Файл #250: "Педагогічні кадри. № 6 (1648) (квітень 2015 року)"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 6 (1648) КВІТЕНЬ 2015 РОКУ

Кадр місяця

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Міжнародна діяльність
Ректор НПУ зустрівся з ректором
Університету в Туреччині

30 квітня 2015 року в Національному педагогічному університеті відбулося відкриття
аудиторії професора Григорія Волинки, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора
філософських наук, проректора з наукової роботи НПУ, який рік тому пішов з життя.
Григорій Іванович Волинка 35 років свого життя присвятив науково&педагогічній діяльності в
Драгомановському виші.
Світлина Михайла Франківського

З нагоди 180річчя НПУ

Ректор зустрівся з митцями
У ПЕРЕДДНІ урочистих заходів з нагоди
180&річчя Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова ректор вишу Віктор
Андрущенко приймав митців НПУ, почесних і заслу&
жених професорів і докторів університету, Героїв
України, народних артистів, заслужених артистів
України, що віддають частку своєї душі, виховуючи
нове покоління у дусі високої культури і мистецтва.

людини, особливо для студентського загалу”.
Від імені всього колективу університету ректор
та проректорський корпус висловили вдячність мит&
цям за щиру працю для Драгомановського універ&
ситету, любов до молоді, патріотизм. Студенти ж
побажали гостям міцного здоров’я та ще довгих
років життя, натхнення і віри у світле майбутнє, що
сьогодні лягає на плечі молоді.
Університет пишається такою когортою укра&
їнської мистецької інтелігенції, серед якої Анатолій
Авдієвський, Мирослав Вантух, Іван Драч,
Борис Олійник, Ліна Костенко, Анатолій Пала+
маренко, Тамара Стратієнко, Андрій Демиден+
ко, Олександр Гурець, Василь Федоришин та
інші.

8 КВІТНЯ 2015 року ректор Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова академік Віктор
Андрущенко зустрівся з ректором Gedizuniversity Izmir
професором Dr. Seyfullah Gevik та з головою правління
Українсько&турецького культурного центру “Сяйво” Гьохка&
ном Деміром. У рамках співробітництва з Українсько&ту&
рецьким культурним центром Драгомановським універси&
тетом започатковано і реалізовано вже низку міжнародних
проектів.
Для виконання різноманітних ініціатив залучаються
фахівці іноземних вищих навчальних закладів.
“На перетині наукових і освітніх досягнень університетів
різних країн, завдяки обміну досвідом, літературою, стажу
ванню наукових співробітників народжуються нові взаємо
вигідні напрямки співробітництва, розвиваються наукова і
освітня галузі”, – переконаний Віктор Андрущенко.
У розмові колеги обговорили можливі шляхи співпраці,
окреслили пункти майбутньої партнерської угоди. Це сто&
сується й зокрема поїздок наших вчених до Туреччини,
обміну студентами, лекцій іноземних колег в Україні. Завдя&
ки англійській мові викладання в Gedizuniversity це не скла&
датиме труднощів і для українських студентів.
Не менше зацікавився пан Gevik і функціонуванням Асо&
ціації ректорів педагогічних університетів Європи, яку очо&
лює Віктор Петрович. Здебільшого імплементацією Педаго&
гічної Конституції Європи, що сьогодні поширилася вже за
межі європейського простору. Домовленості йшли й щодо
співробітництва із цією Асоціацією.
Також до розмови долучилися проректор з міжнародно&
го співробітництва НПУ Володимир Лавриненко та про&
ректор з науково&методичної роботи гуманітарних інститутів
Богдан Андрусишин.

Пресслужба університету

“Гармонійний і всебічний розвиток особистості,
що пропагує уже кільканадцять років Драгоманов
ський університет, не був би ніколи реалізований
вповні, якби не ваша праця, наші шановні великі
служителі мистецтва, – наголошує Віктор Петрович.
– Мати дотичність до вас, просто сидіти поруч, мати
можливість відчути ваше натхнення, доторкнутися
до вашої творчості – безмежне щастя для кожної

Пресслужба університету

Профкар’єрна орієнтація
День кар’єри
НПУ – 2015
стор. 2

Інтерв’ю

Інтерв’ю
Алла Ярошенко:
“Співпраця –
постійний
систематичний
процес”
стор. 3

Марія Шеремет:
“Хочеш зробити
людині добро –
зроби крок ”
стор. 5

Наукова робота

Профкар’єрна орієнтація та працевлаштування

Проблема гідності у вимірах війни та миру.
Обговорюють драгомановці

ДЕНЬ КАР’ЄРИ НПУ – 2015
2 квітня в гуманітарному корпусі НПУ імені
М. П. Драгоманова пройшов “День кар’єри НПУ – 2015”.
Захід такого формату у стінах нашого вишу відбувається
другий рік поспіль за сприяння керівництва та студентів
Інституту філософської освіти і науки. В рамках заходу
всі охочі могли не лише ознайомитись з програмами
стажування та працевлаштування, а й пройти
профорієнтаційне тестування, яке нині є популярним у
світовому освітньому просторі.

Відкриття міжкафедрального семінару
Кафедра філософської антропології Інсти+
туту філософської освіти та науки НПУ імені
М. П. Драгоманова організувала обговорен+
ня однієї з найактуальніших проблем сучасно+
сті: людської гідності у вимірах війни та миру.
Дискусії щодо окресленої проблематики роз+
горнулися у форматі міжкафедрального семі+
нару “Філософія. Людина. Культура”.
Унікальність і важливість заходу виділив у
своєму вступному слові ректор НПУ Віктор
Андрущенко, зазначивши, що подібний аналіз
ситуації у міждисциплінарному плані завжди
демонстрував свою результативність. Вчені різ&
них наукових площин і навіть різних академічних
поколінь забезпечують погляди на одне й те ж
поняття під різними точками зору, що у свою чергу
розкриває об’ємну картину того чи іншого явища.
Тема людської гідності все більше актуалізується
сьогодні в наукових доробках вчених.
“Сьогодні ми всі поставлені в обставини, коли
жити, творити й відтворювати доводиться в умо
вах фактичної війни, – розповідає Віктор Петро&
вич. – Ці умови на нас тиснуть таким чином, що
психологія, мораль, наші уявлення про сутність і
призначення людини, людські цінності трансфор
муються. Проблема ж гідності – дуже глибока й є
фактично проблемою людського єства. Її пере
творення в сучасних умовах – сутність перетво
рення людини”.
Вчені резюмують, що те, наскільки конкретна
людина здатна бути внутрішньо вільною, не під&
даючись тиску з боку суспільства, цивілізаційних
змін, говорить про її людську гідність і шляхет&
ність.
“Разом з тим, ми декларуємо єдність як від
чуття цінності кожної людини, – наголошує завіду&
вач кафедри філософської антропології Світлана
Крилова. – Чим більше ми відчуваємо повагу й
свою потрібність з боку соціуму, тим більше нам
хочеться самореалізовуватися й відповідно роби
ти щось для цього суспільства”.
Пресслужба університету

На відміну від минулого року, цього разу більшість
компаній надавала перевагу студентам старших курсів,
тобто майбутнім випускникам. Причиною цьому є вищий
рівень компаній на ринку праці, що вимагають повний
робочий день. Як зазначають самі роботодавці, студентам
перших курсів важко поєднувати навчання з роботою і їх
головне завдання на даному етапі – навчатись. А от щодо
досвіду роботи, то його мінімальність чи взагалі відсутність
не є проблемою. Представлені компанії наголошують на
гарантуванні подальшого працевлаштування та можливості
кар’єрного зросту.
Користь проведення заходів такого типу полягає у
змозі студентів реалізувати себе, а також поповнити ринок
праці підготовленими кваліфікованими фахівцями.
Роботодавці охоче йдуть назустріч студентам, щоб
допомогти відкрити їм свій потенціал, бо саме вони
представляють майбутнє нашої країни.

Організатори виставки роботодавців
Увазі студентів були представлені організації, які
займаються допомогою у працевлаштуванні: Молодіжна
біржа праці, Всеукраїнська громадська організація “Для
спільної справи”, Київський міський центр зайнятості.
Звернувшись до цих організацій, студент мав змогу
отримати
кваліфіковану
допомогу.
Крім
цього,
драгомановцям були запропоновані лекції, тренінги, курси
та тестування, які спрямовані не лише на вибір професійної
сфери діяльності, а й на те, щоб навчити правильно
поводити себе на співбесіді з роботодавцем чи писати
резюме.
Також свої вакансії запропонували компанії “ProCredit
Bank”, “EY”, “Metro”, “АХА Страхування” та “Воля”. Однією з
позитивних якостей, що об’єднує всі ці організації, є
наявність оплачуваного стажування, термін якого
варіюється від кількох тижнів до півроку, в тому числі навіть
за кордоном. Майже всі присутні роботодавці не
наполягають на профільній освіті, пояснюючи це тим, що
необхідним навичкам вони навчать стажерів на “власних
курсах”. До того ж, вони навмисно шукають студентів
філософського навчального підрозділу, які мають, як
відомо, креативне мислення.

Студентське наукове товариство

Студенти знайомляться з вакансіями
Організатори заходу сподіваються, що “День кар’єри
НПУ” стане чудовою традицією в нашому університеті, бо
це чудова нагода для студентів визначитись з видом
діяльності на майбутнє й отримати досвід роботи.
Захід відбувався завдяки співпраці Інституту
філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова та
Київського молодіжного центру праці за сприяння Відділу
професійно&кар’єрної орієнтації та працевлаштування НПУ
імені М. П. Драгоманова.

Влада ГЕРАСИМЕНКО
Фото Вікторії Алексеєвої

Патріотизм

Тиждень студентської науки – 2015
З 27 до 30 квітня 2015 року в Національному педагогічному універ+
ситеті імені М. П. Драгоманова за ініціативи Студентського наукового
товариства імені Григорія Волинки пройшов Тиждень студентської
науки – 2015. Урочисте пленарне засідання відбулося 27 квітня в акто+
вій залі, оскільки жодна конференц+аудиторія не змогла умістити усіх
охочих поспілкуватися з професорами і академіками університету.
За словами ректора
НПУ Віктора Андрущенка,
така ідея весняних науко&
вих днів для молоді, що вже
давно практикується у ВНЗ,
– прекрасна можливість
студентам спробувати свої
сили в науці, продемон&
струвати досягнення, долу&
читися до великих світу
цього в академічних колах.
Кожен інститут із 20, що
входять в структуру універ&
ситету, підготував до тижня
науки свої заходи, серед
яких звітно&наукові конференції, інформаційні зустрічі, науково&практичні
семінари, тренінги, творчі зустрічі і круглі столи. Проблематику усіх заходів
обирали самі студенти, чим, власне, й забезпечили свою особливу активність
та зацікавленість у Тижні науки.
Завершенням наукової семиденки стало відкриття аудиторії імені профе&
сора Григорія Волинки 30 квітня 2015 року в гуманітарному корпусі універси&
тету. Григорій Іванович довгий час був проректором з науки в НПУ і одним з
перших долучився до створення Студентського наукового товариства. Збе&
регти пам’ять про прекрасного вченого і дослідника історії філософії запропо&
нували студенти.

Ветерани, студенти, волонтери –
разом для благої справи
ВОЛОНТЕРСЬКА робота студентської
молоді Національного педагогічного універси&
тету імені М. П. Драгоманова набуває все біль&
шої активності. Її головна мета – адресна допо&
мога тим, хто її потребує. Серед основних
напрямків волонтерської роботи студентів –
соціальна підтримка та шефська допомога
ветеранам Великої Вітчизняної війни, бійцям
АТО та іншим.
З цього приводу була організована та про&
ведена зустріч активу студентів – волонтерів
НПУ з волонтерами Академії внутрішніх справ задля обміну досвідом та допомоги ветеранам,
сім’ям загиблих бійців АТО, а також щодо проведення спільних зустрічей і круглих столів.
У зустрічі взяли участь представники Ради ветеранів Шевченківської та Солом’янської
РДА, ветерани Академії внутрішніх справ. Волонтери відвідали музей академії, обмінялися
подарунками та поділилися планами на майбутнє.

Микола КОТ,
Голова ради ветеранів НПУ

Пресслужба
університету

2

КВІТЕНЬ 2015

Інтерв’ю

Ініціативи драгомановців

Алла Ярошенко:
“Співпраця – постійний систематичний процес”
У контекстІ заявленого політичного курсу України
до Європейського Союзу співпраця з іноземними
освітніми закладами набуває ще більшої актуальності.
Інститут соціальної роботи та управління є одним з нав+
чальних підрозділів університету, де студенти при
бажанні мають змогу отримувати європейський досвід
навчання. “Подвійні дипломи” – проект, який сприяє
активним і цілеспрямованим студентам в плані кращої
професійної самореалізації. Подробиці цього проекту
для читачів газети “Педагогічні кадри” розповідає його
натхненниця і головний організатор – доктор філософ+
ських наук, професор Алла Ярошенко
– Розкажіть, будь ласка, як розпочався проект
“Подвійні дипломи”?
– Проект “Подвійні дипломи” зародився саме в стінах
Національного педагогічного університету імені М. Драго&
манова починаючи з співпраці з Вищою лінгвістичною шко&
лою в Ченстохові (Польща), тепер сферу наших міжнарод&
них зв’язків розширено, й до цього проекту долучилась
Вища школа Гуманітас (м. Сосновиці). Мені було приємно,
що на минулорічній великій конференції, яка відбулась в
Польщі за участю доктора Цезарія Вошінського і мера міста
Ченстохов, було чітко зазначено, що пріоритетним у їхній
співпраці завжди був і залишається саме наш університет.
Ми першими започаткували такий формат співпраці, а вже
через певний час були залучені університети з Тернополя,
Мелітополя, Луганська, Одеси. Для нас важливо, що всі
польські починання спочатку орієнтовані в бік студентів
Драгомановського університету.
– Як відбувається набір студентів?
– Коли ми починали реалізацію цього проекту, то було
складно з формуванням групи. Хтось не довіряв, хтось
боявся, а хтось думав, що платня за навчання занадто мала
і це якась авантюра. Єдиною умовою відбору була відсут&
ність академічних заборгованостей. Ми розуміли: якщо сту&
дент не навчається у нас, то не буде і там. Хоча є й винятки:
одна студентка сказала, що їй цікавіше навчатися в Польщі.
Але я вважаю, що рівень української освіти є достатньо
високим і в певних речах навіть кращий, ніж за кордоном.
Але ця дівчинка добре володіє польською мовою і їй подо&
бається їх культура, тому думаю, що вона сама налаштува&
ла себе таким чином.
Перший раз ми поїхали влітку 2012 року. Студентам під&
готували чудову програму практичного спрямування: відбу&
лася зустріч з керівництвом університету, було організовано
наукову конференцію, тренінги. В першій половині дня від&
бувались пари, а в другій – ми відвідували заклади соціаль&
ної сфери. Це було настільки цікаво для студентів, що вже
через кілька днів фотографії “Як ми почали літню сесію”
були популярними в мережі Інтернет. Почав спрацьовувати
метод “рівний – рівному”, тому коли я восени попросила
помічників зібрати в аудиторії бажаючих, то з цим вже не
було проблем. Студенти вже знали деталі проекту від дру&
зів, які повернулись з навчання за цією програмою. Якщо в
перший рік навчання група складалась з 15 студентів, то в
другий рік – 40. В кожного своя мотивація: дехто із західної
частини України, тому для них це близько за духом, дехто
прагне розширити свій світогляд, а є й такі, що вже пра&
цюють в соціальній сфері і їм цікаво порівняти українську і
польську специфіку. На сьогоднішній день є багато бажаю&
чих поїхати на практику і стати фахівцем європейського
рівня.
– Тішить, що серед мотивацій студентів ви назвали
знання, досвід, практику, а не отримання європейської
“корочки”.
– На зустрічах зі студентами ми не піднімали тему пере&
ваги одного диплома над іншим. Про це навіть не було мови.
Ми розповідали студентам про важливість академічної
мобільності і конкурентоздатності на ринку праці, значу&
щість залученості до світової культури і сучасного знання.
Ми звертали увагу не на “корочку”, а на якості, якими вони
мають володіти для того, щоб професійно реалізуватись.
Серед студентів я теж не чула про
таку мотивацію, як диплом іншого
кольору чи іншою мовою, їх ціка&
вить саме культура.
– Наскільки мені відомо, в
Польщі напрям соціальної
роботи як такий відсутній. Що ж
в них є натомість?
– Спеціальність “Соціальна
робота” легко адаптується під
спеціальності “соціальна педаго&
гіка”, “соціальна допомога”, тобто
всі спеціальності, за якими здій&
снюється підготовка студентів в
нашому Інституті. В Польщі сту&
денти також мають змогу отрима&
ти таку спеціалізацію як “соціаль&
на ресоціалізація”. Це робота з
незахищеними верствами насе&
лення і з людьми, які мають певні

КВІТЕНЬ 2015

Проведено навчальний семінар
про подолання професійного
вигорання
Редакція університетської багатотиражки отрима+
ла вдячного листа за проведений навчальний семінар
одного з викладачів Драгомановського університету.
Зв’язавшись з відправником, ми отримали матеріал
про проведений захід, тому із задоволенням розмі+
щуємо його в газеті.
26 березня в Бородянській спеціалізованій школі –
ЗНЗ № 2 відбувся навчальний семінар “Саморегуляція вчи&
теля засобами психосинтезу в умовах професійного виго&
рання” практичного психолога, кандидата психологічних
наук, доцента кафедри психології і педагогіки НПУ імені
М. П. Драгоманова Кучеренко Єгора Валерійовича.

вади. Для нас ця спеціалізація є цікавою, тому вона входить
до академрізниці, яка викладається.
Цікаво, що в Україні для захисту диплому чи дисертації
потрібно мати публікацію у фаховому виданні, а за кордо&
ном по&іншому. В Польщі існують збірники міжнародних
праць певної спрямованості, наприклад, гуманітарної. Цей
журнал матиме загальну назву, а далі йтимуть розділи.
Публікація в такому журналі влаштує майбутніх кандидатів
наук як з філософії, так і з соціології, педагогіки, соціальної
роботи та ін. Для європейців головне, щоб були міжнародні
номери публікацій, а не конкретна фаховість.
– Ви так натхненно про все розповідаєте!
– Коли я вперше озвучувала студентам інформацію про
проект, то знала, що потрібно все зробити якомога краще.
Сьогодні існує певний рівень недовіри до навчальних закла&
дів, тому цей величезний пласт роботи ми з колегами
повинні були виконати якісно. Я контролювала роботу на
всіх рівнях, тому знаю кожен крок від початку до того, що
маємо сьогодні. Слід згадати і ще одного партнера, завдяки
якому цей проект став можливим, – “Центр академічних
обмінів”. Коли колеги з цієї установи запропонували спів&
працю, то в них теж не були відпрацьовані механізми реалі&
зації такого науково&навчального проекту. Але всі три сто&
рони прагнули співпраці, тому ми підписали договір. Тепер
ми тісно співпрацюємо і не даємо забути одне про одного,
адже співпраця – постійний систематичний процес.
– Бачу, що вмотивованість студентів і зацікавле
ність керівництва нашого університету сприяють ефек
тивній співпраці.
– Ми маємо налагоджену роботу. Поки студенти навча&
ються, ми з колегами працюємо разом з навчальним відді&
лом. На кожного студента заведені навчальні картки, і
частина з тих предметів, які читались в Україні, перезарахо&
вується польським навчальним закладом. Крім того, ми не
зупиняємось на досягнутому. Наразі ведемо переговори
про наукові проекти і зі свого боку вже передали наше
бачення їх реалізації. Польська сторона має розглянути про&
позиції, щоб Євросоюз виділив кошти для їх реалізації. Це ті
проекти, які справді потрібні студентам і актуальні для їх
професійного зростання, тому хочемо охопити цей напрям
роботи і сподіваємось реалізувати задумане.

Спілкувався Сергій РУСАКОВ

Серед основних труднощів сучасної школи проблема
професійного вигорання вчителя залишається мало вирі&
шеною з точки зору психологічного супроводу, що пов’яза&
но зі зниженням престижності професії, низьким мате&
ріальним заохоченням, важковиховуваністю учнів, а іноді із
несумісністю змісту навчання з виховною метою уроків. Ці
проблеми створюють психологічні передумови внутрішніх
конфліктів вчителя, який “балансує” між необхідним та
бажаним, між шаблонним та творчим, між вимушеним та
спонтанним. Саме тому психосинтез як психокорекційний
та профілактичний засіб дозволяє вчителю розвинути
свою емоційну та особистісну саморегуляцію при вирішен&
ні саме внутрішньоособистісних конфліктів, які викликані
професійними обов’язками, тобто мають зовніші, пов’яза&
ні з навчально&виховним процесом, причини.
Єгор Кучеренко почув від колег, що відкритість та неви&
мушеність є найбільш бажаними переживаннями, що
супроводжують стан внутрішнього комфорту в умовах
роботи, особливо стресових. Ось чому ці бажані пережи&
вання так часто суперечать природним реакціям роздрату&
вання, незадоволення, а також посиленому прагненню
досягти ідеальних результатів (вони можуть стосуватись
будь&якої професії в системі “людина&людина”).
Протягом семінару на прикладі техніки дослідження
професійної реальності (ТДПР) вчителями було виявлено,
що вони можуть надміру схилятись до несвідомого сприй&
няття учнів виключно з позиції учасника навчально&вихов&
ного процесу, продовжуючи застосовувати педагогічні
методи, ефективність яких перевірена і не завжди випра&
вдовує себе.
Психосинтез як метод роботи з несвідомим та свідо&
мим виміром психологічних проблем дозволяє вчителю
завдяки спеціальним вправам поєднати професійне “Я” з
особистісним, відкриваючи ширші можливості сприйняття
суб’єкт&суб’єктних стосунків з учнями. Завдяки можливо&
стям уяви та суб’єктивному оцінюванню, кожного учня
можна сприймати інакше, ніж просто як людину, що вчить&
ся. Це створює внутрішні передумови до зміни методоло&
гії вирішення типових педагогічних проблем (мотивації
учіння, недисциплінованості школярів тощо). Саме тоді в
очах вчителя учень стає майбутнім фахівцем, батьком,
матір’ю, другом, чоловіком, дружиною, громадським дія&
чем, тобто його особистість виходить за межі актуальної
учнівської позиції, яка водночас є провідною соціальною
роллю.
Семінар завершився дискусією ведучого та педагогів.
Було наголошено, що психосинтез дозволяє вчителю емо&
ційно трансформувати та переосмислити власне ставлен&
ня до проблемних молодших школярів та підлітків, в робо&
ті з якими виникають негативні емоційні реакції, зокрема
стрес. Так гармонізується об’єктивне та суб’єктивне оці&
нювання та взаємні очікування учасників навчально&вихов&
ного процесу – і учнів, і вчителів. При цьому вчитель може і
сам вийти за стереотипізовану модель власної поведінки
та спілкування, що знижує рівень його емоційної напруги,
тренує стресостійкість та творчо розвиває його особи&
стість.
Виносимо щиру подяку за організацію семінару
директору школи Олені Лазутіній та шкільним психологам
Тетяні Купрієнко й Ользі Дубині – випускниці НПУ імені
М. П. Драгоманова.

Анатолій ФУРСЕНКО,
вчитель основ здоров’я

3

До 10ї річниці кафедри образотворчого мистецтва

Кафедра триєдності: освіта, дослідження, культура
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ “Образотворче мистецтво” відкрито
в Національному педагогічному університеті імені
М. П. Драгоманова 28 квітня 2005 року. Для її навчально&
методичного забезпечення того ж року організовано
випускову кафедру образотворчого мистецтва в Інститу&
ті педагогіки і психології. Біля її витоків стояв відомий
український художник&педагог, засновник вітчизняної
школи методики навчання образотворчого мистецтва
професор Микола Авксентійович Кириченко. За
десять років свого існування кафедра забезпечила непе&
рервність і наступність підготовки фахівців з образотвор&
чого мистецтва: вона випускає бакалаврів, спеціалістів і
магістрів, даючи їм можливість продовжити навчання в
єдиній в Україні аспірантурі та докторантурі кафедрі за
спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання
образотворчого мистецтва. Спеціальність “Образотвор&
че мистецтво” користується стійким попитом серед абі&
турієнтів, про що свідчить щорічне зростання вступного
В майстерні скульптури
конкурсу, а також співвідношення студентів контрактної та
бюджетної форми навчання. Про авторитет спеціальності ширюють і поглиблюють їх базову підготовку, озброюючи
говорить зацікавлення навчанням з боку іноземних сту& їх найновішими науково&методичними знаннями. Серед
дентів: тут навчаються студенти з Китаю, Вірменії, Росії, них – “Сучасне візуальне мистецтво”, “Портретний живо&
пис”, “Пейзажний живопис”, “Декоративна пластика”,
Туркменістану.
Як правило, більшість студентів&випускників щорічно “Актуальні проблеми сучасного мистецтва”, “Технологічні
розподіляються в загальноосвітні заклади м. Києва та проблеми творчості художника”, “Сучасне декоративне
Київської області, інших областей України, що свідчить мистецтво”, “Інноваційні методики навчання образотвор&
про попит на відповідних фахівців. Частина випускників чого мистецтва”. Всі вони методично оснащені програма&
працює в приватному освітньому секторі, надаючі конку& ми і спираються на використання передових технологій
рентні освітні послуги. Третина студентів розподіляються навчання у ВНЗ, які сприяють професійно&творчому
за попереднім власним вибором, працюючи останній рік розвитку студентів і спрямовані на підвищення мотивації
на майбутньому робочому місці в ЗОШ та художніх сту& навчання, розвиток їх самостійності, наближення процесу
діях. Ряд студентів продовжують навчання в аспірантурі, навчання до реалій майбутньої професійно&педагогічної
плануючи пов’язати свою діяльність з науковою кар’єрою. діяльності: проблемні лекції, навчальні та музейні проек&
Спостереження за випускниками свідчить, що вони є ти, кейс&метод, ігрові технології, методи контекстного
постійними активними учасниками всеукраїнських худож& навчання, мікровикладання, тренінги, практикуми тощо.
Інноваційний характер навчально&методичної роботи
ніх виставок і творчих проектів. Все це є закономірним
результатом збалансованої та гнучкої організації навчан& забезпечено лідерськими позиціями викладачів випуско&
ня, що дає змогу кожному випускнику залежно від досяг& вої кафедри в освітньому просторі України. Видані ними
нутого рівня та природного потенціалу знайти своє місце “Освітньо&професійний комплекс з образотворчого
мистецтва” (2012), “Збірник про&
в сучасних умовах динамічного
грам з образотворчих дисциплін”
ринку праці.
(2008), методичні рекомендацій
Кафедра
образотворчого
для дипломного (2009) і курсового
мистецтва як профільний науко&
проектування (2009) стали норма&
во&методичний центр позиціонує
тивними для всіх художніх спе&
себе як лідер у вітчизняному нау&
ціальностей вищих педагогічних
ковому і методичному середови&
закладів України. У центрі уваги
щі фахівців з мистецької освіти,
вітчизняних фахівців з методики
об’єднуючи довкола себе худож&
навчання образотворчого мистец&
ньо&педагогічні
спеціальності
тва також започатковане випуско&
українських вишів. Ці лідерські
вою кафедрою щорічне методич&
позиції зумовлені пропагованим
не видання з актуальних проблем
кафедрою принципом, сформу&
технологій навчання образотвор&
льованим ще видатним філосо&
чого мистецтва. Кафедрою впер&
фом Карлом Ясперсом, за яким
ше на Україні видано понад десят&
університет є “всесвітом наук” у
ка навчальних посібників з грифом
триєдності освіти, дослідження і
МОН України, серед яких – “Осно&
культури. Отже, місце своє в уні&
ви
образотворчої
грамоти”
верситетській драгомановській
Г. Нечипорук. Натюрморт. 2012
М. Кириченка (2002), “Українсь&
сім’ї кафедра знаходить, даючи
кий народний декоративний роз&
студентам можливість долучитись
до різних видів образотворчості, багатопланових культур& пис” М. Кириченка (2006), “Основи скульптури” О. Крас&
них надбань, бурхливого мистецького сьогодення, іннова& ноголовця (2008), “Культурологія” О. Шевнюк (2009 з
ційних педагогічних пошуків, наукових досліджень у обра& численними перевиданнями), “Декоративне мистецтво в
практиці вчителя образотворчого мистецтва” Л. Плазов&
ному напрямку.
Реалізація такої мети не в останню чергу уможливле& ської (2013), “Історія костюма” О. Шевнюк (2009), “Слов&
на якістю професорсько&викладацького забезпечення ник термінів образотворчого мистецтва” О. Шевнюк
спеціальності. Кафедру очолює відомий мистецтвозна& (2013). Підготовлено до друку перший україномовний
вець, культуролог і педагог, професор, доктор педагогіч& навчальний посібник з історії образотворчого мистецтва
них наук Олена Шевнюк. В складі кафедри – знаний (О. Шевнюк). Всі перераховані видання отримали високу
український скульптор Олександр Красноголовець, оцінку студентів і фахівців.
Викладачами кафедри дбайливо обладнано майстер&
відомий майстер батику та гобелену, член Спілки дизай&
нерів України Любов Плазовська, талановиті художники& ні скульптури і художньої кераміки, класи рисунку та живо&
живописці, члени Спілки художників України Володимир пису, аудиторію для занять пластичною анатомією, клас
Труш і Роман Власюк, майстер декоративного і мону& композиції, наповнені реквізитом, натурними гіпсами,
ментального розпису, член Спілки дизайнерів України предметами, історичними костюмами та драперіями для
Любомир Цебенко, популярні серед вітчизняної малечі постановок. Теоретичні класи устатковані медійним
ілюстратори дитячих книжок і журналів, лауреати премії обладнанням – медіапроекторами, телевізорами, відео&
Наталі Забіли Катерина Шалварова і Ольга Сова. Якість та аудіоапаратурою. Складовими медійного забезпечен&
професійно&педагогічної підготовки студентів забезпече& ня історико&мистецьких курсів стали оригінальні інтерак&
на також реальним методичним досвідом викладачів тивні презентації, художньо&музичні композиції, бази
кафедри, які працювали або працюють в загальноосвітніх даних комп’ютерних художніх енциклопедій, слайд&шоу,
школах або позанавчальних закладах освіти Києва, серед відеофільми, що дозволяють забезпечити ефективну
яких “вчительська зірка” – переможець конкурсу “Вчитель складову процесу навчання та вмотивувати студентів до
року” в номінації “образотворче мистецтво” – Іраїда вивчення дисципліни.
Активне співробітництво кафедри з вітчизняними та
Руденко. За останні п’ять років на кафедрі підвищили свій
науковий рівень 5 випускників аспірантури. Викладачі зарубіжними інституціями також забезпечує ефективність
кафедри є постійними експертами&рецензентами вітчиз& навчально&методичного процесу. Випускова кафедра
няних шкільних підручників і посібників з образотворчого тісно співпрацює з відповідними кафедрами університетів
України шляхом організації науково&практичних семіна&
мистецтва.
Викладачі кафедри постійно і наполегливо працюють рів, зокрема, з Полтавським національним педагогічним
над удосконаленням змісту навчання образотворчого університетом імені В. Короленка, Південноукраїнським
мистецтва як галузі, що динамічно розвивається та вима& педагогічним університетом імені К. Ушинського, лабора&
гає постійного збагачення й оновлення, особливо в умо& торією естетичного виховання Національної академії
вах євроінтеграційних процесів. Окрім традиційних дис& педагогічних наук України.
Обмін інноваційними технологіями навчання образо&
циплін “Рисунок”, “Живопис”, “Композиція”, “Скульпту&
ра”, “Історія мистецтв” випускова кафедра пропонує сту& творчого мистецтва постійно відбувається із закордонни&
дентам ряд спецкурсів актуальної проблематики, які роз& ми інститутціями, зокрема, Гельсинським інститутом

4

мистецтв і дизайну (Фінляндія), Стокгольмським
Кунстфеком (Швеція) і Королівською академією мистецтв
(Швеція). З метою адаптації студентів до освітніх вимог
європейського освітнього співтовариства викладачі
кафедри впровадили в практику навчання: французьку
методику аналізу творів образотворчого мистецтва Ф. &
Барб&Галль, для чого взяли участь в роботі Всеукраїнсь&
кого науково&практичного семінару асоціації CORETA –
(“Comment regarder un tableau” – “Як дивитися на карти&
ну” – Париж, Франція) на чолі з куратором дитячих про&
грам Лувру Франсуази Барб&Галль, присвяченого про&
блемам музейної педагогіки, та польську методику
“апропріації” творчого доробку видатних майстрів обра&
зотворчого мистецтва “Діалоги” автора Кінги Лапот&Дзі&
єрви. Важливою складовою адаптації навчального про&
цесу до вимог європейської освітньої спільноти стало
проведення в жовтні 2014 року Міжнародного науково&
практичного семінару спільно з Краківським педагогічним
університетом імені Комісії народної освіти (Польща) та
майстер&класів польських художників&педагогів для сту&
дентів спеціальності “Образотворче мистецтво” з методи&
ки навчання образотворчого мистецтва у школах Польщі.

Т. Волинець. Натюрморт. 2012
Практична підготовка студентів&образотворців до
естетичного виховання учнів підкріплена активною прос&
вітницькою роботою серед студентів і викладачів в музей&
но&виставковому середовищі міста Києва, щорічною
організацією музейних проектів, серед яких – “Марафон
на Терещенківській” (Музей російського мистецтва,
Музей Варвари і Богдана Ханенків), “Символічний світ
храму” (заповідник “Софія Київська”), “Скарби України”
(Національний художній музей України), “Слідами київ&
ського майстра” зі скульптором Володимиром Щуром,
“Очима сучасника” з Музеєм сучасного мистецтва, “Диво
дитячої книги” з музеєм української літератури, а також
участю в проектах “Пінчук арт&центра” і Гоголь&феста, в
проведенні майстер&класів видатних митців України –
живописця Івана Марчука, монументаліста Л. Тоцького,
ілюстратора книги В. Єрка, майстрині О. Білоус, зустрічі
з редакцією журналу “Арт&клас” та ін., а також майстер&
класів зі створення традиційної української ляльки&мотан&
ки, писанкарства, петриківського розпису, витинанки,
оригамі. Широкий резонанс у пресі отримали персональ&
на виставка до 60&річчя скульптора Олександра Красно+
головця (2011), персональна виставка живописця Воло&
димира Труша тощо.
Важливими етапами виставкової діяльності кафедри
стали Перша Всеукраїнська виставка творчості студентів
“Арт&дебют”, відкрита для киян і гостей міста 2006 року в
Центральній науковій бібліотеці імені В. Вернадського, та
Друга Всеукраїнська виставка творів студентів, відкрита в
Музеї Гетьманства протягом листопада&грудня 2010 року.
Обидві виставки отримали схвальну пресу і відгуки спе&
ціалістів, гідно презентувавши рівень креативних пошуків
студентів&художників. Їх закономірним результатом стало
відкриття в Національному педагогічному університеті
імені М. П. Драгоманова власної Художньої галереї, де за
останні роки з успіхом пройшли виставки “Авторська
фотографія”, “Гра з вічністю”, “Творчість молодих”, “Укра&
їнський краєвид”, ювілейна виставка до 175&річчя НПУ
імені М. Драгоманова, щорічні виставки дипломних робіт
студентів, перша персональна виставка магістра Анни
Нечипоренко, міжнародна виставка польських художни&
ків&педагогів та інші.
Кафедра образотворчого мистецтва Інституту педа&
гогіки і психології Національного педагогічного універси&
тету імені М. П. Драгоманова досягла високого рівня
ефективності підготовки майбутніх учителів образотвор&
чого мистецтва завдяки взаємодії художньо&творчих і
методичних інновацій, естетизації навчального простору
університету, залученню студентів до різних видів образо&
творчості, багатопланових культурних надбань, бурхливо&
го мистецького сьогодення.

Олена ШЕВНЮК,
професор, доктор педагогічних наук,
завідувач кафедри
образотворчого мистецтва

КВІТЕНЬ 2015

Інтерв’ю

Марія Шеремет: “Хочеш зробити людині добро –
зроби крок уперед до неї”

Нещодавно святкувала ювілей чарівна
жінка – завідувач кафедри логопедії, заступ+
ник директора з наукової роботи та міжнарод+
них зв’язків Інституту корекційної педагогіки
та психології НПУ імені М. П. Драгоманова,
доктор педагогічних наук, професор Шеремет
Марія Купріянівна. З цієї нагоди ми поспілку+
валися із нею та привідкрили таємницю успіху
цієї працелюбної пані.
– Маріє Купріянівно, ми знаємо Вас як таланови
того керівника, науковця і педагогадефектолога.
Усі сили Ви віддаєте науці та підготовці висококвалі
фікованих логопедів для усієї України. Чому Ви вирі
шили пов’язати своє життя з дефектологією?
– Скільки я себе пам’ятаю, упродовж усього усвідо&
мленого життя я допомагаю іншим. Так було завжди.
Дефектологія – це та галузь благородної професійної
діяльності, де людина може себе проявити і як особи&
стість, і як професіонал, і як науковець. В іншій професії
я себе ніколи не бачила, і у жодному разі не хотіла б її змі&
нити.
– Зі слів Ваших колег, Ви є зразковою “господи
нею кафедри”. Та багатьом, мабуть, цікаво дізнати
ся, якою Ви є у повсякденному житті?
– На це питання, я гадаю, краще можуть відповісти
мої рідні – їм видніше. Єдине, що я можу сказати з упев&
неністю, – це те, що наскільки я вимоглива на роботі,
настільки ж я вимоглива і вдома. Для мене важливо, щоб
було гарно і чисто в квартирі, красиво і смачно – на кухні,
щоб панували добрі і відкриті стосунки між рідними. Бо
це – основа людського спілкування.
– Про що Ви мріяли, коли були студенткою, які
проблеми Вас турбували?
– Ще з першого курсу мене цікавила наука. Не з
точки зору подальшого наукового росту – написання та
захисту кандидатської та докторської дисертацій, здо&
буття наукового ступеню доцента та професора – про це
й думки не було! Просто усе життя мене переслідують
запитання “чому?”. Наприклад, чому дитина з фонетико&
фонематичними порушеннями мовлення добре чує, але
у неї порушена граматична сторона мовлення? Чому,
коли люди втрачають мовлення після інсульту, то у одних
воно відновлюється майже одразу, а в інших – лише
частково, навіть незважаючи на логопедичну допомогу?
Можна сказати, що звичний для дітей 3&річного віку
період “чомучок” у мене не зникає! І навіть зараз я маю
надзвичайно розвинений пізнавальний інтерес. Я про&
довжую задаватися запитаннями “чому?”. Мабуть, тому
жодного разу і не пішла на іспит, не знаючи відповіді на
усі екзаменаційні питання досконало. Я мала знати біль&
ше, ніж передбачено програмою, і ширше, ніж того
вимагалося від студента. Таке відчуття – бажання знати
більше – у мене упродовж життя!
Коли готувалася до пар, мене бентежило навіть не
те, що я можу щось не знати, коли мене запитають
викладачі, а те, як мені буде соромно, що я чогось не
знаю. Пам’ятаю один випадок. У нас був курс патопсихо&
логії, який читав А. І. Селецький. Я захоплювалася ним як
лектором, тим, як він умів тримати аудиторію та спілку&

КВІТЕНЬ 2015

ватися зі студентами. Іспит з цього предмету ми здавали
усно. Я взяла білет, сіла готуватись. Мене почали відво&
лікати хлопці&трієчники з проханням допомогти. Звісно,
я почала їм підказувати, навіть не прочитавши питання
свого білету. Екзаменатор зробив мені два зауваження і
викликав відповідати. Я попросила ще кілька хвилин на
підготовку, на що він відреагував лише погрозою поста&
вити двійку. Повільно підходячи до його столу, тримаючи
заліковку у руках, похапцем на ходу читала завдання
свого білету. А. І. Селецький не задав мені жодного запи&
тання. Мовчки взяв залікову, щось у ній написав, закрив,
повернув мені і сказав: “Ви вільні”. Я без жодного слова
вийшла з аудиторії, ковтаючи сльози. Підбігли мої одно&
групники, які очікували своєї черги під дверима. Почали
засипати запитаннями: “Ну як?”, “Здала?”, “Скільки?”. А
я далі плакала. На шум підійшла куратор і поцікавилася
моєю оцінкою. Я відповіла: “Два”. Ніхто не міг повірити:
“Як два?”. Куратор взяла залікову книжку з моїх рук, від&
крила і поглянула на мене із запитанням: “А де ж “двій&
ка”? У тебе “п’ятірка”!”.
Я дуже любила вчитися. І зараз люблю. Не лише
дефектологія мене приваблювала. Для прикладу, наша
викладач філософії Валентина Василівна мені єдиній
поставила “п’ять” автоматом за залік! А тоді “автомати”
ще не були введені як метод підсумкового оцінювання. Я
читала філософію томами, захоплювалась філософськи&
ми трактатами різних епох. Мені навіть пророкували
майбутнє філософа. Але я обрала дефектологію.
– Хто з Ваших вчителів для Вас є прикладом для
наслідування?
– Як науковець – це Є. Ф. Соботович – людина, яка
досягала своєї мети, пройшовши складний шлях через
терни. Як особистість і керівник – це Н. Ф. Засенко – зра&
зок витриманості і такту. А якщо об’єднати науковця,
особистість і керівника – то чудовий приклад для наслі&
дування – це М. Д. Ярмаченко. Багато людських рис цієї
видатної особистості мені хотілося б перейняти та мати
такі надбання і в своєму житті.
– Якби можна було повернутися у минуле і щось
поміняти, що б Ви хотіли змінити?
– Залишити живими батьків… (Очі Марії Купріянівни
наповнилися сумом  автори) Мої мама і тато померли
рано і упродовж одного року. Для мене це була і є дуже
тяжка втрата. Пройшло більше 45 років, а мій біль і досі
не вщух, рана не загоїлась. Я щодня думаю про них та
відчуваю цю гірку втрату.
– Який найяскравіший спогад, пов’язаний із
Вашими батьками та родиною, виринає у Вашій
пам’яті?
– Мені було близько чотирьох років. Я не пам’ятаю,
де точно це було, але мама й тато сиділи поряд, а я
стояла між ними. І тато сказав: “Із Маняші виросте або
велике ледащо, або велике ніщо, або велика і чуйна
людина. Щось середнє не вийде”. Мама лише усміхнула&
ся. Чому я так запам’ятала ті слова, я не знаю. (Тут вже
сама Марія Купріянівна усміхається  автори).
Уже в чотири роки я почала читати. Вечорами батьки
проводили дуже багато часу з нами. Я була найменшою.
Та завжди нас виховували міцною родиною: брат Анато&
лій і сестра Олександра постійно брали мене з собою,
куди б не йшли. Ми гралися утрьох. І один за всіх та усі за
одного – було нашим правилом. Батьки прищепили нам
любов одне до одного, вчили нас взаємній підтримці з
дитинства. Нас ніколи не карали. Найбільшим покаран&
ням для мене було звернення батьків повним іменем.
Коли я чула “Маріє!” – це означало, що я провинилася і
заслужила гнів.
Також пам’ятаю, як батьки читали нам “Кобзаря”.
Мама читала, а потім ми усі разом аналізували прочита&
не. Багато слів мами і тата закарбувалося у моїй пам’яті
вже тоді, але розуміння прийшло набагато пізніше. Тому,
скільки б років не проходило, мій зв’язок із сім’єю не

загубився із їхньою смертю. Навіть сьогодні я часто
думаю: “А що б сказала мама на ту чи іншу ситуацію мого
життя?”, “Як би прокоментував мій вчинок тато?”…
– Якими досягненнями Ви пишаєтеся найбіль
ше?
– Якщо ви це питання поставите моїм рідним, то
вони скажуть, що я завжди в роботі. Їм здається, що на
вагах моїх досягнень робота переважає. Але це не так.
Сім’я для мене значно важливіша!
Це може здатися не досить коректним, але я не можу
поставити на одні терези наукові досягнення та вершину
усього мого життя – сім’ю, стосунки з рідними. Я – пра&
бабуся. Найбільша моя радість зараз – це правнук. Хоча
маю лише доньку, та її чоловік для мене як син, а дружи&
на онука – онучка. І я дійсно люблю їх як рідних дітей.
Дуже пишаюся своїми теплими стосунками з родиною. Я
оберігаю їх, бо це – моє багатство і найбільше досягнен&
ня.
– Ви – інтелігентна, мудра, гарна і успішна жінка.
У чому секрет Вашого успіху?
– Мабуть, у моїй вимогливості до себе. Я б навіть
сказала, у надмірній вимогливості до себе. Це я взяла від
батьків. Так вони нас навчали: перш ніж зробити заува&
ження комусь – спершу проаналізуй себе і свої дії.
– Яким є Ваше життєво кредо?
– Якщо хочеш зробити людині добро – зроби крок
уперед. Якщо хочеш зробити зло – зроби два кроки
назад і добре подумай.
Це кредо моїх батьків. Вони керувалися ним усе
життя і навчали так жити своїх дітей.
– Маріє Купріянівно, що є для Вас найбільшою
цінністю у людях?
– У першу чергу – стосунки між людьми. Їхня щирість
та відкритість. Я не переношу неправду, нетерпима до
неї. І в той же час я добре відчуваю, коли кажуть непра&
вду.
А ще у мене відсутня заздрість. Зате в мені багато
радості, коли я роблю добро або щось дарую людям. Це
додає мені сил і наснаги.
– І наостанок, що б Ви хотіли побажати Вашим
студентам та учням?
– Студентам хочу побажати професіоналізму на кож&
ному етапі свого становлення. Професіоналізм – це не
лише знання. Знання можна здобути, але не бути профе&
сіоналом. Важливо мати якомога більше загальнолюдсь&
ких якостей та рис, які для дефектолога є ядром, стри&
жнем його особистості.
Якщо ж говорити про своїх учнів, то можу сказати,
що це моє багатство. Я пишаюсь усіма разом і кожним із
них окремо. Усі вони уважні, толерантні, красиві, профе&
сіонали високого рівня. Коли я чую від колег похвалу на
адресу своїх учнів, мені дуже приємно. У такі хвилини ще
більше хочеться жити і працювати. Мої знання дали мені
мої вчителі, і я хочу ними ділитися з іншими. Мені подо&
бається це робити! Я побажала б кожному займатися
тим, що приносить задоволення.

Спілкувалися
Наталія Базима та Олександр Козинець

Довідка
ШЕРЕМЕТ МАРІЯ КУПРІЯНІВНА – відомий вітчизня&
ний сурдопедагог та логопед.
Народилася 10 січня 1945 року в с. Пугачівка Рокит&
нянского району Київської області. У 1974 році з відзна&
кою закінчила КДПІ імені О. М. Горького, отримавши ква&
ліфікацію “Вчитель школи глухих та слабочуючих. Лого&
пед”. У 1979 році достроково захистила кандидатську
дисертацію на тему “Готовність слабочуючих дітей до
навчання в школі”.
З 1983 р. почала працювати в КДПІ імені О.М. Горь&
кого спочатку за сумісництвом, а з 1985 року – на основ&
ному місці роботи на посаді доцента кафедри сурдопе&
дагогіки та логопедії дефектологічного факультету. У
1997 році отримала вчений ступінь доктора педагогічних
наук, захистивши дисертацію на тему “Психолого&педа&
гогічні основи підготовки слабочуючих дітей до навчання
в школі”. З 1998 року завідує кафедрою логопедії. З 2001
року – професор університету, а з 2003 року – заступник
директора Інституту корекційної педагогіки та психології
з наукової роботи та міжнародних зв’язків.
Під її керівництвом захищено 3 докторських та
23 кандидатських дисертації. Має понад 300 наукових
публікацій. Керівник наукової школи “Науково&методо&
логічні засади та сучасні технології діагностики та корек&
ції тяжких порушень мовлення”. Нагороджена численни&
ми грамотами та подяками різних установ. “Відмінник
освіти України”. “Заслужений працівник освіти України”.

5

Пам’яті професора Григорія Волинки

У квітні цього року виповнюється рік, як від нас пішов заслужений діяч науки і техніки України, академік
Української академії політичних наук, доктор філософських наук, проректор з наукової роботи НПУ імені
М. П. Драгоманова, професор Григорій Волинка.
Навесні 2014+го року колеги і друзі Григорія Івановича готували презентаційну книжку, яка б приурочу+
валась трьом ювілеям – 65+річчя від дня народження, 35+річчя науково+педагогічної діяльності в універси+
теті та 25+річчя керівництва кафедрою філософії. У передвеликодневі дні минулого року Григорій Іванович
Волинка залишив цей світ. За два тижні до ювілейних дат.
Пропонуємо вашій увазі тексти, які пронизані повагою і любов’ю. Пам’ять про мудрого керівника і філо+
софа по життю в ці сумні для нас дні об’єднає велике коло людей, на яких вплинуло спілкування з Григорі+
єм Івановичем Волинкою.

ЖИТТЯ

ФIЛОСОФIї I ФIЛОСОФIЯ ЖИТТЯ

Книга, присвячена творчому доробку
Григорія Волинки, починається з тексту,
написаного двома найближчими ка+
федралами вченого – Наталії Мозгової і
Володимира Дорошкевича. На жаль,
Володимир Олександрович восени мину+
лого року також залишив цей світ. Але ми
певні, що думки, закарбовані в наукових
працях і на шпальтах нашої багатотираж+
ки, мають важливе значення для майбут+
ніх поколінь драгомановців.
Перш за все, хотiлося б пiдкреслити, що в усi часи
iснували та iснують серед нас свiтлi особистостi, що
притягують до себе доброзичливiстю, iнтелiгентнiстю,
толерантнiстю, високою освiченiстю та ще багатьма
iншими прекрасними якостями. Таким був Григорiй Iва&
нович Волинка.
...Моя перша зустрiч з Григорiєм Iвановичем Волин&
кою вiдбулася восени 1977 року. Я була тодi студенткою
третього курсу фiлософського факультету Київського
державного унiверситету iм. Т. Г. Шевченка. Наш курс
щойно повернувся з колгоспу i з перших чисел жовтня
розпочалися заняття.
На третьому курсi нам продовжували читати “Дiа&
лектичний матерiалiзм”, точнiше, ми розпочали вивчати
його третю частину – “Теорiю пiзнання”. Перша й друга
частини вiдповiдно читались на першому i другому кур&
сах: на першому – “Матерiалiзм”, який нам викладав
проф. О. I. Яценко; на другому – “Дiалектику”, яку нам
читав проф. В. О. Босенко, а на третьому мали читати
“Теорiю пiзнання”. I якщо предмет “Дiалектичний мате&
рiалiзм” в цiлому вважався серед студентiв i викладачiв
одним iз найскладнiших предметiв, то ще бiльше це
стосувалось його останнього роздiлу – гносеологiї або
теорiї пiзнання. Об’ємний курс з цiєї дисциплiни читав
нам проф. I. В. Бичко – метр сучасної вiтчизняної фiло&
софської думки, вiд лекцiй якого й сьогоднi фiлософсь&
ке студентство перебуває у захватi. Семiнарськi заняття
за лектором I. В. Бичко мав проводити ст. викладач
В. I. Гусєв. Його ми й чекали на перший семiнар з гносе&
ологiї, але замiсть В. I. Гусєва в аудиторiю увiйшов еле&
гантно одягнений i дуже приємний на зовнiшнiй вигляд
молодий чоловiк в окулярах, який спокiйно i якось зов&
сiм по&домашньому почав розповiдати нам досить
складний теоретичний матерiал, який в його iнтерпре&
тацiї швидко ставав зрозумiлим i доступним для нашо&
го, щодо фiлософiї, ще дитячого сприйняття. Цим моло&
дим чоловiком i був Григорiй Iванович Волинка – в той
час аспiрант другого року навчання по кафедрi дiалек&
тичного матерiалiзму. Науковим керiвником Григорiя
Iвановича був тодiшнiй декан фiлософського факульте&
ту – П. С. Дишлевий, який займався вивченням i роз&
робкою фiлософських проблем природознавства. У
нього було багато аспiрантiв, яких на факультетi назива&
ли “дишлоїдами” за їх неабиякi науковi здiбностi, висо&
кий iнтелект та приналежнiсть до наукової школи
П. С. Дишлевого. Це справдi була у тi часи найбiльш
iнтелектуальна та креативна молодь фiлософського
факультету. I ми, студенти третього курсу, дивились на
них як на небожителiв. Вони здавались для нас недо&
сяжно розумними i дуже дорослими. Одним iз них i був
Гриша (як його мiж собою ми називали).
Семiнари Григорiя Iвановича стали для нас справ&
жнiми уроками “сократiвської майєвтики”. Я пам’ятаю,
яку безцiнну лiтературу з гносеологiї вiдкривав для нас
Григорiй Iванович: ми зачитувались В. О. Лекторським,
Б. М. Кедровим, П. В. Копніним, Е. В. Iльєнковим,
К. I. Мегрелiдзе. Праця останнього “Основнi проблеми
соцiологiї мислення” повнiстю перевернула наше до
того примiтивне бачення природи людського мислення.
Ми зачитувались цiєю книгою, ретельно конспектували
її. У мене досi зберiгся ґрунтовний конспект цiєї працi
К. Р. Мегрелiдзе. Лише багато рокiв потому я дiзналась,
що Мегрелiдзе загинув у концтаборах, а тодi, в далеко&

6

му 1977 р. у передмовi до “Основних проблем соцiоло&
гiї мислення” було написано, що вiн загинув у 1944 р. на
фронтах Великої вiтчизняної вiйни.
Зараз я вже розумiю, що певна налаштованiсть на
логiко&гносеологiчну проблематику залишилась у мене
на все життя завдяки спiлкуванню на тих семiнарах з
Г. I. Волинкою, а пiзнiше – з Ю. В. Кушаковим. Це були
найяскравiшi бесiди з молодими вченими тих часiв.
Саме тому логiко&гносеологiчнiй проблематицi були
присвяченi мої i кандидатська, i докторська дисертацiї,
ця ж проблематика склала основу тих навчальних кур&
сiв, якi я викладаю й сьогоднi – “Фiлософiя й методоло&
гiя науки”, “Традицiйна логiка”, “Математична логiка”,
“Логiка i методи логiчного аналiзу тексту” i т.д.
На семiнарських заняттях Григорiй Iванович розпо&
вiдав нам про свої науковi iнтереси, якi були присвяченi
онтологiчним i методологiчним засадам стилю мислен&
ня в природознавствi ХХ ст. Розповiдав нам також про
свої поїздки до Валентина Фердiнандовича Асмуса у
Передєлкiно, до м. Дубна Московської областi, у тi часи
найбiльшого центру з дослiджень у галузi ядерної фiзи&
ки, до Казанi, до Обнинська, до Москви на мiжнароднi
науковi симпозiуми з фiлософiї науки. Ми замрiяно слу&
хали i щиро вiрили, що колись i ми будемо аспiрантами
i долучимося до таких величних наукових справ.
Пройшло декiлька рокiв... Йшов вже 1981 рiк. Я
закiнчила фiлософський факультет i пiсля двох рокiв
викладацької дiяльностi в Київському полiтехнiчному
iнститутi була згодом направлена до аспiрантури за
спецiальнiстю “дiалектичний i iсторичний матерiалiзм”

на кафедру фiлософiї до Київського державного педа&
гогiчного iнституту iм. О. М. Горького. I тут я знову
зустрiла Григорiя Iвановича – вiн вже захистив канди&
датську дисертацiю i працював асистентом цiєї ж кафе&
дри. Григорiй Iванович дуже швидко пiшов вгору – зго&
дом став парторгом кафедри, а через деякий час секре&
тарем всiєї парторганiзацiї педагогiчного iнституту. Я
добре пам’ятаю, як його кандидатуру обговорювали i
рекомендували на кафедрi на посаду старшого викла&
дача.
З 1989 р., пiсля успiшного захисту докторської
дисертацiї, Григорiй Iванович очолив кафедру фiлосо&
фiї. Пiд опiкою Г. I. Волинки кардинально змiнилась про&
блематика кафедральних наукових дослiджень. Вони
все тiснiше пов’язувались тепер iз питаннями духовних
засад розбудови держави, iз свiтоглядними запитами
вищої педагогiчної освiти, з iсторiєю вiтчизняної i зару&
бiжної фiлософiї. Iсторико&фiлософська школа, що
склалася на кафедрi фiлософiї пiд керiвництвом Григо&
рiя Iвановича, досить плiдно працює над проблемати&
кою свiтової i української фiлософiї. Його вихованцями,
якi працювали у руслi зазначених питань, були пiдгото&
вленi i захищенi 15 кандидатських i 7 докторських
дисертацiй.
Хочу вiдзначити, що Григорiй Iванович, займаючи
вiдповiдальнi адмiнiстративнi посади, завжди лишався
глибоко iнтелiгентною, толерантною людиною i нiколи
не вiдносився до людей зверхньо, формально або без&
вiдповiдально. Вiн завжди наголошував, що не можна
адмiнiструванням i силовими засобами залучити когось
до плiдної наукової роботи. Завжди члени його кафедри
(i не тiльки вони) вiдчували його допомогу в подоланнi
будь&яких труднощiв на освiтянськiй нивi. Саме завдяки
цим рисам його особистостi колектив кафедри сьогод&
нi не втрачає наукового запалу i творчої наснаги. Вiн
завжди пiдтримував вогник творчого натхнення серед
своїх однодумцiв. А певнi життєвi обставини, якi нерiдко
призводять до душевної розгубленостi i навiть до вiд&
чаю, мудрими мiркуваннями Григорiя Iвановича оберта&
лися не просто благом, але ще й певною життєвою
перспективою.
Не можу не пригадати нашi незабутнi науковi роз&
вiдки кiнця 90&х – початку 2000 рр., коли ми у кафе&
дральному колективi трьох авторiв (Г. I. Волинки,
В. О. Дорошкевича, Н. Г. Мозгової) здiйснювали цiкавi
невеликi дослiдження з минулого нашого рiдного мiста,
якi знайшли своє втiлення у статтях про родину Михай&
ла Булгакова, про Миколу Федорова – засновника
росiйського космiзму, про часопростiр Київської духов&
ної академiї.
Це були незабутнi часи... Я з Володимиром Олек&
сандровичем Дорошкевичем розшукувала в архiвах
Києва та в Iнститутi Рукопису важливi для нашого дослi&
дження документи, ми їх обробляли, але ступiнь їх уза&
гальнення Григорiєм Iвановичем завжди вражав висо&
ким теоретичним рiвнем. Коментуючи нашу роботу,
Дорошкевич завжди зауважував: “Наталя Григорiвна,
ми з Вами лише землекопи”. Але нам з Дорошкевичем
було за щастя працювати хоча б землекопами, бо ми
були залученi до якогось таємничого процесу, сакраль&
нiсть якого розумiв лише наш Гуру. Розрiзненi факти,
розкопанi нами в архiвах, якi до цього були хаотично
розпорошенi в минувшинi, в роздумах Григорiя Iванови&
ча якимось дивним чином вибудовувались i шикувалися
у впорядковану систему, бiльш того, в цiй системi
вимальовувалась причинно&наслiдкова закономiрнiсть
розгортання до цього незрозумiлих фактiв та подiй. I це
завжди вражало як мене, так i Володимира Олексан&
дровича.

Наталія МОЗГОВА,
доктор філософських наук, заслужений
працівник освіти України, професор
Володимир ДОРОШКЕВИЧ,
кандидат філософських наук, професор

КВІТЕНЬ 2015

Фiлософ+романтик
ЛЮДИ
ГОВО&
РЯТЬ, що талановита
людина – талановита
в усьому. Таким був
Григорiй
Iванович
Волинка.
Талановитий уче&
ний, педагог i керiв&
ник. Григорiй Iванович
був
професiйний
фiлософ з грунтовною
освiтою Шевченкiв&
ського унiверситету, з
власною
науковою
школою, з величез&
ним перелiком науко&
вих праць та цiлою
когортою вдячних учнiв. Його науково&органiзацiйнi таланти завжди були у полi
зору керiвництва i активно використовувалися на високих керiвних посадах. Фiло&
софська глибина i жiттєва мудрiсть Григорiя Iвановича дозволяли швидко i посут&
ньо розставити акценти у науковому дискурсi в будь&якiй аудиторiї. Його глибокi
фiлософськi знання та умiння доступно i образно розповiсти складнi фiлософськi
теорiї, новiтнi дослiдження завжди зачаровували студентську аудиторiю. Неодно&
разово сама була свiдком, як його яскрава розповiдь про своїх унiверситетських
викладачiв, роки навчання спонукала студентiв до творчої дiяльностi, до власних
перших фiлософських пошукiв. Широта душi Григорiя Iвановича робила його
доступним для вихованцiв, а вимогливiсть i принциповiсть були завжди результа&
тивними i мобiлiзуючими у спiлкуваннi з ними.
Але найбiльший талант Григорiя Iвановича, як на мене, – це його умiння збе&
регти щирiсть i безпосереднiсть сприйняття. Успiшний учений i педагог – тонкий
лiрик i романтик. В сучасному свiтi зберегти гармонiю цих дорогоцiнних людських
якостей мало кому вдається.
Пригадую, як ми з Григорiєм Iвановичем, моїм науковим консультантом,
йшли вулицями нiчного Львова пiсля захисту дисертацiї. Ми всi були зачарованi
його щирим захопленням красою мiста, його глибокою ерудицiєю i яскравою роз&
повiддю про архiтектуру та iсторiю Львова. Величезний оберемок квiтiв ми покла&
ли до пам’ятника Тарасу Шевченку, i Григорiй Iванович читав його поезiю, жваво
спiлкувався iз львiв’янами.
Вiн тонко вiдчував красу цього свiту. Не випадково серед його хобi було фiк&
сувати на фотоплiвку портрети людей, вишуканi композицiї квiтiв, пейзажі, неспо&
дiваний ракурс звичних об’єктiв. Його талант людини увиразнявся тонким гумо&
ром, легкою iронiєю i позитивним настроєм на життєву хвилю.
Талановитiй людинi, талановитому ученому, талановитому педагогу шаною i
повагою лягають Шевченковi слова:
“Я люблю или, лучше сказать, обожаю все прекрасное как в самом человеке,
начиная с его прекрасной наружности, так само, если не больше, и возвышен
ное, изящное произведение ума и рук человека”.

Тетяна АНДРУЩЕНКО,
доктор філософських наук, заслужений
працівник культури України, професор

Кiлька слiв про Вчителя
З ГРИГОРIЄМ IВАНОВИЧЕМ ВОЛИНКОЮ вперше
ми зустрiлися у далекому 1990 роцi. Вiн виявився пер&
шою людиною в нашому унiверситетi, з ким менi довело&
ся познайомитися й мати розмову. Звичайно, це надто
голосно сказано – вести розмову. Про що йому, тодi
одному з наймолодших докторiв наук, котрий нещодав&
но очолив кафедру фiлософiї провiдного столичного
вузу, було розмовляти зi мною, хлопцем, який щойно
закiнчив навчання на фiлософському факультетi...
Важко сказати, що саме розгледiв в менi тодi Гри&
горiй Iванович й чому взяв працювати на кафедру. Не
менi судити, але якщо й був в менi якийсь потенцiал, то
над ним належало ще працювати та працювати. Моїм
же першим враженням було мiцне рукостискання, яким
вiтав професор. У мене викликають довiру люди, якi
вiтають мiцним рукостисканням. Й довiру я вiдчув до
Григорiя Iвановича буквально з першої зустрiчi. Усi
наступнi роки я не переставав переконуватися, що Гри&
горiю Iвановичу можна довiряти. У наш складний час
(втiм, хіба ми знаємо часи не складнi?) професор
Волинка залишався незмiнно надiйним.
Думаю, що не помилюся, якщо скажу, що не одна сотня людей в нашому унiверситетi
зробила крок (а то й не один) вперед у своїй науковiй та професiйнiй кар’єрi виключно зав&
дяки вмiнню Григорiя Iвановича в потрiбну хвилину пiдставити своє могутнє плече, в найвiд&
повiдальний момент сказати своє вагоме слово.
Звичайно, кожен з нас є по&своєму унiкальним та навiть генiальним. У якийсь момент чи
не кожному з нас (принаймнi, у молодi роки) здається, що йому вдалося сказати Urbi et Оrbi
своє неповторне слово, гiдне фiлософських анналiв. Iнодi бува здається, що вже одного
факту написання тексту достатньо для визнання. Якщо не свiтового, то гiдного наукового
ступеня напевно. Однак це далеко не так. Життя – штука сувора, й без допомоги наукового
керiвника або консультанта торувати шлях надзвичайно складно. Й цю допомогу Григорiй
Iванович незмiнно надавав.
Я й на своєму особистому досвiдi переконався, що без пiдтримки Григорiя Iвановича анi
моя кандидатська (Г. I. Волинка був науковим керiвником), анi моя докторська дисертацiя
(Г. I. Волинка був науковим консультантом), напевно, так і не були б закiнченi. Й звичайно,
їхньому захисту надзвичайно серйозно сприяло те, що на титульному аркушi було прiзвище
Волинки. У фiлософських наукових колах всiм добре вiдомо, що дисертанти, котрi пройшли
школу такого вчителя, як Григорiй Iванович, порожнi тексти не пишуть. Професор такого не
подарує.
Його знання фiлософiї та життя нi в якому разi не пригнiчували спiврозмовника, а стиму&
лювали його братися за книжку й читати. Григорiю Iвановичу майже нiколи не доводиться
когось змушувати писати дисертацiю або статтю. Розмовляючи з колегою (чи молодим, чи
вже й не дуже), Вчитель так тонко пiдводив спiврозмовника до думки про необхiднiсть пра&
цювати, що для нормальної порядної людини й виходу iншого не залишалося, як читати, чита&
ти й читати. А якщо людина читає, то у неї цiлком природно з’являється потреба писати.
Наше спiлкування з Григорiєм Iвановичем нiколи не мало формального характеру. Це
були швидше бесiди, роздуми, в процесi яких формувалася спiльнiсть поглядiв не тiльки на
фiлософськi, а й на свiтогляднi питання.

Ігор НЕМЧИНОВ,
доктор філософських наук, професор

Слово про наставника
ПЕРША моя зустрiч з Григорiєм Iвановичем вiдбулася
на початку липня досить далекого вже 1997 року. Щойно
отриманий диплом про закiнчення тодiшнього педагогiч&
ного факультету, нинi Iнституту педагогiки i психологiї на&
шого Драгомановського унiверситету, подальшi плани на
повноцiнно доросле життя, i знову вибiр шляху. Можливо&
стi рiзнi, iнодi несподiванi. Так сталося, що за згодою най&
дорожчих людей я спробував пiти далi, продовживши нав&
чання в аспiрантурi. Напевно, в цьому проявилося те, що
називають Божим промислом, бо як iнакше пояснити, що
остаточне рiшення було прийняте щодо iсторiї фiлософiї ?
Стежка привела на кафедру фiлософiї.
Того лiтнього ранку з особливим хвилюванням я пере&
ступив порiг кафедри. Адже позаду лишилася не тiльки
студентська пора, а й першi кроки у свiт фiлософських
наук. В цi ж хвилини, коли справа вимагала звернутися
особисто до майбутнього керiвника, i почалася iсторiя
нашої спiльної з Григорiєм Iвановичем справи. Що сказа&
ти: доктор фiлософських наук, професор, академiк Акаде&
мiї полiтичних наук України, а поряд – учорашнiй студент,
який побажав присвятити себе фiлософiї? Та ще й без пiд&
готовки, зовсiм з iншої спецiальностi? Тодi довелося
пережити справжнє випробування: стримане, навiть
суворе слово про необхiднiсть ще раз обмiркувати свiй
вибiр, можливо, звернутись на iншу кафедру. Як це нага&
дує перевiрку усвiдомлення i твердостi намiру, не побою&
ся сказати, настоятелем монастиря, адже йдеться про
справу життя i справжнє, достойне учнiвство, i взагалi,
про входження до вiдповiдальної та почесної спiльноти!
Тим бiльша i небезпека вiдмовитись, пiти назад. Але...
Наступнi мiсяцi – час пiдготовки до вступних iспитiв до
аспiрантури, їх успiшне складання. Нове життя: вибiр
теми майбутньої кандидатської дисертацiї, велика школа
самоосвiти, заняття з фiлософiї. У першому пiврiччi наш
потiк працював зi свiтлої пам’ятi Олексiєм Пилиповичем
Павелком, а весна 1998 року – в головному корпусi рiдно&
го унiверситету головнi фiлософськi науки нам викладав
наш наставник. Ще вiд того часу зберiгаються спогади
про те, як на лекцiях i семiнарах ми, аспiранти першого
року навчання, у передчуттi складання кандидатського
iспиту намагалися виконати всi необхiднi види робiт, а
особливо бути достойними рiвня володiння своєю нау&
кою, який засвiдчив Григорiй Iванович. Саме вiн не стiль&
ки переповiдав думки великих мислителiв (яка небезпека
механiчного переказування прочитаного чатує на кожно&

КВІТЕНЬ 2015

го, хто пробує себе в освiтi!), скiльки запрошував, вiв нас
до того, щоб ми бачили набагато бiльше, нiж маємо перед
очима або навiть зберiгаємо в пам’ятi. Звiсно, нiхто з нас,
навiть якби й схотiв, не мiг уже вiдмовитися i вiд великої
роботи прочитання значного масиву фiлософських тек&
стiв, i вiд усiх зусиль опанувати їх, вiднайти потрiбне для
справжнього науковця, щоб достойно i вiльно почуватися
у своїй галузi знань.
Далi – iспити складенi, а життя знову ставить питання
руба: наскiльки твердим є намiр серйозно працювати? I в
цей час Григорiй Iванович став для мене не лише вимо&
гливим керiвником, а й справжнiм учителем, який завжди
може зрозумiти труднощi, допомогти в їх подоланнi, пiд&

казати розв’язання складних завдань i в освiтнiй, i в дос&
лiдницькiй працi. З рiзних причин я вийшов на захист у
2005 роцi. Напевно, слiд було обов’язково пройти особи&
сту школу Григорiя Iвановича: невтомний, наполегливий,
з усiєю уважнiстю збiр матерiалiв, своєрiдне “життя в
бiблiотецi”, написання i видання журнальних статей, висо&
коякiсне читання лекцiй, ведення семiнарiв, неупередже&
на, за високою планкою перевiрка i оцiнювання знань
учнiвської молодi. I, звичайно, робота над текстом дисер&
тацiї. З року в рiк, особливо пiсля успiшного захисту i
отримання ступеня кандидата фiлософських наук, наш
керiвник i вчитель передає нам особливу, неповторну
рису справжнього фiлософа. Нехай менi вибачать деяку
пафоснiсть, але не можна не згадати тут, наскiльки Григо&
рiй Iванович умiв побачити нове i незнане у спадщинi
мислителiв вiд Стародавностi i до наших днiв, у багатьох
томах їхнiх творiв, не один раз перечитаних за цей час.
Бувало, пiсля кiлькох занять часто почуваєшся виснаже&
ним, але варто прийти на звичайне засiдання кафедри, i
пiсля вирiшення виробничих питань з яким вiдчуттям оно&
влення сил запам’ятовуються слова нашого наставника
чи то про Платона i Аристотеля, чи про Спiнозу i Локка, чи
про походження фiлософiї або вибiр методiв власних дос&
лiджень! Хоч яка втома, а iнодi й далеко не найкращий
стан, але варто послухати й прийняти до розуму i серця
бесiду Григорiя Iвановича – i весь негатив зникає! Тiльки
праця, тiльки пошук i вiднайдення, тiльки здобуток – ось
не лише дороговказ для кожного з нас, а й справжня пiд&
тримка, без якої навряд чи можна обiйтися тому, хто вирi&
шив ґрунтовно трудитися у науцi.
Якщо б у мене спитали, чому я навчився в Григорiя
Iвановича, то вiдповiв би, що найперше – це бути люди&
ною, бути собою, найкраще, належним чином i належного
часу робити свою справу. Долати самого себе таким,
яким сам собi не подобаєшся, завжди пам’ятати, що
наше життя далеко не обмежується i не може обмежити&
ся буденнiстю, навiть часом. Адже людина завжди долає
цi межi, така в неї природа i сутнiсть. Багато ще хочеться
сказати...

Богдан МАТЮШКО,
у 1997 – 2000 роках аспірант кафедри
філософії НПУ імені М. П. Драгоманова,
від 2000 року викладач, кандидат філо
софських наук, доцент, докторант

7

Звітуємо, плануємо!

Розвиток університету

Науково+навчальний центр
“Синевир” готовий приймати студентів

Запрошуємо
до оновленої актової зали

У НАЦІОНАЛЬНОМУ педагогічному університеті з
нагоди 180&річного ювілею оновили актову залу в голов&
ному корпусі. Урочисту стрічку перерізав ректор вишу
Віктор Андрущенко та голова трудового колективу Іван
Горбачук. Завдяки вдалому вибору кольорів, що, до речі,
тонують з корпоративним кольором університету, зала
стала просторішою та світлішою. Сцена набула нового
обрамлення і вигляду. Планове оновлення відповідних
залів і аудиторій в НПУ продовжується.

Науково+навчальний центр (ННЦ) “Сине+
вир” Національного педагогічного універси+
тету імені М. П. Драгоманова готовий прийма+
ти студентів для проходження навчально+
польової практики. Перший заїзд очікується
13 травня. Про це розповів директор ННЦ
“Синевир” Анатолій Дербак, аналізуючи про+
ведені роботи з облаштування території та
корпусів центру, здійснені впродовж минуло+
го року.
“Протягом минулого зимового періоду пра
цівники науковонавчального центру налагодили
постійне водопостачання та побудували новий
житловий корпус, де зможуть комфортно прожи
вати додатково ще більше студентів. Загалом
центр одночасно може прийняти 80 чол. У будівлі
є всі зручності. Бажаючі купаються у чані з міне
ральною водою чи прогулюються до мінерально
го джерела “Колочава”, де можна вільно напитися лікувальної води скільки завгодно. Для студентів забезпечено
доступ до мережі Інтернет, облаштовано додаткові місця для відпочинку, ведеться підсобне господарство”, – пере&
раховує зроблене пан Анатолій.
Проходячи практику у Колочаві, студенти київського вишу зможуть відвідувати та досліджувати екологічні стеж&
ки. Окремим пунктом проходження практики студентів стане робота із учнями середніх шкіл, що розташовані у
межах НПП “Синевир”. Особливо тісна співпраця налагоджена з Синевирсько&Полянською ЗОШ І&ІІІ ст. і Меришор&
ською ЗОШ І&ІІ ст.
У вільний від навчання час для студентів та викладачів проводяться екскурсії до визначних місць НПП “Синевир”:
одного з семи чудес України – озера Синевир; єдиного в Україні Центру реабілітації бурих ведмедів; візит&центру
парку і експозиції лісосплаву; походи в гори тощо. Працівники національного парку завжди професійно забезпечу&
ють студентів відповідною екскурсійною і еколого&освітньою роботою.
На засіданні табірної комісії, що недавно відбулася в Національному педагогічному університеті імені Михайла
Драгоманова, обговорювалися питання подальшого розвитку ННЦ “Синевир”. Розширення та розбудова центру
дасть поштовх соціально&економічному розвитку регіону і допоможе вирішити бодай частково проблему безробіт&
тя у Колочаві.
“Велика подяка за побудову та розширення НЦЦ “Синевир” ректору університету Віктору Андрущенку, першо
му проректору з організації навчальновиховної роботи і економіки Олегу Падалці, голові профкому Івану Горбачу
ку та директору НПП “Синевир” Миколі Дербаку. Всі вони разом створили чудові умови для проходження практики,
навчання та відпочинку студентів і викладачів університету, – каже директор ННЦ “Синевир” Анатолій Дербак. – Крім
того, після закінчення сезону практик наш центр готовий прийняти на відпочинок усіх бажаючих. За детальною
інформацією потрібно звертатися у профком університету. А невдовзі буде створено власний сайт ННЦ “Синевир”.

Фото Катерини Носової

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Головний редактор Сергій Русаков
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко
Фото Василя Тимошенка
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

КВІТЕНЬ 2015