56 6 454 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/408d681a345f11696ba0fc066b9b4890.pdf e65176db173ef116f210dda06b03a5ba Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/9">За педагогічні кадри. 1970 рік</a> PDF Text Text Пролетарі всіх країн, єднайтесяІ Сьогодні у н о м е р і : ЛЕНІНСЬКИЙ АСПІРАНТІВ. З А ПЕДАГОГІЧНІ ЗА ЛІК У ЗУСТРІЧ З ВИПУСКНИКАМИ. МОВЛЯТЬ НАРОДНІ К ДОЗОРЦІ. ТВОРЧІСТЬ ЛІТСТУДІЙЦІВ. № 12 (480) Четвер, 26 березня 1970 року. зачерпнути щось із досвіду ко­ лег. Викладачі надають колиш­ нім вихованцям кваліфіковані тей. Цьогорічна зустріч колекти­ консультації стосовно фаху. ву інституту з випускниками Наші студенти теж підготува­ запланована як науково-методич­ лися до цього своєрідного інсти­ на конференція з теми «Сучас­ тутського свята. У програмі кон­ ність і школа». ференції — великий концерт. Для вчителів читаються допо­ Конференція-зустріч розпоча­ віді з найактуальніших проблем лася вчора і працюватиме впро­ науки, кожен має можливість довж 2 6 — 28 березня. У РІДНИХ СТІНАХ Відчутну допо­ могу школам Ки­ ївщини надають провідні виклада­ чі численних ка­ федр нашого ін­ ституту. НА Ф ОТО : на січневій конферен­ ції вчителів шкіл Васильківського району. Викладач кафедри елемен­ тарної математики Ольга Сергіївна Боришполець (крайня справа) проводить бесіду з учителями про перебудову вик­ ладання матема­ тики у початкових класах. ІНСТИТУТ - Д у КОРПУСІ, де розташований * дефектологічний факультет, зроблено значний ремонт. Завдя­ ки цьому переобладнано кілька аудиторій, підготовлено примі­ щення для читального залу з відкритим доступом до літерату­ ри. Тепер на факультеті маємо 5 великих аудиторій, в яких мо­ жуть слухати лекції потоки сту­ дентів до 100 осіб. Безумовно, це забезпечить полегшення плану­ вання навчальних занять та по­ кращить умови роботи студен­ тів. .Але дуже важливим питан­ ням є те, як зберегти аудиторішй фонд і підтримувати його в на­ лежному стані. Досвід показує, шо не всі сту­ денти відповідально ставляться до соціалістичної власності. Се­ ред студентів факультету є «май­ Як вам ЖиветЬся? Нещодаївно група народного контролю філологічного факуль­ тету ознайомилася з побутовими умовами студентів. Переважна И ШКОЛІ Якось до редакції зайшла прибиральниця Р. Ребріна. — Допоміжіть хоч ви, — почала з порога. — Просто біда з нашими студентами: смітять а аудиторіях — папірці, лушпайки з насіння.,.. А вони ж педагоги... За докірливим тоном прибиральниці вчувалась турбота про те, щоб у наших аудиторіях було чисто й святково (саме так вона сказала — «святково»). Папірець, кинутий на підлогу... Дрібниця? Мабуть, ні, бо за цим криється неповага до чужої праці, і, якщо хочете, звідси починає­ ться безкультур’я. Розмову з цієї ж теми сьогодні продовжує Е. Гроза — голова групи народного контролю дефектологічного факультету. Добре було б, якби й на інших факультетах народні дозорці звернули увагу на ці «дрібниці». стри» різьби та малювання по дереву, от тільки шкода, що ви­ користовуються для цього... сто­ ли. Деякі курці чомусь люблять палити саме під табличкою «Па­ лити заборонено». Любителі соло­ дощів залишають «речові дока­ зи» своїх смаків прямо в столах... Члени групи народного кон­ тролю разом з деканатом та профбюро факультету зараз по­ вели рішучу боротьбу за чисто­ ту в аудиторіях. Всі студенти ознайомлені з внутрішнім розпорядком, пзято під контроль виконання графіка чергувань. Аудиторії тепер за­ кріплені за певними академічни­ ми групами, а відповідальність за санітарний стан аудиторій покла­ дено на старост та профоргів цих академічних груп. Народні дозорці сподіваються, що все це дасть змогу своєчасно виявляти порушників порядку, а значить і підтримувати зразкову чистоту в наших аудиторіях. Е. ГРОЗА, голова групи народного контролю дефектологічного факультету. більшість філологів забезпечена гуртожитком. Однак незначна частина (16 осіб) мешкають на приватних квартирах. Перевір­ кою встановлено, що не у всіх студентів умови сприятливі для навчання. Кільком студентам (Л. Вольвач, О. Гура, Г. Бобильова) вже надано місце в гуртожитку. Складено списки тих, хто по­ требуватиме поліпшення житло­ вих умов на наступний рік (А. Веклик, Г. Впшшченкс. Н. Колісник). Н. ПОСТОЛОВСЬКА, член групи народного контролю філологічного ф-ту. Ціна 1 коп. Рік видання 15-й Й де Л ен ін ськи й за л ік Звітують молоді науковці Ленінський залік прийшов і д о . аспірантів. 17 березня ми звітували атестаційній комісії про свою роботу. _ У аспірантській комсомоль­ ській організації 20 осіб — 12 аспірантів і 8 стажистів. Ще заздалегідь на комсомольських зборах були поставлені конкре­ тні завдання перед організа­ цією на ювілейний рік. Кожен з нас узяв особисті зобов’язан­ ня, які згодом виконувалися з усією серйозністю і відповіда­ льністю. У підготовці до Ленін­ ського заліку особливо активну участь брали М. Островерхий, В. Дутінов, Ю. Костарчук, Ю. Краснобокий, Г. Степенно та Г. Гринькова. Готуючись до заліку, кожен комсомолець ще і ще раз по­ вертається до вивчення неви­ черпної теоретичної спадщини вождя. Одні опановували твори Щоб було чисто в аудиторіях СЛОВОНАРОДНОГО дoз o p ц я Р ОРГАН ПАРТКОМУ, РЕКТОРАТУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ, МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО. ПІСНЯ ПРО НАШ ІНСТИТУТ. Гарна традиція ведеться в на­ шому інституті: щорону приїз­ дять колишні випускники, уже вчителі, аби знову відчути себе в рідних стінах, згадати свої студентські літа. Тож і нині Київський держав­ ний педагогічний інститут імені Горького приймає бажаних гос­ А Комісія, до складу якої ввійш­ ли представники місцевкому та групи народного контролю, пере­ вірила вихід м’ясних страв в ін­ ститутському буфеті. Виявилось: замість 80-ти грамів лангети ва­ жать 50. А»куди ж поділися ЗО? На зборах працівників їдальні з участю членів місцевкому, профкому, групи народного кон­ тролю та представника тресту їдалень вдалося дошукатись, що оті самі ЗО грамів з кожного лан­ гета «•прилипали» до рук кухаря Г. Коцюби. Справу було передано на розг­ ляд у 4-ий трест їдалень, якому підпорядкований наш харчоблок, І ось надійшла відповідь — на­ каз по тресту № 4 «•Про пору­ шення у їдальні № 434». сЗа випуск м'ясної страви, що невідповідає нормам, — говорить­ ся зокрема в наказі, — кухаря А ДАХ ПР ОТІ КАЄ. . . У кімнатах № 29, 32, 41 гур тожитку, де живуть дефектоло­ ги, виникли... штучні озера: про­ тікає дах, Пережити таку не­ приємність допоміг нашим меш­ канцям гумор шановного М. Го­ В. і. Леніна на семінарах з марксистсько-ленінської філо­ софії. інші — вивчали пер­ шоджерела самостійно. Незважаючи на зайнятість, аспіранти і стажисти не цура­ ються і громадської роботи: усі хлопці — члени ДНД; В. Бож­ ко і С. Левіщенко — члени збірної команди з шашок, крім того, Сергій Левіщенко — член комітету комсомолу інституту, відповідає за Наукове студент­ ське товариство; Г. Михалин і О. Соколенко ведуть школу юних математиків, до якої за­ лучені кращі учні старших кла­ сів шкіл м. Києва. У підготовці до Ленінського заліку велику допомогу нам подавав член комісії по прийо­ му заліку Л. П. Тендерес, а також завідуючі кафедрами. Комісія по прийому Ленінсь­ кого заліку у складі І. А. Та­ бачникова (голова), Л. П. Тендс'рес, В Д. Войтушенко, К. В. внакієвої, С. С. Левіщенка (члени комісії) визнала грун­ товну підготовку комсомольців до заліку. Товариші Ю. Краснобокий, Т. Носаль, М. Остро­ верхий, Г. Гринькова предста­ влені до нагороди грамотами райкому ЛКСМУ та комітету комсомолу інституту. Г. КОЗАЧУК. Лангетнедоважок тов. Коцюбу звільнити з роботи і перевести на посаду мийниці по­ суди терміном на 2 місяці. ■ За відсутність контролю над підлеглими зав. виробництвом тов. Віденко оголосити догану. Відшкодувати з тов. Віденко і Коцюби вартість недовазкених лангетів». Не будемо говорити про м’я­ кість чи суворість стягнення, ад­ же цей факт можна було б роз­ цінити як. відверту крадіжку, що вже пахне, як-то кажуть, де-юре судом. Виникає запитання іншого пла­ ну: чи є совііть у людини, яка не погребувала поживитись за ра­ хунок студентського харчу? Спо­ діваємось, працівники їдальні да­ дуть належну оцінку цьому прик­ рому фактові і зроблять для се­ бе потрібні висновки. голя (не випадково ж носить йо­ го ім’я наша вулиця). А якщо без гумору? А без гумору — дах потребує серйозного ремонту. В деканаті нас запевнили, що в цьому році такий ремонт планується. Хотіло­ ся б, щоб сталось не швидше. В. К. �Студійці уважно вслухаються в рядки, що звучать як розхлюп весняної Десни, як легіт дитинства, котрий виколи­ сав на берегах людської долі оцього хлопця, трохи сором’яз ливого, з співучим серцем. Свої вірші читає Федір Терещенко, Після поезій — обговорення. Літстудійці А. Зиль, В. Орлюк. В. Білокінь, Р. Овирида, Л. Люлька, Ю. Ковалів та інші говорили про знахідки і вади поезій Ф. Терещенка. Опісля зі словами поради виступили старші літературознавці П. П. Хропко та П. І. Орлик. Пропонуємо кілька поезій Федора ТерещейКа та інших літстудійціїв. КВІТНЕВИЙ СОНЕТ Квітневий вітер — гордий • і шалений, Квітневий вітер — завше молодий. Поклав нам Ленін правду на рамена 1 снам'янілу душу розбудив. І мчали закривавлені знамена Крізь морок до велиної мети, Юрій КОВАЛІВ ПІСНЯ ПРО НАШ ІНСТИТУТ Слова Варвари ГРИНЬКО Музика Миколи Аби земля відновлено-зелена Могла-таки по-справжньому цвісти. Нехай бурхливо дихають громи, Нехай сонця витьохкують на віях. Нехай безмежне небо голубіє Над чорними уламками пітьми. Ми йшли до мрії. Нами стала мрія. Ї ї в життя перетворили ми. КОРЕЦЬКОГО Студентські літа Шуміїть на бульварі в зеленому шквалі Наш легіт дівочий — студентські літа. У юнім стрічанні, у -.мудрім навчанні Проходить нора, золота. Приспів. Педінститут, наставник і друг, Ти в серці у кожного з нас. Творити і жить ми навчаємось тут, Спасибі тобі, інститут! , ,0 Р , ' Над Києвом сонце, замріяне сонце, ! тануть у небі ключі журавлів, Зтрічайте, веселі містечка і села, Майбутніх своїх вчителів. Приспів. Педінститут, наставник і друг, Ти в серці у кожного з нас. Творити і жить ми навчаємось тут, Спасибі тобі, інститут! Федір ТЕРЕЩЕНКО. Відчалюйте, осоицені хвилини, У шум дібров, у сон блакитних мрій, У юне серце, щире й безневинне. Гарячих сліз, отрути не налий. І Десну всю у погляд умістивши, Дзеркальність неба, дня крутий розбіг, Я знову хочу грому, хочу тиші, У надвечір’ї чути срібний сміх. А він звучить, далекий, недосяжний, І кличе знов: — Відчалюй, поринай! О пристрасть вічна спраглого кохання, Не зви мене у свій гіркий розмай. © 0© Не осуди За сповідь у коханні, Не відведи Своїх блакитних віч, Не відійди У болісне страждання У синій вечір, У гнітючу ніч. Вогню у душу Дай мою відкриту На всі літа Не на коротку мить, Щоб ним — Усе життя своє прожити, Щоб ним дерзать, І мріять, і творить. ©0© На недоспаних снах яворів Колихались бентежні вітри, їхній спокій довірено грівсь Об червоного заходу дим. J заснути не міг у теплі, Прокидався у гоні примар І конем пролітав по землі, Столочивши покоси хмар. Замовкав у нічному шатрі, Бо так солодко спиться під рань, Поки, очі відкривши зорі, Вийшов ранок із плугом у лан. МАТУСІ Мене мама знайшла у житі Як ішла вона вранці в поле. Мене мама росою вмила. Побажала щасливої долі. Довго ненька мене цілувала Біля вуст залишила ямки. І назвала мене — Світлана, Бо вставав над землею світанок. * * * Постели мені, мамцю, ліжко І укрий, ЯК КОЛИСЬ іВ дитинстві, Як це (ВМІЮТЬ .робити НІЖНО Руки ті дорогі материнські! Обцілуй мене, рідна матусю, Заспівай, як малій, колисанку. На плече твоє -рідне схилюся І спокійно засну аж до ранку. І присняться мені, я знаю, Теплий дощ, що весну ^ приносить Із далекого теплого краю, И гіркуваті весняні роси. * *' , 1,3 ’ Ніде не забути пісень інституту, Ніде не забути дніпрову блакить. В студентській кімнаті, у праці, як святі, Ми школу 'навчились любить. Світлана УСЕНКО * 0 « В малій очі колись були сині Зараз ст;али' від горя сірі. На волосся її віднині Назавжди впали срібні тіні... Небо, дай мамі в очі синяви!' Ноче, дйй для волосся темені! Земле, дай моїй мамі вічності В знак моєї вдячності! Приспів. Педінститут, наставник і друг. Ти в серці у кожного з нас. Творити і жить ми .навчаємось тут, Спаслбі тобі, інститут! Лідія ЛЮЛЬКА ЖУРАВЛІ Високо в небі В ранковій імлі Сірим ключем Летять журавлі. (.томлені крила В їх вожакаи Адже позаду Дорога важка. Лине із неба «Курли» та «курли» — Ми повернулись Туди, де зросли. Гєн, між гаїв. Де хати стоять білі, Там виростали вони, Там і міцніли. Там вони .вперше Знялися під хмари. Там вони труднощі Перші здолали. ,, » раз ' Линуть учневі Ключі журавлині. Весну на крилах несуть Батьківщині. СЛОВО НАРОДНОГО ДО-ЗОРЦГІ ПРЕСА НА ДЕФЕКТОЛОГІЧНОМУ Групі народного контролю інс­ титуту приємно було переглядати випуски «Комсомольського про­ жектора» та газети «Радянський дефектолог». Чимало рейдів з фо­ тоапаратом провела редколегія «Комсомольського прожектора», яку очолювала Євгенія Антонова. Успішність, дисципліна, побут сту­ дентів — все це висвітлює сту­ дентський «КП». Неодноразово проводились перевірки відвіду­ вання лекцій. Регулярно при вхо­ ді в корпус чергували студенти, яки фіксували запізнення. Ці ж чергові повинні були випускати і «Блискавку», як додаток до «КП». Проте «Блискавка» 1випус­ кається не завжди регулярно. На це редколегії «прожектора» слід звернути увагу. Газета «Радянський дефектолог» теж випускається регулярно. Ко­ жен її випуск .присвячений певній темі: святам, підготовці до сесії тощо. Але слід звертати більшу увагу на повсякденне студентське . життя. В. К О ЛЕ С Н И К О В А , член групи народного контролю інституту. Редактор П. ХРОПКО. � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. 1970 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. № 12 (480) (26 березня 1970 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2021-06-11 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. За педагогічні кадри. № 12 (480) (26 березня 1970 року) : [газета] / Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького ; редактор П. Хропко. - Київ, 1970. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "За педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/126 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Хропко П. (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/ad9cfe8d75b51ceb4e8e856ff6c8cde7.pdf f64c548c975b4ded9bdeea5905c83820 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/9">За педагогічні кадри. 1970 рік</a> PDF Text Text Пролетарі всіх країн, єднайтесяІ Ю вілейний перегук факультетів З А П ЕД А ГО ГІЧ Н І КАДРИ ОРГАН ПАРТКОМУ, РЕКТОРАТУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ, МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО. Словоберутьфілологи Й де Л енінський залік Урочисто, на піднесенні Всі комсомольці 12 групи відділу української мови і лі­ тератури склали Ленінський залік! Це відбулося 10 березня у святково прибраній Горківській аудиторії. Привітання, звіт групорга, вірші, комсомольські пісні, покладення квітів до бю­ ста В. І. Леніна і, нарешті, звіт кожного юнака і дівчини — такий ритуал заліку обрали студенти. А головне, постави­ лися вони до звіту з усією від­ повідальністю, адже в групі не­ має жодної «двійки», всі ком­ сомольці мають доручення, бе­ руть участь у художній самоді­ яльності, в спортивних секціях. Відповіді переважної біль­ шості комсомольців були зміс­ товними, чіткими, з глибоким внутрішнім хвилюванням. З оцінкою «відмінно» скла­ ли залік С. Поліщук, О. Рудько, Л. Селех, 0._ Сидоренко, П. Трюхай, Л. Цапок, В. Чуй, і. Ярмоленко. № I I (479) Ціна 1 кол. Четвер, 19 березня 1970 року. МИ - ФІЛОЛОГИ НАС ВІТАЄ БУЛЬВАР ТОПОЛИНИЙ, БУРЕВІСНИК СПИНЯЄ НА МИТЬ, РОСІЯНИН, УЗБЕК, УКРАЇНЕЦЬ... РІЗНОМОВНО ПОТІК ГОМОНИТЬ. МИ - ФІЛОЛОГИ! — м о в л я т ь ОБЛИЧЧЯ, УСМІХАЄТЬСЯ СОНЦЕМ МАЙБУТЬ, МИ — ФІЛОЛОГИ! — Й СЕРЦЕ НАС КЛИЧЕ НА ОМРІЯНУ ВЧИТЕЛЯ ПУТЬ. Рік видання 15-й ВИЯВЛЯЮЧИ РЕЗЕРВИ Г. М. УДОВИЧЕНКО, декан факультету. Йдучи назустріч ленінському перед на 31-у і 32-у групи від­ ювілею, студенти нашого фа­ ділу російської мови та літера­ культету взяли високі зобов’я­ тури. Певних успіхів досягли і зання перш за все у навчанні. спецгрупн, де маємо 4 відмін­ Слід сказати, що деканатом, ники та 10 осіб, які навчають­ партійним, профспілковим, ком­ ся лише на «четвірки» і 12 —з сомольським бюро, кафедрами однією «трііікою». Деканатом, кафедрами вжито і старшими агітаторами була проведена значна робота, щоб певних заходів до тих студен­ разом з студентами груп втіли­ тів, які мали академзаборговати ці зобов’язання в життя. Це ність. Переважна більшість із і проведення різноманітних кон­ них залишалася в інституті в сультацій, і додаткові заняття час зимових канікул для опану­ з відстаючими, а головне —ство­ вання навчальним матеріалом, в рення обстановки нетерпимості чому їм допомагали викладачі. у ставленні до ледарів, про­ В результаті на сьогодні по фа­ гульників. Зрозуміло, що всьо­ культету залишилося кілька го нам добитися не вдалося, невстигаючих. Конкретні заходи проте певні результати нашої вживаються з боку кафедр і в роботи стали помітні після зи­ плані роботи з резервом, тобто мової екзаменаційної сесії. Про з тими, хто має одну «трійку» це і хочеться розповісти. тощо. Питання успішності ши­ Ця сесія була для всіх нас роко обговорювались на ком­ особливо відповідальною ще й сомольських зборах факульте­ тому, що вона виявила значні ту, проводилися наради з стурезерви, показала великі мож­ дентами-трієчннками. ливості факультету. Певна річ, Результати Ленінського за­ нас не влаштовує третє місце в ліку, проведеного вже в части­ інституті по успішності, але ні груп, дають підстави гадати, 97,3 — процент досить висо­ що зусилля громадськості, ак­ кий. Не слід забувати і про йо­ тиву факультету не були по­ го якісніш склад. Так, у нас 82 трачені марно, що абсолютна відмінники, 107 студентів ма­ більшість студентів з усією сер­ ють тільки «4» і «5», 104 нав­ йозністю усвідомлюють важли­ чаються тільки на «добре». Ці­ вість поставлених перед ними каво і те, що 73 студенти ма­ завдань і зроблять усе, щоб ють тільки по одній «трійці», а факультет в літню екзамена-' всі незадовільні оцінки припали ційну сесію мав ще кращі успі­ всього на кілька груп, насам­ хи. Майстри вузівськоі лекції ПРОФЕСОР П. К. в о л и н с ь к и й . КОМУНІСТИ ТА КОМСОМОЛЬЦІ У БОРОТЬБІ ЗА ПОЛІПШЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. ПЕРЕВІРЯЄМО ВИК О НАНЕ Відбулися партійні збори фа­ культету, присвячені перевірці виконання зобов'язань комуніс тів, взятих до ленінського юві­ лею. Секретар партбюро Г. В. Содоль у своїй доповіді зупи­ нилася на конкретних фактах діяльності партгруп кафедр, ок­ ремих комуністів, відзначивши загалом значну роботу, проведе­ ну парторга.нізацією. Це стосу­ ється і солідної наукової про­ дукції багатьох кафедр, і під­ вищення рівня успішності з профілюючих дисциплін, і на­ лагодження трудової дисциплі­ В ІД БУ Л И С Я комсомольсь® кі збори факультету, при­ свячені підсумкам зимової ек­ заменаційної сесії. Розмова, в якій взяли участь декан факу­ льтету Г. М. Удовиченко, сек­ ретар комсомольського бюро В. Веберов, комуніст І. Ярмак, студентка 1 курсу українсько­ го відділу В. Чуй та ін., вия­ вилася відвертою і принципо­ вою. Багато чого ще слід зро­ бити на факультеті для підви­ ни на факультеті. Одначе, як вказала доповідач, ще в окре­ мих випадках зриваються стро­ ки виконання наукових планів, ще потребує особливої уваги стан з дисципліною в гурто­ житку. Комуністи М. К. Кукавська, П. М. Фесуненко, В. В. Лобо­ да, Т. Д. Коротинська та ін., що виступили в обговоренні до­ повіді, наголосили на потребі посилення роботи на заочному відділі, закликали організовано і з величезною відповідальніс­ тю поставитися до проведення Ленінського заліку в групах. Збори зауважили комуністам О. Мушкудіані, Г. Єзерському, М. Рафальському, С. Михаленкрві, С. Назаренкові, які про­ пустили попередні партійні збори інституту. ПІДСУМОВУЮЧИ ЗРОБЛЕНЕ щення успішності, налагоджен­ ня дисципліни в групах, поряд­ ку в гуртожитку тощо. Саме з цією метою і була прийнята на зборах резолюція, в якій за­ фіксовано найголовніші завдан­ ня, які слід виконати молоді в ленінському семестрі. — - З темою про вузівську лекцію перед членами Ради фа­ культету і викладачами виступив професор П. К. Волин­ ський. Величезний досвід, широке залучення численних прикладів з практики, глибока теоретична основа —ось основні якості цієї незвичної лекції. Викладачі подяку­ вали шановному Петру Костянтиновичу, а Рада постано­ вила цю ж. лекцію заслухати, всім викладачам факультету. — ...............~ ПРОФЕСОР Все своє трудове життя Андрій Петрович Медушевськпit зв’язав з нашим інсти­ тутом. Видатніїіі педагог, ав­ тор підручників з української А. П. МЕДУШЕВСЬКИИ мови—без нього важко сьо­ годні уявити навчальний про’ цес па філологічному факу­ льтеті. На фото: лекцію читає про­ фесор А. П. Медушевський. В. о. доцента В. В. ЛОБОДА Є чому повчитися у моло­ дого викладача, кандидата філологічних наук В. В. Ло­ боди... Ну, хоча б вмінню проводити консультації з студентами. Суворий облік знань на ; практичних заняттях, вимога до студентів опрацьовувати кожну тему, незалежно від будь-яких причин, дає змо­ гу викладачеві запрошувати па консультації лише тих, хто не встигає або працює погано. Тому й розмова па консультації завжди кок кретіна. �Правофлангові 3 ЛЕНІНИМ У СЕРЦІ Щомісяця, кожної четвер­ тої п'ятниці, на факультеті відбуваються ленінські чи­ тання. Для їх проведення за­ прошуються видатні вчені України, відповідальні пра­ цівники промисловості. Сту­ денти з великою увагою зас­ лухали виступи докторів фі­ лологічних наук І. О. Дзеверіна, Б. С. Буряка, проф. П. К. Волинського, заступни­ ка голови Держплану УРСР О. О. Штернова та ін. їхні розповіді — велика допомо­ га молоді у вивченні без­ смертної ленінської спадщи­ ни. НАВЧАЄМО УЧИТЕЛІВ. У грудні та лютому цього навчального року при факультеті працювали курси перепідготовки вчителів ук­ раїнської та російської мо­ ви і літератури. Майже 300 вчителів Київщини за цей час прослухали лекції, про­ вели практичні заняття з ба­ гатьох тем програмового ма­ теріалу. При цьому особли­ ва увага була звернена на ті теми, що з'явилися у шкіль­ ній програмі нещодавно. Ви­ кладачами на курсах працю­ вали члени мовознавчих і лі­ тературознавчих кафедр фа­ культету. РАДЯТЬСЯ АГІТАТОРИ Відповідно до постанови останніх партійних зборів партійне бюро провело на­ раду агітаторів факультету, присвячену питанню методи­ ки проведення політзанять. Вирішено першу половину політзаняття — політінформацію— проводити шляхом опитування студентів про найважливіші події тижня. Агітатори одержали реко­ мендовані теми для прове­ дення другої половини по­ літзанять. Серед них на пер­ шому місці матеріали з жит­ тя В. І. Леніна, його праці, а також обговорення книг, спектаклів тощо. На нараді також обговорено заходи по проведенню підсумків етапу Ленінського заліку. БУЛО ЦІКАВО. Випускники українського від­ ділу разом з професором Ю. С. Кобилецьким відвідали театр імені І. Я. Франка, де 27 лютого відбувся громадсь­ кий перегляд історичної дра­ ми І. А. Кочерги «Ярослав Мудрий». Спектакль сподобав­ ся студентам своєрідним трак­ туванням головного героя тво­ ру, майстерною грою артистів. 175 1 470 На факультеті створено ко­ місію для обстеження стану завантаженості студентів. Ось один із фактів, який вдалося їй встановити. Студенти факу­ льтету із 250 навчальних днів (в останні 5 років) 50 відво­ дили на проведення екзаменів і заліків, 25 перебували на сі­ льськогосподарських роботах, отже, навчалися всього 175 днів. На 3 курсі відділу укра­ їнської мови та літератури, на­ приклад, щоб прочитати обо­ в'язкову наукову та методичну літературу потрібно біля 470 днів, якщо сюди включити і дні педпрактики. Виникає за­ питання: чи не потребують по­ ліпшення навчальні плани? СОРОМНО, ТОВАРИШІ Погіршилося відвідування в 11 спецгрупі. Так, останнім ча­ сом по 12 годин пропустили Тагаєв і Рашидов, 24 —Дамінов, чималоf студентів мають по 6—8 годин пропущених за­ нять. Всі вони вже більше, як по два тижні обіцяють принес­ ти довідки про хворобу, але так чомусь і не приносять. ленінської ПЕРЕМОЖЦІ Це було по дорозі до Ленін­ града, коли 42 групу, яка вибо­ рола перше місце в інституті за успішністю останнього се­ местру 1968—69 навчального року, ректорат нагородив без­ коштовною екскурсією у місто Леніна. Неголосну розмову змі­ нював дзвінкий сміх, жарти, пісня. Веселу мелодію змінює сумна, та знову дзвенить жарт — така вже українська пісня, послухати яку сходяться паса­ жири з сусідніх купе. Усміхається староста групи Іван Ходченко: — Хороші у нас дівчата — і в співі, і в навчанні. У літню екзаменаційну сесію було лише три «трійки». А ось Світлана Шавирська. Вона вже четвертий рік відмін­ ниця. Завжди серйозна, стри­ мана, тож не випадково була удостоєна стипендії імені Мак­ сима Горького. Її завжди мож­ на стріти в кабінетах, читаль­ ному залі, на засіданні науко­ вого гуртка. Впевнено звучить її голос на читацьких і науко­ вих конференціях. Така вже в неї вдача: бути скрізь попере­ ньоока вона привітно посміха­ ється з Інститутської Дошки по­ шани. • Чудовими успіхами в навчан­ ні і громадській роботі могли б похвалитися і Р. Свирида, і Г. Царапіна, і В. Швнгар та інші студенти групи. Хороший, дру­ жний колектив! + П'ять днів перебували вони у Ленінграді, а прощаючись з ним, в душі називали себе ле­ нінградцями. Стільки побачено за цей час, що, здається, за все життя не побачиш. Особливо пам’ятними залишилися для студентів ленінські місця. Поїздка ще більше здружила юнаків і дівчат. Це не перша їх групова екскурсія. У минуло­ му році вони побували у свої)? білоруських друзів у Бресті \ підтримують з ними і зараз дружні стосунки. Ще раніше їздили до Чернігова, де зав'я­ зали знайомство з представни­ ками родини М. М. Коцюбин­ ського. Так само відвідали За­ служеного вчителя УРСР В. Сухомлинського. Чимало встигли зробити вони за кілька років студентського життя, наповнив­ Людмилу Кузьменко добре знають не тільки на російсько­ му відділі. Як члена комсо­ мольського бюро, що відпові­ дає за акадємроботу, її бачать у групах, на нарадах — справ у неї багато. Скільки часу за­ бирає тільки один акаїдемвісник, для яко­ го слід щодня, особливо в се­ сію, збирати нові матеріали, підтримувати постійні контак­ ти з деканом, старостами груп. А воїна ж і сама студентка, причому відмінниця всі три р.оки навчання, активний учас­ ник громадського життя фа­ культету. Непосидюща, вимог­ лива, принципова, та все ж— звичайна, товариська. Люда Кузьменко не уявляє себе без товаришів, колективу. Поруч із Світланою— її по­ друга — теж Світлана. Світла­ на Стріха протягом чотирьох років навчання ні на крок не відстає від своєї подруги. Дів­ чина не тільки відмінно вчить­ ся, вона активний громадський працівник. Працювала членом комсомольського бюро факуль­ тету, членом комітету комсо­ молу інституту. Русокоса і си- Значну роботу провела сгудрада нашого гуртожитку, але цього недостатньо для ювілейно­ го року. Студрада послабила контроль за чистотою в кімнатах та інших приміщеннях гуртожит­ ку, мало звертала уваги на офор­ млення ленінської кімнати та хо­ лів, по суті не вживала заходів до порушників порядку. Саме за це комісія Міністерства освіти УРСР визнала наш гуртожиток одним із найгірших. Студрада вірно зрозуміла кри­ тику на Ті адресу і провела ряд заходів щодо усунення недоліків. Комсомол — селу Виконуючи постанову ЦК ВЛКСМ про двохрічку «Комсомол — селу», наш факультет взяв шефст­ во над Вороньківською серед­ ньою школою Бориспільського району. Напередодні 8 березня туди завітали наші лектори та са­ модіяльні актори. Радісно від того, що ■ таких спільних справах згуртовується наш колектив, міцніє студентська сім'я. В. ЧУЙ, член комсомольського бюро. ши його незабутнім враженням від поїздок, зустрічей, від по­ баченого. Мине їце кілька місяців, і ро­ зійдуться шляхи теперішніх четвертокурсників, та приєм­ ною згадкою залишається в па­ м’яті ці незабутні подорожі... А сьогодні вони знову готуються до екзаменів, до своєї остан­ ньої сесії в інституті, остан­ ньої перевірки своєї готовності до самостійної праці на педа­ гогічній ниві. Бажаємо вам, друзі, нових успіхів на фініші вашого навчання в інституті. Щасти вам в майбутньому! Надія РАГОЗІНА. НЕПОСИДА ду. ГУРТОЖИТОК РІДНИЙ ДІМ вахти ВЖИВАЄМО ЗАХОДІВ Так, було проведено збори меш­ канців гуртожитку, переобрані окремі члени студради і старости деяких поверхів. Студенти, які не виконували правил проживання в студентських гуртожитках, псува­ ли державне майно, позбавлені права проживання в гуртожитку. Обрано раду ленінської кімна­ ти, яка працює за окремим пла­ ном. Значних зусиль докладає студрада для оформлення ленін­ ської кімнати і холів на повер­ хах. Особливо хочеться відзначи­ ти велике натхнення і комсомоль­ ський запал по оформленню гур­ тожитку з боку студентіе-філоло- гів Лі. Голуба, К. Бореги, Б. Ко­ шелева, а також істориків Г. Немирського, В. Кривоноса, А. Гііддубного та ін. Велику допомогу студраді надають деканат, парт­ бюро філологічного та педаго­ гічного факультетів, комітет ком­ сомолу. Студентський актив гуртожитку докладе всіх зусиль, щоб гідно зустріти ленінський ювілей, посів­ ши одне з перших місць на огляді-конкурсі гуртожитків нашого інституту. 1. ЯРМАК, голова студради гуртожитку № 4. ЯКЩО ти Ф ІЛ О Л О Г Проблеми нашої професії Нікому, напевне, і не при­ йде .в голову назвати люди­ ну культурною, освіченою, якщо вона не знає літера­ тури, мови, не цікавиться мистецтвом. І як не дивно, як не бо­ ляче — просто незрозуміло, що деякі наші товариші, які присвятили себе, СВОЄ Ж И 'Т Я саме літературі, мові, зш с а не цікавляться предметом своєї майбутньої спеціа, ькостЬ 3 ними не можна пого­ ворити про кшщ- зразки.віт­ чизняної літератури, не го­ ворячи вже про світову, І жодного вірша напам'ять! Вони не знають про найголо­ вніші пам'ятні дати, про ви­ хід тих чи інших книг з лі­ тературознавства, вони роз­ мовляють жахливою «серед­ ньою» мовою, а філологіч­ них тем взагалі уникають. Бідні люди, як вони себе обкрадаютьі Якби тільки се­ бе, то ще півбіди, а то ж через кілька років вони пі­ дуть вчити. А чому ж вони можуть навчити? Можливо, ми трохи різко, йдеться не про всіх і навіть не про ба­ гатьох — на щастя таких недоук)ч меншість. На нашу думку, щоб ста­ ти справжнім філологом, треба раз і назавжди усві­ домити, що саме ймення — філолог! —не д-є тобі прачі чогось не знаїи, що стосує­ ться літератури, мови, мис­ тецтва, адже наша професія вимагає серцем, душею від­ чувати кожен поетичний ря­ док, уміти розуміти красиве. Тож треба вже зараз, не гаючись, шукати, цікавитись, збирати літературу — адже все це потім стане справж­ нісіньким скарбом. Кожен день у світ виходять нові й нові томи... Кожна пропуще­ на з твоєї спеціальності книга, рядок — це борг пе­ ред твоєю професійною сові­ стю, філолог! Ти не маєш права чогось не знати, бути духовно вбогим. І кілька конкретних про­ позицій. Не забувайте, това­ риші філологи, що в Спілці письменників України пос­ тійно, майже кожного тиж­ ня, відбуваються відзначення пам'ятних дат, обговорення творчості письменників, на­ ради секцій, що в нашому місті є чимало музеїв, де проводиться значна робота, які постійно поповнюються новинками, архівними мате­ ріалами — стежте за пульсом культурного життя столиці! Створюйте свої, хай невели­ кі, бібліотечки найголовні­ ших творів з спеціальності, пожвавлюйте роботу науко­ вих гуртків, не чекаючи нагадування, будьте скрізь філологами! Зрозуміло, що на політзаняттях можна ро бити огляди найголовніших новинок з літератури, літе­ ратурних газет. А чому б не проводити диспути з цікаіВИХ книг, тільки щоб це були диспути, а не розмови на за­ дану тему. Багато чого можна зроби­ ти за чотири роки, щоб ста­ ти справжнім філологом. І все залежить тільки від вас! Н. м; БАЛІИ, П. І. ОРЛИК. Номер підготував член ред­ колегії П. Орлик, проілюстру­ вав В. Сокур. - Редактор П. ХРОПКО. � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. 1970 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. № 11 (479) (19 березня 1970 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2021-06-11 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. За педагогічні кадри. № 11 (479) (19 березня 1970 року) : [газета] / Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького ; редактор П. Хропко. - Київ, 1970. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "За педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/125 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Хропко П. (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/47d9aface301a93b19e378c75be2470c.pdf 0589e4bcdc40815b3b717afd7d534176 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/9">За педагогічні кадри. 1970 рік</a> PDF Text Text З А РОЗПОЧАВСЯ ЛЕНІНСЬКИЙ ЗАЛІК. КОЖЕН КОМСОМОЛЕЦЬ ЗВІТУЄ СЬОГОДНІ ВОЖДЕВІ ПРО ЗВЕРШЕННЯ. свої С вя т о д у ш і О ЦЬОГО дня кожен Кожного, хто сидить з ним комсомолець готувався, поруч. Коли комсомольці цієї гру­ як до свята. І ось урочиста хвилина настала: в академіч­ пи стали перед атестаційнвю них групах розпочалося скла­ комісією, то нікому не дове­ лось ніяково опускати очі дання Ленінського заліку. Важко сказати про 1 1 -та група істориків... долу. Всі схвильовані, радісно збуд­ кожного зокрема, легше ска­ жені. Стихли звуки комсо­ зати про групу. Комсорг Наталя Дзюбак мольської пісні, яку щойно виконували всі разом і рап­ називає цифри. У групі — 23 члени Ленінської Спілки. том: А Василь Харчук і Василь — Слухайте голос Леніна! Юрченко — комуністи. Замиготіли на голубому ек­ У групі 9 відмінників, і рані незабутні кадри доку­ тільки двоє мають «трійки». ментального фільму. Крізь За час навчання в інститу­ товщу років до комсомольцівті (а пройшло всього півро­ історинів промовляв... живий ку ) група показала себе як Володимир Ілліч. згуртований нолектив. Я вдивляюсь в обличчя У кожній справі, яку за­ юнака, що сидить поруч. Він чинали, вони стверджували схвильовано поправляє баг­ своє громадське призначен­ ряну ^грінку на лацані, де ня, довели, що між ленінсь­ значон з дорогим силуетом, ким закликом вчитися кому­ внутрішньо виструнчується, нізму і практичною діяль­ і, здається, зливається з ек­ ністю кожного зокрема — раном. В ці хвилини він ра­ ’ найкоротша відстань. зом із своїми ровесниками, Склав Ленінський залік яких Володимир Ілліч благос­ останній студент із групи. ловляє на захист Вітчизни. Члени комісії поздоровляють Він бачить себе в молодих істориків. Ми залишаємо цю комунарах. Він робить сьо­ групу з найкращими вражен­ годні 'хню справу. нями. А в коридорі нас наз­ Ленінський залік... Прос­ доганяє потужна пісня: то то вийти і сказати про себе історики завершують своє як комсомольця? Н і,— це свято партійним гімном. свято душі. Оцього юнака. Ю. ГУБРІЄНКО. Д ПЕДАГОГІЧНІ К А Д РИ / а ОРГАН ПАРТКОМУ. РЕКТОРАТУ. КОМІТЕТУ ЛКСМУ, МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО. № 10 (478) Четвер, 12 березня 1970 року. Ціна 1 коп. Рік видання 15-й Твій дім — ти господар! Зараз у наших гуртожитках покращало: опоряджаються хо­ ли, причепурились і набули урочисто-святкового вигляду ленінські кімнати* на кухнях, у кімнатах стало чистіше й охай­ ніше. Студенти засукали рука­ ви і заходились по-справжньо­ му порядкувати у своїх домів­ ках. Слово «гуртожиток» тепер часто почуєш не тільки від йо­ го мешканців, а й від комсомо­ льського активіста, і від спів­ робітника адміїштоспчастини, і від декана. Що ж привернуло увагу до гуртожитків, що дало поштовх цим зрушенням? Відійдемо трохи назад, і то­ ді стане видно, що цьому пере­ дувало. Авторитетні комісії: Київського обкому КПУ, Респу­ бліканського комітету профспі­ лок... Наслідки перевірки — погано. Навіть дуже погано. А особливо у гуртожитку № 4 — наїїновішо.ну й найсучаснішо­ му, де порядкують філологи та .трохи істориків, та трохи музпедіпців. Після цього —накази ректора. Один, другий... Після цього пішли у гуртожиток про­ жектористи, захвилювались у деканатах... Наслідок — у гуртожитках стало краще. На цьому б пос­ тавити крапку, але... почнемо все спочатку. Бо не можна вва­ жати, що нещоліки остаточно виправлені, коли не з'ясовано до кінця причин такого стану. Адже в цьому випадку можли­ вий рецидив. Чому знадобилося втручання ректора, парткому? Чому дове­ лося поставити на ноги всіх, хто мав хоч найменше відношення до гуртожитків, перш ніж тут було наведено належний поря­ док? Що ж самі студради, старостзти, та. власне, й мешканці кожен ..зокрема? Невже у них зникло’ почуття гордості і від­ повідальності за свою оселю? Чи забули вони народну припо­ відку: який дім, такий і госпо­ дар?... А що, коли їм сподо­ бається ось така опіка-і вони й далі будуть чекати, поки їхніми справами не займеться сам рек­ тор та авторитетні товариші із обкому? Давайте полишимо по­ ки що осторонь нарікання на кшалт: не вистачає стільців, дах протікає і т. д. і т. п. їх завжди багато знайдеться у охочих скоріше до розмов, ніж до якоїсь конкретної , роботи. Нехай ці недоліки у забезпечен­ ні гутожитків необхідним (є во­ ни, звичайно) залишаться поки що на совісті адмінгоспчастини. Давайте поцрворимо про ін­ ше, не менш важливе — про особисту відповідальність кожного за дім, у якому живеш, про те, яким цей дім має бути. Схильного до експерішентів читача ми запрошуємо разом з нами проробити ось такий: ста­ немо на дверях гуртожитку і у кожного, хто буде сюди захо­ дити, запитаємо: а що ти зро­ бив для того, щоб у твоїй осе­ лі стало краще й затишніше? І більшість ніяково опустить очі. А знайдуться й такі, що, може, густо почервоніють, бо не тільки нічого не роблять ко­ рисного, а й навпаки — шко­ ду собі та товаришам по по­ мешканню. Все це, мабуть, тому, що ба­ гато студентів дивляться на гуртожиток лише як на шма­ ток даху над головою, тобто — місце, де ночуєш і тільки... Але ж це далеко не так. Ви­ моги до студентського гуртожи­ тку сьогодні надзвичайно висо­ кі. До гуртожитку, де живуть освітяни, вони повинні бути ЕКСПЕРИМЕНТ ВИМАГАЧ Великий Ньютон вважав, що освіта людини прямо лропорц/ональна кількості розв'язаних нею задач. Маючи на увазі фізиків, додамо—екс­ периментальних задач, бо саме в експерименті творчо зростає майбутній учитель фізики. Тільки при якісному виконанні лабораторних робіт фі­ зичного практикуму можна засвоїти матеріал те­ оретичних курсів. Кафедра фізики створює всі умови для робо­ ти студентів у лабораторіях. Експериментальні за­ дачі, які розв'язують студенти, наближаються до рівня науково-дослідних робіт. Випускники 50-х років, гості інституту, заздрять можливостям сьогоднішніх студентів щодо набуття дослідниць­ ких навичок у лабораторіях інститут^, поповне­ них новим обладнанням. Але експеримент вимагає сумлінної система­ тичної роботи в його підготовці та проведенні, при опрацьовуванні одержаних результатів. Ба­ гато студентів саме так і ставляться до цієї фор­ ми навчання. Студенти Л.,Гладиш (II курс), В. Андріяшин (III курс), Є. Зубков (III курс), Г. Грищенко((У курс), В, Климов ( I V к.) та інші завжди знаходять час для самостійної роботи в лабора­ торіях. Але, на жаль, ще немало є студентів з невірними поглядами на експеримент. Д о наступ­ ної лабораторної роботи такі студенти, як прави­ ло, «готуються» у... гуртожитку. У них експери­ мент завжди «виходить» з першого разу, а «одер­ жані резулетати» недвозначно близькі до таб­ личних значень. більшими у стократ, бо, по-пер­ ше, «гуртожиток» (жити гур­ том) — це значить вчитися ко­ лективізму, без якого майбут­ ньому учителеві ні на крок. Це значить — гармонійне поєднан­ ня інтересів кожного з інтереса­ ми всіх, це значить — відпові­ дати не тільки за с'ебе, а й за товариша; а по-друге, гурто­ житок — це найперший вихо­ ватель молодої людини у побу­ ті. Здавалося б, як вести се­ бе поза виробничою діяльністю, у тому, що ми називаємо побу­ том, — особиста справа кожно­ го. Але для учителя вона набу­ ває ваги особливої. Це одна із складових його авторитету. І виховати цю складову багато в чому міг би допомогти майбут­ ньому вчителеві саме гуртожи­ ток. Чи відповідають наші гурто­ житки цим високим вимогам? Чи у кожного .мешканця в дос­ татній мірі розвинене почуття відповідальності не тільки за свою поведінку, а й поведінку товариша? Не завжди це так. Ось прик­ лад. Комсорга групи Олександ­ ра Лог.виненка і комсорга кур­ су Славу Лсбедрва на педфаці знають як хороших активних комсомольців, А в наказі рек­ тора надибуємо: «... студентів Логвиненка, Лебедева (значать­ ся й інші прізвища. Ред.) за не­ гідну поведінку в гуртожитку попередити». В чім справа? Хуліганили? Не зовсім так... Просто у хлоп­ ців не вистачило ні свідомос­ ті, ні Принциповості зупинити свого співмешканця Саїдова, ко­ ли той івправлявся - у метанні ножа і так попсував двері, що вони стали покльовані, наче (Закінчення на 2-й стор.) Та в справжньому дослідженні такого не буває. Експеримент вимагає багаторазового повторен­ ня вимірів, ретельних обчислень, свідомої оцін­ ки результатів. Експеримент не терпить будьяких сумнівів у якості його проведення. Ф. Ен­ гельс писав: «Краще шукати істину всю ніч, ніж сумніватись в ній все життя». Саме цю рису — оперто шукати істину в експерименті — повинен розвивати в собі кожен майбутній учитель-фізик. м. мєняйлов, доцент кафедри загальної фізики. �УЧИТЕЛЬСЬКИЙ П Е Р Ш И Й ГАРТ Лаборант — опора викладача Лаборант, працівник кабінету —надійна опора викладача при викладанні студентам того чи іншого курсу. Лаборант, як ніх­ то краще, знає вимоги виклада­ ча. запити та інтереси студен­ тів. Численний лаборантськиіі склад наших кабінетів відіграє важливу роль у навчальному процесі. Тож. не (випадково мі­ сцевий комітет інституту надає великої уваги роботі кабінетів та лабораторії!. Питання про роботу кабінетів та лабораторії! слухалось, зокрема, на остан­ ньому засіданні. До 100-річчя з дня народжен­ ня В. І. Леніна місцевком ого­ лосив огляд-конкурс на кращий' кабінет та лабораторію. При підведенні підсумків конкурсу переможці будуть нагороджені грамотами ректорату та місцев­ кому, а також грошовою премі­ єю. Кілька місяців триває -цей конкурс. Про попередні підсум­ ки змагання лаборантського складу можна говорити вже сьогодні. Помітно покращала трудова дисципліна працівників кабінетів, створені більш спри­ ятливі умови для роботи сту­ дентів та аспірантів. Кабінета­ ми інституту проводиться зна­ чна робота на відзнаку ленінсь­ кого ювілею. Про це свідчать численні книжкові виставки, .стенди, що розповідають про ■життя і діяльність В. І. Лені­ на. Приваблює, зокрема, офор­ млення кабінетів .педагогіки, сурдо- та олігофренопедагогіки, російської мови, методики му­ зики тощо. Для підвищення кваліфікації ІСТОРИКИ наші лаборанти навчаються на курсах кіноде.монстраторів, від­ відують лекції викладачів, слу­ хають методологічні семінари —все це допомагає їм при про­ веденні практичних занять зі студентами. Заслуговує на увагу досвід роботи кабінетів історії КПРС, дошкільної педагогіки, україн­ ської літератури. В кабінеті лі­ тератури, наприклад, давно вже практикується запис на магніт­ ну плівку лекцій провідних професорів та доцентів, цікавих зустрічей з письменниками та літературознавцями. З катало­ гу та 'виставки наукових праць тут завжди .можна довідатись про нові пошуки викладачів не тільки «своєї» кафедри, а й ін­ ших літературознавчих кафедр. На .кафедрі педагогіки періо­ дично випускається «Педагогі­ чний бюлетень», який знайо­ мить викладачів та студентів з новинами фахової літератури. Систематично .ведеться «Вітри­ на новин», часто організовую­ ться книжково-ілюстративні та тематичні виставки. Немало працюють над поліпшенням на­ вчального процесу також'- лабо­ ранти фізичних кафедр. ...Конкурс триває. Багато вже зроблено, але не менше ще належить зробити нашим кабі­ нетам. Місцевком постійно дбає про те, щоб робота кожного . лабо­ ранта була цілеспрямованою, сприяла ефективному проведен­ ню практичних занять, підне­ сенню успішності студентів. Студент першого курсу дуже часто уявляє собі майбутню професію в романтичному обво­ ді: вчптель-освітянин сіє зерна істини в душі дптячі... З■ цим наслідком зовнішнього спогля­ дання доконче потрібно П О К ІН ­ ЧИ ТИ , бо робота педагога —важ­ ка, без ніяких ефектів, адже він має справу з живими людь­ ми, яким необхідно стати справ­ жніми громадянами, будівни­ чими комуністичного майбуття, творцями, а це споживачами, іцо вміють поважати і збагачу­ вати культуру та мову свого і всіх народів. Для цього студенту ще за часів навчання в інституті необ­ хідно збагнути шкільне життя в усій його складності. Для цьо­ го він і має педпрактику, що виявляє його хист до педагогіч­ ної діяльності, ставпть руба ди­ лему: бути чп не бути йому в школі. Це зрозуміли наші третьокурспикп-філологи, потрапивши до шкільного середовища і ставши безпосередніми учасни­ ками ііого процесів. Шість пат и х хлопців і шість дівчат проходять, педпрактику в се­ редній школі № 125, у 4—8-х класах. Як і слід було чекати, все почалося з певної розгубле­ ності. Вироблені стереотипи вия­ вились немічними, адже тут не стороннє обмішування вчите­ лем, а ти сам — вчитель... Хви­ лювання таки давалося взнаки, бо навіть знаючи необхідну ме­ тодику й поведінку, все ж під­ свідомо від них відключаєшся. Але проходив час, і належний грунт знаходився. Наприклад, Валентина Антонова попервах по знала, як зібратися і як вес­ ти урок, але пізніше вона про­ водила уроки вже, ніби справ­ жній учитель. Так і псі. Приємно було послухати уро­ ки 1'. Ожогп, Г. Кучеренко, М. ЧасНика та інших. Непастаниі кваліфіковані поради Л, О. Біятенко, О. Г. Кравченко, ува­ га вчителів української мови та літератури М. С. Музичепко та Г. Е. Безручко допомагали практикантам стати на вчитель­ ський шлях, збагнути покладе­ не на них завдання. Уважно сприйнявши- зауваження та по­ бажання, студенти раз на раз поліпшували процеси опиту­ вання, викладу нового матеріа­ лу. Але далися взнаки моменти, що не залежать від студента. По-першо, викладаючи у 7—8 класах синтаксис, практикант обмежувався запасом шкільних знань, тому що в інституті да­ ного розділу ще но опрацьову­ вали. Позначився брак логіки: із закономірностями логічного мислення третьокурсник тож не знайомий, і не випадково ііого виклад уроку почасти виходив «мозаїчним». Наші хлопці і дівчата мають що загальне поняття про естетику, а літера­ тура неможлива поза цією ка­ тегорією. Та псі знашш, отримані в ін стнтуті, студенти оптимально прагнули використати, чп то вивчаючи індивідуальну психо­ логічну характеристику учня, чи то подаючи класові новий ма теріал. Окрім цього проводилась по закласна виховна робота. Сту дентп допомагали оформляти класні альбоми, присвячені ле­ нінському ювілею, працювали над стендом «Ленін і мова», який подарували школі. Але водночас не забували і спій інститут, свою громадську роробу. Це, передовсім, такі, як В. Веберов, В. Каамірук, М, Час­ ник. Педпрактика закінчується. Не­ забаром знову розпочнуться лекції, але до -інституту студенти-практиканти прийдуть вже іншими — змужнілими, що вміють творозо оцінювати педа гогічпі процеси і факти. Кожен здобув на педпрактиці перший учительський гарт. , ний Товариством радянсько-поль­ ської дружби. На свято прибули гості із ПНР —генеральний консул ПНР у Ки­ єві Яиош Грохульський, віце-кон­ Ht так давно у нашому інсти­ родження видатного польського сул ПНР у Києві Тадеуш Вуйцік туті відбувся урочистий вечір, компознтора-класика Фри д е р з ­ та інші. присвячений 160-річчю з'дня на­ ка Шопена. Вечір був організова­ Присутні у залі зачаровано слу­ хали твори великого композитора у виконанні викладачів та студен­ тів музичпо-педаїгогічного факуль­ тету. Шопенівський вечір став не тіль­ ки скромним вшануванням могут­ нього слов’янського таланту, віїг вписав ще одну сторінку в літо­ пис нашої дружби. 10. КОВАЛІВ, студент ІІІ-го курсу філологічного факультету. Г. МЕЛЬНИК, член місцевкому. мелодії Звучать Шопена В РОЗВІДЦІ Ми прийшли на історичний фаультет тому ,и{0 нас вабить ми­ нуле, тому що нам не байдуже су­ часне. / ось ми, студенти історичного відділу, вирішили ознайомитися з тими місцями, де влітку будемо проходити археологічну практику, так би мовити, — зробити першу розвідку. Запросили в похід археологал'юбителя. доцента кафедри мате­ матики А. С. Бугая та викладача археології, кандидата історичних наук Н. М. Кравченко. Маршрут наш пролягав не в далеких краях (Київ-Трипілля-Васильків-Київ), але скільки ціка­ вого ми дізналися! Наприклад, Трипілля... Дуже багате це село як своїм історич­ ним минулим, так і сучасним. Тут 1 було відкрито вперше пам’ятки 4-х тисячолітньої давності. За назвою цього поселення вся археологічна культура одного з історичних пе­ ріодів стала називатись трипільсь­ кою. Тут у роки громадянської вій­ ни група Київських комсомольців проявила безприкладний героїзм у боротьбі з бандою Зеленого, тут, як величний пам’ятник нашому сьогоденню, будують комсомольці 70-х років Дніпровську районну електростанцію. Ми відвідали ДРЕС, історико-краезнавчий му­ зей, побували на дніпровських кручах, віддали шану своїм ро­ весникам, що загинули в боротьбі за Владу Рад. Потім ми-пройшли слідами так званих Змійових валів. Це дуже цікава історична пам’ятка. Дослі­ дженням Змійових валів займає­ ться Аркадій Сильвестрович Бу­ гай. Спілкування із цією люди­ ною, його розповіді про свої по­ шуки дуже збагатили нас, май­ бутніх істориків . Екскурсія дала нам дуже бага­ то. Вивчаючи історичні науки, ми добре розуміємо, що чим глибше знатимемо минуле, тим виразні­ ше поставатиме перед нами май­ бутнє.. В. РИБАЛКО, студент 12 групи історичного відділу педагогічного факультету. Твій дім — ти господар! (Закінчення. Початок на 1-й стор). віспою. Більш того, коли стали дошукуватись, хто ж зробив та­ ке неподобство, Лебедев і Лог­ виненко ніяк іне хотіли «видава­ ти» Саїдова-«ковбоя». Товаристкість? Взаємовиручка? Просто безпринципність, відсутність елементарної відповідальності за негідну поведінку товари­ ша. Виховна робота у гуртожитку — питання багатогранне. І тут, мабуть, мало обмежуватись ря­ сними «галочками» про прове­ дення бесід та вечорів. Виховну роботу треба розгортати у пло­ щині не тільки горизонтальній, а її у вертикальній, конкретизу­ вати її, захоплювати в її орбі­ ту кожного студента. Більш діііоівіше могли б пра­ цювати в цьому напрямі наші студрадп. Захоплюючись прове­ денням загальних заходів, ст.удради часто випускають при цьо­ му з «прицілу» окремих меш­ канців, що порушують норми поведінки, не дбають про покра­ щення санітарного, стану своїх кімнат та місць спільного кори­ стування. В той час, як їв арсеналі студрад є такі перевірені і дійові засоби впливу, як стінна преса, радіовузли тощо. Використову­ ються поки що ці засоби мляво. Хіба що з нагоди свята вийде газета, або через радіовузол зачитають якесь офіційне ого­ лошення. Щодо сатиричних «колючок», то останнім часом •у них зовсім «притупилися гол­ ки» і їх можна... гладити тепер рукою. Щоправда, у гуртожитку №1, де головою студради Євген Ни­ китине вчасно зрозуміли цей прогал. Зараз тут ведеться- ба­ гато розмов про те, щоб ство­ рити постійну радіогазету. Це питання студрадівцу мають роз­ глянути на одному з найближ­ чих засідань. Сподіваємось, що їм вдається створити регулярну і всюдисущу радіогазету, яка б і скрізь встигала, і найповні­ ше висвітлювала б студентське життя факультету та гуртожит­ ку. ...Зараз у наших гуртожит­ ках покращало. Неважко помі­ тити зрушення у політико-виховній, культурно-масовій роботі. Підвищилась увага до забезпе­ чення житлово-побутових умов студентів з боку господарчої частини, підводяться підсумки змагання за кращий гуртожи­ ток, поверх, кімнату. Всі ці питання чекають свого висвітлення на сторінках на­ шої газети. А сьогодні ми хо­ тіли сказати тільки одне: у сту­ дентськім домі — господар сам студент. Поки кожен мешканець собі цього не усвідомить, ми не зможемо рушити далі, і зу­ силля ректорату. партійної, комсомольської та громадських організацій, не підкріплені жи­ вим ділом кожного студента зо­ крема, не дадуть бажаного ефе­ кту. Тільки при умові, що кожен, хто живе в гуртожитку, навчи­ ться у ньому господарювати, ми зможемо оправитись із зав­ данням — поставити наші гур­ тожитки у ряд кращих студен­ тських гуртожитків міста. В. СОКУР. Редактор П. ХРОПКО. � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. 1970 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. № 10 (478) (12 березня 1970 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2021-06-11 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. За педагогічні кадри. № 10 (478) (12 березня 1970 року) : [газета] / Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького ; редактор П. Хропко. - Київ, 1970. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "За педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/124 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Хропко П. (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/b39e1dbcd6b6b52766edd007f6849447.pdf ba06ad07b55aae36b58ce0fc473b69fe Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/9">За педагогічні кадри. 1970 рік</a> PDF Text Text ЗА ПЕДАГОГІЧНІ к а д ри ОРГАН ПАРТКОМУ. РЕКТОРАТУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ. МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО. № 9 (477) Четвер, 5 березня 1970 року Ціна 1 коп. Рік видання 15-й В ЗРОСТАННІ У Д І В Ч А Т ВІТАННЯ Дорогі жінки! У нашій країні день 8-го Березня став одним з народних свят, красномовним підтверджен­ ням того, якою величезною повагою в радянському сус­ пільстві користуються жінки. В перших рядах будівниць нового комуністичного сус­ пільства йдуть і жінки нашо­ го інституту. Наші жінкиосвітянки — викладачі,, пра­ цівники інституту — сумлін­ но трудяться, готуючи вчи­ тельські кадри для радянсь­ кої школи, наші студентки наполегливо оволодівають ос­ новами наук. Поздоровляємо всіх вас, до­ рогі подруги, із святом жінни-трудівниці. Щастя вам, творчого неспокою, радісних усмішон! РЕКТОРАТ, ПАРТКОМ, КОМІТЕТ ЯКОМУ, МІСЦЕВКОМ ТА ПРОФКОМ. ЗВІТ Н А У К О В Ц ІВ Широке коло наукових питань винесено на звітну конференцію, присвячену підсумкам науководослідної роботи професорськовикладацького складу інституту за 1969 рік. На пленарному засіданні, яке відкрила ректор інституту, дійсний член А П Н СРСР, проф. М. Підти- ченко, було заслухано доповіді проф. П. Бакуменка «В. І . Ленін про зміцнення єдності міжнарод­ ного комуністичного руху і сучас­ ність» і доц. Є. Безродного «Л е­ нін — організатор III Комуністич­ ного Інтернаціоналу та - участь К П (б )У в його діяльності». Прорек­ тор по науковій роботі в. о. проф. О. Па велко підсумував роботу кафедр за минулий рік і зупинив­ ся на тих проблемах, які життя ставить перед науковцями сьогод­ ні. 4 березня відбувалася робота 13 секцій — історії та наукового комунізму, філософії, політеконо­ мії та наукового атеїзму, педаго­ гічної, психологічної, дефектоло­ гічно), літературної, мовознавчої, математичної, музичної та інших. Підсумки роботи звітно-науко­ вої конференції були зроблені на розширеному засіданні Ради ін­ ституту, де зі звітами виступили керівники секцій та було прийня­ те розгорнуте рішення. ЗАВЖДИ В НЕСПОКОЇ Зранку й до вечора вона в ін­ ституті. Але зустрітися з нею «є так уже й легко. Заходите на кафедру, а вам кажуть: шукай­ те в деканаті. У деканаті знову, щойно десь вийшла... Справи, справи... Інститут для Поліпи Дмитрівни Шевчен­ ко став другим рідним домом. Лекції, партійні та адміністра­ тивні турботи. Дивуєшся тільки, як вона скрізь встигає. А всти­ гає, мабуть, тому, що любить свою роботу, що вірна своєму покликанню педагога й настав­ ника. Працює Поліна Дмитрівна весь час на одній кафедрі— ка­ федрі психології. 22 роки—час не малий, щоб зріднитися з «своєю» наукою. Ще у студен­ тські роки прищепив їй любов до психології наш провідний вчений професор Г. С. Костюк. — І тепер, йдучи на лекцію, готуючи ту чи іншу тему, ду­ маю ,— каже психолог Шевчен­ ко, — а як би цей матеріал по­ дав професор Костюк? А як би він провів практичні? Безмежно вдячна вона своїм учителям-наставникам Г. С. Костюку, Д. Ф. Ніколенку, А. С. Литвинову. Від студентки педагогічного факультету до викладача цього ж факультету — це віхи її зро­ стання» як педагога. У рідному інституті зростала вона і як на-уковець. Відчувши в собі сили для на­ укових пошуків, взялася Полі­ на Дмитрівна за складну дисер­ таційну тему: «Проблеми осо­ бистості в історії радянської психології». Нелегко було пра­ цювати над нею: без аспіранту­ ри, без творчої відпустки, вико­ нуючи повиє учбове наванта­ ження, виховуючи двох доньок. Та наука прихильна до праце­ любів. У 1967 році II. Д. Ш ев­ ченко уопішно захистила дисер­ тацію, одержала диплом канди­ дата наук. Цілі досягнуто. Здавалося б, тепер можна дещо «пом'якши­ ти» вимогливість до себе, тріш­ ки перепочити після кількаріч­ ної творчої напруги. Можна... До речі, так дехто і робить. Але не з її це вдачею. Поліна Дмит­ рівна з тих, мабуть, людей, яких не робота шукає, а які самі шука­ ють роботу. І саме тому від неї ніколи не почуєш: ось оце, при­ міром, — мої обов’язки, а оце, — когось Іншого... Все, що сто­ су є ться життя факультету, все. в чому вона може комусь допо­ могти, — ото, і вважай, що її обов'язок. В. о. доцента Шевченко зав­ жди можна побачити з студен­ Колп читачі заходять до нау­ кового абонемепту, їх часто' зустрічає привітна молода жін­ ка-. Це Трина Фідерчук. В нашу бібліотеку вона прпіішла після закінчення десятирічки. За п’ять років, що минули відтоді, Ірина працювала в різ­ них відділах бібліотеки і зав­ дяки своїй працьовитості, напо­ легливості набула бібліотечної кваліфікації. Вона добре знає літературу, інтереси читачів, завжди нама­ гається якнайкраще виконати замовлення. Іра тримає міцні зв’язки з студентськими Радами гурто­ житків, організовує в читаль­ них залах книжкові виставки, проводить тематичні огляди. Останній огляд на тему «Ульянови — сім’я революціонерів» прослухало багато студентів. Ірина з честю виконує всі зобов'язання у змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Свої службові обов’язки вона органічно поєд­ нує з громадською роботою, ви­ конуючи обов’язки члена проф­ бюро бібліотеки. Водночас І. Фі­ дерчук успішно навчається на 4-му курсі філологічпого фа­ культету. Завжди скромна, ввіч­ лива і чуйпа до товаришів во­ на користується заслужепою повагою в колективі. Є. РЕМЕНЬ. тською молоддю. До неї тяг­ нуться дівчата-дошкільниці, до її порад, слушних зауважень прислухаються комсомольсь к і активісти. І, може, тому і сама вона така молода душею, така всевепигаюча, що завжди із мо­ лодими, що гарт комсомоль­ ський має надійний і давній? У роки війни працювала По­ ліна Шевченко другим секрета­ рем райкому комсомолу у Пер­ мі. Потім секретарювання у По­ дільському .райкомі в повоєн­ ному Києві. Разом з комсомоль­ цями тих років піднімала з ру­ їн Хрещатик. Звичайно ж, та­ кій людині є що сказати сьогод­ нішнім комсомольцям, а тим, в свою чергу, є чому повчитись у неї. Справи, справи... Не дивля­ чись на зайнятість, ГІоліну Дми­ трівну Шевченко часто зустрі­ неш і в колі вчителів, і серед трудящих області, де вона веде пропаганду педагогічних та пси­ хологічних знань. Допоможе но­ на, коли треба, і своїм молод­ шим колегам. ...В день 8-го березня — цеіі весняний і щедрий на усміх день — вона одержить багато поздоровлень: від студентів, від колег, від своїх випускників. Ми теж приєднуємо свій голос ло хору здоровлень: щастя Вам. Поліно Дмитрівно... В усьому І скрізь. В . ГРИНЬКО. з дефектологічного У третьокурсниці дефектоло­ гічного факультету Євгенії Богомолової зараз у розпалі — педагогічна практика. Перші самостійні уроки, пер­ ші успіхи... Євгенія сумлінно готується до кожного уроку, не обмежуючи себе шкільними під­ ручниками. Анеля Гузова, студентка І ку­ рсу дефектологічного факульте­ ту, встигає і добре вчитися, і брати активну участь у худож­ ній самодіяльності. Микола УПЕНИК І ВЧИТЕЛЬКИ ПЕРШИЙ УРОК Від часу, як тільки сприймати Почав ти навколишній світ, Ім’я найвеличніше — Мати— Шануєш до старості літ. Але не забудеш ніколи, Й призначений долею строк, І милу стежину до школи, І вчительки перший урок. За обрій далекий привільно Стелилась дорога в життя,— Це мати і Вчителька спільно Відкрили тобі майбуття. �ДО 25-РІЧЧЯ ПЕРЕМОГИ НАШОГО НАРОДУ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ ШЛЯХАМИ БАТЬКІВСЬКОЇ СЛАВИ Двадцять загонів Мінського педагогічного інституту з діа­ метрально протилежних то­ чок на карті рушили до Мінська, повторюючи маневр білоруських фронтів, здійсне­ ний 25 років тому при звіль­ ненні столиці Білорусії. Всього стартувало 437 студентів, пройдено більше п’яти тисяч кілометрів Май­ бутні педагоги прочитали бі­ ля 400 лекцій перед місце­ вим населенням, провели по­ над 1000 бесід, дали 380 концертів. У сферу всіх цих заходів було залучено понад 70 тисяч трудящих. Разом зі своїми мінськими колегами у 5-му зірковому лижному поході по місцях бойової „ слави білоруського народу взяли участь 20 сту­ дентів нашого інституту. Но­ татки із щоденника одного з них — студента 1-го курсу історичного відділу Валерія Литвинчука — пропонуємо сьогодні нашим читачам- К у т о ч ок філолога Й ОГО ІМ'Я стоіть в японській опциклопедії поряд з іменами . найславетніших куль­ турних діячів і письменників. У «країні райкового сопця» його називають класиком японської літератури. Його ім’я — Василь Ярошенко. \ У руках у нас невеличка кни­ жечка — «Квітка справедливос­ ті». Легенди. Казки. Вірші. Стат­ ті. (Внд-во «Молодь», К., 1969). Ця кпига перша збірка творів Єрошенка українською мовою. Хто ж цей напівлогоидарішн українець, якого вже давно ьнаїоть в Англії та Японії, Індії та Китаї і до якого лише не­ давно прийшло визнання у себе па Батьківщині? Василь Якович Єрошенко на­ родився у селі Обухіпці на Вілогородщіші в селянській роди­ ні. Чотпрпрічішм хлопчиком на­ завжди втратив зір. На всо життя розпрощався з блакитним небом, з багатобарпиою весел­ кою, з лагідпнм материнським посміхом... Відтепер ного очима стало чуло сорце та проішклпвпй ро­ зум. І бачив він ними ліпше від якого зрячого. Жорстокою долею кинутого у пічну ніч брошенка но розтоптала власна трагедія: в серці його жила непогасна любов до світла, до сонця, до людей. І пе випадко­ во проміппя цієї любові проли­ зує всю ного творчість. Непосидюща вдача занесла «українського Гомера» у далекі краї, де й проминула у манд­ рах, шуканнях та праці майже половина його життя. Лише у 1923 році Єрошепко нарешті потрапив на рідпу" омріяну Батьківщину. " ”‘ ’ТЧ| Лондоп, Париж, Токіо, Гон­ конг, Хельсіпкі, Відень, Шан­ хай, Пекін. Бірма... Чукотка і Кушка... Географії його подо­ рожей може позаздрити найзавзятіший мандрівник. І скрізь пін залишив по собі добрий слід, слід глибокий. Під час короткочасного пере­ бування у Англії, наприклад, він пише казки для дітей анг­ лійською мовою. І на них схва­ льно відгукуються тогочасні КВІТКА СПРАВЕДЛИВОСТІ видатні англійські критики. Сім років життя у Японії (1914—1921) принесли йому, про шо говорилося, славу класика японської літератури, а відтак видатного поборника ідей миру та дружби між усіма народа­ ми. Василь Єрошенко вперше до­ носить до читача всю непов­ торність бірманського фолькло­ ру — казок та легенд, яких зіб­ рав він у Бірмі силу-силенну. До б не був, за що б пе брався — у всьому проявлялись його незвичайні таланти. Ось хоча б такий факт: 1938 року на шаховому турнірі сліпші... шахіст Єрошенко посідає тре­ тє місце серед найсильніших шахістів Радянського Союзу. Людина феноменальних здібнос­ тей — Єрошепко разом з ро­ сійською та українською мова-, ми знав біля дев'ятнадцяти мов. З-поміж цих мов виділяв укра­ їнську («мопа батьків») і еспе­ ранто—міжнародна мова, палким поборником якої він був всо життя і завдяки якій став Іптерігаціоналістом-пнсьмешшком. Помер В. Я. Єрошенко 23 грудня 1952 року у своїй топо­ линій ОбухІвцІ. Тихо і непоміт­ но пішов з життя цей пелнкпй трудівник і люднполюбець. Слава нашого замляка тількино набпрає розгону. Все біль­ ше і більше дослідників цікав­ ляться ного життям і самобут­ ньою творчістю. Нещодавно у Москві видано альманах «Про­ метей», в якому Єрошенку присвячена цікава стаття жур­ наліста О. Харківського. Дослід­ жувати творчість письменника, звичайно, важко, адже коштов­ ні перлппп ного творів «розси­ пані» по сторінках багатьох періодичних впдань світу, проте будемо сподіватися, що мине час, і його спадщину вдасться зібрати у томн, набагато солід­ ніші, ніж оней первісток на Ук­ раїні — «Квітка справедливос­ ті». Отже, — перша збірка... Нею зачинає Василь Єрошепко за­ вершальну мандрівку жпття свого —• мандрівку до теплець земляків. В. СОКУР ПРО ЖІНОК ТА НАВКОЛО НИХ, ЖАРТОМА 1 СЕРЙОЗНО Часто трапляється, що після того, як жінка віддала ключ від свого серця, вона другого ж дня міняє замок. Шарль СЕНТ-БЕВ. Жінка запалює чоловіка на великі подвиги, здійснення яких потім сама утруднює. Олександр ДЮМА-СИН. ОСТОЙНО пройдіть героїчними маршрутами ваших батьків. Припадіть на ког Ліна перед їхньою славою. Не­ хай ті подвиги, що творили на­ ші люди в суворі роки війни, стануть найціннішим «підруч­ ником» патріотизму для вас молодих. Дізнавайтесь, слухай­ те, записуйте... Це — А. Мачульсьиий—сек­ ретар підпільного комітету пар­ тії м. Мінська у роки Великої Вітчизняної війни. Керівництво штабу походу, ветерани війни, чиї груди в Зірках, а очі вологі від хвилювання і відчуття зна­ чимості моменту, благословля'ють нас у благородну і трудну дорогу... Д * * * Перший марш-кидок. Лижня пролягає у сосновому тунелі: довкола одвічний дрімучий бі­ лоруський ліс. Якоюсь могут­ ністю і нескореністю віє від цього лісу. Мимоволі уявляєш себе на місці партизанів, що пробирались колись цими хаща­ ми. А ще думаєш, як сутужно і лячно було тут непроханим гостям — фашистам. У лісі, господарями якого були народні месники... Перші кілометри позаду... А сьогодні погода вирішила пере­ вірити наш гарт. Сніг почав та­ нути і поплив під .ногами. У се­ ло Плісово входили пішки, з лижами... на плечах. У загоні п'ять хлопців і чочотирнадцять дівчат. Наші дів­ чата просто-таки молодці. Ніко­ ли не думав, що вони з такою упертістю можуть долати труд­ нощі. Звичайно, ми — чолові­ чий кістяк загону — допомагає­ мо нашим товаришкам чим тіль­ ки можемо. * * * Село Вороничі... Це село на білоруській землі запам'ятаєть­ ся мені надовго. Тут мені спов­ нилось 18 років. Кожен із моїх товаришів подарував мені хто пісню, хто танець, хто вірш. Кращих подарунків, мабуть не буває на світі. А ще подарували мені мону­ мент найсвятішого для білору­ сів місця — села Хотинь, яке було повністю спалене фашис­ тами. У пекельному вогні нелюд­ ської жорстокості згоріли всі мешканці: ' жінки, немовлята... Так і стоїть село незайманим з тих часів. Стало воно живим пам’ятником нечуваних страж ­ дань народу, його нескореності Про що подумав я, одержую­ чи цей дарунок? Про що думав я в день свого повноліття? Багато білоруських сіл ми пройшли, багато зустрічей з добрими людьми мали. І скрізь нас зустрічали, як рідних. Ма­ буть, з такою любов’ю і добро­ зичливістю, як оце нас, .зустрі­ чало населення колись партизан-впзволителів... Майже в кожній сім’ї війна залишила важкий слід, у кож­ нім дворі когось осиротила. Лю­ дям було приємно, що молоде покоління йде шляхами батьків. * * * ...За час походу у моєму осо­ бистому архіві назбиралось ба­ гато цікавих матеріалів: фото­ знімки, описи подвигів, біогра­ фії, враження — щедра наша земля на героїв! Все це знадо­ биться мені у "майбутній роботі. Свій перший урок з Історії Ве­ ликої Вітчизняної війни я обо­ в’язково почну із розповіді про цей незабутній похід, учасни­ ком якого пощастило мені бути. Мине час і я ще раз пройду героїчними цими маршрутами. Тільки на цей раз — разом зі своїми учнями. Я — цариця Тамара. Я за ­ лишила своє ім’я в різних країнах і морях. Я наказала рибі переміститися Із Чорно­ го моря в Каспійське. Мій кінь ступав по землі міста Ісфахана, а меч свій я ути­ кала в землю на площі Мейдан в місті Стамбулі. Коли я все це зробила, я пішла з цього світу назавжди, за­ бравши з собою лише дев’ять ліктів матерії. (Епітафія на могилі цариці Тамари). ну жінку, та тільки бог два добра до одного місця не кладе. (З сербського та сло­ венського фольклору). Хороші руна — на чужо­ му полі; красиві жінки—чу­ жі дружини. Красива жінка стає воро­ гом усіх некрасивих. (Китайські прислів'я). Не жертвуй рассудком изза женщины, мой сын. СОФОКЛ. В судьбе мужчин— любовь -не основное, Для женщины — любовь и жизнь одно. БАЙРОН. Жінка — основа країни. Благополуччя жінки — бла­ гополуччя країни. Загибель жінки — загибель країни. Д-р СУКАРНО. - Кому дівчина всміхається, того не дуже любить. Добре мати розумну й гар­ Редактор П. ХРОПКО. � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. 1970 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. № 9 (477) (5 березня 1970 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2021-06-11 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. За педагогічні кадри. № 9 (477) (5 березня 1970 року) : [газета] / Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького ; редактор П. Хропко. - Київ, 1970. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "За педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/123 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Хропко П. (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/d84669d1567a6b54a05fc058221606bc.pdf 626828c2a61bf8aba6542edd45abb06e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/9">За педагогічні кадри. 1970 рік</a> PDF Text Text Пролетарі всіх країн, єднайтеся/ З А ПЕДАГОГІЧНІ К А Т Р У Д О В А ВАХТА Д Е Ф Е К Т ОЛО Г І В Д РИ Ювілейний перегук ОРГАН ПАРТКОМУ. РЕКТОРАТУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ, МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО. № 8 (476) Четвер, 26 лютого 1970 року. ЩОБ НАВЧАТИ— ТРЕБ А ДОБРЕ ВЧИТИСЯ Екзаменаційна .сесія — від­ повідальна, урочиста пора в житті кожного студента факуль­ тету. Особливо в цей ювілейний рік, коли наслідки екзаменацій­ ної сесії с однчім із елементів Ленінського заліку. Наслідки екзаменаційної се­ сії на факультеті непогані. За­ гальний процент успішності — 97,3% . Значно зросла кількість відмінників. Відрадним є той факт, що скоротилася кількість студентів, які навчаються на за­ довільні оцінки, та тих, хто мав незадовільні . На загальному фоні успішно­ сті факультету виділяються ок­ ремі колективи, які досягли ви­ соких показників в успішності і поведінці. Так, наприклад, у студентів 12-ї групи лише одна задовільна оцінка за всю сесію, решта — добре та відмінно. Високих показників домогли­ ся студенти ІІ-по курсу. На цьо­ му курсі не було жодної неза­ довільної оцінки протягом всієї сесії. З досить високими показ­ никами успішності завершили піврічну практику студенти IV курсу. Основною рушійною силою у підготовці й проведенні сесії була комсомольська робота на факультеті та робота старост. Серед студентського активу перш за все слід-назвати секре­ таря комсомольської організації Степанця Валентина, який умі­ ло поєднує відмінне навчання з великою громадською роботою, а також комсорга І курсу Бабінець Ярославу, комсорга II курсу Бобирьову Людмилу, ста­ рост Голуба Петра, Мазура Ми­ колу. Відзначаючи успіхи студентів факультету у навчанні, слід вказати на ті значні ще недолі­ ки, які імають місце в роботі на­ шого колективу. Зокрема, гань­ бою для факультету є той факт, що ряд студентів навчаються лише на задовільно. Це такі, як А. Мумінов, В. Вдовенко, І. Новіков, М. Скорбагач, К. Кудимець. Чи може бути такий студент вчителем? Кому потрібні посе­ редні вчителі? Чому навчить він учнів, коли сам із року в рік ледве складає сесію. І спра­ ва ке лише в знаннях, а й в особистих якостях цих студен­ тів. Значної уваги заслуговує і виховна робота на факультеті, як одна із ланок формування особи вчителя. В цьому плані викликає пев­ ну турботу пасивність студентів IV-го курсу. Протягом декіль­ кох років доводиться спостері­ гати необгрунтовані спади ак­ тивності студентів. Так крива її починає спадати десь у VI се­ местрі і різко падає в VIII — останньому семестрі навчання на факультеті. Частково це мо­ жна пояснити наполегливою підготовкою до державних екза­ менів. Тоді чим можна поясни­ ти той факт, що студенти IV курсу дозволяють собі не ви­ конувати своїх прямих обов’яз­ ків, доходячи до того, що не ба­ жають прибирати у гуртожит­ ку. Такі випадки викликають за­ непокоєння про якість підготов­ ки особи вчителя. Загалом успіхи студентів фа­ культету на даному етапі Ле­ нінського заліку, а також усві­ домлення недоліків, які є ще у нашій роботі, дають право віри­ ти в те, що колектив виклада­ чів і студентів дефектологічно­ го факультету має всі можли­ вості зустріти славний ленін­ ський ювілей високими показни­ ками не тільки у навчанні, а й у виховній роботі. факультетів Ціна 1 коп. Рік видання 15-М В ГОСТЯХ У КРАЩОЇ ГРУПИ Друга група першокурсників визнана кращою на де­ фектологічному факультеті за наслідками зимової екза­ менаційної сесії. Факт на наш погляд цікавий, бо, як пра­ вило, першокурсникам не відразу вдається взяти швидкий розгін у навчанні. Цій групі вдалося... Яким чином? Кіль­ ка слів з цього приводу ми попросили сказати комсорга групи Галину Цобко. ТАК. що звання кращої Ц Егрупи' щодо успішності найчастіше виборюють групи старших курсів: у них і досвід, і колектив вже ЗМІЦНІЛИЙ 1 випробувайий. А першокурсники.. Що з них візьмеш. Вимагати високих злетів від них ще рано. Тільки б не «обросли хвоста­ К. ТУРЧИНСЬКА, ми» на сесії та не підвели фа­ доцент, декан факультету. _ культет. Щодо нас, то ми вирішили переінакшити ці усталені пог­ ляди. Більш того, я, наприклад, вважаю, що для успішного нав­ чання у першокурсників не ті­ Викладачі та сту­ льки однакові можливості з денти дефектологі­ чного факультету старшокурсниками, а навіть де встановили міцні в чому й більші. В першу чергу шефські зв’я з к и маю тут на увазі той ентузіазм, з Київською допо­ ту старанність, з якими беруть­ міжною школоюінтернатом А® 2. ся першокурсники за «ази» на­ Редакція одер­ уки. жала листа від Сьогодні нас називають на учителів цієї шко­ факультеті першими. Але при ли, в якому вони, зокрема, пишуть: цьому дехто скептично обнов­ <г Друзі-дефе кт олюється: мовляв перші і другі логи у нас гості групи на факультеті (спеціаль­ часті. Студенти проходять у школі практику, вчаться педагогічної май­ стерності у наших вчителів. Викла­ дачі дефектологіч­ ного факуль те ту Наша дружба почалася рік виступають з лек­ тому. Комусь із членів курсово­ ціями та доповідя­ го бюро спало на думку написа­ ми перед вчителя­ ти листа до Лейпцігськиго педін­ ми і батьками уч­ нів...» ституту (з ним наш інститут під­ Отже, з в я з к и тримує дружні зв’язки). давні і творчі. Міц­ Написали... Розповіли, як го­ ніти їм і надалі/ туємося до ленінського ювілею, послали значок-емблему Києва, У ШЕФІВ Дружне На фото: група зібралася у ле­ нінській кімнаті, щоб підвести під­ сумки своєї роботи. Актив групи— староста Петро Голуб, профорг Тетяна Волкова, комсорг Галина Цобко—розуміють, що головне за­ раз—не заспокоюватись на досяг­ нутому. Тільки при цій умові гру­ па і далі може йти у числі пере­ дових. ність логопедія і олігофренопедагогіка) по традиції завжди у числі кращих, бо сюди найбіль­ ший конкурс, а він дозволяє відібрати найкращих. Ми, зви­ чайно, погоджуємось з цією об’єктивною передумовою, але ж... і від зусиль групи залежить ■не менше. Причин нашого успіху дале­ ко шукати не треба. Стопро­ центне відвідування лекцій, си­ стематична підготовка до семі­ нарських занять, міцна дружба і. як одна з її складових, взає­ модопомога — це, мабуть, і все. У цьому головна запорука на: того успіху. З першого дня навчання гру­ па активно включилася в жит­ тя інституту. Кожен з нас взяв конкретні зобов’язання, кожен має комсомольські доручення. Навчання, громадська робота і вінець всьому — Ленінський залік — у цьому зфокусовано всі наші Інтереси, до цього зво­ дяться ,всі наші прагнення. Вже відбулася природна у сту­ дентському колективі диферен­ ціація здібностей та уподобань наших хлопців й дівчат. Це теж допомагає .успішному навчанню, бо немає тієї розпорошеності, коли студент хватається за все відразу і... нічого не встигає. Валя Кальненко, Емма Тамілова, Надя ГІлотнікова, Іра Михайловська, Олена Кракова — активні учасниці художньої самодіяльності. Микола Тимо­ шенко. Руслан Довгань, Ярос­ лава Бабінець — гуртківці НСТ. Таня Ніколаєнко, Петритезки Медвідь та Голуб захи­ щають спортивну «корону» фа­ культету... Але найпочесніший «титул», звичайно, — це звання відмін­ ника. Ними стали після скла­ дання сесії Руслан Довгань, Валентина Кальненко, Емма Тамілова, Бабінець Ярослава. листування Німецькі- друзі розповіли про свою суспільно-корисну роботу і навчання, про те, як вивчають російську мову і літературу, іс­ торію СРСР, марксизм-ленінізм. Ми дізналися також, що наші колеги виборюють звання соціа­ лістичного студентського колек­ тиву. листівки з видами нашого міста та інші сувеніри. На відповідь довго чекати не довелося. На наш лист відгук­ нулися студенти філологічного факультету Лейіщігського педін­ ституту. Приємно нас вразило те, що відповіді, прийшла росій­ ською мовою. Галина ЦОБКО, комсорг 12 групи. Валентина САВИЦЬКА, студентка ІІ-го курсу. �Т р и ває Л ен ін ський за л ік Я ЗВІТУЮ денти почують нсивий голос вождя. Нещодавно всі ми прос­ лухали промову Леніна перед робітниками Путнлівського за­ воду. Студенти факультету прово­ дять шефську роботу з піонера­ ми шкіл м. Києва, а також у Боярській школі слабозорих. Шкільні лінійки, тематичні ве­ чори, допомога учням у випус­ ку стінгазет та проведенні .за­ гонових зборів — все це « ЇО Ч - З ЧИСТОЮ СОВІСТЮ СТУДЕНТНА-НАУКОВЕЦЬ п р а в о ф л а н г о в і л е н ін с ь к о ї в а х т и Студентка-науковець... Не буде перебіль­ шенням сказати так про четвертокурсницю де­ фектологічного факультету Галину Рудометкі- ну. «Стосунки» з наукою у Галини давні і без­ посередні. З першого курсу дівчина бере ак­ тивну участь у роботі наукового гуртка при кафедрі сурдопедагогіки, виступала з допові­ дями на міжвузівських наукових конференці­ ях у Москві та Ленінграді, має грамоти НСТ. Наукова діяльність допомагає Галині вчитися тільки на «відмінно». Відмінниця навчання, комуністка Г. Рудометкіна бере активну участь в громадському житті факультету. Зараз студентка-внлускниця готує доповідь до X Міжвузівської конференції НСТ з питань дефектології, що відбудеться незабаром у Ки­ єві. Молодь складає Ленінський залік... Це своєрідний звіт про те. пк втілюються у життя на­ шим комсомолом великі ленін­ ські настанови. Разом з усіма комсомольцями інституту готу­ ються звітувати вождеві і сту­ денти дефектологічного факу­ льтету. Від дня, коли було прийнято Постанову ЦК ВЛКСМ «Про проведення Всесоюзного Ле­ нінського заліку», минуло, чи­ мало часу. І зараз навіть важко перерахувати всі добрі, поаггравжньому значимі справи, зроблені нашими комсомольця­ ми у передювілейний період. Участь у третьому трудовому семестрі, піонерські табори, праця в колгоспі, велика шеф­ ська робота... Висока напруга ювілейного ленінського року знаходить най­ повніший свій вияв і в сьогод­ нішньому комсомольському житті факультету. У групах та на курсах проводяться бесіди, читаються лекції, під час яких студенти ще й ще раз звертаю­ ться до ленінської теоретичної спадщини. «В. І. Ленін про ос­ віту та вчителя», «В. І. Ленін і електрифікація в СРСР» — це тільки деякі з бесід, що відбу­ лися. Зараз Ц курс готує кон­ ференцію по праці В. І. Леніна «Матеріалізм та емпіріокрити­ цизм». Почала «виходити» факуль­ тетська радіогазета. Рада ле­ нінської кімнати розробила план передач, під час яких сту­ •ки дотику» наших студентів з молодшими друзями. А за всім цим не забуваємо про головне — навчання. Бюро КСМ факультету періодично за­ слуховує на своїх засіданнях окремих студентів, ставить пи­ тання успішносіі на порядок денний курсових та факультет­ ських зборів. Тим, хто порушує дисципліну, хто плентається у хвості в навчанні, ми кажемо відверто і принципово: «Так не годиться працювати, товариші. Ви нас підводите...» Така діло­ ва розмова відбулася, зокрема, на бюро з Т. Пчеліною, Л. Дегтяр, П. Пісковим. Гадаю, що ці комсомольці усвідомили свої помилки. На факультеті за підсумками зимової сесії зараз 46 відмінни­ ків. Є в цьому заслуга і комсо­ мольського бюро. Як студенти вивчають теоретичну спадщину Леніна, дещо іможуть сказати ось ці оцінки з суспільних дис­ циплін: «відмінно» одержали 80 студентів, «добре» — 173, «задовільно» — 56. ...Лічені дні залишились до складання Ленінського заліку. Хочу нагадати тільки нашим комсомольцям, що добрий кі­ нець — то вінець усій справі. Час, що залишився, треба вико­ ристати якнайраціопальніше з тим, щоб, коли сядемо перед атестаційною комісією, кожен з гордістю міг сказати: я зробив усе, що від мене вимагалося. Я звітую сьогодні з чистою совіс­ тю! У мережі партійної освіти на­ шого факультету крім метоцологічпого семіпару працює ще й школа «Молодого Комуніста». В ній шліфують свої знання 25 студентів. Це молоді члена ІШРС, комсомольськпіі та без­ партійний актив. Всі слухачі школи мають за плечима досвід громадсько-ко­ рисної робота, та й життєвий до­ свід у нпх уже є: до вступу в інститут хто служив в армії, хто працював па виробництві— одним словом, підібралися люди серйозні. Головним вістрям тематики, що опрацьовується слухачами школи у процесі навчання, є, звичайно,, ленінська ідейно-тео­ ретична спадщппа. Але не ви­ пускаємо ми з поля зору і пи­ тань сучасного внутрішнього та міжнародного життя. Заняття показують, що студенти вільно орієнтуються у складних про­ блемах пашого сьогодення. З ці­ кавими доповідями вже висту­ пили, зокрема, В. Степанець, Валентин СТЕПАНЕЦЬ, О. Залеський, О. Павпцькпй та секретар комсомольського бюро інші. Сумлінністю у підготовці факультету, Ленінський до занять відзначаються і такі стипендіат. студептн, як М. Срацлавськиії, Є. Богомолова, Д. Пашуя, 3. Омельчопко. Важко переоцінити значення школп «Молодого комуніста» для студентів. Запяття в ній спонукають юнаків та дівчат,до активної участі у громадській та комсомольській роботі факуль­ тету. Наші «школярі», як пра­ вило, мають високу успішність із суспільних наук. І, парешті, і це чп пе панголовніше,—за­ няття в школі допомагають кож­ ному утвердити себе у високому званні бійця ідеологічного фрон­ ту—агітатора, лектора. Свою діяльність ми пе обме­ жуємо рамками школи. Молоді партійці охоче виступають з своїми доповідями в академіч­ них групах, у школах. Так, випускник 1969 року Володимир Льовочкіп неодноразово впступав з доповіддю «Про пильність», яку віп підготував на високому професійно-лекторському рівні, зі­ бравши для цього багато яскра­ вих матеріалів. До речі, Володи­ мир—п а т вихованець. Саме школа дала йому ідейний гарт— цю своєрідну путівку — для вступу у члени партії. Велику допомогу у роботі по­ г р у п и . п яких посланці з со­ юзних республік, прийнято на­ зивати спеціальними. Справді, студептп цих груп мають зав­ дання особливі—добре вчитися, стати вчителями високої квалі­ фікації у своїх республіках. Більшість посланців братніх на­ родів, які вчаться сьогодні на дефектологічному факультеті, добре справляються з цим від­ повідальним завданням. З першого дня перебування в інституті відмінно навчаються Л. Мурадова і Г. Рзаєва з Азер­ байджану, Ніна Сидорова з Мол­ давії. Подружилися і завжди ра­ зом АСпшев Ормаш (Казахстан) і Гаврплюк Петро (Молдавія). З пашого факультету воші були призвані до лав Радянської Ар­ мії, з честю відслужили і зараз успішпо продовжують навчання. На перший погляд може зда­ тися, що студента з союзних республік навчаються дещо «від рубно» від осповппх груп, оскі­ льки їх навчання ведеться ро­ сійською мовою. Проте це сто­ сується хіба що навчального процесу. У всіх іпііш х видах ді­ яльності вони аж ніяк не ізо­ льовані від факультетського ко­ лективу. У СІМ ’Ї Є Д И Н ІЙ баєва, Р. Гинку, С. Ермакова та іпші. Часто їх можна бачити в підшефній школі. Щоб краще зпати однії одноіо, щоб зміцнювати дружбу сту­ дентів на фіакультеті, у нас в цьому році створено клуб інтер­ національної дружби. Знаменно, що ця подія відбулася в ювілей­ ному році, коли всі народи на­ шої країни збираються відзна­ чити 100-річчя з дня народжен­ ня В. І. Лепіпа, який у спін час говорив: «... ми до кіпця інтер­ націоналісти і прагнемо добро­ вільного союзу робітників і се­ лян всіх націй». Вже відбувся тематпчнпй ве­ чір «Союз пепорушний вільних республік». На вечір були запрошепі учні підшефної школп. .15 яскравих шовковпх знамен спмволізувалп рівноправність усіх республік нашої великої країни. Клуб планує протести тема­ тичні вечори, присвячені кож­ ній з республік, представники якпх навчаються на дефектоло­ гічному факультеті. Є п іпші цікаві плани. Немає сумніву, що всі понп здійсняться, адже дружбою здруженим все під снлуЕ. ГРОЗА, заступнпк декана ф-ту. а д е м іч н і А кнавчаються У громадській роботі студептп спецгруп беруть найактивнішеучасть. Так, ІЗ. Ісмаіілова наго­ роджена грамотою як краща піоиервожата. Не раз захищали честь факультету у спортивних МОЛОДІ П А Р Т І Й Ц І ОДЕРЖУЮТЬ Г А Р Т змаганнях студепткп Г. Глуш­ кова і Л. Дєточка. З успіхом виступають у художній самоді­ яльності Г. Бннзар і Л. Лункашу. Люблять возитися з «своїми» дітлахами Д. Мамедов, С. Кубен- З першого курсу навчаються на «відмінно» та «добре» дів­ чата із 45-ї спецгрупи, з якими знайомить читача цс фото. Ніна Вороніна та Оля Гонца (на фото в центрі) приїхали, вчитись^ до нас із Молдавії, Лола Мурадова і Гюля Рзаєва— з Азербайджану. Чотири роки навчання на факультеті, що став рідним, дали їм усе необхідне для майбутньої роботи за фахом, а ще — міцну дружбу. ЯК З А П О Б І Г Т И Г РИПУ Весняна, осіння та зимова по­ ри р о к у дуж е «щедрі» на за­ студні захворювання. Організму в цей нас потрібно пристосува­ тися до мінливої температури по­ вітря. А тому дуже важливо одя-гатися по сезону. Переохолод­ ження для незагартованоі люди­ ни дуже часто спричиняє гострі звести до масових захворювань. При кожному гуртожитку пови­ нен бути ізолятор для хворих, а в окре мих випадках такі хворі госпіталізуються. Поза організмом людини вірус грипу гине дуже швидко. Отже, провітрювання приміщення, до знаходиться хворий, кип'ятіння і захво рю вання дихальних органів. Найістотніші ознаки захворюван­ ти до серйозних ускладнень: бронхіт, запалення легенів, запа­ ня: загальне нездужання, голов­ ний біль, нежить, кашель, підви­ лення середнього вуха, менінгіт тощо. Особливо небезпечний грип в хворювання. умовах гуртожитків. Якщо своє­ Загартований організм чинить часно не провести профілактич­ рішучий опір збудникам грипу, них заходів, поо динокі випадки а тому треба постійно себе ураження грипом можуть при­ загартовувати фізкультурою, по­ щена температура. При перш их ознаках грипу не­ обхідно викликати лікаря. Треба пам'ятати, що нехтування своє­ часним лікуванням може привес­ дєзинфекція предметів, якими ьін користується, — найоірніший захід проти нових спалахів за­ дає нам кабінет історії КПРС. Тут студенти готуються до чер­ гових занять. Співробітники ка­ бінету добирають для слухачів необхідну ' літературу, дають кваліфіковані поради або підпоьіді на питання, що можуть виникнути в процесі опрацьо­ вування першоджерел. ...Голоспстпй дзвоник сповіс­ тив про закінчення занять. Одні студента поспішають у читальні заліг і кабінети, другі—на засі­ дання гуртків, v третіх—інші позалекційні турботи. А слухачі нашої школп збираються- в ле­ нінській кімпаті факультету. Сьогодні тут чергове заняття. Молоді комуністи вчаться жптп і працювати по Леніну. А. СЕЛЕЦЬКИП, професор, керівник ІНКОЛИ «Молодого комуніста». Наша ЛЕНКІМНАТА Вже третій рік працює на факультеті ленінська кімна­ та. Роботою кімнати керує |Рада з трьох осіб. До вико­ нання спеціально розроблено­ го плану заходів залучають­ ся всі студенти факультету. На факультеті оголошений конкурс па кращий подару­ нок ленінській кімнаті, зроб­ лений своїми руками. Такі подарунки вже надходять. Один із кращих—зроблений етудептамп 31 групп під ке­ рівництвом агітатора групп ст. викладача Н. Кнсельової. Передбачено також офор­ мити виставку наукових сту­ дентських робіт, присвячених 100-річчю з дня народження Ілліча. Активно включилися в цю роботу студента 2-го та 3-го курсів. До плапу робота Рада леніпської кімната підготувала цикл радіопередач «Говорить Ілліч». Студенти матимуть виразну уяву про ораторсь­ ке мистецтво вождя, прослу­ хавши такі записп його про­ мов, як «ІІІ-ін Комуністичний Інтернаціонал», «Що таке Радянська влада», та багато інших. В ці дні ленінська кімната стала своєрідним робочим штабом факультетської ком­ сомоли у підготовці до зпаменної дата—100-річчя з дня пароджеппя В. І. Леніна. В. ПОМППЛЛЫШЙ, члеп комсомольського бюро : Фту; Л. ЦИРЮК, ■ член Ради ленінської кімнати. вітрям, купанням, Зміцненню о р ­ ганізму і підвищенню опору за­ хворюванням сприяє також і пра­ вильне багате вітамінами харчу­ вання у поєднанні з гігієнічними умолами праці і побуту. Пам'ятайте: грип надовго по­ рушує працездатність організму, в той час, як не так вже й запобігти йому важко— цо зале­ жить від кожного з носі Л. ЯЦ ЕЛ ЕН НО, завідуюча терапевтичним відділенням міської студентської поліклініки. Редактор П. ХРОПКО. � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. 1970 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. № 8 (476) (26 лютого 1970 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2021-06-11 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. За педагогічні кадри. № 8 (476) (26 лютого 1970 року) : [газета] / Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького ; редактор П. Хропко. - Київ, 1970. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "За педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/122 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Хропко П. (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/b2ac6456f262a9d15d7b23121179292d.pdf 96334816a13806fcd34d70361b150deb Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/9">За педагогічні кадри. 1970 рік</a> PDF Text Text Пролетарі всіх країн, єднайтеся! З А ПЕДАГОГІЧНІ К AД РИ ОРГАН ПАРТКОМУ, РЕКТОРАТУ, КОМІТЕТУ ЛКСМУ, МІСЦЕВКОМУ ТА ПРОФКОМУ КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМЕНІ О. М. ГОРЬКОГО. № 7 (475) Ціна 1 коп. Четвер, 19 лютого 1970 року. К раплина до краплиниР іч к и в м о р я в п а д у т ь . Ц егли н а до ц егл и н и М іс т а р о с т у т ь . Л ю дина до лю ди н и К олони м иру йдуть. К р а їн а д о к р а їн и В ій н і н е б у т ь ! Рік видання 15-й Шановні товариші— ветерани громадянської та Великої Вітчиз­ няної війни, колишні воїни Ра­ дянської Армії— викладачі, сту­ денти,• < співробітники інституту! Гаряче вітаємо, вас із святом 5 2 -ї річниці наших доблесних Збройних Сил, бажаємо міцного здоров’я, бойового духу і запалу’ у кожній справі, яку б ви не робили, нових творчих успіхів на благо рідної Вітчизни! Ректорат, партком, комітет ЛКСМУ, профком та місцевком. В. к о з л о в . ЩОБ РУКИ НЕ ПАХЛИ ПОРОХОМ... АРМІЯ-ЗДХИСНИЦЯ Сьогодні радянський народ відзначає День Радянської Ар­ мії і- Військово-Морського Фло­ ту. Ось уже більше піввіку стоять наші доблесні Збройні Сили на варті миру і безпеки, надійно захищаючи завоювання Великого Жовтня. В аннали історії наша армія вписала героїчні немеркнучі сторінки. І в роки громадянсь­ кої війни, і в роки фашистської навали наші бойові знамена ні' коли не схилялися іперед воро­ гом. Легендарні подвиги бійців і командирів Радянської Армії завжди будуть надихати моло­ де покоління, вчити його беззавітному служінню своєму наро­ дові. Б іля колиски нашої прослав­ леної армії-захисниці стояв Во­ лодимир Ілліч Ленін. Він нада­ вав виняткового значення обо­ роноздатності нашої країни, за­ кликав берегти і плекати Чер­ вону Армію, «як зіницю ока». Важко переоцінити його значен­ ня у створенні дисциплінованої боєздатної армії — тієї армії, яку ми маємо сьогодні. Воєннотеоретична спадщина В. І. Ле­ ніна зіграла величезну роль і в розгромі гітлерівських полчищ у роки Великої Вітчизняної вій­ ни. Вона завжди буде мати пер­ шочергове значення в захисті нашої соціалістичної держави. Сучасна міжнародна обста­ новка і високий технічний рі­ вень озброєння вносять глибокі зміни у воєнне мистецтво, ви­ магають удосконалювати орга­ нізацію військ і способи веден­ ня бойових дій. І тому сьогодні всі роди військ наполегливо підвищують дисципліну і орга­ нізованість, безперервно вдос­ коналюють свою бойову май­ стерність. Комуністична партія виховує у радянських воїнів вірність присязі, відданість Вітчизні, вміння переборювати будь-які труднощі. , Радянські люди можуть тру­ дитися спокійно: Збройні Сили надійно охороняють їх мирну працю. 9141 РІК... Після закінчення медичного інституту двадцятидвохрічна дівчина — дитячий ' лікар, — готується працювати за призначенням: вислуховувати бит­ тя дитячих сердець. Війна зруйнувала дівочі мрії. Дівчина стає начальником санітар­ ної служби батальйону. Галину Петрівну Користенську, педіатра, війна зробила хірургом. Сотні поранених, сотні операцій, сотні безсонних ночей. У руках — скальпель, в очах впевненість, на плечах — білий стерильний халат, а під ним пістолет. Щойно відгримів запеклий бій, т с лунають останні безнадійні во­ рожі постріли... А для неї бій про-. довжується — бій за життя пора­ нених. Вмілими руками лікаря Користенської багатьом врятовано життя, втамовано пекучу біль, зроблено вдалу операцію. Війна вимагала вдосконалювати свою майстерність, переучуватись «на марші». В 1943 році Галина Петрівна йде на курен у фронто­ вий госпіталь. Тут набуває спеціа­ лізації отоларинголога. А звідси її направляють у пересувний госпі­ таль армії В. Чуйкова, де надава­ ла невідкладну допомогу бійцям Сталінградського фронту. Багато воєнних буднів зрина­ ють у пам'яті Галини Петрівни, і не один день війни запам'ятався на все. життя. Та, .мабуть, найбіль­ ше — день Перемоги. Впав Рейхстаг... Вона стоїть на історичній площі. Навколо обгорі­ лі, покалічені дерева, а та них червоні маки полотнищ. І не було в ту хвилину нічого прекраснішого від того кольору — кольору Пе­ ремоги. Невимовно раділи всі, хто до­ жив до цього дня. І серед бійцівпереможців немало було тих, ко­ му врятувала життя лікар, Користенська. Відпр.нміла війна. Груди капі­ тана медичної служби Користенської прикрасили «Орден Червоної Зірки», медаль «За бойові заслу­ ги», медаль «За перемогу над Ні­ меччиною». Та Галина Петрівна не відразу зняла білий халата лікарі ще були потрібні. Вона залишає­ ться в місті Ерфурті для остаточ­ ного виліковування радянських бійців та офіцерів і для надання консультативної допомоги іншим госпіталям. Лише у лютому 1946-го року — повернення в рідний Київ. Закін­ чила клінічну ординатуру і одер­ жала вчену ступінь кандидата ме­ дичних наук. Працювала старшим науковим співробітником Науко­ во-дослідного інституту оторино­ ларингологи. ■ . , Зараз доцент Г. Корнстенська викладає анатомію, фізіологію і патологію органів слуху і мови на дефектологічному факультеті. Минуле живе в ній, ще довго зринатиме незабутніми рядками. Вона часто виступає із спогадами перед студентами, любляче пере­ дає їм свої знання і досвід. Сидимо у затишній кімнаті де­ канату. Розмова наша підходить до кінця. І якось не віриться, що ця скромна, ввічлива і така.., мир­ на жінка винесла на своїх плечах п’ять важких воєнних років, від першого до останнього дня війни була солдатом переможного похо­ ду Радянської Армії. —Галино Петрівно, що ви, як учасник Великої Вітчизняної вій­ ни, хотіли б сказати нашій сту­ дентській молоді? —Одного тільки хочу... Щоб ру­ ки молодих ніколи не пахли поро­ хом! И. ГРИНЬКО. �ТАК ТРИМАТИ, МЕДСЕСТРИ! За якістю медичної підготов­ ки наш інститут неодноразово відзначався, як один з кращих серед споріднених вузів. Це ре­ зультати копіткої і наполегли­ вої роботи викладацького скла­ ду курсу, а також тієї допомо­ ги, що подають нам працівники базової лі каїрці Радянського району, де наші майбутні сест­ ри проходять практику. Систе­ ма інститут — базова лікарня працює чітко і злагоджено, за­ няття в лікарні є чудовою прак­ тичною школою для наших ви­ хованців. І не буде перебіль­ шенням сказати, що з нашого курсу виходять медсестри май­ же такої кваліфікації, як і піс­ ля закінчення медучилища. Треба зазначити, що остан­ нім часом помітно посилилася увага до наших курсів з боку ректорату та деканатів факуль­ тетів (сказане не означає, зви­ чайно, що у нас немає невирішених проблем). Зріс інтерес до свого другого фаху і у сту­ дентів. Як свідчення цьому — зросла кількість відмінників. У 1968 —69 навчальному році, наприклад, закінчили з відзна­ кою курси медсестер понад двадцять дівчат. Сьогодні на «відмінно» навчаються 35 сту­ денток. У день свята Радянської Ар­ мії пошлемо ж нашим дівчатам по-військовому лаконічне й чіт­ ке побажання: «Так тримати, медсестри!». v В. БЕНЮМОВ, ст. викладач, кандидат медичних наук. АРМІЙСЬКИЙ У ХЛОПЦІВ ГАРТ Свіжі у пам'яті враження від служби. Ночами ще сняться ар­ мійські друзі, ще кличуть ку­ дись звуки тривог і команд... Вчора стояли вони на чатах безпеки і спокою, куди послав їх народ, а сьогодні вони на сту­ дентській лаві — оволодівають наймирнішою професією вчите­ ля... Майже половина юнаків, кот­ рі вчаться сьогодні на першому курсі дефектологічного факуль­ тету, — колишні воїни. Про де­ кого з них — хлопців армійсь­ кого гарггу — нам і хочеться розповісти у переддень свята Радянської Армії. Микола Книр... Прикордон­ ник. «Наказую приступити до захисту кордону Союзу Радян­ ських Соціалістичних Респуб­ лік...» Скільки разів, заступаю­ чи в наряд, чув він ці священні слова. І кожного разу наповне­ ні вони були особливим зміс­ том: то вустами командира на­ казувала Батьківщина — пиль­ нуй, іігам'ятай! І він пильнував. 45 подяк має Микола від ко­ мандування за відмінну службу. Мабуть, ні в кого не розвину­ те в такій мірі почуття обов'яз­ ку і відповідальності, як у при­ кордонника. Це відчуваєш май­ же фізично, щомиті. Ось ти стоїш у дозорі... Ніч. Темінь. Тиша. А за твоєю спиною мар­ тени і шахти, за твоєю спиною схилились над колисками мате­ рі, за своєю слиною — мирна праця твого народу. Усвідомлене, глибоке відчут­ тя обов'язку — це те, чому в першу чергу вчить армія. Армійский гарт залишається потім на все життя. Його видно відра­ зу в кожному з наших хлопців -армійців. Певна річ, Микола теж повернувся із армії з цим здобутком. Сумлінності і напо­ легливості у навчанні йому аж ніяк не бракує. Успішно закін­ чив 1-й семестр. Залюбки веде громадську роботу в гуртожит­ ку. Олександр Кривонос і Мико­ ла Темченко... Коли над Чехо­ словацькою Соціалістичною Ре­ спублікою нависла загроза рес­ таврації капіталізму, вони опи­ нились на передньому краї. Ра­ зом з воїнами країн Варшавсь­ З нових кого Договору допомагали чесь­ віршів Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО кому і словацькому народам відстоювати соціалістичні заво­ ювання. І свою інтернаціональ» ну місію виконали з честю. Зараз хлскпці добре вчаться. Сьогодні наші читачі мають можливість познайомитися Успішно виконують зобов'язан­ ня, взяті до ленінського юві­ з новими віршами поета Володимира Омельченка. Воїн-фронлею. Микола — староста гру­ товик, він протягом усіх років навчання на філологічному пи, відмінник навчання. Олек­ факультеті ( 1 9 4 0 — 1 9 5 0 ) та в аспірантурі при кафедрі сандр закінчив перший семестр української літератури нашого інституту ( 1 9 5 0 — 1 9 5 3 ) брав на «відмінно» та «добре». До обох тягнуться товариші. Вони активну участь у роботі літературної студії. У видавництвах завжди у колі друзів. республіки вийшло кілька поетичних книг В. Омельченка — Володимиру Бондаренку 1 «Голос серця», «Верховина», «На псі літа». Зараз В. Омель­ Миколі Мазуру держава вручи­ ченко працює доцентом кафедри української літератури ла найнадійніший щит і меч— Запорізького педінституту і водночас виконує обов’язки за­ ракетну техніку. Нелегка була ступника відповідального секретаря Запорізького обласного служба у хлопців. Проте вони досконало оволоділи складною відділення Спілки письменників України. технікою і незабаром стали прикладом у бойовій та політи­ чній підготовці. За старою до­ Як тнша вечора настане брою «звичкою», сівши на сту­ дентську лаву, колишні ракет­ Знов мені ввижається той бій,' І десь під музику баяна Звучить «В лесу ники подають приклад і у нав­ Даль доріг і запах диму прифронтовом», тлінний... чанні, у ставленні до товари­ Хліб і вірші в битві світовій Я бачу знов привали в лісі, шів, до свого студентського Знайомих лнць знайомі риси Я носив, мов скарб обов'язку. дорогоцінний. Мені ввижаються кругом. Багато на нашому факульте­ Я знов вас бачу, побратими, Уявляю: крізь пожежі й ті чудових хлопців, що пройшли Із ким дорогами курними кров Ділив тривоги фронтові... у лавах Радянської Армії спра­ Иду вперед тривожний та вжню школу життя. Петро Го­ Ми всі дивились смерті в вічі: упертий, Ти — ліг в бою, я — падав луб, Юрій Січевський, Іван Ру­ І в уяві постають ізнов двічі, денко... Всіх не перелічиш, І Ті, кому В ПІСіНЯХ' повік Та в пісні вічно ми живі. про кожного можна сказати ба­ не вмерти... гато хороших слів. І, як день розовітне трудовий, Валентин САКУН, Я новою сповнений жагою— студент дефектологічного І Хліб і вірші в битві СВІТОВІЙ Освятив я кров'ю молодою. факультету, і ОСВЯТА „Є П О Р О Х У П О Р О Х І В Н И Ц Я Х , , , " Напередодні Дня Радянської Армії відбулися змагання з стрі­ льби серед викладачів та аспіран­ тів фізико-математичного факуль­ тету. У змаганнях взяли участь біля 20 осіб. Немало серед них було і колишніх воїнів, учасників Великої Вітчизняної війни. —Є ще порох у порохівницях... —задоволено констатували вони, залишаючи свій мирний «вогневий рубіж». І дійсно ж бо. — результати стрілецьких змагань непогані. До­ бряче «прорешетив» свою мішень В. Радзівіл (86 очок із 100 мож­ ливих), влучно стріляли Г. Конфорович, Т. Ґецько, Б. Пішоха та ба­ гато інших. Найближчим часом збірна ЛЕГЕНДАРНИЙ П О Л К О В О Д Е Ц Ь команда фізико-математичного фа­ культету буде змагатися зі свої­ ми шефами — курсантами та офі­ церами Вищого військового командного училища ім. М. Фрун­ зе. Змагання відповідальні. Стріль­ ба буде вестися з бойового пісто­ лета «Макарова», та й суперники грізні: як не як, — воїни-професіонали... Тож побажаємо успіхів нашій команді і в цих змаганнях. НА ФОТО (зліва направо): ас­ пірант .В. Анищенко. викладач П. Бережний, викладач Г. Конфорович, інженер О. Федоров на змаганнях у республіканському тирі ДТСААФ. РАДІОТЕХНІКА — ВАЖЛИВО! Студенти фізичного відділу фізи­ ко-математичного факультету на­ полегливо вивчають радіотехніку. Це потрібно їм не тільки лк май­ бутнім фахівцям — набуті у сті­ нах вузу знання з радіотехніки стануть у великій пригоді і тим, хто має ще служити в армії. НА ФОТО: студенти 5-го курсу фізичного відділу Л. Кольцова та А. Сіцинський досліджують хара­ ктеристики і параметри радіоприй­ мача. Що можна здійснити в 20 ронів Двадцятирічний Михайло Фрун­ зе командував робітничою дру­ жиною на барикадах Красної Пресні. Свердлов у двадцять років ке­ рував більшовиками Уралу. На початку лютого минуло 85 років з дня народження одного з вірних учнів і соратників В...І. Ле­ ніна, видатного діяча Комуністич­ ної партії і Радянської держави, талановитого полководця і орга­ нізатора Радянських Збройних Сил Михайла Васильовича Фрун­ зе (1885-1925). Війська, якими командував Фрунзе, громили Колчака, ураль­ ських і оренбурзьких білокозаків, армію еміра Бухарського. Верши­ ною таланту М. В. Фрунзе — пол­ ководця — був здійснений за його задумом і під його керівництвом блискавичний і повний розгром Врангеля. В. І. Ленін назвав пе­ ремогу над Врангелем однією із найяскравіших сторінок в історії Червоної Армії. Світлий образ М. В. Фрунзе, йо­ го коротке, але яскраве життя служить наднхаючим прикладом для воїнів Радянської Армії. На його військово-теоретичних працях вчилися і будуть вчитись багато поколінь захисників нашої Вітчизни. М. ТРЕТЯК, капітан запасу. Редактор П. ХРОПКО. Сімнадцять років було Сергієві Мироновичу Кірову, коли йому довірили керувати пропагандист­ ською роботою в Омському ко­ мітеті РСДРП, Галерею Великих Двадцятиріч­ них можна продовжити до без­ межності. � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. 1970 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>За педагогічні кадри. № 7 (475) (19 лютого 1970 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2021-06-11 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. За педагогічні кадри. № 7 (475) (19 лютого 1970 року) : [газета] / Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького ; редактор П. Хропко. - Київ, 1970. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "За педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/121 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького Хропко П. (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова