Файл #240: "Педагогічні кадри. № 4 (1637) (грудень 2013 року)"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 4 (1637) ГРУДЕНЬ 2013 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Фотокадр місяця

Вітальне слово ректора

Вельмишановні драгомановці!
Прийміть найщиріші вітання з
новим роком та Різдвом Христовим!
Невпинно плине час, змінюється світ, і разом з
ним змінюємось ми. Кожен новий рік приносить нові
надії і сподівання, з кожним новим роком ми стаємо
досвідченішими і мудрішими. Вірю, що 2014 рік
додасть нам творчої енергії, подарує радість
зустрічей та відкриттів, перемог і досягнень, стане
щедрим на здоров’я, посмішки, затишок, добробут,
буде позначений новими здобутками.
Відтак бажаю вам доброго здоров’я, втілення в
життя мудрих ідей і сміливих планів, творчих
перемог, професійних осяянь, гідних друзів та
надійних колег, а головне – розуміння близьких
людей.
З новим роком і Різдвом Христовим!
У грудні в університеті відбулось відкриття виставки Петриківського розпису. Визначальними рисами
розпису, що відрізняють його від інших подібних видів малярства, є техніка виконання, візерунки, їх
кольори та біле або світло/жовте тло. 5 грудня 2013 року Петриківський розпис було включено до
Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Про відкриття виставки читайте на другій сторінці газети.

Ваш ректор Віктор АНДРУЩЕНКО

Конкурс

З турботою про інших

У ДРАГОМАНОВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
СВЯТКУВАЛИ МИКОЛАЯ
Щороку 19 грудня, коли право
славна Україна святкує і вшановує
пам’ять Святого Миколая (за юліансь
ким календарем), а українці вночі кла
дуть дітям подарунки під подушки,
зберігаючи у таємниці свою причет
ність до цього, для того, щоб малеча
вірила у чудо, звершуване святим
Миколаєм, драгомановці продовжу
ють чудову традицію вітання усіх сту
дентів з цим чудовим святом.
Кожного року керівний склад та
професорськовикладацький колек
тив вишу у день Святого Миколая
вітає тих студентів, які позбавлені
батьківської ласки й тепла. Подарун
ки від рідної альма матер отримали
близько 200 студентів
сиріт.
Силами самих дра
гомановців і Центру
культури і мистецтв
НПУ вдався теплий різ
двяний концерт. А при
ємні мелодії на мить
перенесли всіх присут
ніх у дитинство й казку.

“ДОТИКОМ ПЕРА”
2013–2014 Н.Р.
Редакція газети “Педагогічі кадри”
повідомляє про проведення в 2013–
2014 н.р. загальноуніверситетського кон
курсу “Дотиком пера”.
Конкурс на створення кращої авторської
роботи, що буде опублікована протягом нав
чального року в університетській багатотираж
ці, проводиться з 2001 року і спрямований на
підтримку творчих здібностей і соціальної під
тримки студентів.
За результатами конкурсу буде визначено
переможців, які будуть нагороджені трьома
преміями: 1 місце – 1 000 грн., 2 – 800 грн., 3 –
500 грн. Визначатиме переможців авторитетне
журі: Григорій Волинка – проректор з наукової
роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, голова
журі; Микола Давидюк – студентський рек
тор; Людмила Кух – начальник пресслужби,
поетеса; Володимир Погребенник – заві
дувач кафедри української літератури НПУ
імені М. П. Драгоманова, професор; Сергій
Русаков – редактор газети “Педагогічні
кадри”, відповідальний секретар конкур
су; Ірина Савченко – директор Центру
культури і мистецтв НПУ імені
М. П. Драгоманова.

Пресслужба
університету
Фото Ірини ТИЩУК

Актуальні зустрічі

Ювілей

Нові видання

Студенти
поспілкувалися з
Віце"прем’єр"
міністром України

Презентація
монографії
Віктора Акуленка

Інтерв’ю з
Таїсою
Лисянською

стор. 3

стор. 5

стор. 7

Турбота

РЕКТОР СПІЛКУВАВСЯ З ДРАГОМАНОВЦЯМИ В СТУДЕНТСЬКИХ АУДИТОРІЯХ
Зустрічі ректора та студентів Національного педагогічного уні
верситету імені Михайла Драгоманова – не дивина у виші. Вони
відбуваються досить часто й присвячені найрізноманітнішим
питанням побутового й навчального життя спудеїв. Очільник уні
верситету часто приймає драгомановців у власному кабінеті.
25 листопада 2013 року Віктор Андрущенко завітав до студентів на
заняття в аудиторії.
Для початку, безперечно, проаналізувати відвідуваність навчальних
занять студентами. Подруге, побажати їм вдалої заліковоекзаменацій
ної сесії, що осьось розпочнеться в інститутах. Але поруч із приємними
темами довелося обгово
рити й не зовсім приємні.
Це стосується зокрема
прикрого випадку з поже
жею в щиторозподільній
кімнаті гуртожитку № 7.
Мешканці
студмістечка
були занепокоєні тим, що
сталося, й буквально заси
пали свого ректора запи
таннями. За словами Вікто
ра
Петровича,
зараз
ведеться внутрішнє розслі
дування причин загорання
й уже завершується лікві
дація наслідків. Студенти
благополучно повернулися
до своїх помешкань, а нав
чальновиховний процес в
Інститутах відновлено пов
ністю. “Що стосується без
печності проживання у гур
тожитках, ви і ваші батьки
можуть бути впевнені:
адміністрація університету
і я особисто докладемо
усіх зусиль, аби мінімізува
ти ризики й уберегти життя
кожного драгомановця”, –
запевнив студентів ректор.
Усім, хто постраждав
під час пожежі, хто має
забиття й синці, надихався
диму, Віктор Петрович поо
біцяв посприяти у путівці
до університетських баз
відпочинку на екологічно чисті території.

Гуртожиток
РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ ЗІ СТУДЕНТАМИ –
МЕШКАНЦЯМИ ГУРТОЖИТКУ № 5
Зі студентами – меш
канцями гуртожитку № 5,
адміністрацією
студмі
стечка та директорами
інститутів, чиї вихованці
проживають в гуртожитку,
зустрівся ректор Націо
нального педагогічного
університету імені Михай
ла Драгоманова Віктор
Андрущенко.
Очільник вишу має хоро
шу звичку періодично відвідувати своїх студентів у гуртожитках, розмовляти про
побутові питання, особливо перед холодами. До того ж минулої ночі невідомі
особи намагалися проникнути у п’ятий гуртожиток, провокували студентів на
неправомірні дії, ламали двері і вривалися до кімнат. Перелякані драгомановці
все ж змогли зорганізуватися, викликати органи правопорядку та змусити злов
мисників залишити приміщення гуртожитку.
Турбуючись про безпеку й здоров’я своїх студентів, ректор в черговий раз
закликав драгомановців бути дуже пильними, ні в якому разі не піддаватися на
провокації та цінувати своє життя. Віктор Петрович запевнив студентів, що жод
них репресій до них через їх політичні чи інші погляди не буде застосовано.
“Драгомановці – високоінтелігентні особистості, які мають власні позиції, впо
добання і право твердо їх відстоювати, – зазначив очільник, – хтось йде на Май
дан, хтось приходить на заняття, і тому ми повинні забезпечити нормальне
функціонування університету згідно з навчальним графіком”.
Долучилися до розмови й перший проректор з організації навчальнови
ховної роботи і економіки Олег Падалка, директори Інституту філософської
освіти і науки та Інституту корекційної педагогіки і психології Іван Дробот і Вік
тор Синьов, директор студентського містечка Олександр Баранов та сту
дентський ректор Микола Давидюк.
За спільним погодженням для уникнення в майбутньому подібних неприєм
них ситуацій було вирішено налагодити чергування хлопцівактивістів зі сту
дентського самоуправління у гуртожитках у вечірню годину. А ще на завершен
ня розмови Віктор Андрущенко попросив усіх студентів зателефонувати своїм
батькам і заспокоїти їх, запевнивши, що з їх дітьми усе гаразд.

Пресслужба університету

2

Разом з тим очільник звернувся до
драгомановців з проханням теж з обе
режністю ставитися до власної безпеки,
не нехтувати правилами охорони праці і
життя, турбуватися про своїх колег,
співмешканців, однокурсників та бути
свідомими й активними учасниками уні
верситетського життя, щоб назва “Дра
гомановська родина” була не лише кри
латим найменуванням.
“Усі, хто живуть у гуртожитку, – це
велика й дружна сім’я, де кожен мусить
піклуватися про інших”, – переконаний
Віктор Петрович. Попереду усіх меш
канців чекають тренувальні заняття з
пожежної безпеки й евакуації та відпо
відна
модернізація
усіх
систем життєдіяльності сту
дентського містечка. Ще
одним актуальним питанням
стали бурхливі соціальнопо
літичні події в Україні. Молодь
масово виходить на вулиці,
таким чином демонструючи
власну суспільну позицію.
Драгомановський універси
тет, як один із прогресивних у
своєму часі, підтримує осо
бистісне волевиявлення кож
ного громадянина держави,
вільної й розумної людини.
Університети такого зразка
завжди залишаються поза
політикою, бо є центрами
наукової й дослідницької
сфери, бо зрощують високо
інтелектуальну особистість.
“Ніколи в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгома
нова не буде репресій щодо політичних чи якихось інших вподобань студента, –
наголосив Віктор Андрущенко. Єдине, що турбує усіх ваших наставників і мене
зокрема, – це ваше життя й здоров’я, бо ми відповідаємо перед вашими батька
ми. Тому закликаю, шановні студенти: бережіть себе, турбуйтеся про своє здо
ров’я та не будьте надто безпечними, що притаманне вашому віку”.
Ректор побажав студентству хорошого навчання й мудрих рішень та сказав,
що вірить у них і щиро поважає їхню думку. У очільника заплановано ще кілька
зустрічей зі спудеями до початку заліковоекзаменаційної сесії та кілька розмов у
плані студентського побуту.

Людмила КУХ,
прессекретар ректора

Культура
ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ
НЕЩОДАВНО в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгомано
ва Віцепрем’єрміністр України Олександр Вілкул відкрив виставку Петриківського роз
пису, що ще в червні цього року експонувалася у штабквартирі ЮНЕСКО в Парижі та була
внесена ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства.
“600 експертів із 95 країн світу взяли участь у
роботі сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО, на
якій було ухвалено це рішення, – зазначив Віце
прем’єрміністр, – Петриківка стала брендом не
тільки України, але й світу”. Саме Олександр Віл
кул протягом трьох років був керівником проекту з
розвитку та підтримки Петриківського розпису і
досі докладає чимало зусиль для популяризації
цього виду мистецтва. Зокрема, зараз реалізують
ся спеціальні освітні програми у дитячих садочках,
школах і університетах Дніпропетровщини, запро
ваджено єдиний регіональний урок з навчання
школярів. У Дніпропетровському училищі культури
навіть відкрита кафедра Петриківського розпису. А Міжнародний фестивальярмарок, присвяче
ний цьому виду мистецтва, “Петриківський дивоцвіт” вже давно збирає умільців з усього світу.
Ідея розміщення експозиції саме в Драгомановському університеті з’явилася під час зустрічі
студентів з Віцепрем’єрміністром. Експозицію з теплом прихистила Наукова бібліотека вишу в
одному з читальних залів, де вона буде відкрита для відвідувачів протягом п’яти днів.
“Усій Драгомановській родині надзвичайно приємно, що виставку Петриківського розпису
вперше після внесення його ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства в
Києві презентують саме в храмі педагогічної освіти й науки, – зазначив під час відкриття ректор
університету Віктор Андрущенко, – я дуже хочу, аби з цим неповторним народним мистецтвом
познайомилися в першу чергу наші студенти”.
Очільник вишу зауважив, що для студентів педагогічної альмаматер, особливо що стосуєть
ся вихованців Інституту мистецтв НПУ, така виставка буде ще й своєрідним навчальнопрактичним
інструментом для близького знайомства з народним ремеслом, глибшого усвідомлення націо
нальних традицій, ментальнісних рис свого народу.
Таким чином під час відкриття організатори й гості виставки разом з Віцепрем’єрміністром
та ректором університету завершили розпис 5метрової дерев’яної ложки в Петриківському стилі.
Керівник Національного проекту “Книга рекордів України” Ігор Підчібій зафіксував новий рекорд
“Найбільший предмет мистецтва Петриківського розпису в Україні”.
Ректор, викладачі й студенти НПУ ще раз подякували Віцепрем’єрміністру за честь розмі
щення експозиції саме в Драгомановському університеті та запросили Олександра Вілкула у Дра
гомановську родину для зустрічей, спілкування зі студентами.

Пресслужба

ГРУДЕНЬ 2013

Актуальні зустрічі

ЗІ СТУДЕНТАМИ ЗУСТРІЛАСЬ МІНІСТР ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ОЛЕНА ЛУКАШ
“Для українського уряду завжди пріоритетом була і є
національна та економічна безпека держави”, – наголоси
ла міністр та запевнила студентів, що розвиватися і про
гресувати потрібно кожному й щодня не відносно когось
чи чогось, а заради самих себе. Майбутній шлях України –
це шлях розвитку й покращення, переконана Олена
Лукаш.
Кілька разів пані міністр наголосила, що позитивна й
яскрава енергетика молоді, яку вони особливо зараз
демонструють, говорить лише про щасливе майбутнє
України, а тому дуже важливо сучасному студентству від
повідально й неупереджено ставитися до суспільнополі
тичних подій у державі, зважено аналізувати факти й аргу
ментовано відстоювати свою позицію.
Однією з головних проблем у цьому питанні, на думку
гості, є недостатня поінформованість молодого покоління
про реалії тих чи інших процесів, нюанси угод. Щодо
цього, за дорученням ректора НПУ Віктора Андрущенка
в університеті планують реалізувати своєрідний всеобуч
студентства у питаннях соціальнополітичної, правової,
економічної сфер суспільства посередництвом запро
шення на публічні лекції до вишу експертів у відповідних
галузях.
Поміж питань євроінтеграційного шляху України, сту
денти цікавилися безпосередньо роботою Міністерства
юстиції, можливістю проходження там практики та реалі
зації себе в юриспруденції.
Після низки питань і відповідей студенти одноголосно
запросили Олену Лукаш до великої Драгомановської
родини. Віктор Андрущенко вручив міністру відповідну
відзнаку та посвідчення зі сподіваннями на майбутні
зустрічі й розмови.

28 листопада 2013 року Міністр юстиції України
Олена Лукаш зустрілась зі студентами Національно
го педагогічного університету імені Михайла Драго
манова. Під час зустрічі йшлося про євроінтеграційні
процеси в Україні, ступінь готовності нашого суспіль
ства до підписання угоди про Асоціацію, причини
призупинення підписання угоди тощо.
Драгомановці зустріли міністра з хлібом на рушнику
та спілкувалися у дружній дискусійній атмосфері. Зокре
ма, у залі засідань Вченої Ради університету зібралося
більше сотні студентів, що навчаються за філологічними,
правознавчими, математичними й природничогеогра
фічними спеціальностями, а також студентський актив,
викладачі й дирекція інститутів.
Спілкуючись з молоддю, міністр юстиції запевнила
студентів, що євроінтеграційний курс розвитку України
залишається незмінним і підтвердила свою одностайність
з думками студентів щодо європейської інтеграції Украї
ни, а також детальніше розповіла про сам процес підго
товки проекту угоди про Асоціацію та виконання Україною
плану дій з членства відповідно до вимог європейської
спільноти.
Олена Леонідівна пояснила, що рішення уряду є
частиною переговорного і закономірного процесу на
шляху до євроінтеграції і дозволяє проаналізувати усі
супровідні переваги та ризики від цього. Більшість драго
мановців вперше з’ясували для себе те, що в угоді зага
лом не згадується про перспективи України стати членом
Євросоюзу, а сам документ, розрахований на десять
років, ґрунтується на економічній інтеграції та політичній
асоціації. Розвіялась і впевненість деяких студентів у
обов’язковому безвізовому режимі з країнами Євро
пейського Союзу для українців після підписання угоди,
адже про це теж нічого не сказано в документі.

Пресслужба НПУ імені М. П. Драгоманова

СТУДЕНТИ ЗУСТРІЛИСЯ
З ВІЦЕПРЕМ’ЄРМІНІСТРОМ УКРАЇНИ
ОЛЕКСАНДРОМ ВІЛКУЛОМ

МІНІСТР СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
НАТАЛІЯ КОРОЛЕВСЬКА ЗУСТРІЛАСЬ
ІЗ ДРАГОМАНОВЦЯМИ

Студенти
Національного
педагогічного університету імені
Михайла Драгоманова отримали
можливість поспілкуватися з
Віцепрем’єрміністром України
Олександром Вілкулом. Зустріч
відбулась 5 грудня 2013 року, де
зокрема аналізувалася сучасна
суспільнополітична ситуація в
Україні, студентський погляд на ці
події.
Віцепрем’єрміністр зазначив,
що його принциповою позицією є
відмова від насилля і засудження
будьякого його прояву. Він детальні
ше розповів про свої принципи зай
матися практичною євроінтеграцією.
За словами пана Вілкула, євроінте
граційний шлях України повинен бути
заснований на європейських цінно
стях, серед яких: толерантність, вмін
ня вислухати один одного і знайти
компромісне рішення. З цим погоди
лися і студенти Драгомановського
університету. Молодь цікавилася
стратегічними питаннями міжнарод
ної політики держави, даючи й свої
оцінки деяким аспектам.
Загалом зустріч пройшла у теплій атмосфері плідного діалогу. Віцепрем’єрмі
ністр був приємно вражений освіченістю й високим рівнем знань та громадською
позицією драгомановців.

12 грудня 2013 року зі студентами
й викладачами Національного педаго
гічного університету імені Михайла
Драгоманова зустрілась Міністр
соціальної політики України Наталія
Королевська. Серед актуальних тем
спілкування виділялися питання щодо
Євроінтеграційного курсу України, тен
денцій і пріоритетів сучасної соціальної
політики в Україні.
Разом з ректором Драгоманов
ського вишу Віктором Андрущен
ком Наталя Королевська оглянула
університет, поспілкувалася з директорами інститутів і студентським активом.
Загалом зустріч тривала більше години та пройшла у товариській атмосфері діа
логу. Міністр відповіла на запитання, які хвилювали молодь, зокрема, щодо можливо
сті проходження практики студентами Інституту соціальної роботи та управління на
базі Міністерства соціальної політики. За домовленістю було вирішено підготувати
проект угоди щодо проходження практики і таким чином налагодити тісне співробіт
ництво між міністерством та університетом.

Пресслужба університету
Фото зі сторінки Олександра Вілкула у мережі Фейсбук

Читають всі
Шукайте газету 20 числа кожного місяця:
– у книжковому кіоску головного корпусу
– на спеціалізованих розкладках у вашому навчальному корпусі

Електронний варіант газети
ви можете завантажити на сайті

www.npu.edu.ua
у розділі “Педагогічні кадри”
З питань розміщення інформації про ваші заходи та події звертайтесь за
телефоном (044) 2347587 або електронною поштою gazeta@npu.edu.ua

ГРУДЕНЬ 2013

3

Наукова конференція

У К Р А Ї Н С Ь К А Р Е Г І О Н І К А У К О Н Т Е К С Т І Д І А Л О Г У К У Л ЬТ У Р
89 листопада 2013 року в рамках
VI міжнародного форуму “Простір гума
нітарної комунікації” за підтримки інсти
туту культурології Національної академії
мистецтв України, Інституту філософсь
кої освіти і науки Національного педаго
гічного університету імені М. П. Драгома
нова, Національного інституту стратегіч
них досліджень при Президентові Украї
ни, Української асоціації культурологів
відбулася Всеукраїнська науковотеоре
тична конференція з міжнародною уча
стю “Українська регіоніка у контексті діа
логу культур: теоретичний та прикладний
виміри”. В рамках роботи трьох секцій зі
своїми доповідями виступили викладачі,
доценти, доктори, кандидати наук, про
фесори.
Академік Іван Бех
Пленарне засідання відкрив перший
виступив
на пленарному
проректор університету професор Володи
засіданні
мир Бех, який зазначив важливість теми
конференції для української наукової спіль
ноти і суспільства загалом. Директор Інституту філософської освіти і науки
професор Іван Дробот привітав всіх присутніх учасників конференції і зау
важив щодо великої кількості студентів в залі, що свідчить про великий
потенціал теми.
Метою гуманітаріїв було звернути увагу на сучасний стан суспільства та
освіти в контексті діалогу культур. Засобом розкриття цих питань на основі
конкретних прикладів стала регіоніка. Як зазначила під час пленарного висту
пу професор Галина Мєднікова, сьогодні регіоніка є контекстом існування
універсального. Кожен регіон виражає свої індивідуальні особливості, на
основі вивчення яких ми можемо робити висновки про основні загальні тен
денції розвитку культури у співвідношенні з діалогом культур.

Міжнародна науково+практична конференція

С М І Й Т Е С Я

Н А

У руслі відзначення декади українсь
кої писемності в Інституті української
філології та літературної творчості імені
Андрія Малишка 15 листопада 2013
року відбулася Міжнародна науково
практична конференція “Від Івана
Вишенського до Остапа Вишні та Павла
Глазового: розвиток гумору та сатири в
літературі”, приурочена нещодавньому
ювілеєві нашого славного випускника
П. Глазового.
Хоча День сміху в нашій країні зазвичай
святкують першого квітня, все ж ніхто не
заперечуватиме, що сміх – найкращі ліки, а
гумор подовжує життя. Про те, що сміх –
справа серйозна, наголосив, відкриваючи
конференцію, директор Інституту українсь
кої філології та літературної творчості імені
Андрія Малишка професор Анатолій
Висоцький, підкресливши, що здоровий
сміх – запорука здорового суспільства.
Актуальність конференції не викликає запе
речень, адже український народ завжди
вмів посміятися із себе, з іронією дивитися
на цей світ. Так сенс сміху розумів і наш
випускник, один із класиків української
національної сміхової культури Павло Гла
зовий, творчість якого не втратила ні своєї
свіжості, ні, на жаль, актуальності, тому й
залишається цікавою сучасному читачеві, а
сам сміхотворець став справді народним і
широко улюбленим письменником не лише
в Україні, але й далеко за її межами.

З оголошення привітання учасникам кон
ференції від ректора Національного педаго
гічного університету імені М. П. Драгоманова
Віктора Андрущенка та побажання плідної
праці конференції розпочав свій виступ про
ректор Богдан Андрусишин, підкресливши,
що гумор – одна з ментальних рис українців.
Теплими спогадами про спілкування та

4

З Д О Р О В ’ Я !

співпрацю з Павлом Глазовим поділився
Герой України, Народний артист України, про
фесор кафедри української літератури Ана
толій Паламаренко, котрий вказав на орга
нічний зв’язок та спадкоємні риси сміхотвор
чості П. Глазового і його вчителя Остапа
Вишні. У своїй коротенькій промові пан Пала
маренко виокремив специфічні риси гумору
Глазового та зачепив проблеми сучасної
гумористики, яка й сьогодні має потужні перс
пективи. Свій виступ народний артист ілю
стрував читанням гуморесок П. Глазового,
чим не лише потішив драгомановців та гостей
нашого університету, але й підкреслив нега
тивні явища нашого життя, сучасне станови
ще української культури та мови.
Своїми думками про тяглість української
літературної гумористики і сатири поділився з
присутніми завідувач кафедри української
літератури проф. Володимир Погребенник,
а професор Національного університету біо
ресурсів і природних ресурсів України
С. С. Кіраль ознайомив із невідомими сторін
ками життя і творчості П. Глазового, які він від
найшов в архівах українського гумориста.
У конференції взяли участь представники
таких ВНЗ України, як Бердянський держав
ний педагогічний університет, Національний
університет біоресурсів і природокористуван
ня України, Херсонський державний універси
тет, Мелітопольський державний педагогіч
ний університет, а також університети міст
Рівного, Вінниці, ПереяславХмельницького,
Миколаєва, Глухова, ІваноФранківська, Чер
кас, всі члени кафедри української літератури
та науковці Польщі й Білорусі.
Завершилася наукова дискусія конфе
ренції ухвалоюпропозицією проводити її на
постійній основі (раз у два роки), запровадити
у навчальний процес спецкурс, присвячений
гумору і сатирі.

Відкриття конференції

Директор Інституту проблем вихо
вання НАПН України академік Іван Бех
порушив питання діалогу культур у кон
тексті нашої психодидактики, звернув
увагу на єдність самоосвіти і діалогу
культур, кроскультурний і транскуль
турний діалог. Іван Дмитрович актуалі
зував питання формування теоретичної
свідомості молоді, звернувши особли
ву увагу на проблеми переходу молоді
від теоретичного знання до практичних
дій.
Науковцями було констатовано, що
гуманітарна наука сьогодні дещо від
стає від світу, що динамічно розви
вається. Культура розвивається за
своїм внутрішнім іманентним зако
ном. Сьогодні має місце криза культу
ри. Ми живемо в час виснаження тра
дицій. Щоб рухатися по лінії фронту,
ми маємо безперервно мислити. Нам
потрібна активно утверджувальна
стратегія щодо сприйняття інших
культур для того, щоб і надалі зберіга
ти свою культур ідентичність.

Яна СТУПАК,
студентка ІІ курсу
Інституту
філософської освіти і науки
Студентські виступи

200+річчя Кобзаря
ВІДВІДАЛИ ЗНАМЕНИТУ ГОРУ КОБЗАРЯ
У рамках величезної всеукраїнської програми святкування двохсотріччя
з дня народження Тараса Шевченка, під знаменням якого проходитимуть
2013 і 2014 роки, студенти й викладачі Національного педагогічного універ
ситету імені Михайла Драгоманова затіяли масу своїх акцій і урочистих
заходів. Так, у жовтні драгомановці здійснили поїздку до Канева на знаме
ниту гору Кобзаря, щоб “в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій” згадати Генія
української культури.
Як розповідають студенти: “Було надзвичайно цікаво і незвично знаходитися
саме на цій знаменитій горі, про яку так часто нам доводилося чути і читати; стоя
ти біля справжнього сина неньки України, відчувати себе як ніколи причетними до
цієї особистості. Була якась таємнича атмосфера давнини під час підйому на гору
Тараса. Опинившись на вершині, ми ніби перенеслись у “Заповіт” Шевченка:
перед нами відкривався вид на “лани широкополі”, “Дніпро”, “кручі”, за якими
весь час слідкував вічний погляд поета”.
Тут же, на могилі Тараса Шевченка, драгомановці читали його вірші. Всі мов
чки слухали поезію і здавалося, що й сам Тарас тихо стоїть серед молоді і про
щось думає. Читання розпочалося із “Заповіту”, виголошеного хором, а потім слу
хали “Причинну”, “Сон”, “Тече вода зпід явора”, а також “Думи” у музичному вико
нанні. Всі, хто декламував, отримали книжечку з кількома поезіями Шевченка на
згадку про цей візит.
Після того студенти відвідали музей Тараса Шевченка, де послухали про твор
чий і життєвий шлях поета. Там була представлена велика різноманітність картин
Шевченка, адже він був не тільки неперевершеним поетом, але й талановитим
художником. Драгомановці дізналися багато подробиць із життя митця, краще
зрозуміли його натуру, захоплювалися безмежним співчуттям поета до кріпаків.
Також почули про жінок у житті Тараса і його нездійснену мрію про сімейне щастя.
Похід до музею збагатив уявлення молоді про особистість поета.
Після того гості відвідали “Тарасову світлицю” – перший народний музей Коб
заря. Почули вражаючу історію про те, як Іван Олексійович Ядловський жив у цій
хатині і півстоліття вірно охороняв могилу Тараса Шевченка. З великою любов’ю
доглядав він і Тарасову світлицю. Завжди підлога в ній була застелена травою, на
стіні  віночки з польових квітів, калина. Кожного, хто заходив до Тарасової світли
ці, Іван Олексійович тепло зустрічав, знаходячи для людей щирі слова, розповідав
їм про Тараса Шевченка, читав його “Кобзар”. Окремим поетовим шанувальни
кам, які прибували з далекої дороги, він навіть надавав нічліг у своїй хатині. Ядлов
ський ніколи не полишав могилу Шевченка, але одного разу йому довелося поїха
ти на гостину, і Тарас явився Івану уві сні і запитав, чому той його залишив. З тих
пір Ядловський вже нікуди не від’їжджав. “Ця історія демонструє, з якою повагою
люди ставляться до Тараса Шевченка, як його шанують, люблять”, – розповідають
драгомановці.
Тож поїздка до
Канева стала не лише
цікавою, пізнавальною
та виховною, але й
творчою, культовою у
плані розкриття талан
тів сучасної молоді, її
духовного багатства,
спонукала до самоу
свідомлення та само
пізнання.

Вл. інф.

ГРУДЕНЬ 2013

Презентація
Віктор АКУЛЕНКО:
“Питання охорони культурних цінностей завжди було вартим уваги в міжнародному праві”
Українська культура багата своєю спадщиною – безліччю традицій, усною та
письмовою творчістю, пам’ятками архітектури, і все це проходить крізь віки. Та чи зав
жди ми зберігаємо цей неоціненний спадок? Чи дбаємо ми про збереження нашої
культури? Про захист пам’яток? Адже багато чого наш народ втрачає, не усвідомлюю
чи цього. Руйнуються будівлі, зносяться історичні пам’ятники, безцінні скарби пере
ходять до рук іноземних країн. А чи завжди люди знають, як правильно зберегти ті
культурні цінності, які належать нашій державі? Адже
багато чого було вже втрачено.
Для того щоб збільшити рівень освіченості грома
дян з цих та багатьох інших питань, вийшла друком
монографія “Міжнародне право охорони культурних
цінностей та його імплементація у внутрішньому
праві України”. Презентація книги відбулася 9 грудня,
за день після знесення пам’ятника В. І. Леніну, що свід
чить про актуальність розгляду проблеми охорони
пам’яток культури. Автром книги є Віктор Акуленко –
відомий фахівець з міжнародного права у сфері охоро
ни культурних цінностей, педагог, публіцист, доктор
юридичних наук, професор кафедри теорії та історії
держави і права НПУ імені М. П. Драгоманова, провід
ний науковий співробітник відділу міжнародного права і
порівняльного правознавства Інституту держави і права
імені В. М. Корецького Національної Академії Наук Укра
їни. Вчений добре відомий на теренах не лише України, а й в Росії, Азейрбайджані,
Молдові та інших країнах.
Ця книга стала підсумком його багаторічної діяльності
на ниві правової охорони пам’яток культури. Докторська
дисертація з цієї проблематики була захищена ще в 1991
році. Саме завдяки Віктору Івановичу, його науковим пра
цям (а їх більше 250) в Україні сформувалася наукова
школа Міжнародного права охорони культурних цінностей,
було захищено декілька потоків презентації цієї тематики.
З книги читач може довідатися про основні етапи ста
новлення Міжнародного права охорони культурних цінно
стей, міжнародне співробітництво країн в цій сфері, проа
налізувати нормативноправову базу, що стосується цієї
галузі міжнародного права. Питання охорони культурних
цінностей розглянуто під кутом зору практики України та
інших країн СНД.
Монографія є дуже важливою, корисною з історичної
точки зору і відкриває можливості подальшої наукової діяль
ності. Адже та нація, яка не дбає про свою культурну спадщи
ну, не має і перспективи розвитку світлого майбутнього.

Сама книга є чудовим прикладом того, як слід друкувати наукову працю: структу
ра монографії методологічно чітко побудована, всі теоретичні дані спираються на
історичні факти, в додатках наведено матеріали про повернення певних культурних
цінностей на територію нашої держави.
На презентацію книги були запрошені знайомі, учні та колеги Віктора Івановича, а
також видавець книги, яка зауважила, що дуже приємно видавати книгу людини, яка
є фундатором наукової галузі в Україні, яка закохана в свій предмет. “Цікаво було
видавати разом книгу ще й тому, що автор відслідковував процес зародження книги
на кожному етапі, переймався і оформленням, і відображенням змісту. Я переконана,
що цю книгу має тримати в своїй колекції кожна людина, яка цінує свою історію та
збирає власну бібліотеку”.
З доповіддю виступила Олена Давиденко, магістр права, яка представила Інсти
тут політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова. “В презентованій книзі послі
довно висвітлюються найбільш актуальні та складні проблеми культурних цінностей.
А сам розвиток культури неможливо уявити поза контекстом правових норм культур
них цінностей. Так, як культура не може існувати без народу, так і народ не може існу
вати без культури. А подальший розвиток культури, її генезис не може існувати без
правової охорони культурних цінностей. Підвищення національної свідомості безпо
середньо пов’язано зі зверненням до національного історичного минулого. Не можна
не погодитися з думкою автора про те, що питання охорони культурних цінностей зав
жди було вартим уваги в міжнародному праві. Праця має не лише теоретичну цінніс
ність, вона є історичним внеском у розвиток формування сучасного розуміння ролі та
значення охорони культурних цінностей. Читання цієї книги принесе читачеві не лише
естетичне задоволення, а й професійне та духовне збагачення. Вона стане в пригоді
як студентам та аспірантам, так і пересічному читачеві”.
На зустрічі також був присутній проректор з науко
вометодичної роботи гуманітарних інститутів НПУ імені
М. П. Драгоманова Богдан Іванович Андрусишин, який
разом з іншими привітав Віктора Івановича з виходом в
світ нової книги.
Віктор Іванович Акуленко відомий також як публі
цист, член Наукової спілки журналістів України. Його
перу належать публіцистична книга “На перехресті
закону і совісті” (2001) і документальнохудожня книга
“Відлуння пам’яті: назад у майбутнє” (2008). В прозових
творах представлений багатий матеріал історії на зрізі
радянської та пострадянської України. Автор пропустив
описані події через серце та душу. Ці книги адресовані
молодому поколінню, аби воно не повторило помилок
минулого.

Оксана ЧЕРНУХА

Міжнародна співпраця
200+річчя від дня народження Т. Шевченка
РОЗРОБЛЕНО ПЛАН ЗАХОДІВ СВЯТКУВАННЯ
До великої програми святкуван
ня 200річчя з дня народження
Т. Шевченка, що запланована в Укра
їні на виконання Указу Пре
зидента від 11 квітня 2012
року, Національний педа
гогічний університет імені
Михайла Драгоманова
долучається
власним
планом заходів. За сло
вами ректора вишу
Віктора Андрущен
ка, подія такого
масштабу не може
оминути Драгома
новський універси
тет, що сповідує посту
лати великого Кобзаря.
Зокрема в НПУ у
березні 2014 року збира
ються провести урочистості з приво
ду відзначення ювілею у Національній
філармонії України, а також провести
низку науковопрактичних викла
дацьких і студентських конференцій,
присвячених вивченню творчості і
спадщини Кобзаря у контексті
розвитку української культури та
мистецтва ХІХ – початку ХХІ століть.
Серед власне студентських пропози
цій щодо святкувань були ідеї прове
дення Шевченківських читань та нав
чального лекторію “Шевченко в
мистецтві і літературі”.
Продовжується і прекрасна тра
диція Драгомановського університе
ту щодо відкриття іменних аудиторій
в інститутах вишу. Наразі планують

ГРУДЕНЬ 2013

відкрити аудиторію “Шевченко у
світі” на восьмому поверсі Інституту
української філології та літературної
творчості імені Андрія Малиш
ка.
Вчені НПУ презентують
колективу
університету
низку наукових і навчальних
видань, пов’язаних з дослі
дженням життєвого й твор
чого шляху Кобзаря, а також
бібліографічний покажчик.
Центр
культури
і
мистецтв вишу та аматор
ські колективи запропо
нували
декілька
мистецьких імпрез, а
любимий драгоманівцями
студентський театр “Вави
лон” готує вистави за мотивами
творів генія української літератури.
Повний план заходів можна
переглянути в дирекціях інститутів та
в активістів Студентської Ради НПУ.
Творчість Т. Г. Шевченка відкрила
новий, вищий етап у розвитку укра
їнської культури, стала її світанком і
великим розвоєм. На постулатах
Кобзаря виховуються усі покоління
драгомановців, росте Драгоманов
ська родина, тому для студентів і
викладачів НПУ імені М. П. Драгома
нова ювілей – одне з найвеличніших
свят, тим більше, що воно співпадає
ще й з 180річчям самого навчально
го закладу.

ВІЗИТ РОБОЧОЇ ГРУПИ ДО ЛАТВІЙСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Робоча група Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій
на чолі з директором Інституту професором Володимиром Євтухом відвіда
ла Латвійський університет з нагоди 30річчя Департаменту освіти Латвії.
Під час запланованої поїздки
була проведена зустріч із деканом
факультету педагогіки, психології та
мистецтва професором Андрісом
Грінфілдсом, у ході якої обговорю
вались питання нових стандартів з
кредитномодульної системи, магі
стерської програми “Педагогіка
вищої школи”, яку впроваджують згі
дно з новими стандартами Болонсь
кої системи освіти професори Лат
війського університету Ірена Жогла,
Рудіте Андерсоне, Луція Рутка, Аіда
Крузе, Занда Рубене. 25 листопада
відбулася зустріч із ректором Вент
спілської вищої школи Гітою Ревалде. ВВШ тісно співпрацює з міжнародними проектами,
що дає можливість повного оснащення аудиторного фонду для забезпечення навчального
процесу згідно з новими європейськими стандартами. Подальша співпраця Інституту соці
ології, психології та соціальних комунікацій з Вентспілською вищою школою дасть можли
вість вивчити сучасні напрями та тенденції в освіті.

Ірина ЗАЇНЧКІВСЬКА

gazeta@npu.edu.ua
Ви можете надіслати матеріали, світлини,
коментарі та пропозиції на електронну скриньку
газети “Педагогічні кадри”.
Про заходи вашого навчального підрозділу,
переможців та лауреатів різних конкурсів, твор
чість студентів і викладачів повинен дізнатись весь
університет!

Пресслужба університету

5

Інтерв’ю з випускником

В’ячеслав ВАСИЛЬЧЕНКО:
“Літературний бруд можна легко обминати”
Випускники Драгомановського універси
тету славляться своїм креативним підходом
до роботи і є відомими в різних галузях.
Одним з таких драгомановців є В’ячеслав
Васильченко, нині – український письменник,
журналіст, науковець і педагог.
– Розкажіть, будь ласка, про свої студентські
роки. Ви навчались в роки здобуття незалежності
України. Як ця подія була сприйнята студентами
нашого університету? Як позначалось це на нав
чальній діяльності?
– Я вступив до тоді ще КДПІ ім. Горького 1987 року,
після служби в армії. Там пройшов серйозну школу. Був
заступником командира взводу. Часто виконував його
обов’язки. Хоч взвод наш – військовий оркестр у підмо
сковному містечку Клин, але ним теж треба було коман
дувати, а не тільки диригувати.
Радянський Союз тоді саме конав, серйозно агоні
зуючи. Ми відстежували кожну новину, бо розуміли:
почалися серйозні зміни. І все це епохальне перевтілен
ня відбувалося перед нашими очима. Раділи, що Украї
на розпочала шлях до вільного життя. Холодним душем
стали події серпня 1991 року, коли в Москві сталася
спроба державного перевороту (сумнозвісний ДКНС із
Янаєвим на чолі, у якого тряслися руки). Почалися
реальні труднощі, проблеми із продуктами, “руїна”. Але
ми розуміли, що нове будується непросто. Тому й
посміхалися майбутньому. І вірили, що воно буде
краще. Не знаю… Як на мене, мрії збулися. Але у кожно
го своя шкала для оцінок. У 19901991 навчальному
році, будучи студентом 4го курсу стаціонару, я пра
цював на повну ставку вчителя української мови і літе
ратури 254ї школи. У другу зміну. І все встигав. І сесії на
відмінно складав. Правда, траплялися курйозні момен
ти. Пригадую, відпрацьовував пропущене заняття з
російської літератури (“Собаче серце” Булгакова) у тро
лейбусі. Решта пасажирів, гадаю, одержали не менше
задоволення, ніж ми з Ганною Василівною Ляшенко…
Так що я в ті буремні часи і навчався, і навчав. Дехто ж із
одногрупників кидався в “бізнес” (у тогочасному розу
мінні), дехто планував еміграцію… Але жили всі на під
несенні. І про навчання не забували…
– Які лекції і яких викладачів принесли вам най
більше користі для професійної діяльності?
– Мені пощастило навчатися у метрів (хоча не
думаю, що нинішній студентдрагомановець скаже, що
йому “не пощастило”). Але тоді було саме так. Практич
но кожен наш викладач – це ім’я у славістиці, автор виз
начних наукових праць. Цим людям шана і доземний
уклін. Шкода, багатьох уже немає… Ми вчилися у них
всьому, помічали особливості їхніх манер у спілкуванні,
одязі, подачі матеріалу. Поряд зростали молоді, учо
рашні випускники… Не буду називати прізвищ, тому що
це займе багато місця. Та й пропустити когось боюся.
Не хочеться ображати. Але скажу одне: всі мої виклада
чі були Особистостями. І дали мені багато. Навіть
викладач історії КПРС… Щоправда, не можу не згадати
Петра Івановича Орлика (1929–1993) – відомого укра
їнського літературознавця, доктора філологічних наук,
професора. Петро Іванович викладав у нас українську
літературу, а пізніше став моїм науковим керівником.
Писати прозу я почав у студентські роки, а до того
бавився поезією, мав газетні публікації. І першу рецен
зію (вона й зараз зберігається в моєму архіві) одержав
саме від пана Орлика. Схвальну, до речі. А підготовлена
спільно дипломна робота “Жанр поеми у творчості
Євгена Плужника” блискуче захищена на кафедрі літе
ратури і одержала заслужене “відмінно”. Та ще й – як
бонус – рекомендацію до аспірантури. Але, опинившись
за розподілом на кафедрі стилістики, я надав перевагу
аспірантурі мовознавчій. Де підготовкою моє кандидат
ської керував академік Арнольд Панасович Грищенко.
Це були світлі люди, земля їм пухом. Цієї світлості я нав
чався у них насамперед…
До речі, головного героя професора Богдана
Лисицю я вигадав саме в студентські роки (правда, був
тоді нинішній професордетектив усього лиш учораш
нім випускником). І чим би ще й займалися майбутні
філологи, як не написанням літературних творів на лек
ціях? Один писав вірш, а інший одразу ж – пародію.
Потім мінялися ролями. Таке було веселе і творче
життя.
– Ви є одним з експертів конкурсу “Коронація
слова”. Багато студентів філологічного підрозділу
мріють написати якісну і цікаву книжку. Що поради
те молоді як не просто теоретикексперт, а й пись
менник?
– Так. Поряд з тим, що двічі лауреат, цього року
виступив ще й у ролі експерта. Але обрав номінацію
“Кіносценарії”, адже сам був конкурсантом у “Романах”.
Це дуже цікава робота. Ти бачиш конкурс із середини. І

6

стає видно, як усе від
бувається принаймні
на рівні експертів.
Що ж до письмен
ництва, то тут не все
так просто. Адже
написати
якісний
текст
–
завдання
непросте. І щоб тебе
“визнали за письмен
ника”, багато механіз
мів мусять спрацюва
ти. Усі знають афо
ризм Цицерона про
те, що поетами наро
джуються, а оратора
ми стають. Як на мене
– письменником треба
і народитися, і стати.
Народитися з іскрою Божою, а роздмухати її наполегли
вою й постійною працею. Письменництво – теж реме
сло. Фах. Йому треба навчатися. Щоб бути професіона
лом. І, звісно, цікавим читачеві. Тому, повторюсь, мало
одержати з народженням письменницький талант. Його
треба розвинути та озброїти навичками письма. Для
цього слід постійно вчитися. На книгах класиків, суча
сників, успішних авторів (тих, кого читають, а не хто
одержує великі гонорари, хоч це теж важливо). Знай
омитися з порадами маститих. Випробовувати сили у
конкурсах. Старанно готуватися до написання книжки.
Збирати матеріали. Продумувати епізоди. Виписувати
персонажів. Придивлявся до життя. Воно, до речі, непо
ганий співавтор. Пиріг спекти простіше, ніж вибитися в
“помічені” членами журі. Та й читачами. Серед тисяч
конкурентів… Хоч пиріг – теж річ непроста. В усякому
разі – для мене. Але коли вже твоїм “пирогом” Форум
видавців “смакує”, починаєш розуміти, що дещо тобі
вдалося. І можеш окрилено продовжувати.

– Як вам вдається писати і художню прозу, і
наукові тексти, які відрізняються стилістикою?
– Спочатку було непросто. Науковість тиснула на
художність. І перший опублікований роман (“Гаудеамус”
у виконанні смерті”) це засвідчив, хоч багатьом читачам
і сподобався. Я побачив це і почав активніше працюва
ти. Але зараз уже навчився якісно перевтілюватися. Ось
– я доцент кафедри журналістики, автор понад півтора
десятка навчальних посібників та майже ста наукових
статей, а ось – письменник. Просто навчився проводи
ти чітку межу. А те, що писав наукові тексти, звісно ж,
допомогло “виписатися”, перейти зі словом на дружнє
“ти”. З іншого боку, я ж за розподілом опинився на
кафедрі стилістики рідного вишу. Там колеги, і насампе
ред Любов Іванівна Мацько, взялися робити з мене і
викладача вищої школи, і стиліста. Гадаю, їм це чудово
вдалося. Та й сам зараз навчаю стилістики майбутніх
журналістів.

– Чому обрали працювати саме в жанрі детек
тиву?
– Гадаю, з детективом ми йшли один одному назу
стріч. В Аркадія Адамова є книга “Мій улюблений жанр –

детектив”. Шкода, що він її написав. У тому сенсі, що я
теж хотів би це зробити. Бо готовий під цими словами
підписатися всіма літерами свого прізвища. Я справді
дуже люблю цей жанр. “Закохався”, коли в дитинстві
прочитав про Шерлока Холмса. І – на все життя. Адже
детектив – це практично вершина людського генія.
Часто не будучи професіоналом, детектив, помітивши
те, чого не помітила решта, робить правильні висновки.
І все складається в цілісну картину. Він виступає таким
собі чарівником. Хоча насправді спирається на звичай
ну, навіть елементарну, логіку. І – нічого крім неї. А чари
– то лише зовнішній ефект. До того ж, сам люблю розга
дувати всілякі таємниці. Жанр детективу видається лег
ким, коли читаєш талановитий текст. Наприклад, зараз
читаю романи француза Фредеріка Дара. Все легко,
цікаво. Коли ж пишеш – тут уже з’являється маса
перешкод. Тому що мусиш не просто розповісти історію
(як це відбувається у будьякому іншому жанрі), а
витримати канони. Власне, втиснути свою розповідь у
їхнє прокрустове ложе (у найкращому розумінні). Але
такі перешкоди – навпаки гартують. Ти мусиш придума
ти історію так, щоб і читач повірив, і не міг відірватися
від тексту, і на останній сторінці все ювелірно зійшлося.
Тому підготовка не завадить. І серйозна – у тому числі.
Раніше, ще будучи студентом, я почав працювати над
вивченням теорії детективу. Не припинив цього й зараз.
І вже даю поради, публікуючись у чоловічому глянці
“52”. Але свої сюжети я вигадую. Хоч коли носив форму
підполковника міліції, доводилося і стріляти (в тирі), і
статути вчити, і закони, і фізпідготовкою серйозно зай
матися. І спілкуватися з оперативниками. І читати таєм
ні документи (мав тоді допуск до держтаємниці). Однак
у романах надаю перевагу певній казковості. Детектив
– це, насправді, міська казка. Людині хочеться бути
зачарованою казкою, а не читати сухі протоколи допитів
та оглядів місць злочину. Але це – суто моя думка. І я не
претендую на її абсолютність.
– Так і хочеться поставити питання про “плани
на майбутнє”, але ж знаю, що як фаховий стиліст,
та ще й учень Любові Мацько, точно виправите.
– Так, планів на минуле бути не може. Це правиль
но. Отже, які плани? Прагнутиму неможливого, щоб
одержати максимум. Інакше життя втрачає неповтор
ний шарм. Воно ж – наче глина. Що виліпимо – те й
матимемо… Якось одній знайомій я пообіцяв, що ще
напишу 70 книжок. А обіцянки я звик завжди виконува
ти… Серед планів – закінчити й захистити докторську,
яка практично написана. А ще… Дописати роман про
нові пригоди Богдана Лисиці, розпочати черговий,
оформити задуми наступних… Головне – щоб фарби
друкарської вистачило.

– А що порадите читачеві? Йому нелегко сьо
годні. Він часто брудниться, беручи до рук книги
деяких сучасних, так би мовити, “письменників”.
– Читачеві літературний бруд можна легко обмина
ти. Не голосуй за нього гаманцем. Тоді й відмиватися не
треба… Загалом, кожне літературне ім’я – це певний
“бренд”. Якщо тобі поталанило знайти “свого” автора,
який сподобався, у текстах якого тобі легко, комфорт
но, відстежуй наступні книжки, читай інтерв’ю, статті
його і про нього. Формуй свій читацький смак. Ну а
щодо тих, хто вже ускочив у халепу… Що ж, треба від
хреститися від негативу та шукати чисте й світле. Повір
те, воно є. І в українських книжках. І в українському
житті. Варто лише захотіти знайти – і обов’язково знай
деш.
– Ваші побажання Драгомановському колективу.
– Хочу побажати сили та стійкості. Цей шанований
колектив завжди був сильним. Пам’ятаю добре, коли
сам був його часточкою (спочатку – як студент, а потім –
і як викладач). А ще – побажаю Сонця. Сонця над голо
вою. Сонця в думках. Сонця ув очах. Сонця у словах.
Сонця у роботі. І – у… гаманцях. Гадаю, це нікому не
завадить.

Спілкувався Сергій РУСАКОВ

ГРУДЕНЬ 2013

Інтерв’ю

Таїса ЛИСЯНСЬКА:
“В центрі моєї уваги завжди була практична підготовка майбутнього вчителя”

10 грудня свій 70річний ювілей від
святкувала професор кафедри психології
Таїсія Лисянська. Адміністративну роботу
і наукові розвідки Таїсія Миколаївна
пов’язує із особистісним зростанням.
Вона не зупиняється на досягнутому і
завжди ставить до себе високі вимоги як
в роботі, так і житті.
– Доброго дня, Таїса Миколаївно. На
сьогодні Ви – відомий серед викладаць
кого та студентського кола психолог, кан
дидат психологічних наук та професор.
Тож все своє професійне життя Ви при
святили психології, про яку мріяли з
юнацьких років. Чому саме ця наука так
захопила Вас?
– Я пам’ятаю, що з дитинства старші
люди викликали в мене великий інтерес.
Хоча мені було й незручно, але дуже хотілось
на них подивитись, і від цього я отримувала
задоволення.
Якось вдома на полиці знайшла книжку
Бориса Теплова “Психология”, яка мене заці
кавила. Хоч і навчалась тоді у восьмому класі,
та перечитуючи зміст різних описів психічних
процесів і явищ, я цими темами захопилася.
Тому захотілось більш глибоко розібратись в
усіх прочитаних темах.
– Певний час Ви працювали в школі
вчителем початкових класів. Чи було це
визначним чинником вибору майбутньої
тематики наукової діяльності? Адже Ви
досліджували мислення учнів молодшого
шкільного віку.
– Після школи склалося так, що вчитель
фізики, який викладав в моїй школі, одружи
вся з дівчиною, яка працювала вчителем
початкових класів у селі Нововоскресенське,
що знаходилося за 50 км від нашого міста.
Він забрав її до міста, а на її місце запропону
вав взяти мене, оскільки знав мене як сумлін
ну ученицю. Мене відправили до Херсонсь
кого інституту підвищення кваліфікації. Після
цього навчання стояла велика праця: спілку
валась з колегами, вивчала методику викла
дання математики, читання, української
мови. Проводила й уроки фізичної культури,
малювання, співів. Так минуло два роки.
У той час була настанова, щоб випускни
ки не поспішали йти до вищих навчальних
закладів, не відпрацювавши за обраною спе
ціальністю принаймні рікдва. Далі я виріши
ла наполягати на вступі до вишу. У Запорізь
кому педагогічному інституті лише другий рік
функціонував педагогічний факультет, де
готували викладачів педагогіки та психології.
Незважаючи на конкурс одинадцять чоловік
на місце, я пройшла. Це був новий факультет,
тому на роботу запрошували спеціалістів з
усього колишнього Радянського Союзу,
серед них було багато цікавих викладачів, і
ми з задоволенням навчалися.
– Розкажіть про шлях своєї викла
дацької діяльності.
– Після закінчення педагогічного інститу
ту я отримала призначення викладача Лиси
чанського педагогічного училища, де про
працювала вісім років. Викладала педагогіку
та психологію на відділенні початкових класів
і дошкільного виховання. З деякими своїми
вихованцями я зустрілася вже тут, в універси
теті. Одна з них стала доктором психологіч
них наук, завідувачем кафедри психології.
Звичайно ж, це був чудовий досвід,
проте я мріяла про вступ до аспірантури.
Здала кандидатський мінімум з іноземної
мови та філософії в Луганському педагогіч
ному інституті і в 1974 році приїхала на вступ
до Києва. Взагалі, я приїхала в Науководос
лідний інститут, але сталося так, що через
раптову смерть батька я запізнилася на вступ
в аспірантуру до цього інституту. І зовсім
випадково, йдучи бульваром Тараса Шев

ГРУДЕНЬ 2013

ченка, я зустріла голову державної комісії,
викладача нашого теперішнього Національ
ного педагогічного університету, а тодішньо
го Київського педагогічного інституту імені
О. М. Горького. Він запитав, чому я тут.
Пояснила про запізнення на екзамен, а він
каже, що триває прийом до аспірантури в
інституті імені Горького. Тож я з тими доку
ментами прийшла на кафедру психології. І
пройшла по конкурсу! Я була дуже щаслива,
адже мріяла про психологію. Через те із
задоволенням працювала над кандидатсь
кою дисертацією, апробування якої відбува
лося в лабораторії особистості та мислення,
якою завідував Григорій Силович Костюк в
Науководослідному інституті. У цьому інсти
туті я успішно захистила дисертацію в 1979
році. Через кілька років стала доцентом і
намагалася не зупинятися на досягнутому.
Мені хотілося допомогти студентам у
засвоєнні дисципліни, тому намагалася
викладати матеріал у зручній формі, щоб сту
денту і легко, і зрозуміло було. Через це
робила спроби писати власні посібники,
брала участь у підготовці підручників.
– Серед Ваших робіт багато пов’яза
них з педагогічною психологією. Чи
пояснюються це тим, що Ви працюєте
саме в педагогічному навчальному
закладі?
– Це і тому, що я працюю в педагогічно
му виші, і тому, що я мала до вступу в аспіран
туру досвід роботи в школі і в педагогічному
училищі. Майбутній вчитель має навчитися
аналізувати уроки, робити їх розвивальними.
Саме через це мені хотілося оживити і зроби
ти ці сцени, картини уроків в свідомості сту
дентів, коли я пояснюю. Тому, зокрема, я
писала посібники з педагогічної психології.
– Ви навчали вже не одне покоління
студентів. Які помітні відмінності між
сучасними студентами й тими, які навча
лися, скажімо, 10 чи 20 років тому?
– Я б не сказала, що є помітна відмін
ність. Я вважаю, що і зараз, і двадцять років
тому до нашого університету приходили
здібні до навчання люди. Рідкісні випадки,
коли якось важко їм було сприймати нав
чальний матеріал. Але те покоління, двад
цять років тому, було соціально зрілішим,
вони почували себе з перших курсів більш
відповідальними й дорослими.
Сучасна аудиторія має певну специфіку,
але не має ніякого негативного відтінку. Вони
сприйнятливі, чутливі до нового, цікавого
матеріалу, і в мене не виникає труднощів в
організації уваги на парах. Можливо, сама
специфіка предмету така, що викликає увагу.
Адже психологія – це наука про нас самих, а
через те, коли ми викладаємо її, студенти,
звичайно ж, знання примірюють до себе, ста
ють уважнішими. Хочеться, щоб вони мали
більш виражену відповідальність. Хоч я й
враховую їхні інтереси, все ж наполягаю, що
весь матеріал з навчальної дисципліни треба
знати.
– Яким чином змінюється методика
Вашої роботи зі студентами різних поко
лінь?
– Поперше, я завжди стою на таких
позиціях, що чим більше аналізаторів брати
ме участь у засвоєні навчального матеріалу,
тим засвоєння буде більш продуктивним.
Подруге, я пам’ятаю про єдність першої та
другої сигнальної системи в мисленнєвій
діяльності студентів. До кожної теми в мене
зібраний матеріал у схемах, у таблицях, з їх
допомогою я систематизую знання учнів,
наводжу порядок у цих знаннях, адже годин
відведено небагато. Вчу також структурувати
теми. Методика, можливо, й змінюється, але
саме ось ці характерні риси моєї роботи
залишаються.
– Чи часто звертаються студенти за
особистими порадами?
– Так, звертаються багато. І на заочній
формі навчання більше, ніж на стаціонарній.
Можливо, це тому, що на стаціонарі в нас
більше часу і я встигаю на прикладах дати
відповіді навіть у процесі навчання. В нас є
кабінет психологічної служби, і я маю можли
вість відповідати на запити студентів. А заоч
ники мають менше годин, “відірвані” від нас,
коли приїжджають на сесію, підходять з різ
ними питаннями, не дають і на перервах
перепочити.

– У Вас є праці щодо родинного вихо
вання. Чи застосовували Ви теоретичні
знання при вихованні своєї доньки, при
спілкуванні з родичами та друзями?
– Звичайно ж, так у нашій родині вже
заведено. Я четверта в сім’ї, в нас переважно
всі лікарі – сім осіб по батьковій лінії. Вдома,
як ми звичайно звертаємося до лікарів з кож
ного фаху щодо здоров’я, так само до мене
приходять з приводу виховання і навчання
своїх дітей. І їхні діти вже звертаються до
мене з різних питань. Звісно, що я всіх кон
сультую, пояснюю, беру участь у вихованні
дітей своїх сестер і брата. Діти не завжди
слухають батьків, а коли я намагаюсь переко
нати з певним індивідуальним підходом, то
мене краще розуміють. Мої знайомі також
часто приходять за порадами. Приватною
практикою я не займаюся, на це не вистачає
часу та відсутня правова основа.
– І всетаки, що більше до вподоби –
займатися ґрунтовною теоретичною
роботою чи застосовувати знання на
практиці?
– І практика цікава, і теорія. Але оскільки
я вже увійшла більш в теоретичну сферу
психологічних знань, то звичайно, що вона в
мене домінує, хоч я й не виключаю практики
використання психологічних знань. Дуже б
хотіла побувати на різних тренінгах і в школах
практичної психології. Але на все це не
вистачає часу, адже викладацька діяльність
вимагає багато часу та зусиль. Практичні
курси я не читаю. Так вже склалося з прихо
дом до університету, я розпочала з викладан
ня таких курсів, що не є практичними. В пси
хотерапії, у психокорекції вже сьогодні є тре
нінги, багато різних технік, а раніше їх не
було, вони виникали вже за період моєї
викладацької діяльності.
– В своїх роботах Ви описуєте психо
логію педагогічної діяльності та особи
стість вчителя, в центрі Вашої уваги є
практична підготовка майбутнього вчите
ля. Як Ви гадаєте, чи володіють випускни
ки нашого університету тими здібностями
та вміннями, які необхідні для роботи з
сучасними учнями?
– Досвід роботи в університеті переко
нав мене, що ми готуємо хороших майбутніх
вчителів, які добре знають свій предмет. В
кожному нашому інституті є настільки фахові
люди, що інколи мені навіть хотілося б піти і
послухати їхні лекції. Настільки цікавий склад
викладачів у кожному нашому інституті! А от
де формується наш студент як особистість –
про це думаю, і повертаюсь до цього, і обго
ворюємо це питання на кафедрі. Ми намага
ємось зробити кожну пару професійно зорі
єнтованою, але чогось тут не вистачає. І я
прийшла до висновку, що нам треба будува
ти досвідну форму підготовки майбутнього
вчителя, тобто, щоб з першого курсу майбут
ній вчитель був залучений до базової школи.
До такої школи, яка б мала справді зразки
вчительських особистостей. І нехай студент
першого курсу буде перебувати там, скажімо
дві години, один день на тиждень. Нехай ця
практика буде пасивною, але він буде бачити
зразки роботи таких особистостей, спостері
гати, як працюють вони щоденно. А в універ
ситеті ми будемо професійно зорієнтовани
ми лекціями й практичними заняттями пере
віряти їхнє розуміння суті вчительської осо
бистості й допомагати їм розібратись у
цьому. От тоді вони б ставали саме тими осо
бистостями, якими вони мають бути. До
наших стін ми запрошуємо й Амонашвілі, й
багато інших цікавих педагогів та психологів.
Але якби ми мали можливість з першого
курсу співдіяти студентам з особистістю вчи
теля, мені здається, що навчання було б
значно кращим.
– Багато праць надруковано у співав
торстві з відомими професорами психо
логії – Скрипченком Олександром
Васильовичем, Долинською Любов’ю
Василівною, Зелінською Тетяною Мико
лаївною та іншими. Як вам вдається про
тягом років триматися дружнім творчим
колективом?
– Це переважно мої колеги по кафедрі, і
ми багато років працюємо разом. Олександр
Васильович Скрипченко – мій керівник
дисертації. Я майже всю свою трудову діяль
ність йшла поруч з ним і багато взяла від

свого вчителя. Ми добре розуміли один
одного з напівслова, швидше й інтенсивніше
вдвох працювали.
Ми з Олександром Васильовичем давно
вирішили написати посібник “Психологічний
аналіз уроку”. Майбутній вчитель має навчи
тись аналізувати урок. Оскільки у нас немає
практики аж десь до третьогочетвертого
курсу, на четвертому курсі студенту треба
давати цей урок, хоча спочатку треба бачити
цей урок, аналізувати його, а вже потім са
мому стояти на тому місці і перевіряти себе:
чи відповідаю я тим параметрам, яких пот
рібно дотримуватися на кожному занятті.
Потім ми ще разом добирали до цього посіб
ника практикум, де ми намагалися відтвори
ти картинки уроків, щоб учні вчилися їх аналі
зувати. Через те, що ми працюємо тривалий
час разом, в такому дружньому колективі на
кафедрі, ми є співдумцями у розв’язанні як
практичної, так і теоретичної чи методичної
проблеми. Ми об’єднуємося і пишемо
разом. Звичайно ж, підручник написати
можна й одній людині, але в нас було обмаль
часу. Оскільки після розпаду Радянського
Союзу підручники несли комуністичні гасла
та ідеологію, нам хотілося якомога швидше
дати в руки студенту підручники, які б більше
відповідали сучасним вимогам життя,
сучасній ідеології, політиці в нашій країні. І
мені здається, що нам вдалося це зробити.
– Сьогодні важко не запитати про від
ношення до політичної ситуації в столиці.
Які моделі поведінки можете порекомен
дувати сьогоднішнім студентам?
Звісно, що ми належимо до суспільства,
і всі події, що відбуваються, кожного з нас
тривожать і хвилюють. Хочеться, щоб розбу
дова демократії в нашій країні йшла все
інтенсивніше. Я думаю, що немає нічого
страшного в тому, що люди виходять на Май
дан і заявляють свою позицію. Єдине, що не
треба їм нав’язувати ось цих позицій, вони
мають визначатись самі, й не можна пере
творювати заняття у формування цих пози
цій. Необхідно розвивати їх інтелект, розши
рювати світогляд, говорити про цінності
нашої спільноти. І рухатися до цілей суспіль
но визначеними шляхами. А розбудовувати
демократію незаконними шляхами – це
лише на шкоду нашій державі.
В психології є тема “Психологія волі”, де
я говорю студентам, що мета кожного з нас 
бути особистісно відповідальною людиною,
що свобода волі не абсолютна. Вона полягає
в тому, що ми маємо право визначитись у
межах дозволів суспільства, і бути відпові
дальною за свою позицію. Саме в цьому
полягає наша воля. Якщо ж йти всупереч цін
ностей суспільству, цю людину можна оха
рактеризувати, як негативної спрямованості,
оскільки робити все, що я хочу і як я хочу, – не
є волею. Треба вміти сказати собі “не
можна”, “ось такі шляхи можливі”.
– На цей час Ви маєте більше 200 нау
кових праць, керуєте аспірантами. Чи
можете поділитися планами на майбутнє?
Завжди дуже хотілося допомогти сту
дентові стати хорошим фахівцем. Нам з
колегами боляче було дивитися, що ми ніби
ж працюємо не гірше інших, а коли студенти
приходять з практики, то приносять неповні
завдання, виконані ними. І ми вирішили їм
допомогти, створивши журнали практики
для 4 та 5 курсу, де сам журнал покроково
веде студентів у виконанні завдань практики.
Ми ставимо запитання та просимо дати свою
відповідь, підкріплюючи фактами, які практи
канти спостерігали на уроках. Студенти вва
жали, що здати матеріал з професійних
предметів важливіше. Підготовка звітних
матеріалів забирає багато часу, студенти
втомлюються, і на психологію залишається
обмаль зусиль. Нам хотілося, щоб вони
краще орієнтувалися в матеріалі з психології.
І мені здається, ми цього домоглися, оскільки
вони при захисті знають, що вони писали,
розповідають, де вони ці факти брали. Пла
нів, звичайно, багато, от якби тільки здоров’я
і життя дозволило їх реалізувати!

Спілкувалась Оксана ЧЕРНУХА
студентка V курсу
Інституту іноземної філології

7

Ювілей

ІНЖЕНЕР – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПРОФЕСІЯ, ЦЕ – СТАН ДУШІ
В народі кажуть, що кожна професія – від Бога, якщо
Ці ж елементи були використані і в гуманітарному корпусі при створенні справжньо
працює професіонал. Тож і потрібно розкрити свої здібності го сучасного бібліотечного комплексу та комп’ютерних залів, які вражають сучасним
так, щоб вони приносили користь і тобі особисто, і підпри дизайном, куточками відпочинку з м’якими меблями, картинами студентів відділу обра
ємству, де ти працюєш, і державі. Такий підхід сьогодні до зотворчого мистецтва та інституту педагогіки та психології.
своєї справи – це основа успіху. Треба бути справжнім май
Працює Віктор Іванович в університеті з 1987 року, і за цей період його інженерний
стром своєї справи, а коли досягнеш певних висот, то тобі відділ виріс у справжнє адміністративногосподарське управління. А це велика відпові
довірять одну із важливих ділянок виробництва.
дальність – керувати таким загоном працівників і вникати у кожну проблему та успішно її
Сьогодні головною рисою кожного працівника повинно виконувати. Віктору Івановичу це вдається, бо його підтримує і у всьому допомагає пер
бути захоплення своєю справою, вміння втягуватися повні ший проректор з економіки та організації навчальновиховної роботи доктор педагогіч
стю в свою роботу, мати творчу одержимість, працелюб них наук, професор, заслужений працівник освіти України Олег Падалка, з яким його
ність, увагу, чіткість, широту думки, сміливість у прийнятті єднає багаторічна спільна праця. За ці роки вони навчилися розуміти один одного і дові
рішень, схильність до аналізу складних явищ.
ряти у справах, і на період щорічної відпустки проректор Олег Семенович залишає гос
Всі ці риси є у головного інженера НПУ імені М. П. Дра подарство на головного інженера Віктора Вереса. А це неабияка честь. Разом обговорю
гоманова – “Відмінника освіти України”, заслуженого буді ють питання про ремонт чи реконструкцію навчальних та спальних корпусів, про підго
вельника України Віктора Вереса, який працює в НПУ імені товку гуртожитків та університетських корпусів до нового навчального року, про внесен
М. П. Драгоманова 26 років і нещодавно відсвяткував своє ня змін до удосконалення бази відпочинку “Сула”. А нещодавно відкрили ще нову базу в
65річчя.
Карпатах “Синєвір”, де не лише студенти природничогеографічного зможуть проходи
Віктор Іванович пройшов складний і тернистий шлях. За його плечима і вечірня ти свою практику, а й будуть оздоровлюватися і студенти, і викладачі, і співробітники уні
школа, і ПТУ, і служба в лавах Радянської Армії, і Інститут народного господарства імені верситету. Віктор Іванович з гордістю розповідає:
Д. С. Коротченка, і будівельний технікум, і робота токарем на заводі. Він працював і інже
“Останнім часом зроблено реконструкцію гуртожитку, який розташований на вулиці
нероммеханіком, і старшим інженеромбудівельником, і старшим прорабом, і началь Освіти № 6, капітальний ремонт в Інституті мистецтв, зроблена надбудова в гуманітар
ником цеху, але перемогла любов до будівельної справи.
ному корпусі (15 поверх, 4 поверх – бібліотека), зроблено надбудову для інсти
Вже після закінчення престижного інституту він закін
туту другої вищої освіти, реконструкцію спортивного залу в Інституті фізичного
чив ще й будівельний технікум, бо ця справа була найбіль
виховання і спорту. Ми пишаємося і нашим гардеробом європейського рівня.
ше йому до душі, бо саме в цій галузі він зміг розкрити себе,
Радіємо, коли вдається створити комфортні умови для студентів, бо це їх
внести, як він говорить, родзинку, бо цим він живе і завжди
другий дім, де вони проведуть 5 років свого життя, і хотілося б, щоб залишили
жив, бо не відноситься формально до справи, а шукає все
ся приємні спогади про роки навчання в університеті. Наші гуртожитки
нові і нові способи, як поліпшити господарське життя інсти
посідають завжди призові місця серед гуртожитків вищих закладів Києва. Пра
туту, як зробити життя студентів і працівників затишнішим,
вда, хотілося б побудувати ще житло, щоб вільніше студентам було в кімнатах і
красивішим, змістовнішим.
щоб ми могли задовольнити всіх наших студентів та співробітників.
Тож і не дивно, що народжуються фантастичні ідеї – і на
Але, звичайно, головне в моїй роботі – це люди, з якими я працюю. Кожен з
місці колишнього господарського двору виростає чудова
них заслуговує на високу оцінку, бо вони працюють старанно, на совість. Я
облагороджена площадка, де можуть відпочити під час
радий, що в нашому колективі хороші, дружні відносини, є взаємозамінність, ми
перерви і студенти, і працівники університету. Тут же є
співпереживаємо один за одного і допомагаємо у скрутну хвилину. А якщо
чудова сцена, де можна проводити різні мініконцерти:
поступив сигнал про якийнебудь недолік, то реагуємо на нього і намагаємося
читати поезії, грати, співати, танцювати. А на час вступної
ліквідувати без великої шкоди для нашого виробництва”.
кампанії двір перетворюється на місце відпочинку для абі
Про Віктора Івановича і його відділ йде добра слава і, зокрема, колеги гово
турієнтів та їх батьків.
рять, що він – людина великої душі, справжній трудівник, закоханий у свою
Віктору Івановичу до вподоби вносити зміни у проекти
справу, хороший організатор, завжди іде назустріч, ніколи не відмовить, завжди
різних забудов. Зокрема, у читальному залі № 2 милує око
допоможе і дуже відповідальний. Саме такі люди і є гордістю нашого універси
сонячний дах, який зроблено за його пропозицією. Цю
тету, і нехай доля дарує нашому ювіляру ще багато років плодотворної праці і
новацію оцінили і студенти під час проведення заходу “Ніч в
міцного здоров’я для здійснення його задумів і планів.
бібліотеці”, коли до них заглядали зорі, а містичні герої
Під керівництвом Віктора Вереса
Миколи Гоголя промовляли зі сторінок старовинних видань
Людмила БИСТРОВАДРОБОТ,
проводяться технічні роботи
та художніх фільмів.
провідний бібліотекар залу інформаційнопошукових

в універсиеті

систем Наукової бібліотеки НПУ

Спортивне життя
ГОТУЄМОСЬ ДО ШАХОВОГО ТУРНІРУ

Свято краси

Вже стало традиційним проводити перед святом Нового року
наприкінці грудня з ініціативи очільника університету Віктора Андру
щенка “Кубок ректора” з шахів.
У минулому році в цьому турнірі взяли участь не тільки студенти та
викладачі всіх підрозділів нашого університету, а й запрошені гості з Між
народного університету розвитку людини “Україна” та Харківського
національного університету імені В. Каразіна.
У цьому навчальному році теж успішно проходить підготовка до
шахового турніру. Цьому сприяють попередньо проведені змагання
серед хлопців та дівчат. Змагання проходили в новоствореній спортив
ній кімнаті в гуртожитку № 7 за адресою вулиця Космічна, 8а.
Найактивнішу участь взяли студенти Фізикоматематичного інститу
ту, Інституту інформатики, Інституту корекційної педагогіки та психології,
Інституту соціології, психології та управління, Інституту розвитку дитини.
Після напруженої боротьби переможцями стали: серед хлопців –
Юрій Горбовий, Олександр Янюк, Юрій Мокрушин; серед дівчат –
Анастасія Йосифович, Надія Рожко, Наталя Кахно. Вони нагородже
ні медалями та Грамотами спортивного клубу “Олімп”.
Слід відзначити, що в квітні цього року драгомановці взяли активну
участь в суддівській колегії у першому Всеукраїнському турнірі з актив
них шахів серед працівників освіти та науки України. Із 8 суддів 6 пред
ставників НПУ імені М. П. Драгоманова: старший викладач Інституту
інформатики Сергій Оніщенко, студент першого курсу Інституту інфор
матики Віталій Малий, студент фізикоматематичного інституту Юрій Горбовий, студентка третього курсу Інституту
соціальної роботи і управління Анастасія Йосифович, провідний бібліотекар залу інформаційнопошукових систем
наукової бібліотеки Людмила БистроваДробот, волонтер від НПУ імені М. П. Драгоманова, а нині інструктор зі
спорту спортивного клубу “Олімп” кандидат у майстри спорту з шахів Леонід Дробот. Всі вони відзначені грошови
ми преміями та нагороджені почесними грамотами ЦК профспілок науки та освіти України.
Готуючись до нових змагань, спортсменистуденти удосконалюють свої навички з шахів на тренувальних занят
тях, які проводяться в спортивній кімнаті на 5 поверсі гуртожитку № 7 в зручний для студентів час.
Сподіваємось, що і в цьому році наші шахісти не підведуть і покажуть хороші результати.

КРАСУНЯ ІНСТИТУТУ
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ
3 грудня в приміщенні головного корпусу НПУ
імені М. П. Драгоманова відбувся конкурс краси “Міс
Інституту соціальної роботи та управління”.
Відбулося чудове свято краси, креативності та яскра
вих емоцій. Всі учасниці чудово проявили себе та змогли
показати свої найкращі якості та таланти, а також уміння
орієнтуватися в поставлених завданнях. Учасниць конкур
су підтримували друзі, рідні та знайомі, – в залі панувала
атмосфера привітності, глядачі активно підтримували уча
сниць, тим самим надаючи їм впевненості.
Але звичайно, що перемогла лише одна, і це – Анна
Калініченко. Віцеміс – Христина Ліщинська.
Щиро вітаємо переможницю та всіх учасниць конкурсу
та бажаємо їм наснаги та сил для майбутніх здобутків!

Олександр ПИТОМЕЦЬ,
директор спортивного клубу “Олімп”
НПУ імені М. П. Драгоманова

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Головний редактор Сергій Русаков
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко
Фото Василя Тимошенка
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ГРУДЕНЬ 2013