Файл #120: "За педагогічні кадри. № 25 (37) (16 вересня 1957 року)"

П р о л е т а р і в с іх к р а ї н , є д н а й т е с я !

Яскравий партійний документ

За

педагогічні

В ці дні радянські письменники, працівники мистецтв
з глибоким хвилюванням відчувають новий прояв батьків­
ського піклування Комуністичної партії про літературу і
мистецтво. По всій країні десятки тисяч письменників,
художників, композиторів, діячів театру, кіно палко віта­
ВЕРЕСНЯ
ють ще один яскравий партійний документ — статтю
1 9 5 7 року
М. С. Хрущова «За тісний зв’язок літератури і мистецтва
П О Н Е Д ІЛ О К
з життям народу». Це програмний документ. Сама його
№ 25 ( 37)
ОРГАН ПАРТБЮРО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ І
назва говорить про те, що наша партія питання розвитку
ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
Ціна 1 5 коп.
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. О. М. ГОРЬКОГО
мистецтва пов’язує з боротьбою народу за вирішення
найважливіших завдань соціалістичного життя.
Зв’язок з життям, з наро­
дом, з партією — ось голов­
ний пафос статті М. С. Хру­
Програма дій
10-го вересня ц. р. на засі­ естетичного виконання м ай б у т­
щова. Хто хоче бути з наро­
ших рядах борців за кому­
О публікований у нашій
дом, той завжди буде з пар­
данні партійного бюро інститу­ нього вчителя. А д ж е п р ак ти к а
пресі виклад виступів
нізм.
тією. Хто твердо стоїть на
ту розглядалось питання про показала, що в цій с п р а в і не
товариша М. С. Хрущова з
У новому партійному до­
позиціях партії, той завжди
підсумки роботи в галузі худож­ все було враховано. Т ак , н е д о ­
питань літератури й мисте­ кументі поставлено і ряд
буде з народом, і тільки при
ньої самодіяльності студентів і статньо уважно о б го в о р ю в ав с я
цтва є партійним докумен­ важливих теоретичних проб­
такій умові художник зможе
шляхи її дальшого розвитку.
репертуар самодіяльних к о л е к ­
лем, насамперед, питання
створити справжні зразки на­ том величезного значения.
В інформації т. Літвінова і тивів і виконавців, в н ас л ід о к
родного, партійного, реа­ В ньому накреслено програ­ партійності й народності, пи­
у виступах тт. Антонюка, Ше­ чого в репертуар п о тр ап л я л и
тання творчого методу соціа­
лістичного мистецтва. В цьо­ му дальшого розвитку нашої
лухіна, Шутенка, Мітюрьова твори низької худ ож н ьої я к о с ті.
му і полягає свобода твор­ радянської літератури, в ньо­ лістичного реалізму.
відзначалося, що в минулому
На засіданні п артій н ого б ю р о
му звучить голос партії, про­
Товариш Хрущов розкри­
чості. Дуже добре сказав про
р оці самодіяльність у нашому відзначалося, що к а ф е д р а м у з и ­
це Микита Сергійович Хру­ являється її турбота й піклу­ ває єдність принципів пар­
інституті помітно пожвавилась ки і співів у минулому роц і щ е
тійності й народності: «Хто
щов: «Якщо боротьба за ідеа­ вання про наше мистецтво.
в зв’язку з підготовкою до VI не зайняла належного їй м іс ц я
Устами товариша Хрущо­ хоче бути з народом, той
ли комунізму, за щастя сво­
Всесвітнього фестивалю молоді у справі керівництва х у д о ж н ь о ю
та студентів.
ва партія закликає письмен­ завжди буде з партією. Хто
го народу є метою життя
самодіяльністю в ін ст и ту ті.
художника і якщо він живе ників тісніше бути зв’язани­ твердо стоїть на позиціях
Факультетські фестивальні ве­
Важливим і
н е в ід к л а д н и м
партії, той завжди буде з на­
інтересами народу, його ду­ ми з життям народу, глибше
чори, а також загальноінститут­ завданням є зараз п ід г о т о в к а до
родом».
ський фестиваль показали, що огляду художньої
мами і сподіваннями, то
с а м о д ія л ь ­
проникати в його думи й
яку б тему він не брав, які б
студентська молодь прагне до ності, присвяченого в с е н а р о д н о ­
Виступи товариша Хрущо­
прагнення, показувати жит­ ва з питань літератури й
явища життя не відображав,
мистецтва, що серед студентів му святу — 40 р іч ч ю В е л и к о ї
його твори відповідатимуть тя в його русі й боротьбі, в мистецтва є й будуть нашою
є здібні виконавці. Необхідні Жовтневої соціалістичної р е в о ­
лише краща організація і керів­ люції. Цю підготовку т р е б а р о з ­
інтересам народу, партії і усьому багатстві різноманіт­ зброєю в боротьбі проти во­
ництво цією важливою галуззю почати вже тепер.
держави.
них проявів; відображати па­ рожих нападок на нашу літе­
Такий художник обирає
фос праці, правильно висвіт­ ратуру і на великі ленінські
шлях служіння народу віль­
лювати
суть великих соціа­ принципи, якими вона ке­
но, без примусу власного пе­
лістичних тверджень, втілю­ рується.
реконання і покликання, з
Літня педпрактика студентів знають роботу ви х о вател ів, д о б ­
веління душі і серця».
вати їх у живі, повнокровні
Професор
дошкільного відділу навчальною ре застосовують н аб у ті т е о р е ­
В статті М. С. Хрущова
П. ВОЛИНСЬКИЙ.
художні образи, йти в пер­
програмою не передбачена. Не­ тичні і практичні зн ан н я . Н а­
ще раз, з великою силою
зважаючи на це, багато студен­ віть. досвідчені за в у ч і д и т я ч и х
поставлена вимога партії до
тів нашого курсу (О. Доброва, садків не раз високо о ц ін ю вал и
Ближче
до
життя
народу
працівників мистецтв — до­
А. Солдатенко, Н. Яронна, М. їх роботу.
тримуватися головної лінії
новому навчальному ро­ проф. Д. В. Чалий, доценти
Бубліченко та інші) працювали
Робота в дитячих с а д к а х д а ­
розвитку. «А головна лінія
Л. М. Карлов, В. Д. Войту­
ці кафедра російської
під час канікул в дитячих сад­ ла змогу ще раз п е р е в ір и ти
розвитку,— говорить М. С. та зарубіжної літератури в
шенко, А. К. Данилюк і вчи­
ках. Ця робота для студентів наші вміння і навички, а о с н о в ­
Хрущов,— полягає в тому,
телі середніх шкіл міста.
основу своєї роботи поклала
була не новою, бо їй передува­ не — перевірити н аш у л ю б о в до
щоб література і мистецтво
Наближається 40-річчя Ве­
вказівки партії про завдан­
ла двомісячна активна пед­
дітей.
були завжди нерозривно зв’я­ ня радянської літератури, які ликої Жовтневої соціалістич­
практика, і їм було, звичайно,
3. товстол я к,
зані з життям народу, прав­ викладені у статті першого
ної революції. Наша кафед­
легше працювати в цьому році,
студентка IV кур су
диво відображали багатства і секретаря ЦК КПРС М. С.
ра організує наукову се­
ніж у минулому. Усі студенти
педагогічного ф ак ул ьтету .
багатогранність нашої соціа­ Хрущова «За тісний зв’язок
сію з залученням студентів
лістичної дійсності, яскраво
і вчителів міста, на якій за­
літератури і мистецтва з
і переконливо показували життям народу». У статті ще
слухає доповіді: «Досягнення
Хороший п о ч а т о к
велику перетворювальну ді­ раз підкреслена велика жит­
літератури за 40 років», «Об­
Студенти фізико-математич­ ком, готує доповідь для зан я ть
яльність радянського наро­ тєва сила ленінських ідей
раз В. І. Леніна у творчості
ного факультету проходять пед­ математичного гуртка. С туден­
ду, благородство його умінь
В. Маяковського», «Героїка
про партійність літератури і
практику в 24 середній школі ти Ю. Гусаковський, В. Ізр а­
і цілей, високі моральні
революції в поезії Едуарда
мистецтва,
про служіння
м.
Києва. Керує практикою до­ їлянт та інші систематично пра­
якості».
Багрицького» і ін.
художника своєму народові.
цент О. П. Сергунова.
цюють з відстаючими учнями.
Стаття М. С. Хрущова
Будуть також заслухані
А це і нагадує нам
У роботі велику допомогу на­
ставить великі вимоги і до
У всіх класах, під керівни­
про наші завдання в на­ доповіді студентів — членів
дає нам вчителька математики цтвом студентів, йде активна
критиків та пропагандистів
вчально-виховній і науковій наукового гуртка.
М. Г. Клочко. Уроки у неї зав­ підготовка до 40-річчя Ж овтня.
Члени кафедри візьмуть
літератури, мистецтва, зо­ роботі. Кафедра російської
жди
цікаві, дисципліна на її В один з вихідних днів буде
крема до викладачів відпо­ та зарубіжної літератури на­ активну участь у міському і
уроках
зразкова, учні уважно проведено піонерський збір за
обласному лекторії товари­
відних дисциплін у вузах.
полегливо продовжує роботу
і
вдумливо
сприймають мате­ містом, присвячений пам ’яті мо­
Викладачі літератури та
по ліквідації основного недо­ ства по розповсюдженню на­
ріал.
лодогвардійців.
укових і політичних знань на
музики нашого інституту по­ ліку, відзначеного XX з ’їздом
Деякі наші студенти вже да­
теми, присвячені 40-річчю
винні на конкретному мате­ КПРС,— відриву навчання
Ми сподіваємось, що продов­
ли перші практичні уроки. Доб­
Жовтня, та підготують стат­
ріалі з історії літератури, від життя.
жуватимемо практику так само
ре
провела
урок
арифметики
в
ті для преси.
музики тощо показувати сту­
В 1957/58 навчальному
успішно, як і почали. Для цього
6ому класі і урок геометрії в
Кафедра планує також до­
дентам, як тісний зв’язок
році кафедра здає до друку
у нас є всі можливості.
7ому Е. Портная.
повіді про статтю тов. Хру­
художника з життям сприяв підручник з російської літе­
Л. КРУПНИК,
Практиканти
провадять і по­
щова
серед
студентів.
створенню зразків високо­ ратури для 8 і 9 класів се­
студентка IV курсу фізикозакласну
роботу.
Так,
студент
ідейного та високохудожньо­ редньої школи з українською
Л. КАРЛОВ,
математичного факультету.
В. Ізраїлянт керує драмгурт­
мовою викладання. В автор­
го мистецтва, що служить
зав. кафедрою російської
народу.
ському колективі працюють;
та зарубіжної літератури.

КАДРИ 16

Н е все було враховано

Серед дошкільнят

В

Магістральним шляхом
езсмертне вчення В. І.
БЛеніна
про партійність

літератури стало наріжним
каменем, фундаментом, на
якому наша Комуністична
партія будує свою політи­
ку керівництва літературою
і мистецтвом, як могутньою
зброєю
ідеологічної
бо­
ротьби.
Виступи першого секрета­
ря ЦК КПРС товариша
М. С. Хрущова перед пи­

сьменниками, художниками,
скульпторами і партійним
активом з питань літератури
є новим, в новій конкретній
обстановці, продовженням і
творчим розробленням ленін­
ських принципів партійності
л ітератури і мистецтва.
— Найвище суспільне при­
значення літератури і ми­
стецтва, — говорить това­
риш Хрущов,— піднімати на­
род на боротьбу за нові успі­

хи в будівництві комунізму.
Будемо ж високо тримати
ленінський прапор партій­
ності літератури, боротися за
її ідейну чистоту і бойову
комуністичну цілеспрямова­
ність та непримиренність до
будь-яких спроб збити її з
магістрального комуністич­
ного шляху розвитку.
Ю. КОБИЛЕЦЬКИЙ,
доцент, член Спілки радян­
ських письменників УРСР,

Чекаємо ваших порад

Разом із студентами старшокурсниками пopiг інституту
переступили і ми, першокурсники. Спочатку сковано і ніяково
почували ми себе серед старших товаришів. Та радісне відчут­
тя, що ти — студент, превалювало над іншими почуттями.
Вже з перших днів навчання стало зрозумілим, що голов­
не — систематично вивчати матеріал, не запускати його.
На курсі обрали старост, комсоргів груп. Підготовку до
роботи провели. Проте самої роботи ще не розпочали: не знає­
мо, як і з чого треба починати, як цікаво організуватисвоє
дозвілля і т . ін. Сподіваємось, що старші товариші допоможуть
нам у цьому, поділяться своїм досвідом правильної організації
роботи і відпочинку.
Чекаємо ваших порад, друзі!
І. ТОЛСТУХІН,
студент І курсу педагогічного факультету.

Зросла активність студентів
1 9 1 7 - 1 9 5 7

Д о4
я
іч
-р
0

в е л и кого Ж о в т н я

Ще не закінчилася
громадянська війна, а
партія і уряд Радян­
ської України вже постави­
ли питання про створення такої
системи народної освіти, яка б
відповідала завданням нового
соціального ладу, що був ство­
рений Великою Жовтневою со­
ціалістичною революцією.
В 1920 році було оголошено
про реформу вищої школи,
здійснення якої фактично від­
булося в 1921 р. Педагогічна
освіта після реформи визнача­
лася двома типами навчальних
закладів:
1. Єдиний Інститут Народної
Освіти.
2. Вищі трирічні педагогіч­
ні курси.
При створенні системи педа­
гогічної освіти на Україні за
основу було взято думку (як і
в РРФСР), що педагогічна
освіта є вищою освітою.
На Україні університети були
реорганізовані в інститути на­
родної освіти (ІНО). Інститути
народної освіти повинні були
мати три факультети: факультет
соціального виховання, що го­
тував працівників для масової
школи, дитячих садків, дитячих
будинків; факультет професій­
ної освіти, що готував праців­
ників для масових професійних
шкіл; факультет політосвіти, що
готував політосвітпрацівників.
Інститути народної освіти
створювалися однофакультетні
або з декількома факультетами.
Ті, що створювалися на базі
учительських інститутів, як пра­
вило, були однофакультетні, а
ті, що на базі університетів —
двофакультетні.
У Київському ІНО було від­
крито факультет профосвіти та
факультет соціального вихован­
ня, який фактично і є початком
існування наш ого інституту.
В складі цих двох факульте­

З Історії нашого
інституту

тут за цей час пе­
ретворюється в один із
найбільших педагогіч­
них вузів на Україні. Напередо­
дні війни він став великим пе­
дагогічним навчальним і науко­
вим центром, що готує високо­
кваліфікованих вчителів для
шкіл та
науково-педагогічні
кадри для вузів.
У період тимчасової окупації
м. Києва німцями інститут ро­
боти не проводив. Поновив він
свою роботу через два місяці
після звільнення міста від фа­
шистських загарбників. У січні
1944 року двері Київського пе­
дагогічного інституту знову від­
крилися для нашої радянської
молоді.
Тяжкі то були часи для на­
вчання—в неопалюваному при­
Д Н І
міщенні з розбитими вікнами,
при відсутності підручників та
Тепло, сонце, книги, пісні,
обладнання. Силами студент­
танці, блиск місяця в затишно­
ської молоді та викладачів му ставку на Поділлі або в
швидко піднімався інститут з бурхливій річці Кавказу — все
руїн, які йому заподіяли німе­ втілюється в одному слові: ка­
цькі загарбники.
нікули!
Вже в 1946 році по кількості
Минуло перше студентське
студентів інститут досягав до­ літо. Багато цікавих вражень
воєнного рівня. В наступному і залишило воно. Зустрівшись
подальших роках інститут знач­ 2-го вересня з інституті, ми з
но розширюється
кількістю
студентів, професорсько-викла­ захопленням розповідали один
дацького складу та аспірантів, одному про пам'ятні дні відпо­
а також ростом матеріальної і чинку. А розповідати було про
навчальної бази.
що! Так, Л. Чернякова і К.
Зараз майже в кожному пе­ Криворучко працювали вожати­
дагогічному інституті республі­ ми у Ворзельському піонерсько­
ки працюють наші вихованці,
багато їх працює і в інших му таборі. Загоновими вожати­
ми працювали і М. Зеленівська,
вузах.
Київський педагогічний інсти­ Ф. Вайтман, 3. Олексійова. Ро­
тут є єдиним педагогічним ву­ бота була захоплюючою і зба­
зом в республіці, що має право гатила дівчат певними знання­
прийому до захисту кандидат­ ми і досвідом.— Ми намагали­
ських дисертацій. Сотням на­
уковців Вчена Рада інституту ся,— говорять вони,— зробити
присвоїла звання кандидатів відпочинок дітей корисним, ці­
наук.
кавим і змістовним. Діти зали­
Г. ІВАШИНА.
шилися задоволеними. І це»бу­

Імені О. М. ГОРЬКОГО

К Н И ГА
«Сільська вчителька» — пер­
ша збірка оповідань Ольги Ро­
зовик. Книга в основному при­
свячена темі виховання радян­
ської молоді в школі і в сім’ї.
Героїв оповідань О. Розовик
можна зустрінути в повсякден­
ному житті. Де переважно
сільська інтелігенція (учителі),
колгоспники і молодь, якій при­
ділено найбільше уваги.
Збірка відкривається опові­
данням «Єдиний син». Це хви­
лююча і правдива розповідь
про життя і прагнення матері,
про виховання в сім’ї. За сю­
жетом оповідання досить про­
сте. В далеке приуральське
місто прийшло з фронту коро­
теньке повідомлення про смерть
Івана Вікторовича Коломійця.
«Тепер ми, синку, будемо са­
м і»,— прошепотіла заплакана
мати.
Багато енергії І сил доклала
вона, щоб виростити сина І да­
ти йому змогу закінчити десяти­
річку, інститут. Щоб бути
«удвох» із сином вона відмови­
лась навіть від особистого
щастя.

тів Київський ІНО проіснував
до 1930 р. Коли в Радянському
Союзі було проведено велику
реорганізацію і розширення ме­
режі вищих шкіл з тим, щоб за­
довольнити в кадрах високої
кваліфікації вимоги бурного
розвитку соціалістичної еконо­
міки і культури, на базі Київ­
ського ІНО було утворено три
інститути; соціального вихо­
вання (на базі факультету соцвиху), професійної освіти та
фізико-хіміко-математичний (на
базі факультету профосвіти).
В 1933 році Інститут соці­
ального виховання було пере­
творено в педагогічний інститут.
У зв'язку з тим, що тоді в
Києві були педагогічні вузи, де
навчання велося не україн­
ською мовою, він був названий
Київський український педаго­
гічний інститут. У 1934 році в
його склад влилися інші педа­
гогічні вузи міста, і він став
називатися Київський Держав­
ний Педагогічний Інститут. То­
го ж року інститутові було при­
своєно ім'я великого пролетар­
ського письменника Олексія
Максимовича Горького.
Здійснення загального обо­
в’язкового навчання, невпинний
ріст мережі семирічних шкіл,
створення і розвиток середньої
загальноосвітньої школи в роки
перших п’ятирічок вимагали ве­
ликої кількості вчителів. На
Україні швидкими темпами зро­
стала мережа педагогічних на­
вчальних закладів і значно роз­
ширювалися вже діючі. Ріст
мережі педагогічних інститутів
на Україні вимагав забезпечен­
ня їх науково-педагогічними
кадрами. Інститут поширив під­
готовку
науково-педагогічних
кадрів через аспірантуру.
Київський педагогічний інсти­

9 вересня в нашій групі від­ водилась підписка на газети і
булися звітно-виборні збори. журнали; більш змістовними
Навчання та поведінка студен­ стали політінформації.
тів, участь у художній само­
Активну участь група брала
діяльності. в спортивних сек­ в підготовці до фестивалю. Бу­
ціях, підготовка до проведення ло підготовлено подарунки; 12
інститутського
фестивалю — студентів брали участь у хорі
ось основні питання, які роз­ та оркестрі народних інстру­
глядалися на цих зборах. Особ­ ментів; 4 студенти були учас­
лива увага приділялась педаго­ никами культбригади, що ви­
гічній практиці та підготовці до їжджала з концертами в МТС,
екзаменів.
на завод, у школу.
На зборах було відмічено, що
Важливим недоліком у робо­
за минулий рік в групі значно ті нашої групи є те, що на про­
підвищилась успішність, збіль­ тязі року не було проведено
шилось число учасників худож­ жодних тематичних зборів.
ньої самодіяльності; 10 студен­
Зараз наші комсомольці ак­
тів регулярно відвідували спор­
тивно включилися в підготовку
тивні секції, 7 чоловік викона­
до зустрічі 40-х роковин Вели­
ли нормативи Ні спортивного
розряду; всі вони — учасники кого Жовтня.
О. СЕМКО,
інститутських та факультет­
комсорг 42-ої групи
ських команд. Відмічалось та­
фізиків.
кож, що в групі регулярно про­

майбутньому не
П Р О В И Х О В Авати
Н з НучняЯв *
просто поета, лікаря чи інжене­
ра, а в першу чергу — «справж­
ню людину» —будівника кому­
ністичного суспільства.
В оповіданні «Сільська вчи­
телька» змальовується велика і
почесна праця вчителя. Хвора
вчителька, якій лікарі не дозво­
лили працювати в школі, у ва­
гоні поїзда розповідає присут­
нім про свою копітку роботу,
про своїх учнів.
Вони разам прийшли до
школи: вона — вчителькою, а ді­
ти — учнями. Вчителька, сама
навчаючись, чотири роки навча­
ла дітей. Скільки любові, надії
і турботи про майбутнє малюків
відчувається в її словах!
Поїзд зупинився, вчителька
зійшла на станції. Всі довго
мовчать, думаючи про неї.
Цікавим є оповідання «Ви­
пускниця», в якому автор пору­
шує актуальну тему — про зв'я­
зок школи з виробництвом.
Твір закликає нашу молодь —
випускників шкіл — йти на ви­
на жаль, ще зустрічаються у робництво, в колгоспи, на заво­
деяких школах), а розповідає ди, шахти, опановувати проце­
один з епізодів свого життя. сами виробництва.
Спочатку шкільного, а потім
Агроном Ковальов у розмові
фронтового. «В житті потрібно з Ніною, яка цілий рік прогай­
все подолати,—звучить зворуш­ нувала дома після закінчення
ливо голос педагога,—а раніше школи, підкреслює: «А вісім­
всього — самого себе».
надцятий (рік — І. П.), Ніно,
Ми віримо, що такі вчителі, найкращий у житті, доведеться
як Василь Олександрович, до­ зовсім викреслити з біогра­
кладуть усіх зусиль, щоб вихо­ фії!..».

І от Кость — інженер-шляхо­
Учитель не читає учневі мо­
вик. Формально він не забуває ралі про дисципліну, не кри­
матері: пише їй листи, приїж­ чить на нього, не посилає зра­
джає на канікули на декілька зу ж за батьком (такі «методи»,
днів (хоч має змогу побути мі­
сяць), обіцяє їй допомогу; але
в його відношенні до матері
відсутнє основне — почуття си­
новньої любові.
Дорогу реліквію, яку мати
берегла для нього,— картину
батька — Кость називає «ку­
старщиною» і викидає з свого
чемодана. А вона так мріяла,
що цей пейзаж колись прикра­
сить кабінет її сина!
Хвилююче просто, без зайвої
надмірності зображено картину
прощання матері з сином.
Скільки глибокого материнсько­
го почуття вкладено в скупі
рядки! Автор своїм оповідан­
ням приводить читача до важ­
ливих питань, хоч сам і не дає на
них відповіді. В чому ж помилка
матері? Адже вона віддала себе
всю для сина? Та він не розу­
міє цього. Син — егоїст. Ось в
чому трагедія.
Оповідання «У директора»
присвячене життю радянської
школи, показові взаємовідносин
між учителем і учнем. Силою
власного прикладу молодий пе­
дагог і директор школи Василь
Олександрович впливає на не­
дисциплінованого учня.

Л І Т А
ло для нас найкращою нагоро­
дою.
Деякі наші дівчата вміло по­
єднали відпочинок з працею в
народному господарстві. Так,
Л. Дзюба зважувала зерно біля
комбайна, Н. Степаненко займа­
лася польовими роботами, а
А. Лисенко працювала на ш ах­
тарській дільниці.
Л. Грасетській
пощастило
відвідати VI Всесвітній фести­
валь молоді і студентів.
Непогано відпочила і Л. Дяченко. Вона з колишніми одно­
курсниками педучилища побу­
вала в найвизначніших місцях
Закарпаття.
Хороше і цікаво провели на­
ші студенти літні канікули.
Бадьорими, сповненими сил і
енергії приступили ми до занять
у новому навчальному році.
М. ЧЕРЕП О ВСЬКА ,
студентка ІІ-го курсу
педфаку.
Прочитавши оповідання, ми
віримо, що Ніна, яка у «18 ро­
ків була ніхто», та інші випуск­
ники чесно підуть трудитися на
колгоспні лани рідного села. До
цього і закликає автор.
Проте, поряд з цими глибоко
правдивими творами, автор, на
наш погляд, у деяких оповідан­
нях, поставивши благородні те­
ми, зокрема приїзд досвідчених
працівників з міста на керівну
роботу в сільське господарство
(«Видатний дядько»), ріст куль­
тури і добробуту колгоспників
(«Лемешев у дідовій хаті»),
розв'язує їх у дещо схематич­
ному плані і непереконливо.
В останньому оповіданні в
окремих місцях мова важка, з
деякими невдалими зворотами
і синтаксичними конструкція­
ми. Адже автор наслідує роз­
повідну манеру, а оповідач на­
вряд чи вживав у своїй розпо­
віді періоди, сурядно-підрядні
речення або нагромаджував в
одному реченні по п’ять і біль­
ше дієслів (стор. 69, 74 і ін.).
Та ці недоліки не знижують
того загального приємного вра­
ження, яке одержує читач від
збірки автора-початківця, а ілю­
страції до творів, виконані А.
Тетьорою скромно і вміло, під­
силюють це враження.
І. ПРОЦЕНКО,
аспірант кафедри методики
мови і літератури.

„Цвіти, н аша молодість!“

У вихідний день
Одинадцята го­
Н ЕДІЛЯ.
дина дня. На примі­

На мою долю випало велике'щастя —
я побувала на VI Всесвітньому фестивалі
молоді і студентів в складі танцювального
колективу, що приїхав на фестиваль з сюї­
тою «Цвіти, наша молодість!». Столиця
зустріла нас передсвятковим шумом вулиць
і майданів. Напевне, не знайшлось би жод­
ної вулиці в місті, на якій би не відчува­
лося наближення цього надзвичайного свя­
та. Особливо красивий вигляд мали площі,
де були встановлені величезні макети, що
зображали дружбу молоді всього світу і
фрагменти з російських народних казок.
Звичайно, кожному, хто був у ці дні в
Москві, запам'ятається «Килим-літак» на
площі ім. Дзержинського з трьома дітьми
на ньому: російською дівчинкою, негренят­
ком і маленьким хлопчиком з Китаю.
Нарешті, настав день 28 липня — день
відкриття свята юності і миру! На Ленін­
ських горах запалав факел фестивалю.
Після параду поле стадіону ім. Леніна
зайняли спортсмени. Потім на поле вийшли

Лист д о р е д а к ції
Як відомо, автомотоспорт має
велике оборонне значення. При
інституті створена мотосекція,
яка об’єднує 48 студентів. Тео­
ретичний курс вивчається систе­
матично, але практичні заняття
не провадяться: нема на чому.
Три мотоцикли, які є в Інститу­

представники всіх союзних республік у бар­
вистих національних костюмах. Виконуєть­
ся сюїта «Цвіти, наша молодість!».
Прийняли нас дуже тепло. Виступи кож­
ної республіки зустрічали бурхливими
оплесками.
Часто нам доводилось зустрічатись з мо­
лоддю колоніальних і напівколоніальних
країн. Зарубіжна молодь цікавилась нашим
життям, навчанням, відпочинком. Серед
них було багато студентів: жвавим бесідам
не було кінця.
Розмістили нас у студентському містеч­
ку. Тут завжди б уло весело. Частенько ве­
чорами, просто на дворі, та чи інша деле­
гація влаштовувала імпровізовані концер­
ти, які завжди мали великий успіх.
За час перебування у Москві ми міцно
подружилися і, роз’їжджаючись, прощали­
ся, як старі хороші друзі.
с. СЛИНЬКО,
студентка II курсу педагогічного
факультету.

за га л ьн и й

ви гл яд

ГАЗЕТИ
Висячий в темному кутку, сі­
рий, нічим не привабливий ли­
сток паперу не викликає інте­
ресу у людей, які проходять’
мимо, не збере біля себе чи­
тача. Отже, газета не досяг­
не мети. її зміст буде надбан­
ням тільки членів редколегії,
які випустили номер.
Стінгазета повинна висіти на
видному, добре освітленому і
доступному місці. Мальовниче
оформлення, хороша рамка чи
вітрина повинні здалека при­
вертати увагу.

Ліс зустрів н а с весел и м
щебетом птахів т а л егк и м
шелестом листя. В с і вм и ть
розсипались по л іс о в ій г а л я ­
вині — хто к у д и ... С к р із ь
лунають пісні, ч ути ж а р т и ,
веселий сміх. Я к х о р о ш е р а ­
зом! Особливо то д і, коли в с і
збираються на від п о ч и н о к .
Весь вихідний день м и п р о ­
вели у Ворзельськом у л іс і.
І відпочили добре, і, го л о вн е,
побули разом, в с іє ю гр у п о ю
сфотографувались. Ц я п р о гу ­
лянка сприяла щ е б іл ь ш о м у
зміцненню нашої д р у ж б и .
Надовго зали ш и ться в п а ­
м’яті кожного з н а с ц ей ч у ­
довий день золотої к и їв с ь к о ї
осені!
Н. С Т А Р О Щ У К .

Теорія без практики
ті, за 11 років експлуатації
прийшли в цілковиту непридат­
ність.
Для створення нормальних
умов робота секції необхідно
капітально відремонтувати мо­
тоцикли, а для цього треба не­
багато; невеличку майстерню з

елементарним слюсарним об­
ладнанням, гроші на придбання
запасних частин та хоч малень­
ку зацікавленість до умов ро­
боти секції з боку профкому і
МК інституту.
Б. ВАРЧЕНКО,
тренер мотосекції.

Якою повинна бути стінгазета
Невід’ємною частиною радян­
ської партійної преси, її міц­
ною основою є стінна газета,
яка на своїй невеликій ділянці
виконує таку ж важливу і від­
повідальну справу організатора,
вихователя і пропагандиста, як
і мільйонні тиражі друкованих
газет. Тому вимоги до стінної
преси повинні бути такими ж
високими, як і до будь-якого
друкованого органу.
Читач любить газету, а відо­
мо, що від того, кого люблять,
більше чекають і вимагають.
Що ж вимагає читач від своєї
стінної газети, в якій, можли­
во, вперше в житті побачить
своє ім’я, в тому чи іншому
світлі представлене на суд гро­
мадськості?

ському вокзалі збираються
студенти 21 групи фізикоматематичного факультету.
Скрізь лунає веселий сміх.
Яскраве сонце, що повисло
над обрієм, ніби хоче своїми
золотими руками взяти в
обійми цих веселих юнаків і
дівчат.
І, можливо, від того, що
сонце так щедро пестить
всіх своїм золотим промін­
ням, чи -від того, що всі з і­
бралися разом після довгої
розлуки (адже ціле літо ми
не були разом!), настрій у
всіх бадьорий, піднесений...
Перший вихідний день у
новому навчальному році ми
вирішили провести за мі­
стом. Але де?.. Після недов­
гих міркувань: вирішили по­
їхати у Ворзель.
...Швидко мчить поїзд. Ве­
село цокотять його колеса, та
ще веселіше лунає пісня, яку
дружно співають студенти.
Пісні!.. Скільки їх складе­
но про щасливе життя, про
радість навчання, про перше
кохання, про наш народ, про
партію!..

Ось і кінцева зуп и н ка. Ми
у Ворзелі. Я ка дивов и ж на
краса! Навкруги л іс і сон це,
багато, багато сон ц я... А н е ­
бо! Воно синє, си нє...
І,
здається, що очі у в с іх т а ­
кі ж сині і глибокі, я к небо,
а посмішка — т а к а ж те п л а
і сяюча, як сон ячне п р о ­
міння...

кожному події 25 жовтня
1917 р., розкажіть про те, що
хвилює
вас у ці святкові дні.
Але в той же час стінгазета
Замітки, вміщувані в стінга­
не повинна бути занадто гро­
міздкою, крикливо оформленою. зеті, не повинні бути багато­
Зовнішній вигляд газети пови­ слівними. Коротко і ясно треба
нен відповідати змісту вміще­ висловити те, про що хочеш
сказати. Чітку, коротку замітку
ного в ній матеріалу.
прочитають Із значно більшим
ЗМІСТ
інтересом, ніж розтягнуту і ча­
Статті, замітки тільки в то­ сто нудну статтю.
му випадку будуть цікавити
В одній замітці не рекомен­
читача, якщо вони написані гра­ дується висвітлювати декілька
мотно, простою і зрозумілою фактів. Це утруднює розумін­
мовою, чисто і розбірливо.
ня прочитаного. Не слід повто­
Головна вимога до матеріа­ рюватись у різних замітках.
лу, який вміщується в стінга­
Розглянемо декілька най­
зеті,— це конкретність. З інте­
більш
поширених форм заміток.
ресом читають ту статтю, в якій
розповідається про людей і по­ Читача цікавлять різноманітні
дії даного колективу, конкрет­ за змістом, але конкретні ма­
но вказуються факти, назива­ теріали.
ються прізвища, про події гово­
ФОРМА ЗАМІТКИ
риться не в загальних фразах.
Не рекомендується писати
Замітка-повідомлення розпо­
передові статті загального ха­
відає читачеві про яку-небудь
рактеру, а ще більше випуска­
подію, цікаву для всього колек­
ти цілі газети на загальні теми.
тиву.
У першотравневому випуску
Замітка-питання також про
стінгазети не треба писати про
свято «взагалі», пишіть кон­ що-небудь повідомляє і ставить
кретно про те, як відзначається перед читачем питання, приму­
Першотравень на факультеті, шує його замислитись, яке зна­
в групі, у гуртожитку, кімнаті чення в житті колективу має та
і т. п. У передовій статті, при­ чи інша подія? Висновок читач
свяченій річниці Жовтневої ре­ робить сам і часто повідомляє
волюції, не повторюйте загаль­ про нього редколегію, яка дає
ними фразами давно відомі матеріал у наступний номер.

Замітка-висновок не тільки
повідомляє читачам про те, що
трапилось, але й робить висно­
вок, що це має якесь позитив­
не або негативне значення, вар­
те чи не варте наслідування.
В цих матеріалах, як і в ін­
ших, вимагається особлива точ­
ність імен, прізвищ, цифр.
ЗАГОЛОВОК
Для замітки дуже важливий
точний, короткий і виразний
заголовок, який при першому ж
погляді розкриває її зміст. Та­
кий заголовок зацікавлює чи­
тача і змушує його прочитати
замітку.
Вдалий
заголовок
«Школа, колгосп,
інститут»
для замітки про те, як юнак
став студентом, і не дуже вда­
лий заголовок на цю ж тему—
«Як Сергій Петренко прийшов
у наш інститут». Такий заголо­
вок і не дочитають, не говорячи
вже про статтю.
Слід уникати шаблонних за­
головків, на зразок: «У нашій
групі», «Про нашу секцію»,
«В нашій аудиторії», «На на­
шому курсі, «В нашому інсти­
туті» і т. п.
Заголовок повинен бути напи­
саний чітко, без переносів, ма­
льовничо, але не строкато, щоб
його легко було прочитати.
МАЛЮНОК І КАРИКАТУРА
Малюнки в стінгазеті зустрі­
чаються частіше всього в заго­
ловках і в оформленні назви.

Зокрема, назва газе ти повинна
бути написана досить великим,
але не громіздким ш ри ф том .
Добре розташувати заго л о в о к
на фоні неяскравого м алю н ка,
який відображає специф іку т і є ї
організації, де
випускається
стінгазета. Якщо немає досить
кваліфікованого виконавця, то
малюнків слід уникати, бо у
поганому виконанні вони тіль­
ки псують загальне враж ен н
я.
Велике місце в стінгазеті
займають карикатури. Це най­
більш дійовий і наочний метод
критики, що викликає найбіль­
шу реакцію у колектива. Але
карикатури повинні відповідати
одній дуже важливій вимозі:
вони досягають мети тільки в
тому випадку, коли точно і тон­
ко відповідають темі.
Сам малюнок повинен вира­
жати головну ідею карикатури,
не вимагаючи громіздкої підтек­
стовки. Особливо невдалі ті ка­
рикатури, на яких до невираз­
них фігур додані пузирі, що
йдуть з рота, з дрібно написа­
ним текстом.
Головне ж у роботі кожної
редколегії — при додержанні
елементарних правил — твор­
че, з фантазією, любовне оформ­
лення кожного номера стінга­
зети.
А. ДЯЧЕНКО.

П ИСЬМЕ Н Н И К-П АТРІО Т
Багатогранною була діяль­
ність Івана Кіндратовича Мики­
тенка, одного з основоположни­
ків і творців української радян­
ської літератури, який своїми
художніми
творами активно
втручався в життя, пристрас­
но утверджуючи те нове, що
з ’явилось після Великого Жовт­
ня, гнівно тавруючи все старе,
віджиле. Він був визначним
громадським
діячем.
Член
КПРС, один з організаторів і
керівників пролетарських орга­
нізацій письменників («Гарт»,
ВУСПП), член президії Спілки
письменників СРСР і УРСР.
член Центрального Виконавчо­
го Комітету УРСР, І. К. Микитенко активно боровся за ство­
рення пролетарської літерату­
ри. Він разом з іншими пи­
сьменниками представляв укра­
їнську літературу на Міжнарод­
них конгресах захисту куль­
тури.
Друкуватись І. К. Микитенко
почав у 1922 р. на сторінках
одеських
газет
«Известия»,
«Южный селянин», «Червоний
степ», де вміщував вірші (бага­
то з них стали піснями, напри­
клад,
«Розвивайся,
прапор
Жовтня», «Ой, що ж то за шум
учинився?.. Комсомол на Вкраї­
ні народився» та ін.), інсценів­
ки, фейлетони, нариси, частуш­
ки, оповідання.
У 1926 р. виходить збірка
оповідань письменника «На со­
нячних гонах» про післярево­
люційну дійсність, про те, як
нарад, переборюючи труднощі
економічного порядку, опір кла­
сових ворогів, будував соціа­
лізм, як в результаті Жовтневої
революції відбулися корінні
зміни в усіх сферах нашого
життя (оповідання: «Між кучу­
гурами», «Кирюша», «На со­
нячних гонах», «Гарячі дні»,
«Будні», «Витяг з протоко­
лу» та ін.).
Героями багатьох творів Микитенка стає молодь. Це вона в
ті героїчні роки боролася з тем­
ря вою і відсталістю на селі
(Грицько — «Між
кучугура­
ми»), вела непримиренну бо­
ротьбу з куркулями (Марійка —
«Гарячі дні»), самовіддано пра­
цювала в радянському апа­
раті (Сусанна — «На соняч­
них гонах»), допомагаючи робіт­
никам і селянам будувати со­
ціалізм.

До 60-річчя з дня народження Микитенку його п’єса «Дикта­
І. К. Микитенка
тура» (1929 р.), що була для то­
го часу явищем цілком новатор­
ру нові великі теми, народжені ським. П’єса мала винятковий
нашою дійсністю. Вже його на­ успіх у глядачів. В одному тіль­
ступна збірка прозових творів ки театрі ім. Франка вона про­
«Вуркагани» (1928 р.) відзна­ йшла 300 раз. П’єса приваблю­
чається широтою тематики. Тут вала своєю злободенністю, своїм
і тема змички між містом і се­ правдивим, реалістичним пока­
лом (повість «Брати»), і тема зом тих глибинних процесів, які
боротьби з безпритульністю (по­ проходили на селі, а саме: бо­
вість «Вуркагани»), і тема бо­ ротьби селянства, очоленого ро­
ротьби з міщанством (повість бітничим класом, за хліб.
П’єса «Кадри» (1930 р.) чи
«Антонів огонь»), і показ всіх
пороків старої дореволюційної не єдина п’єса на Україні, що
школи (повість «Гавриїл Кири­ сталила проблему виховання
кадрів у вищій школі, пробле­
ченко — школяр») і ін.
му перебудови вищої школи.
Темі показу того, як в умо­
Радянська молодь повинна була
вах радянської влади з колиш­
переборювати труднощі не ли­
ніх «вуркаганів» формуються
ше економічного порядку, а й
нові люди, активні будівники
боротися проти контрреволюціо­
соціалізму, присвячений роман
нерів, які знайшли притулок у
«Ранок» (1933 р.), який, на
вищій школі, проти старих ме­
жаль, не закінчено. Поряд
тодів викладання.
з твором Макаренка «Педа­
У наступних своїх п’єсах:
гогічна поема» він є кра­
«Дівчата
нашої
країни»
щим на цю тему, Ідейно те­ (1932 р.),
«Дні
юності»
матичний задум романа «Ра­
(1936 р.), «Соло на флейті»
нок» значно глибший, ніж у (1935 р.) драматург звертається
повісті «Вуркагани». Твір про­ до комедійного жанру. Але гу­
йнятий ідеями соціалістичної мор у цих п’єсах не однаковий.
педагогіки, а саме: вирішальне Він доброзичливий і дружній,
значення у вихованні має ко­ коли пише про радянських лю­
лектив
і суспільнокорисна
дей («Дівчата нашої країни»,
праця.
«Дні юності»), і гнівний, викри­
В українській літературі І. К. вальний, і переходить у сарказм
Микитенко найбільш відомий як і сатиру, коли розвінчує такі
драматург. Разом з представни­ «болячки» на нашому здорово­
ками старшого покоління І. Ко­ му тілі, як кар’єризм і підла­
чергою, С. Васильченком, ра­ бузництво (Ярчук — «Соло на
зом з його сучасниками Л. Пер­ флейті»).
вомайським, пізніше О. Корній­
Характерні риси драматургії
чуком та ін. він є основополож­ І. Микитенка — це напруже­
ником нової радянської драма­ ність, динамічність у розвитку
тургії.
подій, майстерний, просто ал­
Його п’єси ще більше, ніж мазний діалог, індивідуалізація
проза, відзначаються злободен­ дійових осіб за допомогою мов­
ністю, актуальністю, активним них засобів.
Важливе значення драматур­
вторгненням в життя. Коли чи­
таєш і дивишся його п’єси, гії І. Микитенка полягає також
сповнені гарячим подихом тієї і в тому, що він створив цілу
епохи, перед очима встає геро­ галерею позитивних образів ко­
їчна історія нашої Батьківщи­ муністів (Дудар—«Диктатура»,
ни, її чудові люди — більшови­ Чумак—«Бастилія божої мате­
ки, її чудова молодь — комсо­ рі», Вересай— «Соло на флей­
ті»), образи молоді та ін. Прав­
мольці.
Боротьба за хліб, що була диве відтворення сучасної пи­
боротьбою за соціалізм, бороть­ сьменнику дійсності, майстер­
ба за нові кадри, боротьба за ність його п’єс забезпечили їх
вугілля на Донбасі, будівництво довге життя.
Твори Івана Кіндратовича
Дніпрогесу, закінчення десяти­
класниками школи і т. ін.— все Микитенка ще довго будуть на
це майстерно втілив І. Микитен­ озброєнні радянських людей,
ко у своїх п’єсах «Диктатура», допомагаючи виховувати підро­
«Кадри», «Дівчата нашої краї­ стаюче покоління в дусі ідей
ни»,
«Справа честі», «Дні комунізму, відданості партії,
Зростаючи
в ідейному
і
народу,
художньому
відношенні,
пи­ юності» і ін.
Заслужену славу принесла
Л. КАЧУРЕНКО.
сьменник приносить в літерату­

В е ч ір п а м ’я т і п и с ь м е н н и к а
Твори видатного українського письменни­
ка Івана Кіндратовича Микитенка написані
мовою, яка нагадує, за образним висловом
В. Сосюри, «пахучі яблука в росі». Образи
його творів — яскраві, живі — запам'ятовуються
назавжди від першого знайомства з ними.
Ввечері 5 вересня літературна громад­
ськість міста, письменники, артисти, аспіран­
ти, студенти заповнили зал Будинку літера­
торів, де відбувся вечір, присвячений 60-річчю
з дня народження І. К. Микитенка.
З великою теплотою і глибоким хвилюван­
ням розповідали про нього письменники, ар­
тисти, які багато років працювали разом з ним
і близько знали його.
Петро Панч говорив про значення І. Минитенка в становленні української радянської лі­
тератури, про ту видатну роль, яку відіграв
він у збиранні сил пролетарських письменни­
ків ВУСПП у, душею і керівником якої він
був від першого до останнього дня її існу­
вання.
— Я не находжу інших слів, як Великий
Громадянин, щоб охарактеризувати І. К. Микитенка. Саме таким він залишився в моїй па­
м'яті на все життя,— говорить Н. М. Ужвій.
Артистка розповіла, з яким запалом І. К. Ми­

китенко організовував перший український те­
атр в Одесі, як чуйно він ставився до молодих
акторів, був їх натхненником, великим дру­
гом, постійним їх гостем. Н. М. Ужвій розпо­
відала про ті пам’ятні дні, коли сотні разів у
переповнених театрах йшли п’єси «Диктату­
ра», «Кадри», «Соло на флейті» і ін.
Л. Первомайський, Я. Баш, Т. Масенко
пригадували, як чуйно ставився І. Микитенко
до літературної молоді, завжди знаходив час
вислухати, дати пораду, допомогти початкую­
чому поету, письменнику.
— Його твори любили або ненавиділи,
але байдужих не було,— відзначив Л. Перво­
майський.
Я. Городський розповів, як після вступно­
го слова на І Всесоюзному з ’їзді письменни­
ків, під схвальні оплески делегатів, О. М. Горь­
кий. передав керівництво з ’їздом І. Микит ен­
ку. Це було визнанням і високою оцінкою всієї
української літератури. .
На великий жаль, твори І. Микитенка дов­
гий час були забуті, і ми раді сьогодні, що
його ім’я знову зайняло належне йому місце
поруч з кращими представниками української
літератури.
В. ЯРЕМЕНКО.

Перші педагогічні кроки Юрія Корольова
Кажуть, як почнеш, так і пі­
— А я не розгублюсь?
деш. Життя стверджує це при­
— Та що ти! Ти така смі­
слів’я. Ми ще не знаємо, як пі­ лива.
де Юрій Корольов, студент IV
— Так, смілива, коли стипен­
курсу фізмату, але початок у дію одержую. А тут — урок!..
— Хлопці, а де ж Юрко?
нього дуже таки симптоматич­
ний.
— Та вже, мабуть, у школі.
— О, та ось він іде!
...День першого урока невбла­
ганно наближався. Ось уже
Назустріч студентам, не по­
9 вересня. Завтра! Ну, так що, спішаючи. йде наш знайомий
практикант. Він весело насви­
що завтра?..
стує,
злегка б’є себе лозиною по
Отже завтра урок, і Юра ви­
рішив ознайомитися з приладдя­ нозі.
— Доброго ранку, Юрко! Ти
ми, які завтра допоможуть йому
блискуче провести урок. Та тут сьогодні іменинник!
виявилося, що і конспект уро­
— Сьогодні народиться вели­
ка треба показати і навіть по­ кий педагог Юрій Корольов!
працювати над ним разом з ме­ Ура, товариші!
тодистом і вчителем. А кон­
— А що ж ви думаєте? Мені
спект..,
урок дати
раз плюнути...
— Я ще не набросав кон­
Та урока дати йому на цей
спекту. І навряд чи зможу сьо­ рін
а з не дали. Такий вредний
годні сісти з Вами за нього. По­ отой методист—подавай якийсь
винен повідомити Вас. що мене там конспект. Ну хто другий
викликають у деканат, так що хай подає, а нащо ж від мене,
в школі я буду трохи пізніше від Корольова, вимагати?! Поі Вам доведеться мене по­ перше, мене викликали в дека­
чекати. До побачення.— І без­ нат, а по-друге, можна і за 5
печний, бадьоро настроєний Ко- хвилин перед уроком перевіри­
рольов-практикант робить свої ти, та ще й чи є потреба. Не
перші кроки із школи.
допустити до урока... О, це вже
У школу в той день він так занадто!.. Юрій кулею зірвався
і не прийшов ні трохи пізніше, з місця, пробив собі між учителя­
ні набагато пізніше.
ми дорогу до дверей і так грюк­
...Теплий сонячний ранок. Се­ нув. що не тільки вікна заб ряж ­
лище давно прокинулось. Діти чали, але й з переляку підско­
веселими стайками поспішають чило все в учительській: і
у школу. Чинно, неквапливо вчителі, і студенти, і чорниль­
йдуть старі вчителі, хутенько ниці, і геометричні тіла, всілякі
на високих каблучках під­ там куби, конуси, паралелепі­
стрибують мол оді вчительки... педи, навіть зірвалися зі стін
Та ми відстали. Он далеко, два портрети, географічні й
вже біля самої школи гру­ історичні карти...
па: учнів — не учнів, учите­
Так пройшов перший пробний
лів — не учителів. Наздоганя­ урок — даруйте! — перший
єм. О, та це ж наші практикан­ пробний крок майбутнього вчи­
ти! Вони дуже хвилюються, до теля Юрія Корольова.
того, що навіть розмовляють
Івась ЧОБІТЬКО.
пошепки. У деяких з них сьо­
годні перші уроки.
Редактор І. КРУК.
— Ой, я так тремчу!