Файл #271: "1959-27.pdf"

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

Рік видання 4-й

П Е Д АГ О Г ІЧ НІ

№ 27 (96)

ЗА

КАДРИ

31
грудн я

ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ
І ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ імені О. М. ГОРЬКОГО

1959 року
ЧЕТВЕР
Ц ін а 15 коп.

З НОВИМ РОКОМ!
Минають останні дні 1959
року — славного першого
року семирічки. Скільки но­
вих заводів, фабрик, домен,
шахт збудував наш народ,
які величезні його досягнен­
ня в сільському господарстві,
науці, культурі! Як виріс
міжнародний авторитет на­
шої Батьківщини, зміцнила­
ся єдність
Комуністичної
партії і народу! Ніколи ще
наша країна перемігшого со­
ціалізму не була в такому
розквіті творчих сил, на та­
кому могутньому піднесенні.
Побудова комунізму — ось
найближча програма партії і
всіх народів СРСР.
Пленум ЦК КПРС, що про­
ходив в останній тиждень
перед Новим роком, підвів
підсумки праці радянського
народу в справі зміцнення
соціалістичного
сільського
господарства, дав конкретну
програму дій для радянсько­
го народу.
Все прогресивне людство з

М. ПІДТИЧЕНКО.
надією дивиться на нашу
Вітчизну і на весь могутній
соціалістичний табір — оп­
лот миру і безпеки народів
усього світу. Поїздка М. С.
Хрущова в США на запро­
шення президента Д. Ейзен­
хауера ще більше зміцнила
впевненість народів
світу
у збереженні міцного, трива­
лого миру на землі.
Новий рік! Підводячи під­
сумки зробленого в минуло­
му році, радянські люди мо­
жуть з гордістю сказати: так,
це був рік великих перемог.
Запуск штучних супутників
Землі, першої міжконтинен­
тальної ракети, спуск на во­
ду атомохода «В. І. Ленін»
демонструє перед усім сві­
том величезні переваги со­
ціалістичної системи над за­
гниваючим капіталістичним
ладом. Ми пишаємося своєю
Вітчизною, де вперше вос­

Студентська карнавальна

60- й
60-й... Вот и он пришел...
Искрометучий, радостный,

как свет.
Пришел, чтоб навсегда
решилось — «Нет!»
— Всем царствам угнетения
и зол.
Пора! Мы ждем. Так пусть же
будет он

Великим утверждением

Чтоб чаще вспоминалась
радость дней
И чтоб забылось горькое
«солдат».
Чтоб превратился мир в
жасминный сад,
В раздолье бесконечное
полей...
И чтоб когда-то наших
внуков род,
Читая гордый памятник
побед,

Весны.

Нашел бы среди многих
Пусть никогда кровавый

бред войны
Не повторит минувшей бойни
стон.

торжествувала правда ленін­
ських ідей!
Наша радянська молодь
росте без страху за завтраш­
ній день, впевнено і наполег­
ливо торує шлях в комуні­
стичне майбутнє. Закон про
зміцнення зв’язку школи з
життям є живим втіленням
турбот Партії й Уряду про
нашу підростаючу
зміну.
У відповідь на батьківське
піклування Партії і Уряду
студентська молодь нашого
інституту домоглася значних
успіхів у навчанні і суспіль­
нокорисній
праці.
Наша
країна одержить гідне попов­
нення армії вихователів під­
ростаючого покоління.
З Новим роком Вас, това­
риші, друзі! Нехай 1960 рік
буде роком нових, ще біль­
ших перемог усього радян­
ського народу, хай і далі
міцніє наша Батьківщина і
весь могутній табір соціаліз­
му.
Щастя вам, успіхів!

лучших лет:
XX век, 60-тый год.
Н. КОСТЕНКО.

Мавкн-красуні казкові
Радо прилинули в зал.
Гей, новорічннй чу...
Юно . . .
Хто. ..

Підсумки і плани
1959 рік був для нас з Фе­
дором Федоровичем роком ці­
кавої і напруженої роботи.
В педагогічній науці і в жит­
ті школи відбулися за цей рік
знаменні події. Постанова ЦК
Комуністичної партії України
про стан і заходи до дальшого
розвитку педагогічної науки в
УРСР, республіканська сесія в
справі педагогічних наук, 2-й
з’їзд учителів УРСР схвилюва­
ли всю педагогічну громадсь­
кість, ще з більшою силою при­
вернули її увагу до питань пе­
ребудови школи в світлі рішень
XXI з’їзду КПРС, на основі За­
кону про зміцнення зв’язку
школи з життям.
Разом з іншими товаришами
ми працювали над актуальними
проблемами сучасної методики
викладання літератури. На се­
сії з питань педагогічної науки

і на поширеному засіданні від­
ділу методики літератури Нау­
ково-дослідного Інституту педа­
гогіки з участю представників
братніх республік я зробила до­
повідь про основні проблеми
розвитку методичної науки. На
2-му з’їзді вчителів УРСР до­
повідала про принципи побудови
програм з літератури для 8річної та 11-річної школи.
Разом з Федором Федорови­
чем ми склали нову програму
з методики викладання літера­
тури для педагогічних інсти­
тутів, програму з літератури
для середньої школи, написа­
ли у співавторстві з П. Д. Мис­
ником експериментальний під­
ручник з української радянсь­
кої літератури для 10-го класу
середньої школи.
Багато уваги
потребувала
від нас популяризація нових

Учитель вчителів
ів н о м і р н о ,

без зайвого

ному. Викладання її в педаго­
піднесення в голосі літ­ гічному інституті має свою
Р
ня людина ділиться з студента­
ми, майбутніми учителями, сво­
їм багаторічним досвідом роботи
в школі, вузі, розповідає про
свою працю, наукові досліджен­
ня з методики викладання мате­
матики. Читаючи курс лекцій,
проводячи семінарські заняття
або керуючи педагогічною прак­
тикою — завжди Іван Євгено­
вич Шиманський намагається
глибоко поєднати теоретичні
знання з практичними навичка­
ми, необхідними для його уч­
нів—студентів інституту—в їх
майбутній учительській діяль­
ності.
Кандидат педагогічних наук,
доцент І. Є. Шиманський поряд
. . .
і виховною ро­
. . . актуальні зав­
. . . життя. У
. . . праць 20
. . . Одна з ве­
.
.
.

специфіку.
Саме розкриттю
цієї специфіки і присвячує ба­
гато своїх зусиль Іван Євгено­
вич.
Кафедра методики математи­
ки під його керівництвом прово­
дить зараз наукові дослідження
з галузі методики викладання
математики у восьмирічній шко­
лі.
Не одна сотня вчителів серед­
ніх шкіл — колишні учні Івана
Євгеновича. Під його науковим
керівництвом кілька з них за­
кінчили аспірантуру і захисти­
ли кандидатські дисертації. Всі
вони працюють у вузах, а дехто
завідує кафедрами в педінсти­
тутах нашої Республіки.
Іван Євгенович — член Вче­
ної Ради інституту, член екс­
пертної комісії Міністерства ос­
віти УРСР. Він виступає з до­
повідями перед учителями; не­
рідко Іван Євгенович — доро­
гий гість студентів у гуртожит­
ку.
Бажаємо Вам і в Новому 1960
році ще більших успіхів у нау­
ковій і педагогічній роботі, у
благородній справі виховання
радянської молоді.
П. КОВАЛЬ.

Плавим сталь, будуємо
мартени,
Стоїмо в шахтарському
строю,
У труді гарячім і натхненнім
Батьківщину славимо свою.
засад методики серед учителів.
Ми зробили ряд доповідей для
вчителів Києво-Святошинського,
Обухівського, О х т и р с ь ко г о
районів, на семінарах учителів
Києва та Київської області. За
минулий рік ми підготували й
опублікували в журналі «Літе­
ратура в школі» три статті про
наближення викладання літера­
тури до вимог нашої сучасності.
У наступному, 1960 році, ми
плануємо підготувати до пере­
видання курс методики викла­
дання літератури для педагогіч­
них інститутів, видати книгу
методичних нарисів «Україн­
ська література в школі».
Як і в 1959 році, ми трима­
тимемо тісний зв’язок з учите­
лями-словесниками УРСР.
Заслужена вчителька шкіл
УРСР, доктор педагогічних
наук, професор
Т. Ф. БУГАЙКО.

КАНДИДАТСЬКІ
ЕКЗАМЕНИ СКЛАДЕНО
Закінчується 1959 рік. При­
гадуємо, як рік тому ми при­
йшли в аспірантуру. Тоді все
здавалося дещо незвичним — і
нові умови праці, і списки ре­
комендованої літератури з різ­
них предметів. Кафедра мето­
дики фізики все зробила для
того, щоб допомогти нам. І ось
ми з радістю можемо відзначи­
ти, що наша праця не пропала
даром — всі екзамени з канди­
датського мінімуму складені на
«відмінно». Крім того, розроб­
лені проспекти наших дисерта­
цій, продовжується збирання
матеріалу по темах.
У 1960 році ми розпочнемо
писати свої дисертації — пер­
ші наукові праці. Сподіваємось,
що Новий, 1960 рік принесе
нам радощі перших успіхів на
науковій ниві .
О. БУГАЙОВ, А. КАРНАУХ,
аспіранти.

Багато радощів приносять ді­
тям зустрічі з ї х шефами —
студентами педагогічного фа­
культету нашого інституту. Їм
можна розповісти про свої успі­
хи і невдачі, розучити з ними
нові пісні, танці і навіть... по­
грати у веселу, життєрадісну
гру—«кішки-мшшш». На фото:
«Як правильно працювати над студенти спецвідділу в гостях у
книгою», «Духовна краса лю­ дітей Боярського дитячого бу­
динку.
дини» та ін.
Велике значення у навчанні
має товариська взаємодопомога.
Комуністи і комсомольці нашо­
го відділу, які добре розуміють
те чи інше питання (Осташевсь­
кий, Безкопильний, Пасовий,
Остапенко), завжди охоче допо­
магають своїм товаришам.
Зараз наближається зимова
екзаменаційна сесія. Щоб здати
екзамени, потрібно докласти ве­
ликих зусиль. Студенти інже­
нерно-педагогічного факультету
старанно готуються до цього ви­
пробування, але ще мало, на
жаль, можна бачити їх у кабі­
нетах і в читальні.
. . .
що зда­
... добрими по­

. . . перша в житті

сесія

. . .

НА ПОРОЗІ 1960-го
Стоячи на порозі Нового ро­ ли, члени кафедри проф. Піль­
ку, критично оглядаєш усе, що гук, доц. Походзіло, проф. Во­
зробив за минулий рік, оціню­ линський працювали в 1959-му
єш, чи йшов ти в ногу з актив­ і працюватимуть у 1960-му ро­
ними будівниками комунізму. ці над застосуванням їх до но­
1959-й рік був роком великих вих шкільних програм.
звершень для радянського на­
1959-й рік знаменний для ка­
роду, роком серйозної перебудо­
федри
тим, що ми всім ко­
ви радянської школи. В світлі
лективом
взялися за здійснення
цих звершень і цієї перебудови
своєї давньої мрії — написан­
оцінюєш і свою роботу.
Кафедра української літера­ ня підручника з української лі­
тури, разом з іншими кафедра­ тератури для педагогічних ін­
ми, зробила в 1959-му році но­ ститутів та університетів. У
вий крок у вихованні вчитель­ 1960-му році ми збираємось по­
дати до видавництва перший
ських кадрів для радянської том
підручника і підготувати
школи.
рукопис другого. Моя участь у
Ми вдосконалювали
свої створенні цього підручника як
курси лекцій, все більше вво­ одного з авторів і відповідаль­
дячи студентів у глибини того ного редактора буде досить
матеріалу, який вивчається в значною.
школі, розвиваючи в них інте­
Я особисто зустрічаю Новий
рес до самостійного аналізу ху­
рік
з книгою «Теоретична бо­
дожніх творів і вміння викону­
вати цю творчу роботу. Я осо­ ротьба в українській літерату­
бисто скеровував свої зусилля рі (перша половина XIX ст.)»,
на поліпшення методики семі­ яка недавно вийшла в Держліт­
нарських занять. На стаціонарі видаві. Це плід моєї кількаріч­
і на заочному відділі, як мені ної роботи. В 1960-му році я
здається, наслідки цього вже в сподіваюсь дати студентам кни­
певній мірі відчутні. Члени ка­ гу — «Вступ до літературознав­
федри підтримала ці пошуки і ства» (курс лекцій), яку я під­
ми спільними зусиллями поліп­ готував і подав до видавництва
«Радянська школа».
шуємо цю методику.
Вся наша кафедра в 1960-му
Наша кафедра допомагала у
році
буде готуватися також до
створенні нових програм з ук­
гідної
зустрічі і участі у від­
раїнської літератури для серед­
значенні
в 1961 році ювілею ве­
ньої школи. Сподіваємось, що
ликого
народного
поета України
наші пропозиції про їх поліп­
Т.
Г.
Шевченка.
шення були корисними. Як авто­
ри підручників з української
Професор
П. ВОЛИНСЬКИЙ.
літератури для середньої шко­

Ювілей І. І. Пільгука
2 6 грудня відбулося об’єдна­ І. І. Пільгука в галузі украї н ­
не засідання Вчених Рад Київ­ ської фольклористики.
ського державного педагогічно­
Старший науковий співробіт­
го інституту імені О. М. Горь­ ник
інституту літератури
кого та Інституту мистецтво­ ім. Т. Г. Шевченка О. Засенко
знавства, етнографії і фолькло­ розповів про вклад ювіляра у
ру АН Української РСР, при­ радянське шевченкознавство.
свячене 60-річчю з дня народ­
Декан філологічного факуль­
ження і 40-річчя педагогічної і тету КДУ ім. Т. Г. Шевченка
наукової діяльності професора, А. Іщук привітав І. І. Пільгука
доктора філологічних наук Іва­ від імені багатотисячного колек­
на Івановича Пільгука.
тиву університету,
З доповіддю про життєвий і
З
привітанням виступили та ­
творчий шлях ювіляра виступив
кож:
декан мовно-літературного
завідуючий кафедрою україн­
факультету
А. Данилюк, член
ської
літератури
професор
кафедри української літератури
П. Волинський. Він охарактери­
Ю. Кобилецький, завідуючий ка­
зував Івана Івановича як видат­
ного радянського вченого і пе­ федрою психології Д. Н іко­
УНДІ П
дагога, який збагатив українсь­ ленко, заввідділом
К.
Сторчак,
студентки
Л. Нед ­
ку літературу важливими до­
байло
і
О.
Тишкова
і
інші.
слідженнями з творчості І. Кот­
Потім були зачитані численні
ляревського, М. Шашкевича.
телеграми
і привітальні листи
Т. Шевченка, Марка Вовчка,
від
установ,
видавництв, редак­
С. Руданського, Ю. Федьковича,
цій
і
окремих
осіб, що надій­
М. Кропивницького,
виховав
шли
на
адресу
ю
віляра.
для радянської держави чималу
На
закінчення
із
теплим сло­
кількість учителів, молодих на­
вом подяки виступив І. І. Піль­
уковців.
У своєму привітанні кандидат гук.
філологічних наук Ф. І. Лавров
Ю вілярові були піднесені бу­
відзначив плідну діяльність кети квітів, подарунки.

Літературна
сторінка

*

ПЕРВЫЙ УРОК

*

О жизнь ! — извечное
движенье —
Ты отдаешь нам тайны века.
Умри неверия презренье
Перед твореньем человека!
Нам жить, чтоб коммунизм
воздвигнуть,
Нам прошлого громаду
сдвинуть!
Нет! Лучше, вспыхнув раз,
погибнуть,
Чем, хоть звездой, но вечно
стынуть!
Н. СВЕТЛЯНКА.

*

*

На широкім бульварі Шевченка
Інститут педагогів стоїть.
«Ранок добрий, дівчино Олен ко,
Ти в столицю приїхала жить?...»
«Так, приїхала», мовить несміло
Степовичка, висока, струнка.
Відшуміла весна, відш уміла,
Ти ж лишилась і в зиму така —
Русокоса, в розцвіченій шалі,
З авторучкою й пачкою книг;
У очах — дорогому криш талі
Бачу радість, веселощі, сміх...
Як це добре, чудово, дівчино!
Як це добре, краса степова!
Хай щастить тобі, люба!
Щоднини
Нехай сонце твій шлях осява.
І. ШІСТКА

*

*

Коли тебе хто в танець просить,
Мені доводиться чекати...
Самотньо, боляче, к урноса,
Бо я не вмію танцювати.
І заздрю я тоді без міри, —
Ну чим же я на всіх не схожий?
Звичайний хлопець — трохи
лірик,
А танцювати ось не можу.
І кожен раз міцніше сталі
Собі даю зрадливе слово;
Затанцювати в цьому залі...

І все повторюється знову.
Минули дні, студентські роки,
Ми завжди поряд, русокоса.
Та знову я втрачаю спокій,
Коли тебе хто в танець просить.
О. ПЕТРЕНКО.

Первый твой практический урок.
Сорок восемь глаз настороже.
Пять минут назад звонил
звонок —
Пять минут учительских уже...
За тебя волнуются девчата,
Нежные сокурсницы твои.
«Так ли я веду себя как надо?»
В девичьих глазах вопрос стоит.
Очевидно, так, раз даже строгий
Виды повидавший методист,
Улыбаясь сдержанно немного,
Отложил для замечаний лист;
Очевидно, так, раз дети в классе
Отвечают все наперебой.
Тронуты умеренною лаской
И волнуясь, кажется, с тобой.
Ты мечтала раньше об уроках—
Вот сбылась заветная мечта.
Выбрала хорошую дорогу;
Стала педагогом неспроста!..
Сколько было первого волненья.
Но весь мир хотела б ты обнять
После окончанья обсужденья, —
«Пять!».
В. ТАТАЕВ

МОЛОДІ СТЬ
Райдугою глянула барвисто,
Цвітом у садочку заквітчалась,
Полилась у луг струмочком
чистим,
Дівчиною тепло засміялась.
Люди кажуть; так приходять
весни
Повнощасні у поля і села;
Я ж кажу; то молодість чудесна
Йде до мене по землі веселій.

МРІЯ
Без картуза, із чемоданом.
Всміхнувшись від душі весні.
Юнак іде колгоспним
ланом,—
А в серці — юності пісні.
Селом, що на сади багате,
До школи вулиця веде.
З дворів вискакують
хлоп’ята —
Сказали ж їм : учитель йде.
Бадьорий, впевненості повен,
Несе він до дітей нове...
Це майбуття моє чудове
Вже зараз у душі живе.
О. БОРОВКО

В НІЧ ПІД НОВИЙ РІК

*

*

Хвиля котиться,
Хвиля піниться,
Хвиля хлюпає
Між корінь,
А Десна моя
Аж проміниться
Лугом, нивою
В далечінь.
Хвиля котиться,
Хвиля піниться,
Грає іскрами
Голосна.
Щось в житті
моїм
Переміниться,
Бо вже двадцять
літ,
Бо весна.
Хвиля котиться,
Хвиля піниться,
Чайка падає
До води...
Хтось привидиться,
Хтось зустрінеться,
Розлита мене
Про сади.
Хвиля котиться,
Хвиля піниться.
Я іду собі
В степ одна...
Щось в житті
моїм
Переміниться,
Бо вже двадцять
літ,
Бо весна.
В.

гринько.

Литературная карусель
(Эпиграммы)
А. ПРОКОФЬЕВУ
Только сердце песней
тронь,
С юной М узой нету сладу:
Сорок лет поет про Л аду
Ленинградская гармонь.
Мы довольны от души —
Песни очень хороши!
В. БОКОВУ
Виктор Боков, нет упреков
К вам, как к автору стихов.
...Но как критик Виктор
Боков
Безусловно, не таков!..
А. РАСКИН У
Эпиграммы сочной краски
Нам, конечно, по душе.
По талантливости Раскин
Внук француза Беранже.
Б. СЛУЦ КОМ У
Напечатал в «Знамени»
Новый цикл стихов
И себе прибавил
Множество грехов...
К. СИМ ОНОВУ
Написан им роман
О мертвых и живых,
Но как поэт давно
Надолго он затих.
И я хочу спросить:
Средь мертвых иль живых
Находиться сейчас
Его неспетый стих?..
Л . М АРТЫ НОВУ
У «Л уком орья» дуб
зеленый,

З НОВИМ РОКОМ!
З Новим роком —хай тост продзвенить
У щасливу і радісну мить,
Коли дружно і як з братом брат,
Від Камчатки до синіх Карпат
Наші люди із світлим чолом
Стануть всі за святковим столом.
Коли голос пророчий Кремля
Облетить ріки, гори, поля.
Новий рік... Славний сонячний час —
В комунізм веде Партія нас.
М. НАДБУЖАНСЬКИЙ.

ти... — захвилювався Василь. билося на чоло русяве волосся.
— Я дзвонив у трест радгос­
— Не може бути, — відпо­
вів Микола, але відчув, як хви­ пів, вони виїхали ще о 12 годи­
А Василеві пригадалося ча­ люваяня товариша передається ні. Але ти не хвилюйся, Зою,
(Нарис)
рівне місто над Дніпром. Зараз і йому. — Якби перескочити все буде добре. Молодь уже
сопки, а там — 20 кілометрів зібралась? — чомусь запитав
Лише о 12 годині Василеві мабуть,
сестри
прибирають і...
дома.
директор.
вдалося виїхати з Караганди.
ялинку, прикрашають іграшка­
На столі стояв годинник,
Тимчасом хуртовина посилю­
Сидів у кабіні «Летючки» по­ ми, а менший брат стрибає на­
валась і, коли під’їхали до со­ який показував без 20 хвилин
руч З МОЛОДИМ, я к і ВІН , водієм вколо неї.
12, і всі зрозуміли, наскільки
Миколою Медвєдєвим, який пра­
Потім згадав, як у березні пок, — засвистіла, завила хи­
цював шофером у радгоспі «Ки­ проводжали їх з комсомольсь­ жим звіром. Здавалося, що небо було недоречним це запитання
ївський» і одночасно завідував кими путівками на цілину, як десь прорвалось, і сніг густою директора.
— Перший цілинний Новий
гаражем. Назустріч бігли один вперше їхали на машинах з об­ лавиною хлинув на землю. Ма­
за одним телефонні стовпи, з а ­ ласного центра в степ. ...Їхали шину кидало то в один, то в рік і враз... — сказала Зоя. На
лишалися позаду риж уваті т а ­ без кінця. І раптом зупинилися другий бік, і Василь зрозумів, її обличчі відбивався розпач, і
здавалося, що в цю хвилину, як­
буни нехворощі, а попереду, серед степу. З передньої маши­ що збилися з дороги.
Закривши обличчя шарфами би була на самоті, вона розпла­
вздовж і впоперек, скільки сяг­ ни зіскочив Ігор Іванович Не­
не око, розкинулась засніжена вінчаний і проголосив урочисто: і насунувши шапки на самі калася б, як дитина.
Десь під вікном почулося гу­
очі, друзі взялися за руки і
степова далечінь.
— Ось, друзі, і приїхали! вирушили в дорогу.
діння тракторів, і до кімнати
Нема кращого шляху, я к Тут буде наш а резиденція.
Сильний пронизливий вітер зайшло кілька трактористів.
шлях додому. Відкинувшись на
Прокинувся степ від дзвінких
— Ми готові, Ігоре Іванови­
свинку сидіння, Василь погля­ голосів, а до вечо р а виросли тут шарпав комбінезони, засліп­
дав на Миколу, якому слухняно палатки, в яких розмістилися лював очі снігом. Припікав мо­ чу.
роз. Буран сильнішав.
Зоя, а за нею і всі дівчата,
підкорялася машина, і відчував
Раптом Микола засміявся і міцніше закутавшись, першими
задоволення, що вони вже, н а ­ перш і 120 к омсомольців-трак то­
решті, в дорозі, що рівномірно ристів, шоферів, комбайнерів, показав на бороду, утворену рушили до дверей...
Майже 4 години минуло з то­
працює двигун і, як підрахував будівельників. Потім... Завітне від замерзаючої пари. Але коли
товариш, рівно о 8 годині вечо­ керм о трактора і хвилююча уро­ звернув увагу на себе, то по­ го часу, як Василь з Миколою,
ро будуть дома з друзями зу ­ чиста церемонія прокладання бачив таку ж білу снігову боро­ залишивши автомашину, бороли­
стрінуть новий 1956 рік—цей перш ої борозни. А на плугах — ду, яка відтягувала шарфик. ся з степовим бураном. Перема­
волж анка Зоя, русява, з приєм­ Обом стало незручно і сумно... гаючи втому, вони йшли і йшли,
перший рік на цілині.
...Директор радгоспу, вже долаючи крок за кроком. Відчу­
А яка ялинка! —мимоволі ним засмаглим обличчям, тонки­
вихопилось у Василя. — Зн а­ ми смужками темних брів, ниж­ немолода людина, дивився у вали, що сили вичерпуються,
єш, Колю, скільки мені дове­ че яких — великі, сині, як вра­ вікно, за яким шаленіла хурто­ хотілось, врешті, примиритися з
вина, і схвильовано барабанив цією грізною степовою стихі­
лося воювати за неї в Караган­ ніш ні роси, чудові очі.
А втім, Василь по-справжньо­ пальцями по столу. До кімнати єю...
ді? Ціла проблема. Правда не­
— Вогні! — раптом радісно
величка, соснова. Бачив — у му їх не розгледів, бо коли ще і зайш ли обсипані снігом комсо­
вигукнув
Василь. — Наші, ки­
мольці.
клубі стоїть, прибрана дівчата­ щ е р аз хотів зміряти поглядом
— Щ о ж робити, Ігоре Іва­ ївські!
ми? Красуня!
їх бездонну глибочінь, вона зав­
Микола напружено глянув
новичу, — стиснула руки на
Микола вже бачив той омрія­ жди відводила їх десь убік.
в далечінь. Крізь непроглядну
ний вечір у клубі, танці, при­
З имові сутінки в степу опус­ грудях розгублена дівчина в темінь
ночі і заметіль ледь ви­
вабливі дівочі усмішки і на­ каю ться рано і досить швидко. темносиньому пальті й білій
разно
пробивались
тьмяні вог­
плетеній
хустці,
з
-під
якої
ви­
тиснув на педалі.
— Коли б ще не забуксува­

Златых стихов у дуба тьма.
Мартынов словом
утонченным
Волнует поросли ума.
В стихах мелодия приятна
И даже кое-что понятно...
А. Ж АРО ВУ
Написано с жаром
Им множество книг,
А ныне А. Ж аров
Главою поник...
Ужели забыты
Былые года,
Военные битвы,
Морская вода?..
М. СВЕТЛОВУ
Нам приятно было снова
Встретить имя
М. Светлова,
Так как всем, без лишних
слов,
Мил талантливый
Светлов!..
С. МАРШ АКУ
Что ни день и что ни шаг
Нам встречается Маршак.
В детстве — сказки,
позже — были,
Их, конечно, не забыли
Те, кто чтит из года в год
Бернса дивный перевод
И желает Маршаку
Много счастья на веку.
Евг. ЕВТУШЕНКО
З а циклом цикл,
З а томом том:
«А что потом? А что
потом»?
Ведь обо всем уже сказал,
Пересказал, недосказал
И недодумал обо всем
«А что потом? А что
потом»?
Ты в «модных» ходишь до
поры.
Но вырос ты из детворы,
Перед тобой вопрос
ребром:
«А что потом? А что
потом»?
В. ТАТАЕВ.
—

ники. Це комсомольці радгоспу
виїхали на розшуки товаришів...
Василь сидів у тракторі і від­
чував тепло Зоїних рук. А во­
на, люба, хороша дівчина, диви­
лась у почорніле лице Василя
і вже не відводила свого погля­
ду вбік, як раніше. Дивилась
турботливо, з тривогою, чи,
бува, не обморозився...
За якийсь час трактор зу­
пинився біля новозбудованого
клубу, і Василь з Миколою по­
пали в дружні обійми товари­
шів. І запах різних духів, змі­
шаний з бензином пропахлих
комбінезонів, був для хлопців
якимсь особливо приємним і
бентежним.
Василь дивився на ялинку,
що виблискувала різнокольоро­
вими вогнями, на молодь, ра­
дісну, схвильовану, урочистощасливу, на Зою, привітну і не­
звичайно рідну, і йому хотілося
крикнути на весь клуб:
— Друзі, які ви хороші, дру­
зі!
Студент першого курсу, сек­
ретар комсомольської організа­
ції мовно-літературного факуль­
тету Василь Дорохов на хвилин­
ку замовк, потім додав:
— Завжди, коли приходить
Новий рік, мимоволі пригаду­
ється
радгосп «Київський»,
який тепер нараховує більше
5 тисяч новоселів, пригадуєть­
ся та пам’ятна новорічна ніч у
степу, невеличка соснова ялин­
ка і прості хороші друзі — ці­
линники.
Петро ІГНАТЕНКО,

Новорічні
Задача перша: На комсомоль­
ських зборах IV курсу спецвід­
ділу були присутні секретар
комсомольського бюро педаго­
гічного факультету, комсорг
групи і три студенти. Визначи­
ти процент відсутності на збо­
рах комсомольців, коли відомо,
що в групі 25 комсомольців.
Задача друга: Нашим студен­
там до початку занять, щоб роз­
дягтись, шість разів на тиждень
невистачає по 5 хвилин. На
скільки діб треба збільшити
Новий, 1960 рік, щоб позбути­
ся цього лиха?
Задача третя: Протягом двох
років на кафедрі музики на­
шого інституту працювало 262
викладачі. Скільки годин пере­
бував у середньому на роботі
кожен з них?
Задача четверта: На к он­
сультпункт у Старченково ви­
їхали три викладачі, а студен­

задачі

тів з’явилося два. Визначити
процент корисної дії від тако­
го консультпункту, якщо враху­
вати, що викладачі витрачають
на поїздку по 86 карбованців і
по 24 години.
Задача п’ята: Один метр до­
ріжки-килимка коштує 65 кар­
бованців. Довжина коридору 25
метрів. Яку суму грошей повин­
на виділити господарча частина
для придбання доріжки, щоб не
витягати її сувоями кожного ра­
зу з усіх кабінетів на випадок
приїзду гостей та свят?
Задача шоста: В їдальні на­
шого інституту 15 столиків.
Скільки треба затратити мила,
гарячої води, робочих рук, щоб
змити з них бруд, який назби­
рався протягом 1959 року?
Кращі відповіді будуть від­
значені в наступних номерах на­
шої газети.
Автор задач—Іван Шершень.

УВАГА! УВАГА!
Кафедра педагогіки вислов­
лює щиру подяку прибиральни­
ці редакції журналу «Дошкіль­
не виховання», яка розшукала
в архіві рукопис дисертації «Пи­
тання виховання в творчості
О. М. Горького».
Сумна історія цієї дисертації:
два роки читалася вона редак­
тором журналу доц. Цвелих Т. І.
і так непрочитаною й опинилася
в архіві.
*

*

З Нового 1960 року, після
довгої перерви, відновлює свою
роботу стрілецька секція викла­
дачів.
*

*

Поздоровляємо педагогічний
факультет з народженням нових
кафедр — дошкільної педаго­
гіки, дефектології і педагогіки
та методики початкової освіти;
фізико-математичний факультет
— з створенням кафедри вироб­
ничого навчання.

*

*

Виявила бажання скласти за­
лік з креслення студентка фі­
зико-математичного факультету
Цвілій Л., який тягнеться за
нею хвостом з весни 1959 року.
* *
Студентки-фехтувальниці, які
програли в цьому році кубок
ім. О. М. Горького команді ін­
ституту фізкультури, обіцяють
повернути його на змаганнях,
які відбудуться в квітні місяці
1960 року.
* *
Господарча частина нашого
інституту рішуче заявила, що в
1959 році проведено останній
ремонт душових.
* *
Сподіваємось, що спортивні
змагання з баскетболу, як і з во­
лейболу, проходитимуть весною
на відкритому спортивному май­
данчику.

ТЕЛЕГРАМИ
«ЇЖАКОВІ» педагогічного крп так тримати крп біль­
ше уваги мовному оформленню газети крп уникайте бага­
тослів’я невиразних текстовок крп
«ЇЖАКОВІ» фізико-математичного крп не забувати
про існування на факультеті «хвостистів» ледарів про­
гульників крп зробити газету одномовною крп
«ДЯТЛОВІ»
Художника вам треба,
У птиці дзьоб великий,
(Поетів повно там!)
Та тільки без пуття.
Байок, дотепних віршів
Нудна, дрібна газета,
І
влучних епіграм.
Далека від життя.

Справи гардеробні...
Вечір мав бути хорошим. Ще
б пак! Виступатимуть такі відо­
мі сатирики, як С. Олійник,
Ю. Кругляк, М. Білецький,
С.
Маківчук,
І. Манжара,
П. Шабатин і інші. Чому не пі­
ти!? Звісно, підем. Але да­
вайте спочатку роздягнемося, бо
некультурно ж так заходити до
порядних людей.
Ми настроєні на веселий лад.
Привітно посміхаючись, подаємо
своє пальто гардеробниці.
— Ви куди? На вечір? — пи­
тає вона, зовсім не жартуючи.
Ваша посмішка набирає ще
більших розмірів. Вам хочеть­
ся, щоб і гардеробниця посміх­
нулася.
— Ну, звичайно!
Отут ви припустили страшен­
ну помилку. Навіщо ж так не­
обережно підтверджувати?
— На вечір ми не роздягає­
мо!
Вашу посмішку наче коров а
язиком злизала.
— Це ж чому?
— А тому, що ми не зби­
раємося сидіти до 12-ої години!
— Вас ніхто не зобов'язує
сидіти до 12-ої. Побудьте до де­
сятої. А пальто візьміть, будь
ласка.
— Нічого не вийде! Сам
т. Тюриков наказав не прийма­
ти.
— Ну, досить. — Ви берете
ініціативу в свої руки. — Я ні­
чого не знаю і знати не хочу.

Відповідальність за пальто л я ­
гає повністю на вас, — рішуче
кажете ви і кладете пальто й
кепку на стілець за бар’єром.
— Я його вішати не буду! —
чуєте навздогін. Це добре, що
ви так відважно зробили. Але ж
більшість сидітиме у верхньому
одязі. Ви роздяглися. Зараз пе­
ред сатириками стоїть нелегке
завдання: розсмішити вас. Чи
розсмішать? Ще й як!
Але ви думаєте про інше: як
могла така поважна людина, як
наш вельмишановний помічник
директора по господарчій части­
ні, давати подібні розпоряджен­
ня? А, може, це гардеробниці
роблять наклеп на нього?

Бойова нічия
Цікава товариська зустріч
відбулася днями між шаховими
командами нашого і Одесько­
го педагогічних інститутів. У
команді гостей виступало по5
шахістів першого і другого роз­
рядів. У одеситів особливо ви­
ділявся гострою комбінаційною
грою їх капітан, першорозряд­
ник Футіран.
Тому великий
інтерес викликала його зустріч
з нашим другорозрядником, сту­
дентом
фізико-математичного
факультету М. Шкуратовським
Шкуратовський розіграв так
звану атаку Земеша. Його про­
тивник обрав староіндійський
захист. Партія проходила на­
пружено. Після розміну фігур
виявилось, що Шкуратовськи
й
має деяку перевагу. Він сміли­
во повів атаку на короля і ря­
дом тактичних ударів змусив
одесита на 43 ході здатися.
Кращих індивідуальних ре­
зультатів у матчі досяг студені
мовно-літературного факультету
В.
Яременко, який
приніс
нашій команді 2 очка.
Дводенна товариська бороть­
ба двох студентських колекти­
вів, що проходила гостро і на
пружено, закінчилась внічию
Рахунок — 10:10.

В. НОВОСІЛЬСЬКИЙ,

Г. ЦЕИТЛІН,

студент III курсу фізикоматематичного факультету.

студент II курсу фізикоматематичного факультету.

Кросворд

БОРЕЦЬ ЗА ВОЛЮ І ЩАСТЯ НАРОДУ
(До 125-річчя з дня народження Марка Вовчка)
Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих.
З такими словами звертав­
ся до української письменниці
Марка Вовчка великий поет
Тарас Шевченко, називаючи її
своєю донею. Вона була «вели­
кою силою», «ясною зорею на­
шого письменства», «що з ве­
ликим блиском явилась на на­
шім духовнім обрії», писав про
Марка Вовчка видатний україн­
ський поет Іван Франко.
В творах Марка Вовчка зву­
чить, за словами Івана Франка,
«глибока і чиста, мов слюда,
любов до всіх покривджених і
гноблених».
Під впливом навколишньої
дійсності, російських револю­
ціонерів-демократ ів — Герце­
на, Чернишевського, Добролю­
бова та безсмертного Шевчен­
ка — формується передовий
світогляд письменниці.
В своїх «Народних оповідан­
нях», що вийшли збіркою в
1857 році на українській мові,
а в 1859 р. з передмовою І. С.
Тургенєва — на російській,
Марко Вовчок відтворює жах­
ливі картини життя закріпаче­
ного люду. «Народні опові­
дання» мають виразний анти­

кріпосницький характер. Це на­
че живі малюнки гіркої долі
кріпака. Марко Вовчок стверд­
жує, що основним ворогом лю­
дини-трудівника є ненависне
кріпацтво.
Повні благородства і принад­
ної душевної краси героїні «На­
родних оповідань». Вони без­
межно-ніжні, ласкаві матері,
вірні в коханні дівчата, щирі
сердечні подруги, добрі, любля­
чі сестри. Та над усіма ними
висить чорна тінь кріпацтва,
яка руйнує їхнє щастя.
Подібні мотиви розробляє
письменниця і в оповіданнях,
написаних російською мовою і
об'єднаних в збірку «Рассказы
из русского народного быта».
Ще яскравіше виявився про­
тест проти гноблення в повісті
«Інститутка» (образи Назара,
Прокопа, Катрі), який вилива­
ється в оповіданні «Кармелюк»
в грізну помсту народного мес­
ника над панами.
В повістях російською мовою
«Записки причетника», «Глу­
хой го родок», «Теплое гнездыш­
ко», «В глуши» Марко Вовчок
змальовує образи нових людейреволюціонерів-різночинців, які
зв’язують своє життя з бороть­
бою проти самодержавства.
Твори Марка Вовчка — це
великий стогін народу, його

скарги на гнобителів і одночас­
но страшний проклін засновано­
му на неправді існуючому ладо­
ві.
Марко Вовчок — видатний
майстер художнього слова. Мова
ції», в них відчувається, за сло­
зрівнянно мелодійна. І. С. Тур­
генєв писав, що твори Марка
Вовчка «сповнені
особливої
наївної краси і поетичної гра­
ції», в них відчувається, за сло­
вами М. О. Добролюбова, «чи­
ста і свіжа поезія». Простота,
ніжність, поетична краса — не­
від'ємні риси стилю Марка
Вовчка. Її схвильована, часто
наповнена тугою й сумом або
романтично піднесена, нерідко
пісенна мова зворушує до гли­
бини душі читача.
Невтомна діяльність Марка
Вовчка та безсмертні твори
ставлять її в один ряд з най­
видатнішими письменниками-гу­
маністами світу.
Пам'ять про Марка Вовчка
свято шанує народ. її твори ви­
даються всіма мовами народів
СРСР і багатьма мовами за­
рубіжних країн. Художня спад­
щина письменниці дорога ра­
дянським людям. Вона збагачує
скарбницю української класич­
ної літератури немеркнучими
перлинами художнього слова.
М. ПАЗЯК.

По горизонталі:
5. Твердження, що потребує доведення. 6. Махове колесо.
9. Лінія перетину двох площин. 10. Рухома частина елек­
тродвигуна. 14. Відрізок прямої в колі. 15. Тригономет­
рична функція. 16. Пристрій для виміру, що перевіряє
вертикальне положення тіла. 19. Спосіб практичного ви­
конання чого-небудь. 20. Звук певної висоти. 21. Англій­
ський вчений-фізик. 24. Детермінант. 25. Сторона прямо­
кутного трикутника 29. Основоположник термодинаміки
30. Одиниця тиску. 31. Двочлен. 36. Вид зв’язку. 37. Оди­
ниця теплоти. 38. Нахил. 41. Знак однієї з арифметичних
дій. 42. Деталь, що з’єднує поршень з валом двигуна.
43. Лінія в трикутнику. 44. Пряма, що має одну спільну
точку з кривою.
По вертикалі:
1. Метод розв’язування геометричних задач, що грунтуєть­
ся на принципі паралелізму. 2. Одиниця струму. 3. Нега­
тивний електрод. 4. Частина гучномовця. 7. Трьохелек­
тродна лампа. 8. Точка перетину відображених променів.
11. Автор «Теорії геометричних побудов». 12. Поривистий
круговий рух вітру. 13. Поняття кількості. 17. Одне з ос­
новних понять в математичному аналізі. 18. Об’єктивна
реальність, яка існує незалежно від людської свідомості.
22. Поверхня. 23. Одиниця потужності. 26. Радіоактивний
елемент. 27. Зв’язок і співвідношення яких-небудь явищ
об’єктивної дійсності, виявлені в певному порядку.
32. Один з основоположників класнчної механіки. 3 3 . Ви­
датний французький математик. 34. Німецькийвченийматематик. 35. Вимір. 39. Пряма, що перетинає коло.
40. Множина прямих, що виходять з однієї точки. 2 8 . М іс­
це, яке не має виміру.
Склав студент II курсу фізико-математичного
факультету М. СОЛОВЕЙ.
Редактор О. КАРДАШ.