37 6 409 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/e46cfa7c0ae5e048786ad339faf2fe6c.pdf 6f7b3561886245aec8689ed955d30c0f Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1632) (квітень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/15">Педагогічні кадри. 2013 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 4 (1632) КВІТЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Гала�концерт ФАRTуємо! 17 квітня 2013 року у виші відбулася зустріч переможців рейтингу “Кращий студент – 2013” з академіком, засновником гуманної педагогіки Шалвою Амонашвілі Офіційно Відбулась зустріч у Посла Німеччини в Україні 25 КВІТНЯ 2013 року ректор Національного педа� гогічного університету імені Михайла Драгоманова мав офіційну зустріч з Надзви� чайним і Повноважним Послом, д�ром Крістофом Вайлем. Мета візиту – узгодження деталей поїзд� ки української делегації ректорів педагогічних уні� верситетів для участі у ІІ Форумі Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи у Франкфурті�на� Майні. У програмі з’їзду плану� ється обговорення та прийняття стратегіч� ного документу – аксіологічної платформи підготовки нового Вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття – Педагогічної Консти� туції Європи. Цей документ підтримали представники країн – членів Асоціації, а його текст попередньо було схвалено на засідан� ні Президії Асоціації у жовтні минулого року в Празі. Посол Німеччини в Україні д�р Крістоф Вайль висловив свою підтримку в організації цього заходу та всіляке сприяння в його про� веденні. Віктор Андрущенко натомість підкре� слив важливе значення проведення з’їзду саме в Німеччині та стратегічне завдання документу в об’єднанні зусиль європейсь� ких країн задля підтримки престижу Вчите� ля, підвищення духовного потенціалу Євро� 18 квітня 2013 року в Національному педаго' гічному університеті імені Михайла Драгома' нова відбувся феєричний гала'концерт фестивалю “Фарт”. Цьогоріч переможців визначали у номінаціях “Художнє слово”, головни� ми призерами якої стали Ірина Кукурудза (лауреат ІІІ ступеня), Богдан Кучер (лауреат ІІ ступеня) та Вік� торія Хоменко (лауреат І ступеня); “Хореографія”, в якій нагороди отримали Вікторія Тищук (за кращий сценічний образ), Анастасія Пінчук (за відданість фестивалю), звання “Надії фестивалю” отримали “Містери іноземної філології”. Головними призерами номінації “Хореографія” стали: колектив “Резонанс” Інституту розвитку дитини (лауреати ІІІ ступеня), Лілія Філіц (лауреат ІІ ступеня), Олена Обух (лауреат ІІ ступеня), пара Дарії Кісєль та Сергія Міщенка (лауре� ати І ступеня). У номінації “Вокал” свою перемогу вибороли Яна Саць (лауреат ІІІ ступеня), Іван Рубаненко (лауреат ІІ ступеня), Анна Якушко (лауреат ІІ ступе� ня), Олександр Козинець (лауреат ІІ ступеня), Євгенія Хміль (лауреат І ступе� ня). Гран�прі ж отримала солодкоголоса Тетяна Хомич. Відкриттям конкурсу аматорів став Олександр Міронов. Жоден призер не залишився без подарунків. Всі отримали грошові нагоро� ди, а комусь пощастило на путівку на море або квиток на танцювальний фести� валь. І глядачі, і учасники, і організатори отримали величезне задоволення від проведеної роботи, а також від її результатів. Тож поФARTувати вдалося дуже добре. Бажаємо всім успіхів у наступному році! Римма ГОЛІНКО, прес�служба університету З турботою про довкілля ДРАГОМАНОВЦІ ОРГАНІЗУВАЛИ СУБОТНИК пи, тісної взаємодії ментальностей і культур країн європейського простору. “Духовне підґрунтя формує насамперед Вчитель, – зазначив Віктор Петрович, – тому підготовка такого вчителя на єдиній цінніс� ній платформі має стратегічне значення. Проект передбачає поглиблення співпраці на освітньому континенті, розвиток акаде� мічної мобільності студентів і викладачів, створення спільних додатків до програм та книг для читання для студентів, а в недале� кому майбутньому – заснування Континен� тального педагогічного університету на терені однієї з європейських країн”. Зустріч пройшла у теплій атмосфері довіри, толерантності й розуміння. Людмила КУХ, прес�секретар ректора НПУ Потенціал Студенти й викладачі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова 20 квітня 2013 року дружно зібралися на загальноуніверситетський суботник з метою санітарного очищення, благоустрою та озеленення території, приміщень університету після зимового періоду експлуатації. Були прибрані вул. Пирогова, вул. Івана Франка, вул. Освіти, вул. Тургенєв� ська, вул. Воровського, вул. Саратівська, 20, вул. Автозаводська, 47, вул. Л. Курбаса, 2а, вул. Тимошенко 2ж, вул. Малиновського, 6, вул. Космічна, 8; 8а; 8б; 8в та частина бульвару Т. Шевченка. Студенти провели санітарні очистки навчальних і жилих корпусів та їх прилеглих територій, потурбувалися про квітники й озеленення біля будинків, підготували ґрунт до посіву квітів, освіжили дерева, пофарбували фасади та паркани. Також за власною ініціати� вою драгомановці приве� ли до порядку спортивні майданчики й зони відпо� чинку, посприяли озеле� ненню й поліпшенню сані� тарного стану схилів оз. Кирилівське. Суботник вдався на славу, а головне, що всі поверталися в домівки втомлені, але щасливі. Прес�служба університету Історія університету Інтерв’ю В ногу з часом крокуємо Володимир Дорошкевич Школа трудового гарту і дружби стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Університетське життя В ІНСТИТУТІ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ОБРАЛИ ДИРЕКТОРА НЕЩОДАВНО в Інституті іноземної філології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова відбулося переобрання директора навчального підрозділу. Про роботу звіту� вав попередній директор Інституту Володимир Гонча' ров, який очолює навчальний підрозділ з 1997 року, фактично з часу його заснування як окремого. Відкрив засідання ректор університету, академік Віктор Андрущенко, охарактеризувавши Інститут іно� земної філології як модерний науково�навчальний центр педагогічної освіти, де оволодіння іноземними мовами задовольняє не лише освітні та соціокультурні потреби держави, а й забезпечує полікультурний міжна� родний діалог, що особливо актуально для людини гло� балізованого інформаційного суспільства, можливості якої обмежуються сьогодні лише незнанням іноземних мов. “Я з особливим щемом ставлюся до цього Інституту, – зауважив очільник НПУ, – зважаючи на його глибоке коріння, поважну історію і особливо теперішню напру� жену працю згуртованого колективу викладачів, бажан� ня вчитися студентів. Саме ви великою мірою формуєте імідж університету в очах іноземців, що перебувають в Україні. Ваші здібності вже високо оцінила влада й гро� мадськість під час проведення Євро�2012 у Києві, Форуму міністрів освіти і науки європейських країн та інших знакових подій. Тому для Драгомановського вишу Висловлюючись на підтримку свого директора, колектив зазначав про потужний розвиток Інституту присутність у його складі такого потужного Інституту – знаковий аргумент його престижу”. Про велику роботу, здійснену в Інституті протягом останніх років, говорив і його директор: “Завдяки злаго� дженому й креативно налаштованому колективу уже десяток років Інститут іноземної філології забезпечує формування освіченої, гармонійно розвиненої особи� стості, здатної до постійного оновлення набутих знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально�культурній сфері, технологіях, системах управління та організації праці в умовах рин� кової економіки”. Знання іноземної мови прокладає стежину в царину світової культури, дає можливість педа� гогу повести по ній своїх учнів, виховати в них розуміння інших народів, толерантне ставлення та повагу до них. Володимир ГОНЧАРОВ В останні роки в Інституті модернізовано навчальний процес В останні роки справді в Інституті модернізовано навчальний процес шляхом впровадження кредитно� модульної системи, налагоджено моніторинг якості освіти, відкрито кілька нових спеціальностей, де тепер Вчена рада З А С И П АТ И П Р І Р В У МІЖ ТЕОРІЄЮ І ПРАКТИКОЮ СУЧАСНЕ гіперглобалізоване суспільство з неабиякою охотою й активністю зараз готує тала� новитих теоретиків у найрізноманітніших галузях у той час, коли найбільше цьому ж самому суспіль� ству не вистачає фахівців�практиків. Величезна прірва між теорією і практикою, яка щороку лише поглиблюється, врешті�решт загрожує цивілізації абсолютною відірваністю наукового знання від його ж застосування в житті, тобто фактично від того, до чого воно й покликане. Гостро ця проблема звучить для усіх закладів освіти України, особливо це стосується вищої школи, яка безпосередньо готує фахівців. Тради� ційно таке питання постає й на засідання Вченої Ради Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Нещодавно члени Ради розглядали на порядку денному про органі� зацію практичної підготовки в Інституті філософсь� Проф. І. І. Дробот охарактеризував види й методики кої освіти і науки НПУ. Доповідав директор Інститу� проведення практик в Інституті ту, доктор історичних наук, професор Іван Дробот. Безпосереднім аспектом аналізу стало “зану� Іван Дробот детальніше охарактеризував види й рення” особистості в реальний виробничий процес, методики проведення практик в Інституті від культуро� пізнання його зсередини у всій повноті виробничої дій� логічної і до власне навчальної педагогічної. В основу сності, що відбувається саме під час практичного вико� кожної покладена радикальна модернізація цієї складо� ристання здобутих знань. вої навчально�виховного процесу, що закликає до “Фундаментальною здатністю фахового освітяни� самоствердження студента в новій статусно�рольовій на, як і будь�якого іншого спеціаліста, є прагнення до позиції професіонала. самоосвіти, розширення власного світоглядного гори� Усі інститути НПУ теж активно впроваджують оно� зонту, – переконаний ректор вишу академік Віктор влені форми практик, розширюючи за нормативною Андрущенко, – а тому для Драгомановського універ� базою їхні часові рамки, дають змогу студентам відчути ситету забезпечення систематичної непереривної й себе повноцінним учасником великого дійства під послідовної практики – одне з першочергових зав� назвою “професійна діяльність”. Це вже досить велика дань”. Саме через практику, за словами очільника, жменя зусиль, кинутих для подолання прірви між теорі� майбутні фахівці входять у систему людських відносин, єю і практикою. формують у собі громадянські якості, виховують почут� тя відповідальності не лише за свою роботу, колектив і Людмила КУХ, організацію, в якій працюють, але й за суспільство зага� прес�служба університету лом. А педагоги – це майбутня еліта країни. 2 студенти вивчають китайську, японську, італійську, іспансь� ку і арабську мови. Створено унікальний у своєму роді Мультимедійний центр “LogoStar” з найновішим тех� нологічним оснащенням і широкими можливостями для навчання студентів та забез� печення їх навчально�дослід� ної роботи. Елементи щоденного розвитку Інституту іноземної філології ще можна довго перелічувати, але досить вдало про них сказали самі Володимир Гончаров студенти. Висловлюючись на очолює навчальний підтримку свого директора, підрозділ з 1997 року голова студентської проф� спілки Інституту, студентка Анна Ярощук, наголосила: “Наш директор живе життям кожного студента, порівну розділяючи наші успіхи й невдачі, вболіваючи за нашу успішність та повчаючи нас мудро будувати власну долю. Володимир Іванович – приклад для кожного студента Інституту іноземної філо� логії, і ми вдячні йому за це”. Позитивні відгуки про керівництво підрозділом висловили й професорсько�викладацький склад, від імені якого виступила викладач кафедри романо�гер� манської філології Олена Томко. “Найприємніше усві� домлювати те, що завдяки Володимиру Івановичу усіх співробітників Інституту дотепер не полишає відчуття радості, з яким ми йдемо на роботу, тому що у його особі бачимо не просто керівника, а колегу, товариша, Людину з великої літери, душа якої відкрита усім”, – заз� начила Олена Ігорівна. Врешті після таємного голосування одноголосно новим директором Інституту іноземної філології обрано Володимира Гончарова. Вітаємо Володимира Івано� вича і бажаємо натхнення і нових звершин у професійній діяльності! Людмила КУХ, прес�служба університету Вітаємо! ПЕРЕМОЖЦІ'ФІЛОЛОГИ ЩОРОКУ драгоманов� ці – студенти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ беруть участь у найпре� стижніших міжнародних конкурсах з української мови та літератури. Нещо� давно вихованці Інституту стали переможцями Між� народного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (Анастасія Поліщук, студентка ІІІ курсу, перше місце на Все� українському етапі конкур� Анастасія Поліщук су) та Всеукраїнського етапу Міжнародного кон� перемогла в конкурсі імені курсу імені Тараса Шев� Петра Яцика ченка (Алла Костовська, студентка ІІІ курсу, ІІ місце). Вітаємо студентів і бажаємо подальших навчальних, наукових та особистих звершень! Алла Костовська виборола ІІ місце КВІТЕНЬ 2013 �Потенціал В Н О Г У З Ч А С О М К Р О К У Є М О ЯКЩО вам скажуть, що бібліотека переживає важкі часи, бо на зміну прийшли нові технології і електронні книги, – не вірте! Бо бібліотека ніколи не буде забута, поки є люди, які несуть світоч знань. Раритетна книга відкриє вам такі таємниці, які ви не знайдете ніде. Та навіть саме спілку� вання з такою книгою підносить вас на таку височінь, якої ви ніколи не досягнете, працюючи в Інтернеті. А ще –живе спіл� кування з досвідченими бібліотекарями, які все життя при� святили книзі і знають великі таємниці пошуку цікавого і пот� рібного. Крім того, бібліотека удосконалює свою роботу, переходить на нові форми обслуговування, і саме головне – робить все можливе, щоб читачу було затишно і зручно. У залі іноземної літератури У залі враховано всі сучасні вимоги Дякуючи ректору університету Віктору Андрущенку, який звик з дитинства шанувати книгу, бо виріс в родині вчи� телів, проректорам та активній позиції директора бібліотеки Людмили Савенкової, бібліотека не тільки живе в універ� ситеті, а й постійно змінює і своє обличчя, і внутрішній потенціал. Вона набуває нового статусу не лише в межах університету столичного вишу, а й в очах міжнародної спіль� ноти, бо ми наближаємося до кращих зразків обслугову� вання читача на європейському рівні. Доказ цьому – нещодавно відкритий осучаснений ком� плекс в гуманітарному корпусі, який вражає і сучасним дизайном, і комп’ютеризованими залами, і куточками від� починку з м’якими меблями та картинами студентів відділу образотворчого мистецтва Інституту педагогіки та психоло� гії. Зручні диванчики примостилися біля стін. Все – срібля� стого кольору, і таке враження, ніби ти знаходишся десь у музеї чи палаці. Роздивляєшся картини майбутніх художни� ків, а поки що студентів Г. Оксанича (“Весняний пейзаж”), С. Бедрика (“Пейзаж з квітами”), І. Бебеса “Медовий спас”), – і думаєш: яка ж все�таки наша молодь талановита! Наше завдання – вчасно помітити і підтримати талант. В оновленій бібліотеці кожен відвідувач зможе знайти собі заняття до смаку: чи знайомитися з книгами у вільному доступі, чи працювати в лабораторії для виготовлення Виставка студентських картин розміщена в холі цифрових освітніх ресурсів, чи переглянути вже підготовле� ні мультимедійні матеріали, чи просто у затишному спокій� ному місці готуватись до семінару, писати курсову, диплом� ну, кандидатську чи докторську дисертацію. Близько 80�100 користувачів можуть працювати одночасно, не заважаючи один одному. Порадує відвідувачів і те, що вони зможуть залишати свої речі у спеціальних скриньках, а самі спокійно працювати. Кожен, хто переступить поріг одного із трьох залів, буде задоволений, бо на нього чекають досвідчені бібліотекарі, які можуть не тільки підказати, як знайти потрібну літерату� ру, а й допоможуть скористатися технічними послугами. Відвідувачі матимуть можливість читати електронні книги і раритетні видання, сучасну періодику і книги іноземною мовою. А для викладачів взагалі море зручностей, яких вони не знали раніше при опрацюванні необхідної для них літера� тури. Технічні засоби прийдуть на допомогу замість звичної ручки, можливе спілкування зі студентами у мережевому комп’ютерному класі. Тепер студенти мають новий сучасний комплекс Бібліотека зможе надати можливість проводити міжна� родні семінари, симпозіуми й конференції. Для цього ство� рено всі умови: круглі столи, мультимедійний проектор, затишок та зручність. Досягненням університету стало відкриття загальноуні� верситетського мультимедіа�центру, до якого входять комп’ютерний клас, підключений до Інтернету, лекційна мультимедійна аудиторія на 45 студентських місць та 4 місця для президії, інформаційна система для організації відеоінтернетконференцзв’язку, лабораторія для вигото� влення цифрових освітніх ресурсів і серверна кімната. Технічне забезпечення центру складають мережевий клас “тонкий�товстий” клієнт з 20 машин і акустичної гар� нітури, чотири сервери, апаратно�програмний комплекс для організації відеоконференцзв’язку, мультимедійний проектор, плазмова панель, акустична система, інтерак� тивна дошка та екран. Технічне забезпечення центру допоможе і бразильським студентам, які зможуть навча� тися в нашому вузі дистанційно. Це царина проректора� директора Інституту дистанційного управління Анатолія Кудіна. Радіючи новому, директор наукової бібліотеки Людми� ла Василівна говорить: “34 роки свого життя я віддала бібліотеці, знаю всі тонкощі роботи, маю практичний досвід і тому мріяла, щоб не просто в бібліотеці зробити поточний ремонт чи бібліотечний комплекс, а створити інформацій� но�бібліотечне середовище, яке буде комфортне і для сту� дентів, і для викладачів, і для всіх користувачів, які звертати� муться по допомогу. Саме дякуючи злагодженій роботі адміністрації, інженерному складові, будівельникам, фінан� совій службі та напруженій праці бібліотекарів гуманітарно� го корпусу вдалося досягти мети. В своїй роботі ми викори� стовуємо і традиційні форми, і запроваджуємо нове, як у Європі. Ми пропагуємо і електронний каталог, і репозита� рій. Статті наших науковців можна прочитати і за кордоном, поділитися враженнями, запропонувати свої нові педагогіч� ні ідеї”. Звертаюся до бібліотекаря Ольги Василівни із запитан� ням: “Що у вас нового з’явилося у роботі?”. У відповідь чую: “Все по�новому. Зручно, практично. Є більше можливостей працювати. Ми самі навіть себе почуваємо по�новому. Нам подобається, що і студенти ведуть себе по�новому, у них з’явилося почуття гордощів за надані зручності. Столики розраховані на одного читача, стелажі розташовані так, щоб у вільному доступі кожен міг скористатися необхідним. Навіть освітлення денне і світове доповнює гармонію зруч� ності, скляна перегородка допомагає відтінити вдало піді� браний бежевий колір стін”. В розмову включається завіду� вач відділу Світлана Олександрівна: “А ви звернули увагу на копії документів, які знаходяться в нішах? Ось “Ізборник Святослава”, далі “Іпатіївський літопис”, вже відома нам “Повесть временных лет” та інші дорогі нам реліквії. А щоб могли прочитати ці святі письмена, продумали освітлення, і виникає таке враження, ніби ми перегукуємося з часом”. А я стою і думаю: як добре, що наші сучасні комп’ютер� ні діти зможуть доторкнутися до давнини, пройнятися тим духом, відчути, що і вони причетні до історії нашої культури. Не знаю, як хто, а я, коли тримаю в руках книгу давніх авторів, відчуваю духовний зв’язок з автором і пишаюся, що такі люди жили в нашій державі і залишили своїм потомкам неоціненні скарби. Хотілося б, щоб студенти нашого університету не про� сто навчалися, а черпали зі скарбниці мудрості найкращі зразки індивідувальної та колективної творчості, щоб вони знали, що час навчання в університеті – це найщасливіший період, коли до твоїх послуг надбання тисячі поколінь. Не втрачайте жодної хвилини! Вас чекають нові відкриття! Людмила БИСТРОВА – ДРОБОТ, провідний бібліотекар залу інформаційно�пошукових систем Все для успіху 4 книжки і комп’ютери поряд Читають всі Шукайте газету 20 числа кожного місяця: – у книжковому кіоску головного корпусу – на спеціалізованих розкладках у вашому навчальному корпусі Електронний варіант газети ви можете завантажити на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри” З питань розміщення інформації про ваші заходи та події звертайтесь за телефоном (044) 234�75�87 або електронною поштою gazeta@npu.edu.ua КВІТЕНЬ 2013 3 �Вступна кампанія 2013 ЗАПРОШУЄМО В УНІВЕРСИТЕТ ВАШОЇ МРІЇ! 16 березня 2013 року в Націо' нальному педагогічному університеті відбувся день відкритих дверей! Це щорічне свято для майбутніх абітурієнтів та їх батьків, адже передбачає не лише поширення інформації про правила всту� пу і можливості навчання в Драгоманов� ському виші, але й безпосереднє знай� омство з флагманом педагогічної освіти в Україні і одним із провідних вищих нав� чальних закладів на теренах Європи. Ще до офіційного початку в холі цен� трального корпусу абітурієнти та їх бать� ки мали змогу ознайомитися з предста� вленими Інститутами. В актовому залі гостей вітав камер� ний оркестр Інституту мистецтв під керівництвом Василя Федоришина. Відкрив офіційну зустріч з ректором та директорами Інститутів народний ама� торський колектив “Купава” під керівниц� твом Євгенії Чугунової. Ректор університету Віктор Андру' щенко у вступному слові розповів про можливості, переваги й достоїнства педагогічної професії, висловив впевненість в тому, що кожен присутній в залі пам’ятає свою першу шкільну вчи� тельку, пригадуючи її лише теплими сло� вами, та зазначив, що у Драгоманов� ському виші готують найкращих спеціа� лістів у галузі педагогіки. Вже традиційним став і приїзд на День відкритих дверей поважних гостей. Цьогоріч серед запрошених вітали май� бутніх абітурієнтів начальник відділу моніторингу вищої освіти Міністерства освіти і науки України Микола Фоменко та голова Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь. Гості поба� жали усім випускникам і абітурієнтам визначитися з омріяною професією та обов’язково бути успішними у своїй галузі. Пан Яцунь вручив почесні грамоти ректору вишу Віктору Андрущенку і голові студентської профспілкової орга� нізації НПУ Станіславу Цибіну за плідну й інтенсивну співпрацю. Концерт�вшанування СПІВОМ РОЯЛЮ – ДО ГЛИБИН ДУШІ ТА ПАМ’ЯТІ ДО РОКОВИН Великого східнояпонського земле' трусу, що став неймовір' ним випробуванням не тільки для східного світу, а й для усієї планети, Укра' їнсько'Японський Центр НТУУ “КПІ”, Національний музей імені Тараса Шев' ченка та Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова об’єдналися задля ушану' вання жертв страшної тра' гедії. 2 березня у зал Націо� нального музею Тараса Шев� ченка було не так і просто потрапити. Зібралося дуже багато бажаючих послухати і побачити відому японську піаністку Чісато Кусунокі, яка відвідала Київ і в цей вечір подарувала усім при� сутнім безліч приємних хви� лин виконанням творів відо� мих композиторів, що вихо� дили з�під її тендітних рук. Вступна і заключна нота концерту лунали у багатого� лосому виконанні камерно� го оркестру Інституту мистецтв драгомановського університету під керівниц� твом диригента професора Василя Федоришина. Всі, хто завітав на захід, мали Концерт приурочений до вшанування памяті жертв східнояпонського землетрусу Чісато Кусунокі та камерний оркестр Інституту мистецтв 4 Катерина ЕСМАНОВА, студентка ІІ курсу . Фото автора. Концерт�реквієм “ЧОРНОБИЛЬ – МОЛОДЬ БУДЕ ПАМ’ЯТАТИ” “…Ми довго будем пам’ятати, і вам забути не дамо” – саме під таким гаслом 22 квітня 2013 року в Національному будинку органної та камерної музики пройшов концерт�реквієм, присвя� чений 27�й річниці аварії на ЧАЕС. Дійство відбулось завдяки авторам проекту Олександру Рябеці та Василю Федоришину за дружньої співпраці Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова та Всеукраїнської громадської орга� нізації “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”. Ініціатором заходу є Драгомановський університет Захід розпочався з ушанування пам’яті і покладання квітів Відповідальний секретар Приймаль� ної комісії Тарас Оліфіренко у своєму виступі розповів, як вступати та які тер� міни подання документів, запросив до аудиторій, де цього дня працювали дирекції усіх інститутів і де можна було поспілкуватися з директорами та про� фесорсько�викладацьким складом. Студентський ректор Микола Дави' дюк чітко підкреслив, що в Драгоманов� ському університеті “вище студента тіль� ки сонце”! Олександра ДУДКО світлини Юлії КОВАЛЬЧУК змогу почути безсмертні твори Й. С. Баха, Ф. Шопена, С. Рахма� нінова, М. Скорика, Т. Такеміцу. Аудиторія високо оцінила талант і професійність всіх виконавців, які заради високої мети, як культур� ної, так і гуманної, зібрались у залі музею Т. Г. Шевченка і презентува� ли гостям концерт класичної музики. Після виступу піаністку Чісато Кусунокі поважні гості заходу від� значили несподіваним подарун� ком за талант, небайдужість, від� даність музиці і прихильність до нашої країни. Численні поцінову� вачі таланту Чісато та пересічні слухачі мали можливість поспілку� ватися з відомою піаністкою, отримати автографи і фото. Дуже приємно, що присутні� стю на чудовому концерті класич� ної музики ми здатні віддати дани� ну ушануванню трагічно загиблих внаслідок землетрусу. Залишаєть� ся тільки подякувати організато� рам та виконавцям за свято мело� дій і почуттів, адже тільки музика, і особливо класична, не забута сто� річчями, здатна викликати настіль� ки глибоку гамму переживань. Уже вкотре студенти й викладачі�драгомановці, почесні гості збираються в однин час в одному місці задля вшанування пам’я� ті жертв Чорнобиля. Адже ця страшна трагедія не пройшла ні для кого непоміченою. Багато екологічних наслідків техногенного характеру вона залишила по собі. Багато людей, які працювали на реакторі, та просто жителів померли. А Чорнобиль зробили зоною відчуження. Катастрофа вважалась найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС “Фукусіма�1”. Відкрила концерт заслужена артистка України неперевер� шена Ніна Матвієнко. Гість з Англії Алан Саттон виконав “Пре� людію” Г. Хоуеллса на органі. Також низку творів на органі зіграв Володимир Кошуба. На концерті виступала японка Чіса� то Кусунокі, яка виконала твори Ф. Шопена, М. Скорика, Й. Баха на фортепіано. У програмі були задіяні: Національний академічний заслуже� ний український народний хор імені Г. Верьовки (художній керів� ник – Герой України, народний артист України, лауреат Націо� нальної премії імені Т. Шевченка, професор, проректор�дирек� тор Інституту мистецтв НПУ Анатолій Авдієвський), хор реген� тів Інституту мистецтв Національного педагогічного університе� ту імені М. П. Драгоманова (художній керівник і диригент – заслу� жений діяч мистецтв України професор Дмитро Болгарський), симфонічний оркестр Київського інституту музики імені Р. М. Глі� єра (диригент – Володимир Заводіленко), камерний оркестр Інституту мистецтв НПУ (художній керівник та диригент – заслу� жений діяч мистецтв України професор Василь Федоришин). Пам’ятаємо минуле заради майбутнього! Олександра ДУДКО, прес�служба університету Учасники концерта4реквієма КВІТЕНЬ 2013 �Інтерв’ю Володимир ДОРОШКЕВИЧ: “ХТО ПІДІЙДЕ ДО ТВОРЧОСТІ СЕРГІЯ ЄСЕНІНА З РОЗУМОМ, ОТРИМАЄ СПРАВЖНЮ НАСОЛОДУ” Викладачі Драгомановського вишу у наукових та творчих пошуках викладаються на повну силу. Одним з таких прикладів є професор кафедри філософії Володимир ДОРОШКЕВИЧ, який нещодавно видав працю (у співавторстві) про славнозвісного Сергія Єсеніна. – Володимере Олек� сандровичу, нещодавно вийшла у співавторстві ваша книжка, присвячена творчості Сергія Єсеніна. Розкажіть, будь ласка, про неї детальніше чита� чам газети. – Ця книжка написана мною у співавторстві з Аллою Дубенюк і є абсолют� но новим прочитанням твор� чого життя Сергія Єсеніна. Зміст, який був “прочита� ний” нами, виявив новий підтекст у його поезії, що змінює погляд на його буття в Радянському Союзі, його життя і думки. Загалом при Радянському Союзі він прожив лише вісім років, тому мало відомо про його ставлення до встановлення нової влади. Хоча саме це ставлення пов’я� зане з бурхливим початком його творчої діяльності і таким сумним завершенням. За офіційною версією Сергій Єсе� нін, картаючи себе за неправильний образ життя, покінчує з собою. Але це не так, як виявилось. Про це свідчить без� посередньо його поезія, яка створювалась протягом 1921–1925 рр. Вона і показує неправильність офіційної версії кінця життя видатного поета. – І що ми можемо прочитати між рядками? Що сталося? – Сергій Єсенін, починаючи з 1920 року, чітко став в опозицію до більшовицького режиму. Він це приховував від влади саме своїм, так би мовити, хуліганством. Саме тоді він вдається в розгул, про що пише у віршах. Таким чином, йому вдавалося приховувати свою позицію до влади і до її вождів, з якими він був особисто знайомий. Єсенін постав як людина�патріот, яка говорить, що народ нічого не бачить, але бачить він, тому він буде кричати за народ до кінця. Завершилось це тим, що влада перестала давати свободу слова поету, бо зрозуміла, чим це їй загрожує. Саме тоді кінець творчості Сергія Єсеніна для нього став передбачуваним. – Ваша праця називається “Кто заказал убийство Сергея Есенина?”. Що ви саме маєте на увазі – смерть у фізичному плані чи у морально�духовному згасанні? – У сучасному погляді на Єсеніна переважає думка, що він був непричетним до політики. Але ж в його творчо� сті ми можемо переконатись у зовсім протилежному. Наприклад, уривок з поеми “Гуляй�поле” називається “Ленін”. Там є цікаві слова: Ужель я сплю и вижу сон, Что с копьями со всех сторон Нас окружают печенеги? Не сон, не сон, я вижу въявь, Ничем не усыпленным взглядом, Как, лошадей пуская вплавь, Отряды скачут за отрядом. Поема написана у 1924 році, і ми можемо бути пере� конаними, що в ній описуються тогочасні політичні події. Але ж зрозуміло, що він не міг прямо писати про них. Тобто, тут прозора алюзія на політичні процеси. В цей період творчості Єсенін скептично ставився до більшо� вицької влади, і вона це відчула. Особливо гостро це від� чув Сталін в поемі “Цветы” у тому ж 1924 році: Октябрь! Октябрь! Мне страшно жаль Те красные цветы, что пали. Головку розы режет сталь, Но все же не боюсь я стали. Цветы ходячие земли! Они и сталь сразят почище… Сталь… Саме від цього слова пішов псевдонім Джуга� швілі, який відомий як “Сталін”. В той час про це знали всі. Псевдонім пішов з філософської публіцистичної праці Леніна “Матеріалізм і емпіріокритицизм” 1909 року, де автор пише, що марксизм твердий як сталь. – Але ж критичне ставлення до тогочасної влади було і в інших поетів і представників творчої інтеліген� ції… – Відмінність в тому, що Єсенін був поетом “від сохи”, а, наприклад, поети Срібного віку представляли собою інтелігенцію. Сергій Єсенін представляв в поезії мужицьке селянство і був його союзником. Він був першим народ� Профорієнтаційна робота Університет на ярмарку вакансій 24 квітня 2013 року у Київському палаці дітей та юнацтва про� ходив інтегрований профорієнтаційний інформаційно�масовий захід для цьогорічних випускників ЗОШ, незайнятого населен� ня та роботодавців “Будуємо кар’єру разом!”, організато� ром якого є Київський міський центр зайнято� сті. Серед учасників заходу були 15 нав� чальних закладів м. Києва, поміж яких і Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного педаго� гічного університету імені М. П. Драгоманова. Інститут лише протягом чотирьох останніх років підготував понад 5 тисяч кваліфікованих спеціалі� стів серед безробітних за професійними програма� ми “Іноземна мова (англійська, німецька, польсь� ка)”, “Менеджмент готельного господарства та приватного туристичного бізнесу”, “Кадровий менеджмент”, “Вступ в мале підприємництво”, “Основи підприємницької діяльності”, “Юридична психологія”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності з курсом ділової іноземної мови”, “Орга� нізація обліку і аудиту суб’єктами економіки та під� приємництва”, “Персональний комп’ютер для бух� галтера”, “Психологія менеджера”, “Діловодство з курсом іноземної мови”, “Управління бізнес�проек� тами” тощо. Учасники ярмарку змогли вибрати майбутню професію, поспілкуватися з представниками робо� тодавців, отримати безкоштовні послуги з питань працевлаштування, взяти участь у семінарах та майстер�класах від фахівців різних галузей. КВІТЕНЬ 2013 ним поетом, і його всі чули, тому він представляв небезпе� ку для влади за що його і позбавили по звірячому життя. Цікаво, що його вбивця чекіст Агранов навіть одержав прізвисько “Вбивця поетів”, бо саме він вбив Гумільова, Єсеніна, Маяковського. – Чому ви зацікавились саме творчістю Сергія Єсеніна? Він вам близький? – Зацікавився, бо це справді геніальний поет. Мене цікавлять в літературі особистості, які самі себе створили. Одним з таких російських письменників і поетів, напри� клад, є Олександр Грін. У квітні 1924 року він зустрічався з Сергієм Єсеніним. Вважаю, що це була зустріч опозиціо� нерів до більшовицької влади, бо Грін теж негативно до неї ставився. Я досліджував творчість Гріна, і тому спорідне� ність цих двох фігур мене зацікавила, і виявилось, що недарма. Володимир Дорошкевич – співавтор нової праці про Сергія Єсеніна – Про кого ви плануєте ще дослідити? – Я думаю про Антона Чехова. Зараз на кафедрі філо� софії ми досліджуємо підтекст п’єси “Вишневый сад”. Це остання п’єса перед смертю письменника, і її можна роз� глядати як його заповіт. У чому полягав цей заповіт? Це питання нас вкрай зацікавило, і сподіваємось, що вдасть� ся знайти на нього відповідь. Наостанок хотілося сказати, що Сергій Єсенін є інте� лектуальним поетом, і хто підійде до його творчості з розу� мом, отримає справжню насолоду і розуміння життя. – Дякую вам за розмову. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Студентська олімпіада НОТАТКИ ПРО ОЛІМПІАДУ З ФІЛОСОФІЇ Квітень. Ранок. Луганськ зустрі' чає нас приємним теплим вітерцем та безхмарним небом. Зійшовши на перон, ми побачили групу усміхне' них молодих людей, які тримали в руках плакат з написом “Інститут філософії і психології”. Це були далівці – студентський актив, який супроводжував іногородніх студен' тів, котрі прибували на олімпіаду. Цього року II тур Всеукраїнської олімпіади з філософії та релігієзнав' ства відбувався у Східноукраїнсько' му національному університеті імені Володимира Даля. Після знайомства зі далівськими студентами драгомановська делегація у складі трьох осіб – викладача та двох студентів – попрямувала в університет на пленарне засідання – так розпочався перший день олімпіади. Після засідан� ня учасники олімпіади відвідали універ� ситетський музей ім. В. Даля, де змогли ознайомитися з історією, досягнення� ми та напрямками діяльності універси� тету. На другий день студентам були запропоновані теми для написання творчих робіт на вибір – шість тем з релігієзнавства та шість з філософії. За словами одного з членів журі – в цей час по аудиторії немов би витав дух знань. Після написання робіт студенти, зібравшись за обідом, жваво обговорювали обрані теми, ділились враженнями. Скільки емоцій! Скільки думок, які хочеться висловити! Олім� піада – це, перш за все, можливість дізнатися, чим займають� ся твої колеги з інших університетів, які їх наукові інтереси, та поділитися своїми філософськими вподобаннями. Далі спіл� кування продовжувалося під час відвідання художньої галереї та виставки воскових фігур міфологічних істот Давньої Греції, Риму та Єгипту, яка проходила у краєзнавчому музеї. Наступного дня відбувався захист написаних робіт – для виступу відводилось п’ять хвилин, потім студенту ставили питання інші учасники олімпіади. Жодна з допо� відей не залишилась не обговореною – учасники ствили питання, дискутували. “Круглий стіл” проходив в легкій, невимушеній атмосфері. Того ж дня студенти мали можливість подивитись місто Луганськ, а ввечері піти в театр на виставу “Сяйво Монмартру” Імре Каль� мана. Найурочистіша мить – повідомлення результатів та вручення нагород. Але жива і радісна атмосфера мину� лого дня змінилась якоюсь дивною тишею – в очах уча� сників читався сум через те, що все закінчилось. Дехто вже сидів з валізами. В аудиторію ввійшли члени жюрі, промовили привітання та нагородили переможців. Кожен з учасників отримав сертифікат про участь в олімпіаді, призери були нагороджені дипломами. Драгомановці довели свій високий рівень в цьому форумі кращих студентів�фі� лософів України: Наталія Пархоменко, студентка 4 курсу спеціальності “Релігі� єзнавство”, отримала диплом ІІ ступеню в номінації “Релігієзнавство”, Антон Лемпій, магістрант спе� ціальності “Філософія”, увій� шов в десятку кращих в номі� нації “Філософія”. Побажавши один одно� му успіхів та обмінявшись контактами, ми роз’їхались – кожен в своє місто. Чотири дні промайнули як одна мить, залишивши по собі тільки приємні враження: цікаві доповіді, організоване дозвілля, об’єктив� ність журі, небайдужість студентського активу, який завжди був готовий допомогти. Головна цінність олімпіади в тому, що вона одночасно збирає таку кількість людей зі схожими інте� ресами, мотивуючи їх до наукових пошуків та відкриттів. Наталія ПАРХОМЕНКО, студентка ІV курсу ІФОН 5 �Студентське свято Студентське свято МІСТЕР ІНСТИТУТУ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ 2013 К А Н Т Р І ' К РА С У Н Я Хто сказав, що на філологічному факультеті хлопці – рідкість? Так, в нас їх мало, але ж вони у нас найкращі, найкрасивіші, найталановитіші, ми цінуємо кожного з них. Нещодавно в житті кожного студента Інституту іно' земної філології настав момент, коли він мав довести, що є найкращим. Саме кращих красенів нашого інституту об’єднав найчоловічніший захід цього року – конкурс “Містер Інституту іноземної філології 2013”, який пройшов 21 березня в актовій залі гуманітарного корпусу. Це було свято сильних та красивих, креативних та артистичних. До участі в конкурсі було залучено 10 студентів інсти� туту, які постали на сцені в незвичних образах, які б най� краще охарактеризували їхню особистість. Хтось був чоловіком�джентельменом Джеймсом Бондом, хтось таємничим Джокером, був і сміливий Гаррі Поттер, і легендарний розпусник Дон Жуан, і футболіст. Довелося хлопцям випробувати й свій розум. Під Номінанти на звання Містера час інтелектуального конкур� су вони показали, що не лише Інституту іноземної філології красиві, а й кмітливі. Так, їх рятувала саме кмітливість та харизматичність, навіть коли учасники не знали від� повіді на запитання обраної ними теми, вони викручувалися як могли, жартували, грали з глядачем. Адже питання були курйозні, з родзинкою. У перерві між конкурсами виступила чарівна першокурсниця Ксенія Пугачо' ва з піснею “Parti pour zouker”, яка ще раз довела, що в нашому інституті нав� чаються не просто красиві й талановиті дівчата, вони ще й розумні, вільно воло� діють іноземними мовами, артистичні та бадьорі. І знаєте, якими б не були результати цього конкурсу, хлопці самі зізналися, що для них це не важливо. Головне, що вони знайшли один одного, за час підго� товки до заходу вони стали однією командою, справжніми друзями, а не конку� рентами. А це і є головною ідеєю подібних заходів. Відразу видно, що організато� ри доклали чимало зусиль. Робота студентського самоврядування й має бути спрямована на те, щоб згуртовувати колективи, розвивати здібності студентів поза заняттями. Інакше навчання було б не таким цікавим. Ну і нарешті, найголовніше – оголошення результатів конкурсу. І як кажуть у нас в інституті: “Переможців не судять”. Отже, окрім того, що всі конкурсанти отримали номінації, було обрано призерів. Другим віце�містером став студент 32 п групи Руслан Майданік, першим віце�містером – студент 202 ан Олек� сандр Богуславський, який також отримав приз глядацьких симпатій за резуль� татами інтернет�голосування. Містером ІІФ 2013 став неймовірно позитивний Артем Савченко, студент 22 п. Всі конкурсанти та переможці отримали чудові призи. Оксана ЧЕРНУХА, студентка ІV Інституту іноземної філології 21 березня в актовому Закінчився конкурс нагородженням залі центрального корпусу учасниць та вручення їм титулів: “Міс проходило свято краси – ніжність” – Олена Гулієва, “Міс грація” “Міс Інституту природничо� – Анна Подольська, “Міс посмішка” – географічної освіти та еко� Юлія Довгій, “Міс глядацьких симпатій” логії 2013 р.” – “Красуня в – Вікторія Барабаш, “Перша віце�міс” стилі кантрі”. Тема дещо – Неоніла Ковалик, титул “Міс ІПГО та специфічна, але цікава. Всі екології 2013 р.” отримала Ольга Чор' звикли, що конкурси краси нобров, студентка 36 ГП групи. Дівчина мають солодкувато�роже� виступила з такими словами: вий відтінок, та дівчата “Раніше я ніколи не брала участі в довели, що справжні дівча� подібних конкурсах. Не дивлячись на те, та різносторонні і обдаро� що були і пропозиції, і бажання, але зав� вані. жди не вистачало впевненості в собі та У конкурсі взяло участь рішучості. Хоча в глибині душі дуже хоті� шість дівчат, які предста� лося стати кращою, але все�одно ця Переможниця вляли І�ІІІ курси. Вони мали перемога стала для мене приємною змогу показати себе гляда� несподіванкою. Хочу сказати, що всі дів� конкурсу Міс ІПГОіЕ чам та суддям в таких кон� чата�конкурсантки вродливі, розумні та курсах: представлення, вихід в костюмах у стилі талановиті, і кожна з них гідна була перемоги! кантрі, конкурс талантів, кулінарії, запитань, Взагалі конкурс подарував мені не тільки титул вихід у вечірніх сукнях. Міс Інституту 2013, але й незабутні емоції підго� Під час виходу дівчат в костюмах у стилі товки до конкурсу та самого виступу. Чесно кантрі ведучі звернули увагу, що з’явилося це кажучи, хотілося б пережити ці відчуття ще не модне поняття на Дикому Заході за часів ковбо� один раз! А для тих дівчат, які вагаються, чи їв, лихих розбійників і працелюбних фермерів. брати участь в подібних конкурсах, можу сказа� З одного боку – це зовсім піжонський стиль з ти одне – ризикуйте, вірте в себе і перемога капелюхом, порваними джинсами і гостровер� буде за вами!” хими шкіряними чобітьми, а з іншого – це роз� Окрім дівчат�учасниць чудовий настрій гля� кіш шкіри, краса і сільський затишок. Всім було дачам дарували студентки ІПГО та екології, які надзвичайно цікаво побачити, що вибрали для виконували популярні пісні, зачаровували своїм себе красуні. вокалом і дарували посмішки оточуючим, а У конкурсі талантів учасниці найповніше саме: Аліна Отрошок, Катерина Сирник, розкрилися, показали себе і завоювали при� Людмила Паламарчук та Мар’яна Крюкова. хильність суддів та глядачів. Адже кожна дівчи� Свято краси пройшло в незвичному фор� на по�своєму талановита. Одна захоплювала маті, але від того воно ще більше сподобалося своїм голосом, інша причаровувала погляди глядачам. До нових зустрічей на Дикому Заході! неймовірним танцем. Одна з учасниць навіть продемонструвала власні малюнки. В кулінарному конкурсі дівчата повинні Ірина ТАРАНОВСЬКА, були не тільки смачно приготувати страви, але голова Студентської ради й так оформити, щоб їх було шкода їсти. Інституту природничо�географічної Вихід у вечірніх сукнях неймовірної краси: освіти та екології під пісню Coldplay – Paradise дівчата у супрово� ді своїх кавалерів дефілювали та зачаровували око ніжним вальсом. Екскурсія НАПІЙ ЯК СПІЛЬНА МОВА У світі існує велика кількість мов, і щоб їх осяг� нути, навряд чи вистачить життя. Проте водночас існує певна символічна система, яку зрозуміє майже кожен. Яскравим прикладом є зображення Мерилін Монро, Чарлі Чапліна, Че Гевари. Це стосується не лише особистостей світового зна� чення, але й брендів. Перелік останніх можна перелічувати годинами, проте в перших рядках буде стояти назва бренду “Кока�Кола”. Цей напій не є випадковим, адже його знає 98% населення світу. Завітавши в якусь країну без знання місцевої мови, ви все одно зможете порозумітись, бо смак і якість цього напою усюди однаково на високому рівні. 20 березня студенти та викладачі Інституту іноземної філології відвідали завод з виробництва Біля заводу улюбленого напою цього світового бренду. Незважаючи на зовсім не весняну погоду, студенти були в захваті від подоро� жі. З допомогою першокласного екскурсовода відвідувачі змогли дізнатися історію розвитку корпора� ції: від маленької крамнички до компанії, прибутки якої оцінуюються біліонами. Слід звернути увагу, що музей оформлений за останнім словом технологій, тобто можна відчути історію на дотик. Окрім цього, музей продемонстрований виставкою еволюції пляшок цієї компанії. Цікаво те, що деякі варіа� ції з’являлись лише на певний короткий термін, передумовою цього були Олімпійські ігри, чемпіонати з футболу та інші події. Ця тенденція стосується і рекламних приводів. Переглянувши сторінки розвитку Коли, студенти ознайомилися з яскравими короткометражними фільмами, які використовували в різних краї� нах світу в як реклама. Наступною зупинкою була власне техно� логічна сторона виробництва напою. Всіх при� сутніх здивувало, як з маленької пробірки утворюється двохлітрова пляшка, а також те, що перевірка якості продукції проводиться кожні три хвилини. Наостанок хотілось би відзначити, що майбутні філологи були в захваті від екскурсії – крім частування смачними напоями та пода� рунками, екскурсанти отримали чимало пози� тиву та заряд енергії. Кожен екскурсант отримав по пляшечці напою 6 Вікторія ПОПОВА, студентка І курсу Інституту іноземної філології. Фото автора Студентське самоврядування В ІФОНІ ВІДБУЛИСЬ СТУДЕНТСЬКІ ВИБОРИ НЕЩОДАВНО в актовій залі гумані' тарного корпусу відбулася звітно' виборча конферен' ція органів студент' ського самовряду' вання Інституту філософської осві' ти і науки. Під час заходу зі своїми доповідями виступили голови органів студентсько� До студентського самоврядування в го самоврядування, ІФОНі ставляться з увагою і повагою які складали повно� важення – Наталія Ляшенко (студентське профбюро) і Павло Селіванов (Студентсь� ка рада). В обговоренні звітів взяли участь студенти ІІІ курсу Ольга Гончар та Катерина Приймак, студенти ІV курсу Марія Розпутна та Ірина Чукань. Всі виступаючі схвалили роботу Студентської Ради та студентського профбюро. Своє бачення перспектив розвитку студентського самоврядування та настанови висловили директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот, заступник директора Інституту доцент Надія Адаменко та редактор газети “Педагогічні кадри”, викладач кафедри культу� рології Сергій Русаков. Після підрахунку лічильною комісією студентського волевия� влення головою студентського профбюро було обрано студента І курсу спеціальності “Філософія” Романа Ячменьова, а головою Студентської Ради – студентку ІІ курсу спеціальності “Культуроло� гія” Анну Яценко. Модератором виборів був викладач кафедри філософської антропології Антон Дробович. Студентські вибори стали початком нового етапу в історії Інституту філософської освіти і науки, який має низку цікавих моло� діжних проектів (“Перший християнський князь”, “Тиждень мистецтв”, “Глобус”, “Щоденник”, “Педагогічний дует” та ін.), і немає жодних сумнівів, що цей період буде ще більш потужним за попередній. Альона СОКУРЕНКО, студентка ІІ курсу Інституту філософської освіти і науки КВІТЕНЬ 2013 �Історія університету Ш К О Л А Т Р У Д О В О Г О ГА Р Т У І Д Р У Ж Б И У 2012 році виповнилося 50 років з часу органі' зації перших студентських будівельних загонів у УРСР, які відігравали важливу роль у формуванні не одного покоління молоді в другій половині ХХ ст. Започатковано цей рух було 7 червня 1962 р. Серед студентів завжди були такі, що наприкінці навчального року змінювали конспекти на робочу робу і вирушали в компанії друзів працювати та заробляти якусь копійчину. Після 1954 р., коли розпочалось освоєння степів Казахстану та Сибіру, студенти вже організовано виїжджали на цілину. Проте такі “виїзди” організовувалоися переважно завдяки ініціативі та енту� зіазму комсомольських активістів і не були масовими. Саме починаючи з 1962 р. рух набуває масового характеру, коли починають формуватися студентські загони з конкретно визначеними будівельними завдан� нями та об’єднаними в одну структурну одиницю. Студентські будівельні загони стали справжньою школою життя для молодих людей, трудового гарту, дружби і товариства, в них відбувалося соціальне стано� Об’єкти побудовані студентським будівельним загоном КДПІ ім. О. М. Горького (командир 4 Реєнт О.П.) Іван ДРОБОТ: “НА ПЕРШОМУ МІСЦІ ЗАВЖДИ БУЛА РОБОТА” Директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дро' бот три рази був бійцем студентського будівель' ного загону КДПІ імені О. М. Горького: 1974 р. – Нефтеюганськ; 1975 р. – на будівництві Байкало' Амурської магістралі (БАМ); 1976 р. – Чукотка. – Якими мотивами Ви керувалися вступаючи до студбудзагону? – Матеріальний чинник (самоутримання та допомога батькам), крім цього – це було досить престижно (це був суспільний феномен). – Як Ви можете охарактеризувати роль студбудзагону інституту в сту� дентському будівельному рухові м. Києва? – У своїй категорії, тобто з вишів небудівельного профілю, на рівні м. Києва – один з кращих студентських будівельних загонів, неодноразово нагороджувався високими грамотами, зокрема, Перехідним Червоним прапором!!! Обласні та міські студентські будівельні загони КДПІ ім. О. М. Горького також не відставали та посідали перші�другі місця у соціалістичних змаганнях! – Яку назву мав Ваш студбудзагін? – Загони мали назви, пов’язані зі специфікою вишу, і в тому числі факультету – “Буревісник”, “Історик”, “Славутич” та ін. – У будівництві яких об’єктів Вам довелось брати участь? – Студентські будівельні загони працювали на будівництві: спортивного ком� плексу – Нефтеюганськ, теплової електростанції та будинків для місцевого насе� лення на Чукотці, виконували підсобні роботи на БАМі. – Як організовувався побут та дозвілля у студбудзагоні? – На першому місці завжди була робота! Робота! Й ще раз робота! Вечорами полюбляли збиратися біля вогнища, де співали пісні під гітару, влаштовували різні конкурси та забави. Святкували дні народження бійців. Проте найбільшим святом був “День бійця студентського будівельного загону” – це був офіційний вихідний, організовувалася концертна програма, проводилися екскурсії, де ми мали змогу ознайомитися з місцевим колоритом та традиціями! – Які труднощі виникали у діяльності студбудзагону? Як розв’язувались проблеми життя та діяльності будзагону? – Труднощі звичайно що виникали, але вони мали локальний характер (зде� більшого побутового характеру) і не впливали на роботу загону. Варто відзначити й професійний відбір кадрів – випадкових людей у загоні не було! – Яку роль у житті та діяльності будзагону відігравали компартійні орга� ни та комсомольська організація? – Вони відігравали ключову організаційну роль при формуванні будівельного загону (вони його вели від початку його формування до завершення виконання робіт). – Які найбільш яскраві події з життя студентських будівельних загонів Вам запам’ятались? – Кожний виїзд був особливий, кожний день, проведений у будівельному загоні, особливий. Але найбільше запам’яталися велич природи тих регіонів Радянської держави, де працювали, – а це і велич Іртишу та Єнісею, незабутні вра� ження залишилися від побаченого криголаму, що доставляв провізію у Далекий Сибір. Але ніщо не може порівнятися із враженнями, отриманими від побаченого цвіту тундри. Приємні спогади залишилися й від спілкування з місцевими жителя� ми, особливо чукчами! – Яку роль відіграв у Вашому житті досвід, здобутий у будзагоні? – Досвід, отриманий у студбудзагонах, допомагає й досі, зокрема у спілку� ванні зі студентами. – Чи вважаєте Ви необхідним поновлення студентського будівельного руху в рамках університету, міста, країни? – Звичайно, було б добре – це надало б молодій людині можливість пройти школу трудового виховання й сприяло б подальшій професійній підготовці та під� готовці до “дорослого” життя. влення особистості молодої людини, майбутнього фахівця�організатора і керівника трудового колективу. З молодих фахівців, які набули досвід роботи в сту� дентських загонах, порівняно швидко виростали профе� сійні керівники трудових колективів, організатори виробництва. Учасники та організатори студентських загонів ставали перевіреним кадровим резервом для радянсько�партійних органів, громадських організацій та підприємств народного господарства. Студентські будівельні загони були важливою фор� мою залучення студентів до трудової і соціально�корис� ної праці, органічно поєднували в собі процес вироб� ництва з процесом навчання та виховання, сприяли усвідомленню майбутніми спеціалістами необхідності суспільно�корисного служіння інтересам суспільства і держави. Патріотичний рух студентських будівельних загонів увійшов в історію Країни Рад як важливе суспіль� не явище, досвід якого має неперевершене значення і для незалежної України. Микола ГОЛОВКО: “КОЖНИЙ ДЕНЬ У ЗАГОНІ БУВ ОСОБЛИВИМ” У будзагонах активну участь брав Микола Голов' ко, студент історичного факультету КДПІ імені О. М. Горького (1973–1978 ' рр.), сьогодні – доктор істо' ричних наук, професор, професор кафедри зовніш' ньої політики і дипломатії Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України. – Якими мотивами Ви керувались, вступаючи до студбудзагону? – На перший план виходила матеріаль� ний чинник, адже праця у будівельному загоні була високооплачуваною (врахо� вуючи, що мені вже було за двадцять, вже якось потрібно себе матеріально забезпе� чувати); крім того, це було дуже популярно і гордо – носити звання бійця студентсько� го будівельного загону! – Як Ви можете охарактеризувати роль студбудзагону в студентському будівельному рухові м. Києва? – Студентські будівельні загони КДПІ імені О. М. Горького завжди були на пере� дових позиціях у будівельному русі м. Києва, і це враховуючи, що виш мав непрофільний статус, такі результати досягалися насамперед самовідданою працею студентів та вмілим керуванням. – Яку назву мав Ваш будзагін? – Загін мав назву “Сокіл – 75” – Хто був командиром та комісаром загону? – Загін очолював студент другого курсу історичного факультету Д. Моголі� вець, а комісаром загону був я. – У будівництві яких об’єктів Вам довелось брати участь? – Загін працював на будівництві хлібо� комбінату у Читинській області. – Як організовувався побут та доз� вілля у будзагоні? – Побут та дозвілля організовували самі для себе – починаючи від пісень біля вогнища і закінчуючи різними спільними заходами з місцевими жителями на місці дислокації. – Які труднощі виникали у діяльності студбудзагону? Як розв’язувались про� блеми життя та діяльності будзагону? – Найбільша трудність, яка виникала, – це здолати фізичне навантаження пов’яза� не з виконанням будівельних робіт, змуси� ти себе кожного ранку підійматися й вико� нувати одну й ту ж роботу (працювали практично без вихідних). Але тут були й свої плюси – студент оволодівав навиками будівельних робіт (іншими словами кажучи – навичками робітничих професій). – Яку роль у житті та діяльності будзагону віді� гравали компартійні орга� ни та комсомольська організація? – Комітети КПРС здій� снювали загальне керування студентськими будівельни� ми загонами в цілому, а комітети комсомолу Інститу� ту були безпосередніми організаторами студентсь� кого будівельного загону – підбирали командира і комі� сара загону, забезпечували контроль за укладанням договорів на виконання будівельних робіт між загоном та господарською організа� цією, здійснювали дистанційне керівниц� тво загоном. – Які найбільш яскраві події з життя студентських будівельних загонів Вам запам’яталися? – Сон – після тяжкого робочого дня! Звичайно, що насамперед це незабутні враження, отримані від знайомства з при� родою краю, де працював загін, а також від знайомства з місцевими жителями (вони переважно досить лояльно ставилися до студентів). Взагалі кожний день, проведе� ний у студентському будівельному загоні, був особливий! – Назвіть здобутки Вашого будзагону. – Загін було нагороджено грошовими преміями та грамотами Київського місько� го комітету комсомолу. – Які позитивні та негативні сторо� ни Ви можете виділити в роботі сту� дентських будівельних загонів педін� ституту? – Негативних сторін було не так бага� то, а от позитивних набагато більше, зокрема хоча б те, що студентський буді� вельний загін після повернення на місце формування обов’язково здійснював фінансову допомогу та брав шефство над дитячими будинками, дитячими садками та ін. І це було досить престижно, крім того, була гордість за таку роботу! – Яку роль відіграв у Вашому житті досвід, здобутий у студбудзагоні? – Допоміг оволодіти робочою професі� єю (яка є в пригоді нині), а також сформу� ватися як молодому спеціалісту, дав уміння приймати рішення у самих екстремальних ситуаціях, брати відповідальність за їх виконання. – Чи вважаєте Ви необхідним поно� влення студентського будівельного руху в рамках університету, міста, країни? – Без сумніву, що так! Це надасть молодій людині необхідну трудову підго� товку для дорослого життя! Але чи можли� во у наш час подібне організувати? Думаю, важко буде, але можливо! Шпальту підготував Роман РАЛКО КВІТЕНЬ 2013 7 �Презентації Студентська творчість “ЩОДЕННИК. RE MAKE” ВИЙШОВ У ЛЮДИ МІЖ КНИЖКОВИХ поличок відбулася презентація унікального молодіжного проекту “Щоденник. Re: make”. 20 лютого в київській книгарні “Є” важко було знайти вільне місце. Гості�читачі прийшли, щоб познайомитись з авторами літературно� мистецького проекту Олександром Козинцем та Сергієм Русаковим. Адмі� ністрація “Є” гостинно запросила їх роз� повісти про своє далеко не пересічне видання. Молоді та креативні викладачі Націо� нального педагогічного університету вже видають не першу книгу в такому форматі. Але вперше подібний проект виходить у Перформанс театру “Вавилон” широкий продаж. Без пафосу, але прид� безпосередньо в залі бати “Щоденник. Re: make” можна по всій Україні в мережі книгарень “Є”. Не з книгою єдиною прийшли драго� мановці до публіки. Знайомство потен� ційних читачів з виданням розпочалося з постановки “Рімейк” народного театру “Вавилон”. Мистецькі сюрпризи цим не закінчилися, варто відмітити й живе виконання пісні від дівочого гурту “Miss five”. Ексклюзивно слова до треку “Щоденник” написала Вікторія Петрик разом з Олександром Козинецем. Книжка “Щоденник. Re make” – вели� ка робота. На такий висновок наштовхує сама кількість авторів книги – 85 пись� менників: як починаючі, так і достатньо відомі. Присутні на презентації мали змогу познайомитись лише з деякою частиною київських дописувачів. Ана� стасія Осипенко, Тетяна Чернега, Марія Ткаченко, Світлана Лобанова, Єлизавета Полич та інші прочитали частинку своїх текстів. Кожен глядач зміг оцінити талант до пера цих дівчат. Протягом презентації п’ятеро смі� ливців спробували втілити ідею “Щоден� ник. Re make” – написати історію першо� го побачення прямо під час презентації. Такий собі літературний флеш�моб поті� шив своїм експромтом та надихнув одного з присутніх на критику. Зі слів чоловіка, який представився Анатолієм, ідея нового видання особи� сто для нього не викликає інтересу і пока� Пісня “Щоденник” від співочого бенда “Miss Five” зує сучасний стан культури, яка на його думку перебуває в жалюгідному стані. Саме 100 відсотків”. Для Олександра, як він зазна� цей коментар став тим каменем спотикання, чив, це не просто праця: “Для мене це можли� який спровокував думки та висновки – а що ж вість реалізувати себе і як автора текстів, і як насправді є цей літературно�мистецький про� літературного менеджера. Робота складна, цікава, яка загартувала. Неоціненний досвід ект? Кандидат філологічних наук Ірина Савчен' спілкування з творчими людьми і чудова ко поділилась своїм баченням книги, вона можливість робити те, без чого не уявляю своє порівняла її із притчею: “Дві жаби і горщик з життя – літератури”. На філософській ноті і в роздумах про молоком”: “Можна повторити долю жабки, яка склала лапки й пішла на дно – тобто нічого не видання завершилась презентація книжки робити, а можна активно збивати молоко, аж “Щоденник. Re make”. Чи варто очікувати до появи масла. Власне, це видання і є велика наступного – тут відповідь однозначна: “Я не хочу більше щоденників. Навіть власного”, – й активна праця, яка заслуговує на повагу”. Для автора ідеї та упорядника книги Олек� сказав Олександр Козинець. Проте нових про� сандра Козинця видання не просто проект, а ектів, не менш креативних та цікавих, очікувати дитина, яку він виношував не один рік: “Однієї від дуету Козинця & Русакова варто. ночі, у листопаді 2007 року, мені не спалося, а в P.S. Хто ще не придбав “Щоденник. Re думках складалася концепція проекту. Я встав із ліжка, ввімкнув світло, взяв аркуш і почав її make”, найближча книгарня “Є” знаходиться за прописувати. Ураховуючи, що спочатку був адресою: вул. Лисенка, 3. проект “Щоденник”, а згодом “Щоденник. Re Юлія КАПШУЧЕНКО make”, то концепцію вдалося реалізувати на Пропонуємо вашій увазі фототворчість студентки ІІІ курсу спе' ціальності “Культурологія” Сазонової Антоніни. Ось що сама автор' ка говорить про свої світлини: “Хто я”? Цим питанням задається кожна людина, що абстрагується від дзеркала соціуму і дивиться в себе, стираючи всі візуальні оболонки. Рефлексуючи, я знаходжу в собі чорну порожнечу, на якій світло пише мені листи. Без темряви світло являє собою tabularasa у безмежній нес� кінченності. Так само темрява без світла є вакуумом. Про що пише світ� ло? Світло пише про темпоральність хронотопу, про смерть і життя миті у суб’єктивному просторі. Мені важлива глибина, а не яскравість, лише світло і темрява, чорне і біле. Хто я? Я лише чорний папір, що прагне світ� ла Софії. Фотопрогулянка бульваром ПРОФЕСОРСЬКО�ВИКЛАДАЦЬКИЙ склад та студенти Інституту педагогіки і психо� логії висловлюють щирі співчуття директорові, академіку Бондарю Володимиру Івано� вичу у зв’язку з втратою дружини СВІТЛАНИ ПИЛИПІВНИ, кандидата педагогічних наук, старшого наукового співробітника лабораторії дидактики Інституту педагогіки НАПН України. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Світлина Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. КВІТЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1632) (квітень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 4 (1632) (квітень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/195 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/0e469e7c06f1241b8070cc0d51714f74.pdf 198b88d94dcdda6d6517dd8c430d703b Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1631) (березень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/15">Педагогічні кадри. 2013 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 3 (1631) БЕРЕЗЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Конференція ДОРОГІ ЖІНКИ! В Е Л Ь М И Ш А Н О В Н І Н А Ш І Д РА Г О М А Н О В К И ! Від щирого серця прийміть від усього чоловічого колективу НПУ імені М. П. Драгоманова теплі вітання у Міжнародний жіночий день – 8 БЕРЕЗНЯ. Дякуємо вам за те, що щодня сповнюєте наше життя красою, любов’ю й сонячним благословенням. Без блиску ваших очей і ніжності сердець довколишній світ був би сірим і сумним. Дякуємо вам за вашу щоденну невтомну працю, терпіння й розуміння. Хай до віку збуваються усі ваші мрії, серце повниться життєвою енергією, оптимізмом і вірою в щасливе майбутнє! Здоров’я вам, любові й довгих<довгих років життя! З повагою, ваш ректор ВІКТОР АНДРУЩЕНКО УПРАВЛІНСЬКІ КОМПЕТЕНЦІЇ ВИКЛАДАЧА ВНЗ Вчена рада Л Ю Д И М І Ж П Л А Н Е Т Н О Г О М А С Ш ТА Б У 15 березня 2013 року на Вченій Раді Національного педагогічного університету імені Михайла Драго8 манова мантії і дипломи Почесних професорів вишу вручили особи8 стостям, які вже давно виходять за межі планетного про них мислення, – космонавтам Ульріху Вальтеру та Леоніду Каденюку. Ідея обрати німецького і українсь� кого космонавтів Почесними профе� сорами Драгомановського вишу з’яви� лася у студентів після блискучої лекції пана Ульріха, що відбулася майже рік тому, коли професор Технічного універ� ситету м. Мюнхен завітав у НПУ на запрошення Президента Малої акаде� мії наук України, друга Драгоманов� ського університету Станіслава Довго� го. Керівництво з ентузіазмом сприйня� ло цю пропозицію студентів, і ось бере� зень став знаменним у значенні “кос� мічного” місяця для драгомановців. Посол наголосив на великому значенні діяльності Ульріха Валь� тера загалом і обрання його Почесним професором НПУ зокрема для розширення і погли� блення співробітництва між Німеччиною та Україною. Станіслав Олексійович теж висловив своє захоплення поді� єю, бажаючи драгомановцям використовувати кожну можливу нагоду спілкування з цими людь� ми, титанами наукових знань і життєвого досвіду. Німецький космонавт і вче� ний приїхав до України з дружи� ною пані Вальтер і у своєму виступі подякував усім присутнім за неймовірні враження і емоції від церемонії нагородження, що залишаться у його серці назав� жди. Під аплодисменти залу він пригадав першу зустріч зі сту� дентами та ту молоду особу, яка запропонувала обрати пана Уль� ріха у Почесні професори. Тра� дицією для НПУ є періодичні лек� ції від його Почесних, у когорту яких тепер увійшов і Ульріх Валь� тер, тож драгомановці з надією чекатимуть наступних його при� їздів і незабутніх зустрічей. Під враженнями від події залишився й український космо� навт, Герой України Леонід Каде� нюк. За кілька хвилин свого виступу він поділився із драгома� новцями своїми емоціями, які пережив під час польоту в кос� мос, і підтвердив, що з радістю зустрічатиметься зі студентами й викладачами. Ульріх Вальтер і Леонід Каде� нюк – нам дуже близькі, як би тому не дивувалися інші, особи� стість маленької дитини, її вну� трішній світ – це теж космос, в якому мусить розібратися Вчи� тель, справжній і талановитий. Віктор АНДРУЩЕНКО Привітати з такою поважною поді� єю у житті Ульріха Вальтера і Леоніда Каденюка до університету завітали Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні пан доктор Крі8 стоф Вайль, Президент Малої акаде� мії наук України, доктор фізико�мате� матичних наук, професор Станіслав Довгий, керівник Відділу культури, освіти і меншин Посольства Дірк Лехельт та керівник Інформаційного центру ДААД Флоріан Кюхлер. Пан 14815 березня 2013 року в Націо8 нальному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова проходила Міжнародна науково8практична конфе8 ренція “Управлінські компетенції викладача вищої школи”, що зібрала довкола своєї тематики десятки вітчизня� них і закордонних вчених у галузі менед� жменту, педагогів, теоретиків і практиків. Організатором заходу виступила кафедра інновацій та інформаційної діяль� ності в освіті Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації НПУ. На трьох секціях науковцями обгово� рювалися питання компетентнісного наповнення професійної діяльності викла� дача, участь викладачів в управлінні осві� тою та самоменеджмент педагога вищої школи. Аналізувалося формування упра� влінської культури викладача як необхідна передумова його ефективної професійної діяльності. Вченими презентувався світо� глядний фундамент системи управлінсь� ких компетенцій педагога, філософські засади розробки загальної теорії упра� вління та аксіологічні засади самооргані� зації викладача. Детально розглядалися усі без винятку види компетенцій педагога ВНЗ, їх інформаційне поле та моделі фор� мування. Людмила КУХ, прес�служба університету Потенціал Студентське життя Інтерв’ю Проект заради Європейського майбутнього Ольга Сухомлинська Ми дебютуємо – за нами майбутнє! стор. 2 стор. 5 стор. 7 �Потенціал ПРОЕКТ ЗАРАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАЙБУТНЬОГО 11 березня 2013 року в Колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України Асоці8 ацією ректорів педагогічних університетів Європи та Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова було презентовано проект Педагогічної Конституції Європи для іноземних дипломатичних представництв в Україні та гро8 мадськості держави. Поява такого проекту вперше на європейських і сві� тових теренах сколихнула зарубіжжя, незважаючи на те, що це лише перший етап втілення Педагогічної Консти� туції Європи. Як повідомили члени Асоціації, затвер� дження документу після його доопрацювання і внесення пропозицій усіх членів АРПУ Європи, науковців і педаго� гів планується у травні цього року на другому Форумі Асоціації у Франкфурті�на�Майні. Драгомановський колектив підтримує проект Педагогічної Конституції Почесні гості заходу позитивно прийняли драгомановську ініціативу того чеського педагога Яна Амоса Коменського, педа� гогічні здобутки німецького мислителя Фрідріха Дістер� вега, знаменитого французького просвітителя Жан�Жа� ка Руссо, російського письменника і педагога Льва Тол� стого, грузинського педагога Шалви Амонашвілі, мудрого білоруського мислителя Скорини, багатьох інших оригінальних вчителів людства, представників практично всіх європейських народів. Основу Педаго� гічної Конституції Європи складають надбання українсь� кої педагогіки, четвірка педагогів якої – Микола Пиро� гов, Костянтин Ушинський, Антон Макаренко і Василь Сухомлинський – справедливо входять у дев’ятку най� видатніших педагогів світу”, – наголосив Президент Асоціації. “Цей дуже амбітний, на погляд багатьох, проект спрямований на зміцнення і розвиток єдиного Євро� пейського дому, поглиблення взаємодії і співпраці народів європейського простору як умови забезпечен� ня гідного місця Європи у глобальній світовій конкурен� ції народів і культур, – розповідає Президент Асоціації, академік Віктор Андрущенко. – Миролюбство і права людини, демократія і співпраця, екологічна безпека і солідарність – ось основні цінності, на яких будуються мости у майбутнє”. Славетний хор імені Г. Верьовки виконав пісні європейських країн Гармонійним і цілком виправданим стало завершен� ня презентації святковим концертом Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки під диригуванням генерального дирек� Педагогічна Конституція Європи встановлює принципи узгодженої трансуніверситетської політики, регламентує педагогічну діяльність та визначає загальний механізм підготовки вчи� тельських кадрів. Разом до спільної мети Перед презентацією для іноземних дипломатичних представництв в Україні та громадськості держави Власне, презентував поважним гостям Конституцію Віктор Петрович, зосереджуючи свою увагу на науково� му педагогічному підґрунті її побудови. “Наш проект побудований на базових цінностях, сформованих євро� пейською філософією, педагогікою і культурою впро� довж усієї її історії. Ми спирались на творчість знамени� і радник, спеціальний уповноважений Прем’єр�міністра України Анатолій Толстоухов. До того ж, як пояснили організатори, Педагогічна Конституція Європи, презентована на заході, є лише частиною великого проекту, який готує Асоціація і Дра� гомановський університет на чолі з Віктором Андрущен� ком. Загалом він передбачає п’ять етапів, в яких запла� новано розробку спільних програм магістерського рівня (або рекомендацій�додатків до навчальних програм) “Новий вчитель XXI століття”, видання уніфікованих підручників, які б зняли протиріччя у трактуванні спірних питань європейської історії та сьогодення та створення врешті “Європейського континентального педагогічно� го університету” (на території однієї з країн – членів Асо� ціації), який стане самостійним навчальним закладом нового покоління. “Ми сподіваємося на те, що майбутні випускники Континентального університету стануть модераторами європейських цінностей, єдності Євро� пейського дому, порозуміння та співпраці”, – зауважує Віктор Петрович. Розповів академік і про те, що ідея такого масштабу зароджувалася в Драгомановському виші як флагмані педагогічної освіти вже давно та проектувалася на вико� нання рішень Форуму міністрів Європейських країн, що проходив у Києві 23 вересня 2011 р., та завдань, поста� влених у доповіді Міністра освіти і науки України Дми� тра Табачника “Школа ХХІ століття: “Київські ініціати� ви”. Сам проект покликаний об’єднати університети педагогічного профілю задля розробки єдиної педаго� гічної стратегії, її реалізації з урахуванням особливостей національних культур і характерів народів європейсько� го простору та виховання нового вчителя для об’єднаної Європи. Не випадково авторами проекту стали Віктор Андрущенко, Моріц Гунцінгер і Альгірдас Гайжутіс. Зі словами підтримки і реалізації проекту виступив Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Борис Захарчук, Президент Національ� ної академії педагогічних наук України Василь Кремень Віктор АНДРУЩЕНКО тора і художнього керівника, Героя України Анатолія Авдієвського. Хор виконав народні пісні країн – засно� вниць Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи, серед яких були грузинські, чеські, іспанські, білоруські, російські, молдавські і литовські мелодії. Народна пісня, в якій сяє душа нації, її ментальність і духовність, виражаються найчистіші національні і загальнолюдські цінності, що не втрачають своєї ваги протягом усієї історії людства, виявилася одним із ваго� мих аргументів, що кликав до єднання європейських країн. Зрозумілі й близькі кожному мелодії створили особливу атмосферу в залі, надавши новому проекту шарму високої духовності й миролюбства. Людмила КУХ, прес�служба університету Читають всі Шукайте газету 20 числа кожного місяця: – у книжковому кіоску головного корпусу – на спеціалізованих розкладках у вашому навчальному корпусі Електронний варіант газети ви можете завантажити на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри” З питань розміщення інформації про ваші заходи та події звертайтесь за телефоном (044) 234�75�87 або електронною поштою gazeta@npu.edu.ua 2 БЕРЕЗЕНЬ 2013 �Проект ПЕДАГОГІЧНА КОНСТИТУЦІЯ ЄВРОПИ ПРЕАМБУЛА Об’єднавчий процес народів і культур, що розгортається на теренах Європи, потребує формування сучасного суб’єкта європейської життєдіяльності – людини, здатної до співжиття у суспільстві без насильства, у мирі і злагоді, за принципами гуманізму, милосердя, справедливості і свободи. Реалізація цієї історичної місії неможлива без вчителя – ключового суб’єкта змін. Навчаючи дітей, формуючи їх світогляд і культу� ру, учитель виховує у молодого покоління здатність жити і працювати в умовах полікультурної взаємодії народів євро� пейського простору. Європейська спільнота, виплекана на демократичних традиціях відкритості та довіри, постала перед необхідністю їх збереження та захисту в умовах сучасних викликів – міжна� родного тероризму, расової та релігійної нетерпимості. Загроза моральної деградації людства, інспірована втратою духовності, постає сьогодні співрозмірною із загрозою вичер� пання природо�ресурсного потенціалу планети, ядерної чи екологічної катастрофи, розгортання інших глобальних про� блем сучасності. На цьому фоні відбувається загрозливе зни� ження суспільного статусу вчителя як провідника демократич� них ідей та високої моралі. Протистояти цьому процесові може і повинен кожен, кому не байдуже майбутнє його дітей і онуків. Справедливим є й те, що найбільш ефективно означену історичну місію може вико� нати вчитель, підготовка якого в дусі сучасного європейського світогляду й системи провідних цінностей є першочерговим і найбільш відповідальним завданням європейського об’єд� навчого процесу. У ході історичного розвитку європейська педагогіка сформувала спільну платформу цінностей, актуальну для всіх країн і народів континенту. Провідними серед них є людино� центризм, толерантність, миролюбство, екологічна безпека, дотримання прав людини, солідарність. Підготовка педагогів за єдиною шкалою загальнолюдських цінностей й з урахуван� ням національних особливостей є тим головним остовом, нав� коло якого мають здійснюватись модернізаційні та інноваційні процеси педагогічної освіти у європейському просторі. Суча� сний європейський вчитель покликаний знайти відповіді на виклики епохи й повернути учнівську і студентську аудиторію в лоно класичного наукового знання, високої культури, соціаль� но�практичного досвіду поколінь, загальнолюдських соціо� культурних цінностей, духу гуманізму і людинолюбства. Підготовка вчителя, який відповідає стандартам профе� сійних компетенцій ХХІ ст., – історична місія педагогічних уні� верситетів, реалізація якої передбачає здійснення відповідних організаційних, змістовних і методологічних трансформацій. Основи цього процесу закладені Лісабонськими домовлено� стями (1997 р.) щодо визнання кваліфікацій у галузі вищої освіти та Болонськими деклараціями стосовно “єдиних пра� вил” організації університетської освіти у європейському освітньому просторі. На часі створення та прийняття документу, який легітимі� зує ціннісну основу учительської справи. У ролі такого доку� менту пропонується “Педагогічна Конституція Європи”, роз� роблена професорами Віктором Андрущенком (Україна) – Моріцем Гунцінгером (Німеччина) – Альгірдасом Гайжутісом (Литва) для застосування у межах Асоціації ректорів педагогіч� них університетів Європи. РОЗДІЛ 1 Стаття 1.1. Педагогічна Конституція Європи (далі – Кон� ституція) є документом, який визначає принципи та методоло� гію філософії та політики процесу підготовки сучасного педа� гога для об’єднаної Європи ХХІ століття. Стаття 1.2. Конституція встановлює засади узгодженої трансуніверситетської політики в галузі педагогічної освіти, регламентує педагогічну діяльність, визначає порядок форму� вання, організації і діяльність ключових ланок загального механізму підготовки педагогічних кадрів, врегульовує суб’єкт�суб’єктні відносини в системі педагогічної освіти країн європейського простору. Стаття 1.3. Норми Педагогічної Конституції, маючи інте� граційний характер, можуть бути адаптованими до педагогіч� них традицій та національної освітньої політики кожної з країн, що її приймають. Стаття 1.4. Принципи та норми Конституції мають поза� партійний характер і не підлягають ідентифікації з ідеологічни� ми засадами будь�якої політичної партії. РОЗДІЛ 2 Педагогічна освіта у Європейському просторі Стаття 2.1. Педагогічна освіта є системою навчально�ви� ховної діяльності, спрямованої на підготовку педагогів – до� шкільної, початкової та середньої освіти, викладачів професій� них навчальних закладів та педагогічного персоналу закладів додаткової освіти та виховання, професійною діяльністю яких є навчання та виховання дітей, учнівської та студентської молоді. Стаття 2.2. Серцевиною педагогічної підготовки є фор� мування особистості вчителя – людини високого рівня освіти, загальнокультурної підготовки, високих духовних і моральних якостей, здатного до навчання та виховання дітей, молоді та студентів відповідно до вимог ХХІ століття. Стаття 2.3. Основи педагогічної освіти європейського простору закладені в епоху античності. Їх загальнолюдський гуманістичний зміст шліфувався в процесі історичного схо� дження країн Європи сходинами прогресу. Кожна з наступних епох – Середньовіччя і Відродження, Реформація і Просвіт� ництво, Нові часи і Класична епоха – послідовно формувала модель педагогічної освіти як освіти гуманістичної, креатив� БЕРЕЗЕНЬ 2013 ної, людино� і культуротворчої. Стаття 2.4. Фундаторами європейської педагогічної освіти визнані такі знамениті педагоги, як Джон Локк (Велика Британія), Марія Монтессорі (Італія), Фрідріх�Адольф�Віль� гельм Дістервег (Німеччина), Йоганн Генріх Песталоцці (Швейцарія), Лев Толстой (Росія), Ян Амос Коменський (Чехія), Жан�Жак Руссо (Франція), Антон Макаренко, Микола Пирогов, Василь Сухомлинський, Костянтин Ушинський (Україна – Росія). Стаття 2.5. Сучасний контекст європейської педагогічної освіти визначається гуманістичними нормами, що утверди� лись у європейському просторі у ролі загальнолюдських сен� совизначальних принципів. РОЗДІЛ 3 Зміна філософської парадигми організації та змісту педагогічної освіти в контексті викликів глобалізованого світу Стаття 3.1. Конституція базується на загальній філософії освіти, спадкоємно вбирає в себе всі прогресивні інновації, апробовані народами і культурами європейського простору впродовж їх історичного поступу. Разом з тим, вона є філо� софсько�педагогічним відлунням “духу сучасної епохи”, що реалізується в поточному часі і просторі. Стаття 3.2. Зміст філософії педагогічної освіти визнача� ють наукові досягнення у розумінні природи та сутності люди� ни, її буття у світі природи та культури, виробництва та спожи� вання, політичних та соціокультурних відносин, морально� естетичного виміру, а також раціонально осмислені результа� ти соціальної практики. Стаття 3.3. В центрі змісту педагогічної освіти знаходять� ся питання виживання людства, формування людини як осо� бистості у контексті загроз, сформованих глобальними про� блемами минулого в період розвитку індустріалізму та науко� во�технічного прогресу. Новітній зміст педагогічної освіти формують відповіді на аналогічні питання, поставлені такими світовими процесами, як глобалізація та інформаційна рево� люція. Стаття 3.4. Стрижньовою основою змісту педагогічної освіти є відповідь на потребу збереження людської цивіліза� ції. Стаття 3.5. Зміст педагогічної освіти підпорядковується потребі формування у вчителя здатності навчити своїх учнів жити разом у сучасному глобалізованому світі, постійно від� творювати і вдосконалювати умови гідного існування людини; забезпечення їх вільного спілкування в системі відносин ста� лого людського розвитку. РОЗДІЛ 4 Філософсько8методологічні принципи педагогічної освіти Стаття 4.1. Принципами педагогічної освіти є фундамен� тальні положення, що визначають побудову, функціонування та розвиток системи педагогічної освіти у європейському про� сторі. Стаття 4.2. Основними серед них є принципи: людино� центризму; науковості; доступності; системності; практики; індивідуального підходу; творчості; академічної автономії; креативності та інноваційного розвитку. Стаття 4.3. У своїй сукупності та взаємодії принципи складають методологічну основу педагогічної діяльності всіх навчальних закладів, науково�методичних установ, науково� виробничих підприємств, державних і місцевих органів упра� вління освітою та самоврядування в галузі освіти незалежно від форми власності та підпорядкування. РОЗДІЛ 5 Ціннісна платформа педагогічної освіти Стаття 5.1. Педагогічна освіта має ціннісний характер. Стаття 5.2. Ціннісну основу педагогічної освіти склада� ють норми, вироблені європейською спільнотою впродовж її історичної еволюції. Стаття 5.3. Педагогічні цінності мають деідеологізований і департизований характер. Стаття 5.4. Основними педагогічними цінностями є: толерантність, демократія, миролюбство, екологічна безпека, права людини і солідарність. Підготовлений на такій ціннісній основі, новий вчитель повинен бути здатним до “стирання” образу іншого як “ворога”; формування толерантності, зваже� ності і миролюбності; утвердження екологічного світогляду; виховання поваги до прав людини, демократії і солідарності. Стаття 5.5. Означені цінності, пронизані духом толерант� ності, – діяльнісної ідеології європейської спільноти, – у своїй взаємодії формують духовну платформу, на якій базується підготовка нового вчителя в країнах європейського простору. Стаття 5.6. Загальноприйнята духовна платформа педа� гогічної освіти не обмежує духовну свободу народів євро� пейського простору; вона може бути доповнена власними цін� ностями або ж надбаннями, запозиченими з культурного про� стору сусідніх народів. РОЗДІЛ 6 Основні компетенції європейського вчителя Стаття 6.1. Головним завданням підготовки нового вчи� теля є формування здатності (компетенцій) до практичної навчально�виховної дії на основі засвоєних знань, з певним умінням застосувати отримані знання в практичній діяльності. Стаття 6.2. Основними компетенціями, якими повинен володіти вчитель XXI століття, є: 1) компетенція науковця�дос� лідника; 2) інформаційна компетенція; 3) мовна компетенція (сучасний учитель має вільно володіти кількома європейськи� ми мовами); 4) адаптивна компетенція (учитель має бути адаптованим до сучасних реалій); 5) комунікативна компетен� ція (сучасний учитель повинен бути психологом, соціальним працівником); 6) здатність навчатися протягом життя. Стаття 6.3. Професіоналізм та здатність до його творчої трансформації в духовний світ дитини – найважливіша компе� тенція нового учителя. Стаття 6.4. Високий професіоналізм і компетенції учите� ля спрямовуються на формування повноформатного суб’єкта європейського процесу – людини глибоких знань і культури, носія гуманістичної філософії, світогляду і моралі, національ� них і загальнолюдських цінностей, на виховання вмінь, потре� би і прагнення їх реалізації в європейському і світовому життє� вому просторі. РОЗДІЛ 7 Провідні педагогічні технології Стаття 7.1. Ефективність діяльності педагога безпосе� редньо залежить від володіння механізмами та способами донесення змісту освіти до тих, хто навчається. Останнє пов’я� зується з так званими педагогічними технологіями – сукупні� стю процедур, засобів та способів вирішення педагогічних завдань, які застосовуються у певному алгоритмі. Стаття 7.2. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування визначаються змістом навчального предмету, загальними принципами педагогічного процесу, надбаннями культури та соціальної практики. Стаття 7.3. Педагогічні технології не підлягають догмати� зації; в основі їх застосування – право вільного вибору учите� ля, заснованого на його педагогічній майстерності та творчо� сті. Стаття 7.4. Педагогічні технології, що здійснюються з використанням власних наукових досліджень педагога, із застосуванням інформаційних засобів, мовних стратегій та дискурсних прийомів, визначаються “високими педагогічни� ми технологіями”. Стаття 7.5. Високі педагогічні технології забезпечують інноваційний характер розвитку педагогічної освіти, ефектив� ність навчально�виховної діяльності педагога. РОЗДІЛ 8 Практика в системі підготовки нового вчителя Стаття 8.1. Основою ефективності педагогічного про� цессу є педагогічна практика, що проводиться на оснащених відповідним чином базах навчальних закладів, а також на суча� сних підприємствах і в організаціях різних галузей господар� ства, освіти, охорони здоров’я, культури, торгівлі і державного управління. Стаття 8.2. Педагогічна практика має діяльний (трудо� вий) і предметний характер, є джерелом (і механізмом) освоєння соціального і педагогічного досвіду, постає у ролі критерію істини педагогічного процесу. Стаття 8.3. Практика забезпечує “занурення” особисто� сті в реальний виробничий процес, пізнання його не тільки ззовні, тобто на основі теоретичних знань, але й з середини, у всій повноті виробничої дійсності, конкретики, життєвості. Поза практикою підготовка майбутніх фахівців є явищем не� можливим. Вчителем, вихователем, наставником людина стає не тоді, коли вона освоїла певну суму знань, які має пере� дати учню, і навіть не тоді, коли вона оволоділа відповідними навчально�виховними методиками чи технологіями, а насам� перед тоді, коли вона зрозуміла життя таким, яким воно є, від� чула його справжність, виховала в собі якості неприйняття, відторгнення фальшу, упевнилась у своїй правоті як провідни� ка життєвої справедливості. Стаття 8.4. Сучасність вимагає радикальної модернізації практичної підготовки майбутнього вчителя, забезпечення її безперервності і послідовності впровадження таких її видів, як: а) ознайомча практика; б) культурологічна практика; в) виховна практика; г) навчальна практика; д) переддиплом� на (предметна) практика. Стаття 8.5. Особливе навантаження покладається на громадянську практику майбутніх педагогів; вона має наскріз� ний характер і здійснюється протягом всього процесу їх підго� товки; її головна мета – ввести майбутнього фахівця в систему суспільних відносин, сформувати громадянські якості, убез� печити вчителя від “споглядального” ставлення до життя, сформувати його активну громадянську позицію. РОЗДІЛ 9 Академічна мобільність учителя Стаття 9.1. Характерною особливістю становлення та функціонування нового учителя є високий рівень його акаде� мічної мобільності – здатності адекватно лабільно реагувати на зміни педагогічної реальності, знаходити відповіді на виклики епохи, пересуватись у педагогічному просторі відпо� відно до завдань, актуалізованих державною освітньою полі� тикою, або ж у відповідь на зміну життєвих обставин. Стаття 9.2. Академічна мобільність утримує учителя у тонусі готовності до змін державної освітньої політики, потребує підвищення рівня його адаптивних можливостей, формує платформу креативності, творчого підходу до педаго� гічної справи. Стаття 9.3. Академічна мобільність сприяє формуванню кроскультурних цінностей учителя, толерантності, налаштова� ності на співпрацю. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Європейські об’єднавчі процеси потребують якнайшвид� шого очищення, відродження гуманістичних сутностей, повернення їх у соціальний простір. Останнє має виконати учитель, підготовлений за єдиною шкалою базових кроскультурних цінностей, вироблених євро� пейською спільнотою в процесі її історичної еволюції. 3 �До 100�річчя від дня народження Марії Підтиченко ЖІНОЧА СПРАВА: У КУЛУАРАХ ОСВІТИ Матеріал приурочено до 100�річчя від дня народження Марії Максимівни Підтиченко – громадського і державно� го діяча, дійсного члена Академії педа� гогічних наук СРСР, учасниці Великої Вітчизняної війни, талановитого педа� гога, ректора Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині – Національний педагогічний університет ім. М. П. Дра� гоманова) у 1956–1970 роках. Її б варто зарахувати до тих жінок зі сві� товим ім’ям, які своїм життям і громадською діяльністю доводили й продовжують доводи� ти, що не існує розмежувань між жіночою і чоловічою справою, є лише загальнолюдсь� ке високоморальне покликання, здійснюва� ти яке життєво необхідно. У 2012 р. виповнилось 100 років від дня народження Марії Максимівни Підтиченко – громадського і державного діяча, дійсного члена Академії педагогічних наук СРСР, уча� сниці Великої Вітчизняної війни, талановито� го педагога, ректора Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині – Національний педагогічний універси� тет імені Михайла Драгоманова) у 1956�1970 роках. Марія Максимівна Підтиченко народи� лася у 1912 році на Слобожанщині. По закін� ченні харківської середньої школи у 1930�му році обрала навчання на історичному факультеті Харківського інституту народної освіти (у 1933 р. вишу було повернуто статус Харківського державного університету). Надзвичайно енергійна, комунікабельна, високої працездатності, наполеглива, често� любна, з ранньої юності вона – лідер і нат� хненний організатор громадського і комсо� мольського життя студентського колективу. Навчання юній Марії давалося з легкістю, тому багато ще займалася шефською робо� тою: працювала у селі на збиранні урожаїв, допомагала у місцевих виборах та культур� но�просвітницькій роботі. Так склалося за бажанням самої молоді, що студенти�комсомольці були першими в оборонно�масовій роботі: вивчали військову техніку, парашутизм, стрілкову і медсе� стринську справу. Велика потреба в освіче� них, відданих Батьківщині спеціалістах гос� тро відчувалася у сферах культури, науки, освіти. М. М. Підтиченко з чоловіком Ю. В. Зарубою, журналістом і письменником Студентка Марія від початку вирізнялася поміж своїх коліжанок умінням чітко мисли� ти, яскраво і образно висловлювати власну думку. Вона майстерно володіла великими аудиторіями слухачів на мітингах, вітчизня� них і міжнародних конференціях. Напевно, вже з того часу у дівчини почав проявлятися талант оратора. У 1934 році юна випускниця починає власну педагогічну діяльність: викладає сус� пільні науки та марксистсько�ленінську філо� софію у вишах Дніпропетровська. У 1939 році Марію Максимівну вже обрано секрета� рем Дніпропетровського обкому комсомолу, а в 1940 році на ХІІ з’їзді комсомолу України вона – секретар ЦК ЛКСМ України з пропа� ганди. Стрімкий ріст і на громадській і на 4 феміністські, пацифістські, антивоєнні жіночі організації всього світу. Марія Максимівна працювала разом із Ежені Коттон, Цолою Драгойчєвою, Долорес Ібарурі, Зінаїдою Гагаріною, Ганною Караваєвою, Ніною Попо� вою та багатьма іншими відомими представ� ницями жіночих організацій світу. Слабка половина людства впевнено виступала проти атомного, бактеріологічного і хімічно� го озброєння. Вони щиро вірили у мирне спі� віснування держав з різним соціальним устроєм, без фашистських настроїв. Марія Максимівна стала активним орга� нізатором і учасником паризьких і празьких Конгресів. У 1958 році вона – член делегації жінок України на сесії Генеральної Асамблеї ООН в Сполучених Штатах Америки. Пізніше – одна із засновників і керівників (у 1947 р.) Київської міської, а згодом і республіканської організацій Товариства “Знання”. студентів почали розглядати як важливу ланку загальної підготовки майбутнього вчи� теля. Кафедри педагогіки і психології, мето� дики викладання математики і фізики (про� фесори С. А. Литвинов, Д. Ф. Ніколенко, М. М. Миронов, Г. Г. Кордун, І. Є. Шимансь� кий, В. П. Дущенко та інші) працювали над поглибленням навчальних спеціальностей. Велика кількість методичних посібників, виданих досвідченими педагогами�методи� стами інституту; базові школи; запрошення досвідчених вчителів, директорів шкіл для читання лекцій студентам з питань педаго� гічного досвіду; численні поїздки до Пав� лиської школи талановитого педагога�гума� ніста Василя Сухомлинського – це дієві кроки, організовані ректоратом для практич� ного оволодіння професією вчителя. З метою залучення студентів до педаго� гічної діяльності активно запроваджувалася безвідривна педагогічна практи� ка – участь студентів у різних М. М. Підтиченко, ректор КДПІ видах позашкільної виховної імені О. М. Горького (1956–1970 рр.) роботи з учнями у групах подов� женого дня, керівниками гуртко� вої і секційної роботи, в дитячих кар’єрній драбині тим не менше не давався літніх таборах відпочинку. Практи� легко. Особливо це стосувалося складних ка наближала студентів до умов воєнних років. Але вперта й цілеспрямована майбутньої педагогічної діяльно� Марія Підтиченко поставила собі за мету – сті. ніколи не здаватися і не покладати рук навіть У 60�ті роки розгортаються під найсильнішим тиском долі. З початком міжнародні зв’язки інституту: Великої Вітчизняної війни сотні тисяч щирих обмін досвідом, навчальними патріотів добровільно стали воїнами Черво� програмами, методичною літера� ної Армії, понад десять тисяч – діяли у під� турою, дружніми візитами. Гостя� пільних обкомах і райкомах ЛКСМУ. Секрета� ми інституту були освітянські ріат ЦК ЛКСУ, у складі якого на той час прац� делегації з Великої Британії, Спо� ювала і Марія Максимівна, був бойовим шта� Еженні Коттон і Марія Підтиченко лучених Штатів Америки, Румунії, бом: очолював утворення комсомольського Німеччини, Польщі, Чехословач� підпілля і молодіжних партизанських з’єд� Згодом про всі життєві перипетії, дій� чини та інших країн. З офіційними і дружніми нань у ворожому тилу, організовував випуск газет і листівок, які розповідали про військо� ства світового масштабу, на яких була при� візитами у складі урядових делегацій Марія вий стан країни. Інформаційні повідомлення сутня, Марія Підтиченко розповідатиме у Максимівна відвідала багато країн. У творчому доробку Марії Підтиченко розповсюджували серед населення, підні� студентських аудиторіях. Очі молоді, що із маючи віру у перемогу над ворогом і закли� захватом слухатимуть лекції видатної жінки, з’явилися наукові праці з психолого�педаго� надихнуть пані Марію на науково�педагогіч� гічних проблем вищої школи і педагогічної каючи до опору окупантам. теорії, суспільно�політичного життя країни і Молодь на чолі з ЦК ЛКСМУ стала осно� ну роботу. міжнародного жіночого руху. У колективі з вою більш як мільйонної 1957 року відновлено видання інститутської армії ополченців. Ком� газети “За педагогічні кадри”, з’явився сомольці були там, де музей “Історія КДПІ імені О. М. Горького”. країні загрожувала най� Під умілим керівництвом Марії Макси� більша небезпека. мівни в інституті працювали відомі у педаго� Секретарі ЦК ЛКСМУ гічних колах наукові школи професорів працювали у жорстоко� М. О. Давидова, В. П. Дущенка, Д. Ф. Ніко� му режимі військового ленка, Д. О. Тхоржевського, І. Є. Шимансь� часу: їх можна було кого, І. І. Пільгука, А. П. Медушевського, зустріти в областях, М. Я. Брицина, В. Д. Войтушенко, Ю. Коби� серед комсомольців і лецького та багатьох інших талановитих молоді підприємств, в науковців. колгоспах і навчальних У 1970 році Київський державний педа� закладах, серед воїнів і гогічний інститут імені О. М. Горького був партизан, на комсо� нагороджений Почесною грамотою Прези� мольських активах і дії Верховної Ради УРСР за великі заслуги в численних мітингах. підготовці висококваліфікованих педагогіч� Після визволення них кадрів. України за заслуги у На загальних зборах Академії педаго� справі організації молоді 1945 рік. Франція, м. Лілль. Виступ на мітингу гічних наук СРСР у 1968 році за активну України на активну організаційну, наукову, навчально�педаго� боротьбу проти фашист� Вже у 1947 році вона захистить дисерта� гічну діяльність Марію Максимівну обрано ських загарбників багато комсомольських керівників було відзначено урядовими наго� цію, а у 1948–1950 та 1954–1956 роках дійсним членом Академії педагогічних наук родами. Марія Підтиченко увійшла до числа викладатиме суспільні науки, завідуючи СРСР. Окрім того, встигала Марія Максимівна тих, хто твердо відстоював мир власної дер� кафедрою у Київському державному інститу� жави, тому не випадково удостоїлась Ордену ті театрального мистецтва імені І. К. Карпен� трудитися й на політичній кухні, у 50–70�х Червоної Зірки (1945 р.), Ордену Вітчизняної ка�Карого. Найпочеснішою справою за свід� роках працювала депутатом Київської місь� війни ІІ степені, медалі “За доблесну працю у ченнями колег Марії Максимівни для неї кої Ради народних депутатів. Поряд з війсь� Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”, а стало ректорство у Київському державному ковими нагородами велика організаційна, громадська, пропагандистська, науково�пе� пізніше – Почесного Знаку Радянського Комі� педагогічному інституті імені О. М. Горького. Післявоєнний період характеризувався дагогічна діяльність Марії Максимівни від� тету ветеранів війни і партизанського руху. Згодом ще буде багато ювілейних медалей гострою недостачею педагогічних кадрів для значена високими урядовими нагородами: до річниць Перемоги і відзначень свят шкіл в країні, тому відбудовувалась народна двома орденами Трудового Червоного Пра� Радянських Збройних Сил, але ті найперші, освіта. В педагогічному інституті відкривали� пору, орденом “Знак Пошани”, Почесним ся нові факультети: природничий, іноземних Знаком Радянського комітету ветеранів мабуть, були найвагомішими. Повоєння – новий період життя і діяль� мов, дефектології. Активно почало працюва� війни, Почесними Грамотами Президії Вер� ності Марії Максимівни. У 1944–1946 та ти вечірнє відділення. Вийшов новий “Закон ховної Ради УРСР, медаллю “А. С. Макарен� 1950–1954 роках Підтиченко працює секре� про школу”, і в атмосфері творчого пошуку ко” та багатьма іншими. Та, як вважала й сама ректорка, справа тарем Київського міськкому партії з питань колектив досвідчених і визнаних в країні пропаганди, активно повертаючи з воєнного викладачів інституту під керівництвом Марії зовсім не у нагородах, а у тому натхненні і забуття промислові підприємства і гро� Максимівни спрямував свої зусилля на оно� життєтворчих силах, які черпала Марія Мак� мадські організації. Натхненно, з властивою влення змісту навчального процесу, наси� симівна у рухливому молодому житті інститу� їй енергією Марія Максимівна бере участь в чення активними формами, методами, засо� ту. З цього жила й заради цього творила. організації Міжнародної Демократичної бами навчання. Постійно впроваджувалися Надзвичайно мудра й дивовижно красива, Федерації жінок. У 1945 році вона увійде в Іні� нові, активні й ефективні ідеї та форми робо� сміливо талановита й цілеспрямована осо� ціативний комітет зі створення МДФЖ та ти, залучалися технічні засоби навчання, бистість цієї жінки сьогодні уже надихає Президію цієї структури, де представлятиме програмоване навчання, посилювалося сві� молодь. тоглядне спрямування профілюючого пред� інтереси СРСР. Саме антифашистський комітет жінок мета, велика увага приділялася вивченню Наталя ТАРАСОВА, СРСР був складовою цієї міжнародної орга� мов та літератур, у тому числі й української. Людмила КУХ нізації, яка об’єднала у своїх рядах активні Зусиллями ректорату педагогічну практику БЕРЕЗЕНЬ 2013 �Актуальне інтерв’ю Ольга СУХОМЛИНСЬКА: “Школа зараз не посідає вагомого місця у житті дитини” Його педагогічні практики вико8 ристовують у всіх країнах світу, за теоретичними розробками навчають майбутніх педагогів, видають книж8 ки та ставлять за приклад. Як збері8 гаються педагогічні засади в родині Сухомлинських, як оцінюють освітні інновації та на що рекомендують звернути увагу – в ексклюзивному інтерв’ю викладача Драгоманов8 ського вишу Антонові Дробовичу для ІА “Наголос” з дійсним членом Національної академії педагогічних наук України, доктором педагогічних наук, професором Ольгою Сухом8 линською. – Ольго Василівно, як Ви вважаєте, чим відріз� няється сучасний український педагог від педагога Радянської України? – Якщо говорити про останній період, перед розпа� дом Радянського Союзу, то педагоги були досить різні. Якась частина пішла у педагогіку співробітництва, об’єднувались в громадські організації, у педагогіку творчості (на чолі із Олександром Захаренко) і, звісно, значну частину складали функціонери і ретранслятори. Взагалі в нашій професії це часто траплялося, коли вчи� тель ретранслював підручник, не думаючи, чи правиль� ний цей підручник, що там записано. Загалом же, укра� їнський радянський педагог був більш компетентний і професійно краще підготовлений. Вчителі більше чита� ли навчально�методичну літературу, не забували про твори для розвитку педагогічного світогляду. Більше того, педагоги часто передплачували серйозні літера� турно�публіцистичні видання, такі, наприклад, як “Новый мир”, де публікувались останні новинки. Зага� лом, педагоги були менш меркантильними. Вчитель не перебував у постійних роздумах про городи, дачі, заро� бітки, а більше думав про виховання своїх учнів. Думаю, що в цьому плані порівняння не на користь сучасного вчителя. Зрештою, в ті часи існував досить потужний учи� тельський рух. А чи є сьогодні в Україні учительський рух? Чи можна говорити про злагодженість та солідар� ність українських педагогів? Учительство було досить політично та соціально активне наприкінці 80�х років та на зорі незалежності України. Зараз це не настільки помітно, хоча формально збереглися деякі об’єднання, асоціації, наприклад, керівників шкіл, ліцеїв і гімназій. Однак, як не прикро, та вони стали придатком державних структур і ніякої влас� ної позиції, як правило, не висловлюють. – Що ж змінилося за ці роки? Чи далеко пішла українська педагогіка за останні 20 років? – За ці роки українська педагогіка позбавилася від� чуття меншовартості. Раніше все було зав’язано на Москві, а зараз ми бачимо самостійний розвиток, нова� торські ідеї, маємо можливість переймати та осмислю� вати західний досвід. До недавнього часу мені подоба� лося те, що не було втручання у зміст освіти. За часів перших наших президентів було так, що педагогічні про� блеми вирішувалися на професійних рівнях, у такий спосіб реалізовувався і зміст освіти. Зараз відбувається втручання у зміст освіти, що не є добрим знаком. Осо� бливо це відчувається у суспільно�гуманітарних пред� метах. До чого це може призвести, ми знаємо, напри� клад, за Оруелом. Адже учителю, школі належить вели� ка роль у суспільному житті. Здається, Бісмарку припи� сують вислів “Битву при Самдовій виграв прусський вчитель”. Ми знаємо, що можна отримати, якщо вихову� вати у відповідному дусі змалку… – У зв’язку з цим, невже сучасна система освіти не може виховати “Громадянина” з великої літери? – Враховуючи той факт, що фінансування шкіл здій� снюється на місцевому рівні, то, як то кажуть, “хто пла� тить, той і замовляє музику”. Більше того, запевняю Вас, якщо директор школи комуніст, то діти там будуть піонери. Якщо ж директор віруюча людина, то в школу будуть ходити священики. І не тільки церковники основ� них конфесій, але і менш відомих релігійних рухів. А там, де в області, районі або на рівні директора, учителя школа бере участь у громадських проектах, наприклад, “Європейський вибір”, “Ми – громадяни України”, там проводиться велика робота з формування сучасного громадянина, незалежно від регіону. Однак школа зараз не посідає вагомого місця у житті і дитини. Її вплив значно зменшився. Більшого ж значення набули суспільні комунікації та інформаційні БЕРЕЗЕНЬ 2013 технології. Поки що в нас є відносно вільна преса, тому діти можуть читати різні думки, знайомитися з матері� алами з Інтернету, а також виїжджати за кордон, бачити, як там живуть, брати участь в програмах за обміном тощо. Загалом, це дуже добре поз� начається на молоді. Загалом вважаю, що наша молодь хороша і громадсько�свідо� ма. – Продовжуючи попе� реднє запитання: чи вда� лося Україні подолати в освіті авторитарність, суб’єкт�об’єктність, ідеологічну обумовленість змі� сту освіти? – Перш за все, в нашій педагогіці, які б підходи не панували, завжди зберігається певна дистанція між учнем та учителем. Думаю, що навіть при пануючій осо� бистісно�орієнтованій парадигмі є достатньо вчителів, які тримають клас суто авторитарно. Стиль же викла� дання дуже залежить від, як я вже згадувала, директора, колективу педагогів школи та психолого�емоційних осо� бливостей вчителя. – Ви говорите про зміст освіти і про підходи до виховання. А які найбільш значущі проблеми суча� сного шкільництва Ви можете виокремити? – Першою проблемою, однозначно, можна назвати перенасиченість змісту освіти. Такої кількості навчаль� них предметів, які кожного року або змінюються, або додаються, немає, мабуть, ніде в цивілізованому світі. Друга проблема витікає з першої – ми поводимо себе в освіті так, наче ми дуже багата країна. Ми рівняє� мось на найбагатші країни, але ж по факту – ми бідні і не маємо засобів для такого. Нам, як то кажуть, слід “по одежке протягивать ножки”. Тому обов’язковою має бути не 11�річна освіта, а 9�річна, а далі – як хто хоче. Хтось отримуватиме робітничий фах, а хтось буде далі вчитись у школі. Задекларувавши обов’язкову 11�річну освіту, ми, фактично, зробили обов’язковою вищу осві� ту. І це за умови, що немає серйозної системи відбору. От мій онук, наприклад, два роки назад закінчив школу і всі без винятку його однокласники, як би погано хто не вчився, стали студентами. Такого в нормальних країнах не буває. Звісно, буває, що всі пробують вступати до вишу, але в інших країнах здійснюється жорсткий відсів уже в процесі навчання. Третя проблема – ми мало приділяємо уваги пере� вірці того, якою насправді є наша освіта. У нас відсутній моніторинг. Вважаю, що варто на деякий час призупини� ти новації, інновації і тверезо оцінити освітню реаль� ність. Наприклад, треба визначити, яка у нас мовна гра� мотність, математична грамотність. Тобто встановити реальний рівень людського розвитку. Ми не беремо уча� сті ні в міжнародних вимірюваннях, ні в проектах, що здійснюються в межах держави. Наприклад, Росія обов’язково бере участь у них, а ми – ні. І це при тому, що якість освіти у нас з кожним роком падає. – Як Ви оцінюєте введення і практику ЗНО? – Думаю, що це був позитивний крок. Без сумніву. Однак вважати, що це панацея, не зовсім правильно. Окрім того, ми не відпрацювали цей механізм до кінця. Наразі виходить, що школа втратила свою значущість як загальнокультурний, загальноосвітній феномен. Ні для кого не секрет, що діти в старших класах не вчаться і не займаються своїм розвитком, а готуються до здачі ЗНО. Зокрема це стосується учнів випускних класів. Останні� ми роками я спостерігаю не дуже добру тенденцію – завищення балів атестату. Вчителі, з меркантильних причин, завищують оцінки випускникам, щоб вони мали більший загальний бал (ЗНО + середній бал атестату, – Ред.) при вступі до вишів. Батьки просто купують ці оцін� ки. А загалом, ЗНО – це хороша ідея, але, як завжди, маємо проблеми з реалізацією, накладається, так би мовити, українська специфіка. Безсумнівним позитивом введення ЗНО є те, що здібні, талановиті діти, особливо з села, які добре вчилися у школі, отримали можливість вступити до нормального вишу без хабарів. До введен� ня ЗНО це було практично неможливим. – Згадуючи про Вашого батька Василя Сухом� линського, чи бачите Ви сьогодні в Україні фахівців, які б могли претендувати на звання народного педагога, працювали б на дуже високому рівні, як колись сам великий український педагог? – Дуже багато зараз таких директо� рів і вчителів, котрі добре працюють. Наприклад, є такий дуже талановитий директор школи Петро Лосюк в При� карпатті. У нього діти вивчають народні ремесла, поєднують навчання, працю і мистецтво. От нещо� давно пішов із життя прекрасний педагог, народний учитель, директор Сахнівської загальноосвітньої школи Черкаської області Олександр Захаренко. Багато у нас таких гідних людей. – А якщо говорити про визначних теоретиків, таких як Песталоцці чи Коменський… – Українська земля багата такими особистостями, але все ж вона їх народжує не так часто. Думаю, що ось� ось уже і з’явиться хтось такого рівня. Ще почекаємо (сміється). – Наскільки дієвою та застосованою є спадщи� на Василя Сухомлинського у ХХІ столітті? Тільки теоретичні чи й практичні моменти теж приверта� ють увагу сучасних вчителів, викладачів? – Сьогодні ідеї та концепції Василя Сухомлинського надзвичайно широко застосовуються у дошкільній осві� ті. Це стосується напрацювань із розвитку мислення, мовлення… Є навіть цілі дитячі садочки, які працюють за системою Сухомлинського. Він написав багато художніх мініатюр – оповідань, притч, казок, замальовок, в яких закладений педагогічний та дидактичний сенс. Зараз у світі досить поширена освітня програма під назвою “Філософія для дітей”, яку запровадив американець Метью Ліпман. Навіть до неї включили казки Василя Сухомлинського. Це не дивно, адже саме філософсько� педагогічне переважає у художній спадщині Сухом� линського. Його дуже турбувала проблематика освоєн� ня дитиною світу, вироблення світогляду, моральності. В його спадщині багато справжнього гуманізму. Не про� сто загальних фраз, а порад по роботі із розумово від� сталими дітьми, учнями із фізичними вадами або просто психологічно складними. Ми навіть книжку нещодавно випустили – “Обережно: дитина!”, в якій зібрали усі твори й уривки з творів Василя Олександровича, де йдеться про обережний, зважений підхід у роботі зі складними дітьми. Ще, принагідно, можна згадати про інклюзивну освіту, яка стає нині популярною. Так от, Сухомлинський ще в 60�х роках говорив про спільне навчання звичайних дітей та дітей із певними вадами. – Яку пораду Ви б могли дати сучасним батькам, котрі віддають дитину в школу/ виш? – Ооо… Не люблю давати якісь поради. Можливо, лише одне скажу – любити дітей. Не кидати їх напризво� ляще, не залишати їх на самоті зі своїми проблемами. Не сподіватися на школу, державу тощо. Треба намага� тися зрозуміти дитину навіть тоді, коли ти її не розумієш і не зовсім поділяєш її захоплення. Впевнена, що тільки любов може зробити людину людиною. Це можу сказа� ти як педагог, мама і бабуся. – Дякую за цікаву розмову. Антон ДРОБОВИЧ, викладач кафедри філософської антропології НПУ імені М. П. Драгоманова Світлини Івана ЄРОХІНА 5 �Позанавчальна розмова ТЕПЛА ЧИ М’ЯКА, ПОЕТ ЧИ ВИКЛАДАЧ? Сьогодні у рубриці “Позанавчальна розмо8 ва” історія професора кафедри культурології БІЛЬЧЕНКО Євгенії Віталіївни. Однак все, про що йтиме далі мова, – швидше спосіб життя, аніж хобі. Та як не скажи, суть незмінна: поезія – невід’ємна частина її буття в стінах універси8 тету та поза ними. – Я так розумію, “великих грошей” поезія не – Яка мова вам ближча? Не осуджують Вас, що приносить? Ви, викладач Національного педагогічного універ� – Знову таки, не люблю, коли поет репрезентує пое� ситету, пишете здебільшого російською? зію як ремесло. Поет повинен мати руки й ноги, щоб – Я – маргінал. Такий собі свідомий номад і апологет заробляти на життя. Поетичною творчістю нині багато дружби народів. У розмові з націоналістами я – космо� не заробиш, взагалі її комерційного зиску іноді ледве політ, з космополітами – націоналіст. Як писав наш вистачає, щоб покрити оренду за зал. Гонорари теж не є живий класик Євгеній Олександрович Євтушенко: “Ты – джерелом виживання. Єдиний вихід – стати арт�мене� вечно третий, ты ни с кем, над схваткой” (Цитата з джером, зробити поезію справою організації фестива� поеми “Голуб в Сантьяго” – О.К). Навіть докторську – Євгеніє Віталіївно, як давно Ви пишете? лів чи видавництв, тоді можна на цьому заробити, але я дисертацію захистила з проблеми діалогу як царства – Пишу з моменту початку письма. Звісно не письма цим займатися не маю бажання і прагма� спілкування між Я, Ти і Третім, – як такого, але, майже за Жаком Дерріда, здається, що тичного хисту. мабуть, підібрала тему під самоза� писати почала раніше, ніж говорити усно. Як навчилася – Чи допомагає творчість у викла� спокоєння. Я – свідома українка, шкрябати літери на картоні – записала якийсь віршик дацькій роботі, чи, навпаки, заважає? духовною малою вітчизною вважаю про пролісок. Як зараз пам’ятаю, зеленим фломасте� – Творчість допомагає викладати, бо Західну Україну, але при цьому своє ром. Нині знайшла і, дивно, – це мене не дуже розчули� будь�яка творчість перетворює вчителя з найбільше визнання як поет здоб� ло. Ніби стало соромно. Один з героїв Мілана Кундери дидактичного опудала на екзотичного ула на Донбасі і в Криму. Маю так само знайшов свій юнацький щоденник і порвав ельфа за кафедрою. Чи може творчість близьких товаришів з Московсько� його, комплексуючи за своє хлоп’яче минуле. Я, звісно, заважати викладанню? Ну, якщо зважити, го патріархату. Українську відчуваю віддала той милий аркушик родині на зберігання, але що під час семінару починають складати� мовою мук мого дитинства, щось на “рву” себе ранню – особливо тінейджерського періоду – ся вірші у голові, то так, але, гадаю, це не зразок ностальгічного поклику з доволі часто. проблематично. (Тут посміхнувся вже я – лісу. Російську мову вважаю мовою – Євгенія Більченко – більше поет чи викладач? О.К. ). Страшніше, коли, навпаки, викла� своєї особистої думки і свого осо� – Тут немає ступенів порівняння. Зрозумійте мене дацька робота заважає творити – до того бистого почуття, що є джерелами правильно, я не ухиляюся від відповіді, намагаючись ж, творити не тільки у поезії, але й у сам� творчості. Улюблена лінія у філосо� знайти рятівний баланс для слабкодухих. Це просто дві ому викладанні, коли рутина витісняє фії – російське православ’я. Дивно, різних якості, не порівнювані речі, як тепле та м’яке. творчий початок з усього, що робиш. написала з десяток більш�менш Поет – органічно�фізіологічна функція єства. Викладач – Слава Богу – я усвідомлюю, що це дійсно читабельних поезій українською, ремесло, професія. Улюблена, обрана як сковородинів� велика милість Його, – що моя викладаць� які не вважаю надто талановитими. ська “сродна праця”, – за покликанням. Обрана, до речі, ка робота, яка забирає у мене дуже бага� Фестиваль Але вони виграли престижний кон� як єдине діло, яке не заважає писати, ба навіть сприяє то сил, не заважає моїй творчості. Я взага� “Каштановий дім” в Києві курс. Це доводить, що конкурси у письму. Поезія не може бути улюбленою справою, лі не знаю, чи здатна будь�яка цікава робо� нас відіграють посередність. Ні, оскільки це ані справа, ані дозвілля – нічого з того, що та заважати поету бути поетом, якщо людина пише у мене не засуджують за мову. Мовне питання – взагалі пов’язане із статусно�рольовою позицією. Для мене це метро, у вбиральні тощо. штучне і надумане. процес дихання. Але якщо мене запитають “хто я” десь – Якщо стане вибір між літературою та викла� – До якої течії Ви себе б віднесли у сучасній посеред вулиці чи за кавою, – миттє� данням, то куди підете? українській літературі? ва ідентифікація! – скажу: “Поет” – Класне запитання. У літерату� – Російськомовний поет�патріот України, маргінал (тому і викладач, тому і все решта). ру… Скоріше так, якщо буде вибір академічної закваски, хіппі з претензіями доктора куль� – Яке найважливіше для Вас на між викладанням і можливістю писа� турології. сьогодні досягнення у літературі? ти ручкою на папері (забороняли ж – Чи варто бути поетом (письменником)? – Коли мені кажуть про “дося� таке у тюрмах), оберу можливість – Якщо можете не писати, не пишіть. Слава – ефе� гнення”, хочеться хапатися за пісто� писати, бо без цього я помру. Але мерна жадана ілюзія, а боляче буває дуже і дуже. якщо буде вибір між викладанням і лет (жартує). Не тому, що їх нема, а можливістю брати участь у богемній тому, що не знаю, що вважати такими. Спілкувався тусовці, що нині модно називається З точки зору соціуму – маю низку Олександр КОЗИНЕЦЬ “сучлітпроцесом”, оберу не “суч…”, а перемог на міжнародних літератур� викладання. них конкурсах, слемах, дуелях тощо, – Ким мріяли стати з дитин� маю три літературних збірники ства: поетом чи викладачем? (останній – у співавторстві з поетом – “Космонавтом” (Сміється). Юрієм Крижановським), мене знають Поетом не мріяла, бо ми вже домо� БІЛЬЧЕНКО Євгенія Віталіївна. Народилася та і читають у мережі і поза нею. От ноут� вилися, що людина не може мріяти, живе у Києві. бук виграла у Донецьку, який тут же як їй рухати щелепами під час жуван� У 2002 році закінчила Київський національний шваркнула об київський асфальт під ня чи ребрами під час дихання. Смак університет культури та мистецтв (спеціальність час жвавої суперечки. Але вважаю, до викладання прийшов із самим “Культурологія”). що найважливіше досягнення – це те, викладанням, коли відчула спорідне� У 2006 році захистила кандидатську дисерта8 що зуміла не вляпатися у жодну хал� ність викладання акторству і взагалі цію на тему “Педагогічні погляди Климента Смо8 епу на зразок структури, сили, партії Виступ у кафе “Диван” артистизму. Якщо серйозно, мріяла лятича в контексті діалогу культур”, ставши кан8 та спілки і зберегти здатність говори� таки стати актором. Мабуть, ця мрія дидатом педагогічних наук. ти правду у поезії. нині намагається втілитися зразу у трьох опосередкова� Доцент кафедри культурології Інституту філо8 – Отже, Ви не є членом Національної Спілки них публічних видах діяльності: викладацькій (викладач софської освіти та науки Національного педагогіч8 письменників України? – це любов, акторство плюс знання), декламаційній і ного університету імені М. П. Драгоманова. – Відмовилася. Мала з десяток можливих рекомен� власне театральній (пробуємо зі своєю арт�групою Нещодавно захистила докторську дисертацію дацій, всяких побрехеньок, вже почала кудись подавати “Бенд МеТа” робити літературні спектаклі). “Культурологічний дискурс філософії діалогу: на свідоцтво, потім відкликала. Щось “перемкнуло” у – Що б Ви порадили почитати студентам? Чужий. Інший. Ближній. Третій”. голові, і я подумала: “Більченко, куди ти лізеш?” Може, – Ох… Я й так їх “дістаю”. Але наразі скажу те, чим Член Редакційної колегії Міжнародного літера8 ще полізу, хто знає, мені пропонують. Це як хабар – якби хворію зараз. Мілана Кундеру – всього – пізнього, ран� турно8мистецького журналу “Ренесанс” (Київ). не пропонували, а ви не брали б, то нема чим гордити� нього, чеського, французького, особливо роман “Жарт” Публікувалася в журналах “Золотой век”, “Ренес8 ся. Я жартую (сміється). та “Вальс на прощання”. Прекрасна його одна з останніх санс” (Київ), “Art8ШУМ”, “Літера_Dnepr” (Дніпро8 – Чи слідкують Ваші студенти за Вашою творчі� речей – книга “Незнання”. Залюбки порадила б перечи� петровськ), “Склянка часу” (Канів – Менхенгла8 стю? тати Володимира Маяковського. По�новому допомагає дбах), “Дети Ра” (Москва), “Зинзивер” (Санкт8Пе8 – Сподіваюся. Принаймні, на своїх концертах я їх дивитися на еротизм Чарльз Буковськи. Одна з улюбле� тербург), “Писатель. XXI век” (Санкт8Петербург), іноді бачу і коментарі на сторінках соціальних мереж них книг – Кен Кізі “Політ над гніздом зозулі”. І, звісно, “Дарьял” (Владикавказ) та інших. лишають. Я терпіти не можу, коли користуються своїм мої “сакральні” автори – Чехов та Селінджер. Окремі твори друкувалися в альманахах службовим статусом чи посадою, скликаючи студентів “Сучасний Ренесанс”, “Каштановий дім” (Київ), на “обов’язковий” концерт. Я цього не роблю, Бог сві� “Крила” (Луганськ), “Пушкинское кольцо – 2010” док. Єдиний виняток – в Острозі, моїй певного роду (Черкаси), в антологіях “Пушкінська осінь в Одесі духовній вітчизні, коли чудовий друг і поет Анатолій Кри� – 2009”, “Ми пам’ятаємо ... (194582010)”. ловець влаштував мій концерт перед студентами спе� Україномовні твори публікувалися в журналах ціальності “Літературна творчість”. Я пішла на це, бо “Золота доба”, “Ну що б, здавалося, слова ...” була спокуса виступити перед майбутніми поетами – (Київ), “Просто неба” (Львів), в альманахах “Вито8 щось на зразок майстер�класу. А так, я даю концерти у ки” (Острог), в антології “Літпошта (збірка моло8 рок�клубах, арт�кафе, фестивальних майданчиках. Були дої поезії, і не тільки...)”. випадки безоплатних виступів у монастирі, психлікарні, Автор збірок поезії “Моя революція” (2009), будинку для ветеранів. Вважаю, що платні виступи у “Жесть” (2010), “Олександрія – 208” (2010, у спі8 кафе – це нормально, адже людей не зганяють з пари вавт. з Ю. Крижановським). “на бал”: вони просто приходять туди й платять гроші за Вірші автора в перекладі на українську мову виступ артиста – не викладача, який пише вірші, а саме В. Богуславської опубліковані в антології “А укра8 поета. Поезія – це дихання, а от виступ – це вже праця, їнською – так” (2010). подібна до лекції, тож за працю треба платити. Я ж сама плачу, якщо концерти моїх улюблених авторів платні. Читання поезії на Першому з’їзді поетів Але на свої концерти пускаю усіх, хто й не має коштів. Довідка 6 БЕРЕЗЕНЬ 2013 �Рецензія Студентське життя СЕРІЯ “АНТОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУМКИ” СМАЧНОГО, ШАНОВНІ ДРАГОМАНОВЦІ! Як і обіцяв для студентів ректор Національного педагогічного універси8 тету імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко, у виші в цьому навчально8 му році запрацював навчально8вироб8 ничий комплекс “Студентська їдальня”, який забезпечуватиме якісне й порівня8 но недороге харчування для усіх драго8 мановців. 28 лютого 2013 року Віктор Петрович урочисто перерізав стрічку біля дверей першої студентської їдальні у головному корпусі університету, де вже застав перших “дегустаторів” смачної кухні. Про те, що вона дійсно смачна, ректор дізнався якраз від самих студентів, та й сам вирішив спро� бувати, замовивши собі звичайний сту� дентський обід. Загалом меню в таких їдальнях оновлю� ються щодня і приблизно складаються з перших страв, що у фінансовому плані кош� тують від 4 до 7 грн. за порцію; других страв, куди можна обрати котлету, биток, смажену рибу, запечене м’ясо та гарнір на свій смак: від звичайної гречки до овочево� го рагу. Це обійдеться у 10�12 грн. Для тих, хто полюбляє більш легке харчування, кухарі пропонують широкий список легких салатів і закусок. Для ласунів у меню тістеч� ка, торти, пиріжки та великий асортимент соків і компотів. Подібні відділення “Студентської їдаль� ні” відкриваються в усіх навчальних корпу� сах НПУ, розраховані на студентів та викла� дачів вишу. Як пообіцяло керівництво, до кінця навчального року усі драгомановці харчуватимуться здорово й дешево. СЕРІЯ, яка пропонується читачу, включає в себе філософські твори українських мислителів минулого. В рамках цієї серії планується перевида� ти найбільш цікаві та оригінальні твори видатних представників української філософської думки ХVІІІ, ХІХ, початку ХХ ст. Зокрема, планується перевидати праці представників романтизму та епохи Просвіти, а саме Я. Козельського, П. Лодія, Й. Шада та ін. Також будуть перевидаватись найбільш значні твори професорів філософії Київ� ської духовної академії, таких як П. Авсенєв, Д. Богдашевський, С. Гогоць� кий, В. Екземплярський, В. Карпов, П. Кудрявцев. Й. Міхневич, Ор. Новиць� кий, П. Ліницький. Крім того, в рамках серії вийдуть твори представників університетської професійної філософії, таких як В. Зеньковський, О. Гіля� ров, О. Козлов, Я. Колубовський, Г. Челпанов. Зокрема, вже у 2012 та на початку 2013 рр. філософська громадськість України мала змогу ознайомитись з 1�м томом праць П. П. Кудрявцева (1868–1940), 1�м томом праць П. І. Ліницького (1839–1906) та 1�м томом праць В. М. Карпова – професорів філософії Київської духовної академії другої пол. ХІХ – початку ХХ ст. (Див.: П. П. Кудрявцев. Сочинения : в 2 т. / под ред. А. Г. Волкова, авт. вступ. ст. Н. Г. Мозговая. – Мели8 тополь : Издательский дом МГТ, 2012. – (Серия “Антология украин8 ской мысли”). – 332 с.; П. И. Линицкий. Сочинения : в 5 т. / ред. А. Г. Волков, авт. вступ. ст. Н. Г. Мозговая. – Мелитополь : Издатель8 ский дом МГТ, 2012. – (Серия “Антология украинской мысли”). – 455 с. ; В. Н. Карпов. Сочинения в 3 т. / ред. Н. Г. Мозговая, А. Г. Вол8 ков, авт. вступ. ст. Г. А. Поперечная. Мелитополь : Издательский дом МГТ, 2013. – (Серия “Антология украинской мысли”). – 355 с. Необхідність такої серії зумовлена тим, що до сьогодні більшість праць українських філософів означеного періоду лишається абсолютно невідо� мою широкому загалу науковців. Руйнація національної культури, яка від� булась у першій половині ХХ ст., вимагає сьогодні від нас активної її розбу� дови. Саме цим пояснюється актуальність видання робіт українських філо� софів минулого, адже вони складають золотий фонд національної культу� ри України, і ознайомлення з їх творчим спад� ком сприятиме процесові фор� мування у май� бутніх поколінь національної гідності та самоідентифіка� ції. Прес�служба університету Григорій ВОЛИНКА, проректор з наукової роботи, професор Студентське життя МИ ДЕБЮТУЄМО – ЗА НАМИ МАЙБУТНЄ! Harlem Shake від ІПП Студентство активно перевтілювалось в різні образи 26 лютого в гуманітарному корпусі НПУ імені М. П. Дра8 гоманова пройшов загальноуніверситетський фестиваль8 конкурс “Дебют першокурсника”, який організували Сту8 дентська Рада та Центр культури та мистецтв. Кожен з уча8 сників фестивалю намагався зробити свій виступ не схожим на інші, хоча деякі ідеї інколи були схожі. Але, як кажуть, “генії мислять однаково”. Зала була заповнена ще за півгодини до початку концерту, а глядачі все приходили і приходили. Студенти не хотіли йти і тому в очікуванні виступів команд своїх інститутів розміщувались біля сцени, між рядами тощо. Після кожного виступу зала буквально вибухала шквалом оплесків та позитивних емоцій. Під час фести� валю студенти підтримували одне одного, адже драгомановці – одна велика родина! Інститут політології та права у гумористичній формі показав боротьбу “Білого та Чорного”, використавши як основу казку Лью� іса Керрола “Аліса в Країні Чудес”. Особливо запам’яталися такі персонажі, як Чеширський Кіт та Капелюшник, їх фрази студент� ство одразу підхопило і почало цитувати після заходу. Інститут мистецтв довів, що вони й справді професіонали, дивитись їх танці – насолода. Тим паче номер був підготовлений з ноткою гумору і сприймався легко. Інститут іноземної філо� логії можна сміливо назвати майстрами імпровізації – вони підготували творчий і музичний номер, який викликав цікавість у глядачів. Студенти Інституту перепід� БЕРЕЗЕНЬ 2013 Оплески глядачів готовки та підвищення кваліфіка� ції вже детально вивчили всі аспекти студентського життя, тому зробили виступ у форматі новин. Після виступу всіх інститутів журі підрахувало оцінки і оголо� сило переможців: – третє місце посіли одразу два інститути – Фізико�матема� тичний та корекційної педагогіки та психології. Перші вразили своєю згуртованістю і продемон� стрували це в своєму музично� провокативному перформансі зі склянками. Другі показали нам історію Луї Брайля – творця відо� мого шрифту для слабозорих; – друге місце зайняв Інститут політології та права. Студенти висвітлили інтернет�тенденції, показавши усім, що вони йдуть у ногу з часом; – перше місце виборов Інститут філософської освіти і науки! Філософи, не роблячи від� ступу від своєї майбутньої спе� ціальності, зобразили боротьбу добра і зла – світлого і темного, змішавши класику та сучасність. Щиро вітаємо призерів та учасників заходу! Студентство вкотре довело, що воно вміє як навчатись, так і проводити куль� турно�мистецькі заходи. Сьогод� нішній дебют першокурсників на сцені є запорукою нових перемог у майбутньому. Богдана ШУЛЬГА, студентка І курсу Інституту корекційної педагогіки та психології 7 �До дня 8�го березня ОЛЕКСАНДР КОЗИНЕЦЬ Автор поетичних, прозових, публіцистичних текстів; літературно�ми� стецьких проектів “Щоденник”, “Щоденник. Re: make”, літературно� екологічного проекту “ПРОдайте їсти”; музи� кант. Пише вірші з 10 років. Публікувався у різних збірках, в літературних журналах та альманахах “Холод� ний Яр” (Черкаси), “Дніпро” (Київ), “Склянкачасу” (Канів), “Літіум”, “Ліра” (Хмельницький), “Філео+Логос” (Жито� мир), “Березіль”, (Харків), “Дзвін” (Львів), інших. Перемо� жець рейтингу тижневика “Освіта” “Освітянин року – 2012” за реалізацію проекту “Щоденник. Re: make”. Викладач та аспірант кафедри логопедії Національ� ного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 3. Матерів Наші сльози… І руки, мов кремом намащені… Ви поїдете, Та схід сонця ми разом бачимо. Ви на відстані… І здається, так важче нам… Та любов до дітей – Поза виміром, часом, В Б А Г А Т О З Н А Ч Н О С Т І. Ви поїдете, і здається, Не скоро будете. Сійте світло вже дітям своїм (Вам же є кому!) Жінка – сходинка, жінка – схованка І пробудження Невідомого, неповторного, Н Е В І Д’ Є М Н О Г О. Невідомого, невід’ємного, Себто вічного. Те, що хибне – водночас є істинним. Матір, жінка, кохана, подруга, дівчина… Всепроникна, розумна, а значить – В О І С Т И Н А! *** Триптих (мамі, мами, матерів) 1. Мамі Кажуть, молитви Отцям не всесильні. Лиш віра й любов З дитинства тримають фундамент. Чи плакали очі? – Вони голосили! Що хочуть додому, на землю праотчу, До мами… Ми вічності й часу Намиста позичили вдосталь, Щоб душі споріднені Грілись любов’ю не марно. Я знову приїду додому Як син чи як в гості, Як давній твій друг, А значить, як син (бо до мами). Хай вечір до ніг тобі вклониться Співом і словом. Я можу розвіяти сумніви та хвилювання. Блаженна і світла (бо матір – основа), В якій – мої злети, З якої – мої починання. 2. Мами Не чути крику… Біль… Різке світло… Чому він мовчить? Ох, нарешті заплакав! – Подайте мені Мого вже дорослого сина. Так, вже дорослого! …він ще у лоні сказав слово “мама”! Вона Жодного разу нІкому Не казала про біль. Проте, Кожного разу ДушА боліла сильніше. Вона Жодного разу нІчого Не скаже й тобі, хіба що споКійно нАпише про тебе віршик. ЗаЖурені очі ходитимуть тІнню вночі. Нічого Не вдієш… В думКах: “І не кращА, й не гірша” Лиш свіЖе “курли” білоснІжних весняних ключів Їй з Неба відправить: “Ти – жінКа, ти – матір, Ти – іншА” *** Молишся тихо і спиш спокійно. Пізно. Самотньо. І холодно. В тебе у серці народжена двійня, Його подарунок: два голуби. Мріяла раєм прогріти свій закрам, Вечір побачити в зорях. Холодно. Темно. Місяць заплакав. Вікна про вічність говорять. Тінню ходитимуть заспані рими, Біль відведуть від ікони. Зустріч завершена... Два пілігрими В серці утворюють коло. Тобі вище Розкидаєш вбрання по чужих темно�сірих кутках І, неначе вдова, знов голосиш про листя і осінь. Окуляри нові, захищають надійно твій страх. Окуляри чужі, як і ти – запозичена зовсім. Не своя, не така, не ребро. Запікає палітра малюнки. Ти не чуєш тепер. Знов агов? Ти не хочеш несправжніх стосунків. Ще не час або вже не формат. І на сукнях твоїх витанцьовують миші. Феромони з вином розмішали п’янкий аромат. Третій поверх... Його... А тобі?.. Тобі – вище!.. *** Старезна баба сновигає в осінь. Сухі гілки їй сипляться під ноги. Вона іде, і ноги в неї босі, Вона іде у пошуках дороги. Ціпок під руку. Розв’язавши вузлик, Окраєць хліба дістає тремтяче. Ковтає сльози та у рот беззубий Кладе той хліб, жує і тихо плаче. Опало листя… Ліс стрічає снігом. Вона спинилась, їй забракло сили. Таки дійшла. Усе навколо біле… Старезна баба знов мала дитина. Любов’ю… Вона буде йому Марією Коли ввечері прийде Мариною Він покличе її Наталею А вже зранку розбудить Ольгою Вона вдень відгукнеться Катею Своїм друзям назветься Сашею На роботі залишиться Вірою Хоч колеги зовуть її Надею Але вкотре… не буде…. …Любов’ю Фотопрогулянка бульваром Фотофакт 1 березня 2013 року в Інсти8 туті фізичного виховання та спорту Національного педа8 гогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулося урочисте відкриття аудиторії імені доктора педагогічних наук, професора Юрія Тимофі8 йовича Похоленчука. На заході були присутні про� ректор університету з дистанційної освіти та інноваційних технологій навчання Анатолій Кудін, дирек� тор Інституту фізичного виховання та спорту Олексій Тимошенко, колеги та друзі Юрія Тимофійови� ча, який понад 40 років очолював кафедру фізичного виховання та спорту, що нині змінила назву на кафедру олімпійського і професійного спорту Інституту фізичного виховання та спорту НПУ. Світлина Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1631) (березень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 3 (1631) (березень 2013 року) газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/194 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/24f5ea712376e25884f81366d2a37ec2.pdf d9ecf5e9f577f0f8d7a5217181ab7a12 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 2 (1630) (лютий 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/15">Педагогічні кадри. 2013 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 2 (1630) ЛЮТИЙ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Кадр місяця Вітаємо РЕКТОРОВІ ВРУЧИЛИ ДИПЛОМ DOCTOR HONORIS CAUSA 26 лютого відбувся загальноуніверситетський фестиваль�конкурс “Дебют Першокурсника”, переможцем якого став Інститут філософської освіти і науки. На світлині студенти 12 групи спеціальності “Філософія”, що здобули перемогу, та їх студентський куратор. ТРЕНІНГ ІЗ КОПІРАЙТИНГУ 18 та 20 лютого на запрошення Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України головний редактор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков взяв участь у тренінгу “Основи копірайтингу в громадських організаціях”. Тренінг прово$ дила коуч міжнародного класу Еліна Слободянюк. Загалом у захо$ ді взяло участь близько двадцяти київських профспілкових активі$ стів, що працюють у сфері мас$медіа. Впродовж двох днів інтенсивної роботи учасники дізнались основи написання креативних текстів, методів комунікації між авто$ ром і читачем, створювали власні тексти і лозунги під час практич$ ної частини. Окрім того, учасники тренінгу навчились трансформо$ вувати пасивний лексичний запас у активний та шукати альтерна$ тивні методи вираження думки. Учасники тренінгу отримали сертифікати за підписом тренера Еліни Слободянюк та голови КМОППОіНУ Олександра Яцуня. СТАРТУВАВ СТУДЕНТСЬКИЙ СОЦІАЛЬНО,ПОЛІТИЧНИЙ ТУРНІР З метою забезпечення участі НПУ імені М. П. Драго, манова у Міжнародній конференції на тему “Місія України у сучасному світі”, яка відбудеться 29 берез, ня 2013 року у Національному університеті “Острозь, ка академія”, у Драгомановському виші стартував соціально,політичний турнір “Місія України у сучасно, му світі”. Студентські команди будуть змагатися між собою з 11 лютого до 25 березня 2013 року. Серед органі$ заторів заходу – Громадське об’єд$ нання “Україна Сла$ ветна”, ректорат Національного педагогічного уні$ верситету імені М. П. Драгоманова, Студентська рада НПУ, кафедра упра$ вління, інформацій$ но$аналітичної діяльності та євро$ інтеграції Інституту управління та еко$ номіки освіти НПУ. Honoris Causa (з латини – “Заради поша$ ни”) – почесний титул, котрий надається людині не на підставі захисту дисертації, а за його великі особисті заслуги перед наукою чи культурою. Метою присвоєння цього звання є відзначення осіб, які зробили значний внесок у розвиток науки і поширення знань, а також сприяли науковому співробітництву та вста$ новленню міжнародних зв’язків вищого нав$ чального закладу. Це означає також, що університет вважає за велику честь ввести його володаря до свого професорсько$викладацького складу. Церемонія нагородження цим почесним титулом ще одного сподвижника науки й осві$ ти – ректора Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, академіка Віктора Андрущенка – відбулася нещодавно у Східноєвропейському націо$ нальному університеті імені Лесі Українки. На запрошення керівництва й студентства СНУ у Луцьку побувала делегація Драгома$ новського вишу на чолі з очільником Віктором Петровичем та у складі першого проректора з організації навчально$виховної роботи та еко$ номіки Олега Падалки, академіка, директора Інституту соціології та соціальних комунікацій Володимира Євтуха і голови Профкому спі$ вробітників НПУ Івана Горбачука. Віктор Петрович познайомився і поспіл$ кувався зі студентами Лесиного вишу, із зах$ ватом оглянув навчальні аудиторії, виставкові стенди та поділився досвідом власного викладання. На пам’ять ректор подарував для бібліо$ теки СНУ свої книги “Світанок Європи” та “Україна розділена в собі: від Леонідії до Вік$ торії”, а ще пообіцяв волинським науковцям 100 книг від вчених$драгомановців і власні 1$2 лекції щорічно для студентів. Долучитися до інавгураційної церемонії та привітати зі Стрітенням Господнім завітав митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Прес�служба університету Вчена рада Історія університету Студентське життя Дві сутнісні сили життя університету Місце, де творяться традиції Головна кафедра стор. 2 стор. 4 стор. 6 �Вчена рада ДВІ СУТНІСНІ СИЛИ ЖИТТЯ УНІВЕРСИТЕТУ 21 лютого 2013 року. Урочисте засі, дання вченої Ради Національного педаго, гічного університету імені Михайла Дра, гоманова. Академічні мантії. Величний і голосний Національний заслужений ака, демічний український народний хор імені Г. Верьовки на чолі з Анатолієм Авдієв, ським. Класична музика і квіти. У Драго, мановському виші панує святкова атмо, сфера. У “почесні” приймають Миросла, ва Вантуха і Анатолія Конверського. був дуже розчулений: “Для мене велика честь отримати таке високе звання, бо щиро пере# конаний в тому, що Вчитель, який виходить зі стін Драгомановського університету, – геній сучасної педагогіки. Честь йому і хвала”. У своїй недовгій, але пройнятій любов’ю і вдячністю промові пан Вантух висловив почуття гордості й впевненості у завтрашньо$ му України, якщо на його сторожі будуть зав$ жди вихованці НПУ. У другій частині засідання ректор пред$ ставив до вручення титулу Почесного доктора Драгомановського вишу талановитого філо$ софа, логіка, методолога сучасної науки, ім’я якого лунає у світових академічних колах, а тепер і НПУ матиме можливість доторкнутися до цього метра наукового знання, Анатолія Конверського. Вчений подякував за честь долучитися до Драгомановської родини і вже зробив пер$ ший подарунок – 50 примірників свого підруч$ ника “Логіка”, який тепер розташується на полицях Наукової бібліотеки НПУ імені $ М. П. Драгоманова. Ректор університету, академік Віктор Андрущенко відкриває засідання Засідання відкриває ректор університету, академік Віктор Андрущенко. І поміж усіх сказаних слів вухо вдячного слухача ловить знову крилату фразу з вуст філософа: “Наука і мистецтво, мистецтво і наука – дві сутнісні сили нашого життя – у долі людини завжди повинні йти поруч. Особливо це стосується еліти нашого суспільства, тобто професорів, доцентів, аспірантів, студентів, усієї акаде# мічної університетської когорти, якій завтра будувати майбутнє. Сьогодні ми побачимо яскравий приклад того, як поєднуються в житті драгомановців мистецтво і наука”. Ці дві одвічні сутності на засіданні Вченої ради 21 лютого уособлювали саме Мирослав Вантух і Анатолій Конверський. Отримавши з рук професури і керівниц$ тва академічну мантію та диплом Почесного професора університету, Мирослав Вантух Людмила КУХ, прес�служба університету ВАНТУХ Мирослав Михайлович Мирослав Вантух – добре відома особистість української культури Наука – це не просто покликання Анатолія Конверського, але його життя Народився 18 січня 1939 року в с. Великосілки Кам’янко – Бузь$ кого району Львівської області в хліборобській родині. Український хореограф, генеральний директор – художній керівник Національного заслуже$ ного академічного ансамблю танцю України імені П. Вірського, директор хореографічної школи при НЗААТУ ім. П. Вірського; голова Всеукраїнської хореогра$ фічної спілки; президент Міжна$ родного фестивалю$конкурсу дитячих колективів народного танцю, член$засновник Академії мистецтв України, народний артист України, професор, Герой України. Все своє життя Мирослав Вантух присвятив мистецтву. І сьогодні продовжує творити в ім’я України. Саме завдяки М.Вантуху ансамбль танцю Украї$ ни і сьогодні сприймається всім світом як високохудожній мистецький колектив. КОНВЕРСЬКИЙ Анатолій Євгенович Народився 15 вересня 1948 р. у с. Горишківка на Віннич$ чині в родині вчителів. 1971 року закінчив філософський факультет Київського державного універси$ тету ім. Т. Г. Шевченка, а в 1974$ му – аспірантуру на кафедрі логі$ ки. Працюючи в університеті, Анатолій Євгенович подолав шлях від викладача до декана філософського факультету. Доктор філософських наук, академік Національної академії наук України, декан філософсько$ го факультету Київського універ$ ситету імені Тараса Шевченка, автор підручників “Логіка” (який витримав понад 5 видань), “Логі$ ка для юристів”, співавтор низки підручників з філософії, політоло$ гії, методології наукових дослі$ джень, кількох наукових праць, серед яких монографії “Пробле$ ма обґрунтування в логіці та методології науки”, “Теорія та її обґрунтування”. Музичне вітання від славетного хору імені Г. Верьовки ПІДСУМКИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 2012 РОКУ 5$6 лютого 2013 року на базі структурних підрозділів університету – інститутів, факультету та загальноунівер$ ситетських кафедр – відбулися засідання щорічної звіт$ но$наукової конференції викладачів, докторантів і аспі$ рантів “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету”. Участь у конферен$ ції брали професори, викладачі, аспіранти і співробітни$ ки кожної з кафедр. 5 лютого відбулися пленарні засідання по інститу$ тах. Зі звітом про науково$дослідну роботу викладачів за 2012 рік виступили директори інститутів. Було пові$ домлено присутніх про результати наукових досліджень за звітний період. Особлива увага приділялась завдан$ ням викладачів щодо поліпшення якості фахової підго$ товки, більш ефективного використання результатів наукової діяльності викладачів у навчальному процесі, а також ролі науково$академічної мобільності студентів у здобутті якісної професійної освіти. Про особливості запровадження у навчальний процес наукових доробків кафедр наголошувалось у доповідях викладачів інститу$ тів, зокрема Інституту розвитку дитини, Фізико$мате$ матичного інституту, Інституту політології та права, а також Інституту природничо$географічної освіти та еко$ логії. Роботу пленарних та секційних засідань відвідали проректор з наукової роботи професор Г. І. Волинка та співробітники відділу аспірантури і докторантури. Пленарні засідання деяких інститутів відвідали гості. Серед гостей Інституту гуманітарно$технічної освіти був запрошений директор інституту перепідго$ товки та підвищення кваліфікації, професор, доктор біологічних наук, завідувач кафедри освіти дорослих В. М. Ісаєнко, директор центру позашкільної роботи Святошинського району м. Києва Н. І. Савенко. Серед запрошених науковців інституту фізичного виховання та спорту був проректор з дистанційного навчання, доктор фізико$математичних наук, профес$ ор А. П. Кудін. 2 Як результат пленарного засідання інституту гумані$ тарно$технічної освіти була підписана угода про спільну діяльність між інститутом та Центром позашкільної роботи Святошинського району м. Києва за участю директора цього центру Н. І. Савенко. В обговоренні доповідей виступили проф. М. С. Корець, проф. І. Г. Трегуб, доц. Г. С. Зікій, доц. Д. В. Лебедєв. На засіданні кафедри зоології було зазначено, що за результатами науково$дослідної роботи викладачів під$ готовлено до видання підручник “Еволюційне вчен$ Офіційно ня”(проф. В. М. Бродвій) та видано навчальний посіб$ ник і лабораторний практикум з курсу “Агроекологія” (доц. О. Т. Лагутенко), навчальний посібник “Щоден$ ник польової практики з біогеографії” (доц. Т. М. Нестека). Були також представлені доповіді директорів та викладачів інститутів, які присвячені актуальним питан$ ням освіти та науки, після яких відбулися дискусії з про$ блемних питань, озвучених в доповідях. 6 лютого були проведені секційні засідання за окре$ мими програмами. Зі вступним словом виступили заві$ дуювачі кафедр. На кожній з кафедр були представлені і обговорені доповіді викладачів та аспірантів. Деякі доповіді супроводжувалися візуальним рядом за допо$ могою комп’ютерів та діапроекторів. Після завершення виступів усіх учасників конферен$ ції було проведене підсумкове обговорення. Завідувачі кафедр підвели підсумки науково$звітної конференції викладачів, відзначили актуальність проблематики нау$ кових доповідей та окреслили перспективи подальших досліджень на кафедрах. Можна виокремити роботу Фізико$математичного інституту. Конференція була проведена на високому рівні, забезпечена абсолютна явка професорсько$ви$ кладацького складу. Директором інституту була пред$ ставлена вичерпна інформація про роботу інституту, що супроводжувалася презентацією з наведенням конкретних даних у таблицях та графіках. Підсумовуючи вищесказане, зазначимо: щорічна звітно$наукова конференція викладачів, докторантів і аспірантів “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету” відбулась на високо$ му рівні у всіх структурних підрозділах університету. Викладачами підведені підсумки роботи, які обґрунто$ вані в когорті однодумців, що задають параметри розвитку і прогнозують результати науково$дослідної роботи університету. Тетяна КОВТУН ЛЮТИЙ 2013 �Презентація ЖИТТЯ НА БЛАГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ У київському вида, вництві “Криниця” в серії видань “Бібліоте, ка Шевченківського комітету” нещодавно вийшла книга “Мае, стро Анатолій Авдієв, ський. Портрет хору з мозаїки” авторства відомого українського письменника, хореогра$ фа і театрального крити$ ка Володимира Корній$ чука. Презентація ново$ го видання зібрала усіх охочих ще раз насолоди$ тися талантом великого маестро Авдієвського та його дітища – Національ, ного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки. Колеги й друзі, серед яких такі метри мистецтва й культури, як Борис Олійник, Мирослав Вантух, Микола Луків, а також народні й заслужені артисти України, мистецтвознавці, музичні критики, зірки теле$ бачення, науковці й педагоги та, звісно, вихованці, сту$ денти очолюваного Анатолієм Тимофійовичем Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, принесли квіти й теплі слова на адресу маестро. Від імені Драгомановського вишу митця вітала ціла плеяда колег. “Ми щиро раді й гордимося тим, що маємо честь працювати пліч#о#пліч з генієм української народної музики Анатолієм Авдієвським, – наголосив перший проректор університету Володимир Бех, – “На сторінках книги читач зустрінеться зі спогада# ми видатних оперних співаків, які свого часу починали творчий шлях у прославленому на всіх континентах хоровому колективі: народних артистів України, лауре# атів Національної премії імені Тараса Шевченка Мико# ли Кондратюка, Героїв України Дмитра Гнатюка, Євге# нії Мірошниченко, Ніни Матвієнко; диригентів народ# ного артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Віктора Гуцала та народного артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, академіка, Героя України Євгена Савчука”. Тетяна Майданович, з передмови до книжки Потенціал Як запевнив автор, попереду “новий том” книги про метра музики і, мабуть, ще не один. Прес�служба університету Вітаємо! НАРАДА ВІДПОВІДАЛЬНИХ РЕДАКТОРІВ НАУКОВИХ ЧАСОПИСІВ НПУ Нещодавно в Національному педагогічному уні, верситеті імені Михайла Драгоманова відбулась нарада відповідальних редакторів наукових часопи, сів вишу, яка мала на меті роз’яснення роботи бібліогра$ фічних та реферативних баз даних і інструментів для від$ стеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях. Завдяки розпорядженню Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України сучасні українські науковці все більше почали звертати увагу та цікавитися цими базами не просто для знаходження найновішої інформації за своєю тематикою у популярних наукових часописах, але й для публікації власних статей. Редактори розглядали й вивчали кілька різних баз. Однією з найпопулярніших у світі є база даних Scopus, яка позиціонується видавничою корпорацією Elsevier як найбільша у світі універсальна реферативна база даних з можливостями відстеження наукової цитованості публі$ кацій. Згідно з оголошеною стратегією, вона має стати найбільш повним та вичерпним ресурсом для пошуку наукової літератури. Драгомановський університет уже давно вий# шов за межі вітчизняного інформаційного просто# ру, і тому драгомановці повинні навчитися пра# цювати з іноземним інформаційним полем. Віктор АНДРУЩЕНКО Ще однією серед гігантів є й база даних наукового цитування Web of Science, яка складається з трьох розді$ лів: Science Citation Index Expanded (База природничих наук) – 5 866 журналів (глибина пошуку з 1945 р.), Social Sciences Citation Index (База суспільних наук) – 1 747 жур$ налів (глибина пошуку з 1956 р.) та Arts and Humanities Citation Index (База з мистецьких та гуманітарних наук) – 1 135 журналів (глибина пошуку з 1975 р.). Відповідальні редактори університетських часописів ознайомилися з базовими критеріями оцінювання видан$ ня експертною радою Scopus, серед яких – вимога щодо того, щоб видання мало англомовну назву та публікувало англомовні версії рефератів всіх наукових статей (оціню$ ється якість англомовних рефератів); повні тексти статей можуть публікуватися будь$якою мовою. До того ж нові ЛЮТИЙ 2013 тому бажаємо вам, пане Анатолію, ще довгих#довгих років життя на благо мистецтва України”. Загалом книга стала ще одним чудовим надбанням у книгозбірні української культури й мистецтва, адже складається з художньо$документальних розповідей про видатного хормейстера сучасності, педагога, ком$ позитора, лауреата Національної премії України, Героя України, народного артиста України Анатолія Авдієв$ ського, котрий, починаючи з 1966 року, очолює Націо$ нальний заслужений академічний український народ$ ний хор імені Григорія Верьовки. Варто згадати, що книга “Маестро Анатолій Авдієв$ ський. Портрет хору з мозаїки” Володимира Корнійчука містить численні фотоілюстрації, на яких відображено гастролі уславленого колективу до найвіддаленіших країн світу, зустрічі з уславленими корифеями українсь$ кої сцени, а ще репродукції афіш з репертуаром хору імені Григорія Верьовки, ескізи декорацій тощо. Видан$ ня випущено за бюджетною програмою “Українська книга – 2012” на замовлення Державного комітету теле$ бачення і радіомовлення України. випуски повинні виходити з регулярністю не менш ніж 1 раз на рік. Чималу роль відіграє якість видання, його авторитетність: в тому числі, репутація комерційного видавця або наукового товариства; різноманітність місць роботи авторів; міжнародний науковий авторитет провід$ них членів редколегії та різноманітність місць їхньої робо$ ти (серед іншого, враховується цитованість членів редко$ легій та авторів журналів у виданнях, що вже індексують$ ся Scopus). До таких критеріїв також відноситься популярність та доступність: в тому числі, кількість посилань на видання у базі даних Scopus; кількість установ, що передплачують видання; бази даних інформаційних агрегаторів, у яких вже індексується видання; кількість запитів на включення видання до Scopus. Політика видання повинна передба$ чати певну форму контролю за якістю публікацій (напри$ клад, наукове рецензування). Обов’язковим також є те, що часопис повинен мати власний веб$сайт з англомовними версіями сторінок (оцінюється якість головної сторінки видання); наявність на веб$сайті повних текстів статей не є обов’язковою вимогою, але це бажано для забезпечення можливостей безшовного переходу зі сторінок у Scopus до сторінок повних текстів статей (“View at Publisher”). Наукові видання Національного педагогічного універ$ ситету імені Михайла Драгоманова в найближчому май$ бутньому теж планують тісну співпрацю з цими базами даних. ВИДАЛИ “КВИТКИ У ЖИТТЯ” В Інституті розвитку дитини Національного педагогічного університету імені Михайла Дра, гоманова 5 лютого відбулося офіційне вручення дипломів випускникам заочної форми навчання освітньо,кваліфікаційного рівня “Магістр”. Великий давньоримський мислитель і ритор Цицерон колись сказав: “Не досить оволодіти пре# мудрістю, треба також уміти користуватися нею”. Знаменита теза про невід’ємність теорії і практики у житті, професійній діяльності, світоглядних постула$ тах витримала віки й актуальна досі. Жити у такій єдності, а отже, й у гармонії з собою і світом навчили$ ся випускники ІРД. Попереду в них ще широке море з назвою “Життя”. У добру дорогу! Хай усе буде у великій долі: і шторми, і штилі, але пам’ять хай зберігає лише при$ ємні враження. Пам’ятайте: двері рідної альма$ матер для вас, шановні драгомановці, завжди відчи$ нені, а ваші викладачі завжди готові допомогти пора$ дою і щирим словом! Прес�служба університету Прес�служба університету 3 �Студентське життя МІСЦЕ, ДЕ ТВОРЯТЬСЯ ТРАДИЦІЇ Екскурсія до Палацу Шенборнів. 2013 р. Карнавал. 2010 р. Катання на лижах. 2006 р. Катання на сноуборді. 2013 р. Доброю традицією драгомановців є щорічний відпочинок під час зимових канікул в мальовничому куточку нашої країни на слав, ній Свалявщині. Саме там знаходиться улюблене місце відпочинку наших студентів – санаторій “Сонячне Закарпаття”. Цього року в лютому ми відсвяткували п’ятнадцяту річницю нашої дружби, яка має свою історію та багаторічні традиції. У 1998 році під керівництвом регіонального директора молодіжного центру праці НПУ імені М. П. Драгоманова, студента соціально$гумані$ тарного факультету Олександра Кулінченка (нині – проректор Академії водного транспорту України) на оздоровлення вирушила перша група студентів. Тоді ніхто не здогадувався, що звичайний на перший погляд санаторій стане справжнім місцем паломництва для драгомановців. Мальовнича краса гірських схилів, мелодійний шум струмочків та неве$ личкої річечки, що протікає поряд, надзвичайно п’янке повітря – все це створює атмосферу затишку та комфорту і надихає на нові звершення. І що особливо приємно – нам завжди раді в цих краях. Особливе піклуван$ ня відчувається зі сторони адміністрації санаторію, а також головного лікаря – Івана Немеша, завдяки якому наші студенти мають змогу не тільки оздоровитися, а й розвиватися творчо та навіть відкривати в собі нові таланти. За ці 15 років у драгомановців склався цілий ряд традицій, без яких “Сонячне Закарпаття” уже неможливо уявити. Обов’язковою у перші дні відпочинку є піша прогулянка до “поляни кохання”, – власне, так її назва$ ли самі студенти. Звідси відкривається неймовірно чарівна панорама на навколишню місцевість. Традиційним є також проведення трьох тематичних вечірок, які щоро$ ку різні. Креативні студенти університету, профспілкові активісти заздале$ гідь готуються, продумують та організовують за підтримки ППО студентів НПУ імені М. Драгоманова та адміністрації санаторію стилізовані вечірки. Обов’язково вони проходять у закритому форматі та мають свій дрес$код. Незмінним залишається вечір в українському стилі, обов’язковими атри$ бутами якого є вишиванка та рідна пісня. У проведенні цього вечора активну участь бере Центр культури та мистецтв та вокальний ансамбль “Купава”. Метою проведення заходу є відродження та популяризація укра$ їнських народних традицій, української пісні. Атмосфера тут завжди панує надзвичайна, а енергетика від запального танцю та рідної пісні зашкалює! Щорічним подарунком від “Сонячного Закарпаття” є цікаві екскурсії видатними історичними місцями краю. Студенти нашого університету мають можливість познайомитися з унікальними пам’ятками, відвідати фортецю в Чинадієво, Замок Паланок в Мукачево, Ужгородський замок, санаторій “Карпати”, святі місця краю, термальні купальниці тощо. Для молодої людини важливий активний відпочинок, і в “Сонячному” є всі умови його реалізувати. Це – ковзанка, гірськолижні спуски, що розта$ шовані поряд із санаторієм, де драгомановці і вперше стають на лижі, і встановлюють власні рекорди зі швидкісного спуску на лижах та санчатах. Санаторій також радо приймає наших добрих друзів з ближнього зарубіжжя – студентів Московського енергетичного інституту, які приєдну$ ються до драгомановців уже п’ятий рік поспіль. Цього року групу студентів з МЕІ очолив голова Профкому студентів Сергій Земнухов. Приємно від$ значити, що студенти$енергетики цікавляться історією краю, підтримують наші традиції та приймають активну участь у проведенні вечірок. Поїздка у “Сонячне” – це чудова можливість оздоровитися цілющою мінеральною водичкою. Варто зазначити, що процедури тут здійснює ква$ ліфікований медперсонал, тому вони приносять лише задоволення і користь. Студенти щиро вдячні за це головному лікарю санаторію Івану Немешу, який з батьківською турботою ставиться до них, сприяє в органі$ зації лікування та відпочинку. Цього року численна родина драгомановців відвідала “Сонячне Закарпаття” уже вп’ятнадцяте. Проте викладачі та студенти, які вже приїж$ джали сюди, завжди знаходять тут щось нове. Бувалі відпочивальники кажуть, що це схоже на хворобу, адже вони хочуть повертатись сюди ще і ще. Не вперше відвідує цей край і людина, під батьківською опікою якої пройшли незабутні десять днів у Закарпатті – голова ППО студентів НПУ імені М. П. Драгомагова Станіслав Цибін. Ось як Станіслав Григорович відгукується про цей відпочинок: “Той, хто хоча б один раз там побував, заражається “небезпечним вірусом”, отримує залежність від цього краю та тих прекрасних людей, які там живуть, на ту прекрасну воду, повітря та атмосферу. Я невимовно щасливий, що колись, у далекому 1998 році, наш університет поєднав свою долю з Закарпаттям”. Ювілейний заїзд відзначився вечірками – в голлівудському стилі церемонії “Оскар”, піжамною та українською. “Сонячне Закарпаття” – це не просто санаторій, це місце, де тво$ ряться традиції, поєднуються долі. Це місце, яке надовго залишиться у серці, бо приїжджають сюди у найщасливіші роки свого життя – роки сту$ дентства. А ці незабутні десять днів – це маленьке життя, яке хочеться проживати неодноразово. 4 Оскарівська церемонія. 2013 р. Голови ППО студентів НПУ і МЕІ Оскарівська церемонія. 2013 р. Перша делегація москвичів. 2009 р. Ольга МІНЕНКО, Тетяна ХОМИЧ Московська делегація разом з драгомановцями. 2013 р. Олександр Кулінченко � засновник традиції. 2009 р. Оскарівська церемонія. 2013 р. Стиляги. 2012 р. Школа. 2012 р. Студенти Інституту мистецтв. 2010 р. ЛЮТИЙ 2013 �Ювілей V I V A 19 лютого 2013 р. у Національно, му педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова відбулося вшанування 65,річного ювілею літе, ратурної студії НПУ, де свого часу нав, чався й український поет,пісняр Андрій Малишко. Сьогодні студія носить ім’я поета, так само як і Інсти, тут української філології та літератур, ної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова, а очо, лює літературну студію відомий поет, пісняр Андрій Демиденко. Поезія… Чи не вона пробуджує все найкраще, що було закладене богами в людині, і підносить її на неосяжні просто$ ри Духу? Поезія… Чи не вона допомагає нам бачити красу світу цього, сповнюючи його особливим сакральним змістом? Поезія… Чи не її магічні слова окриляють наші душі в миті радості та гоять їх у хви$ лини печалі? Відомий російський поет М. О. Некрасов свого часу говорив: “У душі кожної людини є клапан, що відкри# вається тільки поезією”. І саме НПУ імені М. П. Драгоманова допомагає його від$ крити! Одухотвореністю ліричного слова в той день було просякнуте все – натхненні вірші поетів, що злітали зі сцени, очі гля$ дачів, які із запалом ловили їх піднесену силу, сама атмосфера Альма$матер. Тор$ жество, якого з нетерпінням чекав кожен драгомановець, супроводжувалось пре$ зентацією творчого доробку літературної студії під назвою “Протуберанці слова”. Ця віршована збірка, що невтом$ П О Е З І Я ! Сьогодні літературну студію очолює поет�пісняр Андрій Демиденко ною працею створювалась протягом багатьох років, того вечора стала загаль$ ним центром уваги, надихала та заворо$ жувала присутніх. Ведучими святкування тріумфу поезії стали народні артисти України – Тамара Стратієнко та Андрій Демиденко. Саме вони, як ніхто інший, змогли провести присутніх до незглиби$ Віктор Андрущенко – автор ідеї і співупорядник книжки Протуберанці слова мого світу вивершеного слова, передати всю чарівність його найтонших відтінків. З вітальною промовою звернувся до ювілярів ректор НПУ імені М. П. Драгома$ нова, академік Віктор Андрущенко. “Наш університет, – говорить Віктор Петрович, – це університет талантів від першого й останнього викладача до пер# шого й останнього студента. Але остан# ніх немає, є лише перші. І літературний клуб імені А. С. Малишка тому неабияке підтвердження!” Велика кількість гостей зібралася в той день, аби привітати літстудійців з днем народження. Це народний вокаль$ ний ансамбль “Купава”, народний ама$ торський театр “Вавилон” та скрипаль світового класу Петро Мовчан. Чарівни# ми піснями порадували поетів та їх гостей заслужений артист України Петро Мрежук, фіналістка шоу “Голос країни” Ангеліна Моняк та тріо тенорів у складі Олега Філіпенка, Сергія Гурця та Івана Коренівського. З хвилюючими словами співпережи$ вання за долю літературної студії зверну$ лися до привідців торжества поет Іван Драч, академік НАПН України, співголова наглядової ради вишу Анатолій Тол, стоухов, народний артист України Ана$ толій Паламаренко. У промові кожного з них відчувалася пульсація справжнього душевного слова, що зробило свято по$ сімейному теплим та щирим. Особливої уваги того вечора заслу$ говувала публіка, що зійшлася розділити з ювілярами невимовні радощі святку$ Довірливе спілкування вання. Запал глядачів, їх бурхливі емоції та аплодисменти, що лунали вслід кож$ ному продекламованому віршу, додавали неабиякої наснаги митцям та сповнюва$ ли атмосферу заходу магнетизмом пра$ вдивої любові до поетичного слова. Літературна студія імені А. С. Малиш$ Поет Іван Драч пророкує довгі роки плідної роботи літстудії ка… Вона творила нові життя, що з нестримною силою виражались у віршах її вихованців, допомагала вчитись пре$ красному, шукати в звичайному незви$ чайне… Ось уже цілих 65 років... Хотілося б побажати цьогорічним ювілярам твор$ чих злетів, запаморочливого успіху та натхнення! Viva поезія! Юлія СУХЕНКО, студентка Інституту філософської освіти і науки Вітаємо ВЕСНЯНІ ВІДПОВІДІ І НАСТАНОВИ ВІД РЕКТОРА Весняний семестр у Драгомановському університеті Крім цього, ректор поставив ряд питань, які залишаються розпочався із зустрічі ректора університету та прорек, відкритими, і керівництво вишу саме на студентство поклада$ торського корпусу зі студентами. 18 лютого в головному ється у їх вирішенні: “Чому навчати більше – теоретичній чи корпусі університету у вже традиційно довірливому фор, практичній частині?”, “Чи потрібно давати більше аудиторних маті відбулось спілкування керівництва вишу і молоді, під занять, чи краще залишати більше часу на самоопрацювання час якого були порушені гострі питання, серед яких якість матеріалу”. освіти, умови навчання, участь у соціально і культурному Участь у соціально,політичному процесі. Починаючи житті країни. цей блок, ректор поставив запитання, хто читав На початку зустрічі ректор проекти Закону України “Про освіту”. В залі університету академік Віктор замайоріло лише кілька рук. Віктор Петрович Андрущенко окреслив суча$ наголосив, що приймаючи життєве рішення, слід сний стан університету і зау$ бути знайомим з різними поглядами і вміти їх важив, що сьогодні навчаль$ сприймати. Це показує силу особистості і її про$ ний заклад знаходиться на фесіоналізм. Тому Студентській раді університету етапі інтенсивного розвитку. було доручено створити робочу групу і провести Тому не дивно, що виникають ознайомлення із законопроектами і винести своє різні погляди на те чи інше судження щодо них. нововведення і лише спільни$ Віктор Андрущенко наголосив на тому, що в ми зусиллями студентства і університеті дбають про всебічний розвиток керівництва можна знайти молоді і цінують громадянську позицію кожного. Керівництво університету довіряє ефективну форму, яка пра$ “Участь у соціально$політичному процесі є важли$ студентству цюватиме на користь драго$ вою частиною нашого життя, але слід манівців. бути обачним, не дозволяти маніпу$ Якість освіти. На сьогоднішній день лювати собою, не піддаватися на різ$ питання якості освіти є пріоритетом для номанітні провокації”, – підкреслив університету. Пошук нових форм навчан$ ректор університету. ня, нарощення інтелектуального потенціа$ Участь у культурному житті. На лу вишу, поєднання досвіду викладачів зі думку ректора університету, студент$ стажем і креативні ідеї молодих колег – ство стало менше відвідувати куль$ все це сьогодні є реаліями Драгоманов$ турні події столиці. “Нещодавно я був ського вишу. на творчому вечорі Анатолія Палама# Питання якості освіти є об’ємним, і ренка і, озираючись, побачив у залі ректор присвятив його розгляду половину лише кілька наших студентів”, – роз# зустрічі. Це було пов’язано з кількістю повів Віктор Петрович. Ректор зазна$ Студентство отримало відповіді на питань, які надійшли на персональний чив, що сьогодні в університеті роз$ хвилюючі питання сайт Віктора Андрущенка щодо особливо$ квітло насичене культурне життя і стей Болонського процесу. Відомо, що в університеті діє 200$ велика кількість драгомановців беруть участь в ньому, проте бальна система оцінювання, коли студент під час навчання слід відвідувати якомога більшу кількість подій культурного набирає половину балів, а другу половину – під час екзамену. життя Києва, адже це підвищує загальний рівень людини. Це викликало ряд запитань від студентів, які не розуміють Загалом зустріч виявилась цікавою і динамічною. Студент$ доцільності цього. Така система оцінювання, на думку ректо$ ство змогло отримати відповіді на питання, які хвилюють, і навіть ра, “йде на зустріч” студентству, адже дає певний запас балів дізнатись фрагменти з власного студентського життя ректора, і можливість підвищити свою оцінку. Проте було вирішено про які він розповів у цей день. Завершилась зустріч настановою створити робочу групу для дослідження цього питання. Крім Віктора Петровича, що слід постійно працювати над самовдос$ системи оцінювання, вона має з’ясувати ефективність різних коналенням і ніколи не зупинятись на досягнутому. форм екзаменів. В університеті було запроваджено письмову форму екзаменів, та через це неодноразово підіймалось Сергій РУСАКОВ питання щодо більшої доцільності усного екзамену. ЛЮТИЙ 2013 Колектив Первинної профспілко, вої організації студентів Національно, го педагогічного університету імені М. П. Драгоманова щиро вітає з юві, лейним днем народження головного бухгалтера студентського профкому Катерину Миколаївну БУШУ. Вельмишановна Катерино Микола$ ївно! Прийміть найщиріші вітання з наго$ ди Вашого ювілею! Ваш життєвий і трудовий шлях, про$ фесіоналізм, багаторічна послідовна і наполеглива праця зробили вагомий внесок у розвиток профспілкового сту$ дентського руху. Ми пишаємось тим, що нам випала можливість працювати з Вами і досягати разом професійних висот. Нехай доля шле Вам добро і щастя, міцне здоров’я та достаток, а віра, надія та любов будуть вірними супутниками на Вашому життєвому шляху. Нехай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає Вас від негараздів та приносить тільки позитивні емоції. Зичимо Вам довгих років життя, наповнених творчістю і натхненням, великого людського щастя, благополуч$ чя та вічної душевної молодості! З повагою, колектив Первинної профспілко� вої організації студентів НПУ імені М. П. Драгоманова 5 �Історія університету Г О Л О В Н А Нещодавно у видавництві “Освіта України” вий, шла книга “Історія та сьогодення Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова”. Задум її створення виник давно, а втілити омріяне у життя вдалося у 2010 році, коли університет готувався до святкування 170,ї річниці з дня народження Михайла Драгоманова. Директор бібліотеки Людмила Савенкова підтрима$ ла ідею створення книги, незважаючи на те, що це була копітка робота. У архівах збирали матеріал не лише про нинішніх працівників, а й про тих, хто трудився в далекі довоєнні та післявоєнні роки. Основою ж стали спогади ветеранів бібліотеки. Тепер читачі зможуть прослідкувати шлях розвитку книгозбірні від бібліотеки педагогічних кур$ сів при університеті Святого Володимира (1834 р.) до однієї з найбільших наукових бібліотек педагогічних уні$ верситетів України. У вступному слові до книги ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, док$ тор філософських наук, академік Віктор Андрущенко наголосив: “Серед найцінніших надбань людської цивілі# зації особливе місце належить книзі. Вона – джерело знань і просвіти. Вона – наймогутніший заряд духовності, основа інтелектуального і естетичного збагачення нації. Увібравши в себе найкраще з накопиченого віками, книга є не лише генератором знань, а й рушійною силою подальшого розвитку суспільства, спрямованого на твор# чість, служіння Добру та Істині”. Високо оцінив ректор роботу співробітників бібліотеки, які об’єднані єдиним почуттям великої поваги до Книги та читачів. Становлення книгозбірні почалося з п’ятитисячного книжкового фонду. У різні роки до бібліотеки університету надходили окремі видання з Психологічної семінарії при університеті Св. Володимира, педагогічного музею Київ$ ського Ученого округу, бібліотеки Кам’янець$Подільського Українського університету, духовних семінарій, академій та приватних книжкових колекцій. У фондах бібліотеки збереглися раритетні видання ХІХ століття, серед яких – перше видання “Кобзаря” Т. Г. Шевченка, збірки творів великого поета, видані у Санкт$Петербурзі в 1883, 1886, 1899 рр.; прижиттєві видання Івана Франка “Апокрифи і легенди” у чотирьох томах (Львів: 1896, 1899, 1902, 1906); “Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ” (за редакцією М. С. Грушевського, А. Е. Кримського, 1914); “Собрание сочинений” ректора університету Св. Володимира і одночасно позаш$ татного директора Педагогічного інсти$ туту М. О. Максимовича (1876–1880 рр.) і багато інших цікавих книг. За бажання кожен студент, аспірант, докторант чи працівник університету може ознайомитися з унікальним фондом педагогічної, психологічної, природничої, фізико$математичної, соціально$гуманітарної, філологічної, художньої, довідко$ вої літератури, з виданнями нашого університету. Сьогодні бібліотечний фонд налічує понад 1 мільйон 235 тисяч примірників з різних галузей знань. Читачі мають змогу скористатися дисертаціями, які захищені в нашому університеті (їх близько трьох тисяч) та документами, які представлені на локальних елек$ тронних носіях. Серед викладачів вишу склала$ ся добра традиція: примірник щойно виданої книги – в дарунок читачам наукової бібліотеки. Осо$ бливий вклад у поповнення фонду бібліотеки внесли ректор універси$ тету Віктор Андрущенко, перший проректор Володимир Бех, про$ ректор з наукової роботи Григорій Волинка, професор кафедри філо$ софії Наталія Мозгова, директор Інституту соціології, психології, управління Володимир Євтух, завідувач кафедри стилістики укра$ їнської мови Любов Мацько. Поповнили фонд бібліотеки й видання з власної книгозбірні Почесного ректора універ$ ситету Миколи Шкіля. Кандидат філософських наук Володимир Дорошкевич подарував науковій бібліотеці книги М. П. Драгоманова та статті$розвідки про літератур$ но$критичну діяльність Великого українця з бібліотеки свого батька Олександра Костьовича, професора Київ$ ського інституту народної освіти імені М. П. Драгоманова, відомого українського літературознавця і критика. Власну бібліотеку професора Петра Орлика презентувала його дружина Марія Орлик. Збагатили книжковий фонд і книги вченого$педагога, 6 К А Ф Е Д Р А колишнього завідувача кафедри педагогіки університету Олексія Мороза, які люб’язно надала в користування читачам бібліотеки родина вченого. Це його авторські роботи, література з педагогіки та психології, художні твори вітчизняних та зарубіжних письменників. Бібліотека не лише поповнює свої фонди, а й за під$ тримки адміністрації вишу, ректора університету Віктора Андрущенка та всіх господарчих служб змінює свій есте$ тичний вигляд. Так, у 2009 році з’явилася можливість виділити в окре$ мий фонд рідкісні видання XVIII – початку XX століття, від$ крито новий читальний зал № 2, де також можуть пра$ цювати аспіранти, докторанти, здобувачі. Тут проводяться лекції, консультації та семінарські заняття, зустрічаються гості з далекого та близького зарубіжжя. Нове видання “Історія та сьогодення Наукової бібліо$ теки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова” представляє інформаційно$пошуко$ вий апарат бібліотеки: традиційні, карткові та електронні каталоги і картотеки. На початок 2010 року карткові ката$ логи та картотеки налічували понад 2 мільйони 200 тисяч основних і додаткових бібліографічних записів. Електрон$ ний каталог, започаткований у 1992 році на базі автоматизованої бібліотечно$ін$ формаційної системи ИРБИС, відображає книжкові надходжен$ ня, автореферати дисертацій, періодичні видання, повнотек$ стові документи. Загалом це понад 390 тисяч записів. Для оперативного поінформуван$ ня читачів у бібліотеці функціо$ нує “Бібліокур’єр”. Найприємнішим для храните$ лів книг є обслуговування читачів. Бібліотека НПУ – це розгалужена струк$ тура обслуговування професорсько$викла$ дацького складу, докторантів, аспірантів та студентів уні$ верситету. Читачами бібліотеки є понад 20 тисяч студен$ тів, викладачів, аспірантів. Щодня бібліотеку відвідують понад 2 тисячі, а за рік – більше 651 тисячі користувачів. Кількість виданих за рік книг перевищує 1 мільйон примір$ ників. До того ж бібліотека передплачує близько 300 назв періодичних видань, а обмінний фонд налічує 2 тисячі 649 документів. Видання, що зібрало історію бібліотеки, містить також бібліографію друкованих праць колективу починаючи з 1958 р. Безперечний інтерес викликають копії титульних сторінок і маргіналії та печатки раритетних видань з фонду бібліотеки. З великою повагою до працівників бібліотеки як нинішніх, так і колишніх, складено біографічний словник. Читачі дізнаються про тих керівників, які стояли біля витоків формування бібліотеки у 1920–1953 рр. і доклали багато зусиль, щоб бібліотека стала такою, якою ми бачи$ мо її сьогодні. Це В. Кордт, І. Ребельський, Ц. Рабінович, М. Мороховська, Д. Серветник, М. Лукаш. Двадцять чоти$ ри роки кермувала книгозбірнею Ганна Севастянівна Разумова, вмілий керівник, талановитий організатор. Шістдесят років свого життя віддала бібліотеці Ельга Татарчук, яка завжди була еталоном інтелігентності, високої культури, ерудиції та відданості бібліотечній спра$ ві. Славні традиції своїх попередників продовжує сьогодні молодь, яка працює, використовуючи сучасні інформацій$ ні технології у своїй роботі. Нове видання – це значний вклад в історію не лише бібліотеки, а й нашого університету, який має високий ста$ тус одного з провідних педагогічних вишів України. Багато зусиль і праці доклали укладачі видання: директор бібліо$ теки, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник культури України, відмінник освіти України Людмила Савенкова, завідувач інформаційно$бібліографічного від$ ділу, відмінник освіти України Наталія Тарасова, почес$ ний директор бібліотеки, відмінник народної освіти Украї$ ни Ельга Татарчук. Копітку роботу з літературного редагу$ вання взяла на себе завідувач відділу каталогізації, відмін$ ник освіти України Л. Стеблина. Час рухається невпинно, і комп’ютеризація освітньої галузі докорінно змінює ритм життя та діяльності колекти$ ву бібліотеки, висуває нові вимоги до професійного рівня її персоналу. До звичних бібліотечних технологій обслуговування читачів додалися нові – із застосуванням автоматизова$ них інформаційно$пошукових систем, штрих$кодуванням фонду, новими формами обслуговування з використан$ ням пластикових читацьких квитків. Бібліотека використовує найкращий досвід вітчизня$ них та зарубіжних книгозбірень для створення гнучкої, орі$ єнтованої на читача бібліотеки з максимальним викори$ станням інформаційних технологій. Для досягнення ефективної роботи бібліотеки ство$ рюються належні умови праці. Так, у читальному залі № 1 та в новоствореному № 2 у відкритому доступі предста$ влені словники, енциклопедії, інша довідкова література з різних галузей знань. У читальних залах організован авто$ матизовані робочі місця для користування Інтернетом. Є можливість використовувати електронні видання, повно$ текстові документи, електронні часописи, енциклопедичні та довідкові книги. Передбачається розширення засобів інформування професорсько$викладацького складу і студентів про нові надходження до бібліотеки. Це дасть змогу використову$ вати нові джерела для підвищення свого професійного і фахового рівня. Історія наукової бібліотеки – це історія духовності уні$ верситету, і головне її завдання – не лише навчати, а й виховувати нове покоління справжніми патріотами Украї$ ни, високими професіоналами і педагогами нової доби. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, співробітник Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова ЛЮТИЙ 2013 �Міжнародна співпраця НА ВОДОХРЕЩА У БУДАПЕШТ ма важливість акції 1919 року для єдності України та боротьби за її незалежність. Анатолій Висоцький вручив відзнаки Патріар$ ха України і Всієї Русі блаженнішого Філарета Надзвичайному і Повноважному Послу України в Угорщині Юрієві Мушці, керівництву діаспорних організацій та ознайомив присутніх із наказом ректора НПУ Віктора Андрущенка про нагоро$ дження Повноважного Посла України в Угорщині пана Юрія, представників українських організацій 18,21 січня 2013 року делегація НПУ у складі директора Інституту української філології та літера$ турної творчості імені А. Малишка Анатолія Висоцького, заступників директора Валентини Шемет і Інни Ліпницької, колективу народного самодіяльного ансамблю “Купава” під керівництвом Євгенії Чугунової та священика Київської право$ славної духовної академії, кандидата богословських наук о. Романа Маланяка взяла участь в організації та проведенні святкування Водохреща на запро, шення Самоврядування українців Уйпешта міста Будапешт. Делегацію НПУ імені М. П. Драгоманова радо вітали Голова Європейського конгресу українців, перший заступник голови Світового конгресу укра$ їнців, голова Товариства української культури в Угорщині Ярослава Хортяні, голова Самовряду$ вання українців Уйпешта Єлизавета Ладані, голо$ ва Самоврядування українців міста Сегед Наталка Шайтош та численна громада наших земляків в Угорщині. Традиційне урочисте святкування Йордана (так називають це свято угорські українці) відкрилося з привітання українців за кордоном Президента Украї$ ни, котре зачитав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Юрій Мушка. У своєму виступі Посол також нагадав про ще одну важливу подію в житті українців – День соборності України, адже цього року українці відзначають 94$ту річницю символічної злуки УНР та ЗУНР, підкресливши зокре$ пешті на нещодавно перейменованій площі імені нашого великого поета, та до пам’ятника жертвам голодомору в Україні 1932–1933 рр. Візит до Будапешта був плідним не лише для зміцнення культурних зв’язків між українцями різних країн та материковою Україною, але й для розвитку міжнародних наукових зв’язків Національного педа$ гогічного університету імені М. П. Драгоманова з освітніми закладами світу, зокрема Сегедським нау$ ковим університетом, де вже понад десять років викладають українську мову викладачі кафедри української мови (викл. Н. Ханикі, на та доцент І. Багмут), та осередком Європейської асоціації викладачів укра$ їнської мови і літератури у самоврядуванні українців в Угорщині. Голова Європейського конгресу україн$ ців Ярослава Хортяні висловила подяку делегації Національного педагогічного уні$ верситету імені М. П. Драгоманова від українських організацій в Угорщині та спо$ дівання на подальшу плідну співпрацю з нашим університетом. Інститут української філології та літературної творчості імені А. Малишка в Угорщині Ярослави Хортяні, Єлизавети Ладані, Наталки Шайтош високими нагоро$ дами Національного педагогічного універси$ тету імені Михайла Драгоманова за багато$ річну співпрацю з нашим університетом у галузях культури і науки. Цьогорічне святкування Йордана надов$ го залишиться в пам’яті наших земляків вра$ жаючим виступом колективу народного самодіяльного ансамблю “Купава”, у вико$ нанні якого прозвучали колядки, щедрівки, українські народні пісні, що викликали звору$ шливу реакцію української громади. Програма святкування передбачала не лише зустрічі з нашими земляками в Угор$ щині, але й покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку, що знаходиться в Буда$ Міжнародний чемпіонат ТАНОК У РИТМІ СТРИБКА НЕЩОДАВНО у спортивному комплексі НПУ сників довірено вимогливому та справедливому журі, імені М. П. Драгоманова відбулися грандіозні зма, що представляли Україну, Польщу й Угорщину. Кожна гання – ІІ Міжнародний чемпіонат з Джампстайлу танцювальна постановка не була схожа на іншу, кожен JTP WORLD CUP – 2012. учасник намагався показати якусь свою фішку виступу, Організатором кубку виступив Дитячий Народний використовували навіть акробатичні трюки. У перервах художній колектив “Спортивно$танцювальний ансамбль між змаганнями конкурсанти активно розминалися, “Пульс”, де керівником гуртка з джампстайлу є студент повторювали композиції свого танцю. Командна під$ 4$го курсу Інституту гуманітарно$технічної освіти Шка$ тримка допомагала учасникам зібратися та показати поїд Андрій – учасник кількох танцювальних конкурсів якнайкращі результати. Щирі емоції вирували у залі НПУ імені М. П. Драгоманова, призер багатьох всеукра$ змагань. їнських та міжнародних зма$ гань з джампстайлу. Загалом на змаганнях було більше 200 учасників, що представляли різні куточ$ ки України, а також Росію, Польщу, Угорщину, Італію. Для учасників з різних міст, областей, країн ця подія – це можливість зустрітися, поспілкуватися, обмінятися досвідом, себе показати і на інших подивитися. Цей захід є доказом того, що джамп$ стайл виходить за межі on$li$ ne існування (як це було кіль$ ка років до цього). Змагання проходили у кількох вікових (від 12 до 25 років) та професійних категоріях: “джуніор”, “меді$ ум”, “профі”. Чемпіонат про$ ходив за чітким попередньо встановленим регламентом і правилами. Оцінювання уча$ Учасники Міжнародного чемпіонату з джампстайлу ЛЮТИЙ 2013 За результатами цього конкурсу до переліку влас$ них досягнень Андрій заслужено додав ще дві нагороди: срібну медаль за дуетний виступ JTP$brothers у парі зі своїм братом Максимом та срібну медаль у соло$висту$ пі в категорії “профі”. На змаганнях Андрій достойно представив не тільки свій танцювальний колектив АСТ “Пульс”, але й всю Україну! Вітаємо Андрія з черговим успіхом організації та участі у змаганнях з джампстайлу! Вл. інф. Джампстайл (англ. Jumpstyle) – танцювальний і музичний стиль, який поширений в Європі в останні роки, в основному в Нідерландах, Бельгії, а також на півночі Німеччини та Франції. Танці проходять під енергійну елек$ тронну музику, кожен танцюрист на свій манер в ритм музики здійснює рухи, схожі на стрибки, за що стиль і отримав свою назву (jump – “стрибок” в перекладі з англійської). Якщо тан$ цюристів декілька, то вони не повинні торкатися партнера. Вітаються несин$ хронні дії різними танцюристами. Джампстайл з’явився в 1997 році в Бельгії. Вікіпедія 7 �Стежками Батьківщини Студентська творчість “НАС КЛИКАЛА В МАНДРИ ДОРОГА…” Замками, замками, зам, ками… Як же чудово подо, рожувати, відкривати для себе нові горизонти, знахо, дити місця, куди хочеться повернутися ще, хочеться пройтись вже знайомими стежками і потонути в осені… Студенти Інституту інозем$ ної філології звикли до подоро$ жей. Вони частенько мандру$ ють рідною країною, та й чужи$ ми. І ця осінь не стала виклю$ ченням. Спочатку бажаючі відвідали дендропарк Софіївка, справжню перлину України, одне з 7 її чудес. Зовсім нещо$ давно – повернулися з казково$ го міста Лева, завітавши до трьох замків на його околицях. А в останні вихідні осені милу$ валися містом, що часто називають “Квіткою на камені”. Саме тієї прохолодної осінньої пори студентів$першачків, студентів старших курсів, випускників інституту та викладачів об’єднала жага до історії, до пізнання спад$ щини народів, що колись заселяли рідну кра$ їну. Екскурсія до Кам’янець$Подільського тривала два дні, за які вдалося відвідати багато історичних місць. А почалося все з візиту до ще одного з “7 чудес України” – Хотинської фортеці, що знаходиться на схи$ лах давнього Дністра. Сьогодні до фортеці входять десятки гектарів, які не мають кори$ сті – ними гуляє вітер. А раніше вся місцевість була забудована спорудами господарського призначення. Залишився лише замок, пере$ ступивши поріг якого, ми поринули в давню епоху. Уявили собі навісні сади, фонтани, доторкнулися до вже замурованих арок кня$ жого двору. Відчули запах турецької кави. Між частинами двору, будівлями порушена гармонія, адже споруди не раз будували, укріплювали, штурмували, захоплювали та включали в свої володіння давньоруські князі, молдавські господарі, польські королі, укра$ їнські гетьмани, турецькі султани, російські та австрійські полководці. І кожен народ вносив сюди щось своє, колоритне. Фортеця витри$ мувала багато атак, захищала свій народ, гні$ тила ворогів. Сьогодні це окраса місцевості, колись – гарант безпеки. Мабуть, єдиною згадкою функцій будівлі сьогодні є красно$ мовна назва найближчого села Атаки. Кида$ ється в око поблизу біл$борд з написом “Край, де варто жити”. Далі за маршрутом ми вирушили на пішохідну екскурсію по Кам’янець$Подільсь$ ку. Місто вразило мене своєю різноманітні$ стю. Здавалося б, звичайне маленьке містеч$ ко, типовий районний центр. Але воно має багато особливостей. Ну, по$перше, в ньому найбільша частка студентів (22 тисячі на 103 тисячі населення). По$друге, його історія заз$ нала багато змін. В місті проживали різні Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 народи, споруджували різноманітні будівлі, більшість яких по собі залишили лише згадки – закидані землею фундаменти. На жаль, держава не виділяє кошти на їх реконструк$ цію. Студенти$історики самостійно відкопу$ ють їх, а багатії добудовують будівлю за знай$ деним фундаментом. Головна умова – щоб новобудови були саме в тому стилі, в якому були колись, щоб фасади точно відтворюва$ ли план фундаменту. Місто поділено на 7 кварталів, в кожному проживала окрема нація. Кожен має свою специфіку, архітекту$ ру. Ми пройшлись єврейським, польським, українським, російським кварталами. Багато в місті соборів та костелів. З собору Олексан$ дра Невського донісся до нас запах справ$ жніх воскових свічок. Костели вражають своєю еклектичністю, вони поєднують різні форми, напрямки, течії архітектури. Як, в принципі, і все місто. Не менш за будівлі вражає тутешня природа. Колись, 15$ 20 млн років тому, у цих місцях було море, яке залишило по собі згадку – Дністровський каньйон, який мов прорізає місто, відкри$ ваючи нам його серце та річку Смотрич, що обтікає все місто. Наша мандрівка першого дня закінчилася відвіданням замка, справжньої окраси міста, що сяяла теплим приємним світ$ лом. Збудований він був ще литовцями для захисту від воро$ гів. Недаремно він вражає своєю могутністю, адже для укріплення каменів використовували суміш з яєць та кісток тварин, а такі будівлі справді довговічні. Сьо$ годні він має багату архітектуру та історію. Як на мене, жодний витвір архітектури не зрівняється з творіннями природи. Природа ж не має приладів, засобів праці. Не має нічо$ го допоміжного. Вона просто творить. Ми відвідали одне з її “творінь”. Я б навіть сказала – шедеврів. А саме – кришталеві печери, розташовані на Тернопільщині. Колись там протікала річка, яка вимила химерні образи тварин на стінах. Самі ж стіни дійсно, мов всипані кришталем, виблискують у світлі прожекторів. Гадаю, це ідеальне місце не лише для відкриттів спелеологів, а й для всіх Томів Сойєрів нашого часу. Особисто я хотіла б зайнятися там якимось видом мистецтва, щоправда, ще не вирішила, яким саме. Атмосфера там надихає, спонукає до творчості. Там вічна темрява, тиша, спокій. Це не можна описати – це потрібно відчути. Це місце, куди хочеться повернутися. А можливо, ми ще колись повернемось туди. До тих печер. До того міста. До того каменю, на якому квітка. Пропонуємо вашій увазі поетичний дебют Даринки КУРБАНОВОЇ, студентки ІІ курсу Інституту української мови та літературної творчості імені А. Малишка. Ось що вона говорить про свою творчість: “Для мене вірш – це можливість висловитися. Якщо чесно, я ніколи не намагалася вкладати в поезію філо# софські теми, тим більше зачепити якісь проблемні питання. Ні, навпаки, – я пишу про одне. Кохання. Я люблю простоту. До того ж, мене ніколи не вчили, “як правильно писати”. Що відчуваю, те й переношу на папір. Можливо, ви запитаєте: “Чому пишеш?”. Відпо# вім: бо живу. І відчуваю. Всередині душі”. ну ось і все, здається так, ну ніби... вимкнули все світло. це шостий день. це середа. попереду ще ціле літо. Скачет время по секундной стрелке туда#сюда, неделя, месяц, год. Лежат пионы в нежно#белой ленте, Лежат цветы у моих ног. помада. губи. руки. смак. смак щастя в тебе на обличчі. я цілувала ці уста. я їх чекала. цілу вічність. С тобою, милый, всегда так сладки Яркий закат, бледный рассвет, и жаркий день у озера на кладке, и завтрак, ужин и обед. хилила голову на мужні плечі. тонула в поглядах очей. я посміхалась. кожен вечір. та що там вечір, – кожен день. С тобой мне не страшны фантомы, С тобой – улыбка до ушей, Твои глаза, как океан, – бездонны, Твоя душа родна моей душе. і ось він – час той. сутеніє. обійми щирі, без прикрас. ти обіймав тоді востаннє. тоді жила останній раз. Я без ума... твоя недавняя щетина приятна так моей щеке... Я – обожаю каждую твою морщину, ты – любишь родинку, что на моём плече. тепер цілую силуети. що маю я? усе впусту. пишу заїзжені куплети. і наче мертва... а живу. Нам не нужны ни горы страсти, ни много слов, ни суеты. Мы просто слеплены из счастья Ты – это я, я – это ты. Фотофакт В Каневі на Тарасовій горі відбулося вручення премії 2012 року Міжнарод$ ного культурно$наукового фонду Тараса Шевченка “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля” , де серед зару$ біжних номінантів лауреа$ том став і доктор філософ$ ських наук, професор Націо$ нального педагогічного уні$ верситету, завідувач кафе$ дри журналістики Інституту української філології письменник Віктор Жадько. Премію Віктору Олексійовичу присуджено за багаторічну пошукову краєзнавчу та просвітницьку працю на ниві української культури, численні наукові та художні книги, роботу автора$упорядника Універсальної енциклопедії “Черкащина”, як фахівцю в галузі шевченкознавства, меценату, який поширює матеріали про Тара$ са Шевченка в Україні і за кордоном, за нові його знахідки з життя та творчості Коб$ заря. Фотопрогулянка бульваром Оксана ЧЕРНУХА Світлина Ірини ТИЩУК Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛЮТИЙ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 2 (1630) (лютий 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 2 (1630) (лютий 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/193 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/5782cbfeeaed78b907359c5860e64b99.pdf e5a6dec99df4a9b83d6f7e318bf985d3 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1629) (січень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/15">Педагогічні кадри. 2013 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1629) СІЧЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Знакові події 2012 року для університету Конкурс “Учитель музики ХХІ століття” Євро�2012 Позитивною стала участь студентів1 волонтерів в обслуговуванні гостей та учасників футбольних баталій “Євро–2012”. Висока компетентність, мовна підготовка, культура і мораль1 ність наших студентів відзначені подя1 ками керівників держави і столичного міста Києва. Міжнародною акцією стало прове1 дення мистецького конкурсу імені Дмитра Кабалевського, в якому взяли участь представники майже 15 країн світу. Ювілей Андрія Малишка Педагогічна Конституція Європи Величезного позитивного розго1 лосу набуло засідання Правління Асо1 ціації ректорів педагогічних універси1 тетів Європи (м. Прага, Чехія), де було схвалено Проект Педагогічної Консти1 туції Європи. Всеукраїнський резонанс викли1 кала реалізація низки заходів з від1 значення 1001літнього ювілею нашо1 го випускника, знаменитого поета Андрія Малишка. Ювілейний вечір, проведений у Національній філармо1 нії, увійшов в історію культури. Популяризація української мови Підтримка драгомановців Позитивно сприйнято в колективі вручення сертифікатів на володіння земельними ділянками у Вишго1 родському районі міста Києва майже 701ти викладачам та співробітникам університету. Вагомим вкладом у поширення та популяризацію української мови стало виконання доручення Президента дер1 жави та Міністра освіти і науки, молоді та спорту України щодо організації дистанційного навчання представників української діаспори, що проживають у Бразилії. Конференція трудового колективу У НОГУ З РОЗВИТКОМ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА НАЦІОНАЛЬНИЙ педагогічний університет імені Михайла Драгома! нова – один з провідних вищих нав! чальних закладів України – впевнено та твердо крокує разом із суспільним прогресом і світовим розвитком. Це вкотре довів ректор вишу Віктор Андрущенко під час звіту на конфе! ренції трудового колективу вищого навчального закладу 11 січня 2013 року. Ректор зробив огляд найбільш знакових заходів 2012 року, які засвідчують важливе місце і роль уні! верситету в житті не тільки галузі, але й суспільства загалом. На завершення доповіді Віктор Петрович акцентував увагу на декількох основних завданнях, в контексті виконання яких мають розгортатися інновації в навчальній і науковій діяльності, в системі міжнародної співпраці, у сфері соціальної роботи та управління: “Першим з таких завдань є комплекс справ, пов’язаних з поширенням і зміцненням авто� ритету української мови. Поточний навчальний рік оголошено нами як “рік української мови і духовності”. Тож давайте мобілізуємо всі ресурси і резерви для виконання завдань, прийня� тих Гуманітарною Радою при Президентові України, й зробимо наш університет дійсним і головним джерелом мови, духовності і культури. Куратором виконання цього завдання я приз� начаю першого проректора Володимира Павловича Беха. Другим важливим завданням на поточний рік є завдання підняття рівня наукових дослі� джень до рівня статусу університету як дослідницького. Нам слід паспортизувати усі наукові лабораторії й центри, підвищити відповідальність вчених спеціалізованих рад, привести у від� повідність до нових вимог видання наукових збірників, розгорнути міжнародне наукове спі� вробітництво. Цей напрям я прошу очолити проректора з наукової роботи Григорія Іванови� ча Волинку. Третім не менш важливим завданням є підготовка і проведення комплексу заходів до 180�річчя університету. Треба підтягнути всі підрозділи, навести ідеальний порядок у нашому домі, ввійти, а може й очолити, всі головні напрями реформування галузі, які пропонує до реа� Вчена рада лізації наше Міністерство. Цей напрям роботи прошу очолити першого проректора з органі� зації навчально�виховної роботи та економіки Олега Семеновича Падалку. Четверте завдання пов’язується із підготовкою до відзначення 200�літнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка. Навчальний процес, наука, міжнародні зв’язки, виховна робо� та мають бути мобілізовані до утвердження духу Великого Кобзаря, його державницької пози� ції й українського світогляду. Організаційні обов’язки в цьому плані покладаю на проректора з науково�методичної роботи гуманітарних інститутів Богдана Івановича Андрусишина. Нарешті – п’яте завдання, яке ми маємо реалізувати в поточному році, – повноформатне входження університету в Європейський освітній простір. Основою його реалізації є виконан� ня амбітного проекту під назвою “Педагогічна конституція Європи”. Уже в найближчий час проект треба представити Дипломатичному корпусу, акредитованому в Україні. До березня цього року провести “Всеукраїнську педагогічну раду”, а у травні – Другий форум ректорів педагогічних університетів (м. Франкфурт�на�Майні, Німеччина). Потрібно терміново реєс� трувати нашу Асоціацію у європейських структурах, залучити до проекту найбільш вагомих і видатних гуманітаріїв Європи. Організацію діяльності в цьому напрямі покладаю на проректо� ра з міжнародних зв’язків Володимира Григоровича Лавриненка”. Під час обговорення звіту ректора з власними оцінками роботи Національного педагогіч! ного університету імені Михайла Драгоманова та його керівництва виступили співголова Наглядової ради вишу, академік Анатолій Толстоухов, директор Наукової бібліотеки НПУ Людмила Савенкова, директор Фізико!математичного Інституту Микола Працьовитий, проректор з дистанційної освіти та інноваційних технологій навчання Анатолій Кудін, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії Інституту інформатики Володимир Сергієнко та студентсь! кий ректор Микола Давидюк. З повним текстом виступу ректора університету ви можете ознайомитись на сайті http://www.npu.edu.ua. Педагогічний дует Турнір До драгомано� вської родини прибуло! Гра в шахи – “Королівська гра” Серця зливалися в дуеті... стор. 2 стор. 6 стор. 7 �Самоврядування ЗВІТНА ПРОФСПІЛКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ 5 листопада 2012 року відбулася звітна конферен1 ція первинної профспілкової організації студентів Націо1 нального педагогічного уні1 верситету імені М. П. Драго1 манова. З вітальним словом перед учасниками зібрання виступив ректор НПУ імені М. П. Драго! манова Віктор Андрущенко, який вручив кращим студентам дипломи про надання іменних стипендій та привітав із насту! паючим святом – Міжнародним днем студента. З доповіддю про роботу профспілкового комітету за 2012 рік виступив голова проф! кому Станіслав Цибін. Він звернув увагу на соціальний захист студентів, оздоровлен! ня, програми допомоги та іменні стипендії. Також на кон! ференції було прийнято рішен! ня збільшити розмір щомісяч! ного членського внеску з 1 січня 2013 року для студентів, аспірантів і докторантів, що навчаються на денній формі, не менше 1,5% від стипендії та інших виплат. Для членів проф! спілки – студентів, аспірантів та докторантів, які не отримують стипендію і навчаються на кон! трактній основі, розмір членсь! ких внесків встановити в розмі! рі 1% від мінімальної стипендії. Роботу профспілкового комітету за звітний період одноголосно визнано задовіль! ною. На звітній профспілковій конференції були нагороджені грамотами голови профбюро та профгрупорги першого курсу за кращу мотиваційну роботу. За інформацією сайту прес�служби КМОППОіНУ Потенціал Вітаємо доцента кафедри економічної і соціальної гео! графії Інституту природничо! географічної освіти та екології, кандидата географічних наук, старшого наукового співробіт! ника НАН України МОЗГО1 ВОГО Артема Анатолійовича з присудженням Премії Вер! ховної Ради України найтала! новитішим молодим ученим у галузі фундаментальних і при! кладних досліджень та науко! во!технічних розробок за 2012 рік! 2 Вчена рада ДО ДРАГОМАНОВСЬКОЇ РОДИНИ ПРИБУЛО! 18 грудня 2012 року усі драгома1 новці запам’ятають як одну з найвиз1 начніших подій в історії альма1ма1 тер. Цього дня відбулося на перший погляд традиційне засідання Вченої ради Національного педагогічного уні! верситету імені Михайла Драгоманова. Лишень урочисті збори були присвячені врученню академічних мантій та дипло! мів почесних професорів друзям Драго! мановської родини. А саме – поету, перекладачу, літера! турному критику, громадсько!політич! ному діячеві Дмитру Павличку, доктору педагогічних наук, про! фесору, дійсному членові НАПН України, заслуже! ному діячеві науки і техні! ки України Нелі Ничкало та українському літерату! рознавцю, директору Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Миколі Жулин1 ському. З вітальним словом та вдячністю до гостей і присутніх звернувся ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко. Почесну місію проголошення наказу про вручення академічних мантій оголосив перший проректор, професор Володимир Бех. Також на святі були присутні професори, директори Інститу! тів та гості. У своїх виступах вже почесні драго! мановці розповідали, хто і як підкорював науковий олімп. Так би мовити, ділилися досвідом. Також Нелю Григорівну, Дми! тра Васильовича, Миколу Григоровича драгомановці урочисто попросили про! читати кілька лекцій для студентів, часті! ше приходити до вишу та дозволити вчи! тися у метрів мистецтва й науки. У свою чергу Віктор Петрович наголосив, що університет має чудову традицію вида! вати книги своїх почесних професорів, тому най! ближчим часом полички Наукової бібліотеки НПУ прикрашатимуть нові книги Нелі Ничкало, Дми! тра Павличка і Миколи Жулинського. Затишну атмосферу дарував Національний заслужений академічний народний хор імені Г. Верьовки, який зігрівав своїми піснями в зимову погоду. Олександра ДУДКО, прес�служба університету ВИСТАВКИ ПЕДАГОГІЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ ПОПОВНЮЮТЬСЯ... Нещодавно в Педагогічному музеї України міста Києва була від1 крита велика експозиція, яка прис1 вячена 1051й річниці з дня наро1 дження Михайла Семеновича Гри1 ценка, дослідника історії українсь1 кої педагогіки, громадського діяча, доктора педагогічних наук, професора Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського, а згодом – про1 фесора1консультанта лабораторії теорії та історії педагогіки НДІ педагогіки України. На відкриття нової експозиції були запрошені представники Науко! вої бібліотеки НПУ імені М. П. Драго! манова: директор Наукової бібліоте! ки, заслужений працівник культури Людмила Савенкова, заступник директора Тетяна Биткова, завідувачка відділу бібліо! графії Наталія Тарасова. Працівники науко! вої бібліотеки внесли свій вклад у підготовку виставки, за що одержали подяку від керів! ництва Педагогічного музею України та Національної академії педагогічних наук України. Пощастило відвідати Педагогічний музей та ознайомитися з виставкою й студентам ІІІ курсу Інституту іноземної філології універси! тету, які прийшли з асистентом кафедри тео! рії та історії педагогіки Оксаною Вознюк. Виставку відкрив директор Педагогічного музею України Володимир Малюга. Він від! значив, що надзвичайно приємно відкривати нові експозиції про видатних педагогів, які були справжніми сіячами доброго, вічного, які своєю подвижницькою працею досліджували теорію та історію педагогіки. Педагогіка – наука, яка ніколи не зупиняється на досягну! тому: відкрито нові імена, події та ідеї, час не стоїть на місці, і ми ніколи не забуваємо тих, хто по краплині вносив нове в науку, хто праг! нув завжди нести любов і доброту, щедрість своєї душі на вівтар рідної держави. Про життєвий і творчий шлях видатного педагога та науковця розповів старший нау! ковий співробітник музею Валерій Харчен1 ко. З великим захопленням і гордістю він роз! повів про те, як проводилися пошуки експо! натів, документів та наукових праць в містах, пов’язаних з життям і творчістю Михайла Семеновича Гриценка. Біографія видатного педагога, на перший погляд, звичайна і про! ста, але згодом пізнаєш, скільки довелося йому перенести труднощів, перш ніж знайти своє, сокровенне в українській педагогіці. Михайло Семенович Гриценко народився 7 листопада 1907 року в селі Великі Сорочин! ці (тепер Миргородський район Полтавської області) в сім’ї селянина!бідняка. В 1923 році, закінчивши семирічну трудову школу, вступив до Велико!Сорочинського педагогічного тех! нікуму (колишньої Учительської семінарії імені М. В. Гоголя), після якого викладав істо! рію і суспільствознавство в трудовій школі. З цього часу він обрав собі педагогічну профе! сію назавжди і, не дивлячись ні на які особисті обставини, займався улюбленою працею все життя. У 1946 році він починає працювати у вищих навчальних закладах міста Одеси. Він вміло поєднує викладацьку діяльність з нау! ковою роботою: найбільший науковий інте! рес для Михайла Семеновича становить питання історії української школи та педагогі! ки. Тож і не дивно, що свою дисертацію він присвятив темі “Історія школи Української РСР (1917–1957 рр.)”. Михайло Семенович розглядав розвиток школи у різні періоди її становлення, наводячи багато фактів з розвитку та організації школи. Його дослі! дження завжди викликають науковий інтерес у різних поколінь педагогів та істориків. Випало на долю Михайла Семеновича і важке фронтове життя. У складі 3!ї Українсь! кої Армії штурмував Будапешт, Відень, Прагу. За бойові подвиги нагороджений 18 ордена! ми та медалями. Після війни знову приступив до своєї улюбленої праці, якій і віддав усе життя. Особливо його цікавила українська школа, її розвиток, її видатні особистості; цікаво подається бачення виховання Тарасом Григоровичем Шевченком, який вважав, що грамота потрібна не лише багатим, а й простим людям. Крім того, він вва! жав, що для навчання дівчат потрібно більше духовності, краси і естетики. Навчальні посібники з педагогіки, над якими працював М. С. Гриценко, вив! чали в педінститутах. Він був і відпові! дальним редактором, і автором 18 розділів посібника “Історія педагогі! ки”, який вийшов у 1973 році. На той час цей посібник був однією з неба! гатьох ґрунтовних узагальнюючих праць з історії педагогіки, де відобра! жено життя і діяльність видатних педагогів минулого. Усі праці М. С. Гриценка – це багатющий мате! ріал для дослідження, бо в ньому сама історія становлення української школи, досвід поєднання навчання та виховання учнів, періодизація історії народної освіти в СРСР, історія дитячого комуністично! го руху на Україні (1917–1958 рр.) і навіть школа Української РСР в період Великої Віт! чизняної війни. До нинішнього часу педагогічна діяль! ність педагога М. С. Гриценка ще по!справ! жньому не вивчена і не досліджена, тому є можливість попрацювати і дослідити наукові обґрунтування талановитого вченого!педаго! га і чудової людини. Крім наукової, М. С. Гриценко вів активну громадську роботу. Він неодноразово оби! рався депутатом селищної та районної Ради народних депутатів трудящих (1928 р., 1943 р.). В Одесі у 1960 році він очолював міське відділення Педагогічного товариства УРСР, а в 70!80 роках – кілька ветеранських організацій. Прикрашали груди ветерана педагогічної праці медаль А. С. Макаренка, медаль К. Д. Ушинського, знак “Відмінник народної освіти УРСР”. Він був серед людей до останнього свого подиху і пишався тим, що його праця завжди була потрібна людям. У січні 1992 року Михайло Семенович пішов з життя, але зали! шив по собі не лише добру пам’ять, а й 108 наукових праць, з яких ми черпали і будемо черпати цікаві мудрі думки про розвиток української освіти в різні періоди життя нашої держави. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, працівник Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова СІЧЕНЬ 2013 �Міжнародна співпраця Міжнародна науково�практична конференція “ Е К О Л О Г І Я . О С В І ТА . Н А У К А” САМЕ в той день, який за прогнозами повинен був стати кінцем світу, відбулися збори Міжнародної асоціації екологів універси1 тетів на базі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Міжнародна громадська організація Між! народна асоціація екологів університетів створена рішенням кон! ференції від 21.12.2011 року. Організація зареєстрована Державною реєстраційною служ! бою України від 02.10.2012 року за № 1602 та має міжнародний статус. І, як зазначив радник, спеціальний уповноважений Прем’єр!міністра України, академік НАПН України, доктор філософських наук, профе! сор, Президент асоціації Анатолій Толстоухов: “Можливо, ми ще не на коні, але ми уже в законі”. Метою асоціації є задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національ! но!культурних, спортивних інтересів, інте! ресів у галузі екології, охорони навколиш! нього природного середовища та збалан! сованого природокористування. Віце! президентом новоствореної асоціації став ректор Драгомановського універси! тету, академік Віктор Андрущенко. Цього ж дня, тільки годиною пізніше, відбулася Міжнародна науково!практич! на конференція “Екологія. Освіта. Наука”, метою якої організатори окреслили виз! начення стратегії розвитку екології, охо! рони навколишнього середовища та зба! лансованого природокористування. Порядок денний передбачав собою визначити основні напрямки роботи організації, обрання символіки, прийом нових членів у Міжнародну асоціацію та вручен! ня посвідчень вже діючим членам. Від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з питанням про майбутнє працевлаштування педагогів!екологів виступив науковий консуль! тант Департаменту вищої освіти МОНМС, кан! дидат біологічних наук, доцент Володимир Гуло. Також в ході пленарних доповідей виступи! ла ректор Інституту екології економіки і права, завідувач кафедри позашкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор, віце!президент асоціації Олена Биковська з питанням про підготовку майбутніх фахівців!екологів з додатковою ква! ліфікацією “викладач вищого навчального закладу”. За словами Олени Володи! мирівни, чимало сил було покладено для створення такої асоціації, але її існування дає беззаперечні можливо! сті співробітництва кращих екологів усіх країн світу задля поліпшення еко! логічної ситуації в планетарному мас! штабі. Урочисте зібрання закінчилось виданням сертифікатів. Олександра ДУДКО, світлини Юлії КОВАЛЬЧУК прес�служба університету Урочистості НАГОРОДИЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ “СЛОВО ПРО МОГО ПЕРШОГО ВЧИТЕЛЯ” У НАЦІОНАЛЬНОМУ педагогіч! ному університеті імені Михайла Петровича Драгоманова вдруге відбувся Всеукраїнський кон1 курс на кращий літературний твір “Слово про мого першого вчителя”, започаткований рек1 тором, академіком НАПН Украї1 ни, членом1кореспондентом НАН України, професором Вік1 тором Андрущенком. На цере! монію нагородження до вишу заві! тав заступник Міністра освіти у науки, молоді та спорту України Борис Жебровський. Борис Михайлович привітав володаря Гран!прі конкурсу – учня 3!А класу Драбівської НВК “Загальноосвітня школа І!ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка” Максима Ситника з Черкащини. Заступник Міністра пан Жебровський побажав пере! можцю нових успіхів і в навчанні, і в творчості та запросив на зустріч із молодими освітянами, вчите! лями, які нещодавно стали на стежку педагога та набрали для викладання перший клас. Поезія юного дарування, Максима Ситника, присвячена першій вчительці, стане для них чудовим прикладом важли! вості й потрібності вчительської професії для суча! сного й майбутнього покоління, – переконаний Борис Михайлович. Загалом Міністерство осві! ти і науки, молоді та спорту України протягом усього кон! курсу здійснювало підтримку й сприяння в його проведенні. Захід спрямований на підне! сення професії вчителя. Роз! глядалися роботи учасників поза будь!якими віковими категоріями, фактично від 8 до 70 років. Вся Україна долучи! лася до участі, найактивніши! ми виявилися Черкаська, Київ! ська та Чернігівська області. Майже з тисячі робіт членами журі на чолі з поетом, народ! ним артистом України Андрієм СІЧЕНЬ 2013 Демиденком та проректором з навчально!методичної роботи гуманітарних інститутів Богданом Андрусишиним були вибрані кращі з кращих. Другу премію та призи розділили між собою заступник директора з навчально!виховної роботи навчально!виховного комплексу №1 міста Тернополя Галина Федун і директор Рів! ненського державного коледжу економіки та бізнесу Василь Романчук. Третьокурсниця Інституту педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова стала лауреаткою третьої премії та отримала нетбук від голови Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Олександра Яцуня. Також третю премію отримала учениця 10 класу Кліш! ковецької загальноосвітньої школи І!ІІІ ступенів Чернівецької області і була нагороджена мобільним телефоном. Подарунками та теплими словами учасників і лауреатів вітали голова Шевченківської райдержадміністрації Сергій Зімін, Президент Малої академії наук, доктор фізико!матема! тичних наук Олексій Довгий та вся велика Драгомановська родина, студенти й директори інститутів, викладачі. Книги передав дипло! мантам співголова Нагля! дової Ради університету, меценат Анатолій Тол1 стоухов, словесні вітан! ня – співголова Наглядо! вої Ради НПУ, Президент НАПН України Василь Кремень. Річні передплати на газети “Освіта” та “Освіта України” для колективів шкіл, в яких навчають лауре! ати, подарували головні редактори видань і керів! ництво видавництва “Педа! гогічна преса”. Також тради! ційно в номінації “Симпатії газети “Педагогічні кадри” були відзначені найбільш творчі роботи. У НПУ ПІДПИСАЛИ ТРИСТОРОННЮ УГОДУ Нещодавно Національ1 ний педагогічний універси! тет імені Михайла Драгома! нова відвідав ректор Вищої лінгвістичної школи у Чен! стохові, доктор Цезари Вошінський. Гість поспілку! вався з ректором універси! тету, академіком Віктором Андрущенком та прорек! торським корпусом стосов! но можливої співпраці, відві! дав Інститут соціальної роботи та управління, поз! найомився зі студентами. У результаті перемовин очільники навчальних закла! дів і керівництво Корпорації “Українсько!польський центр академічних обмінів” підписали тристоронню угоду про співробітництво. У проекті плануються можли! вості паралельного навчання студентів у Вищій лінгвістич! ній школі в Ченстохові та отримання по закінченні нав! чання диплому Республіки Польщі за обраними напря! мами. Ректор з Польщі в результаті знайомства з поважною історією НПУ та його масштабами сучасного розвитку запропонував дра! гомановцям створення спільної Науково!методич! ної ради провідних фахівців відповідних галузей обох навчальних закладів з уніфі! кації й узгодження навчаль! них планів та програм. Широке застосування, за переконанням Віктора Андрущенка, знайде в тако! му навчанні впровадження у навчальний процес програм дистанційної освіти, а також спільне проведення науко! вих конференцій та видання відповідних часописів. Колеги обмінялися спільними симпатіями й подарунками зі сподівання! ми на майбутню плідну спів! працю. Людмила КУХ, прес�служба університету Прес�служба університету 3 �До 80�річчя від дня народження ІВАН ГОРБАЧУК: “Треба об’єднуватись і підтримувати незалежність” Якщо я молюсь чужою мовою, – мої вуста промовляють, а серце спить Апостол Павло 18 січня святкує ювілей відомий вчений1 фізик, кандидат фізико1математичних наук, професор Іван Тихонович Горбачук. Зустріч з Іваном Тихоновичем пройшла в атмосфері взаєморозуміння, адже спілкування з людиною, яка має подібний життєвий досвід, дарує нові стимули для наукової і творчої діяльності. – Іване Тихоновичу, як ви потрапили до Драгомановського університету? – Це була непроста стежка. Народився в с. Батарея Березівського району на Берестейщині. У сім’ї був третьою дитиною з семи. Середню освіту отримав в Березівській школі № 1, що знаходилась за 25 км від мого рідного села. У 1952 р. закінчив середню школу і вирішив поступити на геолого! розвідувальний факультет Львівського політехнічного інституту. При вступі отримав трійку з твору російською мовою, тому не мав права на стипендію. Декан порадив дочекатись зимової сесії, успішно скласти її і тоді вже отримувати стипендію. Та через матеріальні нестатки змушений був категорично відмовитись і у жовтні цього ж року влаштувався вчителем 2!го класу в с. Подусьє. Мешкав на квартирі і таким чином до кінця навчального року вчителював всі дисципліни – від писання, математики до співів і малювання. Зараз, уже згадуючи, розумію, що багато чого бракувало в тому вчителюванні. Хоч я і мав на це право після середньої школи, та все ж досвіду бракувало. Найбільше мені подобалось вчителювати математику, а от заспівати насмілився лише через півроку після того, як почав вести заняття зі співів. Через рік я знову поступав до Львівської політехніки, вже на спеціальність “автомобілебудування” машинобудівного факультету. Екзамени склав на “добре” і “відмінно”, але не пройшов за конкурсом. Тому поїхав додому і почав працювати в колгоспі, а вже у квітні 1954 р. поїхав до Києва. – Не можу не запитати – чому саме Львів, чому Київ? Звичайно, це найбільші міста і потужні університети… – Однією з причин вибору саме цих міст було те, що в них перебував мій старший брат Василь. Хотілось бути десь поруч з ріднею. У рік, коли я тільки!но вперше поступав до Львівської політехніки, Василь закінчував навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Тоді він рік пропрацював у селі, а потім поступив в аспірантуру до Українського Науково! дослідного інституту педагогіки в Києві. Коли я приїхав до столиці, то десь місяць шукав роботу і врешті!решт влаштувався на Подолі в Дніпровське басейнове управління вантажником на автомобілі. Займались перевозкою будівельних матеріалів. Жив у гуртожитку (приміщення колишньої “бурси” Києво!Могилянської академії), спочатку взагалі просто ночував у ліжку в коридорі. Та все ж, незважаючи ні на що, готувався до вступу в педінститут імені О. М. Горького. У серпні цього ж року успішно склав п’ять екзаменів і був зарахований. Чому саме сюди? Можливо, через те, що пропрацював у школі і відчув свою схильність до цього виду діяльності. – Ви одружились у студентські роки. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Так, це цікава сторінка життя. Я навчався разом з Людмилою в одній групі, але знайомство налагодилось під час роботи в колгоспі. Це було на початку другого курсу. А вже на четвертому – ми оженились. Тоді серед студентства такого не було заведено і офіційно не допускалось. Та все ж ми провели комсомольське весілля, на яке були запрошені і викладачі. Мешкали в гуртожитку, де зараз знаходиться Інститут історичної освіти нашого вишу. Кімната № 17 на першому поверсі, одразу при вході ліворуч. Наступної весни після весілля народився син Сергій. Нам надали маленьку кімнатку, типу ізолятора. – Між часом завершення інституту і часом, коли ви почали в ньому ж працювати, є перерва майже десять років. Як складалось ваше життя в цей час? – Після закінчення навчання у 1959 р. нас направили працювати в с. Плесецьке Васильківського району, де й минуло три роки. За цей час в Плесецькому встиг організувати вечірню школу, першим директором якої за сумісництвом і був. У 1961 р. народжується другий син – Олександр. У 1962 р. переведений на роботу в м. Ірпінь, де викладав фізику і математику. Паралельно завідував консультпунктом заочної школи робітничої молоді. А вже у 1967 р. перейшов на роботу на посаду інженера науково! дослідної лабораторії фізики дисперсних і полімерних матеріалів кафедри фізики КДПІ імені О. М. Горького. Отримував 70 карбованців. Через рік за рекомендацією завідувача кафедри фізики професора Віктора Павловича Дущенка вступив до аспірантури. Цікаво, що поступив на межі можливостей згідно з тодішнім законом. Тоді дозволялось поступати до 35 років, а мені якраз минав цей вік. Безпосередньо моїм науковим керівником був доктор хімічних наук, завідувач відділу фізико!хімії поверхневих явищ Інституту колоїдної хімії і хімії води Станіслав Самуїлович Духін. Працював, як і всі аспіранти, наполегливо від: 900 до 2300, іноді з ночівкою, однак тоді вкластись із захистом в три роки не можна було. Якщо людина протягом восьми років готувала кандидатську дисертацію, то це вважалось нормою. Я закінчив аспірантуру у 1971 р., а захистив дисертацію у 1974 р. з присвоєнням наукового ступеня кандидата фізико!математичних наук. – Як ви почали викладацьку діяльність? – У 1973 р. був прийнятий на роботу асистентом кафедри фізики і почав одразу викладати теоретичну фізику. Десь в середині листопада викладачка кафедри Світлана Яковлєва вийшла заміж і виїхала з Києва. Мені було доручено продовжити читати курс теоретичної фізики (електродинаміка і теорія відносності). Довелось мобілізуватись і повністю зануритись у підготовку до занять. Тоді я ще працював паралельно інженером кафедри. Після роботи їхав на квартиру, декілька годин відпочивав, а потім ніч готувався до лекцій. І вже зранку проводив заняття зі студентами. Таким у мене був початок викладацької діяльності. Довелось докласти вольових зусиль, вистояти і перемогти труднощі. – Наскільки змінились функції профспілки? Адже у вас є досвід і бачення профспілки в радянський час і сьогодні. – Радянська профспілка загалом була непоганою, бо була системно організована і націлена на підтримку людини праці, однак в той же час була вкрай заполітизованою 4 (“приводний ремінь” партії). Профспілка в тій системі підпорядковувалась комуністичній партії. Сьогодні вона стала більш незалежною і демократичною. Звичайно, завдяки цьому її роль змінилась. Це стало помітним одразу після здобуття незалежності нашої держави. У дев’яностих роках були проблеми з виплатою заробітної платні, матеріальні труднощі, і профспілкою проводились протести. Неодноразово в парку імені Тараса Шевченка збиралась велика кількість людей, що вщент заповнювали всю вул. Володимирську. Люди відстоювали свої правові і соціальні інтереси, з профспілками рахувались. Через деякий час вплив профспілок послабився, вони почали втрачати авторитет. Хоча зазначу, що Київська профспілка ще і зараз працює на гідному рівні. Взагалі профспілка – це місце, куди працівник може завжди звернутись з питанням, яке його непокоїть, і в рамках можливого цьому працівнику допомагають. Сьогодні потрібно виходити на європейський рівень, коли робота спрямовується саме на людину, а не на систему. Адже якщо ми не будемо відстоювати інтереси людини, то тоді навіщо профспілка? Радію, що ректор університету Віктор Петрович Андрущенко, маючи величезний досвід роботи на державних посадах, розуміє роль громадських організацій, тому він підтримує діяльність профспілок викладачів, студентів, ветеранську організацію, студентську Раду. – Колеги знають вас як патріотично налаштовану людину. Як Вам було з цією рисою в радянські часи? – Ситуація цікава тим, що я народився в західній Білорусії. Територія, де я народився, загалом була україномовною. Звичайно, був діалект, але по суті ми спілкувались українською і співали українські пісні. А ось у школі вивчали білоруську і російську. Мій принцип полягає в тому, що я живу в Україні, тут моя сім’я, і зобов’язаний робити все як найкраще для цієї держави, народу, землі. Як можна жити в цьому краї і його ганьбити? Це ж значить сам себе ганьбиш! Треба об’єднуватись і підтримувати незалежність і свободу. Переконаний: якщо не поважати країну, то складно буде реалізуватись самому. У країні і державних установах має бути єдина державна мова, але і не має бути заборон у вільному мовному спілкуванні. Всі культури гідні уваги, і треба шанувати і польську, і англійську, і російську. Це тільки прикрашає людину і державу. Однак мова і культура нації, назву якої носить держава, мають бути пріоритетними. – Сформулюйте, будь ласка, свої три життєві принципи. – Перший принцип – це жити по правді. Люди іноді думають, що можна схитрити, обманути, викрутитись, і це добре закінчиться, але це не так. Якщо людина відкрита і говорить правду, то її думки і позиція є однозначними, а якщо хитрить, говорить не те, що думає, то її так і сприйматимуть, соціум дає точні оцінки. Звичайно, не можна прожити без інтимного і чогось особистого, але тоді вже краще змовчати. Другий принцип – повага до людей, робити добро і ставитись до них з розумінням. Третій – працьовитість. Як казав колись професор Іван Євгенович Шиманський: “Все, чого ми досягаємо в цьому житті, – завдяки здоров’ю”. В царські часи, коли студенти закінчували навчання в університеті, їм писали характеристику. Якщо людина мала схильність до наукових пошуків, їй писали: “Фізично здоровий. Може займатись наукою”. Веду до того, що педагогічна і наукова робота пов’язана з перевантаженнями, а це потребує здоров’я. Тільки працьовитістю і працездатністю можна досягати вершин у своїй справі. – Працьовитість для вас, мабуть, є головним принципом? – Хочеться, щоб все було в нормі і був порядок, як в кожної людини, так і в суспільстві, хочеться, щоб робилась реальна справа. Інакше наступає хаос. Ентропія – це фізичне поняття, але воно стосується і суспільних речей. Велика ентропія – це коли суспільство неорганізоване, хаотичне, несистемне. Потрібно, щоб суспільна ентропія спадала. Наприклад, якщо підвищувати температуру в кімнаті, де ми зараз знаходимось, то молекули почнуть рухатись швидше і зростає ентропія, а коли охолоджувати, то сповільнюють рух, і при абсолютному нулі температур поступальний рух припиняється. – Що ж краще – рух чи спокій? – Безумовно, рух. В природі абсолютний рух, як і абсолютний спокій, відсутні. Тому треба прагнути, щоб ентропія була в певних межах. Повинна бути гармонія. – Чим для вас є Драгомановський університет? – Можу сміливо сказати, що він для мене є другою домівкою. Протягом всього часу роботи завжди хотілось своїми здобутками його лише прикрашати. Сподіваюсь, в мене це трохи виходило. Серед таких здобутків можу назвати багатотомник “Загальний курс фізики”. Чому ми взялись за його написання? З 1997 по 2004 рр. я був головою Комісії з координації роботи вищих навчальних закладів м. Києва з гуманітарних питань при Київській міській державній адміністрації і Раді ректорів Київського вузівського центру, яка займалась сприянням впровадженню української мови як державної в усі сфери діяльності київських вишів. В поле зору комісії в той час входило 112 ВНЗ 1!4 рівнів акредитації. Тоді ми багато їздили по університетах м. Києва, і нам жалілись на відсутність україномовних підручників та словників. Це і стимулювало роботу в цьому напрямі. То була велика і копітка робота, але вийшло унікальне видання. – Яку мрію ви хочете втілити? – Уважніше подивитись на світ Божий! Мій брат Василь, професор, працював в різних вишах, зараз на пенсії, інколи говорить: “Хоч би Бог дав ще кілька років, щоб записати намріяне”. Так само і в мене. Хочеться побачене і пережите в житті викласти на папері, підвести підсумок набутого досвіду. Тим паче на наших очах відбулось багато унікальних історичних подій. На жаль, зараз не вистачає часу. В цьому році маємо подати до друку п’ять навчальних посібників. До речі, брат все ж зайнявся творчою діяльністю. – Ваші побажання колективу. – Сьогодні адміністрація університету на чолі з Віктором Петровичем Андрущенком системно працює над підняттям авторитету нашого закладу на державному і міжнародному рівні. І я переконаний, що він реалізує все задумане. Вже маємо вагомі здобутки – Асоціація ректорів педагогічних університетів Європи, часопис “Європейські педагогічні студії”, “Педагогічна Конституція”, Міжнародний університет. Це достойні ідеї, і хотілося б, щоб все це втілилось якомога раніше і в повному обсязі. Ми будемо всіляко сприяти цьому. Хочеться також побажати, щоб оплата праці відповідала затратам. Спеціалісти порахували, що одна публічна лекція за затратою внутрішніх ресурсів людини (психічних, фізичних) відповідає восьмигодинному робочому дню. Наші викладачі нерідко проводять дві!три лекції в день. Недаремно професор Микола Іванович Шкіль, виходячи після занять, іноді говорив: “Аж сорочка мокра”. І це правда. В нас непроста і дуже відповідальна робота. Спілкувався Сергій РУСАКОВ СІЧЕНЬ 2013 �Інтерв'ю НАТАЛІЯ МОЗГОВА: “Людина – безмежне творіння, і її неможливо обмежити” Про героїзм батьків, становлення світогляду і людські чесноти, філо1 софську освіту і сучасний Київ ви можете прочитати в інтерв’ю з докто1 ром філософських наук, професором кафедри філософії Наталією Мозго1 вою. – Ваш батько – Григорій Савович Шупик – Герой Радянського Союзу, який здійснив 249 успішних бойових вильо� тів. Як вам було зростати з усвідомлен� ням, що ваш батько – справжній герой? – Коли я була маленькою, то не розумі! ла величність його подвигу. Знала, що він брав участь у війні, щовечора він розповідав різні історії з цього періоду свого життя. Але у першому класі я почала усвідомлювати за захоплюючою реакцією своїх однокласни! ків, що мій батько – справжній герой. А ще у 1965 р. тодішній генсек КПРС Леонід Бреж! нєв вперше офіційно запровадив зустрічі однополчан Великої Вітчизняної війни, бо до того протягом двадцяти років святкуван! ня Дня Перемоги відбувалось якось напів! таємно, а зустрічі однополчан загалом не вітались. І тоді вперше за 20 років саме батько організував зустріч однополчан у Києві. Приїхали фронтовики з Франції, Мос! кви, Ленінграда, Казані, Свердловська, Ульяновська, Тюмені, Ташкенту, не кажучи вже про міста України. На все життя запам’ятався момент, коли біля пам’ятника Богдану Хмельницькому кожен з фронтови! ків, а їх було разом із сім’ями більше 130, підходив до бойового полкового знамені, схилявся на коліно і цілував його. Це дуже вразило мене як дитину і запам’яталось на все життя. Тоді я відчула, чим мій батько, якщо так можна сформулювати, відріз! няється від інших. Він щороку приходив з усіма орденами і нагородами виступати перед моїм класом, його запрошували і в університет, коли я там навчалась. Потім вже приходив виступати і до мого сина у школу. – Як складалась доля вашої матері у військовий час? – Матір, на жаль, залишалась у Києві протягом усієї війни. За два тижні до почат! ку війни батька перевели у військову части! ну в Дніпропетровській обл., і він мав приї! хати забрати її разом з моїм старшим бра! том, якому на той час було півтора роки. Але вночі 22 червня страшний шквал вогню знищив в одну мить аеродром у Бучі, де в цей час лишалась моя мати з дитиною. Жоден літак не встиг піднятись у повітря. Почалася паніка. Матір опинилась в ситуа! ції, коли її вже виписали зі старої військової частини (як члена сім’ї) у Бучі, але не припи! сали до нової. І вона опинилась “нічийною”, а евакуація здійснювалась за принципом “закріплення за місцем роботи”. В першу ж ніч військових подій у Бучі почали говорити, що Київ вщент спалений німцями, а в місті мешкали її матір і бабуся. Тому вона, залишивши дитину з жінками у Бучі, побігла, бо потяги, звісно, вже не ходили, по залізничним коліям до міста. Її бабуся і матір жили за сучасною адресою бульвар Тараса Шевченка № 1, де і пережи! ли увесь жахливий час війни. Матір бачила, як палав Хрещатик, а на місці, де сьогодні розташований пам’ятник Володимиру Лені! ну, знаходилась шибениця, де страчували канібалів, які в той час нерідко з’являлись у місті. Мамину рідну сестру забрали у Німеч! чину, і вона там загинула. Першу і найбільш люту морозами зиму мати ходила обміню! вати речі, одяг на продукти на лівий берег Дніпра. А вже після війни вона брала участь у відбудові Києва і безпосередньо Хреща! тика. Зараз вже мало хто знає, що перебу! СІЧЕНЬ 2013 вати на окупованій території – це у після! воєнні роки аж до кінця 80 рр. минулого сто! ліття була серйозна “чорна пляма” у біогра! фії. А батько, прийшовши з фронту, протя! гом всього життя свого казав, що мамі, а не йому треба було присвоїти звання Героя Радянського Союзу, оскільки живих фаши! стів з літака він майже не бачив, а от вона попадала і в облави, і неодноразово стояла під дулом німецького автомата. – Кого в дитинстві більше любили – батька чи матір? – У дитинстві я більше любила батька, але вже з часом, коли сама стала матір’ю, то дещо переглянула свої погляди. Можливо, це ще через те, що матір раніше померла, ніж батько. Батько лишився зі мною і поми! рав дуже важко, лежав паралізованим п’ять з половиною років, може ще й тому зараз лишилось більш зворушливе ставлення саме до страждань мами. – Літак вашого батька двічі збивали, двічі він був поранений, але щоразу повертався до рідного полку. І при поверненні в полк він писав на фюзеляжі літака свій № 13 і піднімався в повітря. Можемо припустити, що він не забобон� ний… – Я б сказала, що він, навпаки, був забобонний, бо коли сідав за штурвал іншо! го літака, його неодмінно збивали. Коли хтось інший сідав за штурвал його літака – його теж збивали. Хоча, напевно, тут багато що залежить від відчуття бойової техніки, і це, мабуть, відігравало переважне значен! ня. Але факт залишається фактом. – Що б ви написали на своєму жит� тєвому літаку? З яким девізом живете? – “Бути, а не здаватись”. Російською мовою це звучить як “Быть, а не казаться”. Не бути фальшивою людиною, яка є нещи! рою. – Ви пряма людина? – Загалом я сором’язлива людина, але якщо мене щось “допече”, то можу нагово! рити зайвого і у вічі. Не знаю, чи це є перева! гою, чи недоліком мого характеру. Мабуть, недоліком. – Психолог Ерік Берн запевняє, що будь�яка людина має риси маленької дитини. Які риси дитини ви маєте? – Погоджуюсь з цією думкою. Мені зда! ється, що ми приховуємо за набутими про! тягом свого життя “ролями” себе справжніх, а найбільш справжніми ми були у дитинстві. Як це часто буває, нашаровування набутих “слоїв” відбувається для того, щоб схова! тись і вберегтись від душевного болю, якого нам завдає життя. З рис дитини в мене, мабуть, до сих пір залишилась така риса, як образливість. Хоч це і суто дитяча риса, і про неї знають лише найближчі, але мені й досі дуже важко навчитись не ображатись хоча б на якісь дрібні речі. – Ви сильна людина і маєте потужну харизму. Як�то кажуть, що нас не вби� ває, робить нас сильнішим. Що вас зро� било сильною? – Власні помилки і невдачі. Мені дово! дилось їх немало долати. – Людина живе, як сказав би М. Гай� деггер, в стихії своєї чотирикутності: зберігаючи для себе землю, небо, боже� ственне і смертне. Скільки кутів у вашо� му світогляді і які вони? – Я люблю число чотири, але перекона! на, що не можна якось обмежити людину. Адже ми самі інколи не знаємо, що очікувати від себе, – запевняємо, що не будемо роби! ти щось, але все одно робимо. Людина – безмежне творіння, і її неможливо обмежи! ти. Що лежить в основі мого світогляду щодо людських рис? Щирість, честь і чуй! ність. Ніколи не вміла прощати зраду. Хоча розумію, що ця категоричність – це риса молодої, а не зрілої і мудрої людини. А це означає, що в деякій мірі я, мабуть, так і лишусь дитиною чи підлітком. Ці риси відшу! кую і в інших людях. У перші десять секунд відбувається “сканування” людини. Ми в цей час навіть не розуміємо цей процес, але саме тоді відбувається усвідомлення: чи приємна нам ця людина, чи ні. І зі свого дос! віду скажу, що найбільш правильне вражен! ня – це перше враження. – Ви вірите в кохання з першого погляду? – Ні. Принаймні зі мною такого ніколи не ставалось. Для того щоб закохатись, треба чимось вразитись, має відбутись щось таке, що тебе “пройме” у тій людині, певний катарсис. З першого погляду може “пройняти” лише зовнішня краса. Але чого вона варта, якщо немає внутрішньої краси? – У рамках європейської філософ� сько�культурологічної парадигми “Memorial Studies” виділяється два типи культур – “культура пам’яті” та “культу� ра забування”. Який, на вашу думку, сьогодні переважає тип культури? – На жаль, “забування”. Як приклад можна навести сучасний Київ – він стає містом без історії і традиції, містом без обличчя. Мені подобається, що у Західній Європі в кожному старовинному замку обов’язково “мешкає” привид, який пов’я! заний з якоюсь легендою. І цими легендами і привидами європейці пишаються. А в нас реставрація – це знести “під нуль”, а потім побудувати начебто схожу будівлю, але в цих “новодєлах” в принципі ніколи не може з’явитися привид. – На думку прийшли рядки з книжки Карлоса Кастанеди, де Дон Хуан вчив Карлоса, що потрібно знайти своє місце, на якому тобі буде зручно і добре. Яке ваше улюблене місце в Києві? – З дитинства в мене любов до балко! нів з плетеними металевими бортиками, якими колись вирізнявся Київ. Тривалий час не могла зрозуміти, звідки в мене це. Та одного разу проходила повз будинок в Михайлівському провулку, де я народилась, і побачила, що навпроти нього знаходиться будівля саме з такими плетеними балкона! ми. Мабуть, вони були одними з перших, що я взагалі побачила в житті, і це відклалось у підсвідомості. З місць для мене особливі – Андріївський узвіз і Малопідвальна вулиця. За словами Михайла Булгакова – це “най! більш дивовижна вулиця на світі”. Коли у мене якісь негаразди і треба звільнитись від зайвих думок, я обов’язково їду на Андріїв! ський узвіз. Це особливе місце. Крім того, на Замковій горі, що поруч з Андріївським узвозом, я віднайшла могилу Петра Івано! вича Ліницького, про якого писала канди! датську дисертацію. Я знайшла в архіві згадку про його поховання в цьому місці і разом з дітьми і братом вирушила його шукати. Через деякий час ми знайшли над! гробок Петра Івановича. Взагалі, варто пройти тими вулицями, якими біг поранений Булгаков!старший. Історією Київської духовної академії я, мабуть, почала займатись саме через Михайла Булгакова, а вже потім до цього додалась краса старого Києва і дослідниць! кий інтерес. – На що, на вашу думку, ми маємо звернути увагу в академічній та універ� ситетській освіті ХІХ – початку ХХ ст. і впровадити в сьогоденні? – Я б виділили дві позиції: відданість своїй справі та високий професіоналізм. Хоча вони одне від одного є невід’ємними. Мені потрапили архівні документи, де опи! сується їхнє життя після революції, коли вони стали непотрібними – це жахлива тра! гедія наприкінці життя, та незважаючи ні на що, вони залишались філософами!профе! сіоналами, які були віддані своїй справі. Щоправда, тут слід сказати, що тоді людина могла повністю зануритись у свою справу і займатись лише нею. Булгаков! старший – яскравий приклад цього. Він був кабінетним професором і займався виключно наукою. Але ж тоді професор міг забезпечити велику родину і найняти при! слугу, а сьогодні слід “крутитись” ще на інших підробітках, щоб заробити якусь копійку і прогодувати сім’ю. – З ким із великих історичних особи� стостей ви б хотіли зустрітись, якби була така можливість? – Звичайно, це професори, життєвий шлях яких я досліджувала як науковець – Петро Іванович Ліницький, Орест Маркович Новицький, Памфіл Данилович Юркевич, Петро Семенович Авсенєв. Які були яскраві особистості, кожен вирізнявся якимось неординарним захопленням чи заняттям, не говорячи вже про їх професіоналізм! – Вони вам близькі за духом? – Так, і навіть більше – я вважаю їх у певному сенсі своїми янголами!охоронця! ми. Коли відбувався захист докторської дисертації, то подумки зверталась до них, і вони мені допомогли. Взагалі, я багато від! повідей на свої життєві запитання віднахо! дила в їх працях, які вирізняються чіткістю, прозорістю і простотою. Навіть у методиці викладання я багато що запозичила саме в них. Дуже багато допомогла відчути їх як особистості робота в архівах. Коли відкри! ваєш зошити з їх записами, нотатками, навіть зі сповідями, з їх малюнками на полях, то, повірте, дізнаєшся про них наба! гато більше, ніж з їх філософських трактатів. Адже будь!яка філософська концепція, вва! жав Фрідріх Ніцше, це насамперед сповідь її автора. І це дійсно так. – Чому ви пішли вчитись на філо� софський факультет? – З дуже банальної причини. Таке теж інколи трапляється. Хоча, я впевнена, що нічого випадково не відбувається. Я хотіла поступати на історичний факультет, але там був великий конкурс, тому подала на філо! софський. Врешті, виявилось, що на філо! софському був ще більший конкурс. Але я його пройшла і була зарахована на навчан! ня. І жодної хвилини життя ніколи не шкоду! вала. Одразу зрозуміла, що мені це цікаво і завжди цікавило, але я до того не розуміла, що це і є філософія. До речі, директор Інституту філософської освіти і науки про! фесор Іван Іванович Дробот багато років мені говорить, що я мала стати істориком, а не філософом. Він має рацію, бо як профе! сіонал, знайомлячись з моїми працями, від! чув мої уподобання. Я і є не теоретик!філо! соф, а історик філософії, а це дещо різні речі. – Чим відрізняються студенти�філо� софи вашого покоління і сьогоднішні? – Якщо розглядати сам феномен сту! дентства, то нічим. Таке ж веселе і запаль! не. Молодість є молодість. Хоча слід сказа! ти, що все ж в нас було більше поваги до професури, ніж сьогодні, що рівень освіче! ності впав. Але може, це все в мені говорить вічний конфлікт поколінь “батьків і дітей”. Також нове покоління не боїться експери! ментувати зі своїм життям. Наприклад, про! працювавши десь років п’ять!десять, вони можуть раптово вирішити “почати життя” спочатку. І це, на сьогодні, прекрасно. Для мого покоління це було неприйнятно, бо ми зростали в часи, де зміни вкрай рідко відбу! вались. – Кому протипоказана філософська освіта? – Прагматикам і цинікам. Думаю, що філософ має бути романтиком. Філософія дозволяє побачити все в динаміці і розвит! ку, побачити на всьому його кінцевість. Це великий дар. Але не кожен може це витри! мати. Тут допомагає втримати, крім роман! тизму і певної дитячості, ще й життєва мудрість, яка з’являється з часом. Хочу відзначити, що велику роль у ста! новленні мене як спеціаліста у своїй галузі відіграло навчання на філософському факультеті Київського національного уні! верситету імені Тараса Шевченка. Саме там я була назавжди “прищеплена” філософією, але цього було замало. Треба було надалі вчитись і ставати все кращим і кращим про! фесіоналом, як науковцем, так і виклада! чем. І тут найвагомішу роль у процесі “від! шліфовування” професіоналізму як мене, так і моїх товаришів по кафедрі (професор Ігор Геннадійович Немчинов, доцент Воло! димр Олександрович Дорошкевич, доцент Богдан Костянтинович Матюшко) відіграв наш завідувач – професор, проректор з наукової роботи Григорій Іванович Волинка. Своїм власним прикладом і відношенням до наукової роботи, своїм чуйним ставленням до кожного з нас і загалом до колективу кафедри він з нас “ліпив” і продовжує “ліпи! ти” вже з молодого покоління справжніх професіоналів. Серед молоді хотілося б від! значити таких викладачів, як доценти Надія Богданівна Адаменко, Тетяна Петрівна Глушко, Людмила Анатоліївна Облова. – Який найнезвичайніший подару� нок ви отримували? – Мене найбільше вражають ті пода! рунки, на які людина витратила свій влас! ний час і свої зусилля. Якось двоюрідна сестра подарувала мені скатертинку, яку власноруч вишила, і мене це надзвичайно вразило, бо людина думала про мене і кож! ного вечора потроху працювала над своїм витвором для мене. А ще вражають неспо! дівані подарунки, які не стосуються жодних свят чи дат. – Ваші побажання колективу. – Побажаю завжди бути в науковій, тобто професійній формі. Будемо ми в про! фесійній формі – буде відповідно і студент у формі, тобто набувати знань і ставати про! фесіоналом, і навпаки. Це взаємообумо! влений процес, який викристалізує у май! бутньому високий професіоналізм у сьо! годнішніх студентів. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО 5 �Турнір Г Р А В Ш А Х И СЬОГОДНІ в Україні цьому виду спорту приділяється серйозна увага. Та це й не дивно, бо в листопаді 2011 року Президент України Віктор Янукович реко! мендував ввести в програми середньої школи та вищих навчальних закладів факультативні заняття з шахів, щоб наші діти та молодь розвивали свої інтелектуальні здіб! ності, а 20 липня 2012 року вперше наша країна відзна! чила День шахіста. Інтерес до цієї давньої і цікавої гри виховують у ВНЗ Одеси, Харкова, Києва (НПУ імені М. П. Драгоманова). Вже в грудні 2011 року з ініціативи ректора універ! ситету академіка Віктора Андрущенка були проведені командні змагання на “Кубок ректора”, в яких брали участь всі підрозділи університету. Серед 16 команд першість виборола команда ректорату. Вони і стали першими володарями головного спортивного трофею. На початку 2012 року в гуртожитку № 3 була облад! нана спортивна кімната для занять з шахів та шашок. А вже в березні на загальних зборах любителів гри в шахи була створена добровільна громадська організація “Шаховий маг”, яка 27!29 березня провела чемпіонат з класичних шахів серед чоловіків (студентів, викладачів, – “ К О Р О Л І В С Ь К А співробітників). Першим офіційним чемпіоном універси! тету став майстер ФІДЕ, викладач кафедри культуроло! гії інституту філософської освіти і науки Сергій Став1 рояні. З метою налагодження навчально!виховного про! цесу та підвищення інтелектуального рівня студентів та молоді на кафедрі Інституту інформатики готується до друку посібник “Учимся играть в шахматы”. Автор – КМС України з шахів Леонід Дробот, технічний редактор – старший викладач Сергій Оніщенко. Цікаво і змістовно був організований шаховий турнір на “Кубок ректора” і в цьому році 21 грудня, бо змагали! ся не лише наші команди, також були запрошені гості з інших вищих навчальних закладів. Наші спортсмени зустрілися за шахівницями з командами Міжнародного університету розвитку людини “Україна” та Харківського Драгомановська команда переможців національного університету імені В. Н. Каразіна. Згідно “Положення” боротьба проходила за Олім! пійською (кубковою) системою. Абсолютним перемож! цем турніру стала збірна команда Харківського НУ імені В. Н. Каразіна, в складі якої виступали МС Ірина Андренко та три КМС України – Євген Скок, Роман Г Р А” Нагородження переможців команди з Харкова Лучанінов, Олег Лазоренко. Вони нагороджені спе! ціальним кубком для гостей. Головний приз змагань, перехідний кубок ректора, вже вдруге залишився за командою ректорату в складі директора Інституту магі! стратури і аспірантури професора Володимира Савельєва (капітан команди), українського мовознав! ця, академіка, завідувача кафедри української мови Інституту філології нашого університету Марії Плющ, академіка Національної академії наук України, всесвіт! ньо відомого історика Петра Толочко та доцента кафе! дри психокорекційної педагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології Миколи Кота. Третє призове місце в запеклій боротьбі здобула збірна команда Фізико!математичного інституту . Віта! ємо призерів Юрія Горбового, Олександра Янюка, Анатолія Онищука та Надію Рожкову. Всі гравці команд призерів нагороджені медалями та грамотами спортивного клубу “Олімп”. Високих стартів в новому 2013 році, і хай щастить всім, хто долучився до цієї чудової мудрої гри! Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, головний секретар змагань Освітньо�музичний цикл Вітаємо МИНУЛЕ У НОВОМУ ФОРМАТІ АКТИВНИЙ київський ритм життя виснажує і забирає безліч часу, тому багато хто звик проводити вихідні пасивно і одноманітно. Але кожен, хто прагне приємного і культурного відпочинку, мав можливість восени цього року відвідати освітньо!музичний цикл “Перший хри! стиянський князь”, який проводився Інститутом філософ! ської освіти і науки та Інститутом мистецтв у Церкві Св. Миколая на Аскольдовій моги! лі. Вечори проходили в теплій і спокійній атмосфері, де самі стіни налаштовують на гарний настрій і правильне сприймання того, що звучало. Хочеться зазначити, що особливістю цього заходу є абсолютно новий і до цього не практикований в Україні формат проведення: лекційний текст чергується з музичним та вокальним супроводом. Заходи проводились в останню неділю кожного місяця. Протя! гом осіннього семестру відбулись лекції “Князь Аскольд: погляд крізь віки”, “Диво у Влахерні”, “Від Аскольда до Володимира”, “Аскольд у літописних джерелах”. Лектор, магістрант релігієзнав! ства НПУ ім. М. П. Драгоманова Сергій Савченко торкнувся у своїй лекції таких тем: постать князя Аскольда, найпершого хрестителя Русі, роль княгині Ольги у християнізації Русі та її дань ушануванню пам’яті Асколь! да, релігійна реформа Воло! димира Великого та ін. Лек! ція викликала значне заці! кавлення, очевидно, що кожен з присутніх і гостей відкрив для себе щось нове з давньої історії нашої Бать! ківщини. Професійне музичне виконання лекції супрово! джували солiст!органiст Національного будинку органної і камерної музики України, народний артист України Володимир Кошу1 ба; соліст оркестру Націо! 6 нальної опери України імені Т. Г. Шевченка, заслужений артист Укра! їни, професор Броніслав Щуцький (скрипка!альт); провідний кон! цертмейстр Національної музичної академії імені П. І. Чайковського Анна Томасишин, камерний оркестр та хор регентів Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова; хор “Алітея”. Проект відбувається за підтримки ректора університету акаде! міка Віктора Андрущенка. Автори проекту – директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот та митрофор! ний протопресвітер отець Ігор Онишкевич. Куратор проекту – культуролог та аспірант Сергій Русаков. Можна з упевненістю стверджувати, що надзвичайно приємний недільний вечір в затишній атмосфері провели всі, хто завітав сюди. Зустрічі організовані двома потужним інсти! тутами Драгоманов! ського університету з нагоди 1130!річчя від дня пам’яті князя Аскольда!Миколая. Таким чином, ми маємо можливість корисно провести дозвілля в історичному місці, поєднати особисте культурне збагачення в освітньому і естетично! му плані з можливістю просто поспілкуватися за чашкою кави і завести нові знайомства, а після цього з приємними враженнями про! гулятися вечірніми київськими вулицями. Освітньо!музичний цикл буде продовжений на весняний семестр, тому може! мо з упевненістю сказати, що нас попереду чекають нові освітні і музичні цікавинки. Уся велика Драгоманов! ська родина і ректор універси! тету Віктор Андрущенко віта! ють Народний студентський театр “Вавилон” та Народний вокальний ансамбль “Купава” з черговою блискучою пере! могою у Всеукраїнському фестивалі!конкурсі мистецтв “Осінні зорі”. “Вавилонівці” вибороли Першу премію, а солісти “Купави” – Гран!прі турніру. Ми віримо у вас, наші таланти! Катерина ЕСМАНОВА, студентка Інституту української філології, фото Геннадія ЦЕЛКОВСЬКОГО СІЧЕНЬ 2013 �Педагогічний дует СЕРЦЯ ЗЛИВАЛИСЯ В ДУЕТІ… Креативний фестиваль студентської та викладаць1 кої творчості “Педагогічний дует” проводиться в нашому університеті вже вдруге. 61го грудня в актовій залі гуманітарного корпусу це свято музики, пісні і гар1 ного настрою зібрало багато шанувальників з різних інститутів. Всіх захопила драйвова атмосфера, твор1 чий дух, сповнений веселощів. Запальна пісня “Ой вийди за село” Безперечно, головною на цьому святі твор! чості була все!таки пісня, а точніше – підібрані композиції. Всі такі різноманітні, кожна по!своє! му доповнювала захід, вносила свою нотку в потік енергії. Кожна мала своїх прихильників. Звичайно ж, не можна було обійтися без наших, українських пісень. Гумористична, весе! ла пісня “Ой мій милий вареничків хоче” була блискуче виконана доцентом кафедри психоко! рекційної педагогіки Миколою Котом та сту! денткою Інституту філософської освіти і науки Іриною Зінов’євою. Не менш жвавою була ком! позиція “Ой вийди за село”, виконана доцентом кафедри української літератури Інною Ліпниць1 кою та аспіранткою, керівницею народного ансамблю “Купава” Євгенією Чугуновою. Більш традиційну ліричну пісню “Два кольори” заспіва! ли директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот та студентка Інсти! туту філософської освіти і науки Ольга Азаркі! на. Про нашу країну заспівали викладач кафедри культурології, редактор університетської газети Сергій Русаков та студентка Інституту корекційної педагогіки та психології Євгенія Хміль. Незвичайні враження спра! вила на глядачів композиція “Это все, что останется после меня” у виконанні професора кафедри культурології Євгенії Більченко та студентки Анни Яценко. Така спокійна, з глибо! ким змістом. Її присвятили пам’яті поетів і людей, яких вже немає з нами, але які залишили спогади і творчий спадок. Пісню супроводжували вдало підібрані фото. Проте головним все ж було її виконання. Словами Незвичийні враження неможливо передати ці вражен! справила на глядачів ня. В устах цього педагогічного композиція “Это все, дуету пісня ожила по!новому. что останется Вона примусила задуматися. Не менш яскравим був виступ после меня” з відомою всім піснею “Хочешь сладких апельсинов”, яким порадували публіку викладач кафе! дри філософської антропології Антон Дробович та студентка Інституту філософської освіти і науки Олена Марущак. На сцені розгорнулась справжня драма, з експресивними діями, виразними жестами. Є на світі одна країна... Пісня “Мандри” у виконанні викладача кафедри логопедії Олександра Козинця та студента Інституту філософської освіти і науки Данила Кашпура була водночас і ліричною, і веселою. По!перше, вона була блискуче виконана, по!друге, учасники цього дуету чудово зіграли свої ролі, а доповнили дій! ство костюми та реквізити. Зовсім по!новому дует, у складі якого були викладач кафе! дри культурології Вікторія Василенко та студент Інституту філософської освіти і науки Павло Селіванов, трактував попу! лярний серед молоді трек “Я хочу побить посуду”. Розгор! нулася театральна вистава, учасники якої намагалися яко! мога яскравіше передати свої емоції. Було і весело, і страш! но за героїв. Відчувався ритм життя. Не обійшлося на святі й без танців. Свій жвавий танок дарували публіці учасники колективу “Свінг”. Важко виокремити окремих виконавців. Їх окремо і не було. Були дуети. Були виконавці з відкритою душею та щирим серцем. Й серця ці зливалися в дуетах. Наприкінці концерту несподівано для глядачів, під час вручення грамот, заспівав директор Інституту корекційної педагогіки та психології академік Віктор Синьов. Таке завершення заходу засвідчило, що концепція заходу затре! бувана як студентами, так і викладачами. Час пролетів зовсім швидко, й хотілося б продовжувати це свято, адже воно таке не схоже не наше буденне життя. Хотілося б, щоб такі фестивалі спільної студентської та викладацької творчості проводилися в нашому університеті частіше. Оксана ЧЕРНУХА, студентка Інституту іноземної філології Нагородження учасників концерту Екскурсія ШЛЯХАМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У грудні 2012 р. відбулась екскурсія активу профкому викладачів і співробітників історичних місць України (Рівне, Дубно, Берестечко, Почаїв та Пересопниця). Цими дорогами в минувшину ходили славетні діти України – Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Михайло Драгоманов, Володимир Короленко, Леся Українка, Андрій Малишко, Мак! сим Рильський, Микола Лисенко, Ніна Матвієнко, Микола Жулинський та ін. Історичними шляхами гарцували козацькі полки Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна проти польської шляхти, звільняючи українські землі від рабського поневолення чужинських навал. Характерним на той період був визвольний рух, очолюва! ний Кармелюком, Северином Наливайком, а також повстансь! кий рух селянства (Коліївщина 1768 р.). А 26!30 червня 1941 р. в районі Дубно відбувалася одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни. Туристичні стежки пролягли шляхами героїчних подвигів Українського козацтва в битві з польським військом поблизу Берестечка 18 червня – 1 липня 1651 р. Полки Богдана Хмельницького зхрестили шаблюки з 150! тисячною армією поляків та 20!тисячною підтримкою інозем! них найманців. У війську Богдана Хмельницького нараховува! лось 100 тисяч козаків за підтримки 50!тисячного татарського війська. Протягом 10 днів війська Богдана героїчно відбивали СІЧЕНЬ 2013 атаки польського війська. У цій битві загинуло близько 30 тис. козаків, але цілком розгромити їх полякам не вдалося. Трагіч! ний фінал битви пояснюється тим, що 50!тисячний загін Ісла! ма!Гірея ІІІ не діяв на повну силу через святкування мусуль! манського свята, яке випало на ті дні. Втрати, які зазнала кінно! та татар від артилерійського вогню поляків, були сприйняті татарами як покарання Аллаха за порушення мусульманського звичаю. Відступаючи, татари забрали з собою Б. Хмельницько! го разом з вісімнадцятьма козаками охорони. Незламна воля українського народу продовжувала збира! ти сили для поновлення подальшої визвольної боротьби проти польського гноблення українського селянства. Проходячи землею, политою кров’ю славних синів укра! їнського народу, ми відчували потужну енергетичну силу, яка йшла від землі, змушувала битися серця ритмічніше, частіше. Низький уклін і шану ми віддали цій святій містині, пам’ятнику в честь героїчних борців визволителів від польської експансії, подвиг яких увіковічений в монументі на підгірку. Слава героїв не померкне у віках. Від Берестечка шлях проліг до комплексної споруди Поча! євської лаври (найбільша Православна святиня західної Украї! ни, друга після Києво!Печерської лаври). Монастир розміще! ний на високій кам’янистій горі. Засновником лаври був препо! добний Мефодій, інок Києво!Печерської лаври. (Після розгро! му Києва і його святинь татарами в 1240 році православні іноки утікали на захід і оселялися в містині Почаєвської гори). Важливою подією того часу постала поява Божої Матері, яка залишила відбиток своєї правої ступні. Від неї забило дже! рело цілющої лікувальної води, що дає можливість зцілюватися віруючим людям від різноманітних хвороб. Славиться лавра іконою Богоматері, яку привіз із Констан! тинополя грецький митрополит Неофіт і вручив її Анні Гойській. Ікону Анна віддала монахам, які проживали на Почаєвській горі. Від ікони стало походити багато чудес для відвідувачів: сліпі прозрівали, хворі зцілювались. Ікона знаходиться в Успенсько! му соборі над Царськими воротами в Зірковому кіоті. Відвідавши святі місця лаври, екскурсія повернулася до санаторію “Червона Калина”. Там чекали драгомановців відпо! чиваючі, бо на вечір був запланований концерт художньої самодіяльності. Тепло зустрічали присутні “золоті голоси” – уні! верситетських виконавців Руслану Лоцман, Ніну Загребельну, Миколу Яретика, а ще гучніше дякували головному лікарю санаторію Миколі Юрійовичу Сивому за виконання його автор! ських пісень. На ранок автобус вирушив до села Пересопниця, яке в історії постало як пам’ятка староукраїнської мови, де було завершено переклад Євангелія, а розпочате було у селі Двірці (Львівська обл.) в 1556 р. і завершене в 1561 р. писарем і пере! кладачем – монахом Григорієм. Євангеліє було створене за підтримки княгині Заславської (монахиня Параскевія). Згодом Євангеліє було подаровано Переяславському кафедральному собору Іваном Мазепою. Знаходячись у Переяславі, працюючи в Археологічній комісії, Тарас Григорович Шевченко поклонив! ся унікальному пам’ятнику староукраїнської мови. На Пересопницькому Євангелії присягали на вірність Україні президенти – Л. Кучма, В. Ющенко, В. Янукович (книж! ка важить дев’ять кілограмів, зберігається в центральній науко! вій бібліотеці НАНУ). Ознайомившись з експонатами музею, створеного нещо! давно на історичному місці чоловічого монастиря в с. Пересоп! ниці, ми поверталися до Києва, милуючись обабіч дороги бар! вами золотої осені. Ми щиро дякуємо прекрасному гідові Ярославу Петровичу Сивому за чудово організовану екскурсію історичними та героїчними місцями України. Микола КОТ 7 �НОВІ ЛІТЕРАТУРНІ ВІДКРИТТЯ Від молодих авторів я завжди чекаю несподіванок, свіжого, незамуленого погляду на звичайні і звичні речі та море самобутньої фантазії. Чекаю на відкриття нових імен і сміливості говорити своїм неповторним голосом. Ірен Роздобудько Вже стало доброю традицією, що нововідкритий зал раритетних видань Наукової бібліотеки Драгомановського університету став служити і для студентів, і для викладачів університету затишним куточком, де можна поспілкуватися, відкрити для себе щось нове, незвідане. Ніколи не забудуть студенти інститутів філології, філософії, соціології, психоло! гії і управління трьох ночей, проведених в бібліотеці, де вони прилучалися до прекрасного, слухаючи розповіді незрівнян! ної Галини Крюкової про Миколу Гоголя, Михайла Булгако! ва, Анну Ахматову, де вони вчилися красиво читати із давніх книг, де читали власні вірші. Тож і не дивно, що саме зал раритетних видань одного вечора молодь обрала, щоб про! вести презентацію щойно опублікованої книжки, яку назва! ли “Літературно1мистецький проект “Щоденник. RE: make”. Це експеримент колективного творення текстів на тему кохання, часу, тіла. Як на мене, досить оригінальний підхід і своє бачення “Я” у сучасному часі. Не беруся аналізу! вати повністю це видання, але хочеться поділитися своїми враженнями від прочитаного твору. Мене дійсно вразили моло! ді люди своєю оригінальністю, незвичністю. Думки свіжі і сто! суються нашого часу. Крім того, колективні автори не бояться сказати правду про деякі свої негативні сторони життя. Ідея створення такого проекту наро! дилася вже давно, і навіть вий! шла перша книга “Щоденник”, а потім з’явилися відгуки, які і надихнули ініціатора цього про! екту Олександра Козинця продовжити роботу над літера! турно!мистецьким проектом. Робота продовжувалась протя! гом трьох років (з 2007 по 2010). В цей час він працював разом з сьогоднішнім редактором газети “Педагогічні кадри”, викладачем кафедри культурології Сергієм Русако1 вим, який не тільки підтримав, а й допоміг повірити в себе і в свої сили, допоміг знайти контакти з письменниками. Органі! затором проекту стала також Ірина Бочар, яка вже мала досвід роботи над мистецькими, соціальними та міжнарод! ними проектами і любить щирих і відданих справі людей. В чому оригінальність цієї книги? На мою думку, по!пер! ше – це колективна праця молоді з різних міст України (Київ, Луцьк, Вінниця, Чернівці, Львів, Біла Церква, Одеса, Дніпро! петровськ, Полтава, Ужгород, Донецьк, Острог, Коломия, Івано!Франківськ.) Зимові фотокадри У Києві в січні відбувається виставка замо! рожених квітів. Пропонуємо вашій увазі фотоо! гляд виставки співробітниці університету Юлії КАПШУЧЕНКО. По!друге, автори зі своєї точки зору розкрили ті понят! тя, до яких ми не так часто звертаємося або і зовсім забу! ваємо. Це поняття часу і поняття свого тіла, яке останнім часом дуже залінилося. Гарно про це сказала у своїй замальовці Тетяна Кротевич із Києва: “По 15 роках моя фантазія себе вичерпала. Тіло почало поводитися свавіль� но, округліло, збільшилося, залягло на диван. Ні, воно не розгубило своїх навичок, просто лінувалося ними користу� ватися”. І дуже приємно, що авторка допомагає зрозуміти, що ми прийшли на цей світ не для лінощів, а щоб зробити щось красиве і корисне. По!третє, відчувається начитаність, інтелектуальність авторів. Видно, що вони знайомі з творами філософії, істо! рії, психології. І самі намагаються пояснити, в чому полягає сенс людського життя і як його використати раціонально, щоб кожного дня ти рухався все далі шляхом прогресу . По!четверте, твір побудований у формі щоденника, і це дало можливість авторам проявити свою індивідуальність. Продовжуючи думку попередника за останньою реплікою, кожен вносить свої думки і переживання. По!п’яте, твір відзначається щирістю. Можливо, не все сприймуть люди старшого покоління, але цікаві для себе думки знайдуть і краще зрозуміють молодь. І останнє. Молодь теж відноситься до кохання трепетно, і хто по!справжньому любить, той знаходить прекрасні слова, які западають в серце і душу. “Кілька днів тому я блукав ранковими вулицями Києва і несподівано зрозумів, що все починається з тебе. Кожен мій день починається з тебе. Коли я прокидаюся вранці і бачу рожеве небо за вікном, я розумію: ти тут. Мені не обов’язково тебе бачити, але мені дуже подобається знати, що ти є. Інколи мені здається, що ти – це вікно, через яке потік моєї ніжності вливається у щось значно більше, ніж ти, я чи навіть уся наша планета. Я теж хочу бути для тебе ота� ким вікном, через яке твої почуття зможуть вливатися прямо у Всесвіт” (О. Квітка, м. Київ). Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, провідний бібліотекар залу інформаційно�пошукових систем Наукової бібліотеки Фотопрогулянка бульваром Фотофакт У січні 2013 року працівники Наукової бібліотеки стали іні! ціаторами прове! дення спеціальної виставки бібліотеч! ного фонду “Від маленької до вели� кої книжки”. Всі бажаючі мали змогу ознай! омитись з різнома! ніттям форматів кни! жок, серед яких – видання ще царсь! ких часів. Особливу цікавість викликали мініатюрні книжечки та видання Данте з позолотою. Січень видався не таким сніжним, як грудень, проте справжній зимовий дух в новорічну ніч все ж українці відчули. Кореспондент газети “Педагогічні кадри” продовжує фотокроки бульваром Тараса Шевченка і сьогодні вже знаходиться на перехресті з вулицею Володимирською. Світлина Ірини ТИЩУК Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1629) (січень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1629) (січень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/192 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/7650298d7faa10d5d7f18d618aab5e9f.pdf 3bf12053cc70660e4823fe8bfdada709 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 9 (1628) ГРУДЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Конкурс Шановні студенти, викладачі, співробітники, уся велика Драгомановська родино! Сердечно вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим! Минає 2012 рік, залишаючи по собі чимало досягнень і перемог. Спільними зусиллями нам вдалося вагомо підійняти якість навчання в Драгомановському університеті, впевнено лідирувати у педа� гогічній освіті України і вийти на освітній простір Європи. Чимало праці й сил було покладено на реалізацію задумано� го. І нам усе вдалося. Я пишаюся нашими спільними здобут� ками і дякую за плідну доброякісну роботу. Новий 2013 рік принесе нові плани й ідеї. Я вірю, попереду в нас ще багато перемог, досягнути яких вдасться лише разом. Відтак бажаю Вам доброго здоров’я, невичерпної енергії, прихильності долі й родинного благополуччя! Хай з легкістю втілюються в життя мудрі ідеї і сміливі плани на благо народу України! З повагою, ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко “ДОТИКОМ ПЕРА” Газета “Педагогічні кадри” нагадує читачам про проведення загальноуніверситетського кон� курсу “Дотиком пера” на кращу авторську робо� ту, що буде опублікована в газеті. За підсумками конкурсу переможці будуть нагороджені трьома преміями: І місце – 1 000 грн., ІІ – 800 грн., ІІІ – 500 грн. Для участі в конкурсі потрібно бути студентом або аспірантом нашого університету і створити авторську роботу (стаття, репортаж, наукова розвідка, фотогра� фія тощо). Після цього – подайте її в редакцію газети “Педагогічні кадри”. Зверніть увагу, що в конкурсі беруть участь лише роботи, які були чи будуть опублі� ковані в газеті, тому подане творіння має відповідати концепції видання. Роботи на конкурс та запитання ви можете надси� лати на електронну скриньку gazeta@npu.edu.ua. Детальніше з положенням конкурсу можна ознай� омитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри”. Результати конкурсу будуть оприлюднені наприкінці навчаль� ного року. Вітальне слово ректора ВЕЛИКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИ� ТЕТ імені Михайла Драгоманова пишається тим, що біля його керма свого часу тривалий період стояли саме Ви. Талановитий, відчай� душний науковець, блискучий математик, видатний педагог, особистість з непересічним щирим і справедливим характером, темпера� ментом патріота, відданого улюбленій справі. Ви й досі, навіть на заслуженому відпочинку, опікуєтеся Драгомановським університетом. Вас з радістю чекають студенти і викладачі, дослухаються до Ваших порад, переймають досвід. Шановний Миколо Івановичу, Ви стали для усіх драгомановців великим Вчителем і настав� ником. Тож у 80�річний ювілей дозвольте від імені багатотисячного колективу викладачів, студентів, аспірантів, докторантів і співробітни� ків Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова сердечно привіта� ти Вас зі славним святом. Багато років освітянська громадськість знає Вас, Миколо Івановичу, як мудрого організатора освіти в Україні, вченого�математика і фундатора, про� довжувача наукової математичної школи асимптотичних методів у галузі дифе� ренційних рівнянь. За Вашими постулатами, науковими розвідками й глибоки� ми монографічними дослідженнями виховалося не одне покоління математи� ків, які й сьогодні сіють добре і мудре, працюючи у найрізноманітніших нав� чальних закладах в усіх куточках України і закордоном. Ювілей В чИТЕЛЮ! Плоди Вашої багатогранної праці педагога, громадського діяча, науковця зали� шили великий слід на освітянській ниві. Під Вашим керівництвом та з Вашою участю Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова став провідним навчально�науковим комплексом у системі підготовки педагогічних кадрів. Ваші без� заперечний професіоналізм, глибокі фундаментальні знання та високе сумління зав� жди спрямовані на підвищення якості національної освіти. У впевненому поступі укра� їнського суспільства на шляху глибинних перетворень в освітній системі є частка й Вашої натхненної праці. Вас, Миколо Івановичу, люблять і шанують не лише колеги, друзі, рідні, але й бага� тотисячний колектив драгомановців. Щира подяка Вам за постійну самопожертву, щоденну самовіддачу, благородну любов і турботу, нелегку викладацьку, управлінсь� ку, науково�дослідну працю. Тож з нагоди свята зичимо Вам, Великий Учителю, козацького здоров’я на довгі роки, благодаті й добробуту, окриленого настрою, злагоди й душевного щастя. Хай Ваша мудрість і сумлінність на тере� нах освіти і надалі будуть запо� рукою задоволення від такої благородної та надзвичайно значимої справи, якою є освіта на благо українського народу. Світлих думок, незгасної енергії на довгі й щасливі літа! З повагою, ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО Студентський голос Благодійний фонд М. І. Ш к і л ю – 80 років Вручення іменних стипендій Незабутня практика в Карпатах стор. 2�5 стор. 6 стор. 7 �ШКІЛЬ МИКОЛА ІВАНОВИЧ (До вісімдесятиріччя від дня народження) 13 ГРУДНЯ 2012 РОКУ виповнилось 80 років ака� деміку Національної академії педагогічних наук Украї� ни, доктору фізико�математичних наук, професору Миколі Івановичу Шкілю. М. І. Шкіль народився в с. Бурбино Семенівського району Полтавської області. Закінчив з відзнакою фізико�математичний факультет Київського педагогіч� ного інституту, а в 1958 р. – аспірантуру при кафедрі математичного аналізу. Вся подальша його наукова і педагогічна діяльність пов’язана з Київським педаго� гічним інститутом (пізніше – Національним педагогіч� ним університетом імені М. П. Драгоманова), де він пройшов шлях від аспіранта до ректора. У 1959 р. захи� стив кандидатську дисертацію на тему “До питання про асимптотичне зображення розв’язків систем диференціальних рівнянь, які містять параметр”, а в 1968 р. – докторську дисертацію на тему “Про деякі асимптотичні методи в теорії лінійних диференціаль� них рівнянь з повільними змінними коефіцієнтами”. У 1973 – 2003 рр. М. І. Шкіль – ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. У 1982 р. його було обрано членом�кореспондентом, а у 1990 р. – дій� сним членом Академії педагогічних наук СРСР. З 1991 р. – дійсний член Національної ака� демії педагогічних наук України, іноземний член Російської академії освіти, почесний док� тор багатьох провідних університетів України. Наукові інтереси вченого спрямовані на розробку асимптотичних методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. Він уперше всебічно дослідив досить складні випад� ки внутрішніх і зовнішніх резонансів, які досить часто зустрічаються в теорії і на практиці. Одержані ним результати пов’язані з розробкою алгоритмів побудови наближених розв’язків систем диференціальних рівнянь з параметрами та їх математичним обґрунту� ванням. Було доведено, що наближені розв’язки, побудовані за цими алгоритмами, є асимптотичними розвиненнями точних розв’язків даних систем. Розроблені М. І. Шкілем методи дозволяють будувати (в розумінні Крилова – Боголю� бова – Митропольського) асимптотичні розв’язки систем диференціальних рівнянь з повільно змінними коефіцієнтами, диференціальних рівнянь з малим параметром при частині похідних, диференціальних рівнянь із загаюванням, рівнянь нейтрального типу, рів� нянь з ізольованими особливостями, інтегро�диференціальних рівнянь, систем диферен� ціальних рівнянь з періодичними коефіцієнтами, систем диференціальних рівнянь з сумов� ними коефіцієнтами. У його працях уперше одержано результати, коли в характеристичному рівнянні з’яв� ляються кратні корені з кратними елементарними дільниками. Доведено, що в цих випад� ках, на відміну від простих коренів, асимптотичні розв’язки зображуються степеневими рядами за дробовими степенями малого параметра, показники яких залежать як від крат� ності елементарних дільників, так і від деяких співвідношень між коефіцієнтами даної системи. Отримано необхідні і достатні умови існування асимптотичних розвинень шука� них розв’язків, причому доведення достатніх умов дає алгоритм побудови відповідних асимптотичних розвинень. Його теоретичні результати знайшли широке застосування при розрахунку зусиль, які виникають у шахтних підйомних канатах. В останні роки М. І. Шкіль успішно працює над розв’язанням досить складної матема� тичної проблеми, коли в системі диференціальних рівнянь з’являються так звані точки повороту. Над цією проблемою працювали відомі математики, такі як Р. Лангер, В. Вазов, Л. Чезарі, А. А. Дородніцин, С. О. Ломов, А. М. Самойленко. Однак ця проблема і на сьогод� ні потребує свого подальшого розв’язання. М. І. Шкілю і його учням вдалося шляхом уве� дення “збуреного” характеристичного рівняння отримати формальні розв’язки для окремих типів систем диферен� ціальних рівнянь і довести, що ці розв’язки в околі точок повороту є асимптотичними зображеннями точних розв’яз� ків цих систем. Ним отримано досить важливі математичні результати, коли в системі при похідних матриця коефіцієнтів є особли� вою. М. І. Шкіль уперше, на відміну від попередників, дослідив принципово новий випадок, коли виродженість настає в окре� мих точках. В околі цих точок побудовано асимптотичні фор� мули для розв’язків таких систем, які методом “зшивання” можуть бути продовжені на весь інтервал зміни аргументу. Результати досліджень ученого викладено більш як у 350 наукових працях, зокрема в 10 монографіях, 20 підруч� никах та посібниках. Монографію “Асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь” (у співавторстві з С. Ф. Фещенком, Л. Д. Ніколенком) перевидано в США. За цикл робіт “Розвиток аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних, інтегральних та інтегро�диференціальних рівнянь і їх застосування до задач математичної та теоретичної фізики” М. І. Шкіля відзначено премі� єю НАН України імені М. М. Крилова. У 2004 році за цикл праць “Асимптотична теорія ліній� них сингулярних диференціальних рівнянь” йому спільно з А. М. Самойленком та В. П. Яковцем присуджено премію НАН України імені М. В. Остроградського. Він також є лауреатом премії імені В. І. Вернадського. М. І. Шкіль приділяє велику увагу вихованню наукової зміни, керує науковими семіна� рами, читає спецкурси, пов’язані з асимптотичним інтегруванням диференціальних рів� нянь, які містять параметри. Серед його учнів – 5 докторів і понад 30 кандидатів фізико�ма� тематичних наук. Упродовж багатьох років Микола Іванович успішно поєднує наукову роботу з педаго� гічною – читає курси математичного аналізу, диференціальних рівнянь, курси за вибором для студентів фізико�математичного факультету, здійснює наукове керівництво дисерта� ційних досліджень аспірантів і докторантів. За комплект підручників “Вища математика” та “Математичний аналіз” М. І. Шкілю в складі авторського колективу Указом Президента України у 1996 р. присуджено Державну премію в галузі науки і техніки. Премією Національної академії педагогічних наук України відзначено також підручник “Алгебра і початки аналізу” для 10 класу шкіл і класів з погли� бленим вивченням математики, одним із авторів якого є М. І. Шкіль. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, плідну наукову і педаго� гічну діяльність Миколу Івановича нагороджено Почесною відзнакою Президента України, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради. М. І. Шкіль – кавалер орденів “За заслуги” І, II, III ступенів та “Ярослава Мудрого” IV і V ступенів. Указом Президента йому присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки”. Поряд з науковою, науково�педагогічною діяльністю М. І. Шкіль проводить значну нау� ково�організаційну роботу. Він очолює спеціалізовану раду по захисту докторських дисер� тацій у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, є членом ред� колегії журналів “Нелінійні коливання”, “Вища школа”, “Рідна школа”, членом секції “Мате� матика і механіка” Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Своє вісімдесятиріччя Микола Іванович зустрів сповнений енергією і великими творчи� ми задумами. Побажаємо йому натхнення, сил і здоров’я для їх здійснення! В. С. Королюк, І. О. Луковський, А. М. Самойленко, М. О. Перестюк, М. В. Працьовитий, В. П. Яковець ТАЄМНИЦЯ АКАДЕМІКА ШКІЛЯ ДАВНИМ�ДАВНО, ще в минулому тисячолітті, коли тополі на бульварі Шевченка були зовсім молодими, а Миколі Івановичу Шкілю не виповнилося і п’ятдесяти п’я� ти, запросив він мене до скла� ду делегації в німецьке місто Лейпциг. Там мали святкувати ювілей вищої педагогічної школи, з якою наш інститут підтримував зв’язки. Оскільки особисто для мене Лейпциг Григорій ВОЛИНКА, поєднувався ще й з іменем професор, доктор видатного філософа і матема� філософських наук, тика Г. Лейбніца, я з вдячністю проректор з наукової погодився. Це було моє перше відрядження. роботи університету закордонне Більше я так далеко не залітав. Після чергової денної порції урочистостей, вражень і доброго німецького пива ми сиділи у своєму скромному номері за кавою і “розбирали польоти”. Розмова непомітно перекинулась на Г. Лейбніца з його ідеєю синтезу математи� ки з логікою, потім на Г. Кантора з його спробами створити загальну теорію множин. Миколі Івановичу, як мені здалося, тема розмови була абсолютно цікавою. Бачили б ви блиск його очей, чули б надзвичайно глибокі, іскрометні судження з приводу предмета нашої бесіди! Коли ж розмова зачепила тематику розробок Д. Гілберта, пам’ятаю, йшлося про його ідею об’єднання різнопланових математичних теорій на основі формального аксіоматичного методу, Микола Івано� вич підхопився із крісла, щоби сказати щось дуже важливе. Але я, забувши про субординацію (зараз жалкую), перехопив ініціативу і задав членам нашої нечисленної делегації наївне питання. Я запитав: щойно йшлося про Д. Гілберта. А чи відоме вам ім’я одного із сучасних його послідовників, Миколи Бур� бакі? Микола Іванович опустився в крісло промовчавши. Лише 2 загадково посміхнувся, дивлячись мені в очі. Я тоді зовсім нічого не зрозумів. Ні щирої, але таємничої, посмішки, ні мов� чання, яке раптово замінило потяг сказати важливу річ. При� гадалося правило Сфінкса: про невимовне треба мовчати. На допомогу Миколі Івановичу прийшов третій член нашої делегації Геннадій Панасович Грищенко. Цей розумний чоловік нагадав, що особистості, яка б носила ім’я Nikolas Bourbaki, немає, що цей псевдонім привласнила собі група невідомих широкому загалові французьких математиків, яка вирішила поексплуатувати інтелектуальний потенціал інших країн, використовуючи його принципово без посилань на імена авторів. Можливо, за таке співробітництво платили непогані гроші. “Але ж, – додав я, – група Миколи Бурбакі є елітною. Вона суттєво просунула ідеї Лейбніца, Кантора, Гілберта та інших математиків. На її праці часто посилаються. Якби я був математиком, вважав за честь навіть інкогніто перебувати у її складі. Якщо хтось із наших українських математиків залуче� ний до її діяльності, – честь йому і хвала. До речі, я зовсім не згоден з твердженням про французьке походження імені групи. Воно – явно слов’янське. До того ж Bourbaki – не пріз� вище, а, скоріше, прізвисько, пов’язане з місцем народжен� ня.” Тут Микола Іванович ще раз таємниче посміхнувся і знову загадково промовчав, кинувши більш уважний погляд на мене. Посмішки керівника делегації здалися дещо скептични� ми. І все ж я набрався сміливості і випалив, що маю досить вірогідну гіпотезу щодо витоків псевдоніму, за яким має стоя� ти цілком реальна особистість непересічного математика, можливо, зовсім не французького. Пообіцяв, що років за двадцять я цю гіпотезу доведу. Але останнє двадцятиріччя виявилось надто багатим на події. Перебудова, гласність, прискорення, демократизація, ГКЧП, розпад СРСР, розбудова незалежності, вибори, майдани, наметові містечка тощо відволікали. Тож моя гіпотеза як була, так і залишилась гіпотезою. Доведеться її оприлюднити, бо знову вибори і знову не встигну обґрунтувати її належним чином. Спочатку про підстави формування вищезазначеної гіпо� тези. По�перше, прізвище Бурбакі (Bourbaki) не вдалось зустріти у повному переліку французьких прізвищ. Значить, воно дійсно є прізвиськом, пов’язаним з місцем народження. По�друге, серед населених пунктів Франції, інших франко� мовних країн відсутні назви, хоча б побіжно зв’язані з означе� ним прізвиськом. Тобто носій прізвиська Бурбакі не є фран� цузом. По�третє, ця ж закономірність підтверджена розгля� дом топонімів інших європейських країн. По�четверте, єди� ний населений пункт, назва якого може слугувати основою псевдоніма Бурбакі, знаходиться в Україні, на Полтавщині. Це – село Бурбино. По�п’яте, – і це неубієнна карта моєї гіпо� тези, – із села Бурбино походить єдиний видатний матема� тик на ім’я Nikolas – Микола Іванович Шкіль. Маю всі підстави сформулювати припущення, що саме він дав інтернаціональ� ній групі сучасних математиків ім’я Микола з Бурбина (Niko� las Bourbaki). Хто сумнівається в цьому гіпотетичному припущенні, нехай заглибиться у інший пласт підстав мого твердження. У порівняння змісту опублікованого М. І. Шкілем і групою N. Bourbaki, до якої, цілком вірогідно, входить і український інтелектуал Микола Іванович… Візміть хоча б “Seminaire Bourbaki” (декілька десятків томів), “Интегрирование” – М., 1967�70, “Функции действительного переменного” – М., 1965 і порівняйте з працями, особливо ранніми статтями М. І. Шкіля. А як рельєфно бачиться присутність ідей академі� ка у багатотомному трактаті N. Bourbaki “Елементи матема� тики”, в “Основах структурного аналізу”… Спільнота Миколи з Бурбина – спільнота професійно втаємничена. Недаремно ж і сьогодні представниками інтер� національної математичної школи принципово замовчується її персональний склад. Про нього можна лише здогадуватись тому, хто стоїть осторонь. Таємничо посміхаючись, мовчить і наш Сфінкс – видатний український математик, академік Микола Іванович Шкіль. Він не розкриває таємниць. ГРУДЕНЬ 2012 �С Л О В О ДОКУМЕНТИ минулого цікаві насамперед тим, що містять дуже важливі відомості про те, що з пли� ном часу, по дорозі в майбутнє, багато чого зникало, втрачалося, поступаючись місцем змінам і перетво� ренням, які, на жаль, не завжди можна асоціювати з прогресом. У багатьох випадках старе, минуле зали� шало по собі тільки слова, як це сказано у поетеси Ліни Костенко: “Ще назва є, а річки вже немає”. У “Топографічному описі Малоросійської губернії 1798–1800 років” знаходимо, зокрема, такі відомості про Хорольський повіт, до якого належало Бурбине (під тодішньою назвою деревня Бурбова, де було зареєстровано 250 душ, крім того, 68 душ значилося в хуторі Бурбівському; деревня, а не село тому, що в Бурбиному не було церкви): “Клімат у повіті Хорольському здоровий; ґрунти головним чином чор� ноземні; ліси дубові, осикові, березові, вільхові; в лісах водяться вовки та зрідка лисиці, зайці й білки – Геннадій ГРИЩЕНКО, в невеликій кількості; багато різного птаства; на горо� дах сіяли й садили огірки, петрушку, пастернак, цибу� професор, заслужений працівник освіти України, лю, часник, горох, капусту, буряки, моркву та пше� ничку; по селах було багато садів з яблунями, груша� останній декан фізико9 ми, сливами й вишнями; не виявлено було металіч� математичного факульте9 них руд, мінеральних вод та “марморов”. ту НПУ імені М. П. Драго9 У повіті було зафіксовано 3 казенні й 118 приват� манова (1982–2006) них млинів, а також 716 вітряків. У Дніпрі та інших річ� ках водилися осетри, судаки, соми, щуки, лящі, коро� пи, лини, окуні, карасі тощо. Микола Іванович народився через 132 роки по здійсненні згаданого топографічного опису. Після драматичних революційних і пореволюційних подій, визвольних змагань за незалежну Україну на Полтавщині, ще значною мірою зберігався традиційний селянський побут, питому частину якого становила багатовимірна народна культура, зберігалася й народна мова, найближча за своїми визначальними характеристиками до мови літера� турної. Відбувалися й дуже помітні зміни, які формували сучасне. До них, безперечно, належить прихід до українського села української школи. Це був один з найважливіших наслідків українізації, здійсненої протягом 20�х років ХХ століття. Однак 30�ті роки – істо� ричний контекст народження й дитинства М. І. Шкіля – позначилися в історії України, а отже, й житті нашого ювіляра, драматичними подіями: процес українізації було припине� но, свідомо влаштовано голодомор 1932�1933 років, названий в одному з документів 1983 року “продовольчими труднощами на Україні, що мали місце на початку 30�х років”. Політичні репресії того періоду винищували не тільки представників духовної еліти – письменників, митців, учених, а й простих людей – селян, робітників. 13 грудня 1932 року в сім’ї Івана Полікарповича і Христі Василівни Шкілів народився хлопчик. Бабуся, батькова мама, побачивши новонародженого хлопчика, вигукнула: “Андрійко народився!”, бо було це в день Андрія. Проте мама, яка не завжди була згодна зі свекрухою, настояла на тому, щоб сина назвали Миколою. День Миколи 19 грудня. Перед Великою Вітчизняною війною Микола Шкіль закінчив два класи. За тодішніми нормами це була половина першого рівня освіти. Можна не сумніватися в тому, що до Миколи Івановича часто приходять спогади про передвоєнне дитинство, а особливо про той час, коли Україна влітку 1941 року опинилася в огненному вирі війни, окупації, незлі� ченних втрат рідних і близьких. Іван Полікарпович Шкіль – батько Миколи Івановича – загинув у 1943 році як солдат Великої Вітчизняної війни. Випробування війною не були останніми. В 1948 році від голоду (а був же в Україні і голод 1947 року) померла Миколина мати, Христина Василівна. Про маму Микола Івано� вич згадує так: “Бог послав моїй мамі ... дивовижну вроду. І як би не засмагало в городі, та на буряках, та біля конопель її правильне обличчя, чорні очі і рівні, мов вишиті, брови вирізняли його. Навіть у смутку робили урочистим, аж святим. А вже як посміхнуться – сама ласка. Здається, нічого вже більше не треба, і ти захищений її ласкою від будь�яких негараздів у цілому світі. Горе, що, мов блискавки у грозу, розпинало її життя, не відібрало в моєї матусі краси, не відібрало доброти й всепрощення”. Повоєнне сирітство, на щастя, не вибило з життєвої колії Миколи Шкіля. Щоденна скрута спонукала було залишити школу й піти на власний хліб, однак знайшлася добра душа в особі вчителя Івана Федоровича Кудіна, який, помітивши яскраво виражений інте� лект учня, переконав його продовжити навчання. За тих важких умов залишалося без надії сподіватися. І сподівання таки здійснилися. По закінченні Худоліївської середньої школи Микола Шкіль у 1951 році вступив на фізико�математичний факультет Київського державного педагогічного інституту. Став Микола студентом�фізиком у головному педагогічному інституті України. Провчився два роки, і побачили у нього викладачі неординарні здібності до розв’язування математичних задач, до математики. Перевели Миколу Шкіля на математичну спеціальність, і був випу� щений він у 1955 році “викладачем математики і фізики середньої школи”. В інституті перед обдарованим юнаком відкрився складний, у багатьох своїх аспек� тах незбагненний світ математики. У цьому світі свої власні дороги може знайти лише той, хто здатен в інтелектуальній діяльності сягати висот аналізу й узагальнення, вміння шукати й обґрунтовувати взаємозв’язки й взаємозалежності між абстрактними сутностя� ми й поняттями як вияви об’єктивної реальності. Педагогічну діяльність Микола Іванович розпочав 15 серпня 1955 року учителем математики Розкішанської середньої школи та інспектором шкіл Ставищанського району на півдні Київської області. Проте талановитого молодого математика запросили до аспі� рантури кафедри математичного аналізу КДПІ ім. О. М. Горького. Упродовж 1955–1958 років навчався Микола Шкіль у видатних математиків того часу М. М. Боголюбова, Ю. О. Митропольського, С. Ф. Фещенка. У 1959 році він захистив кан� дидатську дисертацію “До питання про асимптотичне зображення розв’язків систем диференціальних рівнянь, які містять параметр” і йому було присуджено науковий ступінь кандидата фізико�математичних наук, а в 1968 році – докторську на тему: “Про деякі асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь з повільно змінними кое� фіцієнтами”. Наукові пошуки вченого�математика були зосереджені на дослідженні асимптотич� них методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. Він уперше дослідив складні випадки внутрішніх і зовнішніх резонансів, досить частих з теоретичного й прак� тичного поглядів. Наукові результати, одержані М. І. Шкілем, пов’язані з розробкою алгоритмів побудо� ви наближених розв’язків систем диференціальних рівнянь з параметром та їх матема� тичним обґрунтуванням. На основі його методів можна будувати (за концепцією Крило� ва�Боголюбова�Митропольського) асимптотичні розв’язки таких різновидів рівнянь: з повільно змінними коефіцієнтами, з малим параметром при частині похідних, нейтраль� ГРУДЕНЬ 2012 П Р О В Ч И Т Е Л Я ного типу, з ізольованими особливостями, з періодичними коефіцієнтами тощо. Як заз� начають математики, дійсні члени НАН України Ю. М. Березанський, В. С. Королюк, Ю. О. Митропольський, А. М. Самойленко й І. В. Скрипник, у працях М. І. Шкіля вперше одержано результати, які розв’язують проблему знаходження асимптотичних розв’язків зазначених систем у випадку кратного кореня відповідного характеристичного рівняння. М. І. Шкіль утворив в рідному інституті, який став тепер Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова, математичну школу. Під його безпосереднім науковим керівництвом кандидатами фізико�математичних наук стали понад тридцять осіб, а докторами – троє. Протягом останніх років разом зі своїми учнями він успішно досліджує досить складну математичну проблему, пов’язану з системою диференціаль� них рівнянь з точками повороту. М. І. Шкілю та його учням вдалося шляхом введення “збу� реного” характеристичного рівняння одержати формальні розв’язки для окремих типів систем рівнянь і довести, що ці розв’язки в околі точок повороту є асимптотичним зобра� женням точних розв’язків розглядуваних систем. Результати наукових пошуків М. І. Шкіля висвітлено у більш ніж 350 працях, зокрема, у 8 монографіях, 20 підручниках та посібниках. Монографія “Асимптотичні методи в тео� рії лінійних диференціальних рівнянь”, написана у співавторстві з науковим керівником М. І. Шкіля проф. С. Ф. Фещенком та Л. Д. Ніколенко, була видана в США. За цикл робіт “Розвиток аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних та інтегро� диференціальних рівнянь і їх застосування до задач математичної та теоретичної фізики” М. І. Шкілю було присуджено премію НАН України імені академіка М. М. Крилова. Участь вченого у створенні комплекту підручників “Вища математика” (у трьох книгах) та “Мате� матичний аналіз” (у двох частинах) відзначено Державною премією в галузі науки й техні� ки за 1996 рік. Крім наукових пошуків, занять проблемами вищої математики, життєвий шлях М. І. Шкіля наповнений адміністративно�педагогічною і громадською діяльністю. В рідно� му інституті він пройшов такий шлях: декан загальнонаукового факультету – заступник декана фізико�математичного факультету – проректор з науково�дослідної роботи. З 1973 року М. І. Шкіль працює на посаді ректора Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького. За кілька десятиліть його ректорської діяльності педінститут, а потім перший в Україні педагогічний університет зростав, зміцнювався якісно, кількісно й територіально: відкривалися нові факультети й спеціальності, будувалися нові гурто� житки й спортивний комплекс. За таких умов адміністративно�педагогічна діяльність рек� тора доповнювалася будівельно�господарською, на яку витрачалося надто багато зусиль, тому що всі проблеми�негаразди (а без них не обходилося ніколи) ставали насамперед проблемами ректора, і він зобов’язаний був шукати “асимптотичні розв’яз� ки рівнянь щоденної життєвої практики”. М. І. Шкіль – один з активних репрезентантів втілення в життя розбудови української національної вищої школи. Протягом 1991–1992 років колектив викладачів фізико�мате� матичного факультету під його загальним керівництвом підготував новітні програми фахових дисциплін для підготовки вчителів математики й фізики у вищих педагогічних навчальних закладах України. Микола Іванович – один із авторів “Освітньо�професійної програми вищої освіти за професійним спрямуванням 6.0801 (1994 рік) – галузевого стандарту вищої освіти першого покоління. Пізніше він керував творчим колективом, який створив Галузевий стандарт вищої освіти з підготовки бакалавра за спеціальністю 6.010100 “Педагогіка і методика середньої освіти. Математика”. Цей стандарт затвер� джено Міністерством освіти і науки України в жовтні 2002 року. Очолюючи багатотисячний колектив університету, М. І. Шкіль доклав багато зусиль для встановлення наукових зв’язків Національного педагогічного університету з укра� їнськими й зарубіжними вищими навчальними закладами. Наукову, педагогічну й адміні� стративну діяльність він поєднував зі значною за обсягом і результативністю науково�ор� ганізаційною діяльністю як віце�президент Українського математичного товариства, член спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, член редколегій журналів “Укра� їнський математичний журнал”, “Вища школа”, “Рідна школа”, Президент товариства зв’язків “Україна – Казахстан”. Досягнення М. І. Шкіля – доктора фізико�математичних наук, професора, дійсного члена НАПН України та АНВШ України, іноземного члена Російської академії освіти, Почесного академіка Міжнародної кадрової академії, Почесного доктора вищих навчаль� них закладів України, – крім згаданих престижних премій, відзначено орденом “За заслу� ги” І, ІІ, і ІІІ ступенів, медаллю “М. В. Остроградський – 200 років”, званням “Заслужений діяч науки і техніки України”, Почесною відзнакою Президента України, Почесною грамо� тою Кабінету Міністрів України, орденами Ярослава Мудрого IV і V ступенів. Ані життєві прикрощі, ані успіхи й радощі перемог і досягнень не знівелювали в нашо� му ювілярові сильної, непересічної особистості, що виявляє почуття власної гідності, поєднує в собі риси строгого математичного мислення й лірично�пісенного настрою, уміє керувати великими колективами людей і виявляти піклування про своє найближче оточення – фізико�математичну родину, створену разом з берегинею домашнього вогни� ща, дружиною Катериною Тодосівною – майстринею педагогічної справи, заслуженою вчителькою України. Як сказав у виступі на урочистому засіданні Вченої ради НПУ імені М. П. Драгомано� ва з нагоди 70�річчя Миколи Івановича Шкіля дійсний член НАПН України професор Арнольд Панасович Грищенко: “Микола Іванович на шляху з минулого до сучасного подо� лав сім доріг, кожна з яких тривала десять років. Перші три з них – це trivium (що букваль� но означає “три дороги” першого рівня давньої університетської освіти, яка включала граматику, риторику й логіку”. Чотири наступні � quadrivium, тобто чотири дороги вищого рівня університетської освіти – арифметика, геометрія, астрономія і музика. Саме до останніх чотирьох предметів застосовували спільну назву математика, причому кожен з них окремо також позначався як математика, тобто знання, тобто те, що вивчено”. Восьма дорога академіка Шкіля пролягала тією ж асимптомою багатогранного, твор� чого, мудрого життя вченого, громадянина, сім’янина. Закінчую це есе словами незабутнього Арнольда Панасовича: “Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... Не забувайте незабутнє, – воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі. Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине!” 3 �МОГУТНЄ СЛОВО МИКОЛИ ІВАНОВИЧА ШКІЛЯ Я був здивований, що раптом подзвонив Мико� ла Іванович Шкіль. Запросив мене на співбесіду. Він запропонував мені працювати в університеті, і я так подумав, а чому б ні, давайте спробуємо. Розпочав свою діяльність, у мене були студенти, і от одного разу прийшов Микола Іванович зі своїми колегами до мене на лекцію. Побув і каже: я це у вас наче на спектаклі побував. Мені, справді, вдалося зі студен� тами організувати так лекції, що вони були цікаві, тому що “Слово” – це взагалі цікава наука, це уні� кальна наука. В школах вчать грамоти, вчать читати, складати із складів слово, із слів речення, і все. А як Анатолій це речення підняти, перегнати через себе і подати ПАЛАМАРЕНКО, його правильно, цього нас, на превеликий жаль, не народний артист вчили і поки що не вчать. Взагалі, професія викла� України, Герой України дача у педагогічному університеті, котрий навчає “слова”, але у поєднанні з професією артиста – це дуже цінна річ. Адже філологи, мовники, люди, які мають діло зі “словом”, з літературою, мусять бути якоюсь мірою артистичними людьми, мати особливий талант. Потрібно любити літературу, любити “слово”, вміти правильно читати літературу, а не просто пробігати очима твір. Зараз вчать швидко� читанню. А читати треба так, як пише автор, у такому темпі, як рука пише літери, слова. Тоді буде відтворюватися уява, кожне слово набуде певної смислової ваги. Як цю вагомість правильно розмістити і правильно створити фразу з речення – це вже мусить бути професіональний підхід до цього. Дякуючи Миколі Івановичу (чи це інту� їція, чи любов до цієї науки, до літератури, Господь його знає) студенти педуніверси� тету навчаються філологічної науки у митців, майстрів слова, тобто у цьому Микола Іванович попав прямо, як кажуть, у десятку. Така наука дуже потрібна майбутнім вчителям – людям, які в майбутньому мати� муть справу зі “словом”, із художнім словом. Особисто ж для мене Микола Іванович – особлива людина, особлива душа у нього. Я читав кілька разів його “Недовезені соняшники”, перечитую, переганяю його розповідь через своє єство, через свою душу, через своє дитинство. І завжди в мене сльози з’являються, що аж не можу читати. Cправді, спокійно це не можна читати, тому що перед очима постає і його тяжке дитинство, і моє. Якось Микола Іванович розповідав про своє дитинство, про своє сприйняття того часу. І я зрозумів, що така чуттєва душа розвинулася у нього ще з дитячих років. Тому�то він нелегкі долі українців, наші українські сльози, перегнані через життя, так вміло переніс на папір. Яка це талановита людина! Читаючи його, розумієш, що талант до математики у нього з дитинства. А як він передав почуття любові до матері! Це таке українське, це таке надзвичай� не. І зараз мусить бути хвилююче почуття тому, що діти сьогодні називають батьків на “ти”, а в нас такого не було. Мама – це “Вони”, це щось таке велике, таке могутнє, створене із багатьох понять. Що таке “Мама”? Що таке “Мати”? Це були “Вони”!!! Мені дуже подобається, коли пише Микола Іванович, скрізь відмінюючи маму на “Ви”. Це мене так хвилює, і знаєте, не можу спокійно читати, від оцього великого від� чуття, від оцієї нашої могутньої, природної любові до матері. А з якими почуттями він розповідав про сім’ю, про свого брата. Як він показував, як в дитинстві спілкувався з братом (брат був глухонімий), як він це руками професі� онально робив. Це мене настільки здивувало! Сидить переді мною видатний вчений, людина�академік, людина – прекрасний талановитий педагог, людина з великої літе� ри, і тут – настільки рідне моїй душі, це ставлення і до людей, і до життя, і до своїх рід� них, і до всіх тих проблем, через які він пройшов. Це мене дуже і дуже схвилювало і зріднило. Я, наскільки можна було, запрошував Миколу Івановича і Катерину Тодосів� ну на свої прем’єри, Шевченка він слухав, і інші речі. Коли він створив книгу “Недовезені соняшники”, я її прочитав, як кажуть, проков� тнув. Був концерт у Жовтневому палаці, сиділо керівництво України, Микола Іванович та інші поважні гості. Я прочитав розділ “Галстук”, і там настільки сконцентровані сильні почуття, що слова пішли разом зі сльозами. Я, 65 років на сцені, із малого хлопчика, вмів тримати завжди в собі почуття, передаю їх тільки словом, а тут сльо� зи. Весь зал, все керівництво залилось сльозами, і Микола Іванович також. Неможли� во спокійно читати, відчуваю людину, титана нашої науки і нашого повсякденного життя. Це єдина річ в моєму житті, в моєму великому репертуарі, де я не можу стри� мати сліз, Господь його знає. Така відвертість у його “Недовезених соняшниках”. Я не знаю, наскільки сучасна молодь це може зрозуміти. Його розуміє середнє покоління, старше покоління, які пам’ятають, які знають, які виросли серед цього дива. Він опи� сує, як мама приїздила, приходила стомлена після колгоспної роботи. Так їхали додому стомлені всі наші мами – співали, їхали на роботу після недоспаних ночей – співали. І це було настільки велично, настільки притаманне це почуття нашій укра� їнській душі! Зараз, на превеликий жаль, теперішньому поколінню це не перейшло. Між тим поколінням і теперішнім поколінням – велика прірва, і дуже боляче, що наша молодь не перейнялася тими піснями і тими відчуттями. Ми мусимо так виховувати нашу молодь, щоб зв’язок був обов’язково. Зв’язок цей душевний, зв’язок мусить бути природжений, тому що людина є людина, вона мусить відчувати, знати той час, а коли вона цього не відчуває, коли є прірва – звичайно, дуже боляче. Якраз Микола Іванович, його творчість як людини, як фахівця і як письменника, дуже цінна. Повість “Недовезені соняшники” настільки хвилююча, що завдяки тільки їй він увійшов у нашу літературу, увійшов у наше життя, у наші почуття. Микола Івано� вич – це величина в математиці і величина в нашому українському національному суспільстві, тому що він великий патріот і великий українець. Так я відчуваю Миколу Івановича, так я його люблю, так він припав до моєї душі. Коли я з ним зустрічаюсь, він мені, як рідний брат. Настільки душа з душею поєдна� лись, і він в моїй душі. Хай йому легенько гикнеться. Від щирого серця хочу побажати міцного здоров’я на довгі роки та творчих здо� бутків!!! І хай його СЛОВО завжди звучить в наших серцях!!! ОСВІТЯНСЬКИЙ ПАТРІАРХ Микола Іванович Шкіль. Один із найбіль� ших авторитетів у кор� пусі ректорів флаг� манських вишів Украї� ни. Майже третину сто� ліття під орудою цього поважного вченого, академіка успішно зро� став і утверджувався славний Національний педагогічний універси� тет імені Михайла Дра� Андрій ДЕМИДЕНКО, поет, народний артист гоманова. Важко нині знайти України, лауреат в Україні таку школу чи Міжнародних освітянський ВУЗ, де б премій, академік, не працювали його професор вдячні вихованці. З�під його руки вийшли цілі педагогічні покоління, династії. Цього вже достатньо, щоб почуватися вартісним і щасливим. Про постать Миколи Івановича Шкіля в українській педагогіці й математичній науці ємко написано на Батьківщині та за кордоном. І ця постать вивершується не лише своєю змістовністю і вагомістю здобутків. Вона глибока. Масштабна. Історична. Багатовимірна своїми талантами і навдивовиж цікава. З невтомною думою про людське життя і його величність Учителя. У рисах добротної зовнішності, в карбах непросто� го характеру та переливах щедро заземленої в народ� не пракоріння розлогої мудрості Миколи Івановича одразу розпізнаєш живий, колоритний генотип справ� жнього українця. А який прилив сил відчуваєш від козацького потиску його руки! Скільки дотепної іронії, хитринок�веселинок ховається у його прямому погляді, у тих кошлатих, роз� куйовджених бровах�гніздах! І як же праглося спостерігати за перепадами�змі� нами в його ректорському настрої! То гранично стро� гий і впертий, то відверто мовчазний, що слова з нього 4 й кіньми не витягнеш. А то, як раптова хвиля, солодко говіркий, окличний, ладен обійняти усю планету. Вести бесіду з Миколою Івановичем – завжди втіха і розкіш для співрозмовника. Тут і розкрилля жестів, і атакуючі експресії, і розважливий плин думок. Знаю: по сутності Микола Шкіль оптиміст. Хоча й тепер гірко плаче, як згадає своє раннє сирітство, голод і холод, свою без пори померлу тиху полтавську матір і глухонімого брата Василя, про якого так тепло розповідає все своє життя. Зразків такої любові і такої пам’яті у світі мало. Але найбільше мене вражає у ньому його душа. Я б ніколи не повірив, що у вченого�математика (як і у фізика) вона може бути такою співучою – до зустрічі з М. Шкілем був переконаний, що така ж пісна і аскетич� на, як і їхні формули. А виявилася бентежною і рухли� вою. Сповненою високості й дитячого подиву. Жартів� ливого азарту й невгамовного сонячного проміння. А ще у Миколи Івановича непоборна любов до мит� ців. Українська духовність, національна культура посі� дають у серці ювіляра особливе місце. Це він, Микола Шкіль, понад 20 років тому запросив мене читати лек� ції у стінах Драгомановського університету – в лоні його альма�матері. Як перед цим запросив Анатолія Авдієвського та Анатолія Паламаренка... До всього цього наш ясночолий ювілянт має чудо� вий талант співака і широко апробований дар письмен� ника. Він володар красивого й рідкісного драматично� го тенору. Іноді, бувало, брав окремі високі ноти чисті� ше і краще за самого свого вокального кумира Анато� лія Солов’яненка. І це чиста правда. Пригадую, з якою полум’яністю і натхненням Микола Шкіль співав своїм друзям улюблені українські народні пісні та класичні арії. А з якою читацькою прихильністю привітала укра� їнська громада появу його зворушливої автобіографіч� ної повісті “Недовезені соняшники...”! Та особливого резонансу повість зазнала, коли відомі актори здійсни� ли її радіопостановку на Українському радіо. А ще я з приємністю хочу зацитувати свій вірш�ек� спромт, який сьогодні знають чи не всі українські педа� гоги: Їдуть зблизька і здаля До Миколи до Шкіля – Бо він розум окриля. Бо він душу звеселя. Благословенна вкраїнська земля, Що народила Миколу Шкіля. І лунає звідусіль: – Хай живе Микола Шкіль. – Хай живе Микола Шкіль! Тож з роси і води Вам, освітянський патріарше! Літ міцних і здорових – аж за далекий обрій! І хай завжди поруч із Вами буде вельмишановна Катерина Тодосівна – Богом дана дружина і соратниця, золота тачанка Вашої долі. ГРУДЕНЬ 2012 �С І В АЧ Р О З У М Н О Г О , Д О Б Р О Г О , В І Ч Н О Г О . . . З�ПОМІЖ ІНШИХ можливих характе� ристик саме ця поетична формула домі� нантно позначає сутність особистості, вершинні здобутки життєвого шляху М. І. Шкіля – визначного вченого�мате� матика, академіка Академії педагогічних наук України, почесного ректора Націо� нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Микола Іванович Шкіль народився у с. Бурбине Семенівського району на Полтавщині. У юні роки він чудово співав і, якби на те воля Божа, міг би стати відо� мим артистом. Або й військовиком. Адже їздив поступати в артилерійське училище, та в останню мить чомусь передумав – і забрав документи. Врешті, дороги долі вивели його на творчу ниву, де потрібні і завзяття у праці, і витончений артистизм, і бойови� тість духу. Він таки піднявся до вершин, став командиром, але не військовим, а в галузі науки, педагогічної діяльності. А початком цього шляху був вступ на фізи� ко�математичний факультет Київського педагогічного інституту. І цей крок був цілком логічним, адже Микола Шкіль краще за всіх у школі розв’язував най� складніші математичні задачі. Тож в інституті викладачі помітили: він приро� джений математик, почувався у цій науці, як риба у воді, сягаючи найнедо� сяжніших, найскладніших математичних глибин – інтегральних обчислень. Як стверджують знавці математичної науки, щоб легко “брати” інтеграли, треба мати особливо гострий розум, аж до ознак трансцендентальності. Саме таким був він у Шкіля. Викла� дач не встигав написати задачу, а цей студент–дивак уже її розв’язував, мит� тєво добувши заданий інтеграл. Правда, спочатку основною спеціалізацією Миколи Шкіля на факультеті була фізи� ка. А щоб змінити її на математику, пот� рібно було переекзаменовуватись. Приїхавши на літні канікули на рідну Полтавщину, як згадує сьогодні Микола Іванович, він засів на спориші над книга� ми. Пригадувалося, як учив математику у школі. Тоді на весь клас був один лише підручник з цього предмету. Допомогло те, що завдяки своїй феноменальній пам’яті вбирав очима і “фотографував” цілі розділи. Здавалося фантастикою, але таблиці Брадіса він знав напам’ять. Тоді за літо підготував студент Шкіль понад десяток додаткових екзаменів і заліків, після чого був переведений на спеціалізацію “математика”. Його пісенно�поетичне серце від� найшло і у формулах своєрідні мистець� кі глибини. Назавжди запам’ятав і сьо� годні любить повторювати Микола Іва� нович слова свого земляка академіка В. Остроградського: “Всі думають, ніби ГРУДЕНЬ 2012 математика – наука суха, що полягає вона тільки в умінні рахувати. Це без� глуздя. Цифри в математиці відіграють наймізернішу роль. Це найвища філо� софська наука найбільших поетів”. Піз� нання цієї істини, самовіддане, всепо� глинаюче служіння музі – математиці вивели юнака зі співучої Полтавщини до вершин наукових успіхів і світового виз� нання. Після закінчення в 1955 році інститу� ту Микола Шкіль працює у сільській школі. Та мрія про велику науку повертає його до альма�матер – педінституту. Тут, цілковито поринувши у математичну науку, він крок за кроком відкриває при� ховану від непосвячених її таїну. Про стрімкий злет науковця М. І. Шкіля можна судити бодай з таких хронологіч� них дат: аспірантура (1955–1958 рр.), кандидат фізико�математичних наук (1959), доктор фізико�математичних наук (1968). У 1982 році обраний чле� ном�кореспондентом, а у 1990 році – дійсним членом АПН СРСР. З 1991 року – дійсний член Академії педагогічних наук України – дійсний член Академії наук вищої школи України, Почесний акаде� мік Міжнародної кадрової академії, 1999�го – Людина року (США, Амери� канський біографічний інститут). Його найбільшим науковим зацікав� ленням стала розробка асимптотичних методів в теорії лінійних диференціаль� них рівнянь. За цикл робіт з аналітичних і асимптотичних методів розв’язання диференціальних, інтегральних задач математичної і теоретичної фізики в 1990 році М. І. Шкілю було присуджено премію НАН України імені видатного українського математика М. Крилова. Микола Іванович Шкіль – генерал науки і педагогічної справи, в душі якого горить вогонь літературно9художнього осмислення всього пережитого його народом Свої дослідження Микола Іванович репрезентував на багатьох міжнародних конгресах, з’їздах, конференціях. Зокрема, на міжнародній конференції з нелінійних коливань (м. Київ, 1969), ІІ національному конгресі з теоретичної і прикладної механіки (м. Варна, 1973), ІХ міжнародній конференції з нелінійних коливань (м. Київ, 1981), VІ міжнародній конференції з диференціальних рівнянь (м. Брно, 1985), IV конференції з дифе� ренціальних рівнянь та їх застосування (м. Руссе, 1989), Всесоюзній конферен� ції з нелінійних проблем диференціаль� них рівнянь та математичної фізики (м. Тернопіль, 1989), конференції з нелі� нійних проблем диференціальних рів� нянь і математичної фізики – Другі Бого� любівські читання (м. Київ, 1993), Треті Боголюбівські читання – Міжнародна конференція “Асимптотичні та якісні методи в теорії нелінійних коливань” (м. Київ, 1997) та інші. Книгу “Асимптотичні методи в теорії лінійних диференціальних рівнянь”, написану 1967 року М. Шкілем у співав� торстві з С. Фещенком та Л. Ніколенко, було видано у США. І коли під час пере� бування М. І. Шкіля у цій країні його запитали, чи він вперше тут, Микола Іва� нович відповів: “Так”. Та йому жартома заперечили, сказавши, що він як науко� вець і автор в Америці уже давно. Адже за його творами у Колумбійському уні� верситеті ведеться спецкурс з диферен� ціальних рівнянь. 1973 рік був для Миколи Івановича особливим, оскільки став стартовим для нього як ректора рідного вузу, який він незмінно очолював тридцять років. Його керівництво педвузом, спрямування навчально�виховних зусиль всього колективу переконливо засвідчили: М. І. Шкіль належить до числа тих діячів вітчизняної освітньої ниви, науки і куль� тури, які завжди несхитно стояли на позиціях гуманізації навчання та форму� вання високорозвиненої особистості. Стосовно підготовки студентів це означало, з одного боку, програмну націленість їх на освітньо�розвивальну педагогіку, а з другого – якнайглибше утвердження гуманістичних засад у нав� чально�виховному процесі самого пед� вузу. Його ректор енергійно наполягав на розвитку творчого потенціалу кожно� го студента. Адже саме учительство такої формації здатне було виявляти творчість і в школі, переборювати про� яви консерватизму, заформалізовано� сті. В цьому ректора Миколу Шкіля окри� лювали слова геніального просвітянина� земляка Григорія Сковороди: “Благода� рю тебя, Создатель, что все нужное сде� лал простым, а все сложное – ненуж� ным”. Новаторство ректора Миколи Шкіля спрямоване за духом і настроєм, за напрямком думання і діяння в інтересах інтелектуального зростання і виформу� вання особистості. Воно плідно вияви� лося у зорієнтуванні роботи його вузу на подолання авторитарної педагогіки з її регламентованістю, всілякими заборо� нами і обмеженнями. Одним із конкрет� них практичних кроків у цьому напрямку стало навчання з практичним викори� станням інформативно�комп’ютерної техніки, зініційоване ректором ще на початку 70�х років, впровадження у вузі сучасних технологій навчання з широ� ким використанням інформаційно� комп’ютерної техніки. Цей свій неорди� нарний на ті часи проект він починав реалізовувати у тісній співтворчості з видатним кібернетиком академіком В. М. Глушковим. Енергетика їхніх спільних задумів і пошуку увінчалась тоді першими випу� сками в Київському педвузі фахівців за спеціалізацією “інформатика”. Цей про� ект перелякав комуністичних догмати� ків. Подальші випуски програмістів у Київському педінституті було припине� но. Та ініціатори від задуманого не від� ступилися, домоглися того, що підготов� ку спеціалістів прогресивної спеціаліза� ції в педуніверситеті було врешті�решт відновлено. Водночас було також роз� почато підготовку кібернетиків у Київ� ському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. Ректора Миколу Шкіля окри� лювали слова геніального прос� вітянина�земляка Григорія Ско� вороди: “Благодарю тебя, Соз9 датель, что все нужное сделал простым, а все сложное – ненужным”. Нині в педагогічному університеті діє кафедра інформатики та основ обчислювальної техніки, створено також центр науково�інформаційних технологій (НІТ). В цілому комп’ютер� ний парк вузу налічує сотні одиниць, що використовуються у навчанні сту� дентів, науковій роботі, видавничій справі. Це розширює доступ виклада� чів і студентів до інформації, збагачує їх кругозір, сприяє створенню умов діалогу і партнерства викладачів та студентів в освоєнні нових знань, роз� робці творчо�ділових проектів. Микола Іванович Шкіль всіляко під� тримує поривання студентства до відро� дження української духовності, викори� стання народних етичних і художньо� естетичних скарбів. Разом з колективом Національного університету імені Тара� са Шевченка студентство і професорсь� ко�викладацький колектив педуніверси� тету генерують нині у загальнодержав� них масштабах енергію українознав� ства. За їх починанням все більшого поширення набувають сьогодні у Києві та всій Україні народні свята, урочисто� сті, присвячені ювілейним і визначним датам нової України, історії боротьби за незалежність нашої держави. Ухвалена, за поданням ректорату і Вченої ради, Програма подальшого розвитку НПУ імені М. П. Драгоманова на період 2002–2007 рр. передбачає як власний розвиток вузу, так і посилення з його боку науково�методичної підтрим� ки системи загальної середньої освіти, розширення співпраці із закладами системи всіх рівнів, вузами, міжнарод� ними освітніми інституціями. Стратегічною метою Програми є широкомасштабне перетворення вузу на унікальний науковий, теоретико�тех� нологічний та дидактико�методичний Центр системи педагогічної освіти в Україні. А тому сьогодні всі зусилля колективу педвузу зосереджені на вирі� шенні таких провідних завдань, як: – здійснення спільних наукових дос� ліджень, співпраця з навчальними закладами всіх рівнів акредитації в галу� зі освітньої діяльності; – підготовка науково�педагогічних кадрів цільового призначення зі спе� ціальностей, нормативно закріплених за університетом ВАК України; – розробка, апробація і впрова� дження державних стандартів педагогіч� ної освіти різних освітньо�кваліфікацій� них рівнів; – створення спільних з іншими нав� чальними закладами конкурентоздатних програм для підготовки педагогічних кадрів; – розробка ефективних інформацій� них та педагогічних технологій. Для повної реалізації провідного принципу державної освітньої політики про єдність освіти і науки забезпечува� тиметься подальший розвиток фунда� ментальних, пошукових та прикладних досліджень із пріоритетних наукових напрямів у тіснішому зв’язку з підготов� кою учителів та науково�педагогічних кадрів. Зміцнюватиметься кооперація нау� кових досліджень і розробок науковців університету з вченими НАН та АПН України, а також закладами вищої педа� гогічної освіти. Впроваджуватимуться ринкові механізми, спонсорські інвести� ції для підтримки прикладних дослі� джень і розробок. Цими планами, мріями і задумами живе у повсякденні трудових буднів Микола Іванович Шкіль – генерал науки і педагогічної справи, в душі якого горить вогонь літературно�художнього осми� слення всього пережитого його наро� дом, про що він так яскраво оповів у авторській художньо�документальній повісті “Недовезені соняшники”. Він і сьогодні у розквіті творчих сил і завзят� тя, сповнений задумів на примноження уже досягнутого його талантом, невтом� ною працею на благо людей, в ім’я Укра� їни. ГРИГОРіЙ БУЛАХ, письменник, народний артист України 5 �До 20"ліття кафедри культури української мови ЇМ ПРИТАМАННІ ВИСОКИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І НЕСТРИМНА ТВОРЧА ЕНЕРГІЯ 9 листопада 2012 року в Драгомановському уні� верситеті відбулася Всеукраїнська науково�прак� тична конференція “Українська мова вчора, сьогод� ні, завтра в Україні і світі”. них посібників для вищої школи та укладачем словників для поціновувачів рідного слова. Викладачі кафедри перенесли основний акцент з традиційної настанови – засвоєння відомостей про літературні норми всіх рівнів мовної ієрархії – на формування навичок професійної комунікації, студіювання особливостей фахової мови, на розвиток куль� тури мовлення, мислення і пове� дінки особистості. Усе, що кафе� дра впроваджує в життя, ґрунту� ється на високому професіона� лізмі, фаховій компетентності. Привітати ювілярів з поваж� ною датою та взяти участь у кон� ференції завітав директор Інсти� туту української філології, про� фесор А. В. Висоцький, який ого� лосив наказ № 570 від 02 листо� пада 2012 року. За вагомий осо� Присвячена конференція головно Дню української писемності та мови, а також 20�літтю кафедри культури української мови, яка свідома своєї відповідальності, що стала максимою кафедрального життя: вболіваючи за долю українського слова, за функціонування державної в суспільстві, докладати зусиль до її популяризації, утвердження. Відкриваючи пленарне засідання конференції, про� ректор з наукової роботи, доктор філософських наук, професор Григорій Іванович Волинка разом із вітальни� ми словами учасникам заходу передав теплі і щирі слова ректора університету, академіка НАПН України професора В. П. Андрущенка: “Мовна політика універ� ситету мусить бути сталою, особливо якщо цей виш готує Вчителя, вихователя майбутньої країни. Людину визначає її стержень, і на духовних цінностях формуєть� ся особистість, тому ми повинні готувати не лише інте� лектуально багатого й талановитого педагога , а й духовно чисту, піднесену людину. Отже, 2012–2013 нав� чальний рік визначаємо роком духовності й мови – національної, рідної, української. Члени кафедри культури української мови не просто виконують роботу, а виконують місію – відстоюють, утверджують, пропагують…” Плідним доробком друкованої продукції відзначено шлях кафедри упродовж 20 років. Завідувач кафедри, заслужений працівник освіти України, професор С. В. Шевчук є автором понад 30 підручників, навчаль� бистий внесок у розви� ток освіти і науки, бага� торічну сумлінну працю, активну гро� мадську діяльність та з нагоди 20�річчя кафе� дри відзначені нагоро� дами: – С. В. Шевчук – Золотою медаллю “Михайло Петрович Дра� гоманов 1841–1895 рр.”; – Т. М. Лобода – Срібною медаллю “Михайло Петрович Дра� гоманов 1841–1895 рр.”; – О. В. Дияк, О. О. Кабиш – медаллю “За наукові досягнення імені П. Орлика”; – С. В. Глущик – медаллю “Драгомановська родина”. Під час конференції були нагородженні грамотами та цінними подарунками студенти�переможці конкурсу “Знавець української мови”. У пленарному засіданні конференції взяли участь: голова осередку “Просвіта” Національного педагогічно� го університету імені М. П. Драгоманова, академік АН ВО України, професор І. Т. Горбачук; академік АН ВО України О. І. Леута; український письменник, літерату� рознавець, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Д. Стус; академік АН ВО України, про� фесор КНУ імені Тараса Шевченка Ю. Л. Мосенкіс; кан� дидат історичних наук, старший науковий співробітник КНУ імені Тараса Шевченка І. М. Забіяка; старший викладач кафедри інноваційних технологій викладання загальноосвітніх дисциплін Т. М. Кудіна. Під час конференції працювало 4 секції, на яких виступили студенти з усіх куточків України, а також від� булося засідання круглого столу “Українська мова у про� фесійному вимірі”, де порушувалися проблеми форму� вання професійного мовлення студентів, інноваційні технології викладання української мови та стан навчаль� но�методичного забезпечення. Конференція об’єднала всіх навколо українського слова і переконала в тому, що не ми створили слово, а українське слово створило нас народом, нацією. Тільки в лоні рідної мови можливий розвиток самосвідомості, національної самоповаги, конструктивного націє� і дер� жавотворення. Вертайтесь до своєї мови, Мої засліплені братове! Прозріть! І в купищах полови Знайдіть зерно, ядро зернове, Яке ще здатне прорости... (Дмитро Павличко) Світлана ШЕВЧУК завідувач кафедри, академік АН ВО України, професор Благодійний фонд імені М. П. Драгоманова ВРУЧЕННЯ ІМЕННИХ СТИПЕНДІЙ 23 листопада 2012 року в Націо� нальному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова відбулося традиційне урочисте вручення іменних стипендій Міжнародного благодійного фонду імені М. Драгоманова і Всеукра� їнської громадської організації “Асоці� ація “Афганці” Чорнобиля” за участі українського політика, голови правління Асоціації Олександра Рябеки. Уже хороший за кільканадцять років звичай нагороджувати кращих за номіна� ціями драгомановців разом з тим плекає у студентів почуття гордості й співчуття, вну� трішньої дяки за врятовані життя усім заги� блим під час рятувальних робіт на Чорнобильській атомній станції. “Бла� городним чином ми вшановуємо пам’ять тих, хто відчайдушно боровся зі страшною бідою”, – переконаний Олександр Григорович. Премії від Асоціації отримали третьокурсник Інституту політології і права Олексій Мельник та третьокурсниця Інституту української філології Тетяна Підвишенна у номінації “За відміні успіхи у навчан� ні”. У номінації “За активну участь у громадському житті університету” перемогу здобула студентка п’ятого курсу Інституту соціології, психо� логії та соціальних комунікацій Ірина Мосійчук. Ще одного третьо� курсника Інституту української філології Владислава Ільченка за результатами голосування спортивного клубу “Олімп” було визнано кращим у номінації “За високі спортивні досягнення”. А колежанка Владислава Ольга Дерега – беззаперечна переможниця у номінації “� За творчі досягнення”. 6 Своїх стипендіатів нагороджував і Міжнародний благодійний фонд імені Михайла Драгоманова, заснований у виші. Дипломи переможців з рук першого проректора НПУ Володимира Беха отримали випускниця Інституту гуманітарно�технічної освіти Ольга Мультян у номінації “За відмінні успіхи у навчанні”, п’яти� курсниця Інституту філософської освіти і науки Наталія Ляшенко у номінації “За наукові досягнення”. Стипендіями фонду також зможуть розпоряджатися студентка четвертого курсу Інституту філософської освіти і науки Ірина Чукань, яка перемогла у номі� нації “За участь у розбудові студентського самоврядування”; сту� дентка п’ятого курсу Інституту української філології Вікторія Тищук, переможниця у номінації “За творчі досягнення”. Кращи� ми у рубриках “За високі спортивні досягнення” і “За активну участь у спортивно�масовій роботі” було визнано відповідно пер� шокурсника Інституту фізичного виховання і спорту Віталія Гичка і четвертокурсника Інституту гумані� тарно�технічної освіти Андрія Шка� поїда. Диплом стипендіата у номіна� ції “За мистецькі здобутки” отримав студент�четвертокурсник з Інституту мистецтв НПУ Орест Орищук. Драгомановська родина щиро вітає переможців та бажає подаль� ших успіхів у всіх їхніх починаннях і мріях. Прес9служба університету ГРУДЕНЬ 2012 �Студентський голос НЕЗАБУТНЯ ПРАКТИКА В КАРПАТАХ У травні цього року студенти�біологи ІІ курсу Інституту природничо�географічної освіти та екології НПУ імені М. П. Драгоманова проходили навчально�польову практику в Національному природному парку “Синевир” Закарпатської області. Керівниками практики були кандидат біологічних наук, доцент кафе� дри зоології Н. П. Чепурна і кандидат біологіч� них наук, доцент, завідувач кафедри ботаніки І. Б. Чорний. Метою навчально�польової практики було ознайоми� тись із різноманітністю тваринного та рослинного світу Національного природного парку “Синевир”. Ми доти ніколи не бували в Карпатах і їхали в цей край неохоче. Проте, побачивши з вікон потягу уже на перевалах живописні рельєфи, неповторну красу карпатських гір та полонин, ми все більш зачаровувались цим краєм. На залізничній станції “Воловець”, вранці, нас люб’язно зустрів директор навчально�оздоровчої бази Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, розта� шованої в селі Колочава, Анатолій Юрійович Дербак. В пер� ший день нас ознайомили із правилами техніки безпеки, оха� рактеризували НПП “Синевир”, правила поведінки на запо� відній території та запропонували здійснити прогулянку по території бази навчально�польової практики. Ми мали змогу скуштувати традиційні смачні закарпат� ські страви, адже Віра Іванівна та Оксана Юріївна, старанні кухарки, готували для нас із задоволенням. Техпрацівниця Марина завжди допомагала нам із прибиранням нашого помешкання. Під час польової практики ми досліджували різні біоце� нози природного парку та зустрічали різні види тварин, в тому числі ендеміки Карпат. Серед амфібій – це саламандра плямиста, різні види тритонів, кумка, жаба прудка. Серед птахів вдалося спостерігати хоча й за невеликою кількістю, але цікавих представників – чорним лелекою, плискою гірсь� кою, голубом синяком, який гніздився у нас поблизу бази, ластівкою сільською, горіхівкою, а ввечері можна було чути хорові співи птахів, які розливалися неймовірним відлунням по всьому урочищу. Завдяки Анатолію Юрійовичу для студентів університету імені М. П. Драгоманова були організовані безкоштовні екскурсії до Візит�центру НПП “Синевир”, на озеро “Сине� вир”, до “Реабілітаційного центру бурих ведмедів” та на форельне господарство. Ми зустрілися із директором НПП “Синевир” – Миколою Юрійовичем Дербаком, першим заступником директора НПП “Синевир” – Мироном Михайловичем Цюпиком, начальником наукового відділу – Юрієм Юрійовичем Тюхом, співробітником наукового відділу – Юрієм Михайловичем Яремою. Вони надали нам цікаву інформацію про заснуван� ня парку, коротку характеристику тваринного та рослинного світу Українських Карпат. Від спілкування із активом та дирекцією парку у нас залишилися найкращі враження. У Візит�центрі студентам продемонстрували короткоме� тражний фільм про озеро “Синевир” та запропонували відві� дати музей “Лісу та сплаву”. Екскурсовод охоче відповідав на всі запитання студентів. Нам надавали безкоштовні буклети та примірники газети “Синевир”. Загалом, ставлення до сту� дентів з боку персоналу заповідника дуже доброзичливе. Надто цікавою була подорож до “Реабілітаційного цен� тру бурих ведмедів”. Там ми познайомились із начальником центру Бундзяком Ярославом Васильовичем, який розповів про ведмедів, що там перебувають. Сьогодні у реабілітацій� ному центрі уже 6 ведмедів, нещодавно привезли ще одного, у вкрай тяжкому стані. Зараз кожна тварина має гарний вигляд, за ними доглядають, годують та й імена у них забав� ні. Дюрій є найстаршим мешканцем, але за віком його випереджає Ірина, їй уже 30 років. Потап та Бубочка у роз� кішному стані. Роза має чарівний вигляд, а от Бєня надто слабкий, хоча є сподівання, що його вилікують і приведуть до такого гарного стану, як і в інших його сусідів. Для них уже готують більшу площу в горах, куди їх будуть випускати після реабілітації. Завітали ми також і до озера “Синевир”, яке розташова� не на висоті 1200 м над рівнем моря. За площею озеро неве� лике, але місцями має 74 м глибини. Там ми із студентами мали змогу покататись на плоті і кинути монету посередині озера із задумом про наші мрії, які обов’язково здійсняться. Навкруги озера дуже гарний краєвид, який запам’ятався назавжди. Нам була запланована екскурсія на форельне господар� ство по вирощуванню риби. Завідувач господарством Мирон Миронович Цюпик продовжує батьківську справу Мирона Михайловича. За спеціальністю Мирон Миронович є Творчі зустрічі Як нам відомо, він є власником і директо� ром видавництва “А�БА�БА�ГА�ЛА�МА�ГА”, яке в 2012�му році відсвяткувало 20�річний ювілей. Про нього, про важкий шлях до виз� нання і любов до своєї справи розповів драго� мановцям Іван Антонович. Особливістю Івана Малковича є прагнен� ня до цікавого і водночас доступного видання, а не грошового прибутку. Адже, як навчив він усіх присутніх на зустрічі, якісна і добре вико� нана книга завжди матиме попит. По�дружньому щиро частував Іван Малко� вич студентів історіями з життя, дитинства, розповідями про технічні моменти роботи, спогадами як про успіх, так і про важкі часи. ГРУДЕНЬ 2012 Ніна ЯНКОВЕЦЬ, студентка ІІ курсу Інституту природничо9географічної освіти та екології Напередодні нового року 2 0 Р О К І В В І Д Д А Н О С Т І Ч И ТАЧ Е В І Ранком 3�го грудня, коли на Київ зійшов перший сніг, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова вітав у себе поваж� ного гостя, відомого українського поета та видавця Івана Малковича. біологом, тому студентам приємно було не тільки познай� омитись із ним особисто, а й послухати його розповідь про різноманітність риби, яка водиться в річці Теребля. У госпо� дарстві розташовані штучні озера, в яких розводять райдуж� ну форель та харіус. В окремому приміщенні Мирон Мироно� вич проводить інкубацію ікри форелі за допомогою апарата Шустера. Ікринки, які знаходяться в апараті, мають темно� коричневе забарвлення. Апарат цікавий тим, що він має сталу температуру, захищає ікринки від світла та постійно промивається свіжою проточною водою. Ми дуже вдячні за всю інформа� цію, яку отримали, адже приємно знати, що є люди, які дійсно віддані своїй спра� ві та підтримують гарний стан природи свого краю. Польова практика пройшла у нас на найвищому рівні, адже сумувати нам було ніколи. Завдяки нашим виклада� чам, які так турбувались про нас, ми побували у різних екосистемах Карпат, ознайомились із екологічними стежка� ми із зоологічної та ботанічної точок зору та провели камеральну обробку зібраного матеріалу, вивчили літератур� ні джерела, опубліковані науковими працівниками НПП “Синевир”. Хочеться висловити подяку нашим викладачам, які турбувались про нас, влаштували нам незабутню практику. З їхньої ініціативи студенти взяли участь у вшануванні пам’яті ветеранів Великої Вітчизняної війни. До Дня Перемоги 9 травня ми зробили невелику концерту про� граму, яка сподобалась працівникам бази. Зі своєю концерт� ною програмою ми виступили ще й у Візит�центрі НПП “Синевир”. Ми завдячуємо всім, хто нас так добре приймав, за їх теплі слова та турботу. Саме завдяки Миколі Юрійовичу, Анатолію Юрійовичу та Мирону Михайловичу студенти побували в усіх куточках Міжгірського району. Під час польової практики ми збагати� лись не тільки знаннями із зоології та ботаніки, а й цікавими історичними подіями та фактами про Закарпаття та гірське село Колочава, населення якого, переживши різні державні влади, зберегло свою самобутність, культуру, народні тради� ції, духовність і турботу про природу рідного краю. Я і мої однокурсники�біологи вдячні за знання, приємні, незабутні спогади та позитивні емоції, які ми отримали в нав� чально�оздоровчому комплексі “Синевир”, оскільки під час проходження таких практик можна пізнати красу природи нашої країни, пройнятися любов’ю і турботою про її збере� ження. Не залишили байдужими присутніх яскраві, сповнені артистизму і натхнення вірші у декламації Івана Антоновича. Холод засніже� ної вулиці змінило тепло, що охопило актову залу Гуманітарного корпусу, в якій відбулась зустріч. Несподіванкою заходу стала презентація Іваном Малковичем першої електронної ілю� строваної дитячої книги “Снігова королева”, що була розроблена винятково для планшетів iPad. Історія класика в поєднанні з новітніми технологіями й майстерністю розробників створили казку, що оживає в руках кожного. Сповнена добрими ілюстраціями, різноманіт� ними ефектами книга дозволяє дещо з іншого боку подивитися на звичну і знайому казку. Як і кожне видання Івана Антоновича, вона відріз� няється своєю душевністю і турботою, спря� мованою саме на дитячу аудиторію. У ПОШУКАХ СВЯТА Символічний день 12.12.12 запам’ятався студентам Інституту інозем� ної філології надовго. Саме того дня був справжній снігопад в місті, але це не завадило провести час активно, в гарній компанії. Студенти разом зі своїми наставниками�викладачами вирушили на екскурсію до Клавдіїв� ської фабрики ялинкових прикрас. Це місце сповне� не містики та яскра� вих вражень. Збудо� вана фабрика більше ніж півстоліття тому, та спочатку вона існу� вала як фабрика з виготовлення медич� ного скла. Сьогодні ж ці скляні трубки в руках справжніх май� стринь�чарівниць перетворюються на об’ємні кульки. Далі ми побачили процес осріблення та роз� фарбування цих кульок. Цей цех спо� добався всім найбільше, різноманітні барви оживають на прикрасах. Майстрині розфар� бовують всі ці кульки самі, до кожної кульки є свій підхід, кожна є неповторною, справжнім витвором мистецтва. Також на фабриці є музей, в якому зберігаються різноманітні ялинкові прикраси з різ� них країн світу, які дивують технікою обробки та різноманітністю форм і матеріалів. Кожен зміг придбати іграшки на свій смак і підписати побажання. Всі поринули в казку, в безтурботність, в дитинство. Адже це дійсно казкове місце, де збуваються найзаповітніші бажання. Ми відправили листи Діду Морозу з побажаннями та мріями. Розваги продовжувалися по дорозі додому, коли вдалося пограти в сніжки. Всі відчу� ли наближення новорічних свят. Катерина ЕСМАНОВА Оксана ЧЕРНУХА 7 �Студентське свято Спортивне життя З М А ГА Н Н Я З НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ 20 листопада 2012 р. у спортивному комплексі НПУ імені М. П. Драгоманова відбулися змагання з настіль� ного тенісу серед професорсько�викладацького складу та співробітників університету, присвячені пам’яті пре� зидента федерації настільного тенісу України Ю. Т. Похоленчука. У жіночій групі перемогу здобула старший викладач Інституту мистецтв Жанна Гончаренко, друге – старший викладач Інституту фізичного виховання та спорту Надія Кузовкова, третє – старший викладач цього ж Інституту Ольга Гаркава. У чоловіків перше місце виборов аспірант Інституту корекційної педагогіки та психології, неодноразовий переможець чемпіонатів Європи серед опорників, майстер спорту України міжнародного класу Вадим Кубов, який у фіналі переграв свого учителя, старшо� го викладача Інституту фізичного виховання та спорту Миколу Одаренка. Третє місце посів доцент, тренер чоловічої збірної команди університету з міні�футболу та футболу Руслан Мішаров� ський. У змаганнях на рівних з призерами змагався перший чемпіон з настільного тенісу тоді ще педагогічного інституту імені М. Горько� го, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор та директор Інституту корекційної педагогіки та психології Віктор Синьов. Підвів підсумки голова Оргкомітету змагань перший проректор з організації навчально�виховної роботи і економіки НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Олег Падалка. Він подякував орга� нізаторам змагань, сказав теплі слова в адрес Ю. Т. Похоленчука, відзначив участь В. М. Синьова та запропонував, щоб такі змаган� ня стали традиційними. Переможцям і призерам змагань були вручені дипломи та медалі спортивного клубу “Олімп” НПУ імені М. П. Драгоманова, а також за перші місця були вручені Кубки від первинної профспілко� вої організації працівників університету. КРАСА І ПРИСТРАСТІ В ГУРТОЖИТКУ 21 листопада в студентському гуртожитку № 5 Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова відбулось свято “Міс гуртожитку”. Захід став одною з найбільш цікавих подій університету, які були приурочені до святкування Дня студента. У середу після занять студенти Інституту філософської освіти і науки та Інституту корекційної педагогіки та психології якнайшвидше прямували до гуртожитку, щоб встигнути на щорічний конкурс “Міс гуртожитку”. В цьому році організатори обіцяли вразити присутніх цікавістю і неординарністю заходу. Забігаючи наперед, зізнаємось, що їм це вдалось на повну силу. Учасниці конкурсу “Міс гуртожитку” підготували творчі висту� пи, а з кожним новим конкурсом дівчата ставали все впевненіши� ми і чарівнішими. Кожна конкурсантка намагалась якомога ефек� тивніше вирізнитись поміж конкуренток, тому захід виявився цікавим і приємним для перегляду. Серед цікавинок, якими “Міс гуртожитку – 2012” надовго запам’ятається, можна вважати інтерактивний конкурс, де дівча� та, виконуючи вказівки ведучих, мали перевтілюватись в різні образи і таким чином продемонструвати свій акторський талант. Також у різносторонності творчих здібностей учасниць глядачі могли переконатись під час конкурсу “Домашнє завдання”. Слід зауважити на детальний підбір художніх номерів, які виконувались між номерами конкурсанток. Народний ансамбль “Купава” порадував несподіваним вибором пісні і ефектно�лірич� ними костюмами. Постійна учасниця університетських творчих заходів студентка ІV курсу Ірина Зінов’єва заспівала динамічну пісню, а сам її тембр і професій� ність виконання просто не могли залишити байдужими слухачів. Номером, який яскраво вирізнився і до того ж вже тривалий час не виконувався на університетських заходах, став танок “Лезгінка” у виконанні іноземних студентів�дра� гомановців. Запал молодиків пере� дався глядачам, які протягом всьо� го виступу аплодували. Після всіх виступів наступив найбільш очікуваний момент конкурсу – оголошення переможниці. Після підрахунку голосів члени журі винесли своє рішення і оголосили, що перемогу здобула студент� ка І курсу Інституту корекційної педагогіки та психології Кароліна Ковальова. Загалом художні номери, так само як і виступи конкурсанток, порадували своєю неординарністю і свіжістю. Захід став не просто конкурсом серед дівчат, а й повноцінним концертом, який заслуговує на увагу за високу майстерність виконання. Концерт “Міс гуртожитку – 2012” вартий великої сцени актової зали вишу. Студентська вітальня була вщент переповнена глядачами, якими стали не лише сусіди по поверху чи кімнаті, а й одногрупники, викладачі, друзі, які не мешкають в гуртожитку. Це демонструє зацікавленість і довіру до заходів, що проводяться Студентською радою гуртожитку № 5, яку очолює Ірина Чукань. Тому можна бути переконаними, що навесні 2013 року святкування 40�річчя гуртожитку пройде на гідному рівні. Фотофакт Сергій РУСАКОВ Фотопрогулянка бульваром Інститут гумані� тарно�технічної освіти на початку грудня провів акцію “Цигар� ка за цукерку”, яка мала на меті змусити відмовитися від шкід� ливої звички курити. Було проведено роз’яснювальну бесі� ду з усіма, хто курить цигарки, і запропоно� вано замінити цигар� ку на шоколадну смачну цукерку. За результатами прове� деної акції був обмі� няний цілий ящик цукерок і відповідна кількість цигарок зни� щена! Газета “Педагогічні кадри” продовжує фотопроект, і в цьому випуску ми знаходимось на новій локації на бульварі Тараса Шевченка всередині грудня 2012 року. Світлина Ірини ТИЩУК Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ГРУДЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 9 (1628) (грудень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/191 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/3e6f6b2c54b6774676d448e2d7881388.pdf 2431375c81c738bee9b4fa7a3cc3c952 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1627) ЛИСТОПАД 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Кадр місяця Вітальне слово Шановні ветерани війни, праці, військової служби, діти війни! Від щирого серця вітаємо вас з 69�ю річницею визволення Києва та 68�ю річницею визволення України від фашистських загарбників! На вашу долю випали важкі випробування, але ви встояли і врятували рідну землю, її славний народ і весь світ від коричневої чуми. Ваш славний ратний і трудовий подвиг є зразком відданості і честі, мужності і героїзму, вірності ідеалам волі і свободи, невгасимої любові до Батьківщини, чесного виконання священного обов’язку патріота, вірного служіння народові. У серцях людства житиме у віках шана, вдячність вам – тим, хто ціною власного життя відстояв свободу і незалежність України. Честь і слава вам, Герої Перемоги! Зичимо доброго здоров’я, щедрого довголіття, родинного щастя! Низько вклоняємося Вам! 12 листопада 2012 року з нагоди 100�річчя від дня народження видатного українського поета Андрія Малишка Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова організував урочистий ювілейний вечір в стінах Колонної зали Національної філармонії України. Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА, "Голос України" Ректорат, Рада ветеранів війни, профкоми викладачів і співробітників та студентів НПУ імені М. П. Драгоманова У ПРАЗІ ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ ПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ 24–27 жовтня 2012 р. відбулося виїзне засідання Правління Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи в Празі (Чехія), в якому взяли участь ректори 16 університетів з 10 країн Європи. Під час засідання відбулося обговорення проекту Педагогічної Конституції Європи та подальших перспектив співпраці педагогіч� них університетів країн європейського освіт� нього простору. Учасникам також був пре� зентований новий часопис, заснований Асо� ціацією, – “Європейські педагогічні студії”. “Педагогічна Конституція Європи” – це документ, який легітимізує ціннісну основу учительської справи, розроблений профе� сорами Віктором Андрущенком (Украї� на), Морітцом Гунцінґером (Німеччина) та Альгірдасом Гайжутісом (Литва). Педагогічна Конституція Європи визначає принципи та методологію філософії і політи� ки процесу підготовки сучасного педагога для об’єднаної Європи ХХІ століття. Проект “Педагогічної Конституції Європи” був підтрима� ний учасниками засідання, зокрема президентом Російського державного педагогічного університету імені А. І. Герцена Геннадієм Бордовським, президентом Московського місь� кого педагогічного університету, віце�президентом Асоціації Віктором Рябовим (Росія), ректором Литовського універси� тету освітніх наук Гайжутісом Альгірдасом (Литва), ректо� ром Білоруського державного педагогічного універси� тету імені Максима Танка Петром Кухарчиком (Біло� русь), ректором Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської у Варшаві Лащиком Яном (Поль� ща) та іншими ректорами університетів. У презентованому під час засідання першому номері науково�педагогічного часопису “Євро� пейські педагогічні студії” опубліковано наукові роз� відки вчених і педагогів європейського простору освіти, а також науковців, що представляють інші континенти світу. Тут розміщено інформацію про міжнародні науково�педагогічні форуми, узагальне� но науково�педагогічний досвід, резонансні події, що відбуваються у педагогічному просторі різних країн світу. Делегація університету побувала в Посольстві України в Чеській Республіці, де Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Іван Грицак подякував ректору, академіку Віктору Андрущенку за ініціативу проведення цього важли� вого міжнародного заходу, який, за його словами, сприяє піднесенню іміджу України в Європі. З невеликою концертною програмою перед учасниками прийому в Посольстві виступили пред� ставники Національного хору імені Г. Верьовки під керівництвом народного артиста України Зіновія Корінця. Прес�служба університету Урочистості Інтерв'ю Міжнародна співпраця Його справжні друзі тут... Володимир БОРИСЕНКО : “Історія – благодатний вчитель” Білоруський досвід стор. 2�3 стор. 5 стор. 7 �До святкування 100�річчя з дня Його справжні друзі тут... ДО 100�РІЧЧЯ АНДРІЯ МАЛИШКА У КИЄВІ ВІДБУВСЯ ЮВІЛЕЙНИЙ ВЕЧІР Великого й талановитого, відомого у цілому світі, шанованого в Україні Андрія Самійловича Малишка цього року згадують особливо часто. Рівно сто років тому під Обухівськими зорями у маленькій хатині сільського шевця�чоботаря народився ще один геній української культури, а національне письменство отримало в його особі ніжного і мелодійного співця. Громадськість України дружно й активно заходилася різноманітними подіями відзначати цю дату, навперебій доводячи свою близькість Малишку. А от Національному педагогічному університету імені Михайла Драгоманова й доводити нічого не потрібно. У родині НПУ вже давно називають Андрія Самійловича просто й звично – драгомановцем. Це ж треба, полишивши медичний технікум, письменник обрав стежину педагога і закінчив один із підрозділів колишнього Київського інституту народної освіти – теперішнього Драгомановського університету. Усе дійство відбувалося у Колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України. Доторкнутися до творчості митця зібралася уся інтелігенція столиці і Київщини, його сучасники�колеги, вихованці�поети, послідовники�митці, шанувальники й поціновувачі його таланту. Один з таких, що, до речі, виступив й ініціатором заходу та натхненником святкування 100�річчя Малишка на державному рівні – заступник Голови Верховної Ради України, доктор політичних наук Микола Томенко. Як зауважив у вітальних словах чиновник: “Я безмежно радий, що пропозиція відзначення 1005річчя з дня народження Андрія Малишка схвально була сприйнята усім українським суспільством і найбільше – це університетами”. Микола Володимирович переконаний, що такі події для держави знакові у сенсі збереження її не лише культурної і духовної спадщини, але збереження та зрощення її як держави загалом. Поет�пісняр, чий хоч один витвір співає уся країна, вже вважається народним, а якщо таких творінь десятки, то й поготів, запевнив присутніх пан Томенко. Малишко – поет з українською душею, але вже не українського – світового масштабу, і наша нація повинна цим гордитися. Шалені оплески глядачів викликав ще один неймовірний виступ. Наче подорож у далеке буремне минуле, що повільно перетікало в хвилюючу сучасність – за трибуною, як і п’ятдесят років тому (на п’ятдесятиріччі Андрія Самійловича) Герой України, поет, перекладач, громадсько�політичний діяч, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Павличко. “У ньому жив український дух, де б він не був, куди б не з’являвся. Усі чекали від нього слова. До нього усі горнулися. Зверху слухали старші: Олександр Довженко, Максим Рильський, Остап Вишня, знизу підходили молодші: Іван Драч, Ліна Костенко, Микола Вінграновський – мої друзі…” – зі сльозами в очах та гордістю в серці говорив Дмитро Васильович. Письменник пригадував щемливі факти з біографії Малишка, досі невідомі широкому загалу, особливо його виступи перед українською громадою, сповнені високого бурхливого патріотизму, під час яких не раз тремтів у залі й сам Павличко. Не сколихнути сердець присутніх, не зворушити синівської й доччиної любові до України такий виступ просто не міг, як і загальна атмосфера свята. В залі раз�у�раз зривалися гучні аплодисменти, що ставали символічною дякою за кожну Малишкову пісню, подаровану Національним заслуженим академічним українським народним хором імені Г. Верьовки під керівництвом Героя України Анатолія Авдієвського та солістів�викладачів Інституту мистецтв НПУ. Присутні мали змогу почути такі шедеври українських мелодій, як “Пісня про рідну землю”, “Ми підем, де трави похилі”, “Запливай же, роженько!”, “Пісня про вчительку”, “Моя стежина”, “Київський вальс” та інші. Дивовижним чином, але драгомановцям вдалося оживити Андрія Самійловича, він і сам завітав на хвилю в Колонну залу філармонії, спочатку з чорно�білих кінокадрів фільму про письменника, відзнятого на замовлення Драгомановського університету телевізійним об’єднанням “Сперанца”. А згодом поет ожив у серці кожного присутнього, щоб залишитися там назавжди, бо ж правду сказав ректор університету академік Віктор Андрущенко – “Справжні друзі Малишка тут…”. 2 Вельмишановні друзі! Кожен університет пишається своїми випускниками, особливо високими й талановитими, тими, які зробили вагомий і видатний внесок у розвиток науки і виробниц� тва, культури і освіти, моралі і духовності народу, суспіль� ства і держави. Таких випускників має й наш університет. Науковці і педагоги, політики, письменники і поети, прості сільські вчителі і видатні діячі науки і культури. Хтось у нас навчав� ся, інший – працював, третій ввійшов в університет як організатор його діяльності чи духовний наставник моло� ді. Але всі вони складають велику Драгомановську роди� ну, зцементовану любов’ю до України, її чарівної мови і культури, працьовитого люду і його величності Вчителя. Справедливим є й те, що одним з найперших серед них є випускник факультету соціального виховання (літе� ратурного підвідділу), видатний поет, істинний жайворо� нок української поезії Андрій Самійлович Малишко. Переді мною залікова книжка ювіляра… Заліки, екза� мени, педагоги, оцінки. Все, як у всіх. Однак… Кожен, хто спілкувався з ним, відчував глибоку одухотвореність хлопця, його спрямованість у майбутнє, любов до люди� ни, народу і Батьківщини. Інститут української філології (в минулому – факультет соціального виховання, відділ шкіль5 ний, підвідділ літературний, де навчався Андрій Малишко) виховав видатних представників літературної плеяди України. У різні часи тут навчалися: знаменита поетеса Ліна Костенко, поет5байкар Павло Глазовий, письменник Юрій Збанацький, поет Андрій Демиденко. Юнак прагнув стати вчителем. І хоча на початку життя доля кинула його в царину медичної справи, майбутній поет обрав справу лікування душі – зрощення вічного, доброго, справедливого. Того найвагомішого, що робить людину Людиною. Він любив дітей і… поезію. Й саме через поезію прос� вітлював, навчав і виховував – любити Батьківщину, її кві� тучу природу, родючі землі, звитяжний трудовий народ. Я з тих країв, де в полум’ї зорі Високе небо не вбирає цвіту, І люди там, немов богатирі, Руками воду тиснуть із граніту. Ах, друже мій хороший, там мета, Немов струна, що завжди із тобою. І гомонять в братерському двобою Блакитне небо і такі ж жита. Він виховував віру у справедливість, основою якої є наполеглива праця і взаємна підтримка, дружба народів� братів. Він ніколи не втрачав надії на краще майбутнє свого народу, мирного і світлого завтра народів європейського простору і світу. Він звеличував цінності – близькі і рідні кожній люди� ні; цінності, які змалечку пестувала у нас Мама, на яких наголошував суворий, але справедливий Батько. У ті далекі, тепер уже – історичні часи в університеті працювали видатні педагоги і науковці: Агатангел Крим� ський, Микола Зеров, Павло Філіпович, Сава Христофо� рович Чавдаров… А керівником літературного гуртка був знаменитий Максим Тадейович Рильський. Студент Малишко переймав їх дух і творчість, захо� плювався їх здобутками й сам намагався бути кращим. Він не прагнув увійти в історію. Історія втягувала його в себе, робила речником епохи, володарем її непокірного духу, душевної величі, великого людського страждання. Це були важкі часи. 33�й – рік несамовитого голодо� мору; 37�й – рік гоніння і репресій, нищення людей і куль� турних цінностей. А далі були війна і важка праця з відбу� дови народного господарства. Поет пройшов стежками історії з високо піднятою головою, гордістю за велич свого народу, його звитягу, з вірністю національним тра� диціям і спрямованістю у майбутнє. Аж ніяк не випадково однією з головних ліній його знаменитої поезії стала тема Великої України – Батьків� щини для кожного українця. Як найвища цінність. Батьків� щина у Малишка тісно пов’язується з такою символічною категорією, як мати. Батьківщина – це мати! Ніжна, неза� бутня, єдина. Мамо, я хочу поговорити з Вами У Вашім житті, у Вашій смерті, Як Ви колись перейшли полями, Нас беручи на долонечки вперті. Ось я бачу ті очі синії, Пальці відчую завжди вузлуваті. Б’ється мороз в посивілому інеї, Мерзнуть шибки у Малишковій хаті. Альтернативи цій зв’язці не має і бути не може! “Любіть Україну” як матір, як сонце, як Долю – це, мабуть, від Сосюри. “Рідна мати моя, ти ночей не доспала…” – це сам Малишко у своїй безмежній любові і відданості мате� рі, народові, Батьківщині. “Прочитайте вірші Андрія Малишка, або заспівайте його пісні, і тоді душа сповниться теплом рідного дому, осяється материнською любов’ю”, пише Іван Драч у недавно опублікованій статті “Жайворонок над Україною”. Символічно, що саме тут поет звертається ще до однієї цінності – святої, вічної й незаперечної, як Божий світ. Це вчителька, яка для поета постає не інакше, як “сві� товою зорею”. Розуміння вчительської професії, схиляння перед благородством душі вчителя, який своє життя при� святив школі й учням, утілилося у багатьох творах, прис� вячених цій нелегкій, але й натхненній праці. Звертаючись до образу вчителя, Андрій Малишко підкреслить в ньому найістотніше – вроджену інтелігентність, душевну щедрість і сердечну щирість, яких і сам мав доволі. Школярських днів нам не забуть ніколи, Не проказати їх, не проспівати, Як бігали з торбинками до школи У грізний рік, у славний рік двадцятий. Забувши сміх, і примовки, і жарти, Ми слухали, схилившися на парти. Учитель піде тихо по діброві, На кожнім слові перетомить очі: “Трохим Іванович, ми живі і здорові…” І вже він не засне до полуночі, Ті голоси згадає повнозвучні, Сусідам гордо скаже: – Пишуть учні. Саме такого вчителя готує наш університет, який справедливо очолює педагогічну справу держави, а нині – вийшов на терени Європи. Інститут української філології (в минулому – факуль� тет соціального виховання, відділ шкільний, підвідділ літе� ратурний, де навчався Андрій Малишко) виховав видат� них представників літературної плеяди України. У різні часи тут навчалися: знаменита поетеса Ліна Костенко, поет�байкар Павло Глазовий, письменник Юрій Збанаць� кий, поет Андрій Демиденко. Нинішні студенти – це високоталановиті люди. Вірші чи прозові твори, написані ними на студентській лаві, засвідчують неймовірний злет духу незалежності і свобо� ди, любові до людини і Батьківщини, які утверджував Андрій Малишко, і які плекає наш університет. В університеті діє літературна студія, яку очолює наш випускник, поет Андрій Демиденко. Почесними профе� сорами університету й одночасно учасниками його Літе� ратурної студії є видатні поети Борис Олійник та Іван Драч, Олекса Довгий та Павло Мовчан. Нині в Інституті підростає талановита молодь, яка пише вірші, повсті й оповідання, шанує своїх попередни� ків, любить Україну, відстоює нашу мову і культуру, робить усе необхідне для їх утвердження в гуманітарному про� сторі Європи і світу. В університеті працюють видатні науковці – академіки Микола Шкіль. Любов Мацько. Володимир Бондар; ми пишаємося, що тут є такі знаменитості, як Анатолій Авді� євський, Мирослав Вантух, Анатолій Паламаренко. Враховуючи високі літературні традиції, заслуги Інституту у царині підготовки національних педагогічних кадрів, формування літературно�поетичного бомонду держави, пропоную назвати його “Інститутом української філології та літературної творчості” і присвоїти Інституту ім’я нашого ювіляра – Андрія Самійловича Малишка! Як згадує у своїй прекрасній статті “Жайворонок над Україною” знаменитий поет і державний діяч Іван Драч, під час святкування п’ятдесятирічного ювілею Андрія Малишка видатна поетеса Ліна Костенко сказала такі слова “Ваші справжні друзі тут”. Сьогодні – столітній ювілей поета. І поет знову з нами. Вірніше, ми разом з ним. І саме тому, у його високу честь і одвічну пам’ять, з повною відповідальністю за майбутнє, за вчительську і літературну справу України, вслід за Ліною Костенко можемо сказати: “Андрію Самійловичу! Ми підтримаємо і понесемо у вічність підняті Вами знаме� на. Ваші справжні друзі тут!” Слава ювіляру! Слава нашому університетові! Слава Україні! Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор університету ЛИСТОПАД 2012 �ня народження Андрія Малишка ВІН ТЕПЕР НАЗАВЖДИ В ІСТОРІЇ НПУ… 12 листопада 2012 року в Інституті української філології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова ректор університету, академік Віктор Андрущенко та видатний український поет Іван Драч перерізали урочисту блакитну стрічку – в Інституті української філології з’явилася ще одна навчальна аудиторія, що відтепер гордо буде йменуватися іменем великого Андрія Малишка. Меморіальна дошка з портретом поета�пісняра, стенди зі світлинами з його архіву, теплі пісні, що вже давно стали народними, і стародавній обухівський рушник�оберіг, який оспівав Малишко у своїй славетній “Пісні про рушник”, – усе це тепер грітиме душі юних літераторів, літературознавців, філо� логів. “Ідея появи такої аудиторії в нашому університеті навіть довго не обговорювалася. Це було очевидною справою і лише чекало свого часу, – коментує подію Віктор Андрущенко. Приємно, що все задумане все5таки здійснилося. А тепер дуже хотілося б, щоб тут якомога частіше збиралися студенти, відбувалися зустрічі з письменниками, митцями України, й не лише нашої держави, щоб тут народжувалася нова література, нове мистецтво. Впевнений, Малишко був би з цього щасли5 вий”. “Дякувати Богу, що у такий чудодійний спосіб Андрій Самійлович Малишко “прописався” в Драгомановському університеті назавжди”, – зауважив на відкритті Почесний професор НПУ Іван Драч. Він подякував колективу університету за ідеї й проведену роботу, чималу шану в якій варто віддати дирекції Інституту української філології і зокрема Анатолію Висоцькому та Інні Ліпницькій. Вперше переступити поріг аудиторії, що носитиме ймення Малишка, зібралася когорта директорів інститутів НПУ. Серед поважних гостей прибув співголова Наглядової ради університету, поет�пісняр Анатолій Толстоухов, поет�піс� няр Андрій Демиденко, талановиті дослідники�літературознавці вишу. Було сказано чимало слів, ще більше залиши� лося у кожного у серці, бо ж не все можна виказати, хіба тільки проспівати… “І стеляться обрії милі…” – виспівує студентський ансамбль “Купава”, задаючи тон і атмосферу події, яка назавжди увійде в українську історію. ДРАГОМАНОВЦІ В САДИБІ МАЛИШКІВ Делегація студентів і викладачів Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі з директором Інституту української філології, професором Анатолієм Висоцьким побувала на малій батьківщині видатного драгомановця – Андрія Малишка. На запрошення міської ради Обухова студенти і викладачі НПУ взяли участь в урочистому мітингу біля пам’ятника Малишку на головній площі містечка з нагоди 100�річчя з його дня народження. Долучилися до заходу метри української класичної і сучасної літератури Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Олесь Довгий та чимало інших митців, у промовах яких відкривався новий Андрій Самійлович – живий, бурхливий емоційний патріот, співець своєї землі і разом з тим ніжний, люблячий син, чоловік, батько. Голова Драгомановської делегації Анатолій Висоцький передав вітання з нагоди свята від ректора вишу Віктора Андрущенка та глибоку вдячність від колективу НПУ за участь у святкуваннях, організованих педагогічним університетом, у Національній філармонії України. “Зроблено чимало, але варто думати про те, що ще треба зробити, чого потребує возвеличення постаті Малишка і для Обухова, і для Києва, і для України загалом”, – ці слова ректора НПУ Віктора Андрущенка прозвучали ще на вечорі пам’яті Малишка і запали в душу усім присутнім. Доречними вони стали й під час мітингу в Обухові. Як зазначив у своєму виступі Анатолій Висоцький, Андрій Самійлович став для драгомановців більше ніж просто поетом, про це свідчить й майбутнє перейменування Інституту на честь поета, і відкриття аудиторії Малишка, й особливе піднесене поетичне чуття у студентів�драгомановців. У подарунок для Обухова кияни привезли величезний портрет митця та поклали квіти до пам’ятника Андрія Самійловича. У програмі поїздки передбачалася також екскурсія музеєм�садибою письменника та святковий концерт від обухівчан у Будинку культури міста. На згадку про свій приїзд студенти залишили пам’ятний запис у книзі відгуків музею та подарували в Малишкову хатину репродукції унікальних фото з архіву далекої родички родини Малишків Оксани Кобелецької – доцента Драгомановського університету. Залишився у музеї й ще один подарунок з НПУ – фільм про Андрія Самійловича, відзнятий на замовлення вишу телевізійним об’єднанням “Сперанца”. І, до речі, відзнятий у тій же Малишковій хаті за участі працівників музею. З приємними й корисними спогадами та великою кількістю світлин поверталися драгомановці до столиці, наспівуючи пісні великого Малишка. ДРАГОМАНОВЦІ ВИСАДИЛИ ДЕРЕВА В ПАРКУ ІМЕНІ АНДРІЯ МАЛИШКА До святкування 100�річчя з дня народження Андрія Малишка Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова підготував низку заходів, розпланованих не лише на один рік, оскіль� ки великого поета тут вважають драгомановцем. Одним з таких захо� дів стало озеленення парку імені Андрія Малишка в Києві. Спільно з “Київзеленбудом” студенти НПУ висадили в парку Малишка 150 дерев, які за кілька десятків років служитимуть симво� лами натхнення новій когорті поетів української культури. Щасливі і усміхнені драгомановці запевнили, що таким чином не лише віддали данину письменникові, але й послужили доброю справою рідному місту. Коментуючи такий крок студентів, ректор НПУ Віктор Андрущен� ко зауважив, що це, власне, була ініціатива студентського колективу, із задоволенням підтримана керівництвом. У планах Драгоманов� ського університету ще чимало подібних хороших справ, і з часом усі вони будуть втілені в життя. ЛИСТОПАД 2012 ДОВіДКА Малишко Андрій Самій� лович (14 листопада 1912, Обухів – 17 лютого 1970, Київ) – український поет, перекладач, літературний критик. Біографічні дані Андрій Малишко закінчив семирічку в рідному селі, вчи� вся в медичному технікумі, потім – на літературному факультеті Київського інститу� ту народної освіти (нині – Національний педагогічний університет імені М. П. Драго� манова). В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овру� чі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії. Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті “Комсомолець України”, в “Літера� турній газеті” та в журналі “Молодий більшовик”. Під час Другої світової війни був військовим кореспон� дентом у фронтових газетах “Красная Армия”, “За честь Батьківщини”, в партизанській газеті “За Радянську Укра� їну”. Після війни працював відповідальним редактором журналу “Дніпро” (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3�го та 4�го скликань. Був членом ВКП(б) (від 1943 року). В 1960�х роках – голова правління Українського гро� мадського відділення Агентства преси “Новини”. Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вули� ці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Творчість У 1930 р. Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах “Молодий більшовик” та “Глобус”. Упродовж 1935–1940 років видав збірки: “Батьківщи� на” (1936), “Лірика”, “З книги життя” (1938), “Народження синів” (1939), “Листи червоноармійця Опанаса Байди”, “Березень”, “Зоревідні”, “Жайворонки” (усі – 1940). У цей же період написав поеми “Трипілля” (надруковано лише уривки), “Ярина”, “Кармалюк”, “Дума про козака Данила”. У 1941 – 1944 pp. поет служив військовим кореспон� дентом, виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: “До бою вставайте!” (1941), “Україно моя!” (1942, виходила двічі), “Понад пожари” (1942), “Слово о полку” (1943), “Битва” (1943), “Полонянка” (1944), “Ярославна” (1946). Героїко�трагічний пафос циклу з п’яти віршів “Україно моя!”, написаного 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. “Укра� їно моя!” – одне з найяскравіших поетичних явищ років війни. За поему “Прометей” Малишко отримав у 1947 р. Ста� лінську премію. У 1950 р. з’явилась збірка “За синім морем”, написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отри� мав за неї Сталінську премію. Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50�х pp. У збірці “Що запи� сано мною” (1956) містяться тексти відомих пісень: “Знову цвітуть каштани”, “Пісня про Київ”, “Як на дальнім небосхилі”; у збірці “Серце моєї матері” (1959) – “Пісня про рушник”, “Ми підем, де трави похилі”; у збірці “Полу� день віку” (1960) – “Вчителька” тощо. У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати Георгій і Пла� тон Майбороди, Лев Ревуцький, Пилип Козицький, Михайло Вериківський, Андрій Штогаренко, Сергій Козак, Олександр Білаш. Протягом 1961–1970 років вийшли збірки “Листи на світанні” (1961), “Прозорість” (1962), “Дорога під явора� ми” (1964), “Рута” (1966), “Синій літопис” (1968), “Сер� пень душі моєї” (1970). Шпальту підготовлено за матеріалами прес� служби університету.Текст Людмили Кух. Використано світлини Юлії Ковальчук, Юрія Маленовського, Наталії Гресько. 3 �Інтерв'ю М И Р О С Л А В Ж А Л Д А К . У Ч И Т Е Л Ь У Ч И Т Е Л І В І Н Ф О Р М АТ И К И 15 серпня 2012 р. академіку Мирославу Жалдаку виповнилось 75 років. Розмова з “учителем учителів інформатики”, як нази� вають Мирослава Івановича в Україні та за її межами, вийшла щирою і прямою. У годинній роз� мові відомий науковець відкрився перед нами не лише як вчений, але й як активна людина та дбай� ливий сім’янин. – Мирославе Івановичу, розка� жіть, будь ласка, коли і як Ви пов’яза� ли своє життя з Драгомановським уні� верситетом? – Після закінчення у 1959 р. механі� ко�математичного факультету Київського державного університету імені Т. Шев� ченка я був направлений на роботу до м. Тула (Росія). Але в с. Баришівка Київ� ської області залишились дружина і дитинка. В Тулі не змогли забезпечити житлом і роботою нашу молоду сім’ю, тому на початку 1960 р. мені дозволили повернутись в Україну. Після повернення я звернувся до керівниці відділу в Інсти� туті кібернетики АН СРСР Катерини Ющенко, яка обіцяла взяти мене на робо� ту у свій відділ. У той же час до неї звер� нулися представники Київського вищого інженерного радіотехнічного училища (КВІРТУ) з проханням допомогти з уком� плектуванням кадрами електронно�об� числювальної лабораторії, яку щойно було започатковано в училищі, і Катерина Логвинівна серед інших порекомендува� ла їм і мою кандидатуру. Так я попав до КВІРТУ з намірами працювати на посаді інженера�програміста в електронно�об� числювальній лабораторії. Однак нев� довзі мене викликав начальник відділу кадрів майор Г. С. Радаєв і запитує: “Як ти дивишся на те, щоб піти на викладацьку діяльність на кафедру математики?”. Я, звичайно, засумнівався – надто вже від� повідальною здавалася мені викладацька робота у вищому військовому навчально� му закладі, тим більше одразу після сту� дентської лави, без будь�якого досвіду і впевненості в своїх силах і можливостях. Побачивши мою нерішучість і вагання, майор Радаєв сказав: “Словом, так. Командування вважає за потрібне задія� ти тебе на цій роботі. Іди і доповідай заві� дуючому кафедрою математики, що тебе прислав Радаєв”. “Єсть, товариш майор”, – відповів я і пішов доповідати завідуючому кафедрою математики. Так майор Г. С. Радаєв круто повернув мою професійну дорогу на педагогічну ниву, і з березня 1960 р. я став працювати на посаді асистента кафедри вищої матема� тики КВІРТУ. У тому ж таки 1960 р. я вступив до заочної аспірантури при кафедрі вищої математики тодішнього Київського дер� жавного інституту харчової промислово� сті імені А. І. Мікояна. Моїм науковим керівником було призначено доктора 4 фізико�математичних наук, професора Симона Зуховицького. У вересні 1962 р. я перейшов до стаціонарної аспірантури в тому ж інституті, а в листопаді 1962 р. у зв’язку з тим, що мій науковий керівник перейшов на роботу на кафедру матема� тичного аналізу тодішнього Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, за моїм проханням в аспі� рантуру при кафедрі математичного ана� лізу КДПІ імені О. М. Горького перевели і мене. Так ще у 1962 р. я почав працювати в нині Національному педагогічному уні� верситеті імені М. П. Драгоманова, де пройшов шлях від аспіранта до академіка Національної академії педагогічних наук і де працюю до сьогодні. – Що вас стимулює працювати? – Мабуть, саме життя. Для того щоб потрапити на роботу, мені з Баришівки доводилось їхати робочим потягом. Тоді ще не було маршруток та електропоїздів. Тому їздив цим потягом, який відпра� влявся десь о п’ятій годині ранку, а при� бував до Києва о сьомій, щоб вже о вось� мій годині всі вже могли бути на роботі. В мене заняття в училищі могли починатись в різний час, бувало, що і о 12 год, але так як доїхати міг лише вранці, то доводи� лось працювати в такому режимі. Підйом новий будинок. Мені запропонували роботу в цьому закладі і пообіцяли одра� зу дати квартиру. Але на той час в мене не було прописки в Києві, а без неї отрима� ти квартиру було неможливо. Про цю ситуацію я розповів колезі, і він одразу перейшов на роботу з КВІРТУ до Інститу� ту народного господарства. Тоді я пішов до заступника начальника КВІРТУ гене� рала Михайла Рум’янцева і попросив дозволу вселитись в кімнату, де раніше жив мій колега. Він попросив заступника начальника училища з АГЧ полковника Гаврила Сича, щоб той особисто зайняв� ся питанням моєї прописки і вже тоді дозволив вселитись. Кімнатка була маленькою – 14 “квадратів”, та ми все одно були щасливими. – Мирославе Івановичу, Ви вимо� гливий викладач? – Чи вимогливий я? Може, і так. Якщо є якесь правило, то ти повинен його дот� римуватись. “Буква в букву”. Це особли� вість нашої професії – пунктуальність, акуратність, відповідальність, кваліфіко� ваність у виконанні, аргументованість рішень. У нашій справі легковажність неприпустима, тому вимогливість вкрай потрібна. Пам’ятаю, одного разу, на замовлення Інституту зв’язку, ми написа� ли комп’ютерну про� граму. Замовники були задоволені і пре� зентували її навіть в Японії. Але програма пропрацювала півто� ра року, а потім неспо� дівано видала непра� вильний результат. Виявилось, що пот� рібно було поставити знак “=” і “>”, а ми поставили лише знак “>”. І стався саме випадок, коли в про� грамі повинен був спрацювати саме випадок “=”, тому за Вручення ректором університету медалі за наукові програмою і вийшов досягнення імені М. Кравчука неправильний резуль� тат. У програмуванні о 4�й годині ранку, а повертався додому потрібно бути дуже уважним, бо від яко� десь о сьомій годині вечора і одразу гось неправильного знаку іноді може вия� починав перевіряти студентські конспек� витись марною вся робота. Тому пункту� ти та готувався до занять. Тому вранці альність, акуратність, а відтак і вимогли� дорогою до електропоїзда в мене завжди вість – невід’ємна риса в нашій роботі. було єдине бажання, щоб було вільне Ваша особа, Мирославе Івано5 сидяче місце і я міг би ще дві годині подрімати (посміхається). Одного разу я вичу, і створена та очолювана Вами запропонував дружині купити мотоцикл, школа – перлина нашого універси5 але вона категорично відмовилась. Тоді тету, якою ми пишаємося, бо Ваша ми подумали про купівлю машини. Але ж робота – це вся інформаційна тех5 за які гроші? “Москвич” коштував до гро� нологія, яку конче потрібно надати шової реформи 1961 року 9 тис. руб, сучасному педагогу, майбутньому “Победа” – 15 тис. руб. Доцент в ті часи фахівцеві і громадянину не тільки отримував заробітну плату 3 200 руб, а України, але й усієї Європи. професор – 5 000 руб. Навіть голова Вер� ховної Ради Володимир Литвин нещо� давно під час зустрічі з освітянами на Віктор АНДРУЩЕНКО Житомирщині згадував, що доцент і про� фесор в ті часи були дійсно соціально захищеними і забезпеченими людьми. – А як викладач Ви дозволяєте Тому, дивлячись тоді на того “Москвича”, списувати студентам? я думав: “Оце б мені доцентом стати”. Та – Дозволяю студентам на екзаменах й взагалі життя змушувало активно пра� приносити книжки, конспекти, комп’юте� цювати. Батька ні в мене, ні в дружини не ри, флешки. Проте висуваю вимогу: від� було, мати ні моя, ні дружини не могли повідь на питання пишеться самостійно. матеріально нас підтримувати. А життя Якщо студент працював протягом семе� змушувало проявляти якусь активність, стру, але щось недовчив, то він знайде бо інакше було б дуже сутужно, хоч і так відповідь, а якщо протягом семестру не ми жили не в розкошах. працював, то навіть маючи будь�які – Що раніше сталось – купили підручники, посібники, він не зможе із машину чи переїхали жити в Київ? знаннями справи підготувати відповідь. – Все ж таки раніше переїхали в Київ. Це математика, тому слід кожен знак Тоді кожного літа я працював екзамена� пояснювати. Під час практичних занять тором на вступних екзаменах чи на кур� дозволяю підказувати одне одному. сах підготовки в кількох інститутах. І Також серед особливостей роботи зі сту� одним серед них був – Інститут народно� дентами відзначу, що не перевіряю го господарства (нині Національний еко� домашні завдання на четвертому курсі. номічний університет імені Вадима Геть� Переконаний, що на третьому десяткові мана), для якого в той час побудували років людина повинна вміти відповідати за себе. І з мого боку було б некоректно ставитись до дорослих людей як до дітей у школі. Але якщо студент не вчиться, то це одразу видно. Разом з тим допускаю можливість індивідуальних графіків на випускних курсах, коли студенти пра� цюють в школах. Тоді в разі відпрацюван� ня заняття студент “наздоганяє” програ� му і зможе нормально опанувати нав� чальний матеріал. – Нещодавно Вас обрано заслу� женим професором. Які у вас вирува� ли відчуття, коли дізнались про це? – Мені було приємно, це висока від� знака. Хоча пригадую, коли отримав у 1990 р. листівку з Москви про підтвер� дження мого вченого ступеня як доктора наук, то з цією новиною обійшов увесь факультет. У дитинстві я навіть мріяти не міг про роботу в університеті, а тут – док� тор наук! Також, коли у 1995 р. мене було обрано дійсним членом АПН України, я відразу ж завітав до тодішнього декана фізико�математичного факультету Генна� дія Панасовича Грищенка, щоб похвали� тися успіхом. Геннадій Панасович тоді мене щиро привітав. Мабуть, зараз уже потроху вік дається взнаки, але я вдяч� ний, що мою роботу високо оцінюють. – Ми спілкуємось напередодні Дня вчителя. Хто для Вас вчитель? Що для Вас день Вчителя? – У мене і мати, і сестра, і дружина, і її мати, і її сестра працювали вчителями. Старший син Андрій вчився на вчителя. Тому все моє життя, починаючи з дитин� ства, проходить серед вчителів, і я хотів би низько вклонитися всім моїм вчите� лям, висловити їм мою якнайщирішу повагу і любов, і подякувати долі за те, що вони у мене були. – Як Ви ставитесь до сучасних тех� нологій? – Всіляко підтримую ідею розвитку комп’ютерно орієнтованих технологій навчання і намагаюсь дізнаватись про нові розробки. Є в нас і власні розробки, наприклад, пакет педагогічних програм� них засобів Gran для графічного аналізу функцій, книжки “Математика з комп’ю� тером”, “Комп’ютер на уроках фізики” тощо. Я підтримую розвиток комп’ютер� но орієнтованих технологій навчання, але вважаю, що повинна бути більша культу� ра в Інтернеті. На жаль, там багато зайво� го. Так само, як і на телебаченні. Раніше це чітко відсіювали. Сьогодні ми говори� мо про свободу, і це дуже добре, та все ж повинна бути певна межа. До інших від� носитись слід так, як ти хочеш, щоб від� носились до тебе, тому якщо живеш і працюєш серед людей, то треба себе обмежувати, щоб не нашкодити іншим. Тому сьогодні вже пишуть дисертації на такі теми, як “Інформаційна безпека”. – Особисто Ви користуєтесь Інтернетом? – Так. У мене зараз підростає онучка п’яти років, і я з Інтернету завантажую їй різні мультфільми. – Що для вас втілює онука Аня? – Уже сорок років як не стало моєї дружини, а онука на неї дуже схожа. Тому до Ані в мене особливе ставлення, і його складно пояснити словами. Хоч інколи і втомлююсь біля неї, бо вона непосидюча, але бажання бути з нею від того не мен� шає і допомагає її виховувати. – Ваші побажання колективу. – Драгомановський колектив – потужний і має давні традиції. Думаю, що ці традиції потрібно зберігати і підтриму� вати. Особливістю нашого колективу є те, що в ньому працюють люди, які повні� стю віддаються роботі і живуть нею. Наш університет справді є флагманом освіти в Україні, тому бажаю йому тримати цей рівень і надалі! Спілкувався Сергій РУСАКОВ ЛИСТОПАД 2012 �Інтерв'ю “ І С В О Л О Д И М И Р Б О Р И С Е Н К О : Т О Р і Я – Б Л А Г О Д А Т Н И Й В ч И Т Е Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з професором Володимиром БОРИСЕН� КОМ. На яких помилках з історії ми маємо вчитись, якими бачаться сьогоднішні сту� денти відомому професору і чи цікаво досліджувати сучасність історику? Відпо� віді на ці та інші запитання ви дізнаєтесь з розмови з Володимиром Йосиповичем. Інтерв’ю приурочене до 70�річчя про� фесора Володимира Борисенка. – Володимире Йосиповичу, Ви є членом двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій. Роз� кажіть, будь ласка, які сьогодні теми переважа� ють у дослідників? – На сьогоднішній день на захист досить часто надходять дисертації з історії діяльно� сті ОУН, УПА та з інших політичних тем. Такий підхід вчених до обрання тем дисертаційних досліджень цілком виправданий з точки зору їх попередніх замовчувань і фальсифікацій. Але вже відчувається певний дубляж тем дисертацій, повторюваність вже дослідженого, що наштовхує на думку про необхідність активнішого залучення насамперед нових дже� рел, що знаходяться за межами України. Цілком очевидною стає недостатність уваги дос� лідників до соціально�економічної тематики, а також проблем національно�духовного розвою українського народу. Зокрема, це стосується впливу таких духовних чинників, як мова, віра, мораль на минуле становище, консолідацію та перспективу подальшого розвитку української нації. – В якій ролі Вам більше подобається виступати – рецензента чи опонента? Чому? – Функції опонента і рецензента однаково відповідальні й важливі в історичній науці. Одночасно вони важливі в багатьох випадках для долі книги чи дисертації та безпосе� редньої долі конкретної людини. І це без перебільшення, тому що за кожною з їх оцінок стоять напружені, часто виснажливі роки наукових пошуків та аналітичної праці науковця. Особисто мені все�таки більше подобається виступати рецензентом наукової роботи, тому що автор може врахувати мої побажання, а може і не враховувати, тобто це не пере� креслює його індивідуальної науково�дослідної думки. Під керівництвом професора Володимира Борисенка створено кабінет�музей М. П. Драгоманова. Його експозиція яскраво відобра� жає головні віхи видатного українського мислителя й користується значною популярністю не тільки в університеті, але й далеко за його межами. – Кафедра історії України, яку Ви очолюєте, є однією з перших подібних кафедр в незалежній Україні. Розкажіть, будь ласка, про кафедру, як за ці роки вона змінилась? – Наша кафедра історії України стала першою такою кафедрою в педагогічних вишах країни, коли ще остаточно не була вирішена доля Радянського Союзу, а відповідно і доля України. Треба віддати належне мужності й патріотизму тодішнього керівництва педагогіч� ного інституту імені М. Горького на чолі з ректором, академіком Миколою Шкілем, який не побоявся невизначеності політичної ситуації як у Радянському Союзі загалом, так і в Укра� їні зокрема. Кафедра постійно відчуває підтримку і турботу нинішнього ректора універси� тету академіка Віктора Андрущенка. Саме така сприятлива постійність керівництва універ� ситету дозволила кафедрі стабільно прогресувати у своїй діяльності, й на сьогоднішній день вона перетворилась на провідну серед подібних кафедр педагогічних вищих нав� чальних закладів України. Це виражається у тому, що всі викладачі мають наукові звання кандидатів і докторів наук, є авторами численних посібників, що широко використовують� ся в усіх університетах України. Саме у них, а також у наукових форумах проявляється типовий для кафедри яскравий патріотизм у висвітленні історії України, без якого не може бути справжня кафедра гуманітарного циклу в незалежній Українській державі. Л Ь ” – Володимире Йосиповичу, чим для Вас є Драгомановський університет? – Саме в педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова я розкрився як педагог, дослідник і керівник хоч і невеликого, але потужного педагогічного колективу. Тому Дра� гомановський університет для мене є не лише місцем роботи, а й справжньою домівкою, де я відчуваю повну насолоду від праці та спілкування з однодумцями. Тут я маю широку можливість докласти свої знання та силу у справі розбудови дорогого для мене універси� тету. – Володимире Йосиповичу, як Ви вважаєте, історія України вже достатньо досліджена? Чи в ній до сих пір є білі плями? – Історик – істота суб’єктивна, з великою претензією на максимальну об’єктивність. На його світобачення впливають виховання, навчання і реалії суспільного життя. Крім того, в ході розвитку науки з’являються нові, часто непередбачувані відкриття, що істотно впливають на світогляд вченого. Тому історіобачення вченого – це категорія плинна, непо� стійна, підвладна різному впливу. Що стосується білих плям, то, безумовно, вони є і постійно з’являються по мірі відкриття нових джерел, а також досягнень гуманітарних наук у баченні закономірностей та особливостей розвитку суспільства. – Як відомо, людям слід вчитись в історії. Чому саме повинне вчитись сучасне суспільство в українській історії? – Я постійно проводжу думку в практичній роботі й своїх публікаціях про те, що історія є благодатним учителем, але тільки для тих, хто хоче вчитися, а не уникає уроків історії. Можна багато говорити про такі уроки, при врахуванні котрих наша держава і наше сус� пільство могли б не топтатися на місці чи навіть регресувати, а піти значно дальше у своє� му розвитку та стати врівень з найрозвиненішими країнами світу. Відповідні передбачен� ня слід шукати у друкованих працях та дисертаціях науковців з гуманітарних наук, у тому числі й історії. – Володимире Йосиповичу, за фахом ви історик, але чи цікава Вам для дослі� дження і вивчення сучасність? – У справжнього професора невіддільним є минуле і сучасне, тому що перше багато в чому визначає характер наступного. Від достовірності відображення минулого залежить і вірний вибір шляхів перспективного майбутнього. Саме так я і ставлюся до минулого й сучасного як предмету мого дослідницького принципу. – Які сучасні кінофільми з історичної тематики Ви радите дивитись, а яких уни� кати? – Звичайно, мене як історика приваблюють насамперед кінофільми, що відповідають істо� Довідка ричній реальності, а не створені всупереч їй на догоду якимсь політичним чи суспільним силам. БОРИСЕНКО Я обурююсь тими сучасними фільмами, навіть ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ досить довершеними з художньої точки зору, в Відомий український історик і яких пропагуються і смакуються насилля, жор� громадський діяч, доктор історич� стокість, розпусність, а також виправдовуються придушення урядами деяких країн національно� них наук, професор, академік Ака� визвольного руху різних народів колишнього демії історичних наук України, заві� дувач кафедри історії України Радянського Союзу та інших імперій. – Опишіть, будь ласка, сучасного студен� Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, заслуже� та в двох�трьох епітетах. – Сучасний студент – це допитливість, ний діяч науки і техніки України. мобільність в електронно�інформаційному світі, Володимир Борисенко – автор безпосередність у спілкуванні з викладачем, гос� понад 150�ти наукових публікацій, трота сприйняття навколишнього світу і, насам� у тому числі навчальних посібників. перед, у різних політичних ситуаціях. Теперішній До кола наукових інтересів входять студент – це виразний представник нового поко� проблеми історії України, ролі ління українського суспільства, за яким майбутнє української національної еліти в України. Нинішній студент свідомий свого місця в культурно�освітніх процесах Украї� суспільстві, власної відповідальності за долю ни ХІХ ст., участі вчителів і сільської держави і народу. Відповідно, наш студент пра� молоді в суспільно�політичному гне, щоб і до нього гідно, з відповідним мате� житті України кінця ХІХ — початку ріальним забезпеченням, ставились як до люди� ХХ ст. ни, яка готова віддати свої знання, силу на благо держави і суспільства. – Дякую за розмову. Підготував Сергій РУСАКОВ Думка Віктор БОНДАРЕНКО: “Українським науковцям вже давно слід друкувати статті в міжнародних виданнях” МЕТА НАКАЗУ про підвищення рівня вимог до публікації результатів дисертаційних дослі� джень полягає у тому, щоб українських науковців більше читали за кордо� ном, щоб прорвати своє� рідну блокаду, в якій опи� нились наші здобувачі, – розповів у ексклюзивному коментарі ІА “Наголос” директор департаменту атестації кадрів МОНмо� лодьспорту, професор Віктор Бондаренко. “Я думаю, що особливої проблеми у введені нових вимог до публікації результатів дисертаційних досліджень немає. Люди вже давно публікують результати своїх дослі5 джень в різних солідних виданнях, в тому числі і за кордо5 ном. Можливо, десь і буде якийсь збій, але це природно. Як ви собі уявляєте, щоб перелаштовуючись чи переходячи в інший режим роботи, все пройшло гладко? Такого просто не буває. Крім того, ви ж бачили, як написано в наказі: до першого січня 2013 року спеціалізовані вчені ради прийма5 ють до захисту дисертації за старими правилами. За цей час, що залишився, думаю, можна додрукувати, у кого не ЛИСТОПАД 2012 вистачає, статтю5другу”, – прокоментував занепокоєння українських дисертантів Віктор Бондаренко. Керівник департаменту атестації кадрів також пролив світло на мотиви, якими керувалось МОНмолодьспорту під час підготовки змін до порядку публікації наукових резуль� татів дослідників. “Мета цих двох наказів (маються на увазі накази МОН� молодьспорту № 1111 “Про затвердження Порядку форму� вання Переліку наукових фахових видань України” та № 1112 “Про опублікування результатів дисертацій на здо� буття наукових ступенів доктора і кандидата наук”, – Ред.) полягає у тому, щоб розірвати блокаду, в якій, по суті, опи5 нилися українські здобувачі. Вийшло так, що ми мало публікуємося за кордоном, у нас дуже мало видань, які вхо5 дять до міжнародних наукометричних баз, і наука вариться тут у власному соку. Саме тому потрібно виходити за кор5 дон, щоб нас більше читали, більше дізнавалися про результати нашої роботи”, – пояснив професор Бондарен� ко. Фахівець додав, що робота над впізнаваністю українсь� кої науки у світі і так затримується, оскільки більшість країн� сусідів України вже давно вдосконалили свої вимоги до публікації результатів наукової роботи. “Порівнюючи ситуацію із публікаціями в Україні та Росії, з іншими країнами, які утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу, хочу сказати, що Україна і Росія опини5 лися найбільш закритими в науковому плані. Росія, за раху5 нок величезного простору, якось дає цьому раду, а от у нас закритість відчувається гостріше. І Молдова, і Азербай5 джан, і Вірменія пройшли цей етап реформування. У них друк за кордоном вже давно є обов’язковим. Тому нам пот5 рібно поспішати”, – висловив своє бачення очільник депар� таменту атестації кадрів. Коментуючи розгубленість деяких українських науков� ців у питаннях пошуку реферованих видань та видань, які входять до наукометричних баз даних, професор Бонда� ренко радить не хвилюватися, а ретельніше шукати інфор� мацію в Інтернеті. “Списки реферованих видань є. Можливо, вони недо5 статньо пропаговані, але інформації про них вдосталь. Думаю, що для інтересу кожен може перевірити це в Інтер5 неті. Наприклад, можна зайти на сторінку бази Scopus, і ви побачите, які видання там є і з яких дисциплін. Ми не дава5 ли перелік наукометричних баз у наказі, бо їх є досить бага5 то. Між іншим, в подібному російському документі є перелік бібліографічних баз, де названо близько десятка назв (Web of Science, Scopus, Web of Knowledge, Astrophysics, Pub� Med, Mathematics, Chemical Abstracts, Springer, Agris, Geo� Ref – Ред.). Ми вирішили не прописувати перелік, а зали5 шити це на розсуд здобувачів, щоб люди не були обмежені у виборі”, – роз’яснив ситуацію В. Бондаренко. Антон ДРОБОВИЧ 5 �Студентська рада Микола ДАВИДЮК: “Школа студентського самоврядування – це маленька школа життя” 17 листопада в Україні святкується День студента. Свято припадає також на Міжнародний день студентів. Тому напередодні цієї дати ми поспілкувались з лідером студентського руху в університеті, головою Студентської ради Миколою Давидюком. – Миколо, розкажіть, будь ласка, про Студентську раду. Яким сьогодні є портрет студента�активіста? – Портрет студентського активіста можна змалювати наступним чином: людина, яка хоче працювати, ставить цілі, має широкий світогляд і обов’язково гарно навчається. Студент�активіст повинен уміти прац� ювати з новітніми медіа, соціальними мережами та блогами. Це людина з сучасним світоглядом і покладається в першу чергу на себе. Перекона� ний, що активіст студентського самоврядування – це майбутній професі� онал і успішна людина, яка вже сьогодні намагається знайти себе. Школа студентського самоврядування – це маленька школа життя, де студенти здобувають навички. Ситуації студентського життя стають уроком для подальшої роботи і діяльності. Студентський лідер – це активна та амбі� ційна людина, яка покладається на себе та свій розум. Таких людей у нашому університеті достатньо, і одне з їх об’єднань – Студентська рада. – Що Ви важаєте для себе найбільшим здобутком за роки діяль� ності в Студентській Раді ? Що вам не вдалось виконати за ці роки? – Найбільші здобутки на нас ще чекають попереду, адже кожне нове покоління привно� сить щось особливе в студентське самоврядування. Наші досягнення – це різноманітні проек� ти, участь у Всеукраїнській студентській раді, Студентській раді Києва, відвідування засідань Європейської Студентської ради, і те, що члени Європейської студентської ради приїжджали до нас в університет і зустрічалися з ректором та активістами. Стимулом для наших студентів є постійне прагнення змінити щось на краще в університетському житті. Кожна невдача роби� ла нас сильнішими. Студентська рада стоїть на захисті прав студентів, організовує їх дозвілля, бере участь у співорганізації навчально�виховного процесу. – Незабаром втретє відбудеться “Школа студентського самоврядування”, яких результатів ви очікуєте від неї? – Головними ініціаторами і організаторами цієї “Школи” є перший заступник голови СР Євгенія Єрмолаєва та активістка Ольга Іванова. “Школа” створена для пошуку студента�орга� нізатора. Прослухавши тренінг з менеджменту університетських заходів, молода людина вже через тиждень�два зможе організувати подібні заходи. Всі студенти “Школи” в попередні рази прослухали тренінги від лідерів нашого студентського самоврядування та активістів студент� ських рад�партнерів Драгомановського університету. Частина з цих студентів зараз прохо� дить стажування. Ми намагаємось виявити найбільш активних людей і посилити кадровий потенціал студентського самоврядування. – Яким має бути ваш наступник на посаді голови Студентської ради? – Це має бути людина, обрана легітимно на студентській конференції. Це повинен бути лідер з такими рисами, як мобільність, комунікабельність та відповідальність. Ті ситуації і та проблематика, яка буде перед нею стояти, сформують з неї ту особистість, яка має відповіда� ти посаді. Головне, щоб у людини були задатки і бажання розвиватись, щоб вона “горіла” ідеєю університету. Така людина має бачити стратегію університету і тактично вміти працюва� ти з командою. Кожен рік обираються також і голови студентських рад інститу� тів. Вони є містком між Студентською радою університету і кожним інститутом. Голова Студентської ради універсиету повинен вміти зібрати лідерів навчаль� них підрозділів і ставити перед ними чіткі цілі. – Який корисний досвід Ви отримали в Студентській раді? Як Вам це допомогає у житті? – Це розуміння людей, вміння об’єднувати великі колективи заради спіль� ної мети. Кожна людина, яка працює з нами, приносить свій досвід, вчить власним прикладом. Дуже важливо, щоб тебе оточували позитивні люди. Робота в Студентській раді багато чому навчає – це психологія, менеджмент тощо. Дякую тим людям, які мені допомогали. Приклад ректора академіка Вік� тора Андрущенка, проректорів професора Володимира Беха і професора Олега Падалки, а також багатьох викладачів є показовим. Багато сил та енер� гії в розвиток Студентської ради доклали заступник першого проректора доцент Юрій Маленовський та керівник відділу виховної роботи Наталія Ігна� товська. Ці люди об’єднані великою ідеєю і повністю віддаються роботі. В команді таких людей дуже швидко вчишся. За роботу в самоврядуванні ми грошей не отримуємо, але участь у громадській роботі нам дуже допоможе при працевлаштуванні. Наші випускники працюють на телебаченні, помічника� ми депутатів, в медіа�сфері, в міжнародних компаніях. До речі, в останніх, окрім знання кількох іноземних мов, одна з вимог – участь у громадських орга� нізаціях. – Який ваш життєвий девіз? – Насправді як такого життєвого девізу в мене немає. Це життєві мудрості, які тобі з дитинства розказують батьки: бути чесним, робити добро, допомогати іншим, поважати стар� ших. – Чому Ви пішли навчатись саме в Драгомановський університет? – Тому що це університет з великою історією і тут працюють найкращі викладачі. Коли я обирав, куди поступати, то поставив перед собою наступне питання: чи буду я пишатись уні� верситетом? Такими критеріями для мене були: історія вишу, його популярність, наукова і нав� чальна база. Я свідомо обрав саме Драгомановський університет і навіть не просто пишаюсь тим, що закінчив його, але і щиро полюбив. – Що Ви можете сказати про газету “Педагогічні кадри”? – Мені подобається динаміка видання і формат “живого журналу” університету. Це газета не тільки для викладачів, а й для студентів, в якій завжди можна знайти інформацію про важли� ві події з життя університету. Дуже приємно, що над газетою працюють молоді спеціалісти, які знають свою справу. Я поважаю головного редактора газети Сергія Русакова. Він є одним з молодіжних лідерів університету, який пройшов школу студентського самоврядування та нео� дноразово представляв Студенстьку раду на різних заходах, у тому числі за кордоном. – Ваші побажання студентам. – Пам’ятайте, що у вас є всього п’ять років. Це той час, за який ви можете зробити або багато, або нічого. Тому мрійте, будьте активними, ставте цілі, досягайте! Ви формуєтесь як професіонали, шукаєте себе, створюєте широку базу знань і контактів, за рахунок якої ви будете досягати життєвих вершин. Спілкувались Денис ВДОВИЧЕНКО та Сергій РУСАКОВ Міжнародна наукова конференція “СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ” НА КАФЕДРІ української мови Інституту української філо� логії НПУ імені М. П. Драгоманова була проведена Міжнародна нау� кова конференція “Системний аналіз функціонування мовних одиниць” до 75�річчя від дня народження доктора філологіч� них наук, професора, дійсного члена Академії педагогічних наук України, дійсного члена Академії вищої школи України, заслужено� го діяча науки і техніки України, лауреата премії імені І. Я. Франка Національної академії наук Украї� ни Арнольда Грищенка (1936 – 2006), який 25 років очолював вищезгадану кафедру, 12 років головував у спеціалізованій вченій раді, був членом Вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова. На початку конференції науковому зібранню презентова� но книгу “Синтаксична концепція Арнольда Грищенка: вибра� не” (упорядники: Ірина Дудко, Юлія Макарець; редактор і автор вступної статті Микола Степаненко; 2011 р.), яка вий� шла коштом учнів Арнольда Панасовича – кандидатів і докто� рів філологічних наук. У пропонованій книжці представлене найістотніше з того, що опублікував Арнольд Панасович Гри� щенко впродовж 1969 – 2004 років у вигляді статей, моногра� фії та окремих розділів колективних праць, присвячених син� таксичному ладові української мови. На конференції були присутні дружина Арнольда Панасо� вича Ніна Миколаївна та син Тарас Арнольдович, які щиро подякували організаторам конференції. Конференцію урочисто відкрили вступним словом і тепло привітали її учасників проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, професор, академік УАПН Г. І. Волинка, директор Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова, кандидат філологічних наук, професор А. В. Висоцький, завідувач кафедри укра� їнської мови Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, академік Ака� демії наук вищої освіти України М. Я. Плющ, завідувач кафе� дри експериментальної і теоретичної фізики та астрономії НПУ імені М. П. Драгоманова, заслужений працівник освіти України, кандидат фізико�математичних наук, професор Г. П. Грищенко – рідний брат Арнольда Панасовича. Вони 6 поділилися цікавими спогадами про життєвий, науковий і педагогічний шлях академіка Арнольда Панасовича Грищенка, відзначили його глибокий розум і мудрість, надзвичайну еру� дицію, знання багатьох мов і вільне володіння ними, високий гуманізм, професіоналізм, інтелігентність, порядність і тактов� ність, принциповість і об’єктивність, неперевершену дотеп� ність і тонке почуття гумору, небайдужість до навколишнього світу, теплі почуття до своєї родини – дружини Ніни Миколаїв� ни та сина Тараса Арнольдовича, а також близьких, друзів і колег. Пленарне засідання відкрив ректор Полтавського дер� жавного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор М. І. Степаненко (Полтава) доповіддю “Українського мовознавства вірний слуга”. “Ім’я Арнольда Панасовича Грищенка широко відоме, давно й по праву впи5 сане в історію українського мовознавства. Воно знане й у слов’янському лінгвістичному світі”, – розпочав Микола Івано� вич. Він яскраво виклав основні біографічні відомості про свого Вчителя, чітко й переконливо окреслив основні засад� ничі принципи Людини, Науковця, Педагога Арнольда Панасо� вича Грищенка, що визначили його життєвий шлях і, певною мірою, долю його послідовників. Надзвичайною ніжністю, любов’ю і повагою до свого Вчи� теля пройнята доповідь завідувача кафедри української мови Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, доктора філологічних наук, професора Н. І. Бойко (Ніжин) “Із когорти славних випускників Ніжинської вищої школи”. Надія Іванівна пильно простежила життєвий, науковий шлях Арноль� да Панасовича, зосередила увагу на тих непересічних особи� стостях (батьках, учителях А. П. Грищенка), котрі відіграли вирішальну роль у формуванні та становленні світоглядної позиції майбутнього академіка Арнольда Грищенка. Доповідач пишається тим, що саме Ніжинський педагогічний інститут випустив у широкий світ відомого талановитого мовознавця. Наприкінці Надія Іванівна зауважила, що для багатьох Учитель був і залишиться назавжди неперевершеним зразком справ� жньої інтелігентності, людяності, порядності, трудолюбства, професіоналізму найвищого ґатунку. У доповіді ““Принцип семи нот” А. Грищенка крізь призму аспектуальної релевантності синтагматики дієслівного преди� ката” доктор філологічних наук, професор кафедри українсь� кого мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського націо� нального університету імені Богдана Хмельницького М. І. Калько (Черкаси) окреслив теоретичні засади та описав досвід моделювання категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові як багаторівневого феномена. У доповіді “Синтаксична категорія особи в сучасній укра� їнській мові” завідувач кафедри української мови НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор М. Я. Плющ (Київ) з’ясувала лінгвальний статус синтаксичної категорії особи, розглянула спеціалізовані засоби вираження її семантики у реченні�висловленні, що характеризує її як комунікативно�орієнтовану категорію. Доповідач наголосила, що у реалізації синтаксичної категорійної семантики особи спостерігається її взаємодія зі значеннями семантико�синтак� сичної категорії суб’єктності та з морфологічними категоріями іменника, займенника та дієслова, по�різному представлених у висловленні як ситуативно і прагматично мотивованих ком� понентів його змісту. На підсумковому пленарному засіданні були заслухані звіти секцій і прийнята ухвала й надалі організовувати та про� водити наукові конференції на пошанування пам’яті великого українського мовознавця Арнольда Панасовича Грищенка. Учасники конференції дійшли висновку, що глибокі, перспек� тивні, новаторські ідеї та концепції Арнольда Панасовича, які відображають найактуальніші проблеми сучасної лінгвістики, і подалі знаходять продовження, втілення, реалізацію у творчих пошуках, наукових здобутках його гідних наступників, а багата науково�педагогічна спадщина видатного вченого є значним внеском у вивчення як сучасної української мови, так і її історії, а також життєдайним джерелом для дослідницької діяльності багатьох поколінь науковців. Ірина ДУДКО, доцент кафедри української мови ЛИСТОПАД 2012 �Міжнародна співпраця БіЛОРУСЬКИЙ ДОСВ 18�20 жовтня делегація НПУ імені М. П. Драгоманова відвідала Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Колеги обмінялися досвідом щодо організації профспілкової роботи у вишах. Делегація НПУ імені М. П. Драгоманова всередині жов� тня цього року за особистої підтримки ректора університе� ту академіка Віктора Андрущенка відвідала Мінськ на запрошення Білоруського державного педагогічного уні� верситету імені Максима Танка, який нині є університетом з найдовшою історією серед білоруських університетів і являє собою єдиний навчально�методичний центр науки, культури і педагогічної освіти Республіки Білорусь. До драгомановської делегації під керівництвом голови ППО імені М. П. Драгоманова Станіслава Цибіна увійшли студенти – голови профбюро інститутів: філософської осві� ти і науки – Наталія Ляшенко, іноземної філології – Анна Ярощук, історичної освіти – Євген Бачинський, голова студентської ради гуртожитку № 5 Ірина Чукань та інструк� тор ППО Ольга Міненко, головний редактор газети “Педа� гогічні кадри” Сергій Русаков. До речі, всі учасники деле� гації відвідали Мінськ уперше. Вашій увазі пропонується оповідь про два робочих дня та враження від них. ДЕНЬ 1. “ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ – УЧИТЕЛЬ” Під час візиту до БДПУ імені Максима Танка лідери сту� дентського профспілкового руху нашого вишу мали можли� вість детально ознайомитись з особливостями роботи білоруських колег. Програма прийому делегації виявилась напрочуд насиченою та багатою новими знайомствами. У перший день роботи відбулось спільне засідання президіу� мів профспілкових комітетів студентів двох вишів за участі першого проректора БДПУ імені Максима Танка кандидата педагогічних наук, доцента Олександра Андарало та про� ректора з виховної і соціальної роботи кандидата психоло� гічних наук, доцента Світлани Коптєвої. Перший проректор БДПУ імені Максима Танка Олек� сандр Андарало під час офіційної зустрічі з делегацією роз� повів про теплі взаємостосунки з Драгомановським універ� ситетом, які йдуть на користь обом вишам. “Ми тісно спів5 працюємо з вашим університетом на різних рівнях – ректо5 рат, наукова бібліотека, викладацький корпус. Сьогодні ми налагоджуємо тісну співпрацю між студентськими лідера5 ми наших університетів”, – підкреслив Олександр Іванович. Проректор з виховної і соціальної роботи Світлана Коп� тєва відзначила активне студентське життя університету і підкреслила, що профспілка БДПУ імені Максима Танка є взірцевою організацією серед вищих навчальних закладів Республіки Білорусь. Станіслав Цибін від української сторо� ни під час офіційної зустрічі з керівництвом білоруського вишу презентував Драгомановський університет і ППО НПУ. “Ми відчули, що схожі з вами – справи, клопоти, життя. Але студент є студентом, і одразу помітно, що ви, як і ми, готові до спілкування. Також цікаво було дізнатись про ваш університет і освітню систему. Адже у нас немає Болонсь5 кого процесу”, – поділилась враженнями після зустрічі сту� дентка Тетяна Шатило. Делегація також відвідала музей БДПУ, де особлива увага належить співпраці з Драгомановським вишем. Нашому університету відведено чільне місце, де знаходять� ся світлини ректорів обох педуніверситетів, презентаційні видання і подарунки, які передавались до БДПУ. Зауважимо, що наші університети мають багато схожо� го. Наприклад, рік святкування ювілеїв (2014 рік) та те, що за радянських часів обидва університети носили ім’я О. М. Горького. Також, занурившись в деталі роботи обох вишів, можна побачити багато схожих проектів і традицій. Що не дивно, бо і БДПУ, і НПУ є педагогічними університе� тами, і в першу чергу діяльність колективів звернена на виховання Учителя. ДЕНЬ 1. ПАРАДОКСИ ІСТОРІЇ В СУЧАСНОМУ МІСТІ Після офіційної зустрічі в педуніверситеті драгоманов� ська делегація відвідала Національну бібліотеку Білорусії. Слід відзначити функціональність і зручність нової побудови. “Діамант знань” – називають Національну бібліотеку білору� си, і таке формулювання відповідає дійсності. Щоправда, саме через те, що будівля у форматі “діаманту”, посаджена на неправильну геометричну конструкцію, за шість років з від� криття встигла зайняти 24�е місце в ТОП�50 “найнезвичайні� ших будівель світу” як цікавий і фантастичний архітектурний проект, так і потрапила до списку найпотворніших будівель світу. Ось такий парадокс у сприйнятті однієї і тієї ж будівлі. До речі, погляди учасників української делегації стосовно архі� тектурного вирішення будівлі також розділились. Парадокси архітектурних композицій у Мінську на цьому не закінчуються. Наприклад, на Площі Незалежності – цен� тральній площі міста – поруч з головним корпусом БДПУ імені Максима Танка знаходиться Будинок Уряду, перед яким возвеличується пам’ятник Володимиру Леніну, а праворуч від нього розташована одна з найдавніших будівель Мінська – Костел Святих Симона та Олени. І якщо ви перебуваєте в білоруській столиці вперше, то одразу навіть і не зрозумієте, що під вами розташований величезний підземний торгівель� ний центр. Мабуть, в цьому і полягає одна з величей сьогод� нішньої Білорусії – розуміння і повага до власної історії та сприйняття всіх її елементів, а також сміливе звернення погляду у майбутнє. іД ДЕНЬ 2. СТУДЕНТСЬКЕ МІСТЕЧКО Після насиченого першого дня, який завершився відвіданням опери “Чарівна флейта” у Національному театрі опери і балету, другий передбачав нові зустрічі і знайомства. Українська делегація зран� ку відвідала студентське містечко міста, де також знаходяться гуртожитки кіль� кох вишів, серед них і БДПУ імені Макси� ма Танка. Завдяки державній підтримці в місті нещодавно введено в експлуатацію сучасний студентський комплекс, і таким чином поступово вирішується потреба студентів у гуртожитках. Зви� чайно, судити про білоруські гуртожит� ки, спираючись лише на це студмістеч� ко, не можна, бо воно побудоване за сучасними стандартами. Вісімнадцятиповерхова будівля розрахована приблизно на тисячу мешканців. На кожному поверсі знаходяться кімнати для самопідготовки з комп’ю� терами, а на останньому поверсі розміщений спортзал. Наприкінці осені цього року біля гуртожитку відкриється станція метро, і студенти зможуть за 15�20 хв. доїжджати на навчання в університет. ДЕНЬ 2. ПАТРІОТИЗМ ЦК ПРОФСПІЛКИ Після відвідання студентського містечка українську делегацію офіційно прийняли в Центральному комітеті Біло� руського професійного союзу працівників освіти і науки. З драгомановцями зустрівся голова ЦК Олександр Бойко, який окреслив діяльність роботи профспілки і представив свою команду. “Ми причетні до освітянської справи, а зна5 чить, обрали комунікативність і добро. Це суть нашої робо5 ти”, – зазначив Олександр Олександрович. Після цього заступник голови ЦК Роман Дапіро деталь� но познайомив з діяльністю білоруської профспілки – історія профспілки, Кодекс Республіки Білорусь про освіту, експе� римент з нормативного фінансування, який нині стартує в країні. “Профспілка повинна не вирішувати проблеми, а запобігати їм”, – підкреслив Роман Осипович. ПІСЛЯМОВА Протягом всіх днів перебування делегації драгоманов� цями безпосередньо опікувався “старшыня прафсаюзнага камітэта” (український аналог посади голови університетсь� кої профспілки) Вадим Грачов. Вадим Миколайович супро� воджував делегацію з першої і до останньої хвилини пере� бування у Мінську, за що вся українська сторона щиро вдяч� на. Також слова вдячності ректорові НПУ імені М. П. Драго� манова Віктору Андрущенку та ректору БДПУ імені Макси� ма Танка Петру Кухарчику за підтримку в обміні досвідом молодих лідерів профспілкового руху. Завершити хочеться приємними і щирими словами сту� дентки БДПУ імені Максима Танка Альони Пашкевич: “Я завжди знала, що українці – відкриті люди. Спілкуватись з вами – одне задоволення. Частіше б так!” Сергій РУСАКОВ світлина Євгена БАЧИНСЬКОГО Діалог культур ПРАФСАЮЗНЫЯ АКТЫВІСТЫ НПУ ІМЯ М. П. ДРАГАМАНАВА НАВЕДАЛІ БДПУ Редакція газети “Педагогічні кадри” із задоволенням публікує враження білоруської сторони, яка приймала драгомановців 18�20 жовтня. Матеріал подається в оригіналі і ми певні, що він буде зрозумілий читачам багатотираж� ки. З 17 па 20 кастрычніка 2012 года Пярвічная прафсаюзная арганізацыя студэнтаў БДПУ прымала дэлегацыю Нацыянальнага педагагічнага ўніверсітэта імя М. П. Драга� манава (г. Кіеў, Украіна). Паміж дзвюма навучальнымі ўстановамі ўжо даўно існуюць добрыя сяброўскія адносіны, а ў 2007 годзе быў заключаны адпаведны дагавор аб супрацоўніцтве . Упер� шыню “танкаўцы” прымалі не проста студэнтаў, а прафсаюзных актывістаў. Праф� саюзныя арганізацыі адыгрываюць вядучую ролю сярод студэнцкіх грамадскіх аргані� зацый у абодвух універсітэтах, бо сумесна з кіраўніцтвам ВНУ вырашаюць самыя сур’ёзныя сацыяльныя праблемы моладзі. Размясціліся кіеўляне ў інтэрнаце № 7 БДПУ, дзе іх сустрэлі студэнты факультэта дашкольнай адукацыі. Пазнаёміцца з працай студсавета інтэрната нашым госцям так� сама было цікава, бо сярод членаў дэлегацыі драгаманаўскага ўніверсітэта была і старшыня студэнцкага савета інтэрната № 5 НПУ Ірына Чукань. Ірына адзначыла, што тыя праблемы, з якімі сустракаецца яна, у нашых інтэрнатах даўно вырашаны. Акрамя інтэрната па праспекце Ракасоўскага будучыя педагогі з Украіны наведалі і інтэрнат № 8 у Студэнцкай вёсцы на вул. Чурлёніса. Да сустрэчы студэнтаў з Кіева рыхтаваліся прафсаюзныя бюро ўсіх факультэтаў, асабліва хацелася б адзначыць працу прафактыву факультэтаў спецыяльнай адука� цыі, сацыяльна�педагагічных тэхналогій і гістарычнага. Так, старшыня прафбюро гіст� фака Таццяна Кучар правяла для гасцей цудоўную экскурсію ў музеі БДПУ. І ўвогуле праграма прыбывання НПУ імя М. П. Драгаманава ў Мінску, якая была падрыхтавана прафкамам студэнтаў і зацверджана рэктарам БДПУ прафесарам П. Д. Кухарчыкам, была вельмі насычаная. Нашы ўкраінскія калегі пазнаёміліся з творчасцю оперных артыстаў Нацыянальнага Вялікага Акадэмічнага Тэатра оперы і балета і пажадалі ў наступны раз абавязкова завітаць сюды ж, але ўжо на балет. Уразіла гасцей і Нацыя� ЛИСТОПАД 2012 нальная бібліятэка Рэспублікі Беларусь. Старшыня прафкама студэнтаў і аспірантаў НПУ Станіслаў Цыбін адзначыў: “У Мінску нас сустрэла цудоўнае надвор’е, можна сказаць, што летняе сонца адбілася і на тварах беларусаў, якія шчыра і светла нас прымалі. Калі з такой энергетыкай яны падыходзяць і да прафсаюзнай працы, то я па5 добраму вам зайздрошчу. Цяпер нам трэба задумацца, як на належным узроўні сустрэць нашых сяброў у Кіеве, куды мы іх, як пацяплее, абавязкова запросім”. Акрамя захапляльнага адпачынку прафсаюзныя актывісты за гэтыя дні паспелі і плённа папрацаваць. Ужо першым ранкам пасля прыбыцця ў Мінск адбылася сустрэ� ча кіеўскай дэлегацыі з кіраўніцтвам БДПУ: першым прарэктарам А. І. Андаралам і прарэктарам па вучэбнай, выхаваўчай і сацыяльнай рабоце С. І. Копцевай. За кру� глым сталом актывістам абодвух універсітэтаў, якія, як аказалася, у савецкі час насі� лі імя Максіма Горкага, удалося падзяліцца вопытам працы. Вядома, асноўная ўвага была сканцэнтравана на прафсаюзнай дзейнпасці камітэтаў ва ўмовах сістэмы адука� цыі кожнай з краін. Асабліва падрабязна былі прааналізаваны асабліваці аздараўлен� ня і матэрыяльнага стымулявання студэнцкай моладзі дзвюх краін. Як адзначылі абодва бакі, скарыстацца станоўчымі момантамі працы будзе карысна для кожнага ўніверсітэта. Карыснай атрымалася і сустрэча дэлегацыі НПУ са старшынёй ЦК Бела� рускага прафесійнага саюза работнікаў адукацыі і навукі Аляксандрам Бойка і яго намеснікам, нашым выпускніком, Раманам Дапіра, якія расказалі кіеўлянам аб прынцыпах сацыяльнай абароны студэнцтва ў нашай краіне, пра сацыяльнае парт� нёрства з Міністэрствам адукацыі Рэспублікі Беларусь. Можна не сумнявацца, што самыя яскравыя моманты прыбывання “драгама� наўцаў” у Мінску будуць адлюстраваны ва ўніверсітэцкай прэсе НПУ, бо сярод удзель� нікаў дэлегацыі быў рэдактар газеты “Педагогічні кадри” аспірант Сяргей Русакоў, вельмі пазітыўны малады чалавек, як і ўсе члены украінскай дэлегацыі. Можна лічыць, што абмен станоўчымі эмоцыямі і працоўным вопытам атрымаўся, бо ад’язджаць дадому нашым украінскім сябрам вельмі не хацелася. За матеріалом сайту профспілки БДПУ імені Максима ТАНКА http://prof.bspu.unibel.by 7 �Освітянський пантеон Фотофакт ВСЕ ЖИТТЯ – НАУЦІ І СТУДЕНТСТВУ 22 жовтня 2012 року на 76�му році пішов із життя профе� сор кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Гош Олександр Петро� вич. Перестало битися серце шанованого вченого в галузі еко� номічної теорії, кваліфікованого викладача�економіста, вихо� вателя багатьох поколінь педагогів, чуйної і доброї людини. Народився Олександр Петрович 11 липня 1937 року в селі Парипси Попільнянського району, що на Житомирщині. У 1951–1954 рр. навчався на бухгалтерському відділенні Ровенського кооперативного технікуму. У 1959 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка (еконо� мічний факультет) і здобув спеціальність економіста, виклада� ча політичної економії. Далі працював у Старобільському (1959–1960 рр.) та Успенському (1960–1962 рр.) сільськогосподарських техніку� мах Луганської області. У 1962–1964 рр. навчався в аспірантурі при КДУ імені Т. Г. Шевченка і уже у 1965 р. захистив кандидат� ську дисертацію. З 1964 по 1975 рік Олександр Петрович працює на кафедрі політекономії КДУ імені Т. Г. Шевченка (старшим викладачем, доцентом), у 1974–1975 рр. – доцентом кафедри полі� текономії Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ імені Т. Г. Шевченка. У 1978 році Олександру Петровичу, після успішного захисту докторської дисертації, присвоюється наукове звання доктора економічних наук, а в 1979 році – звання професора кафедри політичної економії. Найбільше років свого активного трудового життя, починаючи з 1975 року, Олександр Петрович віддав підготовці для країни педагогічних кадрів. З листопада 1975 р. він працював у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова). З 01.11.1975 р. по 31.08.1990 р. – завідував кафедрою політекономії, а з вересня 1990 р. і по жовтень 2012 р. працював професором кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Олександр Петрович – відомий вчений в галузі економічної теорії, вів досить плідну нау� ково�дослідну роботу. Досліджував проблеми суспільного виробництва, власності, еконо� мічних відносин, сучасні проблеми соціально�економічного відродження України. Мав понад 200 наукових праць, зокрема, десять монографій та підручників. Ним підготовлений підруч� ник “Політична економія України” (Київ, вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010), в якому втілюється нова концепція політекономічного бачення економічного розвитку України. Олек� сандр Петрович переконливо захищав наукові принципи дослідження соціально�економіч� них процесів, проявив себе як послідовний прихильник політичної економії. Олександр Петрович проводив дуже велику роботу з підготовки педагогічних кадрів, приділяв багато уваги становленню молодих фахівців – вчителів України, розвитку економіч� ної освіти, брав активну участь у суспільно�політичному житті країни, педуніверситету. Оби� рався депутатом Київської міськради і Радянської (у м. Києві) райради. За великі заслуги в галузі наукових досліджень і підготовці спеціалістів�вчителів Олександр Петрович нагоро� джений орденом Дружби народів, багатьма високими освітянськими нагородами, включаю� чи медалі А. С. Макаренка, Григорія Сковороди, почесні знаки “Відмінник освіти СРСР” та “Відмінник освіти України”. Пішла у вічність людина�гуманіст, відомий вчений, педагог, невтомний вихователь віт� чизняних педагогічних кадрів, наш колега і щирий друг. Таким він залишиться у нашій пам’я� ті назавжди. Вічного спокою Вам, дорогий наш Олександре Петровичу! Ректорат, профкоми викладачів і співробітників та студентів, Рада ветеранів війни і праці, колектив кафедри економічної теорії НПУ імені М. Драгоманова, колеги, студенти, друзі 22 жовтня на засіданні Вченої ради Інституту полі� тології та права відбулось продовження нагороджен� ня викладачів до святкуван� ня 20�річчя навчального підрозділу. На світлині: нагородження профспілкового активіста, старшого викладача кафедри правознавства Інституту полі� тології та права Михайла Ярошенка грамотою Київ� ської міської організації проф� спілки працівників освіти і науки України “За сумлінну роботу в профспілці, активну участь у вирішенні соціально5економічних питань освітян з нагоди 205річчя Інститу5 ту політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова та дня працівників освіти”. Новини підрозділів Мистецьке виховання 10 жовтня 2012 року студенти І курсу Інституту гуманітарно�технічної освіти відвідали виставку “Європейський вимір. Живопис старих євро� пейських майстрів з дер� жавних колекцій України”, яка є продовженням про� екту, започаткованого Державним музеєм обра� зотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна за підтрим� ки Міністерства культури Російської Федерації. Екзотична екскурсія 19 жовтня 2012 р. студенти Інституту гумані� тарно�технічної освіти на чолі з доцентом кафедри загальнотехнічних дисци� плін Аллою Макаренко відвідали ІІ відкриту виста� вку екзотичних і декора� тивних птахів, де були представлені колекції чле� нів секції співочих та деко� ративних птахів, а також Всеукраїнської громадсь� кої організації “Zooсвіт”. Фотопрогулянка бульваром Презентація СМАЧНА КНИЖКА НЕЩОДАВНО відбулось довгоочікуване знайомство читачів з книгою, де було презентовано головну ідею проекту “ПРОдайте їсти”. Також учасники презентації мали змогу познайомитися з авторами текстів, які зачитували улюблені та цікаві уривки. Збірник увібрав у себе роздуми не тільки різних продуктів, а й різних людей. Кожен з авторів зовсім не схожий на іншого, у кожного свій мотив для написання “продуктової” сповіді”. Хтось любить зефір, а хтось мріє щодня їсти червону ікру, але те, як вони перевтілюють свої думки, приємно дивує і змушує замислитись над своїм життям. Наші кулінарні вподобання часто відображають наші характери, які змінюються протягом нашого життя. Ми дорослішаємо, і разом з нами змінюються продукти харчування, якість яких залежить тільки від нас самих. Ірина ЧУКАНЬ Завантажити електронний примірник книжки ви можете на сайті в розділі “Педагогічні кадри” Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Газета “Педа� гогічні кадри” про� довжує фотопро� ект, і в цьому випу� ску ми знаходи� мось на новій лока� ції на бульварі Тараса Шевченка на початку листо� пада 2012 року. Фото Ірини ТИЩУК gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світлини, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозділу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛИСТОПАД 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/190 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова