Файл #223: "2012-2.pdf"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 2 (1622) ЛЮТИЙ 2012 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Звернення ректора

Вітальне слово

Шановні студенти!

ЗІ СВЯТОМ ДОБЛЕСТІ І ЧЕСТІ!

У НАШОМУ університеті склалася чудова традиція взаємодовіри та демократично
го спілкування між ректором і студентами. Адже лише спільним обговоренням вдаєть
ся прийти до прийняття правильних рішень. Студентидрагомановці – це освічені інте
лектуальні особистості, майбутня еліта держави, талановиті юні педагоги і дослідники,
до думок яких керівництво НПУ завжди ставиться з повагою.
У зв’язку з насиченим графіком роботи я як ректор університету можу не завжди
почути про всі студентські проблеми, дізнатися про ваші ідеї та пропозиції щодо покра
щення навчального процесу в нашому виші, поліпшення умов проживання в гуртожит
ках. Тому сподіваюся інтенсивно налагодити цей процес за допомогою сучасних
інформаційних технологій і мережі Інтернет.
Відсьогодні функціонуватиме персональний сайт ректора за адресою http://www.avp.npu.edu.ua, де
кожен, хто навчається в драгомановському університеті, зможе поставити своє запитання та протягом
декількох днів отримати на нього відповідь.
Я хочу почути про всі ваші негаразди, що виникають у процесі навчання, суперечності з викладачами,
кураторами, погодження чи непогодження з побутуючими суспільними думками; про студентські ідеї, про
екти, заходи.
Жодне ваше питання чи пропозиція не залишаться поза увагою. Складні і дискусійні проблеми будуть
розглянуті та обговорені на засіданнях ректорату, Вченої ради університету й обов’язково вирішені.
Вірю, що разом ми зможемо уникнути будьяких непорозумінь та досягти максимально комфортних
умов навчання й розвитку в Драгомановському університеті, культурного й інтелектуального зростання
особистості.

ВІД БАГАТОТИСЯЧНОГО колективу НПУ імені Михайла Драго
манова, особливо його жіночої половини, від щирого серця вітаю
всіх чоловіків – доблесних захисників Вітчизни зі святом мужності і
честі.
23 лютого, в День захисника Вітчизни, українська громадсь
кість вшановує тих, хто причетний до цього високого звання, єди
ного для всіх: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронто
виків до молоді. Цього міцного зв’язку не порушать навіть найбіль
ші зміни в сучасному світі. Наше суспільство живе сьогодні в інших
мирних і світлих вимірах, але не можна забувати, відкидати все те,
що цьому передувало. Подвиги наших шанованих ветеранів – це
велика і велична правда історії, постійна школа виховання для сту
дентівдрагомановців, що служить справі збереження миру у своїй
країні та далеко за її межами. Це взірець реального, дієвого патріо
тизму для кожної чесної людини і свідомого громадянина, наочне
свідчення єдності всіх поколінь українського народу.
Тож бажаю вам, наші захисники, незламної волі, надійного
родинного тилу, козацького здоров’я та звершення всіх ваших мрій
і побажань на благо України!

З повагою, ваш ректор Віктор Андрущенко

З повагою, ваш ректор Віктор Андрущенко

Конкурс

Почесний гість

МИКОЛА АЗАРОВ: “УЧИТЕЛЬ –
ОДНА З НАЙБІЛЬШ ШАНОВАНИХ ПРОФЕСІЙ”
Студенти НПУ імені Михайла Драгоманова мали уні
кальну можливість послухати лекцію Прем’єрміністра
України, доктора геологомінералогічних наук, професора
Миколи Азарова. Микола Янович більше години розпові
дав молоді про економічні, енергетичні та соціальні перс
пективи розвитку держави, деталізував причини проблем і
їх наслідки, цікавився думками студентів з цього приводу.

СЛОВО ПРО МОГО
ПЕРШОГО ВЧИТЕЛЯ

Почавши з прозорих метафор кризової ситуації у державі, яка
потрапила на “крихкий лід” та мала тільки два варіанти дій: зупинити
ся або ж чимдуж вибиратися на берег, врешті Микола Янович перей
шов до професійних економічних та політичних термінів. Прем’єрмі
ністр упевнено заявив, що тепер Україна “стоїть на твердому ґрунті” і
хоч попереду багато роботи, “світло вкінці тунелю” все ж є.

Зустріч пройшла у жвавій атмосфері взаємного розуміння. Сту
денти не залишили запитань Прем’єра без відповідей і навзаєм. За
словами драгомановців особливо приємно було чути майбутнім
педагогам, як високо Микола Азаров оцінив професію Вчителя,

Нова кафедра

прирівнявши її за рівнем відповідальності і важливості до прем’єр
ського крісла.
“Як правило, вчитель – одна з найбільш шанованих професій у
регіонах держави, – зауважив Микола Янович, – Говорячи ж про
підвищення статусу цього фаху, безперечно, він залежить і від сус!
пільства, і від самої особистості педагога”. На думку Прем’єра, сьо
годні варто підтримувати максимальну самостійність роботи вчите
ля, дати йому свободу для творчості і мислення, адже уже позаду
часи, коли головною була сума знань для учня. Розвиток мислення,
креативності та ініціативи – ось пріоритети сучасності.
Що ж до власних наукових здобутків, то, як сказав Микола Яно
вич, він шкодує, що полишив велику науку, але пообіцяв сприяти у
добрих починаннях ученим і звичайно ж студентам – майбутній еліті
України.
Говорили також про автономію університетів і студентське са
моврядування. За переконаннями Прем’єра, вища школа – саме те
місце, де потрібно прищеплювати громадянам основи демократич
ного правління державою.

Актуальне інтерв’ю

НПУ імені М. П. Драгомано
ва запрошує всіх бажаючих при
єднатися до участі у Всеукра
їнському щорічному конкурсі на
кращий художній твір “Слово
про мого першого вчителя”.
Розкажіть, яку роль у вашому
житті відіграв ваш перший вчи
тель, словом та думкою вкло
ніться за його невтомну працю.
На конкурс приймаються
творчі роботи різних (епічних,
ліричних, драматичних тощо)
жанрів, які відображають шану й
повагу до вчительської праці.
Літературні твори мають
бути новими та написаними
державною мовою. Обсяг робо
ти – довільний. Термін подачі
робіт для розгляду журі до
15 вересня 2012 року.
Роботи з поміткою надсила
ються на адресу: НПУ імені
М. П. Драгоманова, вул. Пирого
ва, 9, м. Київ, 01601
Тел. для довідок:
(044) 4823112,
email: slovo2011@ukr.net

Спортивне життя

Вивчаючи закони,
думати про людину

“Хто безсилий –
той безкрилий”
Іван Салтовський

Кубок ректора
знову в
істориків

стор. 3

стор. 5

стор. 7

Науковий захід

П Е Д А Г О Г І Ч Н І С Т У Д І Ї У К РА Ї Н С Ь К И Х У Н І В Е Р С И Т Е Т І В – В П Е Р Ш Е
Започаткування Перших українських педагогічних студій з ініціативи і за активного
сприяння Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи та потужних педагогічних
університетів України, тематикою яких стане саме аналіз освіти і культури як запоруки
демократичного розвитку суспільства, – велика актуальна справа у сучасному світі.
Проведення студій дасть змогу виокремити роль освіти і культури у контексті людсь!
кого розвитку, визначити подальші шляхи в удосконаленні системи освіти, обмінятися
досвідом модернізації сучасної вищої школи, підготовки педагогічних кадрів.

Дмитро ТАБАЧНИК,
міністр освіти і науки, молоді та спорту України

літературознавців до юристів і фахівців природничих наук.
У фокус розгляду дослідників потрапили здоров’язбере
жувальна і моральноетична, культурна та інноваційна
складові освітнього процесу. Таким чином організаторам
вдалося оптимізувати широту наукових поглядів та пропо
зицій.
За словами ініціаторів, на українські педагогічні студії
чекає довге майбутнє, бо як показав досвід, перша спро
ба такого заходу була вдалою не лише у плані наукових
досягнень, але й щодо теплого міжособистісного спілку
вання, порад, спрямувань.

1315 січня 2012 року на Рівненщині прохо
дили Перші українські педагогічні студії “Осві
та і культура як запорука сталого демократич
ного розвитку суспільства”. Започатковано
наукові заходи під егідою Міністерства освіти і
науки, молоді та спорту України, Національної
академії педагогічних наук України та за без
посередньої ініціативи Асоціації ректорів
педагогічних університетів Європи на чолі з
президентом, академіком Віктором Андру
щенком.
До участі долучилися науковці провідних університе
тів України, що готують Вчителя, зокрема великий колек
тив Національного педагогічного університету імені
Михайла Драгоманова; вченіпедагоги Волинського
національного університету імені Лесі Українки на чолі з
ректором, доктором біологічних наук, професором, пре
зидентом біофізичного товариства України Ігорем Коца
ном; дослідники Рівненського державного гуманітарного
університету під керівництвом ректора, кандидата істо
ричних наук, професора, завідувача кафедри всесвітньої
історії Руслана Постоловського; ректорат Житомирсь
кого державного педагогічного університету імені Івана
Франка з ректором, доктором філософських наук, про
фесором Петром Саухом та інші.
Про мету наукового заходу на відкритті говорив і пре
зидент Асоціації ректорів педагогічних університетів
Європи Віктор Андрущенко.
Як підкреслив Віктор Петрович, організація подібних
обговорень повинна стати консолідацією освітнього про
стору держави та потужних педагогічних вишів для роз
робки і втілення новітньої концепції підготовки висококва
ліфікованого вчителя майбутнього. “Першочерговим зав!
данням такого заходу стануть конструктивні діалоги між

ученими!педагогами, соціологами, культурологами та
фахівцями інших наукових галузей для отримання спіль!
ного рішення в реалізації підготовки нового вчителя для
об’єднаної Європи, – наголосив ректор – Перші кроки вже
були зроблені на Форумі ректорів педагогічних універси!
тетів Європи в Києві. Продовження напрацювань за цією
тематикою ведуть усі університети – члени Асоціації, а
подібні наукові зустрічі стануть базою для обміну ідеями
та ініціативами”.
Уже пленарне засідання студій продемонструвало
різноманіття таких нових ідей і концепцій, адже обговорю
валися парадокси педагогічної освіти в епоху цивілізацій
них змін, освітня система у дискурсі розбудови загально
європейського простору вищої освіти. Науковці аналізу
вали шляхи формування державногромадського упра
вління вищим навчальним закладом, обмінювалися досві
дом навчального процесу у власних університетах. Впро
довж педагогічних студій одним із провідних стало розу
міння освіти у контексті людського розвитку як його
невід’ємної складової. У шести секціях працювали вчені
найрізноманітніших наукових сфер – від культурологів і

Старт Українських педагогічних студій “Освіта і культура як запорука сталого демо!
кратичного розвитку суспільства” – це старт нових ідей, концепцій, методик, розробок
в освітній галузі; це ще один новий рівень еволюції сучасної української освіти; модер!
ний крок до розуміння ролі освіти й культури у демократичному розвитку суспільства.

Василь КРЕМЕНЬ,
президент НАПН України

Науково"дослідний потенціал

У НПУ ДОСЛІДЖУВАТИМУТЬ СОЦІОЛОГІЮ ОСВІТИ
ЗА ПОГОДЖЕННЯМ із Міністерством освіти і
науки, молоді та спорту України у Національному
педагогічному університе
ті імені Михайла Драгома
нова створюється Науко
водослідницький центр
“Соціології освіти”.
Метою
нового
підрозділу стане забез
печення емпірично під
твердженого наукового
бачення функціонування і
розвитку сучасної вітчиз
няної системи освіти, її
інститутів і організацій,
Володимир Євтух сприйняття й розуміння
братиме участь освітянської дійсності в
у робті
контексті соціальних змін
новоствореного
як на рівні суспільства
Центру
загалом, так і на рівні кон
кретної особистості.
“Сучасна епоха з її глобалізаційними й
інформаційними тенденціями суттєво впливає
на всі елементи суспільства, – розповідає рек
тор НПУ імені М. П. Драгоманова, один із ініціа
торів заснування Центру Віктор Андрущенко –
Під цими чинниками змінюється й особистість.
Сучасні студенти вирізняються тепер підвище!
ною соціальною активністю, глибокою поінфор!
мованістю, ерудицією, обізнаністю у бізнесових

2

питаннях, політичних процесах. І дуже складно
налагодити взаємовичерпні зв’язки між поколін!
нями, досягти спільного розуміння без науково!
го вивчення сучасної суспільної системи”.
Долучитися до роботи у Науководослідному
центрі “Соціології освіти” погодилися й такі
метри науки, як Анатолій Ручка, Микола
Михальченко, Володимир Євтух. Тісна спів
праця налагоджується із соціологічними служба
ми й інституціями держави, зокрема Інститутом
соціології Національної академії наук України,
відповідними підрозділами в Харківському націо
нальному університеті імені В. Н. Каразіна, Дні
пропетровському національному університеті
імені Олеся Гончара, Одеському національному
університеті імені І. І. Мечникова та іншими.

Добрим сюрпризом для учасників стала й церемонія
нагородження. Національний педагогічний університет
імені Михайла Драгоманова у знак подяки за плідну спів
працю й високі досягнення у різних галузях науки нагоро
див медалями видатних учених, ректорів українських уні
верситетів Руслана Постоловського, Петра Сауха та Ігоря
Коцана. Особливу нагороду з рук Віктора Петровича отри
мав господар здравниці на Рівненщині “Червона калина”,
яка гостинно прийняла учасників педагогічних студій,
заслужений лікар України Микола Сивий.
Чудовий імпровізований концерт науковцям подару
вали визнані співаки, учасники Національного заслужено
го академічного народного хору імені Григорія Верьовки,
заслужені артисти України, що працюють в Драгоманов
ському виші, та талановиті колективи Рівненського дер
жавного гуманітарного університету.

ВІТАЄМО!
КОЛЕКТИВ НПУ імені М. П. Драгоманова сердечно вітає Почесно
го доктора університету, членакореспондента НАН України, прези
дента Української академії політичних наук, доктора філософських
наук, професора Миколу Михальченка з поважним ювілеєм –
70річчям!
Драгомановці щиро поважають великого вченого, у доробку
якого незчисленна кількість високих за науковим означенням книг із
філософії, соціології, політології, чимало розробок в освітніх і культу
рологічних галузях. За його постулатами зростають нові покоління
талановитих педагогів нашої держави. Драгомановська родина
бажає Миколі Івановичу міцного здоров’я та ще довгих років натхнен
ного життя, сповнених новими здобутками й успіхами.
За дорученням
колективу університету
ректор Віктор Андрущенко

У НПУ зосереджені найкращі науковці!
філософи, соціологи, психологи, що дослі!
джують проблеми освітньої галузі.
Віктор АНДРУЩЕНКО
Зі слів ректора, завдання, якими пере
йматиметься новостворений Центр, стосувати
муться в першу чергу нагромадження знань для
сприяння інтелектуальному розвитку людини,
вихованню в ній демократичних цінностей, висо
коморальних принципів життя. До того ж вивча
тимуться шляхи адаптації освітнього процесу до
запитів і потреб особистості та суспільства.

Розворот підготувала керівниця
пресслужби університету Людмила КУХ

ЛЮТИЙ 2012

Наука

МИКОЛА ПРАЦЬОВИТИЙ:
“Вивчати фізику чи хімію лише за підручниками неможливо”

У СВІТ почали виходити перші методичні матері
али з використання нових засобів навчання у прак
тичних і лабораторних роботах з природничих наук,
підготовлені викладачами Національного
педагогічного університету імені Михайла
Драгоманова на базі Науковометодичного
центру сучасних засобів навчання НПУ.
В одній із попередніх публікацій на офі
ційному сайті НПУ повідомлялося про функ
ціонування в Драгомановському універси
теті Центру сучасних засобів навчання,
покликаного систематично спрямовувати
українську освіту й науку до використання
найновіших технічних можливостей світу.
Про подібний підрозділ у структурі
власного університету мріють усі політех
нічні виші держави. І на перший погляд може видатися феноменальним, що
найкраще німецьке обладнання в галузі точних наук в першу чергу потрапило
у педагогічний навчальний заклад.
Розвіяв будьякі сумніви з приводу цього директор Фізикоматематично
го інституту НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор математичних наук, про
фесор Микола Працьовитий.

Науково!методичний центр сучасних засобів навчання не лише
виправдовує стратегічні завдання сучасної системи навчання й виховання
України, тісно поєднуючи у собі освіту, виробництво і науковий потенціал із
залученням іноземних інновацій. Такий Центр у педагогічному університеті
– це вдале долучення до власне технічного наукового елементу знань
духовного й культурологічного стрижня. Високі технології тут будуються на
загальнолюдських, морально!етичних цінностях і принципах, а в школу й
університети прийдуть не просто сучасні засоби навчання, але й їх розумне
осмислення та використання на благо людству.
Віктор АНДРУЩЕНКО
Микола Вікторович зауважив: “Сучасне покоління дітей та молоді давно не прагне
освоювати світові новації техніки за книгами, більшість з яких, до речі, уже застаріла.
Що вже тут говорити про якусь наукову й дослідницьку роботу… Та треба зважити й на
те, що вивчати фізику чи хімію лише за підручниками неможливо. Критерієм істинності
таких наук є експеримент. Можна уявити, яке беззаперечне значення у цьому випадку
відіграє технічне забезпечення лабораторій, дослідних установ і шкіл елементарними
приладами для практичних робіт з природничо!математичних дисциплін”.

Та вже часткове забезпечення, що зараз спостерігається в освітніх установах
нашої держави, саме по собі не вирішує проблеми. Якщо ми маємо на чому працюва
ти, то треба ще знати як. Професор розповів, що більшість із 39 установок, які пред
ставлені в Центрі, недостат
ньо методично оснащені,
оскільки німецька й українсь
ка системи освіти суттєво різ
няться між собою.
“Педагоги й методисти
НПУ сьогодні працюють саме
над розробкою нових засобів
для організації та проведення
лабораторних практикумів з
природничо!математичних
дисциплін, включаючи їх
повне методичне забезпе!
чення, – деталізує Микола
Вікторович. – Крім того, ми
починаємо впроваджувати
такі розробки у систему під!
готовки
вчителів!фізиків,
математиків, науковців при!
родничого профілю. Наші вчені тісно співробітничають з іншими педагогічними виша!
ми України і закордону. Свою допомогу та підтримку запропонувала Національна ака!
демія педагогічних наук України в особі директора Інституту інформаційних техноло!
гій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України, члена!корес!
пондента НАПНУ Валерія Бикова. Обопільні діалоги ведуться з нашими російськими
партнерами”.
За словами М. Працьовитого, це вагомий доказ невипадковості появи такого
Центру саме у флагмані педагогічної освіти нашої держави – університеті Драгомано
ва, що завоював імідж осередку науковометодичних потужностей України. Педагоги
ж чи не найкраще розуміють психологічну складову підходів до навчання і виховання
дітей, отже, усвідомлюють необхідність наочного чуттєвопредметного сприйняття
учнем знань.
Треба сподіватися, що така робота сприятиме активізації вчительських колективів
та їх безпосереднього долучення до розробок методичних матеріалів. Особливо якщо
зважити на те, що Науковометодичний центр сучасних засобів навчання НПУ імені
М. П. Драгоманова має потенціал стати чудовою базою для проведення науково
практичних конференцій, семінарів фізикоматематичного і природничого напрямів,
курсів підвищення кваліфікації викладачів університетів і вчителів загальноосвітніх
шкіл. До речі, переваги цього обладнання вже оцінили в Малій академії наук, загаль
ноосвітніх школах Київщини, вишах Харкова.

До небайдужих

Нова кафедра

ВИВЧАЮЧИ ЗАКОНИ, ДУМАТИ ПРО ЛЮДИНУ
ЦЕЙ ПОСТУЛАТ був визначений як один із головних
принципів роботи на відкритті кафедри кримінального
права і процесу Інституту політології та права Національ
ного педагогічного університету імені Михайла Драгома
нова.
Традиційну блакитну стрічку ректор університету Вік
тор Андрущенко і академік Володимир Євтух перерізали
зі словами щирих привітань на адресу професорськови
кладацького складу й студентства. Як зазначив завідувач
новоствореної кафедри, доктор юридичних наук, професор
Віктор Мікулін, саме студентство найбільше потребувало
відкриття такого підрозділу. Та й без свіжого ентузіазму
молоді навряд чи вдалося б інтенсивно працювати у цьому
напрямку. “Ми довго прагнули виокремлення кафедри кри!
мінального права і процесу й безмежно вдячні за розумін!
ня та підтримку таких поривань з боку ректорату універси!
тету”, – наголосив професор Мікулін.
Віктор Андрущенко побажав колегампедагогам плід
ної роботи та нових наукових досягнень і зауважив, що
вивчаючи серйозні виважені закони, не можна забувати

Ця кафедра – одна з базових на юридичному
факультеті, і складно уявити якісну підготовку
майбутніх фахівців поза нею.
Богдан АНДРУСИШИН,
проректор4директор
Інституту політології і права

Колектив новоствореної кафедри та ректорат

ЛЮТИЙ 2012

Д О П О М О Ж І Т Ь
ВОЛОДІ РОСЕНКУ

Віктор Андрущенко побажав плідної роботи
та нових наукових досягнень
Сучасна епоха вимагає відновлення, яке все ж
таки мусить іти демократичним чином. І такий
потужний університет, як Драгомановський,
бере на себе відповідальну місію наповнення
людського життя, побуту, виробництва
гуманністю, культурою, мораллю. Університет
з кожним днем оновлюється та покращується.
Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор
про людяне. “Ви готуєте чудових фахівців,
які, безсумнівно, підуть працювати у юри!
дичні структури й органи, але ж треба пам’я!
тати, що будуть і ті, хто прийде читати пра!
вознавство у звичайну сільську школу. Пот!
рібно виховати цього майбутнього вчителя
так, щоб він ніс до дітей людяність і добро.
Чому б нам не спробувати олюднити право.
Нехай воно регулює наші відносини, але
гуманним чином”, – резюмував ректор.
Особливо вдячні керівництву за такий
подарунок були студенти Інституту і колек
тив новоствореної кафедри. Очільник вишу
особисто поспілкувався з кожним, цікавився
науковими здобутками, тематикою дослі
джень, радив і обіцяв сприяти.

ВОЛОДІ РОСЕНКУ
лише
20 років.
Він
студент
НПУ
імені
М. П. Драгоманова.
Завжди
активний,
добрий, має багато
друзів. Досі він встигав
скрізь – і в університеті,
і на футболі, адже грає
за збірну інституту.
Напередодні
Нового
року Володі поставили
страшний діагноз: апластична анемія важкого
ступеня, тромбоцитопенія 3 ступеня, фібрильна
нейтропенія. Зараз він перебуває на лікуванні в
Черкаському
онкологічному
диспансері.
Володя – з багатодітної вчительської сім’ї.
Щодня батьки витрачають великі гроші на те, аби
поставити сина на ноги. Ліки, що потрібні для
одужання, замовляють за кордоном – в Україні їх
немає. Медики кажуть: якщо ці препарати не
подіють, то залишається єдиний шанс врятувати
Володю – операція з пересадки кісткового мозку.
Її теж доведеться робити за кордоном.
Кошти можна перерахувати в будьякому
відділенні Приватбанку (в касі або в терміналі
поповнення карток) за номером картки:
4149 4374 0436 5213 Росенко Володи
мир Миколайович.
Номер рахунку web–money: U140484298355
– гривні, R161758463226 – рублі, Z269387535019
– долари. Контактний телефон батька Володі,
Миколи Васильовича: 098–302–30–30.
Батьки, друзі і колеги хлопця вірять, що вже в
травні цього року Володя стоятиме в актовій залі
університету і отримає диплом бакалавра!
Допоможіть врятувати життя молодому хлопцеві!

3

Науково"практична конференція

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ ОЧИМА УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ
НЕЩОДАВНО в Інституті істо4
ричної освіти НПУ імені М. П. Дра4
гоманова кафедрою всесвітньої
історії було проведено науково4
практичну конференцію “Всесвітня
історія очима українських істори4
ків”, присвячену науковому і педа4
гогічному доробку фундаторів
кафедри – професорів М. Ф. Алек4
сандри та А. Ф. Трубайчука.
На пленарному засіданні з вітальними
словами до учасників конференції зверну
лися учні професорів, випускники факуль
тету: директор Інституту історичної освіти
НПУ імені М. П. Драгоманова, професор
О. О. Сушко та проректор з навчально
методичної роботи гуманітарних інститу
тів НПУ імені М. П. Драгоманова, профес
ор Б. І. Андрусишин.

Анатолій Фотійович Трубайчук (1932–2008) народився 22 листопада
1932 р. у місті Василькові на Київщині в родині вчителів. У 1971 р. захистив
дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук за спеціаль!
ністю “всесвітня історія”. Працював у Київському державному педагогічному
інституті імені О. М. Горького на кафедрі всесвітньої історії. Автор низки науко!
вих праць та методичних посібників: цикл книг “ХХ століття: історія в портретах”,
до котрого увійшли монографії “Брудершафт двох диктаторів”, “Містер з пара!
солькою: Невіл Чемберлен”, “Франклін Рузвельт”, “Шарль де Голль”, “Михайло
Грушевський: його сподвижники й опоненти” (у співавторстві), “Бенiто Муссолi!
нi: портрет тоталітариста в історичному інтер’єрі”.

Виставка праць професорів
чука був присвячений виступ кандидата
історичних наук, професора, старшого
наукового співробітника Національної
академії педагогічних наук України

Микола Федорович Александра (1924–2004) народився 22 листопада
1924 р. у с. Міжгір’я Закарпатської області в сім’ї селянина. У жовтні 1963 р.
Микола Федорович захистив кандидатську дисертацію, а в 1967 р. здобув сту!
пінь доцента. З 1969 до 1999 рр. працював доцентом кафедри загальної історії
КДПІ імені О. Горького. Читав курс історії стародавнього світу. Упродовж своєї
наукової діяльності розробив одні з найбільш складних нормативних курсів:
“Історія первісного суспільства”, “Історія Стародавнього Сходу”, “Історія Старо!
давньої Греції та Риму”. З 1972 до 1983 рр. працював завідувачем кафедри
загальної історії. Нагороджений похвальною грамотою Міністерства ВНЗ СРСР.
Микола Федорович нагороджений 12!ма медалями та Орденом Вітчизняної
війни, знаком “Відмінник народної освіти” і медаллю ім. А. С. Макаренка.
З науковими доповідями виступили:
кандидат історичних наук, доцент кафе
дри всесвітньої історії ІІО НПУ імені
М. П. Драгоманова В. В. Крижанівська,
яка акцентувала увагу на соціальному,
політичному та інтелектуальному контек
стах формування професора М. Ф. Алек
сандри як історика; доктор історичних
наук, професор, завідувач кафедри нової
та новітньої історії зарубіжних країн КНУ
імені Тараса Шевченка Б. М. Гончар, який
у своїй доповіді проаналізував нові підхо
ди до вивчення всесвітньої історії. Науко
вій спадщині професора Анатолія Трубай

П. Б. Полянського; доктор історичних
наук, професор, завідувач кафедри дже
релознавства та спеціальних історичних
дисциплін Інституту історичної освіти НПУ
імені М. П. Драгоманова О. В. Потильчак
зупинився на історичній оцінці радянсько
німецьких угод 1939 року в наукових пра
цях А. Ф. Трубайчука. Кандидат історич
них наук, професор, завідувачка кафедри
методики навчання суспільних дисциплін
та гендерної освіти Інституту історичної
освіти НПУ імені М. П. Драгоманова
Т. В. Ладиченко присвятила свою допо
відь
висвітленню
значення
праць

А. Ф. Трубайчука для вивчення курсу все
світньої історії у школах і педагогічних уні
верситетах. Доктор історичних наук, про
фесор, завідувач відділом історії Другої
світової війни Інституту історії України НАН
України О. Є. Лисенко зосередив увагу
учасників і гостей конференції на україно
центризмі та геополітичному контексті
історіописання Другої світової війни. Кан
дидат історичних наук, професор Інститу
ту міжнародних відносин П. Ф. Кирпенко
присвятив доповідь особистості Анатолія
Трубайчука як людини і вченого. Науковий
співробітник лабораторії суспільствознав
чої освіти Інституту педагогіки НАПН
Т. О. Ремех та директор спеціалізованої

Вітальні слова учасникам

школи № 84 Печерського району м. Києва
В. М. Шевченко розкрили вплив наукової
та педагогічної школи професорів
М. Ф. Александри та А. Ф. Трубайчука на
розвиток сучасної української історичної
науки.
Роботу конференції було продовжено
у трьох секціях. На заключному пленар
ному засіданні конференції було виголо
шено ухвалу:
– розглядати результати роботи кон
ференції як один із перших етапів перс
пективних взаємозв’язків творчої молоді і
науковців України у дослідженні актуаль
них проблем всесвітньої історії;
– опублікувати окремим виданням у
формі тематичного збірника
наукових статей матеріали
доповідей і повідомлень уча
сників конференції;
– звернутись із проханням
до дирекції та Вченої ради
Інституту історичної освіти
вийти з пропозицією до Вченої
ради НПУ імені М. П. Драгома
нова про закріплення за науко
вопрактичною конференцією
“Всесвітня історія очима укра
їнських істориків” статусу тра
диційного форуму науковців і
студентів вищих навчальних
закладів України й видання
історичних праць професорів
А. Ф. Трубайчука та М. Ф. Алек
сандри окремими збірками.

Оргкомітет конференції

Міжнародна співпраця

ВИКЛАДАЦЬКИЙ ДОСВІД З КИТАЮ

НЕЩОДАВНО з восьмимісячного робочого відряджен
ня з Китаю по завершенні усіх занять та іспитів повернулися
спеціаліст відділу з роботи з іноземними студентами НПУ
імені М. П. Драгоманова Вікторія Щепкіна, що викладала в
КНР російську мову, та кандидат філософських наук, доцент
кафедри управління і євроінтеграції Юлія Бех. Зокрема,
Юлія Володимирівна читала для китайських студентів
“Вступ до спеціальності” з менеджменту. Викладачка
люб’язно поділилася своїми враженнями та досвідом робо
ти в Китаї.
– Пані Юлю, це досить серйозний крок – погоди4
тись на таку тривалу поїздку. Довго зважували всі
плюси і мінуси?
– Звичайно, я серйозно поставилась до рішення. Уже
кілька років китайські студенти приїздять до нас в універси
тет навчатися за спеціальністю “Менеджмент”, тому досвід
викладання і навчання деякий вже був, і коли на кафедрі
запропонували поїхати до КНР, я погодилась. Вирішила, що
це хороша можливість здобути новий досвід.
– Попередні роки лише викладачі російської мови
працювали в китайському коледжі, щоб підготувати
студентів для сприйняття спеціальних дисциплін в
українському університеті. Якою була Ваша місія в
закордонному навчальному закладі?
– Український викладач з менеджменту в китайському
коледжі – ініціатива міністерства освіти КНР. Поперше, для

4

студентівкитайців це було неабияке поглиблення та прак
тичне застосування знань з російської мови, а подруге, нам
вдалося розтлумачити їм елементарну термінологічну базу
предмета на іноземній для них мові. У такий спосіб планува
лось полегшити студентам проходження бар’єрів адаптації
й розуміння після їх приїзду в Україну.
– Програму, за якою викладався предмет, Ви отри4
мали в китайському навчальному закладі?
– Ні. Повністю всю програму я розробляла самостійно
та затверджувала на кафедрі нашого університету. Але
варто зважити на те, що просто неможливо, будучи в Украї
ні, писати програму викладання дисципліни для китайців,
адже це не просто список тем та методик. Тут надважливо
знати культурноосвітній рівень студентів, їх ментальність,
систему освіти Китаю. Тому, коли довелось безпосередньо
працювати, програма почала зазнавати різноманітних тран
сформацій і доопрацювань. Першим на заваді стало мовне
питання, адже майже кожне російське слово, вже не говоря
чи про терміни та процеси, для китайських студентів дово
диться пояснювати, а це, відповідно, час. З цим пов’язана й
неможливість подачі певної частини матеріалу для само
опрацювання, адже пріоритетним було не “зазубрювання”,
а розуміння. Всі методики доводилось урізноманітнювати,
щоб зацікавити студента, та й для викладача це хороший
спосіб проявити творчість.
– Пані Юлю, Ви працювали з українськими студен4
тами і тепер маєте можливість порівняти їх зі спудеями
іншої країни. Різниця відчувається?
– Безперечно, і тут вже варто зважити на національ
ність, що узагальнює ментальність, культуру, історію, мову.
Це інший народ, що має власні цінності і пріоритети. Китай
ці – бездоганні виконавці. Інколи складається враження, що
обов’язок для них – найважливіше, тому наші викладачі
дуже люблять китайських студентів. Якщо їм дати завдання
– вони стовідсотково його виконають, до того ж протягом
вказаного часу. Тут можна навіть не сподіватися почути від
мовки нашого штибу “не встиг”, “не зміг”, “забув”. Українсь
ким студентам лиш би позайматися творчістю, щось вига
дати, додати від себе, китайці ж намагаються завжди випра
вдати очікування викладача.
Щодо стосунків “педагог – студент” – це обопільна
повага, яку не можна перекреслити навіть непедбачувани
ми життєвими обставинами. Якщо ж студентикитайці ще й

люблять свого викладача, то варто чекати на успіх будьякої
справи у такому колективі. Мабуть, цією своєю довірливістю
вони й захоплюють. Кожного разу, коли ускладнюєш рівень
завдань, бачиш, як студенти намагаються його досягти. Цей
процес безперервний, бо ж вони вчились розуміти, докла
дали максимальних зусиль, а це завжди тішить педагога.
– Перед від’їздом Ви сподівалися отримати новий
педагогічний досвід, працюючи за кордоном. Очікуван4
ня підтвердилися? Щось зможете використати в педа4
гогічній практиці в Україні?
– Мабуть, кожного разу, коли людина щось змінює у
своєму житті, – це для неї новий досвід. У моєму випадку –
це більше викладацькі методики, тому що коли спілкуєшся зі
студентами мовою для них не рідною і їм потрібно пояснити
складну тему, але ти усвідомлюєш, що невідоме не тлума
читься через невідоме, то доводиться вдаватися до таких
слів, графічних і мультимедійних способів передачі інфор
мації, що й сам інколи з себе дивуєшся. Якщо ж ти хочеш
отримати розуміння, бо ж складність матеріалу з кожним
разом все більше наростає, варто пояснювати кожне слово.
В Україні я такої практики не мала, адже покладаєшся на
словниковий запас спудеїв. Та й безперечно важливо сте
жити за реакцією аудиторії, яка завжди підкаже, що можна в
певному випадку використати, а що не варто. Тому були й
темитабу і завданнятабу, що у ситуації з китайськими сту
дентами просто не мали б змісту. За час роботи в КНР зяви
лося багато варіацій методик викладання. З упевненістю
можу сказати, що буду застосовувати їх і в навчанні з укра
їнськими студентами.
– Які враження у вас залишились від знайомства з
древньою китайською культурою?
– Їх безліч. За такий тривалий період часу в іншій куль
турі відкриваєш дуже багато нового для себе і про себе,
тому що інколи ми й самі не усвідомлюємо своїх можливо
стей, переглядаєш власне ставлення до людей, науки,
педагогіки зокрема. А Китай – дивовижна країна, де вкрай
тісно переплелись і співіснують постмодерна сучасність та
глибокі традиції. Статика їхньої культури не може не захо
плювати, зберігаючи у собі тисячоліття високої духовності,
хоча це й не дивно, цьому сприяла їх історія.

Розмовляла Людмила КУХ

ЛЮТИЙ 2012

Книжкова полиця

Актуальне інтерв'ю

ІВАН САЛТОВСЬКИЙ:
“Хто безсилий – той безкрилий”

ДЖЕРЕЛО НАУКОВО
ПОШУКОВИХ ЗНАНЬ

Салтовський Іван Олександрович
Народився 9 лютого 1932 р.
Має три вищі освіти.
Доцент, кандидат філософських наук, завідувач кафедри
правознавства Інституту політології і права НПУ імені М. 
П. Драгоманова. В університеті працює з 1994 р.
Дружина – вчителька української мови, син – доктор філо
софських наук, професор. Має дві онуки – 2 роки і 12.

Як людина себе продемонструє,
так до неї і ставитимуться
Цього місяця Івану Салтовському
виповнюється 80 років. Ми завітали до
Івана Олександровича після екзамену зі
студентами та спілкування з директо
ром Інституту політології та права.
У вступному слові зазвичай ми
намагаємося публікувати думки колег,
які тривалий час працюють з нашими
героями. Цього ж разу хочеться подати
власні враження. Іван Олександрович
постав перед нами як людинаприклад.
Принципи, якими керується Іван Олек
сандрович, настільки актуальні сьогод
ні, що хотілося б, аби після прочитання
інтерв’ю кожен з читачів замислився
над власними.
– Іване Олександровичу, розкажіть,
будь ласка, про своє дитинство і стано
влення.
– Народився в селі Вишнева Бала
клійського району на Харківщині. Мої бать
ки були селянами: батько – ковалем, матір –
колгоспницею. Вони були завзяті до роботи
і винесли на своїх плечах увесь тягар сільсь
кої роботи. У цьому селі в 1948 р. я закінчив
сім класів. Тоді ж вирішив, що отримуватиму
освіту далі. Тому, мабуть, і маю три вищі. У
1956 р. закінчив Харківський юридичний
інститут. Працював на оперативній роботі,
але недовго. Ця робота мені особливо
нічим не допомогла у розвитку. Згодом
працював слідчим у районній прокуратурі в
м. Києві. Одночасно з цим навчався на
філософському факультеті університету
імені Т. Шевченка, який закінчив у 1968 р.
Паралельно вчився на економічному
факультеті, тому через два роки здобув
третю вищу освіту. Після прокуратури
потрапив в Управління ПівденноЗахідної
залізниці. Багато років працював з Петром
Кривоносом. Це була з вигляду сувора
людина, але насправді дуже вразлива. Уже
працюючи, захистив кандидатську дисерта
цію з проблематики трудової дисципліни.
– Робота – важливий і складний етап
у житті кожної людини. Чи складно Вам
було робити перші кроки?
– Так, було складно. Особливо, коли я
потрапив на роботу в прокуратуру. Кожен
крок має бути документально оформлений
– протоколи огляду місця події, допиту
тощо. Я відчував складність ситуації. Моло
дий спеціаліст мав стажуватися шість міся
ців. А я одразу ж після оперативної роботи
занурився у повноцінну роботу. Та світ не
без добрих людей, мені суттєво допомагав
Михайло Гусєвич. Я з ним і донині спілкую
ся. З часом я оволодівав майстерністю,
хоча це було нелегко, особливо у радянські
часи. Одного разу мені зателефонували з
Подільського райкому партії. Запитали про
справу, яку я вів, і запросили в бюро райко
му. Виявилось, що головний інженер ліке
рогорілчаного заводу зробив наїзд на
людину. Не навмисно, але, на жаль, зі смер
тельним результатом. Від мене ж вимагали
припинення справи. Я відмовив, бо як би міг
дивитися в очі близьким, родичам? На мене
почали тиснути, тому в прокуратурі пра

ЛЮТИЙ 2012

цювати стало неможливо і я звільнився. Та у
житті випадок відіграє визначальну роль. У
міському суді я дізнався, що в управлінні
залізниці шукають юриста. Так і познай
омився з Петром Кривоносом. Мене взяли
помічником, потім працював начальником
секретаріату, згодом – начальником юри
дичного відділу ПівденноЗахідної залізни
ці. Петро Федорович сприяв тому, щоб я
отримав квартиру в Києві.

Іван Салтовський приймає екзамен
– Як Ви стали викладачем?
– Коли вже був кандидатом наук, мене
запросили у Київській філіал Харківського
інституту інженерів залізничного транспор
ту. Там спочатку працював старшим викла
дачем, потім – доцентом. Трапилось так,
що мій знайомий Іван Середа, полковник у
відставці, працював на кафедрі правознав
ства в Університеті імені М. П. Драгоманова
і просто запросив у гості. Тут я познайомив
ся із завідувачем кафедри Володимиром
Пастуховим, який запропонував викладати.
З 1994 р. я працюю доцентом у Драгома
новському університеті на кафедрі право
знавства. Володимир Павлович пішов прац
ювати в інший вищий навчальний заклад,
певний час завідувачем кафедри була Ірина
Омельченко, а потім директор Інституту
політології та права Богдан Андрусишин
запропонував очолити її мені.

Колектив кафедри правознавства
– Де сьогодні може працювати
дипломований випускник4правник?
– В умовах ринкової економіки можли
вість застосувати свої знання широкі. У
радянський час було набагато складніше.
Коли я навчався, то була проблема з пере
виробництвом юристів. Тоді з потоку
відраховували близько ста студентів. Сьо
годні наявність юридичної освіти має зовсім
інше значення. Вона вимагає чіткості і орга
нізованості. Крім того, нині більш широкі
можливості для працевлаштування. Якщо
маєш гарну фахову підготовку, то можна
реалізуватись у різних сферах: чи то вироб
ництво, чи викладання.
– У дисертаційній роботі ви дослі4
джували проблематику дисципліни ще
за радянських часів, а як би ви охаракте4
ризували сьогоднішню ситуацію?

Петро Федорович Кривонос –
радянський державний діяч, залізнич
ник, один з ініціаторів виробничого
змагання на залізничному транспорті,
начальник ПівденноЗахідної залізниці,
Герой Соціалістичної Праці.

– Проблема дисципліни є завжди. Сьо
годні правильніше говорити про дисциплі
нованість і самодисципліну. Коли у людини
сформовані ці якості, то вона ніколи не
дозволить собі зайвого. Певен, що дисци
плінована особистість може багато чого
досягти. Організованість і цілеспрямова
ність допомагають у житті. Мабуть, якби я
не сповідував ці принципи, то не отримав би
три вищі освіти та не захистив дисертацію.
Хоч і складно було водночас працювати і
писати дисертацію. Та коли я показав
диплом кандидата наук Петру Кривоносу, то
він здивувався, але в той же час щиро запи
шався.
– Ваші студенти дисципліновані?
– Я не мирюся з недисциплінованістю, і
молодь про це знає. Взагалі вважаю, що як
людина себе продемонструє, так до неї і
поставляться. Це стосується усіх – як сту
дентів, так і викладачів. Ми ж навчаємо
юристів, а людина цього фаху завжди
повинна бути прикладом у всьому. Пишаю
ся, що серед моїх студентів є ті, які захисти
ли дисертацію, стали завідувачами кафедр,
два – депутатами Верховної Ради України.
– Що б Ви повернули у нинішню
систему освіти з радянського часу?
– Загалом моя основна частина життя
пройшла саме в тій системі. Освіта того
часу набула високого рівня, підготовка була
ґрунтовною. Варто чимало позитивного
запозичити. Наприклад, професіоналізм,
відданість, людяність. Сьогодні, на жаль,
деякі приходять лише за дипломом, а треба
прямувати за знаннями. Френсіс Бекон
стверджував, що знання – сила. Перефра
зовуючи відому українську народну пісню,
скажу, що хто безсилий, той безкрилий. А
ви ж молоді і маєте літати!
– Які поради Ви можете дати моло4
ді?
– Якщо щось обираєте, то потрібно
працювати над цим, вивчити специфіку
того, чого хотіли досягнути, і працювати з
повною віддачею. Також головним є відчут
тя того, що це ваше.
– Чи здійснились Ваші мрії?
– З дитинства я мріяв про незалежність
України. Завжди спілкувався і листувався
українською мовою. Моя дружина – вчи
телька української мови, нею ж говорять
діти й онуки. Тому вважаю, що моя мрія збу
лась.
– Ваші побажання читачам газети.
– Бажаю здоров’я, щастя, сімейного
благополуччя, цілеспрямованості, любові
до Батьківщини. Молоді особливо побажаю
одружуватися тільки через кохання. Також
побажаю впевненості. У мене в молодості
нічого не було, та я був певний, що заро
блю. Так і сталося.

Спілкувався Сергій РУСАКОВ
Фото Юлії КАПШУЧЕНКО

НЕЩОДАВНО побачила світ уні
кальна книга, підготовлена за редак
цією директора Інституту корекцій
ної педагогіки та психології, акаде
міка Віктора Синьова і директора
Науковометодичного центру інклю
зивної освіти НПУ імені М. П. Драго
манова, академіка Віталія Бонда
ря. Видання отримало назву
“Дефектологічний словник”. Після
опублікованого у 2003 р. першого в
Україні навчального посібника “Спе
ціальна педагогіка. Понятійнотер
мінологічний словник”, що викликав
неабиякий інтерес у читачів, тираж
цьогорічного видання складає 2 000
примірників.
Словник побудовано за довід
ковотлумачним принципом, що дає
змогу читачеві у стислій формі і вод
ночас ґрунтовно познайомитись з
термінами і поняттями, які стосують
ся традиційних підходів до навчання
і виховання дітей з особливостями
психофізичного розвитку. З ура
хуванням сучасних тенденцій в осві
ті до словника уведено нові поняття,
що розкривають особливості органі
зації навчального процесу з дітьми,
які мають порушення психофізично
го розвитку, у загальноосвітньому
навчальновиховному закладі за
місцем проживання.
Словник розрахований на
численну
аудиторію:
учителів
загальноосвітніх і спеціальних нав
чальних закладів, практичних психо
логів, працівників соціальних служб,
науковців, аспірантів, студентів,
батьків дітей з проблемами у
розвитку, усіх, кому не байдужа доля
таких дітей.

НАЙКРАЩИЙ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

У загальноуніверситетському
конкурсі на найкращий навчальний
посібник перемогла праця завідува
ча кафедри історії України, профе
сора В. Й. Борисенка та доцента
кафедри історії України С. О. Візер
“Державотворчі та національноду
ховні процеси в Україні першої
половини XVII ст.”.
У цьому навчальному посібни
ку всебічно аналізуються особли
вості державотворчих та націо
нальнодуховних процесів в Україні
першої половини XVII ст. Розгляда
ються зміни в менталітеті українсь
кого суспільства, спричинені утво
ренням нової церкви – уніатської.
Проаналізовано головні аспекти
обґрунтування концепції правосла
вних полемістів та практичні заходи
по відстоювання права їх митропо
лії на незалежне існування. Показа
но основні моменти становлення
уніатської церкви у вказаний
період.

5

Навчання

Репортаж

КУЛЬТУРО4
ЛОГІЧНА
ПРАКТИКА
З цього навчального
року з ініціативи ректора
університету
академіка
Віктора Андрущенка в
нашому університеті з’яви4
лась культурологічна прак4
тика для студентів. Її про4
водять кафедра етики і
естетики та кафедра куль4
турології. Розміщуємо вра4
ження студентів Фізико4
математичного інституту
про практику та мистецтво
загалом. Матеріали підго4
тувала Юлія КРАВЧЕНКО.
Вікторія
ТИТУЛА,
студентка
ФІА, 23 гр.
Під час
культуроло
гічної прак
тики я відвідала багато ціка
вих місць, побачила значну
кількість культурних і архітек
турних пам’яток міста Києва.
В програму нашої практики
увійшли екскурсії вулицями
Києва, музеї, театри, вистав
ки. Я побачила архітектурні,
історичні пам’ятки нашої
культури від давніх часів аж до
сьогодення. Кожна екскурсія
відрізняється чимось своїм
особливим і не менш захо
плюючим. Хоча вони різні, але
дуже вражаючі і цікаві.
Тетяна
ЛУК’ЯНЧУК,
студентка ФІА,
22 гр.
Що
таке
історія українсь
кої
культури?
Одразу важко
пояснити (так само як і зрозу
міти). Це треба відчути, а зго
дом і усвідомити. В цьому
мені допомогла культуроло
гічна практика.
Під час культурологічної
практики ми відвідували бага
то історичних та культурних
пам’яток, що стало для мене
не лише гарним початком піз
нання культурного розмаїття
світу, а й власного духовного
збагачення.
Віра
РИБАЛКО,
студентка
ФІА, 21 гр.
Я дуже
задоволена
тим, що в
цьому році
ввели у навчальний план куль
турологічну практику. На мою
думку, ця ідея є дуже вдалою,
адже багато хто зі студентів,
проживши в Києві вже більше
року, жодного разу не був у
театрі чи опері. За цей корот
кий проміжок часу, який нам
відводився для культурологіч
ної практики, ми мали змогу
відвідати різноманітні куль
турні заходи, музеї, театри,
познайомитися з культурни
ми пам’ятками.

6

ВИСТАВКА НА ЧЕСТЬ ЮВІЛЕЮ

Олександр Красноголовець – добре
відома постать у нашому університеті.
Олександр Сергійович є автором пам’ят
ника М. П. Драгоманову, портретних обра
зів найвидатніших педагогів Європи,
величних барельєфних зображень Михай
ла Драгоманова у вестибюлях універси
тетських корпусів, портретів наших зна
менитих випускників та викладачів для
університетського музею, пам’ятного
знаку Миколі Мозговому для музею його
імені та багатьох інших творів.
Нещодавно, 6го грудня 2011 р., в день
60річного ювілею відомого майстра скульпту
ри, доцента кафедри образотворчого мистец
тва Олександра Красноголовця у двох залах
музею Гетьманства (вул. Спаська, 16б) відбу
лось відкриття його персональної виставки.
Слова вітання з побажаннями міцного здоров’я
та подальших творчих успіхів виголосила дирек
тор музею Галина Ярова. Привітання від ректо
рату Драгомановського університету, директора
Інституту педагогіки та психології, членів трудо
вого коллективу кафедри образотворчого
мистецтва висловила завідувачка кафедри, про
фесор Олена Шевнюк. Ювіляра вітали колеги,
друзі, студенти, співробітники музею.

Конкретизуючи зображення, насправді бачимо
молодого чоловіка в довгому, аж до землі, одязі
з накидкою на плечах, який йде величавою
ходою вперед. Права рука опущена вниз і відве
дена, трохи граційно, побарочному, від тіла.
Ліва рука зігнута в лікті перед собою на рівні гру
дей і тримає розгорнуту книгу, яка нагадує
птаха. У композиційному рішенні спресована
квінтесенція образу мандрівного філософа,
основними постулатами якого були уявлення
про те, що освіта робить людину вільною, дає
можливість займатись “сродним трудом”, який
не втомлює, а приносить насолоду і, нарешті,
всім пам’ятне: “Світ ловив мене, та не впіймав”,
що означає – не дати матеріальній стороні життя
уярмити себе тощо. Твір безумовно достойний
втілення!
Пам’ятник Михайлові Драгоманову для
міста Гадяча, місця його народження, скульптор
уявляє, судячи з ескізу, виконаним у класичній
манері. Високочолий чоловік з густою бородою
сидить на лаві, притримуючи лівою рукою запис
ну книжку, а пальці його правиці затисли олівець.
Знайомі риси обличчя передають стан глибоких
роздумів. Його душу ятрила важка доля рідного
народу. Він горів бажанням допомогти, розра
дити, вивести поневолений люд на світлу путь,
розставити на ній дороговкази. Саме це ми про
читуємо у представленому ескізі. Створений
образ переконливий та захоплює глядача своєю
щирістю і душевною теплотою. Побажаємо удачі
в реалізації і цього твору. Варто додати, що
Олександр Красноголовець вніс чи не найбіль
ший вклад у розробку скульптурного образу
Михайла Драгоманова, отож, як кажуть, “йому і
карти в руки”.

Ескіз пам’ятника
Григорію Сковороді
Розглядаючи представлені скульптурні
твори, помічаємо, що Олександр Сергійович
має тягу не лише до портретних зображень, а
володіє справді широким творчим діапазоном.
Тут ми помітили декілька власне монументаль
них творів, різноманітних за жанром і стилем.
Серед них виділяються, зокрема, ескізні проек
ти пам’ятників Тарасу Шевченку, Григорію Ско
вороді, Михайлу Драгоманову, молодому Олек
сандру Довженку та іншим видатним людям
минулого.
Ескіз пам’ятника Григорію Сковороді роз
рахований стояти на значному підвищенні та
відкритому просторі. Таке місце знайдено біля
села Чорнухи – на батьківщині філософа. Ескіз
монумента має складну динаміку. Уповільнений
рух від землі йде граневими згинами основико
лони, наростає і на межі плечового поясу розлі
тається ліворуч та праворуч, утворюючи крила.

Ювілей

Привітання колег
Зупиняють свої погляди відвідувачі на ескіз
ному проекті скульптурної групи для фонтану,
який автор пропонує встановити перед гумані
тарним корпусом нашого університету. Це
видовжена циліндрична форма, увінчана чашею,
в якій на прямокутному підвищенні сидить моло
да дівчина з крилами за плечима, а біля своїх

вуст тримає сопілку.
Це, мабуть, алего
ричний
образ
творчого
нат
хнення,
яке
необхідне кожній
людині: і художни
ку, і авіаконструк
Композиція
тору, і будькому
“Михайло Драгоманов
іншому. Саме про
та Леся Українка”
такі майбутні про
фесії мріють діти, які зображені навколо
ангельської діви. Це зображення та шум води
фонтану могли б створити гармонійний
ансамбль, приємний для вуха і я ока. А спекот
ного літа – зволожений озон для наших легенів.
Рухаючись музейною залою, бачимо стан
кову композицію значних розмірів, мабуть,
метрової висоти, означену назвою “Михайло
Драгоманов з племінницею Лесею Українкою”.
Засобами скульптури розкрита одна зі сторінок
героїчного життя двох яскравих постатей укра
їнської духовної еліти: видатного політичного
діяча і відомої поетеси, які вперше зустрілися в
далекій Болгарії, на землі еміграції змушеного
емігрувати “дядька Михайла”. Переконані: цій
роботі місце в залі музею НПУ імені М. П. Драго
манова як важливому і цінному експонату.
Композиційним центром зали, що знахо
диться праворуч, безперечно є портрет, точніше
– велика голова на циліндричній підставці під
назвою “Батько”. Високу майстерність та неаби
який талант потрібно мати, щоб можна було так
проникливо передати внутрішній світ людини. У
цій роботі відчувається вплив, вірніше – манера
виконання, які були властиві ранньому Огюстові
Родену: емоційний обхват форми, межуючий з
нетерпінням надшвидкого завершення пере
можного бою при обов’язковому точному попа
данні у ціль. Вибачайте за військову терміноло
гію, але так має бути дохідливіше. Справді,
робота вражає наповненністю думки і живих
почуттів, закарбованих у формі раз і назавжди…
Представлені на виставці також зразки жіночої
пластики. Так би мовити, майстер віддав належ
не оспівуванню жіночої краси в роботах під наз
вами “Оголена”, “Юнка”, “Прадавня терапія”,
“Жіночий торс”. Вони посвоєму цікаві і збагачу
ють загальну експозицію елементом чуттєвості
та шарму.
Та звичайно, про все не розказати. Як
кажуть: краще раз побачити, ніж десять разів
почути. На завершення цього короткого репор
тажу з виставки від душі, щиро, хочеться поба
жати нашому колезі і старшому товаришу по
художньому цеху міцного здоров’я на довгі роки,
плідної творчої праці!

Колектив кафедри
образотворчого мистецтва

ЦЕ ВСЕ ПРО ВАС!

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ, Вален
тино Сергіївно! Це все про Вас:
кандидат хімічних наук, доцент,
завідувач кафедри хімії НПУ імені
М. П. Драгоманова, один із фун
даторів сучасної української
хімічної термінології і номенкла
тури органічних сполук, високо
класний фахівець у галузі органіч
ної хімії, науковий керівник, тала
новитий педагог, автор багатьох
наукових праць і навчальномето
дичних посібників, чуйна і добра
людина. А ще зі студентських
анкет: щира, доброзичлива,
справедлива, вимоглива, розум
на, шанована, креативна, віддана
своїй професії, мила...
Починалось все в Дубно – в одному з найстаріших міст України
з багатою історією, славними легендами, Магдебурзьким правом,
мальовничими краєвидами. Саме тут проходить дитинство, сповне
не любов’ю, теплом батьківської хати, добротою і турботою, морем
квітів і книг. Маленька дівчинка, яка дивувала батьків прагненням до
знань, бажанням відкривати нове, серйозним і вдумливим ставлен
ням до навколишнього світу. І ще перший найкращий Учитель, який
не просто навчав, а сіяв оте вічне і добре. З дитинства на все життя
залишилось усвідомлення того, що добро і любов – не вчинок, а
спосіб життя. Після закінчення школи – непростий вибір майбутньої
професії. Непростий, бо легко підкорювались і манили вершини
знань як природничих, так і гуманітарних наук. І от вчорашня випу
скниця, золота медалістка – студентка хімічного факультету Київ
ського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Впродовж
п’яти років захоплює світ хімії, активне студентське життя, перші
наукові дослідження. В усьому – наполегливість, самовідданість,

порядність. Саме тому трудова діяльність після закінчення універ
ситету розпочинається на кафедрі органічної хімії того ж універси
тету. І знову на життєвому шляху Учитель – віцепрезидент Академії
наук України, академік Федір Семенович Бабічев. Талановитий нау
ковець і організатор науки, прекрасна людина, він виховав і сфор
мував не одного справжнього професіоналахіміка. Під його керів
ництвом Валентина Сергіївна Толмачова здобула звання кандидата
хімічних наук, виконавши дисертаційне дослідженення на тему “Замі
щені і гетарилконденсовані 1,3,3триметил2метилен і 1,2,3,3
тетраметиліндоліни та барвники на їх основі”. Звучить непросто, а
скільки праці, наукової винахідливості, творчого натхнення необхідно
було проявити для досягнення поставленої мети! Здавалось, що жит
тєвий шлях вже визначено. Але доля розпорядилась інакше: хімік за
покликанням, сьогодні Ви реалізуєте свою мету в сотнях сердець
майбутніх учителів. Ви відкриваєте перед студентами НПУ імені
М. П. Драгоманова безмежні горизонти хімічної науки, органічної
хімії. Ви вчите їх цінити і розуміти силу знань, допомагаєте їм саморе
алізуватись. Тож невипадково, що серед Ваших учнів – Ваші послі
довники: прекрасні молоді педагоги, аспіранти, науковці, кандидати
наук. У НПУ імені М. П. Драгоманова розкрився ще один Ваш талант
– талант керівника. Навколо себе Ви згуртували однодумців, які під
Вашим керівництвом на кафедрі хімії реалізують цікаві проекти, роз
вивають нові напрямки у вищій хімічній педагогічній освіті. Варто зга
дати розробки з сучасної термінології та номенклатури органічних
сполук, які впроваджені у навчальний процес ЗНЗ і ВНЗ; співпрацю з
міжнароними громадськии організаціями у галузі хімічної безпеки. І
разом з тим, “над віражами карколомних трас Ви тільки жінка з кри
лами Ікара” і дома Вас чекають рідні і близькі.
Шановна Валентино Сергіївно, Учителю! Хоча “життя жене свою
вузькоколійку”, та “хто ж збагне душі людської вік”? Тому щиро зичи
мо Вам молодого запалу, міцного здоров’я, сімейного затишку,
добробуту і, звичайно, нових творчих злетів, довгих років плідної
праці на педагогічній ниві.

Колектив кафедри хімії

ЛЮТИЙ 2012

Студентська наука

Конкурс есеїв до Всесвітнього дня філософії

СЬОГОДНІ вдосконалились форми навчання, видозмінились методи, виникли нові
технології, але принципи та завдання підготовки молодих філософів лишаються незмінними.
Сьогодні так само важливо підготувати молодих людей, які зможуть добре опановувати зміст,
розуміти зв’язки, бути здатними до конструктивних узагальнень, вміти передбачати тенденції та
легко уникати помилок і непорозумінь. Тому вже другий рік газета “Педагогічні кадри” розміщує
на своїх шпальтах тексти переможців конкурсу есеїв до Всесвітнього дня філософії. Цього ж року
організатори конкурсу навіть упровадили номінацію “Симпатії газети”.
Проводили конкурс Інститут філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова
спільно з філософським факультетом КНУ імені Тараса Шевченка та за підтримки “Центру
практичної філософії”. Студенти ІIV курсів філософських відділень висловили свої думки щодо
долі і призначення філософії у ХХІ столітті (найпопулярніша тема серед учасників – “Навіщо
займатись філософією у ХХІ столітті?”).
Роботи оцінювались за чотирма критеріями: відповідність темі, змістовність та
аргументованість, оригінальність, грамотність.

До складу журі та Оргкомітету увійшли провідні викладачі з філософії і студенти. Від
філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
Сергій Руденко – кандидат філософських наук (заступник декана факультету), Михайло
Бойченко – кандидат філософських наук (кафедра філософії), Ірина Фенно – кандидат
філософських наук (кафедра релігієзнавства), Олександра Гончарова – студентка, голова
НТСА Факультету. Від Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова: Віталій Хромець – кандидат філософських наук
(заступник директора інституту), Тетяна Глушко – кандидат філософських наук (кафедра
філософії), Наталія Савранська – кандидат філософських наук (кафедра етики та естетики),
Марійка Розпутна – студентка, голова СНТ інституту. Секретарем Оргкомітету конкурсу став
аспірант Антон Дробович (кафедра філософської антропології ІФОН НПУ імені
М. П. Драгоманова).
Вашій увазі пропонуються тексти переможців конкурсу.

Краща робота за версією “Педагогічних кадрів”

Переможець конкурсу есе

“ЧАС ГОВОРИТИ, А НЕ ЦИТУВАТИ…”
У
ХХI
столітті
заняття
філософією має подвійну природу.
З
одного
боку,
є
безліч
новоявлених “філософіввчених”,
які займаються лише тим, що
цитують своїх попередників,
намагаються критикою визнаних
Андрій
авторитетів здобути собі ім’я, яке
СИРОВЕЦЬ,
надалі стане для них таким собі
студент ІІІ курсу
захистом від згубного подиху
КНУ імені
забуття або радше рекламою
Т. Шевченка
наступних робіт цих авторів, які
частенько є чистої води графоманством чи, що навіть
гірше, проявом писаризму. Ну не можуть наші
філософипсевдонауковці обійтись без того, щоб не
займатися рекомпіляцією уривків із текстів (в
основному маловідомих) визнаних авторів, так би
мовити, не видавати реферат багатьох джерел за
свою власну унікальну “концепцію”, що виражає
“виключно” ідеї автора цієї концепції. Також є “діячі”,
які роблять собі кар’єру на негативній критиці авторів,
що висвітлювали певну проблему, але мали
неідеальну чи неструнку концепцію у її потрактуванні.
Ви багато бачили робіт, що доповнювали б думки
попередників, а не нівелювали, здебільшого штучно,
ці думки, шукаючи не шлях до ідеалу, вдосконалення
оригінальної концепції попередника, але шукаючи
шлях на науковий олімп, з якого зручніше судити про
інших та їхні філософські концепції? Ви мені вибачте,
але список використаних джерел на більш ніж двісті
одиниць на тридцяти сторінках роботи – це просто
нахабство, беручи до уваги, що хоча б один раз, але

автор має згадати кожне джерело у своїй праці. Ось і
виходить, що або людина, вибачте мені за жаргон,
просто займається плагіатом, або поливає брудом
ідеї інших авторів, бо серед 200 джерел,
використаних для написання 30 сторінок, я не
знаходжу місця для авторської оригінальності і
свіжості.
Але є й інший шлях – шлях пошуку своєї істини у
цьому світі. Я впевнений, що знайдеться чимало
людей, яким є що сказати сучасному людству, які
зможуть багато чого привнести у розвиток сучасної
цивілізації та культури. Сучасне семимільярдне
населення нашої планети потребує свіжих ідей: як
найефективніше організувати наше життя; як
“розставити все по поличках” таким чином, щоб
нікому не було ні затісно, ні самотньо. Час говорити, а
не цитувати; час діяти, а не оцінювати діяльність
інших; час для того, щоб філософія стала не тільки
любов’ю до мудрості інших, але й мудрою любов’ю до
інших. Філософія повинна шукати сенс життя, який
постійно змінюється ззовні, але його есенція
незмінна. Поки ми не знайдемо цю есенцію, поки
хоча б одна людина буде нещаслива у цьому світі,
філософи не можуть вважати справу зробленою.
Справжнє завдання філософії – це пошук істини,
ідеалу, пошук самого себе в інших, у загальній
духовності та гармонії людства, бо тіло страждає
через нездоровий дух, а без філософських пошуків
себе дух нівелюється. Допоки є хоча б одна
нещаслива людина, про гармонію у людському
існуванні не може навіть іти мови…

Спортивне життя

КУБОК РЕКТОРА ЗНОВУ В ІСТОРИКІВ
НЕЩОДАВНО у спорткомплексі НПУ імені
М. П. Драгоманова відбувся фінальний матч на
“Кубок ректора” з футболу.
Повболівати за університетські команди прий
шли визначні особистості вишу і міста Києва, серед
яких і заслужений майстер спорту СРСР, заслуже
ний тренер України та завідувач кафедри футболу
НПУ Олексій Михайличенко. Футболіст побажав
командам впевненої перемоги та драматичної гри.
Уже традиційно змагання відкрив ректор уні
верситету Віктор Андрущенко. Він звернувся до
глядачів з найкращими побажаннями: “Україна
стає футбольною ареною Європи. Особливо ж при!
ємно, що Драгомановський університет посідає
провідне місце серед навчальних закладів, що
популяризують цей вид спорту у молодіжному
середовищі”.

вали їхні директори – Віталій Покась і Олександр
Сушко.
Упродовж двох таймів спостерігалася запекла
боротьба між командами. Перший м’яч опинився у
воротах істориків. У їхніх же конкурентів засяяла
зірка надії на перемогу. Проте наступні три голи
природничогеографічному Інституту докорінно
змінили ситуацію. На останніх хвилинах, прагнучи
зрівняти рахунок, ІПГО забивають останній м’яч,
але на результат гри це мало вплинуло. Матч
завершився з рахунком 3:2 на користь істориків.
Вже вчетверте цей інститут виборює перемогу.

Ще одним сюрпризом для присутніх стала й
прем’єра пісні радника Прем’єрміністра України,
академіка АПН України та співголови Наглядової
Ради Драгомановського вишу Анатолія Толстоу
хова. І мелодія, і слова твору, написаного до Євро
2012, чудово відтворювали атмосферу студентсь
кого матчу.
Цьогоріч на поле поборотися за “Кубок ректо
ра” вийшли команди Інститутів природничогео
графічної та історичної освіти. За них гучно вболі

ЛЮТИЙ 2012

ТАКЕ ФОРМУЛЮВАННЯ питання, на мою думку, є
ніби пошуком виправдання для заняття філософією,
спробою надати роздумам філософа додаткової
важливості, або ж навіть “світорятівної необхід
Олександр
ності”. Відбувається певна спекуляція людськи
ЗІНЧЕНКО,
ми цінностями, якот сенс, істина, свобода. Усе
студент
це є зазделегідь невдячною працею.
НПУ
імені
Для будьякого мислителя має бути єди
ний критерій цінності його роздумів – це пошук М. П. Драгоманова
істини. Якщо він ставить перед собою питання,
то в першу чергу повинен звертати увагу на способи його вирішення, а
вже потім замислюватися про його значимість: “навіщо цим займати
ся”, “кому це потрібно у ХХІ столітті” або “кому це буде потрібно у
ХХІІ столітті”.
Проте дехто може поцікавитись, а чи дійсно філософія займається
пошуком істини? У наш час вона наче стала вмістилищем питань, відпо
віді на котрі мають розмитий та нечіткий характер, або ж взагалі відсут
ні. З “любові до мудрості” та пошуку істини вона перетворюється у
“любов до свого світогляду” та глибокодумне мовчання...
За моїми спостереженнями, філософія як наука тоне у середовищі
плюралізму та релятивізму. Отримавши суспільну псевдоповагу до
думки кожного, ми тим самим відтіснили повагу до істини як такої.
Питання залишаються без відповіді, а кожен – при своїй “любові до
мудрості”.
Звідси виникає принцип: мислитель має не тільки ставити перед
собою проблемні питання, але й чесно шукати на них конкретну відпо
відь. Адже без першого не може існувати друге, а без другого втрачає
свій сенс перше. Тут варто згадати слова видатного філософаекзи
стенціаліста Альбера Камю: “Давні філософи міркували набагато біль!
ше, ніж читали. Книгодрукування все змінило. Тепер читають більше,
ніж роздумують. Замість філософії у нас одні коментарі. Саме це має на
увазі Жільсон, коли говорить, що на зміну епохи філософів, які займали!
ся філософією, прийшли професори філософії, що займаються філосо!
фами. Дійшло до того, що сьогодні філософський трактат, в якому не
посилаються на жодні авторитети, що не підкріплений цитатами і
коментарями, ніхто не сприйняв би серйозно”.
Узагальнивши вищезазначене, можна зробити висновок, що філо
соф у своїх пошуках істини не мусить обґрунтовувати їх актуальність чи
значимість, бо акцентуючи на цьому увагу, він займається зайвою та
марною працею. Істина є самоцінною. Також він не мусить тішитись
лише самою постановкою питання, приміряючи на себе образ статуї
“Мислитель”. Філософ має рухатись до істини, прагнути надавати від
повіді.

Турнір

ЛЮБОВ ДО ШАХІВ

По завершенні гри почесні гості нагородили
всіх гравців медалями. Кращим нападаючим було
обрано Максима Петренка, студента ІПГО, а захи
сником – Андрія Андреєва (студента Інституту
історичної освіти).
Чергову перемогу поспіль святкують історики.
Тренер національної збірної молодіжної команди
України Олексій Михайличенко пообіцяв за умови
виборення п’ятого кубка залишити його у пере
можців “назавжди”. Футболіст заявив: “Не знаю
щодо України, але драгомановці до Євро!2012
готові”.

НЕЩОДАВНО відбувся
шаховий турнір на Кубок рек
тора. У турнірі взяли участь
16 збірних, тому змагання
проводили у кілька турів і
етапів. Кожна команда скла
далася з чотирьох осіб за
формулою “три чоловіки,
одна жінка”.
Змагання урочисто від
крив ректор Віктор Андру
щенко, який наголосив, що ця подія розпочинає новий етап розвитку
шахової майстерності серед студентів, викладачів та співробітників універ
ситету. І хочеться вірити, що з часом наші команди шахістів заявлять про
себе не лише на всеукраїнському, але і на світовому рівні. Адже сьогодні в
Україні цьому виду спорту приділяється серйозна увага. Президент України
Віктор Янукович рекомендував ввести в програми середньої та вищої
школи факультативні заняття з шахів, щоб наші діти розвивали свої інтелек
туальні здібності, як це зробили у Вірменії у 2011 р. Віднині щорічно в Укра
їні 20го липня буде відзначатися День шахіста.
Переможці шахового турніру визначилися після тривалих шахових
баталій. За третє призове місце змагалися команди Інституту гумані
тарнотехнічної освіти та Інституту інформатики, але перемогу отри
мали перші. Друге місце – у команди Інституту фізичного виховання та
спорту.
Перше місце виборола збірна команда ректорату, в яку увійшли
викладачі університету та запрошені гості. У складі команди ректорату були
заявлені: Віктор Андрущенко, Ярослав Яцків, Петро Толочко, Володи
мир Ярошовець, Анатолій Ручка, Володимир Савельєв, Марія Плющ.
До нових баталій на шаховому горизонті в 2012 році!

Аліна ІГНАТЮК

Леонід ДРОБОТ

Прем’єра пісні Анатолія Толстоухова
Віктор Андрущенко “Україна стає
футбольною ареною Європи”

“МИСЛИТЕЛЬ
МАЄ ШУКАТИ ВІДПОВІДЬ”

7

Слово головного
редактора
НАШ УНІВЕРСИТЕТ –
ЦЕ ТИСЯЧІ ЦІКАВИХ
ЛЮДЕЙ
НАБИРАЄ обертів конкурс
авторських робіт “Дотиком
пера”. На редакційну електрон
ну пошту надходить велика кіль
кість студентських робіт. Та
хочемо звернути увагу всіх, хто
вже надіслав тексти чи планує
це зробити найближчим часом,
що конкурс передбачає не
лише поезію та прозу, але й інші
авторські роботи – статті,
репортажі, наукові розвідки,
фотографії. Сьогодні в газеті
бракує молодіжного голосу про
університет, який сповнений
студентською наснагою і нови
ми віяннями.
Переконані, що конкурс
“Дотиком пера” може стати
початком для творчої, журна
лістської, громадської роботи
кожного. Віримо, що завдяки
цьому студенти зможуть сміли
во заявити про себе на весь уні
верситет. Для цього потрібно
поєднати свої нестандартні ідеї
з наявним талантом, знайти час
та реалізувати задумане.
Радимо всім потенційним
конкурсантам брати в руки
фотоапарат, диктофон і виру
шати коридорами університету
у пошуках того, що зможе вам
забезпечити призове місце в
конкурсі.
Спробуйте втілити свої кре
ативні ідеї та стати “рупором”
студентського життя – пору
шуйте теми, що хвилюють
молодь, не бійтесь різносто
ронності позицій і думок,
шукайте відповіді на запитання,
що турбують ваших одногруп
ників, сусідів, колег. Нагадаємо,
що призовий фонд конкурсу
складає 2 300 грн. Оприлюд
нення результатів і нагороджен
ня переможців конкурсу відбу
деться наприкінці травня цього
року.
Також редакція приносить
вибачення за затримку інтерв’ю
з викладачами щодо соціальних
мереж. У найближчих номерах
часопису воно буде опублікова
не. Також незабаром на читачів
чекає фотопроект “Близнята
університету” та інтерв’ю з відо
мими постатями НПУ і осві
тянської галузі загалом.
Наш університет – це тисячі
цікавих людей: творчо обдаро
вані студенти, які отримують
вищу освіту в самому серці сто
лиці України, досвідчені, мудрі
викладачі. Кожен з них має
свою точку зору. Вона варта
уваги й того, щоб її почули інші.
Тому розмови з цікавими поста
тями нашого університету лише
починають знаходити своє
місце на шпальтах газети. До
речі, гарна ідея для потенційних
авторів газети. Чому б не пода
ти на конкурс “Дотиком пера”
інтерв’ю з тими, кого ви вважа
єте гідним прикладом?
Творімо газету разом!
З повагою,
Сергій РУСАКОВ

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

14 лютого – День усіх закоханих

Конкурс

К О Х @ Н Н Я . C O M
ЧАСТО його порівнюють зі спалахом. Немов
одного дня щось зриває завіси з твоєї душі й
освітлює все пломенистими кольорами спектру
життя. Стаєш чутливим: відчуваєш кожен порух
усмішки людини, яка захопила твоє дихання у
полон та змусила його рухатися в такт зі своїм.
Усе, що існує за вікном, перетворюється на
величезне диво людського буття: галас авто
стради – наче довершена симфонія Вагнера, а
звичайні калюжі брудної води схожі на дзерка
ла, у яких відбивається небо. Дивуєшся своїм
реакціям: відчуваєш раптове стискання у грудях
або неконтрольований при
лив печалі, коли на радіо зву
чить чуттєва пісня. А раніше ж
ти слухав лише вечірні нови
ни…
Часто його порівнюють зі
спалахом. Воно захоплює,
надихає, обеззброює. Воно
має тисячі ймень, сотні кон
фігурацій… Суть одна ж: коли
у твою свідомість вривається
кохання, світ перевертається догори дриґом й
умить втрачає всі точки опори. Правила логіки
стають паралогізмами, й висунуті раніше тобою
твердження піддаються спростуванню. Навіть
закон земного тяжіння “за Ньютоном” перетво
рюється на закон тяжіння до спорідненої душі “
за Коельйо”. І так мільйони років від сотворіння
світу сього до моменту, коли любов стає
невід’ємною частиною тебе, вривається у твою
буденність.
Сучасні досягнення людського розуму вра
жають: ракети в космосі, ембріони в пробірках,
поцілунки через вебкамеру. Разом з еволюцією
науки еволюціонує й кохання. З пропахлих осін
нім листям парків та оповитих мріями скверів
воно перекочувало до Інтернетмереж. Нині
“всесвітня павутина” перетворилася з інформа
ційного носія на заплутаний алгоритм передачі
людських почуттів: сум, сміх, радість, любов. Ба
навіть більше: нестримне кохання там можна

побачити частіше, аніж на міських вулицях. Кон
такт, Facebook, Twitter щовечора стають місцем
зустрічі тисяч людей, у тому числі й закоханих.
Може, це й на краще? Інтернет дає розкутість,
лише там ми можемо вільно говорити про влас
ні симпатії, бажання. Та треба зауважити, що ця
тепер уже невід’ємна частина життя людей має
свою затемнену сторону. Адже ніхто не може
бути певний того, що подібні почуття справжні.
Хто може з упевненістю сказати, що поцілунок,
який у мережі має таку форму, як :*, є щирим?
Або ж коли ти відправляєш людині на електрон
ну пошту сакралізовані за
тисячі років слова “Я тебе
кохаю”, де гарантія, що вона
зараз не сидить з саркастич
ною посмішкою і не пише у
відповідь: “Я тебе теж…”?
Хитка позиція, хоча…
Тижневики раз у раз
рясніють повідомленнями
про щасливе подружжя, яке
знайшло тиху пристань влас
них почуттів саме в мережі. “А все починалося зі
звичайного “Привіт!”, доповненого смайлом”, –
люблять згадувати вони. Діти, собака, сімейний
затишок… Дивлячись на подібну ідилію, мимо
волі починаєш замислюватися: “А яка, по суті,
різниця, де вони знайшли свою споріднену
душу: на сонному кіносеансі або на іншому кінці
з’єднання власного модему? Вони ж разом, а
інше – лише деталі, що не змінюють суті…”.
Любов… Можливо, краще нехай вона буде
щирою оnline, аніж зрадливою поза віртуальні
стю? Можливо…
Кохання має тисячі імен, сотні конфігурацій.
Лише від нас залежить, яким воно буде, як саме
воно постукає одного дня до нашої душі. Його
часто порівнюють зі спалахом. Головне, аби це
так і не залишився лише спалах від монітора…

“ДОТИКОМ
ПЕРА”
ГАЗЕТА
“Педагогічні
кадри” нагадує читачам
про проведення загальноу
ніверситетського конкурсу
“Дотиком пера” на кращу
авторську роботу, що буде
опублікована в газеті. За
підсумками конкурсу пере
можці будуть нагороджені
трьома преміями: перше
місце – 1 000 грн., друге –
800 грн., третє – 500 грн.
Для участі в конкурсі пот
рібно бути студентом або
аспірантом нашого універси
тету і створити авторську
роботу (стаття, репортаж,
наукова розвідка, фотографія
тощо). Після цього – подайте
її в редакцію газети “Педаго
гічні кадри”. Зверніть увагу,
що в конкурсі беруть участь
лише роботи, які були чи
будуть опубліковані в газеті,
тому подане творіння має від
повідати концепції видання.
Роботи на конкурс та
запитання ви можете надси
лати на електронну скриньку
gazeta@npu.edu.ua. Детальні
ше з положенням конкурсу
можна ознайомитися на сайті
www.npu.edu.ua у розділі
“Педагогічні кадри”.
Результати
конкурсу
будуть оприлюднені наприкін
ці навчального року.

Юлія СУХЕНКО

Студентська думка

КОХАННЯ В РЕЖИМІ ONLINE: ЗА ЧИ ПРОТИ?
LadyCat* (Буяло Катерина)
Коли люди спілкуються в мережі деякий час, між
ними можуть виникати почуття. Адже кохання існує
не тільки фізичне, а й духовне, платонічне
(наприклад, як у сонетах Петрарки). На мою думку,
досить складно підтримувати серйозні стосунки
протягом довгого часу. Відомо, що існує п’ять мов
любові: час, допомога, приємні слова, подарунки, дотик. В
Інтернеті можуть існувати лише дві мови: часу і приємних слів.
Тому соціальні мережі, на мою думку, допомагають людям лише
знайти одне одного, познайомитись. Але вони повинні
обов’язково зустрітись у реальному житті і, якщо вони справді
створені одне для одного, насолоджуватися справжнім, реальним
коханням.
Walh (Компанець Максим)
Однозначно, за! Взагалі, середовище, де
оселяється кохання, не має значення, оскільки це
суто філософське питання. Єдина умова, яка
потрібна для того, щоб ці віртуальні почуття стали
справжнім виявом кохання, – воно має виходити за
межі моніторів. Реальність ще не настільки жахлива,
аби так її боятися. Задумайтеся: вас оточує саме
реальність, на відміну від цифрового Всесвіту. І взагалі, якщо ви
такі сміливі перед монітором, навчіться поводитися так само
поряд з коханою людиною.
Алекс Бінгерд (Пінчук Дмитро)
Кохання та Інтернет? Я не вірю в цю штуку, мені
здається, що це просто смішно. Виходить, що ми
кохаємо комп’ютер, а не людину. Хіба через
клавіатуру чи вебкамеру можна доторкнутися до
людини? Прошепотіти їй щось на вушко? Не смішіть.
Yukiko (Андрієнко Катерина)
У наш час нерідко можна зустріти своє кохання навіть в
Інтернеті. Адже спілкуватися в мережі набагато легше. Людина
Головний редактор Сергій Русаков.
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух.
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко.
Фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85,
факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua

може приховати власні недоліки, при цьому
створивши собі “ідеальний” образ. Можна сказати,
що багато хто просто “вдягає маски”, приховуючи
своє справжнє обличчя. Але чи можуть у такому
брехливому віртуальному світі народитися справжні
почуття? Особисто я вважаю, що такий варіант
можливий. Хіба ж це не любов, коли твоє серце
хвилюється за людиною, навіть якщо вона й на
іншому кінці світу? То хіба це не справжні емоції, коли ти місця собі
не знаходиш, чекаючи побачення з коханим, навіть якщо воно
відбудеться у Скайпі? Спілкування віртуальне, а відчуття реальні. І
може, інколи навіть сильніші та яскравіші, ніж у житті. Інтернет
підігріває почуття. Тут ти у постійному очікуванні якогось дива.
Чому ж тоді стосунки через монітор рідко закінчуються “together
forever”? Та тому що, як і у реальному житті, хтось когось любить
більше, а хтось менше; хтось щирий, а хтось прикидається; та й
почуття з часом можуть зникнути, власне, як і в реальності.
Просто в реальному світі, навіть коли кохання минає, ми
частенько тягнемо лямку далі, за звичкою тримаємося за людину.
У мережі все набагато простіше: видалив контакт – і все. У цьому
сенсі відношення в Інтернеті навіть більш чесні, аніж у житті.
Dr_ezhyk (Бордунов Олексій)
Я вважаю, що кохання в мережі не існує. Мені
здається, Інтернет – це скоріше пристосування, яке
допомагає підтримувати зв’язок між закоханими.
Колись це були печерні малюнки, потім листи,
телеграф, телефон і, нарешті, всесвітня павутина.
Але в коханні віртуальність не може бути нічим
іншим, окрім засобів зв’язку. Любов – це
прогулянки, побачення, квіти, а не лайки та повідомлення зі
смайлами. Хоча зараз, на жаль, багато хто цього ще не розуміє.
*перед дужками передує віртуальний псевдонім, яким
користуються студенти
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.

Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е-mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ЛЮТИЙ 2012