Файл #248: "Педагогічні кадри. № 3-4 (1645-1646) (листопад-грудень 2014 року)"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 34 (16451646)
ЛИСТОПАДГРУДЕНЬ 2014 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Фотокадр місяця

Студентська рада
Ректор зустрівся
зі студентськими лідерами

3 грудня 2014 року у рамках святкування відбувся “круглий стіл” з питань релігії та освіти.
В обговоренні окресленої проблематики взяли участь Предстоятель УПЦ Київського Патріархату
Патріарх Філарет, ректор НПУ Віктор Андрущенко, ректор Київської православної богословської
академії митрополит Епіфаній.
Фото прес'служби КПБА

Міжнародна співпраця
У Варшаві ректори ВНЗ України, Польщі та Німеччини
підписали угоду про співпрацю

Ректор Віктор Андрущенко та проректорський кор
пус НПУ імені М. П. Драгоманова 10 грудня 2014 року
зустрівся з новою командою Студентської Ради вишу
на чолі з новообраним головою Сергієм Зайченком.
Зустріч носила робочий характер в аспекті планування
діяльності на найближче майбутнє.
Віктор Петрович поцікавився, які креативні проекти пла
нує до втілення в життя студентський загал. Зокрема те, що
стосується міжнародних обмінів, активного студентського
спілкування, комунікативних зв’язків між студентським сам
овпорядкуванням НПУ та інших країн Європи. Ректор запро
понував влаштувати кілька поїздок до провідних світових уні
верситетів для ближчого ознайомлення та спроб втілення
окремих елементів студентського самовпорядкування в НПУ.
У найближчий час проректори запропонували молоді
продумати організацію телемосту між ВНЗ різних країн, як
це вже неодноразово реалізовувалося драгомановцями.
“За допомогою новітніх технологій комунікації ви можете
влаштувати своєрідний вебінар з друзями й колегами з
Польщі, Литви, інших держав, – резюмував ректор. – Адже
дистанційна онлайн%конференція – це зараз дуже зручно й
малозатратно, особливо в сучасних складних фінансових
умовах. Зокрема, в такому ключі можна обговорити й реалі%
зацію європейського вектору нашого університету на сту%
дентському рівні”.
Молодь підтримала пропозиції своїх педагогів, особли
во в плані забезпечення позитивного іміджу університету,
відстоювання його інтересів на усіх рівнях.
Ще раз Віктор Петрович нагадав про один з головних
принципів життєдіяльності для кожного студентадрагома
новця – це навчання і наукова робота. “У першу чергу ми
турбувалися й будемо турбуватися про якість навчання
наших студентів, підвищення їх інтелектуального рівня. Ви –
студентські лідери, з вас беруть приклад всі інші, то ж ви
мусите бути кращими і у власному навчанні та науковій
роботі”, – закцентував ректор.

1415 грудня 2014 року ректор НПУ імені М. П. Драгоманова професор Віктор Андрущенко взяв участь
у тристоронній зустрічі Конференції ректорів академічних шкіл Польщі, Конференції ректорів Німеччини і
Спілки ректорів вищих навчальних закладів України. Захід відбувався у Варшаві за підтримки Міністерства
науки та вищої освіти Польщі і Федерального міністерства освіти і наукових досліджень.
Пресслужба університету
Вітчизняні заклади вищої освіти представляла делегація Спілки ректорів ВНЗ України у складі президента Спіл
ки, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського, першого віцепре
зидента Спілки, ректора Національного педагогічного імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка, ректора Хар
ківського національного університету імені В. Н. Каразіна Віля Бакірова, ректора Національної металургійної акаде
мії України Олександра Величка, ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
Ігоря Коцана, ректора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Степана Мельничука,
ректора Національного університету біоресурсів та природокористування України Станіслава Ніколаєнка, ректора
Київського університету імені Бориса Грінченка Віктора Огнев’юка, голови Громадської ради при МОН України
Галини Усатенко і ректора Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”
Михайла Згуровського.
Урочисте відкриття заходу привітали
виступами президент Конференції ректорів
академічних шкіл Польщі Веслав Банись,
віцепрезидент Конференції ректорів Німеч
чини ДжоанаЕлеонора Вебер, президент
Спілки ректорів ВНЗ України Леонід Губер
ський, ректор Варшавського університету
Мартін Пались, віцеміністр науки та вищої
освіти Польщі Д. Налец, Посол Німеччини в Польщі Рольф Нікель і Посол України в Польщі Андрій Дещиця.
Ключовим моментом зустрічі стало підписання Угоди про співпрацю між Спілкою ректорів вищих навчаль
них закладів України і Конференцією ректорів Німеччини, у рамках якої передбачено стимулювання і коорди
націю співпраці вищих навчальних закладів України і Німеччини; здійснення діяльності, спрямованої на ство
рення ефективної та інтегрованої системи народної освіти; розвиток вищої освіти, науки і культури в країні й
за кордоном; здійснення діяльності, скерованої на формування європейського освітнього і наукового просто
ру; написання спільних грантів у рамках програми Європейського Союзу “Горизонт 2020”.

Пресслужба університету
Фото: http://science.univ.kiev.ua/

Інноваційні
підходи у
формуванні
сучасного
вчителя
стор. 3

Спогади

Інтерв’ю

Науковий семінар
Віталій Хромець:
“Сучасний
університет може
вибудовуватися
лише в поліфонії”
стор. 5

Вертаючи
із вирію літа
стор. 7

Анонси
конференцій
Всеукраїнська
науково
практична конференціяна тему
“Наукові та соціальноекономічні
проблеми розвитку Національ
ного природного парку “Сине
вир” присвячена 180річчю
Національного педагогічного уні
верситету ім. М. П. Драгоманова
і відбудеться 1719 червня 2014
року у НПП “Синевир”.
Конференція працюватиме
за такими напрямками: дослі
дження рослинного світу; дослі
дження тваринного світу; еколо
гічні проблеми регіону; краєз
навство і туризм; соціальноеко
номічні проблеми регіону; сус
пільнополітичні
проблеми
регіону.
Заявки на участь у конфе
ренції та наукові статті прийма
ються до 10 травня 2015 року на
адресу оргкомітету:. Матеріали
конференції будуть опубліковані
в журналах вишу “Біологія” та
“Географія і сучасність”.
ІІ Міжнародна науково
практична заочна конферен
ція “Наукові пошуки: актуальні
проблеми теорії і практики”
Інститут філософської осві
ти і науки та Інститут педагогіки і
психології НПУ імені М. П. Дра
гоманова запрошують молодих
вчених, аспірантів та студентів
взяти участь у ІІ Міжнародній
науковопрактичній заочній кон
ференції “Наукові пошуки:
актуальні проблеми теорії і
практики”.
Матеріали
конференції
будуть опубліковані у науковому
виданні “Гуманітарний кор
пус” (випуск 4). Збірці при
своюються ISBN, УДК, ББК.
Обов’язкові примірники надси
лаються до Книжкової палати
України та провідних бібліотек
країни.
Заявки на участь прийма
ються до 27 квітня 2015 р.
Детальніше:
http://ifon.npu.edu.ua/ua/

До 50(річчя кафедри культурології

ПОЄДНАННЯ 50РІЧНОЇ ТРАДИЦІЇ І СУЧАСНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ
були професори, доценти, аспіранти і сту
78 листопада в Національному педа
денти.
гогічному університеті імені М. П. Драго
Релігійна тематика була розглянута у
манова відбулась Всеукраїнська науко
доповідях кандидата філософських наук,
вопрактична конференція з міжнарод
доцента кафедри культурології НПУ імені
ною участю “Філософія і релігія в просто
М. П. Драгоманова, куратора Відкритого
рі сучасної культури”. Ця конференція
архіву українського медіа мистецтва Пру
стала вирішенням одразу декількох
денко Яніни Дмитрівни та кандидата філо
цілей: з одного боку – це була можливість
софських наук, доцента ЧНПУ імені Т. Г. Шев
обговорити важливі питання, пов’язані з
ченка Кислого Анатолія Олександровича.
сучасною культурою, а з іншого – святку
Яніна Дмитрівна у своєму виступі на основі
вання 50річчя кафедри культурології
історичного і сучасного ракурсу показала,
Інституту філософської освіти і науки.
що такі протилежні на перший погляд понят
Саме це поєднання визначного історич
тя, як “релігія” і “техніка”, насправді дуже
ного минулого і сучасних можливостей
часто співіснують разом, доповнюючи і про
стало провідною темою конференції.
Проректор з наукової роботи Г.М. Торбін
довжуючи один одного. Анатолій Олексан
Так, зокрема, на цей аспект вказували на
вітає учасників конференції і викладачів
дрович у своїй доповіді виділив релігію як
пленарному засіданні проректор з наукової
кафедри культурології з ювілеєм
основу формування освітнього ідеалу. Його
роботи НПУ імені М. П. Драгоманова про
позиція викликала багато питаннь у студен
фесор Торбін Григорій Мирославович,
тів, які хотіли зрозуміти, яким чином сьогодні
директор Інституту філософської освіти і
можлива реалізація такої ідеї.
науки професор Дробот Іван Іванович,
Іншою темою, яка також викликала бага
радник ректора з міжнародних питань, заві
то дискусій, була тема, пов’язана з гендер
дувач лабораторії “Інноваційні методи реабі
ною і феміністичною теоріями. Розгляд цього
літації” професор Бойчук Микола Андрійо
напрямку розпочала своїм виступом старша
вич і завідувачка кафедри культурології
викладачка кафедри культурології Монахо
доцент Котлярова Тетяна Олександрівна.
ва Наталія Вікторівна. У своїй доповіді вона
Серед головних тез, які озвучили, слід виді
вказала на важливість феміністичної теорії,
лити акцент про тривалу і цікаву історію
яка за допомогою сумніву виводить на новий
кафедри, видатних науковців, які працювали
вимір дослідження істини. Та головна її увага
і досі працюють на кафедрі. Зокрема не один
була зосереджена на проблемі нестачі фемі
раз згадувалось ім’я професора Заковича
ністичної теоретичнометодологічної бази у
Михайла Миколайовича. Також були
сучасному українському культурологічному
акцентовані і сучасні аспекти, що дають
кафедрі упевнено дивитись в майбутнє: від
Виступи учасників культурологічної секції просторі. Надалі ця тематика була продов
жена доповідями аспіранток і студенток
значено про молодість викладацького скла
мали актуальний і прикладний характер
Інституту філософської освіти і науки, які у
ду, середній вік якого приблизно дорівнює
своїх виступах головну увагу направили на
38 рокам, а також про те, що на кафедрі
працює наймолодший доктор культурології в Україні – професор Біль жіночі мистецькі практики. Цей аспект розглядали: БулановаДувал
ко Людмила Федорівна, Зубатенко Тетяна Валеріївна, Корнєєва
ченко Євгенія Віталіївна.
Основною аудиторією і учасниками конференції були представни Тетяна Олександрівна, Носова Катерина Олександрівна.
Значна частина конференції була присвячена сучасній популярній
ки академічних кіл, що займаються дослідженнями в галузі філософії,
культурології та релігієзнавства, а також студенти і аспіранти профіль культурі. Найбільшої уваги цим питанням приділили студенти ІІІ курсу
Інституту філософської освіти і науки: Парадзінська Дар’я Олегівна,
них спеціальностей.
На пленарному засіданні також виступила з доповіддю доктор Пятковська Юлія Вікторівна, Ступак Яна Олександрівна, Ткачук
філософських наук, професор кафедри культурології Мєднікова Наталія Миколаївна, Хоменко Глеб Володимирович. І хоч в деяких
Галина Сергіївна. Вона вказала на те, що філософування стає сутніс моментах давалось взнаки, що студентам не достає теоретичної бази
ною ознакою сучасності, а також звернула увагу на те, як і чому це від для повного розкриття теми, проте їм вдалося добре визначити
бувається. Доповідь Галини Сергіївни стала певною теоретичною основну проблематику, було видно, що вони прагнуть максимально
основою до наступних виступів, які були спрямовані на осмислення розібратись у сучасних культурних тенденціях.
Як підсумок, можна зазначити, що Всеукраїнська науковопрак
філософських і релігійних проблем у візуальних образах сучасної куль
тична конференція з міжнародною участю “Філософія і релігія в про
тури.
На пленарному засіданні також розглянути інші проблемні поля. сторі сучасної культури”, яка була приурочена до 50річчя кафедри
Наприклад, доктор культурології, професор кафедри культурології культурології, відбулася на високому організаційному та науковому
Більченко Євгенія Віталіївна у своїй доповіді звернулась до сучасної рівні. На конференції було піднято багато гострих, складних питань,
української літературної сфери, де на прикладі поезії Сергія Жадана тому доповіді учасників конференції викликали зацікавлення слухачів
та жваві дискусії серед присутніх.
показала альтермодерну модель інтертекстуальності.
Подальші виступи проходили вже у форматі окремих секцій. Най
Євген Ворожейкін
більшої активності набула культурологічна секція, серед учасників якої

Науково(практична конференція

РІДНА МОВА – МАТИ ЄДНОСТІ, БАТЬКО ГРОМАДЯНСТВА І СТОРОЖ ДЕРЖАВИ
11 листопада 2014 року кафедра культури українсь
кої мови провела в НПУ імені М. П. Драгоманова щорічну
Всеукраїнську науковопрактичну конференцію “Укра
їнська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі”.
З вітальним словом звернувся до учасників конференції
ректор НПУ імені М. П. Драгоманова, академік НАПН України,
членкореспондент НАН України, доктор філософських наук,
професор Віктор Андрущенко, який переконливо обґрунту
вав роль мови для майбутніх педагогів, а також для захисту
державності та незалежності України.
Вела конференцію завідувач кафедри культури українсь
кої мови, професор, академік АН ВО України Світлана Шев
чук. Цитовані нею вислови про українську мову, український
народ та українську державу вміло й доречно доповнювали
виступи учасників заходу.
Почесним гостем Всеукраїнської конференції цього року
був голова , президент , керівник політикоправового упра
вління Меджлісу кримськотатарського народу, депутат
багатьох скликань Чубаров Рефат Абдурахманович, який
виступив із доповіддю “Мова і нація”.
У конференції взяв участь та виступив з цікавою та змі
стовною доповіддю Павло Мовчан, голова Всеукраїнського
товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, народний
депутат України багатьох скликань, лауреат.
З цікавою доповіддю виступила студентка ІІІго курсу
Інституту української філології та літературної творчості імені
Андрія Малишка Олена Семенишин “Проблема вивчення
української мови у вищих навчальних закладах”. Вона запро
понувала збільшити кількість годин на вивчення української
мови за професійним спрямуванням та ввести курс “Укра
їнська наукова мова” для магістрів.
Уже кілька років поспіль у святковому заході беруть
участь Анатолій Кудін, проректор з дистанційної освіти та
інноваційних технологій навчання НПУ імені М. П. Драгома
нова, директор Інституту інформатики, доктор фізикомате

2

матичних наук, професор, який виступив зі змістовною допо
віддю “Україномовні навчальні ресурси Інституту інформати
ки”; Іван Забіяка, кандидат історичних наук, старший науко
вий співробітник Інституту журналістики КНУ імені Тараса
Шевченка, журналіст, доповідь якого “Що робити з російською
мовою в Україні?” викликала дискусію. Обговорення мовних
питань відбувалося під час засідання круглого столу “Націо
нальнопатріотичні засади сучасного мовного простору”.
Із доповідями виступили також Іван Заєць, український
політик, народний депутат Верховної Ради України І, ІІ, III, IV та
VI скликань; Георгій Філіпчук, доктор педагогічних наук, про
фесор, академік НАПН України; Іван Ющук, кандидат філоло
гічних наук, професор кафедри Київського міжнародного уні
верситету; Олександр Пономарів, український , перекла
дач, публіцист, громадський діяч, кафедри мови та стилістики
Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, академік ,
заступник голови ; Володимир Василенко, доктор юридич
них наук, професор НУ “КиєвоМогилянська академія”; Іван
Горбачук, голова осередку “Просвіта” НПУ імені М. П. Драго
манова, академік АН ВО України, кандидат фізикоматема
тичних наук, професор; Юрій Мосенкіс, професор кафедри
сучасної української мови Інституту філології КНУ імені Тараса
Шевченка, академік АН ВО України, доктор філологічних наук;
Богдан Андрусишин, проректор з навчальнометодичної
роботи гуманітарних інститутів НПУ імені М. П. Драгоманова,
доктор історичних наук, професор; Олександр Леута, док
тор філологічних наук, професор кафедри української мови
НПУ імені М.П. Драгоманова.
Напередодні конференції було проведено загальноуні
верситетський конкурс “Знавець української мови”, у якому
взяли участь студенти різних Інститутів.
І місце посіли Швець Катерина (студентка Інституту
філософської освіти і науки), Ковтун Наталія (студентка
Інституту корекційної педагогіки та психології), Якуша Вікто
рія (студентка Інституту української філології та літературної

творчості імені Андрія Малишка).
ІІ місце – Негольшова Анжеліка (студентка Інституту
української філології та літературної творчості імені Андрія
Малишка), Турченко Юлія (студентка Інституту соціології,
психології і соціальних комунікацій), Кияниця Катерина
(студентка Інституту соціології, психології і соціальних кому
нікацій).
ІІІ місце – Дудка Олександра (студентка Інституту
соціальної роботи та управління), Кузнецова Анастасія (сту
дентка Інституту політології та права), Петренко Марія (сту
дентка Інституту іноземної філології).
Нагороджував переможців та призерів грамотами і цінни
ми подарунками ректор університету Віктор Андрущенко.
Після нагородження наймолодші знавці української мови
– діти викладачів кафедри культури української мови: Олек
сій Попов, Єлизавета Дияк, Єлизавета, Габріель та Веро
ніка Виноградови – прочитали “віночок поезій” “Наша рідна
українська мова”.
Студент Іго курсу Інституту корекційної педагогіки та
психології Кузін Олег продекламував “Молитву про мову”.
Під час свята прозвучали музичні твори у виконанні сту
дентів Інституту мистецтв акордеоністки Аліни Скобун та
бандуристки Тетяни Цехмейструк.
Конференція привернула до себе увагу не лише викла
дачів і студентів, а й пересічних громадян України, які
отримали можливість висловитися з проблем функціонуван
ня української мови. До конференції видано науковий часо
пис НПУ імені М. П. Драгоманова (збірник наукових праць з
проблем лінгвістики, пов’язаних з висвітленням теоретичних
та науковометодичних проблем історії, розвитку та функціо
нування української мови). Готується видання збірника нау
кових робіт студентів.

Кафедра культури української мови

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014

Єдина Україна

Духовна освіта

У Н П У в і д б у в с я к р у гл и й с т і л
за участі Патріарха Філарета
3 грудня 2014 року у рамках святкування 50річчя кафедри
культурології Інституту філософської освіти і науки відбувся кру
глий стіл “Релігія та освіта в сучасній Україні”.
Організаторами зустрічі виступили директори Іван Дробот (Інститут
філософської освіти і науки), Віктор Синьов (Інститут корекційної педагогі
ки та психології), Володимир Бондар (Інститут педагогіки та психології).
Відкрив круглий стіл ректор НПУ Віктор Андрущенко словами
важливості поєднання людськості й духовності, що й закладено в темі
заходу. “Ще Альфред Уйатхед казав, що релігійна та світська науки йдуть
до однієї мети різними шляхами. Але ми певні, що добро завжди пере%
магає зло, як казав Патріарх Філарет. Ми, як педагоги, маємо передати
це кожному студенту, що стане легшим у співпраці з богословською ака%
демією”, – наголосив Віктор Петрович, таким чином анонсувавши підпи
сання угоди про співпрацю між Драгомановським університетом та Київ
ською православною богословською академією, розташованою на тери
торії Михайлівського монастиря.
Віктор Андрущенко вручив високу відзнаку Предстоятелю УПЦ Київ
ського Патріархату Патріарху Філарету – медаль “Драгомановська
Ректор університету
родина”, а також книги про історію й наукові школи НПУ імені М. П. Дра
нагороджує Патріарха
гоманова.
Філарета медаллю
Після підписання угоди зі словами вдячності
“Драгомановська родина”
й сподівання на плідне співробітництво до
колективу Драгомановського вишу звернувся
ректор Київської православної богословської
академії митрополит Епіфаній. Митрополит
відзначив ту хорошу роботу, що триває між
закладами вже не перший рік. Чимало семіна
ристів отримали другу вищу освіту у стінах уні
верситету Драгоманова. “Наша співпраця
почалась вже давно, а зараз тільки закріпи%
лась підписами на папері. Новий закон про
релігійні освітні заклади дає нам багато
можливостей. Якраз зараз ми проходимо про%
цедуру ліцензування, що сталась і завдяки ста%
ранням НПУ ім. Драгоманова. Це неодноразо%
ві конференції з цієї проблематики, за що ми
дуже вдячні”, – зауважив ректор.
Про тісну співпрацю світської і духовної
Студенти та викладачі могли ставити запитання освіти, а відповідно й співпрацю, закріплену на
папері, між двома вищими навчальними закла
учасникам круглого столу
дами у своїй промові наголосив Патріарх
Філарет. “Спільне між світською наукою та
релігією полягає в тому, що і священики, і педагоги будуть виховувати людей. І людей варто ростити в
дусі правди та чесності, щоб вони несли правду іншим. Наші заклади хоч і різні, але істина одна. Нез%
мінна саме та істина, яка відкрита Богом. Неправда несе смерть, ми ж мусимо виховуватись в дусі пра%
вди”. Істинні й мудрі слова Патріарха запали в душі освітянам. Його Святість висловив сподівання на
створення у недалекому майбутньому власної богословської традиції, розвитку богословської науки,
удосконалення навчальнометодичної бази з богословських дисциплін.
Підписана угода розширює можливості щодо створення та реалізації багатьох проектів і спільних
програм двох навчальних закладів. Тож попереду ще чимало нових круглих столів і наукових конферен
цій та семінарів.

Науковий семінар

Текст пресслужби НПУ
Фото пресслужби КПБА

У НПУ обговорювали інноваційні підходи
у формуванні сучасного вчителя
16 грудня 2014 року в Національному
педагогічному університеті імені М. П. Драго
манова відбувся науковий семінар “Тран
сцендентальний підхід у формуванні вчителя
XXI століття”. Метою зібрання викладачів і
студентства стало ознайомлення слухачів з
новітніми методами та підходами у форму
ванні майбутнього фахівця з урахуванням
розробок у галузі медитації та обговорення
актуальності таких підходів.

Серед поважних науковців на семінарі висту
пили проректор з наукової роботи НПУ Григорій
Торбін, директор Інституту української філології
та літературної творчості імені Андрія Малишка
Анатолій Висоцький, директор Інституту
соціальної роботи та управління Алла Ярошенко,
заступники директорів інших підрозділів вишу, а

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014

також професор НПУ, завідувач Науководослід
ної лабораторії інноваційних технологій в реабілі
тації людини Микола Бойчук, лікарневропато
лог, рефлексотерапевт, керівник клініки “Аюрведа
192” Віктор Мацишин та інші.
Учасники розповіли про своє бачення впрова
дження інноваційних технологій у навчанні та сам
опізнанні майбутніх учителів. Конструктивно
подискутували стосовно методів впровадження
технологічних новинок у навчальний процес.
Як запевняють організатори – працівники
Науководослідної лабораторії інноваційних тех
нологій в реабілітації людини, подібні семінари
стануть традиційними в університеті задля
детального з’ясування аспектів нововведень в
освітній сфері для розвитку особистості та усе
стороннього бачення й розуміння нею навколиш
нього простору.

Маскувальна сітка
для бійців АТО від драгомановців
“Допоможемо, чим зможемо!” – ось основне гасло студентів
Інституту соціальної роботи та управління НПУ імені М. П. Драгомано
ва. Від найменших – першокурсників і до старших курсів, усі активно
долучилися до доброї справи – плетіння маскувальної сітки для війсь
кових АТО. Зранку та до вечора, весь вільний час руки студентів були
зайняті активною роботою.
“Дорогі хлопці, чоловіки, брати, друзі та просто знайомі в люті,
холодні дні борються за нашу Батьківщину, за наші землі, за нашу
Україну. На них чекають теплі домівки, рідні люди та усі небайдужі
громадяни країни. Кожне серце, яке б’ється, кожна душа, яка не
стала осторонь цього лиха для нас всіх, намагається хоч якось, хоч
чимось допомогти та підтримати наших героїв”, – розповідають сту
дентки Інституту.

День за днем сітка ставала все більша та більша. Також осторонь
не стали й викладачі інституту, зокрема в плані організаційної та мате
ріальної підтримки. Клопітка робота дала свій результат.
Та це не єдиний подарунок солдатам. Зовсім скоро День Святого
Миколая, тому студенти вирішили порадувати їх смачними гостинця
ми. Допомагали хто чим міг. Величезна маскувальна сітка та солодкі
пакунки з гарними фото та листамипобажаннями сьогодні відправи
лися Новою поштою в зону АТО.
Вони потребують нашої підтримки та розуміння. Ми можемо
допомогти: гарними словами та побажаннями, молитвами та вірою в
те, що все буде добре.

Профспілка інформує
У НПУ відбулась звітновиборча
профспілкова конференція
Наприкінці грудня 2014 року
в актовій залі центрального кор
пусу НПУ імені М. П. Драгомано
ва відбулась звітновиборча
профспілкова конференція. За
рішенням колективу головою
первинної профспілкової органі
зації працівників НПУ обрано
завідувача кафедри методології
та методики навчання фізико
математичних дисциплін у
вищій школі, професора Івана
Горбачука.
Делегати конференції на чолі з
ректором вишу Віктором Андру
щенком заслухали звіт про роботу
профспілкового комітету за період з березня 2010 року по грудень
2014 року, звіт ревізійної комісії за період з березня 2010 р. по гру
день 2014 р. Окрім голови Профкому співробітників обрали також
Профспілковий комітет, ревізійну та мандатну комісії, делегатів на
конференцію Київської міської організації профспілки працівників
освіти і науки України та затвердили Положення про “Первинну
профспілкову організацію НПУ імені М. П. Драгоманова”.

Пресслужба університету

gazeta@npu.edu.ua
Редакція газети “Педагогічні кадри” запрошує до актив
ної співпраці викладачів, студентів та співробітників універ
ситету! Про переможців та лауреатів кон
курсів, заходи вашого підрозділу, твор
чість студентів і викладачів повинні
знати читачі університетської
багатотиражки!
Матеріали, світлини, коментарі
та пропозиції надсилайте на елек
тронну скриньку газети “Педаго
гічні кадри”.

3

Авторська думка

“МОВА – ТО СЕРЦЕ НАРОДУ: ГИНЕ МОВА – ГИНЕ НАРОД”
Дії особистості та її народу головно
ґрунтуються на мові, якою народ думає.
Доля мови формує долю народу. Аналізую
чи цю тезу на тлі сучасних суспільнополі
тичних процесів, позначених втратою націо
нальномовних пріоритетів, варто пригада
ти вислів: перемогу здобуває не сила рук і
не досконалість зброї, а сила духу. «Тому й
очевидно, що теперішня духовна криза – це
насамперед криза українського мовоми
слення, а боротьба за мовне звільнення є не
чим іншим, як боротьбою з тоталітаризмом.
Позаяк природа обрала боротьбу як шлях
удосконалення мови (розумій: самого
буття), то боротися – або пропасти; або
демонструвати дух як найважливішу народ
ну окремішність у мовній екзистенції – або
розчинитися в комусь (Ірина Фаріон). Щоби
ТЕМА про мову та її значення в житті
народу невичерпна. До цієї теми звертають
ся майже всі, хто стоїть в обороні України і
сьогодні за неї в одвіті. Процеси відроджен
ня української мови набрали потужних обер
тів і їх вже годі спинити. Мовна ситуація в
сучасній Україні поступово змінюється.
Дехто стверджує, що після Революції гідно
сті українською заговорили 50% населення.
Нарешті українці зрозуміли, що вони не мен
шовартісні, не обділені долею, вони мають
уболівати за державу і плекати українськість,
щоби збудувати самостійну, неподільну,
недоторканну, соборну і заможну державу.
Українськість має ґрунтуватися на знан
ні мови титульної нації. Володіння нею – це
обов’язок усіх українців, бо наша рідна мова
– красива, багата і мелодійна, її треба
берегти і шанувати. Українська мова – це
найміцніший ґрунт для виховання націо
нально свідомого громадянина, сильного
характеру. Мова берегла і береже душу й
дух нашого люду міцніше за будьякі гарма
ти, є найнадійнішим прихистком від мораль
ного звиродніння та духовного здичавіння,
від розпорошення поміж іншими етносами.
Вона є джерелом рішучості українців в
обстоюванні зневажних національних прав і
нині своєю непереможною силою підносить
дух і гідність її носіїв – зокрема українських
солдатів, які кладуть своє життя на вівтар
служіння рідному слову, рідній мові. А вона їх
“і лікує, й оберігає, й застерігає. На перший
погляд, це нібито приховані істини, вони
комусь можуть видатися дивними. Проте ті,
хто цікавиться мовою й серйозно вивчає її,
знаходить цьому наукове підтвердження.
Рідна мова – найкоштовніший скарб, най
цінніший набуток і наймогутніший оберіг.
Вона возвеличує людину, рятує її від духов
ної глупоти – найстрашнішої невиліковної
хвороби, що сплоджує перевертнів і від
ступників” (Микола Степаненко).

Незаперечними
цінностями
сучасної мовної політики в Україні
повинні бути такі настанови Івана
Огієнка: “Без добре виробленої рід
ної мови немає всенародної свідо
мості, без такої свідомості немає
нації, а без нації – немає державно
сті як найвищої громадянської орга
нізації, в якій вона отримує найпов
нішу змогу свого всебічного розвит
ку й виявлення”.

страждань, а насамперед активною дією:
щонайактивніше послуговування нею в
щоденному вжитку, органічне звернення до
неї як до єдиного джерела вияву своєї осо
бистості.
Ми прагнемо бути цивілізованим, куль
турним народом, пориваємося ввійти до
сім’ї країн Європи, де поціновують головну
ознаку держави і державності – мову. Тож
починаймо працю – осягаймо безмежні оке
ани рідної мови, шукаймо в ній точні кон
струкції і докладні українські форми, загли
блюймося в рідномовну стихію, бережімо
рідну мову від кривд і наруги, від забуття і
зрадництва, від засмічення і спотворення.
Доля нашої мови, так само як і всієї держави
Україна, залежить тільки від нас, від нашого
патріотизму, національної гідності. Нам усім

Виконання державного гімну на відкритті конференції у 2014 р., організатором
якої є кафедра культури української мови
не розчинитися в комусь, українська мова
має бути не лише святковим атрибутом
(відома істина: мова – визначальний атри
бут нації та держави), що його дістають зі
сховів із нагоди якихось урочистотей, а
щоденним знаряддям роботи нашого розу
му й серця, формою прояву інтелектуальних
здібностей та творчих сил, усієї нашої
духовної сутності. Що більше пригноблена
нація, то важливіша мова, вона стає твор
цем майбутнього. Без найменшого сумніву,
мову, державну, рідну, має захищати, сприя
ти її розвитку та розквіту держава, зокрема її
адміністрація та військо. Унікальність і фено
менальність нинішньої ситуації полягає в
тому, що не держава стоїть на сторожі укра
їнської мови, а саме мова репрезентує всі
можливості для відродження держави –
України. У часи війни українська мова є єди
ним об’єднавчим чинником, що долає кор
дони і єднає націю духовно. У цьому контек
сті О. Федик зазначає: “Українська мова уні
кальна в тому, що вона вийшла за межі своєї
власної системи, вона переросла саму себе
як національний феномен і знакова етноси
стема і набула значення та вартости як мета
явища, що перекриває инші ознаки нації,
замінює відсутність держави…” (Оксана
Федик).
Саме тому ми мусимо утверджувати
рідну мову не розпачливим голосінням над її
гіркою долею, не обрахунками її кривд і

слід пам’ятати про свої рідномовні обов’яз
ки, які випрацював свого часу Іван Огієнко.
Його “Рідномовний катехізис” має стати
нині концептуальним статутом мовної полі
тики й мовної освіти задля забезпечення
державності українського народу, вихован
ня національнопатріотичних почуттів. Саме
сьогодні важливо повернутися до Огієнко
вих “Десяти мовних заповідей свідомого
громадянина”:

Мова берегла і береже душу й
дух нашого люду міцніше за будьякі
гармати, є найнадійнішим прихи
стком від морального звиродніння
та духовного здичавіння, від розпо
рошення поміж іншими етносами.
1) Мова – то серце народу: гине мова –
гине народ.
2) Хто цурається рідної мови, той у саме
серце ранить свій народ.
3) Літературна мова – головний рушій
розвитку духовної культури народу, то най
міцніша основа її.
4) Послуговування лише суржиком над
звичайно шкодить культурному об’єднанню
нації.
5) Народ, що не створив собі соборної
літературної мови, не може зватися свідо
мою нацією.
6) Для одного народу мусить бути тільки

Кожен наш співвітчизник має усвідомити
силу української мови, її першорядне зна
чення в процесах розбудови національної
держави, її вагу в духовному бутті всього
українського народу й кожного зпосеред
нас зокрема. “Слово – це Божа матеріяліза
ція світу з першопочатком у ньому самому
(себто у Богові). Через Слово постала Люди
на, Народ, Нація, Держава. Однак, отримав
ши цей найвищий дар, себто духовну мате
ріялізацію у слові, людина здебільшого пере
творює мову на банальний засіб спілкуван
ня, зрештою, як і життя – лише на факт існу
вання з малими чи великими матеріальними
потребами. Через те тільки у руках великої
людини слово сильніше за меч, а відтак лише
в руках сильної влади воно, наче клей, з’єд
нує малі й великі країни. Отож, мова і життя у
визначальному – тотожні” (Ірина Фаріон).

Дитячі виступи між доповіддями учасників конференції

4

одна літературна (державна) мова й вимова,
тільки один правопис.
7) Головний рідномовний обов’язок
кожного свідомого громадянина – працюва
ти над удосконаленням своєї літературної
мови.
8) Стан літературної мови – то ступінь
культурного розвою народу.
9) Як про духовну зрілість окремої
особи, так і про зрілість цілого народу
судять найперше з культури його літератур
ної мови.
10) Кожен свідомий громадянин мусить
практично знати свою соборну літературну
мову й вимову та свій соборний правопис, а
також знати й виконувати рідномовні
обов’язки свого народу (Іван Огієнко).
Отже, головним стрижнем концепції
мовної освіти Івана Огієнка є оволодіння
кожним громадянином соборною літера
турною мовою, охороняючи честь рідної
мови як свою власну. Рідномовна політика є
надзвичайно важливою для українського
народу, її мусять підтримувати всі громадя
ни України. «Знання рідномовних обов’язків
сильно підносить національну свідомість, а
вона – найкращий ґрунт для знання і
розвитку соборної літературної мови» (Іван
Огієнко).
Іван Огієнко ґрунтовно виписав засоби
родинного виховання (“домашньої цер
кви”), надаючи великого значення впливу й
прикладу батьків на формування світогляду
і національнопатріотичних почуттів памо
лоді:
– Виховуйте своїх дітей тільки рідною
мовою, бо тільки вона дасть їм найбільше
духовних цінностей.
– Пам’ятайте, що діти вважатимуть за
рідну тільки ту мову, що панує в вашій
родині.
– Найцінніший ґрунт на духовне вихо
вання сильного характеру – то рідна мова.
Пильнуйте ж виховувати такі потрібні для
нації сильні характери, виховуючи дітей тіль
ки рідною мовою.
– Особа, що не зросла на рідній мові,
загублена для нації, бо ціле життя буде без
батченком, і справи рідної нації будуть їй
чужі.
– Коли батьки соромляться своєї рідної
мови, ціле життя соромитимуться її їхні діти,
а тим стануть чужі для свого народу.
– Коли маєте змогу, виховуйте дітей
своїх тільки соборною літературною мовою,
бо вона одразу защіплює їм почуття єдності
народу й дає найбільше духовних цінностей.
– Пильнуйте, щоб діти ваші читали
книжки, писані тільки соборною літератур
ною мовою.
– Пильнуйте всіма силами, щоб перша
мова вашої дитини була справді матірна –
своя рідна.
– Не забувайте, що дитина вважатиме
тільки ту мову за рідну, якою говоритиме
перші п’ять років свого життя.
– Хто не говорить рідною мовою й не
знає своєї соборної літературної мови, той
ніколи не буде правдивим патріотом для
свого народу.
– Дитина, вихована нерідною мовою,
ніколи не буде для свого народу національ
но сильною й морально міцною.
– Кожний батько, особливо інтелігент,
мусить говорити в своїй родині тільки літе
ратурною мовою, мусить
вияснювати
родинні гасла та обов’язки, завжди даючи
добрий приклад своїй дружині та дітям і зав
жди вимагаючи від них уживати чистої мови.
– Кожний батько, свідомий своїх націо
нальних обов’язків, повинен скласти для
своєї родини бібліотечку з найкращих творів
українського письменства. У цій книгозбірні
конче мусить бути й рідномовний журнал.
– Кожний батько повинен завжди пам’я
тати, що найголовніший учитель рідної мови
для своїх дітей – то він сам зі своєю дружи
ною.

Світлана ШЕВЧУК,
завідувач кафедри
культури української мови,
кандидат філологічних наук,
професор

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014

Інтерв’ю

Віталій Хромець:
“Сучасний університет може вибудовуватися лише в поліфонії”
Спеціально для читачів газети “Педаго
гічні кадри” ми взяли інтерв’ю у модерато
ра “круглого столу” “Релігія та освіта в
сучасній Україні”, відомого релігієзнавця,
кандидата філософських наук, доцента
кафедри культурології Віталія Хромця. В
розмові Віталій Леонідович деталізував
умови договору і його значення для світсь
кої і релігійної освіти.
– Віталію Леонідовичу, якими є
умови угоди, підписаної 3 грудня під час
круглого столу “Релігія та освіта в суча
сній Україні”?
– Після ухвалення нового Закону “Про
вищу освіту” 6 вересня 2014 року підписан
ня цієї угоди стає абсолютно нетривіальною
подією, тобто, відповідно до нового Закону
та його перехідних положень, духовні нав
чальні заклади (надалі ДНЗ. – Г.Ц.) стають
суб’єктом освітнього процесу. До цього
паралельно існували дві системи освіти,
умовно назвемо їх світська та духовна. Світ
ська система освіти регулювалася закона
ми “Про освіту” та “Про вищу освіту”. Духов
на система освіти регулювалася законом
“Про свободу совісті та релігійні організа
ції”. Фактично ці системи освіти не перети
налися. У кращому випадку викладачі з світ
ської системи освіти могли викладати в
ДНЗ, але не навпаки. Викладачі ДНЗ не
мали права викладати у світських навчаль
них закладах (надалі СНЗ. – Г.Ц.) через від
сутність дипломів державного зразка. Від
тепер ДНЗ будуть проходити процедуру
ліцензування та акредитації, що дозволяє
їм отримувати можливість видавати дипло
ми державного зразка, щоб випускники цих
навчальних закладів могли офіційно праце
влаштовуватися на всій території України.
Це дозволяє їм читати курси з основ хри
стиянської етики в школі, визнаний диплом
державного зразка з семінарії уможливлює
вступ на магістерські навчальні програми
або в закордонні навчальні заклади. Маючи
диплом магістра, людина може вступати до
аспірантури або до закордонних НЗ, пра
цювати в міністерських комісіях або чинов
ником, має можливість змінити фах через
систему перепідготовки. Це відкриває цілий
спектр можливостей для випускників ДНЗ.
Київська православна богословська
академія (КПБА) однією з перших стала на
шлях проходження процедури ліцензування
та акредитації: 6 вересня 2014 закон набув
чинності, а вже 8 вересня КПБА подала лист
про ліцензування в МОН. Фактично, може
мо констатувати, що КПБА стає флагманом,
який торує шлях і показує іншим ДНЗ, яким
чином можна пройти цей шлях.
Підписання угоди відкриє можливості
обміну навчальнометодичним забезпечен
ням. Уможливлюється забезпечення циклу
дисциплін – педагогіка, психологія, методи
ки викладання, історія української культури,
філософія – силами викладачів НПУ. І, нав
паки, у ректора на цій зустрічі виникла ініціа
тива, щоб богословські дисципліни пропо
нувалися студентам НПУ. Хто їх повинен
викладати?! Виникає потреба в тому, щоб
залучати викладачів КПБА до читання цих
курсів. В контексті нового закону з’являють
ся реальні можливості реалізувати спів
працю, бо відповідно до нього протягом
6 місяців повинні бути підготовлені підза
конні акти щодо питань нострифікації або
визнання документів про вищу освіту, нау
ковий ступінь та вчені звання, які отримані в
ДНЗ. Після проходження цієї нострифікації
особи, які мають документи з ДНЗ, прирів
нюються до фахівців, котрі пройшли підго
товку у світських закладах вищої освіти.
Новий закон дозволяє абсолютно повноцін
но організувати співпрацю між навчальни
ми закладами, де НПУ і КПБА стають рівно
правними суб’єктами взаємодії. Ця спів
праця вимальовується як взаємовигідна:
кожен навчальний заклад вирішує або
посилює свої перспективні норми за раху
нок інших навчальних закладів, тому питан
ня, які стосуються взаємодії освіти і релігій,
відповідно до нового закону і підписаної

угоди, стають абсолютно реальними і виз
начаються як перспективні. На цьому “кру
глому столі” прийняли рішення, що між
НПУ та КПБА буде випрацюваний кален
дарний план, який визначить порядок
заходів, що наповнять змістом майбутню
співпрацю. Ректор НПУ і його святість
Філарет підтвердили, що ці наміри є щири
ми, а тому вони готові їх втілити у життя.
– Цей “круглий стіл” належить до
серії заходів, присвячених проблемі
запровадження релігійної освіти, і про
водився з метою зафіксувати вже прой
дений шлях щодо ліцензування і акреди
тації. Яким чином відбувається процес
ліцензування і акредитації, які вимоги і
стандарти висуває держава до ВДНЗ?
– Проголошувався принцип номіналь
ної можливості проходження ліцензування
ВДНЗ. Перша вимога від церков – їхні ДНЗ
повинні залишитися в підпорядкуванні релі
гійних центрів, тобто над ДНЗ повинні здій
снювати керівництво засновники, а саме
церкви. Це означало б наступні обмеження
для МОН: не визначати, хто буде керівни
ком ДНЗ, непідконтрольність кваліфікації
викладачів ДНЗ. Друга вимога: ДНЗ мають
зберегти свою специфіку навчальних
закладів, які готують, в першу чергу, май
бутніх священнослужителів. З іншого боку,
потрібно випрацювати процедуру, яка б
визнала освітню діяльність цих навчальних
закладів з можливістю видачі дипломів дер
жавного зразка.
Що було напрацьовано в підзаконних
актах? Якщо ДНЗ дозволяється проходжен
ня ліцензування, то в кадровому складі по
трібно зазначити викладачів, які мають дер
жавний диплом. Це означало, що більшість
викладачів мали б бути звільнені, на що
церкви не могли погодитися. Тому був
прийнятий слушний компромісний варіант,
який формулюється таким чином: при про
ходженні ліцензування магістратури, аспі
рантури, докторантури в галузі богослов’я
дипломи викладачів ДНЗ визнаються і при
рівнюються до державних дипломів. Під
креслимо: лише якщо це ліцензування
стосується напряму “богослов’я”. Період дії
таких принципів буде тривати, доки викла
дацький склад ВДНЗ повністю не почне
складатися зі спеціалістів з державними
дипломами. Але якщо ДНЗ захоче відкрити
в себе підготовку з напряму “Педагогіка” чи
“Психологія”, чи з будьякого іншого
напрямку, то він має виконати всі вимоги
МОН. Виключення стосуються тільки напря
му “богослов’я”. Коли ми говоримо про під
готовку ліцензійноакредитаційної справи,
всі інші вимоги мають бути виконані в пов
ному обсязі: навчальні програми, пакети
білетів, міжнародна співпраця, наявність
аудиторій, комп’ютерів, медичних пунктів,
бібліотечного фонду і тощо.
– Щодо перехресного вступу: коли
бакалаври богослов’я вступатимуть до
магістратури ВНЗ, тоді вони матимуть
загальну гуманітарну підготовку?
– Зараз законом повністю скасовані як
нормативні всі соціогуманітарні предмети.
Це є виклик для відповідних кафедр. Якою
має бути підготовка богословів поза кон
текстом профільних предметів, поки що
обговорюється, невідома структура нав
чального плану. За старим стандартом на
такі предмети дається 2530 кредитів. Не
може бути людина фахівцем в одній сфері,
не маючи певного широкого світогляду,
тому, скоріш за все, ось ця загальногумані
тарна складова залишиться. А якою вона
має бути в підготовці богословів, відповідно
до нового закону, буде визначати сам ДНЗ.

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014

немає великої проблеми. Але є
ментальний аспект всього цього
питання: якщо в університетах
немає кафедри богослов’я, тут
ми і надалі продовжимо рухати
ся в радянському тренді, згідно з
яким у світському навчальному
закладі не може бути бого
слов’я, бо ж освіта відділена від
релігії. Це виглядає нелогічно,
сюрреалістично, не відповідає
реальності зарубіжних євро
пейських університетів. Бого
слов’я, поряд з іншими універси
тетськими науками, займає таке
В обговоренні проблематики взяли участь
ж саме чільне місце, як психоло
гія, педагогіка, культурологія з
Предстоятель УПЦ Київського Патріархату
відповідними кафедрами. В
Патріарх Філарет і ректор НПУ
поліфонії університетських наук і
ім. М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко
кафедр богослов’я повинно зай
няти гідну позицію – не вищу або
Держава повністю дистанціюється від змі
нижчу, а відповідну.
сту підготовки фахівця певної галузі. Тут
– Виникає питання, у порівнянні з
забезпечується університетська автономія,
якщо НЗ робитиме щось не те, тоді він втра культурологією і мистецтвознавством,
чатиме абітурієнтів. Це, можливо, ідеалізо що є світськими науками, які ґрунтують
вана модель. Підготовка навчального плану ся на загальногуманітарних принципах
повинна погоджуватися, напрацюватися з об’єктивності тощо, богослов’я ґрунту
урахуванням думки роботодавця, ДНЗ це ється на певній релігійній традиції. На
зробити дуже легко: в їх випадку робото яких засадах богослов’я буде присутнє в
давець і є утримувачем НЗ. Тут проблем не університеті?
– Це теж треба залишити на вибір сту
буде.
– Як я розумію, навчаючись в бака дента. Наприклад, пропонується курс
лавратурі, студент може вибирати з “Соціальне вчення православної церкви”,
варіативної частини ті предмети, які який читає доцент, кандидат богословських
будуть відповідати його вибору магі наук з КПБА. І студент записується на курс,
це його вибір. Студент розуміє, яку дисци
стратури?
– Це, до речі, також одна із можливих пліну вивчатиме, у викладача якої конфесії
сфер співпраці між НПУ і КПБА, бо студент, навчатиметься.
– Тобто це сторонній щодо НЗ
навчаючись на богослова в семінарії, яка є
моноспеціальним НЗ, може проходити викладач? Яким чином він афілійований
небогословські модулі в НПУ з приписуван з університетом?
– Якщо ми говоримо про створення
ням цих предметів у диплом. Створювати і
утримувати велику кафедру соціогумані кафедри чи факультету, то потрібно прагну
тарних дисциплін для ДНЗ досить пробле ти до конфесійного балансу. Цей викладач
матично і невигідно. Тобто, в ідеалі, такі сту приходить як штатний працівник, його оби
дентибогослови зможуть отримувати май рають студенти, тоді він на наступний рік
нер (miner) завдяки співпраці з класичними працює, якщо ні, тоді він йде. Тут вже нада
університетами. Це стає абсолютно реаль ється конкурентне поле для конфесійних
но завдяки цьому закону і цій співпраці. До богословів, тому що студенти будуть визна
речі, новим законом передбачається отри чати, хто буде працювати. Є години – рек
мання другої спеціальності, майнера. тор підписує контракт з викладачем, немає
Наприклад, в університеті Дарема (Durham) – не підписує.
– Це буде кафедра з викладачами
дуже популярним є отримання спеціально
сті “богослов’я ++” (право, філологія і т.д.), різних конфесій, чи має бути факультет з
що має велику, просто шалену популяр кафедрами від різних конфесій?
– Ідеальна модель – це існування
ність.
– Другий блок питань стосується факультету, але в наших умовах це мало
того, що в ДНЗ забезпечуються читання реалістично. Факультет створюється за
курсів загальногуманітарного блоку наявності 3 кафедр, на кожній – не менше 5
силами світського навчального закладу, штатних викладачів, котрі мають бути
у нашому випадку НПУ. Як можливий забезпечені годинами. В межах кафедр
зворотній рух, тобто формування і функ богослов’я створюються секції. Відповідно
ціонування богословських курсів у світ – православна, католицька, протестантська
ському НЗ? Фахівці КПБА можуть викла секції. Вони очолюються поважними бого
словами, які приймаються відповідною кон
дати в НПУ богословські курси?
– Так, викладачі можуть викладати, фесією. Завідувач кафедри є компроміс
подібно до сумісників у НПУ, після нострифі ною фігурою для всіх. Може бути і почерго
кації їх дипломів. Це стане можливим, коли ве керування кафедрою.
– Останнє питання в цій зустрічі: чи
богословські дисципліни ввійдуть у варіа
тивну частину за вибором студента, і тоді передбачаються подібні угоди з іншими
вони будуть вписуватися у вкладиш дипло релігійними навчальними центрами?
– Якби запитали мою думку, то я б
мів студентів НПУ. Це не просто спорадичні
несистемні види співпраці. Не забуваймо, радив підписати низку угод з провідними у
що богослов’я як наука дає можливість під своїх конфесіях богословськими навчаль
готовки спільних монографій, проведення ними закладами України: Київською духов
конференцій, друк наукових видань. Випу ною академією і семінарією, Українським
скник семінарії зможе друкуватися в універ католицьким університетом, Українською
ситетському збірнику як кандидат бого євангельською теологічною семінарією,
слов’я, тому що його документ пройшов Інститутом релігійних наук св. Томи Аквінсь
державну нострифікацію. Він зможе посту кого. Неможливо і непотрібно віддавати
пати в докторантуру НПУ, бути членом ради перевагу якісь з юрисдикцій, це ні до чого
тощо. Це справді відкриває величезне поле хорошого не призведе, хіба – до профана
ції, бо сучасний університет не може вибу
співпраці в науковій сфері.
– Якщо це рух назустріч, навіщо тоді довуватися по вертикалі, лише в поліфонії.
– Дякую, Віталіє Леонідовичу, за
в світському НЗ богословські структури,
такі як кафедри чи факультеті? ДНЗ не цікаву розмову. Бажаю успіхів в налаго
дженні зв’язків між світськими та духов
відкривають кафедри інших напрямів?
– Ось тут є два варіанти відповіді. З ними навчальними закладами!
прагматичної точки зору немає потреби:
Спілкувався
богослов’я розвивається лише в ДНЗ. Їх
фахівці приходять до університету, щоб
Геннадій ЦЕЛКОВСЬКИЙ
розповісти про богослов’я, і вони оформля
Фото пресслужби КПБА
ються як сумісники, погодинники на якусь
кафедру – культурології або філософії. Тут

5

Авторська думка

У рефератів є альтернатива?
Довідка про автора:
Юрій Коноваленко закінчив юридичний факультет
Київського національного економічного університету
ім. Вадима Гетьмана. За першою освітою – магістр права.
Спеціалізація: правове регулювання економіки. За дру
гою вищою освітою, яку здобув у НПУ імені М. П. Драго
манова, – магістр з педагогіки вищої школи. Нині – аспі
рант кафедри педагогіки і психології вищої школи НПУ
ім. М. П. Драгоманова та асистент цієї кафедри за суміс
ництвом.

Суспільство еволюціонує
постійно і невпинно, а сус
пільні інституції зі своїми
устоями і статутами лише
намагаються його наздоганя
ти. Їхня неповороткість, а
головне, заорганізованість
саме і створюють різноманіт
ні гальма чи загати. Їх дово
диться пересилювати, дола
ти, оминати, або й, як варіант,
– не помічати.
У вищій школі сьогодні
одним з таких атрибутів став
реферат. Зі способу організації
самостійної роботи студента чи
перевірки його знань реферат
перетворився на зразок форма
лізму, яким грішать студенти – з
одного боку, а викладачі –з іншо
го, роблячи вигляд… Саме
роблячи при тому серйозний
вигляд. Мені також у студентські
роки довелось подавати десятки
різноманітних рефератів, нама
гаючись в інтернетівські шабло
ни вносити певну ретуш відпо
відної специфіки. Але десятки
моїх однокласниць і одноклас
ників, що навчались в універси
тетах різного профілю і для яких
я особисто знаходив в мережі та
роздруковував необхідні їм
роботи, – нічого до них не дода
вали і також отримували потрібні
їм оцінки.
На викладацьку роботу мене
привело високе стремління
стати для студентів і другом, і
прикладом. Семінарські заняття
з пятикурсникамимагістранта
ми підтвердили мої внутрішні
поривання. Це моє. Мені вдаєть
ся розкрити і викликати аудито
рію на дискурс і створити атмо
сферу, в якій студент висловлює
власні міркування і відстоює
власну позицію. Переді мною
начитані, глибоко мислячі осо
бистості. Я поважаю цих моло
дих людей і відчуваю взаємне
ставлення. Та ось надійшов і
завершальний етап нашого
семестрового спілкування. За
навчальним планом це реферат.
І… о, бумеранг! На моєму столі
тека роздрукованих і акуратно
підшитих, без будьякого особи
стісного втручання текстів зі сві
тової мережі. Як же так?!
Де відбувся збій? Чим я дав
привід фактично для неповаги
до себе? Чи моїм студентам
байдужа повага до них з боку
викладача? На якому етапі
наших взаємин виник привід для
фальшу? Напевне, кожен з нас
вніс сюди власну частку вини.
Але не тільки.
Проблема, напевне, полягає
і в невідповідності навчальних
планів до сьогоднішніх реалій. У
нас зберігається серед варіантів
самостійної роботи – реферат. А
він вже втратив навчальні та нау
кові сенси, як для розвитку
знань, так і для науковопошуко
вої роботи. Для переважної біль
шості українських викладачів

6

перевірка рефера
ту зводиться до
того, щоб визначи
ти, чи студент під
час його підготовки
читав та вносив
редагування
в
структуру
вже
завантаженої гото
вої роботи, чи
подав її на перевір
Підготовка до семінару
ку викладачу як
спосіб
здобути
жовтні 2014 в українській Вікіпе
оцінку, а не знання. Та й з науко дії, в середньому:
вої точки зору, що дає універси
– щосекунди переглядалося
тету справді якісний реферат, 34 сторінки;
справді сильна, ґрунтовна нау
– кожні 15 секунд здійсню
кова спроба студента? Поки що валося нове редагування;
– лише свідчення його знань.
– кожні 8 хвилин створюва
Потім – два роки в архіві, і в лася нова стаття.
макулатуру. Або, якщо викладач
Був досягнутий рекорд відві
помітить цікавинку в роботі, – дуваності у 89 мільйонів пере
порадить студенту її опублікува глянутих за місяць сторінок.”
ти у фаховому виданні або галу
Щоб зрозуміти масштаби
зевій пресі.
сайту та всю величність проекту,
Одним з виходів з цієї сумної треба знову звернутись до ста
в даний час ситуації пропоную тистики електронної бібліотеки
не ігнорувати сучасні технології Вікіпедія. За даними її підрозділу
та зміни в суспільстві, адже ці “ВікіВісника”, в цілому “З почат
фактори еволюціонують вслід за ку існування української Вікіпедії
світом і кожен з нас долучається в ній здійснено 15 мільйонів
до цього в своєму дозвіллі та редагувань. Ювілейне редагу
інших галузях життя. Отже я вба вання зробив у статті “Чемпіонат
чаю можливість осучаснити України з футболу 2014–2015:

На викладацьку роботу мене привело високе стремління
стати для студентів і другом, і прикладом
архаїчний вид контролю. Пере
творити його на справді актуаль
ну сьогодні справу. Як саме?
Замінити підготовку реферату
на створення статті для відкритої
електронної бібліотеки Wikipea
dia (далі – Вікіпедія).
Адже сьогодні за допомогою
відкритої електронної бібліотеки
Вікіпедія більшість студентів
готується до практичних занять,
семінарів, лабораторних робіт,
учні готуються до уроків, звичай
ні люди знаходять потрібну їм
інформацію та збагачують свій
освітній та інтелектуальний
рівень. За даними Вікіпедії, тіль
ки за жовтень 2014 року україно
мовна версія ресурсу стала 16ю
в світі, що в свою чергу відобра
жається в наступних цифрах “У

друга ліга” користувач Lexusuns.
Як зазначено на його сторінці
користувача – він із міста Кре
менчук. Загалом цей користувач
зробив 77 101 редагування в
українській Вікіпедії і 5 241 реда
гування в англійській.”
Керуючись вище поданими
цифрами, можна зрозуміти, що
українські користувачі є надзви
чайно активними не тільки в
сфері використання інформацій
ної бази електронної бібліотеки
Вікіпедія, а й в її створенні та
редагуванні. А п’ятнадцять міль
йонів створених або редагова
них статей є цьому прекрасним
підтвердженням.
У свою чергу, додавши до
цієї цифри можливу кількість

студентів, яких би вищі навчаль
ні заклади могли б спрямувати
на написання статей у Вікіпедію
для загального користування,
замість роботи на університет
ський архів, можна було б спра
вді перевести цей вид навчаль
ного контролю на науковий
рівень. Адже студент вже не
дозволив би собі халтурити, як
це відверто відбувається сьо
годні. Він справді займався б
дослідницькою діяльністю і вни
кав у проблематику наукового
пошуку, до якого намагається
залучити його ВНЗ, викладач та
програма дисципліни, яку він
вивчає.
Також мотивуючим факто
ром могло б стати і розуміння
студентами того, що їхня праця
буде загально відкритою, що її
результати зможуть побачити,
або й оцінити, абсолютно всі.
Таким чином, студентів справді
почала б цікавити думка викла
дача стосовно їхніх робіт. Адже
прізвище кожного було б також
розміщене в статті, що наклада
ло б певну відповідальність на
автора та створювало б взаємо
повагу в суб’єктсуб’єктних від
носинах студент – викладач та
викладач – студент.
Повернемось до статистики:
“За підсумками місяця українсь
ка Вікіпедія – з рекордним
показником 89 млн перегляну
тих сторінок. За рік число пере
глянутих протягом кожного
місяця сторінок виросло на
16%.” Ці цифри є найкращим
підтвердженням затребуваності
ресурсу. Адже, якщо й далі про
довжувати доведення мовою
цифр, то щонайменше кожен
українець двічі скористався
українською версією електрон
ної бібліотеки Вікіпедія.
Матеріальнотехнічна база
для заміни традиційних рефера
тів створенням статтей для Вікі
педії давно існує. Навіть у най
віддаленіших селах та містечках
країни. Про вищі навчальні
заклади мова не йде. Адже
кожен з них має відповідне
комп’ютерне устаткування та
вихід в мережу Інтернет.
Але й необхідність комп’ю
терного обладнання в наш час
перестає бути умовою запрова
дження нової системи. Бо частка
переглядів з мобільних пристро
їв складає вже 20% від
середньомісячного перегляду
статтей. Це показує, що 19 млн
переглядів ресурсу відбувається
з мобільних телефонів, смартфо
нів та планшетних комп’ютерів. І
відсоток цей дуже швидко зрос
татиме. Адже і Президент Поро
шенко заявив про необхідність
якнайшвидшого старту зв’язку
стандартів 3G та 4G в Україні.
Звісно, що дехто з читачів
може сприйняти мої пропозиції
за якийсь черговий “велосипед”,
які у нас “винаходять” без числа.
Та на користь запропонованого
вже можна навести успішно реа
лізовані ініціативи у цьому
напрямку з практики діяльності
конкретних ВНЗ, де самостійно
впроваджують таку систему і
вже замінили реферати напи
санням статтей для Вікіпедії.
Так, ще в минулому році в
Національному технічному уні
верситеті “Харківський політех
нічний інститут” було підписано
меморандум про співпрацю між
НТУ “ХПІ” та громадською орга

нізацією “Вікімедіа Україна”.
Ректор НТУ “ХПІ” професор
Л. Л. Товажнянський, проректор
з науковопедагогічної роботи,
професор В. О. Кравець, про
фесор Т. В. Данько, а також
координатор “Освітньої програ
ми Вікіпедії” у м. Харкові
С. Д. Петров, про що розповіда
лось у ЗМІ, уклали договір, де
йдеться, що для студентів та
аспірантів НТУ “ХПІ” створюва
тиметься альтернатива само
стійної форми роботи у вигляді
написання та поліпшення статей
в українській Вікіпедії.
Це є головною ідеєю освіт
ньої ініціативи громадської орга
нізації “Вікімедіа Україна”, яка
отримала назву “Освітня про
грама Вікіпедії”. Також між сто
ронами було узгоджено прове
дення навчальних семінарів для
викладачів, студентів та аспіран
тів університету, мета яких – нав
чання основ редагування Вікіпе
дії, консультації з механізмів
реалізації проекту та технічної
підтримки окремого спеціально
го проекту, створеного в укра
їнській Вікіпедії – проект: НТУ
“ХПІ”.
У свою чергу, Національний
технічний університет “ХПІ” буде
надавати консультаційну допо
могу членам громадської органі
зації “Вікімедіа Україна” та іншим
вікіпедистам з питань різних
галузей науки, а також сприяти
ме інформаційному наповненню
Вікіпедії статтями та зображен
нями про університет, його
підрозділи, про відомих викла
дачів і випускників.
“Ця освітня ініціатива дозво
ляє ХПІ зробити свій внесок у
розвиток всесвітньої енциклопе
дії”, – зазначив координатор
“Освітньої програми Вікіпедії” у
м. Харкові С. Д. Петров. А за
словами ректора НТУ “ХПІ”, про
фессора Л. Л. Товажнянського,
ця угода стала наслідком проек
ту, який успішно реалізовувався
в НТУ “ХПІ”. За його результата
ми двадцять двоє студентівма
гістрантів факультету “Бізнес та
фінанси” створили або поліпши
ли 23 статті в україномовному
розділі Вікіпедії. “Наша спів
праця з “Вікімедіа Україна”
сприятиме підвищенню рівня
знань студентів та аспірантів, а
для викладачів Вікіпедія стане
інструментом для оцінки критич
ного мислення студента та аспі
ранта”, – зазначає професор
Л. Л. Товажнянський.” І по країні
таких прикладів не мало.
Тож саме зараз, коли всту
пив у дію новий закон Україн
“Про вищу освіту”, постає зав
дання перетворити поодинокі
спроби
вищих
навчальних
закладів привести свої навчальні
вимоги і засоби їх досягнення у
стандарти української освіти та
підтвердити це відповідними
інструктивними документами.
Щоб сьогоднішній студент, а він
дуже розумний і критично
мислячий, відчував коефіцієнт
корисної дії своєї навчальної
діяльності. Тоді і потреба у
викладачевінаставнику, і ста
влення студента до нас отрима
ють новий глибокий зміст.

Юрій КОНОВАЛЕНКО,
аспірант кафедри
педагогіки і
психології вищої школи

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014

Спогади

В Е Р Т А Ю Ч И

І З

В И Р І Ю

2 листопада 2014 року пішов з життя доктор
філологічних наук, професор, заслужений пра
цівник культури і освіти, письменниклітерату
рознавець, художник, визначний громадсько
політичний та державний діяч, ректор Драгома
новського університету (1970–1973 рр.) Олексій
Корнійович Романовський
Пропонуємо вашій увазі уривок з книжки
“Олексій Романовський: віхи життя (до 90річчя)
від дня народження”, що безсумнівно збереже в
пам’яті нащадків ім’я цієї визначної людини та
непересічної творчої особистості.
Зміцнюючи матеріальнотехнічну базу
1 липня 1970 року стало переломним етапом у
моєму житті. Несподівано мене запросили до Міні
стерства освіти. У кабінеті міністра за приставним сто
Вікнами – до сонця. Так зводилась 15'поверхова
лом вже сиділи його заступники П. В. Миргородський і
споруда Палацу Знань, 1971 р.
С. Т. Завало. Міністр Петро Платонович Удовиченко без
будьяких попередніх розмов сказав: “Ми тут поради
лись і вирішили призначити вас ректором Київського
педагогічного інституту імені О. М. Горького. Ось уже і
наказ підписав... Так що відмовлятися наче вже й
пізно”. І усміхнувся.
– За довіру дякую... але ж я тільки затіяв будівниц
тво у себе. Що ж буде там? – запитав я (О. Романов%
ський в цей час очолював Київський педагогічний
інститут іноземних мов і став організатором нового
навчального корпусу – редакція газети).
“Там будівництва вже ніхто не зупинить, а ось тут
треба починати негайно – а ви в цьому вже маєте дос
від. То, значить, поїхали?... Ми вас представимо”.
О 14й годині в залі засідань вже сиділи всі члени Вче
ної ради. Промову міністр почав з того, що днями, після
дощів, у приміщенні інституту впала стеля, зруйнувало
ся кілька великих аудиторій. “Ганебно господарюєте,
товариші! Тому ми вирішили запропонувати вам вашо Ректорат педінституту імені О. М. Горького, 1973 р.
го ж випускника О. К. Романовського – хай попрацює
на свою Аlmа Маtеr”. У залі зависла тиша.
“То яка ваша думка?” – цікавиться міністр.
Слово взяв професорматематик М. О. Давидов –
“Що ж це, товаришу міністре, за мода така стала – рек
торами нам призначають то істориків, то філософів, а
тепер – філолога пропонуєте. А в нас головна ж спе
ціальність –математика, фізика. Коли ж до них черга
дійде?”
Про себе я подумав: було б добре, коли б завали
ли... Та після Давидова виступили професори
П. К. Волинський і А. Л. Медушевський та ще кілька
членів Ради на підтримку пропозиції міністерства.
За призначення проголосували одностайно.
Почалися нові митарства. До початку нового
1970–1971 навчального року залишилося рівно два
Розмова про відновлення традиційного кольору
місяці. На капремонт міністерство виділило лише 100
приміщення
педінституту по вулиці Пирогова, 9.
тисяч карбованців, а реально потрібно не менше 400
З професорами М. Бриціним (ліворуч) і
тисяч. Звертаюсь в Держплан – відмовляють, але
запевняють: якщо використаєте свої 100 тисяч, відразу
М. Ярмаченком (праворуч), 1970 р.
ж профінансуємо всі наступні роботи.
Т. М. Шашло, Ю. С. Кобилецький, М. Я. Бріцин,
Капремонтом намічалося повністю замінити ста
А. П. Грищенко, В. З. Смаль, С. А. Литвинов, А. Г. Сліса
рий дах, стелі, зруйновані аудиторії, ліквідувати
ренко, Г. В. Січкар, М. Д. Березовчук, Т. Г. Тригуб,
численні перегородки, відновити всі аудиторії і рекреа
Є. В. Коршак, М. Д. Ярмаченко, М. І. Шкіль, В. І. Бондар,
ції – повернути їм первісний вигляд, обладнати їдальню
К. М. Турчинська, Г. П. Бевз, Л. І. Мацько, П. П. Хропко,
і гардероби у напівпідвальних приміщеннях, провести
П. К. Волинський, І. І. Пільгук, Д. Ф. Ніколенко,
капітальний ремонт аудиторій і службових кімнат,
О. Г. Мороз, В. І. Гончаров, М. І. Жолдак, М. Н. Шеремет,
повернути первинний колір зовнішнього вигляду примі
Ю. П. Гудзь, О. В. Киричук, С. Д. Максименко, А. Г. Кон
щення.
форович, З. І. Слєпкань, В. П. Дущенко, В. М. Бенюмов,
Для ремонту було залучено понад 200 професійних
Д. Я. Шелухін, В. М. Синьов, М. В. Левченко, М. І. Бой
будівельників, на допомогу щодня виділялося 50 сту
ко, О. В. Кокойло і багато інших. Прихід здібної молоді
дентів. Ремонт контролювали партком і профком інсти
до керівництва кафедрами, факультетами, іншими
туту. Перший тиждень липня тут трощили перегородки,
підрозділами інституту вніс творчий новаторський дух.
звільняли дахи від піску та сміття. Військові вантажівки
Сьогодні багато з них стали вже академіками, доктора
щохвилини вивозили десятки тонн сміття. Будівельни
ми наук, професорами, директорами інститутів, дека
ки повністю замінили старий дах на залізобетонні кон
нами факультетів, завідуючими кафедр.
струкції по всьому периметру приміщення. 25 серпня
Взаємна довіра і порозуміння в колективі сприяли
студенти, разом із будівельниками, востаннє мили
поліпшенню навчальновиховної, наукової і господар
вікна, відмивали підлоги, підмітали подвір’я. Були пов
ської діяльності інституту. З’явилося чимало нових
ністю замінені меблі, придбано новітнє обладнання.
підручників, навчальних посібників, колективних праць.
Класні дошки замінені на скляні. Придбаний новітній
Життя вимагало поліпшення матеріальнотехнічної
електронний мікроскоп і ще багато чого. Міністерство
бази. Значно зросло число студентів, у зв’язку з від
забезпечило фінансування, і старий корпус засяяв
криттям нових факультетів і кафедр виникла потреба
всією первозданною красою.
нових службових і навчальних приміщень. Заняття від
Так, перший іспит було складено. 1 вересня 1970
бувалися у дві з половиною зміни. Не вистачало місць у
року у відновленому корпусі розпочалися заняття.
гуртожитках.
Наступним кроком було кадрове питання.
1971 рік. Розпочалося спорудження чотирнадцяти
Ректорат домігся відновлення ліквідованих істо
поверхового навчальнолабораторного корпусу по вул.
ричного і природничогеографічного факультетів. Було
Тургенівській, 8/14, спортивного комплексу та двох
запрошено для роботи на цих факультетах висококва
багатоповерхових гуртожитків на лівому березі Дніпра.
ліфікованих фахівців з Академії наук УРСР, сільгоспака
Виконання будівельномонтажних робіт було покладе
демії, інших ВНЗ України. Ряд підрозділів очолили
но на один із кращих трестів “Київміськбуду” (керуючий
маститі вчені старшого покоління та молоді, здібні нау
– Герой Соціалістичної Праці Свєчніков). Студенти і
ковці. Назву лише декого з них, це: І. Є. Шиманський,
викладачі поруч із будівельниками працювали на цих

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014

Л І Т А

важливих об’єктах. Вагому організаторську і виховну
роботу серед викладачів при розбудові інституту здій
снювали: партком (В. Ю. Ніколаєнко, Б. О. Лобовик),
профком викладачів (Д. О. Тхоржевський, М. Ф. Філо
неко, І. Т. Горбачук) та студентів (В. В. Левченко,
О. В. Кокойло).
Із завершенням будівництва проблема мате
ріальнотехнічного забезпечення ВНЗ була знята на
багато років.
Епохальною подією в житті нашого інституту стала
Міжнародна конференція ректорів педагогічних інсти
тутівпартнерів СРСР – НДР та інших соціалістичних
країн, яка відбулася 1723 вересня 1973 року. На кон
ференцію прибули ректори педагогічних ВНЗ України,
Росії, Німеччини, Польщі, Румунії, Чехословаччини,
Монгольської Народної Республіки та Угорщини.
Заслухано 23 доповіді з важливих проблем національ
ної специфіки педагогічної діяльності ВНЗ, міжнарод
них зв’язків і співробітництва, зокрема питань освіти,
виховання, підвищення якості підготовки учителів і
розвитку педагогічної науки.
У конференції взяли участь міністр освіти СРСР
М. О. Прокоф’єв, заступник голови Ради Міністрів
України академік П. Т. Тронько, міністр освіти України
О. М. Маринич, заступник міністра освіти НДР Є. Мах
ачек, представники партійних, профспілкових, комсо
мольських організацій.
Нове призначення
14 жовтня 1973 року Указом Президії Верховної
Ради УРСР мене призначено міністром культури Украї
ни. Постало питання: кому очолити інститут?
Здібних працівників було чимало. Та мені запам’я
тався закид професора М. О. Давидова, і саме тепер
можна рекомендувати математика – проректора з нау
кової роботи, молодого, енергійного і вимогливого,
вже доктора математичних наук – Миколу Івановича
Шкіля.
Мою пропозицію прийняли і міністерство, і керівні
органи. І мені нині приємно усвідомлювати, що тодішні
прожекти і задуми про розвиток ВНЗ підхопили і про
довжили дужі руки молодого колеги Миколи Івановича
Шкіля, котрий потім понад тридцять років очолював
цей навчальний заклад і привів його до статусу Націо
нального університету.
В успіхах цього прекрасного ВНЗ я бачу звитяжний
труд моїх побратимів – доброчесних, невтомних драго
мановців, котрі, не шкодуючи часу і здоров’я, трудили
ся заради слави і зростання свого навчального закла
ду. А сьогодні спрямовують усі зусилля на підготовку
сучасного учителя – висококваліфікованого, здатного
формувати національно свідоме підростаюче поколін
ня, розвивають і збагачують педагогічну науку.
Спостерігаючи за роботою проректорів в обох
ВНЗ, я дбав про них, як про своїх наступників. З цією
метою на час відпусток або службових відряджень
надавалась можливість кожному “спробувати ректор
ського хліба”. Доручення були важливі, пов’язані часті
ше з адміністративною та господарською діяльністю.
Це стало у пригоді В. О. Лебедєвій, котра більше року
виконувала обов’язки ректора, М. І. Шкілю, а пізніше й
Г. І. Артемчуку, який ось уже понад два десятиліття
успішно очолює КНЛУ.
Життя невпинно рухається вперед: зростають
параметри і завдання освітніх установ у нових соціаль
ноекономічних відносинах. Педагогічна освіта, пря
муючи в європейське співтовариство, вимагає модер
нізації і створення нової філософії вирішення стратегіч
них, тактичних і своїх власних завдань.
У цих умовах на старт виходять молоді, дужі люди з
новим світобаченням і світосприйняттям. Підтвер
дженням цього є прихід у педагогічний ВНЗ відомого
вченого, педагогановатора, академіка НАПН України
професора В. П. Андрущенка. Саме йому належить
дослідження історії заснування і шляхів розвитку Київ
ського Національного педагогічного університету
ім. М. П. Драгоманова. Дбаючи про дальший розвиток
матеріальнотехнічної бази і поліпшення добробуту
колективу, він заснував благодійний фонд імені
М. П. Драгоманова. Його багатий досвід і невсипуча
енергія, його робота разом зі своєю командою відомих
ученихентузіастів
–
проректорів:
В. П. Беха,
Г. І. Волинки, П. В. Дмитренка, І. І. Дробота, Р. М. Вер
нидуба, А. П. Кудіна, О. С. Падалки, спираючись на
досягнення і традиції свого потужного професорсько
викладацького колективу, дають могутній імпульс і від
кривають широкі перспективи розвитку цього славет
ного флагмана педагогічної науки.
Про пост міністра культури я ніколи не мріяв і діз
нався про це за кілька днів до виходу Указу Президії
Верховної Ради.

7

Освітянський пантеон

Вдячність учителю!

Пішла у Вічність світла, інтелігентна,
справедлива і надзвичайно добра Люди
на. Міністр культури України, ректор двох
відомих в державі ВУЗів, управлінець,
письменник – це для широкого суспіль
ного загалу. Хто ж мав щасливу можли
вість бачитись, спілкуватись, співпрац
ювати з Олексієм Корнійовичем, назав
жди залишився зачарованим його вишу
каним, мудрим словом, позитивним
поглядом Людини, яка знала життя з гли
бини.
Для нас, молодих викладачів, студен
тівгорьківців початку 1970х, ректор
Романовський запам’ятався перш за все
як Великий Будівничий. Прийнявши
педінститут імені М. Горького не у най
кращому матеріальному стані, Олексій
Корнійович з перших тижнів розробив
концепцію розбудови навчальних корпу

сів, бібліотек, спортивно розважальних
площ тощо. Через досить короткий час
ректорське бачення перспективи інсти
туту, ідеї були сприйняті кожним студен
том, викладачем, співробітником.
Його зусиллями, енергією, авторите
том був “відвойований” будівельний май
данчик для зведення сьогоднішнього
гуманітарного корпусу по вул. Тургенів
ській, придбаний навчальний корпус по
вул. Воровського, де розмістились істо
ричний та дефектологічний факультети,
майданчик для будівництва у майбутньо
му спортивного комплексу і т.д.
В житті кожного із нас, як і багатьох
колег, Олексій Корнійович відіграв дуже
важливу особистісну роль.
А ще не могла була пройти непоміче
ною його турбота про студента. Для
Олексія Корнійовича кожний студент був
колегою, партнером у вирішенні будья
кої справи. До студентів він звертався
тільки на Ви. Такі люди – місіонери поси
лаються на землю (народжуються) для
вирішення проблем надзвичайного вимі
ру. Але, на жаль, все це в минулому.
Наша Вам вдячність і шана!
Директор Інституту корекційної
педагогіки і психології,
академік Віктор Синьов,
першокурсники 1972 року, тепер
директор Інституту філософської
освіти і науки, професор Іван Дробот,
директор Інституту іноземної філоло
гії, професор Володимир Гончаров

Пам’ятаємо! Любимо! Сумуємо!
2 листопада 2014 року на 97 році
життя помер відомий державний діяч,
літературознавець, перекладач, почес
ний професор НПУ імені М. П. Драгома
нова, доктор філологічних наук, про
фессор Олексій Корнійович Романов
ський.
Романовський О. К. народився 18 лю
того 1918 року в с. Талова Балка Світло
водського району Кіровоградської області.
Трудову діяльність розпочав у 1934 році
вчителем російської мови та літератури в с.
Талова Балка. У час Другої світової війни
брав участь у боях на Південнозахідному
фронті. У 1951 році закінчив Київський
педагогічний інститут ім. О. М. Горького, у
1958 р. – Академію суспільних наук при ЦК
КПРС.
Понад п’ятнадцять років О. К. Рома
новський був на партійнополітичній і про
пагандистській роботі: працював у Пен
зенському обкомі партії, керівником полі
твідділу ПівденноЗахідної залізниці, був
секретарем Київського міськкому Компар
тії України. З 1963 року перейшов на науко
вопедагогічну роботу: працював старшим
науковим співробітником та вченим секре
тарем Інституту літератури ім. Т. Г. Шевчен
ка АН України, ректором Київського дер
жавного педагогічного інституту іноземних
мов, ректором Київського державного
педагогічного інституту ім. О. М. Горького.
Протягом чотирьох років обіймав пост міні
стра культури України (197377 рр.), потім

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

повернувся на посаду ректора Київського
державного педагогічного інституту іно
земних мов, де після виходу на пенсію
працював професоромконсультантом. На
посаді ректора Київського гуманітарного
інституту керував діяльністю цього приват
ного вищого навчального закладу.
О. К. Романовський був членом Прези
дії Українського комітету захисту миру,
депутатом Верховної Ради України, членом
Спілки письменників України, багато років
очолював Спілку ректорів вищих навчаль
них закладів міста Києва.
Автор понад 200 статей з питань теорії
та історії літератури, освіти та культури.
Його перу належать монографії: “Із історії
підготовки Першого Всесоюзного з’їзду
письменників” (1958), “Знаменна віха”
(1965, 1970), “Партія веде” (1967), “Літера
тура Ленінського гарту” (1969, 1973, 1979),
“Жизнь во имя будущего” (1984). Член
Спілки письменників України, заслужений
працівник народної освіти України, заслу
жений працівник культури України, почес
ний доктор Київського державного лінгві
стичного університету, почесний професор
Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова.
Нагороджений орденами “Знак поша
ни” (1961 р.), “Трудового Червоного Прапо
ра” (1971, 1976), “Вітчизняної війни” ІІ сту
пеня (1985 р.), “Дружби Народів” (1986 р.),
“Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня
(1999 р.), “За заслуги” ІІІ ступеня (2008 р.)
та 19 медалями, а також золо
тою медаллю ”Борцю за мир”
(1970); Почесними Грамотами
Верховних Рад України (1988),
Естонії (1974) та Білорусії
(1975).
Світла пам’ять про Олексія
Корнійовича Романовського –
невтомного трудівника, добро
зичливу й порядну людину –
збережеться у серцях багатьох
людей, які мали щастя особи
стого з ним спілкування.

Головний редактор Сергій Русаков
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко
Фото Василя Тимошенка
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

Поціновувач думки
Передчасно пішов із життя талановитий
вчений і педагог. Колеги по кафедрі назива
ли його “українським Сократом”, студенти,
які любили цікаві розмови, завжди затриму
валися після занять для розмови з ним. Він
мав власний погляд на сучасні процеси і
ділився ним з оточуючими. Тридцять років
свого високого натхнення присвятив Драго
мановському університету. Це професор
кафедри філософії Володимир Дорошке
вич.
За базовою освітою він був фізикомтеоре
тиком. Але у 1968 році отримав запрошення від
професора Олександра Шугайліна в аспіранту
ру з філософських проблем природознавства у
Київському університеті імені Шевченка. Само
стійно захистив тему “Гносеологічний аналіз
поняття “феноменологічна теорія” у фізиці”. З
Драгомановським університетом познайомив
ся, коли працював у відділі наукових досліджень освітянського міністерства.
Коли зіткнувся з інститутом імені Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова),
полюбив його і душею, і розумом. Туди його запросили викладачем. І саме там
сталось його становлення як філософа.
На кафедрі філософії діяла відома наукова школа професора Григорія
Волинки “Історична еволюція світової і вітчизняної філософії в освітньому кон
тексті”. Напрям, який в ній представляв Володимир Дорошкевич, – дослідження
античної філософії, а саме – вивчення постаті Геракліта. Антична філософія зага
лом залишається загадкою для сучасного покоління. Як в той давній час міг ста
тись такий потужний спалах розуму і інтелекту? Дорошкевич наголошував: “Про
сьогоднішній інформаційний простір не виникає питань, а от щодо Античності –
їх безліч. Адже досягнення античних філософів можна порівняти з сучасними. І
це незважаючи на те, що умови були первісними, але результати вражають”.
Тому він і зацікавився цією темою і запитанням “Який зміст вкладали перші філо
софи у свої твори?”. Став розробником авторських концепцій. Нещодавно ним з
колегами була видана книжка, де вперше у світовій філософії викладено філо
софський погляд на сон і введено поняття “Інтелектуальний сон”. Говорив, що
зможемо використати цю концепцію на практиці.
Його підхід до викладання змінюється лише з новим поколінням. Іноді повто
рював: “Нинішнє покоління більш оперативне – життя різноманітне, тому і пот
рібно бути оперативним. Для покоління, що входить у буремне життя, це є пози
тив. Молодь готова до цієї швидкості, а якщо молодь готова до неї, то чому б і ні.
Є певні виклики часу, і на них слід відповідати. Виклики змінюються, і в них пот
рібно орієнтуватись. Молодь в цьому бездоганна. Досліджуючи проблему часу, я
лише переконався, що майбутнього ніхто не знає і всі футурологічні передбачен
ня є дуже суб’єктивними. Адже завжди присутній елемент спонтанності. Все в
людині буде ґаразд, якщо вона буде готовою до несподіваного”.
Вважав, що філософ має допомагати у виборі шляху для найбільш оптималь
ного життя. Що філософ потрібен саме в цьому. Особливо зважаючи на моло
дість нашої держави. Що філософія напрацювала стільки ідей, що тепер має ста
вати практичною. Це її наступний крок до зближення з дійсністю.
До останніх днів працював над проблемою часу. Філософія не змогла поки
що дати відповіді на запитання: що таке час? В чому його зміст? Як він впливає
на людину як суспільну істоту? Шукав формулу вирішення цих питань.
Радив сучасним студентам… досліджувати і самих себе. Бо стан самопізнан
ня дуже корисний. Старшому поколінню радив бути більш гуманним. Вважав, що
з часом в людині все закріплюється, вона вкорінюється, досвід застигає, забу
вається власний шлях, і вона стає більш жорсткою, нетерпимою, лає молодь.
Потрібно давати молоді більше свободи. А якщо даєш пораду, то інколи слід
говорити “не знаю”. Молодь, якщо їй так скажуть, сама розбереться і навчиться.
Молоді було цікаве саме його “не знаю”, або саме його пояснення. Студенти
сумують. Таких світлих і самодостатніх людей не вистачає. Не вистачає в цілому
суспільстві. А от йому – аскету, вистачало всього. І невеликої зарплати, і не дуже
міцного здоров’я. Він жив духовністю і наукою, молоддю, творчістю. Цього йому
доля не пошкодувала. Хоч у ранньому дитинстві позбавила батька, славетного
українського літературознавця, через сталінський арешт. І приклеївши на всі
дитячі і юнацькі роки ярлик “сина ворога народу”. Це не озлобило душу дивовиж
ної людини – Володимира Олександровича Дорошкевича.
Нині його душа у кращих світах. Але залишене ним тут, на землі, житиме в
душах дуже багатьох і передаватиметься новим поколінням.

Колектив кафедри філософії
Колектив Інституту філософської освіти і науки

Втрачений студентський квиток КВ № 09550693 Баковської
Оксани Володимирівни вважати недійсним.

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ЛИСТОПАД–ГРУДЕНЬ 2014