Цифрові колекції Наукової бібліотеки Українського державного університету імені Михайла ДрагомановаДжерело
Текст
ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ
№ 4 (1614) КВІТЕНЬ 2011 РОКУ
НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Європейська якість освіти
ІСТОРИЧНЕ ПОКЛИКАННЯ Націо%
нального педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова полягає,
насамперед, у підготовці висококвалі%
фікованого, духовно багатого, ідейно і
морально високого учителя, який
забезпечить всебічну підготовку
людини (дитини) до самостійного тру%
дового життя, сформує її знання, сві%
тогляд, ціннісні орієнтації, вміння нав%
чатися протягом життя, прагнення і
здатність до творчої самореалізації.
Наш університет є загальновизна%
ним лідером педагогічної освіти Укра%
їни. Історія його становлення та
розвитку, сучасні методи організації
навчально%виховної діяльності, досвід
підготовки педагогічних кадрів – без%
цінне надбання української педагогі%
ки. Корисним він є і для педагогічних
закладів Європи. Дотичність до цього
досвіду облагороджує, звеличує кож%
ного, хто прагне стати вчителем.
Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО,
член%кореспондент НАН України,
академік НАПН України, доктор
філософських наук,
професор
Фото О. Цибін
М І С Т Е Р Н П У: В П Е Р Ш Е , Н А Ж И В О , З Х А РА К Т Е Р О М
5 квітня 2011 року в гуманітарному корпусі Драгомановського університе
ту вперше за 176річну історію університету відбувся конкурс “Містер НПУ”.
Переповнена зала, глядачі
приходили й приходили, групи під
тримки намагались перекричати
одне одного, жива музика на сцені,
яка запалювала всіх до танців…
Все це та ще багато іншого запов
нило залу Драгомановського уні
верситету на один вечір. І на бага
то місяців залишило позитивні
враження. Кожен претендент
гідний першого місця, та перемо
жець може бути лише один.
Дуже цікавою виявилась кон
цепція конкурсу. За задумом орга
нізаторів захід мав стиль 30х років
ХХ століття. Стиль учасниками було втілено на 99,99%: одяг, атмосфера, поведінка.
Родзинкою “Містера” стала жива музика, яка звучала під час більшої частини виступів.
Тому захід став не лише конкурсом, а й справжнім концертом. Атмосфера в залі пану
вала доброзичлива, і студентство щиро вболівало за
своїх “донів” (так ведучі називали конкурсантів).
Серед конкурсів, де учасники мали проявити
свою чоловічність, характер та здібності, були: танок
свінгу, конкурс армреслінгу та показ талантів. Цікаво,
що змагання відбувалось не тільки на сцені, а й в залі
серед глядачів, які хотіли перекричати вболівальни
ків інших інститутів. Кожен з учасників мав бажання
перемоги, а вболівальники зрозуміли, що потрібно
підтримувати своїх представників якомога гучніше.
Після всіх змагань журі, яке складалось виключ
но з жінок, проголосило, що переможцем став сту
дент фізикоматематичного інституту Ігнат Попов,
який на конкурсі талантів довів глядачів до ейфорії
прочитавши вірш Сергія Єсеніна, а потім виконавши
пародію на пісню про Артура Пірожкова.
“Містер НПУ” став черговим заходом Студентської Ради НПУ і продемонстрував,
як можна якісно і гідно проводити заходи. В черговий раз можна було переконатись в
обдарованості наших студентів та їхній креативності.
Людмила СИСОЄВА
Життя інститутів
Потенціал
Продовжуючи тему
Мета Драго
мановського
університету
Точність не
виключає
творчісь
Студенти,
викладачі та
соціальні
мережі
стор. 2
стор. 3
стор. 4
Новини
Потенціал
СТАТУС ДОСЛІДНИЦЬКОГО –
МЕТА РОЗВИТКУ ДРАГОМАНОВСЬКОГО
УНІВЕРСИТЕТУ
КАРДИНАЛЬНІ
ЗМІНИ
у
соціальному світі на межі ХХ і
ХХІ століть, що охопили усі сторони
його життєдіяльності і закономірно
призвели до актуалізації в свідомо
сті світової спільноти проблем осві
ти як головної умови прогресивно
го розвитку країни у третьому тися
чолітті, отримали своє адекватне
віддзеркалення в університетській
освіті, яка з часу виникнення пер
ших університетів знаходилася на
вершині освітньої ієрархії.
Головне призначення універси
тетів у всі часи полягало у збагачен
ні наукового знання, залученні до
культури у вихованні інтелектуаль
ної еліти держави і суспільства, під
тримці наукових академічних тра
дицій. Це є закономірний продукт
появи і сталого функціонування
націїдержави, що сформувалась
на основі національного чинника
або одноіменної культури. Тому всі
університети фактично були істин
но національними, навіть без офі
ційного надання їм цього статусу з
боку держави.
Головне призначення уні
верситетів у всі часи поляга
ло у збагаченні наукового
знання, залученні до культу
ри у вихованні інтелектуаль
ної еліти держави і суспіль
ства, підтримці наукових
академічних традицій.
Однак сучасна глобалізація та
інформатизація диференціює і
фрагментує університетську сферу.
На арену швидко прориваються
якісно нові форми буття цього
соціального інституту: автономні,
підприємницькі, дослідницькі, при
ватні, корпоративні, міжнародні,
змішані
(наприклад,
україно
польський), дистанційні, віртуальні
та інші їх різновиди, що сегменту
ються у специфічні американські,
європейські, релігійні, східні і захід
ні зразки.
З цього далеко не повного
переліку форм життєдіяльності уні
верситетів нашому навчальному
закладу є сенс рухатись до набуття
статусу дослідницького університе
ту. Це обумовлено сформульова
ною ще у 2003 році ректором уні
верситету членомкореспондентом
НАП України і академіком НАПН
2
України В. П. Андрущенком і реалі
зованою нашим колективом уні
кальної ідеології модернізації ВНЗ,
що за останні сім років дала змогу
нам подвоїти організаційний і нав
чальновиховний потенціал Драго
мановського університету.
Сьогодні НПУ імені М. П. Драго
манова є сучасною розгалуженою
науковою і освітянською устано
вою. Університет має позитивну
тенденцію до інтеграції фундамен
тальної науки і навчального проце
су, що є однією з головних вимог до
дослідницького університету. В уні
верситеті сформувалися і стало
функціонують 34 науковопедаго
гічні школи, за розробками яких
здійснюється навчальнометодич
на діяльність у дошкільній, початко
вій, середній і частково у вищій лан
ках національної системи освіти.
Сьогодні
Драгоманов
ський університет є суча
сною розгалуженою науко
вою і освітянською устано
вою.
Професори і викладачі НПУ
імені М. П. Драгоманова забезпе
чують національну середню освіту
авторськими підручниками і посіб
никами за всіма напрямами
середньої освіти, виконують екс
пертизу майже всієї навчальноме
тодичної літератури в крані, що
претендує на надання грифу МОН
України, очолюють науковомето
дичні ради та робочі групи з роз
робки
державних
стандартів,
колектив університету має тісні
виробничі зв’язки з профільними
науковими установами НАН України
і НАПН України, щорічно проводить
десятки міжнародних наукових і
науковопрактичних конференцій, є
співзасновником низки технологіч
них парків, зокрема “Наукові і нав
чальні прилади”.
В університеті стало функціонує
21 спеціалізована рада із захисту
докторських і кандидатських дисер
тацій при нормативі мати 15. У
структурі аспірантури і докторанту
ри відкрито 101 спеціальність при
нормі 70. Поріг кількості аспірантів
та докторантів у 500 осіб драгома
новці перевищили щонайменше у
два рази. Сьогодні у магістратурі,
аспірантурі і докторантурі ВНЗ нав
чається 145 іноземних громадян при
нормативі не менше 50 осіб. Захист
докторських і кандидатських дисер
тацій за п’ять останніх років при нор
мативі відповідно 50 і 300 сягає 80 і
500. Щорічно в університеті захища
ється близько 200 дисертацій, з них
біля двох третин – для інших ВНЗ
України, Польщі, Білорусії, Литви та
інших країн. Викладачі університету
щорічно захищають 1015 докторсь
ких 5055 кандидатських дисерта
цій, що свідчить про стале якісне
наукове забезпечення підготовки
кадрів вищої кваліфікації.
Обсяг власного фінансування
наукових робіт університету стано
вить понад 25 млн грн при нормати
ві не менше 15 млн грн на рік. Тіль
ки наукових видань, внесених до
переліку ВАК України, при нормати
ві 10, вітчизняний центр педагогіч
ної науки має 28, а Наукова бібліо
тека – більше ніж 1,5 млн примірни
ків літератури, що також значно
перевищує нормативні вимоги. У
2009 році, наприклад, видано 2630
наукових публікацій загальним
обсягом 5780,15 д. арк. Видавниц
твом університету за цей час вида
но: підручників – 78, посібників –
307, монографій – 33, збірників
наукових праць – 76. Середня кіль
кість наукових статей у фахових
виданнях, які входять до міжнарод
них науковометричних баз даних
за останні 5 років, при нормативі
150 щороку сягає понад 200. Нау
ковці
університету
виконують
14 наукових проектів міжнародного
значення.
Середня кількість нау
кових статей у фахових
виданнях, які входять до
міжнародних
науковоме
тричних баз даних за останні
5 років, при нормативі 150
щороку сягає понад 200.
Порівняння досягнутих універ
ситетом якісних і кількісних показ
ників у науковій і освітянській діяль
ності з вимогами Кабінету Міністрів
України до дослідницьких універси
тетів засвідчує, що наш ВНЗ не тіль
ки відповідає цим вимогам, а й у
багатьох випадках значно перевер
шує формалізовані нормативи.
Отже, для реалізації цієї перс
пективної для ХХІ століття корпора
тивної мети у нас є відповідні
інструменти, що вже задіяні у цьому
напрямі. Поперше, потужний
кадровий склад професорськови
кладацького корпусу, що сьогодні
працює у флагмані вітчизняної
педагогічної освіти. Подруге,
накопичений досвід наукової, нав
чальновиховної і методичної робо
ти у сфері педагогічної науки і осві
ти. Потретє, відповідний стан і
позитивні тенденції у розбудові
інфраструктури ВНЗ, мається на
увазі збагачення функцій Наукової
бібліотеки і корпоративного видав
ництва, реалізація унікального про
екту “Електронна педагогіка”,
напрацьована методика підготовки
кадрів, що обслуговують програм
ний і апаратний комплекс сучасних
заходів освіти і науки у структурі
системи вищої професійної освіти
країни, Європи і світу. Це живить
нас творчою енергією і спонукає до
активних дій.
Відкрита лекція
22 березня 2011 року відбулась відкрита лекція викладача
Лайела Кауффмана (США) для студентів спеціальності
“Сурдопедагогіка” ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова.
Л. Кауфман висвітлив питання історії становлення системи
допомоги людям з обмеженими можливостями, в тому числі –
з вадами слуху, в США, законодавчої бази, навчання осіб з
порушеннями психофізичного розвитку в умовах інклюзії та
безперервної освіти в США, методичні аспекти розробки індивідуальних планів (IEP) та програм для навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзії.
Візит до Китаю
З 28 лютого по 6 березня поточного року делегація НПУ
імені М. П. Драгоманова у складі першого проректора університету професора Володимира Беха, директора Інституту
соціології, психології та управління професора Володимира
Євтуха, директора Інституту природничо-географічної освіти
та екології професора Віталія Покася перебувала у Цанчжоуському професійно-технічному університеті (КНР).
Відбулось два засідання державної екзаменаційної комісії,
у ході яких, крім драгомановських викладачів, взяли участь
представники Міністерства освіти Китайської Народної Республіки. Атестовано бакалаврів з менеджменту організацій,
менеджменту туризму та майбутніх вчителів хімії.
Мистецька освіта
Нещодавно на засіданні ректорату було проаналізовано і
позитивно оцінено роботу кафедри образотворчого мистецтва
НПУ імені М. П. Драгоманова. Викладачі кафедри організовують свою діяльність відповідно до твердження філософа
Ясперса: “Університет є всесвітом наук у триєдності освіти,
дослідження і культури”.
Співпраця
кафедри
образотворчого мистецтва з
відомими в Україні та за її
межами митцями позитивно впливає на формування
професійної компетентності майбутніх випускників
НПУ імені М. П. Драгоманова. Так, наприклад, у
березні 2010 року було проведено майстер-клас видатного художника України
Івана Марчука. Студенти-художники із захопленням сприйняли розповідь про знаменитий “пльонтанізм” І. Марчука, що
став творчою візитівкою майстра.
Презентація книги
18 березня 2011 року у залі засідань ректорату Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулась презентація наукових видань кафедри управління та
євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління,
зокрема колективних монографій “Саморегуляція соціально!
го організму країни” та “Громадські організації у дискурсі
демократизації суспільства”. Авторський колектив молодих
науковців продовжує науково-пошукову роботу у сфері дослідження “Державно-громадське управління освітою”.
Григорій ВОЛИНКА,
проректор
з наукової роботи
КВІТЕНЬ 2011
З виступу на конференції трудового колективу
Українська мова – найбільша національна святиня
українського народу
Вельмишановний Вікторе Петровичу!
Шановні президіє, присутні!
Спливло перше десятиліття ХХІ століт
тя, а мовне питання хвилює, турбує, непоко
їть нас, тому що воно є невичерпним (та й
ситуація нині є складною), бо й до сьогодні
земля, планета, людство не дали такого
художника, такого артиста, такого митця,
який би спромігся змалювати мову. Отже,
ми, як люди усномовної професії, покликані
серцем, обов’язком не лише пропагувати
усе прекрасне, що є в науці, культурі, а й
стояти на сторожі слова і “як парость вино
градної лози, плекати мову”. Ми маємо про
пагувати правильне ставлення до мови,
позаяк у нашому вжитку ми здебільшого
зустрічаємося з двома мовами. До речі,
наші студенти нині вивчають іноземні мови,
і це прекрасно – це знамення часу, це під
твердження того, що нині студенти прагнуть
до всього кращого і пам’ятають ту істину, що
скільки ти знаєш мов, стільки разів ти люди
на. Я повинна сказати, що таких диваків, які
б не знали російської мови, які б віднікува
лися від неї чи зневажали, таких я не зустрі
чала. Але, на превеликий жаль, таких дива
ків, які зневажливо ставляться до українсь
кої мови, зустріти можна. Від чого це? Де
вони беруться? Від чого це у нас, крім цих
двох мов, які я назвала, є ще третя мова –
скалічена, суржикована, абракадабрена. Не
українська вона і не російська. Бо там поло
вина або третина українських слів і полови
на або третина російських. Оце те, з чим
вже зовсім ніколи, ніяк і ніде не можна мири
тися, бо ні про яку культуру мовлення, ні про
яке мистецтво ораторське, ні про яку лек
торську майстерність говорити не можна,
коли не будемо долати ось цих покручів,
мовних динозаврів.
Бачте, справа тут серйозна! Через те
ми повинні мати не менш серйозну методо
логічну платформу, з якої будемо виходити
в усіх наших подальших міркуваннях, в усіх
наших викладах. А така платформа уже
обґрунтовано висловлена в доповіді ректо
ра університету, професора Віктора Петро
вича Андрущенка: “Знати українську мову
треба як отченаш”, а це, як на мене, озна
чає, що українське слово сприймаємо як
одухотворену сутність. Розвиваючи думку
Віктора Петровича, мушу продовжити,
шановні добродії, що:
1) українська мова – найбільша націо
нальна святиня українського народу; вона
вимагає до себе священного ставлення;
2) так, як будьяка мова для будьякого
народу, українська мова – це атрибут суве
ренності, державності, подібно до того, як
атрибутом є прапор, герб, славень держави;
3) українська мова – це та мова, якою
існує література, яка залишена такими
велетнями людського духа, як гігант Шев
ченко Тарас, як титан Франко Іван, як велет
– незрівнянний ні з ким, ніде і ніколи – Укра
їнка Леся;
4) на землі немає поганих народів,
отже, немає поганих мов, проблема лише в
тому, як ми нею володіємо, чи шануємо
слово. Поетфілософ Максим Рильський
сказав: “Кожне слово – це людина”, а Стані
славському спотворені слова нагадували
скалічених людей. Він говорив: “Коли я чую
слова з неправильно вимовленими звука
ми, мені уявляються люди з повикручувани
ми руками, ногами, сплющеними головами
тощо”.
А що ж нам робити? З цим треба, без
перечно, повсякдень, повсякчас боротися
скрізь і завжди. Треба нашим студентам
прищеплювати, на яку б тему не читали лек
цію, смак до доброї мови, до гарного слова,
до вдалого порівняння.
Шановні добродії, ми маємо пам’ятати,
що для нас мова – не тільки засіб спілкуван
ня, не тільки окраса лектора, а добра мова –
це наш робочий інструмент. Це той засіб,
яким ми щодня впливаємо на мозок, на
душу, на розум і на почуття студентів. Ми не
повинні заплямувати тієї мови, якою ми
послуговуємося, щоб ми не збіднили її, а
навпаки, щоб збагатили своїм розумом,
своєю любов’ю.
Треба зробити так, щоб усе те, що зри
нає з наших уст, було дійовим і було прийня
тим у розумінні прекрасного і розумного.
Це, звичайно, вимагає і правильного сло
вовживання, правильного наголошення,
правильної дикції, артикуляції. Звичайно, не
на користь цьому зняття державного вступ
ного іспиту до аспірантури та кандидатсь
кого з української мови, бо не всі здобувачі
вчених ступенів володіють українською
мовою ґрунтовно. Але вже добре, що дер
жавні мужі писали диктант з української
мови та не скасували конкурс на кращого
викладача української мови.
З життя інститутів
Світлана ШЕВЧУК,
професор, завідувач кафедри
культури української мови,
заслужений працівник освіти України
Самоврядування
ТОЧНІСТЬ НЕ ВИКЛЮЧАЄ ТВОРЧІСТЬ
засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики; В. Є. Лашкарьов –
першовідкривач фізичних ефектів, які були
покладені в основу напівпровідникових технологій і мiкроелектронiки. Ці люди зробили
великий внесок в науку, а зараз, своїми здобутками, вони стимулюють студентів до отримання знань найвищого рівня.
Загалом, специфіка фізико-математичного інституту полягає у тому що
світ сприймається в різноманітних обчисленнях, розрахунках.
Але нам пощастило довідатись,
що наші фізики та математики
– це ще й повна скарбниця
талантів. Дирекція та студенти
не тільки мають високі наукові
досягнення в галузі фізики,
математики та методики їх навчання, а ще у творчому плані.
Наприклад, нещодавно чоловіки дуже незвичайно привітали
жінок свого інституту зі святом
весни, підготувавши книжку з
власними віршами. Таким
чином вони приємно вразили та
залишили гарну згадку на довФото О. Цибін
гий час. Ось, наприклад, вірш
М. В. Працьовитого:
Як структурний підрозділ Драгомановського університету фізико-математичний
факультет був створений на початку 1934-35
навчального року, тому даний підрозділ має
давню і багату традицію. На четвертому
поверсі центрального корпусу нас вразив
дизайн частини поверху, який нагадує нам
старовинний Київ. Виявляється, багату історію можна і, головне, потрібно підкреслювати
неординарним інтер’єром та галереєю відомих вчених з галузі. Серед них: М. В. Остро!
градський – видатний математик, автор
40 праць з математичного аналізу, математичної фізики, технічної механіки; В. М. Глушков – автор фундаментальних праць у галузі
кібернетики, математики і обчислювальної
техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації і
автоматизації господарської і оборонної
діяльності країни; С. П. Корольов – вчений у
галузі ракетобудування та космонавтики,
конструктор перших штучних супутників
Землі і космічних кораблів; М. М. Боголюбов
– математик і механік, фізик-теоретик,
Сирий гойдає вітерець
Чагарники і вмерлі трави.
Уже ввірвавсь весни терпець,
Збігають дні до переправи.
Залита повінню ріка,
Не видно їй кінця і краю,
Усе біжить, вода стіка,
І я своє бажання маю.
В чоботях хочеться піти
До мовчазного нині лісу,
Свій перший пролісок знайти
І знять з очей зими завісу.
Але повернемось до найбільшого (як в
прямому, так і в переносному значенні) об’єкта нашого зацікавлення – конструкції, що знаходиться при вході в корпус і яка тягнеться зі
стелі до першого поверху. Виявляється, такий
пристрій використовується для навчальної
праці і символізує інтеграцію таких наук, як
фізика, математика, астрономія. “Це маятник
Фуко, винахід відомого французького фізика
Жана Бернара Фуко, який демонструє обер/
тання Землі навколо своєї осі, – пояснює нам
М. В. Працьовитий. – Пристрій являє собою
масивний вантаж на тросі довжиною в три/
ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ
НАУКОВОЇ МОЛОДІ
2011 рік проголошений в університеті
роком освіти і науки. На початку лютого в уні
верситеті проходила традиційна звітнонауко
ва конференція викладачів “Єдність навчання
і наукових досліджень – головний принцип
університету”. Продовженням науковоосві
тянського місяця в Інституті української філо
логії стало створення 9 лютого 2011 року з іні
ціативи завідувача кафедри історії та етнопо
літики, членакореспондента НАН України,
доктора історичних наук, професора Дани
ленка Віктора Михайловича Наукового
товариства студентів та аспірантів кафедри
історії та етнополітики НПУ імені М. П. Дра
гоманова (НТСА КІЕ НПУ).
ВІДВЕРТО кажучи, причиною написан!
ня стала незвична конструкція, яка нещо!
давно з’явилась в центральному корпусі.
Пояснити, для чого саме вона, ніхто з дже!
рел газети не зміг. Лише показували пальцем
у гору, маючи на увазі дирекцію Фізико!ма!
тематичного інституту. Тому ми несподівано
і завітали в гості до Миколи Вікторовича
Працьовитого, директора ФМІ.
КВІТЕНЬ 2011
І насамкінець, у нашому університеті
завдяки виваженій, мудрій мовній політиці
керівництва і особисто Віктора Петровича, я
глибоко переконана, ніяких перешкод,
спротиву українській мові не буде, адже усі
заходи щодо функціонування української
мови безапеляційно підтримуються Вікто
ром Петровичем. Крім цього, Віктор Петро
вич до ювілею М. Драгоманова запропону
вав видати накладом університету моногра
фію “Відомий і невідомий М. Драгоманов”,
де буде розділ “Питання мови у світоглядній
концепції Михайла Драгоманова”.
Користуючись нагодою, я би хотіла
звернутися до Віктора Петровича з прохан
ням: підтримати і започаткувати видання
словників того чи іншого фаху, щоби відро
дити мовні скарби українського народу,
відродити питомі українські слова, щоби
зрушити цілі пласти лексики, аби ми взріли
свої глибокі корені, розпізнали генетичні
коди на серцевині націодерева і вдихнули в
себе євшан тожсамості. Йдеться про праві
чні українські назви, ну, наприклад, видів
спорту:
Баскетбол – кошівка
Бобслей – санкарство
Гімнастика – руханка
Теніс – сітківка
Є такий вираз: “Аби слово не потерпа
ло, його треба проказувати”. Вивчаймо,
любімо, говорімо українською.
Фото І. Мороз
надцять метрів, закріпленою на опорі за допо/
могою горизонтального підшипника, що дає
можливість коливання маятника в будь/якій
вертикальній площині. В результаті обертан/
ня Землі площина коливання маятника повіль/
но обертається відносно покажчиків на земній
поверхні”. Також директор ФМІ підкреслив,
що ідея відобразити зміст інституту, де панують фізика та математика, була давно. І ось,
завдяки сприяння ректорату, вдалося здійснити давню мрію.
Провівши лише годину в ФМІ, можна
дізнатись багато цікавого та незвичайного.
Інститут – це не лише навчання і наука, але й
дух, що єднає різні покоління. Бажаємо студентам та дирекції залишатись такими всебічно талановитими людьми, якими вони проявили себе при нашій зустрічі.
Від редакції. Газета “Педагогічні кадри”
буде рада відвідати і дізнатись і про Ваш
інститут! Цією публікацією ми лише відкриваємо серію статей про маловідомі, але цікаві
сторінки з життя навчальних підрозділів.
Певні, що Вам є про що розповісти всьому
університету!
Катерина КУЩІЄНКО
НТСА КІЕ НПУ – самоврядна органі
зація студентів, аспірантів, докторантів, які
навчаються або завершили навчання у Націо
нальному педагогічному університеті імені
М. П. Драгоманова. Метою діяльності
НТСА КІЕ НПУ є об’єднання зусиль науко
вої молоді задля якісного розвитку науки в
межах університету та держави; допомога осо
бам, які навчаються, у їхньому розвитку як
науковців, творчих та цілісних особистостей.
Було обрано Правління НТСА КІЕ
НПУ у складі голови (аспірант Іван Коваль$
чук), заступника голови (аспірант Алла
Петрова), секретаря (аспірант Альона
Сеник). Членами НТСА КІЕ НПУ, окрім
зазначених вище, стали аспіранти Н. В. Бул$
гакова, А. Д. Гудим, Т. М. Леонтьєва,
А. Б. Мельник, О. А. Подобєд; асоційова
ними членами – доктори історичних наук
О. А. Коляструк та О. А. Мельничук, кан
дидати історичних наук В. Ф. Лисак,
О. В. Огієнко, О. А. Прохоренко та
С. В. Стельникович, аспірант Л. М. Ха$
лецька.
НТСА КІЕ НПУ запрошує до своїх лав
студентів та випускників Інституту українсь
кої філології НПУ імені М. П. Драгоманова,
які бажають займатися науководослідною
роботою.
Олена ПОДОБЄД
3
Читач продовжує тему
СТУДЕНТИ, ВИКЛАДАЧІ ТА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
ОДНЕ з поширених питань, яке можна почути сьогодні
будь де – ви є на “Фейсбуці”, в “Однокласниках”, “В контакті”,
в “Твіттері” тощо? Більшість молоді (а інколи й старші люди)
одразу скажуть, що так. У кожного там своє віртуальне життя:
друзі, відео, фото, нотатки…
Відкриваємо будь яку мережу й бачимо: сьогодні хтось
відзначає день народження, відпочиває на морі, святкує корпо
ратив чи якось інакше проводить своє дозвілля – а завтра
фотосвітлини постфактум у соціальних мережах. Більшість
користувачів кинеться коментувати їх. Згодом усе осяде, при
забудеться… Потім будуть інші фото, інші події – і так до нес
кінченності. Спілкування в Інтернеті носить більш формальний
характер, часто спрощує ділові відносини, бо ті, хто є в друзях,
мають доступ до твого приватного життя.
“І до чого тут соцмережі?” – запитаєте. Та ні до чого,
допоки одного дня не побачиш у тих самих мережах пропози
цію “додати до друзів” своїх студентів. Але чи може бути таке
спілкування в Інтернеті між викладачем та студентом? Техніч
них проблем організувати його немає. Усе абсолютно реально,
адже Інтернет – штука соціальна і не обмежує нікого ані за
віком, ані за соціальним статусом.
А як щодо проблем етичних? Чи доречно викладачеві спіл
куватися зі студентами в соцмережах?
Один із варіантів – “так”! У цьому є переваги. Досить зруч
но і швидко: треба щось повідомити студенту – відкрив Інтер
нет, зайшов на сторінку, написав повідомлення – готово. Не
витрачаєш гроші з телефона, можеш дізнатися про студента
багато інформації: його адресу, номер мобільного, захоплен
ня, можеш проглянути альбоми, а інколи – прочитати у стату
сі, як він старанно сьогодні готується до пар, щоб завтра отри
мати гарну оцінку. Проте вдень, коли студенти ще мають бути
на заняттях, у вільний від роботи час заходиш на свою сторін
ку і бачиш онлайн того студента, який вчора вчив твій предмет,
але чомусь сьогодні не з’явився в університеті. Проглядаєш
новини й читаєш вже інший статус: “Життя прекрасне, коли
добре виспишся! Всім гарного дня!”, або ж повідомлення про
іспит, який сьогодні складала одна зі студенток: “Здала в N...
екзамен без напрягу! Дякую тобі, моя люба шара!”.
Інший варіант – “ні”! Не має викладач спілкуватися зі сту
дентами в соцмережах. Потрібно передати інформацію – для
цього є електронна пошта, якої абсолютно достатньо для ситу
ативного спілкування “викладач–студент”; є телефон – можна
й перетелефонувати чи просто наступної пари повідомити про
все необхідне. І не буде знати студент, чим жив кожен з нас до
того, як почав викладати, чим живе зараз, які фільми дивиться,
яку музику слухає, що пишуть на “стіні”. Навіть сама форма
запиту у всіх соцмережах майже однакова: “бажаєте додати до
друзів?”. Ні, не бажаю! Хто сказав, що це мої друзі? Це мої сту
денти! У викладача також є свої захоплення, звички, різні
фотографії. Їх можна й видалити, щоб студенти не бачили. Але
навіщо? Це ж спогади, приємні миті життя. А якщо виникло
бажання викласти нові фото з відпочинку – то є абсолютно сві
доме розуміння того, що їх можуть бачити всі, хто є в друзях
чи навіть будь хто з
мережі, якщо альбоми
відкриті для всіх кори
стувачів.
Довідка:
Хтось
порадить
викладачу створити
Соціальна мережа або
окрему сторінку для
спілкування зі студен соцмережа – ресурс у мережі
тами, хтось додавати Інтернет, що забезпечує
ме лише старост груп, зареєстрованих користува
хтось створить окрему
категорію для студен чів усіма можливим засобами
тів, де він є курато для взаємодії одне з одним
сторінки,
ром... Варіантів може (персональні
бути безліч.
чати, блоги та ін.), це
Але може бути й структура, що базується на
по іншому. Є викладачі людських зв’язках або ж вза
з багаторічним досві ємних інтересах. У ролі
дом роботи, котрі сві
домо спілкуються зі інтернетсервісу соцмережа
студентами у соцмере може розглядатися як плат
жах або просто дода форма, за допомогою якої
ють до друзів, щоб люди можуть здійснювати
бачити, яка талановита зв’язок між собою та групу
молодь, чим вона живе, ватися за специфічними
щоб самому йти в ногу
з часом, радіти пре інтересами (Блог).
красному молодому
(Цит. за джерелом Нові й актуалі
поколінню! Адже як не
крути – викладач нав зовані слова та значення: словникові
чає студента, а сту матеріали (2002–2010) / кер. проекту і
відп. ред. О. М. Тищенко, авт. колектив:
дент – викладача.
Можна бути авто В. О. Балог, Н. Є. Лозова, Л. О. Тименко,
ритетним для студен О. М. Тищенко [Інститут української
мови НАН України]. – К., 2010.– 163 с.)
та, спілкуючись з ним в
соцмережах,
десь
разом сходити на ціка
вий мистецький захід, а
можна відмовлятись від
інтернет комунікації, спілкуватися винятково формально та
не відчувати при цьому жодних незручностей і залишатися
авторитетним й надалі. Не завоюєш дешевої довіри лише тим,
що додаси когось до друзів чи прагнутимеш спілкуватися більш
ситуативно. Нас цінують за людські якості, професіоналізм, у
першу чергу.
Тож право кожного, яким бути зі студентами (і якими
бути студентам), адже всі ми знаємо різних особистостей і
можемо самостійно обрати: “відхилити” чи “додати” до друзів
заявку у соцмережі.
Олександр КОЗИНЕЦЬ,
викладач кафедри логопедії
Інституту корекційної педагогіки та психології
Студентство
вшанувало пам’ять
29 СІЧНЯ 2011 РОКУ викладачі, аспіранти та
студенти Інституту філософської освіти та науки
разом із київськими письменниками та інтелігенці"
єю взяли участь у Всеукраїнській акції вшанування
героїв Крут. Запросив студентство до поїздки відо"
мий письменник, видавець та друг Сергій Пантюк.
Молодь приєдналася до заходів вшанування
загиблих, відвідала меморіальний музей, присвяче"
ний Події, читала поезію, присвячену полеглим у
бою. Було відзначено на велику кількість людей, які
приїхали вшанувати пам’ять і покласти квіти до
стели, зведеної на честь студентів. Та були й момен"
ти, що обурили, а саме – велика кількість політичної
символіки. Дорогою до Києва в автобусі велись
жваві розмови щодо героїзму молоді 1918"го року.
Більшість з тих, хто поїхав, відвідали знане історич"
не місце вперше і відзначили його важливість та
символічність, наголошувалось на важливості відві"
дин Крут – місця загибелі трьохсот молодих людей.
Адже Крути – це національна історія. За висловом
одного зі студентів, пізнання і усвідомлення подвигу
юнаків є найкращою пошаною найвищої жертви.
Українці мають пам’ятати про вчинок студентів,
які віддали своє життя за Батьківщину. І не лише в
майбутньому, а й зараз; робити все можливе для
того, щоб подібних нерівних воєн, між дорослими та
дітьми, не виникало, адже миру війною не здобу"
деш. Націю повинні об’єднувати не різні кольори
партійних прапорів, а національні ідеали та цінно"
сті. Кожен свідомий український школяр чи студент
має хоч один раз у житті помолитись в Крутах!
ДОРОГОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ
Пісня приносить найвищу радість –
радість творчості. Вона є самобутнім про
явом світового мистецтва, величчям худож
ніх неповторних образів, філософських
суджень, ліричного настрою, ритмічних
форм та засобів, незліченною кількістю і
багатством мелодій.
Таким сподвижни
ком
і
виконавцем
народної пісні є Мико
ла Никипорович Яре
тик, “феномен” якого
формувався і виріс на
благодатній, щедрій
українській землі, яка
народжувала і продов
жує народжувати пре
красні “солов’їні голо
си”. Не стала винятком
рідна
мальовнича
Синява Рокитнянсько
го району на Київщині.
Поталанило Мико
лі в шкільні роки з першим учителем
співу та музичного супроводу (людина
від Бога – відмічає Микола), таланови
тим виконавцем, музикантомпедаго
гом, художнім керівником багатьох
творчих колективів, врешті, істори
ком – Володимиром Андрійовичем
Пустовітом. Саме він помітив природ
нє обдарування хлопця, залучив до
співу в шкільному, а потім сільському
хорі, прищепив закоханість до народ
них музичних інструментів. Від Воло
димира Андрійовича Микола вперше
почув співучий голос сопілки, бандури,
мелодичні переливи баяна.
Природна краса голосу, який поступо
во мужнів і набирав сили, породжувала
надію навчатись вокалу, удосконалювати
пісенну музичну творчість.
Внутрішня потреба співу привела
Миколу до Київського культосвітнього учи
лища на диригентськохорове відділення,
де з’явилася можливість професійно шлі
фувати свій голос.
Педагогічний колектив училища мав
чудових аматорів хорового співу, музичного
виконання. Серед них були майстри хоро
вої справи – Ганна Михайлівна Пархоменко,
гри на музичних інструментах – Володимир
Павлович Тітов, вокалу – Л. А. Блінова, про
Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.
4
яких тепла згадка залишилася у Миколиній
пам’яті назавжди.
Навчаючись співу, Микола опановує
гру на баяні, продовжує шліфувати свій
“голосовий інструмент”, тренує дихання
шляхом спеціальних вокальних вправ,
удосконалює вокальновиконавчу техніку,
відпрацьовує чистоту і точність звукови
мови, вивчає пісенну народну творчість.
Поступово Микола вивчає і поповнює
репертуар української народної пісні,
заглиблюється у зміст пісні, яка призначе
на нести людям радість і творчість у життя.
“Народна пісня, – відмічає Микола, – не
розрахована на естрадне виконання. Її
глибина і зміст, засіб висловлення думок,
почуттів, призвана, так би мовити, на одну
людину, найти таку людину, дійти до серця
кожної – велике і складне завдання”.
Микола пам’ятає настанови педагога з
вокалу: “У народній пісні – глибина пережи
вань, задушевна мелодійність, ніжність,
безкраї простори. Важливо все це відчути і
примусити слухача співпереживати”.
Так Микола осягав світ народних
пісень, наповнених самобутністю, природ
ною неповторністю, квітковими барвами,
духмяністю вишневих садків, а ще й мате
ринською тугою та любов’ю, якій мало
землі і неба, яка переповнює людську душу
і серце.
Після закінчення культосвітнього учи
лища М. Яретик працює художнім керівни
ком різножанрових колективів на підприєм
ствах Києва та області, виступає з сольни
ми номерами української народної пісні, з
власним музичним супроводом баяна, що
підкреслює оригінальність, емоційність,
виразність, вільність і широту звучання,
природну силу і легкість, її красу.
З роками напрацьовується репертуар
народної пісні. Миколу не задовольняє тіль
ки виконавська практика. Знаючи безліч
народних пісень, Микола із однодумців,
майстрів музичного жанру, створює
ансамбль української пісні “Чумацький
шлях” (1991 р).
Організований з артистів професіона
лів, ансамбль став пропагандистом укра
їнської народної пісні, примножуючи і зве
личуючи її неоціненний скарб – багатовіко
ву пісенну культуру. Своїм слухачам артисти
доносять мелодійність української пісні,
любов до рідного слова (все іде від слова,
це русло, по якому тече музика), що назби
рало на своїй віковій дорозі. Пісні: чумацькі
й козацькі, давні й сучасні, сумні й веселі,
глибокі, як пам’ять, багатогранні, як душа
самого народу.
Сивими століттями вимірюється вік
народних, козацьких пісень. Не минає заці
кавленість до них і в сьогоденні. У концерт
ній діяльності “Чумацького шляху” Микола
Никипорович репрезентує слухачам такі
пісні, як: “Їхав козак з України”, “Над річкою
бережком”, “Повіяв вітер степовий”, “Пасла
дівка лебеді”, “Ох і не стелися хрещатий
барвінку”, “Стоїть козак на чорній кручі” та
багато інших народних пісень. Деякі з них
вперше виконуються “Чумацьким шляхом”.
Окрім пісенної творчості, Микола Яре
тик удосконалює себе як педагог. Він орга
нізовує в Інституті історичної освіти НПУ
імені М. П. Драгоманова співочий гурт
“Золоте Перевесло”, який користується
повагою серед слухачів, пропагує українсь
ку народну пісню серед студентської моло
ді університету та за його межами.
Півстоліття віддає свій голос, душу і
серце пісенній справі Микола Яретик. У
виповнені його шістдесят бажаємо “лицарю
української пісні” творчої наснаги, здоров’я,
солов’їного співу та подальшої пропаганди
української народної пісні на благо славет
ного українського народу.
Редактор Сергій Русаков,
літературний редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85,
факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua
Микола КОТ
Ольга ГОНЧАР,
студентка І курсу
Ювілейна дата
ПЕРША ЛЮДИНА В КОСМОСІ
12 квітня –
Всесвітній
день
авіації та космо
навтики – пам’ятна
дата, яка устано
влена на знак пер
шого
польоту
людини в космос.
12 квітня 1961
року, тобто півсто
ліття тому, радянський космонавт Юрій Гагарін на
космічному кораблі “Восток” уперше у світі зробив
орбітальний обліт Землі, який тривав 108 хвилин.
Встановлений Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 9 квітня 1962, у СРСР відзначався
як День космонавтики.
В Україні 12 квітня відзначається як День пра
цівників ракетнокосмічної галузі України.
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е)mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.
Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.
БЕРЕЗЕНЬ 2011
№ 4 (1614) КВІТЕНЬ 2011 РОКУ
НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Європейська якість освіти
ІСТОРИЧНЕ ПОКЛИКАННЯ Націо%
нального педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова полягає,
насамперед, у підготовці висококвалі%
фікованого, духовно багатого, ідейно і
морально високого учителя, який
забезпечить всебічну підготовку
людини (дитини) до самостійного тру%
дового життя, сформує її знання, сві%
тогляд, ціннісні орієнтації, вміння нав%
чатися протягом життя, прагнення і
здатність до творчої самореалізації.
Наш університет є загальновизна%
ним лідером педагогічної освіти Укра%
їни. Історія його становлення та
розвитку, сучасні методи організації
навчально%виховної діяльності, досвід
підготовки педагогічних кадрів – без%
цінне надбання української педагогі%
ки. Корисним він є і для педагогічних
закладів Європи. Дотичність до цього
досвіду облагороджує, звеличує кож%
ного, хто прагне стати вчителем.
Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО,
член%кореспондент НАН України,
академік НАПН України, доктор
філософських наук,
професор
Фото О. Цибін
М І С Т Е Р Н П У: В П Е Р Ш Е , Н А Ж И В О , З Х А РА К Т Е Р О М
5 квітня 2011 року в гуманітарному корпусі Драгомановського університе
ту вперше за 176річну історію університету відбувся конкурс “Містер НПУ”.
Переповнена зала, глядачі
приходили й приходили, групи під
тримки намагались перекричати
одне одного, жива музика на сцені,
яка запалювала всіх до танців…
Все це та ще багато іншого запов
нило залу Драгомановського уні
верситету на один вечір. І на бага
то місяців залишило позитивні
враження. Кожен претендент
гідний першого місця, та перемо
жець може бути лише один.
Дуже цікавою виявилась кон
цепція конкурсу. За задумом орга
нізаторів захід мав стиль 30х років
ХХ століття. Стиль учасниками було втілено на 99,99%: одяг, атмосфера, поведінка.
Родзинкою “Містера” стала жива музика, яка звучала під час більшої частини виступів.
Тому захід став не лише конкурсом, а й справжнім концертом. Атмосфера в залі пану
вала доброзичлива, і студентство щиро вболівало за
своїх “донів” (так ведучі називали конкурсантів).
Серед конкурсів, де учасники мали проявити
свою чоловічність, характер та здібності, були: танок
свінгу, конкурс армреслінгу та показ талантів. Цікаво,
що змагання відбувалось не тільки на сцені, а й в залі
серед глядачів, які хотіли перекричати вболівальни
ків інших інститутів. Кожен з учасників мав бажання
перемоги, а вболівальники зрозуміли, що потрібно
підтримувати своїх представників якомога гучніше.
Після всіх змагань журі, яке складалось виключ
но з жінок, проголосило, що переможцем став сту
дент фізикоматематичного інституту Ігнат Попов,
який на конкурсі талантів довів глядачів до ейфорії
прочитавши вірш Сергія Єсеніна, а потім виконавши
пародію на пісню про Артура Пірожкова.
“Містер НПУ” став черговим заходом Студентської Ради НПУ і продемонстрував,
як можна якісно і гідно проводити заходи. В черговий раз можна було переконатись в
обдарованості наших студентів та їхній креативності.
Людмила СИСОЄВА
Життя інститутів
Потенціал
Продовжуючи тему
Мета Драго
мановського
університету
Точність не
виключає
творчісь
Студенти,
викладачі та
соціальні
мережі
стор. 2
стор. 3
стор. 4
Новини
Потенціал
СТАТУС ДОСЛІДНИЦЬКОГО –
МЕТА РОЗВИТКУ ДРАГОМАНОВСЬКОГО
УНІВЕРСИТЕТУ
КАРДИНАЛЬНІ
ЗМІНИ
у
соціальному світі на межі ХХ і
ХХІ століть, що охопили усі сторони
його життєдіяльності і закономірно
призвели до актуалізації в свідомо
сті світової спільноти проблем осві
ти як головної умови прогресивно
го розвитку країни у третьому тися
чолітті, отримали своє адекватне
віддзеркалення в університетській
освіті, яка з часу виникнення пер
ших університетів знаходилася на
вершині освітньої ієрархії.
Головне призначення універси
тетів у всі часи полягало у збагачен
ні наукового знання, залученні до
культури у вихованні інтелектуаль
ної еліти держави і суспільства, під
тримці наукових академічних тра
дицій. Це є закономірний продукт
появи і сталого функціонування
націїдержави, що сформувалась
на основі національного чинника
або одноіменної культури. Тому всі
університети фактично були істин
но національними, навіть без офі
ційного надання їм цього статусу з
боку держави.
Головне призначення уні
верситетів у всі часи поляга
ло у збагаченні наукового
знання, залученні до культу
ри у вихованні інтелектуаль
ної еліти держави і суспіль
ства, підтримці наукових
академічних традицій.
Однак сучасна глобалізація та
інформатизація диференціює і
фрагментує університетську сферу.
На арену швидко прориваються
якісно нові форми буття цього
соціального інституту: автономні,
підприємницькі, дослідницькі, при
ватні, корпоративні, міжнародні,
змішані
(наприклад,
україно
польський), дистанційні, віртуальні
та інші їх різновиди, що сегменту
ються у специфічні американські,
європейські, релігійні, східні і захід
ні зразки.
З цього далеко не повного
переліку форм життєдіяльності уні
верситетів нашому навчальному
закладу є сенс рухатись до набуття
статусу дослідницького університе
ту. Це обумовлено сформульова
ною ще у 2003 році ректором уні
верситету членомкореспондентом
НАП України і академіком НАПН
2
України В. П. Андрущенком і реалі
зованою нашим колективом уні
кальної ідеології модернізації ВНЗ,
що за останні сім років дала змогу
нам подвоїти організаційний і нав
чальновиховний потенціал Драго
мановського університету.
Сьогодні НПУ імені М. П. Драго
манова є сучасною розгалуженою
науковою і освітянською устано
вою. Університет має позитивну
тенденцію до інтеграції фундамен
тальної науки і навчального проце
су, що є однією з головних вимог до
дослідницького університету. В уні
верситеті сформувалися і стало
функціонують 34 науковопедаго
гічні школи, за розробками яких
здійснюється навчальнометодич
на діяльність у дошкільній, початко
вій, середній і частково у вищій лан
ках національної системи освіти.
Сьогодні
Драгоманов
ський університет є суча
сною розгалуженою науко
вою і освітянською устано
вою.
Професори і викладачі НПУ
імені М. П. Драгоманова забезпе
чують національну середню освіту
авторськими підручниками і посіб
никами за всіма напрямами
середньої освіти, виконують екс
пертизу майже всієї навчальноме
тодичної літератури в крані, що
претендує на надання грифу МОН
України, очолюють науковомето
дичні ради та робочі групи з роз
робки
державних
стандартів,
колектив університету має тісні
виробничі зв’язки з профільними
науковими установами НАН України
і НАПН України, щорічно проводить
десятки міжнародних наукових і
науковопрактичних конференцій, є
співзасновником низки технологіч
них парків, зокрема “Наукові і нав
чальні прилади”.
В університеті стало функціонує
21 спеціалізована рада із захисту
докторських і кандидатських дисер
тацій при нормативі мати 15. У
структурі аспірантури і докторанту
ри відкрито 101 спеціальність при
нормі 70. Поріг кількості аспірантів
та докторантів у 500 осіб драгома
новці перевищили щонайменше у
два рази. Сьогодні у магістратурі,
аспірантурі і докторантурі ВНЗ нав
чається 145 іноземних громадян при
нормативі не менше 50 осіб. Захист
докторських і кандидатських дисер
тацій за п’ять останніх років при нор
мативі відповідно 50 і 300 сягає 80 і
500. Щорічно в університеті захища
ється близько 200 дисертацій, з них
біля двох третин – для інших ВНЗ
України, Польщі, Білорусії, Литви та
інших країн. Викладачі університету
щорічно захищають 1015 докторсь
ких 5055 кандидатських дисерта
цій, що свідчить про стале якісне
наукове забезпечення підготовки
кадрів вищої кваліфікації.
Обсяг власного фінансування
наукових робіт університету стано
вить понад 25 млн грн при нормати
ві не менше 15 млн грн на рік. Тіль
ки наукових видань, внесених до
переліку ВАК України, при нормати
ві 10, вітчизняний центр педагогіч
ної науки має 28, а Наукова бібліо
тека – більше ніж 1,5 млн примірни
ків літератури, що також значно
перевищує нормативні вимоги. У
2009 році, наприклад, видано 2630
наукових публікацій загальним
обсягом 5780,15 д. арк. Видавниц
твом університету за цей час вида
но: підручників – 78, посібників –
307, монографій – 33, збірників
наукових праць – 76. Середня кіль
кість наукових статей у фахових
виданнях, які входять до міжнарод
них науковометричних баз даних
за останні 5 років, при нормативі
150 щороку сягає понад 200. Нау
ковці
університету
виконують
14 наукових проектів міжнародного
значення.
Середня кількість нау
кових статей у фахових
виданнях, які входять до
міжнародних
науковоме
тричних баз даних за останні
5 років, при нормативі 150
щороку сягає понад 200.
Порівняння досягнутих універ
ситетом якісних і кількісних показ
ників у науковій і освітянській діяль
ності з вимогами Кабінету Міністрів
України до дослідницьких універси
тетів засвідчує, що наш ВНЗ не тіль
ки відповідає цим вимогам, а й у
багатьох випадках значно перевер
шує формалізовані нормативи.
Отже, для реалізації цієї перс
пективної для ХХІ століття корпора
тивної мети у нас є відповідні
інструменти, що вже задіяні у цьому
напрямі. Поперше, потужний
кадровий склад професорськови
кладацького корпусу, що сьогодні
працює у флагмані вітчизняної
педагогічної освіти. Подруге,
накопичений досвід наукової, нав
чальновиховної і методичної робо
ти у сфері педагогічної науки і осві
ти. Потретє, відповідний стан і
позитивні тенденції у розбудові
інфраструктури ВНЗ, мається на
увазі збагачення функцій Наукової
бібліотеки і корпоративного видав
ництва, реалізація унікального про
екту “Електронна педагогіка”,
напрацьована методика підготовки
кадрів, що обслуговують програм
ний і апаратний комплекс сучасних
заходів освіти і науки у структурі
системи вищої професійної освіти
країни, Європи і світу. Це живить
нас творчою енергією і спонукає до
активних дій.
Відкрита лекція
22 березня 2011 року відбулась відкрита лекція викладача
Лайела Кауффмана (США) для студентів спеціальності
“Сурдопедагогіка” ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова.
Л. Кауфман висвітлив питання історії становлення системи
допомоги людям з обмеженими можливостями, в тому числі –
з вадами слуху, в США, законодавчої бази, навчання осіб з
порушеннями психофізичного розвитку в умовах інклюзії та
безперервної освіти в США, методичні аспекти розробки індивідуальних планів (IEP) та програм для навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзії.
Візит до Китаю
З 28 лютого по 6 березня поточного року делегація НПУ
імені М. П. Драгоманова у складі першого проректора університету професора Володимира Беха, директора Інституту
соціології, психології та управління професора Володимира
Євтуха, директора Інституту природничо-географічної освіти
та екології професора Віталія Покася перебувала у Цанчжоуському професійно-технічному університеті (КНР).
Відбулось два засідання державної екзаменаційної комісії,
у ході яких, крім драгомановських викладачів, взяли участь
представники Міністерства освіти Китайської Народної Республіки. Атестовано бакалаврів з менеджменту організацій,
менеджменту туризму та майбутніх вчителів хімії.
Мистецька освіта
Нещодавно на засіданні ректорату було проаналізовано і
позитивно оцінено роботу кафедри образотворчого мистецтва
НПУ імені М. П. Драгоманова. Викладачі кафедри організовують свою діяльність відповідно до твердження філософа
Ясперса: “Університет є всесвітом наук у триєдності освіти,
дослідження і культури”.
Співпраця
кафедри
образотворчого мистецтва з
відомими в Україні та за її
межами митцями позитивно впливає на формування
професійної компетентності майбутніх випускників
НПУ імені М. П. Драгоманова. Так, наприклад, у
березні 2010 року було проведено майстер-клас видатного художника України
Івана Марчука. Студенти-художники із захопленням сприйняли розповідь про знаменитий “пльонтанізм” І. Марчука, що
став творчою візитівкою майстра.
Презентація книги
18 березня 2011 року у залі засідань ректорату Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулась презентація наукових видань кафедри управління та
євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління,
зокрема колективних монографій “Саморегуляція соціально!
го організму країни” та “Громадські організації у дискурсі
демократизації суспільства”. Авторський колектив молодих
науковців продовжує науково-пошукову роботу у сфері дослідження “Державно-громадське управління освітою”.
Григорій ВОЛИНКА,
проректор
з наукової роботи
КВІТЕНЬ 2011
З виступу на конференції трудового колективу
Українська мова – найбільша національна святиня
українського народу
Вельмишановний Вікторе Петровичу!
Шановні президіє, присутні!
Спливло перше десятиліття ХХІ століт
тя, а мовне питання хвилює, турбує, непоко
їть нас, тому що воно є невичерпним (та й
ситуація нині є складною), бо й до сьогодні
земля, планета, людство не дали такого
художника, такого артиста, такого митця,
який би спромігся змалювати мову. Отже,
ми, як люди усномовної професії, покликані
серцем, обов’язком не лише пропагувати
усе прекрасне, що є в науці, культурі, а й
стояти на сторожі слова і “як парость вино
градної лози, плекати мову”. Ми маємо про
пагувати правильне ставлення до мови,
позаяк у нашому вжитку ми здебільшого
зустрічаємося з двома мовами. До речі,
наші студенти нині вивчають іноземні мови,
і це прекрасно – це знамення часу, це під
твердження того, що нині студенти прагнуть
до всього кращого і пам’ятають ту істину, що
скільки ти знаєш мов, стільки разів ти люди
на. Я повинна сказати, що таких диваків, які
б не знали російської мови, які б віднікува
лися від неї чи зневажали, таких я не зустрі
чала. Але, на превеликий жаль, таких дива
ків, які зневажливо ставляться до українсь
кої мови, зустріти можна. Від чого це? Де
вони беруться? Від чого це у нас, крім цих
двох мов, які я назвала, є ще третя мова –
скалічена, суржикована, абракадабрена. Не
українська вона і не російська. Бо там поло
вина або третина українських слів і полови
на або третина російських. Оце те, з чим
вже зовсім ніколи, ніяк і ніде не можна мири
тися, бо ні про яку культуру мовлення, ні про
яке мистецтво ораторське, ні про яку лек
торську майстерність говорити не можна,
коли не будемо долати ось цих покручів,
мовних динозаврів.
Бачте, справа тут серйозна! Через те
ми повинні мати не менш серйозну методо
логічну платформу, з якої будемо виходити
в усіх наших подальших міркуваннях, в усіх
наших викладах. А така платформа уже
обґрунтовано висловлена в доповіді ректо
ра університету, професора Віктора Петро
вича Андрущенка: “Знати українську мову
треба як отченаш”, а це, як на мене, озна
чає, що українське слово сприймаємо як
одухотворену сутність. Розвиваючи думку
Віктора Петровича, мушу продовжити,
шановні добродії, що:
1) українська мова – найбільша націо
нальна святиня українського народу; вона
вимагає до себе священного ставлення;
2) так, як будьяка мова для будьякого
народу, українська мова – це атрибут суве
ренності, державності, подібно до того, як
атрибутом є прапор, герб, славень держави;
3) українська мова – це та мова, якою
існує література, яка залишена такими
велетнями людського духа, як гігант Шев
ченко Тарас, як титан Франко Іван, як велет
– незрівнянний ні з ким, ніде і ніколи – Укра
їнка Леся;
4) на землі немає поганих народів,
отже, немає поганих мов, проблема лише в
тому, як ми нею володіємо, чи шануємо
слово. Поетфілософ Максим Рильський
сказав: “Кожне слово – це людина”, а Стані
славському спотворені слова нагадували
скалічених людей. Він говорив: “Коли я чую
слова з неправильно вимовленими звука
ми, мені уявляються люди з повикручувани
ми руками, ногами, сплющеними головами
тощо”.
А що ж нам робити? З цим треба, без
перечно, повсякдень, повсякчас боротися
скрізь і завжди. Треба нашим студентам
прищеплювати, на яку б тему не читали лек
цію, смак до доброї мови, до гарного слова,
до вдалого порівняння.
Шановні добродії, ми маємо пам’ятати,
що для нас мова – не тільки засіб спілкуван
ня, не тільки окраса лектора, а добра мова –
це наш робочий інструмент. Це той засіб,
яким ми щодня впливаємо на мозок, на
душу, на розум і на почуття студентів. Ми не
повинні заплямувати тієї мови, якою ми
послуговуємося, щоб ми не збіднили її, а
навпаки, щоб збагатили своїм розумом,
своєю любов’ю.
Треба зробити так, щоб усе те, що зри
нає з наших уст, було дійовим і було прийня
тим у розумінні прекрасного і розумного.
Це, звичайно, вимагає і правильного сло
вовживання, правильного наголошення,
правильної дикції, артикуляції. Звичайно, не
на користь цьому зняття державного вступ
ного іспиту до аспірантури та кандидатсь
кого з української мови, бо не всі здобувачі
вчених ступенів володіють українською
мовою ґрунтовно. Але вже добре, що дер
жавні мужі писали диктант з української
мови та не скасували конкурс на кращого
викладача української мови.
З життя інститутів
Світлана ШЕВЧУК,
професор, завідувач кафедри
культури української мови,
заслужений працівник освіти України
Самоврядування
ТОЧНІСТЬ НЕ ВИКЛЮЧАЄ ТВОРЧІСТЬ
засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики; В. Є. Лашкарьов –
першовідкривач фізичних ефектів, які були
покладені в основу напівпровідникових технологій і мiкроелектронiки. Ці люди зробили
великий внесок в науку, а зараз, своїми здобутками, вони стимулюють студентів до отримання знань найвищого рівня.
Загалом, специфіка фізико-математичного інституту полягає у тому що
світ сприймається в різноманітних обчисленнях, розрахунках.
Але нам пощастило довідатись,
що наші фізики та математики
– це ще й повна скарбниця
талантів. Дирекція та студенти
не тільки мають високі наукові
досягнення в галузі фізики,
математики та методики їх навчання, а ще у творчому плані.
Наприклад, нещодавно чоловіки дуже незвичайно привітали
жінок свого інституту зі святом
весни, підготувавши книжку з
власними віршами. Таким
чином вони приємно вразили та
залишили гарну згадку на довФото О. Цибін
гий час. Ось, наприклад, вірш
М. В. Працьовитого:
Як структурний підрозділ Драгомановського університету фізико-математичний
факультет був створений на початку 1934-35
навчального року, тому даний підрозділ має
давню і багату традицію. На четвертому
поверсі центрального корпусу нас вразив
дизайн частини поверху, який нагадує нам
старовинний Київ. Виявляється, багату історію можна і, головне, потрібно підкреслювати
неординарним інтер’єром та галереєю відомих вчених з галузі. Серед них: М. В. Остро!
градський – видатний математик, автор
40 праць з математичного аналізу, математичної фізики, технічної механіки; В. М. Глушков – автор фундаментальних праць у галузі
кібернетики, математики і обчислювальної
техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації і
автоматизації господарської і оборонної
діяльності країни; С. П. Корольов – вчений у
галузі ракетобудування та космонавтики,
конструктор перших штучних супутників
Землі і космічних кораблів; М. М. Боголюбов
– математик і механік, фізик-теоретик,
Сирий гойдає вітерець
Чагарники і вмерлі трави.
Уже ввірвавсь весни терпець,
Збігають дні до переправи.
Залита повінню ріка,
Не видно їй кінця і краю,
Усе біжить, вода стіка,
І я своє бажання маю.
В чоботях хочеться піти
До мовчазного нині лісу,
Свій перший пролісок знайти
І знять з очей зими завісу.
Але повернемось до найбільшого (як в
прямому, так і в переносному значенні) об’єкта нашого зацікавлення – конструкції, що знаходиться при вході в корпус і яка тягнеться зі
стелі до першого поверху. Виявляється, такий
пристрій використовується для навчальної
праці і символізує інтеграцію таких наук, як
фізика, математика, астрономія. “Це маятник
Фуко, винахід відомого французького фізика
Жана Бернара Фуко, який демонструє обер/
тання Землі навколо своєї осі, – пояснює нам
М. В. Працьовитий. – Пристрій являє собою
масивний вантаж на тросі довжиною в три/
ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ
НАУКОВОЇ МОЛОДІ
2011 рік проголошений в університеті
роком освіти і науки. На початку лютого в уні
верситеті проходила традиційна звітнонауко
ва конференція викладачів “Єдність навчання
і наукових досліджень – головний принцип
університету”. Продовженням науковоосві
тянського місяця в Інституті української філо
логії стало створення 9 лютого 2011 року з іні
ціативи завідувача кафедри історії та етнопо
літики, членакореспондента НАН України,
доктора історичних наук, професора Дани
ленка Віктора Михайловича Наукового
товариства студентів та аспірантів кафедри
історії та етнополітики НПУ імені М. П. Дра
гоманова (НТСА КІЕ НПУ).
ВІДВЕРТО кажучи, причиною написан!
ня стала незвична конструкція, яка нещо!
давно з’явилась в центральному корпусі.
Пояснити, для чого саме вона, ніхто з дже!
рел газети не зміг. Лише показували пальцем
у гору, маючи на увазі дирекцію Фізико!ма!
тематичного інституту. Тому ми несподівано
і завітали в гості до Миколи Вікторовича
Працьовитого, директора ФМІ.
КВІТЕНЬ 2011
І насамкінець, у нашому університеті
завдяки виваженій, мудрій мовній політиці
керівництва і особисто Віктора Петровича, я
глибоко переконана, ніяких перешкод,
спротиву українській мові не буде, адже усі
заходи щодо функціонування української
мови безапеляційно підтримуються Вікто
ром Петровичем. Крім цього, Віктор Петро
вич до ювілею М. Драгоманова запропону
вав видати накладом університету моногра
фію “Відомий і невідомий М. Драгоманов”,
де буде розділ “Питання мови у світоглядній
концепції Михайла Драгоманова”.
Користуючись нагодою, я би хотіла
звернутися до Віктора Петровича з прохан
ням: підтримати і започаткувати видання
словників того чи іншого фаху, щоби відро
дити мовні скарби українського народу,
відродити питомі українські слова, щоби
зрушити цілі пласти лексики, аби ми взріли
свої глибокі корені, розпізнали генетичні
коди на серцевині націодерева і вдихнули в
себе євшан тожсамості. Йдеться про праві
чні українські назви, ну, наприклад, видів
спорту:
Баскетбол – кошівка
Бобслей – санкарство
Гімнастика – руханка
Теніс – сітківка
Є такий вираз: “Аби слово не потерпа
ло, його треба проказувати”. Вивчаймо,
любімо, говорімо українською.
Фото І. Мороз
надцять метрів, закріпленою на опорі за допо/
могою горизонтального підшипника, що дає
можливість коливання маятника в будь/якій
вертикальній площині. В результаті обертан/
ня Землі площина коливання маятника повіль/
но обертається відносно покажчиків на земній
поверхні”. Також директор ФМІ підкреслив,
що ідея відобразити зміст інституту, де панують фізика та математика, була давно. І ось,
завдяки сприяння ректорату, вдалося здійснити давню мрію.
Провівши лише годину в ФМІ, можна
дізнатись багато цікавого та незвичайного.
Інститут – це не лише навчання і наука, але й
дух, що єднає різні покоління. Бажаємо студентам та дирекції залишатись такими всебічно талановитими людьми, якими вони проявили себе при нашій зустрічі.
Від редакції. Газета “Педагогічні кадри”
буде рада відвідати і дізнатись і про Ваш
інститут! Цією публікацією ми лише відкриваємо серію статей про маловідомі, але цікаві
сторінки з життя навчальних підрозділів.
Певні, що Вам є про що розповісти всьому
університету!
Катерина КУЩІЄНКО
НТСА КІЕ НПУ – самоврядна органі
зація студентів, аспірантів, докторантів, які
навчаються або завершили навчання у Націо
нальному педагогічному університеті імені
М. П. Драгоманова. Метою діяльності
НТСА КІЕ НПУ є об’єднання зусиль науко
вої молоді задля якісного розвитку науки в
межах університету та держави; допомога осо
бам, які навчаються, у їхньому розвитку як
науковців, творчих та цілісних особистостей.
Було обрано Правління НТСА КІЕ
НПУ у складі голови (аспірант Іван Коваль$
чук), заступника голови (аспірант Алла
Петрова), секретаря (аспірант Альона
Сеник). Членами НТСА КІЕ НПУ, окрім
зазначених вище, стали аспіранти Н. В. Бул$
гакова, А. Д. Гудим, Т. М. Леонтьєва,
А. Б. Мельник, О. А. Подобєд; асоційова
ними членами – доктори історичних наук
О. А. Коляструк та О. А. Мельничук, кан
дидати історичних наук В. Ф. Лисак,
О. В. Огієнко, О. А. Прохоренко та
С. В. Стельникович, аспірант Л. М. Ха$
лецька.
НТСА КІЕ НПУ запрошує до своїх лав
студентів та випускників Інституту українсь
кої філології НПУ імені М. П. Драгоманова,
які бажають займатися науководослідною
роботою.
Олена ПОДОБЄД
3
Читач продовжує тему
СТУДЕНТИ, ВИКЛАДАЧІ ТА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
ОДНЕ з поширених питань, яке можна почути сьогодні
будь де – ви є на “Фейсбуці”, в “Однокласниках”, “В контакті”,
в “Твіттері” тощо? Більшість молоді (а інколи й старші люди)
одразу скажуть, що так. У кожного там своє віртуальне життя:
друзі, відео, фото, нотатки…
Відкриваємо будь яку мережу й бачимо: сьогодні хтось
відзначає день народження, відпочиває на морі, святкує корпо
ратив чи якось інакше проводить своє дозвілля – а завтра
фотосвітлини постфактум у соціальних мережах. Більшість
користувачів кинеться коментувати їх. Згодом усе осяде, при
забудеться… Потім будуть інші фото, інші події – і так до нес
кінченності. Спілкування в Інтернеті носить більш формальний
характер, часто спрощує ділові відносини, бо ті, хто є в друзях,
мають доступ до твого приватного життя.
“І до чого тут соцмережі?” – запитаєте. Та ні до чого,
допоки одного дня не побачиш у тих самих мережах пропози
цію “додати до друзів” своїх студентів. Але чи може бути таке
спілкування в Інтернеті між викладачем та студентом? Техніч
них проблем організувати його немає. Усе абсолютно реально,
адже Інтернет – штука соціальна і не обмежує нікого ані за
віком, ані за соціальним статусом.
А як щодо проблем етичних? Чи доречно викладачеві спіл
куватися зі студентами в соцмережах?
Один із варіантів – “так”! У цьому є переваги. Досить зруч
но і швидко: треба щось повідомити студенту – відкрив Інтер
нет, зайшов на сторінку, написав повідомлення – готово. Не
витрачаєш гроші з телефона, можеш дізнатися про студента
багато інформації: його адресу, номер мобільного, захоплен
ня, можеш проглянути альбоми, а інколи – прочитати у стату
сі, як він старанно сьогодні готується до пар, щоб завтра отри
мати гарну оцінку. Проте вдень, коли студенти ще мають бути
на заняттях, у вільний від роботи час заходиш на свою сторін
ку і бачиш онлайн того студента, який вчора вчив твій предмет,
але чомусь сьогодні не з’явився в університеті. Проглядаєш
новини й читаєш вже інший статус: “Життя прекрасне, коли
добре виспишся! Всім гарного дня!”, або ж повідомлення про
іспит, який сьогодні складала одна зі студенток: “Здала в N...
екзамен без напрягу! Дякую тобі, моя люба шара!”.
Інший варіант – “ні”! Не має викладач спілкуватися зі сту
дентами в соцмережах. Потрібно передати інформацію – для
цього є електронна пошта, якої абсолютно достатньо для ситу
ативного спілкування “викладач–студент”; є телефон – можна
й перетелефонувати чи просто наступної пари повідомити про
все необхідне. І не буде знати студент, чим жив кожен з нас до
того, як почав викладати, чим живе зараз, які фільми дивиться,
яку музику слухає, що пишуть на “стіні”. Навіть сама форма
запиту у всіх соцмережах майже однакова: “бажаєте додати до
друзів?”. Ні, не бажаю! Хто сказав, що це мої друзі? Це мої сту
денти! У викладача також є свої захоплення, звички, різні
фотографії. Їх можна й видалити, щоб студенти не бачили. Але
навіщо? Це ж спогади, приємні миті життя. А якщо виникло
бажання викласти нові фото з відпочинку – то є абсолютно сві
доме розуміння того, що їх можуть бачити всі, хто є в друзях
чи навіть будь хто з
мережі, якщо альбоми
відкриті для всіх кори
стувачів.
Довідка:
Хтось
порадить
викладачу створити
Соціальна мережа або
окрему сторінку для
спілкування зі студен соцмережа – ресурс у мережі
тами, хтось додавати Інтернет, що забезпечує
ме лише старост груп, зареєстрованих користува
хтось створить окрему
категорію для студен чів усіма можливим засобами
тів, де він є курато для взаємодії одне з одним
сторінки,
ром... Варіантів може (персональні
бути безліч.
чати, блоги та ін.), це
Але може бути й структура, що базується на
по іншому. Є викладачі людських зв’язках або ж вза
з багаторічним досві ємних інтересах. У ролі
дом роботи, котрі сві
домо спілкуються зі інтернетсервісу соцмережа
студентами у соцмере може розглядатися як плат
жах або просто дода форма, за допомогою якої
ють до друзів, щоб люди можуть здійснювати
бачити, яка талановита зв’язок між собою та групу
молодь, чим вона живе, ватися за специфічними
щоб самому йти в ногу
з часом, радіти пре інтересами (Блог).
красному молодому
(Цит. за джерелом Нові й актуалі
поколінню! Адже як не
крути – викладач нав зовані слова та значення: словникові
чає студента, а сту матеріали (2002–2010) / кер. проекту і
відп. ред. О. М. Тищенко, авт. колектив:
дент – викладача.
Можна бути авто В. О. Балог, Н. Є. Лозова, Л. О. Тименко,
ритетним для студен О. М. Тищенко [Інститут української
мови НАН України]. – К., 2010.– 163 с.)
та, спілкуючись з ним в
соцмережах,
десь
разом сходити на ціка
вий мистецький захід, а
можна відмовлятись від
інтернет комунікації, спілкуватися винятково формально та
не відчувати при цьому жодних незручностей і залишатися
авторитетним й надалі. Не завоюєш дешевої довіри лише тим,
що додаси когось до друзів чи прагнутимеш спілкуватися більш
ситуативно. Нас цінують за людські якості, професіоналізм, у
першу чергу.
Тож право кожного, яким бути зі студентами (і якими
бути студентам), адже всі ми знаємо різних особистостей і
можемо самостійно обрати: “відхилити” чи “додати” до друзів
заявку у соцмережі.
Олександр КОЗИНЕЦЬ,
викладач кафедри логопедії
Інституту корекційної педагогіки та психології
Студентство
вшанувало пам’ять
29 СІЧНЯ 2011 РОКУ викладачі, аспіранти та
студенти Інституту філософської освіти та науки
разом із київськими письменниками та інтелігенці"
єю взяли участь у Всеукраїнській акції вшанування
героїв Крут. Запросив студентство до поїздки відо"
мий письменник, видавець та друг Сергій Пантюк.
Молодь приєдналася до заходів вшанування
загиблих, відвідала меморіальний музей, присвяче"
ний Події, читала поезію, присвячену полеглим у
бою. Було відзначено на велику кількість людей, які
приїхали вшанувати пам’ять і покласти квіти до
стели, зведеної на честь студентів. Та були й момен"
ти, що обурили, а саме – велика кількість політичної
символіки. Дорогою до Києва в автобусі велись
жваві розмови щодо героїзму молоді 1918"го року.
Більшість з тих, хто поїхав, відвідали знане історич"
не місце вперше і відзначили його важливість та
символічність, наголошувалось на важливості відві"
дин Крут – місця загибелі трьохсот молодих людей.
Адже Крути – це національна історія. За висловом
одного зі студентів, пізнання і усвідомлення подвигу
юнаків є найкращою пошаною найвищої жертви.
Українці мають пам’ятати про вчинок студентів,
які віддали своє життя за Батьківщину. І не лише в
майбутньому, а й зараз; робити все можливе для
того, щоб подібних нерівних воєн, між дорослими та
дітьми, не виникало, адже миру війною не здобу"
деш. Націю повинні об’єднувати не різні кольори
партійних прапорів, а національні ідеали та цінно"
сті. Кожен свідомий український школяр чи студент
має хоч один раз у житті помолитись в Крутах!
ДОРОГОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ
Пісня приносить найвищу радість –
радість творчості. Вона є самобутнім про
явом світового мистецтва, величчям худож
ніх неповторних образів, філософських
суджень, ліричного настрою, ритмічних
форм та засобів, незліченною кількістю і
багатством мелодій.
Таким сподвижни
ком
і
виконавцем
народної пісні є Мико
ла Никипорович Яре
тик, “феномен” якого
формувався і виріс на
благодатній, щедрій
українській землі, яка
народжувала і продов
жує народжувати пре
красні “солов’їні голо
си”. Не стала винятком
рідна
мальовнича
Синява Рокитнянсько
го району на Київщині.
Поталанило Мико
лі в шкільні роки з першим учителем
співу та музичного супроводу (людина
від Бога – відмічає Микола), таланови
тим виконавцем, музикантомпедаго
гом, художнім керівником багатьох
творчих колективів, врешті, істори
ком – Володимиром Андрійовичем
Пустовітом. Саме він помітив природ
нє обдарування хлопця, залучив до
співу в шкільному, а потім сільському
хорі, прищепив закоханість до народ
них музичних інструментів. Від Воло
димира Андрійовича Микола вперше
почув співучий голос сопілки, бандури,
мелодичні переливи баяна.
Природна краса голосу, який поступо
во мужнів і набирав сили, породжувала
надію навчатись вокалу, удосконалювати
пісенну музичну творчість.
Внутрішня потреба співу привела
Миколу до Київського культосвітнього учи
лища на диригентськохорове відділення,
де з’явилася можливість професійно шлі
фувати свій голос.
Педагогічний колектив училища мав
чудових аматорів хорового співу, музичного
виконання. Серед них були майстри хоро
вої справи – Ганна Михайлівна Пархоменко,
гри на музичних інструментах – Володимир
Павлович Тітов, вокалу – Л. А. Блінова, про
Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.
4
яких тепла згадка залишилася у Миколиній
пам’яті назавжди.
Навчаючись співу, Микола опановує
гру на баяні, продовжує шліфувати свій
“голосовий інструмент”, тренує дихання
шляхом спеціальних вокальних вправ,
удосконалює вокальновиконавчу техніку,
відпрацьовує чистоту і точність звукови
мови, вивчає пісенну народну творчість.
Поступово Микола вивчає і поповнює
репертуар української народної пісні,
заглиблюється у зміст пісні, яка призначе
на нести людям радість і творчість у життя.
“Народна пісня, – відмічає Микола, – не
розрахована на естрадне виконання. Її
глибина і зміст, засіб висловлення думок,
почуттів, призвана, так би мовити, на одну
людину, найти таку людину, дійти до серця
кожної – велике і складне завдання”.
Микола пам’ятає настанови педагога з
вокалу: “У народній пісні – глибина пережи
вань, задушевна мелодійність, ніжність,
безкраї простори. Важливо все це відчути і
примусити слухача співпереживати”.
Так Микола осягав світ народних
пісень, наповнених самобутністю, природ
ною неповторністю, квітковими барвами,
духмяністю вишневих садків, а ще й мате
ринською тугою та любов’ю, якій мало
землі і неба, яка переповнює людську душу
і серце.
Після закінчення культосвітнього учи
лища М. Яретик працює художнім керівни
ком різножанрових колективів на підприєм
ствах Києва та області, виступає з сольни
ми номерами української народної пісні, з
власним музичним супроводом баяна, що
підкреслює оригінальність, емоційність,
виразність, вільність і широту звучання,
природну силу і легкість, її красу.
З роками напрацьовується репертуар
народної пісні. Миколу не задовольняє тіль
ки виконавська практика. Знаючи безліч
народних пісень, Микола із однодумців,
майстрів музичного жанру, створює
ансамбль української пісні “Чумацький
шлях” (1991 р).
Організований з артистів професіона
лів, ансамбль став пропагандистом укра
їнської народної пісні, примножуючи і зве
личуючи її неоціненний скарб – багатовіко
ву пісенну культуру. Своїм слухачам артисти
доносять мелодійність української пісні,
любов до рідного слова (все іде від слова,
це русло, по якому тече музика), що назби
рало на своїй віковій дорозі. Пісні: чумацькі
й козацькі, давні й сучасні, сумні й веселі,
глибокі, як пам’ять, багатогранні, як душа
самого народу.
Сивими століттями вимірюється вік
народних, козацьких пісень. Не минає заці
кавленість до них і в сьогоденні. У концерт
ній діяльності “Чумацького шляху” Микола
Никипорович репрезентує слухачам такі
пісні, як: “Їхав козак з України”, “Над річкою
бережком”, “Повіяв вітер степовий”, “Пасла
дівка лебеді”, “Ох і не стелися хрещатий
барвінку”, “Стоїть козак на чорній кручі” та
багато інших народних пісень. Деякі з них
вперше виконуються “Чумацьким шляхом”.
Окрім пісенної творчості, Микола Яре
тик удосконалює себе як педагог. Він орга
нізовує в Інституті історичної освіти НПУ
імені М. П. Драгоманова співочий гурт
“Золоте Перевесло”, який користується
повагою серед слухачів, пропагує українсь
ку народну пісню серед студентської моло
ді університету та за його межами.
Півстоліття віддає свій голос, душу і
серце пісенній справі Микола Яретик. У
виповнені його шістдесят бажаємо “лицарю
української пісні” творчої наснаги, здоров’я,
солов’їного співу та подальшої пропаганди
української народної пісні на благо славет
ного українського народу.
Редактор Сергій Русаков,
літературний редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85,
факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua
Микола КОТ
Ольга ГОНЧАР,
студентка І курсу
Ювілейна дата
ПЕРША ЛЮДИНА В КОСМОСІ
12 квітня –
Всесвітній
день
авіації та космо
навтики – пам’ятна
дата, яка устано
влена на знак пер
шого
польоту
людини в космос.
12 квітня 1961
року, тобто півсто
ліття тому, радянський космонавт Юрій Гагарін на
космічному кораблі “Восток” уперше у світі зробив
орбітальний обліт Землі, який тривав 108 хвилин.
Встановлений Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 9 квітня 1962, у СРСР відзначався
як День космонавтики.
В Україні 12 квітня відзначається як День пра
цівників ракетнокосмічної галузі України.
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е)mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.
Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.
БЕРЕЗЕНЬ 2011