Файл #131: "1958-2[1].pdf"

ВАЖЛИВА
СП ЕЦ ІАЛЬН ІСТЬ
Як часто раніше доводилося не відведено належного місця.
педагогам у розмовах з батька­ Якщо в минулому році активна
ми чути гіркі зауваженая:
виховна практика в школі-ін­
— З того часу як наша ди­ тернаті провадилася на протязі
тина пішла до школи, ми не місяця, то за новим навчаль­
ним планом вона зведена до
знаємо спокою...
І батько і мати на ро­ двох тижнів. Два тижні прак­
боті до 6-ї години вечора. тики з усіх 5-ти років підготов­
Коли дитина була у дитсад­ ки студентів до другої спеці­
ку, батьки, повертаючись з альності — чи не замало це?
роботи, забирали її; тепер же. Що можна зробити за два тиж­
навчаючись у школі, дитина ні в дитячому колективі? По­
звільняється о першій годині і верхово ознайомитися з його
до вечора залишається на приз­ складом і тільки розпочати під­
воляще. Як же її виховувати? готовку якогось виховного за­
XX з ’їзд партії вказав шлях ходу. Через це деканатові мов­
до розв’язання цього наболі­ но-літературного факультету до­
лого питання. Школа-інтернат. велось шляхом внутрішнього
куди діти приймаються за ба­ перерозподілу годин збільшити
жанням їх батьків, забезпечує тривалість практики на 20 днів,
повне виховання, навчання й проте й цього недостатньо...
Слід врахувати й таке: в шко­
утримання учнів з 1-го по 10
клас. Поки що цих шкіл неба­ лах-інтернатах основним наван­
гато, вони існують лише другий таженням педагогів є виховна
рік, але з кожним роком їх робота; переважна більшість їх
кількість збільшується. Це — має ставку вихователя і 6 годин
ростуча, перспективна форма на тиждень викладовської робо­
освітньо-виховної роботи в на­ ти. Отже, саме підготовка вихо­
шій країні, і не дивно, що вже вателів має бути основною спе­
зараз дуже гостро постало пи­
ціальністю на нашому факуль­
тання про необхідність спеці­
теті, а мова і література — дру­
альної підготовки кадрів педа­
гогічних працівників для цієї гою. Але поки що справа сто­
установи. Зокрема, і при нашо­ їть далеко не так: з 4060 годин,
му інституті розпочато їх підго­ які є за навчальним планом на
товку (друга спеціальність на протязі 5 років навчання, курс
українському відділі мовно-лі­ виховної роботи в школі-інтер­
тературного факультету).
наті з усіма його видами робо­
В цьому номері газети читачі ти (лекції, семінари, безвідрив­
ознайомляться з першими під­ ні заняття з ігор тощо) — охоп­
сумками проведення педагогіч­ лює лише 100 годин.
ної практики в школах-інтерна­
Чи не слід керівництву
тах. Справа це нова і тому не КДПІ порушити перед Міністер­
дивно, що тут ще не все гаразд. ствам освіти питання про те,
Було б добре, якби наші читачі щоб поставити цю справу з го­
поділилися на сторінках газети лови на ноги і піднести підго­
своїми враженнями і побажан­ товку вихователів шкіл-інтерна­
нями щодо поліпшення підготов­ тів на рівень тих вимог, які
ки вихователів для шкіл-інтер­ партія і уряд ставлять перед
натів.
цією установою, і тієї уваги, що
На жаль, ще не всі студенти їй приділяється в нашій країні!
і викладачі надають цьому пи­
М. МИРОНОВ,
танню належної ваги. На­
доцент кафедри педагогіки.
віть у навчальному плані йому

І

Р

А

Д

І

С

Н

О

,

І П Р ИКРО ...
Зовсім недавно ми приймали
до інституту нове поповнення—
кращих людей з виробництва,
молодих робітників, колгоспни­
ків, інтелігенції із стажем
практичної роботи.
Пройшов семестр напруже­
ної, творчої роботи. Нелегко
було починати. Читальня, семі­
нари, лекції, гуртожиток — но­
ва робота, нова обстановка, но­
ві друзі. І тим більш радісно
бачити, як наші першокурсники
активно включилися в громад­
ську роботу інституту, стали
хорошими студентами, товари­
шами. Це видно і в навчанні.
З великим задоволенням ми
слухали пісні, частівки у вико­
нанні студентки Д. Шабалової.
З неменшим задоволенням мож­
на було слухати її відповідь на
екзамені з вступу до літерату­
рознавства. Змістовно, зрозумі­
ло, обгрунтовано; відчуваються
глибокі, міцні знання.
З успіхом складають перші
свої екзамени в інституті й інші
студенти, які прийшли до нас з
виробництва. Ось С. Кузьміна,
яка одержала заслужену відмін­
ну оцінку; вона з честю стає в
ряди кращих студентів факуль­

тету. З великим задоволенням
привітають її подруги з фабри­
ки, де вона працювала до всту­
пу в інститут. В. Деркач теж
може гордитися — його мрія
стала дійсністю: в матрикулі
з’явилася перша відмінна оцін­
ка. Те ж саме — у М. Степан­
чук, В. Студзінської, Н. Цюпи
й інших.
Непогано почала сесію біль­
шість з них, але є і прикрі ви­
нятки. Л. Дубова, М. Понома­
ренко, Л . Ільчук, Є. Чалапко
почали з задовільних оцінок.
Напевно, важко товаришам по­
чинати студентське життя, не
врахували труднощів, тому і не
дуже приємні наслідки.
Можна сподіватися, що на­
ступний семестр принесе всім
товаришам, які прийшли з ви­
робництва, хороші успіхи у на­
вчанні.
О. ПЕТРИК.

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З а

педагогічні

К А Д Р И
ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ І
ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. О. М. ГОРЬКОГО

СІЧНЯ

22

1958 року
СЕРЕДА

№ 2 ( 49)
Ціна 15 коп.

ЗАВЖДИ В ПРАЦІ

Різкий вітер гнав до бере­
га високі хвилі, кружляв у
вологому повітрі перші сні­
жинки. Хвилі налітали на
плоти, що похитувалися біля
берега, і, розбиваючись, об­
сипали людей холодними
бризками. Люди поспішали
до темноти розв’язати плоти,
вибрати стовбури з води і
скласти їх на березі в штабе­
лі. Києву потрібен був ліс,
тим, хто працювали, потрібні
були гроші, щоб купити хлі­
ба, сахарину, сірників, ма­
хорки. А увечері в холодній
кімнаті багато з них, стомле­
ні і напівголодні, сідали за
книги та конспекти і до
пізньої ночі штурмували ос­
нови наук.
Книжкові сторінки підда­
валися так само важко, як і
важкі мокрі колоди біля дніп­
ровських причалів. Нелегко
було вчитися у ті буремні
дні, коли молода радянська
влада боролася і з Інтервен­
цією, і з голодом, і з роз­
рухою, і з неписьменністю.
Але звільнений народ пе­
реборював усі труднощі і
посилав учитися кращих
представників нової молоді.

Прийшов учитися на педаго­
гічний факультет Київського
сільгоспінституту і Костян­
тин Йосипович Смаричев­
ський, син подільського бід­
няка-хлібороба. Безсонні но­
чі над книжками, нелегкі за­
робітки на розгрузці лісо­
сплавного матеріалу і земля­
них роботах — такими були
роки навчання майбутнього
педагога-психолога.
Костянтин Йосипович про­
жив велике життя. Вчитель
початкових і середніх шкіл,
асистент кафедри психології
і педагогіки інститутів, на­
уковий співробітник УНДІП’у
та .науково-дослідного інсти­
туту дефектології, солдат
Великої Вітчизняної війни—
такий шлях подільського се­
лянина.
Все життя він продовжував
вчитися. Закінчив аспіранту­
ру УНДІП’у, вечірній універ­
ситет марксизму-ленінізму.
Але головне — самостійне
навчання. Сотні книжок з
педагогіки, психології, меди­
цини, фізвиховання, філосо­
фії дають Костянтину Йоси­
повичу запас знань, якими
він так любить поділитися з

своїми численними співбесід­
никами.
Часто можна почути;
— Спитайте у Костянтина
Йосиповича. І можете бути
впевненими, що ви завжди
одержите кваліфіковану і ви­
черпну консультацію.
...Кабінет психології. Ти­
ша. На столах і стендах—ря­
ди складних приладів, апара­
ти. Тут же їхній володар —
літній невисокий чоловік з
допитливими сірими очима,
які зберегли свій блиск, хоч
їхньому власнику вже дале­
ко за шістдесят. Це Костян­
тин Йосипович Смаричев­
ський, старший лаборант ка­
федри психології нашого
інституту, його завжди мож­
на побачити в кабінеті, неза­
лежно від того, закінчилося
його чергування чи ні.
З повагою і теплотою го­
ворять про Смаричевського
товариші по роботі, коротко,
але яскраво характеризують
якості простого трудівника,
чуйної людини: велика праце­
здатність, скромність, точ­
ність та акуратність, сердеч­
ність.
Костянтин Йосипович не
стоїть осторонь громадсько­
го життя інституту. Не один
рік він краще за інших зби­
рає профспілкові внески,
принципово і вимогливо ви­
конує обов’язки громадсько­
го контролера торговельної
сітки.
Так, на прикладі трудово­
го життя Костянтина Йоси­
повича Смаричевського є чо­
го повчитися молоді та й не
тільки молоді. А. ДЯЧЕНКО.
Н а ф о т о : старший лабо­
рант кабінету психології К..Й.
Смаричевський пояснює бу­
дову орфографа і тримомет­
ра студентам педфаку Г. Му­
тян та Г. Кобернику.

ШКОЛАМ-ІНТЕРНАТАМ— КВАЛІФІКОВАНИХ ВИХОВАТЕЛІВ!
Н О В И Й П РО Ф ІЛЬ НОВ
І
ЗАВДАН
Н
Я
У минулому навчальному ро­
ці (квітень — травень 1957 р.)
проходила перша практика сту­
дентів III курсу, де вони висту­
пали в ролі вихователів шкілінтернатів. Що ж практика по­
казала? Як були підготовлені
студенти?
Теоретична підготовка сту­
дентів з суспільних і педагогіч­
них наук в основному була до­
статньою, студенти правильно
трактували питання громадськополітичного життя під час про­
ведення політінформацій і бе­
сід. У виховній роботі студен­
ти використовували також ряд
основних законів і принципів
педагогіки — наочність, індиві­
дуальний підхід до дітей, спи­
ралися на позитивні риси дітей
для подолання негативного в їх
поведінці.
Проте практика виявила, що
студентам бракувало багатьох
знань, потрібних для проведення
виховної роботи. По-перше, сту­
денти мало обізнані з дитячою
літературою і періодичною ди­
тячою пресою; по-друге, мало
знають дитячі ігри і пісні, не
вміють грати на якомусь музич­
ному інструменті; по-третє, сту­
денти відчували труднощі в ор­
ганізації практичних сільськогосподарських робіт з учнями;
нарешті, вони незнайомі з ме­
тодикою навчально-виховної ро­
боти в молодших класах, де їм
доводилося проходити практику.
Отже, з цього треба зробити вис­
новок, що учбовий план потріб­
но, з одного боку, поповнити та­
кими предметами, як дитяча
література, музика, з другого
боку — деяким предметам на­
дати практичного ухилу (фіз­
культура, ігри, співи, практика
сільськогосподарського виробни­
цтва), а також збільшити пито­
му вагу педагогічних предметів,
що готують до роботи виховате­
ля, бо в діючому учбовому пла­
ні вони займають мізерне місце.
Всім відомо, що виховання—
більш складний процес. Підго­
товка до нього вимагає більш
тривалого і складного трену­
вання, ніж підготовка навіть до
уроків. Можуть сказати, що ви­
ховують і в процесі навчання.

Так, це вірно. Але ж існує спе­
ціальна методика виховної ро­
боти, для опанування якої не
можна відводити лише 2 тижні
з усіх п’яти років підготовки
вихователів для шкіл-інтернатів.
Щоб педагогічна практика з
виховної роботи дала хороші
наслідки, потрібно встановити
таку її систему, де б студент пе­
реходив від більш простих до
більш складних завдань: на І і
II курсах — студенти в поряд­
ку громадського доручення по­
винні проводити виховну робо­
ту з дітьми в школах-інтерна­
тах, без відриву від навчання.
На III курсі студенти повин­
ні проходити практику в молод­
ших і середніх класах шкіл-ін­
тернатів; основним її завданням
є опанування методикою прове­
дення окремих виховних захо­
дів (проведення піонерського
збору, святкового ранку чи ве­
чора, екскурсії; випуск газети
і т. ін.).
На IV курсі поруч з учбовою
практикою в середніх класах
студент повинен проходити ви­
ховну практику, основним зав­
данням якої є опанування мето­
дикою здійснення виховного
завдання в одному з дитячих
колективів.
Після закінчення IV курсу
доцільно організувати практику
в піонерському таборі школи-ін­
тернату, де студенту доведеться
згуртувати дитячий колектив се­
реднього шкільного віку, здійс­
нюючи різноманітні виховні за­
ходи.
На V курсі — поруч з учбо­
вою практикою в старших кла­
сах студент проводитиме вихов­
ну роботу, основним завданням
якої є оволодіння методикою ор­
ганізації життя колективу стар­
шого класу, а також методикою
виховної роботи з загальношкільним колективом і його ор­
ганізаціями.
Така послідовність навчання
студентів практичним педаго­
гічним умінням допоможе під­
готувати кваліфікованих вихова­
телів. яких так потребують шко­
ли-інтернати.
Р. БАРУН,
викладач кафедри педагогіки.

Перші п і д
с у м ки
Цього року, вперше у нашому
інституті, більшість студентів
IV курсу українського відділу
мовно-літературного факультету
проходила педагогічну практику
в
школах-інтернатах.
Зміст
практики — викладання україн­
ської мови та літератури в по­
єднанні з виховною роботою —
відповідав структурі цього від­
ділу, що дає студентам дві спе­
ціальності: вчителя української
мови та вихователя для шкілінтернатів. Студенти й викла­
дачі факультету дуже старан­
но готувалися до практики і за­
раз з великим інтересом вивча­
ють її наслідки.
Практика відбувалася в усіх
школах-інтернатах м. Києва, а
також у Білій Церкві .та Пере­
яславі-Хмельницькому.
Програма педагогічної практи­
ки була широкою; перед прак­
тикантами стояло завдання: пов­
ністю включитися в життя шко­

ли й опанувати всіма видами ро­
біт, які припадають на долю
вчителя української мови та
літератури і класного керівника
в V—VIІ клacax, а також вихо­
вателя школи-інтернату.
З перших днів практики, сту­
денти з цікавістю приглядали­
ся до особливостей навчальновиховної роботи в цих школах
нового типу. Все тут здавалося
незвичайним. Навіть уроки. Во­
ни були не такими, як ті, які
спостерігали студенти у звичай­
них школах. У школі-інтернаті
урок є основним джерелом
знань учнів. На уроці прово­
диться не тільки пояснення но­
вого матеріалу, але й закріп­
лення, розучування його. До­
машні завдання відіграють тіль­
ки допоміжну роль, вони потріб­
ні для вправ, для закріплення
знань і виховання павичок.
Особливої майстерності вима­
гають від учителя уроки, що

На практиці в школах-інтернатах

Ми, студенти мовно-літера­ охоче працю вав. У IV ч верті у всеб іч н о м у ознайомленню з умо­
турного ф акультету, вже д ру­ нього не було ж одної н е з а д о ­ вам и роботи в класі (про що
гий рік проходимо педпрактику вільної оцінки. Тепер В олод я п о ту р б у в ал и ся
наші вчителі
в школах-інтернатах.
успішно н авч ається в V к л а с і. А. Д . О ч еретний та О. Ф. Тка­
Кожен з нас з перших же
Багато цікавих заходів п ро­ чук), у р о ки пройшли на належ­
днів роботи встановив тісний вели студенти, з учнями. І д іти н ом у р ів н і. Н а уроках, менше
зв’язок з учнями свого класу, завжди з великим задоволенням в и т р а ч а ю ч и часу на перевірку
чітко виконував розпорядок та відгукувалися на все, щ о їм про­ за в д а н ь ( у чні виконують домаш­
ні з а в д а н н я під наглядом вихо­
режим дня. В процесі роботи ми понувалося.
вател
ів!), м и значну увагу при­
уважно вивчали своїх вихован­
Наш і студенти, я к і проходили
ців, а керуючи підготовкою до­ практику в школі-інте рнаті № 2 д іл я л и закріпленню нового на­
машніх завдань, особливу ува­ м. К иєва, з перш их днів активно в ч а л ь н о го м атеріалу, а також
гу звертали на учнів, які не вклю чилися в роботу: познайо­ сам о стій н ій роботі учнів. Це до­
встигали з того чи іншого пред­ милися з учнями, з їх у сп іш ­ пом огло їм більш грунтовно за­
сво їти м а т е р іа л .
мета.
ністю. К ож ен з практикантів
Г отую чись стати вчителями і
Багато можна навести при­ одержав конкретне виховне за в ­
в
и
х
о в ател ям и у школах-інтерна­
кладів, коли учні, які погано дання. Н априклад, Н. Новитах, в а ш і студенти досконало
вчилися, грубо поводилися з то­ цька — як привчити учнів д о ви вчаю ть д о с в ід роботи в цих
варишами, через деякий час, під систематичного читання газет, ш к о ла х , щ о б якнайкращ е підго­
впливом колективу, почали кра­ Г. М ельниченко — як залучити ту в а ти с я д о с в о є ї майбутньої
ще вчитися, охоче виконували дітей у гуртки і т. ін.
п ед аго гіч н о ї д іял ьн ості.
громадські доручення, стали
Д ля виконання одерж аних
В . Б УГАЙКО,
дисциплінованими і ввічливими. завдань ми склали відповідні
студентка I V к ур су мовноТак, учень IV класу Київської плани і працювали над їх здійс­
літературного факультету.
школи-інтернату № 3 Володя ненням. З учнями, яким важ ко
* * *
Мартищенко прийшов до школи давалося навчання, проводили
неорганізованим, вчитися не хо­ додаткові заняття.
П ід час практи ки в школі-ін­
тів. Вихователі систематично з
Добре провели свої перш і тер н аті № 3 м . К и єв а студенти
у кр аїн сько го відділу детально
ним працювали. Згодом хлопець уроки студенти Є. З ал ізн як , Н. ознайом илися з шкільними ка­
настільки змінився на краще, Новицька, Н. Микитен ко, Г, бінетам и, лабораторіям и і май­
що його важко було впізнати. М ельниченко та ін. Звичайно, стерням и.
Н а ф о т о : студенти в шва­
Я особисто проводила з ним до­ кожен, ідучи на перший урок, цькій м ай стер н і.
даткові заняття і бачила, як він дуже хвилю вався, та, завдяки
Ф ото Л. Міка.
провадяться в суботу, чи взага­
лі в передсвятковий день, коли
домашні завдання дітям не за­
даються. Увесь матеріал має
бути вивчений на уроці.
Наші студенти відвідували
уроки досвідчених учителів —
не лише словесників, а й фахів­
ців з інших предметів — пиль­
но приглядалися до того, якими
засобами майстри педагогічної
справи викликають інтерес уч­
нів, підтримують їхню увагу.
Після відвідання уроку розмов­
ляли з учителем, консультува­
лися в нього з питань, які ви­
кликали сумніви.
До власних уроків практикан­
ти сумлінно готувалися, викори­
стовуючи методичні посібники,
виготовляючи наочне приладдя,
ретельно продумуючи кожну
хвилину майбутнього уроку.
Старанна підготовка, а також
допомога з боку вчителів та
методистів дали добрі наслідки:
переважна більшість уроків,
проведених практикантами, за­

служено оцінена балом «від­
мінно».
Значна група студентів пока­
зала прекрасні педагогічні зд іб ­
ності, вміння самостійно розв’я­
зувати складні методичні зав­
дання. Дуж е зацікавили учнів
і були високо оцінені вчителями
й методистами уро ки М. М ака­
рової, Л. Даш ківської, М. М ар­
кітанової, О. Білошицької, І. Б а ­
калової, Н. Мельник, Т. Подо­
линної, К. Сліпчук, О. Гребін­
ник, Г. Ш евченко, Н. Великої та
інших наших студентів.
Кожен з практикантів м ав
«підшефного» учня, а то й двох,
яким допомагав вивчати п ра­
вопис, засвоювати граматику.
Студентка Т. Подолинна про­
водила додаткові заняття з уч ­
нем 6 класу М аркушіним, Л.
Кизило — з учнем 7 к л асу Б у ­
тенком
(Б іл а
Церква).
За­
раз ці учні встигають з усіх
предметів. Щ оденно зустрічаю ­
чись з і своїми вихованцями, с ту ­
денти прищеплювали їм і навич­

ки к о л е к ти в ізм у , культурної по­
вед ін ки , ввічливості.
В е л и к у винахідливість, ініціа­
тиву і педагогічний такт вияви­
ли п р а к ти к ан т и в організації
д итячого д о зв іл л я . Чимало ці­
кави х за н я т ь провели вони з
учням и; т у т і бесіди, і екскур­
сії, кул ьтп о х о д и з наступни м
обговоренням , стінні газета й
м о н таж і, піонерські збори і
ш к іл ь н і сп ектаклі, виставки ди­
тячи х р об іт і колективні читан­
ня.
Н аш их
студентів мож­
на б у л о бачити скрізь. За час
п р акти к и
вони міцно здру­
ж и л и ся з дітьми і з педагогіч­
ним и колективами шкіл.
П роте практика виявила й не­
доліки в підготовці студентів.
Т ак (як скаржилися самі практи­
канти) вони недостатньо знають
дитячу літературу, не обізнані
з ф ормами організації дитячого
д озвілля, недостатньо володіють
навичками виразного читання.
Т. БУГАЙКО,
зав. кафедрою методики
мови й літератури.

Цьому треба покласти

край

Всесоюзна Ленінська Кому­
ністична Спілка Молоді пережи­
ває знаменні дні: в комсомоль­
ських організаціях йде діяльна
підготовка до славного юві­ таря бюро Л. Бойко і цим об­
межилися.
лею — 40-річчя ВЛКСМ.
Щ о ж цікавить наших комсо­
На повсякденне піклування
мольців?
Може вони весь свій
Партії та Уряду і комсомольці
час
віддають
оволодінню наука­
нашого інституту відповідають
Виявилося,
що
домішки
В. ДУБЧАК.
ми чи роботі в студентських
або, навпаки, утруднювати, ко­
ще кращими успіхами у на­
в
залежності
від
їх
при­
гуртках? Факти говорять про те,
ли воно гонить їх у напрямі від
вчанні.
роди можуть бути або по­ знаходять широке застосування контакту в різні боки. В пер­
що і тут не все гаразд.
Проте, це заслуга не тільки
Секретар комітету ЛКСМУ ставщиками (донорами) елек­ у фотометрії (вимірювання ін­ шому випадку контакт легко
комсомольської організації, а інституту т. Горбач у статті тронів або, навпаки, зв’язують тенсивності світла), автоматиці
пропускає струм (збіднена но­
всього колективу інституту. Ко­
«Дорожити честю комсомоль­ їх (акцептори), обумовлюючи (сортування деталей за розмі­ сіями область в цьому випадку
мітет же комсомолу, факуль­
ця», яка була вміщена в № 31 «діркову» провідність; і саме ці­ рами їх, якостями поліровки вузька, пропускний напрям), в
тетські та курсові бюро дуже нашої газети за 22 жовтня каве те, що, вводячи той або ін­ поверхні і т. п.), звуковому кі­
другому випадку збіднена но­
повільно розгортають роботу, 1957 року, гостро критикувала ший тип домішок в чистий на­ но, техніці безпеки і багато ін.
сіями область під впливом поля
залишаються глухими до спра­ комсомольця В. Цапенка (він півпровідник, можна за бажан­
Суттєво, що кожний напів­ ще більш зростає, і струм при
ведливої критики в їх адресу:
пропустив без поважних причин ням одержувати зразки п- або провідниковий зразок, у залеж­ цьому напрямі поля не прохо­
в своїй роботі вони дуже мало
150 лекційних годин), студент­ p -типу з різною концентра­ ності від матеріалу, з якого він дить (запірний напрям).
використовують таку дійову
ку В. Герасименко (вона не при­ цією носіїв струму в них. Біль­ виготовлений, і умов обробки,
Як бачимо, повністю пояс­
форму виховання, як стінна
ступила своєчасно до складання ше того, відповідною обробкою чутливий до світла лише певно­ нюється робота напівпровідни­
преса та інститутська багатоти­
академзаборгованостей), а та­ можна вихідний зразок п -ти­ го кольору, а це значить, що кового діода-випростувача, пояс­
ражна газета «За педагогічні
кож комсоргів груп, де навча­ пу перевести в зразок р-типу можна одержувати фотоелемен­ нюється ефект випростування,
кадри». Ось кілька прикладів.
ються ці товариші,— Т. Леви­ і навпаки. Все це дає в руки ти, чутливість яких лежить у який технічно використовував­
У цьому навчальному році, цьку і Н. Теліче нко, які не реа­ експериментатора широкі мож­ бажаній ділянці спектра (на­ ся з 1929 року, а зрозумілим
як і завжди, в інститут прийшло гують на подібні факти. Але і ливості впливу на властивості приклад, у видимій або інфра­ став лише в 1948 році. Слід
нове поповнення. Цілком зрозу­ в даному випадку реакція була напівпровідника з метою одер­ червоній області). Так, фотодіо­ відмітити, що внаслідок малої
міло, що на перших порах наші такою ж: у відповідь — одно­ жання зразків з якостями, що ди, виготовлені в Радянському міжелектродної ємності герма­
молодші товариші розгубилися: стайне мовчання. А втім, див­ вимагаються конкретними умо­ Союзі і використані на другому нієві напівпровідникові діоди
штучному супутникові Землі, (вперше технічно оформлені в
«З чого починати?», «Як розпо­ ного нічого немає. Адже і сам вами досліду.
ділити свій час?», «Як планува­ комітет комсомолу не реагує на
Сильна залежність електро­ мали розмір не більше канце­ Німеччині в 1941 році) дали
ти і проводити комсомольську критичні сигнали, не притягає провідності напівпровідників від лярської кнопки і в той же можливість працювати на ви­
роботу?» — ці і безліч інших до відповідальності комсомоль­ температури обумовлює їх ши­ час величезну чутливість (до соких радіочастотах, і тільки
питань турбували багатьох пер­ ців, які порушують трудову роке застосування в виді термо­ 12 А/Лм) в інфрачервоних про­ після цього стала можливою
шокурсників. Враховуючи важ­ дисципліну, зволікають з лікві­ опорів (термісторів) для вимі­ менях.
сучасна радіолокація.
ливість цього питання, газета дацією академзаборгованостей. рювання температури і регулю­
Виявляється, що електрич­
Очевидно, не буде перебіль­
«За педагогічні кадри» підняла
Так, на сатиричній сторінці вання сили струму в колах, в шенням сказати, що поворотним ним полем можна впливати на
його на своїх сторінках.
номера 32-го нашої .газети були релейних схемах пожежної си­ пунктом в історії вивчення на­ властивості р-п-переходу. Це
У номері за 16 вересня 1957 вміщені прізвища студенток Т. гналізації і т. п. Оскільки напів­ півпровідників було з’ясування швидко приводить до слідуючої
року в дописі «Чекаємо ваших Скуцької, яка не відвідувала провідникові термістори можна механізму процесів, які мають величезної ваги ідеї: р-п -пере­
порад» студент І. Толстихін від занять з фізкультури, А. Осипо­ зробити якої завгодно форми й місце на контакті напівпровід­ хід — це свого роду діод-ви­
імені першокурсників педагогіч­ вої, В. Герасименко, Г. Смілко­ чутливості (вони практично без- ника з металом чи іншим напів­ простувач; якби в нього ввести
ного факультету звертався до вої, які мають академзаборг0­ інерційні, тобто негайно реагу­ провідником. Дійсно, в ході цих сітку, одержали б тріод, який
старших товаришів з проханням ваності, і багато, ін. Чи закли­ ють на найменшу зміну темпе­ робіт була відкрита і з ’ясова­ міг би служити підсилювачем.
допомогти налагодити комсо­ кав комітет ЛКСМУ цих комсо­ ратури), їх використовують на­ на роль так званих р-п перехо­ Але такою сіткою може служи­
мольську роботу та Організува­ мольців до порядку, чи зробле­ віть для вимірювання темпера­ дів у напівпровідниках, а на ос­ ти другий р -n -перехід, яким
ти змістовний цікавий відпочи­ ні з цього певні висновки—гро­ тури живого листка рослини, нові їх розроблений транзістор управляє електричне поле, тоді
нок. На це прохання старшо­ мадськість інституту не знає, бо внутрішнього органу тіла тва­ (напівпровідниковий
підсилю­ при їх послідовному включенні
курсники і члени комсомоль­ комітет комсомолу мовчить.
рини чи людини. Безперечно, вач), який зробив переворот в один з них буде впливати на
ського бюро факультету відпові­
Щоб допомогти студентам один з таких термісторів був усій напівпровідниковій елек­ струм в другому, точно так, як
ли дружним... мовчанням.
правильно розібратися у важ­ використаний на другому штуч­ троніці.
сітка тріода регулює струм
Інертність, пасивність власти­ ливих питаннях естетичного ному супутникові Землі для ви­
Р - п -перехід — це особлива анодного кола його. Так був ви­
в
№
33
га­ мірювання температури першо­ область, яка утворюється в міс­ найдений транзістор — основа
ві не тільки комсомольцям пе­ виховання,
дагогічного факультету.
зети було вміщено дискусійну го стратонавта — собаки Лайки. ці контакту напівпровідника п- сучасної
напівпровідникової
В газеті за 14 жовтня мину­ статтю одного з найдосвідчені­
електроніки,
який, являючи со­
типу
з
напівпровідником
р-ти­
Величезне
значення
для
лого року студент мовно-літера­ ших педагогів нашого інституту, практичного застосування напів­ пу. Коли такі два напівпровід­ бою еквівалент вакуумної ра­
турного факультету В. Яремен­ завідуючого кафедрою педагогі­ провідників має їх властивість ники привести в дотик, то дір­ діолампи-тріода, має цілий ряд
ко виступив з статтею, в якій ки Д. Ніколенка під назвою реагувати на дію світла, а та­ ки з р-напівпровідника внаслі­ істотних переваг перед нею.
висвітлив нездорову атмосферу, «А яка ваша думка?». Вже са­ кож і інших видів випроміню­ док дифузії переходять через
Досить вказати лише, що ра­
що створилася в комсомоль­ ма назва статті говорить про вання (наприклад, радіоактивно­ границю розділу в п -тип, а діоприймач з такими ж техніч­
ській організації факультету: необхідність поміркувати і ви­ го). Ефект зводиться до вири­ електрони
з п -напівпровідни­ ними характеристиками, як на­
комсомольські і профспілкові словитися з піднятих питань. вання електронів в напівпровід­ ка — в p -тип; на границі вони ші середні лампові приймачі,
збори систематично зриваються Проте й на цей раз у відпо­ нику під дією світла, внаслідок рекомбінують (вільний елек­ але зібраний на напівпровідни­
або переносяться; на зустріч з відь — знову мовчання.
чого, як і у випадку нагріван­ трон і «дірка» з’єднуються, ні­ кових деталях, має розміри ки­
ветеранами педагогічної праці
Чи не забагато вже наведених ня, електропровідність напів­ би зникають), внаслідок чого шенькового ліхтарика. Величез­
студенти, як правило, не з ’яв­ фактів мовчання, хворобливої провідника різко зростає. Це приконтактна
область
збід­ не застосування напівпровідни­
ляються і т. ін. «Давайте почне­ байдужості до нашого життя, до дає можливість конструювати нюється носіями струму, а то­ ків і в енергетиці. Це знову ж
мо серйозну розмову!» — закли­ авторитету і честі нашої комсо­ мініатюрні
напівпровідникові му починає погано проводити таки пояснюється тими власти­
кав автор. Та комсомольське мольської організації, яка налі­ фотоопори та фотодіоди, які струм, тобто набирає власти­ востями, які має контакт мета­
бюро «не помітило» і цього чує у своїх лавах більше тисячі
востей
ізолятора.
Зовнішнє лу з напівпровідником або двох
сигналу. Пізніше, вже в кінці молодих, ідейно сильних юнаків
електричне поле може або по­ напівпровідників різного типу
семестру, там переобрали секре­ і дівчат?!, Ю. ПОЛУДНЕНКО.
легшувати процес рекомбінації, провідності і яких не мають
коли воно змушує електрони і жодні інші речовини.
«дірки» рухатися назустріч одні
(Закінчення буде).
одним у напрямі до контакту,

НАПІВПРОВІДНИКИ

ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЧОМУ

КАЛАМБУР
Слово «каламбур» існує в
багатьох мовах. Походить
воно від імені барона фон
Калемберга, одного з числен­
них німців, які шукали лег­
кого життя при будь-якому
королівському дворі. Калем­
берг влаштувався при дворі
польського короля Станісла­
ва Лещинського.
Погано
знаючи французьку мову і
не відзначаючись розумом,
він плутав слова і просла­
вився несподіваними навіть
для себе жартами. Дочка
Станіслава була францу­
зькою королевою, і скоро над
обмовками Калемберга сміяв­
ся весь Париж. Такого роду

М И Т А К ГОВОР
О
М
И

жарти стали модними і їх
стали називати по імені їх
горе-винахідника.
ЖИТИ НА ШИРОКУ НОГУ
У французів є приказка:
«Мати сіно в черевиках», що
значить, бути багатим. У
XIV столітті була мода на
довге і велике взуття, інколи
більше, ніж півметра. Цієї
моди дотримувалися тільки
представники вищих класів.
Чим довшим було взуття,
тим значнішою і багатшою
вважалася людина. Щоб мож­
на було ходити в таких чере­
виках і щоб вони не втрати­
ли форму, їх набивали сіном.
Від цієї моди народились ви­
рази: «Жити на велику но­

гу», «Жити на широку но­
гу» — тобто жити багато.
ПРОСТОКВАША
Друга половина слова —
«кваша» — зберегла зв’язок
з дієсловом «квасити».
Але чому «просто»?
Як пояснює академік Я.
Грот, «просто» утворилося
від «стояти», «простояти».
Простокваша — «простояло
квашене» молоко.
«ВЕЗЕ»
Дивне слово «везе», яке
означає,
що кому-небудь
щастить, зовсім не є жаргон­
ним, як здається зразу. Це
«нащадок»
старослов’ян­
ського
розмовного
слова
«вазнь» — удача.

Аспірант кафедри фізики Є. Кравчук за виготовлен­
ням приладу для теплових вимірювань.

Н а р о д , що не зн ає ХВ Ороб
КРАЙНЬОМУ північноУ східному
Кашмірі — в

В радянській медицині дав­

живописному куточку Північної
но вже переміг профілактич­
Індії — є долина, в якій живе
ний напрямок. І зараз уже
цікавий народ, його люди різко
остаточно визнано, що меди­
відрізняються від іншого місце­ цина
майбутнього — саме
вого населення і світлим кольо­ профілактична медицина. Пе­
ром шкіри, і легкою ходою, і ви­ реконливі докази цього ми
соким зрістом, а головне —
бачимо у повсякденній прак­
міцним здоров’ям.
тиці радянської охорони здо­
ров’я.
Цей народ, хунзакути, має
Але є на нашій планеті на­
повний імунітет від майже всіх
род, який, звичайно, емпірич­
хвороб.
но, вже багато століть впро­
Чому ж хунзакути не бояться
ніяких хвороб, крім хіба тіль­ вадить у своєму побуті цілу
систему профілактичних за­
ки очних? Справа, очевидно,
собів. Це — хунзакути. Ниж­
зовсім не в кліматичних умовах.
Адже, наприклад, народ Нага­ че ми друкуємо статтю про
цей народ. Вона, безумовно,
ра., що живе по той бік річки
зацікавить наших читачів.
Хунзи, набагато слабіший за
станом здоровья, а ішкумани —
сусіди хунзакутів — також ду­ реводяться абрикоси, тутові яго­
же хворобливі. В той же час ди, яблука, персики, виноград,
хунзакути вражають не лише горіхи, мигдаль. Овочі — шпи­
чудовим здоров’ям, а й повною нат, моркву, капусту, гарбузи,
душевною врівноваженістю, ви­ баклажани, картоплю, томати та
соким розумовим розвитком.
ін. — хунзакути вживають си­
Всім цим хунзакути зобов’я­ рими, або трохи поваривши їх у
зані дуже раціональній системі воді. Вони ароматизують овочі
побуту, харчування, примітив­ травами (наприклад, тміном та
м'ятою), часто додають до них
ній, але досконалій гігієні.
макові зерна. Ніхто і ніколи не
В будинку хунзакута вас вра­
розповідав хунзакутам про віта­
зить незвичайна для місцевих
народів чистота. В цій країні міни і, однак, їх способи приго­
тування їжі спеціально проду­
лише хунзакути дотримуються
правил особистої гігієни, саніта­ мані таким чином, щоб краще
зберегти вітаміни.
рії, зокрема, у відношенні пит­
М’яса хунзакути вживають
ної води. Вода тут зберігається
мало — не більше 3 —4 разів
у великих закритих баках поряд
з житлом, і її можна дістати, на місяць, його варять в котлі з
овочами і злаками дуже довго
тільки спустившись вниз крути­
ми східцями. Ось чому домашні на тривалому вогні. Вживають
також сир і очищене масло.
тварини не можуть дістатися до
А замість хліба хунзакути
води і забруднити її. Вода ж,
їдять чапатті. Так називаються
яку хунзакути використовують
для прання, береться з арика. тут маленькі коржики. Зерно
для них товчуть дуже повільно
В проточну воду вони ніколи не
кидають сміття і нечистоти. Бу­ (щоб воно не нагрівалося), в
одержану муку додають небага­
динки у хунзакутів часто д в о і триповерхові і розділені на то води. Готове тісто дуже тон­
ко розкатують і потім швидко—
дві половини: одна половина ви­
користовується як приміщення всього декілька, секунд — сма­
жать на залізній решотці.
для житла, друга — підсобна,
П’ють хунзакути чисту воду,
для зберігання продуктів.
багато молока, особливо у ви­
їжа є майже головним клю­
чем для розгадки здоров’я гляді «лассі» (простокваші), зов­
хунзакутів. На перший погляд сім не вживають таких напоїв,
їжа хунзакутів нібито не відріз­ як чай тощо. Ніколи не їдять
няється від тієї, яку вживають рису, практично майже не вжи­
їх кволі сусіди. Але все, що вають цукру. Дітей годують
їдять хунзакути, дуже раціо­ груддю до трьох років, а потім
нально виготовляється, має ба­ вони їдять те, що й дорослі.
гато калорій, розумно чер­
До речі, хоча хунзакути й му­
гується.
сульмани і вино їм заборонено
Ось з чого складається ра­
за їх релігією, але святкові дні
ціон хунзакутів. Основна їх їжа
і влітку і взимку — фрукти. без нього не проходять. З вино­
Влітку їх вживають свіжими, а граду виготовляється неміцне,
для зими висушують на сонці і дуже приємне на смак натураль­
розтирають з водою у вигляді не вино спеціально для свят.
пасти. Так аж до нового вро­
Здоровий побут, найпростіша,
жаю на столі хунзакута не пе­ але калорійна і продумана дієта

роблять їх здоровими людьми,
Учасники Наукових експедицій,
які брали хунзакутів як носиль­
ників, розповідають про них ди­
вовижні речі. Так, Аурел Штейн
розповів про одного гонця, яко­
му мір (вождь племені) доручив
віднести листа за триста з гаком
кілометрів від Хунзи і принести
відповідь. Гонцю досить було
тижня, щоб подолати цю від­
стань, причому ш лях був .важ­
кий — через гору висотою з
Монблан. Для хунзакута, на­
приклад, зовсім неважко піти на
базар в Гілгіт, зробити там по­
купки і на другий день поверну­
тися додому. А Гілгіт від Хун­
зи — майже за 100 кілометрів...
Географічна ізольованість і
поганий стан ш ляхів (деякі з них
навіть важко назвати цим сло­
вом) змушують хунзакутів вести
натуральне господарство. Всяке
транспортування тут зв ’язане з
величезними труднощами і тому
майже всі .необхідні продукти
вони виробляють самі. В сіль­
ському господарстві хунзакути
дотримуються золотого правила:
повертати землі все, що вона
дала. Ш ляхом відновлення ро­
дючості грунту вони повертають
життя тому, що дає їм життя.
Але в з в ’язку з тим, що за
5 — 10 років населення збільши­
лось з 6 тисяч аж до 22 тисяч
чоловік, хунзакутам доводиться
сидіти на обмеженому пайку де­
кілька місяців до першого вро­
жаю. Проте вимушена дієта не
приносить їм ніякої шкоди, хоча
вони трохи і худнуть. Саме в
цей період хунзакутам доводить­
ся вживати більше м’яса.
Побоювання, що обмеженої
кількості землі невистачить для
прогодування народу і небажан­
ня звертатися до сторонньої до­
помоги, примусили вождя племе­
ні (міра) прийняти рішення: об­
межити народжування однією
дитиною в 3 роки на сім’ю. До
речі, мір користується тут необ­
меженою владою, і він один м ає
право призначати дати шлюбів
своїх підданих, розв’язувати су­
перечки і судити порушників
(правда, таких тут дуже мало).
Єдині хвороби, від яких ще
страждають хунзакути, це —
очні. їх можна було б уникну­
ти, забезпечивши хунзакутів
паливом, нестача якого змушує
топити печі по-чорному. Кімна­
та провітрюється тільки через
круглий отвір в даху, і взимку,
під час так званого великого
холоду, хунзанути висиджують
добами в диму, який і шкодить
очам.

Фехтуванням у нашому інституті захоплюються не тільки
юнаки, а й дівчата.
Н а ф о т о : студентка І курсу мовно-літературного факуль­
тету М. Волхонович поздоровляє з заслуженою перемогю
О. Бугай (першокурсницю з фізико-математичного факультету).
Фото М. Шуряка

Великий майстер
і п о л ум ’я н и й патріот
(До 50-річчя з дня смерті М. І. Чигоріна)
З 1 8 7 6 р. Чигорін почавви
­
Під час одного з петербур­
зьких турнірів по клубу рознес­ д ав ат и «Шахматний листок".
лася чутка, ніби партія Євти­ З перш ого ж номера у журналі
фєєва, одного з кращ их ш ахм а­ д р у к у ю ть ся «Курс дебютів"
тистів клубу, який грав у той « К у р с кінцівок гри» і зрозумі­
вечір проти Чигоріна, м айж е ло чому: відсутність теоріїгри
виграна. Всі кинули свої дошки б у л а в той час самим слаб­
і зібралися навколо Чигоріна та ки м місцем. Протягом п'ятиро­
чи
Євтифєєва. Невже Михайло Іва­ ків він видає журнал, віддаю
нович вийде з цього скрутного йом у безкоштовно не тільки
чи
становища? Присутні затам ува­ свою працю, але й підтримую
його
з
свого
скромного
б
ю
д
ж
е­
ли подих. Чигорін думав довго.
ту,
бо
кількість
підписник
ів
І раптом сталося щось надзви­
чайне. Михайло Іванович проде­ цей час була дуже малою.
У 60-х роках XIX ст. пред­
монстрував один з геніальних
зльотів, заснованих на найглиб­ ставн и к англійської шахової
шому передбаченні, якими він ш коли Стейниця, а потім і йог
дивував увесь світ. Всі ахнули. видатний послідовник Тарр..
створи ли догматичне вченняпро
Грім оплесків потряс зал...
Так згадує у своїх спогадах з а г а л ь н і методи і принципигри.
Григорій Ге один епізод з ж ит­ Вони твердили, що «все зна­
тя М. І. Чигоріна, великого май­ ю ть».
Р о сій ськ а школа була повна
стра шахової гри, засновника
протилеж ністю доктринерском
у
російської шахової школи.
вченню
Стейниця
—
Тарр
...
Михайло Іванович Чигорін н а ­
родився у Гатчині 31 жовтня Чигорін перший завдавдо­
ко­
1850 р. в сім’ї майстра порохо­ ш кульного удару «новій ш
л
і»
.
Сам
Стейниць
ви
зн
ав
вого діла. Він рано втратив
«Ф
акт,
щ
о
я
не
можу
бороти
ся
батьків, і після довгих клопо­
з російським майстром так сам
о
тань у 1859 році тітка влаш ту­ успіш но, я к я боровся З іншими
вала його у Гатчинський си­ великими майстрами».
рітський інститут.
Х арактерни м и рисами М
.
Навчився грати у шахи Чиго­
Чигоріна — шахматногом
сл­
и
рін шістнадцятирічним юнаком
тел я і х у д о ж н и к а— було сприй­
у вихователя Шумана. Біля ро­
н яття ш ахів я к мистецтва
ку він захоплювався грою і ро­
творчості: гостра увага до ест­
бив такі великі .успіхи, що ско­ тичного боку в шаховій грі,про­
ро отав перемагати свого вчи­ тест проти загальноприйнятих
теля. Після того протягом семи канонів, постійне шуканнян
о­
років Чигоріну дуже рідко дово­ вих ш ляхів.
дилося грати «через відсутність
Д о сам ої смерті (1908р.)
гравців, з якими можна було б М ихайло Іванович Чигорінвід­
зіграти». По-справжньому Чиго­ д ав ав усі свої сили створенню
рін починає займатися шахами р о сій сь к о ї шахової школи,в
тільки з жовтня 1873 р., у Пе­ м айбутній тріумф якої він твер­
тербурзі. Після перших турні­ до вірив.
рів, у яких Михайло Іванович
П ’я т д е с я т років пройшлоз
брав участь, його гра звернула д н я см ер ті Михайла Івановича
на себе увагу видатних росій­ Ч и горін а. Продовжувачі його
ських шахістів Ш иферса, Ш у­ з а п о в іт ів — радянські майстри
е­
мова і Вінавера, які пророкува­ поглибили його вчення і уп
и
ли йому блискуче шахове май­ рем ож них зустрічах з кращим
магістрами Західної Європиі
бутнє.
А м ерики переконливо проде­
Скоро, цілим рядом нових пе­
ремог, Чигорін завоював репута­ м онстрували свою майстерність
і переваги радянської шахм
ат­
цію кращого шахіста Росії. Але ної школи.
Чигорін не обмежувався тільки
Ф. ЛЕОНТЬЄВ
практикою шахової гри. Він вва­
жав, що шахіст повинен бути
громадським діячем і літерато­
Редактор В. ВОЙТКО
ром.