Файл #128: "За педагогічні кадри. № 34 (46) (23 грудня 1957 року)"

Р а д я н с ь к ій

У к р а їн і

4 0 р о к ів !
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З а п е д а г о г іч н і

КАД P И 23

ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ І
ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. О. М. ГОРЬКОГО

ГРУДНЯ
1957 року
ПОНЕДІЛОК
№ 34 ( 46)
Ціни 20 коп.

НАЦІОНАЛЬНЕ СВЯТО УКРАЇНСЬКОГО
буяла національна культура!
ОРОК РОКІВ нашій
С
кіно, палаци культу­
квітучій республіці!
Н А Р О Д У Театри,
ри, клуби, бібліотеки, філар­
Сорок років у суспільнії!

В. Д ІД Е НКО

У К Р А ЇН І
Україно моя! З діда-прадіда рідна,
Кров'ю й потом омита священна земля —
Сагайдаки й щаблі, Хмеля слава повідна,
Гонти звага і лють, тільки подиву гідна,.
І Устим Кармалюк, що у пана стріля.
Україно моя! Яворова, співуча,
Скромний Пестеля дім у старім Тульчині,
Над ревучим Дніпром світла Канівська
круча
І в народних руках, наче зброя разюча,
Гнів Шевченка живий, перелитий в пісні.
Україно моя! Бунтівнича Вітчизно —
Матюшенка сліди між заж урених трав,
Ворошилова клич у Л уганську залізнім
І повстання пеан у сімнадцятім грізнім:
"Чуєш? Сурми заграли, час розплати
настав».
Україно моя! Бойова, полум'яна —
Теплий мак на снігу, де Пархоменко впав,
Зорний спів Чумака, мужнє слово Е л л а ни,
Кожедубова мста, Убийвовк нездоланна
Й далина у цвіту орудійних заграв.
Україно моя! Індустрійна, кохана —
Xарківмашу могуть, Дніпрогесу вогні,
І повіч ні моря, й майбуття осіянне,
І великий народ, що блакитно-багряний
Прапор щастя несе у комунівські дні.

історії — це зовсім незнач­
ний строк. Але як зросла,
зміцніла, розквітла за цей
час розкована земля! Сорок
років вільного життя під зо­
рею Радянської влади — це
свято юності народу, що став
на шлях свого оновлення у
буремні дні Жовтня. Про­
йдуть роки, і люди, що жи­
тимуть у комуністичному су­
спільстві, складуть про наш
героїчний, неповторний час,
про події, безпосередніми
учасниками яких були і є
ми самі, чарівні легенди-бу­
вальщини. І ніколи в очах
вдячних нащадків наша слав­
на бурхлива доба, сповнена
боротьби і дерзань, що­
денних буднів подвигів, не
втратить чудесного ореолу
романтики, якою був позна­
чений весь наш величний і
незвичайний шлях.
Справді, крилатий, гордий
час! Скільки пройдено доріг
за ці сорок років, скільки за­
вершено справ!
Із відсталої колонії цар­
ської тюрми народів Украї­
на перетворилася в могутню
індустріально-колгоспну Ра­
дянську Соціалістичну Дер­
жаву. Під ясною зорею
Жовтня в братньому союзі
республік-сестер семимиль­
ними кроками йшла Ра­
дянська Україна шляхом бу­
дівництва соціалізму.
Дніпрельстан і Харків­
ський тракторний, «Азов­
сталь» і «Запоріжсталь», но­
ві шахти Донбасу і рудники
Кривбасу, Каховська ГЕС і
канал Північний Донець —
Донбас — хіба перелічити
всі новобудови?! І все це, що

У Міністерстві освіти
УРСР
Для дальшого розвантаження
учнів загальноосвітніх шкіл Мі­
ністерство освіти УРСР відмі­
нило у всіх класах домашні зав­
дання на понеділок та післясвят­
кові дні і рекомендувало в ці дні
такі заняття, які не потребують
попередньої домашньої підго­
товки. В разі необхідності до­
зволено перебудувати розклад
уроків.

піднесло нашу Республіку до
нечуваних висот, здійснено в
тісній дружбі з братніми на­
родами. Пліч-о-пліч виходи­
ли всі радянські народи на
риштовання мирних п’ятирі­
чок. У будівничому гомоні,
що не вщухає на безмежних
просторах нашої Вітчизни,
чуються голоси всіх народів
Дружба народів — ось жи­
вотворне джерело наших ус­
піхів і перемог. Мріяв ко­
лись Тарас Шевченко про
сім’ю велику, вольну, нову —
сім’ю збратаних народів.
І його мрії про щасливе май­
бутнє рідної землі збулися.
Могутня возз’єднана Радян­
ська Україна, що розкинула­
ся від Сяну до Дону, від лі­
сів братньої Росії і Білорусії
до степів Чорномор’я і При­
азов’я, держава великого на­
роду з героїчним історичним
минулим і ще більш велич­
ним майбутнім впевнено ви­
ступає на міжнародній арені.
А яким пишним цвітом за-

СЛ АВН О М У ЮВІЛЕЮ
ПРИСВЯЧЕНО
ВЕЛИКОМУ національному
святу — 40-річчю Української
Радянської Соціалістичної Рес­
публіки було присвячено уро­
чисте засідання Вченої ради
інституту, яке відбулося 19
грудня. З доповідями виступи­
ли: кандидат філософських наук,
доцент М. М. Підтиченко, кан­
дидат історичних наук, доцент
Г. П. Лещенко, кандидат педа­
гогічних наук, доцент С. А. Літ­
вінов.
УРОЧИСТІ збори інституту,
присвячені 40-річчю встанов­
лення Радянської влади на Ук­
раїні, відбулися 20 грудня в
актовому залі інституту.
На зборах з доповіддю «40річчя Української Радянської
Соціалістичної Республіки» ви­
ступив заступник Міністра осві­
ти УРСР О. М. Русько. Уро­
чисті збори закінчилися вели­
ким концертом.
ЗВІТНО-НАУКОВА сесія ка­
федр Інституту, присвячена 40річчю встановлення Радянської
влади на Україні, відбудеться
26 грудня.

монії, мистецькі колективи,
народна
самодіяльність —
хіба можна було про все це
думати в чорні дні буржуаз­
но-поміщицького лихоліття,
коли навіть слово рідне було
заборонено 40-мільйонному
народові! Скількома талано­
витими майстрами може пи­
шатися українська радян­
ська література: Тичина і
Рильський, Довженко і Ко­
черга, Остап Вишня і Юрій
Японський, Петро Панч і
Олесь Гончар — ціла плея­
да митців слова, хороших
і різних!
Українська Академія наук,
університети, галузеві акаде­
мії, інститути. Тисячі вчених
у науково-дослідних і на­
вчальних закладах успішно
розвивають передову радян­
ську науку, гордо несуть пе­
ред усім світом її гуманні
ідеали.
40-річчя Радянської Укра­
їни — велике національне
свято українського народу.
Славні досягнення і пере­
моги, здобуті Республікою,—
яскраве свідчення того, що
може зробити вільна праця
людини-трудівника, людинигосподаря своєї долі.
Наше сьогоднішнє свято—
це наснага до нових звитяж­
них подвигів у будівництві
світлого майбутнього люд­
ства — комунізму! І ми збу­
дуємо його, бо нас очолює
славна Ленінська партія ко­
муністів, бо нам належить це
майбутнє!
П. ХРОПКО.

П ОДЯКА
АГІТАТОРАМ
Під час виборів до народ­
них судів студенти III курсу
мовно-літературного факуль­
тету (російський відділ) пра­
цювали агітаторами на ви­
борчому пункті № 47.
А. Круш, Н. Хоменко, К.
Шаповалова, А. Матюша, І.
Венералова, Т. Мельникова,
Л. Глазнріна, С. Берлін, Н.
Скворцова та Я. Дубенко
сумлінно виконали свій по­
чесний комсомольський обо­
в’язок, за що виборча комі­
сія оголосила їм подяку.
А. ФРОЛОВ.

Живи й розцвітай, трудова Україно
в і д у

с

ь

о

г

р
е
с
оц я

Видатний

Це були не зовсім звичайні
ного члена нашого колективу,
в ч е н и й
збори. Треба було обговорити
а
також ще ширше розгорнути
ВІДКРИТІ ЗБОРИ
дуже важливе питання, яке хви­
роботу по роз’ясненню цих до­
ПАРТОРГАНІЗАЦІЇ
лює зараз багатьох людей зем­
кументів серед населення Киє­
ної кулі, питання про підсумки
ІНСТИТУТУ.
ва і області, зокрема на вибор­
Нарад
представників
кому­
чих дільницях, у підш ефних
ІЯ Л Ь Н ІС Т Ь
Олександра
ністичних і робітничих партій
організаціях тощо.
у Москві.
— Декларація і М аніфест
М атвійовича Астряба як
Тепер
сили
миру
настільки
2-га година дня. 56 аудито­
миру,— сказав у своєму висту­ видатного радянського вченого
рію заповнюють викладачі, ас­ зросли, що є реальна можли­ пі комуніст т. Р еутський,— яв­
вість
запобігти
війні.
Це
наоч­
і
педагога — багатогранна,
піранти, студенти, адміністра­
но показав провал агресивних ляють собою документи велико­ зн ачн а і плодотворна. Всі свої
тивно-технічні працівники.
го
історичного
міжнародного
Збори відкриває один з най­ планів імперіалістів у Єгипті. значення. Ось чому ми, ком у­ сили він спрям овував на поліп­
старіших викладачів К. П. Ян­ Провалилися також їхні плани, ністи педагогічного інституту, ш ення ви кладання математики
ковський. Слово для доповіді спрямовані на використання від усього серця приносимо
про підсумки Нарад представ­ контрреволюційних сил для по­ щиру подяку нашому Ц ентраль­ в середній і вищій школі.
ників комуністичних і робітни­ валення народно-демократично­ ному Комітету за його мудру
Він брав активну участь у
чих партій у Москві надається го ладу в Угорщині.
зовнішню політику, яка н ап рав­ склад ан н і перш их підручників
Комуністичні
і
робітничі
пар­
секретарю партійного бюро
тії розглядають боротьбу зз лена на забезпечення миру між для р ад я н сь к о ї школи. Під його
О. П. Павелку.
усього світу.
як своє першорядне зав­ народами
— В столиці нашої Батьків­ мир
Комуніст т. Репухова п ідкрес­ керівництвом і за активною
дання. Вони разом з усіма ми­
щини—в Москві, —сказав допо­ ролюбними силами роблять усе лила, що Д екларація і М аніфест участю були організовані перші
відач,— 14—16 листопада від­ від них залежне, щоб відверну­ миру підводять підсумки м іж на­ методичні гуртки вчителів ма­
булася Нарада представників ти війну.
родному розвиткові соціалізму і тем атики д л я проведення в жит­
комуністичних і робітничих пар­
Наради відзначили, що в су­ накреслюють програму дій для тя: ви м ірю ванн я на місцевості,
тій соціалістичних країн, а з часнії! обстановці особливо ве­ народів всіх інших країн по бу­
16 по 19 листопада — Нарада ликого значення набирає зміц­ дівництву соціалізму. Ці доку­ о р ган ізац ії учнівських гуртків
представників комуністичних і нення єдності і братерського менти по своєму значенню м ож ­ з м атем атики та ін. Брав актив­
робітничих партій, які взяли співробітництва соціалістичних на порівняти з «М аніфестом ну уч асть я к викладач методи­
участь у святкуванні 40-х ро­ держав, комуністичних і робіт­ комуністичної партії», який на­ ки в роботі У країнських ви­
ковин Великої Жовтневої соціа­ ничих партій усіх країн, згур­ писали в свій час М аркс і Ен­
щих педагогічних курсів. З
лістичної революції.
тування міжнародного робітни­ гельс.
1925 року почав читати лек­
Від
імені
присутніх
на
зборах
Обмін думками показав єд­ чого, національно-визвольного і
промовець вітає і схвалює Д е­ ції в Інституті Н ародної Осві­
ність поглядів комуністичних і демократичного руху.
прийняту
москов­ ти, з якого пізніш е виділився
робітничих партій в усіх роз­
Основу взаємовідносин країн кларацію,
глянутих питаннях, в тому числі світової соціалістичної системи ською Нарадою представників наш
педагогічний
інститут
і в питанні про керівну роль і всіх комуністичних та робіт­ комуністичних і робітничих пар­
О
лександр
М
атвійович
— один
тій.
Радянського Союзу в світовому ничих партій становлять пере­
Комуніст
т.
Передерій,
який
з
о
р
ган
ізато
р
ів
Українського
комуністичному русі.
вірені життям принципи мар­
Доповідач далі відзначає, що ксизму-ленінізму, принципи про­ взяв участь в обговоренні до­ Н ауково-дослідного
Інституту
основним змістом нашої епохи летарського інтернаціоналізму. повіді, головну увагу в своєму П едагогіки, д е працю є з дня
виступі
звернув
на
посилення
є перехід від капіталізму до со­
Наради з задоволенням від­ боротьби з буржуазною ідеоло­ його утворен н я. .
ціалізму,
початий
Великою значають,
що міжнародний кому­
Жовтневою соціалістичною ре­ ністичний рух зріс, витримав гією, зокрема з ревізіонізмом і
П ід керівни цтвом О. М. Аст­
волюцією, вихід соціалізму за багато серйозних випробувань, догматизмом.
ряба
працю є велика кількість
У цій боротьбі зростає роль
рамки однієї країни і створен­ здобув ряд видатних перемог.
асп
іран
тів я к у педагогічному
ня світової системи соціалізму. Комуністи своїми ділами в сві­ пропаганди ідей пролетарського
інтернаціоналізму,
братерської
ін
ституті,
так і в УНДІПТ.
За сорок років соціалізм як товому масштабі довели трудя­ солідарності
трудящ
их
усіх
Водночас
він
к ер у є секцією ма­
суспільна система наочно по­ щим життєвість марксистськотем
атики
й
ф
ізики науково-ме­
казав великі переваги перед ка­ ленінської теорії і свою здат­ країн.
— Я не помилюсь, якщ о
піталізмом. Він забезпечив роз­ ність не тільки пропагувати, скажу,—
тодичної рад и Міністерста осві­
говорить
комуніст
т.
виток продуктивних сил, підне­ але й перетворювати в життя ве­ Слободинська,— що історія сві­ ти У Р С Р .
сення матеріального і культур­ личні ідеали соціалізму.
тового робітничого руху не зн а­
В 1 9 4 3 р. Олександру Мат­
ного рівня життя трудящих тем­
Величезне значення Декла­
подібної широкої асам блеї
пами, небаченими і недоступни­ рації комуністичних партій по­ ла
кращих, передових, найбільш війовичу присвоєно звання за­
ми для капіталізму. Великі ус­ лягає в тому, що вона стано­ мужніх синів робітничого класу служ ен ого д ія ч а науки УРСР.
піхи Радянського Союзу в га­ вить для марксистсько-ленін­ і всіх трудящих. Це була дійсно
лузі економіки, науки і техні­ ських партій справжню програ­ велична демонстрація солідар­ З а 4 7 р о ків науково-педагогіч­
ки, результати, досягнуті ін­ му дій на шляху наближення ності міжнародного пролета­ ної д ія л ьн о сті О. М. Астряб
оп уб л ікував понад 75 праць об­
шими країнами в соціалістич­ величної перемоги справи миру, ріату.
ному будівництві, переконливо демократії і соціалізму в світо­
У рішенні, яке було прийня­ сягом б л и зько 2 5 0 друкованих
показують велику життєвість вому масштабі.
те на зборах, вказується, що аркуш ів.
соціалізму.
У зв'язку з підписанням у комуністи, а разом з ними і без­
П ерш а п раця О. М. Астряба
Зростаюча і міцніюча світо­ Москві Декларації і Маніфесту партійні викладачі, студенти —
ва соціалістична система має миру у нашій країні розгорнуто весь склад інституту, одностай­ « Н агл я д н ая геометрия» вийшла
ще більший вплив на міжнарод­ широку масово-політичну робо­ но схвалюють підсумки мо­ в 1 9 0 9 р .; вон а витримала 12
ну обстановку в інтересах миру, ту по роз'ясненню цих важли­ сковських Н арад представників видань, п ер екл ад ен а на україн­
прогресу і свободи народів. У вих документів. До цієї важли­ комуністичних і робітничих пар­
зв'язку з цим значно послабле­ вої роботи приступила і наша тій і ті програмні документи, ську, н ім ец ьку і татарську мо­
ви. А ри ф м ети ч н і праці його
ні позиції імперіалізму. Але партійна організація.
що були на них прийняті.
агресивні імперіалістичні кола
Закінчуючи доповідь, т. Па­
В той же час викладачі і сту­ від зн ач аю ться великою різнома­
США, проводячи так звану по­ велко звернув увагу присутніх денти інституту
запевняю ть нітністю і оригінальністю.
літику «з позиції сили», праг­ на те, що зараз найважливішим Ленінський Центральний Комі­
О. М. А стряб — член Кому­
нуть добитися панування над обов'язком парторганізації ін­ тет, що своєю працею вони й
більшістю країн світу і пере­ ституту є дальше розгортання надалі будуть збагачувати наш у ністичної п ар тії Радянського
шкодити поступовому рухові роботи" по роз’ясненню Декла­ радянську науку, віддаватимуть Сою зу. Він успішно продовжує
людства до вищого суспільного рації і Маніфесту миру серед всі свої сили на виховання по­ наукову
і
педагогічну ді­
ладу — соціалізму.
студентів, професорсько-викла­ коління, гідного будувати своє
яльн ість. Комуністична партія і
Корінною проблемою світової довського складу та адмінтех­ світле майбутнє — комунізм.
Р ад ян сь к и й у р яд високо оціни­
політики є питання про війну чи персоналу, довести зміст цих
мирне співіснування.
документів до свідомості кож­
Ю. ПОЛУДНЕНКО. ли багаторічн у науково-педа­
гогічну
діяльність
вченого.
В 1 9 5 3 р. У казом Президії Вер­
ховної Р ад и С Р С Р за бездоган­
ну роботу у вищій школі він
нагороджений
орденом
ДНІ всенародних років тому я вперше лодих педагогічних кад­ ської и російської л іт е ­ був
торжеств — свята відчинила двері класу рів
для
радянської ратури в школах У Р С Р . Л еніна. З а видатні заслуги в
сорокової річниці Вели­ як учителька початко­ шкапи, на допомогу Намічаємо також п р о ­ розвитку методики викладання
кої Жовтневої револю­ вої школи. І завжди вчителям.
довжувати вивчення до­ м атем атики та в зв ’язку з 75ції Д 40-річчя Радян­ прагнула
працювати
У мене багато твор­ свіду вчителів-словес­ річчям з д н я народження О. М.
ської влади на Украї­ якнайкраще,
зробити чих планів. До 40-річчя ників у школах У к р аї­ А стряб 16 вересня 1954 р. на­
ні — кожен радянський якомога більше для ви­ Радянської влади на ни і брати активну городж ений Почесною грамо­
громадянин питає себе: ховання молодого ра­ Україні ми, у співав­ участь у розробці тео­ тою П р ези д ії Верховної Ради
«А з чим я приходжу дянського покоління.
торстві з П. Д. Мисни­ ретичних питань, п о в ’я ­ У Р С Р .
З а р а з видатний вчений зби­
до цих знаменних дат?
Сьогодні, оглядаю­ ком, написали і здали у заних з комуністичним
Який мій внесок у ве­ чись на пройдений видавництво підручник вихованням учнівської р ається йти на заслужений від­
починок.
личний труд нашого на­ шлях, я бачу, що ще з української літерату­ молоді.
роду?»
мало мною зроблено. ри для 10 класу.
Всі, хто знає Олександра
У мене особисто ці Хочеться працювати ще
М атвійовича, бажають йому ще
Найближчий наш за­
Т. БУГАЙКО,
дні співпадають з со­ більш інтенсивно, від­ дум — підготувати кни­
заслужена вчителька довгих років життя, спокійного
рокаріччям педагогіч­ дати все, що в моїх си­ гу про спільні пробле­
шкіл УРСР, доктор відпочинку.
ної діяльності. Сорок лах, на підготовку мо­ ми викладання україн­
Є. ЧЕНАКАЛ.
педагогічних наук.

і педагог

Д

При єдиній дії проле­
тарів великоруських і
українських вільна Ук­
раїна МОЖЛИВА, без
такої єдності про неї не
може бути й мови.
В. І. ЛЕНІН.

Український народ, разом
з іншими народами Радян­
ського Союзу як в роки ре­
волюції і громадянської вій­
ни, на всіх етапах соціа­
лістичного будівництва, так і
у вогні суворих випробувань
Великої Вітчизняної війни
виявив мужність, героїзм,
доблесть і неперевершену мо­
ральну стійкість. Він вписав
нову славну сторінку в свою
історію, внісши величезний
вклад у справу перемоги над
фашизмом, продемонстрував­
ши непохитну вірність вели­
ким ідеям ленінізму, відда­
ність Комуністичній партії і
соціалістичній Батьківщині.
(З постанови ЦК КП
України «Про святку­
вання сорокаріччя Укра­
їнської Радянської Со­
ціалістичної Республі­
ки»),
Украина, тебе ворог
Никакой не страшен,—
Реет равный твой меж
равных
Стяг в Союзе нашем!
Янка Купала.
Сравняли рабочие руки
Глухих лихолетий следы,
Выходят Тарасовы внуки
В цветущие счастьем сады.
Одели весенние всходы
Украйну в зеленый наряд,
И красные флаги свободы
Над киевской кручей горят.
А. Сурков.
* *
Украина и Россия —
Судьбы вместе наши.
То единство — наша сила,
Дружба— дружб всех краше.
Н. Тихонов.

ОГЛЯДАЮЧИСЬ НА ПРОЙДЕНИЙ Ш ЛЯХ

У

в сузір’ї радянських республік-сестер!..
НЕВТОМНИЙ ТРУДІВНИК

студентів на практиці очолю­
вати кафедру і одночасно писа­
ти докторську дисертацію, дру­
кувати свої наукові праці, ча­
сто виступати на учительських
конференціях, виконувати обо­
в’язки голови профбюро фа­
культету і в той же час бу т и
зразковим агітатором в академ­
групі. І все це робить Андрій
Петрович з душею, з великою
любов’ю, сумлінно.
Андрій Петрович Медушев­
ський уміло поєднує вимогли­
вість до себе з принциповістю,
щирістю та сердечністю у став­
ленні до студентів та всіх пра­
цівників інституту.
Нам, молодим членам кафед­
ри, аспірантам і студентам є чо­
го повчитися у Андрія Петро­
вича: повчитися майстерності і
уміння
педагогічної роботи,
якій усе своє життя присвятив
т. Медушевський.
М. ПЛЮЩ,
Н. МОСКАЛЕНКО.

хань, усім встигає по­
радити, допомогти ді­
лом: чи то перечита­
ти автореферат і роз­
діл дисертації та дати
свої зауваження, чи до­
помогти молодому ви­
кладачеві скласти ро­
бочий план, чи виясни­
ти, чому це на четвер­
тому українському зно­
ву поставили по чоти­
ри пари?
Андрій Петрович про­
йшов складний життє­
вий шлях і знає, якою
важливою буває вчасна
допомога. Він почав
працювати
дев’ятна­
Е ТАК ДАВНО випускни­ дцятирічним юнаком як чор­
ця нашого інституту Гали­ норобочий, але одночасно на­
на Цибуля написала в редакцію полегливо працював над підви­
нашої газети «За педагогічні щенням своєї освіти: з 1925 ро­
кадри» листа, в якому просить: ку починає працювати педаго­
«Купіть і негайно вишліть мені гом і знову вчиться сам, в
книгу А. П. Медушевського про 1938 році закінчує Київський
синтаксис простого речення. державний педагогічний інсти­
Страшенно жалкую, що вчасно тут, у 1941 році — аспіранту­
ГАЛИЦЬКОГО села, що
не купила її. А зараз вона мені ру, одночасно викладаючи укра­
розкинулось
у відрогах
для підготовки до уроків про­ їнську мову в інституті.
Карпат,
після
закінчення
педа­
сто необхідна».
В роки Великої Вітчизняної
гогічного
училища
приїхала
в
Але знайти в продажу книги війни Андрій Петрович був на
столицю
України
Маруся
Манд­
Андрія Петровича Медушевсько­ фронті, його бойові заслуги від­
го не так просто: вони на по­ мічені двома орденами «Черво­ зюк. Повна бажання продов­
лицях книжкових магазинів не ної Зірки», медалями, подякою жувати далі навчання, вона
залежуються, а швидко переко­ Верховного Головнокомандую­ вступила в наш інститут і
чого за звільнення Манчжурії швидко влилася у студент­
човують на полиці вчителів...
ський колектив. Марія доб­
І все ж таки книжку Г. Цибу­ у 1945 році.
ре
вчиться, з великою комсо­
лі ми вислали: Андрій Петро­
У Андрія Петровича тридця­
мольською відповідальністю ви­
вич, дізнавшись про прохання тирічний педагогічний стаж ро­
нашої випускниці, через день боти, з них 15 років він працює конує громадські доручення,
допомагає товаришам. Це дівчи­
приніс власний екземпляр ме­ викладачем нашого інституту.
на-трудівниця.
Нині він кандидат педагогіч­
тодрозробки.
М. Мандзюк знаходить час
Багато листів одержує Ан­ них наук, автор більше 30
для всього: для навчання і для
дрій Петрович від своїх учнів. наукових робіт, серед яких
відвідування дефектологічного
Студент-заочник просить висло­ важливе місце займають питан­
гуртка, для читання художньої
вити свою думку з приводу кіль­ ня методичної і практичної до­
літератури і для рукоділля...
кох спірних питань граматики. помоги учителям — викладачам
Група щиро вітає Марусю з
Випускниця інституту звер­ української мови середньої шко­
великим святом — 40-річчям
тається з проханням розв’язати ли.
Радянської України і бажає їй
Це невтомний трудівник. Ча­
конфлікт між нею і директором
всього найкращого!
школи, який відвідав її урок... сто дивуєшся, як може він
І ніколи Андрій Петрович не встигати всюди: мати велике
О. СЕМЕНТИНОВА,
студентка II курсу
залишає поза увагою «найдріб­ учбове навантаження, керувати
педагогічного факультету.
ніших» начебто, питань чи про­ аспірантами, керувати групою

Н

На світлій дорозі

З

Двадцять
п’яте
грудня
1957 року — день славного
ювілею Української Радянської
Соціалістичної Республіки, ве­
лике національне свято укра­
ї н ського народу.
Сорок років тому робітничий
клас України в союзі з найбід­
нішим селянством під керівни­
цтвом Комуністичної партії і її.
вождя В. І. Леніна здійснив со­
ціалістичну революцію. Україн­
ський народ пишається тим. що
він п ерш и й слідом за росій­
ським народом повалив владу
капіталістів і поміщиків, вста­
новив диктатуру пролетаріату.
24 (11) грудня 1917 року в
Харкові відкрився 1-й Всеукра­
їнський з’їзд Рад, який роз­
глянув питання: а) про поточ­
ний момент; б) про організацію
влади на Україні; в) про само­
визначення України; г) про До­
нецько-Криворізький
басейн;
д) про утворення Центрального
Виконавчого Комітету Рад Ук­
раїни.
Обговорюючи доповідь тов.
Артема (Ф. А. Сергєєва) про
поточний момент, 1-й Всеукраїн­

ПІД ЛЕНІНСЬКИМ ПРАПОРОМ
ський з'їзд Рад записав, що пи­
тання про владу, мир, землю і
робітничий контроль можна роз­
в’язати лише шляхом повален­
ня імперіалістичної диктатури і
встановлення диктатури про­
летаріату.
25 (12) грудня 1-і) з'їзд Рад,
виражаючи волю трудящих мас,
прийняв історичне рішення про
утворення суверенної Україн­
ської Радянської держави і об­
рав Центральний Виконавчий
Комітет. До його складу було
обрано 41 особу, з них 35 —
більшовиків, серед яких були
Ф. А. Сергєєв (Артем), М. С,
Данилевський, Є. Б. Бош, А. В
Іванов та інші.
Центральний Виконавчий Ко­
мітет утворив перший Радян­
ський український уряд — На­
родний Секретаріат.
З ’їзд поширив на Україну
ленінські декрети про мир, про
землю, про робітничий кон­
троль над виробництвом. Обго­
ворюючи питання «про само­

визначення України», з'їзд уро­
чисто заявив про встановлення
непорушного союзу Радянської
України з Радянською Росією.
Борючись проти контррево­
люційної
буржуазно-націона­
лістичної політики Центральної
ради, яка виступала за відрив
України від Росії, сіяла націо­
нальну ворожнечу, з'їзд записав
у своєму рішенні, що він «буде
боротися за знищення всяких
національних обмежень, всякої
національної ворожнечі і знена­
висті, за Українську робітничоселянську республіку, засновану
на тісній солідарності трудящих
мас України, незалежно від їх
національної приналежності, з
трудящими масами всієї Росії».
На першому своєму засіданні
26 (13) грудня 1917 року ЦВК
схвалив маніфест до робітників,
селян І солдатів України, в яко­
му гаряче віталася перемога
Великої Жовтневої соціалістич­
ної революції і перехід всієї
влади в центрі і на місцях до

велику наукову ро­
боту. Він написав і
опублікував
велику
кількість наукових ро­
біт і статей у наукових
збірниках,підручниках,
газетах і журналах, а
також видав ряд бро­
шур, наприклад, «Пи­
тання психології ра­
дянського
вчителя»,
" Професійна орієнта­
ція учнів і вибір профе­
сій» та інші.
Д. Ф. Ніколенко бе­
ре активну участь у
громадському
житті.
Він — голова МК, член прези­
дії Обкому нашої профспілки,
член ЦК спілки працівників
МИТРО ФЕДОТОВИЧ Ні­ освіти України, член Товариства
коленко — педагог і пси­ по розповсюдженню політичних
холог, який дуже любить свою і наукових знань.
справу.
За свої заслуги в галузі на­
Невтомна енергія, безмеж­
на любов до людини, що
сполучається з вимогливістю
і повагою до неї, уважність родної освіти Д. Ф. Ніколенко
і чуйне ставлення до ото­ одержав високу оцінку громад­
чуючих — характерні
риси ськості. Його нагороджено знач­
Дмитра Федотовича. Не було ком «Відмінник народної освіти
випадку, щоб він відмовився від УРСР», медаллю «За доблесну
якого-небудь доручення або не працю у Великій Вітчизняній
виконав його у строк, забув про війні 1941 — 1945 рр.». двома
грамотами Міністерства освіти
чиєсь прохання.
УРСР.
Д. Ф. Ніколенко своєю
Д. Ф. Ніколенко з великою
навчально-педагогічною
діяль­
увагою ставиться до студен­
ністю,
своїми
позитивними
мо­
тів. до їх запитів, починань.
ральними
якостями
служить
З виключною теплотою і турбо­
тою підходить він до кожного, прикладом для нас.
Л. БЕЗОТОСНА.
виявляючи при цьому належну
принципіальність.
Не рахуючись з часом і здо­
ров’ям, він завжди готовий Он доріжка в морі пролягла,
з'ясувати незрозуміле питання, Світять в небі зорі мерехтливі,
ще раз продемонструвати робо­ А мені вчуваються здаля
ту приладів з експерименталь­ Вже осінні задніпровські
зливи.
ної психології, допомогти нала­
годити експеримент, дати пора­ І в туманній непривітній млі
ду, як проводити наукову робо­ Вітер рве з дерев останнє листи,
ту, допомогти організувати спо­ І в холоднім небі журавлі,
стереження з питань курсової Мов разок добірного намиста.
роботи, написати статтю, дати Та встократ це все мені миліш,—
висновки про дисертацію, ви­
Навіть цих дерев опале листя,
ступити з лекцією, доповіддю.
Бо немає кращої землі,
Поряд з плодотворною на­ Ніж ота, що ти на ній родився.
вчально-педагогічною роботою
П. ЛИСЮК.
Дмитро Федотович провадить

Чуйний

Д

вихователь

рук Рад. ЦВК закликав робіт­
ників і селян об'єднатися навко­
ло свого уряду та допомогти в
будівництві нової Радянської
держави. В той же день ЦВК
надіслав привітання Раді На­
родних Комісарів РРФСР на
чолі з В. І. Леніним, в якому
писав, що молода Радянська
влада України вітає зміцнілу
Всеросійську Радянську владу.
В своїй відповіді Рада Народ­
них Комісарів писала: «Вітаю­
чи утворення в Харкові дійсно
народної Радянської влади на
Україні, вбачаючи в цій робіт­
ничій і селянській Раді справж­
ній уряд Народної Української
республіки. Рада Народних Ко­
місарів обіцяє новому урядові
братньої республіки повну і все­
мірну підтримку в справі бо­
ротьби за мир, а також у справі
передачі всіх земель, фабрик,
заводів і банків трудящому на­
родові України».
Радянський уряд України під
керівництвам більшовиків під­
няв робітників і селянську бід­
ноту на повсюдне встановлен­
ий влади Рад на всій території

України. 8 лютого (26 січня)
1918 року спільними зусиллями
повсталих робітників і солдатів
Києва і наступаючих радян­
ських військ контрреволюційна
Центральна рада була розбита
і вигнана з столиці України,
12 лютого (30 січня) Радянський
уряд переїхав з Харкова до
Києва.
При Радянській владі здійс­
нилася споконвічна мрія народ­
них мас про возз'єднання всіх
українських земель в єдиній
Українській державі. Нині Ра­
дянська Україна є однією з най­
більших держав Європи з насе­
ленням понад 42 мільйони чо­
ловік.
Українська Радянська Соціа­
лістична Республіка, як складо­
ва і невід’ємна частіша СРСР,
перетворилася в могутню інду­
стріально-колгоспну державу.
У великій братерській сім'ї
народів СРСР український на­
род під проводом Комуністичної
партії успішно йде вперед до
комунізму.
Г. ЛЕЩЕНКО,
кандидат історичних наук.

Живи й розцвітай, трудова Україно
Г І Д Н А

ЛИСТ ДРУЗІВ

Нам у вас
подобається
Ми, студенти Житомир­
ського педінституту ім. Ів.
ранка, приїхали до вас, щоб
Ф
ознайомитися з життям сту­
дентів і постановкою комсо­
м
оЛ Ь С Ь К О Ї роботи.
У вашому інституті кра­
ещ обладнані кабінети, май­
стерні. У нас в цьому відно­
шенні набагато гірше.
У роботі нашої комсомоль­
ської організації є деякі від­
мінності, з якими комітетові
КСМУ бажано було б озна­
Л
йомитися. Звичайно, за цей
ороткий час ми не змогли
к
окладно ознайомитися з
д
оботою комсомольської ор­
р
ганізації в цілому, але стиль
оботи комітету нам подо­
р
бається.
Члени
комітету
серйозно ставляться до своїх
обов’язків і вимогливо відно­
сяться до роботи відповідаль­
них за окремі ділянки.
У своїй короткій замітці
ми не ставимо завдання да­
ти аналіз роботи комітету
ЛКСМУ, а хочемо тільки ви­
словити своє бажання про­
довжувати
і
зміцнювати
зв’язки між нашими інститу­
тами. Це допомогло б лікві­
дувати недоліки, які ще на­
явні в нашій роботі.
Від щирого серця дякуємо
всім членам комітету ЛКСМУ
та секретарям факультет­
ськихбю
о
р
КДПІ ім. О. М.
Г орького за теплу, гостинну
з устріч. У день славного юві­
лею — 40-річчя Радянської
У країни — палко вітаємо вас
з великим святом і бажаємо
у сім успіхів у навчанні, po­
боті, особистому житті.
Г. КОЗЮРА,
студентка III курсу
фізико-математичного
факультету Житомир­
ського педінституту.

З М І Н А

КЛАДНОЮ і відповідаль­ дентського гуртка, члени якого
ною є справа підготовки часто виступають на наукових
педагогічних кадрів, особливо конференціях з цікавими допо­
вчителів, які працюватимуть з відями на актуальні теми на­
аномальними дітьми. Подолання
наслідків дефекту в учнів спец­
шкіл вимагає від педагога-де­
фектолога глибоких знань, любо­
ві до праці та педагогічної май­
стерності. Важливе місце в цій
справі має вивчення досвіду ро­
боти кращих учителів спеціаль­
них шкіл.
Багато уваги цьому питанню
приділяє викладач кафедри пе­
дагогіки кандидат педагогічних
наук Микола Дмитрович Ярма­
ченко, колишній аспірант нашо­
го інституту. Вже з перших ро­
ків своєї наукової роботи,
під час навчання в аспірантурі,
Микола Дмитрович виявляє ве­ вчально-виховної роботи у спе­
ликий інтерес до історії розвит­ ціальних школах-інтернатах.
Поряд з науковою роботою
ку сурдопедагогіки та шкіл глу­
т. Ярмаченко систематично про­
хонімих.
Він з винятковою наполегли­ водить виховну роботу з сту­
вістю та старанністю працює дентами дефектологічного відді­
над вивченням літератури з цьо­ лу, проводить велику громад­
го питання та інших матеріалів. ську роботу. Комуністи педаго­
Немає, мабуть, жодного доку­ гічного факультету обрали його
мента в архіві Міністерства секретарем партійного бюро фа­
освіти УРСР, який би не побу­ культету.
Зараз Микола Дмитрович,
вав у його руках!
повернувшись з наукового від­
Буваючи
у
відрядженні.
рядження до м. Ленінграда, за­
М. Д. Ярмаченко завжди вико­
кінчує свою річну тему, присвя­
ристовує всі можливості для то­ чену саме питанню історії роз­
го, щоб попрацювати в міській витку шкіл для глухонімих ді­
бібліотеці, в архіві, вибрати ці­
тей, вносить додатки, робить
кавий матеріал тощо.
корективи.
Проте він не обмежується
У день славної ювілейної да­
одним колекціонуванням істо­ ти — сорокаріччя Радянської
ричних фактів — молодий на­ влади на Україні — побажаємо
уковець глибоко аналізує їх. Миколі Дмитровичу Ярмаченку
уточнює. Ним у цьому напрямку успіхів у його цікавій творчій
вже зроблено чимало.
роботі.
Р. КРАЄВСЬКИЙ,
Микола Дмитрович керує та­
кож і роботою наукового сту­ кандидат педагогічних наук.

С

ЗВІТУЄ

Цими днями відбулися звітновиборні збори профспілкової ор­
ганізації інституту. З доповіддю
виступив голова МК т. Ніколен­
ко Д. Ф. Від ревізійної комісії
виступив т. Страхов Б. П. Обра­

У братній сім’ї
Навчатися їв Київ я при­ меж: навчитися грати на од­
їхала з далекого Узбекиста­ ному з музичних інструмен­
ну. Про Україну знала неба­ тів
було
моєю давньою
гато. У школі, в 7-му класі, мрією.
ми вивчали твори Т. Ш евчен­
Д алеко я від рідного дому,
ка. І вже значно пізніше я проте не відчуваю себе оди­
познайомилася з творами та­ нокою. У мене багато подруг,
ких видатних українських товаришів, знайомих. Я маю
класиків, як 1. Франко, Леся можливість постійно чути
Українка, М. Коцюбинський навколо українську мову.
та ін.
Відвідуючи театри, я позна­
Наша республіка разом з йомилася з творами видатних
усією країною урочисто від­ українських композиторів —
значала 300-річчя возз’єд­ Лисенка та Гулака-Артемов­
нання України з Росією. В ті ського.
пам'ятні дні було багато ці­
З а р а з я вже потроху на­
кавих передач по радіо, при­
віть читаю невеличкі книги
свячених братній Україні. З
по-українському. Але хочеть­
захопленням ми слухали і чу­
ся знати мову набагато кра­
дові українські пісні, і в ір ­ ще, читати в оригіналі тво­
ші, і танцювальні мелодії.
ри класиків української лі­
В шкільному хорі ми спі­
тератури (до цього часу я чи­
вали «Реве та стогне Днііпр
тала їх тільки в перекладі на
широкий», «Ой, ходила д ів­
російську
мову).
чина бережком», а україн ­
Б
агато
цікавого взнала я
ські танці виконувалися май­
за
півтора
раку і бачу, що
же на кожному святковому
мої
уявлення
про Україну
вечорі.
були
дуж
е
незначними.
Мені дуже хотілося побу­
Попереду ще три роки! Я
вати на Україні, побачити
своїми очима всю красу од­ матиму змогу ближче п озна­
ного з наймальовничіших йомитися з життям братньо­
куточків нашої країни, почу­ го українського народу, з
його побутом, працею.
ти співучу мову, пісні.
Після закінчення школи я
В дні святкування славно­
подала документи до Київ­ го ювілею — 40-річчя Укра­
ського педагогічного інститу­ їнської Р С Р — від усієї ду­
ту. Минуло небагато часу, і ші гаряче вітаю моїх україн­
я стала студенткою мовно- ських д рузів з великим свя­
літературного
факультету том і бажаю всім великих ус­
КДПІ ім. О. М. Горького. піхів у навчанні та праці,
Коли ж дізналася, що на фа­ щастя в особистому житті.
культеті вводиться музична
Є. КІМ,
освіта як обов’язковий пред­
студентка II курсу мовномет, моїй радості не було
літературного факультету.

М К

но новий склад профкому. (Голо­
ва — Д. Ф. Ніколенко).
Матеріали зборів будуть на­
друковані в наступному номері
нашої газети.

ЗАСЛУЖЕНА ПОШАНА
ОСИТЬ ЧАСТО чути, як Це відчувається завжди, коли в очах того, хто розповідає!
Д
студенти, аспіранти, ви­ слухаєш лекції Олександра Гри­
Багато часу,
сил, любові
кладачі з повагою говорять про горовича.

вкладає О. Г. Кириченко і в
Олександра Григоровича — цю
Але справа не тільки в ці­
високу на зріст, сиву люДину, кавих, змістовних лекціях. О. Г. роботу з аспірантами. Праця з
з спокійними привабливими ри­ Кириченко — принципова лю­ аспірантами дуже с кладна. Во­
на вимагає від викладача різ­
сами обличчя.
дина. Він вимагає грунтовних
номанітних, всебічних знань,
І дійсно, не можна без пова­
знань від студентів, чесного і
ги і любові відноситися до ньо­
уміння спрямовувати
думки
наполегливого ставлення до ро­
го. Олександр Григорович за­
аспіранта і його роботу в пев­
боти.
ному напрямку. Олександр Гри­
слуговує її як викладач, як ви­
Декому, може, це й не подо­
горович добре знає специфіку
хователь, як окрамна. чуйна лю­
бається. Але пригадайте, з якою
цієї роботи і тому добре ке­
дина.
любов’ю і повагою згадуємо ми
Свою педагогічну діяльність принципових і суворих шкіль­ рує аспірантами. Крім того, він
він розпочав ще в 1918 році. них вчителів, як ми вдячні їм завжди чуйно ставиться до лю­
14 років працював Олександр від усієї душі за те, що вони дини, знає її життя і мрії.
Григорович вчителем Городи­ були вимогливими до нас!
За гаряче серце, за щиру ду­
щен ської школи. А з 1932 року
шу
хочеться сказати Олександ­
Чимало вчителів, які були
він працює в педвузах України, студентами Олександра Гри­ ру Григоровичу Кириченку ве­
Як в школі, так і в інституті горовича, з любов’ю та по­ лике спасибі і побажати йому
О. Г. Кириченко не припиняв дякою згадують свого виклада­ всього найкращого в житті.
наполегливої роботи над собою, ча. І скільки в цих спогадах
Н. НЕЧАЄВА.
над поглибленням своїх знань. теплого почуття, скільки світла

З ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ ЗА РУБЕЖЕМ
лицях транспаранти з напи­
ДОРОГОЮ ЦІНОЮ
Важко живеться студен­ сами: «Хіба переозброєная
там Південної Кореї. Весь важливіше, н і ж підготовка
час збільшуються суми вне­ інженерів?" , «Мільярди для
сків, які повинні сплачувати Б ундесверу, а що для нас?».
юнаки та дівчата за навчан­
НЕЗВАЖ АЮ ЧИ НА
ня.
Щоб внести плату, деякі
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ
студенти змушені продавати
свою кров. За відомостями
Знову організована націо­
Центрального банку крові нальна спілка кубінських
Південної Кореї 60 процен­ студентів. Незважаючи на
тів донорів — студенти. Сту­ переслідування реакційного
дент Син Дон Джупон з тех­ уряду, студентська спілка
нічного коледжу Ендінфо сповнена рішучості разом з
вмер від того, що продав за­ усім народом боротися за
надто багато крові.
елементарні
демократичні
СПРАВЕДЛИВІ ПРОТЕСТИ свободи. Про це заявив у
своїй декларації знову обра­
Під час страйку студенти ний президент Національної
технічного коледжу в м. спілки кубінських студентів
Бронсік (ФРН) несли по ву­ Рамон Барела.

в сузір’ї радянських республік-сестер!..
Активні

КОМСОМОЛЬЦІ

Завжди знайдеться час, щоб підкріпити відмінні
успіхи у навчанні активною участю у громадському
житті інституту.
Прагнучи гідно зустріти 40-річчя з дня проголо­
шення Радянської влади на Україні, студенти О. Бол­
гар (IV курс фізико-математичного факультету) і
В. Шарапа (II курс мовно-літературного факульте­
ту) встигають і допомогти своїм товаришам у на­
вчанні, і підготувати художні номери до святкового
вечора.
Наш фотокореспондент застав їх за складанням
конферансу вечора.
Фото В. Орловського.

СКРОМНА, ПРАЦЬОВИТА
Знаходить вона час і для
участі в художній самодіяль­
дю, невисоку на зріст, тоненьку, ності. Їй дорога честь факуль­
русяву дівчину?! Можливо, не тету.
Таня брала активну участь у
всі знають ї ї прізвище, але в
лице пам’ятають майже всі. Це всіх виїздах на допомогу кол­
студентка IV-го курсу Тетяна госпам. Не знаючи втоми
працювала вона. За сумлін­
Чуприна.
Сумлінно виконує Таня свої ну роботу на збиранні ку­
обов’язки студентки: вона на­ курудзи в Роздольненському
магається взяти якнайбільше районі Кримської області групу
для своєї майбутньої професії математиків III курсу, в якій
педагога-математика.
Завжди працювала Т. Чуприна, правлін­
уважна на лекціях, дівчина ня колгоспу ім. Сталіна нагоро­
старанно готується й до прак­ дило цінним подарунком — бая­
чних занять, використовую­ ном.
ти
Любить студентка свою май­
чи і свої записи на лекціях,
бутню
професію.
Їй подо­
і допоміжну рекомендовану лі­
тературу. Не було ще жодного бається робота з дітьми. Кож­
випадку, щоб Таня з ’явилася не літо вона працює в піо­
нерських таборах.
непідготовленою до занять.
Скромна та витримана у сво­
Зразком для інших є наша
їй
поведінці, проста у ставлен­
товаришка і в громадській ро­
ні
до товаришів, вимоглива в
боті. Вже другий рік виконує
вона обов’язки заступника го­ роботі до себе і до інших. Та­
лови факультетського профбю­ кою ми знаємо Таню на протя­
ро. Не встигне пролунати дзві­ зі трьох з половиною років на­
нок, як Таня вже поспішає в вчання в інституті.
М. СТЕШЕНКО,
групи: треба і доручення дати,
студент IV курсу фізикоі перевірити стан справ, і зро­
математичного факультету.
бити оголошення.
НЕ ЗНАЄ на фізикоХ ТО
математичному факультеті

Перша сесія
Наближається зимова сесія—
перша сесія першокурсників.
Треба скласти 6 заліків і два
екзамени.
Запорукою успішного скла­
дання іспитів є зразкова дис­
ципліна і систематичне відвіду­
вання лекцій. В групах І кур­
су відбулися
комсомольські
збори, на яких постановили: за
кожну пропущену лекцію сту­
дент повинен відповідати перед
комсомольською групою, а за
10 пропущених лекцій без по­
важних причин група просити­
ме деканат згаяти такому това­
ришеві стипендію на місяць.
Коли студентка М. Пономарен­
ко пропустила два дні без по­
важних причин, комсомольське
бюро суворо попередило її.
Деякі студенти нашого курсу
прийшли в інститут після вироб­
ництва, і тому не всі дисципліни
даються їм легко. Кращі сту­

Благородна, почесна
Майже місяць четвертокурс­
ники проходять практику в се­
редніх школах Київської об­
ласті.
Двадцять студентів, росій­
ського відділу перебувають на
практиці в м . Білій Церкві.
У кожного з них за плечима вже
по 6 —8 уроків.
А скільки було хвилювань
перед першим уроком! Готува­
лися ми декілька днів, практи­
кувались один з одним, але в
останню хвилину здавалося, що
все забуте, що нічого не встиг­
неш за ці 45 хвилин... Тепер
все це вже позаду. Такі студен­
ти, як С. Афанасьева, С. Лук’­
янчук, В. Завгородня дають
зразкові уроки. Вони знаходять
час і для додаткових занять з

ки, тут же поруч проходить
залізнична
колія — Мо­
сква — Ростов. І коли ста­
ло відомо про цей склад,
здавалось, єдиним виходом
було: евакуювати район пло­
щею у 34 квадратних кіло­
метри з населенням у 10 ти­
сяч чоловік і підірвати склад
на місці.
Та молоді патріоти, заради
збереження заводів, залізни­
ці, житлових будинків, вирі­
шили піти на смертельний
риск: вивезти склад далеко
за місто і там знешкодити
смертоносну зброю.
Була проведена дуже кро­
пітка, тонка, а головне —
дуже небезпечна робота, і
мешканці Кіровського райо­
ну міста Курська змогли спо­

учнями, які невстигають, і для
позакласної роботи.
Студентка
В. Гольдштейн
проходить практику в 5 класі.
Вона провела з учнями збір на
тему: «Бережи червоний гал­
стук» із застосуванням діафіль­
мів; студентка С. Єгорова про­
вела
оргг одину,
присвячену
творчості
Аркадія
Гайдара.
Студенти, які проходять прак­
тику в 4-ій школі, організували
разом із старшою піонервожа­
тою ряд екскурсій (на швейну
та взуттє ву фабрики, на теле­
граф, телефонну станцію).
На практиці, працюючи без­
посередньо з дітьми, ми впев­
нилися, що професія вчителя
цікава, благородна, почесна!
А. НАРІЖНА,
Н. БАЛАБАН.

Вечори дружніх, теплих розмов
На комсомольських зборах
нашої групи виявилося, що всі
товариші бажають більше зна­
ти яро життя видатних людей—
художників, поетів, композито­
рів, акторів і ін. Було вирішено
проводити збори-вечори відпо­
чинку, на яких заслуховувати
розповіді товаришів про видат­
них людей. Ми домовилися, що
збиратимемось один раз у два
тижні у гуртожитку. Люда Мань­
ко пообіцяла на першому вечорі
розповісти про видатного ра­

ЇХ БУЛО ОДИНАДЦ Я ТЬ
З перших сторінок бага­
тьох газет на нас дивляться
прості радянські люди у вій­
ськовій формі. Це — солда­
ти і офіцери славної Радян­
ської Армії.
Що вони зробили? Чим
відзначився, наприклад, оцей
зовсім ще юний, солдат
Іван Махалов з-під Во­
ронежа або українець лей­
тенант Віктор Іващенко, чи
грузин Дмитро Маргешвілі?
15 років глибоко під зем­
лею пролежав страшний
склад — сотні тонн снаря­
дів, бомб, мін, які зарили в
землю і замінували фашист­
ські війська, відступаючи під
натиском Радянської Армії
з Курська. На цьому місці
виросли заводи, нові будин­

денти (Д. Шабанова, С. Фатєє­
ва, В. Велівченко та Інші) до­
помагають їм у навчанні. Так,
студентові А. Сташкевичу важ­
ко дається англійська мова.
Щоб він не відставав від това­
ришів, з цієї дисципліни йому
систематично допомагає С. Фа­
тєєва.
Для кращої підготовки до
екзаменів у нас проводиться
аналіз художніх творів, винесе­
них на екзамени. Студенти стар­
ших курсів на комсомольських
зборах діляться досвідом підго­
товки до екзаменів. Наші това­
риші старанно готуються і до
семінарів.
Ми впевнені, що першу в
нашому житті сесію складемо
успішно.
Г. ТЮТЮННИК,
студент І курсу
мовно-літературного
факультету.

кійно повернутися додому.
«Товариші, дорогі товари­
ші! Небезпека минула, спо­
кійно йдіть додому,— доно­
сяться з репродуктора схви­
льовані слова голови райви­
конкому.
І в ту хвилину, коли про­
голошувались останні слова,
вже кинувся народ до знеси­
лених, щасливих солдатів...
І зрозумів Іван Махалов , як
під час війни зустрічали ра­
дянські люди своїх визволи­
телів».
Про подвиг славних радян­
ських патріотів розповів пи­
сьменник Аркадій Сахнін у
нарисі «Ехо війни», що на­
друкований в «Комсомоль­
ской правде» за 8 грудня
1957 р.

дянського актора Василя Івано­
вича Качалова.
Нам не довелося бачити Ка­
чалова на сцені. Лише один раз
чули ми його сильний голос у
фільмі «Путівка в життя». Але
в нашій уяві яскраво вирису­
вався образ цієї талановитої
людини, з його барвистим силь­
ним голосом.
І ось, 27 листопада о 8 год.
вечора
група
зібралася
в
62 кімнаті. Всі з нетерпінням
чекали цікавої розповіді.
І чекання виправдали себе.
Л. Манько з захопленням роз­
повідала про життя і творчу ді­
яльність видатного радянського
актора В. І. Качалова.
На вечорі була присутня і
наша агітатор Є. М. Сульжен­
ко. Євгенія Михайлівна розпо­
віла нам, як вона ще студент­
кою бачила чудову гру Качало­
ва і Кніппер, коли вони гастро­
лювали в Києві. Після спектак­
лю студенти дружно підхопили
великого актора і пронесли його
на руках від театру ім. І. Я.
Франка до готелю...
Всім присутнім дуже сподо­
бався цей вечір відпочинку.
В наступну середу. 11 груд­
ня, ми познайомилися з життям
видатного поета С. Єсєніна, з
його чудовою поезією.
Такі вечори розширюють кру­
гозір людини, згуртовують ко­
лектив. І їх проведення — над­
звичайно цікава і корисна
справа.
О. ЛІТВІНОВА,
комсорг 43 групи фізиків.

НАРИС

В. Ш А Р А П А

Материнське щастя
— Кине, побачиш, що кине.
Ну, в крайньому випадку пере­
йде на заочний відділ. І то вже
таке буде... — дівчина безна­
дійно махнула рукою.
Подія неабияка. Треба ж
кожному сказ ати щось. І інша
починала:
— І чого їм було... ця дити­
на на першому курсі! '
А зовсім тупа в коханні бра­
ла ще вище:
— В інституті дитина?! Наче
не могли зачекать; женяться, а
хіба думають: що, коли і як во­
но повинно робитися?!
Були такі, що говорили мало,
а більше дивилися, як батько
себе почуває, мати. Хотіли вга­
дати їхні думки...
— Якось буде... знали ж, що
роблять.
Все померкло під співчутли­
вими поглядами більшості, зов­
сім зникло від теплих слів душі:
«Щасти тобі, Олю!».
I.
А ось і винуватець всього
Преспокійно смокче пальчики
(разом з соскою). На диво спо­
кійний. З чорними, як терен,
очицями (в батька і матері теж
чорні, а на кого схоже — не
розумію. Тільки скажу, що ду­
же вже гарна дитина!). Так от,
водить, водить очицями... вірні­
ше, бігає по станах, книгах, кон­
спектах... потре пухким кулач­
ком. Заплаче, але без сліз (ди­
тині треба плакати). А там ди­
вись — і спить. І так спокійно!
Чи згоден він був (маленький
Володя), чи ні, та його залиши­
ли в гуртожитку. І добре зро­
били. Як видно, йому тут спо­
добалося: все-таки не «колиско­
ва» його присипляє, а студент­
ські ліричні пісні, гарячі руки
його ніжать, і колись не треба
буде прищеплювати йому риси
колективізму. «Якщо хочеш
знати, так я з 4-х місяців серед
колективу», — не без гордості
скаже комусь.
А поки що хай наш «колек­
тивіст» поспить!
II.
— Вовеня моє, спить уже.
Знаєш, маленький, що ніколи
мені... — і гарячий поцілунок
робить сон дитини ще міцнішим

і спокійнішим. Вийняла руч­
ку з-під ковдри, підгорнула
пелюшки, усміхнулась щасли­
вими очима... — Кому б відда­
ла я свою любов, що перепов­
нює гарячі груди, як не тобі,
яворе мій?! Матері?..
Мати! Ти, як ніхто, розумієш
мене. Чи не ти всією теплотою
жіночої ласки колисала мене?
Тоді ти все забувала: була ли­
ше одна чорноока пташка —
Оля. Для мене були чистіші за
гірську воду і тепліші за сонце
твої затверділі на долонях ве­
ликі руки з синіми жил­
ками, що зійшли на руках
рясними смугами... Ось тобі
мамо, за всі турботи, за теплі
материнські слова — моя наго­
рода (ти ж чекала цього), У те­
бе — внук!
А коханий?.. Маленьке Вове­
ня — це плід нашого кохання,
росток життя. І хто знає, чиї в
в тебе очі, Вовенятко? Мої чи
його...
Спохватилась: «Ой, а чайник
де поставила?!» — і все знахо­
дить своє місце. Тонкі білі руки
перебирають книги, а очі —
чорні, великі, трохи запалі, не
зводить з чорнявої голівки.
Неміцний сон дитини. Всміх­
неться уві сні (хто зна, що йому
сниться!), а Оля вже бачить,
вже чує серцем матері: спокій­
но дихає син, чи ні.
— Прокинулось... а я якраз
закінчила. От хороше,— вити­
рає руки, що почервоніли від
теплої води.— А я тобі пелюш­
ки прополоскала...
Довго говорить щось йому, а
він тільки очима кліпає та й
годі. Та не весь час же йому
кліпати! Тоді плаче. Батько, як
завжди, хоче зацікавити му­
зикою.
Грає, грає — дитина дивить­
ся, дивиться (не слухає, а ди­
виться на пальці), потім як ро­
зіллється соловейком!
Вбігають подруги.
— Мале Шастуненя! Йди,
йди до мене... — І йде.
А коли проспіваєш йому
«а-а-а...» — розкриє беззубий
ротик і сміється. І так хвилює
душу — тільки б і дивився на
цю квітку, що тільки-но розкри­
ває рожеві пелюстки!

В неділю, ясного морозного
до гуртожитку на Солом'ян­
ці зібралися юнаки і дівчата.
Проводитимуться лижні змаган­
ня на першість інституту,
Спортсмени дружно направля­
ються в Святошино...
Естафетою 4x3000 м роз­
починають змагання жінки. Да­
но старт, і четвірка сильніших
спортсменов виходить вперед.
Всіх хвилює одне: хто вийде
переможцем?
Першою
йде
спортсменка фізико-математич­
ного факультету М. Худояр.
Естафету прийняла Г. Ко­
валенко, студентка мовно-лі­
тературного факультету. Ось
вона швидко виходить вперед і,
обганяючи своїх противників,

передає естафету О. Несте­
ренко.
Перше Місце серед жінок
займає команда мовно-літера­
турного факультету.
Змагання серед чоловіків, що
почались естафетою 4x5000 м,
проходило в надзвичайно швид­
кому темпі.
Першим йде молодий спорт­
смен мовно-літературного фа­
культету С. Мозгов.
Віді­
рвавшись від свого суперника—
чемпіона інституту В. Науменка — на 100 метрів, він пере­
дає естафету В. Галуху. Весь
час попереду-спортсмени мовнолітературного факультету. Зда­
валося, що перемога буде за
цим факультетом.

г е р о я м

Та ні, не моє щастя (а жаль!).
А квітка цвіте! її запашний бу­
тон (ніжне личко з маленькими
ямочками на щоках) —закриває
перед матір’ю незгоди і при­
крості (якими, на жаль, ще ба­
гате наше життя студентське).
III.
І не дивно, що Оля раненько
(деякі із «спокійних» ще пере­
вертаються на другий бік), бі­
жить у лікарню: хоч і багато
няньок, та не догледіли маля.
Не встигла, спізнилась! Ні. не
до сина, а на лекцію...
— Ой! Післязавтра забе­
ру!.. — очі блищать, бліде об­
личчя горить.— А ле,— притих­
ла,— в ясла не беруть: завідую­
ча сердита на інспектора, і кри­
чить, не прийму дитину, місць
немає. Причому ж дитина?!.
Як видно, не тільки серце ма­
ленького Володі не закипає при
питанні: «Де бути?». Ні, ще
знайшлася матір (якщо її мож­
на так назвати), яка не бачить
великих чорних очей дитини,
що так і просять: «Тьотю, візь­
міть в ясла...». Завідуючі!... Ні,
тільки не біля дітей таким
бути!
— Олю, а ми підемо в парт­
бюро. Допоможуть, я думаю: во­
ни ж знають ваше становище!..
IV.
Перший сніг порошить зем­
лю. Вітер пашить щоки, але і
без того матері тепло: і від того,
що маленькі, слабенькі дитячі
руки стискають груди, що по­
руч б'ється ще одне серце, гріє
її материнська кров. Їй легко
і на серці (Володя знову буде
з нею), і нести легко (а кому б
важила
своя
втіха,
своє
щастя?!). Міцно притиснула і
поспішає...
Встигнеш, Олю, встигнеш!
Як встигала на перервах году­
вати сина в яслах, до лекцій
відносити, готувати лекції —
все встигнеш, сама не зробиш—
син росте!
— А от ми вже й дома!
Скучно було мені, котику мій,
без тебе,— і очі матері світять­
ся, як перші іскристі сніжинки.
Щасливий Володя, що ти,
Олю, його мати!

Л и ж н и й сезо н р о з п о ч а в с я
ДНЯ,

П ам ’я т н и к и м уж нім

Проте на четвертому етапі
виявилося, що капітан команди
В. Харченко не підготовлений
до прийому естафети.
Першою закінчила змагання
команда чоловіків фізико-мате­
матичного факультету; дру­
гою — команда мовно-літера­
турного факультету; третє міс­
це як серед чоловіків, так і се­
ред жінок зайняла команда пед­
факу.
Треба відзначити добросовіс­
ну роботу суддів М. Мелешка
та П. Рябоконь. Кафедра фізви­
ховання винесла їм подяку.
В. ДЕРКАЧ,
М. ЗАПАРА,
студенти мовно-літературного
факультету.

28 жовтня (10 листопада) 1917 року на багатолюдно
му мітингу робітників Арсеналу було прийнято рішення
про негайний революційний виступ проти місцевих властей
Тимчасового уряду і буржуазно-націоналістичної Цен­
тральної ради. На заклик комуністів повстали робітники
Арсеналу і разом з робітниками міста та військовими
частинами, що приєдналися до них, героїчно боролися за
перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, за
встановлення Радянської влади.
На площі, від якої починається вул. Січневого по­
встання, знаходиться пам'ятник мужнім арсенальцям. На
постаменті з червоного граніту стоїть гармата; з неї і про­
лунав перший постріл по військах контрреволюційної
Центральної ради.
На пам'ятнику напис:
«В 5-ю годовщину Октябрьской революции Пленум
Киевского Горсовета отмечает особые заслуги перед Про­
летарской Революцией Киевского Арсенала, первого за­
вода, выступившего в Киеве с оружием в руках в октяб­
ре 1917 года за власть Советов.
Горсовет рабочих и красноармейских депутатов».
В роки Великої Вітчизняної війни, в період тимчасо­
вої окупації Києва, фашисти зняли гармату і напис. За­
раз пам’ятник повністю реставрований.
Поруч з па­
м’ятником муж­
нім арсенальцям
знаходиться буди­
нок колишніх ка­
зарм понтонного
батальйону, який
є однією з най­
важливіших спо­
руд старої Пе­
черської фортеці.
Напередодні ре­
волюції 1905 ро­
ку тут розміщу­
вався 5-й понтон­
ний
батальйон,
що входив у склад III саперної бригади. Солдати цього
батальйону брали участь у повстанні саперів 18 листо­
пада 1905 року в Києві.
У 1917 році в цих казармах розміщувався III понтон­
ний батальйон. Революційні солдати батальйону разом з
арсенальцями та іншими робітниками міста брали актив­
ну участь у збройній боротьбі за владу Рад: у жовтні
1917 року проти білогвардійсько-юнкерських військ бур­
жуазного Тимчасового уряду, а в січні 1918 року — про­
ти контрреволюційної Центральної ради.
А. ДЯЧЕНКО.

Зас т. редактора П. ХРОПКО.