Файл #169: "1970-19[1].pdf"

З СВЯТОМ ПЕРЕМОГИ, ТОВАРИШІ!
Пролетарі всіх країн, єднайтеся/

З А

ПОЗДОРОВЛЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНІ

Шановні товариші — студенти, викладачі, співробіт­
ники інституту! Ті, хто виніс на своїх плечах тягар війни,
і ті, чия юність квітне сьогодні під мирним небом!
Палко вітаємо всіх вас із 25-річним ювілеєм великої
Перемоги. Невтомною працею зміцнюйте могутність на­
шої рідної Батьківщини, у всьому і скрізь будьте до­
стойними її слави!
- РЕКТОРАТ, ПАРТКОМ, КОМІТЕТ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМ, РАДА ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ
ІНСТИТУТУ.

КА ДРИ

ОРГАН РЕКТОРАТУ, ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.

№ 19 (487)

П'ятниця, 8 травня 1970 року

Деньнародженнягазети"ПРАВДА"СВЯТОРАДЯНСЬКОЇПРЕСИ

Ціна 1 коп.
Рік видання 15-й.

БЛИЖЧЕ
ДО ФАКУЛЬТЕТСЬКОГО
ЖИТТЯ

РАТНИЙ ПОДВИГ НАРОДУ
ропі, несучи народам звільнен­
ня від фашистського рабства,
надії на світле маіібутнє. Це
майбутнє прийшло. Багато на­
родів правильно визначили свою
долю і сьогодні стоять на шляху
свободи, прогресу, соціалізму.
В цьому велике міжнародне зна­
чення нашої Перемоги, здобу­
тої під мудрим керівництвом
Комуністичної партії.
...25 років минуло відтоді.
Земля, що горіла в пекельних
вогнях небаченого у світі дво­
бою, вже загоїла рани. Сього­
днішні пейзажі майже заново
зведеної з руїн нашої
країни
нічим не нагадують про воєнні
лихоліття.
І тільки пам’ять народна свя­
то зберігає спогади про ті ге­
роїчні роки, що увінчані нашою
доблесною Перемогою, найви­
щий смисл якої — ніхто і ніко­
ли не зупинить нас на шляху
побудови комуністичного
су­
спільства, ніхто 1 ніколи не по­
ставить на коліна народ, який
боронить соціалістичні завою­
вання і гаряче любить свою Віт­
чизну.

Павло ТИЧИНА
Свято перемоги! — етапи ми
на ноги!
Многі і многі дивуються з нас:
звідки у нас соки!
подвиги високі! —
Вороги ж ворожать, щоб народ
погас.
Ми врятували Людство
від навали!
Ми сокрушили фашистськую
гидь!
В своїй ми господі!
Вороги насподі!
Грайте у сурми! Ударте у мідь!
Грізний, буремний! Наш народ
недремний!
Правдою живе він, убивас тьму.
Світ переверне! — з дороги
не зверне.
Слава могутньомуі Слава йому!

В ПЕРШІ ДНІ ВІЙНИ

З МАТЕРІАЛІВ
ІНСТИТУТСЬКОГО
МУЗЕЮ

Чверть століття тому над поверженнм рейхстагом замайорів
переможний червоний прапор.
Доблесні радянські війська за­
вершили свій визвольний похід
проти німецько-фашистських за­
гарбників і відкрили
народам
широкі перспективи миру.
Нелегко далася нам ця віко­
помна перемога. Фашизм зато­
пив всю Європу горем і страж­
данням, він приніс на нашу зем­
лю нечувані руйнування і звір­
ства.
Проти знахабнілих озброєних
до зубів людиноненависників ви­
ступив
весь багатомільйонний
радянський народ. На фронті і
в тилу, в партизанських загонах
і в підпіллі мужні радянські лю­
ди показували
безприкладні
зразки героїзму.
В жорстокій
боротьбі з ворогом
загартову­
вались Радянські Збройні Сили.
Наші доблесні
війська проти
ставили «непереможним» фа­
шистським дивізіям силу і міць,
небачену стійкість й хоробрість.
Битви під Москвою, Сталінградом та Курськом остаточно ви­
рішили дальший хід війни. Гіт­
лерівська воєнна машина зазна­
ла краху і була зломлена.
Переможним маршем
про­
йшов радянський солдат по Єв­

500 студентів та викладачів
нашого інституту вступили в за­
гони народного ополчення;
500 студентів та працівників
вузу споруджували укріплення
на підступах до Києва;
200 студенток добровільно
пішли на фронт медичними
сестрами.
НАШІ ГЕРОЇ

Серед випускників нашого ін­
ституту чотири Герої Радян­
ського Союзу:
Т. М. Шашло — колишній
начальник політвідділу танко­

Партбю ро та деканат
ф ізикоматематичного
ф акультету
на­
даю ть великого значення патріо­
тичному вихованню
студентської
м о ло ді. Роботу групи
ветеранів
очолює учасник Великої Вітчизня­
ної війни доцент каф едри педаго ­
гіки М . Рябухін. На ф акультеті ви­
значився актив викладачів,
учас­
ників героїчйих битв проти ф а ­
шистських загарбників, який 'н е ­
втомно
прищ еплю є
м айбутнім
педагогам повагу до
героїчного
бойового минулого нашого наро­
ду, використовуючи для цього р із ­
номанітні форми і методи. Це ге­
нерал-майор запасу Герой Радян­
ського Сою зу Б. С р ем єєв , Герой
Радянського Сою зу підполковник
Т. Ш ашло, .полковник В. Богмат,
політрук
Б. Пішоха,
серж ант
А . Конфорович, капітан М. Третяк,
підполковник О. Чуйченко та ка­
пітан І. Петрунін.
У своїх розповідях-спогадах ці
товариші розповідають про життя
ком сом ольської молоді в роки
війни, про труднощ і воєнних ро ­
ків, стійкість і мужність радян­
ських людей у збройній боротьбі

вої гвардійської бригади, нині
заслужений
учитель
школи
УРСР, проректор по заочному
навчанню нашого інституту.
Г. Є. Брик — к о л и ш н і й
командир мінометного взводу,
нині вчитель історії Худяцької
середньої школи на Черкащині.
О. В. Тканко — колишній
учасник партизанського руху,
нині ректор Черкаського педа­
гогічного Інституту.
Ф. І. Жарчннськнй — коман­
дир танкового підрозділу. Заги­
нув смертю хоробрих. Звання
Героя присвоєно посмертно.

ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТІВ
проти ф аш изм у. їхні розповіді сту­
денти сприймають
з інтересом.
Після кожної зустрічі з ветерана­
ми вони чіткіш е усвідомлю ю ть,
що патріотизм починається з лю­
бові до рідного дому, рідної шко­
ли, а вищий його прояв — б ез­
межна любов до свого народу і
Вітчизни. Свідчення очевидців і
учасників вікопомних подій Вели­
кої Вітчизняної війни дають змогу
конкретно уявити студентам ситуа­
ц ії тогочасної дійсності і зр о зум і­
ти, якими якостями повинна воло­
діти людина, щоб успішно боро­
тися і перемагати в таких склад­
них умовах.
Хвилюючих зустрічей двох по­
колінь на ф акультеті
проведено
немало. Взяти хоча б одну з них...
Про масовий героїзм просто і
зро зум іло , посилаючись
на чис­
ленні ф акти, розповіли студентам
п'ятих курсів
учасники М осков­
ської битви Б. Пішоха, однополча­
ни І. Бубук, Г. Францев, М. Рябу­

хін. Ця зустріч, під час якої від­
бувся також п ерегляд кіноф ільм у
«Москва в 1941 році», присвячу­
валась 28-ій річниці героїчної бит­
ви під М осквою і була пов'язана
з вивченням відповідної теми з
курсу «Основи наукового
ком у­
нізму».
Ветерани зустрічаю ться з сту­
дентами не лише
в інститутських
аудиторіях. Вони часті гості гур­
тожитків та підш еф них шкіл.
Великий виховний вплив мають
ш еф ські зв’ язки ф акультету з Ви­
щим
військовим
училищем
ім. М. В. Ф р ун зе. Курсанти учили­
ща спільно із студентами прово­
дили вечори друж би у гуртож ит­
ку № 1. В день Радянської А р м ії
училищний
оркестр
виступив з
великим концертом
в актовому
залі інституту. А нещодавно само­
діяльні митці ф акультету
взяли

(Закінчення на 2-й стор.).

До 100-річчя з дня народження
В. І. Леніна проведено огляд фа­
культетських стіннівок за період
з квітня 1969
року по квітень
1970 року. Найкращими визнані
стінгазети «Філолог»
(редактор
Г. Вишневська) і «Радянський
дефектолог» (редактор М. Тимо­
шенко), які й поділили перше
місце. «Комсомольський прожек­
тор» у дефектологів, порівнюючи
з іншими, теж світить найяскра­
віше, отже і йому — перше міс­
це.
На нижчих щаблинах першості
стінгазети
розташувалися так:
«Радянський педагог» — 2-е міс­
це; газета фізико-математичного
факультету «Знання
— сила»
на 3-му місці.
САТИРИЧНІ
ДО ДАТК И
(«КП»): 2-ге місце — фізико-математичний факультет, 3-є місце
— філологічний факультет, 4-е
місце — педагогічний факультет.
З
яких критеріїв виходило
жюрі, оцінюючи стінну пресу'?
Насамперед, — це відображення
життя факультету, і як головний
стрижень у цьому — висвітлення
ленінської тематики. Враховува­
лося, звичайно, художнє оформ­
лення, грамотність викладу та
форми подачі матеріалу.
Що в наших газетах добре і що
погано? Заслуговують на увагу
зокрема тематичні номери і під­
бірки
матеріалів.
Наприклад,
один з випусків газети «Радянсь­
кий дефектолог» був повністю
присвячений підготовці до Л енін­
ського заліку. Цікаве обговорен­
ня екранізації твору Ф. Достоєвського організували на сторін­
ках своєї газети філологи. В ід ­
радне те явище, що окремі ака­
демічні групи і гуртки теоїс ма­
ють свої стінні органи («Вітри­
ла» — літстудія інституту, «Гіпо­
тенуза» — гурток елементарної
математики, «П ’ятниця і К°» —
група дефектологічного факуль­
тету).
Д о недоліків слід віднести:
— газети не «паспортизовані»,
тобто не мають вихідних даних
(число, орган, хто працював над
номером і т. д.). Втім, і це теж
серйозна вада, більшість газет
виходить лише до свят;
— стіннівки грішать неконкретністю матеріалів. Можна знайти
сатиру на міжнародні події, але
не завжди знайдеш відгук на по­
дію факультетську;
— всі газети бідно ілюструю­
ться фотознімками, багато газет
двомовні; (навряд чи є в цьому
потреба, інша справа, коли пода­
ється літературний твір, вірш, на­
приклад);
— чималенько в газетах сти­
лістичних огріхів, а то й просто
орфографічних помилок;
— і, нарешті, недостатній ще
зв’язок тримають газети з інсти­
тутською багатотиражкою.
З цих недоліків випливають і
наші поради редакційним колек­
тивам, а головна з них — роби­
ти газети конкретними, на фа­
культетському матеріалі, не вдаю­
чись до передруків.
Сподіваємось, що в подальшій
роботі редколегії газет врахують
все сказане і в тісному контак­
ті з інститутською багатотираж­
кою пожвавлять свою роботу.

ЕПІЗОДИ ОДНОГО БОЮ
1941 рік. Рота, в якій я був
помкомвзводу і парторгом, одер­
жала бойове завдання — оволо­
діти селом Штепівкою. П’ять
машин першого взводу, в складі
яких була і моя машина, роз­
горнулись в бойовому порядку
і по грузькій ріллі рушили на
село.
Німці зустріли нас артилерій­
ським вогнем. Піхотинці скоти­
лися з броні, а танки невпинно
йшли вперед.
Передній танк, на якому
йшов командир взводу, загорів­
ся, покрившись густим чорним
димом. Командир загинув. Мені
довелося взяти
командування
на себе.
Німці .тікали... Шість воро­
жих гармат
було
знищено
танком, проте і моя маши­
на була пошкоджена. Танк ди­
хав тонкими цівками диму, але
полум’я ще не видно. Може,
вдасться погасити?
Я підповз
до своїх товаришів. Косоруков
лежав без свідомості, Шитов
приглушений, Моряков обпече­
ний. Помічники були з них сла­
бенькі.
— Беріть Косорукова і від­
ходьте, — наказав я. — Пере­
дайте, нехай спішать на допо­
могу. Я залишаюсь тут.
Сховавшись за тином, бачив,
як тікають німці. Ех! Тільки б
наступати, та, на жаль, я тут
лише один. Але хто це сказав,
що один в пол? Hg воїн?
...Німці зникли в кам’яному
приміщенні парового млина. Ри­

зикуючи бути виявленим, я по­
повз через городи до млина.
Стіна. Вибйті вікна. Всередині
безладні розмови, гвалт... Я
звівся на ноги і кинув гранату.
Вибух трусонув стіни, ніби віт­
ром розчинило двері. Стрімго­
лов кинулись ошелешені ті, що
залишились живими, німці. Сім
пострілів з пістолета — і кілька
з них рухнули біля порога. Реш­
та німців знову повернулись у
млин. Я кинув їм вслід другу
гранату. З млина більше ніхто
не вискакував.
На полі, звідки повинна на­
ступати наша піхота, було по­
рожньо. Крізь млу ледве поміт­
ні чорні крапки. ' Що робити?
Хіба що підповзти до ворожої
гармати, повернути її на воро­
га і відкрити вогонь? Так мож­
на було подати своїм сигнал до
наступу. Уже вирішив був здійс­
нити свій намір, як раптом по­
мітив, що деякі крапки в полі
рухаються... Та це ж наша піхо­
та! «Потрібно її негайно підня­
ти в атаку», — вирішив я. Роз­
грібаючи руками перед собою
багнюку, пробирався до своїх.
Навколо рвались снаряди, жижа
заливала вуха, рот, ніс. До ріллі
залишалось метрів сорок.
Здивовані бійці піднімали го­
лови. Вони, мабуть, вважали ме­
не привидом, який виплив із
надвечірньої мли.
— Чого лежите? Німці в па­
ніці!
Я побіг до села. За мною

піднялась піхота, Голосне «ура»
потрясло повітря. Я чув, як спі­
вали кулі, бачив, як поруч вста­
вали чорні стовпи від вибухів
снарядів.
Через годину село було звіль­
нене. До центру села зводили
полонених. їх зібралось кілька
сотень. Крім шести роздавлених
гар.мат. тридцять були захопле­
ні зовсім цілими з боєприпаса­
ми. Десять танків німці зали­
шили в селі.
... (Збезсилений я сів на клад­
ку. Поруч мене пробігли піхо­
тинці, потім підійшов якийсь
майор.
Ви не знаєте, хто тут
командир танкової частини? —
запитав він.
- Я... — відповідаю йому,
жартуючи.
Майор критично оглянув ме­
не, брудного, в обгорілбму ком­
бінезоні.
— Гм... А хто піднімав піхо­
ту в атаку?
— Також я...
— Звання?
— Старший сержант, това­
ришу майор.
— Сержант? — І рантом ве­
село розсміявся, потім обняв ме­
не і кілька разів міцно поцілу­
вав у мокрі щоки.
— Молодець! Герой! Так по­
трібно воювати!
...Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 20 листопада
1941 року за цей бій мені було
присвоєно звання Героя Радян­
ського Союзу.

ДИСТАНЦІЯ—

ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТІВ

Травень 1945 року... Для Ге­
роя Радянського Союзу гене­
рал-майора Бориса Романовича
Єремєєва це хвилюючі і неза­
бутні дні. Командир 11-ї танко­
вої дивізії він дійшов до Берлі­
на, брав участь у штурмі рейх­
стагу.
Знімок знайомить вас з фрон­
товими буднями комдива: на­
чальник оперативного відділу
штабу
дивізії
підполковник
І. Петров доповідає генерал-ма­
йору Б. Єремєєву про нову дис­
локацію частин з'єднання у
Берліні.

(Закінчення. Поч. на 1-й стор.).

2 5 РОКІВ
Травень 1970 року...
Між
першим і цим знімками дистан­
ція у часі 25 років.
Сьогодні
ветеран Б. Р. Єремєєв зайнятий
наймнрнішою справою: вчить
педагогів. А окрім цього він го­
лова Ради ветеранів війни ін­
ституту, часто виступає перед
студентами з розповідями про
ратні подвиги радянського на­
роду у Великій Вітчизняній вій­
ні.

ЛЕЙТЕНАНТ ЗАПАСУ
Середньоазіатський
прикор­
донний округ. Дуже складні
рельєфні й кліматичні умови...
Старший сержант
Олександр
Вовк пильно охороняє доруче­
ну йому дільницю. З ним його
підрозділ і службова собака
Пірат. Пильно стежать воїни за
кожним метром кордону.
Четверта година ранку... На­
вкруги тиша. Неспокійна, загад­
кова. І раптом — тривога! Так,
— це порушник! В якусь мить
Олександр зі своїми підлеглими
вже на місці, де виявлено непро­
шеного гостя. Метр за метром
ідуть по слідах. Аж ось і сам
порушник. Озброєний. Зав’яза­
лась перестрілка.
Завдяки мужності і сміливос­
ті прикордонників ворог був за­

Розповідає проректор по заочному навчанню.
Герой Радянського Союзу
Т. М. Ш АШ ЛО.

участь в урочистих зборах колек­
тиву училища, присвячених п ід­
сумкам Ленінського заліку. Цікаво
пройшли також спортивні змаган­
ня студентських футбольних і во­
лейбольних команд з командами
курсантів училища.
Перемогу в
цих зустрічах здобули наші коман­
ди.
Набутий в інституті досвід вій­
ськово-патріотичного
виховання
студенти переносять
у
школу.
Змістовну роботу провели вони в
період педагогічної
практики та
в процесі лабораторно-практичних
робіт при вивченні педагогіки.
Студенти друго го курсу провели
цікавий збір дружини восьмирічю ї школи № 135. П еред піонера­
ми виступили ветерани війни, по­
тім були виконані бойові пісні, а
на закінчення збору діти-переглянули фільми «Розгром фашистів

під Москвою» та «Бої за Берлін».
Аналогічна робота
проводиться
і в інших школах Киева.
Студенти ф акультету наполегли­
во оволодівають військовими на­
вичками та прикладними видами
спорту. Протягом року було на­
вчено стрільбі 370 студентів, по­
над 50 осіб оволодівають
авто­
справою,
більшість
студентів
вміють плавати, ходити на лижах.
Зустрічаю чи 25-річчя
перемоги
Радянської А р м ії у Великій В і,чизняній війні, комсомольський ак­
тив ф акультету разом з ветерана­
ми накреслює шляхи дальшого по­
ліпшення роботи по військовопатріотичному вихованню.
Т. ГЕЦЬКО,
член партбюро фізико-математичного ф-ту, відповідаль­
ний за оборонно-спортивну
роботу.

У стрілецьких змаганнях викла­
дачів фізико-математичного ф а ­
культету з оф іцерами та курсан­
тами військового
училища ім.
М. Ф рунзе, які відбулися недав­
но, перемогли
воїни — рахунок
784:548. Та для нас цінніший якіс­
ний показник змагань — у спіль­
них справах
міцніє друж ба між
воїнами і педагогами.
На ф ото: учасники змагань об­
говорюють результати
стрільби.

СПАДКОЄМЦІ
БАТЬКІВСЬКОЇ СЛАВИ

триманий і доставлений на за­
ставу.
За пильну службу на кордо­
ні в травні 1968 року старший

в ЦК ВЛКСМ, де ііому було
вручено «Почесну грамоту ЦК
ВЛКСМ». Потім курси офіцер­
ського складу.
І ось зараз молодший лейте­
нант запасу Олександр Вовк —
студент історичного відділу пе­
дагогічного факультету нашого
інституту. Коли запитуєш Олек­
сандра, чому
навчила його
служба в Радянській Армії, він
відповідає: «Навчила не бояти­
ся труднощів».
З честю несе наша молодь
бойову естафету старшого поко­
сержант Олександр
Вовк був ління, яке героїчно захищало
нагороджений Почесною грамо­ пашу країну в роки війни.
тою обкому комсомолу, а також
занесений
у Почесну
книгу
Василь ХАРЧУК,
своєї військової частини. У
студент історичного відді­
травні ж 1968 року Олександр
лу, старший сержант за­
поїхав до Москви на прийом
пасу.

Редактор П. ХРОПКО.