Файл #157: "1970-7[1].pdf"

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З А ПЕДАГОГІЧНІ

К

AД РИ

ОРГАН ПАРТКОМУ, РЕКТОРАТУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ,
МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО.
№ 7 (475)

Ціна 1 коп.

Четвер, 19 лютого 1970 року.

К раплина до краплиниР іч к и в м о р я в п а д у т ь .
Ц егли н а до ц егл и н и М іс т а р о с т у т ь .
Л ю дина до лю ди н и К олони м иру йдуть.
К р а їн а д о к р а їн и В ій н і н е б у т ь !

Рік видання 15-й

Шановні товариші— ветерани
громадянської та Великої Вітчиз­
няної війни, колишні воїни Ра­
дянської Армії— викладачі, сту­
денти,•
< співробітники інституту!

Гаряче вітаємо, вас із святом
5 2 -ї річниці наших доблесних
Збройних Сил, бажаємо міцного
здоров’я, бойового духу і запалу’
у кожній справі, яку б ви не
робили, нових творчих успіхів
на благо рідної Вітчизни!
Ректорат, партком,
комітет
ЛКСМУ, профком та місцевком.

В. к о з л о в .

ЩОБ РУКИ НЕ ПАХЛИ ПОРОХОМ...

АРМІЯ-ЗДХИСНИЦЯ
Сьогодні радянський народ
відзначає День Радянської Ар­
мії і- Військово-Морського Фло­
ту. Ось уже більше піввіку
стоять наші доблесні Збройні
Сили на варті миру і безпеки,
надійно захищаючи завоювання
Великого Жовтня.
В аннали історії наша армія
вписала
героїчні немеркнучі
сторінки. І в роки громадянсь­
кої війни, і в роки фашистської
навали наші бойові знамена ні' коли не схилялися іперед воро­
гом. Легендарні подвиги бійців
і командирів Радянської Армії
завжди будуть надихати моло­
де покоління, вчити його беззавітному служінню своєму наро­
дові.
Б іля колиски нашої прослав­
леної армії-захисниці стояв Во­
лодимир Ілліч Ленін. Він нада­
вав виняткового значення обо­
роноздатності нашої країни, за­
кликав берегти і плекати Чер­
вону Армію, «як зіницю ока».
Важко переоцінити його значен­

ня у створенні дисциплінованої
боєздатної армії — тієї армії,
яку ми маємо сьогодні. Воєннотеоретична спадщина В. І. Ле­
ніна зіграла величезну роль і в
розгромі гітлерівських полчищ
у роки Великої Вітчизняної вій­
ни. Вона завжди буде мати пер­
шочергове значення в захисті
нашої соціалістичної держави.
Сучасна міжнародна обста­
новка і високий технічний рі­
вень озброєння вносять глибокі
зміни у воєнне мистецтво, ви­
магають удосконалювати орга­
нізацію військ і способи веден­
ня бойових дій. І тому сьогодні
всі роди військ наполегливо
підвищують дисципліну і орга­
нізованість, безперервно вдос­
коналюють свою бойову май­
стерність.
Комуністична партія виховує
у радянських воїнів вірність
присязі, відданість Вітчизні,
вміння переборювати будь-які
труднощі.
, Радянські люди можуть тру­
дитися спокійно: Збройні Сили
надійно охороняють їх мирну
працю.

9141 РІК... Після закінчення
медичного інституту двадцятидвохрічна дівчина — дитячий '
лікар, — готується працювати за
призначенням: вислуховувати бит­
тя дитячих сердець.
Війна зруйнувала дівочі
мрії.
Дівчина стає начальником санітар­
ної служби батальйону. Галину
Петрівну Користенську, педіатра,
війна зробила хірургом.
Сотні поранених, сотні операцій,
сотні безсонних ночей. У руках —
скальпель, в очах впевненість, на
плечах — білий стерильний халат,
а під ним пістолет.
Щойно відгримів запеклий бій,
т с лунають останні безнадійні во­
рожі постріли... А для неї бій про-.
довжується — бій за життя пора­
нених. Вмілими руками лікаря Користенської багатьом
врятовано
життя, втамовано пекучу біль,
зроблено вдалу операцію.
Війна вимагала вдосконалювати
свою майстерність, переучуватись
«на марші». В 1943 році Галина
Петрівна йде на курен у фронто­
вий госпіталь. Тут набуває спеціа­
лізації отоларинголога. А звідси її
направляють у пересувний госпі­
таль армії В. Чуйкова, де надава­
ла невідкладну допомогу бійцям
Сталінградського фронту.
Багато воєнних буднів зрина­
ють у пам'яті Галини Петрівни, і
не один день війни запам'ятався
на все. життя. Та, .мабуть, найбіль­
ше — день Перемоги.
Впав Рейхстаг... Вона стоїть на
історичній площі. Навколо обгорі­

лі, покалічені дерева, а та них
червоні маки полотнищ. І не було
в ту хвилину нічого прекраснішого
від того кольору — кольору Пе­
ремоги.
Невимовно раділи всі, хто до­
жив до цього дня. І серед бійцівпереможців немало було тих, ко­
му врятувала життя лікар, Користенська.
Відпр.нміла війна. Груди капі­
тана медичної служби Користенської прикрасили «Орден Червоної
Зірки», медаль «За бойові заслу­
ги», медаль «За перемогу над Ні­

меччиною». Та Галина Петрівна не
відразу зняла білий халата лікарі
ще були потрібні. Вона залишає­
ться в місті Ерфурті для остаточ­
ного виліковування радянських
бійців та офіцерів і для надання
консультативної допомоги іншим
госпіталям.
Лише у лютому 1946-го року —
повернення в рідний Київ. Закін­
чила клінічну ординатуру і одер­
жала вчену ступінь кандидата ме­
дичних наук. Працювала старшим
науковим співробітником Науко­
во-дослідного інституту оторино­
ларингологи. ■
.
,
Зараз доцент Г. Корнстенська
викладає анатомію, фізіологію і
патологію органів слуху і мови
на дефектологічному факультеті.
Минуле живе в ній, ще довго
зринатиме незабутніми рядками.
Вона часто виступає із спогадами
перед студентами, любляче пере­
дає їм свої знання і досвід.
Сидимо у затишній кімнаті де­
канату. Розмова наша підходить
до кінця. І якось не віриться, що
ця скромна, ввічлива і така.., мир­
на жінка винесла на своїх плечах
п’ять важких воєнних років, від
першого до останнього дня війни
була солдатом переможного похо­
ду Радянської Армії.
—Галино Петрівно, що ви, як
учасник Великої Вітчизняної вій­
ни, хотіли б сказати нашій сту­
дентській молоді?
—Одного тільки хочу... Щоб ру­
ки молодих ніколи не пахли поро­
хом!

И. ГРИНЬКО.

ТАК ТРИМАТИ, МЕДСЕСТРИ!
За якістю медичної підготов­
ки наш інститут неодноразово
відзначався, як один з кращих
серед споріднених вузів. Це ре­
зультати копіткої і наполегли­
вої роботи викладацького скла­
ду курсу, а також тієї допомо­
ги, що подають нам працівники
базової лі каїрці Радянського
району, де наші майбутні сест­
ри проходять практику. Систе­
ма інститут — базова лікарня
працює чітко і злагоджено, за­
няття в лікарні є чудовою прак­
тичною школою для наших ви­
хованців. І не буде перебіль­
шенням сказати, що з нашого
курсу виходять медсестри май­
же такої кваліфікації, як і піс­
ля закінчення медучилища.
Треба зазначити, що остан­
нім часом помітно посилилася

увага до наших курсів з боку
ректорату та деканатів факуль­
тетів (сказане не означає, зви­
чайно, що у нас немає невирішених проблем). Зріс інтерес
до свого другого фаху і у сту­
дентів. Як свідчення цьому —
зросла кількість відмінників. У
1968 —69 навчальному році,
наприклад, закінчили з відзна­
кою курси медсестер понад
двадцять дівчат. Сьогодні на
«відмінно» навчаються 35 сту­
денток.
У день свята Радянської Ар­
мії пошлемо ж нашим дівчатам
по-військовому лаконічне й чіт­
ке побажання: «Так тримати,
медсестри!».
v

В. БЕНЮМОВ,
ст. викладач, кандидат
медичних наук.

АРМІЙСЬКИЙ
У ХЛОПЦІВ ГАРТ
Свіжі у пам'яті враження від
служби. Ночами ще сняться ар­
мійські друзі, ще кличуть ку­
дись звуки тривог і команд...
Вчора стояли вони на чатах
безпеки і спокою, куди послав
їх народ, а сьогодні вони на сту­
дентській лаві — оволодівають
наймирнішою професією вчите­
ля...
Майже половина юнаків, кот­
рі вчаться сьогодні на першому
курсі дефектологічного факуль­
тету, — колишні воїни. Про де­
кого з них — хлопців армійсь­
кого гарггу — нам і хочеться
розповісти у переддень свята
Радянської Армії.
Микола Книр... Прикордон­
ник. «Наказую приступити
до
захисту кордону Союзу Радян­
ських Соціалістичних Респуб­
лік...» Скільки разів, заступаю­
чи в наряд, чув він ці священні
слова. І кожного разу наповне­
ні вони були особливим зміс­
том: то вустами командира на­
казувала Батьківщина — пиль­
нуй, іігам'ятай! І він пильнував.

45 подяк має Микола від ко­
мандування за відмінну службу.
Мабуть, ні в кого не розвину­
те в такій мірі почуття обов'яз­
ку і відповідальності, як у при­
кордонника. Це відчуваєш май­
же фізично, щомиті. Ось
ти
стоїш у дозорі... Ніч. Темінь.
Тиша. А за твоєю спиною мар­
тени і шахти, за твоєю спиною
схилились над колисками мате­
рі, за своєю слиною — мирна
праця твого народу.
Усвідомлене, глибоке відчут­
тя обов'язку — це те, чому в
першу чергу вчить армія. Армійский гарт залишається потім
на все життя. Його видно відра­
зу в кожному з наших хлопців
-армійців. Певна річ, Микола
теж повернувся із армії з цим
здобутком. Сумлінності і напо­
легливості у навчанні йому аж
ніяк не бракує. Успішно закін­
чив 1-й семестр. Залюбки веде
громадську роботу в гуртожит­
ку.
Олександр Кривонос і Мико­
ла Темченко... Коли над Чехо­
словацькою Соціалістичною Ре­
спублікою нависла загроза рес­
таврації капіталізму, вони опи­

нились на передньому краї. Ра­
зом з воїнами країн Варшавсь­ З нових
кого Договору допомагали чесь­ віршів
Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО
кому і словацькому народам
відстоювати соціалістичні заво­
ювання. І свою інтернаціональ»
ну місію виконали з честю.
Зараз хлскпці добре вчаться.
Сьогодні наші читачі мають можливість познайомитися
Успішно виконують зобов'язан­
ня, взяті до ленінського юві­
з новими віршами поета Володимира Омельченка. Воїн-фронлею. Микола — староста гру­
товик, він протягом усіх років навчання на філологічному
пи, відмінник навчання. Олек­
факультеті ( 1 9 4 0 — 1 9 5 0 ) та в аспірантурі при кафедрі
сандр закінчив перший семестр
української літератури нашого інституту ( 1 9 5 0 — 1 9 5 3 ) брав
на «відмінно» та «добре». До
обох тягнуться товариші. Вони
активну участь у роботі літературної студії. У видавництвах
завжди у колі друзів.
республіки вийшло кілька поетичних книг В. Омельченка —
Володимиру Бондаренку
1
«Голос серця», «Верховина», «На псі літа». Зараз В. Омель­
Миколі Мазуру держава вручи­
ченко працює доцентом кафедри української літератури
ла найнадійніший щит і меч—
Запорізького педінституту і водночас виконує обов’язки за­
ракетну техніку. Нелегка була
ступника відповідального секретаря Запорізького обласного
служба у хлопців. Проте вони
досконало оволоділи складною
відділення Спілки письменників України.
технікою і незабаром стали
прикладом у бойовій та політи­
чній підготовці. За старою до­
Як тнша вечора настане
брою «звичкою», сівши на сту­
дентську лаву, колишні ракет­ Знов мені ввижається той бій,' І десь під музику баяна
Звучить «В лесу
ники подають приклад і у нав­ Даль доріг і запах диму
прифронтовом»,
тлінний...
чанні, у ставленні до товари­
Хліб і вірші в битві світовій Я бачу знов привали в лісі,
шів, до свого студентського
Знайомих лнць знайомі риси
Я носив, мов скарб
обов'язку.
дорогоцінний. Мені ввижаються кругом.
Багато на нашому факульте­
Я знов вас бачу, побратими,
Уявляю: крізь пожежі й
ті чудових хлопців, що пройшли
Із ким дорогами курними
кров Ділив тривоги фронтові...
у лавах Радянської Армії спра­
Иду вперед тривожний та
вжню школу життя. Петро Го­
Ми всі дивились смерті в вічі:
упертий, Ти — ліг в бою, я — падав
луб, Юрій Січевський, Іван Ру­
І
в
уяві
постають
ізнов
двічі,
денко... Всіх не перелічиш, І
Ті, кому В ПІСіНЯХ' повік
Та в пісні вічно ми живі.
про кожного можна сказати ба­
не вмерти...
гато хороших слів.
І, як день розовітне трудовий,
Валентин САКУН,
Я новою сповнений жагою—
студент дефектологічного
І Хліб і вірші в битві СВІТОВІЙ
Освятив я кров'ю молодою.
факультету,
і

ОСВЯТА

„Є П О Р О Х У П О Р О Х І В Н И Ц Я Х , , , "
Напередодні Дня
Радянської
Армії відбулися змагання з стрі­
льби серед викладачів та аспіран­
тів фізико-математичного факуль­
тету. У змаганнях взяли участь
біля 20 осіб. Немало серед них
було і колишніх воїнів, учасників
Великої Вітчизняної війни.
—Є ще порох у порохівницях...
—задоволено констатували вони,
залишаючи свій мирний «вогневий
рубіж».
І дійсно ж бо. — результати
стрілецьких змагань непогані. До­
бряче «прорешетив» свою мішень
В. Радзівіл (86 очок із 100 мож­
ливих), влучно стріляли Г. Конфорович, Т. Ґецько, Б. Пішоха та ба­
гато інших.
Найближчим
часом збірна

ЛЕГЕНДАРНИЙ
П О Л К О В О Д Е Ц Ь

команда фізико-математичного фа­
культету буде змагатися зі свої­
ми шефами — курсантами та офі­
церами
Вищого
військового
командного училища ім. М. Фрун­
зе. Змагання відповідальні. Стріль­
ба буде вестися з бойового пісто­
лета «Макарова», та й суперники
грізні: як не як, — воїни-професіонали... Тож побажаємо успіхів
нашій команді і в цих змаганнях.
НА ФОТО (зліва направо): ас­
пірант .В. Анищенко.
викладач
П. Бережний, викладач Г. Конфорович, інженер О. Федоров на
змаганнях у республіканському
тирі ДТСААФ.

РАДІОТЕХНІКА — ВАЖЛИВО!
Студенти фізичного відділу фізи­
ко-математичного факультету на­
полегливо вивчають радіотехніку.
Це потрібно їм не тільки лк май­
бутнім фахівцям — набуті у сті­
нах вузу знання з радіотехніки
стануть у великій пригоді і тим,
хто має ще служити в армії.
НА ФОТО: студенти 5-го курсу
фізичного відділу Л. Кольцова та
А. Сіцинський досліджують хара­
ктеристики і параметри радіоприй­
мача.

Що можна здійснити
в 20 ронів
Двадцятирічний Михайло Фрун­
зе командував робітничою дру­
жиною на барикадах
Красної
Пресні.
Свердлов у двадцять років ке­
рував більшовиками Уралу.

На початку лютого минуло 85
років з дня народження одного з
вірних учнів і соратників В...І. Ле­
ніна, видатного діяча Комуністич­
ної партії і Радянської держави,
талановитого полководця і орга­
нізатора
Радянських Збройних
Сил Михайла Васильовича Фрун­
зе (1885-1925).
Війська, якими
командував
Фрунзе, громили Колчака, ураль­
ських і оренбурзьких білокозаків,
армію еміра Бухарського. Верши­
ною таланту М. В. Фрунзе — пол­
ководця — був здійснений за його
задумом і під його керівництвом
блискавичний і повний
розгром
Врангеля. В. І. Ленін назвав пе­
ремогу над Врангелем однією із
найяскравіших сторінок в історії
Червоної Армії.
Світлий образ М. В. Фрунзе, йо­
го коротке, але яскраве життя
служить наднхаючим прикладом
для воїнів Радянської Армії.
На його військово-теоретичних
працях вчилися і будуть вчитись
багато поколінь захисників нашої
Вітчизни.
М. ТРЕТЯК, капітан запасу.
Редактор П. ХРОПКО.

Сімнадцять років було Сергієві
Мироновичу Кірову, коли йому
довірили керувати пропагандист­
ською роботою в Омському ко­
мітеті РСДРП,
Галерею Великих Двадцятиріч­
них можна продовжити до без­
межності.