47 6 413 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/07ce0b62362e05c75df07e27ce81f3f8.pdf c9fd5def07732fd945d3887a51206b03 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1618) ЖОВТЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ЛІНА КОСТЕНКО: “ П О В И Н Н А Б У Т И Г У М А Н І ТА Р Н А АУ РА Н А Ц І Ї ” 20 вересня 2011 року Ліна Костенко стала почес� ним професором НПУ імені Драгоманова. О 14�00 почалася урочиста Вчена рада, на якій поетеса виступила перед студентами та викладачами. “Педагогічні кадри” публікують інавгураційну промову Ліни Костенко, тези з виступу професора Володимира Погребенника та враження присутніх. Знаю, що маю вам щось ска� зали. Колись я в Києво�Моги� лянській академії зробила допо� відь про гуманітарну ауру нації. Минуло одинадцять років, а гуманітарної аури так і нема. Я скажу вам сьогодні те, що мені здається вкрай важливим. Є проблеми та питання, про які хочеться дискутувати. А є про� блеми, про які навіть і говорити не хочеться. І про одну з них нам треба разом подумати. ЛІНА КОСТЕНКО – Як ви знаєте, панує думка, почесний професор університету мовляв, зараз головне – еконо� міка: дешевий газ, добробут Я ВДЯЧНА за велику честь бути народу, а потім розпочнеться роз� почесним професором Національ� квіт культури. Неправда. Згадайте, ного педагогічного університету коли створювалися великі твори. Не імені М. П. Драгоманова. Я вчилась тоді, коли художник чи письменник тут, тільки тоді він називався Педін� перебував у найкращому становищі. ститут. Тоді не йшлося про те, що я Згадайте, Сервантес писав свого стану професором. Пам’ятаю, як з “Дон Кіхота”, живучи в трактирі з вікон аудиторії було видно Володи� ласки трактирника, який його під� мирський собор. Я слухала дзвони тримував і сам від того падав у бор� Володимирського собору, і це за гову яму. А в нас все чекають, що радянських часів! Мені ще тоді Азаров зробить економіку, і все роз� викладач з марксизму�ленінізму цвіте. Це не так. Повинна бути гума� поставив “трійку”. Це була моя нітарна аура нації. Вона не вирішує єдина “трійка” в житті. А восени я всіх суспільних, соціальних про� просто тікала з лекцій. Тікала в Бота� блем, але дає той ушляхетнюючий нічний садок і збирала красиве осін� образ нації, що не соромно з’явити� нє листячко. ся у світі. Колись я говорила студен� Думаю, що між Педінститутом там, що ця гуманітарна аура є, але імені Горького та НПУ ім. Драгома� насправді її досі немає. Одним із нова – велика різниця. Тут казали, найяскравіших спектрів цього ушля� що він вільний від ідеологічних хетнюючого образу є література. облуд. Я думаю, що це справді так. І Моя постійна ідея�фікс: література – я вважаю за честь бути професором та високовольтна лінія духу, яка про� цього університету. Думаю, що сьо� ходить крізь віки. Донька Оксана у годні сама я вчилася б у такому уні� мене десь знайшла рядок, що то – верситеті добре і не тікала із занять. високовольтна лінія Голгоф. Теж Так я відчуваю. правда. Тому що люди, котрі по� Драгомановці уважно слухають Поетесу справжньому присвячують себе культурі рідного народу, які знають, що роблять, часом за це розплачу� ються життям. Ще одне – рух опору. Загадай� те, що Камю сказав: “Світ ділиться навпіл – на чуму та на її жертв”. Наш людський обов’язок – не стати на бік чуми. Давайте згадаємо, коли в Україні був справжній рух опору. Він був ще в часи Шевченка. І цю висо� ковольтну лінію духу підняли “шіст� десятники”. Ось про них я і розкажу. явище лише українське. От зараз ділять літературу на шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, дев’яностників, двотисячників... А далі що? Одним вистачає рік�два, щоби спалахнути, а іншим – і життя зама� ло. Мікеланджело у свої 89 років ска� зав, що пізнав у мистецтві тільки ази. Геній завжди пізнає тільки ази і саме під кінець життя. Не вірте рубрикації десятиліть. Не можна міряти літера� туру десятиліттями. Талановиті люди з “вісімдесятників” можуть бути корисними і в 2012 році. В кож� ному поколінні є різне. І в теперішніх поколіннях так само. Тому я би радила оперувати іншими поняттями. Краще оперуйте поняттями “плеяда” чи “когорта”. Ми і стали шістдесятниками, тому що були когортою. Між собою ми були об’єднувані спільними цінно� стями та взаємоповагою. Я не знаю другого такого покоління. Ну може Вручення мантії почесного професора університету Ліні Костенко Цей рух опору ми хотіли пере� дати наступним поколінням. Голов� не, щоб було кому його передавати. Але ж ви знаєте, що зараз відбу� вається в культурі. Панує комерціа� лізація, що не сприяє створенню гуманітарної аури духу. Я читаю сучасні дослідження і не розумію, чому дослідники не бачать суті явища “шістдесятників”. От я недав� но в “Смолоскипі” читала дослі� дження про те, чи “шістдесятники” були бунтом поколінь, чи викликом часу. Але це і не те, і не те. Ви не жили в той час і не уявляєте, що це було неможливим. Як писав Василь Стус, була “малесенька шопта”. То вже потім історія нас рубрикувала як шістдесятників. Ми тоді були молоді і не знали, що ми “шістдесятники”. Не можна саморубрикуватися, не можна самим давати собі звання. Так було і з “Розстріляним Відро� дженням”, вже потім їх так назвали. Саме такі люди несли високоволь� тну лінію духу. “Шістдесятники” – це Фоторепортаж ще Київська школа, ну може ще вісімдесятники. А далі такого вже не було. Треба, щоб у вашому середо� вищі з’явилася когорта... Нормальному письменнику треба народитися талановитим. От народилася талановита людина – і пиши собі. В Україні все ускладню� ється: режими всілякі й мова, за яку треба боротися. “Язык, – казав Горь� кий, – это первоэлемент литерату� ры”. А українцям потрібно боротися за свій перший елемент. Я думаю, що шістдесятники багато зробили саме для цього. Вони боролися та писали. А ще серед них були пере� кладачі – Лукаш, Кочур. Це знову питання щодо когорти. Вони зроби� ли величезну справу для української мови. В радянські часи боролися, рятували мову. Певно ж, не для того, щоб нині її спускали на російський мат. Може, хтось думає, що це епа� тажно, цікаво. Але це нецікаво. Я вам скажу, що все починається з солі� дарності, а не з епатажу і скандалів. Офіційно Справжні справи починаються із солідарності та поваги один до одного, чого тепер немає. Коли шістдесятники несли свою високовольтну лінію духу, хтось помер, хтось не витримав. Це вда� рило по їхній особистій долі та твор� чості. Але не треба їх судити. Треба думати. Треба бути глибшими та поряднішими. Не треба засмічувати суспільство ворожістю. Насамперед слід думати, а то сьогодні такі швид� кі присуди. Давайте будемо глибши� ми і поряднішими. Даль казав: “Чая в своем противнике порядочного человека”. Коли сперечаєтесь з кимсь, сподівайтесь, що він – чесна людина. Якщо ж ні, тоді вже ставте на місце й боріться. Бо не варто сус� пільство засмічувати ворожістю. Що ж вийшло? Шістдесятники працювали та боролися, мали дуже важку долю. Але коли прийшов час передати високовольтну лінію духу, настав інший час. Її ніхто не взяв. Настав час інший. Але ж який інший? Подумай� те?! Уже постала омріяна держава. Чому держава, за яку покладено стільки людських життів, замість справжнього ставлення до себе отримала пофігізм?! Чому, сказати б, був перекривлений Сосюра, який написав вірш “Любіть Україну”? Комусь він здався смішним, і пере� кривили: “Любіть Оклахому”. Долю� билися Оклахому. Ну, і що? Думаю, вас, молодих, це не зачепило, тому що істина прокладає шлях крізь покоління й віки. От коли шістдесят� ники прийшли, то між ними і 20�ми роками був провал – соцреалізм. Ми ж шукали ті 20�ті роки і з ними поєд� налися. Зараз між нами й наступни� ками теж провал, тому що не люби� мо матерщину і комерціоналізм. Я чогось сподіваюся, що саме ваша генерація цю естафету прийме. Вона вже зовсім інша. Помітила, що їй не потрібні погані напрацювання. Але зараз потрібне щось справжнє. Талановиті люди це зроблять. Не злюбили і Василя Симонен� ка, який писав, що “вибрати не можна тільки Батьківщину”. Один письменник написав, а може, десь купити собі батьківщину. Для того, щоб купити нову, стару доведеться продати. Так нечесно. Я не знаю, хто придумав, що у 1960�ті роки була “відлига”. Тоді була “кузькіна мать”. Але сонячна енергія молодих талановитих людей все те перепалювала. Хочу нагадати вам, що один кавказець сказав, що можна прожи� ти без вугілля, але не можна прожи� ти без гідності. Можу нагадати і біло� гвардійського генерала Корнілова, який також сказав: “Я ничего не боюсь, кроме позора России”. Коли у нас з’являться люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді буде Україна. Я сподіваюся, що це будете ви, молоді. Постать Обрали вічну професію Європейський Форум ректорів “Наука і викладання – це спільне” М. З а к о в и ч стор. 2 стор. 4, 5 стор. 6 �Фоторепортаж О Б РА Л И В І Ч Н У П Р О Ф Е С І Ю Вітали драгомановців з новим навчаль# ним роком відомі митці та інтелігенція Укра# їни. На свято завітали письменники Борис Олійник і Іван Драч, заступник голови Київ# ської міської державної адміністрації Леонід Новохатько, голова Шевченківської район# ної у місті Києві державної адміністрації Сер# гій Зімін, директор Українського центру оці# нювання якості освіти Ірина Зайцева. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко висловив упевненість у тому, що в педагогічний виш прийшла гідна молодь: “До нас прийшла молодь, яка достойно зарекомен� дувала себе на шкільній лаві, витримала тестові й фахові випробування, співбесіди, підтвердила готовність до здобуття університетської освіти. Левова частка молоді, яка знаходить� ся у залі, свідомо та цілеспрямовано обрала для себе вічну професію і має намір стати Вчителем”. А для підго� товки вчителя, за словами Віктора Петровича, університет має все необхідне: “… світлі аудиторії, “Голос країни” Тоня Матвієнко комп’ютерні класи, комфортні гурто� вітає першокурсників житки, а головне – прекрасних викла� дачів, які, виконуючи настанови видатних педагогів минулого – К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, – серце віддають дітям, молоді та студентству”. Настанови і привітання першокурсники приймали й від Президента Націо� нальної академії педагогічних наук України, голови наглядової ради університету Василя Кременя: “Школа може бути сучасною тоді, коли буде сучасним вчитель. Привітання поважних гостей Тож ваше навчання повинне бути творчим. Ви маєте піти далі, ніж ваші вчителі… Лише ваше серце, ваша людяність, любов до дитини допоможе зробити вам це… Майбутнє і освіти, і країни буде залежати від вас!”. Студентськи квитки Драгомановського уні� верситету цього року отримали 2880 першокурс� ників. Старші драгомановці передали першокурс� никам символічні Ключ до Знань і Студентський квиток. За доброю традицією університету, пер� ший курс дружно склав клятву студента�драгома� новця, пообіцявши “бути вірним високому покли� канню вчителя”. Катерина Порохняк Фото Вікторія Сапата Запальні танці і співи від заслуженого артиста України Анатолія Гнатюка Гопак від ансамблю імені Вірського Проф. Г. І. Волинка передає ключ від Знань Для драгомановців співає народна артистка України Ніна Матвієнко Європейський досвід ЩЕ ОДИН КРОК ДО СПІВПРАЦІ ДЕЛЕГАЦІЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у складі ректора Віктора Андрущенка, проректора з міжнародних зв’язків Володимира Лавриненка, директора Інституту соціології, психології та управління Володимира Євтуха та директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова разом з екс# президентом Леонідом Кравчуком взяла участь у святкуванні 20#річчя незалежності України у Франкфурті#на#Майні. Тепла зустріч та гостинні прийоми стали запорукою укріплення дружніх стосунків між двома державами, налагодження тісніших культурних і наукових зв’язків. Леонід Макарович та Віктор Петрович виступили на урочистому вечорі з вітальними промовами та вдячністю за проведення таких заходів німецькою стороною. Ректор НПУ звернув особливу увагу на плідну співпрацю вищих навчальних закладів Укра� їни та Німеччини, що вже давно презентувала високі результати. За вагомий особистий вне� сок у розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері та у зв’язку з 20�річчям незалежно� сті України він нагородив орденами вишу Президента Німецько�українського товариства еко� номіки і науки Ганса#Юргена Досса та професора Моріца Гунцінгера. Програмою офіційного візиту були передбачені зустрічі української делегації з президен� том Гьоте університету, професором Вернером Мюллером#Естерль, що зокрема включали обговорення можливих напрямків співробітництва. Німецька сторона зацікавилась науковими 2 розробками вчених НПУ імені М. П. Драгоманова у галузі підготовки педагогів, які займають� ся реабілітацією, адже драгомановці славляться потужними науковими школами Віктора Синьова та Володимира Бондаря. Вагомою, на думку обох сторін, стане співпраця універ� ситетів у сфері математики, і великий досвід Гьоте університету з цієї дисципліни буде поштовхом до інновацій у галузі на Україні. У рамках співпраці передбачається обмін викладачами та студентами, підготовка спіль� них студентських наукових робіт, що особливо важливо для нашого університету. Німецькі колеги погоджуються навіть фінансувати переклад та видавництво кращих наукових дослі� джень наших спудеїв. А також це хороша перспектива майбутнього стажування українських вчених у наукових структурах Німеччини. З цікавістю німецьки� ми науковцями була сприйнята пропозиція Вік� тора Петровича, що сто� сувалася підготовки ново� го вчителя ХХІ століття для об’єднаної Європи. Вони погодились відвідати Укра� їну та взяти участь у Форумі ректорів. Цікавлячись структу� рою та методикою упра� вління освітніми закладами Німеччини, українська делегація зустрілась з керівником департаменту Міністерства освіти землі Гессен Даніелем Кофером. Зокрема, хорошим здобут� ком стане запозичення німецького досвіду систем і шляхів фінансування навчальних закладів, підтримки наукових галузей. Німецькі колеги готові сприяти драгомановцям у налагодженні зв’язків з дослідниць� ким педагогічним інститутом у Франкфурті, науковими центрами і лабораторіями. За словами професора Володимира Євтуха, такий офіційний візит української сторони – перший, але дуже вагомий крок до співпраці. Наступним етапом стане укладання листів�про� позицій, чимало зустрічей і обговорень, а головне – підписання договору. Освітній досвід європейських країн – це довговіковий здобуток, і особливо приємно, що ми знайшли підтрим� ку та розуміння у німецьких колег, адекватне сприйняття нашого прагнення співпраці, особли� во на рівні президента і ректора університету. Людмила КУХ ЖОВТЕНЬ 2011 �Урочисте засідання Вченої ради університету Природа несподіваних тріумфів І в епіцентрі логіки і стресу де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже. Ліна Костенко 20 ВЕРЕСНЯ 2011 року Національний педаго� гічний університет імені М. П. Драгоманова приймав у своїх стінах тріумфуючу поетесу – Ліну Василівну Костенко. У своєму вступному слові ректор університету, академік Віктор Андрущенко, привітав драгоманов� ців із тим, що до його родини приєднався такий зна� ний і талановитий майстер слова, як Ліна Костенко. Віктор Петрович розповів про те, яким сьогодні є університет, про важливість підготовки вчителя, а також зазначив цінність поезії у формуванні особи� стості. Кілька годин черга за автографом Поетеси Наступною була доповідь професора Володимира Погре� бенника, який не тільки виголо� сив заслужені авторкою пеани та проаналізував її твори з точки зору літературознавця, але і спро� бував встановити місце авторки у Ліна Костенко кожному приділила час сучасній українській культурі. Доповідь була академічно виваже� і поспілкувалася ною і ґрунтовною. Присудження звання почесного професора в НПУ імені М. П. Драгоманова має особливу церемонію. Після доповіді про внесок Ліни Василівни в українську та європейську літературу було оголошено біографічну довідку про лауреата, а перший проректор університету, профе� сор Володимир Бех, оголосив про одноголосне рішення Вченої ради університету – обрати Ліну Василівну Костенко почесним професором. В цей момент зала вибухнула оваціями. Жодного разу за останні роки так гаряче не вітали гості, студенти і викладачі новообраного почесного професора. Згода Ліни Костенко прийняти академічну мантію була не тільки честю для неї, але і причиною щирої радості драгомановців. Під час виголошення інавгураційної промови Ліна Костенко говорила просто і щиро. Вона згадувала, як вчилась у Київському педагогічному інституті імені О. М. Горького. Пізні� ше, в кулуарах, поетеса з жалем згадувала про не найкраще становище тодішньої філологічної науки, яка перебувала під сильним впливом вчення академіка М. Я. Марра (тоді ще підтриму� ваного Й. В. Сталіним). Поетеса чесно зізналась, що в роки навчання ніщо не свідчило про те, що бути їй колись тут професором. Втім, Ліна Василівна додала, – “я бачу, що зараз університет імені Драго� манова звільнений від ідеологічних облуд, і думаю, що тут би я навчалась”. Оцінюючи суча� сні тенденції розвитку України, професорка зазначила, що не можна чекати, поки настане лад в економіці, а потім займатись культурою. Розвивати культуру і мову слід завжди, зараз і негайно. Більше того, Ліна Костенко навела приклад М. Сервантеса, який працював у злиднях, і зазначила, що генії творять не тоді, коли все добре, а часто навпаки. Тут прига� дується уривок вірша “Посвята” із поеми Івана Франка “Лісова ідилія”, скерованого проти поглядів М. К. Вороного: …Ах, друже мій, поет сучасний – Він тим сучасний, що нещасний. Поет – значить, вродився хорим, Болить чужим і власним горем… Лейтмотивом доповіді став заклик до створення і підтримки “гуманітарної аури нації”, якої, на думку поетеси, досі нема. Одним із прикладів вдалої робо� ти над постанням цієї аури були шістдесятники. Вони були справжньою “високовольтною лінією духовності”, невтомно працювали і рішуче опирались несправедливості і деградації національної культури, зазначи� Президія урочистого засідання ла пані Костенко. На завершення своєї лаконіч� Вченої ради університету ної, але змістовної доповіді Ліна Василівна сказала, що їй прикро через те, що ніхто так і не зміг підхопити справу шістдесятни� ків, але вона сподівається на сьогоднішнє покоління, – “Коли з’являться такі люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді все у нас буде добре”. Виступ завершився тим, що весь зал аплодував стоячи. Після душевного виступу директорки видавництва “Либідь” Олени Бойко, яка назвала урочистість “сімейною реліквією” для університету та кожного присутнього, і слів вдячності доньки поетеси професорки Оксани Пахльовської, і по�азіатськи велеречивого виступу Вале� рія Шевчука, перед поетесою за автографами вишикувалась довжелезна черга читачів, яка не спадала кілька годин. Післямова. Коли закінчилась черга із прихильників Ліни Василівни і найвитриваліші поча& ли збиратись додому, я стояв і дивився на сильну, але втомлену жінку. Мені майнула думка, що ось так сьогодні закінчилась історія, яка почалась наприкінці сорокових років минулого століт& тя у повоєнному радянському Києві. Колишня студентка пройшла довгу дорогу життя і повер& нулась в свою оновлену альма&матер уже не замріяною дівчинкою, яку навчають, що таке мова і література, а поважною професоркою з добрими очима, яка сама стала еталоном мови і літе& ратури. Всі її знають, визнають талант і радіють з того, що вона хоч на кілька годин стала частинкою їх життя. І це був тріумф. Вже Рим не тріумфує, як колись, але все ще є на світі сила, яка повертає все на свої місця і віддає належне гідним цього. Антон ДРОБОВИЧ, викладач кафедри філософської антропології ЗАВТРА ЧЕКАЄ ВАШИХ НАТХНЕНЬ! СЬОГОДНІШНЯ літературна презентація бачиться вельми промовистою подією: доня учительської родини зі Ржищева, колишня студентка Київського педінституту, а тепер найулюбле� ніша письменниця нашого народу повернулась у альма�матер. Так живий символ гідності України, високого обдаровання укра� їнської жінки�мисткині, громадського діяча�непристосуванця, Ліна Василівна злучилася з душею педагогічного вишу, звільне� ного від облудних ідеологем і розправляючого крила для лету у високе українсько�європейське небо. Крім того, шановна гостя – справжня драгомановка, духовна спадкоємиця батька нашого університету, в чому переконує її непримиренне неприйняття всілякої облуди й брехні, задивленість у краще прийдешнє людини, народу і вселюдства, зведення у творчості золотих мостів зрозуміння між цивілізаціями, народами та культурами, гострота публічних іронічно�сатиричних компрометацій режим� но�владних аберацій. І творчістю, вельми багатою, починаючи з шістдесятницької доби, на ревеляційні мистецькі осяги�відкриття, й мужньою та гідною громадською поставою, опозиційністю до влади, уересе� рівської, компартійно�української й сучасної, чорнобильськими сторінками життєтворчості Ліна Василівна присвятилася неви� мовно тяжкому завданню: щоб “зацвіли обличчя, острахом не стерті”. Поставила, неначе віща Кассандра в оточеній зусібіч Трої, своє слово на службу надтяжкому завданню: “виколупува� ти” свій народ із льоду мерзлоти тоталітаризму й деморалізації, зі стану нидіння на дні замулених чи забетонованих криниць духовності. Являю ідеали краси й добра через багатство епох і культур, висвічую дефекти гуманітарної аури власної нації, “вівос воко” – кличу живих, – тих, що тримають в Україні передній фронт лінії оборони” – буджу свідомість і гідність (утім нонкон� формістським мовчанням, відмовою від найвищих нагород із рук недостойних), пропікаю краян соромом навіть засобами фантасмагоричних убивчих візій, як статті до 20�річчя незалеж� ності “Равнєніє на трибуну”, – такий спектр осмислення чи й протиборства дійсності не одне десятиліття викликає подив і захоплення сучасників. Ще у поемі “Зоряний інтеграл” (однойменна книжка 1962 р. була заборонена) Ліна Костенко інкримінувала псевдодержав� ній дійсності УРСР умирання “матері поезії” свого народу. Кон� текстуально це сама вітчизна, бо далі пишеться про девальвацію пойменування: “Все називається Україною – / Універмаг, ресто� ран, фабрика. / Хліб український, телебачення теж українське...”, “І тільки мова чужа у власному домі”. Далеко ж ми зайшли з того часу – універмаг став “шопінґ молом”, ресторан і фабрика зни� кли, хліб став соціальним і тому глевким, охрещене національ� ним телебачення перебивається російськими кримінальними ЖОВТЕНЬ 2011 серіалами, а мова усе ще чужа, ба й витіснювана “згори” – та чи ж у власному домі? Тодішня влада за подібні рядки високого літературного ґатунку вустами секретаря партії з ідеології “нєудобозабиває� мого” Скаби, що й по смерті неусипно стереже на Байковому цвинтарі Максима Рильського з сусідньої могили, оголосила творчість Ліни Костенко формалістичними вивертами, що буцімто ідейно та художньо знецінюють поезію, і так подала сиг� нал репресаліям. Тим�то – у відповідь – вістря слова�зброї Ліни Костенко, гартоване режимною облогою, стало ще гостріше спрямоване проти ворогів і манкуртів, що тешуть труну “трагіч� ній” і “безсмертній” Україні, її автентичному духові та криштале� вій мові. Осердям презентованої сьогодні вишукано виданої збірки “Річка Геракліта” є тонко прочутий і філігранно проведений мотив релятивності часу. Як сказав названий мудрий геллін, “Панта реі” (“все йде, все минає”), в одну й ту ж воду, за великим Леонардо да Вінчі, не вступиш двічі, не вернеться вона, як еле� гійно зітхнув українець Леонід Глібов у знаменитій “Журбі”. Щедрим і багатоманітним є літературне спілкування май� стра, що перетворює “Річку Геракліта” й інші збірки на своєрід� ний поетичний травелоґ – інтелектуальну й “осердечену” ман� дрівку часами, епохами й землями: Елладою й Італією, Сицилі� єю, опущеною у море, як кораблик із долонь Вседержителя, Ґоґенівським Таїті, Венецією й Київською Ведаецією, Світязем і карпатським дивокраєм денцівок і трембіт, українським Приа� зів’ям. А ще – це рафінуючі душу нації мандри культурами і мистецтвом інших народів, що породжують інноваційність про� читання “світових” образів Джоконди і Гамлета, цариці Савської й королеви Ядвіґи, Сольвейг та Ікара, старозаповітних персона� жів, як у маленькому шедеврі афористичності: “Любов підкра� лась тихо, як Даліла, / А розум спав, довірливий Самсон”. Широка амплітуда психологічних станів (“Смертельний падеграс”), розкішне “олітературення” т. зв. “віґілійних” (“Свят Вечір”) та оновлених фольклорних мотивів (“Українське альфре� ско”, “Три принцеси”), продуктивне культивування засобів умов� ності, несподіваних пуантів іронічного письма (“Флейта Афіни”) посприяло розпросторенню у збірці себевиявів ліричного мовця, зростанню психологічної й художньої пружності, парабо� лічності думок. Якщо мудрий народ майя, подейкують, колись назвав поезію крижаним вітром із обителі богів, то музі Ліни Костенко приступні всі тони аполлонівської кіфари – від теплого леготу самобутніх віршів про природу, культуру, красу – й до гнів� ного борвію сатиричних інвектив. Мов піфія з каменю Омфалос, Ви, Ліно Василівно, прорікаєте не обігові, а остаточні істини, – й горе тим, хто не дослухається до них... Ліну Костенко знають у Драгомановському університеті і радіють з того, що вона хоч на кілька годин стала частинкою життя кожного, хто був присутній на зустрічі Кажуть, що у деяких американських університетах автори� тетні майстри слова – глибокі мислителі – деколи дають згоду бути кимось на зразок ідейно�моральних наставників студентів, формують молодь своїми добірними думками. Мріємо бачити Вас у такій іпостасі для п’ятикурсників Інституту української філології, та не сміємо просити про це, бо усвідомлюємо – “істи� на печальна: життя зникає, як ріка Почайна”, а Ваш дорогоцінний час належить усій Україні, світові, літературним Пропілеям! Уклінна подяка Вам за творення нового піткання краси, за те, що десятиліттями Ви задовольняли потребу душі у творчості як молитві! Завтра чекає Ваших натхнень! Володимир ПОГРЕБЕННИК, професор, доктор філологічних наук Зачитуюся Ліною Костенко – Й історія прадавня з попелу встає, Читаю “Марусю Чурай” й “Берестечко” – І серце кров'ю підпливає вже моє. О, як багато треба знати, Щоб так писати щиро й від душі, І освятити слово “Україна – мати” Й за ним на прю сто літ іти. Слова несказані Вами вже сказанні, Їх виплекали в купелі давно. Ви зустрічали їх завжди ізрання, Й завжди писали, щоб там не було. Ви заспівали "Пісеньку з варіаціями", Її вже підхопило і село. Ви – совість і душа української нації, У нас таких ще не було. Лариса БИСТРОВА?ДРОБОТ 3 �ЄВР ОПЕЙСЬКИЙ ФОР УМ РЕК ТОРІВ 15�17 вересн СТВОРЕНО АСОЦІАЦІЮ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ 15�17 ВЕРЕСНЯ 2011 р. у Національному педагогічному уні� ний часопис “Європейські педагогічні студії”, що консолідува� верситеті імені Михайла Драгоманова проходив Європейський тиме досвід європейських країн та забезпечуватиме його розпов� Форум ректорів педагогічних університетів. До вишу з’їхалися сюдження. делегації з 11 країн Європи. Понад 30 очільників вітчизняних педа� Планується, що журнал виходитиме мовою країни, яка курува� гогічних університетів з усіх куточків України (Ніжин, Миколаїв, тиме проект, але із розширеним додатком текстів англійською Ужгород, Луцьк, Одеса, Переяслав�Хмельницький, Тернопіль, мовою. Також видання матиме й електронну версію для загально� Суми, Черкаси, Луганськ, Глухів, Ізмаїл, Житомир, Херсон, Меліто� доступного користування, а перший номер відобразить матеріали поль, Чернігів, Умань, Рівне, Дрогобич, Кіровоград, Вінниця та ін.) засновницького засідання Форуму та утверджений Статут Асоці� приєдналися до участі у Форумі. ації. Поважне зібрання розглядало нагальні питання педагогічної До Президії новоствореної Асоціації ректорів педагогічних уні� освіти, що вже давно постали перед сучасним суспільством. верситетів Європи загальним голосуванням було обрано ректора Об’єднавчі процеси, що відбуваються на теренах Європи, потре� НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка, ректора Біло� бують нового, підготовленого суб’єкта – людини, здатної до руського державного педагогічного університету імені Максима сприйняття інших культур і ментальностей, яка б могла легко зна� Танка Петра Кухарчика, ректора Вільнюського педагогічного уні� ходити шляхи до співпраці між народами. верситету Альгірдаса Гайжутіса, ректора Кишинівського педаго� Це завдання у всі часи гічного університету імені Іона покладалося на плечі вчителя, Крянге, віце�ректора з розвит� який повинен підготувати май� ку інвестицій Університету бутню людину на новій цінніс� “Гоце Дельчев” Кіріла Барба# ній платформі толерантності, рєєва, ректора Педагогічного солідарності, на засадах демо� університету Комісії Народної кратії, екології і права. Сьогод� Освіти в Кракові Міхала Сліву, ні вчитель стає тією духовною ректора Московського місько� основою, на якій і здійснюєть� го педагогічного університету ся педагогічний процес в усіх Віктора Рябова, ректора Ака� країнах Європейського про� демії спеціальної педагогіки стору. імені Марії Гжегожевської у Висловити повну підтрим� Варшаві Яна Лащика та рек� ку з боку Національної академії тора Харківського національ� педагогічних наук України уча� ного педагогічного університе� сникам Форуму на засідання ту імені Г. Сковороди Івана Уч а с н и к и з б о р і в А с о ц і а ц і ї р е к т о р і в завітав Президент НАПН Прокопенка. Представниками педагогічних університетів Європи Василь Кремінь. Пан прези� країн європейського простору дент подякував за турботу, яку виявляють до проблеми підготовки визначено науковців, присутніх на засновницькому засіданні. вчителя у світі представники різних країн. “Це стосується підготов� Також Асоціація матиме три віце�президенти – Міхала Сліву, ки людини до життя в нових умовах інноваційного типу прогресу, Віктора Рябова та Петра Кухарчика. Виконавчим директором коли динаміка змін набуває незнаного раніше руху, і освіта повин� призначено проректора з міжнародних зв’язків НПУ Володимира на дати можливість особистості не тільки засвоїти основну суму Лавриненка. знань, але й виробити вміння до здобуття знань як риси способу Президентом Асоціації одноголосно обрано лідера серед рек� життя сучасної людини”, – переконаний Василь Григорович. торів педагогічних університетів, достойного учня Михайла Драго� Сьогодні процес будь�якої держави залежить не лише від вну� манова Віктора Андрущенка. трішніх зусиль країни, але й від того, на якому рівні її громадяни Також на засіданні було прийнято проект звернення до Міні� зможуть співпрацювати з іншими націями і народами. Людина стрів освіти, Парламентаріїв і Урядів європейського простору про майбутнього повинна стати глобалістською людиною, а це ще підтримку школи педагогічної освіти та підготовки нового вчителя одне із завдань освіти, тому подібне міжнародне співробітництво для об’єднаної Європи ХХІ століття. має особливе значення тепер. Представники європейських країн Усі учасники Форуму з ентузіазмом поставились до створення мали можливість висловити власні гіпотези щодо цього, поділити� такої організації, розуміючи нагальність її функцій. За словами Вік� ся педагогічним досвідом своїх навчальних закладів. Поважні про� тора Петровича, сучасний світ розвивається дуже напружено, а фесори з Литви, Македонії, Німеччини, Грузії, Чеської Республіки, ринкові стосунки охоплюють людину прагматизмом. Незважаючи Росії та Білорусі внесли пропозиції щодо удосконалення підготов� ж на все це, головними суспільними цінностями залишається ки вчителя для європейського освітнього простору ХХІ століття в духовність і мораль. Якщо ж людство почне працювати лише зара� аспектах міжкультурного та регіонального співробітництва, іннова� ди грошей та влади – цивілізація втратить своє людське обличчя. ційних методик і моделей. “Історична місія вчителя і ректора педагогічного університету – Завдяки конструктивним діалогам та плідній співпраці учасни� зберегти це людське, духовне обличчя цивілізації, – зауважує Вік� ків Форуму 16 вересня було створено Асоціацію ректорів педа# тор Андрущенко, – тому мусимо об’єднати свої зусилля”. гогічних університетів Європи та засновано науково�педагогіч� ЖИТИ ЗА ПОСТУЛАТАМИ ДРАГОМАНОВА В НПУ імені Михайла Драгоманова втретє пройшли Драгомановські читання, що кожного року збирають найвідоміших науковців у різно� манітних галузях науки з цілого світу. І невідомо, чи то постать великого мислителя щораз зму� шує вчених замислюватися над його постулата� ми, а щирих громадян – за цими постулатами жити. На пленарному засіданні виступили ректор НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософ� ських наук, професор, академік Віктор Андру# щенко, академік�секретар НАПН України, док� тор філософських наук, професор Ольга Сухомлинська, доктор філологічних наук, про� фесор Володимир Погребенник, доктор істо� ричних наук, професор Богдан Андрусишин та інші поважні науковці. У рамках “Драгоманов� ських читань” працювали наступні секції: “Михайло Драгоманов у контексті педагогічної думки ХІХ–ХХ ст.”, “Філософський та культуро� логічний аспект у творчій спадщині М. Драгома� нова”, “Етнополітичні, історичні та соціальні дослідження у творчості М. Драгоманова”, “Українська словесність у спадщині М. Драго� манова”, “Освітні вимірювання та технології в умовах інтеграції освітніх систем і теоретична спадщина М. Драгоманова”. Виступає видатний педагог Ш. Амонашвілі Як зауважив на відкритті конференції рек� тор вишу Віктор Андрущенко, завдяки таким заходам для світу відкривається обличчя “веле� та думки, педагогічної дії, державотворчих про� цесів. Діалоги навколо особистості Драгомано� ва вибудовують конструктивні місточки в наше сьогодення, бо проблем, особливо щодо модернізації педагогічної освіти, дуже багато”. Віктор Петрович переконаний, що вивчення досвіду та спадщини українських подвижників� мислителів, у числі яких чи не першим стоїть і Михайло Драгоманов, дасть сучасним науков� цям відповіді на питання, особливо актуальні сьогодні. Та й чи ж треба виокремлювати тут сфери й галузі, до яких дотичний Драгоманов. І культура, й освіта, й політика осмислені в його науковому доробку, а за цим спадком треба виховувати нові покоління, оновлюючи свідомість українців. 170�РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА Ректор університету Віктор Андру� 15 ВЕРЕСНЯ велика родина Національного педагогіч� ного університету імені М. П. Драгоманова, закордонні гості щенко, що став ідейним натхненником – учасники Європейського форуму ректорів педагогічних святкувань, подякував шановним гостям за університетів та поважна громадськість Києва святкували увагу до постаті Михайла Драгоманова та 170�річчя від дня народження великого Українця – Михайла висловив сподівання на те, що такі зустрічі кожного разу все більше і більше відкрива� Драгоманова. тимуть для Найщиріші слова поваги українців і та визнання на честь мудрого світу мис� вчителя лунали в залі Націо� лителя і нальної опери України імені Виступає голова громадсько� Т. Г. Шевченка. Доповідь “Сві� Верховної Ради го діяча, Ректор університету В. П. Андрущенко това велич Михайла Драгома� який стіль� розповідає про велич М. П. Драгоманова нова” виголосив голова Вер� Володимир Литвин ки років був ховної Ради України, доктор приречений на забуття. історичних наук, академік НАН України Володимир Литвин. Урочисте засідання завершилось концертною програмою у Серед присутніх на зустрічі особливо приємно було бачити виконанні найповажніших художніх колективів України, Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту мистецьким талантам яких подивувався б і Михайло Драгоманов Євгена Суліму, що зачитав вітальний адрес від Президента Укра� – Національного заслуженого академічного українського народ� їни Віктора Януковича, а також співголову Наглядової ради уні� ного хору України імені Григорія Верьовки (художній керівник і верситету, доктора філософських наук Анатолія Толстоухова. головний диригент – Герой України, народний артист України, Анатолій Володимирович виголосив привітання для колективу лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, про� вишу з нагоди ювілею М. Драгоманова від Прем’єр�міністра Урочисті заходи до ювілею М. Драгоманова фесор, академік Анатолій Авдієвський) та Національного заслу� нашої держави Миколи Азарова. Подарунком для усіх присутніх відбулись в залі Національної опери України женого академічного ансамблю танцю України імені П. Вірського стала й участь у заходах класика української літератури, видатно� імені Т. Шевченка (художній керівник – Герой України Мирослав Вантух). го поета Бориса Олійника. 4 ЖОВТЕНЬ 2011 �ІВ ПЕ ДАГОГІЧНИХ УНІВЕР СИТЕТІВ есня 2011 р. ВІТАЄМО Ректора НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка з обранням Президентом Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи. Університет пишається своїм лідером! Книга, що знаменує початок нової педагогіки ПІСЛЯ “Сутінків Європи” Освальда Шпенглера ця книга на зміну песи� мізму та драматизму несе суспільству світлу ідею можливостей позитив� них змін і трансформацій, перспектив активного втручання у цивілізаційні процеси. “Світанок Європи” Віктора Андрущенка, ще навіть поки лежав у дру� карні, отримав розголос серед наукової громадськості, особливо напере� додні славнозвісного Європейського Форуму ректорів педагогічних університетів. Проблематика, якої торкається автор, до болю актуальна для сучасного освітнього суспільства, і не лише України. Європейські вчені в галузі педагогіки, соціології, менеджменту відкриють для себе у цій монографії небачену кількість тез, наукових гіпотез, оригінальних авторських думок, що вже давно заслуговують на глибокі розвідки. Зокрема у книзі аналізується перебіг об’єднавчих процесів на теренах Європи, суперечності та перепони на цьому шляху, можливості їх уникнення та мінімізації засобами навчання й виховання. Під� креслюється, що головним суб’єктом і провідником цього процесу постає вчитель. Віктор Петрович обґрунтовує необхідність формування нового вчителя на платформі загальнолюдських цінностей. Одинадцять розділів книги присвячені розгляду парадигми європейськості в Україні, функціонуван� ня освіти в глобалізованому світі. Тут зібраний не лише неоціненний досвід великих педагогів і мисли� телів, але й деталізовано перспективи застосування цього досвіду в майбутньому, бо ж лише будуючи педагогічну науку на класичному фундаменті, можна не переживати за стійкість споруди. Така книга стане неоціненним подарунком не лише для вчителів, педагогів, соціологів, але й для політиків, істориків, філософів, для звичайних студентів, пересічних громадян, які себе усвідомлюють щирими українцями на світовій арені. “ВІДОМИЙ#НЕВІДОМИЙ” СВЯТКУВАННЯ 170�річчя від дня народження Михайла Драго� манова увінчалися популяриза� цією цієї постаті на державному рівні. Видатні науковці, письмен� ники, представники бізнесу і влади визнали особистість Михайла Петровича як Вчителя всього українського народу. Національний педагогічний університет його імені подарував громадськості надзвичайний подарунок – ювілейний збірник на пошану визначного вченого “Відомий#невідомий Михайло Драгоманов”, що побачив світ у видавництві вишу. Книга умістила статті та роз� відки, присвячені різним граням Проректор життєдіяльності й наукової спад� проф. Г. І. Волинка щини М. П. Драгоманова. Пропо� презентує книжку “Відомий? новані дослідження, що належать Невідомий Драгоманов” перу відомих українських вчених, у сукупності відтворюють непро� минальне науково�творче осмислення Драгоманова як історика, літературознавця, педагога, культуролога й релігієзнавця, філосо� фа, політолога й політика, правознавця і суспільствознавця, еконо� міста, публіциста, редактора, видавця тощо. У виданні можна знайти статті таких відомих учених, як Віктор Андрущенко, Володимир Погребенник, Любов Мацько, Марія Плющ, Юрій Шемшученко, Володимир Бех, Володимир Бори# сенко, Володимир Денисенко та багато інших. Ювілейний збірник став ще однією сходинкою до привідкриття завіси, за якою стільки років переховували це величне ім’я. Можли� во, нові покоління нарешті зовсім по�іншому сприйматимуть Михайла Драгоманова, заповнивши усі білі плями його життєпису й громадської діяльності. ПЕРШОМУ УКРАЇНЦЮ ЄВРОПИ Під час покладання квітів М. П. Драгоманову 10 ВЕРЕСНЯ відбулось покладання квітів до пам’ятника видатного історика, філософа, культуролога та громадського діяча України Михайла Петровича Драгоманова. Акція, ініціатором якої стала Студентська рада Інституту філософської освіти і науки, була присвячена 170�річчю від дня народження Михайла Драгоманова. До заходу вшанування пам’яті “першого українця в Європі” приєднався ректор університету академік Віктор Андрущенко та проректор з навчально�методичної роботи професор Роман Вернидуб. Про постать Михайла Драгоманова, а також його суспільну роль у житті нашого народу розповів викладач кафедри культурології, редактор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков. Покладання квітів студентами і викладачами Інституту філософської освіти і науки відкрило ряд заходів до ювілею Михайла Драгоманова, чиє ім’я носить наш славний університет. Юлія СУХЕНКО Ректор розповідає студентам про М. Драгоманова Шпальту підготувала Людмила КУХ, керівниця прес�служби університету. Фото: Тарас Бондаренко ЖОВТЕНЬ 2011 5 �Постать МИКОЛА ЗАКОВИЧ: “Наука і викладання – це спільне” З іменем Миколи Михайловича Заковича пов’язані плідні дослідження з проблем культури та релігієзнавства. Він першим теоретично обґрунтував необхідність вирізнення і всебічного дослідження святково�обрядової сфери культури народу, вия� вив закономірну залежність звичаїв, свят і обрядів від типу соціальних відносин, особливості їх розвитку. Цим було відкри� то новий напрямок досліджень у галузі філософського аналізу культури. 12 серпня Микола Михайлович відсвяткував 80�річчя. Вчений люб’язно погодився розповісти про своє життя газеті “Педаго� гічні кадри”. – Миколо Михайловичу, вітаємо Вас з Днем народження. Хай доля дарує Вам довге здоров’я і наснагу в роботі зі студентами! Миколо Михай� ловичу, як нам відомо, за спеціальні� стю Ви вчитель фізики. Розкажіть, будь ласка, як з фізика Ви стали філософом та релігієзнавцем? – Ви очолювали кафедру 20 років. Скажіть, будь ласка, коли ви прийшли працювати, вона йменувалась кафе� дрою наукового атеїзму, етики і есте� тики, на початку 90�х з вашої ініціати� ви її перейменували на кафедру куль� турології. У той час культурологія не була такою популярною, як сьогодні, чому була обрана саме вона? – Наша кафедра була створена у 1964 р., я прийшов в університет у 1983 р., тобто кафедра працювала довгий час до мене. Завідувачем тоді був Борис Лобовик – талано� витий вчений�філософ. Коли він перейшов працювати в Інститут філософії, завідува� чем призначили мене. Кафе� дра культурології спершу нази� валась кафедрою наукового атеїзму, етики і естетики. У 1985 р. її перейменовано на Проф. М. М. Закович дає настанови викладачам – Трудову діяльність я розпочав у загальноосвітній середній школі вчите� лем, викладав фізику у 9�х і 10�х класах. Такий тоді був порядок – вчителів було мало, тому повинні були відпрацювати після інституту. Згодом змінив вчительсь� ку роботу на комсомольську, а потім – на партійну. Я працював керівником лектор� ської групи, постійно спілкувався з викла� дачами, які приїздили читати лекції. Через деякий час перейшов на науково� дослідну роботу в Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Академії наук України, де працював старшим науковим співробіт� ником, завідувачем відділу інституту в м. Івано�Франківську. Пізніше призначили на посаду завідувача сектору філіалу Ака� демії суспільних наук у м. Києві, а захи� стивши докторську дисертацію у 1983 р., я став завідувачем кафедри у Київському державному педагогічному і н с т и т у т і ім. О. М. Горько� го (тепер Націо� нальний педаго� гічний універси� тет імені М. П. Драгома� нова). – Хто впли� нув на ваше становлення? – Я навчався у Москві. Там і Підручник за дисертацію редакцією проф. захищав, а в М. М. Заковича, Київ приїхав який витримує вже як зрілий вже 10?те перевидання релігієзнавець. Що ж до мого формування як філософа, то тут велику роль відіграли колишній директор Інституту філософії АН України Володимир Шинкарук і Миро� слав Попович – нинішній директор. Три� валий час я з ними працював. 6 – Ви підтримуєте зв’я� ДОВІДКА: зок з ними? – Аякже, ми підтримує� ЗАКОВИЧ мо найтісніші зв’язки. Микола – Хтось з ваших вихо� ванців сьогодні працює в Михайлович університеті? Народився – Так, це Віталій Хро� 12 серпня 1931 р. мець, нині він заступник в селі Кутище завідувача кафедри культу� рології. Слід згадати також Т л у м а ц ь к о г о Івано& Тараса Борозенця, Світлану району Хрипко, Юлію Корнійчук. Ф р а н к і в с ь к о ї Загалом через мої настано� області. Вчений, педагог, громадський діяч України. ви “пройшла” більша части� Філософ, релігієзнавець, доктор філософських наук на кафедри. (1983), професор (1984). Заслужений діяч науки і – Чим для вас є Драго� техніки України (1992). мановський університет? Автор понад 190 праць, серед них 11 моногра& – Це вагома навчальна і фій, відомих в Україні і за її межами. наукова установа. Тут я не Професор М. М. Закович визнаний одним із про& тільки викладаю, а й пишу відних науковців і фахівців у викладанні культуро& підручники, наукові праці. – Над якою темою ви логії, релігієзнавства, етики і естетики. За його працюєте зараз? участю розроблено концепцію і визначено зміст – Тема одна і та ж сама, культурологічних дисциплін, що викладаються у але акцент залежить від вишах, під його авторством і науковим керівниц& ситуації. Релігієзнавство – твом складено нові програми, підготовлено і видано це наука, яка більш�менш нові підручники і навчально&методичні посібники, стабільна. – До того ж Ви ведете що здобули загальноукраїнське визнання. наукову школу під назвою “Культурологія як чинник формування не захищав її як дисертацію. Це була лише особистості, наукова та релігійна кар� книжка. Її видали накладом 24 тисячі при� тина світу”? Як ви поєднуєте релігієз� мірників, і вона розійшлась в усі республі� ки. А вже у 80�ті роки я продовжив тему навство і культурологію? – Вони чудово поєднуються, бо релігі� обрядовості. – Які у Вас плани на найближчий єзнавство – частина культурології, воно час? посідає в ній вагоме місце. Це і є мій своє� – Для мене наука і викладання – це рідний внесок. спільне. За моїми книжками навчаються багато студентів Тому в планах на най� ближчий час – підготувати і видати збірку “Релігієзнавство у ВНЗ”. Для мене Драгоманов� ський університет – це вагома навчальна і наукова установа. Колектив кафедри культурології кафедру історії і теорії релігії та вільно� думства, етики і естетики. З 1991 р. у зв’язку з розширенням кола дисциплін вона отримала нову назву – кафедра культурології. Це з погляду того, що кафе� дра була дуже великою – 22 викладачі, і ми відкрили цю нову дисципліну. Її стали вивчати всі студенти усіх факультетів уні� верситету. На мій погляд, одним з най� актуальніших є питання релі� гійної ситуації: як вона розви� ватиметься у ХХІ столітті? І саме науковцям слід шукати відповідь на це питання. – Які особисті здобутки для вас є найвизначнішими? – Найвизначнішими здобутками для мене є дві книжки – “Релігієзнавство” та “Українська і зарубіжна культура”. І зви� чайно ж це вихованці, яких вдалося підго� тувати – 28 кандидатів і 11 докторів наук. – В СРСР була заборона релі� гії, але люди тягнулися до неї… – Я не поділяю думки, що в СРСР діяла заборона релігії чи церкви. Церква була і є. Володимирський собор, Лавра як стояли на місці, так і стоять досі. Щоправда, функції цер� кви тоді звужувалися. Питання було поставлене так: є віруючі – нехай вони ходять, моляться, виконують обряди, немає віруючих – нехай з ними працює церква. Заборони ж як такої не було. Комсомолець міг йти до церкви як спостерігач, якщо ж ста� вав учасником церковного обряду – парторганізація вже розглядала його справу. – Ви одним з перших розглянули традиції і обряди, їх взаємозв’язок із соціальними стосунками. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Чесно кажучи, я не хотів брати цю тему для дослідження. Але так трапилося, що я став третім дослідником у СРСР, хто серйозно над нею працював – що таке обряди? чому вони існують в різних релі� гіях? Тоді ця тема виявилася вдалою. Але я – Ваші побажання студентам, викладачам, читачам газети. – Бажаю утвердитися в науковій робо� ті. І соціологам, і політологам, і релігієз� навцям, і іншим науковцям. Знайдіть свою тему і розробляйте її. Особливо це поба� жання релігієзнавцям, адже сучасна релі� гійна ситуація в Україні складна. Якщо на початку ХХ століття можна говорити зде� більшого лише про православ’я, то зараз важко говорити про один напрям. Сьогод� ні функціонує більше 130�ти релігійних Завжди спраглий до роботи і радий зустрічам з колегами напрямків та рухів, і їх треба досліджувати. Якщо ж говорити про весь світ, то це ще більше релігійних течій і спрямувань. Питання релігійної ситуації, на мій погляд, сьогодні є одним з найактуальніших – як вона розвиватиметься у ХХІ столітті? І саме науковцям слід шукати відповідь на це питання. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Ірини МОРОЗ ЖОВТЕНЬ 2011 �Позанавчальна розмова “СПОКІЙНО ЖИТИ – НЕ ЦІКАВО!” “Педагогічні кадри” впрова# джують нову рубрику – “Поза# навчальна розмова”. Її героями будуть викладачі, які мають активне життя і різноманітні хобі. Спробуємо дізнатись, чим ще цікавляться драгомановці. Сьо# годнішній герой не захотів роз# голошувати своє прізвище та ім’я, але це справжня людина, яка працює в нашому універси# теті. Світлини є лише ілюстра# тивним матеріалом до інтерв’ю. Олександр КОЗИНЕЦЬ МУДРЕЦІ стародавнього світу стверджували: справ� жнє багатство людини – у її внутрішньому світі. Головне, аби вистачало часу на розви� ток цього світу, – зауважують сучасники. “Якщо бажання є – то й час буде!” – переконує мене викладач нашого універси� тету, який окрім того, що є авторитетом серед студентства, має досвід роботи на радіостанції. Оскільки він побажав зали� шитись інкогніто, хай це буде історія про одного реального героя. – Як Ви потрапили працювати на радіо? – запитав я його. Посміхнувшись, той відповів: – Минулої осені я працював з однією з українських співа� чок. Допомагав їй покращити вимову. Ми бачилися майже щодня на одній з радіостанцій. Там є студія звукозапису. Наші заняття оплачував продюсер співачки, який є власником цієї студії та одночасно співпродюсером радіостанції. Він і обмо� вився про те, що їм потрібен ведучий для однієї з нічних пере� дач. Мені запропонували пройти співбесіду – я погодився. Але після того все ніби й затихло. Проте через місяць мені зателефонував продюсер співачки і запросив на фінальний кастинг. Його я пройшов вдало і почав працювати на радіо. Десь три з половиною місяці працював… – А пам’ятаєте свій перший прямий ефір? – (Сміється.) Так, пам’ятаю. Спочатку було три пілотних випуски, в записі, а четвертий ефір був наживо. Якраз тоді в гостях у нас був Олександр Пономарьов. – Не страшно було? – Звісно, страшно! Але ведуча�партнерка дуже підтриму� вала, тому було цікаво, але й хвилювався дуже – слухали ж близькі та знайомі. Я лише кільком сказав, а вони вже під час ефіру всіх своїх друзів пообдзвонювали – таке собі “сарафанне радіо” вийшло. Потім пошкодував про те, що сказав їм про ефір. – Хто з відомих людей, окрім Пономарьова, ще був у Вас у гостях? – Ані Лорак, “Друга ріка”, Потап з Настею, інші… Усіх не згадаю. Мав бути і Григорій Лепс – у нього якраз на той час був концерт у Києві, але в останній момент зустріч зірвалася. – Яким був формат передачі? – Ми запрошували гостя, який мав брати участь в обговоренні щоразу нової відомої казки, сюжет якої ми “підганяли” під теперішню ситуацію в країні. Тобто ми обігрували іменами казкових героїв політичних та інших діячів, не називаючи їх, але говорили так, що можна було легко зрозуміти, про кого йде мова. Хоча й був заздалегідь підготовлений сценарій, але рідко його дотримувались, бо зірки приїздили на ефір просто перед передачею, тому не мали часу читати сюжет, який їм пропонують. То й виходило десь 40% за сцена� рієм, все інше – імпровізація. – Чи не заважало радіо Вашій викладацькій діяль# ності? – Якраз тоді у мене були пари в другу зміну, тому скрізь встигав, хоча відіспатися майже не виходило: додому повер� тався після ефіру о четвертій ранку, а з восьмої – вже був на У Н І К А Л Ь Н А В И С Т А В К А НЕЩОДАВНО на території Софії Київської відбулось відкриття вистав� ки “Шевченківський район в історії державотворення України”, на урочисте відкриття якої запросили і університетську газету “Педагогічні кадри”. Виставка представляє собою зібрання унікальних документів та експонатів з приватних колекцій і музейних збірок, пов’язаних з Шев� ченківським районом. Відкрита напе� редодні 20#ї річниці Незалежності України, виставка планується бути постійно діючою і поповнюватиметь� ся новими артефактами. Шевченківський район – серце Києва, колиска української держав� ності. Його Історія тісно пов’язана як з історією створення самого міста, так і з історією державотворення дав� ньоруської держави – Київської Русі. Головні події славної історії України, пов’язані з боротьбою за створення незалежної Держави, про� ходили саме в межах Шевченківського району. За його вулицями, майданами та будинками можна вив� чати боротьбу за незалежність, народження, стано� влення, розквіт, занепад та відродження України як держави. Саме на території району закладались під� валини національної самосвідомості українського народу, тут виношувалися ідеї незалежності у Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Драгоманова, Миколи Пирогова та ін. Сьогодні Шевченків� ський район є центральним районом столиці, тут розмі� щена велика кількість адміні� стративних будівель, науко� вих установ, культурно�ми� стецьких закладів, він займає чільне місце у суспільно�полі� тичній та економічній діяль� ності громадян. Освітній і науково�дос� лідний потенціал району представляють широко відо� ЖОВТЕНЬ 2011 мі і знані не тільки в Україні, а й за її межами установи і університети, серед яких і Національний педа# гогічний університет імені М. П. Драгоманова. Заснований у 1834 році в лоні Університету Св. Володимира, Педагогічний уні� верситет пройшов довгий і супе� речливий шлях зростання та розвитку. Зі стін університету вий� шла плеяда української інтеліген� ції, яка відіграла важливу роль у становленні як Шевченківського району, так і України. Зі здобуттям Незалежності наш університет одним з перших почав викладати історію України з національних позицій і нових методологічних підходів. А сьогодні це колиска української педагогіки, що отрима� ла світове визнання. Представлені на виставці експонати є чудовим ілюстративним матеріалом для розуміння історії, культури та сучасності Батьківщини. Сергій РУСАКОВ Фото автора ногах. Ще й маленька дитина – самі розумієте... – А якою була реакція дружини на Ваші “нічні зміни”? – Спочатку було цікаво обом. Але потім її почала напружу� вати моя відсутність вдома, адже на тиждень було по три ефіри. Я йшов на пари, повертався о двадцятій, а о двадцять другій вже треба було виходити, щоб хоч за годи� ну до ефіру приїхати в студію і підготу� ватися. – Чи впізнавали Вас студенти? – Так. Одна навіть прямо на парі спитала, чи то насправді був я. (Посмі� хається). Довелося зізнатися. Згодом ставало цікавіше: пара розпочиналася з того, що “ми Вас чули по радіо”. Осо� бливо після передачі з Потапом та Настею. Формат передачі був таким, що доводилося жарту� вати, відпускати такі репліки, яких ніколи не дозволяю собі в університеті, тож студентам кортіло процитувати мене чи якось прокоментувати деякі з висловлювань. Це створювало для мене певний дискомфорт. Але згодом звик. І вони зрозу� міли, і я призвичаївся. – Які враження у Вас від цієї роботи? Чому пропра# цювали так недовго? – Враження приємні. Хоча були і не дуже вдалі ефіри, але спілкування з зірками поза ефіром часто було набагато при� ємнішим і цікавішим. Чому пішов? – Одна з причин – мало приділяв уваги дружині та дитині, інша – часті безсонні ночі за невелику платню. – Не шкодуєте? Чим для Вас був цей період життя? – Ні, не шкодую. Це була можливість самореалізації, спіл� кування з відомими людьми, яких за інших обставин лише чуєш чи бачиш на екрані. І найважливіше – це досвід. – Що спонукало Вас до викладацької роботи? – Викладачем себе довгий час не уявляв. Навіть бажання не було. Активно займався спортом і хотів реалізувати себе там. Вже досяг рівня май� стра спорту міжнародного класу з греко�римської та вільної боротьби, був у збірній України. Проте серйозна травма завадила спортивній кар’єрі. – А зараз, окрім викладання, ще чимось хочете займатися чи вже займаєтесь? – У мене є потреба всебічної реалізації. Під лежачий камінь вода не тече. Вже маю деякі замальовки, але поки розповідати не буду – я забо� бонний (посміхається). Займатися чимось одним все життя – не моє. Я змінював багато видів діяль� ності, це тільки додавало інтересу. І якщо чесно, то спокійно й не хочеться жити. Не цікаво! Літній відпочинок М І С Ц Е , К У Д И Х О Ч Е Т Ь С Я П О В Е Р ТАТ И С Я КОЖНОГО літа драгомановці – студенти, аспіранти та викладачі університету мають можливість відпочивати на спортивно#оздоров# чій базі “Сула”, що поблизу міста Лубни Полтавської області. Вона розташована за кілометр від міста біля багатовікового лісу поруч з річкою Сулою та курганом Лиса гора. Так уже ведеться: пра� цюєш цілий рік, щоб потім кілька тижнів провести “по� особливому”. І так важливо, щоб на душі після відпочинку ставало легко і всі пережи� вання й негаразди йшли геть. Оскільки важливі в описі вра� жень далеко не факти, а емо� ції, розповім, яким був відпо� чинок по�драгомановськи особисто для мене. Я потрапила в “Сулу” цього року вперше, за рекомендаціями та запро� шенням бувалих драгомановців. І не розчарувалась. 14 днів з дружньою компанією біля чистої річки Сули, з півкілометровими запливами та купан� нями, вечорами бесідами біля вогнища на Лисій горі, підготовкою і друком студентського журналу, “японською вечіркою”, змаганнями “ботанів”, їздою на конях, новими знайомствами, іграми “Твістер” і “Мафія”, волейбо� лом, триразовим харчуванням, екскурсіями, прогулянками на катамаранах – стали для мене неповторною сторінкою мого літа. У комплекс “Сули” входять одно� та багатокімнатні будиночки, їдаль� ня, медпункт, кіноклуб, спортивний майданчик, тенісний корт, альтанки. Традиційна програма відпочинку – екскурсії Лубенщиною (Свято�Преоб� раженський (Мгарський) монастир, Інститут лікарських рослин, Гоголів� ські місця тощо). Лубни – місце, яке дарує можливість залишити позаду усе, що не дає спокою в Києві, де переповнюєшся новими силами й завзяттям. Поруч з базою знаходиться багатовіковий ліс, річка та курган, що має назву “Лиса гора” й охороняється державою як пам’ятка культури. Це потужна енер� гетична точка, і варто лише з нею спілкуватися, як відчуєш гармонію з природою. Кожному важливо усвідомити, що є люди, які тебе цінують і чекають; місце, куди тебе невимовно тягне, і ця сила тяжіння часто і є тією частиною тебе, яка прагне відпустки, кількох тижнів свободи від суєти, часу блажен� ства, шалених ідей та неймовірних чуттєвих вражень. “Сула” – місце, куди хочеться повернутись. Ірина МОРОЗ Фото автора 7 �Л Е К Ц І Я На Говерлі зібрані землі Твої, Україно! Напис на стелі, що знаходиться на Говерлі Ідея сходження на Говерлу виникла давно, а ідея проведення лекції на найвищій точці України – минулоріч. Тому 11#16 серпня 2011 р., в період канікул та відпусток, було вирішено “вирватись” із міської повсякденності, випробувати й пізнати себе, а також відпочити на природі. Ідея знай# шла підтримку у викладачів, аспірантів, студен# тів та випускників Драгомановського університе# ту, а саме Інституту філософської освіти і науки й Інституту української філології. Пропоную читачам прочитати дорожні нотат# ки, які писались упродовж походу. День 1 Вранці приїхали до Івано�Франківська. Поснідавши у затишній вареничній, вирушили електричкою до м. Ворохта. Приміські потяги нас здивували. На відміну від звичних київ� ських електричок, вони мають лише чотири вагони, які зсереди� ни дерев’яні і за розміром менші. Загалом електричка нагадала нам київську дитячу залізницю, тому й сприйняли її як атрак� ціон. Від Ворохти автомобілем доїхали до с. Дземброня. Місця� ми дорога була настільки вузькою, що фраза Сашка Зрума “уявіть, що ми їдемо краєм п’ятиповерхового будинку” змусила нас дещо запанікувати. Від Дземброні і почалась наша “екологічно�інформаційна стежинка” (так було написано на дощечці). Через 10 хвилин жарти припинились, усі вже йшли мовчки. Стало зрозуміло, що легко не буде: рюкзаки важкі, сонце безжальне, а загальна дов� жина маршруту в 43 км (!!!) приголомшувала нашу уяву…. Сьогодні йшли не багато, вже за кілька годин розклали табір, розпалили багаття і повечеряли. Хлопці знайшли в лісі білі гриби, а Оксана Соколова – різні кущі, з гілочок яких зва� рили смачний фруктовий чай. Неподалік жили пастухи, тому за 6 грн за літр (ціни як у столиці!) купили свіже молоко. Настрій бойовий. Усі засинають задоволеними. Н А Г О В Е Р Л І запізненням на три години. Сьогодні маємо підкорити Говерлу! В Інтернеті прогноз погоди був таким: “Протягом усього дня погода залишатиметься хмарною. Майже весь час буде йти дощ, уночі на короткий час опади припиняться”. Такий прогноз був на всі дні походу, та насправді погода була сприятливою – сонце частіше ховалось за хмарами, не було ані дощу, ані спеки… Дорога виявилась простішою, ніж учора, але все одно довгою. Рюкзаки не ставали легшими, а під час нового підко� рення чергової вершини одній дівчині стало погано, і Сашко Зрум ніс два рюкзаки. Є ще справжні козаки в Україні!.. Поступово, та наполегливо ми наближались до Говерли (2061 м). І хоч ми її бачили здалеку ще о першій годині дня, та під� нялись лише о сьомій вечора. Емоцій було багато! Говерла – найвища точка України. Один з символів нашої держави. Кожен українець має хоч раз у житті відвідати це місце. Цікаво, що на горі знаходиться скульптурна композиція, що символізує українську державність, та мармурова стела, в якій закладені капсули із землею з усіх регіонів України. Говерла… Не віримо своїм очам, але на горі є невелика ятка, де про� даються сувеніри – магнітики на холодильник, медалі з напи� сом “Говерла 2011”. Ціни від 25 до 40 грн. Також продають гарячий чай за 5 грн. Не втримуємось і витрачаємо частину стипендій і зарплат на найвищій точці України. Всі одразу почали писати смс та телефонувати родичам і друзям: “Алло, я дзвоню з найвищої точки України! Все гаразд. Скучаю за тобою!!!”. Почалась фотосесія, записали відеозвернення до драго� мановської громади (дивіться у соціальних мережах), і незва� жаючи на те, що сонце заходило за обрій, ми здійснили те, чим керувались на початку – лекція на Говерлі. На жаль, через брак часу лекція “Містичне богослів’я” (від викладача кафе� дри філософської антропології Антона Дробовича) та “Нестандартність мислення в освіті” (від автора цих рядків) були скороченими… Табір ми поставили біля підніжжя гори. Говерла, мабуть, додає наснаги, бо ми ще довго спілкуємось біля багаття. День 2 Як же холодно виходити о сьомій годині ранку з намету! Але краєвид карпатських гір та туману, що розтікається ними, змушує забути про температуру! Незважаючи на ранній підйом, з табору вийшли на дві години пізніше запланованого. Мабуть, винен сніданок – рис з тушонкою та білими грибами… Павло Селіванов, наш провідник і водночас голова Сту� дентської ради ІФОН, попереджав, що другий день буде най� складнішим. Сьогодні ми підіймались і йшли гребенем Чорно� гірського хребта, 12 км “вгору�вниз�вгору” стали справжнім випробуванням. За день ми підкорили гору Дземброня (1877 м над рівнем моря), г. Менчул (1998 м). На жаль, через брак часу не встигли піднятись на г. Піп Іван (2028 м), де знаходяться роз� валини обсерваторії першої половини минулого століття… Дорогою зустрічаються й інші туристи. У горах прийнято вітатись, та на “Добрий день” у відповідь частіше чуємо привіт� нє “Сzesc” (польське “привіт”). А де ж українці?... Коли почало сутеніти, ми ще йшли. До стоянки, за словами бувалих туристів, які зустрілись дорогою, було “понти” (для нас це вийшло кілька годин дороги). Лише о дев’ятій годині ми підійшли до озера Бребенескул – найбільшого високогірного озера України (1801 м), де і розклали табір. Швидко поверечерявши, всі розійшлись по наметах. Зав� тра продовжуємо похід. День 4 День розпочався з хрестоматійної фрази “Знову гори…”. Але сьогодні це була гора – символ країни!... Сьогодні був поставлений новий рекорд пізнього виходу з табору – лише о 13:30 ми вирушили в дорогу. Через це ми не встигли піднятись на г. Петрос. Виявляється, що Говерла є заповідником і потрібно заплатити гроші за вхід/вихід. Ціна 40 грн, та ми домовляє� мось по 10 грн з людини. Сподіваємось, що гроші підуть на прибирання і захист території… Сьогодні дорогою зустрічається більше людей. Темп був жвавий, тому до стоянки дійшли вчасно. Поруч знаходилось поселення з вівчарами, тому забезпечення молоком знову є. Також вдалося поговорити з ними, вони жалілись на те, що туристи залишають після себе багато сміття (це правда, доро� гою ми бачили великі купи сміття, що ніяк не додавало гордо� сті за наших попередників). Цікаво, що на зиму пастухи зали� шають хату відчиненою і всередині залишають дрова, але минулого року хтось спалив половину хати і втік…. Дорога сьогодні була легкою, та втома дається взнаки. Треба лягти якомога раніше. День 5 День 3 Відкривши застібку намету і озирнувшись, я промовив: “Знову гори…”, на що всі із розумінням посміхнулися. Стоянка була біля озера, тому найвідчайдушні (темпера� тура води десь +12°С) покупалися. Зі станції ми вийшли із Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Фінішна пряма до “цивілізації”. Через урочище Козме� щик йдемо до селища Лазещина. Там є залізнична станція і кіоски, де можна купити якусь їжу. Придбали солодку воду, але вона нам не до вподоби – звикли до джерельної води… Попри виснаженість через п’ятиденний похід, провели екологічну акцію в с. Лазещина. Прибрали залізничну стан� цію та територію довкола. Керувались тим, що через цю стан� цію проїжджає більшість іноземців, тому нам стало соромно за те, які враження можуть залишитись у туристів під час очі� Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua кування потяга на брудному вокзалі. Ініціатором виступив Антон Дробович, більшість активно підтримала пропозицію. Взагалі станція здивувала не так кількістю сміття, як від� сутністю працівників і пристойних оголошень. Віконце біле� терки було замкненим, лише приклеєне оголошення, написа� не від руки, що квитки можна придбати у провідників. Ще нижче на стінці хтось з попередників залишив повідомлення, що у провідника квитки не можна купити. Нас це не дуже порадувало, тому було вирішено доїхати найближчою елек� тричкою до Яремчи. Там знаходиться більш цивілізований вокзал, є світло і працівники “Укрзалізниці”. Забираємо з собою і групу поляків, які також сьогодні спустились з Говер� ли. Приїжджаємо в Яремчу о десятій вечора, але потяг до Іва� но�Франківська лише о третій годині ночі. Попереду безсон� на ніч. День 6 За сьогоднішню ніч ми втомились більше, ніж під час схо� дження на гору. З цим погодилась вся наша група. Довелось довго чекати на потяг до Івано�Франківська. За цей час ми познайомились з польськими студентами. Цікаво було поспілкуватись з колегами з Євросоюзу. Дізнались багато нового про їхню освітню систему. Незважаючи на пізній (чи може вже ранній) час, загальний вагон потяга (інших квитків не було) був вщент заповнений людьми. Дві години, і вже на світанку ми у “Франику” (так молодь називає місто). Ще дві години на вокзалі: дехто намага� ється хоч трохи поспати, дехто просто дивиться, як оживає вулиця за вікном… О восьмій годині ранку снідаємо у вареничній, тій самій, що і перед початком походу. Нас впізнають і дозволяють зали� шити рюкзаки, поки ми гуляємо містом. “Франик” нам показує Іринка Бочар – знайома Антона Дробовича. Часу було небага� то, і весь центр не встигаємо подивитись, та вражені великою кількістю книгарень і кованих скульптур на вулицях, сідаємо на потяг до Львова… Три години, що ми провели в дорозі, були використані для сну (їдемо в плацкарті, можемо дозволити собі лягти і відпочи� ти) або для детального ознайомлення з книжками, що придба� ли. Ольга Гончар, студентка, що закінчила перший курс культу� рології, купила книжок приблизно на 400 грн. Львів зустрічає нас короткочасним і приємним дощем. Далі йдемо гуляти містом. Морозиво, молочні коктейлі, гамбургери, сандвічі – “відводимо душу” після походу. Далі – виключно львівське меню: кава, яблуко по�віденьськи, медівка, канапки. Цим містом можна довго прогулюватись, та квитки на потяг змушують йти до вокзалу (трамваї у місті не ходять через реконструкцію вулиць, маршруток не видно, і загалом за ці дні ми звикли до піших прогулянок)… Потяг. Ліжко. Сон. День 7 Київ. Робимо світлину на пам’ять. Всі хлопці неголені, осанка стала більш правильною. Дівчата в очікуванні гарячої води вдома та зустрічей з подружками. Виснажені. Щасливі. Післямова Гори навчають, адже людина під час кількаденного походу має можливість зрозуміти себе, коли долає нові вершини, несе важкий рюкзак, допомагає іншим дійти до мети. Саме в такі миті можна побачити справжню сутність людини, а головне – міжособистісні стосунки. І хоча маршрут походу виявився складнішим, ніж всі очікували, та згуртованість групи перемо� гла, кожен набув ще більшої віри у власні сили та друзів. Знаменним для нас стало і те, що ми підкорили Говерлу напередодні 20�річчя Незалежності Батьківщини. Знаходя� чись на вершині цієї гори, відчуваєш, як зникають всі політичні та економічні негаразди, хочеться думати лише про єдність і красу нашої країни. Як добре, що ми вже 20 років можемо буду� вати молоду та величну державу! Сергій РУСАКОВ Фото Ірини Мороз, Оксани Соколової Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЖОВТЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1618) (жовтень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1618) (жовтень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/178 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/3e6f6b2c54b6774676d448e2d7881388.pdf 2431375c81c738bee9b4fa7a3cc3c952 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1627) ЛИСТОПАД 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Кадр місяця Вітальне слово Шановні ветерани війни, праці, військової служби, діти війни! Від щирого серця вітаємо вас з 69�ю річницею визволення Києва та 68�ю річницею визволення України від фашистських загарбників! На вашу долю випали важкі випробування, але ви встояли і врятували рідну землю, її славний народ і весь світ від коричневої чуми. Ваш славний ратний і трудовий подвиг є зразком відданості і честі, мужності і героїзму, вірності ідеалам волі і свободи, невгасимої любові до Батьківщини, чесного виконання священного обов’язку патріота, вірного служіння народові. У серцях людства житиме у віках шана, вдячність вам – тим, хто ціною власного життя відстояв свободу і незалежність України. Честь і слава вам, Герої Перемоги! Зичимо доброго здоров’я, щедрого довголіття, родинного щастя! Низько вклоняємося Вам! 12 листопада 2012 року з нагоди 100�річчя від дня народження видатного українського поета Андрія Малишка Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова організував урочистий ювілейний вечір в стінах Колонної зали Національної філармонії України. Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА, "Голос України" Ректорат, Рада ветеранів війни, профкоми викладачів і співробітників та студентів НПУ імені М. П. Драгоманова У ПРАЗІ ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ ПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ 24–27 жовтня 2012 р. відбулося виїзне засідання Правління Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи в Празі (Чехія), в якому взяли участь ректори 16 університетів з 10 країн Європи. Під час засідання відбулося обговорення проекту Педагогічної Конституції Європи та подальших перспектив співпраці педагогіч� них університетів країн європейського освіт� нього простору. Учасникам також був пре� зентований новий часопис, заснований Асо� ціацією, – “Європейські педагогічні студії”. “Педагогічна Конституція Європи” – це документ, який легітимізує ціннісну основу учительської справи, розроблений профе� сорами Віктором Андрущенком (Украї� на), Морітцом Гунцінґером (Німеччина) та Альгірдасом Гайжутісом (Литва). Педагогічна Конституція Європи визначає принципи та методологію філософії і політи� ки процесу підготовки сучасного педагога для об’єднаної Європи ХХІ століття. Проект “Педагогічної Конституції Європи” був підтрима� ний учасниками засідання, зокрема президентом Російського державного педагогічного університету імені А. І. Герцена Геннадієм Бордовським, президентом Московського місь� кого педагогічного університету, віце�президентом Асоціації Віктором Рябовим (Росія), ректором Литовського універси� тету освітніх наук Гайжутісом Альгірдасом (Литва), ректо� ром Білоруського державного педагогічного універси� тету імені Максима Танка Петром Кухарчиком (Біло� русь), ректором Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської у Варшаві Лащиком Яном (Поль� ща) та іншими ректорами університетів. У презентованому під час засідання першому номері науково�педагогічного часопису “Євро� пейські педагогічні студії” опубліковано наукові роз� відки вчених і педагогів європейського простору освіти, а також науковців, що представляють інші континенти світу. Тут розміщено інформацію про міжнародні науково�педагогічні форуми, узагальне� но науково�педагогічний досвід, резонансні події, що відбуваються у педагогічному просторі різних країн світу. Делегація університету побувала в Посольстві України в Чеській Республіці, де Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Іван Грицак подякував ректору, академіку Віктору Андрущенку за ініціативу проведення цього важли� вого міжнародного заходу, який, за його словами, сприяє піднесенню іміджу України в Європі. З невеликою концертною програмою перед учасниками прийому в Посольстві виступили пред� ставники Національного хору імені Г. Верьовки під керівництвом народного артиста України Зіновія Корінця. Прес�служба університету Урочистості Інтерв'ю Міжнародна співпраця Його справжні друзі тут... Володимир БОРИСЕНКО : “Історія – благодатний вчитель” Білоруський досвід стор. 2�3 стор. 5 стор. 7 �До святкування 100�річчя з дня Його справжні друзі тут... ДО 100�РІЧЧЯ АНДРІЯ МАЛИШКА У КИЄВІ ВІДБУВСЯ ЮВІЛЕЙНИЙ ВЕЧІР Великого й талановитого, відомого у цілому світі, шанованого в Україні Андрія Самійловича Малишка цього року згадують особливо часто. Рівно сто років тому під Обухівськими зорями у маленькій хатині сільського шевця�чоботаря народився ще один геній української культури, а національне письменство отримало в його особі ніжного і мелодійного співця. Громадськість України дружно й активно заходилася різноманітними подіями відзначати цю дату, навперебій доводячи свою близькість Малишку. А от Національному педагогічному університету імені Михайла Драгоманова й доводити нічого не потрібно. У родині НПУ вже давно називають Андрія Самійловича просто й звично – драгомановцем. Це ж треба, полишивши медичний технікум, письменник обрав стежину педагога і закінчив один із підрозділів колишнього Київського інституту народної освіти – теперішнього Драгомановського університету. Усе дійство відбувалося у Колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України. Доторкнутися до творчості митця зібралася уся інтелігенція столиці і Київщини, його сучасники�колеги, вихованці�поети, послідовники�митці, шанувальники й поціновувачі його таланту. Один з таких, що, до речі, виступив й ініціатором заходу та натхненником святкування 100�річчя Малишка на державному рівні – заступник Голови Верховної Ради України, доктор політичних наук Микола Томенко. Як зауважив у вітальних словах чиновник: “Я безмежно радий, що пропозиція відзначення 1005річчя з дня народження Андрія Малишка схвально була сприйнята усім українським суспільством і найбільше – це університетами”. Микола Володимирович переконаний, що такі події для держави знакові у сенсі збереження її не лише культурної і духовної спадщини, але збереження та зрощення її як держави загалом. Поет�пісняр, чий хоч один витвір співає уся країна, вже вважається народним, а якщо таких творінь десятки, то й поготів, запевнив присутніх пан Томенко. Малишко – поет з українською душею, але вже не українського – світового масштабу, і наша нація повинна цим гордитися. Шалені оплески глядачів викликав ще один неймовірний виступ. Наче подорож у далеке буремне минуле, що повільно перетікало в хвилюючу сучасність – за трибуною, як і п’ятдесят років тому (на п’ятдесятиріччі Андрія Самійловича) Герой України, поет, перекладач, громадсько�політичний діяч, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Павличко. “У ньому жив український дух, де б він не був, куди б не з’являвся. Усі чекали від нього слова. До нього усі горнулися. Зверху слухали старші: Олександр Довженко, Максим Рильський, Остап Вишня, знизу підходили молодші: Іван Драч, Ліна Костенко, Микола Вінграновський – мої друзі…” – зі сльозами в очах та гордістю в серці говорив Дмитро Васильович. Письменник пригадував щемливі факти з біографії Малишка, досі невідомі широкому загалу, особливо його виступи перед українською громадою, сповнені високого бурхливого патріотизму, під час яких не раз тремтів у залі й сам Павличко. Не сколихнути сердець присутніх, не зворушити синівської й доччиної любові до України такий виступ просто не міг, як і загальна атмосфера свята. В залі раз�у�раз зривалися гучні аплодисменти, що ставали символічною дякою за кожну Малишкову пісню, подаровану Національним заслуженим академічним українським народним хором імені Г. Верьовки під керівництвом Героя України Анатолія Авдієвського та солістів�викладачів Інституту мистецтв НПУ. Присутні мали змогу почути такі шедеври українських мелодій, як “Пісня про рідну землю”, “Ми підем, де трави похилі”, “Запливай же, роженько!”, “Пісня про вчительку”, “Моя стежина”, “Київський вальс” та інші. Дивовижним чином, але драгомановцям вдалося оживити Андрія Самійловича, він і сам завітав на хвилю в Колонну залу філармонії, спочатку з чорно�білих кінокадрів фільму про письменника, відзнятого на замовлення Драгомановського університету телевізійним об’єднанням “Сперанца”. А згодом поет ожив у серці кожного присутнього, щоб залишитися там назавжди, бо ж правду сказав ректор університету академік Віктор Андрущенко – “Справжні друзі Малишка тут…”. 2 Вельмишановні друзі! Кожен університет пишається своїми випускниками, особливо високими й талановитими, тими, які зробили вагомий і видатний внесок у розвиток науки і виробниц� тва, культури і освіти, моралі і духовності народу, суспіль� ства і держави. Таких випускників має й наш університет. Науковці і педагоги, політики, письменники і поети, прості сільські вчителі і видатні діячі науки і культури. Хтось у нас навчав� ся, інший – працював, третій ввійшов в університет як організатор його діяльності чи духовний наставник моло� ді. Але всі вони складають велику Драгомановську роди� ну, зцементовану любов’ю до України, її чарівної мови і культури, працьовитого люду і його величності Вчителя. Справедливим є й те, що одним з найперших серед них є випускник факультету соціального виховання (літе� ратурного підвідділу), видатний поет, істинний жайворо� нок української поезії Андрій Самійлович Малишко. Переді мною залікова книжка ювіляра… Заліки, екза� мени, педагоги, оцінки. Все, як у всіх. Однак… Кожен, хто спілкувався з ним, відчував глибоку одухотвореність хлопця, його спрямованість у майбутнє, любов до люди� ни, народу і Батьківщини. Інститут української філології (в минулому – факультет соціального виховання, відділ шкіль5 ний, підвідділ літературний, де навчався Андрій Малишко) виховав видатних представників літературної плеяди України. У різні часи тут навчалися: знаменита поетеса Ліна Костенко, поет5байкар Павло Глазовий, письменник Юрій Збанацький, поет Андрій Демиденко. Юнак прагнув стати вчителем. І хоча на початку життя доля кинула його в царину медичної справи, майбутній поет обрав справу лікування душі – зрощення вічного, доброго, справедливого. Того найвагомішого, що робить людину Людиною. Він любив дітей і… поезію. Й саме через поезію прос� вітлював, навчав і виховував – любити Батьківщину, її кві� тучу природу, родючі землі, звитяжний трудовий народ. Я з тих країв, де в полум’ї зорі Високе небо не вбирає цвіту, І люди там, немов богатирі, Руками воду тиснуть із граніту. Ах, друже мій хороший, там мета, Немов струна, що завжди із тобою. І гомонять в братерському двобою Блакитне небо і такі ж жита. Він виховував віру у справедливість, основою якої є наполеглива праця і взаємна підтримка, дружба народів� братів. Він ніколи не втрачав надії на краще майбутнє свого народу, мирного і світлого завтра народів європейського простору і світу. Він звеличував цінності – близькі і рідні кожній люди� ні; цінності, які змалечку пестувала у нас Мама, на яких наголошував суворий, але справедливий Батько. У ті далекі, тепер уже – історичні часи в університеті працювали видатні педагоги і науковці: Агатангел Крим� ський, Микола Зеров, Павло Філіпович, Сава Христофо� рович Чавдаров… А керівником літературного гуртка був знаменитий Максим Тадейович Рильський. Студент Малишко переймав їх дух і творчість, захо� плювався їх здобутками й сам намагався бути кращим. Він не прагнув увійти в історію. Історія втягувала його в себе, робила речником епохи, володарем її непокірного духу, душевної величі, великого людського страждання. Це були важкі часи. 33�й – рік несамовитого голодо� мору; 37�й – рік гоніння і репресій, нищення людей і куль� турних цінностей. А далі були війна і важка праця з відбу� дови народного господарства. Поет пройшов стежками історії з високо піднятою головою, гордістю за велич свого народу, його звитягу, з вірністю національним тра� диціям і спрямованістю у майбутнє. Аж ніяк не випадково однією з головних ліній його знаменитої поезії стала тема Великої України – Батьків� щини для кожного українця. Як найвища цінність. Батьків� щина у Малишка тісно пов’язується з такою символічною категорією, як мати. Батьківщина – це мати! Ніжна, неза� бутня, єдина. Мамо, я хочу поговорити з Вами У Вашім житті, у Вашій смерті, Як Ви колись перейшли полями, Нас беручи на долонечки вперті. Ось я бачу ті очі синії, Пальці відчую завжди вузлуваті. Б’ється мороз в посивілому інеї, Мерзнуть шибки у Малишковій хаті. Альтернативи цій зв’язці не має і бути не може! “Любіть Україну” як матір, як сонце, як Долю – це, мабуть, від Сосюри. “Рідна мати моя, ти ночей не доспала…” – це сам Малишко у своїй безмежній любові і відданості мате� рі, народові, Батьківщині. “Прочитайте вірші Андрія Малишка, або заспівайте його пісні, і тоді душа сповниться теплом рідного дому, осяється материнською любов’ю”, пише Іван Драч у недавно опублікованій статті “Жайворонок над Україною”. Символічно, що саме тут поет звертається ще до однієї цінності – святої, вічної й незаперечної, як Божий світ. Це вчителька, яка для поета постає не інакше, як “сві� товою зорею”. Розуміння вчительської професії, схиляння перед благородством душі вчителя, який своє життя при� святив школі й учням, утілилося у багатьох творах, прис� вячених цій нелегкій, але й натхненній праці. Звертаючись до образу вчителя, Андрій Малишко підкреслить в ньому найістотніше – вроджену інтелігентність, душевну щедрість і сердечну щирість, яких і сам мав доволі. Школярських днів нам не забуть ніколи, Не проказати їх, не проспівати, Як бігали з торбинками до школи У грізний рік, у славний рік двадцятий. Забувши сміх, і примовки, і жарти, Ми слухали, схилившися на парти. Учитель піде тихо по діброві, На кожнім слові перетомить очі: “Трохим Іванович, ми живі і здорові…” І вже він не засне до полуночі, Ті голоси згадає повнозвучні, Сусідам гордо скаже: – Пишуть учні. Саме такого вчителя готує наш університет, який справедливо очолює педагогічну справу держави, а нині – вийшов на терени Європи. Інститут української філології (в минулому – факуль� тет соціального виховання, відділ шкільний, підвідділ літе� ратурний, де навчався Андрій Малишко) виховав видат� них представників літературної плеяди України. У різні часи тут навчалися: знаменита поетеса Ліна Костенко, поет�байкар Павло Глазовий, письменник Юрій Збанаць� кий, поет Андрій Демиденко. Нинішні студенти – це високоталановиті люди. Вірші чи прозові твори, написані ними на студентській лаві, засвідчують неймовірний злет духу незалежності і свобо� ди, любові до людини і Батьківщини, які утверджував Андрій Малишко, і які плекає наш університет. В університеті діє літературна студія, яку очолює наш випускник, поет Андрій Демиденко. Почесними профе� сорами університету й одночасно учасниками його Літе� ратурної студії є видатні поети Борис Олійник та Іван Драч, Олекса Довгий та Павло Мовчан. Нині в Інституті підростає талановита молодь, яка пише вірші, повсті й оповідання, шанує своїх попередни� ків, любить Україну, відстоює нашу мову і культуру, робить усе необхідне для їх утвердження в гуманітарному про� сторі Європи і світу. В університеті працюють видатні науковці – академіки Микола Шкіль. Любов Мацько. Володимир Бондар; ми пишаємося, що тут є такі знаменитості, як Анатолій Авді� євський, Мирослав Вантух, Анатолій Паламаренко. Враховуючи високі літературні традиції, заслуги Інституту у царині підготовки національних педагогічних кадрів, формування літературно�поетичного бомонду держави, пропоную назвати його “Інститутом української філології та літературної творчості” і присвоїти Інституту ім’я нашого ювіляра – Андрія Самійловича Малишка! Як згадує у своїй прекрасній статті “Жайворонок над Україною” знаменитий поет і державний діяч Іван Драч, під час святкування п’ятдесятирічного ювілею Андрія Малишка видатна поетеса Ліна Костенко сказала такі слова “Ваші справжні друзі тут”. Сьогодні – столітній ювілей поета. І поет знову з нами. Вірніше, ми разом з ним. І саме тому, у його високу честь і одвічну пам’ять, з повною відповідальністю за майбутнє, за вчительську і літературну справу України, вслід за Ліною Костенко можемо сказати: “Андрію Самійловичу! Ми підтримаємо і понесемо у вічність підняті Вами знаме� на. Ваші справжні друзі тут!” Слава ювіляру! Слава нашому університетові! Слава Україні! Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор університету ЛИСТОПАД 2012 �ня народження Андрія Малишка ВІН ТЕПЕР НАЗАВЖДИ В ІСТОРІЇ НПУ… 12 листопада 2012 року в Інституті української філології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова ректор університету, академік Віктор Андрущенко та видатний український поет Іван Драч перерізали урочисту блакитну стрічку – в Інституті української філології з’явилася ще одна навчальна аудиторія, що відтепер гордо буде йменуватися іменем великого Андрія Малишка. Меморіальна дошка з портретом поета�пісняра, стенди зі світлинами з його архіву, теплі пісні, що вже давно стали народними, і стародавній обухівський рушник�оберіг, який оспівав Малишко у своїй славетній “Пісні про рушник”, – усе це тепер грітиме душі юних літераторів, літературознавців, філо� логів. “Ідея появи такої аудиторії в нашому університеті навіть довго не обговорювалася. Це було очевидною справою і лише чекало свого часу, – коментує подію Віктор Андрущенко. Приємно, що все задумане все5таки здійснилося. А тепер дуже хотілося б, щоб тут якомога частіше збиралися студенти, відбувалися зустрічі з письменниками, митцями України, й не лише нашої держави, щоб тут народжувалася нова література, нове мистецтво. Впевнений, Малишко був би з цього щасли5 вий”. “Дякувати Богу, що у такий чудодійний спосіб Андрій Самійлович Малишко “прописався” в Драгомановському університеті назавжди”, – зауважив на відкритті Почесний професор НПУ Іван Драч. Він подякував колективу університету за ідеї й проведену роботу, чималу шану в якій варто віддати дирекції Інституту української філології і зокрема Анатолію Висоцькому та Інні Ліпницькій. Вперше переступити поріг аудиторії, що носитиме ймення Малишка, зібралася когорта директорів інститутів НПУ. Серед поважних гостей прибув співголова Наглядової ради університету, поет�пісняр Анатолій Толстоухов, поет�піс� няр Андрій Демиденко, талановиті дослідники�літературознавці вишу. Було сказано чимало слів, ще більше залиши� лося у кожного у серці, бо ж не все можна виказати, хіба тільки проспівати… “І стеляться обрії милі…” – виспівує студентський ансамбль “Купава”, задаючи тон і атмосферу події, яка назавжди увійде в українську історію. ДРАГОМАНОВЦІ В САДИБІ МАЛИШКІВ Делегація студентів і викладачів Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі з директором Інституту української філології, професором Анатолієм Висоцьким побувала на малій батьківщині видатного драгомановця – Андрія Малишка. На запрошення міської ради Обухова студенти і викладачі НПУ взяли участь в урочистому мітингу біля пам’ятника Малишку на головній площі містечка з нагоди 100�річчя з його дня народження. Долучилися до заходу метри української класичної і сучасної літератури Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Олесь Довгий та чимало інших митців, у промовах яких відкривався новий Андрій Самійлович – живий, бурхливий емоційний патріот, співець своєї землі і разом з тим ніжний, люблячий син, чоловік, батько. Голова Драгомановської делегації Анатолій Висоцький передав вітання з нагоди свята від ректора вишу Віктора Андрущенка та глибоку вдячність від колективу НПУ за участь у святкуваннях, організованих педагогічним університетом, у Національній філармонії України. “Зроблено чимало, але варто думати про те, що ще треба зробити, чого потребує возвеличення постаті Малишка і для Обухова, і для Києва, і для України загалом”, – ці слова ректора НПУ Віктора Андрущенка прозвучали ще на вечорі пам’яті Малишка і запали в душу усім присутнім. Доречними вони стали й під час мітингу в Обухові. Як зазначив у своєму виступі Анатолій Висоцький, Андрій Самійлович став для драгомановців більше ніж просто поетом, про це свідчить й майбутнє перейменування Інституту на честь поета, і відкриття аудиторії Малишка, й особливе піднесене поетичне чуття у студентів�драгомановців. У подарунок для Обухова кияни привезли величезний портрет митця та поклали квіти до пам’ятника Андрія Самійловича. У програмі поїздки передбачалася також екскурсія музеєм�садибою письменника та святковий концерт від обухівчан у Будинку культури міста. На згадку про свій приїзд студенти залишили пам’ятний запис у книзі відгуків музею та подарували в Малишкову хатину репродукції унікальних фото з архіву далекої родички родини Малишків Оксани Кобелецької – доцента Драгомановського університету. Залишився у музеї й ще один подарунок з НПУ – фільм про Андрія Самійловича, відзнятий на замовлення вишу телевізійним об’єднанням “Сперанца”. І, до речі, відзнятий у тій же Малишковій хаті за участі працівників музею. З приємними й корисними спогадами та великою кількістю світлин поверталися драгомановці до столиці, наспівуючи пісні великого Малишка. ДРАГОМАНОВЦІ ВИСАДИЛИ ДЕРЕВА В ПАРКУ ІМЕНІ АНДРІЯ МАЛИШКА До святкування 100�річчя з дня народження Андрія Малишка Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова підготував низку заходів, розпланованих не лише на один рік, оскіль� ки великого поета тут вважають драгомановцем. Одним з таких захо� дів стало озеленення парку імені Андрія Малишка в Києві. Спільно з “Київзеленбудом” студенти НПУ висадили в парку Малишка 150 дерев, які за кілька десятків років служитимуть симво� лами натхнення новій когорті поетів української культури. Щасливі і усміхнені драгомановці запевнили, що таким чином не лише віддали данину письменникові, але й послужили доброю справою рідному місту. Коментуючи такий крок студентів, ректор НПУ Віктор Андрущен� ко зауважив, що це, власне, була ініціатива студентського колективу, із задоволенням підтримана керівництвом. У планах Драгоманов� ського університету ще чимало подібних хороших справ, і з часом усі вони будуть втілені в життя. ЛИСТОПАД 2012 ДОВіДКА Малишко Андрій Самій� лович (14 листопада 1912, Обухів – 17 лютого 1970, Київ) – український поет, перекладач, літературний критик. Біографічні дані Андрій Малишко закінчив семирічку в рідному селі, вчи� вся в медичному технікумі, потім – на літературному факультеті Київського інститу� ту народної освіти (нині – Національний педагогічний університет імені М. П. Драго� манова). В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овру� чі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії. Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті “Комсомолець України”, в “Літера� турній газеті” та в журналі “Молодий більшовик”. Під час Другої світової війни був військовим кореспон� дентом у фронтових газетах “Красная Армия”, “За честь Батьківщини”, в партизанській газеті “За Радянську Укра� їну”. Після війни працював відповідальним редактором журналу “Дніпро” (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3�го та 4�го скликань. Був членом ВКП(б) (від 1943 року). В 1960�х роках – голова правління Українського гро� мадського відділення Агентства преси “Новини”. Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вули� ці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Творчість У 1930 р. Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах “Молодий більшовик” та “Глобус”. Упродовж 1935–1940 років видав збірки: “Батьківщи� на” (1936), “Лірика”, “З книги життя” (1938), “Народження синів” (1939), “Листи червоноармійця Опанаса Байди”, “Березень”, “Зоревідні”, “Жайворонки” (усі – 1940). У цей же період написав поеми “Трипілля” (надруковано лише уривки), “Ярина”, “Кармалюк”, “Дума про козака Данила”. У 1941 – 1944 pp. поет служив військовим кореспон� дентом, виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: “До бою вставайте!” (1941), “Україно моя!” (1942, виходила двічі), “Понад пожари” (1942), “Слово о полку” (1943), “Битва” (1943), “Полонянка” (1944), “Ярославна” (1946). Героїко�трагічний пафос циклу з п’яти віршів “Україно моя!”, написаного 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. “Укра� їно моя!” – одне з найяскравіших поетичних явищ років війни. За поему “Прометей” Малишко отримав у 1947 р. Ста� лінську премію. У 1950 р. з’явилась збірка “За синім морем”, написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отри� мав за неї Сталінську премію. Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50�х pp. У збірці “Що запи� сано мною” (1956) містяться тексти відомих пісень: “Знову цвітуть каштани”, “Пісня про Київ”, “Як на дальнім небосхилі”; у збірці “Серце моєї матері” (1959) – “Пісня про рушник”, “Ми підем, де трави похилі”; у збірці “Полу� день віку” (1960) – “Вчителька” тощо. У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати Георгій і Пла� тон Майбороди, Лев Ревуцький, Пилип Козицький, Михайло Вериківський, Андрій Штогаренко, Сергій Козак, Олександр Білаш. Протягом 1961–1970 років вийшли збірки “Листи на світанні” (1961), “Прозорість” (1962), “Дорога під явора� ми” (1964), “Рута” (1966), “Синій літопис” (1968), “Сер� пень душі моєї” (1970). Шпальту підготовлено за матеріалами прес� служби університету.Текст Людмили Кух. Використано світлини Юлії Ковальчук, Юрія Маленовського, Наталії Гресько. 3 �Інтерв'ю М И Р О С Л А В Ж А Л Д А К . У Ч И Т Е Л Ь У Ч И Т Е Л І В І Н Ф О Р М АТ И К И 15 серпня 2012 р. академіку Мирославу Жалдаку виповнилось 75 років. Розмова з “учителем учителів інформатики”, як нази� вають Мирослава Івановича в Україні та за її межами, вийшла щирою і прямою. У годинній роз� мові відомий науковець відкрився перед нами не лише як вчений, але й як активна людина та дбай� ливий сім’янин. – Мирославе Івановичу, розка� жіть, будь ласка, коли і як Ви пов’яза� ли своє життя з Драгомановським уні� верситетом? – Після закінчення у 1959 р. механі� ко�математичного факультету Київського державного університету імені Т. Шев� ченка я був направлений на роботу до м. Тула (Росія). Але в с. Баришівка Київ� ської області залишились дружина і дитинка. В Тулі не змогли забезпечити житлом і роботою нашу молоду сім’ю, тому на початку 1960 р. мені дозволили повернутись в Україну. Після повернення я звернувся до керівниці відділу в Інсти� туті кібернетики АН СРСР Катерини Ющенко, яка обіцяла взяти мене на робо� ту у свій відділ. У той же час до неї звер� нулися представники Київського вищого інженерного радіотехнічного училища (КВІРТУ) з проханням допомогти з уком� плектуванням кадрами електронно�об� числювальної лабораторії, яку щойно було започатковано в училищі, і Катерина Логвинівна серед інших порекомендува� ла їм і мою кандидатуру. Так я попав до КВІРТУ з намірами працювати на посаді інженера�програміста в електронно�об� числювальній лабораторії. Однак нев� довзі мене викликав начальник відділу кадрів майор Г. С. Радаєв і запитує: “Як ти дивишся на те, щоб піти на викладацьку діяльність на кафедру математики?”. Я, звичайно, засумнівався – надто вже від� повідальною здавалася мені викладацька робота у вищому військовому навчально� му закладі, тим більше одразу після сту� дентської лави, без будь�якого досвіду і впевненості в своїх силах і можливостях. Побачивши мою нерішучість і вагання, майор Радаєв сказав: “Словом, так. Командування вважає за потрібне задія� ти тебе на цій роботі. Іди і доповідай заві� дуючому кафедрою математики, що тебе прислав Радаєв”. “Єсть, товариш майор”, – відповів я і пішов доповідати завідуючому кафедрою математики. Так майор Г. С. Радаєв круто повернув мою професійну дорогу на педагогічну ниву, і з березня 1960 р. я став працювати на посаді асистента кафедри вищої матема� тики КВІРТУ. У тому ж таки 1960 р. я вступив до заочної аспірантури при кафедрі вищої математики тодішнього Київського дер� жавного інституту харчової промислово� сті імені А. І. Мікояна. Моїм науковим керівником було призначено доктора 4 фізико�математичних наук, професора Симона Зуховицького. У вересні 1962 р. я перейшов до стаціонарної аспірантури в тому ж інституті, а в листопаді 1962 р. у зв’язку з тим, що мій науковий керівник перейшов на роботу на кафедру матема� тичного аналізу тодішнього Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, за моїм проханням в аспі� рантуру при кафедрі математичного ана� лізу КДПІ імені О. М. Горького перевели і мене. Так ще у 1962 р. я почав працювати в нині Національному педагогічному уні� верситеті імені М. П. Драгоманова, де пройшов шлях від аспіранта до академіка Національної академії педагогічних наук і де працюю до сьогодні. – Що вас стимулює працювати? – Мабуть, саме життя. Для того щоб потрапити на роботу, мені з Баришівки доводилось їхати робочим потягом. Тоді ще не було маршруток та електропоїздів. Тому їздив цим потягом, який відпра� влявся десь о п’ятій годині ранку, а при� бував до Києва о сьомій, щоб вже о вось� мій годині всі вже могли бути на роботі. В мене заняття в училищі могли починатись в різний час, бувало, що і о 12 год, але так як доїхати міг лише вранці, то доводи� лось працювати в такому режимі. Підйом новий будинок. Мені запропонували роботу в цьому закладі і пообіцяли одра� зу дати квартиру. Але на той час в мене не було прописки в Києві, а без неї отрима� ти квартиру було неможливо. Про цю ситуацію я розповів колезі, і він одразу перейшов на роботу з КВІРТУ до Інститу� ту народного господарства. Тоді я пішов до заступника начальника КВІРТУ гене� рала Михайла Рум’янцева і попросив дозволу вселитись в кімнату, де раніше жив мій колега. Він попросив заступника начальника училища з АГЧ полковника Гаврила Сича, щоб той особисто зайняв� ся питанням моєї прописки і вже тоді дозволив вселитись. Кімнатка була маленькою – 14 “квадратів”, та ми все одно були щасливими. – Мирославе Івановичу, Ви вимо� гливий викладач? – Чи вимогливий я? Може, і так. Якщо є якесь правило, то ти повинен його дот� римуватись. “Буква в букву”. Це особли� вість нашої професії – пунктуальність, акуратність, відповідальність, кваліфіко� ваність у виконанні, аргументованість рішень. У нашій справі легковажність неприпустима, тому вимогливість вкрай потрібна. Пам’ятаю, одного разу, на замовлення Інституту зв’язку, ми написа� ли комп’ютерну про� граму. Замовники були задоволені і пре� зентували її навіть в Японії. Але програма пропрацювала півто� ра року, а потім неспо� дівано видала непра� вильний результат. Виявилось, що пот� рібно було поставити знак “=” і “>”, а ми поставили лише знак “>”. І стався саме випадок, коли в про� грамі повинен був спрацювати саме випадок “=”, тому за Вручення ректором університету медалі за наукові програмою і вийшов досягнення імені М. Кравчука неправильний резуль� тат. У програмуванні о 4�й годині ранку, а повертався додому потрібно бути дуже уважним, бо від яко� десь о сьомій годині вечора і одразу гось неправильного знаку іноді може вия� починав перевіряти студентські конспек� витись марною вся робота. Тому пункту� ти та готувався до занять. Тому вранці альність, акуратність, а відтак і вимогли� дорогою до електропоїзда в мене завжди вість – невід’ємна риса в нашій роботі. було єдине бажання, щоб було вільне Ваша особа, Мирославе Івано5 сидяче місце і я міг би ще дві годині подрімати (посміхається). Одного разу я вичу, і створена та очолювана Вами запропонував дружині купити мотоцикл, школа – перлина нашого універси5 але вона категорично відмовилась. Тоді тету, якою ми пишаємося, бо Ваша ми подумали про купівлю машини. Але ж робота – це вся інформаційна тех5 за які гроші? “Москвич” коштував до гро� нологія, яку конче потрібно надати шової реформи 1961 року 9 тис. руб, сучасному педагогу, майбутньому “Победа” – 15 тис. руб. Доцент в ті часи фахівцеві і громадянину не тільки отримував заробітну плату 3 200 руб, а України, але й усієї Європи. професор – 5 000 руб. Навіть голова Вер� ховної Ради Володимир Литвин нещо� давно під час зустрічі з освітянами на Віктор АНДРУЩЕНКО Житомирщині згадував, що доцент і про� фесор в ті часи були дійсно соціально захищеними і забезпеченими людьми. – А як викладач Ви дозволяєте Тому, дивлячись тоді на того “Москвича”, списувати студентам? я думав: “Оце б мені доцентом стати”. Та – Дозволяю студентам на екзаменах й взагалі життя змушувало активно пра� приносити книжки, конспекти, комп’юте� цювати. Батька ні в мене, ні в дружини не ри, флешки. Проте висуваю вимогу: від� було, мати ні моя, ні дружини не могли повідь на питання пишеться самостійно. матеріально нас підтримувати. А життя Якщо студент працював протягом семе� змушувало проявляти якусь активність, стру, але щось недовчив, то він знайде бо інакше було б дуже сутужно, хоч і так відповідь, а якщо протягом семестру не ми жили не в розкошах. працював, то навіть маючи будь�які – Що раніше сталось – купили підручники, посібники, він не зможе із машину чи переїхали жити в Київ? знаннями справи підготувати відповідь. – Все ж таки раніше переїхали в Київ. Це математика, тому слід кожен знак Тоді кожного літа я працював екзамена� пояснювати. Під час практичних занять тором на вступних екзаменах чи на кур� дозволяю підказувати одне одному. сах підготовки в кількох інститутах. І Також серед особливостей роботи зі сту� одним серед них був – Інститут народно� дентами відзначу, що не перевіряю го господарства (нині Національний еко� домашні завдання на четвертому курсі. номічний університет імені Вадима Геть� Переконаний, що на третьому десяткові мана), для якого в той час побудували років людина повинна вміти відповідати за себе. І з мого боку було б некоректно ставитись до дорослих людей як до дітей у школі. Але якщо студент не вчиться, то це одразу видно. Разом з тим допускаю можливість індивідуальних графіків на випускних курсах, коли студенти пра� цюють в школах. Тоді в разі відпрацюван� ня заняття студент “наздоганяє” програ� му і зможе нормально опанувати нав� чальний матеріал. – Нещодавно Вас обрано заслу� женим професором. Які у вас вирува� ли відчуття, коли дізнались про це? – Мені було приємно, це висока від� знака. Хоча пригадую, коли отримав у 1990 р. листівку з Москви про підтвер� дження мого вченого ступеня як доктора наук, то з цією новиною обійшов увесь факультет. У дитинстві я навіть мріяти не міг про роботу в університеті, а тут – док� тор наук! Також, коли у 1995 р. мене було обрано дійсним членом АПН України, я відразу ж завітав до тодішнього декана фізико�математичного факультету Генна� дія Панасовича Грищенка, щоб похвали� тися успіхом. Геннадій Панасович тоді мене щиро привітав. Мабуть, зараз уже потроху вік дається взнаки, але я вдяч� ний, що мою роботу високо оцінюють. – Ми спілкуємось напередодні Дня вчителя. Хто для Вас вчитель? Що для Вас день Вчителя? – У мене і мати, і сестра, і дружина, і її мати, і її сестра працювали вчителями. Старший син Андрій вчився на вчителя. Тому все моє життя, починаючи з дитин� ства, проходить серед вчителів, і я хотів би низько вклонитися всім моїм вчите� лям, висловити їм мою якнайщирішу повагу і любов, і подякувати долі за те, що вони у мене були. – Як Ви ставитесь до сучасних тех� нологій? – Всіляко підтримую ідею розвитку комп’ютерно орієнтованих технологій навчання і намагаюсь дізнаватись про нові розробки. Є в нас і власні розробки, наприклад, пакет педагогічних програм� них засобів Gran для графічного аналізу функцій, книжки “Математика з комп’ю� тером”, “Комп’ютер на уроках фізики” тощо. Я підтримую розвиток комп’ютер� но орієнтованих технологій навчання, але вважаю, що повинна бути більша культу� ра в Інтернеті. На жаль, там багато зайво� го. Так само, як і на телебаченні. Раніше це чітко відсіювали. Сьогодні ми говори� мо про свободу, і це дуже добре, та все ж повинна бути певна межа. До інших від� носитись слід так, як ти хочеш, щоб від� носились до тебе, тому якщо живеш і працюєш серед людей, то треба себе обмежувати, щоб не нашкодити іншим. Тому сьогодні вже пишуть дисертації на такі теми, як “Інформаційна безпека”. – Особисто Ви користуєтесь Інтернетом? – Так. У мене зараз підростає онучка п’яти років, і я з Інтернету завантажую їй різні мультфільми. – Що для вас втілює онука Аня? – Уже сорок років як не стало моєї дружини, а онука на неї дуже схожа. Тому до Ані в мене особливе ставлення, і його складно пояснити словами. Хоч інколи і втомлююсь біля неї, бо вона непосидюча, але бажання бути з нею від того не мен� шає і допомагає її виховувати. – Ваші побажання колективу. – Драгомановський колектив – потужний і має давні традиції. Думаю, що ці традиції потрібно зберігати і підтриму� вати. Особливістю нашого колективу є те, що в ньому працюють люди, які повні� стю віддаються роботі і живуть нею. Наш університет справді є флагманом освіти в Україні, тому бажаю йому тримати цей рівень і надалі! Спілкувався Сергій РУСАКОВ ЛИСТОПАД 2012 �Інтерв'ю “ І С В О Л О Д И М И Р Б О Р И С Е Н К О : Т О Р і Я – Б Л А Г О Д А Т Н И Й В ч И Т Е Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з професором Володимиром БОРИСЕН� КОМ. На яких помилках з історії ми маємо вчитись, якими бачаться сьогоднішні сту� денти відомому професору і чи цікаво досліджувати сучасність історику? Відпо� віді на ці та інші запитання ви дізнаєтесь з розмови з Володимиром Йосиповичем. Інтерв’ю приурочене до 70�річчя про� фесора Володимира Борисенка. – Володимире Йосиповичу, Ви є членом двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій. Роз� кажіть, будь ласка, які сьогодні теми переважа� ють у дослідників? – На сьогоднішній день на захист досить часто надходять дисертації з історії діяльно� сті ОУН, УПА та з інших політичних тем. Такий підхід вчених до обрання тем дисертаційних досліджень цілком виправданий з точки зору їх попередніх замовчувань і фальсифікацій. Але вже відчувається певний дубляж тем дисертацій, повторюваність вже дослідженого, що наштовхує на думку про необхідність активнішого залучення насамперед нових дже� рел, що знаходяться за межами України. Цілком очевидною стає недостатність уваги дос� лідників до соціально�економічної тематики, а також проблем національно�духовного розвою українського народу. Зокрема, це стосується впливу таких духовних чинників, як мова, віра, мораль на минуле становище, консолідацію та перспективу подальшого розвитку української нації. – В якій ролі Вам більше подобається виступати – рецензента чи опонента? Чому? – Функції опонента і рецензента однаково відповідальні й важливі в історичній науці. Одночасно вони важливі в багатьох випадках для долі книги чи дисертації та безпосе� редньої долі конкретної людини. І це без перебільшення, тому що за кожною з їх оцінок стоять напружені, часто виснажливі роки наукових пошуків та аналітичної праці науковця. Особисто мені все�таки більше подобається виступати рецензентом наукової роботи, тому що автор може врахувати мої побажання, а може і не враховувати, тобто це не пере� креслює його індивідуальної науково�дослідної думки. Під керівництвом професора Володимира Борисенка створено кабінет�музей М. П. Драгоманова. Його експозиція яскраво відобра� жає головні віхи видатного українського мислителя й користується значною популярністю не тільки в університеті, але й далеко за його межами. – Кафедра історії України, яку Ви очолюєте, є однією з перших подібних кафедр в незалежній Україні. Розкажіть, будь ласка, про кафедру, як за ці роки вона змінилась? – Наша кафедра історії України стала першою такою кафедрою в педагогічних вишах країни, коли ще остаточно не була вирішена доля Радянського Союзу, а відповідно і доля України. Треба віддати належне мужності й патріотизму тодішнього керівництва педагогіч� ного інституту імені М. Горького на чолі з ректором, академіком Миколою Шкілем, який не побоявся невизначеності політичної ситуації як у Радянському Союзі загалом, так і в Укра� їні зокрема. Кафедра постійно відчуває підтримку і турботу нинішнього ректора універси� тету академіка Віктора Андрущенка. Саме така сприятлива постійність керівництва універ� ситету дозволила кафедрі стабільно прогресувати у своїй діяльності, й на сьогоднішній день вона перетворилась на провідну серед подібних кафедр педагогічних вищих нав� чальних закладів України. Це виражається у тому, що всі викладачі мають наукові звання кандидатів і докторів наук, є авторами численних посібників, що широко використовують� ся в усіх університетах України. Саме у них, а також у наукових форумах проявляється типовий для кафедри яскравий патріотизм у висвітленні історії України, без якого не може бути справжня кафедра гуманітарного циклу в незалежній Українській державі. Л Ь ” – Володимире Йосиповичу, чим для Вас є Драгомановський університет? – Саме в педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова я розкрився як педагог, дослідник і керівник хоч і невеликого, але потужного педагогічного колективу. Тому Дра� гомановський університет для мене є не лише місцем роботи, а й справжньою домівкою, де я відчуваю повну насолоду від праці та спілкування з однодумцями. Тут я маю широку можливість докласти свої знання та силу у справі розбудови дорогого для мене універси� тету. – Володимире Йосиповичу, як Ви вважаєте, історія України вже достатньо досліджена? Чи в ній до сих пір є білі плями? – Історик – істота суб’єктивна, з великою претензією на максимальну об’єктивність. На його світобачення впливають виховання, навчання і реалії суспільного життя. Крім того, в ході розвитку науки з’являються нові, часто непередбачувані відкриття, що істотно впливають на світогляд вченого. Тому історіобачення вченого – це категорія плинна, непо� стійна, підвладна різному впливу. Що стосується білих плям, то, безумовно, вони є і постійно з’являються по мірі відкриття нових джерел, а також досягнень гуманітарних наук у баченні закономірностей та особливостей розвитку суспільства. – Як відомо, людям слід вчитись в історії. Чому саме повинне вчитись сучасне суспільство в українській історії? – Я постійно проводжу думку в практичній роботі й своїх публікаціях про те, що історія є благодатним учителем, але тільки для тих, хто хоче вчитися, а не уникає уроків історії. Можна багато говорити про такі уроки, при врахуванні котрих наша держава і наше сус� пільство могли б не топтатися на місці чи навіть регресувати, а піти значно дальше у своє� му розвитку та стати врівень з найрозвиненішими країнами світу. Відповідні передбачен� ня слід шукати у друкованих працях та дисертаціях науковців з гуманітарних наук, у тому числі й історії. – Володимире Йосиповичу, за фахом ви історик, але чи цікава Вам для дослі� дження і вивчення сучасність? – У справжнього професора невіддільним є минуле і сучасне, тому що перше багато в чому визначає характер наступного. Від достовірності відображення минулого залежить і вірний вибір шляхів перспективного майбутнього. Саме так я і ставлюся до минулого й сучасного як предмету мого дослідницького принципу. – Які сучасні кінофільми з історичної тематики Ви радите дивитись, а яких уни� кати? – Звичайно, мене як історика приваблюють насамперед кінофільми, що відповідають істо� Довідка ричній реальності, а не створені всупереч їй на догоду якимсь політичним чи суспільним силам. БОРИСЕНКО Я обурююсь тими сучасними фільмами, навіть ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ досить довершеними з художньої точки зору, в Відомий український історик і яких пропагуються і смакуються насилля, жор� громадський діяч, доктор історич� стокість, розпусність, а також виправдовуються придушення урядами деяких країн національно� них наук, професор, академік Ака� визвольного руху різних народів колишнього демії історичних наук України, заві� дувач кафедри історії України Радянського Союзу та інших імперій. – Опишіть, будь ласка, сучасного студен� Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, заслуже� та в двох�трьох епітетах. – Сучасний студент – це допитливість, ний діяч науки і техніки України. мобільність в електронно�інформаційному світі, Володимир Борисенко – автор безпосередність у спілкуванні з викладачем, гос� понад 150�ти наукових публікацій, трота сприйняття навколишнього світу і, насам� у тому числі навчальних посібників. перед, у різних політичних ситуаціях. Теперішній До кола наукових інтересів входять студент – це виразний представник нового поко� проблеми історії України, ролі ління українського суспільства, за яким майбутнє української національної еліти в України. Нинішній студент свідомий свого місця в культурно�освітніх процесах Украї� суспільстві, власної відповідальності за долю ни ХІХ ст., участі вчителів і сільської держави і народу. Відповідно, наш студент пра� молоді в суспільно�політичному гне, щоб і до нього гідно, з відповідним мате� житті України кінця ХІХ — початку ріальним забезпеченням, ставились як до люди� ХХ ст. ни, яка готова віддати свої знання, силу на благо держави і суспільства. – Дякую за розмову. Підготував Сергій РУСАКОВ Думка Віктор БОНДАРЕНКО: “Українським науковцям вже давно слід друкувати статті в міжнародних виданнях” МЕТА НАКАЗУ про підвищення рівня вимог до публікації результатів дисертаційних дослі� джень полягає у тому, щоб українських науковців більше читали за кордо� ном, щоб прорвати своє� рідну блокаду, в якій опи� нились наші здобувачі, – розповів у ексклюзивному коментарі ІА “Наголос” директор департаменту атестації кадрів МОНмо� лодьспорту, професор Віктор Бондаренко. “Я думаю, що особливої проблеми у введені нових вимог до публікації результатів дисертаційних досліджень немає. Люди вже давно публікують результати своїх дослі5 джень в різних солідних виданнях, в тому числі і за кордо5 ном. Можливо, десь і буде якийсь збій, але це природно. Як ви собі уявляєте, щоб перелаштовуючись чи переходячи в інший режим роботи, все пройшло гладко? Такого просто не буває. Крім того, ви ж бачили, як написано в наказі: до першого січня 2013 року спеціалізовані вчені ради прийма5 ють до захисту дисертації за старими правилами. За цей час, що залишився, думаю, можна додрукувати, у кого не ЛИСТОПАД 2012 вистачає, статтю5другу”, – прокоментував занепокоєння українських дисертантів Віктор Бондаренко. Керівник департаменту атестації кадрів також пролив світло на мотиви, якими керувалось МОНмолодьспорту під час підготовки змін до порядку публікації наукових резуль� татів дослідників. “Мета цих двох наказів (маються на увазі накази МОН� молодьспорту № 1111 “Про затвердження Порядку форму� вання Переліку наукових фахових видань України” та № 1112 “Про опублікування результатів дисертацій на здо� буття наукових ступенів доктора і кандидата наук”, – Ред.) полягає у тому, щоб розірвати блокаду, в якій, по суті, опи5 нилися українські здобувачі. Вийшло так, що ми мало публікуємося за кордоном, у нас дуже мало видань, які вхо5 дять до міжнародних наукометричних баз, і наука вариться тут у власному соку. Саме тому потрібно виходити за кор5 дон, щоб нас більше читали, більше дізнавалися про результати нашої роботи”, – пояснив професор Бондарен� ко. Фахівець додав, що робота над впізнаваністю українсь� кої науки у світі і так затримується, оскільки більшість країн� сусідів України вже давно вдосконалили свої вимоги до публікації результатів наукової роботи. “Порівнюючи ситуацію із публікаціями в Україні та Росії, з іншими країнами, які утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу, хочу сказати, що Україна і Росія опини5 лися найбільш закритими в науковому плані. Росія, за раху5 нок величезного простору, якось дає цьому раду, а от у нас закритість відчувається гостріше. І Молдова, і Азербай5 джан, і Вірменія пройшли цей етап реформування. У них друк за кордоном вже давно є обов’язковим. Тому нам пот5 рібно поспішати”, – висловив своє бачення очільник депар� таменту атестації кадрів. Коментуючи розгубленість деяких українських науков� ців у питаннях пошуку реферованих видань та видань, які входять до наукометричних баз даних, професор Бонда� ренко радить не хвилюватися, а ретельніше шукати інфор� мацію в Інтернеті. “Списки реферованих видань є. Можливо, вони недо5 статньо пропаговані, але інформації про них вдосталь. Думаю, що для інтересу кожен може перевірити це в Інтер5 неті. Наприклад, можна зайти на сторінку бази Scopus, і ви побачите, які видання там є і з яких дисциплін. Ми не дава5 ли перелік наукометричних баз у наказі, бо їх є досить бага5 то. Між іншим, в подібному російському документі є перелік бібліографічних баз, де названо близько десятка назв (Web of Science, Scopus, Web of Knowledge, Astrophysics, Pub� Med, Mathematics, Chemical Abstracts, Springer, Agris, Geo� Ref – Ред.). Ми вирішили не прописувати перелік, а зали5 шити це на розсуд здобувачів, щоб люди не були обмежені у виборі”, – роз’яснив ситуацію В. Бондаренко. Антон ДРОБОВИЧ 5 �Студентська рада Микола ДАВИДЮК: “Школа студентського самоврядування – це маленька школа життя” 17 листопада в Україні святкується День студента. Свято припадає також на Міжнародний день студентів. Тому напередодні цієї дати ми поспілкувались з лідером студентського руху в університеті, головою Студентської ради Миколою Давидюком. – Миколо, розкажіть, будь ласка, про Студентську раду. Яким сьогодні є портрет студента�активіста? – Портрет студентського активіста можна змалювати наступним чином: людина, яка хоче працювати, ставить цілі, має широкий світогляд і обов’язково гарно навчається. Студент�активіст повинен уміти прац� ювати з новітніми медіа, соціальними мережами та блогами. Це людина з сучасним світоглядом і покладається в першу чергу на себе. Перекона� ний, що активіст студентського самоврядування – це майбутній професі� онал і успішна людина, яка вже сьогодні намагається знайти себе. Школа студентського самоврядування – це маленька школа життя, де студенти здобувають навички. Ситуації студентського життя стають уроком для подальшої роботи і діяльності. Студентський лідер – це активна та амбі� ційна людина, яка покладається на себе та свій розум. Таких людей у нашому університеті достатньо, і одне з їх об’єднань – Студентська рада. – Що Ви важаєте для себе найбільшим здобутком за роки діяль� ності в Студентській Раді ? Що вам не вдалось виконати за ці роки? – Найбільші здобутки на нас ще чекають попереду, адже кожне нове покоління привно� сить щось особливе в студентське самоврядування. Наші досягнення – це різноманітні проек� ти, участь у Всеукраїнській студентській раді, Студентській раді Києва, відвідування засідань Європейської Студентської ради, і те, що члени Європейської студентської ради приїжджали до нас в університет і зустрічалися з ректором та активістами. Стимулом для наших студентів є постійне прагнення змінити щось на краще в університетському житті. Кожна невдача роби� ла нас сильнішими. Студентська рада стоїть на захисті прав студентів, організовує їх дозвілля, бере участь у співорганізації навчально�виховного процесу. – Незабаром втретє відбудеться “Школа студентського самоврядування”, яких результатів ви очікуєте від неї? – Головними ініціаторами і організаторами цієї “Школи” є перший заступник голови СР Євгенія Єрмолаєва та активістка Ольга Іванова. “Школа” створена для пошуку студента�орга� нізатора. Прослухавши тренінг з менеджменту університетських заходів, молода людина вже через тиждень�два зможе організувати подібні заходи. Всі студенти “Школи” в попередні рази прослухали тренінги від лідерів нашого студентського самоврядування та активістів студент� ських рад�партнерів Драгомановського університету. Частина з цих студентів зараз прохо� дить стажування. Ми намагаємось виявити найбільш активних людей і посилити кадровий потенціал студентського самоврядування. – Яким має бути ваш наступник на посаді голови Студентської ради? – Це має бути людина, обрана легітимно на студентській конференції. Це повинен бути лідер з такими рисами, як мобільність, комунікабельність та відповідальність. Ті ситуації і та проблематика, яка буде перед нею стояти, сформують з неї ту особистість, яка має відповіда� ти посаді. Головне, щоб у людини були задатки і бажання розвиватись, щоб вона “горіла” ідеєю університету. Така людина має бачити стратегію університету і тактично вміти працюва� ти з командою. Кожен рік обираються також і голови студентських рад інститу� тів. Вони є містком між Студентською радою університету і кожним інститутом. Голова Студентської ради універсиету повинен вміти зібрати лідерів навчаль� них підрозділів і ставити перед ними чіткі цілі. – Який корисний досвід Ви отримали в Студентській раді? Як Вам це допомогає у житті? – Це розуміння людей, вміння об’єднувати великі колективи заради спіль� ної мети. Кожна людина, яка працює з нами, приносить свій досвід, вчить власним прикладом. Дуже важливо, щоб тебе оточували позитивні люди. Робота в Студентській раді багато чому навчає – це психологія, менеджмент тощо. Дякую тим людям, які мені допомогали. Приклад ректора академіка Вік� тора Андрущенка, проректорів професора Володимира Беха і професора Олега Падалки, а також багатьох викладачів є показовим. Багато сил та енер� гії в розвиток Студентської ради доклали заступник першого проректора доцент Юрій Маленовський та керівник відділу виховної роботи Наталія Ігна� товська. Ці люди об’єднані великою ідеєю і повністю віддаються роботі. В команді таких людей дуже швидко вчишся. За роботу в самоврядуванні ми грошей не отримуємо, але участь у громадській роботі нам дуже допоможе при працевлаштуванні. Наші випускники працюють на телебаченні, помічника� ми депутатів, в медіа�сфері, в міжнародних компаніях. До речі, в останніх, окрім знання кількох іноземних мов, одна з вимог – участь у громадських орга� нізаціях. – Який ваш життєвий девіз? – Насправді як такого життєвого девізу в мене немає. Це життєві мудрості, які тобі з дитинства розказують батьки: бути чесним, робити добро, допомогати іншим, поважати стар� ших. – Чому Ви пішли навчатись саме в Драгомановський університет? – Тому що це університет з великою історією і тут працюють найкращі викладачі. Коли я обирав, куди поступати, то поставив перед собою наступне питання: чи буду я пишатись уні� верситетом? Такими критеріями для мене були: історія вишу, його популярність, наукова і нав� чальна база. Я свідомо обрав саме Драгомановський університет і навіть не просто пишаюсь тим, що закінчив його, але і щиро полюбив. – Що Ви можете сказати про газету “Педагогічні кадри”? – Мені подобається динаміка видання і формат “живого журналу” університету. Це газета не тільки для викладачів, а й для студентів, в якій завжди можна знайти інформацію про важли� ві події з життя університету. Дуже приємно, що над газетою працюють молоді спеціалісти, які знають свою справу. Я поважаю головного редактора газети Сергія Русакова. Він є одним з молодіжних лідерів університету, який пройшов школу студентського самоврядування та нео� дноразово представляв Студенстьку раду на різних заходах, у тому числі за кордоном. – Ваші побажання студентам. – Пам’ятайте, що у вас є всього п’ять років. Це той час, за який ви можете зробити або багато, або нічого. Тому мрійте, будьте активними, ставте цілі, досягайте! Ви формуєтесь як професіонали, шукаєте себе, створюєте широку базу знань і контактів, за рахунок якої ви будете досягати життєвих вершин. Спілкувались Денис ВДОВИЧЕНКО та Сергій РУСАКОВ Міжнародна наукова конференція “СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ” НА КАФЕДРІ української мови Інституту української філо� логії НПУ імені М. П. Драгоманова була проведена Міжнародна нау� кова конференція “Системний аналіз функціонування мовних одиниць” до 75�річчя від дня народження доктора філологіч� них наук, професора, дійсного члена Академії педагогічних наук України, дійсного члена Академії вищої школи України, заслужено� го діяча науки і техніки України, лауреата премії імені І. Я. Франка Національної академії наук Украї� ни Арнольда Грищенка (1936 – 2006), який 25 років очолював вищезгадану кафедру, 12 років головував у спеціалізованій вченій раді, був членом Вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова. На початку конференції науковому зібранню презентова� но книгу “Синтаксична концепція Арнольда Грищенка: вибра� не” (упорядники: Ірина Дудко, Юлія Макарець; редактор і автор вступної статті Микола Степаненко; 2011 р.), яка вий� шла коштом учнів Арнольда Панасовича – кандидатів і докто� рів філологічних наук. У пропонованій книжці представлене найістотніше з того, що опублікував Арнольд Панасович Гри� щенко впродовж 1969 – 2004 років у вигляді статей, моногра� фії та окремих розділів колективних праць, присвячених син� таксичному ладові української мови. На конференції були присутні дружина Арнольда Панасо� вича Ніна Миколаївна та син Тарас Арнольдович, які щиро подякували організаторам конференції. Конференцію урочисто відкрили вступним словом і тепло привітали її учасників проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, професор, академік УАПН Г. І. Волинка, директор Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова, кандидат філологічних наук, професор А. В. Висоцький, завідувач кафедри укра� їнської мови Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, академік Ака� демії наук вищої освіти України М. Я. Плющ, завідувач кафе� дри експериментальної і теоретичної фізики та астрономії НПУ імені М. П. Драгоманова, заслужений працівник освіти України, кандидат фізико�математичних наук, професор Г. П. Грищенко – рідний брат Арнольда Панасовича. Вони 6 поділилися цікавими спогадами про життєвий, науковий і педагогічний шлях академіка Арнольда Панасовича Грищенка, відзначили його глибокий розум і мудрість, надзвичайну еру� дицію, знання багатьох мов і вільне володіння ними, високий гуманізм, професіоналізм, інтелігентність, порядність і тактов� ність, принциповість і об’єктивність, неперевершену дотеп� ність і тонке почуття гумору, небайдужість до навколишнього світу, теплі почуття до своєї родини – дружини Ніни Миколаїв� ни та сина Тараса Арнольдовича, а також близьких, друзів і колег. Пленарне засідання відкрив ректор Полтавського дер� жавного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор М. І. Степаненко (Полтава) доповіддю “Українського мовознавства вірний слуга”. “Ім’я Арнольда Панасовича Грищенка широко відоме, давно й по праву впи5 сане в історію українського мовознавства. Воно знане й у слов’янському лінгвістичному світі”, – розпочав Микола Івано� вич. Він яскраво виклав основні біографічні відомості про свого Вчителя, чітко й переконливо окреслив основні засад� ничі принципи Людини, Науковця, Педагога Арнольда Панасо� вича Грищенка, що визначили його життєвий шлях і, певною мірою, долю його послідовників. Надзвичайною ніжністю, любов’ю і повагою до свого Вчи� теля пройнята доповідь завідувача кафедри української мови Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, доктора філологічних наук, професора Н. І. Бойко (Ніжин) “Із когорти славних випускників Ніжинської вищої школи”. Надія Іванівна пильно простежила життєвий, науковий шлях Арноль� да Панасовича, зосередила увагу на тих непересічних особи� стостях (батьках, учителях А. П. Грищенка), котрі відіграли вирішальну роль у формуванні та становленні світоглядної позиції майбутнього академіка Арнольда Грищенка. Доповідач пишається тим, що саме Ніжинський педагогічний інститут випустив у широкий світ відомого талановитого мовознавця. Наприкінці Надія Іванівна зауважила, що для багатьох Учитель був і залишиться назавжди неперевершеним зразком справ� жньої інтелігентності, людяності, порядності, трудолюбства, професіоналізму найвищого ґатунку. У доповіді ““Принцип семи нот” А. Грищенка крізь призму аспектуальної релевантності синтагматики дієслівного преди� ката” доктор філологічних наук, професор кафедри українсь� кого мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського націо� нального університету імені Богдана Хмельницького М. І. Калько (Черкаси) окреслив теоретичні засади та описав досвід моделювання категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові як багаторівневого феномена. У доповіді “Синтаксична категорія особи в сучасній укра� їнській мові” завідувач кафедри української мови НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор М. Я. Плющ (Київ) з’ясувала лінгвальний статус синтаксичної категорії особи, розглянула спеціалізовані засоби вираження її семантики у реченні�висловленні, що характеризує її як комунікативно�орієнтовану категорію. Доповідач наголосила, що у реалізації синтаксичної категорійної семантики особи спостерігається її взаємодія зі значеннями семантико�синтак� сичної категорії суб’єктності та з морфологічними категоріями іменника, займенника та дієслова, по�різному представлених у висловленні як ситуативно і прагматично мотивованих ком� понентів його змісту. На підсумковому пленарному засіданні були заслухані звіти секцій і прийнята ухвала й надалі організовувати та про� водити наукові конференції на пошанування пам’яті великого українського мовознавця Арнольда Панасовича Грищенка. Учасники конференції дійшли висновку, що глибокі, перспек� тивні, новаторські ідеї та концепції Арнольда Панасовича, які відображають найактуальніші проблеми сучасної лінгвістики, і подалі знаходять продовження, втілення, реалізацію у творчих пошуках, наукових здобутках його гідних наступників, а багата науково�педагогічна спадщина видатного вченого є значним внеском у вивчення як сучасної української мови, так і її історії, а також життєдайним джерелом для дослідницької діяльності багатьох поколінь науковців. Ірина ДУДКО, доцент кафедри української мови ЛИСТОПАД 2012 �Міжнародна співпраця БіЛОРУСЬКИЙ ДОСВ 18�20 жовтня делегація НПУ імені М. П. Драгоманова відвідала Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Колеги обмінялися досвідом щодо організації профспілкової роботи у вишах. Делегація НПУ імені М. П. Драгоманова всередині жов� тня цього року за особистої підтримки ректора університе� ту академіка Віктора Андрущенка відвідала Мінськ на запрошення Білоруського державного педагогічного уні� верситету імені Максима Танка, який нині є університетом з найдовшою історією серед білоруських університетів і являє собою єдиний навчально�методичний центр науки, культури і педагогічної освіти Республіки Білорусь. До драгомановської делегації під керівництвом голови ППО імені М. П. Драгоманова Станіслава Цибіна увійшли студенти – голови профбюро інститутів: філософської осві� ти і науки – Наталія Ляшенко, іноземної філології – Анна Ярощук, історичної освіти – Євген Бачинський, голова студентської ради гуртожитку № 5 Ірина Чукань та інструк� тор ППО Ольга Міненко, головний редактор газети “Педа� гогічні кадри” Сергій Русаков. До речі, всі учасники деле� гації відвідали Мінськ уперше. Вашій увазі пропонується оповідь про два робочих дня та враження від них. ДЕНЬ 1. “ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ – УЧИТЕЛЬ” Під час візиту до БДПУ імені Максима Танка лідери сту� дентського профспілкового руху нашого вишу мали можли� вість детально ознайомитись з особливостями роботи білоруських колег. Програма прийому делегації виявилась напрочуд насиченою та багатою новими знайомствами. У перший день роботи відбулось спільне засідання президіу� мів профспілкових комітетів студентів двох вишів за участі першого проректора БДПУ імені Максима Танка кандидата педагогічних наук, доцента Олександра Андарало та про� ректора з виховної і соціальної роботи кандидата психоло� гічних наук, доцента Світлани Коптєвої. Перший проректор БДПУ імені Максима Танка Олек� сандр Андарало під час офіційної зустрічі з делегацією роз� повів про теплі взаємостосунки з Драгомановським універ� ситетом, які йдуть на користь обом вишам. “Ми тісно спів5 працюємо з вашим університетом на різних рівнях – ректо5 рат, наукова бібліотека, викладацький корпус. Сьогодні ми налагоджуємо тісну співпрацю між студентськими лідера5 ми наших університетів”, – підкреслив Олександр Іванович. Проректор з виховної і соціальної роботи Світлана Коп� тєва відзначила активне студентське життя університету і підкреслила, що профспілка БДПУ імені Максима Танка є взірцевою організацією серед вищих навчальних закладів Республіки Білорусь. Станіслав Цибін від української сторо� ни під час офіційної зустрічі з керівництвом білоруського вишу презентував Драгомановський університет і ППО НПУ. “Ми відчули, що схожі з вами – справи, клопоти, життя. Але студент є студентом, і одразу помітно, що ви, як і ми, готові до спілкування. Також цікаво було дізнатись про ваш університет і освітню систему. Адже у нас немає Болонсь5 кого процесу”, – поділилась враженнями після зустрічі сту� дентка Тетяна Шатило. Делегація також відвідала музей БДПУ, де особлива увага належить співпраці з Драгомановським вишем. Нашому університету відведено чільне місце, де знаходять� ся світлини ректорів обох педуніверситетів, презентаційні видання і подарунки, які передавались до БДПУ. Зауважимо, що наші університети мають багато схожо� го. Наприклад, рік святкування ювілеїв (2014 рік) та те, що за радянських часів обидва університети носили ім’я О. М. Горького. Також, занурившись в деталі роботи обох вишів, можна побачити багато схожих проектів і традицій. Що не дивно, бо і БДПУ, і НПУ є педагогічними університе� тами, і в першу чергу діяльність колективів звернена на виховання Учителя. ДЕНЬ 1. ПАРАДОКСИ ІСТОРІЇ В СУЧАСНОМУ МІСТІ Після офіційної зустрічі в педуніверситеті драгоманов� ська делегація відвідала Національну бібліотеку Білорусії. Слід відзначити функціональність і зручність нової побудови. “Діамант знань” – називають Національну бібліотеку білору� си, і таке формулювання відповідає дійсності. Щоправда, саме через те, що будівля у форматі “діаманту”, посаджена на неправильну геометричну конструкцію, за шість років з від� криття встигла зайняти 24�е місце в ТОП�50 “найнезвичайні� ших будівель світу” як цікавий і фантастичний архітектурний проект, так і потрапила до списку найпотворніших будівель світу. Ось такий парадокс у сприйнятті однієї і тієї ж будівлі. До речі, погляди учасників української делегації стосовно архі� тектурного вирішення будівлі також розділились. Парадокси архітектурних композицій у Мінську на цьому не закінчуються. Наприклад, на Площі Незалежності – цен� тральній площі міста – поруч з головним корпусом БДПУ імені Максима Танка знаходиться Будинок Уряду, перед яким возвеличується пам’ятник Володимиру Леніну, а праворуч від нього розташована одна з найдавніших будівель Мінська – Костел Святих Симона та Олени. І якщо ви перебуваєте в білоруській столиці вперше, то одразу навіть і не зрозумієте, що під вами розташований величезний підземний торгівель� ний центр. Мабуть, в цьому і полягає одна з величей сьогод� нішньої Білорусії – розуміння і повага до власної історії та сприйняття всіх її елементів, а також сміливе звернення погляду у майбутнє. іД ДЕНЬ 2. СТУДЕНТСЬКЕ МІСТЕЧКО Після насиченого першого дня, який завершився відвіданням опери “Чарівна флейта” у Національному театрі опери і балету, другий передбачав нові зустрічі і знайомства. Українська делегація зран� ку відвідала студентське містечко міста, де також знаходяться гуртожитки кіль� кох вишів, серед них і БДПУ імені Макси� ма Танка. Завдяки державній підтримці в місті нещодавно введено в експлуатацію сучасний студентський комплекс, і таким чином поступово вирішується потреба студентів у гуртожитках. Зви� чайно, судити про білоруські гуртожит� ки, спираючись лише на це студмістеч� ко, не можна, бо воно побудоване за сучасними стандартами. Вісімнадцятиповерхова будівля розрахована приблизно на тисячу мешканців. На кожному поверсі знаходяться кімнати для самопідготовки з комп’ю� терами, а на останньому поверсі розміщений спортзал. Наприкінці осені цього року біля гуртожитку відкриється станція метро, і студенти зможуть за 15�20 хв. доїжджати на навчання в університет. ДЕНЬ 2. ПАТРІОТИЗМ ЦК ПРОФСПІЛКИ Після відвідання студентського містечка українську делегацію офіційно прийняли в Центральному комітеті Біло� руського професійного союзу працівників освіти і науки. З драгомановцями зустрівся голова ЦК Олександр Бойко, який окреслив діяльність роботи профспілки і представив свою команду. “Ми причетні до освітянської справи, а зна5 чить, обрали комунікативність і добро. Це суть нашої робо5 ти”, – зазначив Олександр Олександрович. Після цього заступник голови ЦК Роман Дапіро деталь� но познайомив з діяльністю білоруської профспілки – історія профспілки, Кодекс Республіки Білорусь про освіту, експе� римент з нормативного фінансування, який нині стартує в країні. “Профспілка повинна не вирішувати проблеми, а запобігати їм”, – підкреслив Роман Осипович. ПІСЛЯМОВА Протягом всіх днів перебування делегації драгоманов� цями безпосередньо опікувався “старшыня прафсаюзнага камітэта” (український аналог посади голови університетсь� кої профспілки) Вадим Грачов. Вадим Миколайович супро� воджував делегацію з першої і до останньої хвилини пере� бування у Мінську, за що вся українська сторона щиро вдяч� на. Також слова вдячності ректорові НПУ імені М. П. Драго� манова Віктору Андрущенку та ректору БДПУ імені Макси� ма Танка Петру Кухарчику за підтримку в обміні досвідом молодих лідерів профспілкового руху. Завершити хочеться приємними і щирими словами сту� дентки БДПУ імені Максима Танка Альони Пашкевич: “Я завжди знала, що українці – відкриті люди. Спілкуватись з вами – одне задоволення. Частіше б так!” Сергій РУСАКОВ світлина Євгена БАЧИНСЬКОГО Діалог культур ПРАФСАЮЗНЫЯ АКТЫВІСТЫ НПУ ІМЯ М. П. ДРАГАМАНАВА НАВЕДАЛІ БДПУ Редакція газети “Педагогічні кадри” із задоволенням публікує враження білоруської сторони, яка приймала драгомановців 18�20 жовтня. Матеріал подається в оригіналі і ми певні, що він буде зрозумілий читачам багатотираж� ки. З 17 па 20 кастрычніка 2012 года Пярвічная прафсаюзная арганізацыя студэнтаў БДПУ прымала дэлегацыю Нацыянальнага педагагічнага ўніверсітэта імя М. П. Драга� манава (г. Кіеў, Украіна). Паміж дзвюма навучальнымі ўстановамі ўжо даўно існуюць добрыя сяброўскія адносіны, а ў 2007 годзе быў заключаны адпаведны дагавор аб супрацоўніцтве . Упер� шыню “танкаўцы” прымалі не проста студэнтаў, а прафсаюзных актывістаў. Праф� саюзныя арганізацыі адыгрываюць вядучую ролю сярод студэнцкіх грамадскіх аргані� зацый у абодвух універсітэтах, бо сумесна з кіраўніцтвам ВНУ вырашаюць самыя сур’ёзныя сацыяльныя праблемы моладзі. Размясціліся кіеўляне ў інтэрнаце № 7 БДПУ, дзе іх сустрэлі студэнты факультэта дашкольнай адукацыі. Пазнаёміцца з працай студсавета інтэрната нашым госцям так� сама было цікава, бо сярод членаў дэлегацыі драгаманаўскага ўніверсітэта была і старшыня студэнцкага савета інтэрната № 5 НПУ Ірына Чукань. Ірына адзначыла, што тыя праблемы, з якімі сустракаецца яна, у нашых інтэрнатах даўно вырашаны. Акрамя інтэрната па праспекце Ракасоўскага будучыя педагогі з Украіны наведалі і інтэрнат № 8 у Студэнцкай вёсцы на вул. Чурлёніса. Да сустрэчы студэнтаў з Кіева рыхтаваліся прафсаюзныя бюро ўсіх факультэтаў, асабліва хацелася б адзначыць працу прафактыву факультэтаў спецыяльнай адука� цыі, сацыяльна�педагагічных тэхналогій і гістарычнага. Так, старшыня прафбюро гіст� фака Таццяна Кучар правяла для гасцей цудоўную экскурсію ў музеі БДПУ. І ўвогуле праграма прыбывання НПУ імя М. П. Драгаманава ў Мінску, якая была падрыхтавана прафкамам студэнтаў і зацверджана рэктарам БДПУ прафесарам П. Д. Кухарчыкам, была вельмі насычаная. Нашы ўкраінскія калегі пазнаёміліся з творчасцю оперных артыстаў Нацыянальнага Вялікага Акадэмічнага Тэатра оперы і балета і пажадалі ў наступны раз абавязкова завітаць сюды ж, але ўжо на балет. Уразіла гасцей і Нацыя� ЛИСТОПАД 2012 нальная бібліятэка Рэспублікі Беларусь. Старшыня прафкама студэнтаў і аспірантаў НПУ Станіслаў Цыбін адзначыў: “У Мінску нас сустрэла цудоўнае надвор’е, можна сказаць, што летняе сонца адбілася і на тварах беларусаў, якія шчыра і светла нас прымалі. Калі з такой энергетыкай яны падыходзяць і да прафсаюзнай працы, то я па5 добраму вам зайздрошчу. Цяпер нам трэба задумацца, як на належным узроўні сустрэць нашых сяброў у Кіеве, куды мы іх, як пацяплее, абавязкова запросім”. Акрамя захапляльнага адпачынку прафсаюзныя актывісты за гэтыя дні паспелі і плённа папрацаваць. Ужо першым ранкам пасля прыбыцця ў Мінск адбылася сустрэ� ча кіеўскай дэлегацыі з кіраўніцтвам БДПУ: першым прарэктарам А. І. Андаралам і прарэктарам па вучэбнай, выхаваўчай і сацыяльнай рабоце С. І. Копцевай. За кру� глым сталом актывістам абодвух універсітэтаў, якія, як аказалася, у савецкі час насі� лі імя Максіма Горкага, удалося падзяліцца вопытам працы. Вядома, асноўная ўвага была сканцэнтравана на прафсаюзнай дзейнпасці камітэтаў ва ўмовах сістэмы адука� цыі кожнай з краін. Асабліва падрабязна былі прааналізаваны асабліваці аздараўлен� ня і матэрыяльнага стымулявання студэнцкай моладзі дзвюх краін. Як адзначылі абодва бакі, скарыстацца станоўчымі момантамі працы будзе карысна для кожнага ўніверсітэта. Карыснай атрымалася і сустрэча дэлегацыі НПУ са старшынёй ЦК Бела� рускага прафесійнага саюза работнікаў адукацыі і навукі Аляксандрам Бойка і яго намеснікам, нашым выпускніком, Раманам Дапіра, якія расказалі кіеўлянам аб прынцыпах сацыяльнай абароны студэнцтва ў нашай краіне, пра сацыяльнае парт� нёрства з Міністэрствам адукацыі Рэспублікі Беларусь. Можна не сумнявацца, што самыя яскравыя моманты прыбывання “драгама� наўцаў” у Мінску будуць адлюстраваны ва ўніверсітэцкай прэсе НПУ, бо сярод удзель� нікаў дэлегацыі быў рэдактар газеты “Педагогічні кадри” аспірант Сяргей Русакоў, вельмі пазітыўны малады чалавек, як і ўсе члены украінскай дэлегацыі. Можна лічыць, што абмен станоўчымі эмоцыямі і працоўным вопытам атрымаўся, бо ад’язджаць дадому нашым украінскім сябрам вельмі не хацелася. За матеріалом сайту профспілки БДПУ імені Максима ТАНКА http://prof.bspu.unibel.by 7 �Освітянський пантеон Фотофакт ВСЕ ЖИТТЯ – НАУЦІ І СТУДЕНТСТВУ 22 жовтня 2012 року на 76�му році пішов із життя профе� сор кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Гош Олександр Петро� вич. Перестало битися серце шанованого вченого в галузі еко� номічної теорії, кваліфікованого викладача�економіста, вихо� вателя багатьох поколінь педагогів, чуйної і доброї людини. Народився Олександр Петрович 11 липня 1937 року в селі Парипси Попільнянського району, що на Житомирщині. У 1951–1954 рр. навчався на бухгалтерському відділенні Ровенського кооперативного технікуму. У 1959 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка (еконо� мічний факультет) і здобув спеціальність економіста, виклада� ча політичної економії. Далі працював у Старобільському (1959–1960 рр.) та Успенському (1960–1962 рр.) сільськогосподарських техніку� мах Луганської області. У 1962–1964 рр. навчався в аспірантурі при КДУ імені Т. Г. Шевченка і уже у 1965 р. захистив кандидат� ську дисертацію. З 1964 по 1975 рік Олександр Петрович працює на кафедрі політекономії КДУ імені Т. Г. Шевченка (старшим викладачем, доцентом), у 1974–1975 рр. – доцентом кафедри полі� текономії Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ імені Т. Г. Шевченка. У 1978 році Олександру Петровичу, після успішного захисту докторської дисертації, присвоюється наукове звання доктора економічних наук, а в 1979 році – звання професора кафедри політичної економії. Найбільше років свого активного трудового життя, починаючи з 1975 року, Олександр Петрович віддав підготовці для країни педагогічних кадрів. З листопада 1975 р. він працював у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова). З 01.11.1975 р. по 31.08.1990 р. – завідував кафедрою політекономії, а з вересня 1990 р. і по жовтень 2012 р. працював професором кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Олександр Петрович – відомий вчений в галузі економічної теорії, вів досить плідну нау� ково�дослідну роботу. Досліджував проблеми суспільного виробництва, власності, еконо� мічних відносин, сучасні проблеми соціально�економічного відродження України. Мав понад 200 наукових праць, зокрема, десять монографій та підручників. Ним підготовлений підруч� ник “Політична економія України” (Київ, вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010), в якому втілюється нова концепція політекономічного бачення економічного розвитку України. Олек� сандр Петрович переконливо захищав наукові принципи дослідження соціально�економіч� них процесів, проявив себе як послідовний прихильник політичної економії. Олександр Петрович проводив дуже велику роботу з підготовки педагогічних кадрів, приділяв багато уваги становленню молодих фахівців – вчителів України, розвитку економіч� ної освіти, брав активну участь у суспільно�політичному житті країни, педуніверситету. Оби� рався депутатом Київської міськради і Радянської (у м. Києві) райради. За великі заслуги в галузі наукових досліджень і підготовці спеціалістів�вчителів Олександр Петрович нагоро� джений орденом Дружби народів, багатьма високими освітянськими нагородами, включаю� чи медалі А. С. Макаренка, Григорія Сковороди, почесні знаки “Відмінник освіти СРСР” та “Відмінник освіти України”. Пішла у вічність людина�гуманіст, відомий вчений, педагог, невтомний вихователь віт� чизняних педагогічних кадрів, наш колега і щирий друг. Таким він залишиться у нашій пам’я� ті назавжди. Вічного спокою Вам, дорогий наш Олександре Петровичу! Ректорат, профкоми викладачів і співробітників та студентів, Рада ветеранів війни і праці, колектив кафедри економічної теорії НПУ імені М. Драгоманова, колеги, студенти, друзі 22 жовтня на засіданні Вченої ради Інституту полі� тології та права відбулось продовження нагороджен� ня викладачів до святкуван� ня 20�річчя навчального підрозділу. На світлині: нагородження профспілкового активіста, старшого викладача кафедри правознавства Інституту полі� тології та права Михайла Ярошенка грамотою Київ� ської міської організації проф� спілки працівників освіти і науки України “За сумлінну роботу в профспілці, активну участь у вирішенні соціально5економічних питань освітян з нагоди 205річчя Інститу5 ту політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова та дня працівників освіти”. Новини підрозділів Мистецьке виховання 10 жовтня 2012 року студенти І курсу Інституту гуманітарно�технічної освіти відвідали виставку “Європейський вимір. Живопис старих євро� пейських майстрів з дер� жавних колекцій України”, яка є продовженням про� екту, започаткованого Державним музеєм обра� зотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна за підтрим� ки Міністерства культури Російської Федерації. Екзотична екскурсія 19 жовтня 2012 р. студенти Інституту гумані� тарно�технічної освіти на чолі з доцентом кафедри загальнотехнічних дисци� плін Аллою Макаренко відвідали ІІ відкриту виста� вку екзотичних і декора� тивних птахів, де були представлені колекції чле� нів секції співочих та деко� ративних птахів, а також Всеукраїнської громадсь� кої організації “Zooсвіт”. Фотопрогулянка бульваром Презентація СМАЧНА КНИЖКА НЕЩОДАВНО відбулось довгоочікуване знайомство читачів з книгою, де було презентовано головну ідею проекту “ПРОдайте їсти”. Також учасники презентації мали змогу познайомитися з авторами текстів, які зачитували улюблені та цікаві уривки. Збірник увібрав у себе роздуми не тільки різних продуктів, а й різних людей. Кожен з авторів зовсім не схожий на іншого, у кожного свій мотив для написання “продуктової” сповіді”. Хтось любить зефір, а хтось мріє щодня їсти червону ікру, але те, як вони перевтілюють свої думки, приємно дивує і змушує замислитись над своїм життям. Наші кулінарні вподобання часто відображають наші характери, які змінюються протягом нашого життя. Ми дорослішаємо, і разом з нами змінюються продукти харчування, якість яких залежить тільки від нас самих. Ірина ЧУКАНЬ Завантажити електронний примірник книжки ви можете на сайті в розділі “Педагогічні кадри” Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Газета “Педа� гогічні кадри” про� довжує фотопро� ект, і в цьому випу� ску ми знаходи� мось на новій лока� ції на бульварі Тараса Шевченка на початку листо� пада 2012 року. Фото Ірини ТИЩУК gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світлини, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозділу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛИСТОПАД 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/190 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/6040b1cd77680b36fe5e160171d764cb.pdf 6032649fa53911bae6374f98797d16b3 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1642) (квітень 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1642) КВІТЕНЬ 2014 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ З НОВИМ ПОКОЛІННЯМ НАУКОВЦІВ�ДРАГОМАНОВЦІВ 28 квітня 2014 року ректор Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова, ака� демік Віктор Андрущенко зустрівся зі студентами�пе� реможцями Всеукраїнського туру конкурсу студентсь� ких наукових робіт з природничих, технічних та гумані� тарних наук, який проводився під егідою Міністерства освіти і науки України, та їх науковими керівниками. 11 квітня 2014 року в Національному педагогічному університеті імені Михайла Петровича Драгоманова відбувся гала�концерт щорічного Міжуніверситетського фестивалю�конкурсу аматорського мистецтва "Фарт" ФІОЛЕТОВИЙ ДЕНЬ В НПУ отримали брошури з інформацією про першу допо� могу у разі необхідності людям�епілептикам, та фіо� летові стрічки, які на знак солідарності й розуміння кріпили на одяг. З роздатковим матеріалом допоміг у проведені акції “Фонд батьків дітей�аутистів”. За словами самих драгомановців, епілептики нічим не відрізняються від інших. Медицина не сто� їть на місці, і ліки дають змогу таким людям не відчу� вати себе обділеними у чомусь. Їм дуже потрібне наше розуміння, підтримка й увага. Кожен свідомий громадянин повинен мати хоча б трішки інформації, щоб у разі необхідності надати першу допомогу. Будьте солідарними! Олександра ДУДКО, прес�служба університету ЩОРОКУ 26 березня відзначається Всесвітній день солідарності з людьми, хворими на епіле� псію. На жаль, сьогодні ця недуга вражає людей все більше і більше. Студенти Національного педагогічного університету імені Михайла Драго� манова, а зокрема Інституту корекційної педагогі� ки та психології, які за фахом вчаться працювати з такими дітками й дорослими людьми, зініціювали акцію на підтримку хворих на епілепсію “День фіо� летової стрічки”. Драгомановці, не на жарт стурбовані ситуа� цією в суспільстві, вирішили провести своєрідний “лікнеп” з наданням першої допомоги у гуманітар� ному корпусі університету, що на вулиці Тургенів� ська 8/14, та у навчальному корпусі на вулиці Освіти, 6. Там вже старалися студенти Інституту соціальної роботи та управління. Всі бажаючі Вчена рада Цьогоріч студенти Національного педагогічного універ� ситету імені М. П. Драгоманова вибороли дев’ять призових місць. Кілька днів тому на засіданні Вченої Ради вишу призе� рам вручили срібні медалі Михайла Драгоманова та відзна� ки “Драгомановська родина” від університету, грамоти й фінансові заохочення. Сьогоднішня зустріч передбачала детальніше знайом� ство з молодими науковцями та їхніми майбутніми пошука� ми. Віктор Андрущенко глибше дізнавався про кожну пере� можну роботу, актуальність і новизну її теми та відзначав неабияку вагомість результатів досліджень. Ректор і прорек� тори університету високо оцінили здобутки студентів і подя� кували їм та їх науковим керівникам за достойне предста� влення вишу і наукових шкіл НПУ на всеукраїнському рівні. Звісно, поважні вчені побажали молоді не зупинятися на досягнутому й продовжувати дослідження та будувати свою наукову кар’єру. “Я бачу, як ви всі закохані в науку, і мені приємно це від� значити, – наголосив ректор, – але ще важливіше, щоб ви змогли зосередити навколо себе й іншу молодь вишу, стати такими своєрідними міні�центрами наукового мислення кожного інституту, який представляєте”. Науковий шлях – це складна клопітка робота, що не кожному під силу, але саме в університеті є неабияка можливість відкрити у кожному вміння і талант до цього, переконаний Віктор Петрович. Популяризувати престиж сучасного науковця повинна саме молодь, яка здатна стати джерелом нових ідей, натхненни� ком нестандартних думок і тез. Адже в сучасну епоху саме інтелект є рушієм прогресу цивілізації. Новини підрозділів Інтерв’ю Почесні професори університету Олена Онаць: “Сучасний вчитель – це носій змін” Я люблю Україну стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Зустрічі ЗІ СТУДЕНТАМИ НПУ ЗУСТРІЛАСЬ ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО 8 квітня 2014 року зі студентами Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова зустрілась відомий політичний діяч, Прем’єр�мі� ністр України у 2005, 2007–2010 рр. Юлія Тимошенко. Спілкування пройшло у форматі “запитання – відповідь”. Такий відкритий діалог дав змогу студентам отримати відповіді і пояснення на злободенні питання молоді. Вже на початку зустрічі Юлія Тимошенко аргументувала свій вибір саме Національ� ного педагогічного університе� ту імені Михайла Драгоманова, його студентського й викла� дацького складу для спілкуван� ня. За словами Юлії Володими� рівни, зараз у країні, якщо не стоїть, то повинно стати пріори� тетом виховання нової людини, яка через серце пропускає все і будує новий світ. Саме педагоги стоять у витоків такого вихован� ня, забезпечують його протя� гом усього життя людини, готу� ють нову еліту держави. “На ваші плечі лягає питання виховання нової людини. Вона мусить бути перш за все люди� ною, яка не сприймає подвійні стандарти. Це мусить бути люди� на, яка розрізняє добро і зло”, – наголосила Юлія Тимошенко, вва� жаючи завдання виховання люди� ни одним із ключових аспектів реформування держави. “Драгомановці – це велика педагогічна родина, яка працює на благо Його Величності Вчите� ля, – зазначив під час зустрічі рек� тор університету, академік Віктор Андрущенко, – і тому наша велика мрія і завдання – підняти соціальний статус вчителя, імідж цієї професії в нашій державі”. Для цього, на думку Віктора Петровича, потрібні спільні зусилля і громадян країни, і педагогів�науковців, і влади. Тому підтримка для сільсь� кого вчителя з боку державних провладних політиків особливо важлива й необхідна. За переконаннями екс�прем’єр�міністра, в Україні загалом потрібно змінити сто� сунки між людиною, громадянським суспільством і всією машиною влади. А молодь у такій системі повинна брати участь в управлінні країною. “Я вважаю, що тільки люди, які мають інтелект, знання, бажання і волю навести порядок в державі, можуть все змінити через своє право брати участь в реальному управлінні”, – наголосила Юлія Тимошенко. Студентство активно включилося до діалогу та цікавилося здебільшого питаннями, що турбують усю молодь країни: щодо фінансової підтримки студентів з боку держави, першого робочого місця, можливості працевлаштування за спеціальністю за конкурен� тоспроможну платню й чимало іншого. Юлія Тимошенко підтримала ідею студентів щодо розробки законопроекту про перше робоче місце, у роботі над яким візьме участь ініціативна група молоді. Прес�служба університету ДРАГОМАНОВЦІ ПОСПІЛКУВАЛИСЬ З ЕКС�ГОЛОВОЮ СЛУЖБИ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ УКРАЇНИ МИКОЛОЮ МАЛОМУЖЕМ 16 квітня 2014 року студенти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова мали можливість поспілкуватися з кандидатом у Президенти України, екс�головою Служби зовнішньої розвідки України, гене� ралом армії Миколою Маломужем. Відкриваючи зустріч, ректор Драгомановсько� го університету Віктор Андрущенко зауважив, що теперішня напружена ситуація на сході і півдні України кожного грома� дянина змушує шукати відповіді на чимало болю� чих запитань. Микола Григорович – один з тих, хто чи не найбільше поін� формований та може дати чіткі й достовірні від� повіді. Це ще одна можливість для молоді об’єктивно оцінювати події в державі та у міжнародному просторі. Спілкуючись з молоддю, Микола Маломуж особливий акцент зробив на вихован� ні нової людини для нового суспільства, яке сформувалося протягом останніх місяців в Україні. Така особистість мусить стати носієм високоморальних культурних цінно� стей. На думку пана Маломужа, це забезпечить гармонійний розвиток суспільства й держави. Адже в усіх суспільних сферах повинні працювати лише професіонали. За такими професіоналами слід йти до університетів, де найпрогресивніші наукові школи, що забезпечують поступ цивілізації, та, безумовно, молодь, яка не лише її рушій, але й основа. Загалом найбільше студентство цікавили питання щодо антитерористичної кам� панії на сході України, ескалації конфлікту та можливих загроз початку війни. Генерал висловив свої думки з цього приводу і запевнив, що за умови певних чітких і правиль� них дій українських силовиків, спільних дипломатичних зусиль є велика можливість уникнення військового бойового конфлікту. Що стосується безпосе� редньо педагогічної і вчительсь� кої сфери України, пан Маломуж відзначив великий поступ драго� мановців на світових теренах створенням та реалізацією Педа� гогічної Конституції Європи. У свою чергу кандидат у Президен� ти України взяв зобов’язання перед майбутніми педагогами докласти усіх зусиль для підняття престижу й соціального іміджу професії Вчителя в сучасному суспільстві. Співпраця Н А Г О Р О Д И Л И До 200�ліття від дня народження Т. Шевченка Інститут української філології та літературної твор� чості імені Андрія Малишка Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова спільно з Малою академією наук (МАН) учнівської молоді Київської області оголосив конкурс науково� дослідних та творчих робіт “Тарас Шевченко – володар у царстві духу” серед учнів навчально�ви� ховних закладів Київської області. 8 квітня в актовій залі гуманітарного корпусу НПУ відбулося нагородження понад 40 переможців МАН Київської області в номінаціях “Літературознавство”, “Літературна творчість” та “Образотворче мистецтво”. Майбутніх науковців привіта� ли голова Президії Малої академії наук учнівської молоді Київської області про� фесор Володимир Сергієн� ко, в. о. директора Київсько� го обласного комунального позашкільного навчального закладу “Мала академія наук учнівської молоді” Тетяна Петровська, викладачі кафедри української літера� тури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка та образотворчого мистецтва Інституту педаго� гіки та психології. Незважаючи на юний вік, члени МАН мають за плечима 2 М А Н і в ц і в невеличкий досвід наукової роботи. Вони репрезенту� вали тези своїх робіт та уривки власних літературних творів. Завідувач кафедри української літератури про� фесор Володимир Погребенник відзначив найкра� щих, запевнив усіх в тому, що досвід написання науко� вих робіт стане дуже вдалою платформою для наступ� них звершень, а також вказав на переваги та недоліки всіх проаналізованих ним робіт, аби в подальшому уча� сники тільки вдосконалювались. Також переможцям було запропоновано опубліку� вати тези своїх наукових робіт в щорічному студентсь� кому науковому збірнику. Та йшлося не тільки про науку, а й про мистецтво. МАНівців привітали камерний оркестр під керівництвом професора Василя Федоришина, ансамбль “Купава” та студентський театр “Вавилон”, який презентував актуальну виставу за мотивами твору Тараса Шевченка “Кавказ”, а також студентка ІІ курсу Інституту українсь� кої філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Юлія Писаренко музичною композицією. Після завершення програми школярам та майбут� нім абітурієнтам провели невеличку екскурсію поверха� ми університету та відповіли на всі запитання щодо нав� чання та студентського життя драгомановців. Споді� ваємося побачити талановитих МАНівців наступного року вже на студентських лавах у затишних аудиторіях Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка. КВІТЕНЬ 2014 �Гордість Вчена рада РЕКТОРИ З ПОЛЬЩІ ТА БОЛГАРІЇ СТАЛИ ПОЧЕСНИМИ ПРОФЕСОРАМИ УНІВЕРСИТЕТУ ДРАГОМАНОВКА – УЧАСНИЦЯ ПАРАОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР У СОЧІ На урочистому засіданні Вченої Ради Національного педагогічного уні� верситету імені Михайла Драгомано� ва 17 квітня 2014 року у присутності поважних вчених, академічного корпу� су вишу мантії і дипломи Почесних професорів вручили ректору Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гже� гожевської у Варшаві Яну Лащику та ректору Софійського університету імені Климента Охридського Івану Ілчеву. Засідання відкрив очільник Драго� мановського університету, доктор філософських наук, професор Віктор Андрущенко. Ректор привітав акаде� мічну спільноту, викладачів і студентів НПУ, поважних гостей з Франції, Почесного сенатора Укра� їнського вільного університету, почесного професора в галузі зв’язків з громадськістю та комуні� кації Моріца Гунцінгера (Німеччина), Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Болгарія в Україні Красіміра Неделчева Мінчева зі святом – обранням у Почесні двох великих науковців, поважних педагогів з дружніх нам країн, друзів і партнерів університету, які вже кілька років поспіль підтримують прекрасні стосунки з українськими освітянами, забезпечують тісне співробітництво між викладацьким і студентським колективами навчальних закладів. У традиції драгомановських Вче� них рад таке засідання відкриває сту� дентським гімном “Гаудеамус” Націо� нальний заслужений академічний український народний хор імені Григо� рія Верьовки під диригуванням худож� нього керівника, Героя України, народ� ного артиста України, проректора�ди� ректора Інституту мистецтв НПУ Ана� толія Авдієвського. Під загальні оплески мантію й диплом ректор і студенти НПУ одягну� ли доктору природничих наук, дипло� мованому фізику, астронавту, ректору Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської у Варшаві Яну Лащику. Слова вітання пану Лащику від усієї педагогічної спільноти України, від Національної академії педагогіч� них наук України в особі Василя Кременя висловила учений секре� тар НАПН України, доктор педагогіч� них наук, професор Неля Ничкало. У власній доповіді Почесний про� фесор Ян Лащик подякував драгома� новцям за надану йому честь, за тісне співробітництво, що вже протя� гом довгих років налагоджене між двома університетами, і з цього часу стане ще більш плідним та результа� тивним. У Варшаві давно дуже ціну� ють українських вчених�педагогів, особливо професорів і наукові школи Драгомановського вишу. Чимало наукових проектів, що виконуються спільно колегами з Польщі і України, мають результати міжнародного масштабу і рівня. Драгомановці запросили пана Лащика частіше навідуватися до Києва та в НПУ, прочитати кілька публічних лекцій для студентів і викладачів університету, адже для драгомановців це буде справжня честь. Ще одну мантію та диплом Почесного професора вручили талановитому історику держав� ницького значення, який докладає чимало зусиль для розвитку болгарської освітньої системи, підняття престижу вченого на світовому просторі, ректору Софійського університету імені Кли� мента Охридського Івану Ілчеву. Слова вдячності і вітань пану Ілчеву висловила доктор філологічних наук, професор, академік Любов Мацько. У програмі співробітництва між двома університетами Любов Іванівна досить часто відвідувала Болгарію та саме Софійський університет. За словами академіка, навіть у архі� тектурі цього прекрасного вишу збереглася часточка душі великого патрона Драгомановського університету Михайла Драгоманова. За збереження пам’яті українського культуротворця, гро� мадського діяча Драгоманова українські педагоги безмежно вдячні своїм болгарським колегам. Іван Ілчев детальніше розповів Драгомановській родині про освіту в Болгарії, труднощі й пере� моги навчального закладу, який сам очолює, подякував за надану йому честь бути причетним і входити до відомої вже на світовому освітянському просторі Драгомановської родини. Пан Ілчев побажав педагогам з НПУ багато сил життєвих і творчих нових перемог, здобутків, осягнень, адже, на думку болгарського ректора, в українців ще все попереду і, якщо працювати і вірити, то все обов’язково вдасться. Найщирішими й найприємніши� ми подарунками для гостей стали пісні рідною мовою у виконанні вели� кого народного хору імені Г. Верьов� ки. Одухотворені й задоволені члени Вченої Ради та гості залишали залу й обіцяли обов’язково приїхати знову з лекціями та науковими проектами. 7 квітня 2014 року в Інституті корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгомано� ва відбулася зустріч з чудовою дівчиною, спортсменкою, членом збірної України з біатлону, учасницею Параолімпійських ігор в Сочі, студенткою ІV курсу ІКПП Ольгою Прилуцькою. Дівчина розповіла про свою спортивну кар`єру. Ольга виступала в складі української збірної з біатлону. Незважаючи на значні вади зору, студентка йшла до перемоги й зайняла почесне 4 місце. До бронзи не вистачило лічених хвилин, оскільки перед самим стартом отримала травму ноги. Але, як кажуть спортсмени, головне увійти в першу шістку. До великого спорту дівчина потрапила не так давно. Професійно займається спортом майже 5 років. Ще зі школи Оля мріяла пов`язати своє життя з музикою. Вокал, фортепіано, гітара та інші музичні інструменти опа� нувала, але все�таки спорт переміг. Спортсменка встигає і навчатися, і тренуватися. Адже дирекція Інститу� ту завжди ставиться з розумінням до захоплень студентів і, звичайно ж, під� тримує їх. З перемогою студентку привітав директор Інституту, доктор педагогіч� них наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, заслужений юрист України Віктор Синьов. Від дружнього колекти� ву Інституту вручив спортсменці золоту прикрасу на щастя та квіти. І, зви� чайно ж, побажав не опускати руки, а йти далі до визначеної мети. Прийшов привітати спортсменку й директор спортивного клубу “Олімп” НПУ, доцент Олександр Питомець. Доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри тифлопеда� гогіки Євгенія Синьова побажала Ользі ще багато перемог, адже вона як ніхто знає про проблеми порушення зору і розуміє всі складності, пов’язані з цим. Не залишився осторонь Інститут фізичного виховання. Його представи� ли досвідчені викладачі: професор, завідувач кафедри фізичного виховання і спорту Олександра Дубогай та старший викладач Олена Булейченко підтри� мали параолімпійку, адже в спорті вони майже все життя і зна� ють вагу і цінність кож� ної медалі. Увесь колектив уні� верситету вітає драго� мановку, бере з неї приклад та бажає нових і нових успіхів! Олександра ДУДКО, прес�служба університету Презентації Творча зустріч з арабським письменником 16 квітня 2014 року в Інституті іноземної філології відбулася зустріч з арабським письменником, мандрівником, професором та засновником Цен� тру дослідження арабської та ісламської цивілізації – Абдульрахманом Мах� муд Аль Махмудом. На зустрічі, яка проходила арабською мовою, були при� сутні студенти 1�3 курсів Інституту іноземної філології, які вивчають арабську мову, та всі бажаючі. Було презентовано навчальний посібник “Класична арабська література”. Книга привернула увагу студентів�сходознавців та спонукала до активного спілкування з автором. Філологи охоче ставили запитання про творчість пись� менника та культурну спадщину його народу. Абдульрахман Махмуд Аль Мах� муд поділився своїми найкращими враженнями про Україну, розповів про свої плани. Професор Абдульрахман запропонував студентам�арабістам творчу спів� працю – написати статті арабською мовою про українських письменників. Ці матеріали буде опубліковано в його новій книзі про Україну. Наприкінці зустрі� чі письменник подарував студентам навчальні книги з авторським підписом. У відповідь студенти інституту подарували гостеві книгу про наш університет. Микита КОРНІЄНКО, студент ІІІ курсу Інституту іноземної філології Людмила КУХ, прес�служба університету КВІТЕНЬ 2014 3 �Гран#прі ТРИ ЮВІЛЕЇ Й ОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ 20 березня 2014 року у гуманітарному корпусі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулася Всеукраїнська наукова конференція “Українська мовна особистість”. Кон� ференцію організовано Інститутом української філо� логії та літературної творчості імені Андрія Малишка до 200�річчя від дня народження Тараса Григорови� ча Шевченка, 25�річчя кафедри стилістики українсь� кої мови та ювілею завідувача кафедри, академіка Любові Мацько. Ректор університету академік Віктор Андрущен� ко від імені усіх освітян привітав з ювілеями кафедру стилістики української мови та її очільницю�ювілярку Любов Мацько – академіка НАПН України, доктора філологічних наук, професора. “Драгомановський університет пишається такими вченими й академіка� ми, як Любов Іванівна, – зазначив ректор. – Ми щасливі, що маємо можливість працювати поруч із Вами, вчитись у Вас, наслідувати Вас”. Віктор Петрович відзначив досягнення науково� дослідної школи функціональної лінгвістики укра� їнської мови та лінгводидактики і методики викла� дання української мови в основній та старшій ланках середньої школи й у вищій школі, керівником якої з 1988 року є Любов Мацько. Подякував за усі наукові праці, книги, підручники й посібники, якими пані Любов збагатила ниву української мовознавчої науки. Від колективу НПУ за рішенням Вченої Ради Любов Іванівну нагородили Золотою медаллю Михайла Драгоманова та Подякою ректора вишу. Із вітальним словом виступили також перший проректор університету з навчально�виховної робо� ти та економіки, член�кореспондент НАПН України, професор Олег Падалка, проректор з начально� методичної роботи гуманітарних інститутів, профе� сор Богдан Андрусишин. Від імені Інституту соці� ології, психології та соціальних комунікацій привітав Уже всьоме колоритна Одеса приймала талантів на Міжна� родному фестивалі�конкурсі “Sunny Fest”. Цього року конкурс проходив з 27 по 29 березня. За підтримки голови ППО студен� тів НПУ імені М. П. Драгоманова Станіслава Цибіна спробувати свої сили та захистити честь рідної альма�матер поїхали і ми – Народний вокальний ансамбль “Купава”. кафедру член�кореспондент НАН України, профе� сор Володимир Євтух. Увесь колектив кафедри отримав теплі вітання від колег, зокрема від завідувачів кафедр (профе� сора М. Я. Плющ, професора С. В. Шевчук, про� фесора О. О. Ісаєвої, професора Л. Ф. Мірошни� ченко). Особливо приємною була увага до наукових здобутків кафедри відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Зокрема з побажанням подальших наукових злетів виступила керівник відділу – доктор філологічних наук, професор, член�кореспондент НАН України Світлана Єрмоленко. Давню дружбу кафедри стилістики української мови з кафедрою сучасної української мови Інститу� ту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка засвідчив її керівник – доктор філологічних наук, професор, видатний поет Анато� лій Мойсієнко. До вітань приєднались поет�пісняр Андрій Демиденко, завідувач кафедри української мови Київського університету імені Бориса Грінчен� ка Станіслав Караман, завідувач лабораторії нав� чання української мови, професор Ніна Голуб та інші. Віктор Жадько відзначив здобутки кафедри у вивченні мови і стилю творів Тараса Григоровича Шевченка. Конференція пройшла у піднесеній атмосфері любові й поваги до української мови, культури, традицій рідного народу. Серед когорти поважних вчених�мово� знавців яскраво виділялося й коло молоді, що вже впевнено демонструє свої здобут� ки під керівництвом мудрих вчителів. Колектив кафедри стилістики української мови ІУФтаЛТ імені Андрія Малишка Нові формати Місяць менеджменту НАЙЯСКРАВІШОЮ подією цієї весни в Інституті управлін� ня та економіки освіти став “Місяць менеджменту”, який три� вав 4 тижні: з 01.04.2014 до 25.04.2014. Протягом цього часу студентам випала унікальна можливість не лише поглибити свої теоретичні знання в області управління, а й поспілкувати� ся з видатними “практиками” менеджменту та взяти участь у ряді цікавих конкурсів. Стартував проект із проведення олімпіади з менеджмен� ту для студентів 4�5 курсів. Щотижня студентам пропонува� лися кращі книги видатних практиків управлінської думки, презентувалися біографії найвідоміших фахівців менеджмен� ту та аналітиків, таких як Стів Джобс, Коімбатур Крішнарао Прахалад, Стівен Кові, пропонувалися пізнавальні фільми тощо. Цікавою особливістю “Місяця менеджменту” стало те, що в ньому із задоволенням брали участь як українські, так і іноземні студенти з Китаю. Крім того, було організовано зустріч із топ�менеджерами К. Дєєвою (директором з персоналу ПАТ “OTIS” Україна), Д. Дідо (фінансовим директором ПАТ “OTIS” Україна) та О. Блавдзевич (віце�президентом Українського союзу про� мисловців і підприємців), які в рамках коротких презентацій із задоволенням ділилися досвідом зі студентами та відповіда� ли на усі їх запитання. У насичений графік студентів входили конкурс “Краща інсталяція менеджменту”, кінопанорама короткометражних фільмів про управління, виставки “Франчайзинг в Україні”, круглий стіл “Сучасні тенденції менеджменту”, брейн�ринг, ділова гра із засадами метафоричного менеджменту, “день навпаки” та інші не менш цікаві заходи. Нам же вдалося поспілкуватись з одним із організаторів “Місяця менеджменту”, заступником директора з організа� ційно�виховної роботи Інституту управління та економіки осві� ти – Брязкун Валентиною Вікторівною. – Отже, Валентино Вікторівно, в історії нашого моло� дого інституту практика проведення місяця менеджмен� ту є абсолютно новою. Як виникла ідея проведення тако� го масштабного проекту? – Насправді в нашому Інституті уже доброю традицією 4 “Зал проводжав оваціями…” стало проводити тижні, присвячені різноманіт� ним темам. А оскільки заходів було заплановано дійсно багато, то ми вирішили провести цілий місяць менеджменту. Так ми не лише звільнили студентів від надмірного навантаження, адже навчальний процес ніхто не відміняв, а й змогли втиснути у щільний графік усе задумане. Впродовж двох запеклих конкурсних днів на сцену вийшло близько 50 колективів та сольних виконавців. Учасники змагались у найрізноманітніших жанрах: хореографічному, вокальному, інстру� ментальному, театральному. Весь наш колектив з нетерпінням чекав на гала�концерт, що мав стати справжнім апогеєм конкурсу. Саме тут повинні були визначити найкращих у своїх жанрах. Нашій радості не було меж, коли ми дізнались, що стали окрасою фестивалю�конкур� су “Sunny Fest” 2014 і отримали найвищу нагороду – Гран�прі. Зал проводжав нас оваціями. Та ці чудові дні в Одесі не були б такими, якби не підтримка і теплий прийом зі сторони первинних профспілкових організацій сту� дентів ОНУ імені І. Мечникова та Одеського політехнічного універси� тету. Вони зробили все, щоб ми почували себе як удома. Окрім кон� курсної програми, ми встигли побувати в наймальовничіших куточках Одеси та побачити багато цікавого. Дякуємо за незабутні враження усім тим, хто підтримав нас у ці дні. Маємо надію, що і надалі будемо радувати небайдужих своїми перемогами. – Організація такого масштабного заходу вимагає хорошої, злагодженої роботи цілого колективу. Чи є у Вас команда однодумців, котра допомагала Вам в орга� нізації місяця менеджменту? – Звичайно, самостійно керувати подібним проектом надзвичайно важко. Проведенням “Місяця менеджменту” ми займались разом з колегами Я. М. Курган, заступником директора з наукової роботи та міжнародних зв’язків, та Н. Ю. Луценко, а також нам допомагали студенти Інституту. – Які найважчі моменти чи перешкоди траплялись Вам на шляху організації проекту? – Мабуть, єдиною перешкодою стала відсутність фінан� сування проекту, але у нас було надзвичайно велике бажання створити щось нове та оригінальне, тому спільними зусилля� Тетяна ХОМИЧ ми ми досягли надзвичайних результатів, а завдяки потужній підтримці студентів будь�які перешкоди зводились нанівець. – Як оцінюєте проведення місяця менеджменту загалом? Усе пройшло відповідно до задумів? – Усі заплановані заходи було проведено на високому рівні. Звісно, були деякі труднощі з організацією зустрічей з топ�менеджерами, адже вони надзвичайно зайняті люди, і інколи в останній момент доводилося вносити зміни у роз� клад та переносити презентації, але уміння швидко реагувати в кризових ситуаціях – це те, чого ми в першу чергу навчаємо наших студентів, тому вчасно зреагувати та відкоригувати напружений графік вдавалося завжди. – Які із проведених заходів, на Вашу думку, вияви� лись найбільш яскравими та особисто Вам запам’ятали� ся найбільше? – Місяць видався справді насиченим, і цікавого було багато. Особисто мені, мабуть, найбільше запам’ятається ділова гра з засадами метафоричного менеджменту. Вона настільки сподобалась учасникам, що із відведених на неї 3 годин часу було проведено аж 5, і навіть після того студенти не хотіли розходитися по домівках. – Насамкінець, чи не бажаєте поділитися планами на майбутнє: чи очікувати любителям менеджменту подібних заходів у наступному році? – Поки планувати щось конкретне рано, хоч задумів є безліч. Наразі ми провели опитування, опрацьовуємо фідбек від студентів Інституту. Набиратимемось вражень та ідей і в наступному році обов’язково організуємо ще масштабніший проект. – Дякуємо Вам за розмову! Ірина ДАРМІЦЬ КВІТЕНЬ 2014 �Інтерв’ю ОЛЕНА ОНАЦЬ: “Сучасний вчитель – це носій змін” Олена Онаць за роки роботи стала відомим фахівцем з питань шкільної освіти. Після спілкування з Оленою Миколаївною стає зрозумі� ло, що школа живе не таким спокій� ним життям, як здається на перший погляд. – Олено Миколаївно, розпочати роз� мову хотілося б з популярної нині теми – освітній менеджмент. Більше десяти років тому ви стояли у витоків одного з перших в Україні проектів, спрямованого на втілення в практику цього питання. – В Україні директор школи – це посада, а не професія. Протягом довгого часу на цю посаду призначали кращого вчителя. Але не кожен вчитель�професіонал може стати ефективним директором, управлінцем, менеджером та лідером колективу. Курси та школи резерву керівників, які працюють у регіонах України, роблять певний внесок у підготовку директора школи до управлінської діяльності, але це не фахова підготовка, яка підкріплюється і знаннями, і відповідними документами, і рівнем заробітної плати. Адже директору необхідно вільно володіти упра� влінськими компетенціями, бути майстром� управлінцем, швидко та ефективно вирішу� вати різнопланові питання, підтримувати доброзичливу атмосферу у колективі, ство� рювати комфортні умови для реалізації інно� ваційно�творчого потенціалу вчителів та учнів закладу. Саме фахова професійна упра� влінська підготовка може забезпечувати ефективну діяльність директора школи, яка допоможе успішно виконувати модернізовані та, власне, й традиційні управлінські функції. У світі давно переконалися, що директор школи є ключовою фігурою в освіті і в школі, тому дуже важливо, що необхідність профе� сійної управлінської підготовки зрозуміли насамперед керівники навчальних закладів. Більше десяти років тому Асоціація керівників шкіл України (яку я маю честь очолювати про� тягом багатьох років) спільно з провідними українськими науковцями та разом з Асоці� ацією керівників шкіл Голландії та вченими Амстердамського університету у 2000– 2003 р. реалізували українсько�голландсь� кий проект “UDEM” – “Україна – Нідерланди. Освіта і менеджмент”. Результатом роботи став модернізований навчальний план підви� щення кваліфікації керівників шкіл, навчаль� ний посібник “Освітній менеджмент”, а також “Базовий стандарт професійної діяльності директора школи”, який на той час був лише в п’яти країнах Європи. У цьому документі є відповіді на три важливих питання: “Що треба зробити, щоб стати директором?”, “Як стати успішним директором?”, “Для чого це потріб� но робити?”. Стандарт є мірилом професій� них сил та потенційних можливостей тих, хто збирається стати директором школи, він є мотиватором для особистісного та профе� сійного зростання керівника через три основні складові, а саме: знання, вміння, професійна готовність і культура. При підго� товці навчального посібника було опрацьова� но велику кількість джерел, але готових від� повідей відразу не було. Тоді разом з голлан� дськими колегами ми почали проводити нео� дноразові мозкові штурми (називали цей процес “розхитуванням човника”). Ми зрозу� міли, що кожен має пропустити все через своє внутрішнє усвідомлене “я”. Створений нами навчальний посібник не просто адапто� ваний до українських реалій, він спеціально спрямований на особливості управлінської діяльності українського директора школи. Найбільшу увагу приділено таким важливим питанням: бачення стратегії та розвитку; керівництво і моніторинг освітнього процесу; мотивація та управління персоналом; упра� вління розвитком та фінансами; управління якістю освіти, маркетинг та зв’язки з гро� мадськістю; психолого�управлінське кон� сультування; питання внутрішньої і зовніш� ньої комунікації, яка, до речі, для європейців не була настільки актуальною. В наших реа� ліях керівнику слід уміти переконати не лише шкільний колектив, а й зовнішнє освітньо� культурне середовище, вище керівництво, батьків, громадськість. На завершальному етапі проекту в укра� їнській магістратурі з’явилась спеціальність “Керівник навчального закладу”, і тому ми вважаємо, що це сталося багато в чому зав� дяки нашій праці. КВІТЕНЬ 2014 “Самопізнання”, “Психогім� настика”. У 5� 9 класах : “Суб’єкти ринку”, “Раціо� нальна поведінка”, “Еконо� мічні системи”, “Людина і світ професій”, “Психогім� настика”, “Особистісна готовність до вибору про� фесії”. 10�11 класи вивча� ють спецкурси та факуль� тативи: “Людина і праця”, “Самодіагностика профілю майбутньої професії”, “Побудова кар’єри”, “Гро� мадянська освіта”, “Основи інтелектуальної власності”, “Ділова англійська”, “Краї� нознавство”, “Англійська література” та інші. Школа підключена до мережі Інтернет та Всеукраїнської мережі “Щоденник.ua”. Учні беруть активну участь у всеукраїнських та міжна� родних конкурсах, олімпіа� дах, фестивалях, конфе� ренціях, ділових іграх, брейн�рингах, різноманіт� них заходах учнівського самоврядування, проектах тощо. У школі ефективно працюють клуби, гуртки, секції: “Колаж” ЦТ “Шев� ченківець”, “Цікава астро� номія”, Євроклуб, спортив� ні танці, баскетбол, футбол, хор, карате. Ще з 1967 року в школі працює музей 56�ї навчатись упродовж життя. Сучасні загально� освітні навчальні заклади, виконуючи соціальне замовлення, висувають високі вимоги до змісту професійної діяльності та особистості педагога. Підготовка у вищому навчальному закладі дає можливість отрима� ти лише базовий рівень професійної компе� тентності, тому саме в школі відбувається становлення вчителя, формування його про� фесійної психолого�педагогічної компетент� ності. Велика роль учителя полягає в тому, що він має бути тим, хто “веде” (адже саме таке перше пояснення поняття “педагог”). Усі його ролі перелічити важко. Він є суб’єктом соціально�педагогічних реформ, розробни� ком і керівником навчально�виховних проек� тів, лідером, діагностом, консультантом і організатором навчально�пізнавальної діяль� Учасниця Парламентських слухань ності учнів. Функцій у школі у нього дуже бага� то: вчитель�предметник, класний керівник, керівник гуртка чи клубу, культорганізатор. А часто і мама чи тато, і нянька, і психолог, і друг… Кажуть, що професія вчителя дається від бога, а решта професій – похідні від неї. Ціл� ком з цим погоджуємося. При таких вимогах надзвичайно важливим для кожного вчителя, а особливо молодого, є атмосфера у нав� чальному закладі, сприятливий мікроклімат, підтримка адміністрації та колег, культура міжособистісного спілкування, і це вже зав� дання адміністрації школи та педагогічного колективу. Справжні вчителі люблять свою професію і багато працюють над собою, здій� снюють дослідно�експериментальну пошу� кову роботу, працюють у творчих групах, методичних об’єднаннях тощо. Така наша Олена Онаць очолює школу понад 20 років доля або, як ми кажемо, спосіб життя. До речі, у нашому колективі є – Сучасні учні сприймають все по�ін� цікаві напрацювання, які шому. Як на виклики часу відповідає сприяють розвитку профе� школа? сійної компетентності вчите� – Цілком погоджуюсь, що сучасні діти все ля,його особистісного зро� сприймають по�іншому, і про це необхідно стання, педагогічної май� знати кожному вчителю і директору школи. стерності, за такими темами: Ми намагаємося орієнтуватися у своїй діяль� “Роль професійної компе� ності на чотири складові сучасної освіти, що тентності вчителя у форму� визначені ЮНЕСКО. Перша складова – вчити� ванні громадянської культури ся. Це означає, що школа повинна вчити учнів”; “Формування науково� дитину вчитися. Акцент робиться на мотивації методичної та педагогічної до пізнання та самопізнання, розвиток кри� культури керівника і вчителя”, тичного мислення та інтелекту, уміння пра� “Концепція професійного цювати в команді, здатність спілкуватися іно� саморозвитку молодого вчи� земними мовами з метою ефективної комуні� теля”, “Методика і програми кації. Друга складова – бути, вона означає спостереження психологіч� формування особистісного ставлення до них процесів на уроці та ана� всього, це поведінка, організаційні та життєві На уроці з профорієнтації ліз уроків” та інші. В багатьох цінності. Третя складова передбачає форму� сучасних школах велика вання активної життєвої позиції, відповідаль� увага приділяється проектній ності, моральності. Четверта складова – жити. діяльності, ми також це Це означає – жити і працювати разом, у спів� широко практикуємо. Коли праці, у партнерській взаємодії. Виховання на дитина під керівництвом учи� загальнолюдських цінностях, для більшої теля, а потім і самостійно моральності суспільства, збереження куль� готує та захищає проект, то турної світової і національної спадщини, парт� вона набагато глибше вивчає нерство між школами ставлять перед суча� і засвоює матеріал. Вагомою сною школою глобальні завдання: школа стає є роль учителя, але його головним чинником у вирішенні питання жит� сприйняття сучасними дітьми тєздатності нашої цивілізації в умовах швид� тільки тому, що вчитель стар� кого технологічного прогресу. І це не пусті ший і має освіту, так просто слова. У Європі дуже популярний лозунг: не відбувається. Нині вчи� “Думай глобально! Дій локально!”. Таким він тель повинен довести своє має стати і в нас. право знаходитись в класі. Що конкретно робимо? Для забезпечен� Діти цінують цікавих та інте� ня викликів часу у школі поглиблено вивча� Школа живе не таким спокійним життям, лектуальних, тому вчителю ється англійська мова, з другого класу – як здається на перший погляд важливо не лише знати свій російська, з п’ятого класу – німецька. Відпо� предмет, а й вміти його пода� відно до Державного стандарту цього нав� чального року інформатику почали вивчати гвардійської танкової бригади, який дав ти. Нещодавно шестикласники повідомили учні другого класу. (Раніше вивчалась лише в путівку в життя таким нині відомим журналі� мені свій висновок про молодого вчителя, десятому і одинадцятому класі). Крім того, в стам, як Сергій Рахманін та Віталій Портніков. який нещодавно почав працювати у нашій – Зараз робиться акцент на техніці, школі. Вони сказали, що вчитель знає пред� програмі курсу трудового навчання теж передбачені інформаційно�комунікаційні тех� але чи не втрачається важливість ролі мет, але ще немає досвіду викладання, “не вміє вчити”. Хоча їхню думку можна вважати нології, а в старшій школі з’явився новий вчителя? – Сучасний вчитель – це носій освітніх і дещо суб’єктивною, але варто замислитись і предмет – “Технології”. Проектується розви� вально�виховний зміст навчання, спрямова� суспільних змін. Роль учителя, а скоріше ролі, керівництву школи, і вчителю. Діти люблять, ний на розумовий, духовний, фізичний, пси� є сьогодні надзвичайно важливими. Держава коли вчитель не лише освічений, а й гарний, хічний, соціальний, громадянський, підпри� та суспільство висувають до сучасного вчите� як зовнішньо, так і внутрішньо. Важливо, щоб ємницький, особистісний розвиток, підготов� ля високі вимоги, це спонукає його до само� з ним можна було поспілкуватись про щось ку дітей та учнівської молоді до професійного розвитку, самовдосконалення, до пошуку додатково, крім предмета. Хоча важливо не самовизначення і вибору майбутньої успіш� нових форм роботи, нових технологій, форм і втратити межу – стосунки не мають звестись ної професії: 1�4 класи – розвиток навичок методів роботи, побудови партнерських від� до панібратства, повинна залишитись самопізнання та професійних орієнтирів носин “рівний�рівному”. Звичайно, хотілося дистанція. Особливо це стосується молодих школярів; 5�8 класи – діагностика та навчан� б, щоб і турбота держави по відношенню до учителів. Те, що пробачається старшому вчи� телю, наприклад, менторський тон чи заува� ня професійному самовизначенню в підлітко� вчителя була адекватною. Сучасний учитель повинен не тільки ження, молодому вчителю діти не пробачать. вому віці; 9�11 класи – особистісна готовність – Дякую за розмову! до вибору професії. Крім обов’язкових пред� вміти оперувати власними знаннями. Він метів, у початковій школі інтегровано вивча� повинен бути готовим змінюватися сам, при� ються: “Будь розумним і кмітливим”, “Пізнай стосовуватися до нових потреб ринку праці, Спілкувався себе”, “Сенсомоторика”, “Гімнастика для рук оперувати і управляти інформацією, швидко Сергій РУСАКОВ і очей”, “Партнерство”, “Ділове спілкування”, приймати рішення, активно й творчо діяти, 5 �УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РОМАН Редакція газети “Педагогічні кадри” провела акцію “Університетський роман”. За її умовами слід було подати свою романтичну історію, яка пов’язана з університетом. Публікуємо найкращі тексти і світлини, які були надіслані. Також нагадуємо, що всі надруковані сту� дентські роботи беруть участь в конкурсі на створен� ня авторської роботи “Дотиком пера”. Результати конкурсу будуть оприлюднені в червні цього року. О Д И Н Д Е Н Ь ВИЙШЛА з університету на вулицю. Під ногами легко похрускує вже останній у цьому році сніг, рюкзак б’ється об спину в такт крокам, а у вухах волає Oasis “Rock’n’Roll Star”. Завжди любила такі хвилини, коли в голові ще невизначений план дій, що робити з часом, який ти нахабно викроїв з учбового розкладу, а з горла вири� вається легеньке медитативне підмугикування в такт музиці. Відчула знайоме дзижчання в кишені, з теле� фонної трубки долинає вислуханий десятками ночей голос і знайомий до болю, до мікротонально� сті. “Хей, привіт! Ти де зараз? Я в головному корпу� сі”. Вітання шукачам пригод: остаточний курс обра� но, тримайте штурвал міцніше, натягніть нарешті шапку на вуха і прямуйте в бік будівлі на розі буль� вару Шевченка та вулиці Пирогова, а далі стежки реальності вже самі кудись завертатимуть. Чимчикую знайомими коридорами до цен� трального холу. Люди, люди. У більшості допитли� вий та трохи заклопотаний вираз на обличчі. Набив� ши сумку конспектами та наполовину зім’ятими пачками цигарок, вони все кудись прямують, шука� ють чогось. А я шукаю тебе. Вловлюю периферій� ним зором знайомий силует на диванчику зліва. І все ж дещо в цьому світі лишається незмінним, наприклад єгипетські піраміди чи твоє постійно ску� йовджене волосся. Потроху підкрадаюся: чудовий момент застати тебе зненацька, допоки ти читаєш. Здається, Гессе цього разу, чи ні? Підходжу впритул, злегка пхаю твою ногу своєю. У відповідь зустрічаю осяйливу посмішку, точно так, як рік тому, коли ми пробирались крізь снігові замети під час першого знайомства. “То куди подамося?” – допитуюся, паралельно падаючи в м’які лапи дивану. “Підемо пити каву, а далі вже щось придумаємо”. Хапаєш мене за руку й тягнеш до кавового автомату. Мені завжди подобалося, як ти тримаєш мою долоню: достатньо сильно, але в той же час якось м’яко та по�домашньому тепло. Першого разу ти взяв мене за руку, коли допомагав мені спускатися слизькими схода� ми на виході до Північної платформи на вокзалі. З того часу не відпускав жодного разу. Я навіть час пам’ятаю: 20:30, ще десять хвилин лишалося до відправлення мого потя� гу. Та й важко було не запам’ятати, коли у мене серце стрибало в горлі. Автомат повільно наповнює паперову ємність чимось, що зветься “Ірландське віскі”. Ти сам обрав його, швидко тицьнувши пальцем на першу�ліпшу кнопку, допоки я тільки тягла свою руку до панелі. У цьому увесь ти – безлімітне постачання несподі� ванок на цілий день, навіть якщо це стосується таких дрібниць, як вибір кави. Нехай так. Новий досвід – завжди новий досвід, якщо не помиляюсь, Coldplay про щось таке співали. Повільно тягнемо трохи обважнілі від втоми ноги на четвертий поверх. Крок, крок, крок. Ти без упину про щось теревениш, а я ледь стримуюся, аби не приснути зі сміху й не порозливати каву по всіх усюдах. Опускаємося на лавку біля вікна – один з тих зручних спостережних пунктів, з яких ти можеш без жодних перешкод споглядати перехожих на вулиці, а по той бік скла про це не матимуть жодної здогадки. На декіль� ка хвилин наступає тиша, що подеколи переривається чиїмось покашлюванням у найближчій аудиторії. Інколи ти просто замовкаєш, зачудований потоком життя, що, здається, нестримно просочується крізь кожну пору твого тіла. В такі моменти най� краще затамувати дихання та помовчати, аби відчути сповна цілісність моменту. Добре, що ти це розумієш. Добре, що я це розумію. Саме тому, тихо посьорбуючи каву, ми дивимось на засніжених людей за вікном, подеколи обмінюючись поглядами. З Ж И Т Т Я Я давно звикла, що ми мислимо в одній площині. Спочатку це було приємною несподіванкою, наразі перетворилось на константу. У знайомих частенько округлю� ються очі, коли ми завершуємо речення один за одного, я ж здебільшого в такі моменти посміхаюсь або ж лишаюсь інертною, як графітний електрод. Хоча, зізна� тись чесно, подеколи це дратує, коли я перебуваю в лихоманці народження ідеї, а ти приходиш і буквально зриваєш її у мене з язика. Від реакції з мого боку, вартої пера ранніх оповідань Кінга, мене утримує глибоке дихання та лічба. Я вдихаю на повні груди й рахую до десяти. Я рахую до двадцяти. Я рахую до тридцяти. З стану легкого заціпеніння та споглядання в одну точку мене витягує звук глухих кроків поруч. Купка сту� дентів (з вигляду першокурсників) рішуче тупцює в пошуках необхідної аудиторії. Я, трохи нахмурившись, проводжаю їх поглядом, й ти це помічаєш. Що там казав Фромм? Коли ти любиш одну людину, ти зобов’язаний любити все людство. О’кей, я і буду любити, лише б воно не заважало ділити цей момент з тобою. Ти розповідаєш мені про Французьку революцію, заповнюючи прогалини десь в моїй черепній коробці, бо здебільшого зі шкільного курсу історії за той період я ніц не пам’ятаю. Хоча виклад історії саме у твоєму варіанті робить її достобіса привабливою, адже кожна дата та кожен факт обов’язково доповнені жартом, будь то від� криття Америки чи смерть Папи Римського (за смішки над останнім щиро каюся, хоча, по правді кажучи, смерть завжди здавалась мені чимось безглуздим та комічним). У цьому увесь ти – безлімітне постачання несподіванок на цілий день, навіть якщо це стосується таких дрібниць, як вибір кави. Здається, час оселився десь у паралельному Всесвіті відносно того місця, де ми перебуваємо. Я не відчуваю його. Так, дзвенить дзвінок, відмірюючи огризки розмі� ром у годину двадцять, за вікном сонце хилить промені до обрію, люди поруч прихо� дять та йдуть, але це відбувається ніби поза вакуумом, в якому я означила нас з тобою. Подумки порівнюю створену в мозку ізольовану систему з язичницьким колом, яке наші пращури креслили, аби вберегтися від злих духів. Цікава аналогія, треба якось записати до нотатника, хоча… Від чого мені оберігати нас з тобою? Зда� ється, що ні від чого, хоча всередині щось зхворено ворушиться та гризе, бо подеко� ли те, що виникло між нами, бачиться мені настільки крихким та тендітним, що не під� дається означенням класичної фізики. Ми розмірено теревенимо, а ти торкаєшся моєї руки, гладиш волосся, вичеплюєш нанометри субстанції всередині, що подеколи називають душею, і сповнюєш її умиро� творенням, зцілюєш. Я полегшено й втомлено зітхаю, немов все життя до того я несла камінний хрест на особисту Голгофу – і саме зараз, саме в цю хвилину це завершилось і отримало сенс. І я знову відправляюся в далеку гавань споконвічних людських пошу� ків, аби щоразу знаходити омріяний спокій разом з тобою. Напевно, це саме те, що зветься… Юлія СУХЕНКО, студентка ІІІ курсу ДОЗВОЛЬТЕ ОДРУЖИТИСЯ ДЕСЯТИЙ рік навчання у школі став переламним у моєму житті. Змінилось ставлення до творчості, освіти, громадської діяльності. А головне, що змінилось ставлення самого до себе. Будівля Палацу дитячої та юнацької творчості стала важливим місцем моєї реалізації, і не тільки. Чому саме вона? Бо я займав посаду голови районної ради старшокласників і часто там бував. Виходячи з того, що більшість нашої команди є випускниками, було вирішено провести вибори у лідерський склад самоврядування. Тоді все й почалося. Тоді я познай� омився з чудовою дівчиною. Вона прийшла вчасно. Попроха� ла мене провести її до актової зали, де й проходив сам кон� курс, який виявився для неї нескладним. Далі – спільна праця, юнацький гумор, ліричні прогулянки, цілковите розуміння одне одного, пригоди, ентузіазм, котрий став удвічі сильні� ший. Пройде зовсім мало часу з моменту першої зустрічі, як багато хто почне називати нас “президентською родиною”, керуючись в цьому нашими шкільними посадами. Багато в чому в своїй поетичній і журналістській діяльності я також зав� дячую їй. Наше спілкування славиться різноманітністю, обго� 6 ворення проблемних питань сприяють появі нових неочікува� них думок та вчать прислуховуватись до слів іншого. Після спільних двох щасливих років важливим кроком був саме вступ до вищого навчального закладу. Ми переймалися тим, що подальше навчання може нас роз’єднати, але Інститут філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова допо� міг в цій ситуації. Шкільні спогади залишили нам більше, ніж фрагментарні уривки, а цілі на майбутнє допомагають ще міц� ніше цінувати одне одного, сприяючи спільно втілювати заду� мане та бути відвертими. В житті справді відбувається все в поспіху, але, як не дивно, в нашому випадку це на краще. “Я кохатиму завтра сильніше, а сьогодні як востаннє”, – цей вига� даний і, на перший погляд, парадоксальний вислів характери� зує моє ставлення до Іванни Балик. Саме вона є моєю єдиною супутницею і коханою. Іванно, кохаючи тебе, я щасливий. Сьогодні я обійму тебе так, як ще ніколи раніше, і прошепчу на вухо, що завтра кохати� му ще більше і ніколи не розчарую. Дмитро ЛЕБЕДИНСЬКИЙ, студент І курсу КВІТЕНЬ 2014 �Новини підрозділів Фотопривітання Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ Студенти Драгомановського університету вирізняються творчим підходом до подій, тому до Дня всіх закоханих під� готували фотопривітання. Студенти ІІ курсу Катерина Носо� ва (фотограф) та Вікторія Хоменко (художник) зробили серію світлин, які показують почуття і емоції молоді. Студенти Інституту управління та економіки освіти Національного педаго� гічного університету імені М. П. Драгома� нова вирішили підтримати усіх українців у висловлені своєї любові до Батьківщи� ни, патріотичного духу й національної свідомості. В Інституті з’явилася “Стіна любові до України”, прикрашена вигото� вленими власноруч українськими дівочими віночками, стрічками й фото зі студентських флешмобів. А дівчата� студентки тепер красу� ються на парах у виши� ванках. Приурочили все це до Тижня укра� їнської мови і культури в Інституті. ЯК ДРАГОМАНОВЦІ КАЛИНУ САДИЛИ… Цієї суботи студенти та викладачі Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного універси� тету імені Михайла Дра� гоманова біля гуманітар� ного корпусу вишу, наче в пісні співається, поса� дили калину. Ініціатором заходу виступила Сту� дентська рада, яка приу� рочила акцію до 200� ліття від дня народження Тараса Шевченка та 9�річчя Інституту філо� софської освіти і науки. Завершуючи урочи� сту подію, бо в українсь� ких традиціях – це одна з найсвятковіших церемоній, директор Інституту, професор Іван Дробот побажав усім студентам процвітання і любові. “Калина символізує красу і силу, – підкреслив очільник Інституту. – Вона є символом єднання українського народу, що нині так потрібно кожному з нас”. ДРАГОМАНОВЦІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА 3 квітня 2014 року українці відсвят� кували 96 річницю від дня народження Олеся Терентійовича Гончара. Тради� ційно у цей день поціновувачі творчості зібралися в парку біля пам’ятника письменнику. Вшанувати пам’ять прийшли студенти, зокрема й магі� странти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, письменники�спілчани, сім’я Олеся Терентійовича та просто небай� дужі люди. До слова запрошували Михайла Слабошпицького, Петра Кононенка, Оксану Кобелецьку – доцента кафе� дри української літератури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, та інших спілчан, а також лауреаток літе� ратурної премії імені Олеся Гончара – студенток університету імені Т. Г. Шев� ченка. Слово від студентства мала Вікторія Осіпова, магістрантка ІУФ та ЛТ імені Андрія Малишка. Письменники згадували Олеся Терентійовича як письменника, коле� гу, друга, громадянина�патріота… Про минуле, сьогодення і майбутнє, про неймовірний внесок Валентини Дани� лівни Гончар, завдяки якій були опублі� ковані щоденники письменника, про долю України… “Гончар був нашою українською совістю, закутою, але совістю!” КВІТЕНЬ 2014 7 �Освітянський пантеон Л Ю Д И Н А 17 КВІТНЯ пішов з життя мудрий керівник, талановитий вчений, педагог від Бога, настав� ник, глибокий життєлюб, добрий друг, заслужений діяч науки і техніки, ака� демік Української акаде� мії політичних наук, док� тор філософських наук, проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, заві� дувач кафедри філософії Інституту філософської освіти і науки ВОЛИНКА ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ. Григорій Іванович народився 1 травня 1949 р. у місті Ніжин Чернігівської області в сім’ї робітників Волинки Івана Тихоновича і Любові Дмитрівни. Після восьми кла� сів Ніжинської середньої школи № 1 вступив до Київ� ського електромеханічного технікуму залізничного транспорту, пройшов армійську службу. Випускник Київ� ського національного університету імені Тараса Шев� ченка (1976), аспірант філософського факультету (1976–1979). З листопада 1979 р. працював в Націо� нальному педагогічному університеті імені М. П. Драго� манова (тоді Київський державний педагогічний інсти� тут імені О. М. Горького) на посадах асистента, старшо� го викладача, доцента, професора. З 1989 року очолю� вав кафедру філософії, у вересні 2003 р. призначений на посаду проректора університету з наукової роботи та міжнародних зв’язків. Доктор філософських наук (1989 р.), професор (1991 р.), академік Української академії політичних наук (1997 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2000 р.). Кандидатська дисертація Г. І. Волинки “Діа� лектико�матеріалістичні основи стиля мислення суча� сної науки” (1980 р.) присвячена онтологічним і методо� логічним засадам стилю мислення в природознавстві ХХ століття. Докторська “Соціально�практична функція матеріалістичної діалектики”, захищена у березні Андрій ДЕМИДЕНКО, відомий український поет, народний артист України, академік, професор А НА ХРЕЩАТИКУ, А НА ГРУШЕВСЬКОГО... І І Беркути в небі – у повен у розмах! Вивчають польотів граматику. А на Грушевського, на Хрещатику Безкрилі круки, Скувавши бронею душу й руки, Їхні ганьблять імення... А на Хрещатику, а на Грушевського Ранком і в ночах холодно й грізно. А на Хрещатику, а на Грушевського Стогнуть люди. Стогне залізо. А на Хрещатику, а на Грушевського Не чеканять паради. А на Хрещатику, а на Грушевського Стоять барикади. Гримлять барикади! Розділивши собою Грядуще і суще. А на Хрещатику, а на Грушевського В парадних будинків Обпалені скроні. А на Хрещатику, а на Грушевського Асфальти й бруківки, Залиті смертю і кров’ю. А на Хрещатику, а на Грушевського Новітні центуріони — Муштровані чорні менти — Стріляють в свободу! Вбивають свободу! Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Б Л А Г О Р О Д Н О Ї 1989 року, стосувалась історії і теорії діалектичного дис� курсу та соціально�практичних функцій діалектики. Після отримання диплома доктора філософських наук (1989 р.) і призначення на посаду завідувача кафедри філософії керував аспірантами і консультував докторантів. Понад п’ять років Г. І. Волинка входив до експертної ради ВАК України, був членом спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій при НПУ імені М. П. Драгоманова і КНУ імені Тараса Шевченка. З 2004 р. увійшов до складу Громадської колегії при Голові ВАК України. У 2006 р. призначений головою спеціалізованої вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова по захисту дисертацій з філософсь� кої антропології, філософії культури та історії філософії. Професор Григорій Волинка більше тридцяти років присвятив вихованню і навчанню студентів Драгоманов� ського університету. За роки наукової, викладацької, творчої роботи закарбував своє ім’я в історії вітчизняної і світової філософської думки. Григорій Іванович цінував спілкування і поважав чес� ність. Для нього не були важливі посади і звання спів� розмовників, передусім слід вміти бути Людиною. Для Григорія Івановича це була важлива цінність, на яку він звертав увагу своїх колег, однодумців, студентів і аспі� рантів. Не слід боятись своїх недоліків, слід остерігатись власної обмеженості і ледачості. За його глибоким переконанням, найгірше, що може вчинити людина сама собі, це припинити ставити запитання і зупинитись у розвиткові, перестати цікавитись світом. Професор у вільній сократичній манері за кілька хвилин розмови міг порушити звичне для співрозмовника бачення світу і показати нові ракурси осмислення буття. Кожен день людина повинна навчатись чомусь новому, таким прин� ципом керувався Волинка Григорій Іванович. Як для викладача і дослідника його улюбленою темою була середньовічна філософія, пояснювати яку для студентів було великим задоволенням. Незважаючи на зайнятість на посаді проректора, постійною науко� вою роботою, він знаходив час для роботи зі студентами та аспірантами. Двері його кабінету завжди були відкри� ті для спраглих до філософії в її істинному значенні. Філософія для професора Григорія Івановича – це стиль В гідність людини! В гідність народу! Чорні в них душі, як чорні в них свити. І страшно не вмерти — Страшно так жити! І страшно не вмерти — Страшно так жити І на Хрещатику. І на Грушевського. І по всій Україні. І як безсмертя прапор. Як нескорений заповіт. Над Українським Євромайданом Білим голубом Правди Мажористі ноти розлітаються в світ, Серцем добуті із старих фортепіано... 19.02.2014 р. ІІ А на Хрещатику, а на Грушевського Бути музиці рано! А на Хрещатику, а на Грушевського Сльоза не загоїть рани. А на Хрещатику, а на Грушевського Тіла хлопців наших Гріє холод бетонних плит. А на Хрещатику, а на Грушевського Смертю смерть поправши І передавши врятований ранок Нам у спадок на цій землі, Небесна Сотня Небесним Чумацьким Шляхом, Як на пост – Вирушає у вічний політ! О країна, цілована Богом... 21.02.2014 р Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Д У М К И життя, спосіб мислення, щоденна робота. Любов і мудрість для професора були не пересічними поняття� ми. Своїм ставленням до життя він підтверджував важливість філософського світосприйняття і духу. Саме завдяки його наполегливій роботі було підго� товлено 15 кандидатських і 5 докторських дисертацій, які є взірцем філософської висоти. Саме завдяки ста� ранній роботі професора Григорія Волинки кафедра філософії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова набула нового звучання на сві� тових і вітчизняних теренах. Під його опікою кардиналь� но змінилась проблематика кафедральних наукових досліджень. Вони все тісніше пов’язувались із питання� ми духовних засад розбудови держави, із світоглядни� ми запитами вищої педагогічної освіти, з історією віт� чизняної і зарубіжної філософії. Під керівництвом професора Григорія Волинки працювала група вчених, які повернули історичну пра� вду щодо дати заснування Драгомановського універси� тету, адже “ідея університету” для Григорія Івановича була так само важливою, як і філософія. Університет і філософія, на думку вченого, тісно вза� ємопов’язані, і однією з його мрій було створення філо� софського навчального підрозділу в Драгомановському університеті. 2005�й рік став роком здійснення цієї мрії, і Григорій Іванович із завзяттям починає працювати зі студентами напряму “Філософія”. Цей період став важливим для його учнів і послідовників, які і далі про� довжуватимуть велику справу великого Вчителя – нести світло знання світові. Григорій Іванович залишається в пам’яті студентів, аспірантів, вихованців та колег як мудра, чесна і поряд� на людина, авторитет якої є прикладом життєвого шляху. Професорсько�викладацький та студентський колектив Інституту філософської освіти і науки сумують і співчувають рідним і близьким Григорія Івановича. Викладачі та студенти Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова Творчість викладачів СИН УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У краю чорнобривців і м’яти, Ніжних мальв, гаїв і дібров Ріс хлопчина, й турботлива мати Дарувала йому всю любов. Та нестерпна панська неволя Забирала всі сили й красу У сестер, що сивіли від горя, І у матері, що стaріла з жалю. Як хотілось йому, ще малому, Бути вільним, немов сизий птах, Полетіти у світ, де ніколи Він не знатиме, що кріпак. Та куди б не закинула доля Його у далекі краї… Він вірив, що скінчиться неволя І порвуться кайдани тяжкі. Кобзарем його величають, Сином мужнім і духом міцним, Що оспівував у своїх творах Рідний край, і матусю, і дім. Не зламали його ті тортури, Що ганьбили рідний народ. Руйнував він Словом всі мури, Вселяв дух до жадaних свобод. Лілія ГОЛОВКО, доцент кафедри туризму ІПГО та екології Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. КВІТЕНЬ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1642) (квітень 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1642) (квітень 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/206 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/1e27fc21c2ae67eb48023a0c3f734f00.pdf c4be00407c24d63875e26d5cf577f18e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 9 (1619) ЛИСТОПАД 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА 17 ЛИСТОПАДА – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТУДЕНТІВ Шановні студенти! Щиро вітаю вас з Міжнародним студентським днем! Студентська пора – це час пошуку, розвитку, становлення. Наш університет дає молодій людині безліч можливостей для самореалізації. Серед нашої студентської спільноти є переможці і лауреати численних міжнародних та всеукраїнських подій – уча% сники науково%практичних конференцій, інтелектуальних конкур% сів, літературно%мистецьких проектів, спортивних змагань. Різ% носторонність, освіченість, цілеспрямованість драгомановської молоді радує і захоплює, дає наснагу для роботи всього колективу університету. Студентське самоврядування НПУ неодноразово перемагало у міських оглядах і конкурсах, демонструючи високий рівень культу% ри й свідомості нашої молоді. Імена драгоманівців відомі серед сту% дентських і викладацьких колективів університетів України і Європи, завдяки наполегливій роботі з молоддю викладачів, кура% торів. Дякую всьому професорсько%викладацькому колективу за мудру і ґрунтовну працю. Студентські ініціативи завжди сприяли появі нових винаходів, відкриттів, звершень. Вірю, що студенти нашого університету, обравши стежку педагога і вчителя, зуміють запилити вогник у серцях і душах своїх вихованців. Вітаю зі святом! З повагою, ректор університету, доктор філософських наук, професор, член%кореспондент НАН України, академік НАПН України Віктор АНДРУЩЕНКО ВІТАЄМО! Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова акаде� мік Віктор Андрущенко отримав Почесну відзнаку Української Ради Миру “Орден Миру” І ступеня за вагомий внесок у справу збереження справедливо� сті, гуманізму, миру й зла� годи у світі, високопрофе� сійну та самовіддану працю на благо Батьківщини й утвердження слави України на міжнародній арені. Драгомановці щиро вітають свого лідера! ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ! Congratulations on the Anniversary! Gratulation zum Jubilдum! Bon Anniversaire! РЕКТОРАТ університету, колектив відділу міжнародного співро� бітництва та євроінтеграції, редакція газети “Педагогічні кадри” віта� ють проректора з міжнародних зв’язків, кандидата історичних наук, доцента Володимира Григоровича Лавриненка з 60�річчям. Мудрий керівник, спеціаліст високого класу, доброзичлива та толерантна особистість, Володимир Лавриненко активно працює над проблемами євроінте� грації українського освітнього простору. Колектив університету високо цінує внесок Володи� мира Григоровича у налагодження міжнародних зв’язків нашого університету і його визнання за кордоном. Володимир Григорович показує приклад відданості справі, наполегливості та відповідаль� ності. Професійні якості доповнюють доброзичливість та принциповість, щирість та надій� ність. Бажаємо міцного здоров’я, стійкості духу та сімейного благополуччя! Міжнародний семінар Свято Шана Про минуле і майбутнє Визволення України День студента стор. 2 стор. 4 стор. 8 �МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ 18�19 ЖОВТНЯ у стінах НПУ імені М. П. Драгомано� ва відбувся Міжнародний семінар, присвячений викла� данню чутливих проблем в історії у мультикультурному аспекті. Ініціаторами заходу стали Департамент загаль� ної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України спільно з Директоратом з освіти і мов (Відділ історичної освіти) Ради Європи, Драгомановський університет та Всеукраїнська Спілка викладачів суспільних дисциплін і громадянської освіти. На фоні загальної глобалізації мультикультурність сучасного суспільства є чи не найголов� нішою ознакою та звісно фактором напруження у світі. Вчені доводять, що мультикультурність ХХІ століття суттєво відрізняє цю епоху від попередніх. Це зокрема стосується різноманітних про� тиріч, породжуваних нею на світогляд� но�цілісному, комунікаційному, побуто� вому рівнях. Тісно до цього примикає й історичний аспект. Досі людство не може знайти оптимальних шляхів без� конфліктного потрактування різноманіт� них епізодів світової історії. Ця пробле� ма лягає не тільки на плечі істориків� науковців, але й входить до навчальних завдань істориків�вчителів. Кроки у вирішенні такої проблема� тики здійснюються завдяки спільним зусиллям українських вчених�педагогів та експертів Ради Європи. Міжнародний семінар “Викладання чутливих проблем в історії у мульти1 культурному контексті” покликаний не лише запропо� нувати сучасним вчителям історії методичні рекоменда� ції та розробки за вибраною тематикою, але й забезпе� чити взаємообмін досвідом між освітніми системами різних країн. Розпочинаючи семінар, заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Жебровський зізнався, що його сприйняття такого роду заходу з пози� ції високого чиновника – це звичайна буденна робота, але Борис Жебровський – учитель�історик, не хотів би пропустити жодної доповіді на цьому семінарі. “Та все ж повертаючись до позиції високого чиновника, найбіль� ше бажання, щоб усі виступи знайшли своє практичне втілення у вітчизняній школі”, – зауважує Борис Михай� лович. Заступник міністра розповів учасникам про недавні проекти й заходи у сфері освіти України, спрямовані на формування єдиного освітнього простору Європи. Це зокрема прийняття Київського комюніке на Форумі міні� стрів освіти європейських країн, що відбувався у Києві, а також З’їзд ректорів педагогічних університетів Євро� пи, зініційований ректоратом Драгомановського універ� ситету і безпосередньо Віктором Андрущенком. Й одна, й інша подія – вагомі кроки у напрямку формуван� ня щасливого майбутнього для людської цивілізації, доки окремі амбіційні чиновники ще лаються за минуле. Борис Михайлович і сьогоднішній семінар назвав зв’яз� ковою ланкою у ланцюзі створення єдино� го простору. Загалом у програмі семінару перед� бачається розгляд низки питань, пов’яза� них з оптимальним вирішенням чутливих моментів при викладанні історії у мульти� культурному класі, підбір відповідних дже� рел і методик, використання нових техно� логій у роботі з учнями. Свої думки з цього приводу висловили професори та експер� ти Сусанна Попп (Німеччина), Айен Філ1 ліпс (Велика Британія), Луїза Де Бівар Блек (Португалія), Джим Косем (Велика Британія), вітчизняні науковці, серед яких представник Дипломатичної Академії Міністерства закордонних справ України професор Михайло Кирсенко. Гостям також було презентовано студентський проект на тему “Ми різні – ми рівні”, ске� рований на формування міжетнічної толерантності. За словами одного з організаторів наукової імпре� зи, заступника голови Відділу історичної освіти Ради Європи Тетяни Мінкіної1Мілко: “Акцент заходу – поєд� нання інтелекту й бажання науковців, доброї волі чинов� ників та усіх ланок формування історичної свідомості людини, куди входять школа, сім’я, університет, засоби масової інформації, громадські мистецькі організації”. Рада Європи активно співпрацює з українськими вчени� ми й представниками міністерств, що пов’язано з голо� вуванням України у Комітеті міністрів Ради Європи. З боку нашої держави провадиться ефективне реагування на виклики сьогодення, що доводить проведення й цього семінару. Як зазначив на відкритті заходу перший проректор НПУ імені Михайла Драгоманова Володимир Бех, це була розмова не тільки про принципи й методики нав� чання. Суть виявилась набагато глибшою: “Жодні нові технології не будуть працювати, поки вчитель сам не окреслить для себе принципи навчання, а за кожним принципом безпосередньо стоять цінності. Бо ж принцип – лише інструмент дії”. Драгомановський університет завжди з приємністю приймає зарубіжних науковців, демонструє свої дося� гнення, ділиться досвідом. Обговорення висуненої на семінарі тематики безумовно отримає практичне вті� лення, а встановлення дружніх зв’язків між експертами започаткує плідну співпрацю. Людмила КУХ, прес�служба університету ВІН НЕ МАЄ АНАЛОГІВ В УКРАЇНІ НА БАЗІ Фізико�математичного інституту НПУ імені М. П. Драгоманова функціонує уні� кальний Науково�методичний центр суча� сних засобів навчання, де з найновішим німецьким обладнанням працюють науковці, аспіранти, вчителі. Ми звикли, що педагогічні виші покликані у першу чергу готувати вчителя – достойного наставника для майбутнього покоління. Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова вперто доводить соціуму, що переймається не тільки власне методичними проблемами. Драгомановці науковообґрунтовано вирішують психологіч� ні, соціальні, філософські питання сучасної освіти у глобальному контексті і разом з тим не забувають про дріб’язкові, здавалось би, аспекти роботи маленької школи, вчителя, учня. Завдяки подібним прагненням у стіни Драгомановського університе� ту потрапило обладнання для лабораторних та практичних шкільних і вузівських робіт визнаної на світовому ринку німецької компанії “PHYWE”. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко з ентузіаз� мом поставився до пропозицій відкрити в університеті окрему лаборато� рію для демонстрації установок. Науковці Фізико�математичного інститу� ту вишу довгий час вивчали досвід функціонування такого структурного підрозділу в навчальних закладах Росії та інших країн світу, розробили низку напрямків його роботи і можливості, які б він відкрив для вчених, студентів, обдарованої молоді природничо�математичних нахилів. Врешті у травні 2011 р. за участі представників німецької компанії�вироб� ника “PHYWE”, російських колег з фірми “Резонанс” драгомановці пере� різали урочисту стрічку, що знаменувало відкриття на базі Фізико�мате� матичного інституту НПУ Науково�методичного центру сучасних засобів навчання. “Ця структура не має аналогів в Україні, – запевняє директор Центру Тарас Олефіренко. – До нас часто приїздять науковці з усієї України, щоб попрацювати з такими новітніми приладами, переконатися, що й для українців це цілком реально”. Сьогодні у Науково�методичному центрі зосереджено близько 40 сучасних уста� новок для навчання у загальноосвітній школі за трьома напрямками – фізика, хімія, біо� логія, та для значно ширшого спектра вищих навчальних закладів – від екології і аграрної промисловості до медицини. Німецька якість усього обладнання підкріплюється особли� 2 вою безпекою у використанні, чого вартий хоча б один приклад того, що у відкритому доступі тут розташовується рентгенівська установка, з якою можуть без спецодягу працювати навіть школярі. Окрім того, пан Олефіренко розповів і про деяку універсальність кожного приладу й повну укомплектованість, що особливо актуаль� но в учнівській аудиторії. Усі прилади легко під’єднуються до персо� нального комп’ютера та вже оснащені необхідним програмним забезпеченням. Результат роботи школяр відразу бачить на моніто� рі у вигляді схем, графіків, таблиць. Це економить час та зусилля дослідника, розширює можливості варіацій досліду. “Щодня ми приймаємо відвідувачів з різних навчальних закла� дів, вчителів�предметників, демонструємо прилади учням і студен� там. Зокрема, зараз вибудовується план�графік відповідних зустрі� чей, у нас працюють аспіранти і магістранти над власними наукови� ми роботами, – зауважує директор Центру. – Важливий елемент роботи нашої структури – це безумовно співпраця з талановитою молоддю, школярами, що готують науково�дослідні роботи у структурі Малої академії наук України і потребу� ють такого обладнання для власних експериментів. І можна лише уявити, що означає для майбутнього фізика, біолога, хіміка, а теперішнього школя� ра попрацювати за такою установкою – враження залишаються на все життя”. Завдання і мрія кожного науков� ця, викладача�драгомановця – опти� мально якісні і безпечні умови навчан� ня та виховання майбутнього поколін� ня українців. Шкільна освіта як базис подальшого розвитку особистості просто змушена відповідати новітнім умовам життя, але йти до цього варто послідовно та виважено. Створення Науково�методичного центру суча� сних засобів навчання в педагогічному університеті – вже суттєвий крок до розвитку загальної і вищої освіти. Попереду багато роботи, але початок – це вже півсправи. Прес�служба університету ЛИСТОПАД 2011 �Наука Із вражень про Школу молодого філософа 20�25 ЧЕРВНЯ 2011 р. в Москві та Підмосков’ї проходила “Школа молодого філо� софа: Філософія. Політика. Культура”, що була присвячена 20�й річниці створення СНД. У роботі школи взяли участь студенти, аспіранти та викладачі філософії з Росії, України, Республіки Білорусь, Азербайджану, Вірменії, Таджикистану. Організатора� ми школи стали “Міждержавний фонд гуманітарної співпраці держав – учасниць СНД” та Інститут філософії Російської Академії Наук. Українська делегація на чолі із професорами Є. К. Бистрицьким та В. А. Мала1 ховим складалась із двох аспірантів Інституту філософії НАН України (Ю. Г. Слуцька, В. П. Волковський), трьох аспірантів філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка (І. А. Ковальчук, В. В. Машкін, Г. В. Мороз) та двох аспірантів Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова (А. Е. Дро1 бович, Є. М. Шушкевич). Приємно, що окрім аспіран� тів нашого університету у роботі школи взяв участь випускник Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова, а нині аспірант Інституту філо� софії НАН України В. П. Волковський. Це демонструє якість підготовки фахівців�філософів в нашій alma mater, а також їх ентузіазм щодо актуальних філософських проектів. Протягом роботи школи фахівці з філософії різних поколінь і держав брали участь у “круглих столах” та прослухали ряд академічних лекцій, що охопили широ� кий спектр філософської проблематики – від “Політики і моралі: уроки Аристотеля” (академіка А. А. Гусейнова) до “Партикуляризму та універсальності культурної іден� тичності” (професора Є. К. Бистрицького). Варто відзначити, що школа була покликана не тіль� ки створити майданчик для наукової комунікації та обмі� ну думками відомих філософів з СНД, але й передати досвід молодим дослідникам. Тут були присутні слухачі шкіл молодого філософа, які проводились ще в часи СРСР. Зараз це досвідчені науковці, слово яких багато важить в гуманітаристиці та академіч� ному житті (професори С. А. Нікольський, В. М. Межуєв, Е. Ю. Соловйов, Є. К. Бистрицький, В. А. Малахов), але колись вони самі були молодими, допитли� вими студентами та аспірантами, що вправлялись у філософії і переймали досвід від старших колег на подібних школах. З перших днів вдалося виробити вдалий формат комунікації учасників, при якому дискусії, обговорення і навіть полеміка відбувалися без озирання на наукові ступені та вчені звання, а тільки на силу аргументів й переконливість. Єдине обмеження – пова� га до співбесідника і вихованість полемістів. Велике значення мало неформальне спілкування, обговорення доповідей та лекцій в кулуарах. Особливий резонанс викликали виступи Р. Г. Апресяна, Н. О. Кутузової, Є. К. Бистрицького, О. О. Кара1Мурзи, І. Р. Мамед1заде, В. М. Межуєва, Е. Ю. Соловйова, П. Д. Шозімова та Е. Г. Ордуханяна. Саме завдяки відкритості, взаємній повазі та відсутності ієрархічного бар’єру між учасни� ками вдалося обговорити складні теми, які пов’язані із національними ідентичностями країн колишнього СРСР, проаналізувати акту� альні політичні проблеми, роль СНД у справі міжкультурної комунікації, питання ідейної спадщини та культурної повноцінності й само� бутності країн – учасниць СНД. Обговорення часом досягало нечуваної для наукових заходів гостроти та емоційності, але взаємна повага і симпатія учасників один до одного стали кра� щим запобіжником конфліктів та неприємних ситуацій. Дійсним шедевром школи став міжкультур� ний вечір, на якому представники всіх делегацій та приймаючої сторони влаштували концерт художньої самодіяльності. Лунали пісні та вірші, задавали настрою запальні східні танці та декла� мації. При цьому професори та досвідчені нау� ковці не поступались аспірантам та студентам у силі виступів та відвертості виявлення емоцій. За підсумками роботи школи можна впевнено сказати, що науковці країн – уча� сниць СНД можуть порозумітись і знайти дійсно ефективні механізми взаємодії, на відміну від політиків, яким ще слід повчитися стриманості, простоті та готовності досягати згоди. Антон ДРОБОВИЧ, викладач кафедри філософської антропології Інтерв'ю ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ З ФІЛОСОФСЬКИМ УХИЛОМ ТАМАРА ЯЦЕНКО – фахівець у галузі глибинної психології Сучасне суспільство в його прагненні до інтеграції і налагодження міжнаціональ� них стосунків в кінцевому результаті пере� конується у важливості для людини саморе� алізації, що передбачає самопізнання. У такому випадку, аби перейти до проблем соціуму, варто почати з людини та її вну� трішніх суперечностей. Наука психологія, яка намагається допомогти людству у вирі� шенні цих питань, вже давно розширює межі співпраці з гуманітарними та точними науками. Сьогодні існують центри та лабо� раторії, де теоретична база передбачає перетин різних галузей знань на засадах взаємодоповнень. Про створення подібної наукової лабо� раторії на базі НПУ імені М. П. Драгоманова розповіла академік Національної академії педагогічних наук України, доктор психоло� гічних наук, професор кафедри психології РВНЗ “Кримський гуманітарний універси� тет” Тамара Яценко. – Пані Тамаро, Ви є визнаним фахі� вцем у галузі глибинної психології, очо� люєте Науково�дослідний центр глибин� ної психології в Кримському гуманітар� ному університеті, як так трапилось, що прийшли до філософського осмислення психологічної проблематики? – Я вже більше 30 років займаюся гли� бинною психологією. Це те, до чого психо� логи відносяться з осторогою. Глибинна ЛИСТОПАД 2011 психологія враховує цілісність психічного в єдності свідомого з несвідомим. На моє переконання, саме такою повинна бути практична психологія. Наші розробки носять як науково�теоретичний, методоло� гічний, так і практичний характер. Адже, як кажуть, немає нічого практичнішого, як хороша теорія. Хорошою є та теорія, яка впродовж тривалого часу створювалась спіралеподібно – “від теорії до практики і навпаки”. Разом з тим можна зауважити: науковий аспект йде за розв’язанням прак� тичних задач, інакше – це б було порушен� ням службової етики практикуючого психо� лога. Більш ніж тридцятилітня практична робота, яка піддається узагальненням, врешті обумовила філософське її осми� слення в напрямі теорії пізнання психічного, що досі є нерозкритим. Від розв’язання цієї проблеми залежать конкретні методики і сам характер підготовки практичних психо� логів. Віктор Андрущенко працює у галузі філософії освіти, і це безпосередньо пере� тинається з особистими зацікавленнями професійного практичного психолога, який тяжіє до філософського осмислення емпі� ричного матеріалу в ракурсі предмету пси� хічного пізнання; проблеми адекватності методів пізнання феномену психічного в його об’єктивній реальності існування. Усі словники подають психічне як “суб’єктив� ний образ об’єктивного світу”. Разом з тим, ніхто ніколи не ставить питання: чим зада� ється цей суб’єктивізм сприйняття реаль� ності в його індивідуальній неповторності? Ми ж відносимо цю проблему до централь� них в створюваній науково�дослідній лабо� раторії глибинної психокорекції. – Центр, який Ви очолюєте, уже добре відомий в Україні завдяки суттє� вим здобуткам у сфері глибинної психо� логії. Тепер подібну лабораторію Ви плануєте створити на базі НПУ імені Михайла Драгоманова. Чи не дублюва� тимуть ці структури одна одну? – Дослідження, які ми проводимо в Нау� ково�дослідному центрі в КГУ, не мають вираженого філософського ракурсу осми� слення корекційних процесів та їх результа� тів. У Національному педагогічному універ� ситеті, з одного боку, передбачається роз� ширення та поглиблення психокорекційної практики на засадах розробленої нами пси� ходинамічної теорії, з іншого – ставиться завдання філософського осмислення при� роди та закономірностей, на яких ґрунту� ється така практика. Коло інтересів торка� ється як педагогічного ракурсу психокорек� ційної практики, так і проблем оптимально� го виховання молоді, що упереджувало б потребу в психокорекції. Словом, лабора� торія глибинної корекції зорієнтована на поліпшення якості підготовки психологів� практиків на відповідних факультетах Дра� гомановського університету, що готують психологів. – Тамаро Семенівно, таким чином, у цій лабораторії зможуть працювати не лише аспіранти та науковці вишу, але й студенти? – Так, студенти у першу чергу матимуть змогу безпосередньо знайомитися з живим процесом глибинної корекції з людиною, власне проходити глибинну психокорекцію, що є передумовою професійного успіху практичного психолога. Ми уже кілька років тісно співпрацюємо з НПУ імені М. П. Драго� манова. Мені довелося неодноразово, як члену експертної ради ДАК і члену Вищої атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, співпрацювати з викладачами та студентами, проводити показові заняття. Маємо багатолітній досвід спільного проведення семінарів та конфе� ренцій з практичних та методологічних про� блем практичної психології. – А чому Ви обрали саме Драгома� новський університет? – З цим університетом у мене давні зв’язки. Я проходила тут стажування (1969 р.), потім ще три роки аспірантури під керівництвом професора Дмитра Ніколен1 ка, взаємна робота з професорами Любов’ю Долинською, Володимиром Бондарем, Віктором Синьовим та ін. В останні роки мене захоплює науковою гос� тротою проблеми широта й всеохопність філософії освіти, що розробляє академік Віктор Андрущенко. Глибоко вразила його доповідь на зборах НАПН України не лише ораторською досконалістю, але й адекват� ністю постановки освітянських та психоло� гічних проблем вузівської підготовки молоді до професійної діяльності. Відчуваю вну� трішню потребу в такій співпраці, яка вже на сьогодні має реальний результат – вихід посібника “Теорія і практика глибинної пси� хокорекції”, де Віктор Петрович виступив укладачем. Я все більше усвідомлюю, що мої бага� толітні напрацювання потребують філософ� ського осмислення та узагальнення, тому перспективи вбачаю в інтеграції науково� філософської думки. – Як Ви вважаєте, що це дасть для майбутніх вчителів, педагогів? Навіщо їм вивчати глибинну психологію? – Педагогічний ракурс проблеми мето� дів підготовки майбутніх учителів до спілку� вання з учнями забезпечує глибинна психо� корекція – це доведено мною ще в доктор� ській дисертації, яка була захищена при Драгомановському університеті (1989 р.). У контексті підготовки майбутніх практичних психологів метод глибинної корекції забез� печує особистісну психокорекцію на заса� дах вивчення майбутнім фахівцем власної внутрішньої суперечливості психіки; ознай� омлення з адекватними методиками піз� нання цілісної психіки в її свідомих та несві� домих виявах; опанування інструментовкою використання метафорично�візуалізованих засобів глибинного пізнання у відповідності з образністю мови несвідомого, що спира� ється на архетипну символіку, колективне несвідоме. Методологічний аспект дослідження глибинної корекції найбільш влучно презен� тують методи психоаналізу комплексу тематичних малюнків; психоаналіз пред� метних моделей, використання казки, каменів, іграшок з метою полегшення про� цесів корекції та проективної ідентифікації. Сподіваюся, що лабораторія глибинної пси� хокорекції, відкриття якої санкціоноване ректором НПУ імені М. П. Драгоманова, внесе оживлення в теорію, методологію та інструментально�методичні аспекти стано� влення професіоналізму практичного психолога. Глибинна психокорекція вира� жає інтегративну сутність психодинамічної теорії в її методологічному та практичному вираженні, що не може залишити байдужи� ми професійно зорієнтованих майбутніх психологів�практиків та педагогів. – Тамаро Семенівно, дякую за при� ємну та цікаву розмову. Розмовляла Людмила КУХ 3 �М И Й Ш Л И К Р І З Ь З ГА Р И Щ А І Л Ю Т Ь В И З В О Л Я Т И У К РА Ї Н У СЕРЕД ПОДІЙ XX століття найтрагічнішими слід вва� жати жорстокі бої проти гітлерівської агресії спочатку на кордонах, а потім – і на просторах колишнього Радянсько� го Союзу. Захисники Вітчизни проявили тоді небачений до цього у світовій історії героїзм, самовідданість і самопо� жертву. На бій з ворогом за покликанням душі й серця ста� вали поряд із воїнами у партизанських загонах підлітки, юнаки і дівчата, жінки і діти. Фронт і тил у цілковитій єдно� сті до останнього подиху протистояли ворожій навалі. Однак під натиском переважаючих фашистських армад героїчні захисники рідної землі змушені були відступати, і чимало із них знайшли упокій в братських могилах. Фашистська армія окупувала територію в 1 млн 880 тис. кв. км з населенням 80 млн чоловік. Найбагатші простори центральних чорноземних районів Росії й Украї� ни з розвиненою промисловістю та сільським господар� ством, працьовитим народом опинилися під гнітом гітле� рівських завойовників. Командування терміново перекинуло 3�тю гвардійсь� ку танкову армію, 1�й гвардійський кавалерійський кор� пус, три стрілецькі дивізії з Букринського на Лютезький плацдарм. Визволення Києва покладалось на 60�ту армію під командуванням генерала І. Черняхівського та 38�му (генерал�полковник К. С. Москаленко). Координацію бойових дій фронтів здійснював легендарний Г. К. Жуков. “Даёшь Киев!” 1943 Нашим арміям протистояли 12 піхотних та дві танкові дивізії. Від Гостомеля до Вишгорода глибина оборони дося� гала 14 км, з протитанковим ровом та мінними полями. нято над Ужгородом – центром Закарпаття. Ця дата є Днем визволення України від фашистських загарбни1 ків. У боях за Україну регулярній армії допома� гали понад 500 тисяч народних месників, об’єднаних у 70 загонів. 60 українських партиза� нів відзначено високим званням Героя Радянсь� кого Союзу. 86 жінок України стали Героями Радянсь� кого Союзу. Серед них – славні підпільниці Украї� ни Лариса Ратушна, Ніна Сосніна, Ляля Убийвовк, Люба Шевцова, Уляна Громова, санітарки Марія Боровиченко, Марія Щербаченко, Галина Автоматниця. 1942 р. Петрова та ін. Героїчні подвиги захисників Вітчизни назавжди увійшли до літопису історії Великої Вітчизняної війни. Відвойовані міста Київ, Одеса, Севастополь, Керч стали містами�героями. Мужність нашого народу ущент розвіяла гітлерівські ілюзії щодо генерального плану “Ост”. Колгоспниця села Високе Харківської області О. Конохіна з дітьми Віктором, Іваном, Володимиром та Миколою біля спаленого німцями дому Доля української нації вирішувалася у битвах 1941–1945 рр. Розгром фашистів під Москвою у грудні 1941 – січні 1942 рр. став відліком визволення окупованих фашистами земель. Міфу про непереможність гітлерів� ської армії не стало. Вид Хрещатика в Києві після відступу фашистів 3�го листопада командуючий фронтом М. Ватутін від� дав наказ про наступ на Київ північної групи військ. У ніч з 5�го на 6�те листопада столицю України було визволено від фашистських загарбників. Битва за Дніпро і Київ про� демонструвала усьому світові могутню силу Радянської армії, дружбу і взаємодопомогу наших народів. За форсування Дніпра, героїзм у боях на плацдармах 2605 солдатів, сержантів, офіцерів та генералів було удо� стоєно звання Героя Радянського Союзу. Із них 1838 росіян, 434 українців, 47 білорусів, 30 грузинів, 49 татар, 28 казахів, 27 узбеків та представники інших націй. Партизани на переправі. Україна 1942 р. І насамкінець кілька слів про нашу історію. Доля укра� їнського народу залежала від бойових дій Радянської армії на фронтах Великої Вітчизняної війни та від наших пере� мог. Без цієї Перемоги не було б України як соборної незалежної держави, не було б української нації як етноіс� торичної спільноти. Радянська армія за підтримки союз� ників врятувала світ від коричневої чуми – фашизму, а вирок Нюрнберзького процесу засудив фашизм навічно, без термінів давності. Героїчний подвиг радянських воїнів навічно залиша� ється в пам’яті мільйонів чесних людей. Багато синів і Україна Гітлер наказав будувати неприступну лінію оборони – “Східний вал”. Та було вже пізно. Після жорстоких боїв під Курськом радянські війська з боями переслідували воро� га, притискаючи його до Дніпра. П’ять фронтів при актив� ній допомозі партизанів та місцевого населення у вересні захопили 23 плацдарми. Майдан Попереду була Київська стратегічна наступальна опе� рація. У битві за місто командування Воронезького фрон� ту основним визначило Букринський плацдарм, але такі спроби перемогти були недосяжними: втратилась рапто� вість наступа, ворог зумів зміцнити оборону. Окрім того, рельєф місцевості позбавляв можливостей широкого застосування танкових з’єднань. 4 Ворог сподівався зупинити пере� можний наступ наших фронтів. У боях наші війська оточували і знищували великі угруповання фашистів, але 80�тисячна армія гітле� рівців була розгромлена у Корсунь�Шевченківській, Кіро� воградській, Ровно�Луцькій, Нікопольсько�Криворізькій, Проскурівсько�Чернівецькій, Умансько�Ботошанській, Поліській, Кримській, Львівсько�Сандомирській, Ясько� Кишинівській, Східно�Карпатській операціях, що вивели наші війська на державний кордон. 81го жовтня 1944 року з боями визволено останнє українське село Лавочне Дрогобицької (нині Львів1 ська) області, а 27 жовтня прапор перемоги було під1 дочок нашої Вітчизни віддали своє життя в ім’я свободи й незалежності України, в ім’я життя сучасних і наступних поколінь. Пам’ять про них житиме у віках. Микола Рябухін, учасник оборони і визволення Києва та України від фашистських загарбників, полковник у відставці, доцент ЛИСТОПАД 2011 �Моя професія: педагог чи редактор ? НЕЩОДАВНО Студентська рада Інституту української філології провела конкурс до Дня вчителя на тему: “Моя професія: педагог чи редактор?”. Серед журі, у складі якого були як і викладачі, так і студенти старших курсів, визначення кращого тексту викликало бур� хливе обговорення. Але все ж перше місце виборола студентка І курсу Наталія Кривко (103 УА група), друге і третє місце відповідно зайня� ли студенти ІІ курсу (206 УРед група) Анастасія Поліщук і Ольга Дера. Усі інші студенти отримали грамоти за участь у кон� курсі. Мета конкурсу була пов’язана з тим, щоб зрозуміти світовідчуття студента, який здобуває освіту, зрозуміти, ким же він хоче стати і що повинен для цього зробити. Ольга ДИВНИЧ МОЯ ПРОФЕСІЯ ВЧИТЕЛЬ! За вікном світить вересневе сонечко… А біля одного з них сидить із мрійливим поглядом маленька дівчинка… Задивляється на тих першокласників, які маленьким, але швидким кроком прямують десь у сторону школи. На голові у дівчаток величезні білосніжні бантики, що граються з промінчиками сонця, а у хлопців за плечима – вели� чезні ранці. Всі вони прямують на зустріч із новим життям. Лише та маленька дівчинка за віконечком чекала, коли ж прийде її час… І ось знову вересневий сонячний ранок, але за вікном вже немає тієї мрійливої дівчинки. Спитаєте – де? А ось там, з усіма першо� класниками, прямує десь у сторону школи… Ні, вона не така, як ті, що йшли поряд. Вона відрізнялась: у неї був найкращий ранець, найбільші бантики та найгарніший букет лілій. Так, вона вже першокласниця, вона прямує до нового життя, на яке так чекала… Так і ми колись пішли у нове життя. Мали цілі, яких досягали; мали негаразди, перешкоди, які долали; мали успіх та радіс� ні миті на своєму шляху. І напевно, якби не наша “друга мама” – ми не були б такими, Наталія КРИВКО якими ми є зараз. Щире, любляче серце, добру душу, вміння спілкуватись з оточуючими, терпіння, любов до дітей, розуміння – всі ці риси повинен мати вчитель. Тому ця професія не з легких! Але Життя клекоче, і вирує, і кипить, ж ні! Це не професія – це … призначення! Адже Події, люди, кіпи документів. бути вчителем дано не кожному… Він навчає Мій мозок тиждень вже не спить. нас культурі, охайності, працелюбності, любові Мільйони, сотні в голові моментів: до оточуючих та дає нам мудрі настанови для життя. Тому багато чому ми повинні завдячува� “Статті до завтра треба здати, ти саме вчителям, які вели нас за руку ці нелегкі На кілька заходів з’явитись, роки у доросле життя. Особисто я вдячна за те, Пошту нарешті розібрати, що вчителі поселили у моєму серці любов до Рукопис книжки продивитись...” науки. Тепер і я хочу дарувати іншим дітям ті цінні скарби, що колись подарували мені. Звіс� І поринаю у роботу з головою! но, бути вчителем нелегко, але я з нетерпінням Щось правлю, щось пишу і щось читаю, чекаю, коли ж настане той час, щоб попрямува� Кудись зриваюсь! Й все це за собою. ти назустріч новому життю, про яке я мріяла Вечері, зустрічі, знайомства... багатьох вже знаю. кожного вересневого ранку, коли загадковим поглядом дивилась на своїх наставників… Мені б іще кілька годинок у добі, Тому й тепер я мрійливо дивлюсь у майбут� Бо планів СТІЛЬКИ, що не все встигаю. нє та сподіваюся, що колись хтось із величез� Й якщо вже розібратися в собі: ним букетом лілій наївним дитячим поглядом Із радістю таке життя я обираю. буде дивитись на мене… Ольга ДЕРА ОЛІМПІЙСЬКИЙ НАСТРІЙ ДЛЯ ДРАГОМАНОВЦІВ 8 жовтня цьогоріч відбулось урочисте відкриття НСК “Олімпійсь1 кий”, яке, за сприяння Київської міської ради і ректорату університету, змогли відвідати і викладачі та студенти нашого вишу. Враженнями від головної спортивної події осені 2011 року поділилася студентка І курсу Анна ЯЦЕНКО. Напередодні відкриття НСК “Олімпійський” телебачення транслювало запис гумористичної передачі “Вечірній квартал” піврічної давності. Суть жартів коміків зво� дились до готовності нашої країни до “Євро�2012”, адже на той момент Львівський стадіон являв собою рівнину, київським НСК їздили трактори та бульдозери, був лише стадіон “Донбас�Арена”. Не дивлячись на запевняння, які постійно лунали зі ЗМІ, що стадіон відкриють восени 2011 і він буде гідною ареною фінального матчу під час Євро�2012, все одно відчувалася тривога. Те, що побачили глядачі 8 жовтня, приємно вразило. Перед очима височіє оно� влений, прекрасний спортивний комплекс європейського зразка. Це справді арена світового масштабу. Відчувалася робота багатьох тисяч людей, що злагоджено, швидко та якісно виконали свою роботу. Глядачів зустрічали волонтери, які допомагали орієнтуватися, та міліціонери. У повітрі відчувалося приємне хвилювання, очікування феєрії. Настала довгождана мить. Глядачі услід за прожекторами звернули свої погляди на поле, де почалось шоу – дивовижна містерія про заснування Києва, стародавню історію України: у човні припливли легендарні засновники міста – футбольне поле перетворилось на Дніпро. Далі ми стали свідками становлення держави, коли укра� їнцям довелось захищатися від іноземної навали, що символізувало триголове чудо� висько. Бойові сцени супроводжувалися вогняним шоу та піротехнічними ефектами. 70�тисячний стадіон неодноразово вибу� хав аплодисментами. Захоплювали гігантські барабани й трембіти, унікальні трюки італійських цир� кових артистів, які “запустили” з висоти на поле м’яч “Євро–2012”. Після цього на сцену вийшли три українські топ�співачки, які заспівали українські хіти: Гайтана, Ані Лорак, Таїсія Повалій. Під кінець своїм “гарячим” виступом публіку запалювала Шакіра. Завершив програму дивовижний феєрверк, який можна було спостерігати в усіх прилеглих до стадіону районах. У людській пам’яті є такі моменти, які ніколи не забудуться. Відкриття оновлено� го НСК “Олімпійський” тепер назавжди залишиться одним з найяскравіших моментів життя українців. Мабуть, побува� ти на заході подібного рівня – відкритті нової “гордості України” – вдається лише кілька разів за життя. І саме з такої події розпочалося моє студентство в НПУ імені Серед волонтерів М. П. Драгоманова – Олімпі знань! були наші студенти Драгомановці раділи квиткам на Олімпійський стадіон ЛИСТОПАД 2011 5 �Нагальні роздуми БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: інший кут зору Євгенія БІЛЬЧЕНКО, доцент кафедри культурології ОСТАННІМ часом все більше дово� диться чути про прогресивність новітніх тенденцій модернізації нашої консерва� тивної системи освіти, як�от “гуманіза� ція”, “гуманітаризація”, “діалогізація”, “культурологізація”, “демократизація” і т. д. Педагоги сперечаються про визна� чення і розмежування значень цих термі� нів, про їх смислові відтінки і специфіку застосування у тому чи іншому контексті. Все це, звичайно, з одного боку, непога� но, бо свідчить про бажання реформува� ти застарілу “замкнуту” структуру, на яку в нас давно перетворилася освітня цари� на, але, з іншого боку, бажання часто залишаються бажаннями, а спроби – лише відчайдушними спробами. Справді, від нарощування конотацій вихідне затемнення сенсу не змінюється. Навпа� ки, чим більше теоретичних розробок педагогічного та філософсько�освітнього характеру з’являється в освітньо�акаде� мічному дискурсі, тим більше стає зрозу� мілим, що ці тенденції у переважній біль� шості випадків виявляються скоріше уто� пічними умоглядними схемами, які зане� покоєний розум викладача намагається накинути на реальну – далеку від доско� налості – виховну практику. Звичайно, скептицизм, що звучить у попередньому абзаці, не може не викли� кати у вдумливого читача сплеску пози� тивних/негативних емоцій. З автором можна захоплено погоджуватися або ж ні, але від нашої радості чи обвинувачень суть справи не змінюється, оскільки мова йде не про особисті амбіції чи упере� дження, а про об’єктивні факти системи освіти. Справді, чи так кардинально вона змінюється, “йдучи в ногу”, хай і в “куль� гаву ногу”, з інформаційним суспіль� ством, як нам того хочеться? Та й чи пот� рібно вітчизняній освіті “вистрибувати” із себе, наздоганяючи “прогресивний” Захід? Ці та інші питання щиро бентежать 6 вашого покірного слугу вже багато років, хоча не завжди є можливість вільно висловитися про них. Зазначена збенте� женість і спонукала автора до написання цієї скромної розвідки. Як правило, в сучасному педагогічно� му середовищі концентрованим екстрак� том зазначених вище тенденцій руху освіти до цінностей “людини”, “культу� ри”, “діалогу культур”, “самоуправління” і т. п. (ряд можна продовжувати до нескін� ченості) вважається система цінностей та освітня технологія, пропоновані Болонськими реформами. При цьому багато освітян сперечаються про іденти� фікацію статусу Болонського феномену. Чи є він процесом – динамічним явищем становлення чогось, що тільки формується? Чи є він застиглою у своїй довершеності світо� глядно�технологічною системою? Чи тим та іншим одночасно? Чи продиктований Болонський процес/си� стема виключно акаде� мічними – неупередже� ними у своєму альтруї� стичному бажанні нав� чити краще – ініціатива� ми міністрів освіти західних країн? Чи Болонський феномен є виразником більш гли� боких прихованих полі� тичних інтересів дер� жавних еліт відповідних регіонів, і якщо, не дай Боже, так, то чи не є Болонський процес черговим привидом агресивного “дяді Сема”, який через проект глобаліз� му/мультикультуралізму намагається обплутати слов’янські землі інформацій� ними тенетами євро�американських стандартів? Якщо Болонський процес є ідеологічним проектом америкоцентриз� му або європоцентризму, чому, скажімо, його не підтримали окремі провідні краї� ни Заходу, наприклад, Німеччина, цілком задоволена своєю класичною гумболь� дтівською системою освіти? Наявність подібних суперечок свід� чить про те, що ми маємо справу ніби з двома Болонськими процесами: реаль� ним, ще не до кінця нами й ними вивче� ним, освітнім рухом та ідеальним міфо� логічним утворенням, яке радше є куль� турним смислом, ментальною установ� кою, мисленнєвим стереотипом, аніж дійсним фактом. Наявність такої “семан� тичної”, так би мовити, сторони Болонсь� ких реформ змушує нас виокремити деякі складові цього міфологічного ком� плексу, які ми хочемо запропонувати вашій увазі. Як відомо, формулою будь� якого міфу є ритуальне твердження, що сприймається як сакральне і відтворю� ється спільнотою у стані емоційного нат� хнення. Соціальні міфи є прямим продов� женням традиційних архетипів, і для них, як і для оповідей наших далеких предків, притаманне прагнення виголошувати надособистісні істини позитивно�колек� тивістського, ура�оптимістичного ґатунку на кшталт: “Наші ракети найдосконаліші у світі!” або “Ми побудуємо дещо довжи� ною у п’ять за всього чотири/три/два/ один!” Складова перша: “МИ ВТІЛЮЄМО В ЖИТТЯ БОЛОНСЬКІ ДЕКЛАРАЦІЇ!” На наш погляд, доцільно розмежовувати тексти Болонських угод як вияв соціаль� но�філософської теорії, не позбавленої водночас політичного підґрунтя; реальні освітні дії з їх реалізації, до яких вдаються представники західних країн, та ту прак� тику кредитно�модульної системи, що склалася у вітчизняному освітньому про� сторі. Навіть найдосконаліші за ступенем благості і гуманності ідеї піддаються пев� ному викривленню при їх практичній реа� лізації, і варто згадати думку великого діалектика Гегеля, який говорив про тра� гедію “метаморфози гуманізму” у світо� вій історії внаслідок викривлення гумані� стичних ідей їх практичними інтерпрета� торами. Механізм же міфу якраз і засно� ваний на повному обожненні теорії і прак� тики, внаслідок якого ідеальна норма переноситься на побутову, і дійсність під� мінюється ілюзією великого “наративу”: “Те, що є, – найкраще: кращого бути не може!”. Складова друга: “РАХУЄМО БАЛИ!”. В освітній практиці можна спо� стерігати вельми поширену редукцію: зведення суті і цілей Болонського проце� су до кредитно�модульної технології, що своєю упертістю нагадує звичку здійсню� вати судження про ціле за його части� ною, яку виявляє обмежений розум людини в печері. Остання, хапаючись за вухо схованого у темряві слона, вигукує: “Це велике опахало!” (притча Румі), вия� вляє типові вади редукціоністської логі� ки. У цьому випадку модульно�рейтинго� ва система моніторингу і підрахунку – всього лише зовнішнє, “машинне”, тех� нократичне вираження Болонського про� цесу, інструмент упровадження його основної ідеї – забезпечення міграцій студентської молоді на основі рейтингів поточного та підсумкового контролю. Між тим, як саме ця “головна мета” най� частіше залишається не виконаною, бо продовжити навчання вінницькому сту� денту, скажімо, в Сорбонні на основі отриманої ним тут модульно�рейтингової картки все ще, за винятком випадків дуже рідкісної фортуни обміну кадрів, – залишається проблемою, чи не так? У результаті засіб перетворюється на само� ціль і доводиться до абсур� ду, викликаючи стан невро� зу у студентів, для яких математична гонитва за балами починає перевищу� вати реальний зміст та інте� рес до навчання. Складова третя: “ВПЕРЕД, ЗА ЄВРОПОЮ, У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ!” Як відомо, в основі цінностей Болонської декларації лежить типово західна лібе� ральна доктрина полікуль� турності, що є наслідком прогресу глоба� лізації. Ця доктрина майстерно балансує на межі між прагненням до тотального синтезу, притаманного глобалізму, і пра� гненням до диференціації та іронічної релятивації, притаманної для проекту мультикультуралізму як антиглобалістсь� кого руху. Тяжіючи до євро�американсь� ких стандартів (логоцентризм), ідеологія Болонського процесу позірно сприяє спі� вробітництву різних освітніх систем, але метою такого співробітництва оголошує космополіта… у межах Європи (!). Тобто виявляє виразне етнокультурне тяжіння до романо�германського культурно�ан� тропологічного типу. Питання полягає у тому, чи відповідає цей ідеал – повністю відповідає! – потребам та інтересам української, ширше, слов’янської мен� тальності. Аж ніяк не намагаючись тут підтримати ані великоросійських консер� ваторів, ані ультранаціоналістичні сили, ані будь�які інші тенденції “антизахідни� ків”, тим не менш хочеться запитати: може, здорова доза “слов’янофільства” допоможе нам зберегти свою ідентич� ність? Адже й сам затуманений нашими історичними комплексами Захід, звички якого ми звикли чи сліпо копіювати, чи агресивно відкидати, діє подібним же чином. Євроінтеграція, зрештою, стала міфом есхатологічного руху до царства загального благоден� ства, тож варто замислитися над її наслідками, особливо у системі освіти, яка через ідеї управляє соціумом. Це не озна� чає, що треба впадати у крайно� щі шовіністичного панславізму і об’єднуватися проти “гнилого” світу Європи. Але ставитися до зовнішніх інновацій селективно і критично нам не завадить. Отже, маємо справу з трьо� ма складовими Болонського процесу як культурного смислу: міф про самоцінність форми, міф про якісну перевагу інозем� ного, міф про єдність ідеалу й дійсності. Водночас усі ми розу� міємо, що утопія, ксенофілія, абсурдний технократизм, буду� чи міфологічними утвореннями, формується не на порожньому місці, а на грунті викривлених реальних подій. Безу� мовно, Болонська система – подія, і нас� лідки її можуть бути непередбачуваними для нас як для учасників міжнародних культурних процесів. Якщо ми будемо відгороджуватися від неї або намагатися боротися з удаваним привидом “дяді Сема”, це призведе тільки до поглиблен� ня нашої внутрішньої слабкості. І так уже образливо бачити реальний зміст так званого “патріотичного” виховання у кон� сервативній системі освіти, що дуже часто обертається нав’язливим у своїх захопленнях шароварами етнографічним пейзанством, про небезпеку якого попе� реджав ще Михайло Драгоманов, гово� рячи, що українська інтелігенція ризикує представити національне виключно як народне, сільське, фольклорне. Але при усій ціннісній повазі до коріння – міфопо� етичної культури – кожен народ повинен мати і пропагувати високу елітарну міську культуру професіоналів. Питання полягає лише у тому, щоб, не впадаючи в анекдотичне хуторян� ство і залишаючись відкритими сві� тові, не втратити своє “право бути собою” (вираз професора Віктора Малахова) – немодне тихе право від� даності принципам і переконанням серед бурхливого потоку рекламних брендів, соціальних міфів, рецептів порятунку, швидкоплинних закликів йти кудись – аби не за внутрішнім голосом духу. Вибачте за пафос. ЛИСТОПАД 2011 �Особистість в історії педагогіки Н О В АТО Р П Е Д А Г О Г І Ч Н О Ї Д У М К И Микола Пирогов – видатний педагог�просвітитель, організатор народної освіти, громадський діяч, почесний член і почесний доктор багатьох українських та іноземних університетів XIX ст., творча спадщина якого увійшла в скарбницю вітчизняної педагогіки. З юнацтва у М. І. Пирогова форму� ється науковий погляд на проблеми нав� чання й виховання. Систематично, нев� пинно й з винятковим терпінням він докладає зусиль задля розквіту науки і культури, створення сприятливих умов для функціонування середньої школи, яка, на його думку, повинна розвиватися на основі широкої диференціації знань та формувати загальнолюдську освіту, навички, необхідні або для ведення про� фесійної діяльності, або для правильної організації домашнього господарства й виховання дітей. Вчитися і жити є одне і те ж. М. Пирогов У цьому М. Пирогов бачив здатність шкіл відповідати запитам сучасного сус� пільства: “Ми маємо багато таких дітей, які через несприятливість і недолік мате� ріальних засобів не можуть довго вчити� ся і просяться скоріше в практичне життя”. Він вказував, що суспільство не повинно бути байдужим до успіхів і нев� дач виховання та зобов’язане коригувати його поступовий хід. Свої головні педагогічні ідеї, погляди на значення, завдання освіти у вихованні молодого покоління Микола Іванович зосереджував у сфері навчання і вихо� вання, тобто проблематики самого життя, смислу життя людини та її покли� кання, шляхів і засобів навчання й вихо� вання молоді. Як гуманіст М. Пирогов висловлював концепцію нової шкільної системи, доступної і єдиної для дітей різного віку і всіх станів. Педагог прагнув здійснення загального початкового навчання усіх класів та національностей, в яких кожна дитина могла б здобути освіту відповідно до своїх здібностей і матеріальних можливостей батьків, що було кроком уперед і забезпечувало доступ до освіти дітям з непривільованих верств. Він вважав, що загальна освіта має забезпечити формування подальших якостей людини. Особливими аспектами М. Пирогов називав переконання сло� вом і особистим прикладом, створення атмосфери поваги і довір’я між виховате� лем та учнем, бо у школі виховання повинно засновуватись на моральній довірі й повазі, які спрямовують людину на служіння цивілізації. У переконанні вчений вбачав єдність слова і діла, бажання трудитися в ім’я майбутнього, навчати любити прекрасне, турбуватися про сучасне і майбутнє, прагнути до само� вдосконалення. Головним у дітей, на його думку, є моральне виховання, вироблення стійких моральних переконань, здатності до самовдосконалення, завдяки чому виро� бляються справжні якості людини. Основою виховання моральності в людині М. Пирогов вважав християнство і наполягав на необхідності релігійного виховання дітей з раннього дитинства, бо майбутнє людини значною мірою за� лежить від її вихованості. Тільки той осягав істину, хто уважно вивчав природу, людей і самого себе. М. Пирогов Виховання – це вироблення у дитини розуміння речей оточуючого суспільного світу, поступового усвідомлення добро� ти, моралі, високого власного покликан� ня у життєвому просторі. У кожній роботі вченого можна від� найти глибокі, оригінальні думки, поради й практичні вказівки. Обрані ним питання й характерні рішення відкривають педа� гогам найважливіші сторони корекційно� виховної роботи в школі. М. Пирогов пропонує ідею якості колективного виховного впливу на осо� бистість учня, згуртованості педагогів у цьому напрямі. У такий спосіб довільний вплив педагогів отримує не тільки єдність, але й природно більшу різнобіч� ність і глибину виховного впливу на учня. Він вимагав від педагогів “під час обговорення кожного вчинку” не фор� мального юридичного відношення до учнів, а “свідомого вникнення в ті обста� вини”, якими викликається поведінка. З цією метою Микола Іванович пропонував вихователям ведення “книжкових журна� лів”, де б вони позначали з належними подробицями виховні моменти з учнями, і тільки для себе. М. Пирогов ставив перед педагогами основне завдання в мистецтві виховання – вивчати своїх учнів та індивідуалізувати виховний вплив на учня, адже щоб осуджувати дитину – необхідно бачити її внутрішню сторону, її духовний світ. Ідеї гуманістичної освіти домінували в педагогічній системі М. Пирогова. Працюючи попечителем Київського нав� чального округу, М. Пирогов закликав педагогів, батьків до благодійництва й вияву милосердя у відношенні до дітей. Найвищий талант легко осоромиться, якщо занадто самовпевнений захоче з пер% шого разу змінити свої сили в такій справі, яка вимагає величезних попередніх відо% мостей, зрілості розуму в судженні і досвіду в житті. М. Пирогов Він один з перших педагогів�мисли� телів вказував на нерозривність навчан� ня й виховання. Шкільне навчання повин� но бути обов’язково виховуючим, інакше воно виявиться неповноцінним. Кожен педагог повинен виконувати функції вихователя. Якщо вчитель досконало володітиме методами викладання, між ним та учнем зародиться тісний мораль� ний зв’язок, взаємна довіра, розуміння справи. Вчитель завжди стане авторите� том для своїх учнів. У власних настановах М. Пирогов рекомендував вихователям долучатись до світового педагогічного досвіду, вико� ристовувати у викладенні рідну мову. Особливого значення вчений надавав сімейному вихованню, що є тією сходин� кою, з якої починає формуватись майбут� ня людина; на якій будується подальша шкільна освіта. Головне призначення матері – бути готовою до виховання своєї дитини. Легко знаходити спільну мову, налаштовувати на самовдоскона� лення. Цим М. Пирогов підкреслює висо� ку оцінку природної сутності жінки як матері й наставника. Особливу важли� вість материнської виховної роботи вче� ний вбачає у догляді за дитиною, викори� станні ігрової діяльності. Таким чином, мати постає “головним зодчим суспіль� ства”. Вся адміністративно�педагогічна й літературна діяльність М. Пирогова була для нього не тільки службовим обов’яз� ком, а й справою честі. Він вніс в теорію і практику вітчизняної педагогіки само� стійну, осучаснену систему народної освіти, незалежної від зарубіжного впли� ву, уважно й чутливо ставився до дітей, глибоко та вдумливо враховував особли� вості мислення, емоційно�вольової сфери молоді, а в його працях закладені основи гуманного розумного відношення до дітей, поєднаного з глибокою вірою в шляхетність юнацької душі. У вихованні дитини, – зауважував М. Пирогов, – необхідні щирість і правдивість настав� ника, його любов і повага. Цим ідеї Мико� ли Івановича співзвучні ідеям корифеїв самостійної педагогічної думки – Л. М. Толстого, К. Д. Ушинського. Особисто Микола Іванович був зраз� ком у ставленні до дітей та молоді, пова� зі до них. Тому своєю діяльністю Микола Іванович залишив незгасаючий слід світ� лого прикладу всім, хто знав його особи� сто, вивчав його педагогічні твори. Зробіть так, щоб покаран% ня за проступок було не зовні, а усередині винного – і ви дій% дете до ідеалу морального виховання. М. Пирогов Микола Іванович Пирогов, до того ж, геніальний хірург і анатом, блискучий клі� ніцист, неперевершений експеримента� тор, автор багатьох наукових творів, методів дослідження і лікування, видат� ний педагог і організатор. У його працях, листах, заповітах була глибока віра в людину, її високу значи� мість у житті. Микола КОТ Освітянський пантеон НАШ УНіВЕРСИТЕТ, кафедра медико�біологіч� них та валеологічних основ охорони життя та здо� ров’я глибоко сумує з приводу смерті 1 серпня 2011 року ветерана праці, кандидата медичних наук, доцента кафедри Сікала Вадима Миколайо� вича. Тяжка хвороба позбавила життя світлу чудову людину, чуйного вихователя, гарного лікаря. Сікал Вадим Миколайович народився 11 липня 1934 р. в м. Красний Луч Ворошиловградської області у сім’ї службовців. У 1956 р. закінчив Київ� ський медичний інститут з відзнакою. З 1956 р. по 1960 р. працював лікарем в Донецькій області. З 1960 по 1975 рр. працював молодшим науковим співробітником Київського науково�дослідного інституту фармакології та токсикології. Мав понад 40 друкованих праць. З 1962 по 1975 рр. працював на курсах цивільної оброни та медичної підготовки при педагогічному інституті імені О. М. Горького. У 1968 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1990 р. отримав звання доцента. У системі вищої освіти працював на кафедрі медико�біологічних та валеологічних основ охорони життя та здоров’я з 1975 по 2011 рр. З 1988 р. працював на посаді доцента кафедри медичної підготовки та цивільної оборони. ЛИСТОПАД 2011 Впродовж 36 років активної сумлінної праці в НПУ імені М. П. Драгоманова В. Сікал брав активну участь у житті університету. Неодноразово виконував функції головного санітарного лікаря в студентських сільськогосподарських загонах. Прово� див активну санітарно�просвітницьку роботу серед студентів, зокрема в період епіде� мії грипу. Сікал Вадим Миколайович є співавтором типової навчальної програми з безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення, затвердженої Міністерством освіти та науки України. Брав участь у розробці стандарту вищої освіти з безпеки життє� діяльності. За роки праці в університеті отримав відзнаку “Відмінник охорони здоров’я” (1986 р.), грамоту НПУ імені М. П. Драгоманова (1995 р.), медаль НПУ імені М. П. Дра� гоманова за особистий вагомий внесок у розвиток університету (2010 р.). У житті В. Сікал був прекрасним сином, люблячим чоловіком, чуйним батьком, дуже скромною, простою, інтелігентною людиною, яка керувалася правилом: “за добро добром платять”. Світла пам’ять про чудову, принципову, відповідальну людину, прекрасного педа� гога Сікала Вадима Миколайовича залишиться назавжди у серцях тих, хто його знав. Колектив Інституту педагогіки та психології, кафедри медико�біологічних та валеологічних основ охорони життя та здоров’я 7 �Слово головного редактора ГАЗЕТА В СУЧАСНОСТІ Драгомановський універ� ситет сьогодні займає важли� ве наукове і соціально�куль� турне місце на освітянській карті України і Європи. Ці слова можна підтвердити рів� нем проведених заходів в сті� нах нашого вишу. Зустрічі, що проводяться в університеті, за зізнанням гостей, вражають своїм роз� махом, глибиною і різносто� ронністю. Не буде перебіль� шенням сказати, що наш уні� верситет приймає шанованих і цікавих гостей ледь не щодня. Офіційні делегації з Європи та інших куточків земної кулі, виз� нані світом і Україною лектори, а також представники інтелі� генції, митці, письменники, політики, що прагнуть поділи� тися досвідом і знаннями з молоддю столичного вишу. Щодня в різних навчальних підрозділах університету від� буваються наукові лекції, май� стер�класи від провідних фахівців, творчі зустрічі з представниками інтелігенції, спортивні змагання, різнома� нітні конкурси, впроваджують� ся нові ініціативи і проекти. Перераховувати напрямки заходів не будемо, бо вони охоплюють всі галузі людської діяльності. Зрозуміло, що з такою кількістю заходів зростає і кількість новин. Сьогодні працює головний сайт універ� ситету і сайти інститутів, де оперативно викладаються анонси подій і новини. Остан� нім часом спостерігається спалах студентської активно� сті на теренах Інтернет�про� стору: створено сайт Студент� ської ради, блоґ Інституту філософської освіти і науки, онлайн�видання «Газета Укра� їнських Філологів» та ін. Зав� дяки ним можна дізнатись про студентське життя в універси� теті і за його межами. Незважаючи на зростання ролі Інтернету, значення дру� кованих видань не змінюєть� ся. Нині змінюється концепція видань, форма подачі інфор� мації, але друкована газета була і є основним джерелом важливих новин. У цьому році газета “Педа� гогічні кадри” святкує 55�річчя з відродження після війни. Газета пройшла через випро� бування викликів часу і вибо� рола гідне місце у житті універ� ситету, ставши важливим інформаційним каналом, середовищем для комунікації студентів і викладачів. Чекаємо на ваші статті! Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ, головний редактор газети Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Все тільки починається НУ ОТ І ВСЕ, позаду шкільні роки і безтур� ботне дитинство, а попереду – доросле життя. Кожен називає цей етап по�різному: нова сторінка, студент� ські роки, молодість і т.д. Але з впевненістю Марія КЛЮЧКО, можна сказати, що це є шанс. Шанс стати яскра� студентка вими особистостями, І курсу влаштувати долю, обра� Інституту ти вірний шлях, бути філософської гідними Людьми. освіти і науки Студентські роки – особливий час у житті кожного чи звичайна необхідність для молоді? Ти йдеш до вищого навчального закладу, обираєш професію, мрієш, як через п’ять років тебе визнають най� кращим і ти врешті�решт отримаєш свій диплом. Саме тоді зрозумієш насправді, чому декілька років тому ти переступив цей поріг і чого ти досягнув. Так, безумовно, головна мета – здобу� ти освіту. А ще з’являються нові друзі, знайом� ства, мрії, успіхи, досягнення і перемоги. Усі ці складові зроблять тебе щасливим, і ти усвідо� миш, якими важливими були студентські роки. Сьогодні ми – першокурсники. Не знаємо, що чекає попереду, навіть не уявляємо, як то воно – бути студентом. Ми щасливі, молоді, перспективні, розумні, цілеспрямовані, і головне – усвідомлюємо, чого хочемо. Звичайно, пере� ляк був неймовірний, коли ми слухали перші лекції, де розповідали, як варто старанно та сум� лінно готуватися до семінарів, та ще й відповіда� ти на них без конспекту. Гадаєте, нас злякала ця вимога? Ні, слово “семінар”!!! Звучить смішно, але ж ми першокурсники. Згодом, дякуючи кураторам, ми роззнайомились. Нам, до речі, пощастило, адже маємо гідних наставників, які не дадуть спіткнутися на старті і підкажуть, як йти до фінішу. Зараз ми звикаємо до нового життя. Хтось знайшов своє місце у театральних гуртках, хтось поповнив лави Студентської ради, хтось приєд� нався до редколегії. І вже нам легше і цікавіше. Вже траплялися “студентські приколи”, яких ще буде, впевнена, вели� ка кількість за кілька років. Ми чекаємо першої сесії, щоб нарешті стати справ� жніми студентами. Ми не просто віримо, а переконані, що вона буде успішною для кожного з нас, бо ми найкращі, адже вчимося у найкращому виші. Вже не боїмося, бо маємо до кого звернутися у разі потреби. Ми щасливі, бо ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ… Студентські роки Студентські роки… Що це? Лекції, семінари, постійні підготовки до занять? А може, це веселощі, друзі, безтурботність? Або доросле життя, робота, яку треба поєднати з навчанням? У кожного студентське життя проходить по� різному. У когось особисте життя заважає нав� чанню, в інших навчання забирає весь час. Але у кожного є сесія, яку треба складати, викладачі, з якими потрібно порозумітися, й університет, диплом якого згодом потрібно отримати. Вище� сказане пов’язує всіх студентів та робить їх про� блеми схожими, такими, що вирішувалися бага� то років тому й будуть вирішуватись і в далекому майбутньому. Студентські роки сповнені мріями, споді� ваннями, вірою в те, що життя складеться успіш� но. Але водночас – це фундамент майбутнього. І від нього часто залежить все, що буде потім – у дорослому житті. Ми, студенти, часто не хочемо думати про те, що потрібно зараз піклуватись про кар’єру, працювати, аби отримати хороші бали, шукати перспективи для розкриття своїх можливостей. Здається, що все ще так далеко, що потім якось само собою складеться. Часто відкладаємо на останній день, щоб побільше взяти від життя, провести його якомога яскравіше. А як правильно? Як потрібно провести ці роки? Навчаючись? Розважаючись? Якщо нав� чаючись, то можна побудувати гарну кар’єру, добитися успіху на професійній ниві, але пропу� стити всі ті переваги, які дає молодість і безтур� ботність. Якщо ж постійно веселитися, то можна зібрати поважний багаж вражень, які грітимуть серце, але не скласти підґрунтя для успішного майбутнього. Вважаю, потрібно все поєднувати. Легко сказати – важко зробити. Ось як згадує власні студентські роки Анна Бокоч, колишня студентка: “Кожна людина інди� відуальна, і в кожного погляди на життя студент� ське і життя розваг різні. Хтось, як прийнято висловлюватися, “заучка”, а хтось хоче пізнати всі радощі. Особисто про себе можу сказати, що я зуміла все це поєднати”. Навчаючись, поступово розумієш, що дитя� чі роки все більше й більше віддаляються. Тепер лише від нас залежить наше майбутнє. Що пот� рібно робити? Відповідь проста: вчитись, розви� ватись і працювати. Не думайте, що часткова зайнятість заважатиме навчанню. Ні, навпаки. Можна відкрити свої здібності, набути безцінно� го досвіду, впевненості і, що найголовніше, точно зрозуміти – чим найбільше хочеться зай� матися, що краще за все виходить. Адже часто Н о в а ПРОКИНУЛАСЯ зранку й зрозуміла – щось зміни� лося. Ні, всі речі на своїх місцях, годинник йде, вітер тривожить листя за вікном. Та все одно, щось не так, як вчора. Зміна ця спочатку лякала, потім викликала необхідність розібратися: що ж все�таки сталося? Сьогодні зранку ведуча новин на одному з телека� налів промовила: “Доброго ранку всім тим, хто зараз прокидається разом із нами! Цей день вітає нас вра� Катерина нішніми променями вересневого сонця і осінньою піс� ЕСМАНОВА, нею першого дзвоника, адже сьогодні День Знань!”. студентка Хвилини на годиннику не барилися, стрілки підга� І курсу няли мене, треба було встигнути до першої пари. До Інституту моєї найпершої лекції. Таке нове та незвідане почуття, української купа питань, відповідь на які потрібно шукати самостій� філології но. Що чекає мене за тими дверима, які труднощі, які люди? Хто тепер супроводжуватиме мене по життю, йтиме пліч�о�пліч? Чи витримаю я, чи зможу? З роздумів мене вихопила посмішка диктора, він прощався з телегляда� чами, промовивши: “Ще раз вітаю вас, сьогодні перше вересня, перший день осені”. От воно, виявляється, що! І легка внутрішня радість, і смуток охопили відразу. І тривога, і всі почуття, що прийшли з цим відкриттям, в той ранок, були новими, були невідомими. Треба ж таке, от і осінь, � думалося. Ще місяць тому здавалося: вона ніколи не наступить, не змінить жахливу літню спеку своєю живою прохолодою. Але ось цей день прийшов, і треба прийня� ти цю зміну з гідністю, і з упевненістю рушити новими шляхами. Пані Осінь, цю оду я присвячую Вам. Тільки Ви з такою майстерністю заспокоюєте літній шал і ставите все на свої місця. Тільки Ви даруєте місту, Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua буває так, що на певну спеціальність вступають через її престижність, поради батьків, викладачів, а зовсім не тому, що вона є найкращою Анастасія для реалізації свого ЙОСИФОВИЧ, потенціалу. студентка Один знайомий ІІ курсу розповідав мені, як Інституту закінчив виш, пішов соціальної працювати за обра� ною спеціальністю і роботи і управління зрозумів, що вона йому не підходить. Довелось все кинути і почати навчання спочатку. Цього разу він займатиметь� ся тим, що подобається. У результаті було витрачено шість років. Переконана, що ми не можемо витрачати дорогоцінний час. Потрібно перевіряти, чи у правильному напрямку руха� ємось. Кар’єра починається не з дати видачі диплому, а вже сьогодні, тому й дбати про неї потрібно саме зараз! Студентські роки не повторюються, а якщо й повторюються (наприклад, коли у зрілому віці захочеться здобути ще одну вищу освіту), то вже не будуть такими. Сьогодні ми – молоді, повні мрій і сподівань. Може, дещо наївні, але по� справжньому вірні собі. о с і н ь в котре я так закохана, ці чудові вбрання, ці барви, які не залишають байду� жими. Дощ прогулявся зранку моєю вулицею, і тепер мене огортає свіже, прохолодне, приємне повітря, а земля, по якій я йду, дихає росяною чисто� тою. Я прокидаюся з першими променями сонця, дивлюся у вікно і бачу результат Вашого панування, точність Вашого мистецтва, дует краси і сти� хії, все те, що Ви так вдало в собі поєднуєте. Володарко холодного сонця, Ви даруєте спокій, даруєте сили на прохо� дження і здолання нових перешкод. Ви забираєте все те з нашого життя, що збиває нас зі шляху, що розкачує і робить нестійкими; тільки Ваш вчительсь� кий вплив народжує в нас мудрість – саме тоді, коли ми потребуємо цього. Як легко любити Вас, Осінь. Як взагалі легко і приємно любити щось вічне, незмінне: Батьківщину, природу, класику. Те, що ніколи не зрадить і не зникне. Все може минути в якийсь момент, залишивши втрату і розчаруван� ня. Але три осінні місяці – одні з тих єдиних, даних нам, маленьких світів, котрі не залишать темних спогадів. Ви створили новий етап життя, нову вічність, і хто знає, чи закінчиться вона через три місяці, чи пізніше, чи взагалі ніколи. Ця вічність тим цінна для всіх нас, що дає змогу почати все спочатку. Доробити відкладені справи, сказати несказані слова, розпочати те, що здавалося нездійсненним. І ось сьогодні, покінчивши зі всіма справами, я беру книжку, вдягаюся тепліше і займаю в парку, що біля будинку, вільну лавку. Свіже повітря наси� чує мене, я читаю, насолоджуюся новою, улюбленою порою року. Іноді, якась невідома сила охоплює мене, тривожить. Через секунду все вщухає, знову стає спокійніше, і ось востаннє проноситься щось крізь мене, лиш прошепотівши: “Неможливе можливо”. І я точно знаю, чиє це послання. Це була вона, це завжди вона, моя Осінь. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛИСТОПАД 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 9 (1619) (листопад 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 9 (1619) (листопад 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/180 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/7650298d7faa10d5d7f18d618aab5e9f.pdf 3bf12053cc70660e4823fe8bfdada709 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 9 (1628) ГРУДЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Конкурс Шановні студенти, викладачі, співробітники, уся велика Драгомановська родино! Сердечно вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим! Минає 2012 рік, залишаючи по собі чимало досягнень і перемог. Спільними зусиллями нам вдалося вагомо підійняти якість навчання в Драгомановському університеті, впевнено лідирувати у педа� гогічній освіті України і вийти на освітній простір Європи. Чимало праці й сил було покладено на реалізацію задумано� го. І нам усе вдалося. Я пишаюся нашими спільними здобут� ками і дякую за плідну доброякісну роботу. Новий 2013 рік принесе нові плани й ідеї. Я вірю, попереду в нас ще багато перемог, досягнути яких вдасться лише разом. Відтак бажаю Вам доброго здоров’я, невичерпної енергії, прихильності долі й родинного благополуччя! Хай з легкістю втілюються в життя мудрі ідеї і сміливі плани на благо народу України! З повагою, ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко “ДОТИКОМ ПЕРА” Газета “Педагогічні кадри” нагадує читачам про проведення загальноуніверситетського кон� курсу “Дотиком пера” на кращу авторську робо� ту, що буде опублікована в газеті. За підсумками конкурсу переможці будуть нагороджені трьома преміями: І місце – 1 000 грн., ІІ – 800 грн., ІІІ – 500 грн. Для участі в конкурсі потрібно бути студентом або аспірантом нашого університету і створити авторську роботу (стаття, репортаж, наукова розвідка, фотогра� фія тощо). Після цього – подайте її в редакцію газети “Педагогічні кадри”. Зверніть увагу, що в конкурсі беруть участь лише роботи, які були чи будуть опублі� ковані в газеті, тому подане творіння має відповідати концепції видання. Роботи на конкурс та запитання ви можете надси� лати на електронну скриньку gazeta@npu.edu.ua. Детальніше з положенням конкурсу можна ознай� омитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри”. Результати конкурсу будуть оприлюднені наприкінці навчаль� ного року. Вітальне слово ректора ВЕЛИКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИ� ТЕТ імені Михайла Драгоманова пишається тим, що біля його керма свого часу тривалий період стояли саме Ви. Талановитий, відчай� душний науковець, блискучий математик, видатний педагог, особистість з непересічним щирим і справедливим характером, темпера� ментом патріота, відданого улюбленій справі. Ви й досі, навіть на заслуженому відпочинку, опікуєтеся Драгомановським університетом. Вас з радістю чекають студенти і викладачі, дослухаються до Ваших порад, переймають досвід. Шановний Миколо Івановичу, Ви стали для усіх драгомановців великим Вчителем і настав� ником. Тож у 80�річний ювілей дозвольте від імені багатотисячного колективу викладачів, студентів, аспірантів, докторантів і співробітни� ків Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова сердечно привіта� ти Вас зі славним святом. Багато років освітянська громадськість знає Вас, Миколо Івановичу, як мудрого організатора освіти в Україні, вченого�математика і фундатора, про� довжувача наукової математичної школи асимптотичних методів у галузі дифе� ренційних рівнянь. За Вашими постулатами, науковими розвідками й глибоки� ми монографічними дослідженнями виховалося не одне покоління математи� ків, які й сьогодні сіють добре і мудре, працюючи у найрізноманітніших нав� чальних закладах в усіх куточках України і закордоном. Ювілей В чИТЕЛЮ! Плоди Вашої багатогранної праці педагога, громадського діяча, науковця зали� шили великий слід на освітянській ниві. Під Вашим керівництвом та з Вашою участю Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова став провідним навчально�науковим комплексом у системі підготовки педагогічних кадрів. Ваші без� заперечний професіоналізм, глибокі фундаментальні знання та високе сумління зав� жди спрямовані на підвищення якості національної освіти. У впевненому поступі укра� їнського суспільства на шляху глибинних перетворень в освітній системі є частка й Вашої натхненної праці. Вас, Миколо Івановичу, люблять і шанують не лише колеги, друзі, рідні, але й бага� тотисячний колектив драгомановців. Щира подяка Вам за постійну самопожертву, щоденну самовіддачу, благородну любов і турботу, нелегку викладацьку, управлінсь� ку, науково�дослідну працю. Тож з нагоди свята зичимо Вам, Великий Учителю, козацького здоров’я на довгі роки, благодаті й добробуту, окриленого настрою, злагоди й душевного щастя. Хай Ваша мудрість і сумлінність на тере� нах освіти і надалі будуть запо� рукою задоволення від такої благородної та надзвичайно значимої справи, якою є освіта на благо українського народу. Світлих думок, незгасної енергії на довгі й щасливі літа! З повагою, ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО Студентський голос Благодійний фонд М. І. Ш к і л ю – 80 років Вручення іменних стипендій Незабутня практика в Карпатах стор. 2�5 стор. 6 стор. 7 �ШКІЛЬ МИКОЛА ІВАНОВИЧ (До вісімдесятиріччя від дня народження) 13 ГРУДНЯ 2012 РОКУ виповнилось 80 років ака� деміку Національної академії педагогічних наук Украї� ни, доктору фізико�математичних наук, професору Миколі Івановичу Шкілю. М. І. Шкіль народився в с. Бурбино Семенівського району Полтавської області. Закінчив з відзнакою фізико�математичний факультет Київського педагогіч� ного інституту, а в 1958 р. – аспірантуру при кафедрі математичного аналізу. Вся подальша його наукова і педагогічна діяльність пов’язана з Київським педаго� гічним інститутом (пізніше – Національним педагогіч� ним університетом імені М. П. Драгоманова), де він пройшов шлях від аспіранта до ректора. У 1959 р. захи� стив кандидатську дисертацію на тему “До питання про асимптотичне зображення розв’язків систем диференціальних рівнянь, які містять параметр”, а в 1968 р. – докторську дисертацію на тему “Про деякі асимптотичні методи в теорії лінійних диференціаль� них рівнянь з повільними змінними коефіцієнтами”. У 1973 – 2003 рр. М. І. Шкіль – ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. У 1982 р. його було обрано членом�кореспондентом, а у 1990 р. – дій� сним членом Академії педагогічних наук СРСР. З 1991 р. – дійсний член Національної ака� демії педагогічних наук України, іноземний член Російської академії освіти, почесний док� тор багатьох провідних університетів України. Наукові інтереси вченого спрямовані на розробку асимптотичних методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. Він уперше всебічно дослідив досить складні випад� ки внутрішніх і зовнішніх резонансів, які досить часто зустрічаються в теорії і на практиці. Одержані ним результати пов’язані з розробкою алгоритмів побудови наближених розв’язків систем диференціальних рівнянь з параметрами та їх математичним обґрунту� ванням. Було доведено, що наближені розв’язки, побудовані за цими алгоритмами, є асимптотичними розвиненнями точних розв’язків даних систем. Розроблені М. І. Шкілем методи дозволяють будувати (в розумінні Крилова – Боголю� бова – Митропольського) асимптотичні розв’язки систем диференціальних рівнянь з повільно змінними коефіцієнтами, диференціальних рівнянь з малим параметром при частині похідних, диференціальних рівнянь із загаюванням, рівнянь нейтрального типу, рів� нянь з ізольованими особливостями, інтегро�диференціальних рівнянь, систем диферен� ціальних рівнянь з періодичними коефіцієнтами, систем диференціальних рівнянь з сумов� ними коефіцієнтами. У його працях уперше одержано результати, коли в характеристичному рівнянні з’яв� ляються кратні корені з кратними елементарними дільниками. Доведено, що в цих випад� ках, на відміну від простих коренів, асимптотичні розв’язки зображуються степеневими рядами за дробовими степенями малого параметра, показники яких залежать як від крат� ності елементарних дільників, так і від деяких співвідношень між коефіцієнтами даної системи. Отримано необхідні і достатні умови існування асимптотичних розвинень шука� них розв’язків, причому доведення достатніх умов дає алгоритм побудови відповідних асимптотичних розвинень. Його теоретичні результати знайшли широке застосування при розрахунку зусиль, які виникають у шахтних підйомних канатах. В останні роки М. І. Шкіль успішно працює над розв’язанням досить складної матема� тичної проблеми, коли в системі диференціальних рівнянь з’являються так звані точки повороту. Над цією проблемою працювали відомі математики, такі як Р. Лангер, В. Вазов, Л. Чезарі, А. А. Дородніцин, С. О. Ломов, А. М. Самойленко. Однак ця проблема і на сьогод� ні потребує свого подальшого розв’язання. М. І. Шкілю і його учням вдалося шляхом уве� дення “збуреного” характеристичного рівняння отримати формальні розв’язки для окремих типів систем диферен� ціальних рівнянь і довести, що ці розв’язки в околі точок повороту є асимптотичними зображеннями точних розв’яз� ків цих систем. Ним отримано досить важливі математичні результати, коли в системі при похідних матриця коефіцієнтів є особли� вою. М. І. Шкіль уперше, на відміну від попередників, дослідив принципово новий випадок, коли виродженість настає в окре� мих точках. В околі цих точок побудовано асимптотичні фор� мули для розв’язків таких систем, які методом “зшивання” можуть бути продовжені на весь інтервал зміни аргументу. Результати досліджень ученого викладено більш як у 350 наукових працях, зокрема в 10 монографіях, 20 підруч� никах та посібниках. Монографію “Асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь” (у співавторстві з С. Ф. Фещенком, Л. Д. Ніколенком) перевидано в США. За цикл робіт “Розвиток аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних, інтегральних та інтегро�диференціальних рівнянь і їх застосування до задач математичної та теоретичної фізики” М. І. Шкіля відзначено премі� єю НАН України імені М. М. Крилова. У 2004 році за цикл праць “Асимптотична теорія ліній� них сингулярних диференціальних рівнянь” йому спільно з А. М. Самойленком та В. П. Яковцем присуджено премію НАН України імені М. В. Остроградського. Він також є лауреатом премії імені В. І. Вернадського. М. І. Шкіль приділяє велику увагу вихованню наукової зміни, керує науковими семіна� рами, читає спецкурси, пов’язані з асимптотичним інтегруванням диференціальних рів� нянь, які містять параметри. Серед його учнів – 5 докторів і понад 30 кандидатів фізико�ма� тематичних наук. Упродовж багатьох років Микола Іванович успішно поєднує наукову роботу з педаго� гічною – читає курси математичного аналізу, диференціальних рівнянь, курси за вибором для студентів фізико�математичного факультету, здійснює наукове керівництво дисерта� ційних досліджень аспірантів і докторантів. За комплект підручників “Вища математика” та “Математичний аналіз” М. І. Шкілю в складі авторського колективу Указом Президента України у 1996 р. присуджено Державну премію в галузі науки і техніки. Премією Національної академії педагогічних наук України відзначено також підручник “Алгебра і початки аналізу” для 10 класу шкіл і класів з погли� бленим вивченням математики, одним із авторів якого є М. І. Шкіль. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, плідну наукову і педаго� гічну діяльність Миколу Івановича нагороджено Почесною відзнакою Президента України, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради. М. І. Шкіль – кавалер орденів “За заслуги” І, II, III ступенів та “Ярослава Мудрого” IV і V ступенів. Указом Президента йому присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки”. Поряд з науковою, науково�педагогічною діяльністю М. І. Шкіль проводить значну нау� ково�організаційну роботу. Він очолює спеціалізовану раду по захисту докторських дисер� тацій у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, є членом ред� колегії журналів “Нелінійні коливання”, “Вища школа”, “Рідна школа”, членом секції “Мате� матика і механіка” Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Своє вісімдесятиріччя Микола Іванович зустрів сповнений енергією і великими творчи� ми задумами. Побажаємо йому натхнення, сил і здоров’я для їх здійснення! В. С. Королюк, І. О. Луковський, А. М. Самойленко, М. О. Перестюк, М. В. Працьовитий, В. П. Яковець ТАЄМНИЦЯ АКАДЕМІКА ШКІЛЯ ДАВНИМ�ДАВНО, ще в минулому тисячолітті, коли тополі на бульварі Шевченка були зовсім молодими, а Миколі Івановичу Шкілю не виповнилося і п’ятдесяти п’я� ти, запросив він мене до скла� ду делегації в німецьке місто Лейпциг. Там мали святкувати ювілей вищої педагогічної школи, з якою наш інститут підтримував зв’язки. Оскільки особисто для мене Лейпциг Григорій ВОЛИНКА, поєднувався ще й з іменем професор, доктор видатного філософа і матема� філософських наук, тика Г. Лейбніца, я з вдячністю проректор з наукової погодився. Це було моє перше відрядження. роботи університету закордонне Більше я так далеко не залітав. Після чергової денної порції урочистостей, вражень і доброго німецького пива ми сиділи у своєму скромному номері за кавою і “розбирали польоти”. Розмова непомітно перекинулась на Г. Лейбніца з його ідеєю синтезу математи� ки з логікою, потім на Г. Кантора з його спробами створити загальну теорію множин. Миколі Івановичу, як мені здалося, тема розмови була абсолютно цікавою. Бачили б ви блиск його очей, чули б надзвичайно глибокі, іскрометні судження з приводу предмета нашої бесіди! Коли ж розмова зачепила тематику розробок Д. Гілберта, пам’ятаю, йшлося про його ідею об’єднання різнопланових математичних теорій на основі формального аксіоматичного методу, Микола Івано� вич підхопився із крісла, щоби сказати щось дуже важливе. Але я, забувши про субординацію (зараз жалкую), перехопив ініціативу і задав членам нашої нечисленної делегації наївне питання. Я запитав: щойно йшлося про Д. Гілберта. А чи відоме вам ім’я одного із сучасних його послідовників, Миколи Бур� бакі? Микола Іванович опустився в крісло промовчавши. Лише 2 загадково посміхнувся, дивлячись мені в очі. Я тоді зовсім нічого не зрозумів. Ні щирої, але таємничої, посмішки, ні мов� чання, яке раптово замінило потяг сказати важливу річ. При� гадалося правило Сфінкса: про невимовне треба мовчати. На допомогу Миколі Івановичу прийшов третій член нашої делегації Геннадій Панасович Грищенко. Цей розумний чоловік нагадав, що особистості, яка б носила ім’я Nikolas Bourbaki, немає, що цей псевдонім привласнила собі група невідомих широкому загалові французьких математиків, яка вирішила поексплуатувати інтелектуальний потенціал інших країн, використовуючи його принципово без посилань на імена авторів. Можливо, за таке співробітництво платили непогані гроші. “Але ж, – додав я, – група Миколи Бурбакі є елітною. Вона суттєво просунула ідеї Лейбніца, Кантора, Гілберта та інших математиків. На її праці часто посилаються. Якби я був математиком, вважав за честь навіть інкогніто перебувати у її складі. Якщо хтось із наших українських математиків залуче� ний до її діяльності, – честь йому і хвала. До речі, я зовсім не згоден з твердженням про французьке походження імені групи. Воно – явно слов’янське. До того ж Bourbaki – не пріз� вище, а, скоріше, прізвисько, пов’язане з місцем народжен� ня.” Тут Микола Іванович ще раз таємниче посміхнувся і знову загадково промовчав, кинувши більш уважний погляд на мене. Посмішки керівника делегації здалися дещо скептични� ми. І все ж я набрався сміливості і випалив, що маю досить вірогідну гіпотезу щодо витоків псевдоніму, за яким має стоя� ти цілком реальна особистість непересічного математика, можливо, зовсім не французького. Пообіцяв, що років за двадцять я цю гіпотезу доведу. Але останнє двадцятиріччя виявилось надто багатим на події. Перебудова, гласність, прискорення, демократизація, ГКЧП, розпад СРСР, розбудова незалежності, вибори, майдани, наметові містечка тощо відволікали. Тож моя гіпотеза як була, так і залишилась гіпотезою. Доведеться її оприлюднити, бо знову вибори і знову не встигну обґрунтувати її належним чином. Спочатку про підстави формування вищезазначеної гіпо� тези. По�перше, прізвище Бурбакі (Bourbaki) не вдалось зустріти у повному переліку французьких прізвищ. Значить, воно дійсно є прізвиськом, пов’язаним з місцем народження. По�друге, серед населених пунктів Франції, інших франко� мовних країн відсутні назви, хоча б побіжно зв’язані з означе� ним прізвиськом. Тобто носій прізвиська Бурбакі не є фран� цузом. По�третє, ця ж закономірність підтверджена розгля� дом топонімів інших європейських країн. По�четверте, єди� ний населений пункт, назва якого може слугувати основою псевдоніма Бурбакі, знаходиться в Україні, на Полтавщині. Це – село Бурбино. По�п’яте, – і це неубієнна карта моєї гіпо� тези, – із села Бурбино походить єдиний видатний матема� тик на ім’я Nikolas – Микола Іванович Шкіль. Маю всі підстави сформулювати припущення, що саме він дав інтернаціональ� ній групі сучасних математиків ім’я Микола з Бурбина (Niko� las Bourbaki). Хто сумнівається в цьому гіпотетичному припущенні, нехай заглибиться у інший пласт підстав мого твердження. У порівняння змісту опублікованого М. І. Шкілем і групою N. Bourbaki, до якої, цілком вірогідно, входить і український інтелектуал Микола Іванович… Візміть хоча б “Seminaire Bourbaki” (декілька десятків томів), “Интегрирование” – М., 1967�70, “Функции действительного переменного” – М., 1965 і порівняйте з працями, особливо ранніми статтями М. І. Шкіля. А як рельєфно бачиться присутність ідей академі� ка у багатотомному трактаті N. Bourbaki “Елементи матема� тики”, в “Основах структурного аналізу”… Спільнота Миколи з Бурбина – спільнота професійно втаємничена. Недаремно ж і сьогодні представниками інтер� національної математичної школи принципово замовчується її персональний склад. Про нього можна лише здогадуватись тому, хто стоїть осторонь. Таємничо посміхаючись, мовчить і наш Сфінкс – видатний український математик, академік Микола Іванович Шкіль. Він не розкриває таємниць. ГРУДЕНЬ 2012 �С Л О В О ДОКУМЕНТИ минулого цікаві насамперед тим, що містять дуже важливі відомості про те, що з пли� ном часу, по дорозі в майбутнє, багато чого зникало, втрачалося, поступаючись місцем змінам і перетво� ренням, які, на жаль, не завжди можна асоціювати з прогресом. У багатьох випадках старе, минуле зали� шало по собі тільки слова, як це сказано у поетеси Ліни Костенко: “Ще назва є, а річки вже немає”. У “Топографічному описі Малоросійської губернії 1798–1800 років” знаходимо, зокрема, такі відомості про Хорольський повіт, до якого належало Бурбине (під тодішньою назвою деревня Бурбова, де було зареєстровано 250 душ, крім того, 68 душ значилося в хуторі Бурбівському; деревня, а не село тому, що в Бурбиному не було церкви): “Клімат у повіті Хорольському здоровий; ґрунти головним чином чор� ноземні; ліси дубові, осикові, березові, вільхові; в лісах водяться вовки та зрідка лисиці, зайці й білки – Геннадій ГРИЩЕНКО, в невеликій кількості; багато різного птаства; на горо� дах сіяли й садили огірки, петрушку, пастернак, цибу� професор, заслужений працівник освіти України, лю, часник, горох, капусту, буряки, моркву та пше� ничку; по селах було багато садів з яблунями, груша� останній декан фізико9 ми, сливами й вишнями; не виявлено було металіч� математичного факульте9 них руд, мінеральних вод та “марморов”. ту НПУ імені М. П. Драго9 У повіті було зафіксовано 3 казенні й 118 приват� манова (1982–2006) них млинів, а також 716 вітряків. У Дніпрі та інших річ� ках водилися осетри, судаки, соми, щуки, лящі, коро� пи, лини, окуні, карасі тощо. Микола Іванович народився через 132 роки по здійсненні згаданого топографічного опису. Після драматичних революційних і пореволюційних подій, визвольних змагань за незалежну Україну на Полтавщині, ще значною мірою зберігався традиційний селянський побут, питому частину якого становила багатовимірна народна культура, зберігалася й народна мова, найближча за своїми визначальними характеристиками до мови літера� турної. Відбувалися й дуже помітні зміни, які формували сучасне. До них, безперечно, належить прихід до українського села української школи. Це був один з найважливіших наслідків українізації, здійсненої протягом 20�х років ХХ століття. Однак 30�ті роки – істо� ричний контекст народження й дитинства М. І. Шкіля – позначилися в історії України, а отже, й житті нашого ювіляра, драматичними подіями: процес українізації було припине� но, свідомо влаштовано голодомор 1932�1933 років, названий в одному з документів 1983 року “продовольчими труднощами на Україні, що мали місце на початку 30�х років”. Політичні репресії того періоду винищували не тільки представників духовної еліти – письменників, митців, учених, а й простих людей – селян, робітників. 13 грудня 1932 року в сім’ї Івана Полікарповича і Христі Василівни Шкілів народився хлопчик. Бабуся, батькова мама, побачивши новонародженого хлопчика, вигукнула: “Андрійко народився!”, бо було це в день Андрія. Проте мама, яка не завжди була згодна зі свекрухою, настояла на тому, щоб сина назвали Миколою. День Миколи 19 грудня. Перед Великою Вітчизняною війною Микола Шкіль закінчив два класи. За тодішніми нормами це була половина першого рівня освіти. Можна не сумніватися в тому, що до Миколи Івановича часто приходять спогади про передвоєнне дитинство, а особливо про той час, коли Україна влітку 1941 року опинилася в огненному вирі війни, окупації, незлі� ченних втрат рідних і близьких. Іван Полікарпович Шкіль – батько Миколи Івановича – загинув у 1943 році як солдат Великої Вітчизняної війни. Випробування війною не були останніми. В 1948 році від голоду (а був же в Україні і голод 1947 року) померла Миколина мати, Христина Василівна. Про маму Микола Івано� вич згадує так: “Бог послав моїй мамі ... дивовижну вроду. І як би не засмагало в городі, та на буряках, та біля конопель її правильне обличчя, чорні очі і рівні, мов вишиті, брови вирізняли його. Навіть у смутку робили урочистим, аж святим. А вже як посміхнуться – сама ласка. Здається, нічого вже більше не треба, і ти захищений її ласкою від будь�яких негараздів у цілому світі. Горе, що, мов блискавки у грозу, розпинало її життя, не відібрало в моєї матусі краси, не відібрало доброти й всепрощення”. Повоєнне сирітство, на щастя, не вибило з життєвої колії Миколи Шкіля. Щоденна скрута спонукала було залишити школу й піти на власний хліб, однак знайшлася добра душа в особі вчителя Івана Федоровича Кудіна, який, помітивши яскраво виражений інте� лект учня, переконав його продовжити навчання. За тих важких умов залишалося без надії сподіватися. І сподівання таки здійснилися. По закінченні Худоліївської середньої школи Микола Шкіль у 1951 році вступив на фізико�математичний факультет Київського державного педагогічного інституту. Став Микола студентом�фізиком у головному педагогічному інституті України. Провчився два роки, і побачили у нього викладачі неординарні здібності до розв’язування математичних задач, до математики. Перевели Миколу Шкіля на математичну спеціальність, і був випу� щений він у 1955 році “викладачем математики і фізики середньої школи”. В інституті перед обдарованим юнаком відкрився складний, у багатьох своїх аспек� тах незбагненний світ математики. У цьому світі свої власні дороги може знайти лише той, хто здатен в інтелектуальній діяльності сягати висот аналізу й узагальнення, вміння шукати й обґрунтовувати взаємозв’язки й взаємозалежності між абстрактними сутностя� ми й поняттями як вияви об’єктивної реальності. Педагогічну діяльність Микола Іванович розпочав 15 серпня 1955 року учителем математики Розкішанської середньої школи та інспектором шкіл Ставищанського району на півдні Київської області. Проте талановитого молодого математика запросили до аспі� рантури кафедри математичного аналізу КДПІ ім. О. М. Горького. Упродовж 1955–1958 років навчався Микола Шкіль у видатних математиків того часу М. М. Боголюбова, Ю. О. Митропольського, С. Ф. Фещенка. У 1959 році він захистив кан� дидатську дисертацію “До питання про асимптотичне зображення розв’язків систем диференціальних рівнянь, які містять параметр” і йому було присуджено науковий ступінь кандидата фізико�математичних наук, а в 1968 році – докторську на тему: “Про деякі асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь з повільно змінними кое� фіцієнтами”. Наукові пошуки вченого�математика були зосереджені на дослідженні асимптотич� них методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. Він уперше дослідив складні випадки внутрішніх і зовнішніх резонансів, досить частих з теоретичного й прак� тичного поглядів. Наукові результати, одержані М. І. Шкілем, пов’язані з розробкою алгоритмів побудо� ви наближених розв’язків систем диференціальних рівнянь з параметром та їх матема� тичним обґрунтуванням. На основі його методів можна будувати (за концепцією Крило� ва�Боголюбова�Митропольського) асимптотичні розв’язки таких різновидів рівнянь: з повільно змінними коефіцієнтами, з малим параметром при частині похідних, нейтраль� ГРУДЕНЬ 2012 П Р О В Ч И Т Е Л Я ного типу, з ізольованими особливостями, з періодичними коефіцієнтами тощо. Як заз� начають математики, дійсні члени НАН України Ю. М. Березанський, В. С. Королюк, Ю. О. Митропольський, А. М. Самойленко й І. В. Скрипник, у працях М. І. Шкіля вперше одержано результати, які розв’язують проблему знаходження асимптотичних розв’язків зазначених систем у випадку кратного кореня відповідного характеристичного рівняння. М. І. Шкіль утворив в рідному інституті, який став тепер Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова, математичну школу. Під його безпосереднім науковим керівництвом кандидатами фізико�математичних наук стали понад тридцять осіб, а докторами – троє. Протягом останніх років разом зі своїми учнями він успішно досліджує досить складну математичну проблему, пов’язану з системою диференціаль� них рівнянь з точками повороту. М. І. Шкілю та його учням вдалося шляхом введення “збу� реного” характеристичного рівняння одержати формальні розв’язки для окремих типів систем рівнянь і довести, що ці розв’язки в околі точок повороту є асимптотичним зобра� женням точних розв’язків розглядуваних систем. Результати наукових пошуків М. І. Шкіля висвітлено у більш ніж 350 працях, зокрема, у 8 монографіях, 20 підручниках та посібниках. Монографія “Асимптотичні методи в тео� рії лінійних диференціальних рівнянь”, написана у співавторстві з науковим керівником М. І. Шкіля проф. С. Ф. Фещенком та Л. Д. Ніколенко, була видана в США. За цикл робіт “Розвиток аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних та інтегро� диференціальних рівнянь і їх застосування до задач математичної та теоретичної фізики” М. І. Шкілю було присуджено премію НАН України імені академіка М. М. Крилова. Участь вченого у створенні комплекту підручників “Вища математика” (у трьох книгах) та “Мате� матичний аналіз” (у двох частинах) відзначено Державною премією в галузі науки й техні� ки за 1996 рік. Крім наукових пошуків, занять проблемами вищої математики, життєвий шлях М. І. Шкіля наповнений адміністративно�педагогічною і громадською діяльністю. В рідно� му інституті він пройшов такий шлях: декан загальнонаукового факультету – заступник декана фізико�математичного факультету – проректор з науково�дослідної роботи. З 1973 року М. І. Шкіль працює на посаді ректора Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького. За кілька десятиліть його ректорської діяльності педінститут, а потім перший в Україні педагогічний університет зростав, зміцнювався якісно, кількісно й територіально: відкривалися нові факультети й спеціальності, будувалися нові гурто� житки й спортивний комплекс. За таких умов адміністративно�педагогічна діяльність рек� тора доповнювалася будівельно�господарською, на яку витрачалося надто багато зусиль, тому що всі проблеми�негаразди (а без них не обходилося ніколи) ставали насамперед проблемами ректора, і він зобов’язаний був шукати “асимптотичні розв’яз� ки рівнянь щоденної життєвої практики”. М. І. Шкіль – один з активних репрезентантів втілення в життя розбудови української національної вищої школи. Протягом 1991–1992 років колектив викладачів фізико�мате� матичного факультету під його загальним керівництвом підготував новітні програми фахових дисциплін для підготовки вчителів математики й фізики у вищих педагогічних навчальних закладах України. Микола Іванович – один із авторів “Освітньо�професійної програми вищої освіти за професійним спрямуванням 6.0801 (1994 рік) – галузевого стандарту вищої освіти першого покоління. Пізніше він керував творчим колективом, який створив Галузевий стандарт вищої освіти з підготовки бакалавра за спеціальністю 6.010100 “Педагогіка і методика середньої освіти. Математика”. Цей стандарт затвер� джено Міністерством освіти і науки України в жовтні 2002 року. Очолюючи багатотисячний колектив університету, М. І. Шкіль доклав багато зусиль для встановлення наукових зв’язків Національного педагогічного університету з укра� їнськими й зарубіжними вищими навчальними закладами. Наукову, педагогічну й адміні� стративну діяльність він поєднував зі значною за обсягом і результативністю науково�ор� ганізаційною діяльністю як віце�президент Українського математичного товариства, член спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, член редколегій журналів “Укра� їнський математичний журнал”, “Вища школа”, “Рідна школа”, Президент товариства зв’язків “Україна – Казахстан”. Досягнення М. І. Шкіля – доктора фізико�математичних наук, професора, дійсного члена НАПН України та АНВШ України, іноземного члена Російської академії освіти, Почесного академіка Міжнародної кадрової академії, Почесного доктора вищих навчаль� них закладів України, – крім згаданих престижних премій, відзначено орденом “За заслу� ги” І, ІІ, і ІІІ ступенів, медаллю “М. В. Остроградський – 200 років”, званням “Заслужений діяч науки і техніки України”, Почесною відзнакою Президента України, Почесною грамо� тою Кабінету Міністрів України, орденами Ярослава Мудрого IV і V ступенів. Ані життєві прикрощі, ані успіхи й радощі перемог і досягнень не знівелювали в нашо� му ювілярові сильної, непересічної особистості, що виявляє почуття власної гідності, поєднує в собі риси строгого математичного мислення й лірично�пісенного настрою, уміє керувати великими колективами людей і виявляти піклування про своє найближче оточення – фізико�математичну родину, створену разом з берегинею домашнього вогни� ща, дружиною Катериною Тодосівною – майстринею педагогічної справи, заслуженою вчителькою України. Як сказав у виступі на урочистому засіданні Вченої ради НПУ імені М. П. Драгомано� ва з нагоди 70�річчя Миколи Івановича Шкіля дійсний член НАПН України професор Арнольд Панасович Грищенко: “Микола Іванович на шляху з минулого до сучасного подо� лав сім доріг, кожна з яких тривала десять років. Перші три з них – це trivium (що букваль� но означає “три дороги” першого рівня давньої університетської освіти, яка включала граматику, риторику й логіку”. Чотири наступні � quadrivium, тобто чотири дороги вищого рівня університетської освіти – арифметика, геометрія, астрономія і музика. Саме до останніх чотирьох предметів застосовували спільну назву математика, причому кожен з них окремо також позначався як математика, тобто знання, тобто те, що вивчено”. Восьма дорога академіка Шкіля пролягала тією ж асимптомою багатогранного, твор� чого, мудрого життя вченого, громадянина, сім’янина. Закінчую це есе словами незабутнього Арнольда Панасовича: “Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... Не забувайте незабутнє, – воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі. Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине!” 3 �МОГУТНЄ СЛОВО МИКОЛИ ІВАНОВИЧА ШКІЛЯ Я був здивований, що раптом подзвонив Мико� ла Іванович Шкіль. Запросив мене на співбесіду. Він запропонував мені працювати в університеті, і я так подумав, а чому б ні, давайте спробуємо. Розпочав свою діяльність, у мене були студенти, і от одного разу прийшов Микола Іванович зі своїми колегами до мене на лекцію. Побув і каже: я це у вас наче на спектаклі побував. Мені, справді, вдалося зі студен� тами організувати так лекції, що вони були цікаві, тому що “Слово” – це взагалі цікава наука, це уні� кальна наука. В школах вчать грамоти, вчать читати, складати із складів слово, із слів речення, і все. А як Анатолій це речення підняти, перегнати через себе і подати ПАЛАМАРЕНКО, його правильно, цього нас, на превеликий жаль, не народний артист вчили і поки що не вчать. Взагалі, професія викла� України, Герой України дача у педагогічному університеті, котрий навчає “слова”, але у поєднанні з професією артиста – це дуже цінна річ. Адже філологи, мовники, люди, які мають діло зі “словом”, з літературою, мусять бути якоюсь мірою артистичними людьми, мати особливий талант. Потрібно любити літературу, любити “слово”, вміти правильно читати літературу, а не просто пробігати очима твір. Зараз вчать швидко� читанню. А читати треба так, як пише автор, у такому темпі, як рука пише літери, слова. Тоді буде відтворюватися уява, кожне слово набуде певної смислової ваги. Як цю вагомість правильно розмістити і правильно створити фразу з речення – це вже мусить бути професіональний підхід до цього. Дякуючи Миколі Івановичу (чи це інту� їція, чи любов до цієї науки, до літератури, Господь його знає) студенти педуніверси� тету навчаються філологічної науки у митців, майстрів слова, тобто у цьому Микола Іванович попав прямо, як кажуть, у десятку. Така наука дуже потрібна майбутнім вчителям – людям, які в майбутньому мати� муть справу зі “словом”, із художнім словом. Особисто ж для мене Микола Іванович – особлива людина, особлива душа у нього. Я читав кілька разів його “Недовезені соняшники”, перечитую, переганяю його розповідь через своє єство, через свою душу, через своє дитинство. І завжди в мене сльози з’являються, що аж не можу читати. Cправді, спокійно це не можна читати, тому що перед очима постає і його тяжке дитинство, і моє. Якось Микола Іванович розповідав про своє дитинство, про своє сприйняття того часу. І я зрозумів, що така чуттєва душа розвинулася у нього ще з дитячих років. Тому�то він нелегкі долі українців, наші українські сльози, перегнані через життя, так вміло переніс на папір. Яка це талановита людина! Читаючи його, розумієш, що талант до математики у нього з дитинства. А як він передав почуття любові до матері! Це таке українське, це таке надзвичай� не. І зараз мусить бути хвилююче почуття тому, що діти сьогодні називають батьків на “ти”, а в нас такого не було. Мама – це “Вони”, це щось таке велике, таке могутнє, створене із багатьох понять. Що таке “Мама”? Що таке “Мати”? Це були “Вони”!!! Мені дуже подобається, коли пише Микола Іванович, скрізь відмінюючи маму на “Ви”. Це мене так хвилює, і знаєте, не можу спокійно читати, від оцього великого від� чуття, від оцієї нашої могутньої, природної любові до матері. А з якими почуттями він розповідав про сім’ю, про свого брата. Як він показував, як в дитинстві спілкувався з братом (брат був глухонімий), як він це руками професі� онально робив. Це мене настільки здивувало! Сидить переді мною видатний вчений, людина�академік, людина – прекрасний талановитий педагог, людина з великої літе� ри, і тут – настільки рідне моїй душі, це ставлення і до людей, і до життя, і до своїх рід� них, і до всіх тих проблем, через які він пройшов. Це мене дуже і дуже схвилювало і зріднило. Я, наскільки можна було, запрошував Миколу Івановича і Катерину Тодосів� ну на свої прем’єри, Шевченка він слухав, і інші речі. Коли він створив книгу “Недовезені соняшники”, я її прочитав, як кажуть, проков� тнув. Був концерт у Жовтневому палаці, сиділо керівництво України, Микола Іванович та інші поважні гості. Я прочитав розділ “Галстук”, і там настільки сконцентровані сильні почуття, що слова пішли разом зі сльозами. Я, 65 років на сцені, із малого хлопчика, вмів тримати завжди в собі почуття, передаю їх тільки словом, а тут сльо� зи. Весь зал, все керівництво залилось сльозами, і Микола Іванович також. Неможли� во спокійно читати, відчуваю людину, титана нашої науки і нашого повсякденного життя. Це єдина річ в моєму житті, в моєму великому репертуарі, де я не можу стри� мати сліз, Господь його знає. Така відвертість у його “Недовезених соняшниках”. Я не знаю, наскільки сучасна молодь це може зрозуміти. Його розуміє середнє покоління, старше покоління, які пам’ятають, які знають, які виросли серед цього дива. Він опи� сує, як мама приїздила, приходила стомлена після колгоспної роботи. Так їхали додому стомлені всі наші мами – співали, їхали на роботу після недоспаних ночей – співали. І це було настільки велично, настільки притаманне це почуття нашій укра� їнській душі! Зараз, на превеликий жаль, теперішньому поколінню це не перейшло. Між тим поколінням і теперішнім поколінням – велика прірва, і дуже боляче, що наша молодь не перейнялася тими піснями і тими відчуттями. Ми мусимо так виховувати нашу молодь, щоб зв’язок був обов’язково. Зв’язок цей душевний, зв’язок мусить бути природжений, тому що людина є людина, вона мусить відчувати, знати той час, а коли вона цього не відчуває, коли є прірва – звичайно, дуже боляче. Якраз Микола Іванович, його творчість як людини, як фахівця і як письменника, дуже цінна. Повість “Недовезені соняшники” настільки хвилююча, що завдяки тільки їй він увійшов у нашу літературу, увійшов у наше життя, у наші почуття. Микола Івано� вич – це величина в математиці і величина в нашому українському національному суспільстві, тому що він великий патріот і великий українець. Так я відчуваю Миколу Івановича, так я його люблю, так він припав до моєї душі. Коли я з ним зустрічаюсь, він мені, як рідний брат. Настільки душа з душею поєдна� лись, і він в моїй душі. Хай йому легенько гикнеться. Від щирого серця хочу побажати міцного здоров’я на довгі роки та творчих здо� бутків!!! І хай його СЛОВО завжди звучить в наших серцях!!! ОСВІТЯНСЬКИЙ ПАТРІАРХ Микола Іванович Шкіль. Один із найбіль� ших авторитетів у кор� пусі ректорів флаг� манських вишів Украї� ни. Майже третину сто� ліття під орудою цього поважного вченого, академіка успішно зро� став і утверджувався славний Національний педагогічний універси� тет імені Михайла Дра� Андрій ДЕМИДЕНКО, поет, народний артист гоманова. Важко нині знайти України, лауреат в Україні таку школу чи Міжнародних освітянський ВУЗ, де б премій, академік, не працювали його професор вдячні вихованці. З�під його руки вийшли цілі педагогічні покоління, династії. Цього вже достатньо, щоб почуватися вартісним і щасливим. Про постать Миколи Івановича Шкіля в українській педагогіці й математичній науці ємко написано на Батьківщині та за кордоном. І ця постать вивершується не лише своєю змістовністю і вагомістю здобутків. Вона глибока. Масштабна. Історична. Багатовимірна своїми талантами і навдивовиж цікава. З невтомною думою про людське життя і його величність Учителя. У рисах добротної зовнішності, в карбах непросто� го характеру та переливах щедро заземленої в народ� не пракоріння розлогої мудрості Миколи Івановича одразу розпізнаєш живий, колоритний генотип справ� жнього українця. А який прилив сил відчуваєш від козацького потиску його руки! Скільки дотепної іронії, хитринок�веселинок ховається у його прямому погляді, у тих кошлатих, роз� куйовджених бровах�гніздах! І як же праглося спостерігати за перепадами�змі� нами в його ректорському настрої! То гранично стро� гий і впертий, то відверто мовчазний, що слова з нього 4 й кіньми не витягнеш. А то, як раптова хвиля, солодко говіркий, окличний, ладен обійняти усю планету. Вести бесіду з Миколою Івановичем – завжди втіха і розкіш для співрозмовника. Тут і розкрилля жестів, і атакуючі експресії, і розважливий плин думок. Знаю: по сутності Микола Шкіль оптиміст. Хоча й тепер гірко плаче, як згадає своє раннє сирітство, голод і холод, свою без пори померлу тиху полтавську матір і глухонімого брата Василя, про якого так тепло розповідає все своє життя. Зразків такої любові і такої пам’яті у світі мало. Але найбільше мене вражає у ньому його душа. Я б ніколи не повірив, що у вченого�математика (як і у фізика) вона може бути такою співучою – до зустрічі з М. Шкілем був переконаний, що така ж пісна і аскетич� на, як і їхні формули. А виявилася бентежною і рухли� вою. Сповненою високості й дитячого подиву. Жартів� ливого азарту й невгамовного сонячного проміння. А ще у Миколи Івановича непоборна любов до мит� ців. Українська духовність, національна культура посі� дають у серці ювіляра особливе місце. Це він, Микола Шкіль, понад 20 років тому запросив мене читати лек� ції у стінах Драгомановського університету – в лоні його альма�матері. Як перед цим запросив Анатолія Авдієвського та Анатолія Паламаренка... До всього цього наш ясночолий ювілянт має чудо� вий талант співака і широко апробований дар письмен� ника. Він володар красивого й рідкісного драматично� го тенору. Іноді, бувало, брав окремі високі ноти чисті� ше і краще за самого свого вокального кумира Анато� лія Солов’яненка. І це чиста правда. Пригадую, з якою полум’яністю і натхненням Микола Шкіль співав своїм друзям улюблені українські народні пісні та класичні арії. А з якою читацькою прихильністю привітала укра� їнська громада появу його зворушливої автобіографіч� ної повісті “Недовезені соняшники...”! Та особливого резонансу повість зазнала, коли відомі актори здійсни� ли її радіопостановку на Українському радіо. А ще я з приємністю хочу зацитувати свій вірш�ек� спромт, який сьогодні знають чи не всі українські педа� гоги: Їдуть зблизька і здаля До Миколи до Шкіля – Бо він розум окриля. Бо він душу звеселя. Благословенна вкраїнська земля, Що народила Миколу Шкіля. І лунає звідусіль: – Хай живе Микола Шкіль. – Хай живе Микола Шкіль! Тож з роси і води Вам, освітянський патріарше! Літ міцних і здорових – аж за далекий обрій! І хай завжди поруч із Вами буде вельмишановна Катерина Тодосівна – Богом дана дружина і соратниця, золота тачанка Вашої долі. ГРУДЕНЬ 2012 �С І В АЧ Р О З У М Н О Г О , Д О Б Р О Г О , В І Ч Н О Г О . . . З�ПОМІЖ ІНШИХ можливих характе� ристик саме ця поетична формула домі� нантно позначає сутність особистості, вершинні здобутки життєвого шляху М. І. Шкіля – визначного вченого�мате� матика, академіка Академії педагогічних наук України, почесного ректора Націо� нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Микола Іванович Шкіль народився у с. Бурбине Семенівського району на Полтавщині. У юні роки він чудово співав і, якби на те воля Божа, міг би стати відо� мим артистом. Або й військовиком. Адже їздив поступати в артилерійське училище, та в останню мить чомусь передумав – і забрав документи. Врешті, дороги долі вивели його на творчу ниву, де потрібні і завзяття у праці, і витончений артистизм, і бойови� тість духу. Він таки піднявся до вершин, став командиром, але не військовим, а в галузі науки, педагогічної діяльності. А початком цього шляху був вступ на фізи� ко�математичний факультет Київського педагогічного інституту. І цей крок був цілком логічним, адже Микола Шкіль краще за всіх у школі розв’язував най� складніші математичні задачі. Тож в інституті викладачі помітили: він приро� джений математик, почувався у цій науці, як риба у воді, сягаючи найнедо� сяжніших, найскладніших математичних глибин – інтегральних обчислень. Як стверджують знавці математичної науки, щоб легко “брати” інтеграли, треба мати особливо гострий розум, аж до ознак трансцендентальності. Саме таким був він у Шкіля. Викла� дач не встигав написати задачу, а цей студент–дивак уже її розв’язував, мит� тєво добувши заданий інтеграл. Правда, спочатку основною спеціалізацією Миколи Шкіля на факультеті була фізи� ка. А щоб змінити її на математику, пот� рібно було переекзаменовуватись. Приїхавши на літні канікули на рідну Полтавщину, як згадує сьогодні Микола Іванович, він засів на спориші над книга� ми. Пригадувалося, як учив математику у школі. Тоді на весь клас був один лише підручник з цього предмету. Допомогло те, що завдяки своїй феноменальній пам’яті вбирав очима і “фотографував” цілі розділи. Здавалося фантастикою, але таблиці Брадіса він знав напам’ять. Тоді за літо підготував студент Шкіль понад десяток додаткових екзаменів і заліків, після чого був переведений на спеціалізацію “математика”. Його пісенно�поетичне серце від� найшло і у формулах своєрідні мистець� кі глибини. Назавжди запам’ятав і сьо� годні любить повторювати Микола Іва� нович слова свого земляка академіка В. Остроградського: “Всі думають, ніби ГРУДЕНЬ 2012 математика – наука суха, що полягає вона тільки в умінні рахувати. Це без� глуздя. Цифри в математиці відіграють наймізернішу роль. Це найвища філо� софська наука найбільших поетів”. Піз� нання цієї істини, самовіддане, всепо� глинаюче служіння музі – математиці вивели юнака зі співучої Полтавщини до вершин наукових успіхів і світового виз� нання. Після закінчення в 1955 році інститу� ту Микола Шкіль працює у сільській школі. Та мрія про велику науку повертає його до альма�матер – педінституту. Тут, цілковито поринувши у математичну науку, він крок за кроком відкриває при� ховану від непосвячених її таїну. Про стрімкий злет науковця М. І. Шкіля можна судити бодай з таких хронологіч� них дат: аспірантура (1955–1958 рр.), кандидат фізико�математичних наук (1959), доктор фізико�математичних наук (1968). У 1982 році обраний чле� ном�кореспондентом, а у 1990 році – дійсним членом АПН СРСР. З 1991 року – дійсний член Академії педагогічних наук України – дійсний член Академії наук вищої школи України, Почесний акаде� мік Міжнародної кадрової академії, 1999�го – Людина року (США, Амери� канський біографічний інститут). Його найбільшим науковим зацікав� ленням стала розробка асимптотичних методів в теорії лінійних диференціаль� них рівнянь. За цикл робіт з аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних, інтегральних задач математичної і теоретичної фізики в 1990 році М. І. Шкілю було присуджено премію НАН України імені видатного українського математика М. Крилова. Микола Іванович Шкіль – генерал науки і педагогічної справи, в душі якого горить вогонь літературно9художнього осмислення всього пережитого його народом Свої дослідження Микола Іванович репрезентував на багатьох міжнародних конгресах, з’їздах, конференціях. Зокрема, на міжнародній конференції з нелінійних коливань (м. Київ, 1969), ІІ національному конгресі з теоретичної і прикладної механіки (м. Варна, 1973), ІХ міжнародній конференції з нелінійних коливань (м. Київ, 1981), VІ міжнародній конференції з диференціальних рівнянь (м. Брно, 1985), IV конференції з дифе� ренціальних рівнянь та їх застосування (м. Руссе, 1989), Всесоюзній конферен� ції з нелінійних проблем диференціаль� них рівнянь та математичної фізики (м. Тернопіль, 1989), конференції з нелі� нійних проблем диференціальних рів� нянь і математичної фізики – Другі Бого� любівські читання (м. Київ, 1993), Треті Боголюбівські читання – Міжнародна конференція “Асимптотичні та якісні методи в теорії нелінійних коливань” (м. Київ, 1997) та інші. Книгу “Асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь”, написану 1967 року М. Шкілем у співав� торстві з С. Фещенком та Л. Ніколенко, було видано у США. І коли під час пере� бування М. І. Шкіля у цій країні його запитали, чи він вперше тут, Микола Іва� нович відповів: “Так”. Та йому жартома заперечили, сказавши, що він як науко� вець і автор в Америці уже давно. Адже за його творами у Колумбійському уні� верситеті ведеться спецкурс з диферен� ціальних рівнянь. 1973 рік був для Миколи Івановича особливим, оскільки став стартовим для нього як ректора рідного вузу, який він незмінно очолював тридцять років. Його керівництво педвузом, спрямування навчально�виховних зусиль всього колективу переконливо засвідчили: М. І. Шкіль належить до числа тих діячів вітчизняної освітньої ниви, науки і куль� тури, які завжди несхитно стояли на позиціях гуманізації навчання та форму� вання високорозвиненої особистості. Стосовно підготовки студентів це означало, з одного боку, програмну націленість їх на освітньо�розвивальну педагогіку, а з другого – якнайглибше утвердження гуманістичних засад у нав� чально�виховному процесі самого пед� вузу. Його ректор енергійно наполягав на розвитку творчого потенціалу кожно� го студента. Адже саме учительство такої формації здатне було виявляти творчість і в школі, переборювати про� яви консерватизму, заформалізовано� сті. В цьому ректора Миколу Шкіля окри� лювали слова геніального просвітянина� земляка Григорія Сковороди: “Благода� рю тебя, Создатель, что все нужное сде� лал простым, а все сложное – ненуж� ным”. Новаторство ректора Миколи Шкіля спрямоване за духом і настроєм, за напрямком думання і діяння в інтересах інтелектуального зростання і виформу� вання особистості. Воно плідно вияви� лося у зорієнтуванні роботи його вузу на подолання авторитарної педагогіки з її регламентованістю, всілякими заборо� нами і обмеженнями. Одним із конкрет� них практичних кроків у цьому напрямку стало навчання з практичним викори� станням інформативно�комп’ютерної техніки, зініційоване ректором ще на початку 70�х років, впровадження у вузі сучасних технологій навчання з широ� ким використанням інформаційно� комп’ютерної техніки. Цей свій неорди� нарний на ті часи проект він починав реалізовувати у тісній співтворчості з видатним кібернетиком академіком В. М. Глушковим. Енергетика їхніх спільних задумів і пошуку увінчалась тоді першими випу� сками в Київському педвузі фахівців за спеціалізацією “інформатика”. Цей про� ект перелякав комуністичних догмати� ків. Подальші випуски програмістів у Київському педінституті було припине� но. Та ініціатори від задуманого не від� ступилися, домоглися того, що підготов� ку спеціалістів прогресивної спеціаліза� ції в педуніверситеті було врешті�решт відновлено. Водночас було також роз� почато підготовку кібернетиків у Київ� ському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. Ректора Миколу Шкіля окри� лювали слова геніального прос� вітянина�земляка Григорія Ско� вороди: “Благодарю тебя, Соз9 датель, что все нужное сделал простым, а все сложное – ненужным”. Нині в педагогічному університеті діє кафедра інформатики та основ обчислювальної техніки, створено також центр науково�інформаційних технологій (НІТ). В цілому комп’ютер� ний парк вузу налічує сотні одиниць, що використовуються у навчанні сту� дентів, науковій роботі, видавничій справі. Це розширює доступ виклада� чів і студентів до інформації, збагачує їх кругозір, сприяє створенню умов діалогу і партнерства викладачів та студентів в освоєнні нових знань, роз� робці творчо�ділових проектів. Микола Іванович Шкіль всіляко під� тримує поривання студентства до відро� дження української духовності, викори� стання народних етичних і художньо� естетичних скарбів. Разом з колективом Національного університету імені Тара� са Шевченка студентство і професорсь� ко�викладацький колектив педуніверси� тету генерують нині у загальнодержав� них масштабах енергію українознав� ства. За їх починанням все більшого поширення набувають сьогодні у Києві та всій Україні народні свята, урочисто� сті, присвячені ювілейним і визначним датам нової України, історії боротьби за незалежність нашої держави. Ухвалена, за поданням ректорату і Вченої ради, Програма подальшого розвитку НПУ імені М. П. Драгоманова на період 2002–2007 рр. передбачає як власний розвиток вузу, так і посилення з його боку науково�методичної підтрим� ки системи загальної середньої освіти, розширення співпраці із закладами системи всіх рівнів, вузами, міжнарод� ними освітніми інституціями. Стратегічною метою Програми є широкомасштабне перетворення вузу на унікальний науковий, теоретико�тех� нологічний та дидактико�методичний Центр системи педагогічної освіти в Україні. А тому сьогодні всі зусилля колективу педвузу зосереджені на вирі� шенні таких провідних завдань, як: – здійснення спільних наукових дос� ліджень, співпраця з навчальними закладами всіх рівнів акредитації в галу� зі освітньої діяльності; – підготовка науково�педагогічних кадрів цільового призначення зі спе� ціальностей, нормативно закріплених за університетом ВАК України; – розробка, апробація і впрова� дження державних стандартів педагогіч� ної освіти різних освітньо�кваліфікацій� них рівнів; – створення спільних з іншими нав� чальними закладами конкурентоздатних програм для підготовки педагогічних кадрів; – розробка ефективних інформацій� них та педагогічних технологій. Для повної реалізації провідного принципу державної освітньої політики про єдність освіти і науки забезпечува� тиметься подальший розвиток фунда� ментальних, пошукових та прикладних досліджень із пріоритетних наукових напрямів у тіснішому зв’язку з підготов� кою учителів та науково�педагогічних кадрів. Зміцнюватиметься кооперація нау� кових досліджень і розробок науковців університету з вченими НАН та АПН України, а також закладами вищої педа� гогічної освіти. Впроваджуватимуться ринкові механізми, спонсорські інвести� ції для підтримки прикладних дослі� джень і розробок. Цими планами, мріями і задумами живе у повсякденні трудових буднів Микола Іванович Шкіль – генерал науки і педагогічної справи, в душі якого горить вогонь літературно�художнього осми� слення всього пережитого його наро� дом, про що він так яскраво оповів у авторській художньо�документальній повісті “Недовезені соняшники”. Він і сьогодні у розквіті творчих сил і завзят� тя, сповнений задумів на примноження уже досягнутого його талантом, невтом� ною працею на благо людей, в ім’я Укра� їни. ГРИГОРіЙ БУЛАХ, письменник, народний артист України 5 �До 20"ліття кафедри культури української мови ЇМ ПРИТАМАННІ ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І НЕСТРИМНА ТВОРЧА ЕНЕРГІЯ 9 листопада 2012 року в Драгомановському уні� верситеті відбулася Всеукраїнська науково�прак� тична конференція “Українська мова вчора, сьогод� ні, завтра в Україні і світі”. них посібників для вищої школи та укладачем словників для поціновувачів рідного слова. Викладачі кафедри перенесли основний акцент з традиційної настанови – засвоєння відомостей про літературні норми всіх рівнів мовної ієрархії – на формування навичок професійної комунікації, студіювання особливостей фахової мови, на розвиток куль� тури мовлення, мислення і пове� дінки особистості. Усе, що кафе� дра впроваджує в життя, ґрунту� ється на високому професіона� лізмі, фаховій компетентності. Привітати ювілярів з поваж� ною датою та взяти участь у кон� ференції завітав директор Інсти� туту української філології, про� фесор А. В. Висоцький, який ого� лосив наказ № 570 від 02 листо� пада 2012 року. За вагомий осо� Присвячена конференція головно Дню української писемності та мови, а також 20�літтю кафедри культури української мови, яка свідома своєї відповідальності, що стала максимою кафедрального життя: вболіваючи за долю українського слова, за функціонування державної в суспільстві, докладати зусиль до її популяризації, утвердження. Відкриваючи пленарне засідання конференції, про� ректор з наукової роботи, доктор філософських наук, професор Григорій Іванович Волинка разом із вітальни� ми словами учасникам заходу передав теплі і щирі слова ректора університету, академіка НАПН України професора В. П. Андрущенка: “Мовна політика універ� ситету мусить бути сталою, особливо якщо цей виш готує Вчителя, вихователя майбутньої країни. Людину визначає її стержень, і на духовних цінностях формуєть� ся особистість, тому ми повинні готувати не лише інте� лектуально багатого й талановитого педагога , а й духовно чисту, піднесену людину. Отже, 2012–2013 нав� чальний рік визначаємо роком духовності й мови – національної, рідної, української. Члени кафедри культури української мови не просто виконують роботу, а виконують місію – відстоюють, утверджують, пропагують…” Плідним доробком друкованої продукції відзначено шлях кафедри упродовж 20 років. Завідувач кафедри, заслужений працівник освіти України, професор С. В. Шевчук є автором понад 30 підручників, навчаль� бистий внесок у розви� ток освіти і науки, бага� торічну сумлінну працю, активну гро� мадську діяльність та з нагоди 20�річчя кафе� дри відзначені нагоро� дами: – С. В. Шевчук – Золотою медаллю “Михайло Петрович Дра� гоманов 1841–1895 рр.”; – Т. М. Лобода – Срібною медаллю “Михайло Петрович Дра� гоманов 1841–1895 рр.”; – О. В. Дияк, О. О. Кабиш – медаллю “За наукові досягнення імені П. Орлика”; – С. В. Глущик – медаллю “Драгомановська родина”. Під час конференції були нагородженні грамотами та цінними подарунками студенти�переможці конкурсу “Знавець української мови”. У пленарному засіданні конференції взяли участь: голова осередку “Просвіта” Національного педагогічно� го університету імені М. П. Драгоманова, академік АН ВО України, професор І. Т. Горбачук; академік АН ВО України О. І. Леута; український письменник, літерату� рознавець, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Д. Стус; академік АН ВО України, про� фесор КНУ імені Тараса Шевченка Ю. Л. Мосенкіс; кан� дидат історичних наук, старший науковий співробітник КНУ імені Тараса Шевченка І. М. Забіяка; старший викладач кафедри інноваційних технологій викладання загальноосвітніх дисциплін Т. М. Кудіна. Під час конференції працювало 4 секції, на яких виступили студенти з усіх куточків України, а також від� булося засідання круглого столу “Українська мова у про� фесійному вимірі”, де порушувалися проблеми форму� вання професійного мовлення студентів, інноваційні технології викладання української мови та стан навчаль� но�методичного забезпечення. Конференція об’єднала всіх навколо українського слова і переконала в тому, що не ми створили слово, а українське слово створило нас народом, нацією. Тільки в лоні рідної мови можливий розвиток самосвідомості, національної самоповаги, конструктивного націє� і дер� жавотворення. Вертайтесь до своєї мови, Мої засліплені братове! Прозріть! І в купищах полови Знайдіть зерно, ядро зернове, Яке ще здатне прорости... (Дмитро Павличко) Світлана ШЕВЧУК завідувач кафедри, академік АН ВО України, професор Благодійний фонд імені М. П. Драгоманова ВРУЧЕННЯ ІМЕННИХ СТИПЕНДІЙ 23 листопада 2012 року в Націо� нальному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова відбулося традиційне урочисте вручення іменних стипендій Міжнародного благодійного фонду імені М. Драгоманова і Всеукра� їнської громадської організації “Асоці� ація “Афганці” Чорнобиля” за участі українського політика, голови правління Асоціації Олександра Рябеки. Уже хороший за кільканадцять років звичай нагороджувати кращих за номіна� ціями драгомановців разом з тим плекає у студентів почуття гордості й співчуття, вну� трішньої дяки за врятовані життя усім заги� блим під час рятувальних робіт на Чорнобильській атомній станції. “Бла� городним чином ми вшановуємо пам’ять тих, хто відчайдушно боровся зі страшною бідою”, – переконаний Олександр Григорович. Премії від Асоціації отримали третьокурсник Інституту політології і права Олексій Мельник та третьокурсниця Інституту української філології Тетяна Підвишенна у номінації “За відміні успіхи у навчан� ні”. У номінації “За активну участь у громадському житті університету” перемогу здобула студентка п’ятого курсу Інституту соціології, психо� логії та соціальних комунікацій Ірина Мосійчук. Ще одного третьо� курсника Інституту української філології Владислава Ільченка за результатами голосування спортивного клубу “Олімп” було визнано кращим у номінації “За високі спортивні досягнення”. А колежанка Владислава Ольга Дерега – беззаперечна переможниця у номінації “� За творчі досягнення”. 6 Своїх стипендіатів нагороджував і Міжнародний благодійний фонд імені Михайла Драгоманова, заснований у виші. Дипломи переможців з рук першого проректора НПУ Володимира Беха отримали випускниця Інституту гуманітарно�технічної освіти Ольга Мультян у номінації “За відмінні успіхи у навчанні”, п’яти� курсниця Інституту філософської освіти і науки Наталія Ляшенко у номінації “За наукові досягнення”. Стипендіями фонду також зможуть розпоряджатися студентка четвертого курсу Інституту філософської освіти і науки Ірина Чукань, яка перемогла у номі� нації “За участь у розбудові студентського самоврядування”; сту� дентка п’ятого курсу Інституту української філології Вікторія Тищук, переможниця у номінації “За творчі досягнення”. Кращи� ми у рубриках “За високі спортивні досягнення” і “За активну участь у спортивно�масовій роботі” було визнано відповідно пер� шокурсника Інституту фізичного виховання і спорту Віталія Гичка і четвертокурсника Інституту гумані� тарно�технічної освіти Андрія Шка� поїда. Диплом стипендіата у номіна� ції “За мистецькі здобутки” отримав студент�четвертокурсник з Інституту мистецтв НПУ Орест Орищук. Драгомановська родина щиро вітає переможців та бажає подаль� ших успіхів у всіх їхніх починаннях і мріях. Прес9служба університету ГРУДЕНЬ 2012 �Студентський голос НЕЗАБУТНЯ ПРАКТИКА В КАРПАТАХ У травні цього року студенти�біологи ІІ курсу Інституту природничо�географічної освіти та екології НПУ імені М. П. Драгоманова проходили навчально�польову практику в Національному природному парку “Синевир” Закарпатської області. Керівниками практики були кандидат біологічних наук, доцент кафе� дри зоології Н. П. Чепурна і кандидат біологіч� них наук, доцент, завідувач кафедри ботаніки І. Б. Чорний. Метою навчально�польової практики було ознайоми� тись із різноманітністю тваринного та рослинного світу Національного природного парку “Синевир”. Ми доти ніколи не бували в Карпатах і їхали в цей край неохоче. Проте, побачивши з вікон потягу уже на перевалах живописні рельєфи, неповторну красу карпатських гір та полонин, ми все більш зачаровувались цим краєм. На залізничній станції “Воловець”, вранці, нас люб’язно зустрів директор навчально�оздоровчої бази Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, розта� шованої в селі Колочава, Анатолій Юрійович Дербак. В пер� ший день нас ознайомили із правилами техніки безпеки, оха� рактеризували НПП “Синевир”, правила поведінки на запо� відній території та запропонували здійснити прогулянку по території бази навчально�польової практики. Ми мали змогу скуштувати традиційні смачні закарпат� ські страви, адже Віра Іванівна та Оксана Юріївна, старанні кухарки, готували для нас із задоволенням. Техпрацівниця Марина завжди допомагала нам із прибиранням нашого помешкання. Під час польової практики ми досліджували різні біоце� нози природного парку та зустрічали різні види тварин, в тому числі ендеміки Карпат. Серед амфібій – це саламандра плямиста, різні види тритонів, кумка, жаба прудка. Серед птахів вдалося спостерігати хоча й за невеликою кількістю, але цікавих представників – чорним лелекою, плискою гірсь� кою, голубом синяком, який гніздився у нас поблизу бази, ластівкою сільською, горіхівкою, а ввечері можна було чути хорові співи птахів, які розливалися неймовірним відлунням по всьому урочищу. Завдяки Анатолію Юрійовичу для студентів університету імені М. П. Драгоманова були організовані безкоштовні екскурсії до Візит�центру НПП “Синевир”, на озеро “Сине� вир”, до “Реабілітаційного центру бурих ведмедів” та на форельне господарство. Ми зустрілися із директором НПП “Синевир” – Миколою Юрійовичем Дербаком, першим заступником директора НПП “Синевир” – Мироном Михайловичем Цюпиком, начальником наукового відділу – Юрієм Юрійовичем Тюхом, співробітником наукового відділу – Юрієм Михайловичем Яремою. Вони надали нам цікаву інформацію про заснуван� ня парку, коротку характеристику тваринного та рослинного світу Українських Карпат. Від спілкування із активом та дирекцією парку у нас залишилися найкращі враження. У Візит�центрі студентам продемонстрували короткоме� тражний фільм про озеро “Синевир” та запропонували відві� дати музей “Лісу та сплаву”. Екскурсовод охоче відповідав на всі запитання студентів. Нам надавали безкоштовні буклети та примірники газети “Синевир”. Загалом, ставлення до сту� дентів з боку персоналу заповідника дуже доброзичливе. Надто цікавою була подорож до “Реабілітаційного цен� тру бурих ведмедів”. Там ми познайомились із начальником центру Бундзяком Ярославом Васильовичем, який розповів про ведмедів, що там перебувають. Сьогодні у реабілітацій� ному центрі уже 6 ведмедів, нещодавно привезли ще одного, у вкрай тяжкому стані. Зараз кожна тварина має гарний вигляд, за ними доглядають, годують та й імена у них забав� ні. Дюрій є найстаршим мешканцем, але за віком його випереджає Ірина, їй уже 30 років. Потап та Бубочка у роз� кішному стані. Роза має чарівний вигляд, а от Бєня надто слабкий, хоча є сподівання, що його вилікують і приведуть до такого гарного стану, як і в інших його сусідів. Для них уже готують більшу площу в горах, куди їх будуть випускати після реабілітації. Завітали ми також і до озера “Синевир”, яке розташова� не на висоті 1200 м над рівнем моря. За площею озеро неве� лике, але місцями має 74 м глибини. Там ми із студентами мали змогу покататись на плоті і кинути монету посередині озера із задумом про наші мрії, які обов’язково здійсняться. Навкруги озера дуже гарний краєвид, який запам’ятався назавжди. Нам була запланована екскурсія на форельне господар� ство по вирощуванню риби. Завідувач господарством Мирон Миронович Цюпик продовжує батьківську справу Мирона Михайловича. За спеціальністю Мирон Миронович є Творчі зустрічі Як нам відомо, він є власником і директо� ром видавництва “А�БА�БА�ГА�ЛА�МА�ГА”, яке в 2012�му році відсвяткувало 20�річний ювілей. Про нього, про важкий шлях до виз� нання і любов до своєї справи розповів драго� мановцям Іван Антонович. Особливістю Івана Малковича є прагнен� ня до цікавого і водночас доступного видання, а не грошового прибутку. Адже, як навчив він усіх присутніх на зустрічі, якісна і добре вико� нана книга завжди матиме попит. По�дружньому щиро частував Іван Малко� вич студентів історіями з життя, дитинства, розповідями про технічні моменти роботи, спогадами як про успіх, так і про важкі часи. ГРУДЕНЬ 2012 Ніна ЯНКОВЕЦЬ, студентка ІІ курсу Інституту природничо9географічної освіти та екології Напередодні нового року 2 0 Р О К І В В І Д Д А Н О С Т І Ч И ТАЧ Е В І Ранком 3�го грудня, коли на Київ зійшов перший сніг, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова вітав у себе поваж� ного гостя, відомого українського поета та видавця Івана Малковича. біологом, тому студентам приємно було не тільки познай� омитись із ним особисто, а й послухати його розповідь про різноманітність риби, яка водиться в річці Теребля. У госпо� дарстві розташовані штучні озера, в яких розводять райдуж� ну форель та харіус. В окремому приміщенні Мирон Мироно� вич проводить інкубацію ікри форелі за допомогою апарата Шустера. Ікринки, які знаходяться в апараті, мають темно� коричневе забарвлення. Апарат цікавий тим, що він має сталу температуру, захищає ікринки від світла та постійно промивається свіжою проточною водою. Ми дуже вдячні за всю інформа� цію, яку отримали, адже приємно знати, що є люди, які дійсно віддані своїй спра� ві та підтримують гарний стан природи свого краю. Польова практика пройшла у нас на найвищому рівні, адже сумувати нам було ніколи. Завдяки нашим виклада� чам, які так турбувались про нас, ми побували у різних екосистемах Карпат, ознайомились із екологічними стежка� ми із зоологічної та ботанічної точок зору та провели камеральну обробку зібраного матеріалу, вивчили літератур� ні джерела, опубліковані науковими працівниками НПП “Синевир”. Хочеться висловити подяку нашим викладачам, які турбувались про нас, влаштували нам незабутню практику. З їхньої ініціативи студенти взяли участь у вшануванні пам’яті ветеранів Великої Вітчизняної війни. До Дня Перемоги 9 травня ми зробили невелику концерту про� граму, яка сподобалась працівникам бази. Зі своєю концерт� ною програмою ми виступили ще й у Візит�центрі НПП “Синевир”. Ми завдячуємо всім, хто нас так добре приймав, за їх теплі слова та турботу. Саме завдяки Миколі Юрійовичу, Анатолію Юрійовичу та Мирону Михайловичу студенти побували в усіх куточках Міжгірського району. Під час польової практики ми збагати� лись не тільки знаннями із зоології та ботаніки, а й цікавими історичними подіями та фактами про Закарпаття та гірське село Колочава, населення якого, переживши різні державні влади, зберегло свою самобутність, культуру, народні тради� ції, духовність і турботу про природу рідного краю. Я і мої однокурсники�біологи вдячні за знання, приємні, незабутні спогади та позитивні емоції, які ми отримали в нав� чально�оздоровчому комплексі “Синевир”, оскільки під час проходження таких практик можна пізнати красу природи нашої країни, пройнятися любов’ю і турботою про її збере� ження. Не залишили байдужими присутніх яскраві, сповнені артистизму і натхнення вірші у декламації Івана Антоновича. Холод засніже� ної вулиці змінило тепло, що охопило актову залу Гуманітарного корпусу, в якій відбулась зустріч. Несподіванкою заходу стала презентація Іваном Малковичем першої електронної ілю� строваної дитячої книги “Снігова королева”, що була розроблена винятково для планшетів iPad. Історія класика в поєднанні з новітніми технологіями й майстерністю розробників створили казку, що оживає в руках кожного. Сповнена добрими ілюстраціями, різноманіт� ними ефектами книга дозволяє дещо з іншого боку подивитися на звичну і знайому казку. Як і кожне видання Івана Антоновича, вона відріз� няється своєю душевністю і турботою, спря� мованою саме на дитячу аудиторію. У ПОШУКАХ СВЯТА Символічний день 12.12.12 запам’ятався студентам Інституту інозем� ної філології надовго. Саме того дня був справжній снігопад в місті, але це не завадило провести час активно, в гарній компанії. Студенти разом зі своїми наставниками�викладачами вирушили на екскурсію до Клавдіїв� ської фабрики ялинкових прикрас. Це місце сповне� не містики та яскра� вих вражень. Збудо� вана фабрика більше ніж півстоліття тому, та спочатку вона існу� вала як фабрика з виготовлення медич� ного скла. Сьогодні ж ці скляні трубки в руках справжніх май� стринь�чарівниць перетворюються на об’ємні кульки. Далі ми побачили процес осріблення та роз� фарбування цих кульок. Цей цех спо� добався всім найбільше, різноманітні барви оживають на прикрасах. Майстрині розфар� бовують всі ці кульки самі, до кожної кульки є свій підхід, кожна є неповторною, справжнім витвором мистецтва. Також на фабриці є музей, в якому зберігаються різноманітні ялинкові прикраси з різ� них країн світу, які дивують технікою обробки та різноманітністю форм і матеріалів. Кожен зміг придбати іграшки на свій смак і підписати побажання. Всі поринули в казку, в безтурботність, в дитинство. Адже це дійсно казкове місце, де збуваються найзаповітніші бажання. Ми відправили листи Діду Морозу з побажаннями та мріями. Розваги продовжувалися по дорозі додому, коли вдалося пограти в сніжки. Всі відчу� ли наближення новорічних свят. Катерина ЕСМАНОВА Оксана ЧЕРНУХА 7 �Студентське свято Спортивне життя З М А ГА Н Н Я З НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ 20 листопада 2012 р. у спортивному комплексі НПУ імені М. П. Драгоманова відбулися змагання з настіль� ного тенісу серед професорсько�викладацького складу та співробітників університету, присвячені пам’яті пре� зидента федерації настільного тенісу України Ю. Т. Похоленчука. У жіночій групі перемогу здобула старший викладач Інституту мистецтв Жанна Гончаренко, друге – старший викладач Інституту фізичного виховання та спорту Надія Кузовкова, третє – старший викладач цього ж Інституту Ольга Гаркава. У чоловіків перше місце виборов аспірант Інституту корекційної педагогіки та психології, неодноразовий переможець чемпіонатів Європи серед опорників, майстер спорту України міжнародного класу Вадим Кубов, який у фіналі переграв свого учителя, старшо� го викладача Інституту фізичного виховання та спорту Миколу Одаренка. Третє місце посів доцент, тренер чоловічої збірної команди університету з міні�футболу та футболу Руслан Мішаров� ський. У змаганнях на рівних з призерами змагався перший чемпіон з настільного тенісу тоді ще педагогічного інституту імені М. Горько� го, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор та директор Інституту корекційної педагогіки та психології Віктор Синьов. Підвів підсумки голова Оргкомітету змагань перший проректор з організації навчально�виховної роботи і економіки НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Олег Падалка. Він подякував орга� нізаторам змагань, сказав теплі слова в адрес Ю. Т. Похоленчука, відзначив участь В. М. Синьова та запропонував, щоб такі змаган� ня стали традиційними. Переможцям і призерам змагань були вручені дипломи та медалі спортивного клубу “Олімп” НПУ імені М. П. Драгоманова, а також за перші місця були вручені Кубки від первинної профспілко� вої організації працівників університету. КРАСА І ПРИСТРАСТІ В ГУРТОЖИТКУ 21 листопада в студентському гуртожитку № 5 Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова відбулось свято “Міс гуртожитку”. Захід став одною з найбільш цікавих подій університету, які були приурочені до святкування Дня студента. У середу після занять студенти Інституту філософської освіти і науки та Інституту корекційної педагогіки та психології якнайшвидше прямували до гуртожитку, щоб встигнути на щорічний конкурс “Міс гуртожитку”. В цьому році організатори обіцяли вразити присутніх цікавістю і неординарністю заходу. Забігаючи наперед, зізнаємось, що їм це вдалось на повну силу. Учасниці конкурсу “Міс гуртожитку” підготували творчі висту� пи, а з кожним новим конкурсом дівчата ставали все впевненіши� ми і чарівнішими. Кожна конкурсантка намагалась якомога ефек� тивніше вирізнитись поміж конкуренток, тому захід виявився цікавим і приємним для перегляду. Серед цікавинок, якими “Міс гуртожитку – 2012” надовго запам’ятається, можна вважати інтерактивний конкурс, де дівча� та, виконуючи вказівки ведучих, мали перевтілюватись в різні образи і таким чином продемонструвати свій акторський талант. Також у різносторонності творчих здібностей учасниць глядачі могли переконатись під час конкурсу “Домашнє завдання”. Слід зауважити на детальний підбір художніх номерів, які виконувались між номерами конкурсанток. Народний ансамбль “Купава” порадував несподіваним вибором пісні і ефектно�лірич� ними костюмами. Постійна учасниця університетських творчих заходів студентка ІV курсу Ірина Зінов’єва заспівала динамічну пісню, а сам її тембр і професій� ність виконання просто не могли залишити байдужими слухачів. Номером, який яскраво вирізнився і до того ж вже тривалий час не виконувався на університетських заходах, став танок “Лезгінка” у виконанні іноземних студентів�дра� гомановців. Запал молодиків пере� дався глядачам, які протягом всьо� го виступу аплодували. Після всіх виступів наступив найбільш очікуваний момент конкурсу – оголошення переможниці. Після підрахунку голосів члени журі винесли своє рішення і оголосили, що перемогу здобула студент� ка І курсу Інституту корекційної педагогіки та психології Кароліна Ковальова. Загалом художні номери, так само як і виступи конкурсанток, порадували своєю неординарністю і свіжістю. Захід став не просто конкурсом серед дівчат, а й повноцінним концертом, який заслуговує на увагу за високу майстерність виконання. Концерт “Міс гуртожитку – 2012” вартий великої сцени актової зали вишу. Студентська вітальня була вщент переповнена глядачами, якими стали не лише сусіди по поверху чи кімнаті, а й одногрупники, викладачі, друзі, які не мешкають в гуртожитку. Це демонструє зацікавленість і довіру до заходів, що проводяться Студентською радою гуртожитку № 5, яку очолює Ірина Чукань. Тому можна бути переконаними, що навесні 2013 року святкування 40�річчя гуртожитку пройде на гідному рівні. Фотофакт Сергій РУСАКОВ Фотопрогулянка бульваром Інститут гумані� тарно�технічної освіти на початку грудня провів акцію “Цигар� ка за цукерку”, яка мала на меті змусити відмовитися від шкід� ливої звички курити. Було проведено роз’яснювальну бесі� ду з усіма, хто курить цигарки, і запропоно� вано замінити цигар� ку на шоколадну смачну цукерку. За результатами прове� деної акції був обмі� няний цілий ящик цукерок і відповідна кількість цигарок зни� щена! Газета “Педагогічні кадри” продовжує фотопроект, і в цьому випуску ми знаходимось на новій локації на бульварі Тараса Шевченка всередині грудня 2012 року. Світлина Ірини ТИЩУК Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ГРУДЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/191 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/2768087486877d9a3dd5698b85cb6394.pdf 68bf20a9be161ffb966cd2ec7ba1150e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ ДАЙДЖЕСТ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ЛІНА КОСТЕНКО: “ П О В И Н Н А Б У Т И Г У М А Н І ТА Р Н А АУ РА Н А Ц І Ї ” 20 вересня 2011 року Ліна Костенко стала почес� ним професором НПУ імені Драгоманова. О 14�00 почалася урочиста Вчена рада, на якій поетеса виступила перед студентами та викладачами. “Педагогічні кадри” публікують інавгураційну промову Ліни Костенко, тези з виступу професора Володимира Погребенника та враження присутніх. Знаю, що маю вам щось ска� зали. Колись я в Києво�Моги� лянській академії зробила допо� відь про гуманітарну ауру нації. Минуло одинадцять років, а гуманітарної аури так і нема. Я скажу вам сьогодні те, що мені здається вкрай важливим. Є проблеми та питання, про які хочеться дискутувати. А є про� блеми, про які навіть і говорити не хочеться. І про одну з них нам треба разом подумати. ЛІНА КОСТЕНКО – Як ви знаєте, панує думка, почесний професор університету мовляв, зараз головне – еконо� міка: дешевий газ, добробут Я ВДЯЧНА за велику честь бути народу, а потім розпочнеться роз� почесним професором Національ� квіт культури. Неправда. Згадайте, ного педагогічного університету коли створювалися великі твори. Не імені М. П. Драгоманова. Я вчилась тоді, коли художник чи письменник тут, тільки тоді він називався Педін� перебував у найкращому становищі. ститут. Тоді не йшлося про те, що я Згадайте, Сервантес писав свого стану професором. Пам’ятаю, як з “Дон Кіхота”, живучи в трактирі з вікон аудиторії було видно Володи� ласки трактирника, який його під� мирський собор. Я слухала дзвони тримував і сам від того падав у бор� Володимирського собору, і це за гову яму. А в нас все чекають, що радянських часів! Мені ще тоді Азаров зробить економіку, і все роз� викладач з марксизму�ленінізму цвіте. Це не так. Повинна бути гума� поставив “трійку”. Це була моя нітарна аура нації. Вона не вирішує єдина “трійка” в житті. А восени я всіх суспільних, соціальних про� просто тікала з лекцій. Тікала в Бота� блем, але дає той ушляхетнюючий нічний садок і збирала красиве осін� образ нації, що не соромно з’явити� нє листячко. ся у світі. Колись я говорила студен� Думаю, що між Педінститутом там, що ця гуманітарна аура є, але імені Горького та НПУ ім. Драгома� насправді її досі немає. Одним із нова – велика різниця. Тут казали, найяскравіших спектрів цього ушля� що він вільний від ідеологічних хетнюючого образу є література. облуд. Я думаю, що це справді так. І Моя постійна ідея�фікс: література – я вважаю за честь бути професором та високовольтна лінія духу, яка про� цього університету. Думаю, що сьо� ходить крізь віки. Донька Оксана у годні сама я вчилася б у такому уні� мене десь знайшла рядок, що то – верситеті добре і не тікала із занять. високовольтна лінія Голгоф. Теж Так я відчуваю. правда. Тому що люди, котрі по� Драгомановці уважно слухають Поетесу справжньому присвячують себе культурі рідного народу, які знають, що роблять, часом за це розплачу� ються життям. Ще одне – рух опору. Загадай� те, що Камю сказав: “Світ ділиться навпіл – на чуму та на її жертв”. Наш людський обов’язок – не стати на бік чуми. Давайте згадаємо, коли в Україні був справжній рух опору. Він був ще в часи Шевченка. І цю висо� ковольтну лінію духу підняли “шіст� десятники”. Ось про них я і розкажу. явище лише українське. От зараз ділять літературу на шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, дев’яностників, двотисячників... А далі що? Одним вистачає рік�два, щоби спалахнути, а іншим – і життя зама� ло. Мікеланджело у свої 89 років ска� зав, що пізнав у мистецтві тільки ази. Геній завжди пізнає тільки ази і саме під кінець життя. Не вірте рубрикації десятиліть. Не можна міряти літера� туру десятиліттями. Талановиті люди з “вісімдесятників” можуть бути корисними і в 2012 році. В кож� ному поколінні є різне. І в теперішніх поколіннях так само. Тому я би радила оперувати іншими поняттями. Краще оперуйте поняттями “плеяда” чи “когорта”. Ми і стали шістдесятниками, тому що були когортою. Між собою ми були об’єднувані спільними цінно� стями та взаємоповагою. Я не знаю другого такого покоління. Ну може Вручення мантії почесного професора університету Ліні Костенко Цей рух опору ми хотіли пере� дати наступним поколінням. Голов� не, щоб було кому його передавати. Але ж ви знаєте, що зараз відбу� вається в культурі. Панує комерціа� лізація, що не сприяє створенню гуманітарної аури духу. Я читаю сучасні дослідження і не розумію, чому дослідники не бачать суті явища “шістдесятників”. От я недав� но в “Смолоскипі” читала дослі� дження про те, чи “шістдесятники” були бунтом поколінь, чи викликом часу. Але це і не те, і не те. Ви не жили в той час і не уявляєте, що це було неможливим. Як писав Василь Стус, була “малесенька шопта”. То вже потім історія нас рубрикувала як шістдесятників. Ми тоді були молоді і не знали, що ми “шістдесятники”. Не можна саморубрикуватися, не можна самим давати собі звання. Так було і з “Розстріляним Відро� дженням”, вже потім їх так назвали. Саме такі люди несли високоволь� тну лінію духу. “Шістдесятники” – це ще Київська школа, ну може ще вісімдесятники. А далі такого вже не було. Треба, щоб у вашому середо� вищі з’явилася когорта... Нормальному письменнику треба народитися талановитим. От народилася талановита людина – і пиши собі. В Україні все ускладню� ється: режими всілякі й мова, за яку треба боротися. “Язык, – казав Горь� кий, – это первоэлемент литерату� ры”. А українцям потрібно боротися за свій перший елемент. Я думаю, що шістдесятники багато зробили саме для цього. Вони боролися та писали. А ще серед них були пере� кладачі – Лукаш, Кочур. Це знову питання щодо когорти. Вони зроби� ли величезну справу для української мови. В радянські часи боролися, рятували мову. Певно ж, не для того, щоб нині її спускали на російський мат. Може, хтось думає, що це епа� тажно, цікаво. Але це нецікаво. Я вам скажу, що все починається з солі� дарності, а не з епатажу і скандалів. Справжні справи починаються із солідарності та поваги один до одного, чого тепер немає. Коли шістдесятники несли свою високовольтну лінію духу, хтось помер, хтось не витримав. Це вда� рило по їхній особистій долі та твор� чості. Але не треба їх судити. Треба думати. Треба бути глибшими та поряднішими. Не треба засмічувати суспільство ворожістю. Насамперед слід думати, а то сьогодні такі швид� кі присуди. Давайте будемо глибши� ми і поряднішими. Даль казав: “Чая в своем противнике порядочного человека”. Коли сперечаєтесь з кимсь, сподівайтесь, що він – чесна людина. Якщо ж ні, тоді вже ставте на місце й боріться. Бо не варто сус� пільство засмічувати ворожістю. Що ж вийшло? Шістдесятники працювали та боролися, мали дуже важку долю. Але коли прийшов час передати високовольтну лінію духу, настав інший час. Її ніхто не взяв. Настав час інший. Але ж який інший? Подумай� те?! Уже постала омріяна держава. Чому держава, за яку покладено стільки людських життів, замість справжнього ставлення до себе отримала пофігізм?! Чому, сказати б, був перекривлений Сосюра, який написав вірш “Любіть Україну”? Комусь він здався смішним, і пере� кривили: “Любіть Оклахому”. Долю� билися Оклахому. Ну, і що? Думаю, вас, молодих, це не зачепило, тому що істина прокладає шлях крізь покоління й віки. От коли шістдесят� ники прийшли, то між ними і 20�ми роками був провал – соцреалізм. Ми ж шукали ті 20�ті роки і з ними поєд� налися. Зараз між нами й наступни� ками теж провал, тому що не люби� мо матерщину і комерціоналізм. Я чогось сподіваюся, що саме ваша генерація цю естафету прийме. Вона вже зовсім інша. Помітила, що їй не потрібні погані напрацювання. Але зараз потрібне щось справжнє. Талановиті люди це зроблять. Не злюбили і Василя Симонен� ка, який писав, що “вибрати не можна тільки Батьківщину”. Один письменник написав, а може, десь купити собі батьківщину. Для того, щоб купити нову, стару доведеться продати. Так нечесно. Я не знаю, хто придумав, що у 1960�ті роки була “відлига”. Тоді була “кузькіна мать”. Але сонячна енергія молодих талановитих людей все те перепалювала. Хочу нагадати вам, що один кавказець сказав, що можна прожи� ти без вугілля, але не можна прожи� ти без гідності. Можу нагадати і біло� гвардійського генерала Корнілова, який також сказав: “Я ничего не боюсь, кроме позора России”. Коли у нас з’являться люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді буде Україна. Я сподіваюся, що це будете ви, молоді. Життя університету у фотографіях Більш детально читайте у жовтневому номері “Педагогічні кадри” �Фоторепортаж О Б РА Л И В І Ч Н У П Р О Ф Е С І Ю Вітали драгомановців з новим навчаль" ним роком відомі митці та інтелігенція Укра" їни. На свято завітали письменники Борис Олійник і Іван Драч, заступник голови Київ" ської міської державної адміністрації Леонід Новохатько, голова Шевченківської район" ної у місті Києві державної адміністрації Сер" гій Зімін, директор Українського центру оці" нювання якості освіти Ірина Зайцева. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко висловив упевненість у тому, що в педагогічний виш прийшла гідна молодь: “До нас прийшла молодь, яка достойно зарекомен� дувала себе на шкільній лаві, витримала тестові й фахові випробування, співбесіди, підтвердила готовність до здобуття університетської освіти. Левова частка молоді, яка знаходить� ся у залі, свідомо та цілеспрямовано обрала для себе вічну професію і має намір стати Вчителем”. А для підго� товки вчителя, за словами Віктора Петровича, університет має все необхідне: “… світлі аудиторії, “Голос країни” Тоня Матвієнко комп’ютерні класи, комфортні гурто� вітає першокурсників житки, а головне – прекрасних викла� дачів, які, виконуючи настанови видатних педагогів минулого – К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, – серце віддають дітям, молоді та студентству”. Настанови і привітання першокурсники приймали й від Президента Націо� нальної академії педагогічних наук України, голови наглядової ради університету Василя Кременя: “Школа може бути сучасною тоді, коли буде сучасним вчитель. Тож ваше навчання повинне бути творчим. Ви маєте піти далі, ніж ваші вчителі… Лише ваше серце, ваша людяність, любов до дитини допоможе зробити вам це… Майбутнє і освіти, і країни буде залежати від вас!”. Студентськи квитки Драгомановського уні� верситету цього року отримали 2880 першокурс� ників. Старші драгомановці передали першокурс� никам символічні Ключ до Знань і Студентський квиток. За доброю традицією університету, пер� ший курс дружно склав клятву студента�драгома� новця, пообіцявши “бути вірним високому покли� канню вчителя”. Катерина Порохняк Фото Вікторія Сапата Запальні танці і співи від заслуженого артиста України Анатолія Гнатюка Гопак від ансамблю імені Вірського Проф. Г. І. Волинка передає ключ від Знань Привітання поважних гостей Для драгомановців співає народна артистка України Ніна Матвієнко Європейський досвід ЩЕ ОДИН КРОК ДО СПІВПРАЦІ ДЕЛЕГАЦІЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у складі ректора Віктора Андрущенка, проректора з міжнародних зв’язків Володимира Лавриненка, директора Інституту соціології, психології та управління Володимира Євтуха та директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова разом з екс" президентом Леонідом Кравчуком взяла участь у святкуванні 20"річчя незалежності України у Франкфурті"на"Майні. Тепла зустріч та гостинні прийоми стали запорукою укріплення дружніх стосунків між двома державами, нала� годження тісніших культурних і наукових зв’язків. Леонід Макарович та Віктор Петрович виступили на урочистому вечорі з вітальними промова� ми та вдячністю за проведен� ня таких заходів німецькою стороною. Ректор НПУ звернув осо� бливу увагу на плідну спів� працю вищих навчальних закладів України та Німеччини, що вже давно презентувала високі результати. За вагомий особистий внесок у розви� ток міжнародного співробітництва у цій сфері та у зв’язку з 20�річчям незалежності України він нагородив орденами вишу Президента Німецько�українського товариства економіки і науки Ганса"Юргена Досса та професора Моріца Гунцінгера. Програмою офіційного візиту були передбачені зустрічі української делегації з президен� том Гьоте університету, професором Вернером Мюллером"Естерль, що зокрема включали обговорення можливих напрямків співробітництва. Німецька сторона зацікавилась науковими розробками вчених НПУ імені М. П. Драгоманова у галузі підготовки педагогів, які займають� ся реабілітацією, адже драгомановці славляться потужними науковими школами Віктора Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 2 Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua Синьова та Володимира Бондаря. Вагомою, на думку обох сторін, стане співпраця універ� ситетів у сфері математики, і великий досвід Гьоте університету з цієї дисципліни буде поштовхом до інновацій у галузі на Україні. У рамках співпраці передбачається обмін викладачами та студентами, підготовка спіль� них студентських наукових робіт, що особливо важливо для нашого університету. Німецькі колеги погоджуються навіть фінансувати переклад та видавництво кращих наукових дослі� джень наших спудеїв. А також це хороша перспектива майбутнього стажування українських вчених у наукових структурах Німеччини. З цікавістю німецькими науковцями була сприйнята пропозиція Віктора Петровича, що сто�сувалася підготовки нового вчителя ХХІ століття для об’єднаної Європи. Вони погодились відвідати Україну та взяти участь у Форумі ректорів. Цікавлячись структурою та методикою управління освітніми закладами Німеччини, українська делегація зустрілась з керівником департаменту Міністерства освіти землі Гессен Даніелем Кофером. Зокрема, хорошим здобут� ком стане запозичення німецького досвіду систем і шляхів фінансування навчальних закла� дів, підтримки наукових галузей. Німецькі коле� ги готові сприяти драгомановцям у налагоджен� ні зв’язків з дослідницьким педагогічним інсти� тутом у Франкфурті, науковими центрами і лабораторіями. За словами професора Володимира Євту� ха, такий офіційний візит української сторони – перший, але дуже вагомий крок до співпраці. Наступним етапом стане укладання листів�про� позицій, чимало зустрічей і обговорень, а головне – підписання договору. Освітній досвід європейських країн – це довговіковий здобуток, і особливо приємно, що ми знайшли підтрим� ку та розуміння у німецьких колег, адекватне сприйняття нашого прагнення співпраці, особли� во на рівні президента і ректора університету. Людмила КУХ Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 100 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ДАЙДЖЕСТ � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. Дайджест (жовтень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. Дайджест (жовтень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/179 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова