Файл #127: "За педагогічні кадри. № 33 (45) (7 грудня 1957 року)"

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

З а

Сьогодні
в нашій газеті:

педагогічні

КАДРИ

ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ І
ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. О. М. ГОРЬКОГО

ЗАКОН НАШ ОГО Ж ИТТЯ

ГРУДНЯ

7

1957 року
СУБОТА

№ 33 ( 45)
Ціна 15 коп.

★

К О Н С Т И Т У Ц ІЯ , Н А Р О Д Ж Е Н А
Ж О В Т Н Е М - 1 стор.

★

АГІТАТОР, ЯКОГО Ш А Н У Ю Т Ь - 2 стор.

★

А Я К А ВАШ А Д У М К А ?— 2 - 3 стор.

★

НАРОДНИЙ ПИСЬМЕННИК - 3 стор.

★

ВІДСТОЯТИ МИР ТАКА ВОЛЯ МІЛЬЙОНІВ — 4 стор.

АГІТПУНКТ НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ

З радістю відзначає героїч­
Одним з основних прав радян­
У приміщенні інсти­
ний радянський народ День ських громадян є право на осві­ туту (професорська кім­
Конституції СРСР, в якій ві­ ту. На прикладі нашого інсти­ ната) з 18 листопада
дображені його величні завою­ туту ми бачимо, як в умовах пе­ розпочав роботу агіт­
вання в будівництві соціалістич­ ремігшого соціалізму, розквіту пункт № 4 першої діль­
ного суспільства, у перетворен­ радянської демократії розви­ ниці Сталінського ра­
ні відсталої в минулому краї­ вається вища школа.
Зараз у нашому інституті ви­ йону м. Києва по вибо­
ни в передову, індустріальноколгоспну державу, в провідну користовують своє право на рах до народного суду
агітпунктом —
силу світової соціалістичної освіту 1210 юнаків і дівчат. Се­ (зав.
аспірант
В. Ізварін).
ред них: 9 4 7 —українці, 195—
системи.
Роботу
на агітпунк­
В кожній статті основного росіяни, 6 8 —представники ін­
ті
проводить
агітколек­
закону Радянської держави під­ ших націй і національностей на­
креслюється величезна перева­ шої країни.
тив. До складу його
га нашої системи над системою
На заочному відділі інститу­ входять викладачі, ас­
капіталізму, наших державних ту підвищують свою кваліфіка­ піранти та студенти фі­
і суспільних порядків над су­ цію 1935 чоловік.
зико-математичного фа­
спільними і державними поряд­
З року в рік інститут дає кра­ культету (всього 95
ками капіталістичних країн.
їні сотні вчителів для середньої осіб). Очолює роботу
Торжество принципів, які по­ школи, озброєних глибокими агітколективу аспірант
кладені в основу Радянської знаннями, здатних вчити і ви­ В. Чернявський.
Конституції, є яскравим свід­ ховувати
до 7-го грудня.
підростаюче
поко­
Агітпункт добре обладна­ закінчити
ченням непереможної сили со­ ління.
Робота
агітпункту прово­
но. Виборці та агітатори мо­
ціалістичного демократизму. Со­
Тільки в 1956- 1957 на­ жуть одержати на агітпункті диться під керівництвом парт­
ціалістична демократія забезпе­ вчальному році інститут підго­ консультації з юридичних, ме­ бюро факультету (секретар—В.
чує найголовнішу свободу для тував і випустив 419 вчителів дичних та виховних питань. Тут М. Кухар), при активній допо­
народних мас — свободу від по стаціонару і 811 — по заоч­ є вся необхідна юридична, ате­ мозі з боку комсомольського
експлуатації.
ному відділу.
їстична, науково-популярна лі­ бюро фізико-математичного фа­
Конституція СРСР надає ро­
тература, газети та журнали, а культету (секретар—В. Семко).
Адміністративно-господарська
Конституція
перемігшого
со­
бітникам, колгоспникам, радян­
також телевізор, радіоприймач,
Недоліком у роботі агітко­ частина інституту розпочала ка­
ціалізму,
наш
державний
і
ській інтелігенції право на пра­
лективу є погана явка агітато­ пітальний ремонт актового залу.
надають
і шахи, шашки.
цю, на освіту, на матеріальне суспільний лад
До 29 листопада складено рів на наради та агітпункти. З метою поліпшення акустики
гарантують
всім
радянським
забезпечення, на відпочинок.
списки виборців та організова­ Частина агітаторів-комсомоль­ закладаються зайві прорізи, що
Хоч у конституціях ряду капі­ людям справжні демократичні
но лекцію на тему: «Досягнен­ ців ще не усвідомила всієї від­ поглинають звук. Крім того, ре­
права
і
свободу:
свободу
совісті,
талістичних країн і проголо­
ня радянської науки в галузі повідальності дорученої їм спра­ монтуються пошкоджені карни­
шуються деякі права для тру­ свободу слова, друку, свободу
ракетної техніки» (лектор — ви (Г. Заєць, В. Заєць, Ц. Ро­ зи, ліпка, капітелі колон. Стіни
зборів,
мітингів,
вуличних
похо­
дящих мас, але все це має фор­
доцент Коваль П. И.). Після зенберг, Ю. Францев (42 група і стеля залу, згідно затвердже­
мальний характер, бо капіта­ дів і демонстрацій. Радянська
лекції демонструвався кіно­ фізиків), А. Джоденчук (41 ного проекту, будуть перефар­
Конституція
надає
громадянам
лістичний лад, жорстоко екс­
фільм.
група фізиків) і погано викону­ бовані масляною фарбою.
також
право
об’єднуватися
в
плуатуючи робітників і селян,
ють
свої обов'язки.
Адміністративно-господарська
громадські
організації,
охоро­
Заплановано
найближчим
ча­
позбавляє їх цих прав.
няє
недоторканність
особи,
жит­
частіша
взяла на себе зобов’я­
До
числа
кращих
слід
від­
сом
провести
вечір
зустрічі
ви­
Справжньою демократією для
народу є соціалістична демо­ ла, зберігає таємницю листу­ борців з кандидатом у народні нести таких старших агітаторів зання закінчити ремонт до свя­
вання.
судді В. В. Барчуком та кон­ (та їх колективи), як М. Кара­ та — 40-річчя Радянської вла­
кратія.
церт художньої самодіяльності. чун, Т. Лосінську, Є. Яворську, ди на Україні.
Великим
завоюванням
нашої
В Радянському Союзі давно
Бажано, щоб у капітально
Агітатори проводять бесіди Р. Гортовського,
Комуністичної
партії
і
Радян­
вже немає безробіття. Людина
праці, творчого дерзання, смі­ ської держави є радянська ви­ на теми: Положення про вибори
До Дня виборів залишилося підремонтованому актовому залі
ливих і патріотичних починань борча система — найдемокра­ до народного суду, матеріали менше 2-х тижнів. Агітаторам були замінені незручні стільці.
користується загальною лю­ тичніша в світі. У нашій краї­ сесії Верховної Ради СРСР потрібно докласти ще більше
Ю. ПИЛЬНИЙ.
бов’ю і пошаною. Всій країні ні вибори є загальними, рівни­ і т. ін.
зусиль, щоб з честю провести
відомі імена славних новаторів ми, прямими при таємному го­
Зараз найбільш відповідаль­ підготовку до виборів у Народ­
промислового виробництва — лосуванні. Демократичність ви­ ною і невідкладною роботою ний суд.
Л. ФІЛІПОВА,
П. Бикова, В. Семінського, Г. борчої системи — це один з ба­ агітаторів є перевірка списків
секретар виборчої комісії.
Нежевенко, передовиків і кра­ гатьох проявів великої життє­ виборців. Цю роботу потрібно
щих організаторів колгоспного вої сили соціалістичного демо­
виробництва — М. Посмітного, кратизму.
Ф. Дубковецького, Г. Бурка«Ми
говоримо, — писав
цької, У. Баштик.
Ленін, — що радянський пере­
Використовуючи своє право ворот дав небачений у світі по­
на працю, радянські люди став­ штовх розвиткові демократії і
ляться до праці як до справи вглиб і вшир, притому демокра­
честі, доблесті і геройства.
тії саме для трудящих і при­
Всі практичні дії Радянської гноблених капіталізмом мас».
держави, політика Комуністич­
Зараз наша республіка го­
ної партії пройняті турботою тується до виборів народних су­
про людей праці, про забезпе­ дів. Широко розгортають агіта­
чення їх матеріальних і куль­ ційно-масову роботу серед ви­
турних потреб, про зростання борців агітколективи нашого
їх культурного рівня.
інституту.
Студенти-агітатори
Вся соціалістична система на­ проводять бесіди про Ювілейну
родного господарства створює сесію Верховної Ради СРСР,
широкі можливості для радян­ про демократичність нашої ви­
ських людей не тільки натхнен­ борчої системи.
но, творчо працювати, але й
Події нашого часу з великою
культурно відпочивати, широко силою розкривають велич соціа­
використовувати право на від­ лістичного демократизму, тор­
починок. Щороку наші люди жество принципів основного за­
На фото (вгорі): старший агітатор А. Пліш дає роз’яснення Положення про вибори
проводять відпустки в санато­ кону нашого життя і боротьби—
до народних, судів студентам-агітаторам М. Пчюльник і Н. Боровик.
ріях, будинках відпочинку і в Конституції країни соціалізму.
Перед тим, як іти до виборців, агітатори заходять на агітпункт, де до їх послуг різно­
цікавих туристських мандрівках
манітна література, газети, журнали. Все це дає їм змогу добре підготуватися до чергової
В. ПЕРЕД ЕРІЙ.
зустрічі з виборцями (фото внизу).
ф 0Т0 в Орловського.
по країні та за її межами.

Д о свя т а
славн о ї р іч н и ц і

АГІТАТОР І АКАДЕМГРУПА
Коли на педагогічному факультеті говорять
про роботу агітаторів академічних груп, обо­
в’язково згадують прізвище Н. Ф. Засенко.
Агітатором Наталія Федорівна працює вже
третій рік і весь час в одній і тій же групі
третього курсу дефектологічного відділу. Це
дало їй змогу добре вивчити кожного студента
його особисті якості, інтереси тощо.
Н. Ф. Засенко з душею ставиться до своїх
обов’язків агітатора. Вона планує роботу так,
щоб задовольнити запити студентів і скеру­
вати їх енергію, ініціативу на виховання ко­
муністичної свідомості.
При плануванні роботи т. Засенко складає
орієнтовний план, який обговорюється і за­
тверджується на зборах групи. При цьому
обов’язковим є для кожного студента певне
доручення та вчасне його виконання.
Наталія Федорівна не обмежує свою роботу
тільки годинами політзанять, а й підтримує
постійний зв’язок з групою, цікавлячись ус­
пішністю студентів, відвідуванням лекцій
та семінарів, питаннями їх самостійної
роботи.
Тов. Засенко підтримує тісний зв’язок з
викладачами, знайомиться із станом успіш­
ності студентів з тієї чи іншої дисципліни.
Наталія Федорівна вивчає студентів не
тільки в стінах інституту, але і в години са­
мостійної роботи та відпочинку в гуртожитку.
Значне місце в роботі агітатора займають
індивідуальні бесіди з студентами на живо­
трепетні теми дня.
В групі систематично (кожної п’ятниці) про­
водиться політгодина за тематикою партбюро
інституту. До політзанять готуються всі сту­
денти і під час занять активно виступають.
Сумлінно готуються до політзанять такі
студенти, як О. Лобко, А. Литвинчук, Д.
Скринник та ін.

М

о г л о

Ось-ось екзамени. До них
вже залишились лічені дні.
Скрізь іде напружена робо­
та; кожен студент нама­
гається максимально вико­
ристати свій час, але, на
жаль, це не кожному вдаєть­
ся. Хіба може, наприклад,
Г. Лантух (22 група фізиків)
виправити свою успішність з
фізкультури, якщо він за се­
местр жодного разу не був
на заняттях?!. І чи не є це
вірним передвісником того,
що Г. Лантух залишиться
академборжником?!.
Ще складніше становище
у Ж. Лихоліт. Вона взагалі
рідкий гість в інституті, ба­
гато пропустила практичних
занять з матаналізу, семіна­
рів з історії КПРС. Якщо ж
вона інколи і з’являлася, то,
як правило, непідготовле­
ною...
Зараз на курсі проводять­

Студенти групи виступають також з інфор­
маціями, в яких робиться огляд найважливі­
ших питань, висвітлених у газетах «Комсо­
мольская правда», «Учительская газета» та
журналі «Техника молодежи».
Майже всі студенти беруть активну участь
у культурно-масовій роботі факультету та
інституту, поєднуючи її із заняттями спортом.
Наприклад, О. Лобко — активна спортсменка
і учасниця хору; А. Литвинчук — успішно
поєднує заняття в драматичному гуртку і в
баскетбольній секції.
Ці студенти, беручи активну участь у гро­
мадсько-політичному житті факультету, успіш­
но вчаться.
Разом з активом групи Н. Засенко органі­
зувала шефську роботу в київській школі
глухонімих, де студенти проводять цікаву і
змістовну роботу з учнями. О. Лобко, Р. Утвен­
ко, Г. Скринник проводять лекції і бесіди для
учнів старших класів. І. Лобурець керує в цій
школі секцією спортивної гімнастики, Т. По­
ляруш — секцією художньої гімнастики. Сту­
дентки М. Федченко та І. Двигун допомагають
у роботі шкільній редколегії.
Періодично на зборах групи студенти зві­
тують про виконання своїх доручень, обміню­
ються досвідом роботи.
Недоліком у роботі групи є те, що окремі
студенти (Є. Чехівська, Т. Слободняк) уни­
кають громадських доручень, а деякі не ви­
конують їх (Г. Богданова). Ці студенти взагалі
пасивно ставляться до всієї роботи в групі.
Як правило, і успішність у них невисока.
Бажаємо міцному, здоровому колективу
академгрупи і агітатору Н. Засенко ще кра­
щих успіхів у навчальній і політико-виховній
роботі.
М. РЯБУХІН,
М. ХОРУНЖА.

ся колоквіуми і контрольні
роботи. Наслідки показують
ступінь підготовленості на­
ших студентів до екзамена­
ційної сесії. Так, колоквіум

бу т и
з матаналізу у математиків
показав, що основна маса то­
варишів має глибокі і міцні
знання. Проте поряд з ними
є й такі, що недостатньо во­
лодіють матеріалом.
Вся робота на курсі зараз
спрямована на підготовку до
екзаменів. В групах будуть
проведені збори на відповід­
ні темн. Але треба сказати,
що комсомольська організа­
ція курсу і групові організа­
ції пізно загострили свою
увагу на цьому серйозному
питанні. І успішність студен­
тів і відвідування ними лек­
цій повинні були постійно
бути в центрі уваги комсо­
мольської організації. Тоді,
можливо, і В. Долгерт, який

пропустив 6 занять з фран­
цузької мови, і інші не стоя­
ли б зараз перед складним
питанням: як бути?..
А яких заходів вжила ком­
сомольська організація 22
групи математиків, коли на
заняття з елементарної ма­
тематики не з ’явилося 12
студентів? Ніяких. Дрібни­

ін а к ш е ...
цею, мабуть, здавалося це і
окремим комсомольцям на
фоні загальної порівняно хо­
рошої картини...
В цілому до екзаменів
курс іде з грунтовною підго­
товкою, І ми з впевненістю
можемо сказати, що біль­
шість наших студентів-ком­
сомольців матиме в заліковій
книжці тільки «відмінно» та
«добре».
А. СЕРЕДНІЙ,
студент II курсу фізикоматематичного факультету.

ПОРЯДКОМ
О БГО ВО РЕН Н Я

А ЯКА В А Ш А ДУМКА?
М ораль, етика, манери не людині, впадає в очі, виявляєть­
вічні, вони змінюються в з в ’я з ­ ся нескромним, крикливим.В
ку із змінами суспільного ж и т­ таки х випадках кажуть: «Ли­
тя. На зм іну бурж уазній м ор а­ чить, як корові сідло». Міщан­
лі у нас прийшла комуністична ством називається і сліпе запо­
мораль, основою якої є бороть­ зичан н я чужоземного, нехту­
ба трудящ их наш ої країни за ван ня своїм красивим і скром
­
перемогу
комунізму.
Р а д я н ­ ним — у вбранні, в етикеті, в
ський народ, наш а молодь п ра­ оздобленні приміщень.
цюють над удосконаленням с в о ­
Н аведем о кілька прикладів
го етичного і естетичного р о зв и т­ прояву міщанства. В оздоблен­
ку, борються за правильне р о ­ ні кімнати, наприклад, можна
зуміння краси, одягу, прикрас, побачити фото або картинки, на
манер поведінки,
обстановки яки х люди зображені в слаща­
житла, вулиць, майданів.
вих п озах, із сентиментальними
Але прагнення до краси й написами (на фоні серця цілу­
молодята з написом
культури у деякої частини до­ ю ться
рослих і молоді набуває супе­ «П а м 'я т а й щ асливі хвилини»).
речливого характеру: одним з д а ­ У
к ім н атах
можна побачи­
ються красивими модні фасони ти безліч подушок і поду­
одягу, головного вбрання, за ч і­ ш ечок, нікому не потрібних
сок, а інші засуджую ть їх як старан н о вишитих завісочок, які
неестетичні. Часто можна по­ біл ьш е
заступаю ть природне
чути такі зневажливі й за с у ­ світло, ніж прикрашають кім­
джуючі оцінки, як «м іщ ан ство», нату, т а інш і прикраси, які аж
«стиляга»,
«вульгарн ість» то­ ніяк не створю ю ть затишку.
що. Для нас, педагогів і м ай ­
У п ри красах юнаків і дівчат
бутніх педагогів, ці питання є часто мож на побачити різні
насущними. Ось чому ми й хо­
жетони, брош ки з вензелями чи
чемо порушити деякі питання в
написами:
«Ж е н я »,
«Поля",
цій галузі, щоб викликати з п ри ­
« Л а р а » і т. п.; нам иста і брасле­
воду них широкий обмін дум­
ти, які своєю формою і КОЛьо­
ками.
Що слід називати «м іщ ан ­ ром псую ть вигляд людини. Не
ством», «вульгарним», «непри­ менш в р аж ає своєю неестетич­
стойним»?
Носити
сережки, ністю невідповідність до фігури
перстні, робити модну зачіску, людини, ї ї обличчя, кольору во­
манікюр і т. ін. — це м іщ анство л осся різн і кліпси, сережки, ку­
чи ні? Чи можна нази вати чері. П ерстні з великим камін­
«стилягою» того, хто одягається цем (точніше, куском звичай­
модно, у відповідності з тими ного скла), манікюр яскравого
фасонами, що друкуються у на­ кольору, медальйони у вигляді
ших журналах мод? Чи слід з а ­ серц я і т. ін. теж мало прикра­
плямовувати як аморальну по­ ш аю ть людину. Дивують і го­
ведінку жінки, яка навіть по­ ловні вбрання типу «менін­
мірно вживає алкоголь або ку­ гітка » , які і не гріють і не при­
рить? Чи не буде непристойним к р аш аю ть. Все це вульгаризує
для жінки запрошувати чолові­ природні прагнення людини до
ка на побачення, напрошувати­ краси в побуті, в оздобленні,
ся на танок?
спотворю є природну красу на­
Під «міщ анством» звичайно ших ю н аків і дівчат.
прийнято розуміти зовнішньо
К райню ф орму вияву неесте­
підкреслену
показність
при тичності й м іщ анства у розу­
внутрішній пустоті, зовнішню мінні краси спостерігаємо у так
чистоту одягу і прикраси при | зван и х « с тиляг». Характерним
брудному тілі, крикливість, в ід ­ для них є внутрішня пусто­
сутність гармонії і смаку в при­ та і некультурність. Вони жи­
красах. Міщанство у своїй бо­ вуть
не
розумом, а ниж­
ротьбі з аристократією не виро­ чими, інстинктивними почуття­
било своїх поглядів на красу, ми. Д л я них головне — впада­
не створило своїх норм поведін­ ти в очі, привернути до себе
ки, а тяглося до аристократиз­ увагу. Ч ерез те вони так люб­
му, намагалося будь-що зап о зи ­ л ять строкатий одяг, претенціоз­
чити у аристократії її манери, ність у манерах і поведінці,
поведінку, прикраси і т. ін., не­
зважаючи на те, підходило це пош л ість у стосунках, виявля­
йому за його укладом ж иття ю ть неповагу до інших, манір­
чи ні. Отже, виробилася невід­ ність, кокетування. Довгі ніг­
загострені
на
кінцях
повідність форми й змісту, пре­ ті,
як
п
азу
р
і
хижака,
забарвле­
тенціозність у манерах, прикра­
сах, поведінці. Зрозуміло, що ні кров’янистого кольору ла­
ком (до речі, з брудом під
й радянські люди вваж аю ть м і­
щанством усе те, що не личить
(Закінчення на 3 стор.).

Не в ладах з каліграфією
Малих дітей ля­
кають «букою », дру­
карки
ж
нашого
інституту
«вилива­
ють переполох», ко­
ли в дверях кан­
целярії з ’являється
постать доцента З а ­
десенця М. П. з обе­
ремком
матеріалів
для друку.
М атеріал,
який
він приносить, завж ­
ди у такому вигля­
ді, що навіть сам
автор іноді не може

розібрати те, щ о на­
писав кілька годин
тому. Д рукаркам , як
правило, доводиться
витрачати
багато
зайвого часу на р о з­
бір «ієр о гл іф ів» т.
Задесенця. К рім то­
го, друкування таких
м атеріалів дуж е не­
гативно впливає на
зір — у друкарки
з ’являється
голов­
ний біль, п рац езд ат­
ність
зниж ується,
внаслідок чого робо­

та залишається не
виконаною у визна
чений строк.
Слід зауважити, що
при бажанні М. П
Задесенець може пи­
сати значно краще
(такі рідкі випадки
інколи
трапляють­
ся!), але він чомусь
вперто не хоче піти
нам назустріч, по­
легшити працю.
М. БА РХА Н ОВА,
Л. ЛЕЩЕНКО,
А. ФАЛЬКОВИЧ.

Майстер художнього слова

Наші будні

«Б ур’ян» — велике художнє
значені товариші, які зна­
Ранок.
полотно з життя українського
Падає перший сніжок. Доси­ йомлять усю групу з мате­
села початку 20-х років.
пає ще сонечко, дрімають каш­ ріалами, вміщуваними в газе­
В центрі романа — привабли­ тани, вкриті білим покровом, а тах і журналах. Так, В. Бор­
вий образ демобілізованого вої­ для студента, як і для кожної цов — з матеріалами «Комсо­
на-комуніста Давида Мотузки. людини, почався трудовий день. мольской правды», 3. Ласкар­
Сила і краса цієї людини в її ви­
Перед початком лекцій у две­ жевська — «Советского искус­
соких душевних якостях, типо­ рі нашого інституту вливається ства», А. Федірко—«Правды».
вих для радянських людей. Це веселий гомін — це студенти А хто ж не схоче дізнатися про
чесність і мужність, рішучість поспішають на лекції.
новий вертоліт, який збудовано
в боротьбі з ворогами, відда­
Скільки цікавого чекає нас у Швейцарії у вигляді ряту­
ність всеперемагаючим ідеям на лекції!
вального круга вагою в 50 кг?!
Комуністичної партії.
Лунає дзвінок, і коридори Про це легко дізнатися з жур­
Письменник сміливо викри­ враз пустішають. Наступає пов­ налу «Техника молодежи», про
ває болючі недоліки і язви в на тиша... Ось з аудиторії чути який доповідає Л. Навроцька.
житті тогочасного села, щоб як­ голос викладача, йде лекція на
У нашій групі багато учасни­
найшвидше ліквідувати їх.
III курсі педагогічного факуль­ ків художньої самодіяльності.
Як і Давид, автор вірить, що тету. З інтересом слухають сту­ Серед них: К. Шило. Т. Тимо­
в недалекому майбутньому на денти М. К. Тищенка, який роз­ шенко. Н. Тарасенко. С. Лось,
широких колгоспних нивах за­ повідає про структуру уроку. Т. Полоз, Г. Дерлеменко та ін­
колоситься буйна пшениця.
Студенти намагаються не про­ ші. Вони активно готуються до
У 1932 р. був опублікований пустити жодного слова виклада­ 40-річчя встановлення Радян­
роман «Мати», де письменник ча, все старанно записують, за­ ської влади на Україні.
показав життя і настрої україн­ пам'ятовують.
Згуртуванню групи допома­
ського селянства перед рево­
Час за слуханням лекцій про­ гають комсорг Т. Тимошенко і
люцією 1905 року і знаменні ходить непомітно. Закінчилась профорг Н. Тарасенко. Часто
події революції.
остання пара. Але ніхто з тре­ вени організовують культпохо­
З великою сердечністю автор тьокурсників (II група спецвід­ ди в кіно, театр. Після перегля­
малює образ Катрі—матері-тру­ ділу) не поспішає додому: сьо­ ду група обговорює ту чи іншу
дівниці.
годні день політзанять. Наш агі­ виставу, кінофільм і т. ін.
У мріях, переживаннях, ра­ татор М. М. Перельмутер цікаво
Екзаменаційна сесія не за
достях Катрі Головко зумів по­ і змістовно організовує їх. На
горами. 1 тому ми саме тепер
казати велике душевне багат­ політзаняттях завжди можна
приділяємо якнайбільше уваги
ство матері-селянки.
одержати відповіді на те чи ін­ навчанню, поєднуючи його із
Вона поневірялась у наймах, ше питання, дізнатися про но­
змістовною і корисною громад­
віддала силу а молодість робо­ вини науки і техніки, кілю і
ською роботою.
ті на панів, в горі ростила і мистецтва, про життя молоді в
виховувала дітей, щоб благосло­ інших країнах.
Л. ТЕРТИЧНА,
вити їх на праведний шлях ре­
студентка II курсу
Як же все це організовано?
волюційної боротьби. «Щасти Дуже просто. У нас є при­
педфаку.
тобі, сину, на твоїй путі»,—
говорить вона Артемові, який
іде на боротьбу за нове життя.
У романі «Артем Гармаш»
(1951 р.) письменник в образі
сина Катрі показав справжнього
(Закінчення. Початок на 2 стор.)
комуніста.
Твори А. Головка широко ві­
нігтями), напомажені губи, на­ світової культури, але ми проти
домі не тільки в Радянській
фарбоване обличчя, зачіски ти­ сліпого запозичання тривіально­
країні. Перекладені на слов’ян­
пу «кінський хвіст» або «хлоп­ го, низького, неестетичного. Ми
ські та інші іноземні мови, вони
чик без мами» і т. п., пофарбо­ не проти мод, але ми за моди,
перейшли кордони СРСР і роз­
ване волосся, сережки, що зви­ які мають своєю основою есте­
повідають нашим зарубіжним
сають до плеч, перманент і т . п. тичне, в яких відчувається гар­
друзям про перетворення ста­
запозичення крикливих зару­ монія, елегантність, пропорція,
рого світу, про народження біжних мод ради екзотики, по­ відповідність ліній, форм і
нової людини в горнилі суворої казу «найновішого» — все це є фарб. Ми проти крикливого, пу­
боротьби.
стого, в чому б воно не ви­
характерним для стиляг.
О. МАНЧЕНКО,
Чим же зумовлюється міщан­ являлося. Ми проти нескром­
аспірантка кафедри
показу
самого
себе.
ство, стиляжництво у поведінці ного
української літератури.
Строкатість
дійсно
привертає
людей? Насамперед, низькою
культурою, нерозумінням краси увагу і виявляє пустоту лю­
в природі, в оздобленні, в са­ дини, а тому й викликає зне­
мих собі, невмінням підпоряд­ вагу до неї. Ми за те, щоб мо­
кувати свої особисті почуття і лодь бачила красиве у недоро­
прагнення
до краси із загаль­ гому вбранні, у скромних при­
Одному студентові потрапив
ких викладачів студенти швид­
білет з питанням про твори Гер­ ними прагненнями колективу. красах, щоб вона показувала
ко приходять до висновку: як­ цена. Він так довга мимрив
Це приводить і до некритичного свою внутрішню, духовну і при­
що в мене багато трійок, то, щось невиразне, що у екзамена­
схиляння перед усім іноземним родну зовнішню красу, а не
як не старайся, «відмінно» не тора терпець увірвався:
підроблену. Крепдешином і пан­
— Скажіть по правді, ви чи­ (одягом, прикрасами, манерами, бархатом ніколи не задрапіруєш
одержиш — отже, нема рації
етикетом). Дехто настільки не­
особливо напружувати свої си­ тали «Былое и думы»?
стримано поводить себе у при своєї пустоти і некультурності.
—
Ні.
ли; а якщо в мене більшість
Ми за те, щоб наші національні
— А «Кто виноват?»?
сутності іноземців, що це ме­
відмінних оцінок, то вже трійки
— Бібліотека!
прикраси, зачіски, вбрання, на­
мені не поставлять; отже, зно­
Інший товариш знайшов та­ жує з втратою почуття власної ші звичаї і манери були в біль­
ву ж таки, нема потреби готу­ кий спосіб: коли він чогось не гідності. Намагання будь-що до­ шій пошані. Кращі з них треба
ватися дуже старанно. І, справ­ знав, то дуже щиро, переконли­ годити іноземцеві, взяти у ньо­ популяризувати, робити інтерна­
ді, нерідко буває, що такий «па­ вим голосом говорив екзамена­
торові:
го автограф, не знаючи, хто він ціональними, а не соромити­
тентований відмінник», підготу­
— От повірте, слово честі, я і як він ставиться до нас, запо­ ся їх.
вавшись слабенько, навмисно це знав, добре знав і — забув!
Ми не маємо змоги зачепити
подає екзаменатору матрикул
На екзамені з літератури це зичення його манер — свідчить
розгорненим на тій сторінці, де повторювалося так часто, що про низьку культуру таких лю­ ще багатьох питань у цій
нарешті, набридло викладачеві, дей, про неповагу до себе. На­ статті. Окремі питання ми.
стоять відмінні оцінки.
Як же з цим боротися? Дуже і той поставив питання:
— Скажіть, а хто написав шому народові властива гостин­ очевидно, висвітлюємо зі своїх
просто: треба лише виконувати
« Слово о полку Ігоревім»? ність, але вона виявляється без особистих позицій. Отже, бажа­
вказівки Міністерства освіти Студент трохи замислився, але
про порядок оцінки знань на потім відповів швидко і пере­ приниження власної гідності. но, щоб товариші викладачі й
екзаменах. Матрикул студент конливо:
Свою гостинність наш народ студенти відгукнулися на цю
— От повірте, знав, добре виявляє своїми засобами, у статтю своїми критичними за­
повинен подавати розгорненим
на 1-ій сторінці, там, де прізви­ знав і це — так забув!
Тут вже екзаменатор обу­ своєму стилі, за своїми звичая­ уваженнями, поділилися своїми
ще і фотокартка. Екзаменатор
рився:
ми, а не запозиченими у ко­ власними думками.
ні в якому разі не повинен пе­
—
Як!
Сотні
вчених
намага­
регортати й читати його під час лися це встановити, і нікому не гось... Своєю культурою у цьо­
Д. НІКОЛЕНКО,
екзамену, а закінчивши опиту­ пощастило, а ви знали — по­ му відношенні ми пишаємося,
кандидат
педагогічних наук.
вання,
оголосити
студентові думати тільки, ви це знали — бо вона у своїй основі має ви­
оцінку, вписати її в екзамена­ й забули! Хоч би записали собі соку й глибоку гуманність.
де-небудь! Ні, цього вже не
ційну відомість і вже після цьо­ можна
пробачити!
Ми не проти того, щоб запо­
го розкрити матрикул і записа­
зичити найкраще з досягнень
Записав Панько РУДИЙ.
ти туди оцінку.
Р. ПАНЬКО.

Юний партизан Пилипко, дів­
чинка Оксанка, «зелена сер­ (До 60-річчя з дня народження
цем» бідняцька молодь, що тяг­
А. В. Головка)
неться до освіти, до знань, ко­
муніст Давид Мотузка, бідняч­
ка-селянка Катря, її син Артем білявими житніми колосками...
Гармаш — кому невідомі ці ге­ Це Пилипко. А ще сорочечка,
рої? З шкільної парти йдуть штанці на ньому з семірки й
вони поруч з нами як рідні, полатані-полатані. Бо-бідняки».
близькі, дорогі серцю. Тому з
Селянський хлопчик, герой
такою теплотою і шаною згаду­ цього оповідання, не боячись
ють радянські люди ім’я їх смерті, вночі сповіщає партиза­
творця — визначного художни­ нів, що у село прийшли гайда­
ка слова, одного із зачинате­ маки, і цим рятує односельчан
лів української радянської про­ від горя, сліз і смерті.
зи Андрія Васильовича Головка
А ось Оксанка, у неї сього­
в день його шістдесятиріччя.
дні — «радість: мати одрізала
Весь процес становлення, роз­
полотна на хустку, а порошком,
витку і зростання української
що виміняла у спекулянтки,
радянської літератури можна
обарвил а у червоний колір. Ви­
виразно простежити за ево­
йшла
червона хустина» («Чер­
люцією творчості письменни­
вона
хустина»).
ка.
Але дитяча радість засмуче­
А. В. Головко народився в сі­
на
горем батьків — поміщики
м'ї селянина села Юрок, на Пол­
та
гайдамаки
забирають землю,
тавщині, 4 грудня 1897 року.
дану
Радянського
владою.
З дитинства захоплювався «Коб­
Ця
дівчинка,
як
і її подруга,
зарем»
Шевченка,
творами
ненавидить
панство.
Дитячою
Горького, Пушкіна, Некрасова,
душею,
щирим
серцем
співчуває
Кольцова.
В автобіографічному листі А. Оксана пораненому партизано­
Головко писав: «Цілий світ, досі ві, хоче допомогти йому. Коли
незнаний, одкрився мені од побачила вбитого — «забило
Шевченкових творів. Під впли­ серце на сполох», «перед очи­
вом «Кобзаря» починаю і сам ма в неї туман заколихався,
стояла поникло. Потім схили­
писати вірші...».
лася до дяді холодного й чер­
Але славу йому принесли не воною хустиною обличчя при­
вірші, а прозові твори. Демобі­ крила».
лізувавшись з Червоної Армії,
І ось перемога після тривалої,
Головко деякий час вчителює, а важкої боротьби. Бідняцька мо­
з 1922 р. цілком віддається лі­ лодь, перемагаючи всі труднощі,
тературній діяльності.
завойовує висоти науки.
Разом з П. Тичиною, С. Ва­
«З а плечима в торбі — чер­
сильченком, Остапом Вишнею, ства хлібина і жмут книжок.
В. Сосюрою, І. Микитенком, Ю. А руки в мозолях у хлопців.
Смоличем А. Головко показує І в дівчат — до крові зацілова­
простих людей у революції, сла­ ні житами» («Зелені серцем»),
вить могутні творчі сили звіль­
У кожному слові, в кожній
неного народу.
фразі відчувається талановита
Вже перші оповідання й неве­ рука митця. Особливо поетичні
личкі повісті Головка запам’я­ його пейзажі.
талися, знайшли свого широко­
« Рано-пораненьку світанком
го читача. Справжня народна голубим прокинувся степ. Вія­
мова, яскрава образність, не­ ми-колоссям стріпнув, заше­
підроблений ліризм, симпатія до лестів... Синя далина глибока
трудівників — ось що полюби­ із-за туманів глянула. І поли­
лосячитачеві.
лися шуми тихі ранкові на гони
«У нього очі — наче волош­ далекі...».
ки в житі. А над ними — з-під
До 10-річчя Жовтневої рево­
драного картузика — волосся люції Головко пише роман

Грубе порушення елементарних вимог
Чи не знайома вам така кар­
тина: йде екзамен; студент,
який відповідає, переходить до
останнього питання свого біле­
та, а екзаменатор у цей час
бере його матрикул, перегортає
з першої до останньої сторінки
і старанно вивчає оцінки, які
там стоять з різних предметів.
А вже після того оголошує й
свою оцінку. І студенти вже
знають: якщо там, у матрикулі,
лише відмінні оцінки, то навіть
слабенька відповідь буде висо­
ко оцінена, а якщо переважа­
ють трійки, то, скільки не го­
туйся, відмінної оцінки не одер­
жиш, бо викладач «рівняється»
на попередні оцінки.
Для чого так робити? Це ж
грубе порушення елементарних
педагогічних вимог до оцінки
знань, вимог, які ми викладає­
мо студентам у педагогічному
інституті, а в той же час самі
їх іноді порушуємо. І це приз­
водить до двох поганих наслід­
ків: по-перше, така оцінка, з
оглядом назад, втрачає своє зна­
чення об’єктивного показника
знань студентів, а по-друге, во­
на перестане бути стимулом для
Дальшої старанної роботи. У та­

З ЖИТТЯ
АКАДЕМІЧНИХ ГРУП

А ЯКА ВАША ДУМКА?

НА ЕКЗАМЕНАХ

НА Т Е М И

К луб і ставлення д о нього

ДНЯ

Нового розбою не допустити!

Не секрет, що у нас в інсти­
туті немає загальноінститут­
ської самодіяльності. Єдиний
колектив, який можна н азвати
загальноінститутським — це ор­
кестр народних інструментів.
Немає у нас і хору. Є хорош і
хорові колективи на фізико-ма­
тематичному і педагогічному
факультетах, а на мовно-літера­
турному навіть дисципліна спе­
ціальна є — хорові співи, а з а ­
гальноінститутського хору нем а.
Немає зар аз в інституті і тан­
цювального колективу.
В минулому році в інституті
був проведений фестиваль. З а в ­
данням його було виявити нові
таланти, підняти якість худож ­
ньої самодіяльності і, голов­
не,— об’єднати факультети в їх
повсякденному житті, створити
в інституті єдиний колектив
студентів, який жив би одними
інтересами, мав би перед собою
одну мету. Постановка питання
про кращий факультет зн ай ­
шла «широкий» відгук серед
студентів, і кожний ф акультет
продовжує політику «ми най­
кращі» і зараз. Причому, до­
ходить справа до того, щ о коли
на одному з факультетів не
вдається який-небудь захід (на­
приклад, вечір відпочинку), то
на інших факультетах злорадно

Незвичайна це книжка:
в ред нами стоїть обов’язок змен­ інших передсмертних турбот їх
ній коло 80 сторінок, але скіль­ шити чуже населення. Хто мо­ непокоїла й така — куди поді­
ки в них болю і гніву, любові же заперечувати моє право зни­ ти маси в’язнів? Зігнавши по­
й ненависті. Це й не дивно: її щувати мільйони людей НИЖЧОЇ над 80 000 людей у Бухенвальд,
автор, О. Лебедєв, колишній раси, які розмножуються, як кати готувалися їх умертвити.
Військово-політичний центр
в'язень гітлерівського концта­ комахи?»
Три роки нечуваних катувань підпілля передав наказ: не ви­
бору Освенцім, з гнівом і при­
страстю радянського патріота у таборі смерті. Але були не ходити з табору групами, як
розповідає про жахливі зло­ тільки муки. «Вперше я відчув, того вимагали гестапівці. Було
чотири
бойові
діяння фашизму, про мужню що табір живе двома життями. сформовано
боротьбу замучених фізично, Одне йде невідворотною доро­ бригади, створено оклад зброї—
але не зломлених духовно бій­ гою страшних катувань, нескін­ зібрані з частин кулемети, гвин­
ченних мук. У другому — друж­ тівки, пістолети, саморобні гра­
ців-антифашистів.
Троє полонених офіцерів Ра­ ба, взаємна виручка, побра­ нати. Настав незабутній день—
дянської Армії навесні 1942 ро­ тимство. Сьогодні твоє життя 11 квітня. Наближався фронт.
ку вириваються із фашистсько­ врятував товариш, а завтра — І тоді було дано бойовий на­
каз — у наступ. Люди кинули­
го концтабору біля Франкфур­ ти його».
З цієї взаємовиручки стала ся на колючий дріт, рвали його
та-на-Майні і через всю Німеч­
чину пробираються на півден­ виростати боротьба, яку й очо­ лопатами, ломами, кирками, та­
ний схід, мріючи досягти коли- лили комуністи, радянські лю­ ранили колодами. В проходи
небудь Батьківщини. Важким ди. Почалося з простого: наші кинулися тисячі в ’язнів, які
б у в цей шлях. Кожне селище, офіцери-комуністи, серед них і буквально знесли есесівську
навіть будка на залізничному автор записок, прийняли рішен­ охорону. Багатотисячний на­
переїзді, загрожували новим ня об’єднати групи радянських товп врятованих людей різних
людей, шукати комуністів серед націй, професій, різного віку
полоном чи загибеллю.
І все ж таки трьом втікачам в’язнів інших національностей, одночасно радів і плакав.
Не можна байдуже читати ці,
удалося після тисячокілометро­ збирати кадри підпільної орга­
вого кривавого й голодного похо­ нізації — людей не слова, а писані полум’ям серця, гнівні
сторінки. І коли зараз знову в
ду добратися в Судетські гори. діла.
Учитель з Уралу Федір Сги­ Західній Німеччині піднімає
Чехословаччина. Перша зу­
стріч з людьми. Слов’янська ба, майор Володимир Петрович свою хижу голову фашизм, всі
мова... Вона прозвучала чарів­ Соколов, старший лейтенант люди доброї волі повинні прига­
ною музикою. Тут теж «госпо­ Володимир з Дніпропетровська, дати недавнє минуле.
дарюють» окупанти; вони ка­ старший політпрацівник Гри­
Хай не думають німецькі ре­
рають смертю за найменшу до­ цько з Вінниці, льотчик-комсо­ ваншисти і їх заокеанські по­
помогу, подану втікачеві; вони молець Коля з Калініна, інже­ кровителі, що ми забули зло­
страчують тих, хто тільки по­ нер Віктор з Москви, шіст­ діяння гітлерівців! По всій
каже йому дорогу. І незважаю­ надцятилітній Костя Сорокін із Європі тліють кістки замуче­
чи на це, все село брало участь Запоріжжя, сам автор запи­ них наших людей. Ми пам’я­
у врятуванні радянських людей: сок — ось імена героїв, які таємо, скільки прекрасних жит­
їм дали одяг, хліба, цукру, ді­ в нелюдських умовах відкрили тів загинуло у катівнях смерті.
стали карту, виділили провід­ невидимий
антифашистський У них немає могил. Їх загальна
ника.
фронт.
братерська могила в установле­
І стають зрозумілими слова
Радянські люди об’єднують ній у Бухенвальді чорній чаші,
щирої подяки радянської люди­ всі антифашистські сили в та­ де зібрана іржава земля з усіх
Найголовнішим
було: фашистських концтаборів.
ни братньому слов’янському на­ борі.
родові: «Дорога Чехословаччи- будь-якими способами зберегти
І тому з такою одностайністю
но, мила сестро! Ніколи не за­ кадри, врятувати життя людям, схвалюють радянські люди «М а­
буде тебе росіянин. Скільки на­ відвести, від них невмолимий ніфест миру», прийнятий пред­
ших життів врятувала ти, пре­ закон катівні — смерть. У бо­ ставниками комуністичних і ро­
красна країна патріотів і тру­ ротьбу включаються чехи, по­ бітничих партій. «Мир можна
ляки, югослави — ідея слов’ян­ зберегти тільки при тій умові.—
дівників!».
Благополучно пройшли втіка­ ського об’єднання перед смер­ говориться в цьому історичному
чі Чехію і Моравію, Нижні Тат­ тельним ворогом все сильніше документі,— якщо всі ті, кому
ри. Скрізь дружній прийом і захоплювала в ’язнів. Неоцінен­ дорогий мир, об'єднають свої
безкорислива допомога. Але в ну допомогу підпільникам пода­ зусилля, підвищать пильність
Польщі їх видали гестапівцям ли німецькі комуністи, які пе­ до підступів паліїв війни, до
«фольксдейчі» — німецькі по­ ребували в органах табірного кінця усвідомлять, що їх свя­
самоуправління: «Вони, наші тим обов’язком є посилення бо­
селенці.
І от Освенцім — страшна ка­ очі і вуха, завжди знають про ротьби на захист миру, якому
тівня, створена двоногими з ві­ плани й наміри есесівців і загрожує небезпека».
рями за наказом Гітлера: «Пе­ завжди, де треба, обірвуть нит­
Нових злодіянь, нового кри­
ку загрожуючої небезпеки».
вавого розбою не допустити!
Наближалася весна 1945 ро­ Така воля мільйонів!
ку. Гітлерівці метушилися, як
П. ХРОПКО.
тонучі щурі. І серед багатьох

На з м а г а н н я х
легкоатлетів
Команда легкоатле­
тів нашого інституту
досить успішно висту­
пила на міжвузівських
змаганнях м. Києва з
легкої атлетики.
На фото: студентка
12-ої групи фізиків (фі­
зико-математичний фа­
культет) Л. Швецова
штовхає ядро.
Фото В. Орловського.

ВЕЧІР У АСПІРАНТІВ

5 грудня у гуртожитку № З
був проведений вечір відпочин­
ку аспірантів та викладачів
інституту. Ініціатором організа­
ції вечора була комсомольська
організація аспірантів. Активну
участь у підготовці вечора бра­
ли тт. Н. Нечаева, Г. Новак,
О. Іваненко, О. Мішнна і інші.
Особливо багато винахідливості
виявила О. Мішина у складан­
ні загадок, ребусів, кросвордів.
Вечір розпочався доповіддю
колишньої вихованки нашого
Інституту, кандидата педагогіч­
них наук Т. Галушко на тему:
«Про культуру поведінки, про
смаки і манери молоді». Була
підготовлена невелика самоді­
яльність; особливо всім сподо­
бався виступ викладача кафед­
ри музики О. Щ ербаковой
Треба вітати хороший почин
нашої аспірантської комсомоль­
ської організації і проводити та­
кі вечори і надалі. Бажано тіль­
ки було б, щоб відбувалися вони
у приміщенні інституту та біль­
ше активності проявляли аспі­
ранти та викладачі у їх підго­
товці.
С. ЗІН К ЕВИ Ч.

всм іхаю ться і говорять: «Хіба
вони м о ж у ть? От ми...».
Н іхто не заперечує, що по­
трібно бути патріотом свого фа­
к ул ьтету, але в першу чергу
треба
відстою вати
інтереси
інституту.
П ерш очерговим
завданням,
яке с т о їт ь перед клубам,— є
об’єднання факультетів, ство­
рення д руж н ого колективу сту­
дентів, сп ер ш у хоча б у галузі
худ ож н ьої самодіяльності. Але
цим, звичайно, не обмежується
робота клубу.
З а р а з перед всім колективом
інсти туту с т о їт ь завдання ор­
ган ізу в ати радіогазету, усний
ж у р н ал . К луб повинен налаго­
дити д ем онстрац ію кінофільмів.
Н аб л и ж ається новий рік і вже
з а р а з треба розпочинати підго­
товку до нього.
В с е це п отребує пожвавлен­
ня роботи. А як можна пожва­
вити ро бо ту клубу, коли ще й
досі не м ож на зібрати його
п равл ін н я або раду? Ще в мину­
лому роц і адм іністрація обіцяла
надати приміщ ення під клуб,
а його щ е й досі нема. Всі спра­
ви к л у б ви ріш ує або в коридо­
рі, або ш у к ає вільну аудиторію.
П ро це слід серйозно подума­
ти н аш ій адм іністрац ії.
Г. ДАВИДЮК,
гол ова правління клубу.

Календар Лежебокіна
(Присвячується нашим аспірантам).
Н Е Д ІЛ Я .
Довідавш ись про користь спорту,
Оголосив я друзям гордо:
Зарядкою — корисним ділом —
Почну займатись в понеділок!

ПОНЕДІЛОК.
Ох, не вдалось мені почати,
Бо вельми я люблю поспати.
Зверх норми дав... хвилин сто сорок.
Т а добре — вже почну в вівторок.

ВІВ Т О Р О К .
Проспав ізнов. Т а г оді спати —
Не хочу салом обростати.
Я в третій р а з не дамся сну —
Вже точно в середу почну.

С Е РЕ Д А .
Ура! Ура! Діла в порядку!
Купив гантелі для зарядки.
Почну займатись я тепер,
Як не тепер, то у четвер.

ЧЕТВЕР.
Знов без зарядки був я нині,
Бо побороть не зм іг я ліні.
Та оголошую усю ди:
У п’ятницю зар яд к а буде!

П’ЯТН И Ц Я.
Вже п’ятниця, а наче ті ж дні
От щоб було сім п’ятниць в тижні!
Тоді почав би я роботу
Та прийдеться чекать суботи.

СУБОТА.
С у б о т а — всяких сп рав почин.
Хотів почати. Т а причин
Щоб не почать, було чи м ало
Скоріш неділя б вж е н астала!..

Редактор В. ВОЙТКО.