Джерело
Текст
З СВЯТОМ ПЕРЕМОГИ, ТОВАРИШІ!
Пролетарі всіх країн, єднайтеся/
З А
ПОЗДОРОВЛЕННЯ
ПЕДАГОГІЧНІ
Шановні товариші — студенти, викладачі, співробіт
ники інституту! Ті, хто виніс на своїх плечах тягар війни,
і ті, чия юність квітне сьогодні під мирним небом!
Палко вітаємо всіх вас із 25-річним ювілеєм великої
Перемоги. Невтомною працею зміцнюйте могутність на
шої рідної Батьківщини, у всьому і скрізь будьте до
стойними її слави!
- РЕКТОРАТ, ПАРТКОМ, КОМІТЕТ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМ, РАДА ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ
ІНСТИТУТУ.
КА ДРИ
ОРГАН РЕКТОРАТУ, ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
№ 19 (487)
П'ятниця, 8 травня 1970 року
Деньнародженнягазети"ПРАВДА"СВЯТОРАДЯНСЬКОЇПРЕСИ
Ціна 1 коп.
Рік видання 15-й.
БЛИЖЧЕ
ДО ФАКУЛЬТЕТСЬКОГО
ЖИТТЯ
РАТНИЙ ПОДВИГ НАРОДУ
ропі, несучи народам звільнен
ня від фашистського рабства,
надії на світле маіібутнє. Це
майбутнє прийшло. Багато на
родів правильно визначили свою
долю і сьогодні стоять на шляху
свободи, прогресу, соціалізму.
В цьому велике міжнародне зна
чення нашої Перемоги, здобу
тої під мудрим керівництвом
Комуністичної партії.
...25 років минуло відтоді.
Земля, що горіла в пекельних
вогнях небаченого у світі дво
бою, вже загоїла рани. Сього
днішні пейзажі майже заново
зведеної з руїн нашої
країни
нічим не нагадують про воєнні
лихоліття.
І тільки пам’ять народна свя
то зберігає спогади про ті ге
роїчні роки, що увінчані нашою
доблесною Перемогою, найви
щий смисл якої — ніхто і ніко
ли не зупинить нас на шляху
побудови комуністичного
су
спільства, ніхто 1 ніколи не по
ставить на коліна народ, який
боронить соціалістичні завою
вання і гаряче любить свою Віт
чизну.
Павло ТИЧИНА
Свято перемоги! — етапи ми
на ноги!
Многі і многі дивуються з нас:
звідки у нас соки!
подвиги високі! —
Вороги ж ворожать, щоб народ
погас.
Ми врятували Людство
від навали!
Ми сокрушили фашистськую
гидь!
В своїй ми господі!
Вороги насподі!
Грайте у сурми! Ударте у мідь!
Грізний, буремний! Наш народ
недремний!
Правдою живе він, убивас тьму.
Світ переверне! — з дороги
не зверне.
Слава могутньомуі Слава йому!
В ПЕРШІ ДНІ ВІЙНИ
З МАТЕРІАЛІВ
ІНСТИТУТСЬКОГО
МУЗЕЮ
Чверть століття тому над поверженнм рейхстагом замайорів
переможний червоний прапор.
Доблесні радянські війська за
вершили свій визвольний похід
проти німецько-фашистських за
гарбників і відкрили
народам
широкі перспективи миру.
Нелегко далася нам ця віко
помна перемога. Фашизм зато
пив всю Європу горем і страж
данням, він приніс на нашу зем
лю нечувані руйнування і звір
ства.
Проти знахабнілих озброєних
до зубів людиноненависників ви
ступив
весь багатомільйонний
радянський народ. На фронті і
в тилу, в партизанських загонах
і в підпіллі мужні радянські лю
ди показували
безприкладні
зразки героїзму.
В жорстокій
боротьбі з ворогом
загартову
вались Радянські Збройні Сили.
Наші доблесні
війська проти
ставили «непереможним» фа
шистським дивізіям силу і міць,
небачену стійкість й хоробрість.
Битви під Москвою, Сталінградом та Курськом остаточно ви
рішили дальший хід війни. Гіт
лерівська воєнна машина зазна
ла краху і була зломлена.
Переможним маршем
про
йшов радянський солдат по Єв
500 студентів та викладачів
нашого інституту вступили в за
гони народного ополчення;
500 студентів та працівників
вузу споруджували укріплення
на підступах до Києва;
200 студенток добровільно
пішли на фронт медичними
сестрами.
НАШІ ГЕРОЇ
Серед випускників нашого ін
ституту чотири Герої Радян
ського Союзу:
Т. М. Шашло — колишній
начальник політвідділу танко
Партбю ро та деканат
ф ізикоматематичного
ф акультету
на
даю ть великого значення патріо
тичному вихованню
студентської
м о ло ді. Роботу групи
ветеранів
очолює учасник Великої Вітчизня
ної війни доцент каф едри педаго
гіки М . Рябухін. На ф акультеті ви
значився актив викладачів,
учас
ників героїчйих битв проти ф а
шистських загарбників, який 'н е
втомно
прищ еплю є
м айбутнім
педагогам повагу до
героїчного
бойового минулого нашого наро
ду, використовуючи для цього р із
номанітні форми і методи. Це ге
нерал-майор запасу Герой Радян
ського Сою зу Б. С р ем єєв , Герой
Радянського Сою зу підполковник
Т. Ш ашло, .полковник В. Богмат,
політрук
Б. Пішоха,
серж ант
А . Конфорович, капітан М. Третяк,
підполковник О. Чуйченко та ка
пітан І. Петрунін.
У своїх розповідях-спогадах ці
товариші розповідають про життя
ком сом ольської молоді в роки
війни, про труднощ і воєнних ро
ків, стійкість і мужність радян
ських людей у збройній боротьбі
вої гвардійської бригади, нині
заслужений
учитель
школи
УРСР, проректор по заочному
навчанню нашого інституту.
Г. Є. Брик — к о л и ш н і й
командир мінометного взводу,
нині вчитель історії Худяцької
середньої школи на Черкащині.
О. В. Тканко — колишній
учасник партизанського руху,
нині ректор Черкаського педа
гогічного Інституту.
Ф. І. Жарчннськнй — коман
дир танкового підрозділу. Заги
нув смертю хоробрих. Звання
Героя присвоєно посмертно.
ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТІВ
проти ф аш изм у. їхні розповіді сту
денти сприймають
з інтересом.
Після кожної зустрічі з ветерана
ми вони чіткіш е усвідомлю ю ть,
що патріотизм починається з лю
бові до рідного дому, рідної шко
ли, а вищий його прояв — б ез
межна любов до свого народу і
Вітчизни. Свідчення очевидців і
учасників вікопомних подій Вели
кої Вітчизняної війни дають змогу
конкретно уявити студентам ситуа
ц ії тогочасної дійсності і зр о зум і
ти, якими якостями повинна воло
діти людина, щоб успішно боро
тися і перемагати в таких склад
них умовах.
Хвилюючих зустрічей двох по
колінь на ф акультеті
проведено
немало. Взяти хоча б одну з них...
Про масовий героїзм просто і
зро зум іло , посилаючись
на чис
ленні ф акти, розповіли студентам
п'ятих курсів
учасники М осков
ської битви Б. Пішоха, однополча
ни І. Бубук, Г. Францев, М. Рябу
хін. Ця зустріч, під час якої від
бувся також п ерегляд кіноф ільм у
«Москва в 1941 році», присвячу
валась 28-ій річниці героїчної бит
ви під М осквою і була пов'язана
з вивченням відповідної теми з
курсу «Основи наукового
ком у
нізму».
Ветерани зустрічаю ться з сту
дентами не лише
в інститутських
аудиторіях. Вони часті гості гур
тожитків та підш еф них шкіл.
Великий виховний вплив мають
ш еф ські зв’ язки ф акультету з Ви
щим
військовим
училищем
ім. М. В. Ф р ун зе. Курсанти учили
ща спільно із студентами прово
дили вечори друж би у гуртож ит
ку № 1. В день Радянської А р м ії
училищний
оркестр
виступив з
великим концертом
в актовому
залі інституту. А нещодавно само
діяльні митці ф акультету
взяли
(Закінчення на 2-й стор.).
До 100-річчя з дня народження
В. І. Леніна проведено огляд фа
культетських стіннівок за період
з квітня 1969
року по квітень
1970 року. Найкращими визнані
стінгазети «Філолог»
(редактор
Г. Вишневська) і «Радянський
дефектолог» (редактор М. Тимо
шенко), які й поділили перше
місце. «Комсомольський прожек
тор» у дефектологів, порівнюючи
з іншими, теж світить найяскра
віше, отже і йому — перше міс
це.
На нижчих щаблинах першості
стінгазети
розташувалися так:
«Радянський педагог» — 2-е міс
це; газета фізико-математичного
факультету «Знання
— сила»
на 3-му місці.
САТИРИЧНІ
ДО ДАТК И
(«КП»): 2-ге місце — фізико-математичний факультет, 3-є місце
— філологічний факультет, 4-е
місце — педагогічний факультет.
З
яких критеріїв виходило
жюрі, оцінюючи стінну пресу'?
Насамперед, — це відображення
життя факультету, і як головний
стрижень у цьому — висвітлення
ленінської тематики. Враховува
лося, звичайно, художнє оформ
лення, грамотність викладу та
форми подачі матеріалу.
Що в наших газетах добре і що
погано? Заслуговують на увагу
зокрема тематичні номери і під
бірки
матеріалів.
Наприклад,
один з випусків газети «Радянсь
кий дефектолог» був повністю
присвячений підготовці до Л енін
ського заліку. Цікаве обговорен
ня екранізації твору Ф. Достоєвського організували на сторін
ках своєї газети філологи. В ід
радне те явище, що окремі ака
демічні групи і гуртки теоїс ма
ють свої стінні органи («Вітри
ла» — літстудія інституту, «Гіпо
тенуза» — гурток елементарної
математики, «П ’ятниця і К°» —
група дефектологічного факуль
тету).
Д о недоліків слід віднести:
— газети не «паспортизовані»,
тобто не мають вихідних даних
(число, орган, хто працював над
номером і т. д.). Втім, і це теж
серйозна вада, більшість газет
виходить лише до свят;
— стіннівки грішать неконкретністю матеріалів. Можна знайти
сатиру на міжнародні події, але
не завжди знайдеш відгук на по
дію факультетську;
— всі газети бідно ілюструю
ться фотознімками, багато газет
двомовні; (навряд чи є в цьому
потреба, інша справа, коли пода
ється літературний твір, вірш, на
приклад);
— чималенько в газетах сти
лістичних огріхів, а то й просто
орфографічних помилок;
— і, нарешті, недостатній ще
зв’язок тримають газети з інсти
тутською багатотиражкою.
З цих недоліків випливають і
наші поради редакційним колек
тивам, а головна з них — роби
ти газети конкретними, на фа
культетському матеріалі, не вдаю
чись до передруків.
Сподіваємось, що в подальшій
роботі редколегії газет врахують
все сказане і в тісному контак
ті з інститутською багатотираж
кою пожвавлять свою роботу.
ЕПІЗОДИ ОДНОГО БОЮ
1941 рік. Рота, в якій я був
помкомвзводу і парторгом, одер
жала бойове завдання — оволо
діти селом Штепівкою. П’ять
машин першого взводу, в складі
яких була і моя машина, роз
горнулись в бойовому порядку
і по грузькій ріллі рушили на
село.
Німці зустріли нас артилерій
ським вогнем. Піхотинці скоти
лися з броні, а танки невпинно
йшли вперед.
Передній танк, на якому
йшов командир взводу, загорів
ся, покрившись густим чорним
димом. Командир загинув. Мені
довелося взяти
командування
на себе.
Німці .тікали... Шість воро
жих гармат
було
знищено
танком, проте і моя маши
на була пошкоджена. Танк ди
хав тонкими цівками диму, але
полум’я ще не видно. Може,
вдасться погасити?
Я підповз
до своїх товаришів. Косоруков
лежав без свідомості, Шитов
приглушений, Моряков обпече
ний. Помічники були з них сла
бенькі.
— Беріть Косорукова і від
ходьте, — наказав я. — Пере
дайте, нехай спішать на допо
могу. Я залишаюсь тут.
Сховавшись за тином, бачив,
як тікають німці. Ех! Тільки б
наступати, та, на жаль, я тут
лише один. Але хто це сказав,
що один в пол? Hg воїн?
...Німці зникли в кам’яному
приміщенні парового млина. Ри
зикуючи бути виявленим, я по
повз через городи до млина.
Стіна. Вибйті вікна. Всередині
безладні розмови, гвалт... Я
звівся на ноги і кинув гранату.
Вибух трусонув стіни, ніби віт
ром розчинило двері. Стрімго
лов кинулись ошелешені ті, що
залишились живими, німці. Сім
пострілів з пістолета — і кілька
з них рухнули біля порога. Реш
та німців знову повернулись у
млин. Я кинув їм вслід другу
гранату. З млина більше ніхто
не вискакував.
На полі, звідки повинна на
ступати наша піхота, було по
рожньо. Крізь млу ледве поміт
ні чорні крапки. ' Що робити?
Хіба що підповзти до ворожої
гармати, повернути її на воро
га і відкрити вогонь? Так мож
на було подати своїм сигнал до
наступу. Уже вирішив був здійс
нити свій намір, як раптом по
мітив, що деякі крапки в полі
рухаються... Та це ж наша піхо
та! «Потрібно її негайно підня
ти в атаку», — вирішив я. Роз
грібаючи руками перед собою
багнюку, пробирався до своїх.
Навколо рвались снаряди, жижа
заливала вуха, рот, ніс. До ріллі
залишалось метрів сорок.
Здивовані бійці піднімали го
лови. Вони, мабуть, вважали ме
не привидом, який виплив із
надвечірньої мли.
— Чого лежите? Німці в па
ніці!
Я побіг до села. За мною
піднялась піхота, Голосне «ура»
потрясло повітря. Я чув, як спі
вали кулі, бачив, як поруч вста
вали чорні стовпи від вибухів
снарядів.
Через годину село було звіль
нене. До центру села зводили
полонених. їх зібралось кілька
сотень. Крім шести роздавлених
гар.мат. тридцять були захопле
ні зовсім цілими з боєприпаса
ми. Десять танків німці зали
шили в селі.
... (Збезсилений я сів на клад
ку. Поруч мене пробігли піхо
тинці, потім підійшов якийсь
майор.
Ви не знаєте, хто тут
командир танкової частини? —
запитав він.
- Я... — відповідаю йому,
жартуючи.
Майор критично оглянув ме
не, брудного, в обгорілбму ком
бінезоні.
— Гм... А хто піднімав піхо
ту в атаку?
— Також я...
— Звання?
— Старший сержант, това
ришу майор.
— Сержант? — І рантом ве
село розсміявся, потім обняв ме
не і кілька разів міцно поцілу
вав у мокрі щоки.
— Молодець! Герой! Так по
трібно воювати!
...Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 20 листопада
1941 року за цей бій мені було
присвоєно звання Героя Радян
ського Союзу.
ДИСТАНЦІЯ—
ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТІВ
Травень 1945 року... Для Ге
роя Радянського Союзу гене
рал-майора Бориса Романовича
Єремєєва це хвилюючі і неза
бутні дні. Командир 11-ї танко
вої дивізії він дійшов до Берлі
на, брав участь у штурмі рейх
стагу.
Знімок знайомить вас з фрон
товими буднями комдива: на
чальник оперативного відділу
штабу
дивізії
підполковник
І. Петров доповідає генерал-ма
йору Б. Єремєєву про нову дис
локацію частин з'єднання у
Берліні.
(Закінчення. Поч. на 1-й стор.).
2 5 РОКІВ
Травень 1970 року...
Між
першим і цим знімками дистан
ція у часі 25 років.
Сьогодні
ветеран Б. Р. Єремєєв зайнятий
наймнрнішою справою: вчить
педагогів. А окрім цього він го
лова Ради ветеранів війни ін
ституту, часто виступає перед
студентами з розповідями про
ратні подвиги радянського на
роду у Великій Вітчизняній вій
ні.
ЛЕЙТЕНАНТ ЗАПАСУ
Середньоазіатський
прикор
донний округ. Дуже складні
рельєфні й кліматичні умови...
Старший сержант
Олександр
Вовк пильно охороняє доруче
ну йому дільницю. З ним його
підрозділ і службова собака
Пірат. Пильно стежать воїни за
кожним метром кордону.
Четверта година ранку... На
вкруги тиша. Неспокійна, загад
кова. І раптом — тривога! Так,
— це порушник! В якусь мить
Олександр зі своїми підлеглими
вже на місці, де виявлено непро
шеного гостя. Метр за метром
ідуть по слідах. Аж ось і сам
порушник. Озброєний. Зав’яза
лась перестрілка.
Завдяки мужності і сміливос
ті прикордонників ворог був за
Розповідає проректор по заочному навчанню.
Герой Радянського Союзу
Т. М. Ш АШ ЛО.
участь в урочистих зборах колек
тиву училища, присвячених п ід
сумкам Ленінського заліку. Цікаво
пройшли також спортивні змаган
ня студентських футбольних і во
лейбольних команд з командами
курсантів училища.
Перемогу в
цих зустрічах здобули наші коман
ди.
Набутий в інституті досвід вій
ськово-патріотичного
виховання
студенти переносять
у
школу.
Змістовну роботу провели вони в
період педагогічної
практики та
в процесі лабораторно-практичних
робіт при вивченні педагогіки.
Студенти друго го курсу провели
цікавий збір дружини восьмирічю ї школи № 135. П еред піонера
ми виступили ветерани війни, по
тім були виконані бойові пісні, а
на закінчення збору діти-переглянули фільми «Розгром фашистів
під Москвою» та «Бої за Берлін».
Аналогічна робота
проводиться
і в інших школах Киева.
Студенти ф акультету наполегли
во оволодівають військовими на
вичками та прикладними видами
спорту. Протягом року було на
вчено стрільбі 370 студентів, по
над 50 осіб оволодівають
авто
справою,
більшість
студентів
вміють плавати, ходити на лижах.
Зустрічаю чи 25-річчя
перемоги
Радянської А р м ії у Великій В і,чизняній війні, комсомольський ак
тив ф акультету разом з ветерана
ми накреслює шляхи дальшого по
ліпшення роботи по військовопатріотичному вихованню.
Т. ГЕЦЬКО,
член партбюро фізико-математичного ф-ту, відповідаль
ний за оборонно-спортивну
роботу.
У стрілецьких змаганнях викла
дачів фізико-математичного ф а
культету з оф іцерами та курсан
тами військового
училища ім.
М. Ф рунзе, які відбулися недав
но, перемогли
воїни — рахунок
784:548. Та для нас цінніший якіс
ний показник змагань — у спіль
них справах
міцніє друж ба між
воїнами і педагогами.
На ф ото: учасники змагань об
говорюють результати
стрільби.
СПАДКОЄМЦІ
БАТЬКІВСЬКОЇ СЛАВИ
триманий і доставлений на за
ставу.
За пильну службу на кордо
ні в травні 1968 року старший
в ЦК ВЛКСМ, де ііому було
вручено «Почесну грамоту ЦК
ВЛКСМ». Потім курси офіцер
ського складу.
І ось зараз молодший лейте
нант запасу Олександр Вовк —
студент історичного відділу пе
дагогічного факультету нашого
інституту. Коли запитуєш Олек
сандра, чому
навчила його
служба в Радянській Армії, він
відповідає: «Навчила не бояти
ся труднощів».
З честю несе наша молодь
бойову естафету старшого поко
сержант Олександр
Вовк був ління, яке героїчно захищало
нагороджений Почесною грамо пашу країну в роки війни.
тою обкому комсомолу, а також
занесений
у Почесну
книгу
Василь ХАРЧУК,
своєї військової частини. У
студент історичного відді
травні ж 1968 року Олександр
лу, старший сержант за
поїхав до Москви на прийом
пасу.
Редактор П. ХРОПКО.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся/
З А
ПОЗДОРОВЛЕННЯ
ПЕДАГОГІЧНІ
Шановні товариші — студенти, викладачі, співробіт
ники інституту! Ті, хто виніс на своїх плечах тягар війни,
і ті, чия юність квітне сьогодні під мирним небом!
Палко вітаємо всіх вас із 25-річним ювілеєм великої
Перемоги. Невтомною працею зміцнюйте могутність на
шої рідної Батьківщини, у всьому і скрізь будьте до
стойними її слави!
- РЕКТОРАТ, ПАРТКОМ, КОМІТЕТ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМ, РАДА ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ
ІНСТИТУТУ.
КА ДРИ
ОРГАН РЕКТОРАТУ, ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
№ 19 (487)
П'ятниця, 8 травня 1970 року
Деньнародженнягазети"ПРАВДА"СВЯТОРАДЯНСЬКОЇПРЕСИ
Ціна 1 коп.
Рік видання 15-й.
БЛИЖЧЕ
ДО ФАКУЛЬТЕТСЬКОГО
ЖИТТЯ
РАТНИЙ ПОДВИГ НАРОДУ
ропі, несучи народам звільнен
ня від фашистського рабства,
надії на світле маіібутнє. Це
майбутнє прийшло. Багато на
родів правильно визначили свою
долю і сьогодні стоять на шляху
свободи, прогресу, соціалізму.
В цьому велике міжнародне зна
чення нашої Перемоги, здобу
тої під мудрим керівництвом
Комуністичної партії.
...25 років минуло відтоді.
Земля, що горіла в пекельних
вогнях небаченого у світі дво
бою, вже загоїла рани. Сього
днішні пейзажі майже заново
зведеної з руїн нашої
країни
нічим не нагадують про воєнні
лихоліття.
І тільки пам’ять народна свя
то зберігає спогади про ті ге
роїчні роки, що увінчані нашою
доблесною Перемогою, найви
щий смисл якої — ніхто і ніко
ли не зупинить нас на шляху
побудови комуністичного
су
спільства, ніхто 1 ніколи не по
ставить на коліна народ, який
боронить соціалістичні завою
вання і гаряче любить свою Віт
чизну.
Павло ТИЧИНА
Свято перемоги! — етапи ми
на ноги!
Многі і многі дивуються з нас:
звідки у нас соки!
подвиги високі! —
Вороги ж ворожать, щоб народ
погас.
Ми врятували Людство
від навали!
Ми сокрушили фашистськую
гидь!
В своїй ми господі!
Вороги насподі!
Грайте у сурми! Ударте у мідь!
Грізний, буремний! Наш народ
недремний!
Правдою живе він, убивас тьму.
Світ переверне! — з дороги
не зверне.
Слава могутньомуі Слава йому!
В ПЕРШІ ДНІ ВІЙНИ
З МАТЕРІАЛІВ
ІНСТИТУТСЬКОГО
МУЗЕЮ
Чверть століття тому над поверженнм рейхстагом замайорів
переможний червоний прапор.
Доблесні радянські війська за
вершили свій визвольний похід
проти німецько-фашистських за
гарбників і відкрили
народам
широкі перспективи миру.
Нелегко далася нам ця віко
помна перемога. Фашизм зато
пив всю Європу горем і страж
данням, він приніс на нашу зем
лю нечувані руйнування і звір
ства.
Проти знахабнілих озброєних
до зубів людиноненависників ви
ступив
весь багатомільйонний
радянський народ. На фронті і
в тилу, в партизанських загонах
і в підпіллі мужні радянські лю
ди показували
безприкладні
зразки героїзму.
В жорстокій
боротьбі з ворогом
загартову
вались Радянські Збройні Сили.
Наші доблесні
війська проти
ставили «непереможним» фа
шистським дивізіям силу і міць,
небачену стійкість й хоробрість.
Битви під Москвою, Сталінградом та Курськом остаточно ви
рішили дальший хід війни. Гіт
лерівська воєнна машина зазна
ла краху і була зломлена.
Переможним маршем
про
йшов радянський солдат по Єв
500 студентів та викладачів
нашого інституту вступили в за
гони народного ополчення;
500 студентів та працівників
вузу споруджували укріплення
на підступах до Києва;
200 студенток добровільно
пішли на фронт медичними
сестрами.
НАШІ ГЕРОЇ
Серед випускників нашого ін
ституту чотири Герої Радян
ського Союзу:
Т. М. Шашло — колишній
начальник політвідділу танко
Партбю ро та деканат
ф ізикоматематичного
ф акультету
на
даю ть великого значення патріо
тичному вихованню
студентської
м о ло ді. Роботу групи
ветеранів
очолює учасник Великої Вітчизня
ної війни доцент каф едри педаго
гіки М . Рябухін. На ф акультеті ви
значився актив викладачів,
учас
ників героїчйих битв проти ф а
шистських загарбників, який 'н е
втомно
прищ еплю є
м айбутнім
педагогам повагу до
героїчного
бойового минулого нашого наро
ду, використовуючи для цього р із
номанітні форми і методи. Це ге
нерал-майор запасу Герой Радян
ського Сою зу Б. С р ем єєв , Герой
Радянського Сою зу підполковник
Т. Ш ашло, .полковник В. Богмат,
політрук
Б. Пішоха,
серж ант
А . Конфорович, капітан М. Третяк,
підполковник О. Чуйченко та ка
пітан І. Петрунін.
У своїх розповідях-спогадах ці
товариші розповідають про життя
ком сом ольської молоді в роки
війни, про труднощ і воєнних ро
ків, стійкість і мужність радян
ських людей у збройній боротьбі
вої гвардійської бригади, нині
заслужений
учитель
школи
УРСР, проректор по заочному
навчанню нашого інституту.
Г. Є. Брик — к о л и ш н і й
командир мінометного взводу,
нині вчитель історії Худяцької
середньої школи на Черкащині.
О. В. Тканко — колишній
учасник партизанського руху,
нині ректор Черкаського педа
гогічного Інституту.
Ф. І. Жарчннськнй — коман
дир танкового підрозділу. Заги
нув смертю хоробрих. Звання
Героя присвоєно посмертно.
ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТІВ
проти ф аш изм у. їхні розповіді сту
денти сприймають
з інтересом.
Після кожної зустрічі з ветерана
ми вони чіткіш е усвідомлю ю ть,
що патріотизм починається з лю
бові до рідного дому, рідної шко
ли, а вищий його прояв — б ез
межна любов до свого народу і
Вітчизни. Свідчення очевидців і
учасників вікопомних подій Вели
кої Вітчизняної війни дають змогу
конкретно уявити студентам ситуа
ц ії тогочасної дійсності і зр о зум і
ти, якими якостями повинна воло
діти людина, щоб успішно боро
тися і перемагати в таких склад
них умовах.
Хвилюючих зустрічей двох по
колінь на ф акультеті
проведено
немало. Взяти хоча б одну з них...
Про масовий героїзм просто і
зро зум іло , посилаючись
на чис
ленні ф акти, розповіли студентам
п'ятих курсів
учасники М осков
ської битви Б. Пішоха, однополча
ни І. Бубук, Г. Францев, М. Рябу
хін. Ця зустріч, під час якої від
бувся також п ерегляд кіноф ільм у
«Москва в 1941 році», присвячу
валась 28-ій річниці героїчної бит
ви під М осквою і була пов'язана
з вивченням відповідної теми з
курсу «Основи наукового
ком у
нізму».
Ветерани зустрічаю ться з сту
дентами не лише
в інститутських
аудиторіях. Вони часті гості гур
тожитків та підш еф них шкіл.
Великий виховний вплив мають
ш еф ські зв’ язки ф акультету з Ви
щим
військовим
училищем
ім. М. В. Ф р ун зе. Курсанти учили
ща спільно із студентами прово
дили вечори друж би у гуртож ит
ку № 1. В день Радянської А р м ії
училищний
оркестр
виступив з
великим концертом
в актовому
залі інституту. А нещодавно само
діяльні митці ф акультету
взяли
(Закінчення на 2-й стор.).
До 100-річчя з дня народження
В. І. Леніна проведено огляд фа
культетських стіннівок за період
з квітня 1969
року по квітень
1970 року. Найкращими визнані
стінгазети «Філолог»
(редактор
Г. Вишневська) і «Радянський
дефектолог» (редактор М. Тимо
шенко), які й поділили перше
місце. «Комсомольський прожек
тор» у дефектологів, порівнюючи
з іншими, теж світить найяскра
віше, отже і йому — перше міс
це.
На нижчих щаблинах першості
стінгазети
розташувалися так:
«Радянський педагог» — 2-е міс
це; газета фізико-математичного
факультету «Знання
— сила»
на 3-му місці.
САТИРИЧНІ
ДО ДАТК И
(«КП»): 2-ге місце — фізико-математичний факультет, 3-є місце
— філологічний факультет, 4-е
місце — педагогічний факультет.
З
яких критеріїв виходило
жюрі, оцінюючи стінну пресу'?
Насамперед, — це відображення
життя факультету, і як головний
стрижень у цьому — висвітлення
ленінської тематики. Враховува
лося, звичайно, художнє оформ
лення, грамотність викладу та
форми подачі матеріалу.
Що в наших газетах добре і що
погано? Заслуговують на увагу
зокрема тематичні номери і під
бірки
матеріалів.
Наприклад,
один з випусків газети «Радянсь
кий дефектолог» був повністю
присвячений підготовці до Л енін
ського заліку. Цікаве обговорен
ня екранізації твору Ф. Достоєвського організували на сторін
ках своєї газети філологи. В ід
радне те явище, що окремі ака
демічні групи і гуртки теоїс ма
ють свої стінні органи («Вітри
ла» — літстудія інституту, «Гіпо
тенуза» — гурток елементарної
математики, «П ’ятниця і К°» —
група дефектологічного факуль
тету).
Д о недоліків слід віднести:
— газети не «паспортизовані»,
тобто не мають вихідних даних
(число, орган, хто працював над
номером і т. д.). Втім, і це теж
серйозна вада, більшість газет
виходить лише до свят;
— стіннівки грішать неконкретністю матеріалів. Можна знайти
сатиру на міжнародні події, але
не завжди знайдеш відгук на по
дію факультетську;
— всі газети бідно ілюструю
ться фотознімками, багато газет
двомовні; (навряд чи є в цьому
потреба, інша справа, коли пода
ється літературний твір, вірш, на
приклад);
— чималенько в газетах сти
лістичних огріхів, а то й просто
орфографічних помилок;
— і, нарешті, недостатній ще
зв’язок тримають газети з інсти
тутською багатотиражкою.
З цих недоліків випливають і
наші поради редакційним колек
тивам, а головна з них — роби
ти газети конкретними, на фа
культетському матеріалі, не вдаю
чись до передруків.
Сподіваємось, що в подальшій
роботі редколегії газет врахують
все сказане і в тісному контак
ті з інститутською багатотираж
кою пожвавлять свою роботу.
ЕПІЗОДИ ОДНОГО БОЮ
1941 рік. Рота, в якій я був
помкомвзводу і парторгом, одер
жала бойове завдання — оволо
діти селом Штепівкою. П’ять
машин першого взводу, в складі
яких була і моя машина, роз
горнулись в бойовому порядку
і по грузькій ріллі рушили на
село.
Німці зустріли нас артилерій
ським вогнем. Піхотинці скоти
лися з броні, а танки невпинно
йшли вперед.
Передній танк, на якому
йшов командир взводу, загорів
ся, покрившись густим чорним
димом. Командир загинув. Мені
довелося взяти
командування
на себе.
Німці .тікали... Шість воро
жих гармат
було
знищено
танком, проте і моя маши
на була пошкоджена. Танк ди
хав тонкими цівками диму, але
полум’я ще не видно. Може,
вдасться погасити?
Я підповз
до своїх товаришів. Косоруков
лежав без свідомості, Шитов
приглушений, Моряков обпече
ний. Помічники були з них сла
бенькі.
— Беріть Косорукова і від
ходьте, — наказав я. — Пере
дайте, нехай спішать на допо
могу. Я залишаюсь тут.
Сховавшись за тином, бачив,
як тікають німці. Ех! Тільки б
наступати, та, на жаль, я тут
лише один. Але хто це сказав,
що один в пол? Hg воїн?
...Німці зникли в кам’яному
приміщенні парового млина. Ри
зикуючи бути виявленим, я по
повз через городи до млина.
Стіна. Вибйті вікна. Всередині
безладні розмови, гвалт... Я
звівся на ноги і кинув гранату.
Вибух трусонув стіни, ніби віт
ром розчинило двері. Стрімго
лов кинулись ошелешені ті, що
залишились живими, німці. Сім
пострілів з пістолета — і кілька
з них рухнули біля порога. Реш
та німців знову повернулись у
млин. Я кинув їм вслід другу
гранату. З млина більше ніхто
не вискакував.
На полі, звідки повинна на
ступати наша піхота, було по
рожньо. Крізь млу ледве поміт
ні чорні крапки. ' Що робити?
Хіба що підповзти до ворожої
гармати, повернути її на воро
га і відкрити вогонь? Так мож
на було подати своїм сигнал до
наступу. Уже вирішив був здійс
нити свій намір, як раптом по
мітив, що деякі крапки в полі
рухаються... Та це ж наша піхо
та! «Потрібно її негайно підня
ти в атаку», — вирішив я. Роз
грібаючи руками перед собою
багнюку, пробирався до своїх.
Навколо рвались снаряди, жижа
заливала вуха, рот, ніс. До ріллі
залишалось метрів сорок.
Здивовані бійці піднімали го
лови. Вони, мабуть, вважали ме
не привидом, який виплив із
надвечірньої мли.
— Чого лежите? Німці в па
ніці!
Я побіг до села. За мною
піднялась піхота, Голосне «ура»
потрясло повітря. Я чув, як спі
вали кулі, бачив, як поруч вста
вали чорні стовпи від вибухів
снарядів.
Через годину село було звіль
нене. До центру села зводили
полонених. їх зібралось кілька
сотень. Крім шести роздавлених
гар.мат. тридцять були захопле
ні зовсім цілими з боєприпаса
ми. Десять танків німці зали
шили в селі.
... (Збезсилений я сів на клад
ку. Поруч мене пробігли піхо
тинці, потім підійшов якийсь
майор.
Ви не знаєте, хто тут
командир танкової частини? —
запитав він.
- Я... — відповідаю йому,
жартуючи.
Майор критично оглянув ме
не, брудного, в обгорілбму ком
бінезоні.
— Гм... А хто піднімав піхо
ту в атаку?
— Також я...
— Звання?
— Старший сержант, това
ришу майор.
— Сержант? — І рантом ве
село розсміявся, потім обняв ме
не і кілька разів міцно поцілу
вав у мокрі щоки.
— Молодець! Герой! Так по
трібно воювати!
...Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 20 листопада
1941 року за цей бій мені було
присвоєно звання Героя Радян
ського Союзу.
ДИСТАНЦІЯ—
ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТІВ
Травень 1945 року... Для Ге
роя Радянського Союзу гене
рал-майора Бориса Романовича
Єремєєва це хвилюючі і неза
бутні дні. Командир 11-ї танко
вої дивізії він дійшов до Берлі
на, брав участь у штурмі рейх
стагу.
Знімок знайомить вас з фрон
товими буднями комдива: на
чальник оперативного відділу
штабу
дивізії
підполковник
І. Петров доповідає генерал-ма
йору Б. Єремєєву про нову дис
локацію частин з'єднання у
Берліні.
(Закінчення. Поч. на 1-й стор.).
2 5 РОКІВ
Травень 1970 року...
Між
першим і цим знімками дистан
ція у часі 25 років.
Сьогодні
ветеран Б. Р. Єремєєв зайнятий
наймнрнішою справою: вчить
педагогів. А окрім цього він го
лова Ради ветеранів війни ін
ституту, часто виступає перед
студентами з розповідями про
ратні подвиги радянського на
роду у Великій Вітчизняній вій
ні.
ЛЕЙТЕНАНТ ЗАПАСУ
Середньоазіатський
прикор
донний округ. Дуже складні
рельєфні й кліматичні умови...
Старший сержант
Олександр
Вовк пильно охороняє доруче
ну йому дільницю. З ним його
підрозділ і службова собака
Пірат. Пильно стежать воїни за
кожним метром кордону.
Четверта година ранку... На
вкруги тиша. Неспокійна, загад
кова. І раптом — тривога! Так,
— це порушник! В якусь мить
Олександр зі своїми підлеглими
вже на місці, де виявлено непро
шеного гостя. Метр за метром
ідуть по слідах. Аж ось і сам
порушник. Озброєний. Зав’яза
лась перестрілка.
Завдяки мужності і сміливос
ті прикордонників ворог був за
Розповідає проректор по заочному навчанню.
Герой Радянського Союзу
Т. М. Ш АШ ЛО.
участь в урочистих зборах колек
тиву училища, присвячених п ід
сумкам Ленінського заліку. Цікаво
пройшли також спортивні змаган
ня студентських футбольних і во
лейбольних команд з командами
курсантів училища.
Перемогу в
цих зустрічах здобули наші коман
ди.
Набутий в інституті досвід вій
ськово-патріотичного
виховання
студенти переносять
у
школу.
Змістовну роботу провели вони в
період педагогічної
практики та
в процесі лабораторно-практичних
робіт при вивченні педагогіки.
Студенти друго го курсу провели
цікавий збір дружини восьмирічю ї школи № 135. П еред піонера
ми виступили ветерани війни, по
тім були виконані бойові пісні, а
на закінчення збору діти-переглянули фільми «Розгром фашистів
під Москвою» та «Бої за Берлін».
Аналогічна робота
проводиться
і в інших школах Киева.
Студенти ф акультету наполегли
во оволодівають військовими на
вичками та прикладними видами
спорту. Протягом року було на
вчено стрільбі 370 студентів, по
над 50 осіб оволодівають
авто
справою,
більшість
студентів
вміють плавати, ходити на лижах.
Зустрічаю чи 25-річчя
перемоги
Радянської А р м ії у Великій В і,чизняній війні, комсомольський ак
тив ф акультету разом з ветерана
ми накреслює шляхи дальшого по
ліпшення роботи по військовопатріотичному вихованню.
Т. ГЕЦЬКО,
член партбюро фізико-математичного ф-ту, відповідаль
ний за оборонно-спортивну
роботу.
У стрілецьких змаганнях викла
дачів фізико-математичного ф а
культету з оф іцерами та курсан
тами військового
училища ім.
М. Ф рунзе, які відбулися недав
но, перемогли
воїни — рахунок
784:548. Та для нас цінніший якіс
ний показник змагань — у спіль
них справах
міцніє друж ба між
воїнами і педагогами.
На ф ото: учасники змагань об
говорюють результати
стрільби.
СПАДКОЄМЦІ
БАТЬКІВСЬКОЇ СЛАВИ
триманий і доставлений на за
ставу.
За пильну службу на кордо
ні в травні 1968 року старший
в ЦК ВЛКСМ, де ііому було
вручено «Почесну грамоту ЦК
ВЛКСМ». Потім курси офіцер
ського складу.
І ось зараз молодший лейте
нант запасу Олександр Вовк —
студент історичного відділу пе
дагогічного факультету нашого
інституту. Коли запитуєш Олек
сандра, чому
навчила його
служба в Радянській Армії, він
відповідає: «Навчила не бояти
ся труднощів».
З честю несе наша молодь
бойову естафету старшого поко
сержант Олександр
Вовк був ління, яке героїчно захищало
нагороджений Почесною грамо пашу країну в роки війни.
тою обкому комсомолу, а також
занесений
у Почесну
книгу
Василь ХАРЧУК,
своєї військової частини. У
студент історичного відді
травні ж 1968 року Олександр
лу, старший сержант за
поїхав до Москви на прийом
пасу.
Редактор П. ХРОПКО.
Цифрові колекції Наукової бібліотеки Українського державного університету імені Михайла Драгоманова