Файл #182: "1970-38[1].pdf"

Пролетарі всіх країн , єднайтесяІ

З А ПЕДАГОГІЧНІ

КАДРИ

ОРГАН РЕКТОРАТУ, ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
П Е Д А Г О Г ІЧ Н О Г О ІНСТИТУ ТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
№ 38 (506)

Середа, 25 листопада 1970 року.

Н а в ч а л ь н и й

Ціна 1 коп.
Рік видання 15-й.

процес

СПЕЦСЕМІНАР: ЗМІСТ
І ФОРМА

наукової роботи. Наприклад,
вважає доповідач, семінар му­
сить вести (ставити запитання,
активізувати), власне, не сам
На філологічному факульте­ викладач, а доповідач. Для цьо­
ті відбулося об’єднане засідан­ го його доповідь мусить бути ці­
ня кафедр (гуманітарного циклу. кавою, бажано висловленою ус­
На ньому було обговорено пи­ но. Це стане основою важливої
тання про зміст і форму спец- розмови на обрану тему, в якій
семінарських занять. З доповід­ буде зачеплено так звані «гост­
дю виступила доц. В. Д. Войту- рі» питання. Важливе значення
шенко, яка на основі досвіду мають узагальнення викладача,
кафедри російської та зарубіж­ його оцінка (бажано, щоб вона
ної літератури зробила цікаві була диференційованою), заохо­
узагальнення щодо цієї важли­ чення (рекомендація для прочи­
вої ланки навчального процесу. тання в науковому гуртку, на
Не зважаючи на значну кіль­ студентській науковій конфе­
кість методичної літератури з ренції, до друку тощо).
В обговоренні поставленої
цього питання, доповідь заціка­
вила викладачів факультету. проблеми проведення спецсеміТак, важливе спостереження бу­ нару виступили викладачі Ю. С.
ло зроблено над формою прове­ Кобилецький, М. І. Бойко, А. П.
дення семінарів. Слід, певне, по­ Медушевський, В. Л. Рінберг,
годитись, що темою для спецсе- М. Я. Бріцин, А. М. Сафонова.
мінару мусить бути і якась вузь­ Вони поділилися досвідом про­
ка проблема, яку б могла роз­ ведення спецсемінарських за­
крити вся група, яка б дала нять, розповіли про власні спо-.
зробили немало:
можливість студентам опрацю­ стереження,
вати тексти і відповідну літе­ пропозицій щодо поліпшення ро­
ратуру. Викладач мусить пов’я­ боти в цьому плані. На нараді
зати власні наукові інтереси з було прийнято ухвалу, в якій
темою опецсемінару, а це стане враховано пропозиції окремих
запорукою його глибокого опра­ викладачів, висловлено окремі
цювання. При цьому він не мо­ прохання до вченої ради фа­
же обійти не тільки методологіч­ культету і кафедр.
них настанов, але й методичних
П. ОРЛИК.
питань, зв’язаних з веденням

ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ОГЛЯД-КОНКУРС МІЖ ПРАЦІВНИКАМИ
ТЕХНІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ІНСТИТУТУ НА ЧЕСТЬ
XXIV З ’ЇЗДУ КПРС ТА XXIV З'ЇЗДУ КП УКРАЇНИ
Готуючи гідну зустріч XXIV з ’їзду КПРС та XXIV
з ’їзду КП України, колектив Інституту включився в соціа­
лістичне змагання.
На честь знаменної події ректорат та місцевком ін­
ституту оголошують конкурс між працівниками технічно­
го персоналу інституту.
В УМОВИ ЗМАГАННЯ ВХОДИТЬ:
1. Боротися за зміцнення трудової дисципліни та під­
несення культури своєї роботи.
2. Домогтися відмінного санітарного стану кабінетів,
лабораторій, аудиторііі і всього приміщення інституту.
3. Підвищувати свій іденно-політичннн, загальносвітній та кваліфікаційний рівень.
4. Брати активну участь у громадській роботі інсти­
туту.
5. Дбайливо, по-господарськн ставитись до інститут­
ського майна, домагатися продовження строків служби
меблів, обладнання тощо.
Підведення підсумків конкурсу покласти на комісію,
перевірку виконання зобов’язань проводити двічі на мі­
сяць.
СКЛАД КОМІСІЇ:
Разумова Г. С. — зав.
бібліотекою (голова комісії):
Міщенко Г. Ф. — пом.
проректора по господарській
роботі;
Требіна Л. П. — лікар;
Семінєєва Н. І. — інспек­
тор навчальної частини;
Котельникова Т. X. —
комендант
основного на­
вчального корпусу.
Остаточні підсумки зма­
гання будуть підведені в
березні 1971 року.
Переможці конкурсу від­
значаються: з а
перше
м і с ц е — грамотою ректо­
рату та місцевкому і грошо­
вою премією; з а д р у г е
м і с ц е — грамотою ректо­
рату та місцевкому.
Матеріали огляду-конкурсу будуть висвітлюватись в
багатотиражній газеті інсти­
туту «За педагогічні кад­
ри».

Кожен випускник нашого ін с т и т у т у — математик він чи філолог,
дефек толог чи історик — разом з дипломом про закінчення інс ти ту ту
одержує права демонстратора вузькоплівкового кіноапарату,
адже
сьогоднішня школа вимагає від у чителя досконало володіти техніч­
ними засобами навчання.
Разом з іншими викладачами кафедри методики фізики підготов­
ку спеціалістів з цього фаху здійснює доцент О. Д. Яковлева. Ольга
Данилівна постійно т урбується про якіст ь підготовки майбутніх кінодемонстраторів. Днями розпочалися екзамени
з цього предмету
у студентів фізико-математичного та дефектологічного факультетів.
У тому, що більшість ст удентів звітую ть кваліфікаційній комісії
грунтовними знаннями, є немала заслуга і доц. О. Д. Яковлевой
Н А ФОТО: доцент кафедри методики фізики О. Д. Я КО ВЛ ЄВА.

До 150-річчя з дня народження Фрідріха Енгельса
ки великий і вагомий, що, як
підкреслював В. І. Ленін, «ім’я
і життя Енгельса повинні бути
знайомі кожному робітникові».
І сьогодні, готуючись до від­
значення 150-річного ювілею
Фрідріха Енгельса, трудящі
світу віддають глибоку
Незабаром все прогресивне
Величезна роль Ф. Енгельса усього
людство відзначатиме 150-річчя у відкритті законів класової шану 1 повагу своєму вчителеві.
з дня народження Фрідріха Ен­ боротьби, у розробці питань про
О. КАРДАШ,
гельса, який, за висловом В. І. державу, про союзників, страте­
доцент кафедри філософії.
Леніна, після свого друга Карла гію і тактику робітничого класу,
Маркса «був найвидатнішим про об’єктивну роль надбудови,
ученим і вчителем сучасного про три форми класової бороть­
би та багато інших.
пролетаріату».
Разом з Карлом Марксом
Важливе місце у теоретичній
Фрідріх Енгельс все своє жит­ спадщині Ф. Енгельса посідали
тя підпорядковував єдиній меті проблеми майбутнього соціаліс­
— виробленню нового світогля­ тичного суспільства. В основних
ду, розкриттю закономірностей рисах він змалював суспільний
розвитку і неминучої загибелі лад, який з історичною необхід­
капіталізму,
з'ясуванню істо­ ністю повинен прийти на зміну
ричної місії пролетаріату як мо­ капіталізму. Політика переходу
гильника капіталізму і творця до соціалізму, відзначав Ф. Ен­
Відзначаючи 150-річчя з дня на­
нового соціалістичного суспіль­ гельс, може розрізнятися в де­ родження Фрідріха Енгельса, люд­
талях,
.але
«...принципи
і
мета
ства, розкриттю основ науково­
пролетарської політики будуть ство віддає данину його неоцінен­
го соціалізму.
ним заслугам перед соціалістич­
Хоч
із
властивою йому всюди одні і ті ж...».
скромністю Ф. Енгельс заявляв,
Поза увагою Енгельса не за­ ним і робітничим рухом. Гідно зу­
що він грав лише «другу скрип­ лишилися і питання про сім’ю, стрічають цю визначну дату і сту­
ку» при Марксі, проте Енгельс виховання, релігію та ін.
Енгельс зазначав, що, зни­ денти історичного факультету. Во­
не обмежувався лише популя­
У" Республіканському конщуючи
класові відміни між ни грунтовно вивчають і аналі­ курсі студентських наукових роризацією ідей Маркса, а й сам
був співтворцем наукового со­ людьми, комуністи зовсім не зують твори класиків марксизму, біт з природничих та технічних
ціалізму. Енгельс вніс вклад у прагнуть
нівелювати людей, зокрема важливі праці Ф. Енгель­ наук беруть участь 15 сту.денрозробку всіх складових частин примусово зрівнювати їх смаки са. Вивчення теорії ми неодмінно тів нашого інституту.
марксизму: філософії, політич­ і здібності, сковувати їх індиві­ пов’язуємо з практичною діяль­
Найактивнішу участь у підгоної економії, наукового соціа­ дуальність. Він доводив, що ністю. Проводимо також цікаві товці до конкурсу взяла кафедлізму. Він залишив також гли­ умови життя, які раніше оточу­ змістовні політзаняття, підвищує­ ра політекономії. Ця кафедра побокий слід в історичній науці, вали людей і панували над ни­ мо свої знання з різних галузей дала 8 робіт. Кафедра фізики
теорії військової справи, мово­ ми, при комунізмі попадуть під історичної Науки.
подала 3 роботи, кафедра укразнавстві тощо.
владу і контроль самих людей.
їнської мови — 2 роботи, каСтуденти
факультету
завжди
па­
Подібно до того, як Маркс Люди вперше стануть «дійсни­
федри математичного аналізу,
відкрив основний закон еконо­ ми і свідомими повелителями м’ятають, що вони несуть високе філософії, методики математит і — по одній роботі.
мічного розвитку капіталізму і природи, тому що вони стають звання істориків-марксистів.
вказав людству шлях до соці­ господарями свого усуспільне­
Серед факультетів найкраще
Володимир Ш АХРАЙ ,
ального
визволення, Енгельс ного життя».
представлений
фізнко-матемачлен комітету комсомолу іс­
Вклад Ф. Енгельса в теорію
теоретично обгрунтував досяг­
тичний факультет — 9 робіт. У
торичного факультету.
і практику марксизму настіль­
нення природознавства.
науковому конкурсі звітують

Студен ти випускного курсу... За
вершальна педагогічна практика,
завершальні лекції... Перш,
ніж
стати перед державною екзамена­
ційною комісією, їм ще належить
опанувати низкою спецкурсів. Для
студен тів 52 «м » групи фізико-математичного ф а к у ль т е т у, яких ви
бачите на знімку, — це основи гео­
метрії, математична
фізика, до­
даткові
розділи
обчислювальної
математики. Колектив цієї групи
свідомий високих вимог випускно­
го року. Вже сьогодні випускники
наполегливо готую ться до зимової
екзаменаційної сесії,, щоб високи­
ми успіхами у навчанні зустріти
X X IV з’їзд КПРС та XX IV з’їзд КП
України.
Н А ФОТО: ст уденти 52 «м» г р у ­
пи на лекції. На передньому плані
(зліва направо) відмінник навчан­
ня староста групи Григорій Т а т а р ­
чук, студентки Віра Рябікова
та
Ніна Дем’янова.

ПЕНІ К ИII ТЕОРЕТИК
І РЕВОЛЮЦІОНЕР

ВІДЗНАЧАЮ ЧИ
ЗНАМ ЕННУ
ДАТУ

УЧАСТЬ У КОНКУРСІ
своїми роботами студенти факультету А. Сичевська (напнсала дві роботи — з фізики і політекономії), В. Якимець, М. Се­
мешок, Л. Кириленко, Г. Грищепко, В. Герасименко, М. Білоцький та Л. Муравйова.
Філологічний факультет по­
дав 6 робіт (Р. Руденко, ft. Балій, Г. Сахарова, О. Шаріпов,
О. Романченко, О. Гончарук);
дефектологічний
.факультет
представлений роботою Є. Бого­
молової.
Побажаємо ж успіху студентам-науковцям! ,
С. ЛЕВІІЦЕНКО,
голова ради НСТ інституту.

ДВА

Л И С Т И

3

ОД

Н ІЄ

ї

ш к о л и

Допомога

ВИПРОБУВАННЯ СИЛ
Г е н е р а л ь н о ю р е пе ти цією , остан­
н ім в и п р о б у в а н н я м сил пе ре д са­
м о с т ій н о ю р о б о т о ю бул а дл я нас,
п 'я т и к у р с н и к ів , осін ня
педпрак­
тика. К ож е н .з нас виріш ував гам ­
л е тів сь ке питання: .«Бути чи
не
бути?», чи вірний ш л ях я вибрав
у ж итті?
-V
І в ц ь о м у р о з у м ін н і н а м п о щ а с ­
тило, бо м и м а л и повну м о ж л и ­
вість в и п р о б у в а ти сво? сили, п р и ­
класти с в о ю
енергію . М и — це
група
студентів
м атем атичн ого
відділу, яка п р о ход и л а
практику
у серед ній ш ко л і села Ф у р с и Бі­
л о ц е р к ів с ь к о го району. Ц я ш кола
вваж ається о д н іє ю з кращ их
на
Б іл о ц е р к ів щ и н і; нові д в о п о в е р х о ­
ві будівлі, сучасне обл ад нанн я ка­
бінетів,
чуд овий
приш кільний
сад...
Д у ж е п р и є м н о б у л о нам, п р а к ­

тикантам, потрапити д о з гу р т о в а ­
н о г о пед аго гічно го колективу, д е
п р а ц ю є багато вчителів,

справж ­

ніх м айстрів своєї справи, у яких
є ч о м у повчитися. Ц е вчителі м а ­
тем атики Тетяна Ф е д о р ів н а
Чуп­
рина, В ол о д и м и р А н д р ій о в и ч С е мененко,' учитель ф ізики
Анато­
лій Іванович Ш е н г у р та інші.
К о го не схвилю є п е р ш е з н а й о м ­
ство з учнями. Я ким и вони б уд уть
оті, «наш і»? К р а щ і вони, чи гірш і
від тих, з якими м и зустр ічал и сь
у .київських ш к о л а х ?
Хвилю вання
наш і були
марними,
бо
д іти
с к р ізь з ал и ш а ю ть ся
д ітьм и.
Ми
д у ж е ш ви д к о зд р у ж и л и с я з с в о ї­
м и класами. Ц ь о м у сп р и ял о щ е й
те, щ о жили м и б іля с ам о ї ш коли

і учні звертались до нас у б у д ь який час. М и
часто п р о в о д и л и
з ним и д о д а тк о ві заняття, р е г у ­
л я р н о відбувались заняття
м а те ­
м а ти чн о го гуртка.
Н а у р о к кож ен з нас йш ов, як
на свято; готувались д о у р о к ів р е ­
тельно, з п о ч у ття м від п о в ід а л ь н о с ­
ті, осо б л и во д о ур оків у д е сяти х

*

*

*

Я с и д ж у на звичайній

лекції. В

звичайній а у д и т о р ії, за... не зви чай ­
ним стол ом .

Ц е стіл-книга.

На

н ь о м у д е ся тк и написів. А щ е цей
стіл ж ивий. І він з б о л е м говор и ть
мені пош епки:
— Х л о п ч е , ц е не ти ви р ізав у
м е н е на спині « К о х а ю Вєру»? К о ­

— П робачте,
пробачте,
Іване
М и к о л а й о в и ч у , із зах о п л е н н я м вас
слухаю . Але, все-таки, м абуть, ви­
йду...
Та р а п то м , коли я вж е п ід ход и в
д о дверей, не зн ай ом и й стіл під ­
ставив ніжку, і я про стятся п о с е ­
р е д аудиторії.
«Д а не восхрап и

на лекции,

и б о р а зб у д и ш ь ближ него!». —

всі столи

заворуш ились,

затуп ал и ногами, почали зл о віс н о
п ід ступ ати д о м е н е з усіх боків.

хав би соб і Вер, але

н а віщ о

пи­

—

Ти «Ліля К. з І ук. І гр.»?

сати п р о ц е на нас,
нас, столів, д у ш і є,
р е в 'я н і.

столах. І в
хоча й де­

—

Ти написав

В икладач

п ід о з р іл о

по д и ви вс я

на м ене:
— Щ о ви там ш е почете, П о р ч и н -

Це

ти написав? — г р о м о п о д іб н о к р и ­
чав м е н і не зн ай ом и й стіл.
І тут

Том

«Д а з д р а в с т в у е т

Д ж оне !»?

— Ти написав «Я очень
мальчик»?

була для

ш их

д у є м о дні, п р о в е д е н і в .школі, на­
ші п е рш і уроки. Були в нас н е вд а ­

тувати, щ о ніхто з нас не по м и л и в­

чі і труд нощ і, та в п а м 'я т і зал и ­
ш ається лиш е кращ е: п р о в е д е н н я
«С вята ур о ж а ю », святкування Д н я
вчителя, е кск ур с ії
до О лександ­

му поколінні, відлунюється у
дитячому серці невмирущими
рядками із «Прометея». І хлоп­
чику з Черкащини, 1 його одно­
класникам хочеться бути хоч
трішечки схожими на русявого
юнака-героя! І вони теж, будь­
те певні, у важкий для Вітчизни
час стали б на місце Прометея.
«Те, про що Ви пишете, не
може бути тільки вимислом по­
ета. Так було з Вами... Ви зали­
шаєте слід у душах людей, а
такий слід — один з найглиб­
ших». — Це пише незнайомка
з Москви. Лист ліричного і,
можна сказати, інтимного пла­
ну. Жінку зворушили поетові
рядки про кохання, розлуку,
впевненість у майбутній зустрі­
чі, про радість жити. І вона щи­
ро, як на сповіді, розповідає іс­
торію свого кохання, впевнена,
ще її зрозуміє людина, яка

сам остійних

вчительських

«кроків». І .приємно б у л о

конста­

ся у м айбутній своїй проф есії.

О. МАРЧЕНКО,
студентка 5-го курсу фізикоматематичного факультету.

вміє так тонко передати словом
найменший порух душі.
«Коли я перечитую Ваші тво­
ри, мене охоплює піднесений
настрій, стає легко-легко... На­
че якась гаряча сила підкочує­
ться до серця...» — У цього
юнака ще не було в житті ні­
чого трагічного. Хоча, правда,
і він пізнав уже й перше кохан­
ня, і першу розлуку: кохана
поїхала вчитись до міста... І
все це виклалось у хлопця на
папері, у віршах. Тож — по. радь, поете, дай оцінку хистові
початківця...
Листи, листи, листи... Від
друзів, шанувальників. Листи
давні, 1 листи останні, ті, на які
Малишко вже не встиг дати від­
повіді.
Ми звертаємось сьогодні до
авторів цих листів, щоб подяку­
вати їм за теплі слова, які були
для поета своєрідним камерто­
ном у творчості. І може оз­
вуться " вони — юні черкащани
із села Балаклеї Смілянського
району, солдат Радчук-Павленко, що проніс крізь фронти за­
повітного вірша (нині він викла­
дач Житомирського педагогічно­
го інституту), жінка-москвичка
Капітоліна Морачова, якій у по­
езії Малишка вчувся відгук її
кохання, Іван Висоцький, що
звертався за порадою до улюб­
леного поета, та багато інших
кореспондентів. Може озвуться
і розкажуть, чим живуть нині,
що нового відкрили для себе у
невмирущих Малишкових вір­
шах, які ввібрали у себе всі бо­
лі людські і радощі. Це ж до
всіх нас звертався поёт:
«Ти віддай мені, людство,
і квіти, і ридання
на попелищі,
Я знайду для них місце,
Приймаючи в серце моє».

Протягом оересня-жовтня в се­
редній школі села Фурси Біло­
церківського району Київської об­
ласті проходили практику студен­
ти 5-го курсу фізико-математичного факультету Київського педін­
ституту: В. Головань, В. Гоголь,
Г. Дяченко, Л. Ж ук, Т. Захар­
ченко, І. Заєць, О. Марченко,
Т. Москаленко,
Н. Семеняка,
В. Тарасюк, В. Щериля. (Групо­
вий керівник-методист А. В. Михалевський).
За час практики студенти ви ­
явили добрі знання фактичного ма­
теріалу та достатнє володіння ме­
тодикою проведення різних типів
уроків математики в 9— 10 кла­
сах школи.
Крім уроків проводились фа­
культативні заняття з учнями
10 класів і значна виховна та позакласна
робота з математики.
Активність роботи гуртків та фа­
культативу підвищилась.
Вдало проведено математичний
вечір, підготовлений практиканта­
ми. Студенти-практиканти взяли
активну участь у розширенні ма­
тематичного кабінету школи. Вони
багато допомогли школі а органі­
зації учнів та особистою працею
на. недільниках під час збирання
врожаю в колгоспі.
Дирекція школи відмічає висо­
ку любов практикантів до педаго­
гічної роботи і дякує їм за вели­
ку безкорисливу допомогу школі.

В. СЕМЕНЕНКО,
директор середньої школи.
с. Фурси
Білоцерківського р-ну.

П ІДСЛУХАН Е
НА
ПЕДПРАКТИЦІ

З ЛЕКСИКОНУ
ДЕЯКИХ ВИПУСКНИКІВ
«Ма ладєц, стаолю тобі кр єпку
тройку!»
«Да нашо тЯ" пишеш четвьорку?
Сразу скорочуй на її».
«Цей к у т все врем’я зб ільшує­
ться і збільшується, аж до двіносто градусів» .
«Д ак він же не може обозначать
ноля».
« Я ожидала од вас
найсамих
л у ч ш и х результатів, а получилось
совсем наоборот...»
Дорогі наші випускники! Ми теж
«ожидаемо од вас найсамих л у ч ­
ших результа тів», тож
постарай­
тесь, щоб у вас не «по лучал ось
совсем наоборот...»
П ідслуха в та записав
Іван П У Р И С Т Е Н К О .

Л. БАЛУЄВА.

РО ЗП О ВІД Ь
КО Л И Ш Н Ь О ГО СТУДЕНТА,
ЯКИИ П И С А В НА СТОЛАХ

ський? Коли вам не цікаво, м о ж е ­
те вийти.

—

і корисною

практикантів

г-

БУНТ СТОЛІВ
« В ін с ти ту т і зробили
ремонт..
Щоб же шан увати людську пра­
цю,
дбати
про
чисто ту
і по­
рядок!.. Т ак вони смітять у а у д и т о ­
ріях, на сто л а х ви дряпують, пома­
дою, чорнилом обмальовують, пи
ш уть , все пиш уть... «Грамотєї...».
(Із усн о ї скарги п риб и ральн и ­
ці Н. на наш и х студен тів ).

Ц ік а в о ю

з учнями,

І тепер, коли наш а практика
за­
кінчилась, м и з з ад о во л е н н я м з г а ­

З ВДЯЧНИМ СЛОВОМ
ДО П О Е Т А

Е П ІГР А Ф У

щ о тр е ба р озл учатись
вчителями, ш колою .

нас педагогічна практика. Багато
висновків зр обил и ми після п е р ­

вмируще слово, що було твер­
дою крицею в наших руках, під­
німало на подвиг, кликало на
захист, падало і знову підніма­
лось, жило на вустах в останню
смертну годину — слово-боєць,
Польова моя мрійнице.
слово-друг, слово-визволитель,
Крапля у сонці з весла,
слово-месник...
Я віддам свою кров, свою
А ось Інший лист, іншою ру­
силу і ніжність до краплі.
кою написаний, не опалений вій­
Щоб з пожару ти встала,
ною. Але кострубаті дитячі ряд­
тополею в небо зросла».
ки нагадують про ті дні, приму­
І далі:
«...Ваші вірші, Андрію Са- шують задуматись над законами
мійловичу, я проніс через всі пам’яті, що живе і в наступно­

З АМ ІСТЬ

бачили ми під час цих
п р о гу л я ­
нок. О с ь чо м у б у л о тр іш ки сумно,

класах. У н а п р у ж е н о м у р о б о ч о м у
ритм і н е пом ітн о
п р о м а й н у в ч*с.

Студентц і деф ектологічного ф а к у л ь т е т у Людмилі
Балуєвій
по­
ща стило бути «першим читачем» л и с тів, адресованих відомому пое­
тові, вихованцеві нашого і н с т и т у т у А. С. Малиш ку. Л и с ти зберігалися
у сімейному архіві поета. Зараз вони передані до Відділу рунописів
І н с ти т у т у літ е р а т у р и ім. Т. Шевченка.
Людмила діл и ть ся враженнями
піс ля ознайомлення з листами.

Листи, листи, листи.... Дитяча
наївність переплелася в них з
людською трагедією, суто літе­
ратурі питання — з коханням.
Пожовклі аркушики, списані
нерівним школярським почер­
ком, впевненим дорослим, калі­
графічним вчительським... Лис­
ти, написані у хвилини радості,
в хвилини розпачу, коли треба
поради доброго друга, коли тре­
ба розказати про невимовний
біль, що тривожить душу. Все
це листи, адресовані Андрію
Малишкові.
Невеличка збірочка віршів —
«Народження синів», — видана
в останні передвоєнні роки... Не
можна без хвилювання читати
рядки, вдячно виписані на ній
рукою старого партизана: «Ав­
торові, дорогому Андрієві, в
день народження. Ця книжечка фронти. Вони побували зі мною
перебувала, читалась, воювала на Дону і в Сталинград!, в Ро­
на тимчасово окупованій терито­ стові і в Сімферополі, в Мінсь­
рії в 4 1 —44 роках в с. Ново- ку 1 Варшаві...»
Архангельськ, Кіровоградської
Таких листів від фронтових
області».
І ще... Зжовклий конверт... побратимів, знайомих і незнайо­
П’ять аркушів у ньому і потерта мих, живих понині і від тих, що
вирізка з газети «Комуніст», да­ вже ніколи не встануть, листів,
фронтів,
тованої 7 серпня 1941 року. пропахлих порохом
Обережно розгортаю її. Це вірш сповнених глибокою любов’ю до
А. Малишка «Україно моя!» А рідного краю, у Малишковім
лист... Лист від солдата:
архіві багато. І бачиш за ними
«Я вивчив напам’ять Вашо­ псета-воїна, який піднявся на
го вірша, зробив вирізку і по­ герць з ненависним ворогом не
клав її у кишеню разом з ком­ тільки зі зброєю в руках, а й
сомольським квитком, потім з з полум’яним словом у серці. І
партійним квитком...
воно, пристрасне поетичне сло­
Ніколи до цього я не почуваз
такого гострого болю в серці. во, теж було могутньою зброєю,
хвилювало, запалювало сер­
...Я знав що покидаю. Про­ бо
ця
радянських бійців.
ходячи по Україні я шепотів
Тож прийми, Поете, у вічний
Ваші вірші:
Україно моя, далі, грозами
дарунок ці пожовклі солдатські
свіжо пропахлі,
листи. Прийми як подяку за не­

р ій сь к о го парку, п о д о р о ж і в зд о в ж
р ічки Рось. С к іл ь ки краси, скільки
казкових м ал ьовн ичих
краєвидів

умны й

— Ти н а м ал ю в ав на м е ні к о н я з
крилами?

—

Ц е тиі Тиі Тиі

—

М и були

новими,

Веселим
олівцем

гарними,

на нас дивились
д івчата як у
д зе р ка л о . А тепер... І все тиі 11
С то л и наче збісились, і, не д и в ­
лячись на пе ре лякани х студентів,
били м е н е ногами, били то ч н о і
сильно.
І ось н айм іцн іш ий стіл з рівним и
сильним и ногами, на я к о м у м и з
В ан е ю
вч о р а
написали
д іал ог:
«К он ец. К о м у ? Тебе! Д а ну? Т оч­
но», — востаннє вдарив м е н е і
сказав:
— Так б у д е кож ен бож ий день,
хлопче. Ти п о м р е ш
в ц ь о м у ін­
ституті. М и вж е постараєм ось. П и ­
ши за я в у «за власним бажанням..»
Так і я зр об и в. Т епер п р а ц ю ю
ва н та ж н и ко м на вокзалі.
Старо­
с л о в ’ян ську п о в то р ю ю . М о ж е , п о ­
м ін я ю ть стоЛи у ауд иторії, то д і
з н о в у б у д у вступати д о інституту.

П. ПОРЧИНСЬКИИ.

Сесія —

пора не тільки серйоз­

на і відповідальна, для студентів —
це ще й невичерпне джерело

гу­

мору.

логічного ф а к у л ь т е т у
мошенка.

Кращі

Миколи Т и -

підписи

б у д у ть

опубліковані.

Пропонуємо читачам дати підпи­
си до малюнків студента дефекто­

Редактор В. СОКУР.