Файл #230: "Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року)"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 9 (1628) ГРУДЕНЬ 2012 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Конкурс
Шановні студенти, викладачі,
співробітники, уся велика
Драгомановська родино!
Сердечно вітаю Вас з Новим
роком і Різдвом Христовим!
Минає 2012 рік, залишаючи по
собі чимало досягнень і перемог.
Спільними зусиллями нам вдалося
вагомо підійняти якість навчання в
Драгомановському університеті, впевнено лідирувати у педа
гогічній освіті України і вийти на освітній простір Європи.
Чимало праці й сил було покладено на реалізацію задумано
го. І нам усе вдалося. Я пишаюся нашими спільними здобут
ками і дякую за плідну доброякісну роботу. Новий 2013 рік
принесе нові плани й ідеї. Я вірю, попереду в нас ще багато
перемог, досягнути яких вдасться лише разом. Відтак бажаю
Вам доброго здоров’я, невичерпної енергії, прихильності долі
й родинного благополуччя! Хай з легкістю втілюються в життя
мудрі ідеї і сміливі плани на благо народу України!
З повагою, ректор
НПУ імені М. П. Драгоманова
Віктор Андрущенко

“ДОТИКОМ ПЕРА”
Газета “Педагогічні кадри” нагадує читачам
про проведення загальноуніверситетського кон
курсу “Дотиком пера” на кращу авторську робо
ту, що буде опублікована в газеті. За підсумками
конкурсу переможці будуть нагороджені трьома
преміями: І місце – 1 000 грн., ІІ – 800 грн., ІІІ –
500 грн.
Для участі в конкурсі потрібно бути студентом або
аспірантом нашого університету і створити авторську
роботу (стаття, репортаж, наукова розвідка, фотогра
фія тощо). Після цього – подайте її в редакцію газети
“Педагогічні кадри”. Зверніть увагу, що в конкурсі
беруть участь лише роботи, які були чи будуть опублі
ковані в газеті, тому подане творіння має відповідати
концепції видання.
Роботи на конкурс та запитання ви можете надси
лати
на
електронну
скриньку
gazeta@npu.edu.ua. Детальніше з
положенням конкурсу можна ознай
омитися на сайті www.npu.edu.ua у
розділі “Педагогічні кадри”.
Результати конкурсу будуть
оприлюднені наприкінці навчаль
ного року.

Вітальне слово ректора

ВЕЛИКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИ
ТЕТ імені Михайла Драгоманова пишається
тим, що біля його керма свого часу тривалий
період стояли саме Ви. Талановитий, відчай
душний науковець, блискучий математик,
видатний педагог, особистість з непересічним
щирим і справедливим характером, темпера
ментом патріота, відданого улюбленій справі.
Ви й досі, навіть на заслуженому відпочинку,
опікуєтеся Драгомановським університетом.
Вас з радістю чекають студенти і викладачі,
дослухаються до Ваших порад, переймають
досвід.
Шановний Миколо Івановичу, Ви стали для
усіх драгомановців великим Вчителем і настав
ником. Тож у 80річний ювілей дозвольте від
імені багатотисячного колективу викладачів,
студентів, аспірантів, докторантів і співробітни
ків Національного педагогічного університету
імені Михайла Драгоманова сердечно привіта
ти Вас зі славним святом.
Багато років освітянська громадськість знає Вас, Миколо Івановичу, як
мудрого організатора освіти в Україні, вченогоматематика і фундатора, про
довжувача наукової математичної школи асимптотичних методів у галузі дифе
ренційних рівнянь. За Вашими постулатами, науковими розвідками й глибоки
ми монографічними дослідженнями виховалося не одне покоління математи
ків, які й сьогодні сіють добре і мудре, працюючи у найрізноманітніших нав
чальних закладах в усіх куточках України і закордоном.

Ювілей

В

чИТЕЛЮ!

Плоди Вашої багатогранної праці педагога, громадського діяча, науковця зали
шили великий слід на освітянській ниві. Під Вашим керівництвом та з Вашою участю
Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова став провідним
навчальнонауковим комплексом у системі підготовки педагогічних кадрів. Ваші без
заперечний професіоналізм, глибокі фундаментальні знання та високе сумління зав
жди спрямовані на підвищення якості національної освіти. У впевненому поступі укра
їнського суспільства на шляху глибинних перетворень в освітній системі є частка й
Вашої натхненної праці.
Вас, Миколо Івановичу, люблять і шанують не лише колеги, друзі, рідні, але й бага
тотисячний колектив драгомановців. Щира подяка Вам за постійну самопожертву,
щоденну самовіддачу, благородну любов і турботу, нелегку викладацьку, управлінсь
ку, науководослідну працю.
Тож з нагоди свята зичимо Вам, Великий Учителю, козацького здоров’я на довгі роки,
благодаті й добробуту, окриленого настрою, злагоди й душевного щастя. Хай Ваша
мудрість і сумлінність на тере
нах освіти і надалі будуть запо
рукою задоволення від такої
благородної та надзвичайно
значимої справи, якою є освіта
на благо українського народу.
Світлих думок, незгасної енергії
на довгі й щасливі літа!

З повагою,
ректор НПУ імені
Михайла Драгоманова
Віктор АНДРУЩЕНКО

Студентський голос

Благодійний фонд

М. І. Ш к і л ю –
80 років

Вручення
іменних стипендій

Незабутня
практика в
Карпатах

стор. 25

стор. 6

стор. 7

ШКІЛЬ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
(До вісімдесятиріччя від дня народження)
13 ГРУДНЯ 2012 РОКУ виповнилось 80 років ака
деміку Національної академії педагогічних наук Украї
ни, доктору фізикоматематичних наук, професору
Миколі Івановичу Шкілю.
М. І. Шкіль народився в с. Бурбино Семенівського
району Полтавської області. Закінчив з відзнакою
фізикоматематичний факультет Київського педагогіч
ного інституту, а в 1958 р. – аспірантуру при кафедрі
математичного аналізу. Вся подальша його наукова і
педагогічна діяльність пов’язана з Київським педаго
гічним інститутом (пізніше – Національним педагогіч
ним університетом імені М. П. Драгоманова), де він
пройшов шлях від аспіранта до ректора. У 1959 р. захи
стив кандидатську дисертацію на тему “До питання
про асимптотичне зображення розв’язків систем
диференціальних рівнянь, які містять параметр”, а в
1968 р. – докторську дисертацію на тему “Про деякі
асимптотичні методи в теорії лінійних диференціаль
них рівнянь з повільними змінними коефіцієнтами”.
У 1973 – 2003 рр. М. І. Шкіль – ректор Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова. У 1982 р. його було обрано членомкореспондентом, а у 1990 р. – дій
сним членом Академії педагогічних наук СРСР. З 1991 р. – дійсний член Національної ака
демії педагогічних наук України, іноземний член Російської академії освіти, почесний док
тор багатьох провідних університетів України.
Наукові інтереси вченого спрямовані на розробку асимптотичних методів інтегрування
диференціальних рівнянь та їх систем. Він уперше всебічно дослідив досить складні випад
ки внутрішніх і зовнішніх резонансів, які досить часто зустрічаються в теорії і на практиці.
Одержані ним результати пов’язані з розробкою алгоритмів побудови наближених
розв’язків систем диференціальних рівнянь з параметрами та їх математичним обґрунту
ванням. Було доведено, що наближені розв’язки, побудовані за цими алгоритмами, є
асимптотичними розвиненнями точних розв’язків даних систем.
Розроблені М. І. Шкілем методи дозволяють будувати (в розумінні Крилова – Боголю
бова – Митропольського) асимптотичні розв’язки систем диференціальних рівнянь з
повільно змінними коефіцієнтами, диференціальних рівнянь з малим параметром при
частині похідних, диференціальних рівнянь із загаюванням, рівнянь нейтрального типу, рів
нянь з ізольованими особливостями, інтегродиференціальних рівнянь, систем диферен
ціальних рівнянь з періодичними коефіцієнтами, систем диференціальних рівнянь з сумов
ними коефіцієнтами.
У його працях уперше одержано результати, коли в характеристичному рівнянні з’яв
ляються кратні корені з кратними елементарними дільниками. Доведено, що в цих випад
ках, на відміну від простих коренів, асимптотичні розв’язки зображуються степеневими
рядами за дробовими степенями малого параметра, показники яких залежать як від крат
ності елементарних дільників, так і від деяких співвідношень між коефіцієнтами даної
системи. Отримано необхідні і достатні умови існування асимптотичних розвинень шука
них розв’язків, причому доведення достатніх умов дає алгоритм побудови відповідних
асимптотичних розвинень.
Його теоретичні результати знайшли широке застосування при розрахунку зусиль, які
виникають у шахтних підйомних канатах.
В останні роки М. І. Шкіль успішно працює над розв’язанням досить складної матема
тичної проблеми, коли в системі диференціальних рівнянь з’являються так звані точки
повороту. Над цією проблемою працювали відомі математики, такі як Р. Лангер, В. Вазов,
Л. Чезарі, А. А. Дородніцин, С. О. Ломов, А. М. Самойленко. Однак ця проблема і на сьогод
ні потребує свого подальшого розв’язання. М. І. Шкілю і його учням вдалося шляхом уве

дення “збуреного” характеристичного рівняння отримати
формальні розв’язки для окремих типів систем диферен
ціальних рівнянь і довести, що ці розв’язки в околі точок
повороту є асимптотичними зображеннями точних розв’яз
ків цих систем.
Ним отримано досить важливі математичні результати,
коли в системі при похідних матриця коефіцієнтів є особли
вою. М. І. Шкіль уперше, на відміну від попередників, дослідив
принципово новий випадок, коли виродженість настає в окре
мих точках. В околі цих точок побудовано асимптотичні фор
мули для розв’язків таких систем, які методом “зшивання”
можуть бути продовжені на весь інтервал зміни аргументу.
Результати досліджень ученого викладено більш як у
350 наукових працях, зокрема в 10 монографіях, 20 підруч
никах та посібниках. Монографію “Асимптотичні методи в
теорії лінійних диференціальних рівнянь” (у співавторстві з
С. Ф. Фещенком, Л. Д. Ніколенком) перевидано в США. За
цикл робіт “Розвиток аналітичних і асимптотичних методів
розв’язання диференціальних, інтегральних та інтегродиференціальних рівнянь і їх
застосування до задач математичної та теоретичної фізики” М. І. Шкіля відзначено премі
єю НАН України імені М. М. Крилова. У 2004 році за цикл праць “Асимптотична теорія ліній
них сингулярних диференціальних рівнянь” йому спільно з А. М. Самойленком та
В. П. Яковцем присуджено премію НАН України імені М. В. Остроградського. Він також є
лауреатом премії імені В. І. Вернадського.
М. І. Шкіль приділяє велику увагу вихованню наукової зміни, керує науковими семіна
рами, читає спецкурси, пов’язані з асимптотичним інтегруванням диференціальних рів
нянь, які містять параметри. Серед його учнів – 5 докторів і понад 30 кандидатів фізикома
тематичних наук.
Упродовж багатьох років Микола Іванович успішно поєднує наукову роботу з педаго
гічною – читає курси математичного аналізу, диференціальних рівнянь, курси за вибором
для студентів фізикоматематичного факультету, здійснює наукове керівництво дисерта
ційних досліджень аспірантів і докторантів.
За комплект підручників “Вища математика” та “Математичний аналіз” М. І. Шкілю в
складі авторського колективу Указом Президента України у 1996 р. присуджено Державну
премію в галузі науки і техніки. Премією Національної академії педагогічних наук України
відзначено також підручник “Алгебра і початки аналізу” для 10 класу шкіл і класів з погли
бленим вивченням математики, одним із авторів якого є М. І. Шкіль.
За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, плідну наукову і педаго
гічну діяльність Миколу Івановича нагороджено Почесною відзнакою Президента України,
Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради. М. І. Шкіль –
кавалер орденів “За заслуги” І, II, III ступенів та “Ярослава Мудрого” IV і V ступенів. Указом
Президента йому присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки”.
Поряд з науковою, науковопедагогічною діяльністю М. І. Шкіль проводить значну нау
ковоорганізаційну роботу. Він очолює спеціалізовану раду по захисту докторських дисер
тацій у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, є членом ред
колегії журналів “Нелінійні коливання”, “Вища школа”, “Рідна школа”, членом секції “Мате
матика і механіка” Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.
Своє вісімдесятиріччя Микола Іванович зустрів сповнений енергією і великими творчи
ми задумами. Побажаємо йому натхнення, сил і здоров’я для їх здійснення!

В. С. Королюк, І. О. Луковський, А. М. Самойленко,
М. О. Перестюк, М. В. Працьовитий, В. П. Яковець

ТАЄМНИЦЯ АКАДЕМІКА ШКІЛЯ
ДАВНИМДАВНО, ще в
минулому тисячолітті, коли
тополі на бульварі Шевченка
були зовсім молодими, а
Миколі Івановичу Шкілю не
виповнилося і п’ятдесяти п’я
ти, запросив він мене до скла
ду делегації в німецьке місто
Лейпциг. Там мали святкувати
ювілей вищої педагогічної
школи, з якою наш інститут
підтримував зв’язки. Оскільки
особисто для мене Лейпциг
Григорій ВОЛИНКА,
поєднувався ще й з іменем
професор, доктор
видатного філософа і матема
філософських наук, тика Г. Лейбніца, я з вдячністю
проректор з наукової погодився. Це було моє перше
відрядження.
роботи університету закордонне
Більше я так далеко не залітав.
Після чергової денної порції урочистостей, вражень і
доброго німецького пива ми сиділи у своєму скромному
номері за кавою і “розбирали польоти”. Розмова непомітно
перекинулась на Г. Лейбніца з його ідеєю синтезу математи
ки з логікою, потім на Г. Кантора з його спробами створити
загальну теорію множин. Миколі Івановичу, як мені здалося,
тема розмови була абсолютно цікавою. Бачили б ви блиск
його очей, чули б надзвичайно глибокі, іскрометні судження з
приводу предмета нашої бесіди! Коли ж розмова зачепила
тематику розробок Д. Гілберта, пам’ятаю, йшлося про його
ідею об’єднання різнопланових математичних теорій на
основі формального аксіоматичного методу, Микола Івано
вич підхопився із крісла, щоби сказати щось дуже важливе.
Але я, забувши про субординацію (зараз жалкую), перехопив
ініціативу і задав членам нашої нечисленної делегації наївне
питання.
Я запитав: щойно йшлося про Д. Гілберта. А чи відоме
вам ім’я одного із сучасних його послідовників, Миколи Бур
бакі?
Микола Іванович опустився в крісло промовчавши. Лише

2

загадково посміхнувся, дивлячись мені в очі. Я тоді зовсім
нічого не зрозумів. Ні щирої, але таємничої, посмішки, ні мов
чання, яке раптово замінило потяг сказати важливу річ. При
гадалося правило Сфінкса: про невимовне треба мовчати.
На допомогу Миколі Івановичу прийшов третій член
нашої делегації Геннадій Панасович Грищенко. Цей розумний
чоловік нагадав, що особистості, яка б носила ім’я Nikolas
Bourbaki, немає, що цей псевдонім привласнила собі група
невідомих широкому загалові французьких математиків, яка
вирішила поексплуатувати інтелектуальний потенціал інших
країн, використовуючи його принципово без посилань на
імена авторів. Можливо, за таке співробітництво платили
непогані гроші.
“Але ж, – додав я, – група Миколи Бурбакі є елітною.
Вона суттєво просунула ідеї Лейбніца, Кантора, Гілберта та
інших математиків. На її праці часто посилаються. Якби я був
математиком, вважав за честь навіть інкогніто перебувати у її
складі. Якщо хтось із наших українських математиків залуче
ний до її діяльності, – честь йому і хвала. До речі, я зовсім не
згоден з твердженням про французьке походження імені
групи. Воно – явно слов’янське. До того ж Bourbaki – не пріз
вище, а, скоріше, прізвисько, пов’язане з місцем народжен
ня.”
Тут Микола Іванович ще раз таємниче посміхнувся і
знову загадково промовчав, кинувши більш уважний погляд
на мене.
Посмішки керівника делегації здалися дещо скептични
ми. І все ж я набрався сміливості і випалив, що маю досить
вірогідну гіпотезу щодо витоків псевдоніму, за яким має стоя
ти цілком реальна особистість непересічного математика,
можливо, зовсім не французького. Пообіцяв, що років за
двадцять я цю гіпотезу доведу.
Але останнє двадцятиріччя виявилось надто багатим на
події. Перебудова, гласність, прискорення, демократизація,
ГКЧП, розпад СРСР, розбудова незалежності, вибори, майдани,
наметові містечка тощо відволікали. Тож моя гіпотеза як була, так
і залишилась гіпотезою. Доведеться її оприлюднити, бо знову
вибори і знову не встигну обґрунтувати її належним чином.

Спочатку про підстави формування вищезазначеної гіпо
тези. Поперше, прізвище Бурбакі (Bourbaki) не вдалось
зустріти у повному переліку французьких прізвищ. Значить,
воно дійсно є прізвиськом, пов’язаним з місцем народження.
Подруге, серед населених пунктів Франції, інших франко
мовних країн відсутні назви, хоча б побіжно зв’язані з означе
ним прізвиськом. Тобто носій прізвиська Бурбакі не є фран
цузом. Потретє, ця ж закономірність підтверджена розгля
дом топонімів інших європейських країн. Почетверте, єди
ний населений пункт, назва якого може слугувати основою
псевдоніма Бурбакі, знаходиться в Україні, на Полтавщині.
Це – село Бурбино. Поп’яте, – і це неубієнна карта моєї гіпо
тези, – із села Бурбино походить єдиний видатний матема
тик на ім’я Nikolas – Микола Іванович Шкіль. Маю всі підстави
сформулювати припущення, що саме він дав інтернаціональ
ній групі сучасних математиків ім’я Микола з Бурбина (Niko
las Bourbaki).
Хто сумнівається в цьому гіпотетичному припущенні,
нехай заглибиться у інший пласт підстав мого твердження. У
порівняння змісту опублікованого М. І. Шкілем і групою
N. Bourbaki, до якої, цілком вірогідно, входить і український
інтелектуал Микола Іванович… Візміть хоча б “Seminaire
Bourbaki” (декілька десятків томів), “Интегрирование” – М.,
196770, “Функции действительного переменного” – М.,
1965 і порівняйте з працями, особливо ранніми статтями
М. І. Шкіля. А як рельєфно бачиться присутність ідей академі
ка у багатотомному трактаті N. Bourbaki “Елементи матема
тики”, в “Основах структурного аналізу”…
Спільнота Миколи з Бурбина – спільнота професійно
втаємничена. Недаремно ж і сьогодні представниками інтер
національної математичної школи принципово замовчується
її персональний склад. Про нього можна лише здогадуватись
тому, хто стоїть осторонь. Таємничо посміхаючись, мовчить і
наш Сфінкс – видатний український математик, академік
Микола Іванович Шкіль. Він не розкриває таємниць.

ГРУДЕНЬ 2012

С Л О В О
ДОКУМЕНТИ минулого цікаві насамперед тим,
що містять дуже важливі відомості про те, що з пли
ном часу, по дорозі в майбутнє, багато чого зникало,
втрачалося, поступаючись місцем змінам і перетво
ренням, які, на жаль, не завжди можна асоціювати з
прогресом. У багатьох випадках старе, минуле зали
шало по собі тільки слова, як це сказано у поетеси
Ліни Костенко: “Ще назва є, а річки вже немає”.
У “Топографічному описі Малоросійської губернії
1798–1800 років” знаходимо, зокрема, такі відомості
про Хорольський повіт, до якого належало Бурбине
(під тодішньою назвою деревня Бурбова, де було
зареєстровано 250 душ, крім того, 68 душ значилося
в хуторі Бурбівському; деревня, а не село тому, що в
Бурбиному не було церкви): “Клімат у повіті
Хорольському здоровий; ґрунти головним чином чор
ноземні; ліси дубові, осикові, березові, вільхові; в
лісах водяться вовки та зрідка лисиці, зайці й білки –
Геннадій ГРИЩЕНКО,
в невеликій кількості; багато різного птаства; на горо
дах сіяли й садили огірки, петрушку, пастернак, цибу
професор, заслужений
працівник освіти України, лю, часник, горох, капусту, буряки, моркву та пше
ничку; по селах було багато садів з яблунями, груша
останній декан фізико9
ми, сливами й вишнями; не виявлено було металіч
математичного факульте9 них руд, мінеральних вод та “марморов”.
ту НПУ імені М. П. Драго9
У повіті було зафіксовано 3 казенні й 118 приват
манова (1982–2006)
них млинів, а також 716 вітряків. У Дніпрі та інших річ
ках водилися осетри, судаки, соми, щуки, лящі, коро
пи, лини, окуні, карасі тощо.
Микола Іванович народився через 132 роки по здійсненні згаданого топографічного
опису. Після драматичних революційних і пореволюційних подій, визвольних змагань за
незалежну Україну на Полтавщині, ще значною мірою зберігався традиційний селянський
побут, питому частину якого становила багатовимірна народна культура, зберігалася й
народна мова, найближча за своїми визначальними характеристиками до мови літера
турної. Відбувалися й дуже помітні зміни, які формували сучасне. До них, безперечно,
належить прихід до українського села української школи. Це був один з найважливіших
наслідків українізації, здійсненої протягом 20х років ХХ століття. Однак 30ті роки – істо
ричний контекст народження й дитинства М. І. Шкіля – позначилися в історії України, а
отже, й житті нашого ювіляра, драматичними подіями: процес українізації було припине
но, свідомо влаштовано голодомор 19321933 років, названий в одному з документів
1983 року “продовольчими труднощами на Україні, що мали місце на початку 30х років”.
Політичні репресії того періоду винищували не тільки представників духовної еліти –
письменників, митців, учених, а й простих людей – селян, робітників.
13 грудня 1932 року в сім’ї Івана Полікарповича і Христі Василівни Шкілів народився
хлопчик. Бабуся, батькова мама, побачивши новонародженого хлопчика, вигукнула:
“Андрійко народився!”, бо було це в день Андрія. Проте мама, яка не завжди була згодна
зі свекрухою, настояла на тому, щоб сина назвали Миколою. День Миколи 19 грудня.
Перед Великою Вітчизняною війною Микола Шкіль закінчив два класи. За тодішніми
нормами це була половина першого рівня освіти. Можна не сумніватися в тому, що до
Миколи Івановича часто приходять спогади про передвоєнне дитинство, а особливо про
той час, коли Україна влітку 1941 року опинилася в огненному вирі війни, окупації, незлі
ченних втрат рідних і близьких. Іван Полікарпович Шкіль – батько Миколи Івановича –
загинув у 1943 році як солдат Великої Вітчизняної війни.
Випробування війною не були останніми. В 1948 році від голоду (а був же в Україні і
голод 1947 року) померла Миколина мати, Христина Василівна. Про маму Микола Івано
вич згадує так: “Бог послав моїй мамі ... дивовижну вроду. І як би не засмагало в городі,
та на буряках, та біля конопель її правильне обличчя, чорні очі і рівні, мов вишиті, брови
вирізняли його. Навіть у смутку робили урочистим, аж святим. А вже як посміхнуться –
сама ласка. Здається, нічого вже більше не треба, і ти захищений її ласкою від будьяких
негараздів у цілому світі.
Горе, що, мов блискавки у грозу, розпинало її життя, не відібрало в моєї матусі краси,
не відібрало доброти й всепрощення”.
Повоєнне сирітство, на щастя, не вибило з життєвої колії Миколи Шкіля. Щоденна
скрута спонукала було залишити школу й піти на власний хліб, однак знайшлася добра
душа в особі вчителя Івана Федоровича Кудіна, який, помітивши яскраво виражений інте
лект учня, переконав його продовжити навчання. За тих важких умов залишалося без
надії сподіватися. І сподівання таки здійснилися.
По закінченні Худоліївської середньої школи Микола Шкіль у 1951 році вступив на
фізикоматематичний факультет Київського державного педагогічного інституту. Став
Микола студентомфізиком у головному педагогічному інституті України. Провчився два
роки, і побачили у нього викладачі неординарні здібності до розв’язування математичних
задач, до математики. Перевели Миколу Шкіля на математичну спеціальність, і був випу
щений він у 1955 році “викладачем математики і фізики середньої школи”.
В інституті перед обдарованим юнаком відкрився складний, у багатьох своїх аспек
тах незбагненний світ математики. У цьому світі свої власні дороги може знайти лише
той, хто здатен в інтелектуальній діяльності сягати висот аналізу й узагальнення, вміння
шукати й обґрунтовувати взаємозв’язки й взаємозалежності між абстрактними сутностя
ми й поняттями як вияви об’єктивної реальності.
Педагогічну діяльність Микола Іванович розпочав 15 серпня 1955 року учителем
математики Розкішанської середньої школи та інспектором шкіл Ставищанського району
на півдні Київської області. Проте талановитого молодого математика запросили до аспі
рантури кафедри математичного аналізу КДПІ ім. О. М. Горького.
Упродовж 1955–1958 років навчався Микола Шкіль у видатних математиків того часу
М. М. Боголюбова, Ю. О. Митропольського, С. Ф. Фещенка. У 1959 році він захистив кан
дидатську дисертацію “До питання про асимптотичне зображення розв’язків систем
диференціальних рівнянь, які містять параметр” і йому було присуджено науковий ступінь
кандидата фізикоматематичних наук, а в 1968 році – докторську на тему: “Про деякі
асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь з повільно змінними кое
фіцієнтами”.
Наукові пошуки вченогоматематика були зосереджені на дослідженні асимптотич
них методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. Він уперше дослідив
складні випадки внутрішніх і зовнішніх резонансів, досить частих з теоретичного й прак
тичного поглядів.
Наукові результати, одержані М. І. Шкілем, пов’язані з розробкою алгоритмів побудо
ви наближених розв’язків систем диференціальних рівнянь з параметром та їх матема
тичним обґрунтуванням. На основі його методів можна будувати (за концепцією Крило
ваБоголюбоваМитропольського) асимптотичні розв’язки таких різновидів рівнянь: з
повільно змінними коефіцієнтами, з малим параметром при частині похідних, нейтраль

ГРУДЕНЬ 2012

П Р О

В Ч И Т Е Л Я

ного типу, з ізольованими особливостями, з періодичними коефіцієнтами тощо. Як заз
начають математики, дійсні члени НАН України Ю. М. Березанський, В. С. Королюк,
Ю. О. Митропольський, А. М. Самойленко й І. В. Скрипник, у працях М. І. Шкіля вперше
одержано результати, які розв’язують проблему знаходження асимптотичних розв’язків
зазначених систем у випадку кратного кореня відповідного характеристичного рівняння.
М. І. Шкіль утворив в рідному інституті, який став тепер Національним педагогічним
університетом імені М. П. Драгоманова, математичну школу. Під його безпосереднім
науковим керівництвом кандидатами фізикоматематичних наук стали понад тридцять
осіб, а докторами – троє. Протягом останніх років разом зі своїми учнями він успішно
досліджує досить складну математичну проблему, пов’язану з системою диференціаль
них рівнянь з точками повороту. М. І. Шкілю та його учням вдалося шляхом введення “збу
реного” характеристичного рівняння одержати формальні розв’язки для окремих типів
систем рівнянь і довести, що ці розв’язки в околі точок повороту є асимптотичним зобра
женням точних розв’язків розглядуваних систем.
Результати наукових пошуків М. І. Шкіля висвітлено у більш ніж 350 працях, зокрема,
у 8 монографіях, 20 підручниках та посібниках. Монографія “Асимптотичні методи в тео
рії лінійних диференціальних рівнянь”, написана у співавторстві з науковим керівником
М. І. Шкіля проф. С. Ф. Фещенком та Л. Д. Ніколенко, була видана в США. За цикл робіт
“Розвиток аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних та інтегро
диференціальних рівнянь і їх застосування до задач математичної та теоретичної фізики”
М. І. Шкілю було присуджено премію НАН України імені академіка М. М. Крилова. Участь
вченого у створенні комплекту підручників “Вища математика” (у трьох книгах) та “Мате
матичний аналіз” (у двох частинах) відзначено Державною премією в галузі науки й техні
ки за 1996 рік.
Крім наукових пошуків, занять проблемами вищої математики, життєвий шлях
М. І. Шкіля наповнений адміністративнопедагогічною і громадською діяльністю. В рідно
му інституті він пройшов такий шлях: декан загальнонаукового факультету – заступник
декана фізикоматематичного факультету – проректор з науководослідної роботи. З
1973 року М. І. Шкіль працює на посаді ректора Київського державного педагогічного
інституту ім. О. М. Горького. За кілька десятиліть його ректорської діяльності педінститут,
а потім перший в Україні педагогічний університет зростав, зміцнювався якісно, кількісно
й територіально: відкривалися нові факультети й спеціальності, будувалися нові гурто
житки й спортивний комплекс. За таких умов адміністративнопедагогічна діяльність рек
тора доповнювалася будівельногосподарською, на яку витрачалося надто багато
зусиль, тому що всі проблеминегаразди (а без них не обходилося ніколи) ставали
насамперед проблемами ректора, і він зобов’язаний був шукати “асимптотичні розв’яз
ки рівнянь щоденної життєвої практики”.
М. І. Шкіль – один з активних репрезентантів втілення в життя розбудови української
національної вищої школи. Протягом 1991–1992 років колектив викладачів фізикомате
матичного факультету під його загальним керівництвом підготував новітні програми
фахових дисциплін для підготовки вчителів математики й фізики у вищих педагогічних
навчальних закладах України. Микола Іванович – один із авторів “Освітньопрофесійної
програми вищої освіти за професійним спрямуванням 6.0801 (1994 рік) – галузевого
стандарту вищої освіти першого покоління. Пізніше він керував творчим колективом,
який створив Галузевий стандарт вищої освіти з підготовки бакалавра за спеціальністю
6.010100 “Педагогіка і методика середньої освіти. Математика”. Цей стандарт затвер
джено Міністерством освіти і науки України в жовтні 2002 року.
Очолюючи багатотисячний колектив університету, М. І. Шкіль доклав багато зусиль
для встановлення наукових зв’язків Національного педагогічного університету з укра
їнськими й зарубіжними вищими навчальними закладами. Наукову, педагогічну й адміні
стративну діяльність він поєднував зі значною за обсягом і результативністю науковоор
ганізаційною діяльністю як віцепрезидент Українського математичного товариства, член
спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, член редколегій журналів “Укра
їнський математичний журнал”, “Вища школа”, “Рідна школа”, Президент товариства
зв’язків “Україна – Казахстан”.
Досягнення М. І. Шкіля – доктора фізикоматематичних наук, професора, дійсного
члена НАПН України та АНВШ України, іноземного члена Російської академії освіти,
Почесного академіка Міжнародної кадрової академії, Почесного доктора вищих навчаль
них закладів України, – крім згаданих престижних премій, відзначено орденом “За заслу
ги” І, ІІ, і ІІІ ступенів, медаллю “М. В. Остроградський – 200 років”, званням “Заслужений
діяч науки і техніки України”, Почесною відзнакою Президента України, Почесною грамо
тою Кабінету Міністрів України, орденами Ярослава Мудрого IV і V ступенів.
Ані життєві прикрощі, ані успіхи й радощі перемог і досягнень не знівелювали в нашо
му ювілярові сильної, непересічної особистості, що виявляє почуття власної гідності,
поєднує в собі риси строгого математичного мислення й ліричнопісенного настрою,
уміє керувати великими колективами людей і виявляти піклування про своє найближче
оточення – фізикоматематичну родину, створену разом з берегинею домашнього вогни
ща, дружиною Катериною Тодосівною – майстринею педагогічної справи, заслуженою
вчителькою України.
Як сказав у виступі на урочистому засіданні Вченої ради НПУ імені М. П. Драгомано
ва з нагоди 70річчя Миколи Івановича Шкіля дійсний член НАПН України професор
Арнольд Панасович Грищенко: “Микола Іванович на шляху з минулого до сучасного подо
лав сім доріг, кожна з яких тривала десять років. Перші три з них – це trivium (що букваль
но означає “три дороги” першого рівня давньої університетської освіти, яка включала
граматику, риторику й логіку”. Чотири наступні  quadrivium, тобто чотири дороги вищого
рівня університетської освіти – арифметика, геометрія, астрономія і музика. Саме до
останніх чотирьох предметів застосовували спільну назву математика, причому кожен з
них окремо також позначався як математика, тобто знання, тобто те, що вивчено”.
Восьма дорога академіка Шкіля пролягала тією ж асимптомою багатогранного, твор
чого, мудрого життя вченого, громадянина, сім’янина.
Закінчую це есе словами незабутнього Арнольда Панасовича:
“Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє, –
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
Не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі.
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине!”

3

МОГУТНЄ СЛОВО МИКОЛИ ІВАНОВИЧА ШКІЛЯ
Я був здивований, що раптом подзвонив Мико
ла Іванович Шкіль. Запросив мене на співбесіду. Він
запропонував мені працювати в університеті, і я так
подумав, а чому б ні, давайте спробуємо. Розпочав
свою діяльність, у мене були студенти, і от одного
разу прийшов Микола Іванович зі своїми колегами
до мене на лекцію. Побув і каже: я це у вас наче на
спектаклі побував. Мені, справді, вдалося зі студен
тами організувати так лекції, що вони були цікаві,
тому що “Слово” – це взагалі цікава наука, це уні
кальна наука. В школах вчать грамоти, вчать читати,
складати із складів слово, із слів речення, і все. А як
Анатолій
це речення підняти, перегнати через себе і подати
ПАЛАМАРЕНКО,
його правильно, цього нас, на превеликий жаль, не
народний артист
вчили і поки що не вчать. Взагалі, професія викла
України, Герой України дача у педагогічному університеті, котрий навчає
“слова”, але у поєднанні з професією артиста – це
дуже цінна річ. Адже філологи, мовники, люди, які
мають діло зі “словом”, з літературою, мусять бути якоюсь мірою артистичними
людьми, мати особливий талант. Потрібно любити літературу, любити “слово”, вміти
правильно читати літературу, а не просто пробігати очима твір. Зараз вчать швидко
читанню. А читати треба так, як пише автор, у такому темпі, як рука пише літери,
слова. Тоді буде відтворюватися уява, кожне слово набуде певної смислової ваги. Як
цю вагомість правильно розмістити і правильно створити фразу з речення – це вже
мусить бути професіональний підхід до цього. Дякуючи Миколі Івановичу (чи це інту
їція, чи любов до цієї науки, до літератури, Господь його знає) студенти педуніверси
тету навчаються філологічної науки у митців, майстрів слова, тобто у цьому Микола
Іванович попав прямо, як кажуть, у десятку.
Така наука дуже потрібна майбутнім вчителям – людям, які в майбутньому мати
муть справу зі “словом”, із художнім словом.
Особисто ж для мене Микола Іванович – особлива людина, особлива душа у
нього. Я читав кілька разів його “Недовезені соняшники”, перечитую, переганяю його
розповідь через своє єство, через свою душу, через своє дитинство. І завжди в мене
сльози з’являються, що аж не можу читати. Cправді, спокійно це не можна читати,
тому що перед очима постає і його тяжке дитинство, і моє.
Якось Микола Іванович розповідав про своє дитинство, про своє сприйняття того
часу. І я зрозумів, що така чуттєва душа розвинулася у нього ще з дитячих років.
Томуто він нелегкі долі українців, наші українські сльози, перегнані через життя, так
вміло переніс на папір. Яка це талановита людина! Читаючи його, розумієш, що
талант до математики у нього з дитинства.
А як він передав почуття любові до матері! Це таке українське, це таке надзвичай
не. І зараз мусить бути хвилююче почуття тому, що діти сьогодні називають батьків на
“ти”, а в нас такого не було. Мама – це “Вони”, це щось таке велике, таке могутнє,

створене із багатьох понять. Що таке “Мама”? Що таке “Мати”? Це були “Вони”!!!
Мені дуже подобається, коли пише Микола Іванович, скрізь відмінюючи маму на
“Ви”. Це мене так хвилює, і знаєте, не можу спокійно читати, від оцього великого від
чуття, від оцієї нашої могутньої, природної любові до матері.
А з якими почуттями він розповідав про сім’ю, про свого брата. Як він показував,
як в дитинстві спілкувався з братом (брат був глухонімий), як він це руками професі
онально робив. Це мене настільки здивувало! Сидить переді мною видатний вчений,
людинаакадемік, людина – прекрасний талановитий педагог, людина з великої літе
ри, і тут – настільки рідне моїй душі, це ставлення і до людей, і до життя, і до своїх рід
них, і до всіх тих проблем, через які він пройшов. Це мене дуже і дуже схвилювало і
зріднило. Я, наскільки можна було, запрошував Миколу Івановича і Катерину Тодосів
ну на свої прем’єри, Шевченка він слухав, і інші речі.
Коли він створив книгу “Недовезені соняшники”, я її прочитав, як кажуть, проков
тнув. Був концерт у Жовтневому палаці, сиділо керівництво України, Микола Іванович
та інші поважні гості. Я прочитав розділ “Галстук”, і там настільки сконцентровані
сильні почуття, що слова пішли разом зі сльозами. Я, 65 років на сцені, із малого
хлопчика, вмів тримати завжди в собі почуття, передаю їх тільки словом, а тут сльо
зи. Весь зал, все керівництво залилось сльозами, і Микола Іванович також. Неможли
во спокійно читати, відчуваю людину, титана нашої науки і нашого повсякденного
життя. Це єдина річ в моєму житті, в моєму великому репертуарі, де я не можу стри
мати сліз, Господь його знає. Така відвертість у його “Недовезених соняшниках”. Я не
знаю, наскільки сучасна молодь це може зрозуміти. Його розуміє середнє покоління,
старше покоління, які пам’ятають, які знають, які виросли серед цього дива. Він опи
сує, як мама приїздила, приходила стомлена після колгоспної роботи. Так їхали
додому стомлені всі наші мами – співали, їхали на роботу після недоспаних ночей –
співали. І це було настільки велично, настільки притаманне це почуття нашій укра
їнській душі! Зараз, на превеликий жаль, теперішньому поколінню це не перейшло.
Між тим поколінням і теперішнім поколінням – велика прірва, і дуже боляче, що наша
молодь не перейнялася тими піснями і тими відчуттями. Ми мусимо так виховувати
нашу молодь, щоб зв’язок був обов’язково. Зв’язок цей душевний, зв’язок мусить
бути природжений, тому що людина є людина, вона мусить відчувати, знати той час,
а коли вона цього не відчуває, коли є прірва – звичайно, дуже боляче.
Якраз Микола Іванович, його творчість як людини, як фахівця і як письменника,
дуже цінна. Повість “Недовезені соняшники” настільки хвилююча, що завдяки тільки
їй він увійшов у нашу літературу, увійшов у наше життя, у наші почуття. Микола Івано
вич – це величина в математиці і величина в нашому українському національному
суспільстві, тому що він великий патріот і великий українець.
Так я відчуваю Миколу Івановича, так я його люблю, так він припав до моєї душі.
Коли я з ним зустрічаюсь, він мені, як рідний брат. Настільки душа з душею поєдна
лись, і він в моїй душі. Хай йому легенько гикнеться.
Від щирого серця хочу побажати міцного здоров’я на довгі роки та творчих здо
бутків!!! І хай його СЛОВО завжди звучить в наших серцях!!!

ОСВІТЯНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
Микола Іванович
Шкіль. Один із найбіль
ших авторитетів у кор
пусі ректорів флаг
манських вишів Украї
ни. Майже третину сто
ліття під орудою цього
поважного
вченого,
академіка успішно зро
став і утверджувався
славний Національний
педагогічний універси
тет імені Михайла Дра
Андрій ДЕМИДЕНКО,
поет, народний артист гоманова.
Важко нині знайти
України, лауреат
в Україні таку школу чи
Міжнародних
освітянський ВУЗ, де б
премій, академік,
не працювали його
професор
вдячні вихованці. Зпід
його руки вийшли цілі
педагогічні покоління, династії. Цього вже достатньо,
щоб почуватися вартісним і щасливим.
Про постать Миколи Івановича Шкіля в українській
педагогіці й математичній науці ємко написано на
Батьківщині та за кордоном. І ця постать вивершується
не лише своєю змістовністю і вагомістю здобутків.
Вона глибока. Масштабна. Історична. Багатовимірна
своїми талантами і навдивовиж цікава. З невтомною
думою про людське життя і його величність Учителя.
У рисах добротної зовнішності, в карбах непросто
го характеру та переливах щедро заземленої в народ
не пракоріння розлогої мудрості Миколи Івановича
одразу розпізнаєш живий, колоритний генотип справ
жнього українця. А який прилив сил відчуваєш від
козацького потиску його руки!
Скільки дотепної іронії, хитриноквеселинок
ховається у його прямому погляді, у тих кошлатих, роз
куйовджених бровахгніздах!
І як же праглося спостерігати за перепадамизмі
нами в його ректорському настрої! То гранично стро
гий і впертий, то відверто мовчазний, що слова з нього

4

й кіньми не витягнеш. А то, як раптова хвиля, солодко
говіркий, окличний, ладен обійняти усю планету.
Вести бесіду з Миколою Івановичем – завжди втіха
і розкіш для співрозмовника. Тут і розкрилля жестів, і
атакуючі експресії, і розважливий плин думок.
Знаю: по сутності Микола Шкіль оптиміст. Хоча й
тепер гірко плаче, як згадає своє раннє сирітство,
голод і холод, свою без пори померлу тиху полтавську
матір і глухонімого брата Василя, про якого так тепло
розповідає все своє життя. Зразків такої любові і такої
пам’яті у світі мало.
Але найбільше мене вражає у ньому його душа. Я б
ніколи не повірив, що у вченогоматематика (як і у
фізика) вона може бути такою співучою – до зустрічі з
М. Шкілем був переконаний, що така ж пісна і аскетич
на, як і їхні формули. А виявилася бентежною і рухли
вою. Сповненою високості й дитячого подиву. Жартів
ливого азарту й невгамовного сонячного проміння.
А ще у Миколи Івановича непоборна любов до мит
ців. Українська духовність, національна культура посі
дають у серці ювіляра особливе місце. Це він, Микола
Шкіль, понад 20 років тому запросив мене читати лек

ції у стінах Драгомановського університету – в лоні
його альмаматері. Як перед цим запросив Анатолія
Авдієвського та Анатолія Паламаренка...
До всього цього наш ясночолий ювілянт має чудо
вий талант співака і широко апробований дар письмен
ника. Він володар красивого й рідкісного драматично
го тенору. Іноді, бувало, брав окремі високі ноти чисті
ше і краще за самого свого вокального кумира Анато
лія Солов’яненка. І це чиста правда. Пригадую, з якою
полум’яністю і натхненням Микола Шкіль співав своїм
друзям улюблені українські народні пісні та класичні
арії.
А з якою читацькою прихильністю привітала укра
їнська громада появу його зворушливої автобіографіч
ної повісті “Недовезені соняшники...”! Та особливого
резонансу повість зазнала, коли відомі актори здійсни
ли її радіопостановку на Українському радіо.
А ще я з приємністю хочу зацитувати свій віршек
спромт, який сьогодні знають чи не всі українські педа
гоги:

Їдуть зблизька і здаля
До Миколи до Шкіля –
Бо він розум окриля.
Бо він душу звеселя.
Благословенна
вкраїнська земля,
Що народила
Миколу Шкіля.
І лунає звідусіль:
– Хай живе Микола Шкіль.
– Хай живе Микола Шкіль!
Тож з роси і води Вам, освітянський
патріарше! Літ міцних і здорових – аж за
далекий обрій! І хай завжди поруч із Вами
буде вельмишановна Катерина Тодосівна –
Богом дана дружина і соратниця, золота
тачанка Вашої долі.

ГРУДЕНЬ 2012

С І В АЧ Р О З У М Н О Г О , Д О Б Р О Г О , В І Ч Н О Г О . . .
ЗПОМІЖ ІНШИХ можливих характе
ристик саме ця поетична формула домі
нантно позначає сутність особистості,
вершинні здобутки життєвого шляху
М. І. Шкіля – визначного вченогомате
матика, академіка Академії педагогічних
наук України, почесного ректора Націо
нального педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова.

Микола Іванович Шкіль народився у
с. Бурбине Семенівського району на
Полтавщині. У юні роки він чудово співав
і, якби на те воля Божа, міг би стати відо
мим артистом. Або й військовиком.
Адже їздив поступати в артилерійське
училище, та в останню мить чомусь
передумав – і забрав документи.
Врешті, дороги долі вивели його на
творчу ниву, де потрібні і завзяття у
праці, і витончений артистизм, і бойови
тість духу.
Він таки піднявся до вершин, став
командиром, але не військовим, а в
галузі науки, педагогічної діяльності. А
початком цього шляху був вступ на фізи
коматематичний факультет Київського
педагогічного інституту. І цей крок був
цілком логічним, адже Микола Шкіль
краще за всіх у школі розв’язував най
складніші математичні задачі. Тож в
інституті викладачі помітили: він приро
джений математик, почувався у цій
науці, як риба у воді, сягаючи найнедо
сяжніших, найскладніших математичних
глибин – інтегральних обчислень. Як
стверджують знавці математичної
науки, щоб легко “брати” інтеграли,
треба мати особливо гострий розум, аж
до ознак трансцендентальності.
Саме таким був він у Шкіля. Викла
дач не встигав написати задачу, а цей
студент–дивак уже її розв’язував, мит
тєво добувши заданий інтеграл. Правда,
спочатку основною спеціалізацією
Миколи Шкіля на факультеті була фізи
ка. А щоб змінити її на математику, пот
рібно було переекзаменовуватись.
Приїхавши на літні канікули на рідну
Полтавщину, як згадує сьогодні Микола
Іванович, він засів на спориші над книга
ми. Пригадувалося, як учив математику
у школі. Тоді на весь клас був один лише
підручник з цього предмету. Допомогло
те, що завдяки своїй феноменальній
пам’яті вбирав очима і “фотографував”
цілі розділи. Здавалося фантастикою,
але таблиці Брадіса він знав напам’ять.
Тоді за літо підготував студент Шкіль
понад десяток додаткових екзаменів і
заліків, після чого був переведений на
спеціалізацію “математика”.
Його пісеннопоетичне серце від
найшло і у формулах своєрідні мистець
кі глибини. Назавжди запам’ятав і сьо
годні любить повторювати Микола Іва
нович слова свого земляка академіка
В. Остроградського: “Всі думають, ніби

ГРУДЕНЬ 2012

математика – наука суха, що полягає
вона тільки в умінні рахувати. Це без
глуздя. Цифри в математиці відіграють
наймізернішу роль. Це найвища філо
софська наука найбільших поетів”. Піз
нання цієї істини, самовіддане, всепо
глинаюче служіння музі – математиці
вивели юнака зі співучої Полтавщини до
вершин наукових успіхів і світового виз
нання.
Після закінчення в 1955 році інститу
ту Микола Шкіль працює у сільській
школі. Та мрія про велику науку повертає
його до альмаматер – педінституту. Тут,
цілковито поринувши у математичну
науку, він крок за кроком відкриває при
ховану від непосвячених її таїну. Про
стрімкий злет науковця М. І. Шкіля
можна судити бодай з таких хронологіч
них дат: аспірантура (1955–1958 рр.),
кандидат фізикоматематичних наук
(1959), доктор фізикоматематичних
наук (1968). У 1982 році обраний чле
номкореспондентом, а у 1990 році –
дійсним членом АПН СРСР. З 1991 року –
дійсний член Академії педагогічних наук
України – дійсний член Академії наук
вищої школи України, Почесний акаде
мік Міжнародної кадрової академії,
1999го – Людина року (США, Амери
канський біографічний інститут).
Його найбільшим науковим зацікав
ленням стала розробка асимптотичних
методів в теорії лінійних диференціаль
них рівнянь. За цикл робіт з аналітичних
і асимптотичних методів розв’язання
диференціальних, інтегральних задач
математичної і теоретичної фізики в
1990 році М. І. Шкілю було присуджено
премію НАН України імені видатного
українського математика М. Крилова.

Микола Іванович Шкіль –
генерал науки і педагогічної
справи, в душі якого горить
вогонь літературно9художнього
осмислення всього пережитого
його народом
Свої дослідження Микола Іванович
репрезентував на багатьох міжнародних
конгресах,
з’їздах,
конференціях.
Зокрема, на міжнародній конференції з
нелінійних коливань (м. Київ, 1969),
ІІ національному конгресі з теоретичної і
прикладної механіки (м. Варна, 1973),
ІХ міжнародній конференції з нелінійних
коливань (м. Київ, 1981), VІ міжнародній
конференції з диференціальних рівнянь
(м. Брно, 1985), IV конференції з дифе
ренціальних рівнянь та їх застосування
(м. Руссе, 1989), Всесоюзній конферен
ції з нелінійних проблем диференціаль
них рівнянь та математичної фізики
(м. Тернопіль, 1989), конференції з нелі
нійних проблем диференціальних рів
нянь і математичної фізики – Другі Бого
любівські читання (м. Київ, 1993), Треті
Боголюбівські читання – Міжнародна
конференція “Асимптотичні та якісні
методи в теорії нелінійних коливань”
(м. Київ, 1997) та інші.
Книгу “Асимптотичні методи в теорії
лінійних диференціальних рівнянь”,
написану 1967 року М. Шкілем у співав
торстві з С. Фещенком та Л. Ніколенко,
було видано у США. І коли під час пере
бування М. І. Шкіля у цій країні його
запитали, чи він вперше тут, Микола Іва
нович відповів: “Так”. Та йому жартома
заперечили, сказавши, що він як науко
вець і автор в Америці уже давно. Адже
за його творами у Колумбійському уні
верситеті ведеться спецкурс з диферен
ціальних рівнянь.
1973 рік був для Миколи Івановича
особливим, оскільки став стартовим для

нього як ректора рідного вузу, який він
незмінно очолював тридцять років. Його
керівництво педвузом, спрямування
навчальновиховних зусиль всього
колективу переконливо засвідчили:
М. І. Шкіль належить до числа тих діячів
вітчизняної освітньої ниви, науки і куль
тури, які завжди несхитно стояли на
позиціях гуманізації навчання та форму
вання високорозвиненої особистості.
Стосовно підготовки студентів це
означало, з одного боку, програмну
націленість їх на освітньорозвивальну
педагогіку, а з другого – якнайглибше
утвердження гуманістичних засад у нав
чальновиховному процесі самого пед
вузу. Його ректор енергійно наполягав
на розвитку творчого потенціалу кожно
го студента. Адже саме учительство
такої формації здатне було виявляти
творчість і в школі, переборювати про
яви консерватизму, заформалізовано
сті. В цьому ректора Миколу Шкіля окри
лювали слова геніального просвітянина
земляка Григорія Сковороди: “Благода
рю тебя, Создатель, что все нужное сде
лал простым, а все сложное – ненуж
ным”.
Новаторство ректора Миколи Шкіля
спрямоване за духом і настроєм, за
напрямком думання і діяння в інтересах
інтелектуального зростання і виформу
вання особистості. Воно плідно вияви
лося у зорієнтуванні роботи його вузу на
подолання авторитарної педагогіки з її
регламентованістю, всілякими заборо
нами і обмеженнями. Одним із конкрет
них практичних кроків у цьому напрямку
стало навчання з практичним викори
станням інформативнокомп’ютерної
техніки, зініційоване ректором ще на
початку 70х років, впровадження у вузі
сучасних технологій навчання з широ
ким використанням інформаційно
комп’ютерної техніки. Цей свій неорди
нарний на ті часи проект він починав
реалізовувати у тісній співтворчості з
видатним кібернетиком академіком
В. М. Глушковим.
Енергетика їхніх спільних задумів і
пошуку увінчалась тоді першими випу
сками в Київському педвузі фахівців за
спеціалізацією “інформатика”. Цей про
ект перелякав комуністичних догмати
ків. Подальші випуски програмістів у
Київському педінституті було припине
но. Та ініціатори від задуманого не від
ступилися, домоглися того, що підготов
ку спеціалістів прогресивної спеціаліза
ції в педуніверситеті було врештірешт
відновлено. Водночас було також роз
почато підготовку кібернетиків у Київ
ському державному університеті імені
Т. Г. Шевченка.

Ректора Миколу Шкіля окри
лювали слова геніального прос
вітяниназемляка Григорія Ско
вороди: “Благодарю тебя, Соз9
датель, что все нужное сделал
простым, а все сложное –
ненужным”.

Нині в педагогічному університеті
діє кафедра інформатики та основ
обчислювальної техніки, створено
також центр науковоінформаційних
технологій (НІТ). В цілому комп’ютер
ний парк вузу налічує сотні одиниць,
що використовуються у навчанні сту
дентів, науковій роботі, видавничій
справі. Це розширює доступ виклада
чів і студентів до інформації, збагачує
їх кругозір, сприяє створенню умов
діалогу і партнерства викладачів та
студентів в освоєнні нових знань, роз
робці творчоділових проектів.

Микола Іванович Шкіль всіляко під
тримує поривання студентства до відро
дження української духовності, викори
стання народних етичних і художньо
естетичних скарбів. Разом з колективом
Національного університету імені Тара
са Шевченка студентство і професорсь
ковикладацький колектив педуніверси
тету генерують нині у загальнодержав
них масштабах енергію українознав
ства. За їх починанням все більшого
поширення набувають сьогодні у Києві
та всій Україні народні свята, урочисто
сті, присвячені ювілейним і визначним
датам нової України, історії боротьби за
незалежність нашої держави.
Ухвалена, за поданням ректорату і
Вченої ради, Програма подальшого
розвитку НПУ імені М. П. Драгоманова
на період 2002–2007 рр. передбачає як
власний розвиток вузу, так і посилення з
його боку науковометодичної підтрим
ки системи загальної середньої освіти,
розширення співпраці із закладами
системи всіх рівнів, вузами, міжнарод
ними освітніми інституціями.
Стратегічною метою Програми є
широкомасштабне перетворення вузу
на унікальний науковий, теоретикотех
нологічний та дидактикометодичний
Центр системи педагогічної освіти в
Україні. А тому сьогодні всі зусилля
колективу педвузу зосереджені на вирі
шенні таких провідних завдань, як:
– здійснення спільних наукових дос
ліджень, співпраця з навчальними
закладами всіх рівнів акредитації в галу
зі освітньої діяльності;
– підготовка науковопедагогічних
кадрів цільового призначення зі спе
ціальностей, нормативно закріплених за
університетом ВАК України;
– розробка, апробація і впрова
дження державних стандартів педагогіч
ної освіти різних освітньокваліфікацій
них рівнів;
– створення спільних з іншими нав
чальними закладами конкурентоздатних
програм для підготовки педагогічних
кадрів;
– розробка ефективних інформацій
них та педагогічних технологій.
Для повної реалізації провідного
принципу державної освітньої політики
про єдність освіти і науки забезпечува
тиметься подальший розвиток фунда
ментальних, пошукових та прикладних
досліджень із пріоритетних наукових
напрямів у тіснішому зв’язку з підготов
кою учителів та науковопедагогічних
кадрів.
Зміцнюватиметься кооперація нау
кових досліджень і розробок науковців
університету з вченими НАН та АПН
України, а також закладами вищої педа
гогічної освіти. Впроваджуватимуться
ринкові механізми, спонсорські інвести
ції для підтримки прикладних дослі
джень і розробок.
Цими планами, мріями і задумами
живе у повсякденні трудових буднів
Микола Іванович Шкіль – генерал науки і
педагогічної справи, в душі якого горить
вогонь літературнохудожнього осми
слення всього пережитого його наро
дом, про що він так яскраво оповів у
авторській художньодокументальній
повісті “Недовезені соняшники”. Він і
сьогодні у розквіті творчих сил і завзят
тя, сповнений задумів на примноження
уже досягнутого його талантом, невтом
ною працею на благо людей, в ім’я Укра
їни.

ГРИГОРіЙ БУЛАХ,
письменник,
народний артист України

5

До 20"ліття кафедри культури української мови

ЇМ ПРИТАМАННІ ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І НЕСТРИМНА ТВОРЧА ЕНЕРГІЯ
9 листопада 2012 року в Драгомановському уні
верситеті відбулася Всеукраїнська науковопрак
тична конференція “Українська мова вчора, сьогод
ні, завтра в Україні і світі”.

них посібників для вищої школи та укладачем словників
для поціновувачів рідного слова. Викладачі кафедри
перенесли основний акцент з традиційної настанови –
засвоєння відомостей про літературні норми всіх рівнів
мовної ієрархії – на формування
навичок професійної комунікації,
студіювання
особливостей
фахової мови, на розвиток куль
тури мовлення, мислення і пове
дінки особистості. Усе, що кафе
дра впроваджує в життя, ґрунту
ється на високому професіона
лізмі, фаховій компетентності.
Привітати ювілярів з поваж
ною датою та взяти участь у кон
ференції завітав директор Інсти
туту української філології, про
фесор А. В. Висоцький, який ого
лосив наказ № 570 від 02 листо
пада 2012 року. За вагомий осо

Присвячена конференція головно Дню української
писемності та мови, а також 20літтю кафедри культури
української мови, яка свідома своєї відповідальності, що
стала максимою кафедрального життя: вболіваючи за
долю українського слова, за функціонування державної
в суспільстві, докладати зусиль до її популяризації,
утвердження.
Відкриваючи пленарне засідання конференції, про
ректор з наукової роботи, доктор філософських наук,
професор Григорій Іванович Волинка разом із вітальни
ми словами учасникам заходу передав теплі і щирі
слова ректора університету, академіка НАПН України
професора В. П. Андрущенка: “Мовна політика універ
ситету мусить бути сталою, особливо якщо цей виш
готує Вчителя, вихователя майбутньої країни. Людину
визначає її стержень, і на духовних цінностях формуєть
ся особистість, тому ми повинні готувати не лише інте
лектуально багатого й талановитого педагога , а й
духовно чисту, піднесену людину. Отже, 2012–2013 нав
чальний рік визначаємо роком духовності й мови –
національної, рідної, української.
Члени кафедри культури української мови не просто
виконують роботу, а виконують місію – відстоюють,
утверджують, пропагують…”
Плідним доробком друкованої продукції відзначено
шлях кафедри упродовж 20 років. Завідувач кафедри,
заслужений працівник освіти України, професор
С. В. Шевчук є автором понад 30 підручників, навчаль

бистий внесок у розви
ток освіти і науки, бага
торічну
сумлінну
працю, активну гро
мадську діяльність та з
нагоди 20річчя кафе
дри відзначені нагоро
дами:
– С. В. Шевчук
–
Золотою
медаллю
“Михайло Петрович Дра
гоманов 1841–1895 рр.”;
– Т. М. Лобода
–
Срібною
медаллю
“Михайло Петрович Дра
гоманов 1841–1895 рр.”;
– О. В. Дияк, О. О. Кабиш – медаллю “За наукові
досягнення імені П. Орлика”;
– С. В. Глущик – медаллю “Драгомановська родина”.
Під час конференції були нагородженні грамотами
та цінними подарунками студентипереможці конкурсу
“Знавець української мови”.
У пленарному засіданні конференції взяли участь:
голова осередку “Просвіта” Національного педагогічно
го університету імені М. П. Драгоманова, академік АН
ВО України, професор І. Т. Горбачук; академік АН ВО
України О. І. Леута; український письменник, літерату
рознавець, генеральний директор Національного музею

Тараса Шевченка Д. Стус; академік АН ВО України, про
фесор КНУ імені Тараса Шевченка Ю. Л. Мосенкіс; кан
дидат історичних наук, старший науковий співробітник
КНУ імені Тараса Шевченка І. М. Забіяка; старший
викладач кафедри інноваційних технологій викладання
загальноосвітніх дисциплін Т. М. Кудіна.
Під час конференції працювало 4 секції, на яких
виступили студенти з усіх куточків України, а також від
булося засідання круглого столу “Українська мова у про
фесійному вимірі”, де порушувалися проблеми форму
вання професійного мовлення студентів, інноваційні
технології викладання української мови та стан навчаль
нометодичного забезпечення.
Конференція об’єднала всіх навколо українського
слова і переконала в тому, що не ми створили слово, а
українське слово створило нас народом, нацією. Тільки
в лоні рідної мови можливий розвиток самосвідомості,
національної самоповаги, конструктивного націє і дер
жавотворення.

Вертайтесь до своєї мови,
Мої засліплені братове!
Прозріть! І в купищах полови
Знайдіть зерно, ядро зернове,
Яке ще здатне прорости...
(Дмитро Павличко)

Світлана ШЕВЧУК
завідувач кафедри,
академік АН ВО України, професор

Благодійний фонд імені М. П. Драгоманова

ВРУЧЕННЯ ІМЕННИХ СТИПЕНДІЙ
23 листопада 2012 року в Націо
нальному педагогічному університеті
імені Михайла Драгоманова відбулося
традиційне урочисте вручення іменних
стипендій Міжнародного благодійного
фонду імені М. Драгоманова і Всеукра
їнської громадської організації “Асоці
ація “Афганці” Чорнобиля” за участі
українського політика, голови правління
Асоціації Олександра Рябеки.
Уже хороший за кільканадцять років
звичай нагороджувати кращих за номіна
ціями драгомановців разом з тим плекає у
студентів почуття гордості й співчуття, вну
трішньої дяки за врятовані життя усім заги
блим під час рятувальних робіт на Чорнобильській атомній станції. “Бла
городним чином ми вшановуємо пам’ять тих, хто відчайдушно боровся зі
страшною бідою”, – переконаний Олександр Григорович.
Премії від Асоціації отримали третьокурсник Інституту політології і
права Олексій Мельник та третьокурсниця Інституту української
філології Тетяна Підвишенна у номінації “За відміні успіхи у навчан
ні”. У номінації “За активну участь у громадському житті університету”
перемогу здобула студентка п’ятого курсу Інституту соціології, психо
логії та соціальних комунікацій Ірина Мосійчук. Ще одного третьо
курсника Інституту української філології Владислава Ільченка за
результатами голосування спортивного клубу “Олімп” було визнано
кращим у номінації “За високі спортивні досягнення”. А колежанка
Владислава Ольга Дерега – беззаперечна переможниця у номінації “
За творчі досягнення”.

6

Своїх стипендіатів нагороджував і Міжнародний благодійний
фонд імені Михайла Драгоманова, заснований у виші. Дипломи
переможців з рук першого проректора НПУ Володимира Беха
отримали випускниця Інституту гуманітарнотехнічної освіти
Ольга Мультян у номінації “За відмінні успіхи у навчанні”, п’яти
курсниця Інституту філософської освіти і науки Наталія Ляшенко
у номінації “За наукові досягнення”. Стипендіями фонду також
зможуть розпоряджатися студентка четвертого курсу Інституту
філософської освіти і науки Ірина Чукань, яка перемогла у номі
нації “За участь у розбудові студентського самоврядування”; сту
дентка п’ятого курсу Інституту української філології Вікторія
Тищук, переможниця у номінації “За творчі досягнення”. Кращи
ми у рубриках “За високі спортивні досягнення” і “За активну
участь у спортивномасовій роботі” було визнано відповідно пер
шокурсника Інституту фізичного
виховання і спорту Віталія Гичка і
четвертокурсника Інституту гумані
тарнотехнічної освіти Андрія Шка
поїда. Диплом стипендіата у номіна
ції “За мистецькі здобутки” отримав
студентчетвертокурсник з Інституту
мистецтв НПУ Орест Орищук.
Драгомановська родина щиро
вітає переможців та бажає подаль
ших успіхів у всіх їхніх починаннях і
мріях.

Прес9служба університету

ГРУДЕНЬ 2012

Студентський голос

НЕЗАБУТНЯ ПРАКТИКА В КАРПАТАХ
У травні цього року студентибіологи
ІІ курсу Інституту природничогеографічної
освіти та екології НПУ імені М. П. Драгоманова
проходили навчальнопольову практику в
Національному природному парку “Синевир”
Закарпатської області. Керівниками практики
були кандидат біологічних наук, доцент кафе
дри зоології Н. П. Чепурна і кандидат біологіч
них наук, доцент, завідувач кафедри ботаніки
І. Б. Чорний.
Метою навчальнопольової практики було ознайоми
тись із різноманітністю тваринного та рослинного світу
Національного природного парку “Синевир”.
Ми доти ніколи не бували в Карпатах і їхали в цей край
неохоче. Проте, побачивши з вікон потягу уже на перевалах
живописні рельєфи, неповторну красу карпатських гір та
полонин, ми все більш зачаровувались цим краєм.
На залізничній станції “Воловець”, вранці, нас люб’язно
зустрів директор навчальнооздоровчої бази Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, розта
шованої в селі Колочава, Анатолій Юрійович Дербак. В пер
ший день нас ознайомили із правилами техніки безпеки, оха
рактеризували НПП “Синевир”, правила поведінки на запо
відній території та запропонували здійснити прогулянку по
території бази навчальнопольової практики.
Ми мали змогу скуштувати традиційні смачні закарпат
ські страви, адже Віра Іванівна та Оксана Юріївна, старанні
кухарки, готували для нас із задоволенням. Техпрацівниця
Марина завжди допомагала нам із прибиранням нашого
помешкання.
Під час польової практики ми досліджували різні біоце
нози природного парку та зустрічали різні види тварин, в
тому числі ендеміки Карпат. Серед амфібій – це саламандра
плямиста, різні види тритонів, кумка, жаба прудка. Серед
птахів вдалося спостерігати хоча й за невеликою кількістю,
але цікавих представників – чорним лелекою, плискою гірсь
кою, голубом синяком, який гніздився у нас поблизу бази,
ластівкою сільською, горіхівкою, а ввечері можна було чути
хорові співи птахів, які розливалися неймовірним відлунням
по всьому урочищу.
Завдяки Анатолію Юрійовичу для студентів університету
імені М. П. Драгоманова були організовані безкоштовні
екскурсії до Візитцентру НПП “Синевир”, на озеро “Сине
вир”, до “Реабілітаційного центру бурих ведмедів” та на
форельне господарство.
Ми зустрілися із директором НПП “Синевир” – Миколою
Юрійовичем Дербаком, першим заступником директора
НПП “Синевир” – Мироном Михайловичем Цюпиком,
начальником наукового відділу – Юрієм Юрійовичем Тюхом,
співробітником наукового відділу – Юрієм Михайловичем
Яремою. Вони надали нам цікаву інформацію про заснуван
ня парку, коротку характеристику тваринного та рослинного

світу Українських Карпат. Від спілкування із активом та
дирекцією парку у нас залишилися найкращі враження.
У Візитцентрі студентам продемонстрували короткоме
тражний фільм про озеро “Синевир” та запропонували відві
дати музей “Лісу та сплаву”. Екскурсовод охоче відповідав на
всі запитання студентів. Нам надавали безкоштовні буклети
та примірники газети “Синевир”. Загалом, ставлення до сту
дентів з боку персоналу заповідника дуже доброзичливе.
Надто цікавою була подорож до “Реабілітаційного цен

тру бурих ведмедів”. Там ми познайомились із начальником
центру Бундзяком Ярославом Васильовичем, який розповів
про ведмедів, що там перебувають. Сьогодні у реабілітацій
ному центрі уже 6 ведмедів, нещодавно привезли ще одного,
у вкрай тяжкому стані. Зараз кожна тварина має гарний
вигляд, за ними доглядають, годують та й імена у них забав
ні. Дюрій є найстаршим мешканцем, але за віком його
випереджає Ірина, їй уже 30 років. Потап та Бубочка у роз
кішному стані. Роза має чарівний вигляд, а от Бєня надто
слабкий, хоча є сподівання, що його вилікують і приведуть до
такого гарного стану, як і в інших його сусідів. Для них уже
готують більшу площу в горах, куди їх будуть випускати після
реабілітації.
Завітали ми також і до озера “Синевир”, яке розташова
не на висоті 1200 м над рівнем моря. За площею озеро неве
лике, але місцями має 74 м глибини. Там ми із студентами
мали змогу покататись на плоті і кинути монету посередині
озера із задумом про наші мрії, які обов’язково здійсняться.
Навкруги озера дуже гарний краєвид, який запам’ятався
назавжди.
Нам була запланована екскурсія на форельне господар
ство по вирощуванню риби. Завідувач господарством
Мирон Миронович Цюпик продовжує батьківську справу
Мирона Михайловича. За спеціальністю Мирон Миронович є

Творчі зустрічі

Як нам відомо, він є власником і директо
ром видавництва
“АБАБАГАЛАМАГА”,
яке в 2012му році відсвяткувало 20річний
ювілей. Про нього, про важкий шлях до виз
нання і любов до своєї справи розповів драго
мановцям Іван Антонович.
Особливістю Івана Малковича є прагнен
ня до цікавого і водночас доступного видання,
а не грошового прибутку. Адже, як навчив він
усіх присутніх на зустрічі, якісна і добре вико
нана книга завжди матиме попит.
Подружньому щиро частував Іван Малко
вич студентів історіями з життя, дитинства,
розповідями про технічні моменти роботи,
спогадами як про успіх, так і про важкі часи.

ГРУДЕНЬ 2012

Ніна ЯНКОВЕЦЬ,
студентка ІІ курсу Інституту
природничо9географічної освіти та екології

Напередодні нового року

2 0 Р О К І В В І Д Д А Н О С Т І Ч И ТАЧ Е В І
Ранком 3го грудня, коли на Київ
зійшов перший сніг, Національний
педагогічний
університет
імені
М. П. Драгоманова вітав у себе поваж
ного гостя, відомого українського
поета та видавця Івана Малковича.

біологом, тому студентам приємно було не тільки познай
омитись із ним особисто, а й послухати його розповідь про
різноманітність риби, яка водиться в річці Теребля. У госпо
дарстві розташовані штучні озера, в яких розводять райдуж
ну форель та харіус. В окремому приміщенні Мирон Мироно
вич проводить інкубацію ікри форелі за допомогою апарата
Шустера. Ікринки, які знаходяться в апараті, мають темно
коричневе забарвлення. Апарат цікавий тим, що він має
сталу температуру, захищає ікринки від світла та постійно
промивається
свіжою
проточною
водою. Ми дуже вдячні за всю інформа
цію, яку отримали, адже приємно знати,
що є люди, які дійсно віддані своїй спра
ві та підтримують гарний стан природи
свого краю.
Польова практика пройшла у нас на
найвищому рівні, адже сумувати нам
було ніколи. Завдяки нашим виклада
чам, які так турбувались про нас, ми
побували у різних екосистемах Карпат,
ознайомились із екологічними стежка
ми із зоологічної та ботанічної точок
зору та провели камеральну обробку
зібраного матеріалу, вивчили літератур
ні джерела, опубліковані науковими
працівниками НПП “Синевир”.
Хочеться висловити подяку нашим
викладачам, які турбувались про нас,
влаштували нам незабутню практику. З
їхньої ініціативи студенти взяли участь у
вшануванні пам’яті ветеранів Великої Вітчизняної війни. До
Дня Перемоги 9 травня ми зробили невелику концерту про
граму, яка сподобалась працівникам бази. Зі своєю концерт
ною програмою ми виступили ще й у Візитцентрі НПП
“Синевир”. Ми завдячуємо всім, хто нас так добре приймав,
за їх теплі слова та турботу.
Саме завдяки Миколі Юрійовичу, Анатолію Юрійовичу та
Мирону Михайловичу студенти побували в усіх куточках
Міжгірського району. Під час польової практики ми збагати
лись не тільки знаннями із зоології та ботаніки, а й цікавими
історичними подіями та фактами про Закарпаття та гірське
село Колочава, населення якого, переживши різні державні
влади, зберегло свою самобутність, культуру, народні тради
ції, духовність і турботу про природу рідного краю.
Я і мої однокурсникибіологи вдячні за знання, приємні,
незабутні спогади та позитивні емоції, які ми отримали в нав
чальнооздоровчому комплексі “Синевир”, оскільки під час
проходження таких практик можна пізнати красу природи
нашої країни, пройнятися любов’ю і турботою про її збере
ження.

Не залишили байдужими присутніх яскраві,
сповнені артистизму і натхнення вірші у
декламації Івана Антоновича. Холод засніже
ної вулиці змінило тепло, що охопило актову
залу Гуманітарного корпусу, в якій відбулась
зустріч.
Несподіванкою заходу стала презентація
Іваном Малковичем першої електронної ілю
строваної дитячої книги “Снігова королева”,
що була розроблена винятково для планшетів
iPad. Історія класика в поєднанні з новітніми
технологіями й майстерністю розробників
створили казку, що оживає в руках кожного.
Сповнена добрими ілюстраціями, різноманіт
ними ефектами книга дозволяє дещо з іншого
боку подивитися на звичну і знайому казку. Як
і кожне видання Івана Антоновича, вона відріз
няється своєю душевністю і турботою, спря
мованою саме на дитячу аудиторію.

У ПОШУКАХ СВЯТА
Символічний день 12.12.12 запам’ятався студентам Інституту інозем
ної філології надовго. Саме того дня був справжній снігопад в місті, але це
не завадило провести час активно, в гарній компанії. Студенти разом зі
своїми наставникамивикладачами вирушили на екскурсію до Клавдіїв
ської фабрики ялинкових прикрас.
Це місце сповне
не містики та яскра
вих вражень. Збудо
вана фабрика більше
ніж півстоліття тому,
та спочатку вона існу
вала як фабрика з
виготовлення медич
ного скла. Сьогодні ж
ці скляні трубки в
руках справжніх май
стриньчарівниць
перетворюються на
об’ємні кульки. Далі
ми побачили процес
осріблення та роз
фарбування
цих
кульок. Цей цех спо
добався всім найбільше, різноманітні барви оживають на прикрасах. Майстрині розфар
бовують всі ці кульки самі, до кожної кульки є свій підхід, кожна є неповторною, справжнім
витвором мистецтва.
Також на фабриці є музей, в якому зберігаються різноманітні ялинкові прикраси з різ
них країн світу, які дивують технікою обробки та різноманітністю форм і матеріалів. Кожен
зміг придбати іграшки на свій смак і підписати побажання.
Всі поринули в казку, в безтурботність, в дитинство. Адже це дійсно казкове місце, де
збуваються найзаповітніші бажання. Ми відправили листи Діду Морозу з побажаннями та
мріями.
Розваги продовжувалися по дорозі додому, коли вдалося пограти в сніжки. Всі відчу
ли наближення новорічних свят.

Катерина ЕСМАНОВА
Оксана ЧЕРНУХА

7

Студентське свято

Спортивне життя

З М А ГА Н Н Я
З НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ
20 листопада 2012 р. у спортивному комплексі НПУ
імені М. П. Драгоманова відбулися змагання з настіль
ного тенісу серед професорськовикладацького складу
та співробітників університету, присвячені пам’яті пре
зидента федерації настільного тенісу України
Ю. Т. Похоленчука.

У жіночій групі перемогу здобула старший викладач Інституту
мистецтв Жанна Гончаренко, друге – старший викладач Інституту
фізичного виховання та спорту Надія Кузовкова, третє – старший
викладач цього ж Інституту Ольга Гаркава.
У чоловіків перше місце виборов аспірант Інституту корекційної
педагогіки та психології, неодноразовий переможець чемпіонатів
Європи серед опорників, майстер спорту України міжнародного
класу Вадим Кубов, який у фіналі переграв свого учителя, старшо
го викладача Інституту фізичного виховання та спорту Миколу
Одаренка. Третє місце посів доцент, тренер чоловічої збірної
команди університету з мініфутболу та футболу Руслан Мішаров
ський.
У змаганнях на рівних з призерами змагався перший чемпіон з
настільного тенісу тоді ще педагогічного інституту імені М. Горько
го, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор та
директор Інституту корекційної педагогіки та психології Віктор
Синьов.
Підвів підсумки голова Оргкомітету змагань перший проректор
з організації навчальновиховної роботи і економіки НПУ імені
М. П. Драгоманова, професор Олег Падалка. Він подякував орга
нізаторам змагань, сказав теплі слова в адрес Ю. Т. Похоленчука,
відзначив участь В. М. Синьова та запропонував, щоб такі змаган
ня стали традиційними.
Переможцям і призерам змагань були вручені дипломи та
медалі спортивного клубу “Олімп” НПУ імені М. П. Драгоманова, а
також за перші місця були вручені Кубки від первинної профспілко
вої організації працівників університету.

КРАСА І ПРИСТРАСТІ В ГУРТОЖИТКУ
21 листопада в студентському гуртожитку № 5 Національного педагогічного уні
верситету імені М. П. Драгоманова відбулось свято “Міс гуртожитку”. Захід став
одною з найбільш цікавих подій університету, які були приурочені до святкування
Дня студента.
У середу після занять студенти Інституту філософської освіти і науки та Інституту корекційної
педагогіки та психології якнайшвидше прямували до гуртожитку, щоб встигнути на щорічний конкурс
“Міс гуртожитку”. В цьому році організатори обіцяли вразити присутніх цікавістю і неординарністю
заходу. Забігаючи наперед, зізнаємось, що їм це вдалось на повну силу.
Учасниці конкурсу “Міс гуртожитку” підготували творчі висту
пи, а з кожним новим конкурсом дівчата ставали все впевненіши
ми і чарівнішими. Кожна конкурсантка намагалась якомога ефек
тивніше вирізнитись поміж конкуренток, тому захід виявився
цікавим і приємним для перегляду.
Серед цікавинок, якими “Міс гуртожитку – 2012” надовго
запам’ятається, можна вважати інтерактивний конкурс, де дівча
та, виконуючи вказівки ведучих, мали перевтілюватись в різні
образи і таким чином продемонструвати свій акторський талант.
Також у різносторонності творчих здібностей учасниць глядачі
могли переконатись під час конкурсу “Домашнє завдання”.
Слід зауважити на детальний підбір художніх номерів, які
виконувались між номерами конкурсанток. Народний ансамбль
“Купава” порадував несподіваним вибором пісні і ефектнолірич
ними костюмами. Постійна учасниця університетських творчих
заходів студентка ІV курсу Ірина Зінов’єва заспівала динамічну

пісню, а сам її тембр і професій
ність виконання просто не могли
залишити байдужими слухачів.
Номером, який яскраво вирізнився
і до того ж вже тривалий час не
виконувався на університетських
заходах, став танок “Лезгінка” у
виконанні іноземних студентівдра
гомановців. Запал молодиків пере
дався глядачам, які протягом всьо
го виступу аплодували.
Після всіх виступів наступив найбільш очікуваний момент конкурсу – оголошення переможниці.
Після підрахунку голосів члени журі винесли своє рішення і оголосили, що перемогу здобула студент
ка І курсу Інституту корекційної педагогіки та психології Кароліна Ковальова.
Загалом художні номери, так само як і виступи конкурсанток, порадували своєю неординарністю
і свіжістю. Захід став не просто конкурсом серед дівчат, а й повноцінним концертом, який заслуговує
на увагу за високу майстерність виконання. Концерт “Міс гуртожитку – 2012” вартий великої сцени
актової зали вишу. Студентська вітальня була вщент переповнена глядачами, якими стали не лише
сусіди по поверху чи кімнаті, а й одногрупники, викладачі, друзі, які не мешкають в гуртожитку. Це
демонструє зацікавленість і довіру до заходів, що проводяться Студентською радою гуртожитку № 5,
яку очолює Ірина Чукань. Тому можна бути переконаними, що навесні 2013 року святкування 40річчя
гуртожитку пройде на гідному рівні.

Фотофакт

Сергій РУСАКОВ

Фотопрогулянка бульваром
Інститут гумані
тарнотехнічної освіти
на початку грудня
провів акцію “Цигар
ка за цукерку”, яка
мала на меті змусити
відмовитися від шкід
ливої звички курити.
Було проведено
роз’яснювальну бесі
ду з усіма, хто курить
цигарки, і запропоно
вано замінити цигар
ку на шоколадну
смачну цукерку. За
результатами прове
деної акції був обмі
няний цілий ящик
цукерок і відповідна
кількість цигарок зни
щена!
Газета “Педагогічні кадри” продовжує фотопроект, і в цьому випуску ми знаходимось на новій
локації на бульварі Тараса Шевченка всередині грудня 2012 року.
Світлина Ірини ТИЩУК

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Головний редактор Сергій Русаков
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко
Фото Василя Тимошенка
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ГРУДЕНЬ 2012