39 6 409 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/671597049ac454d7116b96b7a08cc996.pdf 2cc26a19081412d4d79218cf408300ac Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/12">Педагогічні кадри. 2010 рік</a> PDF Text Text 175�річчю університету присвячується ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1605) СІЧЕНЬ 2010 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Нехай не гасне зірка... КОЖНИЙ ЮВІЛЕЙ – це не лише привід згадати про події минулих літ. Це можливість, доторкнувшись до літописних сторінок, глянути на історію нашої Вітчизни із сучасних пози) цій. Минувшина зобов’язує нас активно думати і дбати про своє сьогодення і майбуття... Найбільший та найпотужні) ший педагогічний заклад Украї) ни – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгома) нова святкує 175 років з моменту заснування. Віктор Андрущенко, ректор університету Довгий час вважалось, що університет функціонує з 1920 року, коли рішенням Управління вищих шкіл м. Києва на базі університету Св. Володимира, Вищих жіночих педагогічних курсів та деяких інших педагогіч) них закладів було створено Київський інститут народної освіти (КІНО), якому було присвоєно ім’я видатного мислителя і педагога, філософа і етнографа Михайла Драгоманова. Насправді ж опрацьовані архівні документи та мате) ріали засвідчують, що історичний шлях флагмана педаго) гічної освіти розпочався набагато раніше, а саме з 4 груд) ня 1834 року, коли на базі університету Св. Володимира було організовано Інститут казеннокоштних студентів як самостійний підрозділ для підготовки вчительських кадрів та державних службовців. Для них було затвер) джено особливий навчальний план, особливі умови утри) мання, передбачена відповідальність за відпрацювання в навчальних закладах після закінчення інституту. Лекції для них читали університетські викладачі. Окрім обов’язкових предметів, що вивчались у тогочасній вищій школі, студенти новоствореного закладу освоюва) ли курс педагогіки, писали випускні роботи, проходили педагогічну практику. Це вирізняло їх серед студентсько) го загалу, надавало особливий статус і значимість. За довгі роки свого існування університет підготував більш як 170 тисяч педагогів і вихователів, які працюва) ли і працюють нині практично у всіх навчальних закла) дах України й далеко за її межами. Разом з глибокими знаннями майбутні педагоги виховували в собі високі духовні чесноти, насамперед – віру, надію, любов. Серед випускників)драгомановців є видатні педагоги і вчені, державні діячі і політики, працівники освіти і науки, поети і письменники, відомі спортсмени і музи) канти, діячі культури і мистецтва. У різні історичні часи вищий навчальний заклад для підготовки вчительських кадрів, спадкоємцем якого став Національний педагогічний університет імені М. П. Дра) гоманова, мав різну назву, структуру, співіснував у скла) ді університету Св. Володимира або виходив за його межі. Однак він не лише ніколи не переривав підготовку вчительських кадрів, а навпаки – постійно нарощував її у відповідності з потребами практики. Незалежно від ста) тусу вчительського інститу) ту, в ньому працювали ті ж самі університетські викла) дачі; навчання здійснювалось за ними ж розробленими про) грамами й апробованими тех) нологіями. Інститут ніколи не переривав педагогічну традицію Київської (уні) верситетської) педагогічної школи й навіть в роки тимчасово) го (1919–1933 рр.) закриття про) довжував функціонувати у примі) щенні головного (червоного) кор) пусу Університету, готуючи фахівців з педагогічних та інших спеціальностей. Все це дає підстави для виснов) ку про тяглість освітянсь) кої (педагогічної) історії, спадкоємність підготовки педагогічних кадрів на Київ) щині, а головне – про те, що університет Св. Володимира (пізніше – Київський дер) жавний університет імені Т. Г. Шевченка, а ще пізніше – Київський національний університет імені Т. Шевченка) є справжнім прабатьком Педагогічного університету. Університет Св. Володими) ра дав путівку в життя Педагогічному інститутові такою ж мірою, як і сучасному Національному медичному уні) верситету імені Богомольця, Національній обсерваторії, іншим навчальним і науковим закладам держави. Нині в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова навчається більш ніж 30 тисяч студентів з усієї України та різних країн світу. Універси) тет веде підготовку кадрів із 106 спеціальностей. У його структурі – 20 інститутів, 105 кафедр, працюють 1500 викладачів, серед яких 42 дійсні члени і члени)кореспон) денти різних академій наук, 232 доктори наук, професори та 625 кандидатів наук, доцентів, понад 50 заслужених працівників освіти, науки і техніки та інших галузей народного господарства, 12 народних і 7 заслужених артистів України. Останніми роками НПУ імені М. П. Драгоманова утвердився як загальновизнаний лідер педагогічної осві) ти України. Історія його становлення та розвитку, суча) сні методи організації навчально)виховної діяльності, досвід підготовки педагогічних кадрів – золотий фонд української педагогіки. Тож щиро вітаю драгомановців з їх святом – 175)річ) ним ювілеєм! Нехай ніколи не гасне зірка Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на теренах Українського освітнього простору! Лише розкві) ту і талану бажаємо його видатним починанням! �Історичний поступ ПИТАННЯ ПРО ВІДКРИТТЯ університету в Києві вкотре було порушено на початку 30�х років XIX століття. Придушивши польське пов� стання 1830–1831 рр., царизм змінив політику щодо Правобережної України. Було ліквідовано Кременецький ліцей та Віленський університет, на матеріальній і кадровій базі яких мав початко� во існувати майбутній університет у Києві. У 1833 році Міністерству народної освіти, яким керував тоді граф С. С. Уваров, було дане доручення царя терміново розробити проект ста� туту майбутнього університету. Звичайно ново� створюваний навчальний заклад мав беззасте� режно керуватися типовим статутом імператор� ських університетів. 15 липня 1834 р. (за ст. ст.), саме в день Св. Володимира Великого, відбувся урочистий акт відкриття університету. На початку липня 1834 р. професора кафедри ботаніки Московського університету Михайла Олександровича Максимовича (1804–1873) було переведено до Києва і упродовж 1834/35 навчаль� ного року він виконував обов'язки ректора і декана історико�філологічного відділення єдино� го в університеті філософського факультету. До цього ректорські обов'язки покладались на вихо� ванця Київської академії і директора Першої гім� назії історика Максима Берлинського (1764–1848). Кременецький ліцей У 1834–1835 рр. університет розміщувався у трьох найнятих будинках в Липках на Печерську. Свій перший академічний рік університет Св. Володимира розпочав 28 серпня 1834 р. Тоді в його складі було 62 студенти, понад півтора десятка викладачів, здебільшого колишніх учите� лів розформованого Кременецького ліцею. Про� тягом 1834/35 навчального року функціонував лише один філософський факультет, з історико� філологічним і фізико�математичним відділення� ми, та "особливий виховний заклад" � Інститут казенних студентів. Свою особливу регіональну місію університет здійснював згідно із своїм "особливим" статутом 1833 р., котрий діяв аж до 1842 р. Незважаючи на відсутність словосполучення "Педагогічний інститут" у тимчасовому проекті статуту Київського університету, університет інституціалізує покладену на нього функцію вчи� тельської підготовки у формі "особливого вихов� ного закладу", відкритого 21 листопада 1834 р. (за ст. ст.). Заклад цей є, безумовно, непересіч� 2 перетвореннях відіграв ним. По�перше, він дав можли� Микола Іванович Пирогов вість університетові сконцен� (1810�1881), який був попечи� трувати увагу на своїх ключо� телем Київського навчально� вих функціях, властивих го округу з 1858 по 1861 р. закладам університетського Знаковою для НПУ імені типу, – навчально�науковій, М. П. Драгоманова як спад� адміністративній, політичній, коємця Педагогічного інсти� культурній тощо. По�друге, туту є та обставина, що у цей заклад започаткував на 1863 р. по закінченні універ� Київщині систематичну вищу ситету зі ступенем кандидата світську педагогічну освіту, до Вищих педагогічних кур� яку сьогодні очолює його пря� сів вступив Михайло Драго� мий спадкоємець – Національ� манов (1841–1895). ний педагогічний університет Як уже зазначалось, імені М. П. Драгоманова. Вищі педагогічні курси при Умови формування кон� університеті мали готувати тингенту казеннокоштних сту� вчителів лише для державних дентів для Педагогічного училищ. У 1859 р. за підтрим� інституту були особливими. Олександр Максимович ки М. І. Пирогова на Київщи� Вступ до нього збігався як із Максимович ні з ініціативи групи студентів проходженням абітурієнтом (1804–1873) університету, до якої входив вступних випробувань із загальних предметів гімназич� ного курсу, так і з жорстким відбором за націо� М. П. Драго� манов, почи� нальними та віросповідальними ознаками. Студенти Педагогічного інституту, на відміну н а є т ь с я від інших студентів університету, перебували на с т р і м к е повному пансіоні і під жорстким наглядом п о ш и р е н н я інспектора, якого призначав сам міністр, і двох " н е д і л ь н и х помічників інспектора, яких призначав шкіл". Але вчителів попечитель округу. У червні 1842 р. університет вселяється к а т а с т р о � не в нову будівлю на Володимирській; набирає фічно чинності новий Статут університету. В вистачає. Т о м у ньому підтверджується і закріплюється статус Педагогічного інституту, який і в п і д г о т о в к а новому Статуті віднесений до "особливих п е д а г о г і ч � закладів при Університеті Св. Володимира". них кадрів В середині сорокових років число сту� знову повер� дентів Педагогічного інституту збільшуєть� тається до Микола Іванович Пирогов ся і у 1847 р. досягає 41 особи. У 1850 р. при університе� інституті відкривається кафедра педагогі� ту Св. Воло� (1810–1881) а ки, на яку призначається випускник Київ� димира, ської духовної академії 1837 р., ординар� Вищі жіночі ний професор і доктор філософії Сільвестр курси у 1878 р. стають самостійним навчальним закладом. Сільвестрович Гогоцький (1813–1889). Фундатором курсів у Києві по праву вважа� 3 1855 р. на російському троні владарює цар Олександр II. Відбуваються ліберальні пере� ється С. С. Гогоцький. Курси спочатку розміщу� творення, що зачепили і Київський університет та вались на розі Бібіковського бульвару та Тимофі� його Педагогічний інститут. Велику роль у цих ївської вулиці в будинку М. Д. Фромета (нині тут знаходиться УВІР МЗС України). Пізні� ше, у XX ст., означені курси називались "Жіночим університетом Св. княгині Ольги". Вищі жіночі курси дуже сприяли задоволенню потреб шкіл Київщини у вчителях історії, літератури, математи� ки, фізики. Проте ще до їх відкриття існував значний незадоволений попит новостворюваних училищ щодо вчителів географії і порівняльного народознав� ства. Тому підготовкою вчителів географії і компаративного народознавства поча� ли опікуватись громадські організації. Ще на початку 1870�х років коштами Університет Св. Володимира. Початок ХХ ст. Південно�Західного відділення Російсь� кого географічного товариства та за сприяння двох активних діячів товари� СІЧЕНЬ 2010 �педагогічного університету ства – М. П. Драгоманова і П. П. Чубинського – було засновано Географічний інститут. У 1906 р. відновлюється прийом слухачок до Вищих жіно� чих педагогічних курсів у м. Києві. Вищі жіночі педагогічні курси продовжували традиції підготовки вчительських кадрів, закла� дені Педагогічним інститутом Київського уні� верситету Св. Володимира, й у 1920 р. увійшли до КІНО імені М. П. Драгоманова, їх історію слід вважати складовою частиною історичної еволюції Національного педагогічного універси� тету імені М. П. Драгоманова. Тим паче, що саме вони стали основою його педагогічного факуль� тету. У вересні 1907 р. Київське товариство трудо� вої допомоги для інтелігентних жінок відкрило один із найунікальніших вищих жіночих педаго� гічних навчальних закладів в Україні – Фребелів� ський педагогічний інститут. Першим директором Фребелівського педаго� гічного інституту було обрано доктора медици� ни, професора, завідувача кафедри нервових хвороб Київського університету І. О. Сікорсько� го (1842–1919). У 1909 р. в Києві таки засновується Учи� тельський інститут. Перші учительські інститути в Україні – Феодосійський (1872), Глухівський (1874) створювались після трансформації педа� гогічних інститутів при університетах у зовнішні педагогічні курси. Їхньою метою була підготов� ка вчителів для повітових шкіл, які за шкільним статутом 1872 р. перетворювалися у міські школи. Директором Київського учи� тельського інституту став К. М. Щербина. З жовтня 1910 р. в Києві відроджується недержавний вищий педаго� гічний заклад � Географічний інститут. 14 серпня 1920 р. Учи� тельський Михайло Петрович інститут закри� Драгоманов вається, слухачі (1841–1895) 1�го і 2�го курсів переходять до Інституту народної освіти імені М. П. Драгома� нова. В кінці 1917 р. в часи правління Української Центральної Ради, а згодом – Гетьманату утво� рюється Київський український народний уні� верситет, який у 1918 р. стає державним і співіс� нує в одному приміщенні з університетом Св. Володимира. Згодом вони об'єднуються в єдиний Київський університет з двома відділеннями � українським і російським. Реформу педагогічних навчальних закладів радянський уряд Росії запроектував ще в 1919 р. У 1920 р. виходить Статут інститутів народної освіти. Цього ж року 15 липня відкривається Київський інститут народної освіти. "Институт Народного Образования им. М. П. Драгоманова в Киеве (улица Короленко, быв. Владимирская, № 58) существует с 15�го июля 1920 года, будучи преобразован из Киевского университета, осно� ванного в 1834 году. При преобразовании, кроме университета, в институт были влиты Киевские Высшие Женские Курсы, Киевский державный украинский университет, Учительский институт, Фребелевский институт и Географический институт, а с осени 1921 года – еще временные Педагогические курсы и часть Народного уни� верситета – Политехникума". Ректором у 1921–1924 рр. був суспільство� знавець М. І. Лобода. У 1924–1925 рр. ректором інституту був О. О. Карпенко. У 1925–1929 рр. ректором КІНО був професор С. М. Семко�Ко� зачук. Першим директором Київського інституту соціального виховання (1930 р.) став Микита Минович Грищенко. Так 1933 року утворився Київський педаго� гічний інститут. У червні 1936 р. йому присвоєне ім'я О. М. Горького. І лише у 1991 р. – інституту повертають ім'я М. П. Драгоманова. 1993�го на основі педагогічного інституту створюється Київський державний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, якому у 1997 році нада� ють статусу Національного. Редколегія √‡ÎÂ¡ ÂÍÚÓ≥‚ Перший директор Київського інституту соціального виховання (1930–1934) Микита Минович Грищенко (1900–1987) 15 січня 1951 року Івана Демидовича Золотоверхого (1905–1978) призначають директором Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (1951–1956) СІЧЕНЬ 2010 Керівник Педагогічного інституту народної освіти ім. О. М. Горького (1937–1938) Олексій Михайлович Філіппов (1902–1995) З 1956 по 1970 рік Педагогічний інститут ім. О.М.Горького очолювала Марія Максимівна Підтиченко (1912–1991) У 1946 році директором Педагогічного інституту ім. О. М. Горького (1946–1951) призначається Павло Романович Чамата (1898–1969) У липні 1970>го Олексій Корнійович Романовський (р.н. 1918) був призначений ректором Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького Микола Іванович Шкіль (р.н.1932) очолював Київський державний педагогічний університет ім. О. М. Горького з 1973 по 2003 рік 3 �У н і в е р с и т е т н Інститут розвитку дитини Інститут корекційної педагогіки та психології Інститут політології та права Інститут соціології, психології та управління Інститут педагогіки і психології Інститут мистецтв Інститут гуманітарно�технічної освіти Інститут фізичного виховання та спорту Інститут історич Інститут соціаль 4 СІЧЕНЬ 2010 �а к а р т і К и є в а Інститут іноземної філології Інститут філософської освіти і науки Інститут української філології Інститут фізико�математичної освіти Інститут дистанційного навчання Інститут інформатики Студентський гуртожиток № 8 по вул. Космічній Інститут природничо�географічної освіти та екології чної освіти ьної роботи та управління СІЧЕНЬ 2010 5 �С ь о г о д е н н я Стату с дослідницького – мета розвитку драгомановського університету у незалежній Україні КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ у соціальному світі на межі XX і XXI століть, що охопили всі сторони його життєдіяльності і закономірно призвели до актуалізації в свідомості світової спільноти проблем освіти як головної умови прогресивного розвитку країни у третьому тисячолітті, отримали своє адекватне віддзеркалення в університетській освіті. Головне призначення університетів у всі часи полягало в збагаченні наукового знання, залученні до культури у виробництві інтелектуальної еліти держави і сус) пільства, підтримці наукових академічних традицій. Однак сучасна глобалізація й інформатизація диференцює і фрагментує уні) верситетську сферу. На арену швидко прориваються якісно нові форми буття цього соціального інституту: автономні, підприємницькі, дослідницькі, приватні, корпо) ративні, міжнародні, змішані (наприклад, україно)польський), дистанційні, вірту) альні та інші їх різновиди, що сегментуються у специфічні американські, євро) пейські, релігійні, східні і західні зразки. З цього далеко не повного переліку форм життєдіяльності університетів нашо) му навчальному закладу є сенс рухатись до набуття статусу дослідницького універ) Володимир Бех, ситету. Це обумовлено сформульованою ще у 2003 році ректором університету чле) перший проректор ном)кореспондентом НАН України і академіком АПН України В. П. Андрущен" ком і реалізованою нашим колективом унікальної ідеології модернізації ВНЗ, що за останні сім років дала змогу нам подвоїти організаційний і навчально)виховний потенціал драгомановського універси) тету. У рік свого 175)річчя НПУ імені М. П. Драгоманова є сучасною розгалуженою науковою і освітянською установою. Університет має позитивну тенденцію до інтеграції фундаментальної науки і навчального процесу, що є однією з голов) них вимог до дослідницького університету. В університеті сформувалися і стало функціонують 34 науково)педагогічні школи, за розробками яких здійснюється навчально)методична діяльність у дошкільній, початковій, середній і частко) во у вищій ланках національної системи освіти. Професори і викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова забезпечують національну середню освіту авторськими підручниками і посібниками за всіма напрямами середньої освіти, виконують експертизу майже всієї навчально)мето) дичної літератури в країні, що претендує на надання грифу МОН України, очолюють науково)методичні ради та робо) чі групи з розробки державних стандартів, колектив університету має тісні виробничі зв’язки з профільними наукови) ми установами НАН України і АПН України, щорічно проводить десятки міжнародних наукових і науково)практичних конференцій, є співзасновником низки технологічних парків, зокрема “Наукові і навчальні прилади”. Науковці універ) ситету виконують 14 наукових проектів міжнародного значення. Порівняння досягнутих університетом якісних і кількісних показників у науковій і освітянській діяльності з вимо) гами Кабінету Міністрів України до дослідницьких університетів засвідчує, що наш ВНЗ не тільки відповідає цим вимогам, а й у багатьох випадках значно перевершує формалізовані нормативи. Отже, для реалізації цієї перспективної для XXI століття корпоративної мети у нас є й відповідні інструменти, що уже задіяні у цьому дійстві. По)перше, потуж) ний кадровий склад професорсько)викладацького корпусу, що сьогодні працює у флагмані вітчизняної педагогічної освіти. По)друге, накопичений досвід наукової, навчально)виховної і методичної роботи у сфері педагогічної науки і освіти. По)третє, відповідний стан і позитивні тенденції у розбудові інфраструктури ВНЗ, мається на увазі збагачення функцій Наукової бібліотеки і корпоративного видавництва, реалізація унікального проекту “Електронна педагогіка”, напрацьована методика підготовки кадрів що обслуговують програмний і апаратний комплекс сучасних заходів освіти і науки у просторі нашого університету. По)четверте, місце нашого університету в структурі системи вищої професійної освіти країни, Європи і світу. Це живить нас творчою енергією і спонукає до активних дій. Феномен на укової школи НЕЗАПЕРЕЧНИМ ФАКТОМ, що пояснює здобутки і авторитет драгома) новського педуніверситету, є факт існування у виші наукових шкіл, де вимо) гливо і філігранно налагоджена наукова співпраця викладачів, аспірантів і сту) дентів з усіх галузей науки. П’ять років тому ми мали честь підготувати і видати першу в педосвіті України книгу про наукові школи НПУ імені М. П. Драгоманова. Окрім іншо) го, вона викликала у громадськості досить багато питань – і уїдливо скептич) них, і серйозно)теоретичних: а чи маємо ми підстави зрощений природознав) ством концепт “наукова школа” застосовувати у гуманітаристиці? Довели, що маємо, оскільки, по)перше, цей концепт ще наприкінці 50)х років ХХ століття зробився загальнонауковим, по)друге, тоді ж з’ясувалося, що уповання на “точ) ність” природничо)математичних наук як на їх сутнісно специфікуючу рису має рівно стільки ж підстав, скільки й точність у гуманітаристиці. З одного боку, всі “точні науки” базуються на абсолютно неточних, у кращому випадку – просто правильних суб’єктивних допущеннях і конвенціях. З іншого, вияви) лась на порядок вища складність об’єктів гуманітаристики, недоступних нія) ким математично точним описам і вимірюванням. А наприкінці ХХ століття Григорiй Волинка, було визнане існування у кожній з них наукових шкіл як осередків відтворен) проректор ня продуктивної наукової суб’єктивності. Спробуємо окреслити зміст загальнонаукового поняття “наукова школа”. з наукової роботи По)перше, наукова школа – це не кафедра. Це добровільне об’єднання фахівців, яких зблизила взаємна симпатія (співвідчуття творчих можливостей кожного члена спільноти) і певний клас задач, цікавих кожному. По)друге, на відміну від формальних колективів з визначеними функціями і винагородами, в науковій школі домінує принципово непрагматична мотивація і мобіль) ність функцій. Лідером може виявитися зовсім не той, кого призначило керівництво. Непрагматизм, розкутість стосунків, рівність учасників, творчо)ігрова атмосфера зближує зміст поняття, що розглядається, з давньогрецьким “схоле” (дозвілля, вільний час для насолод, час, не наповнений вимушеною і сторонньо мотивованою працею). По) третє, наукова школа – це наявність спільно виробленого зразка (парадигми) методологічних підходів до обраного класу задач, із завжди новою, точною “підгонкою” і модифікацією традиційних методів. Немає такої модифікації у відповідності з новими задачами, – немає школи ні в природознавстві, ні в гуманітаристиці. По)четверте, школа – це продукція – оригінальна, відмінна від аналогів, придатна до застосування і незалежної верифікації. Дослідницькі спільноти із щойно позначеними рисами є в НПУ імені М. П. Драгоманова. Їх небагато. Але ними представлена майже кожна галузь універсуму знань, що складають духовний світ нашого університету. Перелічимо провідні галузі в університеті, в межах яких існують незаперечні наукові школи: біологічні науки, економіко)управлінські, етносоціологічні, інформатично)технологічні, історичні науки, корекційна педагогіка і психологія, метематика, мистецтвознавство, педагогіка з методиками навчання, політологія, соціальна педагогіка, фізика, філологія, філософія. 6 На фото. Сюжет на сайті Інтернет>каналу “www.8ka.com.ua” про робочу зустріч організаторів Інтернет>телебачення зі студентським активом НПУ імені М. П. Драгоманова і проректором з дистанційної освіти та інноваційних техноло> гій навчання Анатолієм Кудіним Вища освіта XXI століття СТРАТЕГІЧНИМ напрямом розвитку університету на шляху становлення його як сучасного європейського університету є впровадження у навчальний процес електронних засобів навчання та високих інформаційних технологій. У 2008–2009 навчальному році у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова завершено перший етап проекту “Електронна педагогі� ка”, метою якого є створення сучасного інформаційно1освітнього середовища університету на основі новітніх інформаційно1комунікаційних технологій. У про1 екті беруть участь усі інститути та 95% кафедр університету. Метою другого етапу проекту “Електронна педагогіка” (2009–2012 н.р.) є підвищення якості надання освітніх послуг в університеті шляхом активного впровадження інноваційних технологій навчання і засобів електронного навчан1 ня в реальний навчальний процес. Другий етап охоплює більш тривалі і глибинні види діяльності ВНЗ – організацію підготовки спеціалістів в університеті на рівні державних стандартів. Ми визначились, що у нашому навчальному закладі дру1 гий етап буде охоплювати три напрямки діяльності університету: організація самостійної роботи студентів стаціонару; організація дистанційної форми нав1 чання для осіб, що навчаються без відриву від виробництва; впровадження ІКТ у виховному процесі. Перший напрямок має на меті: – упродовж 2009–2012 років перевести самостійну діяльність студентів ден1 ної форми усіх спеціальностей, враховуючи специфіку підготовки, на електронні технології організації навчальної діяльності; – протягом 2009–2012 н.р. провести через курсову підготовку з питань ово1 лодіння технологіями виготовлення і демонстрації електронних засобів навчан1 ня весь навчально�допоміжний персонал кафедр усіх інститутів; – з 2010 року включити до програми підготовки всіх магістрів незалежно від спеціальності бакалаврату цикл курсів дисциплін з питань сучасних інформацій1 но1комунікаційних технологій у навчанні; – впродовж 2009–2011 років реалізувати можливість повного доступу сту1 дентів денної форми навчання до цифрових освітніх ресурсів Інтернету на тери1 торії навчальних корпусів, в тому числі за Wi1Fi технологіями; – до 2010 року забезпечити загальноуніверситетський ЦВСЕН НПУ імені М. П. Драгоманова (вул. Пирогова, 9) апаратурою для проведення навчальних занять за розкладом (іноземні мови, політологія) у формі відеоінтернет1конфе1 ренцій; – відкриття у кожному навчальному корпусі загальноуніверситетських мультимедіа центрів електронного навчання багатофункціонального призначен� ня, які використовуватимуться як читальний зал електронної бібліотеки, відео1 конференц1зал для проведення викладачами кафедр усіх інститутів лекцій з використання ІКТ, цифрова мовна лабораторія, клас для комп’ютерного моніто1 рингу знань студентів; – упродовж 200912011 років створити в кожному студентському гуртожитку електронний читальний зал – бібліотеку електронних цифрових ресурсів на базі рідкокристалічних е1книг eBook. Другий напрямок проекту “Електронна педагогіка” відноситься до впрова1 дження в університеті електронних систем навчання осіб без відриву від вироб1 ництва (заочна форма). Основна проблема, на розв’язання якої направлений цей пункт проекту, – це низька якість традиційної заочної освіти. Тоді, можливо, треба відмовитися від заочної форми навчання? Думаємо, що ні. Неконтрольована і швидка зміна ринку професій вимагатиме постійної перекваліфікації дорослих, сімейних людей, які не можуть навчатися стаціонарно. Невипадково у болонських доку1 ментах мова йде лише про дві форми навчання – стаціонарну і дистанційну. В університеті створена вся необхідна нормативно1правова база і відповід1 на інфраструктура: діють відповідні відокремлені структурні підрозділи – локаль1 ні центри дистанційного навчання. Сформовано творчі колективи для вигото1 влення дистанційних курсів, до складу яких входять 28 викладачів та веб1дизай1 нери Центру впровадження електронних систем навчання університету. Плану1 ється курсова підготовка мережевих викладачів кафедр інститутів пілотних спе1 ціальностей з видачею відповідного сертифіката. Закінчується створення програмного продукту власного виробництва – апаратно1програмного комплексу “Електронний деканат”. Закуплено спеціальні програмні продукти для виготовлення комплексу, а група програмістів, які ство1 рюють комплекс, пройшла відповідну курсову підготовку у навчальних центрах Microsoft. Планів багато, серед них – провести реорганізацію на двох пілотних спе1 ціальностях. Створити в регіонах (м. Лубни, м. Добромиль, м. Славутич, м. Гур1 зуф, м. Євпаторія, м. Прага) локальні центри дистанційного навчання на пілотних спеціальностях. Відкрити нові регіональні локальні центри дистанційного нав1 чання університету. Залучити до пілотних спеціальностей інші спеціальності заочної форми навчання. У реалізації третього напрямку бере активну участь студентське самовря1 дування як один з головних елементів життя університету. Цей напрямок реалі1 зовується в інноваційному проекті “Інтернет1телебачення”, метою якого є ство1 рення у телевізійному просторі інформаційного Інтернет1каналу, контент якого розробляють і готують студенти. Цей проект об’єднує близько 10 вищих нав1 чальних закладів м. Києва і має стати важливим елементом виховного процесу творчої молоді у нашому університеті (див. фото). Виконання саме таких інноваційних завдань в повному обсязі дасть можли1 вість нам переконливо стверджувати: НПУ імені М. П. Драгоманова – сучасний європейський університет. Анатолій Кудін СІЧЕНЬ 2010 �у н і в е р с и т е т у Вектори інноваційного розвитку НАЦІОНАЛЬНИЙ педагогічний універ1 ситет імені М. П. Драгоманова планомір1 но реалізує комплексну програму модер1 нізації навчально1виховного процесу з метою створення якісно нової системи випереджувальної підготовки та перепід1 готовки висококваліфікованих конкурен1 тоспроможних фахівців, здатних успішно працювати на рівні сучасних освітніх тех1 нологій. Зроблено рішучі кроки в організації навчального процесу щодо адаптації національної педагогічної освіти до осо1 бливостей європейського й світового співтовариства, забезпечення академіч1 ної мобільності та „вільної траєкторії” нав1 Григорій Бойко, чання студентів, зберігаючи традиційно начальник навчально>ме> високий рівень фундаментальної підго1 тодичного управління товки майбутніх фахівців, власне бачення шляхів вирішення проблем, напрацюван1 ня і доробки. Визначальним на шляху забезпечення гарантованого рівня підготов1 ки фахівців є створення в університеті системи моніторингу якості освіти як постійного, систематичного збору та аналітичної обробки інформації про навчально1виховний процес з метою визначення оптимальних шляхів підвищення якості освіти. Наступне приєднання до Європейської системи оцінки якості освіти вимагає більш широкої участі Драгомановського уні1 верситету в роботі профільних міжнародних організацій. У Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова створено ефективну освітню інфраструктуру, яка дозволяє успішно форму1 вати вектори інноваційного розвитку педагогічної освіти України, забезпе1 чує лідерські позиції з розробки та запровадження новітніх освітніх техно1 логій, інтернаціоналізацію освітньої діяльності університету. «УНІВЕРСИТЕТ – ЦЕ ЗАВЖДИ СТУДЕНТСТВО…» Драгомановський університет має велику родину чисельністю більше тридцяти тисяч чоловік. Основна її частина – студентство. За своєю природою студентська молодь динамічна, бурхлива, здатна до поступу та нових ідей. Наш університет рясніє більше ніж 30�ма тисячами особистостей. Студент – це особистість, що формується. Це майбутнє країни та її потенціал. Та молодь, уже перебуваючи в стінах вишу, відчуває свою потребу в реалізації. Саме таким центром об’єднання є студентське самоврядування. Студентське самоврядування стає місцем зустрічі однодумців і не тільки. Кожен має власну думку та прагне довести її до відома інших, намагається її здійснити. Цим студентське самоврядування захоплює на довгі роки – змушує недосипати ночами, створювати нові проекти, домовлятися з колегами. Дає можливість вчитись та жити. Воно стає моделлю дорослого, серйозного, професійного життя в усіх його проявах. Студентське самоврядування сьогодні у нашому університеті пред� ставлене такими структурами як студентський профком, Студентська Рада та Наукове товариство студентів і аспірантів. Усі ці структури та їх діячів драгомановська родина добре знає та сміливо на них поклада� ється. Та у рік 175�річчя Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова виникає бажання помандрувати часом. Адже цей зріз часу – неймовірна кількість подій, імен, традицій... Вважається, що покоління змінюється кожні двадцять�двадцять п’ять років. Це означає, що приблизно сім�дев’ять поколінь змінилось в університеті. Цікаво, чим захоплювалась молодь у 1859 році? А в 1979 році? Єдине, що можемо точно стверджувати, що студентські об’єднання існували увесь час, молодь завжди згуртовувалась. Вини� кали різноманітні братства й осередки. До їхнього числа належала й людина, чиє ім’я носить наш університет. Михайло Драгоманов уже студентом брав участь у діяльності різноманітних гуртків, був гро� мадським діячем, активно цікавився літературною діяльністю. Мабуть, подорож у часі була б довгою, але віримо, що цікавою. Ми б зустріли безліч людей, мали б змогу спостерігати за десятками тисяч людських доль. Побачили перші зустрічі з майбутніми друзями на усе життя, перші посмішки від кохання, роки праці та науки, сльози з різних причин. Бо університет – це завжди студентство. А воно різне. Але завжди молоде і справжнє, живе та неординарне! Сергій Русаков СІЧЕНЬ 2010 НАЦІОНАЛЬНЕ виховання є одним із головних пріоритетних і органічних компонентів розвитку освіти у сучасній Україні. Наша мета – формування нового покоління фахівців, всебічно розви� нених, здатних успішно працювати в нових динамічних умовах, брати на себе професійну відповідальність, забезпечувати якісний рівень освіти, конкурувати на ринку праці України та сучасної Європи. У зв’язку з цим ми продовжуємо глибоку та системну розбудову сту� дентського самоврядування універ� ситету. Домінує ідея єдиної корпора� тивної культури вузу, політики парт� нерства та участі студентів у життє� Виховуємо громадянина Відділом виховної роботи уні� верситету (завідувач Наталія Ігна� товська) створена “Школа молодого лідера”, завдання якої – формування наукового світогляду і політичної культури особистості, її ціннісних орієнтацій і моральних характери� стик, становлення громадянина – трудівника, патріота, провідника національних і загальнолюдських цінностей. Реалізація виховного процесу здійснюється шляхом формування у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на народній естетиці та кращих надбаннях цивілізації, виробленні умінь власноруч примно� жувати культурно�мистецьке над� бання народу, відчувати і відтворю� вати прекрасне у повсякденному житті. Значних успіхів у цьому досяг Центр культури та мистецтв на чолі із Іриною Савченко. Нині студентам університету створені всі необхідні умови для занять у 20 колективах художньої само� діяльності (з них 2 мають звання народних). Слід заува� жити, що нав� чально�виховний процес в універ� ситеті, побудо� ваний на украї� нознавчій осно� ві, сприяє роз� витку духовного світу, національ� ної свідомості особистості. А організаційно� Народний аматорський театр “Вавилон” педагогічна система вихов� дає змогу безпосередньо спілкувати� ної роботи із студентами, управління ся з найвидатнішими представниками нею і практичне забезпечення ґрун� сучасного українського суспільства туються на основі впровадження дер� Мирославом Поповичем, Леонідом жавної мови, національних і загаль� Кравчуком, Миколою Мозговим, нолюдських цінностей в усі сфери Віталієм Кличком, Святійшим діяльності університету. діяльності університету. Розвиваєть� ся навчально�виховний формат у векторі – самоосвіта, самовихован� ня, самоконтроль. Студентська рада Національно� го педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (голова – Микола Давидюк) сьогодні – це понад 600 активістів студентського самовряду� вання, що разом складають одну з найпотужніших в Україні команд з розбудови ідеї демократизації вищої освіти. Саме Відділ виховної роботи та Студентське самоврядування універ� ситету стали ініціаторами рейтинго� вого оцінювання навчальної та поза� навчальної діяльності студентів, а згодом і рейтингу діяльності настав� ників академічних груп, рейтингу на кращу групу, курс, гуртожиток. Щорічно переможці рейтингу “Кращий студент університету” ста� ють учасниками безпрецедентної культурно�освітньої програми, яка Патріархом Київським і всієї Русі� України Філаретом та іншими. Най� кращих університет залишає на своїх кафедрах. Порівняно з минулими роками кількість фахівців вищої кваліфікації в університеті збільшилася майже на 40%. На наш погляд, така позитивна динаміка є результатом вдалої кадро� вої стратегії, дії механізмів кар’єрно� го росту викладачів та використаних мотиваційних чинників. Суть страте� гії полягає в тому, що в першу чергу ми орієнтуємося на власний науково� педагогічний продукт. За допомоги Студентського сам� оврядування з 1�го курсу студент� ство привчається до розумної і здо� рової конкуренція – однієї з голов� них умов підвищення якісного рівня освіти, а також свого власного інте� лекту. Створена система психологічно� го та педагогічного впливу на особи� стість студента, мета якої – форму� вання прагнення до здорового спосо� бу життя, відповідального батьків� ства, безпечного материнства, здат� ності протистояти асоціальним яви� щам. В контексті цього проводяться регулярні заходи з пропаганди здо� рового способу життя і запобігання негативним явищам із застосуванням креативних методів їх проведення та залученням громадських і молодіж� них організацій. Університетський спортивний клуб “Олімп” (директор – Олександр Питомець) орієнтує молодь на творче засвоєння фізичної культури як впо� рядкованої системи впливу на інте� лектуальну, емоційно�вольову і прак� тичну діяльність людини. Це дає змогу говорити про фізичне вихован� ня як про важливий засіб формуван� ня особистості, громадянина і май� бутнього фахівця, цілеспрямований педагогічний процес залучення сту� дентської молоді до цінностей загальнолюдської фізичної культури та відродження національних тради� цій. Керівництво університету на чолі з ректором Віктором Андрущен� ком докладають усіх зусиль для того, щоб виховна робота в університеті здійснювалася послідовно, фунда� ментально і якісно, опираючись на потужний історичний досвід вузу та професійні традиції, підпорядковую� чись загальним тенденціям перебу� дови системи вищої освіти України. Особисто Віктор Петрович – провід� ник глибокої консолідації студент� ства та професорсько�викладацько� го складу у єдину академічну спіль� ноту, об’єднану спільною мораллю та ідеями. Юрій Маленовський, заступник першого проректора з виховної роботи У тісній співдружності з ректоратом діє Рада ветеранів університету, яку з 1997 року очолює полковник у відставці Микола Рябухін (ліворуч) 7 �С ь о г о д е н н я ІНТЕЛЕКТ ВСІХ КРАЇН ОБ’ЄДНУЄТЬСЯ ОСНОВНОЮ тенденцією розвитку сучасного інформаційного суспільства є його глобалізація. Гло� балізація стирає межі між країнами, висуває на перший план економічний розвиток. Освіта в світі тепер все більше розглядається не лише як спо� сіб розвитку особистості, а й як один з факторів виробництва, від якого за� лежить його продуктивність. В результаті зазначеного проце� су посилюється рух до міжнародної інтеграції в цілому, а отже і вищої освіти зокрема. Як відомо, в Європі інтеграція в сфері вищої освіти набу� ла форм Болонського процесу. Вже понад 40 європейських країн, вклю� чно з Україною, є його учасниками. Одна з цілей міжнародної спів� праці – підвищення кваліфікації про� фесорсько�викладацького складу. Щороку понад 50 професорів і викла� дачів університету проходять стажу� вання в зарубіжних партнерських вузах, освітніх і дослідницьких цен� трах. Щомісяця в університеті прохо� дить дві�три міжнародні конференції або семінари. Важливе місце в програ� мах міжнародної співпраці універси� тету займає участь в діяльності між� народних об’єднань в галузі дослі� джень, вивчення і викладання педаго� гічних дисциплін – таких, як Євро� пейська асоціація педагогічних уні� верситетів, Академічна Мережа Цен� Делегація нашого університету в гостях у Гродненського державного університету (Білорусь) Активним учасником Болонсько� го процесу є й НПУ імені М. П. Драго� манова, який нині відзначає 175�ту річницю від дня свого заснування. Університет зберігає і нарощує свій авторитет і конкурентоспроможність не лише в Європі, а й у світі. Свідчен� ням цього є понад 60 міжнародних угод, які уклали інститути університе� ту з найвідомішими закордонними університетами і науковими центра� ми. Серед них такі всесвітньо визнані університети, як 1�ий Римський уні� верситет “Ла Сап’єнца” (Італія), Національний університет імені Капо� дістріана в м. Афіни (Греція), Ліса� бонський університет (Португалія), університет Альберти (Канада), Віль� нюський педагогічний університет (� Литва), Педагогічний університет імені Комісії Народної Освіти (Поль� ща), Московський державний лінгві� стичний університет (Росія) та інші. тральної та Східної Європи. Наш університет зайняв активну позицію щодо сприяння закордонним партнерам у вивченні української мови студентами та викладачами. Так, завдяки спільним зусиллям Інституту української філології та Інституту іноземної філології НПУ імені М. П. Драгоманова при Московсько� му державному лінгвістичному уні� верситеті (Росія) було створено Центр україністики. Вже відбулося два випуски студентів зі знанням української мови. Ряд викладачів нашого університету ввійшли до скла� ду робочої групи з написання першо� го в Російській Федерації навчально� методичного комплексу з української мови. Нещодавно підписано угоду з Лісабонським університетом (Порту� галія) про участь викладачів нашого університету в створенні та роботі курсів слов’янських мов. В університеті започатковано 14 міжнародних проектів, зокрема “Вдосконалення багатогалузевих під� ходів до профілактики ВІЛ/СНІД серед молоді України” спільно з представництвом Європейської комі� сії в Україні; проект розвитку дистан� ційної освіти спільно з університетом м. Умеа (Швеція) та інші. Особливої уваги заслуговує проект “Інклюзивна освіта для дітей з вадами розвитку в Україні”, який виконується Інститу� том корекційної педагогіки і психоло� гії спільно з Університетом Едмонтон (Канада). Завдяки такій довгостроко� вій співпраці ми прогнозуємо ство� рення в недалекому майбутньому міждержавних університетських нау� ково�дослідницьких центрів, які можуть стати транснаціональними освітніми майданчиками “економіки знаннь”. Як відомо, Болонська реформа наполягає на необхідності “п’ятої свободи”, а саме “свободи руху знан� ня”, яка серйозно підвищує автоно� мію студента – зокрема географічну автономію. Завдяки гармонізації освітніх рівнів та системи взаємозалі� ку кредитів студент зможе формувати свою освіту між кількома університе� тами. Більшій мобільності наших сту� дентів сприяють їх стажування в про� відних вищих навчальних закладах Європи. Так, приміром, вже три роки поспіль студенти Інституту іноземної філології упродовж семестру прохо� дять стажування в Краківській педа� гогічній Академії (Польща). В свою чергу стіни нашого університету від� криті для студентів з інших країн. Підтвердженням зростаючого авто� ритету НПУ імені М. П. Драгоманова на міжнародній освітянській арені є тенденція щорічного збільшення кіль� кості іноземних студентів. Нині в уні� верситеті різними формами навчання охоплено понад 400 іноземних сту� дентів із 28 країн світу. Отже, навчання, стажування та дослідницька робота за кордоном збагачують індивідуальний досвід викладачів і студентів, надають їм можливість дізнатися більше про інші моделі створення та поширення знань, даєють змогу їм розширити мережу своїх контактів та спілкуван� ня. Саме на досягнення цих цілей і спрямована міжнародна діяльність нашого університету. Володимир Лавриненко, проректор з міжнародних зв’язків СВІТОВА освітня практика свідчить, що якісний рівень осві1 ти забезпечується через моніто1 ринг як систему збирання, опрацьовування та розповсю1 дження інформації про освітню систему для безперервного від1 стеження її стану і прогнозу розвитку. В нашому університеті з іні1 ціативи і за завданням ректора Віктора Андрущенка з 2005 року запроваджено моніторинг якості освіти. Під терміном “моніторинг” ми розуміємо постійне та систематичне зби1 рання і опрацьовування дослід1 ницькими методами інформації Петро Дмитренко, директор Центру моніторингу якості освіти Моніторинг як механізм управління якістю освіти про навчально–виховний про1 цес і пов’язані з ним сфери діяльності університету з метою визначення і реалізації опти1 мальних шляхів підвищення яко1 сті освіти майбутніх фахівців. “Оцінювання навчальних досягнень студентів” у повному обсязі, тобто як процес і результат цього процесу, ми розглядаємо і реалізуємо як складову частину моніторингу якості освіти. Для забезпечення моніто1 рингу якості освіти в НПУ імені М. П. Драгоманова здійснено ряд організаційних заходів, зокрема, створено загальноуні1 верситетську та інститутські групи моніторингу якості освіти; Науково1методичний центр моніторингу якості освіти як структурний підрозділ універси1 тету тощо. Основними формами моні1 торингу якості освіти в нашому університеті є: декади інститутів (факультетів); проведення від1 критих занять; взаємовідвіду1 вання занять; контрольні відві1 дування занять посадовими особами; ректорські і директор1 ські контрольні роботи; форми поточного і підсумкового кон1 тролю якості підготовки майбут1 ніх фахівців тощо. Безпосереднім виконавцем у моніторингу і забезпеченні якості освіти є професорсько – викладацький склад університе1 ту загалом і кожний член колек1 тиву зокрема. Керівники кафедр та інших структурних підрозділів організовують реалізацію полі1 тики і стратегії університету в забезпеченні якості навчання шляхом ефективного викори1 стання наявних ресурсів, аналі1 зу і вдосконалення механізмів забезпечення якості освіти на основі інструктивно – методич1 них рекомендацій. Досвід впровадження моні1 торингу в НПУ імені М. П. Драго1 манова показує, що в результаті успішність в університеті є вели1 чиною практично стабільною. Вона коливається в інститутах між 99% і 82%: вищі показники на спеціальностях гуманітарно1 го профілю, нижчі – на спеціаль1 ностях природничо1математич1 ного профілю. Музей історії університету На першому поверсі центрального корпусу знаходиться музей історії нашого уні� верситету, куди кожного року приходять першокурсники ознайомитися з минулим своїх інститутів та факультетів. Основним призначенням музею є зібрання та збереження пам’яток минулих років, відомості про викладачів і студентів нашого навчального закладу. У зв’язку з цим хочеться ще раз закликати керівників наших інститутів допомог� ти музею із зібрання різноманітної інформації про наших викладачів і співробітників. Бо минуть роки і, на жаль, ми не зможемо згадати всіх, хто з нами працював. Працюючи завідувачкою музею, мені доводиться звертатися до київських архі� вів, але отримати необхідні довідки не так просто. Й не раз в архівах відповідали, що вони мають лише ту інформацію, яку свого часу їм надавали самі навчальні заклади. А як приємно було в Історичному архіві м. Києва тримати в руках і читати лист Михайла Петровича Драгоманова. Ось його копія: “Его превосходительству, Господину попечителю Киевского Ученого Окру� га, Действительному Статскому Совітнику и кавалеру Осбору Осдоровичу Витте 8 Окончившего курс в университете С. Владимира Михайла Драгоманова Прошение В настоящем академическом году я окончил курс в университете Св. Вла� димира на историкофилологическом факультете, и право получить стипендию. Тепер я желаю поступить в педагогический курс по предмету истории. Потому покорнейше прошу Ваше Превосходительство сделать распоряжение о приня� тии меня в число кандидатов�педагогов. Документы мои находяться в Правле� нии Университета Св. Владимира Михаил Драгоманов (подпись)”. Отже, подивимося навкруги, в очі одне одному і будемо разом робити історію нашого університету імені такої великої людини, як Михайло Драгоманов! Світлана Мазко, завідувачка музею СІЧЕНЬ 2010 �у н і в е р с и т е т у НАЙВАЖЛИВІШІ ЗДОБУТКИ Профспілкова організація університету, можна вважати, веде свій історичний відлік з 15 липня 1920 року, коли фор) мально через об’єднання студентів кількох навчальних закла) дів було створено Київський інститут народної освіти (КІНО) імені Михайла Драгоманова. У профспілці КІНО в 1925/1926 н.р. 268 її членів мали стаж перебування від 1 до 3)х років. Це може бути підставою вважати, що профспілка драго) мановського інституту, ймовірно, була створена саме в 1922 році. Досвід діяльності профспілки КІНО у 20)ті роки є окремою сторінкою літопису історії сучасної профспілки НПУ імені М. П. Драгоманова. Профспілка робітників освіти (РОБОС) КІНО віддзеркалює загальні тенденції суспільно)політичних процесів, особливості профспілкового будівництва у ВНЗ та основні функції осві) тянських профспілок. Розв’язувались питання розвитку системи народної освіти, запровадження загальнообов’язкового початкового навчання, повна і остаточна ліквідація неписьменності, виховання і навчання дітей трудящих, утримання шкіл та дитячих будинків, професійно)технічна освіта робітників тощо. Діяльність профспілкової організації університету за час її існування можна умовно поділити на два періоди. Перший (1920–1990 рр.) характеризувався ідеоло) гічними компартійними установками та практичними діями щодо вдосконалення організації праці і соціалістичного змагання, ефективного використання обладнання, впровадження в практику передо) вого досвіду, охорони праці та техніки безпеки, організації культпоходів, відзначення радянських свят. Другий період, що охоплює роки розпаду СРСР та стано) влення молодої незалежної української держави, докорінно змінив роль і завдання профспілки. Разом з утвердженням приватної власності, змінами сус) пільного ладу та переходом до ринкових відносин почалося різке розшарування на багатих і бідних, несправедливий пере) розподіл спільно набутого народного багатства, неконтрольо) вана “прихватизація”. Слід було по)новому будувати стратегію і тактику взаємостосунків не лише з адміністрацією універси) тетів, а й з виконавчою владою держави взагалі. Статус проф) спілки значно зріс – вона стала єдиним колективним громадсь) ким органом, який зобов’язаний був захищати правові, соціаль) но)економічні, трудові і громадські права освітян в цілому та кожного її члена зокрема. Зросла і роль колективних договорів. Профспілковий комітет ППО НПУ імені М. П. Драгома) ƒ‡„ÓχÌÓ‚Ò¸Í≥ ‚ËÔÛÒÍÌËÍË За усі роки існування нашого навчального закладу з його стін вийшло в світ понад 150 тисяч випускників. Не всі з них стали вчителями – хтось пішов у науку, на адміністративну роботу, здобув іншу професію. Де б вони не працювали, чим би не займались, завжди вирізняються відповідальністю, благородством, окри� леністю, романтичністю, закоханістю у свою справу... Університет пишається і тими випускниками, які досягли певних висот, зробивши успішну кар’єру, і тими, хто віддав 35 і більше років вчительській професії. Тому у листопаді 2007 року багатотиражка НПУ ім. М. П. Дра� гоманова “Педагогічні кадри” започаткувала рубрику “Драгомановські випускники”. За час, що минув, на шпальтах газети майже в кожному номері подавалася інформація про випускників Драгомановського університе� ту і його попередників – Київського державного педагогічного інституту ім.О. М. Горького, КІНО ім. М. П. Драгоманова. Читачі мали змогу ознайомитись з долею таких випускників університету, як Іван Гор$ бачук, Микола Шкіль, Любов Мацько, Дмитро Сергієнко, Андрій Малишко, Микола Шут, Ярослава Побережна, Павло Полянський, Валентин Зайчук, Володимир Бондар. Подаємо фото 1978 року, на якому застигла мить випуску тодішнього фізико�математичного факультету нашого університету. На світлині серед випускників можна побачити Олега Падалку, нинішнього проректора з економіки та організації навчально�виховної роботи, Володмира Баштового, начальника відділу організації наукових досліджень. нова нового періоду веде свій відлік з 1 листопада 1991 року, і після вже чотириразового свого переобрання працює в малоз) міненому складі й донині. Які ж наші найважливіші здобутки? Головне – це збереження у непростих умовах профспілки як організації та її щорічне кількісне зростання. Вдалося відстоя) ти мотивацію бути членом профспілки. Не менш важливою є здобута протягом багатьох років праці і захисту спільних інтересів довіра членів профспілки до профспілкового комітету і його керівництва. Надзвичайно цінуємо взаєморозуміння, яке склалося, і прагнемо працювати адекватно. Окрім виконання щоденних справ і вирішення проблем кожного члена профспілки, у співпраці з ректоратом намагаємося розглядати більш загальні питання: збереження національних тра) дицій і здобутків у процесі реформування освіт) ньої галузі, належного фінансування, правового і соціального захисту, створення позитивного морально)психологічного клімату, безпеки жит) тєдіяльності і охорони здоров’я, санаторного лікування та оздоровлення на базах відпочинку тощо. Крім проблем сьогодення ми також прагнемо пізнати минуле. Нині члени профспілки працюють в архівах, шукаючи матеріали для написання історії профспілкової організації університету. Вже вий) шли друком дві обширні статті під авторством доцента Катерини Двірної. До 175)річного ювілею університету профспілкова організація працівників підходить з вагомими здо) бутками, які будуть достойно відзначені на рівні всіх структурних підрозділів. Іван Горбачук, голова профспілкового комітету університету Нам є чим гордитися До 175�річного ювілею Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Інститут фізичного виховання та спорту підійшов, як добре відомий і визнаний в Україні навчально�науковий центр з підготовки фахівців в галузі фізичного виховання та спорту. В Інституті гармонійно поєднуються процеси підготовки кадрів, фунда� ментальних і прикладних науково�дослідних робіт, проведення спор� тивно�масових і фізкультурно�оздоровчих заходів серед молоді та різ� них груп населення міста Києва. Інститут має потужний кадровий потенціал, серед яких 10 про� фесорів, міцну сучасну спортивну навчальну базу. Все це свідчить про те, що Інститут фізичного виховання та спорту достойно зустрічає ювілей університету, з гордістю оглядаючись на минуле, цінуючи нинішнє та з оптимізмом споглядаючи в майбутнє. Олексій Тимошенко, директор інституту Спортивні трофеї милують око... СІЧЕНЬ 2010 9 �З хрестомітії педагогічної підготовки вчителя НАУКОВИМ дослідженням і педа) гогічній підготовці як напрямкам діяль) ності, що розвиваються, властива само) рефлексація, що слугує надійним інстру) ментарієм забезпечення неперервного сходження. В різні історичні періоди предметом спеціального розгляду педа) гогіки були проблеми наукової обґрун) тованості досліджень, виявлення перс) пективності, констатації місця і ролі в системі споріднених гуманітарних наук, філософії та ін. Інституційно етапи педагогічної підготовки вчителя співвідносяться з історією Києво)Могилянської академії, з діяльністю гімназійної освіти, започат) куванням в 1834 році педагогічної підго) товки у відкритому в структурі універ) ситету Св. Володимира Педагогічному інституті. Але освітній простір характе) ризується не лише датами, документами, фактами про створення відповідних закладів, а й успадкованими вітчизняни) ми педагогічними, науковими, професій) ними реаліями, зверненням до духовно) моральних, історико)національних осо) бливостей, з’ясування проблем підготов) ки і діяльності вчителя як носія знань і культури, інтеграції педагогічної науки і практики педагогічної підготовки. У галузі педагогічної підготовки на вітчизняному і світовому рівні сьогодні актуалізується проблема співвідношен) ня педагогіки і філософії. У контексті підготовки майбутнього вчителя в Національному університеті імені М. П. Драгоманова завершується трива) лий період визначення цієї проблеми, створено інститут філософської освіти і науки, кафедру соціальної філосо) фії та філософської освіти, якою керує ректор університету В. П. Андрущенко. Опрацьо) вується науковий напрям методології педагогічної науки в контексті змісту підго) товки вчителя кафедрами філосо) фії (Г. Волинка, Н. Мозгова), теорії та історії педагогіки (Л. Вовк), культуроло) гії (В. Бондаренко). Вагомі напрацюван) ня до проблеми мають кафедри педагогі) ки і психології вищої школи, соціальної педагогіки та ін. Предметом досліджен) ня істориків педагогіки стає багатомір) ний і неоднозначний педагогічний про) цес з’ясування реалій, визначених незал) ежними від політичної та ідеологічної кон’юнктури показниками. При цьому важливою залишається історична відпо) відність традиційних, загальнолюдсь) ких, національних, професійних цінно) стей людини як найвищої міри добра, істини, свободи. У 30)ті роки ХІХ ст. у Київському університеті Св. Володимира викладан) ня педагогіки, психології, методик про) водилося з урахуванням існуючих тра) дицій педагогічної підготовки в Києво) Могилянської академії, оскільки читали курси її випускники і діячі – зазвичай магістри або професори філософії та богослов’я. В матрикулі правил для студентів і слухачів університету Св. Володимира, підписаному ректором М. Максимови) чем, вказувалось на необхідність дотри) мання “чистой и непорочной нравствен) ности”. Гуманістичні педагогічні цінно) сті, декларовані філософами, випускни) ками і викладачами Києво)Могилянсь) кої академії в аудиторіях Педагогічного інституту, формувалися в умовах тодіш) нього суспільства. Відомий діяч О. Новицький, відрефлексовуючи стан адміністративної сваволі, практичній діяльності, в теоретичних працях, викла) дацькій роботі він орієнтував на істин) ність педагогічних цінностей. У своїй діяльності він приділяє увагу висвітлен) ню педагогічного процесу в університеті та навчальних закладах Києва на різних етапах, характеризує управлінську діяльність освітою у Києві. Київська академія, її прогресивні представники надали професійної спря) мованості педагогічній практиці і думці Києва. З 1850 р. педагогіка була введена в систему університетської освіти як самостійний предмет. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Педагогічні кадри». Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 10 Розмежування змісту викладання філософських і педагогічних наук у 1877 р. надало нового імпульсу педаго) гічній підготовці і педагогічному проце) су в Києві. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. знову позначилися спробами філософсь) кого обґрунтування виховання й освіти, що зберігало інтерес до методології педа) гогіки, педагогічної антропології в пізні) ший період, точніше – у 20)ті роки ХХ ст. Усвідомленню цінностей освіти сприяли компаративістські досліджен) ня, присвячені західним філософським і педагогічним концепціям. У 1920 р. у структурі Київського Інституту Народної Освіти (КІНО) для забезпечення педагогічної підготовки майбутніх вчителів було створено цикло) ву комісію з педагогіки. Її працівники забезпечували викладання педагогічних дисциплін (система освіти, дидактика, система соціального виховання, педагогі) ка колективу, організація установ соціаль) ного виховання, дитячий рух, педагогічні течії, історія педагогіки). Цього ж року її було реорганізовано у кафедру. На ній реалізовувались нау) ково)теоретичні здобутки, напрацьовані на перших в Києві кафедрах педагогіки (кафедра Імператорського університету Святого Володимира – 1861 р., Фребе) лівського інституту та інших закладів, спадкоємцями яких став КІНО). Антропологічність педагогіки, сформована у змісті педагогічної підго) товки в Київському університеті, від) дзеркалювалась у працях, навчально)ме) тодичній діяльності Степана Андрійови) ча Ананьїна (1874–1942), професора, завідувача кафедри педагогіки КІНО (1920–1925), декана факультету. С. А. Ананьїн – відомий вчений, педагог, психолог, випускник Київського універ) ситету (1905), автор курсу лекцій з педа) гогіки “Педагогіка” (1917), “Педагогіч) ного словника)довідника” у двох части) нах (1910), праць “Дитячі ідеали” (1911), “Нариси з педагогіки середньої школи” (1924), “Історія педагогічних течій”, “Курс лекцій з педагогіки” (1959). С. А. Ананьїн як завідувач новоствореної на основі циклової комісії кафедри педа) гогіки читав авторські курси лекцій з дидактики, загальної педагогіки, з основ) них напрямів сучасної педагогіки, дитя) чої психології. В 1922 р. він став ініціато) ром, організатором і керівником семіна) ру з педології при КІНО, функціонуван) ня якого, на думку вченого, мало погли) бити вивчення студентами та всіма бажаючими актуальної на той час науки. У 1920 р. в організаційному коміте) ті зі створення КІНО працював також Яків Феофанович Чепіга (1875–1938) – видатний педагог, психолог, громадсь) кий діяч. Як професор кафедри педагогі) ки, він викладав курси педагогічних і соціально)педагогічних дисциплін. Працював з відомими педагогами В. І. Помагайбою, Г. М. Іваницею, В. М. Догою, Б. С. Манжосом, О. К. До) рошкевичем, К. Ф. Лебединцевим та ін. Вони в 1938 р. були звинувачені у ство) ренні в КІНО антирадянської націоналі) стичної організації, яка пропагувала націоналістичні погляди серед виклада) чів та студентів. У 1917–1920 рр. разом з іншими представниками української інтелігенції Яків Феофанович брав активну участь у створенні підручників для української національної школи. У видавництві “Українська школа” під рубрикою “Українська педагогічна бібліотека” виходили посібники Я. Ф. Чепіги для вчителів. У 20)ті роки в структурі кафедри педагогіки КІНО працював Олександр Федорович Музиченко (1875–1940) – фахівець з дидактики та методики, керуючи водночас трудовою школою № 43 м. Києва, читав курс “Зразкові школи на Заході і в Америці”. За участі О. Ф. Музиченка були вироблені засади національної школи періоду незалежно) сті України – “План управління освітою в Україні”, “Проект єдиної школи на Вкраїні”, що втілювалися в підготовку вчителя (1919). Його ініціативи про кон) структивно)творче використання над) бань зарубіжної педагогіки, концепції комплексного підходу були спрямовані і на вдосконалення педагогіки, як нав) чальної дисципліни. Педагогічна підго) товка реалізувалася з орієнтацією на українознавство, краєзнавство. О. Музи) ченком в процесі багаторічної практики, творчого пошуку були розроблені нова) торські підходи до уроку, які стали над) банням змісту педагогічної практики. З 1922 по 1934 р. у складі кафедри педагогіки працює і читає лекції з педа) гогіки та історії педагогіки – Генна) дій Євгенович Жураківський (1894–1955), доктор педагогічних наук, професор, член)кореспондент АПН РСФСР (1945). Випускник Київського університету (1919) і організатор першої вітчизняної кафедри історії педагогіки в КДУ імені Т. Шевченка, Г. Жураків) ський структурує курс історії педагогіки, забезпечуючи належну науковість, світо) глядність, змістовність. У процесі викладання історії педа) гогіки в педуніверситеті, роботи з моло) дими науковцями Г. Є. Жураківський опрацьовує і проблеми педагогічної діяльності викладача вищої школи, спе) цифіку роботи над дисертаційними дос) лідженнями, зокрема, з історії педагогі) ки. Сучасному молодому викладачеві нашого університету не завадило б знати, який тривалий шлях розвитку пройшла дидактика вищої школи, зокре) ма метод лекції, як структуротворча основа “університетської педагогіки”. До проблеми ефективності, успішності результатів лекції, методики підготовки та читання лекційного курсу зверталися неодноразово професори кафедри педа) гогіки, спадкоємцями досвіду яких є сьо) годні ми . Г. Є. Жураківський вважав, що лек) ція наукового працівника, вважав профес) ор, може вважатись вищим рівнем доско) налості, якщо сприйматиметься аудиторі) єю, як “окремий мистецький твір”. На прикладі історії педагогіки, як норматив) ного курсу, Г. Жураківський вибудовує ідею застереження мислення слухачів від такого стану, коли “послідовність слів замінює в свідомості (слухача) послідов) ність понять і студент набуває лише своє) рідного уміння “говорити більше, ніж спроможний обдумати”. Працюючи на кафедрі педагогіки в КІНО, Г. Є. Жураківський разом із О. М. Астрябом, Г. Г. де Метцем, О. Ф. Музиченком та іншими виклада) чами засновує методичне консультацій) не бюро, покликане розв’язувати педаго) гічні проблеми, що виникали у працівни) ків освіти в процесі роботи. Одним із завдань була перебудова системи педаго) гічної освіти. З цього погляду цікавою є стаття “Проблема побудови курсу “Система народної освіти” в педвиші” (1927), де автор розглядає зміст, місце серед інших навчальних курсів та дисци) плін та методику викладання складного інтегративного курсу, який охоплював історію проблеми загальноосвітньої школи в ХІХ та в ХХ ст., інформацію про системи освіти зарубіжних країн. Науко) ва спадщина Г. Є. Жураківського періо) ду КІНО є цікавим джерелознавчим матеріалом, цінним засобом поглиблен) ня історико)педагогічних знань. Педагогічні дисципліни читав Микита Минович Грищенко (1900–1987) – перший ректор Київ) ського інституту соціального вихован) ня (1930), пізніше – директор Науково) дослідного інституту (НДІ) дефектоло) гії і НДІ педагогіки України (1948–1957), завідувач кафедри педа) гогіки КДУ в 50)70)х рр., автор понад 250 наукових праць, заслужений діяч науки УРСР (1969). Наукові інтереси видатного діяча педагогічної науки в Україні М. М. Грищенка були широко плановими і різнобічними. Історик)пе) дагог, відомий фахівець у галузі органі) зації народної педагогіки, він разом з іншими сподвижниками, зокрема з В. К. Майбородою, В. Л. Омельянен) ком, О. Г. Морозом опрацював новий напрям педагогічної науки – дослі) Редактор Олена Гончаренко, літ. редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ*30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239*30*85, факс 234*75*87, e*mail: RV_221A@meta.ua дження проблем педагогіки вищої школи. Також керував перебудовою навчального процесу, зорієнтованістю на напрямки підготовки майбутніх пра) цівників сфери соціального виховання. У 1929–1939 рр. професором кафе) дри був заслужений працівник освіти Сава Христофорович Чавдаров (1892–1962), також випускник Київ) ського університету (1917), автор більше 200 праць з проблем дидактики, методи) ки, історії педагогіки. Зокрема, С. Х. Чавдаров – один із упорядників першого видання українською мовою творів К. Д. Ушинського, автор моногра) фій “Принципи радянської дидактики”, “Педагогічні ідеї Тараса Григоровича Шевченка.” Очолював авторський колектив першого україномовного підручника “Педагогіка”, був директо) ром НДІ педагогіки України, досліджу) вав спадщину класиків вітчизняної та зарубіжної проблеми дидактики, форму) вання наукового світогляду, педагогіч) ної майстерності. З 1944 р. кафедрою загальної педа) гогіки керує відомий український педа) гог, професор Микола Федорович Даденков (1885–1955) – автор першого підручника з історії педагогіки України (1947). Водночас із діяльністю на кафе) дрі, М. Ф. Даденков очолював відділ історії педагогіки НДІ педагогіки Украї) ни, розробляв проблеми дидактики та естетичного виховання. З 1951 до 1968 р. кафедру загальної педагогіки очолював професор Степан Андрійович Литвинов (1898–1982), док) тор педагогічних наук (1970), професор, заслужений працівник вищої школи УРСР (1975). Він один із авторів підруч) ника “Педагогіка” (1940), монографії “Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР (1917–1967)”, “Хре) стоматії з історії вітчизняної педагогіки” (1959). З 1968 до 1985 р. посаду завідувача кафедри обіймав професор Василь Заха) рович Смаль (1930–1987) – проректор педагогічного інституту, дослідник про) блем теорії та історії педагогіки, автор публікацій про педагога)гуманіста В. О. Сухомлинського, один із організа) торів та упорядників п’ятитомного видання “Вибраних педагогічних творів” у Києві і тритомника в Москві (1976). Василю Захаровичу належить понад 100 наукових праць. Він один із авторів підручника “Історія педагогіки” (1973), “Хрестоматії” з історії дошкільної педа) гогіки (1974). З 1984 до 1994 р. кафедру очолював професор Яків Іванович Бурлака, автор понад 100 публікацій з проблем дидак) тики середньої і вищої школи. Найваго) міші праці: “Бесіда як метод навчання” (1961), “Проблема удосконалення нав) чального процесу в педагогічному вузі” (1975). В контексті концепції майбутнього університету – переорієнтація на науко) во)навчальний заклад (автори науково) організаційної версії – ректор В. П. Андрущенко, проректор з наукової роботи Г. І. Волинка, перший проректор В. П. Бех, проректор з економіки та орга) нізації навчально)виховної роботи О. С. Падалка) –при кафедрі теорії та історії педагогіки працюють дві наукові школи, чотири науково)навчальних лабораторії (на громадських засадах). Навчальну лабораторію з економічної освіти та управління очолює доктор педагогічних наук, професор, проректор університету О. С. Падалка. На виконання науково)навчально) го проекту “2008–2009 н.р. – рік мовних стратегій”, ініційованого і очолюваного ректором університету, член) кореспондентом НАН України В. П. Андрущенком, академіком АПН України, у межах науко) вого поля кафедри та інститу) ту іноземної філології прово) диться дослідження (керівник професор Л. П. Вовк) з проблеми інте) грування змісту та методів педагогічної і фахової підготовки майбутніх вчителів іноземної мови. За науково)методичною версією професора Л. Вовк, за участі професорів О. Падалки, В. Гончарова (директора інституту іноземної філоло) гії), викладачів, аспірантів підготовлені посібники: “Українсько)англійський словник навчально)педагогічних понять та термінів” (К., 2005), “Українсько)ні) мецький словник та навчально)педаго) гічних понять та термінів” (К., 2007); “Українсько)французький словник нав) чально)педагогічних понять та термінів” (К., 2007). У контексті діяльності культурно) освітнього центру “Освітянська ініціати) ва” та відділу краєзнавства НАН Украї) ни виконувався науково)практичний проект “Краєзнавчо)педагогічний туризм у вихованні національної свідо) мості” (Л. Вовк, В. Обозний). На кафедрі ведеться підготовка кадрів вищої кваліфікації за спеціально) стями: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки, 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти, 13.00.07 – теорія та методика виховання, 13.00.09 – теорія навчання. Вища школа характеризується потребою конкретизації педагогічних тенденцій – змін цілепокладання у напрямку гуманізації, культурологічно) сті навчання, пріоритетності освітніх траєкторій у самоосвіті, зорієнтованості на технологізацію, комп’ютеризацію навчання, неперервність поповнення знань. Протягом останніх 20)ти років при кафедрі захищено понад 200 докторсь) ких та кандидатських дисертації. Вихованці кафедри теорії та історії педагогіки викладають у вищих навчаль) них закладах України, очолюють профе) сійні педагогічні заклади, працюють у державних управлінських структурах. Випускники аспірантури і докторантури працюють у ВНЗ країн колишнього СРСР, у Болгарії, Польщі, Китаї, на Кубі. За підсумками 2008–2009 н. р. кафедра посіла друге місце в рейтингу кафедр університету. 175)річчя універ) ситету кафедра теорії та історії педагогі) ки святкує разом із науковцями, які нав) чалися в аспірантурі та докторантурі, разом з студентами та магістрами, які одержали нагороди ректора за науковий пошук. Кафедрі теорії та історії педагогіки, першій в категорії вищих педагогічних закладів із започаткування підготовки кадрів вищої кваліфікації (1924), ректо) ром В. П. Андрущенком доручено розпо) чати серію круглих столів – наукових зустрічей з випускниками аспірантури і докторантури. Метою зустрічі будуть не лише спогади про кращі роки – зустрічі з джерелами науки. Злітаються випускники кафедри – аспіранти і докторанти – з усіх куточків України, далекого і близького зарубіж) жя до своїх наукових наставників, щоб святкувати 175)річчя університету. Як підкреслив ректор, член)кореспондент НАН України, дійсний член АПН Укра) їни, В. П. Андрущенко, наші зустрічі – це своєрідний звіт перед провідним закла) дом, його професорами про посіяні і вирощені зерна педагогічної науки і практики. Людмила Вовк, завідувач кафедри теорії та історії педагогіки, Олег Падалка, проректор з економіки та орга0 нізації навчально0виховної роботи Щиро дякуємо всім, хто допомагав нам у ство* ренні цього святкового номера газети. Редакція Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е*mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. СІЧЕНЬ 2010 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2010 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1605) (січень 2010 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-07 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1605) (січень 2010 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Олена Гончаренко. - Київ, 2010. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/165 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Гончаренко, Олена (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/83c3bd799b62c372d5ad6d615984e5c7.pdf 0aca3e645b35924d97af968e5d5f3760 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1611) СІЧЕНЬ 2011 РОКУ ВИСОКА НАГОРОДА МІЖНАРОДНИЙ Сократівський комітет (м. Оксфорд, Великобританія) присвоїв звання лауреата Міжнародної премії у сфері наукових досліджень “Ім’я в науці” (“The Name in Science”) ректорові Національного педагогічного університе' ту імені М. П. Драгоманова, віце'прези' денту Клубу ректорів Європи, академіку В. П. Андрущенку. Колектив університету щиро вітає свого керівника й лідера з видатною наго' родою! НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ²ÒÀªÌÎ ÏÅÐÅÌÎÆÖ²Â! У МІСТІ Теплице (Чехія) з 27 жовтня по 1 листопада 2010 року проходив міжнародний конкурс�фестиваль молодіж� ної творчості “Осіння казка”. Три студентки Драгоманов� ського університету Валентина Шерепот, Ангеліна Щер� бина й Олена Бедзіс у складі тріо бандуристок “Купава” взяли участь у конкурсі та здобули першу премію! Значною мірою своєю перемогою дівчата завдячують художньому керівнику – лауреату багатьох міжнародних конкурсів, доценту, професіоналу й ентузіасту Валентині Петренко. Університет пишається своїми вихованцями і бажає їм подальших блискучих перемог! ПОДАРУНОК ДО НОВОГО РОКУ ТА ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ АРХІВНИХ УСТАНОВ 23 ГРУДНЯ 2010 року відбулось відкриття нових приміщень архіву університету і мультимедійної ауди� торії інноваційних технологій вивчення мов. У церемонії відкриття взяв участь ректор університету академік В. П. Андрущенко Зазначені приміщення відповідають усім сучасних вимогам і дозволяють відповідним підрозділам уні� верситету проводити свою діяльність на високому професійному рівні. Керівники підрозділів висловлюють слова вдячності ректоратові за постійну увагу до покращення умов навчання і праці, а будівельникам, інже� нерам і працівникам відділу постачання –за якісно виконану роботу. Прес�центр ЗДАЄМО СЕСІЮ ЛЕГКО І ШВИДКО! У найхолоднішу пору року для студента знову настають найспекотніші дні – сесія. Сесія – період значних навантажень на організм. І це справжнє випробування для нервів, очей і пам’яті – всім стре� сам стрес! Щоб такого не відбувалося, наводимо декілька порад: Плануйте. Перш ніж приступити до навчання, логічно організуйте час і поставте цілі: розпишіть, що ви будете робити в конкретний день і годину. Дов� генько робити, проте це справді діє. Визначте “золоті” години. З’ясуйте, нарешті, хто ж ви – жайворонок чи сова. І залежно від цього плануйте, в який час дня чи ночі ви будете займатися “опором матеріалів”, а коли просто повторювати білети улюбленої дисципліни. Відпочивайте. Кожні 40�45 хвилин відволікайте� ся на 5�7 хвилин (згадайте школу, адже саме так роз� поділено час школярів для найкращого вивчення про� грамного матеріалу). Не чекати втоми – кращий засіб від перевтоми. Обійдіться без стимуляторів. Каву, колу і енер� гетики замініть на трав’яні чаї. Вони дуже добре тоні� зують, але не виснажують організм. Якщо ж перебу� вати лише на тоніках, то через пару годин після підйо� му сил ви потрапите в “енергетичну яму”, і ніякий предмет тоді вже залишиться у вашій голові. Напередодні іспиту. Увечері перед іспитом зай� міться чимось нейтральним – погуляйте, послухайте музику, сходіть в басейн. А головне – добре виспіть� ся. Якщо будете останні дванадцять годин зубрити, то все “перегорить”, і прийшовши на іспит, ви не змо� жете пригадати анічогісінько з вивченого. Перед іспитом. А ось перед самим іспитом сти� мулятори не завадять. Кава, чай, шоколад – вибирай� те, що на вас найкраще діє. Не нервуйте, адже все, що ви вивчили, пригадається у процесі іспиту. Тож підтримуйте себе завжди у здоровому тілі, дух тут сам собою розуміється, і успішної вам сесії! За матеріалами Інтернет видань До уваги студентів та викладачів! У ПЕРІОД екзаменаційної сесії 2010/2011 навчального року для Вас працюватимуть консультативні телефони: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України НПУ імені М. П. Драгоманова 239%30%28 (юридичний відділ) Звертайтеся, будь ласка, у разі виникнення питань або виявлення фактів порушень та зловживань під час екзаменаційної сесії. ВіД РЕДАКЦії: Після тривалих новорічних свят, як завжди несподівано, в нашому університеті розпочалася сесія – для кого вкотре, а для кого й уперше. Повсюди вирує підготовчий процес: у бібліотеці, в гуртожитках, у коридорах, під дверима аудиторій… Січень цього року багатий на визначні події для нашого університету, серед яких ювілеї людей, які творять Драгомановський дух та є зразком для молодих поколінь. Тому січневий номер газети ми із задоволенням присвячуємо нашим іменинникам. Редакція газети також чекає на нові статті про події, що відбуваються в нашо& му університеті, та матеріали, які пов’язані з освітянською галуззю. Листи відпра& вляйте на електронну скриньку газети: gazeta@npu.edu.ua. турбота ювілеї 486%78%48, роздуми Статті� привітання Привітали з днем Св. Миколая Молодість – нове визначення стор. 2�3 стор. 4 стор. 4 �Л Ю Д И Н А З ГА Р Я Ч И М С Е Р Ц Е М Хто твердо знає, що робити, – той приручає долю (М. Міклухо�Маклай) ЮВІЛЕЙ, кругла дата, річниця… Цю подію називають по�різному, але мало хто заперечить, що для будь�якої люди� ни вона має особливе значення. Ювілей – це можливість для кожного спинитися на хвильку у життєвому вирі і озирнути� ся, подивитися з висоти прожитих років і набутого досвіду на пройдений шлях: чи вдалося досягнути омріяного, чи ненаро� ком не збився з обраної дороги. Тому чекають його з хвилю� ванням і трепетом. 14 січня 2011 року святкує свій ювілей перший проректор Національного педагогічного університету імені М. П. Дра� гоманова, завідувач кафедри соціології, управління та євроін� теграції, талановитий учений�філософ і педагог�дослідник, вмілий організатор, добра і щира людина Володимир Павло вич Бех. Ось уже понад 30 років він виховує молоде поко� ління, творить сучасну українську науку, модернізує навчаль� но�виховний процес вищої школи. Незважаючи на зайнятість адміністративною роботою, Володимир Павлович завжди знаходить час для спілкування зі студентами. Це не дивно, адже багато років свого життя Володимир Павлович присвятив саме студентству: він викла� дав і викладає цілу низку оригінальних навчальних дисциплін, зокрема таких, як “Теорія особистості”, “Самоорганізація особистості”, “Історичні форми саморегуляції історичного процесу”, “Загальна теорія управління”, “Теорія прийняття рішень”, “Проектування організацій”, “Актуальні проблеми самоорганізації соціального організму України”. Лекції Володимира Беха – взірець новітніх підходів до подання навчального матеріалу. Його нестандартне тракту� вання сучасних філософських та соціальних проблем спону� кає молодь до ґрунтовних наукових досліджень. Студенти під керівництвом Володимира Павловича стають лауреатами та переможцями обласних та національних конкурсів із суспіль� ствознавчої тематики. Як правило, найкращі студенти, учні Володимира Пав� ловича, згодом з допомогою свого наставника продовжують власне наукове зростання в аспірантурі, а потім і у докторан� турі. Володимир Павлович ніколи не зупиняється на досягну� тому, а головне – не дозволяє зупинятися іншим шукати себе у науці. Величезний потенціал Володимира Беха як науково� го керівника вражає: він керує аспірантурою з філософії, полі� тології та соціології, під його керівництвом захищено 28 кан� дидатських та 3 докторські дисертації. Науковий доробок Володимира Павловича складають понад 300 публікацій, в яких висвітлено проблеми ноосоціо� генезу, самоорганізації та саморегуляції соціальних систем, оптимізації розвитку політичних інститутів, розбудови укра� їнської державності, вакуумної або квантово�хвильової при� роди Всесвіту. Він є автором 30 монографій, 10 з яких підго� товані ним одноосібно, у 11 теоретичних працях Володимир Павлович –науковий редактор, 9 з них є колективними монографіями з проблем державотворення, модернізації вищої освіти, актуальних проблем науки і культури сучасного світу. Серед них такі, як “Людина і Всесвіт” (1998), “Соціальний організм” (1999), “Філософія соціального світу” (1999), “Соціальний організм країни” (1999), “Гене� зис соціального організму країни” (2000), “Фірма в дискур� сі організменої ідеї” (2006), “Саморегуляція соціального організму навчального закладу” (2009), “Функціональна модель особистості: пошуки полікультурних детермінант поведінки” (2009), “Технократизм у дискурсі проблем вищої школи” (2009) та багато інших. За цими цифрами і назвами – роки натхненної і копіткої праці, роздумів і міркувань, подолання суперечностей, у яких, як відомо, і народжується істина. Володимир Павлович Бех є головним редактором жур� налу “Нова парадигма” і шеф�редактором історичного науко� вого і літературного журналу “Пам’ять століть”, членом ред� колегій низки фахових наукових видань ВАК України, а саме: “Практична філософія”, “Соціальна психологія”, “Культуро� логічний вісник Нижньої Наддніпрянщини”, “Соціальні тех� нології”, “Соціальна робота в Україні” та ін. Сотні наукових статей, десятки монографій, у яких вис� вітлено наукові розробки Володимира Павловича, – все це доводить, що він намагається зробити науку доступною, зро� зумілою, а головне – потрібною суспільству і державі. Нау� кові, педагогічні та організаторські здобутки Володимира Павловича визнані державою. Він має почесні грамоти Міні� стерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України, нагороджений почесними знаками “Петро Могила” та “Відмінник освіти України”, відзначений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Указом Президента України у 2007 році Володимиру Павловичу присвоєно почесне звання “Заслу� жений діяч науки і техніки України”. Володимир Павлович Бех користується заслуженим авторитетом і повагою серед колег і студентів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, тому що наш університет для нього – не тільки робота, але й рід� ний дім, де він поділяє зі своїми колегами радощі й труднощі, дім, у який несе він свою невичерпну позитивну енергію та життєву мудрість і радість буття. Його життя – приклад того, що може зробити для рідної освіти і науки одна людина, людина з гарячим серцем, вмінням любити людей, бути вір� ним другом і добрим наставником. Сам він найціннішим скар� бом, що його надбав за життя, вважає міцну родину, щирих друзів та улюблену роботу. Тож щиро вітаємо ювіляра з Днем народження, бажаємо міцного здоров’я, наснаги, творчого довголіття, талановитих учнів та вірних друзів! ДРУЗІ, КОЛЕГИ ТА ВДЯЧНІ УЧНІ Жінка світу ДНЯМИ відзначила своє 85'річчя та 65 років науково'педагогічної діяльності заслужений працівник народної освіти України, академік Академії наук вищої освіти України, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Національного педагогічного універ' ситету імені М. П. Драгоманова, відомий учений'мовознавець, педагог і методист Марія Яківна Плющ. Народилася М. Я. Плющ (дівоче пріз' вище Яценко) 7 січня 1926 року в селі Хра' пачі Білоцерківського району Київської області в селянській сім’ї. У 1933–1937 рр. навчалася в Алчевській 1'й зразковій школі Луганської області. У 1937–1940 рр. навчалася в Храпачі' вській семирічній школі. У 1940 році вступила до Білоцерків' ської педшколи Київської області, проте 2 війна 1941–1945 рр. перервала навчання і мирне життя. Лише у січні 1944 року після звільнення села Храпачі від німецьких фашистів Марія Яківна змогла продовжити навчання в педшколі й успішно її закінчити у липні 1946 року. Цього ж 1946 року Марія Яківна всту' пила до Київського державного педагогіч' ного інституту імені М. Горького на мовно' літературний факультет, де вона протягом трьох років була Горьківським стипендіа' том. А після закінчення інституту 1950 року рекомендована до аспірантури при двох фахових кафедрах – української мови і літератури. Марія Яківна обрала аспіранту' ру при кафедрі української мови, де навча' лася протягом 1950–1953 рр. У 1953 році Марія Яківна прийшла на кафедру української мови, у 1957 – захи' стила кандидатську дисертацію “Способи словотворення в сучасній українській мові”, у 1961 – одержала звання доцента. Наступним етапом професійного зростан' ня стала докторська дисертація “Категорія відмінка в семантико'синтаксичній струк' турі речення”, яку Марія Яківна захистила в 1983 році. У 1986 році їй було присвоєно звання професора. У 1987–1991 рр. М. Я. Плющ очолювала кафедру методики викладання української мови і літератури, з 1992 року працювала на посаді професора кафедри української мови Національного педагогічного універ' ситету імені М. П. Драгоманова, а з 2006 ' року – завідувач цієї кафедри. Враховуючи сучасні завдання щодо перебудови націо' нальної системи освіти, визначаючи й оці' нюючи місце і роль української мови в етно' та соціолінгвістичному просторі, її сучасний стан та перспективи розвитку, науковець і педагог Марія Яківна Плющ усю свою наукову ерудицію, талант педаго' га і прогресивний світогляд спрямовує на підготовку майбутньої української еліти – висококваліфікованих фахівців, вдумли' вих, мудрих науковців, гідних українців. У науково'методичному творчому доробку Марії Яківни Плющ– близько 300 публікацій: підручники і посібники для середньої й вищої школи, статті в журна' лах, фахових збірниках та енциклопедіях, 5 монографій, рецензії, редагування, відгу' ки… Плідна наукова діяльність М. Я. Плющ – лише частина її професійного життя, у якому багато часу відведено викладацькій роботі та вихованню молодих науковців. Її лінгвістичну школу пройшли студенти та аспіранти багатьох поколінь. Як науковий керівник Марія Яківна Плющ підготувала 29 кандидатів наук та одного доктора. Серед них є тепер і доктори наук, про' фесори (А. Й. Капська, В. М. Ожоган), і завідувачі кафедр (В. С. Карпалюк, Л. Г. Погиба, Н. М. Мединська та ін.). Наукова та навчально'методична діяльність Марії Яківни є широкою та різ' ноплановою, а сил та невичерпної енергії вистачає на все. Марія Яківна Плющ очо' лює спеціалізовану раду із захисту канди' датських дисертацій за спеціальностями “українська мова” та “російська мова”, очо' лює журі секції філології та мистецтво' знавства Всеукраїнського конкурсу'захи' сту учнівських наукових робіт Малої Ака' демії наук, є відповідальним редактором “Наукового часопису” Національного педагогічного університету імені М. П. Дра' гоманова (Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови) і, звичайно ж, читає лекційні курси, керує науковою роботою аспірантів та магістрантів, кон' сультує, рецензує і пише, пише, пише… Наукову та педагогічну діяльність М. Я Плющ поціновано та відзначено уря' довими нагородами колишнього Союзу РСР і України, серед яких – орден княгині Ольги ІІІ ступеня; медалі від Міністерства освіти і науки України: імені А. С. Макарен' ка, “За наукові досягнення”; знаки: “Відмін' ник народної освіти України”, “Петро Могила” та багато почесних грамот і подяк. У 1995 році Марії Яківні присвоєно почесне звання “Заслужений працівник народної освіти України”. Марії Яківні Плющ присвоєно звання “Жінка світу в галузі наук 2000 – 2001 рр.” та нагороджено Медаллю Честі. Звання та нагорода були присуджені Видавничою і Радною комісіями Міжнародного Біогра' фічного Центру (Кембридж, Англія). У 2010 році Марію Яківну обрано ака' деміком Академії наук вищої освіти Украї' ни. Життя Марії Яківни схоже на ліричну пісню, яка приносить людям тільки радість і любов, подібне до цікавої й корисної книги, кожна сторінка якої наводить без' цінні життєві правила та яскраві й гідні приклади до них. Ми, колеги, учні та друзі Марії Яківни, схиляємося перед дивом її творчого довголіття, потужної енергії, над' звичайної працьовитості, високої профе' сійної майстерності та наукової ерудиції. Ми вдячні Марії Яківні за увагу до кожного і постійну готовність допомогти, за терпін' ня і врівноваженість у стосунках, врешті – за прекрасний зразок викладача, науковця, привабливої жінки... Увесь колектив кафедри української мови засвідчує своє велике пошанування її багаторічної наукової діяльності та ваго' мих наукових здобутків і зичить їй міцного здоров’я, творчої наснаги, довгої плідної праці в мирі, благополуччі та пошані. Шановна Маріє Яківно, нехай кожен день Ваш буде осяяний творчим злетом душі, а добре здоров’я і гарний настрій будуть надійною запорукою Вашого про' цвітання! З повагою і вдячністю за дорученням колективу кафедри української мови Інституту української філології професор Н. П. ГАЛЬОНА, доцент І. В. ДУДКО СІЧЕНЬ 2011 �ДОБРОТВОРЕЦЬ КОЛЕКТИВ Інституту педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова вітає Бондаря Володимира Івановича, директора інституту, з 75�літтям від дня народження та 55�річчям педагогічної і наукової діяльності. Володимир Іванович Бондар – уче� ний�педагог у галузі дидактики й вищої педагогічної освіти. Дійсний член Акаде� мії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор, відмінник освіти СРСР та відмінник освіти України, заслужений працівник освіти України, лауреат премії імені В. І. Вернадського, заслужений професор НПУ імені М. П. Драгоманова. Нагороджений нагрудними знаками: “А. С. Макаренко” (МОН України, 1986 р.), “К. Д. Ушинсь� кий” (АПН України, 2006 р.), “В. О. Сухом� линський” (МОН України, 2006 р.), численними грамотами МОН України та ректорату. Народився В. І. Бондар 22 січня 1936 року у смт. Нова Водолага Харківської області. Про нього та його молодшого брата Віталія Івановича, теж академіка Академії педагогічних наук України, напи� сав повість “Брати” письменник В. Лупейко. Навчався у Степанківській семирічній школі, що на Черкащині. Педагогічну освіту здобував у Золотоніському педа� гогічному училищі (1951–1955 рр.), де вивчав педагогіку, психологію, методики різних предметів початкової школи, нав� чався проводити уроки та позакласні заходи в 1�4 класах, малювати, калігра� фічно писати, засвоїв основи музичної грамоти, грав на акордеоні, в оркестрі народних інструментів на домбрі, займа� вся спортом. Наступною сходинкою його професійного зростання був педагогіч� ний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горь� кого, який закінчив з дипломом з відзна� кою за спеціальністю учитель�дефекто� лог спеціальної школи та вчитель почат� кових класів загальноосвітньої школи. Тут він поринув у студентське життя, тут роз� крилися багатогранно його таланти. Володимир Іванович – комсорг факуль� тету, інституту, член наукового гуртка, керівник студентського хору, суддя з волейболу, стипендіат найпрестижніших грошових винагород. У 1965–1968 рр. навчався в аспірантурі у Науково�дослід� ному інституті педагогіки УРСР (відділ дефектології). Дисертаційне досліджен� ня „Навчання учнів допоміжної школи застосовувати знання в процесі виконан� ня практичних завдань” захистив у Мос� кві (Інститут дефектології АПН СРСР) у 1969 році. Після закінчення аспірантури призна� чається на посаду старшого викладача кафедри загальної педагогіки. У 1973 році йому присвоєно вчене звання доцента. Професійному зростанню сприяла робота поряд з професорами кафедри – С. А. Литвиновим, Д. Я. Шелу� хіним, Я. І. Бурлакою, В. З. Смалем, Д У Ш А Під його керівництвом захищено більше 50 докторських і кандидатських дисерта� цій з проблем дидактики, теорії та мето� дики професійної освіти. У науковій школі академіка В. І. Бондаря за його наукового керівництва підготовили і захистили дисертації багато аспірантів. Талановитий педагог, блискучий лек� тор, він вдало поєднує наукову роботу з педагогічною, забезпечуючи високий науково�професійний і навчально�мето� дичний рівні викладання, що сприяє фор� муванню у студентів особистого ставлен� ня до здобуття професії вчителя. Окремим аспектом діяльності Воло� димира Івановича Бондаря є громадська робота. Він – голова експертної ради з освіти Державної акредитаційної комісії України, заступник голови Вченої спеціа� лізованої ради при НПУ імені М. П. Драго� манова, голова науково�методичної комісії з дошкільної та початкової освіти Науково�методичної ради Міністерства освіти і науки України; проводить велику роботу як редактор і член редколегій журналів “Освіта і управління”, “Директор школи, ліцею, гімназії”, ряду наукових часописів і збірників. Патріотизм і професіоналізм, добро� та і гуманізм, демократичний стиль керів� ництва, толерантність у відносинах з колегами, батьківське ставлення до сту� дентів – це особисті якості, варті насліду� вання. Шановний Володимире Івановичу! Нехай цей ювілей буде для Вас не тільки підсумком колосальної роботи, величез� ного внеску в підготовку висококваліфі� кованих педагогічних кадрів для націо� нальної школи, але й планами на майбут� нє! Хай море квітів Вам життя дарує, Весняним садом хилиться до ніг. Нехай душа ніколи не сумує, Щоб і надалі Вас Господь беріг. З повагою і шаною – ввірений Вам колектив Інституту педагогіки і психології У К Р А Ї Н Ц Я СУЧАСНА історична наука багата відо� мими іменами фахівців, дослідників, науков� ців. Вагоме місце в цій когорті посідає ім’я доктора історичних наук, професора, заслу� женого діяча науки і техніки Івана Івановича Дробота. Іван Іванович сповнений життєвої сили, яку він щодня вміло скеровує на роботі. Він є тим типом керівника, який завжди прислуха� ється до думки колективу, підтримує колег, ділиться з ними досвідом. Сьогодні ми маємо честь привітати Івана Івановича з ювілеєм – 60 років! Народився майбутній історик 18 січня 1951 року в селянській родині Марії Євме� нівни та Івана Фотійовича Дроботів. Оскіль� ки народження сина співпало з батьковим днем народження, то й ім’я йому дали батько� ве – Іван. Після закінчення школи юнак працював на Таращанському деревообробному комбі� наті, де здобував фах червонодеревника. Звідти його призвали до лав Радянської Армії. Після служби в армії хлопець повертається до рідного Таращанського деревооброб� ного комбінату, а звідти отримує направлення на навчання до Ленінграду для здобуття фаху спеціаліста з обробки деревини. Але доля повела юнака іншим шляхом. Прибувши до української столиці, так як потяг на Ленінград відправлявся з Києва, Іван закохався у місто�герой. Цікавість до історії своєї Батьківщини перемогла в його душі, і він подає доку� менти до Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) на історичний факуль� тет. Іспити Іван здає успішно і стає студентом цього вузу. З цього часу життя Івана Івановича пов’язане з Драгомановським університетом, де й гартувалась його професійна майстерність. Іван Іванович – староста, іменний стипендіат імені Карла Маркса, член наукового гуртка, заступник, секретар комітету ЛКСМУ інсти� туту. У 1981–1984 рр. навчається в аспірантурі, після якої Івана Дробота запрошують працювати викладачем кафедри історії його рідного інституту. У 1986 р. отримує посаду старшого викладача цієї кафедри, а з 1989 року – доцента. Викладацька робота молодого вченого успішно поєднувалась з адміністративною діяльністю. З квітня 1985 року по 1991 рік Іван Іванович Дробот працює заступником декана дефектологічного факультету, а з 1994 по 1996 рік – заступником декана філологіч� ного факультету. У 1990–1993 роках навчається в докторантурі Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. З листопада 1995 року Іван Іванович очолює кафедру історії України факультету української філології, яка у 2005 році була реформована у кафедру історії та історіософії СІЧЕНЬ 2011 Б. С. Кобзарем та ін. Докторська дисер� тація “Підвищення ефективності підго� товки директора школи до управління процесом навчання” захищена у 1986 році. Згодом йому присвоєно вчене зван� ня професора кафедри педагогіки і мето� дики початкового навчання. У 1994 році обирається членом�кореспондентом Академії педагогічних наук України, а в 1999 році – дійсним членом Академії педагогічних наук України по відділенню теорії та історії педагогіки. Талановитий організатор, В. І. Бон� дар обіймав посади декана педагогічного факультету (1992–2001 рр.), віце�прези� дента Педагогічного товариства України (1970–1973 рр.), завідувача кафедр педагогіки Центрального інституту удос� коналення вчителів (1973–1983 рр.) і педагогіки та методики початкового нав� чання (1987–1994 рр.); з 1998 р. і по сьо� годнішній час – завкафедри психології та педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова. З 2003 р. – директор Інституту педагогіки та психології університету, який під його керівництвом став провідним у системі педагогічних навчальних закладів Украї� ни, базовим науково�методичним цен� тром у галузі педагогіки вищої і початко� вої освіти. В. І. Бондар – автор понад 150 науко� вих праць, зокрема: “Дидактика: ефек� тивні технології навчання студентів”, “Управлінська діяльність директора школи: дидактичний аспект”, “Теорія і технологія управління процесом навчан� ня в школі”, “Дидактика” та інші. Книга “Дидактика” посіла перше місце в кон� курсі на кращий підручник для студентів педагогічних навчальних закладів у 2006 році. У працях Володимира Івановича представлені блискучі теоретико�мето� дичні розробки в галузі освіти й вихован� ня, педагогіки і психології, методології навчання, які не залишаються поза ува� гою педагогічної громадськості, дають відчутний поштовх потужній інтелекту� альній енергії освітнього загалу України. новоствореного Інституту історії та філософії педагогічної освіти. У 1997–2002 роках Іван Іванович – декан факультету української філології, а з липня 2002 року він стає проректором з навчальної роботи гуманітарних факультетів НПУ імені М. П. Драгоманова. У вересні 2003 року його призначено проректором з гуманітарної осві� ти та соціальної роботи. Результатом продовження наукових досліджень науковця стає написання докторської дисертації на тему “Державно�соборницька ідея в практиці українських суспільно�полі� тичних сил еміграції на західноукраїнських землях (1920–30 рр.)”, яка була успішно захи� щена у 2002 р. У цей час Іван Іванович Дробот уже знаний науковець, відомий вчений, дос� відчений педагог. Тому у 2003 році він був удостоєний почесного звання професора. Колом його наукових інтересів є історія України ХХ століття, зокрема Другої світової війни, питань української державної соборності, суспільно�політичної думки в Україні та міжнародного життя, проблем гуманітаризації освіти та історії української культури. Держава високо оцінила наукові досягнення Івана Івановича Дробота, і у 2005 році йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки, у 2010 році Указом Пре� зидента України його було нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня. На сучасному етапі він є натхненником і наставником молодих науковців. З весни 2004 року Іван Іванович є головою Спеціалізованої вченої ради з питань захисту кандидат� ських дисертації за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. Під його керівництвом під� готовлено і захищено близько десятка кандидатських дисертацій. Його бурхлива, невтомна натура не зупиняється на досягнутому. Створений з ініціа� тиви ректора університету В. П. Андрущенка у 2005 році Інститут історії та філософії педагогічної освіти (нині Інститут філософської освіти і науки) запропонували очолити саме професору І. І. Дроботу. Під його керівництвом вдалось побудувати Інститут, який у 2010 році отримав звання “Кращий Інститут”, саме завдяки Іванові Івановичу ІФОН став не просто інститутом, а Ім’ям, оповитим легендарною аурою, вірними друзями і прибічни� ками, своєю історією і міфологією. Іван Іванович не боїться нових починань, завжди відкритий до нових ініціатив та ідей, завдяки чому в університеті лише за останні роки було запроваджено ряд нових традицій “Тиждень мистецтв”, “Фестиваль релігійного мистецтва” тощо. Іван Іванович є людиною, яка у свій час допомагала в будівництві гуманітарного корпусу Драгомановського універ� ситету, сьогодні ж він будує сучасну педагогіку, буття молодого Інституту та імідж Драго� мановського університету. Будує те, на що здатен його дух, до чого тяжіє душа, і його тво� ріння настільки значні, що надихають на нові звершення. Шановний Іване Івановичу! Прийміть щиросердечні вітання з 60�річчям від дня наро� дження! Ваш професіоналізм, багаторічна послідовна та наполеглива праця внесли ваго� мий внесок у розвиток Драгомановського університету, забезпечили повагу серед колег. Ми пишаємося тим, що нам випала можливість працювати з Вами і досягати разом профе� сійних висот. Нехай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає Вас від негараздів, а в майбутньому на Вас чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радоща� ми років. Живіть довго, в щасті, благополуччі та при доброму здоров’ї! ДРУЗІ, КОЛЕГИ, ОДНОДУМЦІ 3 �Дітей%сиріт привітали з Днем Святого Миколая НАПЕРЕДОДНІ Нового року в актовій залі центрального корпу� су відбувся святковий концерт для дітей�сиріт на честь Дня Святого Миколая. Усі гості стали учасниками чудового театрального дійства від театру “Вавилон”. У вступному слові ректор Віктор Андрущенко привітав усіх присутніх зі Святом Миколая, побажав любити свій уні� верситет і країну. Увесь університетський колектив піклується про кожного студен� та, щоб вони відчували себе тут як у родині. На підтвердження цих слів голова первинної профспілки НПУ імені М. П. Драгоманова Станіслав Цибін зачитав наказ ректора, згідно з яким за вагомі досягнення у науці, мистецтві, громадській діяльності грошовими стипендіями наго� роджуються студенти університету. Всього такі подарунки отримали більше 170 дітей�сиріт. Надалі ж усіх, хто завітав у актову залу, розважав творчий колек� тив Центру культури і мистецтв НПУ ім. Драгоманова. Звучала лірич� на пісня “Квітка” у виконанні учасниці студії естрадного вокалу Вікто� рії Петрик. Також студенти, одягненні в святкові українські костюми, вітали зі Святом Миколая. Взагалі, на концерті лунало багато народ� них новорічних та різдвяних пісень. Ювілей Свято наймудрішої газети 20 ГРУДНЯ у Будинку вчителя відбулось свят кування 70 річчя Всеукраїнського громадсько полі тичного тижневика “Освіта”. Співорганізатором заходу став Драгомановський університет. Серед почесних гостей заходу були перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський, Президент НАПН України Василь Кремень та інші. Дмитро СТРЕТОВИЧ Від нашого університету тижневик вітали ректор університету Віктор Андрущенко, перший проректор Володимир Бех та голова профкому викладачів та спі� вробітників Іван Горбачук. Виступаючи з вітальним словом, Віктор Петрович зізнався, що газету “Освіта” (“Радянська освіта”) уперше взяв до рук ще дитиною. “Мої батьки, Наталія Іванівна та Петро Андрійо� вич, були постійними читачами газети. Перші про� читані мною по складах слова були заголовками цієї газети. І це дуже символічно”, – зазначив ректор. У вітальному слові Віктор Петрович також підкреслив, що все ж вважає тижневик “Освіта” “…нашою газетою”. Пояснив це тим, що багато дописувачів газети є профе� сорами та викладачами Драгомановського університету, які визначають особливості розвитку вітчизняної освіти. “Ви знаєте, чим відрізняється одна газета від іншої? Одну береш, переглядаєш у силу посадових обов’язків, і вона десь зникає з твого поля зору. А таку як “Освіта” береш, прочитаєш один раз, відмітиш потрібне, відкла� деш собі, потім повертаєшся другий раз, до вже прочи� таного, потім береш, вирізаєш ножицями і складаєш ті вирізки, які можуть знадобитись у майбутньому…” Володимир Бех, вітаючи головного редактора газе� ти Ольгу Коноваленко, подякував за надання творчої лабораторії студентам Драгомановського університету, де вони можуть відточити свою майстерність, зробити проби пера та відчути журналістський дух. Привітання від високих гостей, колишніх працівників газети чергувались з яскравими мистецьки� ми номерами, які під� готував Центр культу� ри та мистецтв під керівництвом Ірини Савченко. Присутні мали змогу насолоди� тись виступом співач� ки Вікторії Петрик, аспірантки Руслани Лоцун, тріо бандури� сток “Купава”, колек� тиву “Чумацький шлях” та інших. Сергій РУСАКОВ Роздуми Слово випускника Молодість – нове визначення пори ЩО ТАКЕ молодість? Пора, що досить швидко минає? Епоха пошуків сенсу життя? Роки ілюзій? Час потенційних можливостей? Хвилини роздумів для прийняття найважливіших рішень? Секунди, що миттєво перетворюються на тисячоліття, очікування посмішки? Що таке молодість? Пора невирішених проблем? Епоха від' криття материків власної чуттєвості і озер глибокої підсвідомо' сті з детальним нане' сенням їх на карту життя? Роки бороть' би зі світом за право бути собою? Час, проведений безціль' но, з справедливим переконанням, що його вдосталь, бо пам’ятаєш стару ірландську приказку про те, що коли Бог створював час, він його створив достат' ньо? Хвилини “нес' пілкування” з можли' вими коханими на станціях метро, в переходах, на сходах ескалаторів? Секунди перед стартом чи то надій, чи безнадійних побачень… Що таке молодість? Пора розвитку вну' трішнього потенціалу і реалізації життєвої про' грами? Епоха становлення індивідуальності і руйнування будь'яких стереотипів? Роки утвер' дження власної незалежності: фінансової, територіальної, інтелектуальної? Час, що нау' ковці характеризують, сухо і безбарвно, як певну біологічно універсальну фазу життєвого циклу людини з конкретними віковими рамками до 30, інколи до 35, років? Хвилини першого кохання, “глобальних” розчарувань і грандіоз' них обіцянок? Секунди панічного страху перед майбуттям? Молодість – це завжди складно, і на преве' ликий жаль, ця тремтлива і непевна “біологічно універсальна фаза”, яку проходить з різними ускладненнями, рецидивами і надбаннями кожна людина, дуже швидко минає, залишаючи в душі приємний присмак втрачених ілюзій. “«Час минає», звикли казати Ви. Час стоїть, минаєте Ви” – так, говорять, записано в Талмуді. Дивно, але старше покоління, мабуть, починаючи з Сокра' та, який ще у V ст. до н. е., прагнучи пробудити у молоді бунтар' ський дух та прищепити бажання вчитися ставити питання і шукати відповіді на них, відзначав погані манери і втрату моло' дим поколінням поваги до авторитетів, до старших, та Гесіода, який втрачав будь'які надії відносно майбутнього своєї країни, якщо тогочасна молодь візьме до своїх рук важелі влади, бо Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 молодь та “невыносима, невыдержана, просто ужасна”, продов' жує традиції тотальної критики молоді, не помічаючи, що молодь – різна, забуваючи, що самі теж були колись молодими. І ця вічна критика – від бабці біля “парадного” до політика на високій трибуні – постійна, методична, науково обґрунтова' на, одягнена у шати соціологічних досліджень, власних комплек' сів і політичних “викликів”. Критика – явище нормальне, звичне, навіть життє' во необхідне, інколи… Гірше, коли, через критику, свідомо формується негативний портрет сучасної молоді: неформали, “готи”, “пивне покоління”, комп’ютерні зомбі, нарко' мани, аполітичні сноби, мажорики, срібна молодь, націоналістичні збоченці, “принцеси і богіні”… Як ще називають молодь? Ми – різні! Вчимося і працюємо, самовдосконалюємося і втра' чаємо цікавість до реального життя, залишаючи без' цінні хвилини свідомого існування в інтернетівській павутині, маскуючи безмежну самотність у блогах та на сторінках “Контакту”, закінчуємо ВУЗи та коледжі, і отримавши дипломи, поповнюємо ряди тимчасово непрацюючих, роками працюємо без офіційного офор' млення і наймаємо житло у столиці, бо в малих містечках і великих селах суцільне, явне і приховане, безробіття, закохуємося і страждаємо, робимо кар’єру, об’єднуємо' ся у партії і союзи, потайки відвідуємо психоаналітиків і тренінги розвитку креатив' ності, народжуємо і прагне' мо'прагнемо духовно і мате' ріально збагатитися: зароби' ти на нові черевики, гламур' не лахміттячко, квиток до театру, на яхту, власну квар' тиру, авто, відпочинок на Мальдівах чи Балі… Ми – різні! Часи – різні! Оскар Уайльд писав: “Душа народжується старою і поступово молодшає. Це комедійна сторона життя. Тіло наро' джується молодим і поступово старіє. Це сторона трагедійна”. Здається, на межі комедій і трагедії і є час молодості, епоха створення ілюзій, пора відкриттів і пізнання, хвилини розпачу і секунди найвищої насолоди… Радіймо і шануймося, бо молоді! Шануймося і радіймо, бо були молодими! Час минає! Час минає? Чи минаємо ми? Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua УНІВЕРСИТЕТ ЯК TIME ЧИ ЕОН? От і закінчилось навчання в університеті… Що це таке – 5 років? З астрономічного огляду це – мить вічності, яка зникає, ще не з’явившись. Але – час не є плинністю подій чи інтервалом між ними. Час буває різним. Є час “об’єктивний”, який вимірюється годинником, час як time, а є час… Суб’єктивний? Можна сказати і так, але на думці інше – час як еон, містичний час, як “еон” у давніх гностиків – водночас це означало “вік”, тривалість певного етапу історії, а також – незриму духовну сутність, еманацію чогось Єдиного, що є цілим, майже істотою… Такий абстрактний вступ може когось спантели� чити. Але чому я вирішив почати так? Для того, щоб одразу позначити, чим для мене – і мабуть, більшо� сті моїх однокурсників, – стало навчання у Драгома� новському університеті. Інакше кажучи, це не була “тривалість”, наче якесь відбування часу в стінах уні� верситету. Це взагалі не можна назвати “проміжком часу”, поряд з іншими проміжками. Період Універси� тету – це наче інший час, інший вимір часу, інший еон. Бо життя в університеті було цілим світом, реальністю – зі своїми перипетіями, домаганнями, суперечностями, навіть плітками. І у цьому принада Університету – у своєму середовищі, у творенні цілі� сного світу у світі як надбудови над профанним бут� тям – буття сакрального, університетського, драго� мановського. І тому – сумно. І тому – ностальгія. Бо побачити можна стіни, деяких знайомих, лишається пам’ять і зв’язки, але вже не буде того цілісного середовища, тієї громади. Бо “не той тепер Миргород, Хорол�річ� ка не та”, як казав класик – не ті вже ми, і не в тому складі, і не в тих ролях. Лишається берегти пам’ять і дякувати – викладачам за науку, керівникам (від рек� тора до куратора) за турботу і навіть за клопоти, дру� зям, однокурсникам – за те, що були поряд. І не тіль� ки за гарне – а і за прикрощі, як же без них. За все – бо саме все це творило нас, розгортало еон, виплі� тало нитки історії… Марічка РОЗПУТНА Володимир ВОЛКОВСЬКИЙ, випускник 2010 року Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1611) (січень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1611) (січень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/171 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/8a57548b2ca11afb37b6dcc43d9dc4df.pdf 805e7611e8bec7d0fa4067e81c3588c0 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1621) СІЧЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Вітаємо з новим роком! Шановні колеги, дорогі друзі! Дозвольте привітати вас з яскравими зимовими святами: Новим 2012 роком та Різдвом Христовим! Напередодні цих улюблених та очікуваних свят ми традиційно підбиваємо підсумки і будуємо плани на наступний рік. 2011 рік був для нас нелегким, але динамічним і плідним, адже наші спільні досягнення та здобутки, під" тримка освітянських реформ міжнародною спільнотою, успіхи вихованців навчальних та спортивних закла" дів, перемоги учнів і студентів у різних конкурсах та змаганнях – яскраві тому свідчення. Впевнений, що в новий рік ми входимо з гордістю та оптимізмом, адже на прапорі Міністерства осві" ти і науки, молоді та спорту було й буде лише одне гасло – “Якість освіти”. Завдяки спільним зусиллям Президента України, Парламенту, Уряду, МОНмолодьспорту, освітян, науковців, спортсменів, представників громадських організацій – усіх небайдужих до долі дітей, студентства та молоді, багато чого вже здійснено, але ще більше необхідно буде реалізувати. Маю надію, що й наступного року результати нашої з вами щоденної невтомної праці стануть надійним фундаментом для розвит" ку освіти, науки, молоді та спорту. Бажаю, щоб наші професійні досягнення стали запорукою щасливої долі кожної дитини, родини та всього народу України. Сподіваю" ся, що кожного з нас Господь винагородить за віддану працю, примножить здоров’я, благословить родинним щастям та добробутом. Зичу успіхів у навчанні й роботі, вдалих стартів та блискучих перемог, здійснення професійних планів і заповітних мрій. Нехай 2012 рік виправдає всі ваші надії та сподівання, принесе добро, радість, підтримку рідних і близьких, а новорічні свята напов" нять ваші серця світлими почуттями – віри, надії та любові. З повагою та найщиріщими вітаннями, Міністр освіти і науки, молоді та спорту Д м и т р о Та б а ч н и к Шановні студенти, викладачі, співробітники, уся велика Драгомановська родино! Щиро та сердечно вітаю вас з Новим роком і Різдвом Христовим, святами, які у пахощах ялинки та сяйві прикрас об’єднали найкращі сподівання і мрії з традицією підбивати підсум" ки й аналізувати перспективи. Завдяки вашій самовідданій праці та щирій відповідальності університет утвердився в ролі лідера педагогічної освіти України, отримав європейське виз" нання. Разом ми продовжуємо нарощувати свої інтелектуальні позиції на всеукраїнському та світовому рівні. Відтак бажаю вам доброго здоров’я, втілення в життя мудрих ідей і сміливих планів. Хай прийдешній рік принесе добробут і радість, буде багатим на любов, вірних друзів та нові успіхи на благо України! З повагою, ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко Конкурс “ Д О Т И К О М Університетська газета “Педагогічні кадри” і ректорат оголошує конкурс “Дотиком пера” на кращу авторську роботу, що буде опублі� кована в газеті. За підсумками конкурсу переможці будуть нагоро� джені трьома преміями: 1�е місце – 1 000 грн., 2�е – 800 грн., 3�е – 500 грн. Хто може взяти участь? Студенти та аспіранти НПУ імені М. П. Драгоманова. Що для цього зробити? Створити авторську роботу (стаття, репортаж, науко� ва розвідка, фотографія тощо) та подати в редакцію газети “Педагогічні кадри”. Зверніть увагу, що в конкурсі беруть участь лише роботи, що будуть опубліковані в газеті, тому подана робота має відповідати концепції видання. Хто оцінює роботи? Оцінює подані роботи журі, до складу якого входять: Волинка Григорій – проректор з наукової роботи НПУ імені М.П. Драгоманова, Форум П Е Р А ” голова журі; Давидюк Микола – студентський ректор; Кух Людмила – керівник прес�служби, поетеса; Погребен� ник Володимир – завідувач кафедри української літе� ратури НПУ імені М. П. Драгоманова, професор; Руса� ков Сергій – редактор газети “Педагогічні кадри”, від� повідальний секретар конкурсу; Савченко Ірина – директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова. Коли будуть оголошені результати? Наприкінці навчального року журі пере� глядає всі випуски газети “Педагогічні кадри” і оголошує результати. Є ще запитання? Роботи на конкурс та запитання ви можете надсилати на електронну скриньку gazeta@npu.edu.ua. Детальніше з положенням конкурсу ви можете ознайомитись на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри”. Враження Свято мистецтва Екологічна культура в Україні 10�річчя театру “Вавилон” Ніч у бібліотеці стор. 3 стор. 4 стор. 6 �Офіційно СХВАЛЕНО ПРОЕКТ КОНЦЕПЦІЇ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2020 20 грудня 2011 р. за участю Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту Євгена Сулі� ми в Національному університеті “Юридична акаде� мія України імені Ярослава Мудрого” (м. Харків) від� булося виїзне засідання Президії Спілки ректорів вищих навчальних закладів України. Захід відкрив Президент Спілки, ректор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський. З привітальним словом до керівників вищих навчальних закладів України звернувся Перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євген Суліма. Євген Миколайович наголосив на здобутках остан� нього часу у сфері освіти і науки, зокрема, що сто� сується Закону про освіту та Національної рамки ква� ліфікацій, розповів про перспективи подальшої робо� ти за всіма напрямами освітянської галузі. З доповіддю “Про проект Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року” виступив Перший віце�президент Спілки ректорів вищих нав� чальних закладів України, ректор Національного педа� гогічного університету імені М. П. Драгоманова Вік� тор Андрущенко, зазначивши, що проект є сучасним і дуже актуальним. За словами ректора, він відріз� няється своєю логічністю, послідовністю і довершені� стю. Однак існує низка зауважень, які потребують врахування. Здебільшого це стосується архітектоніки підрозділів, соціальної адресності положень, допов� нення основних принципів, на яких базується Концеп� ція, тощо. Під час обговорення проекту виступили Перший віце�президент Національної академії правових наук Украї� ни Олександр Петришин, ректор Таврійського національ� ного університету імені В. І. Вернадського Микола Багров, ректор Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” Василь Тацій, ректор Хар� ківського національного університету імені В. Н. Каразіна Віль Бакіров та інші. Їх зауваження і пропозиції стосувалися посилення у Концепції компоненту, пов’язаного з правом, екологічною культурою, соціальним захистом. Проект Концепції гуманітарного розвитку України був Вчена рада 2 Прес*служба університету Зустріч з митцями АКАДЕМІЧНІ МАНТІЇ Н А П Е Р Е Д О Д Н І Н О В О Г О РО К У 26 ГРУДНЯ 2011 р. на Вченій раді університету відбулось вручення академічних мантій відомим драгомановцям, які творять сьогодення і майбут� нє нашого вишу. Диплом Почесного професора НПУ імені М. П. Драгоманова отримала професор кафедри методики викладання української мови та літератури Тамара Стратієнко�Гримальська, диплом Заслуже� ного професора університету – Мирослав Жалдак. Історична подія для Драгомановського вишу відбулась в урочистій передноворічній атмосфері. На Вченій раді у н і в е р с и т е т у, крім членів ради, були присутні почесні гості та колеги по роботі “іменинників”, як назвав Тамару Миколаївну і Мирослава Іва� новича ректор університету Вік� тор Андрущен� ко. Музичне при� вітання профе� сорів пролунало від Національно� го академічного народного хору імені Г. Верьовки. Першою отримала академічну ман� тію і одвічну перепустку в університет народна артистка України, професор Тамара Стратієнко�Гримальська. Віктор Андрущенко у вступному слові зазначив: “Про Тамару Миколаївну можна говорити годинами, днями. Нею милуються наші студенти на посвяті в першокурсники, нею захоплюється вся країна. Тамара Гримальська знаходить такі слова, що всередині все огортається любов’ю. Знаходить, бо черпає їх з життя”. Тамара Стратієнко�Гримальська після отримання відповідної атрибутики подякувала колективу університету і зіз� налась: “Доля подарувала життя, яке сповнене роздумами, хвилюваннями, зустрічами. І саме НПУ імені М. П. Драго) манова подарував незабутні хвилини радості і натхнення. Бути професором такого славного університету для мене честь”. Наприкінці промови Тамара запропонований з метою визначення принципів та пріори� тетів, обґрунтування соціально�економічних та соціокуль� турних основ гуманітарного розвитку України як необхідної передумови реалізації потенціалу кожного її громадянина, забезпечення конкурентоспроможності держави і нації в сучасному світі. Учасники зібрання схвалили запропонований проект Концепції, наголосивши все ж на внесенні низки пропозицій та зауважень до тексту документа. Миколаївна побажала всім присутнім і всьому колекти� ву університету, щоб все задумане – здійснилось, а “дорога стелилась добром!”. Академічну мантію та диплом “Заслуженого про� фесора” отримав Мирослав Жалдак – доктор педаго� гічних наук, професор, академік АПН України, заслуже� ний діяч науки і техніки. Мирослав Іванович пройшов в університеті великий шлях – від асистента до академі� ка, адже працює в НПУ імені М. П. Драгоманова з 1962 р. За цей час довкола вченого сформувалась когорта молодих дослідників і утворилась наукова школа. Досвідчений вче� ний підготував 31 канди� дата наук та 12 докторів. Як зізнався Віктор Андрущенко, Мирослав Іванович займає особли� ве місце в ієрархії про� фесорів нашого універ� ситету. “Він постійно працює – видає моно) графії, посібники, зай) мається науковою робо) тою з молодими вчени) ми, читає лекції. Дослі) джує значення інформа) ційної культури майбут) нього вчителя. Миро) слав Жалдак – заснов) ник і організатор Інсти) туту інформатики НПУ імені М. П. Драгоманова. Він працює там, де роз) гортається інформацій) ний простір держави, а це в наш час так важливо і актуально”. Мирослав Іванович після вручення мантії і перепустки подя� кував за високу оцінку результатів роботи. Побажаємо “іменин� никам” творчої наснаги, довгих років роботи як в університеті, так і в євро� пейському освітньому просторі. Сергій РУСАКОВ ТЕ, ЩО НЕ ВИМІРЮЄТЬСЯ НА ТЕРЕЗАХ Напередодні Нового року ректорат університе� ту запросив на товариську зустріч майстрів музи� ки, слова, співу й танців вишу – таланти НПУ. Океан теплих слів і щирої вдячності доповнювався особи� стими спогадами, враженнями й емоціями. “Я не знаю, чи існують сили “потойбічні” й “поцей� бічні, – зізнався ректор університету Віктор Андру� щенко, – якось їх так прийнято ділити в історії людсько� го досвіду, але коли слухаєш надзвичайний спів Народ� ного хору імені Верьовки чи милуєшся танцювальними постановками ансамблю імені Вірського, видається, що ті потойбічні сили існують. Бо якимось дивом через пісню, музику, танець переливаються у нашу душу. І коли відбувається цей перелив, який часто теоретики кличуть катарсисом, – людина переповнюється доб� ром. Добро ж не має меж”. Про мистецтво як категорію, яка не вимірюється фізичними чи якимись іншими подібними величинами говорили й Великі. Анатолій Авдієвський подякував за теплий прийом і щирі слова, пригадав свої перші кроки, родину, життя якої освітлювала українська пісня. Миро� слав Вантух повідав, що найдорожче для творця й художника, звичайно, приємне щире слово: “Потрібно мати дар Божий, щоб відчути, почути іншу людину. Вік) тор Петрович його має. Він велика особистість і незрів) нянний талант, а організація, якою б вона не була, там, де є справжня особистість і талант, у всьому досягати) ме успіху”. Слова вітання з нагоди новорічних і різдвяних свят драгомановцям висловив і співголова Наглядової Ради університету Анатолій Толстоухов, якого теж можна сміливо зараховувати до талановитої когорти пісне� творців. На завершення ректор вишу закликав усіх у новому році частіше відкривати свої серця та впускати туди мистецтво. Прес*служба СІЧЕНЬ 2012 �Науково!практичний форум ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА В УКРАЇНІ: З ЧОГО ВАРТО ПОЧИНАТИ Науково�практичний форум “Стратегія розвитку екологічної осві� ти в Україні”, що відбувався 21 грудня в НПУ імені Михайла Драгоманова, зібрав видатних науковців найрізно� манітніших галузей освіти. Президентом Асоціації екологів вищих навчальних закладів обрано Анатолія Толстоухова Підготовка фахівця�еколога чи не най� актуальніша в атмосфері загальноцивіліза� ційної екологічної проблематики. І якщо зважити, що Європа та світ активно взялися за вирішення таких гострих питань, то в України, на жаль ще все попереду. Аби виховати достойне екологічно свідоме май� бутнє покоління, варто починати уже із сьо� годнішнього дня і не лише розмовами, переконані експерти в галузі, що зібралися на Форум. Ідея організації такого заходу не випад� ково належить Інституту екології, економіки і права та НПУ імені М. П. Драгоманова. Охоче долучилися до проведення Націо� нальний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, Всеукраїнська екологічна ліга, Національний центр “Мала академія наук” України. Таким чином, орга� нізаторам вдалося поєднати різні суспільні інституції у роботі над екологічними про� блемами. Присутні на Форумі представники Адмі� ністрації Президента, Верховної Ради, Кабі� нету Міністрів, зокрема Міністерства еколо� гії та природних ресурсів України і Міністер� ства освіти і науки, молоді та спорту, мали можливість поспілкуватися з науковим загалом, очільниками громадських органі� зацій, науково�дослідних центрів, журналі� стами. Результати ж у такому випадку мали змогу залишитися не лише на рівні теоре� тичного обговорення, але й практичного втілення. Акцентом діалогу учасників Форуму стало визначення стратегії розвитку еко� логічної освіти і загалом, як анонсувалося ініціаторами, – створення Асоціації еколо� гів вищих навчальних закладів. “Подія досить визначна в українському суспіль) стві, – наголосив ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко, – тому особливо важливо, щоб ця Асоціація об’єднала в собі співпрацю та взаємодо) повненість наукових установ і органів влади, навчальних закладів та громадсь) ких організацій. І Драгомановський виш і Інститут екології, економіки і права здатні забезпечити таку роботу при бажанні усіх складових процесу”. Віктор Петрович переконаний, що такі взаємні зусилля, звичайно, не можуть передбачати швидко� го результату, адже розраховані на довгос� трокову перспективу, але єдино правильні і дієві. Ті покоління екологів, які вдасться під� готувати сьогодні, забезпечать ланцюгову реакцію у формуванні екологічної свідомо� сті і культури майбутнього України. Міністром екології та природних ресурсів України Миколою Злочевським. Вітання від урядовців сприяли активному налашту� ванню роботи Форуму, як і офіційний лист з побажанням плідного діалогу від Президен� та України Віктора Януковича. Ідея організації Форуму належить Інституту екології, економіки і права та НПУ імені М. П. Драгоманова Підготовка фахівця*еколога – одна з найактуальніших нині Екологічна проблема не має кордонів, тому варто об’єднувати) ся не лише суспільству в межах країни, але й світовій спільноті, а подібні заходи стануть хорошим поштовхом до цього. Про критерії роботи, що врешті відіб’ються на усіх українцях і жителях пла� нети загалом, говорив радник Прем’єр�мі� ністра України, академік НАПН, доктор філософських наук, професор та співголова Наглядової Ради Драгомановського універ� ситету Анатолій Толстоухов. Учений дово� лі давно займається екологічною пробле� матикою, тому закцентував свою увагу на глобальних міжнаціональних зв’язках. Анатолій Толстоухов Погодився з професором і народний депутат України, академік НАПН, член�ко� респондент НАН, доктор фізико�матема� тичних наук Станіслав Довгий. Нардеп зауважив, що специфіка екологічної сфери поєднує у собі не лише природничі аспекти, але й економічні, правові, педагогічні. Їх слід враховувати при розгляді таких про� блем. Станіслав Олексійович приїхав на Форум відразу після засідання в Кабміні, де спілкувався з Міністром освіти і науки, молоді та спорту Дмитром Табачником і Станіслав Довгий: “Специфіка екологічної сфери поєднує у собі не лише природничі аспекти” Людмила КУХ Прес!служба інформує Конференція Дистаційні форми у дії! ПРОЦЕСИ, які відбуваються у соціальному середовищі, утворюють низку проблем, що постають культурним викликом до освітян�практиків й науково�педагогічних працівників мистецької і музично�педагогічної галузей України, зумовлюючи спрямованість професійного зростання викладачів музичного мистецтва. Обговоренню шляхів їх вирішення було присвячено Всеукраїнську дистанційну науково�практичну конференцію “Професійний розвиток викладача музичного мистецтва: тра� диції, новації, перспективи”, ініційовану кафедрою педагогічної творчості на чолі з Н. В. Гузій, доктором педагогічних наук, професором. Конференція відбулася 17 листопа� да 2011 року. Проблематика професій� ного розвитку викладача вищої школи і дистанційна форма обговорення і вирі� шення програмних питань конференції – актуальні, модернові та перспективні наукові вектори, реалізовані в Україні на базі Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова за підтримки В. П. Андрущенка, ректора, доктора філософських наук, академіка НАПН України, члена�кореспондента НАН України, професора. Підготовка до конференції тривала майже півроку. Її співор� ганізатором виступив Мелітопольський державний педагогіч� ний університет. У плідній співпраці з його керівником – В. В. Молодиченком, доктором педагогічних наук, профес� ором і колективом науково�педагогічних працівників факультету мистецтв та художньої освіти; викладачами кафедри педагогіч� ної творчості НПУ імені М. П. Драгоманова; старшим лаборан� том К. В. Бабко було проведено багато організаційних заходів, зумовлених завданнями пошуку нових форм акмеологічної під� тримки наукового зростання викладача вищої школи, специфі� кою інформаційного і технологічного забезпечення конференції. Серед мистецьких і музично�педагогічних вишів України науково�практичний online�обмін досвідом пройшов першу і успішну апробацію. У результаті запропонована проблематика і розроблена програма зібрала на участь у конференції понад 125 заяв від представників професійно�педагогічної, музично� педагогічної і мистецької галузей з різних регіонів України. СІЧЕНЬ 2012 “Стратегія розвитку екологічної освіти є надзвичайно актуальним питанням як з професійної, так і організаційної точки зору, адже Положення про Державну інспекцію навчальних закладів України передбачає одним з основних завдань моніторинг якості освіти та її розвитку, вне) сення пропозицій щодо вдосконалення як законодавства, так і організації навчально) го процесу”, – висловив думку перший заступник Голови Державної інспекції нав� чальних закладів України Юрій Дудник. Знаково, що до роботи Форуму долучи� лася й молодь. У ході засідання було відзна� чено дипломами й подарунками перемож� ців першого етапу Всеукраїнської олімпіади з екології, що проводилася на базі Інституту екології, економіки і права під опікою ректо� ра Олени Биковської. Олена Володими� рівна, як одна з представників наукової спільноти, що дуже ревно вболіває за еко� логію в Україні, запевнила про всю можливу допомогу з боку Інституту екології, економі� ки й права, яка знадобиться поважним гостям для втілення запланованого Фору� мом. Підсумком проведеної зустрічі стало рішення про створення Асоціації екологів вищих навчальних закладів. А Президентом потужної організації одноголосно обрано Анатолія Толстоухова. Серед них – зрілі науковці�педагоги (5 академіків, 19 докторів наук, професорів), 64 кандидата наук, доценти, аспіранти, вчи� телі музичного мистецтва загальноосвітніх навчальних закладів, концертмейстери. Усі зареєстровані на форумі конференції мали змогу ознай� омитись з вітальним словом програмного комітету – В. П. Ан� друщенка, В. В. Молодиченка, Н. В. Гузій; анотаціями, тезами та текстами доповідей провідних науковців педагогічних і мистецьких центрів більшості регіонів України (С. С. Горбенко, Н. П. Гуральник, Л. О. Базиль, Л. М. Ва� силенко, А. В. Козир, О. М. Олексюк, В. Ф. Орлов, О. М. Отич, Г. М. Падалка, О. Є. Реброва, О. М. Семеног, М. О. Со� ва, Т. П. Танько, О. П. Щолокова, Д. Г. Юник та інші); оцінити зміст презен� тованої монографії Н. А. Сегеди, канди� дата педагогічних наук, доцента, докто� ранта кафедри педагогічної творчості НПУ імені М. П. Драгоманова “Професійний розвиток викладача музичного мистецтва: історія, методологія, теорія”; обговорити експериментальні пошуки творчих лабо� раторій, презентовані аспірантами МДПУ імені Богдана Хмельницького Ю. С. Яко� влевою і С. В. Чирковою; встановити відкритий online�діалог з авторами публікацій, відновити наукові зв’язки з однодумцями й водночас демократично спілкуватись з опонентами. Результатом роботи конференції стала ухвала програмного партнера�експерта конференції – Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН, очолюваного І. А. Зязюном, доктором педагогічних наук, професором, дійсним членом НАПН України. Її зміст консолідує представників професійної викладацької і музично�педагогічної спільноти у забезпеченні естетичної потреби суспільства у педагогічному супроводі художньої освіти людини крізь життя, що робить її активною, творчою і щасли� вою. З усіма матеріалами конференції можна ознайомитись на її форумі за електронною адресою www.pedtvor.npu.edu.ua. Наталія СЕГЕДА, фото Анни ФОРИС НОВІ НАВЧАЛЬНІ АУДИТОРІЇ 19 грудня, у День Святого Миколая, свої двері для спудеїв відчинили п’ять нових навчальних аудиторій та лабораторія в Інституті перепідготовки і підвищення ква� ліфікації НПУ. Зі словами подяки до керівництва і колективу уні� верситету звернувся директор підрозділу Володимир Ісаєнко, відзначаючи, що ректор та проректори вишу завжди виважено й мудро підходять до вирішення нагальних питань, сприяють і душевною підтримкою, і фінансовою. Ректор НПУ Віктор Андрущенко з особливим енту� зіазмом відкривав новенькі аудиторії саме в цьому Інституті. “Одним із пріоритетних завдань нашого нав) чального закладу є підготовка кваліфікованих педагогіч) них кадрів на усіх освітніх рівнях. Зараз в Україні досі залишається незаповненою ніша щодо забезпечення перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогів вищої школи. Саме Драгомановський університет як флагман педагогічної науки повинен взяти на себе цей аспект роботи, – переконаний Віктор Петрович, – тому НПУ розширюється, розвиває свої потужності. Це зако) номірно”. Цього ж дня відбулося й урочисте відкриття відре� монтованого гардеробу для працівників та студентів головного корпусу університету. У результаті відновлю� вальних робіт приміщення набуло європейського вигля� ду. Особливою прикметою стала зручність та мобіль� ність шафок і дзеркал у новому гардеробі. 3 �Свято мистецтва 10 річчя будівництва славного міста Вавилон Яскраво. Настільки яскраво, що будь*яка його вистава супроводжується феєрверком емоцій. Незабутньо. Настільки, що пам’ятаєш до дета* лей усі свої порухи, коли був присутнім при тому, як творилося істинне мистецтво. Чуттєво. До того, що відчуваєш навіть мікроча* стинками свого єства кожне сказане слово, кожен подих, що злітає зі сцени. І глибоко. Настільки, що зачіпає до болю твоє серце, стискає його, а потім віддається пульсом у скронях. Зі сцени в той вечір пролунало багато вітань. І всі їх вдячно приймала “несамовита жінка, що створила неса� мовитий театр”, – художній керівник “Вавилону” Ірина Савченко. У ті свят� кові хвилини вона розповідала гляда� чам про все: про те, як твориться диво під назвою вистава, про те, як у пере� ходах та на підвіконнях народжуються ідеї, як проходять сповнені мистецтва будні. Коли ж її запитали – для чого їй усе це? Для чого їй “Вавилон”? Вона відповіла: “Для того, аби в житті було щось головне, щоб життя не пройшло даремно”. Цей театр уже 10 років створює нові життя, що непов* торно втілюються у героях його вистав, об’єднує долі, “Вавилон” – це вистави, фестивалі, гра, сміх, сльози, дружба... допомагає вчитись прекрас* ному, знаходити у звичайному незвичайне… Ірина Савченко і її “Вавилон” Усі ці епітети можна продовжувати довго, але засто� сувати їх можна тільки для означення народного театру “Вавилон”. Ось уже десять років, як йому вдається зачіпа� ти найсокровенніші глибини людської душі, витягуючи звідти на сонячне світло тільки найкраще, справжнє. Дуже часто на його виставах можна побачити сльози, сміх… Без фальші. Можливо, так стається, бо в героях вистав, тала� новито зіграних акторами�вавилонянами, люди впізнають себе, а тому збрехати емоційно “Вавилону” означає збре� хати самому собі. І хоча кажуть, що театр – це обман, лицедійство, але про “Вавилон” навряд можна сказати подібне. Кожна його вистава – це десятки справжніх жит� тів, які майстерно проживають на сцені протягом десяти років. Для того, аби в житті було щось головне, щоб життя не пройшло даремно. Ірина Савченко 13 грудня відбулося святкування ювілею народного театру “Вавилон”. Усмішки, вітання, торт. Усе, як і нале� жить імениннику. Свято, яке схвилювало увесь універси� тет того вечора, допомогло зібрати під одним дахом вели� чезну драгомановську родину. Аж диву даєшся, наскільки він об’єднав людські серця за десятиріччя. Випускники з неприхованими сльозами радості на очах приходили і дивувалися, наскільки змінився їх рідний театр за цей час. У кожного по�різному склалося життя, але, незважаючи на все, люди часто згадують те місце, де були по�справжньо� му щасливі, де знайшли себе. У цьому випадку легенда про Вавилонську вежу, що роз’єднала людей, – неправда. Дивлячись на сповнені радості очі, можна констатувати факт, що вона згуртовує серця, робить їх єдиним цілим. “Вавилон” – це можливість зробити світ трішечки яскравішим Свято у той день було дійсно святом. Це відчувалося в усьому – в самій обстановці, у хвилюванні присутніх, у яскравих та креативних костюмах акторів. І звичайно ж, глядачі протягом усього вечора не переставали зізнавати� ся “Вавилону” у своїх почуттях, адже: “Якщо говорити про театр, то або освідчуватися йому в кохані, або мовчати”. Несподіванкою, приготованою іменинником для публіки, став показ першої дії п’єси Миколи Куліша “Хулій Хорина”, прем’єра якої відбудеться навесні. Після того, як зал насміявся від душі над долею Хуліо Хорини, ну і зви� чайно ж піддався неабиякому зацікавленню, що є гаран� том успішного показу цієї вистави весною, на сцені зій� шлося два покоління вавилонян – перше, яке свого часу дебютувало з цією виставою, й сучасне. Актори розчулено дивилися одне на одного, сміялися, порівнюючи свою гру, а дехто з них виявилися навіть дечим… схожими! Ще одним сюрпризом для глядачів була демонстрація першо� го промо�ролику, який нещодавно з’явився на офіційному сайті “Вавилону”. Цей театр уже 10 років створює нові життя, що непов� торно втілюються у героях його вистав, об’єднує долі, Уривок з вистави «Хулій Хорина» допомагає вчитись прекрасному, знаходи� ти у звичайному незви� чайне… Хочеться побажати побільше успіхів у поєднанні з творчими злетами, очей, сповне� них сліз вдячності, про� цвітання, наснаги, ну і звичайно ж – натхнен� ня! Від щирого серця ВІТАЄМО! Happy Birthday, Dear… Юлія СУХЕНКО Фото Ірини ТИЩУК Серед натхненників театру – Володимир Талашко Гастролі “Вавилон” на “Тэатральном куфари” НАРОДНИЙ аматорський студентський театр “Вавилон” представляв НПУ імені Михайла Драгоманова на VІІІ Міжнародному фестивалі студентських театрів “Тэат� ральны куфар – 2011” у Мінську. Фестиваль проходив у столиці Республіки Білорусь та став заключним акордом циклу театральних заходів, присвячених 90�річчю створення Білоруського державно� го університету. Участь у міжнародному кон� курсі взяли близько 29 студентсь� ких театрів із 16 країн світу, серед яких Росія, Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Хорватія, Словенія, Німеччина, Нідерлан� ди, Бразилія, Ізраїль, Марокко, Грузія та інші. Народний студентський театр “Вавилон” – неодноразо� вий учасник міжнародних конкур� сів і фестивалів, що вже добре відомий на теренах України свої� ми оригінальними постановками й майстерною акторською грою. У Мінську “Вавилон” предста� вив на суд глядачів виставу 4 “Повернення в нікуди” від автора Лесі Дем� ської та режисерів Ірини Савченко й Альони Шашко. Виз� начали переможців високоповажне журі у складі видатних режи� серів і акторів з усього світу. За кілька конкурс� них днів завдяки напруженій, але това� риській атмосфері фестиваль перетво� рився на одну велику святкову дію, де, подібно до давніх містерій, відсутній докладний поділ на акторів і глядачів. Драгомановці знайшли безліч нових друзів, а власний досвід попов� нили новими враженнями, приємними спогадами й корисними ідеями. Бо ж сьогоднішні студенти – це громадяни світу з широкою мобільною мультикультурною діяльністю, коли тісно поєднується національне й уні� версальне. СІЧЕНЬ 2012 �Інтерв’ю ВОЛОДИМИР ДОРОШКЕВИЧ: “Все залежить від допитливості!” Студенти, які люблять цікаві розмови, зав� жди затримуються після занять для розмови з ним. Він має власний погляд на сучасні проце� си і ділиться ним з оточуючими. Сьогоднішній наш співрозмовник уже 28 років працює в Дра� гомановському університеті і незабаром свят� куватиме 70�річчя. Про студентську молодь, сучасність і майбутнє спілкуємось з профес� ором кафедри філософії Володимиром ДОРОШКЕВИЧЕМ. “Є певні виклики часу, і на них слід відповідати” – Володимире Олександровичу, ким ви є за базовою освітою? – Фізиком�теоретиком. Але у 1968 р. отримав запрошення від професора Олександра Шугайліна в аспірантуру з філософських проблем природознав� ства у Київському університеті імені Т. Шевченка. Самостійно захистив тему “Гносеологічний аналіз поняття “феноменологічна теорія” у фізиці”. З Драго� мановським університетом я познайомився, коли працював у відділі наукових досліджень в Міністерстві освіти і науки. Керував науковою роботою у педагогіч� них інститутах. Коли зіткнувся з інститутом імені Горь� кого (нині НПУ імені М. П. Драгоманова. – авт.), полю� бив його і душею і розумом. З часом мене запросили сюди викладачем. І саме тут сталось моє становлення як філософа. – Які теми вас цікавлять як філософа? – Варто сказати, що на кафедрі філо� софії діє відома наукова школа професора Григорія Волинки “Історична еволюція сві� тової і вітчизняної філософії в освітньому контексті”. Напрям, який я в ній предста� вляю, є дослідження античної філософії, а саме – вивчення постаті Геракліта. Напри� клад, з професорами Григорієм Волинкою і Наталією Мозговою опубліковано дослі� дження “Чи були Кант, Гегель, Ніцше делоськими нирцями у витлумаченні Гера� кліта Темного?”. Антична філософія зага� лом залишається загадкою для сучасного покоління. Як в той давній час міг статись такий потужний спалах розуму і інтелекту? Про сьогоднішній інформаційний простір не виникає питань, а от щодо Античності – їх безліч. Адже досягнення античної філо� софії можна порівняти з сучасними. І це незважаючи на те, що умови були первіс� ними, але результати вражають. Тому я і зацікавився цією темою і запитанням “Який зміст вкла� дали перші філософи у свої твори?”. – Ви є розробником авторських концепцій. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Нещодавно нами була видана книжка, де вперше у світовій філософії викладено філософський погляд на сон і введено поняття “Інтелектуальний сон”. Сон рані� ше досліджувався як чуттєве явище, але чи бере інте� лект в ньому участь? Чи сон дотичний до розумової діяльності? Чи інтелект дотичний до сну? Такі запитан� ня ми поставили з професором І. Купріяновим, видат� ним письменником і філософом із Запорізького націо� нального університету. Виявилось, що у світовій філо� софії немає відповідного дослідження. Хоча ця тема турбувала Геракліта, Сократа, Аристотеля, Декарта, Локка та ін. Наприклад, у Геракліта третина фрагмен� тів, що збереглися, присвячені сну. Нам же вдалось довести, що сон дотичний до розумової діяльності і якщо їх поєднати, то відкривається цікавий аспект кар� тини світу. – Як ми можемо використати цю концепцію на практиці? СІЧЕНЬ 2012 Дорошкевич Володимир Олександрович Народився у 1942 р. Закінчив середню школу № 92 в м. Києві. У 1965 р. закінчив фізичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Служив у лавах Радянської Армії. У 1973 р. закінчив аспірантуру філософського факультету, де і захистив кандидатську дисерта� цію у 1975 р. Далі робота в Міністерстві освіти і науки, а з 1983 р. і по наш час працює на кафедрі філософії НПУ імені М. П. Драгоманова. – Ви коли�небудь зустрічались з поняттям “нове”? Як з’являється новий досвід, нові думки? Ми довели, що “нове” з’являється в інтелектуальному сні – сні без сновидінь і викликів чуттєвості. У дослідженні ми при� водимо приклади з життя відомих людей, наприклад, Дмитра Менделєєва, якому його славетна таблиця прийшла в інтелектуальному сні. Художнику Рафаелю образ Мадонни теж з’явився у такому ж сні. Якщо вва� жати, що сучасний розвиток суспільства заснований на інноваціях і слід осягнути механізми виникнення цього нового, то це вже і є актуальність та практичність подібного дослідження. – Володимире Олександровичу, чи змінились студенти за час вашої роботи в університеті? – Не хочеться будь�яке молоде покоління порівню� вати. В кожного є свої переваги і недоліки. Але скажу, що сучасні студенти у порівнянні, наприклад, зі студен� тами 80�х років є більш допитливими і розкутими. А ці елементи у навчанні дуже потрібні. Так само, як і дис� ципліна. Якщо їх немає – навчання нівелюється як про� цес, а з ними – процес йде на виріст. – Сучасні технології змінили ваш підхід до викладання? – Ні. Мій підхід до викладання змінюється лише з новим поколінням. Олександр Пушкін написав “Здра� вствуй, племя / Младое, незнакомое!...”. З кожним поколінням змінюється і методика викладання. А до технічних новацій ставлюсь прохолодно, навіть з Інтер� нетом ніколи не мав справи. Віддаю перевагу книжці, і в цьому я “класик”. – Сьогодні література стала більш доступною. Як це вплинуло на якість досліджень, освіти? Колектив кафедри філософії – Все залежить від допитливості. Молодь розвиває її в інформаційному полі дуже швидко. Наше покоління було більш консервативним – зміни відбувались, а ми не встигали за ними. А нинішнє покоління більш опера� тивне – життя різноманітне, тому і потрібно бути опе� ративним. Для покоління, що входить у буремне життя, це є позитив. – Але деякі футурологи говорять, що це все не призведе ні до чого хорошого. Якщо машина на шосе їде занадто швидко, то можна втратити керування… – Думаю, що футурологи помиляються. Все за� лежить від людини, інтелекту, її духовного стану. А якщо вона готова до цієї швидкості, а молодь готова до неї, то чом би й ні. Є певні виклики часу, і на них слід відповідати. Виклики змінюються, і в них потрібно орі� єнтуватись. Молодь в цьому бездоганна. Досліджуючи проблему часу, я лише переконався, що майбутнього ніхто не знає і всі футурологічні передбачення є дуже суб’єктивними. Адже завжди присутній елемент спон� танності. Все в людині буде ґаразд, якщо вона буде готовою до несподіваного. Тут слід згадати Геракліта: “Хто не чекає несподіваного, той не знайде потаємно� го”. Молодь готова до сприйняття нового, і тому може знайти відповіді на велику кількість питань сьогодення. – Яке місце, на вашу думку, зараз займає філософія в нашому суспільстві? – Філософія в її чистому вигляді є рушійною силою культури і суспільства. Цю думку висловив ще Платон. Без інтелекту не можна здійснити культуру, адже вона охоплює життя і робить його гідним людини. Для цього потрібні творчість і інтелект. – Чим сьогодні має займатись філософ? – Випускаючись з університету, філософ має бути радником для людей. Допомагати у виборі шляху для найбільш оптимального життя. Філософ потрібен саме в цьому. Особливо зважаючи на молодість нашої дер� жави. “Філософ має бути радником для людей” ПРО ГАЗЕТУ “ПЕДАГОГічНі КАДРИ”: Я давно читаю газету “Педагогічні кадри”. В ній друкуються цікаві матеріали, і за останній рік видання стало ще кращим – воно стало доступнішим за змістом, з’явились новації. Хочу порадити долучати ще більше молоді до роботи над газетою, тоді вона стане ще потуж* нішою. – З ким із філософів ви б поділилися думками? – Мені до вподоби стиль Рене Декар� та. Коли я читав його біографію, то в одно� му місці він написав: “Я втік з Франції у Нідерланди. Там люди демократичні… Ти живеш сам по собі і твориш”. І, як бачимо, творити йому вдалось на славу! Так само зробив і Геракліт. Знайшов місце на горі і творив. Стиль один і той же в обох, хоча різні епохи. І зараз якщо філософи хочуть досягти вершин, то мають вміти усамітню� ватись. Бо в іншому випадку займатимуть� ся бізнесом, а він складно сумісний з філо� софською творчістю. – Сучасна філософія має бути більш теоретичною чи практичною? – Філософія наробила стільки ідей, що вона має ставати практичною. Це її наступний крок до зближення з дійсністю. – Які у Вас плани на найближчий час? – Нині працюю над проблемою часу. Філософія не змогла поки що дати відпові� ді на такі запитання: що таке час? в чому його зміст? Всі знають фразу “Немає часу”, але що ж вона означає? Всі живемо в часі, але ж яку суть він має? Як він впливає на людину як суспільну істоту? Потрібно шукати чітку формулу вирішення цих питань. Були спроби по�різному підійти. Наприклад, матеріа� лізм вирішив це питання наступним чином: “Час – форма буття матерії”. І думав, що вирішив питання. Проте виявилось, що це неправильно. – Ваші побажання читачам газети. – Геракліт сказав, що він досліджував самого себе. Я б радив сучасним студентам робити те ж саме. Стан самопізнання самого себе дуже корисний, і коли людина заглиблюється в себе начебто зі сторони, то вона зможе в будь�якій ситуації поводитися розважли� во. Старшому поколінню порадив би бути більш гуман� ним. З часом в людині все закріплюється, вона вкорі� нюється, досвід застигає, забувається власний шлях і вона стає більш жосткою, нетерпимою, лає молодь. Потрібно давати молоді більше свободи. А якщо даєш пораду, то інколи слід говорити “не знаю”. Молодь там, де їй так скажуть, сама розбереться і навчиться. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Ірини МОРОЗ 5 �Ювілей ЖИТИ НЕ ДЛЯ СЕБЕ КОЛЕКТИВ Наукової бібліотеки та ветерани праці і війни університету вітають з 90�річчям учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветерана праці університету, Відмінника освіти України, завідуючу бібліотеки НПУ 1954–1977 рр. Ганну Севастянівну Разумову. “Живе лиш той, хто не живе для себе” – писав Василь Симоненко. Людина, щедра душею, з доброю енергією, дотепна, не байдужа до всього й усіх, хто її оточують, Ганна Севастянівна не тільки є сучасницею подій останнього століття, а й активно брала в них участь. Вона народилася в с. Гуменно на Вінниччині. Батьки – вчителювали, зго� дом переїхали у Ново�Псковський район Луганщини. По закінченні середньої школи вступила до Харківського педагогічного інституту, але навчання перервала війна. Після навчання в школі медсестер була направлена на фронт – в медсанбат 10�ї стрілецької бригади Пів� денно�Західного фронту, пізніше працюва� Враження ла у Воронезькому шпиталі. У виз� воленій Україні продовжила нав� чання на педагогічному факультеті в Харківському і Київському педаго� гічних інститутах, отримала диплом педагога�психолога. У роки відбудови країни, рідно� го міста, інституту, створення бібліотечного фундаментального фонду проявилися яскраві риси її особистості як лідера. Доля Ганни Севастянівни тісно пов’язана з колективом бібліотеки НПУ: із 1951 розпочала трудову діяльність у бібліотеці КДПІ імені О. М. Горького, а в 1954 році стала керівником підрозділу. Неабиякі організаторсь� кі здібності і невтомна праця Ганни Севастянівни дали змогу за корот� кий час заснувати новий читальний зал з відкритим доступом до літе� ратури для самостійної роботи сту� дентів, читальний зал для аспіран� тів і викладачів інституту, добре оснащені читальні зали в гуртожит� ках, значно покращити матеріальну базу бібліотеки. Щоб навчити студентів�початківців вмінням знайти потрібні підручники, журна� ли, газети у численному фонді бібліотеки, Ганна Севастянівна особисто проводила бесіди з першокурсниками з основ бібліо� графії і роботи з книгою, розповідала про інформаційні ресурси вузівської бібліотеки і провідних бібліотек країни, запровадила міжбібліотечний абонемент, який дозволяв отримувати книги з бібліотек у межах краї� ни. За сприянням Ганни Севастянівни було розпочато велику краєзнавчу роботу в інституті: облік, реєстрацію, систематиза� цію і видання бібліографічних покажчиків друкованих праць викладачів і співробітни� ків, що працюють в інституті, яка продовжу� ється і в ці роки. На основі цих матеріалів останніми роками підготовлено також десятки біобібліографічних покажчиків серії “Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова”. Велику увагу Ганна Севастянівна приді� ляла фаховій освіті співробітників, науковій організації праці, професіоналізму, тому що вважала: бібліотекар – людина високої еру� диції, комунікабельності, здатна в умовах щоденної рутинної праці бути привітною, уважною і на десятки запитів читачів на день: “Дайте книгу…” або “Мені потрібно…” терміново знайти відповідь і допомогу, запропонувати щось з нових надходжень. Вона впевнена: якщо вимагаєш від когось щось, то насамперед ти повинен мати це мірило в собі. У бібліотеці постійно вивчались читацькі інтереси студентів всіх спеціальностей, були розроблені рекомендаційні покажчики з тематики, що вивчали або чим цікавились студенти. Ганна Севастянівна, завжди привітна, бадьора, – людина над* звичайної енергії і працьовитості. Їй притаманні тонке відчуття слова, гли� боке розуміння значення книги взагалі і нав� чальної книги для студента і науковця. Тому багато уваги Ганна Севастянівна приділяла комплектуванню бібліотеки – щорічні надхо� дження 45�50 тисяч видань з педагогіки, психології, методики викладання окремих дисциплін в школі і вузі, природничих і гума� нітарних дисциплін, художньої літератури, а також проблемам організації і збереження майже 800�тисячного в сімдесятих роках фундаментального книжкового фонду. За участю Ганни Севастянівни і праців� ників бібліотеки в інституті проводились авторські літературні зустрічі з видатними українськими письменниками О. Гончаром, М. Нагнибідой, В. Собко, Л. Первомайсь� ким, П. Воронько, А. Малишко, П. Глазовим, В. Коротичем та багатьма іншими. Ганна Севастянівна зробила вагомий внесок в організацію і створення довідково� бібліографічного апарату бібліотеки: гене� рального алфавітного каталогу, оновлення систематичного каталогу і систематичної картотеки статей за бібліотечно�бібліогра� фічною класифікацією. Вона організувала оптимальну систему обліку, індексації і збе� реження документального фонду бібліоте� ки, заснувала науково�методичну роботу для мережі педвузівських бібліотек України, була членом Міжвузівської секції директорів бібліотек Києва, членом Вченої ради КДПІ ім. О. М. Горького і очолювала Бібліотечну раду, у складі якої були провідні науковці інституту. Ганна Севастянівна, завжди привітна, бадьора, – людина надзвичайної енергії і працьовитості, з високим авторитетом в колективі, чудовий організатор і лідер гро� мадських організацій інституту 60–70�х років: член жіночої Ради району, очолювала профспілкову і партійну організації підрозді� лу, була секретарем Художньої ради, вибор� чої дільниці інституту тощо. Бібліотека 70�х років – один з кращих підрозділів інституту, нагороджена почесни� ми грамотами і преміями. Колектив завдя� чує Ганні Севастянівні за виховане ціле покоління бібліотечних кадрів, які успішно і натхненно працюють вже не один десяток років. Вона є прикладом для молодих і молодших, вважають ветерани Наукової бібліотеки. Ганна Севастянівна особисто проводила бесіди з першокурсни* ками з основ бібліографії і роботи з книгою, розповідала про інфор* маційні ресурси вузівської бібліо* теки і провідних бібліотек країни. За сумлінну і багаторічну працю Ганна Севастянівна мала величезну кількість подяк, грамот і нагород, серед яких “Захи� сник Вітчизни”, “За перемогу над Німеччи� ною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”, “60 років Перемоги над фашистською Німеччиною”, “За сумлінну працю”, медаль імені А. С. Макаренка, “Ветеран праці”, “Відмінник освіти України” та інші. Ганна Севастянівна – добра господиня у власній садибі: невтомною працею випле� кала чудовий фруктовий сад, виховала дітей, внуків і правнуків. Тож бажаємо великій трудівниці ще багато плідних років життя. Із роси й води! Наталія ТАРАСОВА, завідувач відділу Наукової бібліотеки НІЧ У БІБЛІОТЕЦІ В ніч з 9 на 10 грудня студенти і викладачі Драгома� новського університету мали змогу провести ніч у цен� тральному корпусі НПУ імені М. П. Драгоманова. Цією нагодою скористались студенти Інституту філософської освіти і науки, Інституту української філології та Інституту соціальної роботи та управління. Об’єднав усіх в цю ніч Микола Гоголь. фесор Галина Крюкова провела лекцію щодо Мико� ли Васильовича і його твор� чості. Несподіванкою для всіх стала екскурсія до архіву книгозбиральні від директо� ра бібліотеки Людмили Савенкової. Учасникам “Ночі в бібліотеці” на мить привідкрили завісу фондів бібліотеки, де зберігаються Читання поезії Знайомство з фондами бібліотеки Вітальне слово директора бібліотеки Захід розпочався зі вступного слова директорки нау� кової бібліотеки НПУ Людмили Савенкової, потім про� Аромат кави, вогники свічок, “Вій” на екрані, м’які крісла та зручні подушечки створили містич* ну та водночас затишну та теплу атмосферу в ніч* ному читальному залі. Особисто мені “Ніч у бібліо* теці” подарувала приємні емоції, нові знайом* ства, неочікувані враження та цікаві спогади. Орися БІЛЕЦЬКА, студентка 6 Нічний шаховий турнір книжки, серед яких трапляються справжні раритети. Сту� денти спустилися гвинтовими сходами на два поверхи вниз та блукали серед поличок, вщент заповнених рари� тетними виданнями. Мені було цікаво взяти участь у цьому заході. Особливо приємне враження на мене справили працівники бібліотеки, які нами опікувались. Із задоволенням послухала вірші Людмили Бистро* вої*Дробот. На мою думку, вона відчула та пропу* стила крізь себе багато емоцій і наповнила ними власну поезію. Катерина КОРЖАН, студентка Далі дивились фільми “Вій”, “Вечори на хуторі близ Диканьки”. Дивились як радянські екранізації, так і суча� сні. О першій годині ночі зачитували вірші, які найбільш припали до душі, о третій – малювали стінгазети на тему гоголівських фільмів. Вранці, вже коли всі збирались додому, організатори запросили весною на “Ніч у бібліотеці – 2”. Цього разу всіх об’єднає Михайло Булгаков. Ольга ГОНЧАР СІЧЕНЬ 2012 �Екскурсія МАНДРИ КИЄВОМ 23 грудня 2011 р. студенти ІІІ курсу Інституту іноземної філології здійснили надзвичайно ціка� ву та захоплюючу екскурсію Києвом, яку з раді� стю провела викладач кафедри російської літе� ратури Галина Крюкова. “Те, що я вам сьогодні встигну показати, – це про) сто мій Київ, це місто, яке я люблю і непогано знаю,” – такими словами Галина Василівна звернулась до студентів під час екскурсії, яка розпочалась неподалік від метро “Університет” і тривала близько двох годин. Під час екскурсії сту� денти дізнались чимало цікавого про визначні місця Києва, такі як Володимир� ський собор, Київський міський будинок учителя, Національну оперу України, Золоті Ворота, Софіївський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому, Михайлівський Золотоверхий собор, Шоколадний будиночок, Монумент Незалежності, Жовтневий палац (у приміщенні якого колись знаходився Київський інститут шляхетних дівчат), Маріїнсь� кий палац, Будинок із химерами, Драматичний театр ім. Івана Франка, Національний музей “Меморіал пам’яті жертв голо� доморів в Україні”, Національний культурно�мистецький та музейний комплекс “Мистецький арсенал”, а також оглянули Києво�Печерську лавру, архітектурний ансамбль якої скла� дався протягом майже дев’яти століть та відобразив розви� ток культури і духовності, зміну різноманітних напрямків у мистецтві. На початку екскурсії драгомановці разом із Галиною Василівною перегорнули кілька сторінок із життя Михайла Опанасовича Булгакова. Письменник завжди знаходив щось особливе в Києві, щось таке, чого не було ні в якому іншому місці на Землі. Булгаков дуже добре знав своє рідне місто, про що свідчить детальний опис маршруту головного героя першого роману Михайла Булгакова “Біла гвардія” Олексія Турбіна, яким студенти прослідували разом з Галиною Васи� лівною – від Будинку вчителя до приміщення Гуманітарного корпусу Університету (на той час Олександрівської гімназії), проїхали неподалік вулиці Миколи Лисенка (в романі – Театральної вулиці), що знаходиться позаду Оперного театру: там, у колишньому магазині мадам Анжу “Паризький шик”, розташовувався штаб дивізіону. Слідом за головним героєм ми повернули від Золотих Воріт на Володимирську і опини� лись на Малопідвальній вулиці (в романі – Мало�Провальна). Освітянський пантеон 29 грудня 2011 р. на 73 році пішов із життя професор кафедри теорії та методики навчання при� родничо�географічних дисциплін Мороз Іван Васильович. Мороз Іван Васильович народився 10 січня 1939 року у селі Лисинці Староко� стянтинівського району на Хмельниччині. Свій трудовий шлях І. В. Мороз розпочав у 1957 році, працюючи вчителем біології, хімії та трудового навчання. Згодом у 1961 році очолив педагогічний колектив однієї зі шкіл Рівненської області, працював учителем біо� логії та інспектором шкіл Ізяславського районного відділу народної освіти Хмель� ницької області. У 1966 році закінчив Київ� ський університет імені Т. Г. Шевченка за спе� ціальністю “Біолог�фізіолог і біохімік рослин. Учитель біології та хімії”. З 1967 року – аси� стент кафедри ботаніки Тернопільського педагогічного інституту. З 1969 по 1972 рік навчався в аспірантурі Інституту ботаніки АН УРСР, після закінчення якої у 1973 році успіш� но захистив кандидатську дисертацію та СІЧЕНЬ 2012 Проїжджаючи старовинною вуличкою, неначе потрапили назад у минуле – шум машин, сірий асфальт, будинки похму� рих кольорів, – третьокурсники ненадовго перенеслись в один з кульмінаційних моментів роману, коли поранений Олексій Турбін неочікувано знайшов порятунок у будинку нез� найомої йому жінки на ім’я Юлія Рейсі. Софіївська площа, яка була наступним етапом екскурсії, зачаровувала своєю про� сторістю, стриманим, але вишуканим оздо� бленням. Оглядаючи Собор Святої Софії, який за свою багатовікову історію пережив і навали ворогів, і пограбування, і руйнування, і перебудови, та архітектурний ансамбль монастирських споруд на його подвір’ї, неможливо було не відчувати нестримну гордість за все те, що відбувалося тут багато століть тому. Галина Василівна розповіла чимало цікавого про головну вулицю країни – Хрещатик. До кінця X ст. ця місцевість, як і весь Хрещатик, звалася Перевісещем і являла собою лісові хащі. За часів Русі у джерелі, що протікало через Хрещатий яр, хрестили дітей князя Володимира Великого, а в 988 поблизу нього відбулося історичне хрещення киян. Відтоді певний час вся довколишня місцевість, включаючи сьогодні Поштову площу, мала назву Хрещатицьке урочище. Вже наприкінці XIX століття на горі над яром заклали сад Купець� кого зібрання (теперішній Хрещатий парк). Сьогодні в самому серці Хрещатого яру знаходиться головна площа країни – Майдан Незалежності – візитна картка сучасного Києва. Основна частина нашої екскурсії пройшла в історичному місці і сучасному районі Києва – Печерську. Продовжили подорож студенти, поїхавши найчарівнішою парковою сму� гою Києва, де розташований Маріїнський палац, побудова� ний в середині XVIII ст. Бартоломео Растреллі. Фінальною нотою печерської симфонії була вражаюча панорама Києва з оглядового майданчика Хрещатого парку. Протягом екскурсії Печерськом драгомановці оглянули величні архітектурні спо� руди XIX – початку XX століття (Шоколадний будиночок, буди� нок Лібермана, Дім з химерами), будівлі адміністративного значення (Адміністрація Президента України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів) і, звичайно ж, Маріїнський палац, Лялько� вий театр, монумент Арка Дружби Народів, Національну філармонію України, а також Український дiм, в якому сьогод� ні проводяться різноманітні виставки та презентації, а в XIX столітті на цьому місці розташовувався перший українсь� кий театр. Особливо всіх вразив один з найбільш незвичай� них шедеврів київського модерну – Будинок з химе� рами – пов’язаний з ім’ям архітектора Владислава Городецького. Свою назву будинок отримав через скульптурні прикраси, тематика яких – тваринний наземний та підводний світи, казкові та міфічні істоти. Незважаючи на свою відносну молодість, ця будівля стала однією з найвідоміших пам’яток Києва. Не останню роль у тому, що ця споруда набула величез� ної популярності і визнання, відіграли й легенди, які від самого початку овивали будинок. Найпоширені� шою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького втопилася у Дніпрі (за іншою версією – у Середземному морі) чи то через нещасне кохання, чи ще з якихось інших причин. Батько побудував на честь доньки будинок, убран� ство якого символізувало б підводне царство. А ще Галина Василівна розповіла про одну із візитних карток Києва – славнозвісні Київські фонта� ни, встановлені в центрі міста ще в 1898–1900 рр. На жаль, сьогодні їх залишилось лише сім, один з п’яти найбіль� ших студенти оглянули на початку екскурсії у сквері неподалік від Золотих Воріт. Наприкінці екскурсії студентам розповіли про історію Площі Перемоги, яка виникла ще у середині XIX століття як базарна площа. Також площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Під час екскурсії третьокурсники дізналися багато нового і цікавого про місто, оглянули чимало визначних і цікавих місць, таємниці яких з радістю відкрила чудовий викладач, справжній майстер своєї справи і просто чудова людина Галина Крюкова. Вона показала “свій Київ”, який зачарував усіх неповторною єдністю ландшафту та архітектури. Ця подорож назавжди залишила незабутні враження у серцях драгомановців! Тетяна ЖУЛКЕВСЬКА, прес*служба університету НА 73�МУ РОЦІ… здобув науковий ступінь кандидата біологіч� них наук. З 1972 по 1977 рік працював на посаді старшого наукового співробітника, завідувача лабораторії біохімії Миронівсько� го НДІСН пшениці. З 1978 по 1986 рр. – директор Республіканського науково�мето� дичного кабінету педагогічних закладів Міні� стерства освіти УРСР. А з 1986 року – доцент кафедри ботаніки, кафедри психології та педагогіки початкового навчання Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1994 році очолив кафедру методики викладання природничо�географічних дис� циплін, яка під його керівництвом перетвори� лася на провідний науково�методичний центр підготовки майбутніх учителів біології, географії та хімії. Щорічно за ініціативи та під керівництвом І. В. Мороза прово� дилися Всеукраїнські науково� практичні конференції та семіна� ри для вчителів біології, хімії, гео� графії, методистів, аспірантів та викладачів методики навчання природничих дисциплін. З його ініціативи у 1997 році на кафедрі відкрито аспірантуру зі спеціаль� ності “Теорія та методика нав� чання (біології, хімії, географії)”, а у 2006 році докторантуру зі спе� ціальності “Теорія та методика навчання (біології)”, де успішно здійснюється підготовка науко� во�педагогічних кадрів для про� відних наукових та освітніх закла� дів України. Під керівництвом професора І. В. Моро� за підготовлено понад 10 кандидатів наук. Впродовж багатьох років Іван Васильо� вич був членом науково�методичної комісії з біології МОН України, головою та заступни� ком голови Науково�методичної ради універ� ситету, членом Вчених рад НПУ та Інституту природничо�географічної освіти та екології, членом спеціалізованої вченої ради із захи� сту кандидатських дисертацій, віце�прези� дентом Малої Академії наук та заступником голови координаційної методичної ради з проблем екологічної освіти при МОН України. За час наукової та педагогічної діяльності І. В. Морозом опубліковано понад 160 науко� вих і навчально�методичних праць, серед яких навчально�методичні посібники, моно� графії, довідники. За його редакцією видано перший і єдиний в Україні навчальний посіб� ник “Загальна методика навчання біології”. Професором І. В. Морозом створено навчально�методичні комплекси дисциплін “Ботаніка з основами екології” та “Методика навчання біології”, до яких увійшли: програ� ми, навчальні посібники, лабораторні практи� куми, методичні рекомендації, щоденники педагогічних практик. Наукові праці Івана Васильовича добре відомі як вчителям�практикам, так і методи� стам�дослідникам: “Матеріали комплексної системи управління якістю підготовки спеціа� лістів у педагогічних інститутах. У трьох частинах” (1983), “Географія рослин з осно� вами ботаніки” (1991), “Структура диплом� них, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту” (1997), “Словник�довідник з біології” (2001), “Квалі� фікаційні роботи” (2002), “Педагогічна прак� тика студентів у загальноосвітніх навчальних закладах” (2003), “Форми і методичні прийо� ми навчання біології: 7 кл.” (2001), “Форми і методичні прийоми навчання біології: 6 кл.” (2003), “Магістерська робота у педагогічному вузі” (2006), “Позакласна робота з біології (2008), “Наукове дослідження: курсові, дипломні, магістерські роботи” (2010). За вагомі педагогічні досягнення Іван Васильович нагороджений знаком “Відмін� ник народної освіти”, медаллю А. С. Мака� ренка. У 1997 р. він був обраний Соросів� ським професором. У листопаді 2007 року за значний особи� стий внесок та вагомі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю про� фесору Морозу Івану Васильовичу Указом Президента України присвоєно почесне звання “Заслужений працівник освіти Украї� ни”. Студенти і викладачі університету запам’ятають Івана Васильовича як вимогли� вого та відповідального педагога, глибоко порядну і доброзичливу людину, справжньо� го Вчителя з великої літери. Колектив університету, колеги висло� влюють щирі співчуття рідним і близьким Івана Васильовича Мороза. Ректорат університету, дирекція Інституту природничо* географічної освіти та екології, кафедра теорії та методики навчання природничо* географічних дисциплін 7 �Слово головного редактора ГАЗЕТА ЯК КАДР З ЖИТТЯ Протягом минулого року ми вдвічі збільшили обсяг газети. Цей крок редакції газети викли� каний потужною роботою всьо� го колективу Драгомановського університету та прес�центру зокрема. В нашому університеті відбуваються унікальні для освітнього простору заходи. Найбільш значні і яскраві з них потрапляють на шпальти газе� ти. Статті доповнюються якісни� ми і “живими” світлинами, коментарями провідних спеціа� лістів, що сприяє кращій ілю� страції насиченого і активного життя нашого вишу. Газета “Педагогічні кадри” має концепцію, яка визначена самою назвою багатотиражки. Назва “Педагогічні кадри” може тлумачитись з двох різних пози� цій. Перша – це люди, що пра� цюють в освітній системі, друга – миті, які хочеться зберегти у пам’яті чи на фотографіях. Поєднання цих двох значень і є сутністю газети. В університеті працюють цікаві і неординарні постаті, які мають що сказати вголос, думки яких цікаво почути. В цьому номері такими постатями є Ганна Разумова та Володимр Дорошкевич. Про їхні життєві принципи, діяльність, врешті� решт, роздуми ви можете ознайомитись на сторінках газети. В минулих номерах ми давали розгорнуті матеріали про Миколу Заковича, Валенти� на Соловієнка та інших. Це люди, які творять наш універси� тет, розвивають науку і нашу країну. Фотографія може вислови� ти більше за слова. Це підтвер� джується світлинами, які ілю� струють в цьому номері матері� ал про ювілей театру “Вавилон”, “Ніч у бібліотеці”, у попередніх номерах – святкування ювілею Івана Драча, “Тиждень мистецтв” та інші. Ретельний відбір фотографій та якісна поліграфія сприяють посилен� ню візуалізації матеріалів. Таким чином ми вхоплюємо миті з життя нашого вишу. Такою нам бачиться і втілю� ється в дійсність концепція газети. Цікаво, що вона впису� ється у сучасні тенденції, які панують у ЗМІ. Про це писалось в минулому номері. На прохання читачів повер� таємо рубрику “Творчість”. За� звичай подібні рубрики містять поезію чи прозу, та в цьому номері подаємо картини Надії Каламеєць, а незабаром – фотографії Антоніни Сазонової. Дякую всім, хто підтримує нововведення у газеті. Віримо, що зміни йдуть на користь виданню. Особлива подяка ректорату за підтримку у відновленні конкурсу авторської роботи “Дотиком пера”. Чекаємо на ваші відгуки і пропозиції. Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Студентська творчість Сьогодні в рубриці “Студентська творчість” представлені роботи Надії КАЛАМЄЄЦЬ, сту� дентки Інституту педагогіки та психології. Не будемо оцінювати її роботи – залишимо це на ваш розсуд, дорогі читачі! Для кращого знайом� ства з авторкою розміщуємо есе про життя та творчість Надії. Я побачила світ сонячного травневого дня у Києві, з того часу травень для мене – осо� бливий час свободи та натхнення, а Київ – най� дивовижніше місце у світі. З самого дитин� ства найважливішою справою стало малю� вання. Скільки шпалер було замальовано, скільки паперу! Все, що мені було потрібно до семи років, – це моє затишне місце на підвіконні зі стопками паперу та ручкою�олів� цем. Можна було сіда� Внутрішній світ Його Токамі ти на “ручку” крісла, класти лікті на підвікон� ня, а ноги опинялися біля теплої батареї. У цьому місці фан� тазія, що величезним потоком протікала у голові, виливалась на папір. Але в школі я просто навчалася та займалася спортом. У тринадцять років зацікавилась психологією, і з того часу почалося безупинне “копання в собі”. Так у дев’ятому класі я твердо вирішила стати психологом, пішла у психоло� гічний гурток до Палацу Піонерів на різні тренінги та курси. І через два роки одного дня раптом зрозуміла, що для того, щоб жити повноцінно, необхідно дозволити собі розкритися та виразити все, що я хотіла сказати світові. Отак у 16 років мені наснився натхненний сон. Прокинув� шись вранці, я просто взяла фарби та намалювала його. Так одна за одною почали створюватися картини. Після школи все пішло як заплановано: вступила “до лав” практичних психологів НПУ імені М. П. Драгоманова, продовжуючи малювати для себе. Психологія допомогла мені розкритися, дістатися до джерела натхнення десь глибоко всередині та вивільнити його. Важливим був момент, коли я зрозуміла: “Не важливо, скільки тобі років, не важливо, чи є в тебе художня осві� та. Якщо є бажання творити, необхідно негайно цим зайнятися, бо творчість – це життя”. Були і кризові етапи, допома� гала підтримка друзів та батьків. Ще більшому розкриттю осо� бистості сприяло знайомство з театральним гуртом Fighting Drea� mers. Так у моєму житті з’явився театр. Ми ставили різні спектаклі, грали в рольові ігри, наш режисер проводив акторські репетиції. Зараз не можу уявити себе без театру так само, як і без малюван� ня. Серед інших захоплень – музика, гра на різноманітних інструментах, танці, східна культу� ра та філософія. А ще я мрію ілюструвати книги. Ліс Шоколадний кіт і молочний Кавовий дощ Добра справа Сон у чашці чаю Спортивне життя У НАЙКРАЩИХ ТРАДИЦІЯХ БЛАГОДІЙНИЦТВА І ГАРНО, І ЗДОРОВО Традиція меценатства і благодійництва для студентів і викладачів Націо� нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова не нова та й цілком звична. Глибокі звичаї милосердя і любові, на яких зросла Драгоманов� ська родина, досі рясніють у стінах вишу. 5�6 грудня 2011 року у драгомановців з’явилася ще одна можливість допо� могти дітям та дорослим з порушеннями психофізичного розвитку, беручи участь у благодійній акції “Подаруй серце дитині”, присвяченій Міжнародному Дню інвалідів, яку організував Інститут корекційної педагогіки та психології. Символічно “подарувати своє серце дитині”, або хоч би частинку його, міг кожен бажаючий, придбавши роботи дітей з порушенням психофі� зичного розвитку, виготовлені ними власноруч під керівниц� твом волонтерів Інституту корекційної педагогіки та психології у реабілітаційному центрі “Джерела”. Замість благодійного вне� ску учасники могли залишити побажання у вигляді напису на Свято руху краси і здоров’я в НПУ імені Михайла Драго� манова зібрало 14 грудня 2011 р. у спортзалі близько сотні вболівальників. Для драгомановців це вже звичний вну� трішньоуніверситетський “фестиваль”, де можна провести час із приємністю та користю. Серед прихильників здорового способу життя виявило� ся й чимало викладачів вишу. Представники інститутів НПУ прийшли подивитися на своїх вихованців, порадіти за них та побажати перемоги. Від імені ректора університету уча� сників та присутніх привітав проректор з навчально�мето� дичної роботи гуманітарних інститутів Богдан Андруси� шин, побажавши товариських перемог. Слова Богдана Іва� новича дивовижним чином справдилися: азарт, посмішки, шалений ритм танців і непереможна Дружба. Збірні інститутів�учасників отримали кубки у найрізно� манітніших номінаціях. Адже поважне журі враховувало все: від яскравих костюмів і точного виконання обов’язкової та довільної програм конкурсу до активності та креативу уча� сників. Різноманіття в насичену програму внесли показові виступи вихованців київських шкіл та гімназій. Діти проде� монстрували професійні номери та вразили присутніх чудо� вими акторськими здібностями. Прес*служба маленьких паперових сердечках. Приємно, що стенд із побажання� ми поповнювався з кожною хвили� ною, а бажаючих були цілі шеренги. Одним із учасників акції став ректор НПУ імені М. П. Драгомано� ва Віктор Андрущенко, який теж придбав собі на згадку роботи дітей реабілітаційного центру. Усі ж зібрані кошти за два дні акції були передані у реабілітацій� ний центр “Джерела”. Євгенія ЄРМОЛАЄВА Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1621) (січень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1621) (січень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/183 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/5782cbfeeaed78b907359c5860e64b99.pdf e5a6dec99df4a9b83d6f7e318bf985d3 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1629) (січень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/15">Педагогічні кадри. 2013 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1629) СІЧЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Знакові події 2012 року для університету Конкурс “Учитель музики ХХІ століття” Євро�2012 Позитивною стала участь студентів1 волонтерів в обслуговуванні гостей та учасників футбольних баталій “Євро–2012”. Висока компетентність, мовна підготовка, культура і мораль1 ність наших студентів відзначені подя1 ками керівників держави і столичного міста Києва. Міжнародною акцією стало прове1 дення мистецького конкурсу імені Дмитра Кабалевського, в якому взяли участь представники майже 15 країн світу. Ювілей Андрія Малишка Педагогічна Конституція Європи Величезного позитивного розго1 лосу набуло засідання Правління Асо1 ціації ректорів педагогічних універси1 тетів Європи (м. Прага, Чехія), де було схвалено Проект Педагогічної Консти1 туції Європи. Всеукраїнський резонанс викли1 кала реалізація низки заходів з від1 значення 1001літнього ювілею нашо1 го випускника, знаменитого поета Андрія Малишка. Ювілейний вечір, проведений у Національній філармо1 нії, увійшов в історію культури. Популяризація української мови Підтримка драгомановців Позитивно сприйнято в колективі вручення сертифікатів на володіння земельними ділянками у Вишго1 родському районі міста Києва майже 701ти викладачам та співробітникам університету. Вагомим вкладом у поширення та популяризацію української мови стало виконання доручення Президента дер1 жави та Міністра освіти і науки, молоді та спорту України щодо організації дистанційного навчання представників української діаспори, що проживають у Бразилії. Конференція трудового колективу У НОГУ З РОЗВИТКОМ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА НАЦІОНАЛЬНИЙ педагогічний університет імені Михайла Драгома! нова – один з провідних вищих нав! чальних закладів України – впевнено та твердо крокує разом із суспільним прогресом і світовим розвитком. Це вкотре довів ректор вишу Віктор Андрущенко під час звіту на конфе! ренції трудового колективу вищого навчального закладу 11 січня 2013 року. Ректор зробив огляд найбільш знакових заходів 2012 року, які засвідчують важливе місце і роль уні! верситету в житті не тільки галузі, але й суспільства загалом. На завершення доповіді Віктор Петрович акцентував увагу на декількох основних завданнях, в контексті виконання яких мають розгортатися інновації в навчальній і науковій діяльності, в системі міжнародної співпраці, у сфері соціальної роботи та управління: “Першим з таких завдань є комплекс справ, пов’язаних з поширенням і зміцненням авто� ритету української мови. Поточний навчальний рік оголошено нами як “рік української мови і духовності”. Тож давайте мобілізуємо всі ресурси і резерви для виконання завдань, прийня� тих Гуманітарною Радою при Президентові України, й зробимо наш університет дійсним і головним джерелом мови, духовності і культури. Куратором виконання цього завдання я приз� начаю першого проректора Володимира Павловича Беха. Другим важливим завданням на поточний рік є завдання підняття рівня наукових дослі� джень до рівня статусу університету як дослідницького. Нам слід паспортизувати усі наукові лабораторії й центри, підвищити відповідальність вчених спеціалізованих рад, привести у від� повідність до нових вимог видання наукових збірників, розгорнути міжнародне наукове спі� вробітництво. Цей напрям я прошу очолити проректора з наукової роботи Григорія Іванови� ча Волинку. Третім не менш важливим завданням є підготовка і проведення комплексу заходів до 180�річчя університету. Треба підтягнути всі підрозділи, навести ідеальний порядок у нашому домі, ввійти, а може й очолити, всі головні напрями реформування галузі, які пропонує до реа� Вчена рада лізації наше Міністерство. Цей напрям роботи прошу очолити першого проректора з органі� зації навчально�виховної роботи та економіки Олега Семеновича Падалку. Четверте завдання пов’язується із підготовкою до відзначення 200�літнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка. Навчальний процес, наука, міжнародні зв’язки, виховна робо� та мають бути мобілізовані до утвердження духу Великого Кобзаря, його державницької пози� ції й українського світогляду. Організаційні обов’язки в цьому плані покладаю на проректора з науково�методичної роботи гуманітарних інститутів Богдана Івановича Андрусишина. Нарешті – п’яте завдання, яке ми маємо реалізувати в поточному році, – повноформатне входження університету в Європейський освітній простір. Основою його реалізації є виконан� ня амбітного проекту під назвою “Педагогічна конституція Європи”. Уже в найближчий час проект треба представити Дипломатичному корпусу, акредитованому в Україні. До березня цього року провести “Всеукраїнську педагогічну раду”, а у травні – Другий форум ректорів педагогічних університетів (м. Франкфурт�на�Майні, Німеччина). Потрібно терміново реєс� трувати нашу Асоціацію у європейських структурах, залучити до проекту найбільш вагомих і видатних гуманітаріїв Європи. Організацію діяльності в цьому напрямі покладаю на проректо� ра з міжнародних зв’язків Володимира Григоровича Лавриненка”. Під час обговорення звіту ректора з власними оцінками роботи Національного педагогіч! ного університету імені Михайла Драгоманова та його керівництва виступили співголова Наглядової ради вишу, академік Анатолій Толстоухов, директор Наукової бібліотеки НПУ Людмила Савенкова, директор Фізико!математичного Інституту Микола Працьовитий, проректор з дистанційної освіти та інноваційних технологій навчання Анатолій Кудін, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії Інституту інформатики Володимир Сергієнко та студентсь! кий ректор Микола Давидюк. З повним текстом виступу ректора університету ви можете ознайомитись на сайті http://www.npu.edu.ua. Педагогічний дует Турнір До драгомано� вської родини прибуло! Гра в шахи – “Королівська гра” Серця зливалися в дуеті... стор. 2 стор. 6 стор. 7 �Самоврядування ЗВІТНА ПРОФСПІЛКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ 5 листопада 2012 року відбулася звітна конферен1 ція первинної профспілкової організації студентів Націо1 нального педагогічного уні1 верситету імені М. П. Драго1 манова. З вітальним словом перед учасниками зібрання виступив ректор НПУ імені М. П. Драго! манова Віктор Андрущенко, який вручив кращим студентам дипломи про надання іменних стипендій та привітав із насту! паючим святом – Міжнародним днем студента. З доповіддю про роботу профспілкового комітету за 2012 рік виступив голова проф! кому Станіслав Цибін. Він звернув увагу на соціальний захист студентів, оздоровлен! ня, програми допомоги та іменні стипендії. Також на кон! ференції було прийнято рішен! ня збільшити розмір щомісяч! ного членського внеску з 1 січня 2013 року для студентів, аспірантів і докторантів, що навчаються на денній формі, не менше 1,5% від стипендії та інших виплат. Для членів проф! спілки – студентів, аспірантів та докторантів, які не отримують стипендію і навчаються на кон! трактній основі, розмір членсь! ких внесків встановити в розмі! рі 1% від мінімальної стипендії. Роботу профспілкового комітету за звітний період одноголосно визнано задовіль! ною. На звітній профспілковій конференції були нагороджені грамотами голови профбюро та профгрупорги першого курсу за кращу мотиваційну роботу. За інформацією сайту прес�служби КМОППОіНУ Потенціал Вітаємо доцента кафедри економічної і соціальної гео! графії Інституту природничо! географічної освіти та екології, кандидата географічних наук, старшого наукового співробіт! ника НАН України МОЗГО1 ВОГО Артема Анатолійовича з присудженням Премії Вер! ховної Ради України найтала! новитішим молодим ученим у галузі фундаментальних і при! кладних досліджень та науко! во!технічних розробок за 2012 рік! 2 Вчена рада ДО ДРАГОМАНОВСЬКОЇ РОДИНИ ПРИБУЛО! 18 грудня 2012 року усі драгома1 новці запам’ятають як одну з найвиз1 начніших подій в історії альма1ма1 тер. Цього дня відбулося на перший погляд традиційне засідання Вченої ради Національного педагогічного уні! верситету імені Михайла Драгоманова. Лишень урочисті збори були присвячені врученню академічних мантій та дипло! мів почесних професорів друзям Драго! мановської родини. А саме – поету, перекладачу, літера! турному критику, громадсько!політич! ному діячеві Дмитру Павличку, доктору педагогічних наук, про! фесору, дійсному членові НАПН України, заслуже! ному діячеві науки і техні! ки України Нелі Ничкало та українському літерату! рознавцю, директору Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Миколі Жулин1 ському. З вітальним словом та вдячністю до гостей і присутніх звернувся ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко. Почесну місію проголошення наказу про вручення академічних мантій оголосив перший проректор, професор Володимир Бех. Також на святі були присутні професори, директори Інститу! тів та гості. У своїх виступах вже почесні драго! мановці розповідали, хто і як підкорював науковий олімп. Так би мовити, ділилися досвідом. Також Нелю Григорівну, Дми! тра Васильовича, Миколу Григоровича драгомановці урочисто попросили про! читати кілька лекцій для студентів, часті! ше приходити до вишу та дозволити вчи! тися у метрів мистецтва й науки. У свою чергу Віктор Петрович наголосив, що університет має чудову традицію вида! вати книги своїх почесних професорів, тому най! ближчим часом полички Наукової бібліотеки НПУ прикрашатимуть нові книги Нелі Ничкало, Дми! тра Павличка і Миколи Жулинського. Затишну атмосферу дарував Національний заслужений академічний народний хор імені Г. Верьовки, який зігрівав своїми піснями в зимову погоду. Олександра ДУДКО, прес�служба університету ВИСТАВКИ ПЕДАГОГІЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ ПОПОВНЮЮТЬСЯ... Нещодавно в Педагогічному музеї України міста Києва була від1 крита велика експозиція, яка прис1 вячена 1051й річниці з дня наро1 дження Михайла Семеновича Гри1 ценка, дослідника історії українсь1 кої педагогіки, громадського діяча, доктора педагогічних наук, професора Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського, а згодом – про1 фесора1консультанта лабораторії теорії та історії педагогіки НДІ педагогіки України. На відкриття нової експозиції були запрошені представники Науко! вої бібліотеки НПУ імені М. П. Драго! манова: директор Наукової бібліоте! ки, заслужений працівник культури Людмила Савенкова, заступник директора Тетяна Биткова, завідувачка відділу бібліо! графії Наталія Тарасова. Працівники науко! вої бібліотеки внесли свій вклад у підготовку виставки, за що одержали подяку від керів! ництва Педагогічного музею України та Національної академії педагогічних наук України. Пощастило відвідати Педагогічний музей та ознайомитися з виставкою й студентам ІІІ курсу Інституту іноземної філології універси! тету, які прийшли з асистентом кафедри тео! рії та історії педагогіки Оксаною Вознюк. Виставку відкрив директор Педагогічного музею України Володимир Малюга. Він від! значив, що надзвичайно приємно відкривати нові експозиції про видатних педагогів, які були справжніми сіячами доброго, вічного, які своєю подвижницькою працею досліджували теорію та історію педагогіки. Педагогіка – наука, яка ніколи не зупиняється на досягну! тому: відкрито нові імена, події та ідеї, час не стоїть на місці, і ми ніколи не забуваємо тих, хто по краплині вносив нове в науку, хто праг! нув завжди нести любов і доброту, щедрість своєї душі на вівтар рідної держави. Про життєвий і творчий шлях видатного педагога та науковця розповів старший нау! ковий співробітник музею Валерій Харчен1 ко. З великим захопленням і гордістю він роз! повів про те, як проводилися пошуки експо! натів, документів та наукових праць в містах, пов’язаних з життям і творчістю Михайла Семеновича Гриценка. Біографія видатного педагога, на перший погляд, звичайна і про! ста, але згодом пізнаєш, скільки довелося йому перенести труднощів, перш ніж знайти своє, сокровенне в українській педагогіці. Михайло Семенович Гриценко народився 7 листопада 1907 року в селі Великі Сорочин! ці (тепер Миргородський район Полтавської області) в сім’ї селянина!бідняка. В 1923 році, закінчивши семирічну трудову школу, вступив до Велико!Сорочинського педагогічного тех! нікуму (колишньої Учительської семінарії імені М. В. Гоголя), після якого викладав істо! рію і суспільствознавство в трудовій школі. З цього часу він обрав собі педагогічну профе! сію назавжди і, не дивлячись ні на які особисті обставини, займався улюбленою працею все життя. У 1946 році він починає працювати у вищих навчальних закладах міста Одеси. Він вміло поєднує викладацьку діяльність з нау! ковою роботою: найбільший науковий інте! рес для Михайла Семеновича становить питання історії української школи та педагогі! ки. Тож і не дивно, що свою дисертацію він присвятив темі “Історія школи Української РСР (1917–1957 рр.)”. Михайло Семенович розглядав розвиток школи у різні періоди її становлення, наводячи багато фактів з розвитку та організації школи. Його дослі! дження завжди викликають науковий інтерес у різних поколінь педагогів та істориків. Випало на долю Михайла Семеновича і важке фронтове життя. У складі 3!ї Українсь! кої Армії штурмував Будапешт, Відень, Прагу. За бойові подвиги нагороджений 18 ордена! ми та медалями. Після війни знову приступив до своєї улюбленої праці, якій і віддав усе життя. Особливо його цікавила українська школа, її розвиток, її видатні особистості; цікаво подається бачення виховання Тарасом Григоровичем Шевченком, який вважав, що грамота потрібна не лише багатим, а й простим людям. Крім того, він вва! жав, що для навчання дівчат потрібно більше духовності, краси і естетики. Навчальні посібники з педагогіки, над якими працював М. С. Гриценко, вив! чали в педінститутах. Він був і відпові! дальним редактором, і автором 18 розділів посібника “Історія педагогі! ки”, який вийшов у 1973 році. На той час цей посібник був однією з неба! гатьох ґрунтовних узагальнюючих праць з історії педагогіки, де відобра! жено життя і діяльність видатних педагогів минулого. Усі праці М. С. Гриценка – це багатющий мате! ріал для дослідження, бо в ньому сама історія становлення української школи, досвід поєднання навчання та виховання учнів, періодизація історії народної освіти в СРСР, історія дитячого комуністично! го руху на Україні (1917–1958 рр.) і навіть школа Української РСР в період Великої Віт! чизняної війни. До нинішнього часу педагогічна діяль! ність педагога М. С. Гриценка ще по!справ! жньому не вивчена і не досліджена, тому є можливість попрацювати і дослідити наукові обґрунтування талановитого вченого!педаго! га і чудової людини. Крім наукової, М. С. Гриценко вів активну громадську роботу. Він неодноразово оби! рався депутатом селищної та районної Ради народних депутатів трудящих (1928 р., 1943 р.). В Одесі у 1960 році він очолював міське відділення Педагогічного товариства УРСР, а в 70!80 роках – кілька ветеранських організацій. Прикрашали груди ветерана педагогічної праці медаль А. С. Макаренка, медаль К. Д. Ушинського, знак “Відмінник народної освіти УРСР”. Він був серед людей до останнього свого подиху і пишався тим, що його праця завжди була потрібна людям. У січні 1992 року Михайло Семенович пішов з життя, але зали! шив по собі не лише добру пам’ять, а й 108 наукових праць, з яких ми черпали і будемо черпати цікаві мудрі думки про розвиток української освіти в різні періоди життя нашої держави. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, працівник Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова СІЧЕНЬ 2013 �Міжнародна співпраця Міжнародна науково�практична конференція “ Е К О Л О Г І Я . О С В І ТА . Н А У К А” САМЕ в той день, який за прогнозами повинен був стати кінцем світу, відбулися збори Міжнародної асоціації екологів універси1 тетів на базі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Міжнародна громадська організація Між! народна асоціація екологів університетів створена рішенням кон! ференції від 21.12.2011 року. Організація зареєстрована Державною реєстраційною служ! бою України від 02.10.2012 року за № 1602 та має міжнародний статус. І, як зазначив радник, спеціальний уповноважений Прем’єр!міністра України, академік НАПН України, доктор філософських наук, профе! сор, Президент асоціації Анатолій Толстоухов: “Можливо, ми ще не на коні, але ми уже в законі”. Метою асоціації є задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національ! но!культурних, спортивних інтересів, інте! ресів у галузі екології, охорони навколиш! нього природного середовища та збалан! сованого природокористування. Віце! президентом новоствореної асоціації став ректор Драгомановського універси! тету, академік Віктор Андрущенко. Цього ж дня, тільки годиною пізніше, відбулася Міжнародна науково!практич! на конференція “Екологія. Освіта. Наука”, метою якої організатори окреслили виз! начення стратегії розвитку екології, охо! рони навколишнього середовища та зба! лансованого природокористування. Порядок денний передбачав собою визначити основні напрямки роботи організації, обрання символіки, прийом нових членів у Міжнародну асоціацію та вручен! ня посвідчень вже діючим членам. Від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з питанням про майбутнє працевлаштування педагогів!екологів виступив науковий консуль! тант Департаменту вищої освіти МОНМС, кан! дидат біологічних наук, доцент Володимир Гуло. Також в ході пленарних доповідей виступи! ла ректор Інституту екології економіки і права, завідувач кафедри позашкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор, віце!президент асоціації Олена Биковська з питанням про підготовку майбутніх фахівців!екологів з додатковою ква! ліфікацією “викладач вищого навчального закладу”. За словами Олени Володи! мирівни, чимало сил було покладено для створення такої асоціації, але її існування дає беззаперечні можливо! сті співробітництва кращих екологів усіх країн світу задля поліпшення еко! логічної ситуації в планетарному мас! штабі. Урочисте зібрання закінчилось виданням сертифікатів. Олександра ДУДКО, світлини Юлії КОВАЛЬЧУК прес�служба університету Урочистості НАГОРОДИЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ “СЛОВО ПРО МОГО ПЕРШОГО ВЧИТЕЛЯ” У НАЦІОНАЛЬНОМУ педагогіч! ному університеті імені Михайла Петровича Драгоманова вдруге відбувся Всеукраїнський кон1 курс на кращий літературний твір “Слово про мого першого вчителя”, започаткований рек1 тором, академіком НАПН Украї1 ни, членом1кореспондентом НАН України, професором Вік1 тором Андрущенком. На цере! монію нагородження до вишу заві! тав заступник Міністра освіти у науки, молоді та спорту України Борис Жебровський. Борис Михайлович привітав володаря Гран!прі конкурсу – учня 3!А класу Драбівської НВК “Загальноосвітня школа І!ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка” Максима Ситника з Черкащини. Заступник Міністра пан Жебровський побажав пере! можцю нових успіхів і в навчанні, і в творчості та запросив на зустріч із молодими освітянами, вчите! лями, які нещодавно стали на стежку педагога та набрали для викладання перший клас. Поезія юного дарування, Максима Ситника, присвячена першій вчительці, стане для них чудовим прикладом важли! вості й потрібності вчительської професії для суча! сного й майбутнього покоління, – переконаний Борис Михайлович. Загалом Міністерство осві! ти і науки, молоді та спорту України протягом усього кон! курсу здійснювало підтримку й сприяння в його проведенні. Захід спрямований на підне! сення професії вчителя. Роз! глядалися роботи учасників поза будь!якими віковими категоріями, фактично від 8 до 70 років. Вся Україна долучи! лася до участі, найактивніши! ми виявилися Черкаська, Київ! ська та Чернігівська області. Майже з тисячі робіт членами журі на чолі з поетом, народ! ним артистом України Андрієм СІЧЕНЬ 2013 Демиденком та проректором з навчально!методичної роботи гуманітарних інститутів Богданом Андрусишиним були вибрані кращі з кращих. Другу премію та призи розділили між собою заступник директора з навчально!виховної роботи навчально!виховного комплексу №1 міста Тернополя Галина Федун і директор Рів! ненського державного коледжу економіки та бізнесу Василь Романчук. Третьокурсниця Інституту педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова стала лауреаткою третьої премії та отримала нетбук від голови Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Олександра Яцуня. Також третю премію отримала учениця 10 класу Кліш! ковецької загальноосвітньої школи І!ІІІ ступенів Чернівецької області і була нагороджена мобільним телефоном. Подарунками та теплими словами учасників і лауреатів вітали голова Шевченківської райдержадміністрації Сергій Зімін, Президент Малої академії наук, доктор фізико!матема! тичних наук Олексій Довгий та вся велика Драгомановська родина, студенти й директори інститутів, викладачі. Книги передав дипло! мантам співголова Нагля! дової Ради університету, меценат Анатолій Тол1 стоухов, словесні вітан! ня – співголова Наглядо! вої Ради НПУ, Президент НАПН України Василь Кремень. Річні передплати на газети “Освіта” та “Освіта України” для колективів шкіл, в яких навчають лауре! ати, подарували головні редактори видань і керів! ництво видавництва “Педа! гогічна преса”. Також тради! ційно в номінації “Симпатії газети “Педагогічні кадри” були відзначені найбільш творчі роботи. У НПУ ПІДПИСАЛИ ТРИСТОРОННЮ УГОДУ Нещодавно Національ1 ний педагогічний універси! тет імені Михайла Драгома! нова відвідав ректор Вищої лінгвістичної школи у Чен! стохові, доктор Цезари Вошінський. Гість поспілку! вався з ректором універси! тету, академіком Віктором Андрущенком та прорек! торським корпусом стосов! но можливої співпраці, відві! дав Інститут соціальної роботи та управління, поз! найомився зі студентами. У результаті перемовин очільники навчальних закла! дів і керівництво Корпорації “Українсько!польський центр академічних обмінів” підписали тристоронню угоду про співробітництво. У проекті плануються можли! вості паралельного навчання студентів у Вищій лінгвістич! ній школі в Ченстохові та отримання по закінченні нав! чання диплому Республіки Польщі за обраними напря! мами. Ректор з Польщі в результаті знайомства з поважною історією НПУ та його масштабами сучасного розвитку запропонував дра! гомановцям створення спільної Науково!методич! ної ради провідних фахівців відповідних галузей обох навчальних закладів з уніфі! кації й узгодження навчаль! них планів та програм. Широке застосування, за переконанням Віктора Андрущенка, знайде в тако! му навчанні впровадження у навчальний процес програм дистанційної освіти, а також спільне проведення науко! вих конференцій та видання відповідних часописів. Колеги обмінялися спільними симпатіями й подарунками зі сподівання! ми на майбутню плідну спів! працю. Людмила КУХ, прес�служба університету Прес�служба університету 3 �До 80�річчя від дня народження ІВАН ГОРБАЧУК: “Треба об’єднуватись і підтримувати незалежність” Якщо я молюсь чужою мовою, – мої вуста промовляють, а серце спить Апостол Павло 18 січня святкує ювілей відомий вчений1 фізик, кандидат фізико1математичних наук, професор Іван Тихонович Горбачук. Зустріч з Іваном Тихоновичем пройшла в атмосфері взаєморозуміння, адже спілкування з людиною, яка має подібний життєвий досвід, дарує нові стимули для наукової і творчої діяльності. – Іване Тихоновичу, як ви потрапили до Драгомановського університету? – Це була непроста стежка. Народився в с. Батарея Березівського району на Берестейщині. У сім’ї був третьою дитиною з семи. Середню освіту отримав в Березівській школі № 1, що знаходилась за 25 км від мого рідного села. У 1952 р. закінчив середню школу і вирішив поступити на геолого! розвідувальний факультет Львівського політехнічного інституту. При вступі отримав трійку з твору російською мовою, тому не мав права на стипендію. Декан порадив дочекатись зимової сесії, успішно скласти її і тоді вже отримувати стипендію. Та через матеріальні нестатки змушений був категорично відмовитись і у жовтні цього ж року влаштувався вчителем 2!го класу в с. Подусьє. Мешкав на квартирі і таким чином до кінця навчального року вчителював всі дисципліни – від писання, математики до співів і малювання. Зараз, уже згадуючи, розумію, що багато чого бракувало в тому вчителюванні. Хоч я і мав на це право після середньої школи, та все ж досвіду бракувало. Найбільше мені подобалось вчителювати математику, а от заспівати насмілився лише через півроку після того, як почав вести заняття зі співів. Через рік я знову поступав до Львівської політехніки, вже на спеціальність “автомобілебудування” машинобудівного факультету. Екзамени склав на “добре” і “відмінно”, але не пройшов за конкурсом. Тому поїхав додому і почав працювати в колгоспі, а вже у квітні 1954 р. поїхав до Києва. – Не можу не запитати – чому саме Львів, чому Київ? Звичайно, це найбільші міста і потужні університети… – Однією з причин вибору саме цих міст було те, що в них перебував мій старший брат Василь. Хотілось бути десь поруч з ріднею. У рік, коли я тільки!но вперше поступав до Львівської політехніки, Василь закінчував навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Тоді він рік пропрацював у селі, а потім поступив в аспірантуру до Українського Науково! дослідного інституту педагогіки в Києві. Коли я приїхав до столиці, то десь місяць шукав роботу і врешті!решт влаштувався на Подолі в Дніпровське басейнове управління вантажником на автомобілі. Займались перевозкою будівельних матеріалів. Жив у гуртожитку (приміщення колишньої “бурси” Києво!Могилянської академії), спочатку взагалі просто ночував у ліжку в коридорі. Та все ж, незважаючи ні на що, готувався до вступу в педінститут імені О. М. Горького. У серпні цього ж року успішно склав п’ять екзаменів і був зарахований. Чому саме сюди? Можливо, через те, що пропрацював у школі і відчув свою схильність до цього виду діяльності. – Ви одружились у студентські роки. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Так, це цікава сторінка життя. Я навчався разом з Людмилою в одній групі, але знайомство налагодилось під час роботи в колгоспі. Це було на початку другого курсу. А вже на четвертому – ми оженились. Тоді серед студентства такого не було заведено і офіційно не допускалось. Та все ж ми провели комсомольське весілля, на яке були запрошені і викладачі. Мешкали в гуртожитку, де зараз знаходиться Інститут історичної освіти нашого вишу. Кімната № 17 на першому поверсі, одразу при вході ліворуч. Наступної весни після весілля народився син Сергій. Нам надали маленьку кімнатку, типу ізолятора. – Між часом завершення інституту і часом, коли ви почали в ньому ж працювати, є перерва майже десять років. Як складалось ваше життя в цей час? – Після закінчення навчання у 1959 р. нас направили працювати в с. Плесецьке Васильківського району, де й минуло три роки. За цей час в Плесецькому встиг організувати вечірню школу, першим директором якої за сумісництвом і був. У 1961 р. народжується другий син – Олександр. У 1962 р. переведений на роботу в м. Ірпінь, де викладав фізику і математику. Паралельно завідував консультпунктом заочної школи робітничої молоді. А вже у 1967 р. перейшов на роботу на посаду інженера науково! дослідної лабораторії фізики дисперсних і полімерних матеріалів кафедри фізики КДПІ імені О. М. Горького. Отримував 70 карбованців. Через рік за рекомендацією завідувача кафедри фізики професора Віктора Павловича Дущенка вступив до аспірантури. Цікаво, що поступив на межі можливостей згідно з тодішнім законом. Тоді дозволялось поступати до 35 років, а мені якраз минав цей вік. Безпосередньо моїм науковим керівником був доктор хімічних наук, завідувач відділу фізико!хімії поверхневих явищ Інституту колоїдної хімії і хімії води Станіслав Самуїлович Духін. Працював, як і всі аспіранти, наполегливо від: 900 до 2300, іноді з ночівкою, однак тоді вкластись із захистом в три роки не можна було. Якщо людина протягом восьми років готувала кандидатську дисертацію, то це вважалось нормою. Я закінчив аспірантуру у 1971 р., а захистив дисертацію у 1974 р. з присвоєнням наукового ступеня кандидата фізико!математичних наук. – Як ви почали викладацьку діяльність? – У 1973 р. був прийнятий на роботу асистентом кафедри фізики і почав одразу викладати теоретичну фізику. Десь в середині листопада викладачка кафедри Світлана Яковлєва вийшла заміж і виїхала з Києва. Мені було доручено продовжити читати курс теоретичної фізики (електродинаміка і теорія відносності). Довелось мобілізуватись і повністю зануритись у підготовку до занять. Тоді я ще працював паралельно інженером кафедри. Після роботи їхав на квартиру, декілька годин відпочивав, а потім ніч готувався до лекцій. І вже зранку проводив заняття зі студентами. Таким у мене був початок викладацької діяльності. Довелось докласти вольових зусиль, вистояти і перемогти труднощі. – Наскільки змінились функції профспілки? Адже у вас є досвід і бачення профспілки в радянський час і сьогодні. – Радянська профспілка загалом була непоганою, бо була системно організована і націлена на підтримку людини праці, однак в той же час була вкрай заполітизованою 4 (“приводний ремінь” партії). Профспілка в тій системі підпорядковувалась комуністичній партії. Сьогодні вона стала більш незалежною і демократичною. Звичайно, завдяки цьому її роль змінилась. Це стало помітним одразу після здобуття незалежності нашої держави. У дев’яностих роках були проблеми з виплатою заробітної платні, матеріальні труднощі, і профспілкою проводились протести. Неодноразово в парку імені Тараса Шевченка збиралась велика кількість людей, що вщент заповнювали всю вул. Володимирську. Люди відстоювали свої правові і соціальні інтереси, з профспілками рахувались. Через деякий час вплив профспілок послабився, вони почали втрачати авторитет. Хоча зазначу, що Київська профспілка ще і зараз працює на гідному рівні. Взагалі профспілка – це місце, куди працівник може завжди звернутись з питанням, яке його непокоїть, і в рамках можливого цьому працівнику допомагають. Сьогодні потрібно виходити на європейський рівень, коли робота спрямовується саме на людину, а не на систему. Адже якщо ми не будемо відстоювати інтереси людини, то тоді навіщо профспілка? Радію, що ректор університету Віктор Петрович Андрущенко, маючи величезний досвід роботи на державних посадах, розуміє роль громадських організацій, тому він підтримує діяльність профспілок викладачів, студентів, ветеранську організацію, студентську Раду. – Колеги знають вас як патріотично налаштовану людину. Як Вам було з цією рисою в радянські часи? – Ситуація цікава тим, що я народився в західній Білорусії. Територія, де я народився, загалом була україномовною. Звичайно, був діалект, але по суті ми спілкувались українською і співали українські пісні. А ось у школі вивчали білоруську і російську. Мій принцип полягає в тому, що я живу в Україні, тут моя сім’я, і зобов’язаний робити все як найкраще для цієї держави, народу, землі. Як можна жити в цьому краї і його ганьбити? Це ж значить сам себе ганьбиш! Треба об’єднуватись і підтримувати незалежність і свободу. Переконаний: якщо не поважати країну, то складно буде реалізуватись самому. У країні і державних установах має бути єдина державна мова, але і не має бути заборон у вільному мовному спілкуванні. Всі культури гідні уваги, і треба шанувати і польську, і англійську, і російську. Це тільки прикрашає людину і державу. Однак мова і культура нації, назву якої носить держава, мають бути пріоритетними. – Сформулюйте, будь ласка, свої три життєві принципи. – Перший принцип – це жити по правді. Люди іноді думають, що можна схитрити, обманути, викрутитись, і це добре закінчиться, але це не так. Якщо людина відкрита і говорить правду, то її думки і позиція є однозначними, а якщо хитрить, говорить не те, що думає, то її так і сприйматимуть, соціум дає точні оцінки. Звичайно, не можна прожити без інтимного і чогось особистого, але тоді вже краще змовчати. Другий принцип – повага до людей, робити добро і ставитись до них з розумінням. Третій – працьовитість. Як казав колись професор Іван Євгенович Шиманський: “Все, чого ми досягаємо в цьому житті, – завдяки здоров’ю”. В царські часи, коли студенти закінчували навчання в університеті, їм писали характеристику. Якщо людина мала схильність до наукових пошуків, їй писали: “Фізично здоровий. Може займатись наукою”. Веду до того, що педагогічна і наукова робота пов’язана з перевантаженнями, а це потребує здоров’я. Тільки працьовитістю і працездатністю можна досягати вершин у своїй справі. – Працьовитість для вас, мабуть, є головним принципом? – Хочеться, щоб все було в нормі і був порядок, як в кожної людини, так і в суспільстві, хочеться, щоб робилась реальна справа. Інакше наступає хаос. Ентропія – це фізичне поняття, але воно стосується і суспільних речей. Велика ентропія – це коли суспільство неорганізоване, хаотичне, несистемне. Потрібно, щоб суспільна ентропія спадала. Наприклад, якщо підвищувати температуру в кімнаті, де ми зараз знаходимось, то молекули почнуть рухатись швидше і зростає ентропія, а коли охолоджувати, то сповільнюють рух, і при абсолютному нулі температур поступальний рух припиняється. – Що ж краще – рух чи спокій? – Безумовно, рух. В природі абсолютний рух, як і абсолютний спокій, відсутні. Тому треба прагнути, щоб ентропія була в певних межах. Повинна бути гармонія. – Чим для вас є Драгомановський університет? – Можу сміливо сказати, що він для мене є другою домівкою. Протягом всього часу роботи завжди хотілось своїми здобутками його лише прикрашати. Сподіваюсь, в мене це трохи виходило. Серед таких здобутків можу назвати багатотомник “Загальний курс фізики”. Чому ми взялись за його написання? З 1997 по 2004 рр. я був головою Комісії з координації роботи вищих навчальних закладів м. Києва з гуманітарних питань при Київській міській державній адміністрації і Раді ректорів Київського вузівського центру, яка займалась сприянням впровадженню української мови як державної в усі сфери діяльності київських вишів. В поле зору комісії в той час входило 112 ВНЗ 1!4 рівнів акредитації. Тоді ми багато їздили по університетах м. Києва, і нам жалілись на відсутність україномовних підручників та словників. Це і стимулювало роботу в цьому напрямі. То була велика і копітка робота, але вийшло унікальне видання. – Яку мрію ви хочете втілити? – Уважніше подивитись на світ Божий! Мій брат Василь, професор, працював в різних вишах, зараз на пенсії, інколи говорить: “Хоч би Бог дав ще кілька років, щоб записати намріяне”. Так само і в мене. Хочеться побачене і пережите в житті викласти на папері, підвести підсумок набутого досвіду. Тим паче на наших очах відбулось багато унікальних історичних подій. На жаль, зараз не вистачає часу. В цьому році маємо подати до друку п’ять навчальних посібників. До речі, брат все ж зайнявся творчою діяльністю. – Ваші побажання колективу. – Сьогодні адміністрація університету на чолі з Віктором Петровичем Андрущенком системно працює над підняттям авторитету нашого закладу на державному і міжнародному рівні. І я переконаний, що він реалізує все задумане. Вже маємо вагомі здобутки – Асоціація ректорів педагогічних університетів Європи, часопис “Європейські педагогічні студії”, “Педагогічна Конституція”, Міжнародний університет. Це достойні ідеї, і хотілося б, щоб все це втілилось якомога раніше і в повному обсязі. Ми будемо всіляко сприяти цьому. Хочеться також побажати, щоб оплата праці відповідала затратам. Спеціалісти порахували, що одна публічна лекція за затратою внутрішніх ресурсів людини (психічних, фізичних) відповідає восьмигодинному робочому дню. Наші викладачі нерідко проводять дві!три лекції в день. Недаремно професор Микола Іванович Шкіль, виходячи після занять, іноді говорив: “Аж сорочка мокра”. І це правда. В нас непроста і дуже відповідальна робота. Спілкувався Сергій РУСАКОВ СІЧЕНЬ 2013 �Інтерв'ю НАТАЛІЯ МОЗГОВА: “Людина – безмежне творіння, і її неможливо обмежити” Про героїзм батьків, становлення світогляду і людські чесноти, філо1 софську освіту і сучасний Київ ви можете прочитати в інтерв’ю з докто1 ром філософських наук, професором кафедри філософії Наталією Мозго1 вою. – Ваш батько – Григорій Савович Шупик – Герой Радянського Союзу, який здійснив 249 успішних бойових вильо� тів. Як вам було зростати з усвідомлен� ням, що ваш батько – справжній герой? – Коли я була маленькою, то не розумі! ла величність його подвигу. Знала, що він брав участь у війні, щовечора він розповідав різні історії з цього періоду свого життя. Але у першому класі я почала усвідомлювати за захоплюючою реакцією своїх однокласни! ків, що мій батько – справжній герой. А ще у 1965 р. тодішній генсек КПРС Леонід Бреж! нєв вперше офіційно запровадив зустрічі однополчан Великої Вітчизняної війни, бо до того протягом двадцяти років святкуван! ня Дня Перемоги відбувалось якось напів! таємно, а зустрічі однополчан загалом не вітались. І тоді вперше за 20 років саме батько організував зустріч однополчан у Києві. Приїхали фронтовики з Франції, Мос! кви, Ленінграда, Казані, Свердловська, Ульяновська, Тюмені, Ташкенту, не кажучи вже про міста України. На все життя запам’ятався момент, коли біля пам’ятника Богдану Хмельницькому кожен з фронтови! ків, а їх було разом із сім’ями більше 130, підходив до бойового полкового знамені, схилявся на коліно і цілував його. Це дуже вразило мене як дитину і запам’яталось на все життя. Тоді я відчула, чим мій батько, якщо так можна сформулювати, відріз! няється від інших. Він щороку приходив з усіма орденами і нагородами виступати перед моїм класом, його запрошували і в університет, коли я там навчалась. Потім вже приходив виступати і до мого сина у школу. – Як складалась доля вашої матері у військовий час? – Матір, на жаль, залишалась у Києві протягом усієї війни. За два тижні до почат! ку війни батька перевели у військову части! ну в Дніпропетровській обл., і він мав приї! хати забрати її разом з моїм старшим бра! том, якому на той час було півтора роки. Але вночі 22 червня страшний шквал вогню знищив в одну мить аеродром у Бучі, де в цей час лишалась моя мати з дитиною. Жоден літак не встиг піднятись у повітря. Почалася паніка. Матір опинилась в ситуа! ції, коли її вже виписали зі старої військової частини (як члена сім’ї) у Бучі, але не припи! сали до нової. І вона опинилась “нічийною”, а евакуація здійснювалась за принципом “закріплення за місцем роботи”. В першу ж ніч військових подій у Бучі почали говорити, що Київ вщент спалений німцями, а в місті мешкали її матір і бабуся. Тому вона, залишивши дитину з жінками у Бучі, побігла, бо потяги, звісно, вже не ходили, по залізничним коліям до міста. Її бабуся і матір жили за сучасною адресою бульвар Тараса Шевченка № 1, де і пережи! ли увесь жахливий час війни. Матір бачила, як палав Хрещатик, а на місці, де сьогодні розташований пам’ятник Володимиру Лені! ну, знаходилась шибениця, де страчували канібалів, які в той час нерідко з’являлись у місті. Мамину рідну сестру забрали у Німеч! чину, і вона там загинула. Першу і найбільш люту морозами зиму мати ходила обміню! вати речі, одяг на продукти на лівий берег Дніпра. А вже після війни вона брала участь у відбудові Києва і безпосередньо Хреща! тика. Зараз вже мало хто знає, що перебу! СІЧЕНЬ 2013 вати на окупованій території – це у після! воєнні роки аж до кінця 80 рр. минулого сто! ліття була серйозна “чорна пляма” у біогра! фії. А батько, прийшовши з фронту, протя! гом всього життя свого казав, що мамі, а не йому треба було присвоїти звання Героя Радянського Союзу, оскільки живих фаши! стів з літака він майже не бачив, а от вона попадала і в облави, і неодноразово стояла під дулом німецького автомата. – Кого в дитинстві більше любили – батька чи матір? – У дитинстві я більше любила батька, але вже з часом, коли сама стала матір’ю, то дещо переглянула свої погляди. Можливо, це ще через те, що матір раніше померла, ніж батько. Батько лишився зі мною і поми! рав дуже важко, лежав паралізованим п’ять з половиною років, може ще й тому зараз лишилось більш зворушливе ставлення саме до страждань мами. – Літак вашого батька двічі збивали, двічі він був поранений, але щоразу повертався до рідного полку. І при поверненні в полк він писав на фюзеляжі літака свій № 13 і піднімався в повітря. Можемо припустити, що він не забобон� ний… – Я б сказала, що він, навпаки, був забобонний, бо коли сідав за штурвал іншо! го літака, його неодмінно збивали. Коли хтось інший сідав за штурвал його літака – його теж збивали. Хоча, напевно, тут багато що залежить від відчуття бойової техніки, і це, мабуть, відігравало переважне значен! ня. Але факт залишається фактом. – Що б ви написали на своєму жит� тєвому літаку? З яким девізом живете? – “Бути, а не здаватись”. Російською мовою це звучить як “Быть, а не казаться”. Не бути фальшивою людиною, яка є нещи! рою. – Ви пряма людина? – Загалом я сором’язлива людина, але якщо мене щось “допече”, то можу нагово! рити зайвого і у вічі. Не знаю, чи це є перева! гою, чи недоліком мого характеру. Мабуть, недоліком. – Психолог Ерік Берн запевняє, що будь�яка людина має риси маленької дитини. Які риси дитини ви маєте? – Погоджуюсь з цією думкою. Мені зда! ється, що ми приховуємо за набутими про! тягом свого життя “ролями” себе справжніх, а найбільш справжніми ми були у дитинстві. Як це часто буває, нашаровування набутих “слоїв” відбувається для того, щоб схова! тись і вберегтись від душевного болю, якого нам завдає життя. З рис дитини в мене, мабуть, до сих пір залишилась така риса, як образливість. Хоч це і суто дитяча риса, і про неї знають лише найближчі, але мені й досі дуже важко навчитись не ображатись хоча б на якісь дрібні речі. – Ви сильна людина і маєте потужну харизму. Як�то кажуть, що нас не вби� ває, робить нас сильнішим. Що вас зро� било сильною? – Власні помилки і невдачі. Мені дово! дилось їх немало долати. – Людина живе, як сказав би М. Гай� деггер, в стихії своєї чотирикутності: зберігаючи для себе землю, небо, боже� ственне і смертне. Скільки кутів у вашо� му світогляді і які вони? – Я люблю число чотири, але перекона! на, що не можна якось обмежити людину. Адже ми самі інколи не знаємо, що очікувати від себе, – запевняємо, що не будемо роби! ти щось, але все одно робимо. Людина – безмежне творіння, і її неможливо обмежи! ти. Що лежить в основі мого світогляду щодо людських рис? Щирість, честь і чуй! ність. Ніколи не вміла прощати зраду. Хоча розумію, що ця категоричність – це риса молодої, а не зрілої і мудрої людини. А це означає, що в деякій мірі я, мабуть, так і лишусь дитиною чи підлітком. Ці риси відшу! кую і в інших людях. У перші десять секунд відбувається “сканування” людини. Ми в цей час навіть не розуміємо цей процес, але саме тоді відбувається усвідомлення: чи приємна нам ця людина, чи ні. І зі свого дос! віду скажу, що найбільш правильне вражен! ня – це перше враження. – Ви вірите в кохання з першого погляду? – Ні. Принаймні зі мною такого ніколи не ставалось. Для того щоб закохатись, треба чимось вразитись, має відбутись щось таке, що тебе “пройме” у тій людині, певний катарсис. З першого погляду може “пройняти” лише зовнішня краса. Але чого вона варта, якщо немає внутрішньої краси? – У рамках європейської філософ� сько�культурологічної парадигми “Memorial Studies” виділяється два типи культур – “культура пам’яті” та “культу� ра забування”. Який, на вашу думку, сьогодні переважає тип культури? – На жаль, “забування”. Як приклад можна навести сучасний Київ – він стає містом без історії і традиції, містом без обличчя. Мені подобається, що у Західній Європі в кожному старовинному замку обов’язково “мешкає” привид, який пов’я! заний з якоюсь легендою. І цими легендами і привидами європейці пишаються. А в нас реставрація – це знести “під нуль”, а потім побудувати начебто схожу будівлю, але в цих “новодєлах” в принципі ніколи не може з’явитися привид. – На думку прийшли рядки з книжки Карлоса Кастанеди, де Дон Хуан вчив Карлоса, що потрібно знайти своє місце, на якому тобі буде зручно і добре. Яке ваше улюблене місце в Києві? – З дитинства в мене любов до балко! нів з плетеними металевими бортиками, якими колись вирізнявся Київ. Тривалий час не могла зрозуміти, звідки в мене це. Та одного разу проходила повз будинок в Михайлівському провулку, де я народилась, і побачила, що навпроти нього знаходиться будівля саме з такими плетеними балкона! ми. Мабуть, вони були одними з перших, що я взагалі побачила в житті, і це відклалось у підсвідомості. З місць для мене особливі – Андріївський узвіз і Малопідвальна вулиця. За словами Михайла Булгакова – це “най! більш дивовижна вулиця на світі”. Коли у мене якісь негаразди і треба звільнитись від зайвих думок, я обов’язково їду на Андріїв! ський узвіз. Це особливе місце. Крім того, на Замковій горі, що поруч з Андріївським узвозом, я віднайшла могилу Петра Івано! вича Ліницького, про якого писала канди! датську дисертацію. Я знайшла в архіві згадку про його поховання в цьому місці і разом з дітьми і братом вирушила його шукати. Через деякий час ми знайшли над! гробок Петра Івановича. Взагалі, варто пройти тими вулицями, якими біг поранений Булгаков!старший. Історією Київської духовної академії я, мабуть, почала займатись саме через Михайла Булгакова, а вже потім до цього додалась краса старого Києва і дослідниць! кий інтерес. – На що, на вашу думку, ми маємо звернути увагу в академічній та універ� ситетській освіті ХІХ – початку ХХ ст. і впровадити в сьогоденні? – Я б виділили дві позиції: відданість своїй справі та високий професіоналізм. Хоча вони одне від одного є невід’ємними. Мені потрапили архівні документи, де опи! сується їхнє життя після революції, коли вони стали непотрібними – це жахлива тра! гедія наприкінці життя, та незважаючи ні на що, вони залишались філософами!профе! сіоналами, які були віддані своїй справі. Щоправда, тут слід сказати, що тоді людина могла повністю зануритись у свою справу і займатись лише нею. Булгаков! старший – яскравий приклад цього. Він був кабінетним професором і займався виключно наукою. Але ж тоді професор міг забезпечити велику родину і найняти при! слугу, а сьогодні слід “крутитись” ще на інших підробітках, щоб заробити якусь копійку і прогодувати сім’ю. – З ким із великих історичних особи� стостей ви б хотіли зустрітись, якби була така можливість? – Звичайно, це професори, життєвий шлях яких я досліджувала як науковець – Петро Іванович Ліницький, Орест Маркович Новицький, Памфіл Данилович Юркевич, Петро Семенович Авсенєв. Які були яскраві особистості, кожен вирізнявся якимось неординарним захопленням чи заняттям, не говорячи вже про їх професіоналізм! – Вони вам близькі за духом? – Так, і навіть більше – я вважаю їх у певному сенсі своїми янголами!охоронця! ми. Коли відбувався захист докторської дисертації, то подумки зверталась до них, і вони мені допомогли. Взагалі, я багато від! повідей на свої життєві запитання віднахо! дила в їх працях, які вирізняються чіткістю, прозорістю і простотою. Навіть у методиці викладання я багато що запозичила саме в них. Дуже багато допомогла відчути їх як особистості робота в архівах. Коли відкри! ваєш зошити з їх записами, нотатками, навіть зі сповідями, з їх малюнками на полях, то, повірте, дізнаєшся про них наба! гато більше, ніж з їх філософських трактатів. Адже будь!яка філософська концепція, вва! жав Фрідріх Ніцше, це насамперед сповідь її автора. І це дійсно так. – Чому ви пішли вчитись на філо� софський факультет? – З дуже банальної причини. Таке теж інколи трапляється. Хоча, я впевнена, що нічого випадково не відбувається. Я хотіла поступати на історичний факультет, але там був великий конкурс, тому подала на філо! софський. Врешті, виявилось, що на філо! софському був ще більший конкурс. Але я його пройшла і була зарахована на навчан! ня. І жодної хвилини життя ніколи не шкоду! вала. Одразу зрозуміла, що мені це цікаво і завжди цікавило, але я до того не розуміла, що це і є філософія. До речі, директор Інституту філософської освіти і науки про! фесор Іван Іванович Дробот багато років мені говорить, що я мала стати істориком, а не філософом. Він має рацію, бо як профе! сіонал, знайомлячись з моїми працями, від! чув мої уподобання. Я і є не теоретик!філо! соф, а історик філософії, а це дещо різні речі. – Чим відрізняються студенти�філо� софи вашого покоління і сьогоднішні? – Якщо розглядати сам феномен сту! дентства, то нічим. Таке ж веселе і запаль! не. Молодість є молодість. Хоча слід сказа! ти, що все ж в нас було більше поваги до професури, ніж сьогодні, що рівень освіче! ності впав. Але може, це все в мені говорить вічний конфлікт поколінь “батьків і дітей”. Також нове покоління не боїться експери! ментувати зі своїм життям. Наприклад, про! працювавши десь років п’ять!десять, вони можуть раптово вирішити “почати життя” спочатку. І це, на сьогодні, прекрасно. Для мого покоління це було неприйнятно, бо ми зростали в часи, де зміни вкрай рідко відбу! вались. – Кому протипоказана філософська освіта? – Прагматикам і цинікам. Думаю, що філософ має бути романтиком. Філософія дозволяє побачити все в динаміці і розвит! ку, побачити на всьому його кінцевість. Це великий дар. Але не кожен може це витри! мати. Тут допомагає втримати, крім роман! тизму і певної дитячості, ще й життєва мудрість, яка з’являється з часом. Хочу відзначити, що велику роль у ста! новленні мене як спеціаліста у своїй галузі відіграло навчання на філософському факультеті Київського національного уні! верситету імені Тараса Шевченка. Саме там я була назавжди “прищеплена” філософією, але цього було замало. Треба було надалі вчитись і ставати все кращим і кращим про! фесіоналом, як науковцем, так і виклада! чем. І тут найвагомішу роль у процесі “від! шліфовування” професіоналізму як мене, так і моїх товаришів по кафедрі (професор Ігор Геннадійович Немчинов, доцент Воло! димр Олександрович Дорошкевич, доцент Богдан Костянтинович Матюшко) відіграв наш завідувач – професор, проректор з наукової роботи Григорій Іванович Волинка. Своїм власним прикладом і відношенням до наукової роботи, своїм чуйним ставленням до кожного з нас і загалом до колективу кафедри він з нас “ліпив” і продовжує “ліпи! ти” вже з молодого покоління справжніх професіоналів. Серед молоді хотілося б від! значити таких викладачів, як доценти Надія Богданівна Адаменко, Тетяна Петрівна Глушко, Людмила Анатоліївна Облова. – Який найнезвичайніший подару� нок ви отримували? – Мене найбільше вражають ті пода! рунки, на які людина витратила свій влас! ний час і свої зусилля. Якось двоюрідна сестра подарувала мені скатертинку, яку власноруч вишила, і мене це надзвичайно вразило, бо людина думала про мене і кож! ного вечора потроху працювала над своїм витвором для мене. А ще вражають неспо! дівані подарунки, які не стосуються жодних свят чи дат. – Ваші побажання колективу. – Побажаю завжди бути в науковій, тобто професійній формі. Будемо ми в про! фесійній формі – буде відповідно і студент у формі, тобто набувати знань і ставати про! фесіоналом, і навпаки. Це взаємообумо! влений процес, який викристалізує у май! бутньому високий професіоналізм у сьо! годнішніх студентів. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО 5 �Турнір Г Р А В Ш А Х И СЬОГОДНІ в Україні цьому виду спорту приділяється серйозна увага. Та це й не дивно, бо в листопаді 2011 року Президент України Віктор Янукович реко! мендував ввести в програми середньої школи та вищих навчальних закладів факультативні заняття з шахів, щоб наші діти та молодь розвивали свої інтелектуальні здіб! ності, а 20 липня 2012 року вперше наша країна відзна! чила День шахіста. Інтерес до цієї давньої і цікавої гри виховують у ВНЗ Одеси, Харкова, Києва (НПУ імені М. П. Драгоманова). Вже в грудні 2011 року з ініціативи ректора універ! ситету академіка Віктора Андрущенка були проведені командні змагання на “Кубок ректора”, в яких брали участь всі підрозділи університету. Серед 16 команд першість виборола команда ректорату. Вони і стали першими володарями головного спортивного трофею. На початку 2012 року в гуртожитку № 3 була облад! нана спортивна кімната для занять з шахів та шашок. А вже в березні на загальних зборах любителів гри в шахи була створена добровільна громадська організація “Шаховий маг”, яка 27!29 березня провела чемпіонат з класичних шахів серед чоловіків (студентів, викладачів, – “ К О Р О Л І В С Ь К А співробітників). Першим офіційним чемпіоном універси! тету став майстер ФІДЕ, викладач кафедри культуроло! гії інституту філософської освіти і науки Сергій Став1 рояні. З метою налагодження навчально!виховного про! цесу та підвищення інтелектуального рівня студентів та молоді на кафедрі Інституту інформатики готується до друку посібник “Учимся играть в шахматы”. Автор – КМС України з шахів Леонід Дробот, технічний редактор – старший викладач Сергій Оніщенко. Цікаво і змістовно був організований шаховий турнір на “Кубок ректора” і в цьому році 21 грудня, бо змагали! ся не лише наші команди, також були запрошені гості з інших вищих навчальних закладів. Наші спортсмени зустрілися за шахівницями з командами Міжнародного університету розвитку людини “Україна” та Харківського Драгомановська команда переможців національного університету імені В. Н. Каразіна. Згідно “Положення” боротьба проходила за Олім! пійською (кубковою) системою. Абсолютним перемож! цем турніру стала збірна команда Харківського НУ імені В. Н. Каразіна, в складі якої виступали МС Ірина Андренко та три КМС України – Євген Скок, Роман Г Р А” Нагородження переможців команди з Харкова Лучанінов, Олег Лазоренко. Вони нагороджені спе! ціальним кубком для гостей. Головний приз змагань, перехідний кубок ректора, вже вдруге залишився за командою ректорату в складі директора Інституту магі! стратури і аспірантури професора Володимира Савельєва (капітан команди), українського мовознав! ця, академіка, завідувача кафедри української мови Інституту філології нашого університету Марії Плющ, академіка Національної академії наук України, всесвіт! ньо відомого історика Петра Толочко та доцента кафе! дри психокорекційної педагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології Миколи Кота. Третє призове місце в запеклій боротьбі здобула збірна команда Фізико!математичного інституту . Віта! ємо призерів Юрія Горбового, Олександра Янюка, Анатолія Онищука та Надію Рожкову. Всі гравці команд призерів нагороджені медалями та грамотами спортивного клубу “Олімп”. Високих стартів в новому 2013 році, і хай щастить всім, хто долучився до цієї чудової мудрої гри! Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, головний секретар змагань Освітньо�музичний цикл Вітаємо МИНУЛЕ У НОВОМУ ФОРМАТІ АКТИВНИЙ київський ритм життя виснажує і забирає безліч часу, тому багато хто звик проводити вихідні пасивно і одноманітно. Але кожен, хто прагне приємного і культурного відпочинку, мав можливість восени цього року відвідати освітньо!музичний цикл “Перший хри! стиянський князь”, який проводився Інститутом філософ! ської освіти і науки та Інститутом мистецтв у Церкві Св. Миколая на Аскольдовій моги! лі. Вечори проходили в теплій і спокійній атмосфері, де самі стіни налаштовують на гарний настрій і правильне сприймання того, що звучало. Хочеться зазначити, що особливістю цього заходу є абсолютно новий і до цього не практикований в Україні формат проведення: лекційний текст чергується з музичним та вокальним супроводом. Заходи проводились в останню неділю кожного місяця. Протя! гом осіннього семестру відбулись лекції “Князь Аскольд: погляд крізь віки”, “Диво у Влахерні”, “Від Аскольда до Володимира”, “Аскольд у літописних джерелах”. Лектор, магістрант релігієзнав! ства НПУ ім. М. П. Драгоманова Сергій Савченко торкнувся у своїй лекції таких тем: постать князя Аскольда, найпершого хрестителя Русі, роль княгині Ольги у християнізації Русі та її дань ушануванню пам’яті Асколь! да, релігійна реформа Воло! димира Великого та ін. Лек! ція викликала значне заці! кавлення, очевидно, що кожен з присутніх і гостей відкрив для себе щось нове з давньої історії нашої Бать! ківщини. Професійне музичне виконання лекції супрово! джували солiст!органiст Національного будинку органної і камерної музики України, народний артист України Володимир Кошу1 ба; соліст оркестру Націо! 6 нальної опери України імені Т. Г. Шевченка, заслужений артист Укра! їни, професор Броніслав Щуцький (скрипка!альт); провідний кон! цертмейстр Національної музичної академії імені П. І. Чайковського Анна Томасишин, камерний оркестр та хор регентів Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова; хор “Алітея”. Проект відбувається за підтримки ректора університету акаде! міка Віктора Андрущенка. Автори проекту – директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот та митрофор! ний протопресвітер отець Ігор Онишкевич. Куратор проекту – культуролог та аспірант Сергій Русаков. Можна з упевненістю стверджувати, що надзвичайно приємний недільний вечір в затишній атмосфері провели всі, хто завітав сюди. Зустрічі організовані двома потужним інсти! тутами Драгоманов! ського університету з нагоди 1130!річчя від дня пам’яті князя Аскольда!Миколая. Таким чином, ми маємо можливість корисно провести дозвілля в історичному місці, поєднати особисте культурне збагачення в освітньому і естетично! му плані з можливістю просто поспілкуватися за чашкою кави і завести нові знайомства, а після цього з приємними враженнями про! гулятися вечірніми київськими вулицями. Освітньо!музичний цикл буде продовжений на весняний семестр, тому може! мо з упевненістю сказати, що нас попереду чекають нові освітні і музичні цікавинки. Уся велика Драгоманов! ська родина і ректор універси! тету Віктор Андрущенко віта! ють Народний студентський театр “Вавилон” та Народний вокальний ансамбль “Купава” з черговою блискучою пере! могою у Всеукраїнському фестивалі!конкурсі мистецтв “Осінні зорі”. “Вавилонівці” вибороли Першу премію, а солісти “Купави” – Гран!прі турніру. Ми віримо у вас, наші таланти! Катерина ЕСМАНОВА, студентка Інституту української філології, фото Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО СІЧЕНЬ 2013 �Педагогічний дует СЕРЦЯ ЗЛИВАЛИСЯ В ДУЕТІ… Креативний фестиваль студентської та викладаць1 кої творчості “Педагогічний дует” проводиться в нашому університеті вже вдруге. 61го грудня в актовій залі гуманітарного корпусу це свято музики, пісні і гар1 ного настрою зібрало багато шанувальників з різних інститутів. Всіх захопила драйвова атмосфера, твор1 чий дух, сповнений веселощів. Запальна пісня “Ой вийди за село” Безперечно, головною на цьому святі твор! чості була все!таки пісня, а точніше – підібрані композиції. Всі такі різноманітні, кожна по!своє! му доповнювала захід, вносила свою нотку в потік енергії. Кожна мала своїх прихильників. Звичайно ж, не можна було обійтися без наших, українських пісень. Гумористична, весе! ла пісня “Ой мій милий вареничків хоче” була блискуче виконана доцентом кафедри психоко! рекційної педагогіки Миколою Котом та сту! денткою Інституту філософської освіти і науки Іриною Зінов’євою. Не менш жвавою була ком! позиція “Ой вийди за село”, виконана доцентом кафедри української літератури Інною Ліпниць1 кою та аспіранткою, керівницею народного ансамблю “Купава” Євгенією Чугуновою. Більш традиційну ліричну пісню “Два кольори” заспіва! ли директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот та студентка Інсти! туту філософської освіти і науки Ольга Азаркі! на. Про нашу країну заспівали викладач кафедри культурології, редактор університетської газети Сергій Русаков та студентка Інституту корекційної педагогіки та психології Євгенія Хміль. Незвичайні враження спра! вила на глядачів композиція “Это все, что останется после меня” у виконанні професора кафедри культурології Євгенії Більченко та студентки Анни Яценко. Така спокійна, з глибо! ким змістом. Її присвятили пам’яті поетів і людей, яких вже немає з нами, але які залишили спогади і творчий спадок. Пісню супроводжували вдало підібрані фото. Проте головним все ж було її виконання. Словами Незвичийні враження неможливо передати ці вражен! справила на глядачів ня. В устах цього педагогічного композиція “Это все, дуету пісня ожила по!новому. что останется Вона примусила задуматися. Не менш яскравим був виступ после меня” з відомою всім піснею “Хочешь сладких апельсинов”, яким порадували публіку викладач кафе! дри філософської антропології Антон Дробович та студентка Інституту філософської освіти і науки Олена Марущак. На сцені розгорнулась справжня драма, з експресивними діями, виразними жестами. Є на світі одна країна... Пісня “Мандри” у виконанні викладача кафедри логопедії Олександра Козинця та студента Інституту філософської освіти і науки Данила Кашпура була водночас і ліричною, і веселою. По!перше, вона була блискуче виконана, по!друге, учасники цього дуету чудово зіграли свої ролі, а доповнили дій! ство костюми та реквізити. Зовсім по!новому дует, у складі якого були викладач кафе! дри культурології Вікторія Василенко та студент Інституту філософської освіти і науки Павло Селіванов, трактував попу! лярний серед молоді трек “Я хочу побить посуду”. Розгор! нулася театральна вистава, учасники якої намагалися яко! мога яскравіше передати свої емоції. Було і весело, і страш! но за героїв. Відчувався ритм життя. Не обійшлося на святі й без танців. Свій жвавий танок дарували публіці учасники колективу “Свінг”. Важко виокремити окремих виконавців. Їх окремо і не було. Були дуети. Були виконавці з відкритою душею та щирим серцем. Й серця ці зливалися в дуетах. Наприкінці концерту несподівано для глядачів, під час вручення грамот, заспівав директор Інституту корекційної педагогіки та психології академік Віктор Синьов. Таке завершення заходу засвідчило, що концепція заходу затре! бувана як студентами, так і викладачами. Час пролетів зовсім швидко, й хотілося б продовжувати це свято, адже воно таке не схоже не наше буденне життя. Хотілося б, щоб такі фестивалі спільної студентської та викладацької творчості проводилися в нашому університеті частіше. Оксана ЧЕРНУХА, студентка Інституту іноземної філології Нагородження учасників концерту Екскурсія ШЛЯХАМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У грудні 2012 р. відбулась екскурсія активу профкому викладачів і співробітників історичних місць України (Рівне, Дубно, Берестечко, Почаїв та Пересопниця). Цими дорогами в минувшину ходили славетні діти України – Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Михайло Драгоманов, Володимир Короленко, Леся Українка, Андрій Малишко, Мак! сим Рильський, Микола Лисенко, Ніна Матвієнко, Микола Жулинський та ін. Історичними шляхами гарцували козацькі полки Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна проти польської шляхти, звільняючи українські землі від рабського поневолення чужинських навал. Характерним на той період був визвольний рух, очолюва! ний Кармелюком, Северином Наливайком, а також повстансь! кий рух селянства (Коліївщина 1768 р.). А 26!30 червня 1941 р. в районі Дубно відбувалася одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни. Туристичні стежки пролягли шляхами героїчних подвигів Українського козацтва в битві з польським військом поблизу Берестечка 18 червня – 1 липня 1651 р. Полки Богдана Хмельницького зхрестили шаблюки з 150! тисячною армією поляків та 20!тисячною підтримкою інозем! них найманців. У війську Богдана Хмельницького нараховува! лось 100 тисяч козаків за підтримки 50!тисячного татарського війська. Протягом 10 днів війська Богдана героїчно відбивали СІЧЕНЬ 2013 атаки польського війська. У цій битві загинуло близько 30 тис. козаків, але цілком розгромити їх полякам не вдалося. Трагіч! ний фінал битви пояснюється тим, що 50!тисячний загін Ісла! ма!Гірея ІІІ не діяв на повну силу через святкування мусуль! манського свята, яке випало на ті дні. Втрати, які зазнала кінно! та татар від артилерійського вогню поляків, були сприйняті татарами як покарання Аллаха за порушення мусульманського звичаю. Відступаючи, татари забрали з собою Б. Хмельницько! го разом з вісімнадцятьма козаками охорони. Незламна воля українського народу продовжувала збира! ти сили для поновлення подальшої визвольної боротьби проти польського гноблення українського селянства. Проходячи землею, политою кров’ю славних синів укра! їнського народу, ми відчували потужну енергетичну силу, яка йшла від землі, змушувала битися серця ритмічніше, частіше. Низький уклін і шану ми віддали цій святій містині, пам’ятнику в честь героїчних борців визволителів від польської експансії, подвиг яких увіковічений в монументі на підгірку. Слава героїв не померкне у віках. Від Берестечка шлях проліг до комплексної споруди Поча! євської лаври (найбільша Православна святиня західної Украї! ни, друга після Києво!Печерської лаври). Монастир розміще! ний на високій кам’янистій горі. Засновником лаври був препо! добний Мефодій, інок Києво!Печерської лаври. (Після розгро! му Києва і його святинь татарами в 1240 році православні іноки утікали на захід і оселялися в містині Почаєвської гори). Важливою подією того часу постала поява Божої Матері, яка залишила відбиток своєї правої ступні. Від неї забило дже! рело цілющої лікувальної води, що дає можливість зцілюватися віруючим людям від різноманітних хвороб. Славиться лавра іконою Богоматері, яку привіз із Констан! тинополя грецький митрополит Неофіт і вручив її Анні Гойській. Ікону Анна віддала монахам, які проживали на Почаєвській горі. Від ікони стало походити багато чудес для відвідувачів: сліпі прозрівали, хворі зцілювались. Ікона знаходиться в Успенсько! му соборі над Царськими воротами в Зірковому кіоті. Відвідавши святі місця лаври, екскурсія повернулася до санаторію “Червона Калина”. Там чекали драгомановців відпо! чиваючі, бо на вечір був запланований концерт художньої самодіяльності. Тепло зустрічали присутні “золоті голоси” – уні! верситетських виконавців Руслану Лоцман, Ніну Загребельну, Миколу Яретика, а ще гучніше дякували головному лікарю санаторію Миколі Юрійовичу Сивому за виконання його автор! ських пісень. На ранок автобус вирушив до села Пересопниця, яке в історії постало як пам’ятка староукраїнської мови, де було завершено переклад Євангелія, а розпочате було у селі Двірці (Львівська обл.) в 1556 р. і завершене в 1561 р. писарем і пере! кладачем – монахом Григорієм. Євангеліє було створене за підтримки княгині Заславської (монахиня Параскевія). Згодом Євангеліє було подаровано Переяславському кафедральному собору Іваном Мазепою. Знаходячись у Переяславі, працюючи в Археологічній комісії, Тарас Григорович Шевченко поклонив! ся унікальному пам’ятнику староукраїнської мови. На Пересопницькому Євангелії присягали на вірність Україні президенти – Л. Кучма, В. Ющенко, В. Янукович (книж! ка важить дев’ять кілограмів, зберігається в центральній науко! вій бібліотеці НАНУ). Ознайомившись з експонатами музею, створеного нещо! давно на історичному місці чоловічого монастиря в с. Пересоп! ниці, ми поверталися до Києва, милуючись обабіч дороги бар! вами золотої осені. Ми щиро дякуємо прекрасному гідові Ярославу Петровичу Сивому за чудово організовану екскурсію історичними та героїчними місцями України. Микола КОТ 7 �НОВІ ЛІТЕРАТУРНІ ВІДКРИТТЯ Від молодих авторів я завжди чекаю несподіванок, свіжого, незамуленого погляду на звичайні і звичні речі та море самобутньої фантазії. Чекаю на відкриття нових імен і сміливості говорити своїм неповторним голосом. Ірен Роздобудько Вже стало доброю традицією, що нововідкритий зал раритетних видань Наукової бібліотеки Драгомановського університету став служити і для студентів, і для викладачів університету затишним куточком, де можна поспілкуватися, відкрити для себе щось нове, незвідане. Ніколи не забудуть студенти інститутів філології, філософії, соціології, психоло! гії і управління трьох ночей, проведених в бібліотеці, де вони прилучалися до прекрасного, слухаючи розповіді незрівнян! ної Галини Крюкової про Миколу Гоголя, Михайла Булгако! ва, Анну Ахматову, де вони вчилися красиво читати із давніх книг, де читали власні вірші. Тож і не дивно, що саме зал раритетних видань одного вечора молодь обрала, щоб про! вести презентацію щойно опублікованої книжки, яку назва! ли “Літературно1мистецький проект “Щоденник. RE: make”. Це експеримент колективного творення текстів на тему кохання, часу, тіла. Як на мене, досить оригінальний підхід і своє бачення “Я” у сучасному часі. Не беруся аналізу! вати повністю це видання, але хочеться поділитися своїми враженнями від прочитаного твору. Мене дійсно вразили моло! ді люди своєю оригінальністю, незвичністю. Думки свіжі і сто! суються нашого часу. Крім того, колективні автори не бояться сказати правду про деякі свої негативні сторони життя. Ідея створення такого проекту наро! дилася вже давно, і навіть вий! шла перша книга “Щоденник”, а потім з’явилися відгуки, які і надихнули ініціатора цього про! екту Олександра Козинця продовжити роботу над літера! турно!мистецьким проектом. Робота продовжувалась протя! гом трьох років (з 2007 по 2010). В цей час він працював разом з сьогоднішнім редактором газети “Педагогічні кадри”, викладачем кафедри культурології Сергієм Русако1 вим, який не тільки підтримав, а й допоміг повірити в себе і в свої сили, допоміг знайти контакти з письменниками. Органі! затором проекту стала також Ірина Бочар, яка вже мала досвід роботи над мистецькими, соціальними та міжнарод! ними проектами і любить щирих і відданих справі людей. В чому оригінальність цієї книги? На мою думку, по!пер! ше – це колективна праця молоді з різних міст України (Київ, Луцьк, Вінниця, Чернівці, Львів, Біла Церква, Одеса, Дніпро! петровськ, Полтава, Ужгород, Донецьк, Острог, Коломия, Івано!Франківськ.) Зимові фотокадри У Києві в січні відбувається виставка замо! рожених квітів. Пропонуємо вашій увазі фотоо! гляд виставки співробітниці університету Юлії КАПШУЧЕНКО. По!друге, автори зі своєї точки зору розкрили ті понят! тя, до яких ми не так часто звертаємося або і зовсім забу! ваємо. Це поняття часу і поняття свого тіла, яке останнім часом дуже залінилося. Гарно про це сказала у своїй замальовці Тетяна Кротевич із Києва: “По 15 роках моя фантазія себе вичерпала. Тіло почало поводитися свавіль� но, округліло, збільшилося, залягло на диван. Ні, воно не розгубило своїх навичок, просто лінувалося ними користу� ватися”. І дуже приємно, що авторка допомагає зрозуміти, що ми прийшли на цей світ не для лінощів, а щоб зробити щось красиве і корисне. По!третє, відчувається начитаність, інтелектуальність авторів. Видно, що вони знайомі з творами філософії, істо! рії, психології. І самі намагаються пояснити, в чому полягає сенс людського життя і як його використати раціонально, щоб кожного дня ти рухався все далі шляхом прогресу . По!четверте, твір побудований у формі щоденника, і це дало можливість авторам проявити свою індивідуальність. Продовжуючи думку попередника за останньою реплікою, кожен вносить свої думки і переживання. По!п’яте, твір відзначається щирістю. Можливо, не все сприймуть люди старшого покоління, але цікаві для себе думки знайдуть і краще зрозуміють молодь. І останнє. Молодь теж відноситься до кохання трепетно, і хто по!справжньому любить, той знаходить прекрасні слова, які западають в серце і душу. “Кілька днів тому я блукав ранковими вулицями Києва і несподівано зрозумів, що все починається з тебе. Кожен мій день починається з тебе. Коли я прокидаюся вранці і бачу рожеве небо за вікном, я розумію: ти тут. Мені не обов’язково тебе бачити, але мені дуже подобається знати, що ти є. Інколи мені здається, що ти – це вікно, через яке потік моєї ніжності вливається у щось значно більше, ніж ти, я чи навіть уся наша планета. Я теж хочу бути для тебе ота� ким вікном, через яке твої почуття зможуть вливатися прямо у Всесвіт” (О. Квітка, м. Київ). Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, провідний бібліотекар залу інформаційно�пошукових систем Наукової бібліотеки Фотопрогулянка бульваром Фотофакт У січні 2013 року працівники Наукової бібліотеки стали іні! ціаторами прове! дення спеціальної виставки бібліотеч! ного фонду “Від маленької до вели� кої книжки”. Всі бажаючі мали змогу ознай! омитись з різнома! ніттям форматів кни! жок, серед яких – видання ще царсь! ких часів. Особливу цікавість викликали мініатюрні книжечки та видання Данте з позолотою. Січень видався не таким сніжним, як грудень, проте справжній зимовий дух в новорічну ніч все ж українці відчули. Кореспондент газети “Педагогічні кадри” продовжує фотокроки бульваром Тараса Шевченка і сьогодні вже знаходиться на перехресті з вулицею Володимирською. Світлина Ірини ТИЩУК Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1629) (січень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1629) (січень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/192 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/1d71b15180de20887596dbde453e254c.pdf c773b62a386bcc55a107cc9ddacbe205 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1635) ВЕРЕСЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця ШАНОВНі ДРАГОМАНОВЦі, ВЕЛИКА ОСВіТЯНСЬКА ГРОМАДО! Щиро вітаю вас зі Святом Знань, з початком нового навчального року! Хай він наповнить наші серця жагою до нових знань, відкриє перед молоддю широкі горизонти пізнання себе і світу, педагогічних працівників надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей. Це чудове свято єднає всі покоління пред# ставників найрізноманітніших професій. З першим дзвінком у серцях людей поселяється надія й віра у добре майбутнє. Тож хай цей день стане для студентства початком напо# легливої праці, надійним кроком у світ пізнан# ня. Вчіться, щоб знати, діяти, жити. Упевне# ний, що зерна науки дадуть добрі сходи і зрос# туть у ваших душах урожаєм мудрості та натхнення. 12 вересня 2013 р. у Національній філармонії України відбувся святковий концерт, присвячений 80=літньому ювілею Героя України, академіка, директора=проректора Інституту мистецтв НПУ імені Михайла Драгоманова Анатолія Авдієвського та 70=літтю Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки. Фото: Ірина Тищук З повагою, ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО Вчена рада Віктор АНДРУЩЕНКО: Подаємо повний виступ Віктора Андру� щенка на розширеному засіданні Вченої Ради НПУ, яке відбулось 3 вересня 2013 р. “Вельмишановні колеги! Дозвольте привітати вас з Днем знань, початком чергового навчального року, поповненням нашої дра� гомановської родини новим поколінням талановитої молоді! Працювати з молоддю заради майбутнього є, мабуть, найбільш важливим, благородним і перспек� тивним суспільним завданням. Як зазначив Президент України Віктор Федоро вич Янукович у привітанні з нагоди Дня знань, освіта та виховання є тією справою, яка звеличує державу і кожного з нас, забезпечує нам майбутнє. Вже традиційною стала оцінка здійсненого: мину� лий навчальний рік став роком суттєвого посилення лідерського статусу університету, зміцнення його авторитету у вітчизняному і міжнародному науково� освітньому і культурному просторі. За останніми опублікованими міжнародними рей� тингами, ми впевнено посідаємо перше місце у системі педагогічної освіти України, п’яте місце – серед найкращих університетів держави і 121 місце в когорті найбільш відомих університетів європейського простору освіти. Цей безсумнівний успіх є результатом злагодженої праці всієї Драгомановської родини, об’єднаної спільною метою і прагненням підняти педагогічну справу на той високий спільний рівень, якого вона заслуговує. Разом з тим, життя не стоїть на місці. У нас немає часу почивати на лаврах. У спину нам дихають конкуренти і друзі. Перед університетом стоїть низка завдань, на Підсумки “ЦЕ НАМ П іД СИЛУ !” моделях і технологіях вирішення яких я спробую зосередити вашу високу увагу. Першим і головним серед них є завдання підтримки, соціального захисту і забезпечення інтелектуаль� ного зростання викладацьких кадрів і співробітників університету. Прошу першого проректора про� фесора Володимира Беха, керів� ника департаменту людських ресур� сів професора Тетяну Жижко разом з директорами інститутів підготувати конкретну програму підтримки кадрів у відповідності з травневою атестацією цього року. Другим і теж головним є завдан� ня суттєвого підвищення якості нав� чального процесу. Українське суспільство знає: Драгомановський університет забезпечує реальні знання, формує конкретні компетенції. Їх якість дозволяє конкурувати з фахівцями не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Очевидно, саме тому заяви на вступ до нашого вишу подають десятки тисяч випускників загальноосвітніх шкіл. У цьому році ми мали 46 тисяч заяв”. Продовження на третій сторінці Інтерв’ю Стежками Батьківщини Педагогічні обжинки 2012/2013 н.р. Анатолій Авдієвський: “Все робіть з любов’ю!” Близька незвідана Чернігівщина стор. 2 стор. 4 стор. 7 �Педагогічні обжинки 2012/2013 н.р. Наукові праці, захищені дисертації, складені сесії, нові університетські приміщення, нові угоди про співпрацю, спортивні і мистецькі перемоги... Усе це – НПУ імені Михайла Драгоманова з його бурхливим нестримним життя, позитивною енергетикою та вічним стремлінням іти вперед. Найбільш значні події та заходи за 2012/2013 навчальний рік, реалізовані університе� том на загальноукраїнському і світовому рівнях, висвітлено на шпальтах газети “Педаго� гічні кадри”. Проте наприкінці року прийнято підбивати підсумки, що й було урочисто зроблено керівництвом університету на традиційному заході “Педагогічні обжинки” в червні цього року. Гран прі Міжнародна діяльність Інститут мистецтв отримав Гран�прі 2012/2013 навчального року у загальноуні� верситетському рейтингу НПУ імені Михай� ла Драгоманова. З рук ректора Віктора Андрущенка нагороду отримав Герой України, академік НАПН України, професор Анатолій Авдієвський. Викладач року Інститут соціології, психології та соціальних комунікацій став перемож� цем цієї престижної номінації за підсумка� ми рейтингового оцінювання виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноунівер� ситетської експертної комісії. Друге місце посів Інститут корекцій ної педагогіки та психології, а третє – Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації. За підсумками рейтингового оціню� вання виробничої діяльності та на підставі рішення загальноуніверситетської екс� пертної комісії цього року переможцем внутрішньоуніверситетського рейтингу “Викладач року” став директор Інституту педагогіки та психології, доктор педагогіч� них наук, професор, академік НАПН Украї� ни, заслужений працівник освіти України Володимир Бондар. Диплом за друге місце отримала доцент Фізико�математичного інституту Яніна Гон чаренко, а за третє – професор Інституту історичної освіти Тетяна Ладиченко. Виховна робота Інститут природничо географічної освіти та екології НПУ імені Михайла Дра� гоманова став переможцем загальноуніве� ситетського рейтингу у номінації “Виховна робота” за розвиток нових напрямків соціально�виховної роботи в Україні і за кордоном у 2012/2013 навчальному році. Кращий інститут Розбудова студентського самоврядування Найбільший, найповажніший та най� кращий… Саме так вирішили драгоманов� ці про Інститут іноземної філології за підсумками рейтингового оцінювання виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році. Другим у цій номінації став Фізико математичний інститут, а третє місце посів Інститут фізичного виховання та спорту. Інститут філософської освіти і науки НПУ імені Михайла Драгоманова було виз� начено переможцем у номінації “За розбу� дову студентського самоврядування”. Вдячність вчителеві Проректор�директор Інституту мистецтв НПУ імені Михайла Драгоманова, Герой України, народний артист України, академік НАПН України, професор Анато� лій Авдієвський став переможцем в номі� нації “Вдячність вчителеві”. Краща кафедра За вагомі здобутки у підготовці високо� кваліфікованих фахівців за підсумками рей� тингового оцінювання виробничої діяльно� сті викладачів НПУ імені Михайла Драгома� нова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експертної комісії кращою драгомановці визначили кафедру теорії та історії педа гогіки. Наукові досягнення Інститут розвитку дитини нагоро� джено гранітною совою за вагомі здобут� ки у розбудові вітчизняної освіти і науки у номінації “За наукові досягнення” загаль� ноуніверситетського рейтингу 2012/2013 навчального року. В Інституті за рік прове� дено більше десятка наукових конферен� цій, “круглих столів” і симпозіумів. Студентські симпатії За підсумками рейтингового оцінюван� ня виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експертної комі� сії у номінації “Студентські симпатії” за плід� ну співпрацю з колективом університету переможцем визнано завідувача кафедри методології та методики навчання фізико�мате� матичних дисциплін у вищій школі, голову Профкому співробітників Івана Горбачука. Розбудова зв’язків академіч ної науки і освіти Володимир Сергієнко, доктор педа� гогічних наук, професор, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії, став переможцем у номінації “За розбудову зв’язків академіч� ної науки і освіти” за підсумками рейтинго� вого оцінювання виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експерт� ної комісії. Наукова робота Кращим інститутом у номінації “Науко� ва робота” за вагомі здобутки у розбудові вітчизняної освіти і науки став Фізико ма� тематичний інститут. Друге місце посів Інститут гуманітар но технічної освіти, а третє – Інститут інформатики. Спортивні досягнення Навчальна робота Інститут історичної освіти визнано кращим інститутом з найефективнішою науково�методичною роботою. Друге місце посів Інститут соціальної роботи та управління, а третє – Інститут фізичного виховання та спорту. 2 За інтенсифікацію спортивно�масової роботи серед студентів у 2012/2013 нав� чальному році за підсумками рейтингового оцінювання виробничої діяльності виклада� чів НПУ імені Михайла Драгоманова пере� могу отримав Інститут інформати ки. Врешті, це перемога над стереотипні� стю моделі: інформатик – комп’ютерні ігри. ВЕРЕСЕНЬ 2013 �Вчена рада Віктор АНДРУЩЕНКО: “ЦЕ Продовження. Початок на першій сторінці За рейтингом популярності серед абітурієнтів ми стійко обійма� ли шосту позицію в державі, пропу� стивши попереду лише такі знаме� ниті університети, як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київська та Львівська політехніки, Авіаційний університет та Університет Івана Франка у Львові. Показовим також є велике бажання абітурієнтів навчатися за контрактною формою. Цей набір приніс університету майже 32 млн гривень, що на 20% перевищує минулорічні надходження. Однак тішитись останнім не слід. Треба наполегливо працювати зі школами, управліннями освіти, Малою академією наук, підшуко� вуючи саме того випускника, який прагне бути вчителем. Особливо актуальним це питання є для фізи� ків, математиків, гуманітарно�тех� нічних спеціальностей. Минулий рік став роком зро� стання успішності студентів і підви� щення вимогливості викладачів. Абсолютний показник успішності досяг позначки 93,3 відсотки; якіс� ний показник складає 62,3 відсотки. Цю тенденцію треба не тільки збе� регти, але й посилити. Важливо забезпечити змістовність, належ� ний ритм і порядок навчального процесу. Проректору з навчально�мето� дичної роботи, професору Роману Вернидубу разом зі співробітника� ми навчальної частини та кафедр університету доручаю у першому півріччі поточного року провести якісну паспортизацію навчального процесу, внести відповідні пропо� зиції та корективи. Важливим завданням колекти� ву є суттєве нарощування наукової складової університетської діяльно� сті. Наука – альфа і омега педаго� гічного процесу. Без науки і поза наукою про університет і його роль у житті суспільства говорити не дово� диться. В умовах бурхливої зміни знань значно зросла практична потреба в наукових дослідженнях. Особливим попитом серед педагогів користуються розробки науково�методичних шкіл академі� ків Володимира Євтуха, Віктора Синьова та Володимира Бонда ря, Мирослава Жалдака та Любові Мацько, Миколи Шкіля та Миколи Шута, професорів Григо� рія Волинки, Людмили Вовк, Наталії Дем’яненко, Миколи Працьовитого, Василя Бровдія та інших науковців університету. За результатами наукових дос� ліджень опубліковано 100 моногра� фій, 42 підручники, 567 навчально� методичних посібників, методичних розробок; 2562 найменувань ста� тей. У вчених радах університету захищено 30 докторських і 158 кан� дидатських дисертацій. При цьому 18 докторських і 43 кандидатські дисертації захищено нашими викладачами та співробітниками. З глибокою зацікавленістю віт� чизняний і європейський науково� педагогічний світ сприйняв низку міжнародних конференцій, прове� дених в університеті протягом минулого навчального року. Серед них глобальний форум з проблем духовності та культури, присвячений 1025�річчю Хрещення Русі (організатор – Інститут філо� софської освіти і науки, директор – професор Іван Дробот); міжнарод� ні наукові конференції з корекційної освіти (академік Віктор Синьов, професор Марія Шеремет), з математики (Микола Працьови тий), природничих наук (Віталій Покась), педагогіки (академік Володимир Бондар, професор Наталія Дем’яненко), соціальної роботи (Алла Ярошенко), дошкіль� ної педагогіки (Ірина Загарниць ка) та ін. ВЕРЕСЕНЬ 2013 Високий міжнародний автори� тет має наукова школа академіка Володимира Євтуха. Її результати фундаментально презентовані не тільки в Україні, але й у Польщі, Німеччині, Латвії, Росії і Сполучених Штатах Америки. Резонансною стала участь делегації університету на чолі з ака� деміком Любов’ю Мацько у Між� народній науково�практичній кон� ференції “Мова. Культура. Менталі� тет” у Педагогічному університеті імені А. І. Герцена (Санкт�Петербург, Росія). Драгомановці підняли статус і міжнародне значення української мови, літератури, культури загалом, посилили повагу до цих екзистенцій з боку представників інших народів світу. Цю справу треба продовжувати і поглиблювати. Досягнення статусу універси� тету як дослідницького (принагідно інформую вас, що наразі цей про� цес призупинено до прийняття Закону України “Про вищу освіту”) зобов’язує нас до підвищення рівня наукових досліджень, залучення до цієї діяльності не тільки викладачів, але й студентів. Важливою складовою є також посилення співпраці з Національ� ною академією наук України, Націо� нальною академією педагогічних наук України, практична і методична спрямованість наших наукових роз� робок. Проректора з наукової роботи, професора Григорія Волинку та його заступника, професора Григо� рія Торбіна прошу внести відповід� ні пропозиції. Наступне завдання охоплює комплекс проблем міжнародного співробітництва університету. Загалом ми маємо понад 100 угод з університетами 50 країн світу, близько 10 угод з міжнарод� ними структурами та фондами. Уні� верситет очолює Асоціацію ректо� рів педагогічних вишів Європи, вхо� дить у керівництво Оксфордського клубу ректорів та в структуру Схід� ного Партнерства у галузі освіти. Протягом минулого року ми підписали угоди з Волгоградським педагогічним університетом, Тульським педагогічним універси� тетом імені Л. Н. Толстого (Росія), Університетом регіональної еконо� міки в Юзефові (Польща), Хорогсь� ким та Кулябським державними уні� верситетами (Таджикистан). Важливою для нас є угода з Інститутом педагогіки знаменитого Гете Університету (Франфурт�на� Майні), в якому працюють нині 5 лауреатів Нобелівської премії. Не менш важливою є угода з університетом м. Сиракузи, Сполу� чені Штати Америки. У стадії підготовки та узгоджен� ня знаходяться угоди з декількома університетами Канади, Німеччини та Сполучених Штатів Америки. При цьому ми наголошуємо на забезпеченні предметної й взаємно вигідної академічної співпраці, в основі якої знаходяться обмін педа� гогічним досвідом, науковими здо� бутками, конференції, включене навчання, стажування, культурно� ознайомча практика тощо. З приємністю інформую вас про те, що понад 500 викладачів та студентів університету пройшли стажування і культурно�ознайомчу практику в зарубіжних вишах, освіт� ніх і дослідницьких центрах, зокре� ма у Вірменії, Польщі, Росії, Словач� чині, Чехії, Німеччині, інших держа� вах світу. На сьогодні в університеті започатковано 26 міжнародних проектів. Один з головних серед них виконується за дорученням Президента України Віктора Федоровича Януковича. Це – співпраця з українською діаспорою в Бразилії щодо вивчення українсь� кої мови, літератури та культури. Побажання щодо реалізації подібних проектів в своїх країнах висловили також представники української діаспори в Австралії та Канаді. Я прошу проректора з дистанційної освіти та інноваційних технологій навчання Анатолія Куді на і директора Інституту української філології та літературної творчості імені А. Малишка Анатолія Ви соцького внести відповідні пропо� зиції щодо цього питання. Поширення української мови та культури у світовому просторі – наші викладачі сьогодні працюють у Китаї, Німеччині, Польщі, Росії, Чехії, ряді інших країн світу – ми розглядаємо як історичну місію уні� верситету. Важливою міжнародною поді� єю європейського значення стало проведення у травні 2013 року у Франкфурті�на�Майні в Німеччині Другого Форуму Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи. Учасники Форуму затвердили Текст Педагогічної Конституції Європи, що знаменує собою створення аксі� ологічної платформи підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття. Знаковим є видання науково� педагогічного часопису “Євро� пейські педагогічні студії”. Завдання імплементації Педа� гогічної Конституції Європи ми роз� глядаємо як одне з першочергових, особливо напередодні підписання Україною Угоди про Асоціацію з Європейським Співтовариством. Важливо також об’єктивно й інтенсивно інформувати про це сус� пільство, нарощувати нашу присут� ність в системі Інтернет, інших елек� тронних мережах Європи і світу. Проректорів Володимира Лавриненка та Анатолія Кудіна прошу забезпечити створення англомовного сайту університету; відкрити електронне видання нау� кових часописів та персональні сайти директорів Інститутів. Декілька слів щодо завдань посилення виховної, мистецької, спортивної діяльності викладачів і студентів. Відомо, що “не хлібом єдиним живе людина”. Особливо це сто� сується молоді та студентів. Молодь має радіти життю й не тіль� ки навчатись, але й конструктивно відпочивати. Це також висока полі� тика і відповідальне завдання діяль� ності університету Студентська рада, відділ вихов� ної роботи, Центр культури та мистецтв, дирекції інститутів, кафедр, наставники академічних груп, профспілкові комітети, Рада ветеранів університету загалом забезпечують високий рівень патріотичного та естетичного вихо� вання, формують здоровий спосіб життя, розвиток фізичної культури та спорту студентів. Для прикладу, резонансними в житті вишу і країни загалом стали такі заходи, як мистецький конкурс хорових колективів педагогічних університетів, присвячений ювілею Героя України Анатолія Авдієв ського; презентація міжнародного проекту “Педагогічна Конституція Європи” для дипломатичного кор� пусу, акредитованого в Україні; святкування ювілеїв Андрія Малиш� ка та Павла Глазового; вистави теа� тру “Вавилон”; концерти дівочого гурту “Купава” тощо. Такі заходи, як “Місія України и в сучасному світі”; “Дитинство: крок у майбутнє”, “За чистий екологіч� ний дім”, “Низький уклін Вам, рідна мамо!” давно вже вийшли за межі університету й сприймаються як загальносуспільні. Культура і мистецтво – це духовність студентів, викладачів, співробітників. Подібне треба про� довжувати й нарощувати. Більш акцентовано варто попрацювати для столиці нашої держави Києва; залучити до мистецтва якомога більшу кількість студентів та викла� дачів університету; розгорнути про� граму конкурс�огляд мистецьких здобутків “Студентський дворик”. Проректора Богдана Андру сишина разом з працівниками від� ділу роботи з молоддю прошу роз� робити відповідні пропозиції. НАМ ПіД СИЛУ!” Не менш насиченим і цікавим є спортивне життя університету. Вже звичними стали для нас перемоги наших студентів�спортсменів у різ� номанітних турнірах і чемпіонатах України, Європи та світу. Чемпіонами різного рівня й у різних видах спорту стали студенти Комар Валерій, Рябчун Леонід, Чернишова Марина, Гичко Віта лій, Ясинський Денис. Призові місця вибороли Сукретна Вікторія та Бабкіна Вікторія. Ми пишаємося чемпіонськими званнями жіночих команди з баскетболу та міні�футболу; кубком футболістів з першості Києва; пере� могами наших студентів в Універсі� аді в Казані. Високої оцінки заслуговують також загальноуніверситетський турнір з міні�футболу на Кубок рек� тора, володарем якого в 2013 році стала команда Інституту інформа� тики; “Свято руху, краси і здоров’я”, шаховий турнір студентів і академі� ків. З вдячністю я відзначаю роботу викладачів і тренерів, професорів та доцентів Арзютова, Лахно, Чіжаєва, Шегімаги, Одаренка, Мішаровського, Колка і, звичайно ж, директора Інституту – профе� сора Олексія Тимошенка. Наш університет – університет здорового способу життя, високої духовності, моралі і культури. Зміц� нювати й розвивати цю справу ми будемо й надалі. Шановні колеги! Перед нами стоять складні, але благородні завдання: якість освіти, наукові дослідження, виховання молоді, популяризація української мови і культури, зміцнення колекти� ву тощо. Все це може бути охоплено простою формулою – підготовка його величності Вчителя як для України, так і для європейського простору освіти. Я уважно проаналізував пропо� зиції Інститутів щодо першочерго� вих завдань розвитку на наступний навчальний рік. Знаходжу їх цікави� ми і цілком реалістичними. Особли� ву увагу звертаю на наступне: Інститут історичної освіти і науки – відкриття Навчально�нау� кової лабораторії експертизи куль� турно�історичних цінностей. Інститут гуманітарно техніч ної освіти – ліцензування таких напрямів, як дизайн; охорона праці; транспорт; створення Науково�ме� тодичного центру з охорони праці. Інститут іноземної філології – створення читального залу інозем� ної літератури; активізація захисту кандидатських дисертацій виклада� чами Інституту. Інститут корекційної педаго гіки та психології – відкриття музею М. Д. Ярмаченка; створення Клубу волонтерів з роботи з інвалі� дами. Інститут магістратури, аспі рантури та докторантури – видан� ня комплексу магістерських про� грам, активізація участі студентів у наукових конференціях. Інститут мистецтв – введення (ліцензування) таких спеціально� стей, як “Музичне мистецтво” – “Естрадний спів” та “Звукорежису� ра аудіо� і відеопродукції”; організа� ція лекції�концерту, майстер�класу академіка А. Т. Авдієвського. Інститут педагогіки та психо логії – створення програмного ком� плексу підготовки вчителя початко� вої школи; активізація роботи нау� ково�навчальних центрів психоко� рекції та інклюзивної освіти. Інститут політології та права – правовий всеобуч студен� тів і викладачів університету. Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації – вве� дення нових спеціальностей: “Медіакомунікації”, “Інтелектуальна власність”, “Фізична реабілітація”, “Управління інноваційною діяльні� стю”, “Якість, стандартизація та сертифікація” та ін. Інститут природничо гео графічної освіти та екології – створення екологічної лабораторії; завершення розробок програм польових практик на базі навчаль� но�оздоровчих таборів “Синевир” та “Сула”. Інститут розвитку дитини – проведення спільно з партнерами з Росії, Білорусі, Польщі та Литви між� народного фестивалю майбутніх педагогів�дошкільників “Педагогіч� ний дебют”; Інститут соціальної роботи та управління – активізація навчання студентів за програмою “Подвійні дипломи”; створення Міжнародної академії соціальної роботи. Інститут соціології, психоло гії та соціальних комунікацій – створення міжнародної Асоціації науково�дослідницьких центрів; сприяння проведенню на базі уні� верситету Всеукраїнського соці� ологічного конгресу. Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка – створення мов� ного консультаційного центру “Спілка української мови”, запрова� дження викладання курсів “Екологія мови” та “Українська наукова мова”. Інститут філософської освіти і науки – створення міжнародної кафедри ЮНЕСКО; завершення розробки навчальних комплексів за спеціальностями “Теологія” та “Дизайн”. Інститут фізичного вихован ня та спорту – забезпечення участі студентів НПУ у зимовій Універсіаді в Італії; Вечірній факультет – активі� зація участі студентів�вечірників у загальноуніверситетських, спор� тивних, наукових проектах. Інститут фізико математич ної освіти і науки – відродження функціонування університетської обсерваторії, реалізація низки заходів з підбору талановитої, математично обдарованої молоді. Інститут економіки освіти та управління – завершити період організаційного і методичного ста� новлення. Інститут інформатики – від� крити ряд нових спеціальностей з інформаційної педагогіки: продов� жити інформаційний всеобуч викладачів і співробітників універ� ситету. Шановні колеги! Новий навчальний рік є роком 200�річчя з дня народження Вели� кого Кобзаря; роком 180�річчя з дня заснування університету; ми маємо прожити його достойно й з повагою до рідної культури і мови, універси� тетських і загальнодержавних тра� дицій. Кожен підрозділ і кожен співро� бітник університету має дати відпо� відь на запитання: “А що ми зроби� ли для університету, його утвер� дження як одного з провідних уні� верситетів держави?” Головними завданнями тради� ційно є підвищення якості освіти та наукових досліджень, підтримка викладацьких кадрів та студентів, забезпечення належного харчуван� ня та упорядкованого проживання у гуртожитках, посилення співпраці з бізнес�структурами та ефективно� сті практичної підготовки кадрів, працевлаштування випускників. Переконаний: це нам під силу! Готувати вчителя – достойного вихователя молоді, – на мій погляд, є справою найбільш високою, від� повідальною і величною. Як підкреслив Міністр освіти і науки Дмитро Володимирович Табачник, “в освіті немає місця бай� дужим і випадковим людям. Яскра� ва, творча ініціативна особистість – портрет учителя нової доби”. Готувати такого вчителя є нашою професією і покликанням. Ще раз вітаю вас з початком нового навчального року, зичу доб� рого здоров’я, творчої наснаги, успіхів у нашій благородній педаго� гічній справі. Дякую за увагу!” Текст надано прес�службою ректора 3 �Інтерв’ю АНАТОЛІЙ АВДІЄВСЬКИЙ: “ВСЕ РОБІТЬ З ЛЮБОВ’Ю!” Спілкуватись з Героєм України, народним артистом України, проректором�директором Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгомано� ва, академіком Анатолієм АВДІЄВСЬКИМ – одне задоволення. І як шкода, що друковане слово не може повністю передати палітру емоцій, якими відблискував під час інтерв’ю Маестро. Кожна думка і фраза супроводжувалась тим феноменом, про який йдеться в розмові, – сми� словою інтонацією. Редакція газети “Педагогіч� ні кадри” вітає Анатолія Тимофійовича з 80�річ� чям та бажає подальшої наснаги для величної роботи, яку робить уславлений музикант. вийди, /Серце�дівчино, / Та промов до мене слово!”. Яка висока поезія! Коли дитина її чує, то вона западає до її душі на все життя. Сьогодні дещо змінено форму подачі, але зміст того, що говорив Тарас Шевченко та інші генії українського слова, залишається актуальним. Читаєш Шевченка, а він як провидець, який знав, що на нас чекає. Письменник Юрій Мушкетик, вивчаючи творчість Тараса Шевченка, зробив висновок, що людина не здатна охопити все коло питань, яке Тарас Григорович підій� має у своїх роботах. “Пісня – в душі народу, її не стерти нікому, хто може й хотів би зробити нас німими”. – З якою піснею ви пов’язуєте свою діяльність? – Любов до пісні почалась зі співу мого батька. Він працював ветеринарним лікарем і був міцним чоловіком. І ось, коли зустрічався з друзями, то неодмінно співав народні пісні. В той час це було заборонено, тому матір закривала вікна ковдрами, щоб ніхто не чув. Він співав: “Коло млина, коло броду / Два голуби пили воду”. І в цю мить мужній чоловік починав плакати. – Анатолію Тимофійовичу, яку місію відіграє Інститут Він згадував розстріляного батька... На все життя в пам’ять закарбувалось, як батько з матір’ю мистецтв, який ви очолюєте, в сучасному освітньому і мистецькому просторі? співали “Ой у полі вітер віє, / А жито половіє, / А козак дівчину та й вірненько любить, / А зай� – Драгомановський університет користується великою популярністю, і його по праву вва� нять не посміє”. Співають і плачуть. А звідки ці сльози? Це душа так сприймає і викликає почут� жають флагманом освіти, тому він має бути зразковим у всіх напрямах діяльності. Інститут тя очищення. Щодо моїх пісень, то тут слід згадати такі, як “По садочку ходжу, / Кониченька � мистецтв забезпечує, крім професійних якостей, які набуваються під час навчання і здобуття воджу… / Через свою неньку / Нежонатий ходжу”, “Ах ти, вишенька, ти, черешенька! / Ой коли спеціалізації – вокаліст, скрипаль, піаніст, регент, хормейстер та ін., – ще й педагогічною май� ти зійшла, коли виросла?”, “Цвіте терен”. стерністю. Вчитель музики має пам’ятати про виховний аспект мистецтва і повинен прищепи� – Анатолію Тимофійовичу, звідки у вас стільки життєвої енергії? ти учням любов до рідної пісенної культури, а через неї – до своєї Батьківщини. Для цього пот� – Вважаю, що це все від Господа Бога. Він хоче, що б я ще попрацював. Зізнаюсь, але не рібно мати неабиякий хист і відповідні знання. Зверніть увагу, що Йоганн Бах, Вольфганг сприйміть це як пафос: я отримую велику радість, коли відчуваю себе потрібним. Славетний Моцарт, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Микола Рим� хор імені Григорія Верьовки, який я маю честь очолювати, їздив ський�Корсаков, Кирило Стеценко, Петро Чайковський були на гастролі в США, де відбувались виступи в найкращих кон� не лише композиторами, які достеменно знали музичну цертних залах. Після концертів наш колектив оточували глядачі культуру свого народу, вони також були видатними вчителя� і говорили, що їх полонила українська пісня, яка подарувала ми. Педагог і письменник Василь Сухомлинський якось колосальний заряд енергії. висловився, що завдання вчителя, який навчає дітей музиці, – Ви слухаєте естрадну пісню? це не завдання готувати майбутніх музикантів, він готує все� – Проблема полягає в тому, що українська і російська бічно розвинену гармонійну особистість, повноцінного гро� естрада втратили національну межу. Нещодавно транслювали мадянина країни. телевізійне змагання композиторів, де українська команда – Як можна прищепити високий естетичний смак перемогла російську з рахунком 4:3. Проте наша команда не сучасній молоді? заспівала жодної української пісні. Як таке може бути? Раніше – Переконаний, що українська пісня походить від моли� від таких пісень, як “Ми підем, де трави похилі”, “Рідна мати тви. Наш народ завжди був напрочуд богослухняним, і коли моя”, “Вівці, мої вівці”, “Ой сивая та й зозуленька”, всі глядачі людина проспівувала молитву, то ставала ближчою до Бога. аплодували стоячи. Знаєте, хто підспівував останню пісню під Народна пісня просякнута любов’ю до Всевишнього, без час виконання її Ансамблем Олександра Александрова? Сам якої не можуть бути чистими людські стосунки. Через віру Йосиф Сталін і Климент Ворошилов! Репетиція хору імені Григорія Верьовки під час відбувається виховання в моральній чистоті, а через спів – у Мій вчитель, талановитий хормейстер і педагог Костян� гастролей Мексикою на початку 1970 років сфері морально�етичної чистоти. Коли наші пращури не спі� тин Пігров, ментально був стовідсотковий росіянин. Він вва� вали, вони відчували дискомфорт. Уявіть собі, раніше укра� жав, що вершина хорового мистецтва належить Вольфгангу їнці виконували літургії у 64 голоси! Наскільки була розвинена висока музична культура! І вод� Моцарту. “Реквієм” Моцарта – це справді рівень, який складно перевершити. Цікаво, що ночас – яким повинен бути розвинений інтелект, що осягає такі багатоголосі літургії! Цей факт радянський дипломат і музикознавець Георгій Чичерин пропонував запрограмувати проле� зафіксовано в спогадах сина Макарія, який супроводжував свого батька до Москви на зустріч тарську культуру на основі музики Моцарта, але йому це не вдалось. Так ось Пігров, коли ми з Московським Патріархом і вони побували в с. Дмитрашівка. Літописець сказав, що такого навчались в консерваторії, що тільки не робив, аби прищепити любов до російської пісні, та солодкого, чистого, глубинно�душевного співу їм ще не доводилось чути. Тому недарма з йому це ніяк не вдавалось. Потім перейшов на творчість Леонтовича і сказав: “Деточки, род� часом пісня і спів перетворились в аспект найважливішого елемента виховання молодого ные, это не просто философия, это огромная глубина!”. “Ой на горі вогонь горить, / А в доли� покоління, очищення душі від всього наносного і злого. ні козак лежить”. Мати чекає сина, а його немає. “Візьми ж мати піску жменю, / Посій його на – Але ж молодь слухає і нині пісні… каменю. / А коли той пісок зійде, / Тоді син твій з війська – Сучасна пісня перестала бути елементом очищення, прийде”. Розпач. Він ніколи не повернеться. Ось українська адже раніше вона пропускалась через час і її довершеність пісня! І тоді Пігров сказав: “Две вершины: в классической ставала такою, що почувши раз, людина запам’ятовувала її музыке – Моцарт, в народной – Леонтович”. на все життя. Тому вона і була народною. Проходячи крізь Повертаючись до питання, скажу, що нещодавно із душі мільйонів людей, вона, наче діамант, перетворювалась задоволенням слухав записи Анни Нетребко і Марії Каллас. в мистецький феномен, який дивував своєю красою люди� Це вершинність музичної культури, наче напився чистої кри� ну. Нині людям штучно прищеплюють пісню, яка не має ничної води. естетичної якості і є розважальним засобом, через це зни� – Як вам вдається всю думку і емоцію висловити в кає здатність оцінювати мистецький твір. На превеликий одному русі руки? жаль, можемо говорити про сурогат, який спотворює смаки – Роботу диригента можна порівняти з роботою екстра� молоді і отруює зсередини, тому дитина здатна скоїти зло� сенса, який також працює руками. Справжній диригент чин. Ми часто бачимо по телевізору, що люди вбивають і повинен володіти енергетикою екстрасенса. Руки – це мій обкрадають один одного, це свідчить про хворе суспільство головний інструмент. Через них передається душевний стан і “душевну чуму”. Щоб вилікуватись від цього, є гомеопатич� і зміст твору, його трагедійний чи драматичний характер. Це ний мистецький засіб – народна пісня. все таїться саме в руках. Але в одного вони працюють, та Коли вдома батько з матір’ю співають українські пісні, його “не чує – не бачить” хор, а іншого – бачить і відчуває. то дитина внутрішньо збагачується і очищується, вона здат� Якщо пісня лунає якось не так, то я повинен одразу зреагу� на оцінити красу мелодії. Наприклад, пісня “Ніч яка місячна, вати, щоб правильно розкрити пісню. Саме таким чином Цього року на Площі Зірок у Києві зоряна, ясная!” авторська, але вона має чудову мелодію, яку мені вдається перенести свою любов до професії і українсь� засяяло ім'я Анатолія Авдієвського можна відчути і оцінити, а коли лунає лише “гец�мец” і мело� кої пісні. дія перетворюється в інстинктивні коливання, то відбувається збіднення душі. Особливо це “Народна пісня не приносить колосальних прибутків, тому й існує псевдо� небезпечно для дитини, яка ще не має життєвих орієнтирів. Це можна розцінювати як розтлін� культура. Але нею світ не здивуєш. Минатимуть роки, і чи хтось згадува� ня дітей. Коли донька Гната Хоткевича Галина проживала у Франції і їй дали можливість співа� тиме теперішні музичні твори, за винятком хіба що кількох. Народна ти українські народні пісні на телепередачі, то французькі матері писали листи, що їх діти заси� нали усміхненими під спів. Таким є високий рівень народної творчості українців. Петро Чайков� пісня… вона перевірена часом”. ський говорив, що знає багато талановитих народів, але лише український народ – народ� композитор. Часто українські пісні ставали всесвітньо відомими піснями, прикладом цього є “� – Ваші побажання Драгомановському колективу. Щедрик” Миколи Леонтовича, який став новорічним всесвітнім шлягером. – Все робіть з любов’ю! Керуватись одним розумом – це відірватись від душі, любов є поєднанням інтелекту і душевної чистоти. Мистецтво очищує людську душу, і саме Інститут “Народ наш мудрий, і такі ж його пісні. Багато з них мають вражаючу дра� мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова повинен прищепити студентам любов до мистецької матургію, глибоке філософське звучання. Це – не лише художня цінність, культури. А що таке мистецька культура? Це не те, що нав’язується через телебачення. Існує а й історія наша. Без розуміння і справжньої поваги до цього феномену багато правд, і естрадна пісня теж існує на правдах, але вона перетворилась на розважальний наші патріотичні гасла нагадуватимуть бурю у склянці води”. засіб, і мистецтвом її вже не назвеш. Ми повинні виховувати таких людей, які відстоюватимуть справжнє мистецтво – народне та світове. Наші студенти мають відчувати мистецьку основу і – Чим відрізняється українська народна пісня від, наприклад, польської чи російсь� відокремлювати зерна від плевел. Зауважте, оперети теж відносяться до легкої музики. І той кої? самий Платон Майборода написав музику до “Знову цвітуть каштани”, Ігор Шамо, Дмитро – Кожному народу Бог дав певну частину звукового діапазону, який я ще називаю “сми� Луценко працювали в цьому напрямі. Це та сама естрада, але ж вона інша! В ній закладено слове звучання”. У росіян чи поляків є власне коло мелодійних зворотів, які шліфувались рока� людське на основі того, що глядачі і слухачі сприймають душею. Щоб оцінити музику, треба ми. Так само є звороти, які притаманні лише для українців. Науковці довели, що людський мати відповідні знання, інтелект і любов до свого рідного! голосовий вібратор має зв’язок з Вищим світом. У піснях важливим є смислове звучання. Так – Дякую за розмову! само і в поезії: словесний ряд Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Павла Тичини ми одразу ж пізнаємо, бо він винятковий. Слова і смислова інтонація показують харак� Спілкувався Сергій РУСАКОВ тер людей, тому діти повинні виховуватись саме на народній пісні, яка має рідну мелодію і інто� Фото: портал “Music review Ukraine”, сайт ICTV націю. Співаючи ці пісні, дитина відчуває, хто вона і яким є її народ. Недаремно Микола Гоголь Використано цитати Анатолія Авдієвського з книжки Володимира Корній� сказав, що в народній пісні захована батьківська могила і любов до рідного краю. До того ж, чука “Портрет хору з мозаїки. Маестро Анатолій Авдієвський” лише народна пісня шліфує думку людей. Якщо якийсь факт не є історичною правдою, то він не опиниться у народній пісні. “Ой зійди, зійди, / Ясен місяцю, / Як млиновеє коло!.. / Ой вийди, 4 ВЕРЕСЕНЬ 2013 �Інтерв’ю ВОЛОДИМИР ЄВТУХ: “Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику” – Володимире Борисовичу, ви розро� били авторські концепції етнополітичних та етносоціологічних досліджень в Украї� ні. Розкажіть, будь ласка, про них деталь� ніше. – У 1992 р. у співпраці з Сергієм Суглобі� ним, Михайлом Молчановим була розробле� на концепція етнополітичних досліджень. Ми відштовхувались від того, що Україна є краї� ною з поліетнічним складом населення. Інко� ли говорять, що у нас багатонаціональна країна, але це неправильно, бо на території України навіть у етнічному плані є лише одна нація – українська. Далі нами були запропо� новані напрями, за якими варто було б вивча� ти українське суспільство з етнополітичної точки зору. У цій концепції ми приділили важливу роль формуванню етнополітики України, адже від неї залежить те, як держава ставитиметься до таких компонентів етнона� ціональної структури населення, як українсь� ка етнонація; етнічні меншини, які я називаю “етнічні спільноти”, бо це поняття більш ней� тральне і дає можливість уникнути політичних спекуляцій; іммігранти; а також до діаспори як частини українського етносу, що знахо� диться за межами материкової частини укра� їнського етносу. Що стосується етносоціологічної кон� цепції, то в ній етнос розглядається як цен� тральний об’єкт дослідження. Якщо у першій концепції він пов’язаний з політикою уряду і громадських організацій, то у другій на пер� ший план висувається взаємодія різних ком� понентів етнонаціональної структури укра� їнського суспільства і можливі наслідки цієї взаємодії. Це суто наукова модель вивчення сучасного українського суспільства з точки зору його етнічної компоновки. – Як змінилась етносоціальна про� блематика за 22 роки українського дер� жавотворення? – Етносоціальну проблематику слід поді� лити на дві частини: те, що реально відбу� вається в нашому суспільстві, і те, як ми це вивчаємо. Що ж відбулося? Перше, на чому я наголошую, – це феномен трансформації самої етнічності. Після здобуття незалежно� сті почала зростати самосвідомість різних етнічних компонентів структури нашого насе� лення. Це виявилось у створенні різних етніч� них організацій і шкіл, почали жвавіше вивча� тись мова і культура різних етнічних спільнот. Цей процес я називаю поверненням до своєї етнічності. Наприклад, якщо порівняти дані перепису населення 1989 і 2001 років, то побачимо, що громадяни України отримали можливість вільно маніфестувати свою етніч� ну належність. Зазначу, не слід плутати етніч� ну самосвідомість і національну свідомість. Національна свідомість пов’язана з нацією, до складу якої входять представники різних етнічностей, а етнічна самовідомість – це інтравертне явище, вона спрямована на себе. Деколи ми хотіли б, щоби об’єднавчі процеси відбувалися швидше, але щоб люди прийшли до своєї етнічної самосвідомості потрібен час. Наприклад, усвідомити себе не росіянами, а “руськими” в Україні. Це зовсім різні речі. Росіяни – це громадяни Росії, а “руські” – це ті, котрі мають руську етнічність і пов’язані з російськістю, але є громадянами України. І звичайно, важливою є тема міжетнічної толерантності. Ми проводили кілька дослі� джень, і вони довели, що українське суспіль� ство має високий рівень толерантності. І ще цікавий момент для тих, хто працює в універ� ситетах. Ми робили зріз серед школярів старших класів і побачили, що у них рівень налаштування на міжетнічну толерантність вищий, ніж у старшого покоління. ВЕРЕСЕНЬ 2013 – Як ви ставитесь до концепції муль� тикультуралізму? Сьогодні говорять про її занепад. – Цей підхід, наприклад, в Канаді повні� стю себе виправдав. Його реалізація за� лежить від політики уряду в тій чи тій країні. У Європі вийшло так, що він спрацював не так успішно, і це породило думку про нібито кінець мультикультуралізму. Це є не завжди усвідомленим виявом своєї етнічності, який іноді заважає іншій етнічності і призводить до конфліктів. Але побільше б у нашій практиці таких підходів, як мультикультуралізм! Адже він виник не як концепція, за якою почали працювати; мультикультуралізм у Канаді, наприклад, виріс на тому матеріалі, який вже існував, тобто пішов від практики. Хоча сьо� годні я пропоную новий термін – “diversity” (розмаїття). У концепції мультикультуралізму ми одразу ж націлені на певну політику, вона зафіксована у нашому уявленні як частина політичної дії тих, хто формує політику на загальнонаціональному рівні, а “diversity” дає можливість успішно працювати на локально� му, регіональну, а також на всеукраїнському усім суб’єктам міжетнічних відносин. Ця ідея буде обґрунтована у статті “Етнічне розмаїття проти мультикультуралізму”, над якою я зараз працюю. У своєму новому двотомнику “Етнічність у сучасному світі”, який готується до видання, на основі глобальності, регіональності і локальності я показую загальні і транснаціо� нальні тенденції, а також тенденції людської ідентифікації на локальному, місцевому рів� нях. Деколи вищий рівень – це всього лише для розмірковування, адже людина постійно живе на локальному рівні і мислить та діє від� повідно до закономірностей його функціону� вання. Тим паче нині не обов’язково спілкува� тись безпосередньо, завдяки Інтернету це можна робити дистанційно. Також зараз готую велику публічну лекцію “Чи може людський розум опанувати етнокультурне розмаїття сучасного світу” і маю запрошення з кількох великих університетів. На жаль, можу констатувати, що люди мають обмеже� не уявлення й інформацію, тому не завжди можуть опанувати розмаїттям, яке їх оточує. В концепції мультикультуралізму ми одразу ж націлені на певну політи� ку, вона зафіксована в нашому уяв� ленні як частина політичної дії, а “diversity” дає змогу працювати на локальному, регіональну, всеукра� їнському рівнях, тому це сприятиме проведенню дискусії з нейтральної точки зору. Обкладинка журналу “Огонек” з Володимиром Євтухом – Французький філософ�енциклопе� дист Жан Д’Аламбер сказав, що немає нічого небезпечнішого в суспільстві, ніж людина без характеру. Який нині харак� тер в українців? – Зізнаюсь, не люблю, коли приводять якісь цитати і хочуть, щоб за ними йшли. Але відповідаючи на питання, зазначу, що харак� тер складно визначити. Більш адекватно поставити питання таким чином: “Які етнічні маркери характеру українців?”. Як сукупну рису слід назвати толерантність, до якої вхо� дять м’якість, добре налаштування до довко� лишнього світу. Якщо брати міжетнічну взає� модію, то в ній важливий момент займає те, що українці тривалий час були гноблені. Цей момент ще достеменно не досліджений і його слід доводити, але той, хто звільнився від гніту інших, налаштовує себе на гарне добросусідство, передусім до тих, кого силь� ніші намагалися притискати. Коли у нас від� булась незалежність і почали виникати різні етнічні товариства, то українці це підтримува� ли. У свою чергу представники інших етнічно� стей робили те ж саме щодо українців. Наприклад, “Рух” на початку свого зароджен� ня. Його підтримували і росіяни, і євреї, й інші етнічності, що здавалося б на злеті етнічної самосвідомості українців дещо дивним. Та тоді керівники “Руху” зрозуміли: якщо не дбати про інших і не працювати з ними, то і сам не відбудешся. – Володимире Борисовичу, ви один з найцитованіших українських вчених у соціогуманітаристиці. Чому, на вашу думку, сьогодні мало цитованих українсь� ких вчених? – Заважає обмеженість у мисленні, яке сформувалось через те, що українські вчені довгий час мали вихід у широкий науковий світ лише через Москву. Також серед причин можна назвати обмеженість у спілкуванні і небажання вийти за межі звичного кола на вищий рівень, щоб побачити, чого ти наспра� вді вартий. Також нашим вченим бракує постійного контакту зі своїми іноземними колегами. Коли я чую про те, які ми розумні, то одразу уявляю цих людей, наприклад, на конферен� ції “Людські цінності” в Кракові і те, як вони могли б проводити дискусію з таким блиску� чим фахівцем і диспутантом, як Домінік Буше. Чи зможе наш вчений своїми концепціями провести дискусію високого рівня? У цьому і є наша основна проблема. Хоча мені здаєть� ся, що вона поступово вирішується. Молоді науковці більш активні і краще володіють іно� земними мовами. Але знову ж таки, не слід думати, що “якщо знаю мову, то я кращий дослідник”. Це лише додаткова річ, яку слід вправно використовувати для підсилення професійних знань. У цьому році у Варшаві ми видали англомовний збірник наукових статей “Ethnicity: Ukrainian Perspectives” (“Етнічність: українські перспективи”). Я започаткував таку активність, і тепер щороку його видаватимемо. В наступному році – в Японії, потім у Німеччині. Принаймні, маємо такі домовленості. Ми хочемо показати всьо� му світу, що відбувається в українській дос� лідницькій сфері з етнічності. – Це видання більше для самопрезен� тації України чи Європа має запит на укра� їнське? – Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику. Лише одиниці у теоретич� ному плані зможуть конкурувати чи дискуту� вати на рівні із зарубіжними колегами. Мене визнають теоретиком з етнічності і в Америці, і Європі. Яким чином визнають? Запрошують бути рецензентом серйозних журналів і до їх редколегій, читати лекції, виступати на кон� ференціях. Зарубіжним колегам цікаво знати, що ж там відбувається у міжетнічних відноси� нах в Україні, якою є динаміка етнонаціональ� ної структури українського суспільства. Ось, як приклад: я виступав у Нью�Йорку з допо� віддю “Руські в Україні: міфологізація міфів”; нещодавно звернулися з журналу “The Russi� an Review”, щоб я написав рецензію на одну російськомовну книжку про шведів в Україні; виклав кілька публікацій на англомовному ресурсі Slideshare. Отримав кілька тисяч переглядів і схвальні відгуки. Шкода, що на цьому ресурсі мало українських дослідників, адже у нас є багато цікавих науковців. – Ваші колеги говорять, що в радянсь� кі часи ви не сповідували партійність в науці. Як вам вдалося з темою про культу� ру українських етнічних груп США і Канади обійти тодішню номенклатуру? – Це все відносно. Тоді було дуже важко, і коли нині починають говорити про партій� ність чи непартійність тих, хто тоді щось дос� ліджував і писав, не знаючи того ідеологічно� го пресу, то для мене це дивно. Невідомо, як вчинила б та чи та сучасна людина у тій ситуа� ції. Серед тих, хто сповідував партійність в науці, теж були розумні люди. У ті часи нам доводилося працювати з “закритою літерату� рою”, яка, потрапивши в Україну, мала бути знищена, але її використовували для науко� вих цілей, щоби критикувати буржуазний лад і показувати, що у нас краще. Та зрештою, коли ми критикували, то давали певну інфор� мацію, тому кмітлива людина все бачила і розуміла. Коли я захищав кандидатську дисертацію, то мене запитували, чому так мало цитувань Леніна і Маркса, мало б бути більше. Я знав кілька мов на той час, але тоді не допускався просто аналіз зарубіжних кон� цепцій, неодмінно слід було подати на них критику. До речі, зараз готується видання всіх моїх праць. Все, що було написано мною, буде опубліковано без вилучення. – Як ви потрапили у 1973 р. на обкла� динку журналу “Огонек”? Які тоді вирува� ли емоції? – Емоцій, мабуть, зараз більше, ніж тоді. З цієї фотографії, можна вважати, почався мій вхід в інформаційно�комунікативний про� стір. У той рік відбувався Х Всесвітній фести� валь молоді і студентів у Берліні. Перед поїзд� кою на захід ми тиждень проходили навчання у Вищій комсомольській школі у Москві. І якось випадково наша українська делегація, яка увесь час була веселою і щасливою, потрапила під руку фотокореспонденту, кот� рий хотів зробити позитивну і життєрадісну світлину. Поки ми не переборемо свою лінь, то не вийдемо за власні межі. Потрібно багато працювати, щоб потрапити на світову арену, та в нас є всі шанси, бо маємо багато цікавих дослідників. – В основі вашого прізвища – русифі� кована форма імені Євстифій. Це ім’я прийшло з давньогрецького і має два зна� чення – “щасливий” і “влучний”. Це від� повідає вашому характеру? – Так. Я трактую своє прізвище у тому руслі, що ви сказали, але хотів би ще уточни� ти, бо володію новогрецькою мовою, – у грецькій мові є слово “євтихія”, що означає “щастя”. Тому скоріше етимологію мого пріз� вища я шукаю там. – Які цілі для себе ви ставили, коли перебували на дипломатичній службі в Італії? – Коли сьогодні дивуються і говорять із захватом: “Це ж Італія!”, то я залишаюся поза виром емоцій. Це дуже складна і відповідаль� на робота. Я був з тих дипломатів, який не бігав виконувати забаганки депутатів і уря� довців. В чому полягали ці забаганки? Зустрі� ти в аеропорту, відвезти в готель, перевести через термінал тощо. На такі речі я відпові� дав, що це можна вирішити самостійно, без мого втручання. Взагалі на відстані розумієш, якою буває дивною політика в Україні, а деко� ли й недолугою. В Харкові в той час щось ста� лось з турбінами і потрібна була допомога. Багато часу не було і треба було діяти са� мому, тому я вийшов на впливові урядові кола, і питання допомоги з боку італійців було в мить вирішено. Та з боку українців було зро� блено зауваження: “Чому все робиться так швидко?”. Але водночас я радів тому, як могутньо працюють українці. В розпал скан� далу про українські “кольчуги” в Італію приїха� ла наша делегація, і в парламенті їх ретельно про це розпитували. Члени делегації потуж� но відповідали й гідно представляли у цій дискусії Україну. Під час дипломатичної служ� би задоволення приносило те, що стосува� лось людей. Італійці приймали багатьох укра� їнських дітей на лікування і оздоровлення, і ми у цьому їм допомагали. Був радий зустрічі з відомим співаком Анатолієм Солов’яненко і тій співпраці, яка була між представниками колишніх радянських республік. – Ваші побажання Драгомановсько� му колективу. – Останнім часом довкола нашого універ� ситету сформувалась хвиля позитивності, і я б хотів, щоб вона нарощувалась. І ще хочеться, щоб молоді викладачі і студенти більше заяв� ляли про себе. Це потрібно для розвитку як університету, так і самих себе. Хочеться, щоби співтовариство як на локальному, регіо� нальному, всеукраїнському, так і на світовому рівні сприймало нас як гідних колег. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Світлина Геннадія Целковського 5 �Конкурс Театральна прем’єра “ТАК ВІДВЕРТО Й ГЛИБОКО ВОНИ ЩЕ НЕ ГРАЛИ…” “ДОТИКОМ ПЕРА – 2013” Це лише вирвана з контексту фраза глядачів, які залишали залу після останньої в цьому театральному сезоні вистави народного студентського театру “Вавилон” “Зачаровані потвори”, що відбулася в НПУ імені Михайла Драгоманова 19 червня 2013 року. Чи то й справді взнаки далося завершення сезону, чи сама вистава спонукала, чи то молоді актори вирішили не на жарт здивувати глядача, але емоції, як кажуть між молоді, “зашкалювали”. У виконанні “Вавилону” “Зачарованих потвор” український глядач побачив вперше. Для молодого театру це уже традиційна прем’єра на завершення, себто для інтриги й ще більшого бажання нових зустрічей. Шоу абсурду, як позиціонували його вавилонівці в анонсах, за мотивами п’єси С. Щученка й справді вирізняється з�поміж усіх постановок театру. Глибоке філософське наповнення й досить пряма життєва приземленість змісту вистави та інтригуючий сюжет тримає увагу глядача й примушує до напруги. “Ми дуже переживали, наскільки та як буде сприйнята постановка, – ділиться думками одна з режисерів вистави (звукооператор і режисер О. Шашко) та художній керівник театру Ірина Савченко, – “Вавилон” і справді ще такого не грав, а вистава досить неоднозначна”. Незважаючи на все, високого художнього та катарсисного рівня вавилонівцям вдалося досягнути. Дрібні суспільні негаразди, що переростають у глибокі соціальні проблеми сучасності, близькі кожному громадянину планети, й ті, що ведуть до руйнування особистості фізично й психологічно, – не погодитися з акторами було просто неможливо. До того ж, зірковий склад � Дмитро Пустовіт, Сергій Міщенко, Микола Гринишин, Вікторія Сурмак, Аксенія Адаменко, Тетяна Шелепко, Олексій Бордунов, Анна Сидорова, Марія Козир, Дмитро Волкович, Олександра Тарсакова, Соломія Кащій, Олена Старча, Вікторія Тищук. Переконані, після цієї вистави шанувальників у них побільшає. Чого вартий лише Фердинант у виконанні Дмитра Пустовіта або Михайло – Сергія Міщенка. Дорослу експресію і реалістичність характерів акторам вдалося відтворити дуже природно, до того ж не потрапивши в полон якоїсь набридливої історичної стереотипності й однозначності. Не менш цікаво було дивитися й за жіночими персонажами: цнотлива й білосніжна Олена, яку зіграла Аксенія Адаменко, або ж надривна й морально вульгарна в тенденціях сучасності Ніна, в яку перевтілилася Марія Козир, перенесли глядача безпосередньо в простір картини, що все більше й більше нагадувала не так сцену, як життя поза стінами зали. Нічого незвичного і разом з тим усе відверто незвичне, гіперболізоване, з тонким ароматом іронії. Не можна не відзначити й дебютанта сцени цього дня Анатолія Сірика, якому вдалося дуже щиро перевтілитися в рогоносця й невдаху Семена. До речі, мабуть, саме цей персонаж викликав чи не найбільше емоцій у глядачів, частенько зовсім суперечливих. Що й казати, Сірику роль вдалася. Можемо сподіватися, що у “Вавилоні” загориться ще одна зірка. А поки глядачі “перетравлюють” емоції та з нетерпінням чекають нового театрального сезону, актори “Вавилону” поїхали завойовувати південну сцену. Дві вистави, у тому числі й “Зачаровані потвори”, вавилонівці представлять на Міжнародному фестивалі молодіжних театральних колективів “Південні маски – 2013”. Залишається побажати театралам удачі та повернення з перемогою. Щороку в червні в університеті під� бивають підсумки за навчальний рік: студен� ти складають заліково�екзаменаційну сесію, випускники – ДЕК, ректорат проводить загальний зріз роботи і оголошує інститути� переможці в різних номінаціях (про “Педаго� гічні обжинки – 2013” читайте на стор. 2). Наприкінці минулого навчального року під� била підсумок діяльності і редакція газети “Педагогічні кадри”. Традиційно для редакції і всіх небайду� жих до університетської газети було обгово� рено стан і перспективи розвитку газети, пошук слабких місць і можливості їх поси� лення. Також було визначено переможців конкурсу на кращу авторську роботу “Доти� ком пера”. Нагадаємо, що конкурс заснова� ний у 2001 р. і спрямований на підтримку творчих здібностей активних студентів. За підтримки ректора університету Вік� тора Андрущенка переможці конкурсу отри� мують істотну матеріальну винагороду – 1 000 грн, 800 грн і 500 грн (відповідно перше, друге і третє місце). Отже, у минулому 2012/2013 н. р. перше місце в конкурсі “Дотиком пера” за активне висвітлення університетського життя на шпальтах газети отримала студентка ІV курсу Інституту іноземної філології Оксана Черну ха, “срібло” здобув аспірант кафедри лого� педії Олександр Козинець за цикл віршів до 8 березня, третє місце зайняла студентка ІV курсу Інституту соціальної роботи і упра� вління Олександра Бичковська за неорди� нарне інтерв’ю з випускником університету, який брав участь у реаліті�шоу. Слід відзначити, що всі переможці кон� курсу самостійно пропонували матеріали, які відповідали вимогам для публікації і відобра� жали стан університетського життя та настрої студентства. Зі слів цьогорічних переможців, вони все одно писали б статті, бо це “шанс показати людей і події” (Олек� сандра Бичковська), “можливість творчого самовираження” (Олександр Козинець) та “нагода попрактикуватись у журналістиці” (Оксана Чернуха). Всі лауреати конкурсу отримали винагороду разом з червневою стипендією та витратили її на літній відпочи� нок. Людмила КУХ, прес�служба університету, фото Ірини ТИЩУК Вітаємо ДРАГОМАНОВЦІ НАМІРЯЛИ ПІВДЕННУ МАСКУ Поки у розпалі літо й частина драгомановців із чистою душею дослі� джують узбережжя українського півдня, деякі з них встигають ще разом із відпочинком працювати та дивувати рідний університет новими пере� могами. Мова йде зараз про Народний студентський театр “Вавилон”, який тільки кілька днів тому повернувся з Миколаєва, де брав участь у Міжнародному фестивалі молодіжних театральних колективів “Південні маски – 2013”. Цього року у фестивалі взяли участь 22 театральні колективи з Укра� їни, Білорусі та Польщі. Вавилонівці привезли “срібло” та Приз глядаць� ких симпатій, а також багато вражень і позитивних емоцій. А презенту� вали глядачам драгомановці дві вистави: “Зачаровані потвори” та “Гол� гофу”, які вже пройшли випробування в Києві, в Національному педаго� гічному університеті імені Михайла Драгоманова. Вітаємо Народний студентський театр “Вавилон” з перемогою! Радіємо за них та бажаємо нових успіхів! Сергій РУСАКОВ Вітаємо! ПЕРЕМОГА ТЕТЯНИ ХОМИЧ НА ФЕСТИВАЛІ Фестиваль Волинського краю “На хвилях Світязя” цього року приймав 18 вокалістів із різних країн. Серед них першість виборювала й студентка Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Тетяна Хомич. Драгомановка вже не вперше є учасницею відомих естрадно�вокальних конкурсів та турнірів. Зі Світязя Тетяна привезла диплом третього ступеня. V Міжнародний студентський фестиваль естрадної пісні “На хвилях Світязя”, що традиційно відбувається на берегах озера Світязь на Волині, вже кілька років проходить під патронатом і покровительством ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігоря Коцана. Нещодавно конкурс набув статусу міжнародного і приймає молодих виконавців з різних країн світу. Програма фестивалю вже традиційно передбачає виконання пісні рідною мовою та композиції на вибір. Розмаїття жанрів, ліричні та джазові постановки, імпровізації й акапельні виступи англійською, італійською, російською, білоруською і навіть сербською мова� ми – далеко не повний перелік номерів конкурсантів. Серед презентів для цьогорічних перемож� ців і володарів спеціальних відзнак – традиційне матеріальне заохочення, а також путівки на гір� ськолижний курорт Буковель і спортивно�оздоровчу базу “Гарт”. Зі слів самої пере� можниці з НПУ, вражен� ня від усієї атмосфери заходу залишилися просто незабутніми, з’явилися нові друзі, нові плани та мрії, а Сві� тязь запав у серце назавжди. Драгомановська родина вітає Тетяну Хомич із перемогою та бажає все нових і нових успіхів! Прес�служба університету 6 ВЕРЕСЕНЬ 2013 �Стежками Батьківщини Б Л И З Ь К А Н Е З В І Д А Н А Ч Е Р Н І Г І В Щ И Н А 8 9 червня викладачі НПУ імені М.П. Драгомано кардинально оновлена і тепер має гідний ва з культурно просвітницькою метою відвідали вигляд. Таке ж саме враження викликав і палац Чернігівщину. Незважаючи на те, що цей край розта К. Розумовського. “Я пам’ятаю, коли тут були шований близько до столиці, все ж для більшості він одні руїни, а сьогодні повністю реконструйоване залишається незвіданим. Кілька годин дороги авто місце”, – сказав один з професорів�екскурсан� бусом уможливили побачити на власні очі старовин тів, який був в цьому місці біля тридцяти років ні сторінки з української історії та реалії сьогодення. тому. Ініціатором поїздки традиційно став Іван Горбачук, Культурно�просвітницькі подорожі виклада� який головною із своїх місій як очільника профспілки чів нашого університету спрямовані в першу викладачів і співробітників вважає саме просвітницьку, чергу на рефлексійний момент, і цього разу це тому при кожній нагоді актив профспілки під керівниц� було яскраво помітно. Стараннями працівниці твом Івана Тихоновича вирушає в різні куточки Батьків� Наукової бібліотеки Вербицької було підготовле� щини. Цього разу було обрано Чернігівщину. За два дні но інформацію про місця мандрівки, яку талано� було відвідано Сосницький літературно�меморіальний вито озвучував під час пересування Микола музей Олександра Довженка, найпівнічніше місто Украї� Кот. Та ще більшої рефлексійності ця подорож ни – Новгород�Сіверський та гетьманську столицю – отримала під час екскурсій місцевим гідом і Батурин. музейними працівниками. Драгомановські нау� Першим пунктом призначення став музейний ком� ковці, вислухавши запропоновану концепцію, плекс, присвячений Олександру Довженку, який склада� вступили в культурологічно�історичну дискусію. Актив викладачів і співробітників відвідав ється з будиночка, де народився і зростав майбутній З чим саме не погодились викладачі вишу, історичні місця Чернігівщини геній української літератури і кіно, а також музею, де ви� можна ознайомитись в матеріалі професора світлюються основні етапи його життя і творчості. У пер� Юрія Руденка “Правда історії – найдорожча”. шому приміщенні знаходяться оригінальні речі, якими Поїздка профспілкових активістів до Черні� користувався маленький Сашко, серед них, наприклад, гівщини була також цікава тим, що в її складі ступи, горщики для їжі і дзеркало. У другому знайшла були фахівці з різних галузей науки, що профе� місце низка архівних документів і світлин. Серед експо� сійно висвітлювали особливості місцевостей, які натів можна побачити копії листів Олександра Довженка, відвідували. Так, Михайло Ярошенко, профорг членський квиток спілки письменників СРСР, оригінал кафедри правознавства, член профбюро Інсти� газети “За більшовицький фільм” 1939 р., де згадується туту політології та права, фахівець з козацького Олександр Петрович. Слід окремо зауважити на загаль� (звичаєвого) права охарактеризував становлен� не оформлення експозиції, яке вирізняється з�поміж ня та розвиток міста Срібне. Також в Національ� схожих музеїв – кожна зала має свою “родзинку”, напри� ному історико�культурному заповіднику “Геть� клад, генеалогічне дерево сім’ї Довженка або ж стеля, манська столиця” профспілковий активіст роз� вкрита улюбленим письменником яблуневим суцвіттям. повів про козацько�правовий устрій Лівобереж� У другій половині суботи делегація нарешті приїхала жя та резиденцію гетьманів. в Новгород�Сіверський, який зустрів драгомановців Отже, культурно�просвітницька подорож не невеликим дощем, але який швидко минув. Автобусною минула повз увагу спостережливих викладачів екскурсією викладачі�мандрівники об’їздили центр Драгомановського вишу. Дехто вперше побачив містечка і всі наявні архітектурні пам’ятки. Під час екскур� описані історичні місця, були й ті, хто крізь приз� сії серед викладачів навіть пішов жарт, що Катерина ІІ му часу дивувався змінам і реконструкціям. А лише раз проїхала ворота, а драгомановці за один вечір дехто доводив, що потрібно більш уважно поста� вже кілька. Проте увагу було на чому зосередити, а витись до української культурної спадщини і бути саме – на Церкві Миколая Чудотворця та Успенському сміливішим у дослідженнях, адже попередні кон� соборі. цепції мали були ідеологізованими, а нині слід відшуковувати історичну правду. У будь�яко� Недільного ранку викладачі відвідали так звану архітектурну візитівку міста – Спасо� му разі чернігівський уїк�енд викладачів не минув марно: він обов’язково посяде чільне Преображенський Новгород�Сіверський чоловічий монастир, який входить до складу місце в розповідях про велич нашої Батьківщини під час занять зі студентами. Новгород�Сіверського історико�культурного музею�заповідника “Слово о полку Ігоре� вім”. Сергій РУСАКОВ Вдень драгомановці вже крокували гетьманською столицею. Батурин зустрів викла� дачів фортецею, яку реконструювали кілька років тому. Зі слів бувалих, музей�фортеця Позиція П Р А В Д А І С Т О Р І Ї Історія – святая святих народу. Недоторканна для злодійських рук. Ці крилаті слова великого українця Олександра Дов� женка закарбувалися у пам’ять нам, учасникам екскурсії працівників нашого вишу, організованої профкомом, до пам’ятних місць Чернігівщини – прославлених Сосниці, Новгорода�Сіверського і Батурина. Отримані під час екскурсії глибокі враження запали в душу кожного з нас і будуть використовуватися у виховній роботі зі студента� ми. Та скажемо відверто, що на тлі незвичайної краси при� роди Чернігівського Полісся, чарівності Придеснянського краю прикрими враженнями залишилися ті історичні неточності, пострадянські стереотипи мислення, які про� явилися і в назвах вулиць та площ, зокрема Новгород�Сіверського, і в інформаціях екскур� соводів. Під час відвідування чудового ансамблю Спасо�Преображенського монастиря, Успенської церкви екскурсоводи, всупереч висловленим побажанням нашої групи, вели екскурсію не державною мовою, а російсь� кою. Назву Новгород�Сіверського екскурсоводи пояснюють тим, що перша частина названа на честь російського міста Великого Новгорода. При цьому не розкриваються історичні, архівні, археологічні матеріали, які переконливо свід� чать, що новгородці мали дуже багато спільно� го, нерідко тотожного з племенами центральної частини Київської Русі, тобто з предками укра� їнців. Новгородська земля була завойована Московським царством в 1476 р. На нашу думку, назви “Великий Новгород” і “Новгород� Сіверський” названі “новим городом” порівня� но з Києвом, який був на той час найдавнішим прославленим містом – адміністративним і релігійним центром Східної Європи. ВЕРЕСЕНЬ 2013 – Н А Й Д О Р О Ж Ч А У всіх екскурсантів посилений інтерес викликала інформація про Новгород�Сіверський, пов’язана з похо� дом його князя Ігоря проти половців у 1185 р. Екскурсово� ди подають неповну, однобічну інформацію про те, хто зберіг для віків чудову пам’ятку культури “Слово о полку Ігоревім” (дослідники В. Осипчук, Ю. Шилов та ін. пере� кладають назву цього твору як “Слово про похід і горе Іго� реве”). Ще з радянських часів екскурсоводи беруть інфор� мацію про те, що російський збирач старовини О. І. Мусін� Пушкін у Ярославлі “знайшов” рукопис “Слова”, а потім надрукував копію його тому, що оригінал під час пожежі згорів. Такі факти викликають великі сумніви. При цьому замовчується, що наприкінці ХVІІІ ст. архімандритом Спа� со�Преображенського монастиря і ректором Яросла� вської семінарії був українець Іоїль Биковський, який нав� чався в Києво�Могилянській академії і привіз з Києва з собою велику бібліотеку. О. Місін�Пушкін, як освічена людина, брав у І. Биковського книжки, рукописи “під роз� писку” (З. І. Хижняк). Після смерті архімандрита його бібліотеку придбав О. Мусін�Пушкін. Відомий дослідник історії Києво�Могилянської академії, діяльності її випу� скників З. І. Хижняк ще в радянські часи писала, що в бібліотеці І. Биковського “серед її книг було й “Слово о полку Ігоревім” (див. “Роль Києво�Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів”. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 48). Таким чином, український релігійний освітній діяч Іоїль Биковський зберіг для віків рукопис “Слова о полку Ігоревім” і привіз його в Ярославль, в якому довго жив і працював, а І. І. Мусін�Пушкін цей рукопис надрукував. Відомо, що починаючи з часів Петра І і осо� бливо Катерини ІІ історія Московії�Росії зазна� вала цілеспрямованих штучних змін, фальси� фікацій, про що писав М. Драгоманов, в тому числі й історії народів, що входили до складу самодержавно�російської імперії. Чимало російських дослідників, починаю� чи ще з В. Бєлінського, відзначили, що в “Слові о полку Ігоревім” описані події “южнорусской истории”, в них “южнорусский дух”, тобто український. Прославлене “Слово” – чудова пам’ятка давньоукраїнської культури. Науковцям – історикам і культурологам, зокрема нашого університету, необхідно про� думати шляхи і форми надання допомоги тури� стичним агенціям, екскурсійним службам у справі поглиблення наукової інформації, яка надається ними громадянам України та інших країн. Юрій РУДЕНКО, доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії та історії педагогіки 7 �Освітянський пантеон Інтерв’ю З глибоким сумом увесь колектив Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова сприйняв звіст� ку про те, що на 92�му році життя у інший світ відійшла чудова людина – почесний професор НПУ, голова Ради ветеранів уні� верситету, полковник у відставці Микола Рябухін. Важко знайти слова співчуття, коли нас залишає людина, до якої завжди відчуваєш глибоку повагу, любов і вдячність. Схиляємо голови в скорботі разом із рідними, близькими, колегами, однодумцями і висловлюємо найщиріші слова співчуття родині Миколи Аркадійовича. Світла пам’ять про Миколу Рябухіна назав� жди залишиться в серцях усіх тих, хто знав цю прекрасну людину! З повагою, ректор Віктор Андрущенко gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світлини, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозділу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Диплом спеціаліста, виданий на ім’я Попової Любові Вікторівни НПУ ім. М. П. Драгоманова 30 червня 2000 року, серія КВ № 13632804, вважати недійсним. Фото на згадку Як науковець Віктор Павло� вич Дущенко один з “найпро� дуктивніших” у нас викладачів: на його рахунку 120 друкованих наукових робіт. І тому перш за все хочеться сказати про нього як про вченого. Два роки тому доцент В. Дущенко очолив кафедру фізики нашого інституту. За цей час під його керівництвом була значно розширена тематика досліджень, одержані важливі результати, що мають велике значення для народного госпо� дарства країни. Досвідчений фізик плідно працює з науко� вою молоддю. У нього багато аспірантів. П’ять з них вже успішно захи� стили кандидатські дисертації, інші завершують роботу над темами. Та й сам Віктор Павлович у невпинному зростанні, підготував до захисту док� торську дисертацію. Об’ єкт його дослідження – теплофізика. На фото: доцент В. Дущенко і аспірант В. Левандовський проводять дослідження в лабораторії. “Педагогічні кадри”, 9 вересня 1970 р. Фото Ю. Порфиренка. Фотофакт Щороку наприкінці червня в університеті відбуваються випускні вечори, де студенти V курсу отримують диплом про вищу освіту, а разом з ним – і останні настанови від викладачів. Як же не зробити фото на згадку?! Ось і випускники�магістри сфотографувались з улюбленим наставником – проректором з наукової роботи профе� сором Григорієм Волинкою. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Вікторія СУКРЕТНА: “Спорт взагалі в житті допомагає…” З Чемпіонату світу з корейської боротьби “ Сірім”, що проходив у Франкфурті на Майні (Німеччина), повернулася українська делега ція, а зокрема – команда спортсменів НПУ імені Михайла Драгоманова. І знову з медаля ми. “Золото” привезла третьокурсниця Інсти туту корекційної педагогіки та психології НПУ, студентка кафедри спеціальної психології та медицини, вихованка тренера Павла Чижаєва Вікторія СУКРЕТНА. Чемпіонка зустрілася з ректором Драгома новського вишу Віктором Андрущенком та директором Інституту Віктором Синьовим, розповіла про свої успіхи й плани на майбутнє. Дечим пані Вікторія поділилися і з прес служ бою вишу. – Доброго дня! От, здавалося б, звичайна собі студентка Інституту корекційної педагогіки і психології, і тут – чемпіонка світу. Як взагалі Ви потрапили у великий спорт? – Та це якось повелось з дитинства. Раніше зай� малася спортивною гімнастикою. Я навіть кандидат у майстри спорту, а з часом так вийшло, що потрапи� ла на боротьбу. Коли почала відвідувати тренування й у мене все добре виходило, – сподобалось. Чудові тренери, хороша команда, а тепер уже й результати. – За три роки – і вже такі успіхи! – Взагалі�то за два з половиною: я тільки у груд� ні почала займатися. А за такі хороші результати варто дякувати тренерам. – Розкажіть детальніше про цей чемпіонат. – Це четвертий чемпіонат світу з корейської боротьби “Сірім”. Він відбувався у Франкфурті�на� Майні в Німеччині. І це було щось на кшталт фести� валю – дружніх святкувань Німеччини і Кореї. Справ� жнє шоу. Змагання проходили у два дні за різними ваговими категоріями. А всіх гостей традиційно при� гощали національними стравами. – Вас можна привітати із золотом? – Так. Вдалося вибороти перше місце та стати чемпіонкою з цього виду боротьби. Хоча це було зовсім несподівано і для мене, і для тренера. Звісно, й готувалися, і вірили в краще, а тут золото – це для мене велика перемога. Але особливо приємно, коли ти відчуваєш підтримку з боку своєї команди, трене� ра Павла Чижаєва, навіть спортсменів із інших країн. – А чи багато вже маєте медалей? – Так. От нещодавно ми повернулися з Литви, де відбувся чемпіонат Європи з боротьби на поясах. Я того разу привезла бронзу, але це теж для мене вагомий результат. Завжди намагаюся удосконалю� ватися. – Отже, драгомановцям пощастило, й ви не збираєтесь полишати спорт? – Звісно, не залишу. По�перше, це мені дуже подобається. По�друге, змагання дають багато в плані розвитку моєї особистості. Спорт взагалі в житті допомагає: виховує характер, силу духа. Та й атмосфера просто чудова, гарна підтримка, яка зав� жди потрібна й для кожного. – Тренування ж вимагають дуже багато часу й зусиль. Напевно, у вас шалений графік. Як вда ється попри все поєднувати спорт і навчання? – Так, графік справді шалений, але можу твердо сказати: коли є бажання і цілеспрямованість, то можна знайти час на все. Тренуюся я щодня, тобто після навчальних занять одразу поспішаю до спорт� залу, а готуватися до семінарів на наступний день доводиться ввечері. Але такий графік дуже дисци� плінує. – Що ж, дякуємо вам за відвертість. Було дуже приємно познайомитися й поспілкуватися з такою дивовижною дівчиною. Бажаємо вам нових успіхів, перемог і аби фортуна була зав жди поруч. Спілкувалася Людмила КУХ, прес�служба університету Літературні зустрічі МОЛОДИЙ І ДОСВІДЧЕНИЙ НЕЩОДАВНО до стін Інституту іноземної філології завітав молодий, та вже досвідчений письменник Максим Кідрук. Гість розповів багато цікавого про себе та про свої подорожі країнами світу. Останньою країною, яку він відвідав, стала африканська Намібія. Саме враження від цієї країни письменник передавав сту� дентам. Він розповів про різноманіття тварин, які населяють територію країни. Особливо не залишив� ся він байдужим до гепардів, черепах, мавп та змій. Ми почули про різні курйозні ситуації, які трапили� ся з українським мандрівником під час перебування в кемпінгу Африки. У переповненій аудиторії не відчувалося напруження, велася жива бесіда зі студентами, всі були у веселому настрої, зацікавлені та вражені від почутого. Розповідь доповнювалася яскравими фото. Наприкінці “дискаверної частини” Максим Кідрук представив останню свою книгу – перший укра� їнський технотрилер “Бот”, яка вже об’їхала майже 30 міст України, була презентована вже разів 100. Хоча сама назва книги свідчить про складну програму, спонукає до точних роздумів, це не наукова фан� тастика. Цей технотрилер описує події, які відбудуться вже сьогодні ввечері чи завтра зранку, це реаль� ність. Книга є єдиною та неповторною в українському письменстві. Такий жанр навіть не розглядаєть� ся теоретиками української літератури. Сам роман розповідає про технічну катастрофу, але про таку, якої ніде ще не було. Є в ньому й любовна лінія. Ця книга вже стала популярною, вийшов друком вже другий її наклад, вона перекладена українською та польською мовами. Письменник плідно працює над своїми творами, серйозно ставиться до рецензій та зауважень до них. Його гасло – “Перфекціонізм – це єдиний шлях до успіху”. Під час заходу студенти дізнали� ся багато нового не лише про самого письменника, а й про його подорожі, літературний процес в рідній країні. Присутні активно спілкувалися з молодим письменником, бажаючі придбали видання роману «Бот» з автографом від Максима Кідрука. Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Оксана ЧЕРНУХА, студентка Інституту іноземної філології Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/198 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/3e0b4597a259395fc0830f7d36e0c80d.pdf f1e8fb4ab7eb0f158fdd645f5359a6f0 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1643) (вересень 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/17">Педагогічні кадри. 2014/2015 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1643) ВЕРЕСЕНЬ 2014 РОКУ СИМВОЛ ВІЧНОСТІ ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ Студенти і викладачі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова розпочали новий навчаль) ний рік епохальною подією. 3 вересня 2014 року на території навчального закла) ду, поміж кількома корпусами на вулиці Тургенівська, 11, поблизу Інституту мистецтв встановили пам’ятний знак у вигляді козацького хреста, присвячений Героям Небесної Сотні. “Поява цього символу на території вишу – велика данина тим героям Украї" ни, молодим студентам, нашим ровесни" кам, які віддали своє життя на вівтар української свободи і справедливості, – розповідають студенти�драгомановці. – Ми ніколи цього не забудемо, бо могли бути на їхньому місці. Куля снайпера могла поцілити й у нас”. Саме студенти й викладачі, що про� водили дні й ночі на Євромайдані, стали ініціаторами появи пам’ятки. Ідею актив� но пропагував і підтримував член Нагля� дової Ради НПУ, президент Малої акаде� мії наук України Станіслав Довгий. Саме за його сприяння було здійснено проек� тування та будівництво пам’ятки у вигляді козацького хреста. “Не випадково обрано саме таку ідею втілення пам’ятника, оскільки він симво" лізує вічність тієї історичної події, що ми гордо йменуємо Революцією Гідності, вічність подвигу загиблих у ті жахливі дні, – коментує ректор університету Віктор Андрущенко. – Це символ свободи, перемоги українського духу, торжества людських чеснот віри, надії і любові до своєї Батьківщини”. Освячення хреста та панахиду провів особисто Предстоятель Української Пра� вославної Церкви Київського Патріархату Патріарх Філарет. “Зараз наші кращі сини з усієї України віддають свої життя на теренах Донбасу. Вони віддають їх за нас, за своїх батьків та майбутні поколін" ня, за державу та культуру, за Україну. Вони готові віддавати життя, бо подолали свій страх, що раніше зробили люди на Майдані”, – зазначив під час відкриття Патріарх Філарет. Глава УПЦ КП називає агресорів – Росію та її керівництво – новими каїнами: “Якщо вони йдуть на вбивство, то мусять знати, що з ними трапиться потім. Україна ж – на боці пра" вди, а тому з нами Бог. Нехай ті каїни тря" суться, як колись син Адама. Перемога буде за нами. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!” Дружнім хором гуло “Героям слава!” у від� повідь між корпусами Драгомановського уні� верситету. Невеличка Тургенівська умістила величезну кількість студентів, викладачів, про� фесорського складу 35�тисячного вишу у вишиванках та з квітами, а також незліченну кількість митців, громадських діячів України, представників наукових, культурних, релігій� них кіл різних конфесій. На церемонії відкриття виступив також український поет, державний і громадський діяч, Герой України Іван Драч, який закликав молодь держави мудро й розважливо здій� снювати кожен свій наступний крок, щоб усе ж нова Україна збулася, щоб геройський подвиг кожного з Небесної Сотні не був даремним. До слів митця долучилася й народний депутат України, голова Комітету ВР з питань освіти Лілія Гриневич, закцентувавши увагу на особливій відповідальності кожного україн� ця за майбутнє його Батьківщини, що було виборене такими жертвами, за яке досі наші бійці кладуть голови на Сході. Лілія Михайлів� на наголосила й на вагомій ролі педагогів, Його Величності Вчителя у творенні того май� бутнього, виховання духовності й патріотично� сті у маленьких українців. НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ПЕРШОВЕРЕСНЕВІ ПОСВЯТИ Першого вересня актова зала Національного педагогічного універ) ситету імені М. П. Драгоманова об’єднала студентів Інституту мистецтв, Інституту політології та права, Інституту соціології, психоло) гії та соціальних комунікацій та Інституту соціальної роботи та упра) вління у єдиній вельми важливій справі – урочистій посвяті першокурс) ників. Подібні посвяти й урочистості відбулися в усіх інститутах вишу. Студентів Інституту природничо�географічної освіти та екології разом з директором привітав ректор вишу Віктор Андрущенко. Очільник НПУ поба� жав молоді невтомного прагнення до знань, натхнення на працю, яка тепер їх чекає, задля реалізації себе, побудови свого щасливого майбутнього. Оскільки країна в ці дні бореться за незалежність і суве� ренітет, свята були наповнені духом патріотизму. Церемонія розпочалася з виконання гімну України; це нагадало усім при� сутнім, що саме з національного самоусвідомлення починається рух уперед. Зі святом студентів�першо� курсників привітав проректор з навчально�методичної роботи гуманітарних інститутів, дирек� тор Інституту політології та права професор Богдан Андрусишин, який наголосив: “Це особливе свято для мільйонів сімей, першокласників, батьків і, звичайно, студентів. Я щиро вітаю вас із тим, що цей день настав, і бажаю самореалізуватися, отримати гарну професію, щоб стати вільними і неза" лежними, як Україна!”. Також Богдан Іванович побажав усім першокурсникам високих балів, нових перемог та миру в кожну родину. Затамувавши подих, студенти приймали вітання від Героя України, народного артиста України та Росії, академіка, професора Мирослава Ван) туха, промова якого була оповита любов’ю справжнього патріота що, дивля� чись у вічі студентам, промовив: “Відвідавши 76 країн світу, говорю вам: любіть свою землю, вона того вартує, будьте гідними громадянами своєї країни і служіть своєму народові, – це велике покликання!”. Голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспіль� ної моралі, професор Василь Костецький, вітаючи першокурсників, зазна� чив, що “…головне право – право знати, право на знання. А у стінах Драгома" новського університету розумієш, що знання повинні мати моральний зміст…”. І у підтвердження, що наш університет є центром морального формування сту� дентства, пан професор нагородив Почесними грамотами ректора універси� тету В. П. Андрущенка, проректора Б. І. Андрусишина, директора Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій В. Б. Євтуха, директора Інсти� туту соціальної роботи та управління А. О. Ярошенко та завідувача кафедри хореографії Інституту мистецтв М. М. Вантуха. Директор Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій Воло� димир Борисович Євтух та директор Інституту соціальної роботи та управлін� ня Алла Олександрівна Ярошенко, вітаючи першокурсників, за давньою тра� дицією вручили першокурсникам символічний Студентський Квиток та Ключ від Знань. Традиційно свято інавгурації першокурсників завершилося гімном усіх студентів “Гаудеамус” З болем про трагічні події Євромайдану ще раз нагадала присутнім їх учасниця Роза Макух. По завершенні панахиди гості церемонії мали змогу покласти квіти до пам’ятного хре� ста. Усе дійство проходило у музичному супроводі Національного заслуженого акаде� мічного хору імені Г. Верьовки під керівниц� твом Героя України, генерального директора, художнього керівника і головного диригента, народного артиста України Анатолія Авдієв) ського. Артисти виконали Гімн України та ще кілька щемливих мистецьких творів, що до глибини душі проймали усіх присутніх. Прес�служба університету Фото: Українські національні новини Прес�центр Інституту соціальної роботи та управління та Прес�служба НПУ �П’ЯТЬ КРОКІВ НАЗУСТРІЧ ПРОГРЕСУ На початку вересня цього року в Національному педагогічно) му університеті імені Михайла Драгоманова відбулось перше засідання Вченої Ради у новому навчальному році. Перед колега) ми виступив ректор вишу Віктор Андрущенко. Очільник окреслив минулорічні здобутки й перемоги драгомановців та запропону) вав стратегію розвитку вишу на наступний рік, яка отримала назву “П’ять кроків шляхом прогресу”. Детальніше про стратегію у виступі Віктора Петровича. “Шановні колеги! Минулий рік був важким, але конструктивним. Він здійснював� ся в умовах радикальних суспіль� них потрясінь і змін, вияву край� нього невдоволення, протистоян� ня, жертовного зіткнення людей на Майдані, зміни керівництва державою, анексії Криму та початку військових дій на півден� ному сході України. У цій складній ситуації драго� мановці – викладачі, співробітни� ки, студенти – витримали випробу� вання часом, виявили свою грома� дянську позицію, були активними учасниками Майдану і разом з тим утримували університет у тонусі його суспільного покликання. У цьому році наш університет увійшов у список кращих вишів країн СНД за версією Міжнарод� ного рейтингового агентства “Експерт РА”. Також ми посіли друге місце, пропустивши вперед лише КПІ, серед українських уні� верситетів за вебометричним рейтингом ВНЗ світу, який аналі� зує ступінь представлення в Інтер� нет�просторі. Навчальний процес відбував� ся без зривів. Сесійні перегони виявили високий рівень знань сту� дентів, відповідальність та вимо� гливість викладачів, високу орга� нізованість персоналу. Проведені наприкінці минуло� го навчального року так звані “Педагогічні обжинки” виявили високі досягнення колективу в усіх сферах життя університету і сус� пільства. Ми суттєво зростили якість освітніх послуг, наукову діяльність і міжнародні зв’язки, а головне – зберегли ту унікальну атмосферу людяності, поваги до людини як особистості, всебічної підтримки кожного, якій подиво� вуються наші колеги з інших уні� верситетів держави. Незважаючи на будь�які суспільні буреломи, цього принципу ми будемо дотри� муватись і надалі. Від імені керівництва універ� ситету всім вам висловлюю слова глибокої вдячності! * * * Перед університетом сьогод� ні стоїть низка першочергових і стратегічних завдань. Дозвольте окреслити їх у тому контексті, в якому вони увійшли у план поточ� ного року життєдіяльності універ� ситету. Я формулюю їх як “п’ять кроків шляхами прогресу”. * * * Перший крок вимальовується як завдання модернізації педаго� гічної освіти в контексті філософії нового закону “Про вищу освіту”, прийнятого Верховною Радою і підписаного Президентом Украї� ни наприкінці минулого навчаль� ного року. Загальний пафос цього 2 закону концентрується навколо поняття “якості освіти”. На підви� щенні якості педагогічної освіти мають бути зосереджені всі наші тактичні і стратегічні інновації. Прийняття нового Закону я розцінюю як глобальну перемогу нашого Міністерства, Комітету верховної Ради з питань освіти та науки, усього освітянського зага� лу вищої школи, наукової гро� мадськості. Ключовими у ньому є поняття “університетської автоно� мії”, “оптимізації навчального навантаження”, “збільшення част� ки годин самостійної роботи сту� дентів”, “активізації наукових дос� ліджень викладачів та студентів”, а головне – “контролю якості осві� ти”, яка має відповідати євро� пейським і світовим стандартам. Кожне з цих понять покладає на нас додаткову відповідаль� ність: – як реалізувати делеговану нам автономію; – за яким принципом ми маємо розпоряджатись заробле� ними коштами; – яким чином ми мусимо оптимізувати структуру управлін� ня університетом; – як урівноважити навчальне навантаження в умовах реального вибору студентами тих чи інших навчальних дисциплін… Питань більш ніж достатньо. Оскільки ж ми є лідером педаго� гічної освіти вітчизняного просто� ру, то маємо очолити процес роз� робки і апробації нових підходів, методики, методології та техноло� гій реалізації означених положень, особливо оцінки якості педагогіч� ної освіти та освітніх вимірювань. Першого проректора універ� ситету, професора Олега Падал) ку прошу сформувати відповідні робочі групи, визначити параме� три змін та внести відповідні про� позиції. Таке ж доручення у частині модернізації педагогічної освіти даю проректорам з навчальної роботи, професорам Роману Вернидубу та Богдану Андруси) шину, директорам Інститутів та завідуючим кафедрами універси� тету. До реалізації цього завдання прошу долучити наукові розробки колективу, очолюваного профе� сором Володимиром Сергієн) ком, здобуті у рамках виконання міжнародного проекту “Освітні вимірювання”. * * * Другий крок – це активна реа� лізація європейського вектора педагогічної освіти. Уже в цьому навчальному році ми маємо забезпечити не тільки входження університету у європейський і сві� товий педагогічний контекст, але й реальне визнання здобутків драгомановців у глобальних уні� верситетських рейтингах. У ситуації обмеженого фінан� сування основною умовою вирі� шення цього завдання є організа� ція, зібраність і висока відпові� дальність кожного на своєму робочому місці; змістовною осно� вою – зосередженість колективу на впровадженні ідей і принципів Педагогічної конституції Європи. Означений проект є не просто черговою нішею міжнародної співпраці педагогів; це – принци� пово новий поворот педагогічної теорії і практики, який формує їх новітню аксіологічну платформу освіти, забезпечує і вимагає зосе� редженості на цінностях, вкрай потрібних нашому збуреному сус� пільству. Філософський діагноз нашого часу засвідчує не просто кризо� вий характер духовного стану сус� пільства; серйозні люди говорять про катастрофічність, до краю якої залишився хіба що один крок. Здається, що політики, які розв’я� зують братовбивчі війни, зійшли з глузду. Війна, міжнародний теро� ризм, наркоманія, алкоголізм… Хто і якими засобами має покла� сти цьому край? Зрозуміло, ці питання належать до сфери висо� кої державної і міждержавної полі� тики. Але ж і “вода камінь точе”. Учитель разом з представни� ками культури, мистецтва, науки і духовенства має стати тим основ� ним збудником ціннісного переза� вантаження світу, який убезпечить його від розпаду й самознищення. Педагогічна конституція налаштовує нас на співпрацю заради майбутнього й на основі цінностей, які його забезпечують. Поширення ідей демократії, миролюбства, прав людини, еко� логічної безпеки, толерантності і солідарності є тим філософським стрижнем, за яким має розвива� тись педагогічна освіта у ХХІ сто� літті в Україні і країнах Європейсь� кого простору. А це означає, що міжнародні програми наукового, і морально� го, і фінансового змісту, підготов� ка бакалаврів і магістрів, наукове стажування за кордоном, залу� чення іноземних спеціалістів, між� народні наукові форуми та дослі� дження мають здійснюватись на конституційно визначеній аксіоло� гічній платформі. Переконати в цьому вітчизняну і європейську педагогічну і політичну громадсь� кість – наш високий обов’язок і честь. Проректора з наукової роботи професора Володимира Лаври) ненка прошу наприкінці вересня поточного року узагальнити й доповісти інформацію про кіль� кість і якість підготовлених заявок на здобуття відповідних грантів Інститутами і кафедрами універ� ситету, пропозицій щодо прове� дення міжнародних форумів, обміну викладачами та студента� ми, переформатування наукових часописів у відповідності із вхо� дженням у міжнародну метричну базу. * * * Третім кроком розвитку нашого університету у поточному році є завдання суттєвого поси� лення виховної роботи, особливо в частині патріотичного виховання студентської молоді. Минулий рік виявив високу патріотичну активність молоді. Наші студенти були на Майдані, чергували в навчальних корпусах і гуртожитках, забезпечували порядок у студентському містечку. Деякі з них добровільно вступили до лав Національної гвардії й дотепер знаходяться у зоні бойо� вих дій. Ми пишаємось нашими сту� дентами. Вони – найкращі. Однак це не означає, що виховну роботу слід кинути на самоплив і безкон� трольність. У всі часи і для усіх народів світу основним покликанням вчи� теля було, є і буде виховання осо� бистості, формування її світогляду та духовно�ціннісної платформи. Про це писав у свій час видатний чеський педагог Ян Амос Комен� ський. На цьому наголошували класики педагогічної справи Василь Сухомлинський та Антон Макаренко. В умовах цинічної й агресив� ної неправди, яка обвально нако� чується на нас з боку деяких засо� бів масової комунікації північного сусіда, треба інтенсифікувати спілкування зі студентами, виве� сти їх з поля маніпулятивної про� паганди, донести до них правду. А правдою є любов до нашої рідної України, прагнення захисту її кордонів, вигнання з її територій усякого роду найманців та теро� ристів, безумовне дотримання кожною особистістю власної від� повідальності на своєму робочо� му місці. Саме тут я дозволю собі тор� кнутись проблем організації сту� дентського самоуправління. Новий закон вимагає його суттє� вого зрощення. І це правильно. Студенти – такі ж громадяни, як і кожен з нас. Вони – суб’єкти нав� чально�виховного процесу і тому мають бути господарями вишу. Кожна пропозиція студентів має предметно розглядатись на вче� них радах чи кафедрах. Активний дискурс зі студентами я розгля� даю як конкретну відповідь універ� ситету на вимоги часу. Проректора з гуманітарної роботи професора Богдана Андрусишина разом з виховним відділом, громадськими організа� ціями та студентським самоупра� влінням прошу розробити й вине� сти на затвердження Вченої Ради університету розгорнуту Програ� му гуманітарної співпраці викла� дацького складу та студентської молоді, включити до неї скоорди� новані заходи, які проводяться Інститутами, кафедрами, студент� ським самоуправлінням. Особли� вий акцент прошу зробити на патріотичному вихованні молоді. * * * Четвертий крок розвитку уні� верситету позиціонується нами як завдання тотальної економії кош� тів та енергоспоживання. Ситуація в країні дуже і дуже складна. Попереду опалювальний сезон. Й ми маємо підтримати зусилля Уряду щодо тотальної економії коштів, енергії, ресурсів тощо. А це означає, що відповідні заходи мають бути розробленими кожною кафедрою, інститутом, кожним підрозділом університету. Кожному з нас, шановні коле� ги, потрібно виховати в собі почут� тя господаря власного дому. З нинішнього року відповідальність і контроль за станом справ в корпу� сах університету, гуртожитках, господарських приміщеннях покладається на тих, хто в них навчається, працює, проживає або відпочиває. Безособової від� повідальності не буває. Вільне “колгоспне життя” завершується. Нами підготовлено наказ рек� тора, яким визначається персо� нальна відповідальність керівного складу університету за стан справ у відповідних підрозділах. Пора� дившись з проректорами та директорами інститутів, я підпишу цей наказ уже в найближчий час. Нам треба упорядкувати й оптимізувати всілякі надбавки, преміальні, оздоровчі та інші витрати. Всі вони мають виплачу� ватись лише у разі нагальної й конкретної потреби, й за реальні, а не віртуальні досягнення. Говорити про це неприємно, але скажу: жодного відрядження за рахунок казни університету я не підпишу, а подання та прохання цього роду буду розцінювати як провокацію або ж підставу. Усім нам потрібно навчитись співпрацювати з бізнесовими структурами, міжнародними та вітчизняними благодійними орга� нізаціями, науковими товариства� ми. Досвід такої співпраці мають Інститути, які очолюють профе� сори Алла Ярошенко, Микола Працьовитий, Іван Дробот, ака� деміки Віктор Синьов та Воло� димир Євтух, ряд інших наших колег. Ми маємо прийняти відповід� ну Програму економного господа� рювання в університеті. Загальний контроль і відпові� дальність за виконання цієї Про� грами покладаю на першого про� ректора університету, професора Олега Падалку. Переконаний, кризова ситуа� ція є явищем тимчасовим. Рано чи пізно вона закінчиться. Ми ж маємо вийти з неї ще більш орга� нізованими, впевненими й перс� пективними. * * * Нарешті, п’ятим завданням є завдання активізації участі колек� тиву у всіх конструктивних ініціа� тивах держави і громадянського суспільства, особливо – столиці нашої Батьківщини, славетного історичного міста Києва. Ми йдемо назустріч 180�й річ� ниці з дня заснування університе� ту. Зрозуміло, в умовах військових дій пишні торжества проводитись не будуть. Однак навести перед� святковий порядок в університеті, здійснити своєрідний огляд досягнутого треба. Прошу, насамперед, завідую� чих кафедр провести своєрідну паспортизацію, з одного боку, досягнень в навчальній, виховній, науковій і громадській роботі, з другого – осмислити вузькі місця і суперечності, сформувати реаль� ну програму їх розв’язання. Шановні колеги! Початок навчального року – це не тільки свято, але й час осми� слення нових завдань, які стоять перед університетом. Основними серед них є робота зі студентами, як навчальна, так і виховна. До нашого вишу прийшла когорта молоді, вихідців із півден� но�східних областей України та з Криму. Прошу приділити їм осо� бливу увагу. Приймальна кампанія засвід� чила високий рівень популярності нашого університету. За кількістю поданих заяв абітурієнтами ми посідаємо 5�6 місце в державі! Й цю популярність треба підтверди� ти якістю навчального процесу, загальною організованістю і від� повідальністю. Це нам під силу. І ми це зробимо. Дякую за увагу”. ВЕРЕСЕНЬ 2014 �Трьохстороння угода на новий навчальний рік 23 вересня 2014 року драгомановці уро) чисто уклали нову трьохсторонню угоду про співробітництво між ректоратом Національ) ного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, профспілковою організацією студентів та Студентською Радою. Свої підписи на документі поставили ректор Віктор Андрущенко, голова Профко) му студентів Станіслав Цибін та в. о. студент) ського ректора Олександра Новик. Уже традиційно кілька років поспіль у вересні, на початку нового навчального року, в одному з гуртожитків Студмістечка НПУ відбувається свято підбиття підсумків великої кампанії поселення та підписання угоди про співпрацю на наступний рік. І варто зазначити, що це не лише перелік пунктів на папері, але дієвий і уже злагоджений механізм забезпечення повної життєдіяльності студмістечка, де головними господарями є студенти. Віктор Петрович подякував студентству й особливо мешканцям гуртожитків за напружену, але ефективну роботу під час поселення, толерантність і розуміння, з яким поставилися старшокурсники до молодших курсів. Незважаючи на деякі неузгодженості, все це вдалося залагодити завдяки хоро� шим людським стосункам і турботі один про одного. Саме так, переконаний ректор, повинна жити справжня родина. Невеликими грошовими преміями від профкому студентів були відзначені активісти, які працюва� ли під час поселення студентів, старости гуртожитків та голови профбюро. Також зі студентами щодо облаш� тування їхнього побуту поспілкували� ся перший проректор з організації навчально�виховної роботи і економі� ки Олег Падалка, проректор з нав� чально�методичної роботи гуманітар� них інститутів Богдан Андрусишин, директор Інституту природничо�гео� графічної освіти та екології Віталій Покась, радник ректора з міжнарод� них питань, професор вишу Микола Бойчук та директор Студмістечка Анатолій Луценко. Студенти подарували представ� никам ректорату святковий концерт у патріотичному національному стилі. Прес�служба університету Студенти ІФОНу НПУ відвідали переселенців зі Сходу Студенти)драгомановці чимало зусиль докладають задля допомоги нашій державі у її скрутний час. Організовуються благодійні вистави, ярмарки, зустрічі й квести. Молодь допомагає маленьким біженцям зі Сходу, відві) дує бійців у Київському військовому госпіталі. 26 вересня 2014 р. студенти І курсу напряму “Культурологія” Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університе) ту імені Михайла Драгоманова відвідали дітей біженців зі Східної України. Ось як самі студенти розповідають про це. “… Хоча ми зателефонували і попередили про свій приїзд, заздалегідь дізналися дорогу, без при� год не обійшлось. Приїхавши на станцію метро “Видубичі”, ми ще півгодини блукали місцевістю. Перехожі відправляли нас у різні боки, тому це ще лише більше нас заплутувало. Якщо бути чесними, то з великими сумками речей для дітей це було нелегко. Коли нарешті нам вдалося знайти потрібне місце, це, як ми і здогадувалися, була територія одного з київських заводів. Вже там нас зустрів координатор Ігор. Ось тут і розпочалось те, заради чого ми і їхали... Напевно, момент, який найбільше запам’ятається кожному з нашої групи, це коли діти, побачивши нас, радісно побігли назустріч. А хто ж з малечі не зрадіє, побачивши великі пакети з іграшками та цукер� ками? Але ми вирішили не просто передати речі та солодощі, а й створили спеціальну розважальну про� граму для дітей: пісні, конкурси з призами, відверті розмови про їхні мрії та побажання, які ми потім запи� сували на одному великому ватмані і закарбували добрі слова кольоровими відбитками дитячих долонь. Вдалося нам поспілкуватися й з батьками малечі. Дорослі переселенці дякують киянам за підтримку і увагу, кажуть, що приємно здивовані небайдужості великої кількості людей. “В ангарі вже стає прохолод� но, тому маємо потребу в теплих речах, – кажуть переселенці. Що робити взимку, поки не знаємо, деяким навіть немає вже і куди поверта� тись”. Такими є враження від поїздки до табору переселенців. Відчуття дивні і незрозумілі, бо в такій ситуації ми ще ніколи не бували. Зараз для нашого народу настали тяжкі загрозливі часи. Проте сьо� годні ми, як ніколи, почуваємо себе як одна нероздільна родина. Наша сила – в нашій волі та в підтримці тих, хто цього потребує. Не залишаймо один одного, буде� мо разом! І все буде добре”. Засідання Вченої Ради університету 25 ВЕРЕСНЯ 2014 року відбулося засідання Вченої Ради Національного педагогічного університету імені Михайла Дра� гоманова. Члени Ради затвердили План роботи університету на 2014/2015 навчальний рік за основними напрямами, а також розглянули результати прийому студентів у 2014 році. Заслухавши та обговоривши доповідь відповідального секретаря Приймальної комісії університету, доцента Тараса Олефіренка, члени Ради відзначили велику організаційну, рекламно�агітаційну та профорієнтаційну роботу. Також були затверджені положення про стипендії Міжна� родного благодійного фонду імені М. П. Драгоманова студен� там НПУ та положення про стипендії МБФ імені М. П. Драгома� нова і Всеукраїнської громадської організації “Асоціація “Афганці Чорнобиля” драгомановцям”. Розглянули питання щодо створення загальноуніверситетської кафедри цивільного захисту населення та безпеки життєдіяльності у зв’язку з ситуацією, що склалася в Україні на південному сході та в Криму, і з метою удосконалення підготовки студентів з питань цивільного захисту населення і безпечної життєдіяльності. План роботи університету на наступний навчальний рік ухвалили відкритим, тобто таким, до якого ще можна вносити пропозиції та доповнення у зв’язку зі святкуванням 180�річчя вишу. Прес�служба університету Акція від філологів)україністів “Поділись теплом із солдатом” 26 ВЕРЕСНЯ 2014 року студенти Інституту української філо� логії та літературної творчості імені Андрія Малишка Національ� ного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова орга� нізували благодійну фотозустріч у національному вбранні та з українською символікою “Поділись теплом із солдатом”. Ботанічний сад, що напроти центрального корпусу, замайо� рів вишивкою й прапорами, та найбільше захоплювала ідея: я – твоя частинка, Україно! Охочі похизуватися своїми вишиванка� ми зібралися, щоб нагадати – перш за все собі – хто ми, яке наше минуле. Фотозустріч була особливою передусім і тому, що передбачалося зібрані кошти віддати на підтримку лицарів сучасності, наших захисників, воїнів АТО. Фотозустріч не залишила нікого байдужим. У результаті вдалося зібрати чималу суму. Гроші ініціатори передадуть до Центру допомоги пораненим у Київському військовому госпіта� лі. Варто зазначити, що це не єдина ініціатива студентів Інсти� туту, спрямована на допомогу бійцям АТО. Студенти 3 курсу ІУФ та ЛТ імені Андрія Малишка Дар’я АНТИП ВЕРЕСЕНЬ 2014 3 �НА ДЕСЯТЬ ДНІВ ЛІТНЬОГО РОЗВИТКУ НАВЧАЛЬНО�ОЗДОРОВЧІЙ БАЗІ “СИНЕВИР” 11)21 серпня 2014 р. на навчально)оздо) ровчій базі НПУ “Синевир” в с. Колочава від) бувся виїзний науково)практичний семінар “Інноваційні методи освіти. Розвиток творчих та інтелектуальних можливостей студентів у контексті трансцендентальної медитації” за участі студентів і викладачів Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Протягом десяти днів студенти та викладачі вишу дис� кутували про сучасні форми навчання, брали участь у низці “мозкових штурмів”, створювали проекти нових заходів, які можна реалізувати в ювілейному для універси� тету навчальному році. Особливе місце у програмі семіна� ру зайняли лекції про трансцендентальну медитацію Ген� надія Лук’янова, який розкрив основні аспекти цієї прак� тики. “Хвиля суспільного інтересу до техніки трансцен" дентальної медитації викликана, по"перше, радістю, яка помітна в житті людей, що її практикують, – підкреслює Геннадій. – По"друге, зростанням наукового визнання позитивного впливу цієї практики на всі аспекти життя людини”. Зацікавленість серед учасників викликав тренінг з психосинтезу доцента кафедри психології і педагогіки Єгора Кучеренка. “Усвідомлення власних бажань – це одна з головних умов досягнення суб’єктивної успішності, яка, на відміну від об’єктивної, визначається людиною за індивідуальними критеріями, а не соціально прийнятими стандартами щастя. На жаль, наші індивідуальні бажання часто бувають хибними, оскільки мають реальну життєву історію, яка зберігається у несвідомому і нагадує про себе через звичні “хочу, бо так треба хотіти”, – підкреслює Єгор Валерійович. Індивідуально для бажаючих можна було пройти майстер�клас з основ ораторського мистецтва журналіста та викладача Сергія Русакова. Літній науково�практичний семінар було підтримано ректоратом університету, а організаторами заходу стали кафедра фізичної реабілітації Інституту фізичного виховання і спорту та кафедра культурології Інституту філософської освіти і науки НПУ. Завдяки нетрадиційно� сті обраної теми семінару програма містила як навчаль� ну частину, так і культурологічну, краєзнавчу, спортивну. Вільний час протягом десяти серпневих днів для драго� мановців став часом майстер�класів, тренінгів, практик з медитації, екскурсій, походів, творчих вечорів, гри у волейбол і теніс та ін. Усі учасники заходу вперше відвідали як навчально� оздоровчу базу “Синевир”, так і село Колочава, тому приємно були вражені гостинністю. Аня Ткач, студентка напряму “Дизайн”, ділячись враженням, підкреслила, що коли будь�де в селищі говориш, що є представником Драгомановського університету, то місцеві мешканці проявляють ще більшу доброзичливість і повагу. Це під� твердив і директор університетської бази Анатолій Дербак: “Більшість діточок, які зростають в селищі, мрі" ють вступити саме до НПУ імені М. П. Драгоманова та із задоволенням спілкуються зі студентами та викладача" ми, бо поважають освіченість і вихованість драгоманов" ців. Для них кожна така зустріч сповнена новими сми" слами”. Окрім участі у науково�практичному семінарі, який щодня відбувався в першій половині дня, учасники активно брали участь у культурологічний частині заходу. Студенти та викладачі відвідали скансен “Старе село”, Церкву Святого Духа, меморіал “Воїнам�інтернаціоналі� стам”, історико�військовий музей “Лінія Арпада”, музей “Колочавська вузькоколійка”. Також особливо драгома� новців зацікавила екскурсія в музеї “Чеська школа” і “Радянська школа”. “Ці два музеї цікаві як з педагогічно" го, так і з культурологічного погляду, – говорить студент� ка напряму “Культурологія” Юлія Пятковська. – У музе" ях представлені архівні документи, які дають можли" вість ознайомитись зі специфікою освітянської галузі в Закарпатті у першій половині ХХ століття. Наприклад, я дізналась, що одиниця була найвищою оцінкою в чесь" ких школах. Неймовірно!”. Не оминули учасники і краєзнавчі акценти: окремий день було виділено для поїздки пам’ятками архітектури Закарпаття, зокрема всі мали змогу відвідати Палац графів Шенборнів, Замок Сент�Міклош, Замок Паланок. Науково�практичний семінар був спрямований на глибоку рефлексію учасників, які зможуть у своїй про� фесійній діяльності використати набуті знання і реалізу� вати нові ідеї. Якщо культурологів зацікавили музеї, а дизайнерів – можливість практичної реалізації творчих проектів у селі Колочава як туристичному центрі Закар� паття, то голова Студентської ради Інституту соціальної роботи та управління Аліна Марценюк зізналась, що її вразив час, проведений у реабілітаційному центрі буро� го ведмедя. “Для мене це стало часом для роздумів, – говорить Аліна. – Зустріч з тваринами, які постраждали від рук людини, змушує по"іншому подивитись на світ”. Підводячи підсумки, можна сказати, що сьогодні молодь обирає активне дозвілля, і літо є чудовим часом як для відпочинку, так і для самопізнання. Ця особли� вість враховується керівництвом Драгомановського уні� верситету. Літній виїзний науково�практичний семінар було реалізовано завдяки ректору університету, акаде� міку Віктору Андрущенку. Університет загалом у рам� ках наукових пошуків і поважних вчених, і молодих нау� ковців підтримує сучасні методи в освіті, тому семінар про інноваційність в освіті сам по собі і став такою інно� вацією. Сергій РУСАКОВ У Науково�навчальному центрі “Синевир” організували свято для дітей На території Національного природного парку “Синевир” влітку відпочиває та оздоро) влюється багато дітей з різних куточків Украї) ни. Цьогоріч на території парку, а саме у Нау) ково)навчальному центрі “Синевир” Націо) нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, оздоровлюються близько сотні дітей з п’яти областей України. Відпочивають діти за рахунок організаторів – Церкви Різдва Христового та Асоціації “Духовне відродження” (м. Київ). Днями організатори проекту разом із директо� ром ННЦ “Синевир” Анатолієм Дербаком вирі� шили влаштувати свято, на яке запросили близько двадцяти дітей з сіл Колочава та Синевирська Поляна. Концертна програма та різноманітні роз� ваги неабияк захопили як місцевих дітей, так і гостей краю. Проте найбільше вдячна була малеча за отримані подарунки від організаторів проекту. Пакунки вручали пастор Церкви Різдва Христового Петро Шокун, директор спортивного табору Світлана Федорценко, координатор благодійного руху “Мені не байдуже” Роман Голованов, тренер, капелан FCA Ukra� Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 ine Павло Рошков, партнер проекту, підприємець з м. Берегове Наталія Габор. “Дякуємо вам за цінні подарунки та гарне свято для наших дітей, – каже голова села Синевирська Поляна Юрій Горват. – Ми раді вітати гостей, а особливо дітей, Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua у наших краях. Сподіваємося, відпочинок у нас запам’ятається вам надовго”. “Ми вдячні вам за те, що закарпатська земля гостинно прийняла нас і дала змогу відпочити та оздо" ровитися. У вас мальовнича природа і прекрасні люди. Бажаємо вам миру, процвітання і всього най" кращого”, – привітала присутніх директор спортивно� го табору Світлана Федорценко. Особливу подяку висловили організатори табору за сприяння в органі� зації відпочинку та співпрацю ректору Драгоманов� ського вишу Віктору Андрущенку, першому прорек� тору з організації навчально�виховної роботи і еконо� міки Олегу Падалці та директору НПП “Синевир” Миколі Дербаку. Від імені Національного педагогічного університе� ту імені М. П. Драгоманова дітей привітав віршем старший викладач вузу Галуза Микола Федорович та заспівав пісню “Чом, чом, земле моя” заслужений артист України Ходоров Ярослав Миколайович. Марія ШЕТЕЛЯ, фахівець зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ НПП “Синевир” Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2014/2015 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1643) (вересень 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1643) (вересень 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/207 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова