36 6 409 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/24e4b3d5ff03a6ba0ef17bff021cc1d3.pdf fb37bf2a7679e326d4e11ec4d04ecfad Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 3 (1623) БЕРЕЗЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Пам’ять ЛЮБОВІ, ТВОРЧИХ ЗЛЕТІВ, НЕВИЧЕРПНОЇ НАСНАГИ! Березень і розмова про ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Від усього чоловічого колективу Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова щиро вітаю вас, наші любі жінки, зі святом Весни! Ви ñ берегині сімейного вогнища, оточуєте нас завжди турбо& тою і ласкою; майстрині в педагогічній галузі, бо робите неоці& ненний внесок у процес виховання та інтелектуального стано& влення нового покоління. За своїм божественним покликанням ви творите життя, надаєте йому високого змісту та краси. Тож хай легкими будуть ваші думки, добром та здоровíям повертаються усі ті блага, якими ви наповнюєте довколишній світ! Любові, твор& чих злетів, невичерпної наснаги! 14 БЕРЕЗНЯ в Національ� ному педагогічному універси� теті імені М. П. Драгоманова відбулось вшанування творчо� сті поета Тараса Шевченка. В актовій залі гуманітарного корпусу зібрались студенти, викладачі і гості університету. Захід складався з двох частин – вступних слів шанова� них гостей і мистецького виступу народного аматорського сту� дентського театру “Вавилон” спільно з народним ансамблем “Купава”. Відкрила захід художній керівник театру “Вавилон” доцент Ірина Савченко, яка зауважила, що Тараса Шевченка “кожен читає по�своєму і в ньому шукає частин� ку себе”. З вступними словами до студентів звернулись Герой України, почесний профес� ор університету, поет Іван Драч, старший науковий співробітник Інституту літератури НАН України Сергій Гальченко та директор Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова професор Анатолій Висоцький. Глядачі в залі були приємно вражені простотою виступу театру “Вавилон”, та в той же час душевною ліричністю. Такою і є творчість Тараса Шевченка – ментально близь� кою українцю, але глибока і прониклива для читача. З повагою, Ваш ректор Віктор Андрущенко Довірливе спілкування Фото Ірини ТИЩУК ЗУСТРІЧ НЕФОРМАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ЩОБ ВИСЛОВИТИ наболіле та обговорити нагальні питання загаль� ноуніверситетського характеру, студенти НПУ імені Михайла Драгома� нова звертаються безпо� середньо до ректора свого вишу Віктора Андрущенка. 12 березня відбулась зустріч ректора з студакти� вом університету. Причи� ною та головним акцентом чергової подібної зустрічі стало активне функціону� вання офіційного персонального сайту рек� тора та блогу у соціальній мережі. Хоч і не в офіційному форматі, але роз� Для того щоб Вас почули, варто прийти і сказати про свої проблеми керівництву ваших інститутів, мені особисто. Ви можете писати на мій сайт, приходити до кабінету, бо лише разом ми подолаємо всі труднощі й негаразди Віктор АНДРУЩЕНКО мова склалася серйозною. На основі осо� бливої студентської активності в Інтернет� мережі на сайті і блозі ректор розділив свій виступ на п’ять тематичних блоків, відпові� даючи на найболючіше: так звані прояви хабарництва, нетеплі умови навчання і про� Домовленості РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ З ПЕРШИМ УКРАЇНСЬКИМ КОСМОНАВТОМ живання у зимовий період, складнощі з улаштуванням харчування студентів та чимало інших. Неординарним було те, що ректор не просто відповідав на конкретні питання. Це була лише постановка проблеми, вихід з якою шукали спільно і керівник, і студент� ство. У молоді були свої ідеї і пропозиції, Віктор Петрович розповідав про можливо� сті цього навчального закладу. Одним з акцентних питань Віктора Петровича до студентів стала їх активність щодо участі в житті інститутів і університету загалом. Молодь має великий вплив на функціонування навчального закладу, тому мусить його використовувати, беручи участь у засіданнях Вчених рад та піднятті важливих для себе питань. Прес�служба університету Фото Олександри Новіки Синевир 14 БЕРЕЗНЯ 2012 року ректор НПУ імені Михайла Драгоманова, академік Віктор Андру� щенко зустрівся з першим космонавтом неза� лежної України, народним депутатом Леонідом Каденюком і Президентом Малої академії наук, народним депутатом Станіславом Довгим. Обговорювалася можливість зустрічей видатно� го космонавта зі студентами університету. За словами Леоніда Костянтиновича, він із задоволенням поспілкується з молоддю та послухає думки майбутнього покоління щодо перспектив розвитку держави, української освіти і науки. Велике враження на космонавта справили високі досягнення науковців НПУ, успіхи і здобут� ки студентів�драгомановців, особливо тих, хто навчається за фізико�математичними та природ� ничими спеціальностями, цікавиться астрономі� єю і в недалекому майбутньому понесе знання з цих дисциплін у шкільні класи. Як зауважив пан Каденюк, саме завдяки цьому досі живе й розвивається космонавтика в Україні. Віктор Андрущенко розповів гостю про широкі міжнародні зв’язки університету, одні з найпотужніших в Україні наукові школи та талановитих юних вчених�драгома� новців, на що Леонід Каденюк відповів пропозицією заснувати премію його імені для талановитих студентів, що займаються науковими дослідженнями в галузі точних наук. Зустріч із першим космонавтом України напередодні Дня космонавтики стане для студентства НПУ найкращим подарунком, а подієва канва квітня 2012 поповниться ще однією неординарною подією. Прес�служба університету Позанавчальна розмова Фотопортрет Запрошуємо до Карпат Ірина САВЧЕНКО : “Людська природа потребує любові і сердечності” Близнюки університету стор. 3 стор. 6 стор. 7 �Нові формати Студент запитує – ректор відповідає Вже більше місяця працює особистий сайт ректора університету Віктора Андрущенка. Поява сайту пов’язана з потребою почути голос студентства, тому серед тради� ційних рубрик “Життєвий шлях”, “Фотогалерея” важливе місце посідає рубрика “Питання – відповіді”, яка спрямо� вана на діалог між керівником вишу і молоддю. Сайт http://avp.npu.edu.ua за місяць роботи перегляну� ло приблизно дві тисячі відвідувачів, більше ніж на п’ятдесят запитань вже можна прочитати відповідь, а якщо маєте гос� тру потребу поставити своє запитання, то можете це зроби� ти. На сайті також оперативно оновлюються новини, які пов’язані з університетом і діяльністю Віктора Петровича як ректора, філософа, вченого. До речі, в одній з соціальних мереж діє персональна сторінка Віктора Андрущенка. Вона вже довгий час зареєстрована, але лише зараз є активною. Ректор самостійно веде сторінку і читає надіслані повідо� млення. Кожен може написати повідомлення ректору Віктору Андрущенку, звернутись із запитанням стосовно навчального процесу, Болонського про% цесу, гуртожитку, конфліктів з викладачами. У соціальній мережі і на сайті кожен може написати пові� домлення Віктору Петровичу, звернутись із запитанням сто� совно навчального процесу, Болонського процесу, гурто� житку, конфліктів з викладачами тощо. На сайті навіть є деякі питання особисто� го характеру: студенти цікавляться кумиром Вік� тора Петровича, його мріями та ін. Якщо в соціальній мережі ви можете напря� му поставити запитання, то на сайті діє інший принцип. Сайт побудова� ний на принципі анонім� ності, тому запитання проходять модерацію. Хоча за словами керівника прес�служби університету, за час роботи сайту ще не було ситуацій, коли доводи� лось блокувати повідо� млення через некоректність чи ще з якихось причин. Зага� лом кожен день повний перелік запитань, які поставили Вік� тору Андрущенку, зранку потрапляє на стіл ректора, який дає відповіді на запитання. Оформленням і публікацією від� повідей на сайті займається прес�секретар Людмила Кух. Зазначимо, що в соціальних мережах вже давно існують різні групи, які об’єднують студентство. В них молодь обмі� нюється інформацією та враженнями про універ� ситет, повідомляють одне одного про події. Напри� клад, у березні найбільше відвідувань мала група “Благодійний аукціон побачень заради Володи� мира Росенка”. Також в телевізійній соціальній мережі діє офіційна група університету, де студенти мають можливість заван� тажувати відео стосовно вишу. Ц е н т р к о м п ’ю т е р и з а ц і ї т а інформаційного забезпечення У РИТМі ВИМОГ чАСУ НЕЩОДАВНО в НПУ імені Михайла Драгомано� ва відкрили одне з примі� щень Центру комп’юте� ризації та інформаційно� го забезпечення. Ректор університету Віктор Андрущенко подя� кував усім працівникам та керівництву, яке особливо долучилося до створення і налагодження Центру. Серед ентузіастів – пер� ший проректор вишу з еко� номіки та організації нав� Високе володіння чально�виховної роботи комп’ютерними технологіями Олег Падалка, директор – вимога для драгомановців Центру комп’ютеризації та інформаційного забезпе� чення Сергій Яшанов, голова Профкому викладачів і співробіт� ників Іван Горбачук та чимало інших, які доклали максимум зусиль, щоб подібний підрозділ функціонував на найвищому рівні. За словами ректора вищого навчального закладу, для уні� верситету такого рівня, як НПУ імені Михайла Драгоманова, з його широкою технічною забезпеченістю Центр комп’ютериза� ції – незамінна річ. Віктор Петрович окреслив значення цього підрозділу у міжнародному контексті підготовки сучасного фахівця світового рівня, відвівши йому завдання забезпечення однієї з трьох вимог, що ставиться сьогодні перед спеціалі� стом, – високе володіння комп’ютерними технологіями. Центр комп’ютеризації НПУ повинен стати зв’язковою ланкою у підго� товці студентів; навчити їх сприймати техніку не як чергову роз� вагу, а як потужний інструмент, що сприяє розвиткові інтелекту. Прес�служба університету 2 Сергій РУСАКОВ З М І Н Ю Є М О Запитання – відповіді Вікторе Петровичу, скажіть, будь ласка, для того щоб жити влітку в гуртожитку, сту� дентам, обов’язково працювати в приймаль� ній комісії або у штабі “Абітурієнт”? Інакше нас не поселять? Інна. Відповідаючи на ваше запитання, хочу запев� нити, що дозволити проживання в гуртожитку на літній період я можу лише в індивідуальному порядку за вагомих обставин і потреб. Доброго дня. Мене турбує їдальня в гума� нітарному корпусі. Відсутність повноцінних здорових страв – це не єдина її проблема. Ціни вищі, ніж в центральному корпусі. Вар� тість чаю (за моїми підрахунками) в 5�6 разів перевищує собівартість. Подібне запитання з приводу їдалень в універ� ситеті вже було попередньо на сайті. Я висловив свою думку щодо цього, та додам, що в кафе, яке знаходиться в гуманітарному корпусі нашого уні� верситету, невдало побудований менеджмент. Все більше ми наближаємося до думки, що пот� рібно запровадити своєрідні дотації для таких закладів харчування, що відповідно сприятиме й здешевленню страв для студентів. Думаю, з вересня ми цю роботу налагодимо. Що ж до меню та його корисності чи шкоди здоров’ю, то я переконаний, що тут варто врахо� вувати окремі побажання самих студентів. Це буде на користь у першу чергу їдальні та її праців� никам і, звісно, драгомановцям. Питання, безперечно, болюче, тому будемо намагатися вирішити його якнайшвидше. Шановний Вікторе Петровичу, ким Ви мріяли стати в дитинстві і чи збулася ваша мрія? Дякую. Приємно, що ви цікавитесь. Дякую, Денисе, за запитання. З дитинства я мріяв, звичайно, про великі перспективи. Спочатку хотів бути геологом, із задоволенням наспівував пісню “Мы геологи оба с тобой”. Коли навчався у технікумі, мріяв працювати інженером�техніком на великому під� приємстві. Служба ж в армії внесла свої корективи. Там я познайомився з декількома випускниками універ� ситетів, з їх уст почув про філософію. А прочитав� ши книгу Евальда Ільєнкова “Про ідоли та ідеали”, зрозумів, що моє місце на філософському факультеті. Тому можна твердо сказати – мрія збу� лася. А К Ц Е Н Т И НЕЩОДАВНО ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко перері� зав стрічку біля Інституту магістратури, аспірантури і докторантури. Директор Володимир Савельєв та співробітники підрозділу тепер працюватимуть у новому приміщенні. У вступному слові Віктор Петрович “роз� шифрував” відкриття цього Інституту як зміну акцентів у роботі цілого університету. “� Якщо раніше ми більшою мірою готували бакалаврів та спеціалістів, – відзначив ака� демік, – то тепер мусимо зосередити свою увагу на підготовці магістрів, кандидатів і док% Крок на шляху до статусу дослідницького торів наук”. На думку Віктора Андрущенка, той об’єм� для НПУ ще одним вагомим кроком на шляху до ста� ний потенціал професорів і академіків, яким володіє тусу дослідницького і безумовно втіленням головної НПУ імені Михайла Драгоманова, потрібно викори� стратегії навчального закладу. стовувати якнайактивніше для підготовки нового А у студентів вишу, за словами керівництва, з’я� покоління вчених і дослідників, до того ж на найвищо� вилася чудова можливість практично безперешкодно му світовому рівні. Відкриття такого підрозділу стало втілювати у життя всі свої дослідницькі і наукові ідеї. МЕМОРІАЛЬНИЙ БУМ 12�16 березня в НПУ імені М. П. Драгома� нова відбувся тижневий цикл лекцій москов� ського культуролога Олексія Васильєва “Memory studies: культурна, соціальна істо� рична пам’ять. “Парадиґма пам’яті” в суча� сному гуманітарному просторі”. “Memory studies” – один із найактуальніших напрямків культурологічних досліджень в сучасній Європі, що тільки започатковується на постра� дянському просторі. Дослідження колективної (соціальної, культурної, історичної) пам’яті стали місцем зустрічі соціологів, істориків, психологів, соціальних (культурних) антропологів, літерату� рознавців, фахівців в області теорії масових кому� нікацій і т.д. Цікаво, що в університетах України поки що не читаються окремі курси з проблематики "студій пам'яті" і студенти та викладачі Драгомановсько� го університету є одними з перших, хто зацікавив� ся новим дослідженням. БЕРЕЗЕНЬ 2012 �Синевир Запрошуємо в Карпати Минулого року в Міжгірському районі Закарпат� ської області, на території Національного природ� ного парку “Синевир” відкрито нову базу для нав� чально�польової практики студентів, ведення нау� ково�дослідних робіт та відпочинку співробітників університету. Необхідно відзначити велику і плідну роботу, виконану за короткий проміжок часу особисто ректором універси� тету, академіком НАПН України Віктором Андрущенком, першим проректором з економіки та організації навчаль� но�виховної роботи, професором Олегом Падалкою та головним інженером Володимиром Вересом щодо будівництва, реставрації навчальних і житлових примі� щень та благоустрою бази, де проходитиме навчально� польова практика студентів та відпочинок. Нещодавно з метою налагодження функціонування оздоровчої бази її відвідав профспілковий актив універси� тету під керівництвом голови профкому викладачів, про� фесора Івана Горбачука. Природа та історія НПП “Синевир” надзви% чайно цікаві й здавна приваблюють науковців – біологів, краєзнавців, вітчизняних та зарубіжних туристів. Складно коротко охарактеризувати унікальну, диво� вижну природу, легендарну історію та привабливість цього краю. Вся територія, на якій розташований “Сине� вир”, охоплює близько 41 тисячі га. Серед них понад 28 тисяч га – ліси у верхів’ях Тереблянської долини та на схилах Горганського високогір’я. Це унікальна перлина Українських Карпат з казковою природою, багатим, різноманітним рослинним і тварин� ним світом, мальовничими краєвидами, мінеральними джерелами, дзвінкими струменями гірських потоків, п’ян� ким, чистим, свіжим повітрям смерекових лісів, неповтор� ними краєвидами на схилах гір, пагорбів та полонин. А серед усього височіє найвища гора – Стримба заввишки 1719 м над рівнем моря. На території НПП “Синевир” велика кількість озер та маленьких озерець. Але унікальним витвором природи, оспіваним у легендах, є Синевирське озеро (989 м над рівнем моря), яке в народі називають “морським оком”. Відповідно до Рамської конвенції озеро визнане водно� болотним угіддям міжнародного значення. Природа та історія НПП “Синевир” надзвичайно цікаві й здавна приваблюють науковців – біологів, краєзнавців, вітчизняних та зарубіжних туристів. У різні пори року милують око барви тутешніх краєвидів. На території функ� ціонують екологічні стежки (“Музей лісоплаву”, “Дике озеро”, “Колочава”, “Синевирське озеро”, “Урочище Красний�Синевирське озеро”, “Гедешова”), науково�піз� навальні стежки (“Кичера”, “Березовець”) та 8 туристсь� ких маршрутів. Серед багатого різноманіття рослин цього краю є й рідкісні та зникаючі види, що занесені до Червоної книги України (баранець звичайний, сосна кедрова європейсь� ка, підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, шафран Гейфеля, лілія лісова, родіола рожева, любка дволиста, росичка круглолиста тощо). Серед рідкісних видів тварин на території “Синевиру” зустрічаються рись, кіт лісовий, барсук, бурозубка альпійська, орел�беркут, глухар та інші. Надзвичайно цікавою є історія цього краю: єдиний в Європі музей лісоплаву, ряд архітектурних пам’яток, військово�оборонна система фашистсько�німецької армії та її союзників – “Лінія Арпада”, з потужними підземними бункерами, сховищами та надземними бетонними проти� танковими пірамідними спорудами, що досягали 120 км завдовжки. Видатний банківський працівник, депутат Верховної ради України, уроженець с. Колочава С. Аржевітін засну� вав у цьому селі, що належить до НПП “Синевир”, перший в Україні музей просто неба під назвою “Історія верхо� винського села”, який охоплює 10 приміщень і докумен� тально відображає освіту, культуру, духовність і побут Шана ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ БУЛО НАРІЖНИМ КАМЕНЕМ, ЯКЕ КЛИКАЛО НА ПОДВИГ ІСТОРИЧНО склалося, що 23 лютого в нашій країні вшановують та вітають всіх чоловіків, незалежно від того, на військовій службі вони чи ні. Адже, так чи інакше, кожен з них – захи� сник Батьківщини, своєї родини, батьків, дітей та дружини. Для кожного з нас це свято позначене своїм зна� ченням, настроями та почут� тями. Тому в цей день студен� ти Інституту корекційної Рада ветеранів зі студентами педагогіки та психології і Інститут політології та права вітали ветеранів Великої Вітчиз� Ми є свідками радикальних змін, які відбу% няної війни, всіх хто причетний до цього великого ваються в нашій країні та далеко за її межами, свята. З привітанням та словами щирої вдячності але не можна забувати, відкидати все те, що звернулася до ветеранів студентка ІКПП Євгенія цьому передувало. Священною є пам’ять про Хміль. Вона заспівала пісню “Ветеранам минув� нашу Перемогу і про тих, хто її виборював і шей войны”. Після неї музичний подарунок пролу� платив найдорожчою ціною. нав від студентки ІПП Галини Чиж. З авторськими Іван ПОЛОВИНА віршами та вітаннями виступили студенти Оксана Власюк, Анастасія Голіжевська, Микола Пили� Під документальні кадри кінострічки голова пенко, Альона Чміль та Леся Ющенко. Ради ветеранів, полковник у відставці Микола “У цей святковий день ми вітаємо наших доро% Аркадійович Рябухін розповів, що фронтове життя гих ветеранів війни, усіх військових, які стоять на – це велика фізична і моральна напруга. “Ми рідко захисті миру і служать справі посилення безпеки та робили землянки, ночували у виритих наспіх окопчи% зміцнення обороноздатності нашої Батьківщини”, – ках, накрившись плащ%палаткою, а попереду займа% привітав ветеранів Дмитро Карпусь та запросив до ла позиції й так само мерзла наша піхота…”. виступу професора Івана Половину. Іван Петрович Заключним акордом зустрічі, стали пісні у зазначив, що ми повинні пам’ятати, якою ціною нам виконанні Олексія Лизогуба “В землянке” та дісталась перемога над ворогом в ті часи. “Катюша”, які активно підтримали всі присутні в У своєму виступі полковник у відставці Євген залі. Федорович Безродний сказав: “Почуття патріо% Історія нашого народу вкрай непроста, але в тизму було наріжним каменем, яке кликало на усі часи у нас були свої герої, подвиг яких ми подвиг звільнення Батьківщини від окупантів, хоч повинні шанувати і пам’ятати. Бажаємо всім, щоб ні кров і смерть були поруч, але на це ми не звертали ви, ні ваші рідні не знали лихоліття війни. уваги. Були страшні бої, що завдавали поранень і контузій радянським солдатам, забирали життя фронтовиків та водночас наближали Велику Пере% Микола КОТ могу”. БЕРЕЗЕНЬ 2012 мешканців села у різні епохи, за різних державних режи� мів. Сьогодні на територія НПП “Синевир” – широке поле для навчання та екологічного виховання студентів – біоло� гів, екологів, географів та туристів�краєзнавців. Викладачі Інституту природничо�географічної освіти та екології розробили план науково�дослідної і туристсько�краєзнав� чої роботи на найближчі 3 роки, до реалізації якого залуча� тимуться студенти під керівництвом досвідчених науков� ців. Ректорат університету роглядає новостворену базу навчально�польової практики студентів на території НПП “Синевир” як ще одну науково�дослідну лабораторію, яка сприятиме кращому пізнанню природи цієї унікальної території, формуванню у студентської молоді почуття патріотизму, екологічної культури, духовності у спілкуван� ні з природою. Важливе завдання покладається на розроблення плану та способів його реалізації щодо максимального використання новозаснованої навчальної, наукової та оздоровчої бази протягом усього року, адже на ній ство� рюються сприятливі умови для навчання студентів безпо� середньо в природі, оздоровлення працівників та студен� тів, проведення підготовчих курсів до навчання у вищих навчальних закладах, проведення наукових конференцій, семінарів, форумів та з’їздів. Василь БРОВДІЙ, професор, відповідальний за науково�дослідну роботу на базі НПП “Синевир”. Фото автора. Школа студентського самоврядування ВДРУГЕ І ЕФЕКТИВНІШЕ Нещодавно в НПУ імені М. П. Драгоманова відбувся освітній проект “Школа студентського самоврядування”. Головним завданням заходу стала підготовка активної молоді для ефективної діяльності у студентській громадсь� кій роботі. За словами організатора “Школи студсамоврядування” Євгенії Єрмо� лаєвої, захід проводиться другий рік поспіль і активно підтримується ректо� ром. На відміну від минулорічного заходу, цього року тренінги відвідує набагато більше людей. Незважаючи на те, що тренінги проводяться вдень після пар, в них бере участь близько 50 студентів. “Наша мета, – говорить Євгенія, – знайти активних людей і спрямувати їх потенціал для роботи в студентському самоврядуванні. Хочеться, щоб молодь постійно розви% валась і їх робота приносила користь як їм самим, так і університету”. Спрямовувати енергію молодих і У тренінгах взяло участь талановитих у потрібне русло взялися близько 50 студентів досвідчені представники студентсь� кого самоврядування, більшість з яких у свій час стали засновниками Студентської Ради університету: аспірант і голова СР Микола Давидюк, викладач і аспірант Сергій Русаков, викладач і аспірант Олександр Равчев, студентка і сертифі� кований тренер ООН Марія Придьма та інші. Відвідавши одне з занять, ми переконались у обдарованості моло� ді, що ходила на заняття. Наприклад, Кирило Кухельний пише вірші, цікавиться сучасними технологіями, Катерина Кущієнко професійно займається мистецтвом фотографії, а Михайло Матвійчук сказав, що пишається багатою фантазією. Всі студенти бажають активно долучи� тись до роботи в студентському самоврядуванні, хоча і розуміють, що це відповідальна діяльність. Наталія Ющенко сказала, що основною метою було правильно використати час і отримати досвід. Та основне, наголошує голова СР Микола Давидюк, це повністю вкладати себе у справу і відчайдушно вірити в успіх. Протягом п’яти днів “Школи студсамоврядування” студенти могли дізнатись, як ефективно реалізувати проекти, оформити документа� цію, навчились основам ділового спілкування. Крім того, і це, мабуть, головне – це нові знайомства і підготовка нової команди Студентської Ради. Юлія ГОРБАНЬ 3 �Інтерв’ю “БУДЬ�ЯКУ ОЛЕКСАНДР СУШКО: ПРОБЛЕМУ СУчАСНОСТі МОЖНА ченням ректорату мав поєднувати викла� дацьку роботу з адміністративною діяль� ністю. З 1985 р. працював деканом істо� ричного факультету, а з 2004 р. – директо� ром Інституту історичної освіти НПУ імені У КВІТНІ директор Інституту істо� ричної освіти Олександр Сушко свят� куватиме 65�ліття. Напередодні свята ми навідались до професора і погово� рили про життєвий шлях Олександра Олександровича та значення історич� ної освіти в сучасності. – Олександре Олександровичу, чому Ви обрали спеціальність саме історика? Чим був викликаний Ваш вибір? – Одразу хочу зауважити, я обрав не спеціальність історика, а фах вчителя історії. На мій погляд, це дещо різні речі. Стародавні римляни не дарма казали, що історія – вчителька життя. І цього ніхто не заперечує, бо багатющий досвід минулих поколінь завжди дає можливість тверезо оцінювати життя, шукати шляхи розв’я� зання життєвих проблем, будувати плани на майбутнє. І це стосується не лише осо� бистого життя, це торкається усього сус� пільства. Я б сказав, що будь�яке питан� ня, будь�яку проблему сучасності можна вирішити і розв’язати, вивчивши досвід вітчизняного і світового минулого, уза� гальнивши і творчо застосувавши його у сучасних умовах. Але мало знати минуле, мало бути носієм знань про узагальнений досвід людства. Треба вміти ще й донести цей досвід до нинішньої генерації укра� їнських громадян. І, в першу чергу, до молоді. Саме тому, гадаю, я і став вчите� лем історії. І удвічі щасливіший, що нав� чаю майбутніх вчителів історії в Україні. Відкриваючи Міжнародну конференцію – Ви пройшли шлях від студента до директора Інституту, професора. Як би Ви охарактеризували свій шлях? – Закінчив середню школу у м. Бояр� ка, згодом навчався на історико�педаго� гічному факультеті Київського державно� го педагогічного інституту імені О.М. Горького. Пройшов школу чудових викладачів – професорів М. Д. Березов� чука і В. Ю. Ніколаєнка, доцентів Г. В. Січ� каря і М. Ф. Александри. Займався науко� вою роботою, брав участь у республі� канських та університетських студентсь� ких конференціях. Після закінчення інсти� туту працював на посаді вчителя і вихова� теля школи�інтернату № 24 м. Києва, а згодом повернувся до рідного навчально� го закладу. На факультеті працював і лаборантом, і викладачем, а після захисту дисертації обійняв посаду доцента кафе� дри історії СРСР і УРСР. Згодом за дору� 4 Зустрічі з відомими діячами в Інституті історичної освіти ВИРіШИТИ” – Такими ж, як і всі студенти України. Розумними, гарними, креативними, опти� містично налаштованими. До речі, сьо� годні історія приваблює не лише хлопців, а й дівчат. Принаймні, сьогодні в Інституті студенток більше. Між іншим, питання про посилен� ня інтересу представниць прекрасної статі до історич� ної науки зараз є предметом спеціального вивчення фахівців інститутської кафе� дри методики викладання суспільних дисциплін і ген� дерної освіти. – Які б Ви назвали сти� мули для абітурієнтів всту� пати на історичний факультет? років Інститут готував вчителів історії для середніх загальноосвітніх шкіл, спеціалі� зованих гуманітарних освітніх закладів, викладачів ВНЗ та науковців академічних і профільних науково�дослідних ВНЗ. Водночас, універсальна фахова підготов� ка, здобута його вихованцями, дозволя� ла їм виконувати обов’язки керівників шкіл, працювати в архівах, органах дер� жавної влади і управління, політичних і громадських організаціях, інших освітніх, виховних, краєзнавчих і туристичних закладах. У зв’язку із зростанням соціальної ролі історичної освіти в умовах сьогодення завдання історичних факуль� тетів педагогічних ВНЗ розширюються і зростають. Проте сьогодення, як це не прикро зауважити, засвідчує ознаки падіння престижу професії вчителя, а отже і вищої педагогічної освіти. Фах педагога�істо� рика залишається актуаль� ним і затребуваним суспіль� ством, але зацікавленість абітурієнтів ним дещо зни� жується. Саме тому вважаю, що одним з ефективних шляхів підвищення пре� стижності професії вчителя історії, посилення його кон� курентоспроможності на віт� чизняному ринку освітніх послуг може стати лише подальша спеціалізація базового історичного фаху та розширення його профе� сійної основи. Водночас ця Разом з керівництвом університету фахова підготовка повинна мати виражену методичну – Розвиток української держави у спрямованість, озброюючи випускника ХХІ столітті, формування громадянського педагогічного університету сучасними суспільства, вирішення проблем еконо� освітніми технологіями передачі історич� мічного, соціального та культурного них знань, вмінь і навичок їх використан� життя можуть ґрунтуватися лише на ня. основі всебічного вивчення досвіду – Наскільки сьогодні є попит на минулого, його творчого узагальнення і випускників історичних факультетів? використання в умовах сучасності. Саме – Як і завжди, попит і державне замо� це зумовлює якісне оновлення змісту і влення на вихованців і виучеників Інсти� соціального призначення історії, яка сьо� туту історичної освіти виявляють і нав� годні набуває значення практично спря� чальні заклади, і громадсько�політичні мованої науки, покликаної озброїти нову інституції держави. Браку замовлень по генерацію українських громадян прак� державному розподілу Інститут не відчу� тичними, виваженими попереднім досві� ває. дом людства здобутками і знаннями. До – Які ваші плани на найближчий того ж історія продовжує виконувати час? функцію формування у молоді почуття – Завершити багаторічну працю над високого патріотизму, громадянської монографією з історії Великої Вітчизня� самосвідомості, любові до рідної мови і ної війни. Надалі посилювати конкурен� відданості Вітчизні. Протягом останніх тоспроможність Інституту на ринку освіт� М.П. Драгоманова. У травні 2004 р. захи� стив докторську дисертацію на тему «Ста� новлення та функціонування приватного підприємництва в Україні у період НЕПу (1921 – 1928 рр.) – історико�теоретичний аспект», а згодом здобув вчене звання професора. – Хто для Вас у житті і науці є авто� ритетом? – Взагалі, наука не визнає авторите� тів, оскільки вони обмежують творчу і пошукову діяльність. Інша справа, що були і сьогодні є люди, які дійсно для мене становили справжній взірець як вчителя, так і науковця. Це і мій перший декан – Григорій Васильович Січкар, і науковий керівник – Михайло Васильович Коваль. А взагалі, я й сьогодні прагну вчитися у своїх колег, викладачів університету та Інституту. Значною мірою на стиль роботи і поведінку адміністратора впливає і керівник установи – ректор університету академік Віктор Петрович Андрущенко. Принаймні більшість моїх колег вважає, що особисті якості ректора університету, поставлені ним амбітні цілі і ритм життя та праці впливають і на роботу директора, і на діяльність колективу Інституту історич� ної освіти в цілому. – Як, на ваш погляд, викладання історії не історикам перегукується з позицією університету загалом? У чому тут завдання, адже це ж не просто для загального розвитку студентів? – Історія у суспільстві завжди викону� Олександр Сушко прийшов в інститут уже сформованою особистістю. вала унікальну соціально�виховну функ� цію формування у молоді почуття патріо� Стрункий гарний хлопець одразу привернув до себе увагу. Олександр був тизму, громадянської самосвідомості, головним редактором стінної газети історичного факультету, де ми разом любові до рідної мови і відданості Вітчиз� навчались. Крім того, в ті роки завдяки його старанням багато було ні. У сучасній Україні ця функція особливо зроблено для табору «Берізка». Тоді на істфаці навчались хлопці, які вже актуальна. Знання історії власної Батьків� прийшли після армії і виробництва, тому вони чітко знали, для чого їм щини – це не лише уявлення про її славне навчання. Пам’ятаю, коли Олександр проходив коридором, то всі дівчата минуле. Це і знання про те, якими зусил� факультету зітхали. Але обраницею стала його однокурсниця Світлана. лями, якою важкою працею, біллю і втра� тами здобувалась українська незалежна Іван ДРОБОТ, держава, можливість її громадянам віль� но жити, працювати і здійснюватись як директор Інституту філософської освіти і науки, професор особистість у сучасному світі. Гадаю, що саме у цьому призначен� ніх послуг України за рахунок поліпшення ня історії як загальногу� якості навчання, зростання кваліфікації манітарної дисципліни у викладацького колективу, подальшої вищих навчальних закла� фахової спеціалізації випускаючих дах. Зокрема, я особисто кафедр. викладаю історію Вітчиз� – Що Ви б могли сказати про газе� няної війни. І хочу, що і ту «Педагогічні кадри»? мої студенти, і їх майбутні – Професійно налаштований фахо� учні завжди пам’ятали вий часопис із своєчасною подачею акту� про людей, які їм дали альної інформації. Рідна, корисна і ціка� право на життя і особи� ва університетська газета. стісну реалізацію у ХХІ – Ваші побажання читачам газети. столітті. – Викладачам – гарних студентів, а – Якщо ми говори� студентам – гарних вчителів. мо про молоде поколін� ня, то якими є студен� Підготував Сергій РУСАКОВ ти�історики? Чому істо� рія приваблює більше Інститут вже чотири рази отримував хлопців? Кубок ректора з міні%футболу БЕРЕЗЕНЬ 2012 �Інтерв’ю ВОЛОДИМИР ГОНЧАРОВ: “МЕНі ПОЩАСТИЛО З чАСОМ” У БЕРЕЗНІ відзначає 60�ліття директор Інституту іноземної філо� логії НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Володимир Гончаров. У переддень ювілею ми попросили Володимира Івановича відповісти на кілька запитань. – Володимире Івановичу, що впли� нуло на формування вашого характе� ру? – Мені пощастило з часом. Я прийшов у цей світ в пору змін. Відчув на собі, як людина може впливати і покращувати обставини, стосунки, взаємини, умови. Мені пощастило з моєю малою батьківщи� ною. Криниці, джерела... Вони стали чистими символами Білорусі. Вони іденти� фікують Білорусь у світі, вирізняють її народ безпосередністю, відкритістю, щирістю і справжньою глибиною почуттів. Уся моя рідня – це люди, що випромінюють доброту, що трудяться для інших і отриму� ють від цього насолоду. Серед них завжди почуваєш себе у безпеці, захищеним, ото� ченим турботою і добротою. – А якими за вдачею, ким за профе� сіями були ваші батьки? – Я дякую долі за своїх батьків. Іван Данилович і Євдокія Платонівна, мої диво� вижні, ідеальні тато і мама. Вони ніколи не повчали мене. Але тим, як жили, показали, що все залежить від самої людини. Від її порядності, від працелюбності, від готов� ності допомагати іншим, брати на себе від� повідальність, від сміливості втручатись у складні ситуації і не лишатись осторонь проблем. Вони просто на собі, на своїх долях показали мені, як важливо казати правду у вічі, не шукати обхідних шляхів. Моя матуся Євдокія Платонівна – саме втілення усіх наших національних чеснот. Непосидюча, роботяща, ласкава і красива. У моєї мами, скільки себе пам’ятаю, ще з ранніх літ і аж донині – голубі очі. Справді, кольору неба, кольору льону, який цвіте. І цей мамин теплий�теплий, дивовижно красивий погляд випромінює ніжність. – В чому полягало родинне вихо� вання у вашій сім’ї, на що спиралося? – Коли ми з сестричками Валюшою і Лєною були малими, у нашій затонулій в лісах та пущах Слободі – зовсім невеличко� му селі – кожен, незалежно від віку, мав обов’язки. І на городі, і біля курей, качок, гусей, пасли кіз. Щоб сім’я виживала, тру� дитися мусили всі. Мамі доводилось зали� шати садибу майже на цілий день, бо робо� та експедитора була, як зараз кажуть, – ненормованою. А коли працювала продав� цем, то також потрібно було і відповідаль� ність особливу виявляти, і зосередженість, і спостережливість. Та мамині службові обов’язки ніколи не обмежували її у дуже щирій, світлій приязні, у любові до нас. Підходить до двору – враз пригорне, обніме, притулить до себе. І перш ніж спи� тати, чи справилися з завданнями, чи всіх напоїли, чи нарвали трави та накришили домашнім тваринам їсти, обов’язково ціка� виться – чи дужі�здорові, чи не сварилися між собою, чи мирно гуляли з сусідськими дітьми… БЕРЕЗЕНЬ 2012 – У той час не було можливості готу� вже й обирай, що до вподоби. Мій призов вати дітям якісь улюблені страви, аби батька не розчарував. Коли дізнався, що лиш не голодні… служитиму у прикордонних військах, охо� – І хоч асортимент продуктів був більш ронятиму кордон, – аж прибодрився. Як ніж стандартний, наша матуся одну лише отримував подяки з армії за мою відмінну картоплю могла приготувати багатьма службу, дуже радів. А я старався, бо розу� способами, надзвичайно смачно. Ну і мів – для батька це найкращий із подарун� питає, чи сподобалось. Ми дякуємо й від� ків. чуваємо, що перепитує нас мама не для красного слівця. Їй справді була важлива наша оцінка. Бо, мабуть, ще більше, ніж нас, вона хотіла вразити смачненьким бать� ка. Набирала йому їсти якось благоговійно, миску ставила обережно і аж світилася від� даністю. А батько, сівши за стіл, ніби скидав з плечей усю втому свого шоферсько� го дня, усю напругу рук від керма вантажівки, від корби, якою заводив громихаючий і чадючий мотор, хвалив вечерю, хвалив маму, підба� дьорював нас. Нам з сестричками було особливо приємно відчувати Отримання відзнаки від ректора університету оту невидиму зовні взаєм� ність чи навіть ідилію у стосун� ках між татом і мамою. Навіть ще тим – Для вас, як я відчула, особливе дитячим сприйняттям ми відчували, що значення має батьківський авторитет? далеко не в кожному домі живе між бать� – Мій батько, з найперших моїх дитя� ками таке бережне піклування одне про чих уявлень про подвиг, – уособлював одного, така делікатність, така глибоко подвиг. У кожній родині, у кожному серці народна вихованість. Були періоди, коли тоді ще жевріли незагоєні рани війни – і мама брала на себе обов’язки лише каліцтва, й хвороби, і смерті. Таких фрон� ведення дому. Адже троє дітей, постійний товиків, як батько, – сильний, молодий, з дефіцит змушували все необхідне для руками й ногами, з пристрастю перема� життя створювати руками у своєму під� гати труднощі, як перемагали ворога, собному господарстві. Іноді в селі казали було у нашому селі не дуже багато. А ще ж “сидить вдома”, особливо не заглиблюю� майстерність водити полуторку! Хлопчаки чись у зміст вислову. А наш батько вну� з усієї Слободи збігались подивитись, як трішньо відчував несправедливу семанти� він в гімнастерці і кирзових чоботях впра� ку цієї фрази. І завжди при нагоді підкре� вно керує такою шаленою технікою. Моє слював: “Наша мама одна обходить усіх дитяче сердечко переповнювала в такі нас. Мама трудиться й на городі, й в хаті. хвилини гордість. Мої друзі знали про Мама нас опікує”. геройство мого батька. Знали, що на фронт він пішов у сімнад� цять. По суті ще підлітком. Знали про чотири поранен� ня мого батька. І головне, знали про те, що саме він, їхній односелець Іван Дани� лович Гончаров, дійшов з боями аж до самого Берлі� на і зустрів Перемогу біля Рейхстага. Та батько і в той період, і до сьогодні не любить воєнного пафосу. Війну завжди сприймав як горе. Та коли хоче наголосити на якійсь життєвій ситуації, підкреслити її серйозність, Нарада з завідуючими кафедрами наводить для прикладу воєнний епізод. І стає все так вмотивовано, так – Ваші батьки десь навчались, зримо, так чітко і зрозуміло, що, як мали професії? кажуть, дискусії недоречні. – Звичайно, що коли б не такий лихолі� – Тепер напевно намагаєтесь бать� тній воєнний час, не такий важкий в мате� кам віддячити за любов і правильне ріальному і побутовому плані й наступний, виховання? Що для них є подарунком вони обоє – і тато, і мама – навчались би, від вас? після школи отримали б ціка� ві професії. Дуже допитливі обоє, істинно мудрі, а крім того – носії живих народних традицій, в яких сконцентро� вана правда життя. Напевно, саме тому їхнє подружнє життя до сьогодні таке спра� ведливе і правильне. Мабуть завдяки цьому вони досі – в парі, удвох, разом. Батькові й мамі дуже хотілось, щоб ми отримали добру освіту. Але батько не міг навіть уявити, щоб його син та не пройшов строкової служби у Збройних Силах Разом зі студентами держави. Відслужиш, а тоді – Безперечно, що подарунками для батьків стали наші сім’ї, наші дипломи, робота й родинна злагода, а потім – онуки, а врешті й правнуки. Ми з особливим щастям усією вели� кою родиною відзначили дванадцять років тому «золоте весілля» моїх тата і мами. І найбільшим подарунком для нас стала їхня взаємна невгасима любов. Відтоді кожен їх спільний рік сприймаємо золотим. – Мабуть і завдяки такій глибокій шані до традиції вам в інституті вдаєть� ся запровадити стільки новизни? – Можливо. Але інститут справді постійно у пошуку, постійно оновлюється. Паралельно з традиційними – англійсь� кою, німецькою, французькою, іспанською – готуємо фахівців з турецької, японської. Ще одну кафедру загального мово� знавства і германістики було створено ось 1 вересня 2011 року. Головне спрямування кафедри – забезпечити якісну підготовку майбутніх вчителів та викладачів, де прак� тична та теоретична підготовка посідають найважливіше місце. Кафедра забезпечує викладання тео� ретичних дисциплін з “Історії англійської мови”, “Теоретичної фонетики”, “Теоре� тичної граматики”, “Лексикології”, “Стилі� стики” та “Ділової іноземної мови”, а також практичні курси англійської та німецької мов як другої іноземної. Викладачами створено чимало підруч� ників та навчальних посібників з англійсь� кої мови для студентів інституту. У навчаль� ному процесі викладачі кафедри викори� стовують новітні методики викладання іно� земних мов, принципи науковості, об’єк� тивності, наступності, системності. З вересня 2011 року кафедра започат� кувала новий проект – підручник “Англійсь� ка мова за модульно�рейтинговою техно� логією навчання”. З нагоди відкриття кафедри було ство� рено Мультимедійний центр, який отримав назву “LogoStar”. Тут Інтерактивна дошка об’єднує в собі простоту звичайної мар� керної дошки з можливостями комп’юте� ра. У комбінації з мультимедійним проек� тором стає великим інтерактивним екра� ном, одним дотиком руки до поверхні якого, можна відкрити будь�який комп’ю� терний додаток й демонструвати потрібну інформацію. Програмне забезпечення інтерактив� ної дошки дозволяє студентам засвоювати інформацію через аудіальний, візуальний та кінестетичний канали сприйняття.Наш мультимедійний центр – приклад сучасних інтерактивних технологій, який дозволяє кожному студенту інтуїтивно обирати най� більш зручний для себе спосіб сприйняття інформації. Для того щоб викладачі Інституту могли ефективно використовувати інте� рактивну дошку на своїх заняттях, ми спільно з Інститутом новітніх технологій в освіті провели науково�методичний семі� нар “Застосування мультимедійних засо� бів в процесі навчання іноземній мові у вищій школі”, де викладачі мали змогу нав� читися використовувати інтерактивні тех� нології в навчальному процесі. На підтвер� дження цього учасники семінару отримали відповідні сертифікати. Оскільки це нова і досить складна сучасна техніка, викладачі вже протягом трьох місяців розробляють спеціальні про� грами відповідно до тих дисциплін, які вони викладають та апробовують їх під час своїх занять, а саме – під час викладання практичного курсу англійської та німецької мов, теоретичних дисциплін, а також для наукової роботи студентів. – Володимире Івановичу, нехай успіх і далі супроводжує вас у житті. Адже великі справи завжди роблять хороші люди. Спілкувалась Ольга КОНОВАЛЕНКО, головний редактор тижневика “Освіта” 5 �Позанавчальна розмова ІРИНА САВЧЕНКО: “Людська природа потребує любові і сердечності” Довідка Савченко Ірина Віталіївна Народилася в Чернігові в сім’ї педагогів у квітні 1962 року. Одружена, має сина й онука. У 1983 р. закінчила з відзнакою Київський державний педагогічний інститут імені М. Горького. Доцент кафедри української літератури НПУ імені М. П. Драгоманова; кандидат філологічних наук; директор Центру культури і мистецтв, художній керівник і режисер сту� дентського театру “Вавилон”. З 2002 р. бере участь у проведенні Всеукраїнського кон� курсу знавців української мови імені Петра Яцика, а з 2010 р. – у Всеукраїнському конкурсі Тараса Шевченка. Нагороджена нагрудним знаком “Відмінник освіти” та медаллю ім. А. С. Макаренка. Представляти Ірину Савченко не потрібно, бо її добре знає колектив університету. Вона є випускницею нашого вишу і повністю відда� на драгомановським традиціям. Крім того, вона є ініціатором багатьох нововведень, за якими наш університет пізнають по всій Укра� їні – фестиваль вертепів “Різдвяна зірка”, Народний театр “Вавилон” та ін. Нині під її керівництвом готується перший в Україні фестиваль аматорських шкільних театрів. У квітні Ірина Савченко святкуватиме свій ювілей, тому напередодні свята ми завітали в гості. – Ірино Віталіївно, на які б запитання Ви б не відповідали? – На питання неетичного характеру. Це питання, що пов’язані з моїми колегами. А для мене особисто немає речей, які б викликали неетичні питання. – Ви вважаєте себе публічною людиною? – На сьогоднішній день я є публічною людиною в університеті і в “обмежених” театральних колах Києва. – Публічність заважає вашій роботі? – Ні. Вона допомагає, адже змушує дисциплінува� тись як самій, так і моєму оточенню. – Команда Ірини Савченко – хто це? – Чесно кажучи, я не люблю слово “команда”, бо воно наближає до спорту і змагальності. Але якщо від� повісти на запитання, то це люди, які працюють у Цен� трі культури і мистецтв, колектив, що працює зі мною в театрі “Вавилон”, і ті, хто дотичний до просвітницької, культурної, творчої роботи, яку я веду. – Як Ви будуєте стосунки з людьми? – У житті керуюся двома речами: довіра і чес� ність. Я завжди налаштована на те, що людина за своєю природою є позитивною. Якщо мої сподівання не виправдовуються, то я відсторонююсь і зводжу спіл� кування до мінімуму. – Який стиль Вам ближчий – Антона Макаренка чи Василя Сухомлинського? – Відповім однією історією. Нещодавно я була при� сутньою на перегляді екзаменаційних фільмів студентів університету імені І.К. Карпенка�Карого. Серед фільмів один був про вчительку фізики. Фільм знімали, поки її учні писали тести. В цей час вона дістала нотатник і зачитала на відеокамеру наступну фразу: “Добре слово і револьвер може зробити набагато більше, ніж одне добре слово. Автор: Аль�Капоне”. (Посміхається). Тому вважаю, що стиль роботи полягає у розумному поєднанні. Людська при� рода потребує любові і сердечності, але в той же час має бути чинник, що дисциплінує і обмежує. – Три роки тому ви стали директором ЦКМ. Чому ви погоди� лись на цю посаду? – Знову відповім одним прикла� дом. На цей раз з біографії Олексан� дра Довженка, який пояснював, чому він став кінорежисером. Одного разу він потрапив на знімальний майдан� чик і побачив, що режисер робить з акторами. Не маючи режисерської підготовки і освіти, Олександр Петрович зрозумів, що знає, як зро� бити краще. Він побачив помилки режисера і кардинально змінив своє життя. 6 – Важко було адаптуватися до нової посади? – Так. Це інший розпорядок дня, інша форма спіл� кування з людьми, адміністрування. Директорська посада вимагає не тільки творчості, але і вміння вирі� шувати різні питання – психологічного, організаційно� го, господарчого характеру. Не казатиму, що в мене все добре виходить. Я знаю свої больові точки. Зага� лом я пішла на посаду директора ЦКМ не тільки розу� міючи, що знаю “як”, але ще й тому, що це гарний жит� тєвий досвід. Вважаю, що у людини наступають такі періоди, коли їй потрібен зовсім інакший досвід, ніж той, який вона має. “У житті керуються двома речами: довіра і чесність” – Ірино Віталіївно, ким для вас є “вавило� няни”? – Як би просто це звучало, але вони є членами моєї сім’ї. Вони не мої діти, але кожен з них – частинка мене. У нас все побудовано так, що це не просто репетиції і виступи. Ми разом ходимо на екскурсії, спільно читаємо книжки, переглядаємо фільми, обмінюємось позитивною і негативною енергією. Я їм потрібна, щоб дати пораду, так само і вони потрібні мені. Коли мені дуже погано, то вони лікують одним своїм існуванням. – Чи змінилась ваша мотивація роботи з теат� ром за ці десять років? – Спочатку це був клуб за інтересами. Відповідно і я ставилась до нього легше. Умовно кажучи, якщо людина в дитинстві не догралась у ляльки, то вона це зробить пізніше. Те, що я колись не зіграла, не зроби� ла, я реалізувала в театрі. Можна сказати, що все це стало ретранслятором моїх бажань, комплексів. – Ви використали інших? – Виходить, що так. Але життя на цьому базується. Хтось когось використовує, але питання полягає у тому, як це зробити. Мені здається, що я тут була чес� ною. Вони брали від мене стільки ж, скільки я брала у них. Сьогодні це стало більше, ніж просто гра. Не хочу бути пафосною, але для мене зараз “Вавилон” � кон� цепція життя. – Ви схильні до депресії? – Так, як і кожен Овен (посміхається). Але за остан� ні три роки в мене не було депресій. Я живу в такому темпі, коли постійно потрібно приймати рішення. Маю бути в психологічному і фізичному тонусі. – Чого у Вас більше – директор ЦКМ, режисер чи викладач? – Складно відповісти, але, мабуть, все ж таки біль� ше вчителя. Вчителя, який інколи вчить не стільки пред� мету, скільки тому, як треба говорити, писати, сидіти, спілкуватись, розказує, що є добре, а що погано. – Який у Вас розклад дня? – Якщо немає першої пари, то прокидаюсь о шостій ранку. О дев’ятій я вже у ЦКМ. Тут розклад буду� ється залежно від обставин. Інколи спокійно займа� ємося організаційною роботою, а інколи проводимо кілька університетських заходів за день. О четвертій � репетиція театру. Вона триває десь до дев’ятої вечо� ра. Вдома я після десятої. Спати лягаю не пізніше два� надцятої. – Якими були ваші студентські будні? – Насиченими, адже в нас була комсомольська організація. Вона все вирішувала і систематизувала наше життя. Я не прихильник тої ідеології, але вона привчала до системної роботи. На всілякі дурощі про� сто не залишалось часу. Колишня система формувала відчуття відповідальності. Також я була учасницею сту� дентського театру, яким керувала Алла Капська. – Які у Вас плани на найближчий час? – Я живу за філософією малих справ, тому гло� бальних планів не будую. – Але ж все велике складається з малих частин, до чогось ви ж прагнете… – (думає, а тоді посмі% хається) Прочитати все непрочитане. Хай буде так. – Як філолог ви точно маєте що сказати про газету “Педагогічні кадри”. – Газета змінюється, і це тішить. Добре, що ми маємо газету з такою істо� рією. Ми навіть за матері� алами газети намагались відтворити історію ЦКМ. “Живу за філософією Сьогодні “Педагогічні малих справ” кадри” вже більш презен� табельна газета. Вона стала більш адаптованою до читача, перестала бути таким собі “Урядовим кур’єром” Драгомановського університе� ту. Якщо вона і далі буде так розвиватись, то стане лакмусом, за яким університет вимірюватиме свою діяльність і визнача� тиме пріоритети. На газету покладені великі завдання. – Ваші побажання читачам. – Студентам побажаю знайти справу, яка стане справою їхнього життя. Викла� дачам – здоров’я, розумних і талановитих студентів. А також внутрішньої молодості і пам’яті про себе в молодості. – Дякуємо за цікаву і відверту роз� мову. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Вікторії ТИЩУК “Вони є членами моєї сім’ї” БЕРЕЗЕНЬ 2012 �Близнюки університету Газета “Педагогічні кадри” упроваджує фотопроект “Близнюки університету”. Протягом цього навчального року ми записували інтерв’ю і фотографували близнят, які навчаються в нашому університеті. Ми вирішили дізнатись, як їм разом навчаються, чим схожі і відмінні близнята та поцікавитись їх життєвими планами. Якщо разом з вами навчаються близнята, то повідомте це в редакцію газети, і ми завітаємо у вашу академічну групу. Сьогодні перед вами дві пари сестер, з якими спілкувався Сергій РУСАКОВ, фотографії – Катерини КУЩІЄНКО. СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ “Я” Аня і Аліна народились в м. Конотопі. Разом зроста� ли і разом нині навчаються на ІV курсі на спеціальності “Культурологія”. Дівчата до 7 класу ходили в однаково� му одязі, “потім ми почали одягатись по�різному, адже хочеться вирізнятись”, – говорять дівчата. Аліна. В дитинстві мріяла стати моделлю. “В дитинстві з подружкою навіть влаштовували у дворі показ моди”, – з усмішкою згадує дівчина. Аліна – активна і непосидюча. З сестрою могла не просто посваритись, а й почати боротись: “Матір тепер жартує, що боялась залишити нас вдома самих”. Цікаво, що незважаючи на характер, у дівчини дріб� ний і спокійний почерк. “У школу ми йшли разом, але коло спілкування було різне”. Аліна в школі завжди сиділа право� руч, сестра – ліворуч. Школа, де навчались дівчата, має укладений договір з Драгомановським університетом, тому сестри поступали через дистанційні курси. “Роль у вступі зіграли батьки. Вони не хотіли розділяти нас. Київ для нас був незнайомим містом, і на думку батьків, так було безпечніше”. Минулого року дівчата пройшли відбір у “Школу вожатих” і їх хотіли поставити працювати в один загін, але дівчата заперечили. “Дратує те, що якщо ми однакові, то інші думають, що ми повинні постійно бути разом”. Хоча сестри зізнались, що одна одній не наб� ридають, незважаючи на те, що і нині часто сваряться. Сьогодні обидві дівчини лише нав� чаються. “Складно суміщати навчання і роботу, – говорить Аліна. – Хочеться гарно навчатись, а робота від цього, на жаль, відволікає. Про майбутнє складно сказати, бо не знаємо, що нас чекатиме на п’ятому курсі – один чи два роки нав% чання”. Аня. Аня – старша сестра і дорослі� ша на півгодини. Ким хотіла стати в дитинстві – не пам’ятає, але переконана, що це було пов’язано з творчою галуззю. Дівчина спо� кійна за характером, а от почерк має розмашистий, хоча в школі був “спокійний”, як у сестри. “% Ми різні, наші друзі про нас говорять так: одна – мир, друга – війна”. Одного разу у школі перед уроком з української літератури дівчата помінялись місцями. Аню викликали прочитати напам’ять вірш. Після уроку дівчата знову сіли на звичні місця. Наступним уроком за розкладом була математика, але вчитель захворів і на заміну прийшла… вчителька з української літератури. Цього разу вона вирішила послухати вірш з вуст другої сестри. Візуально дівчат в той день вчителька не відрізнила і Ані довелось вдруге розповідати той самий вірш. В університеті дівчатам не доводилось “заміняти” одна одну. Хоча одна викла� дачка лише в день екзамену зрозуміла, що дівчат двоє. “Часто бачимо близнюків з дуету Анна%Марія. У них однаковий стиль. А нам так не хочеть% ся. Так, у нас є схожі речі, але за кольорами вони можуть відрізнятись. А от постіль у нас одна% кова”, – говорить Аня. Навчання зараз інтенсивне, і у дівчат не вистачає часу для гуляння. “Ми наче разом ходи% мо, але все ж і по окремості. Навіть у кімнаті разом рідко знаходимось, не часто спілкуємось одна з одною. У нас навіть ліжка в різних кутах кімнати стоять”. Група, в якій навчаються дівчата, дружна і активна. “При вступі в університет нам сподоба% лась саме культурологія. І ми не шкодуємо про вибір”. СЕСТРИ ТИМОЩЕНКО: РІЗНИЦЯ В ОДНУ ХВИЛИНУ Сестри народились у Києві. Закінчили середню школу № 235 імені В. М. Чорновола. Сьогодні Марія і Наталія навчаються в Інституті інформатики на спеціальності “Економічна тео� рія”. Обидві дівчини танцюють з чотирьох років і люблять мандрувати – побували у Фінляндії, Швеції, Польщі, Угорщині та в багатьох містах Росії. Наталія. Досягає поставлених цілей, чітко знає, чого бажає. “Якщо їй не подобається людина, то вона обмежує своє спілкування з нею”, – говорить за сестру Марія. У дев’ятому класі дівчина складала екзамен з біології за сестру. “Викладачка ще відзначила, що обидві дівчини добре знають предмет”, – згадують дівчата. Наталія хотіла вчитись в університеті МВС на… слідчого, та її переконали, що таку спеціальність слід опановувати в більш дорослому віці. “Вирішили, що хочемо навчатись в НПУ імені М. П. Драгоманова. Хотіли вчитись разом, тому довго обирали спе% ціальність. Врешті%решт подали документи і поступили в Інститут інформатики”. В однаковому одязі сестри ходили до 12 років. Жартують, що з точки зору дівчини так навіть зруч� ніше, адже мають вдвічі більше гардеробу. Але якщо Наталя любить більш діловий стиль, то Маша віддає перевагу джинсам і футболкам. Перебуваючи кілька років тому в літньому таборі, дівчата познайомились з хлопцями�близнятами, які також відпочи� вали. Та зав’язати серйозні стосунки не вдалось. Марія. Творча людина, якій подобаються танці і співи. Тому мріяла вчитись на хореографа, та батьки вмовили поступати на більш серйозну спеціальність. “Хоча я все одно з часом піду вчитись на хореографа”, – зізнається дівчина. Характер у дівчини більш поблажливий, ніж у сестри. Тому вона вміє згладжувати гострі моменти. Маша – старша сестра. Вона народилась раніше… на одну хвилину. Обидві дівчи� ни навчаються добре, хоча на відміну від сестри, Марії складніше йдуть точні науки. Навчатись разом дівчатам подобається, бо відчувають підтримку одна одної. “Коли була посвята в студенти, то спочатку ніхто не помітив, що ми близнята. Ми були одя% гнені по%різному, мали різні зачіски, тому в Інституті подумали, що ми просто маємо однакові прізвища”. Хоч дівчата і сваряться, та говорять, що вже через п’ять хвилин спілкуються, наче нічого і не траплялось. “Одного разу сестра поїхала з батьком на дачу, то я скучила за нею уже за дві години і взялась телефонувати їй”. Красуня університету ВАЛЕРІЯ СЕРДЮК: “ М о р а л ь н е п і д п и л ю в а н н я п і д б о р і в б у л о . . . ” МИНУЛОГО РОКУ Валерія Сердюк перемогла в конкурсі “Красуня університету”. Сьогодні дівчина навчається вже на ІІІ курсі Інституту корекційної педагогіки та психології. Молода, творча, не боїться критики та самостійно може визнати помилки – такою постала перед нами переможниця конкурсу. – Валеріє, розмова буде присвячена твоїй перемозі на конкурсі краси в нашому університету. Як ти стала його учасницею? – Все почалося з перемоги на конкурсі “Міс ІКПП”: як його переможниці мені надійшла пропозиція спробувати свої сили на університетському рівні. – Цікаво, що стало поштовхом для того, щоб взяти участь у конкурсі краси? – Коли я тільки стала студенткою університету, мені наснився сон, що я отримала титул “Красуня університету”. Вже на другому курсі, дізнавшись про конкурс краси в Інституті корекційної педагогіки і психології, та згадавши сон – сміливо пішла записуватись в учасниці. І, як бачите, не даремно. Хоча під час підготовки до нього щось не виходило, інколи опускалися руки, та мене дуже підтримувала родина, тому не хотілося їх розчаровувати. Саме це мене змусило пройти шлях до кінця! – Цей конкурс став важливим для тебе? Чому ти навчилась? – Мені стала зрозуміла одна істина – послухай інших та зроби по�своєму (посміхається). Я навіть після перемоги брала участь у київському конкурсі краси, де зайняла друге місце. Зазначу, що там конкурс відрізнявся від подібних конкурсів краси. Там була більше ставка на інтелект, та учасниці довели, що краса – це не лише параметри 90�60�90. Після конкурсу до мене підходили учасниці і запитували, чи я брала участь у БЕРЕЗЕНЬ 2012 подібних конкурсах раніше. Зізнались, що бачили мою впевненість і силу. Після цього чергового тріумфу прийшов час представити НПУ на конкурсі “Студ�міс Київщина”. Я підійшла до цього з великою відповідальністю, усі сили вкладала в підготовку, усім серцем жадала переможного місця, але журі не внесло мене в трійку лідерів. Я отримала титул “Міс креативність”. Тоді для мене це здалося ганебною поразкою, але потім зрозуміла, що перемога – це не головне. У кожної з учасниць – своя перемога. Моя була в очах пів сотні драгомановців, які зайняли половину приміщення “Арени” і за чисельністю конкурували лише зі студентами Києво�Могилянської Академії, а за активністю рівних нашим не було. Такої ідтримки, як тоді, – я ще ніколи не відчувала в житті! А отримати титул “Міс креативність” виявилось навіть краще за корону. – Глядачі “Красуні університету” запам’ятали тебе по творчому конкурсу, де ти грала на флейті. Чи складно було готуватися? Хто тобі допомагав? – Після прийняття рішення щодо участі в конкурсі я почала шукати костюми та партнера для танцю. Взагалі я не надто добре танцюю, багато хто закидав, що в мене не вийде. Моральне підпилювання підборів було, та після довгих тренувань все чудово вийшло. Щодо виступу з флейтою, то це мій коронний номер. Я з дитинства вчилася грати на ній. Але для виступу самої гри мені здалося недостатньо, тому вийшло театралізоване дійство. Хочу подякувати своїм друзям, які допомагали мені та вірили в мене. – Що б ти побажала майбутнім учасницям конкурсу краси? – Ніколи не здавайтесь і йдіть завжди до кінця. Ніколи не бійтеся критики, вона буває дуже корисною! І найголовніше: ніколи не сумнівайтеся в своїх силах, якщо ви чогось дійсно хочете – ви зможете! Спілкувалась Тетяна ВОЙТОВИЧ 7 �Слово головного редактора ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УНІВЕРСИТЕТУ Нещодавно довелось роби� ти персональний перелік публі� кацій і виявилось, що одна з перших моїх публікацій в газеті “Педагогічні кадри” вийшла у червні 2007 року. Відтоді спів� праця з багатотиражкою стала неодмінним елементом моєї діяльності в університеті. За цей час вийшло ряд ста� тей про заходи і події, які відбу� вались в Драгомановському житті. Деякі з них зайняли чіль� не місце і перетворились на традиції, а деякі повністю зни� кли через плин часу. Але в будь� якому разі маю за честь, що про них дізнавались саме з моїх матеріалів. Завдяки цим публікаціям я познайомився з університетсь� ким життям і людьми, які тво� рять історію нашого вишу. Нині, вже як редактор газети, маю можливість безпосередньо спілкуватись з цими людьми. Особливо радію, коли це спіл� кування відбувається напере� додні їхніх ювілеїв. Під час спілкування з ювіля� рами, проймаючись тією енер� гією, якою вони живуть, виникає ще більша шана до їх здобутків і напрацювань. Вони стали наставниками для великої кіль� кості випускників НПУ імені М. П. Драгоманова. Останні, в свою чергу, маючи власні сім’ї вчать тим самим принципам, які були закладені університет� ськими викладачами. Переконаний, що нові випу� ски газети займуть гідне місце в історії університету та освітньої галузі загалом. Через певний час до багатотиражки звертати� муться як до “енциклопедією університету”, в яку вписано те, що не можна знайти в інших довідниках. У найближчих випусках ви зможете прочитати інтерв’ю з Ольгою Коноваленко, Галиною Мєдніковою, Олегом Падал� кою, Станіславом Цибіним, Миколою Котом. Це люди, які люблять університет і яких люблять в університеті. Дякує� мо нашим співрозмовникам за співпрацю. Ваш голос важли� вий для університетського колективу, думки надихають колег, а досвід відіграє важливу роль для молоді. І саме ваш голос, думки і досвід нині впи� суються в нову “енциклопедію університету”. Якщо раніше університет� ські багатотиражки були офіцій� ним органом ректоратів і єди� ним інформаційним каналом, то сьогодні ці функції більше вико� нує Інтернет і суперничати з ним немає сенсу. Тому ми оби� раємо напрям створення суча� сної енциклопедії університету. Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Нагородження Т у р н і р Поезія п о е т і в НЕЩОДАВНО в книгарні “Є” відбулось нагородження переможців Всеукраїнського студентського поетичного конкурсу “Турнір поетів”, до якого долучились студенти і викладачі нашого вишу. У конкурсі взяли участь близько 400 учасників, які представляли всі регіо� ни України. Найкращі твори відбирало журі, до складу якого входили доктор філологічних наук, про� фе�сор кафедри зару� біжної літератури Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Іван Мегела, видат� ний поет Іван Андру� сяк, автор знаменито� го українського роману “Кляса” Павло Воль� вач, автор проектів “Щоденник”, “Re: make щоденник”, поет, викладач НПУ імені М. П. Драгоманова Олександр Козинець, викладач кафедри культурології НПУ імені М. П. Драгоманова, головний редак� тор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков. Переможці читали свої твори, і не лише ті, що пода� вали на конкурс, а й нові. Члени журі ділилися своїми враженнями, говорили ком� пліменти, часом й критику� вали. Зокрема, Іван Мегела та Сергій Русаков підкресли� ли, що в багатьох авторів забагато суму і розчарувань, хоча авторам не більше 25 років. Тож радили більше радіти життю і кохати! Драгомановський уні� верситет та газета “Педаго� гічні кадри” впровадили спеціальну номінацію “Симпатія газети”, яку виборола студентка НТУУ “КПІ” Наталя Боровик. Наталії було урочисто вручено грамоту від ректора університету професора Віктора Андрущенка та подаровано книжку “Протуберанці слова”, упорядником якої є поет�пісняр Андрій Деми� денко. Олександр КОЗИНЕЦЬ Фото Тетяни Медведєвої Освітянський пантеон Наталя БОРОВИК НТУУ КПІ Молюся на дощ Молюся на дощ сьогодні. Молюся на дощ. Звідусіль оточена кілометрами сонячних променів. Поміж сотень будинків, вулиць і площ я сама вже готова стати частиною повені. По бруківці розлитись холодом, стежкам остудити шал. Затопити це місто, по вінця, холодною зливою, в сніжки хмарами гратися серед рідких дзеркал, малювати у небі веселку. Смішною і вередливою. Молюся на дощ сьогодні. Одна із небагатьох. Звертаюсь по допомогу до сивих хмар. Бо серед усіх здобутків, розсіяних між епох, колись саме в дощ найбільше згубилося моїх чар. *** Загратили очі собі і вуха, у рамки вписались, в закони і правила. А в житті одна лиш важлива наука – та, що в серці рубці зоставила. Виріж, будь ласка, мене із рамок, якщо я зранку сама забуду. Бери різак і приходь на сніданок% обріжем нитки всім лялькам вуду. Лишали собі лише чорне і біле. Дарма! То робота дурна і неправильна. Ходімо з веселкою гуляти Києвом, своїми мріями розганяти марево. Шанувати життя беззлісно і віддано, малювати під зливою кольоровими фарбами. Давай радіти,поки не пізно нам, допоки нас іще в кут не загнано. Давай на кавалки разом розіб’ємося, щоб потім яскравими пазлами гратися. Всьо буде чьотко, якшо не зіп’ємося. Та ми не прості, щоб так легко здаватися. Тобі для щастя не треба замок? Мені ж достатньо і незабудок.. А! Ще виріж, будь ласка, мене із рамок, якщо я зранку сама забуду. ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ 3 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ на 74�му році пішов з життя завідувач кафедри олімпійського та професійного спорту Інституту фізичного виховання та спорту Націо� нального університету імені М. П. Драгоманова, док� тор педагогічних наук, професор ЮРІЙ ТИМОФІЙОВИЧ ПОХОЛЕНЧУК. Перестало битися серце людини з великої літери – авторитетного вчено� го, справжнього педагога, мудрого керівника і настав� ника, великого життєлюба, який 45 років, сповнених самовідданої творчої праці, віддав університету. Життєвий шлях Юрія Тимофійовича – зразок людської гідності, добропорядності, відданості справі, вміння толерантно працювати з людьми. Понад 40 років Юрій Тимофійович очолював кафедру фізичного виховання та спорту, що нині має назву олімпійського та професійного спорту. Юрій Тимофійович Похоленчук народився 17 жовтня 1938 р. у м. Смо� ленськ (Росія). Початок Великої Вітчизняної війни він зустрів з матір’ю, Вірою Іванівною Філатовою під бомбардуваннями у Прибалтиці, де в штабі льотно� го полку служив його батько – Тимофій Юхимович Похоленчук. Середню освіту Юрій Тимофійович отримав в Київській школі № 27, вищу освіту – в Національному інституті народного господарства. В 1962 р. закінчив Київ� ський державний інститут фізичної культури і спорту, де отримав спеціаль� ність тренера�викладача зі спортивних ігор. Кандидатську дисертацію з біо� логічних наук захистив у Прибалтиці, де існувала відома тоді наукова школа зі спортивної медицини з питань вивчення впливу високих навантажень на організм спортсмена у великому спорті. З 1967 р. Юрій Тимофійович Похоленчук працював в Київському педа� гогічному інституті імені М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова), де з 1971 р. керував колективом кафедри фізичного виховання і спорту. Увесь час безупинно займався наукою – опублікував більше 100 наукових та нау� ково�методичних праць. Докторську дисертацію на тему “Оптимизация тренировочного процес� са спортсменок с целью повышения спортивного мастерства и сохранения здоровья” Юрій Тимофійович захистив у 1993 р., результати роботи над якою втілив у свою подальшу практичну діяльність у Федерації волейболу СРСР (у складі Комплексної наукової групи), а потім у Федерації волейболу України. Юрій Тимофійович був постійним учасником наукового й суспільного Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua житті університету, міста, держави. В різні роки очолював науково�методич� ні комісії, був головою науково�методичної комісії з фізичного виховання Міністерства освіти України, членом Республіканської комісії з фізичного виховання молоді ВНЗ України, членом Президії науково�методичної комісії з фізичного виховання при секторі фізичного виховання Міністерства освіти України, головою науково�методичної ради з фізичного виховання ВНЗ м. Києва при міськспорткомітеті, членом Міжнародної Академії зі спортив� ної науки (з настільного тенісу), дійсним членом наукового комітету ITTF (міжнародна федерація з настільного тенісу), членом Міжнародної Асоціації світових чемпіонатів. У 1992–1995 рр. очолював Федерацію настільного тенісу України, і в той період збірна команда України з настільного тенісу досягла найкращих результатів на Чемпіонаті Світу в Тяньзіне (Китай). За активну роботу в науково�методичних Радах при Міністерстві освіти і науки України та колишнього СРСР нагороджений Почесними грамотами Спорткомітету СРСР та України, в різні роки нагороджений грамотами та дипломами ITTF, Європейського Союзу зі спортивної науки, грамотою посла України в Китайській Народній Республіці. Нагороджений медалями Олім� пійського національного комітету Італії, федерації настільного тенісу СРСР, медалями ITTF. У 2010 р. отримав почесне звання “Заслужений працівник фізичної культури і спорту України”. Юрій Тимофійович був прескрасним сім’янином – чоловіком, батьком, братом, дідусем. Створивши сім’ю у 1974 р., допоміг дружині Людмилі у ста� новленні її як ученого в Національній Академії наук. Синові Сергію дав можливість здобути вищу економічну освіту. Сергій, як і батько, став почес� ним мисливцем України. Його онучки стали дарують радість всій родині. Юрій Тимофійович підтримував родину у всіх починаннях, допомагав кожно� му мудрим словом та справами. Сьогодні у його родині безмежна скорбота. Глибокої втрати зазнав Інститут фізичного виховання та спорту – всі, хто знав професора Похоленчука Юрія Тимофійовича, любили і поважали його за чуйне ставлення до колег та студентів, велику душевну щедрість, без� крайню доброту, чесність і відкритість, справедливість, мудрість та опти� мізм. У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близь� ким Юрія Тимофійовича. Віднині його вже немає з нами, але пам’ять про нього, його посмішка, мудре слово та розумні добрі очі назавжди залишать� ся в наших серцях... Колектив Інституту фізичного виховання та спорту НПУ імені М. П. Драгоманова Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1623) (березень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 3 (1623) (березень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/185 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/097403312c382effb88bab106bcfe2c5.pdf d437a32ecfe9d0590e5cd9032ea0244e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1624) (квітень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 4 (1624) КВІТЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА –¿Ÿ»… —“”ƒ≈Õ“ –Œ ” ñ 2012 9 КВІТНЯ 2012 РОКУ відбулася зустріч ректора Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктора Андру� щенка з переможцями рейтингу “Кращий студент року – 2012”. Обго� ворювали досягнення і мрії на майбутнє. Хоча, як не дивно, мрії майже в усіх співпали – наукова стежка. Поспілкуватися з кращими студентами 2012 року також прийшли перший проректор університету Володимир Бех, перший проректор з організації навчально&виховної роботи і економіки Олег Падалка, проректор з наукової роботи Григорій Волинка, проректор з дистанційної освіти та інноваційних технологій, директор Інституту дистанційного навчання Анатолій Кудін, голова профкому викладачів та співробітників Іван Горбачук, директор Інсти& туту магістратури, аспірантури і докторантури Володимир Савельєв, сту& дентський ректор Микола Давидюк та головний редактор університетсько& го часопису Сергій Русаков. Рейтинг “Кращий випускник” ефективно діє вже багато років в нашому університеті, і його курує відділ виховної роботи. Кожної весни в навчальних підрозділах університету висувається по кілька кандидатів на конкурс. Це мають бути магістранти, що мають наукові публікації, відмінники навчання та активісти. Після цього в інститутах відбувається голосування, де і визнача& ється переможець рейтингу. Всі переможці матимуть можливість поспілкуватись з видатними поста& тями України, що є знаними у світі. Крім того, зазвичай випускники разом з керівництвом вишу і викладачами їдуть влітку до Європи на ознайомлення з культурним багатством світу. Багаторічний досвід показує, що більшість переможців рейтингу залишаються вірними університету і обирають науково& педагогічний шлях – вступають до аспірантури, стають викладачами&дослід& никами і успішними лідерами в своїй галузі. Нагорода Профспілкове навчання УНІВЕРСИТЕТ ВИБОРОВ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ Золота медаль у номінації “Профорієнта� ційна робота серед молоді” цього року заслужено належить НПУ імені Михайла Драго& манова. Саме такої нагороди удостоївся уні& верситет на XXI Міжнародній виставці “Освіта та кар’єра – 2012”, що відбулася в Києві 29& 31 березня у Національному центрі ділового та культурного співробітництва “Український Дім”. Профорієнтаційна робота серед молоді у Драгомановському університеті входить до пріоритетних завдань навчального закладу, про які дбає кожен інститут зокрема та універ& ситетський колектив в цілому. Безперечно, досягнення у цій сфері вимірюються не лише нагородами, але й реальною кількістю студен& тів вишу, його популярністю серед випускників і абітурієнтів. Подібна відзнака цієї роботи на міністерському рівні – свідчення хороших результатів і високих успіхів. НАЙКРАЩИЙ ДОСВІД ДЛЯ ВИШІВ У НПУ імені Михайла Драгоманова відбувся семінар� навчання голів первинних профспілкових організацій сту� дентів “Організація профспілкового навчання”. Відкрив семінар з побажаннями плідного діалогу й мудрих рішень ректор НПУ Віктор Андрущенко. Академік розповів про давню історію Драгомановського університету, його поступовий, але впевнений розвиток, мрії й плани на майбутнє і щодо вихо& вання нового вчителя ХХІ століття, і щодо еволюційних змін у педагогічній сфері взагалі. “Людина повинна бути красивою в усіх відношеннях, а вчитель тим більше, бо зазвичай саме на вчителя й рівняються школярі. Він для них є прикладом та ідеалом для наслідування, а тому мусить бути духовно й інтелектуально бага� тою, фізично розвиненою особистістю, – стверджує Віктор Петрович, – про це в Драгомановському університеті дбають і викладацький колектив, і члени студентської профспілки”. Приєднався до теплих слів академіка й голова Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь. Пан Олександр, окрім привітань, зробив ще й чудовий подарунок для драгомановців – путівки на оздоро& влення влітку для малозабезпечених та тих, хто потребує цього. Далі учасників семінару чекала безпосередня робота. Деле& гати університетів Києва почули доповідь голови первинної профспілкової організації студентів НПУ Станіслава Цибіна про структуру профкому університету, завдан& ня та основні напрямки діяльності. Спеціалісти сту& дентського профкому НПУ презентували гостям і уча& сникам Школи профактиву 2010, 2011 та 2012 з їх реа& ліями і перспективами, продемонстрували можливо& сті міжнародної співпраці, яка вже практикується у Драгомановському виші, розповіли про мотиваційні стимули у профспілковій роботі. Бажаючі мали змогу відвідати тренінг від голови профбюро студентів Інституту педагогіки та психології НПУ Марини Кліщевської “Організація профспілко& вого навчання”, подискутувати й повчитися досвіду один в одного. Людмила КУХ, світлини Сергія САВЧЕНКА Потенціал Ювілей Соціальні мережі Зустріч з наставниками Справа честі Інтерв’ю з викладачами стор. 2 стор. 5 стор. 7 �Потенціал університету ЗАПИТАННЯ�ВІДПОВІДІ Газета “Педагогічні кадри” про� довжує публікувати відповіді ректо� ра Віктора Андрущенка на запитан� ня, які ставляться на сайті www.avp.npu.edu.ua. Добрий день! Шановний ректоре, хочеться конкретики. Скажіть, будь ласка, екзамен “автоматом” все�таки можна буде отримати чи ні? Адже наші дирекції повідомили про те, що екзамен має здаватись письмово. Марія. Шановна Маріє! Розумію, що сьогодні це питання дуже турбує студентів. Я вва& жаю, що складання іспитів письмово – ціл& ком допустима форма контролю в універси& теті. Для викладачів і керівництва навчаль& ного закладу важливо, щоб студент проде& монстрував хороші результати під час нав& чання, тобто пріоритетнішою є якість знань, а не сама форма їх контролю. Водночас варто зважити й на те, що є в університеті ряд дисциплін, з яких іспити інакше, ніж усно, просто неможливо провести. Але я впевнений, наші студенти справляться з усіма формами контролю. Шановний Вікторе Петровичу! У нас в університеті є чудова астрономічна обсерваторія, але ремонтувати її ніхто не збирається. Я вже скоро закінчу уні� верситет, а вона так і не працює. Чи пот� рібна обсерваторія університету? Василь, студент фізмату. Дякую, Василю, за запитання. Розумію Ваше занепокоєння, але можу запевнити, що найближчим часом обсерваторія буде повністю відновлена. Більш того, нещодав& но ми налагодили тісну співпрацю з Голов& ною астрономічною обсерваторією Націо& нальної академії наук України. Її директор Ярослав Яцків – почесний доктор нашого університету – люб’язно зголосився допо& могти з технічним найновішим обладнанням університетської обсерваторії. Впевнений, для студентів це буде неабияким подарун& ком. Шановний Вікторе Петровичу, наш університет – найкращий педагогічний виш України, але ж чому тоді викладач, старший викладач або доцент, профе� сор отримують таку “найкращу” заробіт� ну платню у 1500�2500�3000 грн. У Києві за ці копійки складно навіть вижити. Викладач. Розумію занепокоєння викладачів щодо цього питання. Та, на жаль, заробітна палата у державних закладах встановлюється дер& жавою. Усі викладачі і працівники Націо& нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова – талановиті науков& ці і педагоги, справжні фахівці своєї справи. Усвідомлюючи, що часто заробітна плата драгомановців не відповідає їх інте& лектуальному вкладу у свою роботу, ми пла& нуємо для співробітників різноманітні над& бавки від 30 % до 50 %. Якщо Ви особисто з якоїсь причини не отримуєте такої надбав& ки, то зверніться з відповідною заявою до директора інституту чи до мене особисто. Впевнений, ми це питання залагодимо. До того ж сподіваюся, що з отриманням університетом статусу дослідницького й заробітна плата наших педагогів зросте. Працюймо, і спільними зусиллями ми всьо& го досягнемо. Слава Україні, Вікторе Петровичу! Чи отримають стипендію за червень цього� річні випускники нашого університету? Героям Слава! Запевняю вас, шановні студенти, стипендію за червень усі отрима& ють. Шановний Вікторе Петровичу! Чи хотілося б Вам зараз опинитися на сту� дентській лаві? Знову лекції... Знову семінари... Знову сесія.... І чому? Дякую! Денис. Хороше запитання, Денисе. Звичайно, мені дуже хотілося б повернутися в студент& ські роки. Лекції, семінари, сесія – це все другорядне, а от друзі, молодість, перспек& тиви – головне, що залишається у пам’яті на все життя. Тому ще раз його відчути дуже хочеться. Цінуйте й ви свою молодість, живіть повним життям. 2 ЗУСТРІЧ З МУДРИМИ НАСТАВНИКАМИ 4 КВІТНЯ 2012 РОКУ відбулася зустріч ректора Віктора Андрущенка та вчених&академіків вишу. На розмову зібрали& ся доктор філологічних наук, професор, академік Національ& ної академії педагогічних наук України Любов Мацько, док& тор педагогічних наук, професор, член&кореспондент НАПН України Ольга Ярошенко, доктор фізико&математичних наук, професор, академік НАПН України Микола Шут, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Віктор Синьов, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Мирослав Жалдак, доктор педагогічних наук, про& фесор, академік НАПН України Володимир Бондар, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Віталій Бондар і перший проректор з економіки та організації нав& чально&виховної роботи НПУ Олег Падалка. внутрішнє бажання й покликання, і інколи може не вистачати єдиного поштовху, підказки, у якому напрямку йти, на що звернути увагу, що доопрацювати. Авторитетними наставни& ками і вчителями у цьому для молодих науковців можуть стати саме академіки, метри сучасної науки, які фактично й симво& лізують цю ж науку в її різних іпостасях. Попереду ще багато роботи, але шлях подолає лише той, хто йде Науковці обговорили повсякденні питання життя університету Зокрема особливу увагу Віктор Петрович зосередив на проведенні спільно з іншими науковими структурами педаго& гічного лекторію за життєписом і діяльністю видатних поста& тей в українській педагогічній науці, а також організації акаде& мічного лекторію з проблем гуманітарного розвитку “Націо& нальний культурно&освітній продукт: реалії та перспективи”. Другим аспектом розмови стало ще й інтенсивне залу& чення до наукової і дослідницької роботи молоді, студентів і аспірантів університету, адже юні драгомановці мають велике Конференція Актуальні проблеми практичної психології 29 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ в Інституті педагогіки і психоло& гії НПУ імені М. П. Драгоманова з успіхом відбулась Всеукра& їнська науково�практична конференція “Актуальні про� блеми практичної психології”. Вона була організована на честь 20&річчя кафедри психології і педагогіки, яку очолює видатний педагог, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту педагогіки і психології НПУ імені М. П. Драгоманова Володимир Бондар. Відкрив конференцію академік Володимир Бондар. Вітальне слово від ректорату передав проректор Богдан Андрусишин. У науковому заході брали активну участь аспі& ранти та науковці з різних вишів України, а також студенти психологічних спеціальностей. Позитивне враження на уча& сників конференції справили виступи сучасних психологів та науковців, зокрема: академіка, доктора психологічних наук, професора Івана Беха, кандидата психолологічних наук, директора Українського науково&методичного центру практич& ної психології і соціальної роботи Віталія Панка, академіка НАПН України, доктора психологічних наук, професора Тама� ри Яценко. Особливим досягненням у роботі конференції, окрім сек& ційних засідань, учасники вважали майстер&класи, присвячені новітнім технологіям та сучасним методам практичної психо& логії. Серед них особливо запам’яталися майстер&класи ака& деміка Тамари Яценко, професора Каліфорнійського універ& ситету Юрія Медвін, віце&президента Професійної Асоціації Дитячих Аналітичніх Психологів Інни Кирилюк, тренера Київ& ського Гештальт Університету Михайла Фризюка, арттера& певта та гештальттерапевта Ірини Шульженко�Клочан. Загалом конференція “Актуальні проблеми практичної психології” пройшла у теплій та дружній атмосфері і справила приємне враження на всіх гостей Інституту педагогіки і психо& логії НПУ імені М. П. Драгоманова. Єгор КУЧЕРЕНКО, викладач кафедри педагогіки і психології Детально поважним зібранням було обговорено й питан& ня вектора розвитку цілого університету, який за стільки років уже перетворився на одну велику родину, тому його пріорите& ти стали особистими пріоритетами кожного драгомановця. Отримання статусу дослідницького, про що вже так давно йде мова на всіх нарадах і конференціях, – справді є одним з най& важливіших майбутніх завдань. Університет розвивається кожного дня, нарощує свій і інтелектуальний, і технічний потенціал, тому таке бажання колективу є закономірним. Зви& чайно, попереду ще багато роботи, але шлях подолає лише той, хто йде. На пам’ять про зустріч та для розширення особистих бібліотек академіки отримали від ректора у подарунок два його останні чи не найпопулярніші видання “Світанок Європи” та “Україна розділена в собі: від Леонідії до Вікторії”. Як роз& повідають науковці, це для них стало особливим приємним сюрпризом. Людмила КУХ, прес�служба університету Корекційна освіта ВІДБУЛАСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКА СТУДЕНТСЬКА ОЛІМПІАДА 29�30 БЕРЕЗНЯ 2012 року в Інституті корекційної педагогіки та психології відбулася VІІІ Всеукраїнська студентська олімпіада зі спеціальності “Корекційна освіта (за нозологіями)” (з міжна& родною участю). Цьогоріч, окрім учасників з різних куточків України, а саме університетів Києва, Львова, Полтави, Бердянська, Сум, Слов’янська, Херсону, Одеси, на Олімпіаду завітали представники з Московського міського педагогічного університету, Новосибірсько& го державного педагогічного університету, Ленінградського дер& жавного університету ім. О. С. Пушкіна (Росія); Білоруського дер& жавного педагогічного університету ім. М. Танка (Республіка Біло& русь); Павлодарського державного педагогічного інституту, Казах& ського національного педагогічного університету імені Абая (Респу& бліка Казахстан); Кишинівського педагогічного університету ім. Іоана Крянге (Республіка Молдова). З вітальним словом на відкритті Олімпіади виступив директор Інституту корекційної педагогіки та психології академік Віктор Синьов. Програма Олімпіади складалася з двох конкурсних днів. Першого дня учасники писали тестові завдання, а другого – відбу& вався захист конкурсних творчих робіт учасників. Ніхто з учасників не залишився поза увагою. Окрім призових місць, були визначені окремі номінації, тож кожний студент повер& нувся додому натхнений новими знайомствами, атмосферою здо& рової конкуренції з бажанням наступного року повернутися знову вже на ІХ Олімпіаду, яка наступного року, сподіваємось, отримає статус Міжнародної. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Світлина Юлії КОВАЛЬЧУК КВІТЕНЬ 2012 �Нові формати STEP IN A WORLD C U LT U R E A N D S C I E N C E Сучасний світ вимагає, щоб студент знав іноземні мови на високому рівні, тому вища школа шукає нові форми підготовки фахівців. З весняного семестру в Інституті філософської освіти і науки для студентів третього курсу дис� ципліна “Культурологія” викладається інозем� ною мовою. Наш університет є одним серед перших в Україні, хто проводить подібний нав� чальний експеримент. Сучасність диктує нові вимоги у підготовці вчи& телів, адже для компетентності потрібно мислити глобально. Для цього слід мати зв’язок зі світом: читати актуальні джерела іншими мовами, спілкуватися з іноземними колегами. Тому в університеті впро& ваджується подібний формат викла& дання. “Для цього відібрані виклада� чі, які добре володіють іноземною мовою та мають відповідні сертифі� кати, – говорить директор Інституту філософської освіти і науки профес& ор Іван Дробот, – також важливо, щоб вони розуміли суть Болонсько� го процесу, місце університету в освітньому просторі, роль філософії і культурології в сучасному світі”. Одна з перших, хто погодився на ініціативу, доцент кафедри куль& турології Ольга Кирилова, здобувала освіту на магістерській програмі Кембриджського універси& тету, тому систему англомовного викладання знає на професійному рівні. “У цьому випадку йдеться аж ніяк не про “переклад” вже наявного, розробленого курсу іноземною мовою, а фактично про розробку всього англомовного курсу “з нуля”. Переконана, що подібний за змістом курс міг би викладатися і в західних університетах, особливо в англо�амери� канській академічній традиції”, – говорить пані Ольга. Викладач Анна�Марія Басаурі також погоди& лась взяти участь у пілотному проекті, адже вже мала схожий досвід з релігієзнавством. “З релігієз� навством при адаптації проблем не було, оскільки більшість сучасних текстів не перекладено ані укра� їнською, ані російською. З культурологією було Дозвілля складніше. Навіть переклад назви дисципліни вже є проблемним, адже в англомовному світі більш роз� повсюдженими є Cultural Studies, які за своїм пред� метом дослідження відрізняються від більш попу� лярної в нас культурології як Culturology”. Студентка Єлизавета Кисельова задоволена участю у спецгрупі, але нарікає на складність у сту& діюванні. “Виникають проблеми з англійською мовою, ледь не з першої хвилини. Пощастило тим, хто практикував її після школи. Думаю, що потрібно вводити такі курси з першого курсу, тоді буде ефек� тивніше”. Цю думку підтвердив професор Іван Дробот: “Існує проблема воло� діння іноземною мовою самими студентами. На жаль, рівень знань не завжди достатній для сприйман� ня матеріалу і проведення семінар� ських занять, тому будемо посилю� вати підготовку в цьому напрямі. Крім того, на мою думку, слід впро� вадити англомовні спецкурси за профільною спеціальністю”. Крім того, існує проблема з утриманням уваги аудиторії, адже форма потокових лекцій у цьому випадку є неефективною. “Тримати аудиторію в умовах розмови іно� земною мовою вкрай важко, адже рівень знань в усіх різний”, – говорить старший викладач Ірина Хромець, яка також бере участь в експерименті. А Ольга Кирилова підкреслює: “В англомовному гуманітарному просторі лекція ніколи не є моноло� гічною, вона завжди передбачає і дискусію, і окре� мо відведений період запитань�відповідей”. У сучасному світі володіння іноземною мовою є вагомим кроком до сучасних знань, а також можли& вістю стажування за кордоном, спілкування з коле& гами без мовного обмеження. Англійською мовою студенти вивчатимуть не лише культурологію, але й інші дисципліни. Вже з наступного року в ІФОНі читатиметься ряд курсів іноземною мовою кафе& драми філософії та філософської антропології. Міжнародна співпраця У НПУ ПЕРЕБУВАЛА Д Е Л Е ГА Ц І Я І З ТА Л Л І Н Н А 29 березня відбулася зустріч делегації з Талліннського універ& ситету, який радо запрошує наших студентів на стажування. До уні& верситету імені М. П. Драгоманова завітали: ректор Талліннського університету, про& фесор Тійт Ланд, координатор з між& народних зв’язків Тійна Мае, мене& джер з проектів щодо розвитку спів& праці Мааріка Мійл, директор Катери& нинського коледжу Талліннського уні& верситету Ольга Пастухова. Гості з Естонії не лише презентували власний університет, але й поспілкувалися з проректорами університету та очільниками інсти& тутів, намітивши шляхи співпраці між двома навчальними заклада& ми. Одними з найцікавіших стали галузі мистецтвознавства, педа& гогіки, дистанційної освіти. Також між двома інституціями були під& писані відповідні домовленості. Наступною на черзі стала зустріч безпосередньо зі студентами університету, мультимедійна презен& тація для них та консультації щодо закордонного навчання і стажу& вання з боку іноземних фахівців і проректора з міжнародних зв’яз& ків НПУ Володимира Лавриненка. Тетяна ЖУЛКЕВСЬКА Світлина Юлії КОВАЛЬЧУК Клуб веселих і кмітливих ЩИРИЙ ДРАГОМАНОВСЬКИЙ ГУМОР Студенти Драгомановського університету вміють як пра� цювати, так і відпочивати. Останнє робиться гуртом і весело, адже щовесни в нашому виші проводиться гра, яка об’єднує мільйони людей по всьому світі – “Клуб веселих і кмітливих”, фінал якого відбувся 4�го квітня. Сергій РУСАКОВ ШАХОВИЙ МАГ 14 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ на зборах любителів гри в шахи і шашки при НПУ імені М. П. Драгомано& ва створена нова добровільна громадська органі& зація “Шаховий маг”. Головою Ради ШШК обрали КМС України з шахів співробітника університету Леоніда Дробота. Основна мета і завдання ство& рення організації: – налагодження нав& чально&виховного процесу серед студентів по цим спортивним дисциплінам; – виявлення сильніших спортсменів і підвищення їх спортивної кваліфікації; – формування складу збірних команд НПУ імені М. П. Драгоманова для участі в чемпіонатах Украї& ни і інших змаганнях висо& кого рангу. Спільно з СК “Олімп” 27&29 березня було прове& дено Перший чемпіонат на першість університету з шахів серед чоловіків (студентів, викладачів, співро& бітників). У нововідкритій спортивній кімнаті гурто& житку № 3 проходив фінал, у якому змагалися по коловій системі десять сильніших спортсменів. Першим офіційним чемпіоном НПУ імені М. П. Драгоманова з класичних шахів став майстер ФІДЕ, викладач кафедри культурології Інституту філософської освіти і науки Сергій Ставрояні, який одержав дев’ять перемог в дев’яти турах. Він нагороджений шаховою статуеткою, медаллю і дипломом Першого ступеня. Два спортсмени наб& рали по 7,5 очок. Лише майстерність та багаторіч& ний досвід допомогли КМС Леоніду Дроботу в додатково призначеній партії перемогти супер& ника і стати другим при& зером. Третє місце у сту& дента фізико&математич& ного інституту Юрія Гор& бового. Призери чемпіо& нату нагороджені меда& лями і дипломами відпо& відних ступенів. Проведені шахові турніри – передноворіч& ний на “Кубок ректора” 2011 року та Перший чемпіонат НПУ з шахів 2012 року – дадуть змогу визначити склад збірних команд університету і їх участь у подальших змаганнях першості України. Всі проведені заходи допоможуть налагодити нав& чально&спортивну роботу з шахів та шашок в кож& ному підрозділі університету. У фіналі за переможне місце змагались жартами три команди: “Халтура” (Інститут філософської освіти і науки), “Лореаль&тидиш” (збірна інститутів) і “Автомат” (Інститут історичної освіти). Газета “Педагогічні кадри” виступила інформаційним партнером заходу. З великим відривом перемогла команда Інституту історичної освіти “Автомат”. Історики з першої хвилини були спрямовані на перемогу – всі жарти були виконані на високому рівні. Слід зазначи& ти, що якщо сьогодні екрани телебачення перенасичені “чорним” та “злободенним” гумором, то Драгомановський КВК відрізняється своїм щирим, відкритим і чистим гумором, що не зменшує кількість посмішок серед глядачів у залі. Останні, до речі, із задоволенням ходять на університетський КВК. Наприклад, в залі була присутня потужна студентська підтримка студентів&істориків, яка своїми гучни& ми оплесками додала команді “Автомат” сили і впевненості. Цікаво, що за інформацією прес&служби університету, у фіналь& них змаганнях не змогла взяти участь одна з найсильніших команд КВК Драгомановського університету – команда “Рецидивісти”, що могла б стати історикам сильним конкурентом на шляху до перемоги. Та все ж на “якби…” не доводиться покладатися. Вже другий за нав& чальний рік, після футбольного, Кубок ректора відправляється на вулицю Освіти, 6. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ Інформація “ПК” Світлина Юлії КОВАЛЬЧУК Більш творчо, креативніше і фартовіше 28 БЕРЕЗНЯ відбувся гала�концерт фестивалю “ФАРТ”. У цей день на сцену актової зали гуманітарного корпусу вийшли фіналісти фестивалю, які продемонстрували високий рівень своєї художньої самодіяльності. Відзначимо сучасний формат заходу, адже відбір переможців здійснюється в кожній номінації в окремі дні професійним журі. Це дає потенціал фестивалю на подальші роки, адже сьогодні саме така організація заходів приваблює молодь. Під час кастингів моло& ді таланти могли отримати професійні поради і відточити свою майстерність. Адже навіть під час конкурсів педагогічна домінанта в нашому університеті не дає про себе забувати. Світлини з концерту і імена переможців ви можете знайти на університетському сайті www.npu.edu.ua. КВІТЕНЬ 2012 3 �Інтерв’ю ОЛЬГА КОНОВАЛЕНКО: “Лиш гарні ноти у стосунках” Події педагогічної галузі висвітлює не так бага� то видань, але саме тижневик “Освіта” є справ� жнім дискусійним майданчиком для педагогів, студентів, учнів і батьків. Читачі тижневика назива� ють його “мудрою газетою” і “голосом освітянсь� кої честі”. Протягом багатьох років тижневик очо� лює ОЛЬГА КОНОВАЛЕНКО, яку люблять і поважа� ють в університеті. – Ольго Степанівно, розкажіть, будь ласка, про своє дитинство. – Моє дитинство було світлим, сповненим дивовижних вражень від спілкування з природою виняткової краси. Я виросла на берегах річки Гірський Тікич. Саме у моєму селі Буки (це Маньківський район Черкащини) наша річка зі спокійної лісо&степової перетворюється на гірську. Її тісно обступають високі, стрімкі скелі. В тих місцях вона співає, дзвенить, виблискує білим шумом. А де скелі розступа& ються – плесо всіяне округлими гранітними валунами, між якими річка також виграє і виспівує. Улюбленим заняттям дітвори молодшого віку було в Буках перестрибувати цим камінням з одного берега на інший. У мене було три молодші сестри і пару десятків вірних подруг та друзів. У кожної вікової категорії від малюків до підлітків і вже дорос& лих є там свої улюблені місця для купання й засмаги. Одне краще іншого. Мабуть, тому я дуже рано почала писати вірші. Але перший надрукований у районній газеті вірш був присвячений не природі, а моїм вчителям. До речі, я не лише в школі, але й вдома знаходилась серед вчителів. Мої і батько, і мама, і бабуся, і тітка були педагоги, працювали в школі. Їх дуже любили учні. Кожен був особи& стістю. Батько – географ, крім того що немало часу очо& лював школу, любив водити учнів у подорожі&екскурсії берегами Тікича. Мама – біолог, захоплювалась висадкою клумб, вирощуванням квітів, шкілок, ділянок. Бабуся, Ніна Миколаївна, вела молодші класи, керувала хором і учи& тельським, і дитячим, ставила навіть з першокласниками захоплюючі п’єски. – Коли ви зрозуміли, що хочете стати журналіст� кою? – У нашій сім’ї традиційно передплачували велику кількість періодики. Статті з газет і журналів часто викори& стовувались як аргумент чи доведення у якомусь профе& сійному з’ясуванні. Фахові видання допомагали моїм батькам у підготовці до уроків. А ще доводилось чути, як когось десь захистила газета. Або: “ну тут уже треба звер& татись по допомогу до газети”. Чи: “от коли б приїхали з газети”… Тому я дуже рано відчула авторитет друкованого слова. У ті часи він справді був неабияким. Коли йшлося про справедливість, засобами преси можна було реально допомагати людям. Аж тут Маньківська районка оприлюд& нила мої вірші. Почали з райцентру надходити вітальні поштівки від завідувачки відділу листів районної газети Раїси Ломачинської. Вона запропонувала мені розповіда& ти у прозовій формі про шкільне життя. Пізніше стала юнкором і “Молоді Черкащини” і “Молоді України”. Писала про те, як мої однокласники допомагали у прокладанні бруківки між селами, як ми виїздили з концертами на польові стани під час жнив, про людей і події в селі і школі. Згодом редакції почали навіть замовляти мені певні теми. Тому вже школяркою мала багато публікацій. – Ваші колеги і друзі відгукуються про вас як про патріотично налаштовану людину. Звідки у вас цей життєвий принцип? – Мабуть, генетично. По материнській лінії ведеться рід інтелігенції, які займались просвітництвом. Той же Мак& сим Іванович Мережинський, один з братів мого прадіда, під час вінчання Лесі Українки і Климентія Квітки тримав над головами вінець у Деміївській церкві. Був особистим лікарем Лесі. Став пізніше професором, видатним хірур& гом. Його новаторські наукові праці “Случай из мышечной пластики”, інші і сьогодні зберігаються в Державній медич& ній бібліотеці України. Леся для Максима Івановича влас& норуч вишила сорочку білим по білому… Про кожного з моїх предків можна писати романи. Вони були людьми обов’язку, людьми&місіонерами, що жили не для себе. Я пам’ятаю, як принесла поштарка роман&газету і бабуся Ніна Миколаївна першою прочитала Солженіценський “Один день Ивана Денисовича”. Для неї це було як висо& кий, особисто їй вручений орден, як ковток після спраги. Неймовірне, важке було у неї життя дружини “ворога наро& ду”. Але вона залишалась завжди доброю і світлою. Пере& 4 конана, що найважливіше, щоб людина не озлобилася на світ, незважаючи ні на що. Моя бабуся була вірною собі і дуже любила дітей. У неї завжди був найкращий клас. У її учнів були завжди найкращі почерки, її школярики декла& мували напам’ять цілі поеми. Родина батькової мами – міцні козаки Руденки. У 1929 році зазнали розкуркулення і висилки до Сибіру. Моя бабуся Оляна Митрофанівна зали& шилась живою тільки тому, що вийшла заміж за незамож& ника – мого дідуся Якима Трохимовича Варича. Історію нашої родини, як і історію України, “не можна читати без брому”. Звідси, напевно, і всі наші життєві принципи. Тож потрібно бути оптимістами. – Ви навчались у 70�х роках, це теж були непрості часи, особливо зважаючи на професію яку ви вибра� ли. – Це дійсно був складний період. На початку 70&х років суспільство налаштувалось на відкритість. В цей період в Україні пожвавився внутрішній національн&визвольний рух. Слідом за шістдесятниками продовжували писати твори дисиденти, користувався популярністю “самвидав”. Вий& шов на екрани “Білий птах з чорною ознакою”. Ми мали в рукописах вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, декла& мували їх. Проте, в цей же час, “державна машина” уважно за нами спостерігала. Якось нашу однокурсницю Раю Сидоренко, яка нелегально всього лиш друкаркою прац& ювала в журналі В’ячеслава Чорновола у 1974 р., відрах& ували з університету. Ми майже всім курсом ходили проси& ти за неї. Та незважаючи на те, що вона була відмінницею, її все ж не допустили до захисту дипломної роботи. Влада знаходила різні форми покарання людей, і нам за грома& дянську позицію теж знаходили спосіб відплати. Скажімо, я диплом з відзнакою отримала, а ось направлення – ні. А отже, була позбавлена права на отримання квартири. З “вільним” дипломом ми мали самостійно шукати роботи, прописки. Це було вкрай складно. Або ось прямо під час лекції у 1972 р. заарештували у нас на очах молодого викладача логіки, якого дуже любили студенти, Василя Лісового. Він відсидів багато років, а повернувся з таборів хворим, але все одно сильним духом. – Але ви знаходите такий час, не дивлячись на те, що окрім своїх службових обов’язків маєте цілу низку громадських. Адже працюєте і заступником голови Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, і членом правління Спілки викладачів вищої школи та науковців України, Творчої спілки учителів України, цілого ряду інших громадсько�культурних об'єднань. Окрім редагування шанованої “Освіти” ви заснували газету “Український вчений”, видавниче товариство “Школяр”, вашому авторству належить такий новаторський різновид навчальної літератури як газета�підручник. Що є джерелом потужної творчої енергетики? – Якщо шукаєш, бачиш і знаходиш. Якщо працюєш, & обов’язково матимеш результат. І, найперше, це мабуть добрі взаємини з людьми, які оточують. Адже “Школяр” виник тому, що потрібно було допомогти видати написане викладачами і вчителями, а в прокрустове ложе газетних сторінок не могло вміститися. Це і збірки поезії, і монографії, і навчальні посібники. “Український вчений” виник тому що серед авторів “Освіти” завжди велика кількість науковців зі специфічною проблематикою. На той час така трибуна їм була потрібна. Товариством Ващенка ми створили редакційну раду завдяки якій в науковий обіг України прийшли видані нами шість томів творів цього видатного українця. Газета&підручник також була викликана часом. Потрібно було оперативно подати школам зовсім нову навчальну інформацію. Скажімо про голодомор 1932–1933 років. Ми здійснили два потужних випуски. При тиражі “Освіти” у 1993 році 109 тисяч кожна школа отримала цю інформацію. Таким же шляхом відбувалось і з іншою тематикою. Цю нішу сьогодні вже заповнив, безперечно, Інтернет. Але класичну друковану газету Інтернет не витіснить, як кіно і телебачення не замінило театру. – Як ви вперше познайомились з Драгоманов� ським університетом? – Я змалечку знала цей виш, бо його випускником був мій батько. Одна з трьох моїх сестер – Людмила, практич& но в той же час, коли я навчалась в Київському університе& ті імені Тараса Шевченка, закінчувала Київський педагогіч& ний. До речі, теж з відзнакою. Вона розповідала про викла& дачів, студентське дозвілля, мені імпонувала атмосфера цього навчального закладу. А коли мене запросили нев& довзі на роботу в газету “Радянська Освіта”, та ще й одра& зу у відділ ВУЗів, я часто писала про кафедри, факультети, вчених, педагогів. У 1990 році у ректора Миколи Івановича Шкіля виникла цікава ідея експерименту “Довіра”, що був спрямований на підтримку престижу вчительської праці та на залучення на навчання педагогічно обдарованої молоді. Це дуже масштабний проект співпраці інституту і газети. Спочатку створювався Список кращий учителів України, яким надавався статус “Довіра”. Найдемократичнішим шляхом, з допомогою листів до редакції у довільній формі від учнів, від батьків, від методобєднаннь, навіть від шкіль& них адміністрацій. Головне, з обґрунтованими поданнями. Газета в середині червня друкувала цей Список. І вже коли розпочинався прийом документів від абітурієнтів, вчителі, які отримали статус “Довіра”, писали направлення&реко& мендації своїм випускникам на навчання в цей ВУЗ. Але саме тим, у кого, на їх переконання, є схильність до педа& гогічної діяльності. Адже визначити це під силу спостере& жливому оку вчителя в процесі виховання дитини. Таких юнаків і дівчат зараховували на відповідні факультеті в результаті співбесіди. Головним важелем цієї справи була гласність. Якщо під час першої сесії студент отримував хоча б одну трійку, вчителя на наступний рік позбавляли статусу “Довіра”. Усі сесії таких студентів висвітлювались на сторінках газети. Зараховані за “Довірою” студенти показували ґрунтовну підготовку і бажання працювати в школі. І що ж? Дуже малий відсоток вчителів втрачав ста& тус, і то лише в перші роки. Далі кожен учитель, що отри& мав “Довіру”, настільки відповідально ставився до права рекомендувати, що раз на кілька років направляв одного випускника, але вже справді обдарованого. Микола Івано& вич Шкіль і декани, виступаючи на сторінках “Освіти”, називали зарахованих за “Довірою” золотим запасом і дуже високо оцінювали як профналежних. Коли універси& тет очолив Віктор Петрович Андрущенко, експеримент “Довіра” було підсумовано схвалено і переведено в про& граму “Довіра”. Лише зовнішнє незалежне оцінювання змусило цю програму призупинити. Але практика свідчить – схильність до педагогічної діяльності має бути визна& чальною при доборі в педуніверситети. Уніфікація на знан& ня дат і фактів тут не зовсім доречна. Тому сподіваюсь, що на цей спільний проект Драгомановського університету і тижневика “Освіта” іще чекає ренесанс. З Віктором Петро& вичем Андрущенком в університет прийшли новаторські форми навчальної і наукової діяльності, тому на сторінках тижневика “Освіта” дебютувала дуже популярна і цікава рубрика “У флагмані вищої педагогічної школи України”. Сьогодні у Драгомановському університеті атмосфера воі& стину університетська. Різностороння творчість, яка об’єд& нує як студентів, так і викладачів. Драгомановський універ& ситет демонструє високу європейськість. Тут для кожного створено грунт, щоб відбутися. — Які ваші плани на найближчий час? – Щодо співробітництва з Драгомановським універси& тетом, то сподіваюсь, що поновить діяльність “кафедра на виробництві” на базі нашої редакції для студентів спе& ціальності “видавнича справа та редагування”. Вважаю, що це плідний взаємозбагачуючий проект і для тижневика “Освіта”, і для університету. Маю намір підготувати і прочи& тати студентам, які вивчають педагогіку, наскрізні спецкур& си “Освітянська періодика як джерело нових знань” та “Медіаосвіта – невід’ємна складова сучасної дидактики”. Продовжу в редакції індивідуальну роботу зі студентами& драгомановцями, які мають хист до репортерської діяль& ності чи художнього слова. Щодо особистого, то нині верстається кілька моїх кни& жок. Вони не є зовсім новими, але значно доповнені і реда& говані. Одна з них – це книжка нарисів, яка виросла із попе& редньої збірки “Бджола любові потребує”. Після першого видання у 1998 році було багато написано і надруковано в газеті про цікавих особистостей, тому виникла ідея про нову книжку. Спочатку вона мала робочу назву “Сучасни& ки”. Але потім, аналізуючи зміст, я перейнялася тим, що сучасники – це всі. І позитивні, порядні, і ті, хто не зовсім такий. А мої ж герої – унікальні. Тому, в кінцевому варіанті, книжка носитиме назву “Коло людей вражаючої порядно& сті”. Бо найважливішою рисою всіх героїв моїх нарисів – педагогів, студентів, учнів – є висока людська порядність. Це буде об’ємна книжка, яка, сподіваюсь, стане корисною і цікавою читачеві. І, найголовніше, – намагатимусь, щоб цікавою і необхідною для педагогів залишалась “Освіта”. Спілкувався Сергій РУСАКОВ КВІТЕНЬ 2012 �Ювілей С П Р А В А Коли б ми врешті позбавились знеособлення! Вчила держава, перемагала держава, будувала держава. Коли б! Тоді ми прочитали б імена тих перемог, будов, відкрит� тів. Адже все рукотворне в цьому світі – справа конкретних людей. Одержимих, наполегливих, силь� них. І знати їх – також справа честі. Одне з таких імен – ОЛЕГ ПАДАЛКА. Вчений, педагог, патріот. Родовід його – славний. Тому цілком під& свідомо, але повсякчас керується одним – бути гідним своїх витоків, дідів&прадідів і, зви& чайно, батьків. Звідси така самодостатність і така врівноваженість. Дідусь Іван – мамин батько, викладав у його рідному селі Горобіївці математику. Мав яскравий педагогічний талант, досконало володів таїнами найшанованішого шкільного предмета, майстерно передавав їх дітям. Був уособленням справжнього сільського інтелі& гента. Олегові не довелося з ним спілкувати& ся. Поліг Іван Побідаш на фронті. Але ті, кого він навчав, отримали від нього таку життєву формулу істинності, такий алгоритм поряд& ності, завдяки яким вони вже ніколи не могли стати заложниками обставин. Напевно, й те, що старше покоління Горобіївців зовсім абстраговано все&таки бачило в Олегові від& світ Івана Пилиповича Побідаша, вплинуло на його долю. Мешканці тієї ж рідної Горобіївки в Сріблянському районі на Чернігівщині, де виростав, де відбувались перші і головні побачення з дійсністю, встановили пам’ятник його другому дідусеві – Федоту Григоровичу Падалці, батькові його батька… Олег це ніко& ли не афішує. Такий характер. А дід же був у селі організатором, господарем, хазяїном. Ці якості безслідно не зникають, лише відточу& ються і стають яскравіші в наступних поколін& нях. Головне, щоб не переривалась ниточка духовного зв’язку між ними. У долі малого горобіївського хлопчика Олежика Падалки цим передавачем і обере& гом, уособленням людських чеснот стала бабуся Євдокія, мамина мама, дружина шанованого всіма односельцями вчителя математика, вдова фронтовика. Сьогодні з висоти прожитого і вже власного досвіду спілкування з онуками Олег Семенович розу& міє, що домінантою унікальної особистості бабусі Євдокії була любов, яка в кожній іпо& стасі робила її надзвичайною. Найбільше вражала Олега в бабусі любов до знань, до традицій. Вона тримала в пам’яті більше трьохсот віршів і могла в слушну хвилину зачитати потрібний. Знала безліч пісень. А в родині грали на багатьох інструментах, співа& ли, відділяючи тим непосильну фізичну працю, нужденність побуту від високості духу. Бабусю надзвичайно вивищувала внутрішньо іпостась дружини вчителя. Шкода, що сьо& годні дівчатка не мріють вийти заміж за вчи& теля. І причин на те дуже багато. В ті ж далекі роки це було предметом гордості. І Євдокія Іванівна, одружившись, намагалася разом зі своєю мамою перебрати на себе усі госпо& дарські турботи, аби тільки дорогому Іванові вистачало часу на читання, перевірку зоши& тів, підготовку до уроків. Адже він – Учитель. А вона безмежно кохає його. Сама ж бабуся Євдокія з молодості навчилась добре шити і в ті часи була в селі не менш шанованою і зат& ребуваною людиню. До неї звертався в Горо& КВІТЕНЬ 2012 біївці майже кожен. Приймала людину сер& дечно, намагалась задовольнити бажання і особливості. Сьогодні цій професії дали гучні найменування дизайнера, модельєра, а тоді вона просто розуміла, що дуже потрібна, людям бо готового одягу не продавали. А щоб вижити, ще тримала немале господар& ство, встигала погодувати, повичищати, під& стелити, напоїти, обсапати, скопати, подої& ти… А в душі – неповторність поезії, дореч& ність моменту для вірша або час для цілої легенди&оповіді, та велика мрія, щоб донечка Вірочка пішла татовим шляхом, щоб також стала вчителькою. А вона зростає дуже допи& тливою, старанною і доброю. Материна мрія стає її власною метою. Тож закінчивши школу, вступає до Ніжинського учительського інституту, по закінченню якого повертається вчителювати в Горобіївку. Розумна, красива, інтелігентна і своя. Село від Віри Іванівни, звісно ж, в захопленні. Тому й пару чекати не довелося, втратив серце за нею достойний місцевий юнак, добився права на руку і серце. Молодих Падалок, Семена й Віру, обєднувала не лише відданість рідному краю. Вони стали колегами&вчителями і все життя далі сіяли вічне поруч, пліч&о&пліч. А первіст& ком їхнім став Олег – дитина любові і безмеж& них сподівань. Вдома зростав в атмосфері педради, постійного навчання. Бо мама вступила ще і на історичний факультет Харківського універ& ситету. Роки дошкілля для Олега асоціюва& лись з постійними маминими сесіями, підго& товкою до них, проводами й зустрічами. А в той час уроки народної педагогіки надавала Олегові бабуся. Під її опікою поглинав світ природи з його чіткими законами і взає& мозв’язками. Бабуся володіла ними, як піа& ніст&віртуоз клавішами інструмента, підси& люючи увагу, занурюючи у спогад, розгор& таючи краєвид. Поява сестрички Аллочки не ослабила міцного духовного контакту Олега з бабусею, вона з такою ж ніжністю продовжу& вала переливати в його свідомість вічність. З портретами, сюжетами, колізіями. Якось торкнулась Олегового чола і тихо мовила: “Вихори в тебе такі ж, як на чубі Івана”. І хлоп’яча свідомість розшифрувала: “Ти про& довжувач високовольтної лінії роду”. Ось мама закінчила історичний факуль& тет Харківського університету і паралельно набула доброго педагогічного досвіду. Її творчому вчительському масштабу Горобіїв& ська школа стала затісною. Батьки з сестрич& кою Аллою переїздять у велике село Озеряни Варвинського району. Там народжується Олегів брат Сергій. А Олег залишається з бабусею Євдокією в Горобіївці. Не тільки тому, щоб не було їй самотньо, хоча і тому. На нього відтоді покладалась більш ніж відпові& дальна місія. Щоденно з Горобіївки в Озеря& ни, а це 9 кілометрів, він несе молоко для брата. Тільки&но бабуся видоїть корову, злад& нає Олегові ношу, і він вирушає в путь. Тоді, в 1964 році, коли й за кукурудзяним хлібом сто& яли безкінечні черги, та лише за талоном можна було отримати кілограм манки для немовляти, Горобіївська корова, бабуся і надійний транспортувальник молока Олег дали можливість родині пережити нужду. Кожну грудочку по шляху від Горобіївки до Озерян і від Озерян до Горобіївки вивчили напам’ять його ноги. Непогода не бралась до уваги. Єдине поняття – “треба” – керувало хлопчиною і залишилось життєвим кредо назавжди. Крізь призму часу гіркі моменти зсілися на дні пам’яті, а світлі і приємні від безмежного спілкування сам на сам з лугами, перелісками і глибокими далями живуть у серці завжди. Школу закінчив вже в Озерянах. Про вибір шляху дискусій і бути не могло. Як бать& ко Семен Федотович, як мама Віра Іванівна – лише в педагогіку. І першою сходинкою до професії стало для підлітка Олега Падалки Прилуцьке педучилище. На вибір вплинуло те, що добра слава линула про училище в окрузі, а вирішальною стала можливість жити в Прилуках у своєї тітки. Училище вразило юнака. Рівень викла& дання, порядок, інтелектуально високі, багаті духовно викладачі. Котелевець Василь Ілліч, Лоскутов Василь Миколайович, Ткаченко Василь Микитович. Багатьох з них він вважає взірцевими й сьогодні, хоча довелося близь& ко співпрацювати з зірками педагогіки, і не лише України. А директор училища Яковенко Василь Іванович полонив юнака мистецтвом Ч Е С Т І об’єднувати спільною справою, запалювати інтерес новизною. Олег в училищі активіст, відмінник, організатор. Але характер!.. Дідів& ські гени нуртують. Математик, інтелігент делікатний толерант по Івану Побідашу і борець за справедливість, революціонер, нестримний у відстоюванні правди по Федо& ту Падалці в одній особі призводять до склад& ностей і перипетій. Замість того щоб спокійно отримати диплом з відзнакою і їхати продовжувати нав& чання до інституту, Олег Падалка неприми& ренно відстоює право друга, юнака з неза& можної родини, у протистоянні з прокурорсь& ким синком із самого Чернігова. Інцидент. І відзнаку скасовано. Направлення в школу на Сумщину. Чи жалкує? Нітрохи. Адже довів справжню вартість справжньої дружби. А крім того, отримав неповторну школу педаго& гічного становлення. Васильківська школа в Лебединському районі за сьогоднішніми мірками виявилася б опорною. А що – сильною, з традиціями. Молодого вчителя праці педколектив зустрів увагою, щиро. А побачивши, який він беруч& кий і відповідальний, довантажили фізикою, гуртками. Олег Семенович надихався дові& рою. Переповнювало його душу бажання привнести в шкільний уклад своє, нове, свіже. Разом з учнями конструює стенди, влаштовує цікаві виставки школярських поробок. З Лебединського райво у Василь& ківську школу на уроки молодого вчителя привозять членів усього методоб’єднання вчителів праці. Олег Семенович вперше ста& вить власне педагогічне авторське завдання& проблему: “А чому б школа не давала своєму випускникові не лише атестат про знання, але й перший фах?”. Авторитет молодого вчителя росте. Колеги&педагоги сприймають його як рівно& го, а в багатьох питаннях дослухаються. Адже свіжий погляд, передова думка. Йому ком& фортно у Васильківській школі. Імпонує серцю живописна Сумщина. Хто зна, можли& во з часом він перетворив би цю географічну назву на педагогічну Мекку. Можливо, їхали б до Олега Семеновича звідусіль переймати досвід. І пустив би він тут коріння, і був би щасливим. Та призов до армії розвертає життєву ситуацію на сто вісімдесят градусів. Юнак йде на службу, а демобілізувавшись, вирішує продовжити навчання. Зупинятися на досягнутому йому не дозволяє унікаль& ний авторитет мами – вчителя&методиста, вчителя&наставника, улюбленого вчителя сотень школярів, і найголовніше – вчителя, що дає глибокі знання. Радиться з татом, радиться з мамою, звіряє плани з чистими споминами про діду& ся Івана Пилиповича, вчителя математики. Перемагає те, що глибоко в серці. Йде на фізмат. У Київському педагогічному інститу& ті його студентське життя відрізнялось від життя однокурсників, що прийшли після школи. Диплом педагога і володіння спе& ціальними знаннями, досвід викладацької роботи, армійський вишкіл та ще й певна різниця у віці одразу долучили юнака до сту& дентського самоврядування, до профспіл& кового активу. А коли поширився рух сту& дентських комендантів, кандидатуру Падал& ки визначили і працівники деканату, і захо& плені дівчатка&однокурсниці, і юнаки зі сту& дентських збірних з футболу, тенісу, шахів, до яких Олег входив як надійний боєць. Комендантівські будні, коли немає над загалом вікового підвищення, коли твоє слово має важити багато, але не переважи& ти параметрів товариських взаємин, не вия& витись зверхнім або наказовим. Випробу& вання волі. Випробування такту. Він не зір& вався у прірву банальщини з вискоко натяг& нутого шпагата довіри. Пройшов ним струн& ко і чітко, вникаючи в обставини, розбираю& чись в ситуаціях, заглиблюючись у чиїсь проблеми, але його гуртожиток був затиш& ним, чистим, без правопорушень, з цікавим дозвіллям і приємним відпочинком. І все паралельно, з серйозним навчанням на дуже серйозному факультеті. Старшокурс& ником Олега навіть запросили попрацювати помічником проректора з адміністративно& господарської роботи. Де лишень не дово& дилось бувати, з ким знайомитись і спілку& ватись. Навіть заступник міністра народної освіти УРСР Віктор Пантелійович Шепотько звернув увагу на розсудливого студента з економічним мисленням. А тим часом студент пережив шален& ство пристрасного захоплення дивовижною дівчинкою з педфаку. Запала в душу інтелі& гентністю, зовнішнім аристократизмом, смаком і зачіскою, як у його мами. Танюша відповіла взаємністю. Склалася молода сту& дентська сім’я. Прекрасному випускникові, юному голові сімейства дають прекрасне напра& влення в Броварський район, дуже близько від Києва, ставка фізика в Заворичській середній школі. І можливо, тут розквітнув би його педагогічний талант. Своїм професій& ним авторитетом мама – Віра Іванівна Падалка – підтримала сина&колегу, дала кілька цікавих настанов. Обіцяла відвідати і проаналізувати синові уроки. Вони розуміли одне одного з півслова. А іноді варто було і самого лише погляду, щоб отримати відпо& відь на тривогу чи проблему. І можливо, зго& дом перетворив би перспективний вчитель на педагогічну Мекку Заворичську школу. Та його величність випадок вирішив всі питан& ня. Педінституту було відведено територію та відкрито фінансування на спорудження спортивного комплексу. Проректор з адміні& стративно&господарської роботи, людина в літах, помічником у якого донедавна пра& цював Олег Падалка, вів справу, скажімо, – розмірено. А майбутні вчителі не мали обладнаних приміщень для занять фізкуль& турою і спортом. За планом будова мала стати до ладу через п’ять років. Досвідчений застміністра Шепотько шукав можливостей пришвидшити строки. Він добре розумів, що тут варто поклада& тись на людський фактор, тому і звернувся до ректора Миколи Івановича Шкіля: “А при& дивіться&но до оцього хлопця, що помічни& ком проректора працює. От його б зараз призначити на цю посаду. Я бачу, що в нього вийде. Він підніме будову, бо має хист. Це може розв’язати проблему. Призначте його на посаду проректора. – Та ні, Вікторе Пантелійовичу, він для такої посади ще сирий, – засумнівався рек& тор. – І все таки, – не здавався Шепотько, – Що ви втрачаєте? А я відчуваю, що йому це підсилу. Микола Іванович не приймав спонтан& них рішень. Але, обдумавши поради, при& став до пропозиції. В Київському педінсти& туті з’явився зовсім молодий проректор. І результат не змусив себе чекати. Замість п’яти років, всього через один, спортком& плекс вже вводили в дію. Це був перший солідний атестат Олега про майстерність організатора, думаючого і шукаючого керів& ника з нестандартним мисленням, з еконо& мічним мисленням і психологічним, індиві& дуальним підходом до зайнятих певною справою людей. Пізніше з Миколою Івановичем Шкілем вводив у дію Олег Семенович Падалка бага& то важливих об’єктів. Нині в Драгоманов& ському університеті керівник нової генера& ції, європейських масштабів бачення Віктор Петрович Андрущенко. Він одразу оцінив Олега Падалку як сучасного лідера. Покла& дається на нього у прогностичних пробле& мах і перспективних проектах. З посади проректора призначив на новий об’єм і вищий ступінь – першого про& ректора університету. Університету, який постійно росте, і не лише в гору і вшир, сті& нами та обладнанням. Він росте духовно та інтелектуально. А спрямовують це зростан& ня нащадки істинних педагогічних династій. Олег Падалка – один з них. Людина вчинку, керований відвагою і водночас делікатністю, що живе по совісті без очікування на славу. Її сповна спізнав у попередніх поколіннях. А синам Ігорю та Роману передав вну& трішню потребу честі. І хоча в професійному вимірі вони сьогодні не займаються педаго& гікою, впевнений – кожен з них робить свою справу з честю. А серед їхніх дітей хтось неодмінно ще обере педагогічну стежку. Ольга КОНОВАЛЕНКО, головний редактор тижневика “Освіта” 5 �Інтерв’ю МИКОЛА КОТ: “НЕ ПРІЗВИЩЕ ЛЮДИНУ ПРИКРАШАЄ, А ЛЮДИНА – ПРІЗВИЩЕ” Знайти в університеті людину, яка б не знала Миколу Кота, складно. Він вміє сказа� ти добре слово другу, колезі, студенту. Кожна зустріч з ним – це свято і яскравий штрих до буднів, сповнених роботою. У квітні Микола Кот святкує 70�річчя. Газета “Педагогічні кадри” не може оминути юві� лей одного з найзавзятіших і вірних дописувачів універси� тетської багатотиражки. Вже більше ніж сорок років Микола Захарович пише цікаві і творчі статті в наш часопис. – Миколо Захаровичу, розка� жіть, будь ласка, як Ви потрапили в Драгомановський університет? – Після закінчення Жукинської середньої школи вступив до Київ& ського культосвітнього училища. За направленням комсомолу мав нав& чатися на хоровому відділенні. Та коли склав всі екзамени на “відмін& но” і лише один на “добре”, склалась дивна ситуація: мене не хотіли зараховувати. Тому через певний час вступив на відділ духових інструмен& тів. Отримавши диплом, рік працю& вав у Києво&Святошинському район& ному відділі культури Київської обла& сті. У цей час для галузі культури виділяли вкрай мало грошей, мені і довелось піти працювати на завод. Вступив на вечірнє відділення Київ& ського державного інституту культу& ри і мистецтв імені О. Є. Корнійчука на бібліотечний відділ. Розуміючи, що потрібна фундаментальна освіта, через рік вступив ще до одного вишу – Київського державного педагогіч& ного інституту імені М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова) на ста& ціонар дефектологічного факультету. Почав отримувати стипендію у роз& мірі 40 крб. Але у 27 років мене викликали на службу в армії. Повер& нувшись через два роки, поновився в інституті. – І відтоді повністю “порідни� лись” з університетом? – Так. Повернувшись з армії, повністю занурився в навчання на дефектологічному факультеті. Брав активну участь у художній самодіяль& ності, став дописувачем університет& ської газети “Педагогічні кадри”. У мене було захоплення фотографува& ти, тому багато світлин розміщували& ся у цьому часописі. З часом мені запропонували очолити кінофотола& бораторію. Пропрацювавши чотири роки, став завідувачем лабораторії технічних засобів, брав активну участь у будівництві гуртожитків, спортивного корпусу та ін. Згодом пройшов за конкурсом на кафедру олігофренопедагогіки дефектологіч& 6 ного факультету на посаду асистен& та. З часом успішно захистив канди& датську дисертацію з проблеми під& готовки вчителя професійно&трудо& вого навчання для допоміжних шкіл під керівництвом академіка Віктора Синьова. Нещодавно випустив нав& чальний посібник “Теорія і методика виховної роботи”. До речі, вечірній факультет теж пізніше закінчив. – У вас дуже цікаве прізвище. Розкажіть, будь ласка, про його походження, чи вплинуло воно на ваш характер? – Щодо походження, то тут складно однозначно відповісти. У нас майже все село мало це прізви& ще. Чесно кажучи, я в молодості його навіть соромився. Та хтось мені ска& зав “Не прізвище людину прикра& шає, а людина – прізвище”. Тоді в мене повністю змінилося ставлення до прізвища, себе та й світу загалом. У 60&х рр. досліджував і з’ясував, що людей з прізвищем Кот в Україні небагато. Хоча пізніше по життю зустрічав і відомих особистостей з таким прізвищем. – Миколо Захаровичу, розка� жіть, як ви познайомились з дру� жиною? – Повернувшись з армії, я осе& лився у гуртожитку на вул. Гоголів& ській. Кімнати були переповненими, та жили дружно. Якось була моя черга прибирати, і, зібравши білизну, я спу& стився у підвал до пра& цівниці гуртожитку. Але там були лише три дів& чинки. Я їм залишив білизну і попросив зайти в кімнату і повідо& мити, коли повернеться працівниця. У кімнаті, якось забувши про речі, сів обідати, аж тут вбі& гає дівчина і нагадує мені. Зрозумів, що вона мені подобається. Одного разу зустрів її в коридорі і запросив у кіно, а вона нічого не відповіла. Наступно& го разу знов запрошую, а вона ска& зала, що запитає дозволу в матері. Через кілька днів знов її зустрічаю і запитую “Що мама відповіла?”. “Мама дозволила”, – відповідає. Тоді я її вже остаточно запросив в кіно, і ми з Наталею до сих пір разом. Дру& жина захистила кандидатську і пра& цює нині доцентом в Інституті розвитку дитини НПУ імені М. П. Дра& гоманова. У 1974 р. в нас народилась донька, а через п’ять років народив& ся син. Донька навчалась на природ& ничо&географічному факультеті нашого університету і зараз працює в туристичному бізнесі, син – майор СБУ. Крім того, зростає онук – Наза& рій Кот. Йому три роки. – Яке місто для Вас близьке за духом? – Для мене кілька міст є близьки& ми. Звичайно, це Київ, який сподо& бався ще під час шкільних екскурсій, коли ми приїжджали в столицю. А також Одеса і Львів. Пам’ятаю, як я мріяв відвідати Одесу, тому напро& сився поїхати і зробити фоторепор& таж студентської практики. Таким чином у 1972 р. вперше побував в Одесі. Назву також Чернігів і Харків. Дуже гарні і вражаючі міста. – Яка пісня для вас найбільше значить? – Безперечно, це пісня “Рідна мати моя”. Зі шкільної лави вона для мене багато що означала. – Чим Ви сьогодні займає� тесь, окрім викладання? – У профкомі викладачів відпові& даю за культурно&мистецький напрям. Проводимо екскурсії Украї& ною. Зараз, на жаль, через фінансо& ву кризу екскурсій стало менше, але восени чи весною обов’язково виїж& джаємо. Зі студентських часів брав активну участь у раді ветеранів. Я був їхнім постійним супутником. Вони мене вважали “бойовим другом”, і я до сих пір беру участь у їх раді. Важливу роль для мене відіграє газе& та “Педагогічні кадри”, до якої регу& лярно пишу статті. – Вас знають як енергійну людину. Поділіться, будь ласка, рецептом завзятості. – Я виріс на Десні. І вся та енер& гія природи і річки жевріє у мені все життя. Коли дуже втомлююся на роботі, то їду на малу батьківщину. Там буквально за кілька годин стає краще, відновлюються сили. Чисте повітря, мальовнича природа і співи. Пісенна творчість місцевих мешкан& ців з дитинства мене вражала, зро& став під мелодію українських пісень, які залишилися в наших серцях назавжди. Це була неймовірна краса, яка дала мені заряд на все життя. Також на мене суттєво впли& нула одухотворена атмосфера Киє& во&Печерської Лаври, де я провів чотири роки свого життя, навчаю& чись у культосвітньому училищі. Науково)практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” Саме під такою назвою відбулася XIV Міжнародна науково&практична конференція 20&21 березня у м. Києві. Це авторський проект молодіжного об’єд& нання “Євроклуб”, незмінним очільником якого висту& пає доктор соціологічних наук О. М. Дікова�Фавор� ська. Організаторами конференції виступили “Євро& клуб” та Інститут соціології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгоманова На адресу оргкомітету надійшло понад 200 робіт, з яких рекомендовано до друку та видано в збірці наукових праць 127. Соціоло& ги з України, Білорусі, Росії, Німеччини, Індії, Півден& ної Африки представили своє бачення проблем, що були запропоновані для обговорення. На пленарному засіданні виступили як провідні вчені&соціологи: В. Б. Євтух, О. М. Балакірєва, Н. В. Коваліско, Г. П. Мозгова, Вальтер Шпехт, О. М. Дікова�Фаворська, так і молоді науковці: О. О. Стрельник, І. С. Нечитайло, О. В. Хижняк, Пінар Керібар. З привітальним словом виступила радник Пред& ставництва Європейського Союзу з питань преси та інформації Вікторія Давидова, яка розкрила підхід європейських інституцій до забезпечення рівних можливостей громадян. Відкрив роботу конференції Б. І. Андрусишин – доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, проректор з навчально&мето& дичної роботи НПУ імені М. П. Драгоманова. Він при& вітав учасників конференції та наголосив на тому, що молодь потребує уваги соціологів, психологів та соціальних працівників, адже саме вона має забезпе& чити підтримку управлінських рішень та стати підгрун& тям в розробці ефективної молодіжної політики. Робота конференції відбувалась у творчій та демократичній атмосфері, що сприяло конструктив& ному пошуку відповідей на актуальні проблеми суча& сної молоді. Д. М. Дікова�Фаворська, кандидат соціологічних наук Добра справа “ДИТИНСТВО: КРОК У МАЙБУТНЄ” – Які ваші плани на найближ� чий час? – У посібнику, який я нещодавно випустив, описана теорія виховання, ще маю бажання написати практичні поради, методичні рекомендації до курсу “Теорія і методика виховної роботи”. Також обов’язковою для мене є активна участь у громадсько& му житті університету. Ще хочеться побачити світ, як люди живуть в інших країнах, а також мрію побачити дорослим онука Назара. – Ваші побажання читачам. – Душею і серцем тягніться до студентства. – Дякуємо за інтерв’ю. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Наталії ГРЕСЬКО Упродовж березня& квітня 2012 року студенти Інституту розвитку дитини НПУ імені М. П. Драгома& нова взяли активну участь у Всеукраїнській благо� дійній акції “Дитинство: крок у майбутнє”. Як відомо, сіяти зерно добра – головне покликання педагога. Результати про& ведення акції засвідчили, що студенти ІРД мають велике добре серце – серце доброчинне! Мета акції – привернути увагу молоді до реалій життя дітей у складних умовах сьогодення, активізу& вати громадянську позицію українського студентства, сприяти задоволенню духовних потреб дітей, які поз& бавлені батьківського піклування, дітей&інвалідів та дітей з неблагополучних, багатодітних та малозабез& печених сімей, запалити серця громадян України вог& ником Любові, навчитися бути небайдужими до про& блем обездолених дітей, подарувати увагу та тепло дітям, слугувати гідним для наслідування прикладом іншим людям, які прагнуть творити добро. КВІТЕНЬ 2012 �С О Ц і А Л Ь Н і М Е Р Е Ж і ГАЗЕТА “Педагогічні кадри” продовжує тему соціальних мереж та їх взає� Сьогодні публікуємо серію інтерв’ю Сергія Русакова з викладачами нашо� модію з педагогікою і вихованням. Протягом минулого року ми підіймали її в го університету. Ми прагнули дізнатись, як вони використовують соціальні матеріалах “В контакте без контакту” Єгора Кучеренка (№ 10, грудень 2011 � мережі, чи листуються зі студентами і як вони ставляться до них взагалі. р.), “Студенти, викладачі та соціальні мережі” Олександра Козинця (№ 4, кві� Якщо у вас є роздуми на тему соціальних мереж і ви хочете ними поділи� тень 2011 р.), “Троянський кінь соціальної мережі” Сергія Русакова (№ 1, тися – запрошуємо вас на сторінки нашого видання. січень 2011 р.). “ГАРНА МОЖЛИВІСТЬ ПОЧУТИ СТУДЕНТА” – Як давно ви зареєстровані в соціальній мережі? – Одразу, як отримав розповсюдження в Україні “ВКонтак& те”. Спочатку обережно ставився до соціальних мереж, оскіль& ки вони оприлюднюють багато інформації. Але потім, спілкую& чись з молоддю, зрозумів, що це гарна можливість почути сту& дента, розповісти, якою справою займаєшся, що бачив, де був, які роботи написав. Персональний сайт нібито потужні& ший для того, щоб представити особистість в Інтернеті, але соцмережа більш динамічна. Якщо мені потрібно когось знай& ти чи поспілкуватись з кимось – головне, щоб ця людина була в “онлайні”, і за лічені секунди вже встановлено зв’язок. Володимир Бех, – Тобто вас зацікавила мобільність, оперативність, професор, доступність… перший проректор – Так. Також я б додав, що це гарна іміджева річ. Якщо сту& денти хочуть з тобою спілкуватися, вони тобі довіряють, можуть на рівні звернутися до тебе, то це дуже зручно. – Ви спілкуєтесь зі студентами “ВКонтакте”? – Так. Якщо є можливість привітати з днем народження, коли висвічується нагадуван& ня. Інколи студенти ставлять запитання майже про всі складові нашого драгомановсько& го життя. – Ви особисто ведете сторінку? – Сторінку у соціальній мережі я веду самостійно. Якщо з сайтом мені допомагають, бо потрібно праці перевести в pdf&формат і завантажити їх, то “ВКонтакте” – особисто. Це як мобільний телефон, лише побудований на інших принципах. – Але ж це скорочує певну дистанцію між студентом і викладачем з погляду класичної педагогіки. Постає, наприклад, питання субординації. – Знаєте, я така людина, у якої немає проблем у спілкуванні. По&перше, я не дозво& ляю собі “фамільярничати” зі студентами. По&друге, якщо є якась “революційна” пропо& зиція, то одразу викидаю в спам. І більше її немає. – Як ви ще використовуєте соцмережі? – Все ж ставлюсь до них обережно. З одного боку, вони роблять добру справу стосов& но презентації у віртуальному просторі. Ти стаєш доступний будь&якому користувачу. Якщо, наприклад, взяти Skype, то я спокійно спілкуюся з викладачами з інших країн. Дві клавіші натиснув – і я, наприклад, уже розмовляю з нашим представником у Китаї. Також мене часто саме у соцмережах знаходять друзі, з якими колись спілкувався у Москві, Софії, інших містах. Але не варто цим захоплюватись. Вважаю, що якщо вже зареєстрований “ВКонтакте”, то цього достатньо. Є внутрішнє відчуття неспокою. Через такі мережі можуть проникнути в твої картки, мобільний телефон, і це насторожує. Наприклад, до сайту “Одно& класники” ставлюсь обережно і на всі пропозиції не відповідаю. Друзі хай вибачають. Якщо хочуть мене знайти, то краще електронною поштою та на особистому сайті. “СПІЛКУВАННЯ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ БАГАТО” – Ірино Віталіївно, ви лише нещодавно зареєструвались в соціальній мережі. Що спонукало вас до цього? – Учасником соціальних мереж я є з березня 2011 р. Термін досить незначний. Зареєс& трувалася у “Фейсбуці” та “ВКонтакте”. Все вийшло спонтанно і особисто мною не планува& лося. На пошту надійшло якесь запрошення, я клікнула раз&другий, а далі – я зареєстрова& на у ФБ. А у ВК змушена була це зробити, оскільки не могла без сторонньої допомоги вхо& дити в групу театру “Вавилон”. Все дуже і дуже банально. Зареєструвавшись, зрозуміла, що це має ряд своїх переваг. По&перше, це щось зовсім нове і незвідане. Просто цікаво. По& друге, це нові можливості, які треба навчитися з розумом використовувати. По&третє, це форма дуууже своєрідного, але симпатичного спілкування. Про недоліки поки що говорити не хочеться. Вони є, але з ними боротися дуже просто – не заходити в соціальні мережі. Та й годі. – У вас в “друзях” є сту� денти. Чи спілкуєтесь з ними в онлайні? І як ставитесь до такого рівня спілкування? – Я не хочу брати це слово в лапки. Так, друзі є. Як “ВКон& такте”, так і у “Фейсбуці”. До речі, деякі з них зареєстрували& ся в ФБ за моєю порадою і не шкодують про це. Спілкуюся в онлайні. Зро& зуміло, що коло такого спілку& вання, якщо йдеться про регу& лярність, обмежене – 6&7 дописувачів. Але й з іншими обмінюємося коментарями та посиланнями. Ставлюся до цього абсолютно нормально. Онлайн&спілкування дозво& ляє максимально швидко обмінюватися інформацією. Окрім цього, таке спілкування стає до певної межі (а її зав& жди, цю межу, навіть при особистому спілкуванні, визна& чає старший!) неформальним і невимушеним. Залиша& ється повага, але зникає офіційність. Мій співрозмовник у онлайнівському режимі може мені сказати про себе чи свої проблеми те, що ніколи не сказав би віч& на&віч. До мене зверта& ються за порадою, Ірина Савченко, пишуть про свої успіхи чи доцент, директор невдачі, просто діляться Центру культури і думками. Спілкування мистецтв ніколи не буває багато, особливо якщо йдеться про нашу професію. – У соцмережі розміщується й особиста інформа� ція. Чи не боїтесь її оприлюднювати перед великою віртуальною аудиторією? – Я не оприлюднюю інформацію, якої соромлюся або яка б могла бути використана проти мене. Це якщо йдеть& ся про фото. Все, що пишу у коментарях, можу повторити будь&де і будь&коли. Адже пишу тільки те, за що не сором& но і у що вірю. В цілому, я людина достатньо відкрита для загалу. Вважаю, що це одна із професійних рис і професією зумовлена. “ВАЖКО ЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ У ФУТЛЯРІ” – Ольго Олексіївно, як давно ви зареєстровані в соціальній мережі? І що вас спонукало до цього? – Я зареєструвалася кілька років тому, але лише остан& ні два роки є активним користувачем. Стимулювала участь у міжнародних конференціях та літніх школах, що збільшує кількість контактів та породжує необхідність поширювати інформацію стосовно різних заходів. – У вас у “друзях” є студенти. Чи спілкуєтесь з ними в онлайні і як ви ставитесь до такого спілкування? – Спілкування зі студентами “ВКонтакте” – одна з Ольга Кирилова, головних причин “укорінення” викладачів у цю соціальну мережу. Насамперед, через зручність та швидкість переда& доцент чі інформації: як навчальної, так і загальнокультурної (сто& кафедри совно заходів наукових, мистецьких). Навчальну інформа& культурології цію для групи можна “вивісити” в “статус”, у “нотатках” – питання до семінару чи заліку, або ж оцінки з предмету, не чекаючи їх оголошення на занятті, створити групу з окремого предмету. Консультувати онлайн стосовно курсо& вих чи дипломних також зручно. На якісь додаткові події (лекції зарубіжних лекторів, кінолекторії) найзручніше запросити через “Зустрічі” у соцмережі. Тому таке спілку& вання, насамперед, оперативне й суттєво полегшує життя і мені, і студентам... у ряді аспектів. – Чи траплялися якісь прецеденти, що виходили з ряду традиційного спіл� кування “викладач – студент”? Якщо так, то як ви реагували? – Дивлячись, наскільки вузько трактувати межі подібного спілкування... Я вважаю, що сама специфіка моєї спеціальності полягає у тому, щоб неформальне зацікавлене спілкування, обговорення болючих екзистенційних тем, обмін “позапрограмною” інформацією наукового чи мистецького характеру стали цілком нормальними, а без КВІТЕНЬ 2012 цього академічна комунікація є просто неповною: “завдання дав – завдання отримав”. Тому й “неформально” спілкуюся, вітаю зі святами і приймаю вітання, іноді коментую фото і відповідаю на коментарі. А “лізти в душу” одне одному ні я, ні студенти ніколи не намагалися. – Раніше в Європі викладачі жили в університетському містечку і молодь у будь�яку мить могла звернутись до викладача. Виходить, що соціальні мережі дають нам цю можливість сьогодні. Але це дещо суперечить традиційній педа� гогіці... – Я сама свого часу жила у подібній системі, бо Кембріджський університет до сьогоднішнього дня за цією системою працює і індивідуальна робота викладача зі студентом відбувається в режимі супервізій: викладач має години консультацій у себе в коледжі (а не на кафедрі), і студент може прийти детально поговорити не лише про свою роботу, але й про свої проекти чи проблеми, більш або менш академічні... Оскільки ми живемо в мегаполісі і такої можливості у нас немає (і сам статус індивіду& альної роботи, будемо щирими, не визначений чітко) – то “ВКонтакте” надає саме таку можливість... – У соціальній мережі крім студентів ви ж ще спілкуєтесь зі своїми друзя� ми, знайомими. Чи не заважає тоді “дружба” зі студентами особистому спілку� ванню? Наприклад, не всі фотографії можна розмістити. – Завдяки мережі ми живемо у культурі суспільної відкритості, тому нині важко лишатися чеховським вчителем – “людиною у футлярі”. Все одно про людину знати& муть більше, ніж те, що вкладається у рамки якогось там уявного “образу педагога”. Мені по&людськи приємно бачити осмислені коментарії до фото, хай навіть і дуже неформальних, а от нова схема мікроблогу все ж спонукає до стриманості і змушує не всі стихійні настрої виливати “ВКонтакте”, особливо негативні, пов’язані з роз& дратуванням. Хай краще мікроблог буде джерелом корисної інформації для студен& тів і тільки! 7 �Слово головного редактора Краще і частіше 9 квітня на ректораті заслуховувалось питання сто& совно видавнично&редакцій& ної діяльності в університеті і газети “Педагогічні кадри” зокрема. Ректорат високо оцінив роботу університетського часопису. Говорилось про те, що газета стала більш аде& кватно відповідати сьогодніш& нім запитам колективу. Інфор& мація, що висвітлюється в газеті, стала більш доступною і різноманітнішою. Редакція газети у свою чергу висло& влює подяку всім, хто підтри& мує нас. Ми цінуємо кожну думку і пропозицію, яка до нас надходить. Творення газети є процесом постійним і безпе& рервним – відвідування захо& дів, збір інформації, написан& ня і редагування статей, про& фесійна верстка, якісний друк. Приємно знати, що уні& верситет має потребу в газеті і зацікавлений в її розвитку. Ректор університету академік Віктор Андрущенко висловив ініціативу, щоб університетсь& ка багатотиражка стала вихо& дити двічі на місяць. Це потре& бує з нашого боку створення іншої організації процесу створення газети, над чим ми починаємо працювати. Крім того, це змінить смислові акценти в газеті, адже ми змо& жемо подавати інформацію більш своєчасно і більше орі& єнтуватись на анонси конфе& ренцій, культурно&мистецьких заходів тощо. Сподіваємось, що вже в новий навчальний рік ми увійдемо з новим принци& пом роботи. Також уже у травні стане відомо, хто став цьогорічним переможцем конкурсу “Доти& ком пера”. Призовий фонд конкурсу є одним з найбіль& ших в університетських захо& дах, тому до нього звернена велика увага і покладаються великі сподівання як від ректо& рату, так і від редакції газети. Вже скоро члени журі визна& чаться з найкращими, на їхню думку, матеріалами в газеті за цей навчальний рік. У склад журі, нагадую, увійшли Григо& рій Волинка, Володимир Погребенник, Ірина Савченко, Людмила Кух, Микола Дави& дюк, Сергій Русаков. Саме від них залежить, хто ж отримає матеріальну винагороду. Крім того, переможці конкурсу отримають грамоти на урочи& стому засіданні Вченої ради університету наприкінці року. Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Гордість університету ФОТО)ФART СВІТ ЗДІЙСНЕНИХ МРІЙ Нещодавно в університеті пройшов фестиваль�конкурс аматорського мистецтва “Фart”, у рамках якого відбувся конкурс фоторобіт, найцікавіші з яких публікуємо в газеті. Більше світ� лин можна переглянути за адре� сою: http://vk.com/club35409008 Олена Обух “Краплі ніжності” Нещодавно в одній з теле& передач відо& мий українсь& кий психолог& тренер сказав наступне: “Ми живемо в світі здійснених мрій”. Цю думку він аргументу& вав тим, що всі сучасні здобут& ки є втіленням мрій і фантазій наших поперед& ників. Стів Джобс, наприклад, мріяв про те, щоб його комп’ютерна фірма була популяр& ною, тому, докладаючи усі зусилля, досяг цього. Маргарита Боришовець “Magic Winter” Вікторія Тищук “Мій спокій” Марина Сороколіт “Віддзеркалення” Навесні цього року здійснилася мрія Надії Каламеєць. У січневому номері газети “ПК” були розміщені її авторські роботи і текст, де Надія розповідає про бажання ілю& струвати книжки. Вже навесні вийшла книжка поезій “Шоколадні вірші про кохання”, де особливу роль відіграють саме роботи нашої талановитої випускниці. Вітаємо Надію із вті& ленням мрії! Віримо, що це лише перший крок у її становленні як художниці. Обіцяємо стежити і повідомляти читачів газети про нові звершення художниці. Освітянський пантеон П І Ш О В У В І Ч Н І С Т Ь Ф Р О Н ТО В И К НЕЩОДАВНО, у березні 2012 р., на 91&му році життя пішов у небуття ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ РОКИТКО. Перестало битися серце ветерана війни і праці, доцента кафедри політичної економії (економічної теорії) Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Дра& гоманова), де він працював та навчався в аспі& рантурі з 1952 р. і до виходу на пенсію. Народився Василь Павлович 2 лютого 1922 р. в с. Приборськ Іванківського району Київської області. Після закінчення середньої школи в 1939 р. навчався в Черкаському педа& гогічному інституті на фізико&математичному факультеті. У 1940 р. добровільно з другого курсу вступив до Балканського училища зеніт& ної артилерії, яке достроково закінчив у 1941 р. з присвоєнням звання “лейтенант”. З жовтня 1941 р. по 1945 р. брав участь у Великій Вітчизняній війні. Перебуваючи на Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua фронті у діючій армії, обіймав посади команди& ра взводу, командира мінометної та гаубичної батарей, заступника командира полку з арти& лерії, командира окремого зенітно&артиле& рійського дивізіону. В. П. Рокитко воював на Південному, Калінінському, Західному, Другому Білоруському, Першому та Другому Прибал& тійських фронтах. Війну закінчив у 1945 р. на березі Балтійського моря після взяття м. Кенігсберг у званні “майор”. Був двічі пора& нений. Після демобілізації в 1945 р. став студен& том юридичного факультету Київського націо& нального університету імені Т. Г. Шевченка. У 1951–1952 рр. працював у Вищій партійній школі при ЦК КП України викладачем політичної економії. Згодом навчався в аспірантурі Київ& ського педагогічного інституту імені О. М. Горь& кого. Після закінчення аспірантури і до виходу на пенсію працював у цьому ж інституті. У 1958 р. захистив дисертацію і одержав науко& вий ступінь кандидата економічних наук, а у 1960 р. йому було присвоєно звання доцента. Мав 35 наукових праць. Проводив велику громадсько&політичну роботу. Був співавто& ром у підготовці матеріалів для багатотомно& го видання історії міст та сіл України, постій& ним лектором Київського обкому партії, брав участь у проведенні навчально&методичних семінарів та конференцій учителів, господар& ського активу. Нагороджений орденами “Червоної зірки”, “Великої Вітчизняної війни І ступеня”, “Богдана Хмельницького” та багатьма медалями, в т.ч. “За взяття Кенігсберга”. Мав відзнаку “Відмін& ник народної освіти”. Пішов у вічність фронтовик, захисник Віт& чизни, ветеран праці, невтомний вихователь студентської молоді, учасник підготовки вітчиз& няних кадрів, соціально активна, чуйна і добра людина. Вічного спокою Вам, дорогий Василю Пав& ловичу. Ви назавжди залишитесь у нашій пам’яті. Із співчуттям, ректорат, рада ветеранів війни і праці, профкоми викладачів і співробітників та студентів, колектив кафедри економічної теорії, колеги, друзі Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. КВІТЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1624) (квітень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 4 (1624) (квітень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/186 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/a713c4e0f2e9f7c4c60b21a13d66936e.pdf e6d2c8520a0a27eb8112a3a5f0f0e2da Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1625) (травень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 5 (1625) ТРАВЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА До Дня Перемоги Презентація ˆÂ Ú·‡ ÊË‚ËÏ Урочистості з нагоди чергової річниці перемоги у Вели� кій Вітчизняній війні у НПУ імені Михайла Драгоманова вже стали традиційними та набули обрисів глибокого вшану� вання, особливо молоддю вишу, сивих ветеранів – героїв і переможців, наставників драгомановців. Цього року захід відбувся 7 травня, у переддень великої Перемоги – свята, що єднає різні покоління, схиляючи голови перед світлою пам’яттю тих, хто зберіг мирне небо для нащадків. Після внесення бойового прапора 60!ї Армії та покладання квітів до пам’ятника Віч! ного вогню з палкими словами до гостей і глядачів звернулися член Ради ветеранів університету, доктор геогра! фічних наук, професор Іван Половина, голова Ради ветеранів НПУ, відмінник народної освіти України, учасник обо! рони Києва, Москви, визволення Поль! щі, форсування Одеру, взяття Берліна, полковник у відставці, почесний професор Драгомановського університету Микола Рябухін, голова Ради Київської міської організації ветеранів України, полковник запасу Микола Мартинов, заступник голо! ви Ради ветеранів Шевченківської районної організації м. Києва, генерал!майор Роберт Кравцов, голова Київської організації ветеранів війни, генерал!майор запасу Віктор Мальований та інші запрошені. У думках і фразах виступаючих досі відчувався гіркий біль за втраче! ними друзями, загубленими моло! дими роками, нездійсненими мрія! ми. Та разом з тим пробивала без! межна гордість і впевненість у тому, що хоч і такими дорогими жертвами, та колишнім звичайним солдатам, а тепер героїчним постатям вдалося подарувати своїм внукам і правну! кам світ без гарматних пострілів і залпів. Хвилиною мовчання пере! повнений зал згадував і дякував тим, хто не повернувся із фрон! тових доріг. У ту далеку та криваву епоху старими добре знаними мело! діями повели глядачів артисти Національного педагогічного уні! верситету імені Михайла Драгоманова: народний артист Украї! ни, соліст Національної опери імені Т. Шевченка Олександр Гурець, старший викладач кафедри теорії та постановки голосу Віктор Сачок, Євгенія Чугунова, народний вокальний ансамбль “Купава” та чоловічий вокальний ансамбль Інституту гуманітарно!технічної освіти “Журавлі”. За рішенням Вченої Ради університету, ветерани й дружини бойових командирів були відзначені особливими подяками та грошовими преміями. Герої Другої світової, працівники універ! ситету, що чимало зробили для піднесення патріотичного вихо! вання у виші, отримали золоті й срібні медалі М. Драгоманова – найвищі відзнаки університету. Відповідно до Указу президента України з метою посилення державної підтримки та за визначні заслуги і вагомий внесок у розбудову Української держави учаснику бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Миколі Рябухіну було призначено довічну державну стипендію. Найприємнішим для студентів стало оголошення результа! тів конкурсу!огляду на кращу організацію патріотичного вихован! ня в інститутах НПУ. П’ятий рік поспіль цю нагороду виборюють студентський та викла! дацький колектив Інституту природничо!географічної освіти та екології на чолі з директором Віталієм Покасем. Третьокурс! ниця Інституту гуманітарно!технічної освіти Катерина Марце� нюк отримала щорічну іменну премію Ф. І. Жарчинського. Цього ж дня ветеранів в уні! верситеті як на диво побільша! ло, адже меда! лями заслуже! них ветеранів міста Києва було відзначено пер! шого проректо! ра НПУ Володи! мира Беха та проректора з навчально!методичної роботи гуманітарних інститутів Богдана Андрусишина за великий вклад і підтримку ветеранських орга! нізацій, тісну співпрацю і взаємодопомогу. Університет пишаєть! ся своїми наставниками та дякує їм за теплу атмосферу і мудрі поради. Людмила КУХ, прес�служба університету Фотофакт КУЛУАРАМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ Верховна Рада – законодавчий орган країни, який завжди знаходиться в полі уваги як еліти так і пересіч� них громадян. Нещодавно студенти IV курсу Інституту політології та права відвідали екскурсію у Верховній Раді України. Студентська молодь із задоволенням приходить до парламенту і слухає екскурсію, яка стосується як полі� тичної історії, так і історії культури нашої держави. Інтерв’ю СТОРІНКАМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 8 травня НПУ імені М. П. Драгоманова відвідав заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, який презентував факсимільне видання “Тарас Шевченко. Альбом 1845 року”. Представив гостя студентській аудиторії ректор університету Віктор Андрущенко, подякувавши політику за віднайдену можливість поспілкуватися зі студентами про велета укра! їнського духу – Великого Кобзаря. Говорили про різне, та акцентом все ж стала поява на світ факсимільного видання “Тарас Шевченко. Альбом 1845 року”. Упорядником книги виступив відомий шевченкознавець Сер! гій Гальченко. Власне, саме за ідеєю Гальченка та Миколи Томенка новостворене видання отри! мало такий вигляд, який має зараз – повне від! творення оригіналу, у якому до сучасників дій! шов альбом Кобзаря. “До відзначення 200 ліття з дня народження Тараса Шевченка з’явилася думка про те, що можна було б зробити вагомого для популяри зації цієї постаті, що до мене ніхто ще не робив, – поділився появою задуму Микола Володими! рович, – врешті зупинився на його художній творчості”. “Я пропоную сьогодні подивитися на Шев ченка і на те, що він робив, “свіжими очима”. Наприклад, петербурзькі його колеги вважали, що якби Шевченко не витрачав часу на поезію та римування, то міг би стати всесвітньо відо мим художником. Виходить, і талант у нього був до пензля не менший, як до пера”, – резюмував Микола Томенко. Вихід одного із чотирьох збережених шев! ченкових альбомів – вагома подія для українсь! кого суспільства. Окрім того, у планах політика і мецената – широка публікація також інших аль! бомів Шевченка. Людмила КУХ Вітаємо Театр танцю “Резонанс” став пере� можцем телевізійного фестивалю “Весняні ластівки”, друге місце на між� народному фестивалі в місті Луцьк і диплом “За кращу танцювальну компо� зицію”. Інтерв’ю Нагальні роздуми Галина Мєднікова Станіслав Цибін Євро–2012 як затримана подія Одкровення стор. 4 стор. 5 стор. 6 �Кращі випускники Довірливе спілкування ЗУСТРІЧ РЕКТОРА ЗІ СТУДЕНТАМИ: НАГАЛЬНІ ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ 24 квітня 2012 року відбулася зустріч ректора НПУ імені Михайла Драгоманова зі студентами. Студенти мали можливість послухати і запитати очільника вишу про все, що тривожить, а найбільше тривожить, як виявилося, студентське гуртожитське життя. АЛІЄВА Віра Олегівна, магістр вечірнього факультету БОРЯК Альона Миколаївна, магістр Інституту мистецтв ГАРБУЗЮК Катерина Сергіївна, магістр Інституту іноземної філології ГРИГОР’ЄВ Олександр Юрійович, магістр Інституту історичної освіти Одним із запитань від спудеїв стало, так би мовити, за деякими плітками у ЗМІ, примусове виселення студентів з гуртожитків у зв’язку з ЄВРО!2012. Прокоментував цю ситуацію голова Студентської ради університету Микола Давидюк, наголошуючи, що ніякого виселення драгомановців до закінчення навчального року не буде. Аргументовано пояснив аспект перший проректор з навчально! На зустріч також були запрошені проректори навчального закла! організаційної і економічної діяльності Олег Падалка: “У шести гурто ду, директори інститутів, голова профкому студентів та студентський житках нашого університету, за планом, який доведено до керівниц ректор. Розпочали, власне, з головного – налаштування коректних і тва за Постановою Кабінету Міністрів України, має проживати 1000 дисциплінованих умов проживання молоді в університетських гурто! іноземних туристів. У червні для них буде звільнено лише ті поверхи, житках. НПУ має давній досвід того, що правила поводження в студмі! що готувалися для ЄВРО 2012”. стечку встановлюють та контролюють Студмістечко НПУ імені Михайла самі студенти. Через деякі непорозу! Драгоманова завоювало першість за міння сюди довелося втрутитися й рек! якістю умов проживання студентів і тору. викладачів серед гуртожитків вищих “Гуртожитки стосовно правил про навчальних закладів столиці. Висока живання у них знаходяться, так би мови планка, яку, відповідно, драгомановці ти, у руках студентів, а ректоратом зав не хочуть втрачати. Тримати ж марку жди підтримувалися усі мудрі студент вдасться лише спільними зусиллями. ські ініціативи, – зауважив на зустрічі Окрім того, це чи не найбільш нагаль! Віктор Петрович, – та якщо студенти но саме для вихованців НПУ – май! самі усуваються від цих питань, то дове бутніх учителів. деться підтримувати порядок адміні “Ви всі – майбутні фахівці, що стративним чином, чого б мені дуже не будуть виховувати дітвору у загально хотілося”. освітніх школах і тому вже зараз, зі Ці слова ректора стосувалися студентської лави, повинні апробо зокрема й графіку пропусків у гуртожи! вувати свої організаторські та інші Ректор відповідає на студентські запитання ток після 24.00 год. Офіційно очільник професійні здібності”, – перекона! заборонив таку можливість з огляду на ний Віктор Андрущенко. небезпеку для життя самих студентів. Але разом з тим і наголосив, що Активно обговорювалося й чимало інших питань, таких як будів! може прийняти протилежне рішення, якщо студенти домовляться на ництво нашумівшої, завдяки окремим інтернет!ресурсам, “сауни” біля спільній нараді про охорону та забезпечення належного порядку в гур! сьомого гуртожитку. Врешті виявилося, що це створення спортивно! тожитках у цей час. оздоровчого Центру для студентів Інституту фізичної культури та Проблемною виявилася, за словами деяких студентів, і ситуація з спорту. На тепер будівельні роботи призупинено, і поновляться вони, поселенням. Віктор Петрович запропонував одним зі шляхів її вирі! як заявив ректор, лише після детального обговорення на нараді зі сту! шення – централізоване створення штабів з поселення у гуртожитки. дентами ІФКС про те, чи потрібен їм справді такий Центр. А списки студентів на поселення, на думку ректора, доцільно опри! З’ясували студенти для себе й власне питання щодо виплати сти! люднювати на університетському сайті. пендій, а точніше, щодо затримки цих виплат. Віктор Петрович запев! Розглядалася на зустрічі й проблема холоду в кімнатах, який цьо! нив спудеїв, що всі виплати до літа повинні пройти вчасно, а якщо зат! горічної суворої зими дошкуляв студентам. Керівник і сам був очевид! римка на кілька днів все ж матиме місце, то швидше пов’язано із над! цем цієї складної ситуації, бо навідувався у студентські кімнати та ходженням відповідних коштів до університету. Все ж керівництво частенько розмовляв з драгомановцями. Завбачливо керівництво уні! забезпечить таку процедуру, що попереджуватиме будь!які недотри! верситету постановило уже з вересня розпочати утеплення гуртожит! мання термінів. ків і разом з тим проведення комплексних перевірок щодо систем На завершення Віктор Петрович подякував студентам за актив! водо! і теплопостачання в корпусах. До таких спеціально створених ність і плідну розмову, запросив на майбутні цікаві ініціативи універси! комісій можуть входити і студенти, що, за переконанням Віктора тету, такі як спільний загальноуніверситетський крос, День Драгома! Петровича, пожвавить роботу. нова на вулиці Драгоманова та інші. А ще запропонував спудеям про! Зацікавило юних драгомановців і зокрема поінформування сту! водити подібні зустрічі чи не щомісяця і таким чином разом творити дентів, що проживають у студмістечку, про фінансування гуртожитків Великий Драгомановський Університет. із бюджетних і позабюджетних коштів. Але, як стверджували чимало присутніх, та й керівництво вишу, ця інформація доводиться до відома Людмила КУХ, студентів, що входять в комісію з поселення, і жодне рішення з цього прес�секретар ректора питання без обговорення зі студентським активом не приймається. Педагогічний дует ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ ОБ’ЄДНАЛА ПІСНЯ ЗАБУДСЬКА Ольга Іванівна, магістр Інституту соціології, психології та управління КАТЮЩЕВА Тетяна Русланівна, магістр Інституту корекційної педагогіки та психології КОЗЯР Ірина Владиславівна, магістр Інституту педагогіки і психології 2 Чи чули ви коли�небудь, як співають наші викладачі? Ні, мова зараз йде не про лекції чи семінари, а про справжню сцену. А стало це можливим завдяки проекту “Педагогічні дуети”, який був організований студентською радою Інституту філософської освіти на честь 7�го дня народження Інституту. Взяти участь у цьому заході могли викладачі та студенти із будь!якого Інституту нашого вишу. І, хоч свою ініціативу проявила невелика кількість учасників, та все ж це не зава! дило глядачам насо! лодитися чарівним співом студентсько! викладацьких пар. Свою співочу май! стерність не побоя! лися продемонстру! вати Ірина Савчен� ко, Євгенія Біль� ченко, Єгор Куче� ренко, Сергій Руса� ков та Олександр Козинець. Заспіва! ти із улюбленими викладачами пого! дилися наші студен! ти – Тетяна Хомич, Анна Яценко, Світ! лана Біляєва, Євге! Ірина Савченко і Тетяна нія Хміль та Наталія Хомич заспівали “Глядачу в Ющенко. Яскравим девятому ряду” номером порадував “Незакінченний роман” Сергія Русакова і Євгенії Хміль глядачів і директор Інституту Іван Дробот, який разом із Іриною Зінов’євою акапельно виконав українську народну пісню “Ой, у вишневому саду…”. Та перш ніж пари почали виходити на сцену, відкрити 7!й день народження ІФОНу надали право по!справжньому народному і улюбленому для всіх студентів нашого вишу театру “Вавилон”. Вони вкотре довели, що драгомановців у велику й друж! ню родину об’єднає не лише жага знань, а й справ! жнє мистецтво. Окрім того, для студентів Інституту філософсь! кої освіти це було свято подвійне. Адже кожного року в день народження їхнього факультету оголо! шується переможець конкурсу “Кращий студент”. Цьогоріч кращою серед кращих студенти обрали Ірину Чукань – студентку 3 курсу, активістку, голо! ву студентського самоврядування гуртожитку № 5. Отримуючи нагороду від директора Інституту, сту! дентка не стримувала своїх емоцій та виглядала дуже щасливою. Гумор, пісня, танець та гарний настрій у поєд! нанні зробили неймовірне свято. Бажаємо й надалі рости, процвітати та вихо! вувати хороших студентів. Олександр Козинець і Наталія Ющенко виконали пісню “Помолимось за батьків” Антон ЮРЧЕНКО, світлини Ірини ТИЩУК ТРАВЕНЬ 2012 �До 90'річчя Миколи Рябухіна Кращі випускники Великі люди У кожного з вас День Пере� моги пробуджує в серці почут� тя патріотизму та вдячності й поваги до людей, які поклали своє життя на досягнення цієї мети. Але чомусь слово “вете� ран” згадують лише напере� додні цього свята, люди, що внесли незмірно великий вклад у наше з вами життя, так мало значать у нашому, такому банальному “щодня”. Така вже специфіка людської психіки – ми забуваємо про головне, що має в собі якусь духовну цін� ність. Неоспіваними залишаються мільйони вбитих, які зробили свої останні ковтки життя на полі бою. Ці люди, оплакані своїми рідни! ми, залишилися без імен в історії. В кожному місті чи селі обов’язково є пам’ятник невідомому солдату, але кожен з них є безіменний, хоч, можливо, десь і є викарбувані їх імена, прізвища та по!батькові. Вони у нашій пам’яті постають як один цілісний образ, який неначе сіра темна хмара майорить над нещадним словом “війна”. Варто розпочати бойові дії в ім’я того, щоб виріз! няти людину із натовпу, виділяти індивідуальність серед індивідів і врешті!решт бачити гибель людини, а не просто статистичну цифру. Це як у Ремарка: “Смерть однієї людини – це смерть, а смерть двох мільйонів – лише статистика”. Той же таки Ремарк у своєму романі “На західному фронті без змін” відображає неісто! ричний бік війни, на фоні її великих вибухів показує, як помирає маленька людина, помирають її думки і той маленький світ, який вона в собі несе. Необхідно ніколи не забувати про ветеранів, адже в їх пам’я! ті збереглося все те страждання, яке пережило людство під час “коричневої чуми”. Вони зробили багато і сьогодні просять у нас так мало – лише шанувати їх – прославляти їхні імена не лише в День Перемоги, а кожного буденного дня, коли необхідно просто уступити місце в транспорті чи допомогти перейти через дорогу. Звісно, хотілося б також відмітити нетолерантне і неналежне ста! влення держави до своїх героїв: пенсії, яких вони заслуговують, нерівноцінні тим, які отримують. Коли я чую слово “ветеран”, я в першу чергу згадую свого діда. І сьогодні, коли я заглядаю в його очі, то бачу не лише його страждання, а геройство сотень тисяч солдатів. Його розповіді ніколи не закінчувалися історіями про його власні здобутки, він пам’ятає всіх тих, з ким стояв пліч!о!пліч на полі бою і хто своїм тілом зберіг його душу. Мій дід – велика людина, саме такі повин! ні формувати свідомість молоді, щоб не допускала помилок минулого. Ветеранів необхідно залучати до шкільного й університетсь! кого життя, бо це буде корисно для обох сторін. Студенти навча! ться вірності, незламності духу та вмінню розрізняти, де добро, а де зло. А ветерани перш за все зможуть відчути себе потрібними та необхідними для просвітництва молоді. Така людина працює у нас в НПУ імені М. П. Драгоманова – це Рябухін Микола Аркадійо! вич. Він став наставником не для одного студента, і його мудрі слова пронизали не одне серце. ЛЕСУН Інна Петрівна, магістр Фізико!математичний інституту МАМЕНКО Тарас Васильович, магістр Інституту філософської освіти та науки Юлія ЛУЦЕНКО До Дня Перемоги НАД КИЄВОМ ВОРОЖІ ЛІТАКИ. 22 ЧЕРВНЯ, НЕДІЛЯ... Історія Києва тісно пов’язана з історією українського народу, історією України. Завдяки географічному положенню Київ неодноразово опинявся на перехресті воєнних доріг, і тому мешканці його зму� шені були постійно дбати про захист рідно� го міста. Значні ресурси були спрямовані на зміцнення обороноздатності і укріплен� ня території на підступах до міста. 22 червня 1941 р. кияни прокинулись від гуркоту вибухів та залпів зенітних батарей. Опівдні кияни отримали повідомлення – гітле! рівські війська без оголошення війни вдерлися на територію нашої країни. Бомбардуванню фашистської авіації піддалися міста – Київ, Севастополь, Мінськ та інші. Київ являється одним з найважливіших стратегічних напрямів країни – Київський. І тому група армій “Південь” була націлена на Київ (Київський укріпрайон УР – 1). У житті народу невблаганно насувався чорний день страшен! ної війни. Столицею України фашисти планували оволодіти за декілька днів. Остаточно вирі! шився напрям головного удару фашистських військ – Луцьк, Рівне, Київ. Опанувати Києвом стало основною мрією Гітлера. Але контрудари наших військ зір! вали плани німецького команду! вання прорватися до Києва. З початком липневих днів почалася стратегічна операція по обороні міста Києва. На підступах до Києва танкові моторизова! ні дивізії ворога вийшли на рубіж річки Ірпінь. Парад на Хрещатику був запланований на 21 липня. Кияни рішуче приготувалися до відсі! чі ворога. Проведена величезна організаційна робота серед киян по мобілізації внутрішніх ресурсів, налагогдженню будівництва польових укріплень. Магістралі міста пере! криті протитанковими надовбнями та різними загорожами. У Києві створюється міський штаб оборони. Розгортається комплектування народних воєні! зованих формувань, загонів народного ополчення. В цей час обладнано три бронепоїзди, і у кожному районі організовано батальйони місцевої протипові! тряної оборони. Позиції Київсько! го укріпрайону складалися пере! важно зі стрелецько!кулементних підрозділів, курсантів Київського піхотного училища і інших угрупу! вань. ТРАВЕНЬ 2012 До речі, серед курсантів Київського піхот! ного училища був Микола Аркадійович Рябухін – нині голова Ради ветеранів НПУ імені М. П. Драгоманова, який разом з бійцями від! бивав німецькі атаки в районі річки Ірпінь. Микола Аркадійович згадує: “Тільки ми одягли військову форму, з нас організували підрозді ли, навчили ведення вогню з ворогом. Пуля курсанта влучно зустрічала ворога, не даючи йому продовжувати топтати нашу рідну землю. Бойовий азарт надихав нас на звитягу, незва жаючи на голод і спеку. Ворог змушений був відступити…”. Успішна відсіч ворогові відчутно похитнула престиж вермахту. Часто захисниками та провідниками бійців були підлітки з навколишніх сіл, які добре знали місцевість і допомагали бійцям в ній. У найтяжчі хвилини, коли не вистачало боє! припасів, бійці озброювалися гранатами, гвин! тівками з багнетами, і несподівано для ворога кидалися врукопашну. До останнього подиху билися з фашиста! ми гарнізони дотів укріпрайону. Бої велися з надзвичайною жорстокістю, опорні пункти переходили із рук в руки, супроводжувались рукопашними боями, бійці кидались під танк з останньою гранатою. Гітлерівці сподівались на швидке захо! плення Києва, а захисникам і на думку не спа! дало залишати бойові позиції. З перших днів оборони Києва, в тилу воро! га (Клавдієво – Димер – Остер), розпочав бойові дії Перший Київський партизанський загін (“Перемога або смерть!”) під команду! ванням С. П. Осєчкіна, кадрового працівника заводу “Арсенал”, учасника Громадянської війни. У серпні 1941 р. газета “Комуніст” писала: “Шість годин тривав запеклий бій за річкою… Надвечір, коли сонце, що освітлювало поле бойових дій, зникло за далеким лісом, німці недорахували більш як 300 бійців. Народні месники захопили 28 станкових кулеметів, багато іншої зброї, боєприпасів. У цьому бою особливо відзначилися партизани: Чугась, Кот, Китаєць, Андрєєв та інші…”. За скупими рядками – героїчний подвиг багатьох патріотів, незламних духом, нездола! них фашизмом, борців за свободу і незалеж! ність нашої України, память про яких не помер! кне у віках. Про стійкість і мужність захисників Києва свідчить той факт, що понад 100 з них були представлені до звання Героя Радянського Союзу. Удостоєні цієї найвищої відзнаки 16 бій! ців і командирів Червоної Армії. Офіційні дже! рела вважають днем завершення Київської стратегічної операції 26 вересня 1941 р. На місцях колишніх боїв поросли гаї та сади. Маршал І. Х. Баграмян відмічає: “Бійці і командири Південно!Західного фронту протя! гом літа та осені 1941 р. завдали загарбникам непоправимих втрат, відволікали на себе численні сили ворожих армій. Саме ці обстави! ни примусили Гітлера зосередити у другій половині серпня основні свої війська саме на Київському напрямі. Стійкість і героїзм воїнів! захисників сприяли краху гітлерівського плану “блискавичної війни” і без сумніву суттєво вплинули на розвиток подальших подій у битві під Москвою”. Лише через 20 років з дня віроломного нападу фашистської Німеччини на СРСР, 21 червня 1961 р. Президія Верховної ради СРСР прийняла Указ про присвоєння Києву почесного звання міста!героя. Одночасно затверджено положення про медаль “За обо! рону Києва”. Її отримали понад 100 тис. колишніх воїнів, трудівників міста, партизанів та підпільників, які внесли свій вклад у захист рідного міста. Микола КОТ, доцент, член ради ветеранів МАЦЕНКО Альона Валентинівна, магістр Інституту розвитку дитини РУБАНЧУК Галина Сергіївна, магістр Інституту політології та права Савченко Ольга Анатоліївна, магістр Інституту української філології СИДОРЧУК Марина Степанівна, магістр Інституту соціальної роботи та управління ТИТЕНКО Олена Володимирівна, магістр Інституту фізичної культури та спорту 3 �Інтерв’ю Галина МЄДНІКОВА: “ЦІЛЬ МОГО ВИКЛАДАННЯ – РОЗВИНУТИ РЕФЛЕКСІЮ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТА” Розмова з Галиною Мєдніковою з пер� шої хвилини набула несподіваного пово� роту, бо викладачка відмовилась відпові� дати на питання стосовно автобіографії і попросила зосередитись саме на науко� вій діяльності. У цьому, власне, й полягає феномен Галини Сергіївни. Вона повні� стю занурена у свою діяльність і живе нею. У квітні Галина Мєднікова відсвятку� вала свій ювілей. Через призму запитань про культурологію можна вгледіти її сві� тогляд і життєві позиції. – Галино Сергіївно, що вплинуло на ваше ста� влення до життя? По!перше, навчання на філософському факультеті, коли ми могли читати Ніцше, Шопенгауера, Фройда, Солжениціна і багато інших авторів, які були у так зва! них закритих фондах, слухали лекції М. Мамардашвілі, І. Кона, М. С. Кагана, Л. Н. Когана, С. Аверинцева, В. Межуєва та інших – це вже сама по собі велика школа. По!друге, навчання у МДУ, який був в 70!ті територією свободи. У “висотку” часто приходили артисти Таганки, ми слухали В. Висоцького, Ю. Люби! мова, Л. Філатова, поетів Е. Євтушенка, Р. Рожде! ственського, Б. Ахмадуліну, кращих бардів того часу, дивились фільми А. Тарковського, Е. Ворхола. Бігали у виставковий зал на Малу Грузинську, де експонува! лись сучасні художники, не визнані владою; декілька разів ходили на виставку “Москва!Париж”, вражені авангардом. У “висотці” ми жили в справжньому інтер! національному середовищі. Було багато студентів з Прибалтики, Грузії, середньоазійських республік, іно! земців з Латинської Америки, Куби, Франції, колишніх соцкраїн, з якими налагоджувалися м’які і довірливі людські стосунки. Постійні дискусії, прогулянки, обго! ворення різноманітних питань, – все це сприяло стано! вленню мого світогляду. Життя “висотки”, спілкування і дружні стосунки викладачів і аспірантів кафедри на мене суттєво вплинули. Вихідні дні, свята ми часто проводили на дачі у нашого завідуючого кафедрою Єфіма Сулімова (між собою ми ніжно називали його “Фімушка”). Тодішні “капусники” пам’ятаю понині. Сулімов мав звання генерал!майора, пройшов всю війну, був комендантом Берліна, але насправді був дуже демократичним і людяним, дозволяв багато у межах кафедри: дискусії, розмірковування, вільні думки. Але завжди попереджував, щоб ми на всіх збо! рах вели себе обережно. – Більшість студентів відзначають, що Ви дуже вимоглива викладачка. Чому? – Так, я багато вимагаю і переконана, якщо сту! дент буде лінуватись, то не стане гарним фахівцем. Вимагаю добре знання основ, першоджерел, адже без них не буде розвитку в подальшому. Зміна свідомості не приходить одразу. Інколи студенти не розуміють, але все одно начитують матеріал. Спочатку вони меха! нічно відтворюють першоджерела, та з часом прихо! дить осягнення, і вони стають гарними фахівцями. Вва! жаю, що маю право бути вимогливою, тому, що вимо! глива перш за все до себе: ніколи не читаю лекцій з аркушів, кожна лекція – це не потік інформації, яку можна найти в Інтернеті, а певна концепція, над якою я багато працюю. – Яка ваша ціль викладання загалом? – Ціль мого викладання – розвинути рефлексію їх свідомості. У курсі культурології культура розглядаєть! ся через призму світовідчуття людини у різни епохи, пошуки сенсів буття. Художня мова кожної культури дає щось своє, неповторне для самосвідомості люд! ства. Коли ми починаємо вивчати ХХ століття, то спо! 4 чатку кубізм, абстракціонізм, супрематизм, неопла! стицизм та ін. сприймаються як щось дивне, але при! ємно, що наприкінці курсу студенти починають розумі! ти цю нову мову, завдяки якій тільки й можливо висло! вити всю складність світовідчуття людини ХХ століття. І така ситуація не лише у групах на стаціонарі. Навіть у заочників після кількох лекцій виникає рефлексія. Вони починають ставити різні питання, починають шукати відповіді на них, замислюються над смислом багатьох питань. Особливо приємно, коли рефлексія з лекцій і семінарів починає “фонтанувати” бурхливою творчі! стю. “Тижні мистецтв”, перформанси, творчі збірки захоплюють не лише ІФОН, а й інші інститути. Кольоро! ва стінка на 15 поверсі, яку зробили тодішні студенти, свідчать про все це. Тепер усі називають цей поверх “арт!поверхом” і знають, що тут цікаво біжить життя. – Вас так захоплює все нове. Ви цікавитесь новинками у всіх галузях. З чим це пов’язано? – Це спосіб мого життя. Мені цікаво осмислювати те, що я бачу. Тому у наукових статтях і на заняттях зі студентами шукаю відповіді на запитання, що виника! ють. Мені подобається працювати з молоддю, бо коли я озвучую якісь тези і чую їх коментарі, то це дає ауру іншого сприйняття, таким чином і я міркую по!новому. гів недооцінюють наш філософсько!культурологічний пласт. Переконана, що він може дати багато і стати потужною конкуренцією тому, що існує на Заході. – Ви були на різних світових культурно�ми� стецьких заходах. Що, на вашу думку, бракує українським митцям? – На жаль, у наших митцях є певне відчуття провін! ційності. Часто наші художники повторюють напра! цювання іноземних художників, які мають комерційний успіх у світі. Українським художникам потрібно знайти власну іконологію, пов’язану із соціально!політични! ми, ментальними сенсами. У нас є художники, які працюють на світовому рівні: Олег Тістол, Арсен Сава! дов, Василь Цаголов, Іван Марчук та ін. Протягом багатьох років вони тримають не лише високий худож! ній рівень, але й відчувають нові віяння, що виникають на зіткненні із новими технологіями. Вже двадцять років у світі відбуваються фестивалі з медіа!мистец! тва, а в нас воно тільки набирає обертів і з’являються дуже цікаві, глибокі проекти. – Які надії Ви як культуролог покладаєте на Київське міжнародне бієнале сучасного мистец� тва “Арсенале 2012”? – Це має бути цікаво, адже запрошуються відомі іноземні автори, і ми зможемо побачити найкращі зразки світового мистецтва. Але з іншого боку, очікую! чи високий художній рівень проектів “Мистецького Арсеналу”, часто отримуємо комерційні проекти, і це розчаровує. Хоча серед останніх слід виокремити виставку “Незалежні”, де були зібрані найкращі роботи за двадцять років. Це дійсно була “жива” хрестоматія, де ми зі студентами мали змогу ознайомитись зі ста! новленням сучасного українського мистецтва. – Не всі люди, і тим паче студенти, розуміють сучасне мистецтво. Як ви доводите актуальність цього мистецтва? – Мені не доводиться нічого доводити. Мистецтво будь!якої епохи, і особливо сучасне мистецтво вира! жає свідомість свого часу. Коли ми ходимо на вистав! ки, то фактично осмислюємо своє буття і погляди на світ. Звичайно, мова мистецтва спочатку може бути – Галино Сергіївно, як би Ви пояснили людині, незрозумілою, тому у шести семестрах курсу світової яка не займається наукою, що таке культурологія? культури я намагаюсь приділити особливу увагу мові Адже вона з’явилась на наших теренах як навчаль� сучасного мистецтва, що дає змогу студентам не тіль! на дисципліна лише наприкінці 90�тих років. ки зрозуміти нову мову мистецтва, а через неї усвідо! – У дев’яностих роках багатьом не було зрозуміло мити власний погляд на світ. що таке культурологія . Тоді читався курс “Історія зару! – Які ваші плани на найближчий час? біжної і вітчизняної культури”, наприкінці 90!х років – Видати книжку, над якою я працювала останні два Міністерство освіти і науки замість нього впровадило роки. У підручнику “Українська і зарубіжна культура “Історію світової культури”, а потім з’явився курс ХХ століття”, що вийшов у 2002 році, я прагнула визна! “Культурологія”. Спочатку до цього віднеслися як до чити концепцію розвитку українського мистецтва чергової зміни назви на більш модну, а зміст має бути ХХ століття у західноєвропейському контексті. Але той самий. Поступово з’явилося розуміння, що це зов! розумію, що він вже застарів, тому останні два роки сім нова, філософська наука, і викладати її як історію працювала над новою концепцією. Українське мистец! культури не можна. Культурологія є світоглядною нау! тво з 60!х років ХХ століття розвивалось своєрідно. кою і дає ціннісно!смислові основи для орієнтації Якщо в Росії існувало нонконформістське мистецтво, людини в світі. яке відкрито протистояло владі, то в Україні – це був – Які перспективи розвитку час українського андеграунду, пред! культурології в Україні? ставлений чотирма зовсім різними – В Україні багато вчених, що школами: Закарпатською, Львівською, пов’язують її з етнографічною темати! Одеською і Київською. Працюючи над кою і, коли мова йде про культуроло! сутністю цих шкіл, я побачила, який гію, то наголос робиться на ментальні, цікавий шлях розвитку мистецтва має етноісторичні проблеми української наша країна. Мистецтво, що не втрати! культури, особливо коли цей курс або ло мову світового авангарду, яка слугу! його частини читаються істориками. вала основою осмислювання українсь! Не хочеться, щоб ця філософська за кої ментальності, традиційного мистец! сутністю наука потрапляла в такий бік. тва. Якщо в Росії і в Києві панував соц! Завдяки Едуарду Маркаряну, що сто! реалізм, то в цих школах напрацювання їть у витоків культурології, вона одра! були на рівні світового мистецтва, зав! зу стала розвиватися як філософська дяки освіті митців у відомих школах наука, де сутність культури розгляда! Парижу, Кракова і міжособистісним лася з соціально!філософської точки контактам, які були можливі завдяки зору, а Київська світоглядно!антропо! прикордонному розташуванню шкіл. логічна школа на чолі з Володимиром Поєднуючи такі зовсім різні школи, Шинкаруком дала унікальні теоретич! можемо побачити потужний потенціал Підручник ні напрацювання в цьому плані. Серед напрацювань українського андеґраунду Г. С. Мєднікової, який вже для сучасного мистецтва. Крім того, це завдань, які я для себе визначаю, є розробка спецкурсу з історії культу! витримав кілька перевидань дає розуміння джерел українського рологічної думки, де можна було б необароко та сприятиме винайденню показати внесок і потенціал культурологічних розробок іконології сучасного мистецтва. Володимира Шинкарука, Вадима Іванова, Віктора – Дякуємо за цікаве інтерв’ю. Приєднуємось Малахова, Сергія Кримського та ін. Перебуваючи на до всіх привітань, які пролунали у ваш День наро� конференції в Івано!Франківську, бачила ситуацію, дження. коли раптово підвелась одна з аспіранток і запитала: “А як нам працювати, вибирати тематику для канди! Спілкувався Сергій РУСАКОВ датських?”. На Заході вивчають одне, а в нас інше. Світлани ВОЙЦЕХОВСЬКОЇ Невже ми не займаємось актуальними проблемами культури?”. Я тоді і зрозуміла, що багато з культуроло! ТРАВЕНЬ 2012 �Інтерв’ю Станіслав ЦИБІН: “Роблю не для себе, а для молоді” Ми завітали до голови первинної проф� спілкової організації НПУ імені М. П. Драгома� нова Станіслава Цибіна напередодні його юві� лею. Станіслав Григорович є однією з тих осо� бистостей, які повністю віддаються колективу і студентству. Про становлення лідера профспілкового руху в університеті і країни, нагальні пробле� ми сьогодення, а також життєві поради від Станіслава Цибіна ви можете прочитати в інтерв’ю. – Ким для вас особисто є студент? – Для мене студент завжди є партнером і молодшим товаришем. Він соціально найменш захищена людина, тому в нього має бути старший порадник і захисник. Чим можемо – і я, і університетська профспілка загалом – допомагаємо. За ці роки траплялись різні випадки. Наприклад, одного разу вагітна сту! дентка у разі непоселення в гуртожиток хоті! ла залишити дитину. Ситуація була дивною, бо вона хотіла оселитись не в гуртожитку № 2, де молоді сім’ї отримували кімнати, а в гуртожитку № 7. Це ускладнювало вирішення питання, але ми зробили все для того, щоб її поселити. Пам’ятаю, як тодішній мій заступ! ник Василь Селезень купив коляску, квіти і службовою машиною ректора Миколи Шкіля поїхав зустрічати дівчину з пологового будинку. Як пізніше з’ясувалось, батьки дів! чини нічого не знали про вагітність, але нам все вдалось залагодити. Дівчина почала виховувати дитинку. – Як відрізняється сучасний студент від радянського з точки зору соціального захисту? – Сьогодні студент повинен бути більш прагматичним, ніж раніше, адже його май! бутнє повністю залежить від того, як він себе скерує. Законодавство і тоді, і зараз було спрямоване на захист, але справа в тому, що раніше воно повністю виконувалось. Напри! клад, сьогодні ми маємо постанову Кабінету Міністрів про стипендію і фонд соціальної допомоги сту! дентам у розмірі не менше 10%, але це продекларовано тільки на папері постанов. Останні роки не те, що цих кош! тів, але й стипендію в повному обсязі доводиться “вибо! рювати” ректору університету академіку Віктору Петрови! чу Андрущенку і першому проректору з економіки і нав! чально!виховної діяльності Олегу Семеновичу Падалці. Для прикладу: на сьогоднішній день заборгованість по стипендії для нашого університету від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту становить 600 тисяч гривень. Крім того, сьогодні студент не є страхувальником у фонді соціального страхування. Тому ми не можемо, як раніше, розраховувати на отримання путівки на санаторно! курортне лікування студентом чи аспірантом. Хоча в спис! ках диспансерно хворих перебуває близько 2000 наших студентів. Інструкцією фонду соціального страхування передбачено отримання путівок такою категорією сту! дентів за місцем роботи батьків, але на практиці це не діє. Альтернативний варіант зі створенням фонду соціаль! ної допомоги студентів також є ілюзорним, бо держава не виділяє ці десять відсотків. Також раніше був дієвий розподіл, і молодь могла чітко знати, на що розраховувати. Наприклад, моя дружи! на за розподілом пішла працювати вчителькою у школу в м. Вишневе і стала, як молодий спеціаліст, на чергу на квартиру. Вже через чотири роки ми справляли новосіл! ля. Можна перераховувати і такі переваги, що якщо моло! дий фахівець їхав в село, то йому обов’язково давали квартиру або кімнату, половину нарахувань за комунальні послуги оплачувала держава, вона ж опікувалась опален! ням. Це була справжня підтримка молодого спеціаліста! Сьогодні все, на жаль, складніше. Якщо молодий спе! ціаліст прийде на роботу, то отримуватиме десь 1200 грн. Для того щоб була більш!менш гідною заробітна плата, потрібен стаж роботи, а молода людина прагне жити і задовольнятись сьогоднішнім днем. Уявіть приклад з молодою сім’єю, якщо обидва працюють у школі. Разом ТРАВЕНЬ 2012 вони заробляють максимум 2 500 грн. Хіба можна на ці гроші сім’ї жити? Коли я був студентом, то доцент Любов Дюженкова на свою доцентську зарплатню об’їхала весь Радянський Союз, пам’ятаю, як вона потім проводила в гуртожитку лекторії і демонструвала слайди: з подорожей Карпати, Байкал, Курильські острови. – Станіславе Григоровичу, як Ви познайомились з майбутньою дружиною? – Ми познайомились в деканаті фізмату. Я тоді пер! шокурсником був на прийомі у декана Геннадія Грищенка з якимись питаннями стосовно гуртожитку. Він перенаправив до “дівчинки з комсомольським значком” це була Аня, вона була секретарем комсомольського бюро фізико!математичного факультет. Так і познайоми! лись. Вона знала, що я володію німецькою мовою, тому запросила пізніше на зустріч з німецькою делегацією, яка тоді приїжджала в Київ. Так зав’язалась дружба, а вже наприкінці другого курсу ми одружились. Коли ми ще були студентами, в нас народився перший син – сьогод! ні Олександр кандидат економічних наук і працює викла! дачем кафедри економічної теорії. Вже після завершення навчання народився другий син – Олексій, цього року він закінчує магістратуру Інституту захисту інформації НАУ. – Чим для вас є Драгомановський університет? – Я не уявляю свого життя без Драгомановського уні! верситету. Знаєте, як кажуть “Щастя – це мить удачі”. Так і в моєму житті трапилось. Після закінчення середньої школи в Черкаській області поступав до медичного уні! верситету, але не вдалось. Пішов працювати водієм, а у 1980 р. був призваний до лав Радянської армії. Служив у місті Магдебург у Німеччині. По завершенні служби повернувся у Київ і в листопаді поступив на підготовче В нашому університеті – найкраща молодь відділення Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького на відділення фізмату. Пам’ятаю, як випадково на метро “Університет” зустрівся після довгої розлуки з “молочним братом” Сергієм. Моя матір вигодо! вувала обох. Ми з ним дружили в школі, але потім шляхи розійшлись – він вступив у Куйбишевське військове учи! лище. Зустрівшись в метро, вийшли на вулицю поспілку! ватись, аж ось випадково я побачив оголошення про при! йом документів на підготовче відділення педінституту. – Чому обрали саме фізмат? – Мабуть, на мене суттєво вплинув шкільний вчитель фізики Микола Зюбченко. Він був строгою людиною, але мав цікаву систему оцінювань, активно використовував технічні засоби навчання. Не переносив “зубріння”, та п’ятірку в нього міг отримати лише той, хто розв’язував задачі із зірочкою у збірнику задач Римкевича. В інституті мені також поталанило на гарних викладачів: це профес! ори Віктор Павлович Дущенко, Євген Васильович Кор! шак, Ірина Іллівна Тичина, вчителями, порадниками і наставниками були Микола Іванович Шкіль, Михайло Володимирович Левченко, Олексій Григорович Мороз, Іван Тихонович Горбачук та ін. З першого курсу був профоргом групи і заступником голови студради гуртожитку № 6. На другому курсі став головою студради, і мене обрали членом профкому уні! верситету. Брав активну участь у будзагонах. Тоді діяли домовленості університету з професійно!технічними учи! лищами, і потрібно було отримати робітничу професію – приблизно два місяці додатково навчались на плиточника, муляра, штукатура. Мені пощастило – я потрапив до заго! ну без конкурсу, бо служив в армії в танкових військах і мав різні навички. Крім того, я був єдиним з першого курсу, кого взяли в далеку подорож – за Полярне коло, місцена! родження Медвежье селище Пангоди, 79 паралель. Це було важко, вічна мерзлота, комари і дванадцятигодинний робочий день виснажували. Але для студента це було гар! ною матеріальною підтримкою. При стипендії у розмірі 40 руб., можна було заробити приблизно 2 000 руб. Також тоді в університеті було багато держзамовлень від науково!дослідних інститутів, підприємств. І на друго! му курсі після пар я приходив з 14 до 18 години і працював в лабораторії молекулярної фізики. В нас було замовлен! ня від Інституту паперу. Отримував додатково до стипен! дії зарплату 40 руб. як лаборант. Взагалі навчання було цікавим, хоча і складним. У нас, до речі, була дисципліна “Космонавтика”. Ми через теле! скоп, що знаходиться в центральному корпусі, спостері! гали за небом. В мене є особисто зроблена фотографія комети Галея у 1986 р. До наукової роботи ставився сер! йозно і мріяв поступити до аспірантури, до якої мене на п’ятому курсі рекомендували дві кафедри. Але трапилось так, що коли я був студентом 5 курсу, у 25 років мене було обрано головою профспілки. У ті часи був підхід, що ти або навчаєшся, або працюєш. За цей час, на жаль, помер мій науковий керівник, перестала діяти “хоздоговірна” тема, стосовно якої були мої наукові розробки. Тому вже нині, за підтримки та під керівництвом Віктора Андрущен! ка, було обрано напрям роботи по молодіжній політиці, і за два роки я написав кандидатську дисертацію. – Ви не боялись брати на себе відповідальність у 25 років очолювати профком? – Життєвий шлях, який я пройшов на той момент, мені дуже став у нагоді. Я завжди займав активну громадську позицію і ніколи не залишався осторонь процесів, які від! бувались у колективі. За таким принципом живу до сих пір. Звичайно, було складно, але в той же час здобувався новий досвід. За ці роки призначення і функції профспілок зміни! лись. Але основа соціального і матеріального захисту сту! дентів завжди була на перших позиціях – сту! дент повинен отримувати професійну допомогу та поради. До нас приходять з різними бідами в родинах, з проблемами із здоров’ям, негараз! дами, що відбуваються в студентському колек! тиві, проблемами поселення. Ми не залиша! ємось байдужими до кожного, хто переступає поріг нашого університету і профкому зокрема. – Ви дуже харизматична людина, яка запам’ятовується іншим тим, що випромі� нює енергію. Як вам вдається постійно перебувати таким? Адже бувають різні випадки і інколи, мабуть, хочеться просто “опустити” руки. – Звичайно, такі моменти траплялись. Інко! ли намагаєшся зробити добру справу, а тобі говорять, що не потрібно цього робити, переш! коджають, незаслужено ображають. Тоді хочеться поставити крапку і нічим подібним не займатись. Але я розумію, що представляю тисячі студентів і роблю не для себе, а для молоді. Тому роблю свою роботу, незважаючи ні на що. Мене запрошували очолити й інші, в тому числі, і комерційні структури, але це не моє. Я не уявляю своє життя без Драгоманов! ського університету – студентів, сесій, “капус! ників”. У мене практично вся родина педагогічна, вчи! тельська, тому вони розуміють і підтримують. – Які ваші плани на найближчий час? – Якщо про особисті плани, то нині багато часу приді! ляю родині і становленню синів. Якщо ж до робочих пла! нів, то працюємо над тим, щоб провести “Школи молодо! го лідера” влітку на базі “Синєвір”. У червні організуємо щось типу “Школи молодого лідера”. У багатьох універси! тетах профкоми чомусь борються зі студрадами, у нас, на щастя, діє повна взаємопідтримка і відбувається ефек! тивна робота. Ми спільно вирішуємо проблеми, маємо чіткі функції. Тому для наших студентських лідерів – проф! спілки і студради – проведемо “Школу лідера”. Скільки себе пам’ятаю, завжди багато часу приділяв фізичному вихованню і спорту. В школі виступав у змаган! нях майже з усіх видів спорту. Студентом був членом збір! ної команди університету з легкої атлетики, брав участь у багатьох змаганнях, чемпіонатах України і Радянського Союзу серед студентів. Пам’ятаю такі змагання у Вільню! сі, Черкасах, Києві. Зараз намагаюсь не пропускати кож! ного вівторка тренування університетської команди викладачів з міні!футболу. З нею ми також проводимо багато турнірів з командами вишів Києва і України. – Ваші побажання читачам. – Вважаю, що головне – бути небайдужим. Тому поба! жаю наснаги, сміливо долайте перешкоди, не падайте духом і будьте вірними своїм принципам. У нашому уні! верситеті – найкраща молодь, бо в нас навчаються діти вчителів і справжніх “трудяг”. Вони керуються справ! жньою мораллю і батьківським вихованням. Звичайно, і в нас вже прокрадаються вкраплення відбитків часу. Інколи поступають вкрай нерозважливі студенти, але їх одиниці. Тому загалом драгомановська молодь – це найчесніша і найпорядніша молодь. Спілкувався Сергій РУСАКОВ 5 �Нагальні роздуми ЄВРО�2012 ЯК ЗАТРИМАНА ПОДІЯ. ОДКРОВЕННЯ Статті Євгенії Більченко завжди викликають у читачів подив і захоплення. Тижневик “Освіта” визнав авторку кращим освітянином року та лауреатом відзнаки “Залиш мені в спадщину думку найвищу” за “сміливість і новизну проблем постановки у ЗМІ проблем і просування ідей високої елітарної культури професіоналів”. Крім того, Євгенія Більченко нещодавно захистилась і стала доктором культурологічних наук. Євро – 2012. Про нього говорять всі, ним живе вся Україна, його чекають. Євгенія Більченко розглядає не звичний вже економічний і політичний аспект цього питання, а культурно�філософський. Євгенія БІЛЬЧЕНКО Потрібно вірити у майбутнє У сучасній думці є така кате! горія, використана, зокрема, зна! менитим мислителем Юргеном Габермасом у роботі “Філософсь! кий дискурс модерну”: “Затрима на подія Одкровення”. Вона озна! чає: якщо довго щось очікуєш, самодостатньою цінністю стає сам процес очікування, а резуль! тат очікування, як правило, розча! ровує того, хто чекає. Або, як казав один мій знайомий філо! соф: “Так і хочеться після конфе! ренції встати і сказати: “Невже? І це все?” Образ Майбутнього, як і образ Минулого, – це певний циклічно!лінійний рух до царства Золотого віку, – байдуже, буде цей Золотий вік комуністичною безхмарністю чи хмарочосами нового Армагедону. Коли за зако! ном Вічного повернення Одісей вертається на Ітаку, він замикає коло історії, даючи собі можли! вість і право бути мандрівником, ствердитися у подорожі як бутті та в бутті як подорожі. Отже, щоб мати право на історико!діалек! тичне існування, нам потрібна історія не лише про минуле, коли, як відомо за законами антеїзму, “і вода була мокріша”, але й про майбутнє, яке виливатиметься нам на голову цілющими водами, вижатими з усіх ганчірок поперед! ніх і наступних епох. Чи зраділи б ацтеки, якби їм пояснили, що напророчене ними “П’яте Сонце” завершиться не світовою ката! строфою, а звичайним постмо! дерном, і людські жертви богам можна буде уже не приносити, бо за кількістю принесених у жертву постмодерном душ тьмяніє їх купа знищених за традиційною методою тіл? А якщо, як співав Андрій Макаревич, “кінець світу уже наступив, але він зовсім не такий, як ми чекали”? Напевно, цьому б не зраділи навіть самі Студентська рада індіанські жертви, бо, як кажуть нині, був би “втрачений метанара! тивний орієнтир для їх культурної самоідентифікації”. Говорячи мовою нормальної людини, а не філософа!культуро! лога, нам потрібно вірити у май! бутнє, щоб витримати скуку суча! сного. І це майбутнє, прихід якого ми затримуємо у тремтливій насолоді чекання Чогось, має бути дійсно Чимось – трансцен! дентною точкою звільнення від спліну, символічним завершен! ням нудного каравану повсякден! ня, остаточним екзистенційним випаданням із звичного й рутин! ного – випаданням у прірву чи у небеса, вертикально вверх чи вниз, – аби лише не горизонталь! но посередньо. Поля Еалу, Мокша, нірвана, фана, ера Розді! лення, Геула, Перший Рим, Дру! гий Рим, Третій Рим, Друге При! шестя, Арійська раса, Комунізм, Соціалізм з Людським Обличчям, Капіталістичний Рай, Євроінте! грація, візуальний поворот… Змі! нюються ліки майбутнього Одкро! вення, але саме очікування не втрачає своєї сакральної напру! женості. У подібних есхатологічних моделях можна виявити багато спільних рис: священний образ бажаної події, фантазійне її передбачення в уяві, прикрашан! ня буття у процесі підготовки до омріяного Одкровення (зведення пірамід, виконання карми, вось! меричний шлях, містичні танці чи аскеза, турбота про рослини і тва! рин, спокута обраного народу, звірства обраного народу, жер! твоприношення, моральне очи! щення, п’ятирічка за чотири роки, чотрири роки за чотириста дола! рів, маркетинг і менеджмент, рин! кова конкуренція, медіа!лихоман! ка). Повторюваність сценарію не тільки не розчаровує нас у затри! маній події Одкровення, але й засвідчує її онтологічно!духовну вкоріненість у наше справжнє буття, без якого ми не можемо обійтися, як дитина не може заснути, чекаючи на матір, що запізнюється з роботи чи з вечір! ки. Втім, якщо у традиційних культурах затримане Одкровення було наповнене священним сми! слом, знаходило надійну духовну опору в живому голосі Бога, який таки “буде спочивати серед синів Ізраїлевих” [2М. 29:45], – то нинішні секулярні симулятивні боги!аватари, переймаючи від старих авторитетів схильність до самообожнення та іконічної репрезентації, не надають людині тої турботи, довіри та опіки з боку абсолютного Ти, яким поставало традиційне Одкровення. Дитина євроінтеграції Однією з неоміфологічних архетипічних фігур сучасності є фігура Євроінтеграції. Мені хочеться застосовувати до неї саме такий, уособлений та персо! ніфікований, спосіб накреслення, бо Євроінтеграція як над!мета становить певну постсучасну вер! сію іудеохристиянської Софії, оскільки за змістом підмінює мрію про втілення Бога в цьому недос! коналому світі. Окрім того, що жіночість цієї фігури (Європа, інтеграція, полікультурність, дружба, любов, новизна, гармо! нія) асоціюється з гендерною кос! могонічною проблематикою смертності останні сили віддава! лися на муміфікованих ідолів? У нас від банального замерзання в еру – не те, що “П’ятого сонця”, але “візуального повороту” та “альтермодерну” – по лікарнях гинуть люди, у тому числі й діти, але при цьому при банальній застуді ділянкові лікарі з поліклінік для отримання лікарняного при! мушують пацієнтів проходити повний цикл оглядів від гінекології до стоматології, тому що в очіку! ванні затриманої події ЄВРО!2012 треба підвищувати якісь там показники ілюзорного здоров’я нації? Якби вашого покірного слугу особисто не попросила лікарка зробити огляд, вибачайте, на венеричні захворювання – “на всяк випадок” при банальному діагнозі “ОРЗ”, – автор статті б не повірив у таку “турботу” про “дорогих співвітчизників”. Але, як бачите, “мороз маразму нині в нас зростає”. Тим не менш, замаскована під мейнстрім життєстійкість культурних архетипів, у тому числі архетипу Майбутнього, необхідна для збереження віри в епоху, коли вірити Слову стало немодно, віри! ти Богу стало незручно, а вірити в Любов стало смішно. Не будемо скептиками, подивимося, що позитивного дасть нам ЄВРО! 2012: вихід на міжнародну арену, посилення діалогу культур, зро! стання престижу країни, радість підлітків, задоволення від шален! ства гри, безумне задоволення від шаленства гри, безумне за саму безумність задоволення… А ще… Груди сміття, биті склянки з! під пива та кока!коли, кільканад! цять травмованих у шаленій юрбі фанатів, приріст потоку нелегалів, пожвавлення наркообігу, підви! щення рівня злочинності… Медіа�забава Скорочення терміну навчання студентів подібно до тої відносної хвилини в обіймах коханої людини чи на розпеченій сковорідці – це щось релятивне і контекстне, чого не можна віднести ні до однознач! них позитивів, ні до однозначних негативів пришестя ЄВРО. Диле! ма – у тому, що краще: мати чи не мати “тьотю”? Втім, хто не ризи! кує, той не п’є шампанського. Краще страждати від подій, а не від їх відсутності. Замикати історії майбуттям – задача онтологічна. Та й ЄВРО!2012 – все ж таки краще, ніж ацтексько!майянський Кінець світу!2012, хоча і те, й інше у постсучасній лихоманці культур! ної гри перетворюється на медіа! забаву. Гра стає предметом гри, категорії часу маскуються під спортивні іміджі. Втім, шановне панство: не переймайтеся надто сильно запропонованою тут світоглядно! культуролоігчною рецепцією ЄВРО!2012, бо автор статті, екзи! стенційно вірячи в світле майбут! нє… Ніколи. В житті. Не дивився. Футбол. Редакція газети “Педа� гогічні кадри” вітає Євгенію Більченко з успішним захи� стом докторської дисерта� ції. Пишаємось і раді спів� праці з Вами! Бажаємо творчих і наукових успіхів! К Р А Щ И Й С Т У Д Е Н ТС Ь К И Й К У Р АТО Р НАВЕСНІ в Інституті іноземної філології проводиться конкурс на кращого студентського куратора року. Газета “Педагогічні кадри” підтримує проект студкураторства в університеті, тому ми із задоволенням дізнались про уча� сників конкурсу. Директор ІІФ Володимир Гончаров стверджує, що турбота про першокурсників має бути на першому місці, адже вони є майбутнім університету, сьогодні їм треба допомогти, щоб завтра вони змогли стати на ноги. Тому для кураторів одне з найго! ловніших завдань – контроль успішності групи, відвідування занять. В Інституті цього року працює 15 кураторів, які вирізняються активністю і творчим підходом у вихованні молодших курсів. Під час конкурсу кожен з них посів певну номі! націю. Влад Топічканов є “Найперспективнішим куратором”, Аліна Матковська виз! нана “Кращим куратором другого семестру”, Таня Іллюк є “Відкриттям року”, Марга! рита Артемонова проявила себе як “Найвідповідальніший куратор”, Таня Жулкев� ська, яка вже є наставником не одного покоління, справедливо визнана “Найнезамін! нішим куратором”, є серед них і “Найулюбленіший куратор” – Іван Рубаненко, і справжній “Наставник року” – Рада Мініна, “Найдружелюбніший куратор” – Катя Бродовська. Справжнім “ветераном” став Стас Долгополов, який вже чотири роки 6 народження чогось кращого – “мокрішого” за ту воду, яку ми п’ємо нині, – байдуже, чи буде ця вода життєдайним джерелом, чи звичайною “кран!колою”, – така фігура ще й народжує своє еманаційне alter ego – священну дитину: така собі Велика Мати в дусі Карла Густава Юнга чи Габрі! еля Гарсіа Макреса Маркеса. Дитиною Євроінтеграції у даному контексті є подія ЄВРО!2012. В очікуванні священного акту наро! дження нового Гора повсякденне буття нервозно!деміургічно при! крашається: іграшки та “люльки” для священного немовляти набу! вають примхливого вигляду комерційних готелів, величних стадіонів, кропітких і безкінечних ремонтів центральних вулиць, що абсурдно вкривають наше місто, перевершуючи не лише наявні ресурси, але реальні потреби в технічних базах та забираючи не менше сил, ніж класичні піраміди в Гізі. Постає питання: чим ми краще за стародавніх єгиптян, у країні яких на тлі шаленої дитячої поспіль займається кураторством. Цього року він працює з Ольгою Грабейчук, а разом вони стали “Найріднішими кураторами”. В основному конкурсі взяли участь наставники чотирьох груп. Серед них Альона Карпіна, яка за словами групи, є “siempre eres nueva”, тобто щоразу новою. Також Катя Лазукіна – старанна, щира, завжди приходить на допомогу. Вона, як і Софія Баранівська, є куратором вже другий рік поспіль. Софія – людина, на яку хочуть бути схожими студенти 17 іс!групи, які кажуть, що “вона неначе скульптор, виліплює з них справжніх особистостей з почуттям гідності та патріотизму”. А також їх конкурентами є Лариса Ожеховська та Оксана Чернуха, які разом є наставниками 102 ан, яка в І семестрі виділилася як найкраща група за успішністю в навчанні. Ось як першокурс! ники охарактеризували своїх наставників: “Лариса, наче сонечко весняне, красива, добра й надзвичайно мила… В Оксани ж очі випромінюють добро, її, ну, неможливо не любити…”. Результати конкурсу будуть оголошені наприкінці навчального року. Але побажа! ємо всім учасникам!кураторам творчих злетів та згуртованих колективів. Оксана ЧЕРНУХА ТРАВЕНЬ 2012 �До 50'річчя студентського будівельного загону КДПІ ім. О. М. Горького Кращі випускники “ТО БУЛА НЕЛЕГКА, АЛЕ ЦІКАВА СПРАВА!” Цього року виповнюється 50 років з часу організації перших студентських будівельних загонів у СРСР, які відігра� вали суттєву роль у житті суспільства, у формуванні покоління молоді в дру� гій половині ХХ ст. 300 тис. штук цегли; капітально відремонтовано 17 житлових будинків. Наступного року студент! ський будівельний загін нашого ВНЗ збудував 36 будинків, 6 корівників, 2 стадіони і зайняв перше місце серед студентських загонів країни, що працювали на цілині. А всього об’єм виконаних робіт українськими студентами у 1963 р. складав суму 4629337 крб., що становило у середньому 1649 крб. на одного члена заго! ну за весь період робіт. Якщо взяти до уваги те, що фактичний виробіток на одного робіт! ника будівельного тресту “Кустанайрад! госпбуд” становив за ті самі 2,5 місяці у середньому 1005 крб., то стане очевидним, наскільки ефективні були результати вкладе! ної студентами праці. Студентські загони вже в перші роки своєї діяльності отримали всесоюзне виз! нання, високу оцінку вищого державного керівництва, громадських організацій. У студентського загону О. П. Реєнт (член!корес! пондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Голова Національної спілки краєзнав! ців): “Сьогодні це важко уявити, але тоді ми зна ходили в цій роботі моральне задоволення, тяг нулися до людей, прагнули допомогти. Всі робо ти виконувалися з почуттям високої відповідаль ності. У студентів і місцевого населення був вза ємний інтерес, і це було дуже важливо. То була нелегка, хоча й цікава справа. Робочий день командира починався вдосвіта, як кажуть, з пер шими півнями, і тривав 14 15 годин. Доводило ся вирішувати найрізноманітніші питання: нала годжувати помешкання та харчування для бійців, укладати договори на виконання робіт, підпису вати наряди, вести складні розрахунки з органі заціями субпідрядниками. У процесі роботи оволодівав функціями виконроба, майстра, бух галтера. Ось тоді знадобилися навички, набуті в Київміськкомунбуді та армії. А який Обєкти побудовані студентським неоціненний життєвий досвід та імпульс будівельним загоном КДПІ до роботи давало спілкування з директо ім. О. М. Горького (командир – О. П. Реєнт) ром радгоспу Миколою Григоровичем Започаткувала цей рух постанова ЦК Козловим! Він так умів поставити виробни ВЛКСМ (7 квітня 1962 р.) “Про участь комсо! чий процес, що кожна його ланка діяла як мольських організацій вищих навчальних закла! відлагоджений механізм. І нам вдавалося дів м. Москви, Ленінграду, Києва у будівництві на не порушувати цього ритму! Напевне, що цілинних землях”. Хоча, як свідчать архівні мате! ще й донині служать людям зведені нами в ріали, студенти Київського педагогічного інсти! далекому Казахстані ферми, житлові туту ім. О. М. Горького, ще до цього рішення вже будинки, виробничі та складські примі працювали на будівництві різних народногоспо! щення. Працювали багато і завзято. Та, дарських об’єктів, проте такі “виїзди” організо! незважаючи на важку працю і втому, всти вувалися переважно завдяки ініціативі та енту! гали ще й концерти влаштовувати, і спор зіазму комсомольських активістів і не були масо! тивні змагання проводити для місцевих Реєнт О. П. на виробничому обєкті вими. мешканців”. (перший зліва) Результати діяльності перших будівельних До цього залишилося додати, що бійці загонів були вражаючими. За підрахунками 1962 р. Кустанайський обком комсомолу наго! “Славутича” (так називався загін, що очолював І. І. Шкурка (до речі, він є одним з перших, хто родив київський будівельний загін пам’ятним Олександр Петрович) двічі перемагали у зма! стояв біля витоків руху СБЗ не лише у республі! вимпелом. У Книгу пошани Амангельдинського ганні будівельних загонів, а його, як командира, канському, а й всесоюзному масштабі; також, територіально!виборчого управління внесені було нагороджено знаком ЦК ВЛКСМ “Молодо! він був одним з делегатів Першого з’їзду членів студентські загони Київського університету му передовику виробництва”. Нагородженими СБЗ, що проходив у квітні 1966 р. у Москві), вже ім. Т. Г. Шевченка, Київського педагогічного були також і кращі бійці студзагону “Славутич” – протягом 1962 р. студенти з Москви, Ленінграду інституту ім. О. М. Горького, Київського педаго! студенти історико!педагогічного факультету й Києва виконали обсяг робіт на 11 млн крб. гічного інституту іноземних мов та інших ВНЗ. КДПІ ім. О. М. Горького (випуск 1975 р.): Лише силами українського студентського заго! 80 студентів!будівельників республіки були М. І. Білик, П. Г. Іванюта, В. О. Краченко та ін. ну за 2,5 місяці у 17 радгоспах Амангельдинсь! нагороджені медалями “За освоєння цілинних Студентські будівельні загони були важли! кого і Октябрського районів Кустанайської обла! земель”, і серед них – 7 вихованців Київського вою формою участі студентів у трудовій і сті збудовано 179 житлових будинків, 3 школи, педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Ряд соціально корисній діяльності, органічно поєд! 9 зерноскладів, 8 машинно!тракторних майсте! студентів ВНЗ були нагородженими грамотами нували в собі процес виробництва з процесом рень, 3 гаражі, 74 різних будівельних примі! Ради Міністрів і ЦК ЛКСМ Казахстану. виховання, сприяли усвідомленню майбутніми щення. Усього загоном виконано об’єм робіт на Звичайно, що за цими нагородами прихову! спеціалістами необхідності суспільно корисної суму 1722520 крб., що становило 12% річного ється важка праця молодих людей, які виїжджа! праці. Патріотичний рух студентських будівель! плану капітального будівництва зазначених ли на будівництво за тисячі кілометрів від своєї них загонів увійшов в історію як важливе дер! районів. У цих показниках помітний внесок сту! домівки. жавне і суспільне явище – досвід, який було б дентів Київського педагогічного інституту 1970!ті рр. – пік у діяльності студентських необхідно відродити і в незалежній Україні. ім. О. М. Горького (нині НПУ ім. М. П. Драгомано! будівельних загонів, які формувались на базі ва). Університетська молодь влітку 1962 р. збу! КДПІ ім. О. М. Горького. Студенти – історики, Ігор КОЛЯДА, дувала 9 двоквартирних житлових будинків, фізики, математики, філологи – виїздили до професор, доктор історичних наук школу, гуртожиток, дитячий садок, клуб, Казахстану, Тюмені, Криму та Ялти. Як згадує Роман РАЛКО, магістрант 11 сільськогосподарських споруд, виготовила один з перших командирів нашого вузівського ТИШКЕВИЧ Марина Олександрівна, магістр Інституту інформатики ТРЕТЯК Світлана Сергіївна, магістр Інституту гуманітарно!технічної освіти ФЕДОРЕНКО Юлія Юріївна, магістр Інституту природничо! географічної освіти та екології Інформація надана відді� лом виховної роботи НПУ імені М. П. Драгоманова. “ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ” ONLINE Газету “Педагогічні кадри” можна завантажити на сайті Драгомановського університе! ту www.npu.edu.ua. Тепер кожного місяця новий номер улюбленої газети видаватиметься у звичному друкованому варіанті та викла! датиметься на сайті. БУДЬМО ГОСПОДАРЯМИ СВОГО ЖИТТЯ! ОСТАННІМ ЧАСОМ в засо! бах масової інформації було опубліковано ряд анонімних листів!скарг, де говорилось про начебто процвітаючу корупцію, неналежні умови проживання та примусові тру! дові роботи в гуртожитках Національного педагогічного університету імені М. П. Драго! манова. У цей же час деякі гро! мадські організації, користую! чись нагодою та недосконалим знанням студентами своїх не тільки прав, а й обов’язків, борються з “вітряками”, поширюючи неперевірені факти серед молоді. Розповсюдження неправдивої інформації та війна з “неіс! нуючими ворогами” відволікають студентство від його пер! шочергового завдання – здобуття вищої освіти. Тому хочемо уникнути непорозумінь, що виникли останнім часом і роз’яс! нити найбільш розповсюджені міфи, які були використані в попередніх публікаціях. 1. Регулярні примусові збори грошей “на ремонт”. Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку в сту! дентських гуртожитках навчальних закладів Міністерства освіти і науки молоді та спорту України, що затверджені рек! тором у 2009 році (пункт № 9. Умови проживання) приміщен! ня гуртожитків, його обладнання, інвентар, який видається у користування, є державною власністю. Мешканці гуртожитків несуть персональну відповідальність за їх збереження. Студенти, які проживають у гуртожитках, зобов’язані ТРАВЕНЬ 2012 підтримувати чистоту і порядок у своїх кімнатах та місцях загального користу! вання, брати участь в усіх видах робіт, пов’язаних із самообслуговуванням, дбайливо ставитися до майна гуртожит! ку, в якому проживають, економно витрачати тепло, електроенергію, газ та воду. Поточні та капітальні ремонти в гур! тожитках проводяться за рахунок уні! верситету. В окремих випадках студенти можуть проявляти ініціативу, проводити косметичні ремонти в своїх кімнатах власним коштом за згодою студентських рад, завідувачів гур! тожитків, адміністрації студмістечка. Відшкодування нанесених матеріальних збитків здійсню! ється згідно з діючим законодавством. Мешканці гуртожитків, які порушують Правила прожи! вання, притягуються до дисциплінарної та адміністративної відповідальності. 2. Використання студентів як “живої робочої сили” в гуртожитках. Відповідно до пункту № 18 у вищезгаданих Правилах заз! начено, що всі мешканці гуртожитків у позаурочний час залу! чаються студентською радою до господарських робіт із бла! гоустрою, самообслуговування, упорядкування і озеленення території гуртожитків, інших видів суспільно!корисної праці з дотриманням правил охорони праці. Один раз на місяць в гуртожитках проводиться “санітар! ний день” з відповідним генеральним прибиранням усіх при! міщень. 3. Недотримання житлових норм при поселенні. Слід звернути увагу на те, що за останній час кількість навчальних підрозділів у нашому університеті зросла, з’явля! лися нові спеціальності, тобто кожного року збільшувалася кількість студентів. У цей же час, на жаль, нові гуртожитки не будувалися і можливості поселити всіх бажаючих немає. Кож! ного року мешканці гуртожитків пишуть заяви!прохання про збільшення кількості ліжко!місць у кімнатах, і адміністрація НПУ імені М. П. Драгоманова йде їм на зустріч. Зауважимо, що саме Драгомановські гуртожитки неодноразово посідали перші місця в конкурсах!оглядах на кращий гуртожиток міста. У цьому, звісно, неабияка заслуга адміністрації університету, студмістечка та студентського самоврядування. Нещодавно у гуртожитку № 2 НПУ відбулися збори сту! дентської ради та старост блоків з приводу різноманітної інформації про збори коштів для ремонтів у гуртожитках. Як підтвердили самі студенти, інформація абсолютно недосто! вірна. Шкода, що самі драгомановці вірять у це. Ми, студенти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, закликаємо наших колег до співпра! ці. Давайте не будемо перетворювати навчання в університе! ті на боротьбу за невизначені цілі, на нікому не потрібні полі! тичні інтриги. Адже від цього, перш за все, страждає імідж нашої Альма Матер. Драгомановці повинні об’єднатися зара! ди поліпшення умов проживання, так як майбутнє нашого уні! верситету в наших руках! Будьмо господарями свого життя! Студентський актив та мешканці студмістечка НПУ імені М. П. Драгоманова 7 �Вітаємо НОВІ ЗВЕРШЕННЯ Студентські роздуми Близнюки університету СЕСТРИ РУЩИН: різниця в один сантиметр ГЕОГРАФІЧНО… РЕЙН – п’ята за довжи! ною річка Європи. Впадає у Північне море. А я впадаю лише у відчай. У нас різний характер. У мене рівнинний, хоча початок гірський. Він, навпаки, – бурхливий, Олена стрімкий. Його початок, КАЗЄКІНА певно у Альпах. Типовий західноєвропеєць. Мій поча! ток – на західних схилах Скандинавських гір, протікаю рівнинами Фенноскандії. Холодна, сумна і надзвичайно спокійна. Визначаюсь зимовою повінню і літньою меженню. Так, все життя зимою. Зігріваюсь лише глінтвейном, гарячим чаєм з апельсином або бергамотом і теплою ковдрою ввечері. Зимова казка без нього. Але вплив холодних арктичних повітряних мас вибиває мене з сил. Я би хотіла опинитися біля нього і розтопити всі свої льоди. Я втомила! ся від самотності. Хочу відчути свіже альпійське повітря, побачити найпрозоріші озера його вито! ку – Швейцарії. Так, він швейцарець. Консерва! тор. Бурхливий, привітний, незалежний. І він – француз – вишуканий, романтичний, закоханий, з палким поглядом, пронизуючим наскрізь. Хіба не француз? Та як би там не було, але більшою мірою Рейн протікає територією Німеччини. Виходить, він – німець. Пунктуальність, принци! повість, серйозність і прямолінійність – його основні риси. Таким може бути лише справжні! сінький німець. Відвертості, невимушеності і дитячої потішності йому додають кількасот кіло! метрів протікання Нідерландами. А далі його води прямують у Північне море до Атлантики. Ось і він завжди цілковито віддається своїй робо! ті. Він розчиняється у ній без залишку, до остан! ньої краплі. Такий собі географічний мікс рис характеру його особистості. Це, знаєте, як кориця, гвозди! ка і мускатний горіх, додають гострих ноток гаря! чому напою. Він – мій глінтвейн у цю зимову заметіль. Та він не поряд… а десь там, в Альпах. Їх обох цікавить спорт, танці, спілкування, прогулянки на природі. Еріка та Анжеліка Рущин сповідують сповнений відданості та любові спосіб життя, наповнюючи свій внутрішній та оточуючий світ новими барвами. ВІТАЄМО головного редак! тора газети “Педагогічні кадри”, культуролога, молодо! го науковця і просто енергійно! го і завзятого Сергія Русакова зі вступом до Національної Спілки журналістів України. Є три тяжкі справи: судити, вчити й писати. Сергій займається двома з них – навчає та пише! Успіхів на цьому тернистому шляху, яскравих вражень та шаленого натхнення! Приємно знати, що наш драгомановець –серед потужної команди НСЖУ! Олександр КОЗИНЕЦЬ, від імені читачів і дописувачів газети “Педагогічні кадри” Анонс ПРОдайте їсти 25 ТРАВНЯ у Мистецькій вітальні Центру студентської молоді НПУ імені М. П. Драго� манова відбудеться презен� тація колективної збірки “ПРОдайте їсти”. У книзі учасники розмірко! вують від імені продуктів харчу! вання. Не ми дивимось на про! дукти, а вони дивляться на нас. Хтось із них хоче нас отруїти, інші навпаки – захищають. Когось підставили, когось зра! дили… Отакі життєві історії книжки “ПРОдайте їсти” – пер! шого українського літературно! екологічного проекту. Організаторами і упорядни! ками збірки виступили виклада! чі НПУ імені М. П. Драгоманова Олександр Козинець і Сергій Русаков. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Еріка. У школі завжди мала нахил до спортивної діяльності, на відміну від сестри, яка тяжіла до культурно!мистець! кої: співала, танцювала. Зараз дівчина нав! чається на другому курсі спеціальності “Філософія!суспільствознавство”. У 15 років дівчата вирішили, що якщо одній з них сподобається хлопець, то інша вже не буде на нього задивлятись. “Якщо Анжеліка зустрічається з якимось хлопцем, то я вже не маю права бути з ним. Він стає мені як брат”. Еріка може критикувати сестру за осо! бисте життя, але загалом завжди права. Також сестра контролює навчання Анжеліки. “Інколи Еріка може бути більш вимогливою, ніж викладачі”, – говорить Анжеліка про сестру. Людей завжди дивує ім’я дівчат, і вони перепитують. “Інколи навіть просять, щоб ми припинили жартувати і назвали справжні імена”. У дитинстві матір купувала однаковий одяг, хоча дівчата мали різний смак. Зараз, виборюючи право на власну індивідуальність, дівчата одягаються в різне, хоча минуло! го літа все ж купили однаковий одяг. Анжеліка. Хотіла вивчати в університеті історію, та навчається на спеціальності “Філософія!психологія”. Дівчина краще за сестру навчалась на першому курсі, хоча з різних дисциплін сестри мають різну успішність. Через свою схожість та активність часто!густо сестри зводять оточуючих з розуму. Наприклад, під час літнього відпочинку в санаторії всі друзі дума! ли, що є тільки одна Рущин, і тому дуже дивувалися здатності однієї дів! чини бути у двох місцях одночасно. Після першого курсу життя у дівчат змінилось через розподіл у різні групи. “Раніше ми більше сварились, а зараз навчаємось в паралельних гру пах. Навчаємося в різний час, пари не співпадають, тому стали менше бачи тись. Від того зустрічі і спілкування стало більш мирним”. Дівчині більш до вподоби діловий стиль, а сестрі – спортивний. Анжеліка вища за сестру на один сантиметр. Анжеліка вимогливіша в кімнаті в гуртожитку за сестру. Може розкритикувати. Хоча раніше була такою Еріка. “Зараз наче помінялись характерами”. Сергій РУСАКОВ, світлини Катерини КУЩІЄНКО Історія української культури ЩО НОВОГО Я ДІЗНАЛАСЯ? НЕЩОДАВНО в моєму житті сталося багато змін – я вступила до університету, переїхала до іншого міста, познайомилася з великою кількістю нових людей і, звичайно ж, занурилась у навчання. Одним з найяскра! віших предметів для мене стала “Історія української культури”. На заняттях ми дізнава! лися не лише про давню культуру наших предків, а й про сучасну. Викла! дачі цієї дисципліни протягом всього семе! стру розповідали не лише теорію, а й періо! дично інформували студентів про відкриття різних виставок, мистецьких центрів і навіть деякі відвідували зі своїми студентами. Я вва! жаю, що це чудовий підхід до розвитку сучасної молоді. На семінарських заняттях ми навчили! ся працювати разом, ми часто проводили фор! мат “дебатів”, що згуртовувало і сприяло віль! ному висловлюванню своєї думки. Певна, що знання з цього предмета зна! добляться у моєму подальшому житті. Напри! клад, використовуючи отримані знання, можна вільно і фахово підтримати розмову про мистецтво або поділитися цими знання! ми з іншими. Пізнання сутності культури спра! вило на мене велике враження. Я дізналася про різні види і течії мистецтва: де вони вини! кли, хто був їх основоположником, як вони розвивались, а найголовніше – як суспільство загалом і людина окремо сприймали різнома! нітні течії, як вони вплинули і змінили світ. Дисципліна “Історія української культури” цікава і пізнавальна. На мою думку, на жаль, виділено дуже мало часу для більш глибокого вивчення історії нашої Батьківщини. Це обме! жує студентів і викладачів. Дисципліна здала! ся мені цікавою, тому хоч курс навчання її вже закінчився, та я буду і далі цікавитись мистец! твом і культурою в Україні. Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Юлія ФЕДОРЕЦЬ, студентка І курсу Інституту соціальної роботи і управління Ніч у бібліотеці ВСЕРЕДИНІ СТОРІНОК Ніч з 27 на 28 квітня стала незвичайною для багатьох драгомановців. Вони творили дива разом з Михайлом Булгаковим та його героями. Зустріч відбулася в Науковій бібліотеці універ� ситету, де вдруге відбулась акція “Ніч у бібліоте� ці”. Розпочався захід з короткого екскурсу творами Михайла Булгакова, перегляду фрагментів екрані! зованих романів та повістей. Для порівняння були представлені уривки з фільму “Майстер і Маргари! та” різних режисерів. Порадували присутніх епізоди з фільму “Іван Васильович змінює професію”. Також був представлений і документальний фільм про життя митця. Мандрувати сторінками біографії автора далі допомогла викладач Інституту іноземної філології НПУ імені М. П. Драгоманова Галина Крюкова. Її розповідь була наповнена дивовижними фактами, особлива увагу була приділена тому, що Михайло Булгаков розпочинав кар’єру митця як київський письменник. Він любив нашу столицю, яка надихала його, притягувала до себе. В романі “Біла гвардія” головний герой мандрує шляхами Києва, якими ми і зараз можемо прогулятись. Продовжилась “Ніч у бібліотеці” читанням урив! ків з творів митця і обговоренням різних моральних тем. Читали уривки не лише організатори, а й самі учасники. Решта ночі була присвячена перегляду кінострічок екранізованих творів автора. Ця ніч стала незабутньою для драгомановців, адже вони були охоплені єдиним настроєм і літера! турною темою. Ця ніч була не просто серед книжок, вона була всередині їх сторінок. Для того щоб охо! пити всю творчість Михайла Булгакова, однієї ночі недостатньо, та учасники встигли багато, адже дот! римувалися принципу Філіпа Філіповича з повісті “Собаче серце”: “Встигає завжди той, хто нікуди не квапиться”. Оксана ЧЕРНУХА Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ТРАВЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1625) (травень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 5 (1625) (травень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/187 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/4146ef3f429636ff6804dabd3207bfbc.pdf 4e673eac4c065d2499ac96c9b30a471b Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1626) (вересень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 6 (1626) ВЕРЕСЕНЬ 2012 РОКУ Шановні драгомановці, велика освітянська громадо! Щиро вітаю вас зі святом Знань, Першовереснем! Хай новий навчальний рік стане врожайним на успіхи й здобутки, наповнить серця жагою до нових знань, відкриє перед молоддю нові горизонти пізнання себе і світу, педаго� гічних працівників надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей. Це чудове свято єднає всі покоління представників най� різноманітніших професій. З першим дзвінком у серцях людей поселяється надія й віра на добре майбутнє. Тож хай цей день стане для студентства початком наполегливої праці, надійним кроком у світ пізнання. Вчіться, щоб знати, діяти, жити. Упевнений, що зерна науки дадуть добрі сходи і зрос� туть у ваших душах урожаєм мудрості та натхнення. Ростіть здоровими, досягайте високих результатів у навчанні та завжди будьте активними у житті. З нагоди свята бажаю вам незабутніх миттєвостей студентства, справжніх відкрит� тів у пізнанні світу, вірних друзів і надійних колег! Ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Рік духовності і української мови Традиційно щороку ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко проголошує девіз нового навчального року, актуальний для вишу, країни, громадськості. Він складає політику університету на рік в усіх сферах його діяльності і розвитку. На засіданні Вченої Ради НПУ, що стала стартовою у 2012/2013 н. р., озвучуючи нову стратегію, Віктор Петрович спирався на державну політику України та наголо� сив на словах Президента Віктора Януковича: “Без розвитку духовності, без віри ми не можемо утвердитися як сильна держава…”, “Наріжним каменем нової гумані$ тарної політики залишається підтримка єдиної державної української мови…”. На думку ректора, мовна політика уні� верситету мусить бути сталою, особливо якщо цей університет готує Вчителя, вихо� вателя майбутнього країни. “Людину визна$ чає її духовний стержень, і на духовних цін$ ностях формується особистість, – переко� наний Віктор Петрович, – тому ми повинні готувати не лише інтелектуально багатого й талановитого педагога, але й духовно чисту, піднесену людину”. Тож новий навчальний рік драгомановці визначили роком духовно� сті і мови – національної, рідної, української. Прес�служба університету Розпочав роботу український педагогічний лекторій Дні науки Македонії в Україні Перший в Україні, унікальний за своєю науковою насиченістю, просвітницькою метою та об’єднанням найкращих педаго� гів країни, з вересня розпочав роботу Український педагогічний лекторій “Видатні постаті”. Авторами ідеї створен� ня такого проекту є ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, доктор філософських наук, академік НАПН України Віктор Андру� щенко і доктор філософських наук, акаде� мік, президент НАПН України Василь Кре� мень. 19 вересня відбулася перша лекція у рамках лекторію, присвячена Костянтину Ушинському як основоположнику наукової педагогіки та провідній ідеї його творчості – антропоцентризму. Відкрив захід проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, професор Григорій Волинка. Моде� раторами зустрічі виступили доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, академік�секретар відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН Ольга Сухомлинська і доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педа� гогіки і психології вищої школи НПУ імені М. П. Драгоманова Наталя Дем’яненко. За словами проректора, присутнім у залі неймовірно пощастило почути про одно� го з найталановитіших педагогів світу Костянтина Ушинського з розповідей найкращих знавців його життя і діяльності, дослідників творчості науковця. “Український педаго$ гічний лекторій – це не лише спроба поновити у пам’яті студентів і викладачів, звичай$ них охочих слухачів якісь теоретичні знання з педагогіки; це ще й прагнення надихнути молодь на переосмислення діяльності метрів науки, на нові дослідження, нові проек$ ти”, – зауважив Григорій Іванович. Лекцію для учасників читала доктор педагогічних наук, професор, учений секретар Інституту педагогіки НАПН України Лариса Березівська. Лекторка розкрила багато� гранну особистість Ушинського крізь призму його світоглядних принципів, моральних і етичних установок, тому доповідь стала цікавою не лише педагогам, але й представни� кам найрізноманітніших гуманітарних наук. Про це схвально відгукнулися й присутні на лекції головні редактори часописів – інформаційних партнерів проекту Ольга Конова� ленко та Анжеліна Пугач. Таким чином, лекторій продовжує свою роботу і попереду ще 6 лекцій. Наступна зустріч відбудеться 17 жовтня цього року та буде присвячена гуманістичній педагогіці великого Миколи Пирогова. ПЛЕКАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ 10�14 вересня 2012 року за сприяння НАН України і Македонської акаде� мії наук і мистецтв Харківський національний університет імені В. Н. Каразі� на приймав у своїх стінах делегацію поважних науковців з Македонії. Приво� дом зустрічі стали Дні науки Македонії в Україні, спільні проекти й результа� ти співпраці, що вже чекали презентації усій науковій громаді обох країн. Поспілкуватися з іноземцями, фахів� цями в різних галузях науки зібралася й наукова еліта України. Долучився до дис� кусій і обговорень історичних та екологіч� них проблем у філософському ключі й рек� тор НПУ імені Михайла Драгоманова, ака� демік НАПН України, президент Асоціації ректорів педагогічних університетів Євро� пи Віктор Андрущенко. “Педагогічні університети тієї чи іншої країни – це центри формування й плекання майбутньої еліти держави. І для України, і для Македонії актуальність цього питання не варто й доводити в силу чималих істо$ ричних перипетій, що випали на долю цих країн”, – підкреслив Віктор Петрович. На думку академіка, можна лише захо� плюватися величиною національного патріотичного духу македонців, які зберегли влас� ну ідентичність, історію і культуру. Передача цієї безцінної спадщини наступним поколін� ням – ще вагоміший крок, тому тут так важлива й підготовка нових молодих наукових кадрів, вихованих на постулатах загальнолюдських цінностей. Уперше в Україні для природничників й істориків з уст Віктора Петровича прозвуча� ло визначення “екології людської душі” співрозмірно з екологією довколишнього сере� довища країни. Плекання екологічної чистої цивілізації й народу неминуче буде призво� дити й до очищення довколишнього середовища, а відповідно й гідного майбутнього нації. Вразив присутніх і виступ професора НПУ, академіка Володимира Євтуха – наукова рефлексія про українську модерну націю як фантом інтелектуального конструкту чи феномен соціально�політичної реальності. Людмила КУХ, прес�секретар ректора Людмила КУХ Підсумки Перемога Інтерв’ю Педагогічні обжинки Віталій Покась: “Ми впроваджуємо екологічну освіту і виховання” Драгомановські гуртожитки – найкращі в столиці стор. 4 стор. 5 стор. 6 �Потенціал Шана ЮВІЛЕЙ ЛЕГЕНДАРНОЇ ОСОБИСТОСТІ 22 травня 2012 року в НПУ імені М. П. Драгоманова відбу� лось урочисте святкування дня народження людини, яка без� посередньо причетна до великої Перемоги 1945�го року. У цей день 90�ліття святкував голова ради ветеранів університету, кандидат педагогічних наук, доцент, почесний професор уні� верситету Микола Аркадійович Рябухін. Легендарну особистість, про яку написана не одна книжка, а його образ закарбований у кількох кінострічках, прийшли привітати колеги, однодумці, студенти. У вітальному слові ювіляру ректор вишу академік Віктор Андру� щенко висловив думку, що шляхом, який пройшов Микола Аркаді� йович, пишаються, і його біографія в університеті переповідається студентами та ставиться у приклад. “Ветерани – це наша совість”, – підкреслив Віктор Петрович. Привітати Миколу Рябухіна прийшли директори навчальних підрозділів, які з ним вже багато років знайомі, академіки Віктор Синьов, Володимир Бондар, професори Олександр Сушко, Іван Дробот, Віталій Покась, Микола Корець, Людмила Вовк. Від імені всього колективу ювіляра також вітав голова профспілки уні� верситету професор Іван Горбачук. Вів урочисту частину проректор з навчально�методичної роботи гуманітарних інститутів професор Богдан Андрусишин. У цей день пролунало багато фак� тів, які доповнюють образ Миколи Ря� бухіна як Ветерана, Педагога, Визволи� теля. Директор Інституту корекційної педагогіки і психології Віктор Синьов назвав Миколу Рябухіна вчителем. “Ви ніколи в мене не викладали, – звернув� ся до ювіляра академік. – Але завжди давали настанови і поради”. Микола Корець, директор Інституту гуманітарно�технічної освіти, згадав випадок, коли він ще студентом разом з Миколою Аркадійовичем написав нау� кову роботу, яку надіслали на всесоюз� ний конкурс і яка виборола переможне місце. Завідуюча кафедрою педагогіки Людмила Вовк, наприклад, сказала, що Микола Аркадійович третину життя пропрацював саме на цій кафедрі і увесь викладацький і студентський колектив пишається цим. Привітати Миколу Рябухіна також приїхали представники районних і міських ветеранських органі� зацій, які визнали, що рада ветеранів на чолі з Миколою Аркадійовичем – ініціативна і зразкова, її дос� від переймають колеги. Також було зазначено, що Драгомановський університет є єдиним вишем, де наявна іменна нагорода Героя СРСР, а саме стипендія Ф. І. Жарчинського. Сергій РУСАКОВ Дні освіти і науки Російської Федерації в Україні РОСІЙСЬКІ АКАДЕМІКИ ВРАЖЕНІ ПОТУЖНІСТЮ НПУ Делегація Академії наук Російської Федерації відвідала Національ� ний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. Зустріч від� булася у рамках Днів освіти і науки Росії в Україні. Приймали гостей керівний корпус університету на чолі з першими проректорами, про� фесорами Володимиром Бехом і Олегом Падалкою та президент Національної академії педагогічних наук України, співголова Наглядо� вої Ради НПУ Василь Кремень. Говорили загалом про науку, педагогіку і вищу школу. Володимир Павлович розповів колегам історію Драгомановського університету, його сьогодення та плани щодо майбутнього, які більшою мірою пов’я� зані з розширенням кола міжнародного співробітництва на всіх конти� нентах, отриманням статусу дослідницького та безумовно досягнен� ням найвищих показників якості освітніх послуг. Статус флагмана педагогічної освіти в Україні і чудовий імідж за кордоном уже говорить на користь вишу і його лідерів. Це складно не помітити, адже вищий навчальний заклад розвивається у всіх напрям� ках і сферах діяльності. Російські академіки були вражені потужностя� ми НПУ імені М. П. Драгоманова і його далекоглядними цілями. За словами членів делегації з РФ, далеко не кожен університет може похвалитися такими здобутками, адже професорсько�викла� дацький склад НПУ – науковці зі світовими іменами, талановиті філо� софи, культурологи, психологи, математики, соціологи й педагоги. Почесні професори й доктори університету – цвіт не лише української нації, але й еліта світового простору, метри мистецтва й культури, видатні громадські діячі, представники духовенства, мудрі політики, чемпіони й майстри спорту. Студенти�драгомановці – це переможці численних конкурсів і олімпіад у всіх сферах наук. Надзвичайні враження у гостей залишилися від екскурсії картин� ною галереєю, зосередженою просто у стінах університету розлогими коридорами й фойє. Виставка представляє собою портрети відомих українців у світі, геніїв українського походження. Російські академіки оцінили наукову й освітню базу вишу та запро� понували співробітництво між структурами задля обміну досвідом. Дружнє співробітництво У рамках Днів освіти і науки Росії в Україні 14 вересня в НПУ імені Михайла Драгоманова від� булося засідання Асоціації вищих навчальних закладів�партнерів Російської Федерації та Украї� ни. Метою зустрічі стало обговорення нових спіль� них проектів між двома країнами та посилення спів� праці в науковій і освітній сферах. До української столиці прибули делегації поважних вищих навчальних закладів РФ, Російської академії наук, вчені зі світовими іменами в найрізноманітніших наукових галузях для обміну кращими освітніми практи� ками, координації спільної роботи в навчально�мето� дичній області, науково�дослідній і громадській діяльно� сті двох держав, реалізації інноваційних проектів. Відкрив захід Перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євген Суліма, проана� лізувавши ситуацію в освітній системі України. Про актуальність і важливість співпраці та плідні результати українсько�російських відносин у своїй доповіді наголошував і співголова Асоціації вищих нав� чальних закладів�партнерів Російської Федерації і Укра� їни, ректор Російського державного гуманітарного уні� верситету Єфим Пивовар, окреслюючи план заходів, що сприятимуть розвитку співпраці між ВНЗ обох дер� 2 жав. До таких члени Асоціації зарахували спільні науко� во�методичні конференції, круглі столи, організацію практичної підготовки студентів в різних університетах, видання навчальної літератури, виставки�презентації спільно написаних книг і чимало іншого. Забезпечення постійного систематичного стажу� вання для науково�педагогічних працівників і студентів за принципом обміну між вищими навчальними закладами стане й хорошою формою обміну досві� дом та, на думку співголови Асоціації, ректора Хар� ківського національного університету імені В. Н. Каразіна Віля Бакірова, відкриє хороші перс� пективи мобільності для українців і росіян. Не випадково місцем зустрічі був обраний саме один з найкращих педагогічних університетів країни, оскільки основні думки науковців були сконцентро� вані навколо освітньої галузі. Серед матеріалів уча� сники з’їзду мали можливість переглянути запропо� нований Асоціацією ректорів педагогічних універси� тетів Європи проект Педагогічної Конституції Євро� пи. Як зазначив Президент Асоціації, ректор Національ� ного педагогічного університету імені Михайла Драго� манова Віктор Андрущенко, цей документ пропонує засади узгодженої трансуніверситетської політики в Людмила КУХ, прес�служба університету галузі педагогічної освіти, що визначається гуманістич� ними нормами. Драгомановський університет налаго� див хороші зв’язки з провідними вищими навчальними закладами Російської Федерації, і на цій основі уже ведеться робота, а у пріоритетах – розширення й погли� блення співробітництва. Результатом засідання стало ухвалення Статуту Асоціації вищих навчальних закладів�партнерів Росії та України, затвердження складу Координаційної ради, до якої увійшли ректори провідних вищих навчальних закладів обох країн. У планах діяльності Асоціації – підвищення ролі вищої освіти і науки в модернізації еко� номік України і Росії, організація міжнародної співпраці й партнерство з Євразійською та Європейською асоці� аціями університетів, іншими міжнародними об’єднан� нями, що координують діяльність у галузі вищої освіти, а також збереження і розвиток загального освітнього простору, забезпечення еквівалентності, взаємного визнання дипломів ВНЗ – членів Асоціації. Більш детально й дискурсно учасники заходу поспілкувалися під час круглого столу “Перспективні напрями українсько�російського співробітництва в галу� зі вищої освіти й університетської науки”, де проаналізу� вали шляхи розвитку співпраці та пропозиції щодо підвищення високотехнологічного виробництва. Людмила КУХ ВЕРЕСЕНЬ 2012 �Наукові школи ЕТНІЧНІСТЬ І ПЕДАГОГІКА Етносоціологічна школа професора Володимира Євтуха з кожним новим засіданням поширює коло своєї діяльності в університетах України та зарубіжжя. Третя сесія Етносоціологічної школи професора Володи� мира Євтуха відбулась 4 червня 2012 року в Інституті Близько� го та Далекого Сходу Ягеллонського університету (м. Краків, Польща) на тему: “Етнічність у межах міжкультурної комуніка� ції”. Учасники дискусійних тем були представниками різних уні� верситетів: професор Лєшек Корпоровіч (Ягеллонський уні� верситет), доцент Сільвія Яскула (керівник департаменту культурної інформації коледжу соціальних наук “Педагогіум”, м. Варшава), професор Маргарет Секомб (Адела� їдський університет, м. Аделаїда, Австралія), професор Домінік Буше (Університет Північної Данії, м. Одензе, Данія), завідувач кафедри украї� нознавства факультету міжнародних і політичних студій Ягеллонського уні� верситету професор Воло� димир Мокрий, представ� ники Інституту соціології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгома� нова професор Валентина Федас, доценти Дарина Дікова�Фаворська, Воло� димир Крячко, Людмила Савенкова (директор Нау� кової бібліотеки), викладачі Ірина Заїнчківська, Юлія Сюсель та інші. Засідання міжнародної дослідницької групи “Ягеллонські культурні студії” та редакційної колегії однойменного журналу, членом яких є професор Володимир Євтух, відбулось у рамках міжнародної конференції “Людські цінності у міжкультурному просторі”, яка проводилась в Ягеллонському університеті (м. Краків, Польща) 1�2 червня 2012 року. Були обговорені перспективи розвитку наукового видання, підкреслена роль школи Володимира Євтуха та роль педагогіки у сучасному інформаційно�комунікаційному культурному просторі. Дирек� тор Інституту Близького та Далекого Сходу Ягеллонського уні� верситету професор Лєшек Корпоровіч підкреслив існуючі домовленості про співпрацю між департаментом Латвійського університету, Ягеллонським університетом та Інститутом соці� ології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгоманова. 5 вересня 2012 року відбулась Четверта сесія Етносоціоло� гічної школи професора Володимира Євтуха в Латвійському державному університеті (м. Рига, Латвія) на тему “Етнічність і педагогіка”. Участь у міжнародній дискусії взяли колеги з Лат� війського державного університету, професори Рудіте Андерсоне, Луція Рутке, Аїда Крузе, Ірена Жогла, Занда Рубене, Тетяна Коке, докторант Гунта Сіліня�Ясюкевич, директор Наукової бібліотеки Івета Гудаковска, директор Музею астрономії Ілгоніс Вілкс та представники Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова: професор Валентина Федас, доцент Володимир Крячко, викла� дач Ірина Заїнчківська, аспірантка Юлія Сюсель. А також вчений секретар уні� верситету професор Олена Уваркіна та директор Науко� вої бібліотеки доцент Люд� мила Савенкова. Відбувся візит до Посольства України в Лат� війській Республіці делегації на чолі з професором Воло� димиром Євтухом у складі представників Латвійського університету професора Рудіте Андерсоне, профе� сора Луції Рутке, директора Наукової бібліотеки Івети Гудаковскої, а також дирек� тора Ризької української школи Лідії Кравченко та представників Інституту соці� ології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова. У рамках зустрічі Тимчасовий повірений у справах України в Латвії Олександр Кушнір та Третій секретар Надія Воздіган представили стан українсько�латвійських від� носин в етнокультурному та освітньому контекстах. 6 вересня 2012 року професор Володимир Євтух та пред� ставники Інституту соціології, психології та соціальних комуні� кацій НПУ імені М. П. Драгоманова відвідали Ризьку Українську середню школу, директором якої є Лідія Кравченко. Під час зустрічі обговорювались питання про сучасний стан функціо� нування школи та співпрацю школи з різними інститутами НПУ імені М. П. Драгоманова. Ірина ЗАЇНЧКІВСЬКА, Юлія СЮСЕЛЬ Кращі випускники 2012 PREZENT ДЛЯ НАЙКРАЩИХ Містично прекрасні костьоли, кафедральні собори і базиліки величного Кракова, всесвітньо відомі Суконні ряди і неперевершений Королівський замок на Вавельському пагорбі. Цього року можливість відвіда� ти такі чудові краєвиди у подарунок від Національного педагогічного університету отримали кращі випускни� ки 2012 року. Традиція відзначати найліпших пізнавальними поїзд� ками і подорожами за кордоном у Драгомановському виші існує вже давно. І виконує роль не лише нагороди, але й заохочення, інтелектуального розвитку та натхнення. “Більшість із цих випускників – майбутні аспіранти уні$ верситету, тому попереду у них велике майбутнє в освіті й науці, починати яке з близького знайомства з зарубіжни$ ми країнами не лише приємно, але й корисно”, – заува� жив, коментуючи поїздку спудеїв, ректор Віктор Андру� щенко. Єдине, про що прохав очільник вишу як батько і наставник, – бути уважними і обережними, а в Україну повернутися із повними валізами вражень і спогадів. Приймав драгомановців по той бік кордону виш�парт� нер НПУ Краківський педагогічний університет. Як зазна� чив у коментарі прес�службі проректор НПУ з міжнарод� них зв’язків Володимир Лавриненко, співробітництво між двома навчальними закладами вже давно набуло конту� ВЕРЕСЕНЬ 2012 рів міцної добре налагодженої системи, що включає обмін студентами й викладачами для навчання і наукового стажу� вання, проведення спільних науково�практичних конферен� цій і семінарів та чимало іншого. Одними з перших і найбільш яскравих вражень для сту� дентів НПУ стали соляні шахти у місті Величка зі своїми власними легендами, “гномами�солелюдками” та чарівни� ми драконами. Вдалося побувати у діючому костьолі в одній із шахт, де навіть світильники на стелі були вигото� влені із напівпрозорих кристалів солі. Стародавній Краків захопив драгомановців Королів� ською дорогою до Ринкової площі та Вавеля. На шляху пощастило відвідати сторожову башту перед оборонним муром, костел Святого Флоріана і Флоріанські ворота; помилуватися картинною виставкою просто на оборонних мурах в місті. Неперевершена готична будівля з шістьома відкри� тими у середину капличками та двома банями – кафе� дральний собор Успіння Святої Діви Марії, що поєднує у собі готичне, ренесансне і барокове оздоблення. Щого� дини гості головної площі чують з башти собору дивовиж� ні мелодії. Прес�служба університету Наука АКАДЕМІЧНІ ДНІ У виданні “Academic Days... : Language Education Today” в Румунії вийшла стаття професора НПУ імені Михайла Драгоманова Людмили Вовк у співавторстві з аспіранткою дослідниці Н. Кошарною. Закордонні науков� ці всерйоз зацікавилися українськими роз� робками та їх результатами. А розпочалося все ще у 2008 р. Тоді навчаль� ний рік ректором НПУ імені Михайла Драгомано� ва, академіком Віктором Андрущенком був ого� лошений роком мовних стратегій. Професорка університетської кафедри педагогіки Людмила Вовк у межах наукового поля кафедри та Інститу� ту іноземної філології на виконання науково�нав� чального проекту року мовних стратегій ініціює й очолює наукове дослідження з проблем інтегру� вання змісту та методів педагогічної і фахової під� готовки майбутніх учителів іноземної мови. Зго� дом цей проект переросте у величезну і за мас� штабами виданих книг, і за науковою глибиною роботу, яка отримає широке поцінування у вітчиз� няних колах учених і за межами України. “Сучасний ринок досі засвідчує потребу у кваліфікаційних кадрах не лише зі знаннями педагогічних дисциплін, але й уміннями екстра$ полювати наукову термінологію у різних соціо$ культурних умовах, у сфері міжнародного освіт$ нього співробітництва”, – розповідає професор� ка. Виправити таку ситуацію можливо лише за науково�методичного цілеспрямованого підходу. Тверді переконання та наполеглива праця Людмили Петрівни за підтримки когорти вчених Олега Падалки, Володимира Гончарова та Ліни Вінічук врешті призвели до публікації кіль� кох навчальних посібників. Світ побачили “Укра� їнсько�англійський словник навчально�педагогіч� них понять та термінів”, аналогічні словники укра� їнсько�німецький та українсько�французький, у проекті передбачається ще й українсько�російсь� кий словник навчально�педагогічних понять. “У процесі вивчення як педагогічної науки, так і мови неоднозначність перекладу деяких понять і термінів спонукає студентів до креатив$ ного, творчого діалогу, – зізнається пані Людми� ла, – а звідси й особистісне зростання кожного та потреба саморозвитку, на чому так наголошують сьогодні сучасні педагоги”. Загалом посібники були укладені як інстру� ментарій реалізації технологій навчання психоло� го�педагогічних дисциплін, орієнтований на варіативність, суб’єктивність, індивідуальну твор� чість, особистісно�центровані зміст і методи нав� чального закладу. А кожен словник відповідає науково�методичній версії вивчення курсів “Педагогіка” та “Історія педагогіки”. Зміст термі� нологічних посібників репрезентують поняття до розділів: загальні основи педагогіки, теорія нав� чання (дидактика), теорія виховання, школознав� ство. Структуризація тем наближена до завдань підготовки фахівця за системою інтегрування завдань філологічного та педагогічного змісту, використання кредитно�модульних технологій навчання. Детальніше про це Людмила Вовк зі своєю аспіранткою розповідає у статті, яка потрапила до збірника наукових праць учасників міжнарод� ного симпозіуму. Зарубіжні фахівці високо оціни� ли досягнення драгомановців у царині підготовки вчителів іноземної мови, зважаючи не лише на вагоме теоретичне обґрунтування, але й практи� ку запровадження інноваційних педагогічних тех� нологій у навчальний процес. Професорка НПУ отримала у знак визнання сертифікат учасника симпозіуму. Людмила КУХ, прес�служба 3 �Підсумки Педагогічні обжинки Завдяки нашій спільній невтомній праці вдалося не тільки зберегти, але й суттє$ во зростити потенціал уні$ верситету, ще раз підтвер$ дити його лідерський статус у системі педагогічної освіти і науки як України, так і на європейському просторі. Віктор Андрущенко Почесний професор Почесним профес� ором Національного педа� гогічного університету імені Михайла Драгомано� ва став Герой України Іван Плющ. Оголошуючи про� мову, він зазначив, що це вже не перша його наго� рода, але драгомановська родина по�особливому уміє підносити усі відзна� ки й звання. Довідка Рейтинг 2011/2012 н.р. За підсумками рейтингового оцінювання виробничої діяльності інститутів, кафедр та викладачів університету у 2011/2012 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експертної ради було оголошено переможців у різних номінаціях. Як зазначив перший проректор з економіки, професор Володимир Бех, цьогоріч визначати кращих було дуже складно, адже рік був дуже плідним, працювали всі єдиною родиною. Найкращий інститут У номінації “Найкращий інститут” дипломом І ступеня нагоро� джений Фізико�математичний інститут, дипломом ІІ ступеня – Інститут соціології, психології та управління, дипломом ІІІ ступеня – Інститут історичної освіти. За плідну працю зі студентським колективом, за підготовку успішних спортсменів, за розбудову систе$ ми підтримки здорового способу життя нагороджений директор Інституту фізичного виховання та спорту проф. Олексій Тимо� шенко. За високий показник роботи зі студентською молоддю дипло� мом та медаллю нагороджений директор Інституту української філології проф. Анатолій Висоцький. Кращим у плані навчальної роботи визнаний Інститут філософ� ської освіти і науки (директор проф. Іван Дробот) та Інститут інформатики (директор проф. Анатолій Кудін). За ефективну роботу в галузі нагороджено Інститут гуманітарно� технічної освіти (директор проф. Микола Корець). Інститут корекційної педагогіки та психології (директор акаде� мік Віктор Синьов) переміг у номінації “Наукова робота”. За розвиток нових напрямів соціально$виховної роботи в Україні і за кордоном нагороджений Інститут іноземної філології (директор проф. Володимир Гончаров); за розвиток міжнародних відносин – Інститут розвитку дитини (директор професор Ірина Загарницька). У номінації “За розбудову зв’язків академічної науки і освіти” пере� могу здобув директор Фізико�математичного інституту професор Микола Працьовитий. Краща кафедра Плющ Іван Степанович (11 вересня 1941, м. Борзна Чернігівської області) – український державний діяч, двічі голова Верховної Ради України, Герой України. У 1956–1959 роках навчався у Борзнянському сільсь� когосподарському технікумі. Пізніше закінчив Українську сільськогосподарську академію за фахом вчений агроном� економіст та Академію суспільних наук при ЦК КПРС; канди� датська дисертація “Реформування економічних відносин в агропромисловому виробництві України” (Інститут аграр� ної економіки УААН, 2001). Під головуванням І. С. Плюща Верховна Рада України прийняла 16 липня 1990 року “Декларацію про суверенітет України”. Указом Президента України Леоніда Кучми № 700/2001 від 21 серпня 2001 року за визначні особисті заслуги перед Україною в розбудові державності, плідну політичну та громадську діяльність Голові Верховної Ради України Івану Степановичу Плющу присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. Вітаємо! Указом Президента України № 337/2012 “Про нагородження державни� ми нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури і майстрів народного мистецтва” почесне зван� ня “Заслужений праців� ник культури України” присвоєно директору ЦКМ НПУ імені М. П. Дра� гоманова САВЧЕНКО Ірині Віталіївні. Національна спілка жур� налістів України радо прий� має до своїх лав молоде покоління драгомановців і з травня цього року її членом стала керівниця прес�служ� би університету, поетеса КУХ Людмила Петрівна. Бажаємо наснаги і реалізації всіх творчих задумок! Підготовлено за інформацією Антона ЮРЧЕНКА, прес�служба університету 4 23 травня 2012 року для Національного педагогіч� ного університету імені Михайла Драгоманова відбу� лася знакова подія. Саме цього дня в приміщенні Національної філармонії було проведено “Педагогічні обжинки” – свято, яке створене для підбиття підсумків та нагородження найкращих викладачів і студентів провідного педагогічного вишу країни. Нагороджено кілька кафедр, а саме: кафедру психології та педа� гогіки Інституту педагогіки та психології (завідувач – академік Володи� мир Бондар) – за перехід на якісно новий зміст підготовки фахівців у галузі технологічної освіти; кафедра філософії Інституту філософської освіти і науки (завідувач – проф. Григорій Волинка) – за вагомі здобут$ ки у підготовці фахівців у галузі філософії; кафедра управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління (завідувач – проф. Володимир Бех) – за практичну реалізацію теоретичних основ управління та євроінтеграції в університеті. Кращі науковці Кращим науков� цем цього року став завідувач кафедри української літератури проф. Володимир Погре� бенник. За видатні особисті наукові і навчально$методичні досягнення нагороджено проф. Любов Мацько (Інститут української філології); доц. Валентина Толмачова (Інститут природничо�географічної осві� ти і науки) – за сумлінну науково$педагогічну діяльність; проф. Леся Мірошніченко (Інститут іноземної філології) – за визначні досягнен$ ня в науково$методичній роботі і багаторічну сумлінну працю. Гордість університету За розбудову позитивного іміджу університету на теренах Украї$ ни та за її кордоном були також нагороджені Герої України Народні артисти України, професори Анатолій Авдієвський, Мирослав Вантух та Анатолій Паламаренко. За наставництво і значний внесок у розвиток університету та педагогічної освіти України нагороджений мето� дист з науково�дослідницької діяльності музею університету, кандидат педагогічних наук, Почесний професор уні� верситету Микола Рябухін. Іменні відзнаки Іменними медалями за плідну наукову працю були відзначені проректор з навчально� методичної роботи гуманітарних інститутів Богдан Андрусишин (медаль імені П. Орлика), проректор з дистанційної освіти та інноваційних технології Анатолій Кудін (медаль імені М. П. Кравчука). Срібні медалі імені Михайла Петровича Драгоманова отримали проректор з міжнародних зв’язків університету Володимир Лавриненко, проректор з навчально�ме� тодичної роботи університету Роман Вернидуб та методист з науково�просвітницької діяльності музею університету Микола Рябухін. Студент року На заході нагороджували найкращих студентів�магістрантів за 2011/2012 навчальний рік. Із рук ректора університету вони отримали пам’ятні знаки. Окрім того, цього року на церемонію нагородження були запрошені також і батьки студентів�випускників. Віктор Андру� щенко нагородив їх дипломами та подякував за те, що зростили й виховали таке молоде покоління, яке стане гідною зміною у будь�якій справі. Подяка також лунала і вчителям, які, не покладаючи сил і тер� піння, ще з малих літ прищепили любов до науки. Спортивне життя НПУ імені Михайла Драгоманова виховав чимало переможців різ� них олімпіад, конкурсів не тільки у сфері наукової роботи, але й серед різних видів спорту. Саме тому за спортивні перемоги та розвиток здо$ рового способу життя серед студентів і викладачів університету подяку ректора отримала проф. Олександра Дубогай. ВЕРЕСЕНЬ 2012 �Інтерв’ю ВІТАЛІЙ ПОКАСЬ: “МИ ВПРОВАДЖУЄМО ЕКОЛОГІЧНУ ОСВІТУ І ВИХОВАННЯ” 27 липня своє 55�ліття відзначив директор Інституту природничо�геогра� фічної освіти та екології професор ВІТАЛІЙ ПОКАСЬ. Віталій Петрович із задоволенням від� гукнувся на пропозицію стосовно інтерв’ю для газети “Педагогічні кадри”, і тому сьогодні перед вами ексклюзивний мате� ріал з керівником�професіоналом, вчите� лем за покликанням, істориком�романти� ком в душі і доктором філософських наук. – Віталіє Петровичу, розкажіть, будь ласка, про ваше становлення як науковця, викладача, дирек� тора. – Розпочну розповідь з дитинства. Я народився в сім’ї вчителів – мій батько працював учителем геогра� фії і історії, а матір – вчителькою мови і літератури. У 1979 році поступив на спеціальність “Географія та біо� логія” природничо�географічного факультету нашого вишу. Планував, що після закінчення інституту заміню батька на роботі. Він тримав мені посаду вчителя гео� графії до самої пенсії, чекав, що я повернусь на малу батьківщину, у славне місто Городище Черкаської області. Але вийшло по�іншому: мені запропонували посаду директора студмістечка. Паралельно навчався в Інституті педагогіки в аспірантурі на заочній формі. У 1992 році мене призначили начальником управління дошкільних і інтернатних закладів Міністерства освіти і науки, в цей же час захистив кандидатську дисертацію з історії педагогіки. Та з часом рідний факультет мене все ж покликав. Це трапилось у 1999 році, через кілька місяців після смерті декана Бориса Гришка�Богменка. Мене зустрів тодішній ректор університету Микола Шкіль і сказав, що я як кандидат наук, доцент і випускник університету просто повинен очолити факультет. Недовго думаючи, відповів: “Домовляйтесь з міністром”. Міністр не відпу� стив. Але через певний час Микола Іванович телефо� нує: “Я домовився”. Тоді я поміркував і вивів для себе життєву формулу: “Краще піти тоді, коли в одному місці не відпускають, а в іншому запрошують, ніж коли з одного виганяють, а в іншому не беруть”. “Правильно вирішив”, – відповів на це Микола Шкіль і призначив мене деканом природничо�географічного факультету. Згодом, коли університет очолив Віктор Андрущенко, з яким ми разом співпрацювали в міністерстві, він запро� понував мені посаду проректора з навчальної роботи, але я відмовився. Відповів, що мене запросили пра� цювати на посаді декана, і я хотів би все так залишити. З часом ця пропозиція ще кілька разів лунала, але я залишився вірним рідному факультету. І тоді шляхом реорганізації 1 квітня 2004 року факультет став Інститу� том природничо�географічної освіти та екології. – Тобто відбулась не просто реорганізація, але і нарощення потужності навчального підрозділу? – Так. Ми на той час вже відкрили спеціальність “Екологія”, і тому її назва відобразилась у назві підроз� ділу. “Туризм” ще перебував на стадії розробки. Взага� ВЕРЕСЕНЬ 2012 лі за цей час наш підрозділ набув нового окреслення. Були відкриті такі спеціальності, як “Географія і прак� тична психологія”, “Хімія”, “Екологія”, “Туризм”. Ми пишаємось тим, що були відновлені “Географія і іно� земна мова”, “Біологія і іноземна мова”. Певний час міністерство забороняло поєднання гуманітарних і природничих дисциплін, але в нас кафедра іноземної мови була відкрита раніше, ніж взагалі з’явилась відпо� відна структура в університеті. – Як ваше повернення в університетський колектив оцінили ваші ж викладачі? – Повертатись було приємно, мене радо зустріли викладачі, серед яких професори І. П. Половина, І. С. Кучеров, І. Б. Чорний, В. В. Загородний та інші. Сту� дентом я добросовісно вчився на “відмінно”, і мені не довелось перед ними червоніти. Крім того, я до цього часу пам’ятаю увесь природничо�географічний цикл і досі дивую колег тим, що можу назвати латиною назви дерев, тварин, людських м’язів і кісток. Крім того, мені допоміг досвід роботи в міністер� стві, де довелось напружено працювати, адже я був у першій хвилі Міністерства освіти і науки незалежної України. Багато над чим довелось працювати “з нуля”. Наприклад, інтернатних закладів існує 28 типів, і по кожному потрібно було підготувати нову нормативну базу. Наше управління професійно і оперативно з цією роботою справилось. У мене були чудові наставники, серед яких – Віталій Батищев. Він мав величезний дос� від і добре налагоджені контакти. Крім того, в мене були працівники, які працювали по 20�30 років в дер� жавному апараті. Вони жодного разу мене не підвели в матеріалах, які готувались, а серед них були законо� проекти і документи державного значення. Наприклад, Національні програми “Освіта ХХІ століття”, “Діти Укра� їни”, державна програма “Вчитель”. Завдяки своїм спі� вробітникам і наполегливій роботі я професійно зро� став як керівник. Я пам’ятаю газету ще під назвою “За педагогічні кадри”, і вже коли я був першо� курсником, в ній було надруковано мою першу статтю. Примірник газети зберігаю понині. – Ви підтримуєте з ними зв’язки? – Звичайно. Нещодавно було святкування 20�річчя з дати створення управління, і ми всі побачились. На жаль, серед живих уже немає Віталія Батищева. Взага� лі час роботи у міністерстві був цікавим, адже це час становлення країни і освітньої галузі зокрема. Але я пишаюсь тим, що працюю в Драгомановському універ� ситеті і відчуваю віддачу в роботі. Як би я не працював в міністерстві, все одно залишається відкритим питан� ня, чи став би я “Заслуженим працівником освіти Укра� їни”? Чи був би нагороджений Почесними Грамотами Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України, орденом “За заслуги” ІІІ ступеня? Чи став би профе� сором і захистив докторську дисертацію? Чи став би академіком Академії вищої школи? Це все дав мені Драгомановський університет. Микола Шкіль якось сказав: “Віталій – наш. Ми його позичили, щоб він на� брався досвіду в міністерстві, а вже потім повернувся і втілив його в життя”. Так і сталось. – Які досягнення Ви вважаєте для себе ключо� вими? – Якщо говорити про роботу в Драгомановському університеті, то це відкриття нових спеціальностей. Крім того, коли я очолив факультет, з науковим ступе� нем працювало приблизно 50% від всього колективу, сьогодні ця цифра сягає 70. І це при тому, що багато викладачів пішли на пенсію і ми працевлаштовуємо молодь. Цього року ми лідери по збільшенню у відсот� ковому відношенні надходжень від студентів�контракт� ників. Якщо по університету ця цифра збільшилась на 30 %, то в нашому Інституті на 230%. Це результат великої роботи колективу. І якщо в минулі роки серед� ній бал ЗНО абітурієнтів був 550�600 балів, то тепер до нас прийшли з 700 і вище балами. Велику підтримку у вирішенні всіх питань ми маємо від ректора універси� тету академіка Віктора Андрущенка. – Цікава ситуація – молодь йде отримувати природничу освіту, але в той же час бачимо, що суспільство не готове до вирішення екологічної проблеми. В Україні, на відміну від європейських країн, “мода на зелених” поки відсутня. Як ви можете це прокоментувати? – Під час роботи в міністерстві я побував у багатьох країнах і вивчав не лише проблеми дітей з особливими потребами, але й занурювався у питання – чому ж наро� джуються такі діти, звідки постає така проблема? Відпо� відь полягає саме в екологічній кризі. В Україні, на жаль, ця тема підіймається здебільшого перед виборами. Загальнодержавна політика у цьому напрямі ще недо� статньо спрямована і екологічному вихованню не приді� ляється належної уваги. Коли ми відкривали спеціаль� ність “Екологія”, то казали, що така спеціальність вже існує в аграрних, технічних університетах. “В аграріїв, так само як і у металургів, – своя ніша. Ми ж будемо впроваджувати екологічну освіту і виховання – від дитя� чого садка і до післядипломної освіти”, – відповів я. – Яке загалом значення природничої освіти? – Інколи говорю наступне: історики вивчають те, що було придумано і зроблено людьми, так само мате� матики, філологи та інші. Природничі дисципліни вив� чають те, що втілено безпосередньо Богом. Ми вивча� ємо природу, а саме рослини, тварин, людей. Інші науки вивчають те, що придумане лише людиною. Ми ж пізнаємо світ таким, яким його створив Всевишній. – Ви нещодавно захистили докторську дисер� тацію. Яка тема вашої роботи? – Тема стосується моєї попередньої роботи в Міні� стерстві освіти і сформульована наступним чином: “Зміна філософської парадигми управління навчально� виховним процесом інтернатних закладів освіти”. Тема цікава тим, що функції подібних закладів освіти зміню� вались, а разом з ними і філософські підходи в освіті. Притулки мали функцію соціального захисту дітей, а вже після війн виникли дитячі будинки, де на перший план виходить виховна функція. Уже потім в школах�ін� тернатах її змінює навчально�виховна. Сьогодні в нав� чально�реабілітаційних центрах присутні навчально� виховна, лікувально�реабілітаційна функції і соціальний захист. Загалом у роботі мені допомогло захоплення історією. Також детально вивчив твори античної і кла� сичної філософії, соціальної філософії та філософії освіти. – Розкажіть, будь ласка, про свої хобі. Як ви проводите дозвілля? – Я з дитинства любив, люблю і буду любити чита� ти книжки. У моїх батьків була найбільша в містечку бібліотека. Тому одразу після “Читанки” я перейшов на серйозні історичні книжки. Вже до 5�го класу я уважно перечитав і дослідив п’ятитомник “Велика Вітчизняна війна”. Читання книжок дало мені можливість розвину� ти пам’ять. Зізнаюсь, жанр фантастики мене ніколи не приваблював, я люблю реальні історії. – Ви людина�теоретик чи практик? – В житті вдалось об’єднати перше і друге. Теоре� тична підготовка, книжкові вподобання – це одне, але робота на всіх посадах, на яких працював, мала прак� тичний характер. Крім того, я досі читаю курс “Історія педагогіки”. Яким я був би професором, якби не мав лекційного курсу? Коли я приходжу до студентів на заняття, то спочатку цікавлюсь їхнім життям, а вже потім переходжу безпосередньо до заняття. Таким чином, я в курсі того, що відбувається в Інституті і можу реагувати як керівник. Віталій Батищев після мого переходу на деканську посаду якось запитав: “Що ти там? Керуєш?”. А я йому відповідаю: “Ні. Керував я в міністерстві, тут я працюю. Спочатку заняття зі студен� тами, а вже потім керівництво факультетом”. Взагалі я вважаю, що людина має право стати викладачем вишу лише якщо вона здобула певний досвід на виробниц� тві. Наприклад,після роботи в школі, а вже потім після аспірантури. Адже викладач повинен мати що розказа� ти, володіти досвідом і певним багажем знань, прочи� тати багато книжок. Людина повинна, йдучи викладати, мати не папірці, а живі знання, поєднувати розповідь з життєвою практикою. – Вам виповнилось 55 років. Скажіть, будь ласка, чи вірите в нумерологію, магію чисел? – У мене є певна магія чисел. Вона пов’язана з датою народження – я народився о 7 годині ранку 27.07.1957 року. Тому число 7 для мене є щасливим. – Ваші побажання колективу Драгомановсько� го університету. – Побажаю всім здоров’я і успішного навчального року. У нас чудовий колектив і в ньому домінує позитив� ний моральний мікроклімат, тому йдучи на роботу, � завжди маю гарний настрій і бажання працювати. Спілкувався Сергій РУСАКОВ 5 �Фоторепортаж У ДРАГОМАНОВЦІВ ТЕПЕР СВОЄ “ТРЕТЄ МІСЦЕ” скульптура у вигляді піраміди, що символізує просвіт� ництво і саморозвиток. У центрі скульптури розташо� ваний годинник, з іншого боку – символічна шпаргал� ка. Тому доки київські студенти все ще чекають відре� ставровану відому скульптуру “Шара”, драгоманов� ська молодь вже має власне місце для проведення передсесійних “ритуалів”. Урочисту стрічку перерізано, тож вперед, драгома� новці, освоювати новий простір! 13 вересня 2012 року врочисто відкрито реконструйований простір внутрішнього подвір’я центрального корпусу НПУ імені � М. П. Драгоманова. Як зауважив ректор універ� ситету Віктор Андрущенко, тепер драгомановці матимуть власне “третє місце” для відпочинку, навчання і просто гарного проведення часу. Драгомановський університет являє собою роз� галужену систему навчальних корпусів у м. Київ, серед яких важливе значення належить головному корпусу в історичному центрі столиці на вул. Пирого� ва, 9. Та, за словами Віктора Петровича, драгома� новцям вкрай бракує власного студентського парку, де б вони могли більше часу прово� дити на свіжому повітрі: “Студенти повинні навчатися у вільній творчій атмосфері, тому потрібно було знайти місце, де б молодь могла і навчатись, і проводити дозвілля. Сьогодні у світі популярна ідея “третього місця”, і її реалізація в нашому університеті стане новим поштовхом у роботі з молоддю”. Реконструйоване внутрішнє подвір’я головного корпусу, яке тепер має формат вищевказаного “третього місця”, повністю улашто� ване для студентської молоді. Зав� дяки копіткій організаційній праці проректора з економіки і організа� ції навчально�виховної роботи, доктора педагогічних наук, професора Олега Падалки і головного інженера Володимира Вереса подвір’я набуло сучасного оформлення і тепер готове приймати молодь для навчання, проведення культурно� мистецьких заходів, концертів, студентських вечірок. Затишна атмосфера внутрішнього дворика елегантно доповнюється вечірніми ліхтарями класичної форми та кованими лавочками. “Родзинкою” простору стала Сергій РУСАКОВ Довідка: Рей Ольденбург, американський соціолог, як засновник ідеї “третього місця” стверджує, що таке місце може виконува� ти функції неформального інтелектуального зібрання, неофі� ційного інформаційного цен� тру та просто місця для розваг. Загальна атмосфера там зав� жди дружня й оптимістична, допомагає забути про хвилю� вання, які пов’язані з домівкою й роботою. За дверима “третіх місць” зостаються особисті проблеми та соціальний ста� тус, що дає змогу повною мірою насолодитися комфор� том і підтримкою товариства”, – переконаний професор соціології в Університеті Захід� ної Флориди. Медіа�ресурс OpenStudy Традиції Перемога ДРАГОМАНОВСЬКІ ГУРТОЖИТКИ – НАЙКРАЩІ В СТОЛИЦІ Який студентський гуртожиток у Києві найкращий? На це питання протягом кількох місяців намагалися дати відповідь члени журі конкурсу�огляду, у якому також брали участь і гур� тожитки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. І ось 15 травня, після тривалих дискусій та ретельних перевірок, ком� петентне журі підбило під� сумки. За результатами почесне І місце розділили гуртожиток № 8 НПУ імені Михайла Петровича Дра� гоманова та гуртожиток № 2 Київського національ� ного торгівельно�еконо� мічного університету. Не залишилися осторонь й інші драгомановські домівки. Зокре� ма, гуртожиток № 5 (вул. Космічна, 8 в) виборов бронзу, посівши таким чином ІІІ сходинку рейтингу. Хотілося б відзначити, що тільки завдяки тісній співпраці, вза� єморозумінню та підтримці адміністрації університету, комендантів гуртожитків, студентського самоврядування та членів профспілки вдалося досягти таких результатів. Активно працювали для облаштування благоустрою й порядку на територіях та у гуртожитках і студенти й дирекція студмістечка. Усі рішення обговорювалися та приймалися лише спільно. За словами першого проректора з організації навчально�вихов� ної роботи та економіки, доктора педагогічних наук, професора Олега Падалки, чергова перемога драгомановських гуртожитків у такому конкурсі – доказ добре налагодженої згуртованої роботи усіх частин університету. Ми можемо цим пишатися. Антон ЮРЧЕНКО, прес�служба університету 6 ЧАСТУВАННЯ ВІД РЕКТОРА Зустріч із ректором для драгомановців завжди особливе свято. Одним із таких є тра� диційний візит Віктора Андрущенка у студент� ські гуртожитки на початку вересня для підпи� сання угоди між керівним корпусом універси� тету, студентським самоуправлінням та Профспілковим комітетом студентів. “Цього року Драгоманов$ ські гуртожитки визнано най$ кращими в столиці – це висока планка, – нагадав Віктор Петрович, – але досягнення такої планки стало можливим лише за тісного співробітниц$ тва між керівництвом і студен$ тами, мешканцями гуртожитків і комендантами, усім обслуго$ вуючим персоналом студент$ ського містечка”. Без взаєморозуміння і допомоги, наполегливої праці складно досягти високих вер� шин у будь�якій справі, переко� наний ректор. Тут, на щастя, драгомановці демонструють справжній клас, і такими сту� дентами можна лише гордити� ся. До такої думки очільника вишу приєднався й проректор з організації навчально�вихов� ної роботи і економіки, доктор педагогічних наук, професор Олег Падалка. Він особливо рідний для великих гуртожит� кових родин, бо як ніхто опіку� ється студентським містечком НПУ, дбає і про матеріальну, і про психологічну атмосферу. Та керівництво приїхало не лише з теплими словами й подяками – активісти і голови студент� ських рад гуртожитків та коменданти отримали матеріальні заохочення від університету. Усім іншим ректор подарував поїздку до історичної Софіївки. Загальні враження і вдячність від студентів висловив студентський ректор вишу Микола Давидюк: “Найкращому університету – най� кращого ректора, а найкращому ректору – най� кращих студентів!”. Зал підтримав лідера гучни� ми оплесками. Ще більшим сюрпризом для присутніх став наступний подарунок від Віктора Петровича – бочка пива. Ректор сам розливав у келихи та пригощав студентів хмільним напоєм і канапка� ми з салом. У такій дружній атмосфері кожен міг поспілкуватися з керівником рідного навчаль� ного закладу й на побутові питання. Зокрема Віктор Петрович вже почав турбуватися про упередження минулорічних зимових проблем і утеплення кімнат, безперебійне водо� і елек� тропостачання. Очільник запросив драгома� новців до діалогу на веб�сторінках його персо� нального сайту та на інших зустрічах зі студент� ством. Теплі стосунки між Віктором Петровичем і драгомановцями зберігаються ось уже кілька років. Відвертість і щирість – запорука мирних і плідних роботи та навчання, тож і тут драгома� новці повинні зайняти лідерські позиції. Людмила КУХ, прес�служба університету ВЕРЕСЕНЬ 2012 �Фоторепортаж В УКРАЇНІ З’ЯВИЛАСЯ ДРАГОМАНОВСЬКА АЛЕЯ 21 липня 2012 року делегація Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі з ректором Віктором Андрущенком відвідала Полтавщину, місто Лубни та оглянула благоустрій Спортивно�оздоровчої бази університету “Сула”. Зустрічав гостей хлібом� сіллю господар міста, мер Олександр Грицаєнко. Під час відвідин драгомановці відкрили та пройшлися першою в Україні Драгомановською алеєю, що тепер прикрашатиме “Сулу”. Ректор та міський голова перерізали урочисту стрічку під аплодисменти щасливих відпочиваючих, адже приємна затишна доріжка з альтанками, романтичними ліхтарями під кронами дерев – чудове місце для прогулянок, роздумів, “філософського спілкування”. Про це у своєму виступі зазначив і Віктор Петрович, оголосивши захід початком нової чудової традиції уславлення імені Михайла Драгоманова в цілому світі. Професори, директори інститутів, академіки серйозні розмови й буденні справи вдало поєднували з відпочинком: спілкувалися зі студентами, грали в теніс, насолоджувалися чудовим благоустроєм бази та, безперечно, неповторною Полтавщиною. Прес�центр Про відпочинок студентів і викладачів на базі “Сула”, а також “Синєвір” читайте у жовтневому випуску газети “Педагогічні кадри”. Нагородження Пам’яті князя Аскольда Дотиком пера У червні до Дня журналістики відбулось нагородження переможців уні� верситетського конкурсу “Дотиком пера”. Нагадаємо, що призовий фонд конкурсу склав 2 300 грн. Нагородження переможців подарунками відбу� лось 14 червня на Вченій раді університету, де їх особисто привітав ректор вишу академік Віктор Андрущенко. Конкурс на створення кращої авторської роботи (вірш, оповідан� ня, оригінальна наукова розвідка, інформація з університетського життя, фоторепортаж тощо) засно� вано у 2001 році. Його головною метою є підтримка творчих і науко� вих починань студентської молоді університету. Наприкінці травня журі ретельно розглянуло роботи, що були подані на конкурс, і шляхом голосування визначило трьох переможців. Обов’язковою умовою конкурсу була публікація в університетській газеті, а значить, матеріал повинен відпові� дати концепції видання. Після підрахунку балів перемож� цями стали: 1. Ралко Роман Сергійович, студент V курсу, 54 групи Інституту історичної освіти, спеціальність “Історія і правознавство” за матеріал “То була нелегка, але цікава справа” (№5 (1625), травень 2012 р.); 2. Сухенко Юлія Олександрівна, студентка І курсу, групи 1 ку Інституту філософської освіти і науки, спеціальність “Культурологія”, за матеріал “Кохан$ ня.com” (№ 2 (1622), лютий 2012 р.); 3. Кущієнко Катерина Анатоліївна, студентка ІІ курсу, групи 206$Ур Інсти$ туту української філології, спеціальність “Українська мова, літературне редагуван$ ня” за фоторепортаж “Близнюки університету” (№ 3 (1623), березень 2012 р.; № 5 (1625), травень 2012 р.). За підсумками конкурсу переможців нагородили трьома преміями: І місце – 1 000 грн., ІІ – 800 грн., ІІІ – 500 грн. Роботи переможців, а також всі випуски газети “Педагогічні кадри” за 2011/2012 навчальний рік ви можете завантажити на головному сайті НПУ імені М. П. Драгоманова. Нагадаємо, що до складу журі входили: проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, професор, голова журі Григорій Волинка; завідуючий кафедрою української літератури НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Воло� димир Погребенник; директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М. П. Дра� гоманова, доцент Ірина Савченко; керівник прес�служби університету, поетеса Людмила Кух; студентський ректор Микола Давидюк; головний редактор газе� ти “Педагогічні кадри”, викладач Сергій Русаков. Вітаємо переможців конкурсу “Дотиком пера”! Сергій РУСАКОВ Газета “Педагогічні кадри” оголошує конкурс “Дотиком пера – 2013”. Чекаємо від вас нових матеріалів, бажаємо натхнення і нових звершень! ВЕРЕСЕНЬ 2012 7 �Пам’ять ЛЮДИНА НІБИТО НЕ ЛІТАЄ… А КРИЛА МАЄ Ці слова з поезії Ліни Костенко ми можемо сказати про близького і дорогого для кожного українця, який любить поезію, театр, кіно і взагалі мистецтво, про Героя України, народного артиста України, лауреата Шевченківської пре� мії, геніального актора Національного академічного дра� матичного театру імені І. Франка Богдана Сильвестровича Ступку. Такої всенародної любові навіть важко уявити. Коли він пішов з життя, з ним прощалися не лише рідні і колеги, але і вся Україна, ба навіть більше – увесь світ, бо такого визнання, такої слави годі й шукати. Адже він – особистість неординарна, особлива. Господь і матір дали йому такий дар, який дається раз в століття, і ми будемо пишати� ся тим, що народилися і жили в епоху Богдана Ступки. І хто хоч один раз бачив його на сцені, не забуде ніколи. Про нього з часом будуть говорити як про справжнього корифея українського театру, і він займе почесне місце поруч з М. Старицьким, М. Кропивницьким, І. Карпенко�Карим, М. Садовським, А. Бучмою, Г. Юрою, М. Яковченком та іншими провід� ними акторами, які заслужили всенародне визнання і велику любов глядача. У нас не вистачить слів, щоб все розповісти про його життя і творчу біографію, і не вистачить душі, щоб розкрити весь його талант. Про це скажуть пізніше, коли більше осми� слять його роль в розвитку і становленні українського театру. І дуже б хотілося, щоб усі, хто був з ним поруч, не забули жодної миті, проведеної поруч з цією талановитою людиною, бо це вже історія української культури, театру, кіно. Ми ніколи не забудемо його стрункий стан, його величаву постать, його особливий тембр голосу, його вміння жити життям сценічного героя. Він жив сценою, він мислив сце� ною, він брав левову долю успіху вистави на себе і ніколи не гордився своєю особливістю, неповторністю. Тож і не дивно, що двадцять років він був незмінним виконавцем ролі Тев’є� молочара за твором Шолом�Алейхема і на сьогодні в пам’ять про нього цю виставу зняли з репертуару, бо поки що не можуть і актори театру імені І. Франка, і глядачі бачити когось іншого в цій ролі, навіть і дуже талановитого. Ця вистава сьогодні – справжній пам’ятник легендарному актору, людині�легенді. Ректорат та профспілкова організація університету з гли� боким сумом сповіщають, що 30 липня 2012 р. на 89 році пішов з життя професор кафедри російської мови Інституту іноземної філології БРИЦИН МИХАЙЛО ЯКИМОВИЧ Колектив університету та колеги висловлюють щирі спів� чуття рідним і близьким. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Та скільки б ти не говорив про талановиту людину, але якщо не бачив її в роботі, не можеш до кінця збагнути силу її генія. Мені в житті пощастило, бо я бачила Богдана Ступку у виставах театру імені І. Франка. Найбільше враження на мене справили вистави “Едіп� цар” і “Тев’є� Тевель”. Я сиділа в перших рядах партеру і бачила зблизька працю актора. Скільки потрібно душевних сил, щоб зіграти так, як він. Яку прекрасну пам’ять треба мати, щоб запам’ятати текст. Особливо в п’єсі “Тев’є – Тевель”. Там кожна фраза – це шедевр, відточений єврейський гумор. Це перли народної творчості. І ти бачиш і життя бідної роди� ни, і соціальні події, які проходять через їх життя, і вболіваєш за майбутнє героя, який втра� чає любу дружину, яка була опорою в його нелегкому житті. Дивлячись виставу, ти чисто фізично відчуваєш напругу актора, який весь тягар вистави брав на себе, але біля нього, як зірочки, світилися його колеги, бо вмів він кожного обігріти теплом свого серця і мудрістю свого розуму. Скільки житиму, завжди бачитиму його очі, сповнені болю і страждань. Таке не забу� вається. Він не грав, він жив на сцені життям своїх героїв і тримав у полоні своїх чар весь зал. Тиша була така, що було чути, як дихає артист. Мабуть, ще не знайшли таких слів, якими можна сказати про незвичайний талант – Дар Божий. І якщо талановита людина вміє користуватися ним, то приносить для своєї держа� ви велику користь і ще прославляє на весь світ свій талановитий народ. Нам дуже поталанило, що наш Богдан Ступка ніколи не кичився своєю популярністю, бо вважав, що талант дає Бог і мати, а ти просто повинен шліфувати його, удосконалюва� ти і дарувати людям, бо твоє таке призначення на Землі. Він прийшов у цей світ, щоб вико� нати свою місію до кінця, – і виконав її до останку. Жаль тільки, що так мало відпущено людині на Землі для її земних справ. Але якщо людина прагне залишити по собі пам’ять навіки, то не про особисте збага� чення думає, а про те, як залишити людям плоди своєї праці. І навіть нещодавно відкрита Камерна сцена імені Сергія Данченка – це результат копіткої праці актора і чудової люди� ни. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, працівник Наукової бібліотеки університету Ректорат та профспілкова організація університету з глибо� ким сумом сповіщають, що 19 червня 2012 р. пішла з життя кан� дидат педагогічних наук, доцент кафедри корекційної педагогіки та психопатології Інституту корекційної педагогіки та психології. ШИША ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА Колектив університету та колеги висловлюють щирі співчут� тя рідним і близьким. Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Ректорат та профспілкова організація університету з гли� боким сумом сповіщають, що 28 липня 2012 р. на 55 році пішла з життя методист з наукової роботи відділу аспірантури та докторантури СИМОНЕНКО ОКСАНА ПЕТРІВНА Колектив університету та колеги висловлюють щирі спів� чуття рідним і близьким. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1626) (вересень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 6 (1626) (вересень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/188 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/4a1e65ba4ad18a63c6739feac68b2458.pdf e227a08611787c47b780c86885850002 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 7 (1626) (жовтень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 7 (1626) ЖОВТЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Вітальне слово ректора ВЕЛЬМИШАНОВНІ ОСВІТЯНИ, ДОРОГІ ДРАГОМАНОВЦІ! 7 жовтня 2012 р. народний ансамбль “Купава” виступив з концертною програмою, присвяченою 597�й річниці з дня заснування селища Міжгір’я та відвідав оздоровчий комплекс “Синевир” Студентська рада РЕКТОР ПОСПІЛКУВАВСЯ ЗІ СТУДЕНТСЬКИМ АКТИВОМ Щотижня ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко, незва' жаючи на щільний і напружений графік, завжди знаходить час для зустрічей і спіл' кування зі студентами. Цього разу він запросив до себе в кабінет представників студентського активу вишу, делегатів до Вченої Ради університету на чолі зі сту' дентським ректором Миколою Давидюком. Долучилися до розмови перший проректор Володимир Бех, директор Інституту соці� ології, психології та управління Володимир Євтух, директор Інституту природничо�геогра� фічної освіти та екології Віталій Покась і голова студентської профспілкової організації Ста� ніслав Цибін. Ректор поцікавився успіхами студентів у навчанні, їх особистими захопленнями та пла� нами на майбутнє. Очільник запевнив активістів, що в їх віці та з їхніми можливостями, хоча, звісно, за бажання, можна встигнути зробити чимало для власного розвитку, творення осо� бистості. І це стосується не лише активного навчання та просиджування за книгами у бібліотеці чи біля екрана комп’ютера, а й активного способу життя, участі в університетському житті, спортивної діяльності й розваг. Як зазначив Віктор Петрович, молодість – чудова пора і варто цей час використовувати з користю у першу чергу для себе. Академік пояснив студентам, яка відповідальна місія покладена на них, обраних деле� гатами до Вченої Ради НПУ – пер� шого і головного органу порядку в університеті. “Ви повинні дуже чітко й коротко висловити точку зору всього студентського колек� тиву та передати і пояснити для них рішення Вченої Ради, – наго� лосив Віктор Петрович, – та я впевнений, ви з цим впораєтеся”. Людмила КУХ Щиро вітаю вас із професійним, світлим, натхненним святом – Днем освітянина! Педагог, Вчитель – це не просто професія. Це поклик серця, потреба душі, невтомна щиросердна праця на благо рідного народу, усієї людської цивілі� зації. Бути педагогом – це завжди велике щастя, дарунок долі і разом з тим надзвичайна відповідаль� ність за майбутнє своєї країни. Ви, шановні педагоги, здійснюєте зв’язок часів, продовжуючись у своїх учнях. Кожній молодій людині разом із неоціненним скарбом високої освіченості, багатої духовності та прагнення змінювати на краще своє життя й життя своєї країни ви передаєте частинку й свого серця. Мабуть тому, пам’ять про першого вчителя, мудрого наставника, талановитого педагога живе, як незгасима свіча, крізь роки й століття всупереч подіям буремної історії. У Драгомановському університеті готують саме такого окриленого творчого педагога. Тож висловлюю вам, вельмишановні драгомановці, сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість, знання, любов. Хай завжди щедрою на сходи буде освітянська нива, а в усіх ваших почи� наннях вірними супутниками стануть успіх і удача! З повагою, ваш ректор Віктор АНДРУЩЕНКО ВІТАЄМО! Драгомановська родина вітає свого лідера, ректора НПУ Вікто� ра Петровича Андрущенка з присвоєнням йому звання Почес� ного професора Південноукра� їнського національного педагогічно� го університету імені К. Д. Ушинсь� кого. Ми пишаємося Вами й зичи� мо натхнення та успіхів у всіх нових починаннях! НОВІ НАГОРОДИ Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова та Інститут розвитку дитини нагороджено грамотами й медалями загально' національного проекту “Флагмани освіти і науки України” за вагомий вне' сок у розвиток освіти і науки нашої держави. НПУ імені Михайла Драгоманова впевнено завоював першість серед вищих педагогічних навчальних закладів України, а після того як ректор університету, академік Віктор Андрущенко був обраний Президентом Асоціації педагогічних університетів Європи, Драгомановський виш отримав незаперечно добру репу� тацію на світовому освітньому і науковому просторі. Пріоритетами своєї діяльності університет визначає підготовку нового вчите� ля для об’єднаної Європи – носія загальнолюдських цінностей, конкурентоздат� ного у вітчизняному та європейському педагогічному просторі. У Драгомановському виші формується науковий світогляд і картина світу від� повідно до найновіших наукових надбань та соціальної практики, тому навчаль� ний заклад упевнено рухається до отримання статусу дослідницького, як осере� док наукового пошуку, підготовки молодого покоління дослідників. Літній відпочинок Конференція Потенціал Соціальна допомога як спеціальність В плеяді інтелектуалів Welcome to “Sula” стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Слово ректора Запитання�відповідь Газета “Педагогічні кадри” продовжує публіка' цію найбільш гострих запи' тань, які ставляться на пер' сональному сайті ректора університету Віктора Андру' щенка. Якщо вас турбує якесь питання стосовно уні' верситетського життя, ви можете безпосередньо звернутись до очільника вишу і отримати відповідь на сайті www.avp.npu.edu.ua Доброго дня, Вікторе Петровичу! Чому наш університет вважається одним із кращих, якщо хоча б біля гуманітарного корпусу (в якому найбільша кількість студентів), де на вулиці 2 лавки, на яких сидять всі 15 поверхів, немає елементарного студентського парку? Звісно, хотілося б зробити чудове місце відпочинку для сту� дентів біля гуманітарного корпусу університету. Але ми мусимо враховувати, що розташовуємося у центрі міста, де кожен “клаптик” землі – національне надбання, яким ніхто ніколи не поступиться. У наших планах було перекриття вулиці Тургенівської з обох боків задля її облаштування з лавочками й альтанками для студентів, та поки що, на жаль, ця пропозиція не зна� ходить розуміння і підтримки у пра� цівників дорожньо�патрульної служби міста. Адже кожна київська вулиця – важлива артерія столиці, що служить комфорту й зручності пересування для киян. І все ж таки ця тема є для нас актуальною. До того ж, інформую вас про те, що біля Центрального корпусу НПУ був відкритий чудовий вну� трішній дворик для відпочинку сту� дентів, де вони можуть посидіти зі своїми комп’ютерами й книгами, випити чашку кави й поспілкувати� ся з ректором. На Тургенівській вулиці в наших планах – будівництво нового нав� чального корпусу й житлового будинку. Якщо це не вдасться реа� лізувати, то там теж буде облашто� вана чудова алея для відпочинку. Пане ректоре, недавно Ви розливали студентам пиво. Чи не вважаєте, що це поганий приклад для молоді, що й так випиває? Інна Шановна пані Інно, думаю, що краплина пива навряд чи зашко� дить молодій людині, яка веде здо� ровий і активний спосіб життя, працює над собою. До того ж, можу Вас запевнити, що подібна практи� ка впроваджується в багатьох вищих навчальних закладах світу. Вперше я спостерігав це тридцять років тому, перебуваючи з візитом в університеті в Лейпцигу. Там, зокрема, діє навіть студентський клуб, в якому керівництво універ� ситету, викладачі й студенти зустрічаються для спілкування за кухлем пива чи чашкою кави. Такі ж зустрічі часті в університетах Кана� ди, Австрії й багатьох інших. Такою практикою користується академік Віктор Садовничий, ректор Московського державного універ� ситету імені М. В. Ломоносова. Окрім того, формування куль� тури спілкування – наше спільне завдання, і я б не радив Вам стави� тися до цього з позиції тоталіта� ристської свідомості і моралі, сим� птоми якої у кожному з нас є досить живучими. Та все ж дякую за запи� тання. 2 Цього року виповнюється 171 рік з дня народження патрона нашого університету Михайла Драгоманова. Сьогодні Драгомановський університет – провідний вищий навчальний заклад у системі педагогічної освіти України. За довгі роки свого існування ми підготували понад 150 тисяч учителів у контексті гуманістичних освіт� ніх поглядів Михайла Петровича. Ми прагнемо, щоб кожен драгомановець почував себе комфортно і затишно, навчався і навчав у відповідності з високим покликанням утвердження Української Держави, розвитку нашої великої культури, науки і освіти. Тому кож� ного року Міжнародний благодійний фонд імені М. П. Драгоманова фінансує іменні стипендії кращим студентам університету, адресну допо� могу вихованцям дитячих будинків та тяжкохво� рим студентам, а також надає кошти на підтрим� ку творчих, мистецьких і спортивних проектів, які відбуваються в універ� ситеті. Тож щиро вітаю вас із нашим спільним святом! Бажаю усім драгома� новцям єдності, взаєморозуміння та наснаги. Переконаний, що спіль� ними зусиллями ми збережемо і примножимо ту духовну спадщину, яку залишив Михайло Драгоманов прийдешнім поколінням. Віктор АНДРУЩЕНКО, Президент Міжнародного благодійного фонду М. П. Драгоманова Міжнародна науково�практична конференція ДРАГОМАНОВЦІ ВШАНУВАЛИ ЮВІЛЕЙ ПЕРШОЇ ЗБІРКИ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША 14'15 вересня на базі Інституту української філології відбу' валася Міжнародна науково'практична конференція “Панте' леймон Куліш – піонерна постать української літератури, куль' тури, науки”, присвячена 150'літтю виходу першої збірки “Досвідки. Думи і поеми” видатного українського митця, дра' матурга, перекладача, літературознавця, критика, видавця та педагога. До робочої групи підго� товки та організації прове� дення цього заходу увійшли фактично всі викладачі кафедри української літера� тури (завідуючий професор Володимир Погребенник) Інституту української філо� логії Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі з директором Анатолі� єм Висоцьким. Залучивши до роботи своїх колег із Вінниці, Кривого Рогу, Львова, Рівного, Хмельницького, Чернівців та Ужгорода, вони розробили цікаву та пізнавальну програму. Зважаючи на те, що Панте� леймон Куліш долучився своєю працею не лише до української літератури, а й до інших наук, розглядати його особистість виключно як письменницьку було б недоречно. До такого висновку дійшла злагоджена праця робо� чої групи. Саме тому на конфе� ренцію було запрошено відомих мовознавців та істориків. Серед гостей – доктор філологічних наук, академік НАПН Укра� їни, професор, завідувач кафедри стилістики української мови Любов Мацько, яка розповіла присутнім про роль видатного укра� їнського письменника у становленні сучасної української літератур� ної мови. Ніхто з українських письменників середини XIX ст. не працював стільки над жанровим урізноманітненням української мови. Пантелеймону Кулішу належать перенесені з фольклору жанри думи й казки, історичні оповідання і романи, історична поема, історико�поетична драма�ідилія і т. ін., перші зразки укра� їнської наукової прози (“Історія України від найдавніших часів”, “Хмельниччина” та ін.). Саме він вперше запропонував використо� вувати спрощений варіант правопису української мови. До прикладу, у № 9 журналу “Основа” за 1861 р. П. Куліш надрукував “Історію України од найдавніших часів”. Редакція у своїй примітці зазначила, що ця стаття має значення не лише з погляду її змісту, а й покликана показати, якою мірою українська мова придат� на для наукового викладу історії. А вже в редакційній примітці до продовження цієї публікації в № 11� 12 стверджується, що вона є зраз� ком обробки народної мови. Наступного дня на учасників чекало виїзне засідання. Пунктом призначення подорожі був хутір Мотронівка, що на Чернігівщині, – мала батьківщина письменника. Саме тут розмістився Історико�ме� моріальний музей�заповідник Пан� телеймона Куліша “Ганнина Пустинь”. Захоплива екскурсія від працівників музею нікого не зали� шила байдужим. Антон ЮРЧЕНКО, прес-служба університету Військово�патріотичне виховання СТУДЕНТКИ'ДРАГОМАНОВКИ ЗНОВУ В ПЕРШОСТІ НА ЗБОРАХ В Інституті соціальної роботи та управління Національного педагогіч' ного університету імені Михайла Драгоманова від' булася зустріч учасників і переможців зборів військо' во'патріотичного вихован' ня, організованих Всеукра' їнською громадською орга' нізацією “Громадський рух “За майбутнє”, з коорди' натором громадської орга' нізації Михайлом Харечком. Представила гостя студентам директор Інституту професор Алла Ярошенко. “Співпраця з такою орга� нізацією, та й віддана щира дружба й підтримка, якою заручився інститут, уже триває кілька років і приносить хороші плоди, – зазначила Алла Олек� сандрівна. – Наші студенти не лише отримують військово�патріотичне виховання, але й гармонійно розвиваються як особистості – фізично й інтелектуально”. Великі слова вдячності директору й особливо студен� там висловив координатор “Громадського руху “За май� бутнє” пан Харечко. Михайло Миколайович зауважив, що, як виявилося під час різноманітних зборів і змагань, дівча� там�драгомановкам усе під силу. Це вони довели, прой� шовши “Школу виживання”, де маршрут складав близько 137 км гірською лісистою місцевістю. Окрім того, переко� наний пан Михайло, разом із фізичним розвитком кожен учасник отримав ще й незамінні навички командної робо� ти, товариських стосунків, довіри й взаємопідтримки. За співпрацю та вагомий внесок у виховання патріотизму студентської молоді Алла Ярошенко вручила подяку дорогому гостю від всього інсти� туту. Студенти ж ділилися враженнями від змагань, демонстрували світлини, підбирали команду та планували наступну стратегію для перемоги. Юлія КОВАЛЬЧУК, прес-служба університету ЖОВТЕНЬ 2012 �Потенціал Міжнародна науково�практична конференція СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ЯК СПЕЦІАЛЬНІСТЬ В Інституті соціальної роботи та управлін' ня НПУ імені М. П. Драгоманова відкрито нову спеціальність “Соціальна допомога”, анало' гів якій в Україні досі не було. Про ініціативу створення нової спеціальності, її значення та перспективи розповіла директор Інституту соціальної роботи та управління, доктор філософських наук, професор Алла ЯРОШЕНКО. – Алло Олександрівно, розкажіть, будь ласка, про ідею відкриття нової спеціальності. – З огляду на кардинальні зміни в усіх сферах життя українського суспільства, складне станови� ще соціальної сфери, переусвідомлення розуміння поняття “соціальна допомога” постала потреба у науково обґрунтованій підготовці фахівців з цього напряму. Ідея виношувалась з кінця 2010 року, а вже у минулому почалась кропітка робота. Для того щоб відкрилась нова спеціальність, відбулася велика співпраця з фахівцями, які бачать практичну сторону майбутнього результату. Робота по роз� робці стандартів до спеціальності “соціальна допо� мога” була складною, через те що аналогів даної спеціальності в нашій країні не було, то ж ми муси� ли самі розробляти усі документи, в тому числі освітньо�кваліфікаційну характеристику. Фактично ми ліцензували нову спеціальність за півроку. У цьому нам допоміг відділ ліцензування, зокрема – Ганна Олександрівна Денискіна, з нею дуже тісно співпрацював проректор з навчально�методичної роботи Національного Педагогічного Університету імені М. П. Драгоманова – Роман Михайлович Вер� нидуб. Дуже вдячні ректору НПУ імені М. П. Драго� манова Віктору Петровичу Андрущенку та Міні� стерству освіти і науки, молоді та спорту України за те, що підтримали нас. Нам надзвичайно приємно, що спеціальність “Соціальна допомога” започатку� вав саме наш інститут. На сьогоднішній день вже є пропозиції від інших інститутів та університетів з проханням поділились нашими напрацюваннями та базовими документами. – Хто забезпечуватиме підготовку та випуск фахівців? – Фахову підготовку студентів за спеціальністю “Соціальна допомога” буде здійснювати профе� сорсько�викладацький склад таких структурних підрозділів: кафедри соціальної педагогіки, теорії та технології соціальної роботи, галузевої психології та психології управління, соціально�правового захисту населення. Оцінка матеріальної бази кафедри соціаль� ної політики свідчить про високий рівень і науковий потенціал професорсько�викла� дацького складу, наяв� ність у бібліотечному фонді комплекту нав� чально�методичної літератури з можливістю її оно� влення, тобто наявність усіх необхідних для стано� влення нової спеціальності умов. – Чи можна співвідносити спеціальності “соціальна робота” і “соціальна допомога”? – Соціальні працівники і соціальні помічники працюють у галузі соціального забезпечення. Проте робота в сфері соціальної допомоги вимагає спеціальних знань, систематизація яких, як пока� зує практика, специфічна. Соціальні працівники, які не мають спеціальної підготовки з напряму соціальної допомоги, рідко спроможні виконувати повною мірою завдання, що постають перед ними. Саме тому в соціальній сфері зараз спостерігаєть� ся гостра проблема кадрового забезпечення зі спеціальності “соціальна допомога”. – Які посади зможуть займати випускники нової спеціальності? – Первинні посади фахівця в галузі спеціалізо� ваної освіти, спеціалізованого обслуговування, із забезпечення стаціонарних установ соціального обслуговування; інспектора з виплати, призначен� ня пенсій; інспектора з кадрів; експерта�консуль� танта зі страхування; держінспектора; інструктора з трудової адаптації; асистента вихователя по роботі з дітьми�інвалідами. ДОСВІД ВАЛЬДОРФСЬКИХ ШКІЛ 21 вересня 2012 року в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова відбулась Міжнародна науково'практична конференція “Навчально' методичне забезпечення вальдорфських шкіл в Україні”. Головні питання, які були розглянуті, стосувалися проблеми розвитку освіти та наближення української освітньої системи до європейських стандартів. Виходячи зі змісту доповідей учасників конференції, стало зрозуміло, що досвід експериментальної роботи підтвердив: вальдорфська школа створює сприятливі умови для гармонійного всебічного розвитку учнів, формування навичок соціальної взає� модії, становлення активної життєвої позиції. Як свідчать дані дер� жавної атестації у 9 та незалежне оцінювання в 11 класах, учні не тільки засвоїли навчальні програми на рівні Державного стандар� ту, але й отримали додаткові знання з історії мистецтв, живопису, ремесел тощо. Випускники вальдорфських шкіл успішно вступили до вищих навчальних закладів, вони мають високий рівень культу� ри, прагнуть до подальшого самовдосконалення. Рімма ГОЛІНКО, прес-служба університету Спілкувалась Олександра БИЧКОВСЬКА До 20�річчя Інституту політології та права РОВЕСНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 10'11 жовтня 2012 року в Драгомановсько' му університеті пройшли традиційні для вче' них юридичних і правових наук VІІІ юридичні читання, присвячені цього разу правовим про' блемам взаємодії влади і громадянського сус' пільства. Відкриваючи пленарне засідання конференції, ректор університету Віктор Андрущенко разом з вітальними словами учасникам заходу теплі й щирі привітання висло� вив на адресу Інституту політології і права, дирекції й керівнику підрозділу, доктору історичних наук, професору Богдану Андрусишину з нагоди 20�річчя створення Інституту. “В Україні функціонує багато юридичних шкіл здебіль� шого при вищих навчальних закладах в Одесі, Харкові, Києві. Але в нашому навчальному закладі створена школа підготовки юристів для освітянської галузі насамперед. Велику когорту талановитих науковців підготував Інститут політології і права НПУ. І погодьтеся, випускник будь�якої юридичної академії, коли піде викладати в школи й інші заклади освіти, яку ідеологію понесе з собою? Переважно практичну, ідеологічну складову. Драгомановці ж педаго� ги хочуть, щоб ця складова була гуманістичною, духовно правовою філософією. Цього ми вчимо наших студентів� юристів”, – констатував Віктор Петрович. Традиція, яку вже 20 років Інститут політології і права НПУ впроваджує в життя, ґрунтується на високому інте� ЖОВТЕНЬ 2012 держави нагороджений завідуючий кафедри Драгоманов� ського університету, Перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євген Суліма. Медаллю Григорія Сковороди НАПН України нагороджений профес� ор кафедри економічної теорії Олександр Гош. Срібні медалі імені М. П. Драгоманова з рук ректора отримали професор кафедри теорії та історії держави і права Ростислав Огірко та професор НПУ, перший віце�прези� дент Академії державного управління при Президентові України Костянтин Ващенко. лектуалізмі, фаховій компетентності й універсальності юриста. Прикладом цьому є і восьмі юридичні читання, що разом з тим своєю кількісною вагою заявляють про існу� вання вже певної наукової школи, згуртованості фахівців, що відстоюють власну точку зору, аргументовану й апро� бовану. Привітати ювілярів з поважною подією та взяти участь у конференції завітали друзі колеги Інституту, партнери в роботі й випускники. Головна редакторка педагогічного часопису “Освіта” Ольга Коноваленко разом із щирими вітаннями вручила директору Інституту політології і права Богдану Андрусишину та вченому Віктору Бондаренку дипломи переможців конкурсу кращих освітян року у номінації “Лиш храм збудуй” за книгу “Державно�церков� ні відносини”. Інституту політології і права стільки, скільки й українській незалежності. Ми творимо історію разом зі своєю країною і щасливі від цього. Богдан АНДРУСИШИН Високі нагороди від рідного університету отримали працівники Інституту політології і права, видатні педагоги� юристи. Зокрема Золотою медаллю імені М. П. Драгома� нова за створення кафедри, розробку програми та запо� чаткування нового напряму в НПУ і системі освіти нашої У процесі наукового заходу ще було роздано чимало грамот і подяк від наукових інституцій і Драгомановського університету. Адже конференція об’єднала представників фактично усіх спрямувань і гілок юриспруденції: цивільно� го, кримінального, господарського права, конституційних засад державотворення, економічних векторів юридичної науки. Учасники і гості мали змогу представити власні оригінальні методики викладання правознавства, політо� логії, економічної теорії, зокрема, що стосувалося наоч� них засобів навчання, використання у навчально�виховно� му процесі знань про історичні аспекти формування полі� тичної культури, методики формування предметних умінь та чимало іншого. Людмила КУХ, світлини Юлії КОВАЛЬЧУК 3 �Ювілей Освітньо�музичний цикл ЖАГА ДО ЖИТТЯ І НОВИХ ЗВЕРШЕНЬ НЕВИЧЕРПНА Свій 60'літній ювілей чудової осінньої пори відзначає Микола Савич Корець. За роки свого життя він заслужив авторитет, який підкріпле' ний всебічною освіченістю, інтелектуальним багатством, яскравою індивідуальністю, винятковою працелюбністю та фаховою ком' петентністю. До ювілею Микола Савич прийшов з повною скарб� ницею добрих справ. За це йому низько вклоняються і завжди будуть вдячними люди. Адже він багатьом став провідником у життя і в науку. Світильник його душі нез� гасний, осяює і зігріває усіх, хто приходить до нього. Веселий життєлюб, людина безмежної душі та великого серця, справжній і непідробний, він з перших слів спілку� вання стирає грань офіціозу та руйнує відчуття дистанції зі співрозмовниками. Не дивно, що йдуть до Миколи Савича учні і колеги, студенти та їх батьки – як до профе� сора і як до людини – за порадою, допомо� гою, підтримкою, розділити смак своїх успіхів, поділитись своїми мріями та пла� нами. Життєвий шлях ювіляра розпочався 8 вересня 1952 року у с. Корощино Олев� ського району Житомирської області. Після закінчення восьмирічної школи упро� довж 1967–1971 рр. він навчається в Коро� стишівському педагогічному училищі, яке закінчив з відзнакою. З 1971–1976 рр. нав� чається на фізико�математичному факуль� теті Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького, здобувши фах вчителя загальнотехнічних дисциплін, тру� дового навчання і фізики. Інститут закінчив з відзнакою в 1976 році, після чого працює вчителем трудового навчання і фізики Березанської СШ № 3 Баришівського району Київської області. Широка ерудиція, живий і питливий розум, постійний пошук та тяга до нових знань підштовхнули молодого педагога до подальших освітніх та наукових звершень. Протягом 1977–1980 рр. він навчається в аспірантурі на кафедрі загальної фізики Київського державного педаго� гічного інституту. З 1980 р. працює викладачем, з грудня 1983 р. доцентом, з вересня 1992 р. завідувачем кафе� дри загальнотехнічних дисциплін, а з травня 2006 р. Микола Савич на посаді директора очолює Інститут гума� нітарно�технічної освіти Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова. Наукова робота завжди була і є найважливішою скла� довою професійної діяльності нашого ювіляра. Дисерта� цію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико�ма� тематичних наук М. С. Корець захистив у 1982 р., а док� торську – в 2007 р. Вчене звання професора кафедри загальнотехнічних дисциплін йому було присвоєно в 2008 р. У 2009 році обраний академіком Академії наук вищої освіти України по загальнотехнічному відділенню. Останніми роками вийшло друком понад 210 науко� вих праць і публікацій, які користуються великим попитом та є конче необхідними для аспірантів і магістрантів, стали основою для роботи багатьох викладачів. Микола Савич Корець – член Національної спілки журналістів України, член редакційних колегій журналів “Молодь і ринок”, “Гуманітарні проблеми вищої освіти”, “Wczesna edukacja dziecka skore vzdelavanie dieta” (Поль� ща), відповідальний редактор Наукового часопису Націо� нального педагогічного університету імені М. П. Драго� манова (серія 13). “Проблеми професійної і трудової під� готовки”. Сьогодні можна по праву сказати, що своєю науко� вою діяльністю Микола Савич заклав фундамент наукової школи і є учні, яких він виплекав і випустив у світ педаго� гічної науки. Це 9 кандидатів наук, які працюють у вищих навчальних закладах та науково�дослідних установах 4 України, також він здійснює керівництво підготовки 5 аспірантів та 4 співробітників до захисту кандидатських дисертацій і двоє провідних викладачів за його консуль� туванням здійснюють підготовку докторських дисертацій. Микола Савич – талановитий учений і педагог, про таких говорять – вчитель із Божою іскрою. Багато часу він проводить у студентському середовищі, живе проблема� ми студентської молоді, своїм життєвим прикладом надихає її на гарне навчання, на шляхетні вчинки, пра� гнення до життєвих звершень. Професор М. С. Корець має великий досвід педаго� гічної роботи і вагомі здобутки у науково�педагогічній діяльності. Він читає основні технічні курси, керує науко� вою роботою магістрів, є автором понад 20 навчально� методичних праць, у тому числі 13 навчальних посібників і одного підручника із грифом МОН України. Є одна особливість у ювіляра: він космополіт в освіті. Жагуче бажання пізнати світ, ввібрати в себе усі його досягнення в галузі науки і техніки, у світовій дидактиці, поділитись своїм досвідом із західними колегами, впро� ваджувати у вітчизняну освіту світові освітні інновації – це стало основним його професійним кредо. Так, з вересня 1989 року до січня 1991 року Микола Савич перебував у відрядженні до Республіки Куба як консультант на фізико� математичному факультеті Вищого педагогічного інсти� туту імені Ф. Варели м. Санта�Клара, де ним було підго� товлено 3 навчально�методичні посібники для студентів вищих педагогічних закладів цієї держави. Сьогодні він – організатор багатьох міжнародних конференцій з про� блем технологічної освіти, ініціатор міжнародної співпра� ці з провідними вищими навчальними закладами Швеції, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, США та Польщі. У цій унікальній людині сплелись в одне ціле учений, педагог та винахідник. У 1982 році його співучасть у тех� нологічних розробках у галузі напівпровідникових матері� алів були відзначені почесним дипломом на виставці досягнень народного господарства (м. Москва), на якій був виставлений авторський експонат у павільйоні “Цен� тральна виставка науково�технічної творчості молоді”. За впровадження одного із винаходів у науково�виробничу сферу в 1984 році нагороджений почесною медаллю “Изобретатель СССР”. У 1986 році його педагогічна робота була відзначена знаком “Відмінник освіти УРСР”, у 2005 році – Почесною грамотою Президії Академії педа� гогічних наук України, у травні 2008 році – знаком “Петро Могила”, у 2009 році нагороджений орденом Святого Володимира ІІІ ступеня, а також медаллю М. Кравчука “За видатні заслуги у галузі фізико�математичних наук” та медаллю імені М. В. Остроградського. Багатогранною є науково�організаційна діяльність М. С. Корця. Він є членом двох спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, заступником голови вченої спеціалізованої Ради по захи� сту докторських (кандидатських) дисертацій за спеціалі� зацією 13.00.02 – теорія та методика навчання техноло� гій, 13.00.02 – теорія і методика навчання (технічні дисци� пліни). Він той, хто прагне випередити час! Тож науково�пе� дагогічна робота ювіляра продовжується, є мрії, окресле� ні нові горизонти, наукові плани та творчі задуми, отже, будуть і нові звершення. Шановний Миколо Савичу! Нехай радість натхненної праці й душевна щедрість стануть невичерпним джере� лом благословінь на Вашому небосхилі. Нехай кожен день Вашого життя буде щасливим, світлим і радісним. І хай сприяють цьому міцне здоров’я, повага колег, родин� не тепло, вірні друзі, успіхи Ваших учнів! З повагою, колектив Інституту гуманітарнотехнічної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова ЖОВТЕНЬ 2012 �Міжнародна науково�практична конференція В П Л Е Я Д І Міжнародна науково'практична конферен' ція “Наукова еліта у розвитку держав”, зініці' йована й започаткована позаторік Національ' ним педагогічним університетом імені Михай' ла Драгоманова та Інститутом екології, еконо' міки й права, знайшла широкий резонанс у світових наукових і громадських колах, адже підняла проблему ролі еліти країни у державо' творчих, освітніх процесах. 9�10 жовтня 2012 року ця наукова подія у столиці Украї� ни проходила вже вдруге, об’єднавши під своєю тематикою не лише вчених, але й політичних і громадських діячів, безпо� середніх практиків�освітян, представників медіа. Конферен� ція суттєво розширила свої тематичні вектори, де метою обговорення стала роль наукової еліти у стратегічних напря� мах розвитку держав, основних засад формування та під� тримки майбутньої наукової еліти. До участі в заході долучилися вчені з Молдови, Польщі, Російської Федерації, Словацької і Чеської республік. Свої погляди на розуміння сутності наукової еліти висловили представники Адміністрації Президента України, Верховної Ради, Кабміну, академіки Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, дослідники з галузей соціально�гуманітарних, природничих, екологіч� них, економіко�правових наук. Відкрив пленарне засідання міжнародної конференції ректор університету�організатора, доктор філософських наук, професор Віктор Андрущенко. “Приємно, що завдяки цьому заходу Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова ще раз впише своє ім’я у світову істо� рію, – наголосив Віктор Петрович, – адже він ще раз зібрав у своїх стінах таку плеяду інтелектуальної еліти, яку я бачу зараз у цій залі”. Вітальне слово ректора Драгомановського університету Віктора Андрущенка Свої слова привітання на адресу учасників висловив президент НАПН України, доктор філософських наук, про� фесор Василь Кремень. Зокрема Василь Григорович окре� слив актуальність висунутої тематики і для української дер� жави загалом. На думку академіка, це обумовлено не так суб’єктивними чинниками, як об’єктивними процесами змін, що відбуваються в сучасному цивілізованому суспільстві. До таких науковець відніс зміну типу прогресу. “Перехід людства до інформаційного типу прогресу і формування суспільства знань вимагає більшого продукування знань, – переконаний Василь Григорович, – і сутнісного олюднення цих знань, тобто надання можливостей отримувати освіту кожному гро� мадянину”. Безумовно, вирішення таких завдань без потужної нау� кової еліти в сучасності практично неможливе. Це вимагає особливої уваги до формування самої наукової еліти, як і взагалі до підготовки особистості до життя і діяльності під впливом суспільства, що суттєвим чином постійно змінюєть� ся і ускладнюється. “Ми повинні змінити освіту так, щоб вона не зводилася лише до засвоєння певної суми знань, як це іноді поки що буває. – переконаний пан Кремень. – В активному навчаль� ному процесі повинно реалізовуватися як мінімум ще дві функції освіти: потрібно навчити дитину навчатися упродовж життя і використовувати вже отримані знання”. Іншими сло� вами, на думку президента НАПН, варто формувати “людину знань”. За таких умов наступним досягненням стане нова формація потужної наукової еліти, яка буде сучасною і спро� можною відповідати на виклики суспільства. Серед обставин, що підвищують значимість ролі науко� вої еліти в сьогоденні, опинилися й нові умови, в яких функ� ціонує сучасна людина, а конкретніше – багатовимірність інформаційно�комунікаційного середовища. Саме пред� ставники наукової еліти країни здатні підготувати людину до нових умов життя. Виклики глобалізації, що суттєвим чином ускладнюють всю систему суспільних відносин і обумовлю� ють ту обставину, що частина функцій, які раніше виконува� лися в рамках держави, тепер набувають планетарного характеру. За словами Василя Кременя, формування у гло� бальному просторі взаємодії різних націй і різних держав ЖОВТЕНЬ 2012 І Н Т Е Л Е К Т У А Л І В вимагає, щоб національна наукова еліта кожної країни була здатна співпрацювати. Власне пан Кремень саме й підняв питання формування такого поняття як “національна наукова еліта”. “Ми є свідками появи глобальної наукової еліти слі� дом за глобалізацією світу. Це знову ж таки завдання освіт� ньої системи й наукових шкіл”, – зауважив Василь Григоро� вич. Василь Кремень окреслив актуальність висунутої тематики для української держави Спільною думкою учасників конференції стало й розу� міння та роль наукової еліти у процесах розвитку держави, яка може бути ефективною лише в умовах, коли вона ґрунту� ється на демократичних принципах законотворення. Це актуально в цілому для багатьох країн світу, але Україна тут посідає чи не головне місце. “Наша держава ще зовсім молода й в певних сферах суспільного життя і аспектах дер� жавотворення знаходиться поки в перехідному періоді, що вимагає особливої відповідальності громадськості й ролі еліти держави”, – наголосив президент НАПН. Як приклад цього науковець навів усвідомлення цієї проблеми на рівні високого керівництва країни та створенні дорадчого органу при Президентові України Вікторі Януковичі Конституційної Асамблеї, куди входять близько ста фахівців – представників наукової і політичної еліти держави. Це один з позитивних прикладів зацікавленості країни в участі еліти в подальшій розробці конституційних засад функціонування держави. Власне на такій тематиці зосередив свій виступ і спе� ціально уповноважений радник Прем’єр�міністра України, академік НАПН, доктор філософських наук, професор, спів� голова Наглядової ради НПУ Анатолій Толстоухов. “Коли ми говоримо про наукову еліту у розвитку держав, ми повинні розуміти, що через крапку говоримо і про сус� пільство, і про особистість зокрема, – констатував Анатолій Володимирович, – Окрім того, наукова еліта – це не лише щось таке, що стосується безпосередньо фундаментальних або прикладних наук, тому що сучасна політика без наукової складової неможлива”. Така теза радника Прем’єр�міністра стала безпрецедентною, оскільки виводила науковців на розуміння великої політики через призму наукового знання. Виходячи з історії, сьогодення і майбутнього України, приходить усвідомлення, що як держава проходить свій пев� ний шлях становлення, так разом з нею цей шлях проходить її еліта. “Щоб стати на рівні з високорозвиненими країнами світу, нам потрібна не просто модернізація, а прискорена модернізація, яку неможливо здійснити без наукової складо� вої”, – переконаний Анатолій Толстоухов. Поява такої нової наукової еліти дозволить громадськості країни усвідомити, що у глобальному світі, де ми теж виступаємо суб’єктом, шлях пролягає не на Захід чи на Схід, а у новий світовий порядок. Анатолій Толстоухов: “Нам потрібна прискорена модернізація, яку неможливо здійснити без наукової складової” “Оскільки ми, ще не подолавши кризу історії, вже потра� пили в кризу перспективи, то мусимо знати, що навіть з точки зору демографії, якщо хочемо бути готовими реагува� ти на виклики епохи через 40�50 років, наша сучасна політи� ка має бути політикою стратегічного планування, що знову ж таки неможливо без науки”, – обґрунтував пан Толстоухов. Тезою академіка, що перевернула думку багатьох уча� сників конференції і разом з тим знайшла чимало прихильни� ків серед них, стала роль наукової еліти у формуванні нового типу особистості, що посяде провідне місце в світовому про� сторі, який переходить від соціально�економічних показників розвитку до політики цінностей і ціннісних вимірів того, що відбувається з державою і людством в цілому. Адже саме особистість, на думку науковця, є тим ключем, за допомогою якого суспільство відчинятиме двері цілісного світу, формую� чи характер збалансованого розвитку країни. Творення еліти варто починати не лише з наукових уста� нов, а ще зі шкільної парти. Таку думку під час пленарного засідання конференції висловив народний депутат України, академік НАПН, президент Малої академії наук України, що стала співорганізатором заходу, доктор фізико�математич� них наук, професор Станіслав Довгий. Зокрема було заува� жено на важливості підтримки конференції такого масштабу з боку провідного педагогічного вищого навчального закла� ду. Якраз університет сьогодні є основною інтелектуальною, методичною і практичною базою, яка готує вчителів майбут� нього, плекає талановиті наукові кадри й закладає у педаго� гічний процес моменти, яким присвячена конференція. Аналізуючи світову ситуацію зі шкільною і позашкільною освітою, Станіслав Олексійович окреслив стратегічні проек� ти Малої академії наук, спрямовані на виховання наукової еліти держави починаючи з учнівського віку. Базою для таких проектів став у тому числі й міжнародний досвід, чому сприя� ла І міжнародна науково�практична конференція “Наукова еліта у розвитку держав”. До прикладу пан Довгий навів методику французького підходу “Руки в тісті”, винайденого, до речі, Нобелівським лауреатом, вченим�педагогом з укра� їнським, волинським корінням Жоржем Шарпаком. Мова йшла про те, що дитину слід виховувати з самого малечку, використовуючи природну допитливість і цікавість. Нові іні� ціативи МАН і передбачають започаткування проектів у дитя� чих садочках, позашкільних навчальних закладах України, серед учнів середніх класів з написання невеликих наукових робіт. Мета цих заходів – перетворити дитину зі спостерігача на учасника процесу пізнання, задавши таким чином базу формування її особистості. “Перетворити дитину з резер� вуара знань у фонтан ідей – це повинно стати й завданням наукової освітньої еліти”, – переконаний Станіслав Олексійо� вич. З цим погодився і заступник голови Київської міської державної адміністрації, доктор історичних наук, професор Леонід Новохатько. Чиновник наголосив на винятковому значенні події, що змогла об’єднати в одній аудиторії пред� ставників освіти і науки кількох країн, керівників наукових установ, народних депутатів і представників провладних структур, а також журналістів. Це означає, що тематика кон� ференції не зосередиться лише у вузьких колах обговорен� ня, але буде доступною для ознайомлення широкій гро� мадськості й знайде своє практичне втілення. Серед інфор� маційних партнерів заходу такі відомі медіа, як спеціалізова� ні видання “Освіта”, “Освіта України”, газета “Позашкілля”, “Педагогічні кадри”, інтернет�портал “Золота еліта України”, чимало українських і зарубіжних видавництв. Зокрема під час конференції громадськості України було презентовано 13 поважних наукових видань вітчизняних і зарубіжних дослідників, що побачили світ в українських і закордонних видавничих домах. Серед таких уже добре відо� мі книги Віктора Андрущенка “Світанок Європи”, Василя Кременя “Філософія антропоцентризму в освітньому про� сторі”, що була представлена вперше польською мовою, посмертне видання Почесного професора НПУ Тадеуша Новацького “Світ мрій”, всесвітньо відома “Педагогіка і психологія” Сергія Максименка, “Основи психопедагогіч� ної корекції” Віктора Синьова, “Організація вільного часу дітей у Польщі” провідної дослідниці з позашкілля Олени Биковської. Особливу увагу у глядачів отримав проект Ана� толія Толстоухова “Україна – Європа”, що відкривав відомі й забуті сторінки з історії і міжнародних відносин української держави та країн європейського простору. Вперше в Україні були представлені видання іноземних вчених та часописи, організовані спільно зусиллями кількох вищих навчальних закладів Польщі, України і Словаччини. Свої думки щодо зна� чення цих видань для світової науки висловили професори з Прешовського університету, Педагогічного університету в Кракові, Вищої Школи Адміністрації в Бельсько�Бела, Універ� ситету Гуманітас в Сосновці. Інституту педагогіки Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської й інші. Таким чином, ІІ Міжнародна науково�практична конфе� ренція “Наукова еліта у розвитку держав” в Драгоманівсько� му університеті отримала чимало позитивних відгуків у сус� пільстві. Директорка Українського центру оцінювання якості освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доктор філологічних наук, професор Ірина Зайцева назвала захід на штиб російського академіка Лосєва “інтелектуаль� ним бенкетом” за масштабами й актуальністю висунутої про� блематики, що дозволить розробити стратегію підготовки науковця нової формації еліти. Людмила КУХ, cвітлини Юлії КОВАЛЬЧУК 5 �Студентська рада МИРОСЛАВА УЛЬЯНІНА: ЖИТТЯ ПО МАКСИМУМУ Сьогодні Мирослава Ульяніна – відома телеведуча, більшість українців можуть бачити її щоранку в популярній телевізійній програмі. Але в Драгомановському університеті вона стала відомою ще раніше, адже всі п’ять років її навчання були сповнені активною роботою в студентському самоврядуванні. У розмові за кавою з Мирославою як з подругою зі студентської лави я запропонував записати інтерв’ю. У відповідь пролунало: “Вмикай диктофон”. – Ти брала участь у студентському самоврядуванні Драгомановського університету. Чим для тебе виявився корисним цей досвід? – Студентське життя згадую з радістю і розумію, що моя робота в студсамоврядуванні сприяла швид� шому усвідомленню багатьох життєвих принципів. Це чудовий досвід “як все встигнути за 24 години”. Нав� чання, різні майстер�класи, тренінги, участь у Вченій раді вишу, організація “Тижня української мови”, “Студентська республіка”, газета “Драгомановець” тощо. Крім того, я пра� цювала редактором і вер� стальником у журналі “Виз� вольний шлях”. Це все поєднувала з поїздками на різноманітні київські та українські форуми та з’їз� ди. Тому вважаю, що сту� дентське самоврядування навчило організовувати свій час, спілкуватися з людьми та мотивувати їх до громадської роботи. Крім того, воно допомагає мені зараз по роботі. Якось телефонувала до Олега Скрипки, і мені дали номер його прес�секретаря. Почавши спілкуватись, зрозуміла, що чую знайомий голос. Виявилось, що це моя знайома зі студентських років – Аня Каліні� ченко. Сьогодні я зустрічаю людей, з якими раніше спілкувалась на рівні інституту, університету, міста чи України, вже в інших ролях. Починаю усвідомлювати, що студсамоврядування – це гарна “школа життя” і ми всі досягли свого теперішнього завдяки йому. – Наскільки я пам’ятаю, ти брала участь у театрі “Вавилон” і навіть виступила автором однієї з вистав. Цього року театр відсвяткував десятиріччя, а його керівниця – Ірина Савченко – також у травні відзначила ювілей. – У кожного в житті є люди, які вплинули на його світогляд. Для мене є дві такі люди� ни. Одна з них – шкільна вчителька мови і літератури у школі, з якою спілкуюсь до цього часу. Коли приїжджаю в Рівне, то спочатку йду до батьків, а потім одразу до неї. Друга людина – це Ірина Віталіївна. Побачила її на першому курсі, і в мене засвітилися очі. Я відчула, що це фантастична людина. І вже познайомившись, зрозуміла, що не помили� лась. З нею дійсно хочеться спілкуватись, з неї потрібно брати приклад. До речі, у вибо� рі університету вирішальним моментом став саме студентський театр, адже я брала участь у шкільному театрі і грала в постановці “Мина Мазайло”. На першому курсі Ірина Віталіївна запросила мене і Катю Кот в театр “Вавилон”. Ми одразу ж погодились. Репе� тиції, перші читки сценаріїв, святкування перемог. “Вавилон” і студсамоврядування – це значна частина мого студентського життя. – Які саме знання зі студентської лави тобі стали в нагоді? – Виділити конкретний напрям складно, а ось в комплексі це стало путівкою для вдалої роботи. Крім того, є знання, набуті на заняттях в аудиторії, а є ті, які здобуваємо під час всього студентського життя. – Які б ти поради дала студентам-філологам? – Брати від кожної хвилинки життя максимум! Планувати майбутнє, але жити тим, що є зараз. В Києві є можливості на кожному кроці. На роботу на “5 канал” я потрапила з другої спроби. Першого разу мені відмовили, мотивуючи це тим, що в мене через нав� чання брак часу. Студенські роки – це можливість спробувати все! Потрібно стажуватись в різних місцях, заводити нові знайомства, шукати себе. Найгірше, що може бути, – це ситуація, коли на п’ятому курсі людина не має дос� віду і нагадує чистий папірець. – Ти зараз ходиш на якісь додаткові курси? – Так, вивчаю французьку мову. У мене бабуся жила в Аргентині, тому планую також вивчити іспанську та італійську. В планах також серйозно зайнятись акторською майстерністю. – Тебе впізнають на вулицях? – Буває. Одного разу навіть проїхала свою станцію в метро, спілкуючись з жіночкою. Дуже люблю свою програму “Сніданок” і можу багато про неї розповідати. У нас дружний колектив: ми разом працюємо, монтуємо, знімаємо, відпочи� ваємо. – “Сніданок” – одна з найдавніших передач на “1+1”, і наразі вона знову має найбільші рейтинги. Ти відчуваєш відповідальність на собі за передачу, за те, що ви доносите телеглядачам? – Так. Хочеться, щоб передача була максимально якісною і ціка� вою. Ми маємо вранці нести людям позитив, дарувати гарні емоції. – Як ти готуєшся до своїх інтерв’ю? – По максимуму шукаю інформацію про цю людину, починаючи з біографії і закінчуючи інтерв’ю, які вона давала раніше. – Кого з відомих діячів ти вже записувала? – Мені пощастило взяти інтерв’ю у Алена Делона, Мікеле Плачідо, Монсерат Кабальє. Остання щиро розповіла про сім’ю, життя й дала мені поради. З вітчизняних артистів – Михайло Жванецький, Валерій Меладзе, Діана Арбєніна, Ілля Лагутенко. До речі, зізнаюсь: в інозем� них артистів брати інтерв’ю якось простіше. Вони в першу чергу люди, а вже потім – “зірки”. – Дякую за розмову. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Студентське життя ТЕПЛА ЗУСТРІЧ В УМАНІ 29 вересня делегація студентського активу НПУ імені М. П. Драгоманова під керівництвом першого проректора професора Володимира Беха та голови первинної профспілкової органі' зації студентів Станіслава Цибіна відвідала Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини та всесвітньо відомий Націо' нальний дендрологічний парк “Софіївка”. Ініціатором поїздки в Умань став ректор університе� ту академік Віктор Андрущенко, який 17 вересня на зустрічі зі студентством пообіцяв організувати поїздку для лідерів молодіжного руху. “Я до вас сьогодні приї� хав, тримаючи в руках “путівку” для студактиву в чарівну Умань”, – сказав Віктор Петрович після підписання угоди про співпрацю між ректоратом, студентською 6 профспілковою організацією і Студентською радою. Студентство радо сприйняло подарунок від ректора уні� верситету, тому адміністрація вишу не забарилась із вті� ленням подарунку в реальність. До делегації увійшли голови профбюро та студент� ських рад інститутів, аспіранти та молоді викладачі. Більшість в Умані була вперше, тому з інтересом слухала екскурсію про створення парку “Софі� ївка” і занурювалась в атмосферу легендарної історії кохання. З самого початку екскурсії делегацію супроводжували представники студентського самоврядування Уманського педуніверситету імені Павла Тичини, які ділились досвідом з організації студентських заходів. Гуляючи парком, молодь змогла ближче поз� найомитись і в неформальній обстановці домовитись про спільні заходи. На пам’ять було презентовано студентсь� ку газету університету “Студ Life” та було домо� влено про співпрацю з драгомановською бага� тотиражкою “Педагогічні кадри”. До організації поїздки в університеті поста� вились серйозно. Делегація відзначила професіоналізм інструктора університетського профкому Олени Мінен' ко. Суботній день запам’ятається драгомановцям надовго – сонячна погода, гарний парк, нові знайом� ства. Та головне слід сказати про дружність драгома� новського колективу. Про це вже неодноразово писа� лось, але справи говорять самі за себе. В їдальні педу� ніверситету імені Павла Тичини студентство підкресли� ло, що “в нас єдиний колектив, і навіть під час обіду ми повинні бути разом”. Після цього хлопці зсунули окремі столики в один великий. Після обіду все було розста� влено на свої місця. “Маємо залишити все так само, як було спочатку”, – зазначив студент Інституту історичної освіти Євген Бачинський. Дорогою до Києва студенти, незважаючи на ціка� вий, але все ж виснажливий день, співали народні пісні і вже почали планувати нові заходи на новий навчальний рік. Сергій РУСАКОВ ЖОВТЕНЬ 2012 �Літній відпочинок W E L C O M E TO “ S U L A” Матеріали про відпочинок у спортивно' оздоровчому таборі “Сула” газета “Педагогічні кадри” розміщує щороку, та цього разу до редакції потрапила не просто стаття, а справжній щоденниковий запис студентки, яка після закінчення першого курсу поїхала відпочивати на університетську базу в м. Лубни Полтавської області. Отже, перед вами записи, якими залюбки поділилась Анна ЄНІНА. Світлини – Геннадія Целковського. Date: 16 липня Time: 18.00 Local: потяг до Лубен Emotions: хвилювання Людей лякає невідоме, тому вони уникають його. Або, заради адреналіну, вперто йдуть назустріч. Зараз я їду плацкартом до м. Лубни, де на мене чекає ЩОСЬ (неймо� вірне, незабутнє, фантастичне; жахливе, катастрофічне, нудне. Що – саме ще не знаю). Їду на базу відпочинку рідного alma mater (НПУ) – “Сула”. Я не знаю, хто і що там буде. Але свідомо і цілес� прямовано з усіх запропонованих путівок у профкомі вибрала цю. Що це – інтуіція? доля? чи катастрофічні два тижні літа?.. Date: 17 липня Time: полудень Local: своя кімната Emotions: сумніви Ще на вокзалі познайомилась із дівчиною, яка, як вия� вилося, теж їхала на базу. Дорогою ми розговорились. “Якщо там всі будуть такі ж прості та відкриті, вважатиму, що мені пощастило”, – подумала я. Тут. Територія досить чимала. Склалось враження, що я приїхала у дендропарк. І повітря… Воно зовсім не таке, як у Києві. Ось і друзі моєї супутниці. Я хвилювалась: це був свого роду екзамен, який, як здавалось мені, я склала на “добре”. Також на території бази є окремі будиночки на декілька чоловік. На вечір мене запросили до альтанки, що біля будиночка №18. У компанії абсолютно незнайомих людей мені, на диво, було затишно і тепло. Особливістю “Сули” є те, що тут – кожен “свій”. Шалені жарти, перегу� кування і фрази типу: “А пам’ятаєш, як позаторішньої\то� рішньої\і т.д. Сули...”. Все ж таки є страх не стати “своєю”. Снідала за столиком сама – чомусь не наважилась підійти до вчорашніх компаньйонів. Самотньо. Date: 21 липня Time: 19.30 Local: природа Emotions: захват ЩОДЕННИКУ! Пробач, що не писала такий тривалий час, але… просто ніколи! Про все хронологічно: В той же день я підійшла до компанії, що грала у фріз� бі. Вони здивовано запитували, чому не підходжу до них. Того ж вечора – знову до альтанки, але протягом дня при� їхало ще чоловік десять, тому ледь усі втиснулись, і знову – гамір, жарти… Розпочали гру в “Таємного Друга”! Кожен бажаючий грати тягнув з капелюха прізвище своєї “жер� тви”. І цим самим зобов’язувався цій людині робити пода� рунки, приділяти увагу і робити компліменти. Ключове слово “Таємний”. Звісно, якщо людина витягла папірець зі своїм прізвищем, то перетягує. Побачимо, що воно таке. Усі дивувались, що я ще й досі не виходила на берег Сули. Тому наступного дня, одразу після сніданку, я пря� мувала туди. Щойно вийшовши за територію бази, поба� чила безкраїй килим з польових квітів. А якщо спуститись донизу – через хвилинку вийдеш на Сулу, яка змією тягнеться вздовж цієї невимовної краси. Я ніколи не могла подумати, що такі чисті річки ще є на Україні! Не вагаю� чись, стрибаю у воду і насолоджуюсь досить прохолод� ною водою (незважаючи на спеку). Біля берегу пахне м’я� тою, бо її там чимало росте. Цього єднання з природою було достатньо, аби протягом дня був чудовий настрій! А вчора їздили до Мгарського монастиря. Давно я не відчувала у храмі такої сильної енергетики. Купа вражень. І лише хороших вражень. А зараз сидимо за територією бази з видом на гарну Сулу. Хлопці розпалюють вогнище для шашлику. Виявляється, це тут – традиційне явище, і дехто навіть спеціально сюди приїжджає святкувати день народження! А Таємний Друг подарував мені мильні бульбашки. Date: 22 липня Time: 16:00 Local: пляж Emotions: очікування Вчорашній день… понад двадцять чоловік сидить нав� круг, об’єднані не лише одним багаттям, а й спільними темами, жартами. Невимовно затишно теревеніли, не помітивши, як почало світати. Ці короткі літні ночі... А зараз майже всі – на традиційному післяобідньому волейболі. А я трішки позасмагаю і піду грати у настоль� ний теніс – це виходить дещо краще. Сьогодні – “екватор” нашої зміни. Але попереду – ще стільки ж яскравих днів! Піду прокатнусь Сулою на катама� рані. Date: 24 липня Time: 10:00 Local: моя кімната Emotions: злість Не знаю, як цього ранку вишикувались планети, але я З Н О В У Н А Г О В Е РЛ І МИНУЛОГО року команда Студентської ради Інституту філософської освіти та науки започаткувала чудову традицію – підкорювати “збірною солянкою” студентів�філософів та їх друзів карпатські вершини. Підтримали ініціативу і цьогоріч. Якщо минулого року “фішкою” мандрівки були лекції на Говерлі, які прочитали наші любі викладачі Сергій Русаков та Антон Дробович, то 2012�го вирішили провести буккросінг (це процес обміну прочитаними книжками, які попередньо представляє кожен із учасників заходу). Тож можна сказати, що ІФОН спільно з літклубом “Маруся” та інтернет�порталом “Афіша�Бровари” провів перший в історії України буккросинг на Говерлі. На Говерлі для добровільного обміну опинились наступні книги: “Заповіт” Т. Г. Шевченка, “НепрОсті” та “З цього можна зробити декілька оповідань” Т. Прохаська, “Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон” Р. Баха, “Поштамп” Ч. Буковскі, “Смешные любови” М. Кундера, “Як я обслуговував англійського короля” Б. Грабал, “Хресний батько” Маріо Пьюзо та інші. Ольга ГОНЧАР Світлини Світлани КЕДР (ЯЦІВ) ЖОВТЕНЬ 2012 Date: 28 липня Time: 20:30 Local: моя кімната Emotions: смуток'щастя Знаєш, як воно – коли останній вечір і хочеться спро� бувати все те, що не встиг за два тижні?.. Учора ввечері, нарешті, кожен відкрив карти своєму Таємному Другові – виявляється, мій ТД підозрювала мене ще з середини зміни. За те на свого я б у житті не подумала! Ось він – професіоналізм. Наступного року, коли обов’язково приїду сюди, вже буду досвіченішою. А сьогодні вночі піднімалась на найвищий пагорб з тих, що тут за територією. Тут є приказка – “На цей пагорб обов’язково потрібно підійнятись, як мінімум, 4 рази: вранці, вдень, ввечері і вночі”. Щоденнику, яке тут зіркове небо! “Ніде немає такого зіркового неба, як у Лубнах”, – слова адресою звідти ж. А я б додала: і такого повітря, і такої води. Перейшовши до стихій, не можу не сказати “і такого вогню!”. Зараз хлопці розпалюють багаття для останнього у цьому році, але ніяк не останнього для усіх нас “Сульського вогнища”. Шашлик, пісні і спогади про ці два тижні. За програмою – нічне купання у Сулі та тепла Лубенська ніч. Welcome to “Sula”! Спортивне життя Тим часом... І Ф О Н проспала сніданок. “Голодна, холодна й нещасна…”, – як у пісні Святослава Вакарчука. Все про мене. А ще все�все болить! Учора ввечері у нас був Щорічний Чемпіонат з тві� стеру!!! Я навіть пройшла у напівфінал. Але, зрозуміло, що переміг найсильніший. У будиночку № 15, розрахованому на проживання для чотирьох чоловік, було душ з 20 – і все студенти, аспіранти, молоді викладачі НПУ (з розрахунком на те, що певна кількість народу сиділа у альтанці). І відео знімали, і фотографували, і просто гарно провели час! Ну ось, навіть злитися не можу повноцінно. А щойно мені зателефонували, запитали, чи все зі мною в порядку і запросили на гру в покер до альтанки. Не можу відмовитись! Ще спишемось. ПОПЕРЕДУ ВСЕСВІТНЯ УНІВЕРСІАДА'2013 ЗГІДНО з календарем Міжнародної Федерації боротьби на поясах Алиш (МФБА) для проведення процедури відбору та ліцензування на Всесвітні ігри Sport Accord Combat Games 2013 р. у м. Санкт�Петербург (Росія) (1�4 місця) і ліцензування для участі у Всесвітній Універсіаді 2013 року в м. Казани (Росія) (1�8 місця) у м. Мінську був проведений Х Ювілейний чемпіонат світу з боротьби на поясах Алиш. В чемпіонаті взяли участь спортсмени 17 країн світу, які пройшли попередній відбір на чемпіонатах своїх континентів. Збірна команда України була представлена 8 спортсменами (5 з них – драгомановці). Таким чином, НПУ імені М. П. Драгоманова має 10 ліцензій на Всесвітню Універсіаду 2013 року в м. Казань (Росія). За багаторічну та плідну роботу з розвитку традиційних видів боротьби народів світу віце�президент МФБПА, Президент Європейської Асоціації боротьби на поясах Алиш Геннадій Арзютов (на фото) був нагороджений золотим орденом Міжнародної Федерації асоційованих видів боротьби (ФІЛА). Вітаємо спортсменів та бажаємо нових перемог! Прес-служба університету 7 �Літні враження Студентські враження ТАМ, ДЕ ГОРИ Й ПОЛОНИНИ… Колочава – унікальне село на Закарпатті, розташоване по сусідству з озером Синевир, у мальовничій долині в Міжгірському районі. Чудові гірські краєвиди, чисте повітря, мінеральна вода, гостинність місцевих мешканців, – саме ці фактори та й багато інших вплинули на рішення створити Навчально'оздоровчий комплекс НПУ імені М. П. Драго' манова в с. Колочава. Саме тут на території Національного природного парку “Синевир”, в урочищі Ква� совець, де могутність Карпатських гір, унікальність букових пралісів та цілющість мінеральних джерел поєдналися в єдине ціле, саме тут гостинно відчиняє свої двері навчально�оздоровчий комплекс нашого університету. Комплекс пропонує комфортабельні номери для проживання та повний харчо� вий сервіс. Відвідувачам надається унікальна можливість скуштувати – “токан”, “бограч”, “банош” – найкращі синевирські страви, адже Закарпаття славиться смач� ною кухнею. Крім цього, комплекс пишається наявністю на його території бювету мінеральної води “Колочава”, що відноситься до типу Нарзан та збагачує весь організм людини залізистими мінералами, кальцієм та магнієм. А також вода має лікувальні властиво� сті, адже витікає в одному із екологічно найчистіших куточків Українських Карпат – Національному природному парку “Синевир”. Окрім цього, комплекс пропонує і спеціальну програму для дозвілля гостей, наприклад, рибальство. Незважаючи на те, ви професійний рибалка чи вперше взяли в руки вудку, процес вилову форелі однаково захоплює всіх. Адже винагорода за зусилля – це смачно приготовлений ваш улов. Безперечно, вас захопить самобутність культури та традицій Бойківського краю, що яскраво проявляється в архітектурних стилях будинків, церков, колиб та лазень. Для бажаючих детальніше ознайомитися з етнографічними особливостями Колоча� ви працює скансен “Старе Село”, який дивує відвідувачів не лише кількістю експози� цій, а й театралізованими дійствами. Багато вражень та емоцій цього року отримали студенти п’ятого курсу спеціаль� ності “туризм” Інституту природно�географічної освіти та екології під час проходжен� ня виробничої практики на території навчально�оздоровчого комплексу. Це була уні� кальна можливість для майбутніх фахівців туризму ознайомитися з найперспективні� шим регіоном України та особисто прийняти участь в дослідженні туристсько�рекре� аційних ресурсів Міжгірщини та створення перспективного туристського продукту. Тож Навчально�оздоровчий комплекс Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в с. Колочава завжди радий зустріти викладачів, студентів та гостей. ЯКІСНИЙ ВІДПОЧИНОК З ЕСТЕТИЧНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ Враженнями від літнього відпочинку на базі “Синевир” з драгомановцями поділилась професор кафедри культурології, доктор філософських наук ГАЛИНА МЄДНІКОВА. – Галино Сергіївно, чому ви порадите викладачам та студентам поїхати на базу відпочинку “Синевир”? – На це є багато причин. По�перше, це чудовий відпочинок у неймовірно гарному місці. Коли відчиняєш вікно кімнати, то чуєш співи пташок, шум річки, вітерець. Вечорами чутно, як лунають дзвони православної церкви, яка знаходиться через річку. Але це не просто відпочинок подалі від галасливого міста, але й естетична рекреація. По�друге, це унікальна можливість оздоровитись, адже перебуваєш на свіжому закарпатському повітрі, п’єш чисту джерельну воду. Зізнаюсь, що відчула ефект на собі – стала почувати себе краще. – Сьогодні популярний активний відпочинок, більшість хоче провести відпустку не просто байдикуючи, але й з користю для розвитку. Чи є така можливість для відпочиваючих бази “Синевир”? – Для подібного типу відпочинку на базі продумано багато варіантів – є екскурсії як для старшого покоління, так і для молоді. Для молоді пораджу денну екскурсію гірськими стежками до вівчарів, які змінюють свою локацію кожні три місяця. Вони чекають на групу екскурсантів, яка зазвичай складається з 5�7 чоловік. Це гарна нагода дізнатись про культуру і побут людей цього фаху. Вони влаштовують обід із різних сортів справжнього сиру і молока. Тому це не тільки цікаво, але й смачно. Для людей старшого віку цікавими мають стати екскурсії екологічними стежками, яких територією заповідника багато. Пораджу відвідати скансен – музей під відкритим небом, де зібрано найкращі зразки архітектури Закарпаття. Це вкрай пізнавально і захоплююче. Загалом є можливість відвідати різноманітні музеї в с. Колочава, тому якщо через день ходити на екскурсії, то за два тижні заїзду можна встигнути обійти всі культурні об’єкти. – Після того як людина повертається з якоїсь бази відпочинку, її одразу запитують: “Як годували?”. Тому і ми підтримаємо давню традицію. Галино Сергіївно, як годують на базі? – Годують домашньою їжею і це дійсно якісно та смачно. Взагалі питанню якості директор бази “Синєвір” Анатолій Дербак приділяє велику увагу. Єдине, що може викликати невдоволення, це те, що вигоди знаходяться не у кімнаті, а на першому поверсі в коридорі. Але все ж це територія заповідника, тому можна зрозуміти. Крім того, там завжди прибрано і взагалі вся територія бази доглянута. – Все залежить від директора… – Повністю погоджуюсь. І університетській базі з директором пощастило. Анатолій Юрійович слідкує, щоб відпочиваючі були задоволені перебуванням. Прокидаєшся – він уже на роботі, засинаєш – ще десь трудиться. Він вкладає душу в базу, і це помітно. Думаю, що база розвиватиметься надалі, і хочеться, щоб побільше драгомановців її відвідало. – Ви плануєте наступного року поїхати відпочивати на базу “Синевир”? – Так. – Дякую за розмову. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фотопрогулянка бульваром ГАЗЕТА “Педагогічні кадри” започатковує новий проект під назвою “Фотопрогулян� ка бульваром”. Починаючи з цього і по червневий випуск багатотиражки на цьому місці розміщуватимуться світлини бульвару Тараса Шевченка – невід’ємної частини столиці. Крім того, для драгомановців бульвар також відіграє важливу роль – саме на ньому призначають побачення наші студенти, ним прогулюються викладачі після занять, сидя� чи на лавках бульвару, майбутні вчителі спостерігають за сучасним ритмом міста. Юлія ІВАШКО, викладач кафедри туризму, студенти 5 курсу спеціальності “туризм” Ректорат та профспілкова організація університету з глибоким сумом сповіщають, що 22 жовтня 2012 р. на 76-му році пішов з життя професор кафедри економічної теорії ГОШ Олександр Петрович Колектив університету та колеги висловлюють щирі співчуття рідним і близьким. Ректорат та профспілкова організація університету з глибоким сумом сповіщають, що 18 жовтня 2012 р. пішла з життя інженер видавництва НПУ імені М. П. Драгоманова БЕСПАЛЬКО Леоніда В'ячеславівна Колектив університету та колеги висловлюють щирі співчуття рідним і близьким. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Новий фотопроект стане мандрівкою як в просторі, так і в часі. На цьому місці газе� ти – з номера в номер – з’являтимуться світлини з бульвару Тараса Шевченка з погляду людини, яка прогулюється від Бессарабської площі до площі Перемоги. Читач зможе побачити не просто зміну локації, але й пір року, адже для кожного нового випуску ство� рюватиметься нова фотографія. У цьому випуску ви бачите початок бульвару Тараса Шевченка у жовтні, вже в наступному – ми пройдемо далі, і так само світлина буде зро� блена в місяць видання газети. Таким чином, ми пройдемо увесь бульвар через осінь, зиму, весну і завершимо влітку 2012 року. Висловлюємо подяку за ідею нового фотопроекту Ірині Тищук і Тетяні Шелепко. У цьому випуску розміщуємо світлину Ірини Тищук. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЖОВТЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 7 (1626) (жовтень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 7 (1626) (жовтень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/189 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/3e6f6b2c54b6774676d448e2d7881388.pdf 2431375c81c738bee9b4fa7a3cc3c952 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1627) ЛИСТОПАД 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Кадр місяця Вітальне слово Шановні ветерани війни, праці, військової служби, діти війни! Від щирого серця вітаємо вас з 69�ю річницею визволення Києва та 68�ю річницею визволення України від фашистських загарбників! На вашу долю випали важкі випробування, але ви встояли і врятували рідну землю, її славний народ і весь світ від коричневої чуми. Ваш славний ратний і трудовий подвиг є зразком відданості і честі, мужності і героїзму, вірності ідеалам волі і свободи, невгасимої любові до Батьківщини, чесного виконання священного обов’язку патріота, вірного служіння народові. У серцях людства житиме у віках шана, вдячність вам – тим, хто ціною власного життя відстояв свободу і незалежність України. Честь і слава вам, Герої Перемоги! Зичимо доброго здоров’я, щедрого довголіття, родинного щастя! Низько вклоняємося Вам! 12 листопада 2012 року з нагоди 100�річчя від дня народження видатного українського поета Андрія Малишка Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова організував урочистий ювілейний вечір в стінах Колонної зали Національної філармонії України. Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА, "Голос України" Ректорат, Рада ветеранів війни, профкоми викладачів і співробітників та студентів НПУ імені М. П. Драгоманова У ПРАЗІ ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ ПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ 24–27 жовтня 2012 р. відбулося виїзне засідання Правління Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи в Празі (Чехія), в якому взяли участь ректори 16 університетів з 10 країн Європи. Під час засідання відбулося обговорення проекту Педагогічної Конституції Європи та подальших перспектив співпраці педагогіч� них університетів країн європейського освіт� нього простору. Учасникам також був пре� зентований новий часопис, заснований Асо� ціацією, – “Європейські педагогічні студії”. “Педагогічна Конституція Європи” – це документ, який легітимізує ціннісну основу учительської справи, розроблений профе� сорами Віктором Андрущенком (Украї� на), Морітцом Гунцінґером (Німеччина) та Альгірдасом Гайжутісом (Литва). Педагогічна Конституція Європи визначає принципи та методологію філософії і політи� ки процесу підготовки сучасного педагога для об’єднаної Європи ХХІ століття. Проект “Педагогічної Конституції Європи” був підтрима� ний учасниками засідання, зокрема президентом Російського державного педагогічного університету імені А. І. Герцена Геннадієм Бордовським, президентом Московського місь� кого педагогічного університету, віце�президентом Асоціації Віктором Рябовим (Росія), ректором Литовського універси� тету освітніх наук Гайжутісом Альгірдасом (Литва), ректо� ром Білоруського державного педагогічного універси� тету імені Максима Танка Петром Кухарчиком (Біло� русь), ректором Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської у Варшаві Лащиком Яном (Поль� ща) та іншими ректорами університетів. У презентованому під час засідання першому номері науково�педагогічного часопису “Євро� пейські педагогічні студії” опубліковано наукові роз� відки вчених і педагогів європейського простору освіти, а також науковців, що представляють інші континенти світу. Тут розміщено інформацію про міжнародні науково�педагогічні форуми, узагальне� но науково�педагогічний досвід, резонансні події, що відбуваються у педагогічному просторі різних країн світу. Делегація університету побувала в Посольстві України в Чеській Республіці, де Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Іван Грицак подякував ректору, академіку Віктору Андрущенку за ініціативу проведення цього важли� вого міжнародного заходу, який, за його словами, сприяє піднесенню іміджу України в Європі. З невеликою концертною програмою перед учасниками прийому в Посольстві виступили пред� ставники Національного хору імені Г. Верьовки під керівництвом народного артиста України Зіновія Корінця. Прес�служба університету Урочистості Інтерв'ю Міжнародна співпраця Його справжні друзі тут... Володимир БОРИСЕНКО : “Історія – благодатний вчитель” Білоруський досвід стор. 2�3 стор. 5 стор. 7 �До святкування 100�річчя з дня Його справжні друзі тут... ДО 100�РІЧЧЯ АНДРІЯ МАЛИШКА У КИЄВІ ВІДБУВСЯ ЮВІЛЕЙНИЙ ВЕЧІР Великого й талановитого, відомого у цілому світі, шанованого в Україні Андрія Самійловича Малишка цього року згадують особливо часто. Рівно сто років тому під Обухівськими зорями у маленькій хатині сільського шевця�чоботаря народився ще один геній української культури, а національне письменство отримало в його особі ніжного і мелодійного співця. Громадськість України дружно й активно заходилася різноманітними подіями відзначати цю дату, навперебій доводячи свою близькість Малишку. А от Національному педагогічному університету імені Михайла Драгоманова й доводити нічого не потрібно. У родині НПУ вже давно називають Андрія Самійловича просто й звично – драгомановцем. Це ж треба, полишивши медичний технікум, письменник обрав стежину педагога і закінчив один із підрозділів колишнього Київського інституту народної освіти – теперішнього Драгомановського університету. Усе дійство відбувалося у Колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України. Доторкнутися до творчості митця зібралася уся інтелігенція столиці і Київщини, його сучасники�колеги, вихованці�поети, послідовники�митці, шанувальники й поціновувачі його таланту. Один з таких, що, до речі, виступив й ініціатором заходу та натхненником святкування 100�річчя Малишка на державному рівні – заступник Голови Верховної Ради України, доктор політичних наук Микола Томенко. Як зауважив у вітальних словах чиновник: “Я безмежно радий, що пропозиція відзначення 1005річчя з дня народження Андрія Малишка схвально була сприйнята усім українським суспільством і найбільше – це університетами”. Микола Володимирович переконаний, що такі події для держави знакові у сенсі збереження її не лише культурної і духовної спадщини, але збереження та зрощення її як держави загалом. Поет�пісняр, чий хоч один витвір співає уся країна, вже вважається народним, а якщо таких творінь десятки, то й поготів, запевнив присутніх пан Томенко. Малишко – поет з українською душею, але вже не українського – світового масштабу, і наша нація повинна цим гордитися. Шалені оплески глядачів викликав ще один неймовірний виступ. Наче подорож у далеке буремне минуле, що повільно перетікало в хвилюючу сучасність – за трибуною, як і п’ятдесят років тому (на п’ятдесятиріччі Андрія Самійловича) Герой України, поет, перекладач, громадсько�політичний діяч, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Павличко. “У ньому жив український дух, де б він не був, куди б не з’являвся. Усі чекали від нього слова. До нього усі горнулися. Зверху слухали старші: Олександр Довженко, Максим Рильський, Остап Вишня, знизу підходили молодші: Іван Драч, Ліна Костенко, Микола Вінграновський – мої друзі…” – зі сльозами в очах та гордістю в серці говорив Дмитро Васильович. Письменник пригадував щемливі факти з біографії Малишка, досі невідомі широкому загалу, особливо його виступи перед українською громадою, сповнені високого бурхливого патріотизму, під час яких не раз тремтів у залі й сам Павличко. Не сколихнути сердець присутніх, не зворушити синівської й доччиної любові до України такий виступ просто не міг, як і загальна атмосфера свята. В залі раз�у�раз зривалися гучні аплодисменти, що ставали символічною дякою за кожну Малишкову пісню, подаровану Національним заслуженим академічним українським народним хором імені Г. Верьовки під керівництвом Героя України Анатолія Авдієвського та солістів�викладачів Інституту мистецтв НПУ. Присутні мали змогу почути такі шедеври українських мелодій, як “Пісня про рідну землю”, “Ми підем, де трави похилі”, “Запливай же, роженько!”, “Пісня про вчительку”, “Моя стежина”, “Київський вальс” та інші. Дивовижним чином, але драгомановцям вдалося оживити Андрія Самійловича, він і сам завітав на хвилю в Колонну залу філармонії, спочатку з чорно�білих кінокадрів фільму про письменника, відзнятого на замовлення Драгомановського університету телевізійним об’єднанням “Сперанца”. А згодом поет ожив у серці кожного присутнього, щоб залишитися там назавжди, бо ж правду сказав ректор університету академік Віктор Андрущенко – “Справжні друзі Малишка тут…”. 2 Вельмишановні друзі! Кожен університет пишається своїми випускниками, особливо високими й талановитими, тими, які зробили вагомий і видатний внесок у розвиток науки і виробниц� тва, культури і освіти, моралі і духовності народу, суспіль� ства і держави. Таких випускників має й наш університет. Науковці і педагоги, політики, письменники і поети, прості сільські вчителі і видатні діячі науки і культури. Хтось у нас навчав� ся, інший – працював, третій ввійшов в університет як організатор його діяльності чи духовний наставник моло� ді. Але всі вони складають велику Драгомановську роди� ну, зцементовану любов’ю до України, її чарівної мови і культури, працьовитого люду і його величності Вчителя. Справедливим є й те, що одним з найперших серед них є випускник факультету соціального виховання (літе� ратурного підвідділу), видатний поет, істинний жайворо� нок української поезії Андрій Самійлович Малишко. Переді мною залікова книжка ювіляра… Заліки, екза� мени, педагоги, оцінки. Все, як у всіх. Однак… Кожен, хто спілкувався з ним, відчував глибоку одухотвореність хлопця, його спрямованість у майбутнє, любов до люди� ни, народу і Батьківщини. Інститут української філології (в минулому – факультет соціального виховання, відділ шкіль5 ний, підвідділ літературний, де навчався Андрій Малишко) виховав видатних представників літературної плеяди України. У різні часи тут навчалися: знаменита поетеса Ліна Костенко, поет5байкар Павло Глазовий, письменник Юрій Збанацький, поет Андрій Демиденко. Юнак прагнув стати вчителем. І хоча на початку життя доля кинула його в царину медичної справи, майбутній поет обрав справу лікування душі – зрощення вічного, доброго, справедливого. Того найвагомішого, що робить людину Людиною. Він любив дітей і… поезію. Й саме через поезію прос� вітлював, навчав і виховував – любити Батьківщину, її кві� тучу природу, родючі землі, звитяжний трудовий народ. Я з тих країв, де в полум’ї зорі Високе небо не вбирає цвіту, І люди там, немов богатирі, Руками воду тиснуть із граніту. Ах, друже мій хороший, там мета, Немов струна, що завжди із тобою. І гомонять в братерському двобою Блакитне небо і такі ж жита. Він виховував віру у справедливість, основою якої є наполеглива праця і взаємна підтримка, дружба народів� братів. Він ніколи не втрачав надії на краще майбутнє свого народу, мирного і світлого завтра народів європейського простору і світу. Він звеличував цінності – близькі і рідні кожній люди� ні; цінності, які змалечку пестувала у нас Мама, на яких наголошував суворий, але справедливий Батько. У ті далекі, тепер уже – історичні часи в університеті працювали видатні педагоги і науковці: Агатангел Крим� ський, Микола Зеров, Павло Філіпович, Сава Христофо� рович Чавдаров… А керівником літературного гуртка був знаменитий Максим Тадейович Рильський. Студент Малишко переймав їх дух і творчість, захо� плювався їх здобутками й сам намагався бути кращим. Він не прагнув увійти в історію. Історія втягувала його в себе, робила речником епохи, володарем її непокірного духу, душевної величі, великого людського страждання. Це були важкі часи. 33�й – рік несамовитого голодо� мору; 37�й – рік гоніння і репресій, нищення людей і куль� турних цінностей. А далі були війна і важка праця з відбу� дови народного господарства. Поет пройшов стежками історії з високо піднятою головою, гордістю за велич свого народу, його звитягу, з вірністю національним тра� диціям і спрямованістю у майбутнє. Аж ніяк не випадково однією з головних ліній його знаменитої поезії стала тема Великої України – Батьків� щини для кожного українця. Як найвища цінність. Батьків� щина у Малишка тісно пов’язується з такою символічною категорією, як мати. Батьківщина – це мати! Ніжна, неза� бутня, єдина. Мамо, я хочу поговорити з Вами У Вашім житті, у Вашій смерті, Як Ви колись перейшли полями, Нас беручи на долонечки вперті. Ось я бачу ті очі синії, Пальці відчую завжди вузлуваті. Б’ється мороз в посивілому інеї, Мерзнуть шибки у Малишковій хаті. Альтернативи цій зв’язці не має і бути не може! “Любіть Україну” як матір, як сонце, як Долю – це, мабуть, від Сосюри. “Рідна мати моя, ти ночей не доспала…” – це сам Малишко у своїй безмежній любові і відданості мате� рі, народові, Батьківщині. “Прочитайте вірші Андрія Малишка, або заспівайте його пісні, і тоді душа сповниться теплом рідного дому, осяється материнською любов’ю”, пише Іван Драч у недавно опублікованій статті “Жайворонок над Україною”. Символічно, що саме тут поет звертається ще до однієї цінності – святої, вічної й незаперечної, як Божий світ. Це вчителька, яка для поета постає не інакше, як “сві� товою зорею”. Розуміння вчительської професії, схиляння перед благородством душі вчителя, який своє життя при� святив школі й учням, утілилося у багатьох творах, прис� вячених цій нелегкій, але й натхненній праці. Звертаючись до образу вчителя, Андрій Малишко підкреслить в ньому найістотніше – вроджену інтелігентність, душевну щедрість і сердечну щирість, яких і сам мав доволі. Школярських днів нам не забуть ніколи, Не проказати їх, не проспівати, Як бігали з торбинками до школи У грізний рік, у славний рік двадцятий. Забувши сміх, і примовки, і жарти, Ми слухали, схилившися на парти. Учитель піде тихо по діброві, На кожнім слові перетомить очі: “Трохим Іванович, ми живі і здорові…” І вже він не засне до полуночі, Ті голоси згадає повнозвучні, Сусідам гордо скаже: – Пишуть учні. Саме такого вчителя готує наш університет, який справедливо очолює педагогічну справу держави, а нині – вийшов на терени Європи. Інститут української філології (в минулому – факуль� тет соціального виховання, відділ шкільний, підвідділ літе� ратурний, де навчався Андрій Малишко) виховав видат� них представників літературної плеяди України. У різні часи тут навчалися: знаменита поетеса Ліна Костенко, поет�байкар Павло Глазовий, письменник Юрій Збанаць� кий, поет Андрій Демиденко. Нинішні студенти – це високоталановиті люди. Вірші чи прозові твори, написані ними на студентській лаві, засвідчують неймовірний злет духу незалежності і свобо� ди, любові до людини і Батьківщини, які утверджував Андрій Малишко, і які плекає наш університет. В університеті діє літературна студія, яку очолює наш випускник, поет Андрій Демиденко. Почесними профе� сорами університету й одночасно учасниками його Літе� ратурної студії є видатні поети Борис Олійник та Іван Драч, Олекса Довгий та Павло Мовчан. Нині в Інституті підростає талановита молодь, яка пише вірші, повсті й оповідання, шанує своїх попередни� ків, любить Україну, відстоює нашу мову і культуру, робить усе необхідне для їх утвердження в гуманітарному про� сторі Європи і світу. В університеті працюють видатні науковці – академіки Микола Шкіль. Любов Мацько. Володимир Бондар; ми пишаємося, що тут є такі знаменитості, як Анатолій Авді� євський, Мирослав Вантух, Анатолій Паламаренко. Враховуючи високі літературні традиції, заслуги Інституту у царині підготовки національних педагогічних кадрів, формування літературно�поетичного бомонду держави, пропоную назвати його “Інститутом української філології та літературної творчості” і присвоїти Інституту ім’я нашого ювіляра – Андрія Самійловича Малишка! Як згадує у своїй прекрасній статті “Жайворонок над Україною” знаменитий поет і державний діяч Іван Драч, під час святкування п’ятдесятирічного ювілею Андрія Малишка видатна поетеса Ліна Костенко сказала такі слова “Ваші справжні друзі тут”. Сьогодні – столітній ювілей поета. І поет знову з нами. Вірніше, ми разом з ним. І саме тому, у його високу честь і одвічну пам’ять, з повною відповідальністю за майбутнє, за вчительську і літературну справу України, вслід за Ліною Костенко можемо сказати: “Андрію Самійловичу! Ми підтримаємо і понесемо у вічність підняті Вами знаме� на. Ваші справжні друзі тут!” Слава ювіляру! Слава нашому університетові! Слава Україні! Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор університету ЛИСТОПАД 2012 �ня народження Андрія Малишка ВІН ТЕПЕР НАЗАВЖДИ В ІСТОРІЇ НПУ… 12 листопада 2012 року в Інституті української філології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова ректор університету, академік Віктор Андрущенко та видатний український поет Іван Драч перерізали урочисту блакитну стрічку – в Інституті української філології з’явилася ще одна навчальна аудиторія, що відтепер гордо буде йменуватися іменем великого Андрія Малишка. Меморіальна дошка з портретом поета�пісняра, стенди зі світлинами з його архіву, теплі пісні, що вже давно стали народними, і стародавній обухівський рушник�оберіг, який оспівав Малишко у своїй славетній “Пісні про рушник”, – усе це тепер грітиме душі юних літераторів, літературознавців, філо� логів. “Ідея появи такої аудиторії в нашому університеті навіть довго не обговорювалася. Це було очевидною справою і лише чекало свого часу, – коментує подію Віктор Андрущенко. Приємно, що все задумане все5таки здійснилося. А тепер дуже хотілося б, щоб тут якомога частіше збиралися студенти, відбувалися зустрічі з письменниками, митцями України, й не лише нашої держави, щоб тут народжувалася нова література, нове мистецтво. Впевнений, Малишко був би з цього щасли5 вий”. “Дякувати Богу, що у такий чудодійний спосіб Андрій Самійлович Малишко “прописався” в Драгомановському університеті назавжди”, – зауважив на відкритті Почесний професор НПУ Іван Драч. Він подякував колективу університету за ідеї й проведену роботу, чималу шану в якій варто віддати дирекції Інституту української філології і зокрема Анатолію Висоцькому та Інні Ліпницькій. Вперше переступити поріг аудиторії, що носитиме ймення Малишка, зібралася когорта директорів інститутів НПУ. Серед поважних гостей прибув співголова Наглядової ради університету, поет�пісняр Анатолій Толстоухов, поет�піс� няр Андрій Демиденко, талановиті дослідники�літературознавці вишу. Було сказано чимало слів, ще більше залиши� лося у кожного у серці, бо ж не все можна виказати, хіба тільки проспівати… “І стеляться обрії милі…” – виспівує студентський ансамбль “Купава”, задаючи тон і атмосферу події, яка назавжди увійде в українську історію. ДРАГОМАНОВЦІ В САДИБІ МАЛИШКІВ Делегація студентів і викладачів Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі з директором Інституту української філології, професором Анатолієм Висоцьким побувала на малій батьківщині видатного драгомановця – Андрія Малишка. На запрошення міської ради Обухова студенти і викладачі НПУ взяли участь в урочистому мітингу біля пам’ятника Малишку на головній площі містечка з нагоди 100�річчя з його дня народження. Долучилися до заходу метри української класичної і сучасної літератури Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Олесь Довгий та чимало інших митців, у промовах яких відкривався новий Андрій Самійлович – живий, бурхливий емоційний патріот, співець своєї землі і разом з тим ніжний, люблячий син, чоловік, батько. Голова Драгомановської делегації Анатолій Висоцький передав вітання з нагоди свята від ректора вишу Віктора Андрущенка та глибоку вдячність від колективу НПУ за участь у святкуваннях, організованих педагогічним університетом, у Національній філармонії України. “Зроблено чимало, але варто думати про те, що ще треба зробити, чого потребує возвеличення постаті Малишка і для Обухова, і для Києва, і для України загалом”, – ці слова ректора НПУ Віктора Андрущенка прозвучали ще на вечорі пам’яті Малишка і запали в душу усім присутнім. Доречними вони стали й під час мітингу в Обухові. Як зазначив у своєму виступі Анатолій Висоцький, Андрій Самійлович став для драгомановців більше ніж просто поетом, про це свідчить й майбутнє перейменування Інституту на честь поета, і відкриття аудиторії Малишка, й особливе піднесене поетичне чуття у студентів�драгомановців. У подарунок для Обухова кияни привезли величезний портрет митця та поклали квіти до пам’ятника Андрія Самійловича. У програмі поїздки передбачалася також екскурсія музеєм�садибою письменника та святковий концерт від обухівчан у Будинку культури міста. На згадку про свій приїзд студенти залишили пам’ятний запис у книзі відгуків музею та подарували в Малишкову хатину репродукції унікальних фото з архіву далекої родички родини Малишків Оксани Кобелецької – доцента Драгомановського університету. Залишився у музеї й ще один подарунок з НПУ – фільм про Андрія Самійловича, відзнятий на замовлення вишу телевізійним об’єднанням “Сперанца”. І, до речі, відзнятий у тій же Малишковій хаті за участі працівників музею. З приємними й корисними спогадами та великою кількістю світлин поверталися драгомановці до столиці, наспівуючи пісні великого Малишка. ДРАГОМАНОВЦІ ВИСАДИЛИ ДЕРЕВА В ПАРКУ ІМЕНІ АНДРІЯ МАЛИШКА До святкування 100�річчя з дня народження Андрія Малишка Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова підготував низку заходів, розпланованих не лише на один рік, оскіль� ки великого поета тут вважають драгомановцем. Одним з таких захо� дів стало озеленення парку імені Андрія Малишка в Києві. Спільно з “Київзеленбудом” студенти НПУ висадили в парку Малишка 150 дерев, які за кілька десятків років служитимуть симво� лами натхнення новій когорті поетів української культури. Щасливі і усміхнені драгомановці запевнили, що таким чином не лише віддали данину письменникові, але й послужили доброю справою рідному місту. Коментуючи такий крок студентів, ректор НПУ Віктор Андрущен� ко зауважив, що це, власне, була ініціатива студентського колективу, із задоволенням підтримана керівництвом. У планах Драгоманов� ського університету ще чимало подібних хороших справ, і з часом усі вони будуть втілені в життя. ЛИСТОПАД 2012 ДОВіДКА Малишко Андрій Самій� лович (14 листопада 1912, Обухів – 17 лютого 1970, Київ) – український поет, перекладач, літературний критик. Біографічні дані Андрій Малишко закінчив семирічку в рідному селі, вчи� вся в медичному технікумі, потім – на літературному факультеті Київського інститу� ту народної освіти (нині – Національний педагогічний університет імені М. П. Драго� манова). В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овру� чі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії. Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті “Комсомолець України”, в “Літера� турній газеті” та в журналі “Молодий більшовик”. Під час Другої світової війни був військовим кореспон� дентом у фронтових газетах “Красная Армия”, “За честь Батьківщини”, в партизанській газеті “За Радянську Укра� їну”. Після війни працював відповідальним редактором журналу “Дніпро” (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3�го та 4�го скликань. Був членом ВКП(б) (від 1943 року). В 1960�х роках – голова правління Українського гро� мадського відділення Агентства преси “Новини”. Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вули� ці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Творчість У 1930 р. Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах “Молодий більшовик” та “Глобус”. Упродовж 1935–1940 років видав збірки: “Батьківщи� на” (1936), “Лірика”, “З книги життя” (1938), “Народження синів” (1939), “Листи червоноармійця Опанаса Байди”, “Березень”, “Зоревідні”, “Жайворонки” (усі – 1940). У цей же період написав поеми “Трипілля” (надруковано лише уривки), “Ярина”, “Кармалюк”, “Дума про козака Данила”. У 1941 – 1944 pp. поет служив військовим кореспон� дентом, виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: “До бою вставайте!” (1941), “Україно моя!” (1942, виходила двічі), “Понад пожари” (1942), “Слово о полку” (1943), “Битва” (1943), “Полонянка” (1944), “Ярославна” (1946). Героїко�трагічний пафос циклу з п’яти віршів “Україно моя!”, написаного 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. “Укра� їно моя!” – одне з найяскравіших поетичних явищ років війни. За поему “Прометей” Малишко отримав у 1947 р. Ста� лінську премію. У 1950 р. з’явилась збірка “За синім морем”, написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отри� мав за неї Сталінську премію. Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50�х pp. У збірці “Що запи� сано мною” (1956) містяться тексти відомих пісень: “Знову цвітуть каштани”, “Пісня про Київ”, “Як на дальнім небосхилі”; у збірці “Серце моєї матері” (1959) – “Пісня про рушник”, “Ми підем, де трави похилі”; у збірці “Полу� день віку” (1960) – “Вчителька” тощо. У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати Георгій і Пла� тон Майбороди, Лев Ревуцький, Пилип Козицький, Михайло Вериківський, Андрій Штогаренко, Сергій Козак, Олександр Білаш. Протягом 1961–1970 років вийшли збірки “Листи на світанні” (1961), “Прозорість” (1962), “Дорога під явора� ми” (1964), “Рута” (1966), “Синій літопис” (1968), “Сер� пень душі моєї” (1970). Шпальту підготовлено за матеріалами прес� служби університету.Текст Людмили Кух. Використано світлини Юлії Ковальчук, Юрія Маленовського, Наталії Гресько. 3 �Інтерв'ю М И Р О С Л А В Ж А Л Д А К . У Ч И Т Е Л Ь У Ч И Т Е Л І В І Н Ф О Р М АТ И К И 15 серпня 2012 р. академіку Мирославу Жалдаку виповнилось 75 років. Розмова з “учителем учителів інформатики”, як нази� вають Мирослава Івановича в Україні та за її межами, вийшла щирою і прямою. У годинній роз� мові відомий науковець відкрився перед нами не лише як вчений, але й як активна людина та дбай� ливий сім’янин. – Мирославе Івановичу, розка� жіть, будь ласка, коли і як Ви пов’яза� ли своє життя з Драгомановським уні� верситетом? – Після закінчення у 1959 р. механі� ко�математичного факультету Київського державного університету імені Т. Шев� ченка я був направлений на роботу до м. Тула (Росія). Але в с. Баришівка Київ� ської області залишились дружина і дитинка. В Тулі не змогли забезпечити житлом і роботою нашу молоду сім’ю, тому на початку 1960 р. мені дозволили повернутись в Україну. Після повернення я звернувся до керівниці відділу в Інсти� туті кібернетики АН СРСР Катерини Ющенко, яка обіцяла взяти мене на робо� ту у свій відділ. У той же час до неї звер� нулися представники Київського вищого інженерного радіотехнічного училища (КВІРТУ) з проханням допомогти з уком� плектуванням кадрами електронно�об� числювальної лабораторії, яку щойно було започатковано в училищі, і Катерина Логвинівна серед інших порекомендува� ла їм і мою кандидатуру. Так я попав до КВІРТУ з намірами працювати на посаді інженера�програміста в електронно�об� числювальній лабораторії. Однак нев� довзі мене викликав начальник відділу кадрів майор Г. С. Радаєв і запитує: “Як ти дивишся на те, щоб піти на викладацьку діяльність на кафедру математики?”. Я, звичайно, засумнівався – надто вже від� повідальною здавалася мені викладацька робота у вищому військовому навчально� му закладі, тим більше одразу після сту� дентської лави, без будь�якого досвіду і впевненості в своїх силах і можливостях. Побачивши мою нерішучість і вагання, майор Радаєв сказав: “Словом, так. Командування вважає за потрібне задія� ти тебе на цій роботі. Іди і доповідай заві� дуючому кафедрою математики, що тебе прислав Радаєв”. “Єсть, товариш майор”, – відповів я і пішов доповідати завідуючому кафедрою математики. Так майор Г. С. Радаєв круто повернув мою професійну дорогу на педагогічну ниву, і з березня 1960 р. я став працювати на посаді асистента кафедри вищої матема� тики КВІРТУ. У тому ж таки 1960 р. я вступив до заочної аспірантури при кафедрі вищої математики тодішнього Київського дер� жавного інституту харчової промислово� сті імені А. І. Мікояна. Моїм науковим керівником було призначено доктора 4 фізико�математичних наук, професора Симона Зуховицького. У вересні 1962 р. я перейшов до стаціонарної аспірантури в тому ж інституті, а в листопаді 1962 р. у зв’язку з тим, що мій науковий керівник перейшов на роботу на кафедру матема� тичного аналізу тодішнього Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, за моїм проханням в аспі� рантуру при кафедрі математичного ана� лізу КДПІ імені О. М. Горького перевели і мене. Так ще у 1962 р. я почав працювати в нині Національному педагогічному уні� верситеті імені М. П. Драгоманова, де пройшов шлях від аспіранта до академіка Національної академії педагогічних наук і де працюю до сьогодні. – Що вас стимулює працювати? – Мабуть, саме життя. Для того щоб потрапити на роботу, мені з Баришівки доводилось їхати робочим потягом. Тоді ще не було маршруток та електропоїздів. Тому їздив цим потягом, який відпра� влявся десь о п’ятій годині ранку, а при� бував до Києва о сьомій, щоб вже о вось� мій годині всі вже могли бути на роботі. В мене заняття в училищі могли починатись в різний час, бувало, що і о 12 год, але так як доїхати міг лише вранці, то доводи� лось працювати в такому режимі. Підйом новий будинок. Мені запропонували роботу в цьому закладі і пообіцяли одра� зу дати квартиру. Але на той час в мене не було прописки в Києві, а без неї отрима� ти квартиру було неможливо. Про цю ситуацію я розповів колезі, і він одразу перейшов на роботу з КВІРТУ до Інститу� ту народного господарства. Тоді я пішов до заступника начальника КВІРТУ гене� рала Михайла Рум’янцева і попросив дозволу вселитись в кімнату, де раніше жив мій колега. Він попросив заступника начальника училища з АГЧ полковника Гаврила Сича, щоб той особисто зайняв� ся питанням моєї прописки і вже тоді дозволив вселитись. Кімнатка була маленькою – 14 “квадратів”, та ми все одно були щасливими. – Мирославе Івановичу, Ви вимо� гливий викладач? – Чи вимогливий я? Може, і так. Якщо є якесь правило, то ти повинен його дот� римуватись. “Буква в букву”. Це особли� вість нашої професії – пунктуальність, акуратність, відповідальність, кваліфіко� ваність у виконанні, аргументованість рішень. У нашій справі легковажність неприпустима, тому вимогливість вкрай потрібна. Пам’ятаю, одного разу, на замовлення Інституту зв’язку, ми написа� ли комп’ютерну про� граму. Замовники були задоволені і пре� зентували її навіть в Японії. Але програма пропрацювала півто� ра року, а потім неспо� дівано видала непра� вильний результат. Виявилось, що пот� рібно було поставити знак “=” і “>”, а ми поставили лише знак “>”. І стався саме випадок, коли в про� грамі повинен був спрацювати саме випадок “=”, тому за Вручення ректором університету медалі за наукові програмою і вийшов досягнення імені М. Кравчука неправильний резуль� тат. У програмуванні о 4�й годині ранку, а повертався додому потрібно бути дуже уважним, бо від яко� десь о сьомій годині вечора і одразу гось неправильного знаку іноді може вия� починав перевіряти студентські конспек� витись марною вся робота. Тому пункту� ти та готувався до занять. Тому вранці альність, акуратність, а відтак і вимогли� дорогою до електропоїзда в мене завжди вість – невід’ємна риса в нашій роботі. було єдине бажання, щоб було вільне Ваша особа, Мирославе Івано5 сидяче місце і я міг би ще дві годині подрімати (посміхається). Одного разу я вичу, і створена та очолювана Вами запропонував дружині купити мотоцикл, школа – перлина нашого універси5 але вона категорично відмовилась. Тоді тету, якою ми пишаємося, бо Ваша ми подумали про купівлю машини. Але ж робота – це вся інформаційна тех5 за які гроші? “Москвич” коштував до гро� нологія, яку конче потрібно надати шової реформи 1961 року 9 тис. руб, сучасному педагогу, майбутньому “Победа” – 15 тис. руб. Доцент в ті часи фахівцеві і громадянину не тільки отримував заробітну плату 3 200 руб, а України, але й усієї Європи. професор – 5 000 руб. Навіть голова Вер� ховної Ради Володимир Литвин нещо� давно під час зустрічі з освітянами на Віктор АНДРУЩЕНКО Житомирщині згадував, що доцент і про� фесор в ті часи були дійсно соціально захищеними і забезпеченими людьми. – А як викладач Ви дозволяєте Тому, дивлячись тоді на того “Москвича”, списувати студентам? я думав: “Оце б мені доцентом стати”. Та – Дозволяю студентам на екзаменах й взагалі життя змушувало активно пра� приносити книжки, конспекти, комп’юте� цювати. Батька ні в мене, ні в дружини не ри, флешки. Проте висуваю вимогу: від� було, мати ні моя, ні дружини не могли повідь на питання пишеться самостійно. матеріально нас підтримувати. А життя Якщо студент працював протягом семе� змушувало проявляти якусь активність, стру, але щось недовчив, то він знайде бо інакше було б дуже сутужно, хоч і так відповідь, а якщо протягом семестру не ми жили не в розкошах. працював, то навіть маючи будь�які – Що раніше сталось – купили підручники, посібники, він не зможе із машину чи переїхали жити в Київ? знаннями справи підготувати відповідь. – Все ж таки раніше переїхали в Київ. Це математика, тому слід кожен знак Тоді кожного літа я працював екзамена� пояснювати. Під час практичних занять тором на вступних екзаменах чи на кур� дозволяю підказувати одне одному. сах підготовки в кількох інститутах. І Також серед особливостей роботи зі сту� одним серед них був – Інститут народно� дентами відзначу, що не перевіряю го господарства (нині Національний еко� домашні завдання на четвертому курсі. номічний університет імені Вадима Геть� Переконаний, що на третьому десяткові мана), для якого в той час побудували років людина повинна вміти відповідати за себе. І з мого боку було б некоректно ставитись до дорослих людей як до дітей у школі. Але якщо студент не вчиться, то це одразу видно. Разом з тим допускаю можливість індивідуальних графіків на випускних курсах, коли студенти пра� цюють в школах. Тоді в разі відпрацюван� ня заняття студент “наздоганяє” програ� му і зможе нормально опанувати нав� чальний матеріал. – Нещодавно Вас обрано заслу� женим професором. Які у вас вирува� ли відчуття, коли дізнались про це? – Мені було приємно, це висока від� знака. Хоча пригадую, коли отримав у 1990 р. листівку з Москви про підтвер� дження мого вченого ступеня як доктора наук, то з цією новиною обійшов увесь факультет. У дитинстві я навіть мріяти не міг про роботу в університеті, а тут – док� тор наук! Також, коли у 1995 р. мене було обрано дійсним членом АПН України, я відразу ж завітав до тодішнього декана фізико�математичного факультету Генна� дія Панасовича Грищенка, щоб похвали� тися успіхом. Геннадій Панасович тоді мене щиро привітав. Мабуть, зараз уже потроху вік дається взнаки, але я вдяч� ний, що мою роботу високо оцінюють. – Ми спілкуємось напередодні Дня вчителя. Хто для Вас вчитель? Що для Вас день Вчителя? – У мене і мати, і сестра, і дружина, і її мати, і її сестра працювали вчителями. Старший син Андрій вчився на вчителя. Тому все моє життя, починаючи з дитин� ства, проходить серед вчителів, і я хотів би низько вклонитися всім моїм вчите� лям, висловити їм мою якнайщирішу повагу і любов, і подякувати долі за те, що вони у мене були. – Як Ви ставитесь до сучасних тех� нологій? – Всіляко підтримую ідею розвитку комп’ютерно орієнтованих технологій навчання і намагаюсь дізнаватись про нові розробки. Є в нас і власні розробки, наприклад, пакет педагогічних програм� них засобів Gran для графічного аналізу функцій, книжки “Математика з комп’ю� тером”, “Комп’ютер на уроках фізики” тощо. Я підтримую розвиток комп’ютер� но орієнтованих технологій навчання, але вважаю, що повинна бути більша культу� ра в Інтернеті. На жаль, там багато зайво� го. Так само, як і на телебаченні. Раніше це чітко відсіювали. Сьогодні ми говори� мо про свободу, і це дуже добре, та все ж повинна бути певна межа. До інших від� носитись слід так, як ти хочеш, щоб від� носились до тебе, тому якщо живеш і працюєш серед людей, то треба себе обмежувати, щоб не нашкодити іншим. Тому сьогодні вже пишуть дисертації на такі теми, як “Інформаційна безпека”. – Особисто Ви користуєтесь Інтернетом? – Так. У мене зараз підростає онучка п’яти років, і я з Інтернету завантажую їй різні мультфільми. – Що для вас втілює онука Аня? – Уже сорок років як не стало моєї дружини, а онука на неї дуже схожа. Тому до Ані в мене особливе ставлення, і його складно пояснити словами. Хоч інколи і втомлююсь біля неї, бо вона непосидюча, але бажання бути з нею від того не мен� шає і допомагає її виховувати. – Ваші побажання колективу. – Драгомановський колектив – потужний і має давні традиції. Думаю, що ці традиції потрібно зберігати і підтриму� вати. Особливістю нашого колективу є те, що в ньому працюють люди, які повні� стю віддаються роботі і живуть нею. Наш університет справді є флагманом освіти в Україні, тому бажаю йому тримати цей рівень і надалі! Спілкувався Сергій РУСАКОВ ЛИСТОПАД 2012 �Інтерв'ю “ І С В О Л О Д И М И Р Б О Р И С Е Н К О : Т О Р і Я – Б Л А Г О Д А Т Н И Й В ч И Т Е Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з професором Володимиром БОРИСЕН� КОМ. На яких помилках з історії ми маємо вчитись, якими бачаться сьогоднішні сту� денти відомому професору і чи цікаво досліджувати сучасність історику? Відпо� віді на ці та інші запитання ви дізнаєтесь з розмови з Володимиром Йосиповичем. Інтерв’ю приурочене до 70�річчя про� фесора Володимира Борисенка. – Володимире Йосиповичу, Ви є членом двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій. Роз� кажіть, будь ласка, які сьогодні теми переважа� ють у дослідників? – На сьогоднішній день на захист досить часто надходять дисертації з історії діяльно� сті ОУН, УПА та з інших політичних тем. Такий підхід вчених до обрання тем дисертаційних досліджень цілком виправданий з точки зору їх попередніх замовчувань і фальсифікацій. Але вже відчувається певний дубляж тем дисертацій, повторюваність вже дослідженого, що наштовхує на думку про необхідність активнішого залучення насамперед нових дже� рел, що знаходяться за межами України. Цілком очевидною стає недостатність уваги дос� лідників до соціально�економічної тематики, а також проблем національно�духовного розвою українського народу. Зокрема, це стосується впливу таких духовних чинників, як мова, віра, мораль на минуле становище, консолідацію та перспективу подальшого розвитку української нації. – В якій ролі Вам більше подобається виступати – рецензента чи опонента? Чому? – Функції опонента і рецензента однаково відповідальні й важливі в історичній науці. Одночасно вони важливі в багатьох випадках для долі книги чи дисертації та безпосе� редньої долі конкретної людини. І це без перебільшення, тому що за кожною з їх оцінок стоять напружені, часто виснажливі роки наукових пошуків та аналітичної праці науковця. Особисто мені все�таки більше подобається виступати рецензентом наукової роботи, тому що автор може врахувати мої побажання, а може і не враховувати, тобто це не пере� креслює його індивідуальної науково�дослідної думки. Під керівництвом професора Володимира Борисенка створено кабінет�музей М. П. Драгоманова. Його експозиція яскраво відобра� жає головні віхи видатного українського мислителя й користується значною популярністю не тільки в університеті, але й далеко за його межами. – Кафедра історії України, яку Ви очолюєте, є однією з перших подібних кафедр в незалежній Україні. Розкажіть, будь ласка, про кафедру, як за ці роки вона змінилась? – Наша кафедра історії України стала першою такою кафедрою в педагогічних вишах країни, коли ще остаточно не була вирішена доля Радянського Союзу, а відповідно і доля України. Треба віддати належне мужності й патріотизму тодішнього керівництва педагогіч� ного інституту імені М. Горького на чолі з ректором, академіком Миколою Шкілем, який не побоявся невизначеності політичної ситуації як у Радянському Союзі загалом, так і в Укра� їні зокрема. Кафедра постійно відчуває підтримку і турботу нинішнього ректора універси� тету академіка Віктора Андрущенка. Саме така сприятлива постійність керівництва універ� ситету дозволила кафедрі стабільно прогресувати у своїй діяльності, й на сьогоднішній день вона перетворилась на провідну серед подібних кафедр педагогічних вищих нав� чальних закладів України. Це виражається у тому, що всі викладачі мають наукові звання кандидатів і докторів наук, є авторами численних посібників, що широко використовують� ся в усіх університетах України. Саме у них, а також у наукових форумах проявляється типовий для кафедри яскравий патріотизм у висвітленні історії України, без якого не може бути справжня кафедра гуманітарного циклу в незалежній Українській державі. Л Ь ” – Володимире Йосиповичу, чим для Вас є Драгомановський університет? – Саме в педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова я розкрився як педагог, дослідник і керівник хоч і невеликого, але потужного педагогічного колективу. Тому Дра� гомановський університет для мене є не лише місцем роботи, а й справжньою домівкою, де я відчуваю повну насолоду від праці та спілкування з однодумцями. Тут я маю широку можливість докласти свої знання та силу у справі розбудови дорогого для мене універси� тету. – Володимире Йосиповичу, як Ви вважаєте, історія України вже достатньо досліджена? Чи в ній до сих пір є білі плями? – Історик – істота суб’єктивна, з великою претензією на максимальну об’єктивність. На його світобачення впливають виховання, навчання і реалії суспільного життя. Крім того, в ході розвитку науки з’являються нові, часто непередбачувані відкриття, що істотно впливають на світогляд вченого. Тому історіобачення вченого – це категорія плинна, непо� стійна, підвладна різному впливу. Що стосується білих плям, то, безумовно, вони є і постійно з’являються по мірі відкриття нових джерел, а також досягнень гуманітарних наук у баченні закономірностей та особливостей розвитку суспільства. – Як відомо, людям слід вчитись в історії. Чому саме повинне вчитись сучасне суспільство в українській історії? – Я постійно проводжу думку в практичній роботі й своїх публікаціях про те, що історія є благодатним учителем, але тільки для тих, хто хоче вчитися, а не уникає уроків історії. Можна багато говорити про такі уроки, при врахуванні котрих наша держава і наше сус� пільство могли б не топтатися на місці чи навіть регресувати, а піти значно дальше у своє� му розвитку та стати врівень з найрозвиненішими країнами світу. Відповідні передбачен� ня слід шукати у друкованих працях та дисертаціях науковців з гуманітарних наук, у тому числі й історії. – Володимире Йосиповичу, за фахом ви історик, але чи цікава Вам для дослі� дження і вивчення сучасність? – У справжнього професора невіддільним є минуле і сучасне, тому що перше багато в чому визначає характер наступного. Від достовірності відображення минулого залежить і вірний вибір шляхів перспективного майбутнього. Саме так я і ставлюся до минулого й сучасного як предмету мого дослідницького принципу. – Які сучасні кінофільми з історичної тематики Ви радите дивитись, а яких уни� кати? – Звичайно, мене як історика приваблюють насамперед кінофільми, що відповідають істо� Довідка ричній реальності, а не створені всупереч їй на догоду якимсь політичним чи суспільним силам. БОРИСЕНКО Я обурююсь тими сучасними фільмами, навіть ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ досить довершеними з художньої точки зору, в Відомий український історик і яких пропагуються і смакуються насилля, жор� громадський діяч, доктор історич� стокість, розпусність, а також виправдовуються придушення урядами деяких країн національно� них наук, професор, академік Ака� визвольного руху різних народів колишнього демії історичних наук України, заві� дувач кафедри історії України Радянського Союзу та інших імперій. – Опишіть, будь ласка, сучасного студен� Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, заслуже� та в двох�трьох епітетах. – Сучасний студент – це допитливість, ний діяч науки і техніки України. мобільність в електронно�інформаційному світі, Володимир Борисенко – автор безпосередність у спілкуванні з викладачем, гос� понад 150�ти наукових публікацій, трота сприйняття навколишнього світу і, насам� у тому числі навчальних посібників. перед, у різних політичних ситуаціях. Теперішній До кола наукових інтересів входять студент – це виразний представник нового поко� проблеми історії України, ролі ління українського суспільства, за яким майбутнє української національної еліти в України. Нинішній студент свідомий свого місця в культурно�освітніх процесах Украї� суспільстві, власної відповідальності за долю ни ХІХ ст., участі вчителів і сільської держави і народу. Відповідно, наш студент пра� молоді в суспільно�політичному гне, щоб і до нього гідно, з відповідним мате� житті України кінця ХІХ — початку ріальним забезпеченням, ставились як до люди� ХХ ст. ни, яка готова віддати свої знання, силу на благо держави і суспільства. – Дякую за розмову. Підготував Сергій РУСАКОВ Думка Віктор БОНДАРЕНКО: “Українським науковцям вже давно слід друкувати статті в міжнародних виданнях” МЕТА НАКАЗУ про підвищення рівня вимог до публікації результатів дисертаційних дослі� джень полягає у тому, щоб українських науковців більше читали за кордо� ном, щоб прорвати своє� рідну блокаду, в якій опи� нились наші здобувачі, – розповів у ексклюзивному коментарі ІА “Наголос” директор департаменту атестації кадрів МОНмо� лодьспорту, професор Віктор Бондаренко. “Я думаю, що особливої проблеми у введені нових вимог до публікації результатів дисертаційних досліджень немає. Люди вже давно публікують результати своїх дослі5 джень в різних солідних виданнях, в тому числі і за кордо5 ном. Можливо, десь і буде якийсь збій, але це природно. Як ви собі уявляєте, щоб перелаштовуючись чи переходячи в інший режим роботи, все пройшло гладко? Такого просто не буває. Крім того, ви ж бачили, як написано в наказі: до першого січня 2013 року спеціалізовані вчені ради прийма5 ють до захисту дисертації за старими правилами. За цей час, що залишився, думаю, можна додрукувати, у кого не ЛИСТОПАД 2012 вистачає, статтю5другу”, – прокоментував занепокоєння українських дисертантів Віктор Бондаренко. Керівник департаменту атестації кадрів також пролив світло на мотиви, якими керувалось МОНмолодьспорту під час підготовки змін до порядку публікації наукових резуль� татів дослідників. “Мета цих двох наказів (маються на увазі накази МОН� молодьспорту № 1111 “Про затвердження Порядку форму� вання Переліку наукових фахових видань України” та № 1112 “Про опублікування результатів дисертацій на здо� буття наукових ступенів доктора і кандидата наук”, – Ред.) полягає у тому, щоб розірвати блокаду, в якій, по суті, опи5 нилися українські здобувачі. Вийшло так, що ми мало публікуємося за кордоном, у нас дуже мало видань, які вхо5 дять до міжнародних наукометричних баз, і наука вариться тут у власному соку. Саме тому потрібно виходити за кор5 дон, щоб нас більше читали, більше дізнавалися про результати нашої роботи”, – пояснив професор Бондарен� ко. Фахівець додав, що робота над впізнаваністю українсь� кої науки у світі і так затримується, оскільки більшість країн� сусідів України вже давно вдосконалили свої вимоги до публікації результатів наукової роботи. “Порівнюючи ситуацію із публікаціями в Україні та Росії, з іншими країнами, які утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу, хочу сказати, що Україна і Росія опини5 лися найбільш закритими в науковому плані. Росія, за раху5 нок величезного простору, якось дає цьому раду, а от у нас закритість відчувається гостріше. І Молдова, і Азербай5 джан, і Вірменія пройшли цей етап реформування. У них друк за кордоном вже давно є обов’язковим. Тому нам пот5 рібно поспішати”, – висловив своє бачення очільник депар� таменту атестації кадрів. Коментуючи розгубленість деяких українських науков� ців у питаннях пошуку реферованих видань та видань, які входять до наукометричних баз даних, професор Бонда� ренко радить не хвилюватися, а ретельніше шукати інфор� мацію в Інтернеті. “Списки реферованих видань є. Можливо, вони недо5 статньо пропаговані, але інформації про них вдосталь. Думаю, що для інтересу кожен може перевірити це в Інтер5 неті. Наприклад, можна зайти на сторінку бази Scopus, і ви побачите, які видання там є і з яких дисциплін. Ми не дава5 ли перелік наукометричних баз у наказі, бо їх є досить бага5 то. Між іншим, в подібному російському документі є перелік бібліографічних баз, де названо близько десятка назв (Web of Science, Scopus, Web of Knowledge, Astrophysics, Pub� Med, Mathematics, Chemical Abstracts, Springer, Agris, Geo� Ref – Ред.). Ми вирішили не прописувати перелік, а зали5 шити це на розсуд здобувачів, щоб люди не були обмежені у виборі”, – роз’яснив ситуацію В. Бондаренко. Антон ДРОБОВИЧ 5 �Студентська рада Микола ДАВИДЮК: “Школа студентського самоврядування – це маленька школа життя” 17 листопада в Україні святкується День студента. Свято припадає також на Міжнародний день студентів. Тому напередодні цієї дати ми поспілкувались з лідером студентського руху в університеті, головою Студентської ради Миколою Давидюком. – Миколо, розкажіть, будь ласка, про Студентську раду. Яким сьогодні є портрет студента�активіста? – Портрет студентського активіста можна змалювати наступним чином: людина, яка хоче працювати, ставить цілі, має широкий світогляд і обов’язково гарно навчається. Студент�активіст повинен уміти прац� ювати з новітніми медіа, соціальними мережами та блогами. Це людина з сучасним світоглядом і покладається в першу чергу на себе. Перекона� ний, що активіст студентського самоврядування – це майбутній професі� онал і успішна людина, яка вже сьогодні намагається знайти себе. Школа студентського самоврядування – це маленька школа життя, де студенти здобувають навички. Ситуації студентського життя стають уроком для подальшої роботи і діяльності. Студентський лідер – це активна та амбі� ційна людина, яка покладається на себе та свій розум. Таких людей у нашому університеті достатньо, і одне з їх об’єднань – Студентська рада. – Що Ви важаєте для себе найбільшим здобутком за роки діяль� ності в Студентській Раді ? Що вам не вдалось виконати за ці роки? – Найбільші здобутки на нас ще чекають попереду, адже кожне нове покоління привно� сить щось особливе в студентське самоврядування. Наші досягнення – це різноманітні проек� ти, участь у Всеукраїнській студентській раді, Студентській раді Києва, відвідування засідань Європейської Студентської ради, і те, що члени Європейської студентської ради приїжджали до нас в університет і зустрічалися з ректором та активістами. Стимулом для наших студентів є постійне прагнення змінити щось на краще в університетському житті. Кожна невдача роби� ла нас сильнішими. Студентська рада стоїть на захисті прав студентів, організовує їх дозвілля, бере участь у співорганізації навчально�виховного процесу. – Незабаром втретє відбудеться “Школа студентського самоврядування”, яких результатів ви очікуєте від неї? – Головними ініціаторами і організаторами цієї “Школи” є перший заступник голови СР Євгенія Єрмолаєва та активістка Ольга Іванова. “Школа” створена для пошуку студента�орга� нізатора. Прослухавши тренінг з менеджменту університетських заходів, молода людина вже через тиждень�два зможе організувати подібні заходи. Всі студенти “Школи” в попередні рази прослухали тренінги від лідерів нашого студентського самоврядування та активістів студент� ських рад�партнерів Драгомановського університету. Частина з цих студентів зараз прохо� дить стажування. Ми намагаємось виявити найбільш активних людей і посилити кадровий потенціал студентського самоврядування. – Яким має бути ваш наступник на посаді голови Студентської ради? – Це має бути людина, обрана легітимно на студентській конференції. Це повинен бути лідер з такими рисами, як мобільність, комунікабельність та відповідальність. Ті ситуації і та проблематика, яка буде перед нею стояти, сформують з неї ту особистість, яка має відповіда� ти посаді. Головне, щоб у людини були задатки і бажання розвиватись, щоб вона “горіла” ідеєю університету. Така людина має бачити стратегію університету і тактично вміти працюва� ти з командою. Кожен рік обираються також і голови студентських рад інститу� тів. Вони є містком між Студентською радою університету і кожним інститутом. Голова Студентської ради універсиету повинен вміти зібрати лідерів навчаль� них підрозділів і ставити перед ними чіткі цілі. – Який корисний досвід Ви отримали в Студентській раді? Як Вам це допомогає у житті? – Це розуміння людей, вміння об’єднувати великі колективи заради спіль� ної мети. Кожна людина, яка працює з нами, приносить свій досвід, вчить власним прикладом. Дуже важливо, щоб тебе оточували позитивні люди. Робота в Студентській раді багато чому навчає – це психологія, менеджмент тощо. Дякую тим людям, які мені допомогали. Приклад ректора академіка Вік� тора Андрущенка, проректорів професора Володимира Беха і професора Олега Падалки, а також багатьох викладачів є показовим. Багато сил та енер� гії в розвиток Студентської ради доклали заступник першого проректора доцент Юрій Маленовський та керівник відділу виховної роботи Наталія Ігна� товська. Ці люди об’єднані великою ідеєю і повністю віддаються роботі. В команді таких людей дуже швидко вчишся. За роботу в самоврядуванні ми грошей не отримуємо, але участь у громадській роботі нам дуже допоможе при працевлаштуванні. Наші випускники працюють на телебаченні, помічника� ми депутатів, в медіа�сфері, в міжнародних компаніях. До речі, в останніх, окрім знання кількох іноземних мов, одна з вимог – участь у громадських орга� нізаціях. – Який ваш життєвий девіз? – Насправді як такого життєвого девізу в мене немає. Це життєві мудрості, які тобі з дитинства розказують батьки: бути чесним, робити добро, допомогати іншим, поважати стар� ших. – Чому Ви пішли навчатись саме в Драгомановський університет? – Тому що це університет з великою історією і тут працюють найкращі викладачі. Коли я обирав, куди поступати, то поставив перед собою наступне питання: чи буду я пишатись уні� верситетом? Такими критеріями для мене були: історія вишу, його популярність, наукова і нав� чальна база. Я свідомо обрав саме Драгомановський університет і навіть не просто пишаюсь тим, що закінчив його, але і щиро полюбив. – Що Ви можете сказати про газету “Педагогічні кадри”? – Мені подобається динаміка видання і формат “живого журналу” університету. Це газета не тільки для викладачів, а й для студентів, в якій завжди можна знайти інформацію про важли� ві події з життя університету. Дуже приємно, що над газетою працюють молоді спеціалісти, які знають свою справу. Я поважаю головного редактора газети Сергія Русакова. Він є одним з молодіжних лідерів університету, який пройшов школу студентського самоврядування та нео� дноразово представляв Студенстьку раду на різних заходах, у тому числі за кордоном. – Ваші побажання студентам. – Пам’ятайте, що у вас є всього п’ять років. Це той час, за який ви можете зробити або багато, або нічого. Тому мрійте, будьте активними, ставте цілі, досягайте! Ви формуєтесь як професіонали, шукаєте себе, створюєте широку базу знань і контактів, за рахунок якої ви будете досягати життєвих вершин. Спілкувались Денис ВДОВИЧЕНКО та Сергій РУСАКОВ Міжнародна наукова конференція “СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ” НА КАФЕДРІ української мови Інституту української філо� логії НПУ імені М. П. Драгоманова була проведена Міжнародна нау� кова конференція “Системний аналіз функціонування мовних одиниць” до 75�річчя від дня народження доктора філологіч� них наук, професора, дійсного члена Академії педагогічних наук України, дійсного члена Академії вищої школи України, заслужено� го діяча науки і техніки України, лауреата премії імені І. Я. Франка Національної академії наук Украї� ни Арнольда Грищенка (1936 – 2006), який 25 років очолював вищезгадану кафедру, 12 років головував у спеціалізованій вченій раді, був членом Вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова. На початку конференції науковому зібранню презентова� но книгу “Синтаксична концепція Арнольда Грищенка: вибра� не” (упорядники: Ірина Дудко, Юлія Макарець; редактор і автор вступної статті Микола Степаненко; 2011 р.), яка вий� шла коштом учнів Арнольда Панасовича – кандидатів і докто� рів філологічних наук. У пропонованій книжці представлене найістотніше з того, що опублікував Арнольд Панасович Гри� щенко впродовж 1969 – 2004 років у вигляді статей, моногра� фії та окремих розділів колективних праць, присвячених син� таксичному ладові української мови. На конференції були присутні дружина Арнольда Панасо� вича Ніна Миколаївна та син Тарас Арнольдович, які щиро подякували організаторам конференції. Конференцію урочисто відкрили вступним словом і тепло привітали її учасників проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, професор, академік УАПН Г. І. Волинка, директор Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова, кандидат філологічних наук, професор А. В. Висоцький, завідувач кафедри укра� їнської мови Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, академік Ака� демії наук вищої освіти України М. Я. Плющ, завідувач кафе� дри експериментальної і теоретичної фізики та астрономії НПУ імені М. П. Драгоманова, заслужений працівник освіти України, кандидат фізико�математичних наук, професор Г. П. Грищенко – рідний брат Арнольда Панасовича. Вони 6 поділилися цікавими спогадами про життєвий, науковий і педагогічний шлях академіка Арнольда Панасовича Грищенка, відзначили його глибокий розум і мудрість, надзвичайну еру� дицію, знання багатьох мов і вільне володіння ними, високий гуманізм, професіоналізм, інтелігентність, порядність і тактов� ність, принциповість і об’єктивність, неперевершену дотеп� ність і тонке почуття гумору, небайдужість до навколишнього світу, теплі почуття до своєї родини – дружини Ніни Миколаїв� ни та сина Тараса Арнольдовича, а також близьких, друзів і колег. Пленарне засідання відкрив ректор Полтавського дер� жавного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор М. І. Степаненко (Полтава) доповіддю “Українського мовознавства вірний слуга”. “Ім’я Арнольда Панасовича Грищенка широко відоме, давно й по праву впи5 сане в історію українського мовознавства. Воно знане й у слов’янському лінгвістичному світі”, – розпочав Микола Івано� вич. Він яскраво виклав основні біографічні відомості про свого Вчителя, чітко й переконливо окреслив основні засад� ничі принципи Людини, Науковця, Педагога Арнольда Панасо� вича Грищенка, що визначили його життєвий шлях і, певною мірою, долю його послідовників. Надзвичайною ніжністю, любов’ю і повагою до свого Вчи� теля пройнята доповідь завідувача кафедри української мови Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, доктора філологічних наук, професора Н. І. Бойко (Ніжин) “Із когорти славних випускників Ніжинської вищої школи”. Надія Іванівна пильно простежила життєвий, науковий шлях Арноль� да Панасовича, зосередила увагу на тих непересічних особи� стостях (батьках, учителях А. П. Грищенка), котрі відіграли вирішальну роль у формуванні та становленні світоглядної позиції майбутнього академіка Арнольда Грищенка. Доповідач пишається тим, що саме Ніжинський педагогічний інститут випустив у широкий світ відомого талановитого мовознавця. Наприкінці Надія Іванівна зауважила, що для багатьох Учитель був і залишиться назавжди неперевершеним зразком справ� жньої інтелігентності, людяності, порядності, трудолюбства, професіоналізму найвищого ґатунку. У доповіді ““Принцип семи нот” А. Грищенка крізь призму аспектуальної релевантності синтагматики дієслівного преди� ката” доктор філологічних наук, професор кафедри українсь� кого мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського націо� нального університету імені Богдана Хмельницького М. І. Калько (Черкаси) окреслив теоретичні засади та описав досвід моделювання категорії аспектуальності в сучасній українській літературній мові як багаторівневого феномена. У доповіді “Синтаксична категорія особи в сучасній укра� їнській мові” завідувач кафедри української мови НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор М. Я. Плющ (Київ) з’ясувала лінгвальний статус синтаксичної категорії особи, розглянула спеціалізовані засоби вираження її семантики у реченні�висловленні, що характеризує її як комунікативно�орієнтовану категорію. Доповідач наголосила, що у реалізації синтаксичної категорійної семантики особи спостерігається її взаємодія зі значеннями семантико�синтак� сичної категорії суб’єктності та з морфологічними категоріями іменника, займенника та дієслова, по�різному представлених у висловленні як ситуативно і прагматично мотивованих ком� понентів його змісту. На підсумковому пленарному засіданні були заслухані звіти секцій і прийнята ухвала й надалі організовувати та про� водити наукові конференції на пошанування пам’яті великого українського мовознавця Арнольда Панасовича Грищенка. Учасники конференції дійшли висновку, що глибокі, перспек� тивні, новаторські ідеї та концепції Арнольда Панасовича, які відображають найактуальніші проблеми сучасної лінгвістики, і подалі знаходять продовження, втілення, реалізацію у творчих пошуках, наукових здобутках його гідних наступників, а багата науково�педагогічна спадщина видатного вченого є значним внеском у вивчення як сучасної української мови, так і її історії, а також життєдайним джерелом для дослідницької діяльності багатьох поколінь науковців. Ірина ДУДКО, доцент кафедри української мови ЛИСТОПАД 2012 �Міжнародна співпраця БіЛОРУСЬКИЙ ДОСВ 18�20 жовтня делегація НПУ імені М. П. Драгоманова відвідала Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Колеги обмінялися досвідом щодо організації профспілкової роботи у вишах. Делегація НПУ імені М. П. Драгоманова всередині жов� тня цього року за особистої підтримки ректора університе� ту академіка Віктора Андрущенка відвідала Мінськ на запрошення Білоруського державного педагогічного уні� верситету імені Максима Танка, який нині є університетом з найдовшою історією серед білоруських університетів і являє собою єдиний навчально�методичний центр науки, культури і педагогічної освіти Республіки Білорусь. До драгомановської делегації під керівництвом голови ППО імені М. П. Драгоманова Станіслава Цибіна увійшли студенти – голови профбюро інститутів: філософської осві� ти і науки – Наталія Ляшенко, іноземної філології – Анна Ярощук, історичної освіти – Євген Бачинський, голова студентської ради гуртожитку № 5 Ірина Чукань та інструк� тор ППО Ольга Міненко, головний редактор газети “Педа� гогічні кадри” Сергій Русаков. До речі, всі учасники деле� гації відвідали Мінськ уперше. Вашій увазі пропонується оповідь про два робочих дня та враження від них. ДЕНЬ 1. “ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ – УЧИТЕЛЬ” Під час візиту до БДПУ імені Максима Танка лідери сту� дентського профспілкового руху нашого вишу мали можли� вість детально ознайомитись з особливостями роботи білоруських колег. Програма прийому делегації виявилась напрочуд насиченою та багатою новими знайомствами. У перший день роботи відбулось спільне засідання президіу� мів профспілкових комітетів студентів двох вишів за участі першого проректора БДПУ імені Максима Танка кандидата педагогічних наук, доцента Олександра Андарало та про� ректора з виховної і соціальної роботи кандидата психоло� гічних наук, доцента Світлани Коптєвої. Перший проректор БДПУ імені Максима Танка Олек� сандр Андарало під час офіційної зустрічі з делегацією роз� повів про теплі взаємостосунки з Драгомановським універ� ситетом, які йдуть на користь обом вишам. “Ми тісно спів5 працюємо з вашим університетом на різних рівнях – ректо5 рат, наукова бібліотека, викладацький корпус. Сьогодні ми налагоджуємо тісну співпрацю між студентськими лідера5 ми наших університетів”, – підкреслив Олександр Іванович. Проректор з виховної і соціальної роботи Світлана Коп� тєва відзначила активне студентське життя університету і підкреслила, що профспілка БДПУ імені Максима Танка є взірцевою організацією серед вищих навчальних закладів Республіки Білорусь. Станіслав Цибін від української сторо� ни під час офіційної зустрічі з керівництвом білоруського вишу презентував Драгомановський університет і ППО НПУ. “Ми відчули, що схожі з вами – справи, клопоти, життя. Але студент є студентом, і одразу помітно, що ви, як і ми, готові до спілкування. Також цікаво було дізнатись про ваш університет і освітню систему. Адже у нас немає Болонсь5 кого процесу”, – поділилась враженнями після зустрічі сту� дентка Тетяна Шатило. Делегація також відвідала музей БДПУ, де особлива увага належить співпраці з Драгомановським вишем. Нашому університету відведено чільне місце, де знаходять� ся світлини ректорів обох педуніверситетів, презентаційні видання і подарунки, які передавались до БДПУ. Зауважимо, що наші університети мають багато схожо� го. Наприклад, рік святкування ювілеїв (2014 рік) та те, що за радянських часів обидва університети носили ім’я О. М. Горького. Також, занурившись в деталі роботи обох вишів, можна побачити багато схожих проектів і традицій. Що не дивно, бо і БДПУ, і НПУ є педагогічними університе� тами, і в першу чергу діяльність колективів звернена на виховання Учителя. ДЕНЬ 1. ПАРАДОКСИ ІСТОРІЇ В СУЧАСНОМУ МІСТІ Після офіційної зустрічі в педуніверситеті драгоманов� ська делегація відвідала Національну бібліотеку Білорусії. Слід відзначити функціональність і зручність нової побудови. “Діамант знань” – називають Національну бібліотеку білору� си, і таке формулювання відповідає дійсності. Щоправда, саме через те, що будівля у форматі “діаманту”, посаджена на неправильну геометричну конструкцію, за шість років з від� криття встигла зайняти 24�е місце в ТОП�50 “найнезвичайні� ших будівель світу” як цікавий і фантастичний архітектурний проект, так і потрапила до списку найпотворніших будівель світу. Ось такий парадокс у сприйнятті однієї і тієї ж будівлі. До речі, погляди учасників української делегації стосовно архі� тектурного вирішення будівлі також розділились. Парадокси архітектурних композицій у Мінську на цьому не закінчуються. Наприклад, на Площі Незалежності – цен� тральній площі міста – поруч з головним корпусом БДПУ імені Максима Танка знаходиться Будинок Уряду, перед яким возвеличується пам’ятник Володимиру Леніну, а праворуч від нього розташована одна з найдавніших будівель Мінська – Костел Святих Симона та Олени. І якщо ви перебуваєте в білоруській столиці вперше, то одразу навіть і не зрозумієте, що під вами розташований величезний підземний торгівель� ний центр. Мабуть, в цьому і полягає одна з величей сьогод� нішньої Білорусії – розуміння і повага до власної історії та сприйняття всіх її елементів, а також сміливе звернення погляду у майбутнє. іД ДЕНЬ 2. СТУДЕНТСЬКЕ МІСТЕЧКО Після насиченого першого дня, який завершився відвіданням опери “Чарівна флейта” у Національному театрі опери і балету, другий передбачав нові зустрічі і знайомства. Українська делегація зран� ку відвідала студентське містечко міста, де також знаходяться гуртожитки кіль� кох вишів, серед них і БДПУ імені Макси� ма Танка. Завдяки державній підтримці в місті нещодавно введено в експлуатацію сучасний студентський комплекс, і таким чином поступово вирішується потреба студентів у гуртожитках. Зви� чайно, судити про білоруські гуртожит� ки, спираючись лише на це студмістеч� ко, не можна, бо воно побудоване за сучасними стандартами. Вісімнадцятиповерхова будівля розрахована приблизно на тисячу мешканців. На кожному поверсі знаходяться кімнати для самопідготовки з комп’ю� терами, а на останньому поверсі розміщений спортзал. Наприкінці осені цього року біля гуртожитку відкриється станція метро, і студенти зможуть за 15�20 хв. доїжджати на навчання в університет. ДЕНЬ 2. ПАТРІОТИЗМ ЦК ПРОФСПІЛКИ Після відвідання студентського містечка українську делегацію офіційно прийняли в Центральному комітеті Біло� руського професійного союзу працівників освіти і науки. З драгомановцями зустрівся голова ЦК Олександр Бойко, який окреслив діяльність роботи профспілки і представив свою команду. “Ми причетні до освітянської справи, а зна5 чить, обрали комунікативність і добро. Це суть нашої робо5 ти”, – зазначив Олександр Олександрович. Після цього заступник голови ЦК Роман Дапіро деталь� но познайомив з діяльністю білоруської профспілки – історія профспілки, Кодекс Республіки Білорусь про освіту, експе� римент з нормативного фінансування, який нині стартує в країні. “Профспілка повинна не вирішувати проблеми, а запобігати їм”, – підкреслив Роман Осипович. ПІСЛЯМОВА Протягом всіх днів перебування делегації драгоманов� цями безпосередньо опікувався “старшыня прафсаюзнага камітэта” (український аналог посади голови університетсь� кої профспілки) Вадим Грачов. Вадим Миколайович супро� воджував делегацію з першої і до останньої хвилини пере� бування у Мінську, за що вся українська сторона щиро вдяч� на. Також слова вдячності ректорові НПУ імені М. П. Драго� манова Віктору Андрущенку та ректору БДПУ імені Макси� ма Танка Петру Кухарчику за підтримку в обміні досвідом молодих лідерів профспілкового руху. Завершити хочеться приємними і щирими словами сту� дентки БДПУ імені Максима Танка Альони Пашкевич: “Я завжди знала, що українці – відкриті люди. Спілкуватись з вами – одне задоволення. Частіше б так!” Сергій РУСАКОВ світлина Євгена БАЧИНСЬКОГО Діалог культур ПРАФСАЮЗНЫЯ АКТЫВІСТЫ НПУ ІМЯ М. П. ДРАГАМАНАВА НАВЕДАЛІ БДПУ Редакція газети “Педагогічні кадри” із задоволенням публікує враження білоруської сторони, яка приймала драгомановців 18�20 жовтня. Матеріал подається в оригіналі і ми певні, що він буде зрозумілий читачам багатотираж� ки. З 17 па 20 кастрычніка 2012 года Пярвічная прафсаюзная арганізацыя студэнтаў БДПУ прымала дэлегацыю Нацыянальнага педагагічнага ўніверсітэта імя М. П. Драга� манава (г. Кіеў, Украіна). Паміж дзвюма навучальнымі ўстановамі ўжо даўно існуюць добрыя сяброўскія адносіны, а ў 2007 годзе быў заключаны адпаведны дагавор аб супрацоўніцтве . Упер� шыню “танкаўцы” прымалі не проста студэнтаў, а прафсаюзных актывістаў. Праф� саюзныя арганізацыі адыгрываюць вядучую ролю сярод студэнцкіх грамадскіх аргані� зацый у абодвух універсітэтах, бо сумесна з кіраўніцтвам ВНУ вырашаюць самыя сур’ёзныя сацыяльныя праблемы моладзі. Размясціліся кіеўляне ў інтэрнаце № 7 БДПУ, дзе іх сустрэлі студэнты факультэта дашкольнай адукацыі. Пазнаёміцца з працай студсавета інтэрната нашым госцям так� сама было цікава, бо сярод членаў дэлегацыі драгаманаўскага ўніверсітэта была і старшыня студэнцкага савета інтэрната № 5 НПУ Ірына Чукань. Ірына адзначыла, што тыя праблемы, з якімі сустракаецца яна, у нашых інтэрнатах даўно вырашаны. Акрамя інтэрната па праспекце Ракасоўскага будучыя педагогі з Украіны наведалі і інтэрнат № 8 у Студэнцкай вёсцы на вул. Чурлёніса. Да сустрэчы студэнтаў з Кіева рыхтаваліся прафсаюзныя бюро ўсіх факультэтаў, асабліва хацелася б адзначыць працу прафактыву факультэтаў спецыяльнай адука� цыі, сацыяльна�педагагічных тэхналогій і гістарычнага. Так, старшыня прафбюро гіст� фака Таццяна Кучар правяла для гасцей цудоўную экскурсію ў музеі БДПУ. І ўвогуле праграма прыбывання НПУ імя М. П. Драгаманава ў Мінску, якая была падрыхтавана прафкамам студэнтаў і зацверджана рэктарам БДПУ прафесарам П. Д. Кухарчыкам, была вельмі насычаная. Нашы ўкраінскія калегі пазнаёміліся з творчасцю оперных артыстаў Нацыянальнага Вялікага Акадэмічнага Тэатра оперы і балета і пажадалі ў наступны раз абавязкова завітаць сюды ж, але ўжо на балет. Уразіла гасцей і Нацыя� ЛИСТОПАД 2012 нальная бібліятэка Рэспублікі Беларусь. Старшыня прафкама студэнтаў і аспірантаў НПУ Станіслаў Цыбін адзначыў: “У Мінску нас сустрэла цудоўнае надвор’е, можна сказаць, што летняе сонца адбілася і на тварах беларусаў, якія шчыра і светла нас прымалі. Калі з такой энергетыкай яны падыходзяць і да прафсаюзнай працы, то я па5 добраму вам зайздрошчу. Цяпер нам трэба задумацца, як на належным узроўні сустрэць нашых сяброў у Кіеве, куды мы іх, як пацяплее, абавязкова запросім”. Акрамя захапляльнага адпачынку прафсаюзныя актывісты за гэтыя дні паспелі і плённа папрацаваць. Ужо першым ранкам пасля прыбыцця ў Мінск адбылася сустрэ� ча кіеўскай дэлегацыі з кіраўніцтвам БДПУ: першым прарэктарам А. І. Андаралам і прарэктарам па вучэбнай, выхаваўчай і сацыяльнай рабоце С. І. Копцевай. За кру� глым сталом актывістам абодвух універсітэтаў, якія, як аказалася, у савецкі час насі� лі імя Максіма Горкага, удалося падзяліцца вопытам працы. Вядома, асноўная ўвага была сканцэнтравана на прафсаюзнай дзейнпасці камітэтаў ва ўмовах сістэмы адука� цыі кожнай з краін. Асабліва падрабязна былі прааналізаваны асабліваці аздараўлен� ня і матэрыяльнага стымулявання студэнцкай моладзі дзвюх краін. Як адзначылі абодва бакі, скарыстацца станоўчымі момантамі працы будзе карысна для кожнага ўніверсітэта. Карыснай атрымалася і сустрэча дэлегацыі НПУ са старшынёй ЦК Бела� рускага прафесійнага саюза работнікаў адукацыі і навукі Аляксандрам Бойка і яго намеснікам, нашым выпускніком, Раманам Дапіра, якія расказалі кіеўлянам аб прынцыпах сацыяльнай абароны студэнцтва ў нашай краіне, пра сацыяльнае парт� нёрства з Міністэрствам адукацыі Рэспублікі Беларусь. Можна не сумнявацца, што самыя яскравыя моманты прыбывання “драгама� наўцаў” у Мінску будуць адлюстраваны ва ўніверсітэцкай прэсе НПУ, бо сярод удзель� нікаў дэлегацыі быў рэдактар газеты “Педагогічні кадри” аспірант Сяргей Русакоў, вельмі пазітыўны малады чалавек, як і ўсе члены украінскай дэлегацыі. Можна лічыць, што абмен станоўчымі эмоцыямі і працоўным вопытам атрымаўся, бо ад’язджаць дадому нашым украінскім сябрам вельмі не хацелася. За матеріалом сайту профспілки БДПУ імені Максима ТАНКА http://prof.bspu.unibel.by 7 �Освітянський пантеон Фотофакт ВСЕ ЖИТТЯ – НАУЦІ І СТУДЕНТСТВУ 22 жовтня 2012 року на 76�му році пішов із життя профе� сор кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Гош Олександр Петро� вич. Перестало битися серце шанованого вченого в галузі еко� номічної теорії, кваліфікованого викладача�економіста, вихо� вателя багатьох поколінь педагогів, чуйної і доброї людини. Народився Олександр Петрович 11 липня 1937 року в селі Парипси Попільнянського району, що на Житомирщині. У 1951–1954 рр. навчався на бухгалтерському відділенні Ровенського кооперативного технікуму. У 1959 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка (еконо� мічний факультет) і здобув спеціальність економіста, виклада� ча політичної економії. Далі працював у Старобільському (1959–1960 рр.) та Успенському (1960–1962 рр.) сільськогосподарських техніку� мах Луганської області. У 1962–1964 рр. навчався в аспірантурі при КДУ імені Т. Г. Шевченка і уже у 1965 р. захистив кандидат� ську дисертацію. З 1964 по 1975 рік Олександр Петрович працює на кафедрі політекономії КДУ імені Т. Г. Шевченка (старшим викладачем, доцентом), у 1974–1975 рр. – доцентом кафедри полі� текономії Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ імені Т. Г. Шевченка. У 1978 році Олександру Петровичу, після успішного захисту докторської дисертації, присвоюється наукове звання доктора економічних наук, а в 1979 році – звання професора кафедри політичної економії. Найбільше років свого активного трудового життя, починаючи з 1975 року, Олександр Петрович віддав підготовці для країни педагогічних кадрів. З листопада 1975 р. він працював у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова). З 01.11.1975 р. по 31.08.1990 р. – завідував кафедрою політекономії, а з вересня 1990 р. і по жовтень 2012 р. працював професором кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Олександр Петрович – відомий вчений в галузі економічної теорії, вів досить плідну нау� ково�дослідну роботу. Досліджував проблеми суспільного виробництва, власності, еконо� мічних відносин, сучасні проблеми соціально�економічного відродження України. Мав понад 200 наукових праць, зокрема, десять монографій та підручників. Ним підготовлений підруч� ник “Політична економія України” (Київ, вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010), в якому втілюється нова концепція політекономічного бачення економічного розвитку України. Олек� сандр Петрович переконливо захищав наукові принципи дослідження соціально�економіч� них процесів, проявив себе як послідовний прихильник політичної економії. Олександр Петрович проводив дуже велику роботу з підготовки педагогічних кадрів, приділяв багато уваги становленню молодих фахівців – вчителів України, розвитку економіч� ної освіти, брав активну участь у суспільно�політичному житті країни, педуніверситету. Оби� рався депутатом Київської міськради і Радянської (у м. Києві) райради. За великі заслуги в галузі наукових досліджень і підготовці спеціалістів�вчителів Олександр Петрович нагоро� джений орденом Дружби народів, багатьма високими освітянськими нагородами, включаю� чи медалі А. С. Макаренка, Григорія Сковороди, почесні знаки “Відмінник освіти СРСР” та “Відмінник освіти України”. Пішла у вічність людина�гуманіст, відомий вчений, педагог, невтомний вихователь віт� чизняних педагогічних кадрів, наш колега і щирий друг. Таким він залишиться у нашій пам’я� ті назавжди. Вічного спокою Вам, дорогий наш Олександре Петровичу! Ректорат, профкоми викладачів і співробітників та студентів, Рада ветеранів війни і праці, колектив кафедри економічної теорії НПУ імені М. Драгоманова, колеги, студенти, друзі 22 жовтня на засіданні Вченої ради Інституту полі� тології та права відбулось продовження нагороджен� ня викладачів до святкуван� ня 20�річчя навчального підрозділу. На світлині: нагородження профспілкового активіста, старшого викладача кафедри правознавства Інституту полі� тології та права Михайла Ярошенка грамотою Київ� ської міської організації проф� спілки працівників освіти і науки України “За сумлінну роботу в профспілці, активну участь у вирішенні соціально5економічних питань освітян з нагоди 205річчя Інститу5 ту політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова та дня працівників освіти”. Новини підрозділів Мистецьке виховання 10 жовтня 2012 року студенти І курсу Інституту гуманітарно�технічної освіти відвідали виставку “Європейський вимір. Живопис старих євро� пейських майстрів з дер� жавних колекцій України”, яка є продовженням про� екту, започаткованого Державним музеєм обра� зотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна за підтрим� ки Міністерства культури Російської Федерації. Екзотична екскурсія 19 жовтня 2012 р. студенти Інституту гумані� тарно�технічної освіти на чолі з доцентом кафедри загальнотехнічних дисци� плін Аллою Макаренко відвідали ІІ відкриту виста� вку екзотичних і декора� тивних птахів, де були представлені колекції чле� нів секції співочих та деко� ративних птахів, а також Всеукраїнської громадсь� кої організації “Zooсвіт”. Фотопрогулянка бульваром Презентація СМАЧНА КНИЖКА НЕЩОДАВНО відбулось довгоочікуване знайомство читачів з книгою, де було презентовано головну ідею проекту “ПРОдайте їсти”. Також учасники презентації мали змогу познайомитися з авторами текстів, які зачитували улюблені та цікаві уривки. Збірник увібрав у себе роздуми не тільки різних продуктів, а й різних людей. Кожен з авторів зовсім не схожий на іншого, у кожного свій мотив для написання “продуктової” сповіді”. Хтось любить зефір, а хтось мріє щодня їсти червону ікру, але те, як вони перевтілюють свої думки, приємно дивує і змушує замислитись над своїм життям. Наші кулінарні вподобання часто відображають наші характери, які змінюються протягом нашого життя. Ми дорослішаємо, і разом з нами змінюються продукти харчування, якість яких залежить тільки від нас самих. Ірина ЧУКАНЬ Завантажити електронний примірник книжки ви можете на сайті в розділі “Педагогічні кадри” Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Газета “Педа� гогічні кадри” про� довжує фотопро� ект, і в цьому випу� ску ми знаходи� мось на новій лока� ції на бульварі Тараса Шевченка на початку листо� пада 2012 року. Фото Ірини ТИЩУК gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світлини, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозділу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛИСТОПАД 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1627) (листопад 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/190 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова