Файл #211: "2011-2.pdf"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 2 (1612) ЛЮТИЙ 2011 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

ПОЧЕСНЕ ПОПОВНЕННЯ
ДРАГОМАНОВСЬКОЇ РОДИНИ
25 СІЧНЯ 2010 року на
урочистій Вченій раді Націо
нального педагогічного універ
ситету імені М. П. Драгоманова
відбулося вручення диплома
Почесного професора Націо
нального педагогічного універ
ситету імені М. П. Драгоманова
академіку Національної акаде

мії наук України, заслуженому діячу науки і техніки України, лауреа
ту Державної премії СРСР і двох Державних премій України в галузі
науки і техніки Яцківу Ярославу Степановичу та академіку Націо
нальної академії наук України, заслуженому діячу науки і техніки
України, лауреату Державної премії України у галузі науки і техніки
Гейцю Валерію Михайловичу.

М ОЛОДЬ і

Мистецька
лінія
драгомановців
НЕЩОДАВНО відбулось відкриття Другої Всеук0
раїнської виставки творів студентів кафедри образо0
творчого мистецтва НПУ імені М. П. Драгоманова.
Виставка “Artline” організована в рамках проекту
популяризації творчості молодих талановитих
художників, які навчаються на спеціальності “Обра0
зотворче мистецтво” у педагогічних університетах
України. Двадцять п’ять студентів представлють свої
досягнення в різних сферах образотворчості – стан0
ковому живописі, графіці, скульптурі, декоративно0
прикладному мистецтві. В їх мріях – не тільки амбіції
самостійної художньої творчості, а й благородне пра0
гнення підтримати маленьких українців у їхньому
самовизначенні в складних лабіринтах мистецтва.
Вони впевнені: коли разом із дитиною в терніях і оза0
ріннях художньої творчості завзятий молодий талант,
свічка душі українського мистецтва ніколи не згасне.
Виставку гостинно прийняв чарівний куточок істо0
ричного Києва – Музей гетьманства, який містяни зна0
ють як будинок Мазепи. У стінах унікальної пам’ятки
архітектури XVII століття щиро вітали учасників
виставки директор Інституту педагогіки і психології
академік В. І. Бондар, директор музею Г. І. Ярова,
викладачі університету, гості. На відкритті виставки
звучала романтична музика у виконанні студентів
Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова.
Роботи студентів кафедри образотворчого мистетцва
отримали позитивні відгуки преси та фахівців.
Арт0лінія творчості молодих художників рухаєть0
ся в ритмі їх сердець – бурхливо, спрагло, напружено,
проте впевнено просуваючись вперед до нових звер0
шень.

ВЕТЕРАНИ РАЗОМ

НЕЩОДАВНО на розширеному засіданні Ради
ветеранів, де були присутні голова і члени Студентської
Ради, заступники директорів інститутів з виховної роботи,
був затверджений Меморандум про співпрацю між
Студентською Радою та Радою ветеранів НПУ імені
М. П. Драгоманова.
Мета цього Меморандуму – в усвідомленні спільної
відповідальності за забезпечення всебічного розвитку
студентської молоді та збереження українських традицій,
виховання патріотизму, а також піклування про
взаєморозуміння та взаємопідтримку різних поколінь
драгомановців.
Голова Ради ветеранів М. А. Рябухін, даючи позитивну
оцінку події, підкреслив, що “школа – це майбутнє
суспільства. Ми повинні виховувати майбутніх учителів
справжніми патріотами України. Сьогоднішнє обговорення
Меморандуму показує, що між ветеранами і студентами
університету є тісний взаємозв’язок, ми йдемо в одному

напрямку. Треба формувати ті якості патріота, які
зроблять міцними наше суспільство”.
Голова Студентської Ради М. Давидюк відзначив, що
студентство вклоняється перед подвигами ветеранів у
Великій Вітчизняній війні і починає велику роботу з розвитку
волонтерського руху. “Ми будемо в усьому допомагати
ветеранам”, – підсумував Микола Давидюк.
На засіданні відбулась ще одна дуже важлива подія –
виступила А. О. Ярошенко, яка повідомила, що на Вченій
Раді університету була затверджена Патронажна служба
допомоги ветеранам ВВВ, учасникам бойових дій, ветеранам
праці НПУ імені М. П. Драгоманова. Метою діяльності
служби є сприяння у розв’язанні соціальних проблем та
надання комплексу соціальних послуг усім ветеранам
нашого університету.

Олена ШЕВНЮК,
професор, куратор проекту

Раїса ЮРОВА,
секретар Ради ветеранів

нагородження

подвиг

свято

День
захисника
Вітчизни

Готуємо
творчого
вчителя

Ще раз про
кохання

стор. 2

стор. 3

стор. 4

З Днем захисника Вітчизни!
Шановні ветерани війни, праці, Збройних сил України та співробітники НПУ імені
М. П. Драгоманова! Дозвольте від імені ректорату, Ради ветеранів університету, профспілкової
організації щиро привітати Вас з Днем захисника Вітчизни!
Ваш славний бойовий і трудовий подвиг є зразком відданості, честі, вірності присязі і невгасимої
любові до Вітчизни, мужності і стійкості захисника, свободи і чесного виконання священного обов’язку
патріота.
Невмирущою славою і зразком для молодших поколінь залишається Ваше вірне служіння Вітчизні.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя і благополуччя, успіхів у справі виховання молоді на благо
українського народу!
З глибокою повагою,
Ректор
Голова Ради ветеранів
Голова профкому

Д ЕНЬ

В. П. Андрущенко
М. А. Рябухін
І. Т. Горбачук

ЗАХИСНИКА

ЯК ВИНИКЛО це свято і які
подвиги здійснили захисники Вітчиз
ни, що увічнюються у цій знаменній
даті?
В історії кожної держави, народу,
у житті людини захист рідної вітчизни
є її святим обов’язком. На всіх ета
пах суспільного розвитку боротьба
за суверенітет породжувала високий
патріотизм, героїзм, чесність і відда
ність Батьківщині. Прикладів у історії
людства чимало. Це було властивим
і для України у період Гетьманщини, і
тоді, коли вона перебувала у складі
Російської імперії, і в Союзі Радянсь
ких Соціалістичних Республік.
Що ж стосується Дня захисника
Вітчизни України, то вона має свою
політичну і героїчну історію. Після
перемоги Жовтневої революції
молода Українська республіка своїх
збройних сил для захисту ще не
мала. Цим скористалася внутрішня
контрреволюція та інтервенти капі
талістичних держав. Тоді Раднарком
з ініціативи В. Леніна у січні 1918
року ухвалив Декрет про створення
Робітничоселянської Червоної армії
(РСЧА), який підписав представник
Радянської Червоної армії України
В. Затонський. Цей документ свід
чить про спільність інтересів і дій
українських і російських трудящих у
захисті Вітчизни проти внутрішньої
контрреволюції та іноземної інтер
венції. Революційний народ з вели
ким піднесенням добровільно ство
рював загони червоноармійців у
великих містах: Петрограді, Москві,
Саратові, Харкові, Києві та інших.
Організаторами перших загонів
РСЧА
були
М. В. Кириленко,
В. О. АнтоновОвсієнко, П. С. Дибен
ко, В. І. Подвойський та інші.
В Україні, після прийняття
Декрету 2го лютого 1918 року Рад
наркому УРСР про створення Робіт
ничоселянської Червоної армії, роз
горнулась робота зі створення бойо
вих загонів захисту революції.
В організації Червоної армії та
козацтва та безпосередньо у
боротьбі проти інтервенції та біло

2

Ві Тч ИЗНИ

гвардійців брали участь К. Вороши
лов, С. Будьонний, О. Пархоменко,
В. Кіквідзе, Г. Котовський, В. Прима
ков, В. Боженко, Ю. Коцюбинський,
М. Щорс та інші. Вихідці з трудового
народу, вірні ідеалам революції,
загартовувались командні кадри у
полум’ї громадянської війни.
Наставали важкі дні в історії
молодої республіки. Фронт був роз
валений, Кайзерівська Німеччина
21 лютого порушила перемир’я і
розпочала наступ по всьому фронту.
Головний удар було спрямовано на
революційний центр – Петроград.
Червоноармійські загони вступили в
жорстоку схватку з ворогом, і
23 лютого Червона армія нанесла
контратакуючі удари під Псковом і
Hoвгородом, зупинивши просування
німців на Петроград. На відзначення
мужності і героїзму Червоної армії
при захисті соціалістичної Вітчизни
23 лютого 1918 знаменується Днем
Робітничоселянської червоної армії,
пізніше – День Радянської армії, а
згідно з указом Президента від
23.02.1999 року – День захисника
вітчизни.
З часу створення Червоної армії і
до 1921 року вона розгромила війсь
ка Антанти, очолювані США, Англією,
Францією, Італією, Японією, очисти
ла від десантів Мурманськ, Одесу,
Закавказзя, Крим, Сибір і розгроми
ла контрреволюційні полчища: на
Сході – Колчака, Півдні – Денікіна,
Врангеля, у Прибалтиці – Краснова,
Юденіча.
За роки громадянської війни з
героїчних битв вийшли легендарні
уславлені у піснях полководці:
С. Будьонний, В. Блюхер, К. Вороши
лов, Ю. Коцюбинський, М. Щорс,
В. Примаков, О. Пархоменко, В. Кік
відзе, В. Боженко та інші. У 1929 році
збройні сили Росії, України, Білорусі,
Закавказзя об’єднались в єдину
РСЧА. В умовах мирного будівництва
Червона армія проти загрози світо
вого імперіалізму зміцнювала свою
обороноздатність. У 1939 році армія

перейшла із добровільної основи
служби до загальної військової
повинності, призовний вік зменшив
ся з 21 до 19 років, а для тих, хто мав
середню освіту, – до 18 років. Від
кривалися нові вищі і середні війсь
кові командні заклади, у яких молодь
оволодівала героїчним досвідом
старших поколінь. Провокації на
озері Хасан і річці ХалкінГол були
сигналами до можливої агресії проти
Радянського Союзу. Вірогідність цієї
небезпеки зросла з приходом до
влади Гітлера в Німеччині.
Свої агресивні плани Гітлер
спільно із сателітами здійснив
22 червня 1941 року віроломним
нападом на Радянський Союз. Війна
тривала 1418 днів і ночей. У 51й
стратегічній операції були Москов
ська, Сталінградська, Курська,
Ленінградська, Київська, Корсунь
Шевченківська,
ВіслоОдерська,
Берлінська, в героїчних битвах, вия
вивши патріотизм, радянські воїни
викинули агресорів з рідної землі,
врятували людство від фашистської
чуми.
У цих битвах легендарний геро
їзм
проявили
воїнивихованці
радянської школи, а їх воєначальни
ки
Г. Жуков,
К. Рокосовський,
О. Василевський, М. Ватутін, Ф. Тол
бухін, І. Черняхівський прославилися
полководським талантом у світовій
військовій історії, здобувши пошану
чесних людей планети.
Відтак всенародне вшанування
Червоної армії у День захисника Віт
чизни має велике соціальнополітич
не і моральне значення для патріо
тичного виховання молоді, поваги до
своєї історії і до тих, хто відстояв
рідну землю. Низько вклоняємося
захисникам вітчизни!
М. А. РЯБУХІН,
Голова Ради ветеранів
НПУ імені М. П. Драгоманова

СТЕЖИНОЮ СВОГО
ПОКЛИКАННЯ
ОДНИМ
із
знаних логопедів
сучасності є вче
ний, педагог, куль
турний та гро
мадський
діяч
Раїса Авер’янівна
Юрова. Нещодавно
цій чудовій жінці
виповнилось
80 років. Та незва
жаючи
на
цей
поважний вік, вона
продовжує вести
активну наукову і
суспільну діяль
ність. Про це свід
чать і слова самого
вченого:
“…мені
хочеться жити активно і приносити радість тим, хто
до мене звертається за допомогою… А ще хочеться
знати, що вся моя праця, мої досягнення при підведен
ні життєвих підсумків матимуть велике значення для
молодого покоління”.
Доцент Раїса Юрова виховала цілу плеяду лого
педів; одні її учні викладають на кафедрах логопедії в
рідному університеті та інших вишах, інші працюють
логопедами по всій Україні і за її межами – в Канаді,
Польщі, Ізраїлі, Росії. Раїса Авер’янівна займається і
науковою роботою: їй належить понад 50 наукових
праць, три посібники, за якими навчаються студенти і
працюють логопеди. У 2007 році під керівництвом
Р. А. Юрової, разом з логопедами Центру патології
мовлення, був виданий єдиний в Україні посібник по
подоланню заїкання, який довго чекали логопеди і
люди, схильні до цієї недуги. Цей посібник дозволяє
самостійно працювати і допомагає подолати заїкання.
За свою викладацьку та наукову діяльність
Р. А. Юрова отримала звання “Відмінник народної
освіти України”. За особистий вагомий внесок у розви
ток університету в 2010 році вона була нагороджена
грамотою і срібною медаллю М. П. Драгоманова.
Раїса Авер’янівна знана в Драгомановському уні
верситеті як творчий активний член колективу. За
невсипучу енергію та відповідальне ставлення до
справи її обрали старостою творчого гурту “Наша
пісня”, який під керівництвом професора Т. С. Лев
ченко несе піснями радість людям.
Великої уваги заслуговує і її самовіддана праця у
складі Ради ветеранів університету на посаді секретаря.
А ще вона є не просто вченим, педагогом, логопе
дом, активним громадським діячем. Раїса Авер’янівна
доброзичлива, працьовита, порядна, завжди усміхне
на та віддана своїй справі людина. Все це допомагає їй
зберігати молодість душі.
Отака Вона дивовижна жінка, біля якої значно
молодіші набираються сонячної енергії та завзяття.
А від себе можу сказати наступне: “Вона послана
на землю Богом”.
Микола КОТ,
доцент

ДО ЮВІЛЕЮ Г. М. ПАДАЛКИ
Галина Микитівна Падалка посідає особливе місце
серед засновників української музично&педагогічної науки.
Як відомо, мистецька освіта є незамінною складовою ста&
новлення майбутнього педагога як Вчителя, духовного
наставника, друга і порадника. Прикладом такого самовід&
даного служіння цій справі є музично&педагогічна діяльність
Галини Микитівни Падалки як високого
професіонала, мудрого викладача,
прекрасного музиканта, талановитої
творчої особистості, чудової людини.
Вітаємо Вас та зичимо Вам міц&
ного здоровíя, людського щастя,
любові рідних та близьких і подаль&
ших великих звершень на ниві укра&
їнської науки!
В. П. АНДРУ ЩЕН КО
доктор філософських наук,
професор, академік НАПН України,
член!кореспондент НАН України,
ректор НПУ імені М. П. Драго ма но ва

До уваги організаторів заходів (конференції, фестивалі, конкурси
тощо)!
Редакція газети “Педагогічні кадри” пропонує розміщення інформації
про ваші заходи на шпальтах газети. За детальною інформацією
звертайтесь, будь ласка, за телефоном (044) 234&75&87.

ЛЮТИЙ 2011

НАГОРОДЖЕННЯ СТУДЕНТІВ –
ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ ТВОРЧИХ РОБІТ
ОДНИМ із результатів незабутньої
зустрічі викладачів та студентів університе0
ту з відомим педагогом0новатором Шалвою
Олександровичем Амонашвілі – доктором
психологічних наук, професором, академі0
ком РАО (Москва, Росія), іноземним чле0
ном НАПН України, а нині і почесним про0
фесором нашого університету, що відбува0
лась минулої осені в межах проекту “Твор0
чі майстерні педагогів0новаторів”, стало
проведення за його ініціативи та фінансо0
вої підтримки загальноуніверситетського
студентського конкурсу “Чому я обрав
педагогічну професію”, організованого
кафедрою педагогічної творчості.
Ця плідна ідея майстра педагогічної
справи знайшла широкий відгук у студент0
ства, понад 100 осіб подали на конкурс свої
різножанрові творчі роботи. Після прове0
дення відбірного туру було допущено до
участі у конкурсі 38 творів студентів. Вони
оцінювалися кваліфікованим журі під голо0
вуванням завідувача кафедри, доктора
педагогічних наук, професора, заслужено0
го працівника освіти України Н. В. Гузій, до
складу якого поряд із викладачами кафе0
дри педагогічної творчості увійшли народ0
ний учитель України, директор Українсько0
го гуманітарного ліцею Г. С. Сазоненко,
заслужений учитель України О. Д. Наро5
влянський, переможець Всеукраїнського
конкурсу “Вчитель року” Н. В. Одинець.
Оцінюючи студентські конкурсні роботи,
журі звертало увагу не лише на виважену
композицію твору, послідовність викладу
думок, мовну та стилістичну грамотність,
проблемність, критичність, конструктив0
ність професійно0педагогічного мислення
дописувачів, а передусім на гуманістичну
спрямованість їх ідей, високу професійну
духовність та відповідальність, переконли0
вість, самостійність та оригінальність
висловлених позицій автора.
Переможцями конкурсу студентських
творів “Чому я обрав педагогічну профе0
сію” стали 13 учасників. Дипломи І ступеня
дістали творчі роботи студенток Кузьменко
Христини та Михайлової Тетяни (Інститут
іноземної філології). Дипломами ІІ ступеня
були нагороджені Катющева Тетяна
(Інститут корекційної педагогіки та психо0
логії), Коливушко Лідія (Кримський гумані0
тарний факультет) та Король Юлія (Інсти0

тут розвитку дитини). Дипломи ІІІ ступеня
отримали Бакай Оксана (Інститут укра0
їнської філології), Євтушенко Наталія
(Інститут іноземної філології), Коваленко
Анна (Інститут мистецтв), Мелашич Дари5
на (Інститут корекційної педагогіки),
Миколайчук Галина (Інститут української
філології), Міхеєва Марія (Інститут іно0
земної філології), Самофалова Вероніка
(Інститут іноземної філології), Шульга

Учитель – той, хто вірить в нас,
Натхненно і невпинно.
Учитель – той, яким весь час
У захваті дитина.
Він щирий, сам з пакунком мрій,
Покликаних здійснитись.
В проміннях радості живій
Натхненням запалитись.
На думку студентки Кримського гума0
нітарного факультету Лідії Коливушко,

Ірина (Інститут гуманітарно0технічної
освіти).
Голова оргкомітету конкурсу академік
В. П. Андрущенко на Вченій Раді універси0
тету в урочистій атмосфері вручив пере0
можцям конкурсу дипломи і грошові пре0
мії.
Зміст творчих робіт переможців кон0
курсу загалом продемонстрував ствер0
дження ідей добра, милосердя, любові до
дітей, позитивне ставлення до людини,
активну громадянську позицію. Ось лише
окремі думки, висловлені майбутніми вчи0
телями: “…як воно, бути вчителем? При&
ходити до школи раніше за учнів, готува&
тись до уроку як до іспиту, не піддаватись
настрою, особистим негараздам, посміха&
тись кожному, сто разів на день бажати
доброго дня. Як воно – не належати собі?”,
– читаємо слова студентки Інституту іно0
земної філології Христини Кузьменко.
У віршованих рядках Тетяна Михайло0
ва пише:

“…в школу не должны приходить случай&
ные люди, получившие диплом ради дипло&
ма. В педагогике не должно быть людей,
для которых всё предсказуемо, отражено и
закреплено в циркулях. Это творческая
профессия, и она должна быть самой вос&
требованной в обществе. По&моему, тот,
кто пришёл учить других, должен начать
не с самоистязания, как герой романа Чер&
нышевского “Что делать?”, а с радостно&
го самосовершенствования, результатом
которого станет человек, в котором, по
словам А. П. Чехова, “всё должно быть
прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и
мысли”.
Конкурсантка Інституту корекційної
педагогіки та психології Катющева Тетяна
висловлює своє бачення образу вчителя,
вона пише: “Вчитель запалює світло на
життєвому шляху маленької дитини,
виховує її, навчає, знайомить з поняття&
ми добра і зла. Вчитель віддає своє життя
іншим, віддає кожному вихованцю частин&

ку себе та свою любов. Він вдосконалює спра&
ведливі, чисті та добрі життя дітей і змі&
нює їхні недосконалі погляди та вчинки”.
Цікавими виявились і результати опи0
тування конкурсантів, здійсненого викла0
дачами кафедри педагогічної творчості
стосовно того, що їм дала участь у конкур0
сі. Звучали такі відповіді: “…глибше осягну0
ла смисл своєї майбутньої професії”,
“…підвищилася
власна
самооцінка”,
“…набула корисного досвіду конкурсних
змагань”, “…більше дізналася про педаго0
гів0новаторів”, “…зміцнився мій авторитет
серед одногрупників” та ін.
Отже, головна мета конкурсу – активі0
зувати професійну позицію студентства як
майбутнього вчительського корпусу,
сприяти розвитку їх педагогічної спрямо0
ваності та ціннісних орієнтацій, підсилити
позитивну мотивацію на педагогічну діяль0
ність, виявити обдаровану молодь – спра0
вдилась. Це сприяє підвищенню престижу
вчительської праці серед студентської
молоді, якого, на жаль, бракує у сучасному
соціумі, спонукає найбільш здібних та
енергійних випускників вищих педагогіч0
них закладів освіти знайти себе у педагогіч0
ній професії.
Слід відмітити, що подібні конкурси
сприяють встановленню контактів між сту0
дентами різних інститутів, створюють
умови для творчої самореалізації студен0
тів, зорієнтованих на педагогічну профе0
сію. До того ж студенти мали можливість
активно заявити про себе, перевірити свою
творчу спроможність, набули досвіду дося0
гнення успіху.
Невипадково після завершення проек0
ту виникає бажання продовжити роботу у
цьому напрямі. Тому колектив кафедри
педагогічної творчості виступив з пропози0
цією розширити формат конкурсу, надати
йому статус постійно діючого і назвати
його на честь Шалви Олександровича Амо0
нашвілі. Педагог0новатор з почуттям
обов’язку і вдячності прийняв цю пропози0
цію та зазначив, що пишається тим, що є
почесним професором відомого універси0
тету, і радий співпрацювати з українськими
колегами.
Людмила МІЛЬТО,
Валентина СИДОРЕНКО

СЕЗОН СТУДЕНТСЬКОГО МОРЖУВАННЯ
НА ТЕРМОМЕТРІ – два
градуси морозу, надворі –
люди в теплих шапках і рука
вичках, на календарі – свято
Водохреща, тож студенти
кафедри біологічних основ
фізичного виховання на чолі
з доцентом Михайлом
Федоровичем Хорошухою
веселим кроком прямують
берегом Дніпра, аби здій
снити давню християнську
традицію – окунутися в кри
жану воду в ім’я міцного здо
ров’я та з метою не відстава
ти ні від предків, ні навіть від
вітчизняних політиків. Але
від “політичного” занурення
студентське відрізнялося
двома речами: відсутністю
папарацці (якщо не брати до уваги знайому одного зі студентів з фотоапаратом і, влас
не, мене) та щиросердечністю і відвертістю всієї процедури. На обличчях – весела без
турботність, на устах – усмішки та жарти; пересічний киянин в трьох светрах і в куртці
в житті не сказав би, що молоді люди йдуть окунатися в крижану січневу воду.
Дорогою до місця призначення Михайло Федорович розповідав про необхідність
зимового купання як “невід’ємного фактора міцного здоров’я”, наголошуючи на тому,
що воно сприяє зміцненню імунітету до застудливих захворювань, підвищенню стійко
сті організму до радіоактивного випромінювання та відтягує від поверхні шкіри шлаки
у вигляді газу, який знаходиться у капілярах. Також він висловив сподівання, що в
подальшому, окрім студентів кафедри біологічних основ, до процесу “моржування”
долучаться й інші факультети, якот філологічний чи географічний.
Та поки студенти вищезгаданих факультетів грілися вдома, наші герої, вибравши
собі найкраще місце серед тих, що залишилися вільними (треба віддати належне кия

ЛЮТИЙ 2011

нам“моржам”, яких з кожним роком стає все більше), почали скидати з себе геть усе
до плавок, при цьому не забувши хвилини дві попозувати перед фотоапаратом на
мінусовій температурі. Вислухавши привітання викладача зі святом і ніяк не відреагу
вавши на заклик “заходити у воду повільно”, всі вісім студентів з криками “Харашооо!”
зірвалися у Дніпро. Коли б це виваженість і холодний розум перемагали гарячу кров
студентів?
Майже кожен забігав у воду по два рази; тих, що рвалися і третій раз отримати
заряд адреналіну та енергії, Михайло Федорович ледь не силоміць стримав – можна
було б подумати, що стовпчик термометра показує не два градуси морозу, а 30 граду
сів тепла. Навколо гуртка наших студентів панувала особлива атмосфера натхення для
киян, які прогулювалися пляжем одягнені, мов капуста, і змушувала кидати захоплені
погляди на бадьорість і життєрадісність підопічних Михайла Федоровича, тобто на тих,
хто піклується про своє здоров’я, хто
хоче прожити довго, не витрачаючи
свій час на хвороби і гроші на ліки.
Якщо у вас також виникає таке бажання
– не проґавте наступного Водохреща і
будьте серед тих, хто надихатиме сту
дентів у наступному році на подібне
звершення!
Також фахівці із зимового купання
пропонують усім бажаючим розпочати
процедуру загартовування. Практичні
заняття проводитимуться щоп'ятниці з
квітня у Гідропарку (з 16 год.). Більш
детальну інформацію можна отримати
на кафедрі біологічних основ фізичного
виховання та спортивних дисциплін
ІФВС (тел. 4863628). Щорічні купання
на Водохреща традиційно проводи
тимуться 19 січня о 15 год.

Артем МИСЛИВИЙ

3

14 лютого – День всіх закоханих

Ще раз про кохання – і не тільки
14 ЛЮТОГО у багатьох країнах світу відзначається День Святого Валентина – покровителя усіх закоханих. Цього
дня закохані або, як стало вже традицією, просто близькі люди зізнаються одне одному в любові і дарують приємні
подарунки і “валентинки” – листівки, прикрашені традиційними сердечками, трояндочками, янголятками тощо.
Саме в університеті знайомляться багато молодих людей, тут вони закохуються і присвячують життя одне одно.
му. Тому ми вирішили розпитати і дізнатись кілька історій кохання, які виникли і розгорнулись саме в стінах Драгома.
новського університету. Ці історії записані зі слів людей, які поділились з нами своїм сокровенним – історією про своє
кохання.

КОХАННЯ ПО.ДРАГОМАНОВСЬКИ,
або історія однієї зустрічі
НІКОЛИ НЕ ЗНАЄШ, де Купідони чатують на тебе, щоб випустити стрілу і зародити
кохання. Й ні час, ні місце не важливі. Усе трапляється там, де потрібно і так, як потрібно.
Сергій та Оксана, мабуть, посміхнулися б, якби їм років десять тому напророчили, що
вона одружиться зі своїм викладачем, а його серце буде підкорене коханням студентки.
Посміхнулися б та й не повірили, проте через чотири роки вони мали вже спільне прізвище.
Коли Сергій закінчував університет, Оксана вчилася на першому курсі. Паралельно з
викладацькою діяльністю він працював в одній солідній компанії. Час минав, мережа розши
рювалася, тому одного дня було намічено відкриття нового магазину. Як згодом виявилося,
Оксана – організатор відкриття заходу. Звісно, Сергію, котрий мав значний досвід роботи,
було доручено допомогти дівчині у підготовці до відкриття. З одного боку, він бачив її сумлін
ною студенткою, яка, до речі, закінчила університет з червоним дипломом, а з іншого – діло
вим партнером, з яким його пов’язує спільна робота.
Магазин відкрили, був святковий фуршет… Словом, вирішили після цього днів за три
зустрітися в одному кафе. З того часу фактично і розпочалися їхні стосунки. Бачились вони
часто, майже щодня, однак Оксана продовжувала називати свого коханого побатькові, незва
жаючи на те, що вони стали ближчі, і тепер вона не просто його студентка.
Проте, коли Оксана навчалася на третьому курсі і сором’язливо склала улюбленому
викладачеві залік не з першого разу, Сергій тоді ще не розумів, у чому справа. Оксана прихо
дила підготовлена, адже навчалася на «відмінно», просто соромилася відповідати у його при
сутності.
На четвертому курсі дівчини відповідальним за практику був Сергій. Тоді він уже значно
уважніше спостерігав за студенткою і почав розуміти, що бачить в ній свою кохану. Тоді й
почав діяти активніше. А вже на п’ятому курсі Оксана складала державний екзамен не просто
улюбленому викладачу, до якого якісно й добросовісно він її підготував (на той час вони вже
мешкали разом і були одружені), а своєму супутнику. Отож, захищала свою магістерську
випускниця вже будучи законною дружиною.
Як склалося далі – запитайте у них самих, зустрівши в університеті на перерві. Для себе я
лише підтвердив думку про те, що ніколи не знаєш наперед, кому сьогодні ставиш залік чи
екзамен: гарній студентці чи майбутній своїй дружині через кілька років.

Олександр КОЗИНЕЦЬ,
викладач Інституту корекційної педагогіки та психології

ЗМІ про нас

Університет, танок і взаємна любов
ВОНИ вступили до одного і того ж інституту Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова, але на різні спеціальності, у різні групи. Він і вона захоплювалися танцем!
Майже два місяці вони ходили одним коридором, навчалься в одних аудиторіях і не помічали
один одного. Аж ось вони нарешті зустрілися... поглядами. Була перша в їхньому житті студент0
ська конференція, що проходила в інституті. Вона виступала із захоплюючою доповіддю, вперше
в такій великій аудиторії перед багатьма слухачами. І раптом серед сотні пар очей вона помічає
його погляд, захоплений і закоханий погляд, що не полишав її ні на секунду. В цей погляд вона і
закохалася... Після конференції вони познайомилися, поговорили, але кожен пішов своєю доро0
гою...
Наближався “Дебют першокурсника”, кожна група готувала свій виступ. Він танцював вальс
з іншою... Вона танцювала румбу з іншим... Але подумки вони хотіли бути разом.
Вони живуть в різних містах України. Він – староста у своїй групі, відповідальний і активний
хлопець сильної статури з мужніми плечима. “Ні, я його не гідна”, – подумала вона... Вона – кра0
суня, розкішна дівчина, струнка, тендітна, щира, чуйна. “Ні, я її не вартий”, – подумав він... Так
вони не наважувалися зробити один до одного перший крок, хоча подумки хотіли бути разом...
Вони навчалися в різних групах, в різних аудиторіях, і тільки лекційна аудиторія їх об’єднувала.
Їх об’єднувала любов до танцю і взаємне кохання... А роз’єднувала нерішучість та невпевненість.
Але доля дала їм шанс: був оголошений конкурс мистецтв серед інститутів. Танцювальне
мистецтво свого інституту, звичайно ж, представляли вони. Це шанс для них бути на сцені разом,
а може, і не тільки на сцені... Почалася підготовка до конкурсу. Вони однозначно вирішили танцю0
вати румбу, для свого танцю вони обрали пісню Mайкла Джексона “Whatever happens” (саме ця
пісня значною мірою була історією про них самих).
Це були прекрасні миті – підготовка до конкурсу, тренування, які подарувала їм доля. Вони
залишалися після пар і разом проводили багато часу, складаючи композицію танцю та вдоскона0
люючи рухи. І ось – конкурс і їхня румба! Це був яскравий танець кохання, захоплюючий, при0
страсний і ніжний водночас. Їх погляди, їх рухи, підтримки і торкання розповідали історію двох
закоханих без слів! Вони запалили всю сцену і свої емоції передали глядачам – зал аплодував стоя0
чи. Це був саме той танок, коли на двох – одне серце. Він тримав її ніжно, вона дарувала йому
жіночність, тендітність.
Той вечір вони провели разом. Танцем вони сказали
один одному те, що не наважувалися сказати раніше сло0
вами! В той вечір був перший палкий поцілунок, освід0
чення... З того вечора вони завжди разом, такі ще юні,
щирі та закохані. Їх об’єднує спільна лекційна аудиторія,
спільні танцювальні виступи, а головне – взаємна любов!
Говоріть про свої почуття тим, кого ви любите, бо не
завжди і не всім доля дає “конкурс мистецтв”... а тільки
тим, хто на це заслуговує і дуже цього хоче!

Михайличенко став доцентом
драгомановського університету

Колишній головний тренер збірної України став завідуючим
кафедри футболу: читає лекції і ставить студентам у приклад
Андрія Шевченка.

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

Пантеон

пауза. Потім сказав, що дуже цікава пропозиція. Довго умовляти його не
довелося. До речі, він на достатньому рівні володіє англійською мовою. А у
нас в планах – проводити заняття англійською. Ми ж до Європи рухаємося.
Можливо, Михайличенко викладатиме у нас іноземною”.
“Олексій Олександрович у нас на посаді доцента. Не потрібно це плута
ти із вченим званням доцента, – уточнює Тимошенко. – Але, думаю, через
деякий час – ми вже говорили про це з ним – підготуємо пару статей, мето
дичних посібників. І подаватимемо його на звання доцента. А там, якщо у
нього буде бажання, подумаємо про написання дисертації. І вже буде
можливість отримати звання професора. Ми йому вже про це натякали. Але
на даний момент, природно, він бачить себе більше тренером. І я був би
радий, щоб він повернувся в збірну або “Динамо”. Михайличенко себе ще
проявить. Невдачу в плейофф ЧС2010 з греками оцінюю як випадковість.
Недаремно ж Лобановський називав його своїм наступником. Як ми говори
мо студентам: у футбол грають головою, а вже підіграють іншими частина
ми тіла. А Михайличенко був гравцем, що думає”.
До речі, серед студентівподопічних
Михайличенка – гравці “Арсенала”, “Обо
лоні”, зокрема, син Олександра Заварова
– Валерій. А в числі футбольних досягнень
команд університету Драгоманова – чем
піонство “Біличанки” в жіночому футзалі і
виграш Євро12, як тут називають перемо
гу на турнірі студентів міст України і Поль
щі, які прийматимуть матчі ЧС.
Як розповіла нам Вікторія, студентка
магістрантка 5 курсу, на лекції з методики
викладання футболу дівчини цікавилися у
Михайличенка, чи одружений він (одруже
ний. – Авт.) і чи є у нього діти (є. – Авт.), а
сам він не відмовляв у фото і автографах на
конспектах. “Радив не зазнаватися, брати
приклад з Шевченка”, – ділиться інший 5
курсник, Єгор. “У майбутню команду
Михайличенка не напрошувалися”? –
“Подумували, та не наважились”.

Екстренер “Динамо” і збірної України Олексій Михайличенко очолив
кафедру футболу Інституту фізичного виховання і спорту НПУ імені
М. П. Драгоманова. Біля його кабінета в будівлі на Тургеневській, 39 за сто
личним цирком уже прибили відповідну табличку – “Завідувач кафедри фут
болу, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер України
доцент Михайличенко Олексій Олександрович”. Якщо жіноча частина пед
колективу вишу про футбольні регалії свого нового колеги в основному не
обізнана, то студенти – приємно здивовані. “Це ж жива легенда!” – говорять.
Учора кабінет Михайличенка був закритий. “Він тут не щодня, – розповів
нам директор ІФВС Олексій Тимошенко. – Але практично раз на тиждень ми
зустрічаємося, вирішуємо питання кафедри. Або, наприклад, у нас був вечір
спортивної слави – так прийшли він, Стела Захарова, Леоненко, Косовський.
Михайличенко в гарних стосунках з Блохіним, думаю, у березні запросимо
його до себе на Кубок ректора. Олексій Олек
сандрович залучатиме відомих спортсменів на
зустрічі зі студентами, крім того, сам, у міру
можливостей, читатиме лекції про футбол –
декілька таких уже було. Він у нас не на повній
ставці, а на 0,25. Його умова – щоб ця робота
не заважала подальшій тренерській кар’єрі.
Отже, якщо він очолить якусь команду, то
поєднуватиме роботу в ній з діяльністю на посту
завкафедрою”.
Кафедра футболу відкрилась 1 листопада.
“Очолити її міг або учений, або людина з велики
ми спортивними досягненнями, – говорить
Тимошенко. – Ми планували Базилевича, вихо
дячи з того, що він – кандидат наук. Але не вий
шло. Чому ліг вибір на Михайличенка? Ось яка
думка існує в суспільстві. Фізкультурник,
мовляв, це людина, яка двох слів зв’язати не
може. А Олексій Олександрович уміє чітко,
доступно і цікаво висловлювати свої думки. Ми
Михайличенко разом з університетською
це бачили на його пресконференціях. На жаль,
командою “Біличанка” –
не всі тренери прем’єрліги можуть цим похва
литися. Його перша реакція? Спершу була
чемпіонками світу з футзалу.

4

Світлана НІКОЛАЙЧУК

Редактор Сергій Русаков,
літературний редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85,
факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua

Олег ЛЮЛЬКА, Олег СИВАК
Газета “Сегодня”

РЕКТОРАТ, профком уні
верситету з сумом сповіща
ють, що на 92 році пішов з
життя ветеран Великої Вітчиз
няної війни, заступник голови
Ради ветеранів університету,
колишній декан історичного
факультету

Ніколаєнко
Василь Юхимович
і висловлюють глибокі співчуття
рідним і близьким покійного.
Про життєвий шлях Васи
ля Юхимовича – в наступному
номері газети “Педагогічні
кадри”.

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е)mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

ЛЮТИЙ 2011