Файл #179: "1970-34-35[1].pdf"

Хай

ж иве

53-я р іч н и ц я

Великої Жовтневої соціалістичної революції!
Спеціальний
номер
газети,
присвячений
53-й річниці
Великого
Ж овт ня
т а 50-річчю
інституту

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З А

ПЕДАГОГІЧНІ

КАДРИ

ОРГАН РЕКТОРАТУ, ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
№№ 34—35 (502—503)

Середа, 4 листопада 1970 року.

СВІТЛО

Ціна 2 коп.
Рік видання 15-й.

жовтня

Кожна з роковин Великої
Жовтневої соціалістичної рево­
люції — це наше свято і наш
екзамен перед історією. А для
молоді — це ще й час зістав­
ляти свою юність з молодістю
своїх батьків і дідів, з життям
тих, хто із зброєю в руках захи­
щав владу Рад, голодував, вми­
рав від тифу, пройшов тяжкі
фронти громадянської війни з
високою мрією про світ вільний
і справедливий.
Герої Жовтня, великий Ленін
відкрили нам світлин шлях у но­
ву ашуху, вони подарували нам
Революцію — щоб ми її про­
довжували. Вони створили нам
Радянську державу — щоб ми
в ній господарювали. Керований
славною ленінською партією
радянський народ вивів відста­
лу колись Росію в число найпередовіших країн світу. Віль­
ний союз братніх народів, мо­
гутня індустріальна держава з
високоорганізованим сільським
господарством, з передовою на­
укою і розквітлою багатонаціо­
нальною культурою — такими
стоїмо ми сьогодні перед усім

людством, відзначаючи 53-ю
річницю Великого Жовтня.
Революція — це спалах, под­
вигу цвіту суспільства, моло­
дого його покоління. Юність на­
шої країни д ал а, неперевершені
зразки мужності І героїзму, вір­
ності великим ідеалам, самовід­
даності у втіленні їх у життя.
Молоде покоління, яке виросло
вже при Радянській владі, на
всіх етапах нашого поступаль­
ного шляху вперед завжди пе­
реконливо доводило, що воно
дбайливо несе через роки і де­
сятиріччя вогонь революційних
традицій.
Так, ми маємо чим гордитися
перед усім світом! Нова, вільна,
окрилена людина, господар влас­
ної долі, будівник нового світ­
лого життя — народжена Жовт­
нем, випестована Великою Ре­
волюцією. Це вона розщепила
атом, це вона сьогодні штурмує
космос!
Жовтень ознаменував поча­
ток нової ери. Його незгасне
сяйво — у всіх наших починан­
нях! Його зорі осявають наш
шлях до світлого майбутнього —
Комунізму.

ЮН А К И І Д І В Ч А Т А ! Н А П О Л Е Г Л И В О О В О ­
ЛОДІВАЙТЕ
МАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКОЮ
Т Е ОР І ЄЮ , В ИС ОТ А М И НАУКИ, Т Е Х Н І К И І
К УЛЬТУРИ! Б У Д Ь Т Е В І Р Н И М И Л Е Н І Н С Ь К И М
З А П О ВІ Т А М ,
АКТИВНИМИ
БУДІВНИКАМИ
КОМУНІЗМУ!

ВІТАЄМО!
ДОРОГІ ДРУЗІ, ГОРЬКІБЦІ!
ВІД У СІЄЇ ДУШІ ВІТАЄ­
МО ВАС 3 53-ю РІЧНИ­
ЦЕЮ ВЕЛИКОГО ЖОВТНЯ
ТА 50-РІЧЧЯМ РІДНОГО
ІНСТИТУТУ.
БАЖАЄМО
ВАМ НОВИХ УСПІХІВ У
ВЕЛИКІЙ
і
п о ч е с н ій
СПРАВІ ВИХОВАННЯ БУ­
ДІВНИКІВ КОМУНІСТИЧ­
НОГО СУСПІЛЬСТВА.
МІЦНОГО ВАМ ЗД О ­
РОВ'Я, УСПІХІВ, ЩАСТЯ
В ОСОБИСТОМУ ЖИТТІ.
Ректорат, партком,
комітет комсомолу,
профком, місцевком.

ХВИЛЮЮЧЕ
СВЯТО
50-річний ювілей Київського
державного педагогічного інсти­
туту ім. О. Горького для мене
особисто таке ж хвилююче свя­
то, як і 150-річний ювілей Ні­
жинського
педінституту
ім.
М. Гоголя, що відзначався не­
давно. Якщо Ніжинський педа­
гогічний інститу дав мені осві­
ту, то інститут імені Горького
дав мені перший поштовх до
духовного зросту як письмен­
ника. Кілька років викладацької
роботи, керівництво літератур­
ною студією інституту, яка ста­
ла і для мене великою школою
літературної праці, допомогли
мені твердо стати на ноги, при­
лучитися до письменницької ді­
яльності.
І тому для мене Київський
педагогічний інститут назавжди
залишився рідним і дорогим.
У дні славного 50-річного юві­
лею сердечно вітаю і поздоров­
ляю викладачів, студентів та ви­
хованців інституту, нове поко­
ління літстудійців. Бажаю всім
великого людського щастя і ус­
піхів у навчанні та праці.
Юрій ЗБАНАЦЫШИ,
письменник, Герой Радян­
ського Союзу.
У ДРУЖНІЙ СІМ’Ї

Із закликів ЦК КПРС до 53-ї річниці Великої
Жовтневої соціалістичної революції.

ПРАПОРИ
По краплі з серця — всі
на прапори,
Щоб не линяло їх червоне
значення.
Під ними ми навчились
говорить,
Під ними сіять і стріляти
навчено.
По краплі з серця — всі
на прапори!
Над братськими схиляймо
їх, як рапорт.
Було і буде — хто в борні
згорить —
Життя його підносимо
на прапор.

По краплі з серця — всі
на прапори!
Вколисуйте дітей
під прапорами,
Щоб чорні й білі з ранньої
пори
Червоними росли
пролетарями.
По краплі з серця — всі
на прапори!
Чохли під ноги, сумнів
1 вагання.
Всесвітній ритм,
комуністичний ритм,
Останній бій — вселюдські
дні світання.
Михайло КЛИМЧУК,
випускник філологічного
факультету.

У дружній студентській
сім ’ї
нашого
ін сти туту
наполегливо
оволодівають вчительським фахом
представники багатьох республік
і національностей.
З великими успіхами у навчанні і громадській роботі зустрічаю ть
53-ю річницю Великого Жовтня і 50-річний ювілей ін сти туту студенти-історики. Є в цьому немала за сл у га комсомольської^ організації
ф акультету, яку очолює Віктор Даниленко. Принциповий, ініціатив­
ний юнак вміє запалити комсомольців новим починанням, повести
за собою. Сам комсорг — приклад у всьому: відмінно вчиться, бере
активну участь у роботі НСТ.
НА ФОТО: комсорг історичного ф акультету Віктор Даниленко,

Н А ФОТО: посланець сонячного
Узбекистану, відмінниця навчання,
староста IV спецгрупи філологіч­
ного ф акультету Дилбар Хасанова.

КДПІ сьогодні
В інституті працює і вчиться понад 300 комуністів, які за­
безпечують авангардну роль у справі виховання вчительських
кадрів. Понад 2 тисячі осіб нараховує у своїх лавах комсо­
мольська організація інституту.

П Р А Ц І В Н И К И О СВІ ТИ! В Д О С К О Н А Л Ю Й Т Е
Н А Р О Д Н У О СВІ ТУ І К О М У Н І С Т И Ч Н Е В И Х О ­
ВАННЯ П І Д Р О С Т А Ю Ч О Г О П О К О Л І Н Н Я !

Із закликів ЦК КПРС до 53-ї річниці Великої
Жовтневої соціалістичної революції.

У стінах КДПІ імені О. М. Горького працює понад 100 вихо­
ванців інституту. Серед них академік Г. С. Костюк, професори
М. А. Жовтобрюх, А. П. Медушевський, Д. Ф . Ніколенко,
С. Ф. Фещенко, Н. І. Пшеничний, О. К. Романовський, М. Д.
Ярмаченко, М. І. Шкіль, доценти Л. О. Біятенко, Я. Ф. Д ер­
кач, А. Г. Деркач, Г. Г. Кордун, А. В. Михалевський, В. Ю.
Ніколаєнко, А. Д. Очеретиий, М. Я. Плющ, М. Ф. Поліщук,
М. У. Походзіло, Л. М. Проколієнко, Г. В. Січкар, В. С. Савенко, Г. В. Содоль, П. П. Хропко, зав. аспірантурою В. С. Парасунько та ін.
П’ять вихованців інституту — Герої Радянського Союзу. Це
Г. Брик, Ф. Жарчинський, О. Тканко, С. Микало, Т. ІІІашло.
Більше ЗО педагогів, яким присвоєно звання Заслуженого
вчителя УРСР, одержали свій перший гарт у стінах нашого
інституту. Серед них — Г. Нестеренко, В. Іваненко, Г. Міхненко — Герої Соціалістичної праці.
Всього в інституті на 28 кафедрах працює близько 300 штат­
них викладачів. В тому числі академіки М. М. ПІдтиченко,
О. Р. Мазуркевич, С. М. Черніков, Н. С. Крутікова, 18 профе­
сорів і докторів, 171 доцент І кандидат, майже сто асистентів
і викладачів. Вони ведуть складну І різноманітну навчальну,
наукову і громадську роботу.
Інститут мас різноманітні художні колективи. Значною по­
пулярністю серед студентської молоді І трудящих Київщини
користується народна самодіяльна хорова капела (художній
керівник — заслужений артист УРСР, заслужений діяч куль­
тури УРСР, в. о. професора Петровеький О. Ю.|, вокально-хо­
реографічний ансамбль «Барвінок» (художній керівник — за­
служений артист УРСР, доцент Незовибатько О. Д.|, симфо­
нічний оркестр (художній керівник — заслужений артист УРСР,
в. о. доцента Рязанцев В. М.|, факультетські хори (жіночі, чо­
ловічі, мішані), оркестри народних інструментів, духовий ор­
кестр, вокальні та інструментальні ансамблі, чимало таланови­
тих солістів.

Герой Соціалістичної Праці Варвара Павлівна Іваненко — одна з
тих уславлених наш их вихованців, якими по праву може пиш ати ся
інститут. Вона читає історію у Київській середній шнолі Ne ЗО. її
урони відзначаються справжнім хистом і високою педагогічною май­
стерністю.
Варвара Павлівна завжди з вдячністю згадує роки навчання у на­
шому інституті, Що дав їй нрила для творчого злету.
НА ФОТО: В. П. Іваненко з своїми учнями-п’ятикласникам и.

В Інституті працює 63 наукових гуртки, які охоплюють біль­
ше половини наявного складу студентів. Кращі студентські ро­
боти щороку направляються на всесоюзні, республіканські та
міські конкурси, друкуються о наукових збірниках.

У науковій роботі беруть участь всі кафедри нашого
інституту. Значне місце посідає при цьому написання під­
ручників та посібників як для середньої школи, так 1 для
педагогічних інститутів республіки. Тільки в минулому,
1969 році, було написано викладачами 10 підручників для
середньої школи 1 11 підручників для педагогічних вузів
(зокрема п’ятитомник «Історія української літератури»).
Викладачами інституту за минулий рік надруковано
353 наукові роботи загальним обсягом 807,7 друкованих
аркушів.

50 років тому, в буремні дні
громадянської війни, був створе­
ний Київський інститут народної
освіти. У його складі був і фа­
культет соціального внховаїгня,
три відділи якого — шкільний,
дошкільний та лікувально-педа­
гогічний — стали основою і
прообразом нашого сьогодніш­
нього інституту. У 1930 році за
постановою РН К УРСР цей фа­
культет було перетворено на ін­
ститут, якому через 6 років бу­
ло присвоєно ім’я Олексія Мак­
симовича Горького.
З а півстолітню історію свого
існування наш Інститут з неіеликого факультету перетворив­
ся в один з провідних вищих
педагогічних закладів України,
у справжню кузню педагогічних
і наукових кадрів. Понад ЗО
тисяч висококваліфікованих спе­
ціалістів для масових і спеці­
альних шкіл, дошкільних закла­
дів, вузів і наукових уставов
підготовлено за цей час у ного
стінах.
Наш столичний інститут аає
славну історію, чудові традиції,
які творилися і примножували­
ся разом з формуванням радян­
ської педагогічної науки. З йо­
го кафедр читали свої лекції
такі відомі педагоги і вчені, як
М. К. Грунськнй, М. П. Крав­
чук, Г. Г. де-Метц, С. X. Чавдаров, П. П. Филнпович, 0. W.
Астряб, М. Я. Калнновнч, С. І.
Маслов, О. М. Русько, М. Ф>.
Даденков, О. К. Бабенко, Є. Ц.
Кирилюк та багато інших. Се­
ред вихованців інституту — по­
над ЗО заслужених вчителів
школи, п’ять Героїв Радянсько­
го Союзу, три Герої Соціалістич­
ної Праці, понад 20 членів Спіл­
ки письменників України, зок­
рема А. С. Малишко, Л. І. С.чілянський, В. С. Швець, Ф. Д.
Крнвін та інші. Понад 400 вихо­
ванців інституту — викладачі
вузів України.
У ювілейний рік на 6 факуль­
тетах стаціонарного і заочного
відділів інституту навчається

Протягом ювілейного 1970 року вже захищено науков­
цями інституту 2 докторських 1 8 кандидатських дисер­
тацій.

ЙМЕННЯ НАМ-ГОРЬКІВЦІ

Майбутня професія вимагає від учителя фізики вміння доснонало
демонструвати фізичні явища і закономірності. Разом з іншими вик­
ладачами прищеплення цих навичон
студентам-фізикам
успіш но
здійснює завідувач нафедри методики фізики доц. О. І. Бугайов. Крім
навчальної роботи О. І. Бугайов бере антивну участь у громадськім
житті Інституту, не перший рін обирається секретарем партбюро фізино-математичного ф акультету,
НА ФОТО: доцент О. І. Бугайов.

Біля тридцяти п'яти років наш
інститут носить ім’я буревісника
революції Олексія Максимовича
Горького. За цей час немало
зроблено у справі вивчення і по­
пуляризації творчості великого
пролетарського письменника.
Крім викладання обов'язкового
програмового матеріалу, виклада­
чі інституту, а також аспіранти
пишуть наукові роботи, виступа­
ють з доповіддями на наукових
конференціях, читають лекції для
трудящих міст і сіл, для учителів
та школярів. У цій справі чи не
найбільше зробила, як і належить,
кафедра російської та зарубіжної
літератури.
Плідно трудиться над вивченням
творчості письменника завідуючий
кафедрою І. Т. Крук. Свого часу
він успішно захистив кандидатсь­
ку дисертацію з горьківської теми,
в 1968 році в товаристві «Знанняь
вийшла його брошура «Горький і
Україна».
Великий інтерес до творчості
Горького виявляв такоок доцент
кафедри Д. П. ІЛутенко. Телегля­
дачам республіки запам'ятався,
певне, цикл лекцій про буревісни­
ка, який читав у 50-х роках до­
цент кафедри Л. М. Карлов.
Успішно досліджують творчість

Горького і викладачі інших ка­
федр. Якщо брати .повоєнні роки,
то тут слід назвати доц. М. А. Євсєєва (кафедра методики мови),
проф. Ю. С. Кобилецького та доц.
Ф. М. Поліщука (кафедра укра­
їнської літератури).
Вагомий внесок у загальну
справу вивчення та популяризації
творчості М. Горького зробили ка­
федри педагогіки та психології.
Помітний слід у <ггорьківськім до­
робку.» викладачів інституту зали­
шили доповіді професора М. Ф.
Даденкова про педагогічні ідеї і
професора Г. С. Костюка про пси­
хологічні ідеї Горького.
У вінок шани і всенародної лю­
бові до Горького було «вплетено»
колективом нашого інституту не­
мало добрих справ у ювілейному
горьківському (1968) році, коли
наша країна відзначала 100-річчя
з дня народження письменника.
Викладачі та студенти нашого
вузу свято шанують пам’ять про
Буревісника революції, ім’я якого,
каоїсучи образно, гордо майорить
на прапорі інституту.
Л. ЛЕВАНДОВСЬКИИ,
ст. викладач кафедри ро­
сійської та зарубіжної лі­
тератури.

На дефектологічному та педагогічному ф акул ьтетах студенти крім
інших лекційних курсів оволодівають також навичками з образо­
творчого мистецтва. їм читається нурс малювання з методикою вик­
ладання. Найбільш вправні художнини беруть
акти вн у участь
У
оформленні святкових ф акультетськи х колон,
випусну
стіннівон
тощо.
НА ФОТО: ст. винладач кафедри початкового навчання,
педагогічних наун, художник М. А. Кириченко проводить
з студентами.

іандидат
заняття

М. М. ГРИЩЕНКО.
Перший директор Інституту
соціального виховання (1930—
1934 роки), заслужений діяч на­
уки УРСР, доктор педагогічних;
наун, професор. Микита Мнновнч очолює нині кафедру педа­
гогіки КДУ ім. Т. Шевченка. З
нагоди ювілейних урочистостей
в нашому інституті він шле свої
нанщнріші побажання новому
поколінню горьківців — викла­
дачам і студентам, яким випала
честь «проводжати» Київський
педагогічний у друге півстоліт­
тя.

ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ

майже 7 тисяч студентів і 95
аспірантів. В інституті працює
професорсько-викладацький ко­
лектив у складі понад 300 осіб,
який успішно навчає і виховує
нові кадри радянського вчитель­
ства. 61,8 процента викладачів
— дипломовані. Серед них ака­
деміки Г. С. Костюк, О. Р. Мазуркевнч, М. М. Підтиченко,
члени-кореспонденти АН У РС Р
Н. С. Крутікова, С. М. Черніков, професори П. К. Волинсь­
кий, 0. М. Давидов, П. І. Б аку­
менко, Ю. С. Кобнлецький, Б. С.
Кобзар, А. П. Медушевський,
С. Ф. Фещенко, Г. М. Удови­
ченко, І. Є. Шиманськнй, М. І.
Шкіль, М. Д. Ярмаченко та ін­
ші.
Кожен випуск інституту в ос­
танні роки — це 600 фахівців
радянської освіти. Близько 50
докторських і кандидатських
дисертацій захищається тепер в
інституті щорічно. Ректорат,
партійна, профспілкова 1 комсо­
мольська організації все більше
уваги приділяють ідейному, мо­
ральному, естетичному і фізич­
ному вихованню студентської
молоді. Розширюється і зміцню­
ється матеріально-технічне ос­
нащення факультетів та кафедр.
Значними успіхами на всіх
ділянках роботи зустріли пра­
цівники інституту 100-річчя з
дня народження В. І. Леніна.
Значно підвищилася успішність
студентів, нових рубежів досяг­
ти науковці кафедр, пожвави­
лась гурткова робота, художня
самодіяльність, певних успіхів
досяглн спортсмени інституту.
Півстолітній ювілей інституту
студенти, викладачі, адміністра­
тивно-технічний персонал зуст­
річають з новим піднесенням,
готуючись гідно зустріти XXIV
з’їзд Комуністичної партії,
з
впевненістю, що завдання, по­
ставлені перед працівниками ви­
щої освіти, будуть успішно ви­
конані.

З історією нашого Інституту
пов'язано немало
славетних
імен видатних вчених. Одні з
них працювали в інституті в пер­

г.

с.

КОСТЮК.

Перший завідувач кафедри
психології інституту (1930—
1932 рр.) дійсний член АПН
СРСР, доктор педагогічних на­
ук, професор. Нині Григорій
Силович працює директором на­
уково-дослідного Інституту пси­
хології УРСР,

Наша комсомольська організація міцніла й розвивалася ра­
зом з інститутом, у якому ми вчимося сьогодні.
Якщо у 1923 році комсомольський осередок інституту на­
раховував всього . 14 комсомольців, то сьогодні у наших лавах
2.223 члени Ленінської Спілки. Велика організація — великі 1
завдання, що стоять перед нею. У своєму повсякденному житті
нове покоління комсомольців інституту не раз переконливо під­
тверджувало вірність героїчним традиціям своїх попередників:
впертих і беручких до науки робітфаківців, мужніх оборонців
Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни, наших вихованців,
відзначених Золотими Зірками звитяги і праці.
Найкраще за нас, комсомольців ювілейного 1970 року, роз­
повідають наші справи. Комсомольська організація сьогодні —
це 336 відмінників навчання, це більш як тисячна армія моло­
дих науковців — гуртківців НСТ; це трудові семестри, у яких
за покликом серця щорічно беруть участь сотні юнаків і дівчат;
це численні колективи художньої самодіяльності, що допома­
гають кожному якнайповніше виявити свої здібності; це — .ве­
лика шефська робота в школах області і будинкоуправліннях
міста, у дитячих кімнатах міліції, яка допомагає кожному ви­
значити своє громадське обличчя.
Студенти-комсомольці інституту завжди прагнуть бути у
вирі життя, бути гідними високого звання молодих будівників
комунізму. Всі комсомольці інституту — учасники Всесоюзного
Ленінського заліку, який завершиться у березні — квітні 1971
року і буде нашим звітом XXIV з ’їзду КПРС. Під девізом:
«Жити, вчитись і працювати по-ленінськи» проходить огляд сту­
дентських академічних груп на кращу Ленінську групу інсти­
туту. Всі комсомольці взяли на себе конкретні зобов’язання ус­
пішно навчатись, брати активну участь у громадсько-корисній
праці. Вся робота на факультетах, в академгрупах ведеться сьо­
годні під девізом: кожному студентові — комсомольське до­
ручення.
У кожній справі, яку б ми не зачинали, наша комсомолія
високо тримає марку столичного педінституту, є надійним по­
мічником ректорату і партійного комітету у вирішенні почесного
завдання: виховувати майбутніх учителів глибоко відданими
справі партії, Леніна, справі комунізму.
М. ЛЕВЧЕНКО,
секретар комітету ЛКСМУ інституту.

КДПІ. ПОРІВНЯЙМО...
Перший випуск інституту
відбувся у 1923 році. Тоді
диплом
вчителя
одержали
14 осіб. У 1941 році — п’ят­
сот дев’яносто. У 1970 — ти­
сяча чотириста сімдесят. За
50 років інститут підготував
для країни понад ЗО тисяч
вчителів,
працівників
ідо­
шкільних установ, вчених.
* *
Кафедри інституту в після­
воєнний період випустили 382
аспіранти, підготували біль­

ші роки його заснування, інші
плідно працюють й понині.
Сьогодні, в день ювілею ін­
ституту, ми з гордістю називає­
мо їх імена:

О. М.
1962 рр.).

А С ТРЯ Б

(1879 —

Заслужений діяч наук УРСР,
відомий
методист-математик.
Багато років очолював у нашо­
му інституті кафедру методики
математики, що носить нині йо­
го ім’я.

ше 20 докторських і понад
250 кандидатських дисерта­
цій. Якщо в 1945 році в ін­
ституті лише 15 процентів ви­
кладачів мали вчені ступені і
звання, то тепер вони скла­
дають 61,8 процента. Інститу­
тові надано право приймати
до захисту докторські і кан­
дидатські дисертації з 15 спе­
ціальностей. За останні роки
на Вчених радах
інституту
щорічно захищається близько
50 дисертаційних робіт.

Київському педагогічному інсти­
туту ім. О. М. Горького сповнило­
ся 50 років. Півсторіччя майже
збігається з моїм навчанням і пра­
цею в інституті; 1921— 1924 рр. —
студентські роки, 1927— 1930 рр.—
аспірантура в Інституті народної
освіти, спадкоємцем якого є наш
інститут, а з 1930 року — праця
на кафедрі психології в Інституті
соціального виховання, перетворе­
ного незабаром в педагогічний ін­
ститут.
Двадцяті роки — це роки бо­
ротьби за радянську вищу школу,
роки мужніння радянської освіти,
її становлення
Великий Жовтень широко від­
чинив двері вищої школи перед
робітничою і селянською молод­
дю. Важко описати, з якою жадо­
бою молодь шукала знань, штур­
мувала фортеці науки. І краща
прогресивна частина викладачів
йшла нам назустріч, навчала нас
учитися, віддавала нам свої знан­
ня. Хоч відвідування лекцій було
тоді не обов’язковим, — Лави в
аудиторіях на лекціях, місця в
кабінетах, у .лабораторіях були за­
повнені. А під час прилюдних
лекцій, диспутів і дискусій най­
більші аудиторії не вміщали ба­
жаючих послухати, подискутувати.
А які гарячі, запальні були висту­
пи! І попереду завжди були ком­
сомольці, члени партії. Вони керу­
вали, спрямовували, організову­
вали прагнення молоді до знань,
до нового марксистського їх ро­
зуміння.
Характерною особливістю на­
вчання в ті роки була самостій­
ність студентів. Нас ніхто не спо­
нукав до занять. Хочеш здобути
вищу освіту — вчись. Ленінський
заповіт молоді — вчитися — був
керівною спонукою, життєвим
кредо кожного. Учитися хотіли всі.
До вищої школи йшли за знання­
ми, а не з якихось інших мотивів.
А вчитися було важко. Держа­
ва ще неспроможна була забезпе­
чити студентів стипендіями, кни­
гами, як це є зараз. Багато сту­
дентів недоїдали, але сиділи в біб­
ліотеках, розшукували підручни­
ки, вчилися і працювали — ван­
тажниками вартовими—хто де міг
улаштуватися, а науки не залиша­
ли. При підготовці до екзаменів
конспекти лекцій не були в моді
— кожний читав рекомендовані
підручники і посібники. Бувало й
так, що до іспиту треба було оп­
рацювати не одну, а декілька
книг, і опрацьовували. Широко
практикувалася товариська взає­

В ТІ
ДАЛЕКІ PОКИ...
модопомога. Книга не залежува­
лася у студента — кожний пам ятав, що на неї чекає товариш.
Повних курсів, передбачених
програмами, нам не читали. Пред­
метом лекцій були основні, про­
відні теми, на яких професори
розкривали глибину науки, її пер­
спективи, учили шукати в ній істот­
не. Пригадується, як критично ста­
вилися наші вихователі до легко­
важного- захоплення студентами
випадково прочитаним, а ще біль­
ше — хизування своїми знаннями.
Запам’яталося, як одному студен­
тові, який заявив, після лекції ”з
філософії, що зрозумів усе у
«Пролегоменах» їм. Канта, профе­
сор Гіляров із здивуванням ска­
зав: «А я дванадцять разів уже
прочитав «Пролегомени» і нічо­
гісінько в них не зрозумів.,.».
У стінах інституту нас учили по­
в’язувати теорію
з практикою
школи.
Викладачі інституту сміливо бра­
лися за розробку складних теоре­
тичних проблем. Разом з стар­
шими товаришами у наукових по­
шуках брали участь і ми, сту­
денти.
Особливо глибокий слід зали­
шили заняття в психолого-педагогічному семінарі підвищеного ти­
пу. Його завдання в основному бу­
ли тими ж, що й завдання теперіш­
ніх студентських наукових гуртків,
Участь у роботі семінару була
добровільною. Керівництво ним
здійснював колектив викладачів.
Особливо багато уваги нам при­
діляв проф. Й. Б. Селіханович,
Члени семінару студіювали, ре­
ферували і жваво обговорювали
класичну і нову психологічну та
педагогічну літературу.
Швидко пролетіла нелегка, але
щаслива пора студентського жит­
тя. Не всі тодішні задуми, праг­
нення і мрії молоді міг задоволь­
нити інститут. Але він дав основне
— прищепив любов до праці, до
дітей, школи, навчив відшукува­
ти нові ідеї в навчанні і вихован­
ні. Завжди з вдячністю згадується
той молодий тоді наш інститут.
Д. НІКОЛЕНКО,
зав. кафедрою психології.

Галерея Іменитих

К. М. ГРУНСЬКИИ (1872 —
1951 рр.).
Один з перших деканів інсти­
туту. Завідувач кафедри укра­
їнської мови. У 20—40 роки
він опублікував понад 40 науко­
вих праць.

О. К. БАБЕНКО (1881 —
1959 рр.).
Заснував та незмінно завіду­
вав кафедрою методики фізики
нашого інституту. Один із осно­
воположників української нау­
ково-методичної школи у галузі
викладання фізики. Його перу
належать понад 100 наукових
праць.

С. X. ЧАВДАРОВ (1892 —
1962 рр.).
Заслужений
діяч
науки
УРСР. Автор підручників для
загально-освітньої школи та ін­
ститутів, полишив після себе
багато наукових праць з теорії
та історії педагогіки. Працював
на кафедрі педагогіки нашого
інституту.

В і тила
р
Микола БОРОВКО,
член літстудії Інституту

ТЮМЕНЬ
Де хант 1 старий віками
ставив верші
В зелену магму вранішніх
боліт,
Похмурий день, на верховіття
спершись,
Гасив слова його німих
молінь.
Де розсікав навпіл прадавню
тишу
Зітрухлий стовбур падаючих
древ,
і) Ханти — місцеве населення.

Ніна ГАВРИЛЮК,
випускниця українського відділу
філологічного факультету

ПРО ЩО ШЕПОЧУТЬ
ТРАВИ НАД ДНІПРОМ...
Про що шепочуть трави над Дніпром

У літню ніч, коли навколо тиша,
Коли земля на повні груди дише,
Про що шепочуть трави над Дніпром?

Там молодий геолог карту
вишив
Слідами незагнузданих
джерел.
Гарячий червень вогнятисто
дише ■
І міць юначу, мов струну
натяг.
Вростають в небо вежі
нафтовишок,
Що б’ють снагою трудових
звитяг.
І вже де схід ласкавив
переліски
І тишу рвав гвинтами
вертоліт
Горять багаття, наче обеліски
Сердець юначих сімдесятих
літ.

Прислухайся: ти чуєш голоси
З окопів, бліндажів Ідуть крізь роки,
Тривожать тишу спалахи грози
І по піску полки карбують кроки.
Вони крокують в ніч — двадцятилітні —
І сходять на гранітні п’єдестали,
Щоб нам засяяли вогні досвітні
«Стоять на смерть!» — святу присягу
склали.
Про
Про
Про
Про

що шепочуть трави над Дніпром?
ясні зорі і безхмарне небо,
мир шепочуть трави над Дніпром,
заповітне, що народам треба,

Д
Зоя ПИВОВАР,
* член літстудії інституту.
* * *
Ти не прийшов,
А осінь зло сміялась
Із сліз моїх, по-весняному
теплих,
Ти не прийшов,
І стежка до порогу
іВкосичилась для тебе в терни.
Ч
Я знаю, —
Ще весна розсипле чари
Й заголубіє ніжний килим
з рясту,
Я вірю:
У твоєму серці ще не вмерло
Кохання, —
Мій світанок ясний.

Відомі
українські
радянські письменники, вихованці літературної студ ії інсти туту
підтримую ть і
сьогодні дружні творчі зв’язки з
рідним інститутом, з новим поко­
лінням літстудійців.
НА ФОТО: письменники
Юрій Збанацьний і Василь Швець на засіданні літературної
сту д ії (зліва):
свої вірш і читає член
літературної с ту д ії студентка Лідія Люлька
(справа).

організовано дві бригади, які пра­
цювали на будівництві укріплень
по річці Ірпінь: одна бригада скла­
далась з співробітників, а друга—
відділ інституту на повну потуж­ з студентів. На чолі першої брига­
ність почав працювати з 1937— ди був автор цих рядків. Бригади
змагались між собою, працювали
1938 навчального року.
іКоли розпочалася війна, в ін­ скільки могли. Та скоро всіх нас
ституті у розпалі була державна покликав фронт.
II
екзаменаційна сесія. Пам’ятаю, як
Війна вже йшла на спад, пере­
ми, викладачі, зібралися 23 червня
1941 року в аудиторії на четвер­ можно завершувалася. 18-го січня
тому поверсі (вікнами на бульвар 1944-го року після демобілізації
Шевченка) і розпочали екзамен з я прибув до Києва. 20 січня був
основ геометрії. Цей екзамен ча­ виданий наказ Міністерства освіти
сто переривався: зчинялася рап­ про відновлення роботи інституту.
деякі
викладачі,
том шалена стрілянина по воро­ Повернулись
жих літаках, і ми — всі члени ко­ з’явились перші студенти. Мінімісії разом з студентами — під­ стерство розпорядилося, щоб роз.
бігали до вікон спостерігати за почати заняття з студентами при
результатами обстрілу. Таким був будь-якій їх кількості на курсі. На
четвертому курсі математичного
останній передвоєнний екзамен.
Багато викладачів і студентів- відділу, наприклад, на початку за­
горьківців взяли в руки зброю, нять був всього... один студент,
щоб боронити рідну Вітчизну, ін­ але заняття відбувались. Потроху
ші вийшли на будівництво укріп­ кількість студентів зростала. Умо­
лень навколо Києва. Із співробіт­ ви праці були дуже важкі. В ін­
ників *і студентів інституту було ститутських аудиторіях і коридо­

«НАШ РІДНИЙ ЮВІЛЯР»
і
У довоєнні роки інститут був
спочатку розташований у тій не­
великій частині теперішнього на­
шого будинку, де працює літфак,
а у всьому будинку працювали
чотири
інститути: педагогічний,
гірничий, сільськогосподарський і
будівельний. В 1935-му році по­
стало питання про розширення
приміщення для педінституту. В
тому ж році за постановою Уряду
було виведено з Києва гірничий
інститут і сільськогосподарський
інститут. їх приміщення передано
нашому інституту.
До самої Великої Вітчизняної
війни і в перші роки після закін­
чення її в складі інституту були та­
кі факультети: фізико-математич­
ний, географічний, історичний, лі­
тературний і дефектологічний. Був
і вечірній відділ і деякий час —
учительський інститут. Заочний

рах гуляв вітер, шибок не було.
Вся робота зосереджувалась у тій
частині, де заразі літфак. Але й
там в аудиторіях не всі вікна були
засклені. Бувало, коли надворі па­
дав сніг і знімався вітерець, то в
аудиторії теж літали сніжинки. В
ті роки опалення не працювало,
та й електричне освітлення було
не завжди.
Взагалі умови праці як для ви­
кладачів, так і для студентів були
важкі, але у всіх нас було високе
творче піднесення: наша славна
армія переможно просувається на
захід, інститут відновлює свою ро­
боту... Ми, кому першим довелося
починати роботу в повоєнному ін­
ституті, ні на хвилину не сумніва­
лись у тому, що швидко зарубцюємо рани війни, зробимо інститут
ще кращим, ніж він був, — таким,
яким він є сьогодні, наш рідний
ювіляр.
І. ШИМАНСЬКИЙ,
зав. кафедрою елементарної
математики І методики, про­
фесор.

Слово про інститутські газети
У нашому Інституті в 1935 —
36-у роках виходила багатоти­
ражна газета «За комуністичне
виховання». Коли говорити про
Історію Інститутської друкова­
ної періодичної преси, то слід
сказати 1 про газету «Кузня ос­
віти», що виходила в другій по­
ловині 20-х років у ІНО 1 ви­
світлювала життя колективу фа­
культету соціального виховання,
із якого пізніше виділився наш
вуз у самостійний заклад. Та
газета «За комуністичне вихо­
вання», так би мовити, «суто
наша», і тому на ній варто зу­
пинитись більш докладно.
Всього рік виходила багато­
тиражка. Всього 36 номерів по­
бачили світ, з яких рівно поло­
вина збереглася у газетному від­

ділі Центральної наукової біб­
ліотеки АН УРСР. Але й з них
довідуємося про деякі сторінки
життя 1 діяльності колективу
інституту в 1935— 1936-ому ро­
ках.
У номерах газети можна від­
шукати найрізноманітніші мате­
ріали, які розповідають про на­
вчання та працю всього колек­
тиву Інституту, про комуністич­
не виховання учительських кад­
рів. Характерно, що в газеті
майже зовсім не знайдеш мате­
ріалів, які б так чи інакше не
були б зв’язані з педінститутом.
У газеті широко висвітлюва­
лася
партійно-комсомольська
робота, а також навчально-ви­
ховна, культурно-масова, обо­
ронно-спортивна тощо: знаходи­

мо тут різноманітні за змістом
і розміром матеріали: від вели­
ких проблемних статей з питань
вчительської професії до коро­
теньких, у кілька рядків пові­
домлень про новини вузівсько­
го життя.
Знайомлячись з пожовклими
сторінками газети, бачимо, що
вона була надійним помічником
ректорату і парткому у розв’я­
занні головного завдання, яке
стояло на черзі дня перед на­
шим вузом — дати країні висо­
кокваліфікованих педагогів, в
яких мала потребу радянська
школа.
Кращі традиції своєї попе­
редниці продовжує розвивати і
наша багатотиражка «За педа­
гогічні кадри», перший номер

якої вийшов 13 вересня 1956
року. Редакторами газети у свій
час були П. її. Хропко, О. Д.
Кардаш, П. І. Орлик, І. Т. Крук,
Ю. 3. Янковський, П. Р. Ігнатенко.
Напередодні святкування 50річчя нашого інституту газета
відзначила свій скромний юві­
лей — вийшов 500-й її номер.
За підсумками огляду-конкурсу
багатотиражок міста Києва га­
зета Київського педінституту
названа у числі кращих і від­
значена Почесною грамотою
Київського міськкому КП Укра­
їни та Обласного відділення
Спілки журналістів УРСР.
0. ПЕТРЕНКО.

ІСТОРІЯ...
© На основі розпоряд
ження № 38
Управління
вищих шкіл м. Києва
і
1920 році створюється Ін
ститут народної освіти —
один з 244 вузів молодо’:
Радянської країни. В скла
ді цього інституту працював
факультет соціального ви
ховання, з якого й починав
свою діяльність нині Існую
чий педагогічний інститут.
© У березні 1923 року в
інституті створюється ком
сомольський осередок, яки!
тоді налічував 14 членів :
кандидатів ВЛКСМ.
ЗО членів і кандидатів >
члени партії працювало
і
навчалося в той час на фа
культеті.
© На основі постанов*
РНК УРСР від 11 серпня
1930
року
створюється
Київський інститут соціаль­
ного виховання.
Першим директором
ін
ституту соціального
вихо
вання був професор Мики­
та Минович Грищенко.
В цей час
в Інституті
створюється чимало нових
кафедр, зокрема, психології
української літератури, ро­
сійської літератури, матема­
тики і фізики, якими керу­
вали професори Г. Костюк,
Ф. Филипович, Є. Перлін,
Г. Де-Метц, академік АН
УРСР М. Кравчук. Профе­
сори М. Даденков, П. Во­
линський,
С.
Чавдаров,
П.
Чамата,
Б.
Кулик,
Т. Бугайко, І. Шиманський
та інші видають свої пер­
ші підручники для шкіл та
вузів.
0 В 1933 році інститут
було перейменовано в Київ­
ський педагогічний інститут,
який мав тоді такі факуль­
тети: фізико-математичний,
природничий, мовно-літера­
турний, історичний, геогра­
фічний і педагогічний.
© Знаменною подією
в
житті колективу інституту
було присвоєння йому іме­
ні О. М. Горького (28 черв­
ня 1936 р.).
Тоді ж були відкриті нові
факультети
і відділення,
встановлено три горьківські стипендії, відкрито ас­
пірантуру з ряду спеціаль­
ностей.
© Гітлерівська навала пе­
рервала роботу нашого ву­
зу. Працівники та вихованці
інституту зі зброєю в руках
стали на захист Вітчизни.
Про героїзм горьківців в гріз­
ні роки війни красномовно
розповідають фотографії, га­
зетні вирізки, цікаві доку­
менти, представлені в музеї
історії інституту.
0 У 1946 році в Інсти­
туті була створена літера­
турна студія. Очолив
її
Юрій Збанацький. Нині бе­
руть участь у великому лі­
тературному процесі понад
20 відомих письменників,
наших випускників. Це чле­
ни
Спілки письменників
СРСР та УРСР — Любов
Забашта, Марія Познанська,
Ліна
Костенко,
Василь
Швець, Павло
Глазовнй,
Микола Равлюк, Федір Маківчук, Володимир Омельтенко, Фелікс Кривін, Во­
лодимир Вільний та багато
інших.

Художнє оформлення номера
М. нириченка та М. Тимошенка, ф отоілю страції В. Тимошенна.

Редактор В. СОКУР.