Файл #219: "2011-9.pdf"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 9 (1619) ЛИСТОПАД 2011 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

17 ЛИСТОПАДА –
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТУДЕНТІВ
Шановні студенти!
Щиро вітаю вас з Міжнародним
студентським днем!
Студентська пора – це час пошуку, розвитку, становлення.
Наш університет дає молодій людині безліч можливостей для
самореалізації. Серед нашої студентської спільноти є переможці і
лауреати численних міжнародних та всеукраїнських подій – уча%
сники науково%практичних конференцій, інтелектуальних конкур%
сів, літературно%мистецьких проектів, спортивних змагань. Різ%
носторонність, освіченість, цілеспрямованість драгомановської
молоді радує і захоплює, дає наснагу для роботи всього колективу
університету.
Студентське самоврядування НПУ неодноразово перемагало у
міських оглядах і конкурсах, демонструючи високий рівень культу%
ри й свідомості нашої молоді. Імена драгоманівців відомі серед сту%
дентських і викладацьких колективів університетів України і
Європи, завдяки наполегливій роботі з молоддю викладачів, кура%
торів. Дякую всьому професорсько%викладацькому колективу за
мудру і ґрунтовну працю.
Студентські ініціативи завжди сприяли появі нових винаходів,
відкриттів, звершень. Вірю, що студенти нашого університету,
обравши стежку педагога і вчителя, зуміють запилити вогник у
серцях і душах своїх вихованців.
Вітаю зі святом!
З повагою,
ректор університету,
доктор філософських наук, професор,
член%кореспондент НАН України,
академік НАПН України
Віктор АНДРУЩЕНКО

ВІТАЄМО!
Ректор НПУ імені
М. П. Драгоманова акаде
мік Віктор Андрущенко
отримав Почесну відзнаку
Української Ради Миру
“Орден Миру” І ступеня за
вагомий внесок у справу
збереження справедливо
сті, гуманізму, миру й зла
годи у світі, високопрофе
сійну та самовіддану працю
на благо Батьківщини й
утвердження слави України на міжнародній арені.
Драгомановці щиро вітають свого лідера!

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ!
Congratulations on the Anniversary!
Gratulation zum Jubilдum!
Bon Anniversaire!
РЕКТОРАТ університету, колектив відділу міжнародного співро
бітництва та євроінтеграції, редакція газети “Педагогічні кадри” віта
ють проректора з міжнародних зв’язків, кандидата історичних наук,
доцента Володимира Григоровича Лавриненка з 60річчям.
Мудрий керівник, спеціаліст високого класу, доброзичлива та
толерантна особистість, Володимир Лавриненко активно працює над проблемами євроінте
грації українського освітнього простору. Колектив університету високо цінує внесок Володи
мира Григоровича у налагодження міжнародних зв’язків нашого університету і його визнання
за кордоном.
Володимир Григорович показує приклад відданості справі, наполегливості та відповідаль
ності. Професійні якості доповнюють доброзичливість та принциповість, щирість та надій
ність.
Бажаємо міцного здоров’я, стійкості духу та сімейного благополуччя!

Міжнародний семінар

Свято

Шана

Про минуле і
майбутнє

Визволення
України

День студента

стор. 2

стор. 4

стор. 8

МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ
1819 ЖОВТНЯ у стінах НПУ імені М. П. Драгомано
ва відбувся Міжнародний семінар, присвячений викла
данню чутливих проблем в історії у мультикультурному
аспекті. Ініціаторами заходу стали Департамент загаль
ної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і
науки, молоді та спорту України спільно з Директоратом
з освіти і мов (Відділ історичної освіти) Ради Європи,
Драгомановський університет та Всеукраїнська Спілка
викладачів суспільних дисциплін і громадянської освіти.

На фоні загальної глобалізації мультикультурність
сучасного суспільства є чи не найголов
нішою ознакою та звісно фактором
напруження у світі. Вчені доводять, що
мультикультурність ХХІ століття суттєво
відрізняє цю епоху від попередніх. Це
зокрема стосується різноманітних про
тиріч, породжуваних нею на світогляд
ноцілісному, комунікаційному, побуто
вому рівнях. Тісно до цього примикає й
історичний аспект. Досі людство не
може знайти оптимальних шляхів без
конфліктного потрактування різноманіт
них епізодів світової історії. Ця пробле
ма лягає не тільки на плечі істориків
науковців, але й входить до навчальних
завдань істориківвчителів.
Кроки у вирішенні такої проблема
тики здійснюються завдяки спільним
зусиллям українських вченихпедагогів
та експертів Ради Європи. Міжнародний семінар
“Викладання чутливих проблем в історії у мульти1

культурному контексті” покликаний не лише запропо
нувати сучасним вчителям історії методичні рекоменда
ції та розробки за вибраною тематикою, але й забезпе
чити взаємообмін досвідом між освітніми системами
різних країн.
Розпочинаючи семінар, заступник Міністра освіти і
науки, молоді та спорту України Борис Жебровський
зізнався, що його сприйняття такого роду заходу з пози
ції високого чиновника – це звичайна буденна робота,
але Борис Жебровський – учительісторик, не хотів би
пропустити жодної доповіді на цьому семінарі. “Та все ж
повертаючись до позиції високого чиновника, найбіль
ше бажання, щоб усі виступи знайшли своє практичне
втілення у вітчизняній школі”, – зауважує Борис Михай
лович.
Заступник міністра розповів учасникам про недавні
проекти й заходи у сфері освіти України, спрямовані на
формування єдиного освітнього простору Європи. Це
зокрема прийняття Київського комюніке на Форумі міні
стрів освіти європейських країн, що відбувався у Києві,
а також З’їзд ректорів педагогічних університетів Євро
пи, зініційований ректоратом Драгомановського універ
ситету і безпосередньо Віктором Андрущенком. Й
одна, й інша подія – вагомі кроки у напрямку формуван
ня щасливого майбутнього для людської цивілізації,
доки окремі амбіційні чиновники ще лаються за минуле.
Борис Михайлович і сьогоднішній семінар назвав зв’яз
ковою ланкою у ланцюзі створення єдино
го простору.
Загалом у програмі семінару перед
бачається розгляд низки питань, пов’яза
них з оптимальним вирішенням чутливих
моментів при викладанні історії у мульти
культурному класі, підбір відповідних дже
рел і методик, використання нових техно
логій у роботі з учнями. Свої думки з цього
приводу висловили професори та експер
ти Сусанна Попп (Німеччина), Айен Філ1
ліпс (Велика Британія), Луїза Де Бівар
Блек (Португалія), Джим Косем (Велика
Британія), вітчизняні науковці, серед яких
представник Дипломатичної Академії
Міністерства закордонних справ України
професор Михайло Кирсенко. Гостям
також було презентовано студентський
проект на тему “Ми різні – ми рівні”, ске
рований на формування міжетнічної толерантності.
За словами одного з організаторів наукової імпре

зи, заступника голови Відділу історичної освіти Ради
Європи Тетяни Мінкіної1Мілко: “Акцент заходу – поєд
нання інтелекту й бажання науковців, доброї волі чинов
ників та усіх ланок формування історичної свідомості
людини, куди входять школа, сім’я, університет, засоби
масової інформації, громадські мистецькі організації”.
Рада Європи активно співпрацює з українськими вчени
ми й представниками міністерств, що пов’язано з голо
вуванням України у Комітеті міністрів Ради Європи. З
боку нашої держави провадиться ефективне реагування
на виклики сьогодення, що доводить проведення й
цього семінару.

Як зазначив на відкритті заходу перший проректор
НПУ імені Михайла Драгоманова Володимир Бех, це
була розмова не тільки про принципи й методики нав
чання. Суть виявилась набагато глибшою: “Жодні нові
технології не будуть працювати, поки вчитель сам
не окреслить для себе принципи навчання, а за
кожним принципом безпосередньо стоять цінності.
Бо ж принцип – лише інструмент дії”.
Драгомановський університет завжди з приємністю
приймає зарубіжних науковців, демонструє свої дося
гнення, ділиться досвідом. Обговорення висуненої на
семінарі тематики безумовно отримає практичне вті
лення, а встановлення дружніх зв’язків між експертами
започаткує плідну співпрацю.

Людмила КУХ,
пресслужба університету

ВІН НЕ МАЄ АНАЛОГІВ В УКРАЇНІ
НА БАЗІ Фізикоматематичного інституту
НПУ імені М. П. Драгоманова функціонує уні
кальний Науковометодичний центр суча
сних засобів навчання, де з найновішим
німецьким обладнанням працюють науковці,
аспіранти, вчителі.
Ми звикли, що педагогічні виші покликані
у першу чергу готувати вчителя – достойного
наставника для майбутнього покоління.
Національний педагогічний університет імені
Михайла Драгоманова вперто доводить
соціуму, що переймається не тільки власне
методичними проблемами. Драгомановці
науковообґрунтовано вирішують психологіч
ні, соціальні, філософські питання сучасної
освіти у глобальному контексті і разом з тим
не забувають про дріб’язкові, здавалось би,
аспекти роботи маленької школи, вчителя,
учня.
Завдяки подібним прагненням у стіни Драгомановського університе
ту потрапило обладнання для лабораторних та практичних шкільних і
вузівських робіт визнаної на світовому ринку німецької компанії “PHYWE”.
Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко з ентузіаз
мом поставився до пропозицій відкрити в університеті окрему лаборато
рію для демонстрації установок. Науковці Фізикоматематичного інститу
ту вишу довгий час вивчали досвід функціонування такого структурного
підрозділу в навчальних закладах Росії та інших країн світу, розробили
низку напрямків його роботи і можливості, які б він відкрив для вчених,
студентів, обдарованої молоді природничоматематичних нахилів.
Врешті у травні 2011 р. за участі представників німецької компаніївироб
ника “PHYWE”, російських колег з фірми “Резонанс” драгомановці пере
різали урочисту стрічку, що знаменувало відкриття на базі Фізикомате
матичного інституту НПУ Науковометодичного центру сучасних засобів
навчання.
“Ця структура не має аналогів в Україні, – запевняє директор Центру
Тарас Олефіренко. – До нас часто приїздять науковці з усієї України, щоб
попрацювати з такими новітніми приладами, переконатися, що й для українців це цілком
реально”.
Сьогодні у Науковометодичному центрі зосереджено близько 40 сучасних уста
новок для навчання у загальноосвітній школі за трьома напрямками – фізика, хімія, біо
логія, та для значно ширшого спектра вищих навчальних закладів – від екології і аграрної
промисловості до медицини. Німецька якість усього обладнання підкріплюється особли

2

вою безпекою у використанні, чого вартий хоча б один приклад
того, що у відкритому доступі тут розташовується рентгенівська
установка, з якою можуть без спецодягу працювати навіть школярі.
Окрім того, пан Олефіренко розповів і про деяку універсальність
кожного приладу й повну укомплектованість, що особливо актуаль
но в учнівській аудиторії. Усі прилади легко під’єднуються до персо
нального комп’ютера та вже оснащені необхідним програмним
забезпеченням. Результат роботи школяр відразу бачить на моніто
рі у вигляді схем, графіків, таблиць. Це економить час та зусилля
дослідника, розширює можливості варіацій досліду.
“Щодня ми приймаємо відвідувачів з різних навчальних закла
дів, вчителівпредметників, демонструємо прилади учням і студен
там. Зокрема, зараз вибудовується планграфік відповідних зустрі
чей, у нас працюють аспіранти і магістранти над власними наукови
ми роботами, – зауважує директор Центру. – Важливий елемент
роботи нашої структури – це безумовно співпраця з талановитою
молоддю, школярами, що готують
науководослідні роботи у структурі
Малої академії наук України і потребу
ють такого обладнання для власних
експериментів. І можна лише уявити,
що означає для майбутнього фізика,
біолога, хіміка, а теперішнього школя
ра попрацювати за такою установкою
– враження залишаються на все
життя”.
Завдання і мрія кожного науков
ця, викладачадрагомановця – опти
мально якісні і безпечні умови навчан
ня та виховання майбутнього поколін
ня українців. Шкільна освіта як базис
подальшого розвитку особистості
просто змушена відповідати новітнім
умовам життя, але йти до цього варто
послідовно та виважено. Створення
Науковометодичного центру суча
сних засобів навчання в педагогічному університеті – вже суттєвий крок до розвитку
загальної і вищої освіти. Попереду багато роботи, але початок – це вже півсправи.
Пресслужба університету

ЛИСТОПАД 2011

Наука

Із вражень про Школу молодого філософа
2025 ЧЕРВНЯ 2011 р. в Москві та Підмосков’ї проходила “Школа молодого філо
софа: Філософія. Політика. Культура”, що була присвячена 20й річниці створення
СНД. У роботі школи взяли участь студенти, аспіранти та викладачі філософії з Росії,
України, Республіки Білорусь, Азербайджану, Вірменії, Таджикистану. Організатора
ми школи стали “Міждержавний фонд гуманітарної співпраці держав – учасниць СНД”
та Інститут філософії Російської Академії Наук.
Українська делегація на чолі із професорами Є. К. Бистрицьким та В. А. Мала1
ховим складалась із двох аспірантів Інституту філософії
НАН України (Ю. Г. Слуцька, В. П. Волковський),
трьох аспірантів філософського факультету КНУ імені
Тараса Шевченка (І. А. Ковальчук, В. В. Машкін,
Г. В. Мороз) та двох аспірантів Інституту філософської
освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова (А. Е. Дро1
бович, Є. М. Шушкевич). Приємно, що окрім аспіран
тів нашого університету у роботі школи взяв участь
випускник Інституту філософської освіти і науки НПУ
імені М. П. Драгоманова, а нині аспірант Інституту філо
софії НАН України В. П. Волковський. Це демонструє
якість підготовки фахівцівфілософів в нашій alma mater,
а також їх ентузіазм щодо актуальних філософських
проектів.
Протягом роботи школи фахівці з філософії різних
поколінь і держав брали участь у “круглих столах” та
прослухали ряд академічних лекцій, що охопили широ
кий спектр філософської проблематики – від “Політики і
моралі: уроки Аристотеля” (академіка А. А. Гусейнова)
до “Партикуляризму та універсальності культурної іден
тичності” (професора Є. К. Бистрицького).
Варто відзначити, що школа була покликана не тіль
ки створити майданчик для наукової комунікації та обмі
ну думками відомих філософів з СНД, але й передати досвід молодим дослідникам.
Тут були присутні слухачі шкіл молодого філософа, які проводились ще в часи СРСР.
Зараз це досвідчені науковці, слово яких багато важить в гуманітаристиці та академіч
ному житті (професори С. А. Нікольський, В. М. Межуєв, Е. Ю. Соловйов,
Є. К. Бистрицький, В. А. Малахов), але колись вони самі були молодими, допитли
вими студентами та аспірантами, що вправлялись у філософії і переймали досвід від
старших колег на подібних школах.

З перших днів вдалося виробити вдалий формат комунікації учасників, при якому
дискусії, обговорення і навіть полеміка відбувалися без озирання на наукові ступені та
вчені звання, а тільки на силу аргументів й переконливість. Єдине обмеження – пова
га до співбесідника і вихованість полемістів. Велике значення мало неформальне
спілкування, обговорення доповідей та лекцій в кулуарах. Особливий резонанс
викликали виступи Р. Г. Апресяна, Н. О. Кутузової, Є. К. Бистрицького,
О. О. Кара1Мурзи, І. Р. Мамед1заде, В. М. Межуєва, Е. Ю. Соловйова,
П. Д. Шозімова та Е. Г. Ордуханяна.
Саме завдяки відкритості, взаємній повазі
та відсутності ієрархічного бар’єру між учасни
ками вдалося обговорити складні теми, які
пов’язані із національними ідентичностями
країн колишнього СРСР, проаналізувати акту
альні політичні проблеми, роль СНД у справі
міжкультурної комунікації, питання ідейної
спадщини та культурної повноцінності й само
бутності країн – учасниць СНД. Обговорення
часом досягало нечуваної для наукових заходів
гостроти та емоційності, але взаємна повага і
симпатія учасників один до одного стали кра
щим запобіжником конфліктів та неприємних
ситуацій.
Дійсним шедевром школи став міжкультур
ний вечір, на якому представники всіх делегацій
та приймаючої сторони влаштували концерт
художньої самодіяльності. Лунали пісні та вірші,
задавали настрою запальні східні танці та декла
мації. При цьому професори та досвідчені нау
ковці не поступались аспірантам та студентам у
силі виступів та відвертості виявлення емоцій.
За підсумками роботи школи можна впевнено сказати, що науковці країн – уча
сниць СНД можуть порозумітись і знайти дійсно ефективні механізми взаємодії, на
відміну від політиків, яким ще слід повчитися стриманості, простоті та готовності
досягати згоди.
Антон ДРОБОВИЧ,
викладач кафедри філософської антропології

Інтерв'ю

ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ З ФІЛОСОФСЬКИМ УХИЛОМ

ТАМАРА ЯЦЕНКО –
фахівець у галузі глибинної психології
Сучасне суспільство в його прагненні
до інтеграції і налагодження міжнаціональ
них стосунків в кінцевому результаті пере
конується у важливості для людини саморе
алізації, що передбачає самопізнання. У
такому випадку, аби перейти до проблем
соціуму, варто почати з людини та її вну
трішніх суперечностей. Наука психологія,
яка намагається допомогти людству у вирі
шенні цих питань, вже давно розширює
межі співпраці з гуманітарними та точними
науками. Сьогодні існують центри та лабо
раторії, де теоретична база передбачає
перетин різних галузей знань на засадах
взаємодоповнень.
Про створення подібної наукової лабо
раторії на базі НПУ імені М. П. Драгоманова
розповіла академік Національної академії
педагогічних наук України, доктор психоло
гічних наук, професор кафедри психології
РВНЗ “Кримський гуманітарний універси
тет” Тамара Яценко.
– Пані Тамаро, Ви є визнаним фахі
вцем у галузі глибинної психології, очо
люєте Науководослідний центр глибин
ної психології в Кримському гуманітар
ному університеті, як так трапилось, що
прийшли до філософського осмислення
психологічної проблематики?
– Я вже більше 30 років займаюся гли
бинною психологією. Це те, до чого психо
логи відносяться з осторогою. Глибинна

ЛИСТОПАД 2011

психологія враховує цілісність психічного в
єдності свідомого з несвідомим. На моє
переконання, саме такою повинна бути
практична психологія. Наші розробки
носять як науковотеоретичний, методоло
гічний, так і практичний характер. Адже, як
кажуть, немає нічого практичнішого, як
хороша теорія. Хорошою є та теорія, яка
впродовж тривалого часу створювалась
спіралеподібно – “від теорії до практики і
навпаки”. Разом з тим можна зауважити:
науковий аспект йде за розв’язанням прак
тичних задач, інакше – це б було порушен
ням службової етики практикуючого психо
лога. Більш ніж тридцятилітня практична
робота, яка піддається узагальненням,
врешті обумовила філософське її осми
слення в напрямі теорії пізнання психічного,
що досі є нерозкритим. Від розв’язання цієї
проблеми залежать конкретні методики і
сам характер підготовки практичних психо
логів. Віктор Андрущенко працює у галузі
філософії освіти, і це безпосередньо пере
тинається з особистими зацікавленнями
професійного практичного психолога, який
тяжіє до філософського осмислення емпі
ричного матеріалу в ракурсі предмету пси
хічного пізнання; проблеми адекватності
методів пізнання феномену психічного в
його об’єктивній реальності існування. Усі
словники подають психічне як “суб’єктив
ний образ об’єктивного світу”. Разом з тим,
ніхто ніколи не ставить питання: чим зада
ється цей суб’єктивізм сприйняття реаль
ності в його індивідуальній неповторності?
Ми ж відносимо цю проблему до централь
них в створюваній науководослідній лабо
раторії глибинної психокорекції.
– Центр, який Ви очолюєте, уже
добре відомий в Україні завдяки суттє
вим здобуткам у сфері глибинної психо
логії. Тепер подібну лабораторію Ви
плануєте створити на базі НПУ імені
Михайла Драгоманова. Чи не дублюва
тимуть ці структури одна одну?
– Дослідження, які ми проводимо в Нау
ководослідному центрі в КГУ, не мають
вираженого філософського ракурсу осми
слення корекційних процесів та їх результа
тів. У Національному педагогічному універ
ситеті, з одного боку, передбачається роз
ширення та поглиблення психокорекційної
практики на засадах розробленої нами пси

ходинамічної теорії, з іншого – ставиться
завдання філософського осмислення при
роди та закономірностей, на яких ґрунту
ється така практика. Коло інтересів торка
ється як педагогічного ракурсу психокорек
ційної практики, так і проблем оптимально
го виховання молоді, що упереджувало б
потребу в психокорекції. Словом, лабора
торія глибинної корекції зорієнтована на
поліпшення якості підготовки психологів
практиків на відповідних факультетах Дра
гомановського університету, що готують
психологів.
– Тамаро Семенівно, таким чином, у
цій лабораторії зможуть працювати не
лише аспіранти та науковці вишу, але й
студенти?
– Так, студенти у першу чергу матимуть
змогу безпосередньо знайомитися з живим
процесом глибинної корекції з людиною,
власне проходити глибинну психокорекцію,
що є передумовою професійного успіху
практичного психолога. Ми уже кілька років
тісно співпрацюємо з НПУ імені М. П. Драго
манова. Мені довелося неодноразово, як
члену експертної ради ДАК і члену Вищої
атестаційної колегії Міністерства освіти і
науки, молоді та спорту, співпрацювати з
викладачами та студентами, проводити
показові заняття. Маємо багатолітній досвід
спільного проведення семінарів та конфе
ренцій з практичних та методологічних про
блем практичної психології.
– А чому Ви обрали саме Драгома
новський університет?
– З цим університетом у мене давні
зв’язки. Я проходила тут стажування
(1969 р.), потім ще три роки аспірантури під
керівництвом професора Дмитра Ніколен1
ка, взаємна робота з професорами
Любов’ю Долинською, Володимиром
Бондарем, Віктором Синьовим та ін. В
останні роки мене захоплює науковою гос
тротою проблеми широта й всеохопність
філософії освіти, що розробляє академік
Віктор Андрущенко. Глибоко вразила його
доповідь на зборах НАПН України не лише
ораторською досконалістю, але й адекват
ністю постановки освітянських та психоло
гічних проблем вузівської підготовки молоді
до професійної діяльності. Відчуваю вну
трішню потребу в такій співпраці, яка вже на
сьогодні має реальний результат – вихід

посібника “Теорія і практика глибинної пси
хокорекції”, де Віктор Петрович виступив
укладачем.
Я все більше усвідомлюю, що мої бага
толітні напрацювання потребують філософ
ського осмислення та узагальнення, тому
перспективи вбачаю в інтеграції науково
філософської думки.
– Як Ви вважаєте, що це дасть для
майбутніх вчителів, педагогів? Навіщо
їм вивчати глибинну психологію?
– Педагогічний ракурс проблеми мето
дів підготовки майбутніх учителів до спілку
вання з учнями забезпечує глибинна психо
корекція – це доведено мною ще в доктор
ській дисертації, яка була захищена при
Драгомановському університеті (1989 р.). У
контексті підготовки майбутніх практичних
психологів метод глибинної корекції забез
печує особистісну психокорекцію на заса
дах вивчення майбутнім фахівцем власної
внутрішньої суперечливості психіки; ознай
омлення з адекватними методиками піз
нання цілісної психіки в її свідомих та несві
домих виявах; опанування інструментовкою
використання метафоричновізуалізованих
засобів глибинного пізнання у відповідності
з образністю мови несвідомого, що спира
ється на архетипну символіку, колективне
несвідоме.
Методологічний аспект дослідження
глибинної корекції найбільш влучно презен
тують методи психоаналізу комплексу
тематичних малюнків; психоаналіз пред
метних моделей, використання казки,
каменів, іграшок з метою полегшення про
цесів корекції та проективної ідентифікації.
Сподіваюся, що лабораторія глибинної пси
хокорекції, відкриття якої санкціоноване
ректором НПУ імені М. П. Драгоманова,
внесе оживлення в теорію, методологію та
інструментальнометодичні аспекти стано
влення професіоналізму практичного
психолога. Глибинна психокорекція вира
жає інтегративну сутність психодинамічної
теорії в її методологічному та практичному
вираженні, що не може залишити байдужи
ми професійно зорієнтованих майбутніх
психологівпрактиків та педагогів.
– Тамаро Семенівно, дякую за при
ємну та цікаву розмову.
Розмовляла Людмила КУХ

3

М И Й Ш Л И К Р І З Ь З ГА Р И Щ А І Л Ю Т Ь В И З В О Л Я Т И У К РА Ї Н У
СЕРЕД ПОДІЙ XX століття найтрагічнішими слід вва
жати жорстокі бої проти гітлерівської агресії спочатку на
кордонах, а потім – і на просторах колишнього Радянсько
го Союзу.
Захисники Вітчизни проявили тоді небачений до
цього у світовій історії героїзм, самовідданість і самопо
жертву. На бій з ворогом за покликанням душі й серця ста
вали поряд із воїнами у партизанських загонах підлітки,
юнаки і дівчата, жінки і діти. Фронт і тил у цілковитій єдно
сті до останнього подиху протистояли ворожій навалі.
Однак під натиском переважаючих фашистських армад
героїчні захисники рідної землі змушені були відступати, і
чимало із них знайшли упокій в братських могилах.
Фашистська армія окупувала територію в 1 млн
880 тис. кв. км з населенням 80 млн чоловік. Найбагатші
простори центральних чорноземних районів Росії й Украї
ни з розвиненою промисловістю та сільським господар
ством, працьовитим народом опинилися під гнітом гітле
рівських завойовників.

Командування терміново перекинуло 3тю гвардійсь
ку танкову армію, 1й гвардійський кавалерійський кор
пус, три стрілецькі дивізії з Букринського на Лютезький
плацдарм. Визволення Києва покладалось на 60ту армію
під командуванням генерала І. Черняхівського та 38му
(генералполковник К. С. Москаленко). Координацію
бойових дій фронтів здійснював легендарний Г. К. Жуков.

“Даёшь Киев!” 1943
Нашим арміям протистояли 12 піхотних та дві танкові
дивізії. Від Гостомеля до Вишгорода глибина оборони дося
гала 14 км, з протитанковим ровом та мінними полями.

нято над Ужгородом – центром Закарпаття. Ця дата є
Днем визволення України від фашистських загарбни1
ків.
У боях за Україну
регулярній армії допома
гали понад 500 тисяч
народних
месників,
об’єднаних у 70 загонів.
60 українських партиза
нів відзначено високим
званням Героя Радянсь
кого Союзу.
86 жінок
України
стали Героями Радянсь
кого Союзу. Серед них –
славні підпільниці Украї
ни Лариса Ратушна, Ніна
Сосніна, Ляля Убийвовк,
Люба Шевцова, Уляна
Громова, санітарки Марія
Боровиченко,
Марія
Щербаченко,
Галина
Автоматниця. 1942 р.
Петрова та ін.
Героїчні
подвиги
захисників Вітчизни назавжди увійшли до літопису історії
Великої Вітчизняної війни.
Відвойовані міста Київ, Одеса, Севастополь, Керч
стали містамигероями. Мужність нашого народу ущент
розвіяла гітлерівські ілюзії щодо генерального плану
“Ост”.

Колгоспниця села Високе
Харківської області О. Конохіна з дітьми
Віктором, Іваном, Володимиром та Миколою
біля спаленого німцями дому
Доля української нації вирішувалася у битвах
1941–1945 рр. Розгром фашистів під Москвою у грудні
1941 – січні 1942 рр. став відліком визволення окупованих
фашистами земель. Міфу про непереможність гітлерів
ської армії не стало.

Вид Хрещатика в Києві після
відступу фашистів
3го листопада командуючий фронтом М. Ватутін від
дав наказ про наступ на Київ північної групи військ. У ніч з
5го на 6те листопада столицю України було визволено
від фашистських загарбників. Битва за Дніпро і Київ про
демонструвала усьому світові могутню силу Радянської
армії, дружбу і взаємодопомогу наших народів.
За форсування Дніпра, героїзм у боях на плацдармах
2605 солдатів, сержантів, офіцерів та генералів було удо
стоєно звання Героя Радянського Союзу. Із них 1838
росіян, 434 українців, 47 білорусів, 30 грузинів, 49 татар,
28 казахів, 27 узбеків та представники інших націй.

Партизани на переправі. Україна 1942 р.
І насамкінець кілька слів про нашу історію. Доля укра
їнського народу залежала від бойових дій Радянської армії
на фронтах Великої Вітчизняної війни та від наших пере
мог. Без цієї Перемоги не було б України як соборної
незалежної держави, не було б української нації як етноіс
торичної спільноти. Радянська армія за підтримки союз
ників врятувала світ від коричневої чуми – фашизму, а
вирок Нюрнберзького процесу засудив фашизм навічно,
без термінів давності.
Героїчний подвиг радянських воїнів навічно залиша
ється в пам’яті мільйонів чесних людей. Багато синів і

Україна
Гітлер наказав будувати неприступну лінію оборони –
“Східний вал”. Та було вже пізно. Після жорстоких боїв під
Курськом радянські війська з боями переслідували воро
га, притискаючи його до Дніпра. П’ять фронтів при актив
ній допомозі партизанів та місцевого населення у вересні
захопили 23 плацдарми.

Майдан
Попереду була Київська стратегічна наступальна опе
рація. У битві за місто командування Воронезького фрон
ту основним визначило Букринський плацдарм, але такі
спроби перемогти були недосяжними: втратилась рапто
вість наступа, ворог зумів зміцнити оборону. Окрім того,
рельєф місцевості позбавляв можливостей широкого
застосування танкових з’єднань.

4

Ворог сподівався зупинити пере
можний наступ наших фронтів. У боях
наші війська оточували і знищували
великі угруповання фашистів, але 80тисячна армія гітле
рівців була розгромлена у КорсуньШевченківській, Кіро
воградській, РовноЛуцькій, НікопольськоКриворізькій,
ПроскурівськоЧернівецькій, УманськоБотошанській,
Поліській, Кримській, ЛьвівськоСандомирській, Ясько
Кишинівській, СхідноКарпатській операціях, що вивели
наші війська на державний кордон.
81го жовтня 1944 року з боями визволено останнє
українське село Лавочне Дрогобицької (нині Львів1
ська) області, а 27 жовтня прапор перемоги було під1

дочок нашої Вітчизни віддали своє життя в ім’я свободи й
незалежності України, в ім’я життя сучасних і наступних
поколінь. Пам’ять про них житиме у віках.

Микола Рябухін,
учасник оборони і визволення Києва та
України від фашистських загарбників,
полковник у відставці, доцент

ЛИСТОПАД 2011

Моя професія: педагог чи редактор ?
НЕЩОДАВНО Студентська рада Інституту української філології провела конкурс до Дня вчителя на тему: “Моя
професія: педагог чи редактор?”.
Серед журі, у складі якого були як і викладачі, так і студенти старших курсів, визначення кращого тексту викликало бур
хливе обговорення.
Але все ж перше місце виборола студентка І курсу Наталія Кривко (103 УА група), друге і третє місце відповідно зайня
ли студенти ІІ курсу (206 УРед група) Анастасія Поліщук і Ольга Дера. Усі інші студенти отримали грамоти за участь у кон
курсі.
Мета конкурсу була пов’язана з тим, щоб зрозуміти світовідчуття студента, який здобуває освіту, зрозуміти, ким же він
хоче стати і що повинен для цього зробити.
Ольга ДИВНИЧ

МОЯ ПРОФЕСІЯ ВЧИТЕЛЬ!
За вікном світить вересневе сонечко… А біля одного з них сидить із мрійливим
поглядом маленька дівчинка… Задивляється на тих першокласників, які маленьким,
але швидким кроком прямують десь у сторону школи. На голові у дівчаток величезні
білосніжні бантики, що граються з промінчиками сонця, а у хлопців за плечима – вели
чезні ранці. Всі вони прямують на зустріч із новим життям. Лише та маленька дівчинка
за віконечком чекала, коли ж прийде її час… І ось знову вересневий сонячний ранок, але
за вікном вже немає тієї мрійливої дівчинки. Спитаєте – де? А ось там, з усіма першо
класниками, прямує десь у сторону школи…
Ні, вона не така, як ті, що йшли поряд. Вона відрізнялась: у неї був найкращий
ранець, найбільші бантики та найгарніший букет лілій. Так, вона вже першокласниця,
вона прямує до нового життя, на яке так чекала… Так і ми колись пішли у нове життя.
Мали цілі, яких досягали; мали негаразди, перешкоди, які долали; мали успіх та радіс
ні миті на своєму шляху. І напевно, якби не наша “друга мама” – ми не були б такими,
Наталія КРИВКО
якими ми є зараз.
Щире, любляче серце, добру душу, вміння спілкуватись з оточуючими, терпіння,
любов до дітей, розуміння – всі ці риси повинен
мати вчитель. Тому ця професія не з легких! Але Життя клекоче, і вирує, і кипить,
ж ні! Це не професія – це … призначення! Адже Події, люди, кіпи документів.
бути вчителем дано не кожному… Він навчає Мій мозок тиждень вже не спить.
нас культурі, охайності, працелюбності, любові Мільйони, сотні в голові моментів:
до оточуючих та дає нам мудрі настанови для
життя. Тому багато чому ми повинні завдячува “Статті до завтра треба здати,
ти саме вчителям, які вели нас за руку ці нелегкі На кілька заходів з’явитись,
роки у доросле життя. Особисто я вдячна за те, Пошту нарешті розібрати,
що вчителі поселили у моєму серці любов до Рукопис книжки продивитись...”
науки. Тепер і я хочу дарувати іншим дітям ті
цінні скарби, що колись подарували мені. Звіс І поринаю у роботу з головою!
но, бути вчителем нелегко, але я з нетерпінням Щось правлю, щось пишу і щось читаю,
чекаю, коли ж настане той час, щоб попрямува Кудись зриваюсь! Й все це за собою.
ти назустріч новому життю, про яке я мріяла Вечері, зустрічі, знайомства... багатьох вже знаю.
кожного вересневого ранку, коли загадковим
поглядом дивилась на своїх наставників…
Мені б іще кілька годинок у добі,
Тому й тепер я мрійливо дивлюсь у майбут Бо планів СТІЛЬКИ, що не все встигаю.
нє та сподіваюся, що колись хтось із величез Й якщо вже розібратися в собі:
ним букетом лілій наївним дитячим поглядом Із радістю таке життя я обираю.
буде дивитись на мене…

Ольга ДЕРА

ОЛІМПІЙСЬКИЙ НАСТРІЙ ДЛЯ ДРАГОМАНОВЦІВ
8 жовтня цьогоріч відбулось урочисте відкриття НСК “Олімпійсь1
кий”, яке, за сприяння Київської міської ради і ректорату університету,
змогли відвідати і викладачі та студенти нашого вишу. Враженнями
від головної спортивної події осені 2011 року поділилася студентка
І курсу Анна ЯЦЕНКО.
Напередодні відкриття НСК “Олімпійський” телебачення транслювало запис
гумористичної передачі “Вечірній квартал” піврічної давності. Суть жартів коміків зво
дились до готовності нашої країни до “Євро2012”, адже на той момент Львівський
стадіон являв собою рівнину, київським НСК їздили трактори та бульдозери, був
лише стадіон “ДонбасАрена”.
Не дивлячись на запевняння, які постійно лунали зі ЗМІ, що стадіон відкриють
восени 2011 і він буде гідною ареною фінального матчу під час Євро2012, все одно
відчувалася тривога.

Те, що побачили глядачі 8 жовтня, приємно вразило. Перед очима височіє оно
влений, прекрасний спортивний комплекс європейського зразка. Це справді арена
світового масштабу. Відчувалася робота багатьох тисяч людей, що злагоджено,
швидко та якісно виконали свою роботу.
Глядачів зустрічали волонтери, які допомагали орієнтуватися, та міліціонери. У
повітрі відчувалося приємне хвилювання, очікування феєрії.
Настала довгождана мить. Глядачі услід за прожекторами звернули свої погляди
на поле, де почалось шоу – дивовижна містерія про заснування Києва, стародавню
історію України: у човні припливли легендарні засновники міста – футбольне поле
перетворилось на Дніпро. Далі ми стали свідками становлення держави, коли укра
їнцям довелось захищатися від іноземної навали, що символізувало триголове чудо
висько. Бойові сцени супроводжувалися вогняним шоу та піротехнічними ефектами.
70тисячний стадіон неодноразово вибу
хав аплодисментами.
Захоплювали гігантські барабани й
трембіти, унікальні трюки італійських цир
кових артистів, які “запустили” з висоти на
поле м’яч “Євро–2012”. Після цього на
сцену вийшли три українські топспівачки,
які заспівали українські хіти: Гайтана, Ані
Лорак, Таїсія Повалій. Під кінець своїм
“гарячим” виступом публіку запалювала
Шакіра.
Завершив програму дивовижний
феєрверк, який можна було спостерігати в
усіх прилеглих до стадіону районах.
У людській пам’яті є такі моменти, які
ніколи не забудуться. Відкриття оновлено
го НСК “Олімпійський” тепер назавжди
залишиться одним з найяскравіших
моментів життя українців. Мабуть, побува
ти на заході подібного рівня – відкритті
нової “гордості України” – вдається лише
кілька разів за життя. І саме з такої події
розпочалося моє студентство в НПУ імені
Серед волонтерів
М. П. Драгоманова – Олімпі знань!

були наші студенти

Драгомановці раділи квиткам на Олімпійський стадіон

ЛИСТОПАД 2011

5

Нагальні роздуми

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: інший кут зору

Євгенія БІЛЬЧЕНКО,
доцент кафедри
культурології
ОСТАННІМ часом все більше дово
диться чути про прогресивність новітніх
тенденцій модернізації нашої консерва
тивної системи освіти, якот “гуманіза
ція”, “гуманітаризація”, “діалогізація”,
“культурологізація”, “демократизація” і
т. д. Педагоги сперечаються про визна
чення і розмежування значень цих термі
нів, про їх смислові відтінки і специфіку
застосування у тому чи іншому контексті.

Все це, звичайно, з одного боку, непога
но, бо свідчить про бажання реформува
ти застарілу “замкнуту” структуру, на яку
в нас давно перетворилася освітня цари
на, але, з іншого боку, бажання часто
залишаються бажаннями, а спроби –
лише відчайдушними спробами. Справді,
від нарощування конотацій вихідне
затемнення сенсу не змінюється. Навпа
ки, чим більше теоретичних розробок
педагогічного та філософськоосвітнього
характеру з’являється в освітньоакаде
мічному дискурсі, тим більше стає зрозу
мілим, що ці тенденції у переважній біль
шості випадків виявляються скоріше уто
пічними умоглядними схемами, які зане
покоєний розум викладача намагається
накинути на реальну – далеку від доско
налості – виховну практику.
Звичайно, скептицизм, що звучить у
попередньому абзаці, не може не викли
кати у вдумливого читача сплеску пози
тивних/негативних емоцій. З автором
можна захоплено погоджуватися або ж
ні, але від нашої радості чи обвинувачень
суть справи не змінюється, оскільки мова
йде не про особисті амбіції чи упере
дження, а про об’єктивні факти системи
освіти. Справді, чи так кардинально вона
змінюється, “йдучи в ногу”, хай і в “куль
гаву ногу”, з інформаційним суспіль
ством, як нам того хочеться? Та й чи пот
рібно вітчизняній освіті “вистрибувати” із
себе, наздоганяючи “прогресивний”
Захід? Ці та інші питання щиро бентежать

6

вашого покірного слугу вже багато років,
хоча не завжди є можливість вільно
висловитися про них. Зазначена збенте
женість і спонукала автора до написання
цієї скромної розвідки.
Як правило, в сучасному педагогічно
му середовищі концентрованим екстрак
том зазначених вище тенденцій руху
освіти до цінностей “людини”, “культу
ри”, “діалогу культур”, “самоуправління” і
т. п. (ряд можна продовжувати до нескін
ченості) вважається система цінностей
та освітня технологія, пропоновані
Болонськими реформами. При цьому
багато освітян сперечаються про іденти
фікацію статусу Болонського феномену.
Чи є він процесом – динамічним явищем
становлення чогось, що
тільки формується? Чи
є він застиглою у своїй
довершеності
світо
гляднотехнологічною
системою? Чи тим та
іншим одночасно? Чи
продиктований
Болонський процес/си
стема виключно акаде
мічними – неупередже
ними у своєму альтруї
стичному бажанні нав
чити краще – ініціатива
ми міністрів освіти
західних країн? Чи
Болонський феномен є
виразником більш гли
боких прихованих полі
тичних інтересів дер
жавних еліт відповідних
регіонів, і якщо, не дай
Боже, так, то чи не є Болонський процес
черговим привидом агресивного “дяді
Сема”, який через проект глобаліз
му/мультикультуралізму намагається
обплутати слов’янські землі інформацій
ними тенетами євроамериканських
стандартів? Якщо Болонський процес є
ідеологічним проектом америкоцентриз
му або європоцентризму, чому, скажімо,
його не підтримали окремі провідні краї
ни Заходу, наприклад, Німеччина, цілком
задоволена своєю класичною гумболь
дтівською системою освіти?
Наявність подібних суперечок свід
чить про те, що ми маємо справу ніби з
двома Болонськими процесами: реаль
ним, ще не до кінця нами й ними вивче
ним, освітнім рухом та ідеальним міфо
логічним утворенням, яке радше є куль
турним смислом, ментальною установ
кою, мисленнєвим стереотипом, аніж
дійсним фактом. Наявність такої “семан
тичної”, так би мовити, сторони Болонсь
ких реформ змушує нас виокремити
деякі складові цього міфологічного ком
плексу, які ми хочемо запропонувати
вашій увазі. Як відомо, формулою будь
якого міфу є ритуальне твердження, що
сприймається як сакральне і відтворю
ється спільнотою у стані емоційного нат
хнення. Соціальні міфи є прямим продов
женням традиційних архетипів, і для них,
як і для оповідей наших далеких предків,
притаманне прагнення виголошувати
надособистісні істини позитивноколек
тивістського, ураоптимістичного ґатунку
на кшталт: “Наші ракети найдосконаліші у
світі!” або “Ми побудуємо дещо довжи
ною у п’ять за всього чотири/три/два/
один!”
Складова перша: “МИ ВТІЛЮЄМО В
ЖИТТЯ БОЛОНСЬКІ ДЕКЛАРАЦІЇ!” На
наш погляд, доцільно розмежовувати
тексти Болонських угод як вияв соціаль
нофілософської теорії, не позбавленої
водночас політичного підґрунтя; реальні
освітні дії з їх реалізації, до яких вдаються
представники західних країн, та ту прак
тику кредитномодульної системи, що
склалася у вітчизняному освітньому про
сторі. Навіть найдосконаліші за ступенем
благості і гуманності ідеї піддаються пев
ному викривленню при їх практичній реа

лізації, і варто згадати думку великого
діалектика Гегеля, який говорив про тра
гедію “метаморфози гуманізму” у світо
вій історії внаслідок викривлення гумані
стичних ідей їх практичними інтерпрета
торами. Механізм же міфу якраз і засно
ваний на повному обожненні теорії і прак
тики, внаслідок якого ідеальна норма
переноситься на побутову, і дійсність під
мінюється ілюзією великого “наративу”:
“Те, що є, – найкраще: кращого бути не
може!”.
Складова
друга:
“РАХУЄМО
БАЛИ!”. В освітній практиці можна спо
стерігати вельми поширену редукцію:
зведення суті і цілей Болонського проце
су до кредитномодульної технології, що

своєю упертістю нагадує звичку здійсню
вати судження про ціле за його части
ною, яку виявляє обмежений розум
людини в печері. Остання, хапаючись за
вухо схованого у темряві слона, вигукує:
“Це велике опахало!” (притча Румі), вия
вляє типові вади редукціоністської логі
ки. У цьому випадку модульнорейтинго
ва система моніторингу і підрахунку –
всього лише зовнішнє, “машинне”, тех
нократичне вираження Болонського про
цесу, інструмент упровадження його
основної ідеї – забезпечення міграцій
студентської молоді на основі рейтингів
поточного та підсумкового контролю.
Між тим, як саме ця “головна мета” най
частіше залишається не виконаною, бо
продовжити навчання вінницькому сту
денту, скажімо, в Сорбонні на основі
отриманої ним тут модульнорейтингової
картки все ще, за винятком випадків
дуже рідкісної фортуни обміну кадрів, –
залишається проблемою,
чи не так? У результаті засіб
перетворюється на само
ціль і доводиться до абсур
ду, викликаючи стан невро
зу у студентів, для яких
математична гонитва за
балами починає перевищу
вати реальний зміст та інте
рес до навчання.
Складова
третя:
“ВПЕРЕД, ЗА ЄВРОПОЮ,
У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ!” Як
відомо, в основі цінностей
Болонської
декларації
лежить типово західна лібе
ральна доктрина полікуль
турності, що є наслідком прогресу глоба
лізації. Ця доктрина майстерно балансує
на межі між прагненням до тотального
синтезу, притаманного глобалізму, і пра
гненням до диференціації та іронічної
релятивації, притаманної для проекту
мультикультуралізму як антиглобалістсь
кого руху. Тяжіючи до євроамерикансь
ких стандартів (логоцентризм), ідеологія
Болонського процесу позірно сприяє спі
вробітництву різних освітніх систем, але
метою такого співробітництва оголошує
космополіта… у межах Європи (!). Тобто
виявляє виразне етнокультурне тяжіння

до романогерманського культурноан
тропологічного типу. Питання полягає у
тому, чи відповідає цей ідеал – повністю
відповідає! – потребам та інтересам
української, ширше, слов’янської мен
тальності. Аж ніяк не намагаючись тут
підтримати ані великоросійських консер
ваторів, ані ультранаціоналістичні сили,
ані будьякі інші тенденції “антизахідни
ків”, тим не менш хочеться запитати:
може, здорова доза “слов’янофільства”
допоможе нам зберегти свою ідентич
ність? Адже й сам затуманений нашими
історичними комплексами Захід, звички
якого ми звикли чи сліпо копіювати, чи
агресивно відкидати, діє подібним же
чином. Євроінтеграція, зрештою, стала
міфом есхатологічного руху до
царства загального благоден
ства, тож варто замислитися
над її наслідками, особливо у
системі освіти, яка через ідеї
управляє соціумом. Це не озна
чає, що треба впадати у крайно
щі шовіністичного панславізму і
об’єднуватися проти “гнилого”
світу Європи. Але ставитися до
зовнішніх інновацій селективно і
критично нам не завадить.
Отже, маємо справу з трьо
ма складовими Болонського
процесу як культурного смислу:
міф про самоцінність форми,
міф про якісну перевагу інозем
ного, міф про єдність ідеалу й
дійсності. Водночас усі ми розу
міємо, що утопія, ксенофілія,
абсурдний технократизм, буду
чи міфологічними утвореннями,
формується не на порожньому місці, а на
грунті викривлених реальних подій. Безу
мовно, Болонська система – подія, і нас
лідки її можуть бути непередбачуваними
для нас як для учасників міжнародних
культурних процесів. Якщо ми будемо
відгороджуватися від неї або намагатися
боротися з удаваним привидом “дяді
Сема”, це призведе тільки до поглиблен
ня нашої внутрішньої слабкості. І так уже
образливо бачити реальний зміст так
званого “патріотичного” виховання у кон
сервативній системі освіти, що дуже
часто обертається нав’язливим у своїх
захопленнях шароварами етнографічним
пейзанством, про небезпеку якого попе
реджав ще Михайло Драгоманов, гово
рячи, що українська інтелігенція ризикує
представити національне виключно як
народне, сільське, фольклорне. Але при
усій ціннісній повазі до коріння – міфопо
етичної культури – кожен народ повинен

мати і пропагувати високу елітарну
міську
культуру
професіоналів.
Питання полягає лише у тому, щоб,
не впадаючи в анекдотичне хуторян
ство і залишаючись відкритими сві
тові, не втратити своє “право бути
собою” (вираз професора Віктора
Малахова) – немодне тихе право від
даності принципам і переконанням
серед бурхливого потоку рекламних
брендів, соціальних міфів, рецептів
порятунку, швидкоплинних закликів
йти кудись – аби не за внутрішнім
голосом духу. Вибачте за пафос.

ЛИСТОПАД 2011

Особистість в історії педагогіки

Н О В АТО Р П Е Д А Г О Г І Ч Н О Ї Д У М К И
Микола Пирогов – видатний педагогпросвітитель,
організатор народної освіти, громадський діяч, почесний
член і почесний доктор багатьох українських та іноземних
університетів XIX ст., творча спадщина якого увійшла в
скарбницю вітчизняної педагогіки.
З юнацтва у М. І. Пирогова форму
ється науковий погляд на проблеми нав
чання й виховання. Систематично, нев
пинно й з винятковим терпінням він
докладає зусиль задля розквіту науки і
культури, створення сприятливих умов
для функціонування середньої школи,
яка, на його думку, повинна розвиватися
на основі широкої диференціації знань та
формувати загальнолюдську освіту,
навички, необхідні або для ведення про
фесійної діяльності, або для правильної
організації домашнього господарства й
виховання дітей.

Вчитися і жити є одне і
те ж.
М. Пирогов
У цьому М. Пирогов бачив здатність
шкіл відповідати запитам сучасного сус
пільства: “Ми маємо багато таких дітей,
які через несприятливість і недолік мате
ріальних засобів не можуть довго вчити
ся і просяться скоріше в практичне
життя”.
Він вказував, що суспільство не
повинно бути байдужим до успіхів і нев
дач виховання та зобов’язане коригувати
його поступовий хід.
Свої головні педагогічні ідеї, погляди
на значення, завдання освіти у вихованні
молодого покоління Микола Іванович
зосереджував у сфері навчання і вихо
вання, тобто проблематики самого
життя, смислу життя людини та її покли
кання, шляхів і засобів навчання й вихо
вання молоді.
Як гуманіст М. Пирогов висловлював
концепцію нової шкільної системи,
доступної і єдиної для дітей різного віку і
всіх станів. Педагог прагнув здійснення
загального початкового навчання усіх
класів та національностей, в яких кожна
дитина могла б здобути освіту відповідно
до своїх здібностей і матеріальних
можливостей батьків, що було кроком
уперед і забезпечувало доступ до освіти
дітям з непривільованих верств.
Він вважав, що загальна освіта має
забезпечити формування подальших
якостей людини. Особливими аспектами
М. Пирогов називав переконання сло
вом і особистим прикладом, створення
атмосфери поваги і довір’я між виховате

лем та учнем, бо у школі виховання
повинно засновуватись на моральній
довірі й повазі, які спрямовують людину
на служіння цивілізації. У переконанні
вчений вбачав єдність слова і діла,
бажання трудитися в ім’я майбутнього,
навчати любити прекрасне, турбуватися
про сучасне і майбутнє, прагнути до само
вдосконалення.
Головним у дітей, на його думку, є
моральне виховання, вироблення стійких
моральних переконань, здатності до
самовдосконалення, завдяки чому виро
бляються справжні якості людини.
Основою виховання моральності в
людині М. Пирогов вважав християнство
і наполягав на необхідності релігійного
виховання дітей з раннього дитинства,
бо майбутнє людини значною мірою за
лежить від її вихованості.

Тільки той осягав істину,
хто уважно вивчав природу,
людей і самого себе.
М. Пирогов
Виховання – це вироблення у дитини
розуміння речей оточуючого суспільного
світу, поступового усвідомлення добро
ти, моралі, високого власного покликан
ня у життєвому просторі.
У кожній роботі вченого можна від
найти глибокі, оригінальні думки, поради
й практичні вказівки. Обрані ним питання
й характерні рішення відкривають педа
гогам найважливіші сторони корекційно
виховної роботи в школі.
М. Пирогов пропонує ідею якості
колективного виховного впливу на осо
бистість учня, згуртованості педагогів у
цьому напрямі. У такий спосіб довільний
вплив педагогів отримує не тільки
єдність, але й природно більшу різнобіч
ність і глибину виховного впливу на учня.
Він вимагав від педагогів “під час
обговорення кожного вчинку” не фор
мального юридичного відношення до
учнів, а “свідомого вникнення в ті обста
вини”, якими викликається поведінка. З
цією метою Микола Іванович пропонував
вихователям ведення “книжкових журна
лів”, де б вони позначали з належними
подробицями виховні моменти з учнями,
і тільки для себе. М. Пирогов ставив

перед педагогами основне завдання в
мистецтві виховання – вивчати своїх
учнів та індивідуалізувати виховний
вплив на учня, адже щоб осуджувати
дитину – необхідно бачити її внутрішню
сторону, її духовний світ.
Ідеї гуманістичної освіти домінували
в педагогічній системі М. Пирогова.
Працюючи попечителем Київського нав
чального округу, М. Пирогов закликав
педагогів, батьків до благодійництва й
вияву милосердя у відношенні до дітей.

Найвищий талант легко
осоромиться, якщо занадто
самовпевнений захоче з пер%
шого разу змінити свої сили в
такій справі, яка вимагає
величезних попередніх відо%
мостей, зрілості розуму в
судженні і досвіду в житті.
М. Пирогов
Він один з перших педагогівмисли
телів вказував на нерозривність навчан
ня й виховання. Шкільне навчання повин
но бути обов’язково виховуючим, інакше
воно виявиться неповноцінним. Кожен
педагог повинен виконувати функції
вихователя. Якщо вчитель досконало
володітиме методами викладання, між
ним та учнем зародиться тісний мораль
ний зв’язок, взаємна довіра, розуміння
справи. Вчитель завжди стане авторите
том для своїх учнів.
У власних настановах М. Пирогов
рекомендував вихователям долучатись
до світового педагогічного досвіду, вико
ристовувати у викладенні рідну мову.
Особливого значення вчений надавав
сімейному вихованню, що є тією сходин
кою, з якої починає формуватись майбут
ня людина; на якій будується подальша
шкільна освіта. Головне призначення
матері – бути готовою до виховання
своєї дитини. Легко знаходити спільну
мову, налаштовувати на самовдоскона
лення. Цим М. Пирогов підкреслює висо
ку оцінку природної сутності жінки як
матері й наставника. Особливу важли
вість материнської виховної роботи вче
ний вбачає у догляді за дитиною, викори
станні ігрової діяльності. Таким чином,
мати постає “головним зодчим суспіль
ства”.
Вся адміністративнопедагогічна й
літературна діяльність М. Пирогова була
для нього не тільки службовим обов’яз
ком, а й справою честі. Він вніс в теорію і
практику вітчизняної педагогіки само
стійну, осучаснену систему народної
освіти, незалежної від зарубіжного впли

ву, уважно й чутливо ставився до дітей,
глибоко та вдумливо враховував особли
вості мислення, емоційновольової
сфери молоді, а в його працях закладені
основи гуманного розумного відношення
до дітей, поєднаного з глибокою вірою в
шляхетність юнацької душі. У вихованні
дитини, – зауважував М. Пирогов, –
необхідні щирість і правдивість настав
ника, його любов і повага. Цим ідеї Мико
ли Івановича співзвучні ідеям корифеїв
самостійної педагогічної думки –
Л. М. Толстого, К. Д. Ушинського.
Особисто Микола Іванович був зраз
ком у ставленні до дітей та молоді, пова
зі до них. Тому своєю діяльністю Микола
Іванович залишив незгасаючий слід світ
лого прикладу всім, хто знав його особи
сто, вивчав його педагогічні твори.

Зробіть так, щоб покаран%
ня за проступок було не зовні,
а усередині винного – і ви дій%
дете до ідеалу морального
виховання.
М. Пирогов
Микола Іванович Пирогов, до того ж,
геніальний хірург і анатом, блискучий клі
ніцист, неперевершений експеримента
тор, автор багатьох наукових творів,
методів дослідження і лікування, видат
ний педагог і організатор.
У його працях, листах, заповітах була
глибока віра в людину, її високу значи
мість у житті.

Микола КОТ

Освітянський пантеон
НАШ УНіВЕРСИТЕТ, кафедра медикобіологіч
них та валеологічних основ охорони життя та здо
ров’я глибоко сумує з приводу смерті 1 серпня
2011 року ветерана праці, кандидата медичних
наук, доцента кафедри Сікала Вадима Миколайо
вича. Тяжка хвороба позбавила життя світлу чудову
людину, чуйного вихователя, гарного лікаря.
Сікал Вадим Миколайович народився 11 липня
1934 р. в м. Красний Луч Ворошиловградської
області у сім’ї службовців. У 1956 р. закінчив Київ
ський медичний інститут з відзнакою. З 1956 р. по
1960 р. працював лікарем в Донецькій області. З
1960 по 1975 рр. працював молодшим науковим
співробітником Київського науководослідного
інституту фармакології та токсикології. Мав понад
40 друкованих праць. З 1962 по 1975 рр. працював
на курсах цивільної оброни та медичної підготовки
при педагогічному інституті імені О. М. Горького. У
1968 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1990 р. отримав звання доцента. У
системі вищої освіти працював на кафедрі медикобіологічних та валеологічних
основ охорони життя та здоров’я з 1975 по 2011 рр. З 1988 р. працював на посаді
доцента кафедри медичної підготовки та цивільної оборони.

ЛИСТОПАД 2011

Впродовж 36 років активної сумлінної праці в НПУ імені М. П. Драгоманова
В. Сікал брав активну участь у житті університету. Неодноразово виконував функції
головного санітарного лікаря в студентських сільськогосподарських загонах. Прово
див активну санітарнопросвітницьку роботу серед студентів, зокрема в період епіде
мії грипу.
Сікал Вадим Миколайович є співавтором типової навчальної програми з безпеки
життєдіяльності та цивільного захисту населення, затвердженої Міністерством освіти
та науки України. Брав участь у розробці стандарту вищої освіти з безпеки життє
діяльності.
За роки праці в університеті отримав відзнаку “Відмінник охорони здоров’я”
(1986 р.), грамоту НПУ імені М. П. Драгоманова (1995 р.), медаль НПУ імені М. П. Дра
гоманова за особистий вагомий внесок у розвиток університету (2010 р.).
У житті В. Сікал був прекрасним сином, люблячим чоловіком, чуйним батьком,
дуже скромною, простою, інтелігентною людиною, яка керувалася правилом: “за
добро добром платять”.
Світла пам’ять про чудову, принципову, відповідальну людину, прекрасного педа
гога Сікала Вадима Миколайовича залишиться назавжди у серцях тих, хто його знав.
Колектив Інституту педагогіки та психології,
кафедри медикобіологічних та валеологічних
основ охорони життя та здоров’я

7

Слово головного
редактора

ГАЗЕТА
В
СУЧАСНОСТІ
Драгомановський універ
ситет сьогодні займає важли
ве наукове і соціальнокуль
турне місце на освітянській
карті України і Європи. Ці
слова можна підтвердити рів
нем проведених заходів в сті
нах нашого вишу.
Зустрічі, що проводяться в
університеті, за зізнанням
гостей, вражають своїм роз
махом, глибиною і різносто
ронністю. Не буде перебіль
шенням сказати, що наш уні
верситет приймає шанованих і
цікавих гостей ледь не щодня.
Офіційні делегації з Європи та
інших куточків земної кулі, виз
нані світом і Україною лектори,
а також представники інтелі
генції, митці, письменники,
політики, що прагнуть поділи
тися досвідом і знаннями з
молоддю столичного вишу.
Щодня в різних навчальних
підрозділах університету від
буваються наукові лекції, май
стеркласи від провідних
фахівців, творчі зустрічі з
представниками інтелігенції,
спортивні змагання, різнома
нітні конкурси, впроваджують
ся нові ініціативи і проекти.
Перераховувати
напрямки
заходів не будемо, бо вони
охоплюють всі галузі людської
діяльності.
Зрозуміло, що з такою
кількістю заходів зростає і
кількість новин. Сьогодні
працює головний сайт універ
ситету і сайти інститутів, де
оперативно
викладаються
анонси подій і новини. Остан
нім часом спостерігається
спалах студентської активно
сті на теренах Інтернетпро
стору: створено сайт Студент
ської ради, блоґ Інституту
філософської освіти і науки,
онлайнвидання «Газета Укра
їнських Філологів» та ін. Зав
дяки ним можна дізнатись про
студентське життя в універси
теті і за його межами.
Незважаючи на зростання
ролі Інтернету, значення дру
кованих видань не змінюєть
ся. Нині змінюється концепція
видань, форма подачі інфор
мації, але друкована газета
була і є основним джерелом
важливих новин.
У цьому році газета “Педа
гогічні кадри” святкує 55річчя
з відродження після війни.
Газета пройшла через випро
бування викликів часу і вибо
рола гідне місце у житті універ
ситету, ставши важливим
інформаційним
каналом,
середовищем для комунікації
студентів і викладачів.
Чекаємо на ваші статті!
Творімо газету разом!

З повагою,
Сергій РУСАКОВ,
головний
редактор газети

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

8

Все тільки починається
НУ ОТ І ВСЕ, позаду
шкільні роки і безтур
ботне дитинство, а
попереду – доросле
життя. Кожен називає
цей етап порізному:
нова сторінка, студент
ські роки, молодість і т.д.
Але
з
впевненістю
Марія КЛЮЧКО,
можна сказати, що це є
шанс. Шанс стати яскра
студентка
вими особистостями,
І курсу
влаштувати долю, обра
Інституту
ти вірний шлях, бути
філософської
гідними Людьми.
освіти і науки
Студентські роки –
особливий час у житті кожного чи звичайна
необхідність для молоді? Ти йдеш до вищого
навчального закладу, обираєш професію,
мрієш, як через п’ять років тебе визнають най
кращим і ти врештірешт отримаєш свій диплом.
Саме тоді зрозумієш насправді, чому декілька
років тому ти переступив цей поріг і чого ти
досягнув. Так, безумовно, головна мета – здобу
ти освіту. А ще з’являються нові друзі, знайом

ства, мрії, успіхи, досягнення і перемоги. Усі ці
складові зроблять тебе щасливим, і ти усвідо
миш, якими важливими були студентські роки.
Сьогодні ми – першокурсники. Не знаємо,
що чекає попереду, навіть не уявляємо, як то
воно – бути студентом. Ми щасливі, молоді,
перспективні, розумні, цілеспрямовані, і головне
– усвідомлюємо, чого хочемо. Звичайно, пере
ляк був неймовірний, коли ми слухали перші

лекції, де розповідали, як варто старанно та сум
лінно готуватися до семінарів, та ще й відповіда
ти на них без конспекту. Гадаєте, нас злякала ця
вимога? Ні, слово “семінар”!!! Звучить смішно,
але ж ми першокурсники. Згодом, дякуючи
кураторам, ми роззнайомились. Нам, до речі,
пощастило, адже маємо гідних наставників, які
не дадуть спіткнутися на старті і підкажуть, як йти
до фінішу.
Зараз ми звикаємо до нового
життя. Хтось знайшов своє місце у
театральних гуртках, хтось поповнив
лави Студентської ради, хтось приєд
нався до редколегії. І вже нам легше і
цікавіше. Вже траплялися “студентські
приколи”, яких ще буде, впевнена, вели
ка кількість за кілька років. Ми чекаємо
першої сесії, щоб нарешті стати справ
жніми студентами. Ми не просто віримо,
а переконані, що вона буде успішною
для кожного з нас, бо ми найкращі, адже
вчимося у найкращому виші.
Вже не боїмося, бо маємо до кого
звернутися у разі потреби. Ми щасливі,
бо ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ…

Студентські роки
Студентські роки…
Що це?
Лекції, семінари, постійні підготовки до занять?
А може, це веселощі, друзі, безтурботність?
Або доросле життя, робота, яку треба поєднати з навчанням?
У кожного студентське життя проходить по
різному. У когось особисте життя заважає нав
чанню, в інших навчання забирає весь час. Але у
кожного є сесія, яку треба складати, викладачі, з
якими потрібно порозумітися, й університет,
диплом якого згодом потрібно отримати. Вище
сказане пов’язує всіх студентів та робить їх про
блеми схожими, такими, що вирішувалися бага
то років тому й будуть вирішуватись і в далекому
майбутньому.
Студентські роки сповнені мріями, споді
ваннями, вірою в те, що життя складеться успіш
но. Але водночас – це фундамент майбутнього. І
від нього часто залежить все, що буде потім – у
дорослому житті.
Ми, студенти, часто не хочемо думати про
те, що потрібно зараз піклуватись про кар’єру,
працювати, аби отримати хороші бали, шукати
перспективи для розкриття своїх можливостей.
Здається, що все ще так далеко, що потім якось
само собою складеться. Часто відкладаємо на
останній день, щоб побільше взяти від життя,
провести його якомога яскравіше.
А як правильно? Як потрібно провести ці
роки? Навчаючись? Розважаючись? Якщо нав

чаючись, то можна побудувати гарну кар’єру,
добитися успіху на професійній ниві, але пропу
стити всі ті переваги, які дає молодість і безтур
ботність. Якщо ж постійно веселитися, то можна
зібрати поважний багаж вражень, які грітимуть
серце, але не скласти підґрунтя для успішного
майбутнього. Вважаю, потрібно все поєднувати.
Легко сказати – важко зробити.
Ось як згадує власні студентські роки Анна
Бокоч, колишня студентка: “Кожна людина інди
відуальна, і в кожного погляди на життя студент
ське і життя розваг різні. Хтось, як прийнято
висловлюватися, “заучка”, а хтось хоче пізнати
всі радощі. Особисто про себе можу сказати, що
я зуміла все це поєднати”.
Навчаючись, поступово розумієш, що дитя
чі роки все більше й більше віддаляються. Тепер
лише від нас залежить наше майбутнє. Що пот
рібно робити? Відповідь проста: вчитись, розви
ватись і працювати. Не думайте, що часткова
зайнятість заважатиме навчанню. Ні, навпаки.
Можна відкрити свої здібності, набути безцінно
го досвіду, впевненості і, що найголовніше,
точно зрозуміти – чим найбільше хочеться зай
матися, що краще за все виходить. Адже часто

Н о в а
ПРОКИНУЛАСЯ зранку й зрозуміла – щось зміни
лося. Ні, всі речі на своїх місцях, годинник йде, вітер
тривожить листя за вікном. Та все одно, щось не так, як
вчора. Зміна ця спочатку лякала, потім викликала
необхідність розібратися: що ж всетаки сталося?
Сьогодні зранку ведуча новин на одному з телека
налів промовила: “Доброго ранку всім тим, хто зараз
прокидається разом із нами! Цей день вітає нас вра
Катерина
нішніми променями вересневого сонця і осінньою піс
ЕСМАНОВА,
нею першого дзвоника, адже сьогодні День Знань!”.
студентка
Хвилини на годиннику не барилися, стрілки підга
І курсу
няли мене, треба було встигнути до першої пари. До
Інституту
моєї найпершої лекції. Таке нове та незвідане почуття,
української
купа питань, відповідь на які потрібно шукати самостій
філології
но. Що чекає мене за тими дверима, які труднощі, які
люди? Хто тепер супроводжуватиме мене по життю,
йтиме плічопліч? Чи витримаю я, чи зможу?
З роздумів мене вихопила посмішка диктора, він прощався з телегляда
чами, промовивши: “Ще раз вітаю вас, сьогодні перше вересня, перший
день осені”.
От воно, виявляється, що! І легка внутрішня радість, і смуток охопили
відразу. І тривога, і всі почуття, що прийшли з цим відкриттям, в той ранок,
були новими, були невідомими. Треба ж таке, от і осінь,  думалося. Ще
місяць тому здавалося: вона ніколи не наступить, не змінить жахливу літню
спеку своєю живою прохолодою. Але ось цей день прийшов, і треба прийня
ти цю зміну з гідністю, і з упевненістю рушити новими шляхами.
Пані Осінь, цю оду я присвячую Вам. Тільки Ви з такою майстерністю
заспокоюєте літній шал і ставите все на свої місця. Тільки Ви даруєте місту,
Головний редактор Сергій Русаков.
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух.
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко.
Фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85,
факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua

буває так, що на
певну спеціальність
вступають через її
престижність, поради
батьків, викладачів, а
зовсім не тому, що
вона є найкращою
Анастасія
для реалізації свого
ЙОСИФОВИЧ,
потенціалу.
студентка
Один знайомий
ІІ курсу
розповідав мені, як
Інституту
закінчив виш, пішов
соціальної
працювати за обра
ною спеціальністю і роботи і управління
зрозумів, що вона
йому не підходить. Довелось все кинути і почати
навчання спочатку. Цього разу він займатиметь
ся тим, що подобається. У результаті було
витрачено шість років. Переконана, що ми не
можемо витрачати дорогоцінний час. Потрібно
перевіряти, чи у правильному напрямку руха
ємось. Кар’єра починається не з дати видачі
диплому, а вже сьогодні, тому й дбати про неї
потрібно саме зараз!
Студентські роки не повторюються, а якщо
й повторюються (наприклад, коли у зрілому віці
захочеться здобути ще одну вищу освіту), то вже
не будуть такими. Сьогодні ми – молоді, повні
мрій і сподівань. Може, дещо наївні, але по
справжньому вірні собі.

о с і н ь

в котре я так закохана, ці чудові вбрання, ці барви, які не залишають байду
жими. Дощ прогулявся зранку моєю вулицею, і тепер мене огортає свіже,
прохолодне, приємне повітря, а земля, по якій я йду, дихає росяною чисто
тою. Я прокидаюся з першими променями сонця, дивлюся у вікно і бачу
результат Вашого панування, точність Вашого мистецтва, дует краси і сти
хії, все те, що Ви так вдало в собі поєднуєте.
Володарко холодного сонця, Ви даруєте спокій, даруєте сили на прохо
дження і здолання нових перешкод. Ви забираєте все те з нашого життя, що
збиває нас зі шляху, що розкачує і робить нестійкими; тільки Ваш вчительсь
кий вплив народжує в нас мудрість – саме тоді, коли ми потребуємо цього.
Як легко любити Вас, Осінь. Як взагалі легко і приємно любити щось
вічне, незмінне: Батьківщину, природу, класику. Те, що ніколи не зрадить і не
зникне. Все може минути в якийсь момент, залишивши втрату і розчаруван
ня. Але три осінні місяці – одні з тих єдиних, даних нам, маленьких світів,
котрі не залишать темних спогадів.
Ви створили новий етап життя, нову вічність, і хто знає, чи закінчиться
вона через три місяці, чи пізніше, чи взагалі ніколи. Ця вічність тим цінна для
всіх нас, що дає змогу почати все спочатку. Доробити відкладені справи,
сказати несказані слова, розпочати те, що здавалося нездійсненним.
І ось сьогодні, покінчивши зі всіма справами, я беру книжку, вдягаюся
тепліше і займаю в парку, що біля будинку, вільну лавку. Свіже повітря наси
чує мене, я читаю, насолоджуюся новою, улюбленою порою року. Іноді,
якась невідома сила охоплює мене, тривожить. Через секунду все вщухає,
знову стає спокійніше, і ось востаннє проноситься щось крізь мене, лиш
прошепотівши: “Неможливе можливо”.
І я точно знаю, чиє це послання. Це була вона, це завжди вона, моя
Осінь.

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е+mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ЛИСТОПАД 2011