Файл #273: "1960-1-2.pdf"

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З А п едагогічн і
КАДРИ

ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ
І ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ імені О. М. ГОРЬКОГО

Рік видання 4-й

№ 1— 2 ( 98)

14
с іч н я

1960 року
ЧЕТВЕР
Ціна 15 коп.

НАВЧАТИСЯ І ВЧИТИ
дентів багато цікавих прийомів
проведення уроків. Подібні від­
гуки зафіксовані в протоколах
педагогічних рад і по інших
школах.

Зокрема слід відзначити уро­
ки
студентів: Перевертайло,
Студенти українського відді­
Івахно,
Донченко, Татаєва (1
лу, що проводили практику в
школа-інтернат), Шастун, Валь­
школах-інтернатах № 4 (Дар­
ченко, Бойко (106 школа), Де­
ниця) і № 6 (Пуща Водиця),
м’яненко,
Коваленко,
Вовк
брали активну участь у розв’я­
II. Унаочнення.
(6 школа-інтернат), Косюк, Ко­
занн і питання, над яким зараз
валенко, Редько (63 школа),
працюють педагогічні колекти­
Практиканти широко викори­ Боримчук, Ісайко (33 школа),
ви цих шкіл: про ліквідацію стовували на уроках різні види
Андрущенко, Ківа (165 школа).
шкідливого розриву в роботі унаочнення: на уроках з мови—
IV. Проте...
вчителя й вихователя, про по­ таблиці, відповідне розміщення
єднання цих обов’язків у руках матеріалу на класній дошці (з
Безперечні успіхи в оволо­
однієї людини (учитель-вихова­ використанням кольорової крей­ дінні навчальною роботою в га­
тель). Група студентів у школі ди), на уроках літератури — лузі викладання мови та літе­
№ 6 активно працювала разом портрети письменників, ілю­ ратури, які виявили наші сту­
з колективом учителів під час страції до творів, репродукції денти на протязі педагогічної
проведення експерименту, пред­ на споріднену тему. Студентки практики, проте, не повинні по­
метом якого є раціональна ор­ Шишкова й Сторожук, що від­ слаблювати нашу увагу до сер­
ганізація самостійних занять бували практику в шк олі-інтер­ йозних недоліків у підготовці
учнів. Студенти Дем'яненко, наті № 2, провели, наприклад, студентів.
Коцюба, Суховій проводили цікаві уроки з ілюстраціями по
Насамперед ці хиби помітні в
здвоєні уроки відповідно до твору Панаса Мирного «Моро­ тому, що переважна більшість
програми цього експерименту й зенко» (кольорову ілюстрацію практикантів має недоліки в ус­
аналізували наслідки занять.
вони виготували самі, збільшив­ ній мові, які полягають у пору­
Студенти російського відділу ши малюнок з підручника). В шенні орфоепічних норм укра­
їнської (і відповідно — росій­
проходили практику в школах
ряді шкіл використовувалися
ської) мови.
масового типу.
сучасні екранні засоби унаоч­
Істотним недоліком є й те,
Відповідно до програми педа­
нення. Студенти Івахно, Дон­ що студенти мало відвідували
гогічної практики, студенти IV
ченко, Перевертайло (школа-ін­ уроки вчителів, особливо з ін­
курсу повинні дати 6 —8 залі­
тернат № 1), розповідаючи уч­ шого фаху, і, отже, не викори­
кових уроків з мови та літера­
турного читання, а студенти ро­ ням біографію І. Я. Франка і стали повністю тих можли­
сійського відділу, крім того, розбираючи з ними оповідання востей, які давала практика для
3 —4 уроки співів. Фактично «Історія кожуха», .використали всебічного вивчення досвіду
кожен студент уроків з мови та епідіаскоп. Бронська та Кім школи, для ознайомлення з кра­
літератури дав значно більше. (135 школа) організували к іно­ щими зразками педагогічної
Адміністрація школи охоче до­ урок по вивченню біографії майстерності.
Недоліком у виховній роботі
ручала нашим студентам засту­ Горького в V класі. Студентка
є
невміння
практикантів володі­
пати хворих учителів. Студенти Білоцерковець супроводила ви­
ти
музичним
інструментом.
вчення
байок
Крилова
демон­
вели ці уроки за шкільною про­
грамою, сумлінно до них готу­ страцією діафільмів (23 школа).
Доцент Ф. БУГАЙКО.
валися і виправдовували вияв­ Число таких прикладів можна
лене довір'я. В. Яременко, на­ помножити.
Здається, все ясно, але зу­
приклад (2 школа-інтернат),
стрітись з викладачем, тим
III. За міцні знання.
більше з агітатором, не зава­
дав 31 урок, заступаючи учите­
дить. І не обов’язково у дні,
Дуже
цінним
у
навчальній
л я 8 — 10 класів.
визначені для консультацій.
роботі,
яку
проводили
наші
У підготовці до уроків прак­
Можна й раніше.
тиканти виявили значну само­ студенти, є їх турбота про сві­
Н а ф о т о : викладач М. Я.
стійність, намагалися позбутися домі і міцні знання учнів. Сту­ Плющ проводить консультацію
студентами III курсу україн­
схеми у побудові уроку. Це від­ денти приділяли багато уваги зського
відділу в кабінеті мови.
тому, щоб не переносити центр
значали й учителі шкіл. Так,
уваги на домашні завдання, на­
учителька 63 школи М. Ф. Лев­
вчати учнів на уроці. На уро­
ченко у виступі на підсумковій ках застосовувалися різні фор­
педагогічній раді відзначила ми самостійної роботи учнів,
вміння студентів активізувати різні прийоми закріплення на­
клас, встановити контакт з уч­ вчального матеріалу. Крім того,
нями, забезпечити на уроках в школах-інтернатах студенти
належну дисципліну й робочу відвідували години с амопідго­
обстановку.
товки, стежили за тим, як го­
Учителька цієї ж школи тують учні уроки, навчали їх
О. П. Цокол заявила, що прак­ раціональним прийомам запа­
тика не пройшла безслідно і м’ятовування, роботі з підруч­
для неї: вона запозичила в сту­ ником тощо.
І. Експерименти, творчість

Сподівання виправдалися
Скільки було розчарувань,
хвилювань. Ми в школі спосте­
рігали роботу вчителя і раніше,
але лише на практиці відчули,
що означає бути вчителем-де­
фектологом. Все те, про що го­
ворилось на лекціях, ожило рап­
том у свідомості, стало таким
ясним. Так, наприклад, на лек­
ціях ми багато разів чули про
індивідуальний підхід, але ли­
ше тут, на практиці, ми зрозу­
міли, наскільки глибоко треба
знати дітей, особливості кож­

ного. Велику допомогу нам по­

давали вчителі, в яких ми про­
ходили практику. Багато уваги
приділяли нам методисти К. М.
Турчинська, Т. К. Ульянова,
Н. Ф. Засенко, М. Д. Ярмачен­
ко. Вони допомагали вивчати
дітей, вказували на недоліки в
роботі, виправляли їх.
Багато чому навчились ми,
але ще більше потрібно навчи­
тися в майбутньому.
М. МАНЗЮК,
студ. IV курсу педаго­

ГІЧНОГО Факу л ь т е т у .

Гаряча пора! Студентки V курсу мовно-літературного
факультету українського відділу Н. Русан, Л. Климчук,
Л. Фалінська готуються до екзамену з української літе­
ратури.

Перший екзамен
6 січня в 31 групі III курсу
фізико-математичного факуль­
тету відбувся перший екзамен.
Студенти складали його з пред­
метів опору матеріалів, теорії
механізмів. Важливо, що на
протязі року, коли вивчалися
ці дисципліни, студенти, крім
занять, відвідували залізничні
майстерні, проводили лабора­
торні роботи, випробовуючи ма­
теріали на тиск, згин, розрив.
Таким чином, теоретичні знан­
ня систематично перевірялися
на практиці. Допомогли у за­
кріпленні матеріалу і консуль­
тації викладача Н. Шпильової.
Із дев’ятнадцяти студентів
групи семеро одержали відмін­
ні оцінки, восьмеро — «добре»,
один — «задовільно». Прикро,
що студенти О. Павленко і
А. Маковський виявилися недо­
статньо підготовленими і скла­

Надійна
Виносимо щиру подяку сту­
дентам І курсу спецвідділу
Т. Зінченко, Л. Горбатюк, М.
Кучерявій, О. Бесараб та Т.
Разумовій за організацію тан­
цювального колективу учнів 4-а
та 4-б класів 91 середньої шко­
ли Сталінського району, за ро­
боту з піонерами.
Незважаючи на деякі труд­
нощі в організації самодіяльно­
го колективу учнів, переобтяже­
ність екзаменами та іншою
роботою, згадані студентки,
особливо Т. Зінченко, приділи­

ли екзамени з великими труд­
нощами, а один студент не з’я­
вився.
Змістовні, вичерпні відповіді
на запитання, поставлені в бі­
летах, дали М. Подоляк, В. Ле­
щенко, Л. Дренова, В. Козій і
інші. Вони швидко, без поми­
лок розв’язали задачі, спроек­
тували і розрахували схеми ме­
ханізмів, вірно визначили опір.
Тому й не було до них додат­
кових запитань.
У 32 групі фізиків того ж
курсу результати значно кра­
щі — там з 20 студентів від­
мінні і добрі оцінки одержали
17 осіб. Особливо слід від­
значити сумлінну працю А. Бо­
рейка, Л. Швецової, Е. Бур­
фана.
О. АРХИПЕНКО,
студент 31 групи фізиків.

зміна
ли багато часу, енергії підготов­
ці танцювального колективу до
виступів на Новорічному вечо­
рі та під час зимових канікул.
Радіємо з того, що на зміну
нам прийдуть у школи такі пре­
красні кадри — енергійні, пра­
цьовиті, здібні молоді вчителі,
що добре знають і люблять ді­
тей та школу.
М. ШЕКЕРА,
вчителька 4-а класу,
І. ЛОМОНОСОВА,
вчителька 4-б класу
91 школи.

Те пл а з у с т р і ч
Цей вечір був трохи незви­
чайним. Актовий зал інституту
заповнили студенти педагогічно­
го факультету, вчителі спеці­
альних шкіл і їх вихованці —
учні спецшкіл. Ще за годину
до початку вечора біля актово­
го залу інституту і особливо в
аудиторії № 39 було велике по­
жвавлення. Це студенти дефек­
тологічного відділу з великою
цікавістю розглядали виставку
робіт учнів спецшкіл м. Києва.
Виставка добре розповідає про
багатогранну діяльність учнів.
Дуже приємно усвідомлювати
що діти з недоліками в загаль­
ному розвитку добре вміють
шити, в’язати, вишивати, вироб­
ляти взуття, столярні і полігра­
фічні вироби. Це ще раз під­
креслює, що в результаті на­
вчання і наполегливої праці
вчителів діти спецшкіл — глу­
хонімі і розумово відсталі —
можуть брати активну участь у
житті нашої країни, своєю пра­
цею приносити користь людям.
Багато ми чули про перебу­
дову школи, про наближення її
до життя, про методи і специ­
фіку роботи в школах. Але од­
не — почути про все це на лек­
ції, прочитати в газеті, а зовсім
інше — почути про це від лю­
дей, які по 3 0 —40 років тру­
дяться на педагогічній ниві.
Вечір зустрічі з заслуженими
вчителями спецшкіл відкрито.

В

Один за одним на трибуну під­
німаються вчителі Р. А. Овдієн­
ко, А. П. Лагун, О. Дудкіна,
В. Плита, М. Доброволенко,
А. Кремінський, Л. Могилів­
ська.
З увагою слухають студенти
своїх старших порадників, лю­
дей з досвідом, які починали
вчителювати ще в перші роки
Радянської влади і були свід­
ками всіх тих змін, які відбу­
лися в системі навчання і вихо­
вання глухонімих і розумово
відсталих дітей. Праця дефек­
толога хоч і важка, але почес­
на, тому треба переборювати ті
труднощі, які будуть зустріча­
тися в роботі. З трибуни в зал
летять слова вчителів спецшкіл
про те, що «працювати нелегко,
але там, де немає труднощів, не­
цікаво». І, дійсно, це так. Тіль­
ки тоді відчуваєш насолоду, ко­
ли після кропіткої праці бачиш
її хороші наслідки. Багато цін­
них порад почули студенти від
учителів. Були поради і кафед­
рі спецпедагогіки відносно під­
готовки студентів до проходжен­
ня практики. Зокрема вказува­
лось, що потрібно більше звер­
тати уваги на курс постановки
звуків глухонімих дітей. Сту­
денти почули про роботу лого­
педа, про значення цієї роботи
і її благородну мету. Після ви­
ступів учителів і студентів учні
спецшкіл показали свої досяг­

чом у

Недавно студенти III курсу
педагогічного
факультету II
групи спецвідділу гаряче обго­
ворювали питання про те, «Що
таке щастя?». Слова «щастя»,
«щасливий» і близькі їм можна
часто почути з уст нашої сту­
дентської молоді, ці ж слова
знаходимо у висловах визнач­
них письменників, прославлених
і звичайних людей нашої Віт­
чизни.
«Якщо особисте займає в лю­
дини величезне місце, а суспіль­
не — крихітне, тоді розгром
особистого життя — майже ка­
тастрофа. Тоді у людини постає
питання: «Для чого жити?» Це
питання ніколи не постає пе­
ред бійцем», писав М. Остров­
ський. В. Чкалов бачив своє
щастя там, де важко і цікаво.
У чому ж полягає щастя лю­
дний? Кожен із студентів ви­
словлював свою думку про
щастя, прагнув сказати і про
пережите ним особисто, згада­
ти епізоди з свого життя, коли
він почував себе щасливим. У

нення в художній самодіяль­
ності. Зал неодноразово вибухав
оплесками. Виявляється, що
учні спецшкіл добре вміють
співати, танцювати і читати
вірші. Глядачі нагороджували
оплесками танцюристів школи
глухонімих, які майстерно ви­
конали матроське «Яблучко»,
«Угорський танок» та «Чеську
польку». Надовго запам'ятаєть­
ся цей вечір. Адже тут зустрі­
лось кілька поколінь вчителів,
щоб об'єднати свої зусилля у
вихованні і навчанні наших ді­
тей і вивести їх на широкий
шлях життя. Наших дітей ви­
ховує сім’я і громадськість,
піонерська та комсомольська
організації, наше життя. Однак
не можна забувати про ту вели­
ку роль, яка належить в цій
справі вчителю. Особисті якості
мають вирішальне значення у
формуванні характеру учня, у
визначенні його майбутнього.
Тому нам, майбутнім сурдопе­
дагогам і олігофреноп едагогам,
треба багато працювати, набу­
вати все нових знань і розши­
рювати свій світогляд, щоб на­
буті знання потім уміло переда­
ти учням.
М. МАНЗЮК,
Л. РАДЯНСЬКА,
студентки IV курсу
спецвідділу педагогічного
факультету.

Гості нашого інституту

Делегація вчених Польської Народної Республіки в
гостях на фізико-математичному факультеті.

Декан педагогічного факультету Д. Я. Ш елухін роз­
мовляє з членами делегації працівників народної освіти
Угорщини.

щ астя ?

багатьох студентів таким щас­
ливим епізодом у житті був, зо­
крема, вступ до педагогічного
інституту.
Дехто розповідав, як він про­
тягом трьох років прагнув ста­
ти студентом педагогічного ін­
ституту. І от успішне складан­
ня екзаменів і зарахування до
вузу — було справжнім щастям
такого студента. «Коли я про­
читала своє прізвище у списку
зарахованих на І курс,— гово­
рить студентка Смирнова,— я
не повірила своїм очам. Я про­
сила товаришів уважно пере­
глянути список, чи справді моє
прізвище серед зарахованих.
А стати вчителькою я мріяла з
дитинства». Хвилювало студен­
тів і майбутнє. В чому далі по­
лягатиме їх щастя? Всі уявля­
ють собі щастя в праці на ко­
ристь суспільства. Суспільнокорисна праця на благо Вітчиз­
ни — обов’язкова умова даль­
шого післявузівського життя,
отже, складає їх щастя.

А яке ж місце посяде в жит­
ті талант, любов, родинне бла­
гополуччя?
Що головне у щасті людини:
успіхи в роботі чи удача в осо­
бистому житті?
Одні висловлювали думку,
що головне у особистому щасті
людини — це кипуча робота.
Якщо людина знаходить в ро­
боті повне моральне задоволен­
ня, значить — вона щаслива.
Інші студенти, які зовсім не
погоджувалися з цим, ставили
питання: чому ж деякі жінки,
Декан мовно-літературного факультету А. Данилюк
наприклад, домашні господар­
знайомить завідуючого кафедрою музики Кишинівського
ки, хоч і не виконують ніякої
педагогічного інституту ім. Крянге В. І. М унтяна з кабі­
громадської роботи, не вважа­
нетом звукозапису кафедри музики.
ють себе нещасними. Вони, оче­
видно, вбачають своє щастя в
любові до дітей, чоловіка. То­
ТРОХИ ЛІРИКИ
му, чи не головне у щасті лю­
дини те, як складається її ро­
динне благополуччя і любов?
СТУДЕНТКА
Це питання продовжують об­
Я п іду собі житом густим,
говорювати студенти III курсу. Ты даже в письмах нежных
Грунтовою дорогою,
не просила
А яка Ваша думка, товариші?
Переповнене серце моє
Хоть словом незначительным
Тихим сумом, тривогою...
О. БЛИК.
помочь.
Я світанок стрічав голубий
Піснею стоголосою,
Скажи мне, мама, где нашла ты
Замовкав
солевей-дрі ботун,
силы,
Я прощавсь з русокосою.
Чтоб все несчастья в жизни
Ти на ш лях зустрічати ішла,
превозмочь?
В ніч грозову не спала.
Де ж поділась любов твоя,
Зустріч викладачів Приеду очень скоро непременно,
Як студенткою стала?!
спеціальних шкіл та Чтоб вновь сидеть с тобой
Ти листів не читаєш моїх —
дитячих садків — ко­
наедине,
Я щоденно тобі пишу.
лишніх студентів на­
Може, ти полюбила кого,
С отличным другом, верным
То признайся, тебе прошу?
шого інституту — з
и бессменным,
студентами.
Чи рук мозолястих сором,
С душою, преданной навеки
А
я ж тебе так люблю!
Н а ф о т о : Л. Мо­
мне.
Я
в
голосі кожнім дівочім
скаленко, V курс, Р.
Твій
голос, як пісню, ловлю.
Кулик, I курс, вчителі И хочется сказать тебе, родная:
Чи кучері в мене не буйні,
Л. Вавіна, Р. Супрун, Спасибо за нелегкий женский
Чи в танок не плавно веду?
В. Заїка.
труд!
Люблю... Ненавиджу?!
Смотрю в глаза твои и понимаю,
Кохаю!
Шукаю, як полем іду...
За что Отчизну матерью зовут!

МАМА

В. т ат а е в

В. ГРИНЬКО.

На

Усунути розрив

з а о ч н о м у...

Семирічний план розвитку
народного господарства СРСР
накреслив дальше розширення
сітки шкіл-інтернатів, які за
кілька років своєї роботи пока­
зали вже значні позитивні ре­
зультати. Однак система робо­
ти в цих школах нового типу
потребує вивчення і, звичайно,
вдосконалення.
Мовно-літературний факуль­
тет на своєму українському від­
ділі готує для шкіл-інтернатів
вихователів, викладачів мови та
літератури. Але чомусь, як це
сталося з випускниками мину­
лого навчального року, ці дві
спеціальності розділяють — од­
них послали тільки викладача­
ми з фаху, інших (і таких пе­
реважна більшість) — тільки
вихователями, при тому в І—

IV класи. Цей розрив неви­
правданий. Адже він створює
непотрібні ускладнення в сто­
сунках між вчителями-предмет­
никами і вчителями-вихователя­
ми. Правда, перебуваючи на
практиці, студенти виступають
там у ролі і викладачів і вихо­
вателів. Тим більш прикро, що
на ділі вони їдуть за призна­
ченням, маючи іншу перспек­
тиву. Міністерству освіти УРСР
необхідно подбати про те, щоб
у цьому навчальному році та­
ких випадків не траплялося —
одержуючи дві спеціальності,
студент повинен і працювати за
ними в майбутньому, коли стане
вчителем.
І. ГОЛУБЕНКО,
аспірант кафедри методики
літератури.

Кр а щ і з кращ их
Закон про зміцнення зв'язку школи з життям поставив нові, більш серйозні, завдання
і перед системою заочної освіти. Дещо змінилися програми, збільшилися вимоги. Тому ве­
ликої праці, систематичного і наполегливого оволодіння предметами з фаху потребує чер­
гова зимова екзаменаційна сесія. Для студентки дошкільного відділу педагогічного факуль­
тету І. Товстокорої, як і для багатьох її товаришів, це перша сесія, але в заліковій книжці
у неї тільки «добре» і «відмінно». Працює вона вихователем дитячого садка № 58 у місті
Запоріжжі.
Н а ф о т о : студентка І. Товстокора за підготовкою до заліку з історії КПРС.

ЯК Я вчився БІГАТИ НА КОВЗАНАХ

ОПОВІДАННЯ

У червні місяці 1959 року
був проведений другий огляд
студентських наукових робіт
НСТ вищих учбових закладів
Київської, Вінницької, Жито­
мирської, Хмельницької, Чер­
каської та Чернігівської об­
ластей.
В цьому огляді, як і в попе­
редньому, взяло участь НСТ і
нашого інституту.
Огляди є серйозною перевір­
кою наукового рівня та акту­
альності робіт, виконаних сту­
дентами, і тому закономірно,
що комісія огляду в своєму на­
казі відзначає кращі з кращих.
На другий огляд було надіс­
лано 312 студентських науко­
вих робіт від 325 вищих учбо­
вих закладів. Роботи були пред­
ставлені від 550 наукових гурт­
ків, в яких брало участь 11 ти­
сяч студентів.
НСТ нашого інституту наді­
слало на огляд 17 кращих робіт
членів НСТ від 14 наукових
гуртків.
Наказом по Міністерству ви­
щої освіти Української РСР за
№ 214 проведено підсумки
огляду.
В числі інших нагороджено
грамотами Міністерства чотири
роботи студентів нашого това­
риства.
Нагороджені такі роботи:
1. «Художньо - образотворчі

прийоми в роботі В. І. Леніна
«Матеріалізм і емпіріокрити­
цизм» як засіб боротьби проти
ревізіонізму» Л. Грекова.
2. «Оптичні властивості де­
яких напівпровідників» — на­
укова праця студентів Ю. Рудь
і М. Кириленко.
3. «Формування у глухоні­
мих учнів молодших класів мо­
ви як засобу спілкування (з до­
свіду Харківської, Київської та
Миколаївської шкіл глухоні­
мих)» — студента Г. Петруш.
4. «Демонстрації по темі
«Електромагнітні коливання і
хвилі» в курсі фізики середньої
школи з саморобними прилада­
ми» — студентів Г. Давидюк і
А. Золотаревського.
На першому огляді (1958 р.)
було також нагороджено чотири
роботи наших гуртківців. Добре,
що ми не здали позицій мину­
лого року, хоч і можна було до­
сягти значно більших успіхів.
Не можна не відзначити ус­
піху, якого домоглись наші
фізики, бо дві нагороди з чоти­
рьох одержали саме вони. У
нас є всі можливості домогтись
ще кращих результатів на на­
ступному, третьому огляді, який
відбудеться в червні 1960 р.

раз — вправо,ніг не піднімай
— Ура-а! — закричав Толя
так високо!
Граб, влітаючи в кімнату з
Мою появу на катку зустрі­
Я старанно виконую інструк­
швидкістю метеора. Він у нашій
кімнаті найтемпераментніший ла схвальними вигуками юрба ції мого вчителя. Кожен рух
(спить біля теплової батареї), і хлопців, які курили, сміялися, вимагає виключної уваги і ав­
томатизму. Раптом моя нога по­
ми спочатку не здивувались, а може, заздрили мені.
потім подумали: «Або лотерей­ — — Вони, очевидно, прийняли трапляє між його ноги... Гм,
ний білет виграв, або листа мене за майстра спорту, — із за­ колесо історії.
з дому отримав». У руках він доволенням і одночасно з болем
Ми лежимо недалеко від бас­
подумав я.
тримав невеликий пакунок.
кетбольного стовпа. Природно,
Я зробив два кроки з дуже що я знизу. Борис — зверху,
— Дали ковзани! На кафедрі
фізкультури. Сорок четвертий великим кутовим відхиленням. упершись лівою ногою в мій
розмір. Ледве виплакав. Ви мо­ За третім — мене сильно ки­ живіт, робить критичні заува­
жете поки що використовувати, нуло вперед, потім — назад. ження:
— Не намагайся переставля­
а мені треба заскочити в полі­ Та я встояв на ногах. На катку
технічний,— сипав швидко і не­ стало тихо-тихо. Я величаво від­ ти ноги, ніби їх в тебе не дві,
кинув голову і з презирством а чотири. Треба бігти так, щоб
терпляче Толя.
— Я перший, — крикнув подивився на всіх: «Ну, що?»... ніг майже не було видно. Кри­
і зробив четвертий крок. На ла, крила повинні бути,— па­
Саша.
цьому мій тріумфальний хід за­ тетично вигукує він.
— Я другий!
— Боря, встань зараз же з
— Я третій, — пролунало кінчився. Хитнувшись вліво і
описавши непередбачену мною живота, мені боляче.
майже одночасно.
дугу правою ногою, я віртуозно
Боляче? — з сарказмом
На одних ковзанах втрьох ще впав плечима на лід.
запитує Борис. — Мистецтво
ніхто не бігав. Кидати жере­
Багатоголосий сміх покотився
як і всяке мистецтво, ви­
бок — занадто примітивно. Ми дев’ятим валом до корпусу гу р ­ їзди,
А. КОНФОРОВИЧ,
магає терпіння. «Геній — це
не любимо багатослів’я, а тому тож итку і проник, напевне, в се­ терпіння», казав хтось з класи­
голова НСТ інституту.
сіли за шашки. Я завжди хи­ редину його.
ків. Я придумав новий метод
зуюсь десь вичитаним афориз­
— Так в тебе ж малі ковза­ навчання!
мом: «Кому везе в грі, тому не ни!
Ми знову їдемо.
везе в коханні». Якщо ви мене
— Де там малі, сорок че­
Тепер він попереду, а я, вхо­ падаю... і піднімаюсь уже не вився на всі боки, а коли па­
зрозуміли, то вам стане ясно, твертий! — розсердився я.
дав, то голубі мої очі дивились
пившись руками за його пояс, так сміливо.
що я програв, отже, скористаю­
— Я думаю, що йому треба в голубе небо. Це була дивна
Знову сміх.
повторюю кожен Борисів рух.
ся ковзанами третім.
Я зібрав свою волю в кулак,
Боря починає махати руками спершу навчитись їхати назад, гармонія, чудернацьке сплетен­
...Сиджу в читальному залі хоч, правда, в руки було холод­ і ногами. Я заплющую очі...
а потім уже вперед, — каже ня неживої природи з людиною.
гуртожитку і дивлюся на каток. но і її нелегко втримати, зробив
Відпочивати підкочувався до
— Ми, як маленький паро­ Євген.
Невеличний майданчик з усіх знову крок. Перший, третій, воз,— десь здалеку долітає го­
Я підозріло дивлюсь па ньо­ баскетбольного с т о в п а .О ве­
боків обнесений парканом, по­ п’ятий, шостий! Ні, п’ять, бо на лос товариша. У ньому стільки го. Він тільки в цьому році за­ ликий, могутній! Ти один —
середині закопаний баскетболь­ шостому кроці я знову впав.
теплоти і сердечності, що хо­ кінчив десятирічку і тому не моя надія і опора!
Залишилось ще 15 хвилин.
вний стовп, на якому хтось по­
знає життя так, як Сашко або
Навколо кружляли, викидали четься співати.
чепив табличку з акуратним ногами хитромудрі па юнаки і
Р-р-раз... Секунди падіння. я... При падінні я розбиваю ру­ Краще кінець, хоч і з муками,
написом: «Місце для куріння». дівчата. Я почав, лежачи, ана­ Земля крутиться. Паркан бі­ ку і закривавленим кулаком ніж муки без кінця. Я зійшов
з катка. Навздогін пролунало
А льоду — кіт наплакав.
жить, біжить, але тільки-но я махаю до нього:
лізувати своє падіння.
— Ти дивись мені, зелена «ура». Біля входу зустрів зна­
Я дивлюся на постаті ковза­
Ясно, що ковзани були вели­ стукнувся об землю, як він зу­
йому дівчину, яка... ну, ви мене
нярів, на мовчазні, кривобокі кі і не мали бажання виконува­ пинився ...Боря стоїть оддалік душа!
розумієте, звичайно.
Євген тікає в кімнату.
дерева в парку, а десь у глиби­ ти мої вказівки, і в цьому я не і пояснює «глядачам» причину
— Ти вже закінчив?
Толя Граб перев’язує мені
мого падіння:
ну мого серця закрадається ти­ винен.
— Так.
хими, несмілими кроками страх.
— Я повернув, а він їхав не руку і одночасно радить:
Три чверті площі всього кат­
— Ти намагайся їхати не по
— А я перший раз тільки
ка займав лід — насторожений, в такт зі мною і налетів на
кругу, а по прямій — від пар­ йду.
беручкий, хтивий, він аж пі­ грунт.
— Я також був перший раз.
— Налетів! Це він про ме­ кана до стовпа. В твоєму роз­
нився від злості, плакав неве­
— І багато разів ти впав?
не,— зауважую я, немов проси­ порядженні ще півгодини...
О четвертій годині п' ятна­ личкими кусочками снігу. До наючись.
Це звучить як попередження.
Я ніколи не люблю підносити
мене
підійшов
Боря
Штарк,
дцять хвилин я вже в кімнаті.
Хлопці ПІШЛИ.
себе на недосяжну височінь.
Боря підходить до мене, в
хлопець.
— Хлопці, а ви знаєте, що я єхидний
До паркана я обов’язково не­ Перш за все — скромність.
його погляді — співчуття і ка­
—
Побачив
би
тебе
наш
ма­
ніколи не стояв на справжніх тематик Яків Сидорович, він би м’яна рішучість будь-що навчи­ доїжджав. Майже інстинктивно І я сказав:
ковзанах, у дитинстві пробував сказав, що ти — ілюстрація до ти мене.
я вважав за краще падати біля
— Один раз тільки впав,
бігати на власних, зроблених з монотонної функції, яка обме­
нього. Їхати в зворотний рейс уявляєш собі.
— Поїдемо?
Вона пішла. В мені заговорив
мідних трубок...
— Ні, — відповідаю з гід­ було не легше.
жена зверху.
Кожного
разу
я
норовив
ко­
голос
совісті і я крикнув:
Це нічого,— сказав Са­
ністю
я,
—
сам
буду.
— Не смішно, — спробував
— Людо, я забув, я впав два
ш Я от плавати
—
а
не захищатись я найбільш вжива­
Піднімаюсь і їду. Біля пар­ го-небудь збити з ніг, потім сам
в
К
м
ів, а навчився.—
л
е І нвін почав
.
кана стоять всі жильці нашої швидко схоплювався, вишукано, рази!..
ним і безглуздим аргументом.
Вона заглянула в мої голубі
кімнати: Сашко Клен, Толя елегантно подавав руку.
розповідати чи не в сотий раз
—
Все
це
було
б
смішно,
відому нам історію.
Потерпілий піднімався, а я правдиві очі і сказала:
якби не було так сумно,— про­ Граб і Євген Таран. Перший з
Увійшов Володя Кучма з ков­ цитував Боря.— А знаєш що? подивом дивиться на мене і втрачав рівновагу і падав зно­
— Це не має значення... і,
ву.
занами в руках. По його роз­ Давай я тебе буду вчити їздити. каже:
крім того, я все бачила через
Часто я їхав легко, невиму­ В
— Хто ж так їздить. Голов­
червонілому обличчю видно, що
вікно.
Й
К
Ь
С
ІО
Н
Д
И
Р
.П
— Прийнято одноголосно, —
не — сміливість, сміливо треба шено, в моїх руках граціозності
хлопець одержав велику насо­ я подаю Борі руку.
було, ой, було... Зухвало ди­
лоду.
— Ну, давай, раз — вліво, їхати. Я сміливо їду, сміливо

чину прибували селяни для на­
бування досвіду інтенсивного
ведення сільського господарст­
У нашому інституті є непога­
ва, а з Чехословаччини у Львів
—
для
роботи
в
українських
на
традиція, за якою всі студен
що вважати Каткова представ­
това­ ти, що вивчають курс навчаль­
ником цілої Росії, це значить сільськогосподарських
О. КАРДАШ
не мати найменшого уявлення риствах. Немаловажне значен­ ного кіно, складають державні
ня в цьому відношенні мала ко­
про Росію і смертельно обража­ лонізаторська
діяльність чехів екзамени і одержують кваліфі­
ти значну частину російського
і
словаків,
які
створили у Во­ кацію кінодемонстратора. Цього
суспільства».
линській
губернії
царської Ро­ року 167 студентів з усіх фа­
ченка, забороняючи поширення
З праць Івана Франка чеська сії цілі села, зберегли в них
його творів, чеська громад­
культетів
(сім
академічних
ськість давала високу позитив­ і словацька громадськість одер­ чеський устрій життя, способи груп) вже одержали право кори­
жала
цінні
безпосередні
відо­
ну оцінку політично загостре­
обробітку землі, що не могло не
ній поезії великого сина укра­ мості про життя, культуру і вплинути на загальне піднесен­ стуватися фільмотекою кафед­
особливо
літературу
братнього
їнського народу. Цілий ряд пе­
ня культури землеробства в цій ри навчального кіно нашого
рекладів творів Т. Г. Шевченка українського народу, з якою губернії.
на чеську та словацьку мови і була не лише мало обізнана,
Число поборників чехослова­ інституту та фільмофондом кі­
нарисів про його життя і твор­ але яка досі була їй май­ цько-української дружби на по­ нокабінету Міністерства освіти
чість є яскравим свідченням то­ же недоступною. І. Франко зро­ чатку XX ст. зростає за раху­ для проведення виховної робо­
го, як високо чехи й словаки бив надзвичайно багато для нок великої кількості (біля
цінили нашого великого співця. того, щоб познайомити свій на­ 500 осіб) львівських студентів, та в школах.
Заслуговує на увагу той факт, род з культурою і політичним які під тиском національного
Життєва потреба мати цю
що саме в 1876 році, коли цар­ життям чеського і словацького гніту і цькувань з боку поль­ кваліфікацію підтверджується
народів.
Завдяки
зусиллям
ське самодержавство видало го­
ських шовіністів змушені були
резвісний «указ» про заборону І. Франка, з ’явилося в світ ба­ залишити Львівський універси­ тим, що цього року до нас при­
української літератури, в Празі, гато українських перекладів з тет і перейти в інші європей­ йшли на екзамени студенти п’я­
в друкарні Ржегоржа, виходить чеської та словацької літера­ ські університети, в тому числі
того курсу педагогічного фа­
двотомне найповніше на той час тур; починають з ’являтися і і Празький.
культету
та вчителі, які, закін­
самостійні
українські
дослід­
видання «Кобзаря» Шевченка,
В цей період у Моравії в
до якого ввійшли також і полі­ ження, рецензії і замітки про 1910 р. з'являється в перекла­ чивши інститут, у свій час не
тичні поеми.
чеську і словацьку літератури ді на чеську мову перша збірка
Поряд з оповідань Михайла Коцюбин­ складали відповідного екзамену.
Проте посилені репресії про­ і життя взагалі.
ти діячів української літерату­ І. Франком на перекладацькій ського, яка знайомила чеську
До кінця семестра студенти,
ри не могли не відбитись і на ниві з чеської і словацької мов громадськість з першою росій­ вивчаючи другу частину кур­
чехословацько - українськ и х (зокрема поезії) багато зробив і ською революцією, зривала ма­
Павло ску з лібералів і реакціонерів су — методику використання
зв’язках. Після смерті Шевчен­ революціонер-демократ
ка в історії цих зв’язків знахо­ Грабовський та інші. В 1909 р. та закликала до революційної екранних засобів унаочнення
димо лише імена двох представ­ в Києві виходить дослідження боротьби.
ознайомлюються з фільмотекою
ників Наддніпрянської Украї­ В. Доманицького «Словаки, їх
Початок XX ст. був ознаме­ кафедри, навчаються давати пе­
ни — Степана Руданського і життя і національне відроджен­ нований і поглибленням теат­
Михайла Старицького.
ня», яке разом з статтями ральних зв’язків. У 1907 р. дагогічну оцінку діафільма м,
На кінець XIX — початок Франка і В. Гнатюка про сло­ М. Садовський в Києві здійс­ діапозитивам, кінофільмам та
XX ст. припадає діяльність од­ ваків, їх культуру сприяло нив уперше постановку чеської
ного з найвизначніших пред­ дальшому поглибленню знань народної опери «Продана наре­ розробляти уроки і виховні по­
ставників чехословацько-укра­ українців про своїх слов’ян­ чена». Успіх цієї опери частко­ заурочні заходи з використан­
їнських зв’язків — Івана Фран­ ських братів. На сторінках ук­ во обумовлений тією допомо­ ням навчального кіно.
ка. Великий Каменяр виступив раїнських журналів з’являють­ гою, яку подав у підготовці й
як продовжувач шевченківських ся статті П. Соботки про Яна постановці опери чеський дири­
Т. АБРАМОВА,
революційно - демократ и ч н и х Неруду, Ржегоржа — про Свя­ гент Густав Єлінек.
завідуюча кафедрою
традицій в розумінні слов’ян­ топлука Чеха, Гейна — про рух
(Далі буде).
навчального кіно.
ської єдності. Надзвичайні здіб­ так званої «Омладіни», а одно­
ності Івана Франка, його ен­ часно з цим на сторінках чесь­
циклопедичний розум дозволили кої та словацької преси друку­
внести йому великий вклад у ються статті і дослідження
дальший розвиток українсько- Франка, Гнатюка та інших ук­
чехословацьких зв’язків. Він раїнських діячів.
виступив не тільки як непере­
Розширюються взаємні візи­
вершений перекладач і критик,
ти
різних представників з Га­
але і як один з перших дослід­
ників цих зв’язків. Велика за­ личини в Чехію і навпаки, які
слуга Івана Франка полягає у сприяли дальшому зміцненню
тому, що він у цілому ряді ста­ чехословацько - українськ и х
тей з революційно-демократич­ зв’язків. Цьому також у значній
них позицій орієнтував чехів і мірі служило дедалі міцніюче
між українсь­
словаків лише на прогресивні співробітництво
кою і чехословацькою пресою.
явища української та росій­ На
сторінках різноманітних пе­
ської літератури. «Зрозумійте, ріодичних
друкується
панове чехи,— писав він у ст. ряд статей івидань
заміток
про укра­
«До
відома
панів
чехів»
життя, а також перекла­
(1887 р.), — що коли хочете їнське
різних творів художньої лі­
єднатися з Росією, то, якщо не ди
тератури
— Шевченка, Фран­
втратили людської гідності, мо­ ка, Лесі Українки,
Василя Сте­
жете це зробити тільки з тією фаника та інших. Посилюється
благороднішою частиною росій­ обопільний інтерес до народної
ського суспільства, словом, з
Продовжуються заняття в спортзалі, н а фото:
Ржегорж і Л. Куба зби­
Росією І. Тургенєва, Салтико­ пісні.
члени секції художньої гімнастики на тренуванні.
рають
і
публікують
записи
ук­
ва, Чернишевського, Добролю­
бова, Пісарєва і т. д., а не з Ро­ раїнських народних пісень.
Дальшому поглибленню чехо­
сією Мещерського, Суворіна і
7 січня минуло 50 років з
Каткова. Знайте,
що слова словацько-українських зв’язків
дня народження (1910) К. С.
сприяла
та
обставина,
що
із
«Катков», «Катковщина», вжи­
Заслонова, видатного керівника
ваються в Росії як зневага... і Західної України в Чехословач­
партизанської боротьби в Біло­
русії.

Велика
(продовження)
В історії чехословацько-ук­
раїнських
зв’язків визначне
місце належить і Людовіту
Штурові, який виявляв інтерес
до народної творчості слов’ян­
ських народів і українського
зокрема.
Словом
і
ділом
Л. Штур сприяв розвитку за­
хідноукраїнського національно­
го життя, а також популяризації
української літератури на Сло­
ваччині. Завдяки його зусиллям
альманах Головацького «Вінок
русинам на обжинки» знайшов
багато читачів на Словаччині.
50—70 рр. XIX ст. наповню­
ють
чехословацько-українські
зв’язки новим соціальним змі­
стом. Посилення національного
гніту в Галичині після 1848 р.,
а також жорстоке переслідуван­
ня проявів українського націо­
нального життя з боку царсько­
го самодержавства призвело до
розуміння соціальної обумовле­
ності національного питання. Це
не могло не накласти свій від­
биток на чехословацько-україн­
ські зв’язки.
Носіями цих зв’язків тепер
стають представники револю­
ційно-демократичного напряму,
зокрема Т. Г. Шевченко і Йо­
зеф Вацлав Фріч. Живим вті­
ленням цих зв’язків є поетична
присвята «Послання славному
Шафарикові» та поема «Єре­
тик» Шевченка і смілива стаття
Фріча «Хай живе Україна!».
Глибокий інтерес співця укра­
їнського народу Т. Г. Шевчен­
ка до чеського народу, його
культури взагалі і літератури
зокрема, до його історії і особ­
ливо його волелюбних прагнень
підсилювався болючим усвідом­
ленням того важкого соціально­
го і національного гніту, під
яким знаходилась рідна йому
Україна. Саме це й надихну­
ло Шевченка створити поему
«Єретик», яка є одним з най­
кращих поетичних творів у сві­
товій літературі про великого
чеського мученика-борця Яна
Гуса і найяскравішим виявом
чехословацько-українського єд­
нання. Не менш важливе зна­
чення мало знамените «Послан­
ня славному П. І. Шафарико­
ві», яке є символічним доказом
братерського ставлення велико­
го Кобзаря до чехів і словаків.
На фоторепродукції авто­
графу цієї поеми Шевчен­
ка його друг Василь Біло­
зерський дописав: «Оповідають
свідки, що Шафарик, читаючи
оце послання Шевченкове, пла­
кав вдячними сльозами». Тому
не випадково, що вже з 1848 р.
передові діячі чехословацької
літератури намагалися сплатити
українському співцеві свій ве­
ликий борг. В той час, коли
царське самодержавство жор­
стоко переслідувало Т. Г. Шев­

ЖИТТЄВА ПОТРЕБА

і сторія

о с ь в о н и які
Звичайні собі студентки. На­
вчаються п'ятий рік в інститу­
ті, комсомолки. Здавалося, що
й друзі вони непогані. Проте,
обмовимось, якось не звертав на
них ніхто особливої уваги.
Вчаться, дисципліновані нена­
че: стипендію одержують, член­
ські внески платять, ну чого б
тут ще особливого від них ви­
магати?
І раптом така непередбачена
інститутською програмою обста­
вина — ремонт. Звичайно, ре­
монтували аудиторію робітни­
ки, вони ж полагодили парти, а
прибрати після всього деканат
фізико-математичного факуль­
тету вирішив силами студентів.
Кожній групі відведено окрему
ділянку роботи, призначено
термін виконання. Разом з де­
каном і викладачами студенти
виносять з приміщення тріски,
сміття, замітають, миють підло­
гу.
Активно включилися в цю
роботу і п’ятнкурсннкн. Про­

те — не всі. Н. Теличенко,
Н. Уманську, І. Полич ми зу­
стріли, коли вони виходили з
інституту. На запитання, чому
вони залишили роботу, була
одностайна відповідь:
— Ідемо клопотатися про
вчасне виконання замовлення у
фотографію — нам це дозволив
групорг.
Перевіряємо.
Виявляється,
неправда. На другий день, після
взаємних дорікань і пробачень,
вони пообіцяли працювати з
групою. І що ж — втекли, га­
небно, як дітлахи, ховаючись
від усіх. Ніхто, правда, їх не
наздоганяв — обійшлися без
них і на цей раз.
Втретє зустріч з ними була
досить неприємною. Дівчата
без зайвих коментарів заявили,
що прибирання в аудиторіях —
не їх справа, бо це, бачите, не
личить п’ятикурсникові, а далі:
«Взагалі, чого ви від нас хоче­
те, обридли нам ваші дорікан­
ня!». Ось у чому справа! Пізно,

дуже пізно ми пізнали ваші сі­
ренькі, нікчемні душі. Тепер
приходять на згадку й інші
дрібніші факти: то на лекції не
з’являлися, то запізнювалися,
не виконували як слід комсо­
мольські доручення — ціла су­
ма дрібних порушень, які вва­
жалися колись за звичайні не­
доречності. Тоді все пояснюва­
лося якоюсь причиною, але те­
пер не віримо — і тоді обдурю­
вали! І хочеться продовжити
думку: а чи поїдуть вони за
призначеннями за межі Києва?
Впевнені — не захочуть, зроб­
лять усе, щоб залишитися біля
пап і мам. Проте, будемо мати
це на увазі.
Отаке трапляється. Кажуть:
краще пізно, як ніколи. Дійс­
но, добре, що ми розпізнали їх
хоч на п'ятому курсі. Тут мало
обурюватися — потрібно щось
робити. Мимо цього не має пра­
ва пройти комсомольська орга­
нізація.
ІВАН ШЕРШЕНЬ.

Дорога кожна хвилина! Треба
переглянути ще раз конспекти,
неодноразово звернутись до
першоджерел. І дуже добре,
коли з тобою товариш.
НАМ ПИШУТЬ

Справедлива вимога
Ми, студенти вечірнього від­
ділу факультету дошкільної пе­
дагогіки, вважаємо, що бібліо­
тека інституту повинна бути
найближчим часом забезпечена
підручниками і посібниками з
дитячої літератури. Справа в
тому, що нам краще користува­
тися літературою бібліотеки
інституту, в якому ми навчає­
мось, ніж відшукувати її в ін­
ших бібліотеках міста.
Студенти вечірнього
відділу — 26 підписів.

З А С Л О Н О В
В далекій Орші на вокзалі
Вітчизни зоряної син
Заслонов став на п ’єдесталі,
Спинивши часу сивий плин.
Він день і н іч —
безперестанку,
Як ешелони йдуть і йдуть
Крізь перегони, полустанки,
Їх проводжає в далеч—путь.
Під рельс, коліс ритмічний
цокіт,
Гудків шалений перегук,
Комбриг, кремезний і високий,
їм надає порив — снагу.
Проходять, мчаться ешелони
Людський колишеться прибій.
Від України тут, Заслонов.
Я низько кланяюсь тобі.
О. ПЕТРИК.
Колектив інституту вислов­
лює глибоке співчуття спів­
робітниці газети « З а педаг о­
гічні кадри» Сопільню к Ла­
рисі Тихонівні з приводу
смерті її матері

СОПІЛЬНЮК
Євдокії Семенівни.