Цифрові колекції Наукової бібліотеки Українського державного університету імені Михайла ДрагомановаДжерело
Текст
ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ
№ 3 (1613) БЕРЕЗЕНЬ 2011 РОКУ
НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Новій весні – бути!
Коли Бог створив жінку, то зачаровано завмер,
щоб помилуватися своїм творінням…
Жінка – найпрекрасніше створіння, ніжна й
тендітна, мов весняна квітка; жадана і вірна подру
га, дорога і рідна дружина, мати, бабуся, берегиня
роду, муза митця, лагідна й поступлива.
Заради жінки, в ім’я жінки, з ім’ям жінки у
цьому світі, під цим небом вершаться і героїчні звер
шення та щоденні справи, і найбільш непередбачува
ні події, які змінювали і змінюють історію.
Час здатен змінювати все!
Сучасне суспільство стрімко розвивається,
швидко змінює пріоритети, що нівелюють не тільки
уявлення про жінку, а втрачають Її з підкреслено
жіночими рисами та відповідним призначенням –
бути матір’ю берегинею.
Час здатен змінювати все!
Зараз весна і жінка стає ще привабливішою, ще
більш жаданою і чарівною, більш захопливою і доброю.
Весняний настрій красить жінку, надає їй без
межності і неосяжності.
Радіймо! Творімо! Бо прийшла весна! Живі
мо і посміхаймося, бо весна завжди в жінках. Бо
жінка – це квіти, подих, дивування, підтримка,
надія і безперервне бажання діяти.
Новій весні – бути!!!
Марія РОЗПУТНА
(фотоколаж Ірини Мороз)
ЗАСІДАННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ
Співпраця
24 ЛЮТОГО 2011 року в Національно
му педагогічному університеті імені
М. П. Драгоманова відбулось засідання Асо
ціації ректорів Європи, за ініціативи Прези
дента Асоціації, ректора університету
В. П. Андрущенка.
У засіданні брали участь Перший заступ
ник Міністра освіти і науки, молоді та спорту
України Є. М. Суліма, Президент Націо
НОВІ ДОМОВЛЕНОСТІ
24 ЛЮТОГО 2011 р. відбулась зустріч ректора Драгомановського університету
В. П. Андрущенка та ректора Орловського державного університету Ф. С. Авдєєва, на
якій було відзначено спільну зацікавленість у навчальних, професійних, навчально#ви#
робничих та культурних галузях. Значну увагу було приділено питанню розвитку та
пошуку нових способів співробітництва, тому результатом переговорів стало підписан#
ня спільної угоди, яка зобов’язує сторони сприяти обміну знаннями, професійним умін#
ням та навичкам у сферах освіти, наукових досліджень та обміну викладачами та студен#
тами.
нальної академії педагогічних наук
України В. Г. Кремень. На порядку
денному розглядалися питання про
створення нової концепції педагогічної
освіти України та про завершення
роботи над 25томним виданням “Вища
педагогічна освіта і наука в Україні:
історія, сьогодення та перспективи
розвитку”.
пам’ять
трудовий колектив
освітянський пантеон
Поступ
університету
Відкрито музей
Миколи
Мозгового
Воїн. Педагог.
Патріот
стор. 2
стор. 3
стор. 4
СИСТЕМНІСТЬ І НЕЗВОРОТНІСТЬ
ПЕДАГОГІЧНОГО ПОСТУПУ УНІВЕРСИТЕТУ
2 березня 2011 року у стінах Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгома
нова відбулась конференція трудового колективу,
на порядку денному якої розглядались питання
розвитку університету та план роботи на майбутні
сім років під керівництвом ректора В. П. Андру
щенка.
У присутності Президії конференції, ректора
ту, делегатів із кожної структури університету
ректор В. П. Андрущенко проголосив свою допо
відь, озвучені цілі якої є визначальними для Дра
гомановського університету на наступне семиріч
чя, і беззаперечно, є основою стратегії розвитку
нашого вишу. Традиційно, поза планами розвитку
усієї системи закладу загалом, ректором було
визначено ряд завдань для кожного підрозділу
зокрема. Тому пропонуємо вашій увазі основні
тези доповіді ректора В. П. Андрущенка для ефек
тивного ознайомлення та впровадження.
Вельмишановні колеги!
Дозвольте висловити вам сердечну
вдячність за підтримку під час обрання мене
на посаду ректора на наступний термін.
Ваша одностайність була позитивно сприй
нята керівництвом галузі й послугувала під
ставою для підписання контракту терміном
на сім років.
Цей термін ми повинні використати для
подальшого нарощування потужностей уні
верситету; ввести його у європейський
освітній простір, набути в ньому статус про
відного університету педагогічного профі
лю.
Не стану приховувати, завдання склад
не і надзвичайно амбітне. Але воно нам ціл
ком під силу. Такий колектив, як наш, має
унікальний шанс заявити про себе на міжна
родному рівні, утвердитись у ролі кращо
го педагогічного університету не тільки
України, але й Європи.
У свій час ми з Вами прийняли рішення
щодо збереження педагогічного профі
лю університету й, незважаючи на серйоз
ні вкраплення на підготовку фахівців за
таким спеціальностями, як екологія і
туризм, філософія і соціологія, соціальна
робота і правознавство, продовжували
нарощувати потужності традиційно педаго
гічних напрямів – готувати майбутніх вчите
лів.
Як на мій погляд, педагогічні напрями
мають залишитись основними і в наступно
му семиріччі.
Саме для їх забезпечення ми будемо
віддавати основні кошти, методичне, мате
ріальне і кадрове забезпечення, підпоряд
ковувати видавничу справу, діяльність спе
ціалізованих рад із захисту кандидатських і
докторських дисертацій. Особливо це стос
ується вчителів з фізики, біології, інформа
тики і математики.
Професія вчителя вічна, як світ. Зміню
ється виробництво, політика, культурні прі
оритети, міждержавні і міжнародні контак
ти. Незмінною залишається тільки потреба
підготовки людини до життя, потреба у вчи
телеві, який введе дитину у країну знань,
сформує її світогляд і ціннісні орієнтації, від
повідні компетенції і навички практичної
діяльності. І оскільки це так, то висновок
напрошується сам по собі: ми маємо
залишитись педагогічним університе
том, але університетом кращим у віт
чизняному і європейському вимірах,
готувати такого вчителя, до якого тягнуться
діти, якого поважають батьки, і яким пиша
ється суспільство і держава. Це і є тим
основним завданням, на виконанні якого ми
маємо зосередити всі наші зусилля.
Здійснити його непросто. Традиційні
підходи і технології підготовки вчителя
практично вичерпали свій позитивний
потенціал. Нові часи делегують нові викли
ки, потребують відповідей як у змістовному,
так і в методикотехнологічному та органі
заційному планах.
Ми маємо забезпечити європейську
якість вищої педагогічної освіти, розповсю
дити цей досвід на всі педагогічні універси
тети України.
Його виконання покладає забезпечення
ряду позицій.
Перше. Забезпечення навчального
процесу фундаментальним науковим
підґрунтям. Наш університет має стати
дослідницьким. У цьому напрямі вже багато
зроблено. Достатньо поглянути на порів
няльну таблицю, підготовлену відповідно до
вимог Кабінету міністрів до дослідницьких
університетів, щоб переконатись у нашій
високій науковій спроможності. Але цього
недостатньо. Ми – університет педагогіч
ний, а тому маємо подолати хибну уяву про
педагогів як трансляторів усталеного знан
ня. Ми маємо зміцнювати традиційні й ство
рювати нові наукові школи, дослідницькі
центри, лабораторії. Потрібно посилити
співпрацю з відповідними підрозділами
Національної й педагогічної академій. Смі
ливо і наполегливо входити в тимчасові ака
демічні авторські колективи. Вести дослід
ницьку роботу і залучати до неї студентів.
2
У кожному Інституті має бути створений
науководослідницький центр, а в його
структурі – дослідницькі лабораторії і творчі
колективи, затверджена тематика дослі
дження, укладені угоди про співпраці з ака
демічними науковими установами, гранти
донорських фондів та угоди про співпрацю
із зарубіжними партнерами. Подібну перео
рієнтацію навчальновиховного процесу ми
будемо стимулювати фінансово і організа
ційно. Нехай це звучить жорстко, але з
цього дня надбавки до заробітної плати
будуть надані лише педагогамнауковцям,
які ведуть дослідницьку роботу і мають нау
ковий результат. Вони ж будуть позачергово
переводитись на більш високі посади й нау
кові звання.
Те ж саме стосується студентіввипу
скників, які претендують на навчання в магі
стратурі. Майбутній науковець має проде
монструвати свої дослідницькі здібності,
перебуваючи на студентській лаві, надати
опубліковані тези чи статтю, або ж, у край
ньому випадку, ввійти в програму й виступи
ти з повідомленням на науковій конференції
чи семінарі.
Дехто може висловити сумнів відносно
ефективності дослідницької діяльності сту
дентів. Я б не поспішав це робити. Як відо
мо, основні ідеї народжуються у молодих
головах. Скажімо, операційні системи для
персональних комп’ютерів, які дали життя
компаній “Майкрософт”, Біл Гейтс і Стів
Балмер придумали ще в студентські роки.
Далі – більше: Стів Возняк (українець за
походженням) і Стів Джобс у студентському
віці створили перші комп’ютери “Макін
тош”. Майкл Цукерберг – студент Гарвар
ду – розробив соціальну мережу “Фейсбук”,
а молоді випускники Стенфордського уні
верситету Біл Гюлет і Девід Паккард розро
били технології, які дали старт всесвітньо
відомій компанії “ГюлетПаккард”. То ж чому
ми не довіряємо нашим студентам?
Я доручаю проректору з науки профе
сору Григорію Волинці і його заступнику
професору Григорію Торбіну розробити
відповідні положення й заходи щодо науко
вих досліджень, створення молодіжних нау
кових колективів, впровадження результатів
у практику.
Друге завдання також продиктоване
розвитком сучасної інформаційної револю
ції. Мова йде про розробку та впроваджен
ня в навчальний процес новітніх інфор
маційних технологій.
Сьогодні важко уявити не тільки керів
ника, але й простого співробітника, які б не
мали комп’ютера, не освоїли електронних
технологій. Досить потужно володіють
комп’ютерами й сучасні школярі. На жаль,
вчитель є коли б чи не “основним аутсайде
ром” щодо застосування інформаційних
технологій. Навчання у більшості шкіл, осо
бливо сільських, здійснюється за застаріли
ми методиками й за допомогою обшарпаної
дошки і крейди.
Ми, драгомановці, маємо покласти
край цій небезпечній рутині, налагодити
процес підготовки нового вчителя як носія
новітніх технологій, методик, інформації.
Зроблено у цьому напрямі немало. В уні
верситеті створено відповідний Центр,
встановлене новітнє обладнання, підгото
влена низка підручників, налагоджене
дистанційне навчання, а головне – налаго
джена підготовка кадрів, здатних до вико
нання поставленого завдання. Відзначу тут
подвижницьку роботу проректора Анатолія
Кудіна, першого проректора Олега
Падалки, співробітників Інституту дистан
ційного навчання, служби комп’ютерного
забезпечення університету.
Спираючись на зроблене, слід присту
пити до другого, а з часом – третього етапу
реалізації проекту “Електронна педагогіка”.
Інформаційними технологіями мають воло
діти кожен викладач і кожен випускник уні
верситету. Третього не дано і не може бути!
Проректорів О. Падалку і А. Кудіна прошу
уточнити Програму інформатизації універ
ситету, передбачити в ній створення Інфор
маційного центру в гуманітарному корпусі, а
також в Інститутах соціології, психології та
управління, розвитку дитини, соціальної
роботи та управління, гуманітарнотехніч
ному інституті, студентських гуртожитках.
Третє завдання модернізації педаго
гічної освіти в університеті обумовлене
необхідністю активного дискурсу з так зва
ним позанауковим знанням, ірраціональ
ною складовою соціального досвіду. Огуль
не заперечення такого досвіду, практикова
не школою ХХ століття, відчутного ефекту не
мало. У школі учень чув одне, а вдома йому
говорили про інше. Щоправда, сьогодні
навіть у школі він може ознайомитись з
основами християнської моралі, основними
підвалинами віри, релігійної духовності. В
Росії, скажімо, відкрито говорять про участь
представників традиційних релігій у підго
товці вчителів та навчальних посібників, про
включення до програми загальноосвітньої
школи так званої релігійної культури тощо.
Очевидно, подібна тенденція буде
посилюватись. А якщо додати до цього роз
маїття політичних та культурологічних пози
цій, точок зору та цінностей, які попри зако
ни проникають у сучасну школу, то стане
ясним: без додаткової й особливої підго
товки вчителю в сучасній школі робити
нічого.
Тож за якими програмами і технологія
ми ми маємо готувати вчителя, здатного із
терпінням і повагою сприймати позанауко
ве, політичне чи культурологічне знання й
одночасно слугувати провідником знання
наукового, вивіреного, практичного? На
мою думку, ми маємо озброїти вчителя тех
нологіями дискурсу, який допоможе учню чи
студенту самостійно визначатись у потоці
інформації, відокремлювати зерна від пле
вел, відстоювати власну точку зору.
Четверте завдання розгортається як
завдання оволодіння кожним студентом
рідною й однієюдвома іноземними
мовами, зокрема англійською.
У свій час володіння англійською біль
шості з нас зводилось до лукавої фрази –
“володію за допомогою словника”. Ми
начебто й вивчали іноземну, але вивчали
так, що не знали її. Останнє обумовлювало
нас на своєрідну “соціальну німоту”, відсто
ронювало від світу, зупиняло міжнародне
спілкування і співпрацю.
Нині без знання іноземної, особливо
англійської мови, в світі робити нічого. І
першим цей штучно створений “мовний
бар’єр” має подолати вчитель. А ми з вами
просто зобов’язані створити всі необхідні
умови для вивчення іноземної, розпочи
наючи від рівня читання текстів до вільного
спілкування.
Особливе навантаження у цьому зв’яз
ку покладається на Інститут іноземної філо
логії. Я прошу директора Інституту, профес
ора Володимира Гончарова у двохтижне
вий термін внести розгорнуті пропозиції.
П’яте завдання може бути сформульо
ваним як завдання наближення навчання
до практики. Ми маємо готувати вчителя,
вмотивованого для роботи в школі, націле
ного на школу, такого вчителя, роботу в
школі який розглядає як своє внутрішнє
покликання.
Мова йде про модернізацію практич
ної складової навчального процесу, вмоти
вовану ринководемократичними перетво
реннями.
Досвід роботи кращих університетів
світу дає підстави для впровадження такої
схеми практичної підготовки майбутнього
вчителя: 1 курс – ознайомча практика
(1 місяць в школі, без відриву від навчання;
2 курс – культурологічна практика (без
відриву від навчання, в канікулярний період,
відвідування культурномистецьких закладів
Києва, України, провідних держав Європи і
світу); 3 курс – виховна практика (в період
літніх канікул, 12 місяці, виховна робота з
дітьми в таборах відпочинку); 4 курс – педа
гогічна практика (1 місяць з відривом від
навчання, в загальноосвітній школі); 5 курс –
переддипломна практика (45 місяців, з
відривом від навчання, написання магістер
ської роботи, її публічний захист).
Майбутній вчитель має бути готовим до
роботи в школі дразу ж після завершення
навчання. Він має знати сучасну школу, всі її
плюси і мінуси, досягнення і суперечності,
вміти вирішувати нагальні проблеми школи,
нести до неї передові знання і технології.
У своїй промові в день святкування Дня
злуки України наш Президент Віктор
Федорович Янукович поставив перед нау
ковцями завдання: забезпечити єдність і
взаємодію чотирьох складників: науки і біз
несу, освіти і виробництва. Це завдання
має бути центральним і для нас. Ми маємо
забезпечити його виконання модернізацією
всього навчальновиховного процесу, дося
гненням європейської якості педагогічної
освіти й отриманням статусу дослідницько
го університету.
Організація і контроль за практичною
складовою навчальновиховного процесу
покладається на заступника першого прорек
тора професора Володимира Сергієнка.
Шановні колеги!
Перебіг подій семирічного штибу
передбачити важко, а може, й неможливо.
Нові роки сформують нові виклики до освіти
і вчителя. Ми ж маємо їх вчасно розпізнава
ти і формувати належні відповіді.
І все ж довготривалий прогноз також
має своє евристичне і мобілізаційне зна
чення. Наступні роки мають бути наповнені
системною роботою і зростанням універси
тету загалом і його кожного підрозділу,
зокрема, за такою умовною схемою:
2010/11 – рік знань і науки (Г. Волинка,
Г. Торбін)
2011/12 – рік високих технологій
(Р. Вернидуб, А. Кудін)
2012/13 – рік розвитку автономії та
демократизації управління (В. Бех, В. Сергі
єнко)
2013/14 – рік ринкових трансформацій
(О. Падалка)
2014/15 – рік освітніх інновацій
(Б. Андрусишин, А. Кудін)
2015/16 – рік європейських стандартів
(В. Лавриненко)
2016/17 – рік лідерства у європейсько
му освітньому просторі (В. Андрущенко)
Уже в перший рік, нарощуючи наукові
розробки університету, ми маємо здобути
статус університету дослідницького.
Другий рік має стати роком введення в
експлуатацію комп’ютерної зали на 300
місць (надбудова над приміщенням їдальні
по вул. Тургенєвській), створення нового
покоління електронних підручників, розроб
ка відповідних методик, завершення проек
ту “Електронна педагогіка”, започатковано
го нами двома роками раніше.
В третій рік ми маємо утвердити тео
ретично й методично обґрунтувану, прак
тично вивірену систему державногро
мадського управління навчальним закла
дом, розгорнути студентське самоуправлін
ня, підвищити роль профспілкової організа
ції, спілки ветеранів, інших громадських
організацій.
Четвертий рік має підтягнути кожен
підрозділ і університет загалом до рівня їх
самоокупності; п’ятий – роком паспортиза
ції інноваційних проектів.
Відповідність діяльності університету
всім нормам європейської освіти і набуття
університетом статусу кращого педагогіч
ного університету в Європі мають забезпе
чити два завершальні роки нашого семи
річного циклу. Гасло “Європейська якість
освіти” має стати сенсом життєдіяльності
кожного студента, викладача, співробітника
університету.
Шановні колеги!
Українське прислів’я скептично нага
дує: “Плани, вироблені на печі, в дорогу не
годяться”. Але ж і без планів майбутнє не
наближається. Зважаючи на те, що кожен з
наступних років сформує особливі виклики,
слід бачити головне – системність і незво
ротність педагогічного поступу університе
ту, його людиноцентристську ідеологію,
інноваційнонауковий характер розвитку і,
як блискуче обгрунтував академік Василь
Григорович Кремень, утвердження філо
софії української національної ідеї у вітчиз
няному і європейському соціокультурному
просторі.
Підготовка майбутнього вчителя є осо
бливо важливим завданням держави і сус
пільства. Згадаймо слова знаменитого
канцлера Німеччини Отто Бісмарка відно
сно ролі вчителя у зміцненні держави і
розвитку суспільства. На жаль, наше сус
пільство до них ставиться якщо й не скеп
тично, то у всякому разі, без належної від
повідальності.
Університет має змінити це ставлення,
переконати кожного в тому, що вчитель є
головним суб’єктом всіх суспільних перемін
саме тому, що він готує майбутнє покоління,
яке йде на зміну нинішньому. Від якості
роботи вчителя абсолютно залежить май
бутнє нації, народу і культури. Наш універ
ситет має очолити процес відродження
соціального статусу вчителя, його належної
підготовки до виконання своєї благородної
місії. Це нам під силу, і я впевнений, наш
колектив гідний тих високих завдань, які
ставить перед нами Президент України,
Верховна Рада і Уряд.
На завершення доповіді дозвольте
висловити подяку нашій профспілковій
організації і її лідеру – шановному Івану
Тихоновичу Горбачуку за сприяння у
розвитку університету і захист співробітни
ків, викладачів, студентів. Слова вдячності я
адресую нашій ветеранській організації на
чолі з почесним професором, полковником
Миколою Аркадієвичем Рябухіним. Сер
дечну вдячність висловлюю нашим студен
там і їх лідерам Миколі Давидюку і Стані
славу Цибіну. Дякую всім директорам,
завідуючим кафедрами, викладачам, спі
вробітникам і студентам за розуміння та
підтримку.
Дякую за увагу!
БЕРЕЗЕНЬ 2011
Конференція
Студентська наука
15 РОКІВ НА СЛУЖБІ ВІТЧИЗНІ
23 ЛЮТОГО відбулась Міжнародна нау#
кова конференція “Суспільство: історія,
сучасність, культура”, присвячена 15#річчю
журналу “Пам’ять століть”. Конференція
підіймала питання історії, культури України,
розвитку філософської думки, історії та
сучасності громадсько#релігійного життя в
Україні.
Відкриваючи конференцію, ректор уні#
верситету В. П. Андрущенко зазначив, що
ювілей журналу збігається з 20#річчям незал#
ежності України, тому інтерес до історії є
надзвичайно великим. “Історія – це наше
життя. Тому розмова про історію повинна
бути відкритою для обговорення серед вче
них, письменників, публіцистів”, – зазначив
ректор.
Далі слово взяли президент університету
“Україна” П. М. Таланчук та голова Плат#
форми “Діалог Євразії” В. І. Сергійчук, які у
своїх вітальних словах відзначили особливу
роль А. В. Денисенка, непересічну постать,
професіонала, інтелектуала, який є головним
редактором журналу і доклав багато сили
для утвердження журналу. В. П. Бех, який,
до речі, є шеф#редактором журналу, проци#
тував слова класика: “Нещасливий той, хто
дивиться на історію очима сусідів” та від#
значив, що Драгомановський університет має
за честь підтримувати журнал і докладе мак#
симум зусиль для його розвитку.
Голова Українського інституту націо#
нальної пам’яті В. Ф. Солдатенко у своєму
виступі зупинився на розгляді феномену
пам’яті і її значенні, а от директор Інституту
українознавства при Міністерстві освіти і
науки, молоді та спорту П. П. Кононенко
виголосив сміливу думку щодо переймену#
вання журналу в “Пам’ять тисячоліть”.
Пояснив він тим, що історія України є вели#
кою і відзначив характерну рису для сьогод#
нішнього українця: “…ми повинні знати, що
десь відбувається, а про себе забуваємо”.
Цікавим також виявилось співпадіння
дати проведення конференції з Днем захи#
сника Вітчизни, і багато присутніх відзначи#
ло, що науковці відіграють важливу роль у
захисті Вітчизні. “Саме науковці сьогодні є
захисниками соборності, єднання та
розвитку країни”, – зазначив під час виступу
М. Г. Железняк, директор Інституту енци#
клопедичних досліджень НАН України.
“Журнал має виражене українське націо
нальне державницьке обличчя і повинен
стояти на даній позиції”, – підсумував дану
тему директор Інституту філософської осві#
ти і науки І. І. Дробот.
Загалом на конференцію надійшло біль#
ше 70#ти статей, і всі вони будуть видані в
нових числах журналу “Пам’яті століть”.
Сергій РУСАКОВ
Ініціативи
Вшанування пам’яті
9 БЕРЕЗНЯ, у 1978му річницю з дня народження Тара8
са Шевченка, у Каневі були покладені квіти на могилі відо8
мого поета.
У заході взяли участь голова профспілкової організа#
ції університету, професор І. Т. Горбачук, директор Інсти#
туту політології та права, професор Б. І. Андрусишин та
голова Студентської ради університету М. Давидюк.
Під час покладання квітів драгомановці зазначили, що
роль Тараса Шевченка в історії української держави та
самоідентифікації нашого народу є й залишається надзви#
чайно важливою.
ВІДКРИТО МУЗЕЙ
МИКОЛИ МОЗГОВОГО
НА КАФЕДРІ теорії та методики
постановки голосу Інституту мистецтв у
лютому за всебічного сприяння ректорату
університету відбулось урочисте відкриття
аудиторії#музею, присвяченої життю та
творчості Миколи Мозгового.
Микола Петрович Мозговий – народ
ний артист України, видатний співак та ком
позитор, який присвятив усе своє життя
популяризації української пісні – понад
10 років був завідувачем кафедри теорії та
методики постановки голосу, професором,
виховав не один випуск наших студентів.
Очолюючи Український мистецький фонд
імені В. Івасюка, був організатором двох між
народних пісенних фестивалівконкурсів
молодих виконавців – “Пісня буде поміж
нас” (м. Чернівці) та “Море друзів”
(м. Ялта). З 2005 року Микола Петрович –
генеральний директор Національного палацу
мистецтв “Україна”. У липні минулого року
серце митця зупинилося. Неперевершений
маестро, патріот, щирий друг, вчитель з тих,
яких згадують все життя – так говорять про
цю непересічну особистість нашого сучасного
мистецтва.
Ідея створення аудиторіїмузею Миколи
Мозгового належить керівництву університе
ту. “Ми всі проходили його практику співу,
захоплювалися піснями, мелодикою, мане
рою виконання. Микола утверджував
БЕРЕЗЕНЬ 2011
національну ідею через пісню, виховував
почуття патріотизму, любові до рідної
землі”, – зазначає ректор Віктор Андру#
щенко.
Розпорядницею музею стала його уче
ниця Євгенія Проворова, нині доцент кафе
дри теорії та методики постановки голосу
Інституту мистецтв. За сприяння дружини
покійного Віолетти Борисівни було створено
меморіальну експозицію: нагороди, дипломи,
концертні костюми, особисті речі, фотографії з
усіх періодів життя і творчості митця, збірка
публікацій у пресі (його власних та про нього),
автореферат дисертації та монографія, трудова
книжка та багато іншого. Атмосферу присут
ності створює рояль Миколи Петровича, на
якому він грав понад 20 років та створював
свої пісні. У подальших планах натхненників
музею – укласти аудіо та відеотеку, пов’яза
ну з життям і творчістю Миколи Мозгового.
Аудиторіямузей постійно відкрита для
відвідування, практичних занять зі студентами
та зустрічей друзів та колег Миколи Мозгово
го. Маємо надію, що з кожним роком колек
ція особистих речей маестро буде зростати,
поповнюватись і пам’ять про народного арти
ста не згасатиме.
ПРОДОВЖУЄМО
ТРАДИЦІЇ НАУКОВЦЯ
Створити світ набагато простіше, ніж зрозуміти його.
Анатоль Франс
ДОТОРКНУВШИСЬ до чогось гарячого, людина одразу інстинктивно відсмикує руку.
Її змушує зробити це елементарне відчуття болю. Доторкнувшись до невідомого – ми
маємо декілька варіантів поведінки: жахнутися – і в кущі, або здивуватися – і дослідити!
Один – шлях у небуття, інший – шлях дослідника, шлях розвитку, шлях прогресу.
Наукове дослідження світу передбачає пошуки відповідей на поставлені життям,
часом, суспільством питання. Жодна людина не може жити без спілкування з іншими, не
маючи певних знань про світ, про саму себе. “Пізнай самого себе” – цей вислів припису
ють Сократові, що жив ще у V сторіччі до н.е. З тих пір минули тисячі років, але і сьогод
ні одне з найважливіших завдань, що стоїть перед людством, це дати відповідь на запи
тання: “Хто ми? Що ми? Що нам робити?”. Прагнучи пізнати самих себе, глибинні дже
рела власного існування, ми пізнаємо світ, з уявлень про світ починається найбільш
загальне пізнання себе як частинки цього світу. У процесі розвитку людського пізнання
змінюється й поглиблюється розуміння світу, щодня відбуваються зміни, і наші сьогод
нішні знання видаватимуться неповними, недосконалими, можливо наївними майбутнім
поколінням.
Наука – певний соціальний інститут, утворений спілками вчених вже протягом двох
тисячоліть, і являє собою не лише відношення вченого до пізнаваної ним дійсності, але
й певну систему взаємозв’язків між членами наукового товариства. У науці існує свій
специфічний образ життя, свій неординарний метод мислення, свій непередбачуваний
світ норм та цінностей, світ дивовижних результатів і відкриттів.
Світ науковця наповнений як творчим пошуком, так і щоденною працею, досить тру
домісткою і, на перший погляд, незбагненно неосяжною. Талант “спокійного” ставлення
до невизнання, до взаємовідносин між колегами у спільній праці, до критичної суспіль
ної думки, яка лише “вибиває з колії”, вироблюється з роками, а сили йти до мети треба
брати лише із власної досконалості, власної силі волі і визнання власної працеспромож
ності, і можливо, геніальності. Від вченого завжди вимагається підтвердження своєї
професійності, яке здійснюється системою об’єктивної оцінки роботи. Через наукові
публікації та всезагальне визнання. Діяльність вченого стимулюється і оцінюється не
лише матеріальними здобутками, але й різноплановими ступенями, званнями, нагоро
дами, досягненнями учнів, здатних до творчого продовження і розвитку ідей вчителя та
створення власних концептуальних ідей і реалізації власного наукового потенціалу.
Мета науковців не лише наукові відкриття, розробка нових методів дослідження,
впровадження теоретичних ідей у практичну діяльність, а і популяризація наукових
знань, підтримка молодих і талановитих, створення умов для подальшого розвитку нау
кової думки (бажана і державна підтримка).
Життя у науці – це постійна боротьба різноманітних думок, напрямків, боротьба за
визнання робіт, боротьба задумів і ідей, фантазій і ідеалів, цінностей і теорій. Лише
духовно багаті особистості здатні мріяти і фантазувати, не лише пізнавати світ, а й пере
творювати його.
Науковець – знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях
застосовує винятково наукові методи.
А чи готові ми, сучасні студенти, до наукової діяльності, чи здатні ми акумулювати і
осмислювати багатовіковий досвід науковців, чи достатньо в нас бажання, терпіння,
працездатності і любові до знань, щоб розвивати науку, зберігаючи найкращі традиції
та, не порушуючи зв’язок поколінь, продовжувати шлях дослідника життя?
Сучасна освіта надає широкі можливості для наукової діяльності студентству, це і
робота у різноманітних наукових товариствах, це і участь у наукових конференціях, спіл
кування, досвід, знайомства і звичайно ж, можливість проникнутись духом ученості і
причетності до наукової спільноти.
Тож, створюючи власний гармонійний внутрішній світ, продовжуючи власний духов
ний розвиток, давайте не будемо замикатися у собі, приховуватись у своєму світі від
життя. Тож будемо розвиватись і розвивати науку. Чи зможемо ми бути науковцями?
Покаже час. А зараз сподіваємось на підтримку і віру у молодь ХХІ століття.
Марія РОЗПУТНА,
студентка ІІ курсу
До ювілею М. П. Драгоманова
РОЗКРИВАЮЧИ БАГАТОГРАННУ
ОСОБИСТІСТЬ
2011 РІК сповнений ювілейних дат та річниць. Вартими особли
вого вшанування цього року є сімейна плеяда видатних інтелектуа
лів українського суспільства Лесі Українки та Михайла Драгомано+
ва. Цього року виповнюється 140 років з дня народження Лесі Укра
їнки, а також 170 років з дня народження її рідного дядька Михайла
Петровича Драгоманова.
З нагоди останньої події 10 лютого 2011 року Верховна Рада
України прийняла постанову про урочисте відзначення на держав
ному рівні 170ї річниці з дня народження видатного українського
письменника, публіциста, історика, громадського діяча Михайла
Петровича Драгоманова. У постанові ВР прописані наміри здійсни
ти впорядкування вулиць, яким присвоєно ім’я Михайла Петровича;
забезпечити організацію тематичних виставок та показів тематичних
теле та радіопередач, присвячених життю та діяльності видатного
вченого та громадського діяча.
Серед іншого в постанові йдеться про необхідність сприяти виданню повного зібрання
праць Михайла Драгоманова та спогадів про нього. Гарна перспектива, оскільки інтелектуаль
на спільнота давно відчула брак “свіжої” інформації про Драгоманова. Маємо на увазі той
пласт матеріалів, який досі залишається архівним надбанням.
А тому у проекті створення повного зібрання творів Михайла Драгоманова, на нашу
думку, слід звернути особливу увагу на малорозтиражований аспект життя та творчості
мислителя — епістолярний жанр, через який більш глибоко розкривається його багатогранна
особистість. Багато з програмових творів Драгоманова написані у формі листів, а полеміці, що
зазвичай розгорталася на шпальтах газет, завжди передував виклад думок у рядках листуван
ня з редакцією чи опонентами, а іноді й з друзями.
Після смерті Михайла Драгоманова його ідейний послідовник Михайло Павлик створив
зібрання листів, написаних до Драгоманова, а Іван Франко зібрав та видав листи, написані
самим Михайлом Драгомановим до галицької спільноти. На даний момент епістолярна спад
щина Драгоманова здебільшого залишається вкритою архівним пилом, що не сприяє кращому
та об’єктивнішому розумінню поглядів мислителя.
А отже, масштабне відзначення ювілейної річниці Михайла Драгоманова є вдалою наго
дою черговий раз познайомити українське суспільство з його видатним представником.
Ольга КАЗЄВА
Ірина МОРОЗ
3
ВОЇН. ПЕДАГОГ. ПАТРІОТ
Життєвий шлях справжнього педагога, патріота нашої держави, ветерана Великої Вітчизняної
війни, одного із фундаторів історичного факультету –
НІКОЛАЄНКА ВАСИЛЯ ЮХИМОВИЧА
НАРОДИВСЯ 1 серпня 1919 р. в селянській сім’ї
в с. Кожанка Фастівського району Київської області.
Після закінчення Кожанської середньої школи
юнак навчався на річних курсах учителів історії при
Київському державному університеті імені Т. Г. Шев
ченка, потім працював учителем історії у Мартусів
ській неповній середній школі Бориспільського райо
ну на Київщині.
Перед війною. Василь Ніколаєнко
(справа) з товаришем
У грудні 1939 р. був призваний до лав Червоної
Армії.
Учасник Великої Вітчизняної війни. З першого
до останнього дня блокади Ленінграда був активним
учасником фронтових подій. Мав кілька поранень та
контузій.
Як армійський політпрацівник Василь Юхимо
вич пройшов бойовими дорогами визволення Поль
щі, розгрому вели
ких груп фашист
ських військ у
Східній Прусії і
Східній Помера
нії.
Особливо
важкі бої були за
Цеханув, Шптет
гін,
Грауденц,
Данціг,
Кенігс
берг. Василь Юхи
мович у складі
групи
офіцерів
штабу 2гої удар
ної армії брав
участь у прийомі
капітуляції
м. Грайсфальд.
У 1946 р. після
демобілізації
В. Ю. Ніколаєнко
став студентом
З Ленінградського фронту.
Київського педа
1942 рік.
гогічного інститу
ту імені О. М. Го
рького. На першому курсі у 1947 р. його
обрали головою студентського профко
му, а в 1948 р. секретарем комітету ком
сомолу.
Проходячи військову службу в армії,
Василь Юхимович набув досвіду роботи
з людьми, а як викладач і науковець фор
мувався у прекрасному науковому колек
тиві інституту.
Закінчивши інститут і аспірантуру,
Василь Юхимович працював у науково
дослідному Інституті педагогіки стар
шим науковим співробітником. Протя
гом ряду років Василь Юхимович оби
рався секретарем парторганізації.
З часом Василь Юхимович повернув
ся до Київського педагогічного інституту
імені О. М. Горького доцентом кафедри
історії КПРС.
Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.
4
1966–1972 рр. обирався секретарем парткому. ність, принциповість,
Велика партійна організація інституту дбала про доброзичливість
і
вдосконалення навчальновиховного процесу підго людяність.
товки вчителів, особливо велика увага приділялась
З 1992 р. Василь
вихованню патріотизму студентської молоді.
Юхимович вийшов на
1976–1983 рр. очолював історичний факультет. У пенсію, але продовжу
той час факультет посідав перші місця з навчально вав
працювати
як
виховної, наукової та громадської діяльності.
заступник голови Ради
Водночас з викладацькою і адміністративногро ветеранів, брав активну участь у патріотичному вихо
мадською діяльністю Василь Юхимович багато уваги ванні студентської молоді Національного педагогіч
приділяв науковій роботі. Понад 50 його праць прис ного університету імені М. П. Драгоманова, передаю
вячені розвитку і досягненням освіти, культурному чи свій непересічний життєвий і педагогічний досвід.
будівництву
Третього лютого 2011 року на 92 році життя пере
України, серед
стало битися серце Василя Юхимовича.
них найвідомі
У хвилини прощання лунав гімн його перемож
шими
є:
ної країни – той, що ціною неймовірних зусиль зни
“Розвиток
щила фашизм, звільнила народи світу, підкорила кос
народної осві
мос і виховувала справжніх героїв.
ти на Україні в
Педагог і старший товариш, ветеран Великої Віт
роки першої
чизняної війни, доцент, кандидат історичних наук,
п’ятирічки
почесний професор Національного педагогічного уні
1928–1932 рр.”,
верситету імені М. П. Драгоманова – Ніколаєнко
“В. І. Ленін про
Василь Юхимович назавжди залишиться в серцях
культурну
студентів і викладачів університету.
революцію та її
здійснення на
Україні”, “Хре
стоматія з істо
Ректорат університету,
рії вітчизняної
Рада ветеранів,
педагогіки” (у
дирекція Інституту історичної освіти
співавторстві),
“Хрестоматія з
марксистсько
ленінської
педагогіки” та
інші.
За сумлінну викла
дацьку і наукову діяль
ність та активну участь
у громадськополітич
ному житті колективу
Василь Юхимович у
1971 р. був нагородже
ний орденом “Знак
Пошани”.
За участь у бойових
діях і самовіддану тру
дову діяльність В.Ю.Ні
колаєнко нагороджений
трьома орденами Віт
Засідання Ради ветеранів за участі ректора університету
чизняної війни І та ІІ
академіка В. П. Андрущенка
ступенів, двома ордена
ми “Червоної Зірки”,
орденом
“Богдана
Хмельницького”, багатьма медалями, зокрема, “За
оборону Ленінграда”, “Перемога у Великій Вітчиз
няній війні над Німеччиною”, “За взяття Кенігс
берга”, “Ветеран праці”, а також почесним знаком
Âàñèëü Þõèìîâè÷ ͳêîëàºíêî, ÿê íàì, éîãî ó÷íÿì,
“Відмінник народної освіти”, численними почесни
çäàâàëîñü – áóäå çàâæäè. ² ó öüîìó áóëà âåëèêà ïðàâäà. Ó
ми грамотами. За тривалу сумлінну працю отри
öüîìó ïåðåêîíóâàëè éîãî ñëîâà, â÷èíêè, âïåâíåíà õîäà,
мав подяку і цінний подарунок від Київського
ïîãëÿä. Éîãî, ïåðåêîíàíèé, í³õòî ³ í³êîëè íå áà÷èâ ÿê
міського голови, а Вчена рада присвоїла звання
ïðîõà÷à, ðîç÷àðîâàíîþ ëþäèíîþ. Íàø Ó÷èòåëü áóâ îñîпочесного професора університету.
áëèâèì. ß ìàþ ïðàâî òàê ãîâîðèòè ïðî ñòàðøîãî òîâàðèВ. Ю. Ніколаєнко користувався в колективі
øà, ÿêîãî çíàþ áåç ðîêó 40 ë³ò.
авторитетом, його поважали за чесність, поряд
Òàê ïîòð³áíî áóëî ðîçïîðÿäèòèñÿ äîë³, ùî íàø³ æèòòºâ³ ñòåæêè âåñü ÷àñ ïåðåòèíàëèñü, ³ ç ÷àñîì âèðîáíè÷³
âçàºìîñèìïàò³¿ ïåðåðîñëè ó ñïðàâæíþ äðóæáó. Éîãî æèòòºâå êðåäî – éòè ç äîáðîì íàçóñòð³÷ ëþäÿì – áàçóâàëîñü
íà ïîâàç³ äî ñâî¿õ áàòüê³â, äðóç³â, ñòóäåíò³â, ðîäèíè. Îñîáëèâå ñòàâëåííÿ áóëî ó Âàñèëÿ Þõèìîâè÷à äî ñâî¿õ
áîéîâèõ ïîáðàòèì³â, ôðîíòîâèê³â. Öå ëþäè ç îñîáëèâîãî
ò³ñòà. Ô³ëîñîô³ÿ âî¿íà-ïåðåìîæöÿ çàâæäè áóëà ç íèì.
Êðàñèâà, íàäçâè÷àéíà ëþäèíà… Ïåðåæèëà ãîëîä,
ïåðåìîãëà ôàøèçì, â³äáóäóâàëà êðà¿íó ó ï³ñëÿâîºíí³
ðîêè ³ ïðèñâÿòèëà ñåáå íàéá³ëüø ñâ³òë³é ³ ïîòð³áí³é
ëþäÿì ãàëóç³ – îñâ³ò³. Òèñÿ÷³ ó÷í³â âêëîíÿþòüñÿ Âàì çà
äîáðî, çàñ³ÿí³ Âàìè ñïðàâåäëèâ³ñòü, ÷åñí³ñòü ³ ïîðÿäí³ñòü.
ß çàâæäè áóäó âäÿ÷íèé Âàì, Ó÷èòåëþ, çà îñîáèñòó
ïðèõèëüí³ñòü äî ìåíå ³ ì ñ³ì’¿.
Редактор Сергій Русаков,
літературний редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85,
факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua
ÏÀÌ’ßÒ² Ó×ÈÒÅ Ëß
²âàí ÄÐÎÁÎÒ,
äèðåêòîð ²íñòèòóòó
ô³ëîñîôñüêî¿ îñâ³òè ³ íàóêè, ïðîôåñîð
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е)mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.
Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.
БЕРЕЗЕНЬ 2011
№ 3 (1613) БЕРЕЗЕНЬ 2011 РОКУ
НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Новій весні – бути!
Коли Бог створив жінку, то зачаровано завмер,
щоб помилуватися своїм творінням…
Жінка – найпрекрасніше створіння, ніжна й
тендітна, мов весняна квітка; жадана і вірна подру
га, дорога і рідна дружина, мати, бабуся, берегиня
роду, муза митця, лагідна й поступлива.
Заради жінки, в ім’я жінки, з ім’ям жінки у
цьому світі, під цим небом вершаться і героїчні звер
шення та щоденні справи, і найбільш непередбачува
ні події, які змінювали і змінюють історію.
Час здатен змінювати все!
Сучасне суспільство стрімко розвивається,
швидко змінює пріоритети, що нівелюють не тільки
уявлення про жінку, а втрачають Її з підкреслено
жіночими рисами та відповідним призначенням –
бути матір’ю берегинею.
Час здатен змінювати все!
Зараз весна і жінка стає ще привабливішою, ще
більш жаданою і чарівною, більш захопливою і доброю.
Весняний настрій красить жінку, надає їй без
межності і неосяжності.
Радіймо! Творімо! Бо прийшла весна! Живі
мо і посміхаймося, бо весна завжди в жінках. Бо
жінка – це квіти, подих, дивування, підтримка,
надія і безперервне бажання діяти.
Новій весні – бути!!!
Марія РОЗПУТНА
(фотоколаж Ірини Мороз)
ЗАСІДАННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ
Співпраця
24 ЛЮТОГО 2011 року в Національно
му педагогічному університеті імені
М. П. Драгоманова відбулось засідання Асо
ціації ректорів Європи, за ініціативи Прези
дента Асоціації, ректора університету
В. П. Андрущенка.
У засіданні брали участь Перший заступ
ник Міністра освіти і науки, молоді та спорту
України Є. М. Суліма, Президент Націо
НОВІ ДОМОВЛЕНОСТІ
24 ЛЮТОГО 2011 р. відбулась зустріч ректора Драгомановського університету
В. П. Андрущенка та ректора Орловського державного університету Ф. С. Авдєєва, на
якій було відзначено спільну зацікавленість у навчальних, професійних, навчально#ви#
робничих та культурних галузях. Значну увагу було приділено питанню розвитку та
пошуку нових способів співробітництва, тому результатом переговорів стало підписан#
ня спільної угоди, яка зобов’язує сторони сприяти обміну знаннями, професійним умін#
ням та навичкам у сферах освіти, наукових досліджень та обміну викладачами та студен#
тами.
нальної академії педагогічних наук
України В. Г. Кремень. На порядку
денному розглядалися питання про
створення нової концепції педагогічної
освіти України та про завершення
роботи над 25томним виданням “Вища
педагогічна освіта і наука в Україні:
історія, сьогодення та перспективи
розвитку”.
пам’ять
трудовий колектив
освітянський пантеон
Поступ
університету
Відкрито музей
Миколи
Мозгового
Воїн. Педагог.
Патріот
стор. 2
стор. 3
стор. 4
СИСТЕМНІСТЬ І НЕЗВОРОТНІСТЬ
ПЕДАГОГІЧНОГО ПОСТУПУ УНІВЕРСИТЕТУ
2 березня 2011 року у стінах Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгома
нова відбулась конференція трудового колективу,
на порядку денному якої розглядались питання
розвитку університету та план роботи на майбутні
сім років під керівництвом ректора В. П. Андру
щенка.
У присутності Президії конференції, ректора
ту, делегатів із кожної структури університету
ректор В. П. Андрущенко проголосив свою допо
відь, озвучені цілі якої є визначальними для Дра
гомановського університету на наступне семиріч
чя, і беззаперечно, є основою стратегії розвитку
нашого вишу. Традиційно, поза планами розвитку
усієї системи закладу загалом, ректором було
визначено ряд завдань для кожного підрозділу
зокрема. Тому пропонуємо вашій увазі основні
тези доповіді ректора В. П. Андрущенка для ефек
тивного ознайомлення та впровадження.
Вельмишановні колеги!
Дозвольте висловити вам сердечну
вдячність за підтримку під час обрання мене
на посаду ректора на наступний термін.
Ваша одностайність була позитивно сприй
нята керівництвом галузі й послугувала під
ставою для підписання контракту терміном
на сім років.
Цей термін ми повинні використати для
подальшого нарощування потужностей уні
верситету; ввести його у європейський
освітній простір, набути в ньому статус про
відного університету педагогічного профі
лю.
Не стану приховувати, завдання склад
не і надзвичайно амбітне. Але воно нам ціл
ком під силу. Такий колектив, як наш, має
унікальний шанс заявити про себе на міжна
родному рівні, утвердитись у ролі кращо
го педагогічного університету не тільки
України, але й Європи.
У свій час ми з Вами прийняли рішення
щодо збереження педагогічного профі
лю університету й, незважаючи на серйоз
ні вкраплення на підготовку фахівців за
таким спеціальностями, як екологія і
туризм, філософія і соціологія, соціальна
робота і правознавство, продовжували
нарощувати потужності традиційно педаго
гічних напрямів – готувати майбутніх вчите
лів.
Як на мій погляд, педагогічні напрями
мають залишитись основними і в наступно
му семиріччі.
Саме для їх забезпечення ми будемо
віддавати основні кошти, методичне, мате
ріальне і кадрове забезпечення, підпоряд
ковувати видавничу справу, діяльність спе
ціалізованих рад із захисту кандидатських і
докторських дисертацій. Особливо це стос
ується вчителів з фізики, біології, інформа
тики і математики.
Професія вчителя вічна, як світ. Зміню
ється виробництво, політика, культурні прі
оритети, міждержавні і міжнародні контак
ти. Незмінною залишається тільки потреба
підготовки людини до життя, потреба у вчи
телеві, який введе дитину у країну знань,
сформує її світогляд і ціннісні орієнтації, від
повідні компетенції і навички практичної
діяльності. І оскільки це так, то висновок
напрошується сам по собі: ми маємо
залишитись педагогічним університе
том, але університетом кращим у віт
чизняному і європейському вимірах,
готувати такого вчителя, до якого тягнуться
діти, якого поважають батьки, і яким пиша
ється суспільство і держава. Це і є тим
основним завданням, на виконанні якого ми
маємо зосередити всі наші зусилля.
Здійснити його непросто. Традиційні
підходи і технології підготовки вчителя
практично вичерпали свій позитивний
потенціал. Нові часи делегують нові викли
ки, потребують відповідей як у змістовному,
так і в методикотехнологічному та органі
заційному планах.
Ми маємо забезпечити європейську
якість вищої педагогічної освіти, розповсю
дити цей досвід на всі педагогічні універси
тети України.
Його виконання покладає забезпечення
ряду позицій.
Перше. Забезпечення навчального
процесу фундаментальним науковим
підґрунтям. Наш університет має стати
дослідницьким. У цьому напрямі вже багато
зроблено. Достатньо поглянути на порів
няльну таблицю, підготовлену відповідно до
вимог Кабінету міністрів до дослідницьких
університетів, щоб переконатись у нашій
високій науковій спроможності. Але цього
недостатньо. Ми – університет педагогіч
ний, а тому маємо подолати хибну уяву про
педагогів як трансляторів усталеного знан
ня. Ми маємо зміцнювати традиційні й ство
рювати нові наукові школи, дослідницькі
центри, лабораторії. Потрібно посилити
співпрацю з відповідними підрозділами
Національної й педагогічної академій. Смі
ливо і наполегливо входити в тимчасові ака
демічні авторські колективи. Вести дослід
ницьку роботу і залучати до неї студентів.
2
У кожному Інституті має бути створений
науководослідницький центр, а в його
структурі – дослідницькі лабораторії і творчі
колективи, затверджена тематика дослі
дження, укладені угоди про співпраці з ака
демічними науковими установами, гранти
донорських фондів та угоди про співпрацю
із зарубіжними партнерами. Подібну перео
рієнтацію навчальновиховного процесу ми
будемо стимулювати фінансово і організа
ційно. Нехай це звучить жорстко, але з
цього дня надбавки до заробітної плати
будуть надані лише педагогамнауковцям,
які ведуть дослідницьку роботу і мають нау
ковий результат. Вони ж будуть позачергово
переводитись на більш високі посади й нау
кові звання.
Те ж саме стосується студентіввипу
скників, які претендують на навчання в магі
стратурі. Майбутній науковець має проде
монструвати свої дослідницькі здібності,
перебуваючи на студентській лаві, надати
опубліковані тези чи статтю, або ж, у край
ньому випадку, ввійти в програму й виступи
ти з повідомленням на науковій конференції
чи семінарі.
Дехто може висловити сумнів відносно
ефективності дослідницької діяльності сту
дентів. Я б не поспішав це робити. Як відо
мо, основні ідеї народжуються у молодих
головах. Скажімо, операційні системи для
персональних комп’ютерів, які дали життя
компаній “Майкрософт”, Біл Гейтс і Стів
Балмер придумали ще в студентські роки.
Далі – більше: Стів Возняк (українець за
походженням) і Стів Джобс у студентському
віці створили перші комп’ютери “Макін
тош”. Майкл Цукерберг – студент Гарвар
ду – розробив соціальну мережу “Фейсбук”,
а молоді випускники Стенфордського уні
верситету Біл Гюлет і Девід Паккард розро
били технології, які дали старт всесвітньо
відомій компанії “ГюлетПаккард”. То ж чому
ми не довіряємо нашим студентам?
Я доручаю проректору з науки профе
сору Григорію Волинці і його заступнику
професору Григорію Торбіну розробити
відповідні положення й заходи щодо науко
вих досліджень, створення молодіжних нау
кових колективів, впровадження результатів
у практику.
Друге завдання також продиктоване
розвитком сучасної інформаційної револю
ції. Мова йде про розробку та впроваджен
ня в навчальний процес новітніх інфор
маційних технологій.
Сьогодні важко уявити не тільки керів
ника, але й простого співробітника, які б не
мали комп’ютера, не освоїли електронних
технологій. Досить потужно володіють
комп’ютерами й сучасні школярі. На жаль,
вчитель є коли б чи не “основним аутсайде
ром” щодо застосування інформаційних
технологій. Навчання у більшості шкіл, осо
бливо сільських, здійснюється за застаріли
ми методиками й за допомогою обшарпаної
дошки і крейди.
Ми, драгомановці, маємо покласти
край цій небезпечній рутині, налагодити
процес підготовки нового вчителя як носія
новітніх технологій, методик, інформації.
Зроблено у цьому напрямі немало. В уні
верситеті створено відповідний Центр,
встановлене новітнє обладнання, підгото
влена низка підручників, налагоджене
дистанційне навчання, а головне – налаго
джена підготовка кадрів, здатних до вико
нання поставленого завдання. Відзначу тут
подвижницьку роботу проректора Анатолія
Кудіна, першого проректора Олега
Падалки, співробітників Інституту дистан
ційного навчання, служби комп’ютерного
забезпечення університету.
Спираючись на зроблене, слід присту
пити до другого, а з часом – третього етапу
реалізації проекту “Електронна педагогіка”.
Інформаційними технологіями мають воло
діти кожен викладач і кожен випускник уні
верситету. Третього не дано і не може бути!
Проректорів О. Падалку і А. Кудіна прошу
уточнити Програму інформатизації універ
ситету, передбачити в ній створення Інфор
маційного центру в гуманітарному корпусі, а
також в Інститутах соціології, психології та
управління, розвитку дитини, соціальної
роботи та управління, гуманітарнотехніч
ному інституті, студентських гуртожитках.
Третє завдання модернізації педаго
гічної освіти в університеті обумовлене
необхідністю активного дискурсу з так зва
ним позанауковим знанням, ірраціональ
ною складовою соціального досвіду. Огуль
не заперечення такого досвіду, практикова
не школою ХХ століття, відчутного ефекту не
мало. У школі учень чув одне, а вдома йому
говорили про інше. Щоправда, сьогодні
навіть у школі він може ознайомитись з
основами християнської моралі, основними
підвалинами віри, релігійної духовності. В
Росії, скажімо, відкрито говорять про участь
представників традиційних релігій у підго
товці вчителів та навчальних посібників, про
включення до програми загальноосвітньої
школи так званої релігійної культури тощо.
Очевидно, подібна тенденція буде
посилюватись. А якщо додати до цього роз
маїття політичних та культурологічних пози
цій, точок зору та цінностей, які попри зако
ни проникають у сучасну школу, то стане
ясним: без додаткової й особливої підго
товки вчителю в сучасній школі робити
нічого.
Тож за якими програмами і технологія
ми ми маємо готувати вчителя, здатного із
терпінням і повагою сприймати позанауко
ве, політичне чи культурологічне знання й
одночасно слугувати провідником знання
наукового, вивіреного, практичного? На
мою думку, ми маємо озброїти вчителя тех
нологіями дискурсу, який допоможе учню чи
студенту самостійно визначатись у потоці
інформації, відокремлювати зерна від пле
вел, відстоювати власну точку зору.
Четверте завдання розгортається як
завдання оволодіння кожним студентом
рідною й однієюдвома іноземними
мовами, зокрема англійською.
У свій час володіння англійською біль
шості з нас зводилось до лукавої фрази –
“володію за допомогою словника”. Ми
начебто й вивчали іноземну, але вивчали
так, що не знали її. Останнє обумовлювало
нас на своєрідну “соціальну німоту”, відсто
ронювало від світу, зупиняло міжнародне
спілкування і співпрацю.
Нині без знання іноземної, особливо
англійської мови, в світі робити нічого. І
першим цей штучно створений “мовний
бар’єр” має подолати вчитель. А ми з вами
просто зобов’язані створити всі необхідні
умови для вивчення іноземної, розпочи
наючи від рівня читання текстів до вільного
спілкування.
Особливе навантаження у цьому зв’яз
ку покладається на Інститут іноземної філо
логії. Я прошу директора Інституту, профес
ора Володимира Гончарова у двохтижне
вий термін внести розгорнуті пропозиції.
П’яте завдання може бути сформульо
ваним як завдання наближення навчання
до практики. Ми маємо готувати вчителя,
вмотивованого для роботи в школі, націле
ного на школу, такого вчителя, роботу в
школі який розглядає як своє внутрішнє
покликання.
Мова йде про модернізацію практич
ної складової навчального процесу, вмоти
вовану ринководемократичними перетво
реннями.
Досвід роботи кращих університетів
світу дає підстави для впровадження такої
схеми практичної підготовки майбутнього
вчителя: 1 курс – ознайомча практика
(1 місяць в школі, без відриву від навчання;
2 курс – культурологічна практика (без
відриву від навчання, в канікулярний період,
відвідування культурномистецьких закладів
Києва, України, провідних держав Європи і
світу); 3 курс – виховна практика (в період
літніх канікул, 12 місяці, виховна робота з
дітьми в таборах відпочинку); 4 курс – педа
гогічна практика (1 місяць з відривом від
навчання, в загальноосвітній школі); 5 курс –
переддипломна практика (45 місяців, з
відривом від навчання, написання магістер
ської роботи, її публічний захист).
Майбутній вчитель має бути готовим до
роботи в школі дразу ж після завершення
навчання. Він має знати сучасну школу, всі її
плюси і мінуси, досягнення і суперечності,
вміти вирішувати нагальні проблеми школи,
нести до неї передові знання і технології.
У своїй промові в день святкування Дня
злуки України наш Президент Віктор
Федорович Янукович поставив перед нау
ковцями завдання: забезпечити єдність і
взаємодію чотирьох складників: науки і біз
несу, освіти і виробництва. Це завдання
має бути центральним і для нас. Ми маємо
забезпечити його виконання модернізацією
всього навчальновиховного процесу, дося
гненням європейської якості педагогічної
освіти й отриманням статусу дослідницько
го університету.
Організація і контроль за практичною
складовою навчальновиховного процесу
покладається на заступника першого прорек
тора професора Володимира Сергієнка.
Шановні колеги!
Перебіг подій семирічного штибу
передбачити важко, а може, й неможливо.
Нові роки сформують нові виклики до освіти
і вчителя. Ми ж маємо їх вчасно розпізнава
ти і формувати належні відповіді.
І все ж довготривалий прогноз також
має своє евристичне і мобілізаційне зна
чення. Наступні роки мають бути наповнені
системною роботою і зростанням універси
тету загалом і його кожного підрозділу,
зокрема, за такою умовною схемою:
2010/11 – рік знань і науки (Г. Волинка,
Г. Торбін)
2011/12 – рік високих технологій
(Р. Вернидуб, А. Кудін)
2012/13 – рік розвитку автономії та
демократизації управління (В. Бех, В. Сергі
єнко)
2013/14 – рік ринкових трансформацій
(О. Падалка)
2014/15 – рік освітніх інновацій
(Б. Андрусишин, А. Кудін)
2015/16 – рік європейських стандартів
(В. Лавриненко)
2016/17 – рік лідерства у європейсько
му освітньому просторі (В. Андрущенко)
Уже в перший рік, нарощуючи наукові
розробки університету, ми маємо здобути
статус університету дослідницького.
Другий рік має стати роком введення в
експлуатацію комп’ютерної зали на 300
місць (надбудова над приміщенням їдальні
по вул. Тургенєвській), створення нового
покоління електронних підручників, розроб
ка відповідних методик, завершення проек
ту “Електронна педагогіка”, започатковано
го нами двома роками раніше.
В третій рік ми маємо утвердити тео
ретично й методично обґрунтувану, прак
тично вивірену систему державногро
мадського управління навчальним закла
дом, розгорнути студентське самоуправлін
ня, підвищити роль профспілкової організа
ції, спілки ветеранів, інших громадських
організацій.
Четвертий рік має підтягнути кожен
підрозділ і університет загалом до рівня їх
самоокупності; п’ятий – роком паспортиза
ції інноваційних проектів.
Відповідність діяльності університету
всім нормам європейської освіти і набуття
університетом статусу кращого педагогіч
ного університету в Європі мають забезпе
чити два завершальні роки нашого семи
річного циклу. Гасло “Європейська якість
освіти” має стати сенсом життєдіяльності
кожного студента, викладача, співробітника
університету.
Шановні колеги!
Українське прислів’я скептично нага
дує: “Плани, вироблені на печі, в дорогу не
годяться”. Але ж і без планів майбутнє не
наближається. Зважаючи на те, що кожен з
наступних років сформує особливі виклики,
слід бачити головне – системність і незво
ротність педагогічного поступу університе
ту, його людиноцентристську ідеологію,
інноваційнонауковий характер розвитку і,
як блискуче обгрунтував академік Василь
Григорович Кремень, утвердження філо
софії української національної ідеї у вітчиз
няному і європейському соціокультурному
просторі.
Підготовка майбутнього вчителя є осо
бливо важливим завданням держави і сус
пільства. Згадаймо слова знаменитого
канцлера Німеччини Отто Бісмарка відно
сно ролі вчителя у зміцненні держави і
розвитку суспільства. На жаль, наше сус
пільство до них ставиться якщо й не скеп
тично, то у всякому разі, без належної від
повідальності.
Університет має змінити це ставлення,
переконати кожного в тому, що вчитель є
головним суб’єктом всіх суспільних перемін
саме тому, що він готує майбутнє покоління,
яке йде на зміну нинішньому. Від якості
роботи вчителя абсолютно залежить май
бутнє нації, народу і культури. Наш універ
ситет має очолити процес відродження
соціального статусу вчителя, його належної
підготовки до виконання своєї благородної
місії. Це нам під силу, і я впевнений, наш
колектив гідний тих високих завдань, які
ставить перед нами Президент України,
Верховна Рада і Уряд.
На завершення доповіді дозвольте
висловити подяку нашій профспілковій
організації і її лідеру – шановному Івану
Тихоновичу Горбачуку за сприяння у
розвитку університету і захист співробітни
ків, викладачів, студентів. Слова вдячності я
адресую нашій ветеранській організації на
чолі з почесним професором, полковником
Миколою Аркадієвичем Рябухіним. Сер
дечну вдячність висловлюю нашим студен
там і їх лідерам Миколі Давидюку і Стані
славу Цибіну. Дякую всім директорам,
завідуючим кафедрами, викладачам, спі
вробітникам і студентам за розуміння та
підтримку.
Дякую за увагу!
БЕРЕЗЕНЬ 2011
Конференція
Студентська наука
15 РОКІВ НА СЛУЖБІ ВІТЧИЗНІ
23 ЛЮТОГО відбулась Міжнародна нау#
кова конференція “Суспільство: історія,
сучасність, культура”, присвячена 15#річчю
журналу “Пам’ять століть”. Конференція
підіймала питання історії, культури України,
розвитку філософської думки, історії та
сучасності громадсько#релігійного життя в
Україні.
Відкриваючи конференцію, ректор уні#
верситету В. П. Андрущенко зазначив, що
ювілей журналу збігається з 20#річчям незал#
ежності України, тому інтерес до історії є
надзвичайно великим. “Історія – це наше
життя. Тому розмова про історію повинна
бути відкритою для обговорення серед вче
них, письменників, публіцистів”, – зазначив
ректор.
Далі слово взяли президент університету
“Україна” П. М. Таланчук та голова Плат#
форми “Діалог Євразії” В. І. Сергійчук, які у
своїх вітальних словах відзначили особливу
роль А. В. Денисенка, непересічну постать,
професіонала, інтелектуала, який є головним
редактором журналу і доклав багато сили
для утвердження журналу. В. П. Бех, який,
до речі, є шеф#редактором журналу, проци#
тував слова класика: “Нещасливий той, хто
дивиться на історію очима сусідів” та від#
значив, що Драгомановський університет має
за честь підтримувати журнал і докладе мак#
симум зусиль для його розвитку.
Голова Українського інституту націо#
нальної пам’яті В. Ф. Солдатенко у своєму
виступі зупинився на розгляді феномену
пам’яті і її значенні, а от директор Інституту
українознавства при Міністерстві освіти і
науки, молоді та спорту П. П. Кононенко
виголосив сміливу думку щодо переймену#
вання журналу в “Пам’ять тисячоліть”.
Пояснив він тим, що історія України є вели#
кою і відзначив характерну рису для сьогод#
нішнього українця: “…ми повинні знати, що
десь відбувається, а про себе забуваємо”.
Цікавим також виявилось співпадіння
дати проведення конференції з Днем захи#
сника Вітчизни, і багато присутніх відзначи#
ло, що науковці відіграють важливу роль у
захисті Вітчизні. “Саме науковці сьогодні є
захисниками соборності, єднання та
розвитку країни”, – зазначив під час виступу
М. Г. Железняк, директор Інституту енци#
клопедичних досліджень НАН України.
“Журнал має виражене українське націо
нальне державницьке обличчя і повинен
стояти на даній позиції”, – підсумував дану
тему директор Інституту філософської осві#
ти і науки І. І. Дробот.
Загалом на конференцію надійшло біль#
ше 70#ти статей, і всі вони будуть видані в
нових числах журналу “Пам’яті століть”.
Сергій РУСАКОВ
Ініціативи
Вшанування пам’яті
9 БЕРЕЗНЯ, у 1978му річницю з дня народження Тара8
са Шевченка, у Каневі були покладені квіти на могилі відо8
мого поета.
У заході взяли участь голова профспілкової організа#
ції університету, професор І. Т. Горбачук, директор Інсти#
туту політології та права, професор Б. І. Андрусишин та
голова Студентської ради університету М. Давидюк.
Під час покладання квітів драгомановці зазначили, що
роль Тараса Шевченка в історії української держави та
самоідентифікації нашого народу є й залишається надзви#
чайно важливою.
ВІДКРИТО МУЗЕЙ
МИКОЛИ МОЗГОВОГО
НА КАФЕДРІ теорії та методики
постановки голосу Інституту мистецтв у
лютому за всебічного сприяння ректорату
університету відбулось урочисте відкриття
аудиторії#музею, присвяченої життю та
творчості Миколи Мозгового.
Микола Петрович Мозговий – народ
ний артист України, видатний співак та ком
позитор, який присвятив усе своє життя
популяризації української пісні – понад
10 років був завідувачем кафедри теорії та
методики постановки голосу, професором,
виховав не один випуск наших студентів.
Очолюючи Український мистецький фонд
імені В. Івасюка, був організатором двох між
народних пісенних фестивалівконкурсів
молодих виконавців – “Пісня буде поміж
нас” (м. Чернівці) та “Море друзів”
(м. Ялта). З 2005 року Микола Петрович –
генеральний директор Національного палацу
мистецтв “Україна”. У липні минулого року
серце митця зупинилося. Неперевершений
маестро, патріот, щирий друг, вчитель з тих,
яких згадують все життя – так говорять про
цю непересічну особистість нашого сучасного
мистецтва.
Ідея створення аудиторіїмузею Миколи
Мозгового належить керівництву університе
ту. “Ми всі проходили його практику співу,
захоплювалися піснями, мелодикою, мане
рою виконання. Микола утверджував
БЕРЕЗЕНЬ 2011
національну ідею через пісню, виховував
почуття патріотизму, любові до рідної
землі”, – зазначає ректор Віктор Андру#
щенко.
Розпорядницею музею стала його уче
ниця Євгенія Проворова, нині доцент кафе
дри теорії та методики постановки голосу
Інституту мистецтв. За сприяння дружини
покійного Віолетти Борисівни було створено
меморіальну експозицію: нагороди, дипломи,
концертні костюми, особисті речі, фотографії з
усіх періодів життя і творчості митця, збірка
публікацій у пресі (його власних та про нього),
автореферат дисертації та монографія, трудова
книжка та багато іншого. Атмосферу присут
ності створює рояль Миколи Петровича, на
якому він грав понад 20 років та створював
свої пісні. У подальших планах натхненників
музею – укласти аудіо та відеотеку, пов’яза
ну з життям і творчістю Миколи Мозгового.
Аудиторіямузей постійно відкрита для
відвідування, практичних занять зі студентами
та зустрічей друзів та колег Миколи Мозгово
го. Маємо надію, що з кожним роком колек
ція особистих речей маестро буде зростати,
поповнюватись і пам’ять про народного арти
ста не згасатиме.
ПРОДОВЖУЄМО
ТРАДИЦІЇ НАУКОВЦЯ
Створити світ набагато простіше, ніж зрозуміти його.
Анатоль Франс
ДОТОРКНУВШИСЬ до чогось гарячого, людина одразу інстинктивно відсмикує руку.
Її змушує зробити це елементарне відчуття болю. Доторкнувшись до невідомого – ми
маємо декілька варіантів поведінки: жахнутися – і в кущі, або здивуватися – і дослідити!
Один – шлях у небуття, інший – шлях дослідника, шлях розвитку, шлях прогресу.
Наукове дослідження світу передбачає пошуки відповідей на поставлені життям,
часом, суспільством питання. Жодна людина не може жити без спілкування з іншими, не
маючи певних знань про світ, про саму себе. “Пізнай самого себе” – цей вислів припису
ють Сократові, що жив ще у V сторіччі до н.е. З тих пір минули тисячі років, але і сьогод
ні одне з найважливіших завдань, що стоїть перед людством, це дати відповідь на запи
тання: “Хто ми? Що ми? Що нам робити?”. Прагнучи пізнати самих себе, глибинні дже
рела власного існування, ми пізнаємо світ, з уявлень про світ починається найбільш
загальне пізнання себе як частинки цього світу. У процесі розвитку людського пізнання
змінюється й поглиблюється розуміння світу, щодня відбуваються зміни, і наші сьогод
нішні знання видаватимуться неповними, недосконалими, можливо наївними майбутнім
поколінням.
Наука – певний соціальний інститут, утворений спілками вчених вже протягом двох
тисячоліть, і являє собою не лише відношення вченого до пізнаваної ним дійсності, але
й певну систему взаємозв’язків між членами наукового товариства. У науці існує свій
специфічний образ життя, свій неординарний метод мислення, свій непередбачуваний
світ норм та цінностей, світ дивовижних результатів і відкриттів.
Світ науковця наповнений як творчим пошуком, так і щоденною працею, досить тру
домісткою і, на перший погляд, незбагненно неосяжною. Талант “спокійного” ставлення
до невизнання, до взаємовідносин між колегами у спільній праці, до критичної суспіль
ної думки, яка лише “вибиває з колії”, вироблюється з роками, а сили йти до мети треба
брати лише із власної досконалості, власної силі волі і визнання власної працеспромож
ності, і можливо, геніальності. Від вченого завжди вимагається підтвердження своєї
професійності, яке здійснюється системою об’єктивної оцінки роботи. Через наукові
публікації та всезагальне визнання. Діяльність вченого стимулюється і оцінюється не
лише матеріальними здобутками, але й різноплановими ступенями, званнями, нагоро
дами, досягненнями учнів, здатних до творчого продовження і розвитку ідей вчителя та
створення власних концептуальних ідей і реалізації власного наукового потенціалу.
Мета науковців не лише наукові відкриття, розробка нових методів дослідження,
впровадження теоретичних ідей у практичну діяльність, а і популяризація наукових
знань, підтримка молодих і талановитих, створення умов для подальшого розвитку нау
кової думки (бажана і державна підтримка).
Життя у науці – це постійна боротьба різноманітних думок, напрямків, боротьба за
визнання робіт, боротьба задумів і ідей, фантазій і ідеалів, цінностей і теорій. Лише
духовно багаті особистості здатні мріяти і фантазувати, не лише пізнавати світ, а й пере
творювати його.
Науковець – знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях
застосовує винятково наукові методи.
А чи готові ми, сучасні студенти, до наукової діяльності, чи здатні ми акумулювати і
осмислювати багатовіковий досвід науковців, чи достатньо в нас бажання, терпіння,
працездатності і любові до знань, щоб розвивати науку, зберігаючи найкращі традиції
та, не порушуючи зв’язок поколінь, продовжувати шлях дослідника життя?
Сучасна освіта надає широкі можливості для наукової діяльності студентству, це і
робота у різноманітних наукових товариствах, це і участь у наукових конференціях, спіл
кування, досвід, знайомства і звичайно ж, можливість проникнутись духом ученості і
причетності до наукової спільноти.
Тож, створюючи власний гармонійний внутрішній світ, продовжуючи власний духов
ний розвиток, давайте не будемо замикатися у собі, приховуватись у своєму світі від
життя. Тож будемо розвиватись і розвивати науку. Чи зможемо ми бути науковцями?
Покаже час. А зараз сподіваємось на підтримку і віру у молодь ХХІ століття.
Марія РОЗПУТНА,
студентка ІІ курсу
До ювілею М. П. Драгоманова
РОЗКРИВАЮЧИ БАГАТОГРАННУ
ОСОБИСТІСТЬ
2011 РІК сповнений ювілейних дат та річниць. Вартими особли
вого вшанування цього року є сімейна плеяда видатних інтелектуа
лів українського суспільства Лесі Українки та Михайла Драгомано+
ва. Цього року виповнюється 140 років з дня народження Лесі Укра
їнки, а також 170 років з дня народження її рідного дядька Михайла
Петровича Драгоманова.
З нагоди останньої події 10 лютого 2011 року Верховна Рада
України прийняла постанову про урочисте відзначення на держав
ному рівні 170ї річниці з дня народження видатного українського
письменника, публіциста, історика, громадського діяча Михайла
Петровича Драгоманова. У постанові ВР прописані наміри здійсни
ти впорядкування вулиць, яким присвоєно ім’я Михайла Петровича;
забезпечити організацію тематичних виставок та показів тематичних
теле та радіопередач, присвячених життю та діяльності видатного
вченого та громадського діяча.
Серед іншого в постанові йдеться про необхідність сприяти виданню повного зібрання
праць Михайла Драгоманова та спогадів про нього. Гарна перспектива, оскільки інтелектуаль
на спільнота давно відчула брак “свіжої” інформації про Драгоманова. Маємо на увазі той
пласт матеріалів, який досі залишається архівним надбанням.
А тому у проекті створення повного зібрання творів Михайла Драгоманова, на нашу
думку, слід звернути особливу увагу на малорозтиражований аспект життя та творчості
мислителя — епістолярний жанр, через який більш глибоко розкривається його багатогранна
особистість. Багато з програмових творів Драгоманова написані у формі листів, а полеміці, що
зазвичай розгорталася на шпальтах газет, завжди передував виклад думок у рядках листуван
ня з редакцією чи опонентами, а іноді й з друзями.
Після смерті Михайла Драгоманова його ідейний послідовник Михайло Павлик створив
зібрання листів, написаних до Драгоманова, а Іван Франко зібрав та видав листи, написані
самим Михайлом Драгомановим до галицької спільноти. На даний момент епістолярна спад
щина Драгоманова здебільшого залишається вкритою архівним пилом, що не сприяє кращому
та об’єктивнішому розумінню поглядів мислителя.
А отже, масштабне відзначення ювілейної річниці Михайла Драгоманова є вдалою наго
дою черговий раз познайомити українське суспільство з його видатним представником.
Ольга КАЗЄВА
Ірина МОРОЗ
3
ВОЇН. ПЕДАГОГ. ПАТРІОТ
Життєвий шлях справжнього педагога, патріота нашої держави, ветерана Великої Вітчизняної
війни, одного із фундаторів історичного факультету –
НІКОЛАЄНКА ВАСИЛЯ ЮХИМОВИЧА
НАРОДИВСЯ 1 серпня 1919 р. в селянській сім’ї
в с. Кожанка Фастівського району Київської області.
Після закінчення Кожанської середньої школи
юнак навчався на річних курсах учителів історії при
Київському державному університеті імені Т. Г. Шев
ченка, потім працював учителем історії у Мартусів
ській неповній середній школі Бориспільського райо
ну на Київщині.
Перед війною. Василь Ніколаєнко
(справа) з товаришем
У грудні 1939 р. був призваний до лав Червоної
Армії.
Учасник Великої Вітчизняної війни. З першого
до останнього дня блокади Ленінграда був активним
учасником фронтових подій. Мав кілька поранень та
контузій.
Як армійський політпрацівник Василь Юхимо
вич пройшов бойовими дорогами визволення Поль
щі, розгрому вели
ких груп фашист
ських військ у
Східній Прусії і
Східній Помера
нії.
Особливо
важкі бої були за
Цеханув, Шптет
гін,
Грауденц,
Данціг,
Кенігс
берг. Василь Юхи
мович у складі
групи
офіцерів
штабу 2гої удар
ної армії брав
участь у прийомі
капітуляції
м. Грайсфальд.
У 1946 р. після
демобілізації
В. Ю. Ніколаєнко
став студентом
З Ленінградського фронту.
Київського педа
1942 рік.
гогічного інститу
ту імені О. М. Го
рького. На першому курсі у 1947 р. його
обрали головою студентського профко
му, а в 1948 р. секретарем комітету ком
сомолу.
Проходячи військову службу в армії,
Василь Юхимович набув досвіду роботи
з людьми, а як викладач і науковець фор
мувався у прекрасному науковому колек
тиві інституту.
Закінчивши інститут і аспірантуру,
Василь Юхимович працював у науково
дослідному Інституті педагогіки стар
шим науковим співробітником. Протя
гом ряду років Василь Юхимович оби
рався секретарем парторганізації.
З часом Василь Юхимович повернув
ся до Київського педагогічного інституту
імені О. М. Горького доцентом кафедри
історії КПРС.
Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.
4
1966–1972 рр. обирався секретарем парткому. ність, принциповість,
Велика партійна організація інституту дбала про доброзичливість
і
вдосконалення навчальновиховного процесу підго людяність.
товки вчителів, особливо велика увага приділялась
З 1992 р. Василь
вихованню патріотизму студентської молоді.
Юхимович вийшов на
1976–1983 рр. очолював історичний факультет. У пенсію, але продовжу
той час факультет посідав перші місця з навчально вав
працювати
як
виховної, наукової та громадської діяльності.
заступник голови Ради
Водночас з викладацькою і адміністративногро ветеранів, брав активну участь у патріотичному вихо
мадською діяльністю Василь Юхимович багато уваги ванні студентської молоді Національного педагогіч
приділяв науковій роботі. Понад 50 його праць прис ного університету імені М. П. Драгоманова, передаю
вячені розвитку і досягненням освіти, культурному чи свій непересічний життєвий і педагогічний досвід.
будівництву
Третього лютого 2011 року на 92 році життя пере
України, серед
стало битися серце Василя Юхимовича.
них найвідомі
У хвилини прощання лунав гімн його перемож
шими
є:
ної країни – той, що ціною неймовірних зусиль зни
“Розвиток
щила фашизм, звільнила народи світу, підкорила кос
народної осві
мос і виховувала справжніх героїв.
ти на Україні в
Педагог і старший товариш, ветеран Великої Віт
роки першої
чизняної війни, доцент, кандидат історичних наук,
п’ятирічки
почесний професор Національного педагогічного уні
1928–1932 рр.”,
верситету імені М. П. Драгоманова – Ніколаєнко
“В. І. Ленін про
Василь Юхимович назавжди залишиться в серцях
культурну
студентів і викладачів університету.
революцію та її
здійснення на
Україні”, “Хре
стоматія з істо
Ректорат університету,
рії вітчизняної
Рада ветеранів,
педагогіки” (у
дирекція Інституту історичної освіти
співавторстві),
“Хрестоматія з
марксистсько
ленінської
педагогіки” та
інші.
За сумлінну викла
дацьку і наукову діяль
ність та активну участь
у громадськополітич
ному житті колективу
Василь Юхимович у
1971 р. був нагородже
ний орденом “Знак
Пошани”.
За участь у бойових
діях і самовіддану тру
дову діяльність В.Ю.Ні
колаєнко нагороджений
трьома орденами Віт
Засідання Ради ветеранів за участі ректора університету
чизняної війни І та ІІ
академіка В. П. Андрущенка
ступенів, двома ордена
ми “Червоної Зірки”,
орденом
“Богдана
Хмельницького”, багатьма медалями, зокрема, “За
оборону Ленінграда”, “Перемога у Великій Вітчиз
няній війні над Німеччиною”, “За взяття Кенігс
берга”, “Ветеран праці”, а також почесним знаком
Âàñèëü Þõèìîâè÷ ͳêîëàºíêî, ÿê íàì, éîãî ó÷íÿì,
“Відмінник народної освіти”, численними почесни
çäàâàëîñü – áóäå çàâæäè. ² ó öüîìó áóëà âåëèêà ïðàâäà. Ó
ми грамотами. За тривалу сумлінну працю отри
öüîìó ïåðåêîíóâàëè éîãî ñëîâà, â÷èíêè, âïåâíåíà õîäà,
мав подяку і цінний подарунок від Київського
ïîãëÿä. Éîãî, ïåðåêîíàíèé, í³õòî ³ í³êîëè íå áà÷èâ ÿê
міського голови, а Вчена рада присвоїла звання
ïðîõà÷à, ðîç÷àðîâàíîþ ëþäèíîþ. Íàø Ó÷èòåëü áóâ îñîпочесного професора університету.
áëèâèì. ß ìàþ ïðàâî òàê ãîâîðèòè ïðî ñòàðøîãî òîâàðèВ. Ю. Ніколаєнко користувався в колективі
øà, ÿêîãî çíàþ áåç ðîêó 40 ë³ò.
авторитетом, його поважали за чесність, поряд
Òàê ïîòð³áíî áóëî ðîçïîðÿäèòèñÿ äîë³, ùî íàø³ æèòòºâ³ ñòåæêè âåñü ÷àñ ïåðåòèíàëèñü, ³ ç ÷àñîì âèðîáíè÷³
âçàºìîñèìïàò³¿ ïåðåðîñëè ó ñïðàâæíþ äðóæáó. Éîãî æèòòºâå êðåäî – éòè ç äîáðîì íàçóñòð³÷ ëþäÿì – áàçóâàëîñü
íà ïîâàç³ äî ñâî¿õ áàòüê³â, äðóç³â, ñòóäåíò³â, ðîäèíè. Îñîáëèâå ñòàâëåííÿ áóëî ó Âàñèëÿ Þõèìîâè÷à äî ñâî¿õ
áîéîâèõ ïîáðàòèì³â, ôðîíòîâèê³â. Öå ëþäè ç îñîáëèâîãî
ò³ñòà. Ô³ëîñîô³ÿ âî¿íà-ïåðåìîæöÿ çàâæäè áóëà ç íèì.
Êðàñèâà, íàäçâè÷àéíà ëþäèíà… Ïåðåæèëà ãîëîä,
ïåðåìîãëà ôàøèçì, â³äáóäóâàëà êðà¿íó ó ï³ñëÿâîºíí³
ðîêè ³ ïðèñâÿòèëà ñåáå íàéá³ëüø ñâ³òë³é ³ ïîòð³áí³é
ëþäÿì ãàëóç³ – îñâ³ò³. Òèñÿ÷³ ó÷í³â âêëîíÿþòüñÿ Âàì çà
äîáðî, çàñ³ÿí³ Âàìè ñïðàâåäëèâ³ñòü, ÷åñí³ñòü ³ ïîðÿäí³ñòü.
ß çàâæäè áóäó âäÿ÷íèé Âàì, Ó÷èòåëþ, çà îñîáèñòó
ïðèõèëüí³ñòü äî ìåíå ³ ì ñ³ì’¿.
Редактор Сергій Русаков,
літературний редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85,
факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua
ÏÀÌ’ßÒ² Ó×ÈÒÅ Ëß
²âàí ÄÐÎÁÎÒ,
äèðåêòîð ²íñòèòóòó
ô³ëîñîôñüêî¿ îñâ³òè ³ íàóêè, ïðîôåñîð
Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е)mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.
Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.
БЕРЕЗЕНЬ 2011