Файл #177: "1970-31[1].pdf"

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

ЛЮДИ
НАШОГО
ІНСТИТУТУ

З А педагогічні

КАДР
И

О Р ГА Н Р Е К ТО Р А ТУ, П АР ТК О М У, КОМ ІТЕТУ Л К С М У,
М ІСЦ Е В КО М У Т А П РОФ КОМ У КИЇВСЬКОГО Д ЕРЖ АВН ОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІН С ТИ ТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
Ціна 1 коп.
№ 31 (499)

Середа, 6 жовтня 1970 року.

До і після зборів

У 1951 р о ц і в и п у с к н и к с іл ь с ь к о ї д е с я т и р іч к и М и к о л а Ш к іл ь
в п е р ш е п е р е с т у п и в п о р іг К и їв с ь к о г о п е д а г о г іч н о г о
ін с т и т у т у
Ч и д у м а в т о д і в ч о р а ш н ій д е с я т и к л а с н и к , щ о че р е з к іл ь н а р о ­
к ів с т а н е п р о ф е с о р о м с т о л и ч н о го в у з у і я к д е к а н о ч о л и т ь н а й ­
б іл ь ш и й й о г о ф а к у л ь т е т — ф із и к о -м а т е м а т и ч н и й ?
Д у м к и у х л о п ц я б у л и з н а ч н о с к р о м н іш і:
ви тр им ати
кон­
к у р с , з д о б у т и о с в іт у ... П р е т е н д е н т ів на з в а н н я
с т у д е н т а б ул о
б а г а т о . С еред н и х нем ало й в и п у с к н и к ів м іс ь к и х ш к іл . М о ж л и ­
во , У д е к о г о з н и х , я к г о в о р я т ь , є « в п л и в о в і д я д і» ... А в н ьо го ?
Б а т ь к о з а г и н у в щ е у 1944 р о ц і на ф р о н т а х В е л и к о ї
В іт ч и з н я ­
н о ї в ій н и , зго д о м пом е рла і м а т и . Є д и н а н а д ія — т іл ь к и на се ­
бе, є д и н і й о го п о м іч н и к и — з н а н н я та ж а г у ч е
п р а гн е н н я в ч и ­
тись.
Т а к и м і з а п а м ’я т а в с я в и к л а д а ч а м с т у д е н т М и к о л а Ш к іл ь —
з д іб н и й д о н а у к и , ж а д іб н и й до з н а н ь , п р а ц е л ю б .
П іс л я
з а к ін ч е н н я
ін с т и т у т у — а с п ір а н т у р а .
П р о ф е со р
С. Ф . Ф е щ е н к о не м іг н а х в а л и т и с я т а л а н то м
і п р а ц ь о в и т іс т ю
с в о г о а с п ір а н т а . А для М. І. Ш к іл я к а н д и д а т с ь к а д и с е р т а ц ія —
ц е л и ш е п о ч а т о к н а у к о в о ї д ія л ь н о с т і.
В и к о н у ю ч и в е л и к у а к а д е м іч н у , в и х о в н у
і а д м ін іс т р а т и в н у
р о б о т у , М . І. Ш к іл ь н а п и с а в д о н т о р с ь к у д и с е р т а ц ію
і д остро­
ково з а х и с ти в її.
У с іч н і л е н ін с ь к о г о
ю в іл е й н о г о
року
в ін
о д е р ж а в в ч е н и й с т у п ін ь д о к т о р а ф із и к о -м а т е м а т и ч н и х н а у к ,
а в к в іт н і — з в а н н я пр о ф е со р а .
П о н а д 40 н а у к о в и х р о б іт на р а х у н к у М. І. Ш к іл я . С еред н и х
ф ун д а м е н та л ь н а ко л ективна
праця,
написана
ни м
разом
з С. Ф . Ф е щ е н н о м і Л. Д. Н и к о л е н к о : « А с и м п т о т и ч е с к и е м е т о ­
ды є те о р и и л и н е й н ы х д иф ф ере нц иа л ьны х ура вн е н и й »
(« Н а у ­
к о в а д у м к а » , К., 1966), я к а п е р е к л а д е н а в к іл ь к о х к р а їн а х , з о ­
крем а в С Ш А .
М и к о л і Ів а н о в и ч у о д н а к о в о б л и з ь к і і га р м о н ія а с и м п т о т и ч ­
н и х р о з в ’ я з к ів д и ф е р е н ц іа л ь н и х
р ів н я н ь ,
і бурхливе ж и ття
с т у д е н т ів . З а в ж д и
у творчом у
неспокої
і
пош уках
проф .
М . І. Ш к іл ь д о к л а д а є б а га то з у с и л ь , щ об к о л е к т и в ф із и к о -м а т е м а т и ч н о г о ф а к у л ь т е т у , я к и й в ін
о ч о л ю є , з ч е с тю
з у с т р ів
X X IV з ’ їз д К П Р С .
На ф о т о : читає лекцію доктор фізико-математичних наук,
декан фізико-математичного факультету професор М. І. Ш к іл ь .

Фото В. Т и м о ш е н к а .

О сін ь.
Ж о вто б а р в н е
листя
вистилає ш лях д о інституту. А я
все щ е д у м к а м и повертаю сь до
літа. А д ж е скіл ьки
побачено,
п е р е ж и то , с к іл ьки незабутніх
з у с тр іч е й !
Щ е в тр а вн і нам, студентам іс то р и к а м , б ул о за п ропоновано

550 у ш и ри н у — о ц е й усе на­
ше « володіння». Голий степ, на
я к о м у немає ж о д н о го д е р е в ­
ця, я кщ о не рахувати тр ьо х
м е тр о ви х акацій, щ о не д аю ть
зо в сім тін і. Будівель те ж н і­
яких, к р ім д вох п о хм ур и х ка­
зем атів, щ о їх п о буд ува ли щ е

Про те, яким повинен бути
гуртожиток, говорили на звіт­
но-виборних
зборах студент­
ської ради мешканці гуртожит­
ку № 2.
Цей гуртожиток у конкурсі
до ленінського ювілею
посів
одне з останніх місць серед гур­
тожитків інституту. Успіхи мож­
на було б бачити значно кращи­
ми, якби студрада, проводячи
певну ідейно-політичну та куль­
турно-масову роботу, не випус­
тила з виду такого дуже важ­
ливого питання, як контроль за
санітарним станом.
У виступах промовців були й
інші серйозні претензії до студради, до мешканців гуртожит­
ку. Взяти поселення... До остан­
нього часу гуртожиток був не
заселений повністю.
— І це тому, — говорить де­
кан дефектологічного факульте­
ту доц. К. Турчинська, — що
студрада заздалегідь, тобто ще
у травні,
не склала
списки
студентів, котрі мають засели­
ти гуртожиток у новому на­
вчальному році...
Студрада, профспілкове бю­
ро факультету вирішили, як
бачимо, перекласти клопоти з
поселенням на плечі деканату.
Але ж це не що інше, як само­
усунення від своїх безпосеред­

ніх обов’язків, і, якщо хочете,—
безпорадність перед
вирішен­
ням найпростіших питань. (До
речі, самостійності, Ініціативи
бракує й студрадам інших гур­
тожитків: все' чекають «керів­
них вказівок» та підштовху­
вань «згори»).
Комендант гуртожитку В. По­
пов слушно, на мій погляд, по­
ставив питання
про економію
електроенергії та води. Питання
може здатися декому дрібничковим, а саме слово «економи­
ти», — чи не архаїзмом: в наш
час,
мовляв,
говорити
про
якийсь літр води, чи зайвий ват
на лічильнику... Копійки... А
що б сказали ці студенти, якби
ці копійки йшли з їхньої, а не
державної кишені? Гадаю дуже
хутко змінили б свою думку.
Про дбайливе
ставлення до
соціалістичного майна говорив
і голова профкому інституту
О. Кокойло. Вирішено створити
у гуртожитку постійну бригаду
по лагодженню меблів (стільців
поза всім)
і підпорядкувати
«ремонтників» студраді.
Звітно-виборні
збори меш­
канців гуртожитку були прин­
циповою і корисною
для всіх
розмовою, що, безперечно, до­
поможе новообраній студраді
господарювати краще. До скла­

„ГОВОРИТЬ
ДЕФФАК...“

Право підготувати і провести
першу радіогазету було надано
кращій групі факультету —
22-ій. Присвятили її першокурс­
никам.
З привітанням і загальним
оглядом справ факультетських
виступила декан факультету
Клавдія Михайлівна Турчинсь­
ка.
Потім слово бере комсорг
кращої групи Галина Цобко
Вона розповіла про життя гру­
пи, поділилася досвідом навчан­
ня, адже цій групі є чим пиша­
тися: у групі десять відмінників
і жодного трієчника.

— Увага,
увага, говорить
деффак!.. — цими словами роз­
почала своє життя радіогазета
нашого факультету, перший ви­
пуск якої відбувся днями. Спо­
діваємось, новостворений радіовісник пустить глибоке коріння
у факультетське життя (цього
прагнуть його організатори), а
поки що мова про перший ви­
пуск.

про Ш м ід та , і том у зр о зум іл о ,
яке хви лю ва н н я і сум охопили
-н а с з д р узя м и , коли ми стояли
на ц ь о м у хв и л ю ю ч о м у м ісц і.
Так, багато їх, відом их і н е в і­
д о м и х ге р о їв ,
щ о своїм ж и т ­
тям заплатили за наше щ асли­
ве сьо го д н і. А л е ніхто і н іщ о

РОБІНЗОНАДА УГЛИБ ВІКІВ
взяти участь в а р хеологічни х
е к с п е д и ц ія х А Н УРСР. Баж аю ­
чих
з д ій с н и ти
за хо п лю ю чі
м а н д р ів к и у гл и б віків вияви­
лось нем ало.
Я та щ е д в о є д івчат з наш о­
го к у р с у — Тетяна Б ілобловська і О л ьга Б огданова — о б ­
рали е к с п е д и ц ію на о стр ів Бе­
р е за нь (П ів н іч н е
П ричорно­
м о р 'я , М и к о л а їв с ь к а область).
І ось п е р ш е
знайом ство з
о с тр о в о м .
Ц ей
бе злю д н ий
кл а п тик з е м л і, який від д іл я ю ть
від м а те р и к а 12 км м о р я , стане
н а д о в го н а ш им д о м о м , і м и —
ч л ен и а р х е о л о гіч н и х
е ксп е д и ­
ц ій — є д и н і тут м е ш ка н ц і.
1300 м у д о в ж и н у і м е тр ів

д о 1-ї с в іто в о ї війни ца р ські ін ­
ж е н е р и , які п е р е тв о р и л и Б е ре ­
зань на а р ти л е р ій ськи й п о л і­
гон. П о с е р е д и н і о стр о ва н е в е ­
личкий маяк.
А л е не ц е біл ьш за все вр а ­
зило на о стр о в і. На кр а ю с к е ­
лі, щ о зривається у м о р е , не ­
м ов би парус, на п овн ен и й віт­
ром , стоїть па м 'я тн и к. На ц ь о ­
м у м ісц і в 1906 р о ц і був р о з ­
стріляний р а зо м з тр ьо м а то ­
вариш ам и по р е в о л ю ц ій н ій б о ­
р о ть б і п о л ум 'я н ий і н е с к о р е н ний «адм ірал п о вста л о го р е в о ­
л ю ц ій н о го
Ч о р н о м о р сь ко го
ф лоту» лейтенант П етро Пет­
р о в и ч Ш м ід т.
К ож ен
з нас
багато читав

не забуто. І навіть тут, на клап­
ти ку зем лі п о се р е д м о р я , де
лиш е два м іс я ц і на р ік п р а ­
ц ю ю ть а р хе о л о ги , Батьківщ ина
і вдячні н ащ ад ки увіковічнили
сво їх ге р о їв .
...Почалися
важ кі
тр уд о в і
б уд н і. М а й ж е ц іл ко м ізольова­
ні м о р е м в ід усього світу ми
працю вали, вчились, д руж ил и.
Було ва ж ко , ін о д і не вистачало
п р о д уктів , води, бурям и зноси­
ло палатки, а в д ощ не було в
них сухо го м ісц я . Не легш е б у ­
ло і на р о зко п ка х. П роте нами
б ул о з р о б л е н о
немало. Було
розкрито
сім квадратів п ло ­
щ е ю 5 X 1 0 м і глибиною 2,5—
З м. М и д осл ід ж ува л и ста р о ­

давнє
гр е ц ь к е
м істо -п о л іс.
Там, на глибині 1,5 м, наш им
п о гл я д а м н е сп о д іва н о в ід к р и ­
лась тр агічна картина п охован­
ня во їн ів , щ о загинули в б о ю за
часів
К и ївсько ї Русі. Д о б р е
збе р е гл а ся залізна
збр о я на­
ших п р е д к ів -р у с и н ів : м е чі, н о ­
ж і, стріли.
А н е вд о взі війна, вж е остан­
ня — Вітчизняна, зн о ву нагада­
ла нам, щ о не тіл ьки у сиву
д а в н ин у гинули р о с ій с ь к і л ю ­
ди , в ід с то ю ю ч и с во ю зе м л ю і
сво ю незалеж ність. М и знахо­
дили багато патронів, оско л ків
гранат і навіть снаряди. А ле го ­
л овним в наших пош уках б у ­
ло не це. Були в ід к р и ті залиш ­
ки стін п'яти буд іве л ь, які в ід ­
носились д о V I— V ст. д о н. е.
О д на кладка була о с о б л и во ц і­
ка во ю : у два
ряди
лежали
гл ад ко о б р о б л е н і ка м е н і, в щ і­
лини м іж якими н е м о ж л и в о на­
віть п р о сунути л езо но ж а . П ід
ц іє ю кл а д к о ю стояли два гле­
чики, із залиш кам и тр уп о сп а лення.
Р озкрила нам й ін ш і свої
таєм ниці б е резанська земля.
Залиш ки к е р а м іки III— II ст. до
н. е., д у ж е р ід к а д л я Березані

Рік видання 15-й .

гуртож и ток
р ід н и й

—

дім

ду студради ввійшло 13 осіб, а
ватажком її став студент де­
фектологічного — Микола Ма­
зур.
Після зборів робота студради
значно пожвавилась. Став тісні­
шим зв’язок з комсомольським
бюро факультету. Члени бюро
Віктор Поминальний та Ва­
лентин Степанець цікавляться
санітарним станом у гуртожит­
ку, контролюють
відвідування
студентами занять тощо. Од­
ним словом, стали не гостями,
а помічниками гуртожитку. І са­
нітарний стан у
гуртожитку
покращився. Регулярно прово­
дяться санітарні рейди. Як зраз­
кові можна
назвати
кімнати
№№25, 28а, ЗІ, 32 та інші. За­
раз у гуртожитку обладнується
сушилка для білизни,
планує­
ться створення
кімнати, яка
конче потрібна
студентам для
підготовки до семінарських за­
нять.
Враховуючи недогляди ми­
нулого року, нова студрада і
громадськість
дефектологічно­
го факультету
докладають всі
зусилля для того, щоб зробити
свій гуртожиток
найкращим
з-поміж інших.
Валентин С А К УН ,
студент
дефектологічного
факультету.

Про те, як краще організува­
ти робочий день студента розпо­
вів студент ІІІ-го курсу Ленін­
ський стипендіат Валентин Сте­
панець. Хочеться ще відмітити
тих, хто брав участь у підготов­
ці газети. Це — викладач
Л. Стожок, студенти Г. Цобко,
М. Тимошенко, О. Балабушка,
М. Томілова. Завдяки їхнім зу­
силлям радіопередача вийшла
змістовною, зацікавила студен­
тів.
Петро МЕДВЕДЬ,
студент дефектологічного
факультету.

м онета — ас,
кістяний п е р ­
стень, кіл и ки (м иски з підстав­
ками), ам ф о р и — всього не пе ­
р е л ічиш . А
ще
д у ж е цікава
знахідка була у наш их л е н ін ­
гра д ських ко л е г з Е р м іта ж у —
пластина із ста р о д а вн ім латин­
ським текстом . П оки щ о зм іст
ї ї залиш ається та єм н и ц е ю , але
с к о р о й вона б уд е розгадана.
Стане в ід о м о ю
щ е одн а сто­
р ін к а іс т о р ії лю дства.
Наша е к с п е д и ц ія
за кін чи ­
лась. П о ве р та ю ч и сь д о навчан­
ня, ко ж е н з нас д ум ав : який
цікавий і за га д ко вий
світ, у
я к о м у м и ж и в е м о , ск іл ь к и нер о з к р и ти х щ е таєм ниць він у
с о б і м істить (і скіл ьки р о бо ти
для іс то р и к ів !), я к щ о навіть
не ве л ичкий клаптик зем лі, за­
губл е ни й
у м о р і, м іг п о д а р у ­
вати нам стіл ьки щ асливих зна­
хід ок...
...О сінь. Ж о в те листя висти­
лає к ил им о м наш у д о р о г у до
інституту. А м и з д р у з я м и вже
м р іє м о
про
участь
у нових
е ксп е д иц ія х, п р о н ові пр игод и
і м а ндри.

Михайло РА Ш ТА Н О В ,
студент ІІ-го курсу істо­
ричного факультету.

ЗУСТРІЧ З АКТИВОМ

Два світи— дві юності
(Закінчення. Початок у № 29
нашої газети)

ву йдеться п р о гр о ш і, а плата за
навчання зростає. Якщ о щ е т о р ік
вона становила о д н у тисячу, то
— М адм уазель Ф рансуаза, к о го те п е р — 1500 ф ранків. П івтори ти­
з р о сій сь ки х письм енників ви вж е сячі ф ранків тільки за від від ува н ­
вивчали? —
запитували ми н а ш о ­ ня занять, кор истува н н я б іб л іо те ­
го гід а Ф рансуазу С е р кін е,
щ о к о ю та м е ди чн е обслуговування.
вж е три р о к и студ ію є р о с ій с ь к у С тип е н д ія м и в університетах за­
л іте р а тур у і розм овляє, хоч і з бе зп е чую ться
5— 20
п роцентів,
великим нап руж ен н я м , п о -р о с ій с ь - у гуртож итка х м о ж у ть прож ивати
ки,
не більш е 10 п р о ц е н тів ю наків і
— Д о сто єв сько го ,
Толстого... д івчат. Це д ані щ о д о П а р изько го
П уш кіна...
університету. У біл ьш ості ж вузів
— А радянських?
гур то ж и тк ів взагалі немає, а сту­
— Д е я кі
твори
В олод им ира д ен ти найм аю ть кутки на приват­
М а я к о в с ь к о го , а щ е Єсеніна...
них квартирах
чи м еш каю ть
у
Такі ж питання ми поставили і найдеш евш их готелях.
п е р е д п р о ф е со р о м р о с ій с ь к о ї л і­
те р а тур и М и к и то ю Струве, з яким
«випадково» гід познайом ила нас
у м істе ч ку М ім оза.
— в и в ч а єм о класиків. І д е щ о
н а йкр а щ и х радянських п и сьм е н ­
н иків.

— Перш за все ми хотіли б
бачити у вашій особі надійних
помічників, — звертається до
присутніх
ректор
інституту
проф. О. Романовський...
На зустріч з ректором зібра­
лися старости, комсорги, проф­
орги всіх академічних груп пер­
ших курсів — ті, кого товариші
по навчанню наділили відпові­
дальністю і своїм довір’ям. Ком­
сомольські і профспілкові акти­
вісти наймолодшого в інститу­
ті курсу поділилися думками і
планами на майбутнє, запевни­
ли адміністрацію, що докладуть
всіх зусиль для успішного нав­
чання і зразкової поведінки. Ця
зустріч, тепла, задушевна, не­
вимушена, запам’яталася кож­
ному надовго.

У п е р е л ік у
«найкращих» ім ен
б ул и в о сн о вн о м у прізвищ а, в ід о ­
м і р а д я н с ь к и м лю дям із п о в ід о м ­
лень п р о суд над ідейним и зр а д ­
никам и. С е р е д них не було п р із ­
вищ а ні Го р ько го , ні Ш о л о хо ва .
— А які твори р е ко м е н д ую ться
студентам п р ограм ою ? —
не за­
сп о ко ю ва л и ся ми.
— П р о я ку п р о гр а м у ви пи­
таєте? Я не знаю, щ о там вим ага­
ють ваші п р о гр а м и .
ви явля ється ,
пр о ф е со р н іяких
п р о гр а м не визнає, та їх і немає,
в ін читає студентам, щ о захоче
і як він сам знайде п о тр ібн им .
...П ід го то вка
технічних к а д р ів
п р о в о д и ть с я як на ф акультетах
то ч ни х і п р и р о д н ич их наук в у н і­
верситетах, так і в сп е ціа лізо ва ­
них інститутах. Н аукові і н а уко во те хн ічн і кадри вищ ої кв а л іф іка ц ії
го тую ться та к о ж у ста Г р а н д -ко ледж ах, (70 з них д ер ж а в ні, ін ш і
належ ать пром исловим м о н о п о ­
ліям , ц е р кв а м тощ о). О к р ім то го,
в ід о м і у Ф р а н ц ії галузеві акаде.
м ії,
Національна
ко н се рв а то рія
м истецтв і рем есел. Н аціональний
м узе й п р и р о д н и ч о ї істо р ії, щ о та­
к о ж готую ть кадри наукових п р а ­
ц ів ни ків. Н айбільш ою ж н а уко в о ю
уста н о в о ю є Інститут Ф р а н ц ії —
національна академ ія наук р е с ­
п уб л іки.

— На філологічний я поступила
за другим разом. . А якби
вступні склалися нещасливо,
поступала б і втретє. Бо дуже
люблю літературу...
Це першокурсниця
філологічного Тетяна Косянчук... Як до­
каз своїм словам Таня прочитала присутнім щирі проникливі
вірші Сосюри, свого поета-улюбленця.
Фоторепортаж В. Т и м о ш е н к а .

Наші ювіляри:

70 літ—
не старіст Ь
Нещодавно колектив кафедри
елементарної математики і ме­
тодики математики інституту
тепло відмітив 70-річчя з дня
народження старшого викладача
кафедри, заслуженої вчительки
школи УРСР О. С. Боришполець.
Понад ,50 років віддала Оль­
га Сергіївна благородній справі
народної освіти. Немає, напев­
не, жодної ланки у системі ос­
віти, де б вона не працювала —
і в початковій школі, і в стар­
ших класах середньої школи, і
в педагогічному інституті.
За 20 років роботи в Київсь­
кому педагогічному інституті
через дбайливі руки Ольги Сер­
гіївни пройшли сотні і сотні вчи­
телів. В останні роки багато з
них уж е як слухачі курсів під­
вищення кваліфікації вчителів
сіли за парти, щоб почути ще
раз від своєї вчительки про пе­
ребудову системи математичної
освіти, про перехід початкових
класів на нові програми і під­
ручники з математики.
За самовіддану працю Ольга

Сергіївна нагороджена значком
«Відмінник народної освіти»,
медаллю «За доблесну працю в
Великій Вітчизняній війні» та
медаллю імені К. Д. Ушинського. Але найвищою нагородою
для себе вона завжди вважала
теплі І щирі побажання, які їй
шлють щоразу усно 1 в листах
та телеграмах численні учні, її
колеги, друзі.
Побажаємо ж шановній Ользі
Серпіївні з нагоди її славного
ювілею міцного
здоров’я
на
довгі роки, багато сил, бадьоро­
сті і успіхів у благородній поаці.
Викладачі та співробіт­
ники кафедри елементар­
ної математики.

Від ycЬoгo
серця
3-го жовтня кафедра педагогі­
ки вшанувала заслужену вчитель­
ку УРСР Поліну Іванівну Островську з нагоди її 60-річчя. В особі
нашого ювіляра ми бачимо лю ди­
ну, що завжди самовіддано слу­
жить Вітчизні, щ едро віддає їй,
свою невичерпну енергію, глибокі
знання, полум’яне горіння свого
серця.
Працюючи в довоєнний період у

В сь о го у вищих учбових закла­
дах навчається пр иблизн о триста
тисяч студентів, багато їх та ко ж у
л іц е я х та коледж ах.
Х то ж ід е в студенти, а о то ж
і який соціальний склад студ е нт­
ства, щ о в неабиякій
м ір і
мас
визначати суспільне ж иття країни?
Це питання ставилося п ри к о ж н ій
з у стр іч і, і в ід п о від і були м а й ж е
о дноти пни м и:
— Хто закінчив ш колу із д и п ­
ло м о м і баж ає вчитися д алі.
Х то закінчує
у сп іш н о ш ко лу,
нам пояснили. А хто ж ті, щ о б а ­
ж аю ть вчитися? І чи досить о д н о ­
го бажання для зд об уття в и щ о ї
осв іти?
Ц і питания для сп ів б е с ід н и к ів
виявилися складніш и м и: тут зн о ­

школах Києва, вона невтомно озб­
роювала учнів знаннями, ви хову­
вала їх полум’яними патріотами
Країни Рад.
У роки Великої Вітчизняної вій­
ни Поліна Іванівна очолювала
партійну організацію військового
госпіталю, зігрівала материнським
піклуванням поранених бійців. А
потім партійна робота в П одільсь­
кому районі Киёва у важкі пово­
єнні роки...
Тривалий час Поліна Іванівна
очолювала Київський міський від­
діл народної освіти, завдяки її
невтомній діяльності на цій поса­
ді зміцніла навчально-матеріальна
база шкіл, підвищився рівень на­
вчально-виховної роботи в школах
та дитячих дошкільних закладах
столиці України.
Тепер П. І. Островська працює
завідуючою кабінетом педагогіки
при нашій кафедрі, забезпечує ка­
бінет всім необхідним для успіш­
ного вивчення студентами педаго­
гічних дисциплін.
Від усього серця вітаємо Полі­
ну Іванівну, бажаємо їй міцного
зд ор ов’я, великого щастя, нових
трудових успіхів.
Колектив кафедри педа­
гогіки.

освіти зацікавлений у перш у ч е р ­
гу студент. Д е р ж а ва ж не бере
на себе якихось з о б о в ’ язань за­
б е зп е чи ти р о б о т о ю всіх випускни­
ків, вона п р о с то наймає н е о б х ід ­
них сп е ц іа л істів. Ф ір м и й інш і п р и ­
ватні о р га н із а ц ії проводять та кі ж
о п е р а ц ії або самі готую ть для се­
бе н е о б х ід н і кадри.
Щ о б з д об ути
університетський
д и п л о м , н е о б х ід н о подолати чима­
ло п е р е ш к о д , ф ін а н со ві б а р ’єри, а
н е р ід к о —
п р о с то вистояти. Ви­
стояти п р оти спокуси л е гк о го ж и т­
тя: надзвичай н о багато віл ьн о го
часу у студента. О собл иво після
тр е ть о го р о к у навчання, коли за­
к ін чу ю тьс я те о р е ти ч н і курси і р о з ­
п о чи н аю ться п р актика чи с та ж у ­
вання, сам остійна підго то вка , р о ­
бота над п р о е к то м . Багато хто не
витрим ує. У п е р ш у ч е р гу — д ів ­
чата. Великий
від сів
студентів.
Д и п л ом зд об ува ю ть м енш е п о л о ­
вини
ви пускн и ків .
П оповню ється
а р м ія «вічних студентів».
— ...М о сьє п р о ф е со р ,
як
вчається наша Ф рансуаза?

на­

— Запитайте, хай сама скаже...
Хоч правда, їй тепер вчитися н і­
коли. Вони все м іти н гую ть. Бачи­
те, п р и ж и л и с я д е я к і ідеї... і ваші
теж .

«Геть репресії — фашизацію!
Звільнити з тюрем маркснстівленінців». — Цей плакат закли­
кає проти терору фашистської
хунти у Греції. Подібні політич­
ні гасла ми зустрічали у Фран­
ції на кожному кроці. Молода
Франція бореться.
Н ем ає н іч о го д и в н о го , щ о серед
б а ж а ю ч и х зд о б у ти
ви щ у
освіту
зо в с ім небагато д іте й р о б ітн и к ів
і сіл ь с ь к о го с п о д а р с ь к и х п р а ц івн и ­
ків. Так, у Сансьє — о д н о м у з на­
уко ви х ц е н тр ів С о р б о н н и серед
700 студентів —
всього 55 дітей
р о б ітн и к ів . У П а р и з ь к о м у у н ів е р ­
ситеті (п о в то р ю є м о , тут навчається
40 від со тків студентства Ф р а н ц ії)
їх не біл ьш е 10 п р о ц е н тів.
К р ім цього, ун іве р сите ти, як
і
л іц е ї та к о л е д ж і, не забезпечую ть
сво їх ви пускн и ків р о б о то ю . Влаш­
тування на р о б о т у без від п о відн и х
р е к о м е н д а ц ій , се р е д яких найсоп ід н іш о ю є становищ е батьків у
суспіл ьстві, —
справа нелегка.
Заклопотані й к е р ів н и к и у н ів е р ­
ситетів: д е р ж а в а не в з м о з і ство­
р ити в учбових центрах н е о б хід н у
м ате р іал ьну базу. Тут зовсім неза­
довіл ьн ий а уди то р ни й ф онд, не ви­
стачає спеціал істів.
У С орбонні
а у д и т о р ії те п е р стали настільки
тісним и, щ о під час л екцій сту­
денти стоять у пр о ход а х, а більш
щ асливі сидять на п ід в іко н н я х
і
навіть на шафах.
К о л и бачиш це, згад ую ться р о з ­
м о ви наших студентів п р о так зва­
не «вільне» від від ува н н я л екцій.
А д ж е нем ало з них
«заздрять»
с в о їм з а р у б іж н и м рове сн ика м . А
заздрити, здається
м е н і, н ічо м у :
не від добра воно, «вільне» в ід ­
відування. А д ж е у зд об утті ви щ о ї

Гострий

Так, ф р а н ц у з ь к і студенти м іт и н ­
гую ть. Вони
виступаю ть
проти
п ід в и щ е нн я плати на навчання, за
д е м о к р а ти з а ц ію й о го . Багато —
проти війни у В’ єтнамі та на Близь­
к о м у С ход і.
С пілка с ту д е н тів-к о м у н іс тів (о д ­
на з чо ти р ьо х о р га н із а ц ій н о са­
м о стійн их с п іл о к Руху К о м ун істич ­
н о ї м о л о д і)
м о б іл із о в у є м о л о д ь
Ф р а н ц ії на б о р о ть б у за м ир і р о з ­
зброєння, за ство р е н н я в Є в р о п і
системи к о л е к ти вн о ї безпеки, ви­
ступила о д н и м
із о р га н із а то р ів
п ід го то в к и і п р о ве де н н я загаль­
н о н а ц іо н а л ь н о ї м а н іф е ста ц ії п р о ­
тесту проти а гр е с ії С Ш А в Ін д о ­
китаї.
М о л о д а Ф р а н ц ія м іти н гує. І хай
с ьо го д н і чиясь «коричнева» р у к а
пиш е:
«М олода
р е в о л ю ц ія » —
п р о ти к о м у н із м у » і о бм альовує
б уд ин ки з н а ко м ф ранцузьких фа­
шистів, багато л о з у н гів закликаю ть:
«Голосуйте за
Ф КП», «З упинити
ф аш изм», і п о р я д з'явл яю ться р ід ­
ні всім тр у д я щ и м с віту наші серп
і м олот.
Нехай д е я к і с ь о го д н і запитую ть:
«Н евж е ви вірите, щ о ф р а н цузь­
кі ю наки п ід уть за комуністам и?»,
а ін ш і п е р ер и ва ю ть виступ к е р ів ­
ника гр у п и р а д я н с ь к о ї м о л о д і р е п ­
л іка м и: « З н ову
політика...
Ми
о б ій д е м о с я без ц ь о го » , хай о к ­
р е м і не р о з у м ію ть , щ о таке Ра­
дянський С о ю з, хто такий Л енін,
одначе у ж е зараз о р га н із а ц ія Ру­
ху К о м у н іс ти ч н о ї м о л о д і о б ’єднує
б іл ьш е 80 тисяч ю н а к ів ; д івчат
Ф р а н ц ії. Ц е — сила. їм належить
завтра Ф р а н ц ії.

В. ЛОБОДА,
доцент кафедри україн­
ської мови.

сигнал

„А ЩО ЗРОБИТЕ ВИ?“
Пишу вам, щоб поділитися вра­
женнями від роботи на кагатах
ваших студентів. Насамперед, х о ­
чу висловити подяку студентам І
курсу відділу російської мови і
літератури. Під керівництвом д о ­
цента В. Рінберг впни повністю
виконали поставлене перед ними
завдання.
'•
Ц ього не скажеш про студентів
музично-педагогічного
ф-ту. їх
там було майже дві групи, люди
це молоді і фізично здорові, про­
те від роботи вони відмовились.
Причина? На їх думку (д о неї
приєднується і керівник групи вик­
ладач Красс), фізична робота їм
протипоказана, бо, мовляв, вони
створені для музики. Якщо гово­
рити конкретно, то студенти зая­
вили, що перебирання картоплі зі­
псує еластичність їхніх пальців,
які їм потрібні для гри на музінструментах. Може, це й так, але
ж навіщо тоді цих студентів при­

силати д о нас? Можна ж було
цю «проблему» вирішити в інсти­
тутіІ Нам же довелося спостері­
гати, як студенти-музиканти цілий
день палили вогнище, ламали тин,
та ще й насміхалися над тими,
хто працює. Ніякі слова на біло­
ручок і порушників трудової дис­
ципліни не вплинули.
Мені здається, що з цим мири­
тися не можна. Комсомольське
бюро чи комітет комсомолу му­
сять розібратись у цьому і пока­
рати винуватих. Ми з свого боку
зробили дуоісе просто: не видали
їм довідки про роботу. А що зро­
бите ви? Напишіть нам.
В. КОНОНЕЦЬ,
зав. буртовою дільницею
плодоовочевої бази Ра­
дянського Р Х Т м. Києва.
Редактор В. СОКУР.