Файл #224: "2012-3.pdf"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 3 (1623) БЕРЕЗЕНЬ 2012 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Пам’ять

ЛЮБОВІ, ТВОРЧИХ ЗЛЕТІВ,
НЕВИЧЕРПНОЇ НАСНАГИ!

Березень і розмова про
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Від усього чоловічого колективу Національного педагогічного
університету імені Михайла Драгоманова щиро вітаю вас, наші
любі жінки, зі святом Весни!
Ви ñ берегині сімейного вогнища, оточуєте нас завжди турбо&
тою і ласкою; майстрині в педагогічній галузі, бо робите неоці&
ненний внесок у процес виховання та інтелектуального стано&
влення нового покоління. За своїм божественним покликанням
ви творите життя, надаєте йому високого змісту та краси. Тож хай
легкими будуть ваші думки, добром та здоровíям повертаються усі
ті блага, якими ви наповнюєте довколишній світ! Любові, твор&
чих злетів, невичерпної наснаги!

14 БЕРЕЗНЯ в Національ
ному педагогічному універси
теті імені М. П. Драгоманова
відбулось вшанування творчо
сті поета Тараса Шевченка. В
актовій залі гуманітарного
корпусу зібрались студенти,
викладачі і гості університету.
Захід складався з двох
частин – вступних слів шанова
них гостей і мистецького виступу
народного аматорського сту
дентського театру “Вавилон”
спільно з народним ансамблем
“Купава”. Відкрила захід художній керівник театру “Вавилон” доцент Ірина Савченко,
яка зауважила, що Тараса Шевченка “кожен читає посвоєму і в ньому шукає частин
ку себе”.
З вступними словами до студентів звернулись Герой України, почесний профес
ор університету, поет Іван Драч, старший науковий співробітник Інституту літератури
НАН України Сергій Гальченко та директор Інституту української філології НПУ імені
М. П. Драгоманова професор Анатолій Висоцький.
Глядачі в залі були приємно вражені простотою виступу театру “Вавилон”, та в той
же час душевною ліричністю. Такою і є творчість Тараса Шевченка – ментально близь
кою українцю, але глибока і прониклива для читача.

З повагою, Ваш ректор
Віктор Андрущенко

Довірливе спілкування

Фото Ірини ТИЩУК

ЗУСТРІЧ НЕФОРМАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
ЩОБ ВИСЛОВИТИ
наболіле та обговорити
нагальні питання загаль
ноуніверситетського
характеру, студенти НПУ
імені Михайла Драгома
нова звертаються безпо
середньо до ректора
свого
вишу
Віктора
Андрущенка.
12 березня відбулась
зустріч ректора з студакти
вом університету. Причи
ною та головним акцентом
чергової подібної зустрічі
стало активне функціону
вання офіційного персонального сайту рек
тора та блогу у соціальній мережі.
Хоч і не в офіційному форматі, але роз

Для того щоб Вас почули, варто
прийти і сказати про свої проблеми
керівництву ваших інститутів, мені
особисто. Ви можете писати на мій
сайт, приходити до кабінету, бо
лише разом ми подолаємо всі
труднощі й негаразди
Віктор АНДРУЩЕНКО
мова склалася серйозною. На основі осо
бливої студентської активності в Інтернет
мережі на сайті і блозі ректор розділив свій
виступ на п’ять тематичних блоків, відпові
даючи на найболючіше: так звані прояви
хабарництва, нетеплі умови навчання і про

Домовленості

РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ
З ПЕРШИМ УКРАЇНСЬКИМ КОСМОНАВТОМ

живання у зимовий період, складнощі з
улаштуванням харчування студентів та
чимало інших.
Неординарним було те, що ректор не
просто відповідав на конкретні питання. Це
була лише постановка проблеми, вихід з
якою шукали спільно і керівник, і студент
ство. У молоді були свої ідеї і пропозиції,
Віктор Петрович розповідав про можливо
сті цього навчального закладу.
Одним з акцентних питань Віктора
Петровича до студентів стала їх активність
щодо участі в житті інститутів і університету
загалом. Молодь має великий вплив на
функціонування навчального закладу, тому
мусить його використовувати, беручи
участь у засіданнях Вчених рад та піднятті
важливих для себе питань.

Пресслужба університету
Фото Олександри Новіки

Синевир

14 БЕРЕЗНЯ 2012 року ректор НПУ імені
Михайла Драгоманова, академік Віктор Андру
щенко зустрівся з першим космонавтом неза
лежної України, народним депутатом Леонідом
Каденюком і Президентом Малої академії наук,
народним депутатом Станіславом Довгим.
Обговорювалася можливість зустрічей видатно
го космонавта зі студентами університету.
За словами Леоніда Костянтиновича, він із
задоволенням поспілкується з молоддю та
послухає думки майбутнього покоління щодо
перспектив розвитку держави, української освіти
і науки.
Велике враження на космонавта справили
високі досягнення науковців НПУ, успіхи і здобут
ки студентівдрагомановців, особливо тих, хто
навчається за фізикоматематичними та природ
ничими спеціальностями, цікавиться астрономі
єю і в недалекому майбутньому понесе знання з
цих дисциплін у шкільні класи. Як зауважив пан Каденюк, саме завдяки цьому досі
живе й розвивається космонавтика в Україні.
Віктор Андрущенко розповів гостю про широкі міжнародні зв’язки університету,
одні з найпотужніших в Україні наукові школи та талановитих юних вченихдрагома
новців, на що Леонід Каденюк відповів пропозицією заснувати премію його імені для
талановитих студентів, що займаються науковими дослідженнями в галузі точних
наук.
Зустріч із першим космонавтом України напередодні Дня космонавтики стане для
студентства НПУ найкращим подарунком, а подієва канва квітня 2012 поповниться ще
однією неординарною подією.

Пресслужба університету

Позанавчальна розмова

Фотопортрет

Запрошуємо до
Карпат

Ірина САВЧЕНКО :
“Людська природа
потребує любові і
сердечності”

Близнюки
університету

стор. 3

стор. 6

стор. 7

Нові формати

Студент запитує – ректор відповідає
Вже більше місяця працює особистий сайт ректора
університету Віктора Андрущенка. Поява сайту пов’язана
з потребою почути голос студентства, тому серед тради
ційних рубрик “Життєвий шлях”, “Фотогалерея” важливе
місце посідає рубрика “Питання – відповіді”, яка спрямо
вана на діалог між керівником вишу і молоддю.
Сайт http://avp.npu.edu.ua за місяць роботи перегляну
ло приблизно дві тисячі відвідувачів, більше ніж на п’ятдесят
запитань вже можна прочитати відповідь, а якщо маєте гос
тру потребу поставити своє запитання, то можете це зроби
ти. На сайті також оперативно оновлюються новини, які
пов’язані з університетом і діяльністю Віктора Петровича як
ректора, філософа, вченого. До речі, в одній з соціальних
мереж діє персональна сторінка Віктора Андрущенка. Вона
вже довгий час зареєстрована, але лише зараз є активною.
Ректор самостійно веде сторінку і читає надіслані повідо
млення.

Кожен може написати повідомлення ректору
Віктору Андрущенку, звернутись із запитанням
стосовно навчального процесу, Болонського про%
цесу, гуртожитку, конфліктів з викладачами.
У соціальній мережі і на сайті кожен може написати пові
домлення Віктору Петровичу, звернутись із запитанням сто
совно навчального процесу, Болонського процесу, гурто
житку, конфліктів з викладачами тощо. На сайті навіть є
деякі питання особисто
го характеру: студенти
цікавляться кумиром Вік
тора Петровича, його
мріями та ін.
Якщо в соціальній
мережі ви можете напря
му поставити запитання,
то на сайті діє інший
принцип. Сайт побудова
ний на принципі анонім
ності, тому запитання
проходять модерацію.
Хоча
за
словами
керівника пресслужби
університету, за час
роботи сайту ще не було
ситуацій, коли доводи
лось блокувати повідо

млення через некоректність чи ще з якихось причин. Зага
лом кожен день повний перелік запитань, які поставили Вік
тору Андрущенку, зранку потрапляє на стіл ректора, який
дає відповіді на запитання. Оформленням і публікацією від
повідей на сайті займається прессекретар Людмила Кух.
Зазначимо, що в соціальних мережах вже давно існують
різні групи, які об’єднують студентство. В них молодь обмі
нюється інформацією та
враженнями про універ
ситет, повідомляють одне
одного про події. Напри
клад, у березні найбільше
відвідувань мала група
“Благодійний
аукціон
побачень заради Володи
мира Росенка”. Також в
телевізійній соціальній
мережі діє офіційна група
університету, де студенти
мають можливість заван
тажувати відео стосовно
вишу.

Ц е н т р к о м п ’ю т е р и з а ц і ї т а
інформаційного забезпечення

У РИТМі ВИМОГ чАСУ
НЕЩОДАВНО в НПУ
імені Михайла Драгомано
ва відкрили одне з примі
щень Центру комп’юте
ризації та інформаційно
го забезпечення.
Ректор
університету
Віктор Андрущенко подя
кував усім працівникам та
керівництву, яке особливо
долучилося до створення і
налагодження
Центру.
Серед ентузіастів – пер
ший проректор вишу з еко
номіки та організації нав
Високе володіння
чальновиховної
роботи комп’ютерними технологіями
Олег Падалка, директор
– вимога для драгомановців
Центру комп’ютеризації та
інформаційного забезпе
чення Сергій Яшанов, голова Профкому викладачів і співробіт
ників Іван Горбачук та чимало інших, які доклали максимум
зусиль, щоб подібний підрозділ функціонував на найвищому
рівні.
За словами ректора вищого навчального закладу, для уні
верситету такого рівня, як НПУ імені Михайла Драгоманова, з
його широкою технічною забезпеченістю Центр комп’ютериза
ції – незамінна річ. Віктор Петрович окреслив значення цього
підрозділу у міжнародному контексті підготовки сучасного
фахівця світового рівня, відвівши йому завдання забезпечення
однієї з трьох вимог, що ставиться сьогодні перед спеціалі
стом, – високе володіння комп’ютерними технологіями. Центр
комп’ютеризації НПУ повинен стати зв’язковою ланкою у підго
товці студентів; навчити їх сприймати техніку не як чергову роз
вагу, а як потужний інструмент, що сприяє розвиткові інтелекту.

Пресслужба університету

2

Сергій РУСАКОВ

З М І Н Ю Є М О

Запитання – відповіді
Вікторе Петровичу, скажіть, будь ласка,
для того щоб жити влітку в гуртожитку, сту
дентам, обов’язково працювати в приймаль
ній комісії або у штабі “Абітурієнт”? Інакше нас
не поселять? Інна.
Відповідаючи на ваше запитання, хочу запев
нити, що дозволити проживання в гуртожитку на
літній період я можу лише в індивідуальному
порядку за вагомих обставин і потреб.
Доброго дня. Мене турбує їдальня в гума
нітарному корпусі. Відсутність повноцінних
здорових страв – це не єдина її проблема.
Ціни вищі, ніж в центральному корпусі. Вар
тість чаю (за моїми підрахунками) в 56 разів
перевищує собівартість.
Подібне запитання з приводу їдалень в універ
ситеті вже було попередньо на сайті. Я висловив
свою думку щодо цього, та додам, що в кафе, яке
знаходиться в гуманітарному корпусі нашого уні
верситету, невдало побудований менеджмент.
Все більше ми наближаємося до думки, що пот
рібно запровадити своєрідні дотації для таких
закладів харчування, що відповідно сприятиме й
здешевленню страв для студентів. Думаю, з
вересня ми цю роботу налагодимо.
Що ж до меню та його корисності чи шкоди
здоров’ю, то я переконаний, що тут варто врахо
вувати окремі побажання самих студентів. Це
буде на користь у першу чергу їдальні та її праців
никам і, звісно, драгомановцям.
Питання, безперечно, болюче, тому будемо
намагатися вирішити його якнайшвидше.
Шановний Вікторе Петровичу, ким Ви
мріяли стати в дитинстві і чи збулася ваша
мрія? Дякую.
Приємно, що ви цікавитесь. Дякую, Денисе,
за запитання. З дитинства я мріяв, звичайно, про
великі перспективи. Спочатку хотів бути геологом,
із задоволенням наспівував пісню “Мы геологи
оба с тобой”. Коли навчався у технікумі, мріяв
працювати інженеромтехніком на великому під
приємстві.
Служба ж в армії внесла свої корективи. Там я
познайомився з декількома випускниками універ
ситетів, з їх уст почув про філософію. А прочитав
ши книгу Евальда Ільєнкова “Про ідоли та ідеали”,
зрозумів, що моє місце на філософському
факультеті. Тому можна твердо сказати – мрія збу
лася.

А К Ц Е Н Т И

НЕЩОДАВНО ректор Національного
педагогічного університету імені Михайла
Драгоманова Віктор Андрущенко перері
зав стрічку біля Інституту магістратури,
аспірантури і докторантури. Директор
Володимир Савельєв та співробітники
підрозділу тепер працюватимуть у новому
приміщенні.
У вступному слові Віктор Петрович “роз
шифрував” відкриття цього Інституту як
зміну акцентів у роботі цілого університету. “
Якщо раніше ми більшою мірою готували
бакалаврів та спеціалістів, – відзначив ака
демік, – то тепер мусимо зосередити свою
увагу на підготовці магістрів, кандидатів і док%
Крок на шляху до статусу дослідницького
торів наук”.
На думку Віктора Андрущенка, той об’єм
для НПУ ще одним вагомим кроком на шляху до ста
ний потенціал професорів і академіків, яким володіє тусу дослідницького і безумовно втіленням головної
НПУ імені Михайла Драгоманова, потрібно викори стратегії навчального закладу.
стовувати якнайактивніше для підготовки нового
А у студентів вишу, за словами керівництва, з’я
покоління вчених і дослідників, до того ж на найвищо вилася чудова можливість практично безперешкодно
му світовому рівні. Відкриття такого підрозділу стало втілювати у життя всі свої дослідницькі і наукові ідеї.

МЕМОРІАЛЬНИЙ БУМ
1216 березня в НПУ імені М. П. Драгома
нова відбувся тижневий цикл лекцій москов
ського культуролога Олексія Васильєва
“Memory studies: культурна, соціальна істо
рична пам’ять. “Парадиґма пам’яті” в суча
сному гуманітарному просторі”.
“Memory studies” – один із найактуальніших
напрямків культурологічних досліджень в сучасній
Європі, що тільки започатковується на постра
дянському просторі. Дослідження колективної
(соціальної, культурної, історичної) пам’яті стали
місцем зустрічі соціологів, істориків, психологів,
соціальних (культурних) антропологів, літерату
рознавців, фахівців в області теорії масових кому
нікацій і т.д.

Цікаво, що в університетах України поки що не
читаються окремі курси з проблематики "студій
пам'яті" і студенти та викладачі Драгомановсько
го університету є одними з перших, хто зацікавив
ся новим дослідженням.

БЕРЕЗЕНЬ 2012

Синевир

Запрошуємо в Карпати

Минулого року в Міжгірському районі Закарпат
ської області, на території Національного природ
ного парку “Синевир” відкрито нову базу для нав
чальнопольової практики студентів, ведення нау
ководослідних робіт та відпочинку співробітників
університету.
Необхідно відзначити велику і плідну роботу, виконану
за короткий проміжок часу особисто ректором універси
тету, академіком НАПН України Віктором Андрущенком,
першим проректором з економіки та організації навчаль
новиховної роботи, професором Олегом Падалкою та
головним інженером Володимиром Вересом щодо
будівництва, реставрації навчальних і житлових примі
щень та благоустрою бази, де проходитиме навчально
польова практика студентів та відпочинок.
Нещодавно з метою налагодження функціонування
оздоровчої бази її відвідав профспілковий актив універси
тету під керівництвом голови профкому викладачів, про
фесора Івана Горбачука.

Природа та історія НПП “Синевир” надзви%
чайно цікаві й здавна приваблюють науковців –
біологів, краєзнавців, вітчизняних та зарубіжних
туристів.
Складно коротко охарактеризувати унікальну, диво
вижну природу, легендарну історію та привабливість
цього краю. Вся територія, на якій розташований “Сине
вир”, охоплює близько 41 тисячі га. Серед них понад

28 тисяч га – ліси у верхів’ях Тереблянської долини та на
схилах Горганського високогір’я.
Це унікальна перлина Українських Карпат з казковою
природою, багатим, різноманітним рослинним і тварин
ним світом, мальовничими краєвидами, мінеральними
джерелами, дзвінкими струменями гірських потоків, п’ян
ким, чистим, свіжим повітрям смерекових лісів, неповтор
ними краєвидами на схилах гір, пагорбів та полонин. А
серед усього височіє найвища гора – Стримба заввишки
1719 м над рівнем моря.
На території НПП “Синевир” велика кількість озер та
маленьких озерець. Але унікальним витвором природи,
оспіваним у легендах, є Синевирське озеро (989 м над
рівнем моря), яке в народі називають “морським оком”.
Відповідно до Рамської конвенції озеро визнане водно
болотним угіддям міжнародного значення.
Природа та історія НПП “Синевир” надзвичайно цікаві
й здавна приваблюють науковців – біологів, краєзнавців,
вітчизняних та зарубіжних туристів. У різні пори року
милують око барви тутешніх краєвидів. На території функ
ціонують екологічні стежки (“Музей лісоплаву”, “Дике
озеро”, “Колочава”, “Синевирське озеро”, “Урочище
КраснийСиневирське озеро”, “Гедешова”), науковопіз
навальні стежки (“Кичера”, “Березовець”) та 8 туристсь
ких маршрутів.
Серед багатого різноманіття рослин цього краю є й
рідкісні та зникаючі види, що занесені до Червоної книги
України (баранець звичайний, сосна кедрова європейсь
ка, підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, шафран
Гейфеля, лілія лісова, родіола рожева, любка дволиста,
росичка круглолиста тощо). Серед рідкісних видів тварин
на території “Синевиру” зустрічаються рись, кіт лісовий,
барсук, бурозубка альпійська, орелберкут, глухар та інші.
Надзвичайно цікавою є історія цього краю: єдиний в
Європі музей лісоплаву, ряд архітектурних пам’яток,
військовооборонна система фашистськонімецької армії
та її союзників – “Лінія Арпада”, з потужними підземними
бункерами, сховищами та надземними бетонними проти
танковими пірамідними спорудами, що досягали 120 км
завдовжки.
Видатний банківський працівник, депутат Верховної
ради України, уроженець с. Колочава С. Аржевітін засну
вав у цьому селі, що належить до НПП “Синевир”, перший
в Україні музей просто неба під назвою “Історія верхо
винського села”, який охоплює 10 приміщень і докумен
тально відображає освіту, культуру, духовність і побут

Шана
ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ БУЛО НАРІЖНИМ КАМЕНЕМ,
ЯКЕ КЛИКАЛО НА ПОДВИГ
ІСТОРИЧНО склалося,
що 23 лютого в нашій країні
вшановують та вітають всіх
чоловіків, незалежно від
того, на військовій службі
вони чи ні. Адже, так чи
інакше, кожен з них – захи
сник Батьківщини, своєї
родини, батьків, дітей та
дружини.
Для кожного з нас це
свято позначене своїм зна
ченням, настроями та почут
тями. Тому в цей день студен
ти Інституту корекційної
Рада ветеранів зі студентами
педагогіки та психології і
Інститут політології та права
вітали ветеранів Великої Вітчиз
Ми є свідками радикальних змін, які відбу%
няної війни, всіх хто причетний до цього великого
ваються в нашій країні та далеко за її межами,
свята.
З привітанням та словами щирої вдячності
але не можна забувати, відкидати все те, що
звернулася до ветеранів студентка ІКПП Євгенія
цьому передувало. Священною є пам’ять про
Хміль. Вона заспівала пісню “Ветеранам минув
нашу Перемогу і про тих, хто її виборював і
шей войны”. Після неї музичний подарунок пролу
платив найдорожчою ціною.
нав від студентки ІПП Галини Чиж. З авторськими
Іван ПОЛОВИНА
віршами та вітаннями виступили студенти Оксана
Власюк, Анастасія Голіжевська, Микола Пили
Під документальні кадри кінострічки голова
пенко, Альона Чміль та Леся Ющенко.
Ради ветеранів, полковник у відставці Микола
“У цей святковий день ми вітаємо наших доро% Аркадійович Рябухін розповів, що фронтове життя
гих ветеранів війни, усіх військових, які стоять на – це велика фізична і моральна напруга. “Ми рідко
захисті миру і служать справі посилення безпеки та робили землянки, ночували у виритих наспіх окопчи%
зміцнення обороноздатності нашої Батьківщини”, – ках, накрившись плащ%палаткою, а попереду займа%
привітав ветеранів Дмитро Карпусь та запросив до ла позиції й так само мерзла наша піхота…”.
виступу професора Івана Половину. Іван Петрович
Заключним акордом зустрічі, стали пісні у
зазначив, що ми повинні пам’ятати, якою ціною нам виконанні Олексія Лизогуба “В землянке” та
дісталась перемога над ворогом в ті часи.
“Катюша”, які активно підтримали всі присутні в
У своєму виступі полковник у відставці Євген залі.
Федорович Безродний сказав: “Почуття патріо%
Історія нашого народу вкрай непроста, але в
тизму було наріжним каменем, яке кликало на усі часи у нас були свої герої, подвиг яких ми
подвиг звільнення Батьківщини від окупантів, хоч повинні шанувати і пам’ятати. Бажаємо всім, щоб ні
кров і смерть були поруч, але на це ми не звертали ви, ні ваші рідні не знали лихоліття війни.
уваги. Були страшні бої, що завдавали поранень і
контузій радянським солдатам, забирали життя
фронтовиків та водночас наближали Велику Пере%
Микола КОТ
могу”.

БЕРЕЗЕНЬ 2012

мешканців села у різні епохи, за різних державних режи
мів.
Сьогодні на територія НПП “Синевир” – широке поле
для навчання та екологічного виховання студентів – біоло
гів, екологів, географів та туристівкраєзнавців. Викладачі
Інституту природничогеографічної освіти та екології
розробили план науководослідної і туристськокраєзнав
чої роботи на найближчі 3 роки, до реалізації якого залуча
тимуться студенти під керівництвом досвідчених науков
ців.
Ректорат університету роглядає новостворену базу
навчальнопольової практики студентів на території НПП
“Синевир” як ще одну науководослідну лабораторію, яка
сприятиме кращому пізнанню природи цієї унікальної
території, формуванню у студентської молоді почуття
патріотизму, екологічної культури, духовності у спілкуван
ні з природою.
Важливе завдання покладається на розроблення
плану та способів його реалізації щодо максимального
використання новозаснованої навчальної, наукової та
оздоровчої бази протягом усього року, адже на ній ство
рюються сприятливі умови для навчання студентів безпо
середньо в природі, оздоровлення працівників та студен
тів, проведення підготовчих курсів до навчання у вищих
навчальних закладах, проведення наукових конференцій,
семінарів, форумів та з’їздів.

Василь БРОВДІЙ,
професор, відповідальний
за науководослідну роботу
на базі НПП “Синевир”. Фото автора.

Школа студентського самоврядування

ВДРУГЕ І ЕФЕКТИВНІШЕ
Нещодавно в НПУ імені М. П. Драгоманова відбувся
освітній проект “Школа студентського самоврядування”.
Головним завданням заходу стала підготовка активної
молоді для ефективної діяльності у студентській громадсь
кій роботі.
За словами організатора “Школи
студсамоврядування” Євгенії Єрмо
лаєвої, захід проводиться другий рік
поспіль і активно підтримується ректо
ром. На відміну від минулорічного
заходу, цього року тренінги відвідує
набагато більше людей. Незважаючи
на те, що тренінги проводяться вдень
після пар, в них бере участь близько 50
студентів. “Наша мета, – говорить
Євгенія, – знайти активних людей і
спрямувати їх потенціал для роботи в
студентському
самоврядуванні.
Хочеться, щоб молодь постійно розви%
валась і їх робота приносила користь
як їм самим, так і університету”.
Спрямовувати енергію молодих і У тренінгах взяло участь
талановитих у потрібне русло взялися
близько 50 студентів
досвідчені представники студентсь
кого самоврядування, більшість з
яких у свій час стали засновниками Студентської Ради університету:
аспірант і голова СР Микола Давидюк, викладач і аспірант Сергій
Русаков, викладач і аспірант Олександр Равчев, студентка і сертифі
кований тренер ООН Марія Придьма та інші.
Відвідавши одне з занять, ми переконались у обдарованості моло
ді, що ходила на заняття. Наприклад, Кирило Кухельний пише вірші,
цікавиться сучасними технологіями, Катерина Кущієнко професійно
займається мистецтвом фотографії, а Михайло Матвійчук сказав, що
пишається багатою фантазією. Всі студенти бажають активно долучи
тись до роботи в студентському самоврядуванні, хоча і розуміють, що
це відповідальна діяльність. Наталія Ющенко сказала, що основною
метою було правильно використати час і отримати досвід. Та основне,
наголошує голова СР Микола Давидюк, це повністю вкладати себе у
справу і відчайдушно вірити в успіх.
Протягом п’яти днів “Школи студсамоврядування” студенти могли
дізнатись, як ефективно реалізувати проекти, оформити документа
цію, навчились основам ділового спілкування. Крім того, і це, мабуть,
головне – це нові знайомства і підготовка нової команди Студентської
Ради.

Юлія ГОРБАНЬ

3

Інтерв’ю

“БУДЬЯКУ

ОЛЕКСАНДР СУШКО:
ПРОБЛЕМУ СУчАСНОСТі МОЖНА
ченням ректорату мав поєднувати викла
дацьку роботу з адміністративною діяль
ністю. З 1985 р. працював деканом істо
ричного факультету, а з 2004 р. – директо
ром Інституту історичної освіти НПУ імені

У КВІТНІ директор Інституту істо
ричної освіти Олександр Сушко свят
куватиме 65ліття. Напередодні свята
ми навідались до професора і погово
рили про життєвий шлях Олександра
Олександровича та значення історич
ної освіти в сучасності.
– Олександре Олександровичу,
чому Ви обрали спеціальність саме
історика? Чим був викликаний Ваш
вибір?
– Одразу хочу зауважити, я обрав не
спеціальність історика, а фах вчителя
історії. На мій погляд, це дещо різні речі.
Стародавні римляни не дарма казали, що
історія – вчителька життя. І цього ніхто не
заперечує, бо багатющий досвід минулих
поколінь завжди дає можливість тверезо
оцінювати життя, шукати шляхи розв’я
зання життєвих проблем, будувати плани
на майбутнє. І це стосується не лише осо
бистого життя, це торкається усього сус
пільства. Я б сказав, що будьяке питан
ня, будьяку проблему сучасності можна
вирішити і розв’язати, вивчивши досвід
вітчизняного і світового минулого, уза
гальнивши і творчо застосувавши його у
сучасних умовах. Але мало знати минуле,
мало бути носієм знань про узагальнений
досвід людства. Треба вміти ще й донести
цей досвід до нинішньої генерації укра
їнських громадян. І, в першу чергу, до
молоді. Саме тому, гадаю, я і став вчите
лем історії. І удвічі щасливіший, що нав
чаю майбутніх вчителів історії в Україні.

Відкриваючи
Міжнародну конференцію
– Ви пройшли шлях від студента
до директора Інституту, професора.
Як би Ви охарактеризували свій шлях?
– Закінчив середню школу у м. Бояр
ка, згодом навчався на історикопедаго
гічному факультеті Київського державно
го
педагогічного
інституту
імені
О.М. Горького. Пройшов школу чудових
викладачів – професорів М. Д. Березов
чука і В. Ю. Ніколаєнка, доцентів Г. В. Січ
каря і М. Ф. Александри. Займався науко
вою роботою, брав участь у республі
канських та університетських студентсь
ких конференціях. Після закінчення інсти
туту працював на посаді вчителя і вихова
теля школиінтернату № 24 м. Києва, а
згодом повернувся до рідного навчально
го закладу. На факультеті працював і
лаборантом, і викладачем, а після захисту
дисертації обійняв посаду доцента кафе
дри історії СРСР і УРСР. Згодом за дору

4

Зустрічі з відомими діячами
в Інституті історичної освіти

ВИРіШИТИ”

– Такими ж, як і всі студенти України.
Розумними, гарними, креативними, опти
містично налаштованими. До речі, сьо
годні історія приваблює не лише хлопців,
а й дівчат. Принаймні, сьогодні в Інституті
студенток
більше.
Між
іншим, питання про посилен
ня інтересу представниць
прекрасної статі до історич
ної науки зараз є предметом
спеціального
вивчення
фахівців інститутської кафе
дри методики викладання
суспільних дисциплін і ген
дерної освіти.
– Які б Ви назвали сти
мули для абітурієнтів всту
пати
на
історичний
факультет?

років Інститут готував вчителів історії для
середніх загальноосвітніх шкіл, спеціалі
зованих гуманітарних освітніх закладів,
викладачів ВНЗ та науковців академічних
і профільних науководослідних ВНЗ.
Водночас, універсальна фахова підготов
ка, здобута його вихованцями, дозволя
ла їм виконувати обов’язки керівників
шкіл, працювати в архівах, органах дер
жавної влади і управління, політичних і
громадських організаціях, інших освітніх,
виховних, краєзнавчих і туристичних
закладах. У зв’язку із зростанням
соціальної ролі історичної освіти в умовах
сьогодення завдання історичних факуль
тетів педагогічних ВНЗ розширюються і
зростають. Проте сьогодення, як це не
прикро зауважити, засвідчує ознаки
падіння престижу професії вчителя, а
отже і вищої педагогічної
освіти. Фах педагогаісто
рика залишається актуаль
ним і затребуваним суспіль
ством, але зацікавленість
абітурієнтів ним дещо зни
жується. Саме тому вважаю,
що одним з ефективних
шляхів підвищення пре
стижності професії вчителя
історії, посилення його кон
курентоспроможності на віт
чизняному ринку освітніх
послуг може стати лише
подальша
спеціалізація
базового історичного фаху
та розширення його профе
сійної основи. Водночас ця
Разом з керівництвом університету
фахова підготовка повинна
мати виражену методичну
– Розвиток української держави у спрямованість, озброюючи випускника
ХХІ столітті, формування громадянського педагогічного університету сучасними
суспільства, вирішення проблем еконо освітніми технологіями передачі історич
мічного, соціального та культурного них знань, вмінь і навичок їх використан
життя можуть ґрунтуватися лише на ня.
основі всебічного вивчення досвіду
– Наскільки сьогодні є попит на
минулого, його творчого узагальнення і випускників історичних факультетів?
використання в умовах сучасності. Саме
– Як і завжди, попит і державне замо
це зумовлює якісне оновлення змісту і влення на вихованців і виучеників Інсти
соціального призначення історії, яка сьо туту історичної освіти виявляють і нав
годні набуває значення практично спря чальні заклади, і громадськополітичні
мованої науки, покликаної озброїти нову інституції держави. Браку замовлень по
генерацію українських громадян прак державному розподілу Інститут не відчу
тичними, виваженими попереднім досві ває.
дом людства здобутками і знаннями. До
– Які ваші плани на найближчий
того ж історія продовжує виконувати час?
функцію формування у молоді почуття
– Завершити багаторічну працю над
високого патріотизму, громадянської монографією з історії Великої Вітчизня
самосвідомості, любові до рідної мови і ної війни. Надалі посилювати конкурен
відданості Вітчизні. Протягом останніх тоспроможність Інституту на ринку освіт

М.П. Драгоманова. У травні 2004 р. захи
стив докторську дисертацію на тему «Ста
новлення та функціонування приватного
підприємництва в Україні у період НЕПу
(1921 – 1928 рр.) – історикотеоретичний
аспект», а згодом здобув вчене звання
професора.
– Хто для Вас у житті і науці є авто
ритетом?
– Взагалі, наука не визнає авторите
тів, оскільки вони обмежують творчу і
пошукову діяльність. Інша справа, що
були і сьогодні є люди, які дійсно для мене
становили справжній взірець як вчителя,
так і науковця. Це і мій перший декан –
Григорій Васильович Січкар, і науковий
керівник – Михайло Васильович Коваль. А
взагалі, я й сьогодні прагну вчитися у
своїх колег, викладачів університету та
Інституту. Значною мірою на стиль роботи
і поведінку адміністратора впливає і
керівник установи – ректор університету
академік Віктор Петрович Андрущенко.
Принаймні більшість моїх колег вважає,
що особисті якості ректора університету,
поставлені ним амбітні цілі і ритм життя та
праці впливають і на роботу директора, і
на діяльність колективу Інституту історич
ної освіти в цілому.
– Як, на ваш погляд, викладання
історії не історикам перегукується з
позицією університету загалом? У
чому тут завдання, адже це ж не просто
для загального розвитку студентів?
– Історія у суспільстві завжди викону
Олександр Сушко прийшов в інститут уже сформованою особистістю.
вала унікальну соціальновиховну функ
цію формування у молоді почуття патріо
Стрункий гарний хлопець одразу привернув до себе увагу. Олександр був
тизму, громадянської самосвідомості,
головним редактором стінної газети історичного факультету, де ми разом
любові до рідної мови і відданості Вітчиз
навчались. Крім того, в ті роки завдяки його старанням багато було
ні. У сучасній Україні ця функція особливо
зроблено для табору «Берізка». Тоді на істфаці навчались хлопці, які вже
актуальна. Знання історії власної Батьків
прийшли після армії і виробництва, тому вони чітко знали, для чого їм
щини – це не лише уявлення про її славне
навчання. Пам’ятаю, коли Олександр проходив коридором, то всі дівчата
минуле. Це і знання про те, якими зусил
факультету зітхали. Але обраницею стала його однокурсниця Світлана.
лями, якою важкою працею, біллю і втра
тами здобувалась українська незалежна
Іван ДРОБОТ,
держава, можливість її громадянам віль
но жити, працювати і здійснюватись як
директор Інституту філософської освіти і науки, професор
особистість у сучасному світі. Гадаю, що
саме у цьому призначен
ніх послуг України за рахунок поліпшення
ня історії як загальногу
якості навчання, зростання кваліфікації
манітарної дисципліни у
викладацького колективу, подальшої
вищих навчальних закла
фахової
спеціалізації
випускаючих
дах. Зокрема, я особисто
кафедр.
викладаю історію Вітчиз
– Що Ви б могли сказати про газе
няної війни. І хочу, що і
ту «Педагогічні кадри»?
мої студенти, і їх майбутні
– Професійно налаштований фахо
учні завжди пам’ятали
вий часопис із своєчасною подачею акту
про людей, які їм дали
альної інформації. Рідна, корисна і ціка
право на життя і особи
ва університетська газета.
стісну реалізацію у ХХІ
– Ваші побажання читачам газети.
столітті.
– Викладачам – гарних студентів, а
– Якщо ми говори
студентам – гарних вчителів.
мо про молоде поколін
ня, то якими є студен
Підготував Сергій РУСАКОВ
тиісторики? Чому істо
рія приваблює більше
Інститут вже чотири рази отримував
хлопців?
Кубок ректора з міні%футболу

БЕРЕЗЕНЬ 2012

Інтерв’ю

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРОВ:
“МЕНі ПОЩАСТИЛО З чАСОМ”

У БЕРЕЗНІ відзначає 60ліття
директор Інституту іноземної філо
логії НПУ імені М. П. Драгоманова,
професор Володимир Гончаров. У
переддень ювілею ми попросили
Володимира Івановича відповісти
на кілька запитань.
– Володимире Івановичу, що впли
нуло на формування вашого характе
ру?
– Мені пощастило з часом. Я прийшов
у цей світ в пору змін. Відчув на собі, як
людина може впливати і покращувати
обставини, стосунки, взаємини, умови.
Мені пощастило з моєю малою батьківщи
ною. Криниці, джерела... Вони стали
чистими символами Білорусі. Вони іденти
фікують Білорусь у світі, вирізняють її
народ безпосередністю, відкритістю,
щирістю і справжньою глибиною почуттів.
Уся моя рідня – це люди, що випромінюють
доброту, що трудяться для інших і отриму
ють від цього насолоду. Серед них завжди
почуваєш себе у безпеці, захищеним, ото
ченим турботою і добротою.
– А якими за вдачею, ким за профе
сіями були ваші батьки?
– Я дякую долі за своїх батьків. Іван
Данилович і Євдокія Платонівна, мої диво
вижні, ідеальні тато і мама. Вони ніколи не
повчали мене. Але тим, як жили, показали,
що все залежить від самої людини. Від її
порядності, від працелюбності, від готов
ності допомагати іншим, брати на себе від
повідальність, від сміливості втручатись у
складні ситуації і не лишатись осторонь
проблем. Вони просто на собі, на своїх
долях показали мені, як важливо казати
правду у вічі, не шукати обхідних шляхів.
Моя матуся Євдокія Платонівна – саме
втілення усіх наших національних чеснот.
Непосидюча, роботяща, ласкава і красива.
У моєї мами, скільки себе пам’ятаю, ще з
ранніх літ і аж донині – голубі очі. Справді,
кольору неба, кольору льону, який цвіте. І
цей мамин теплийтеплий, дивовижно
красивий погляд випромінює ніжність.
– В чому полягало родинне вихо
вання у вашій сім’ї, на що спиралося?
– Коли ми з сестричками Валюшою і
Лєною були малими, у нашій затонулій в
лісах та пущах Слободі – зовсім невеличко
му селі – кожен, незалежно від віку, мав
обов’язки. І на городі, і біля курей, качок,
гусей, пасли кіз. Щоб сім’я виживала, тру
дитися мусили всі. Мамі доводилось зали
шати садибу майже на цілий день, бо робо
та експедитора була, як зараз кажуть, –
ненормованою. А коли працювала продав
цем, то також потрібно було і відповідаль
ність особливу виявляти, і зосередженість,
і спостережливість. Та мамині службові
обов’язки ніколи не обмежували її у дуже
щирій, світлій приязні, у любові до нас.
Підходить до двору – враз пригорне,
обніме, притулить до себе. І перш ніж спи
тати, чи справилися з завданнями, чи всіх
напоїли, чи нарвали трави та накришили
домашнім тваринам їсти, обов’язково ціка
виться – чи дужіздорові, чи не сварилися
між собою, чи мирно гуляли з сусідськими
дітьми…

БЕРЕЗЕНЬ 2012

– У той час не було можливості готу вже й обирай, що до вподоби. Мій призов
вати дітям якісь улюблені страви, аби батька не розчарував. Коли дізнався, що
лиш не голодні…
служитиму у прикордонних військах, охо
– І хоч асортимент продуктів був більш ронятиму кордон, – аж прибодрився. Як
ніж стандартний, наша матуся одну лише отримував подяки з армії за мою відмінну
картоплю могла приготувати багатьма службу, дуже радів. А я старався, бо розу
способами, надзвичайно смачно. Ну і мів – для батька це найкращий із подарун
питає, чи сподобалось. Ми дякуємо й від ків.
чуваємо, що перепитує нас
мама не для красного слівця.
Їй справді була важлива
наша оцінка. Бо, мабуть, ще
більше, ніж нас, вона хотіла
вразити смачненьким бать
ка. Набирала йому їсти якось
благоговійно, миску ставила
обережно і аж світилася від
даністю. А батько, сівши за
стіл, ніби скидав з плечей
усю втому свого шоферсько
го дня, усю напругу рук від
керма вантажівки, від корби,
якою заводив громихаючий і
чадючий мотор, хвалив
вечерю, хвалив маму, підба
дьорював нас.
Нам з сестричками було
особливо приємно відчувати Отримання відзнаки від ректора університету
оту невидиму зовні взаєм
ність чи навіть ідилію у стосун
ках між татом і мамою. Навіть ще тим
– Для вас, як я відчула, особливе
дитячим сприйняттям ми відчували, що значення має батьківський авторитет?
далеко не в кожному домі живе між бать
– Мій батько, з найперших моїх дитя
ками таке бережне піклування одне про чих уявлень про подвиг, – уособлював
одного, така делікатність, така глибоко подвиг. У кожній родині, у кожному серці
народна вихованість. Були періоди, коли тоді ще жевріли незагоєні рани війни – і
мама брала на себе обов’язки лише каліцтва, й хвороби, і смерті. Таких фрон
ведення дому. Адже троє дітей, постійний товиків, як батько, – сильний, молодий, з
дефіцит змушували все необхідне для руками й ногами, з пристрастю перема
життя створювати руками у своєму під гати труднощі, як перемагали ворога,
собному господарстві. Іноді в селі казали було у нашому селі не дуже багато. А ще ж
“сидить вдома”, особливо не заглиблюю майстерність водити полуторку! Хлопчаки
чись у зміст вислову. А наш батько вну з усієї Слободи збігались подивитись, як
трішньо відчував несправедливу семанти він в гімнастерці і кирзових чоботях впра
ку цієї фрази. І завжди при нагоді підкре вно керує такою шаленою технікою. Моє
слював: “Наша мама одна обходить усіх дитяче сердечко переповнювала в такі
нас. Мама трудиться й на городі, й в хаті. хвилини гордість. Мої друзі знали про
Мама нас опікує”.
геройство мого батька. Знали, що на
фронт він пішов у сімнад
цять. По суті ще підлітком.
Знали про чотири поранен
ня мого батька. І головне,
знали про те, що саме він,
їхній односелець Іван Дани
лович Гончаров, дійшов з
боями аж до самого Берлі
на і зустрів Перемогу біля
Рейхстага.
Та батько і в той період,
і до сьогодні не любить
воєнного пафосу. Війну
завжди сприймав як горе.
Та коли хоче наголосити на
якійсь життєвій ситуації,
підкреслити її серйозність,
Нарада з завідуючими кафедрами
наводить для прикладу
воєнний епізод. І стає все
так
вмотивовано,
так
– Ваші батьки десь навчались, зримо, так чітко і зрозуміло, що, як
мали професії?
кажуть, дискусії недоречні.
– Звичайно, що коли б не такий лихолі
– Тепер напевно намагаєтесь бать
тній воєнний час, не такий важкий в мате кам віддячити за любов і правильне
ріальному і побутовому плані й наступний, виховання? Що для них є подарунком
вони обоє – і тато, і мама – навчались би, від вас?
після школи отримали б ціка
ві професії. Дуже допитливі
обоє, істинно мудрі, а крім
того – носії живих народних
традицій, в яких сконцентро
вана правда життя. Напевно,
саме тому їхнє подружнє
життя до сьогодні таке спра
ведливе і правильне. Мабуть
завдяки цьому вони досі – в
парі, удвох, разом.
Батькові й мамі дуже
хотілось, щоб ми отримали
добру освіту. Але батько не
міг навіть уявити, щоб його
син та не пройшов строкової
служби у Збройних Силах
Разом зі студентами
держави. Відслужиш, а тоді

– Безперечно, що подарунками для
батьків стали наші сім’ї, наші дипломи,
робота й родинна злагода, а потім – онуки,
а врешті й правнуки.
Ми з особливим щастям усією вели
кою родиною відзначили дванадцять років
тому «золоте весілля» моїх тата і мами. І
найбільшим подарунком для нас стала їхня
взаємна невгасима любов. Відтоді кожен
їх спільний рік сприймаємо золотим.
– Мабуть і завдяки такій глибокій
шані до традиції вам в інституті вдаєть
ся запровадити стільки новизни?
– Можливо. Але інститут справді
постійно у пошуку, постійно оновлюється.
Паралельно з традиційними – англійсь
кою, німецькою, французькою, іспанською
– готуємо фахівців з турецької, японської.
Ще одну кафедру загального мово
знавства і германістики було створено ось
1 вересня 2011 року. Головне спрямування
кафедри – забезпечити якісну підготовку
майбутніх вчителів та викладачів, де прак
тична та теоретична підготовка посідають
найважливіше місце.
Кафедра забезпечує викладання тео
ретичних дисциплін з “Історії англійської
мови”, “Теоретичної фонетики”, “Теоре
тичної граматики”, “Лексикології”, “Стилі
стики” та “Ділової іноземної мови”, а також
практичні курси англійської та німецької
мов як другої іноземної.
Викладачами створено чимало підруч
ників та навчальних посібників з англійсь
кої мови для студентів інституту. У навчаль
ному процесі викладачі кафедри викори
стовують новітні методики викладання іно
земних мов, принципи науковості, об’єк
тивності, наступності, системності.
З вересня 2011 року кафедра започат
кувала новий проект – підручник “Англійсь
ка мова за модульнорейтинговою техно
логією навчання”.
З нагоди відкриття кафедри було ство
рено Мультимедійний центр, який отримав
назву “LogoStar”. Тут Інтерактивна дошка
об’єднує в собі простоту звичайної мар
керної дошки з можливостями комп’юте
ра. У комбінації з мультимедійним проек
тором стає великим інтерактивним екра
ном, одним дотиком руки до поверхні
якого, можна відкрити будьякий комп’ю
терний додаток й демонструвати потрібну
інформацію.
Програмне забезпечення інтерактив
ної дошки дозволяє студентам засвоювати
інформацію через аудіальний, візуальний
та кінестетичний канали сприйняття.Наш
мультимедійний центр – приклад сучасних
інтерактивних технологій, який дозволяє
кожному студенту інтуїтивно обирати най
більш зручний для себе спосіб сприйняття
інформації.
Для того щоб викладачі Інституту
могли ефективно використовувати інте
рактивну дошку на своїх заняттях, ми
спільно з Інститутом новітніх технологій в
освіті провели науковометодичний семі
нар “Застосування мультимедійних засо
бів в процесі навчання іноземній мові у
вищій школі”, де викладачі мали змогу нав
читися використовувати інтерактивні тех
нології в навчальному процесі. На підтвер
дження цього учасники семінару отримали
відповідні сертифікати.
Оскільки це нова і досить складна
сучасна техніка, викладачі вже протягом
трьох місяців розробляють спеціальні про
грами відповідно до тих дисциплін, які
вони викладають та апробовують їх під час
своїх занять, а саме – під час викладання
практичного курсу англійської та німецької
мов, теоретичних дисциплін, а також для
наукової роботи студентів.
– Володимире Івановичу, нехай
успіх і далі супроводжує вас у житті.
Адже великі справи завжди роблять
хороші люди.

Спілкувалась
Ольга КОНОВАЛЕНКО,
головний редактор тижневика
“Освіта”

5

Позанавчальна розмова

ІРИНА САВЧЕНКО:
“Людська природа потребує любові і сердечності”
Довідка
Савченко Ірина Віталіївна
Народилася в Чернігові в сім’ї педагогів у квітні 1962 року.
Одружена, має сина й онука. У 1983 р. закінчила з відзнакою
Київський державний педагогічний інститут імені М. Горького.
Доцент кафедри української літератури НПУ імені
М. П. Драгоманова; кандидат філологічних наук; директор
Центру культури і мистецтв, художній керівник і режисер сту
дентського театру “Вавилон”.
З 2002 р. бере участь у проведенні Всеукраїнського кон
курсу знавців української мови імені Петра Яцика, а з 2010 р.
– у Всеукраїнському конкурсі Тараса Шевченка.
Нагороджена нагрудним знаком “Відмінник освіти” та
медаллю ім. А. С. Макаренка.
Представляти Ірину Савченко не потрібно,
бо її добре знає колектив університету. Вона
є випускницею нашого вишу і повністю відда
на драгомановським традиціям. Крім того,
вона є ініціатором багатьох нововведень, за
якими наш університет пізнають по всій Укра
їні – фестиваль вертепів “Різдвяна зірка”,
Народний театр “Вавилон” та ін. Нині під її
керівництвом готується перший в Україні
фестиваль аматорських шкільних театрів.
У квітні Ірина Савченко святкуватиме свій
ювілей, тому напередодні свята ми завітали в
гості.
– Ірино Віталіївно, на які б запитання Ви б не
відповідали?
– На питання неетичного характеру. Це питання,
що пов’язані з моїми колегами. А для мене особисто
немає речей, які б викликали неетичні питання.
– Ви вважаєте себе публічною людиною?
– На сьогоднішній день я є публічною людиною в
університеті і в “обмежених” театральних колах Києва.
– Публічність заважає вашій роботі?
– Ні. Вона допомагає, адже змушує дисциплінува
тись як самій, так і моєму оточенню.
– Команда Ірини Савченко – хто це?
– Чесно кажучи, я не люблю слово “команда”, бо
воно наближає до спорту і змагальності. Але якщо від
повісти на запитання, то це люди, які працюють у Цен
трі культури і мистецтв, колектив, що працює зі мною в
театрі “Вавилон”, і ті, хто дотичний до просвітницької,
культурної, творчої роботи, яку я веду.
– Як Ви будуєте стосунки з людьми?
– У житті керуюся двома речами: довіра і чес
ність. Я завжди налаштована на те, що людина за
своєю природою є позитивною. Якщо мої сподівання
не виправдовуються, то я відсторонююсь і зводжу спіл
кування до мінімуму.
– Який стиль Вам ближчий – Антона Макаренка
чи Василя Сухомлинського?
– Відповім однією історією. Нещодавно я була при
сутньою на перегляді екзаменаційних фільмів студентів
університету імені І.К. КарпенкаКарого. Серед фільмів
один був про вчительку фізики. Фільм знімали, поки її
учні писали тести. В цей час вона дістала нотатник і
зачитала на відеокамеру наступну фразу: “Добре слово
і револьвер може зробити набагато
більше, ніж одне добре слово. Автор:
АльКапоне”. (Посміхається). Тому
вважаю, що стиль роботи полягає у
розумному поєднанні. Людська при
рода потребує любові і сердечності,
але в той же час має бути чинник, що
дисциплінує і обмежує.
– Три роки тому ви стали
директором ЦКМ. Чому ви погоди
лись на цю посаду?
– Знову відповім одним прикла
дом. На цей раз з біографії Олексан
дра Довженка, який пояснював, чому
він став кінорежисером. Одного разу
він потрапив на знімальний майдан
чик і побачив, що режисер робить з
акторами. Не маючи режисерської
підготовки і освіти, Олександр
Петрович зрозумів, що знає, як зро
бити краще. Він побачив помилки
режисера і кардинально змінив своє
життя.

6

– Важко було адаптуватися до нової посади?
– Так. Це інший розпорядок дня, інша форма спіл
кування з людьми, адміністрування. Директорська
посада вимагає не тільки творчості, але і вміння вирі
шувати різні питання – психологічного, організаційно
го, господарчого характеру. Не казатиму, що в мене
все добре виходить. Я знаю свої больові точки. Зага
лом я пішла на посаду директора ЦКМ не тільки розу
міючи, що знаю “як”, але ще й тому, що це гарний жит
тєвий досвід. Вважаю, що у людини наступають такі
періоди, коли їй потрібен зовсім інакший досвід, ніж
той, який вона має.

“У житті керуються двома речами:
довіра і чесність”
– Ірино Віталіївно, ким для вас є “вавило
няни”?
– Як би просто це звучало, але вони є членами
моєї сім’ї. Вони не мої діти, але кожен з них –
частинка мене. У нас все побудовано так, що це не
просто репетиції і виступи. Ми разом ходимо на
екскурсії, спільно читаємо книжки, переглядаємо
фільми, обмінюємось позитивною і негативною
енергією. Я їм потрібна, щоб дати пораду, так само
і вони потрібні мені. Коли мені дуже погано, то вони
лікують одним своїм існуванням.

– Чи змінилась ваша мотивація роботи з теат
ром за ці десять років?
– Спочатку це був клуб за інтересами. Відповідно і
я ставилась до нього легше. Умовно кажучи, якщо
людина в дитинстві не догралась у ляльки, то вона це
зробить пізніше. Те, що я колись не зіграла, не зроби
ла, я реалізувала в театрі. Можна сказати, що все це
стало ретранслятором моїх бажань, комплексів.
– Ви використали інших?
– Виходить, що так. Але життя на цьому базується.
Хтось когось використовує, але питання полягає у
тому, як це зробити. Мені здається, що я тут була чес
ною. Вони брали від мене стільки ж, скільки я брала у
них. Сьогодні це стало більше, ніж просто гра. Не хочу
бути пафосною, але для мене зараз “Вавилон”  кон
цепція життя.
– Ви схильні до депресії?
– Так, як і кожен Овен (посміхається). Але за остан
ні три роки в мене не було депресій. Я живу в такому
темпі, коли постійно потрібно приймати рішення. Маю
бути в психологічному і фізичному тонусі.
– Чого у Вас більше – директор ЦКМ, режисер
чи викладач?
– Складно відповісти, але, мабуть, все ж таки біль
ше вчителя. Вчителя, який інколи вчить не стільки пред
мету, скільки тому, як треба говорити, писати, сидіти,
спілкуватись, розказує, що є добре, а що погано.
– Який у Вас розклад дня?
– Якщо немає першої пари, то прокидаюсь о
шостій ранку. О дев’ятій я вже у ЦКМ. Тут розклад буду
ється залежно від обставин. Інколи спокійно займа
ємося організаційною роботою, а інколи проводимо
кілька університетських заходів за день. О четвертій 
репетиція театру. Вона триває десь до дев’ятої вечо
ра. Вдома я після десятої. Спати лягаю не пізніше два
надцятої.
– Якими були ваші студентські будні?
– Насиченими, адже в нас була комсомольська
організація. Вона все вирішувала і систематизувала
наше життя. Я не прихильник тої ідеології, але вона
привчала до системної роботи. На всілякі дурощі про
сто не залишалось часу. Колишня система формувала
відчуття відповідальності. Також я була учасницею сту
дентського театру, яким керувала Алла Капська.
– Які у Вас плани на найближчий час?
– Я живу за філософією малих справ, тому гло
бальних планів не будую.
– Але ж все велике
складається з малих
частин, до чогось ви ж
прагнете…
– (думає, а тоді посмі%
хається) Прочитати все
непрочитане. Хай буде
так.
– Як
філолог
ви
точно маєте що сказати
про газету “Педагогічні
кадри”.
– Газета змінюється, і
це тішить. Добре, що ми
маємо газету з такою істо
рією. Ми навіть за матері
алами газети намагались
відтворити історію ЦКМ.
“Живу за філософією
Сьогодні
“Педагогічні
малих справ”
кадри” вже більш презен
табельна газета. Вона
стала більш адаптованою до читача,
перестала бути таким собі “Урядовим
кур’єром” Драгомановського університе
ту. Якщо вона і далі буде так розвиватись,
то стане лакмусом, за яким університет
вимірюватиме свою діяльність і визнача
тиме пріоритети. На газету покладені
великі завдання.
– Ваші побажання читачам.
– Студентам побажаю знайти справу,
яка стане справою їхнього життя. Викла
дачам – здоров’я, розумних і талановитих
студентів. А також внутрішньої молодості і
пам’яті про себе в молодості.
– Дякуємо за цікаву і відверту роз
мову.

Спілкувався Сергій РУСАКОВ
Фото Вікторії ТИЩУК
“Вони є членами моєї сім’ї”

БЕРЕЗЕНЬ 2012

Близнюки університету
Газета “Педагогічні кадри” упроваджує фотопроект “Близнюки університету”. Протягом цього навчального року ми записували інтерв’ю і фотографували близнят, які
навчаються в нашому університеті. Ми вирішили дізнатись, як їм разом навчаються, чим схожі і відмінні близнята та поцікавитись їх життєвими планами.
Якщо разом з вами навчаються близнята, то повідомте це в редакцію газети, і ми завітаємо у вашу академічну групу. Сьогодні перед вами дві пари сестер, з якими
спілкувався Сергій РУСАКОВ, фотографії – Катерини КУЩІЄНКО.

СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ “Я”
Аня і Аліна народились в м. Конотопі. Разом зроста
ли і разом нині навчаються на ІV курсі на спеціальності
“Культурологія”. Дівчата до 7 класу ходили в однаково
му одязі, “потім ми почали одягатись порізному, адже
хочеться вирізнятись”, – говорять дівчата.
Аліна. В дитинстві мріяла стати моделлю. “В дитинстві з
подружкою навіть влаштовували у дворі показ моди”, – з
усмішкою згадує дівчина. Аліна – активна і непосидюча. З
сестрою могла не просто посваритись, а й почати боротись:
“Матір тепер жартує, що боялась залишити нас вдома
самих”. Цікаво, що незважаючи на характер, у дівчини дріб
ний і спокійний почерк. “У школу ми йшли разом, але коло
спілкування було різне”. Аліна в школі завжди сиділа право
руч, сестра – ліворуч.
Школа, де навчались дівчата, має укладений договір з
Драгомановським університетом, тому сестри поступали
через дистанційні курси. “Роль у вступі зіграли батьки. Вони
не хотіли розділяти нас. Київ для нас був незнайомим
містом, і на думку батьків, так було безпечніше”.
Минулого року дівчата пройшли відбір у “Школу вожатих” і їх хотіли поставити працювати в
один загін, але дівчата заперечили. “Дратує те, що якщо ми однакові, то інші думають, що ми
повинні постійно бути разом”. Хоча
сестри зізнались, що одна одній не наб
ридають, незважаючи на те, що і нині
часто сваряться.
Сьогодні обидві дівчини лише нав
чаються. “Складно суміщати навчання і
роботу, – говорить Аліна. – Хочеться
гарно навчатись, а робота від цього, на
жаль, відволікає. Про майбутнє складно
сказати, бо не знаємо, що нас чекатиме
на п’ятому курсі – один чи два роки нав%
чання”.
Аня. Аня – старша сестра і дорослі
ша на півгодини. Ким хотіла стати в
дитинстві – не пам’ятає, але переконана, що це було пов’язано з творчою галуззю. Дівчина спо
кійна за характером, а от почерк має розмашистий, хоча в школі був “спокійний”, як у сестри. “%
Ми різні, наші друзі про нас говорять так: одна – мир, друга – війна”.
Одного разу у школі перед уроком з української літератури дівчата помінялись місцями.
Аню викликали прочитати напам’ять вірш. Після уроку дівчата знову сіли на звичні місця.
Наступним уроком за розкладом була математика, але вчитель захворів і на заміну прийшла…
вчителька з української літератури. Цього разу вона вирішила послухати вірш з вуст другої
сестри. Візуально дівчат в той день вчителька не відрізнила і Ані довелось вдруге розповідати
той самий вірш. В університеті дівчатам не доводилось “заміняти” одна одну. Хоча одна викла
дачка лише в день екзамену зрозуміла, що дівчат двоє.
“Часто бачимо близнюків з дуету Анна%Марія. У них однаковий стиль. А нам так не хочеть%
ся. Так, у нас є схожі речі, але за кольорами вони можуть відрізнятись. А от постіль у нас одна%
кова”, – говорить Аня.
Навчання зараз інтенсивне, і у дівчат не вистачає часу для гуляння. “Ми наче разом ходи%
мо, але все ж і по окремості. Навіть у кімнаті разом рідко знаходимось, не часто спілкуємось
одна з одною. У нас навіть ліжка в різних кутах кімнати стоять”.
Група, в якій навчаються дівчата, дружна і активна. “При вступі в університет нам сподоба%
лась саме культурологія. І ми не шкодуємо про вибір”.

СЕСТРИ ТИМОЩЕНКО: РІЗНИЦЯ В ОДНУ ХВИЛИНУ
Сестри народились у Києві. Закінчили
середню школу № 235 імені В. М. Чорновола.
Сьогодні Марія і Наталія навчаються в Інституті
інформатики на спеціальності “Економічна тео
рія”. Обидві дівчини танцюють з чотирьох років
і люблять мандрувати – побували у Фінляндії,
Швеції, Польщі, Угорщині та в багатьох містах
Росії.
Наталія. Досягає поставлених цілей, чітко знає,
чого бажає. “Якщо їй не подобається людина, то
вона обмежує своє спілкування з нею”, – говорить
за сестру Марія.
У дев’ятому класі дівчина складала екзамен з
біології за сестру. “Викладачка ще відзначила, що
обидві дівчини добре знають предмет”, – згадують
дівчата.
Наталія хотіла вчитись в університеті МВС на…
слідчого, та її переконали, що таку спеціальність
слід опановувати в більш дорослому віці.
“Вирішили, що хочемо навчатись в НПУ імені
М. П. Драгоманова. Хотіли вчитись
разом, тому довго обирали спе%
ціальність. Врешті%решт подали
документи і поступили в Інститут
інформатики”.
В однаковому одязі сестри
ходили до 12 років. Жартують, що з
точки зору дівчини так навіть зруч
ніше, адже мають вдвічі більше
гардеробу. Але якщо Наталя
любить більш діловий стиль, то
Маша віддає перевагу джинсам і
футболкам.
Перебуваючи кілька років тому
в літньому таборі, дівчата познайомились з хлопцямиблизнятами, які також відпочи
вали. Та зав’язати серйозні стосунки не вдалось.
Марія. Творча людина, якій подобаються танці і співи. Тому мріяла вчитись на
хореографа, та батьки вмовили поступати на більш серйозну спеціальність. “Хоча я все
одно з часом піду вчитись на хореографа”, – зізнається дівчина.
Характер у дівчини більш поблажливий, ніж у сестри. Тому вона вміє згладжувати
гострі моменти.
Маша – старша сестра. Вона народилась раніше… на одну хвилину. Обидві дівчи
ни навчаються добре, хоча на відміну від сестри, Марії складніше йдуть точні науки.
Навчатись разом дівчатам подобається, бо відчувають підтримку одна одної. “Коли
була посвята в студенти, то спочатку ніхто не помітив, що ми близнята. Ми були одя%
гнені по%різному, мали різні зачіски, тому в Інституті подумали, що ми просто маємо
однакові прізвища”.
Хоч дівчата і сваряться, та говорять, що вже через п’ять хвилин спілкуються, наче
нічого і не траплялось. “Одного разу сестра поїхала з батьком на дачу, то я скучила за
нею уже за дві години і взялась телефонувати їй”.

Красуня університету

ВАЛЕРІЯ СЕРДЮК: “ М о р а л ь н е п і д п и л ю в а н н я п і д б о р і в б у л о . . . ”
МИНУЛОГО РОКУ Валерія Сердюк перемогла в конкурсі
“Красуня університету”. Сьогодні дівчина навчається вже на
ІІІ курсі Інституту корекційної педагогіки та психології.
Молода, творча, не боїться критики та самостійно може
визнати помилки – такою постала перед нами переможниця
конкурсу.
– Валеріє, розмова буде присвячена твоїй перемозі на конкурсі
краси в нашому університету. Як ти стала його учасницею?
– Все почалося з перемоги на конкурсі “Міс ІКПП”: як його
переможниці мені надійшла пропозиція спробувати свої сили на
університетському рівні.
– Цікаво, що стало поштовхом для того, щоб взяти участь у
конкурсі краси?
– Коли я тільки стала студенткою університету, мені наснився сон, що
я отримала титул “Красуня університету”. Вже на другому курсі,
дізнавшись про конкурс краси в Інституті корекційної педагогіки і психології, та згадавши
сон – сміливо пішла записуватись в учасниці. І, як бачите, не даремно. Хоча під час
підготовки до нього щось не виходило, інколи опускалися руки, та мене дуже
підтримувала родина, тому не хотілося їх розчаровувати. Саме це мене змусило пройти
шлях до кінця!
– Цей конкурс став важливим для тебе? Чому ти навчилась?
– Мені стала зрозуміла одна істина – послухай інших та зроби посвоєму
(посміхається). Я навіть після перемоги брала участь у київському конкурсі краси, де
зайняла друге місце. Зазначу, що там конкурс відрізнявся від подібних конкурсів краси.
Там була більше ставка на інтелект, та учасниці довели, що краса – це не лише параметри
906090. Після конкурсу до мене підходили учасниці і запитували, чи я брала участь у

БЕРЕЗЕНЬ 2012

подібних конкурсах раніше. Зізнались, що бачили мою впевненість і силу.
Після цього чергового тріумфу прийшов час представити НПУ на конкурсі
“Студміс Київщина”. Я підійшла до цього з великою відповідальністю, усі
сили вкладала в підготовку, усім серцем жадала переможного місця, але
журі не внесло мене в трійку лідерів. Я отримала титул “Міс креативність”.
Тоді для мене це здалося ганебною поразкою, але потім зрозуміла, що
перемога – це не головне. У кожної з учасниць – своя перемога. Моя була в
очах пів сотні драгомановців, які зайняли половину приміщення “Арени” і за
чисельністю конкурували лише зі студентами КиєвоМогилянської Академії,
а за активністю рівних нашим не було. Такої ідтримки, як тоді, – я ще ніколи
не відчувала в житті! А отримати титул “Міс креативність” виявилось навіть
краще за корону.
– Глядачі “Красуні університету” запам’ятали тебе по творчому
конкурсу, де ти грала на флейті. Чи складно було готуватися? Хто тобі
допомагав?
– Після прийняття рішення щодо участі в конкурсі я почала шукати
костюми та партнера для танцю. Взагалі я не надто добре танцюю, багато хто закидав,
що в мене не вийде. Моральне підпилювання підборів було, та після довгих тренувань
все чудово вийшло. Щодо виступу з флейтою, то це мій коронний номер. Я з дитинства
вчилася грати на ній. Але для виступу самої гри мені здалося недостатньо, тому вийшло
театралізоване дійство. Хочу подякувати своїм друзям, які допомагали мені та вірили в
мене.
– Що б ти побажала майбутнім учасницям конкурсу краси?
– Ніколи не здавайтесь і йдіть завжди до кінця. Ніколи не бійтеся критики, вона буває
дуже корисною! І найголовніше: ніколи не сумнівайтеся в своїх силах, якщо ви чогось
дійсно хочете – ви зможете!
Спілкувалась Тетяна ВОЙТОВИЧ

7

Слово головного
редактора

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
УНІВЕРСИТЕТУ
Нещодавно довелось роби
ти персональний перелік публі
кацій і виявилось, що одна з
перших моїх публікацій в газеті
“Педагогічні кадри” вийшла у
червні 2007 року. Відтоді спів
праця з багатотиражкою стала
неодмінним елементом моєї
діяльності в університеті.
За цей час вийшло ряд ста
тей про заходи і події, які відбу
вались в Драгомановському
житті. Деякі з них зайняли чіль
не місце і перетворились на
традиції, а деякі повністю зни
кли через плин часу. Але в будь
якому разі маю за честь, що про
них дізнавались саме з моїх
матеріалів.
Завдяки цим публікаціям я
познайомився з університетсь
ким життям і людьми, які тво
рять історію нашого вишу. Нині,
вже як редактор газети, маю
можливість
безпосередньо
спілкуватись з цими людьми.
Особливо радію, коли це спіл
кування відбувається напере
додні їхніх ювілеїв.
Під час спілкування з ювіля
рами, проймаючись тією енер
гією, якою вони живуть, виникає
ще більша шана до їх здобутків і
напрацювань. Вони стали
наставниками для великої кіль
кості випускників НПУ імені
М. П. Драгоманова. Останні, в
свою чергу, маючи власні сім’ї
вчать тим самим принципам, які
були закладені університет
ськими викладачами.
Переконаний, що нові випу
ски газети займуть гідне місце в
історії університету та освітньої
галузі загалом. Через певний
час до багатотиражки звертати
муться як до “енциклопедією
університету”, в яку вписано те,
що не можна знайти в інших
довідниках.
У найближчих випусках ви
зможете прочитати інтерв’ю з
Ольгою Коноваленко, Галиною
Мєдніковою, Олегом Падал
кою, Станіславом Цибіним,
Миколою Котом. Це люди, які
люблять університет і яких
люблять в університеті. Дякує
мо нашим співрозмовникам за
співпрацю. Ваш голос важли
вий для університетського
колективу, думки надихають
колег, а досвід відіграє важливу
роль для молоді. І саме ваш
голос, думки і досвід нині впи
суються в нову “енциклопедію
університету”.
Якщо раніше університет
ські багатотиражки були офіцій
ним органом ректоратів і єди
ним інформаційним каналом, то
сьогодні ці функції більше вико
нує Інтернет і суперничати з
ним немає сенсу. Тому ми оби
раємо напрям створення суча
сної енциклопедії університету.
Творімо газету разом!
З повагою,
Сергій РУСАКОВ

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Нагородження

Т у р н і р

Поезія

п о е т і в

НЕЩОДАВНО в книгарні “Є” відбулось нагородження переможців
Всеукраїнського студентського поетичного конкурсу “Турнір поетів”, до
якого долучились студенти і викладачі нашого вишу.
У конкурсі взяли участь близько 400 учасників, які представляли всі регіо
ни України. Найкращі твори відбирало журі, до складу якого входили доктор
філологічних наук, про
фесор кафедри зару
біжної
літератури
Інституту філології КНУ
імені Тараса Шевченка
Іван Мегела, видат
ний поет Іван Андру
сяк, автор знаменито
го українського роману
“Кляса” Павло Воль
вач, автор проектів
“Щоденник”, “Re: make
щоденник”,
поет,
викладач НПУ імені
М. П. Драгоманова
Олександр Козинець,
викладач кафедри культурології НПУ імені М. П. Драгоманова, головний редак
тор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков.
Переможці читали свої
твори, і не лише ті, що пода
вали на конкурс, а й нові.
Члени журі ділилися своїми
враженнями, говорили ком
пліменти, часом й критику
вали. Зокрема, Іван Мегела
та Сергій Русаков підкресли
ли, що в багатьох авторів
забагато суму і розчарувань,
хоча авторам не більше
25 років. Тож радили більше
радіти життю і кохати!
Драгомановський уні
верситет та газета “Педаго
гічні кадри” впровадили спеціальну номінацію “Симпатія газети”, яку виборола
студентка НТУУ “КПІ” Наталя Боровик. Наталії було урочисто вручено грамоту
від ректора університету професора Віктора Андрущенка та подаровано
книжку “Протуберанці слова”, упорядником якої є поетпісняр Андрій Деми
денко.
Олександр КОЗИНЕЦЬ
Фото Тетяни Медведєвої

Освітянський пантеон

Наталя БОРОВИК
НТУУ КПІ

Молюся на дощ
Молюся на дощ сьогодні. Молюся на дощ.
Звідусіль оточена кілометрами сонячних променів.
Поміж сотень будинків, вулиць і площ
я сама вже готова стати частиною повені.
По бруківці розлитись холодом, стежкам остудити
шал.
Затопити це місто, по вінця, холодною зливою,
в сніжки хмарами гратися серед рідких дзеркал,
малювати у небі веселку. Смішною і вередливою.
Молюся на дощ сьогодні. Одна із небагатьох.
Звертаюсь по допомогу до сивих хмар.
Бо серед усіх здобутків, розсіяних між епох,
колись саме в дощ найбільше згубилося моїх чар.

***
Загратили очі собі і вуха,
у рамки вписались, в закони і правила.
А в житті одна лиш важлива наука –
та, що в серці рубці зоставила.
Виріж, будь ласка, мене із рамок,
якщо я зранку сама забуду.
Бери різак і приходь на сніданок%
обріжем нитки всім лялькам вуду.
Лишали собі лише чорне і біле.
Дарма! То робота дурна і неправильна.
Ходімо з веселкою гуляти Києвом,
своїми мріями розганяти марево.
Шанувати життя беззлісно і віддано,
малювати під зливою кольоровими фарбами.
Давай радіти,поки не пізно нам,
допоки нас іще в кут не загнано.
Давай на кавалки разом розіб’ємося,
щоб потім яскравими пазлами гратися.
Всьо буде чьотко, якшо не зіп’ємося.
Та ми не прості, щоб так легко здаватися.
Тобі для щастя не треба замок?
Мені ж достатньо і незабудок..
А! Ще виріж, будь ласка, мене із рамок,
якщо я зранку сама забуду.

ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

3 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ на 74му році пішов з життя
завідувач кафедри олімпійського та професійного
спорту Інституту фізичного виховання та спорту Націо
нального університету імені М. П. Драгоманова, док
тор
педагогічних
наук,
професор
ЮРІЙ
ТИМОФІЙОВИЧ ПОХОЛЕНЧУК. Перестало битися
серце людини з великої літери – авторитетного вчено
го, справжнього педагога, мудрого керівника і настав
ника, великого життєлюба, який 45 років, сповнених
самовідданої творчої праці, віддав університету.
Життєвий шлях Юрія Тимофійовича – зразок
людської гідності, добропорядності, відданості справі,
вміння толерантно працювати з людьми. Понад
40 років Юрій Тимофійович очолював кафедру фізичного виховання та
спорту, що нині має назву олімпійського та професійного спорту.
Юрій Тимофійович Похоленчук народився 17 жовтня 1938 р. у м. Смо
ленськ (Росія). Початок Великої Вітчизняної війни він зустрів з матір’ю, Вірою
Іванівною Філатовою під бомбардуваннями у Прибалтиці, де в штабі льотно
го полку служив його батько – Тимофій Юхимович Похоленчук. Середню
освіту Юрій Тимофійович отримав в Київській школі № 27, вищу освіту – в
Національному інституті народного господарства. В 1962 р. закінчив Київ
ський державний інститут фізичної культури і спорту, де отримав спеціаль
ність тренеравикладача зі спортивних ігор. Кандидатську дисертацію з біо
логічних наук захистив у Прибалтиці, де існувала відома тоді наукова школа
зі спортивної медицини з питань вивчення впливу високих навантажень на
організм спортсмена у великому спорті.
З 1967 р. Юрій Тимофійович Похоленчук працював в Київському педа
гогічному інституті імені М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова), де
з 1971 р. керував колективом кафедри фізичного виховання і спорту. Увесь
час безупинно займався наукою – опублікував більше 100 наукових та нау
ковометодичних праць.
Докторську дисертацію на тему “Оптимизация тренировочного процес
са спортсменок с целью повышения спортивного мастерства и сохранения
здоровья” Юрій Тимофійович захистив у 1993 р., результати роботи над
якою втілив у свою подальшу практичну діяльність у Федерації волейболу
СРСР (у складі Комплексної наукової групи), а потім у Федерації волейболу
України.
Юрій Тимофійович був постійним учасником наукового й суспільного
Головний редактор Сергій Русаков.
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух.
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко.
Фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

житті університету, міста, держави. В різні роки очолював науковометодич
ні комісії, був головою науковометодичної комісії з фізичного виховання
Міністерства освіти України, членом Республіканської комісії з фізичного
виховання молоді ВНЗ України, членом Президії науковометодичної комісії
з фізичного виховання при секторі фізичного виховання Міністерства освіти
України, головою науковометодичної ради з фізичного виховання ВНЗ
м. Києва при міськспорткомітеті, членом Міжнародної Академії зі спортив
ної науки (з настільного тенісу), дійсним членом наукового комітету ITTF
(міжнародна федерація з настільного тенісу), членом Міжнародної Асоціації
світових чемпіонатів. У 1992–1995 рр. очолював Федерацію настільного
тенісу України, і в той період збірна команда України з настільного тенісу
досягла найкращих результатів на Чемпіонаті Світу в Тяньзіне (Китай).
За активну роботу в науковометодичних Радах при Міністерстві освіти
і науки України та колишнього СРСР нагороджений Почесними грамотами
Спорткомітету СРСР та України, в різні роки нагороджений грамотами та
дипломами ITTF, Європейського Союзу зі спортивної науки, грамотою посла
України в Китайській Народній Республіці. Нагороджений медалями Олім
пійського національного комітету Італії, федерації настільного тенісу СРСР,
медалями ITTF. У 2010 р. отримав почесне звання “Заслужений працівник
фізичної культури і спорту України”.
Юрій Тимофійович був прескрасним сім’янином – чоловіком, батьком,
братом, дідусем. Створивши сім’ю у 1974 р., допоміг дружині Людмилі у ста
новленні її як ученого в Національній Академії наук. Синові Сергію дав
можливість здобути вищу економічну освіту. Сергій, як і батько, став почес
ним мисливцем України. Його онучки стали дарують радість всій родині.
Юрій Тимофійович підтримував родину у всіх починаннях, допомагав кожно
му мудрим словом та справами. Сьогодні у його родині безмежна скорбота.
Глибокої втрати зазнав Інститут фізичного виховання та спорту – всі, хто
знав професора Похоленчука Юрія Тимофійовича, любили і поважали його
за чуйне ставлення до колег та студентів, велику душевну щедрість, без
крайню доброту, чесність і відкритість, справедливість, мудрість та опти
мізм.
У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близь
ким Юрія Тимофійовича. Віднині його вже немає з нами, але пам’ять про
нього, його посмішка, мудре слово та розумні добрі очі назавжди залишать
ся в наших серцях...

Колектив Інституту фізичного виховання
та спорту НПУ імені М. П. Драгоманова
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.

Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

БЕРЕЗЕНЬ 2012