Цифрові колекції Наукової бібліотеки Українського державного університету імені Михайла ДрагомановаНазва
Євтух Володимир Борисович
Текст
У 2023 році відзначив свій
75 ювілей відомий вчений,
політичний і громадський діяч
Володимир Борисович Євтух
Володимир Євтух – професор кафедри соціології та
публічних
комунікацій
Українського
державного
університету імені Михайла Драгоманова, радник ректора,
професор соціології, доктор історичних наук, членкореспондент НАН України, Заслужений діяч науки і
техніки України, Doctor Honoris Causa Латвійського
університету (Рига, Латвія), Doctor Honoris Causa
Східноєвропейського університету імені Лесі Українки
(Луцьк, Україна), Почесний професор Харківського
національного
університету
імені
В.Н.
Каразіна,
державний службовець I рангу, дипломатичний ранг
Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу.
Володіє українською, англійською, німецькою, італійською,
французькою, новогрецькою, польською, російською
мовами
Володимир Євтух народився 14 липня 1948 року у смт.
Зарічне Зарічненського (нині – Вараського) району
Рівненської області.
У 1971 році закінчив Київський державний університет ім.
Т.Г. Шевченка (нині – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка). За фахом – іноземні мови;
захистив дипломну роботу з філософії.
Кандидат історичних наук - 1975, захищено дисертацію на
тему «Асиміляційні процеси та їх вплив на культуру
української етнічної групи США і Канади (1945-1970 роки).
Доктор історичних наук (1989), захищено дисертацію на
тему «Сучасні буржуазні концепції етносоціального
розвитку США і Канади (критичний аналіз)».
Член-кореспондент НАН України (1992).
Стаж науково-педагогічної діяльності 50 років.
Працював науковим співробітником, завідувачем відділу,
керівником центру у наукових установах НАН України:
Інститут історії України, Інститут всесвітньої історії,
Інститут соціології (1974-1995); заступником директора з
міжнародних зв’язків Інституту соціології НАН України
(1991-1995).
Декан Факультету соціології та психології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (20012007).
Професор соціології Вищої школи імені Богдана Янського
(Варшава, Польща) (2006-2013).
Працює в УДУ імені Михайла Драгоманова (раніше – НПУ
імені М. П. Драгоманова). Професор, декан факультетів
(2007-2023); нині професор кафедри соціології та
публічних комунікацій, радник ректора.
Проректор з інноваційної діяльності та науково-освітніх
студій НПУ імені М.П. Драгоманова (2007-2008).
Радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини (2008).
В Україні опубліковано 388 праць Володимира Євтуха:
монографій – 40 (індивідуальних – 15, у співавторстві – 5,
колективних - 20), навчальних видань – 9, статей – 146,
публікацій в енциклопедичних виданнях – 91, публіцистика
– 13, тези наукових доповідей – 12, повідомлення – 9,
передмови до видань – 9, рецензії – 20.
За кордоном та іноземними мовами – 61 у таких країнах,
як Австрія, Білорусь, Грузія, Киргизія, Латвія, Німецька
Демократична Республіка, Польща, Росія (до 2014),
Румунія, Угорщина, США, Федеративна Республіка
Німеччини, Франція, Хорватія.
За
даними
Каталогу
on-line
бібліотечного
комп’ютерного центру OCLC World Cat Identities 58
праць, опублікованих у 79 виданнях 4 мовами, можна
віднайти у 312 бібліотеках світу (2018).
Цитування – 1684
Індекс Хірша – 20
i10-Індекс – 44
Nota bene: 450 прочитань, цитувань семи статей (в Греції,
Індонезії, Італії, Канаді, Латвії, Новій Зеландії, Польщі,
Німеччині, Росії, Таїланді, Туреччині, Угорщині, Україні,
Філіппінах, США ….):
The Dynamics of Interethnic Relations in Crimea, 1995.
Race and Inequality in Post-Soviet Transitions, 2004.
Polyethnicity. The Willey Blackwell Encyclopedia of Race,
Ethnicity and Nationalism. 1-3. – Oxford, 2016.
Ukrainian Ethnos as a Complex Socio-Cultural Phenomenon,
2018.
Immigrants in Society: Challenges for Education in Ukraine
and Latvia, 2019.
Contents of Social Cohesion: Key Accents of Contemporary
Scientific Discourse in Three Social Spaces, 2022.
Intercultural Education as a Factor of Realization of the Rights
of People, 2023.
Володимир Євтух брав участь у 77 конференціях в Україні:
Брюховичі, Житомир, Запоріжжя, Кам’янець-Подільський, Київ,
Луганськ, Луцьк, Львів, Одеса, Партеніт, ПереяславХмельницький, Поляна/Колочава (Закарпатська область), Рівне
(«Червона калина), Тернопіль, Харків, Ужгород, Чернівці,
Чернігів, Ялта; та у 145 за кордоном: Австрія, Азербайджан,
Аргентина, Бельгія, Білорусь, Греція, Данія, Естонія, Ізраїль,
Італія, Латвія, Литва, Марокко, Молдова, Німеччина, Норвегія,
Польща, Росія (до 2014), Румунія, Словаччина, Сполучені Штати
Америки, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія.
Презентації, що підготовлені та проведені Володимиром
Євтухом:
«Центр евалюації науково-освітніх та соціальних програм»,
Переяслав- Хмельницький, квітень 2015.
«Етносоціологічна школа професора Володимира Євтуха», Львів,
жовтень 2015.
Від викладання до навчання: підручник контекстуального навчання
«Етносоціологія», Кам’янець-Подільський, жовтень 2015.
«Етноенциклопедія: науково-освітній Інтернет-проект», Київ, 2015.
«Культурні права в українському поліетнічному просторі: засади і
практики», Київ, листопад 2017.
«Українська діаспора у міжнародних комунікаціях (Магістерська
програма контекстуального навчання)», Київ, 2018.
«Структурування міжкультурного діалогу: можливості українського
етнополітичного простору (концепт до дискусії)», Київ, лютий 2018).
«Russians (Russkiye) in Ukraine: Mythicizing the Myth»,
Нью‑Йорк, 2012).
«Evaluation as an Invitation to Democracy – Building Evaluation
Discourse», Варшава, травень 2015.
«Polyethnicity of Ukrainian Society: Historical Reminiscences and
Present Time. Modus Vivendi», Київ, квітень 2016.
«Perspectives of Srtucturing of Intercultural Education in Ukraine»,
Бєлосток, травень 2016.
«From Teaching to Learning: Presentation of Contextual Manual»,
Рига, червень 2017.
«Сultural Security System in Ethnic Diverse Society: Prospects for
Ukraine», Краків, вересень 2017).
«Cultural Rights in Ethnically Diverse Society: Prospects for Ukraine»,
Київ, листопад 2017).
«National Minorities in Ukraine: The Path to the Rights», Відень,
грудень 2017).
«Ethnic Entrepreneurship in the Social Space of Polyethnic Countries:
Concepts, Structure, Functioning», Рига, березень 2017.
«Intellectual Infrastructure at the University: Ukrainian Perspective,
Warsawa , 2018.
Презентації доступні:
http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/2696
Лекції у зарубіжних університетах та наукових
установах: Брауншвейзький інститут педагогіки (Брауншвейг,
Німеччина – німецькою мовою), Вища школа імені Богдана
Янського (Варшава, Польща – польською/англійською
мовами),
Гайльдерберзький
університет
(Гайльдерберг,
Німеччина
німецькою
мовою),
Дюссельдорфський
університет (Дюссельдорф, Німеччина – німецькою мовою),
Інститут підвищення кваліфікації професійно-технічної освіти
Швейцарії (Цюріх, Швейцарія німецькою мовою), Коледж
професійної підготовки (Нікосія, Кіпр – новогрецькою мовою),
Латвійський університет (Рига, Латвія – англійською мовою),
Люблінський католицький університет (Люблін, Польща),
Мюнхенський університет імені Максиміліана (Мюнхен,
Німеччина – німецькою мовою), Нью-Йоркський міський
університет (Нью Йорк, США – англійською мовою),
Регенбурзький університет (Регенсбург, Німеччина – німецькою
мовою), Рурський університет (Бохум, Німеччина – німецькою
мовою),
Софійський
університет
Святого
Климента
Охридського (Софія, Болгарія – англійською мовою), Центр
безпеки і співробітництва Стенфордського університету (Сан
Франціско, США – англійською мовою), Трірський університет
(Трір, Німеччина – німецькою мовою), Університет міста
Касабланка (Касабланка, Марокко – французькою мовою),
Університет міста Констанц (Констанц, Німеччина – німецькою
мовою), Університет прикладних наук (Франкфурт-на-Майні,
Німеччина – німецькою мовою), Університет штату Айова
(Айова-Сіті, США – англійською мовою), Центр дослідження
імміграції Університету штату Міннесота (Міннеаполіс, США –
англійською мовою), Чікагське бюро Енциклопедії Української
Діаспори (Чікаго, США – українською мовою), Ягеллонський
університет (Краків, Польща – англійською мовою).
Володимир Євтух є засновником етносоціологічної наукової
школи. У її рамках проведено 12 засідань (2008-2023).
Вибране:
«Диверсифікація
етнічностей
у
Криму:
компоненти,
структурування,
взаємодія»
(Кримський
гуманітарний
університет, Ялта, 2012).
«Ethnicity in the Framework of Intercultural Communication»
(Jagiellonian University, Krakow, 2012).
«Етнічність і педагогіка (Etniskumus un pedagogika)»
(Латвійський університет, Рига, 2012).
«Етнічність
у
діаспорних
спільнотах»
(Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича – Чернівці,
Україна; Сучавський університет імені Штефана чел Маре –
Сучава, Румунія; 2013).
«Етнічність у динаміці соціальних просторів: контенти, впливи,
висліди» (Український державний університет імені Михайла
Драгоманова, Київ, 2023».
За консультуванням і керівництвом В. Євтуха захищено: 4
докторські та 15 кандидатських дисертацій, зокрема 2
іноземцями.
Громадські та політичні активності
Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
(1986).
Член правління Українського відділення Товариства СРСР –
Канада (1989- 2007).
Член Дорадчої ради Європейського форуму міграційних
досліджень (Бамберг, Німеччина) (1992-1998).
Голова комісії із зарубіжних зв’язків Республіканської
асоціації українознавців (1992-1993).
Президент Республіканської асоціації українознавців (19931995).
Член Президії Міжнародної асоціації україністів (1993-1996).
Заступник Академіка-секретаря Відділення історії, філософії
та права (1995-1997).
Член Відбіркового комітету Фонду МакКартурів (США) (19931995).
Заступник Головного редактора «Енциклопедії Української
Діаспори», Чікаго/Київ.
Міністр, Голова Державного комітету України у справах
національностей та міграції (1995-1997).
Заступник Голови комісії у справах осіб, депортованих за
національною ознакою (1996-1997).
Член Ради з мовної політики при Президентові України (19961997).
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській
Республіці, в Республіці Мальта (за сумісництвом), перший
Посол України у Найяснішій Республіці Сан-Марино (за
сумісництвом) (1997-1999).
Член Правління Соціологічної асоціації України (з 2000).
Голова Ради громадських організацій національних меншин
при Президентові України (2000-2002).
Голова експертної ради ВАК України із філософських,
політичних та соціологічних наук (2001-2006).
Учасник Помаранчевої революції (2004-2005).
Член експертної групи Комітету ООН по опустелюванню
(2005).
Член робочої групи з питань національних меншин
Центральної Європейської ініціативи (Трієст, Італія).
Експерт Механізмів людського виміру ОБСЄ (2007-2013).
Член науково-експертної колегії з проблем соціальноекономічного розвитку при Кабінеті Міністрів України (20082010).
Учасник 25-ого Економічного Форуму (Криниця Здруй,
Польща, 2015).
Учасник супроводжувального івенту Засідання голів Ради
міністрів країн-членів ОБСЄ (2017).
Голова Експертної ради з питань етнополітики при
Міністерстві культури та інформаційної політики України
(2017-2019).
Член секції з присудження премії Президента України
молодим вченим Комітету з Державних премій України в
галузі науки і техніки (з 2017).
Головний редактор, член редколегії наукових журналів (у
різний час): «Вища освіта України», «Евалюація: наукові,
освітні,
соціальні
проекти»,
«Київська
старовина»,
«Міждисциплінарні дослідження складних систем» (Київ,
Україна); «Міжнародний науковий форум: соціологія,
психологія, педагогіка, менеджмент», «Українська діаспора»
(Чікаго/Київ), «Jagіellonian Cultural Studies» («Politeja»)
(Краків, Польща), «Pedagogija un skolotaju izglitiba (Pedagogy
and Teacher Education)» (Рига, Латвія).
Почесний гість штату Місьойнес (Аргентинська Республіка,
1997).
Почесний гість міста Посадас (Аргентинська Республіка,
1997).
Заслужений діяч науки і техніки України (1998).
Лауреат премії імені Тараса Шевченка Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (2004).
Лауреат Премії імені М.С. Грушевського НАН України за
цикл праць з історії і теорії етносоціології (2005).
Почесний професор (Professor Honoris Causa) Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна (2010).
Почесний
доктор
(Doctor
Honoris
Causa)
Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки (Луцьк, 2014).
Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Латвійського
університету (Рига, 2014)
Пам’ятна медаль Держави Ватикан з нагоди VIII-ої річниці
Понтифікату Павла II (1999).
Відзнака регіонального відділення Олімпійського комітету Італії
(1999).
Грамота Італійського відділення ЮНІСЕФ (1999).
Орден «За заслуги III-го ступеня» (2004).
Почесна грамота Соціологічної асоціації України за успіхи в
розвитку соціологічної освіти (2004).
Премія імені М.С. Грушевського НАН України (2005).
Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2008).
Золота медаль Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова «М.П. Драгоманов. 1841-1895» (2008).
Медаль НПУ «175 років» (2010).
Орден «За заслуги II-го ступеня» (2010).
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого
ІІІ-го ступеня Української Православної Церкви Київського
Патріархату (2010).
Орден Святих Кирила і Мефодія Української Православної
Церкви Київського Патріархату (2013).
Грамота Ректора Латвійського університету (Рига, Латвія, 2013).
Орден Святого Георга Європейського Ордена Дому ГабсургівЛотарингів (Відень, Австрія, 2015).
Орден Святого Архістратига Михаїла Української Православної
Церкви Київського Патріархату (2016).
Медаль НПУ «За наукові досягнення. Психолого-педагогічні
науки» (2016).
Пам’ятна відзнака «На честь 100-річчя Національної академії
наук України (2018).
Подяки Ректора НПУ імені Михайла Драгоманова, УДУ імені
Михайла Драгоманова (2019, 2023).
Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (2021).
Cross of the Order of Merit for International Cooperation (2013).
Література про Володимира Євтуха
Бойко В. І. І майбутнє дихає минулим. Трибуна. 1991. №1.
С. 19-21.
Українські історики. Вчені Інституту історії України :
Бібліографічний довідник. Київ : Інститут історії України НАН
України. 1996. С. 80.
Хто є хто в Україні: біографічний словник. Українська академія
наук
національного
прогресу,
Інститут
гуманітарних
досліджень. Київ, 1997. С. 88.
Хто є хто в українській політиці. Київ, ТОВ «К.І.С.», 1998.
С. 124-125.
Вчені інституту історії України : бібліографічний довідник.
Серія «Українські історики». Випуск 1. Київ : Інститут історії
України НАН України, 1998.
Хто є хто в Україні: 5000 біографічних довідок відомих
державних та громадських діячів. Київське наукове
товариство ім. Петра Могили. Київ, 2001.
Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі? Київ :
ІПІЕНД, 2002.
Українські історики XX століття : бібліографічний довідник.
Серія «Українські історики». Випуск 2. Частина 1. Київ-Львів,
2003. С. 112.
Шкляр Л. Євтух Володимир Борисович. Політологічний
словник. Київ : МАУП, 2005. С. 285-286.
Євтух Володимир Борисович. Енциклопедія історії України. Т.
3. Е-Й. Київ : Наукова думка, 2005. С.103.
Ковальчук О. О., Попок А. А. Євтух Володимир Борисович.
Інститут історії Національної Академії Наук. 1936-2006.
Київ, 2006. С. 429-434.
Скрипник Г. Етносоціологічна школа Володимира Євтуха:
академічний
проект
структурування
наукової
галузі.
Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. № 2. С. 37-43.
60-років члена-кореспондента НАН України В. Б. Євтуха:
Вісник НАН України. 2008. № 7. С.67.
60-років Володимиру Борисовичу Євтуху. Форум націй. 2008.
06/73.
Яковенко Юрій. Вітаємо Володимира Борисовича Євтуха.
Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. № 3.
С. 220‑221.
Євтух Володимир Борисович. Біографія у хронології. URL:
http://www.dovidka.com.ua/user/?code=41657
Євтух Володимир Борисович – український історик, соціолог,
етнолог, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН
України.
URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Українські_історики
Етносоціологічна школа. Засновник і керівник – Євтух
Володимир Борисович. Наукові школи Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Київ :
Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова. 2009. С. 158-172.
Андрущенко В. Драгоманівські наукові школи: факти і
проблеми. Пам’ять століть. 2009. № 5-6 (вересень-грудень).
С. 42-43.
Андрущенко В. Наш університет. Київ, 2009. С. 291.
До 25-річного ювілею професійної соціологічної освіти в
Київському національному університеті. Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Соціологія. 2010. С. 5.
Русаков Сергій. Європейське співробітництво. Педагогічні
кадри. 2010. № 3. С. 1.
Євтух Володимир Борисович. Біографія. Вісник НАН України.
2008. № 7.
URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/kiev_old/evtukh.html
Володимир Борисович Євтух. Бібліографічне видання. Київ :
Академвидав, 2010. 454 с.
Володимир Євтух у інформаційно-комунікаційному просторі:
наукові та політико-громадські активності // Уклад.
Л. Савенкова, В. Крячко. Київ: Фенікс, 2012. 248 с.
Євтух Володимир Борисович. Соціальна психологія в Україні.
Київ: Талком, 2019. С. 128-130.
Володимир Євтух = Volodymyr Yevtukh. Міждисциплінарні
дослідження складних систем. 2019. Номер 14. С. 26-31.
Володимир Борисович Євтух. Бібліографічний покажчик. Київ:
Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2019. 99 с.
Countries of the World and Their Leaders. 1997.
URL: https://books.google.com.ua/books?id=5VYwAQAAIAAJ
P. 136.
Colombo G. Who’s who in Italy. Vol. 3. 2000. P. 2135.
Droga do Europy. Opinie ukraińskich elit. Warszawa : Fundacja
im. Stefana Batorego, 2004. S. 232.
URL: http://www.batory.org.pl/doc/droga.pdf
Ethnic Policy Herald. 2005. Issue No 1(23).
Jewtuch Volodymyr. European forum for migration studies
«Migration Policies – a Comparative Perspective». EFMS
Foundation Symposium, Bamberg 25.11.–28.11.1993. P. 18.
Keesing’s record of world events. Vol. 41. Longman, 1995.
URL: https://books.google.com.ua/books?id=nhQMAQAAMAAJ
Buongiorno P. Oggi Kiev. Domani Mosca? Panorama. 2004. 13
dicembre.
Studierende
«Die
Ukraine
als
Aus-,
Einund
Rückwanderungsland», Zentrum für Konfliktforschung und Institut
für Soziologie der Philipps-Universität Marburg.
75 ювілей відомий вчений,
політичний і громадський діяч
Володимир Борисович Євтух
Володимир Євтух – професор кафедри соціології та
публічних
комунікацій
Українського
державного
університету імені Михайла Драгоманова, радник ректора,
професор соціології, доктор історичних наук, членкореспондент НАН України, Заслужений діяч науки і
техніки України, Doctor Honoris Causa Латвійського
університету (Рига, Латвія), Doctor Honoris Causa
Східноєвропейського університету імені Лесі Українки
(Луцьк, Україна), Почесний професор Харківського
національного
університету
імені
В.Н.
Каразіна,
державний службовець I рангу, дипломатичний ранг
Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу.
Володіє українською, англійською, німецькою, італійською,
французькою, новогрецькою, польською, російською
мовами
Володимир Євтух народився 14 липня 1948 року у смт.
Зарічне Зарічненського (нині – Вараського) району
Рівненської області.
У 1971 році закінчив Київський державний університет ім.
Т.Г. Шевченка (нині – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка). За фахом – іноземні мови;
захистив дипломну роботу з філософії.
Кандидат історичних наук - 1975, захищено дисертацію на
тему «Асиміляційні процеси та їх вплив на культуру
української етнічної групи США і Канади (1945-1970 роки).
Доктор історичних наук (1989), захищено дисертацію на
тему «Сучасні буржуазні концепції етносоціального
розвитку США і Канади (критичний аналіз)».
Член-кореспондент НАН України (1992).
Стаж науково-педагогічної діяльності 50 років.
Працював науковим співробітником, завідувачем відділу,
керівником центру у наукових установах НАН України:
Інститут історії України, Інститут всесвітньої історії,
Інститут соціології (1974-1995); заступником директора з
міжнародних зв’язків Інституту соціології НАН України
(1991-1995).
Декан Факультету соціології та психології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (20012007).
Професор соціології Вищої школи імені Богдана Янського
(Варшава, Польща) (2006-2013).
Працює в УДУ імені Михайла Драгоманова (раніше – НПУ
імені М. П. Драгоманова). Професор, декан факультетів
(2007-2023); нині професор кафедри соціології та
публічних комунікацій, радник ректора.
Проректор з інноваційної діяльності та науково-освітніх
студій НПУ імені М.П. Драгоманова (2007-2008).
Радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини (2008).
В Україні опубліковано 388 праць Володимира Євтуха:
монографій – 40 (індивідуальних – 15, у співавторстві – 5,
колективних - 20), навчальних видань – 9, статей – 146,
публікацій в енциклопедичних виданнях – 91, публіцистика
– 13, тези наукових доповідей – 12, повідомлення – 9,
передмови до видань – 9, рецензії – 20.
За кордоном та іноземними мовами – 61 у таких країнах,
як Австрія, Білорусь, Грузія, Киргизія, Латвія, Німецька
Демократична Республіка, Польща, Росія (до 2014),
Румунія, Угорщина, США, Федеративна Республіка
Німеччини, Франція, Хорватія.
За
даними
Каталогу
on-line
бібліотечного
комп’ютерного центру OCLC World Cat Identities 58
праць, опублікованих у 79 виданнях 4 мовами, можна
віднайти у 312 бібліотеках світу (2018).
Цитування – 1684
Індекс Хірша – 20
i10-Індекс – 44
Nota bene: 450 прочитань, цитувань семи статей (в Греції,
Індонезії, Італії, Канаді, Латвії, Новій Зеландії, Польщі,
Німеччині, Росії, Таїланді, Туреччині, Угорщині, Україні,
Філіппінах, США ….):
The Dynamics of Interethnic Relations in Crimea, 1995.
Race and Inequality in Post-Soviet Transitions, 2004.
Polyethnicity. The Willey Blackwell Encyclopedia of Race,
Ethnicity and Nationalism. 1-3. – Oxford, 2016.
Ukrainian Ethnos as a Complex Socio-Cultural Phenomenon,
2018.
Immigrants in Society: Challenges for Education in Ukraine
and Latvia, 2019.
Contents of Social Cohesion: Key Accents of Contemporary
Scientific Discourse in Three Social Spaces, 2022.
Intercultural Education as a Factor of Realization of the Rights
of People, 2023.
Володимир Євтух брав участь у 77 конференціях в Україні:
Брюховичі, Житомир, Запоріжжя, Кам’янець-Подільський, Київ,
Луганськ, Луцьк, Львів, Одеса, Партеніт, ПереяславХмельницький, Поляна/Колочава (Закарпатська область), Рівне
(«Червона калина), Тернопіль, Харків, Ужгород, Чернівці,
Чернігів, Ялта; та у 145 за кордоном: Австрія, Азербайджан,
Аргентина, Бельгія, Білорусь, Греція, Данія, Естонія, Ізраїль,
Італія, Латвія, Литва, Марокко, Молдова, Німеччина, Норвегія,
Польща, Росія (до 2014), Румунія, Словаччина, Сполучені Штати
Америки, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія.
Презентації, що підготовлені та проведені Володимиром
Євтухом:
«Центр евалюації науково-освітніх та соціальних програм»,
Переяслав- Хмельницький, квітень 2015.
«Етносоціологічна школа професора Володимира Євтуха», Львів,
жовтень 2015.
Від викладання до навчання: підручник контекстуального навчання
«Етносоціологія», Кам’янець-Подільський, жовтень 2015.
«Етноенциклопедія: науково-освітній Інтернет-проект», Київ, 2015.
«Культурні права в українському поліетнічному просторі: засади і
практики», Київ, листопад 2017.
«Українська діаспора у міжнародних комунікаціях (Магістерська
програма контекстуального навчання)», Київ, 2018.
«Структурування міжкультурного діалогу: можливості українського
етнополітичного простору (концепт до дискусії)», Київ, лютий 2018).
«Russians (Russkiye) in Ukraine: Mythicizing the Myth»,
Нью‑Йорк, 2012).
«Evaluation as an Invitation to Democracy – Building Evaluation
Discourse», Варшава, травень 2015.
«Polyethnicity of Ukrainian Society: Historical Reminiscences and
Present Time. Modus Vivendi», Київ, квітень 2016.
«Perspectives of Srtucturing of Intercultural Education in Ukraine»,
Бєлосток, травень 2016.
«From Teaching to Learning: Presentation of Contextual Manual»,
Рига, червень 2017.
«Сultural Security System in Ethnic Diverse Society: Prospects for
Ukraine», Краків, вересень 2017).
«Cultural Rights in Ethnically Diverse Society: Prospects for Ukraine»,
Київ, листопад 2017).
«National Minorities in Ukraine: The Path to the Rights», Відень,
грудень 2017).
«Ethnic Entrepreneurship in the Social Space of Polyethnic Countries:
Concepts, Structure, Functioning», Рига, березень 2017.
«Intellectual Infrastructure at the University: Ukrainian Perspective,
Warsawa , 2018.
Презентації доступні:
http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/2696
Лекції у зарубіжних університетах та наукових
установах: Брауншвейзький інститут педагогіки (Брауншвейг,
Німеччина – німецькою мовою), Вища школа імені Богдана
Янського (Варшава, Польща – польською/англійською
мовами),
Гайльдерберзький
університет
(Гайльдерберг,
Німеччина
німецькою
мовою),
Дюссельдорфський
університет (Дюссельдорф, Німеччина – німецькою мовою),
Інститут підвищення кваліфікації професійно-технічної освіти
Швейцарії (Цюріх, Швейцарія німецькою мовою), Коледж
професійної підготовки (Нікосія, Кіпр – новогрецькою мовою),
Латвійський університет (Рига, Латвія – англійською мовою),
Люблінський католицький університет (Люблін, Польща),
Мюнхенський університет імені Максиміліана (Мюнхен,
Німеччина – німецькою мовою), Нью-Йоркський міський
університет (Нью Йорк, США – англійською мовою),
Регенбурзький університет (Регенсбург, Німеччина – німецькою
мовою), Рурський університет (Бохум, Німеччина – німецькою
мовою),
Софійський
університет
Святого
Климента
Охридського (Софія, Болгарія – англійською мовою), Центр
безпеки і співробітництва Стенфордського університету (Сан
Франціско, США – англійською мовою), Трірський університет
(Трір, Німеччина – німецькою мовою), Університет міста
Касабланка (Касабланка, Марокко – французькою мовою),
Університет міста Констанц (Констанц, Німеччина – німецькою
мовою), Університет прикладних наук (Франкфурт-на-Майні,
Німеччина – німецькою мовою), Університет штату Айова
(Айова-Сіті, США – англійською мовою), Центр дослідження
імміграції Університету штату Міннесота (Міннеаполіс, США –
англійською мовою), Чікагське бюро Енциклопедії Української
Діаспори (Чікаго, США – українською мовою), Ягеллонський
університет (Краків, Польща – англійською мовою).
Володимир Євтух є засновником етносоціологічної наукової
школи. У її рамках проведено 12 засідань (2008-2023).
Вибране:
«Диверсифікація
етнічностей
у
Криму:
компоненти,
структурування,
взаємодія»
(Кримський
гуманітарний
університет, Ялта, 2012).
«Ethnicity in the Framework of Intercultural Communication»
(Jagiellonian University, Krakow, 2012).
«Етнічність і педагогіка (Etniskumus un pedagogika)»
(Латвійський університет, Рига, 2012).
«Етнічність
у
діаспорних
спільнотах»
(Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича – Чернівці,
Україна; Сучавський університет імені Штефана чел Маре –
Сучава, Румунія; 2013).
«Етнічність у динаміці соціальних просторів: контенти, впливи,
висліди» (Український державний університет імені Михайла
Драгоманова, Київ, 2023».
За консультуванням і керівництвом В. Євтуха захищено: 4
докторські та 15 кандидатських дисертацій, зокрема 2
іноземцями.
Громадські та політичні активності
Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
(1986).
Член правління Українського відділення Товариства СРСР –
Канада (1989- 2007).
Член Дорадчої ради Європейського форуму міграційних
досліджень (Бамберг, Німеччина) (1992-1998).
Голова комісії із зарубіжних зв’язків Республіканської
асоціації українознавців (1992-1993).
Президент Республіканської асоціації українознавців (19931995).
Член Президії Міжнародної асоціації україністів (1993-1996).
Заступник Академіка-секретаря Відділення історії, філософії
та права (1995-1997).
Член Відбіркового комітету Фонду МакКартурів (США) (19931995).
Заступник Головного редактора «Енциклопедії Української
Діаспори», Чікаго/Київ.
Міністр, Голова Державного комітету України у справах
національностей та міграції (1995-1997).
Заступник Голови комісії у справах осіб, депортованих за
національною ознакою (1996-1997).
Член Ради з мовної політики при Президентові України (19961997).
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській
Республіці, в Республіці Мальта (за сумісництвом), перший
Посол України у Найяснішій Республіці Сан-Марино (за
сумісництвом) (1997-1999).
Член Правління Соціологічної асоціації України (з 2000).
Голова Ради громадських організацій національних меншин
при Президентові України (2000-2002).
Голова експертної ради ВАК України із філософських,
політичних та соціологічних наук (2001-2006).
Учасник Помаранчевої революції (2004-2005).
Член експертної групи Комітету ООН по опустелюванню
(2005).
Член робочої групи з питань національних меншин
Центральної Європейської ініціативи (Трієст, Італія).
Експерт Механізмів людського виміру ОБСЄ (2007-2013).
Член науково-експертної колегії з проблем соціальноекономічного розвитку при Кабінеті Міністрів України (20082010).
Учасник 25-ого Економічного Форуму (Криниця Здруй,
Польща, 2015).
Учасник супроводжувального івенту Засідання голів Ради
міністрів країн-членів ОБСЄ (2017).
Голова Експертної ради з питань етнополітики при
Міністерстві культури та інформаційної політики України
(2017-2019).
Член секції з присудження премії Президента України
молодим вченим Комітету з Державних премій України в
галузі науки і техніки (з 2017).
Головний редактор, член редколегії наукових журналів (у
різний час): «Вища освіта України», «Евалюація: наукові,
освітні,
соціальні
проекти»,
«Київська
старовина»,
«Міждисциплінарні дослідження складних систем» (Київ,
Україна); «Міжнародний науковий форум: соціологія,
психологія, педагогіка, менеджмент», «Українська діаспора»
(Чікаго/Київ), «Jagіellonian Cultural Studies» («Politeja»)
(Краків, Польща), «Pedagogija un skolotaju izglitiba (Pedagogy
and Teacher Education)» (Рига, Латвія).
Почесний гість штату Місьойнес (Аргентинська Республіка,
1997).
Почесний гість міста Посадас (Аргентинська Республіка,
1997).
Заслужений діяч науки і техніки України (1998).
Лауреат премії імені Тараса Шевченка Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (2004).
Лауреат Премії імені М.С. Грушевського НАН України за
цикл праць з історії і теорії етносоціології (2005).
Почесний професор (Professor Honoris Causa) Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна (2010).
Почесний
доктор
(Doctor
Honoris
Causa)
Східноєвропейського національного університету імені Лесі
Українки (Луцьк, 2014).
Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Латвійського
університету (Рига, 2014)
Пам’ятна медаль Держави Ватикан з нагоди VIII-ої річниці
Понтифікату Павла II (1999).
Відзнака регіонального відділення Олімпійського комітету Італії
(1999).
Грамота Італійського відділення ЮНІСЕФ (1999).
Орден «За заслуги III-го ступеня» (2004).
Почесна грамота Соціологічної асоціації України за успіхи в
розвитку соціологічної освіти (2004).
Премія імені М.С. Грушевського НАН України (2005).
Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2008).
Золота медаль Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова «М.П. Драгоманов. 1841-1895» (2008).
Медаль НПУ «175 років» (2010).
Орден «За заслуги II-го ступеня» (2010).
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого
ІІІ-го ступеня Української Православної Церкви Київського
Патріархату (2010).
Орден Святих Кирила і Мефодія Української Православної
Церкви Київського Патріархату (2013).
Грамота Ректора Латвійського університету (Рига, Латвія, 2013).
Орден Святого Георга Європейського Ордена Дому ГабсургівЛотарингів (Відень, Австрія, 2015).
Орден Святого Архістратига Михаїла Української Православної
Церкви Київського Патріархату (2016).
Медаль НПУ «За наукові досягнення. Психолого-педагогічні
науки» (2016).
Пам’ятна відзнака «На честь 100-річчя Національної академії
наук України (2018).
Подяки Ректора НПУ імені Михайла Драгоманова, УДУ імені
Михайла Драгоманова (2019, 2023).
Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (2021).
Cross of the Order of Merit for International Cooperation (2013).
Література про Володимира Євтуха
Бойко В. І. І майбутнє дихає минулим. Трибуна. 1991. №1.
С. 19-21.
Українські історики. Вчені Інституту історії України :
Бібліографічний довідник. Київ : Інститут історії України НАН
України. 1996. С. 80.
Хто є хто в Україні: біографічний словник. Українська академія
наук
національного
прогресу,
Інститут
гуманітарних
досліджень. Київ, 1997. С. 88.
Хто є хто в українській політиці. Київ, ТОВ «К.І.С.», 1998.
С. 124-125.
Вчені інституту історії України : бібліографічний довідник.
Серія «Українські історики». Випуск 1. Київ : Інститут історії
України НАН України, 1998.
Хто є хто в Україні: 5000 біографічних довідок відомих
державних та громадських діячів. Київське наукове
товариство ім. Петра Могили. Київ, 2001.
Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі? Київ :
ІПІЕНД, 2002.
Українські історики XX століття : бібліографічний довідник.
Серія «Українські історики». Випуск 2. Частина 1. Київ-Львів,
2003. С. 112.
Шкляр Л. Євтух Володимир Борисович. Політологічний
словник. Київ : МАУП, 2005. С. 285-286.
Євтух Володимир Борисович. Енциклопедія історії України. Т.
3. Е-Й. Київ : Наукова думка, 2005. С.103.
Ковальчук О. О., Попок А. А. Євтух Володимир Борисович.
Інститут історії Національної Академії Наук. 1936-2006.
Київ, 2006. С. 429-434.
Скрипник Г. Етносоціологічна школа Володимира Євтуха:
академічний
проект
структурування
наукової
галузі.
Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. № 2. С. 37-43.
60-років члена-кореспондента НАН України В. Б. Євтуха:
Вісник НАН України. 2008. № 7. С.67.
60-років Володимиру Борисовичу Євтуху. Форум націй. 2008.
06/73.
Яковенко Юрій. Вітаємо Володимира Борисовича Євтуха.
Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. № 3.
С. 220‑221.
Євтух Володимир Борисович. Біографія у хронології. URL:
http://www.dovidka.com.ua/user/?code=41657
Євтух Володимир Борисович – український історик, соціолог,
етнолог, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН
України.
URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Українські_історики
Етносоціологічна школа. Засновник і керівник – Євтух
Володимир Борисович. Наукові школи Національного
педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Київ :
Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова. 2009. С. 158-172.
Андрущенко В. Драгоманівські наукові школи: факти і
проблеми. Пам’ять століть. 2009. № 5-6 (вересень-грудень).
С. 42-43.
Андрущенко В. Наш університет. Київ, 2009. С. 291.
До 25-річного ювілею професійної соціологічної освіти в
Київському національному університеті. Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Соціологія. 2010. С. 5.
Русаков Сергій. Європейське співробітництво. Педагогічні
кадри. 2010. № 3. С. 1.
Євтух Володимир Борисович. Біографія. Вісник НАН України.
2008. № 7.
URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/kiev_old/evtukh.html
Володимир Борисович Євтух. Бібліографічне видання. Київ :
Академвидав, 2010. 454 с.
Володимир Євтух у інформаційно-комунікаційному просторі:
наукові та політико-громадські активності // Уклад.
Л. Савенкова, В. Крячко. Київ: Фенікс, 2012. 248 с.
Євтух Володимир Борисович. Соціальна психологія в Україні.
Київ: Талком, 2019. С. 128-130.
Володимир Євтух = Volodymyr Yevtukh. Міждисциплінарні
дослідження складних систем. 2019. Номер 14. С. 26-31.
Володимир Борисович Євтух. Бібліографічний покажчик. Київ:
Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2019. 99 с.
Countries of the World and Their Leaders. 1997.
URL: https://books.google.com.ua/books?id=5VYwAQAAIAAJ
P. 136.
Colombo G. Who’s who in Italy. Vol. 3. 2000. P. 2135.
Droga do Europy. Opinie ukraińskich elit. Warszawa : Fundacja
im. Stefana Batorego, 2004. S. 232.
URL: http://www.batory.org.pl/doc/droga.pdf
Ethnic Policy Herald. 2005. Issue No 1(23).
Jewtuch Volodymyr. European forum for migration studies
«Migration Policies – a Comparative Perspective». EFMS
Foundation Symposium, Bamberg 25.11.–28.11.1993. P. 18.
Keesing’s record of world events. Vol. 41. Longman, 1995.
URL: https://books.google.com.ua/books?id=nhQMAQAAMAAJ
Buongiorno P. Oggi Kiev. Domani Mosca? Panorama. 2004. 13
dicembre.
Studierende
«Die
Ukraine
als
Aus-,
Einund
Rückwanderungsland», Zentrum für Konfliktforschung und Institut
für Soziologie der Philipps-Universität Marburg.