Файл #237: "Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року)"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 1 (1635) ВЕРЕСЕНЬ 2013 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Фотокадр місяця
ШАНОВНі ДРАГОМАНОВЦі,
ВЕЛИКА ОСВіТЯНСЬКА ГРОМАДО!

Щиро вітаю вас зі Святом Знань,
з початком нового навчального року!
Хай він наповнить наші серця жагою до
нових знань, відкриє перед молоддю широкі
горизонти пізнання себе і світу, педагогічних
працівників надихне успіхами вихованців,
батьків – гордістю за своїх дітей.
Це чудове свято єднає всі покоління пред#
ставників найрізноманітніших професій. З
першим дзвінком у серцях людей поселяється
надія й віра у добре майбутнє. Тож хай цей
день стане для студентства початком напо#
легливої праці, надійним кроком у світ пізнан#
ня. Вчіться, щоб знати, діяти, жити. Упевне#
ний, що зерна науки дадуть добрі сходи і зрос#
туть у ваших душах урожаєм мудрості та
натхнення.
12 вересня 2013 р. у Національній філармонії України відбувся святковий концерт, присвячений
80=літньому ювілею Героя України, академіка, директора=проректора Інституту мистецтв НПУ імені
Михайла Драгоманова Анатолія Авдієвського та 70=літтю Національного заслуженого академічного
українського народного хору імені Г. Г. Верьовки.
Фото: Ірина Тищук

З повагою,
ректор НПУ
імені Михайла Драгоманова
Віктор АНДРУЩЕНКО

Вчена рада

Віктор АНДРУЩЕНКО:
Подаємо повний виступ Віктора Андру
щенка на розширеному засіданні Вченої
Ради НПУ, яке відбулось 3 вересня 2013 р.
“Вельмишановні колеги!
Дозвольте привітати вас з Днем знань, початком
чергового навчального року, поповненням нашої дра
гомановської родини новим поколінням талановитої
молоді!
Працювати з молоддю заради майбутнього є,
мабуть, найбільш важливим, благородним і перспек
тивним суспільним завданням.
Як зазначив Президент України Віктор Федоро
вич Янукович у привітанні з нагоди Дня знань, освіта
та виховання є тією справою, яка звеличує державу і
кожного з нас, забезпечує нам майбутнє.
Вже традиційною стала оцінка здійсненого: мину
лий навчальний рік став роком суттєвого посилення
лідерського статусу університету, зміцнення його
авторитету у вітчизняному і міжнародному науково
освітньому і культурному просторі.
За останніми опублікованими міжнародними рей
тингами, ми впевнено посідаємо перше місце у системі педагогічної освіти України,
п’яте місце – серед найкращих університетів держави і 121 місце в когорті найбільш
відомих університетів європейського простору освіти.
Цей безсумнівний успіх є результатом злагодженої праці всієї Драгомановської
родини, об’єднаної спільною метою і прагненням підняти педагогічну справу на той
високий спільний рівень, якого вона заслуговує.
Разом з тим, життя не стоїть на місці. У нас немає часу почивати на лаврах. У
спину нам дихають конкуренти і друзі. Перед університетом стоїть низка завдань, на

Підсумки

“ЦЕ

НАМ

П

іД

СИЛУ

!”

моделях і технологіях вирішення
яких я спробую зосередити вашу
високу увагу.
Першим і головним серед них є
завдання підтримки, соціального
захисту і забезпечення інтелектуаль
ного зростання викладацьких кадрів
і співробітників університету.
Прошу першого проректора про
фесора Володимира Беха, керів
ника департаменту людських ресур
сів професора Тетяну Жижко разом
з директорами інститутів підготувати
конкретну програму підтримки
кадрів у відповідності з травневою
атестацією цього року.
Другим і теж головним є завдан
ня суттєвого підвищення якості нав
чального процесу.
Українське суспільство знає:
Драгомановський
університет
забезпечує реальні знання, формує
конкретні компетенції. Їх якість дозволяє конкурувати з фахівцями не тільки в Україні,
але й далеко за її межами.
Очевидно, саме тому заяви на вступ до нашого вишу подають десятки тисяч
випускників загальноосвітніх шкіл.
У цьому році ми мали 46 тисяч заяв”.

Продовження на третій сторінці

Інтерв’ю

Стежками Батьківщини

Педагогічні
обжинки
2012/2013 н.р.

Анатолій
Авдієвський:
“Все робіть з
любов’ю!”

Близька
незвідана
Чернігівщина

стор. 2

стор. 4

стор. 7

Педагогічні обжинки 2012/2013 н.р.
Наукові праці, захищені дисертації, складені сесії, нові університетські приміщення,
нові угоди про співпрацю, спортивні і мистецькі перемоги... Усе це – НПУ імені Михайла
Драгоманова з його бурхливим нестримним життя, позитивною енергетикою та вічним
стремлінням іти вперед.
Найбільш значні події та заходи за 2012/2013 навчальний рік, реалізовані університе
том на загальноукраїнському і світовому рівнях, висвітлено на шпальтах газети “Педаго
гічні кадри”. Проте наприкінці року прийнято підбивати підсумки, що й було урочисто
зроблено керівництвом університету на традиційному заході “Педагогічні обжинки” в
червні цього року.
Гран прі

Міжнародна діяльність

Інститут мистецтв отримав Гранпрі
2012/2013 навчального року у загальноуні
верситетському рейтингу НПУ імені Михай
ла Драгоманова. З рук ректора Віктора
Андрущенка нагороду отримав Герой
України, академік НАПН України, професор
Анатолій Авдієвський.

Викладач року

Інститут соціології, психології та
соціальних комунікацій став перемож
цем цієї престижної номінації за підсумка
ми рейтингового оцінювання виробничої
діяльності викладачів НПУ імені Михайла
Драгоманова у 2012/2013 навчальному
році та на підставі рішення загальноунівер
ситетської експертної комісії.
Друге місце посів Інститут корекцій
ної педагогіки та психології, а третє –
Інститут перепідготовки та підвищення
кваліфікації.

За підсумками рейтингового оціню
вання виробничої діяльності та на підставі
рішення загальноуніверситетської екс
пертної комісії цього року переможцем
внутрішньоуніверситетського рейтингу
“Викладач року” став директор Інституту
педагогіки та психології, доктор педагогіч
них наук, професор, академік НАПН Украї
ни, заслужений працівник освіти України
Володимир Бондар.
Диплом за друге місце отримала доцент Фізикоматематичного інституту Яніна Гон
чаренко, а за третє – професор Інституту історичної освіти Тетяна Ладиченко.

Виховна робота
Інститут природничо географічної
освіти та екології НПУ імені Михайла Дра
гоманова став переможцем загальноуніве
ситетського рейтингу у номінації “Виховна
робота” за розвиток нових напрямків
соціальновиховної роботи в Україні і за
кордоном у 2012/2013 навчальному році.

Кращий інститут
Розбудова
студентського
самоврядування

Найбільший, найповажніший та най
кращий… Саме так вирішили драгоманов
ці про Інститут іноземної філології за
підсумками рейтингового оцінювання
виробничої діяльності викладачів НПУ
імені Михайла Драгоманова у 2012/2013
навчальному році. Другим у цій номінації
став Фізико математичний інститут, а
третє місце посів Інститут фізичного
виховання та спорту.

Інститут філософської освіти і науки
НПУ імені Михайла Драгоманова було виз
начено переможцем у номінації “За розбу
дову студентського самоврядування”.

Вдячність вчителеві
Проректордиректор
Інституту
мистецтв НПУ імені Михайла Драгоманова,
Герой України, народний артист України,
академік НАПН України, професор Анато
лій Авдієвський став переможцем в номі
нації “Вдячність вчителеві”.

Краща кафедра
За вагомі здобутки у підготовці високо
кваліфікованих фахівців за підсумками рей
тингового оцінювання виробничої діяльно
сті викладачів НПУ імені Михайла Драгома
нова у 2012/2013 навчальному році та на
підставі рішення загальноуніверситетської
експертної комісії кращою драгомановці
визначили кафедру теорії та історії педа
гогіки.

Наукові досягнення
Інститут розвитку дитини нагоро
джено гранітною совою за вагомі здобут
ки у розбудові вітчизняної освіти і науки у
номінації “За наукові досягнення” загаль
ноуніверситетського рейтингу 2012/2013
навчального року. В Інституті за рік прове
дено більше десятка наукових конферен
цій, “круглих столів” і симпозіумів.

Студентські симпатії
За підсумками рейтингового оцінюван
ня виробничої діяльності викладачів НПУ
імені Михайла Драгоманова у 2012/2013
навчальному році та на підставі рішення
загальноуніверситетської експертної комі
сії у номінації “Студентські симпатії” за плід
ну співпрацю з колективом університету
переможцем визнано завідувача кафедри методології та методики навчання фізикомате
матичних дисциплін у вищій школі, голову Профкому співробітників Івана Горбачука.

Розбудова зв’язків академіч
ної науки і освіти
Володимир Сергієнко, доктор педа
гогічних наук, професор, завідувач кафедри
комп’ютерної інженерії, став переможцем у
номінації “За розбудову зв’язків академіч
ної науки і освіти” за підсумками рейтинго
вого оцінювання виробничої діяльності
викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова
у 2012/2013 навчальному році та на підставі
рішення загальноуніверситетської експерт
ної комісії.

Наукова робота
Кращим інститутом у номінації “Науко
ва робота” за вагомі здобутки у розбудові
вітчизняної освіти і науки став Фізико ма
тематичний інститут.
Друге місце посів Інститут гуманітар
но технічної освіти, а третє – Інститут
інформатики.

Спортивні досягнення
Навчальна робота
Інститут історичної освіти визнано
кращим інститутом з найефективнішою
науковометодичною роботою.
Друге місце посів Інститут соціальної
роботи та управління, а третє – Інститут
фізичного виховання та спорту.

2

За інтенсифікацію спортивномасової
роботи серед студентів у 2012/2013 нав
чальному році за підсумками рейтингового
оцінювання виробничої діяльності виклада
чів НПУ імені Михайла Драгоманова пере
могу отримав Інститут інформати
ки. Врешті, це перемога над стереотипні
стю моделі: інформатик – комп’ютерні ігри.

ВЕРЕСЕНЬ 2013

Вчена рада

Віктор АНДРУЩЕНКО: “ЦЕ
Продовження. Початок на
першій сторінці
За рейтингом популярності
серед абітурієнтів ми стійко обійма
ли шосту позицію в державі, пропу
стивши попереду лише такі знаме
ниті університети, як Київський
національний університет імені
Тараса Шевченка, Київська та
Львівська політехніки, Авіаційний
університет та Університет Івана
Франка у Львові.
Показовим також є велике
бажання абітурієнтів навчатися за
контрактною формою. Цей набір
приніс університету майже 32 млн
гривень, що на 20% перевищує
минулорічні надходження.
Однак тішитись останнім не
слід. Треба наполегливо працювати
зі школами, управліннями освіти,
Малою академією наук, підшуко
вуючи саме того випускника, який
прагне бути вчителем. Особливо
актуальним це питання є для фізи
ків, математиків, гуманітарнотех
нічних спеціальностей.
Минулий рік став роком зро
стання успішності студентів і підви
щення вимогливості викладачів.
Абсолютний показник успішності
досяг позначки 93,3 відсотки; якіс
ний показник складає 62,3 відсотки.
Цю тенденцію треба не тільки збе
регти, але й посилити. Важливо
забезпечити змістовність, належ
ний ритм і порядок навчального
процесу.
Проректору з навчальномето
дичної роботи, професору Роману
Вернидубу разом зі співробітника
ми навчальної частини та кафедр
університету доручаю у першому
півріччі поточного року провести
якісну паспортизацію навчального
процесу, внести відповідні пропо
зиції та корективи.
Важливим завданням колекти
ву є суттєве нарощування наукової
складової університетської діяльно
сті.
Наука – альфа і омега педаго
гічного процесу. Без науки і поза
наукою про університет і його роль у
житті суспільства говорити не дово
диться.
В умовах бурхливої зміни знань
значно зросла практична потреба в
наукових дослідженнях.
Особливим попитом серед
педагогів користуються розробки
науковометодичних шкіл академі
ків Володимира Євтуха, Віктора
Синьова та Володимира Бонда
ря, Мирослава Жалдака та
Любові Мацько, Миколи Шкіля та
Миколи Шута, професорів Григо
рія Волинки, Людмили Вовк,
Наталії Дем’яненко, Миколи
Працьовитого, Василя Бровдія та
інших науковців університету.
За результатами наукових дос
ліджень опубліковано 100 моногра
фій, 42 підручники, 567 навчально
методичних посібників, методичних
розробок; 2562 найменувань ста
тей.
У вчених радах університету
захищено 30 докторських і 158 кан
дидатських дисертацій. При цьому
18 докторських і 43 кандидатські
дисертації захищено нашими
викладачами та співробітниками.
З глибокою зацікавленістю віт
чизняний і європейський науково
педагогічний світ сприйняв низку
міжнародних конференцій, прове
дених в університеті протягом
минулого навчального року.
Серед них глобальний форум з
проблем духовності та культури,
присвячений 1025річчю Хрещення
Русі (організатор – Інститут філо
софської освіти і науки, директор –
професор Іван Дробот); міжнарод
ні наукові конференції з корекційної
освіти (академік Віктор Синьов,
професор Марія Шеремет), з
математики (Микола Працьови
тий), природничих наук (Віталій
Покась), педагогіки (академік
Володимир Бондар, професор
Наталія Дем’яненко), соціальної
роботи (Алла Ярошенко), дошкіль
ної педагогіки (Ірина Загарниць
ка) та ін.

ВЕРЕСЕНЬ 2013

Високий міжнародний автори
тет має наукова школа академіка
Володимира Євтуха. Її результати
фундаментально презентовані не
тільки в Україні, але й у Польщі,
Німеччині, Латвії, Росії і Сполучених
Штатах Америки.
Резонансною стала участь
делегації університету на чолі з ака
деміком Любов’ю Мацько у Між
народній науковопрактичній кон
ференції “Мова. Культура. Менталі
тет” у Педагогічному університеті
імені А. І. Герцена (СанктПетербург,
Росія).
Драгомановці підняли статус і
міжнародне значення української
мови, літератури, культури загалом,
посилили повагу до цих екзистенцій
з боку представників інших народів
світу.
Цю справу треба продовжувати
і поглиблювати.
Досягнення статусу універси
тету як дослідницького (принагідно
інформую вас, що наразі цей про
цес призупинено до прийняття
Закону України “Про вищу освіту”)
зобов’язує нас до підвищення рівня
наукових досліджень, залучення до
цієї діяльності не тільки викладачів,
але й студентів.
Важливою складовою є також
посилення співпраці з Національ
ною академією наук України, Націо
нальною академією педагогічних
наук України, практична і методична
спрямованість наших наукових роз
робок.
Проректора з наукової роботи,
професора Григорія Волинку та
його заступника, професора Григо
рія Торбіна прошу внести відповід
ні пропозиції.
Наступне завдання охоплює
комплекс проблем міжнародного
співробітництва університету.
Загалом ми маємо понад 100
угод з університетами 50 країн
світу, близько 10 угод з міжнарод
ними структурами та фондами. Уні
верситет очолює Асоціацію ректо
рів педагогічних вишів Європи, вхо
дить у керівництво Оксфордського
клубу ректорів та в структуру Схід
ного Партнерства у галузі освіти.
Протягом минулого року ми
підписали угоди з Волгоградським
педагогічним
університетом,
Тульським педагогічним універси
тетом імені Л. Н. Толстого (Росія),
Університетом регіональної еконо
міки в Юзефові (Польща), Хорогсь
ким та Кулябським державними уні
верситетами (Таджикистан).
Важливою для нас є угода з
Інститутом педагогіки знаменитого
Гете Університету (Франфуртна
Майні), в якому працюють нині
5 лауреатів Нобелівської премії.
Не менш важливою є угода з
університетом м. Сиракузи, Сполу
чені Штати Америки.
У стадії підготовки та узгоджен
ня знаходяться угоди з декількома
університетами Канади, Німеччини
та Сполучених Штатів Америки.
При цьому ми наголошуємо на
забезпеченні предметної й взаємно
вигідної академічної співпраці, в
основі якої знаходяться обмін педа
гогічним досвідом, науковими здо
бутками, конференції, включене
навчання, стажування, культурно
ознайомча практика тощо.
З приємністю інформую вас
про те, що понад 500 викладачів та
студентів університету пройшли
стажування і культурноознайомчу
практику в зарубіжних вишах, освіт
ніх і дослідницьких центрах, зокре
ма у Вірменії, Польщі, Росії, Словач
чині, Чехії, Німеччині, інших держа
вах світу.
На сьогодні в університеті
започатковано 26 міжнародних
проектів. Один з головних серед
них виконується за дорученням
Президента
України
Віктора
Федоровича Януковича. Це –
співпраця з українською діаспорою
в Бразилії щодо вивчення українсь
кої мови, літератури та культури.
Побажання щодо реалізації
подібних проектів в своїх країнах
висловили також представники
української діаспори в Австралії та

Канаді. Я прошу проректора з
дистанційної освіти та інноваційних
технологій навчання Анатолія Куді
на і директора Інституту української
філології та літературної творчості
імені А. Малишка Анатолія Ви
соцького внести відповідні пропо
зиції щодо цього питання.
Поширення української мови та
культури у світовому просторі –
наші викладачі сьогодні працюють у
Китаї, Німеччині, Польщі, Росії,
Чехії, ряді інших країн світу – ми
розглядаємо як історичну місію уні
верситету.
Важливою міжнародною поді
єю європейського значення стало
проведення у травні 2013 року у
ФранкфуртінаМайні в Німеччині
Другого Форуму Асоціації ректорів
педагогічних університетів Європи.
Учасники Форуму затвердили Текст
Педагогічної Конституції Європи,
що знаменує собою створення аксі
ологічної платформи підготовки
нового вчителя для об’єднаної
Європи ХХІ століття.
Знаковим є видання науково
педагогічного часопису “Євро
пейські педагогічні студії”.
Завдання імплементації Педа
гогічної Конституції Європи ми роз
глядаємо як одне з першочергових,
особливо напередодні підписання
Україною Угоди про Асоціацію з
Європейським Співтовариством.
Важливо також об’єктивно й
інтенсивно інформувати про це сус
пільство, нарощувати нашу присут
ність в системі Інтернет, інших елек
тронних мережах Європи і світу.
Проректорів
Володимира
Лавриненка та Анатолія Кудіна
прошу забезпечити створення
англомовного сайту університету;
відкрити електронне видання нау
кових часописів та персональні
сайти директорів Інститутів.
Декілька слів щодо завдань
посилення виховної, мистецької,
спортивної діяльності викладачів і
студентів.
Відомо, що “не хлібом єдиним
живе людина”. Особливо це сто
сується молоді та студентів.
Молодь має радіти життю й не тіль
ки навчатись, але й конструктивно
відпочивати. Це також висока полі
тика і відповідальне завдання діяль
ності університету
Студентська рада, відділ вихов
ної роботи, Центр культури та
мистецтв, дирекції інститутів,
кафедр, наставники академічних
груп, профспілкові комітети, Рада
ветеранів університету загалом
забезпечують високий рівень
патріотичного та естетичного вихо
вання, формують здоровий спосіб
життя, розвиток фізичної культури
та спорту студентів.
Для прикладу, резонансними в
житті вишу і країни загалом стали
такі заходи, як мистецький конкурс
хорових колективів педагогічних
університетів, присвячений ювілею
Героя України Анатолія Авдієв
ського; презентація міжнародного
проекту “Педагогічна Конституція
Європи” для дипломатичного кор
пусу, акредитованого в Україні;
святкування ювілеїв Андрія Малиш
ка та Павла Глазового; вистави теа
тру “Вавилон”; концерти дівочого
гурту “Купава” тощо.
Такі заходи, як “Місія України и
в сучасному світі”; “Дитинство: крок
у майбутнє”, “За чистий екологіч
ний дім”, “Низький уклін Вам, рідна
мамо!” давно вже вийшли за межі
університету й сприймаються як
загальносуспільні.
Культура і мистецтво – це
духовність студентів, викладачів,
співробітників. Подібне треба про
довжувати й нарощувати. Більш
акцентовано варто попрацювати
для столиці нашої держави Києва;
залучити до мистецтва якомога
більшу кількість студентів та викла
дачів університету; розгорнути про
граму конкурсогляд мистецьких
здобутків “Студентський дворик”.
Проректора Богдана Андру
сишина разом з працівниками від
ділу роботи з молоддю прошу роз
робити відповідні пропозиції.

НАМ ПіД СИЛУ!”
Не менш насиченим і цікавим є
спортивне життя університету. Вже
звичними стали для нас перемоги
наших студентівспортсменів у різ
номанітних турнірах і чемпіонатах
України, Європи та світу.
Чемпіонами різного рівня й у
різних видах спорту стали студенти
Комар Валерій, Рябчун Леонід,
Чернишова Марина, Гичко Віта
лій, Ясинський Денис. Призові
місця вибороли Сукретна Вікторія
та Бабкіна Вікторія.
Ми пишаємося чемпіонськими
званнями жіночих команди з
баскетболу та мініфутболу; кубком
футболістів з першості Києва; пере
могами наших студентів в Універсі
аді в Казані.
Високої оцінки заслуговують
також загальноуніверситетський
турнір з мініфутболу на Кубок рек
тора, володарем якого в 2013 році
стала команда Інституту інформа
тики; “Свято руху, краси і здоров’я”,
шаховий турнір студентів і академі
ків.
З вдячністю я відзначаю роботу
викладачів і тренерів, професорів
та доцентів Арзютова, Лахно,
Чіжаєва, Шегімаги, Одаренка,
Мішаровського, Колка і, звичайно
ж, директора Інституту – профе
сора Олексія Тимошенка.
Наш університет – університет
здорового способу життя, високої
духовності, моралі і культури. Зміц
нювати й розвивати цю справу ми
будемо й надалі.
Шановні колеги!
Перед нами стоять складні, але
благородні завдання: якість освіти,
наукові дослідження, виховання
молоді, популяризація української
мови і культури, зміцнення колекти
ву тощо.
Все це може бути охоплено
простою формулою – підготовка
його величності Вчителя як для
України, так і для європейського
простору освіти.
Я уважно проаналізував пропо
зиції Інститутів щодо першочерго
вих завдань розвитку на наступний
навчальний рік. Знаходжу їх цікави
ми і цілком реалістичними. Особли
ву увагу звертаю на наступне:
Інститут історичної освіти і
науки – відкриття Навчальнонау
кової лабораторії експертизи куль
турноісторичних цінностей.
Інститут гуманітарно техніч
ної освіти – ліцензування таких
напрямів, як дизайн; охорона праці;
транспорт; створення Науковоме
тодичного центру з охорони праці.
Інститут іноземної філології –
створення читального залу інозем
ної літератури; активізація захисту
кандидатських дисертацій виклада
чами Інституту.
Інститут корекційної педаго
гіки та психології – відкриття
музею М. Д. Ярмаченка; створення
Клубу волонтерів з роботи з інвалі
дами.
Інститут магістратури, аспі
рантури та докторантури – видан
ня комплексу магістерських про
грам, активізація участі студентів у
наукових конференціях.
Інститут мистецтв – введення
(ліцензування) таких спеціально
стей, як “Музичне мистецтво” –
“Естрадний спів” та “Звукорежису
ра аудіо і відеопродукції”; організа
ція лекціїконцерту, майстеркласу
академіка А. Т. Авдієвського.
Інститут педагогіки та психо
логії – створення програмного ком
плексу підготовки вчителя початко
вої школи; активізація роботи нау
ковонавчальних центрів психоко
рекції та інклюзивної освіти.
Інститут
політології
та
права – правовий всеобуч студен
тів і викладачів університету.
Інститут перепідготовки та
підвищення кваліфікації – вве
дення нових спеціальностей:
“Медіакомунікації”, “Інтелектуальна
власність”, “Фізична реабілітація”,
“Управління інноваційною діяльні
стю”, “Якість, стандартизація та
сертифікація” та ін.
Інститут природничо гео
графічної освіти та екології –

створення екологічної лабораторії;
завершення розробок програм
польових практик на базі навчаль
нооздоровчих таборів “Синевир”
та “Сула”.
Інститут розвитку дитини –
проведення спільно з партнерами з
Росії, Білорусі, Польщі та Литви між
народного фестивалю майбутніх
педагогівдошкільників “Педагогіч
ний дебют”;
Інститут соціальної роботи та
управління – активізація навчання
студентів за програмою “Подвійні
дипломи”; створення Міжнародної
академії соціальної роботи.
Інститут соціології, психоло
гії та соціальних комунікацій –
створення міжнародної Асоціації
науководослідницьких центрів;
сприяння проведенню на базі уні
верситету Всеукраїнського соці
ологічного конгресу.
Інститут української філології
та літературної творчості імені
Андрія Малишка – створення мов
ного консультаційного центру
“Спілка української мови”, запрова
дження викладання курсів “Екологія
мови” та “Українська наукова мова”.
Інститут філософської освіти
і науки – створення міжнародної
кафедри ЮНЕСКО; завершення
розробки навчальних комплексів за
спеціальностями “Теологія” та
“Дизайн”.
Інститут фізичного вихован
ня та спорту – забезпечення участі
студентів НПУ у зимовій Універсіаді
в Італії;
Вечірній факультет – активі
зація участі студентіввечірників у
загальноуніверситетських, спор
тивних, наукових проектах.
Інститут фізико математич
ної освіти і науки – відродження
функціонування університетської
обсерваторії, реалізація низки
заходів з підбору талановитої,
математично обдарованої молоді.
Інститут економіки освіти та
управління – завершити період
організаційного і методичного ста
новлення.
Інститут інформатики – від
крити ряд нових спеціальностей з
інформаційної педагогіки: продов
жити інформаційний всеобуч
викладачів і співробітників універ
ситету.
Шановні колеги!
Новий навчальний рік є роком
200річчя з дня народження Вели
кого Кобзаря; роком 180річчя з дня
заснування університету; ми маємо
прожити його достойно й з повагою
до рідної культури і мови, універси
тетських і загальнодержавних тра
дицій.
Кожен підрозділ і кожен співро
бітник університету має дати відпо
відь на запитання: “А що ми зроби
ли для університету, його утвер
дження як одного з провідних уні
верситетів держави?”
Головними завданнями тради
ційно є підвищення якості освіти та
наукових досліджень, підтримка
викладацьких кадрів та студентів,
забезпечення належного харчуван
ня та упорядкованого проживання у
гуртожитках, посилення співпраці з
бізнесструктурами та ефективно
сті практичної підготовки кадрів,
працевлаштування випускників.
Переконаний: це нам під силу!
Готувати вчителя – достойного
вихователя молоді, – на мій погляд,
є справою найбільш високою, від
повідальною і величною.
Як підкреслив Міністр освіти і
науки Дмитро Володимирович
Табачник, “в освіті немає місця бай
дужим і випадковим людям. Яскра
ва, творча ініціативна особистість –
портрет учителя нової доби”.
Готувати такого вчителя є
нашою професією і покликанням.
Ще раз вітаю вас з початком
нового навчального року, зичу доб
рого здоров’я, творчої наснаги,
успіхів у нашій благородній педаго
гічній справі.
Дякую за увагу!”

Текст надано
пресслужбою ректора

3

Інтерв’ю

АНАТОЛІЙ АВДІЄВСЬКИЙ: “ВСЕ РОБІТЬ З ЛЮБОВ’Ю!”
Спілкуватись з Героєм України, народним
артистом України, проректоромдиректором
Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгомано
ва, академіком Анатолієм АВДІЄВСЬКИМ – одне
задоволення. І як шкода, що друковане слово
не може повністю передати палітру емоцій,
якими відблискував під час інтерв’ю Маестро.
Кожна думка і фраза супроводжувалась тим
феноменом, про який йдеться в розмові, – сми
словою інтонацією. Редакція газети “Педагогіч
ні кадри” вітає Анатолія Тимофійовича з 80річ
чям та бажає подальшої наснаги для величної
роботи, яку робить уславлений музикант.

вийди, /Серцедівчино, / Та промов до мене слово!”. Яка висока поезія! Коли дитина її чує, то
вона западає до її душі на все життя.
Сьогодні дещо змінено форму подачі, але зміст того, що говорив Тарас Шевченко та інші
генії українського слова, залишається актуальним. Читаєш Шевченка, а він як провидець, який
знав, що на нас чекає. Письменник Юрій Мушкетик, вивчаючи творчість Тараса Шевченка,
зробив висновок, що людина не здатна охопити все коло питань, яке Тарас Григорович підій
має у своїх роботах.

“Пісня – в душі народу, її не стерти нікому, хто може й хотів би зробити нас
німими”.

– З якою піснею ви пов’язуєте свою діяльність?
– Любов до пісні почалась зі співу мого батька. Він працював ветеринарним лікарем і був
міцним чоловіком. І ось, коли зустрічався з друзями, то неодмінно співав народні пісні. В той
час це було заборонено, тому матір закривала вікна ковдрами, щоб ніхто не чув. Він співав:
“Коло млина, коло броду / Два голуби пили воду”. І в цю мить мужній чоловік починав плакати.
– Анатолію Тимофійовичу, яку місію відіграє Інститут Він згадував розстріляного батька... На все життя в пам’ять закарбувалось, як батько з матір’ю
мистецтв, який ви очолюєте, в сучасному освітньому і мистецькому просторі?
співали “Ой у полі вітер віє, / А жито половіє, / А козак дівчину та й вірненько любить, / А зай
– Драгомановський університет користується великою популярністю, і його по праву вва нять не посміє”. Співають і плачуть. А звідки ці сльози? Це душа так сприймає і викликає почут
жають флагманом освіти, тому він має бути зразковим у всіх напрямах діяльності. Інститут тя очищення. Щодо моїх пісень, то тут слід згадати такі, як “По садочку ходжу, / Кониченька 
мистецтв забезпечує, крім професійних якостей, які набуваються під час навчання і здобуття воджу… / Через свою неньку / Нежонатий ходжу”, “Ах ти, вишенька, ти, черешенька! / Ой коли
спеціалізації – вокаліст, скрипаль, піаніст, регент, хормейстер та ін., – ще й педагогічною май ти зійшла, коли виросла?”, “Цвіте терен”.
стерністю. Вчитель музики має пам’ятати про виховний аспект мистецтва і повинен прищепи
– Анатолію Тимофійовичу, звідки у вас стільки життєвої енергії?
ти учням любов до рідної пісенної культури, а через неї – до своєї Батьківщини. Для цього пот
– Вважаю, що це все від Господа Бога. Він хоче, що б я ще попрацював. Зізнаюсь, але не
рібно мати неабиякий хист і відповідні знання. Зверніть увагу, що Йоганн Бах, Вольфганг сприйміть це як пафос: я отримую велику радість, коли відчуваю себе потрібним. Славетний
Моцарт, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Микола Рим
хор імені Григорія Верьовки, який я маю честь очолювати, їздив
ськийКорсаков, Кирило Стеценко, Петро Чайковський були
на гастролі в США, де відбувались виступи в найкращих кон
не лише композиторами, які достеменно знали музичну
цертних залах. Після концертів наш колектив оточували глядачі
культуру свого народу, вони також були видатними вчителя
і говорили, що їх полонила українська пісня, яка подарувала
ми. Педагог і письменник Василь Сухомлинський якось
колосальний заряд енергії.
висловився, що завдання вчителя, який навчає дітей музиці,
– Ви слухаєте естрадну пісню?
це не завдання готувати майбутніх музикантів, він готує все
– Проблема полягає в тому, що українська і російська
бічно розвинену гармонійну особистість, повноцінного гро
естрада втратили національну межу. Нещодавно транслювали
мадянина країни.
телевізійне змагання композиторів, де українська команда
– Як можна прищепити високий естетичний смак
перемогла російську з рахунком 4:3. Проте наша команда не
сучасній молоді?
заспівала жодної української пісні. Як таке може бути? Раніше
– Переконаний, що українська пісня походить від моли
від таких пісень, як “Ми підем, де трави похилі”, “Рідна мати
тви. Наш народ завжди був напрочуд богослухняним, і коли
моя”, “Вівці, мої вівці”, “Ой сивая та й зозуленька”, всі глядачі
людина проспівувала молитву, то ставала ближчою до Бога.
аплодували стоячи. Знаєте, хто підспівував останню пісню під
Народна пісня просякнута любов’ю до Всевишнього, без
час виконання її Ансамблем Олександра Александрова? Сам
якої не можуть бути чистими людські стосунки. Через віру
Йосиф Сталін і Климент Ворошилов!
Репетиція хору імені Григорія Верьовки під час
відбувається виховання в моральній чистоті, а через спів – у
Мій вчитель, талановитий хормейстер і педагог Костян
гастролей Мексикою на початку 1970 років
сфері моральноетичної чистоти. Коли наші пращури не спі
тин Пігров, ментально був стовідсотковий росіянин. Він вва
вали, вони відчували дискомфорт. Уявіть собі, раніше укра
жав, що вершина хорового мистецтва належить Вольфгангу
їнці виконували літургії у 64 голоси! Наскільки була розвинена висока музична культура! І вод Моцарту. “Реквієм” Моцарта – це справді рівень, який складно перевершити. Цікаво, що
ночас – яким повинен бути розвинений інтелект, що осягає такі багатоголосі літургії! Цей факт радянський дипломат і музикознавець Георгій Чичерин пропонував запрограмувати проле
зафіксовано в спогадах сина Макарія, який супроводжував свого батька до Москви на зустріч тарську культуру на основі музики Моцарта, але йому це не вдалось. Так ось Пігров, коли ми
з Московським Патріархом і вони побували в с. Дмитрашівка. Літописець сказав, що такого навчались в консерваторії, що тільки не робив, аби прищепити любов до російської пісні, та
солодкого, чистого, глубиннодушевного співу їм ще не доводилось чути. Тому недарма з йому це ніяк не вдавалось. Потім перейшов на творчість Леонтовича і сказав: “Деточки, род
часом пісня і спів перетворились в аспект найважливішого елемента виховання молодого ные, это не просто философия, это огромная глубина!”. “Ой на горі вогонь горить, / А в доли
покоління, очищення душі від всього наносного і злого.
ні козак лежить”. Мати чекає сина, а його немає. “Візьми ж мати піску жменю, / Посій його на
– Але ж молодь слухає і нині пісні…
каменю. / А коли той пісок зійде, / Тоді син твій з війська
– Сучасна пісня перестала бути елементом очищення,
прийде”. Розпач. Він ніколи не повернеться. Ось українська
адже раніше вона пропускалась через час і її довершеність
пісня! І тоді Пігров сказав: “Две вершины: в классической
ставала такою, що почувши раз, людина запам’ятовувала її
музыке – Моцарт, в народной – Леонтович”.
на все життя. Тому вона і була народною. Проходячи крізь
Повертаючись до питання, скажу, що нещодавно із
душі мільйонів людей, вона, наче діамант, перетворювалась
задоволенням слухав записи Анни Нетребко і Марії Каллас.
в мистецький феномен, який дивував своєю красою люди
Це вершинність музичної культури, наче напився чистої кри
ну. Нині людям штучно прищеплюють пісню, яка не має
ничної води.
естетичної якості і є розважальним засобом, через це зни
– Як вам вдається всю думку і емоцію висловити в
кає здатність оцінювати мистецький твір. На превеликий
одному русі руки?
жаль, можемо говорити про сурогат, який спотворює смаки
– Роботу диригента можна порівняти з роботою екстра
молоді і отруює зсередини, тому дитина здатна скоїти зло
сенса, який також працює руками. Справжній диригент
чин. Ми часто бачимо по телевізору, що люди вбивають і
повинен володіти енергетикою екстрасенса. Руки – це мій
обкрадають один одного, це свідчить про хворе суспільство
головний інструмент. Через них передається душевний стан
і “душевну чуму”. Щоб вилікуватись від цього, є гомеопатич
і зміст твору, його трагедійний чи драматичний характер. Це
ний мистецький засіб – народна пісня.
все таїться саме в руках. Але в одного вони працюють, та
Коли вдома батько з матір’ю співають українські пісні,
його “не чує – не бачить” хор, а іншого – бачить і відчуває.
то дитина внутрішньо збагачується і очищується, вона здат
Якщо пісня лунає якось не так, то я повинен одразу зреагу
на оцінити красу мелодії. Наприклад, пісня “Ніч яка місячна,
вати, щоб правильно розкрити пісню. Саме таким чином
Цього року на Площі Зірок у Києві
зоряна, ясная!” авторська, але вона має чудову мелодію, яку
мені
вдається перенести свою любов до професії і українсь
засяяло ім'я Анатолія Авдієвського
можна відчути і оцінити, а коли лунає лише “гецмец” і мело
кої пісні.
дія перетворюється в інстинктивні коливання, то відбувається збіднення душі. Особливо це
“Народна пісня не приносить колосальних прибутків, тому й існує псевдо
небезпечно для дитини, яка ще не має життєвих орієнтирів. Це можна розцінювати як розтлін
культура. Але нею світ не здивуєш. Минатимуть роки, і чи хтось згадува
ня дітей. Коли донька Гната Хоткевича Галина проживала у Франції і їй дали можливість співа
тиме теперішні музичні твори, за винятком хіба що кількох. Народна
ти українські народні пісні на телепередачі, то французькі матері писали листи, що їх діти заси
нали усміхненими під спів. Таким є високий рівень народної творчості українців. Петро Чайков
пісня… вона перевірена часом”.
ський говорив, що знає багато талановитих народів, але лише український народ – народ
композитор. Часто українські пісні ставали всесвітньо відомими піснями, прикладом цього є “
– Ваші побажання Драгомановському колективу.
Щедрик” Миколи Леонтовича, який став новорічним всесвітнім шлягером.
– Все робіть з любов’ю! Керуватись одним розумом – це відірватись від душі, любов є
поєднанням інтелекту і душевної чистоти. Мистецтво очищує людську душу, і саме Інститут
“Народ наш мудрий, і такі ж його пісні. Багато з них мають вражаючу дра мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова повинен прищепити студентам любов до мистецької
матургію, глибоке філософське звучання. Це – не лише художня цінність, культури. А що таке мистецька культура? Це не те, що нав’язується через телебачення. Існує
а й історія наша. Без розуміння і справжньої поваги до цього феномену багато правд, і естрадна пісня теж існує на правдах, але вона перетворилась на розважальний
наші патріотичні гасла нагадуватимуть бурю у склянці води”.
засіб, і мистецтвом її вже не назвеш. Ми повинні виховувати таких людей, які відстоюватимуть
справжнє мистецтво – народне та світове. Наші студенти мають відчувати мистецьку основу і
– Чим відрізняється українська народна пісня від, наприклад, польської чи російсь відокремлювати зерна від плевел. Зауважте, оперети теж відносяться до легкої музики. І той
кої?
самий Платон Майборода написав музику до “Знову цвітуть каштани”, Ігор Шамо, Дмитро
– Кожному народу Бог дав певну частину звукового діапазону, який я ще називаю “сми Луценко працювали в цьому напрямі. Це та сама естрада, але ж вона інша! В ній закладено
слове звучання”. У росіян чи поляків є власне коло мелодійних зворотів, які шліфувались рока людське на основі того, що глядачі і слухачі сприймають душею. Щоб оцінити музику, треба
ми. Так само є звороти, які притаманні лише для українців. Науковці довели, що людський мати відповідні знання, інтелект і любов до свого рідного!
голосовий вібратор має зв’язок з Вищим світом. У піснях важливим є смислове звучання. Так
– Дякую за розмову!
само і в поезії: словесний ряд Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Павла
Тичини ми одразу ж пізнаємо, бо він винятковий. Слова і смислова інтонація показують харак
Спілкувався Сергій РУСАКОВ
тер людей, тому діти повинні виховуватись саме на народній пісні, яка має рідну мелодію і інто
Фото: портал “Music review Ukraine”, сайт ICTV
націю. Співаючи ці пісні, дитина відчуває, хто вона і яким є її народ. Недаремно Микола Гоголь
Використано цитати Анатолія Авдієвського з книжки Володимира Корній
сказав, що в народній пісні захована батьківська могила і любов до рідного краю. До того ж,
чука “Портрет хору з мозаїки. Маестро Анатолій Авдієвський”
лише народна пісня шліфує думку людей. Якщо якийсь факт не є історичною правдою, то він
не опиниться у народній пісні. “Ой зійди, зійди, / Ясен місяцю, / Як млиновеє коло!.. / Ой вийди,

4

ВЕРЕСЕНЬ 2013

Інтерв’ю

ВОЛОДИМИР ЄВТУХ: “Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику”

– Володимире Борисовичу, ви розро
били авторські концепції етнополітичних
та етносоціологічних досліджень в Украї
ні. Розкажіть, будь ласка, про них деталь
ніше.
– У 1992 р. у співпраці з Сергієм Суглобі
ним, Михайлом Молчановим була розробле
на концепція етнополітичних досліджень. Ми
відштовхувались від того, що Україна є краї
ною з поліетнічним складом населення. Інко
ли говорять, що у нас багатонаціональна
країна, але це неправильно, бо на території
України навіть у етнічному плані є лише одна
нація – українська. Далі нами були запропо
новані напрями, за якими варто було б вивча
ти українське суспільство з етнополітичної
точки зору. У цій концепції ми приділили
важливу роль формуванню етнополітики
України, адже від неї залежить те, як держава
ставитиметься до таких компонентів етнона
ціональної структури населення, як українсь
ка етнонація; етнічні меншини, які я називаю
“етнічні спільноти”, бо це поняття більш ней
тральне і дає можливість уникнути політичних
спекуляцій; іммігранти; а також до діаспори
як частини українського етносу, що знахо
диться за межами материкової частини укра
їнського етносу.
Що стосується етносоціологічної кон
цепції, то в ній етнос розглядається як цен
тральний об’єкт дослідження. Якщо у першій
концепції він пов’язаний з політикою уряду і
громадських організацій, то у другій на пер
ший план висувається взаємодія різних ком
понентів етнонаціональної структури укра
їнського суспільства і можливі наслідки цієї
взаємодії. Це суто наукова модель вивчення
сучасного українського суспільства з точки
зору його етнічної компоновки.
– Як змінилась етносоціальна про
блематика за 22 роки українського дер
жавотворення?
– Етносоціальну проблематику слід поді
лити на дві частини: те, що реально відбу
вається в нашому суспільстві, і те, як ми це
вивчаємо. Що ж відбулося? Перше, на чому я
наголошую, – це феномен трансформації
самої етнічності. Після здобуття незалежно
сті почала зростати самосвідомість різних
етнічних компонентів структури нашого насе
лення. Це виявилось у створенні різних етніч
них організацій і шкіл, почали жвавіше вивча
тись мова і культура різних етнічних спільнот.
Цей процес я називаю поверненням до своєї
етнічності. Наприклад, якщо порівняти дані
перепису населення 1989 і 2001 років, то
побачимо, що громадяни України отримали
можливість вільно маніфестувати свою етніч
ну належність. Зазначу, не слід плутати етніч
ну самосвідомість і національну свідомість.
Національна свідомість пов’язана з нацією,
до складу якої входять представники різних
етнічностей, а етнічна самовідомість – це
інтравертне явище, вона спрямована на
себе. Деколи ми хотіли б, щоби об’єднавчі
процеси відбувалися швидше, але щоб люди
прийшли до своєї етнічної самосвідомості
потрібен час. Наприклад, усвідомити себе не
росіянами, а “руськими” в Україні. Це зовсім
різні речі. Росіяни – це громадяни Росії, а
“руські” – це ті, котрі мають руську етнічність і
пов’язані з російськістю, але є громадянами
України.
І звичайно, важливою є тема міжетнічної
толерантності. Ми проводили кілька дослі
джень, і вони довели, що українське суспіль
ство має високий рівень толерантності. І ще
цікавий момент для тих, хто працює в універ
ситетах. Ми робили зріз серед школярів
старших класів і побачили, що у них рівень
налаштування на міжетнічну толерантність
вищий, ніж у старшого покоління.

ВЕРЕСЕНЬ 2013

– Як ви ставитесь до концепції муль
тикультуралізму? Сьогодні говорять про її
занепад.
– Цей підхід, наприклад, в Канаді повні
стю себе виправдав. Його реалізація за
лежить від політики уряду в тій чи тій країні. У
Європі вийшло так, що він спрацював не так
успішно, і це породило думку про нібито
кінець мультикультуралізму. Це є не завжди
усвідомленим виявом своєї етнічності, який
іноді заважає іншій етнічності і призводить до
конфліктів. Але побільше б у нашій практиці
таких підходів, як мультикультуралізм! Адже
він виник не як концепція, за якою почали
працювати; мультикультуралізм у Канаді,
наприклад, виріс на тому матеріалі, який вже
існував, тобто пішов від практики. Хоча сьо
годні я пропоную новий термін – “diversity”
(розмаїття). У концепції мультикультуралізму
ми одразу ж націлені на певну політику, вона
зафіксована у нашому уявленні як частина
політичної дії тих, хто формує політику на
загальнонаціональному рівні, а “diversity” дає
можливість успішно працювати на локально
му, регіональну, а також на всеукраїнському
усім суб’єктам міжетнічних відносин. Ця ідея
буде обґрунтована у статті “Етнічне розмаїття
проти мультикультуралізму”, над якою я
зараз працюю.
У своєму новому двотомнику “Етнічність
у сучасному світі”, який готується до видання,
на основі глобальності, регіональності і
локальності я показую загальні і транснаціо
нальні тенденції, а також тенденції людської
ідентифікації на локальному, місцевому рів
нях. Деколи вищий рівень – це всього лише
для розмірковування, адже людина постійно
живе на локальному рівні і мислить та діє від
повідно до закономірностей його функціону
вання. Тим паче нині не обов’язково спілкува
тись безпосередньо, завдяки Інтернету це
можна робити дистанційно. Також зараз
готую велику публічну лекцію “Чи може
людський розум опанувати етнокультурне
розмаїття сучасного світу” і маю запрошення
з кількох великих університетів. На жаль,
можу констатувати, що люди мають обмеже
не уявлення й інформацію, тому не завжди
можуть опанувати розмаїттям, яке їх оточує.

В концепції мультикультуралізму
ми одразу ж націлені на певну політи
ку, вона зафіксована в нашому уяв
ленні як частина політичної дії, а
“diversity” дає змогу працювати на
локальному, регіональну, всеукра
їнському рівнях, тому це сприятиме
проведенню дискусії з нейтральної
точки зору.

Обкладинка журналу “Огонек” з
Володимиром Євтухом
– Французький філософенциклопе
дист Жан Д’Аламбер сказав, що немає
нічого небезпечнішого в суспільстві, ніж
людина без характеру. Який нині харак
тер в українців?
– Зізнаюсь, не люблю, коли приводять
якісь цитати і хочуть, щоб за ними йшли. Але
відповідаючи на питання, зазначу, що харак
тер складно визначити. Більш адекватно
поставити питання таким чином: “Які етнічні
маркери характеру українців?”. Як сукупну
рису слід назвати толерантність, до якої вхо

дять м’якість, добре налаштування до довко
лишнього світу. Якщо брати міжетнічну взає
модію, то в ній важливий момент займає те,
що українці тривалий час були гноблені. Цей
момент ще достеменно не досліджений і
його слід доводити, але той, хто звільнився
від гніту інших, налаштовує себе на гарне
добросусідство, передусім до тих, кого силь
ніші намагалися притискати. Коли у нас від
булась незалежність і почали виникати різні
етнічні товариства, то українці це підтримува
ли. У свою чергу представники інших етнічно
стей робили те ж саме щодо українців.
Наприклад, “Рух” на початку свого зароджен
ня. Його підтримували і росіяни, і євреї, й інші
етнічності, що здавалося б на злеті етнічної
самосвідомості українців дещо дивним. Та
тоді керівники “Руху” зрозуміли: якщо не
дбати про інших і не працювати з ними, то і
сам не відбудешся.
– Володимире Борисовичу, ви один з
найцитованіших українських вчених у
соціогуманітаристиці. Чому, на вашу
думку, сьогодні мало цитованих українсь
ких вчених?
– Заважає обмеженість у мисленні, яке
сформувалось через те, що українські вчені
довгий час мали вихід у широкий науковий
світ лише через Москву. Також серед причин
можна назвати обмеженість у спілкуванні і
небажання вийти за межі звичного кола на
вищий рівень, щоб побачити, чого ти наспра
вді вартий.
Також нашим вченим бракує постійного
контакту зі своїми іноземними колегами.
Коли я чую про те, які ми розумні, то одразу
уявляю цих людей, наприклад, на конферен
ції “Людські цінності” в Кракові і те, як вони
могли б проводити дискусію з таким блиску
чим фахівцем і диспутантом, як Домінік Буше.
Чи зможе наш вчений своїми концепціями
провести дискусію високого рівня? У цьому і
є наша основна проблема. Хоча мені здаєть
ся, що вона поступово вирішується. Молоді
науковці більш активні і краще володіють іно
земними мовами. Але знову ж таки, не слід
думати, що “якщо знаю мову, то я кращий
дослідник”. Це лише додаткова річ, яку слід
вправно використовувати для підсилення
професійних знань. У цьому році у Варшаві
ми видали англомовний збірник наукових
статей “Ethnicity: Ukrainian Perspectives”
(“Етнічність: українські перспективи”). Я
започаткував таку активність, і тепер щороку
його видаватимемо. В наступному році – в
Японії, потім у Німеччині. Принаймні, маємо
такі домовленості. Ми хочемо показати всьо
му світу, що відбувається в українській дос
лідницькій сфері з етнічності.
– Це видання більше для самопрезен
тації України чи Європа має запит на укра
їнське?
– Ми цікаві для світу, коли розробляємо
власну тематику. Лише одиниці у теоретич
ному плані зможуть конкурувати чи дискуту
вати на рівні із зарубіжними колегами. Мене
визнають теоретиком з етнічності і в Америці,
і Європі. Яким чином визнають? Запрошують
бути рецензентом серйозних журналів і до їх
редколегій, читати лекції, виступати на кон
ференціях. Зарубіжним колегам цікаво знати,
що ж там відбувається у міжетнічних відноси
нах в Україні, якою є динаміка етнонаціональ
ної структури українського суспільства. Ось,
як приклад: я виступав у НьюЙорку з допо
віддю “Руські в Україні: міфологізація міфів”;
нещодавно звернулися з журналу “The Russi
an Review”, щоб я написав рецензію на одну
російськомовну книжку про шведів в Україні;
виклав кілька публікацій на англомовному
ресурсі Slideshare. Отримав кілька тисяч
переглядів і схвальні відгуки. Шкода, що на
цьому ресурсі мало українських дослідників,
адже у нас є багато цікавих науковців.
– Ваші колеги говорять, що в радянсь
кі часи ви не сповідували партійність в
науці. Як вам вдалося з темою про культу
ру українських етнічних груп США і Канади
обійти тодішню номенклатуру?
– Це все відносно. Тоді було дуже важко,
і коли нині починають говорити про партій
ність чи непартійність тих, хто тоді щось дос
ліджував і писав, не знаючи того ідеологічно
го пресу, то для мене це дивно. Невідомо, як
вчинила б та чи та сучасна людина у тій ситуа
ції. Серед тих, хто сповідував партійність в
науці, теж були розумні люди. У ті часи нам

доводилося працювати з “закритою літерату
рою”, яка, потрапивши в Україну, мала бути
знищена, але її використовували для науко
вих цілей, щоби критикувати буржуазний лад
і показувати, що у нас краще. Та зрештою,
коли ми критикували, то давали певну інфор
мацію, тому кмітлива людина все бачила і
розуміла. Коли я захищав кандидатську
дисертацію, то мене запитували, чому так
мало цитувань Леніна і Маркса, мало б бути
більше. Я знав кілька мов на той час, але тоді
не допускався просто аналіз зарубіжних кон
цепцій, неодмінно слід було подати на них
критику. До речі, зараз готується видання всіх
моїх праць. Все, що було написано мною,
буде опубліковано без вилучення.
– Як ви потрапили у 1973 р. на обкла
динку журналу “Огонек”? Які тоді вирува
ли емоції?
– Емоцій, мабуть, зараз більше, ніж тоді.
З цієї фотографії, можна вважати, почався
мій вхід в інформаційнокомунікативний про
стір. У той рік відбувався Х Всесвітній фести
валь молоді і студентів у Берліні. Перед поїзд
кою на захід ми тиждень проходили навчання
у Вищій комсомольській школі у Москві. І
якось випадково наша українська делегація,
яка увесь час була веселою і щасливою,
потрапила під руку фотокореспонденту, кот
рий хотів зробити позитивну і життєрадісну
світлину.

Поки ми не переборемо свою лінь,
то не вийдемо за власні межі. Потрібно
багато працювати, щоб потрапити на
світову арену, та в нас є всі шанси, бо
маємо багато цікавих дослідників.
– В основі вашого прізвища – русифі
кована форма імені Євстифій. Це ім’я
прийшло з давньогрецького і має два зна
чення – “щасливий” і “влучний”. Це від
повідає вашому характеру?
– Так. Я трактую своє прізвище у тому
руслі, що ви сказали, але хотів би ще уточни
ти, бо володію новогрецькою мовою, – у
грецькій мові є слово “євтихія”, що означає
“щастя”. Тому скоріше етимологію мого пріз
вища я шукаю там.
– Які цілі для себе ви ставили, коли
перебували на дипломатичній службі в
Італії?
– Коли сьогодні дивуються і говорять із
захватом: “Це ж Італія!”, то я залишаюся поза
виром емоцій. Це дуже складна і відповідаль
на робота. Я був з тих дипломатів, який не
бігав виконувати забаганки депутатів і уря
довців. В чому полягали ці забаганки? Зустрі
ти в аеропорту, відвезти в готель, перевести
через термінал тощо. На такі речі я відпові
дав, що це можна вирішити самостійно, без
мого втручання. Взагалі на відстані розумієш,
якою буває дивною політика в Україні, а деко
ли й недолугою. В Харкові в той час щось ста
лось з турбінами і потрібна була допомога.
Багато часу не було і треба було діяти са
мому, тому я вийшов на впливові урядові
кола, і питання допомоги з боку італійців було
в мить вирішено. Та з боку українців було зро
блено зауваження: “Чому все робиться так
швидко?”. Але водночас я радів тому, як
могутньо працюють українці. В розпал скан
далу про українські “кольчуги” в Італію приїха
ла наша делегація, і в парламенті їх ретельно
про це розпитували. Члени делегації потуж
но відповідали й гідно представляли у цій
дискусії Україну. Під час дипломатичної служ
би задоволення приносило те, що стосува
лось людей. Італійці приймали багатьох укра
їнських дітей на лікування і оздоровлення, і
ми у цьому їм допомагали. Був радий зустрічі
з відомим співаком Анатолієм Солов’яненко і
тій співпраці, яка була між представниками
колишніх радянських республік.
– Ваші побажання Драгомановсько
му колективу.
– Останнім часом довкола нашого універ
ситету сформувалась хвиля позитивності, і я б
хотів, щоб вона нарощувалась. І ще хочеться,
щоб молоді викладачі і студенти більше заяв
ляли про себе. Це потрібно для розвитку як
університету, так і самих себе. Хочеться,
щоби співтовариство як на локальному, регіо
нальному, всеукраїнському, так і на світовому
рівні сприймало нас як гідних колег.

Спілкувався Сергій РУСАКОВ
Світлина Геннадія Целковського

5

Конкурс

Театральна прем’єра

“ТАК ВІДВЕРТО Й ГЛИБОКО ВОНИ ЩЕ НЕ ГРАЛИ…”

“ДОТИКОМ ПЕРА – 2013”

Це лише вирвана з контексту фраза глядачів, які залишали залу після
останньої в цьому театральному сезоні вистави народного студентського театру
“Вавилон” “Зачаровані потвори”, що відбулася в НПУ імені Михайла Драгоманова
19 червня 2013 року. Чи то й справді взнаки далося завершення сезону, чи сама
вистава спонукала, чи то молоді актори вирішили не на жарт здивувати глядача,
але емоції, як кажуть між молоді, “зашкалювали”.
У виконанні “Вавилону” “Зачарованих потвор” український глядач побачив вперше.
Для молодого театру це уже традиційна прем’єра на завершення, себто для інтриги й ще
більшого бажання нових зустрічей.
Шоу абсурду, як позиціонували його вавилонівці в анонсах, за мотивами п’єси
С. Щученка й справді вирізняється зпоміж усіх постановок театру. Глибоке філософське
наповнення й досить пряма життєва приземленість змісту вистави та інтригуючий сюжет
тримає увагу глядача й примушує до напруги.
“Ми дуже переживали, наскільки та як буде сприйнята постановка, – ділиться
думками одна з режисерів вистави (звукооператор і режисер О. Шашко) та художній
керівник театру Ірина Савченко, – “Вавилон” і справді ще такого не грав, а вистава
досить неоднозначна”.
Незважаючи на все, високого художнього та катарсисного рівня вавилонівцям
вдалося досягнути. Дрібні суспільні негаразди, що переростають у глибокі соціальні
проблеми сучасності, близькі кожному громадянину планети, й ті, що ведуть до
руйнування особистості фізично й психологічно, – не погодитися з акторами було просто неможливо.
До того ж, зірковий склад  Дмитро Пустовіт, Сергій Міщенко, Микола Гринишин, Вікторія Сурмак, Аксенія Адаменко,
Тетяна Шелепко, Олексій Бордунов, Анна Сидорова, Марія Козир, Дмитро Волкович, Олександра Тарсакова, Соломія Кащій,
Олена Старча, Вікторія Тищук. Переконані, після цієї вистави шанувальників у них побільшає. Чого вартий лише Фердинант
у виконанні Дмитра Пустовіта або Михайло – Сергія
Міщенка. Дорослу експресію і реалістичність характерів
акторам вдалося відтворити дуже природно, до того ж не
потрапивши в полон якоїсь набридливої історичної
стереотипності й однозначності.
Не менш цікаво було дивитися й за жіночими
персонажами: цнотлива й білосніжна Олена, яку зіграла
Аксенія Адаменко, або ж надривна й морально вульгарна в
тенденціях сучасності Ніна, в яку перевтілилася Марія
Козир, перенесли глядача безпосередньо в простір
картини, що все більше й більше нагадувала не так сцену, як
життя поза стінами зали. Нічого незвичного і разом з тим усе
відверто незвичне, гіперболізоване, з тонким ароматом
іронії.
Не можна не відзначити й дебютанта сцени цього дня
Анатолія Сірика, якому вдалося дуже щиро перевтілитися в
рогоносця й невдаху Семена. До речі, мабуть, саме цей
персонаж викликав чи не найбільше емоцій у глядачів,
частенько зовсім суперечливих. Що й казати, Сірику роль вдалася. Можемо сподіватися, що у “Вавилоні” загориться ще
одна зірка.
А поки глядачі “перетравлюють” емоції та з нетерпінням чекають нового театрального сезону, актори “Вавилону” поїхали
завойовувати південну сцену. Дві вистави, у тому числі й “Зачаровані потвори”, вавилонівці представлять на Міжнародному
фестивалі молодіжних театральних колективів “Південні маски – 2013”. Залишається побажати театралам удачі та
повернення з перемогою.

Щороку в червні в університеті під
бивають підсумки за навчальний рік: студен
ти складають заліковоекзаменаційну сесію,
випускники – ДЕК, ректорат проводить
загальний зріз роботи і оголошує інститути
переможці в різних номінаціях (про “Педаго
гічні обжинки – 2013” читайте на стор. 2).
Наприкінці минулого навчального року під
била підсумок діяльності і редакція газети
“Педагогічні кадри”.
Традиційно для редакції і всіх небайду
жих до університетської газети було обгово
рено стан і перспективи розвитку газети,
пошук слабких місць і можливості їх поси
лення. Також було визначено переможців
конкурсу на кращу авторську роботу “Доти
ком пера”. Нагадаємо, що конкурс заснова
ний у 2001 р. і спрямований на підтримку
творчих здібностей активних студентів.
За підтримки ректора університету Вік
тора Андрущенка переможці конкурсу отри
мують істотну матеріальну винагороду –
1 000 грн, 800 грн і 500 грн (відповідно
перше, друге і третє місце).
Отже, у минулому 2012/2013 н. р. перше
місце в конкурсі “Дотиком пера” за активне
висвітлення університетського життя на
шпальтах газети отримала студентка ІV курсу
Інституту іноземної філології Оксана Черну
ха, “срібло” здобув аспірант кафедри лого
педії Олександр Козинець за цикл віршів
до 8 березня, третє місце зайняла студентка
ІV курсу Інституту соціальної роботи і упра
вління Олександра Бичковська за неорди
нарне інтерв’ю з випускником університету,
який брав участь у реалітішоу.
Слід відзначити, що всі переможці кон
курсу самостійно пропонували матеріали, які
відповідали вимогам для публікації і відобра
жали стан університетського життя та
настрої студентства. Зі слів цьогорічних
переможців, вони все одно писали б статті,
бо це “шанс показати людей і події” (Олек
сандра Бичковська), “можливість творчого
самовираження” (Олександр Козинець) та
“нагода попрактикуватись у журналістиці”
(Оксана Чернуха). Всі лауреати конкурсу
отримали винагороду разом з червневою
стипендією та витратили її на літній відпочи
нок.

Людмила КУХ,
пресслужба університету,
фото Ірини ТИЩУК

Вітаємо
ДРАГОМАНОВЦІ
НАМІРЯЛИ ПІВДЕННУ МАСКУ
Поки у розпалі літо й частина драгомановців із чистою душею дослі
джують узбережжя українського півдня, деякі з них встигають ще разом
із відпочинком працювати та дивувати рідний університет новими пере
могами. Мова йде зараз про Народний студентський театр “Вавилон”,
який тільки кілька днів тому повернувся з Миколаєва, де брав участь у
Міжнародному фестивалі молодіжних театральних колективів “Південні
маски – 2013”.
Цього року у фестивалі взяли участь 22 театральні колективи з Укра
їни, Білорусі та Польщі. Вавилонівці привезли “срібло” та Приз глядаць
ких симпатій, а також багато вражень і позитивних емоцій. А презенту
вали глядачам драгомановці дві вистави: “Зачаровані потвори” та “Гол
гофу”, які вже пройшли випробування в Києві, в Національному педаго
гічному університеті імені Михайла Драгоманова.
Вітаємо Народний студентський театр “Вавилон” з перемогою!
Радіємо за них та бажаємо нових успіхів!

Сергій РУСАКОВ

Вітаємо!
ПЕРЕМОГА ТЕТЯНИ ХОМИЧ НА ФЕСТИВАЛІ
Фестиваль Волинського краю “На хвилях Світязя” цього року приймав 18 вокалістів із різних
країн. Серед них першість виборювала й студентка Національного педагогічного університету
імені Михайла Драгоманова Тетяна Хомич. Драгомановка вже не вперше є учасницею відомих
естрадновокальних конкурсів та турнірів. Зі Світязя Тетяна привезла диплом третього ступеня.
V Міжнародний студентський фестиваль естрадної пісні “На хвилях Світязя”, що традиційно
відбувається на берегах озера Світязь на Волині, вже кілька років проходить під патронатом і
покровительством ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
Ігоря Коцана. Нещодавно конкурс набув статусу міжнародного і приймає молодих виконавців з
різних країн світу. Програма фестивалю вже традиційно передбачає виконання пісні рідною
мовою та композиції на вибір. Розмаїття жанрів, ліричні та джазові постановки, імпровізації й
акапельні виступи англійською, італійською, російською, білоруською і навіть сербською мова
ми – далеко не повний перелік номерів конкурсантів. Серед презентів для цьогорічних перемож
ців і володарів спеціальних відзнак – традиційне матеріальне заохочення, а також путівки на гір
ськолижний курорт Буковель і спортивнооздоровчу базу “Гарт”.
Зі слів самої пере
можниці з НПУ, вражен
ня від усієї атмосфери
заходу
залишилися
просто
незабутніми,
з’явилися нові друзі,
нові плани та мрії, а Сві
тязь запав у серце
назавжди.
Драгомановська
родина вітає Тетяну
Хомич із перемогою та
бажає все нових і нових
успіхів!

Пресслужба
університету

6

ВЕРЕСЕНЬ 2013

Стежками Батьківщини

Б Л И З Ь К А

Н Е З В І Д А Н А

Ч Е Р Н І Г І В Щ И Н А

8 9 червня викладачі НПУ імені М.П. Драгомано
кардинально оновлена і тепер має гідний
ва з культурно просвітницькою метою відвідали
вигляд. Таке ж саме враження викликав і палац
Чернігівщину. Незважаючи на те, що цей край розта
К. Розумовського. “Я пам’ятаю, коли тут були
шований близько до столиці, все ж для більшості він
одні руїни, а сьогодні повністю реконструйоване
залишається незвіданим. Кілька годин дороги авто
місце”, – сказав один з професорівекскурсан
бусом уможливили побачити на власні очі старовин
тів, який був в цьому місці біля тридцяти років
ні сторінки з української історії та реалії сьогодення.
тому.
Ініціатором поїздки традиційно став Іван Горбачук,
Культурнопросвітницькі подорожі виклада
який головною із своїх місій як очільника профспілки
чів нашого університету спрямовані в першу
викладачів і співробітників вважає саме просвітницьку,
чергу на рефлексійний момент, і цього разу це
тому при кожній нагоді актив профспілки під керівниц
було яскраво помітно. Стараннями працівниці
твом Івана Тихоновича вирушає в різні куточки Батьків
Наукової бібліотеки Вербицької було підготовле
щини. Цього разу було обрано Чернігівщину. За два дні
но інформацію про місця мандрівки, яку талано
було відвідано Сосницький літературномеморіальний
вито озвучував під час пересування Микола
музей Олександра Довженка, найпівнічніше місто Украї
Кот. Та ще більшої рефлексійності ця подорож
ни – НовгородСіверський та гетьманську столицю –
отримала під час екскурсій місцевим гідом і
Батурин.
музейними працівниками. Драгомановські нау
Першим пунктом призначення став музейний ком
ковці, вислухавши запропоновану концепцію,
плекс, присвячений Олександру Довженку, який склада
вступили в культурологічноісторичну дискусію.
Актив викладачів і співробітників відвідав
ється з будиночка, де народився і зростав майбутній
З чим саме не погодились викладачі вишу,
історичні місця Чернігівщини
геній української літератури і кіно, а також музею, де ви
можна ознайомитись в матеріалі професора
світлюються основні етапи його життя і творчості. У пер
Юрія Руденка “Правда історії – найдорожча”.
шому приміщенні знаходяться оригінальні речі, якими
Поїздка профспілкових активістів до Черні
користувався маленький Сашко, серед них, наприклад,
гівщини була також цікава тим, що в її складі
ступи, горщики для їжі і дзеркало. У другому знайшла
були фахівці з різних галузей науки, що профе
місце низка архівних документів і світлин. Серед експо
сійно висвітлювали особливості місцевостей, які
натів можна побачити копії листів Олександра Довженка,
відвідували. Так, Михайло Ярошенко, профорг
членський квиток спілки письменників СРСР, оригінал
кафедри правознавства, член профбюро Інсти
газети “За більшовицький фільм” 1939 р., де згадується
туту політології та права, фахівець з козацького
Олександр Петрович. Слід окремо зауважити на загаль
(звичаєвого) права охарактеризував становлен
не оформлення експозиції, яке вирізняється зпоміж
ня та розвиток міста Срібне. Також в Національ
схожих музеїв – кожна зала має свою “родзинку”, напри
ному історикокультурному заповіднику “Геть
клад, генеалогічне дерево сім’ї Довженка або ж стеля,
манська столиця” профспілковий активіст роз
вкрита улюбленим письменником яблуневим суцвіттям.
повів про козацькоправовий устрій Лівобереж
У другій половині суботи делегація нарешті приїхала
жя та резиденцію гетьманів.
в НовгородСіверський, який зустрів драгомановців
Отже, культурнопросвітницька подорож не
невеликим дощем, але який швидко минув. Автобусною
минула повз увагу спостережливих викладачів
екскурсією викладачімандрівники об’їздили центр
Драгомановського вишу. Дехто вперше побачив
містечка і всі наявні архітектурні пам’ятки. Під час екскур
описані історичні місця, були й ті, хто крізь приз
сії серед викладачів навіть пішов жарт, що Катерина ІІ
му часу дивувався змінам і реконструкціям. А
лише раз проїхала ворота, а драгомановці за один вечір
дехто доводив, що потрібно більш уважно поста
вже кілька. Проте увагу було на чому зосередити, а
витись до української культурної спадщини і бути
саме – на Церкві Миколая Чудотворця та Успенському
сміливішим у дослідженнях, адже попередні кон
соборі.
цепції мали були ідеологізованими, а нині слід відшуковувати історичну правду. У будьяко
Недільного ранку викладачі відвідали так звану архітектурну візитівку міста – Спасо му разі чернігівський уїкенд викладачів не минув марно: він обов’язково посяде чільне
Преображенський НовгородСіверський чоловічий монастир, який входить до складу місце в розповідях про велич нашої Батьківщини під час занять зі студентами.
НовгородСіверського історикокультурного музеюзаповідника “Слово о полку Ігоре
вім”.
Сергій РУСАКОВ
Вдень драгомановці вже крокували гетьманською столицею. Батурин зустрів викла
дачів фортецею, яку реконструювали кілька років тому. Зі слів бувалих, музейфортеця

Позиція

П Р А В Д А

І С Т О Р І Ї

Історія – святая святих народу.
Недоторканна для злодійських рук.
Ці крилаті слова великого українця Олександра Дов
женка закарбувалися у пам’ять нам, учасникам екскурсії
працівників нашого вишу, організованої профкомом, до
пам’ятних місць Чернігівщини – прославлених Сосниці,
НовгородаСіверського і Батурина. Отримані під час
екскурсії глибокі враження запали в душу кожного з нас і
будуть використовуватися у виховній роботі зі студента
ми.
Та скажемо відверто, що на тлі незвичайної краси при
роди Чернігівського Полісся, чарівності Придеснянського
краю прикрими враженнями залишилися ті історичні
неточності, пострадянські стереотипи мислення, які про
явилися і в назвах вулиць та площ, зокрема
НовгородСіверського, і в інформаціях екскур
соводів.
Під час відвідування чудового ансамблю
СпасоПреображенського
монастиря,
Успенської церкви екскурсоводи, всупереч
висловленим побажанням нашої групи, вели
екскурсію не державною мовою, а російсь
кою.
Назву НовгородСіверського екскурсоводи
пояснюють тим, що перша частина названа на
честь російського міста Великого Новгорода.
При цьому не розкриваються історичні, архівні,
археологічні матеріали, які переконливо свід
чать, що новгородці мали дуже багато спільно
го, нерідко тотожного з племенами центральної
частини Київської Русі, тобто з предками укра
їнців. Новгородська земля була завойована
Московським царством в 1476 р. На нашу
думку, назви “Великий Новгород” і “Новгород
Сіверський” названі “новим городом” порівня
но з Києвом, який був на той час найдавнішим
прославленим містом – адміністративним і
релігійним центром Східної Європи.

ВЕРЕСЕНЬ 2013

–

Н А Й Д О Р О Ж Ч А

У всіх екскурсантів посилений інтерес викликала
інформація про НовгородСіверський, пов’язана з похо
дом його князя Ігоря проти половців у 1185 р. Екскурсово
ди подають неповну, однобічну інформацію про те, хто
зберіг для віків чудову пам’ятку культури “Слово о полку
Ігоревім” (дослідники В. Осипчук, Ю. Шилов та ін. пере
кладають назву цього твору як “Слово про похід і горе Іго
реве”). Ще з радянських часів екскурсоводи беруть інфор
мацію про те, що російський збирач старовини О. І. Мусін
Пушкін у Ярославлі “знайшов” рукопис “Слова”, а потім
надрукував копію його тому, що оригінал під час пожежі
згорів. Такі факти викликають великі сумніви. При цьому
замовчується, що наприкінці ХVІІІ ст. архімандритом Спа
соПреображенського монастиря і ректором Яросла
вської семінарії був українець Іоїль Биковський, який нав

чався в КиєвоМогилянській академії і привіз з Києва з
собою велику бібліотеку. О. МісінПушкін, як освічена
людина, брав у І. Биковського книжки, рукописи “під роз
писку” (З. І. Хижняк). Після смерті архімандрита його
бібліотеку придбав О. МусінПушкін. Відомий дослідник
історії КиєвоМогилянської академії, діяльності її випу
скників З. І. Хижняк ще в радянські часи писала, що в
бібліотеці І. Биковського “серед її книг було й “Слово о
полку Ігоревім” (див. “Роль КиєвоМогилянської академії в
культурному єднанні слов’янських народів”. – К. : Наукова
думка, 1988. – С. 48). Таким чином, український релігійний
освітній діяч Іоїль Биковський зберіг для віків рукопис
“Слова о полку Ігоревім” і привіз його в Ярославль, в якому
довго жив і працював, а І. І. МусінПушкін цей рукопис
надрукував.
Відомо, що починаючи з часів Петра І і осо
бливо Катерини ІІ історія МосковіїРосії зазна
вала цілеспрямованих штучних змін, фальси
фікацій, про що писав М. Драгоманов, в тому
числі й історії народів, що входили до складу
самодержавноросійської імперії.
Чимало російських дослідників, починаю
чи ще з В. Бєлінського, відзначили, що в “Слові
о полку Ігоревім” описані події “южнорусской
истории”, в них “южнорусский дух”, тобто
український. Прославлене “Слово” – чудова
пам’ятка давньоукраїнської культури.
Науковцям – історикам і культурологам,
зокрема нашого університету, необхідно про
думати шляхи і форми надання допомоги тури
стичним агенціям, екскурсійним службам у
справі поглиблення наукової інформації, яка
надається ними громадянам України та інших
країн.

Юрій РУДЕНКО,
доктор педагогічних наук,
професор кафедри
теорії та історії педагогіки

7

Освітянський пантеон

Інтерв’ю

З глибоким сумом увесь колектив
Національного педагогічного університету
імені Михайла Драгоманова сприйняв звіст
ку про те, що на 92му році життя у інший
світ відійшла чудова людина – почесний
професор НПУ, голова Ради ветеранів уні
верситету, полковник у відставці Микола
Рябухін.
Важко знайти слова співчуття, коли нас
залишає людина, до якої завжди відчуваєш
глибоку повагу, любов і вдячність. Схиляємо
голови в скорботі разом із рідними,
близькими, колегами, однодумцями і
висловлюємо найщиріші слова співчуття
родині Миколи Аркадійовича. Світла пам’ять про Миколу Рябухіна назав
жди залишиться в серцях усіх тих, хто знав цю прекрасну людину!

З повагою,
ректор Віктор Андрущенко

gazeta@npu.edu.ua
Ви можете надіслати матеріали, світлини,
коментарі та пропозиції на електронну скриньку
газети “Педагогічні кадри”.
Про заходи вашого навчального підрозділу,
переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість
студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет!
Диплом спеціаліста, виданий на ім’я Попової Любові Вікторівни
НПУ ім. М. П. Драгоманова 30 червня 2000 року, серія КВ № 13632804,
вважати недійсним.

Фото на згадку
Як науковець Віктор Павло
вич Дущенко один з “найпро
дуктивніших” у нас викладачів:
на його рахунку 120 друкованих
наукових робіт. І тому перш за
все хочеться сказати про нього
як про вченого.
Два роки тому доцент
В. Дущенко очолив кафедру
фізики нашого інституту. За цей
час під його керівництвом була
значно розширена тематика
досліджень, одержані важливі
результати, що мають велике
значення для народного госпо
дарства країни. Досвідчений
фізик плідно працює з науко
вою молоддю. У нього багато аспірантів. П’ять з них вже успішно захи
стили кандидатські дисертації, інші завершують роботу над темами. Та й
сам Віктор Павлович у невпинному зростанні, підготував до захисту док
торську дисертацію. Об’ єкт його дослідження – теплофізика.
На фото: доцент В. Дущенко і аспірант В. Левандовський проводять
дослідження в лабораторії.

“Педагогічні кадри”, 9 вересня 1970 р.
Фото Ю. Порфиренка.

Фотофакт

Щороку наприкінці червня в університеті відбуваються випускні
вечори, де студенти V курсу отримують диплом про вищу освіту, а
разом з ним – і останні настанови від викладачів. Як же не зробити
фото на згадку?! Ось і випускникимагістри сфотографувались з
улюбленим наставником – проректором з наукової роботи профе
сором Григорієм Волинкою.

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Вікторія СУКРЕТНА:
“Спорт взагалі в житті допомагає…”
З Чемпіонату світу з корейської боротьби “
Сірім”, що проходив у Франкфурті на Майні
(Німеччина), повернулася українська делега
ція, а зокрема – команда спортсменів НПУ
імені Михайла Драгоманова. І знову з медаля
ми. “Золото” привезла третьокурсниця Інсти
туту корекційної педагогіки та психології НПУ,
студентка кафедри спеціальної психології та
медицини, вихованка тренера Павла Чижаєва
Вікторія СУКРЕТНА.
Чемпіонка зустрілася з ректором Драгома
новського вишу Віктором Андрущенком та
директором Інституту Віктором Синьовим,
розповіла про свої успіхи й плани на майбутнє.
Дечим пані Вікторія поділилися і з прес служ
бою вишу.
– Доброго дня! От, здавалося б, звичайна
собі студентка Інституту корекційної педагогіки і
психології, і тут – чемпіонка світу. Як взагалі Ви
потрапили у великий спорт?
– Та це якось повелось з дитинства. Раніше зай
малася спортивною гімнастикою. Я навіть кандидат
у майстри спорту, а з часом так вийшло, що потрапи
ла на боротьбу. Коли почала відвідувати тренування
й у мене все добре виходило, – сподобалось. Чудові
тренери, хороша команда, а тепер уже й результати.
– За три роки – і вже такі успіхи!
– Взагаліто за два з половиною: я тільки у груд
ні почала займатися. А за такі хороші результати
варто дякувати тренерам.
– Розкажіть детальніше про цей чемпіонат.
– Це четвертий чемпіонат світу з корейської
боротьби “Сірім”. Він відбувався у Франкфуртіна
Майні в Німеччині. І це було щось на кшталт фести
валю – дружніх святкувань Німеччини і Кореї. Справ
жнє шоу. Змагання проходили у два дні за різними
ваговими категоріями. А всіх гостей традиційно при
гощали національними стравами.
– Вас можна привітати із золотом?
– Так. Вдалося вибороти перше місце та стати
чемпіонкою з цього виду боротьби. Хоча це було
зовсім несподівано і для мене, і для тренера. Звісно,
й готувалися, і вірили в краще, а тут золото – це для
мене велика перемога. Але особливо приємно, коли
ти відчуваєш підтримку з боку своєї команди, трене
ра Павла Чижаєва, навіть спортсменів із інших країн.

– А чи багато вже маєте медалей?
– Так. От нещодавно ми повернулися з Литви, де
відбувся чемпіонат Європи з боротьби на поясах. Я
того разу привезла бронзу, але це теж для мене
вагомий результат. Завжди намагаюся удосконалю
ватися.
– Отже, драгомановцям пощастило, й ви не
збираєтесь полишати спорт?
– Звісно, не залишу. Поперше, це мені дуже
подобається. Подруге, змагання дають багато в
плані розвитку моєї особистості. Спорт взагалі в
житті допомагає: виховує характер, силу духа. Та й
атмосфера просто чудова, гарна підтримка, яка зав
жди потрібна й для кожного.
– Тренування ж вимагають дуже багато часу й
зусиль. Напевно, у вас шалений графік. Як вда
ється попри все поєднувати спорт і навчання?
– Так, графік справді шалений, але можу твердо
сказати: коли є бажання і цілеспрямованість, то
можна знайти час на все. Тренуюся я щодня, тобто
після навчальних занять одразу поспішаю до спорт
залу, а готуватися до семінарів на наступний день
доводиться ввечері. Але такий графік дуже дисци
плінує.
– Що ж, дякуємо вам за відвертість. Було
дуже приємно познайомитися й поспілкуватися
з такою дивовижною дівчиною. Бажаємо вам
нових успіхів, перемог і аби фортуна була зав
жди поруч.
Спілкувалася Людмила КУХ,
пресслужба університету

Літературні зустрічі

МОЛОДИЙ І ДОСВІДЧЕНИЙ
НЕЩОДАВНО до стін Інституту іноземної філології завітав молодий, та вже досвідчений
письменник Максим Кідрук.
Гість розповів багато цікавого про себе та про свої подорожі країнами світу. Останньою країною,
яку він відвідав, стала африканська Намібія. Саме враження від цієї країни письменник передавав сту
дентам. Він розповів про різноманіття тварин, які населяють територію країни. Особливо не залишив
ся він байдужим до гепардів, черепах, мавп та змій. Ми почули про різні курйозні ситуації, які трапили
ся з українським мандрівником під час перебування в кемпінгу Африки.
У переповненій аудиторії не відчувалося напруження, велася жива бесіда зі студентами, всі були у
веселому настрої, зацікавлені та вражені від почутого. Розповідь доповнювалася яскравими фото.
Наприкінці “дискаверної частини” Максим Кідрук представив останню свою книгу – перший укра
їнський технотрилер “Бот”, яка вже об’їхала майже 30 міст України, була презентована вже разів 100.
Хоча сама назва книги свідчить про складну програму, спонукає до точних роздумів, це не наукова фан
тастика. Цей технотрилер описує події, які відбудуться вже сьогодні ввечері чи завтра зранку, це реаль
ність. Книга є єдиною та неповторною в українському письменстві. Такий жанр навіть не розглядаєть
ся теоретиками української літератури. Сам роман розповідає про технічну катастрофу, але про таку,
якої ніде ще не було. Є в ньому й любовна лінія. Ця книга вже стала популярною, вийшов друком вже
другий її наклад, вона перекладена українською та польською мовами. Письменник плідно працює над
своїми творами, серйозно ставиться
до рецензій та зауважень до них.
Його гасло – “Перфекціонізм – це
єдиний шлях до успіху”.
Під час заходу студенти дізнали
ся багато нового не лише про самого
письменника, а й про його подорожі,
літературний процес в рідній країні.
Присутні активно спілкувалися з
молодим письменником, бажаючі
придбали видання роману «Бот» з
автографом від Максима Кідрука.

Головний редактор Сергій Русаков
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко
Фото Василя Тимошенка
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

Оксана ЧЕРНУХА,
студентка
Інституту іноземної філології

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ВЕРЕСЕНЬ 2013