Файл #210: "2011-1.pdf"

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 1 (1611) СІЧЕНЬ 2011 РОКУ

ВИСОКА
НАГОРОДА
МІЖНАРОДНИЙ
Сократівський
комітет (м. Оксфорд, Великобританія)
присвоїв звання лауреата Міжнародної
премії у сфері наукових досліджень “Ім’я
в науці” (“The Name in Science”) ректорові
Національного педагогічного університе'
ту імені М. П. Драгоманова, віце'прези'
денту Клубу ректорів Європи, академіку
В. П. Андрущенку.
Колектив університету щиро вітає
свого керівника й лідера з видатною наго'
родою!

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

²ÒÀªÌÎ ÏÅÐÅÌÎÆÖ²Â!
У МІСТІ Теплице (Чехія) з 27 жовтня по 1 листопада 2010
року проходив міжнародний конкурсфестиваль молодіж
ної творчості “Осіння казка”. Три студентки Драгоманов
ського університету Валентина Шерепот, Ангеліна Щер
бина й Олена Бедзіс у складі тріо бандуристок “Купава”
взяли участь у конкурсі та здобули першу премію! Значною
мірою своєю перемогою дівчата завдячують художньому
керівнику – лауреату багатьох міжнародних конкурсів,
доценту, професіоналу й ентузіасту Валентині Петренко.
Університет пишається своїми вихованцями і бажає їм
подальших блискучих перемог!

ПОДАРУНОК ДО НОВОГО РОКУ
ТА ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ АРХІВНИХ УСТАНОВ
23 ГРУДНЯ 2010 року відбулось відкриття нових приміщень архіву університету і мультимедійної ауди
торії інноваційних технологій вивчення мов. У церемонії відкриття взяв участь ректор університету академік
В. П. Андрущенко
Зазначені приміщення відповідають усім сучасних вимогам і дозволяють відповідним підрозділам уні
верситету проводити свою діяльність на високому професійному рівні. Керівники підрозділів висловлюють
слова вдячності ректоратові за постійну увагу до покращення умов навчання і праці, а будівельникам, інже
нерам і працівникам відділу постачання –за якісно виконану роботу.

Пресцентр

ЗДАЄМО СЕСІЮ ЛЕГКО І ШВИДКО!
У найхолоднішу пору року для студента знову
настають найспекотніші дні – сесія. Сесія – період
значних навантажень на організм. І це справжнє
випробування для нервів, очей і пам’яті – всім стре
сам стрес! Щоб такого не відбувалося, наводимо
декілька порад:
Плануйте. Перш ніж приступити до навчання,
логічно організуйте час і поставте цілі: розпишіть, що
ви будете робити в конкретний день і годину. Дов
генько робити, проте це справді діє.
Визначте “золоті” години. З’ясуйте, нарешті,
хто ж ви – жайворонок чи сова. І залежно від цього
плануйте, в який час дня чи ночі ви будете займатися
“опором матеріалів”, а коли просто повторювати
білети улюбленої дисципліни.
Відпочивайте. Кожні 4045 хвилин відволікайте
ся на 57 хвилин (згадайте школу, адже саме так роз
поділено час школярів для найкращого вивчення про
грамного матеріалу). Не чекати втоми – кращий засіб
від перевтоми.

Обійдіться без стимуляторів. Каву, колу і енер
гетики замініть на трав’яні чаї. Вони дуже добре тоні
зують, але не виснажують організм. Якщо ж перебу
вати лише на тоніках, то через пару годин після підйо
му сил ви потрапите в “енергетичну яму”, і ніякий
предмет тоді вже залишиться у вашій голові.
Напередодні іспиту. Увечері перед іспитом зай
міться чимось нейтральним – погуляйте, послухайте
музику, сходіть в басейн. А головне – добре виспіть
ся. Якщо будете останні дванадцять годин зубрити,
то все “перегорить”, і прийшовши на іспит, ви не змо
жете пригадати анічогісінько з вивченого.
Перед іспитом. А ось перед самим іспитом сти
мулятори не завадять. Кава, чай, шоколад – вибирай
те, що на вас найкраще діє. Не нервуйте, адже все,
що ви вивчили, пригадається у процесі іспиту.
Тож підтримуйте себе завжди у здоровому тілі,
дух тут сам собою розуміється, і успішної вам сесії!
За матеріалами Інтернет видань

До уваги
студентів та викладачів!
У ПЕРІОД екзаменаційної сесії 2010/2011 навчального
року для Вас працюватимуть консультативні телефони:
Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
НПУ імені М. П. Драгоманова

239%30%28
(юридичний відділ)

Звертайтеся, будь ласка, у разі виникнення питань або
виявлення фактів порушень та зловживань під час
екзаменаційної сесії.

ВіД РЕДАКЦії:
Після тривалих новорічних свят, як завжди несподівано, в нашому університеті
розпочалася сесія – для кого вкотре, а для кого й уперше. Повсюди вирує підготовчий
процес: у бібліотеці, в гуртожитках, у коридорах, під дверима аудиторій…
Січень цього року багатий на визначні події для нашого університету, серед яких
ювілеї людей, які творять Драгомановський дух та є зразком для молодих поколінь.
Тому січневий номер газети ми із задоволенням присвячуємо нашим іменинникам.
Редакція газети також чекає на нові статті про події, що відбуваються в нашо&
му університеті, та матеріали, які пов’язані з освітянською галуззю. Листи відпра&
вляйте на електронну скриньку газети: gazeta@npu.edu.ua.

турбота

ювілеї

486%78%48,

роздуми

Статті
привітання

Привітали
з днем
Св. Миколая

Молодість –
нове
визначення

стор. 23

стор. 4

стор. 4

Л Ю Д И Н А З ГА Р Я Ч И М С Е Р Ц Е М

Хто твердо знає, що робити, –
той приручає долю
(М. МіклухоМаклай)
ЮВІЛЕЙ, кругла дата, річниця… Цю подію називають
порізному, але мало хто заперечить, що для будьякої люди
ни вона має особливе значення. Ювілей – це можливість для
кожного спинитися на хвильку у життєвому вирі і озирнути
ся, подивитися з висоти прожитих років і набутого досвіду на
пройдений шлях: чи вдалося досягнути омріяного, чи ненаро
ком не збився з обраної дороги. Тому чекають його з хвилю
ванням і трепетом.
14 січня 2011 року святкує свій ювілей перший проректор
Національного педагогічного університету імені М. П. Дра
гоманова, завідувач кафедри соціології, управління та євроін
теграції, талановитий ученийфілософ і педагогдослідник,
вмілий організатор, добра і щира людина Володимир Павло
вич Бех. Ось уже понад 30 років він виховує молоде поко
ління, творить сучасну українську науку, модернізує навчаль
новиховний процес вищої школи.

Незважаючи на зайнятість адміністративною роботою,
Володимир Павлович завжди знаходить час для спілкування
зі студентами. Це не дивно, адже багато років свого життя
Володимир Павлович присвятив саме студентству: він викла
дав і викладає цілу низку оригінальних навчальних дисциплін,
зокрема таких, як “Теорія особистості”, “Самоорганізація
особистості”, “Історичні форми саморегуляції історичного
процесу”, “Загальна теорія управління”, “Теорія прийняття
рішень”, “Проектування організацій”, “Актуальні проблеми
самоорганізації соціального організму України”.
Лекції Володимира Беха – взірець новітніх підходів до
подання навчального матеріалу. Його нестандартне тракту
вання сучасних філософських та соціальних проблем спону
кає молодь до ґрунтовних наукових досліджень. Студенти під
керівництвом Володимира Павловича стають лауреатами та
переможцями обласних та національних конкурсів із суспіль
ствознавчої тематики.
Як правило, найкращі студенти, учні Володимира Пав
ловича, згодом з допомогою свого наставника продовжують
власне наукове зростання в аспірантурі, а потім і у докторан
турі. Володимир Павлович ніколи не зупиняється на досягну
тому, а головне – не дозволяє зупинятися іншим шукати себе
у науці. Величезний потенціал Володимира Беха як науково
го керівника вражає: він керує аспірантурою з філософії, полі
тології та соціології, під його керівництвом захищено 28 кан
дидатських та 3 докторські дисертації.
Науковий доробок Володимира Павловича складають
понад 300 публікацій, в яких висвітлено проблеми ноосоціо
генезу, самоорганізації та саморегуляції соціальних систем,
оптимізації розвитку політичних інститутів, розбудови укра
їнської державності, вакуумної або квантовохвильової при
роди Всесвіту. Він є автором 30 монографій, 10 з яких підго
товані ним одноосібно, у 11 теоретичних працях Володимир
Павлович –науковий редактор, 9 з них є колективними
монографіями з проблем державотворення, модернізації
вищої освіти, актуальних проблем науки і культури сучасного
світу. Серед них такі, як “Людина і Всесвіт” (1998),
“Соціальний організм” (1999), “Філософія соціального
світу” (1999), “Соціальний організм країни” (1999), “Гене
зис соціального організму країни” (2000), “Фірма в дискур
сі організменої ідеї” (2006), “Саморегуляція соціального
організму навчального закладу” (2009), “Функціональна
модель особистості: пошуки полікультурних детермінант

поведінки” (2009), “Технократизм у дискурсі проблем вищої
школи” (2009) та багато інших. За цими цифрами і назвами
– роки натхненної і копіткої праці, роздумів і міркувань,
подолання суперечностей, у яких, як відомо, і народжується
істина.
Володимир Павлович Бех є головним редактором жур
налу “Нова парадигма” і шефредактором історичного науко
вого і літературного журналу “Пам’ять століть”, членом ред
колегій низки фахових наукових видань ВАК України, а саме:
“Практична філософія”, “Соціальна психологія”, “Культуро
логічний вісник Нижньої Наддніпрянщини”, “Соціальні тех
нології”, “Соціальна робота в Україні” та ін.
Сотні наукових статей, десятки монографій, у яких вис
вітлено наукові розробки Володимира Павловича, – все це
доводить, що він намагається зробити науку доступною, зро
зумілою, а головне – потрібною суспільству і державі. Нау
кові, педагогічні та організаторські здобутки Володимира
Павловича визнані державою. Він має почесні грамоти Міні
стерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук
України, нагороджений почесними знаками “Петро Могила”
та “Відмінник освіти України”, відзначений орденом “За
заслуги” ІІІ ступеня. Указом Президента України у 2007 році
Володимиру Павловичу присвоєно почесне звання “Заслу
жений діяч науки і техніки України”.
Володимир Павлович Бех користується заслуженим
авторитетом і повагою серед колег і студентів Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, тому
що наш університет для нього – не тільки робота, але й рід
ний дім, де він поділяє зі своїми колегами радощі й труднощі,
дім, у який несе він свою невичерпну позитивну енергію та
життєву мудрість і радість буття. Його життя – приклад
того, що може зробити для рідної освіти і науки одна людина,
людина з гарячим серцем, вмінням любити людей, бути вір
ним другом і добрим наставником. Сам він найціннішим скар
бом, що його надбав за життя, вважає міцну родину, щирих
друзів та улюблену роботу.
Тож щиро вітаємо ювіляра з Днем народження, бажаємо
міцного здоров’я, наснаги, творчого довголіття, талановитих
учнів та вірних друзів!

ДРУЗІ, КОЛЕГИ ТА ВДЯЧНІ УЧНІ

Жінка світу

ДНЯМИ відзначила своє 85'річчя та 65
років науково'педагогічної діяльності
заслужений працівник народної освіти
України, академік Академії наук вищої
освіти України, доктор філологічних наук,
професор, завідувач кафедри української
мови Національного педагогічного універ'
ситету імені М. П. Драгоманова, відомий
учений'мовознавець, педагог і методист
Марія Яківна Плющ.
Народилася М. Я. Плющ (дівоче пріз'
вище Яценко) 7 січня 1926 року в селі Хра'
пачі Білоцерківського району Київської
області в селянській сім’ї.
У 1933–1937 рр. навчалася в Алчевській
1'й зразковій школі Луганської області.
У 1937–1940 рр. навчалася в Храпачі'
вській семирічній школі.
У 1940 році вступила до Білоцерків'
ської педшколи Київської області, проте

2

війна 1941–1945 рр. перервала навчання і
мирне життя. Лише у січні 1944 року після
звільнення села Храпачі від німецьких
фашистів Марія Яківна змогла продовжити
навчання в педшколі й успішно її закінчити
у липні 1946 року.
Цього ж 1946 року Марія Яківна всту'
пила до Київського державного педагогіч'
ного інституту імені М. Горького на мовно'
літературний факультет, де вона протягом
трьох років була Горьківським стипендіа'
том. А після закінчення інституту 1950 року
рекомендована до аспірантури при двох
фахових кафедрах – української мови і
літератури. Марія Яківна обрала аспіранту'
ру при кафедрі української мови, де навча'
лася протягом 1950–1953 рр.
У 1953 році Марія Яківна прийшла на
кафедру української мови, у 1957 – захи'
стила кандидатську дисертацію “Способи
словотворення в сучасній українській
мові”, у 1961 – одержала звання доцента.
Наступним етапом професійного зростан'
ня стала докторська дисертація “Категорія
відмінка в семантико'синтаксичній струк'
турі речення”, яку Марія Яківна захистила
в 1983 році. У 1986 році їй було присвоєно
звання професора.
У 1987–1991 рр. М. Я. Плющ очолювала
кафедру методики викладання української
мови і літератури, з 1992 року працювала на
посаді професора кафедри української
мови Національного педагогічного універ'
ситету імені М. П. Драгоманова, а з 2006 '
року – завідувач цієї кафедри. Враховуючи
сучасні завдання щодо перебудови націо'
нальної системи освіти, визначаючи й оці'
нюючи місце і роль української мови в
етно' та соціолінгвістичному просторі, її
сучасний стан та перспективи розвитку,
науковець і педагог Марія Яківна Плющ
усю свою наукову ерудицію, талант педаго'
га і прогресивний світогляд спрямовує на
підготовку майбутньої української еліти –
висококваліфікованих фахівців, вдумли'
вих, мудрих науковців, гідних українців.

У науково'методичному творчому
доробку Марії Яківни Плющ– близько
300 публікацій: підручники і посібники для
середньої й вищої школи, статті в журна'
лах, фахових збірниках та енциклопедіях,
5 монографій, рецензії, редагування, відгу'
ки…
Плідна наукова діяльність М. Я. Плющ
– лише частина її професійного життя, у
якому багато часу відведено викладацькій
роботі та вихованню молодих науковців. Її
лінгвістичну школу пройшли студенти та
аспіранти багатьох поколінь. Як науковий
керівник Марія Яківна Плющ підготувала
29 кандидатів наук та одного доктора.
Серед них є тепер і доктори наук, про'
фесори (А. Й. Капська, В. М. Ожоган), і
завідувачі
кафедр
(В. С. Карпалюк,
Л. Г. Погиба, Н. М. Мединська та ін.).
Наукова та навчально'методична
діяльність Марії Яківни є широкою та різ'
ноплановою, а сил та невичерпної енергії
вистачає на все. Марія Яківна Плющ очо'
лює спеціалізовану раду із захисту канди'
датських дисертацій за спеціальностями
“українська мова” та “російська мова”, очо'
лює журі секції філології та мистецтво'
знавства Всеукраїнського конкурсу'захи'
сту учнівських наукових робіт Малої Ака'
демії наук, є відповідальним редактором
“Наукового часопису” Національного
педагогічного університету імені М. П. Дра'
гоманова (Серія 10. Проблеми граматики і
лексикології української мови) і, звичайно
ж, читає лекційні курси, керує науковою
роботою аспірантів та магістрантів, кон'
сультує, рецензує і пише, пише, пише…
Наукову та педагогічну діяльність
М. Я Плющ поціновано та відзначено уря'
довими нагородами колишнього Союзу
РСР і України, серед яких – орден княгині
Ольги ІІІ ступеня; медалі від Міністерства
освіти і науки України: імені А. С. Макарен'
ка, “За наукові досягнення”; знаки: “Відмін'
ник народної освіти України”, “Петро
Могила” та багато почесних грамот і подяк.
У 1995 році Марії Яківні присвоєно

почесне звання “Заслужений працівник
народної освіти України”.
Марії Яківні Плющ присвоєно звання
“Жінка світу в галузі наук 2000 – 2001 рр.”
та нагороджено Медаллю Честі. Звання та
нагорода були присуджені Видавничою і
Радною комісіями Міжнародного Біогра'
фічного Центру (Кембридж, Англія).
У 2010 році Марію Яківну обрано ака'
деміком Академії наук вищої освіти Украї'
ни.
Життя Марії Яківни схоже на ліричну
пісню, яка приносить людям тільки радість
і любов, подібне до цікавої й корисної
книги, кожна сторінка якої наводить без'
цінні життєві правила та яскраві й гідні
приклади до них. Ми, колеги, учні та друзі
Марії Яківни, схиляємося перед дивом її
творчого довголіття, потужної енергії, над'
звичайної працьовитості, високої профе'
сійної майстерності та наукової ерудиції.
Ми вдячні Марії Яківні за увагу до кожного
і постійну готовність допомогти, за терпін'
ня і врівноваженість у стосунках, врешті –
за прекрасний зразок викладача, науковця,
привабливої жінки...
Увесь колектив кафедри української
мови засвідчує своє велике пошанування її
багаторічної наукової діяльності та ваго'
мих наукових здобутків і зичить їй міцного
здоров’я, творчої наснаги, довгої плідної
праці в мирі, благополуччі та пошані.
Шановна Маріє Яківно, нехай кожен
день Ваш буде осяяний творчим злетом
душі, а добре здоров’я і гарний настрій
будуть надійною запорукою Вашого про'
цвітання!

З повагою і вдячністю
за дорученням колективу
кафедри української мови
Інституту
української філології
професор
Н. П. ГАЛЬОНА,
доцент
І. В. ДУДКО

СІЧЕНЬ 2011

ДОБРОТВОРЕЦЬ

КОЛЕКТИВ Інституту педагогіки та
психології НПУ імені М. П. Драгоманова
вітає Бондаря Володимира Івановича,
директора інституту, з 75літтям від дня
народження та 55річчям педагогічної і
наукової діяльності.
Володимир Іванович Бондар – уче
нийпедагог у галузі дидактики й вищої
педагогічної освіти. Дійсний член Акаде
мії педагогічних наук України, доктор
педагогічних наук, професор, відмінник
освіти СРСР та відмінник освіти України,
заслужений працівник освіти України,
лауреат премії імені В. І. Вернадського,
заслужений професор НПУ імені
М. П. Драгоманова.
Нагороджений
нагрудними знаками: “А. С. Макаренко”
(МОН України, 1986 р.), “К. Д. Ушинсь
кий” (АПН України, 2006 р.), “В. О. Сухом
линський” (МОН України, 2006 р.),
численними грамотами МОН України та
ректорату.

Народився В. І. Бондар 22 січня 1936
року у смт. Нова Водолага Харківської
області. Про нього та його молодшого
брата Віталія Івановича, теж академіка
Академії педагогічних наук України, напи
сав
повість
“Брати”
письменник
В. Лупейко.
Навчався у Степанківській семирічній
школі, що на Черкащині. Педагогічну
освіту здобував у Золотоніському педа
гогічному училищі (1951–1955 рр.), де
вивчав педагогіку, психологію, методики
різних предметів початкової школи, нав
чався проводити уроки та позакласні
заходи в 14 класах, малювати, калігра
фічно писати, засвоїв основи музичної
грамоти, грав на акордеоні, в оркестрі
народних інструментів на домбрі, займа
вся спортом. Наступною сходинкою його
професійного зростання був педагогіч
ний факультет Київського державного
педагогічного інституту імені О. М. Горь
кого, який закінчив з дипломом з відзна
кою за спеціальністю учительдефекто
лог спеціальної школи та вчитель почат
кових класів загальноосвітньої школи. Тут
він поринув у студентське життя, тут роз
крилися багатогранно його таланти.
Володимир Іванович – комсорг факуль
тету, інституту, член наукового гуртка,
керівник студентського хору, суддя з
волейболу, стипендіат найпрестижніших
грошових винагород. У 1965–1968 рр.
навчався в аспірантурі у Науководослід
ному інституті педагогіки УРСР (відділ
дефектології). Дисертаційне досліджен
ня „Навчання учнів допоміжної школи
застосовувати знання в процесі виконан
ня практичних завдань” захистив у Мос
кві (Інститут дефектології АПН СРСР) у
1969 році.
Після закінчення аспірантури призна
чається на посаду старшого викладача
кафедри загальної педагогіки. У 1973
році йому присвоєно вчене звання
доцента. Професійному зростанню
сприяла робота поряд з професорами
кафедри – С. А. Литвиновим, Д. Я. Шелу
хіним, Я. І. Бурлакою, В. З. Смалем,

Д У Ш А

Під його керівництвом захищено більше
50 докторських і кандидатських дисерта
цій з проблем дидактики, теорії та мето
дики професійної освіти. У науковій школі
академіка В. І. Бондаря за його наукового
керівництва підготовили і захистили
дисертації багато аспірантів.
Талановитий педагог, блискучий лек
тор, він вдало поєднує наукову роботу з
педагогічною, забезпечуючи високий
науковопрофесійний і навчальномето
дичний рівні викладання, що сприяє фор
муванню у студентів особистого ставлен
ня до здобуття професії вчителя.
Окремим аспектом діяльності Воло
димира Івановича Бондаря є громадська
робота. Він – голова експертної ради з
освіти Державної акредитаційної комісії
України, заступник голови Вченої спеціа
лізованої ради при НПУ імені М. П. Драго
манова, голова науковометодичної
комісії з дошкільної та початкової освіти
Науковометодичної ради Міністерства
освіти і науки України; проводить велику
роботу як редактор і член редколегій
журналів “Освіта і управління”, “Директор
школи, ліцею, гімназії”, ряду наукових
часописів і збірників.
Патріотизм і професіоналізм, добро
та і гуманізм, демократичний стиль керів
ництва, толерантність у відносинах з
колегами, батьківське ставлення до сту
дентів – це особисті якості, варті насліду
вання.
Шановний Володимире Івановичу!
Нехай цей ювілей буде для Вас не тільки
підсумком колосальної роботи, величез
ного внеску в підготовку висококваліфі
кованих педагогічних кадрів для націо
нальної школи, але й планами на майбут
нє!
Хай море квітів Вам життя дарує,
Весняним садом хилиться до ніг.
Нехай душа ніколи не сумує,
Щоб і надалі Вас Господь беріг.
З повагою і шаною –
ввірений Вам колектив
Інституту педагогіки і психології

У К Р А Ї Н Ц Я

СУЧАСНА історична наука багата відо
мими іменами фахівців, дослідників, науков
ців. Вагоме місце в цій когорті посідає ім’я
доктора історичних наук, професора, заслу
женого діяча науки і техніки Івана Івановича
Дробота.
Іван Іванович сповнений життєвої сили,
яку він щодня вміло скеровує на роботі. Він є
тим типом керівника, який завжди прислуха
ється до думки колективу, підтримує колег,
ділиться з ними досвідом. Сьогодні ми маємо
честь привітати Івана Івановича з ювілеєм –
60 років!
Народився майбутній історик 18 січня
1951 року в селянській родині Марії Євме
нівни та Івана Фотійовича Дроботів. Оскіль
ки народження сина співпало з батьковим
днем народження, то й ім’я йому дали батько
ве – Іван.
Після закінчення школи юнак працював
на Таращанському деревообробному комбі
наті, де здобував фах червонодеревника.
Звідти його призвали до лав Радянської
Армії. Після служби в армії хлопець повертається до рідного Таращанського деревооброб
ного комбінату, а звідти отримує направлення на навчання до Ленінграду для здобуття
фаху спеціаліста з обробки деревини. Але доля повела юнака іншим шляхом. Прибувши до
української столиці, так як потяг на Ленінград відправлявся з Києва, Іван закохався у
містогерой. Цікавість до історії своєї Батьківщини перемогла в його душі, і він подає доку
менти до Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) на історичний факуль
тет. Іспити Іван здає успішно і стає студентом цього вузу.
З цього часу життя Івана Івановича пов’язане з Драгомановським університетом, де й
гартувалась його професійна майстерність. Іван Іванович – староста, іменний стипендіат
імені Карла Маркса, член наукового гуртка, заступник, секретар комітету ЛКСМУ інсти
туту. У 1981–1984 рр. навчається в аспірантурі, після якої Івана Дробота запрошують
працювати викладачем кафедри історії його рідного інституту. У 1986 р. отримує посаду
старшого викладача цієї кафедри, а з 1989 року – доцента.
Викладацька робота молодого вченого успішно поєднувалась з адміністративною
діяльністю. З квітня 1985 року по 1991 рік Іван Іванович Дробот працює заступником
декана дефектологічного факультету, а з 1994 по 1996 рік – заступником декана філологіч
ного факультету. У 1990–1993 роках навчається в докторантурі Київського університету
ім. Т. Г. Шевченка.
З листопада 1995 року Іван Іванович очолює кафедру історії України факультету
української філології, яка у 2005 році була реформована у кафедру історії та історіософії

СІЧЕНЬ 2011

Б. С. Кобзарем та ін. Докторська дисер
тація “Підвищення ефективності підго
товки директора школи до управління
процесом навчання” захищена у 1986
році. Згодом йому присвоєно вчене зван
ня професора кафедри педагогіки і мето
дики початкового навчання. У 1994 році
обирається
членомкореспондентом
Академії педагогічних наук України, а в
1999 році – дійсним членом Академії
педагогічних наук України по відділенню
теорії та історії педагогіки.
Талановитий організатор, В. І. Бон
дар обіймав посади декана педагогічного
факультету (1992–2001 рр.), віцепрези
дента Педагогічного товариства України
(1970–1973 рр.), завідувача кафедр
педагогіки Центрального інституту удос
коналення вчителів (1973–1983 рр.) і
педагогіки та методики початкового нав
чання (1987–1994 рр.); з 1998 р. і по сьо
годнішній час – завкафедри психології та
педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова.
З 2003 р. – директор Інституту педагогіки
та психології університету, який під його
керівництвом став провідним у системі
педагогічних навчальних закладів Украї
ни, базовим науковометодичним цен
тром у галузі педагогіки вищої і початко
вої освіти.
В. І. Бондар – автор понад 150 науко
вих праць, зокрема: “Дидактика: ефек
тивні технології навчання студентів”,
“Управлінська діяльність директора
школи: дидактичний аспект”, “Теорія і
технологія управління процесом навчан
ня в школі”, “Дидактика” та інші. Книга
“Дидактика” посіла перше місце в кон
курсі на кращий підручник для студентів
педагогічних навчальних закладів у 2006
році.
У працях Володимира Івановича
представлені блискучі теоретикомето
дичні розробки в галузі освіти й вихован
ня, педагогіки і психології, методології
навчання, які не залишаються поза ува
гою педагогічної громадськості, дають
відчутний поштовх потужній інтелекту
альній енергії освітнього загалу України.

новоствореного Інституту історії та філософії педагогічної освіти.
У 1997–2002 роках Іван Іванович – декан факультету української філології, а з липня
2002 року він стає проректором з навчальної роботи гуманітарних факультетів НПУ імені
М. П. Драгоманова. У вересні 2003 року його призначено проректором з гуманітарної осві
ти та соціальної роботи.
Результатом продовження наукових досліджень науковця стає написання докторської
дисертації на тему “Державнособорницька ідея в практиці українських суспільнополі
тичних сил еміграції на західноукраїнських землях (1920–30 рр.)”, яка була успішно захи
щена у 2002 р. У цей час Іван Іванович Дробот уже знаний науковець, відомий вчений, дос
відчений педагог. Тому у 2003 році він був удостоєний почесного звання професора.
Колом його наукових інтересів є історія України ХХ століття, зокрема Другої світової
війни, питань української державної соборності, суспільнополітичної думки в Україні та
міжнародного життя, проблем гуманітаризації освіти та історії української культури.
Держава високо оцінила наукові досягнення Івана Івановича Дробота, і у 2005 році
йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки, у 2010 році Указом Пре
зидента України його було нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня.
На сучасному етапі він є натхненником і наставником молодих науковців. З весни
2004 року Іван Іванович є головою Спеціалізованої вченої ради з питань захисту кандидат
ських дисертації за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. Під його керівництвом під
готовлено і захищено близько десятка кандидатських дисертацій.
Його бурхлива, невтомна натура не зупиняється на досягнутому. Створений з ініціа
тиви ректора університету В. П. Андрущенка у 2005 році Інститут історії та філософії
педагогічної освіти (нині Інститут філософської освіти і науки) запропонували очолити
саме професору І. І. Дроботу. Під його керівництвом вдалось побудувати Інститут, який у
2010 році отримав звання “Кращий Інститут”, саме завдяки Іванові Івановичу ІФОН став
не просто інститутом, а Ім’ям, оповитим легендарною аурою, вірними друзями і прибічни
ками, своєю історією і міфологією.
Іван Іванович не боїться нових починань, завжди відкритий до нових ініціатив та ідей,
завдяки чому в університеті лише за останні роки було запроваджено ряд нових традицій
“Тиждень мистецтв”, “Фестиваль релігійного мистецтва” тощо. Іван Іванович є людиною,
яка у свій час допомагала в будівництві гуманітарного корпусу Драгомановського універ
ситету, сьогодні ж він будує сучасну педагогіку, буття молодого Інституту та імідж Драго
мановського університету. Будує те, на що здатен його дух, до чого тяжіє душа, і його тво
ріння настільки значні, що надихають на нові звершення.
Шановний Іване Івановичу! Прийміть щиросердечні вітання з 60річчям від дня наро
дження! Ваш професіоналізм, багаторічна послідовна та наполеглива праця внесли ваго
мий внесок у розвиток Драгомановського університету, забезпечили повагу серед колег.
Ми пишаємося тим, що нам випала можливість працювати з Вами і досягати разом профе
сійних висот. Нехай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає Вас від негараздів, а
в майбутньому на Вас чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радоща
ми років. Живіть довго, в щасті, благополуччі та при доброму здоров’ї!

ДРУЗІ, КОЛЕГИ, ОДНОДУМЦІ

3

Дітей%сиріт привітали
з Днем Святого Миколая
НАПЕРЕДОДНІ Нового року в актовій залі центрального корпу
су відбувся святковий концерт для дітейсиріт на честь Дня Святого
Миколая. Усі гості стали учасниками чудового театрального дійства
від театру “Вавилон”. У вступному слові ректор Віктор Андрущенко
привітав усіх присутніх зі Святом Миколая, побажав любити свій уні
верситет і країну.
Увесь університетський колектив піклується про кожного студен
та, щоб вони відчували себе тут як у родині. На підтвердження цих слів
голова первинної профспілки НПУ імені М. П. Драгоманова Станіслав
Цибін зачитав наказ ректора, згідно з яким за вагомі досягнення у
науці, мистецтві, громадській діяльності грошовими стипендіями наго
роджуються студенти університету. Всього такі подарунки отримали
більше 170 дітейсиріт.
Надалі ж усіх, хто завітав у актову залу, розважав творчий колек
тив Центру культури і мистецтв НПУ ім. Драгоманова. Звучала лірич
на пісня “Квітка” у виконанні учасниці студії естрадного вокалу Вікто
рії Петрик. Також студенти, одягненні в святкові українські костюми,
вітали зі Святом Миколая. Взагалі, на концерті лунало багато народ
них новорічних та різдвяних пісень.

Ювілей

Свято наймудрішої газети
20 ГРУДНЯ у Будинку вчителя відбулось свят
кування 70 річчя Всеукраїнського громадсько полі
тичного тижневика “Освіта”. Співорганізатором
заходу став Драгомановський університет. Серед
почесних гостей заходу були перший заступник
Міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис
Жебровський, Президент НАПН України Василь
Кремень та інші.

Дмитро СТРЕТОВИЧ

Від нашого університету тижневик вітали ректор
університету Віктор Андрущенко, перший проректор
Володимир Бех та голова профкому викладачів та спі
вробітників Іван Горбачук. Виступаючи з вітальним
словом, Віктор Петрович зізнався, що газету “Освіта”
(“Радянська освіта”) уперше взяв до рук ще дитиною.
“Мої батьки, Наталія Іванівна та Петро Андрійо
вич, були постійними читачами газети. Перші про
читані мною по складах слова були заголовками цієї
газети. І це дуже символічно”, – зазначив ректор. У
вітальному слові Віктор Петрович також підкреслив, що
все ж вважає тижневик “Освіта” “…нашою газетою”.

Пояснив це тим, що багато дописувачів газети є профе
сорами та викладачами Драгомановського університету,
які визначають особливості розвитку вітчизняної освіти.
“Ви знаєте, чим відрізняється одна газета від іншої?
Одну береш, переглядаєш у силу посадових обов’язків, і
вона десь зникає з твого поля зору. А таку як “Освіта”
береш, прочитаєш один раз, відмітиш потрібне, відкла
деш собі, потім повертаєшся другий раз, до вже прочи
таного, потім береш, вирізаєш ножицями і складаєш ті
вирізки, які можуть знадобитись у майбутньому…”
Володимир Бех, вітаючи головного редактора газе
ти Ольгу Коноваленко, подякував за надання творчої
лабораторії студентам Драгомановського університету,
де вони можуть відточити свою майстерність, зробити
проби пера та відчути журналістський дух.
Привітання від
високих
гостей,
колишніх працівників
газети чергувались з
яскравими мистецьки
ми номерами, які під
готував Центр культу
ри та мистецтв під
керівництвом Ірини
Савченко. Присутні
мали змогу насолоди
тись виступом співач
ки Вікторії Петрик,
аспірантки Руслани
Лоцун, тріо бандури
сток “Купава”, колек
тиву
“Чумацький
шлях” та інших.
Сергій РУСАКОВ

Роздуми

Слово випускника

Молодість – нове визначення пори
ЩО ТАКЕ молодість? Пора, що досить швидко минає?
Епоха пошуків сенсу життя? Роки ілюзій? Час потенційних
можливостей? Хвилини роздумів для прийняття найважливіших
рішень? Секунди, що миттєво перетворюються на тисячоліття,
очікування посмішки?
Що таке молодість? Пора невирішених проблем? Епоха від'
криття материків власної чуттєвості і озер глибокої підсвідомо'
сті з детальним нане'
сенням їх на карту
життя? Роки бороть'
би зі світом за право
бути собою? Час,
проведений безціль'
но, з справедливим
переконанням,
що
його вдосталь, бо
пам’ятаєш
стару
ірландську приказку
про те, що коли Бог
створював час, він
його створив достат'
ньо? Хвилини “нес'
пілкування” з можли'
вими коханими на
станціях метро, в
переходах, на сходах
ескалаторів? Секунди перед стартом чи то
надій, чи безнадійних побачень…
Що таке молодість? Пора розвитку вну'
трішнього потенціалу і реалізації життєвої про'
грами? Епоха становлення індивідуальності і
руйнування будь'яких стереотипів? Роки утвер'
дження власної незалежності: фінансової,
територіальної, інтелектуальної? Час, що нау'
ковці характеризують, сухо і безбарвно, як
певну біологічно універсальну фазу життєвого
циклу людини з конкретними віковими рамками
до 30, інколи до 35, років? Хвилини першого
кохання, “глобальних” розчарувань і грандіоз'
них обіцянок? Секунди панічного страху перед
майбуттям?
Молодість – це завжди складно, і на преве'
ликий жаль, ця тремтлива і непевна “біологічно
універсальна фаза”, яку проходить з різними ускладненнями,
рецидивами і надбаннями кожна людина, дуже швидко минає,
залишаючи в душі приємний присмак втрачених ілюзій.
“«Час минає», звикли казати Ви. Час стоїть, минаєте Ви” –
так, говорять, записано в Талмуді.
Дивно, але старше покоління, мабуть, починаючи з Сокра'
та, який ще у V ст. до н. е., прагнучи пробудити у молоді бунтар'
ський дух та прищепити бажання вчитися ставити питання і
шукати відповіді на них, відзначав погані манери і втрату моло'
дим поколінням поваги до авторитетів, до старших, та Гесіода,
який втрачав будь'які надії відносно майбутнього своєї країни,
якщо тогочасна молодь візьме до своїх рук важелі влади, бо

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
“Педагогічні кадри”. Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

4

молодь та “невыносима, невыдержана, просто ужасна”, продов'
жує традиції тотальної критики молоді, не помічаючи, що
молодь – різна, забуваючи, що самі теж були колись молодими.
І ця вічна критика – від бабці біля “парадного” до політика
на високій трибуні – постійна, методична, науково обґрунтова'
на, одягнена у шати соціологічних досліджень, власних комплек'
сів і політичних “викликів”.
Критика – явище нормальне, звичне, навіть життє'
во необхідне, інколи…
Гірше, коли, через критику, свідомо формується
негативний портрет сучасної молоді: неформали,
“готи”, “пивне покоління”, комп’ютерні зомбі, нарко'
мани, аполітичні сноби, мажорики, срібна молодь,
націоналістичні збоченці, “принцеси і богіні”… Як ще
називають молодь?
Ми – різні!
Вчимося і працюємо, самовдосконалюємося і втра'
чаємо цікавість до реального життя, залишаючи без'
цінні хвилини свідомого існування в інтернетівській
павутині, маскуючи безмежну самотність у блогах та
на сторінках “Контакту”, закінчуємо ВУЗи та коледжі,
і отримавши дипломи, поповнюємо ряди тимчасово
непрацюючих, роками працюємо без офіційного офор'
млення і наймаємо житло у
столиці, бо в малих містечках
і великих селах суцільне,
явне і приховане, безробіття,
закохуємося і страждаємо,
робимо кар’єру, об’єднуємо'
ся у партії і союзи, потайки
відвідуємо психоаналітиків і
тренінги розвитку креатив'
ності, народжуємо і прагне'
мо'прагнемо духовно і мате'
ріально збагатитися: зароби'
ти на нові черевики, гламур'
не лахміттячко, квиток до
театру, на яхту, власну квар'
тиру, авто, відпочинок на
Мальдівах чи Балі…
Ми – різні! Часи – різні!
Оскар Уайльд писав:
“Душа народжується старою
і поступово молодшає. Це комедійна сторона життя. Тіло наро'
джується молодим і поступово старіє. Це сторона трагедійна”.
Здається, на межі комедій і трагедії і є час молодості, епоха
створення ілюзій, пора відкриттів і пізнання, хвилини розпачу і
секунди найвищої насолоди…
Радіймо і шануймося, бо молоді!
Шануймося і радіймо, бо були молодими!
Час минає! Час минає? Чи минаємо ми?

Редактор Сергій Русаков,
літературний редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85,
факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua

УНІВЕРСИТЕТ
ЯК TIME ЧИ ЕОН?
От і закінчилось навчання в університеті… Що це
таке – 5 років? З астрономічного огляду це – мить
вічності, яка зникає, ще не з’явившись. Але – час не
є плинністю подій чи інтервалом між ними. Час буває
різним. Є час “об’єктивний”, який вимірюється
годинником, час як time, а є час… Суб’єктивний?
Можна сказати і так, але на думці інше – час як еон,
містичний час, як “еон” у давніх гностиків – водночас
це означало “вік”, тривалість певного етапу історії, а
також – незриму духовну сутність, еманацію чогось
Єдиного, що є цілим, майже істотою…
Такий абстрактний вступ може когось спантели
чити. Але чому я вирішив почати так? Для того, щоб
одразу позначити, чим для мене – і мабуть, більшо
сті моїх однокурсників, – стало навчання у Драгома
новському університеті. Інакше кажучи, це не була
“тривалість”, наче якесь відбування часу в стінах уні
верситету. Це взагалі не можна назвати “проміжком
часу”, поряд з іншими проміжками. Період Універси
тету – це наче інший час, інший вимір часу, інший
еон. Бо життя в університеті було цілим світом,
реальністю – зі своїми перипетіями, домаганнями,
суперечностями, навіть плітками. І у цьому принада
Університету – у своєму середовищі, у творенні цілі
сного світу у світі як надбудови над профанним бут
тям – буття сакрального, університетського, драго
мановського.
І тому – сумно. І тому – ностальгія. Бо побачити
можна стіни, деяких знайомих, лишається пам’ять і
зв’язки, але вже не буде того цілісного середовища,
тієї громади. Бо “не той тепер Миргород, Хоролріч
ка не та”, як казав класик – не ті вже ми, і не в тому
складі, і не в тих ролях. Лишається берегти пам’ять і
дякувати – викладачам за науку, керівникам (від рек
тора до куратора) за турботу і навіть за клопоти, дру
зям, однокурсникам – за те, що були поряд. І не тіль
ки за гарне – а і за прикрощі, як же без них. За все –
бо саме все це творило нас, розгортало еон, виплі
тало нитки історії…

Марічка РОЗПУТНА

Володимир ВОЛКОВСЬКИЙ,
випускник 2010 року

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е)mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.
Рукописи не рецензуються і не повертаються.

СІЧЕНЬ 2011