34 6 409 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/40e3ea11a4898c2c0978344965e0c534.pdf 64ee5aecd0e010ce6c856cd2bcef49cb Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 3 (1613) БЕРЕЗЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Новій весні – бути! Коли Бог створив жінку, то зачаровано завмер, щоб помилуватися своїм творінням… Жінка – найпрекрасніше створіння, ніжна й тендітна, мов весняна квітка; жадана і вірна подру � га, дорога і рідна дружина, мати, бабуся, берегиня роду, муза митця, лагідна й поступлива. Заради жінки, в ім’я жінки, з ім’ям жінки у цьому світі, під цим небом вершаться і героїчні звер � шення та щоденні справи, і найбільш непередбачува � ні події, які змінювали і змінюють історію. Час здатен змінювати все! Сучасне суспільство стрімко розвивається, швидко змінює пріоритети, що нівелюють не тільки уявлення про жінку, а втрачають Її з підкреслено жіночими рисами та відповідним призначенням – бути матір’ю�берегинею. Час здатен змінювати все! Зараз весна і жінка стає ще привабливішою, ще більш жаданою і чарівною, більш захопливою і доброю. Весняний настрій красить жінку, надає їй без � межності і неосяжності. Радіймо! Творімо! Бо прийшла весна! Живі� мо і посміхаймося, бо весна завжди в жінках. Бо жінка – це квіти, подих, дивування, підтримка, надія і безперервне бажання діяти. Новій весні – бути!!! Марія РОЗПУТНА (фотоколаж Ірини Мороз) ЗАСІДАННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ Співпраця 24 ЛЮТОГО 2011 року в Національно� му педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова відбулось засідання Асо� ціації ректорів Європи, за ініціативи Прези� дента Асоціації, ректора університету В. П. Андрущенка. У засіданні брали участь Перший заступ� ник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Є. М. Суліма, Президент Націо� НОВІ ДОМОВЛЕНОСТІ 24 ЛЮТОГО 2011 р. відбулась зустріч ректора Драгомановського університету В. П. Андрущенка та ректора Орловського державного університету Ф. С. Авдєєва, на якій було відзначено спільну зацікавленість у навчальних, професійних, навчально#ви# робничих та культурних галузях. Значну увагу було приділено питанню розвитку та пошуку нових способів співробітництва, тому результатом переговорів стало підписан# ня спільної угоди, яка зобов’язує сторони сприяти обміну знаннями, професійним умін# ням та навичкам у сферах освіти, наукових досліджень та обміну викладачами та студен# тами. нальної академії педагогічних наук України В. Г. Кремень. На порядку денному розглядалися питання про створення нової концепції педагогічної освіти України та про завершення роботи над 25�томним виданням “Вища педагогічна освіта і наука в Україні: історія, сьогодення та перспективи розвитку”. пам’ять трудовий колектив освітянський пантеон Поступ університету Відкрито музей Миколи Мозгового Воїн. Педагог. Патріот стор. 2 стор. 3 стор. 4 �СИСТЕМНІСТЬ І НЕЗВОРОТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ПОСТУПУ УНІВЕРСИТЕТУ 2 березня 2011 року у стінах Національного педагогічного університету імені М. П. Драгома� нова відбулась конференція трудового колективу, на порядку денному якої розглядались питання розвитку університету та план роботи на майбутні сім років під керівництвом ректора В. П. Андру� щенка. У присутності Президії конференції, ректора� ту, делегатів із кожної структури університету ректор В. П. Андрущенко проголосив свою допо� відь, озвучені цілі якої є визначальними для Дра� гомановського університету на наступне семиріч� чя, і беззаперечно, є основою стратегії розвитку нашого вишу. Традиційно, поза планами розвитку усієї системи закладу загалом, ректором було визначено ряд завдань для кожного підрозділу зокрема. Тому пропонуємо вашій увазі основні тези доповіді ректора В. П. Андрущенка для ефек� тивного ознайомлення та впровадження. Вельмишановні колеги! Дозвольте висловити вам сердечну вдячність за підтримку під час обрання мене на посаду ректора на наступний термін. Ваша одностайність була позитивно сприй� нята керівництвом галузі й послугувала під� ставою для підписання контракту терміном на сім років. Цей термін ми повинні використати для подальшого нарощування потужностей уні� верситету; ввести його у європейський освітній простір, набути в ньому статус про� відного університету педагогічного профі� лю. Не стану приховувати, завдання склад� не і надзвичайно амбітне. Але воно нам ціл� ком під силу. Такий колектив, як наш, має унікальний шанс заявити про себе на міжна� родному рівні, утвердитись у ролі кращо� го педагогічного університету не тільки України, але й Європи. У свій час ми з Вами прийняли рішення щодо збереження педагогічного профі� лю університету й, незважаючи на серйоз� ні вкраплення на підготовку фахівців за таким спеціальностями, як екологія і туризм, філософія і соціологія, соціальна робота і правознавство, продовжували нарощувати потужності традиційно педаго� гічних напрямів – готувати майбутніх вчите� лів. Як на мій погляд, педагогічні напрями мають залишитись основними і в наступно� му семиріччі. Саме для їх забезпечення ми будемо віддавати основні кошти, методичне, мате� ріальне і кадрове забезпечення, підпоряд� ковувати видавничу справу, діяльність спе� ціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Особливо це стос� ується вчителів з фізики, біології, інформа� тики і математики. Професія вчителя вічна, як світ. Зміню� ється виробництво, політика, культурні прі� оритети, міждержавні і міжнародні контак� ти. Незмінною залишається тільки потреба підготовки людини до життя, потреба у вчи� телеві, який введе дитину у країну знань, сформує її світогляд і ціннісні орієнтації, від� повідні компетенції і навички практичної діяльності. І оскільки це так, то висновок напрошується сам по собі: ми маємо залишитись педагогічним університе� том, але університетом кращим у віт� чизняному і європейському вимірах, готувати такого вчителя, до якого тягнуться діти, якого поважають батьки, і яким пиша� ється суспільство і держава. Це і є тим основним завданням, на виконанні якого ми маємо зосередити всі наші зусилля. Здійснити його непросто. Традиційні підходи і технології підготовки вчителя практично вичерпали свій позитивний потенціал. Нові часи делегують нові викли� ки, потребують відповідей як у змістовному, так і в методико�технологічному та органі� заційному планах. Ми маємо забезпечити європейську якість вищої педагогічної освіти, розповсю� дити цей досвід на всі педагогічні універси� тети України. Його виконання покладає забезпечення ряду позицій. Перше. Забезпечення навчального процесу фундаментальним науковим підґрунтям. Наш університет має стати дослідницьким. У цьому напрямі вже багато зроблено. Достатньо поглянути на порів� няльну таблицю, підготовлену відповідно до вимог Кабінету міністрів до дослідницьких університетів, щоб переконатись у нашій високій науковій спроможності. Але цього недостатньо. Ми – університет педагогіч� ний, а тому маємо подолати хибну уяву про педагогів як трансляторів усталеного знан� ня. Ми маємо зміцнювати традиційні й ство� рювати нові наукові школи, дослідницькі центри, лабораторії. Потрібно посилити співпрацю з відповідними підрозділами Національної й педагогічної академій. Смі� ливо і наполегливо входити в тимчасові ака� демічні авторські колективи. Вести дослід� ницьку роботу і залучати до неї студентів. 2 У кожному Інституті має бути створений науково�дослідницький центр, а в його структурі – дослідницькі лабораторії і творчі колективи, затверджена тематика дослі� дження, укладені угоди про співпраці з ака� демічними науковими установами, гранти донорських фондів та угоди про співпрацю із зарубіжними партнерами. Подібну перео� рієнтацію навчально�виховного процесу ми будемо стимулювати фінансово і організа� ційно. Нехай це звучить жорстко, але з цього дня надбавки до заробітної плати будуть надані лише педагогам�науковцям, які ведуть дослідницьку роботу і мають нау� ковий результат. Вони ж будуть позачергово переводитись на більш високі посади й нау� кові звання. Те ж саме стосується студентів�випу� скників, які претендують на навчання в магі� стратурі. Майбутній науковець має проде� монструвати свої дослідницькі здібності, перебуваючи на студентській лаві, надати опубліковані тези чи статтю, або ж, у край� ньому випадку, ввійти в програму й виступи� ти з повідомленням на науковій конференції чи семінарі. Дехто може висловити сумнів відносно ефективності дослідницької діяльності сту� дентів. Я б не поспішав це робити. Як відо� мо, основні ідеї народжуються у молодих головах. Скажімо, операційні системи для персональних комп’ютерів, які дали життя компаній “Майкрософт”, Біл Гейтс і Стів Балмер придумали ще в студентські роки. Далі – більше: Стів Возняк (українець за походженням) і Стів Джобс у студентському віці створили перші комп’ютери “Макін� тош”. Майкл Цукерберг – студент Гарвар� ду – розробив соціальну мережу “Фейсбук”, а молоді випускники Стенфордського уні� верситету Біл Гюлет і Девід Паккард розро� били технології, які дали старт всесвітньо відомій компанії “Гюлет�Паккард”. То ж чому ми не довіряємо нашим студентам? Я доручаю проректору з науки профе� сору Григорію Волинці і його заступнику професору Григорію Торбіну розробити відповідні положення й заходи щодо науко� вих досліджень, створення молодіжних нау� кових колективів, впровадження результатів у практику. Друге завдання також продиктоване розвитком сучасної інформаційної револю� ції. Мова йде про розробку та впроваджен� ня в навчальний процес новітніх інфор� маційних технологій. Сьогодні важко уявити не тільки керів� ника, але й простого співробітника, які б не мали комп’ютера, не освоїли електронних технологій. Досить потужно володіють комп’ютерами й сучасні школярі. На жаль, вчитель є коли б чи не “основним аутсайде� ром” щодо застосування інформаційних технологій. Навчання у більшості шкіл, осо� бливо сільських, здійснюється за застаріли� ми методиками й за допомогою обшарпаної дошки і крейди. Ми, драгомановці, маємо покласти край цій небезпечній рутині, налагодити процес підготовки нового вчителя як носія новітніх технологій, методик, інформації. Зроблено у цьому напрямі немало. В уні� верситеті створено відповідний Центр, встановлене новітнє обладнання, підгото� влена низка підручників, налагоджене дистанційне навчання, а головне – налаго� джена підготовка кадрів, здатних до вико� нання поставленого завдання. Відзначу тут подвижницьку роботу проректора Анатолія Кудіна, першого проректора Олега Падалки, співробітників Інституту дистан� ційного навчання, служби комп’ютерного забезпечення університету. Спираючись на зроблене, слід присту� пити до другого, а з часом – третього етапу реалізації проекту “Електронна педагогіка”. Інформаційними технологіями мають воло� діти кожен викладач і кожен випускник уні� верситету. Третього не дано і не може бути! Проректорів О. Падалку і А. Кудіна прошу уточнити Програму інформатизації універ� ситету, передбачити в ній створення Інфор� маційного центру в гуманітарному корпусі, а також в Інститутах соціології, психології та управління, розвитку дитини, соціальної роботи та управління, гуманітарно�техніч� ному інституті, студентських гуртожитках. Третє завдання модернізації педаго� гічної освіти в університеті обумовлене необхідністю активного дискурсу з так зва� ним позанауковим знанням, ірраціональ� ною складовою соціального досвіду. Огуль� не заперечення такого досвіду, практикова� не школою ХХ століття, відчутного ефекту не мало. У школі учень чув одне, а вдома йому говорили про інше. Щоправда, сьогодні навіть у школі він може ознайомитись з основами християнської моралі, основними підвалинами віри, релігійної духовності. В Росії, скажімо, відкрито говорять про участь представників традиційних релігій у підго� товці вчителів та навчальних посібників, про включення до програми загальноосвітньої школи так званої релігійної культури тощо. Очевидно, подібна тенденція буде посилюватись. А якщо додати до цього роз� маїття політичних та культурологічних пози� цій, точок зору та цінностей, які попри зако� ни проникають у сучасну школу, то стане ясним: без додаткової й особливої підго� товки вчителю в сучасній школі робити нічого. Тож за якими програмами і технологія� ми ми маємо готувати вчителя, здатного із терпінням і повагою сприймати позанауко� ве, політичне чи культурологічне знання й одночасно слугувати провідником знання наукового, вивіреного, практичного? На мою думку, ми маємо озброїти вчителя тех� нологіями дискурсу, який допоможе учню чи студенту самостійно визначатись у потоці інформації, відокремлювати зерна від пле� вел, відстоювати власну точку зору. Четверте завдання розгортається як завдання оволодіння кожним студентом рідною й однією�двома іноземними мовами, зокрема англійською. У свій час володіння англійською біль� шості з нас зводилось до лукавої фрази – “володію за допомогою словника”. Ми начебто й вивчали іноземну, але вивчали так, що не знали її. Останнє обумовлювало нас на своєрідну “соціальну німоту”, відсто� ронювало від світу, зупиняло міжнародне спілкування і співпрацю. Нині без знання іноземної, особливо англійської мови, в світі робити нічого. І першим цей штучно створений “мовний бар’єр” має подолати вчитель. А ми з вами просто зобов’язані створити всі необхідні умови для вивчення іноземної, розпочи� наючи від рівня читання текстів до вільного спілкування. Особливе навантаження у цьому зв’яз� ку покладається на Інститут іноземної філо� логії. Я прошу директора Інституту, профес� ора Володимира Гончарова у двохтижне� вий термін внести розгорнуті пропозиції. П’яте завдання може бути сформульо� ваним як завдання наближення навчання до практики. Ми маємо готувати вчителя, вмотивованого для роботи в школі, націле� ного на школу, такого вчителя, роботу в школі який розглядає як своє внутрішнє покликання. Мова йде про модернізацію практич� ної складової навчального процесу, вмоти� вовану ринково�демократичними перетво� реннями. Досвід роботи кращих університетів світу дає підстави для впровадження такої схеми практичної підготовки майбутнього вчителя: 1 курс – ознайомча практика (1 місяць в школі, без відриву від навчання; 2 курс – культурологічна практика (без відриву від навчання, в канікулярний період, відвідування культурно�мистецьких закладів Києва, України, провідних держав Європи і світу); 3 курс – виховна практика (в період літніх канікул, 1�2 місяці, виховна робота з дітьми в таборах відпочинку); 4 курс – педа� гогічна практика (1 місяць з відривом від навчання, в загальноосвітній школі); 5 курс – переддипломна практика (4�5 місяців, з відривом від навчання, написання магістер� ської роботи, її публічний захист). Майбутній вчитель має бути готовим до роботи в школі дразу ж після завершення навчання. Він має знати сучасну школу, всі її плюси і мінуси, досягнення і суперечності, вміти вирішувати нагальні проблеми школи, нести до неї передові знання і технології. У своїй промові в день святкування Дня злуки України наш Президент Віктор Федорович Янукович поставив перед нау� ковцями завдання: забезпечити єдність і взаємодію чотирьох складників: науки і біз� несу, освіти і виробництва. Це завдання має бути центральним і для нас. Ми маємо забезпечити його виконання модернізацією всього навчально�виховного процесу, дося� гненням європейської якості педагогічної освіти й отриманням статусу дослідницько� го університету. Організація і контроль за практичною складовою навчально�виховного процесу покладається на заступника першого прорек� тора професора Володимира Сергієнка. Шановні колеги! Перебіг подій семирічного штибу передбачити важко, а може, й неможливо. Нові роки сформують нові виклики до освіти і вчителя. Ми ж маємо їх вчасно розпізнава� ти і формувати належні відповіді. І все ж довготривалий прогноз також має своє евристичне і мобілізаційне зна� чення. Наступні роки мають бути наповнені системною роботою і зростанням універси� тету загалом і його кожного підрозділу, зокрема, за такою умовною схемою: 2010/11 – рік знань і науки (Г. Волинка, Г. Торбін) 2011/12 – рік високих технологій (Р. Вернидуб, А. Кудін) 2012/13 – рік розвитку автономії та демократизації управління (В. Бех, В. Сергі� єнко) 2013/14 – рік ринкових трансформацій (О. Падалка) 2014/15 – рік освітніх інновацій (Б. Андрусишин, А. Кудін) 2015/16 – рік європейських стандартів (В. Лавриненко) 2016/17 – рік лідерства у європейсько� му освітньому просторі (В. Андрущенко) Уже в перший рік, нарощуючи наукові розробки університету, ми маємо здобути статус університету дослідницького. Другий рік має стати роком введення в експлуатацію комп’ютерної зали на 300 місць (надбудова над приміщенням їдальні по вул. Тургенєвській), створення нового покоління електронних підручників, розроб� ка відповідних методик, завершення проек� ту “Електронна педагогіка”, започатковано� го нами двома роками раніше. В третій рік ми маємо утвердити тео� ретично й методично обґрунтувану, прак� тично вивірену систему державно�гро� мадського управління навчальним закла� дом, розгорнути студентське самоуправлін� ня, підвищити роль профспілкової організа� ції, спілки ветеранів, інших громадських організацій. Четвертий рік має підтягнути кожен підрозділ і університет загалом до рівня їх самоокупності; п’ятий – роком паспортиза� ції інноваційних проектів. Відповідність діяльності університету всім нормам європейської освіти і набуття університетом статусу кращого педагогіч� ного університету в Європі мають забезпе� чити два завершальні роки нашого семи� річного циклу. Гасло “Європейська якість освіти” має стати сенсом життєдіяльності кожного студента, викладача, співробітника університету. Шановні колеги! Українське прислів’я скептично нага� дує: “Плани, вироблені на печі, в дорогу не годяться”. Але ж і без планів майбутнє не наближається. Зважаючи на те, що кожен з наступних років сформує особливі виклики, слід бачити головне – системність і незво� ротність педагогічного поступу університе� ту, його людиноцентристську ідеологію, інноваційно�науковий характер розвитку і, як блискуче обгрунтував академік Василь Григорович Кремень, утвердження філо� софії української національної ідеї у вітчиз� няному і європейському соціокультурному просторі. Підготовка майбутнього вчителя є осо� бливо важливим завданням держави і сус� пільства. Згадаймо слова знаменитого канцлера Німеччини Отто Бісмарка відно� сно ролі вчителя у зміцненні держави і розвитку суспільства. На жаль, наше сус� пільство до них ставиться якщо й не скеп� тично, то у всякому разі, без належної від� повідальності. Університет має змінити це ставлення, переконати кожного в тому, що вчитель є головним суб’єктом всіх суспільних перемін саме тому, що він готує майбутнє покоління, яке йде на зміну нинішньому. Від якості роботи вчителя абсолютно залежить май� бутнє нації, народу і культури. Наш універ� ситет має очолити процес відродження соціального статусу вчителя, його належної підготовки до виконання своєї благородної місії. Це нам під силу, і я впевнений, наш колектив гідний тих високих завдань, які ставить перед нами Президент України, Верховна Рада і Уряд. На завершення доповіді дозвольте висловити подяку нашій профспілковій організації і її лідеру – шановному Івану Тихоновичу Горбачуку за сприяння у розвитку університету і захист співробітни� ків, викладачів, студентів. Слова вдячності я адресую нашій ветеранській організації на чолі з почесним професором, полковником Миколою Аркадієвичем Рябухіним. Сер� дечну вдячність висловлюю нашим студен� там і їх лідерам Миколі Давидюку і Стані� славу Цибіну. Дякую всім директорам, завідуючим кафедрами, викладачам, спі� вробітникам і студентам за розуміння та підтримку. Дякую за увагу! БЕРЕЗЕНЬ 2011 �Конференція Студентська наука 15 РОКІВ НА СЛУЖБІ ВІТЧИЗНІ 23 ЛЮТОГО відбулась Міжнародна нау# кова конференція “Суспільство: історія, сучасність, культура”, присвячена 15#річчю журналу “Пам’ять століть”. Конференція підіймала питання історії, культури України, розвитку філософської думки, історії та сучасності громадсько#релігійного життя в Україні. Відкриваючи конференцію, ректор уні# верситету В. П. Андрущенко зазначив, що ювілей журналу збігається з 20#річчям незал# ежності України, тому інтерес до історії є надзвичайно великим. “Історія – це наше життя. Тому розмова про історію повинна бути відкритою для обговорення серед вче� них, письменників, публіцистів”, – зазначив ректор. Далі слово взяли президент університету “Україна” П. М. Таланчук та голова Плат# форми “Діалог Євразії” В. І. Сергійчук, які у своїх вітальних словах відзначили особливу роль А. В. Денисенка, непересічну постать, професіонала, інтелектуала, який є головним редактором журналу і доклав багато сили для утвердження журналу. В. П. Бех, який, до речі, є шеф#редактором журналу, проци# тував слова класика: “Нещасливий той, хто дивиться на історію очима сусідів” та від# значив, що Драгомановський університет має за честь підтримувати журнал і докладе мак# симум зусиль для його розвитку. Голова Українського інституту націо# нальної пам’яті В. Ф. Солдатенко у своєму виступі зупинився на розгляді феномену пам’яті і її значенні, а от директор Інституту українознавства при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту П. П. Кононенко виголосив сміливу думку щодо переймену# вання журналу в “Пам’ять тисячоліть”. Пояснив він тим, що історія України є вели# кою і відзначив характерну рису для сьогод# нішнього українця: “…ми повинні знати, що десь відбувається, а про себе забуваємо”. Цікавим також виявилось співпадіння дати проведення конференції з Днем захи# сника Вітчизни, і багато присутніх відзначи# ло, що науковці відіграють важливу роль у захисті Вітчизні. “Саме науковці сьогодні є захисниками соборності, єднання та розвитку країни”, – зазначив під час виступу М. Г. Железняк, директор Інституту енци# клопедичних досліджень НАН України. “Журнал має виражене українське націо� нальне державницьке обличчя і повинен стояти на даній позиції”, – підсумував дану тему директор Інституту філософської осві# ти і науки І. І. Дробот. Загалом на конференцію надійшло біль# ше 70#ти статей, і всі вони будуть видані в нових числах журналу “Пам’яті століть”. Сергій РУСАКОВ Ініціативи Вшанування пам’яті 9 БЕРЕЗНЯ, у 1978му річницю з дня народження Тара8 са Шевченка, у Каневі були покладені квіти на могилі відо8 мого поета. У заході взяли участь голова профспілкової організа# ції університету, професор І. Т. Горбачук, директор Інсти# туту політології та права, професор Б. І. Андрусишин та голова Студентської ради університету М. Давидюк. Під час покладання квітів драгомановці зазначили, що роль Тараса Шевченка в історії української держави та самоідентифікації нашого народу є й залишається надзви# чайно важливою. ВІДКРИТО МУЗЕЙ МИКОЛИ МОЗГОВОГО НА КАФЕДРІ теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв у лютому за всебічного сприяння ректорату університету відбулось урочисте відкриття аудиторії#музею, присвяченої життю та творчості Миколи Мозгового. Микола Петрович Мозговий – народ� ний артист України, видатний співак та ком� позитор, який присвятив усе своє життя популяризації української пісні – понад 10 років був завідувачем кафедри теорії та методики постановки голосу, професором, виховав не один випуск наших студентів. Очолюючи Український мистецький фонд імені В. Івасюка, був організатором двох між� народних пісенних фестивалів�конкурсів молодих виконавців – “Пісня буде поміж нас” (м. Чернівці) та “Море друзів” (м. Ялта). З 2005 року Микола Петрович – генеральний директор Національного палацу мистецтв “Україна”. У липні минулого року серце митця зупинилося. Неперевершений маестро, патріот, щирий друг, вчитель з тих, яких згадують все життя – так говорять про цю непересічну особистість нашого сучасного мистецтва. Ідея створення аудиторії�музею Миколи Мозгового належить керівництву університе� ту. “Ми всі проходили його практику співу, захоплювалися піснями, мелодикою, мане� рою виконання. Микола утверджував БЕРЕЗЕНЬ 2011 національну ідею через пісню, виховував почуття патріотизму, любові до рідної землі”, – зазначає ректор Віктор Андру# щенко. Розпорядницею музею стала його уче� ниця Євгенія Проворова, нині доцент кафе� дри теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв. За сприяння дружини покійного Віолетти Борисівни було створено меморіальну експозицію: нагороди, дипломи, концертні костюми, особисті речі, фотографії з усіх періодів життя і творчості митця, збірка публікацій у пресі (його власних та про нього), автореферат дисертації та монографія, трудова книжка та багато іншого. Атмосферу присут� ності створює рояль Миколи Петровича, на якому він грав понад 20 років та створював свої пісні. У подальших планах натхненників музею – укласти аудіо� та відеотеку, пов’яза� ну з життям і творчістю Миколи Мозгового. Аудиторія�музей постійно відкрита для відвідування, практичних занять зі студентами та зустрічей друзів та колег Миколи Мозгово� го. Маємо надію, що з кожним роком колек� ція особистих речей маестро буде зростати, поповнюватись і пам’ять про народного арти� ста не згасатиме. ПРОДОВЖУЄМО ТРАДИЦІЇ НАУКОВЦЯ Створити світ набагато простіше, ніж зрозуміти його. Анатоль Франс ДОТОРКНУВШИСЬ до чогось гарячого, людина одразу інстинктивно відсмикує руку. Її змушує зробити це елементарне відчуття болю. Доторкнувшись до невідомого – ми маємо декілька варіантів поведінки: жахнутися – і в кущі, або здивуватися – і дослідити! Один – шлях у небуття, інший – шлях дослідника, шлях розвитку, шлях прогресу. Наукове дослідження світу передбачає пошуки відповідей на поставлені життям, часом, суспільством питання. Жодна людина не може жити без спілкування з іншими, не маючи певних знань про світ, про саму себе. “Пізнай самого себе” – цей вислів припису� ють Сократові, що жив ще у V сторіччі до н.е. З тих пір минули тисячі років, але і сьогод� ні одне з найважливіших завдань, що стоїть перед людством, це дати відповідь на запи� тання: “Хто ми? Що ми? Що нам робити?”. Прагнучи пізнати самих себе, глибинні дже� рела власного існування, ми пізнаємо світ, з уявлень про світ починається найбільш загальне пізнання себе як частинки цього світу. У процесі розвитку людського пізнання змінюється й поглиблюється розуміння світу, щодня відбуваються зміни, і наші сьогод� нішні знання видаватимуться неповними, недосконалими, можливо наївними майбутнім поколінням. Наука – певний соціальний інститут, утворений спілками вчених вже протягом двох тисячоліть, і являє собою не лише відношення вченого до пізнаваної ним дійсності, але й певну систему взаємозв’язків між членами наукового товариства. У науці існує свій специфічний образ життя, свій неординарний метод мислення, свій непередбачуваний світ норм та цінностей, світ дивовижних результатів і відкриттів. Світ науковця наповнений як творчим пошуком, так і щоденною працею, досить тру� домісткою і, на перший погляд, незбагненно неосяжною. Талант “спокійного” ставлення до невизнання, до взаємовідносин між колегами у спільній праці, до критичної суспіль� ної думки, яка лише “вибиває з колії”, вироблюється з роками, а сили йти до мети треба брати лише із власної досконалості, власної силі волі і визнання власної працеспромож� ності, і можливо, геніальності. Від вченого завжди вимагається підтвердження своєї професійності, яке здійснюється системою об’єктивної оцінки роботи. Через наукові публікації та всезагальне визнання. Діяльність вченого стимулюється і оцінюється не лише матеріальними здобутками, але й різноплановими ступенями, званнями, нагоро� дами, досягненнями учнів, здатних до творчого продовження і розвитку ідей вчителя та створення власних концептуальних ідей і реалізації власного наукового потенціалу. Мета науковців не лише наукові відкриття, розробка нових методів дослідження, впровадження теоретичних ідей у практичну діяльність, а і популяризація наукових знань, підтримка молодих і талановитих, створення умов для подальшого розвитку нау� кової думки (бажана і державна підтримка). Життя у науці – це постійна боротьба різноманітних думок, напрямків, боротьба за визнання робіт, боротьба задумів і ідей, фантазій і ідеалів, цінностей і теорій. Лише духовно багаті особистості здатні мріяти і фантазувати, не лише пізнавати світ, а й пере� творювати його. Науковець – знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях застосовує винятково наукові методи. А чи готові ми, сучасні студенти, до наукової діяльності, чи здатні ми акумулювати і осмислювати багатовіковий досвід науковців, чи достатньо в нас бажання, терпіння, працездатності і любові до знань, щоб розвивати науку, зберігаючи найкращі традиції та, не порушуючи зв’язок поколінь, продовжувати шлях дослідника життя? Сучасна освіта надає широкі можливості для наукової діяльності студентству, це і робота у різноманітних наукових товариствах, це і участь у наукових конференціях, спіл� кування, досвід, знайомства і звичайно ж, можливість проникнутись духом ученості і причетності до наукової спільноти. Тож, створюючи власний гармонійний внутрішній світ, продовжуючи власний духов� ний розвиток, давайте не будемо замикатися у собі, приховуватись у своєму світі від життя. Тож будемо розвиватись і розвивати науку. Чи зможемо ми бути науковцями? Покаже час. А зараз сподіваємось на підтримку і віру у молодь ХХІ століття. Марія РОЗПУТНА, студентка ІІ курсу До ювілею М. П. Драгоманова РОЗКРИВАЮЧИ БАГАТОГРАННУ ОСОБИСТІСТЬ 2011 РІК сповнений ювілейних дат та річниць. Вартими особли� вого вшанування цього року є сімейна плеяда видатних інтелектуа� лів українського суспільства Лесі Українки та Михайла Драгомано+ ва. Цього року виповнюється 140 років з дня народження Лесі Укра� їнки, а також 170 років з дня народження її рідного дядька Михайла Петровича Драгоманова. З нагоди останньої події 10 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла постанову про урочисте відзначення на держав� ному рівні 170�ї річниці з дня народження видатного українського письменника, публіциста, історика, громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова. У постанові ВР прописані наміри здійсни� ти впорядкування вулиць, яким присвоєно ім’я Михайла Петровича; забезпечити організацію тематичних виставок та показів тематичних теле� та радіопередач, присвячених життю та діяльності видатного вченого та громадського діяча. Серед іншого в постанові йдеться про необхідність сприяти виданню повного зібрання праць Михайла Драгоманова та спогадів про нього. Гарна перспектива, оскільки інтелектуаль� на спільнота давно відчула брак “свіжої” інформації про Драгоманова. Маємо на увазі той пласт матеріалів, який досі залишається архівним надбанням. А тому у проекті створення повного зібрання творів Михайла Драгоманова, на нашу думку, слід звернути особливу увагу на малорозтиражований аспект життя та творчості мислителя — епістолярний жанр, через який більш глибоко розкривається його багатогранна особистість. Багато з програмових творів Драгоманова написані у формі листів, а полеміці, що зазвичай розгорталася на шпальтах газет, завжди передував виклад думок у рядках листуван� ня з редакцією чи опонентами, а іноді й з друзями. Після смерті Михайла Драгоманова його ідейний послідовник Михайло Павлик створив зібрання листів, написаних до Драгоманова, а Іван Франко зібрав та видав листи, написані самим Михайлом Драгомановим до галицької спільноти. На даний момент епістолярна спад� щина Драгоманова здебільшого залишається вкритою архівним пилом, що не сприяє кращому та об’єктивнішому розумінню поглядів мислителя. А отже, масштабне відзначення ювілейної річниці Михайла Драгоманова є вдалою наго� дою черговий раз познайомити українське суспільство з його видатним представником. Ольга КАЗЄВА Ірина МОРОЗ 3 �ВОЇН. ПЕДАГОГ. ПАТРІОТ Життєвий шлях справжнього педагога, патріота нашої держави, ветерана Великої Вітчизняної війни, одного із фундаторів історичного факультету – НІКОЛАЄНКА ВАСИЛЯ ЮХИМОВИЧА НАРОДИВСЯ 1 серпня 1919 р. в селянській сім’ї в с. Кожанка Фастівського району Київської області. Після закінчення Кожанської середньої школи юнак навчався на річних курсах учителів історії при Київському державному університеті імені Т. Г. Шев� ченка, потім працював учителем історії у Мартусів� ській неповній середній школі Бориспільського райо� ну на Київщині. Перед війною. Василь Ніколаєнко (справа) з товаришем У грудні 1939 р. був призваний до лав Червоної Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. З першого до останнього дня блокади Ленінграда був активним учасником фронтових подій. Мав кілька поранень та контузій. Як армійський політпрацівник Василь Юхимо� вич пройшов бойовими дорогами визволення Поль� щі, розгрому вели� ких груп фашист� ських військ у Східній Прусії і Східній Помера� нії. Особливо важкі бої були за Цеханув, Шптет� гін, Грауденц, Данціг, Кенігс� берг. Василь Юхи� мович у складі групи офіцерів штабу 2�гої удар� ної армії брав участь у прийомі капітуляції м. Грайсфальд. У 1946 р. після демобілізації В. Ю. Ніколаєнко став студентом З Ленінградського фронту. Київського педа� 1942 рік. гогічного інститу� ту імені О. М. Го� рького. На першому курсі у 1947 р. його обрали головою студентського профко� му, а в 1948 р. секретарем комітету ком� сомолу. Проходячи військову службу в армії, Василь Юхимович набув досвіду роботи з людьми, а як викладач і науковець фор� мувався у прекрасному науковому колек� тиві інституту. Закінчивши інститут і аспірантуру, Василь Юхимович працював у науково� дослідному Інституті педагогіки стар� шим науковим співробітником. Протя� гом ряду років Василь Юхимович оби� рався секретарем парторганізації. З часом Василь Юхимович повернув� ся до Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького доцентом кафедри історії КПРС. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 1966–1972 рр. обирався секретарем парткому. ність, принциповість, Велика партійна організація інституту дбала про доброзичливість і вдосконалення навчально�виховного процесу підго� людяність. товки вчителів, особливо велика увага приділялась З 1992 р. Василь вихованню патріотизму студентської молоді. Юхимович вийшов на 1976–1983 рр. очолював історичний факультет. У пенсію, але продовжу� той час факультет посідав перші місця з навчально� вав працювати як виховної, наукової та громадської діяльності. заступник голови Ради Водночас з викладацькою і адміністративно�гро� ветеранів, брав активну участь у патріотичному вихо� мадською діяльністю Василь Юхимович багато уваги ванні студентської молоді Національного педагогіч� приділяв науковій роботі. Понад 50 його праць прис� ного університету імені М. П. Драгоманова, передаю� вячені розвитку і досягненням освіти, культурному чи свій непересічний життєвий і педагогічний досвід. будівництву Третього лютого 2011 року на 92 році життя пере� України, серед стало битися серце Василя Юхимовича. них найвідомі� У хвилини прощання лунав гімн його перемож� шими є: ної країни – той, що ціною неймовірних зусиль зни� “Розвиток щила фашизм, звільнила народи світу, підкорила кос� народної осві� мос і виховувала справжніх героїв. ти на Україні в Педагог і старший товариш, ветеран Великої Віт� роки першої чизняної війни, доцент, кандидат історичних наук, п’ятирічки почесний професор Національного педагогічного уні� 1928–1932 рр.”, верситету імені М. П. Драгоманова – Ніколаєнко “В. І. Ленін про Василь Юхимович назавжди залишиться в серцях культурну студентів і викладачів університету. революцію та її здійснення на Україні”, “Хре� стоматія з істо� Ректорат університету, рії вітчизняної Рада ветеранів, педагогіки” (у дирекція Інституту історичної освіти співавторстві), “Хрестоматія з марксистсько� ленінської педагогіки” та інші. За сумлінну викла� дацьку і наукову діяль� ність та активну участь у громадсько�політич� ному житті колективу Василь Юхимович у 1971 р. був нагородже� ний орденом “Знак Пошани”. За участь у бойових діях і самовіддану тру� дову діяльність В.Ю.Ні� колаєнко нагороджений трьома орденами Віт� Засідання Ради ветеранів за участі ректора університету чизняної війни І та ІІ академіка В. П. Андрущенка ступенів, двома ордена� ми “Червоної Зірки”, орденом “Богдана Хмельницького”, багатьма медалями, зокрема, “За оборону Ленінграда”, “Перемога у Великій Вітчиз� няній війні над Німеччиною”, “За взяття Кенігс� берга”, “Ветеран праці”, а також почесним знаком Âàñèëü Þõèìîâè÷ ͳêîëàºíêî, ÿê íàì, éîãî ó÷íÿì, “Відмінник народної освіти”, численними почесни� çäàâàëîñü – áóäå çàâæäè. ² ó öüîìó áóëà âåëèêà ïðàâäà. Ó ми грамотами. За тривалу сумлінну працю отри� öüîìó ïåðåêîíóâàëè éîãî ñëîâà, â÷èíêè, âïåâíåíà õîäà, мав подяку і цінний подарунок від Київського ïîãëÿä. Éîãî, ïåðåêîíàíèé, í³õòî ³ í³êîëè íå áà÷èâ ÿê міського голови, а Вчена рада присвоїла звання ïðîõà÷à, ðîç÷àðîâàíîþ ëþäèíîþ. Íàø Ó÷èòåëü áóâ îñîпочесного професора університету. áëèâèì. ß ìàþ ïðàâî òàê ãîâîðèòè ïðî ñòàðøîãî òîâàðèВ. Ю. Ніколаєнко користувався в колективі øà, ÿêîãî çíàþ áåç ðîêó 40 ë³ò. авторитетом, його поважали за чесність, поряд� Òàê ïîòð³áíî áóëî ðîçïîðÿäèòèñÿ äîë³, ùî íàø³ æèòòºâ³ ñòåæêè âåñü ÷àñ ïåðåòèíàëèñü, ³ ç ÷àñîì âèðîáíè÷³ âçàºìîñèìïàò³¿ ïåðåðîñëè ó ñïðàâæíþ äðóæáó. Éîãî æèòòºâå êðåäî – éòè ç äîáðîì íàçóñòð³÷ ëþäÿì – áàçóâàëîñü íà ïîâàç³ äî ñâî¿õ áàòüê³â, äðóç³â, ñòóäåíò³â, ðîäèíè. Îñîáëèâå ñòàâëåííÿ áóëî ó Âàñèëÿ Þõèìîâè÷à äî ñâî¿õ áîéîâèõ ïîáðàòèì³â, ôðîíòîâèê³â. Öå ëþäè ç îñîáëèâîãî ò³ñòà. Ô³ëîñîô³ÿ âî¿íà-ïåðåìîæöÿ çàâæäè áóëà ç íèì. Êðàñèâà, íàäçâè÷àéíà ëþäèíà… Ïåðåæèëà ãîëîä, ïåðåìîãëà ôàøèçì, â³äáóäóâàëà êðà¿íó ó ï³ñëÿâîºíí³ ðîêè ³ ïðèñâÿòèëà ñåáå íàéá³ëüø ñâ³òë³é ³ ïîòð³áí³é ëþäÿì ãàëóç³ – îñâ³ò³. Òèñÿ÷³ ó÷í³â âêëîíÿþòüñÿ Âàì çà äîáðî, çàñ³ÿí³ Âàìè ñïðàâåäëèâ³ñòü, ÷åñí³ñòü ³ ïîðÿäí³ñòü. ß çàâæäè áóäó âäÿ÷íèé Âàì, Ó÷èòåëþ, çà îñîáèñòó ïðèõèëüí³ñòü äî ìåíå ³ ì ñ³ì’¿. Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua ÏÀÌ’ßÒ² Ó×ÈÒÅ Ëß ²âàí ÄÐÎÁÎÒ, äèðåêòîð ²íñòèòóòó ô³ëîñîôñüêî¿ îñâ³òè ³ íàóêè, ïðîôåñîð Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1613) (березень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 3 (1613) (березень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/173 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/4e88edf5486c8974c6da5f1f8040cbd8.pdf de47100b7df943255e596210193d75fa Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 4 (1614) КВІТЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Європейська якість освіти ІСТОРИЧНЕ ПОКЛИКАННЯ Націо% нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова полягає, насамперед, у підготовці висококвалі% фікованого, духовно багатого, ідейно і морально високого учителя, який забезпечить всебічну підготовку людини (дитини) до самостійного тру% дового життя, сформує її знання, сві% тогляд, ціннісні орієнтації, вміння нав% чатися протягом життя, прагнення і здатність до творчої самореалізації. Наш університет є загальновизна% ним лідером педагогічної освіти Укра% їни. Історія його становлення та розвитку, сучасні методи організації навчально%виховної діяльності, досвід підготовки педагогічних кадрів – без% цінне надбання української педагогі% ки. Корисним він є і для педагогічних закладів Європи. Дотичність до цього досвіду облагороджує, звеличує кож% ного, хто прагне стати вчителем. Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО, член%кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор Фото О. Цибін М І С Т Е Р Н П У: В П Е Р Ш Е , Н А Ж И В О , З Х А РА К Т Е Р О М 5 квітня 2011 року в гуманітарному корпусі Драгомановського університе� ту вперше за 176�річну історію університету відбувся конкурс “Містер НПУ”. Переповнена зала, глядачі приходили й приходили, групи під� тримки намагались перекричати одне одного, жива музика на сцені, яка запалювала всіх до танців… Все це та ще багато іншого запов� нило залу Драгомановського уні� верситету на один вечір. І на бага� то місяців залишило позитивні враження. Кожен претендент гідний першого місця, та перемо� жець може бути лише один. Дуже цікавою виявилась кон� цепція конкурсу. За задумом орга� нізаторів захід мав стиль 30�х років ХХ століття. Стиль учасниками було втілено на 99,99%: одяг, атмосфера, поведінка. Родзинкою “Містера” стала жива музика, яка звучала під час більшої частини виступів. Тому захід став не лише конкурсом, а й справжнім концертом. Атмосфера в залі пану� вала доброзичлива, і студентство щиро вболівало за своїх “донів” (так ведучі називали конкурсантів). Серед конкурсів, де учасники мали проявити свою чоловічність, характер та здібності, були: танок свінгу, конкурс армреслінгу та показ талантів. Цікаво, що змагання відбувалось не тільки на сцені, а й в залі серед глядачів, які хотіли перекричати вболівальни� ків інших інститутів. Кожен з учасників мав бажання перемоги, а вболівальники зрозуміли, що потрібно підтримувати своїх представників якомога гучніше. Після всіх змагань журі, яке складалось виключ� но з жінок, проголосило, що переможцем став сту� дент фізико�математичного інституту Ігнат Попов, який на конкурсі талантів довів глядачів до ейфорії прочитавши вірш Сергія Єсеніна, а потім виконавши пародію на пісню про Артура Пірожкова. “Містер НПУ” став черговим заходом Студентської Ради НПУ і продемонстрував, як можна якісно і гідно проводити заходи. В черговий раз можна було переконатись в обдарованості наших студентів та їхній креативності. Людмила СИСОЄВА Життя інститутів Потенціал Продовжуючи тему Мета Драго� мановського університету Точність не виключає творчісь Студенти, викладачі та соціальні мережі стор. 2 стор. 3 стор. 4 �Новини Потенціал СТАТУС ДОСЛІДНИЦЬКОГО – МЕТА РОЗВИТКУ ДРАГОМАНОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ у соціальному світі на межі ХХ і ХХІ століть, що охопили усі сторони його життєдіяльності і закономірно призвели до актуалізації в свідомо� сті світової спільноти проблем осві� ти як головної умови прогресивно� го розвитку країни у третьому тися� чолітті, отримали своє адекватне віддзеркалення в університетській освіті, яка з часу виникнення пер� ших університетів знаходилася на вершині освітньої ієрархії. Головне призначення універси� тетів у всі часи полягало у збагачен� ні наукового знання, залученні до культури у вихованні інтелектуаль� ної еліти держави і суспільства, під� тримці наукових академічних тра� дицій. Це є закономірний продукт появи і сталого функціонування нації�держави, що сформувалась на основі національного чинника або одноіменної культури. Тому всі університети фактично були істин� но національними, навіть без офі� ційного надання їм цього статусу з боку держави. Головне призначення уні� верситетів у всі часи поляга� ло у збагаченні наукового знання, залученні до культу� ри у вихованні інтелектуаль� ної еліти держави і суспіль� ства, підтримці наукових академічних традицій. Однак сучасна глобалізація та інформатизація диференціює і фрагментує університетську сферу. На арену швидко прориваються якісно нові форми буття цього соціального інституту: автономні, підприємницькі, дослідницькі, при� ватні, корпоративні, міжнародні, змішані (наприклад, україно� польський), дистанційні, віртуальні та інші їх різновиди, що сегменту� ються у специфічні американські, європейські, релігійні, східні і захід� ні зразки. З цього далеко не повного переліку форм життєдіяльності уні� верситетів нашому навчальному закладу є сенс рухатись до набуття статусу дослідницького університе� ту. Це обумовлено сформульова� ною ще у 2003 році ректором уні� верситету членом�кореспондентом НАП України і академіком НАПН 2 України В. П. Андрущенком і реалі� зованою нашим колективом уні� кальної ідеології модернізації ВНЗ, що за останні сім років дала змогу нам подвоїти організаційний і нав� чально�виховний потенціал Драго� мановського університету. Сьогодні НПУ імені М. П. Драго� манова є сучасною розгалуженою науковою і освітянською устано� вою. Університет має позитивну тенденцію до інтеграції фундамен� тальної науки і навчального проце� су, що є однією з головних вимог до дослідницького університету. В уні� верситеті сформувалися і стало функціонують 34 науково�педаго� гічні школи, за розробками яких здійснюється навчально�методич� на діяльність у дошкільній, початко� вій, середній і частково у вищій лан� ках національної системи освіти. Сьогодні Драгоманов� ський університет є суча� сною розгалуженою науко� вою і освітянською устано� вою. Професори і викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова забезпе� чують національну середню освіту авторськими підручниками і посіб� никами за всіма напрямами середньої освіти, виконують екс� пертизу майже всієї навчально�ме� тодичної літератури в крані, що претендує на надання грифу МОН України, очолюють науково�мето� дичні ради та робочі групи з роз� робки державних стандартів, колектив університету має тісні виробничі зв’язки з профільними науковими установами НАН України і НАПН України, щорічно проводить десятки міжнародних наукових і науково�практичних конференцій, є співзасновником низки технологіч� них парків, зокрема “Наукові і нав� чальні прилади”. В університеті стало функціонує 21 спеціалізована рада із захисту докторських і кандидатських дисер� тацій при нормативі мати 15. У структурі аспірантури і докторанту� ри відкрито 101 спеціальність при нормі 70. Поріг кількості аспірантів та докторантів у 500 осіб драгома� новці перевищили щонайменше у два рази. Сьогодні у магістратурі, аспірантурі і докторантурі ВНЗ нав� чається 145 іноземних громадян при нормативі не менше 50 осіб. Захист докторських і кандидатських дисер� тацій за п’ять останніх років при нор� мативі відповідно 50 і 300 сягає 80 і 500. Щорічно в університеті захища� ється близько 200 дисертацій, з них біля двох третин – для інших ВНЗ України, Польщі, Білорусії, Литви та інших країн. Викладачі університету щорічно захищають 10�15 докторсь� ких 50�55 кандидатських дисерта� цій, що свідчить про стале якісне наукове забезпечення підготовки кадрів вищої кваліфікації. Обсяг власного фінансування наукових робіт університету стано� вить понад 25 млн грн при нормати� ві не менше 15 млн грн на рік. Тіль� ки наукових видань, внесених до переліку ВАК України, при нормати� ві 10, вітчизняний центр педагогіч� ної науки має 28, а Наукова бібліо� тека – більше ніж 1,5 млн примірни� ків літератури, що також значно перевищує нормативні вимоги. У 2009 році, наприклад, видано 2630 наукових публікацій загальним обсягом 5780,15 д. арк. Видавниц� твом університету за цей час вида� но: підручників – 78, посібників – 307, монографій – 33, збірників наукових праць – 76. Середня кіль� кість наукових статей у фахових виданнях, які входять до міжнарод� них науково�метричних баз даних за останні 5 років, при нормативі 150 щороку сягає понад 200. Нау� ковці університету виконують 14 наукових проектів міжнародного значення. Середня кількість нау� кових статей у фахових виданнях, які входять до міжнародних науково�ме� тричних баз даних за останні 5 років, при нормативі 150 щороку сягає понад 200. Порівняння досягнутих універ� ситетом якісних і кількісних показ� ників у науковій і освітянській діяль� ності з вимогами Кабінету Міністрів України до дослідницьких універси� тетів засвідчує, що наш ВНЗ не тіль� ки відповідає цим вимогам, а й у багатьох випадках значно перевер� шує формалізовані нормативи. Отже, для реалізації цієї перс� пективної для ХХІ століття корпора� тивної мети у нас є відповідні інструменти, що вже задіяні у цьому напрямі. По�перше, потужний кадровий склад професорсько�ви� кладацького корпусу, що сьогодні працює у флагмані вітчизняної педагогічної освіти. По�друге, накопичений досвід наукової, нав� чально�виховної і методичної робо� ти у сфері педагогічної науки і осві� ти. По�третє, відповідний стан і позитивні тенденції у розбудові інфраструктури ВНЗ, мається на увазі збагачення функцій Наукової бібліотеки і корпоративного видав� ництва, реалізація унікального про� екту “Електронна педагогіка”, напрацьована методика підготовки кадрів, що обслуговують програм� ний і апаратний комплекс сучасних заходів освіти і науки у структурі системи вищої професійної освіти країни, Європи і світу. Це живить нас творчою енергією і спонукає до активних дій. Відкрита лекція 22 березня 2011 року відбулась відкрита лекція викладача Лайела Кауффмана (США) для студентів спеціальності “Сурдопедагогіка” ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова. Л. Кауфман висвітлив питання історії становлення системи допомоги людям з обмеженими можливостями, в тому числі – з вадами слуху, в США, законодавчої бази, навчання осіб з порушеннями психофізичного розвитку в умовах інклюзії та безперервної освіти в США, методичні аспекти розробки індивідуальних планів (IEP) та програм для навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзії. Візит до Китаю З 28 лютого по 6 березня поточного року делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі першого проректора університету професора Володимира Беха, директора Інституту соціології, психології та управління професора Володимира Євтуха, директора Інституту природничо-географічної освіти та екології професора Віталія Покася перебувала у Цанчжоуському професійно-технічному університеті (КНР). Відбулось два засідання державної екзаменаційної комісії, у ході яких, крім драгомановських викладачів, взяли участь представники Міністерства освіти Китайської Народної Республіки. Атестовано бакалаврів з менеджменту організацій, менеджменту туризму та майбутніх вчителів хімії. Мистецька освіта Нещодавно на засіданні ректорату було проаналізовано і позитивно оцінено роботу кафедри образотворчого мистецтва НПУ імені М. П. Драгоманова. Викладачі кафедри організовують свою діяльність відповідно до твердження філософа Ясперса: “Університет є всесвітом наук у триєдності освіти, дослідження і культури”. Співпраця кафедри образотворчого мистецтва з відомими в Україні та за її межами митцями позитивно впливає на формування професійної компетентності майбутніх випускників НПУ імені М. П. Драгоманова. Так, наприклад, у березні 2010 року було проведено майстер-клас видатного художника України Івана Марчука. Студенти-художники із захопленням сприйняли розповідь про знаменитий “пльонтанізм” І. Марчука, що став творчою візитівкою майстра. Презентація книги 18 березня 2011 року у залі засідань ректорату Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулась презентація наукових видань кафедри управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління, зокрема колективних монографій “Саморегуляція соціально! го організму країни” та “Громадські організації у дискурсі демократизації суспільства”. Авторський колектив молодих науковців продовжує науково-пошукову роботу у сфері дослідження “Державно-громадське управління освітою”. Григорій ВОЛИНКА, проректор з наукової роботи КВІТЕНЬ 2011 �З виступу на конференції трудового колективу Українська мова – найбільша національна святиня українського народу Вельмишановний Вікторе Петровичу! Шановні президіє, присутні! Спливло перше десятиліття ХХІ століт� тя, а мовне питання хвилює, турбує, непоко� їть нас, тому що воно є невичерпним (та й ситуація нині є складною), бо й до сьогодні земля, планета, людство не дали такого художника, такого артиста, такого митця, який би спромігся змалювати мову. Отже, ми, як люди усномовної професії, покликані серцем, обов’язком не лише пропагувати усе прекрасне, що є в науці, культурі, а й стояти на сторожі слова і “як парость вино� градної лози, плекати мову”. Ми маємо про� пагувати правильне ставлення до мови, позаяк у нашому вжитку ми здебільшого зустрічаємося з двома мовами. До речі, наші студенти нині вивчають іноземні мови, і це прекрасно – це знамення часу, це під� твердження того, що нині студенти прагнуть до всього кращого і пам’ятають ту істину, що скільки ти знаєш мов, стільки разів ти люди� на. Я повинна сказати, що таких диваків, які б не знали російської мови, які б віднікува� лися від неї чи зневажали, таких я не зустрі� чала. Але, на превеликий жаль, таких дива� ків, які зневажливо ставляться до українсь� кої мови, зустріти можна. Від чого це? Де вони беруться? Від чого це у нас, крім цих двох мов, які я назвала, є ще третя мова – скалічена, суржикована, абракадабрена. Не українська вона і не російська. Бо там поло� вина або третина українських слів і полови� на або третина російських. Оце те, з чим вже зовсім ніколи, ніяк і ніде не можна мири� тися, бо ні про яку культуру мовлення, ні про яке мистецтво ораторське, ні про яку лек� торську майстерність говорити не можна, коли не будемо долати ось цих покручів, мовних динозаврів. Бачте, справа тут серйозна! Через те ми повинні мати не менш серйозну методо� логічну платформу, з якої будемо виходити в усіх наших подальших міркуваннях, в усіх наших викладах. А така платформа уже обґрунтовано висловлена в доповіді ректо� ра університету, професора Віктора Петро� вича Андрущенка: “Знати українську мову треба як отченаш”, а це, як на мене, озна� чає, що українське слово сприймаємо як одухотворену сутність. Розвиваючи думку Віктора Петровича, мушу продовжити, шановні добродії, що: 1) українська мова – найбільша націо� нальна святиня українського народу; вона вимагає до себе священного ставлення; 2) так, як будь�яка мова для будь�якого народу, українська мова – це атрибут суве� ренності, державності, подібно до того, як атрибутом є прапор, герб, славень держави; 3) українська мова – це та мова, якою існує література, яка залишена такими велетнями людського духа, як гігант Шев� ченко Тарас, як титан Франко Іван, як велет – незрівнянний ні з ким, ніде і ніколи – Укра� їнка Леся; 4) на землі немає поганих народів, отже, немає поганих мов, проблема лише в тому, як ми нею володіємо, чи шануємо слово. Поет�філософ Максим Рильський сказав: “Кожне слово – це людина”, а Стані� славському спотворені слова нагадували скалічених людей. Він говорив: “Коли я чую слова з неправильно вимовленими звука� ми, мені уявляються люди з повикручувани� ми руками, ногами, сплющеними головами тощо”. А що ж нам робити? З цим треба, без� перечно, повсякдень, повсякчас боротися скрізь і завжди. Треба нашим студентам прищеплювати, на яку б тему не читали лек� цію, смак до доброї мови, до гарного слова, до вдалого порівняння. Шановні добродії, ми маємо пам’ятати, що для нас мова – не тільки засіб спілкуван� ня, не тільки окраса лектора, а добра мова – це наш робочий інструмент. Це той засіб, яким ми щодня впливаємо на мозок, на душу, на розум і на почуття студентів. Ми не повинні заплямувати тієї мови, якою ми послуговуємося, щоб ми не збіднили її, а навпаки, щоб збагатили своїм розумом, своєю любов’ю. Треба зробити так, щоб усе те, що зри� нає з наших уст, було дійовим і було прийня� тим у розумінні прекрасного і розумного. Це, звичайно, вимагає і правильного сло� вовживання, правильного наголошення, правильної дикції, артикуляції. Звичайно, не на користь цьому зняття державного вступ� ного іспиту до аспірантури та кандидатсь� кого з української мови, бо не всі здобувачі вчених ступенів володіють українською мовою ґрунтовно. Але вже добре, що дер� жавні мужі писали диктант з української мови та не скасували конкурс на кращого викладача української мови. З життя інститутів Світлана ШЕВЧУК, професор, завідувач кафедри культури української мови, заслужений працівник освіти України Самоврядування ТОЧНІСТЬ НЕ ВИКЛЮЧАЄ ТВОРЧІСТЬ засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики; В. Є. Лашкарьов – першовідкривач фізичних ефектів, які були покладені в основу напівпровідникових технологій і мiкроелектронiки. Ці люди зробили великий внесок в науку, а зараз, своїми здобутками, вони стимулюють студентів до отримання знань найвищого рівня. Загалом, специфіка фізико-математичного інституту полягає у тому що світ сприймається в різноманітних обчисленнях, розрахунках. Але нам пощастило довідатись, що наші фізики та математики – це ще й повна скарбниця талантів. Дирекція та студенти не тільки мають високі наукові досягнення в галузі фізики, математики та методики їх навчання, а ще у творчому плані. Наприклад, нещодавно чоловіки дуже незвичайно привітали жінок свого інституту зі святом весни, підготувавши книжку з власними віршами. Таким чином вони приємно вразили та залишили гарну згадку на довФото О. Цибін гий час. Ось, наприклад, вірш М. В. Працьовитого: Як структурний підрозділ Драгомановського університету фізико-математичний факультет був створений на початку 1934-35 навчального року, тому даний підрозділ має давню і багату традицію. На четвертому поверсі центрального корпусу нас вразив дизайн частини поверху, який нагадує нам старовинний Київ. Виявляється, багату історію можна і, головне, потрібно підкреслювати неординарним інтер’єром та галереєю відомих вчених з галузі. Серед них: М. В. Остро! градський – видатний математик, автор 40 праць з математичного аналізу, математичної фізики, технічної механіки; В. М. Глушков – автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни; С. П. Корольов – вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів; М. М. Боголюбов – математик і механік, фізик-теоретик, Сирий гойдає вітерець Чагарники і вмерлі трави. Уже ввірвавсь весни терпець, Збігають дні до переправи. Залита повінню ріка, Не видно їй кінця і краю, Усе біжить, вода стіка, І я своє бажання маю. В чоботях хочеться піти До мовчазного нині лісу, Свій перший пролісок знайти І знять з очей зими завісу. Але повернемось до найбільшого (як в прямому, так і в переносному значенні) об’єкта нашого зацікавлення – конструкції, що знаходиться при вході в корпус і яка тягнеться зі стелі до першого поверху. Виявляється, такий пристрій використовується для навчальної праці і символізує інтеграцію таких наук, як фізика, математика, астрономія. “Це маятник Фуко, винахід відомого французького фізика Жана Бернара Фуко, який демонструє обер/ тання Землі навколо своєї осі, – пояснює нам М. В. Працьовитий. – Пристрій являє собою масивний вантаж на тросі довжиною в три/ ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ НАУКОВОЇ МОЛОДІ 2011 рік проголошений в університеті роком освіти і науки. На початку лютого в уні� верситеті проходила традиційна звітно�науко� ва конференція викладачів “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету”. Продовженням науково�осві� тянського місяця в Інституті української філо� логії стало створення 9 лютого 2011 року з іні� ціативи завідувача кафедри історії та етнопо� літики, члена�кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Дани� ленка Віктора Михайловича Наукового товариства студентів та аспірантів кафедри історії та етнополітики НПУ імені М. П. Дра� гоманова (НТСА КІЕ НПУ). ВІДВЕРТО кажучи, причиною написан! ня стала незвична конструкція, яка нещо! давно з’явилась в центральному корпусі. Пояснити, для чого саме вона, ніхто з дже! рел газети не зміг. Лише показували пальцем у гору, маючи на увазі дирекцію Фізико!ма! тематичного інституту. Тому ми несподівано і завітали в гості до Миколи Вікторовича Працьовитого, директора ФМІ. КВІТЕНЬ 2011 І насамкінець, у нашому університеті завдяки виваженій, мудрій мовній політиці керівництва і особисто Віктора Петровича, я глибоко переконана, ніяких перешкод, спротиву українській мові не буде, адже усі заходи щодо функціонування української мови безапеляційно підтримуються Вікто� ром Петровичем. Крім цього, Віктор Петро� вич до ювілею М. Драгоманова запропону� вав видати накладом університету моногра� фію “Відомий і невідомий М. Драгоманов”, де буде розділ “Питання мови у світоглядній концепції Михайла Драгоманова”. Користуючись нагодою, я би хотіла звернутися до Віктора Петровича з прохан� ням: підтримати і започаткувати видання словників того чи іншого фаху, щоби відро� дити мовні скарби українського народу, відродити питомі українські слова, щоби зрушити цілі пласти лексики, аби ми взріли свої глибокі корені, розпізнали генетичні коди на серцевині націодерева і вдихнули в себе євшан тожсамості. Йдеться про праві� чні українські назви, ну, наприклад, видів спорту: Баскетбол – кошівка Бобслей – санкарство Гімнастика – руханка Теніс – сітківка Є такий вираз: “Аби слово не потерпа� ло, його треба проказувати”. Вивчаймо, любімо, говорімо українською. Фото І. Мороз надцять метрів, закріпленою на опорі за допо/ могою горизонтального підшипника, що дає можливість коливання маятника в будь/якій вертикальній площині. В результаті обертан/ ня Землі площина коливання маятника повіль/ но обертається відносно покажчиків на земній поверхні”. Також директор ФМІ підкреслив, що ідея відобразити зміст інституту, де панують фізика та математика, була давно. І ось, завдяки сприяння ректорату, вдалося здійснити давню мрію. Провівши лише годину в ФМІ, можна дізнатись багато цікавого та незвичайного. Інститут – це не лише навчання і наука, але й дух, що єднає різні покоління. Бажаємо студентам та дирекції залишатись такими всебічно талановитими людьми, якими вони проявили себе при нашій зустрічі. Від редакції. Газета “Педагогічні кадри” буде рада відвідати і дізнатись і про Ваш інститут! Цією публікацією ми лише відкриваємо серію статей про маловідомі, але цікаві сторінки з життя навчальних підрозділів. Певні, що Вам є про що розповісти всьому університету! Катерина КУЩІЄНКО НТСА КІЕ НПУ – самоврядна органі� зація студентів, аспірантів, докторантів, які навчаються або завершили навчання у Націо� нальному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Метою діяльності НТСА КІЕ НПУ є об’єднання зусиль науко� вої молоді задля якісного розвитку науки в межах університету та держави; допомога осо� бам, які навчаються, у їхньому розвитку як науковців, творчих та цілісних особистостей. Було обрано Правління НТСА КІЕ НПУ у складі голови (аспірант Іван Коваль$ чук), заступника голови (аспірант Алла Петрова), секретаря (аспірант Альона Сеник). Членами НТСА КІЕ НПУ, окрім зазначених вище, стали аспіранти Н. В. Бул$ гакова, А. Д. Гудим, Т. М. Леонтьєва, А. Б. Мельник, О. А. Подобєд; асоційова� ними членами – доктори історичних наук О. А. Коляструк та О. А. Мельничук, кан� дидати історичних наук В. Ф. Лисак, О. В. Огієнко, О. А. Прохоренко та С. В. Стельникович, аспірант Л. М. Ха$ лецька. НТСА КІЕ НПУ запрошує до своїх лав студентів та випускників Інституту українсь� кої філології НПУ імені М. П. Драгоманова, які бажають займатися науково�дослідною роботою. Олена ПОДОБЄД 3 �Читач продовжує тему СТУДЕНТИ, ВИКЛАДАЧІ ТА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ОДНЕ з поширених питань, яке можна почути сьогодні будь�де – ви є на “Фейсбуці”, в “Однокласниках”, “В контакті”, в “Твіттері” тощо? Більшість молоді (а інколи й старші люди) одразу скажуть, що так. У кожного там своє віртуальне життя: друзі, відео, фото, нотатки… Відкриваємо будь�яку мережу й бачимо: сьогодні хтось відзначає день народження, відпочиває на морі, святкує корпо� ратив чи якось інакше проводить своє дозвілля – а завтра фотосвітлини постфактум у соціальних мережах. Більшість користувачів кинеться коментувати їх. Згодом усе осяде, при� забудеться… Потім будуть інші фото, інші події – і так до нес� кінченності. Спілкування в Інтернеті носить більш формальний характер, часто спрощує ділові відносини, бо ті, хто є в друзях, мають доступ до твого приватного життя. “І до чого тут соцмережі?” – запитаєте. Та ні до чого, допоки одного дня не побачиш у тих самих мережах пропози� цію “додати до друзів” своїх студентів. Але чи може бути таке спілкування в Інтернеті між викладачем та студентом? Техніч� них проблем організувати його немає. Усе абсолютно реально, адже Інтернет – штука соціальна і не обмежує нікого ані за віком, ані за соціальним статусом. А як щодо проблем етичних? Чи доречно викладачеві спіл� куватися зі студентами в соцмережах? Один із варіантів – “так”! У цьому є переваги. Досить зруч� но і швидко: треба щось повідомити студенту – відкрив Інтер� нет, зайшов на сторінку, написав повідомлення – готово. Не витрачаєш гроші з телефона, можеш дізнатися про студента багато інформації: його адресу, номер мобільного, захоплен� ня, можеш проглянути альбоми, а інколи – прочитати у стату� сі, як він старанно сьогодні готується до пар, щоб завтра отри� мати гарну оцінку. Проте вдень, коли студенти ще мають бути на заняттях, у вільний від роботи час заходиш на свою сторін� ку і бачиш онлайн того студента, який вчора вчив твій предмет, але чомусь сьогодні не з’явився в університеті. Проглядаєш новини й читаєш вже інший статус: “Життя прекрасне, коли добре виспишся! Всім гарного дня!”, або ж повідомлення про іспит, який сьогодні складала одна зі студенток: “Здала в N... екзамен без напрягу! Дякую тобі, моя люба шара!”. Інший варіант – “ні”! Не має викладач спілкуватися зі сту� дентами в соцмережах. Потрібно передати інформацію – для цього є електронна пошта, якої абсолютно достатньо для ситу� ативного спілкування “викладач–студент”; є телефон – можна й перетелефонувати чи просто наступної пари повідомити про все необхідне. І не буде знати студент, чим жив кожен з нас до того, як почав викладати, чим живе зараз, які фільми дивиться, яку музику слухає, що пишуть на “стіні”. Навіть сама форма запиту у всіх соцмережах майже однакова: “бажаєте додати до друзів?”. Ні, не бажаю! Хто сказав, що це мої друзі? Це мої сту� денти! У викладача також є свої захоплення, звички, різні фотографії. Їх можна й видалити, щоб студенти не бачили. Але навіщо? Це ж спогади, приємні миті життя. А якщо виникло бажання викласти нові фото з відпочинку – то є абсолютно сві� доме розуміння того, що їх можуть бачити всі, хто є в друзях чи навіть будь�хто з мережі, якщо альбоми відкриті для всіх кори� стувачів. Довідка: Хтось порадить викладачу створити Соціальна мережа або окрему сторінку для спілкування зі студен� соцмережа – ресурс у мережі тами, хтось додавати� Інтернет, що забезпечує ме лише старост груп, зареєстрованих користува� хтось створить окрему категорію для студен� чів усіма можливим засобами тів, де він є курато� для взаємодії одне з одним сторінки, ром... Варіантів може (персональні бути безліч. чати, блоги та ін.), це Але може бути й структура, що базується на по�іншому. Є викладачі людських зв’язках або ж вза� з багаторічним досві� ємних інтересах. У ролі дом роботи, котрі сві� домо спілкуються зі інтернет�сервісу соцмережа студентами у соцмере� може розглядатися як плат� жах або просто дода� форма, за допомогою якої ють до друзів, щоб люди можуть здійснювати бачити, яка талановита зв’язок між собою та групу� молодь, чим вона живе, ватися за специфічними щоб самому йти в ногу з часом, радіти пре� інтересами (Блог). красному молодому (Цит. за джерелом Нові й актуалі� поколінню! Адже як не крути – викладач нав� зовані слова та значення: словникові чає студента, а сту� матеріали (2002–2010) / кер. проекту і відп. ред. О. М. Тищенко, авт. колектив: дент – викладача. Можна бути авто� В. О. Балог, Н. Є. Лозова, Л. О. Тименко, ритетним для студен� О. М. Тищенко [Інститут української мови НАН України]. – К., 2010.– 163 с.) та, спілкуючись з ним в соцмережах, десь разом сходити на ціка� вий мистецький захід, а можна відмовлятись від інтернет�комунікації, спілкуватися винятково формально та не відчувати при цьому жодних незручностей і залишатися авторитетним й надалі. Не завоюєш дешевої довіри лише тим, що додаси когось до друзів чи прагнутимеш спілкуватися більш ситуативно. Нас цінують за людські якості, професіоналізм, у першу чергу. Тож право кожного, яким бути зі студентами (і якими бути студентам), адже всі ми знаємо різних особистостей і можемо самостійно обрати: “відхилити” чи “додати” до друзів заявку у соцмережі. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології Студентство вшанувало пам’ять 29 СІЧНЯ 2011 РОКУ викладачі, аспіранти та студенти Інституту філософської освіти та науки разом із київськими письменниками та інтелігенці" єю взяли участь у Всеукраїнській акції вшанування героїв Крут. Запросив студентство до поїздки відо" мий письменник, видавець та друг Сергій Пантюк. Молодь приєдналася до заходів вшанування загиблих, відвідала меморіальний музей, присвяче" ний Події, читала поезію, присвячену полеглим у бою. Було відзначено на велику кількість людей, які приїхали вшанувати пам’ять і покласти квіти до стели, зведеної на честь студентів. Та були й момен" ти, що обурили, а саме – велика кількість політичної символіки. Дорогою до Києва в автобусі велись жваві розмови щодо героїзму молоді 1918"го року. Більшість з тих, хто поїхав, відвідали знане історич" не місце вперше і відзначили його важливість та символічність, наголошувалось на важливості відві" дин Крут – місця загибелі трьохсот молодих людей. Адже Крути – це національна історія. За висловом одного зі студентів, пізнання і усвідомлення подвигу юнаків є найкращою пошаною найвищої жертви. Українці мають пам’ятати про вчинок студентів, які віддали своє життя за Батьківщину. І не лише в майбутньому, а й зараз; робити все можливе для того, щоб подібних нерівних воєн, між дорослими та дітьми, не виникало, адже миру війною не здобу" деш. Націю повинні об’єднувати не різні кольори партійних прапорів, а національні ідеали та цінно" сті. Кожен свідомий український школяр чи студент має хоч один раз у житті помолитись в Крутах! ДОРОГОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ Пісня приносить найвищу радість – радість творчості. Вона є самобутнім про� явом світового мистецтва, величчям худож� ніх неповторних образів, філософських суджень, ліричного настрою, ритмічних форм та засобів, незліченною кількістю і багатством мелодій. Таким сподвижни� ком і виконавцем народної пісні є Мико� ла Никипорович Яре� тик, “феномен” якого формувався і виріс на благодатній, щедрій українській землі, яка народжувала і продов� жує народжувати пре� красні “солов’їні голо� си”. Не стала винятком рідна мальовнича Синява Рокитнянсько� го району на Київщині. Поталанило Мико� лі в шкільні роки з першим учителем співу та музичного супроводу (людина від Бога – відмічає Микола), таланови� тим виконавцем, музикантом�педаго� гом, художнім керівником багатьох творчих колективів, врешті, істори� ком – Володимиром Андрійовичем Пустовітом. Саме він помітив природ� нє обдарування хлопця, залучив до співу в шкільному, а потім сільському хорі, прищепив закоханість до народ� них музичних інструментів. Від Воло� димира Андрійовича Микола вперше почув співучий голос сопілки, бандури, мелодичні переливи баяна. Природна краса голосу, який поступо� во мужнів і набирав сили, породжувала надію навчатись вокалу, удосконалювати пісенну музичну творчість. Внутрішня потреба співу привела Миколу до Київського культосвітнього учи� лища на диригентсько�хорове відділення, де з’явилася можливість професійно шлі� фувати свій голос. Педагогічний колектив училища мав чудових аматорів хорового співу, музичного виконання. Серед них були майстри хоро� вої справи – Ганна Михайлівна Пархоменко, гри на музичних інструментах – Володимир Павлович Тітов, вокалу – Л. А. Блінова, про Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 яких тепла згадка залишилася у Миколиній пам’яті назавжди. Навчаючись співу, Микола опановує гру на баяні, продовжує шліфувати свій “голосовий інструмент”, тренує дихання шляхом спеціальних вокальних вправ, удосконалює вокально�виконавчу техніку, відпрацьовує чистоту і точність звукови� мови, вивчає пісенну народну творчість. Поступово Микола вивчає і поповнює репертуар української народної пісні, заглиблюється у зміст пісні, яка призначе� на нести людям радість і творчість у життя. “Народна пісня, – відмічає Микола, – не розрахована на естрадне виконання. Її глибина і зміст, засіб висловлення думок, почуттів, призвана, так би мовити, на одну людину, найти таку людину, дійти до серця кожної – велике і складне завдання”. Микола пам’ятає настанови педагога з вокалу: “У народній пісні – глибина пережи� вань, задушевна мелодійність, ніжність, безкраї простори. Важливо все це відчути і примусити слухача співпереживати”. Так Микола осягав світ народних пісень, наповнених самобутністю, природ� ною неповторністю, квітковими барвами, духмяністю вишневих садків, а ще й мате� ринською тугою та любов’ю, якій мало землі і неба, яка переповнює людську душу і серце. Після закінчення культосвітнього учи� лища М. Яретик працює художнім керівни� ком різножанрових колективів на підприєм� ствах Києва та області, виступає з сольни� ми номерами української народної пісні, з власним музичним супроводом баяна, що підкреслює оригінальність, емоційність, виразність, вільність і широту звучання, природну силу і легкість, її красу. З роками напрацьовується репертуар народної пісні. Миколу не задовольняє тіль� ки виконавська практика. Знаючи безліч народних пісень, Микола із однодумців, майстрів музичного жанру, створює ансамбль української пісні “Чумацький шлях” (1991 р). Організований з артистів професіона� лів, ансамбль став пропагандистом укра� їнської народної пісні, примножуючи і зве� личуючи її неоціненний скарб – багатовіко� ву пісенну культуру. Своїм слухачам артисти доносять мелодійність української пісні, любов до рідного слова (все іде від слова, це русло, по якому тече музика), що назби� рало на своїй віковій дорозі. Пісні: чумацькі й козацькі, давні й сучасні, сумні й веселі, глибокі, як пам’ять, багатогранні, як душа самого народу. Сивими століттями вимірюється вік народних, козацьких пісень. Не минає заці� кавленість до них і в сьогоденні. У концерт� ній діяльності “Чумацького шляху” Микола Никипорович репрезентує слухачам такі пісні, як: “Їхав козак з України”, “Над річкою бережком”, “Повіяв вітер степовий”, “Пасла дівка лебеді”, “Ох і не стелися хрещатий барвінку”, “Стоїть козак на чорній кручі” та багато інших народних пісень. Деякі з них вперше виконуються “Чумацьким шляхом”. Окрім пісенної творчості, Микола Яре� тик удосконалює себе як педагог. Він орга� нізовує в Інституті історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова співочий гурт “Золоте Перевесло”, який користується повагою серед слухачів, пропагує українсь� ку народну пісню серед студентської моло� ді університету та за його межами. Півстоліття віддає свій голос, душу і серце пісенній справі Микола Яретик. У виповнені його шістдесят бажаємо “лицарю української пісні” творчої наснаги, здоров’я, солов’їного співу та подальшої пропаганди української народної пісні на благо славет� ного українського народу. Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua Микола КОТ Ольга ГОНЧАР, студентка І курсу Ювілейна дата ПЕРША ЛЮДИНА В КОСМОСІ 12 квітня – Всесвітній день авіації та космо� навтики – пам’ятна дата, яка устано� влена на знак пер� шого польоту людини в космос. 12 квітня 1961 року, тобто півсто� ліття тому, радянський космонавт Юрій Гагарін на космічному кораблі “Восток” уперше у світі зробив орбітальний обліт Землі, який тривав 108 хвилин. Встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 квітня 1962, у СРСР відзначався як День космонавтики. В Україні 12 квітня відзначається як День пра� цівників ракетно�космічної галузі України. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1614) (квітень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 4 (1614) (квітень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/174 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/d9d7f9f8f7e9c4662d83a06235a509a4.pdf 6848c99b6222cff5d0f0d1686dbdd2d6 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 5 (1615) ТРАВЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Електронний вступ 2011 Кращий випускник – 2011 12 ТРАВНЯ 2011 року відбулось засідання Приймаль$ ної комісії НПУ імені М. П. Драгоманова, на якому розгляда$ лось питання готовності університету до вступної компанії 2011 року, надання щоденної інформації до інформаційно$ пошукової системи МОНМС України “Конкурс” та участі в експерименті “Електронний вступ 2011”. Після засідання члени Приймальної комісії на чолі з ректором університету академіком В. П. Андрущенком здійснили перевірку готовності оновлених приміщень Приймальної комісії до вступної компанії 2011 року та інспекційне тестування нового потужного сервера та систе$ ми on$line реєстрації абітурієнтів НПУ імені М. П. Драгома$ нова, яка здатна обслуговувати одночасно більше 1000 абі$ турієнтів та покликана зробити процедуру подачі докумен$ тів та зарахування максимально комфортною та повністю прозорою для абітурієнтів та громадськості. З метою виявлення здібних і обдарованих випускників традиційно був проведений конкурс “Кращий випу� скник”. У кожному навчальному підрозділі було обрано по одному переможцю. З кращими випускниками зустрівся ректор університету В. П. Андрущенко, перший проректор університету В. П. Бех, голова профкому І. Т. Горбачук. Також познайомився з випускниками 2011 року заступник голови наглядової ради, почесний професор університету А. В. Толстоухов. ВЕСНЯНИЙ ФАРТ І знову вибух оплесків…невгамов� них вигуків привітання та невпинного потоку позитивних емоцій… Конкурс талантів, організований Центром куль� тури та мистецтв, ФArt – відкрито!!! Справді було видно високий професій� ний рівень організації: починаючи від написання сценарію до церемонії наго� родження. Незвичайна постановка, неперевершені виконавці, глядачі, сцена, музика – все це створювало таку приязну та чарівну атмосферу в залі, що аж подих захоплювало… На сцені вирувало чотири стихії: вогонь, вода, повітря та земля. Кожна з них представляла окремий жанр, відповідно: хореографію, вокал, художнє слово та інструментальну музику. Усі вико$ навці були по своєму унікальні та показували на сцені актової зали справжні таланти! Ми бачили і балет, і неперевершене виконання степу, й такі неочікувані хореографічні поста$ новки… Студенти справді дивували! Виконання українських пісень ставало справжньою несподіванкою: в очах стояли сльози…. Як завжди слух порадували як нові вокалісти, так і всім знайомі, такі вже рідні колекти$ ви. Родзинкою став виступ дуету акробатів, що урочисто розпочали представлення номі$ нантів. Переможцями можна назва$ ти усіх учасників, адже це справ$ жні майстри в своєму стилі, хоча й отримали перемогу найсильніші: Антонюк Світлана (Інститут гуманітарно$технічної освіти) – Гран$прі в номінації “Вокал”, Дует у складі Горової Тетя� ни та Ткаченка Артема (Інсти$ тут іноземної філології) – дипло$ манти І ступеня в номінації “Вокал”, Хміль Євгенія (Інститут корекційної педаго$ гіки та психології) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Вокал”, Паламарчук Людмила (Інститут природни$ чо$географічної освіти та екології) – дипломантка ІІІ ступеня в номінації “Вокал”, Лінчук Анастасія (Інститут української філо$ логії) – Гран$прі в номінації “Хореографія”, Гросу Катерина (Інститут соціології, психо$ логії та управління) – дипломантка І ступеня в номінації “Хореографія”, Ансамбль народного танцю “Горицвіт” – дипломанти ІІ ступеня в номінації “Хореографія”, Театр танцю “Резонанс” (Інститут розвитку дитини) – дипломанти ІІІ ступеня в номінації “Хореографія”, Джура Наталія (Інститут соціології, психології та управління) – дипломантка І ступеня в номінації “Художнє слово”, Антонюк Світлана (Інститут гуманітарно$технічної освіти) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Художнє слово”, Стасовська Валентина (Інститут соціальної роботи та управління) – дипло$ мантка ІІІ ступеня в номінації “Художнє слово”, Ландо Софія (Інститут корекційної педа$ гогіки та психології) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Інструментальний жанр”, Марущак Ірина (Інститу історичної освіти) – дипломантка ІІІ ступеня в номінації “Інструментальний жанр”. Ольга Депутат Фото Ірини Тищук Свято Гордість універитету Спортивне життя Премія Президента України День Перемоги Кубок ректора з міні�футболу стор. 2 стор. 3�4 стор. 6 �Коротко про головне Майстер�клас МІЖ КНИЖОК В РЕЖИМІ “LOW VOICE” Буває так, що світ проти і при$ міщення для проведення культза$ ходів нема. І тоді ми від$ важно кажемо: “Хай живе креатив і велико$ душні працівники уні$ верситетських бібліо$ тек!” Кажемо і компакт$ но розсідаємося за столами. Розсідаємось і починаємо диску$ сію. Забуваємо, де ми, і нам постійно робить зауваження бібліотекар: “Тихо! Тихі$ ше!”. Посміхаємось і знижуємо гучність голосів. Слухаємо запитання модератора Сергія Русакова і поринаємо хто в роздуми, хто в розмови, хто в дезорієнтовану розгу$ бленість. “Чому ми витратили свій час на напи$ сання есе?”, “чому ми прийшли?”, “ми вміє$ мо писати?”, “нащо ми пишемо?” і врешті$ решт – “хто нас читає?”. Є над чим помірку$ вати, є в чому засумніватись, щоб або в результаті опустити руки і лишити все як є, або вперто продовжувати гнути свою лінію, плутаючись і у відповідях, і в мотивах, зали$ шаючи єдиною незаперечною константою Бажання. Компанія зібралась цікава і… різногалу$ зева: журналісти (що зрозуміло), філологи (що доречно), філософи (що потрібно) і інформатики (що дивно). Втім, це свідчить тільки про гарну поінформованість і зацікав$ леність молоді такого типу заходами. Світло приміщення і загальна легкість переходу з теми до теми. Схоже, найбільше учасників вибило з рівноваги питання про “родзинку” своїх творінь. Повисло в повітрі і лишилось риторичним. Хоча цілком можливо, що й досі гризе думки учасників, б’ється відлун$ ням надії: “Хто шукає, той знаходить”. Намагались вловити відмінність власну від авторів “стабільних”, але без присутно$ сті останніх все лишилось на стадії гадання: а як це у них так виходить: писати постійно без значних емоційних потрясінь чи пере$ живань? Висновок: або талант, або жорстко самодисциплінований талант і точно – праця$праця$праця. Якщо б хто й не знав про братів Капра$ нових, то до кінця зустрічі обов’язково виникло б бажання поцікавитись їхньою творчістю або хоча б особистостями. Осо$ бливо яскравим виявився приклад на пра$ вило третьої думки: “Їх двоє. Так, їм, звичай$ но ж, легше!”. На якомусь етапі до розмови долучи$ лась навіть пані бібліотекар, яка змінила гнів на милість і не тільки висловила свою думку, а й поставила декілька питань. Отак вий$ шло… Ніби подіяв слоган “Не будь байду$ жим”. Майстер$клас – пройшов, відбувся і залишив слід. Ментальний, духовний, та й матеріальний, до речі. Найактивнішому уча$ снику дісталася книжка (з автографом) все тих же прикладових Капранових – “Закони братів Капранових”, а інші отримали в пода$ рунок “Келих імпульсів” Сергія Русакова. Читати почали, переступивши поріг бібліо$ теки, паралельно ламаючи собі голову, як написати відгук про даний захід. Надія ШВАДЧАК ЧОРНОБИЛЬ – СКОРБОТА ПАМ’ЯТІ ЛЮДСЬКОЇ Народи, не забувайте Чорнобиль! Він не має минулого часу. О. Гусев Ось уже 25 років дзвони Чорноби� ля відлунюють у наших душах. Зму� шують зупинитись і озирнутись в той страшний 1986�й... Фото О. Ломачинська Скільки зламаних доль!.. Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хво$ роби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний небезпечний об’єкт. Все це – Чорно$ биль, який забрав життя у 35 тисяч чоловік, в тому числі – 1000 дітей, 800 тисяч уражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії. Чорнобильська катастрофа – трагічний урок для людства. Серед усіх трагедій вона не має аналогів за масштабами забруднення екологічної сфери. Це трагедія не регіонально$ го, навіть не національного, а глобального масштабу. Поступово створювали місто$мрію, місто майбутнього. Молоде, навіть романтичне, можливо, ще не позначене на всіх картах, яке воно було юне. Цього року Прип’яті мало виповнитися 41 рік, адже вважається, що перший цвях було забито в 1970 році. Місто атом$ них енергетиків, побудоване між Україною та Білорусією. Зразково показне, де одночасно відбувався розвиток всіх інфраструктур: будувалися басейни, профілакторії, майданчики для відпочинку. Чудовий парк, де, на жаль, не встигли зрости дерева. Будували мікрорайо$ ни, школи, електростанцію. Всі покладали багато надій на Прип’ять, тому що за мізерний час містечко набуло великих масштабів. Прип’яті найбільше пасувало літо. Велика річка, ліс, повний грибів і ягід. Сюди з’їжджа$ лася молодь з сіл, з міст, тому що в ньому бачили великі перспективи. …Аварію пояснюють по$різному, часто приховуючи причини і применшуючи наслідки, але лише через 800 років на цій території радіаційний фон зможе відновитися до природ$ ного. На знак вшанування пам’яті трагедії Драгомановський університет має традицію про$ водити концерт�реквієм “Чорнобиль – молодь буде пам’ятати” у Національному будинку органної та камерної музики. Протягом 15 років організаторами цього заходу виступає наш університет та ВГО “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”, авторами проекту є Олександр Рябека та Василь Федоришин. Цього року означений захід згідно з постано$ вою Кабінету міністрів включений у державні заходи, присвячені чорнобильській трагедії. Вечір був відкритий зворушливими словами ректора університету Віктора Андрущен� ка. Також виступив представник від японсько$українського культурного центру, його промо$ ва прозвучала дуже хвилююче, зважаючи на катастрофу, яка нещодавно сталась в Японії. На концерті блискуче виступили: Пауло Демотеус, головний органіст собору Святої Ангеліни (Італія, Рим), народна артистка України Ніна Матвієнко, український органіст, народний артист України Володимир Кошуба, хор “Трембіта”, дитячий театр “Левеня”, діти якого беруть участь у заході кожного року, чоловічий вокальний квартет “Підгір’яни” (керівник – заслужений діяч мистецтв України Микола Михаць). Також був задіяний струн$ ний ансамбль Херсонського державного педагогічного університету. Завершився концерт “Реквіємом” Моцарта у виконанні Національного академічного заслуженого українського народного хору імені Г. Верьовки під диригуванням Героя Украї$ ни, народного артиста України, академіка Анатолія Авдієвського. Музика – це емоції у чистому вигляді. Однією з найзагадковіших її властивостей є те, що вона здатна передавати інформацію та є одним із способів спілкування між людьми. Тож варто зауважити те, що артистам на вечорі пам`яті вдалося сповна передати той сму$ ток, біль і журбу, пов’язані з чорнобильською катастрофою. Інколи хотілося плакати, інколи ставало моторошно, але ж це було щиро. На завершення хотілося б висловити подяку, наш земний уклін усім тим, хто, ризикую$ чи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продов$ жує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю, де священна пам’ять про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках. Катерина КУЩІЄНКО 2 ПРЕМІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРЕМІЮ Президента України для моло� дих вчених 2010 року вручено Нестеренко Галині Олегівні – доктору філософських наук, завідувачу кафедри післядипломної освіти викладачів НПУ імені М. П. Драгоманова (Указ Президента України № 1074/2010 від 6 грудня 2010 року). Премію присуджено за цикл праць “Українська політична нація: самoорганізаційні засади становлення”. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ 18 БЕРЕЗНЯ поточного року делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі директора Інституту соціології, психології та управління професора Володимира Євтуха, заступника директора з наукової роботи та міжнародних зв’язків інституту Сергія Штепи та директора Наукової бібліотеки НПУ Люд� мили Савенкової перебувала у Латвійському Університеті (м. Рига), де було підписано угоди про співпрацю між Інститутом соціоло� гії, психології та управління НПУ та департа� ментом педагогіки Латвійського Університету, а також про співпрацю між науковими бібліотеками університетів терміном на 3 роки. СПІВПРАЦЯ З ВІДНЕМ 5 КВІТНЯ 2011 року відбулась зустріч ректора НПУ імені М. П. Драгоманова, ака� деміка Андрущенка Віктора Петровича і ректора Міжнародного університету у Відні професора Уілла Гудхера. Під час зустрічі було обговорено питання співпраці у межах діяльності Європейської асоціації універси� тетів, а також напрями співробітництва між обома університетами. За результатами зустрічі було підписано Угоду про співробітництво між НПУ імені М. П. Драгоманова та Міжнародним універ� ситетом у Відні терміном на 5 років. МІЖНАРОДНА ОНЛАЙН/КОНФЕРЕНЦІЯ 4 квітня в центральному корпусі НПУ імені М. П. Драгоманова відбулась Міжна/ родна онлайн/конференція з питань студентського самоврядування, організатором якої виступив наш університет. Під час конференції учасники домовились про спів/ працю у багатьох напрямках. У конференції брали участь: ректор НПУ імені М. П. Драгоманова В. П. Андрущенко (Україна), ректор Московського міського педагогічного університету В. В. Рябов (Росія), ректор Гродненського державного університету імені Янки Купали Є. О. Ровба (Білорусь). Модерував конференцію голова Студентської Ради Драгомановського універ� ситету Микола Давидюк. Технічне забезпе� чення – Інститут дистанційного навчання НПУ імені М. П. Драгоманова. Одним з головних питань, що обговорюва� ли сторони, був спільний доступ до електрон� них бібліотек. Перший крок на зустріч у співпраці зробив ректор НПУ Віктор Петрович Андрущенко, який передав у вільне користування наших дружніх університетів елек� тронну бібліотеку НПУ ім. Драгоманова (більше 2000 електронних підручників). Також учасники обговорили перспективи проведення академічних обмінів між вузами та між� народні трудові загони як елемент виховання молоді. Як результат, учасники конференції домовились продовжувати і поглиблювати спів� працю між вузами, проводити академічні обміни й активно сприяти співпраці між сту� дентами України, Росії та Білорусі. ЄВРОПЕЙСЬКА АСОЦІАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ З 12 по 16 квітня 2011 р. делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі: Андрущенка Віктора Петровича – ректора університету; Лавриненка Володимира Григоровича – проректора з міжнародних зв’язків; Євтуха Володимира Борисовича – директора Інституту соціології, психології та управління взяла участь в щорічній Конференції Європейської Асоціації університетів (м. Аархус, Данія). На конференції ректор В. П. Андрущенко виступив на тему: “Підготовка нового вчителя для Європи ХХІ століття”. Під час роботи конференції делегація університету погодила з ректорами педагогічних університетів Європи формат проведення Саміту педагогічних університетів в Україні в 2011 р. Інститут інформатики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова проводить ліцензування спеціальності 8.18010022 “Освітні вимірювання” (напрям “Специфічні категорії”). З докладними відомостями можна ознайомитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Ліцензування”. ТРАВЕНЬ 2011 �В І Т А Є М О В АС З 66/ю РІЧНИЦЕЮ ПЕРЕМОГИ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ! Свято Перемоги для нашого народу є вічним, як саме життя, бо не втрачає свого значення ні з плином часу, ні за будь�яких перемін у суспільстві. Нехай ваша мужність, стійкість, звитяга і любов до Батьківщини стануть дже� релом сил і наснаги для молодих поколінь в ім’я молодої України. Бажаємо вам міцного здоров’я, щедрого довголіття, родинного затишку. Уклін доземний вдячності і шани вам, переможці, рідні ветерани! Ректор Голова Ради ветеранів Голова профкому В. П. АНДРУЩЕНКО М. А. РЯБУХІН І. Т. ГОРБАЧУК Зустріч з головою Ради ветеранів Напередодні Дня Перемоги ректор університету В. П. Андрущенко провів зустріч із головою Ради ветеранів уні� верситету М. А. Рябухіним. На зустрічі були обговорені питання патріотично� го виховання молоді, налагодження зв’язків із ветеранськими організація� ми міста, план святкування Дня Вели� кої Перемоги в НПУ імені М. П. Драго� манова. С В Я Т І С Т Ь 66 РОКІВ тому Радянські воїни розгромили звіряче гніздо фашизму, взяли штурмом Берлін, ліквідували реш$ тки гітлерівської військової машини. Велич Перемоги над фашизмом у тому, що вона стала порятунком усієї цивілі$ зації від знищення її кровавим мечем фашизму. 9$те травня увійшло у літопис всесвітньої історії як подія планетарного масштабу. Вперше в історії людства народи світу, відчувши свободу і безпеку, з сердечною вдячністю, сльозами радості і скорботи, з молитвами за полеглих і живих воїнів$переможців над фашистською чумою зустрічають святу дату 9 Травня як всенародне свято – День Перемоги. До цієї дати радянські воїни і весь трудовий народ Радянського Союзу ішли, при підмозі західних союзників, 1418 діб у кровавих битвах, витримавши екзамен вогнем і мечем, здобувши Перемогу. Кожна доба вимагала макси$ мального напруження всіх людських сил і матеріальних Прапор перемоги над засобів. Берліном Стійкість, мужність та героїзм радянсь$ ких людей врятували світ від нацизму – най$ злочиннішого за всю історію цивілізації витвору людиноненависництва. Всі шість десятиліть людство усвідом$ лює, що без перемоги над фашизмом не було б сучасної Європи, нинішньої незалеж$ ної України, навіки зникла б українська нація як етнос. Радянський Союз вистояв і пере$ міг! І сьогодні усі чесні люди світу свято вша$ новують пам’ять переможців. Їх ратний подвиг у Великій Вітчизняній війні є гордістю Звільнення Белграду для нинішніх і прийдешніх поколінь. І сьогод$ ні звання учасника Великої Вітчизняної війни є почесною, найдостойнішою відзнакою мужності, патріотизму і самовідданого служіння Віт$ чизні і народові. Захищаючи отчий дім, землю дідів і прадідів, рідну Вітчизну, радянські наро$ ди згуртувалися в могутню силу до перемоги, зірвали зловісні гітлерівські плани, похоронив$ ши їх в жорстоких битвах від Москви до Берліна. Щоб цього ніколи не повторилось, досить памя’тати, що передвісником Другої світової війни були агресивні дії найреакційнішої імперіалістич$ но$терористичної диктатури фінансового капіталу – фашизму. Німеччина, Італія та мілітаристична Японія розпочали військові дії проти Ефіопії (1935 р.), Іспанії (1936 р.), Китаю (1937 р.), Австрії і Чехословаччині (1938р.), СРСР (о. Хасан, 1938 р.), Монголії (1939 р.). Після окупації Європи на черзі була Польща, яка перебувала в союзному договорі з Англією і Францією. 11 квітня 1939 р. Гітлер затверджує план підготовки нападу на Польщу під кодовою Монумент Радянському воїну, назвою “ВЕЙС”, у якому визначився початок визволителю у Трептов,парку, агресії з 1$го вересня 1939 р. Фашистське командування, враховуючи Берлін ТРАВЕНЬ 2011 ЗВЕРНЕННЯ ветеранів Великої Вітчизняної війни НПУ імені М. П. Драгоманова до студентів з нагоди 66/ї річниці Перемоги Дорогі студенти! Ви – наша зміна, продовжувачі величного минулого нашо� го народу, будьте гідними старшого покоління патріотів, прийміть трагіко�геро� їчне минуле душею і серцем для розуміння сучасного і вашого майбутнього! Зберігайте у своїх серцях, розумі, пам’яті лицарський подвиг тих, хто вряту� вав світ від коричневої чуми фашизму, окропив своєю кров’ю дороги війни, від� дав своє життя, здоров’я, молодість за свободу, за мир, процвітання нашої Вітчиз� ни, за щасливе життя наших поколінь. Свято оберігайте реліквії, пов’язані з Великою Вітчизняною війною – пам’ят� ники, могили воїнів, музеї, кімнати Слави! Будьте нетерпимими до проявів вандалізму по відношенню до святих пам’я� ток історії. У спілкуванні з ветеранами розпізнавайте правду героїчного подвигу нашого народу у Вітчизняній війні! Опановуйте джерела духовності, яка є рушійною силою справжнього патріотизму! Будьте нетерпимі до фальсифікаторів історії, до тих, хто, втративши честь і совість, обливає святий патріотичний подвиг нашого народу, Збройних Сил, геніальних полководців брудом безчестя! Звертайтесь в оцінці подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною, до правдивих джерел історії, свідчень ветеранів, державних діячів наших та зару� біжних країн! Бережіть завойований нами – найцінніший дар цивілізованого людства – МИР!!! Миру вам і щастя! Рада ветеранів Великої Вітчизняної війни НПУ імені М. П. Драгоманова П Е Р Е М О Г И позицію Англії і Франції відносно Чехословаччини у Мюнхені (вересень 1938 р.), було пере$ конане у невтручанні їх у майбутній війні з Польщею. 1$го вересня о 4$ій годині 45 хвилин 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу. Ця дата є першим днем Другої світової війни. Англія і Франція 3$го вересня оголосили війну Німеччині, але не надали Польщі ніякої допо$ моги і не перешкодили подальшому розгортанню полум’я Другої світової війни. Починаючи з квітня 1940 року фашистська Німеччина окупувала Данію, Норвегію, Бель$ гію, Голландію, Люксембург, Францію, Болгарію (союзник), Югославію, Грецію. З 10 червня 1940 року на стороні Німеччини виступила фашистська Італія. В орбіту війни 1939$1945 рр. втягувалися все нові держави. 8 грудня 1940 Гітлер підписав план “Барбаро$ са”, головною ідеєю якого була блискавична війна і розгром головних військових сил Радянського Союзу. Згідно директиви Головного командування вермахту від 31 січня 1941 року регламентується розгортання фашистських військ на кордонах СРСР. 22 червня 1941 року о 4 годині без об’явлення війни, віро$ ломно порушивши договір про ненапад від 23 серпня 1939 року, Німеччина напала на Радянський Союз. Союзниками агресора проти нашої країни були Угорщина, Італія, Румунія, Фінляндія. Для радянського народу почалась Велика Вітчизня$ на війна, яка була найвагомішою частиною Другої світової. У війну було втягнуто 61 державу – майже 80% населення земної кулі. Воюючі держави мобілізували до армії понад 110 млн чоловік. Кровопролитні битви прокотились територія$ ми сорока країн Європи, Азії, Африки – на просторах морів і океанів. Найжорстокіші битви, у яких вирішувалася доля світу, були на радянсько$німецькому фронті. Опираючись на військово$еконо$ мічний потенціал Європи, людські ресурси та збройні сили сателітів, оснащених новітньою техні$ кою, маючи дворічний досвід ведення війни, Гітлер розраховував на блискавичну перемогу, чому на думку вермахту мала б сприя$ ти неготовність Радянського Союзу до війни. Планам не вдалося збутися, оскільки ворог не врахував най$ головнішого – патріотизму наших людей, глибокої відданості Вітчизні, що стали найважливішими джерелами перемоги. І сьогодні героїчний подвиг воїнів і народу житиме в пам’яті мільйонів чес$ них людей. Наш святий обов’язок – передати майбутнім поколінням правду про Велику Вітчизняну війну, її переможців, про героїчні подвиги, патріотизм, його рушійні сили. Доземний уклін всім патріотам$ветеранам, вірним синам і донькам Вітчизни, за їх Подвиг. Вічна пам’ять Героям, полеглим у жорстоких битвах! Вічна слава переможцям. Честь і хвала захи� сникам Вітчизни, ветеранам Великої Вітчизняної війни! Голова Ради ветеранів ВВВ НПУ імені М. П. Драгоманова полковник у відставці, канд. пед. наук, почесний професор університету Микола Аркадійович РЯБУХІН 3 �Б О Й О В И Й В Е Т Е РА Н І П Е Д А Г О Г КОЖНА людина має свою долю, свій непов$ торний життєвий шлях. Вона, доля, розпоряди$ лася так, що Микола Аркадійович Рябухін до війни і після неї розділив і розділяє її на педагогіч$ ній ниві. Перш за все – навчати і виховувати підростаюче покоління, формувати соціально$ творчу особистість, розкривати сучасні науково$ педагогічні проблеми, їх осмислення, виховува$ ти національну свідомість, формувати загально$ людські цінності, стверджувати справедливість, доброту, патріотизм сучасної молоді, нести від$ повідальність за свої дії. Життєвий шлях переможця Народився М. А. Рябухін в селі Скакунка (яке розташоване на річці Соб) Липовецького району Вінницької області. Пішов у перший клас місцевої неповної школи, яка була розміщена в невеличкому приміщен$ ні. В школі не вистачало обладнання, але це не заважало дітворі отримувати знання. Їх надавали учням талановиті вчителі, давали путівку в життя. Невипадково серед випускників багато таких, що стали знаменитостями. У підростаючого Миколи змінювалося відношення до навчання, з’являлися нові потреби. На той час шкільна програма спрямовувала увагу на підготовку молоді до служби в лавах Червоної Армії. Учні здавали нормативи “ГТО”. Брали участь у змаганнях зі стрільби під девізом “Вороши$ ловский стрелок”, організовували військові ігри. Микола був призначений командиром групи. Після закінчення школи, по путівці райкому комсомолу Микола був направлений піонервожа$ тим, вчителем в школи Липовецького району. Виконував інші педагогічні навантаження. Жага до знань веде його на подальше навчання. Він вступає до Вінницького педагогічного інституту, на відділення “Російська література”. Тогочасні міжнародні події внесли корективи в життя Миколи. В сороковому році вступає в Київське піхотне училище, де його і застала війна. У 1947 році Микола Аркадійович повернувся на Батьківщину. Працює завучем в школі села Росоши, потім Скитнецької семирічної школи. Допомагає односельчанам наводити порядок в селі. Працює секретарем партійної організації села Славне, виконує партійне завдання по заго$ тівлі хліба та здачі зерна державі. У 1951 році М. А. Рябухін вступає до КДПІ імені М. Горького (НПУ імені М. П. Драгоманова), відділ шкільної педагогіки, який закінчив з відзнакою. Був рекомендований до аспірантури, яку закінчив у 1958 році з відзнакою. У 1960 році виконує обов’язки помічника директора інституту з наукової роботи. Активно працює над кандидатською дисертацією. Успішно захищає її в 1966 р. На основі науково$педагогічних досліджень з проблеми трудового навчання Микола Аркадійович публікує понад п’ятдесят наукових праць і десятки статей на військово$патріотичну тематику. Плідна сорокарічна науково$педагогічна діяльність відзначена знаками: “Відмінник народної освіти”; “А. С. Макаренко”; “Ветеран праці”; багатьма почесними грамотами МОН та ін. Указом Президента України від 27 квітня 2001 p. М. А. Рябухіну присвоєно звання “Полков$ ник”. Педагог і Ветеран Довготривалий період М. А. Рябухін очолює ветеранську організацію НПУ імені М. П. Драго$ манова. В огляді конкурсів ветеранських організацій вузів Києва (2006–2009 pp.), організація ветеранів війни, праці, Збройних Сил НПУ імені М. П. Драгоманова посідала перші місця. Нагоро$ джена почесними грамотами та грошовими преміями за активну патріотично$виховну, педагогіч$ ну діяльність. У зв’язку з 70$річною науково$педагогічною діяльністю та вагомим внеском у розвиток патріотичного виховання молоді Миколі Аркадійовичу вручено відзнаку МОН “Знак пошани”. Вченою Радою університету від 24 березня 2005 року Миколі Аркадійовичу присвоєно зван$ ня “Почесний професор НПУ імені М. П. Драгоманова”. М. А. Рябухіна знають як прекрасного педагога, патріота, відданого сина своєї Батьківщини. Його шанують колеги по роботі, студенти, ветеранські організації Києва і далеко за його межами. У зв’язку з Днем народження бажаємо Вам, Миколо Аркадійовичу, міцного здоров’я, творчо$ го натхнення й успіхів у справі патріотичного виховання студентської молоді. Микола Кот В ЕЛИКА П ЕРЕМОГА : 9 ТРАВНЯ 2011 р. виповнилось 66 років Перемоги радянського народу у Великій Віт� чизняній війні 1941–1945 рр., яка була основ� ною і вирішальною складовою частиною Другої світової війни 1939–1945 рр. Війна ця, взята у цілому, втягнула у свою орбіту при� близно три чверті населення земної кулі та стала найбільш руйнівною і найкривавішою в історії людства. З початком Великої Вітчиз� няної війни на радянсько�німецькому фронті було зосереджено більш як 70% усіх зброй� них сил гітлерівської Німеччини та її союзни� ків. І саме тут відбулися вирішальні воєнні битви, що зумовили нищівну поразку німець� кого нацизму і результат війни. Особливість гітлерівської агресії поляга� ла в тому, що вона з самого початку повсюд� но поєднувалася з небаченими в історії масо� вими репресіями та злодіяннями. Виходячи з расової доктрини, німецький нацизм, з одно� го боку, проголошував німців “вищою расою”, а з іншого – ставив завдання і розро� бляв плани винищення (або “біологічного ослаблення”) “неповноцінних” народів. Плани ці були настільки великомасштабни� ми, що їх здійснення, розпочавшись на полях битв, потім з величезним розмахом продов� жувалося на окупованих територіях. Наста� новою Гітлера було тотальне винищення всього, що стояло на його шляху до світового панування. Визначаючи політичні цілі війни проти СРСР, Гітлер у березні 1941 р. з крайнім цинізмом говорив: “Наші завдання в Росії: розбити збройні сили, знищити державу... Йдеться про боротьбу на знищення”. Відповідно до плану “Барбаросса”, для нападу на Радянський Союз до 22 червня 1941 р. біля його західних кордонів було зосе� реджено 5,5 млн чол. особового складу, близько 4300 танків, близько 5000 бойових літаків, понад 47 тис. польових гармат і міно� метів. Цій гітлерівській армії вторгнення з радянської сторони у західних прикордонних округах протистояли 2680 тис. чол. особового 4 складу, 37,5 тис. гармат і мінометів, 1475 нових танків “КВ” і “Т�34”, 1540 бойових літаків нових типів, а також значна кількість легких танків і бойових літаків застарілих конструкцій. 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччи� на, віроломно знехтувавши договором про ненапад, несподівано обрушила на СРСР удар небачено величезної сили. З важкими боями Червона Армія змушена була відсту� пати. При цьому вона зазнавала великих людських втрат (вбитими, полоненими, пораненими). Над країною нависла смер� тельна небезпека. У зв’язку з цим радянсь� кий народ перервав свою мирну працю і всту� пив у смертельний двобій з сильним, до зубів озброєним ворогом. У двобій, метою якого була Перемога. Через чотири роки, після підписання 8 травня 1945 р. у Берліні Акта про воєнну капітуляцію поваленої Німеччини, один іно� земний кореспондент спитав Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова про те, коли той вперше повірив у Перемогу. Великий радянський полководець відповів на це запи� тання так: “І я, і все керівництво країни пові� рили у неї відразу, як тільки стало відомо про напад на нас фашистів. Інакше б ми сьогодні тут не знаходилися”. Дійсно, у перший же день війни Радянський уряд чітко і твердо заявив: “Наше діло праве. Ворог буде розби� тий. Перемога буде за нами”. І тоді ж віра у Перемогу оволоділа мільйонами і мільйона� ми радянських людей, вона стала провідною зіркою їх життя і боротьби. У зв’язку з нападом фашистської Німеч� чини на СРСР радянським керівництвом було розроблено всеосяжну програму над� звичайних заходів щодо мобілізації всіх сил і ресурсів держави для відсічі нацистському агресорові, щодо докорінної перебудови життя і діяльності країни на воєнний лад. Програму було пронизано ідеєю “Все для фронту, все для Перемоги!”. Під цим заклич� ним гаслом фронт і тил стали єдиним цілим. Справедливий з боку СРСР характер війни багаторазово примножив сили радянського народу. У жорстоких битвах Червона Армія, проявляючи відвагу і героїзм, виснажувала сили ворога, нагромаджувала досвід, вчилася перемагати. Героїчними зусиллями трудівни� ків тилу прискорювалося зростання воєнного виробництва і всіх галузей воєнного госпо� дарства, які забезпечували потреби війни. Одночасно Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу справила значний моральний вплив на антифашистську боротьбу в Європі. В цьому відношенні дуже ПАМ ’ ЯТЬ примітною є характеристика настроїв фран� цузів з приводу нападу фашистської Німеч� чини на СРСР, дана у повідомленні полі� цейського чиновника префекту департаменту Ер 29 червня 1941 р. У більшості населення, говориться у документі, “звістка про вступ у війну Росії викликала величезні надії, і дово� диться констатувати, як це не дивно, що у країні далеко не самі тільки комуністи вірять у Москву і пов’язують з нею надії на визво� лення”. Строки здійснення плану “Барбаросса” було визначено Гітлером, треба думати, за французьким сценарієм (як відомо, Франція була загарбана за 44 дні). Для розгрому ж СРСР “відпускалося” не набагато більше. Після нападу на СРСР Гітлеру вперше довелося зустрітися з тим, чого він ніяк не очікував: сама природа війни на Сході вияви� лася зовсім іншою, ніж на Заході. Усвідо� млення того, що боротьба йде не на життя, а на смерть (у буквальному розумінні слова), цілком і повністю визначало поведінку радянських людей у роки Великої Вітчизня� ної війни… Одним з найважливіших завдань плану “Барбаросса” було взяття Москви. Гітлерівці розраховували, що, оволодівши в середині липня Смоленськом, вони вже у серпні змо� жуть зайняти та знищити Москву. В уже зга� дуваному “Воєнному щоденнику” Ф. Гальде� ра з цього приводу є запис 8 липня 1941 р., де говориться: “Непохитним є рішення фюрера зрівняти Москву і Ленінград із землею, щоб повністю позбавитися населення цих міст... Це буде “народне лихо, яке позбавить центрів не тільки більшовизм, а й московитів (росіян) взагалі”. Однак ці маячні задуми Гіт� лера залишилися тільки задумами. На шляху відбірних частин і з’єднань гіт� лерівської армії, кинутих на Москву, нездо� ланною перешкодою постали Червона Армія, доросле населення Москви, уся країна. Московська битва складалася з оборонних (30 вересня – 5 грудня 1941 р.) \ наступаль� них (5 грудня 1941 р. – 20 квітня 1942 р.) опе� рацій, у ході яких ворог зазнав величезних втрат у живій силі та техніці і був відкинутий на 100�250 км від Москви. На полях битв під Москвою було розбито найкращі дивізії вер� махту, які ще зовсім недавно пройшли тріум� фальним маршем усю Європу. Розгром німецько�фашистських військ під Москвою став вирішальною воєнно�полі� тичною подією першого року Великої Вітчиз� няної війни. Саме в результаті Московської битви зазнав остаточного краху гітлерів� ський план “Барбаросса”. і УРОКИ Довгим і важким був шлях народів до бажаної Перемоги. Воєнні дії на радянсько� німецькому (східному) фронті тривали 1418 днів, на другому (західному) – 338. Однак справа не тільки в цьому. Підбиваючи під� сумки війни, Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков констатував, що 507 німецько� фашистських дивізій і 100 дивізій сателітів Німеччини було розгромлено, знищено і взято в полон радянськими військами. Тіль� ки 176 дивізій ворога було розбито у битвах у Північній Африці та в Західній Європі. У чотирирічній боротьбі противник завжди мав проти радянських військ від 56 до 77% своїх дивізій. Три роки на інших фронтах він міг обмежуватися 20 дивізіями, що становило від 0,9 до 6% їх загального числа. І навіть у 1945 р. він мав проти наших західних союзни� ків по антигітлерівській коаліції тільки 38% своїх дивізій. На ознаменування перемоги Радянсько� го Союзу над нацистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні Президія Верхов� ної Ради СРСР оголосила 9 травня Днем Перемоги. З того часу День Перемоги став у нас всенародним традиційним святом. 24 чер� вня 1945 р. у Москві на Красній площі від� бувся Парад Перемоги. Парад приймав заступник Верховного Головнокомандуючо� го Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков; командував Парадом Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський. З тих пам’ятних – переможних – травне� вих днів далекого 1945 р. минуло більш як шістдесят років. Але в міру віддалення від подій війни значення Перемоги не зменшу� ється. Уся післявоєнна історія так чи інакше назавжди пов’язана з підсумками цієї війни. І тому слава Великої Перемоги не померкне у віках. Незмірним є вклад у Перемогу радянсь� кого народу: він здійснив подвиг, рівного якому не знало людство. У результаті він зумів відстояти свободу і незалежність своєї Батьківщини. І одночасно Радянський Союз своєю Перемогою вніс вирішальний вклад у справу врятування європейської та світової цивілізацій від знищення нацистськими вар� варами. Перемога над нацизмом увінчалася визволенням європейських країн від гітле� рівської тиранії, запобігла подальшому роз� повзанню безпрецедентно страшних нацист� ських злочинів проти людяності. Ігор ВЄТРОВ заступник директора Інституту історичної освіти, професор ТРАВЕНЬ 2011 �Академічні традиції Конференція Науково�методичні засади управління якістю освіти в університетах 25 березня в нашому університеті відбу� лась Міжнародна науково�практична конфе� ренція “Науково�методичні засади управлін� ня якістю освіти в університетах”. Це четвер� та традиційна конференція, започаткована Науково�методичним центром моніторингу якості освіти. До участі у конференції було заявлено 175 учасників, серед них – представники з Росії, Японії, Угорщини, США, Білорусії, Німеччини, Іта$ лії, Фінляндії, Швеції та різних куточків України. Метою конференції став пошук нових форм, мето$ дів та засобів управління якістю освіти в універси$ тетах, оскільки ці питання є одними з провідних серед методологічних проблем освіти. Пленарне засідання конференції розпочалося зі вступного слова проректора з міжнародних від$ носин Володимира Лавриненка. Потім з віталь$ ним словом виступив модератор заходу, заступ$ ник першого проректора університету Володи$ мир Сергієнко, який представив учасників кон$ ференції, президію та закордонних гостей; розпо$ вів про порядок роботи конференції. У своїй доповіді він звернув увагу на основні чинники, що впливають на якість освіти, а саме: підготовка професорсько$викладацького складу, навчально$ методичне забезпечення, застосування сучасних навчальних технологій, відповідність змісту освіти досягненню цілей навчання, належне ресурсне забезпечення, ефективне управління. Володимир Петрович повідомив, що на Вченій раді універси$ тету затверджено і подано до МОНМС України ліцензійну справу магістерської підготовки за спеціальністю 8.18010022 “Освітні вимірювання” з присвоєнням кваліфікації “Керівник закладу з оцінювання якості освіти. Фахівець у галузі освіт$ ніх вимірювань”. За допомогою Skуpe$технології проводилася трансляція виступу видатного тестолога, доктора педагогічних наук, професора, головного редак$ тора журналу “Педагогические измерения” (Росія, Москва) Вадима Аванесова. У своїй доповіді він звернув увагу на проблеми модерні$ зації освіти та роль тестових технологій у цьому процесі. Представник з Японії Хіросі Катаока розпо$ вів про оцінювання знань студентів в університеті м. Осака, Японія. Привернуло увагу дуже серйоз$ не ставлення до екзаменів в університеті викла$ дачів і студентів. З розповіді пана Хіросі зрозумі$ ло, що в Японії вважається, що студент – це доросла людина, що реалізує свої можливості та потенціал в університеті. А до “нецікавих” пред$ метів японські студенти ставляться по$філософ$ ськи: “нецікаві” предмети розвивають вміння вирішувати складні життєві завдання. Після пленарного засідання відбулась неве$ личка обідня перерва, а потім уже розпочали роботу секційні засідання. Доповідачам конфе$ ренції були видані сертифікати учасника конфе$ ренції. За результатами проведеної конференції було прийняте рішення надрукувати статті допові$ дачів у Науковому часописі Національного педа$ гогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні науки: реалії та перспективи”. Дякуємо всім учасникам конференції за цікаві виступи! До нових зустрічей! ДОКТОР З ПРИЧИН ЧЕСТІ Більшість студентів знає, що означає слово “професор”. Висло$ влюючись просто, це викладач із високим ступенем компетентності, якій користується заслуженим авторитетом і повагою. Слово “професор” має ще латинське походження (викладач), але в академічному вжитку закрі$ пилось порівняно недавно – з XVI століття. В українській освітній системі професор – це вчене звання, яке при$ своюють після звання доцента. Для того щоб бути професором, як пра$ вило, слід бути доктором наук, займатися викладанням не менше п’яти років, мати численні наукові та науково$методичні публікації і підготувати не менше п’яти кандидатів наук. Тобто, це завдання не з легких. Загалом, професори – це надзвичайно цікаві, дисципліновані і глибокі люди, які не тільки багато знають, але й вміють надихати на навчання, прищеплювати любов і повагу до предмету. Яскравим прикладом професора може слу$ гувати професор Преображенський з “Собачого серця” Михайла Булга$ кова, чи професор Дамблдор з “Гарі Поттера” Джоан Роулінг. Однак, окрім суто академічного звання професора, в Європі є ще почесне звання – “doctor honoris causa” (лат. – “доктор з причин честі”, “почесний доктор”, скорочено – dr. h. c.) або “почесний професор”. Як правило це звання присвоюють університети на знак визнання заслуг людини у науковому, громадському, спортивному, політичному житті або в мистецтві. Це свого роду знак, що університет вважає за честь мати в своєму професорсько$викладацькому складі цю людину. Дуже пошире$ ною є практика, коли університет присвоює звання почесного професора своєму випускникові, який багато зробив для країни або галузі, в якій працює. Так, наприклад, вчиняє Оксфордський університет, коли його випускник стає прем’єр$міністром Великої Британії. Звісно, це є ще і вда$ лим піар$кроком, адже ніщо так не прославляє навчальний заклад, як випускники – нобелівські лауреати та відомі громадсько$політичні діячі. Слід зазначити, що існує близьке за значенням до “почесного про$ фесора” звання – “emeritus professor” (лат. – “заслужений професор”, скорочено – prof. em.). Це звання присвоюється професійним виклада$ чам, які мають добру викладацьку репутацію та значний стаж роботи (при виході на пенсію, зміні роду занять або до ювілею викладання). Звання заслуженого професора є свідченням визнання академічних заслуг спільнотою науково$педагогічних працівників. Серед заслужених професорів нашого університету можна згадати таких відомих людей, як Іван Драч, Мирослав Попович, Борис Олій� ник, Леонід Губерський, Леонід Кравчук, брати Кличко та багатьох інших. Побачити всіх почесних професорів можна в портретній галереї біля ректорату університету на другому поверсі центрального корпусу, хоча ми сподіваємось, що з часом служба порталу розмістить цей пере$ лік на сайті університету, як це зроблено, наприклад, в Оксфорді. Світлана НІКОЛАЙЧУК Антон ДРОБОВИЧ Студентська наука МИ ЩЕ ПРИЇДЕМО, ЯКЩО ЗАПРОСЯТЬ! ЦЬОГОРІЧ усьоме, 7 та 8 квітня, у стінах нашого уні� верситету в Інституті корекційної педагогіки та психології НПУ імені Драгоманова на Всеукраїнську студентську олімпіаду зі спеціальності “Корекційна освіта (за нозоло� гіями)” з міжнародною участю зібралися студенти з Мінсь� ка, Москви, Санкт�Петербургу, Кишинева та різних куточ� ків України. Крім того, організатори зустріли рекордну кількість учасників – 41! А якщо додати ще 16 студентів з Новосибірську, котрі проходили лише он�лайн тестування, але не захищали роботу, виходить 57 учасників! В Олімпіаді брали участь студенти різних курсів, почи� наючи з третього, закінчуючи п’ятим. Звісно, старшокурс� ники почувалися більш впевнено під час виступів, але й молодші не пасли задніх. Окремо варто зазначити, що фак� тично усі роботи, подані журі, були експериментальні, а не суто теоретичні. Це є гарним показником розвитку студент� ської науки. Вражала різноманітність проблематики, котру піднімали на захисті. “Ви просто молодці! Усе продумано, все злагоджено. Були цікаві роботи. Ми до олімпіади думали, що частина ваших українських дефектологів – московські! А виявляється, вони ваші! І взагалі у вас інтенсивно розви� вається корекційна педагогіка та спеціальна психологія! Навіть є два академіки в одному Інституті!”, – говорять Катерина Жук та Катерина Бикова з Мінська. “Наукові спрямування країн близького зарубіжжя спів� падають з науковими поглядами українських дефектологів”, – зазначила заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології М. К. Шеремет. Призові місця між учасниками Олімпіади були розпо� ділені наступним чином: ТРАВЕНЬ 2011 І місце – Яковенко Ольга Петрівна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Бикова Катерина Василівна (Біло� руський ДПУ ім. М. Танка); ІІ місце – Тищенко Наталія Олександрівна (Херсонсь� кий державний університет); Мелашевич Дарина Микола� ївна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Жук Катерина Анатоліївна (Білоруський ДПУ ім. М. Танка); Лякішев Олексій Сергійович (ГОУ ВПО Московський міський педагогічний університет); ІІІ місце – Юрчук Тетяна Миколаївна (Кам’янець�По� дільський національний університет ім. І. Огієнка); Горбик Євгенія Олегівна (АОУ ВПО Ленінградський державний університет ім. О. С. Пушкіна); Скира Олена Василівна (ГОУ ВПО МГПУ); Стасько Ксенія Михайлівна (ГОУ ВПО МГПУ); Мігліч Іванна Олександрівна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Жорняк Яна Сергіївна (Полтав� ський державний педагогічний університет). Грамоти та дипломи переможцям вручав директор Інституту корекційної педагогіки та психології В. М. Синьов. Величезна робота оргкомітету, очолюваного Віктором Миколайовичем, була високо оцінена усіма уча� сниками та гостями Олімпіади. Студенти та керівники дякували всьому оргкомітету за цікаву програму Олімпіа� ди, за екскурсію Києвом, центральним корпусом та Інсти� тутом корекційної педагогіки та психології “Все було проду� мано до деталей, починаючи від зустрічі учасників, закін� чуючи проживанням у гуртожитку”, – зазначали викладачі з інших міст. “Сподобалась організація. У вас дуже розвинуте сту� дентське життя. Склалося враження, що студент – найго� ловніше для вашого університету. Просто молодці”, – про� коментувала свої враження студентка Вороніна Софія з Санкт�Петербургу. “Коли збираються люди однієї професії, то всі зазвичай говорять про науку. А виявилось, що учасники настільки усе� сторонні та відкриті, що крім науки, ми говорили на інші теми з величезним захопленням. Я тут не відчувала супер� ництва. Мені всі допомагали, хоча ми були навіть не знайомі між собою на початку”, – стверджує Гаєвська Цвітанна зі Львова. “Дуже теплий прийом. Я отримала новий досвід, цікаве спілкування. Рада, що дали можливість виступити самій і почути інших. Після того, як вже детально познайомилася з роботами інших учасників, зробила висновок, що всі студен� ти дуже підковані. Це є стимулом ще більше працювати над собою!” – говорять Ткаченко Ольга та Зозуля Ольга з м. Суми. “Враження від Олімпіади та від учасників дуже пози� тивне! Круто було те, що організували екскурсію містом. Нас гарно поселили в гуртожитку. І сам гуртожиток гар� ний! Ми, правда, були здивовані, що у вас такі великі відста� ні між гуртожитком та університетом”, – додала Мура� щук Олена зі Львова. “Помітно, що у вас працюють зі студентами. Дуже добре налагоджене партнерство викладач – студент – гість. Тепло зустрічають, усі намагаються допомогти” – зазначила Струлєва Світлана з Кишинева. “До журі теж зауважень немає, а всі питання, які вони ставили, були по суті”, – коротко прокоментував Набока Антон з Луганська. “Ми ще приїдемо, якщо запросять!” – додала Комісаренко Наталія з Бердянська. Проте, були й побажання, і більшість із них безпосе� редньо пов’язані зі статусом Олімпіади. Наразі Олімпіада ще має назву Всеукраїнської (з міжнародною участю) і від� повідає вимогам заданого масштабу, хоча вже давно зустрі� чає закордонних учасників та цілком відповідає міжнародному рівню. Про це свідчить бажання представників Словаччини, Польщі, Казахста� ну та Грузії наступного року взяти участь в Олімпіаді. Це є ще більшим поштовхом керів� ництву Інституту справді зробити її міжнарод� ною, і тоді можна сміливо вводити кілька робо� чих мов і запрошувати в журі закордонних делегатів або, враховуючи значну кількість уча� сників, яка з кожним роком лише збільшується, вводити ще хоча б один конкурсний день. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології 5 �Нагальні роздуми Пам’ять СЕСІЯ: ВИРОК І ВИКЛИК, ВИКЛИК І ВИРОК СТУДЕНТИ сприймають сесію по$різному: і як суворе випробування, і як можливість самоствердження та вдоскона$ лення здатності “викручувати$ ся”, майстерно використовую$ Марійка чи власні розумові надбання і РОЗПУТНА, викладацьку мудрість та тер$ студентка ІІ курсу піння. Під час сесії, як в будь$ якому складному дійстві, зав$ жди декілька дійових осіб, всі ролі розписані, завдання отримані, виклики прогнозовані, а вироки інколи диву$ ють, і не тому, що актори дилетанти, і не тому, що прави$ ла гри не засвоєно, а тому, що немає розуміння найго$ ловнішого: в сесії – всі переможці! І ті, хто здав успішно, і хто не задоволений своїм результатом, і ті, які спокійно, безболісно, без хвилювань закрили сесію, і ті, які стійко витримали навалу студентського авантюризму, гло$ бальних знань, безмежних прагнень до кращої оцінки в заліковці (індивідуальному плані) при недостатньо ґрунтовних піз$ нань з предмету. Чому переможці? По$перше, сесія – це важли$ ва подія студентського життя, його невід’ємна складова, де “один скаче, другий плаче”, і врешті$решт всі отримують заслужену позначку у заліковій книжці. По$друге, сесія – це чергова сходинка, на яку ти можеш або піднятися, або благополучно з неї злетіти (якщо ж – злетів, будь вдячний долі, що був студентом, і знайди сили повернутись до сту$ дентської родини знову!), важли$ во, що цей шлях, у будь$якому випадку, тобі необхідно подолати, щоб гідно нести звання студента. По$третє, сесія – це час підведення підсумків, звіту$ вання про засвоєнні знання, і не треба сприймати її як екзекуцію, яку необхідно витерпіти заради одержання оцінки та стипендії. Сесія, як і зима, приходить неочікувано, але за роз$ кладом і в означений для неї час, про який всі викладачі знають, а студенти – з острахом до нього готуються. Підготовка до сесії має різну тривалість: ніч, день, два, тиждень, місяць, семестр – у кого як, і залежно від цього, або навпаки, без прямої залежності від тривало$ сті підготовки, дає результати. Результати, як правило, – це оцінка знань, помножених на комунікативні здібності студента з додаванням сили волі, життєвої витривалості і, найголовніше, сподівань на використання цих знань в майбутньому. Результати сесії не можна сприймати як вирок (до речі, вирок – рішення суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції, постановлене в судовому засідан$ ні з питання про винність або невинуватість відданої до суду особи (підсудного) та про призначення або не призначення йому покарання), а необхідно сприймати як черговий виклик, вимогу, спонукання до активних дій, тобто до відповідального систематичного та глибокого вивчення навчального матеріалу, до самовдосконален$ ня. Це в ідеалі. А насправді, сесія – це безмежний стрес, безсонні ночі, кіпи написаних конспектів, шпаргалок, прочитаних книжок, недописаних рефератів, незданих “лаб”, “глю$ конутого” Інтернету, який, на відмінну від викладачів, автоматично не витримує безмежних студентських пра$ гнень до знань за три години до початку іспиту, перена$ пруження внутрішньої оперативної пам’яті із глибокими зовнішніми ознаками у вигляді шаленого погляду, синців під очима, кілка в спині, тремтіння кінцівок та безладного мовленнє$ вого потоку. Сесія – це перетворення кім$ нат гуртожитку в “избы$читальни”, клуби любителів друкованого слова, переписаних зошитів, літрів випитої кави та кілограмів знище$ них цукерок; це дружні святкуван$ ня зданого чергового іспиту та гучне відзначення “екватору”; це вічна боротьба бажання заснути з тимчасовим розумінням необхід$ ності вивчення останніх питань; це страх, замаскований байдужістю; це стовідсоткове розуміння закін$ чення сесійного процесу – “все минає, мине і це”. Шкода, що все минає. Сесія – магічне слово, що містить дивовижну здат$ ність і через десятиліття відроджувати в душах молоде$ чий запал, викликати спогади про найкращі і, можливо, найскладніші роки становлення власної особистості; про студентські перемоги і гучні провали; про друзів, з якими долав неподоланні вершини багатогранної науки та пригубив перший келих дешевого студентського питва, з якими пережив часи найбільшого студентсько$ го кохання, перших поцілунків та розбитих сердець, з якими прагнув вдосконалити світ, змінити його і себе. У життя є власні іспити, власні сесії, у порівнянні з якими студентські сесії – іграшки, забавлянки, і дуже хочеться, щоб життєві сесії ми всі складали на “відмінно”. Успіхів під час чергової сесії, яка вже так близько! Кубок ректора з міні�футболу 6 КВІТНЯ у спор� тивному комплексі Інституту фізичного виховання та спорту НПУ імені М. П. Дра� гоманова відбувся фінал Кубку ректора з міні/футболу. На святі були присутні ректор НПУ імені М. П. Драгома� нова Андрущенко Віктор Петрович, заслужений майстер спорту СРСР, відомий футболіст, володар “золотого м’яча” 1975 року, заслужений тренер України Блохін Олег Володими/ рович, заслужений майстер спорту СРСР, відомий футболіст, голова комітету національних збірних Федерації футболу України, заслужений тренер України Мунтян Володимир Федорович, заслуже� ний майстер спорту СРСР, відомий футболіст, заслужений тренер України, завідувач кафедри фут� болу НПУ імені М. П. Драгоманова, доцент Михай� ліченко Олексій Олександрович, виконавчий директор федерації футболу м. Києва Старовойт Віктор Кіндратович та президент гандбольного клубу “Авіатор�НПУ” Андрій Мельник. У запеклій та цікавій боротьбі перемогу у фінальній грі з рахунком 2:1 та Кубок ректора вда� лося здобути команді Інституту історичної освіти. Почесне друге місце посіла команда Фізико�матема� тичного інституту. Переможців та учасників фіналу нагородили грамотами і медалями Віктор Петрович Андрущенко, Володимир Федорович Мунтян, Олег Володимирович Блохін та президент гандбольного клубу “Авіатор�НПУ” Андрій Мельник. «…НАЧЕ ПОСТРІЛ, ПРОЛУНАЛО ТЕ “ПРОЩАЙ”» НЕЩОДАВНО студенти Інституту філософської освіти і науки відвідали Байкове кладовище для вшанування пам’яті видатних постатей, чиї імена не тільки на сторінках книжок, а й в душі. Серед них ім’я Миколи Петровича Мозгового, пам’ять про котрого не згасає. Група студентів для уточнення розташування поховання завітала до адміністрації кладовища. Черговий одразу ж називає номер потрібної ділянки. Йдучи до місця нашого паломництва, ми пройшли центральною алеєю, де поховані Михайло Грушевський, Іван Нечуй$Левицький, Микола Міхновський, Марія Заньковецька, Максим Рильський, Микола Амосов, Валерій Соціальна мережа Лобановський та багато інших відомих осіб. Одна алея, а або стільки соцмережа – ресурс у які видатних постатей, мережі Інтернет, що прославили Україну! Могила забезпечує зареєстрова� Миколи Мозгового виявляється них користувачів усіма на протилежному від центральної можливим засобами для алеї боці. взаємодії одне з одним Поклавши квіти до могили (персональні сторінки, чати, тащеін.), це маестро,блоги студенти довго стояли структура, базується біля похованнящо і мовчки згадували на людських зв’язках або зустрічі в університеті з цією ж взаємних інтересах. У сильною і мужньою людиною – ролі інтернет�сервісу співаком, композитором, поетом, вчителем. Довідка: Павло СЕЛІВАНОВ Турнір з боулінгу ВІДРОДЖУЮЧИ ТОВАРИСЬКІ ЗУСТРІЧІ НЕЩОДАВНО Студентська рада університету організувала та прове$ ла товариський турнір з боулінгу серед інститутів нашого вишу. У змаган$ ні взяло участь дев’ять студентських команд та одна збірна аспірантів (старожилів студентського самоврядування). Кожна команда налічувала по чотири учасника та велику кількість вболівальників, які щиро вболівали за своїх представників. Слід зазначити, що два роки тому подібний захід уже відбувався в нашій alma mater. Тоді студентське самоврядування проводило турнір, який викликав резонанс в університеті. Сьогодні ж тодішні натхненники вже не переймались організаторськими моментами, а грали для свого задоволення і представляли збірну аспірантів. Крім того, слід сказати про ентузіазм всіх гравців. Як і два роки тому, вони самостійно оплачували гру, символічні солодкі подарунки та сам кубок. Цьогорічними перемож$ цями, як і два роки тому, стали представники точних наук. Цьогоріч перше місце в това$ риському турнірі отримали студенти Інституту інформа� тики: Олег Городничий, Роман Бойко, Олександр Прокопенко, Світлана Тансь$ ка . Вони здобули беззапереч$ ну перемогу, вибивши кеглів на 526 балів. Інформатики дове$ ли, що вміють вибивати страй$ ки не лише віртуально, а й наживо. Наостанок хочеться зауважити, що подібні товариські турніри є гар$ ною і цікавою традицією, яка дає можливість студентам не тільки відпочи$ ти, а й завести нові знайомства. Чекаємо на нові турніри, свята, зустрічі від Студентської ради! Тетяна ВОЙТОВИЧ gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світли� ни, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозді� лу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість сту� дентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 6 Головний редактор Сергій Русаков. Літературний редактор Галина Голіцина. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ТРАВЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1615) (травень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 5 (1615) (травень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/175 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/921fd0cdc2ea90b5594488ff3ca4121e.pdf e24b97545b55828274d0d9e54278161f Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 6 (1616) ЧЕРВЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Дорогі абітурієнти! Запрошуємо на навчання до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова – флагмана освіти України. Поєднання 176 років освітніх традицій та інноваційних технологій гарантують грунтовну професійну підготовку та широкі життєві перспективи. Історична місія університету полягає у підготовці високоосвіченого, компетентного фахівця – активного учасника прогресивних перетворень у країні та світі, нового вчителя, здатного забезпечити ефективну соціалізацію особистості – освіту і виховання, культурне зростання, здобуття життєтворчих навичок особистості, спроможної до самонавчання впродовж життя і творчої самореалізації у відповідності до викликів епохи глобалізації та інформаційної революції, утвердження України як незалежної держави. Запрошую вас до навчання в університеті! Він поведе вас широкою дорогою до Храму освіти і науки, подарує вам щасливу Долю. Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО, член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України О Л Е К С А Н Д РА С А В Ч Е Н К О – П О Ч Е С Н И Й П Р О Ф Е С О Р Д РА Г О М А Н О В С Ь К О Г О У Н І В Е Р С И Т Е Т У 19 ТРАВНЯ в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова пройшло урочисте засідання Вченої ради вишу – до великої університетської родини прийняли доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена НАПН України, головного наукового спі' вробітника лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України, радника Президії НАПН України Олександру Савченко. Серед гостей заходу були науковці, члени Національної академії педагогічних наук України Микола Слюсаревський, Володимир Луговий, Валерій Биков, Олександр Ляшенко, Ольга Сухом� линська, які привітали свою колегу, адже “кращий університет оби' рає кращих студентів і кращих викладачів”. Перед тим як вручити дорогій гості диплом та мантію Почесного професора НПУ імені М. П. Драгоманова, ректор вишу Віктор Андрущенко подякував Олександрі Яківні за всю незчисленну роботу на українській педагогічній ниві, яку вона вела і не полишає до сьогодні. Праця вчителя, викла' дача, наставника, яку дарувала для тисяч людей пані Олександра, заслуговує на глибоку пошану та всесвітнє виз' нання. Багатогранність таланту Олександри Яківни важко й перерахувати, тому що ця жінка пише книги для дітей, невпинно займається науковою діяльністю, є одним із авторів Державного стандарту для основної і старшої школи, концепції 12'річної загальноосвітньої школи та не жаліє часу, аби кожного дня вчитися, самовдосконалю' ватися, досягати нових вершин. До цього Олександра Савченко закликала й присутніх на Вченій раді про' фесорсько'викладацький склад університету, представників студентства. “Мені особливо приємно, – зазначила пані Олександра, – отримувати з рук ректора мантію Почесного професора у той час, коли в Україні проходять Дні науки; у тому ж залі, де колись, у далекому 1984 році, я захищала докторську дисертацію, де проходило моє становлення й мій ріст”. Пані професорка переконана, що лише постійною працею, рефлексією, усвідомленням своєї роботи можна досягти чогось у житті. А діяльність задля формування людини, здатної до змін і перетворень, тільки помножує власні зусилля. “Науковець, вчитель, учень – ці суб’єкти утворюють суспільство, яке навчається, тобто еволюціонує”, – зазначає Олександра Яківна. Це варто усвідомити як соціаль' ну цінність, бо ж те, що об’єднує шкільну й професійну освіту – людиноцен' тризм. Приємно зауважити, що однією із точок перетину діяльності Націо' нальної академії педагогічних наук України та нашого університету Олексан' дра Савченко визначила формування справжньої людини. Одним із крилатих виразів заходу став озвучений гостею постулат відомого педагога Василя Сухомлинського “Думка над думкою”. Урочистими співами привітав Олександру Яківну університетський хор студентів Інституту мистецтв під керівництвом Людмили Байди, а очільник вишу побажав пані Олександрі міцного здоров’я, довголіття й високого нат' хнення, аби й далі, тепер уже в чудовому тандемі з науковцями НПУ імені М. П. Драгоманова, продовжувати розгортати педагогічну справу. ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОСИН У К РА Ї Н И ТА Є В Р О С О Ю З У 27 ТРАВНЯ відбулося урочисте відкриття VІ Міжнародної студентської науково'практичної конференції “Майбутнє Європейського Союзу та перспективи європейської інтеграції України”. Взяти участь у заході зголосилися молоді науковці, студенти та аспіранти вищих навчальних закладів України, Польщі, Словаччини, Молдови, Чехії. Перед учасниками конференції виступила з доповіддю “Україна на шляху інтеграції до ЄС: сучасний стан та подальші перспективи” представ' ниця відділу політичного аналізу та прогнозування Департаменту Євро' пейського Союзу Міністерства закордонних справ України Оксана Дякун, а також привітав гостей проректор із міжнародних зв’язків НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Володимир Лавриненко. Проблеми, які розглядалися на сесійних засіданнях, стосувалися перспектив розвитку Європейського Союзу в контексті Лісабонської угоди, досвіду еволюції різноманітних сфер життя країн'членів ЄС, “замо' рожених” конфліктів на пострадянському просторі. Студенти висловили свої припущення з приводу актуальної інтеграції України в Європейський Союз, подолання перешкод на цьому шляху. Можна було почути власні міркування молодих науковців, підтверджені практичними дослідженнями й розрахунками, про ініціативу Східного Партнерства та перспективні век' тори відносин України і ЄС. Детальний аналіз отримали питання євроінте' граційних можливостей нашої держави, соціальної й економічної доціль' ності такого партнерства. Студенти із закордону продемонстрували нау' кові розробки порівняння інтеграційних перспектив України та своїх країн. Варто зауважити, що подібна активність молоді – майбутньої інтелек' туальної еліти суспільства – довкола проблем зовнішньої політики держа' ви, її культурного й економічного добробуту, підтримання постулатів доб' росусідства вселяє світлі сподівання про інтенсивний поступ України на світовій арені. Прес�служба Прес�служба Концерт Гордість універитету Почесний гість Кращі випускники Танці з викладачами Зустріч з Володимиром Талашком стор. 2, 5, 6 стор. 5 стор. 6 �Кращі випускники 2011 БАРБАРА ЛЮДМИЛА АНАТОЛіїВНА, магістр Інституту історичної освіти. Життєве кредо: Вперед, крізь терня до зірок!!! До мети – один лиш крок!!! ДМИТРУК АННА ОЛЕГіВНА, магістр Інституту розвитку дитини. Життєве кредо: Прагнути більшого і залишатися собою! ВІДКРИТО ЦЕНТР СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ 17 ТРАВНЯ відбулось урочисте відкриття Науково�методичного центру сучасних засо� бів навчання Фізико�математичного інституту. Ідея створення подібної структури виношувалась в університеті давно. Цьогоріч завдяки тісній співпраці провідних науковців і професорсько%викладацького складу вишу, фінансовій та методичній підтримці німецьких і російських колег НПУ імені М. П. Драгоманова здій% снив вагомий крок в напрямку підтримки – розвитку природничих наук в Україні. Ректор вишу Віктор Андрущенко розповів присутнім про важливість такого центру і для університету як флагмана сучасної науки, і для економічного та соціального розвитку держа% ви. Процитувавши слова Президента України про майбутнє співпраці науки й виробництва, освіти та бізнесу, Віктор Петрович зауважив, що цей проект в деякій мірі виконує поставлені цілі, оскільки його поява пов’язана з роботою фірм міжнаціонального рівня. Лише завдяки чудовому тандему німецьких фахівців з фірми “PHYWE”, російських партнерів ком% панії “Резонанс” та науковців НПУ імені М. П. Драгоманова вдалося створити такий потужний Науково%методичний центр в Україні. Велику подяку за сприяння і допомогу Віктор Андрущенко висловив Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Національній Академії Педагогічних наук України, закордонним колегам та запевнив гостей, що науковці НПУ намагатимуться наповнити поняття фізики ще й духовним змістом, що сприятиме розбудові людської цивілізації, а не її руйнуванню. Презентації обладнання для 22 представлених експериментів із 39, які проводи% тимуться в університеті, здійснювали закордонні колеги. Заступник директора з експорту в Східній Європі та Центральній Азії компанії “PHYWE” Інґе Берґер подякувала вишу за чудовий колектив та пророблену роботу й висловила сподівання, що тепер університет отримав нові можливості для підготовки фахівців інноваційного покоління. Прес�служба ЗАЇКА ДАРіЯ МИКОЛАїВНА, магістр Інституту інформатики. Життєве кредо: Цінуй те, що маєш, але не зупиняйся на досягнутому! ЗОРБА НАТАЛіЯ ФЕДОРіВНА, магістр Інституту соціології, психології та управління. Життєве кредо: Життя любити! Кожну мить цінити! В Ч И Т Е Л Ь – К Л Ю Ч О В А Ф І Г У РА ОБ’ЄДНАВЧИХ ПРОЦЕСІВ У С УС П І Л Ь С Т В І ВІДКРИТА ЛЕКЦІЯ СОФІ КОЦЕР 19 ТРАВНЯ в Інституті соціальної роботи та управління НПУ імені М. П. Дра% гоманова відбулась зустріч студентів та викладачів Інституту з координатором Акаде% мічних програм Кан% целярії Прем’єр%Міні% стра Ізраїлю, науковим співробітником Тель%Авівського університету, завідую% чою відділом Міжнародних зв’язків Відкритого універси% тету Ізраїлю Софі Коцер. Пані Софі презентувала відкри% ту лекцію на тему “Тенденції розвитку системи вищої освіти в Ізраїлі. Реалії та перспективи”. Співорганізато% ром зустрічі виступив Ізраїльський культурний центр на чолі з Другим Секретарем Посольства Ізраїль в Україні Юлією Дор. НЕЩОДАВНО у складі делегації ректорів провідних університетів України Віктор Андрущенко – ректор НПУ імені М. П. Драгоманова – взяв участь у роботі Міжнародного науково%практичного саміту “Плат% форма “Діалог Євразії”, де виступив із доповіддю “Проблеми підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття”. “Вчитель, – підкреслив Віктор Петрович, – є ключовою фігурою, про� відним суб’єктом об’єднавчих процесів саме тому, що він готує до життя нові покоління, формує їх світогляд, ціннісні орієнтації. Підготовка нового вчителя в країнах європейського про� стору має здійснюватися на плат� формі єдиної шкали цінностей. Про� відними з них є: толерантність, миро� любство, екологічна безпека, дотри� мання прав людини, солідарність”. Фестиваль КОЛИ ЧИСТА НОТА СПЛЕТЕТЬСЯ МЕРЕЖКОЮ ІЗ ПОЧУТТЯМ… КАСЬЯН МАРИНА ВіКТОРіВНА, магістр Інституту корекційної педагогіки та психології. Життєве кредо: Йди шляхом незнаної стежки, розум пізнає нове! КОВАЛЕНКО КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Фізико� математичного інституту. Життєве кредо: Жодне бажання не з’являється в нас окремо від тієї сили, з якою можна його реалізувати! КОСТЮКЕВИЧ НАДіЯ ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Інституту педагогіки і психології. Життєве кредо: Життя це – рух. Для мене – це рух вперед. Я ніколи не зупиняюсь на досягнутому і завжди прагну кращого. Роблю максимум добрих справ на тому місці, якого я досягла завдяки долі! 2 ДРУГИЙ РІК поспіль Київ сколихує хвиля майстерного хорового співу. Цими днями за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства культури та туризму України, Національного заслуженого академічного хору імені Г. Верьовки та Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова відбувається ІІ Всеукраїнський фестиваль%конкурс хорового мистецтва. Організатори свята цьо% горіч присвятили його 20%річчю незалежності України. Відкрив урочистий захід ректор НПУ імені М. П. Дра% гоманова Віктор Андрущенко словами глибокої подяки всім мистецьким хоровим колекти% вам, що зголосилися взяти участь у конкурсі, та всім, хто підтримав ініціативу універ% ситету щодо такого заходу. “У теперішній кризовий період в першу чергу педагогіч� ні університети, творчі колек� тиви покликані будити в насе� лення позитивні людські почуття, підтримувати світлу атмосферу суспіль� ства. Чи не найкраще це вдається через пісню. Адже пісня – особлива властивість людини, – переконаний Віктор Петрович, – вона дарує крила. А людина, окри� лена піснею, – це добра, культурно багата особи� стість. Народна ж пісня – осмислення духовної історії нації”. Ректор нагадав присутнім добрі постулати наших прадідів, які все своє життя пов’язували зі співом. Сучасність, на превеликий жаль, чомусь зовсім забула батьківські заповіти, і тепер в українських селах рідко, та й то лише з вуст бабусь, можна почути народну пісню. Місія педагогічного університету, що готує висококваліфікованого вчителя, – створити духовне середовище, в якому буде формува% тися гармонійно розвинена особистість. Лише завдяки такому вчителю заспіває школа, а отже, заспіває суспільство. Віктор Петрович зауважив: “Подібні заходи сприяють появі в музичній культурі та освіті когорти прекрасних діячів, які достойно про� славлятимуть наше національне українське мистецтво”. У фестивалі%конкурсі взяли участь 12 хорових колективів вищих навчальних закладів із багатьох куточків України, які радували слухачів вокальними композиціями українських народ% них пісень та шедеврів світової музики. Незважаючи на достойну конкуренцію, високоповажне журі конкурсу на чолі з Героєм України, народним артистом Анатолі% єм Авдієвським визначило найкращих. Гран%прі Фестивалю та звання лауреата виборов хор регентів Інституту мистецтв Націо% нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Дипломами першого ступеня конкурсу нагороджені акаде% мічний студентський хор Інституту мистецтв Волинського націо% нального університету імені Лесі Українки та молодіжний хор “Світич” Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Дипломи другого ступеня отримали студентська хорова капела “Освіта” Інституту мистецтв Тернопільського національ% ного педагогічного університету імені Володимира Гна% тюка, народна хорова капела “Gaudeamus” Дрогобицько% го державного педагогічного університету імені Івана Стефаника та народний камерний хор “Ювента” Харків% ського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Почесне третє місце посіли народний художній колектив “Бревіс” Інституту мистецтв Київського уні% верситету імені Бориса Грінченка, мішана хорова капела Мелітопольського державного педагогічного університе% ту імені Богдана Хмельницького, народна академічна хорова капела Сумського дер% жавного педагогічного універси% тету імені А. С. Макаренка. Дипломом “Глядацьких сим% патій” був нагороджений фоль% клорний ансамбль української пісні “Ватра” Мінського гро% мадського об’єднання українців “Заповіт”. Вручаючи нагороди, голова журі Анатолій Авдієвський висловився про пісню словами видатного світового філософа Григорія Сковороди: “Трава без душі – сіно, дерево без душі – дрова, людина без душі – то є мрець. Тож яку треба мати могутню силу, щоб вселитись в душу людини і зробити народ безсмертним”. А ще Анатолій Тимофійович поба% жав учасникам і гостям фестивалю завжди дотримуватись посту% лату великого мислителя Софокла, не дарма ж у Древній Греції освіченою вважали людину, яка співала в хорі. Надзвичайне свято для всіх киян та гостей міста переможці ІІ Всеукраїнського фестивалю%конкурсу хорового співу подару% вали на Співочому полі, де пройшов заключний концерт “Пісня над Дніпром”. Яскраві вишиванки, народні убрання, бездоганно чисті голоси та щирий душевний настрій Співоче поле ще довго не зможе забути. Людмила КУХ, прес�служба університету ЧЕРВЕНЬ 2011 �ЧЕРВЕНЬ 2011 3 �ІСТОРІЯ УНІВЕРСИТЕТУ В БІОБІБЛІОГРАФІЯХ Н. І. ТАРАСОВА, Наукова бібліотека НПУ імені М. П. Драгоманова БІОБІБЛІОГРАФІЯ – один із відомих в історії розвитку бібліотечної справи і дуже розповсюджений у суча% сній діяльності наукових бібліотек вид бібліографії. “Вже сам термін дово% дить, – відзначає дослідник біобібліо% графії О. Яценко, – що йдеться про спо% лучення біографічних і бібліографіч% них відомостей. Біобібліографія об’єд% нує все, що пов’язано в літературі з життям і діяльністю окремих осіб та працею цілих професійних колективів. Від її максимальної повноти залежить об’єктивність наукових висновків і передбачень. Пріоритет біобібліографії в науковому дослідженні очевидний: центральною фігурою будь%якого нау% кового процесу є людина, її творчі над% бання”. У біобібліографії поєднуються детальні біографічні відомості про суб’єкт бібліографування і персональна бібліографія. На думку Г. А. Мельни% чук, “біобібліографія – це, по суті, інте% лектуальна візитівка людини чи то праць, створених ним самим або напи% саних про нього. За допомогою біобі% бліографічного покажчика можна не тільки легко зорієнтуватися у працях тієї чи іншої персони, але й простежити зміни творчих пріоритетів автора у різні роки”. Вчений університету – постать, яка яскраво представлена в цьому особли% вому виді науково%бібліографічної про% дукції. Покажчики мають велику інформаційну цінність, а саме: акуму� люють і зберігають відомості про твор% чість педагогічних кадрів, життя яких тісно пов’язане з навчальним закладом. Видання мають конкретні біографічні дані про науково%педагогічну і гро% мадську діяльність певної особи науко% вого колективу, а також бібліографічну інформацію про її твори – персональ% ний внесок у розвиток науки. Підготовка покажчиків є одним з напрямків діяльності інформаційно%бі% бліографічної служби Наукової бібліо% теки університету. Серед них – бібліо% графічні покажчики друкованих праць співробітників НПУ імені М. П. Драго% манова, які хронологічно охоплюють матеріал з 1944 р. до 2007 р. У 1997 р. було підготовлено перший персональ% ний біобібліографічний покажчик, присвячений ювілею ректора універси% тету. Він мав назву “Академік АПН Укра� їни Микола Іванович Шкіль” [укл. бібліо� графії: Н. І. Тарасова; НПУ ім. М. П. Дра� гоманова. – К., 1997. – 50 с.; у 2002 і 2007 р. підготовлені доповнені видання]. 4 Наукові інтереси професора М. Шкіля пов’язані з розробками аси% мптотичних методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. За його підручниками навчаються бага% то поколінь студентів%математиків уні% верситету. Дослідження і книги вчено% го відзначені премією НАН України імені академіка М. М. Крилова, Дер% жавною премією в галузі науки і техні% ки України за 1996 р., та іншими наго% родами. У його науковому доробку близько 400 наукових праць, серед яких 10 монографій, 22 підручника. Змістов% ні науково%документальні нариси про педагогічну і громадську діяльність академіка М. Шкіля написали письмен% ники Д. Санжаревський, Г. Булах, про% фесор Г. Волинка, його колеги%матема% тики. У покажчику також зібрані авто% біографічні повісті самого автора. У розділі “Життя у світлинах” – серія кольорових фотографій, які відобража% ють всі етапи життєвого шляху науков% ця. Завершальним є розділ публікацій про М. Шкіля. Біобібліографічне видання зацікавило багатьох науковців. Підготовлено вже понад двадцять покажчиків заснованої серії “Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова” про персоналії, життя і діяльність яких тісно пов’язані з історією університету. Традиційно покажчик цього жанру будується упорядниками за певними законами: це біографічний, фактографіч% ний та бібліографічний блоки. Тобто в ньому обов’язково присутні: нарис або нариси життя й науково%педагогічної діяльності, основні дати життєвого шляху персони і, головне, хронологіч% ний покажчик наукових праць науковця. В електронній версії персоналії перш за все створюється низка підпо% рядкованих баз даних (нариси, худож% ня автобіографія, покажчик праць вче% ного, покажчик праць його учнів – нау% кова школа, список відгуків на його праці, література про життя і творчість, інтерв’ю, цитати з його праць, виступи, зустрічі тощо). “Інтегрування жанро% вих елементів [у покажчику] може нагадувати мозаїчне полотно, де залеж% но від правильності і доцільності підбо% ру кожного елемента створюється цілі% сна картина. Повинні бути заздалегідь продумані роль і функція кожного еле% мента, які надаватимуть посібнику належного спрямування і гармонійно% сті”, – вважає М. Кривенко. Прикладом доцільності застосування різних еле% ментів жанру біобібліографії, присвя% ченої профе%сорам університету, є такі примірники, як “Професор Богдан Іва% нович Андрусишин” [укл. Г. Б. Білозьо% рова. – К. : НПУ, 2009. – 123 с.], “Про% фесор Степан Пилипович Бевзенко” [упоряд. П. Ю. Грищенко. – К., 1999. – 91 с.], “Академік Хропко Петро Панасо% вич” [упоряд. С. С. Кіраль, А. Б. Гуляк. – К., 1999. – 65 с.], “Євгенія Федорівна Соботович” [упоряд. Л. О. Пономарен% ко. – К., 2005. – 37 с.], “Член%кореспон% дент НАН України Олександр Петро% вич Реєнт” [уклад. Н. І. Тарасова, Г. І. Германчук. – К., 2005. – 89 с.], “Микола Іванович Шут” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К., 2006. – 66 с.]. Склад і структура покажчика фор% мується відповідно до усієї сукупності матеріалу з урахуванням загальної нау% ково%обґрунтованої методики складан% ня бібліографічного покажчика. Зібра% ний укладачем масив інформації ретель% но аналізується й обробляється. Опрацьовують матеріал, використовую% чи інформаційні технології, а саме – можливості електронних баз даних Нау% кової бібліотеки (елемент “Працює в даній організації”), щорічні звітні спи% ски публікацій кафедри, особисті кон% такти з персоною – об’єктом посібника. Використовуються також біографіч% ні та біобібліографічні словники й довід% кові видання як на оптично%магнітних носіях, так і на паперовій основі. Єди% ною структурою поєднані підготовлені у відділі покажчики про відомих науков% ців університету: Ганну Олександрівну Козачук, Олексія Григоровича Мороза, Володимира Петровича Сергієнка, Вік� тора Костянтиновича Сидоренка, Василя Михайловича Бровдія, Віктора Олексійовича Жадька, Івана Борисовича Чорного, Григорія Івановича Волинку. У цих покажчиках використана традицій% на структура: біографічний нарис, основні дати життя та діяльності, хроно% логічний перелік праць, література про нього, допоміжні покажчики. Основна увага біографічного нарису спрямована на відображення найбільш важливих і цікавих моментів із життя вченого, його шлях до освіти і навчання, професійне становлення, педагогічну і громадську діяльність. Розділ, що висвітлює основні дати життя та діяльності персони, готується за даними особистої справи відділу кадрів, даних енциклопедій, біографіч% них довідників і словників, звітів й інших джерел та подається у хроноло% гічному вигляді. Розділ “Література про вченого” включає книги, біо% та бібліографічні покажчики, статті, інформаційні матері% али про життя, наукову, науково%органі% заційну, педагогічну та громадську діяльність вченого. Розташування мате% ріалу подається в хронологічному порядку (література іноземними мовами подається в кінці року). Друковані праці діяча окреслюються хронологічними і тематичними рамка% ми. Хронологічні – це праці від першої публікації до публікацій року підготов% ки покажчика. Тематичні – найбільш повне виявлення надрукованих вченим праць: без територіальних, мовних, видових обмежень. При безпосередньо% му контакті з вченим основним джере% лом для повного переліку його друкова% них праць є список праць науковця (або з особистої справи, або зі звітів у науко% вому відділі), БД Наукової бібліотеки, каталоги і картотеки, прикнижна і при% статейна бібліографія у працях вченого, персональний та університетський сайти. Бібліографічні записи перевіря% ються de visu, оформляються за відпо% відним державним стандартом, розташо% вуються в хронологічному порядку – рік видання, а в межах року використову% ється алфавітний перелік видань. Таке відображення матеріалу дає можливість простежити динаміку розвитку наукової думки вченого. У хронологічному лан% цюгу найбільш повно розкриваються різні види видань автора: книги, статті, тези, рецензії, архівні та неопубліковані матеріали, електронні продукти, депоно% вані рукописи, патенти тощо. У підгото% влених Науковою бібліотекою покажчи% ках – “Професор Марія Яківна Плющ” [упоряд. Н. І. Тарасова; Г. О. Козачук “% М. Я. Плющ: нарис життя і науково%пе% дагогічної діяльності”, с. 4%9. – К., 2005. – 32 с.], “Віктор Петрович Андрущенко” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К. : НПУ, 2009. – 121 с.], “Професор Олег Семено% вич Падалка” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К. : НПУ, 2009. – 30 с.], “Професор Олег Семенович Падалка” [упоряд. Н. І. Та% расова. – К. : НПУ, 2009. – 30 с.], “Про% фесор Людмила Петрівна Вовк” [упо% ряд. Н. І. Тарасова. –К. : НПУ, 2008. – 25 с.], “Академік АПН України, заслуже% ний професор університету Любов Іва% нівна Мацько” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К. : НПУ, 2008. – 62 с.], “Алла Йосипів% на Капська” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К., 2010. – 127 с.], “Володимир Павло% вич Бех” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К., 2010. – 77 с.] – було обрано іншу схему, а саме – додатково подані переліки видів документів: монографії, підручники і навчальні посібники, енциклопедії, словники, довідники, методичні реко% мендації, програми, концепції, дисерта% ції, автореферати. У довідковому апара% ті біобібліографічного покажчика – передмова або коротка анотація, де подаються відомості про певного діяча, цільове та читацьке призначення покаж% чика, структура посібника; допоміжні покажчики – іменний покажчик (співав% торів, редакторів, рецензентів тощо), алфавітний покажчик (заголовків праць). Допоміжні покажчики мають посилання до порядкового номера запи% су в хронологічному переліку друкова% них праць вченого. Завдяки їм полегшу% ється пошук інформації, та є можливість різноаспектно осягнути доробок об’єкта персоналії. Біобібліографічні посібники нале% жать до одного з найцікавіших інформа% тивних різновидів історико%наукових видань, які, як і всі інші види бібліогра% фічних покажчиків, забезпечують інте% лектуальний доступ до джерел знань. Вони є матеріалом для поглибленого вивчення наукової творчості вченого університету, його світогляду, динаміки формування досліджень в обраній ним галузі знань, його наукового оточення, доби, що впливала на розвиток і діяль% ність особистості. Цей жанр бібліографічного видан% ня – безцінне джерело вивчення історії університетської науки й особи науков% ця, існування старих наукових шкіл та виникнення і функціонування нових. Головне – в них, крім максимально пов% ного переліку друкованих праць вчено% го, окреслено факти його життя, науко% во%педагогічної і громадської діяльності, що дає можливість науковій молоді вчи% тись і наслідувати творчий досвід вче% них минулого та продовжувати багаті наукові традиції педагогічного універ% ситету. ЧЕРВЕНЬ 2011 �Нові формати Кращі випускники 2011 ПРОТЯГОМ ТИЖНЯ, ТИЖНЯ ПСИХОЛОГІЇ З 11 по 15 квітня 2011 р. в Інституті соціології, психології та управління було проведено “Тиждень психології”, протягом якого на студентів, викладачів та гостей інституту чекало понад 20 різноманітних заходів психологічного спрямування. Як розповіла координатор проекту, доцент кафедри теоретичної та консультативної психології Юлія Алексєєва, масштабний проект почався з ідеї провести майстер%клас для сту% дентів%психологів на тему психологічного консультування. Цією задумкою вона поділилася з колегами, які одразу почали долучатись зі своїми цікавими та корисними порадами. Так за декілька тижнів до проекту вже були залучені всі викладачі кафедри, кожен з яких проводив окремий захід. Таким чином, у рамках “Тижня психології” відбулися: майстер%класи “Специфіка діяль% ності психолога в школі”, “Особливості роботи психолога в дошкільному закладі” та “Психо% логія у соціальній роботі”; тренінги “Робота психолога з підлітками з девіантною поведінкою”, “Розвиток навичок психолога%консультанта” та “Арт%терапія у діяльності психолога”; дебати “Самореалізація і конкурентна спроможність майбутніх фахівців”; психологічний брейн%ринг, конкурси тематичних стінгазет “Я психолог” та “Психологія у моєму житті”, конкурс літературних есе “Людські цінності”, мозковий штурм “Пошук шляхів розвитку професійних і особистісних якостей практичного психолога”, перегляд та психологічний аналіз кінофільмів, зустріч з головним редактором газети “Психолог” Т. Шаповал. Результатами “Тижня психології” були задоволені й організатори, і студенти, і адміністрація інституту. На засідані кафедри теоретичної та консультативної психології було приняте рішення зробити проведення “Тижня” новою, щорічною традицією. Тож чекайте у наступному році оновлений та ще більший “II Тиждень психології” в Інституті соціології, психології та управління. МАРАНДИ ОЛЬГА ІВАНіВНА, магістр Інституту мистецтв. Життєве кредо: Єдність у меті, свобода у творчості, всьому – любов! МИХАЙЛОВА ТЕТЯНА МИХАЙЛіВНА, магістр Інституту іноземної філології. Життєве кредо: Життя – це мрія. Здійсни її! Олександр РАВЧЕВ Т А Н Ц І З В И К Л А Д А Ч А М И ЕНЕРГІЙНІСТЬ та яскравість, продемонстрували учасни� ки шоу�концерту “Танці з викладачами”, яким уже другий рік поспіль нас радує Студентська рада університету. Учасниками конкурсу стали: Антон Дробович (Інститут філософської освіти і науки) та Катери% на Яніогло (Інститут полі% тології та права), Олек% сандр Козинець та Окса% на Коваленко (Інститут корекційної педагогіки та психології), Яніна Бут� ченко та Станіслав Долго� полов (Інститут іноземної філології), Юлія Крись та Олексій Мороз (Інсти% тут мистецтв). Розпочала захід неперевершеним танцем Оксана Петулько – чем% піонка світу з художньої гімнастики, яка виступає у складі національної збірної та брала участь в Олімпіаді в Пекіні. Художні номери проде% монстрували студент з КНУКіМу, який приїхав підтримати своїх друзів та запальні дівчата з Вісконського міжнародного уні% верситету (США) України. Сам конкурс розпочався запальною румбою від Юлії та Олексія, з Інституту мистецтв. Вони виступали поза конкурсом, адже змагатися професіоналам з аматорами було б несправедли% во. Загальна ж підготовка учасників була досить непоганою, години репетицій з хореографами далися взнаки. Родзинкою всіх виступів стала їх театралізованість. Пари не просто танцювали, але й демонстрували своєрідні міні%історії з великою кількістю учасників та декорацій. Оцінювали майстерність танцю та яскравість номеру голова журі Оксана Петулько, чемпіонка України з латиноамерикансь% кої програми Софія Дзюба, директор Центру культури та мистецтв НПУ Ірина Савченко, керівник танцювальної студії Jamm Анастасія Ваганова, заступник голови студентської ради НПУ Дмитро Стретович та головний редактор газети “Педаго% гічні кадри” Сергій Руса� ков. Глядачі могли підтри% мати пару, яка їм сподоба% лася, за допомогою смс%го% лосування. Ведучі свята Ігнат Попов та Ольга Депутат оголосили переможців. Ними стали представники Інституту іноземної філо% логії Яніна Бутченко та Станіслав Долгополов, які виграли сертифікат на танці від танцювальної студії Jamm. “Танці з викладачами” цьогорік були особливо захоплюючими. Заклика% ємо всіх студентів і викла% дачів, у наступному році долучитися до проекту та разом створити незабутнє шоу! Ольга ГОНЧАР, Катерина КУЩІЕНКО Фото Ірини МОРОЗ ДЖЕРЕЛА НЕВИЧЕРПНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЗАГАЛЬНОВІДОМО, що дисертації – це оперативне джерело наукової інформації, яке не підлягає публікації. Вони зберігаються на правах рукописів, не вилучаються з фонду і не передаються у користу% вання через міжбібліотечний абонемент. Роль дисертацій полягає в збе% реженні й розвитку наукового потенціалу суспільства. Дисертаційний фонд Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драго% манова (тоді ще КДПІ імені О. М. Горького) був започаткований 1 червня 1948 р. Саме цього дня зроблено перший запис у книзі інвен% тарного обліку надходження дисертацій до бібліотеки. Першими повоєнними кандидатами наук стали М. Жовтобрюх, А. Медушев% ський, за підручниками яких навчалося потім не одне покоління філо% логів%україністів; Т. Бугайко – в майбутньому фундатор методики викладання української літератури; Д. Косарик – пізніше відомий літе% ратурознавець, член Спілки письменників України. Зацікавленість дисертаційним фондом і авторефератами дисерта% цій завжди була високою, оскільки такі матеріали допомагають аспі% рантам, пошукачам, науковцям визначити рівень розкриття теми, її наукове й практичне значення, що вкрай необхідно при виборі науково% го напрямку свого кандидатського або докторського дослідження. Останнім часом із фондом дисертацій та авторефератів дисертацій активно працюють студенти старших курсів університету при підготов% ці курсових, дипломних і магістерських робіт. Досить часто користувачами фонду є науковці Національної Ака% демії педагогічних наук України, Національної Академії внутрішніх справ України, викладачі та аспіранти вищих навчальних закладів України, Білорусії, Польщі, Росії. Фонд дисертацій та авторефератів дисертацій постійно поповню% ється. Вчена рада університету значно розширила перелік спеціально% стей, за якими проводиться захист кандидатських і докторських дисер% тацій. Так до бібліотеки надійшли дисертації з філософських наук: соціальної філософії та філософії історії, філософської антропології, філософії культури; політичних наук. Особливо активно збагачується фонд дисертаціями та авторефератами з філософії освіти, теорії та методики навчання окремих галузей знань, психолого%педагогічних наук. За 2010 рік бібліотека отримала з наукової частини 206 дисертацій та 470 авторефератів. Сьогодні фонд налічує 3019 дисертацій та 8514 авторефератів. Аналіз видачі дисертаційного фонду, проведений у 2010 р., пока% ЧЕРВЕНЬ 2011 зав, що читачами бібліотеки було використано понад 600 дисертацій. Особливий інтерес викликають роботи психолого%педагогічної темати% ки, над якими працювали науковці нашого університету в 40%60%х р. Враховуючи зростаючий інтерес до дисертаційного фонду та фонду авторефератів, методична рада наукової бібліотеки за ініціативи директора Л. Савенкової ухвалила рішення про виокремлення фонду та створення спеціалізованого читального залу дисертацій, авторефера% тів дисертацій і рідкісних видань. Цей читальний зал та фонд були організовані у добудованому при% міщенні, наданому бібліотеці за сприянням ректора університету В. Андрущенка і проректора з економічних питань О. Падалки. Після переобліку дисертації та автореферати були перенесені з під% вального приміщення у затишні сховища нового читального залу. Це дало можливість суттєво скоротити шлях наукових матеріалів від полиці до читача. До послуг користувачів у новому залі знаходиться довідково%бі% бліографічний апарат: карткові алфавітні та систематичні каталоги дисертацій, авторефератів дисертацій, електронний каталог. Завдяки мережі Інтернет з будь%якого читального залу бібліотеки можна поз% найомитися з каталогами дисертацій і авторефератів дисертацій як нау% кової бібліотеки нашого університету, так і інших бібліотек України та світу. Наукова бібліотека України імені В. І. Вернадського також пред% ставляє повнотекстову базу авторефератів дисертацій, захищених в Україні. Безпосередньо в читальному залі користувачі нашої бібліотеки мають можливість зробити ксерокопію автореферату і працювати з нею вдома. З метою чіткої організації роботи бібліотечних працівників нового читального залу розроблено “Положення про читальний зал рідкісних видань та рукописів”. Працівники бібліотеки постійно дбають про те, щоб робота в читальному залі з дисертаційним фондом і фондом авторефератів була якісною, дієвою та продуктивною. Адже сучасним науковцям необхід% но порівняти дослідження минулих років із сьогоденням, поглибити розроблені теми, віднайти нові раціональні зерна наукових теорій. ПАТЄЄВА ВіТА ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Інституту природничо� географічної освіти та екології. Життєве кредо: Упевненість у собі – основа для того, щоб радіти життю і мати силу діяти! РОГАЛЬСЬКА ОЛЕНА РОМАНіВНА, магістр Вечірнього факультету Життєве кредо: Время – движущееся подобие вечности (Платон). Остановись и подумай, все ли верно в твоей жизни! РОМАСЄВА ІРИНА ВАСИЛіВНА, магістр Інституту політології та права. Життєве кредо: Вір в себе та свої сили, і в тебе повірять усі інші! РУДАКОВА ІРИНА МИКОЛАїВНА, магістр Інституту гуманітарно� технічної освіти. Життєве кредо: Не потрібно бути важливим, важливо бути потрібним! СЕЛІВЕРСТОВА КАТЕРИНА МИХАЙЛіВНА, магістр Інституту української філології. Життєве кредо: Я згинаюсь, але не зломлюсь! О. МІРОШНИКОВА, Л. СТЕБЛИНА Наукова бібліотека НПУ імені М. П. Драгоманова 5 �Почесний гість Кращі випускники 2011 ТУРЕНКО ВіТАЛіЙ ЕДУАРДОВИч, магістр Інституту філософської освіти та науки. Життєве кредо: Любити – значить сподіватися та вірити! ФІГОЛЬ ЮЛіЯ СТЕПАНіВНА, магістр Інституту соціальної роботи та управління. Життєве кредо: Я люблю життя, бо ще стільки багато невідомого… (Лаурін Хіл) ХОМЕНКО ВіКТОРіЯ ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Інституту фізичної культури та спорту. Життєве кредо: Не все, що падає на розум, має до нього відношення! “МИ ПОВИННІ НЕ НАВЧАТИ, А СЛУЖИТИ ВЧИТЕЛЬСЬКІЙ ПРОФЕСІЇ” Мистецтво – саме життя, і воно безсмертне. О. Уальд КІНО ЗАНУРЮЄ нас в іншу епоху, тим самим запобігаючи моральному перевантаженню буднів. Людині інколи хочеться побувати у двох місцях одночасно. На мою думку, якраз таке бажання втілюється у кіно. Адже фізично ми сидимо у глядацькій залі, а психологічно перебу% ваємо поза екраном, співпереживаючи улюбленим героям. Повіривши у реальність зображувано% го, маємо змогу долучитись до чогось вічного, отримати естетичне задоволення та відчути атмо% сферу поєднання затишку, тепла й очікування, коли з’являється перший кадр. Студенти знають, що це можна відчути, коли проходять засідання кінолекторію “Синема” Центру культури та мистецтв, які веде доцент кафедри української літератури Тетяна Блєдних. 17 травня відбулася зустріч із народним артистом України Володимиром Талашком. Відомий актор, один із організаторів Фонду Леоніда Бикова, фестивалю “Старі фільми про головне”, веду% чий телепрограм “Польова пошта пам’яті”, “Будемо жити” охоче спілкувався зі студентами. Його акторський доробок налічує кілька десятків фільмів, серед яких найбільш відомі є “Коли людина посміхнулась”, “У бій ідуть одні “старики””, “Біле коло”, “Капітан Немо”. Насамперед як актор, Володимир Дмитрович поділився досвідом, здо% бутим на цій творчій ниві. З великим захопленням говорив про театр та зга% дував безсмертного режисера Леоніда Бикова. Гість полонив усіх своєю енергетикою, харизмою та почуттям гумору. Варто зауважити, що Володимир Талашко працює художнім керівни% ком курсу в Київському національному університеті театру, кіно і телеба% чення імені І. Карпенка%Карого. “Ми повинні не навчати, а служити вчи� тельській професії”, – зазначив гість. Під час зустрічі директор Інституту політології та права, професор Б. І. Андрусишин урочисто нагородив Володимира Талашка Золотою медаллю імені Михайла Петровича Драгоманова. Зустріч завершилася переглядом фільму “У бій ідуть одні “старики””, в якому Володимир Талашко зіграв роль лейтенанта Скворцова. Ця картина принесла актору славу та визнання, унаочнила один із афо% ризмів режисера цього фільму Леоніда Бикова: “На війні все чорне, навіть кохання, на війні червона лише кров”. Під час перегляду присутні то усміхались, то плакали. Перемоги, поразки, кохання, братерство, відданість, муж% ність, відчайдушність та людяність нікого не залишили бай% дужим. Незважаючи на всю трагічність подій, ескадрилья капітана Титаренка стала “такою, що співає”, адже музика безсмертна. “Будемо жити”, – як сказав лейтенант Сквор% цов. Після спілкування з Володимиром Дмитровичем з’яв% ляється бажання творити, плідно працювати, впевнено досягати мети і при цьому усміхатися життю. Вікторія ОСИПОВА ПРО СТРАТЕГІЧНІСТЬ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ 7 КВІТНЯ 2011 р. було оприлюднено щорічне послання Президента України до Верхов% ної Ради України. У підрозділі “Ініціативи держави” розділу ІІ “Гуманітарний розвиток суспіль% ства”, зокрема передбачається “забезпечення викладання з Віталій вересня 2011 року у вищих нав% ХРОМЕЦЬ, чальних закладах усіх форм влас% доцент кафедри ності академічного релігієзнав% культурології ства як нормативної філософсь% кої дисципліни, а у середній школі – порівняльної історії релігій”. У зв’язку з цим хотілося б нагадати читачам, що пред% мет “Релігієзнавство” було вилучено з переліку норматив% них дисциплін ВНЗ України згідно з Наказом МОН № 101 від 10. 02. 2010 року “Про структуру освітньо%про% фесійних програм та навчальних планів підготовки бакала% врів”. Крім релігієзнавства були вилучені (як обов’язкові дисципліни) й деякі інші предмети соціогуманітарного профілю. Не оминули ці процеси і наш університет. Релігієзнав% ство читалося в НПУ імені М. П. Драгоманова фактично в усіх інститутах. Частіш за все цю дисципліну викладали на 3 курсі обсягом у два кредити. У 2011 / 2012 н. р. курс “Релігієзнавсто” залишився у повному обсязі в 7 інститу% тах. У 2 інститутах предмет розташовується у навчальному плані у одному рядку (через кому) з іншими дисципліна% ми; в 1 інституті – лише на одній спеціальності; в 4 інших – повністю відсутнє Серед фахівців побутує досить широке обговорення цього питання, адже крім суто утилітарного аспекту – зменшення кількості годин, що повинно призвести до сут% тєвого скорочення штату на кафедрах, які забезпечували викладання цих дисциплін, – також існувала думка про безглуздість скорочення курсу “Релігієзнавство” у полі% Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 6 конфесійній країні. Введення предмету в перелік дисци% плін за вибором (а якщо бути чесними: це вибір без вибо% ру) може бути “міною уповільненої дії”, що згодом “підір% ве” релігійну безпеку України. Досвід викладання цього курсу у непрофільних інститутах нашого університету дозволяє мені стверджувати, що більшістю студентів цей курс сприймається із зацікавленістю (звичайно, можна поставити питання, а чому держава повинна витрачати кошти на “зацікавленість”). Це дозволяє здійснювати корекцію світоглядних орієнтирів студентської молоді, оскільки у процесі викладання цього курсу студент поз% бавляється величезної кількості стереотипів, особливо, що стосується мусульман і юдеїв. Велика кількість помилко% вих тверджень спудеї висловлюють навіть відносно право% слав’я! Одна зі студен%ток, яка назвала себе православною, на моє запитання, а чи знає вона, що таке таїнство прича% стя, відповіла, що це обряд для маленьких дітей. І таких прикладів можна наводити безліч... Добре, якби ми мали справу з одною простою необіз% наністю подробиць духовного життя релігійних спільнот, але нерідко буває, що недостовірна інформація стає причи% ною конфлікту. Коли, наприклад, поширюється думка про агресивність ісламу, у пересічної людини виникає ставлен% ня до мусульманина як до терориста%фанатика. Нам не потрібно далеко ходити, взяти хоча б Крим: релігійний чинник у міжетнічному конфлікті між слов’янським насе% ленням та кримськими татарами з кожним роком посилю% ється. Релігія стає маркером у протиставленні “свій” – “% чужий”. І тому, хай навіть коштом держави, студенти повинні отримувати об’єктивну інформацію про основні релігії, позбавлятися упереджень та стереотипів. Окрім того, дуже важливо майбутньому педагогу бути озброєним адекватною інформацією з релігієзнавства, щоб нікого не образити в класі чи студентській аудиторії, де присутні діти та молодь різних конфесій. Звичайно, в курсі релігієзнавства повинна бути посиле% на частина, де йдеться про релігійне життя саме в Україні, а Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua окрема лекція має стосуватися сучасного стану релігійних процесів в державі. Повернення предмету “Релігієзнавство” у норматив навчальних планів українських вишів насправді відповідає стратегічним пріоритетам нашої країни. Ще одна ініціатива Президента була досить неочікува% ною, але неочікуваною у позитивному плані. Я маю на увазі пропозицію введення у загальноосвітні школи курсу “Порівняльна історія релігій”. Це дозволить надати до молоді всієї України збалансовану і достовірну інформа% цію про основні релігії світу; показати у порівняльному зрізі спільні та відмінні риси релігій та допоможе знизити тотальну релігійну неосвіченість. Також на більш глибоко% му рівні, зможе бути сприйнята всесвітня історія та історія України, особливо в аналізі тих історичних періодів, коли роль релігії була домінуюча, взяти хоча б епоху середньо% віччя. У той же час знання, отримані з курсу порівняльної історії релігії, дадуть ключ до кращого розуміння таких предметів, як, зарубіжна та українська література. Адже багато літературних творів адекватно можна сприймати, лише знаючи релігійний світогляд письменника. Біль% шість творів Ф. Достоєвського взагалі не можливо пра% вильно оцінити, не знаючі досить ґрунтовно православної традиції. Ну і звичайно, ми повторимо аргумент, який ми висловлювали вище: цей курс повинен допомогти усунути упередження і стереотипи відносно релігій, а найголовні% ше – щодо носіїв цих релігійних традицій, тому що у класі можуть навчатися (а часто так і буває), представники різ% них конфесій. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що повер% нення курсу “Релігієзнавство” у норматив навчальних пла% нів вишів України в цілому та нашого університету зокре% ма та введення у навчальний процес ЗОШ курсу порів% няльної історії релігій мають неабияку стратегічну важли% вість для розвитку нашої держави. Країна закладе міцний фундамент міжрелігійної та міжетнічної злагоди – якщо не в цьому, то в наступному поколінні. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЧЕРВЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1616) (червень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 6 (1616) (червень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/176 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/0c174b3feb589d1c6392693d03ce3bab.pdf cd789e7b40bf9546274f3ad240bdfafa Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 7 (1617) ВЕРЕСЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Дорогі студенти, викладачі та співробітники університету! ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ – знаковий день для всіх освітян – для тих, хто вчиться і викладає, студентів і викладачів, які ведуть молодь до Країни Знань. Сьогодні я з радістю вітаю першокурсників з початком нового навчального року. Бажаю натхнення та терпіння, адже здіймання до Знань є процесом копі+ тким і тернистим. Проте знання, отримані в нашому університеті, стануть по+ трібними вам у професійному та особистому житті. Хочу висловити вдячність всім викладачам та співробітникам університету за роботу і радий зустрічати вас після літніх відпусток із запалом в очах і готових до нових наукових та творчих звершень. А це вкрай потрібно для нашого подальшого поступу та отримання університетом статусу дослідницького. 2011 рік є знаковим для всієї країни, адже Україна святкує 20+річчя своєї Неза+лежності. Наш університет готує учителя+патріота, ми одні з перших поча+ ли викладати історію України з національних позицій і нових методологічних під+ ходів. Радий, що привносимо свій вклад у становлення та розвиток незалежної України. Також цей рік є знаковим для нашого університету, адже ми святкуємо 170 років від дня народження справжнього патріота, духовного вчителя україн+ ців, вченого – Михайла Драгоманова! З новим навчальним роком! Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО, член�кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Поповнення драгомановської родини Нагорода АНДРІЙ ДЕМИДЕНКО – ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРОФЕСОР УНІВЕРСИТЕТУ НА УРОЧИСТОМУ ЗАСІДАННІ Вченої ради університету було вручено аксесуари Заслуженого професора НПУ імені Михайла Драгоманова тому, хто, за словами ректора Віктора Андрущенка, “своєю творчістю відлунює душу народу” – поету Андрієві Демиденку. Андрій Демиденко – український поет+ пісняр, народний артист України, заслуже+ ний діяч мистецтв України, академік, про+ фесор, лауреат міжнародних премій. Автор понад 180 наукових праць, присвячених національному фольклору та проблемам ОСОБЛИВУ НАГОРОДУ від Драго� мановського університету на урочистому засіданні Вченої ради вишу отримав митець, людина, яка виховує кожним сло� вом, – Анатолій Авдієвський. Ректор уні� верситету Віктор Андрущенко назвав його “високої тональності камертоном, за яким можна звіряти і власні доробки, і власні прорахунки”. З приємним подивуванням та теплими словами висловив Анатолій Тимофійович подяку педагогічному уні� верситету: “Це велика насолода – працюва� ти з любов’ю на користь свого народу”. СТУ ДЕНТИ СПІВАЛИ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТІВ українознавства. Автор багатьох науково+ популярних статей, історичних розвідок, радіо+ і телелітературних досліджень. Андрій Петрович – творець фундаменталь+ ної документальної книги про Михайла Грушевського “Великий українець”. До то+ го ж він підготував і видав усю спадщину Михайла Грушевського, редактор і упо+ рядник “Історії України в народних думах і піснях”. Вже у восьмому класі Андрій Деми+ денко почав друкуватися у “Київській пра+ вді”. На літературний шлях юного поета благословив Андрій Малишко, коли той приніс у журнал “Дніпро” добірку своїх віршів. Малишко прочитав рукопис і сказав: “Я бачу вашу літературну стежку – вона аж дзвенить!”. Андрій Демиденко – автор текстів близько 750 пісень, серед яких “Вічний Київ”, “Батьківський поріг”, “Гуцулка+гуцулян+ ка”, “Україночка”, “Хрустальные цепи”, “Не мовчи”, “Васильки”… Пісні Андрія Демиден+ ка виконували Юрій Гуляєв, Микола Кондратюк, Йосип Кобзон, Юрій Богатиков, Алла Пугачова, Софія Ротару, Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Таїсія Повалій. Нам пощастило, адже видатний поет+пісняр працює в Драгомановському універ+ ситеті вже багато років і до того ж веде літературну студію, творчій доробок якої нещо+ давно було опубліковано в збірці “Протуберанці слова”. 20 ЧЕРВНЯ 2011 р. в Україну з офіційним візитом завітав Прези� дент Китайської народної респу� бліки. Привітати делегацію з Китаю, виступивши перед керівни� ками двох держав – Віктором Яну� ковичем та Ху Цзінтао, запропону� вали хору іноземних студентів Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова. Цей хоровий колектив, створе� ний у 2005 році в Інституті мистецтв НПУ, унікальний у своє� му роді. Адже у складі хору китайські студенти – майбутні фахівці з музичної педагогіки. Репертуар колективу насичений музичними композиціями різних епох і стилів від старовини до сучасності. Позитивний імідж Драгомановського університету, що відгукується популярністю дале� ко за межами України, зібрав у стінах вишу кращих студентів з різних країн світу, тому не випадковим є функціонування такого творчого колективу в університеті. Іноземні студенти� китайці співають українські та китайські народні пісні в оригіналі й авторських обробках, екс� периментують з композиціями та відточують власну виконавську манеру. Завдяки невтомній праці художнього керівника хору – кандидата педагогічних наук, доцента Інни Коваленко та концертмейстера Олени Іванової склад колективу щороку лише поповнюється. Студенти із зацікавленістю відвідують репетиції, а виступ перед очільниками двох держав мав для них осо� бливе значення. Після концертної програми, що включала китайські та українські народні пісні, твори сучасних китайських композиторів, керівник КНР поспілкувався з учасниками колективу, поцікавився їхнім студентським, молодіжним життям в Україні. Пан Цзінтао висловив споді� вання на майбутні дружні стосунки між двома країнами і на те, що музика як велика об’єднав� ча сила зіграє у цьому не останню роль. Ювілей Гордість універитету Першокурснику Душа формується мистецтвом Михайло Драгоманов Студенство варто берегти! стор. 2 стор. 4, 5 стор. 7 �УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РЕЙТИНГ “ДУША ФОРМУЄТЬСЯ МИСТЕЦТВОМ” 2011 РІК Президентом України Віктором Януковичем проголошено роком знань, інте+ лекту і науки. Приємно зауважити, що наш уні+ верситет гідно розпочав його здійснення. Мате+ ріали щодо надання НПУ імені М. П. Драгоманова статусу дослідницького вже розглядаються у Міністерстві, а науковці вишу продовжують невпинно працювати задля утвер+ дження підстав для цього статусу. 29 червня 2011 р. на урочистому засіданні Вченої ради університету було названо і нагоро+ джено найкращих з колективу університету, що за університетським рейтингом 2010/2011 нав+ чального ріку стали переможцями у різних номі+ націях. У номінації “Кращий викладач” дипломом І ступеня за видатні особисті наукові і навчаль� но�методичні досягнення, внесок у становлення університету як дослідницького закладу нагоро+ джено проректора з наукової роботи, завіду+ вача кафедри філософії, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка Української академії політичних наук, доктора філософських наук, професора Григорія Волинку. ЦІ СЛОВА ректора НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка стали вдалим висловлюванням до зустрічі ректорату з митцями'драгомановцями. Серед запрошених були Герой України, генеральний директор та головний диригент Націо� нального заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки Анатолій Авдієвський, народний артист України, заслужений діяч мистецтв Зеновій Корінець, Герой Укра� їни, народний артист Анатолій Паламаренко, народні артисти України Тамара Стратієнко, Андрій Демиденко, Олександр Гурець, заслужена артистка України Ольга Чубарєва, заступники прорек� тора�директора Інституту мистецтв НПУ Анатолій Болгарський та Тетяна Завадська, директор Центру культури та мистецтв Ірина Савченко, заступник директора Центру культури та мистецтв, художній керівник Народного вокального ансамблю “Купава” Євгенія Чугунова. Віктор Андрущенко вручив митцям високі нагороди вишу, але найвищим здобутком для шанованих гостей стали увага та натхнення. І студенти, і професорсько�викладацький склад, і адміністрація докладають максимум зусиль для розвитку і престижу університету. Той рівень, який зараз має Драгомановський університет, та ті традиції, що сформувалися за його багаторічну історію, – все завдяки ціле� спрямованій роботі злагодженого професійного колективу, який уже давно переймається не� лише матеріальними речами. “Наші студенти, – зауважив ректор, – не навчаючись у консерва� торіях, виборюють призові місця на міжнародних мистецьких конкурсах, натхненні високими здобутками своїх викладачів – заслужених і народних артистів України. Адже жоден інший педагогічний виш не може похвалитися такою плеядою творців. А світ лише через мистецтво здатний пропагувати віру, надію і любов”. За теплі слова від усього професорсько�викладацького складу Інституту мистецтв подя� кував його директор Анатолій Авдієвський, запевнивши присутніх, що щире слово завжди окрилює, наповнює душу просвітленням, і лише з такою душею можна виховувати Людину. Людмила КУХ, прес'служба університету Інтерв’ю АЛЬОНА БОРЯК: “Займаюся музикою все життя” У номінації “Краща кафедра” дипломом І ступеня за практичну реалізацію теоретичних засад управління та євроінтеграції в універси� теті нагороджено кафедру управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління; завідувач кафедри – перший проректор університету, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії політичних наук, доктор філософських наук, професор Володимир Бех. “Перемога нашої кафедри серед 110 кафедр університету є важливим визнанням і новим етапом у діяль� ності, – розповів у інтерв’ю газеті Воло+ димир Бех, – нещо+ давно ми випустили гарну книжку про кафедру, де підвели підсумки за сім років роботи. Вони дуже вагомі, наприклад, нашими колегами було захищено 26 кандидат� ських і докторських дисертацій, які пройшли через кафедру і нашими співробітниками захи� щені. Написано 26 теоретичних монографій за головними напрямами розбудови управління освітою. Наші два часописи – “Нова парадигма” і “Гілея” – зареєстровані у світових мережах. Ми остаточно оформили чотири науково�методичні комплекси за спеціальностями, які ведемо. Наукові статті ми не рахуємо, бо 4�5 статей за рік є нормою для науковця. Тому робота на кафедрі ведеться плідно, і оскільки Драгомановський університет поступово набу� ває статусу дослідницького, а це вже зовсім інше, нове життя, то ми до нього наполегливо готуємось. Цьогорічна перемога кафедри ще раз демонструє – ми рухаємось у вірному напрямку”. У номінації “Кращий Інститут” за значні наукові досягнення, поглиблення міжнародного співробітництва та ефективну економічну діяль� ність дипломом І ступеня та перехідним кубком нагороджено Інститут соціології, психології та управління – директор Інституту, член+ко+ респондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, про+ фесор Володимир Євтух. 2 НЕЩОДАВНО Альона Боряк привезла з італійського конкурсу молодих виконавців ІІІ премію. Альона – сту� дентка IV курсу Інститу� ту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова (кафе� дра фортепіанного виконавства та художньої культури, клас профе� сора Тетяни Завадської). Це не перша перемога піаністки. Вона була відзначена на IX Між� народному фестивалі слов’янської фортепіанної музики (Мелітополь, 2008 р. – диплом лауреата), І фестивалі диригентського мистецтва “Музична Таврія” (Херсон, 2009 р. – грамота кращого концертмейсте� ра конкурсу), IV Міжнародному конкурсі “Санкт�Петербург у дзерка� лі світової музичної культури” (Санк�Петербург, 2010 р. – І премія), Всеукраїнському фестивалі�конкурсі (Харків, 2010 р. – I премія). Студентка поділилася враженнями від змагань та Італії загалом. – Альоно, розкажіть, будь ласка, детальніше, як Ви потрапили на конкурс. Що саме це були за змагання? – Це XІV Міжнародний конкурс молодих виконавців “Pietro Argento” у місті Gioia dell colle в Італії. Завдяки великій мережі Інтер� нет ми подали заявку та потрапили до числа конкурсантів, серед яких були юнаки і дівчата з різних країн світу. Важко навіть назвати їх кіль� кість. Півроку підготовки конкурсної програми – і ось вона – Італія. У змаганнях був зазначений ліміт – до 25 хвилин. Я виконувала три твори. Така програма складається за стандартом: класична соната, п’єса, етюд і обов’язково твір українського композитора. – Відомо, що у таких конкурсах зазвичай беруть участь сту� денти консерваторій. Чи важко було змагатися з такими конкур� сантами? Рецензія – Так, тут були представлені зарубіжні консерваторії, і звичайно, це зовсім інший рівень підготовки – більш професійний та високий. Наш Драгомановський університет у першу чергу готує вчителя, тому й спрямованість навчальних дисциплін у нас педагогічна. Але натхнен� на праця наших викладачів, наставників плекає молоді таланти, робить студентів талановитими, високодуховними особистостями, інтелектуалами, допомагає їм удосконалювати виконавську майстерність. Звичайно, мріялось про перемогу, і мені дуже приємно, що мої здібності оцінили в Італії. – Які враження привезли з Італії? Напевно ж з’явилося багато нових друзів? – Враження найкращі. Особливо щодо організації самих змагань. Я вже побувала на багатьох подібних конкурсах і в Україні, і в Росії, але Італія – це щось особливе. Навіть у самому театрі, де проходив кон� курс, панувала атмосфера високої духовності та естетики. Захоплюва� ли товариські стосунки між учасниками. Кожен з нас знайшов там дуже багато друзів. Досі обмінюємося досвідом, розповідаємо один одному про різні змагання, в яких брали участь. Вдалося навіть познай� омитись з головою журі конкурсу з італійської Академії музики (м. Імала), – сподіваюсь якось потрапити до нього на майстер�клас. – Ви обрали місцем свого навчання саме педагогічний універси� тет – плануєте пов’язати своє життя з вчителюванням? Чи, можливо, в майбутньому ступите на стежку професійного музиканта? – Я займаюсь музикою все життя і хочу з нею бути й надалі. Щоб працювати вчителем, не потрібно відмовлятися від музики. Навпаки, мистецтво – невіддільна частина вчительської професії. Воно надихає, гармонійно розвиває людину. Впевнена, що музика мені лише допома� гатиме в житті. Розмовляла Людмила КУХ, прес'служба університету СЯЙВО МОЛОДОЇ ДУШІ Протуберанці слова. Поезії, проза, гумор / упорядкування В. П. Андрущенка, А. П. Демиден� ка ; [вступ. статті Віктора Андрущен� ка, Андрія Демиденка]. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 330 с. Поет – борець, що кличе вiйсько в битву I першим йде в запеклу битву сам. А. Малишко НЕЩОДАВНО відбулась презентація збірки “Протуберанці слова”, яка представляє найкращі твори однойменної літературної сту� дії Драгомановського вишу. У цьому році виповнюється 65 років діяльності літстудії, і за цей час тут розпочали творчий шлях та пов’я� зали своє життя представнику обдарованої молоді. Серед них ті, які з часом увійшли в історію як незабутні літературні генії – Андрій Малишко, Тодось Осьмачка, Олександр Корнійчук, Юрій Збанаць� кий, Павло Глазовий, Любов Забашта, Федір Маківчук, Микола Наг� нибіда, Микола Олійник, Марія Познанська, Марія Пригара, Василь Чухліб та багато інших поетів і прозаїків. “Протуберанці слова” – збірка, яку автори проекту та упорядники охрестили “одухотвореною”, передовсім це через те, що збірка здебільшого складається з поезії, яка є мистецтвом слова, виповненим енергією “аристократизму духу”, або, як пише Ліна Костенко, “Поезія – це завжди неповторність, / Якийсь безсмертний дотик до душі”. Саме поезiя здатна знаходити вiдгук у душах iнших, хвилювати або стискати кулаки. Звiсно, кожен сприймає її по�своєму, бо ми й самi всi рiзнi. Але всіх об’єднує молодість, почуття. За твердженням суча� сного поета Юрія Андруховича, “поезія – це виключно дуже молодий стан душі, це перший дотик, перше кохання”. Тому діяльність літстудії в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова є вкрай важливою і стратегічною. “Талановитих поетів у нас багато, головне – вчасно помітити”, – говорить Андрій Демиденко, керівник студії. Драгомановський університет готує Вчителя – джерело націо� нального і планетарного досвіду, народних традицій, мовної культури, естетичного сприйняття дійсності. А поезiя – це не тiльки вiршi, як дехто помилково вважає, це спосiб свiтосприйняття. “Педагогіка і мистецтво – два крила, на яких тримається наш університет. Предме� том нашої незмінної гордості є молоді митці, літературні таланти нашої Альма Матер”, – пише у вступній статті Віктор Андрущенко. Книга має два символічні розділи – “Лебедині сурми” та “У вінку історії”. До першого увійшли молоді сили літстудії з їх веснянковим драйвом. Доробок другого наснажують сповідальні твори незабутніх письменників, колишніх студійців, що стали славою та історією нашо� го Драгомановського університету і всієї України. Також слід зазначити, що видання є гордістю поліграфічного виконання нашого видавництва. Тому книжка буде гарним подарун� ком для кожного драгомановця, для всіх тих, хто цікавиться нашим університетом та мистецтвом слова. Сергій РУСАКОВ ВЕРЕСЕНЬ 2011 �ВСТУПНА КАМПАНІЯ 2011 КОЖНОГО ЛІТО двері університету відкриваються для великої кількості абітурієнтів, які подають документи та бажають потрапити на навчання до Драгомановського вишу. В той час як студенти+дра+ гомановці відпочивають на набираються сил після сесій та готуються до навчання, вчорашні школярі активно атакують приймальну комісію та роблять найважливі+ ший крок у своєму житті – обира+ ють спеціальність, з якою хочуть пов’язати своє життя. Робота приймальної комісії пройшла на високому рівні завдя+ ки керівництву університету, приймальній комісії та штабу “Абі+ турієнт”, який створений задля якісної та швидкої роботи прий+ мальної комісії в університеті, члени штабу – студенти вишу – ведуть роз’яснювальну роботу серед вступників, спілкуються з їхніми батька+ ми, консультуючи про навчання в універ+ ситеті та історію, розвиток і можливості нашого навчального закладу. Вони супроводжують абітурієнтів до пунктів прийому документів, допомагають уком+ плектувати всі потрібні папери, забезпе+ чують обрахування середніх балів ате+ статів і дипломів. Лише за кілька перших днів прийому документів до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на денну та заоч+ ну форму навчання за освітньо+кваліфікаційним рівнем “бакалавр” подано близько двох тисяч заяв. Вступників, які хочуть продовжити свою освіту за освітньо+кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” – понад чотириста, “магістр” – більше двохсот. Поглянути на роботу приймальної комісії НПУ імені М. П. Драгома+ нова та поспілкуватись зі вступниками у виш навіть завітав перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Євген Суліма. Євген Суліма безпосередньо поспілкувався зі вступниками, їхніми батьками, які схвально відгукнулися на оперативну роботу приймаль+ ної комісії. Разом з ректором Віктором Андрущенком Євген Миколайович відвідав аудиторії, де відбувається реєстрація, пересвідчився у їх належному технічному забезпеченні, поцікавився часовими рамками, протягом яких абітурієнт може подати документи для вступу, ознайомився з роботою системи “Online реє+ страція абітурієнтів – 2011”. Завдяки чіткому виконанню функцій кожного техніч+ ного секретаря, людини, причетної до приймальної комісії, під час вступної кампанії в університеті не вини+ кало черг, не було незадоволених та ображених. Саме завдяки злагодженій роботі приймальної комі+ сії ми розпочинаємо новий навчальний рік з чудовим та яскравим новим першим курсом, адже до драгоманов+ ської родини потрапляють ті, хто має покликання і гото+ вий стати Вчителем. П РА К Т И К А В З А К А Р П А Т Т І чолі з головою Василем Щурем, також директор Національного природного парку “Синевир” Мико� ла Дербак та його заступник Мирон Цюбик. Навчально�оздоровчий центр Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова розташовуватиметься у трьохповерховому примі� щенні лісництва, оснащеному всією потрібною інфраструктурою, на території Національного при� родного парку. За словами директора Інституту при� родничо�географічної освіти та екології Віталія Петровича Покася, силами університету в будинку були проведені ремонтні роботи, щоб якнайкраще облаштувати студентське життя, створити хороші умови для роботи і для відпочинку. З цього року у Межигірському районі Закарпат� ської області функціонуватиме навчально�оздоров� чий центр НПУ імені М. П. Драгоманова для прове� дення практик студентів природничих спеціально� стей. У результаті плідної роботи керівного складу вишу та дирекції Інститутів вдалося відкрити таку структуру, що розширить можливості спудеїв. Центр урочисто відкрили ректор Віктор Андру� щенко, проректор з економіки та організації нав� чально�виховної роботи Олег Падалка, директор Інституту природничо�географічної освіти та еколо� гії Віталій Покась і завідуючий кафедрою зоології Василь Бровдій. Привітно зустріли делегацію пред� ставники адміністрації Межигірського району на Людмила КУХ ЦІКАВО “КАФЕДРА – ДЖЕРЕЛО НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ” ВЕРЕСЕНЬ 2011 Українська Рада Миру в особі голови Леоніда Кравчука засвід� чує щиру повагу та висловлює вдячність ректору Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктору Андрущенку за вагомий внесок у реалізацію науково�культурного проекту “Видання творів Тараса Шевченка та статей про нього грецькою і українською мовами”, приуроченого до 150�ліття з дня смерті Тараса Шевченка, який реа� лізовано під егідою Української Ради Миру. Виступ Віктора Петровича на презентації книги про Тараса Шев� ченка грецькою мовою у Афінах приємно вразив закордонних партне� рів, адже висвітлював історичні, економічні та культурні зв’язки між двома країнами, сподівання на розширення взаємовідносин та зміцнен� ня міжнародної співпраці між Україною і світом. Прес'служба університету Нові видання ЦІ СЛОВА рек� тора Віктора Андрущенка – незаперечна істина, що узагальнює роботу колективу усіх кафедр Націо� нального педагогіч� ного університету імені Михайла Дра� гоманова. Діяль� ність кожної кафедри університету, її здобутки, досягнення, науково�методичні видання сприя� ють поступу вишу, а тому особливо важливі. Нещодавно у видавництві НПУ імені М. П. Драгоманова вийшов друком збірник “Кафедра управління та євроінтеграції”, що пре� зентує історію розвитку однойменної кафедри ВДЯЧНІСТЬ Інституту соціології, психології та управління за різними напрямами діяльності протягом 2003–2010 рр. В інформаційно�бібліографічному покажчику можна знайти опис науково�методич� ного доробку працівників, представлений за рока� ми та персоналіями, біографічні довідки, напрями діяльності, особисті життєві кредо викладачів. Кафедра управління та євроінтеграції Націо� нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, створена у 2003 р., є одні� єю з перших в Україні, що поєднує у навчально� виховній та науково�методичній роботі гумані� стичну і соціальну складові з управлінням. Не випадково ж цьогоріч кафедра отримала диплом першого ступеня у номінації “Краща кафедра” на загальноуніверситетському рейтингу за практич� ну реалізацію теоретичних засад управління та євроінтеграції. ДРАГОМАНІВКА – правопис, що поширювався в Україні наприкінці ХІХ століття. Одним з головних авторів драгоманівки в кінці 70�х років того ж століття був Михайло Драгоманов. Через це правопис і отримав таку назву. Кардинальні зміни в українському правописі підготувала київська група культурних діячів, до якої входив і знаний громадсько�політичний діяч М. Драгоманов. Вони полягали в подальшій фонетизації правопису за принципом “один звук – одна буква”. З огляду на це з алфавіту усунено букви ї, я, є, ю, ъ та щ. Вилучено кириличну й, замість якої введено латинсь� ку літеру j (очевидно, за зразком сербської орфографії), щоб за її допомогою передавати йотацію голосних, тобто писати jасла “ясла” тощо. М’якість при� голосних передавано за допомогою букви ь: синьа “синя”. М. Драгоманов, котрий 1876 р. емігрував до Швейцарії, у своїх виданнях використовував зазначену орфографію, яку згодом названо драгоманівкою. Її частково вико� ристовувано в Галичині у друкованих органах тих суспільних сил, які були прихильниками його політичних ідей. На території України у складі Російської імперії, де український правопис було заборонено, драгоманівка не мала жодного поширення. Та й теоретичне її обґрунтування ніколи не було опубліковане. Драгоманівка ґрунтується на фонемічному принципі, і кожна літера позначає лише один звук. Драгоманівка проста у використанні та легко й швидко запам’ятовується. Гарний приклад драгоманівки можна побачити на сучасній банкноті в 20 гривень, де зображено фрагмент веснянки Івана Франка біля портрету письменника. Франко також використовував драгоманівку для листування. Земле, моjа всеплодьучаjа мати! Сили, шчо в твоjij движель глубині, Краплоу, шчоб в боjу сміліjше стоjати, даj i міні! Роман П. Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли jак jасла повні?” було вперше видано в Женеві саме драгоманівкою. Український сучасний музич� ний гурт Іншиј день (Інший день) також використовує у своїй назві драго� манівку. За матеріалом Вільної Енциклопедії 3 �С В І ТОЧ Н АУ К И ДО 170 РіччЯ ВіД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА Вітальне слово ректора до ювілею М. П. Драгоманова Михайло Драгоманов… Що ж одразу спадає на думку? Учитель істини і речник свободи думки, віри, слова, справжній учений+поліґістор. Ім’я Михайла Драгоманова можна знайти в усіх енциклопедіях та довідниках історії, філософії, філології, фольклористики, політології. Він також залишив тривкі сліди у культурології, журналістиці, економіці й публіцистиці. “Перший українець у Європі”, – так називали М. Драгоманова його сучасники. І це спра+ ведливо. Він відтворював українську культуру, ґрунтував українську освіту і виховання як загальноєвропейські цінності. Він блискуче знав латину, давньогрецьку, декілька європейсь+ ких мов, читав Гомера в оригіналі й спонукав до цього своїх учнів. Нині виповнюється 170 років від дня народження великого українця. До цієї дати універ+ ситет підготував низку заходів як українського, так і міжнародного рівнів, адже закладена М. П. Драгомановим та його видатними послідовниками, зокрема Іваном Франком та Лесею Українкою, ідеологія українського національно+культурного і освітньо+виховного тво+ рення є стрижньовою в сучасній діяльності нашого навчального закладу. Про Михайла Драгоманова видані численні дослідження, однак і на двадцятому році незалежності України все+таки він залишається ще недооціненим і недостатньо знаним як на батьківщині, так і у світі. І це при тому, що Драгоманов, без пере+ більшення, – ключова, знакова фігура українського суспільного, наукового і громадсько+культурного життя 60–90+х рр. ХІХ ст. Він належить до когорти тих світочів українства, чиї ідейні впливи продовжуються й нині. Михайло Дра+ гоманов є символом України, який повертає народ і культуру до власних історичних коренів, батьківських традицій, іден+ тичності й ментальності та одночасно вводить українців у лоно європейської цивілізації. Ректор Віктор Андрущенко, член�кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України МОЛОДІ РОКИ В Е Л И К О ГО У К РА Ї Н Ц Я МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ – нащадок службовця козацької держави Б. Хмельниць+ кого і дворянський син із Полтавщини. Народився він не 30+го (як указано в усіх довідкових виданнях), а 18 ве+ ресня 1841 р., згідно з церковним метри+ чним документом, віднайденим проф. В. Й. Борисенком. Захоплення лекту+ рою з багатої бать+ ківської бібліотеки, перейнятість у Пол+ Петро Якимович тавській гімназії Драгоманов – гуманними й лібе+ батько ральними ідеями, М. П. Драгоманова, зокрема визволен+ дід Лесі Українки ня кріпаків, – чинни+ ки, які позначилися на формуванні особистості вільнодумного юнака. Світогляд Драгоманова почав склада+ тися в Гадячі й Полтаві, де він зазнав впливу атмосфери ширення українофільського гро+ мадівського руху. Гімназистом юнак назавжди захопився “історієлюбством”, полонився викладанням історика О. Строніна й латиніста К. Полевича (їм згодом присвятив статтю “Два вчителі”). Як особистість Драгоманов зростав у Києві, де він навчався й формувався під впливом С. Гогоцького й ін. професорів уні+ верситету Св. Володимира, прилучився до фундаментальних праць О. Конта, Ґ. Спенсе+ ра, П. Ж. Прудона. Сприяла зростанню моло+ дика й та “академічна воля” європейського типу, яку допустив в університеті Св. Володи+ мира попечитель навчального округу М. Пирогов. Народився Михайло Драгома� нов не 30�го (як указано в усіх довідкових виданнях), а 18 верес� ня 1841 р., згідно з церковним метричним документом, віднай� деним проф. В. Й. Борисенком. Студентом Драгоманов став у центрі гуртка, який засновував перші в Росії недільні школи для неграмотних. У двох із них він безоплатно викладав історію по+ук+ раїнськи. Навіть тоді, коли набував освіту, 4 Драгоманов вирізнявся, за словами С. Русової, незвичайною незалежністю думки й непохитною переконаністю, що походили від акцентуйованості його особи+ стості, історичної ерудиції та широти полі+ тичного і наукового синтезу. Етапним у справі становлення М. Драгоманова як політичного і громадського діяча став його виступ над труною Шевченка у Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори. Слова, сказані тоді ще юним про� мовцем: “Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець”, – виявилися про� рочими. Згодом в університеті Св. Володимира він читав лекції як приват+доцент на кафедрі все+ світньої історії. Своєрідною клятвою на вір+ ність Україні й водночас усвідомленням того, наскільки тернистим є шлях служіння народо+ ві, стало для Драгоманова прощання з тілом Шевченка дорогою до Чернечої гори. Глибокі фахові заняття історією та напрацювання перспективних наукових засад узаємозв’язку і процесуальності суспільних явищ призвели до успішного захисту дисертацій із римської історії – першої на право читання лекцій (“Імператор Тиберій”), а там і маґістерської (“Питання про історичне значення Римської імперії і К. К. Тацит”). По смерті батька багатообіцяючому вче+ ному доводилося опі+ куватися братом і сестрою (в майбутньо+ му вченою і письмен+ ницею Оленою Пчіл+ кою). До того ж Михай+ ло Петрович рано став чоловіком, батьком родини, і треба було її матеріально утриму+ вати. Журналістом Драгоманов у статтях “Санкт+Петербургских Людмила Ведомостей” намагав+ Михайлівна ся прояснити політич+ Кучинська' ний стан України; роз+ Драгоманова глядав слов’янські (1842–1918) – справи з демократич+ дружина но+федерального М. П. Драгоманова погляду. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Поселившися у 1876 р. у Женеві, Драгоманов заснував вільну українську друкарню і заходився навколо видання збірника “Громада”: у співпраці з М. Павликом і С. Подолинським вийшло п’ять його томів. Важко переоцінити значення цієї фундаментальної праці для суспільного будівництва, – недарма історик І. Лисяк+Рудницький визнав “Переднє слово до “Громади” Драгома+ нова “першою українською політичною програмою”, переломом у розвитку новітньої української політичної думки. Драгоманов був також публікатором української літератури, забороненої Емським указом у Росії, – творів Т. Шев+ ченка, П. Куліша, роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного й Івана Білика, фольклористичних студій та популярних брошур українською мовою. За підрахунком акад. М. Тимо+ шика, впродовж свого існування укра+ їнська друкарня в Женеві випустила 112 книжок, із яких близько сорока – українською мовою. Вони стали цінним подарунком, ідейним капіталом тих, хто заходився будувати українську державу. У 1863 році М. Драгоманов стає членом Громади. Ці об’єд� нання виникали як форма про� будження свідомості націо� нальної інтелігенції до пізнання української літератури, історії, культури, народного побуту, права. У західних виданнях учений публіку+ вав статті про Україну, знайомлячи світ із забутою країною в центрі Європи. Доказово розглядав понад двохсотлітнє існування України під Московським цар+ ством як “пропащий час”, поскільки “царська самоволя заїла вольності укра+ їнські”. Голосом протесту проти нищен+ ня національної культури самодержав+ ством прозвучала доповідь Драгомано+ ва на Літературному конгресі в Парижі 1878 р. “Література українська, про+ скрибована [заборонена – редакція “ПК”] російським урядом”, видана по+ французьки, а потім у розширеному вигляді й по+італійськи. Словом, у Швей+ царії Драгоманов створив осередок політичної еміграції, який, за словами Франка, перетворився коли не на центр українського руху, то української думки впродовж цілих двадцятьох літ. Небезпечний для авторитарних режимів прибічник західноєвропейсько+ го соціал+демократизму чим далі, тим більше ставав в опозицію й до російсь+ ких революціонерів – через їх великоро+ сійський централізм, антикультурні тен+ денції. Взагалі Драгоманов був могутнім полемістом, критиком обскурантизму. Йому доводилося дискутувати, в тому числі в пресі, з багатьма людьми і пар+ тіями, терпіти й відбивати удари з різних боків, – і це тоді, коли ніщо для нього не було настільки осоружним, як полеміка. Вдавався до неї у пресі лише тоді, коли згоди досягти не вдавалося, і вів її тільки до вияснення думок двох сторін. Та опо+ ненти здебільшого перекручували його міркування, закінчуючи брехливими нападками. Важливою сторінкою життєдіяльно+ сті вченого є співпраця Драгоманова з емігрантською газетою “Вольное слово”, де у ряді статей він висловився на користь реформування Росії, за швейцарський кантональний спосіб розв’язання національної справи, моральність способів протистояння самодержавству на противагу панівній “динамітно+анархічній епідемії”. Запро+ шений до редагування газети, Драгома+ нов зробив її органом агітації на користь ідей політичної волі із земським са+ моуправлінням. А його теза федератив+ ного устрою Росії виявилася настільки революційною в той час, що зумовила несприйняття його думок російськими марксистами. Тож він не побоявся, як бачимо, втілити слова Е. Ренана: “Для того щоб мати слушність у майбутньо+ му – треба, в певні хвилини, вміти зва+ житися стати немодним”. Ім’я Михайла Драгоманова асоціювалося у свідомості прогресивної громадськості з боротьбою слов’янських наро� дів за свободу, автономію, братерство. ВЕРЕСЕНЬ 2011 �М И Х А Й Л О Д РА Г О М А Н О В І Л Е С Я У К РА Ї Н К А НАДЗВИЧАЙНО цікавою є ідейно+творча співдія вченого і молодо+ го драгомановського покоління українського письменництва, зосібна його сестриниці Лариси Косач (Лесі Українки). В її становленні, як ідейному, так і літературному, вельми значною була роль листів дядька та безпосереднього спілкування з ним у Болгарії. Їх епістолярій засвід+ чив важливу роль Драгоманова у здійсненні планів молодої літератур+ ної громади у Києві щодо поширення європеїзму через переклади “плеядівцями” кращих творів західних авторів – Свіфта, Гайне, Гюго й багатьох ін. М. Драгоманов дораджував Лесі, що саме їй варто пере+ класти, і за це вона була вдячна (лист від 5 січня 1890 р.), інформував її про наукові видання, болгар+ ську літературу, надсилав різно+ М. Драгоманова слід манітну лектуру. Дослухаючися осмислити як промотора, до його порад, вона “спасалася” генеруючу силу українського від українсько+російського письменства ХІХ–ХХ ст. “невежества”, вивчала італійсь+ Леся Українка з ку мову. Аріадною Драгомановою, Леся Українка перейняла ідеї М. Драгоманова щодо модернізації дочкою М. П. Драгоманова рідної літератури задля подолання у ній поширеного дилетантизму. В дусі вчителя молода літераторка висловилася про те, що українським поетам слід на якийсь час заборонити писати національно+патріотичні вірші – принаймні доти, доки вони не навчаться законам версифікації. Драгоманов навчив Лесю Укра+ їнку, не зашорюючися на національній кривді, поціновувати минуле й сучасне України з ширшого, євро+ пейського погляду; шукати живі справи й правду, спільну для багатьох національностей; не фетишизу+ вати “національні святощі”, забуваючи про соціальні чинники; йти до великої мети визволення людини й нації, вливаючися у велику еволюцію європейської людності; служити прогресу суспільства, культу+ ри, мистецтва. Вона сприйняла і критицизм учителя щодо літератур+ Значною мірою Драгоманову них скарг на долю і плачів за минулим. У погляді на істо+ завдячує своєю появою “біблій� ричне життя України під московськими царями вона вра+ хувала концепти статті “Пропащий час” Драгоманова, що ний блок” творів Лесі Українки. засвідчує недрукований в СРСР лист Лесі Українки до М. Кривинюка – план+проспект задуманої нею брошури про “воссоединение”. Дядькова ідея “спілкових змагань” самобутньо відлунила у її поемах “Давня казка” та “Роберт Брюс, король шотландський”. Спільні високі морально+етичні засади також єднають статті Драгоманова і художні твори його близької родички. Консенсусними були їх літературно+критич+ ні оцінки “ідеологічного” твору “Над Чорним морем” І. Нечуя+Левицького та його протагоніста. Тож М. Драгоманова слід осмислити як промотора, генеруючу силу українського письменства ХІХ–ХХ ст. Про це говорять насамперед контактні зв’язки (прислані з Софії болгарські релігійні леген+ ди “Забележки” дали імпульс оновленню жанру в поезії Лесі Українки, а у зв’язку з її творами – всього нашого письменства кінця ХІХ – початку ХХ ст.) та типологічні “зустрічі”. Наприклад, у поемі про Робер+ та Брюса, на якого увагу Лесі Українки звернув саме Драгоманов, вона “олітературила” його міркуван+ ня з “Чудацьких думок...” про склад української нації, алюзійно приклавши їх до шотландської давнини. А ще у промові вибранців народу до короно+ ваного Роберта втілила “драгомановський” Критичні закиди софійського професора мирний вектор державної політики. Також щодо власних творів Леся Українка сприй� Леся Українка майстерно реалізувала кон+ мала як цілющий антидот від загрожуючої цепт дядька “прямування до національної манії письменницької величі. вільності” всіх пригноблених бездержавних народів. Звісно, далеко не все у спадщині цієї суверенної творчої особистості, що пішла далі й прожила все ж трохи довше, походить від Драгоманова, проте формуюче і ферментуюче значення його непроми+ нальних думок – безперечне. ДРАГОМАНОВ У ХХ ТА ХХІ СТОЛІТТІ НА ЖАЛЬ, ХХ ст. стало неприхильним до постаті Михайла Драгоманова. В СРСР над ним тяжiло ленiнське тавро “нацiоналiстичного мiщанина”, зумовлене неприйняттям Драгоманова великодержавного централiзму й полiтики русифiкаторства. В незалежній Україні дехто прагне проголосити мислителя чистої води “космопо+ лiтом”, не враховуючи той факт, що у нього цей термiн багатозначний. Вiн означає i “європеїзм”, i “компарати+ вiзм”, i “не+нацiоналiзм”. При всiй контроверсiйностi своїх поглядiв (i таких самих їх оцiнок) безрiдним космо+ полiтом Драгоманов не був, а вважав себе просто українцем. Один iз його псевдонiмiв – “Українець”. Промовисто з цього приводу висловився сам учений: через чужi держави й школи нашi освiченi люди перестали бути українцями й стали “поляками, венгерцями, москаля+ ми, волохами (румунами)” тощо. Таке зречення свого, певен Драгоманов, на користь чужих держав, – це справ+ жня “болiсть i навiть дурниця”. Тим+то першочерговим зав+ данням для освiчених людей вiн визнав потребу думати, говорити й писати рiдною мовою, працювати на свiй народ та поривати його на змагання за “вiльні державні, гро+ мадські й господарські порядки й вiльну наукову освiту”. Такi вболiвання за Україну та рiдний народ “i сьогоднi про+ пiкають свiдомiсть актуальними оцiнками стану спiвпрацi iнтелiгенцiї з народом та особливо гострою на сучасному етапi проблемою ”влада i народ”. Під час візиту до університету У ХХІ ст. ідеї Драгоманова щодо української справи – присвячені народно+національній єдності України, собор+ онуки М. Драгоманова ності всіх її частин від сходу до заходу, демократичним Наталії Бартаї'Драгоманової (2005) перетворенням і децентралізації, адміністративної автоно+ мії і громадському самоуправлінню, “росту громадських порядків і розуму людського”, культурницьким реформам, – залишаючись величними, починають осмислюватися спочатку. У цьому немає нічого дивного – адже належать вони до числа самобутніх концепцій суспільної еволюції, конструктивних ідей державного будівництва й суверенізації України. Щоб “заграти на всiх клавiшах драгомановщини”, писав М. Павлик, треба опублiкувати всi його працi. Хочеться вірити у реалiзацiю цього проекту, як i в те, що інтеґрація Драгоманова у „загальний канон національ+ ної пам’яті” (Григорій Грабович) буде неперервною, ознаменується появою знакових праць, що рельєфно окреслять справжнє значення його масштабної постаті. Адже гуманіст, синтетик+шукач всесвітньої правди. спільної всім національностям, громадянин європейської держави духа, речник прогресу людини й громади, європейського конституціоналізму, ідеї великого майбутнього української мови, Драгоманов вражає “вірою в будучність”, огромом та непроминальністю здобутків, величчю світоча науки. ВЕРЕСЕНЬ 2011 М И Х А Й Л О Д РА Г О М А Н О В ЯК ВЧЕНИЙ МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ – той позитивіст і матеріаліст, який глибоко усвідомлював роль економічних чинників в історії суспіль+ ства, але не поділяв ортодоксії матеріалістичного розуміння історії. Натомість він підкреслював детермінуючу роль традиції, культури, національного характеру, вводив усвідомлення українства як части+ ни європейської і світової цивілізації. Саме життя заставило його не обмежуватися вивченням давньої й середньовічної культури, релігії й міфології, взагалі історії цивілізації та змусило зануритися в суча+ сну проблематику, досліджувати її інструментарієм різних наук, упроваджувати нові дослідницькі методології й технології – насам+ перед компаративістики, міграціонізму. Одним з перших в українському літературознав� стві М. Драгоманов звернувся до аналізу романтиз� му як напряму в мистецтві, що в попередні десяти� ліття відіграло позитивну роль у становленні націо� нальної літератури, викликавши зацікавленість до усної народної творчості, етнографії, міфології українців. Колись Драгоманов зауважив: йому цікавіше творити історію, ніж писати про неї. Проте він і осмислив історію в наукових розвід+ ках, уповні розкрив свій темперамент діяча. Набуток вченого різно+ гранних інтересів в різний час склали археографічні публікації про античних істориків і правителів, роль жінки в Римській імперії, сто+ сунки церкви й держави, свободу совісті в 16+17 ст., про археоло+ гічні розкопки в Римі; педагогічні роздуми про народні школи в Україні та значення української мови в освітньому просторі; попу+ лярні розвідки, політичні рефлексії, етнографічні капітальні праці про українську народну усну словесність, – усього не перелічити. Закінчивши праці про фольклорну прозу, творчість “буковинсь+ кого Кобзаря” Юрія Федьковича та про козаків, татар і турків, Дра+ гоманов не добровільним емігрантом, а політичним вигнанцем, якому в Росії загрожувало заслання на північ, мусив назавжди поки+ нути рідну землю. Як писав Б. Грінченко, Драгоманов сам зробив себе вигнанцем задля того, щоб не стали “вигнанцями з його рідної землі воля, правда, світло”. Навздогін йому прийшла звістка про заборону жити в столицях і в Україні. І. Франко справедливо схарактеризував науковця не як кабі+ нетного вченого, а як найтісніше пов’язаного з реальною дійсністю. Як історик Драгоманов, мовляв, учив бачити поза царями і війнами маси народні, їх “тиху і невтихаючу працю”, першим досліджував стосунки держави й церкви (“Боротьба за духовну владу й свободу совісті в ХVІ–ХVІІ столітті”) й багато інших проблем. Як фольклорист європейського значення, чулий до хвилювань і страждань народної душі, він досліджував твори народного духа як вияв гідного минуло+ го нації, що змагалася за державну волю, відкривав сліди давніх культурних зв’язків слов’ян із іншими народами на широкому євро+ азійському тлі – та так, що деякі іноземні вчені вивчали українську мову, щоб читати в оригіналі українську словесність і праці про неї Драгоманова. Цікавою є сама концепція реалізму в естетиці М. Драгоманова, осердям якої є вимога безтенден� ційного, об’єктивного змалювання життя. Недооцін� ка переваг реалістичного способу відображення дій� сності вела до того, що окремі українські письмен� ники малювали абстрактні схеми, а не живих людей. Як педагог він присвятив значну кількість статей (“Народні школи”, “Земство і місцевий елемент в народній освіті”, “Про школи на Україні”, “Про педагогічне значення української мови”) шкільництву в Україні, потребі відродження національної школи на засадах утвердження народної педагогіки, родинного виховання й української мови у навчально+виховному процесі. Працював для того, щоб сільський учитель не був соціальним аутсайдером у Росії, не жив в облозі режиму “як заєць серед вовків”. Як літературний критик Драгоманов був надто вимогливий, не завше навіть спра+ ведливий, але й цим він встановлював норму відвертої щирості думки в суспільних і особистих взаєминах. А як громадянин він завше боровся проти роз’єднання, яке вносять “між людей неволя, неуцтво й сліпе самолюбство”, підкреслював: кожний, хто залишив Україну, кожна копійка, витрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не українською мовою, – є безповоротним марну+ ванням капіталу українського народу. Як політик дотримувався гасла “Космополітизм у цілях, націоналізм у формах і способах”, вкладаючи в перший термін значення європейськості мислення. Власною подвижницькою життєтворчістю Драгоманов запалив смолоскип із пахучого українського воску, який світився вогнями європейського і вселюдського прогресу. Вчений будував, пере+ фразовуючи Франка, справдешні золоті мости “зрозуміння і спочу+ вання між народами”, – і при тому, як це не парадоксально, досі залишається недовідомим і недооціненим своїм народом, в Укра+ їнській державі на двадцятому році її незалежності. Редакція газети “Педагогічні кадри” дякує за сприяння у підготов+ ці публікації до ювілею М. П. Драгоманова: за надання інформації рек+ торові університету академіку В. П. Андрущенку та професору В. Ф. Погребеннику, за надані світлини завідувачці музею універси+ тету С. М. Мазко. 5 �КАФЕДРІ ЕКОЛОГІЇ – 10 РОКІВ Кафедра екології Інституту природничо� географічної освіти та екології відзначила своє десятиріччя. Створення цієї кафедри саме в Національному педагогічному універ� ситеті імені М. П. Драгоманова було неви� падковим. Проблема захисту навколишнього середовища, яка є актуальною, особливо в останні десятиріччя, спричинила появу невідкладних завдань перед системою освіти в Украї+ ні. Тому у 2001 році МОН України було прийнято “Концепцію екологічної освіти України”, відповідно до якої ректоратом університету за наказом № 136 від 21 травня 2001 р. за іні+ ціативи директора Інституту природничо+географічної осві+ ти та екології, професора, кандидата педагогічних наук В. П. Покася створено кафедру екології і призначено заві+ дувачем доцента, кандидата біологічних наук Ю. А. Скибу. Завданням новоствореної кафедри було формування високої екологічної культури через ефективну екологічну освіту майбутніх педагогів як одного із найважливіших і необхідних шляхів вирішення екологічних та соціально+еко+ номічних проблем сучасної України. З перспективою подальшого розвитку кафедри у 2002 році Інститутом природничо+географічної освіти та екології було отримано ліцензію на підготовку фахівців за спеціаль+ ністю 6.0708.00 “Екологія, охорона навколишнього середо+ вища та збалансоване природокористування”, здійснено перший набір студентів на денну форму навчання, а з 2003 + р. на заочну форму навчання. У 2006 році успішно проведе+ но акредитацію бакалаврів+екологів і ДАК України надано ліцензію на підготовку спеціалістів+екологів. У 2007–2008 навчальному році проведено ліцензування і акредитацію магістрів за цією спеціальністю. Крім того, у 2008 році на кафедрі екології відкрито аспірантуру за спеціальністю “Екологія”. За час існування кафедри 5 викладачів захистили кан+ дидатські дисертації: О. М. Лазебна, Е. В. Компанець, О. Т. Лагутенко, В. Г. Шевченко, О. В. Турубара. Зараз на кафедрі працює 11 штатних викладачів, з них докторів наук, професорів – 2, кандидатів наук, доцентів – 7 і старших викладачів – 2, які здійснюють підготовку фахівців+екологів та забезпечують викладання 48 дисциплін. Завідувач кафедри екології Ю. А. Скиба входить до складу групи експертів МОНСіМ України з ліцензування та акредитації ВНЗ за напрямком “Екологія” та є членом науко+ во+методичної комісії МОНСіМ України за напрямком “Педагогічна освіта”. Професор С. С. Морозюк – член екс+ пертної групи комісії з біології ЗОНЗ Науково+методичної ради МОНСіМ України та член редколегії журналу “Біологія в школі”. Для підвищення ефективності викладання курсів еколо+ гічних дисциплін викладачами кафедри розроблено та впроваджено у навчальний процес 46 навчальних програм, 6 навчальних посібників, з яких 3 мають гриф Міністерства освіти і науки України, зокрема, навчальні посібники “Осно+ ви екології”, “Методи вивчення якості об’єктів навколишньо+ го середовища”, “Економіка природокористування”, авто+ рами яких є Ю. А. Скиба і О. М. Лазебна, 11 лабораторних практикумів, виготовлено 22 електронні підручники, 11 методичних рекомендацій з екологічних дисциплін. Також вийшли друком 2 навчально+методичних комплекси для освітньо+кваліфікаційних рівнів “бакалавр”, “спеціаліст” та “магістр” “Збірник навчальних програм для спеціальності “Екологія та охорона навколишнього середовища” за редак+ цією В. П. Покася та Ю. А. Скиби, навчальні посібник “Осно+ ви сільського господарства”, “Моніторинг навколишнього середовища”, лабораторні практикуми “Моніторинг навко+ лишнього середовища”, “Біогеографія”, “Екологія рослин”, “Методика вивчення екології”, “Словник екологічних термі+ нів”, методичні рекомендації до написання курсових, дипломних і магістерських робіт, до проведення виробничої практики, магістерської асистентської практики та навчаль+ них практик. Щорічно кафедра бере участь в організації та прове+ денні науково+практичних конференцій, семінарів і круглих столів, у конкурсах з надання грантів на проведення науко+ вих досліджень, що оголошувалися МОН України, МАП України, МОНС, КМДА тощо, як наслідок на кафедрі постійно виконується держбюджетна тематика. Про високий науковий рівень кафедри свідчить і той факт, що за останні роки на кафедрі пройшли стажування викладачі з Полтавського педагогічного університету, Дер+ жавної академії при Президентові України, Уманського дер+ жавного університету, Університету міжнародної політики та праці, Славістичного університету, Київського університету імені Б. Грінченка. Щорічно викладачами кафедри рецензу+ ється до 10 кандидатських дисертацій. З метою залучення студентів до наукових досліджень на кафедрі діє екологічний гурток, членами якого є понад 60 студентів, та 6 проблемних груп, якими керують викладачі кафедри. Студенти+екологи беруть участь у міжнародних і всеукраїнських наукових студентських конференціях. Тема+ тика, над якою працюють студенти, визначається колом їхніх інтересів і виконується на базі провідних науково+дос+ лідних установ НАН України, з якими кафедрою укладено угоди про співпрацю: Центральний ботанічний сад імені М. М. Гришка, Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного, Інсти+ Нагальні роздуми тут гігієни і медичної екології АМН, Інститут садівництва НААНУ, Інститут біотехнології та нафтохімії, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця. Наслідками такої співпраці є високий науковий рівень підготовки сту+ дентами друкованих праць, дипломних та магістерських робіт. Щорічно до 20 студентів мають друковані праці, вико+ нані під керівництвом викладачів кафедри екології. Інститут і кафедра приділяють велику увагу практичній підготовці студентів+екологів. З метою кращого засвоєння теоретичних знань та виробленню практичних вмінь і нави+ чок колективом кафедри екології розроблено систему виробничої практики, яка складається з трьох компонентів: робота у громадських екологічних організаціях, робота в органах державної служби екологічного управління та робота на промислових підприємствах різних форм власно+ сті. Для здійснення виробничої практики кафедрою укладе+ но угоди про співпрацю з державними органами управління (Державна служба заповідної справи Мінприроди України, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Державна інспекція з контролю за охороною, захи+ стом, використанням та відтворенням лісів при Мінприроди України), з промисловими підприємствами різ+ них форм власності (Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка”, ТОВ “Київський завод солодових екстрактів”, ВАТ “Завод спецбетон”, ЗАО “Лакма”, ВАТ “Київ+ гума”, АК “Київенерго”, АК “Теплові мережі”, Бортницька станція аерації, ОАО “Завод пластичних мас”), з гро+ мадськими екологічними організа+ ціями (Київський палац дітей та юнацтва, НГО “Юніеко”, Українське товариство охорони природи, Все+ українська громадська організація “Зелений світ”, Всеукраїнська гро+ мадська організація “Жива планета”, Молодіжний екологічний центр Дні+ провського району м. Києва, Всеук+ раїнська екологічна ліга). Значна увага на кафедрі приді+ ляється профорієнтаційній та еко+ лого+просвітницькій роботі. Упродовж останніх років кафе+ дра разом з Інститутом залучає здібну молодь до науково+ дослідної роботи в рамках Малої академії наук (Київське територіальне відділення, секція “Біологія, екологія”). За активну еколого+просвітницьку діяльність колектив Інститу+ ту нагороджений численними грамотами, зокрема, Посольства Лівії в Україні, Шевченківської районної дер+ жадміністрації у м. Києві, Спеціалізованої школи № 197 імені Д. Луценка Святошинського району м. Києва, Укра+ їнської екологічної асоціації “Зелений Світ”, Всеукраїнської екологічної ліги та ін. Колектив кафедри плідно працює над підвищенням рівня науково+дослідної роботи та навчально+педагогічної діяльності викладачів та студентів. Кафедра екології як нав+ чально+наукова база вносить вагомий вклад у формування екологічної освіти вихованців дошкільних навчальних закла+ дів, школярів, студентів, а також здійснює підготовку висо+ кокваліфікованих компетентнісних професіоналів+екологів. Ювілей ПРОБЛЕМИ МОЛОДИХ С В І ТЛ О Н О С Ц І В Шлях професійного розвитку кожної людини має як свій початок, так і межу. Саме тому фундаментальні освітні заклади, з видатним мину� лим, що думають про майбутнє, значну увагу приділяють підготовці молодого покоління викладачів. Але, на жаль, необхідність вирішення великої кількості нагальних проблем української освіти часто призводить до того, що молода людина переступає поріг аудиторії маючи лише власний досвід освіти та відірва� Олександр не від реальності бачення “справжнього викладача”, якому намагається слідувати. Відсутність досвіду породжує страхи та хибні установки щодо РАВЧЕВ студентів, викладання та усвідомлення себе як педагога. Головний інструмент викладача – це його особистість. Але молоді спеціалісти часто намагаються сховати її за наслідуванням “ідеалізованих” образів власних вчителів, депер� соналізацією себе та відгородженням від студентів. Насправді ж абсолютно “правильного” стилю викладання не існує. То ж не шукайте ідеальний шлях, створюйте той педагогічний підхід, який відповідає вашим особистим бажанням та вмінням. Викладачі бояться першої помилки, забуваючи, що видатними педагогами не народжу� ються. Сухомлинський, Макаренко та Амонашвілі заробили світове визнання лише прац� юючи, помиляючись та роблячи висновки зі своїх помилок. Постійний страх виснажує нер� вову систему, через що найчастіше і з’являються проблеми. Відповідальність – необхідна характеристика освітянина, але вона проявляється не у відсутності помилок, а у серйозно� му аналізі їх причин, прогнозуванні наслідків та пошуку можливостей їх позбутись. Дотримуючись демократичної тенденції в освіті, але ще не маючи досвіду і достатньої впевненості в свої силах, педагоги�початківці “розпускають” студентів. Останні перестають сприймати викладача як професіонала, що завжди переростає у складності в педагогічних стосунках. Молоді освітяни, особливо ті, що прийшли у викладання одразу зі студентської чи аспірантської лави, сповнені священного остраху перед своїми більш досвідченими колега� ми, та часто не зізнаються їм у своїх складнощах, не просять поради та допомоги. “Не бійтесь заглядати у словник” та “научатись чужого” досвіду. Дурний не той, хто ставить питання, а той, хто маючи можливість отримати на них відповіді, сидить мовчки і розбиває лоба на рівному місці. На завершення бажаємо молодим викладачам успіху, натхнення та сили на непросто� му, тернистому, але важливому шляху – нести світло знання людям, розганяючи пітьму неосвіченості. 6 НЕЩОДАВНО відсвяткував свій ювілей Володимир Григорович Ткачук, доктора біологічних наук, професора кафедри біологічних основ фізичного виховання та спортивних дисциплін, з ювілеєм! Володимир Григорович Ткачук наро� дився 17 червня 1936 р. у м. Могильов�По� дільськ Вінницької області України. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури, Московський універ� ситет імені М. Ломоносова. Наукова спе� ціальність: фізіологія людини і тварин, біокібернетика, фізична культура і спорт. Почесні звання: академік Української ака� демії інформатики, академік Балтійської педагогічної академії, академік Міжнарод� ної академії геронтології. Підготував 34 кандидати та 8 докторів наук. Володимире Григоровичу! Прийміть від своїх колег та студентів щирі й сердеч� ні побажання: міцного здоров’я, радості, миру і безмежного людського щастя, тер� піння, злагоди й добробуту Вам і Вашій родині, творчої наснаги, душевної краси, святкового настрою, польоту мрій та перемог на життєвих стежинах. Нехай усюди Вас супроводжує удача в досягнен� ні мети, вистачає енергії для плідної праці на педагогічній ниві. Гарного Вам святко� вого настрою, море привітань, посмішок і любові! Хай щастить Вам в усьому – у великому й у малому! Хай доля збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, нат� хненням та радістю сьогодення! У Вас минає славна дата, Прожито стільки щедрих днів, Отож дозвольте привітати І побажати сотню літ. Хай кожен день дарує радість, Хай сонце світить Вам завжди. Роки ніколи хай не старять І не приносять в дім біди. Хай світить Вам щаслива доля, Хай обминає Вас журба. Бажаєм Вам на видноколі Здоров’я, миру і добра! Колектив Інституту фізичного виховання та спорту ВЕРЕСЕНЬ 2011 �Звернення до першокурників Спортивне життя СТУ ДЕНТСТВО ВАРТО БЕРЕГТИ! Знання – світло; незнання – темрява Іоанн Дамаскін От ви, шановні наші першокурсники�драгома� новці, і переступили поріг найкращого в Україні педагогічного вишу, який має понад 175�річну Віталій історію, – Національного педагогічного універси� ТУРЕНКО, тету імені М. П. Драгоманова. Можна з полег� випускник шенням зітхнути, адже вже позаду – черги в 2011 року приймальній комісії, вступні іспити, переживан� ня близьких, рідних, друзів за ваше майбутнє місце навчання. Тепер ви – студенти… Ви можете спитати: “А що означає бути студентом, що воно вклю� чає?” Студентське життя, можу сказати з власного досвіду, настільки багатоманіт� не і різнобарвне, що навіть важко все охо� пити кількома словами і вмістити в декілька рядків. У ньому варто виділити “два крила”, які пов’язані між собою нерозривно і не суперечать, а взаємодо� повнюють одне одного: 1) навчальне – конспектування лек� цій, робота на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях, хвилювання та вивчення навчального матеріалу під час заліково�екзаменаційних сесій; 2) позанавчальне – до цього “крила” можна віднести дружні прогу� лянки з одногрупниками й однокурсниками, знайомими з університету (інституту) до тих чи інших культурних та мистецьких закладів; участь у наукових конференціях, круглих столах; спілкування зі старшими коле� гами та фахівцями відповідно до обраної вами спеціальності, студентські дискотеки, участь у різноманітних конкурсах, акціях, заходах, що відбу� ваються в університеті. Студентство варто берегти! Берегти як неповторний етап у вашому житті: коли буває складно і здається, наче вас не розуміють, не поспішай� те йти з університету, бо у студентстві є “солодке” і “гірке”, як це було і під час вашого навчання в школі, і взагалі людське життя насичене і тим, і іншим. Кожен з вас, як потенційний майбутній педагог, повинен розуміти всю величність обраного вами Університету. Бути педагогом (вчителем, викладачем) незалежно від того, хто ви – філософ/математик/музикант – це означає бути готовим, за виразом В. Сухомлинського, у недалекому майбут� ньому “серце віддавати дітям [своїм учням, студентам]”! А наприкінці свого “Слова” хочу щиро привітати всіх вас – наших першокурсни� ків�драгомановців – та побажати вдало почати студентське життя. Нехай воно буде насичене якомога більше світлими, радіс� ними, цікавими моментами й епізодами. Живіть, творіть, пишіть, вчіться, пізна� вайте, бережіть себе, вірте, сподівайтеся, любіть! Тобі, першокурснику С Т УД Е Н Т С Ь К І Н АС ТА В Н И К И СТУДЕНТ – це особистість, напов� нена креативністю та свободою, сміливи� ми ідеями, поєднанням віри і надії у світ� ле майбутнє та чудернацьким викори� станням часу. Студентство – це час змін, знайомств, відкриття нових горизонтів буття, непе� редбачуваних дій, формування стійких життєвих переконань та принципів; це ще одна навчальна ланка у підготовці до самостійного дорослого життя. За цей час Марійка необхідно “запастись” тим багажем, який має наповнити май� РОЗПУТНА бутній шлях знання� ми й позитивом, забезпечити таку підготовчу базу, за допо� могою якої зможемо вирішувати будь�які труднощі на життєвій дорозі. До студентів ставляться по�різному: хто з повагою та розумінням, а хто із остра� хом і заздрістю, хтось намагається забезпе� чити найкращі умови для фізичного та розумового розвитку, а хтось використати як мобільну дешеву робочу силу… З часів Академії Платона та Лікея Ари� стотеля до сьогодні збереглися найкращі традиції студентства, спрямовані на всебічний розвиток особистості та виховання найкращих рис суспільно свідомого громадянина. Але кожен “новенький”, що переступає поріг вишу й миттєво “вливається” у студентські лави, хоч і має власне бачення реальності, але абсолютно дезорієнтований у цьому студентському житті. Як студенту�першокурснику спрямувати свою безмежну енергію у вірне русло, а свої сили – на вирішення проблем, без надмірних очікувань, неконтрольованих, інколи достатньо образливих фраз? Як не допустити, щоб одна маленька недореч� ність зламала “щойно народжену” дружбу? Як навчитися при� слухатись до думки оточуючих та з будь�якої ситуації виходити достойно? До кого звернутися? Куди податися після лекцій та семінарів? Як організувати власний час? Допомогти у цьому першокурсникам покликаний університетський інститут кура� торства – наставники, яким доручено опікуватися молоддю. Куратори працюють над тим, щоб зробити життя першо� курсників у стінах університету більш цікавим та захоплюючим, вказати шляхи реалізації в обраній спеціальності, дати можли� вість одночасно відчути і власну унікальність, і приналежність до родини студентства, наголошуючи на важливості навчання та перевірки власного потенціалу і поза межами університету. Для цього є всі умови: працює Студентська Рада (Першокурснику! Ти думаєш, для того, щоб лише забезпечити гарний настрій на свя� тах? Ні, для створення умов для твого самовдосконалення та можливості проявити себе і свій талант), профбюро інституту (вважаєш, щоб оформити студентські проїзні і проживання у гуртожитку? Ні, тут формуються лідерські якості, вчать цінувати свій час і чужі кошти), студентське наукове товариство, сайти, друковані газети (ти вагаєшся, чи варто цим займатися? Варто, адже тут тобі завжди запропонують випро� бувати себе у науковій та творчій діяльності, щоб осягнути дивовижність світу та заявити про себе як про моло� дого науковця, журналіста, майбут� нього літературного генія). Куратори можуть найкраще розповісти про університет, гуртки, самовря� дування тощо. Звернувшись до них, ви отримаєте відповідь на будь�яке питання (від “у чому сенс життя?” до “як навча� тись?”). Чи прислуховуватись до кураторських настанов? Це справа суто індивідуальна, але дотримуватись корпоративної культури в університеті – необхідна умова співжиття у студентському товаристві. Чи вдасться цьогорічним кураторам допомогти першокурсни� кам, надати впевненість у тому, що було обрано вірну спеціальність, подарувати найяскравіші миті студентського життя? Це залежить як від кураторів, так і від тебе, першокурснику. Сміливо звертайся до кураторів, активно цікався життям університету, наполегливо вчись, – і ти станеш справжнім драгомановцем! “ÏÅÄÀà Îò×Ͳ ÊÀ ÄÐÈ” ONLINE ²ÄÍÈͲ óí³âåðñèòåòñüêó ãàçåòó “Ïåäàãîã³÷í³ êàäðè” ìîæíà çàâàíòàæèòè íà îô³ö³éíîìó ñàéò³ Äðàãîìàíîâñüêîãî óí³âåðñèòåòó www.npu.edu.ua. Íîìåðè ãàçåòè âèêëàäåí³ â pdf-ôîðìàò³ òà º äîñòóïíèìè äëÿ ïåðåãëÿäó ³ çàâàíòàæåííÿ. Ðîçì³ùåí³ âñ³ âèïóñêè çà 2010/2011 íàâ÷àëüíèé ð³ê. Òåïåð êîæíîãî ì³ñÿöÿ íîâèé íîìåð óëþáëåíî¿ ãàçåòè âèäàâàòèìåòüñÿ ó çâè÷íîìó äðóêîâàíîìó âàð³àíò³ òà âèêëàäàòèìåòüñÿ íà ñàéò³. ВЕРЕСЕНЬ 2011 ДО УВАГИ організаторів заходів (конференції, фестивалі, конкурси тощо)! Редакція газети “Педагогічні кадри” пропонує розміщення інфор& мації про ваші заходи на шпальтах газети. За детальною інформацією звертайтесь, будь ласка, за телефо& ном(044) 2347587. ЧЕМПІОНИ СВІТУ СТУДЕНТИ НПУ імені М. П. Драгоманова бли+ скуче виступили у складі збірної України на Чемпіо+ наті світу з боротьби Ширим, що проходив у Пів+ денній Кореї. П’ятикурсник Валерій Комар вибо+ ров золоту медаль, а четвертокурсниця Ірина Приходько – срібну. Зав+ дяки нашим спортсменам збірна України посіла другу позицію у загальному рей+ тингу змагань. Конференція КУЛЬТУРА І ПРАВО НА ПОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ 19+20 ТРАВНЯ 2011 року в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгома+ нова відбулася Міжнародна наукова конферен+ ція “Сьомі юридичні читання. Культура і право на початку ХХІ століття”. Організаторами конфе+ ренції виступили Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, НПУ імені М. П. Драгоманова, Центр правової освіти і науки та громадська організація “Феміда”. На знімку (зліва направо): Юрій Шемшученко, директор Інституту держави і права ім. В. М. Ко' рецького; Богдан Андрусишин, проректор з нав' чально'методичної роботи НПУ ім. М. П. Драго' манова; Володимир Бех, перший проректор НПУ ім. М. П. Драгоманова. На пленарних і секційних засіданнях висту+ пали провідні юристи – вчені і практики, політи+ ки і політологи, кращі представники професор+ сько+викладацького складу з вищих навчальних закладів України та зарубіжжя. Беручи до уваги, що культура і право за нинішніх умов є одними з найважливіших сус+ пільних рушіїв і регуляторів, від змістового наповнення, якісної визначеності та характеру взаємодії яких залежатиме майбутнє як Украї+ ни, так і світу в цілому, учасники конференції вважають необхідним рекомендувати органам державної влади, науковій спільноті, освітянам свідомо і послідовно обстоювати культурні цін+ ності та сприяти окультуренню права як умови побудови демократичної, соціальної й правової держави та утвердження інститутів громадянсь+ кого суспільства в Україні. Наталія БІЛА Найпопулярніший університет РЕЙТИНГ було складено на основі пошукових запитів користувачів Google в Україні – і він, таким чином, відображає най+ популярніші виші країни, інформацію про які шукали найчастіше. До трійки лідерів увійшли Національний технічний університет КПІ, Національний педагогічний університет імені М. П. Драго+ манова та Харківський національний універ+ ситет імені Каразіна. 7 �Творчість Невідомий Київ Все про нього... ЦЕ ЯК КОХАННЯ з першого погляду. Тільки – надовго. Назавжди, мабуть. Хоча про що тут думати, якщо це почалось з дитинства? Вже тоді обожнювала запах метро, могла відрізнити кожної станції власний аромат… І будинки – будь�які – старовинні, з різнокольоровими вікнами та балкона� ми, більш нові з червоними смугами на стінах, “висотки”, що будуються… І Хрещатик – у будь�якому вигляді – з великими чарівними фонтана� ми�палацами, і новий, зовсім інший, але теж чудовий. У нього є душа – це Олена відчує найбайдужіший. БАБІЦЬКА Пестить ніжно, втішає, зігріває, ховає серце від дощу, улюблений мною, янгольськи прекрасний, нескінченно невідомий, сниться мені постійно… Київ мій. Серця мого рідне місто. Він з точністю до щонайменших коливань вгадує мене, мої хвилинні настрої, мої таємні сльози, мої мовчазні крики, мою казкову закоханість. Він – мій, а я дарую йому себе. Просто так. Просто, щоб бути у нього. Це як нерозділене, але чисте кохання, – ти просто поруч, без очікування, без упевненості. Я поряд з тобою, Києве. Ні, я в тобі. Я назавжди залишила очі на твоїх лицях, на твоїх дорогах, на твоїх лялькових будиночках, на бездоганних лініях пагорбів, на чарівних мостах, на куполах і набережних. Моє серце налаштоване на твою хвилю мільйон секунд на добу, воно б’ється з тобою в єдиному ритмі, це дає мені радість спілкування з тобою. У будь�якому стані душі. Ти завжди знаєш, що мені потрібно побачити або відчути у цю хвилину: випадково гарну вуличку; ніжність закоханих, дитячу щирість; передгрозову суворість; вічну красу золотих відблисків сонця; карамелеві каплі, що б’ються у вікна; невдалий портрет художника; ейфо� рію від забутої книги; занурення в милосердя; сльози від твоєї казки. Я завжди знаходжу розраду в нескінченних твоїх світах – таких різних, але таких, до без� доганності, поєднувальних. Постмодерного і світу McDonald’s; покоління, що увесь час біжить; бездушного хай�тека в архі� тектурі; світлодіодної реклами; дивовижний твій світ, світ чудової музики; ідеальних настроїв; святих храмів; інтелігентних театральних і затишних тістечково�глінтвейнових вечорів; станцій метро, де кожна має свою душу. І ось вже на один світ стало більше у тебе – я подарувала тобі свій, віддала його тобі на вічне, на впевнено�трепетне, дбайливе поводження. Я усю себе тобі віддаю, моє рідне і світле місто. Ти – Любов моя. Впевнена, що на все життя. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua ПРОГУЛЯНКА БІЛЯ УНІВЕРСИТЕТУ Любиш Київ? Любиш історію? Чи, можливо, просто любиш фотографувати? То д і ц е й р е й т и н г а р х і т е к т у р н и х п а м ’ я т о к д л я т е б е . 5 хвилин від гуманітарного корпусу По вулиці Гоголівській, 23 знаходиться так званий “будинок з кота� ми”, бо одне з вікон прикрашене барельєфами котів. Його особливість – асиметричність. Хоч він насправді цікавіший, ніж може видатись на перший погляд. Окрім котів тут можна відшукати зображення сов, чоло� вічі маскарони, вежу з правого боку і балкон у готичному стилі з лівого. Та найоригінальнішим є малюнок чорта аж біля даху будинку. До того ж, існує легенда, що коти захищають будинок від темних сил, втіленням яких є чорт. 10 хвилин від гуманітарного корпусу Вам, напевно, доводилось проходити повз інститут ортопедії, що знаходиться на Воровського, 27, але ви могли і не здогадуватись, що на його території є дивовижна споруда. Це замок барона Штейгеля, збудований ще у ХІХ сто� літті. Фасади будівлі декоровані у стилі романтизованої тюдор� ської готики. Від нього й справді віє середньовіччям. Наступний власник садиби Штейгеля професор Лапинський заснував у ній санаторій для душевнохворих… Тому легенд і історій тут достат� ньо… Стоїть замок такий самотній і похмурий… Як на мене, то він просто створений для ретро�фотосесій. 25 хвилин від гуманітарного корпусу Кожен з нас доволі часто бачив мозаїки чи фрески у церквах та соборах. У Києві за адресою Терещенківська, 17, у дворі музею Ханенків є величезні мозаїчні картини на стінах будинків, створені одним з керівників музею. Багато хто знає про зображення жінки з дитиною, каштанів і чоловічого портрету, але якщо обернутись праворуч, то на невисо� кому зеленому будинку є мозаїка журавля. Трішки нижче – зображення жінки з дитиною (чи “української мадонни”, як дехто її називає), але ми, на жаль, не роз� гледіли це детальніше, адже проходити на територію заборонено… Анжеліка КОЗАЧЕНКО Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 7 (1617) (вересень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 7 (1617) (вересень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/177 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/07ce0b62362e05c75df07e27ce81f3f8.pdf c9fd5def07732fd945d3887a51206b03 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1618) ЖОВТЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ЛІНА КОСТЕНКО: “ П О В И Н Н А Б У Т И Г У М А Н І ТА Р Н А АУ РА Н А Ц І Ї ” 20 вересня 2011 року Ліна Костенко стала почес� ним професором НПУ імені Драгоманова. О 14�00 почалася урочиста Вчена рада, на якій поетеса виступила перед студентами та викладачами. “Педагогічні кадри” публікують інавгураційну промову Ліни Костенко, тези з виступу професора Володимира Погребенника та враження присутніх. Знаю, що маю вам щось ска� зали. Колись я в Києво�Моги� лянській академії зробила допо� відь про гуманітарну ауру нації. Минуло одинадцять років, а гуманітарної аури так і нема. Я скажу вам сьогодні те, що мені здається вкрай важливим. Є проблеми та питання, про які хочеться дискутувати. А є про� блеми, про які навіть і говорити не хочеться. І про одну з них нам треба разом подумати. ЛІНА КОСТЕНКО – Як ви знаєте, панує думка, почесний професор університету мовляв, зараз головне – еконо� міка: дешевий газ, добробут Я ВДЯЧНА за велику честь бути народу, а потім розпочнеться роз� почесним професором Національ� квіт культури. Неправда. Згадайте, ного педагогічного університету коли створювалися великі твори. Не імені М. П. Драгоманова. Я вчилась тоді, коли художник чи письменник тут, тільки тоді він називався Педін� перебував у найкращому становищі. ститут. Тоді не йшлося про те, що я Згадайте, Сервантес писав свого стану професором. Пам’ятаю, як з “Дон Кіхота”, живучи в трактирі з вікон аудиторії було видно Володи� ласки трактирника, який його під� мирський собор. Я слухала дзвони тримував і сам від того падав у бор� Володимирського собору, і це за гову яму. А в нас все чекають, що радянських часів! Мені ще тоді Азаров зробить економіку, і все роз� викладач з марксизму�ленінізму цвіте. Це не так. Повинна бути гума� поставив “трійку”. Це була моя нітарна аура нації. Вона не вирішує єдина “трійка” в житті. А восени я всіх суспільних, соціальних про� просто тікала з лекцій. Тікала в Бота� блем, але дає той ушляхетнюючий нічний садок і збирала красиве осін� образ нації, що не соромно з’явити� нє листячко. ся у світі. Колись я говорила студен� Думаю, що між Педінститутом там, що ця гуманітарна аура є, але імені Горького та НПУ ім. Драгома� насправді її досі немає. Одним із нова – велика різниця. Тут казали, найяскравіших спектрів цього ушля� що він вільний від ідеологічних хетнюючого образу є література. облуд. Я думаю, що це справді так. І Моя постійна ідея�фікс: література – я вважаю за честь бути професором та високовольтна лінія духу, яка про� цього університету. Думаю, що сьо� ходить крізь віки. Донька Оксана у годні сама я вчилася б у такому уні� мене десь знайшла рядок, що то – верситеті добре і не тікала із занять. високовольтна лінія Голгоф. Теж Так я відчуваю. правда. Тому що люди, котрі по� Драгомановці уважно слухають Поетесу справжньому присвячують себе культурі рідного народу, які знають, що роблять, часом за це розплачу� ються життям. Ще одне – рух опору. Загадай� те, що Камю сказав: “Світ ділиться навпіл – на чуму та на її жертв”. Наш людський обов’язок – не стати на бік чуми. Давайте згадаємо, коли в Україні був справжній рух опору. Він був ще в часи Шевченка. І цю висо� ковольтну лінію духу підняли “шіст� десятники”. Ось про них я і розкажу. явище лише українське. От зараз ділять літературу на шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, дев’яностників, двотисячників... А далі що? Одним вистачає рік�два, щоби спалахнути, а іншим – і життя зама� ло. Мікеланджело у свої 89 років ска� зав, що пізнав у мистецтві тільки ази. Геній завжди пізнає тільки ази і саме під кінець життя. Не вірте рубрикації десятиліть. Не можна міряти літера� туру десятиліттями. Талановиті люди з “вісімдесятників” можуть бути корисними і в 2012 році. В кож� ному поколінні є різне. І в теперішніх поколіннях так само. Тому я би радила оперувати іншими поняттями. Краще оперуйте поняттями “плеяда” чи “когорта”. Ми і стали шістдесятниками, тому що були когортою. Між собою ми були об’єднувані спільними цінно� стями та взаємоповагою. Я не знаю другого такого покоління. Ну може Вручення мантії почесного професора університету Ліні Костенко Цей рух опору ми хотіли пере� дати наступним поколінням. Голов� не, щоб було кому його передавати. Але ж ви знаєте, що зараз відбу� вається в культурі. Панує комерціа� лізація, що не сприяє створенню гуманітарної аури духу. Я читаю сучасні дослідження і не розумію, чому дослідники не бачать суті явища “шістдесятників”. От я недав� но в “Смолоскипі” читала дослі� дження про те, чи “шістдесятники” були бунтом поколінь, чи викликом часу. Але це і не те, і не те. Ви не жили в той час і не уявляєте, що це було неможливим. Як писав Василь Стус, була “малесенька шопта”. То вже потім історія нас рубрикувала як шістдесятників. Ми тоді були молоді і не знали, що ми “шістдесятники”. Не можна саморубрикуватися, не можна самим давати собі звання. Так було і з “Розстріляним Відро� дженням”, вже потім їх так назвали. Саме такі люди несли високоволь� тну лінію духу. “Шістдесятники” – це Фоторепортаж ще Київська школа, ну може ще вісімдесятники. А далі такого вже не було. Треба, щоб у вашому середо� вищі з’явилася когорта... Нормальному письменнику треба народитися талановитим. От народилася талановита людина – і пиши собі. В Україні все ускладню� ється: режими всілякі й мова, за яку треба боротися. “Язык, – казав Горь� кий, – это первоэлемент литерату� ры”. А українцям потрібно боротися за свій перший елемент. Я думаю, що шістдесятники багато зробили саме для цього. Вони боролися та писали. А ще серед них були пере� кладачі – Лукаш, Кочур. Це знову питання щодо когорти. Вони зроби� ли величезну справу для української мови. В радянські часи боролися, рятували мову. Певно ж, не для того, щоб нині її спускали на російський мат. Може, хтось думає, що це епа� тажно, цікаво. Але це нецікаво. Я вам скажу, що все починається з солі� дарності, а не з епатажу і скандалів. Офіційно Справжні справи починаються із солідарності та поваги один до одного, чого тепер немає. Коли шістдесятники несли свою високовольтну лінію духу, хтось помер, хтось не витримав. Це вда� рило по їхній особистій долі та твор� чості. Але не треба їх судити. Треба думати. Треба бути глибшими та поряднішими. Не треба засмічувати суспільство ворожістю. Насамперед слід думати, а то сьогодні такі швид� кі присуди. Давайте будемо глибши� ми і поряднішими. Даль казав: “Чая в своем противнике порядочного человека”. Коли сперечаєтесь з кимсь, сподівайтесь, що він – чесна людина. Якщо ж ні, тоді вже ставте на місце й боріться. Бо не варто сус� пільство засмічувати ворожістю. Що ж вийшло? Шістдесятники працювали та боролися, мали дуже важку долю. Але коли прийшов час передати високовольтну лінію духу, настав інший час. Її ніхто не взяв. Настав час інший. Але ж який інший? Подумай� те?! Уже постала омріяна держава. Чому держава, за яку покладено стільки людських життів, замість справжнього ставлення до себе отримала пофігізм?! Чому, сказати б, був перекривлений Сосюра, який написав вірш “Любіть Україну”? Комусь він здався смішним, і пере� кривили: “Любіть Оклахому”. Долю� билися Оклахому. Ну, і що? Думаю, вас, молодих, це не зачепило, тому що істина прокладає шлях крізь покоління й віки. От коли шістдесят� ники прийшли, то між ними і 20�ми роками був провал – соцреалізм. Ми ж шукали ті 20�ті роки і з ними поєд� налися. Зараз між нами й наступни� ками теж провал, тому що не люби� мо матерщину і комерціоналізм. Я чогось сподіваюся, що саме ваша генерація цю естафету прийме. Вона вже зовсім інша. Помітила, що їй не потрібні погані напрацювання. Але зараз потрібне щось справжнє. Талановиті люди це зроблять. Не злюбили і Василя Симонен� ка, який писав, що “вибрати не можна тільки Батьківщину”. Один письменник написав, а може, десь купити собі батьківщину. Для того, щоб купити нову, стару доведеться продати. Так нечесно. Я не знаю, хто придумав, що у 1960�ті роки була “відлига”. Тоді була “кузькіна мать”. Але сонячна енергія молодих талановитих людей все те перепалювала. Хочу нагадати вам, що один кавказець сказав, що можна прожи� ти без вугілля, але не можна прожи� ти без гідності. Можу нагадати і біло� гвардійського генерала Корнілова, який також сказав: “Я ничего не боюсь, кроме позора России”. Коли у нас з’являться люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді буде Україна. Я сподіваюся, що це будете ви, молоді. Постать Обрали вічну професію Європейський Форум ректорів “Наука і викладання – це спільне” М. З а к о в и ч стор. 2 стор. 4, 5 стор. 6 �Фоторепортаж О Б РА Л И В І Ч Н У П Р О Ф Е С І Ю Вітали драгомановців з новим навчаль# ним роком відомі митці та інтелігенція Укра# їни. На свято завітали письменники Борис Олійник і Іван Драч, заступник голови Київ# ської міської державної адміністрації Леонід Новохатько, голова Шевченківської район# ної у місті Києві державної адміністрації Сер# гій Зімін, директор Українського центру оці# нювання якості освіти Ірина Зайцева. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко висловив упевненість у тому, що в педагогічний виш прийшла гідна молодь: “До нас прийшла молодь, яка достойно зарекомен� дувала себе на шкільній лаві, витримала тестові й фахові випробування, співбесіди, підтвердила готовність до здобуття університетської освіти. Левова частка молоді, яка знаходить� ся у залі, свідомо та цілеспрямовано обрала для себе вічну професію і має намір стати Вчителем”. А для підго� товки вчителя, за словами Віктора Петровича, університет має все необхідне: “… світлі аудиторії, “Голос країни” Тоня Матвієнко комп’ютерні класи, комфортні гурто� вітає першокурсників житки, а головне – прекрасних викла� дачів, які, виконуючи настанови видатних педагогів минулого – К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, – серце віддають дітям, молоді та студентству”. Настанови і привітання першокурсники приймали й від Президента Націо� нальної академії педагогічних наук України, голови наглядової ради університету Василя Кременя: “Школа може бути сучасною тоді, коли буде сучасним вчитель. Привітання поважних гостей Тож ваше навчання повинне бути творчим. Ви маєте піти далі, ніж ваші вчителі… Лише ваше серце, ваша людяність, любов до дитини допоможе зробити вам це… Майбутнє і освіти, і країни буде залежати від вас!”. Студентськи квитки Драгомановського уні� верситету цього року отримали 2880 першокурс� ників. Старші драгомановці передали першокурс� никам символічні Ключ до Знань і Студентський квиток. За доброю традицією університету, пер� ший курс дружно склав клятву студента�драгома� новця, пообіцявши “бути вірним високому покли� канню вчителя”. Катерина Порохняк Фото Вікторія Сапата Запальні танці і співи від заслуженого артиста України Анатолія Гнатюка Гопак від ансамблю імені Вірського Проф. Г. І. Волинка передає ключ від Знань Для драгомановців співає народна артистка України Ніна Матвієнко Європейський досвід ЩЕ ОДИН КРОК ДО СПІВПРАЦІ ДЕЛЕГАЦІЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у складі ректора Віктора Андрущенка, проректора з міжнародних зв’язків Володимира Лавриненка, директора Інституту соціології, психології та управління Володимира Євтуха та директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова разом з екс# президентом Леонідом Кравчуком взяла участь у святкуванні 20#річчя незалежності України у Франкфурті#на#Майні. Тепла зустріч та гостинні прийоми стали запорукою укріплення дружніх стосунків між двома державами, налагодження тісніших культурних і наукових зв’язків. Леонід Макарович та Віктор Петрович виступили на урочистому вечорі з вітальними промовами та вдячністю за проведення таких заходів німецькою стороною. Ректор НПУ звернув особливу увагу на плідну співпрацю вищих навчальних закладів Укра� їни та Німеччини, що вже давно презентувала високі результати. За вагомий особистий вне� сок у розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері та у зв’язку з 20�річчям незалежно� сті України він нагородив орденами вишу Президента Німецько�українського товариства еко� номіки і науки Ганса#Юргена Досса та професора Моріца Гунцінгера. Програмою офіційного візиту були передбачені зустрічі української делегації з президен� том Гьоте університету, професором Вернером Мюллером#Естерль, що зокрема включали обговорення можливих напрямків співробітництва. Німецька сторона зацікавилась науковими 2 розробками вчених НПУ імені М. П. Драгоманова у галузі підготовки педагогів, які займають� ся реабілітацією, адже драгомановці славляться потужними науковими школами Віктора Синьова та Володимира Бондаря. Вагомою, на думку обох сторін, стане співпраця універ� ситетів у сфері математики, і великий досвід Гьоте університету з цієї дисципліни буде поштовхом до інновацій у галузі на Україні. У рамках співпраці передбачається обмін викладачами та студентами, підготовка спіль� них студентських наукових робіт, що особливо важливо для нашого університету. Німецькі колеги погоджуються навіть фінансувати переклад та видавництво кращих наукових дослі� джень наших спудеїв. А також це хороша перспектива майбутнього стажування українських вчених у наукових структурах Німеччини. З цікавістю німецьки� ми науковцями була сприйнята пропозиція Вік� тора Петровича, що сто� сувалася підготовки ново� го вчителя ХХІ століття для об’єднаної Європи. Вони погодились відвідати Укра� їну та взяти участь у Форумі ректорів. Цікавлячись структу� рою та методикою упра� вління освітніми закладами Німеччини, українська делегація зустрілась з керівником департаменту Міністерства освіти землі Гессен Даніелем Кофером. Зокрема, хорошим здобут� ком стане запозичення німецького досвіду систем і шляхів фінансування навчальних закладів, підтримки наукових галузей. Німецькі колеги готові сприяти драгомановцям у налагодженні зв’язків з дослідниць� ким педагогічним інститутом у Франкфурті, науковими центрами і лабораторіями. За словами професора Володимира Євтуха, такий офіційний візит української сторони – перший, але дуже вагомий крок до співпраці. Наступним етапом стане укладання листів�про� позицій, чимало зустрічей і обговорень, а головне – підписання договору. Освітній досвід європейських країн – це довговіковий здобуток, і особливо приємно, що ми знайшли підтрим� ку та розуміння у німецьких колег, адекватне сприйняття нашого прагнення співпраці, особли� во на рівні президента і ректора університету. Людмила КУХ ЖОВТЕНЬ 2011 �Урочисте засідання Вченої ради університету Природа несподіваних тріумфів І в епіцентрі логіки і стресу де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже. Ліна Костенко 20 ВЕРЕСНЯ 2011 року Національний педаго� гічний університет імені М. П. Драгоманова приймав у своїх стінах тріумфуючу поетесу – Ліну Василівну Костенко. У своєму вступному слові ректор університету, академік Віктор Андрущенко, привітав драгоманов� ців із тим, що до його родини приєднався такий зна� ний і талановитий майстер слова, як Ліна Костенко. Віктор Петрович розповів про те, яким сьогодні є університет, про важливість підготовки вчителя, а також зазначив цінність поезії у формуванні особи� стості. Кілька годин черга за автографом Поетеси Наступною була доповідь професора Володимира Погре� бенника, який не тільки виголо� сив заслужені авторкою пеани та проаналізував її твори з точки зору літературознавця, але і спро� бував встановити місце авторки у Ліна Костенко кожному приділила час сучасній українській культурі. Доповідь була академічно виваже� і поспілкувалася ною і ґрунтовною. Присудження звання почесного професора в НПУ імені М. П. Драгоманова має особливу церемонію. Після доповіді про внесок Ліни Василівни в українську та європейську літературу було оголошено біографічну довідку про лауреата, а перший проректор університету, профе� сор Володимир Бех, оголосив про одноголосне рішення Вченої ради університету – обрати Ліну Василівну Костенко почесним професором. В цей момент зала вибухнула оваціями. Жодного разу за останні роки так гаряче не вітали гості, студенти і викладачі новообраного почесного професора. Згода Ліни Костенко прийняти академічну мантію була не тільки честю для неї, але і причиною щирої радості драгомановців. Під час виголошення інавгураційної промови Ліна Костенко говорила просто і щиро. Вона згадувала, як вчилась у Київському педагогічному інституті імені О. М. Горького. Пізні� ше, в кулуарах, поетеса з жалем згадувала про не найкраще становище тодішньої філологічної науки, яка перебувала під сильним впливом вчення академіка М. Я. Марра (тоді ще підтриму� ваного Й. В. Сталіним). Поетеса чесно зізналась, що в роки навчання ніщо не свідчило про те, що бути їй колись тут професором. Втім, Ліна Василівна додала, – “я бачу, що зараз університет імені Драго� манова звільнений від ідеологічних облуд, і думаю, що тут би я навчалась”. Оцінюючи суча� сні тенденції розвитку України, професорка зазначила, що не можна чекати, поки настане лад в економіці, а потім займатись культурою. Розвивати культуру і мову слід завжди, зараз і негайно. Більше того, Ліна Костенко навела приклад М. Сервантеса, який працював у злиднях, і зазначила, що генії творять не тоді, коли все добре, а часто навпаки. Тут прига� дується уривок вірша “Посвята” із поеми Івана Франка “Лісова ідилія”, скерованого проти поглядів М. К. Вороного: …Ах, друже мій, поет сучасний – Він тим сучасний, що нещасний. Поет – значить, вродився хорим, Болить чужим і власним горем… Лейтмотивом доповіді став заклик до створення і підтримки “гуманітарної аури нації”, якої, на думку поетеси, досі нема. Одним із прикладів вдалої робо� ти над постанням цієї аури були шістдесятники. Вони були справжньою “високовольтною лінією духовності”, невтомно працювали і рішуче опирались несправедливості і деградації національної культури, зазначи� Президія урочистого засідання ла пані Костенко. На завершення своєї лаконіч� Вченої ради університету ної, але змістовної доповіді Ліна Василівна сказала, що їй прикро через те, що ніхто так і не зміг підхопити справу шістдесятни� ків, але вона сподівається на сьогоднішнє покоління, – “Коли з’являться такі люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді все у нас буде добре”. Виступ завершився тим, що весь зал аплодував стоячи. Після душевного виступу директорки видавництва “Либідь” Олени Бойко, яка назвала урочистість “сімейною реліквією” для університету та кожного присутнього, і слів вдячності доньки поетеси професорки Оксани Пахльовської, і по�азіатськи велеречивого виступу Вале� рія Шевчука, перед поетесою за автографами вишикувалась довжелезна черга читачів, яка не спадала кілька годин. Післямова. Коли закінчилась черга із прихильників Ліни Василівни і найвитриваліші поча& ли збиратись додому, я стояв і дивився на сильну, але втомлену жінку. Мені майнула думка, що ось так сьогодні закінчилась історія, яка почалась наприкінці сорокових років минулого століт& тя у повоєнному радянському Києві. Колишня студентка пройшла довгу дорогу життя і повер& нулась в свою оновлену альма&матер уже не замріяною дівчинкою, яку навчають, що таке мова і література, а поважною професоркою з добрими очима, яка сама стала еталоном мови і літе& ратури. Всі її знають, визнають талант і радіють з того, що вона хоч на кілька годин стала частинкою їх життя. І це був тріумф. Вже Рим не тріумфує, як колись, але все ще є на світі сила, яка повертає все на свої місця і віддає належне гідним цього. Антон ДРОБОВИЧ, викладач кафедри філософської антропології ЗАВТРА ЧЕКАЄ ВАШИХ НАТХНЕНЬ! СЬОГОДНІШНЯ літературна презентація бачиться вельми промовистою подією: доня учительської родини зі Ржищева, колишня студентка Київського педінституту, а тепер найулюбле� ніша письменниця нашого народу повернулась у альма�матер. Так живий символ гідності України, високого обдаровання укра� їнської жінки�мисткині, громадського діяча�непристосуванця, Ліна Василівна злучилася з душею педагогічного вишу, звільне� ного від облудних ідеологем і розправляючого крила для лету у високе українсько�європейське небо. Крім того, шановна гостя – справжня драгомановка, духовна спадкоємиця батька нашого університету, в чому переконує її непримиренне неприйняття всілякої облуди й брехні, задивленість у краще прийдешнє людини, народу і вселюдства, зведення у творчості золотих мостів зрозуміння між цивілізаціями, народами та культурами, гострота публічних іронічно�сатиричних компрометацій режим� но�владних аберацій. І творчістю, вельми багатою, починаючи з шістдесятницької доби, на ревеляційні мистецькі осяги�відкриття, й мужньою та гідною громадською поставою, опозиційністю до влади, уересе� рівської, компартійно�української й сучасної, чорнобильськими сторінками життєтворчості Ліна Василівна присвятилася неви� мовно тяжкому завданню: щоб “зацвіли обличчя, острахом не стерті”. Поставила, неначе віща Кассандра в оточеній зусібіч Трої, своє слово на службу надтяжкому завданню: “виколупува� ти” свій народ із льоду мерзлоти тоталітаризму й деморалізації, зі стану нидіння на дні замулених чи забетонованих криниць духовності. Являю ідеали краси й добра через багатство епох і культур, висвічую дефекти гуманітарної аури власної нації, “вівос воко” – кличу живих, – тих, що тримають в Україні передній фронт лінії оборони” – буджу свідомість і гідність (утім нонкон� формістським мовчанням, відмовою від найвищих нагород із рук недостойних), пропікаю краян соромом навіть засобами фантасмагоричних убивчих візій, як статті до 20�річчя незалеж� ності “Равнєніє на трибуну”, – такий спектр осмислення чи й протиборства дійсності не одне десятиліття викликає подив і захоплення сучасників. Ще у поемі “Зоряний інтеграл” (однойменна книжка 1962 р. була заборонена) Ліна Костенко інкримінувала псевдодержав� ній дійсності УРСР умирання “матері поезії” свого народу. Кон� текстуально це сама вітчизна, бо далі пишеться про девальвацію пойменування: “Все називається Україною – / Універмаг, ресто� ран, фабрика. / Хліб український, телебачення теж українське...”, “І тільки мова чужа у власному домі”. Далеко ж ми зайшли з того часу – універмаг став “шопінґ молом”, ресторан і фабрика зни� кли, хліб став соціальним і тому глевким, охрещене національ� ним телебачення перебивається російськими кримінальними ЖОВТЕНЬ 2011 серіалами, а мова усе ще чужа, ба й витіснювана “згори” – та чи ж у власному домі? Тодішня влада за подібні рядки високого літературного ґатунку вустами секретаря партії з ідеології “нєудобозабиває� мого” Скаби, що й по смерті неусипно стереже на Байковому цвинтарі Максима Рильського з сусідньої могили, оголосила творчість Ліни Костенко формалістичними вивертами, що буцімто ідейно та художньо знецінюють поезію, і так подала сиг� нал репресаліям. Тим�то – у відповідь – вістря слова�зброї Ліни Костенко, гартоване режимною облогою, стало ще гостріше спрямоване проти ворогів і манкуртів, що тешуть труну “трагіч� ній” і “безсмертній” Україні, її автентичному духові та криштале� вій мові. Осердям презентованої сьогодні вишукано виданої збірки “Річка Геракліта” є тонко прочутий і філігранно проведений мотив релятивності часу. Як сказав названий мудрий геллін, “Панта реі” (“все йде, все минає”), в одну й ту ж воду, за великим Леонардо да Вінчі, не вступиш двічі, не вернеться вона, як еле� гійно зітхнув українець Леонід Глібов у знаменитій “Журбі”. Щедрим і багатоманітним є літературне спілкування май� стра, що перетворює “Річку Геракліта” й інші збірки на своєрід� ний поетичний травелоґ – інтелектуальну й “осердечену” ман� дрівку часами, епохами й землями: Елладою й Італією, Сицилі� єю, опущеною у море, як кораблик із долонь Вседержителя, Ґоґенівським Таїті, Венецією й Київською Ведаецією, Світязем і карпатським дивокраєм денцівок і трембіт, українським Приа� зів’ям. А ще – це рафінуючі душу нації мандри культурами і мистецтвом інших народів, що породжують інноваційність про� читання “світових” образів Джоконди і Гамлета, цариці Савської й королеви Ядвіґи, Сольвейг та Ікара, старозаповітних персона� жів, як у маленькому шедеврі афористичності: “Любов підкра� лась тихо, як Даліла, / А розум спав, довірливий Самсон”. Широка амплітуда психологічних станів (“Смертельний падеграс”), розкішне “олітературення” т. зв. “віґілійних” (“Свят Вечір”) та оновлених фольклорних мотивів (“Українське альфре� ско”, “Три принцеси”), продуктивне культивування засобів умов� ності, несподіваних пуантів іронічного письма (“Флейта Афіни”) посприяло розпросторенню у збірці себевиявів ліричного мовця, зростанню психологічної й художньої пружності, парабо� лічності думок. Якщо мудрий народ майя, подейкують, колись назвав поезію крижаним вітром із обителі богів, то музі Ліни Костенко приступні всі тони аполлонівської кіфари – від теплого леготу самобутніх віршів про природу, культуру, красу – й до гнів� ного борвію сатиричних інвектив. Мов піфія з каменю Омфалос, Ви, Ліно Василівно, прорікаєте не обігові, а остаточні істини, – й горе тим, хто не дослухається до них... Ліну Костенко знають у Драгомановському університеті і радіють з того, що вона хоч на кілька годин стала частинкою життя кожного, хто був присутній на зустрічі Кажуть, що у деяких американських університетах автори� тетні майстри слова – глибокі мислителі – деколи дають згоду бути кимось на зразок ідейно�моральних наставників студентів, формують молодь своїми добірними думками. Мріємо бачити Вас у такій іпостасі для п’ятикурсників Інституту української філології, та не сміємо просити про це, бо усвідомлюємо – “істи� на печальна: життя зникає, як ріка Почайна”, а Ваш дорогоцінний час належить усій Україні, світові, літературним Пропілеям! Уклінна подяка Вам за творення нового піткання краси, за те, що десятиліттями Ви задовольняли потребу душі у творчості як молитві! Завтра чекає Ваших натхнень! Володимир ПОГРЕБЕННИК, професор, доктор філологічних наук Зачитуюся Ліною Костенко – Й історія прадавня з попелу встає, Читаю “Марусю Чурай” й “Берестечко” – І серце кров'ю підпливає вже моє. О, як багато треба знати, Щоб так писати щиро й від душі, І освятити слово “Україна – мати” Й за ним на прю сто літ іти. Слова несказані Вами вже сказанні, Їх виплекали в купелі давно. Ви зустрічали їх завжди ізрання, Й завжди писали, щоб там не було. Ви заспівали "Пісеньку з варіаціями", Її вже підхопило і село. Ви – совість і душа української нації, У нас таких ще не було. Лариса БИСТРОВА?ДРОБОТ 3 �ЄВР ОПЕЙСЬКИЙ ФОР УМ РЕК ТОРІВ 15�17 вересн СТВОРЕНО АСОЦІАЦІЮ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ 15�17 ВЕРЕСНЯ 2011 р. у Національному педагогічному уні� ний часопис “Європейські педагогічні студії”, що консолідува� верситеті імені Михайла Драгоманова проходив Європейський тиме досвід європейських країн та забезпечуватиме його розпов� Форум ректорів педагогічних університетів. До вишу з’їхалися сюдження. делегації з 11 країн Європи. Понад 30 очільників вітчизняних педа� Планується, що журнал виходитиме мовою країни, яка курува� гогічних університетів з усіх куточків України (Ніжин, Миколаїв, тиме проект, але із розширеним додатком текстів англійською Ужгород, Луцьк, Одеса, Переяслав�Хмельницький, Тернопіль, мовою. Також видання матиме й електронну версію для загально� Суми, Черкаси, Луганськ, Глухів, Ізмаїл, Житомир, Херсон, Меліто� доступного користування, а перший номер відобразить матеріали поль, Чернігів, Умань, Рівне, Дрогобич, Кіровоград, Вінниця та ін.) засновницького засідання Форуму та утверджений Статут Асоці� приєдналися до участі у Форумі. ації. Поважне зібрання розглядало нагальні питання педагогічної До Президії новоствореної Асоціації ректорів педагогічних уні� освіти, що вже давно постали перед сучасним суспільством. верситетів Європи загальним голосуванням було обрано ректора Об’єднавчі процеси, що відбуваються на теренах Європи, потре� НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка, ректора Біло� бують нового, підготовленого суб’єкта – людини, здатної до руського державного педагогічного університету імені Максима сприйняття інших культур і ментальностей, яка б могла легко зна� Танка Петра Кухарчика, ректора Вільнюського педагогічного уні� ходити шляхи до співпраці між народами. верситету Альгірдаса Гайжутіса, ректора Кишинівського педаго� Це завдання у всі часи гічного університету імені Іона покладалося на плечі вчителя, Крянге, віце�ректора з розвит� який повинен підготувати май� ку інвестицій Університету бутню людину на новій цінніс� “Гоце Дельчев” Кіріла Барба# ній платформі толерантності, рєєва, ректора Педагогічного солідарності, на засадах демо� університету Комісії Народної кратії, екології і права. Сьогод� Освіти в Кракові Міхала Сліву, ні вчитель стає тією духовною ректора Московського місько� основою, на якій і здійснюєть� го педагогічного університету ся педагогічний процес в усіх Віктора Рябова, ректора Ака� країнах Європейського про� демії спеціальної педагогіки стору. імені Марії Гжегожевської у Висловити повну підтрим� Варшаві Яна Лащика та рек� ку з боку Національної академії тора Харківського національ� педагогічних наук України уча� ного педагогічного університе� сникам Форуму на засідання ту імені Г. Сковороди Івана Уч а с н и к и з б о р і в А с о ц і а ц і ї р е к т о р і в завітав Президент НАПН Прокопенка. Представниками педагогічних університетів Європи Василь Кремінь. Пан прези� країн європейського простору дент подякував за турботу, яку виявляють до проблеми підготовки визначено науковців, присутніх на засновницькому засіданні. вчителя у світі представники різних країн. “Це стосується підготов� Також Асоціація матиме три віце�президенти – Міхала Сліву, ки людини до життя в нових умовах інноваційного типу прогресу, Віктора Рябова та Петра Кухарчика. Виконавчим директором коли динаміка змін набуває незнаного раніше руху, і освіта повин� призначено проректора з міжнародних зв’язків НПУ Володимира на дати можливість особистості не тільки засвоїти основну суму Лавриненка. знань, але й виробити вміння до здобуття знань як риси способу Президентом Асоціації одноголосно обрано лідера серед рек� життя сучасної людини”, – переконаний Василь Григорович. торів педагогічних університетів, достойного учня Михайла Драго� Сьогодні процес будь�якої держави залежить не лише від вну� манова Віктора Андрущенка. трішніх зусиль країни, але й від того, на якому рівні її громадяни Також на засіданні було прийнято проект звернення до Міні� зможуть співпрацювати з іншими націями і народами. Людина стрів освіти, Парламентаріїв і Урядів європейського простору про майбутнього повинна стати глобалістською людиною, а це ще підтримку школи педагогічної освіти та підготовки нового вчителя одне із завдань освіти, тому подібне міжнародне співробітництво для об’єднаної Європи ХХІ століття. має особливе значення тепер. Представники європейських країн Усі учасники Форуму з ентузіазмом поставились до створення мали можливість висловити власні гіпотези щодо цього, поділити� такої організації, розуміючи нагальність її функцій. За словами Вік� ся педагогічним досвідом своїх навчальних закладів. Поважні про� тора Петровича, сучасний світ розвивається дуже напружено, а фесори з Литви, Македонії, Німеччини, Грузії, Чеської Республіки, ринкові стосунки охоплюють людину прагматизмом. Незважаючи Росії та Білорусі внесли пропозиції щодо удосконалення підготов� ж на все це, головними суспільними цінностями залишається ки вчителя для європейського освітнього простору ХХІ століття в духовність і мораль. Якщо ж людство почне працювати лише зара� аспектах міжкультурного та регіонального співробітництва, іннова� ди грошей та влади – цивілізація втратить своє людське обличчя. ційних методик і моделей. “Історична місія вчителя і ректора педагогічного університету – Завдяки конструктивним діалогам та плідній співпраці учасни� зберегти це людське, духовне обличчя цивілізації, – зауважує Вік� ків Форуму 16 вересня було створено Асоціацію ректорів педа# тор Андрущенко, – тому мусимо об’єднати свої зусилля”. гогічних університетів Європи та засновано науково�педагогіч� ЖИТИ ЗА ПОСТУЛАТАМИ ДРАГОМАНОВА В НПУ імені Михайла Драгоманова втретє пройшли Драгомановські читання, що кожного року збирають найвідоміших науковців у різно� манітних галузях науки з цілого світу. І невідомо, чи то постать великого мислителя щораз зму� шує вчених замислюватися над його постулата� ми, а щирих громадян – за цими постулатами жити. На пленарному засіданні виступили ректор НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософ� ських наук, професор, академік Віктор Андру# щенко, академік�секретар НАПН України, док� тор філософських наук, професор Ольга Сухомлинська, доктор філологічних наук, про� фесор Володимир Погребенник, доктор істо� ричних наук, професор Богдан Андрусишин та інші поважні науковці. У рамках “Драгоманов� ських читань” працювали наступні секції: “Михайло Драгоманов у контексті педагогічної думки ХІХ–ХХ ст.”, “Філософський та культуро� логічний аспект у творчій спадщині М. Драгома� нова”, “Етнополітичні, історичні та соціальні дослідження у творчості М. Драгоманова”, “Українська словесність у спадщині М. Драго� манова”, “Освітні вимірювання та технології в умовах інтеграції освітніх систем і теоретична спадщина М. Драгоманова”. Виступає видатний педагог Ш. Амонашвілі Як зауважив на відкритті конференції рек� тор вишу Віктор Андрущенко, завдяки таким заходам для світу відкривається обличчя “веле� та думки, педагогічної дії, державотворчих про� цесів. Діалоги навколо особистості Драгомано� ва вибудовують конструктивні місточки в наше сьогодення, бо проблем, особливо щодо модернізації педагогічної освіти, дуже багато”. Віктор Петрович переконаний, що вивчення досвіду та спадщини українських подвижників� мислителів, у числі яких чи не першим стоїть і Михайло Драгоманов, дасть сучасним науков� цям відповіді на питання, особливо актуальні сьогодні. Та й чи ж треба виокремлювати тут сфери й галузі, до яких дотичний Драгоманов. І культура, й освіта, й політика осмислені в його науковому доробку, а за цим спадком треба виховувати нові покоління, оновлюючи свідомість українців. 170�РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА Ректор університету Віктор Андру� 15 ВЕРЕСНЯ велика родина Національного педагогіч� ного університету імені М. П. Драгоманова, закордонні гості щенко, що став ідейним натхненником – учасники Європейського форуму ректорів педагогічних святкувань, подякував шановним гостям за університетів та поважна громадськість Києва святкували увагу до постаті Михайла Драгоманова та 170�річчя від дня народження великого Українця – Михайла висловив сподівання на те, що такі зустрічі кожного разу все більше і більше відкрива� Драгоманова. тимуть для Найщиріші слова поваги українців і та визнання на честь мудрого світу мис� вчителя лунали в залі Націо� лителя і нальної опери України імені Виступає голова громадсько� Т. Г. Шевченка. Доповідь “Сві� Верховної Ради го діяча, Ректор університету В. П. Андрущенко това велич Михайла Драгома� який стіль� розповідає про велич М. П. Драгоманова нова” виголосив голова Вер� Володимир Литвин ки років був ховної Ради України, доктор приречений на забуття. історичних наук, академік НАН України Володимир Литвин. Урочисте засідання завершилось концертною програмою у Серед присутніх на зустрічі особливо приємно було бачити виконанні найповажніших художніх колективів України, Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту мистецьким талантам яких подивувався б і Михайло Драгоманов Євгена Суліму, що зачитав вітальний адрес від Президента Укра� – Національного заслуженого академічного українського народ� їни Віктора Януковича, а також співголову Наглядової ради уні� ного хору України імені Григорія Верьовки (художній керівник і верситету, доктора філософських наук Анатолія Толстоухова. головний диригент – Герой України, народний артист України, Анатолій Володимирович виголосив привітання для колективу лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, про� вишу з нагоди ювілею М. Драгоманова від Прем’єр�міністра Урочисті заходи до ювілею М. Драгоманова фесор, академік Анатолій Авдієвський) та Національного заслу� нашої держави Миколи Азарова. Подарунком для усіх присутніх відбулись в залі Національної опери України женого академічного ансамблю танцю України імені П. Вірського стала й участь у заходах класика української літератури, видатно� імені Т. Шевченка (художній керівник – Герой України Мирослав Вантух). го поета Бориса Олійника. 4 ЖОВТЕНЬ 2011 �ІВ ПЕ ДАГОГІЧНИХ УНІВЕР СИТЕТІВ есня 2011 р. ВІТАЄМО Ректора НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка з обранням Президентом Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи. Університет пишається своїм лідером! Книга, що знаменує початок нової педагогіки ПІСЛЯ “Сутінків Європи” Освальда Шпенглера ця книга на зміну песи� мізму та драматизму несе суспільству світлу ідею можливостей позитив� них змін і трансформацій, перспектив активного втручання у цивілізаційні процеси. “Світанок Європи” Віктора Андрущенка, ще навіть поки лежав у дру� карні, отримав розголос серед наукової громадськості, особливо напере� додні славнозвісного Європейського Форуму ректорів педагогічних університетів. Проблематика, якої торкається автор, до болю актуальна для сучасного освітнього суспільства, і не лише України. Європейські вчені в галузі педагогіки, соціології, менеджменту відкриють для себе у цій монографії небачену кількість тез, наукових гіпотез, оригінальних авторських думок, що вже давно заслуговують на глибокі розвідки. Зокрема у книзі аналізується перебіг об’єднавчих процесів на теренах Європи, суперечності та перепони на цьому шляху, можливості їх уникнення та мінімізації засобами навчання й виховання. Під� креслюється, що головним суб’єктом і провідником цього процесу постає вчитель. Віктор Петрович обґрунтовує необхідність формування нового вчителя на платформі загальнолюдських цінностей. Одинадцять розділів книги присвячені розгляду парадигми європейськості в Україні, функціонуван� ня освіти в глобалізованому світі. Тут зібраний не лише неоціненний досвід великих педагогів і мисли� телів, але й деталізовано перспективи застосування цього досвіду в майбутньому, бо ж лише будуючи педагогічну науку на класичному фундаменті, можна не переживати за стійкість споруди. Така книга стане неоціненним подарунком не лише для вчителів, педагогів, соціологів, але й для політиків, істориків, філософів, для звичайних студентів, пересічних громадян, які себе усвідомлюють щирими українцями на світовій арені. “ВІДОМИЙ#НЕВІДОМИЙ” СВЯТКУВАННЯ 170�річчя від дня народження Михайла Драго� манова увінчалися популяриза� цією цієї постаті на державному рівні. Видатні науковці, письмен� ники, представники бізнесу і влади визнали особистість Михайла Петровича як Вчителя всього українського народу. Національний педагогічний університет його імені подарував громадськості надзвичайний подарунок – ювілейний збірник на пошану визначного вченого “Відомий#невідомий Михайло Драгоманов”, що побачив світ у видавництві вишу. Книга умістила статті та роз� відки, присвячені різним граням Проректор життєдіяльності й наукової спад� проф. Г. І. Волинка щини М. П. Драгоманова. Пропо� презентує книжку “Відомий? новані дослідження, що належать Невідомий Драгоманов” перу відомих українських вчених, у сукупності відтворюють непро� минальне науково�творче осмислення Драгоманова як історика, літературознавця, педагога, культуролога й релігієзнавця, філосо� фа, політолога й політика, правознавця і суспільствознавця, еконо� міста, публіциста, редактора, видавця тощо. У виданні можна знайти статті таких відомих учених, як Віктор Андрущенко, Володимир Погребенник, Любов Мацько, Марія Плющ, Юрій Шемшученко, Володимир Бех, Володимир Бори# сенко, Володимир Денисенко та багато інших. Ювілейний збірник став ще однією сходинкою до привідкриття завіси, за якою стільки років переховували це величне ім’я. Можли� во, нові покоління нарешті зовсім по�іншому сприйматимуть Михайла Драгоманова, заповнивши усі білі плями його життєпису й громадської діяльності. ПЕРШОМУ УКРАЇНЦЮ ЄВРОПИ Під час покладання квітів М. П. Драгоманову 10 ВЕРЕСНЯ відбулось покладання квітів до пам’ятника видатного історика, філософа, культуролога та громадського діяча України Михайла Петровича Драгоманова. Акція, ініціатором якої стала Студентська рада Інституту філософської освіти і науки, була присвячена 170�річчю від дня народження Михайла Драгоманова. До заходу вшанування пам’яті “першого українця в Європі” приєднався ректор університету академік Віктор Андрущенко та проректор з навчально�методичної роботи професор Роман Вернидуб. Про постать Михайла Драгоманова, а також його суспільну роль у житті нашого народу розповів викладач кафедри культурології, редактор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков. Покладання квітів студентами і викладачами Інституту філософської освіти і науки відкрило ряд заходів до ювілею Михайла Драгоманова, чиє ім’я носить наш славний університет. Юлія СУХЕНКО Ректор розповідає студентам про М. Драгоманова Шпальту підготувала Людмила КУХ, керівниця прес�служби університету. Фото: Тарас Бондаренко ЖОВТЕНЬ 2011 5 �Постать МИКОЛА ЗАКОВИЧ: “Наука і викладання – це спільне” З іменем Миколи Михайловича Заковича пов’язані плідні дослідження з проблем культури та релігієзнавства. Він першим теоретично обґрунтував необхідність вирізнення і всебічного дослідження святково�обрядової сфери культури народу, вия� вив закономірну залежність звичаїв, свят і обрядів від типу соціальних відносин, особливості їх розвитку. Цим було відкри� то новий напрямок досліджень у галузі філософського аналізу культури. 12 серпня Микола Михайлович відсвяткував 80�річчя. Вчений люб’язно погодився розповісти про своє життя газеті “Педаго� гічні кадри”. – Миколо Михайловичу, вітаємо Вас з Днем народження. Хай доля дарує Вам довге здоров’я і наснагу в роботі зі студентами! Миколо Михай� ловичу, як нам відомо, за спеціальні� стю Ви вчитель фізики. Розкажіть, будь ласка, як з фізика Ви стали філософом та релігієзнавцем? – Ви очолювали кафедру 20 років. Скажіть, будь ласка, коли ви прийшли працювати, вона йменувалась кафе� дрою наукового атеїзму, етики і есте� тики, на початку 90�х з вашої ініціати� ви її перейменували на кафедру куль� турології. У той час культурологія не була такою популярною, як сьогодні, чому була обрана саме вона? – Наша кафедра була створена у 1964 р., я прийшов в університет у 1983 р., тобто кафедра працювала довгий час до мене. Завідувачем тоді був Борис Лобовик – талано� витий вчений�філософ. Коли він перейшов працювати в Інститут філософії, завідува� чем призначили мене. Кафе� дра культурології спершу нази� валась кафедрою наукового атеїзму, етики і естетики. У 1985 р. її перейменовано на Проф. М. М. Закович дає настанови викладачам – Трудову діяльність я розпочав у загальноосвітній середній школі вчите� лем, викладав фізику у 9�х і 10�х класах. Такий тоді був порядок – вчителів було мало, тому повинні були відпрацювати після інституту. Згодом змінив вчительсь� ку роботу на комсомольську, а потім – на партійну. Я працював керівником лектор� ської групи, постійно спілкувався з викла� дачами, які приїздили читати лекції. Через деякий час перейшов на науково� дослідну роботу в Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Академії наук України, де працював старшим науковим співробіт� ником, завідувачем відділу інституту в м. Івано�Франківську. Пізніше призначили на посаду завідувача сектору філіалу Ака� демії суспільних наук у м. Києві, а захи� стивши докторську дисертацію у 1983 р., я став завідувачем кафедри у Київському державному педагогічному і н с т и т у т і ім. О. М. Горько� го (тепер Націо� нальний педаго� гічний універси� тет імені М. П. Драгома� нова). – Хто впли� нув на ваше становлення? – Я навчався у Москві. Там і Підручник за дисертацію редакцією проф. захищав, а в М. М. Заковича, Київ приїхав який витримує вже як зрілий вже 10?те перевидання релігієзнавець. Що ж до мого формування як філософа, то тут велику роль відіграли колишній директор Інституту філософії АН України Володимир Шинкарук і Миро� слав Попович – нинішній директор. Три� валий час я з ними працював. 6 – Ви підтримуєте зв’я� ДОВІДКА: зок з ними? – Аякже, ми підтримує� ЗАКОВИЧ мо найтісніші зв’язки. Микола – Хтось з ваших вихо� ванців сьогодні працює в Михайлович університеті? Народився – Так, це Віталій Хро� 12 серпня 1931 р. мець, нині він заступник в селі Кутище завідувача кафедри культу� рології. Слід згадати також Т л у м а ц ь к о г о Івано& Тараса Борозенця, Світлану району Хрипко, Юлію Корнійчук. Ф р а н к і в с ь к о ї Загалом через мої настано� області. Вчений, педагог, громадський діяч України. ви “пройшла” більша части� Філософ, релігієзнавець, доктор філософських наук на кафедри. (1983), професор (1984). Заслужений діяч науки і – Чим для вас є Драго� техніки України (1992). мановський університет? Автор понад 190 праць, серед них 11 моногра& – Це вагома навчальна і фій, відомих в Україні і за її межами. наукова установа. Тут я не Професор М. М. Закович визнаний одним із про& тільки викладаю, а й пишу відних науковців і фахівців у викладанні культуро& підручники, наукові праці. – Над якою темою ви логії, релігієзнавства, етики і естетики. За його працюєте зараз? участю розроблено концепцію і визначено зміст – Тема одна і та ж сама, культурологічних дисциплін, що викладаються у але акцент залежить від вишах, під його авторством і науковим керівниц& ситуації. Релігієзнавство – твом складено нові програми, підготовлено і видано це наука, яка більш�менш нові підручники і навчально&методичні посібники, стабільна. – До того ж Ви ведете що здобули загальноукраїнське визнання. наукову школу під назвою “Культурологія як чинник формування не захищав її як дисертацію. Це була лише особистості, наукова та релігійна кар� книжка. Її видали накладом 24 тисячі при� тина світу”? Як ви поєднуєте релігієз� мірників, і вона розійшлась в усі республі� ки. А вже у 80�ті роки я продовжив тему навство і культурологію? – Вони чудово поєднуються, бо релігі� обрядовості. – Які у Вас плани на найближчий єзнавство – частина культурології, воно час? посідає в ній вагоме місце. Це і є мій своє� – Для мене наука і викладання – це рідний внесок. спільне. За моїми книжками навчаються багато студентів Тому в планах на най� ближчий час – підготувати і видати збірку “Релігієзнавство у ВНЗ”. Для мене Драгоманов� ський університет – це вагома навчальна і наукова установа. Колектив кафедри культурології кафедру історії і теорії релігії та вільно� думства, етики і естетики. З 1991 р. у зв’язку з розширенням кола дисциплін вона отримала нову назву – кафедра культурології. Це з погляду того, що кафе� дра була дуже великою – 22 викладачі, і ми відкрили цю нову дисципліну. Її стали вивчати всі студенти усіх факультетів уні� верситету. На мій погляд, одним з най� актуальніших є питання релі� гійної ситуації: як вона розви� ватиметься у ХХІ столітті? І саме науковцям слід шукати відповідь на це питання. – Які особисті здобутки для вас є найвизначнішими? – Найвизначнішими здобутками для мене є дві книжки – “Релігієзнавство” та “Українська і зарубіжна культура”. І зви� чайно ж це вихованці, яких вдалося підго� тувати – 28 кандидатів і 11 докторів наук. – В СРСР була заборона релі� гії, але люди тягнулися до неї… – Я не поділяю думки, що в СРСР діяла заборона релігії чи церкви. Церква була і є. Володимирський собор, Лавра як стояли на місці, так і стоять досі. Щоправда, функції цер� кви тоді звужувалися. Питання було поставлене так: є віруючі – нехай вони ходять, моляться, виконують обряди, немає віруючих – нехай з ними працює церква. Заборони ж як такої не було. Комсомолець міг йти до церкви як спостерігач, якщо ж ста� вав учасником церковного обряду – парторганізація вже розглядала його справу. – Ви одним з перших розглянули традиції і обряди, їх взаємозв’язок із соціальними стосунками. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Чесно кажучи, я не хотів брати цю тему для дослідження. Але так трапилося, що я став третім дослідником у СРСР, хто серйозно над нею працював – що таке обряди? чому вони існують в різних релі� гіях? Тоді ця тема виявилася вдалою. Але я – Ваші побажання студентам, викладачам, читачам газети. – Бажаю утвердитися в науковій робо� ті. І соціологам, і політологам, і релігієз� навцям, і іншим науковцям. Знайдіть свою тему і розробляйте її. Особливо це поба� жання релігієзнавцям, адже сучасна релі� гійна ситуація в Україні складна. Якщо на початку ХХ століття можна говорити зде� більшого лише про православ’я, то зараз важко говорити про один напрям. Сьогод� ні функціонує більше 130�ти релігійних Завжди спраглий до роботи і радий зустрічам з колегами напрямків та рухів, і їх треба досліджувати. Якщо ж говорити про весь світ, то це ще більше релігійних течій і спрямувань. Питання релігійної ситуації, на мій погляд, сьогодні є одним з найактуальніших – як вона розвиватиметься у ХХІ столітті? І саме науковцям слід шукати відповідь на це питання. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Ірини МОРОЗ ЖОВТЕНЬ 2011 �Позанавчальна розмова “СПОКІЙНО ЖИТИ – НЕ ЦІКАВО!” “Педагогічні кадри” впрова# джують нову рубрику – “Поза# навчальна розмова”. Її героями будуть викладачі, які мають активне життя і різноманітні хобі. Спробуємо дізнатись, чим ще цікавляться драгомановці. Сьо# годнішній герой не захотів роз# голошувати своє прізвище та ім’я, але це справжня людина, яка працює в нашому універси# теті. Світлини є лише ілюстра# тивним матеріалом до інтерв’ю. Олександр КОЗИНЕЦЬ МУДРЕЦІ стародавнього світу стверджували: справ� жнє багатство людини – у її внутрішньому світі. Головне, аби вистачало часу на розви� ток цього світу, – зауважують сучасники. “Якщо бажання є – то й час буде!” – переконує мене викладач нашого універси� тету, який окрім того, що є авторитетом серед студентства, має досвід роботи на радіостанції. Оскільки він побажав зали� шитись інкогніто, хай це буде історія про одного реального героя. – Як Ви потрапили працювати на радіо? – запитав я його. Посміхнувшись, той відповів: – Минулої осені я працював з однією з українських співа� чок. Допомагав їй покращити вимову. Ми бачилися майже щодня на одній з радіостанцій. Там є студія звукозапису. Наші заняття оплачував продюсер співачки, який є власником цієї студії та одночасно співпродюсером радіостанції. Він і обмо� вився про те, що їм потрібен ведучий для однієї з нічних пере� дач. Мені запропонували пройти співбесіду – я погодився. Але після того все ніби й затихло. Проте через місяць мені зателефонував продюсер співачки і запросив на фінальний кастинг. Його я пройшов вдало і почав працювати на радіо. Десь три з половиною місяці працював… – А пам’ятаєте свій перший прямий ефір? – (Сміється.) Так, пам’ятаю. Спочатку було три пілотних випуски, в записі, а четвертий ефір був наживо. Якраз тоді в гостях у нас був Олександр Пономарьов. – Не страшно було? – Звісно, страшно! Але ведуча�партнерка дуже підтриму� вала, тому було цікаво, але й хвилювався дуже – слухали ж близькі та знайомі. Я лише кільком сказав, а вони вже під час ефіру всіх своїх друзів пообдзвонювали – таке собі “сарафанне радіо” вийшло. Потім пошкодував про те, що сказав їм про ефір. – Хто з відомих людей, окрім Пономарьова, ще був у Вас у гостях? – Ані Лорак, “Друга ріка”, Потап з Настею, інші… Усіх не згадаю. Мав бути і Григорій Лепс – у нього якраз на той час був концерт у Києві, але в останній момент зустріч зірвалася. – Яким був формат передачі? – Ми запрошували гостя, який мав брати участь в обговоренні щоразу нової відомої казки, сюжет якої ми “підганяли” під теперішню ситуацію в країні. Тобто ми обігрували іменами казкових героїв політичних та інших діячів, не називаючи їх, але говорили так, що можна було легко зрозуміти, про кого йде мова. Хоча й був заздалегідь підготовлений сценарій, але рідко його дотримувались, бо зірки приїздили на ефір просто перед передачею, тому не мали часу читати сюжет, який їм пропонують. То й виходило десь 40% за сцена� рієм, все інше – імпровізація. – Чи не заважало радіо Вашій викладацькій діяль# ності? – Якраз тоді у мене були пари в другу зміну, тому скрізь встигав, хоча відіспатися майже не виходило: додому повер� тався після ефіру о четвертій ранку, а з восьмої – вже був на У Н І К А Л Ь Н А В И С Т А В К А НЕЩОДАВНО на території Софії Київської відбулось відкриття вистав� ки “Шевченківський район в історії державотворення України”, на урочисте відкриття якої запросили і університетську газету “Педагогічні кадри”. Виставка представляє собою зібрання унікальних документів та експонатів з приватних колекцій і музейних збірок, пов’язаних з Шев� ченківським районом. Відкрита напе� редодні 20#ї річниці Незалежності України, виставка планується бути постійно діючою і поповнюватиметь� ся новими артефактами. Шевченківський район – серце Києва, колиска української держав� ності. Його Історія тісно пов’язана як з історією створення самого міста, так і з історією державотворення дав� ньоруської держави – Київської Русі. Головні події славної історії України, пов’язані з боротьбою за створення незалежної Держави, про� ходили саме в межах Шевченківського району. За його вулицями, майданами та будинками можна вив� чати боротьбу за незалежність, народження, стано� влення, розквіт, занепад та відродження України як держави. Саме на території району закладались під� валини національної самосвідомості українського народу, тут виношувалися ідеї незалежності у Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Драгоманова, Миколи Пирогова та ін. Сьогодні Шевченків� ський район є центральним районом столиці, тут розмі� щена велика кількість адміні� стративних будівель, науко� вих установ, культурно�ми� стецьких закладів, він займає чільне місце у суспільно�полі� тичній та економічній діяль� ності громадян. Освітній і науково�дос� лідний потенціал району представляють широко відо� ЖОВТЕНЬ 2011 мі і знані не тільки в Україні, а й за її межами установи і університети, серед яких і Національний педа# гогічний університет імені М. П. Драгоманова. Заснований у 1834 році в лоні Університету Св. Володимира, Педагогічний уні� верситет пройшов довгий і супе� речливий шлях зростання та розвитку. Зі стін університету вий� шла плеяда української інтеліген� ції, яка відіграла важливу роль у становленні як Шевченківського району, так і України. Зі здобуттям Незалежності наш університет одним з перших почав викладати історію України з національних позицій і нових методологічних підходів. А сьогодні це колиска української педагогіки, що отрима� ла світове визнання. Представлені на виставці експонати є чудовим ілюстративним матеріалом для розуміння історії, культури та сучасності Батьківщини. Сергій РУСАКОВ Фото автора ногах. Ще й маленька дитина – самі розумієте... – А якою була реакція дружини на Ваші “нічні зміни”? – Спочатку було цікаво обом. Але потім її почала напружу� вати моя відсутність вдома, адже на тиждень було по три ефіри. Я йшов на пари, повертався о двадцятій, а о двадцять другій вже треба було виходити, щоб хоч за годи� ну до ефіру приїхати в студію і підготу� ватися. – Чи впізнавали Вас студенти? – Так. Одна навіть прямо на парі спитала, чи то насправді був я. (Посмі� хається). Довелося зізнатися. Згодом ставало цікавіше: пара розпочиналася з того, що “ми Вас чули по радіо”. Осо� бливо після передачі з Потапом та Настею. Формат передачі був таким, що доводилося жарту� вати, відпускати такі репліки, яких ніколи не дозволяю собі в університеті, тож студентам кортіло процитувати мене чи якось прокоментувати деякі з висловлювань. Це створювало для мене певний дискомфорт. Але згодом звик. І вони зрозу� міли, і я призвичаївся. – Які враження у Вас від цієї роботи? Чому пропра# цювали так недовго? – Враження приємні. Хоча були і не дуже вдалі ефіри, але спілкування з зірками поза ефіром часто було набагато при� ємнішим і цікавішим. Чому пішов? – Одна з причин – мало приділяв уваги дружині та дитині, інша – часті безсонні ночі за невелику платню. – Не шкодуєте? Чим для Вас був цей період життя? – Ні, не шкодую. Це була можливість самореалізації, спіл� кування з відомими людьми, яких за інших обставин лише чуєш чи бачиш на екрані. І найважливіше – це досвід. – Що спонукало Вас до викладацької роботи? – Викладачем себе довгий час не уявляв. Навіть бажання не було. Активно займався спортом і хотів реалізувати себе там. Вже досяг рівня май� стра спорту міжнародного класу з греко�римської та вільної боротьби, був у збірній України. Проте серйозна травма завадила спортивній кар’єрі. – А зараз, окрім викладання, ще чимось хочете займатися чи вже займаєтесь? – У мене є потреба всебічної реалізації. Під лежачий камінь вода не тече. Вже маю деякі замальовки, але поки розповідати не буду – я забо� бонний (посміхається). Займатися чимось одним все життя – не моє. Я змінював багато видів діяль� ності, це тільки додавало інтересу. І якщо чесно, то спокійно й не хочеться жити. Не цікаво! Літній відпочинок М І С Ц Е , К У Д И Х О Ч Е Т Ь С Я П О В Е Р ТАТ И С Я КОЖНОГО літа драгомановці – студенти, аспіранти та викладачі університету мають можливість відпочивати на спортивно#оздоров# чій базі “Сула”, що поблизу міста Лубни Полтавської області. Вона розташована за кілометр від міста біля багатовікового лісу поруч з річкою Сулою та курганом Лиса гора. Так уже ведеться: пра� цюєш цілий рік, щоб потім кілька тижнів провести “по� особливому”. І так важливо, щоб на душі після відпочинку ставало легко і всі пережи� вання й негаразди йшли геть. Оскільки важливі в описі вра� жень далеко не факти, а емо� ції, розповім, яким був відпо� чинок по�драгомановськи особисто для мене. Я потрапила в “Сулу” цього року вперше, за рекомендаціями та запро� шенням бувалих драгомановців. І не розчарувалась. 14 днів з дружньою компанією біля чистої річки Сули, з півкілометровими запливами та купан� нями, вечорами бесідами біля вогнища на Лисій горі, підготовкою і друком студентського журналу, “японською вечіркою”, змаганнями “ботанів”, їздою на конях, новими знайомствами, іграми “Твістер” і “Мафія”, волейбо� лом, триразовим харчуванням, екскурсіями, прогулянками на катамаранах – стали для мене неповторною сторінкою мого літа. У комплекс “Сули” входять одно� та багатокімнатні будиночки, їдаль� ня, медпункт, кіноклуб, спортивний майданчик, тенісний корт, альтанки. Традиційна програма відпочинку – екскурсії Лубенщиною (Свято�Преоб� раженський (Мгарський) монастир, Інститут лікарських рослин, Гоголів� ські місця тощо). Лубни – місце, яке дарує можливість залишити позаду усе, що не дає спокою в Києві, де переповнюєшся новими силами й завзяттям. Поруч з базою знаходиться багатовіковий ліс, річка та курган, що має назву “Лиса гора” й охороняється державою як пам’ятка культури. Це потужна енер� гетична точка, і варто лише з нею спілкуватися, як відчуєш гармонію з природою. Кожному важливо усвідомити, що є люди, які тебе цінують і чекають; місце, куди тебе невимовно тягне, і ця сила тяжіння часто і є тією частиною тебе, яка прагне відпустки, кількох тижнів свободи від суєти, часу блажен� ства, шалених ідей та неймовірних чуттєвих вражень. “Сула” – місце, куди хочеться повернутись. Ірина МОРОЗ Фото автора 7 �Л Е К Ц І Я На Говерлі зібрані землі Твої, Україно! Напис на стелі, що знаходиться на Говерлі Ідея сходження на Говерлу виникла давно, а ідея проведення лекції на найвищій точці України – минулоріч. Тому 11#16 серпня 2011 р., в період канікул та відпусток, було вирішено “вирватись” із міської повсякденності, випробувати й пізнати себе, а також відпочити на природі. Ідея знай# шла підтримку у викладачів, аспірантів, студен# тів та випускників Драгомановського університе# ту, а саме Інституту філософської освіти і науки й Інституту української філології. Пропоную читачам прочитати дорожні нотат# ки, які писались упродовж походу. День 1 Вранці приїхали до Івано�Франківська. Поснідавши у затишній вареничній, вирушили електричкою до м. Ворохта. Приміські потяги нас здивували. На відміну від звичних київ� ських електричок, вони мають лише чотири вагони, які зсереди� ни дерев’яні і за розміром менші. Загалом електричка нагадала нам київську дитячу залізницю, тому й сприйняли її як атрак� ціон. Від Ворохти автомобілем доїхали до с. Дземброня. Місця� ми дорога була настільки вузькою, що фраза Сашка Зрума “уявіть, що ми їдемо краєм п’ятиповерхового будинку” змусила нас дещо запанікувати. Від Дземброні і почалась наша “екологічно�інформаційна стежинка” (так було написано на дощечці). Через 10 хвилин жарти припинились, усі вже йшли мовчки. Стало зрозуміло, що легко не буде: рюкзаки важкі, сонце безжальне, а загальна дов� жина маршруту в 43 км (!!!) приголомшувала нашу уяву…. Сьогодні йшли не багато, вже за кілька годин розклали табір, розпалили багаття і повечеряли. Хлопці знайшли в лісі білі гриби, а Оксана Соколова – різні кущі, з гілочок яких зва� рили смачний фруктовий чай. Неподалік жили пастухи, тому за 6 грн за літр (ціни як у столиці!) купили свіже молоко. Настрій бойовий. Усі засинають задоволеними. Н А Г О В Е Р Л І запізненням на три години. Сьогодні маємо підкорити Говерлу! В Інтернеті прогноз погоди був таким: “Протягом усього дня погода залишатиметься хмарною. Майже весь час буде йти дощ, уночі на короткий час опади припиняться”. Такий прогноз був на всі дні походу, та насправді погода була сприятливою – сонце частіше ховалось за хмарами, не було ані дощу, ані спеки… Дорога виявилась простішою, ніж учора, але все одно довгою. Рюкзаки не ставали легшими, а під час нового підко� рення чергової вершини одній дівчині стало погано, і Сашко Зрум ніс два рюкзаки. Є ще справжні козаки в Україні!.. Поступово, та наполегливо ми наближались до Говерли (2061 м). І хоч ми її бачили здалеку ще о першій годині дня, та під� нялись лише о сьомій вечора. Емоцій було багато! Говерла – найвища точка України. Один з символів нашої держави. Кожен українець має хоч раз у житті відвідати це місце. Цікаво, що на горі знаходиться скульптурна композиція, що символізує українську державність, та мармурова стела, в якій закладені капсули із землею з усіх регіонів України. Говерла… Не віримо своїм очам, але на горі є невелика ятка, де про� даються сувеніри – магнітики на холодильник, медалі з напи� сом “Говерла 2011”. Ціни від 25 до 40 грн. Також продають гарячий чай за 5 грн. Не втримуємось і витрачаємо частину стипендій і зарплат на найвищій точці України. Всі одразу почали писати смс та телефонувати родичам і друзям: “Алло, я дзвоню з найвищої точки України! Все гаразд. Скучаю за тобою!!!”. Почалась фотосесія, записали відеозвернення до драго� мановської громади (дивіться у соціальних мережах), і незва� жаючи на те, що сонце заходило за обрій, ми здійснили те, чим керувались на початку – лекція на Говерлі. На жаль, через брак часу лекція “Містичне богослів’я” (від викладача кафе� дри філософської антропології Антона Дробовича) та “Нестандартність мислення в освіті” (від автора цих рядків) були скороченими… Табір ми поставили біля підніжжя гори. Говерла, мабуть, додає наснаги, бо ми ще довго спілкуємось біля багаття. День 2 Як же холодно виходити о сьомій годині ранку з намету! Але краєвид карпатських гір та туману, що розтікається ними, змушує забути про температуру! Незважаючи на ранній підйом, з табору вийшли на дві години пізніше запланованого. Мабуть, винен сніданок – рис з тушонкою та білими грибами… Павло Селіванов, наш провідник і водночас голова Сту� дентської ради ІФОН, попереджав, що другий день буде най� складнішим. Сьогодні ми підіймались і йшли гребенем Чорно� гірського хребта, 12 км “вгору�вниз�вгору” стали справжнім випробуванням. За день ми підкорили гору Дземброня (1877 м над рівнем моря), г. Менчул (1998 м). На жаль, через брак часу не встигли піднятись на г. Піп Іван (2028 м), де знаходяться роз� валини обсерваторії першої половини минулого століття… Дорогою зустрічаються й інші туристи. У горах прийнято вітатись, та на “Добрий день” у відповідь частіше чуємо привіт� нє “Сzesc” (польське “привіт”). А де ж українці?... Коли почало сутеніти, ми ще йшли. До стоянки, за словами бувалих туристів, які зустрілись дорогою, було “понти” (для нас це вийшло кілька годин дороги). Лише о дев’ятій годині ми підійшли до озера Бребенескул – найбільшого високогірного озера України (1801 м), де і розклали табір. Швидко поверечерявши, всі розійшлись по наметах. Зав� тра продовжуємо похід. День 4 День розпочався з хрестоматійної фрази “Знову гори…”. Але сьогодні це була гора – символ країни!... Сьогодні був поставлений новий рекорд пізнього виходу з табору – лише о 13:30 ми вирушили в дорогу. Через це ми не встигли піднятись на г. Петрос. Виявляється, що Говерла є заповідником і потрібно заплатити гроші за вхід/вихід. Ціна 40 грн, та ми домовляє� мось по 10 грн з людини. Сподіваємось, що гроші підуть на прибирання і захист території… Сьогодні дорогою зустрічається більше людей. Темп був жвавий, тому до стоянки дійшли вчасно. Поруч знаходилось поселення з вівчарами, тому забезпечення молоком знову є. Також вдалося поговорити з ними, вони жалілись на те, що туристи залишають після себе багато сміття (це правда, доро� гою ми бачили великі купи сміття, що ніяк не додавало гордо� сті за наших попередників). Цікаво, що на зиму пастухи зали� шають хату відчиненою і всередині залишають дрова, але минулого року хтось спалив половину хати і втік…. Дорога сьогодні була легкою, та втома дається взнаки. Треба лягти якомога раніше. День 5 День 3 Відкривши застібку намету і озирнувшись, я промовив: “Знову гори…”, на що всі із розумінням посміхнулися. Стоянка була біля озера, тому найвідчайдушні (темпера� тура води десь +12°С) покупалися. Зі станції ми вийшли із Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Фінішна пряма до “цивілізації”. Через урочище Козме� щик йдемо до селища Лазещина. Там є залізнична станція і кіоски, де можна купити якусь їжу. Придбали солодку воду, але вона нам не до вподоби – звикли до джерельної води… Попри виснаженість через п’ятиденний похід, провели екологічну акцію в с. Лазещина. Прибрали залізничну стан� цію та територію довкола. Керувались тим, що через цю стан� цію проїжджає більшість іноземців, тому нам стало соромно за те, які враження можуть залишитись у туристів під час очі� Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua кування потяга на брудному вокзалі. Ініціатором виступив Антон Дробович, більшість активно підтримала пропозицію. Взагалі станція здивувала не так кількістю сміття, як від� сутністю працівників і пристойних оголошень. Віконце біле� терки було замкненим, лише приклеєне оголошення, написа� не від руки, що квитки можна придбати у провідників. Ще нижче на стінці хтось з попередників залишив повідомлення, що у провідника квитки не можна купити. Нас це не дуже порадувало, тому було вирішено доїхати найближчою елек� тричкою до Яремчи. Там знаходиться більш цивілізований вокзал, є світло і працівники “Укрзалізниці”. Забираємо з собою і групу поляків, які також сьогодні спустились з Говер� ли. Приїжджаємо в Яремчу о десятій вечора, але потяг до Іва� но�Франківська лише о третій годині ночі. Попереду безсон� на ніч. День 6 За сьогоднішню ніч ми втомились більше, ніж під час схо� дження на гору. З цим погодилась вся наша група. Довелось довго чекати на потяг до Івано�Франківська. За цей час ми познайомились з польськими студентами. Цікаво було поспілкуватись з колегами з Євросоюзу. Дізнались багато нового про їхню освітню систему. Незважаючи на пізній (чи може вже ранній) час, загальний вагон потяга (інших квитків не було) був вщент заповнений людьми. Дві години, і вже на світанку ми у “Франику” (так молодь називає місто). Ще дві години на вокзалі: дехто намага� ється хоч трохи поспати, дехто просто дивиться, як оживає вулиця за вікном… О восьмій годині ранку снідаємо у вареничній, тій самій, що і перед початком походу. Нас впізнають і дозволяють зали� шити рюкзаки, поки ми гуляємо містом. “Франик” нам показує Іринка Бочар – знайома Антона Дробовича. Часу було небага� то, і весь центр не встигаємо подивитись, та вражені великою кількістю книгарень і кованих скульптур на вулицях, сідаємо на потяг до Львова… Три години, що ми провели в дорозі, були використані для сну (їдемо в плацкарті, можемо дозволити собі лягти і відпочи� ти) або для детального ознайомлення з книжками, що придба� ли. Ольга Гончар, студентка, що закінчила перший курс культу� рології, купила книжок приблизно на 400 грн. Львів зустрічає нас короткочасним і приємним дощем. Далі йдемо гуляти містом. Морозиво, молочні коктейлі, гамбургери, сандвічі – “відводимо душу” після походу. Далі – виключно львівське меню: кава, яблуко по�віденьськи, медівка, канапки. Цим містом можна довго прогулюватись, та квитки на потяг змушують йти до вокзалу (трамваї у місті не ходять через реконструкцію вулиць, маршруток не видно, і загалом за ці дні ми звикли до піших прогулянок)… Потяг. Ліжко. Сон. День 7 Київ. Робимо світлину на пам’ять. Всі хлопці неголені, осанка стала більш правильною. Дівчата в очікуванні гарячої води вдома та зустрічей з подружками. Виснажені. Щасливі. Післямова Гори навчають, адже людина під час кількаденного походу має можливість зрозуміти себе, коли долає нові вершини, несе важкий рюкзак, допомагає іншим дійти до мети. Саме в такі миті можна побачити справжню сутність людини, а головне – міжособистісні стосунки. І хоча маршрут походу виявився складнішим, ніж всі очікували, та згуртованість групи перемо� гла, кожен набув ще більшої віри у власні сили та друзів. Знаменним для нас стало і те, що ми підкорили Говерлу напередодні 20�річчя Незалежності Батьківщини. Знаходя� чись на вершині цієї гори, відчуваєш, як зникають всі політичні та економічні негаразди, хочеться думати лише про єдність і красу нашої країни. Як добре, що ми вже 20 років можемо буду� вати молоду та величну державу! Сергій РУСАКОВ Фото Ірини Мороз, Оксани Соколової Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЖОВТЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1618) (жовтень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1618) (жовтень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/178 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова