Файл #178: "1970-33[1].pdf"

У ПАРТКОМ!

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З А ПЕДАГОГІЧНІ

КАДР
И

ОРГАН РЕКТОРАТУ, ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.

№ 33 (501)

Середа, 21 жовтня 1970 року.

Ціна 1 коп.
Рік видання 15-й.

НОВІ ОБРІІ НОВОЇ КАФЕДРИ
Відкриття ново? кафедри —
завжди велика -подія для інститу­
ту. Кафедра теорії та історії музи­
ки, 29-та кафедра нашого інститу­
ту, — розпочала свою роботу
1-го вересня цього року в період
підготовки до наступного з’їзду
КПРС. Це й визначало в повній
м ірі наші плани і -нашу діяльність
в даний період.
Новостворена кафедра серед
педагогічних інститутів республіки
— одна з перших. Тї головним зав­
данням е налагодження і вдоско­
налення викладання циклу історико-теоретичних дисциплін на висо­
кому професійно-науковому рівні.
З метою успішної роботи кафед­
ра затвердила конкретний план на
наступний рік. Для поглиблення
змісту навчального процесу пе­
редбачається широке використан­
ня різноманітних технічних засо­
бів, а саме: звукообладнання ве­
ликих аудиторій для ілюстрації
музики під час лекцій історикотеоретичного циклу; демонстрація
уривків з учбових фільмів; про­
слухування музики з використан­
ням системи навушників, за допо­
могою Яких одночасно працювати­
муть до 20 студентів. Викладачі
кафедри разом з деканатом готу­
ють обладнання студії для запису
курсових хорів, оркестрів та ок­
ремих виконавців.

п и та н ь о р г а н іза ц ії н ау к о в о -д о сл ід ­
н о ї роб о ти , я к н а п р и к л ад : в и в ч е н ­
н я ста н у голосового а п а р а т у та
до сл ід ж ен н я п ри род и обертон ової
будови м узи ч н ого звук у, в и зн а ч е н ­
н я чи сто ти ін тон ув ан н я і ч а с т о т ­
н ої х а р а к т е р и с т и к и тем брів т а ін.
Д ля ц ього м ає бути в и к о р и с та н а
в ідп овідн а р ад іо-техн ічн а а п а р а т у ­
ра: елек тр о н н о -п р о гр ам у ю ч а
м а­
ш и н а, ауд іограф , стробоскоп , імп у л ь н и й сти м ул ятор, осц и л о гр аф ,
еп ідіоск оп т а ін.

Викладачі кафедри теорії та іс­
торії музики взялись до здійснен­
ня ще однієї кропіткої та важли­
вої справи. Абітурієнти Київської
області, що вступають на музич­
но-педагогічний факультет нашого
інституту, не завжди мають достат­
ні знання з музично-теоретичних
дисциплін. Зважаючи на це, наша
кафедра організувала в кількох
школах області лекції та семінари
з питань історії та теорії музики,
що допоможе майбутнім абітурі­
єнтам краще підготуватись до
вступних
іспитів у наступному
шкільному році.
Крім роботи за учбовим пла­
ном, із студентами ведеться позалекц/йна індивідуальна робота: під
керівництвом досвідчених викла­
дачів молоді науковці виступають
з доповідями на засіданнях Науко­
вого студентського
товариства,
Гуртка сучасної музики, які пра­
цюють при кафедрі.
велику шефську роботу прово­
дять працівники кафедри на гро­
мадських засадах. Протягом ро­
ку за спеціальним планом Облас­
ного інституту вдосконалення ква­
ліфікації вчителів викладачі ра­
К а ф ед р а т е о р ії т а історії м узи к и зом із своїми студентами висту­
н а к р е с л и л а т а к о ж р я д заходів з патимуть з змістовними лекціями-

Д ЕВІЗ - ГОРІННЯ
Четверту осінь починають ра­
зом студенти 42-ої групи україн­
ського відділу філологічного фа­
культету. І хоч цього року педаго­
гічна практика «розкидала» всіх
по школах області, віддаль — не
перешкода для дружби. Бо спіль­
ний знаменник цієї дружби — ко­
рисні справи.
Комсомольці і під час практики
не відчахнулись від громадського
життя факультету, інституту, як це
буває іноді. Про це свідчить хо­
ча б той факт, що група одна
з перших в інституті передплати­
ла газети та журнали. У цьому за­
слуга комсорга групи Миколи Часника, старости Володимира Присяжнюка.
Роботи зараз багато у кожного,
всі зайняті.
Адже
практика —
один з найважливіших моментів
нашого навчання. Та які б не були
заклопотані і завантажені
робо­
тою четвертокурсники, все ж вони
знаходять час для того, щоб зі­

братись всім разом, обговорити
цікаву статтю, чи подивитись ра­
зом фільм. Було так і цього разу.
У суботу всі з’їхались до гурто­
житку. Розповідали про практику,
про свої успіхи і невдачі, ділили­
ся думками щодо майбутнього.
І Володя Присяжнюк запропону­
вав:
— Майже всі ми на практиці
в селах. Знаєте, на нас дивляться,
як на людей, що несуть щось

концертами в школах і педучили­
щах Київської області, постійно ке­
рують роботою музичного лекто­
рію в Київській експериментальній
середній школі N2 153.
З метою вивчення передового
педагогічного досвіду та його по­
дальшого використання в нашо­
му інституті працівники кафедри
теорії та іс гор її музики вивчати­
муть роботу аналогічних кафедр
Московських педагогічних інститу­
тів імені В. І. Леніна та імені Гнесіних, Тбіліського університету.
Нова кафедра почала свою ро­
боту в передз'їздівському році, і
в свої плани включила підвищені
соціалістичні
зобов'язання
на
честь славного свята — домогти­
ся в 1970/71 навчальному році
якісного поліпшення успішності
студентів з музично-теоретичного
циклу; підготувати студентські до­
повіді на теми: «Образ В. І. Леніна
в піснях для дітей українських ра­
дянських композиторів», «Радян­
ський народ — будівник комуніс­
тичного суспільства»; оформити
стенд-виставку «Керівна роль ко­
муністичної партії в розвитку ук­
раїнської
радянської
музики»
та ін.
Отже, визначені завдання, на­
креслені плани та нові творчі ру­
бежі. З справжнім запалом взя­
лися за роботу працівники ка­
федри. Вони не пошкодують сил
і енергії для того, щоб взяті зо­
бов’язання виконати з честю.
О. НЕЗОВИБАТЬКО,
завідуючий кафедрою теорії
та Історії музики, заслужений
артист УРСР, доцент.

Партком Інституту обговорив
питання про стан роботи гурто­
житку
фізнко-математнчного
факультету, та про роботу з
студентами філологами, які про­
живають на кутках. Доповідали
В. Харчук, член парткому, та
заступник секретаря партбюро
філологічного факультету М.
лющ. Питання важливі, 1 в їх
П
обговоренні виступили М. Д.
Ярмаченко, Г. В. Січкар, В. Ю.
Ніколаєнко, О. І. Бугайов та
Інші.
Встановлено, що певна робота
у гуртожитку ведеться, але ні
планів роботи, ні належного по­
рядку в гуртожитку № 1 поки
що немає. Проведено лише один
вечір «Осінній бал», але й він
не зовсім вдався: було запроше­
но надто багато людей, есте­
тичний рівень був невисокий.
Так само бажав кращого 1 ро­
бота на кутках з студентами фі­
лологічного факультету. Мало
знати хто 1 скільки живе на кут­
ках, — важливо проводити там
дієві виховні заходи. Партійний
комітет вказав, що партбюро
обох факультетів повинні зроби­
ти все необхідне, щоб найближ­
чим часом можна було звітувати
про конкретні досягнення на
цій ділянці роботи.

О. ПЕТРЕНКО.

У СТУДЕНТСЬКІ Й
ПРОФСПІЛЦІ
16-го жовтня в актовому за­
лі інституту зібралися 527. де­
легатів — тут проходила звітновиборна конференція профспіл­
ки студентів.
Профком інституту звітував
про свою роботу протягом 196970 навчального року. Було об­
рано новий склад профкому та
ревізійної комісії.
Широкий діапазон питань,
які порушили студенти і викла­
дачі в обговоренні звітної допо­
віді. Це питання дальшого під­

Завітаймо в цю групу
нове. Адже ми з Києва, майбутні
учителії У хліборобів незабаром
свято — День працівника сільсько­
го господарства. То ж давайте їх
поздоровимо. І знаєте чим? Підго­
туємо концерт.
— Добре було б, — підтрима­
ли товариші.
Сказано — зроблено. Після су­
перечок «як», «що», «де» склали
програми. Всі бажали виступити
перед трудящими полів. Місцем
концерту обрали село Мотижин,

Наближається свято Жовтня.
В цьому році колектив Інститу­
ту разом з тим відзначатиме й
Іншу дату — 50-р1ччя нашого
вузу. Про завдання, які стоять
перед комуністами у зв’язку з
цим, говорив ректор Інституту
О. К. Романовський.
Підготовка до свят зараз роз­
почалася. Будинок
інституту
буде відповідно оформлено, за­
вершується ремонт приміщення
головного корпусу, готується ці­
кава програма святкувань, які
планується провести 5 листопа­
да у Жовтневому палаці культутури. Особливу увагу партійні
1 профспілкові організації фа­
культетів повинні звернути на
оформлення святкових колон:
виготовити нові повтори, потур­
буватись про квіти; одним сло­
вом, внести у цю справу щось
своє — тут широке поле для
творчості та ініціативи.
Звичайно, певні труднощі у
передсвятковий період відчу­
ваються, але спільними зусил­
лями господарників та при до­
помозі студентів багато «вузь­
ких місць» уже ліквідовано.
Напередодні свята зусилля
колективу Інституту повинні бу­
ти спрямовані на підвищення
рівня навчально-виховного про­
цесу. Це стосується проведення
практичних 1 семінарських за­
нять, відвідування, консульта­
ційної роботи. Навчанням, від­
мінною поведінкою, активною
участю в громадській роботі, —
ось чим насамперед повинна
звітувати молодь Інституту 53-м
роковинам Великого Жовтня.

Мекарівського району.
З хвилюванням під’їжджали ми
до Мотижина. Страшнувато було:
а раптом ніхто не прийде. Проте
хвилювались даремно. О 20-ій го­
дині вечора до клубу набилось
стільки народу, що стояли навіть
у вестибюлі.
Тепло
прийняли колгоспники
виступи Віктора Олисенка, який
виступив з читанням
гуморесок,
бурхливими оплесками дякували
присутні Людмилі Лелюшкіній за
виконання українських народних
пісень, тріо дівчат у складі Л. Лелюшкіної, Н. Войтушенко, Л. Олій­
ник. Замріяно слухали трударі ча­
рівну пісню сопілки у виконанні
Віктора Терещенка.
Концерт за­
тягнувся допізна. Хлібороби були
вдячні студентам
за приємний
відпочинок, запрошували приїзди­
ти ще.
До цього переліку тих корис­
них справ, які записали на свій
рахунок студенти групи останнім
часом, залишається лише додати,
що всі у групі добре вчаться. Так
11 студентів мають лише відмінні
оцінки, немає у нас кожного трієч­
ника. Комсомольці готуються гід­
но зустріти
XXIV з’їзд партії,
скрізь і всюди бути першими. У
навчанні й відпочинку наш де­
віз — комсомольське горіння.
студентка
культету.

Надія РАГОЗІНА,
філологічного фа­

вищення успішності, спортіївна
робота, побут, дозвілля.
— Профспілка Існує не тіль­
ки для того, щоб збирати внес­
ки і надавати матеріальну до­
помогу студентам, — говорить
у своєму виступі голова проф­
бюро філологічного факультету
Микола Кириленко. — Наша
робота повинна бути багатогран­
ною і змістовною, сягати всіх
глибин студентського життя.
На конференції виступили
член обкому профспілки М. П.
Шевченко,
ректор інституту
О. К. Романовський та інші ви­
кладачі і гості. Конференція
пройшла під гаслом гідної зу­
стрічі березневого XXIV з ’їзду
КПРС та відзначення 50-річчя
нашого інституту.
В. ГОРБАЧ.

АДРЕСА-ФУРСИ
Група студентів випускного
V курсу фізико-математичного
факультету проходить педагогіч­
ну практику у середній школі
села Фурси — найбільшій 1 чи
не найкращій із сільських шкіл
на Білоцерківщині.
Колектив школи прийняв до
себе студентів як повноправних
членів. І це не дивно. Адже 1
викладачі — Л. Г. Руденко,
Т. Ф. Чуприна, А. І. Шенгур, І
директор школи В. А. Семененко — випускники фізико-мате­
матичного факультету. Адміні­
страція школи потурбувалася і
про побутові умови практикан­
тів. Всі вони живуть у шкільно­
му гуртожитку.
Практика завершується. Сту­
денти відвідують уроки учите­
лів, допомагають класним керів­
никам у виховній роботі з уч­
нями, вже пробували свої сили
у ролі викладачів.
Наш кор.

ПО СЛІДАХ СТАРОДАВНІХ К У Л Ь Т У Р
Х о ч « іс т о р ія і не п о в т о р ю є т ь с я » ,
але н іщ о в іс т о р ії не з н и к а є і не
п р о п а д а є б е з с л ід н о . У ц ь о м у з м о г ­
л и п е р е к о н а т и с я н а ш і п о ч а т к ів ц ііс т о р и к и , с т у д е н т и н а т о й ча с
І
к у р с у , щ о в л іт к у 1970 р . п р о х о д и ­
л и п о л ь о в у а р х е о л о г іч н у п р а к т и к у .
П ро це вон и
і р о зказую ть
сьо­
г о д н і н а с т о р ін к а х н а ш о ї га з е т и .
Р о з к а з у ю т ь в ід в е р т о п р о т р у д н о щ і
і п р о р а д іс т ь в ід к р и т т я , р о з к а з у ­
ю т ь з г о р д іс т ю за с в о їх т о в а р и ш ів ,
щ о з у м іл и п о д о л а т и т р у д н о щ і, не
р о з гу б и в ш и п р и ц ьом у ні бадьо­
р о с т і, н і з а в з я т т я , н і г у м о р у . Я к
к е р ів н и к п р а к т и к и я х о ч у с к а з а ­
т и , щ о. це б у в д р у ж н ій , п р а ц е з д а т ­
ний колентив. Я каж у —
колек­
т и в , хо ч на час п р а к ти к и студ е н­
т и к у р с у р о з ’їх а л и с я у р із н і к у ­
т о ч к и У к р а їн и , в ід Ч е р н іг ів щ и н и
д о Ч о р н о г о м о р я і Д у н а ю . Це б у л и
о к р е м і г р у п и , я к і з б е р іга л и т р а ­
д и ц ії, в и р о б л е н і в є д и н о м у і з г у р ­
тованом у кол екти ві пе рш окурсни­
к ів . Н и ж ч е й де р о з п о в ід ь п р о р о ­
б о т у і ж и т т я н а ш о г о о с н о в н о го за ­
г о н у , щ о п р а ц ю в а в у П о д н іп р о в ’ ї,
н а К и їв щ и н і, д о с л ід ж у ю ч и па м ’ я т ­
к и р а н н ь о с л о в ’ я н с ь к о ї доби, в и к о ­
н у ю ч и ти м сам им
наукове зав­
д а н н я щ одо р о з ш и р е н н я дж ерело­
з н а в ч о ї бази
іс т о р и ч н о ї
науки.
З м іс т у ц іє ї р о б о т и п о в н іс т ю в ід п о ­
в ід а є і н а з в а , п ід я к о ю в ів с в о ю
р о б о т у ц ей к о л е к т и в —
Ранньос л о в ’ я н с ь к и й а р х е о л о г іч н и й з а г ін
К Д П І ім . О. М . Г о р ь к о го (Р А З — 70).
Н. К Р А В Ч Е Н К О ,
к е р ів н и к а р х е о л о г іч н о ї п р а к ­
ти ки , кандидат
іс т о р и ч н и х
наук.

*

*

*

Відверто кажучи, до того, як
ми стали студентами першого
курсу історичного факультету,
мало хто з нас мав чітке уяв­
лення про археологію. Дехто
вважав, що археологи шукають
старі дивовижні предмети. Ін­
ші уявляли собі археологію, як
щось пов’язане з розкопками...
курганів з золотом. Хоч ми всі,
вступаючи на • історичний фа­
культет, віддано любили істо­
рію, але якось ніколи серйоз­
но не замислювалися, звідки
черпають автори підручників та
історичних книжок свої знання
історичних фактів, як створює­
ться історична наука.
Теоретичні знання ми одержа­
ли на лекціях. І спочатку навіть
не сподівалися, що невдовзі не
тільки побачимо на практиці
весь процес розшуків і одер­
жання речових історичних дже­
рел, але й самі станемо актив­
ними розвідниками минулого,

що нам пощастить не тільки
брати участь у розкопках, але й
відкрити нові археологічні па­
м’ятки, в тому числі і такі, що
викликають особливий інтерес у
вчених — пам’ятки, що нале­
жать давнім східнослов’янським
племенам III—УІІстоліть.
Це була захоплююча, хоч і
не дуже легка подорож у мину­

ник III—IV століття нашої ери
(так звана черняхівська культу­
ра) і відкрите нове поселення,
до цього ще не відоме в науці.
Дата його тоді не була встанов­
лена точно за браком матеріалу.
Тепер ми мали дослідити ці па­
м’ятки.
Розпочалися трудові будні.
Важка фізична праця і пошук

ле. Як вона розпочалася, що ми
зустріли на цьому шляху, як
витримали цей іспит — розпо­
вімо далі.

йшли пліч-о-пліч. Перші дні бу­
ли найважчі. Але всі ми пам’я­
тали: труднощі існують для то­
го, щоб їх долати.
І ось нарешті перші відкрит­
тя як винагорода за всі зусилля.
На стародавньому могильнику
були відкриті поховання, що
відносяться до III—IV ст. н. е.
Обережно розчищаємо знахідки:
керамічний кубок з темної лискованої глини, бронзові защіп­
ки, фібули, намистини. Обереж­
но! Всі речі повинні залишатись
на місці перш, ніж ми візьмемо
їх із землі разом з антрополо­
гічним матеріалом. Все це по­
винно бути зафіксовано на фото
і кіноплівці, кресленниках. Цю
роботу виконуємо ми самі: на­
поготові з планшетом і метром
стоїть Наташа Кошарна. Люба
Клепіковська і Михайло Раштанов вже націліли свої кінока­
мери. Хвилюються, чи вийде все
гаразд.
Після знахідки ми вже більш
впевнено йдемо на розшуки
«свідків» далекого минулого.
Вивчаємо кожну, на перший по­
гляд незначну, прикмету, не за­
лишаємо поза увагою жодного
фрагменту кераміки. Водночас
з розкопками ведуться й інші
роботи. Василь Харчук з своєю
групою проводить опит населен­
ня. Роз'яснює те, що ми роби­
мо, намагається одержати ціка­
ву для нас інформацію про дав­
нину. На розшуки слов'янсько­
го поселення вирушає ще один
загін у складі 5 —6 розвідників.
Якщо перший день вони уваж­

*

*

*

Для нас, істориків першого
курсу, весняна сесія н е.закін ­
чувалася в аудиторіях інститу­
ту. До кінця семестру ми ще
мали пройти польову практику
з археології. Роз’їхалися в різні
куточки України, брали участь
в багатьох експедиціях Інститу­
ту археології Академії наук
УРСР. Але, нам студентам,
особливо радісно було усвідом­
лювати, що буде вести свою ро­
боту і окремий археологічний
загін КДПІ. Ранньослов’янський
археологічний загін КДПІ імені
О. Горького — так вирішено
було назвати нашу експедицію,
з огляду на цілі і завдання, що
стояли перед нами. Розпочали
роботи в середині червня. Нас
було більше 30-ти.
Місцем проведення робіт бу­
ло село Дерев’яне Обухівського району, що у 5-ти кіломет­
рах від Дніпра. Це мальовничий
куточок нашої землі, який ще
й досі зберігає віковічний ма­
люнок ландшафту, хоч зовсім
поряд вже димлять труби Три­
пільської ДРЕС! Ще весною, ко­
ли на полях тільки-но була
проведена оранка, наші загони
розвідників побували в цьому
районі разом з Надією Михай­
лівною Кравченко, нашим ви­
кладачем археології. Тоді були
обстежені поселення і могиль­

МІ СТО

ЮИОСТІ

З автра,
22 ж о в т н я ,
м и н а є 100
р о к ів в ід д н я н а р о д ж е н н я р о с ій ­
с ь к о г о п и с ь м е н н и к а Ів а н а О л е к с і­
й о в и ч а Б у н ін а . В о с е н и м и н у л о г о
р о к у в ід б у л а с я п е р ш а В с е с о ю з н а
н а у к о в а к о н ф е р е н ц ія б у н ін о з н а в ц ів , у я к ій в з я л и у ч а с т ь і в и к л а ­
д а ч і н а ш о г о ін с т и т у т у Ю . 3. Я н к о в с ь к и й т а І. Г. П а н ч е н к о .
К о н ф е р е н ц ія п р о х о д и л а в с т а р о ­
в и н н о м у м іс т і Є л ь ц і, з я к и м п о ­
в ’яза ни й п о ча то к ж и ттє в о го ш ля­
х у Б у н ін а .
С ь о го д н і ми
в м іщ у є м о з а м іт к у
п р о п а м ’я т н і
б у н ін с ь к і м іс ц я
у
м . Є л ь ц і, я к у л ю б ’ я з н о н а д іс л а в
р е д а к ц ії к о л и ш н ій в и к л а д а ч Єлец ь к о г о п е д ін с т и т у т у , н и н і п е н с іо ­
нер Ф. Ф. Р уднєв.

Ласкава річечка Єльчик. Гро­
маддя величного Вознесенського
кафедрального собору. Контраст
приземкуваних будиночків і високоглавих церков і дзвінниць. Пе­
ред
Буніним розкривали
свій
зміст пам’ ятники і легенди, що
сторожко зберігали прадавню іс­
торію Російської держави. Ожива­
ли сиві часи, коли Єлець ставав на
герць з Батиєм, а пізніше — Та­
мерланом.
Єлець назавжди ввійшов у ху­
дожній світ Буніна. І причиною
цьому не тільки історія міста. У
Єльці Іван Олексійович пережив
злет свого першого сильного і ви­
могливого почуття кохання до
Варвари Пащенко. Ця біографіч­
на подробиця може й не варта бу­
ла б уваги, якби Варвара Пащен­
ко не стала прототипом одного'
із найяскравіших жіночих образів
Буніна, образу Ліки із «Життя А р­
сеньева».
Зберігся червоний будинок ж і­
ночої гімназії (нині тут міститься
Єлецький педінститут). Цю гім­
назію закінчила Варя Пащенко.
Образ ще однієї бунінської герої­
ні можна вважати почерпнутим із
життя єлецьких гімназисток. Це —
гімназистка Оля
Мещерська із
чудового оповідання «Легкий по­
дих».
У Єльці бережливо зберігають
пам’ять про письменника. На фа­
саді гімназії висить меморіальна
дошка, що розповідає про навчан­
ня тут І. Буніна, М. Пришвіна,
Н. Семашка. Всередині цього бу­
динку, де тепер розмістилася 1-ша
середня
школа, є літературний
куточок, присвячений Буніну. Один
з відділів міського краєзнавчого
музею також відведений матеріа­
лам про І. О. Буніна,

*

*
*
Неширока вимощена цеглою ву­
лиця. Вона більше схожа на алею,
тому що вздовж неї виструнчились
двома рядами гінкі тополі. Тут сто­
їть великий дещо суворий двопо­
верховий будинок — приміщення
колишньої чоловічої єлецької гім­
назії, в стінах якої понад чотири
роки учився майбутній письмен­
ник. І сьогодні ця жовта будівля
з просторим кам’яним подвір’ям,
із звивистими чавунними сходами
всередині переносить нас в ті да­
лекі часи, коли 80 років тому при­
ходив сюди вразливий
підліток
Ваня Бунін, син збіднілого дворя­
нина з хутора Бутирки Єлецького
повіту.
Певна річ, допитливому хлопчи­
ні не могло подобатись казенне
навчання в гімназії, де викладачі
відзначались міщанським закутко­
вим мисленням. У 1900 році в опо­
віданні «Над містом» Бунін згадує
гімназію як місце, «де гинуло на­
ше дитинство, сповнене мріями
про подорож і, про героїзм, про
самовіддану дружбу, про птахів,
рослин і тварин, про заповітні кни­
ги!».
Якщо навчання у гімназії не ва­
било Буніна, то багато цікавих, не­
забутніх вражень давало йому м і­
сто. Іван любив гуляти по Єльцу
і його околицях.

Ф. РУДНЄВ.

\На комсомольській орбіті
Нещодавно комсомол Білору­
сії відзначав своє 50-річчя. На
це свято до Мінська з ’їхалнся
студенти багатьох педагогічних
вузів країни — Московського,
Ленінградського, Орловського...
Гостювала у своїх старих друзів,
студентів Мінського педінститу­
ту, і комсомольська делегація
нашого вузу. Про цю поїздку
розповідає секретар комітету
комсомолу педагогічного ф-ту
Н. Должикова.

Урочистий пленум в актовому
залі Мінського педінституту з
нагоди 50-річчя ЛКСМБ... Ба­
гато теплих слів було сказано в
адресу комсомольців Білорусії.
Від імені студентів КДПІ ім.
Горького білоруських друзів по-,
здоровив член комітету комсо­
молу Григорій Науменко.
А потім ми були присутні на
відкритті
пам’ятника героїні
Вітчизняної війни Тамарі Галобурді. Делегації педвузів покла­
ли квіти на Кургані Слави.
Назавжди в нашу пам’ять врі­
залось відвідання села Хатині,
де фашисти спалили живими
149 чоловік, в тому числі 76 ді­
тей. Хатинь зникла з лиця зем­
лі... Серед лісу, який, здається,
з тих пір так і стоїть у сумнім

ПОДЯКА
«Дирекція
середньої
школи
№ 150 просить Вас оголосити по­
дяку Смалю Василю Захаровичу
за добре виховання дочки, учени­
ці 10-го класу, яка успішно закін­
чила чверть і бере активну участь
у житті школи». —- Подібних лис­
тів від керівництва шкіл, де вчать­
ся діти наших викладачів, на ад­
ресу нашого інституту приходить
немало. їх також одержали остан­

но придивлялися до місцевості
і вивчали підйомний матеріал,
то вже на другий день загін по­
вернувся із «здобиччю». Натра­
пили на залишки глинобитного
житла. Щурф, що було закла­
дено в цьому місці дозволив
одержати дуже цікавий кераміч­
ний комплекс знахідок. Ці зна­
хідки дозволили датувати посе­
лення у межах III—IV—VII
століть нашої ери.
Із лекцій археології ми вже
довідалися, що в науці ще й до­
сі не вирішене остаточно питан­
ня про походження і- ранню іс­
торію східних слов’ян. Деякі до­
слідники намагаються пов’яза­
ти з слов’янськими племенами
III—IV пам’ятки черняхівської
культури. Але останнім часом
відкрита нова група пам’яток,
що більш достовірно пов’язує­
ться із стародавніми слов’яна­
ми. Відкриття слов’янського по­
селення є певним внеском у ви­
вчення цієї проблеми. Отже, на­
ша перша зустріч з археологією
пройшла для нас з очевидною
користю. Тепер ми не тільки на
практиці засвоїли деякі історич­
ні факти, але й добре знаємо,
як добуваються історичні дже­
рела.
День за днем проходив у на­
пруженій роботі. І ось минули
наші три археологічні тижні. В
майбутньому нам ще треба буде
опрацювати матеріал, заверши­
ти роботу над любительським
фільмом, підготуватися до звіт­
ної конференції. Але вже на­
прикінці експедиції кожен із
нас усвідомлював, що робота на
практиці була не лише серйоз­
ним
випробуванням
наших
творчих можливостей, ініціати­
ви, працездатності, але й закрі­
пила наші знання з археології,
збагатила практичними уміння­
ми і навичками дослідження,
збирання і опрацювання мате­
ріалу. Ці навички повинен бра­
ти з собою у самостійну путь ко­
жен історик.
О. ВОВК,
В. ДАНИЛЕНКО,
студенти II курсу історич­
ного факультету.

У ДРУЗІВ
ІЗ М І Н С Ь К А
мовчанні, — велика поляна. На
ній чорні обгорілі димарі. Це
все, що залишилось від спаленої
Хатині.
На тих місцях, де колись сто­
яли будинки хатннців, зараз
підносяться 26 обелісків, що
нагадують димарі. На них дзво­
ни. Це — хатинський набат. Лі­
том і зимою, вдень і вночі, сьо­
годні і в віках буде його чути.
Всіх нас зворушив напис на
«Вінку пам’яті»: «Люди добрі,
пам’ятайте: ми любили життя 1
Батьківщину d вас, дорогі. Ми
згоріли живими в вогні. Наше
прохання до всіх: нехай траур
1 печаль перетворяться в муж­
ність і силу, щоб змогли увіковічнитн ви мир і спокій на зем­
лі, щоб ніде ніколи у вихорі
пожеж життя не вмирало».
І молодь присягає партії, на­
роду, що вона зробить все, щоб
на землі не було горя 1 сліз.
Ми пробули в Мінську 5 днів
І дуже здружились з своїми
мінськими колегами. Хочеться
побажати їм продовжувати ге­
роїчні справи своїх попередників-комсомольців.

Ще о шкільні роки студені
дефектологічного факультету
Микола Тимошенко почав від­
відувати аероклуб ДТСААФ:
його захопив
авіамоделізм.
Юнак неодноразово виступав
на республіканських і всесоюз­
них змаганнях з цього цікаво­
го виду спорту, був удостоєний
звання чемпіона СРСР. І сьо­
годні М. Тимошенко продовжує
займатись «малою авіацією».
Він громадський інструктор з
авіамоделізму, влітку вів гур­
ток у піонерському таборі. Ці
навички, безперечно, прислу­
жаться студенту в майбутній
педагогічній діяльності.
НА ФОТО: Микола Тимошен­
ко.

ПІД ТУРГАЙСЬКИМ
Н Е Б О М
Більше 75 проц. складу, бійців
цілинного студентського будівель­
ного загону було з фізико-математичного факультету. Випробувати
свої сили, внести свій (для декого
й перший!) матеріальний вклад у
будівництво комунізму в нашій
країні, романтика подорожей і
праці — ось що кликало їх в загіні
Загін «Дніпро-70» працював у
радгоспі «Буревісник» Наурзумського району Кустанайської облас­
ті. Будували ми в основному бу­
динки для мешканців селища. За­
гоном було освоєно 141.000 крб.
по капітальному будівництву і ре­
монту.
Працювали ми скільки вистачачало вміння і фізичних можливос­
тей, бо потреба в житловій площі
була дуже велика, і не раз дово­
дилося чути слова щирої подяки
від жителів та дирекції радгоспу
за хорошу працю. За успіхи, до­
сягнуті в будівництві, були наго­
роджені грамотами студенти на­
шого
факультету
П. Пильтяй,
В. Щербина, Ю. Кононенко, В. Костюченко.
Але ми не тільки добре пра­
цювали! Чудові
концерти, фут­
больні і волейбольні зустрічі з
місцевими командами, вечори від­
починку біля багаття під зоряним
тургайським небом — все це за­
пам’ ятається надовго.
І. КАЛИТА,
студент V курсу фізико-математичного факультету.

Н. ДОЛЖИКОВА.

БАТЬКАМ
нім часом Л. / . Заскалена, стар­
ший лаборант кафедри фізвиховання, Є. А. Білевич, ст. викладач
кафедри олігофренопедагогіки, та
інші.
Ректорат, місцевком інституту
складають подяку цим виклада­
чам, які є зразком не тільки на
роботі, а й у сім’ї, і бажають їм
дальших успіхів у справі вихо­
вання.

Редактор В. СОКУР.