Файл #235: "Педагогічні кадри. № 5 (1633) (травень 2013 року)"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 5 (1633) ТРАВЕНЬ 2013 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

ШАНОВНІ ВЕТЕРАНИ ВІЙНИ,
ПРАЦІ І ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ!
Від щирого серця вітаємо вас з 68річчям Перемоги у Великій
Вітчизняній війні!
Нинішні і прийдешні покоління завжди пам’ятатимуть і про
славлятимуть ваш подвиг – безстрашність і сміливість сили духу і
непохитну мужність, стійкість і бойове братство, масовий героїзм
у смертельному двобої з фашизмом. Кожен із вас, ризикуючи
власним життям, наполегливо йшов до Великої Перемоги.
Ваш славний ратний і трудовий подвиг є взірцем чистоти і
сумління, відданості і вірності ідеалам волі і свободи, невгасимої
любові до Батьківщини, прикладом самовідданого виконання
священного обов’язку патріота.
ЧЕСТЬ І СЛАВА ВАМ!
Зичимо доброго здоров’я, щедрого довголіття, щастя, зла
годи, родинного затишку!
Низько вклоняємося вам!

20 травня 2013 р. на урочистій Вченій Раді університету мантію
Почесного професора НПУ отримав ректор Вірменського державного
педагогічного університету імені Хачатура Абовяна Рубен Мирзаханян

Ректор
Голова Ради ветеранів
Голова профкому

В. П. Андрущенко
М. А. Рябухін
І. Т. Горбачук

Офіційно

День Перемоги

УКЛІН ЗА МИРНЕ НЕБО
“У книжках всього не прочитаєш, та там так і не напишуть,
як розповісте ви, живі свідки цих подій, вельмишановні вете
рани, – сказав на відкритті урочистостей з нагоди 68ї річниці
Великої Перемоги ректор НПУ імені Михайла Драгоманова
Віктор Андрущенко 14 травня 2013 року. – Наші діти, внуки і
правнуки повинні чуттєво перейнятися тим великим історич
ним дійством, бо такого цивілізація не знала, а наші діди й
батьки його витримали і захистили мир у світі”.

Серед професорськовикладацького складу НПУ є, хоч
уже й не багато, сивочолих, мудрих педагогів, які раз на рік у
святкові травневі дні скромно прикрашають свої груди орде
нами і медалями. Хоч і медалі ці не з тих, які зараз так масово
роздають на пишних урочистостях, інколи за заслуги, а все
частіше за винагороду. Старенькі і потерті на грудях драгома
новців, вони оплачені, на превеликий жаль, кров’ю.
Грандіозну історію того жахливого часу розповів присутнім
у своєму виступі, що дечим навіть нагадував художню лекцію,
доктор географічних наук, професор Іван Половина. Також
драгомановці відзначили переможців патріотичного виховання
в університеті. Лауреатом конкурсу на здобуття іменної стипен
дії Героя Радянського Союзу Жарчинського став студент друго
го курсу Інституту історичної освіти Віталій Бесараб.

Третє місце у конкурсіогляді на кращу організацію
патріотичного виховання студентської молоді комісія з роз
гляду присудила Інституту політології і права та Інституту
педагогіки і психології.
Друге місце між собою розділили Інститут історичної
освіти, Інститут гуманітарнотехнічної освіти та Інститут при
родничогеографічної освіти і екології.
Переможцем конкурсу цьогоріч став Інститут корекційної
педагогіки і психології. Студентам перепали ще й персональ
ні грамоти за особливу активність.

Окремими відзнаками було заохочено й волонтерську
діяльність інститутів. Тут першість вибороли Інститут інозем
ної філології та Інститут соціальної роботи та управління.
Високі відзнаки отримали драгомановці і від Київської
міської організації ветеранів України, оскільки активно долу
чаються до діяльності організації, беруть участь у громадсь
ких проектах, наукових конференціях, культмасових заходах.
Студенти та співробітники вишу поклали квіти до пам’ят
ника Вічного вогню і вшанували великих героїв хвилиною
мовчання.

Пресслужба університету

Потенціал

УКРАЇНСЬКА ДЕЛЕГАЦІЯ ОСВІТЯН
ВІЗЬМЕ УЧАСТЬ У ДРУГОМУ
ФОРУМІ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ
УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ
23:25 травня 2013 року у м. Франкфурт:
на:Майні (Федеративна Республіка Німеч:
чина) відбудеться Другий Форум Асоціації
ректорів педагогічних університетів Європи.
До участі у роботі Форуму запрошені ректо
ри 26 університетів із 11 країн Європи, серед
запрошених – і ректори українських вищих нав
чальних закладів.
Програмою Форуму передбачено обгово
рення та прийняття “Педагогічної Конституції
Європи” – документу, який визначає принципи
та методологію процесу підготовки сучасного
педагога для об’єднаної Європи ХХІ століття.
Педагогічна Конституція Європи, розробле
на професорами Віктором Андрущенком (Украї
на), Моріцем Гунцінгером (ФРН), Альгірдасом
Гайжутісом (Литовська Республіка), має стати
документом, що легітимізує спільну духовну
основу та визначає загальний механізм підго
товки педагогічних кадрів, встановлює принци
пи узгодженої трансуніверситетської політики,
регламентує педагогічну діяльність в євро
пейському просторі освіти.
Члени міжнародної громадської організації
“Асоціація ректорів педагогічних університетів
Європи”, яку засновано у серпні 2004 року за іні
ціативи Національного педагогічного універси
тету імені Михайла Драгоманова, переконані,
що саме через діяльність нового вчителя буде
сформована духовна платформа нового типу
життєдіяльності об’єднаної Європи – гумані
стична, демократична, загальнолюдська.

Офіційний вебсайт
Міністерства освіти і науки України

Інтерв’ю

Студентський турнір

Його слова
сміються і
донині

Фінал турніру
про Україну

Дмитро
Омельченко:
“Працювали не
покладаючи рук”

стор. 3

стор. 5

стор. 7

Конференція

Офіційно

“СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА:
КОНЦЕПЦІЇ, ТЕХНОЛОГІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ”
1819 квітня 2013 року у конференцзалі Націо
нального педагогічного університету імені М. П. Дра
гоманова відбулася II Міжнародна науковопрактич
на конференція “Соціальна політика: концепції, тех
нології, перспективи”, координаторами якої є викла
дачі Інституту соціальної роботи та управління.

Учасниками конференції стали професори, доктори
та кандидати наук престижних вишів Польщі, Литви та
України. За круглим столом обговорювались найважли
віші питання соціальної політики, соціальної роботи,
сучасних теоретичних концепцій, технологій, стратегій
соціального управління. Доповідачі презентували
результати власних досліджень у галузі соціальної полі
тики та соціальної роботи, розглядали перспективи їх
розвитку.
Тематичними напрямами роботи конференції були
наступні: український та зарубіжний досвід у сфері
соціальної політики; соціальна теорія та соціальна полі
тика: можливості взаємовпливу; філософія соціальної
роботи та соціальної допомоги; управління навчальни
ми закладами ІІІІV рівнів акредитації, що готують фахів
ців у галузі соціального забезпечення; соціологія
соціальної роботи та соціальної допомоги; розвиток
соціальних служб та соціальних інституцій в сучасних
умовах становлення інформаційного суспільства; прак
тична психологія і соціальна політика: стратегії розвит

ку; соціальноправовий захист населення як напрям
соціальної політики; інноваційні технології підготовки
фахівців з соціальної роботи та соціальної допомоги у
європейському освітньому просторі; менеджмент
соціальної роботи та соціальної допомоги: проблеми та
перспективи підготовки фахівців.
У межах конференції було проведено круглий стіл з
питань розробки державного стандарту спеціальностей
“соціальна робота”, “соціальна допомога”, в якому брав
участь Володимир Іванович Калініченко, доцент
Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міні
стерства освіти і науки України.
Член Організаційного комітету конференції дирек
тор Інституту соціальної роботи та управління, завіду
вач кафедри соціальної політики, доктор філософських
наук, професор Алла Олександрівна Ярошенко заз
начила, що “постійна увага науковців до питань соціаль
ної політики, соціальної роботи, сучасних теоретичних
концепцій, технологій, стратегій соціального управлін
ня забезпечить ефективність соціальної політики,
сприятиме подальшому розвитку та модернізації у
сфері соціальної роботи”. Саме тому головною метою
проведення щорічної міжнародної конференції
“Соціальна політика: концепції, технології, перспекти
ви” є залучення науковців та практиків до обговорення
актуальних питань у галузі соціальної політики та
соціальної роботи.

УГОДА З КИЇВСЬКИМИ
ПРОФСПІЛКАМИ ОСВІТЯН

15 ТРАВНЯ 2013 РОКУ ректор Національного
педагогічного університету імені Михайла Драгома
нова академік Віктор Андрущенко та голова Київ
ської міської організації Профспілки працівників
освіти і науки України Олександр Яцунь урочисто
поставили підписи під угодою про п’ятирічну спів
працю цих двох структур щодо організації оздоро
влення освітян та забезпечення практики студентів
педагогів на базі одного із оздоровчих комплексів.
Як пояснив ректор, протягом п’яти років студен
ти НПУ зможуть безперебійно й систематично про
ходити педагогічні практики в одному з дитячих
таборів на Чорному морі, де зокрема оздоровлюва
тимуться діти працівників навчальних закладів
України.

Можливість спілкуватися з вихованцями, діт
ками шкільного й дошкільного віку протягом цілої
зміни у таборі – це неабиякий практичний досвід,
подарувати який не зможе жодна, навіть найдос
коналіша теорія, якими оперують університети у
навчальних аудиторіях.
Віктор АНДРУЩЕНКО
Студенти підтримали слова очільника гучними
оплесками. Про власний досвід початку своєї
викладацької і педагогічної кар’єри, яка все ж най
частіше розпочиналася саме в сільських школах та
літніх дитячих таборах, розповіли голова Студент
ського профкому Станіслав Цибін, голова Проф
спілкової організації працівників вишу Іван Горба:
чук, проректор з наукової роботи НПУ Григорій
Волинка.

Олександра БИЧКОВСЬКА

День Перемоги

З

П О В А Г О Ю

Д О

П Е Р Е М О Ж Ц І В

ІНСТИТУТ іноземної філології НПУ імені М. П. Драгоманова має добру
традицію, яку студенти підтримують вже кілька років поспіль, – на День
Перемоги відвідувати Парк Слави, дарувати квіти ветеранам та вшановува
ти пам’ять загиблих у війні. Також щорічно ми відвідуємо ветеранів, які рані
ше працювали в нашому інституті. Спілкуючись з ними за чашкою чаю, сту
денти дізнавалися про неймовірні подвиги вже похилих людей, які потребу
ють уваги, які з радістю приймають молодь, яким важливо усвідомлювати,
що їх пам’ятають і їм приходять на допомогу. Приклади ветеранів, величні
подвиги визволителів країни стають для молодих людей невичерпним дже
релом патріотизму, вірного служіння своєму народові.
У цьому році активісти інституту також відвідали концерт, присвячений
Дню Перемоги, який відбувся 8 травня поблизу смт Гостомель, саме на лінії
колишнього фронту. Неймовірна атмосфера панувала тут. Артисти дарува
ли аудиторії позитивні емоції, передаючи свою енергетику піснями й танця
ми. Не обійшлося, звичайно ж, і без традиційних пісень воєнної тематики.
Привітання ж ветеранів в Парку Слави має особливе сакральне значен
ня для всіх нас. Цей день завжди викликає почуття світлої радості, безмеж
Покладання квітів до Вічного вогню
ної гордості за наш народ та гіркий сум водночас. Приємно бачити щирі
поблизу смт Гостомель
привітні очі цих мудрих людей, коли даруєш їм квіти, кажеш теплі слова
подяки. Подяки за перемогу, за сьогоднішній день, за ясне сонце над голо
вою. Роки йдуть, і людей, які обороняли нашу Батьківщину, залишається все менше. Надзвичайно багато з воїнів полягли в бою.
Ми вшановуємо їхню пам’ять, кладучи квіти до Вічного вогню, до могил невідомих солдатів. Так важливо пам’ятати про кожного
з них, поважати наших переможців! Вони дали нам життя. Наше майбутнє залишається за нами.

Оксана ЧЕРНУХА,
студентка ІV курсу

Вручення квітів ветеранам

2

Студенти в Парку Слави

Пресслужба університету

Студентське
самоврядування
ДЯКУЄМО ЗА
НАПОЛЕГЛИВУ РОБОТУ
З ПОЧАТКОМ літа традиційно закінчуєть
ся навчальний рік. Студенти з нетерпінням
чекають здачі останнього іспиту, щоб нарешті
поринути у спокійний плин літнього відпочин
ку, набиратися сил та енергії для наступного
навчального року. А для когось цей навчаль
ний рік виявився останнім. І після закінчення
екзаменаційної сесії очікує вручення дипло
мів – путівки у доросле самостійне життя. Це
хвилююча мить у житті кожної людини.
Випускникидрагомановці зі сльозами на
очах покидають рідні стіни альмаматері, а
університету, викладачам завжди нелегко
розлучатися зі студентами, які за п’ять років
навчання стали майже рідними дітьми.
Студентський профком НПУ імені
М. П. Драгоманова щороку з щемом у серці
прощається і зі своїми друзями – головами
профбюро інститутів, профоргами академіч
них груп, активістами.
2013 рік – не виняток. Цього року закін
чуючи університет, з Профспілкою студентів
прощаються найкращі з найкращих. Вони
заслуговують нашої уваги та подяки за напо
легливу і самовіддану працю. Кожен з них
творча, обдарована особистість, відповідаль
на, справедлива, з активною життєвою пози
цією людина, вони відкриті до нових звер
шень, не бояться перешкод на своєму шляху
та з гідністю їх долають. Це наша гордість:
Інна Крамарчук, Інна Кучеренко, Катерина
Ткаченко, Євгеній Бачинський, Наталія
Ляшенко, Наталія Ванденко, В’ячеслав
Соломончук, Оксана Плашенко.
Профком студентів НПУ імені М. П. Дра
гоманова висловлює щиру подяку за ваш
вагомий особистий внесок у розвиток проф
спілкового руху в університеті. Ми пишаємо
ся тим, що нам випала можливість працювати
з вами і досягати разом нових висот. Адже в
єдності – наша сила! Дякуємо за те, що ви є!

Профком студентів

ТРАВЕНЬ 2013

Потенціал

Й О Г О

С Л О В А

С М І Ю Т Ь С Я

Здоровий сміх із академічним відтінком
назавжди оселився в Інституті української філоло:
гії та літературної творчості імені Андрія Малишка
Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова. 1 квітня тут урочисто відкрили
аудиторію, присвячену пам’яті поета:гумориста й
сатирика Павла Глазового, випускника цього нав:
чального закладу.
Як оберіг від лих
Минуло понад 60 років відтоді, як український поет
Павло Глазовий закінчив філологічний факультет
тодішнього Київського державного педагогічного
інституту імені О. М. Горького. Але в сьогоденному
Національному педагогічному університеті імені
М. П. Драгоманова переконані, Павло Прокопович
ніколи й не залишав стін навчального закладу. Його
гумористичне слово завжди було поруч, підтримувало
та надихало. Свідчення цьому – відкрита аудиторія
імені видатного сміхотворця. Її створили спільними
зусиллями ректорат, викладачі, студенти та біограф
Павла Глазового, упорядник його творчого спадку Ген
надій Кужільний.
“Із відкриттям цієї аудиторії наш університет набу
ває ще однієї риси пам’яті, риси вдячності, риси зв’яз
ку зі спадщиною літературною”, – підкреслив під час
урочистостей перший проректор університету Воло
димир Бех.

ГАРЯЧА ФІЛОСОФІЯ
Не боялася дівулька ні лайки, ні бійки.
Закінчила десять класів на нещасні трійки.
Але в мами є знайомий в університеті.
– Будеш ти на філософськім вчитись факультеті!
Та, явившись на екзамен, ляпнула дівуля,
Що жив колись на Вкраїні філософ Каструля...
І сказав екзаменатор, вставши ізза столу:
– Я вам радив би вступити в кулінарну школу.
Закінчила та дівулька курси кулінарні.
Пече тепер пиріжечки і оладки гарні,
Порядкуючи на кухні рукою твердою,
І не плутає каструлі зі сковородою.
Тут на молодь чекає “розповідь” світлин, копій
документів про долю гумориста: дитинство, навчання,
працю на посаді заступника головного редактора жур

налу “Перець”. Особлива увага – рокам студентства в
Київському державному педагогічному інституті імені
О. М. Горького. Про них охоче веде мову свідок тих
подій: однокурсниця Павла Глазового Марія Яківна
Плющ, сьогодні – завідувач кафедри української філо
логії, доктор філологічних наук, професор.
Красеньфронтовик із ґрунтовними знаннями –
таким однокурсника Павла запам’ятала Марія Яківна:
“Можливо, в нього не випадково прізвище Глазовий.
Хтось у його поколінні глибоко бачив і добре сприймав
усю нашу дійсність”.
На одній зі стін аудиторії – твори поета: сучасні,
актуальні, приправлені тонкою іронією й гострою сати
рою. А кожного, хто заходить до цього приміщення,
зустрічає барельєф із зображенням обличчя Павла
Прокоповича. Поруч і щире побажання митця: “Нехай
від лих і бід усіх вас береже здоровий сміх”.
Директор Інституту української філології та літера
турної творчості імені Андрія Малишка кандидат філо
логічних наук, професор Анатолій Висоцький пояснює
ідею добору експонатів: “Ми намагалися зібрати не

ТРАВЕНЬ 2013

тільки документи про життя і творчість Павла Глазово
го, але й, найголовніше, його словом проілюструвати
нинішнє життя. Глазовий – це здоровий український
сміх на злобу дня”.
У тому, що творчість митця – на часі, а посмішка –
неабиякий “поліпшувач” життя, мали змогу перекона
тися всі, хто завітав на концерт “Смійтеся на здо
ров’я”, присвячений 90річчю від дня народження
великого гумориста. На сцені, крім гуморесок Павла
Глазового, ожили твори Миколи Гоголя, Івана Нечуя
Левицького, Степана Руданського, Степана Василь
ченка, Олександра Довженка, Остапа Вишні. Різно
барв’ям емоцій та ритміки, особливим національним
характером класику українського гумору сповнив
Герой України, лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка, народний артист України, про
фесор НПУ ім. М. П. Драгоманова Анатолій Палама
ренко.
Щоб українське процвітало
Павло Прокопович умів розсмішити інших. Його ж
доля була не з простих. Гостре слівце допомагало вну
трішньо долати ті недоліки, що зустрічав у житті. Однак
воно ж викликало прискіпливу увагу охоронців сумноз
вісного режиму. “Він сміявся на людях, а плакав нао
динці”, – так говорить про Павла Глазового його біо
граф Геннадій Кужільний.
Завжди
радо
зустрічав
гостей. Що їх удома було багато,
згадує син Олексій Глазовий,
який завітав на урочисте відкрит
тя іменної аудиторії. І для кожно
го автор поезій на злобу дня зна
ходив влучне слово. “Батько
постійно творив, увесь час
думав. У нього біля ліжка був
набір листків, олівець і ручка. І він
повсякчас щось записував”, –
розповів Олексій Павлович.
Створена аудиторія стане
затишною оселею для літератур
ної студії, яку веде в Інституті
поетпісняр, народний артист
України Андрій Демиденко.
Також тут проходитимуть пари з
літератури, історії української
культури, історії України, укра
їнської мови; відбуватимуться
зустрічі студентів із видатними випускниками універ
ситету, митцями сучасності.
Важливо, що творчість Павла Глазового має глибо
ке національне коріння. “Останнє десятиліття його
творчості показало, наскільки він не лише гуморист, а
й патріот. Він усе робив для того, щоб українське не
тліло, а жило, щоб воно процвітало”, – наголосив
Андрій Демиденко.
До цього прагнуть і в Інституті української філології
та літературної творчості імені Андрія Малишка. Тут
упевнені, українська душа без іскри сміху не існує.
“Здоровий сміх оздоровлює націю. Він не дає їй
можливості самозакохання, підтримує в досить скрут
них моментах життя”, – переконана доцент кафедри
української літератури, заступник директора з науко
вої роботи Інна Ліпницька.
Вона – одна з тих викладачів, які в новій аудиторії
читатимуть лекції. Тож достеменно знає про ті можли
вості, що їх відкриває іменна навчальна кімната в спра
ві виховання молоді. Пояснює, передбачено декілька
векторів функціонування аудиторії: “Поперше, праг

І

Д О Н И Н І

немо познайомити студентів із
творчістю Павла Глазового, бо вона
окремо не вивчається в курсі укра
їнської літератури. Фактично, роз
мова про український гумор закін
чується на творчості Олександра
Довженка. А подруге – дати
можливість
посміятися
над
собою”.
Саме тому вздовж стіни нав
проти стендів, присвячених життє
вому й творчому шляху Павла Гла
зового, розмістилися тексти його
гуморесок. Всі вони – з нашого і
про наше життя. “Вони не втратили
своєї актуальності та злободенно
сті й сьогодні. Це і проблеми мови,
і проблеми вибору життєвої доро
ги, і обивательські прагнення
людини, які не дають їй можливості
окрилитися, тримають путами на
землі”, – говорить Інна Миколаївна.
Там, де виховують творців
Аудиторія, що віднині носить ім’я Павла Глазового,
поповнила перелік спеціалізованих аудиторій, що вже
створені в Інституті українського філології та літера
турної творчості. Серед них – і нещодавно відкрита –
імені Андрія Малишка. За недовгий час свого функціо
нування вона вже встигла зайняти особливе місце в
житті Інституту.

СТРАШНІ ЗНАННЯ
Прийшов студент четвертий раз складати
сопромат.
Хвилин п’ятнадцять щось молов – і все було не в
лад.
Професор мовив:
– Ну, гаразд, поставлю трійку вам.
Студент на місці остовпів, не вірячи ушам.
– Невже я витримав? Невже? – професора спитав,
А той до нього нахиливсь і тихо прошептав:
– Я ваших знань уже боюсь.
Це я не витримав. Здаюсь!
Так, розповів “Освіті” Анатолій Висоцький, в ауди
торії проводився конкурс читців до Шевченківських
днів. “У ній ми не обов’язково повинні говорити тільки
про Малишка. Бо Малишко – це ще і, в першу чергу,
історія української літературної мови, це історія укра
їнського слова поетичного. І найголовніше – аудиторія
світлішає від того, що вона чийогось імені. А для філо
логів це не байдуже”, – пояснює Анатолій Васильович.
В Інституті вже виробили своєрідний стиль облад
нання іменних аудиторій: інформативність, сучасний
вигляд. Наступний проект, поділився планами Анатолій
Висоцький, – аудиторія імені Арнольда Панасовича
Грищенка, мовознавця і педагога, який працював в
Інституті. В оновленому вигляді вона має почати функ
ціонувати у вересні цього року.

ВЕРЕДЛИВА ДІВЧИНА
В драматичному театрі – блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
– Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, ніби з літака...–
А студент: – Ну й вередлива ж,– каже,– ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.
Крім того, існує масштабна ідея: присвятити зага
лом аудиторний фонд сьомого поверху науковопеда
гогічним і творчим школам Інституту української філо
логії та літературної творчості імені Андрія Малишка.
Задум, насамперед, має виховне значення, бо, впев
нений педагогічний колектив, пам’ять – найголовніше.
Тому й прагнуть розвивати молодь творчістю письмен
ників, учених, яка стає зразком для наслідування, дже
релом натхнення. І взірцем справді дієвим. Адже самі
студенти мають щире бажання та змогу творити.
Так, аудиторії Інституту стають не просто примі
щеннями для навчання. Вони перетворюються на осе
редки пам’яті та відчуття наступності поколінь, що сти
мулюють до творчості.

Світлана Горська,
кореспондент тижневика “Освіта”

3

Г ОРД і СТЬ

СТУДЕНТСЬКОГО АКТИВУ

Наталія ВАНДЕНКО, студентка Інсти
туту розвитку дитини, спеціальність
“Дошкільна освіта”, голова профбюро
Інституту
За роки моєї роботи зросла активність і
насиченість студентського життя в Інституті.
Воно набуло багатогранності і різнобічного
розвитку. Яскравим прикладом цього є ство
рення вокального, театрального гуртків,
започаткування Всеукраїнської благодійної
акції “Дитинство: крок у майбутнє”, де ми
відвідували дітей, які виховуються у дитячих
будинках. До кожного свята готувались роз
важальні програми, українські вечорниці,
концертні програми до дня св. Валентина та
8 Березня, доброю традицією стало прове
дений конкурсу “Містер ІРД”. Видається
щомісячно студентська газета “Молодіжний
меридіан”.
Нагороджена грамотою за активну участь у житті Первинної профспілко
вої організації студентів, відстоювання прав і інтересів студентської молоді,
та мала честь бути випускником ІІ Всеукраїнської школи профспілкового
лідера.
Я вдячна ППО студентів НПУ імені М. П. Драгоманова за насичене сту
дентське життя, а наступним поколінням хочеться побажати впевненості у
собі, і у вас обов’язково все вийде, ті знання, які ви здобудете тут, стануть
вам корисними на все життя.
Інна КРАМАРЧУК, студентка Інституту
природничогеографічної освіти та еко
логії, спеціальність “Географія та інозем
на мова”, голова профбюро Інституту
За період роботи виступила організато
ром конкурсу на звання “Кращий профорг
групи Інституту – 2013”. Спільно зі студрадою
гуртожитку № 7 проведені: свято “Halloween”
та “Стиляги 80х”, “Українські вечорниці”
тощо. 23 березня 2013 р. провела весняний
флешмоб в підтримку акції “Час Землі”.
Брала активну участь в Школі профспілко
вого активу Московського енергетичного
інституту (2012 р.), ІІІ Всеукраїнській школі
студентського профспілкового лідера на базі
Херсонського державного університету, звіт
новиборній конференції Первинної проф
спілкової організації студентів НПУ імені
М. П. Драгоманова.
Нагороджена: грамотою за активну участь у громадському житті універ
ситету, дипломом за вагомий внесок у розбудову профспілкового руху в
НПУ імені М. П. Драгоманова, дипломом за участь в Школі профспілкового
активу Московського енергетичного інституту, отримала сертифікат учасни
ка ІІІ Всеукраїнської школи студентського профспілкового лідера.
Побажання наступним поколінням: “Ти – активний, ініціативний, впевне
ний в собі, хочеш жити і навчатися в гідних умовах, знати свої права та вміти
їх відстоювати? Не вагайся – вступай до профспілки, стань лідером!”.
Інна КУЧЕРЕНКО, студентка Фізико
математичного інституту, спеціальність
“Фізика, інформатика, астрономія”,
голова Студентської ради гуртожитку
№6
Інна – прекрасна людина, чуйна, креа
тивна, надзвичайно красиво співає народні
пісні, чудовий організатор, відмінниця.
Лауреат стипендії імені В. П. Дущенка та
М. П. Драгоманова, отримала подяки від
дирекції інституту До своєї роботи завжди
намагалась підходити творчо та віддавалась
їй на 100%.
За час перебування на цій посаді органі
зувала та провела такі заходи: “Ретро паті”,
“Валентайн”, “Чорнобілий”, “Ворог не
пройде”, “Вечір народної пісні”, турнір
“Scrabble”, змагання з шахів між мешканця
ми 6го гуртожитку. Брала участь у підготов
ці гуртожитку до “Євро – 2012”.
Наступникам хотіла б пожати терпіння та єдності в своїх починаннях!
Наталія ЛЯШЕНКО, студентка Інституту філософської освіти і
науки, спеціальність “Культурологія”, голова профбюро інституту
Наталія займає активну громадську позицію: з 2011 по 2013 роки вико
нує обов’язки голови профбюро інституту, профорга групи, є одним із допи
сувачів студентської газети “Глобус”, бере участь в організації та проведен
ні заходів, що проходять під егідою Студентської ради та Профбюро Інститу
ту філософської освіти і науки: Тижня мистецтв, Педагогічного дуету, Фести
валю релігійного мистецтва, тематичних вечорів до Дня першокурсника,

4

Хелловіна, Нового року тощо.
На посаді голови Профбюро ІФОНу
Наталією була розроблена структура
Профбюро, система поселення в гурто
житки – як у документальному, так і в про
цесуальному відношенні, а головне – діяли
принципи демократизму та відкритості.
Нагороджена: грамотою за активну
участь у громадському житті університету,
дипломом за вагомий внесок у розбудову
профспілкового руху в НПУ імені М. П. Дра
гоманова.
Наступним поколінням студентів уні
верситету хочеться побажати бути сміли
вими, не боятися проявляти свої таланти і
завжди йти вперед!

Оксана ПЛАШЕНКО, студентка Інсти
туту магістратури, аспірантури та докто
рантури, спеціальність “Педагогіка вищої
школи”, голова профбюро інституту
Інститут магістратури, аспірантури та
докторантури є новоствореним інститутом у
структурі Національного педагогічного уні
верситету імені М. Драгоманова. У 2012 році
було здійснено перший набір студентів на
навчання в цьому інституті. Перед студента
ми одразу постало непросте завдання – фор
мування активу, що зможе допомогти вли
тись у життя університету всім студентам.
Саме Оксані випала честь стати першим
головою профбюро інституту. Спершу було
складно, оскільки попередника, який би міг
поділитись досвідом у неї не було. Однак
дуже швидко з’ясувалось, що первинна
профспілкова організація студентів НПУ імені М. Драгоманова – це дружна
команда, ті, до кого завжди можна звернутись з проханням про допомогу чи
пораду.
Хоча Оксана в профспілковому активі всього рік, вона відзначає, що ця
робота насичена та складна: “Це не лише замовлення проїзних квитків, як
іноді здається студентам, а й проведення заходів та акцій, що роблять сту
дентське життя яскравішим, зборів та нарад для вирішення нагальних
питань чи відстоювання прав студентів, допомога індивідуально кожному
студенту, що звернувся з якоюсь проблемою”.
Наступним поколінням хочеться побажати наснаги, творчості та впевне
ності. Також бути активними, розсудливими, відповідальними та цілеспря
мованими, адже вирішальною постаттю в університеті є студент, і саме від
студентів залежить, яким буде життя університету.
Катерина ТКАЧЕНКО, студентка
Інституту мистецтв, спеціальність
“Хореографія і художня культура”,
голова профбюро інституту
Катя займає активну громадську пози
цію, творча, енергійна особистість. Її пріо
ритетами є стремління до науки, самов
досконалення, прагнення реалізувати свої
здібності в цікавих і необхідних для держа
ви справах.
У складі хореографічної групи студентів
Національного заслуженого академічного
українського народного хору імені
Г. Верьовки Катерина постійно бере участь
у заходах, що проходять у найкращих кон
цертних залах столиці, а саме: НПМ “Укра
їна”, Київський національний академічний
театр опери та балету, національна філар
монія України.
Як беззаперечний лідер протягом чотирьох років (2008–2012 рр.) очо
лювала посаду голови профбюро студентів Інституту мистецтв. Саме завдя
ки таким лідерамвідмінникам студенти виявляють найбільшу довіру орга
нам студентського самоврядування. Катерина впровадила цікаву та креа
тивну систему рейтингу студентів Інституту мистецтв, забезпечувала і захи
щала їх права та інтереси, сприяла навчальній, науковій та творчій діяльно
сті. У 2010 році Катерина обрана до складу ради Київської міської організа
ції профспілки працівників освіти і науки України.
Лауреат стипендії Президента України.
Її досягнення засвідчують, що гідно формується майбутнє української
інтелігенції, а наш університет впевнено крокує до Європейського освітньо
го простору.
Студентам хочу побажати – живіть і радійте життю!

ТРАВЕНЬ 2013

Студентський турнір
ПЕРЕМОЖЦІ СТУДЕНТСЬКОГО СОЦІАЛЬНО:ПОЛІТИЧНОГО
ТУРНІРУ “МІСІЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ”
ЗАХИЩАЛИ ЕКУМЕНІЗМ
23 квітня 2013 року в Національному педаго:
гічному університеті імені Михайла Драгоманова
відбувся завершальний етап загальноуніверси:
тетського соціально:політичного турніру “Місія
України в сучасному світі”. Три команди:фіналі:
сти змагалися за можливість участі у Міжнарод:
ній конференції “Місія України в сучасному світі”
в Національному університеті “Острозька акаде:
мія” та представлення своїх гіпотез перед науко:
вою елітою держави.

Студентські виступи оцінювали професіонали

НПУ, меценат, членкореспондент НАПН України, док
тор філософських наук, професор Анатолій Толстоу:
хов, Президент фонду “Схід – Захід разом”, народний
депутат України Володимир Зубанов, доктор істо
ричних наук, професор Станіслав Кульчицький та
студентський ректор НПУ Микола Давидюк.
Найсильнішими у попередніх турах і відповідно
тими, хто дійшов до фіналу, стали команда з Інституту
філософської освіти і науки “ІФОН” та дві команди з
нещодавно утвореного Інституту економіки освіти та
управління “Мрія” і “Ойкумена”. Кожна з них за прави
лами гри отримала можливість представити свою
концепцію місії України в сучасному світі, виступити
опонентом і рецензентом інших команд.
Найсильнішою в ході змагання виявилася “Ойку
мена”, яка презентувала виступ “Місія України в світі:
екуменізація релігійного життя”. Ця проблема викли
кала не тільки жваву дискусію та обговорення, але й
запалила членів журі, оскільки вони почали висловлю
вали свої погляди, оцінюючи тези учасників.
У загальному заліку “ІФОН” опинився на другому
місці, а “Мрія” – на третьому. Таким чином, до Остро
га на міжнародну конференцію їдуть студенти Інститу
ту економіки освіти та управління – гравці команди
“Ойкумена”.

За словами організаторів, метою цього турніру є
Людмила КУХ,
виявлення обдарованої молоді, яка наділена розви
світлини Пресслужби університету
неним інтелектом, мисленням,
ерудицією, та підвищення інте
ресу студентів до аналізу, розу
міння міжнародного політичного,
соціокультурного стану, ролі та
завдання України у сучасному
світі.
Такі амбіційні цілі ініціатори
заходу переслідували не випад
ково, оскільки ставлять за мету
не лише підвищення пізнаваль
ної активності учасників, але й
розширення світогляду молоді
стосовно ролі й місця України у
світі, осмислення сучасних інте
граційних процесів.
До складу журі фіналу увій
Турнір викликав інтерес студентства та поважних гостей
шли співголова Наглядової Ради

Літературні зустрічі

Актуальне інтерв’ю

Після фіналу турніру “Місія України в сучасному світі” ми поспілку:
валися з переможцями і дізнались про підготовку команди і чому саме
ця тема була обрана.
– Чому ви вирішили висвітлити місію України у світі в релігійному
контексті?
Юля Дарміц: Так, дивним, мабуть, здається, що студентименеджери
обрали релігійну тематику для соціальнополітичного турніру. Але, наспра
вді, саме нашому інституту (Інститут управління та економіки освіти. – С.Р.)
ми завдячуємо цим вибором. Оскільки наші викладачі формують у студентів
широкомасштабне мислення, яке не обмежує нас управлінськими рамками,
а надає реальні можливості всебічно досліджувати актуальні нині проблеми
будьякої сфери діяльності, в тому числі і релігійної.
– Як проходила підготовка до турніру?
Іра Дарміц: Змушені визнати, що підготовка була ґрунтовною: ми
опрацювали великий масив інформації, уважно слідкували за останніми
новинами релігійного світу, консультувалися з аспірантами Київської право
славної богословської академії, які неодноразово давали влучні поради
щодо літератури, з якою варто ознайомитися, коментували проблемні
питання екуменізму, за що й хочемо висловити їм окрему подяку.
– Які емоції у вас викликала перемога?
Анастасія Макаренко: Звичайно, ейфорію, адже у проект було вкладе
но багато сил та емоцій. Хоча до останнього ми не вірили у перемогу, адже
наші конкуренти були надзвичайно сильними.
– Чи цікавий для студентів такий формат заходів?
– Не лише цікавий, а й необхідний! Саме формат турніру надає можли
вість студентам вдосконалити свої дослідницькі та ораторські здібності, роз
виває уміння не лише висвітлювати власні ідеї, а й висловлювати конструк
тивну критику щодо робіт опонентів, формує командний дух. До того ж,
такий формат є цікавим і для викладачів та гостей, які із задоволенням долу
чаються до дискусій на різні теми, діляться власним досвідом та допомага
ють вирішити спірні питання.
– Ми вже знаємо, що подібні турніри відбуватимуться й надалі.
Яку пораду ви б могли дати своїм наступникам?
Юля Дарміц: Ми радимо не йти шляхом найменшого опору, не боятись
ризикувати, обирати креативні, перспективні ідеї, які, можливо, не одразу
сприймуть охоче і навіть гостро критикуватимуть. Per aspera ad astra! (Через
терни до зірок!)
Спілкувався Сергій РУСАКОВ

Стежками Батьківщини

Андрій КОКОТЮХА:
“Я читаю по 100 сторінок в день,
інакше я себе погано фізично почуваю”

“Я ВАМ НЕ СКАЖУ ЗА ВСЮ ОДЕССУ…”

На зустрічі зі студентами Інституту іноземної філології письменник Андрій Кокотюха
зізнався, що жити не може без книг, без своєї творчої діяльності. Читання для нього, як
їжа. Він називає себе професійним читачем, а ще він відомий український письменник,
журналіст та сценарист. Секретами своєї творчої діяльності Кокотюха ділився з майбутні:
ми філологами.
Андрій Кокотюха розповів багато цікавого про свою літературну діяльність. Зазначимо, що він
є автором близько 40 книг як для дорослих, так і для дітей, багато часу витрачає на журналістську
діяльність та написання сценаріїв, а ще багато читає та відкриває для себе щось нове. Просто
дивовижно – коли він все встигає? І, мабуть, найперше питання, яке б виникло в кожного – де він
бере натхнення? На це письменник відповідає так: “Натхнення буває лише у п’яних поетів… В мене
особисто натхнення не було ніколи. Писати – це моя робота. Це мої зобов’язання перед читача
ми, перед видавцями”. І хоча він характеризує себе як людину без емоцій, яку не можна шокува
ти, присутні переконалися, що він досить харизматична, цікава, колоритна особистість.
В своїх книгах Кокотюха використовує містичні сюжети, вибрані з казок. І зовсім не соромить
ся цього. Все почалося з дитинства – до 13 років він читав і писав виключно казки, часто сам вига
дував історії, які допомагали “викручуватися” під час шкільних уроків, писав твори по літературі
однокласникам. Школа цього писання дала результат у майбутньому. Адже людина, яка вміє роз
повідати казки, за словами письменника, вміє працювати з аудиторією, має фантазію, вона вижи
ве в будьяких екстремальних умовах. Залишився ж він при своєму і коли підріс, й далі продовжує
писати казки для різних аудиторій. На досвіді виходу в світ його власних книг письменник переко
нався, що люди люблять казки. Тому в своїх історіях він часто бере якогось літературного персо
нажа і переносить його в українські реалії, або ж цей персонаж потрапляє з реального життя в
містичну казку. Та не вся його творчість в казках, він слідкує й за трендами в літературі, нещодав
но вийшов друком його історичний роман “Червоний”. Цікавою є сама історія створення книг
автора. Як правило, він спочатку пише фінал, а вже потім розвиток самих подій. Тобто уявляє, що
могло б привезти до такої розв’язки.
Оскільки Андрій Кокотюха за освітою журналіст і вже багато років працює в цій сфері, журна
лістика займає важливе місце в його житті. Але гість зізнався, що чітко розмежовує поняття жур
наліста та письменника. Адже письменник повинен вигадувати історії, а журналіст – описувати
правду. Тому коли він пише книгу, йому заважає те, що він журналіст, і навпаки.
Після розповіді письменника відбулося жваве обговорення питань, які цікавили аудиторію.
Андрій Кокотюха розповів і про своїх улюблених письменників та улюблені книги. Адже читає, як
вже згадувалося, він багато – щороку від 70 до 90 книг. Такій кількості можуть позаздрити навіть
наші студентифілологи.
Сподіваємося, що цей приклад стане мотивацією до збагачення літературним досвідом моло
ді нашого інституту. Читати українських сучасників необхідно, інакше як можна судити про стан
культури в державі, якщо бути поза цією культурою?

За всю Одесу я вам не розкажу, вона дійсно дуже велика, але її
культурний центр, морський вокзал, піщане узбережжя та грайливе
море покорило серця наших студентів...
Головною метою поїздки
студентів Інституту іноземної
філології
НПУ
імені
М. П. Драгоманова було
зарядитися позитивом від
місцевих жителів та весело
провести час. Адже дата
поїздки була обрана зазда
легідь – 1 квітня. І саме цього
дня Одеса перетворюється
на столицю гумору, сюди
приїздять коміки, артисти і
просто люди, які люблять
веселитися, зі всіх куточків
світу. Нам вдалося побувати
на цьому святі сміху та радості – веселій Юморині. Цього року вона була юві
лейною, з дня її заснування одеськими студентамиактивістами минуло вже
40 років. Цей фестиваль є дійсно єдиним і неповторним в своєму роді, це
найвеселіше, найяскравіше весняне шоу.
Та не лише веселощі цікавили студентів. Вони відвідали відому історичну
пам’ятку – одеські катакомби. Більша частина цих катакомб – колишні каме
ноломні, з яких раніше добували каміння. На сьогодні їх довжина сягає до
3 тис. км. В програму екскурсії входить лише 500 м, але в цій частині підзе
мелля розташовано експозиційні знахідки, є місця, де під час Великої Вітчиз
няної війни перебували партизани. Хоча це місце наводить сум і є трохи
моторошним, воно варте того, щоб його відвідували.
Ну і, звичайно ж, не обійшлося без прогулянок побережжям Чорного
моря. Легкий морський бриз, сонячна погода та польоти чайок стали ідеаль
ними умовами для веселощів студентської компанії.
А вечорами друзі гуляли тихим, стомленим, залитим штучним світлом
ліхтарів містом. Це місто таке не схоже на інші, самобутнє й захоплююче. Ми
відвідали його культурні пам’ятки, спустилися до морського вокзалу, який
закликав до наступних подорожей горизонтами.
Адже на цьому наші цьогорічні подорожі не скінчаються. В нас ще багато
планів на цю весну. Отож – щасливої нам дороги!

Оксана ЧЕРНУХА,
студентка ІV курсу

Оксана ЧЕРНУХА

ТРАВЕНЬ 2013

5

Випускники

Євген ГЕНСЮРОВСЬКИЙ:
“Вижити на острові було тяжче за все
не фізично, а психологічно”
Реаліті:шоу “Останній герой” – один з най:
популярніших проектів світу. Взяти участь у
подібному конкурсі на виживання здатні хіба
що справжні відчайдухи. Одним із них став
минулорічний випускник Інституту соціальної
роботи та управління НПУ імені М. П. Драго:
манова Євген ГЕНСЮРОВСЬКИЙ. Участь у шоу
“Останній герой” Євген брав ще у 2012 році,
але розкрити таємниці того, що ж відбувалося
на безлюдному тропічному острові, згідно з
умовами контракту, зміг лише тепер. Вияви:
лося, що анкету Євгена організато:
ри виділи з:поміж… 25 тисяч охочих
побувати на шоу. Під час відбору
потенційні учасники здавали спор:
тивні нормативи, проходили медич:
ний огляд, бесідували з психолога:
ми та фахівцями.
– Які речі можна було брати з
собою на острів?
– Заборонялося все. З собою можна
було взяти тільки зайвий светр, пару фут
болок і шортів. Усі засоби зв’язку забрали
перед висадкою на острів. Два кілограми
рису, знайдені в скрині, на 18 людей, кіль
ка знарядь праці, власні руки та голови –
це все, на що доводилося розраховувати
протягом 40 днів і ночей на островах
Гібраліон та МогоМого, розташованих у
Тихому океані біля берегів американсько
го континенту.
– Чим ви займались упродовж дня?
– Той чи інший конкурс, який тривав
на екрані п’ять хвилин, насправді зніма
ли цілий день. Все починалось о 10й
ранку і тривало до п’ятої вечора. За дві
три години до початку конкурсів нам пот
рібно було щось роздобути собі на сніда
нок, швидко приготувати це і з’їсти. Після
зйомок потрібно було щось у прямому
сенсі зловити собі на вечерю. День минав
швидко, усім було цікаво та весело. Коли
у племені був вільний час, ми повинні
були
самі
ним
розпоряджатися,
вигадувати корисні заняття.
– Що важко давалося?
– Найтяжчою була друга половина
проекту. Спочатку мені снилися близькі,
рідний дім, м’яка постіль. На острові я
почав розуміти, наскільки важливий зв’я
зок з рідними, з коханою людиною. Потім
мені здебільшого снилася їжа, часто
бачив один і той же сон. Я купую шаурму,
тримаю її в руках, ходжу по Києву, розмо
вляю, і весь час у моїх руках шаурма. Я
прокидався, йшов пити воду, дивився на
вогнище, аби швидше забути сон, лягав
спати, і мені знову снилась та шаурма.
– Що залишилось поза екраном
телевізора?
– Ледве не щоночі йшли холодні
дощі з блискавкою та пронизуючим
вітром. Погода на острові була дуже
непередбачувана: годину може йти
сильний дощ, а вже через 10 хвилин над
нами було чисте зоряне небо. Я ще тако
го ніколи не бачив. В першу ніч, коли у
нашого племені ще не було даху, ми так
змокли, що довелося збитися в одну
кучу, щоб грітися один від одного. А в
кінці проекту взагалі почався сезон
дощів, відповідно було дуже холодно. До
того ж хтось один з нас мусив мокнути
біля багаття, щоб підтримувати вогонь.
Це дуже тяжко. Ти розумієш, що втрата
вогню жахлива, без нього неможливо
існувати. На жаль, на екранах багато
чого показували, чого
насправді не
було на острові. Не було маленьких

6

мавпенят, великих папуг, яких вставляли для
гарного кадру. Ми б їх з’їли давно (сміється).
Це все було на материку в Гондурасі, а на
острові була бідніша природа. Острів, на
якому ми перебували, – заповідник, тому нам
Випускник НПУ ім. М. П. Драгомановва
заборонили вбивати ящірок, змій. Але на тре
Євген ГЕНСЮРОВСЬКИЙ взяв участь в реаліті8шоу
тій день ми зрозуміли, що ми будемо їх вби
вати, бо це їжа. Все, що можна було спробувати на на, береш усе до роту куштувати. І якщо відчуваєш
острові, ми спробували. Ми навіть знайшли на якийсь елементарний смак – зберігаєш цю рослину.
– Які знання, отримані в університеті, дове
острові рослину, схожу на лаврового листа. На
острові це відбувається так: ти йдеш і, як мала дити лося використати на острові?
– Безцінним виявився досвід вожа
того, отриманий під час практики в МДЦ
“Артек”. Вечорами, коли був вільний час,
ми усім плем’ям грали в різноманітні
ігри. Наше існування тоді нагадувало
піонерський табір: дорослі люди вели
себе наче діти.
Хочу сказати, що виживати на остро
ві було тяжче за все не фізично, а психо
логічно. Проект цікавий тим, що дає
змогу пізнати сутність людини. Наскіль
ки вона змінюється, наскільки жадіб
ність, лукавість впливає на людські від
носини.
– Важко було робити вибір, кому
залишити проект?
– Ні, це було невимушено. На щастя,
у нас було хороше плем’я, ми були
справжньою командою. Вибір завжди
був мінімальний, усе сприймалося як
гра. Ми не прощалися з людьми назав
жди. Хоча тяжко було проводжати тих, з
ким потоваришував на острові, а також з
тими людьми, які зовсім неочікувано
залишали проект.
– Чого тебе навчило перебування
на острові?
– Найперше – це те, що я перестав
боятися змій. Якщо до участі у проекті я
дуже боявся плазунів, намагався уника
ти зустрічі з ними, то на острові я ретель
но їх… вишукував. Спіймати змію на
вечерю – це справжній делікатес. Острів
навчив не боятися дикої природи. Зав
дяки участі в “Останньому герої” я зрозу
мів наскільки довго людина може не їсти.
Головне – я навчився цінити людей, які
поряд з тобою, якім можна довіряти.
Зрозумів, як важливо тримати себе, не
думати, що ти найрозумніший за всіх. Я
навчився ніколи не загадувати наперед,
бо не все в житті можна передбачити.
Упевнився в тому, що безпека дуже
важлива для людини, особливо в психо
логічному плані.
– Після отриманого досвіду, які
найголовніші речі ти порадиш брати
на безлюдний острів?
– До речі, в анкеті було таке ж запи
тання. Я написав: казанок, сокиру і кре
сало. Після участі в “Останньому герої”
не змінив свою думку, тому що це дій
сно три найнеобхідніші речі, які згодять
ся на безлюдному острові.
– Дякую за розмову!
Євген Генсюровський потрапив до
фіналу й був лише за один крок до запо
вітної перемоги. Але доля розпоряди
лась інакше, й переміг не він. Наразі
Євген працює за спеціальністю. Він
обіймає посаду позаштатного соціаль
ного працівника у соціальній службі, а
ще веде гурток туризму в школі і пара
лельно працює соціальним педагогом.
Спілкувалась
Олександра БИЧКОВСЬКА

ТРАВЕНЬ 2013

До 50,річчя студентського будівельного руху

Дмитро ОМЕЛЬЧЕНКО: “Працювали не покладаючи рук”
Газета “Педагогічні кадри” завершує серію
інтерв’ю з учасниками студентського будівельного
руху 70:х рр. ХХ ст. В цьому номері героєм публіка:
ції є студент філологічного факультету нашого уні:
верситету (1974–1978 рр.), а нині – заступник
директора Українського державного центру туриз:
му і краєзнавства учнівської молоді Дмитро
Омельченко.
– В які роки Ви брали участь у студентському
будівельному загоні?
– Три рази брав участь у студентському будівельно
му загоні: 1975 р. – Київська область (Броварський і
Бориспільський рни); 1976 р. – Чукотка, смт Анадир;
1977 р. – ХантиМансійський національний округ,
Тюменська область, селище Білозорька.
– Якими мотивами Ви керувались, вступаючи
до будзагону?
Дмитро Омельченко –
– Їх було декілька: побачити цікаві місця Радянського
учасник будівельних
Союзу (адже перш ніж потрапити до місця дислокації
студзагонів у 708ті роки
загону, ми мали подолати досить велику відстань); мате
ріальний чинник (оплата за виконану роботу була досить
пристойна); загальний духовний підйом щодо участі будівництві об’єктів народного гос
подарства.
– Як Ви можете оха
рактеризувати роль буд
загону інституту в сту
дентському будівельному
рухові м. Києва?
– У цілому партійні комі
тети інституту і факультетів,
комітети комсомолу інститу
ту проводили системну
роботу по формуванню буд
загонів. Подібна робота
проводилася й в інших ВНЗ
м. Києва. Особливість сту
дентських будівельних заго
нів КДПІ ім. О. М. Горького
полягала в тому, що тут при
валювала ідеологічна скла
Київська обл. Броварський р8н, с. Семиполки.
дова створення матеріаль
Д. Омельченко на будівництві житла для
них ресурсів!
працівників місцевого радгоспу (1975 р.)
– Яку назву мав Ваш
будзагін?
– У Київській області працював загін “Буревісник”, на Чукотці – “Меридіан”, а в
Тюменській області – не пам’ятаю.
– Хто був командиром та комісаром загону?
– У Київській області – командир Г. Тихомиров, комісар Д. Омельченко; Тюменська
область – командир О. Іллюченко, комісар В. Гартфіль; Чукотка – командир В. Байда,
комісар В. Корсаков.
– На будівництві яких об’єктів Вам довелось брати участь?
– У Броварському рні будували житлові будинки та господарські споруди для пра
цівників радгоспу с. Семиполки, після закінчення загін було передислоковано в Борис
пільський рн, с. Бортничі, на будівництво об’єктів тепличного господарства; на Чукотці
довелося будувати дизельну електростанцію, підсобні споруди, а також довелося брати
участь у будівельних роботах, що велися в аеропорту Анадир; у Тюменській області –
спорудження бетонних основ для нафтових резервуарів.
– Як організовувався побут та дозвілля у будзагоні?
– Жили в недобудованих об’єктах, проте пристосованих для нормального прожи

вання в умовах будівельно
го загону; продукти, харчу
вання і вода доставлялися
вчасно, їжу готували самі
(для цього у загін брали
спеціально дівчат); у Київ
ській області харчувалися у
їдальні – проте з нас за це
вираховували з заробітної
плати!
Вихідних було два на
шістьвісім тижнів: перший
день – на день бійця сту
дентського будівельного
загону, а у другий день мав
відбуватися якийсь спіль
ний захід з місцевим насе
Вранці наряд на роботу. С.Берєзовка,
ленням! О 7й годині був під
Нижнєвартовського
р8ну, Тюменської обл. Будзагін
йом, а о 8й годині мали бути
“Буревісник”
(1977 р.)
на виробничому об’єкті, і так
до 20 години, з двохгодин
ною обідньою перервою!
– Які труднощі виникали у діяльності студбудзагону? Як розв’язувалися про
блеми життя та діяльності будзагону?
– Найбільшими труднощами у роботі загонів можна назвати нестачу будівельних
матеріалів (найбільш складно з цементом – одного разу нам навіть віддали кольоровий
цемент, щоб загін не простоював!). Проте будівельні організації йшли назустріч нам, і нас
першочергово забезпечували матеріалами для будівництва. Ще одну трудність приготу
вала для нас природа – нас просто заїдали комарі! В цілому ж з місцевим населенням
були дружні відносини!
– Яку роль у житті та діяльності будзагону відігравали компартійні органи та
комсомольська організація?
– Компартія відігравала контролюючу роль від початку створення загону і до завер
шення його діяльності. Десь 50% студентів були членами комуністичної партії, проте
вони їхали як добровольці, примус був відсутній!
– Які найбільш яскраві події з життя студентських будівельних загонів Ви
запам’ятали найбільше?
– Найбільше запам’яталися переїзди до місць дислокації (адже ми “по дорозі” заїж
джали і у Москву!). На місцях виробничої діяльності вразив тваринний і рослинний світ
тундри (Чукотка), побут і уклад життя чукчі, а також особливості їх культури, у Тюменській
області – кедри (або як їх називали місцеві жителі – “кедричі”), вразила тайга, а також
великомасштабні об’єми перекачки нафти на Куйбишев! Запам’яталося ударне будів
ництво вигрібних ям для баків, з другого дня нашого перебування на виробничому об’єк
ті кожного дня вирубували лід і вигрібали землю трактором С100, щоб досягти потрібно
го розміру, останні два були справді ударними, працювали всі не покладаючи рук, але
роботу закінчили вчасно! Запам’яталися різні курйозні моменти, що виникали під час
роботи!
– Які нагороди чи заохочувальні призи маєте?
– Грамота комітету комсомолу КДПІ ім. О. М. Горького
– Яку роль відіграв у Вашому житті досвід, здобутий у будзагоні?
– Найперше – це соціальний досвід, гарна школа життя, де дуже чітко прос
тежувалася роль кожного члена загону, людська сутність була на поверхні (навчився роз
биратися в людях). Також відкриваєш сам себе, адже у загонах доводилося зустрічатися
з такими проблемами, з якими у повсякденному житті не зустрічався!
– Чи вважаєте Ви необхідним поновлення студентського будівельного руху в
рамках університету, міста, країни?
– Абсолютно підтримую ідею відродити загони соціального реагування (наприклад,
педагогів у дитячих будинках, медиків та ін.), але обов’язково щоб була заробітна плата!

Спілкувався Роман РАЛКО

Освітянський пантеон

ПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРА О. В. СКРИПЧЕНКА
У ці травневі дні виповнюється
п’ять років, як пішов із життя наш Вчи:
тель, наставник, колега, прекрасна і
добра людина Олександр Васильович
Скрипченко.
Студенти, що вивчають психологію,
беручи до рук підручники “Загальна
психологія” і “Вікова та педагогічна психо
логія”, бачать у складі авторського колек
тиву прізвище Олександра Васильовича.
Для них, молодих, це всього лише прізви
ще одного із авторів підручника, а нам
хочеться розповісти якою людиною був
О. В. Скрипченко, хоча ми розуміємо, що
у скупих рядках дуже важко відтворити,
показати всю палітру багатої, творчої, різ
носторонньої особистості вченого і педагога.
Олександр Васильович віддав викладацькій роботі в
університеті 35 років, прийшовши у 1973 році на посаду
професора кафедри психології Київського педагогічного
інституту імені О. М. Горького. До цього Олександр
Васильович, з вересня 1950 року по 1973 рік, працював на
різних посадах в інституті психології, пройшов шлях від
наукового співробітника до завідувача відділом, а далі – до
заступника директора інституту, захистив кандидатську та
докторську дисертації.
У 1980 році О. В. Скрипченко очолив кафедру психоло
гії і працював завідувачем до 1991 року. Крім викладацької
і адміністративної діяльності, продовжував займатись нау
ковою роботою. Олександр Васильович є автором більше

ТРАВЕНЬ 2013

350 наукових і науковометодичних робіт із
різних напрямків психологічних досліджень.
Зокрема, це роботи над покращенням основ
навчання, виховання і розвитку учнів, розвит
ку у них сенсомоторики, перцепції, пам’яті,
мислення, мовлення, уяви тощо; підготовка
підручників і навчальних посібників; праці, що
стосуються психологопедагогічних проблем
навчання, виховання та розвитку студентів,
підготовки вчителів; навчання, виховання і
розвитку дітей шестирічного віку; розробки
психодіагностичних методик; проблеми пси
холінгвістики; теоретичних проблем дослі
дження емоційної сфери людини; історії
психологічної думки в Україні; бібліографії,
довідників з психології та педагогіки; пробле
ми виховання.
О. В. Скрипченко був членом багатьох спеціалізованих
рад із захисту дисертацій, впродовж 11 років керував Вче
ною спеціалізованою Радою в Національному педагогічно
му університеті імені М. П. Драгоманова, підготував понад
30 кандидатів і докторів наук.
Життєвий шлях Олександра Васильовича не був про
стим і легким, він, особливо в останні роки життя, згадував
про лихоліття воєнних років, які ніби осколок залишилися в
його пам’яті.
У січні 1940 року 19річний юнак Олександр, разом зі
своїми однокурсниками – студентами Київського держав
ного хімікотехнологічного інституту імені А. Мікояна, був
призваний до лав Червоної Армії. Спочатку курси при Київ

ському артилерійському училищі, потім навчання у Горьків
ському зенітноартилерійському училищі, а в липні 1941
року курсантів направляють на захист Москви до 1го
артилерійського корпусу Московської зони ППО. Далі –
складні роки війни у складі 207го окремого зенітноарти
лерійського дивізіону. В кінці квітня 1945 року частину, в
якій служив Олександр Васильович, відправляють на
Далекий Схід (війська ЗабайкальськоАмурської армії).
Закінчилась війна, і Олександра Васильовича Скрипченка
перевели до штабу 94ї артилерійської дивізії м. Чити.
Військове звання О. В. Скрипченка – підполковник артиле
рії.
О. В. Скрипченко мав 12 урядових нагород, пов’язаних
із війною 1941–1945 років, а також знаки “Відмінник народ
ної освіти Міністерства освіти УРСР”, “Ветеран праці”.
О. В. Скрипченко є заслуженим працівником освіти Украї
ни, нагороджений знаком ім. К. Д. Ушинського та знаком
Петра Могили.
Олександр Васильович був прекрасним чоловіком,
батьком, дідусем. Його донька, Леся Олександрівна
Скрипченко, обрала дорогу батька, – вона працює доцен
том кафедри теорії та історії педагогіки НПУ імені
М. П. Драгоманова.
Світлий образ Олександра Васильовича Скрипченка
завжди будуть пам’ятати його друзі, колеги, учні.
Проф. Л. В. Долинська,
проф. Т. М. Лисянська,
ст. викладач Н. В. Співак,
викладачі кафедри психології

7

Фотофакт
Студентидрагомановці, що проживають у гурто
житках вишу, нещодавно спільними зусиллями адміні
страції та студентської ради влаштували для себе
чудове свято талантів у студентській вітальні гуртожит
ку № 5. Усі із задоволенням танцювали, співали,
демонстрували найяскравіші вміння. Свято було душе
вним, відчувався родинний дух мешканців гуртожитку.
Студентська рада після концерту влаштувала
сімейне чаювання для усіх присутніх.

Фото Івана ІВАНИЧКА

Нові формати

“ДЕ ВНОЧІ БУЛА? – В БІБЛІОТЕЦІ!”
12 квітня в стінах Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова в
четвертий раз відбулась акція “Ніч в бібліотеці”. Цієї весни організатори
обрали тему, яка зацікавила більше ста студентів київських вишів – “Легенди
Києва”. Розміщуємо враження першокурсниці, яка взяла активну участь у
заході.
Творчий захід університетської
бібліотеки, за словами старшокурс
ників, зацікавив студентів одразу у
2011 р., коли вперше ночували в
бібліотеці головного корпусу. І це не
дивно. Бо хто як не молодь оцінить
всю атмосферу такої незвичної дра
гомановської акції?! До речі, “Ніч в
бібліотеці” стала хорошою традиці
єю саме завдяки директору Науко
вої бібліотеки НПУ імені М. П. Дра
гоманова Людмили Савенкової.
Цього разу захід розпочався з
лекції про столичну архітектуру, а
потім цікаву інтерактивну лекцію провів магістрант ІФОНу Сергій Савченко, який
майстерно володіє аудиторією і готовий був до ранку розповідати київські легенди.
Та після годинної лекції Сергій повів всіх учасників акції на нічну екскурсію центром
міста. Зараз, переглядаючи світлини, де видно чисельну кількість людей, дивуєшся,
як одній людині вдалось донести інформацію до кожного. Але повірте, він з цим зав
данням впорався на “відмінно”.
За словами Катерини Приймак, студентки ІІІ курсу ІФОНу, яка не пропустила
жодної ночівлі в бібліотеці, такої кількості людей не було ще жодного разу. Та як вия
вилось, саме активність Інституту філософської освіти і науки сприяла піару нічного
заходу в бібліотеці. “Ми зі студенткоюдизайнеркою Оксаною Степаненко виріши
ли зробити приємне нашим колегам і друзям з бібліотеки і зробили невеличний
плакатик, який розмістили в соціальній мережі. Вже через день анонс заходу потра
пив у топновини київських заходів”, – розповів викладач кафедри культурології
Сергій Русаков, який активно допомагав в організації. Саме тут я і зрозуміла, що
саме культурологи і повинні реалізовувати такі заходи.
Після нічної екскурсії Києвом група знову повернулася в бібліотеку, де на нас
вже чекав накритий стіл з чаємкавою і печивом. Після смачного перекусу настав

час для тематичних блоків. З першої до другої години ночі була “Поетична година”,
під час якої співробітники бібліотеки і студенти декламували власну поезію і уривки
з творчості улюблених авторів. З другої до третьої години тривала “Музична годи
на”, під час якої всі присутні співали пісні про Київ і міста України. Далі – всі почали
дивитися фільм “Закохані в Київ” і вже після нього розійшлись по домівках. Батьки
або ж сусіди по кімнаті в гуртожитку довго не могли повірити, що студенти поверну
лися з бібліотеки.
Паралельно з тематичними годинами всі охочі мали змогу скласти пазли, на
котрих були зображені картини видатних митців. Також всі охочі могли навчитися
грати в шахи та лічити за допомогою рахівниці. Цією нагодою скористалася і я!
Вночі в бібліотеку? Залюбки!

Ольга АЗАРКІНА,
студентка І курсу ІФОНу

Творчість

Фотопрогулянка бульваром
Сергій РУСАКОВ
Культуролог, журналіст.
Викладач та аспірант кафедри культурології НПУ імені М. П. Дра
гоманова. Головний редактор газети “Педагогічні кадри”.
У 2012–2013 н. р. – куратор освітньомузичного циклу НПУ імені
М. П. Драгоманова “Перший християнський князь”.

В онлайні, в офлайні
В онлайні, в офлайні
Друзям і підписникам моїм
Це текстове повідомлення.
І вдень і вночі оточують,
Засліплюють світлинами й мемами,
Пишуть і постять...
А я дивлюсь і дивуюсь
Щогодинній втраті одне одного,
У світі, де всі глухі і німі,
Де смайлик вагоміший думки,
Лайк під статусом бажаніший
Посмішки при зустрічі.
Цвинтар чужих думок,
Колодязь порожніх мотивацій,
Що живить чиїсь розуми.
Що ж буде далі,
мої ненароджені?...

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Пробач, що не повертаюсь
пробач за минуле і спільні спогади
ми спізнились у завтрашній день
розставання позбавлене логіки
думки сповнені відчуттям недомовленості
прагнуть влучності погляди і слова
у твого сонця алергія на тінь
вітер перемішав літери в моїй збірці
ти любиш небесний фреш у вигляді дощу
свіжі спогади в моїй стрічці новин
у наших шклянках не стигне чай
пробач, що не повертаюсь
тепер в мене є час

Світлина Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО
Головний редактор Сергій Русаков
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко
Фото Василя Тимошенка
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ТРАВЕНЬ 2013