Файл #166: "1970-15[1].pdf"

Пролетарі всіх країн, єднайтесяІ

Д о л е н ін с ь к о г о ю в іл е ю
зал и ш и л ось

7

д н ів

З А

КАДРИ

К А М Е Р Т О Н

НАШОГО НАСТРОЮ
Завдання було особливе:
поглянути на інститут через
призму
величного свята,
«схопити» трудовий настрій
колективу в переддень ве­
ликого ювілею.
Ми побували на факуль­
тетах, мали приязні розмо­
ви з викладачами, студента­
ми.
Щільно, як набої, лежать
у блокноті слова і факти,
цифри і прізвища, а за ними
— люди і справи. Багато
записано, але йомусь брак­
не слів. Важко передати в
короткій газетній розмові
враження особисте і настрій
загальний. І просяться сло­
ва незвичайні й високі, і
відштовхують вони слова

логів. (1-ша теж відбула­
ся з
«маркою» дефекто­
логічного факультету КДПІ
ім. О. Горького). І ось через
10 років до киян-дефектоло­
гів знову з'їжджаються гості-колеги. Приїдуть у травні
москвичі
й
ленінградці,
свердловчани й алма-атинці... А поки що треба розро­
бити програму роботи сек­
цій,
підготувати доповіді
(всього їх планується 74).
— Тож, кажете, до профе­
сорських турбот добавились
ще й студентські?
— Навіщо ж так розме­
жовувати... Все це наші
турботи — спільні!
Деканат педагогічного фа­
культету. Розмовляємо з Поліною Дмитрівною Шевчен­
ко, секретарем партбюро.
Факультет зустрічає ленін­

РЕПОРТАЖ З ДВОХ ФАКУЛЬТЕТІВ
'туденти роблять весну. Ніж­
ні дівочі руки чаклують над
яблуневим цвітом.
— Як справжня, — каже
Олексій Дмитрович Корній­
чук і подає мені гілочку.
Тут працюють над оформ­
ленням інститутської колони.
Щ об ми з вами у Ленінів
день вийшли на вулиці міста
святкові й заквітчані. У
кожного з нас буде в руках
яблунева
гілочка.
«Як
справжня»,
бо працюють
студенти з любов'ю.
Чи встигнуть зацвісти до
квітневого свята сади? За­
цвітуть неодмінно... Вже гіл­
ки напружились і насочи­
лись бруньки. Сонцем все
напилося. І люди. Бо весна.
Бо народився Ленін. Це ж
треба такого щасливого збі­
гу: весни в природі і весни у
людстві впарі ідуть. Вічна
весно наша, сота ленінська!
Хлопець схилився над чи­
стим аркушем ватману. Ми­
кола Тимошенко... Редактор
«Радянського дефектолога»
— газети найкращої серед
факультетських
стіннівок.
Зараз готується номер до
ленінського ювілею. Як зро­
бити газету особливою, та­
кою, як ніколи? Важко по­
класти перший мазок худож­
нику і редактору Тимошенку...
— Вн кудись поспішаєте?
Це запитання професору
А. І. Селецькому, власне,
зайве. Справді ж бо, хто
сьогодні не поспішає... І в
кожного справи, більші і
менші — багато справ. І все
треба встигнути.
Інститут,
як хороша господиня перед
святом: і діло в руках ки­
пить, і себе причепурити не
забуває.
У професора А. Селецького
турбот теж багато. Крім
всього іншого він ще й го­
лова оргкомітету X Міжву­
зівської наукової студент­
ської конференції дефекто­

ський ювілей у розповні
своїх успіхів. Студентський
колектив педагогічного пер­
ший у навчанні серед фа­
культетів інституту. Кожен
четвертий тут — відмінник.
А як «додаток» до цих крас­
номовних даних про успіш­
ність Поліна Дмитрівна ді­
стає із шухляди численні
грамоти, подяки, показує
перехідний червоний пра­
пор.... Переконуєшся, що й
поза навчанням педфаківці
не пасуть задніх. Громадсь­
ка та наукова робота, спорт,
самодіяльність — все це яс­
краві штрихи до портрету
цього чудового колективу.
З срібним дзвоном захо­
дить декан факультету Дми­
тро Якович Шелухін. Саме
так! Бо коли йде ветеран, і
на грудях грона медалей, то
вони справді тихенько по­
дзвонюють, а людина, ніби
молодшає,
стає
красиві­
шою... Сьогодні ветерани ін­
ституту фотографувал и с ь
«при всіх орденах і регалі­
ях», щойно звідти і Дмитро
Якович...
Наближається ювілей на­
шої славної Перемоги. І то­
му з особливою пошаною ди­
вишся сьогодні на нагороди.
Медалі на грудях ветерана
— це лише «авантитул» сол­
датської слави, а на зворот­
ньому їх боці — тягар вій­
ни, і важкі труди, і героїч­
ні подвиги, і наш щасливий
сьогоднішій день.
Проводжає нас з факуль­
тету пісня: щось розучує до
свят хор... Щира і задушев­
на мелодія повнить коридо­
ри світлою радістю.
Ось і закінчилась наша
мандрівка. Трудовий настрій
інституту? Він — бадьорий,
святковий, піднесений.
Ка­
мертон нашого настрою —
величне квітневе свято, від
якого нас відділяють всього
сім днів.
В. СОКУР.

З доповідями на науковій ко-математичного
студентській конференції вис­ Тетяна Лісовська
Фото
тупаю ть активні гуртківці фізи­ Доніна.

ПЕДАГОГІЧНІ

ОРГАН РЕКТОРАТУ. ПАРТКОМУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
№ 15 (482)

ВИ Й Ш О В
ВЕСЬ ІНСТИТУТ
Комуністичний
суботник
1970
року — особливий. Він відбувся
напередодні сторіччя з дня на­
родження В. І. Леніна. Разом з
трудящими країни відзначив свя•то комуністичної праці і наш ін­
ститут.

Середа, 15 квітня 1970 року.

12 квітня. Вихідний день, а в ін­
ституті робочий гомін і пожвав­
лення, що такого не буває і в
будні. Викладачі, студенти, аспі­
ранти,
адміністративно-технічний
персонал — всі як один вийшли
сьогодні на недільник.
Робота
знайшлася
кожному.
Історики чепурили вулицю Банди
Василевської, філологи опоряджа­
ли територію контори
зеленого
господарства Радянського району,
студенти педфаку порядкували в
саду, хлопці й дівчата фізмату та

Ціна 1 коп.
Рік видання 15-й.

деффаку — на овочевих кагатах.
Для заочників у цей день викла­
дачі читали лекції.
Важко звести всю роботу доку­
пи і назвати якусь одну
цифру
(зроблено немало!), але можна
сказати одне, безсумнівне: на всіх
ділянках недільник пройшов орга­
нізовано, своєю добровільною
і
свідомою працею кожен член на­
шого колективу засвідчив вірність
ленінському покликові впевненою
ходою йти до перемоги комуніс­
тичної праці.

ЗВІТУЄ „СТУДЕНТСЬКА
АКАДЕМІЯ НА УК“

Тематика всіх студентських
наукових гуртків інституту тіс­
но пов'язана з вивченням не­
вичерпної ленінської спадщини.
Кращі з кращих студентських
робіт були винесені на XXVI
наукову студентську конферен­
цію.
Конференція
працювала
впродовж двох днів — ЗО і 31
березня. На пленарному засі­
данні було заслухано 4 допові­
ді.
Доповідачі — с т у д е н т и
В. Даниленко, М. Семенюк,
Л. Немченко пов'язали лені­
нізм з такими важливими проб­
лемами, як непримиренність
соціалістичної і
буржуазної
ідеологій, комуністична
мо­
раль, роль вчителя у здійсненні
культурної революції, а співдо­
повідачі Л. Торба та В. Борей­
ко зробили дослідження з істо­
рії Ленінського району м. Киє­
ва.
Другого дня відбувалась ро­
бота секцій. Всього працювало
18 секцій і підсекцій, на яких
було заслухано 229 доповідей.
З них 107 робіт на ленінську
тематику. Кращі доповіді пред­

ставлено на республіканські та
всесоюзні конкурси. 80 студентів-гуртківців візьмуть участь
в І міській студентській науко­
во-технічній конференції.
Більшість студентських ро­
біт — це цікаві самостійні дос­
лідження з
різних галузей
знань. Вони мають практичне
значення для розвитку радянсь­
кої вищої і середньої освіти.
У своїй подальшій роботі
НСТ повинно виходити з того,
що гурток — це не тільки по­
чаткова школа
майбутнього
вченого, а (і насамперед!) своє­
рідна майстерня по підготовці
майбутніх керівників гуртків у
середній школі (ця участь че­
кає кожного майбутнього педа­
гога).
Різноманітні форми прове­
дення засідань гуртків, створен­
ня нових форм роботи стимулю­
ють і пожвавлюють діяльність
молодих науковців.
Так, при кафедрі наукового
комунізму з кращих членів на­
укових гуртків створена лек­
торська група (керівник доц.
Є. ІО. Кастеллі). Члени лектор­
ської групи виступали з допо­
відями на теоретичних конфе­
ренціях та перед студентами
молодших курсів, а також пе­
ред населенням м. Києва. Кра­
щих студентів-лекторів (всього
69 осіб) прийнято до товарист­
ва «Знання».
Гурток майстерності словес­
ника (керівник доц. М. І. Бой­
ко) організував
екскурсії у

ТІЛЬКИ ЦИФРИ ТА ФАКТИ

Павлиську школу. Гуртківці за­
черпнули досвіду у директора
школи, відомого вченого-педагога В. Сухомлинського.
Особливо пожвавилась робо­
та гуртка методики математики
після проведення гуртківцями
математичного КВН між І та II
курса,ми фізико-математичного
факультету (керівник гуртка
доц. В. М. Кухар).
До недоліків у роботі НСТ
слід віднести недостатній зв'я­
зок з науковими установами та
школами; слабкі контакти між
ланками НСТ: Рада НСТ —
факультет, кафедра — гурток,
і навпаки. Старости гуртків не
завжди сумлінно ставляться до
своїх обов’язків, і як наслідок
цього — занедбано ведення до­
кументації у гуртках. Не зава­
дило б краще організувати пе­
редрук студентських робіт у
машбюро.
Певна річ, ці недоліки, які
мають бути усунені" найближ­
чим часом, не можуть стати на
заваді студентам у сходженні
на круті вершини наук. Сьогод­
ні ми з впевненістю можемо
сказати: сторіччя з дня народ­
ження В. І. Леніна «студентсь­
ка академія наук» зустрічає з
честю.
Хотілося б подякувати вик­
ладачам, які, не шкодуючи сил
і енергії, сумлінно працюють з
студентами, допомагають їм ро­
бити перші кроки в науці.
Сергій ЛЕВІЩЕНКО,
голова ради НСТ інституту.

ченко, О. М а л и ш к о , С. Л е віщ е н ко, В. Б ож ко, Г. М ихалін, В. Р о м у - .
сік, С. Н аза р е н ко ,
Т. Кириченко,
І. Стар ун , М . Болтівець, М. Ш ут,
Н. Ткаченко, М . Кириленко, А, П ашун, М . Бурл яй та багато інших.

ф С ь о го д н і в інституті н а р а х о ­ багатьох вузів н а ш о ї країни, з о ­
вується
67
наукових гуртків,
в к р е м а студ ентськи м и о б ’єд н ан н я­
яких п р а ц ю є 1037 студентів. К о ­ м и М оскви , Тбілісі,
Л енінград а,
В свій час ч е р е з «горнило» гур т­
ж ен другий студент н а ш о го інсти­ М інська, О деси, В о р о ш и л о вгр а д а , к о в о ї роботи , прий ш ли теперіш ні
туту — гур тків ець НСТ!
З а п о р іж ж я , С в е р д л о вс ь ка , Росто- викладачі н а ш о го
вузу
д оценти
ф Н а у к о в е студентське то в а р и ­ ва-на-Д ону, Л ьвов а та інших міст. П. П. Х р о п к о , Г. Г. Кордун, М . Я.
Н
ап
р
и
к
л
а
д
у
р
о
б
о
ті
к
о
н
ф
е
р
е
н
ц
ії
ство в ц ь о м у навч ально м у
році
Т біл іського
пед ін ституту
імені П л ю щ , М . Є. М єняйл ов, М. Я. Л я ­
п ро вел о:
О. С. П уш кін а б р а ти м у ть участь щ енко, В. І. М ельник, А. Г, К онТ ем атичн у к о н ф е р е н ц ію , «Т ор­
член
ф іл о л о гіч н о го
гуртка А. ф ор ови ч , п р о ф е с о р М . І. Ш кіль,
ж е ство л е н ін с ь ко го плану
е л е к­
Зиль, Г, З а м к о в а та активна у ча с­ в. о. проф . М . Д. Я р м а ч е н ко та
тр и ф ік а ц ії і його всесвітньо-істо­
ниця ф ізи чн о го
гур тка Л. М а є в - інші.
ричне значення».
ська, а в р оботі н а ш о ї к о н ф е р е н ц ії
Н а у к о в о -т е о р е ти ч н у ко н ф е р е н ­ взяли участь студенти пе д ін ститу­ Новий
склад Ради НСТ
ц ію «Ленін і фізика».
тів м іст Ровно, З а п о р іж ж я , РостоНа
пленарному
засіданні кон­
Н а у к о в о -т е о р е ти ч н у к о н ф е р е н ­ в а -н а -Д о н у та Л ь в ів сь к о го у н ів е р ­
ференції обрано новий склад Ра­
ц ію з питань л ен інської ате їстич­ ситету,
ди НСТ: Сергій Левіїценко (голо­
н ої спадщ ини.
ф «Н аука не іде до бука» — це ва), Ігор Суботін (заступник), Ан­
Н а у к о в у ю віл ей н у ко н ф е р е н ц ію ,
д о б р е п а м 'я т а ю ть гуртківці. Б іл ь­ дрій Зиль (заступник),
Марічка
п ри свя че ну 200-річчю з дня на­
ш ість з них п р о д о в ж у ю т ь с в о ю на­ Василишина
(зав. оргсектором),
р о д ж е н н я І. П. К отляревського.
у к о в у р о б о т у на «більш ви с о ко м у Микола Мазур, Микола Тимо­
Ц е й перелік, звичайно,
спр а в
рівні». Так, тільки за останні р оки шенко, Володимир Тарасюк, Оле­
Н
С
Т
д
а
л
е
ко
не
вичерпує.
факультету
аспірантам и н а ш о го інституту
та на Братусь, Алла Сидоренко, Вік­
та Вікторія
ф Д р у ж н і і тісні з в 'я зк и в Н СТ інш их учбових установ стали такі тор Шурига, Олег
Юзефовин
Л. Міки.
наш ого
інституту з товариствам и
кол иш н і гуртківці, як М . С о тн и ­ — члени Ради НСТ.

Ленін. Яким він був?

ВІДПОВІДІ Н. Н. КРУПСЬКОЇ
НА АНКЕТУ ІНСТИТУТУ МОЗКУ
(ЗАПИТАННЯ Н. К. КРУПСЬКІИ НЕ ЗБЕРЕГЛИСЯ. РЕД.)

В І С Т І
З ПЕДПРАКТИКИ

думував зміст, думки обдуму­
вав.
Потреба висловитись, виясни­
ти у нього була завжди дуже
виражена.
Дома, якщо якє-небудь пи­
тання його сильно хвилювало,
завжди говорив пошепки.
Дуже бадьора, наполеглива
і витримана людина була. Оп­
тиміст.
В тюрмі був — сама вит­
римка і бадьорість.
Писав страшенно швидко, із
скороченнями. Писав з надзви­
чайною швидкістю, багато і
охоче. Записував на доповідях
думки і промови доповідачів і
ораторів. У цих записах зав­
жди було основне схоплено, ні­
коли не пропущено.
Йочерк ставав дедалі чіткі­
шим, коли писав що-небудь (в
листах, наприклад), що його
особливо цікавило і хвилювало.
Зорова пам’ять прекрасна.
Обличчя, сторінки, рядки за­
пам'ятовував дуже
хороше.
Добре утримував в пам’яті і
надовго бачене; і подробиці ба­
ченого.
Страшенно любив природу.
Любив гори, ліс і захід сонця.
Дуже цінував і любив сполу­
чення барв. На свій одяг звер­
тав уваги мало. Гадаю, що ко­
лір його галстука був йому бай­
дужим. Та й до галстука ста­
вився як до незручної необ­
хідності.
Під час підготовки до висту­
пів і взагалі, опрацьовуючи, лю­
бив підкреслювання, помітки,
виписки і конспекти, звертався
до них часто і багато. Вони час­
то були короткі і виразні.
Дуже любив слухати музику.
Але страшенно
стомлювався
при цьому. Слухав серйозно.
Дуже любив Вагнера.
Музикальний. Музична
па­
м’ять хороша. Запам’ятовував
добре. Більш всього
любив
скрипку. Любив піаніно. Абсо­
лютний слух? Не знаю.
Від­
носно акордів
теж не знаю.
Ритм? Ноти? Чи .міг читати
їх? Не знаю.
Оперу любив більше балету.
Любив сонату «Патетичну»
і
«Апасіонату».
Любив пісню тореадора.
Дуже любив весняні запахи.
Садових квітів, із сильним за­
пахом, уникав.
Веселий і жартівливий..
Завжди добре володів собою.
Завжди органічний
якийсь
зв'язок із життям.
Колосальна зосередженість.
Самокритичний, дуже суво­
ро ставився до себе. Проте ко­
пання і нестерпний самоаналіз
у душі ненавидів.
Коли хвилювався, брав слов­
ник (наприклад, Макарова) і
міг годинами його читати.
Був бойовою людиною.
(Переклад з російської
мови. Друкується із ско­
роченням).

Студенти ІІІ-х курсів філоло­
гічного факультету попрощали­
ся з стінами школи і поверну­
лися до навчання — педпракти­
ка закінчилася. Відбулася кон­
ференція, присвячена її під­
сумкам.
Студенти-практиканти
та
методисти висловили ряд— про­
позицій щодо покращення пед­
практики.
З імпровізованим концертом

Нещодавно
у Київському курсія, пов'язана а вивченням групи інституту. Світлана Луфіліалі центрального
музею курсу історії КПРС.
цюк, Олександр Татенко та Ва­
лентина Лісовська в музеї В. І.
В. І. Леніна побували першоНа
фото:
студенти-відмінникурсники-історики. Для них тут
Леніна.
Фото Г. Калініна.
була проведена тематична екс­ - ки 11 групи істориків, кращої

Він прийшов па факультет над­
то сором’язливим,
до наївності
безпосереднім. Хлопці сперечаю­
ться, а він немов відсутній — не
цікавить його галас, а іншим ра­
зом. розсердиться: чого, мовляв,
зайве розводити теревені, почита­
ли б краще, ви ж філологи...
Перша сесія, яку склав Микола
на «відмінно», утвердила за ним
славу «книжника», а декому на­
віть хотілося кваліфікувати його
успіх як результат зубріння. Та
час ішов, а з ним і «відкривався»
Микола Боропко.
Одного разу він завітав на за­
сідання літературної студії і за­
чарував всіх рівним, .густим мов­
ленням, незвичними новотворами.
Ні пози, ні обіцянок — прочитав
і чекає на критичні зауваження.
Потім його вірші обговорювали
окремо, було це в ленкімнаті гур­
тожитку, дехто був занадто суво­
рим, але й тут Микола залишався
спокійним, записував ділові заува­
ження, відповідав, погоджувався.
Високий, кучеряво-чорноволосий,
з незмінною щиросердною усміш­
кою він викликав псе ж повагу,
хоч, здавалося, був переможений
«критиками».
Потім, і знову дещо несподіва­
но, він став одним
із кращих
спортсменів-легкоатлетів інститу­
ту. Мало хто, дивлячись міжфа-

Правофлангові ленінської вахти
культетські змагання минулого
року, знав, як нелегко прийшов до
Миколи успіх — за ним були дов­
гі тренування, невдачі, травми. До
того ж, завантажений комсомоль­
ською роботою (він працював і
головою студрадп гуртожитку, і
секретарем комсомольського бю­
ро факультету), Микола вперто
вчився.
Дивно, але цс так: чим більше у
нього турбот,
обов'язків — не
■розгублюється, не падає духом,
хіба що мовчазнішим стає. Він
і зараз член факультетського бю­
ро і провідний спортсмен, і кра­
щий поет, а головне — чудовий
товариш, зразковий студент — ось
■уже п’ять семестрів підряд Мико­
ла відмінник. Можна сюди додати
і шостий, трудовий, на будовах
Сибіру, де також він залишив
добрий спогад впертою працею,
звідки привіз нові теми своїх пое­
зій. Дивишся на Миколу і по-доб­
рому заздриш цьому з гармоній­
ними рисами характеру, з різно­
бічним фізичним розвитком хлоп­
цеві 22-х років, майбутньому вчнтелеві-філологові. Так, саме та­
ким, поетом, спортсменом, гро­
мадським діячем, незламним оп­
тимістом хочеться бачити кожно­

БІЛЯ
ТОМІВ
ЛЕНІНА
Для нас, бібліотечних праців­
ників, книга, природно, є тією
основною віссю, навколо якої
«обертається» вся наша діяль­
ність. Поліпшувати обслугову­
вання читача, дбати про постій­
не .збагачення книжкоеого фон­
ду — особливого значення набу­

перед присутніми виступили уч­
ні Київської школи № 125.
Валентин ЗАИЧУК.
На фото: досвідом практич­
ної роботи в школі ділиться зі
своїми колегами студентка тре­
тього курсу російського відді­
лу Марина Новенко.
Привітати своїх «тимчасових
(поки що) вчителів» прийшли
піонери шкіл, в яких студенти
проходили педпрактику.

ли ці завдання в період підго­
товки до ленінського ювілею.
Зараз, підводячи підсумки со­
ціалістичних зобов’язань, ми му­
симо сказати, що робота, прове­
дена бібліотекою в цьому напря­
мі, дійсно-велика.
Не так давно переобладнано
читальний зал у основному кор­
пусі інституту. Тепер тут від­
критий доступ до книжкових по­
лиць, а це набагато зручніше
для студентів. Відкрився і пра­
цює читальний зал у гуртожит­
ку
фізпко-математи.чного фа­
культету.
Бібліотека
поповнила свої
фонди. Зокрема, за період під­
готовки до ювілею тільки творів
В. І. Леніна та видань на ленін­
ську
тематику ми. придбали
3.286 примірників. Кажучи об­
разно, книжкові полиці інсти­
тутської книгозбірні буквально

СУМЛІННІСТЬ

Слабким не був, але не був
і особливо сильним. Був рух­
ливим. Віддавав перевагу ходь­
бі.
Лежати безумовно не любив.
Скованості у рухах не було.
Рухи були не м'якими, але во­
ни не були іі різкими.
Безладності і метушливості
у рухах не було.
На ногах був дуже твердий.
Гімнастикою не займався.
Грав в городки. Плавав, добре
бігав на ковзанах, любив ката­
тися на велосипеді. Був азарт­
ний грибник. Любив полювання
з рушницею. Страшенно любив
ходити лісом взагалі.
Ремеслом ніяким не займав­
ся, якщо не вважати
листи
«хімією».
Одягався і роздягався швид­
ко. Під час хвороби він нама­
гався не відступати від однієї
і тієї ж процедури, якраз для
того, щоб зробити все швидко.
Улюблені жести і звичні ру­
хи — рухи правою рукою під
час промови вперед і направо.
Таких жестів, як биття ку­
лаком по столу або погрожу­
вання пальцем, ніколи не було.
Манірності, примхливості, ди­
вацтва, театральності, хизуван­
ня у рухах не було.
Міміка і жестикуляція зав­
жди були виразними. Посміхав­
ся дуже часто. Посмішка хо­
роша, єхидною і «ввічливою»
вона не була.
Ох, як вмів сміятися.
До
сліз. Відкидався назад від смі­
ху.
Голос був гучним, але не
крикливий, грудний. Баритон.
Співав. Репертуар: «Нас венча­
ли не в церкви», «Я Вас люб­
лю, люблю безмерно», «Заму­
чен в тяжелой неволе», «Вар­
шавянка», «Вставай, подымай­
ся, рабочий народ», «Смело,
товарищи, в ногу», «День на­
стал веселый мая», «Беснуй­
тесь, тираны».
Говорив швидко.
В збірнику «Леф» є стаття,
в якій автори, розбираючи
структуру мови Ілліча, прихо­
дять до висновку, що конструк­
ція мови (фраз) латинська.
Ілліч мені якось говорив, що
він свого часу дуже захоплю­
вався латинською мовою.
Голос виразний, не монотон­
ний.
Мова проста була, не примх­
лива, і не театральна, не було
ні «природної штучності», «спі­
вуча» типу французької мови
(як у Луначарського,
напри­
клад), не було і сухості, дерев’яності,
монотонності
типу
англійської — російська мова
посередині між цими крайнос­
тями. Слова і фрази підбирав
вільно, не відчуваючи трудно­
щів. Правда, він завжди дуже
ретельно готувався до висту­
пів, але, готуючись, він готував
не фрази, а план виступу, об­

го вчителя, що присвятив себе
нелегкій справі викладання мовці
літератури, його дорога тільки
починається, буде на ній не тіль­
ки хрещатого барвінку, але щи­
росердно віриться, що наш Ми ко.1а
не схибить, не підведе ні вчите­
лів, пі друзів, пі свою мрію. ІЦаетн тобі, папі юний колего, людино
нової долі!
О. ПЕТРЕНКО.

«вгинаються» від мудрої ваги
Марксових і Ленінових творів.
У бібліотеці є тепер понад 18
тисяч видань творів В. І. Лені­
на. Цеп значний «політичний ка­
пітал» постійно у .дії. Тільки за
період з жовтня 1968 року по 1
квітня 1970 року було видано
читачам творів В. І. Леніна
та літератури про нього по біб­
ліотеці — 51.174 примірники,
в кабінетах — 23.402 примірни­
ки. А це значить, що наші чита­
чі постійно звертаються за по­
радою до Леніна.
Працівниками нашої бібліоте­
ки у гуртожитках та читально­
му залі інституту було проведе­
но 19 тематичних оглядів літе­
ратури, присвячених життю і
діяльності В. І. Леніна; створені
тематичні картотеки, до яких
ввійшло загалом 3.850 назв ви­
дань творів ленінської темати­
ки.
Радісно спостерігати, як зро­
стає інтерес наших читачів до
ленінської
ідейно-теоретичної
спадщини. Задовольнити їхні за­
пити — почесний наш обов’язок.
Г. С. РАЗУМОВА,
зав. бібліотекою інституту.
Редактор П. ХРОПКО.