Файл #139: "1958-10[1].pdf"

Нові і відповідальні завдання постали перед усіма праців­
никами народної освіти нашої країни.
Життя вимагає від радянських вчителів, від усього радян­
ського народу удосконалення навчально виховної роботи шкіл
і педвузів, дальшого поліпшення підготовки учнів до суспільнокорисної праці.
Широкий відгук у колективі нашого інституту викликала
промова М. С. Хрущова на X III з’їзді ВЛКСМ, в якій накрес­
лена широка програма перебудови роботи нашої школи.
На кафедрах і факультетах, у студентських групах пройшло
жваве обговорення цієї програми.
Ці питання стояли в центрі уваги і на спеціальному засі­
данні Вченої ради інституту, де були присутні викладачі, аспі­
ранти, студенти інституту, вчителі шкіл.

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

За педагогічні
КАДРИ

ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ І
ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. О. М. ГОРЬКОГО

ПЕРЕБУДОВА СТРУКТУРИ ШКОЛИ—
ВАЖЛИВЕ ЗАВДАННЯ
Вчена рада на своєму засі­ На засіданні Вченої ради в 9 — 11 класах поряд із спеціа­
данні обговорила питання пере­
лізацією. Слід було б починати
інституту
будови народної освіти СРСР у
спеціальне навчання не після
світлі виступу т. Хрущова М. С. робничих закладів не визнають 8 класів, а значно раніше. Тов.
на XIII з’їзді комсомолу.
його за справжнє, не беруть ви­ Страхов вважає, що поєднання
Членами ради одностайно бу­ пускника середньої загально­ у вузах двох різних профілів не
ла схвалена думка про загальне освітньої школи на жодну ква­ виправдовує себе (наприклад,
восьмирічне та спеціальне три­ ліфіковану роботу без спеціаль­ мова і література та музика і
річне навчання в школах к раї­ ної додаткової підготовки.
співи). Підготовку вчителів му­
Тому, на думку кафедри, за­ зики та співів доцільніше об’єд­
ни.
У своїх виступах товариші гальноосвітня школа мусить нати з підготовкою вчителів
внесли ще цілий ряд пропози­ бути 8-річн ою. Після 8-річної І— IV класів.
цій. Так, зокрема, т ов. Литви­ загальноосвітньої школи всі уч­
— Теперішня школа не від­
нов вказав, що, на думку ка­ ні повинні закінчувати галузеві криває в повній мірі шлях у
федри педагогіки, у 9 — 11 к ла­ профшколи (гірничу, транспорт­ життя,— так почав свій ви­
сах слід встановити декілька ну, металообробну, деревооб­ ступ професор Волинський.—
фуркацій: промислову, сільсько­ робну,
сільськогосподарську, Назріла необхідність створити
господарську , планово-економіч­ медичну, торговельну і т. д.) різні типи профтехшкіл, які по­
ну та інші, щоб учні могли оби­ з двох- чи трирічним навчан­ винні дати певну спеціальність
випускникам. Ремісничі учили­
рати за бажанням якусь певну ням.
галузь праці і набували відпо­
У вищу школу вступників по­ ща треба скасувати. У вуз по­
відної кваліфікації. При набо­ силають організації, виходячи з винні прийматися люди з ви­
рах у такі школи слід врахову­ своїх та загальнодержавних по­ робничим стажем по рекомен­
треб.
дації громадських організацій
вати нахили і здібності дітей.
Кафедра також вважає, що в підприємств. Необхідно понови­
Доктор педагогічних наук
Т. Ф. Бугайко висловила пропо­ теоретичних роботах з педагогі­ ти мандатні комісії, які допу­
зицію навчати дітей читати у ки і у виховній практиці слід скали б вступників до складан­
дитсадках до 8 років, а до шко­ було б припинити розмови про ня екзаменів. Слід також про­
ли приймати тільки дітей во­ «всебічно розвинену людину», думати зв’язки вузу зі школою.
Виступ тов. Терещенка був
сьмирічного віку. Навчання у бо з'явилися «всебічно розвине­
загальній восьмирічній школі ні трутні», а твори ти і дбати присвячений структурі школи
повинно бути обов’язковим для про всебічно розвиненого робіт­ та шкільного уроку. Промовець
ника, трудівника, що займаєть­ не поділяє думки про те, що на­
всіх.
Доцент Медушевський заува­ ся суспільнокорисною працею, вчання треба починати з дитя­
жив, що середня школа непо­ є активним будівником кому­ чого садка. Цим повинна займа­
тися школа. Він вважає, що най­
гано розв'язувала завдання під­ нізму, а не утриманцем.
Від імені кафедри методики більш доцільним є прийом у
готовки вступників до вищої
школи, але не виховує у своїх фізики виступив професор Б а­ школу дітей з семи років; три­
випускників ні потрібного, став­ бенко. Він вказав, що, крім валість уроку повинна бути 45лення до праці, ні професійних загальноосвітньої, повинні бути хвилинною починаючи з 1-го
навичок, що дозволили б її ви­ ще й спеціальні школи: музичні, класу. Треба тільки урізнома­
пускникам зразу ж після шко­ художні, хореографічні. Для ро­ нітнювати форми уроку в мо­
ли стати кваліфікованим робіт­ боти на ділянках, у майстернях лодших класах.
Тов. Мітюрьов
загострив
ником чи середнім командиром повинно відводитися до 20%
всіх годин. Старших школярів увагу на питанні про ви­
на виробництві.
За трудове влаштування ви­ треба сміливіше залучати до вчення у школі іноземних мов.
пускників сучасної середньої суспільнокорисної праці — на­ Головною причиною недостат­
школи ніхто не відповідає. вчати їх машинопису, стеногра­ нього знання іноземної мови
випускниками середньої школи
Обов’язки Міністерства освіти фії, бухгалтерії.
Про поєднання загальноосвіт­ він вважає те, що вивчати їх ді­
і його органів обмежуються ви­
дачею атестата зрілості, інші нього навчання з професійним ти починають надто пізно. Про­
міністерства і раднаргоспи, як говорить доцент Страхов. Тре­ мовець пропонує розпочинати
правило, теж стоять осторонь. ба, щоб ФЗУ та технікуми вивчення розмовної мови з ди­
Кафедра вважає, що тру­ забезпечували загальноосвітній тячого садка або з першого
дове виховання в більшості рівень. 8-й клас, на думку ора­ класу. А для цього необхідно
шкіл носить штучний,
на­ тора, ще не повинен означати значно підвищити рівень підго­
рочитий характер.
Тому
й закінчення загальної освіти. товки спеціалістів іноземних
не дивно, що керівники ви ­ Вона повинна продовжуватися мов у вузах.

ТРАВНЯ

21

1958 року
СЕРЕДА

№ 10 ( 57)
Ціна 15 коп.

Якою повинна бути школа
Об’єднане засідання кафедр
суспільних наук обговорило пи­
тання про перебудову навчання
в середній та вищій школі.
Відкриваючи засідання, тов.
Тендерес підкреслив, що ра­
дянська школа повинна готува­
ти всебічно освічених людей,
які б не тільки добре знали ос­
нови наук, але й були б здіб­
ними до продуктивної праці на
виробництві. В зв’язку з цим
середня школа повинна надава­
ти учням як загальну, так і про­
фесійну освіту у певних на­
прямках,
Тов. Слободинська вважає, що
в середній школі повинно бути
11-річне навчання. До 8-го кла­
су учні будуть вивчати загаль­
ноосвітні дисципліни в 9 — 11
класах — одержувати профе­
сійні знання. Але це питання
вимагає зміцнення матеріальновиробничої бази в школі і наяв­
ності досвідчених кадрів, які б
працювали в старших класах.
Про l l -річне навчання в шко­
лі і необхідність спеціалізації
в старших класах говорив тов.
Федченко. Вводячи професійне
навчання, необхідно суворо до­
тримуватись вільного вибору
професій. Потрібно, щоб вчите­

лі

мали якусь спеціальність.
Тов. Кубрушко висловив дум­
ку, що для учнів, які не посту­
пили у вузи і ніде не працюють,
необхідно організувати систему
курсів. Це дасть можливість
підготувати їх до праці, прид­
бати певну кваліфікацію.
Тов. Брегеда вважає, що
після семирічки основною фор­
мою навчання повинні бути тех­
нікуми по спеціальностях.
З цією думкою не пого­
джується тов. Репухова. Вона
вважає, що для придбання уч­
нями старших класів професії
на підприємствах необхідно ор­
ганізувати спеціальні майстер­
ні. Цех, майстерня, де працю­
ють учні, повинні випускати то­
варну продукцію.
Тов. Мосципан також під­
креслив, що професійне навчан­
ня повинно проводитись у стар­
ших класах середньої школи.
Для цього необхідно зміцнити
матеріально - виробничу
базу
школи і посилити зв'язки її з
виробництвом.
Всі виступаючі підкреслюва­
ли, що у вузи треба приймати
лише по рекомендації громад­
ських організацій.
В. РОКИТКО.

НАРАДА ПО ОБМІНУ ДОСВІДОМ

З 7-го по 11 травня цього
року в Міністерстві освіти
УРСР відбулася нарада за­
відуючих кафедрами і відді­
лами співів та музики педа­
гогічних інститутів респуб­
ліки.
У нараді взяли участь
близько п’ятнадцяти пред­
ставників педагогічних інсти­
тутів, у яких провадиться
підготовка викладачів широ­
кого профілю.
На нараді було заслухано
доповіді: «Про організацію
навчального процесу на ка­
федрі співів та музики пед­
інституту» (доповідач — зав.
кафедрою Ніжинського педа­
гогічного Інституту ст. ви­
кладач В. К. Поляков); «Ор­
ганізація педагогічної прак­
тики з співів та музики» (до­
повідач — зав. кафедрою
співів та музики Харківсько­

го педагогічного інституту
Б. А. Комаренко); «Про ро­
боту дитячої музичної студії
при Київському педагогічно­
му інституті» (доповідач —
зав.
кафедрою,
кандидат
мистецтвознавства Л. Й. Ви­
сочинська).
Учасники наради проана­
лізували навчальний план
педінститутів з спеціальності
«Співи та музика» для сту­
дентів філологічних факуль­
тетів та внесли ряд цінних
пропозицій, які передано на
розгляд до Міністерства ос­
віти УРСР.
П. РУДЧЕНКО,
інспектор-методист
Міністерства освіти
УРСР.
Н а ф о т о : Учасники н а­
ради на кафедрі співів і му­
зики нашого інституту.

ПАРТІЙНЕ

ж иття

Д е я к і побажання
Керую я семінаром з політич­
ної економії соціалізму серед
професорсько - викладовського
складу фізико - математичного
факультету. Гурток складаєть­
ся з 17 осіб.
На протязі всього періоду
його роботи (з початку навчаль­
ного року) було проведено шість
засідань, де заслухано ряд до­
повідей з найбільш актуальних
питань соціалістичної еконо­
міки.
Доцент П. Й. Коваль прочи­
тав доповідь на тему: «Харак­
тер економічних законів соціа­
лізму і їх відмінність від еко­
номічних законів капіталізму»;
доцент К. П. Янковський і
Є. М. Сульженко зробили допо­
віді на тему: «Госпрозрахунок,
рентабельність, собівартість і
ціна при соціалізмі»; доцент
М. Ф. Кіраковський — «Товар­
не виробництво і закон вартості
при соціалізмі». Велика увага на
семінарах приділяється вивчен­
ню таких питань, .як ціна і ціно­
утворення в СРСР, а також пи­
тань подальшого розвитку мар­
ксистсько-ленінської економіч­
ної теорії в рішеннях з ’їздів
КПРС і пленумів ЦК КПРС.
На жаль, ці доповіді і на­
ступне їх обговорення про­
ходили не при повному скла­

ді слухачів. Це пояснюєть­
ся інертним ставленням до своєї
роботи окремих «почесних» чле­
нів семінару, а також деяким
неулагодженням гурткової ро­
боти в інституті взагалі. В чет­
вер (це день роботи наукових
гуртків) частина викладачів ке­
рувала роботою студентських
гуртків і тому не мала змоги
взяти участь у роботі семінару.
Досвід роботи семінару пока­
зує, наскільки він необхід­
ний і корисний. Але разом з
вивченням марксистсько-ленін­
ської економічної теорії на фі­
зико-математичному факультеті
Нещодавно з Москви повернулася наша сом у московських педвузах, з постанов­
було б доцільно, особливо для
делегація,
у складі якої були директор кою наукової роботи, з життям студент­
фізиків, організувати паралель­
інституту, секретарі інститутської та фа­ ської молоді. Від імені викладачів та
но і філософський семінар.
культетських партійних організацій, ви­ студентів нашого інституту вони запро­
На мовно-літературному фа­
кладачі,
студенти. Делегація відвідала
культеті раціонально було б
Московський
міський педінститут ім. В. П. сили до нас у гості своїх московських
створити два семінари з полі­
Потьомкіна і Державний педагогічний колег.
тичної економії: один — по ви­
Н а ф о т о : наші представники на при­
інститут
ім. В. І. Леніна.
вченню питань політичної еко­
йомі
у директора педінституту ім. Потьом­
Представники
нашого
колективу
озна­
номії соціалізму, а другий —
кіна
т.
Щ оголєва.
йомилися
з
навчально-виховним
проце­
капіталізму і докапіталістичних
формацій.
В планах роботи на наступ­
ний навчальний рік слід перед­
гості
бачити створення семінару се­
ред викладачів на педагогічно­
1 8 травня до інституту
му факультеті, де така робота
— Дівчата! Сьогодні після
Не забувають студенти і про
прибули гості — наші к о л е ­
не провадилася.
лекцій необхідно залишитися відпочинок. Нещодавно в гру­
ги з Одеського педагогічного
проводилося
обговорення
на декілька хвилин,—оголосила пі
інституту ім. К. Д. Ушин­
М. СУГОНЯКО.
книги «Семнадцатилетние»; про­
комсорг Л. Рябушекко.
ського.
— Для чого? Чому? — почу­ йшло воно дуж е жваво. Причо­
В складі делегації — за­
лися запитання, але Люба ні­ му спеціальних виступів ніхто
ступник директора по на­
не готував, а кож ен говорив про
чого не відповіла.
вчально-виховній роботі, се­
Закінчилися лекції, та ауди­ те, що найбільше йому сподоба­
кретар партбюро інституту
торії ніхто не залишав. Люба лося, вказував на недоліки
А . А . Ж аборюк, заступник
орг — В. Рудик), в 43 групі повідомила дівчат, що у сту­ книги.
голови профкому Р . О. Когу­
фізиків (комсорг — О. Литви­ дента А. Сташкевича загрозли­
Цікаво проходять у н ас п о ­
тенко, декан фізико-матема­
нова).
вий стан з старослов’янської літбесіди. В ці години ми не
тичного факультету Р. Є.
Але є ще групи і навіть кур­ мови. Йому необхідна допомога. тільки обмінюємося новинами з
Соломонюк; представники ка­
си, де організаційна робота по­ Не вагаючись, одна з дівчат життя наш ої та зарубіж них
федр: музики — І. І. Добро­
ставлена дуже погано. Так, взялася допомогти йому...
країн, а й обговорюємо поведін­
дєєв, Істор ії КП РС і філосо­
комсорги Н. Теліченко (32 гру­
Це лише один випадок з жит­ ку окремих студентів. Так, н а­
ф ії — А . А . Дабіжа, педаго­
па математиків), А. Архипова тя II групи І курсу (російський приклад, під час бесіди «Пого­
гіки — Т. М. Свідіна та
(32 група фізиків). Т. Левицька відділ) мовно-літературного фа­ воримо про кожного» говорили
член ком ітету ЛКСМУ сту­
(31 група математиків) навіть культету.
дент
І. Б . Комендант.
про кожного з нас. Такі за д у ­
«не знали», що треба складати
Група у нас невелика — шевні розмови ще більш е згу р ­
Г ості детально ознайом­
плани роботи, хоч на школі ак­ всього 25 чоловік. Проте мета
ляться з постановкою на­
товують і зближують нас; в
у всіх єдина — якнайкраще
тиву говорилося про це.
вчально-виховної роботи в
Факультетське бюро фізико- вчитися. Вдумливо і серйозно цьому велика заслуга наш ого
наш ом у інституті, побува­
математичного факультету (се­ готуються до семінарів Г. Пав­ старшого помічника і порадни­
ють на лекціях викладачів,
кретар — О. Семко) недостатню
ка викладача Б. П. Страхова.
відвідаю ть студентські гур­
лова, Г. Орел, С. Фадеева, С.
увагу приділяло навчанню ком­
тожитки.
Г. ЧЕНДЄВА.
сомольського активу І курсу, Наумова і багато інших.
внаслідок чого комсомольське
бюро курсу довелося переоби­
рати.
Для того, щоб комсомольський
актив умів як слід працювати,
треба не тільки збирати школи
активу по окремих ділянках ро­
боти , на яких теоретично розби­
раються методи комсомольської
роботи — необхідно надавати
йому діяльну допомогу в по­
всякденній роботі. Саме таке
навчання буде найбільш корис­
ним і дійовим.
Л. БІЛИЙ.

Навчання комсомольського
активу — важлива ділянка роботи
На XII комсомольській кон­
ференції інституту делегати го­
ворили про те, що комітет ком­
сомолу мало уваги звертав на
навчання комсомольського ак­
тиву. Новий склад комітету
врахував ці критичні зауважен­
ня.
На протязі 1957 — 1958 на­
вчального року було проведено
три інститутські школи активу
на теми: «Форми та методи ор­
ганізаційної та ідейно-виховної
роботи», «Керівництво і кон­
троль за навчальною роботою в
комсомольській групі», «Про
стиль та методи роботи члена
факультетського бюро». Регу­
лярно проводились збори ком­
сомольського активу, на яких
обговорювалися завдання орга­
нізації і накреслювалися шляхи
їх виконання. Члени комітету
комсомолу і факультетських
бюро відвідували групові та
курсові збори, навчали комсо­
мольський актив повсякденній
роботі.
Вжиті заходи дали позитивні
наслідки. Значно краще, ніж
раніше, проводиться комсомоль­
ська робота в І групі І курсу
педагогічного факультету (комс­

Навчальний рік закінчується. Студенти складають
останні заліки, а Л. Маложава, М. Ламаш та В. Савенок
(педфак) працюютьнад завершенням курсових робіт.

Згуртований колектив —
запорука успіхів у навчанні

Наші

З досвіду вільнюсців
Широкого розмаху в школі
З великим успіхом пройшла
наукова студентська конферен­ набула боротьба за культуру
ція Вільнюською державного поведінки, за чистоту; в школі
педагогічного інституту, при­ учнів привчають до ввічливості.
свячена 70-річчю з дня наро­ У коридорах школи — плакати:
дження великого радянського «Витри ноги», «Дотримуйся чи­
стоти», «Будь охайним» та
педагога А. С. М акаренка.
З доповіддю «Ж иття і педа­ ін. Чергові стежать за вико­
гогічна діяльність А. С. М ака­ нанням цих вимог як учнями,
ренка» виступив студент II кур­ так і викладачами.
су ВДПІ Дудутіс. Студентка ІІІ
Навички культурної поведін­
курсу Петрайтіте прочитала до­ ки в школі виховуються прак­
повідь «Про виховання соціа­ тично. Тав. Пакалніс. розповів,
лістичного гуманізму в системі як він сам у VI класі провадив
А. С. М акаренка». На пленар­ заняття по вихованню культури
ному засіданні виступила з до­ поведінки. Вийнявши з кишені
повіддю «Виховання почуттів зламаний олівець, він попросив
дітей і підлітків на основі педа­ ножик, щоб його підстругати.
гогічних творів А. С. Макарен­ Один з учнів д ав йому ножик.
ка» студентка нашого інституту Директор спитав: «А хто може
Галина Новицька (IV Курс пе­ зроб и ти це культурніше?!» Ін­
дагогічного факультету).
ший учень подав йому розкри­
Особливо цікавим був виступ тий ніж, але лезом уперед, тре­
директора IX середньої школи тій — ручкою вперед. Дівчинка
м. Каунаса т. Пакалніса, який взялась сама підстругати олі­
розповів про свій досвід засто­ вець. Тов. Пакалніс все-таки
сування ідей А. С. М акаренка спитав, хто може зробити ще
в школі.
культурніше і красивіше. П ід­
— Колектив у ш колі,— го­ нявся хлопчик, подав йому свій
ворить він,— формувався посту­ олівець і спитав дозволу під­
пово. Школі було присвоєно стругати олівець т. Пакалніса.
ім'я Адама Міцкєвича. З цього,
Другий приклад: назвавши
й почалася боротьба за кол ек­
тив: провели вечір, присвяче­ к нижку, т. Пакалніс попросив
ний А. Міцкєвичу, до якого ста­ дівчинку й хлопчика відшука­
ранно готувались; всі учні ви­ ти її в учительській і принести.
вчили біографію п оета, його Сам же стежив за їх поведін­
все було гаразд: хлопчик
твори, деякі навіть напам ’ять. кою;
двері, пропустив дів­
Було введено учнівський значок відкрив
чинку, і сам вийшов за нею,
з ініціалами поета («АМ»), який причинивши
двері.
одержували лише кращ і учні,
У школі багато цікавих тра­
учні-активісти.
Всі хороші справи, зроблені дицій. Одна з найкращих —
класом, записуються в окремий свято «срібного дзвінка», яке
зошит; в кінці кожної чверті ви­ відбувається в останній день
значається клас, щ о зайняв пер­ занять. «Срібний дзвінок» —
ше місце по школі, а на загаль­ це останній дзвінок для ви­
них шкільних зборах цьому пускників .
класові вручається перехідний Ш колярка - першокласниця
приз. Доручення класам іноді Пробігає з дзвоником по всіх
даються тривалі, і знають учні коридорах. Учні заходять в ак­
про них заздалегідь (директор в товий зал. На сцені стають
кінці навчального р о к у в ж е має навпроти найстарші й наймо­
план роботи на наступ н ий рі к). лодші в школі — випускники і
Так, клас, яком у до ручал о сь першокласники. Першокласни­
прибирати новорічну я л инку, ки вручають своїм старшим то­
знав про це весною, том у влітку варишам квіти. Один з учнівприготував чимало чудових при­ першокласників обіцяє від імені
всіх добре вчитися і гідно прокрас.

Ек с к у р с і я
Цими днями разом з на­
шим агітатором П. М. Куль­
чицькою ми відвідали вер­
статобудівний завод автома­
тів і напівавтоматів.
Це підприємство випускає
понад 45 моделей автоматів
і напівавтоматів, що свід­
чить про швидкий ріст за­
воду.
Ми відвідали кілька це­
хів - — ливарний,
коваль­
ський, механічний. Розпо­
відь інженера т. Кіца про

була

нести девіз 11-го класу (в
Литовській РС Р одинадцяти­
річне
навчаня
в
середній
школі. Кожний клас обирає со­
бі девіз і по закінченні школи
передає його першому класові).
Потім виступають випускники і
викладачі.
Школа має, крім учнівського
значка, свій статут, який вида­
но окремою книжечкою. Дотри­
мування правил статуту є обо­
в’язком к ожного учня. У стату­
ті визначені правила поведінки
учня в школі, на вулиці, дома,
за столом.
Одним з великих досягнень
шкільного колективу є пункту­
альність, за яку наполегливо
боролись спочатку в учитель­
ському, а потім в учнівському
колективах. Всі збори, вечори,
засідання починаються в точно
призначений час. Після почат­
ку — дівері закриті, вхід забо­
ронений.
Наприклад, збори,
призначені на 17 годину 12 хви­
лин, починалися хвилина в хви­
лину.
Внаслідок тривалої, наполегли­
вої роботи, вмілого застосуван­
ня ідей А. С. Макаренка в
школі виріс міцний колектив.
П ісля пленарного засідання
прибутні
проглянули
кіно­
фільм «Педагогічна поема».
На другий день члени нашої
делегації були присутні на за­
сіданні секції педагогіки і пси­
хології. В роботі цієї секції
взяли участь студенти КДПІ
ім. Горького, які прочитали ряд
доповідей, присвячених педаго­
гічній спадщині А. С. Макарен­
ка. Доповіді були вислухані з
великою увагою. Потім ви­
ступив один з наукових ке­
рівників секції, який дав по­
зитивну оцінку доповідям на­
ших студентів; інші виступаючі
приєдналися до його думки і
побажали Науковому студент­
ському товариству інституту
дальших успіхів у роботі.

Важлива і корисна справа
Нещодавно, зовсім випадково, я побував на сту­
дентському вечорі, програма якого велася англій­
ською, німецькою та французькою мовами. Цікаво
мені було на ньому побувати тому, що в педінституті
вчаться і випускники нашої школи, а в свій час у
ньому навчався і я сам.
Хороше і приємне враження справив на мене ве­
чір. Я разом з усіма аплодував молодим виконавцям
за майстерне виконання пісень, виразні декламації
та виконання сценок із класичної літератури. П о­
ряд із студентами мовно-літературного факультету
на сцені успішно виступали фізики, математики,
педфаківці.
Приємно думати, що в школи через деякий час
підуть всебічно підготовлені вчителі, які не обмежу­
ватимуться тільки читанням лекцій або проведенням
уроків.
З а 25 років педагогічної роботи я бачив немало
вчителів. І треба прямо сказати, що однією з причин
невдач окремих молодих педагогів є невміння орга­
нізувати позакласну роботу. Вони тільки «урокодав­
ці" , живуть відірвано від дитячого колективу. А учи­
тель обов’язково повинен бути і вихователем.
Тому моїм майбутнім колегам я хочу порадити
якомога більше практикуватися в проведенні різних
позакласних заходів, щоб стати справжніми педаго­
гами-вихователями.
М. ТАРАСЕНКО,
завуч Радульської середньої школи Любецького
району. Чернігівської області.

ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ ВЕЧІР МОЛОДІ
«English is spoken here!»
«Deutsch spricht man hier!»
«On parle francais ici!»

Такі написи можна було про­
читати в актовому залі інститу­
ту на не зовсім звичайному ве­
чорі...
Думка організувати вечір на
іноземній мові прийшла якось
відразу і захопила весь колек­
Р . ПАЛІЙ, Н. КОВАЛЕНКО, тив кафедри. Важко навіть ска­
студентки II курсу мовно- зати зараз, хто був ініціатором
літературного факультету. цього цікавого і корисного за­
ходу. У здійсненні задуманого
взяли активну участь багато ви­
кладачів та більше ста студен­
тів.
...Як і завжди перед почат­
ком
— в залі гомінко. Але
Розалії Зарембової, яка була
чомусь
здається, що в цей ве­
в складі делегації. В газеті
надруковано взаємні поздо­ чір пожвавлення не таке, як
ровлення з святом 1 Трав­ звичайно буває, а якесь особ­
ня — Р. Зарембової і інже­ ливе.
В залі — численні гості. Се­
нерів-технологів тт. Черніко­
ред
них робітники заводу «Ле­
в ОЇ і Нікіточкіної. Вони здру­
нінська
кузня» (підшефні ка­
жилися ще минулого року і
федри
іноземних
мов), виклада­
тепер систематично листу­
чі
та
студенти
інституту
інозем­
ються.
них мов, вчителі шкіл міста.
Ми дуже вдячні П. М.
Д ев’ятнадцята
година. На
Кульчицькій і дирекції заво­
сцені з ’являються стрункі дів­
ду за організацію екскурсії.
чата. У кож ної на грудях —
Ш. МУРГА.
квітка.
Квіти — це своєрідні ембле­
ми. Вони у кожного учасника
вечора. Колір квітки залежить
від мови, якою виступає той чи
інший «артист». Якщо він «ан­
глієць» — квітка біла, «ні­
мець» — блакитна,
«фран­
цуз» — рожева або червона.
Дівчата, кожна «своєю» мо­
вою, вітають присутніх. Зал
відповідає дружними оплеска­
ми. Завіса повільно розсуваєть­
ся, і зі сцени, що утопає в жи­
вому весняному уборі, лине зна­
йома мелодія. Це зведений ді­
вочий хор злагоджено виконує
«Гімн демократичної молоді»...
Хор змінюється сольними ви­
ступами. Студент В. Галух спі­
ває «Пісню про Батьківщину».
Схвильовано звучить голос ви­
конавця, а в уяві присутніх ви­
никає осяяний промінням вес­
няного сонця наш рідний край...
Проникливо, з глибоким по­
чуттям прочитала В. Заскока
вірш В. Гюго «На барикаді».
Дівочий ансамбль задушевно
виконав англійську пісню «Хло­
пець Біллі» та фестивальну

ц і ка в о ю

роботу цехів і механізмів су­
проводжувалась демонстра­
цією роботи деяких верста­
тів і окремих етапів трудово­
го процесу.
Нам було приємно почути,
що в минулому році на за­
воді побували наші земля­
ки — делегація з Чехосло­
ваччини. В заводській бага­
тотиражній газеті «Верстато­
будівник» серед виробнични­
ків заводу ми побачили фо­
тографію старої комуністки

НАМ ПИШУТЬ

польку. Дуже хороше тріо у
складі студенток В. Ленько,
Н. Оселедько та О. Луцької ви­
конало німецькі пісні «Прощан­
ня з Батьківщиною» та «Коли­
скову». Затамувавши подих,
слухали присутні пісню «Якщо
хлопці всього світу...» у вико­
нанні ансамблю на французькій
мові. Ніжно продзвеніла негри­
тянська
колискова
пісенька
«Спи, мій бебі» у виконанні
студента А. Сташкевича; А.
Мирецька натхненно
прочи­
тала вірш Луї Арагона «Бала­
да про тих, хто співав під тор­
турами».
Першокурсниці Н.
Шрубок та Л. Поха темпера­
ментно виконали французький
народний танок, який підготува­
ли з власної ініціативи. Надзви­
чайно сподобалася всім німе­
цька жартівлива пісня «Поці­
луй мене, Ангеліно!», яку у су­
проводі квартету майстерно ви­
конали Л. Рябушенко і Г. Орел.
Чудове враження справило
на присутніх виконання уривка
з п’єси Бернарда Шоу «Пігма­
ліон» студентами мовно-літера­
турного та фізико-математично­
го факультетів С. Фадєєвою,
В. Пріцкером, М. Кириленком
та О. Якубенко. Палко аплоду­
вали глядачі і виконавцям сцен­
ки з комедії Бомарше «Безум­
ний день, або весілля Фігаро»
Н. Сизенко, Н. Опаленко, А.
Демидовій та В. Тарасенко.
Один за одним виступають
студенти і з кожним виступом
почуття радості ї гордості за
них все більше охоплює кож­
ного, хто знаходиться в залі.
Та ось змовкають звуки
останньої мелодії. Повільно за­
кривається завіса. Але присут­
ні ще довго не відпускають
учасників вечора, нагороджуючи
їх тривалими, заслуженими оп­
лесками...
Дуже добру справу розпочав
колектив кафедри іноземних
мов. І це корисне починання
обов'язково треба продовжити.
Такі вечори розвивають у моло­
ді почуття інтернаціоналізму,
прищеплюють їм любов до іно­
земної мови, а значить, і ба­
жання знати її якомога краще.
Л. СОПІЛЬНЮК.

П О Е З ІЯ Н А Ш И Х Д Р У З ІВ

Максимова
(ОПОВІДАННЯ)
ІСТОРІЮ нам розповів
ЦЮдядько
Сергій, літня люди­
на з шевченківськими вусами, в
пору сінокосу, коли ми за про­
ханням колгоспників приїхали
допомагати їм на лузі.
Увечері, коли все навколо
стихало, ми, ніби змовившись,
тісним колом оточували його і
просили:
— Дядьку Сергію, розка­
жіть що-небудь!
Він задоволено посміхався:
— Я вже вам усе розповів!
— Розкажіть про Максимо­
ву балку. Люди казали, що ви
дещо знаєте про неї.
— Про Максимову балку? —
задумавшись, перепитав дядько
Сергій.
— Розкажіть, просимо вас! —
дружно підхопили хлопці.

БАЛКА

дуже хоче бачити. Прощай, ме­
— Хто мене видав? — запи­
ні ніколи! — і швидко вийшла. тав Максим.
Марися мовчала, напружено
Смерека аж прикипів на міс­
ці. Він давно затаїв смертельну думаючи, хто б міг це зробити,
ненависть до Максима. Ще з їй пригадався той вечір, коли
півроку тому Максим як пред­ до неї заходила Ганна, її розмо­
ставник комбіду вимагав, щоб ва з нею. Раптом вона аж похо­
Смерека здав у громадський лонула.
фонд жито для посіву. Куркуль
— Може... може, батько, —
відповів, що, мовляв, нічого за­ тихо промовила вона. Марися
зіхати на чуже добро. «А яке кинулась до Максима і, важко
воно ваше,— відрізав Мак­ дихаючи, благала:
сим,— на наших наймитський
— Зрозумій, Максиме, обі­
горбах виросло оте добро».
цяють життя!
Це вже було занадто. Смере­
Максим не відповів, схилив­
ка, позеленівши від люті, про­ ши голову на коліна. Він про
На деякий час всі замовкли. цідив: «Ну, стривай, злидар не­ щось думав:
З-за хмар викотилося бліде об­ щасний, ти за це поплатишся!»
— Ні, ні й щ е раз ні! — ви­
личчя місяця, освітивши голу­ І ось тепер була нагода помс ти ­ разно вимовив Максим. Марися
бим сяйвом свіжі покоси трав, тися: до того ж, він буде ніжно обняла його.
прибережні лози, курінь і гурт не на поганому рахунку у нім­
— Тоді і я вмру разом з то­
хлопців, які зосереджено диви­ ців, а в їхніх руках сила.
Коли Марися пішла поратись бою.
лися на дядька Сергія. А нав­
Марисю вивели. Німець ки­
коло — тиша, чути тільки пле­ по господарству, Смерека крадь­
нувся до неї.
скіт хв иль та десь здалеку кома вийшов з хати.
доноситься крик сонного птаха;
— Щ о він тобі сказав?
Холодно стояти надворі в
відчувається терпкий запах ско­
Марися
не відповіла.
січневий вечір, ще й у хурто­
шеної трави.
— І ти заодно з ним, біль­
вину.
Та
Максима
зігрівала
— Гаразд, гаразд,— промо­ думка про те, що він побачить­ шовицька мерзото! Вивести! —
вив дядько Сергій і, оглянувши ся з Марисею, йому потрібно крикнув німець, шаленіючи від
всіх, тихо почав. Голос його дістати деякі в ідомості, і, крім люті.
злегка тремтів. Відчувалося, того, він так давно не бачив
О Ф ІЦ ЕР, підперши
голову
що розповідав він про близьке свою кохану!..
руками, сидів за столом.
і дороге.
Почувся скрип снігу — з ’я­ Перед ним стояли Максим і Ма­
Ми познайомились з Макси­ вилась постать. Максим відразу рися.
мом восени 1916 року. Незадов­ впізнав її: то була вона, Мари­
— Востаннє запитую: буде­
го перед цим помер його бать­ ся. Тривожно забилося серце. те говорити:
ко, а після тяжкої хвороби не Помітивши його, вона прискори­
У відповідь мовчанка.
стало й матері. Безвихідне ста­ ла крок. Він кинувся назустріч.
приступайте,— кив­
новище змусило хлопця піти в
— Марися, ти прийшла, моя нув—вінТоді
солдатам.
найми до куркуля Смереки. Не­ лебідонько!
Максим побачив, як до Ма­
солодко було йому. Часто при
Вона, злегка примруживши рисі
підбігли двоє солдатів і
зустрічі він говорив мені:
очі, закохано дивилася на нього.
— Цей пузир скоро лопне Міцні обійми; короткі, як мить, почали роздягати її...
— Досить! — скомандував
від батрацького поту й крові.
гарячі поцілунки.
офіцер.— Ну, що скажете? —
— А ти піди від нього,— ра­
Зненацька, немов з-під зем­ єхидно запитав він, наближаю­
див я.
лі, виросло декілька постатей, чись
до Максима. Максим по­
Він задумливо мовчав і ніби їх було не менше двадцяти.
вернув голову, глянув у його
самому собі відповідав:
Максим рвучко метнувся вбік, хижі очі і, зібравшись з сила­
але назустріч висунулись баг­ ми, плюнув прямо в обличчя.
— Не можу.
Я здивувався. Але блиска­ нети. Він блискавично повер­ Німець одним ударом збив юна­
вично майнула думка: «Адже у нувся й побіг у протилежному ка з ніг.
Смереки є дочка — кароока напрямку. В цю мить з-за дере­ Р АНКОМ
Марисю й Макси­
ва вискочили німці й накинули­
Марися».
ма вели по сніжному ш л я­
ся на нього ззаду. Максим зро­
ху, що звертав до балки. Кож­
У буденних турботах минали зумів, що потрапив у пастку.
ний думав про своє.
дні. Зрідка до села долітали
Вранці Максима допитував
— Максиме, — звернулась
різноманітні чутки, розпорошу­
вались у ньому. І одного разу, вже немолодий офіцер. Він гля­ до нього М арися,— тобі не
як грім, долетіла звістка: в Пе­ нув на залите кров’ю обличчя страшно?
тербурзі перемогла революція, юнака і гримнув по-німецькому
— Мені за тебе боязко,—
влада перейшла до рук робіт­ на солдатів.
відповів Максим, і, ніжно гля­
— Тварюки! Як ви поводи­ нувши на неї, міцно потис руку.
ників і селян! По-різному зу­
стріли люди цю звістку. Одні тесь з ним! Це дуже дорогоцін­
Їх поставили над балкою. Д е­
раділи і мріяли про нове жит­ на знахідка!
сять рушниць дивилися на них.
тя, інші — скептично й вороже
А далі улесливо звернувся Гримнув постріл. Куля влучила
очікували. Село насторожилось. до Максима:
Марисі в шию, звідти тонень­
З швидкістю шаленого вітру
— Я думаю, що ми з Вами кою цівкою стікала кров. Дру­
побігло життя. Минув ще рік. домовимося про все.
га куля попала в ногу, нижче
Україну залило арміями оку­
коліна. М арися ойкнула і впала,
Максим
презирливо
посміх­
пантів. Максим разом з під­
Максим г лян ув в її бік.
пільним комітетом пішов у ліс, нувся і промовчав.
— Погано стріляєте,— гук­
де формувався великий парти­
Минуло декілька днів. Ніякі нув він солдатам.
занський загін.
лестощі, ніякі тортури не ро­
— Плі! — гаркнув німець.
Німців, що стояли в селі, зімкнули вуст партизана. Де­
На цей раз М аксим захитав­
дуже турбувало, де знаходять­ кілька разів Максима, непри­
ся партизани. Вони шукали їх томного від катувань, відлива­ ся, ще р а з останнім поглядом
глянув навкруги і важ ко впав.
в одному місці, а в іншому в ли водою.
Поряд з ним леж ала Марися.
цей час злітали в повітря еше­
Проте офіцер не втрачав на­
О ПОВІДАЧ замовк. Д екіль­
лони, склади....
дії дізнатися про все.
ка хвилин стояла напруже­
— Ні, я-таки витравлю з на тиша.
В хаті Смереки було тихо.
Потім тремтячим го­
нього
«більшовицьку
заразу»!—
У вечірніх сутінках видно, як
лосом він додав:
Марися, злегка нахилившись, У ката визрів новий план. Він
— Там, у балці, їх і похова­
щось вишиває. В сусідній кім­ викликав ад’ютанта.
ли, а весною чиясь дбайлива
— Негайно приведіть сюди рука посадила на могилі беріз­
наті, до якої вів прохід, закри­
тий вишитою завісою, Смерека Ма... Марисю Смереку. — Її при­ ку. ...Оце і все...
зшивав упряж. Почувся корот­ вели. Офіцер вирішив діяти
Стало тихо-тихо. Ніхто не
кий стук, двері відчинились, і відверто й прямо.
хотів порушувати тиші. У кож­
Марися побачила обвітрене об­
— Слухай, дівчино, ти гар­ ного — задумливе обличчя, за­
личчя Ганни, подруги.
на, молода, ти хочеш жити. Від мріяний погляд. А до них немов
врятуєш ти
— Марисю, до тебе можна? тебе залежить:
посміхалася ніжна струнка бе­
цього юнака чи ні. Якщо він різка,
— Заходь!
що росла на могилі. Во­
зізнається, дарую життя, даю на посилала
свій привіт людям,
— Я на хвилинку, йди сюди, землю і можете одружитись.
миру і сонцю.
я маю щось тобі вказати. Гостя, Якщо ні — то буде погано!
стежачи за тим, як її слова
Володимир ВАШКУЛАТ,
вплинуть на Марисю, прогово­
Незвичайним було побачення
студент II курсу мовнорила: Сьогодні, недалеко від Марисі й Максима в тісній ка­
літературного факультету.
балки, тебе чекатиме Максим: мері, з вартовим за дверима.

КОМСОМОЛЬЦЫ
Холодный ветер вил из снега кольца,
В Царицын уезжали комсомольцы,
Райкома двери наглухо забив,
Восьмушкой хлеба голод раздразнив.
Мороз как-будто поднимал на пики,
Стелилась вьюга, хороня живьем,
А с юга полз раскормленный Деникин,
С холодным «голубым» офицерьем.
Шли комсомольцы в красных батальонах,
Тонули в океанах огневых,
Расписывались кровью на знаменах
И молча умирали возле них.
С «Максимом» и десятком трехлинеек
Сивашем, степью, щелочками троп
Прошли победно Крымский перешеек,
Колючий, неприступный Перекоп...
Холодный ветер вил из снега кольца,
То утихал, то сатанел опять...
На стройки уезжали комсомольцы
Страну свою из пепла поднимать.
Пройдут века, но сотни поколений
Людей тех не забудут, нет,
Которых в бой повел великий Ленин,
Зажечь над миром новой эры свет!
Анатолий КРЕССЕ,
студент Житомирского пединститута.
Скромна
трудівниця

Вона приходить в школу рано-рано,
Як в небі спить ще сонце золоте.
Повитирає з вікон пил старанно.
Провітрить класи, чисто підмете.
Своїй роботі непомітній, скромній,
Вона багато сили віддала.
І хоч у неї уже сиві скроні,
Та скільки в серці світла і тепла!
Робота скінчена. Вже дев'ять скоро...
До класів чисто прибраних, просторих,
Прийде шумлива, жадібна де знань,
Допитлива, настирлива малеча
І над книжками дзвінко защебече,
Як ластівки в погожо-ясну рань.
Андрій КОНИК,
студент Кам’янець-Подільського
педагогічного інституту.

БЕЗСМЕРТЯ
Чорніє рана на корі...
Який надріз глибокий!
Хтось, видно, від жаги горів
І дуже прагнув соку.
Весняне сонце припече —
Ж иття навкруг проснеться,
І сік з берези потече,
Немов сльоза поллється.
Впадуть краплини на траву,
Торішню поруділу,
Щоб натомість родить ж иву,
Таку, щоб зеленіла.
А цей надріз зробив солдат,
Щоб спрагу заглуш ити...
І він безсмертний, бо стократ
В нащ адках буде жити.

Оксентій МЕЛЬНИЧУК,
студент Житомирського
педінституту.

новое

слово

КОЗЬМЫ ПРУТКОВА
Если ты читаешь лекцию
академическим языком, о
преподаватель, не льсти себя
мыслью, что ты академик!
Что
в институте
по­
жнешь — то в школе по­
сеешь.
Сдавая экзамен, не за­
будь оставить себе знания.
Хочешь быть хорошим
учителем? Будь им!
Двойку тоже нужно за­
служить.
Записал внук Козьмы
Пруткова
Кузя ПРУТЕНОК.

ВЕСНЯНИЙ
ВІТЕР
З а сп а н и м и степами,
радісна, голосна,
з буряним и вітрами
йде красуня-весна.

Вітер до праці кличе,
Ж ен е і спокій, і сни.
В ін дихає прямо в обличчя
ніж ним теплом весни.
К ли ч е туди, де в небо
йде б уд івля нова,
кли ч е туди, де треба
р у к и , а не слова.
Н і, не по нас в цім світі
спокійно чекати кінця...
Х а й же тривожить вітер
в кожному з нас бійця!
Щ об так, як вірші писати
з натхненням до забуття,
стали ми працювати,
кращ им робити життя.
М. ВІКТОРОВ
студент Української
академії сільсько­
господарських наук
.

В. о. редактора І. КРУК