Файл #116: "За педагогічні кадри. № 20 (32) (31 травня 1957 року)"

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

Товариші випускники!

З а пе д агогічн і

КАДРИ

ОРГАН ПАРТБЮ РО, ДИРЕКЦІЇ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ І
ПРОФОРГАНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ім. О. М. ГОРЬКОГО

31
№

Порадуємо Батьківщину
хорошими усміхами на
державних екзаменах!

ТРАВНЯ
1957 року
П’ЯТНИЦЯ

20 ( 32)

Ціна 15 коп.

Е к за м ен а ц ій н а сесія
Державні е к з а м е н и розпочалис я
На мовно-літературному фа­ уміють хвилюватись. Та ще менко, А. Літвінова, Г. Матчин­
і агіт ат ор а к а д е м г р у п и культеті
розпочалися державні
як!
ська, О. Прищепа і ін.
її

Готуючись до екзаменів, сту­ студентів, у той же час критич­ екзамени. Напружені і в той же
Та перший екзамен виявив і
Перші два дні екзаменів на
денти узагальнюють знання, на­ но їх оцінюючи. Оцінка сту­ час урочисті дні. Студенти обох відділах факультету пока­ тих, хто пройшов 4 роки на­
буті протягом раку, зміцнюють дентами якості тих чи інших IV-ro курсу почувають себе зали, що студенти, які серйоз­ вчання в Інституті абияк — від
навички самостійної роботи. лекцій не завжди правильна, як людьми, які виконують важливе но працювали на протязі всіх сесії до сесії: є трійка і то
Студент повинен тепер вия­ і не завжди правильна оцінка, державне завдання. А студенти чотирьох років, дійсно можуть добре, а якщо четвірка, то це
вити особливу дисциплінова­ яку вони дають викладачу.
молодших курсів дивляться на почувати себе іменинниками. вже навіть відмінно... До таких
ність, витримку, вольові якості.
І все ж таки, на думки сту­
До державних екзаменів вони студентів оці самі нейтральні
Екзамени показують, наскільки дентів треба звертати увагу, своїх старших товаришів, як на прийшли добре підготовленими, трійки завітали і на державно­
глибоко засвоєний учбовий ма­ особливо, якщо викладач з тієї іменинників.
і їх відповіді були чіткими, пов­ му екзамені. Хоч про це і не­
теріал. Цілком зрозуміло, що ек­ чи іншої причини не задоволь­
приємно говорити, але ми на­
Зайдіть в аудиторію, де дер­ ними, глибокозмістовними.
замен є підсумком роботи сту­ няє їх.
віть назвемо їхні прізвища. З
жавна комісія приймає звіт сту­
Серед кращих студентів ро­
дента на протязі навчального ро­
Агітатор,
прислуховуючись дентів перед Вітчизною. Тут сійського відділу, які складали російського відділу — Н. Ка­
ку. Інакше кажучи, екзамен по­ до думок студентів, повинен присутні студенти всієї групп,
лачник, Є. Кацюк, Є. Новоселе­
винен бути показником ритміч­ своєчасно вжити заходів. Не а то й курсу, які «боліють» за екзамен з історії КПРС, члени цька, Н. Потапенко, Л. Пархо­
ної, систематичної роботи сту­ завжди вони повинні бути край­ товаришів. Всі, звичайно, схви­ державної комісії з задоволен­ менко, Р . Черниш, М. Петров­
дента, а не становити своєрід­ німи, хоч іноді і це конче льовані, з радісними усмішка­ ням називають К. Волтьєву, ська, В. Нитченко, Г. Комарова;
3 . Коваль, Г. Кочергіну, В.
ний «аврал», коли протягом потрібно, бо рівень знань сту­
з українського — В. Денисенко,
ми слухають чіткі відповіді сту­
Петька, Ю. Янковського, Л.
року студент майже нічого не дентів набуває державного зна­
М. Німчук, М. Сечень, К. Ді­
дента чи студентки; тривож­
Геращенко, С. Гулик, Т. Кай­
робив і лише в дні підготовки чення, і якщо треба заміни­
душко, М. Дмитрук, О. Прий­
но перешіптуються, коли чу­ даш і ін.
де сесії цілими ночами готу­ ти викладача, то неприпустимо
мак, Г. Чвіженко — тут уже без
ють яку-небудь неточність у
вався до екзаменів. Такий «ме­ гаяти час. Нерідко можна по­
Студенти українського відді­ «і ін.» — назвали всіх.
відповіді товариша. І в той же
тод» ще, на жаль, у певній мірі ліпшити справу внаслідок това­
лу звітували за свою чоти­
Державні екзамени тільки
час думають: «А як би мені не
поширений,
шкідливо
відби­ риської допомоги з боку стар­
допустити неточності, як би рирічну роботу над україн­ розпочались, але вже можна го­
вається і на здоров’ї студента,
шого товариша-агітатора викла­ мені відповідати чітко і впевне­ ською мовою. Кращі знання ворити про їх перші уроки, які
і на засвоєнні матеріалу, бо дачеві з меншим досвідом. Іно­
но». Такі думки приходять на­ виявили студенти Є. З инець, повинні врахувати студенти і
знання, набуті не поступовою ді потрібно з'ясувати студен­
віть «хронічним» відмінникам. М. Корзун, Л. Рудь, Н. Тима­ 4-х, і, особливо, молодших кур­
наполегливою роботою, а рап­ там, що в своїй оцінці вони
І це не дивно: відмінники теж новська, Д. Вареник, В. Кли­ сів.
товим «штурмом», по суті є не помиляються.
знаннями, а тільки тимчасовими
Отже, всі недоліки, помічені
«штампами», які студент нама­
під
час сесії, є наслідком недо­
гається застосувати під час ек­
ліків,
не ліквідованих протягом
заменів і які він забуде на дру­
року.
Вони є недоліками сту­
гий день після іспиту.
дентів, викладачів і агітаторів.
Друкуючи листа старого більшовика Ку­
ния. Какой же пример
Случай этот произо­
Особлива роль в учбовому
Цього року сесія співпадає з
зьми
Андрійовича
Кисельова,
редакція
газе­
покажут они и смогут
шел
минувшей
осенью.
процесі належить агітатору ака­
підготовкою студентів до Vl-ro
ти звертається до всіх студентів і викладачів
ли воспитать советско­
Он настолько врезался
демгрупи. Він повинен прищеп­
Всесвітнього фестивалю молоці.
інституту з закликом обговорити звернення
го человека, оправда­
лювати студентам комуністичне Багато часу відводиться само­ мне в память, растре­
на студентських зборах і матеріали обговорен­
ют ли доверие партии,
вожил душу, что я и
ставлення до праці, яке поля­
діяльності студентів. З задо­
ня
направити
в
редакцію.
Треба,
щоб
гаряче,
доверие
многих отцов
сейчас
помню
его
до
гає перш за все в тому, щоб не
воленням треба відмітити, що
хвилююче
звернення
т.
Кисельова
знайшло
и
матерей?».
мельчайших
подроб­
формально прагнути до одер­
участь у самодіяльності не по­
живші відгук у серцях наших студентів.
Ребята ушли, а я
ностей. День выдался
жання хорошої оцінки, а щоб
гіршує знань студентів. При­
Подумайте, товариші студенти, чи немає
еще долго сидел в раз­
ця хороша оцінка відповідала щеплення студентам музичних не по-осеннему теплый
серед вас юнців, подібних до тих, про яких
думье.
Вспомнились
глибоко засвоєним знанням. По смаків, естетичне виховання дає и ласковый. Перед ве­
пише
т.
Кисельов?
другие
подобные
слу­
чером
я
вышел
на
суті таке ставлення до праці є їм емоційну наснагу, і самоді­
чаи.
И
обидно
стало,
набережную
Амура.
Лист
передруковується
з
газети
«Амурская
складовою частиною морального яльність, якщо вона вдало ор­
что такие вот юнцы не
правда» за 2 4 січня 1957 року.
виховання студента. Агітатор ганізована, не тільки не пере­ Солнце клонилось к
ценят того, что народ
горизонту. Заходящие
повинен систематично цікави­
вантажує їх, а є для них пев­
построил
им школы, напечатал
тись тим, як протягом року ним відпочинком. Так, на дру­ лучи золотили гребешки волн.
Слово старого большевика
учебники,
дал учителей, что
Река
катила
куда-то
вдаль
свои
працює студент. Якщо він з тих гому курсі всі студенти склали
к студентам
перед ними широко открыты все
чи інших причин погано за­ екзамен на «відмінно» і «доб­ воды. Не один я любовался
дороги в жизни — выбирай
этой картиной. На набережной
своює якусь дисципліну або її ре».
было много пожилых людей, «Стыдно, ребята. Вы не ува­ профессию по душе, учись, за ­
розділ, треба знайти шлях до­
Під час самої сесії агітато­ женщин, детей.
жаете себя, людей, нарушаете нимайся любимым делом. Они,
помогти йому. Якщо протягом
рові треба відвідувати студен­
порядок, долг». Двое рассмея­
року не вжити відповідних за­
И вдруг тишину нарушила лись мне в лицо, а третий, что видите ли, считают, что все для
тів у гуртожитках, перевіряти
них обязаны были сделать.
ходів, то прогаяний час може
стан підготовки і, де потрібно,— разухабистая песня, отборная был потрезвее, ответил:
А иные (правда, их совсем не­
привести до поганих наслідків
брань.
Обнявшись,
по
берегу
надавати допомогу.
— Брось, батя, свою агита­ много) даже заявляют, что это­
Так, в академічній групі, де я
шли трое молодых людей. Они
цию. О порядках, долге мы го им маловато: и стипендии
Найбільш ефективною робота
працюю агітатором (на другому
были изрядно выпившими, их
слыхали. У нас больше нет нехватает, и требования предъ­
агітатора
буде
тоді,
коли
він
-курсі дефектологічного -відділу)
не смущало присутствие жен­
денег, чтобы идти в ресторан. являются слишком жесткие, и
викладає
в
своїй
академгрупі.
студентка Руденко систематичщин/ детей, стариков. Я по­
Вот мы и веселимся как умеем. преподаватели не те.
Професор М. П ЕРЕЛ ЬМ УТЕР. пробовал урезонить юношей:
но не відвідувала лекцій. На
Кому какое дело!
жаль, я про це не скоро дізнавМы — старшее поколение —
Я хотел было объяснить, что
ся (лекцій в цьому році на дру­
помним,
каким трудом, какими
в такие годы надо думать
гому курсі я не читав), і цю
усилиями
все это завоевывалось
о том, как быстрее встать на
студентку вже майже наприкінпуть самостоятельной жизни, и создавалось. У нас была дру­
ці року довелось перевести на
приносить пользу своей стране, гая юность — забитая, искале­
своему народу, а не о попой­ ченная, подневольная. Мы на
заочний відділ. На першому
ках, легкой разгульной жизни. собственной спине испытали,
курсі дефектологічного відділу
Но юноши меня уже не слуша­ что такое эксплуатация, знаем,
студентка Шиша сумлінно ста­
ли. Да и вряд ли что дошло бы что из себя представляют жан­
виться до навчання, уважно
до их разума, одурманенного дармы и капиталисты. И вот,
чтобы жизнь будущего поколе­
хмелем.
слухає лекції, але слабо за­
ния была краше, светлее, ра­
От
сидевших
рядом
девушек
своює матеріал. Такій студентці
я узнал, что ребята эти — сту­ достнее, мы сражались на бар­
треба допомогти на протязі
денты, учатся в педагогическом рикадах. Мы не сдавались и то­
року.
Різном анітна робота проводиться в інституті з учителями
институте. Невольно возникла гда, когда нас истязали в тюрь­
підшефних шкіл. На нашому фото ви бачите заняття з
мысль: «А ведь это будущие мах и на каторге.
Агітатор повинен
також
викладачами співів шкіл Києво-Святошинського району.
воспитатели молодого поколе­
(Продолжение на 3 стр.)
Заняття веде викладач кафедри музики В. Галицький.
уважноприслухатися до скарг

Быть достойным своей Родины

В ПАРТБЮРО
На засіданні партійного
бюро інституту, що відбуло­
ся 28-го травня, обговорюва­
лися питання підготовки до
святкування 40-річчя Вели­
кої Жовтневої соціалістичної
революції.

думати про оформлення бу­
днику інституту.
Необхідно організувати чи­
тання лекцій для студентів,
вчителів шкіл, а також ве­
чори зустрічі з старими
більшовиками.
В кінці навчального року
потрібно провести студент­
ські збори про підсумки ек­
заменаційної сесії та підго­
товку до 40-их роковин Ве­
ликого Жовтня.
На засіданні партбюро бу­
ли заслухані інформації про
шефську роботу в школах.

Член бюро т. 'Гендерес до­
повів, що в інституті ведеть­
ся підготовка до славного
ювілею. Готуються наукові
та ювілейний збірники. На
жаль, поки що цим і завер­
шується об’єм роботи. Слабо
поставлена у нас лекційна
пропаганда, відсутня наочна
агітація; вже тепер треба
демонструвати художні та
документальні фільми, при­ З інформаціями виступили
свячені Жовтню, успіхам со­ тт. Шелухін, Шаманський,
ціалістичного
будівництва, Бабенко, Даннлюк, Павелко.

М ат ем ат ичний вечір
Написана яскравими
фарбами, ця афіша за­
кликала
всіх
взяти
участь у математично­
му вечорі, який впер­
ше відбувся в 22-ій се­
редній школі — під­
шефній школі кафедри
елементарної матема­
тики нашого інституту.
Окремі учні вважа­
ють, що математика —
це скучна, трудна на­
ука і тому займаються
нею дуже неохоче. За­
цікавити учнів матема­
тикою,
показати
її
практичне застосуван­
ня — таке завдання
поставили перед со­
бою студенти 32 гру­
пи математиків, які
готували цей вечір.
Всім хотілося, щоб він викли­
кав Інтерес в учнів різного ві­
ку, бо запрошені були учні 7 —
10 класів. Тому вчителі-школи і
студенти, зібравшись разом,
довго обговорювали план вечо­
ра. Нарешті, план був складе­
ний, обов’язки розподілені. Вчи­
телі Л. Векслер та П. Она­
цькнй складали конферанс для
«Радикала» і «Смекалки», які
вестимуть програму, а також
готували задачі, які вирішено
було розіграти у вигляді неве­
ликих сценок («Задачі про
трьох мудреців» та ін.).
Студенти під керівництвом
викладача кафедри Л. Сергєє­
вої готували математичні атрак­
ціони та ігри. Вони надзвичайно
сумлінно поставилися до своїх
обов’язків.
Цікавою
була
електрична
вікторина, яку виготовили сту­
денти М. Земляний та В. Ізраїлянт за власною схемою; запи­
тання до неї підібрали студен­
ти Р. Колихан і Г. Ткаченко.
Атракціон «Математична ву­
дочка» підготували студенти
В. Клепка,
М. Нацвалова,
Н. Ваньно і В. Петрухан.
Великий стенд цікавих голо­
воломок «Подумай і дай відпо­
відь» підготували самі учні, але
добирати задачі і софізми допо­
могли їм студенти С. Вільчин­
ська і В. Журківська. Старо­
китайську
математичну
гру
«Дивовижний квадрат» підго­
тувала студентка В. Дехтя­
ренко.
Студентка О. Панченко під­
готувала ряд задач-запитань
для усної вікторини. А сту­

денти В. Шматок і Л. Прохов­
нік вирішили внести різно­
манітність у вечір І підготували
кілька захоплюючих рухомих
ігор.
Студентка Л. Копелева на­
віть написала вірш, яким І був
закінчений вечір.
Ми вважаємо, що задача, яку
поставили перед собою студен­
ти, була розв’язана успішно.
Вечір дійсно був цікавим, і
учні залишилися дуже задово­
лені.
В атракціонах взяла
участь більшість учнів, значно
більше, ніж передбачалося. За­
мало виявилося 6 квадратів,
щоб задовольнити всіх бажаю­
чих взяти участь у грі «Диво­
вижний квадрат». Невистачило
50 задач для «Математичної
вудочки», і довелося на ходу
збільшувати їх кількість.
Найбільший інтерес виклика­
ла електровікторина. На знімку
ви бачите групу учнів, які зі­
бралися біля щита вікторини.
У них не тільки бажання від­
повісти на поставлені запитан­

СП

PА В И

Закінчується навчальний рік.
Повним ходом ідуть заліки, за­
хищаються курсові роботи, про­
водяться останні екскурсії на
виробництво.
Одним словам,
починається екзаменаційна се­
сія.
Чим же порадують студенти
фізико-математичного
факуль­
тету на цей раз? Нові вимоги,
нові плани, нові умови са­
мостійної роботи — і резуль­
тати повинні бути цілком інши­
ми, ніж до цього часу. Проте
зимова сесія н е принесла ні­
яких змін. Вона була майже
копією попередніх.
Спробуємо із студентських
позицій
оцінити, — скромні­
ше — поміркувати з приводу
нового напрямку навчального
процесу.
Як відомо, із відповідних рі­
шень Міністерства освіти випли­
ває основна вимога, яка стосує­
ться безпосередньо студентів,—
вміння найбільш ефективно ви­
користати час, відведений для
самостійної роботи. З цією ме­
тою деканат виділив студентам
по одному вільному дню в тиж­
день для самостійної роботи.
Незначна частина тем була пе­
ренесена на самостійне вивчен­
ня. І все. Далі цього деканат не
пішов, вважаючи, очевидно, що
всяка інша
перебудова са­
мостійної
роботи
студентів
пройде сама собою. Адже віль­
ний день є! Що ж іще по­
трібно?

А К А Д Е М І ЧН І
Д рукується в порядку
обговорення

кладач і, які бояться перенест
и
ряд тем для самостійного ви
­
вчення, очевидно, не знають,з
якою байдужістю сидять сту­
самостійної роботи сту д ен тів денти на простих за змісто
м
повинна супроводжуватися ко­ лекц ія х, і не чують, ЯК студе
­
н
рінними змінами в плануванні ти з ж алем говорять між со­
навчальних занять на основі бою: за цей час я зумівб
и
принципу: учбове навантаж ен­ опрацювати вдвічі більше!

ня студентів повинно йти по
Ч астину
часу, звільненого
спадній л ін ії в час наближ ен­ від лекційних занять, доцільно
ня екзаменаційної сесії. І бу­ було б використати ДЛЯ прове­
ло б добре, коли б до початку дення сп івбесід, консультацій
сесії у студентів було 1 0 — сем ін ар ів, в час яких викладач
15 днів, вільних від навчання. м іг би з ’я сувати ступінь за­
А хіба це нормальний стан, своєння м атеріалу студентами
коли студенти в останній тиж­
В з в ’я зк у з цим ще одне
день
перед
сесією
повинні важ ли ве питання повинно бути
скласти 4 — 5 заліків? При та­ р о з в ’я за н е кафедрами й декана­
кому стані складання зал ік ів том. С тудентам необхідно дати
перетворюється нерідко в п усту детал ьні плани і програми а
формальність.
кожного к у р су з зазначенням
А чи правильним є положен­ навчал ьн ої і методичної літера­
ня, що читання лекцій, як пра­ тури по кожній темі.
вило, закінчується в останні
І , нареш ті, останнє, про що
дні перед сесією? Ми думаємо, хочеться ск азати . С лід було б
що лекційні курси повинні з а ­ залучити
студентський актив
кінчуватись раніше, з таким- до роботи деканату і кафедр,
розрахунком, щоб у студентів особливо
коли обговорюється
ще залишився час для вивчен­ розклад занять, екзам енів, коли
ня лекційного матеріалу в ц і­ обговорюються питання учбової
лому.
роботи. Деканати і кафедри
Нам здається, що треба см і­ роблять це, але, на наш по­
ливіше розв’язувати питання гляд, ще недостатньо.
про перенесення тем для са­
Ю. ГУСАКОВСЬКИИ,
мостійного опрацювання, особ­
студ ен т І І І ку р су фізиколиво на старших курсах. В и ­
математичного факультету.
Поради випускникам.

Як опанувати класом

Безперечно, надання студен­
там вільного дня — крок впе­
Досвідчені вчителі зап евня­
ред. але не такий великий, щоб
Особливо важ ливо заволодіти
можна було говорити про до­ ють, що найважче, але й най­ на початку уроку активною
головніше в роботі вчителя сягнення поставленої мети.
увагою у чн ів і створити в кла­
На наш погляд, перебудова це вміння опанувати класом. сі робочий настрій . Кращі вчи­
У цьому, напевне, переконався телі п р агнуть н е
витрачати
і кожний студент, перебуваючи жодної хвилини дл я перевірки
ня, а й доторкнутися указкою на педагогічній практиці. А ле і відм іток у ж урналі відсутніх
до відповідей. Якщо відповідь як цього добитись? — ось пи­ (як це часто робиться на кож­
вірна, то в правому кутку вік­ тання, яке хвилює навіть най­ ному уроці), а зр азу ж почи­
торини загоряється
світовий досвідченішого вчителя.
нати
ф ронтальне
опитуваний
напис «Вірно», а якщо учень
м атер іалу
(2—
Уміння
опанувати
класом пройденого
помилився, то спалахує напис
приходить не зразу і не так З хв.). Т іл ьки п ісля цього тре­
«Невірно», «От цікаво! Звідки
легко дається. Потрібно вміти ба викликати окрем их учнів
вікторина знає, що я помилив­
творчо підходити до питань ви­ для перевірки ви конання до­
ся?» — чулися вигуки учнів.
завдання.
Вчитель
ховання.
Насамперед
треба машнього
Слід відмітити, що багато пройнятися вірою в те, що в потім, у зручний момент, може
учнів зуміли дати вірні, змі­ порушенні порядку на уроці зробити відм ітку про відсут­
стовні відповіді на запитання. майже завжди винен учитель. н іх у класний журнал.
Цим учням по закінченні вечо­ «В розумно влаштованій школі
Дуже важливо слідкувати і
ра були вручені призи.
діти зайняті, і пустувати їм н і­ за тим, щоб учні були уваж­
Проведений вечір був не тіль­
ки цікавим відпочинком, а й
приніс багато користі. Учні по­
знайомилися з деякими питан­
нями історії розвитку математи­
ки, із застосуванням математи­
ки в сучасній науці і техніці.
Зараз наші студенти готують
альбом, по якому бажаючі змо­
жуть ознайомитися з матеріала­
ми вечора.
В. ІЗРАЇЛЯНТ,
студент 3 2 групи
математиків.

коли»,— запевняв К. Д. Ушин­ ними під час пояснення нового
ський.
матеріалу. Не можна починати
пояснення
і продовжувати його,
Дуже
важливо
правильно
коли хоч один з у чн ів неуваж­
розпочати урок і правильно за­ ний. А бути уваж ним — це не
кінчити його.
означає тіл ьки сидіти спокійно.
Помилку роблять ті вчителі, Бути уважним — значить слу­
які зразу ж починають урок з хати і пр агнути зрозуміти та
опитування когось з учнів, за ­ запам ’ятати все те, про що го­
лишаючи інших без діла. Хоро­ ворив учи тел ь. Д ля цього тре­
ший учитель робить не так. ба в е сь ч а с сл ід к у ва ти за всіма
Він спокійно відкриває двері і учнями і особливо за неуваж­
рівними кроками входить
в ними, р егулю ю чи у в а гу класу—
клас. Така повільність рухів то то н ал ьн істю , то поглядом, то
учителя заспокоююче впливає уп о вільнен ням темпу розповіді,
на учнів, які все ще перебува­ привчаючи дітей слідкувати за
ють у збудженому стані.
ходом р о зп о віді, а коли треба—
Зайшовши в клас, учитель не п ер екл ю чати ся з розповіді на
поспішає привітатися з дітьми,
б есід у , але н ік ол и не припуска­
а уважно спостерігає за учнями
і поглядом робить зауваж ення ти ви п ад к ів н еу важ н о сті, бо це
до
н езн ан н я
мате­
тим, хто все ще не заспокою єть­ приведе
ся. Тільки після того, як в кл а­ р іалу.
сі повністю встановилась тиша
Н а в іт ь коли учи тель на мить
і порядок, він говорить учням:
припинить розп овідь — це вже
«Добрий день, діти. С ідайте».
Дуже важливо привчити дітей приверне у в а г у у чн ів.
У в а ж н іс т ь учи теля виховує
у
в
а
ж н іс т ь в у ч н ів.
Учитель тільки перевіряє готов­
ність до уроку, а не дає в к а з ів ­
О володіти класом , зрозуміло,
ки: «приготуйтеся до уроку» мож на, лиш е спираючись на
(як це здебільшого буває). Т ака акти в к л а су , який завжди під­
«підготовка» до уроку створює тр и м у вав би учителя.
шум і забирає зайвий час.
Доцент М. ЗА Д Е СЕНЕЦЬ.

завжди бути готовими до уроку.

Быть достойным своей Родины *

Вони тягнуть групу назад
я.

л.

Міндак,
Доброволь­
Студенти мовно-літературно­ як
ська — II курс, Л. Корнієнко,
го
ф
акультету
діяльно
готують­
Амуре,
разволновавшему
А первые годы молодой стра­ батывать». Так и попал я в на
А. Лось — І курс) повинні, на­
душу.
Думается
мне, что подоб­ ся до екзаменаційної сесії.
1
9
0
4
году
на
Сормовский
завод
ны Советов?
решті, зрозуміти, що вони зава­
1-го червня на факультеті
В кровавых боях была разби­ учеником. Работал в день по ное происходит от легкой ЖИЗ­
жають
групі, факультету вийти
партійно-комсо­
та свора интервентов и бело­ 12 часов, а за труд получал НИ. Детсад, школа, институт. відбудуться
на
перше
місце по успішності
гвардейцев. На смерть шли гроши да подзатыльники от Как будто за ручку ведут но мольські збори, де обговорюва­
в
інституті.
Якщо ці і деякі
тысячи лучших сынов народа мастера. В октябре 1905 года жизни ребенка. Знай сиди за тиметься питання підготовки до
інші
студенти
погано відповіда­
учебниками,
все
есть.
И
начи­
се сії. Та оправа, звичайно, не
и только для того, чтобы своим вступил в члены РСДРП. Пер­
тимуть па екзамені, хай вони не
нает
ему
казаться,
что
имеет
он
в
зборах.
Головне
—
щоб
кожен
детям, внукам и правнукам за­ вая русская революция была и
здивуються, коли їхні імена
воевать счастливую, свободную моей первой школой. А потом право на большее. Станешь та­ студент прагнув скласти іспи­
«прогримлять» по інституту...
жизнь.
аресты, Владимирская одиноч­ кому попрыгунчику говорить ти якомога краще; в наших за­
Комсомольські бюро курсів у
А потом по кирпичик у соби­ ка, Александровский централ, о работе, о всенародном труде, лікових книжках не повинно бу­
цей
відповідальний час повинні
он возмущается: «Зачем рабо­ ти місця трійкам. Я к можна
рали разрушенное войной хо­ тюрьмы Нерчинской каторги.
терміново
надати допомогу то­
зяйство, построили новые горо­
Я рассказываю это молодежи тать? Государство должно бес­ майбутньому вчителю одержува­
варишам,
які її потребують.
да,
воздвигнули
Днепрогэс, не для того, чтобы показать покоиться о том, чтобы я вырос ти трійки?! Вчитель і трійка —
Комсомольцям-активістам
треба
Волховстрой, Магнитку. В годы свои заслуги. У многих ваших грамотным, развитым челове­ це два зовсім несумісних по­
працювати
ще
енергійніше.
Великой Отечественной войны отцов и дедов такая же биогра­ ком». А что же ты дал государ­ няття.
Комсомольське бюро нашого
наша страна сыграла решаю­ фия. Мне хочется лишний раз ству, чтобы предъявлять такие
Необхідно створити таку ат­ факультету під час екзаменів
щую роль в разгроме немецко­ подчеркнуть, насколько отли­ претензии? Оказывается, ни­
мосферу на факультеті, щоб всі щоденно призначатиме чергових
го фашизма, сп асла мир от ко­ чается ваша юность от нашей. чего.
працювали, не покладаючи рук; (членів бюро); на факультеті
ричневой чумы. И снова на про­ Нам не строили школ, перед
И неизвестно такому юнцу,
щоб в Інституті на кожному буде вестися графік, де вистав­
сторах Родины кипит мирный, детьми рабочих и крестьян не почему
его
отец,
старшие
кроці відчувалося: йде сесія!
лятимуться оцінки зразу ж
созидательный труд.
распахивались двери средних и братья дня не могут прожить
Наша молодежь крепка д у ­ высших учебных заведений. Мы без созидательного труда, без
Студенти,
які
несумлінно після екзамену.
хом, она всегда шла за Комму­ должны были завоевать право товарищей по цеху, без коллек­ ставляться до навчання (такі,
Н. МУКОВОЗ.
нистической партией. И страна на образование.
тива. Значит, надо сделать так.
гордится подвигом
молодых
Вспоминается мне наш ком­ чтобы в наших институтах и
строителей
Комсомольска-набат — Бошко. Всю жизнь меч­ техникумах учились люди, об­
Амуре, молодыми патриотами,
тал человек об образовании, хо­ лагороженные трудом, познав­
освоившими целинные просто­
Бюро літературної студії вирішило організувати вечір-зу­
в
тел стать учителем. Мечта так шие радость и неудачи
ры Сибири и К азахстана, юно­
стріч з письменниками — колишніми випускниками нашого
жизни,
которые
знали
бы,
что
и не осущ ествилась — погиб на
інституту.
шами и девушками, пожелав­
франте под Петроградом во их товарищи, друзья работают
шими трудиться на новострой­
Серед запрошених були Ю. Збанацький, який не тільки
время наступления Юденича. на них, пока они учатся.
ках Севера, Сибири, Дальнего
вчився в нашому інституті, але й працював тут, керував нашою
Конечно,
пока
нельзя
требо­
А мой однополчанин по граж­
Востока.
літературною студією.
данской войне Зарахович? В вать, чтобы в институты прини­
Досадно, что среди наших де­
Працював в нашому інституті і Л. Вишеславський...
мирные годы он днем рабо­ мались люди только с произ­
тей и внуков есть такие, кото­
Но надо добиться,
Доводити доцільність такої зустрічі навряд чи слід. Адже
тал, а ночами просиживал над водства.
рых не захватываю т эти по­
в інституті з трьох факультетів — два гуманітарних, де сту­
книгами, готовясь на рабфак. чтобы уже со школьной скамьи
истине грандиозные дела. Они
нашим детям прививались лю­
денти вивчають 1 російську і українську літератури. Є серед
Тогда
многие
так
поступали.
непрочь преувеличить
недо­
бовь к труду, гордость за свою
наших студентів і аспірантів люди, які не тільки вивчають
статки и трудности, которые у Освобожденные люди тянулись Родину, за то, что сделано их
історію літературного процесу, але й самі пишуть оповідання,
к
знаниям,
как
к
свету.
Но
они
нас еще есть и еще будут, по­
отцами.
вірші, активно працюють в літературній студії, друкуються.
продолжали
трудиться,
знали,
рой пренебрегают величайшими
Д ля того, щоб знання студентів була більш повними, грун­
Вот и хочется мне обратить­
материальными и духовными что если что недоделают в на­
товними, громадські організації інституту влаштовують лекції
родном
хозяйстве,
никто
не
ся
к
коммунистам
и
комсомоль­
благами, созданными для них
з вузьких конкретних питань літературознавства. Адже зараз
цам педагогического института
людьми старшего поколения. придет им на помощь. И если
наша література і літературознавство, як відзначалось на
уж
человек
шел
на
учебу,
им
с
вопросами:
«А
где
же
ваше
Такие думают только о том,
останньому пленумі правління Спілки радянських письменників
гордился
весь
коллектив
завода
влияние,
почему
некоторые
сту­
как бы побольше взя т ь от го­
С Р С Р , переживають відповідальний період.
или
фабрики.
И
не
только
гор­
денты
вашего
учебного
заведе­
сударства, а не о том, что им
X X з'їзд нашої партії закликав письменників стати ближче
ния
ведут
себя
недостойно?
дился,
но
и
спрашивал
с
него,
надо сделать для народа, для
до життя, повніше, точніше відображувати героїчні діла на­
требовал:
«Мы
дали
тебе
воз­
Значит,
упустили
вы
что-то
в
своей страны. Смотришь на
шого народу, народу-будівника, народу, який стоїть в аван­
них и удивляешься — откуда можность учиться — учись. Не своей работе, не всем студен­
гарді боротьби за мир, народу, що впевнено крокує до кому­
такие барские замашки, такое хочешь — на твое место сотни там привили гордость за слав­
нізму. Хто, як не самі письменники, зможуть краще розповісти
неуважение к делам народным?! желающих найдутся, а ты стань ные дела Родины».
к
станку,
заслужи
право
на
про те, над чим вони працюють зараз, про свої творчі плани.
Родина!
Для
нас,
рабочих
И, конечно, становится больно.
учебу».
Проте ми не почули їхніх виступів, їхніх нових творів, їхніх
людей,
в
этом
слове
воплощено
Ведь будущее нашей страны
спогадів і побажань. Не почули тому, що на цю зустріч не
А сейчас некоторые молодые все — свободный труд, семья,
принадлежит молодежи.
прийшли... студенти.
Я старый человек. Многое люди уже со школьной скамьи любимые друзья, сама жизнь.
В чому ж причина? Невже подібні заходи набридли студен­
Не
мачехой,
как
прежде,
а
ма­
чувствуют
себя
этакими
бело­
видел на своем век у , многое
там?
Ні, такі зустрічі у нас проводяться не часто. Може, не
ручками.
Подавай
им
аттестат
терью
стала
для
нас
страна.
испытал.
Отец
мой
был
знали про цю зустріч, про місце і час зборів? Цього теж не
крестьянином-бедняком,
хлеба зрелости, институт. А сами-то Быть достойным своей страны,
може бути. На всіх факультетах, у вестибюлі висіли великі
своего и на половину зимы и понятия о жизни не имеют, не своего героического народа —
яскраві
об’яви. Знали про цей вечір 1 в комітеті комсомолу і
знают,
как
выращивается
хлеб,
величайшая
честь
для
каждого
нехватало. Об учебе и думать
в
факультетських
комсомольських бюро. Знали, але. на жаль,
как
материальные
ценности
соз­
советского
человека.
Отдать
ей
нечего было. После трех кл ас­
нічого не зробили для того, щоб залучити студентів до цієї
сов начальной земской школы даются. Они еще ничего полез­ все свои силы и знания, слу­
зустрічі.
отец сказал мне: «Н у, К узька, ного не сделали для Родины, жить ей всеми помыслами ду­
ши
—
разве
может
быть
на
отца
и
матери,
Вот
и
надо
по­
Хіба майбутні літератори не повинні були першими прийти
грамоте ты подучился и х в а ­
і не тільки прийти, а й виступити з власними творами, пору­
тят, надо на хлеб семье зара­ думать, откуда появляются у свете что-нибудь дороже этого?
нас барчуки.
шити хвилюючі питання!
К. КИСЕЛЕВ,
Здесь мне хочется вернуться
член КПСС с 1905 года,
Застрільником у цій справі повинно було виступити ком­
к началу этой статьи, к случаю
персональный пенсионер.
сомольське бюро. Члени ж бюро і його секретар Ніна Балабан
нічого не зробили для організації цієї важливої і корисної зу­
стрічі. Та й самі не прийшли на неї.
Правда, в день, на який було призначено зустріч, прохо­
дили останні приготування до Республіканського фестивалю
молоді і студентів, на якому була зайнята частина наших сту­
дентів (підкреслюємо: частина). А решта? А викладачі? Вони ж
у Ленінграді з 13-го по 16-те
У доповідях та виступах ши­ АН СРСР В. П. Адріановоїне брали участі у фестивалі! Хіба і вони не розуміють важли­
травня Ц. Р. відбулась III В с е ­ роко обговорювалося питання Перетц («Роль учительної літе­
вості подібних заходів? Хіба і їх потрібно «агітувати»?
союзна нарада по давній росій­ про виникнення, розвиток літе­ ратури X I II — XIV вв. у розвит­
Зрив вечора зустрічі з письменниками свідчить про те, що
ській літературі, скликана сек­ ратурних
напрямів,
жанрів, ку майстерності зображення
наші' комсомольці, комсомольський актив не позбавилися ще
тором давньої р о сій сь к о ї літе­ худож н ього, методу, стилів, сю­ внутрішнього світу людини») та
штурмівщини в роботі. Займаючись одними питаннями, ком­
ратури Інституту російської лі­ ж етів у давній російській літе­ професора І. П. Єрьоміна («Про
сомольці забувають про інші ділянки роботи, наносячи цим ве­
тератури (Пушкинский
Дом) ратурі. Видатні радянські вче­ художню специфіку давньої ро­
лику шкоду справі підготовки висококваліфікованих учителів
ні — дослідники давньої росій­ сійської літератури»), У допо­
Академії наук С Р С Р .
середньої школи з' політехнічним навчанням.
Проблемними питаннями на­ с ь к о ї літератури— поділилися з відях цих вчених по-новому ви­
Ю. ПОЛУДНЕНКО.
ради були питання худож ньої учасниками наради своїми ціка­ світлювався ряд важливих пи­
Форми давньої російської літе­ вими спостереженнями та ви­ тань, що нерідко корінним чи­
С Л ІД А М И НАШ ИХ В И С Т У П ІВ
ратури. На нараді було за с л у ­ сновками по всіх цих питаннях. ном змінює наше недавнє розу­
У 18 номері нашої газети за тету т. Костючеико, при пере­
міння багатьох моментів істо­
хано та обговорено доповіді про
У з в ’язку з останнім хочеться
основні напрямки розвитку ста­ окремо відзначити цікаві допо­ рії давньої російської літера­ 17 травня ц. р. було вміщено вірці факти підтвердилися.
сатиричний матеріал про те, що
Робота по спорудженню спор­
роруської літературної мови, в ід і академіка В. В. Виноградо­ тури.
студенти фізико-математичного тивного
майданчика
налаго­
про художню специфіку д авн ьо ї
Робота
Третьої
Всесоюзної
факультету
—
рідкі
гості
на
ва («Основні напрями розвитку
джена. Хорошою працею від­
російської літератури, про роль староруської літературної мо­ наради по давній російській лі­ спорудженні спортивного май­ значилися студенти 31 групи
данчика у дворі гуртожитку
перекладної літератури в літе­
ви»), чл.-кор. АН С Р С Р Д. С. тературі — цінний вклад у № 1, а комсомольське бюро фа­ фізиків (комсорг— А. Єлісєєва).
ратурному розвитку давньої
дальший розвиток нашої літе­ культету не слідкує за вико­
усі про зв’язок давньої росій­ Лихачов а («До питання про за­
Р
нанням графіка робіт.
ратурознавчої
науки.
ської літератури з живописом родження літературних напря­
Як повідомила нас секретар
Доцент А. ДАНИЛЮК.
архітектурою та ін.
комсомольського бюро факуль­
мів у давній Р у сі» ), чл.-кор.

Чому не відбувся вечір

Т р е т я В с е с о ю зн а н а р а д а п о д а вн ій
р о с ій с ь к ій л іт е р а т у р і

Л. ГРЕКОВ

5 часов дня физическое
В равновесие
двери подъезда

института было нарушено моло­
дым человеком с нарушенным
психическим равновесием, ибо
первое, что он сказал, было:
— Ну вас всех к черту!..
Больше он ничего не сказал
и только, зло сплюнув, напра­
вился к автомобилю, стоявше­
му напротив института. Бран­
ные слова не произносятся без
причины. Причины постигаются
различными методами. В дан­
ном случае лучше всего приме­
нить метод психологических
раскопок. Студент размышлял.
«Он давно оторвался от кол­
лектива? >.
Куда оторвался? Я ведь поч­
ти всегда бываю на собраниях.
И отчеты слушаю. И доклады,
и голосую «за», и про успевае­
мость когда-то говорил. Да кро­
ме актового зала меня никуда и
не приглашали.
Тогда... тогда позвольте, ува­
жаемые товарищи, иногда ведь
и повеселиться охота! Так не
притащу же я в актовый зал
пол-литра, чтобы поднимать ста­
кан за присвоение кому-то вы­
говора...
Пошел раз-другой в ресто­
ран и, нате вам, Виктор Петро­
вич, выговор. За что? После та­
кой несправедливости как тут с
горя не выпить. Нет! Сразу
комсорг сообразил: «Ты продол­
жаешь свое!», И как только в
голове у обличителя накапли­
валось достаточное количество
восклицательных знаков, стрел­
ка спидометра все больше от­
клонялась вправо.
Милицейский свисток. Стоп!
Витеньке сегодня положительно
не везет: опять штраф.
— Сколько? — деловито по­
интересовался он,— Пожалуй­
ста.
Замечаний нет?
Едем
дальше.
Далеко ехать не пришлось—
дом был рядом...

блюда и сладкие слова. Наконец,
он издал несколько нечлено­
раздельных звуков и удалился,
предвкушая радости завтрашне­
го дня.
Воскресенье обычно считает­
ся хорошим днем. Во всяком
случае, таким его считает Ви­
тенька. Для него оно хорошо
уже тем, что не нужно часами
слушать лекции профессоров,—
тем более, что в них ничего не
понимаешь. «И зачем мне учить
— Витеньке нужен новый «Капитал», если я явственно
костюм,— безапелляционно про­ ощущаю его в собственно:м кар­
возгласила мама после некото­ мане? Правда, не так много, но
рого раздумья. Та-а-ак! — сказал хватит для того, чтобы хорошо
папа, не отрываясь от газеты. провести время»,— размышляя
Бабушка вздрогнула и перекре­ так, Витенька окинул взглядом
стилась.— Витеньке нужно на блиставшую на солнце «Побе­
мелкие расходы, — продолжала ду»— папин подарок по случаю
мама,
окончания II курса. Даже Дон— Угу.
Кихот, наверное, никогда так
— Рублей 200.
ласково не смотрел на свою кля­
— Ого! Вчера я дал ему 50. чу перед тем, как отправиться
— Боже мой! Он ведь ребе­ в путешествие. Отойдя шагов
нок. Он же не знает, как обра­ двадцать, Виктор склонил голо­
щаться с деньгами.
ву набок и от удовольствия за­
— Тем более, — папа поло­ улыбался.
жил газету и принялся за жур­
«До чего ж хорошая вещь —
нал. — Не дам.
собственная машина!» — можно
— Не дам! Ты думаешь, ког­ было прочесть в его светлом
да говоришь?
взоре. Исполненный горячей
Папа ничего не ответил.
признательности к автомобилю,
Мама поняла, что настало вре­ он смахнул с него пару пылинок
мя действовать на психику па­ и пошел заниматься своей пер­
пы другим путем. Но ей это не соной.
удалось. Дверь широко распах­
Вот и все готово. Виктор по­
нулась.
правил узкий галстук, чрезвы­
— «Мишка, Мишка»...
чайно экзотичной
расцветки,
Папина голова отделилась от одернул длинный пиджак, при­
журнала и стекла очков зло гладил усики и, лукаво подмиг­
блеснули.
нув своему отражению на зер­
— Где ты пропадаешь, сыно­ кальной поверхности, произнес:
чек мой? — бросилась мама на­
— Отражаетесь, Виктор Пе­
встречу. — Устал, верно, бед­
трович? Ну, ну, отражайтесь.
ный?
— Ты что-то сказал? — спро­
— Не твое дело, — это было
сила мама, выглядывая из дру­
сказано вполне хладнокровно.
гой комнаты.
Виктор обошел вокруг стола и
— Нет, нет. То есть... да. Я
с минуту смотрел на абажур,
поехал.
очевидно, стараясь абстрактно
— Ты ж смотри, не..,
мыслить. — Припаси свои неж­
— Ладно! Не пой,— эти слова
ности для Ниночки. — Витя
освободился от нежных объятий Витенька сопроводил вырази­
мамы. — Чего же вы сидите? тельным жестом. Еще раз на­
щупав в кармане заветные 150.
Я голоден, как волк!
Папа снова выглянул из-за он двинулся -в путь.
Остановка у дома Сережи.
журнала. «Хам!» — мысленно
воскликнул он. А бабушка и ма­ Сигнал. Еще сигнал. Из подъ­
ма с таким рвением принялись езда вынырнул франтоватый
хлопотать около Витеньки, что юноша.
самые усердные люди показа­
— Витенька? А вот он и я.
лись бы рядом с ними бездель­ Привет! Какой, однако, шикар­
никами. Витеньку усадили. Ви­ ный костюм. Даешь! Ну, жми к
теньку накормили. Для Витень­ Лешке.
ки не скупились на сладкие
Помолчали.
— Достал?
— 150.
А. ДЬЯЧЕНКО.
(Продолжение будет)
РАССКАЗ

В еч ер о м в би бли от еке
Зеленый абажур роняет мягкий блик
На милое лицо, овеянное маем.
Усталые глаза от записей и книг
С тревогой ты к окну все чаще поднимаешь.
Там гулкий гром грозит грядою туч,
Повисшей над шеренгами каштанов,
На волю вырвавшись из-за днепровских круч,
Прохожих вспышками пугает непрестанно.
Отдавши дань небесному огню,
Взгляни сюда: я, как всегда, с тобою,
Усталость лаской нежной отгоню
И от любой грозы всегда укрою.
А если дождь пройдет — так это ж хорошо!—
Умоет парки, перекрестки, крыши,
И каждый лнетик, каждый корешок
Для нас с тобой по-новому задышит.
Пускай уже об этом в песне есть строка,
Но повторить хорошее — мне вдвое интересно:
До дому самого тебя я на руках
Через весь город пронесу, как песню.

НАМ П ИШ УТЬ

Ц і н н а допомога

Багато учениць К иївської
школи-інтернату № 1 вия­
вили
бажання
займатись
художньою гімнастикою. А л е
одного бажання було мало:
потрібен був зал, інвентар,
викладачі.
На допомогу прийшли чле­
ни кафедри фізвиховання і
спорту КДПІ ім. Горького.
Тренер з художньої гім­
настики Л. Буц відібрала
групу дівчаток і почала з
ними тренування. Заняття
провадяться в спортзалі ін­
ституту.

Д івч атка, які займаються
в секц ії, проводять у школі
з учнями ранкову гімнасти­
ку, допомагають викладачам
на уроках фізкультури.
Дирекція
школи
дуже
вдячна інституту за допомо­
гу, я ку він надає у справі
фізичного виховання дітей.
При такій дійовій допомозі
наші вихованці в недалекому
майбутньому виступатимуть
на
спортивній
арені
як
спортсмени-розрядники.
П . Л Е В А К ІВ С Ь К И Й,
викладач фізкультури
школи-інтернату № 1.

Любити свою справу
Прочитав ши в газеті «К ом со­
мольська правда» за 2 2 травня
ц. р. підбірку статей під з а га л ь ­
ним заголовком «Якими м у сять
бути наш і гуртож итки», я хо чу
поділитися деякими своїми дум ­
ками, я кі давно хвилюють м ене.
Одинадцять років працюю я
в гуртож итку № 3 наш ого
інституту. За цей час мені д о ­
водилося стикатися з самими
різноманітними людьми, р о зв’я ­
зувати багато спірних питань з
життя гуртожитку.
Я повністю підтримую т. Б є ­
лих, який в статті «К ом ендант—
це теж ви хователь» говорить,
що комендант мусить бути не
лише адміністратором і госпо­
дарником, ал е й щирим другом
мешканців свого будинку.
Разом з тим комендант пови­
нен користуватись авторитетом
серед мешканців, бути п р е д ст а в ­
никам дирекції в гуртож итку:
бути завжди принциповим і ви ­
могливим не тільки до м еш кан­
ців та до обслуговуючого п ер ­
соналу, а й (в першу чергу!) до
себе.
Більш ість робітників наш ого
гуртожитку
(М. Броварник,
О. Кучерявенко і ін.) вж е д а в ­
но працюють у н ас і завою вали
любов і повагу до себе м еш кан­
ців. Додержання чистоти, за
тишку і створення хорош их
умов життя і праці — є для
них першочерговою справою.
До минулої зими у наш ому
гуртожитку не було ц ен тр ал ь­
ного опалення. Зараз н а я в н іст ь
його дала мож ливість щ е к р а ­

Ч И

щ е сл ід к у в а т и за чистотою
приміщ ення.
В аж л и ве
місце
в роботі
ком енданта мусить займати і
питання комплектування кім­
нат. А дж е не секр ет, що де нас
приходять лю ди різного віку, з
різними характерам и , звичками,
вподобаннями. Перш, ніж влаш­
то вувати лю ди ну, необхідно з
нею познайомитись. Отже, ком­
п лектую чи кім нати, треба вра­
х о ву ва ти
і
в ік ,
і особисті
я к о ст і лю дей . Кращ е, здається
нам (і п о к а зу є досвід), коли
кім н ати н е комплектувати за­
ново, а н а м а га ти ся (коли це
мож ливо)
доукомплектовувати
їх . У т а к ій атм о сф ер і «новачки»
кр ащ е і ш ви дш е звикають до
ж и ття в гу р то ж и тк у, підкоря­
ю т ь ся п р ави л ам і традиціям,
я к і іс н у ю т ь у гуртожитку.
Т р у д н о щ і і непорозуміння
щ о ви н и к аю ть, м усять розв'язу­
ва ти ся ш ви д ко , на місці, сами­
ми м еш канц ям и і без всякої тя­
ганини.
У н аш ій р о б о ті не все, зви
чай но, в д а є т ь с я відразу; не все
ви хо ди ть гл а д к о . А ле трудно­
щ ів не с л ід б ояти ся. Склад­
ні п и тання тр еб а р о зв’язувати
не ін д и в ід у а л ь н о , н е самому,
разом з д и р ек ц ією , разом
м еш к ан ц я м и .

Г о л о в н е — по-справжньому
лю бити сво ю сп р аву . Це допо­
може п еребороти будь-які труд­
н ощ і, д о ся гт и бажаного.
К . ТАЛАНОВА,
к о м е н д а н т гуртожитку №3

З Н А Є Т Е

...що швидше в с іх п тахів л і­
тають стрижі. Ш ви д к ість їх по­
льоту досягає 1 4 4 км н а годи ну.
...що бджоли для того, щ об
одержати кілограм м еду, обл і­
тають коло десяти м іл ьй о нів
квітів. З агал ьн а довж ина ї х
маршруту при цьому д о ся гає
десятків тисяч кілом етрів.
...що слово бойкот походить
від прізвища англій ського к а п і­
тана
Дж еймса
Бой котта —
управляючого маєтками одного
з лейдлордів, який не п ідко р и в­
ся розпорядженням З ем ел ь н о ї

ВИ

?

л іги . З а це торгівці перестали
п р о д авати йому товари, ковалі
п ід к о в у в а т и коней. Непокірний
у п р а в и т е л ь змушений був зал
и
­
ш ити о к р у гу , в якій він жив.
П ер ем о га Зем ельної лігинад
кап ітан о м Бойкоттом далаїй
у
р уки си л ьн у зброю —припи­
н ен н я с т о су н к ів з особами,я
і
к
н е п ідкори ли ся її рішенням
.А
п р ізви щ е його стало назвою м
е­
то ду економ ічної і політичної
боротьби.

Редактор І. КРУК