Файл #204: "2010-1.pdf"

175
річчю університету
присвячується

ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ

№ 1 (1605) СІЧЕНЬ 2010 РОКУ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

Нехай не гасне зірка...
КОЖНИЙ ЮВІЛЕЙ – це не
лише привід згадати про події
минулих літ. Це можливість,
доторкнувшись до літописних
сторінок, глянути на історію
нашої Вітчизни із сучасних пози)
цій. Минувшина зобов’язує нас
активно думати і дбати про своє
сьогодення і майбуття...
Найбільший та найпотужні)
ший педагогічний заклад Украї)
ни – Національний педагогічний
університет імені М. П. Драгома)
нова святкує 175 років з моменту
заснування.

Віктор Андрущенко,
ректор університету
Довгий час вважалось, що університет функціонує з
1920 року, коли рішенням Управління вищих шкіл
м. Києва на базі університету Св. Володимира, Вищих
жіночих педагогічних курсів та деяких інших педагогіч)
них закладів було створено Київський інститут народної
освіти (КІНО), якому було присвоєно ім’я видатного
мислителя і педагога, філософа і етнографа Михайла
Драгоманова.
Насправді ж опрацьовані архівні документи та мате)
ріали засвідчують, що історичний шлях флагмана педаго)
гічної освіти розпочався набагато раніше, а саме з 4 груд)
ня 1834 року, коли на базі університету Св. Володимира

було організовано Інститут казеннокоштних студентів як
самостійний підрозділ для підготовки вчительських
кадрів та державних службовців. Для них було затвер)
джено особливий навчальний план, особливі умови утри)
мання, передбачена відповідальність за відпрацювання в
навчальних закладах після закінчення інституту. Лекції
для них читали університетські викладачі. Окрім
обов’язкових предметів, що вивчались у тогочасній
вищій школі, студенти новоствореного закладу освоюва)
ли курс педагогіки, писали випускні роботи, проходили
педагогічну практику. Це вирізняло їх серед студентсько)
го загалу, надавало особливий статус і значимість.
За довгі роки свого існування університет підготував
більш як 170 тисяч педагогів і вихователів, які працюва)
ли і працюють нині практично у всіх навчальних закла)
дах України й далеко за її межами. Разом з глибокими
знаннями майбутні педагоги виховували в собі високі
духовні чесноти, насамперед – віру, надію, любов.
Серед випускників)драгомановців є видатні педагоги
і вчені, державні діячі і політики, працівники освіти і
науки, поети і письменники, відомі спортсмени і музи)
канти, діячі культури і мистецтва.
У різні історичні часи вищий навчальний заклад для
підготовки вчительських кадрів, спадкоємцем якого став
Національний педагогічний університет імені М. П. Дра)
гоманова, мав різну назву, структуру, співіснував у скла)
ді університету Св. Володимира або виходив за його
межі. Однак він не лише ніколи не переривав підготовку
вчительських кадрів, а навпаки – постійно нарощував її
у відповідності з потребами практики. Незалежно від ста)

тусу вчительського інститу)
ту, в ньому працювали ті ж
самі університетські викла)
дачі; навчання здійснювалось
за ними ж розробленими про)
грамами й апробованими тех)
нологіями. Інститут ніколи
не переривав педагогічну
традицію Київської (уні)
верситетської)
педагогічної
школи й навіть в роки тимчасово)
го (1919–1933 рр.) закриття про)
довжував функціонувати у примі)
щенні головного (червоного) кор)
пусу Університету, готуючи
фахівців з педагогічних та
інших спеціальностей. Все
це дає підстави для виснов)
ку про тяглість освітянсь)
кої (педагогічної) історії,
спадкоємність підготовки
педагогічних кадрів на Київ)
щині, а головне – про те, що
університет Св. Володимира
(пізніше – Київський дер)
жавний університет імені
Т. Г. Шевченка, а ще пізніше – Київський національний
університет імені Т. Шевченка) є справжнім прабатьком
Педагогічного університету. Університет Св. Володими)
ра дав путівку в життя Педагогічному інститутові такою
ж мірою, як і сучасному Національному медичному уні)
верситету імені Богомольця, Національній обсерваторії,
іншим навчальним і науковим закладам держави.
Нині в Національному педагогічному університеті
імені М. П. Драгоманова навчається більш ніж 30 тисяч
студентів з усієї України та різних країн світу. Універси)
тет веде підготовку кадрів із 106 спеціальностей. У його
структурі – 20 інститутів, 105 кафедр, працюють 1500
викладачів, серед яких 42 дійсні члени і члени)кореспон)
денти різних академій наук, 232 доктори наук, професори
та 625 кандидатів наук, доцентів, понад 50 заслужених
працівників освіти, науки і техніки та інших галузей
народного господарства, 12 народних і 7 заслужених
артистів України.
Останніми роками НПУ імені М. П. Драгоманова
утвердився як загальновизнаний лідер педагогічної осві)
ти України. Історія його становлення та розвитку, суча)
сні методи організації навчально)виховної діяльності,
досвід підготовки педагогічних кадрів – золотий фонд
української педагогіки.
Тож щиро вітаю драгомановців з їх святом – 175)річ)
ним ювілеєм! Нехай ніколи не гасне зірка Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на
теренах Українського освітнього простору! Лише розкві)
ту і талану бажаємо його видатним починанням!

Історичний поступ
ПИТАННЯ ПРО ВІДКРИТТЯ університету в
Києві вкотре було порушено на початку 30х
років XIX століття. Придушивши польське пов
стання 1830–1831 рр., царизм змінив політику
щодо Правобережної України. Було ліквідовано
Кременецький ліцей та Віленський університет,
на матеріальній і кадровій базі яких мав початко
во існувати майбутній університет у Києві.
У 1833 році Міністерству народної освіти,
яким керував тоді граф С. С. Уваров, було дане
доручення царя терміново розробити проект ста
туту майбутнього університету. Звичайно ново
створюваний навчальний заклад мав беззасте
режно керуватися типовим статутом імператор
ських університетів.
15 липня 1834 р. (за ст. ст.), саме в день
Св. Володимира Великого, відбувся урочистий
акт відкриття університету.
На початку липня 1834 р. професора кафедри
ботаніки Московського університету Михайла
Олександровича Максимовича (1804–1873) було
переведено до Києва і упродовж 1834/35 навчаль
ного року він виконував обов'язки ректора і
декана історикофілологічного відділення єдино
го в університеті філософського факультету. До
цього ректорські обов'язки покладались на вихо
ванця Київської академії і директора Першої гім
назії
історика
Максима
Берлинського
(1764–1848).

Кременецький ліцей

У 1834–1835 рр. університет розміщувався у
трьох найнятих будинках в Липках на Печерську.
Свій перший академічний рік університет
Св. Володимира розпочав 28 серпня 1834 р. Тоді в
його складі було 62 студенти, понад півтора
десятка викладачів, здебільшого колишніх учите
лів розформованого Кременецького ліцею. Про
тягом 1834/35 навчального року функціонував
лише один філософський факультет, з історико
філологічним і фізикоматематичним відділення
ми, та "особливий виховний заклад"  Інститут
казенних студентів.
Свою особливу регіональну місію університет
здійснював згідно із своїм "особливим" статутом
1833 р., котрий діяв аж до 1842 р.
Незважаючи на відсутність словосполучення
"Педагогічний інститут" у тимчасовому проекті
статуту Київського університету, університет
інституціалізує покладену на нього функцію вчи
тельської підготовки у формі "особливого вихов
ного закладу", відкритого 21 листопада 1834 р.
(за ст. ст.). Заклад цей є, безумовно, непересіч

2

перетвореннях
відіграв
ним. Поперше, він дав можли
Микола Іванович Пирогов
вість університетові сконцен
(18101881), який був попечи
трувати увагу на своїх ключо
телем Київського навчально
вих
функціях,
властивих
го округу з 1858 по 1861 р.
закладам університетського
Знаковою для НПУ імені
типу, – навчальнонауковій,
М. П. Драгоманова як спад
адміністративній, політичній,
коємця Педагогічного інсти
культурній тощо. Подруге,
туту є та обставина, що у
цей заклад започаткував на
1863 р. по закінченні універ
Київщині систематичну вищу
ситету зі ступенем кандидата
світську педагогічну освіту,
до Вищих педагогічних кур
яку сьогодні очолює його пря
сів вступив Михайло Драго
мий спадкоємець – Національ
манов (1841–1895).
ний педагогічний університет
Як уже зазначалось,
імені М. П. Драгоманова.
Вищі педагогічні курси при
Умови формування кон
університеті мали готувати
тингенту казеннокоштних сту
вчителів лише для державних
дентів для Педагогічного
училищ. У 1859 р. за підтрим
інституту були особливими.
Олександр Максимович
ки М. І. Пирогова на Київщи
Вступ до нього збігався як із
Максимович
ні з ініціативи групи студентів
проходженням абітурієнтом
(1804–1873)
університету, до якої входив
вступних випробувань із
загальних предметів гімназич
ного курсу, так і з жорстким відбором за націо М. П. Драго
манов, почи
нальними та віросповідальними ознаками.
Студенти Педагогічного інституту, на відміну н а є т ь с я
від інших студентів університету, перебували на с т р і м к е
повному пансіоні і під жорстким наглядом п о ш и р е н н я
інспектора, якого призначав сам міністр, і двох " н е д і л ь н и х
помічників інспектора, яких призначав шкіл". Але
вчителів
попечитель округу.
У червні 1842 р. університет вселяється к а т а с т р о 
не
в нову будівлю на Володимирській; набирає фічно
чинності новий Статут університету. В вистачає.
Т о м у
ньому підтверджується і закріплюється
статус Педагогічного інституту, який і в п і д г о т о в к а
новому Статуті віднесений до "особливих п е д а г о г і ч 
закладів при Університеті Св. Володимира". них кадрів
В середині сорокових років число сту знову повер
дентів Педагогічного інституту збільшуєть тається до
Микола Іванович Пирогов
ся і у 1847 р. досягає 41 особи. У 1850 р. при університе
інституті відкривається кафедра педагогі ту Св. Воло
(1810–1881)
а
ки, на яку призначається випускник Київ димира,
ської духовної академії 1837 р., ординар Вищі жіночі
ний професор і доктор філософії Сільвестр курси у 1878 р. стають самостійним навчальним
закладом.
Сільвестрович Гогоцький (1813–1889).
Фундатором курсів у Києві по праву вважа
3 1855 р. на російському троні владарює
цар Олександр II. Відбуваються ліберальні пере ється С. С. Гогоцький. Курси спочатку розміщу
творення, що зачепили і Київський університет та вались на розі Бібіковського бульвару та Тимофі
його Педагогічний інститут. Велику роль у цих ївської вулиці в будинку М. Д. Фромета (нині тут
знаходиться УВІР МЗС України). Пізні
ше, у XX ст., означені курси називались
"Жіночим університетом Св. княгині
Ольги".
Вищі жіночі курси дуже сприяли
задоволенню потреб шкіл Київщини у
вчителях історії, літератури, математи
ки, фізики. Проте ще до їх відкриття
існував значний незадоволений попит
новостворюваних училищ щодо вчителів
географії і порівняльного народознав
ства.
Тому підготовкою вчителів географії
і компаративного народознавства поча
ли опікуватись громадські організації.
Ще на початку 1870х років коштами
Університет Св. Володимира. Початок ХХ ст.
ПівденноЗахідного відділення Російсь
кого географічного товариства та за
сприяння двох активних діячів товари

СІЧЕНЬ 2010

педагогічного університету
ства – М. П. Драгоманова і П. П. Чубинського –
було засновано Географічний інститут. У 1906 р.
відновлюється прийом слухачок до Вищих жіно
чих педагогічних курсів у м. Києві.
Вищі жіночі педагогічні курси продовжували
традиції підготовки вчительських кадрів, закла
дені Педагогічним інститутом Київського уні
верситету Св. Володимира, й у 1920 р. увійшли
до КІНО імені М. П. Драгоманова, їх історію
слід вважати складовою частиною історичної
еволюції Національного педагогічного універси
тету імені М. П. Драгоманова. Тим паче, що саме
вони стали основою його педагогічного факуль
тету.
У вересні 1907 р. Київське товариство трудо
вої допомоги для інтелігентних жінок відкрило
один із найунікальніших вищих жіночих педаго
гічних навчальних закладів в Україні – Фребелів
ський педагогічний інститут.
Першим директором Фребелівського педаго
гічного інституту було обрано доктора медици
ни, професора, завідувача кафедри нервових
хвороб Київського університету І. О. Сікорсько
го (1842–1919).
У 1909 р. в Києві таки засновується Учи
тельський інститут. Перші учительські інститути
в Україні – Феодосійський (1872), Глухівський
(1874) створювались після трансформації педа
гогічних інститутів при університетах у зовнішні
педагогічні курси. Їхньою метою була підготов
ка вчителів для повітових шкіл, які за шкільним
статутом 1872 р. перетворювалися у міські
школи.

Директором
Київського учи
тельського
інституту став
К. М. Щербина.
З
жовтня
1910 р. в Києві
відроджується
недержавний
вищий педаго
гічний заклад 
Географічний
інститут.
14 серпня
1920 р.
Учи
тельський
Михайло Петрович
інститут закри
Драгоманов
вається, слухачі
(1841–1895)
1го і 2го курсів
переходять до
Інституту народної освіти імені М. П. Драгома
нова.
В кінці 1917 р. в часи правління Української
Центральної Ради, а згодом – Гетьманату утво
рюється Київський український народний уні
верситет, який у 1918 р. стає державним і співіс
нує в одному приміщенні з університетом Св.
Володимира. Згодом вони об'єднуються в єдиний
Київський університет з двома відділеннями 
українським і російським.
Реформу педагогічних навчальних закладів
радянський уряд Росії запроектував ще в 1919 р.
У 1920 р. виходить Статут інститутів народної

освіти. Цього ж року 15 липня відкривається
Київський інститут народної освіти. "Институт
Народного Образования им. М. П. Драгоманова
в Киеве (улица Короленко, быв. Владимирская,
№ 58) существует с 15го июля 1920 года, будучи
преобразован из Киевского университета, осно
ванного в 1834 году. При преобразовании, кроме
университета, в институт были влиты Киевские
Высшие Женские Курсы, Киевский державный
украинский университет, Учительский институт,
Фребелевский институт и Географический
институт, а с осени 1921 года – еще временные
Педагогические курсы и часть Народного уни
верситета – Политехникума".
Ректором у 1921–1924 рр. був суспільство
знавець М. І. Лобода. У 1924–1925 рр. ректором
інституту був О. О. Карпенко. У 1925–1929 рр.
ректором КІНО був професор С. М. СемкоКо
зачук.
Першим директором Київського інституту
соціального виховання (1930 р.) став Микита
Минович Грищенко.
Так 1933 року утворився Київський педаго
гічний інститут. У червні 1936 р. йому присвоєне
ім'я О. М. Горького. І лише у 1991 р. – інституту
повертають ім'я М. П. Драгоманова. 1993го на
основі педагогічного інституту створюється
Київський державний педагогічний університет
ім. М. П. Драгоманова, якому у 1997 році нада
ють статусу Національного.

Редколегія

√‡ÎÂ¡ ÂÍÚÓ≥‚

Перший директор Київського інституту
соціального виховання (1930–1934)
Микита Минович Грищенко (1900–1987)

15 січня 1951 року Івана Демидовича
Золотоверхого (1905–1978)
призначають директором Київського
державного педагогічного інституту
ім. О. М. Горького (1951–1956)

СІЧЕНЬ 2010

Керівник Педагогічного інституту
народної освіти ім. О. М. Горького
(1937–1938) Олексій Михайлович
Філіппов (1902–1995)

З 1956 по 1970 рік Педагогічний
інститут ім. О.М.Горького
очолювала Марія Максимівна
Підтиченко
(1912–1991)

У 1946 році директором Педагогічного
інституту ім. О. М. Горького (1946–1951)
призначається Павло Романович Чамата
(1898–1969)

У липні 1970>го Олексій Корнійович
Романовський (р.н. 1918) був призначений
ректором Київського педагогічного
інституту ім. О. М. Горького

Микола Іванович Шкіль (р.н.1932)
очолював Київський державний
педагогічний університет
ім. О. М. Горького з 1973 по 2003 рік

3

У н і в е р с и т е т

н

Інститут розвитку дитини

Інститут корекційної
педагогіки та психології

Інститут політології та права
Інститут соціології, психології та управління

Інститут педагогіки і психології

Інститут мистецтв

Інститут гуманітарнотехнічної освіти

Інститут фізичного виховання та спорту

Інститут історич

Інститут соціаль

4

СІЧЕНЬ 2010

а

к а р т і

К и є в а

Інститут іноземної філології

Інститут філософської освіти і науки

Інститут української філології

Інститут фізикоматематичної освіти

Інститут дистанційного навчання

Інститут інформатики

Студентський гуртожиток № 8
по вул. Космічній

Інститут природничогеографічної освіти
та екології

чної освіти

ьної роботи та управління

СІЧЕНЬ 2010

5

С ь о г о д е н н я
Стату с дослідницького –
мета розвитку драгомановського
університету у незалежній Україні
КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ у соціальному світі на межі XX і XXI століть, що
охопили всі сторони його життєдіяльності і закономірно призвели до актуалізації в
свідомості світової спільноти проблем освіти як головної умови прогресивного
розвитку країни у третьому тисячолітті, отримали своє адекватне віддзеркалення в
університетській освіті.
Головне призначення університетів у всі часи полягало в збагаченні наукового
знання, залученні до культури у виробництві інтелектуальної еліти держави і сус)
пільства, підтримці наукових академічних традицій.
Однак сучасна глобалізація й інформатизація диференцює і фрагментує уні)
верситетську сферу. На арену швидко прориваються якісно нові форми буття цього
соціального інституту: автономні, підприємницькі, дослідницькі, приватні, корпо)
ративні, міжнародні, змішані (наприклад, україно)польський), дистанційні, вірту)
альні та інші їх різновиди, що сегментуються у специфічні американські, євро)
пейські, релігійні, східні і західні зразки.
З цього далеко не повного переліку форм життєдіяльності університетів нашо)
му навчальному закладу є сенс рухатись до набуття статусу дослідницького універ)
Володимир Бех,
ситету. Це обумовлено сформульованою ще у 2003 році ректором університету чле)
перший проректор
ном)кореспондентом НАН України і академіком АПН України В. П. Андрущен"
ком і реалізованою нашим колективом унікальної ідеології модернізації ВНЗ, що за
останні сім років дала змогу нам подвоїти організаційний і навчально)виховний потенціал драгомановського універси)
тету.
У рік свого 175)річчя НПУ імені М. П. Драгоманова є сучасною розгалуженою науковою і освітянською установою.
Університет має позитивну тенденцію до інтеграції фундаментальної науки і навчального процесу, що є однією з голов)
них вимог до дослідницького університету. В університеті сформувалися і стало функціонують 34 науково)педагогічні
школи, за розробками яких здійснюється навчально)методична діяльність у дошкільній, початковій, середній і частко)
во у вищій ланках національної системи освіти.
Професори і викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова забезпечують національну середню освіту авторськими
підручниками і посібниками за всіма напрямами середньої освіти, виконують експертизу майже всієї навчально)мето)
дичної літератури в країні, що претендує на надання грифу МОН України, очолюють науково)методичні ради та робо)
чі групи з розробки державних стандартів, колектив університету має тісні виробничі зв’язки з профільними наукови)
ми установами НАН України і АПН України, щорічно проводить десятки міжнародних наукових і науково)практичних
конференцій, є співзасновником низки технологічних парків, зокрема “Наукові і навчальні прилади”. Науковці універ)
ситету виконують 14 наукових проектів міжнародного значення.
Порівняння досягнутих університетом якісних і кількісних показників у науковій і освітянській діяльності з вимо)
гами Кабінету Міністрів України до дослідницьких університетів засвідчує, що наш ВНЗ не тільки відповідає цим
вимогам, а й у багатьох випадках значно перевершує формалізовані нормативи. Отже, для реалізації цієї перспективної
для XXI століття корпоративної мети у нас є й відповідні інструменти, що уже задіяні у цьому дійстві. По)перше, потуж)
ний кадровий склад професорсько)викладацького корпусу, що сьогодні працює у флагмані вітчизняної педагогічної
освіти. По)друге, накопичений досвід наукової, навчально)виховної і методичної роботи у сфері педагогічної науки і
освіти. По)третє, відповідний стан і позитивні тенденції у розбудові інфраструктури ВНЗ, мається на увазі збагачення
функцій Наукової бібліотеки і корпоративного видавництва, реалізація унікального проекту “Електронна педагогіка”,
напрацьована методика підготовки кадрів що обслуговують програмний і апаратний комплекс сучасних заходів освіти
і науки у просторі нашого університету. По)четверте, місце нашого університету в структурі системи вищої професійної
освіти країни, Європи і світу. Це живить нас творчою енергією і спонукає до активних дій.

Феномен на укової школи
НЕЗАПЕРЕЧНИМ ФАКТОМ, що пояснює здобутки і авторитет драгома)
новського педуніверситету, є факт існування у виші наукових шкіл, де вимо)
гливо і філігранно налагоджена наукова співпраця викладачів, аспірантів і сту)
дентів з усіх галузей науки.
П’ять років тому ми мали честь підготувати і видати першу в педосвіті
України книгу про наукові школи НПУ імені М. П. Драгоманова. Окрім іншо)
го, вона викликала у громадськості досить багато питань – і уїдливо скептич)
них, і серйозно)теоретичних: а чи маємо ми підстави зрощений природознав)
ством концепт “наукова школа” застосовувати у гуманітаристиці? Довели, що
маємо, оскільки, по)перше, цей концепт ще наприкінці 50)х років ХХ століття
зробився загальнонауковим, по)друге, тоді ж з’ясувалося, що уповання на “точ)
ність” природничо)математичних наук як на їх сутнісно специфікуючу рису
має рівно стільки ж підстав, скільки й точність у гуманітаристиці. З одного
боку, всі “точні науки” базуються на абсолютно неточних, у кращому випадку –
просто правильних суб’єктивних допущеннях і конвенціях. З іншого, вияви)
лась на порядок вища складність об’єктів гуманітаристики, недоступних нія)
ким математично точним описам і вимірюванням. А наприкінці ХХ століття
Григорiй Волинка,
було визнане існування у кожній з них наукових шкіл як осередків відтворен)
проректор
ня продуктивної наукової суб’єктивності.
Спробуємо окреслити зміст загальнонаукового поняття “наукова школа”.
з наукової роботи
По)перше, наукова школа – це не кафедра. Це добровільне об’єднання
фахівців, яких зблизила взаємна симпатія (співвідчуття творчих можливостей
кожного члена спільноти) і певний клас задач, цікавих кожному. По)друге, на відміну від формальних колективів з
визначеними функціями і винагородами, в науковій школі домінує принципово непрагматична мотивація і мобіль)
ність функцій. Лідером може виявитися зовсім не той, кого призначило керівництво. Непрагматизм, розкутість
стосунків, рівність учасників, творчо)ігрова атмосфера зближує зміст поняття, що розглядається, з давньогрецьким
“схоле” (дозвілля, вільний час для насолод, час, не наповнений вимушеною і сторонньо мотивованою працею). По)
третє, наукова школа – це наявність спільно виробленого зразка (парадигми) методологічних підходів до обраного
класу задач, із завжди новою, точною “підгонкою” і модифікацією традиційних методів. Немає такої модифікації у
відповідності з новими задачами, – немає школи ні в природознавстві, ні в гуманітаристиці. По)четверте, школа –
це продукція – оригінальна, відмінна від аналогів, придатна до застосування і незалежної верифікації.
Дослідницькі спільноти із щойно позначеними рисами є в НПУ імені М. П. Драгоманова. Їх небагато. Але ними
представлена майже кожна галузь універсуму знань, що складають духовний світ нашого університету.
Перелічимо провідні галузі в університеті, в межах яких існують незаперечні наукові школи: біологічні науки,
економіко)управлінські, етносоціологічні, інформатично)технологічні, історичні науки, корекційна педагогіка і
психологія, метематика, мистецтвознавство, педагогіка з методиками навчання, політологія, соціальна педагогіка,
фізика, філологія, філософія.

6

На фото. Сюжет на сайті Інтернет>каналу “www.8ka.com.ua”
про робочу зустріч організаторів Інтернет>телебачення
зі студентським активом НПУ імені М. П. Драгоманова і
проректором з дистанційної освіти та інноваційних техноло>
гій навчання Анатолієм Кудіним

Вища освіта XXI століття
СТРАТЕГІЧНИМ напрямом розвитку університету на шляху становлення
його як сучасного європейського університету є впровадження у навчальний
процес електронних засобів навчання та високих інформаційних технологій.
У 2008–2009 навчальному році у Національному педагогічному університеті
імені М. П. Драгоманова завершено перший етап проекту “Електронна педагогі
ка”, метою якого є створення сучасного інформаційно1освітнього середовища
університету на основі новітніх інформаційно1комунікаційних технологій. У про1
екті беруть участь усі інститути та 95% кафедр університету.
Метою другого етапу проекту “Електронна педагогіка” (2009–2012 н.р.) є
підвищення якості надання освітніх послуг в університеті шляхом активного
впровадження інноваційних технологій навчання і засобів електронного навчан1
ня в реальний навчальний процес. Другий етап охоплює більш тривалі і глибинні
види діяльності ВНЗ – організацію підготовки спеціалістів в університеті на рівні
державних стандартів. Ми визначились, що у нашому навчальному закладі дру1
гий етап буде охоплювати три напрямки діяльності університету: організація
самостійної роботи студентів стаціонару; організація дистанційної форми нав1
чання для осіб, що навчаються без відриву від виробництва; впровадження ІКТ у
виховному процесі.
Перший напрямок має на меті:
– упродовж 2009–2012 років перевести самостійну діяльність студентів ден1
ної форми усіх спеціальностей, враховуючи специфіку підготовки, на електронні
технології організації навчальної діяльності;
– протягом 2009–2012 н.р. провести через курсову підготовку з питань ово1
лодіння технологіями виготовлення і демонстрації електронних засобів навчан1
ня весь навчальнодопоміжний персонал кафедр усіх інститутів;
– з 2010 року включити до програми підготовки всіх магістрів незалежно від
спеціальності бакалаврату цикл курсів дисциплін з питань сучасних інформацій1
но1комунікаційних технологій у навчанні;
– впродовж 2009–2011 років реалізувати можливість повного доступу сту1
дентів денної форми навчання до цифрових освітніх ресурсів Інтернету на тери1
торії навчальних корпусів, в тому числі за Wi1Fi технологіями;
– до 2010 року забезпечити загальноуніверситетський ЦВСЕН НПУ імені
М. П. Драгоманова (вул. Пирогова, 9) апаратурою для проведення навчальних
занять за розкладом (іноземні мови, політологія) у формі відеоінтернет1конфе1
ренцій;
– відкриття у кожному навчальному корпусі загальноуніверситетських
мультимедіа центрів електронного навчання багатофункціонального призначен
ня, які використовуватимуться як читальний зал електронної бібліотеки, відео1
конференц1зал для проведення викладачами кафедр усіх інститутів лекцій з
використання ІКТ, цифрова мовна лабораторія, клас для комп’ютерного моніто1
рингу знань студентів;
– упродовж 200912011 років створити в кожному студентському гуртожитку
електронний читальний зал – бібліотеку електронних цифрових ресурсів на базі
рідкокристалічних е1книг eBook.
Другий напрямок проекту “Електронна педагогіка” відноситься до впрова1
дження в університеті електронних систем навчання осіб без відриву від вироб1
ництва (заочна форма).
Основна проблема, на розв’язання якої направлений цей пункт проекту, –
це низька якість традиційної заочної освіти. Тоді, можливо, треба відмовитися
від заочної форми навчання? Думаємо, що ні. Неконтрольована і швидка зміна
ринку професій вимагатиме постійної перекваліфікації дорослих, сімейних
людей, які не можуть навчатися стаціонарно. Невипадково у болонських доку1
ментах мова йде лише про дві форми навчання – стаціонарну і дистанційну.
В університеті створена вся необхідна нормативно1правова база і відповід1
на інфраструктура: діють відповідні відокремлені структурні підрозділи – локаль1
ні центри дистанційного навчання. Сформовано творчі колективи для вигото1
влення дистанційних курсів, до складу яких входять 28 викладачів та веб1дизай1
нери Центру впровадження електронних систем навчання університету. Плану1
ється курсова підготовка мережевих викладачів кафедр інститутів пілотних спе1
ціальностей з видачею відповідного сертифіката.
Закінчується створення програмного продукту власного виробництва –
апаратно1програмного комплексу “Електронний деканат”. Закуплено спеціальні
програмні продукти для виготовлення комплексу, а група програмістів, які ство1
рюють комплекс, пройшла відповідну курсову підготовку у навчальних центрах
Microsoft.
Планів багато, серед них – провести реорганізацію на двох пілотних спе1
ціальностях. Створити в регіонах (м. Лубни, м. Добромиль, м. Славутич, м. Гур1
зуф, м. Євпаторія, м. Прага) локальні центри дистанційного навчання на пілотних
спеціальностях. Відкрити нові регіональні локальні центри дистанційного нав1
чання університету. Залучити до пілотних спеціальностей інші спеціальності
заочної форми навчання.
У реалізації третього напрямку бере активну участь студентське самовря1
дування як один з головних елементів життя університету. Цей напрямок реалі1
зовується в інноваційному проекті “Інтернет1телебачення”, метою якого є ство1
рення у телевізійному просторі інформаційного Інтернет1каналу, контент якого
розробляють і готують студенти. Цей проект об’єднує близько 10 вищих нав1
чальних закладів м. Києва і має стати важливим елементом виховного процесу
творчої молоді у нашому університеті (див. фото).
Виконання саме таких інноваційних завдань в повному обсязі дасть можли1
вість нам переконливо стверджувати: НПУ імені М. П. Драгоманова – сучасний
європейський університет.

Анатолій Кудін

СІЧЕНЬ 2010

у н і в е р с и т е т у
Вектори
інноваційного розвитку
НАЦІОНАЛЬНИЙ педагогічний універ1
ситет імені М. П. Драгоманова планомір1
но реалізує комплексну програму модер1
нізації навчально1виховного процесу з
метою створення якісно нової системи
випереджувальної підготовки та перепід1
готовки висококваліфікованих конкурен1
тоспроможних фахівців, здатних успішно
працювати на рівні сучасних освітніх тех1
нологій.
Зроблено рішучі кроки в організації
навчального процесу щодо адаптації
національної педагогічної освіти до осо1
бливостей європейського й світового
співтовариства, забезпечення академіч1
ної мобільності та „вільної траєкторії” нав1
Григорій Бойко,
чання студентів, зберігаючи традиційно
начальник навчально>ме>
високий рівень фундаментальної підго1
тодичного управління
товки майбутніх фахівців, власне бачення
шляхів вирішення проблем, напрацюван1
ня і доробки.
Визначальним на шляху забезпечення гарантованого рівня підготов1
ки фахівців є створення в університеті системи моніторингу якості освіти як
постійного, систематичного збору та аналітичної обробки інформації про
навчально1виховний процес з метою визначення оптимальних шляхів
підвищення якості освіти. Наступне приєднання до Європейської системи
оцінки якості освіти вимагає більш широкої участі Драгомановського уні1
верситету в роботі профільних міжнародних організацій.
У Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова
створено ефективну освітню інфраструктуру, яка дозволяє успішно форму1
вати вектори інноваційного розвитку педагогічної освіти України, забезпе1
чує лідерські позиції з розробки та запровадження новітніх освітніх техно1
логій, інтернаціоналізацію освітньої діяльності університету.

«УНІВЕРСИТЕТ –
ЦЕ ЗАВЖДИ СТУДЕНТСТВО…»
Драгомановський університет має велику родину чисельністю
більше тридцяти тисяч чоловік. Основна її частина – студентство.
За своєю природою студентська молодь динамічна, бурхлива,
здатна до поступу та нових ідей.
Наш університет рясніє більше ніж 30ма тисячами особистостей.
Студент – це особистість, що формується. Це майбутнє країни та її
потенціал. Та молодь, уже перебуваючи в стінах вишу, відчуває свою
потребу в реалізації. Саме таким центром об’єднання є студентське
самоврядування.
Студентське самоврядування стає місцем зустрічі однодумців і не
тільки. Кожен має власну думку та прагне довести її до відома інших,
намагається її здійснити. Цим студентське самоврядування захоплює
на довгі роки – змушує недосипати ночами, створювати нові проекти,
домовлятися з колегами. Дає можливість вчитись та жити. Воно
стає моделлю дорослого, серйозного, професійного життя в усіх його
проявах.
Студентське самоврядування сьогодні у нашому університеті пред
ставлене такими структурами як студентський профком, Студентська
Рада та Наукове товариство студентів і аспірантів. Усі ці структури та
їх діячів драгомановська родина добре знає та сміливо на них поклада
ється.
Та у рік 175річчя Національного педагогічного університету імені
Михайла Драгоманова виникає бажання помандрувати часом. Адже
цей зріз часу – неймовірна кількість подій, імен, традицій...
Вважається, що покоління змінюється кожні двадцятьдвадцять
п’ять років. Це означає, що приблизно сімдев’ять поколінь змінилось
в університеті. Цікаво, чим захоплювалась молодь у 1859 році? А в
1979 році? Єдине, що можемо точно стверджувати, що студентські
об’єднання існували увесь час, молодь завжди згуртовувалась. Вини
кали різноманітні братства й осередки. До їхнього числа належала й
людина, чиє ім’я носить наш університет. Михайло Драгоманов уже
студентом брав участь у діяльності різноманітних гуртків, був гро
мадським діячем, активно цікавився літературною діяльністю.
Мабуть, подорож у часі була б довгою, але віримо, що цікавою.
Ми б зустріли безліч людей, мали б змогу спостерігати за десятками
тисяч людських доль. Побачили перші зустрічі з майбутніми друзями
на усе життя, перші посмішки від кохання, роки праці та науки, сльози
з різних причин. Бо університет – це завжди студентство. А воно
різне. Але завжди молоде і справжнє, живе та неординарне!
Сергій Русаков

СІЧЕНЬ 2010

НАЦІОНАЛЬНЕ виховання є
одним із головних пріоритетних і
органічних компонентів розвитку
освіти у сучасній Україні.
Наша мета – формування нового
покоління фахівців, всебічно розви
нених, здатних успішно працювати в
нових динамічних умовах, брати на
себе професійну відповідальність,
забезпечувати якісний рівень освіти,
конкурувати на ринку праці України
та сучасної Європи.
У зв’язку з цим ми продовжуємо
глибоку та системну розбудову сту
дентського самоврядування універ
ситету. Домінує ідея єдиної корпора
тивної культури вузу, політики парт
нерства та участі студентів у життє

Виховуємо громадянина
Відділом виховної роботи уні
верситету (завідувач Наталія Ігна
товська) створена “Школа молодого
лідера”, завдання якої – формування
наукового світогляду і політичної
культури особистості, її ціннісних
орієнтацій і моральних характери
стик, становлення громадянина –
трудівника, патріота, провідника
національних і загальнолюдських
цінностей.
Реалізація виховного процесу
здійснюється шляхом формування у
молоді естетичних поглядів, смаків,
які ґрунтуються на народній естетиці
та кращих надбаннях цивілізації,
виробленні умінь власноруч примно
жувати культурномистецьке над
бання народу, відчувати і відтворю
вати прекрасне у повсякденному
житті.
Значних успіхів у цьому досяг
Центр культури та мистецтв на чолі із
Іриною Савченко. Нині студентам
університету створені всі необхідні
умови для занять у 20 колективах
художньої само
діяльності (з них
2 мають звання
народних).
Слід заува
жити, що нав
чальновиховний
процес в універ
ситеті, побудо
ваний на украї
нознавчій осно
ві, сприяє роз
витку духовного
світу, національ
ної свідомості
особистості. А
організаційно
Народний аматорський театр “Вавилон”
педагогічна
система вихов
дає змогу безпосередньо спілкувати ної роботи із студентами, управління
ся з найвидатнішими представниками нею і практичне забезпечення ґрун
сучасного українського суспільства туються на основі впровадження дер
Мирославом Поповичем, Леонідом жавної мови, національних і загаль
Кравчуком, Миколою Мозговим, нолюдських цінностей в усі сфери
Віталієм
Кличком,
Святійшим діяльності університету.

діяльності університету. Розвиваєть
ся навчальновиховний формат у
векторі – самоосвіта, самовихован
ня, самоконтроль.
Студентська рада Національно
го педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова (голова – Микола
Давидюк) сьогодні – це понад 600
активістів студентського самовряду
вання, що разом складають одну з
найпотужніших в Україні команд з
розбудови ідеї демократизації вищої
освіти.
Саме Відділ виховної роботи та
Студентське самоврядування універ
ситету стали ініціаторами рейтинго
вого оцінювання навчальної та поза
навчальної діяльності студентів, а
згодом і рейтингу діяльності настав
ників академічних груп, рейтингу на
кращу групу, курс, гуртожиток.
Щорічно переможці рейтингу
“Кращий студент університету” ста
ють учасниками безпрецедентної
культурноосвітньої програми, яка

Патріархом Київським і всієї Русі
України Філаретом та іншими. Най
кращих університет залишає на своїх
кафедрах.
Порівняно з минулими роками
кількість фахівців вищої кваліфікації
в університеті збільшилася майже на
40%. На наш погляд, така позитивна
динаміка є результатом вдалої кадро
вої стратегії, дії механізмів кар’єрно
го росту викладачів та використаних
мотиваційних чинників. Суть страте
гії полягає в тому, що в першу чергу
ми орієнтуємося на власний науково
педагогічний продукт.
За допомоги Студентського сам
оврядування з 1го курсу студент
ство привчається до розумної і здо
рової конкуренція – однієї з голов
них умов підвищення якісного рівня
освіти, а також свого власного інте
лекту.

Створена система психологічно
го та педагогічного впливу на особи
стість студента, мета якої – форму
вання прагнення до здорового спосо
бу життя, відповідального батьків
ства, безпечного материнства, здат
ності протистояти асоціальним яви
щам. В контексті цього проводяться
регулярні заходи з пропаганди здо
рового способу життя і запобігання
негативним явищам із застосуванням
креативних методів їх проведення та
залученням громадських і молодіж
них організацій.
Університетський спортивний
клуб “Олімп” (директор – Олександр
Питомець) орієнтує молодь на творче
засвоєння фізичної культури як впо
рядкованої системи впливу на інте
лектуальну, емоційновольову і прак
тичну діяльність людини. Це дає
змогу говорити про фізичне вихован
ня як про важливий засіб формуван
ня особистості, громадянина і май
бутнього фахівця, цілеспрямований
педагогічний процес залучення сту
дентської молоді до цінностей
загальнолюдської фізичної культури
та відродження національних тради
цій.
Керівництво університету на
чолі з ректором Віктором Андрущен
ком докладають усіх зусиль для того,
щоб виховна робота в університеті
здійснювалася послідовно, фунда
ментально і якісно, опираючись на
потужний історичний досвід вузу та
професійні традиції, підпорядковую
чись загальним тенденціям перебу
дови системи вищої освіти України.
Особисто Віктор Петрович – провід
ник глибокої консолідації студент
ства та професорськовикладацько
го складу у єдину академічну спіль
ноту, об’єднану спільною мораллю та
ідеями.
Юрій Маленовський,
заступник першого
проректора з виховної роботи

У тісній співдружності з ректоратом
діє Рада ветеранів університету, яку з 1997 року
очолює полковник у відставці Микола Рябухін (ліворуч)

7

С ь о г о д е н н я
ІНТЕЛЕКТ ВСІХ КРАЇН ОБ’ЄДНУЄТЬСЯ
ОСНОВНОЮ
тенденцією
розвитку сучасного інформаційного
суспільства є його глобалізація. Гло
балізація стирає межі між країнами,
висуває на перший план економічний
розвиток. Освіта в світі тепер все
більше розглядається не лише як спо
сіб розвитку особистості, а й як один
з факторів виробництва, від якого за
лежить його продуктивність.
В результаті зазначеного проце
су посилюється рух до міжнародної
інтеграції в цілому, а отже і вищої
освіти зокрема. Як відомо, в Європі
інтеграція в сфері вищої освіти набу
ла форм Болонського процесу. Вже
понад 40 європейських країн, вклю
чно з Україною, є його учасниками.

Одна з цілей міжнародної спів
праці – підвищення кваліфікації про
фесорськовикладацького складу.
Щороку понад 50 професорів і викла
дачів університету проходять стажу
вання в зарубіжних партнерських
вузах, освітніх і дослідницьких цен
трах.
Щомісяця в університеті прохо
дить двітри міжнародні конференції
або семінари. Важливе місце в програ
мах міжнародної співпраці універси
тету займає участь в діяльності між
народних об’єднань в галузі дослі
джень, вивчення і викладання педаго
гічних дисциплін – таких, як Євро
пейська асоціація педагогічних уні
верситетів, Академічна Мережа Цен

Делегація нашого університету в гостях
у Гродненського державного університету (Білорусь)
Активним учасником Болонсько
го процесу є й НПУ імені М. П. Драго
манова, який нині відзначає 175ту
річницю від дня свого заснування.
Університет зберігає і нарощує свій
авторитет і конкурентоспроможність
не лише в Європі, а й у світі. Свідчен
ням цього є понад 60 міжнародних
угод, які уклали інститути університе
ту з найвідомішими закордонними
університетами і науковими центра
ми. Серед них такі всесвітньо визнані
університети, як 1ий Римський уні
верситет “Ла Сап’єнца” (Італія),
Національний університет імені Капо
дістріана в м. Афіни (Греція), Ліса
бонський університет (Португалія),
університет Альберти (Канада), Віль
нюський педагогічний університет (
Литва), Педагогічний університет
імені Комісії Народної Освіти (Поль
ща), Московський державний лінгві
стичний університет (Росія) та інші.

тральної та Східної Європи.
Наш університет зайняв активну
позицію щодо сприяння закордонним
партнерам у вивченні української
мови студентами та викладачами. Так,
завдяки спільним зусиллям Інституту
української філології та Інституту
іноземної філології НПУ імені
М. П. Драгоманова при Московсько
му державному лінгвістичному уні
верситеті (Росія) було створено
Центр україністики. Вже відбулося
два випуски студентів зі знанням
української мови. Ряд викладачів
нашого університету ввійшли до скла
ду робочої групи з написання першо
го в Російській Федерації навчально
методичного комплексу з української
мови. Нещодавно підписано угоду з
Лісабонським університетом (Порту
галія) про участь викладачів нашого
університету в створенні та роботі
курсів слов’янських мов.

В університеті започатковано
14 міжнародних проектів, зокрема
“Вдосконалення багатогалузевих під
ходів до профілактики ВІЛ/СНІД
серед молоді України” спільно з
представництвом Європейської комі
сії в Україні; проект розвитку дистан
ційної освіти спільно з університетом
м. Умеа (Швеція) та інші. Особливої
уваги заслуговує проект “Інклюзивна
освіта для дітей з вадами розвитку в
Україні”, який виконується Інститу
том корекційної педагогіки і психоло
гії спільно з Університетом Едмонтон
(Канада). Завдяки такій довгостроко
вій співпраці ми прогнозуємо ство
рення в недалекому майбутньому
міждержавних університетських нау
ководослідницьких центрів, які
можуть стати транснаціональними
освітніми майданчиками “економіки
знаннь”.
Як відомо, Болонська реформа
наполягає на необхідності “п’ятої
свободи”, а саме “свободи руху знан
ня”, яка серйозно підвищує автоно
мію студента – зокрема географічну
автономію. Завдяки гармонізації
освітніх рівнів та системи взаємозалі
ку кредитів студент зможе формувати
свою освіту між кількома університе
тами.
Більшій мобільності наших сту
дентів сприяють їх стажування в про
відних вищих навчальних закладах
Європи. Так, приміром, вже три роки
поспіль студенти Інституту іноземної
філології упродовж семестру прохо
дять стажування в Краківській педа
гогічній Академії (Польща). В свою
чергу стіни нашого університету від
криті для студентів з інших країн.
Підтвердженням зростаючого авто
ритету НПУ імені М. П. Драгоманова
на міжнародній освітянській арені є
тенденція щорічного збільшення кіль
кості іноземних студентів. Нині в уні
верситеті різними формами навчання
охоплено понад 400 іноземних сту
дентів із 28 країн світу.
Отже, навчання, стажування та
дослідницька робота за кордоном
збагачують індивідуальний досвід
викладачів і студентів, надають їм
можливість дізнатися більше про інші
моделі створення та поширення
знань, даєють змогу їм розширити
мережу своїх контактів та спілкуван
ня. Саме на досягнення цих цілей і
спрямована міжнародна діяльність
нашого університету.

Володимир Лавриненко,
проректор
з міжнародних зв’язків

СВІТОВА освітня практика
свідчить, що якісний рівень осві1
ти забезпечується через моніто1
ринг як систему збирання,
опрацьовування та розповсю1
дження інформації про освітню
систему для безперервного від1
стеження її стану і прогнозу
розвитку.
В нашому університеті з іні1
ціативи і за завданням ректора
Віктора Андрущенка з 2005
року запроваджено моніторинг
якості освіти. Під терміном
“моніторинг” ми розуміємо
постійне та систематичне зби1
рання і опрацьовування дослід1
ницькими методами інформації

Петро Дмитренко,
директор Центру
моніторингу якості освіти

Моніторинг
як механізм управління
якістю освіти
про навчально–виховний про1
цес і пов’язані з ним сфери
діяльності університету з метою
визначення і реалізації опти1
мальних шляхів підвищення яко1
сті освіти майбутніх фахівців.
“Оцінювання
навчальних
досягнень студентів” у повному
обсязі, тобто як процес і результат
цього процесу, ми розглядаємо і
реалізуємо як складову частину
моніторингу якості освіти.
Для забезпечення моніто1
рингу якості освіти в НПУ імені
М. П. Драгоманова здійснено
ряд організаційних заходів,
зокрема, створено загальноуні1
верситетську та інститутські
групи моніторингу якості освіти;
Науково1методичний
центр
моніторингу якості освіти як
структурний підрозділ універси1
тету тощо.
Основними формами моні1
торингу якості освіти в нашому
університеті є: декади інститутів
(факультетів); проведення від1
критих занять; взаємовідвіду1
вання занять; контрольні відві1
дування занять посадовими
особами; ректорські і директор1

ські контрольні роботи; форми
поточного і підсумкового кон1
тролю якості підготовки майбут1
ніх фахівців тощо.
Безпосереднім виконавцем
у моніторингу і забезпеченні
якості освіти є професорсько –
викладацький склад університе1
ту загалом і кожний член колек1
тиву зокрема. Керівники кафедр
та інших структурних підрозділів
організовують реалізацію полі1
тики і стратегії університету в
забезпеченні якості навчання
шляхом ефективного викори1
стання наявних ресурсів, аналі1
зу і вдосконалення механізмів
забезпечення якості освіти на
основі інструктивно – методич1
них рекомендацій.
Досвід впровадження моні1
торингу в НПУ імені М. П. Драго1
манова показує, що в результаті
успішність в університеті є вели1
чиною практично стабільною.
Вона коливається в інститутах
між 99% і 82%: вищі показники
на спеціальностях гуманітарно1
го профілю, нижчі – на спеціаль1
ностях природничо1математич1
ного профілю.

Музей історії університету
На першому поверсі центрального корпусу знаходиться музей історії нашого уні
верситету, куди кожного року приходять першокурсники ознайомитися з минулим
своїх інститутів та факультетів.
Основним призначенням музею є зібрання та збереження пам’яток минулих
років, відомості про викладачів і студентів нашого навчального закладу.
У зв’язку з цим хочеться ще раз закликати керівників наших інститутів допомог
ти музею із зібрання різноманітної інформації про наших викладачів і співробітників.
Бо минуть роки і, на жаль, ми не зможемо згадати всіх, хто з нами працював.
Працюючи завідувачкою музею, мені доводиться звертатися до київських архі
вів, але отримати необхідні довідки не так просто. Й не раз в архівах відповідали, що
вони мають лише ту інформацію, яку свого часу їм надавали самі навчальні заклади.
А як приємно було в Історичному архіві м. Києва тримати в руках і читати лист
Михайла Петровича Драгоманова. Ось його копія:
“Его превосходительству, Господину попечителю Киевского Ученого Окру

га, Действительному Статскому Совітнику и кавалеру Осбору Осдоровичу
Витте

8

Окончившего курс в университете С. Владимира
Михайла Драгоманова
Прошение
В настоящем академическом году я окончил курс в университете Св. Вла

димира на историкофилологическом факультете, и право получить стипендию.
Тепер я желаю поступить в педагогический курс по предмету истории. Потому
покорнейше прошу Ваше Превосходительство сделать распоряжение о приня

тии меня в число кандидатов
педагогов. Документы мои находяться в Правле

нии Университета Св. Владимира
Михаил Драгоманов (подпись)”.
Отже, подивимося навкруги, в очі одне одному і будемо разом робити історію
нашого університету імені такої великої людини, як Михайло Драгоманов!
Світлана Мазко,
завідувачка музею

СІЧЕНЬ 2010

у н і в е р с и т е т у
НАЙВАЖЛИВІШІ ЗДОБУТКИ
Профспілкова організація університету, можна вважати,
веде свій історичний відлік з 15 липня 1920 року, коли фор)
мально через об’єднання студентів кількох навчальних закла)
дів було створено Київський інститут народної освіти (КІНО)
імені Михайла Драгоманова. У профспілці КІНО в
1925/1926 н.р. 268 її членів мали стаж перебування від 1 до 3)х
років. Це може бути підставою вважати, що профспілка драго)
мановського інституту, ймовірно, була
створена саме в 1922 році.
Досвід діяльності профспілки КІНО у
20)ті роки є окремою сторінкою літопису
історії сучасної профспілки НПУ імені
М. П. Драгоманова. Профспілка робітників
освіти (РОБОС) КІНО віддзеркалює
загальні тенденції суспільно)політичних
процесів, особливості профспілкового
будівництва у ВНЗ та основні функції осві)
тянських профспілок. Розв’язувались
питання розвитку системи народної освіти,
запровадження
загальнообов’язкового
початкового навчання, повна і остаточна
ліквідація неписьменності, виховання і
навчання дітей трудящих, утримання шкіл
та дитячих будинків, професійно)технічна
освіта робітників тощо.
Діяльність профспілкової організації
університету за час її існування можна
умовно поділити на два періоди. Перший
(1920–1990 рр.) характеризувався ідеоло)
гічними компартійними установками та
практичними діями щодо вдосконалення
організації праці і соціалістичного змагання, ефективного
використання обладнання, впровадження в практику передо)
вого досвіду, охорони праці та техніки безпеки, організації
культпоходів, відзначення радянських свят.
Другий період, що охоплює роки розпаду СРСР та стано)
влення молодої незалежної української держави, докорінно
змінив роль і завдання профспілки.

Разом з утвердженням приватної власності, змінами сус)
пільного ладу та переходом до ринкових відносин почалося
різке розшарування на багатих і бідних, несправедливий пере)
розподіл спільно набутого народного багатства, неконтрольо)
вана “прихватизація”. Слід було по)новому будувати стратегію
і тактику взаємостосунків не лише з адміністрацією універси)

тетів, а й з виконавчою владою держави взагалі. Статус проф)
спілки значно зріс – вона стала єдиним колективним громадсь)
ким органом, який зобов’язаний був захищати правові, соціаль)
но)економічні, трудові і громадські права освітян в цілому та
кожного її члена зокрема. Зросла і роль колективних договорів.
Профспілковий комітет ППО НПУ імені М. П. Драгома)

ƒ‡„ÓχÌÓ‚Ò¸Í≥ ‚ËÔÛÒÍÌËÍË
За усі роки існування нашого навчального закладу з його стін вийшло в світ понад 150 тисяч випускників.
Не всі з них стали вчителями – хтось пішов у науку, на адміністративну роботу, здобув іншу професію.
Де б вони не працювали, чим би не займались, завжди вирізняються відповідальністю, благородством, окри
леністю, романтичністю, закоханістю у свою справу...
Університет пишається і тими випускниками, які досягли певних висот, зробивши успішну кар’єру, і тими, хто
віддав 35 і більше років вчительській професії. Тому у листопаді 2007 року багатотиражка НПУ ім. М. П. Дра
гоманова “Педагогічні кадри” започаткувала рубрику “Драгомановські випускники”. За час, що минув, на
шпальтах газети майже в кожному номері подавалася інформація про випускників Драгомановського університе
ту і його попередників – Київського державного педагогічного інституту ім.О. М. Горького, КІНО
ім. М. П. Драгоманова. Читачі мали змогу ознайомитись з долею таких випускників університету, як Іван Гор$
бачук, Микола Шкіль, Любов Мацько, Дмитро Сергієнко, Андрій Малишко, Микола Шут, Ярослава
Побережна, Павло Полянський, Валентин Зайчук, Володимир Бондар.
Подаємо фото 1978 року, на якому застигла мить випуску тодішнього фізикоматематичного факультету
нашого університету. На світлині серед випускників можна побачити Олега Падалку, нинішнього проректора з
економіки та організації навчальновиховної роботи, Володмира Баштового, начальника відділу організації
наукових досліджень.

нова нового періоду веде свій відлік з 1 листопада 1991 року, і
після вже чотириразового свого переобрання працює в малоз)
міненому складі й донині. Які ж наші найважливіші здобутки?
Головне – це збереження у непростих умовах профспілки як
організації та її щорічне кількісне зростання. Вдалося відстоя)
ти мотивацію бути членом профспілки. Не менш важливою є
здобута протягом багатьох років праці і захисту
спільних інтересів довіра членів профспілки до
профспілкового комітету і його керівництва.
Надзвичайно цінуємо взаєморозуміння, яке
склалося, і прагнемо працювати адекватно.
Окрім виконання щоденних справ і вирішення
проблем кожного члена профспілки, у співпраці
з ректоратом намагаємося розглядати більш
загальні питання: збереження національних тра)
дицій і здобутків у процесі реформування освіт)
ньої галузі, належного фінансування, правового і
соціального захисту, створення позитивного
морально)психологічного клімату, безпеки жит)
тєдіяльності і охорони здоров’я, санаторного
лікування та оздоровлення на базах відпочинку
тощо.
Крім проблем сьогодення ми також прагнемо
пізнати минуле. Нині члени профспілки працюють
в архівах, шукаючи матеріали для написання історії
профспілкової організації університету. Вже вий)
шли друком дві обширні статті під авторством
доцента Катерини Двірної. До 175)річного ювілею університету
профспілкова організація працівників підходить з вагомими здо)
бутками, які будуть достойно відзначені на рівні всіх структурних
підрозділів.

Іван Горбачук,
голова профспілкового
комітету університету

Нам є чим гордитися
До 175річного ювілею Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова Інститут фізичного виховання та спорту
підійшов, як добре відомий і визнаний в Україні навчальнонауковий
центр з підготовки фахівців в галузі фізичного виховання та спорту. В
Інституті гармонійно поєднуються процеси підготовки кадрів, фунда
ментальних і прикладних науководослідних робіт, проведення спор
тивномасових і фізкультурнооздоровчих заходів серед молоді та різ
них груп населення міста Києва.
Інститут має потужний кадровий потенціал, серед яких 10 про
фесорів, міцну сучасну спортивну навчальну базу. Все це свідчить про
те, що Інститут фізичного виховання та спорту достойно зустрічає
ювілей університету, з гордістю оглядаючись на минуле, цінуючи
нинішнє та з оптимізмом споглядаючи в майбутнє.

Олексій Тимошенко,
директор інституту

Спортивні трофеї милують око...

СІЧЕНЬ 2010

9

З хрестомітії педагогічної підготовки вчителя
НАУКОВИМ дослідженням і педа)
гогічній підготовці як напрямкам діяль)
ності, що розвиваються, властива само)
рефлексація, що слугує надійним інстру)
ментарієм забезпечення неперервного
сходження. В різні історичні періоди
предметом спеціального розгляду педа)
гогіки були проблеми наукової обґрун)
тованості досліджень, виявлення перс)
пективності, констатації місця і ролі в
системі споріднених гуманітарних наук,
філософії та ін.
Інституційно етапи педагогічної
підготовки вчителя співвідносяться з
історією Києво)Могилянської академії, з
діяльністю гімназійної освіти, започат)
куванням в 1834 році педагогічної підго)
товки у відкритому в структурі універ)
ситету Св. Володимира Педагогічному
інституті. Але освітній простір характе)
ризується не лише датами, документами,
фактами про створення відповідних
закладів, а й успадкованими вітчизняни)
ми педагогічними, науковими, професій)
ними реаліями, зверненням до духовно)
моральних, історико)національних осо)
бливостей, з’ясування проблем підготов)
ки і діяльності вчителя як носія знань і
культури, інтеграції педагогічної науки і
практики педагогічної підготовки.
У галузі педагогічної підготовки на
вітчизняному і світовому рівні сьогодні
актуалізується проблема співвідношен)
ня педагогіки і філософії. У контексті
підготовки майбутнього вчителя в
Національному університеті імені
М. П. Драгоманова завершується трива)
лий період визначення цієї проблеми,
створено інститут філософської освіти і
науки, кафедру соціальної філосо)
фії та філософської освіти, якою
керує ректор університету
В. П. Андрущенко. Опрацьо)
вується науковий напрям
методології
педагогічної
науки в контексті змісту підго)
товки вчителя кафедрами філосо)
фії (Г. Волинка, Н. Мозгова), теорії та
історії педагогіки (Л. Вовк), культуроло)
гії (В. Бондаренко). Вагомі напрацюван)
ня до проблеми мають кафедри педагогі)
ки і психології вищої школи, соціальної
педагогіки та ін. Предметом досліджен)
ня істориків педагогіки стає багатомір)
ний і неоднозначний педагогічний про)
цес з’ясування реалій, визначених незал)
ежними від політичної та ідеологічної
кон’юнктури показниками. При цьому
важливою залишається історична відпо)
відність традиційних, загальнолюдсь)
ких, національних, професійних цінно)
стей людини як найвищої міри добра,
істини, свободи.
У 30)ті роки ХІХ ст. у Київському
університеті Св. Володимира викладан)
ня педагогіки, психології, методик про)
водилося з урахуванням існуючих тра)
дицій педагогічної підготовки в Києво)
Могилянської академії, оскільки читали
курси її випускники і діячі – зазвичай
магістри або професори філософії та
богослов’я.
В матрикулі правил для студентів і
слухачів університету Св. Володимира,
підписаному ректором М. Максимови)
чем, вказувалось на необхідність дотри)
мання “чистой и непорочной нравствен)
ности”. Гуманістичні педагогічні цінно)
сті, декларовані філософами, випускни)
ками і викладачами Києво)Могилянсь)
кої академії в аудиторіях Педагогічного
інституту, формувалися в умовах тодіш)
нього суспільства. Відомий діяч
О. Новицький, відрефлексовуючи стан
адміністративної сваволі, практичній
діяльності, в теоретичних працях, викла)
дацькій роботі він орієнтував на істин)
ність педагогічних цінностей. У своїй
діяльності він приділяє увагу висвітлен)
ню педагогічного процесу в університеті
та навчальних закладах Києва на різних
етапах, характеризує управлінську
діяльність освітою у Києві.
Київська академія, її прогресивні
представники надали професійної спря)
мованості педагогічній практиці і думці
Києва. З 1850 р. педагогіка була введена
в систему університетської освіти як
самостійний предмет.

Газета Національного педагогічного
університету імені М. П. Драгоманова
«Педагогічні кадри». Свідоцтво про
реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р.

10

Розмежування змісту викладання
філософських і педагогічних наук у
1877 р. надало нового імпульсу педаго)
гічній підготовці і педагогічному проце)
су в Києві. Кінець ХІХ – початок ХХ ст.
знову позначилися спробами філософсь)
кого обґрунтування виховання й освіти,
що зберігало інтерес до методології педа)
гогіки, педагогічної антропології в пізні)
ший період, точніше – у 20)ті роки
ХХ ст. Усвідомленню цінностей освіти
сприяли компаративістські досліджен)
ня, присвячені західним філософським і
педагогічним концепціям.
У 1920 р. у структурі Київського
Інституту Народної Освіти (КІНО) для
забезпечення педагогічної підготовки
майбутніх вчителів було створено цикло)
ву комісію з педагогіки. Її працівники
забезпечували викладання педагогічних
дисциплін (система освіти, дидактика,
система соціального виховання, педагогі)
ка колективу, організація установ соціаль)
ного виховання, дитячий рух, педагогічні
течії, історія педагогіки).
Цього ж року її було реорганізовано
у кафедру. На ній реалізовувались нау)
ково)теоретичні здобутки, напрацьовані
на перших в Києві кафедрах педагогіки
(кафедра Імператорського університету
Святого Володимира – 1861 р., Фребе)
лівського інституту та інших закладів,
спадкоємцями яких став КІНО).
Антропологічність
педагогіки,
сформована у змісті педагогічної підго)
товки в Київському університеті, від)
дзеркалювалась у працях, навчально)ме)
тодичній діяльності Степана Андрійови)
ча Ананьїна (1874–1942), професора,
завідувача кафедри педагогіки КІНО
(1920–1925),
декана
факультету.
С. А. Ананьїн – відомий вчений, педагог,
психолог, випускник Київського універ)
ситету (1905), автор курсу лекцій з педа)
гогіки “Педагогіка” (1917), “Педагогіч)
ного словника)довідника” у двох части)
нах (1910), праць “Дитячі ідеали” (1911),
“Нариси з педагогіки середньої школи”
(1924), “Історія педагогічних течій”,
“Курс лекцій з педагогіки” (1959).
С. А. Ананьїн як завідувач новоствореної
на основі циклової комісії кафедри педа)
гогіки читав авторські курси лекцій з
дидактики, загальної педагогіки, з основ)
них напрямів сучасної педагогіки, дитя)
чої психології. В 1922 р. він став ініціато)
ром, організатором і керівником семіна)
ру з педології при КІНО, функціонуван)
ня якого, на думку вченого, мало погли)
бити вивчення студентами та всіма
бажаючими актуальної на той час науки.
У 1920 р. в організаційному коміте)
ті зі створення КІНО працював також
Яків Феофанович Чепіга (1875–1938) –
видатний педагог, психолог, громадсь)
кий діяч. Як професор кафедри педагогі)
ки, він викладав курси педагогічних і
соціально)педагогічних
дисциплін.
Працював з відомими педагогами
В. І. Помагайбою,
Г. М. Іваницею,
В. М. Догою, Б. С. Манжосом, О. К. До)
рошкевичем, К. Ф. Лебединцевим та ін.
Вони в 1938 р. були звинувачені у ство)
ренні в КІНО антирадянської націоналі)
стичної організації, яка пропагувала
націоналістичні погляди серед виклада)
чів та студентів.
У 1917–1920 рр. разом з іншими
представниками української інтелігенції
Яків Феофанович брав активну участь у
створенні підручників для української
національної школи. У видавництві
“Українська школа” під рубрикою
“Українська педагогічна бібліотека”
виходили посібники Я. Ф. Чепіги для
вчителів.
У 20)ті роки в структурі кафедри
педагогіки КІНО працював Олександр
Федорович Музиченко (1875–1940) –
фахівець з дидактики та методики,
керуючи водночас трудовою школою
№ 43 м. Києва, читав курс “Зразкові
школи на Заході і в Америці”. За участі
О. Ф. Музиченка були вироблені засади
національної школи періоду незалежно)
сті України – “План управління освітою
в Україні”, “Проект єдиної школи на
Вкраїні”, що втілювалися в підготовку
вчителя (1919). Його ініціативи про кон)

структивно)творче використання над)
бань зарубіжної педагогіки, концепції
комплексного підходу були спрямовані і
на вдосконалення педагогіки, як нав)
чальної дисципліни. Педагогічна підго)
товка реалізувалася з орієнтацією на
українознавство, краєзнавство. О. Музи)
ченком в процесі багаторічної практики,
творчого пошуку були розроблені нова)
торські підходи до уроку, які стали над)
банням змісту педагогічної практики.
З 1922 по 1934 р. у складі кафедри
педагогіки працює і читає лекції з педа)
гогіки та історії педагогіки – Генна)
дій
Євгенович
Жураківський
(1894–1955), доктор педагогічних наук,
професор, член)кореспондент АПН
РСФСР (1945). Випускник Київського
університету (1919) і організатор першої
вітчизняної кафедри історії педагогіки в
КДУ імені Т. Шевченка, Г. Жураків)
ський структурує курс історії педагогіки,
забезпечуючи належну науковість, світо)
глядність, змістовність.
У процесі викладання історії педа)
гогіки в педуніверситеті, роботи з моло)
дими науковцями Г. Є. Жураківський
опрацьовує і проблеми педагогічної
діяльності викладача вищої школи, спе)
цифіку роботи над дисертаційними дос)
лідженнями, зокрема, з історії педагогі)
ки. Сучасному молодому викладачеві
нашого університету не завадило б
знати, який тривалий шлях розвитку
пройшла дидактика вищої школи, зокре)
ма метод лекції, як структуротворча
основа “університетської педагогіки”. До
проблеми ефективності, успішності
результатів лекції, методики підготовки
та читання лекційного курсу зверталися
неодноразово професори кафедри педа)
гогіки, спадкоємцями досвіду яких є сьо)
годні ми .
Г. Є. Жураківський вважав, що лек)
ція наукового працівника, вважав профес)
ор, може вважатись вищим рівнем доско)
налості, якщо сприйматиметься аудиторі)
єю, як “окремий мистецький твір”. На
прикладі історії педагогіки, як норматив)
ного курсу, Г. Жураківський вибудовує
ідею застереження мислення слухачів від
такого стану, коли “послідовність слів
замінює в свідомості (слухача) послідов)
ність понять і студент набуває лише своє)
рідного уміння “говорити більше, ніж
спроможний обдумати”.
Працюючи на кафедрі педагогіки в
КІНО, Г. Є. Жураківський разом із
О. М. Астрябом,
Г. Г. де Метцем,
О. Ф. Музиченком та іншими виклада)
чами засновує методичне консультацій)
не бюро, покликане розв’язувати педаго)
гічні проблеми, що виникали у працівни)
ків освіти в процесі роботи. Одним із
завдань була перебудова системи педаго)
гічної освіти. З цього погляду цікавою є
стаття “Проблема побудови курсу
“Система народної освіти” в педвиші”
(1927), де автор розглядає зміст, місце
серед інших навчальних курсів та дисци)
плін та методику викладання складного
інтегративного курсу, який охоплював
історію проблеми загальноосвітньої
школи в ХІХ та в ХХ ст., інформацію про
системи освіти зарубіжних країн. Науко)
ва спадщина Г. Є. Жураківського періо)
ду КІНО є цікавим джерелознавчим
матеріалом, цінним засобом поглиблен)
ня історико)педагогічних знань.
Педагогічні дисципліни читав
Микита
Минович
Грищенко
(1900–1987) – перший ректор Київ)
ського інституту соціального вихован)
ня (1930), пізніше – директор Науково)
дослідного інституту (НДІ) дефектоло)
гії і НДІ педагогіки України
(1948–1957), завідувач кафедри педа)
гогіки КДУ в 50)70)х рр., автор понад
250 наукових праць, заслужений діяч
науки УРСР (1969). Наукові інтереси
видатного діяча педагогічної науки в
Україні М. М. Грищенка були широко
плановими і різнобічними. Історик)пе)
дагог, відомий фахівець у галузі органі)
зації народної педагогіки, він разом з
іншими сподвижниками, зокрема з
В. К. Майбородою, В. Л. Омельянен)
ком, О. Г. Морозом опрацював новий
напрям педагогічної науки – дослі)

Редактор Олена Гончаренко,
літ. редактор Галина Голіцина,
комп’ютерне складання
і верстання Тетяни Ветраченко,
фото Василя Тимошенка.
Наша адреса: м. Київ*30, вул. Пирогова 9,
редакційний відділ, тел. (044) 239*30*85,
факс 234*75*87, e*mail: RV_221A@meta.ua

дження проблем педагогіки вищої
школи. Також керував перебудовою
навчального процесу, зорієнтованістю
на напрямки підготовки майбутніх пра)
цівників сфери соціального виховання.
У 1929–1939 рр. професором кафе)
дри був заслужений працівник освіти
Сава
Христофорович
Чавдаров
(1892–1962), також випускник Київ)
ського університету (1917), автор більше
200 праць з проблем дидактики, методи)
ки,
історії
педагогіки.
Зокрема,
С. Х. Чавдаров – один із упорядників
першого видання українською мовою
творів К. Д. Ушинського, автор моногра)
фій “Принципи радянської дидактики”,
“Педагогічні ідеї Тараса Григоровича
Шевченка.” Очолював авторський
колектив першого україномовного
підручника “Педагогіка”, був директо)
ром НДІ педагогіки України, досліджу)
вав спадщину класиків вітчизняної та
зарубіжної проблеми дидактики, форму)
вання наукового світогляду, педагогіч)
ної майстерності.
З 1944 р. кафедрою загальної педа)
гогіки керує відомий український педа)
гог, професор Микола Федорович
Даденков (1885–1955) – автор першого
підручника з історії педагогіки України
(1947). Водночас із діяльністю на кафе)
дрі, М. Ф. Даденков очолював відділ
історії педагогіки НДІ педагогіки Украї)
ни, розробляв проблеми дидактики та
естетичного виховання.
З 1951 до 1968 р. кафедру загальної
педагогіки очолював професор Степан
Андрійович Литвинов (1898–1982), док)
тор педагогічних наук (1970), професор,
заслужений працівник вищої школи
УРСР (1975). Він один із авторів підруч)
ника “Педагогіка” (1940), монографії
“Народна освіта і педагогічна наука в
Українській РСР (1917–1967)”, “Хре)
стоматії з історії вітчизняної педагогіки”
(1959).
З 1968 до 1985 р. посаду завідувача
кафедри обіймав професор Василь Заха)
рович Смаль (1930–1987) – проректор
педагогічного інституту, дослідник про)
блем теорії та історії педагогіки, автор
публікацій про педагога)гуманіста
В. О. Сухомлинського, один із організа)
торів та упорядників п’ятитомного
видання “Вибраних педагогічних творів”
у Києві і тритомника в Москві (1976).
Василю Захаровичу належить понад 100
наукових праць. Він один із авторів
підручника “Історія педагогіки” (1973),
“Хрестоматії” з історії дошкільної педа)
гогіки (1974).
З 1984 до 1994 р. кафедру очолював
професор Яків Іванович Бурлака, автор
понад 100 публікацій з проблем дидак)
тики середньої і вищої школи. Найваго)
міші праці: “Бесіда як метод навчання”
(1961), “Проблема удосконалення нав)
чального процесу в педагогічному вузі”
(1975).
В контексті концепції майбутнього
університету – переорієнтація на науко)
во)навчальний заклад (автори науково)
організаційної
версії
–
ректор
В. П. Андрущенко, проректор з наукової
роботи Г. І. Волинка, перший проректор
В. П. Бех, проректор з економіки та орга)
нізації навчально)виховної роботи
О. С. Падалка) –при кафедрі теорії та
історії педагогіки працюють дві наукові
школи, чотири науково)навчальних
лабораторії (на громадських засадах).
Навчальну лабораторію з економічної
освіти та управління очолює доктор
педагогічних наук, професор, проректор
університету О. С. Падалка.
На виконання науково)навчально)
го проекту “2008–2009 н.р. – рік мовних
стратегій”, ініційованого і очолюваного
ректором університету, член)
кореспондентом НАН України
В. П. Андрущенком, академіком
АПН України, у межах науко)
вого поля кафедри та інститу)
ту іноземної філології прово)
диться дослідження (керівник
професор Л. П. Вовк) з проблеми інте)
грування змісту та методів педагогічної і
фахової підготовки майбутніх вчителів
іноземної мови. За науково)методичною

версією професора Л. Вовк,
за
участі
професорів
О. Падалки,
В. Гончарова
(директора інституту іноземної філоло)
гії), викладачів, аспірантів підготовлені
посібники: “Українсько)англійський
словник навчально)педагогічних понять
та термінів” (К., 2005), “Українсько)ні)
мецький словник та навчально)педаго)
гічних понять та термінів” (К., 2007);
“Українсько)французький словник нав)
чально)педагогічних понять та термінів”
(К., 2007).
У контексті діяльності культурно)
освітнього центру “Освітянська ініціати)
ва” та відділу краєзнавства НАН Украї)
ни виконувався науково)практичний
проект
“Краєзнавчо)педагогічний
туризм у вихованні національної свідо)
мості” (Л. Вовк, В. Обозний).
На кафедрі ведеться підготовка
кадрів вищої кваліфікації за спеціально)
стями: 13.00.01 – загальна педагогіка та
історія педагогіки, 13.00.04 – теорія і
методика професійної освіти, 13.00.07 –
теорія та методика виховання, 13.00.09 –
теорія навчання.
Вища школа характеризується
потребою конкретизації педагогічних
тенденцій – змін цілепокладання у
напрямку гуманізації, культурологічно)
сті навчання, пріоритетності освітніх
траєкторій у самоосвіті, зорієнтованості
на технологізацію, комп’ютеризацію
навчання, неперервність поповнення
знань.
Протягом останніх 20)ти років при
кафедрі захищено понад 200 докторсь)
ких та кандидатських дисертації.
Вихованці кафедри теорії та історії
педагогіки викладають у вищих навчаль)
них закладах України, очолюють профе)
сійні педагогічні заклади, працюють у
державних управлінських структурах.
Випускники аспірантури і докторантури
працюють у ВНЗ країн колишнього
СРСР, у Болгарії, Польщі, Китаї, на
Кубі.
За підсумками 2008–2009 н. р.
кафедра посіла друге місце в рейтингу
кафедр університету. 175)річчя універ)
ситету кафедра теорії та історії педагогі)
ки святкує разом із науковцями, які нав)
чалися в аспірантурі та докторантурі,
разом з студентами та магістрами, які
одержали нагороди ректора за науковий
пошук.
Кафедрі теорії та історії педагогіки,
першій в категорії вищих педагогічних
закладів із започаткування підготовки
кадрів вищої кваліфікації (1924), ректо)
ром В. П. Андрущенком доручено розпо)
чати серію круглих столів – наукових
зустрічей з випускниками аспірантури і
докторантури. Метою зустрічі будуть не
лише спогади про кращі роки – зустрічі з
джерелами науки.
Злітаються випускники кафедри –
аспіранти і докторанти – з усіх куточків
України, далекого і близького зарубіж)
жя до своїх наукових наставників, щоб
святкувати 175)річчя університету. Як
підкреслив ректор, член)кореспондент
НАН України, дійсний член АПН Укра)
їни, В. П. Андрущенко, наші зустрічі – це
своєрідний звіт перед провідним закла)
дом, його професорами про посіяні і
вирощені зерна педагогічної науки і
практики.

Людмила Вовк,
завідувач кафедри
теорії та історії педагогіки,
Олег Падалка,
проректор з економіки та орга0
нізації навчально0виховної роботи

Щиро дякуємо всім,
хто допомагав нам у ство*
ренні цього святкового
номера газети.
Редакція

Видрукувано
у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова.
Наклад 1000 примірників.
Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
м. Київ–30, вул. Пирогова, 9
е*mail: Npu.press@i.ua
Свідоцтво про реєстрацію № 1101
від 29.10.2002 р.

Відповідальність за достовірність інформації
несуть автори.
Позиція редакції не завжди збігається
з авторською.

СІЧЕНЬ 2010