Файл #218: "2011-8-dodatok-el.res..pdf"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

ДАЙДЖЕСТ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

ЛІНА КОСТЕНКО:
“ П О В И Н Н А Б У Т И Г У М А Н І ТА Р Н А АУ РА Н А Ц І Ї ”
20 вересня 2011 року Ліна Костенко стала почес
ним професором НПУ імені Драгоманова. О 1400
почалася урочиста Вчена рада, на якій поетеса
виступила перед студентами та викладачами.
“Педагогічні кадри” публікують інавгураційну
промову Ліни Костенко, тези з виступу професора
Володимира Погребенника та враження присутніх.
Знаю, що маю вам щось ска
зали. Колись я в КиєвоМоги
лянській академії зробила допо
відь про гуманітарну ауру нації.
Минуло одинадцять років, а
гуманітарної аури так і нема. Я
скажу вам сьогодні те, що мені
здається вкрай важливим. Є
проблеми та питання, про які
хочеться дискутувати. А є про
блеми, про які навіть і говорити
не хочеться. І про одну з них нам
треба разом подумати.
ЛІНА КОСТЕНКО –
Як ви знаєте, панує думка,
почесний професор університету
мовляв, зараз головне – еконо
міка: дешевий газ, добробут
Я ВДЯЧНА за велику честь бути народу, а потім розпочнеться роз
почесним професором Національ квіт культури. Неправда. Згадайте,
ного педагогічного університету коли створювалися великі твори. Не
імені М. П. Драгоманова. Я вчилась тоді, коли художник чи письменник
тут, тільки тоді він називався Педін перебував у найкращому становищі.
ститут. Тоді не йшлося про те, що я Згадайте, Сервантес писав свого
стану професором. Пам’ятаю, як з “Дон Кіхота”, живучи в трактирі з
вікон аудиторії було видно Володи ласки трактирника, який його під
мирський собор. Я слухала дзвони тримував і сам від того падав у бор
Володимирського собору, і це за гову яму. А в нас все чекають, що
радянських часів! Мені ще тоді Азаров зробить економіку, і все роз
викладач з марксизмуленінізму цвіте. Це не так. Повинна бути гума
поставив “трійку”. Це була моя нітарна аура нації. Вона не вирішує
єдина “трійка” в житті. А восени я всіх суспільних, соціальних про
просто тікала з лекцій. Тікала в Бота блем, але дає той ушляхетнюючий
нічний садок і збирала красиве осін образ нації, що не соромно з’явити
нє листячко.
ся у світі. Колись я говорила студен
Думаю, що між Педінститутом там, що ця гуманітарна аура є, але
імені Горького та НПУ ім. Драгома насправді її досі немає. Одним із
нова – велика різниця. Тут казали, найяскравіших спектрів цього ушля
що він вільний від ідеологічних хетнюючого образу є література.
облуд. Я думаю, що це справді так. І Моя постійна ідеяфікс: література –
я вважаю за честь бути професором та високовольтна лінія духу, яка про
цього університету. Думаю, що сьо ходить крізь віки. Донька Оксана у
годні сама я вчилася б у такому уні мене десь знайшла рядок, що то –
верситеті добре і не тікала із занять. високовольтна лінія Голгоф. Теж
Так я відчуваю.
правда. Тому що люди, котрі по

Драгомановці уважно слухають Поетесу

справжньому присвячують себе
культурі рідного народу, які знають,
що роблять, часом за це розплачу
ються життям.
Ще одне – рух опору. Загадай
те, що Камю сказав: “Світ ділиться
навпіл – на чуму та на її жертв”. Наш
людський обов’язок – не стати на бік
чуми. Давайте згадаємо, коли в
Україні був справжній рух опору. Він
був ще в часи Шевченка. І цю висо
ковольтну лінію духу підняли “шіст
десятники”. Ось про них я і розкажу.

явище лише українське. От зараз
ділять літературу на шістдесятників,
сімдесятників,
вісімдесятників,
дев’яностників, двотисячників... А
далі що?
Одним вистачає рікдва, щоби
спалахнути, а іншим – і життя зама
ло. Мікеланджело у свої 89 років ска
зав, що пізнав у мистецтві тільки ази.
Геній завжди пізнає тільки ази і саме
під кінець життя. Не вірте рубрикації
десятиліть. Не можна міряти літера
туру десятиліттями. Талановиті
люди з “вісімдесятників” можуть
бути корисними і в 2012 році. В кож
ному поколінні є різне. І в теперішніх
поколіннях так само.
Тому я би радила оперувати
іншими поняттями. Краще оперуйте
поняттями “плеяда” чи “когорта”.
Ми і стали шістдесятниками, тому
що були когортою. Між собою ми
були об’єднувані спільними цінно
стями та взаємоповагою. Я не знаю
другого такого покоління. Ну може

Вручення мантії
почесного професора університету Ліні Костенко
Цей рух опору ми хотіли пере
дати наступним поколінням. Голов
не, щоб було кому його передавати.
Але ж ви знаєте, що зараз відбу
вається в культурі. Панує комерціа
лізація, що не сприяє створенню
гуманітарної аури духу. Я читаю
сучасні дослідження і не розумію,
чому дослідники не бачать суті
явища “шістдесятників”. От я недав
но в “Смолоскипі” читала дослі
дження про те, чи “шістдесятники”
були бунтом поколінь, чи викликом
часу. Але це і не те, і не те. Ви не
жили в той час і не уявляєте, що це
було неможливим. Як писав Василь
Стус, була “малесенька шопта”. То
вже потім історія нас рубрикувала як
шістдесятників. Ми тоді були молоді
і не знали, що ми “шістдесятники”.
Не можна саморубрикуватися, не
можна самим давати собі звання.
Так було і з “Розстріляним Відро
дженням”, вже потім їх так назвали.
Саме такі люди несли високоволь
тну лінію духу. “Шістдесятники” – це

ще Київська школа, ну може ще
вісімдесятники. А далі такого вже не
було. Треба, щоб у вашому середо
вищі з’явилася когорта...
Нормальному
письменнику
треба народитися талановитим. От
народилася талановита людина – і
пиши собі. В Україні все ускладню
ється: режими всілякі й мова, за яку
треба боротися. “Язык, – казав Горь
кий, – это первоэлемент литерату
ры”. А українцям потрібно боротися
за свій перший елемент. Я думаю,
що шістдесятники багато зробили
саме для цього. Вони боролися та
писали. А ще серед них були пере
кладачі – Лукаш, Кочур. Це знову
питання щодо когорти. Вони зроби
ли величезну справу для української
мови. В радянські часи боролися,
рятували мову. Певно ж, не для того,
щоб нині її спускали на російський
мат. Може, хтось думає, що це епа
тажно, цікаво. Але це нецікаво. Я вам
скажу, що все починається з солі
дарності, а не з епатажу і скандалів.

Справжні справи починаються із
солідарності та поваги один до
одного, чого тепер немає.
Коли шістдесятники несли свою
високовольтну лінію духу, хтось
помер, хтось не витримав. Це вда
рило по їхній особистій долі та твор
чості. Але не треба їх судити. Треба
думати. Треба бути глибшими та
поряднішими. Не треба засмічувати
суспільство ворожістю. Насамперед
слід думати, а то сьогодні такі швид
кі присуди. Давайте будемо глибши
ми і поряднішими. Даль казав: “Чая в
своем противнике порядочного
человека”. Коли сперечаєтесь з
кимсь, сподівайтесь, що він – чесна
людина. Якщо ж ні, тоді вже ставте
на місце й боріться. Бо не варто сус
пільство засмічувати ворожістю. Що
ж вийшло?
Шістдесятники працювали та
боролися, мали дуже важку долю.
Але коли прийшов час передати
високовольтну лінію духу, настав
інший час. Її ніхто не взяв. Настав час
інший. Але ж який інший? Подумай
те?! Уже постала омріяна держава.
Чому держава, за яку покладено
стільки людських життів, замість
справжнього ставлення до себе
отримала пофігізм?! Чому, сказати
б, був перекривлений Сосюра, який
написав вірш “Любіть Україну”?
Комусь він здався смішним, і пере
кривили: “Любіть Оклахому”. Долю
билися Оклахому. Ну, і що? Думаю,
вас, молодих, це не зачепило, тому
що істина прокладає шлях крізь
покоління й віки. От коли шістдесят
ники прийшли, то між ними і 20ми
роками був провал – соцреалізм. Ми
ж шукали ті 20ті роки і з ними поєд
налися. Зараз між нами й наступни
ками теж провал, тому що не люби
мо матерщину і комерціоналізм. Я
чогось сподіваюся, що саме ваша
генерація цю естафету прийме.
Вона вже зовсім інша. Помітила, що
їй не потрібні погані напрацювання.
Але зараз потрібне щось справжнє.
Талановиті люди це зроблять.
Не злюбили і Василя Симонен
ка, який писав, що “вибрати не
можна тільки Батьківщину”. Один
письменник написав, а може, десь
купити собі батьківщину. Для того,
щоб купити нову, стару доведеться
продати. Так нечесно.
Я не знаю, хто придумав, що у
1960ті роки була “відлига”. Тоді
була “кузькіна мать”. Але сонячна
енергія молодих талановитих людей
все те перепалювала.
Хочу нагадати вам, що один
кавказець сказав, що можна прожи
ти без вугілля, але не можна прожи
ти без гідності. Можу нагадати і біло
гвардійського генерала Корнілова,
який також сказав: “Я ничего не
боюсь, кроме позора России”. Коли
у нас з’являться люди, які нічого не
боятимуться, крім ганьби України,
тоді буде Україна. Я сподіваюся, що
це будете ви, молоді.

Життя університету у фотографіях
Більш детально
читайте
у жовтневому
номері
“Педагогічні кадри”

Фоторепортаж

О Б РА Л И В І Ч Н У П Р О Ф Е С І Ю
Вітали драгомановців з новим навчаль"
ним роком відомі митці та інтелігенція Укра"
їни. На свято завітали письменники Борис
Олійник і Іван Драч, заступник голови Київ"
ської міської державної адміністрації Леонід
Новохатько, голова Шевченківської район"
ної у місті Києві державної адміністрації Сер"
гій Зімін, директор Українського центру оці"
нювання якості освіти Ірина Зайцева.
Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор
Андрущенко висловив упевненість у тому, що в
педагогічний виш прийшла гідна молодь: “До
нас прийшла молодь, яка достойно зарекомен
дувала себе на шкільній лаві, витримала тестові
й фахові випробування, співбесіди, підтвердила
готовність до здобуття університетської освіти.
Левова частка молоді, яка знаходить
ся у залі, свідомо та цілеспрямовано
обрала для себе вічну професію і має
намір стати Вчителем”. А для підго
товки вчителя, за словами Віктора
Петровича, університет має все
необхідне: “… світлі аудиторії,
“Голос країни” Тоня Матвієнко комп’ютерні класи, комфортні гурто
вітає першокурсників
житки, а головне – прекрасних викла
дачів, які, виконуючи настанови
видатних педагогів минулого – К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка,
В. Сухомлинського, – серце віддають дітям, молоді та студентству”.
Настанови і привітання першокурсники приймали й від Президента Націо
нальної академії педагогічних наук України, голови наглядової ради університету
Василя Кременя: “Школа може бути сучасною тоді, коли буде сучасним вчитель.

Тож ваше навчання повинне бути творчим. Ви маєте
піти далі, ніж ваші вчителі… Лише ваше серце, ваша
людяність, любов до дитини допоможе зробити вам
це… Майбутнє і освіти, і країни буде залежати від
вас!”.
Студентськи квитки Драгомановського уні
верситету цього року отримали 2880 першокурс
ників. Старші драгомановці передали першокурс
никам символічні Ключ до Знань і Студентський
квиток. За доброю традицією університету, пер
ший курс дружно склав клятву студентадрагома
новця, пообіцявши “бути вірним високому покли
канню вчителя”.

Катерина Порохняк
Фото Вікторія Сапата

Запальні танці і співи від
заслуженого артиста України
Анатолія Гнатюка

Гопак від ансамблю імені Вірського

Проф. Г. І. Волинка передає ключ від Знань

Привітання поважних гостей

Для драгомановців співає
народна артистка України
Ніна Матвієнко

Європейський досвід

ЩЕ ОДИН КРОК ДО СПІВПРАЦІ
ДЕЛЕГАЦІЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у
складі ректора Віктора Андрущенка, проректора з міжнародних зв’язків Володимира
Лавриненка, директора Інституту соціології, психології та управління Володимира
Євтуха та директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова разом з екс"
президентом Леонідом Кравчуком взяла участь у святкуванні 20"річчя незалежності
України у Франкфурті"на"Майні.
Тепла зустріч та гостинні
прийоми стали запорукою
укріплення дружніх стосунків
між двома державами, нала
годження тісніших культурних і
наукових зв’язків. Леонід
Макарович та Віктор Петрович
виступили на урочистому
вечорі з вітальними промова
ми та вдячністю за проведен
ня таких заходів німецькою
стороною.
Ректор НПУ звернув осо
бливу увагу на плідну спів
працю вищих навчальних
закладів України та Німеччини,
що вже давно презентувала високі результати. За вагомий особистий внесок у розви
ток міжнародного співробітництва у цій сфері та у зв’язку з 20річчям незалежності
України він нагородив орденами вишу Президента Німецькоукраїнського товариства
економіки і науки Ганса"Юргена Досса та професора Моріца Гунцінгера.
Програмою офіційного візиту були передбачені зустрічі української делегації з президен
том Гьоте університету, професором Вернером Мюллером"Естерль, що зокрема включали
обговорення можливих напрямків співробітництва. Німецька сторона зацікавилась науковими
розробками вчених НПУ імені М. П. Драгоманова у галузі підготовки педагогів, які займають
ся реабілітацією, адже драгомановці славляться потужними науковими школами Віктора

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

2

Головний редактор Сергій Русаков.
Літературні редактори
Галина Голіцина, Людмила Кух.
Комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко.
Фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85,
факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua

Синьова та Володимира Бондаря. Вагомою, на думку обох сторін, стане співпраця універ
ситетів у сфері математики, і великий досвід Гьоте університету з цієї дисципліни буде
поштовхом до інновацій у галузі на Україні.
У рамках співпраці передбачається обмін викладачами та студентами, підготовка спіль
них студентських наукових робіт, що особливо важливо для нашого університету. Німецькі
колеги погоджуються навіть фінансувати переклад та видавництво кращих наукових дослі
джень наших спудеїв. А також це хороша перспектива майбутнього стажування українських
вчених у наукових структурах Німеччини.
З цікавістю німецькими науковцями була сприйнята пропозиція Віктора Петровича, що
стосувалася підготовки нового вчителя ХХІ століття для об’єднаної Європи. Вони погодились
відвідати Україну та взяти участь у Форумі ректорів.
Цікавлячись структурою та методикою
управління освітніми закладами Німеччини,
українська делегація зустрілась з керівником
департаменту Міністерства освіти землі Гессен
Даніелем Кофером. Зокрема, хорошим здобут
ком стане запозичення німецького досвіду
систем і шляхів фінансування навчальних закла
дів, підтримки наукових галузей. Німецькі коле
ги готові сприяти драгомановцям у налагоджен
ні зв’язків з дослідницьким педагогічним інсти
тутом у Франкфурті, науковими центрами і
лабораторіями.
За словами професора Володимира Євту
ха, такий офіційний візит української сторони –
перший, але дуже вагомий крок до співпраці. Наступним етапом стане укладання листівпро
позицій, чимало зустрічей і обговорень, а головне – підписання договору. Освітній досвід
європейських країн – це довговіковий здобуток, і особливо приємно, що ми знайшли підтрим
ку та розуміння у німецьких колег, адекватне сприйняття нашого прагнення співпраці, особли
во на рівні президента і ректора університету.

Людмила КУХ
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 100 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е+mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ДАЙДЖЕСТ