42 6 424 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/1e27fc21c2ae67eb48023a0c3f734f00.pdf c4be00407c24d63875e26d5cf577f18e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 9 (1619) ЛИСТОПАД 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА 17 ЛИСТОПАДА – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТУДЕНТІВ Шановні студенти! Щиро вітаю вас з Міжнародним студентським днем! Студентська пора – це час пошуку, розвитку, становлення. Наш університет дає молодій людині безліч можливостей для самореалізації. Серед нашої студентської спільноти є переможці і лауреати численних міжнародних та всеукраїнських подій – уча% сники науково%практичних конференцій, інтелектуальних конкур% сів, літературно%мистецьких проектів, спортивних змагань. Різ% носторонність, освіченість, цілеспрямованість драгомановської молоді радує і захоплює, дає наснагу для роботи всього колективу університету. Студентське самоврядування НПУ неодноразово перемагало у міських оглядах і конкурсах, демонструючи високий рівень культу% ри й свідомості нашої молоді. Імена драгоманівців відомі серед сту% дентських і викладацьких колективів університетів України і Європи, завдяки наполегливій роботі з молоддю викладачів, кура% торів. Дякую всьому професорсько%викладацькому колективу за мудру і ґрунтовну працю. Студентські ініціативи завжди сприяли появі нових винаходів, відкриттів, звершень. Вірю, що студенти нашого університету, обравши стежку педагога і вчителя, зуміють запилити вогник у серцях і душах своїх вихованців. Вітаю зі святом! З повагою, ректор університету, доктор філософських наук, професор, член%кореспондент НАН України, академік НАПН України Віктор АНДРУЩЕНКО ВІТАЄМО! Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова акаде� мік Віктор Андрущенко отримав Почесну відзнаку Української Ради Миру “Орден Миру” І ступеня за вагомий внесок у справу збереження справедливо� сті, гуманізму, миру й зла� годи у світі, високопрофе� сійну та самовіддану працю на благо Батьківщини й утвердження слави України на міжнародній арені. Драгомановці щиро вітають свого лідера! ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ! Congratulations on the Anniversary! Gratulation zum Jubilдum! Bon Anniversaire! РЕКТОРАТ університету, колектив відділу міжнародного співро� бітництва та євроінтеграції, редакція газети “Педагогічні кадри” віта� ють проректора з міжнародних зв’язків, кандидата історичних наук, доцента Володимира Григоровича Лавриненка з 60�річчям. Мудрий керівник, спеціаліст високого класу, доброзичлива та толерантна особистість, Володимир Лавриненко активно працює над проблемами євроінте� грації українського освітнього простору. Колектив університету високо цінує внесок Володи� мира Григоровича у налагодження міжнародних зв’язків нашого університету і його визнання за кордоном. Володимир Григорович показує приклад відданості справі, наполегливості та відповідаль� ності. Професійні якості доповнюють доброзичливість та принциповість, щирість та надій� ність. Бажаємо міцного здоров’я, стійкості духу та сімейного благополуччя! Міжнародний семінар Свято Шана Про минуле і майбутнє Визволення України День студента стор. 2 стор. 4 стор. 8 �МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ 18�19 ЖОВТНЯ у стінах НПУ імені М. П. Драгомано� ва відбувся Міжнародний семінар, присвячений викла� данню чутливих проблем в історії у мультикультурному аспекті. Ініціаторами заходу стали Департамент загаль� ної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України спільно з Директоратом з освіти і мов (Відділ історичної освіти) Ради Європи, Драгомановський університет та Всеукраїнська Спілка викладачів суспільних дисциплін і громадянської освіти. На фоні загальної глобалізації мультикультурність сучасного суспільства є чи не найголов� нішою ознакою та звісно фактором напруження у світі. Вчені доводять, що мультикультурність ХХІ століття суттєво відрізняє цю епоху від попередніх. Це зокрема стосується різноманітних про� тиріч, породжуваних нею на світогляд� но�цілісному, комунікаційному, побуто� вому рівнях. Тісно до цього примикає й історичний аспект. Досі людство не може знайти оптимальних шляхів без� конфліктного потрактування різноманіт� них епізодів світової історії. Ця пробле� ма лягає не тільки на плечі істориків� науковців, але й входить до навчальних завдань істориків�вчителів. Кроки у вирішенні такої проблема� тики здійснюються завдяки спільним зусиллям українських вчених�педагогів та експертів Ради Європи. Міжнародний семінар “Викладання чутливих проблем в історії у мульти1 культурному контексті” покликаний не лише запропо� нувати сучасним вчителям історії методичні рекоменда� ції та розробки за вибраною тематикою, але й забезпе� чити взаємообмін досвідом між освітніми системами різних країн. Розпочинаючи семінар, заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Жебровський зізнався, що його сприйняття такого роду заходу з пози� ції високого чиновника – це звичайна буденна робота, але Борис Жебровський – учитель�історик, не хотів би пропустити жодної доповіді на цьому семінарі. “Та все ж повертаючись до позиції високого чиновника, найбіль� ше бажання, щоб усі виступи знайшли своє практичне втілення у вітчизняній школі”, – зауважує Борис Михай� лович. Заступник міністра розповів учасникам про недавні проекти й заходи у сфері освіти України, спрямовані на формування єдиного освітнього простору Європи. Це зокрема прийняття Київського комюніке на Форумі міні� стрів освіти європейських країн, що відбувався у Києві, а також З’їзд ректорів педагогічних університетів Євро� пи, зініційований ректоратом Драгомановського універ� ситету і безпосередньо Віктором Андрущенком. Й одна, й інша подія – вагомі кроки у напрямку формуван� ня щасливого майбутнього для людської цивілізації, доки окремі амбіційні чиновники ще лаються за минуле. Борис Михайлович і сьогоднішній семінар назвав зв’яз� ковою ланкою у ланцюзі створення єдино� го простору. Загалом у програмі семінару перед� бачається розгляд низки питань, пов’яза� них з оптимальним вирішенням чутливих моментів при викладанні історії у мульти� культурному класі, підбір відповідних дже� рел і методик, використання нових техно� логій у роботі з учнями. Свої думки з цього приводу висловили професори та експер� ти Сусанна Попп (Німеччина), Айен Філ1 ліпс (Велика Британія), Луїза Де Бівар Блек (Португалія), Джим Косем (Велика Британія), вітчизняні науковці, серед яких представник Дипломатичної Академії Міністерства закордонних справ України професор Михайло Кирсенко. Гостям також було презентовано студентський проект на тему “Ми різні – ми рівні”, ске� рований на формування міжетнічної толерантності. За словами одного з організаторів наукової імпре� зи, заступника голови Відділу історичної освіти Ради Європи Тетяни Мінкіної1Мілко: “Акцент заходу – поєд� нання інтелекту й бажання науковців, доброї волі чинов� ників та усіх ланок формування історичної свідомості людини, куди входять школа, сім’я, університет, засоби масової інформації, громадські мистецькі організації”. Рада Європи активно співпрацює з українськими вчени� ми й представниками міністерств, що пов’язано з голо� вуванням України у Комітеті міністрів Ради Європи. З боку нашої держави провадиться ефективне реагування на виклики сьогодення, що доводить проведення й цього семінару. Як зазначив на відкритті заходу перший проректор НПУ імені Михайла Драгоманова Володимир Бех, це була розмова не тільки про принципи й методики нав� чання. Суть виявилась набагато глибшою: “Жодні нові технології не будуть працювати, поки вчитель сам не окреслить для себе принципи навчання, а за кожним принципом безпосередньо стоять цінності. Бо ж принцип – лише інструмент дії”. Драгомановський університет завжди з приємністю приймає зарубіжних науковців, демонструє свої дося� гнення, ділиться досвідом. Обговорення висуненої на семінарі тематики безумовно отримає практичне вті� лення, а встановлення дружніх зв’язків між експертами започаткує плідну співпрацю. Людмила КУХ, прес�служба університету ВІН НЕ МАЄ АНАЛОГІВ В УКРАЇНІ НА БАЗІ Фізико�математичного інституту НПУ імені М. П. Драгоманова функціонує уні� кальний Науково�методичний центр суча� сних засобів навчання, де з найновішим німецьким обладнанням працюють науковці, аспіранти, вчителі. Ми звикли, що педагогічні виші покликані у першу чергу готувати вчителя – достойного наставника для майбутнього покоління. Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова вперто доводить соціуму, що переймається не тільки власне методичними проблемами. Драгомановці науковообґрунтовано вирішують психологіч� ні, соціальні, філософські питання сучасної освіти у глобальному контексті і разом з тим не забувають про дріб’язкові, здавалось би, аспекти роботи маленької школи, вчителя, учня. Завдяки подібним прагненням у стіни Драгомановського університе� ту потрапило обладнання для лабораторних та практичних шкільних і вузівських робіт визнаної на світовому ринку німецької компанії “PHYWE”. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко з ентузіаз� мом поставився до пропозицій відкрити в університеті окрему лаборато� рію для демонстрації установок. Науковці Фізико�математичного інститу� ту вишу довгий час вивчали досвід функціонування такого структурного підрозділу в навчальних закладах Росії та інших країн світу, розробили низку напрямків його роботи і можливості, які б він відкрив для вчених, студентів, обдарованої молоді природничо�математичних нахилів. Врешті у травні 2011 р. за участі представників німецької компанії�вироб� ника “PHYWE”, російських колег з фірми “Резонанс” драгомановці пере� різали урочисту стрічку, що знаменувало відкриття на базі Фізико�мате� матичного інституту НПУ Науково�методичного центру сучасних засобів навчання. “Ця структура не має аналогів в Україні, – запевняє директор Центру Тарас Олефіренко. – До нас часто приїздять науковці з усієї України, щоб попрацювати з такими новітніми приладами, переконатися, що й для українців це цілком реально”. Сьогодні у Науково�методичному центрі зосереджено близько 40 сучасних уста� новок для навчання у загальноосвітній школі за трьома напрямками – фізика, хімія, біо� логія, та для значно ширшого спектра вищих навчальних закладів – від екології і аграрної промисловості до медицини. Німецька якість усього обладнання підкріплюється особли� 2 вою безпекою у використанні, чого вартий хоча б один приклад того, що у відкритому доступі тут розташовується рентгенівська установка, з якою можуть без спецодягу працювати навіть школярі. Окрім того, пан Олефіренко розповів і про деяку універсальність кожного приладу й повну укомплектованість, що особливо актуаль� но в учнівській аудиторії. Усі прилади легко під’єднуються до персо� нального комп’ютера та вже оснащені необхідним програмним забезпеченням. Результат роботи школяр відразу бачить на моніто� рі у вигляді схем, графіків, таблиць. Це економить час та зусилля дослідника, розширює можливості варіацій досліду. “Щодня ми приймаємо відвідувачів з різних навчальних закла� дів, вчителів�предметників, демонструємо прилади учням і студен� там. Зокрема, зараз вибудовується план�графік відповідних зустрі� чей, у нас працюють аспіранти і магістранти над власними наукови� ми роботами, – зауважує директор Центру. – Важливий елемент роботи нашої структури – це безумовно співпраця з талановитою молоддю, школярами, що готують науково�дослідні роботи у структурі Малої академії наук України і потребу� ють такого обладнання для власних експериментів. І можна лише уявити, що означає для майбутнього фізика, біолога, хіміка, а теперішнього школя� ра попрацювати за такою установкою – враження залишаються на все життя”. Завдання і мрія кожного науков� ця, викладача�драгомановця – опти� мально якісні і безпечні умови навчан� ня та виховання майбутнього поколін� ня українців. Шкільна освіта як базис подальшого розвитку особистості просто змушена відповідати новітнім умовам життя, але йти до цього варто послідовно та виважено. Створення Науково�методичного центру суча� сних засобів навчання в педагогічному університеті – вже суттєвий крок до розвитку загальної і вищої освіти. Попереду багато роботи, але початок – це вже півсправи. Прес�служба університету ЛИСТОПАД 2011 �Наука Із вражень про Школу молодого філософа 20�25 ЧЕРВНЯ 2011 р. в Москві та Підмосков’ї проходила “Школа молодого філо� софа: Філософія. Політика. Культура”, що була присвячена 20�й річниці створення СНД. У роботі школи взяли участь студенти, аспіранти та викладачі філософії з Росії, України, Республіки Білорусь, Азербайджану, Вірменії, Таджикистану. Організатора� ми школи стали “Міждержавний фонд гуманітарної співпраці держав – учасниць СНД” та Інститут філософії Російської Академії Наук. Українська делегація на чолі із професорами Є. К. Бистрицьким та В. А. Мала1 ховим складалась із двох аспірантів Інституту філософії НАН України (Ю. Г. Слуцька, В. П. Волковський), трьох аспірантів філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка (І. А. Ковальчук, В. В. Машкін, Г. В. Мороз) та двох аспірантів Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова (А. Е. Дро1 бович, Є. М. Шушкевич). Приємно, що окрім аспіран� тів нашого університету у роботі школи взяв участь випускник Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова, а нині аспірант Інституту філо� софії НАН України В. П. Волковський. Це демонструє якість підготовки фахівців�філософів в нашій alma mater, а також їх ентузіазм щодо актуальних філософських проектів. Протягом роботи школи фахівці з філософії різних поколінь і держав брали участь у “круглих столах” та прослухали ряд академічних лекцій, що охопили широ� кий спектр філософської проблематики – від “Політики і моралі: уроки Аристотеля” (академіка А. А. Гусейнова) до “Партикуляризму та універсальності культурної іден� тичності” (професора Є. К. Бистрицького). Варто відзначити, що школа була покликана не тіль� ки створити майданчик для наукової комунікації та обмі� ну думками відомих філософів з СНД, але й передати досвід молодим дослідникам. Тут були присутні слухачі шкіл молодого філософа, які проводились ще в часи СРСР. Зараз це досвідчені науковці, слово яких багато важить в гуманітаристиці та академіч� ному житті (професори С. А. Нікольський, В. М. Межуєв, Е. Ю. Соловйов, Є. К. Бистрицький, В. А. Малахов), але колись вони самі були молодими, допитли� вими студентами та аспірантами, що вправлялись у філософії і переймали досвід від старших колег на подібних школах. З перших днів вдалося виробити вдалий формат комунікації учасників, при якому дискусії, обговорення і навіть полеміка відбувалися без озирання на наукові ступені та вчені звання, а тільки на силу аргументів й переконливість. Єдине обмеження – пова� га до співбесідника і вихованість полемістів. Велике значення мало неформальне спілкування, обговорення доповідей та лекцій в кулуарах. Особливий резонанс викликали виступи Р. Г. Апресяна, Н. О. Кутузової, Є. К. Бистрицького, О. О. Кара1Мурзи, І. Р. Мамед1заде, В. М. Межуєва, Е. Ю. Соловйова, П. Д. Шозімова та Е. Г. Ордуханяна. Саме завдяки відкритості, взаємній повазі та відсутності ієрархічного бар’єру між учасни� ками вдалося обговорити складні теми, які пов’язані із національними ідентичностями країн колишнього СРСР, проаналізувати акту� альні політичні проблеми, роль СНД у справі міжкультурної комунікації, питання ідейної спадщини та культурної повноцінності й само� бутності країн – учасниць СНД. Обговорення часом досягало нечуваної для наукових заходів гостроти та емоційності, але взаємна повага і симпатія учасників один до одного стали кра� щим запобіжником конфліктів та неприємних ситуацій. Дійсним шедевром школи став міжкультур� ний вечір, на якому представники всіх делегацій та приймаючої сторони влаштували концерт художньої самодіяльності. Лунали пісні та вірші, задавали настрою запальні східні танці та декла� мації. При цьому професори та досвідчені нау� ковці не поступались аспірантам та студентам у силі виступів та відвертості виявлення емоцій. За підсумками роботи школи можна впевнено сказати, що науковці країн – уча� сниць СНД можуть порозумітись і знайти дійсно ефективні механізми взаємодії, на відміну від політиків, яким ще слід повчитися стриманості, простоті та готовності досягати згоди. Антон ДРОБОВИЧ, викладач кафедри філософської антропології Інтерв'ю ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ З ФІЛОСОФСЬКИМ УХИЛОМ ТАМАРА ЯЦЕНКО – фахівець у галузі глибинної психології Сучасне суспільство в його прагненні до інтеграції і налагодження міжнаціональ� них стосунків в кінцевому результаті пере� конується у важливості для людини саморе� алізації, що передбачає самопізнання. У такому випадку, аби перейти до проблем соціуму, варто почати з людини та її вну� трішніх суперечностей. Наука психологія, яка намагається допомогти людству у вирі� шенні цих питань, вже давно розширює межі співпраці з гуманітарними та точними науками. Сьогодні існують центри та лабо� раторії, де теоретична база передбачає перетин різних галузей знань на засадах взаємодоповнень. Про створення подібної наукової лабо� раторії на базі НПУ імені М. П. Драгоманова розповіла академік Національної академії педагогічних наук України, доктор психоло� гічних наук, професор кафедри психології РВНЗ “Кримський гуманітарний універси� тет” Тамара Яценко. – Пані Тамаро, Ви є визнаним фахі� вцем у галузі глибинної психології, очо� люєте Науково�дослідний центр глибин� ної психології в Кримському гуманітар� ному університеті, як так трапилось, що прийшли до філософського осмислення психологічної проблематики? – Я вже більше 30 років займаюся гли� бинною психологією. Це те, до чого психо� логи відносяться з осторогою. Глибинна ЛИСТОПАД 2011 психологія враховує цілісність психічного в єдності свідомого з несвідомим. На моє переконання, саме такою повинна бути практична психологія. Наші розробки носять як науково�теоретичний, методоло� гічний, так і практичний характер. Адже, як кажуть, немає нічого практичнішого, як хороша теорія. Хорошою є та теорія, яка впродовж тривалого часу створювалась спіралеподібно – “від теорії до практики і навпаки”. Разом з тим можна зауважити: науковий аспект йде за розв’язанням прак� тичних задач, інакше – це б було порушен� ням службової етики практикуючого психо� лога. Більш ніж тридцятилітня практична робота, яка піддається узагальненням, врешті обумовила філософське її осми� слення в напрямі теорії пізнання психічного, що досі є нерозкритим. Від розв’язання цієї проблеми залежать конкретні методики і сам характер підготовки практичних психо� логів. Віктор Андрущенко працює у галузі філософії освіти, і це безпосередньо пере� тинається з особистими зацікавленнями професійного практичного психолога, який тяжіє до філософського осмислення емпі� ричного матеріалу в ракурсі предмету пси� хічного пізнання; проблеми адекватності методів пізнання феномену психічного в його об’єктивній реальності існування. Усі словники подають психічне як “суб’єктив� ний образ об’єктивного світу”. Разом з тим, ніхто ніколи не ставить питання: чим зада� ється цей суб’єктивізм сприйняття реаль� ності в його індивідуальній неповторності? Ми ж відносимо цю проблему до централь� них в створюваній науково�дослідній лабо� раторії глибинної психокорекції. – Центр, який Ви очолюєте, уже добре відомий в Україні завдяки суттє� вим здобуткам у сфері глибинної психо� логії. Тепер подібну лабораторію Ви плануєте створити на базі НПУ імені Михайла Драгоманова. Чи не дублюва� тимуть ці структури одна одну? – Дослідження, які ми проводимо в Нау� ково�дослідному центрі в КГУ, не мають вираженого філософського ракурсу осми� слення корекційних процесів та їх результа� тів. У Національному педагогічному універ� ситеті, з одного боку, передбачається роз� ширення та поглиблення психокорекційної практики на засадах розробленої нами пси� ходинамічної теорії, з іншого – ставиться завдання філософського осмислення при� роди та закономірностей, на яких ґрунту� ється така практика. Коло інтересів торка� ється як педагогічного ракурсу психокорек� ційної практики, так і проблем оптимально� го виховання молоді, що упереджувало б потребу в психокорекції. Словом, лабора� торія глибинної корекції зорієнтована на поліпшення якості підготовки психологів� практиків на відповідних факультетах Дра� гомановського університету, що готують психологів. – Тамаро Семенівно, таким чином, у цій лабораторії зможуть працювати не лише аспіранти та науковці вишу, але й студенти? – Так, студенти у першу чергу матимуть змогу безпосередньо знайомитися з живим процесом глибинної корекції з людиною, власне проходити глибинну психокорекцію, що є передумовою професійного успіху практичного психолога. Ми уже кілька років тісно співпрацюємо з НПУ імені М. П. Драго� манова. Мені довелося неодноразово, як члену експертної ради ДАК і члену Вищої атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, співпрацювати з викладачами та студентами, проводити показові заняття. Маємо багатолітній досвід спільного проведення семінарів та конфе� ренцій з практичних та методологічних про� блем практичної психології. – А чому Ви обрали саме Драгома� новський університет? – З цим університетом у мене давні зв’язки. Я проходила тут стажування (1969 р.), потім ще три роки аспірантури під керівництвом професора Дмитра Ніколен1 ка, взаємна робота з професорами Любов’ю Долинською, Володимиром Бондарем, Віктором Синьовим та ін. В останні роки мене захоплює науковою гос� тротою проблеми широта й всеохопність філософії освіти, що розробляє академік Віктор Андрущенко. Глибоко вразила його доповідь на зборах НАПН України не лише ораторською досконалістю, але й адекват� ністю постановки освітянських та психоло� гічних проблем вузівської підготовки молоді до професійної діяльності. Відчуваю вну� трішню потребу в такій співпраці, яка вже на сьогодні має реальний результат – вихід посібника “Теорія і практика глибинної пси� хокорекції”, де Віктор Петрович виступив укладачем. Я все більше усвідомлюю, що мої бага� толітні напрацювання потребують філософ� ського осмислення та узагальнення, тому перспективи вбачаю в інтеграції науково� філософської думки. – Як Ви вважаєте, що це дасть для майбутніх вчителів, педагогів? Навіщо їм вивчати глибинну психологію? – Педагогічний ракурс проблеми мето� дів підготовки майбутніх учителів до спілку� вання з учнями забезпечує глибинна психо� корекція – це доведено мною ще в доктор� ській дисертації, яка була захищена при Драгомановському університеті (1989 р.). У контексті підготовки майбутніх практичних психологів метод глибинної корекції забез� печує особистісну психокорекцію на заса� дах вивчення майбутнім фахівцем власної внутрішньої суперечливості психіки; ознай� омлення з адекватними методиками піз� нання цілісної психіки в її свідомих та несві� домих виявах; опанування інструментовкою використання метафорично�візуалізованих засобів глибинного пізнання у відповідності з образністю мови несвідомого, що спира� ється на архетипну символіку, колективне несвідоме. Методологічний аспект дослідження глибинної корекції найбільш влучно презен� тують методи психоаналізу комплексу тематичних малюнків; психоаналіз пред� метних моделей, використання казки, каменів, іграшок з метою полегшення про� цесів корекції та проективної ідентифікації. Сподіваюся, що лабораторія глибинної пси� хокорекції, відкриття якої санкціоноване ректором НПУ імені М. П. Драгоманова, внесе оживлення в теорію, методологію та інструментально�методичні аспекти стано� влення професіоналізму практичного психолога. Глибинна психокорекція вира� жає інтегративну сутність психодинамічної теорії в її методологічному та практичному вираженні, що не може залишити байдужи� ми професійно зорієнтованих майбутніх психологів�практиків та педагогів. – Тамаро Семенівно, дякую за при� ємну та цікаву розмову. Розмовляла Людмила КУХ 3 �М И Й Ш Л И К Р І З Ь З ГА Р И Щ А І Л Ю Т Ь В И З В О Л Я Т И У К РА Ї Н У СЕРЕД ПОДІЙ XX століття найтрагічнішими слід вва� жати жорстокі бої проти гітлерівської агресії спочатку на кордонах, а потім – і на просторах колишнього Радянсько� го Союзу. Захисники Вітчизни проявили тоді небачений до цього у світовій історії героїзм, самовідданість і самопо� жертву. На бій з ворогом за покликанням душі й серця ста� вали поряд із воїнами у партизанських загонах підлітки, юнаки і дівчата, жінки і діти. Фронт і тил у цілковитій єдно� сті до останнього подиху протистояли ворожій навалі. Однак під натиском переважаючих фашистських армад героїчні захисники рідної землі змушені були відступати, і чимало із них знайшли упокій в братських могилах. Фашистська армія окупувала територію в 1 млн 880 тис. кв. км з населенням 80 млн чоловік. Найбагатші простори центральних чорноземних районів Росії й Украї� ни з розвиненою промисловістю та сільським господар� ством, працьовитим народом опинилися під гнітом гітле� рівських завойовників. Командування терміново перекинуло 3�тю гвардійсь� ку танкову армію, 1�й гвардійський кавалерійський кор� пус, три стрілецькі дивізії з Букринського на Лютезький плацдарм. Визволення Києва покладалось на 60�ту армію під командуванням генерала І. Черняхівського та 38�му (генерал�полковник К. С. Москаленко). Координацію бойових дій фронтів здійснював легендарний Г. К. Жуков. “Даёшь Киев!” 1943 Нашим арміям протистояли 12 піхотних та дві танкові дивізії. Від Гостомеля до Вишгорода глибина оборони дося� гала 14 км, з протитанковим ровом та мінними полями. нято над Ужгородом – центром Закарпаття. Ця дата є Днем визволення України від фашистських загарбни1 ків. У боях за Україну регулярній армії допома� гали понад 500 тисяч народних месників, об’єднаних у 70 загонів. 60 українських партиза� нів відзначено високим званням Героя Радянсь� кого Союзу. 86 жінок України стали Героями Радянсь� кого Союзу. Серед них – славні підпільниці Украї� ни Лариса Ратушна, Ніна Сосніна, Ляля Убийвовк, Люба Шевцова, Уляна Громова, санітарки Марія Боровиченко, Марія Щербаченко, Галина Автоматниця. 1942 р. Петрова та ін. Героїчні подвиги захисників Вітчизни назавжди увійшли до літопису історії Великої Вітчизняної війни. Відвойовані міста Київ, Одеса, Севастополь, Керч стали містами�героями. Мужність нашого народу ущент розвіяла гітлерівські ілюзії щодо генерального плану “Ост”. Колгоспниця села Високе Харківської області О. Конохіна з дітьми Віктором, Іваном, Володимиром та Миколою біля спаленого німцями дому Доля української нації вирішувалася у битвах 1941–1945 рр. Розгром фашистів під Москвою у грудні 1941 – січні 1942 рр. став відліком визволення окупованих фашистами земель. Міфу про непереможність гітлерів� ської армії не стало. Вид Хрещатика в Києві після відступу фашистів 3�го листопада командуючий фронтом М. Ватутін від� дав наказ про наступ на Київ північної групи військ. У ніч з 5�го на 6�те листопада столицю України було визволено від фашистських загарбників. Битва за Дніпро і Київ про� демонструвала усьому світові могутню силу Радянської армії, дружбу і взаємодопомогу наших народів. За форсування Дніпра, героїзм у боях на плацдармах 2605 солдатів, сержантів, офіцерів та генералів було удо� стоєно звання Героя Радянського Союзу. Із них 1838 росіян, 434 українців, 47 білорусів, 30 грузинів, 49 татар, 28 казахів, 27 узбеків та представники інших націй. Партизани на переправі. Україна 1942 р. І насамкінець кілька слів про нашу історію. Доля укра� їнського народу залежала від бойових дій Радянської армії на фронтах Великої Вітчизняної війни та від наших пере� мог. Без цієї Перемоги не було б України як соборної незалежної держави, не було б української нації як етноіс� торичної спільноти. Радянська армія за підтримки союз� ників врятувала світ від коричневої чуми – фашизму, а вирок Нюрнберзького процесу засудив фашизм навічно, без термінів давності. Героїчний подвиг радянських воїнів навічно залиша� ється в пам’яті мільйонів чесних людей. Багато синів і Україна Гітлер наказав будувати неприступну лінію оборони – “Східний вал”. Та було вже пізно. Після жорстоких боїв під Курськом радянські війська з боями переслідували воро� га, притискаючи його до Дніпра. П’ять фронтів при актив� ній допомозі партизанів та місцевого населення у вересні захопили 23 плацдарми. Майдан Попереду була Київська стратегічна наступальна опе� рація. У битві за місто командування Воронезького фрон� ту основним визначило Букринський плацдарм, але такі спроби перемогти були недосяжними: втратилась рапто� вість наступа, ворог зумів зміцнити оборону. Окрім того, рельєф місцевості позбавляв можливостей широкого застосування танкових з’єднань. 4 Ворог сподівався зупинити пере� можний наступ наших фронтів. У боях наші війська оточували і знищували великі угруповання фашистів, але 80�тисячна армія гітле� рівців була розгромлена у Корсунь�Шевченківській, Кіро� воградській, Ровно�Луцькій, Нікопольсько�Криворізькій, Проскурівсько�Чернівецькій, Умансько�Ботошанській, Поліській, Кримській, Львівсько�Сандомирській, Ясько� Кишинівській, Східно�Карпатській операціях, що вивели наші війська на державний кордон. 81го жовтня 1944 року з боями визволено останнє українське село Лавочне Дрогобицької (нині Львів1 ська) області, а 27 жовтня прапор перемоги було під1 дочок нашої Вітчизни віддали своє життя в ім’я свободи й незалежності України, в ім’я життя сучасних і наступних поколінь. Пам’ять про них житиме у віках. Микола Рябухін, учасник оборони і визволення Києва та України від фашистських загарбників, полковник у відставці, доцент ЛИСТОПАД 2011 �Моя професія: педагог чи редактор ? НЕЩОДАВНО Студентська рада Інституту української філології провела конкурс до Дня вчителя на тему: “Моя професія: педагог чи редактор?”. Серед журі, у складі якого були як і викладачі, так і студенти старших курсів, визначення кращого тексту викликало бур� хливе обговорення. Але все ж перше місце виборола студентка І курсу Наталія Кривко (103 УА група), друге і третє місце відповідно зайня� ли студенти ІІ курсу (206 УРед група) Анастасія Поліщук і Ольга Дера. Усі інші студенти отримали грамоти за участь у кон� курсі. Мета конкурсу була пов’язана з тим, щоб зрозуміти світовідчуття студента, який здобуває освіту, зрозуміти, ким же він хоче стати і що повинен для цього зробити. Ольга ДИВНИЧ МОЯ ПРОФЕСІЯ ВЧИТЕЛЬ! За вікном світить вересневе сонечко… А біля одного з них сидить із мрійливим поглядом маленька дівчинка… Задивляється на тих першокласників, які маленьким, але швидким кроком прямують десь у сторону школи. На голові у дівчаток величезні білосніжні бантики, що граються з промінчиками сонця, а у хлопців за плечима – вели� чезні ранці. Всі вони прямують на зустріч із новим життям. Лише та маленька дівчинка за віконечком чекала, коли ж прийде її час… І ось знову вересневий сонячний ранок, але за вікном вже немає тієї мрійливої дівчинки. Спитаєте – де? А ось там, з усіма першо� класниками, прямує десь у сторону школи… Ні, вона не така, як ті, що йшли поряд. Вона відрізнялась: у неї був найкращий ранець, найбільші бантики та найгарніший букет лілій. Так, вона вже першокласниця, вона прямує до нового життя, на яке так чекала… Так і ми колись пішли у нове життя. Мали цілі, яких досягали; мали негаразди, перешкоди, які долали; мали успіх та радіс� ні миті на своєму шляху. І напевно, якби не наша “друга мама” – ми не були б такими, Наталія КРИВКО якими ми є зараз. Щире, любляче серце, добру душу, вміння спілкуватись з оточуючими, терпіння, любов до дітей, розуміння – всі ці риси повинен мати вчитель. Тому ця професія не з легких! Але Життя клекоче, і вирує, і кипить, ж ні! Це не професія – це … призначення! Адже Події, люди, кіпи документів. бути вчителем дано не кожному… Він навчає Мій мозок тиждень вже не спить. нас культурі, охайності, працелюбності, любові Мільйони, сотні в голові моментів: до оточуючих та дає нам мудрі настанови для життя. Тому багато чому ми повинні завдячува� “Статті до завтра треба здати, ти саме вчителям, які вели нас за руку ці нелегкі На кілька заходів з’явитись, роки у доросле життя. Особисто я вдячна за те, Пошту нарешті розібрати, що вчителі поселили у моєму серці любов до Рукопис книжки продивитись...” науки. Тепер і я хочу дарувати іншим дітям ті цінні скарби, що колись подарували мені. Звіс� І поринаю у роботу з головою! но, бути вчителем нелегко, але я з нетерпінням Щось правлю, щось пишу і щось читаю, чекаю, коли ж настане той час, щоб попрямува� Кудись зриваюсь! Й все це за собою. ти назустріч новому життю, про яке я мріяла Вечері, зустрічі, знайомства... багатьох вже знаю. кожного вересневого ранку, коли загадковим поглядом дивилась на своїх наставників… Мені б іще кілька годинок у добі, Тому й тепер я мрійливо дивлюсь у майбут� Бо планів СТІЛЬКИ, що не все встигаю. нє та сподіваюся, що колись хтось із величез� Й якщо вже розібратися в собі: ним букетом лілій наївним дитячим поглядом Із радістю таке життя я обираю. буде дивитись на мене… Ольга ДЕРА ОЛІМПІЙСЬКИЙ НАСТРІЙ ДЛЯ ДРАГОМАНОВЦІВ 8 жовтня цьогоріч відбулось урочисте відкриття НСК “Олімпійсь1 кий”, яке, за сприяння Київської міської ради і ректорату університету, змогли відвідати і викладачі та студенти нашого вишу. Враженнями від головної спортивної події осені 2011 року поділилася студентка І курсу Анна ЯЦЕНКО. Напередодні відкриття НСК “Олімпійський” телебачення транслювало запис гумористичної передачі “Вечірній квартал” піврічної давності. Суть жартів коміків зво� дились до готовності нашої країни до “Євро�2012”, адже на той момент Львівський стадіон являв собою рівнину, київським НСК їздили трактори та бульдозери, був лише стадіон “Донбас�Арена”. Не дивлячись на запевняння, які постійно лунали зі ЗМІ, що стадіон відкриють восени 2011 і він буде гідною ареною фінального матчу під час Євро�2012, все одно відчувалася тривога. Те, що побачили глядачі 8 жовтня, приємно вразило. Перед очима височіє оно� влений, прекрасний спортивний комплекс європейського зразка. Це справді арена світового масштабу. Відчувалася робота багатьох тисяч людей, що злагоджено, швидко та якісно виконали свою роботу. Глядачів зустрічали волонтери, які допомагали орієнтуватися, та міліціонери. У повітрі відчувалося приємне хвилювання, очікування феєрії. Настала довгождана мить. Глядачі услід за прожекторами звернули свої погляди на поле, де почалось шоу – дивовижна містерія про заснування Києва, стародавню історію України: у човні припливли легендарні засновники міста – футбольне поле перетворилось на Дніпро. Далі ми стали свідками становлення держави, коли укра� їнцям довелось захищатися від іноземної навали, що символізувало триголове чудо� висько. Бойові сцени супроводжувалися вогняним шоу та піротехнічними ефектами. 70�тисячний стадіон неодноразово вибу� хав аплодисментами. Захоплювали гігантські барабани й трембіти, унікальні трюки італійських цир� кових артистів, які “запустили” з висоти на поле м’яч “Євро–2012”. Після цього на сцену вийшли три українські топ�співачки, які заспівали українські хіти: Гайтана, Ані Лорак, Таїсія Повалій. Під кінець своїм “гарячим” виступом публіку запалювала Шакіра. Завершив програму дивовижний феєрверк, який можна було спостерігати в усіх прилеглих до стадіону районах. У людській пам’яті є такі моменти, які ніколи не забудуться. Відкриття оновлено� го НСК “Олімпійський” тепер назавжди залишиться одним з найяскравіших моментів життя українців. Мабуть, побува� ти на заході подібного рівня – відкритті нової “гордості України” – вдається лише кілька разів за життя. І саме з такої події розпочалося моє студентство в НПУ імені Серед волонтерів М. П. Драгоманова – Олімпі знань! були наші студенти Драгомановці раділи квиткам на Олімпійський стадіон ЛИСТОПАД 2011 5 �Нагальні роздуми БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: інший кут зору Євгенія БІЛЬЧЕНКО, доцент кафедри культурології ОСТАННІМ часом все більше дово� диться чути про прогресивність новітніх тенденцій модернізації нашої консерва� тивної системи освіти, як�от “гуманіза� ція”, “гуманітаризація”, “діалогізація”, “культурологізація”, “демократизація” і т. д. Педагоги сперечаються про визна� чення і розмежування значень цих термі� нів, про їх смислові відтінки і специфіку застосування у тому чи іншому контексті. Все це, звичайно, з одного боку, непога� но, бо свідчить про бажання реформува� ти застарілу “замкнуту” структуру, на яку в нас давно перетворилася освітня цари� на, але, з іншого боку, бажання часто залишаються бажаннями, а спроби – лише відчайдушними спробами. Справді, від нарощування конотацій вихідне затемнення сенсу не змінюється. Навпа� ки, чим більше теоретичних розробок педагогічного та філософсько�освітнього характеру з’являється в освітньо�акаде� мічному дискурсі, тим більше стає зрозу� мілим, що ці тенденції у переважній біль� шості випадків виявляються скоріше уто� пічними умоглядними схемами, які зане� покоєний розум викладача намагається накинути на реальну – далеку від доско� налості – виховну практику. Звичайно, скептицизм, що звучить у попередньому абзаці, не може не викли� кати у вдумливого читача сплеску пози� тивних/негативних емоцій. З автором можна захоплено погоджуватися або ж ні, але від нашої радості чи обвинувачень суть справи не змінюється, оскільки мова йде не про особисті амбіції чи упере� дження, а про об’єктивні факти системи освіти. Справді, чи так кардинально вона змінюється, “йдучи в ногу”, хай і в “куль� гаву ногу”, з інформаційним суспіль� ством, як нам того хочеться? Та й чи пот� рібно вітчизняній освіті “вистрибувати” із себе, наздоганяючи “прогресивний” Захід? Ці та інші питання щиро бентежать 6 вашого покірного слугу вже багато років, хоча не завжди є можливість вільно висловитися про них. Зазначена збенте� женість і спонукала автора до написання цієї скромної розвідки. Як правило, в сучасному педагогічно� му середовищі концентрованим екстрак� том зазначених вище тенденцій руху освіти до цінностей “людини”, “культу� ри”, “діалогу культур”, “самоуправління” і т. п. (ряд можна продовжувати до нескін� ченості) вважається система цінностей та освітня технологія, пропоновані Болонськими реформами. При цьому багато освітян сперечаються про іденти� фікацію статусу Болонського феномену. Чи є він процесом – динамічним явищем становлення чогось, що тільки формується? Чи є він застиглою у своїй довершеності світо� глядно�технологічною системою? Чи тим та іншим одночасно? Чи продиктований Болонський процес/си� стема виключно акаде� мічними – неупередже� ними у своєму альтруї� стичному бажанні нав� чити краще – ініціатива� ми міністрів освіти західних країн? Чи Болонський феномен є виразником більш гли� боких прихованих полі� тичних інтересів дер� жавних еліт відповідних регіонів, і якщо, не дай Боже, так, то чи не є Болонський процес черговим привидом агресивного “дяді Сема”, який через проект глобаліз� му/мультикультуралізму намагається обплутати слов’янські землі інформацій� ними тенетами євро�американських стандартів? Якщо Болонський процес є ідеологічним проектом америкоцентриз� му або європоцентризму, чому, скажімо, його не підтримали окремі провідні краї� ни Заходу, наприклад, Німеччина, цілком задоволена своєю класичною гумболь� дтівською системою освіти? Наявність подібних суперечок свід� чить про те, що ми маємо справу ніби з двома Болонськими процесами: реаль� ним, ще не до кінця нами й ними вивче� ним, освітнім рухом та ідеальним міфо� логічним утворенням, яке радше є куль� турним смислом, ментальною установ� кою, мисленнєвим стереотипом, аніж дійсним фактом. Наявність такої “семан� тичної”, так би мовити, сторони Болонсь� ких реформ змушує нас виокремити деякі складові цього міфологічного ком� плексу, які ми хочемо запропонувати вашій увазі. Як відомо, формулою будь� якого міфу є ритуальне твердження, що сприймається як сакральне і відтворю� ється спільнотою у стані емоційного нат� хнення. Соціальні міфи є прямим продов� женням традиційних архетипів, і для них, як і для оповідей наших далеких предків, притаманне прагнення виголошувати надособистісні істини позитивно�колек� тивістського, ура�оптимістичного ґатунку на кшталт: “Наші ракети найдосконаліші у світі!” або “Ми побудуємо дещо довжи� ною у п’ять за всього чотири/три/два/ один!” Складова перша: “МИ ВТІЛЮЄМО В ЖИТТЯ БОЛОНСЬКІ ДЕКЛАРАЦІЇ!” На наш погляд, доцільно розмежовувати тексти Болонських угод як вияв соціаль� но�філософської теорії, не позбавленої водночас політичного підґрунтя; реальні освітні дії з їх реалізації, до яких вдаються представники західних країн, та ту прак� тику кредитно�модульної системи, що склалася у вітчизняному освітньому про� сторі. Навіть найдосконаліші за ступенем благості і гуманності ідеї піддаються пев� ному викривленню при їх практичній реа� лізації, і варто згадати думку великого діалектика Гегеля, який говорив про тра� гедію “метаморфози гуманізму” у світо� вій історії внаслідок викривлення гумані� стичних ідей їх практичними інтерпрета� торами. Механізм же міфу якраз і засно� ваний на повному обожненні теорії і прак� тики, внаслідок якого ідеальна норма переноситься на побутову, і дійсність під� мінюється ілюзією великого “наративу”: “Те, що є, – найкраще: кращого бути не може!”. Складова друга: “РАХУЄМО БАЛИ!”. В освітній практиці можна спо� стерігати вельми поширену редукцію: зведення суті і цілей Болонського проце� су до кредитно�модульної технології, що своєю упертістю нагадує звичку здійсню� вати судження про ціле за його части� ною, яку виявляє обмежений розум людини в печері. Остання, хапаючись за вухо схованого у темряві слона, вигукує: “Це велике опахало!” (притча Румі), вия� вляє типові вади редукціоністської логі� ки. У цьому випадку модульно�рейтинго� ва система моніторингу і підрахунку – всього лише зовнішнє, “машинне”, тех� нократичне вираження Болонського про� цесу, інструмент упровадження його основної ідеї – забезпечення міграцій студентської молоді на основі рейтингів поточного та підсумкового контролю. Між тим, як саме ця “головна мета” най� частіше залишається не виконаною, бо продовжити навчання вінницькому сту� денту, скажімо, в Сорбонні на основі отриманої ним тут модульно�рейтингової картки все ще, за винятком випадків дуже рідкісної фортуни обміну кадрів, – залишається проблемою, чи не так? У результаті засіб перетворюється на само� ціль і доводиться до абсур� ду, викликаючи стан невро� зу у студентів, для яких математична гонитва за балами починає перевищу� вати реальний зміст та інте� рес до навчання. Складова третя: “ВПЕРЕД, ЗА ЄВРОПОЮ, У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ!” Як відомо, в основі цінностей Болонської декларації лежить типово західна лібе� ральна доктрина полікуль� турності, що є наслідком прогресу глоба� лізації. Ця доктрина майстерно балансує на межі між прагненням до тотального синтезу, притаманного глобалізму, і пра� гненням до диференціації та іронічної релятивації, притаманної для проекту мультикультуралізму як антиглобалістсь� кого руху. Тяжіючи до євро�американсь� ких стандартів (логоцентризм), ідеологія Болонського процесу позірно сприяє спі� вробітництву різних освітніх систем, але метою такого співробітництва оголошує космополіта… у межах Європи (!). Тобто виявляє виразне етнокультурне тяжіння до романо�германського культурно�ан� тропологічного типу. Питання полягає у тому, чи відповідає цей ідеал – повністю відповідає! – потребам та інтересам української, ширше, слов’янської мен� тальності. Аж ніяк не намагаючись тут підтримати ані великоросійських консер� ваторів, ані ультранаціоналістичні сили, ані будь�які інші тенденції “антизахідни� ків”, тим не менш хочеться запитати: може, здорова доза “слов’янофільства” допоможе нам зберегти свою ідентич� ність? Адже й сам затуманений нашими історичними комплексами Захід, звички якого ми звикли чи сліпо копіювати, чи агресивно відкидати, діє подібним же чином. Євроінтеграція, зрештою, стала міфом есхатологічного руху до царства загального благоден� ства, тож варто замислитися над її наслідками, особливо у системі освіти, яка через ідеї управляє соціумом. Це не озна� чає, що треба впадати у крайно� щі шовіністичного панславізму і об’єднуватися проти “гнилого” світу Європи. Але ставитися до зовнішніх інновацій селективно і критично нам не завадить. Отже, маємо справу з трьо� ма складовими Болонського процесу як культурного смислу: міф про самоцінність форми, міф про якісну перевагу інозем� ного, міф про єдність ідеалу й дійсності. Водночас усі ми розу� міємо, що утопія, ксенофілія, абсурдний технократизм, буду� чи міфологічними утвореннями, формується не на порожньому місці, а на грунті викривлених реальних подій. Безу� мовно, Болонська система – подія, і нас� лідки її можуть бути непередбачуваними для нас як для учасників міжнародних культурних процесів. Якщо ми будемо відгороджуватися від неї або намагатися боротися з удаваним привидом “дяді Сема”, це призведе тільки до поглиблен� ня нашої внутрішньої слабкості. І так уже образливо бачити реальний зміст так званого “патріотичного” виховання у кон� сервативній системі освіти, що дуже часто обертається нав’язливим у своїх захопленнях шароварами етнографічним пейзанством, про небезпеку якого попе� реджав ще Михайло Драгоманов, гово� рячи, що українська інтелігенція ризикує представити національне виключно як народне, сільське, фольклорне. Але при усій ціннісній повазі до коріння – міфопо� етичної культури – кожен народ повинен мати і пропагувати високу елітарну міську культуру професіоналів. Питання полягає лише у тому, щоб, не впадаючи в анекдотичне хуторян� ство і залишаючись відкритими сві� тові, не втратити своє “право бути собою” (вираз професора Віктора Малахова) – немодне тихе право від� даності принципам і переконанням серед бурхливого потоку рекламних брендів, соціальних міфів, рецептів порятунку, швидкоплинних закликів йти кудись – аби не за внутрішнім голосом духу. Вибачте за пафос. ЛИСТОПАД 2011 �Особистість в історії педагогіки Н О В АТО Р П Е Д А Г О Г І Ч Н О Ї Д У М К И Микола Пирогов – видатний педагог�просвітитель, організатор народної освіти, громадський діяч, почесний член і почесний доктор багатьох українських та іноземних університетів XIX ст., творча спадщина якого увійшла в скарбницю вітчизняної педагогіки. З юнацтва у М. І. Пирогова форму� ється науковий погляд на проблеми нав� чання й виховання. Систематично, нев� пинно й з винятковим терпінням він докладає зусиль задля розквіту науки і культури, створення сприятливих умов для функціонування середньої школи, яка, на його думку, повинна розвиватися на основі широкої диференціації знань та формувати загальнолюдську освіту, навички, необхідні або для ведення про� фесійної діяльності, або для правильної організації домашнього господарства й виховання дітей. Вчитися і жити є одне і те ж. М. Пирогов У цьому М. Пирогов бачив здатність шкіл відповідати запитам сучасного сус� пільства: “Ми маємо багато таких дітей, які через несприятливість і недолік мате� ріальних засобів не можуть довго вчити� ся і просяться скоріше в практичне життя”. Він вказував, що суспільство не повинно бути байдужим до успіхів і нев� дач виховання та зобов’язане коригувати його поступовий хід. Свої головні педагогічні ідеї, погляди на значення, завдання освіти у вихованні молодого покоління Микола Іванович зосереджував у сфері навчання і вихо� вання, тобто проблематики самого життя, смислу життя людини та її покли� кання, шляхів і засобів навчання й вихо� вання молоді. Як гуманіст М. Пирогов висловлював концепцію нової шкільної системи, доступної і єдиної для дітей різного віку і всіх станів. Педагог прагнув здійснення загального початкового навчання усіх класів та національностей, в яких кожна дитина могла б здобути освіту відповідно до своїх здібностей і матеріальних можливостей батьків, що було кроком уперед і забезпечувало доступ до освіти дітям з непривільованих верств. Він вважав, що загальна освіта має забезпечити формування подальших якостей людини. Особливими аспектами М. Пирогов називав переконання сло� вом і особистим прикладом, створення атмосфери поваги і довір’я між виховате� лем та учнем, бо у школі виховання повинно засновуватись на моральній довірі й повазі, які спрямовують людину на служіння цивілізації. У переконанні вчений вбачав єдність слова і діла, бажання трудитися в ім’я майбутнього, навчати любити прекрасне, турбуватися про сучасне і майбутнє, прагнути до само� вдосконалення. Головним у дітей, на його думку, є моральне виховання, вироблення стійких моральних переконань, здатності до самовдосконалення, завдяки чому виро� бляються справжні якості людини. Основою виховання моральності в людині М. Пирогов вважав християнство і наполягав на необхідності релігійного виховання дітей з раннього дитинства, бо майбутнє людини значною мірою за� лежить від її вихованості. Тільки той осягав істину, хто уважно вивчав природу, людей і самого себе. М. Пирогов Виховання – це вироблення у дитини розуміння речей оточуючого суспільного світу, поступового усвідомлення добро� ти, моралі, високого власного покликан� ня у життєвому просторі. У кожній роботі вченого можна від� найти глибокі, оригінальні думки, поради й практичні вказівки. Обрані ним питання й характерні рішення відкривають педа� гогам найважливіші сторони корекційно� виховної роботи в школі. М. Пирогов пропонує ідею якості колективного виховного впливу на осо� бистість учня, згуртованості педагогів у цьому напрямі. У такий спосіб довільний вплив педагогів отримує не тільки єдність, але й природно більшу різнобіч� ність і глибину виховного впливу на учня. Він вимагав від педагогів “під час обговорення кожного вчинку” не фор� мального юридичного відношення до учнів, а “свідомого вникнення в ті обста� вини”, якими викликається поведінка. З цією метою Микола Іванович пропонував вихователям ведення “книжкових журна� лів”, де б вони позначали з належними подробицями виховні моменти з учнями, і тільки для себе. М. Пирогов ставив перед педагогами основне завдання в мистецтві виховання – вивчати своїх учнів та індивідуалізувати виховний вплив на учня, адже щоб осуджувати дитину – необхідно бачити її внутрішню сторону, її духовний світ. Ідеї гуманістичної освіти домінували в педагогічній системі М. Пирогова. Працюючи попечителем Київського нав� чального округу, М. Пирогов закликав педагогів, батьків до благодійництва й вияву милосердя у відношенні до дітей. Найвищий талант легко осоромиться, якщо занадто самовпевнений захоче з пер% шого разу змінити свої сили в такій справі, яка вимагає величезних попередніх відо% мостей, зрілості розуму в судженні і досвіду в житті. М. Пирогов Він один з перших педагогів�мисли� телів вказував на нерозривність навчан� ня й виховання. Шкільне навчання повин� но бути обов’язково виховуючим, інакше воно виявиться неповноцінним. Кожен педагог повинен виконувати функції вихователя. Якщо вчитель досконало володітиме методами викладання, між ним та учнем зародиться тісний мораль� ний зв’язок, взаємна довіра, розуміння справи. Вчитель завжди стане авторите� том для своїх учнів. У власних настановах М. Пирогов рекомендував вихователям долучатись до світового педагогічного досвіду, вико� ристовувати у викладенні рідну мову. Особливого значення вчений надавав сімейному вихованню, що є тією сходин� кою, з якої починає формуватись майбут� ня людина; на якій будується подальша шкільна освіта. Головне призначення матері – бути готовою до виховання своєї дитини. Легко знаходити спільну мову, налаштовувати на самовдоскона� лення. Цим М. Пирогов підкреслює висо� ку оцінку природної сутності жінки як матері й наставника. Особливу важли� вість материнської виховної роботи вче� ний вбачає у догляді за дитиною, викори� станні ігрової діяльності. Таким чином, мати постає “головним зодчим суспіль� ства”. Вся адміністративно�педагогічна й літературна діяльність М. Пирогова була для нього не тільки службовим обов’яз� ком, а й справою честі. Він вніс в теорію і практику вітчизняної педагогіки само� стійну, осучаснену систему народної освіти, незалежної від зарубіжного впли� ву, уважно й чутливо ставився до дітей, глибоко та вдумливо враховував особли� вості мислення, емоційно�вольової сфери молоді, а в його працях закладені основи гуманного розумного відношення до дітей, поєднаного з глибокою вірою в шляхетність юнацької душі. У вихованні дитини, – зауважував М. Пирогов, – необхідні щирість і правдивість настав� ника, його любов і повага. Цим ідеї Мико� ли Івановича співзвучні ідеям корифеїв самостійної педагогічної думки – Л. М. Толстого, К. Д. Ушинського. Особисто Микола Іванович був зраз� ком у ставленні до дітей та молоді, пова� зі до них. Тому своєю діяльністю Микола Іванович залишив незгасаючий слід світ� лого прикладу всім, хто знав його особи� сто, вивчав його педагогічні твори. Зробіть так, щоб покаран% ня за проступок було не зовні, а усередині винного – і ви дій% дете до ідеалу морального виховання. М. Пирогов Микола Іванович Пирогов, до того ж, геніальний хірург і анатом, блискучий клі� ніцист, неперевершений експеримента� тор, автор багатьох наукових творів, методів дослідження і лікування, видат� ний педагог і організатор. У його працях, листах, заповітах була глибока віра в людину, її високу значи� мість у житті. Микола КОТ Освітянський пантеон НАШ УНіВЕРСИТЕТ, кафедра медико�біологіч� них та валеологічних основ охорони життя та здо� ров’я глибоко сумує з приводу смерті 1 серпня 2011 року ветерана праці, кандидата медичних наук, доцента кафедри Сікала Вадима Миколайо� вича. Тяжка хвороба позбавила життя світлу чудову людину, чуйного вихователя, гарного лікаря. Сікал Вадим Миколайович народився 11 липня 1934 р. в м. Красний Луч Ворошиловградської області у сім’ї службовців. У 1956 р. закінчив Київ� ський медичний інститут з відзнакою. З 1956 р. по 1960 р. працював лікарем в Донецькій області. З 1960 по 1975 рр. працював молодшим науковим співробітником Київського науково�дослідного інституту фармакології та токсикології. Мав понад 40 друкованих праць. З 1962 по 1975 рр. працював на курсах цивільної оброни та медичної підготовки при педагогічному інституті імені О. М. Горького. У 1968 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1990 р. отримав звання доцента. У системі вищої освіти працював на кафедрі медико�біологічних та валеологічних основ охорони життя та здоров’я з 1975 по 2011 рр. З 1988 р. працював на посаді доцента кафедри медичної підготовки та цивільної оборони. ЛИСТОПАД 2011 Впродовж 36 років активної сумлінної праці в НПУ імені М. П. Драгоманова В. Сікал брав активну участь у житті університету. Неодноразово виконував функції головного санітарного лікаря в студентських сільськогосподарських загонах. Прово� див активну санітарно�просвітницьку роботу серед студентів, зокрема в період епіде� мії грипу. Сікал Вадим Миколайович є співавтором типової навчальної програми з безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення, затвердженої Міністерством освіти та науки України. Брав участь у розробці стандарту вищої освіти з безпеки життє� діяльності. За роки праці в університеті отримав відзнаку “Відмінник охорони здоров’я” (1986 р.), грамоту НПУ імені М. П. Драгоманова (1995 р.), медаль НПУ імені М. П. Дра� гоманова за особистий вагомий внесок у розвиток університету (2010 р.). У житті В. Сікал був прекрасним сином, люблячим чоловіком, чуйним батьком, дуже скромною, простою, інтелігентною людиною, яка керувалася правилом: “за добро добром платять”. Світла пам’ять про чудову, принципову, відповідальну людину, прекрасного педа� гога Сікала Вадима Миколайовича залишиться назавжди у серцях тих, хто його знав. Колектив Інституту педагогіки та психології, кафедри медико�біологічних та валеологічних основ охорони життя та здоров’я 7 �Слово головного редактора ГАЗЕТА В СУЧАСНОСТІ Драгомановський універ� ситет сьогодні займає важли� ве наукове і соціально�куль� турне місце на освітянській карті України і Європи. Ці слова можна підтвердити рів� нем проведених заходів в сті� нах нашого вишу. Зустрічі, що проводяться в університеті, за зізнанням гостей, вражають своїм роз� махом, глибиною і різносто� ронністю. Не буде перебіль� шенням сказати, що наш уні� верситет приймає шанованих і цікавих гостей ледь не щодня. Офіційні делегації з Європи та інших куточків земної кулі, виз� нані світом і Україною лектори, а також представники інтелі� генції, митці, письменники, політики, що прагнуть поділи� тися досвідом і знаннями з молоддю столичного вишу. Щодня в різних навчальних підрозділах університету від� буваються наукові лекції, май� стер�класи від провідних фахівців, творчі зустрічі з представниками інтелігенції, спортивні змагання, різнома� нітні конкурси, впроваджують� ся нові ініціативи і проекти. Перераховувати напрямки заходів не будемо, бо вони охоплюють всі галузі людської діяльності. Зрозуміло, що з такою кількістю заходів зростає і кількість новин. Сьогодні працює головний сайт універ� ситету і сайти інститутів, де оперативно викладаються анонси подій і новини. Остан� нім часом спостерігається спалах студентської активно� сті на теренах Інтернет�про� стору: створено сайт Студент� ської ради, блоґ Інституту філософської освіти і науки, онлайн�видання «Газета Укра� їнських Філологів» та ін. Зав� дяки ним можна дізнатись про студентське життя в універси� теті і за його межами. Незважаючи на зростання ролі Інтернету, значення дру� кованих видань не змінюєть� ся. Нині змінюється концепція видань, форма подачі інфор� мації, але друкована газета була і є основним джерелом важливих новин. У цьому році газета “Педа� гогічні кадри” святкує 55�річчя з відродження після війни. Газета пройшла через випро� бування викликів часу і вибо� рола гідне місце у житті універ� ситету, ставши важливим інформаційним каналом, середовищем для комунікації студентів і викладачів. Чекаємо на ваші статті! Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ, головний редактор газети Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Все тільки починається НУ ОТ І ВСЕ, позаду шкільні роки і безтур� ботне дитинство, а попереду – доросле життя. Кожен називає цей етап по�різному: нова сторінка, студент� ські роки, молодість і т.д. Але з впевненістю Марія КЛЮЧКО, можна сказати, що це є шанс. Шанс стати яскра� студентка вими особистостями, І курсу влаштувати долю, обра� Інституту ти вірний шлях, бути філософської гідними Людьми. освіти і науки Студентські роки – особливий час у житті кожного чи звичайна необхідність для молоді? Ти йдеш до вищого навчального закладу, обираєш професію, мрієш, як через п’ять років тебе визнають най� кращим і ти врешті�решт отримаєш свій диплом. Саме тоді зрозумієш насправді, чому декілька років тому ти переступив цей поріг і чого ти досягнув. Так, безумовно, головна мета – здобу� ти освіту. А ще з’являються нові друзі, знайом� ства, мрії, успіхи, досягнення і перемоги. Усі ці складові зроблять тебе щасливим, і ти усвідо� миш, якими важливими були студентські роки. Сьогодні ми – першокурсники. Не знаємо, що чекає попереду, навіть не уявляємо, як то воно – бути студентом. Ми щасливі, молоді, перспективні, розумні, цілеспрямовані, і головне – усвідомлюємо, чого хочемо. Звичайно, пере� ляк був неймовірний, коли ми слухали перші лекції, де розповідали, як варто старанно та сум� лінно готуватися до семінарів, та ще й відповіда� ти на них без конспекту. Гадаєте, нас злякала ця вимога? Ні, слово “семінар”!!! Звучить смішно, але ж ми першокурсники. Згодом, дякуючи кураторам, ми роззнайомились. Нам, до речі, пощастило, адже маємо гідних наставників, які не дадуть спіткнутися на старті і підкажуть, як йти до фінішу. Зараз ми звикаємо до нового життя. Хтось знайшов своє місце у театральних гуртках, хтось поповнив лави Студентської ради, хтось приєд� нався до редколегії. І вже нам легше і цікавіше. Вже траплялися “студентські приколи”, яких ще буде, впевнена, вели� ка кількість за кілька років. Ми чекаємо першої сесії, щоб нарешті стати справ� жніми студентами. Ми не просто віримо, а переконані, що вона буде успішною для кожного з нас, бо ми найкращі, адже вчимося у найкращому виші. Вже не боїмося, бо маємо до кого звернутися у разі потреби. Ми щасливі, бо ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ… Студентські роки Студентські роки… Що це? Лекції, семінари, постійні підготовки до занять? А може, це веселощі, друзі, безтурботність? Або доросле життя, робота, яку треба поєднати з навчанням? У кожного студентське життя проходить по� різному. У когось особисте життя заважає нав� чанню, в інших навчання забирає весь час. Але у кожного є сесія, яку треба складати, викладачі, з якими потрібно порозумітися, й університет, диплом якого згодом потрібно отримати. Вище� сказане пов’язує всіх студентів та робить їх про� блеми схожими, такими, що вирішувалися бага� то років тому й будуть вирішуватись і в далекому майбутньому. Студентські роки сповнені мріями, споді� ваннями, вірою в те, що життя складеться успіш� но. Але водночас – це фундамент майбутнього. І від нього часто залежить все, що буде потім – у дорослому житті. Ми, студенти, часто не хочемо думати про те, що потрібно зараз піклуватись про кар’єру, працювати, аби отримати хороші бали, шукати перспективи для розкриття своїх можливостей. Здається, що все ще так далеко, що потім якось само собою складеться. Часто відкладаємо на останній день, щоб побільше взяти від життя, провести його якомога яскравіше. А як правильно? Як потрібно провести ці роки? Навчаючись? Розважаючись? Якщо нав� чаючись, то можна побудувати гарну кар’єру, добитися успіху на професійній ниві, але пропу� стити всі ті переваги, які дає молодість і безтур� ботність. Якщо ж постійно веселитися, то можна зібрати поважний багаж вражень, які грітимуть серце, але не скласти підґрунтя для успішного майбутнього. Вважаю, потрібно все поєднувати. Легко сказати – важко зробити. Ось як згадує власні студентські роки Анна Бокоч, колишня студентка: “Кожна людина інди� відуальна, і в кожного погляди на життя студент� ське і життя розваг різні. Хтось, як прийнято висловлюватися, “заучка”, а хтось хоче пізнати всі радощі. Особисто про себе можу сказати, що я зуміла все це поєднати”. Навчаючись, поступово розумієш, що дитя� чі роки все більше й більше віддаляються. Тепер лише від нас залежить наше майбутнє. Що пот� рібно робити? Відповідь проста: вчитись, розви� ватись і працювати. Не думайте, що часткова зайнятість заважатиме навчанню. Ні, навпаки. Можна відкрити свої здібності, набути безцінно� го досвіду, впевненості і, що найголовніше, точно зрозуміти – чим найбільше хочеться зай� матися, що краще за все виходить. Адже часто Н о в а ПРОКИНУЛАСЯ зранку й зрозуміла – щось зміни� лося. Ні, всі речі на своїх місцях, годинник йде, вітер тривожить листя за вікном. Та все одно, щось не так, як вчора. Зміна ця спочатку лякала, потім викликала необхідність розібратися: що ж все�таки сталося? Сьогодні зранку ведуча новин на одному з телека� налів промовила: “Доброго ранку всім тим, хто зараз прокидається разом із нами! Цей день вітає нас вра� Катерина нішніми променями вересневого сонця і осінньою піс� ЕСМАНОВА, нею першого дзвоника, адже сьогодні День Знань!”. студентка Хвилини на годиннику не барилися, стрілки підга� І курсу няли мене, треба було встигнути до першої пари. До Інституту моєї найпершої лекції. Таке нове та незвідане почуття, української купа питань, відповідь на які потрібно шукати самостій� філології но. Що чекає мене за тими дверима, які труднощі, які люди? Хто тепер супроводжуватиме мене по життю, йтиме пліч�о�пліч? Чи витримаю я, чи зможу? З роздумів мене вихопила посмішка диктора, він прощався з телегляда� чами, промовивши: “Ще раз вітаю вас, сьогодні перше вересня, перший день осені”. От воно, виявляється, що! І легка внутрішня радість, і смуток охопили відразу. І тривога, і всі почуття, що прийшли з цим відкриттям, в той ранок, були новими, були невідомими. Треба ж таке, от і осінь, � думалося. Ще місяць тому здавалося: вона ніколи не наступить, не змінить жахливу літню спеку своєю живою прохолодою. Але ось цей день прийшов, і треба прийня� ти цю зміну з гідністю, і з упевненістю рушити новими шляхами. Пані Осінь, цю оду я присвячую Вам. Тільки Ви з такою майстерністю заспокоюєте літній шал і ставите все на свої місця. Тільки Ви даруєте місту, Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua буває так, що на певну спеціальність вступають через її престижність, поради батьків, викладачів, а зовсім не тому, що вона є найкращою Анастасія для реалізації свого ЙОСИФОВИЧ, потенціалу. студентка Один знайомий ІІ курсу розповідав мені, як Інституту закінчив виш, пішов соціальної працювати за обра� ною спеціальністю і роботи і управління зрозумів, що вона йому не підходить. Довелось все кинути і почати навчання спочатку. Цього разу він займатиметь� ся тим, що подобається. У результаті було витрачено шість років. Переконана, що ми не можемо витрачати дорогоцінний час. Потрібно перевіряти, чи у правильному напрямку руха� ємось. Кар’єра починається не з дати видачі диплому, а вже сьогодні, тому й дбати про неї потрібно саме зараз! Студентські роки не повторюються, а якщо й повторюються (наприклад, коли у зрілому віці захочеться здобути ще одну вищу освіту), то вже не будуть такими. Сьогодні ми – молоді, повні мрій і сподівань. Може, дещо наївні, але по� справжньому вірні собі. о с і н ь в котре я так закохана, ці чудові вбрання, ці барви, які не залишають байду� жими. Дощ прогулявся зранку моєю вулицею, і тепер мене огортає свіже, прохолодне, приємне повітря, а земля, по якій я йду, дихає росяною чисто� тою. Я прокидаюся з першими променями сонця, дивлюся у вікно і бачу результат Вашого панування, точність Вашого мистецтва, дует краси і сти� хії, все те, що Ви так вдало в собі поєднуєте. Володарко холодного сонця, Ви даруєте спокій, даруєте сили на прохо� дження і здолання нових перешкод. Ви забираєте все те з нашого життя, що збиває нас зі шляху, що розкачує і робить нестійкими; тільки Ваш вчительсь� кий вплив народжує в нас мудрість – саме тоді, коли ми потребуємо цього. Як легко любити Вас, Осінь. Як взагалі легко і приємно любити щось вічне, незмінне: Батьківщину, природу, класику. Те, що ніколи не зрадить і не зникне. Все може минути в якийсь момент, залишивши втрату і розчаруван� ня. Але три осінні місяці – одні з тих єдиних, даних нам, маленьких світів, котрі не залишать темних спогадів. Ви створили новий етап життя, нову вічність, і хто знає, чи закінчиться вона через три місяці, чи пізніше, чи взагалі ніколи. Ця вічність тим цінна для всіх нас, що дає змогу почати все спочатку. Доробити відкладені справи, сказати несказані слова, розпочати те, що здавалося нездійсненним. І ось сьогодні, покінчивши зі всіма справами, я беру книжку, вдягаюся тепліше і займаю в парку, що біля будинку, вільну лавку. Свіже повітря наси� чує мене, я читаю, насолоджуюся новою, улюбленою порою року. Іноді, якась невідома сила охоплює мене, тривожить. Через секунду все вщухає, знову стає спокійніше, і ось востаннє проноситься щось крізь мене, лиш прошепотівши: “Неможливе можливо”. І я точно знаю, чиє це послання. Це була вона, це завжди вона, моя Осінь. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛИСТОПАД 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 9 (1619) (листопад 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 9 (1619) (листопад 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/180 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/2768087486877d9a3dd5698b85cb6394.pdf 68bf20a9be161ffb966cd2ec7ba1150e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ ДАЙДЖЕСТ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ЛІНА КОСТЕНКО: “ П О В И Н Н А Б У Т И Г У М А Н І ТА Р Н А АУ РА Н А Ц І Ї ” 20 вересня 2011 року Ліна Костенко стала почес� ним професором НПУ імені Драгоманова. О 14�00 почалася урочиста Вчена рада, на якій поетеса виступила перед студентами та викладачами. “Педагогічні кадри” публікують інавгураційну промову Ліни Костенко, тези з виступу професора Володимира Погребенника та враження присутніх. Знаю, що маю вам щось ска� зали. Колись я в Києво�Моги� лянській академії зробила допо� відь про гуманітарну ауру нації. Минуло одинадцять років, а гуманітарної аури так і нема. Я скажу вам сьогодні те, що мені здається вкрай важливим. Є проблеми та питання, про які хочеться дискутувати. А є про� блеми, про які навіть і говорити не хочеться. І про одну з них нам треба разом подумати. ЛІНА КОСТЕНКО – Як ви знаєте, панує думка, почесний професор університету мовляв, зараз головне – еконо� міка: дешевий газ, добробут Я ВДЯЧНА за велику честь бути народу, а потім розпочнеться роз� почесним професором Національ� квіт культури. Неправда. Згадайте, ного педагогічного університету коли створювалися великі твори. Не імені М. П. Драгоманова. Я вчилась тоді, коли художник чи письменник тут, тільки тоді він називався Педін� перебував у найкращому становищі. ститут. Тоді не йшлося про те, що я Згадайте, Сервантес писав свого стану професором. Пам’ятаю, як з “Дон Кіхота”, живучи в трактирі з вікон аудиторії було видно Володи� ласки трактирника, який його під� мирський собор. Я слухала дзвони тримував і сам від того падав у бор� Володимирського собору, і це за гову яму. А в нас все чекають, що радянських часів! Мені ще тоді Азаров зробить економіку, і все роз� викладач з марксизму�ленінізму цвіте. Це не так. Повинна бути гума� поставив “трійку”. Це була моя нітарна аура нації. Вона не вирішує єдина “трійка” в житті. А восени я всіх суспільних, соціальних про� просто тікала з лекцій. Тікала в Бота� блем, але дає той ушляхетнюючий нічний садок і збирала красиве осін� образ нації, що не соромно з’явити� нє листячко. ся у світі. Колись я говорила студен� Думаю, що між Педінститутом там, що ця гуманітарна аура є, але імені Горького та НПУ ім. Драгома� насправді її досі немає. Одним із нова – велика різниця. Тут казали, найяскравіших спектрів цього ушля� що він вільний від ідеологічних хетнюючого образу є література. облуд. Я думаю, що це справді так. І Моя постійна ідея�фікс: література – я вважаю за честь бути професором та високовольтна лінія духу, яка про� цього університету. Думаю, що сьо� ходить крізь віки. Донька Оксана у годні сама я вчилася б у такому уні� мене десь знайшла рядок, що то – верситеті добре і не тікала із занять. високовольтна лінія Голгоф. Теж Так я відчуваю. правда. Тому що люди, котрі по� Драгомановці уважно слухають Поетесу справжньому присвячують себе культурі рідного народу, які знають, що роблять, часом за це розплачу� ються життям. Ще одне – рух опору. Загадай� те, що Камю сказав: “Світ ділиться навпіл – на чуму та на її жертв”. Наш людський обов’язок – не стати на бік чуми. Давайте згадаємо, коли в Україні був справжній рух опору. Він був ще в часи Шевченка. І цю висо� ковольтну лінію духу підняли “шіст� десятники”. Ось про них я і розкажу. явище лише українське. От зараз ділять літературу на шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, дев’яностників, двотисячників... А далі що? Одним вистачає рік�два, щоби спалахнути, а іншим – і життя зама� ло. Мікеланджело у свої 89 років ска� зав, що пізнав у мистецтві тільки ази. Геній завжди пізнає тільки ази і саме під кінець життя. Не вірте рубрикації десятиліть. Не можна міряти літера� туру десятиліттями. Талановиті люди з “вісімдесятників” можуть бути корисними і в 2012 році. В кож� ному поколінні є різне. І в теперішніх поколіннях так само. Тому я би радила оперувати іншими поняттями. Краще оперуйте поняттями “плеяда” чи “когорта”. Ми і стали шістдесятниками, тому що були когортою. Між собою ми були об’єднувані спільними цінно� стями та взаємоповагою. Я не знаю другого такого покоління. Ну може Вручення мантії почесного професора університету Ліні Костенко Цей рух опору ми хотіли пере� дати наступним поколінням. Голов� не, щоб було кому його передавати. Але ж ви знаєте, що зараз відбу� вається в культурі. Панує комерціа� лізація, що не сприяє створенню гуманітарної аури духу. Я читаю сучасні дослідження і не розумію, чому дослідники не бачать суті явища “шістдесятників”. От я недав� но в “Смолоскипі” читала дослі� дження про те, чи “шістдесятники” були бунтом поколінь, чи викликом часу. Але це і не те, і не те. Ви не жили в той час і не уявляєте, що це було неможливим. Як писав Василь Стус, була “малесенька шопта”. То вже потім історія нас рубрикувала як шістдесятників. Ми тоді були молоді і не знали, що ми “шістдесятники”. Не можна саморубрикуватися, не можна самим давати собі звання. Так було і з “Розстріляним Відро� дженням”, вже потім їх так назвали. Саме такі люди несли високоволь� тну лінію духу. “Шістдесятники” – це ще Київська школа, ну може ще вісімдесятники. А далі такого вже не було. Треба, щоб у вашому середо� вищі з’явилася когорта... Нормальному письменнику треба народитися талановитим. От народилася талановита людина – і пиши собі. В Україні все ускладню� ється: режими всілякі й мова, за яку треба боротися. “Язык, – казав Горь� кий, – это первоэлемент литерату� ры”. А українцям потрібно боротися за свій перший елемент. Я думаю, що шістдесятники багато зробили саме для цього. Вони боролися та писали. А ще серед них були пере� кладачі – Лукаш, Кочур. Це знову питання щодо когорти. Вони зроби� ли величезну справу для української мови. В радянські часи боролися, рятували мову. Певно ж, не для того, щоб нині її спускали на російський мат. Може, хтось думає, що це епа� тажно, цікаво. Але це нецікаво. Я вам скажу, що все починається з солі� дарності, а не з епатажу і скандалів. Справжні справи починаються із солідарності та поваги один до одного, чого тепер немає. Коли шістдесятники несли свою високовольтну лінію духу, хтось помер, хтось не витримав. Це вда� рило по їхній особистій долі та твор� чості. Але не треба їх судити. Треба думати. Треба бути глибшими та поряднішими. Не треба засмічувати суспільство ворожістю. Насамперед слід думати, а то сьогодні такі швид� кі присуди. Давайте будемо глибши� ми і поряднішими. Даль казав: “Чая в своем противнике порядочного человека”. Коли сперечаєтесь з кимсь, сподівайтесь, що він – чесна людина. Якщо ж ні, тоді вже ставте на місце й боріться. Бо не варто сус� пільство засмічувати ворожістю. Що ж вийшло? Шістдесятники працювали та боролися, мали дуже важку долю. Але коли прийшов час передати високовольтну лінію духу, настав інший час. Її ніхто не взяв. Настав час інший. Але ж який інший? Подумай� те?! Уже постала омріяна держава. Чому держава, за яку покладено стільки людських життів, замість справжнього ставлення до себе отримала пофігізм?! Чому, сказати б, був перекривлений Сосюра, який написав вірш “Любіть Україну”? Комусь він здався смішним, і пере� кривили: “Любіть Оклахому”. Долю� билися Оклахому. Ну, і що? Думаю, вас, молодих, це не зачепило, тому що істина прокладає шлях крізь покоління й віки. От коли шістдесят� ники прийшли, то між ними і 20�ми роками був провал – соцреалізм. Ми ж шукали ті 20�ті роки і з ними поєд� налися. Зараз між нами й наступни� ками теж провал, тому що не люби� мо матерщину і комерціоналізм. Я чогось сподіваюся, що саме ваша генерація цю естафету прийме. Вона вже зовсім інша. Помітила, що їй не потрібні погані напрацювання. Але зараз потрібне щось справжнє. Талановиті люди це зроблять. Не злюбили і Василя Симонен� ка, який писав, що “вибрати не можна тільки Батьківщину”. Один письменник написав, а може, десь купити собі батьківщину. Для того, щоб купити нову, стару доведеться продати. Так нечесно. Я не знаю, хто придумав, що у 1960�ті роки була “відлига”. Тоді була “кузькіна мать”. Але сонячна енергія молодих талановитих людей все те перепалювала. Хочу нагадати вам, що один кавказець сказав, що можна прожи� ти без вугілля, але не можна прожи� ти без гідності. Можу нагадати і біло� гвардійського генерала Корнілова, який також сказав: “Я ничего не боюсь, кроме позора России”. Коли у нас з’являться люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді буде Україна. Я сподіваюся, що це будете ви, молоді. Життя університету у фотографіях Більш детально читайте у жовтневому номері “Педагогічні кадри” �Фоторепортаж О Б РА Л И В І Ч Н У П Р О Ф Е С І Ю Вітали драгомановців з новим навчаль" ним роком відомі митці та інтелігенція Укра" їни. На свято завітали письменники Борис Олійник і Іван Драч, заступник голови Київ" ської міської державної адміністрації Леонід Новохатько, голова Шевченківської район" ної у місті Києві державної адміністрації Сер" гій Зімін, директор Українського центру оці" нювання якості освіти Ірина Зайцева. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко висловив упевненість у тому, що в педагогічний виш прийшла гідна молодь: “До нас прийшла молодь, яка достойно зарекомен� дувала себе на шкільній лаві, витримала тестові й фахові випробування, співбесіди, підтвердила готовність до здобуття університетської освіти. Левова частка молоді, яка знаходить� ся у залі, свідомо та цілеспрямовано обрала для себе вічну професію і має намір стати Вчителем”. А для підго� товки вчителя, за словами Віктора Петровича, університет має все необхідне: “… світлі аудиторії, “Голос країни” Тоня Матвієнко комп’ютерні класи, комфортні гурто� вітає першокурсників житки, а головне – прекрасних викла� дачів, які, виконуючи настанови видатних педагогів минулого – К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, – серце віддають дітям, молоді та студентству”. Настанови і привітання першокурсники приймали й від Президента Націо� нальної академії педагогічних наук України, голови наглядової ради університету Василя Кременя: “Школа може бути сучасною тоді, коли буде сучасним вчитель. Тож ваше навчання повинне бути творчим. Ви маєте піти далі, ніж ваші вчителі… Лише ваше серце, ваша людяність, любов до дитини допоможе зробити вам це… Майбутнє і освіти, і країни буде залежати від вас!”. Студентськи квитки Драгомановського уні� верситету цього року отримали 2880 першокурс� ників. Старші драгомановці передали першокурс� никам символічні Ключ до Знань і Студентський квиток. За доброю традицією університету, пер� ший курс дружно склав клятву студента�драгома� новця, пообіцявши “бути вірним високому покли� канню вчителя”. Катерина Порохняк Фото Вікторія Сапата Запальні танці і співи від заслуженого артиста України Анатолія Гнатюка Гопак від ансамблю імені Вірського Проф. Г. І. Волинка передає ключ від Знань Привітання поважних гостей Для драгомановців співає народна артистка України Ніна Матвієнко Європейський досвід ЩЕ ОДИН КРОК ДО СПІВПРАЦІ ДЕЛЕГАЦІЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у складі ректора Віктора Андрущенка, проректора з міжнародних зв’язків Володимира Лавриненка, директора Інституту соціології, психології та управління Володимира Євтуха та директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова разом з екс" президентом Леонідом Кравчуком взяла участь у святкуванні 20"річчя незалежності України у Франкфурті"на"Майні. Тепла зустріч та гостинні прийоми стали запорукою укріплення дружніх стосунків між двома державами, нала� годження тісніших культурних і наукових зв’язків. Леонід Макарович та Віктор Петрович виступили на урочистому вечорі з вітальними промова� ми та вдячністю за проведен� ня таких заходів німецькою стороною. Ректор НПУ звернув осо� бливу увагу на плідну спів� працю вищих навчальних закладів України та Німеччини, що вже давно презентувала високі результати. За вагомий особистий внесок у розви� ток міжнародного співробітництва у цій сфері та у зв’язку з 20�річчям незалежності України він нагородив орденами вишу Президента Німецько�українського товариства економіки і науки Ганса"Юргена Досса та професора Моріца Гунцінгера. Програмою офіційного візиту були передбачені зустрічі української делегації з президен� том Гьоте університету, професором Вернером Мюллером"Естерль, що зокрема включали обговорення можливих напрямків співробітництва. Німецька сторона зацікавилась науковими розробками вчених НПУ імені М. П. Драгоманова у галузі підготовки педагогів, які займають� ся реабілітацією, адже драгомановці славляться потужними науковими школами Віктора Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 2 Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua Синьова та Володимира Бондаря. Вагомою, на думку обох сторін, стане співпраця універ� ситетів у сфері математики, і великий досвід Гьоте університету з цієї дисципліни буде поштовхом до інновацій у галузі на Україні. У рамках співпраці передбачається обмін викладачами та студентами, підготовка спіль� них студентських наукових робіт, що особливо важливо для нашого університету. Німецькі колеги погоджуються навіть фінансувати переклад та видавництво кращих наукових дослі� джень наших спудеїв. А також це хороша перспектива майбутнього стажування українських вчених у наукових структурах Німеччини. З цікавістю німецькими науковцями була сприйнята пропозиція Віктора Петровича, що сто�сувалася підготовки нового вчителя ХХІ століття для об’єднаної Європи. Вони погодились відвідати Україну та взяти участь у Форумі ректорів. Цікавлячись структурою та методикою управління освітніми закладами Німеччини, українська делегація зустрілась з керівником департаменту Міністерства освіти землі Гессен Даніелем Кофером. Зокрема, хорошим здобут� ком стане запозичення німецького досвіду систем і шляхів фінансування навчальних закла� дів, підтримки наукових галузей. Німецькі коле� ги готові сприяти драгомановцям у налагоджен� ні зв’язків з дослідницьким педагогічним інсти� тутом у Франкфурті, науковими центрами і лабораторіями. За словами професора Володимира Євту� ха, такий офіційний візит української сторони – перший, але дуже вагомий крок до співпраці. Наступним етапом стане укладання листів�про� позицій, чимало зустрічей і обговорень, а головне – підписання договору. Освітній досвід європейських країн – це довговіковий здобуток, і особливо приємно, що ми знайшли підтрим� ку та розуміння у німецьких колег, адекватне сприйняття нашого прагнення співпраці, особли� во на рівні президента і ректора університету. Людмила КУХ Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 100 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ДАЙДЖЕСТ � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. Дайджест (жовтень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. Дайджест (жовтень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/179 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/07ce0b62362e05c75df07e27ce81f3f8.pdf c9fd5def07732fd945d3887a51206b03 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1618) ЖОВТЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ЛІНА КОСТЕНКО: “ П О В И Н Н А Б У Т И Г У М А Н І ТА Р Н А АУ РА Н А Ц І Ї ” 20 вересня 2011 року Ліна Костенко стала почес� ним професором НПУ імені Драгоманова. О 14�00 почалася урочиста Вчена рада, на якій поетеса виступила перед студентами та викладачами. “Педагогічні кадри” публікують інавгураційну промову Ліни Костенко, тези з виступу професора Володимира Погребенника та враження присутніх. Знаю, що маю вам щось ска� зали. Колись я в Києво�Моги� лянській академії зробила допо� відь про гуманітарну ауру нації. Минуло одинадцять років, а гуманітарної аури так і нема. Я скажу вам сьогодні те, що мені здається вкрай важливим. Є проблеми та питання, про які хочеться дискутувати. А є про� блеми, про які навіть і говорити не хочеться. І про одну з них нам треба разом подумати. ЛІНА КОСТЕНКО – Як ви знаєте, панує думка, почесний професор університету мовляв, зараз головне – еконо� міка: дешевий газ, добробут Я ВДЯЧНА за велику честь бути народу, а потім розпочнеться роз� почесним професором Національ� квіт культури. Неправда. Згадайте, ного педагогічного університету коли створювалися великі твори. Не імені М. П. Драгоманова. Я вчилась тоді, коли художник чи письменник тут, тільки тоді він називався Педін� перебував у найкращому становищі. ститут. Тоді не йшлося про те, що я Згадайте, Сервантес писав свого стану професором. Пам’ятаю, як з “Дон Кіхота”, живучи в трактирі з вікон аудиторії було видно Володи� ласки трактирника, який його під� мирський собор. Я слухала дзвони тримував і сам від того падав у бор� Володимирського собору, і це за гову яму. А в нас все чекають, що радянських часів! Мені ще тоді Азаров зробить економіку, і все роз� викладач з марксизму�ленінізму цвіте. Це не так. Повинна бути гума� поставив “трійку”. Це була моя нітарна аура нації. Вона не вирішує єдина “трійка” в житті. А восени я всіх суспільних, соціальних про� просто тікала з лекцій. Тікала в Бота� блем, але дає той ушляхетнюючий нічний садок і збирала красиве осін� образ нації, що не соромно з’явити� нє листячко. ся у світі. Колись я говорила студен� Думаю, що між Педінститутом там, що ця гуманітарна аура є, але імені Горького та НПУ ім. Драгома� насправді її досі немає. Одним із нова – велика різниця. Тут казали, найяскравіших спектрів цього ушля� що він вільний від ідеологічних хетнюючого образу є література. облуд. Я думаю, що це справді так. І Моя постійна ідея�фікс: література – я вважаю за честь бути професором та високовольтна лінія духу, яка про� цього університету. Думаю, що сьо� ходить крізь віки. Донька Оксана у годні сама я вчилася б у такому уні� мене десь знайшла рядок, що то – верситеті добре і не тікала із занять. високовольтна лінія Голгоф. Теж Так я відчуваю. правда. Тому що люди, котрі по� Драгомановці уважно слухають Поетесу справжньому присвячують себе культурі рідного народу, які знають, що роблять, часом за це розплачу� ються життям. Ще одне – рух опору. Загадай� те, що Камю сказав: “Світ ділиться навпіл – на чуму та на її жертв”. Наш людський обов’язок – не стати на бік чуми. Давайте згадаємо, коли в Україні був справжній рух опору. Він був ще в часи Шевченка. І цю висо� ковольтну лінію духу підняли “шіст� десятники”. Ось про них я і розкажу. явище лише українське. От зараз ділять літературу на шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, дев’яностників, двотисячників... А далі що? Одним вистачає рік�два, щоби спалахнути, а іншим – і життя зама� ло. Мікеланджело у свої 89 років ска� зав, що пізнав у мистецтві тільки ази. Геній завжди пізнає тільки ази і саме під кінець життя. Не вірте рубрикації десятиліть. Не можна міряти літера� туру десятиліттями. Талановиті люди з “вісімдесятників” можуть бути корисними і в 2012 році. В кож� ному поколінні є різне. І в теперішніх поколіннях так само. Тому я би радила оперувати іншими поняттями. Краще оперуйте поняттями “плеяда” чи “когорта”. Ми і стали шістдесятниками, тому що були когортою. Між собою ми були об’єднувані спільними цінно� стями та взаємоповагою. Я не знаю другого такого покоління. Ну може Вручення мантії почесного професора університету Ліні Костенко Цей рух опору ми хотіли пере� дати наступним поколінням. Голов� не, щоб було кому його передавати. Але ж ви знаєте, що зараз відбу� вається в культурі. Панує комерціа� лізація, що не сприяє створенню гуманітарної аури духу. Я читаю сучасні дослідження і не розумію, чому дослідники не бачать суті явища “шістдесятників”. От я недав� но в “Смолоскипі” читала дослі� дження про те, чи “шістдесятники” були бунтом поколінь, чи викликом часу. Але це і не те, і не те. Ви не жили в той час і не уявляєте, що це було неможливим. Як писав Василь Стус, була “малесенька шопта”. То вже потім історія нас рубрикувала як шістдесятників. Ми тоді були молоді і не знали, що ми “шістдесятники”. Не можна саморубрикуватися, не можна самим давати собі звання. Так було і з “Розстріляним Відро� дженням”, вже потім їх так назвали. Саме такі люди несли високоволь� тну лінію духу. “Шістдесятники” – це Фоторепортаж ще Київська школа, ну може ще вісімдесятники. А далі такого вже не було. Треба, щоб у вашому середо� вищі з’явилася когорта... Нормальному письменнику треба народитися талановитим. От народилася талановита людина – і пиши собі. В Україні все ускладню� ється: режими всілякі й мова, за яку треба боротися. “Язык, – казав Горь� кий, – это первоэлемент литерату� ры”. А українцям потрібно боротися за свій перший елемент. Я думаю, що шістдесятники багато зробили саме для цього. Вони боролися та писали. А ще серед них були пере� кладачі – Лукаш, Кочур. Це знову питання щодо когорти. Вони зроби� ли величезну справу для української мови. В радянські часи боролися, рятували мову. Певно ж, не для того, щоб нині її спускали на російський мат. Може, хтось думає, що це епа� тажно, цікаво. Але це нецікаво. Я вам скажу, що все починається з солі� дарності, а не з епатажу і скандалів. Офіційно Справжні справи починаються із солідарності та поваги один до одного, чого тепер немає. Коли шістдесятники несли свою високовольтну лінію духу, хтось помер, хтось не витримав. Це вда� рило по їхній особистій долі та твор� чості. Але не треба їх судити. Треба думати. Треба бути глибшими та поряднішими. Не треба засмічувати суспільство ворожістю. Насамперед слід думати, а то сьогодні такі швид� кі присуди. Давайте будемо глибши� ми і поряднішими. Даль казав: “Чая в своем противнике порядочного человека”. Коли сперечаєтесь з кимсь, сподівайтесь, що він – чесна людина. Якщо ж ні, тоді вже ставте на місце й боріться. Бо не варто сус� пільство засмічувати ворожістю. Що ж вийшло? Шістдесятники працювали та боролися, мали дуже важку долю. Але коли прийшов час передати високовольтну лінію духу, настав інший час. Її ніхто не взяв. Настав час інший. Але ж який інший? Подумай� те?! Уже постала омріяна держава. Чому держава, за яку покладено стільки людських життів, замість справжнього ставлення до себе отримала пофігізм?! Чому, сказати б, був перекривлений Сосюра, який написав вірш “Любіть Україну”? Комусь він здався смішним, і пере� кривили: “Любіть Оклахому”. Долю� билися Оклахому. Ну, і що? Думаю, вас, молодих, це не зачепило, тому що істина прокладає шлях крізь покоління й віки. От коли шістдесят� ники прийшли, то між ними і 20�ми роками був провал – соцреалізм. Ми ж шукали ті 20�ті роки і з ними поєд� налися. Зараз між нами й наступни� ками теж провал, тому що не люби� мо матерщину і комерціоналізм. Я чогось сподіваюся, що саме ваша генерація цю естафету прийме. Вона вже зовсім інша. Помітила, що їй не потрібні погані напрацювання. Але зараз потрібне щось справжнє. Талановиті люди це зроблять. Не злюбили і Василя Симонен� ка, який писав, що “вибрати не можна тільки Батьківщину”. Один письменник написав, а може, десь купити собі батьківщину. Для того, щоб купити нову, стару доведеться продати. Так нечесно. Я не знаю, хто придумав, що у 1960�ті роки була “відлига”. Тоді була “кузькіна мать”. Але сонячна енергія молодих талановитих людей все те перепалювала. Хочу нагадати вам, що один кавказець сказав, що можна прожи� ти без вугілля, але не можна прожи� ти без гідності. Можу нагадати і біло� гвардійського генерала Корнілова, який також сказав: “Я ничего не боюсь, кроме позора России”. Коли у нас з’являться люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді буде Україна. Я сподіваюся, що це будете ви, молоді. Постать Обрали вічну професію Європейський Форум ректорів “Наука і викладання – це спільне” М. З а к о в и ч стор. 2 стор. 4, 5 стор. 6 �Фоторепортаж О Б РА Л И В І Ч Н У П Р О Ф Е С І Ю Вітали драгомановців з новим навчаль# ним роком відомі митці та інтелігенція Укра# їни. На свято завітали письменники Борис Олійник і Іван Драч, заступник голови Київ# ської міської державної адміністрації Леонід Новохатько, голова Шевченківської район# ної у місті Києві державної адміністрації Сер# гій Зімін, директор Українського центру оці# нювання якості освіти Ірина Зайцева. Ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко висловив упевненість у тому, що в педагогічний виш прийшла гідна молодь: “До нас прийшла молодь, яка достойно зарекомен� дувала себе на шкільній лаві, витримала тестові й фахові випробування, співбесіди, підтвердила готовність до здобуття університетської освіти. Левова частка молоді, яка знаходить� ся у залі, свідомо та цілеспрямовано обрала для себе вічну професію і має намір стати Вчителем”. А для підго� товки вчителя, за словами Віктора Петровича, університет має все необхідне: “… світлі аудиторії, “Голос країни” Тоня Матвієнко комп’ютерні класи, комфортні гурто� вітає першокурсників житки, а головне – прекрасних викла� дачів, які, виконуючи настанови видатних педагогів минулого – К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, – серце віддають дітям, молоді та студентству”. Настанови і привітання першокурсники приймали й від Президента Націо� нальної академії педагогічних наук України, голови наглядової ради університету Василя Кременя: “Школа може бути сучасною тоді, коли буде сучасним вчитель. Привітання поважних гостей Тож ваше навчання повинне бути творчим. Ви маєте піти далі, ніж ваші вчителі… Лише ваше серце, ваша людяність, любов до дитини допоможе зробити вам це… Майбутнє і освіти, і країни буде залежати від вас!”. Студентськи квитки Драгомановського уні� верситету цього року отримали 2880 першокурс� ників. Старші драгомановці передали першокурс� никам символічні Ключ до Знань і Студентський квиток. За доброю традицією університету, пер� ший курс дружно склав клятву студента�драгома� новця, пообіцявши “бути вірним високому покли� канню вчителя”. Катерина Порохняк Фото Вікторія Сапата Запальні танці і співи від заслуженого артиста України Анатолія Гнатюка Гопак від ансамблю імені Вірського Проф. Г. І. Волинка передає ключ від Знань Для драгомановців співає народна артистка України Ніна Матвієнко Європейський досвід ЩЕ ОДИН КРОК ДО СПІВПРАЦІ ДЕЛЕГАЦІЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова у складі ректора Віктора Андрущенка, проректора з міжнародних зв’язків Володимира Лавриненка, директора Інституту соціології, психології та управління Володимира Євтуха та директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова разом з екс# президентом Леонідом Кравчуком взяла участь у святкуванні 20#річчя незалежності України у Франкфурті#на#Майні. Тепла зустріч та гостинні прийоми стали запорукою укріплення дружніх стосунків між двома державами, налагодження тісніших культурних і наукових зв’язків. Леонід Макарович та Віктор Петрович виступили на урочистому вечорі з вітальними промовами та вдячністю за проведення таких заходів німецькою стороною. Ректор НПУ звернув особливу увагу на плідну співпрацю вищих навчальних закладів Укра� їни та Німеччини, що вже давно презентувала високі результати. За вагомий особистий вне� сок у розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері та у зв’язку з 20�річчям незалежно� сті України він нагородив орденами вишу Президента Німецько�українського товариства еко� номіки і науки Ганса#Юргена Досса та професора Моріца Гунцінгера. Програмою офіційного візиту були передбачені зустрічі української делегації з президен� том Гьоте університету, професором Вернером Мюллером#Естерль, що зокрема включали обговорення можливих напрямків співробітництва. Німецька сторона зацікавилась науковими 2 розробками вчених НПУ імені М. П. Драгоманова у галузі підготовки педагогів, які займають� ся реабілітацією, адже драгомановці славляться потужними науковими школами Віктора Синьова та Володимира Бондаря. Вагомою, на думку обох сторін, стане співпраця універ� ситетів у сфері математики, і великий досвід Гьоте університету з цієї дисципліни буде поштовхом до інновацій у галузі на Україні. У рамках співпраці передбачається обмін викладачами та студентами, підготовка спіль� них студентських наукових робіт, що особливо важливо для нашого університету. Німецькі колеги погоджуються навіть фінансувати переклад та видавництво кращих наукових дослі� джень наших спудеїв. А також це хороша перспектива майбутнього стажування українських вчених у наукових структурах Німеччини. З цікавістю німецьки� ми науковцями була сприйнята пропозиція Вік� тора Петровича, що сто� сувалася підготовки ново� го вчителя ХХІ століття для об’єднаної Європи. Вони погодились відвідати Укра� їну та взяти участь у Форумі ректорів. Цікавлячись структу� рою та методикою упра� вління освітніми закладами Німеччини, українська делегація зустрілась з керівником департаменту Міністерства освіти землі Гессен Даніелем Кофером. Зокрема, хорошим здобут� ком стане запозичення німецького досвіду систем і шляхів фінансування навчальних закладів, підтримки наукових галузей. Німецькі колеги готові сприяти драгомановцям у налагодженні зв’язків з дослідниць� ким педагогічним інститутом у Франкфурті, науковими центрами і лабораторіями. За словами професора Володимира Євтуха, такий офіційний візит української сторони – перший, але дуже вагомий крок до співпраці. Наступним етапом стане укладання листів�про� позицій, чимало зустрічей і обговорень, а головне – підписання договору. Освітній досвід європейських країн – це довговіковий здобуток, і особливо приємно, що ми знайшли підтрим� ку та розуміння у німецьких колег, адекватне сприйняття нашого прагнення співпраці, особли� во на рівні президента і ректора університету. Людмила КУХ ЖОВТЕНЬ 2011 �Урочисте засідання Вченої ради університету Природа несподіваних тріумфів І в епіцентрі логіки і стресу де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже. Ліна Костенко 20 ВЕРЕСНЯ 2011 року Національний педаго� гічний університет імені М. П. Драгоманова приймав у своїх стінах тріумфуючу поетесу – Ліну Василівну Костенко. У своєму вступному слові ректор університету, академік Віктор Андрущенко, привітав драгоманов� ців із тим, що до його родини приєднався такий зна� ний і талановитий майстер слова, як Ліна Костенко. Віктор Петрович розповів про те, яким сьогодні є університет, про важливість підготовки вчителя, а також зазначив цінність поезії у формуванні особи� стості. Кілька годин черга за автографом Поетеси Наступною була доповідь професора Володимира Погре� бенника, який не тільки виголо� сив заслужені авторкою пеани та проаналізував її твори з точки зору літературознавця, але і спро� бував встановити місце авторки у Ліна Костенко кожному приділила час сучасній українській культурі. Доповідь була академічно виваже� і поспілкувалася ною і ґрунтовною. Присудження звання почесного професора в НПУ імені М. П. Драгоманова має особливу церемонію. Після доповіді про внесок Ліни Василівни в українську та європейську літературу було оголошено біографічну довідку про лауреата, а перший проректор університету, профе� сор Володимир Бех, оголосив про одноголосне рішення Вченої ради університету – обрати Ліну Василівну Костенко почесним професором. В цей момент зала вибухнула оваціями. Жодного разу за останні роки так гаряче не вітали гості, студенти і викладачі новообраного почесного професора. Згода Ліни Костенко прийняти академічну мантію була не тільки честю для неї, але і причиною щирої радості драгомановців. Під час виголошення інавгураційної промови Ліна Костенко говорила просто і щиро. Вона згадувала, як вчилась у Київському педагогічному інституті імені О. М. Горького. Пізні� ше, в кулуарах, поетеса з жалем згадувала про не найкраще становище тодішньої філологічної науки, яка перебувала під сильним впливом вчення академіка М. Я. Марра (тоді ще підтриму� ваного Й. В. Сталіним). Поетеса чесно зізналась, що в роки навчання ніщо не свідчило про те, що бути їй колись тут професором. Втім, Ліна Василівна додала, – “я бачу, що зараз університет імені Драго� манова звільнений від ідеологічних облуд, і думаю, що тут би я навчалась”. Оцінюючи суча� сні тенденції розвитку України, професорка зазначила, що не можна чекати, поки настане лад в економіці, а потім займатись культурою. Розвивати культуру і мову слід завжди, зараз і негайно. Більше того, Ліна Костенко навела приклад М. Сервантеса, який працював у злиднях, і зазначила, що генії творять не тоді, коли все добре, а часто навпаки. Тут прига� дується уривок вірша “Посвята” із поеми Івана Франка “Лісова ідилія”, скерованого проти поглядів М. К. Вороного: …Ах, друже мій, поет сучасний – Він тим сучасний, що нещасний. Поет – значить, вродився хорим, Болить чужим і власним горем… Лейтмотивом доповіді став заклик до створення і підтримки “гуманітарної аури нації”, якої, на думку поетеси, досі нема. Одним із прикладів вдалої робо� ти над постанням цієї аури були шістдесятники. Вони були справжньою “високовольтною лінією духовності”, невтомно працювали і рішуче опирались несправедливості і деградації національної культури, зазначи� Президія урочистого засідання ла пані Костенко. На завершення своєї лаконіч� Вченої ради університету ної, але змістовної доповіді Ліна Василівна сказала, що їй прикро через те, що ніхто так і не зміг підхопити справу шістдесятни� ків, але вона сподівається на сьогоднішнє покоління, – “Коли з’являться такі люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді все у нас буде добре”. Виступ завершився тим, що весь зал аплодував стоячи. Після душевного виступу директорки видавництва “Либідь” Олени Бойко, яка назвала урочистість “сімейною реліквією” для університету та кожного присутнього, і слів вдячності доньки поетеси професорки Оксани Пахльовської, і по�азіатськи велеречивого виступу Вале� рія Шевчука, перед поетесою за автографами вишикувалась довжелезна черга читачів, яка не спадала кілька годин. Післямова. Коли закінчилась черга із прихильників Ліни Василівни і найвитриваліші поча& ли збиратись додому, я стояв і дивився на сильну, але втомлену жінку. Мені майнула думка, що ось так сьогодні закінчилась історія, яка почалась наприкінці сорокових років минулого століт& тя у повоєнному радянському Києві. Колишня студентка пройшла довгу дорогу життя і повер& нулась в свою оновлену альма&матер уже не замріяною дівчинкою, яку навчають, що таке мова і література, а поважною професоркою з добрими очима, яка сама стала еталоном мови і літе& ратури. Всі її знають, визнають талант і радіють з того, що вона хоч на кілька годин стала частинкою їх життя. І це був тріумф. Вже Рим не тріумфує, як колись, але все ще є на світі сила, яка повертає все на свої місця і віддає належне гідним цього. Антон ДРОБОВИЧ, викладач кафедри філософської антропології ЗАВТРА ЧЕКАЄ ВАШИХ НАТХНЕНЬ! СЬОГОДНІШНЯ літературна презентація бачиться вельми промовистою подією: доня учительської родини зі Ржищева, колишня студентка Київського педінституту, а тепер найулюбле� ніша письменниця нашого народу повернулась у альма�матер. Так живий символ гідності України, високого обдаровання укра� їнської жінки�мисткині, громадського діяча�непристосуванця, Ліна Василівна злучилася з душею педагогічного вишу, звільне� ного від облудних ідеологем і розправляючого крила для лету у високе українсько�європейське небо. Крім того, шановна гостя – справжня драгомановка, духовна спадкоємиця батька нашого університету, в чому переконує її непримиренне неприйняття всілякої облуди й брехні, задивленість у краще прийдешнє людини, народу і вселюдства, зведення у творчості золотих мостів зрозуміння між цивілізаціями, народами та культурами, гострота публічних іронічно�сатиричних компрометацій режим� но�владних аберацій. І творчістю, вельми багатою, починаючи з шістдесятницької доби, на ревеляційні мистецькі осяги�відкриття, й мужньою та гідною громадською поставою, опозиційністю до влади, уересе� рівської, компартійно�української й сучасної, чорнобильськими сторінками життєтворчості Ліна Василівна присвятилася неви� мовно тяжкому завданню: щоб “зацвіли обличчя, острахом не стерті”. Поставила, неначе віща Кассандра в оточеній зусібіч Трої, своє слово на службу надтяжкому завданню: “виколупува� ти” свій народ із льоду мерзлоти тоталітаризму й деморалізації, зі стану нидіння на дні замулених чи забетонованих криниць духовності. Являю ідеали краси й добра через багатство епох і культур, висвічую дефекти гуманітарної аури власної нації, “вівос воко” – кличу живих, – тих, що тримають в Україні передній фронт лінії оборони” – буджу свідомість і гідність (утім нонкон� формістським мовчанням, відмовою від найвищих нагород із рук недостойних), пропікаю краян соромом навіть засобами фантасмагоричних убивчих візій, як статті до 20�річчя незалеж� ності “Равнєніє на трибуну”, – такий спектр осмислення чи й протиборства дійсності не одне десятиліття викликає подив і захоплення сучасників. Ще у поемі “Зоряний інтеграл” (однойменна книжка 1962 р. була заборонена) Ліна Костенко інкримінувала псевдодержав� ній дійсності УРСР умирання “матері поезії” свого народу. Кон� текстуально це сама вітчизна, бо далі пишеться про девальвацію пойменування: “Все називається Україною – / Універмаг, ресто� ран, фабрика. / Хліб український, телебачення теж українське...”, “І тільки мова чужа у власному домі”. Далеко ж ми зайшли з того часу – універмаг став “шопінґ молом”, ресторан і фабрика зни� кли, хліб став соціальним і тому глевким, охрещене національ� ним телебачення перебивається російськими кримінальними ЖОВТЕНЬ 2011 серіалами, а мова усе ще чужа, ба й витіснювана “згори” – та чи ж у власному домі? Тодішня влада за подібні рядки високого літературного ґатунку вустами секретаря партії з ідеології “нєудобозабиває� мого” Скаби, що й по смерті неусипно стереже на Байковому цвинтарі Максима Рильського з сусідньої могили, оголосила творчість Ліни Костенко формалістичними вивертами, що буцімто ідейно та художньо знецінюють поезію, і так подала сиг� нал репресаліям. Тим�то – у відповідь – вістря слова�зброї Ліни Костенко, гартоване режимною облогою, стало ще гостріше спрямоване проти ворогів і манкуртів, що тешуть труну “трагіч� ній” і “безсмертній” Україні, її автентичному духові та криштале� вій мові. Осердям презентованої сьогодні вишукано виданої збірки “Річка Геракліта” є тонко прочутий і філігранно проведений мотив релятивності часу. Як сказав названий мудрий геллін, “Панта реі” (“все йде, все минає”), в одну й ту ж воду, за великим Леонардо да Вінчі, не вступиш двічі, не вернеться вона, як еле� гійно зітхнув українець Леонід Глібов у знаменитій “Журбі”. Щедрим і багатоманітним є літературне спілкування май� стра, що перетворює “Річку Геракліта” й інші збірки на своєрід� ний поетичний травелоґ – інтелектуальну й “осердечену” ман� дрівку часами, епохами й землями: Елладою й Італією, Сицилі� єю, опущеною у море, як кораблик із долонь Вседержителя, Ґоґенівським Таїті, Венецією й Київською Ведаецією, Світязем і карпатським дивокраєм денцівок і трембіт, українським Приа� зів’ям. А ще – це рафінуючі душу нації мандри культурами і мистецтвом інших народів, що породжують інноваційність про� читання “світових” образів Джоконди і Гамлета, цариці Савської й королеви Ядвіґи, Сольвейг та Ікара, старозаповітних персона� жів, як у маленькому шедеврі афористичності: “Любов підкра� лась тихо, як Даліла, / А розум спав, довірливий Самсон”. Широка амплітуда психологічних станів (“Смертельний падеграс”), розкішне “олітературення” т. зв. “віґілійних” (“Свят Вечір”) та оновлених фольклорних мотивів (“Українське альфре� ско”, “Три принцеси”), продуктивне культивування засобів умов� ності, несподіваних пуантів іронічного письма (“Флейта Афіни”) посприяло розпросторенню у збірці себевиявів ліричного мовця, зростанню психологічної й художньої пружності, парабо� лічності думок. Якщо мудрий народ майя, подейкують, колись назвав поезію крижаним вітром із обителі богів, то музі Ліни Костенко приступні всі тони аполлонівської кіфари – від теплого леготу самобутніх віршів про природу, культуру, красу – й до гнів� ного борвію сатиричних інвектив. Мов піфія з каменю Омфалос, Ви, Ліно Василівно, прорікаєте не обігові, а остаточні істини, – й горе тим, хто не дослухається до них... Ліну Костенко знають у Драгомановському університеті і радіють з того, що вона хоч на кілька годин стала частинкою життя кожного, хто був присутній на зустрічі Кажуть, що у деяких американських університетах автори� тетні майстри слова – глибокі мислителі – деколи дають згоду бути кимось на зразок ідейно�моральних наставників студентів, формують молодь своїми добірними думками. Мріємо бачити Вас у такій іпостасі для п’ятикурсників Інституту української філології, та не сміємо просити про це, бо усвідомлюємо – “істи� на печальна: життя зникає, як ріка Почайна”, а Ваш дорогоцінний час належить усій Україні, світові, літературним Пропілеям! Уклінна подяка Вам за творення нового піткання краси, за те, що десятиліттями Ви задовольняли потребу душі у творчості як молитві! Завтра чекає Ваших натхнень! Володимир ПОГРЕБЕННИК, професор, доктор філологічних наук Зачитуюся Ліною Костенко – Й історія прадавня з попелу встає, Читаю “Марусю Чурай” й “Берестечко” – І серце кров'ю підпливає вже моє. О, як багато треба знати, Щоб так писати щиро й від душі, І освятити слово “Україна – мати” Й за ним на прю сто літ іти. Слова несказані Вами вже сказанні, Їх виплекали в купелі давно. Ви зустрічали їх завжди ізрання, Й завжди писали, щоб там не було. Ви заспівали "Пісеньку з варіаціями", Її вже підхопило і село. Ви – совість і душа української нації, У нас таких ще не було. Лариса БИСТРОВА?ДРОБОТ 3 �ЄВР ОПЕЙСЬКИЙ ФОР УМ РЕК ТОРІВ 15�17 вересн СТВОРЕНО АСОЦІАЦІЮ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ЄВРОПИ 15�17 ВЕРЕСНЯ 2011 р. у Національному педагогічному уні� ний часопис “Європейські педагогічні студії”, що консолідува� верситеті імені Михайла Драгоманова проходив Європейський тиме досвід європейських країн та забезпечуватиме його розпов� Форум ректорів педагогічних університетів. До вишу з’їхалися сюдження. делегації з 11 країн Європи. Понад 30 очільників вітчизняних педа� Планується, що журнал виходитиме мовою країни, яка курува� гогічних університетів з усіх куточків України (Ніжин, Миколаїв, тиме проект, але із розширеним додатком текстів англійською Ужгород, Луцьк, Одеса, Переяслав�Хмельницький, Тернопіль, мовою. Також видання матиме й електронну версію для загально� Суми, Черкаси, Луганськ, Глухів, Ізмаїл, Житомир, Херсон, Меліто� доступного користування, а перший номер відобразить матеріали поль, Чернігів, Умань, Рівне, Дрогобич, Кіровоград, Вінниця та ін.) засновницького засідання Форуму та утверджений Статут Асоці� приєдналися до участі у Форумі. ації. Поважне зібрання розглядало нагальні питання педагогічної До Президії новоствореної Асоціації ректорів педагогічних уні� освіти, що вже давно постали перед сучасним суспільством. верситетів Європи загальним голосуванням було обрано ректора Об’єднавчі процеси, що відбуваються на теренах Європи, потре� НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка, ректора Біло� бують нового, підготовленого суб’єкта – людини, здатної до руського державного педагогічного університету імені Максима сприйняття інших культур і ментальностей, яка б могла легко зна� Танка Петра Кухарчика, ректора Вільнюського педагогічного уні� ходити шляхи до співпраці між народами. верситету Альгірдаса Гайжутіса, ректора Кишинівського педаго� Це завдання у всі часи гічного університету імені Іона покладалося на плечі вчителя, Крянге, віце�ректора з розвит� який повинен підготувати май� ку інвестицій Університету бутню людину на новій цінніс� “Гоце Дельчев” Кіріла Барба# ній платформі толерантності, рєєва, ректора Педагогічного солідарності, на засадах демо� університету Комісії Народної кратії, екології і права. Сьогод� Освіти в Кракові Міхала Сліву, ні вчитель стає тією духовною ректора Московського місько� основою, на якій і здійснюєть� го педагогічного університету ся педагогічний процес в усіх Віктора Рябова, ректора Ака� країнах Європейського про� демії спеціальної педагогіки стору. імені Марії Гжегожевської у Висловити повну підтрим� Варшаві Яна Лащика та рек� ку з боку Національної академії тора Харківського національ� педагогічних наук України уча� ного педагогічного університе� сникам Форуму на засідання ту імені Г. Сковороди Івана Уч а с н и к и з б о р і в А с о ц і а ц і ї р е к т о р і в завітав Президент НАПН Прокопенка. Представниками педагогічних університетів Європи Василь Кремінь. Пан прези� країн європейського простору дент подякував за турботу, яку виявляють до проблеми підготовки визначено науковців, присутніх на засновницькому засіданні. вчителя у світі представники різних країн. “Це стосується підготов� Також Асоціація матиме три віце�президенти – Міхала Сліву, ки людини до життя в нових умовах інноваційного типу прогресу, Віктора Рябова та Петра Кухарчика. Виконавчим директором коли динаміка змін набуває незнаного раніше руху, і освіта повин� призначено проректора з міжнародних зв’язків НПУ Володимира на дати можливість особистості не тільки засвоїти основну суму Лавриненка. знань, але й виробити вміння до здобуття знань як риси способу Президентом Асоціації одноголосно обрано лідера серед рек� життя сучасної людини”, – переконаний Василь Григорович. торів педагогічних університетів, достойного учня Михайла Драго� Сьогодні процес будь�якої держави залежить не лише від вну� манова Віктора Андрущенка. трішніх зусиль країни, але й від того, на якому рівні її громадяни Також на засіданні було прийнято проект звернення до Міні� зможуть співпрацювати з іншими націями і народами. Людина стрів освіти, Парламентаріїв і Урядів європейського простору про майбутнього повинна стати глобалістською людиною, а це ще підтримку школи педагогічної освіти та підготовки нового вчителя одне із завдань освіти, тому подібне міжнародне співробітництво для об’єднаної Європи ХХІ століття. має особливе значення тепер. Представники європейських країн Усі учасники Форуму з ентузіазмом поставились до створення мали можливість висловити власні гіпотези щодо цього, поділити� такої організації, розуміючи нагальність її функцій. За словами Вік� ся педагогічним досвідом своїх навчальних закладів. Поважні про� тора Петровича, сучасний світ розвивається дуже напружено, а фесори з Литви, Македонії, Німеччини, Грузії, Чеської Республіки, ринкові стосунки охоплюють людину прагматизмом. Незважаючи Росії та Білорусі внесли пропозиції щодо удосконалення підготов� ж на все це, головними суспільними цінностями залишається ки вчителя для європейського освітнього простору ХХІ століття в духовність і мораль. Якщо ж людство почне працювати лише зара� аспектах міжкультурного та регіонального співробітництва, іннова� ди грошей та влади – цивілізація втратить своє людське обличчя. ційних методик і моделей. “Історична місія вчителя і ректора педагогічного університету – Завдяки конструктивним діалогам та плідній співпраці учасни� зберегти це людське, духовне обличчя цивілізації, – зауважує Вік� ків Форуму 16 вересня було створено Асоціацію ректорів педа# тор Андрущенко, – тому мусимо об’єднати свої зусилля”. гогічних університетів Європи та засновано науково�педагогіч� ЖИТИ ЗА ПОСТУЛАТАМИ ДРАГОМАНОВА В НПУ імені Михайла Драгоманова втретє пройшли Драгомановські читання, що кожного року збирають найвідоміших науковців у різно� манітних галузях науки з цілого світу. І невідомо, чи то постать великого мислителя щораз зму� шує вчених замислюватися над його постулата� ми, а щирих громадян – за цими постулатами жити. На пленарному засіданні виступили ректор НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософ� ських наук, професор, академік Віктор Андру# щенко, академік�секретар НАПН України, док� тор філософських наук, професор Ольга Сухомлинська, доктор філологічних наук, про� фесор Володимир Погребенник, доктор істо� ричних наук, професор Богдан Андрусишин та інші поважні науковці. У рамках “Драгоманов� ських читань” працювали наступні секції: “Михайло Драгоманов у контексті педагогічної думки ХІХ–ХХ ст.”, “Філософський та культуро� логічний аспект у творчій спадщині М. Драгома� нова”, “Етнополітичні, історичні та соціальні дослідження у творчості М. Драгоманова”, “Українська словесність у спадщині М. Драго� манова”, “Освітні вимірювання та технології в умовах інтеграції освітніх систем і теоретична спадщина М. Драгоманова”. Виступає видатний педагог Ш. Амонашвілі Як зауважив на відкритті конференції рек� тор вишу Віктор Андрущенко, завдяки таким заходам для світу відкривається обличчя “веле� та думки, педагогічної дії, державотворчих про� цесів. Діалоги навколо особистості Драгомано� ва вибудовують конструктивні місточки в наше сьогодення, бо проблем, особливо щодо модернізації педагогічної освіти, дуже багато”. Віктор Петрович переконаний, що вивчення досвіду та спадщини українських подвижників� мислителів, у числі яких чи не першим стоїть і Михайло Драгоманов, дасть сучасним науков� цям відповіді на питання, особливо актуальні сьогодні. Та й чи ж треба виокремлювати тут сфери й галузі, до яких дотичний Драгоманов. І культура, й освіта, й політика осмислені в його науковому доробку, а за цим спадком треба виховувати нові покоління, оновлюючи свідомість українців. 170�РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА Ректор університету Віктор Андру� 15 ВЕРЕСНЯ велика родина Національного педагогіч� ного університету імені М. П. Драгоманова, закордонні гості щенко, що став ідейним натхненником – учасники Європейського форуму ректорів педагогічних святкувань, подякував шановним гостям за університетів та поважна громадськість Києва святкували увагу до постаті Михайла Драгоманова та 170�річчя від дня народження великого Українця – Михайла висловив сподівання на те, що такі зустрічі кожного разу все більше і більше відкрива� Драгоманова. тимуть для Найщиріші слова поваги українців і та визнання на честь мудрого світу мис� вчителя лунали в залі Націо� лителя і нальної опери України імені Виступає голова громадсько� Т. Г. Шевченка. Доповідь “Сві� Верховної Ради го діяча, Ректор університету В. П. Андрущенко това велич Михайла Драгома� який стіль� розповідає про велич М. П. Драгоманова нова” виголосив голова Вер� Володимир Литвин ки років був ховної Ради України, доктор приречений на забуття. історичних наук, академік НАН України Володимир Литвин. Урочисте засідання завершилось концертною програмою у Серед присутніх на зустрічі особливо приємно було бачити виконанні найповажніших художніх колективів України, Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту мистецьким талантам яких подивувався б і Михайло Драгоманов Євгена Суліму, що зачитав вітальний адрес від Президента Укра� – Національного заслуженого академічного українського народ� їни Віктора Януковича, а також співголову Наглядової ради уні� ного хору України імені Григорія Верьовки (художній керівник і верситету, доктора філософських наук Анатолія Толстоухова. головний диригент – Герой України, народний артист України, Анатолій Володимирович виголосив привітання для колективу лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, про� вишу з нагоди ювілею М. Драгоманова від Прем’єр�міністра Урочисті заходи до ювілею М. Драгоманова фесор, академік Анатолій Авдієвський) та Національного заслу� нашої держави Миколи Азарова. Подарунком для усіх присутніх відбулись в залі Національної опери України женого академічного ансамблю танцю України імені П. Вірського стала й участь у заходах класика української літератури, видатно� імені Т. Шевченка (художній керівник – Герой України Мирослав Вантух). го поета Бориса Олійника. 4 ЖОВТЕНЬ 2011 �ІВ ПЕ ДАГОГІЧНИХ УНІВЕР СИТЕТІВ есня 2011 р. ВІТАЄМО Ректора НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка з обранням Президентом Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи. Університет пишається своїм лідером! Книга, що знаменує початок нової педагогіки ПІСЛЯ “Сутінків Європи” Освальда Шпенглера ця книга на зміну песи� мізму та драматизму несе суспільству світлу ідею можливостей позитив� них змін і трансформацій, перспектив активного втручання у цивілізаційні процеси. “Світанок Європи” Віктора Андрущенка, ще навіть поки лежав у дру� карні, отримав розголос серед наукової громадськості, особливо напере� додні славнозвісного Європейського Форуму ректорів педагогічних університетів. Проблематика, якої торкається автор, до болю актуальна для сучасного освітнього суспільства, і не лише України. Європейські вчені в галузі педагогіки, соціології, менеджменту відкриють для себе у цій монографії небачену кількість тез, наукових гіпотез, оригінальних авторських думок, що вже давно заслуговують на глибокі розвідки. Зокрема у книзі аналізується перебіг об’єднавчих процесів на теренах Європи, суперечності та перепони на цьому шляху, можливості їх уникнення та мінімізації засобами навчання й виховання. Під� креслюється, що головним суб’єктом і провідником цього процесу постає вчитель. Віктор Петрович обґрунтовує необхідність формування нового вчителя на платформі загальнолюдських цінностей. Одинадцять розділів книги присвячені розгляду парадигми європейськості в Україні, функціонуван� ня освіти в глобалізованому світі. Тут зібраний не лише неоціненний досвід великих педагогів і мисли� телів, але й деталізовано перспективи застосування цього досвіду в майбутньому, бо ж лише будуючи педагогічну науку на класичному фундаменті, можна не переживати за стійкість споруди. Така книга стане неоціненним подарунком не лише для вчителів, педагогів, соціологів, але й для політиків, істориків, філософів, для звичайних студентів, пересічних громадян, які себе усвідомлюють щирими українцями на світовій арені. “ВІДОМИЙ#НЕВІДОМИЙ” СВЯТКУВАННЯ 170�річчя від дня народження Михайла Драго� манова увінчалися популяриза� цією цієї постаті на державному рівні. Видатні науковці, письмен� ники, представники бізнесу і влади визнали особистість Михайла Петровича як Вчителя всього українського народу. Національний педагогічний університет його імені подарував громадськості надзвичайний подарунок – ювілейний збірник на пошану визначного вченого “Відомий#невідомий Михайло Драгоманов”, що побачив світ у видавництві вишу. Книга умістила статті та роз� відки, присвячені різним граням Проректор життєдіяльності й наукової спад� проф. Г. І. Волинка щини М. П. Драгоманова. Пропо� презентує книжку “Відомий? новані дослідження, що належать Невідомий Драгоманов” перу відомих українських вчених, у сукупності відтворюють непро� минальне науково�творче осмислення Драгоманова як історика, літературознавця, педагога, культуролога й релігієзнавця, філосо� фа, політолога й політика, правознавця і суспільствознавця, еконо� міста, публіциста, редактора, видавця тощо. У виданні можна знайти статті таких відомих учених, як Віктор Андрущенко, Володимир Погребенник, Любов Мацько, Марія Плющ, Юрій Шемшученко, Володимир Бех, Володимир Бори# сенко, Володимир Денисенко та багато інших. Ювілейний збірник став ще однією сходинкою до привідкриття завіси, за якою стільки років переховували це величне ім’я. Можли� во, нові покоління нарешті зовсім по�іншому сприйматимуть Михайла Драгоманова, заповнивши усі білі плями його життєпису й громадської діяльності. ПЕРШОМУ УКРАЇНЦЮ ЄВРОПИ Під час покладання квітів М. П. Драгоманову 10 ВЕРЕСНЯ відбулось покладання квітів до пам’ятника видатного історика, філософа, культуролога та громадського діяча України Михайла Петровича Драгоманова. Акція, ініціатором якої стала Студентська рада Інституту філософської освіти і науки, була присвячена 170�річчю від дня народження Михайла Драгоманова. До заходу вшанування пам’яті “першого українця в Європі” приєднався ректор університету академік Віктор Андрущенко та проректор з навчально�методичної роботи професор Роман Вернидуб. Про постать Михайла Драгоманова, а також його суспільну роль у житті нашого народу розповів викладач кафедри культурології, редактор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков. Покладання квітів студентами і викладачами Інституту філософської освіти і науки відкрило ряд заходів до ювілею Михайла Драгоманова, чиє ім’я носить наш славний університет. Юлія СУХЕНКО Ректор розповідає студентам про М. Драгоманова Шпальту підготувала Людмила КУХ, керівниця прес�служби університету. Фото: Тарас Бондаренко ЖОВТЕНЬ 2011 5 �Постать МИКОЛА ЗАКОВИЧ: “Наука і викладання – це спільне” З іменем Миколи Михайловича Заковича пов’язані плідні дослідження з проблем культури та релігієзнавства. Він першим теоретично обґрунтував необхідність вирізнення і всебічного дослідження святково�обрядової сфери культури народу, вия� вив закономірну залежність звичаїв, свят і обрядів від типу соціальних відносин, особливості їх розвитку. Цим було відкри� то новий напрямок досліджень у галузі філософського аналізу культури. 12 серпня Микола Михайлович відсвяткував 80�річчя. Вчений люб’язно погодився розповісти про своє життя газеті “Педаго� гічні кадри”. – Миколо Михайловичу, вітаємо Вас з Днем народження. Хай доля дарує Вам довге здоров’я і наснагу в роботі зі студентами! Миколо Михай� ловичу, як нам відомо, за спеціальні� стю Ви вчитель фізики. Розкажіть, будь ласка, як з фізика Ви стали філософом та релігієзнавцем? – Ви очолювали кафедру 20 років. Скажіть, будь ласка, коли ви прийшли працювати, вона йменувалась кафе� дрою наукового атеїзму, етики і есте� тики, на початку 90�х з вашої ініціати� ви її перейменували на кафедру куль� турології. У той час культурологія не була такою популярною, як сьогодні, чому була обрана саме вона? – Наша кафедра була створена у 1964 р., я прийшов в університет у 1983 р., тобто кафедра працювала довгий час до мене. Завідувачем тоді був Борис Лобовик – талано� витий вчений�філософ. Коли він перейшов працювати в Інститут філософії, завідува� чем призначили мене. Кафе� дра культурології спершу нази� валась кафедрою наукового атеїзму, етики і естетики. У 1985 р. її перейменовано на Проф. М. М. Закович дає настанови викладачам – Трудову діяльність я розпочав у загальноосвітній середній школі вчите� лем, викладав фізику у 9�х і 10�х класах. Такий тоді був порядок – вчителів було мало, тому повинні були відпрацювати після інституту. Згодом змінив вчительсь� ку роботу на комсомольську, а потім – на партійну. Я працював керівником лектор� ської групи, постійно спілкувався з викла� дачами, які приїздили читати лекції. Через деякий час перейшов на науково� дослідну роботу в Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Академії наук України, де працював старшим науковим співробіт� ником, завідувачем відділу інституту в м. Івано�Франківську. Пізніше призначили на посаду завідувача сектору філіалу Ака� демії суспільних наук у м. Києві, а захи� стивши докторську дисертацію у 1983 р., я став завідувачем кафедри у Київському державному педагогічному і н с т и т у т і ім. О. М. Горько� го (тепер Націо� нальний педаго� гічний універси� тет імені М. П. Драгома� нова). – Хто впли� нув на ваше становлення? – Я навчався у Москві. Там і Підручник за дисертацію редакцією проф. захищав, а в М. М. Заковича, Київ приїхав який витримує вже як зрілий вже 10?те перевидання релігієзнавець. Що ж до мого формування як філософа, то тут велику роль відіграли колишній директор Інституту філософії АН України Володимир Шинкарук і Миро� слав Попович – нинішній директор. Три� валий час я з ними працював. 6 – Ви підтримуєте зв’я� ДОВІДКА: зок з ними? – Аякже, ми підтримує� ЗАКОВИЧ мо найтісніші зв’язки. Микола – Хтось з ваших вихо� ванців сьогодні працює в Михайлович університеті? Народився – Так, це Віталій Хро� 12 серпня 1931 р. мець, нині він заступник в селі Кутище завідувача кафедри культу� рології. Слід згадати також Т л у м а ц ь к о г о Івано& Тараса Борозенця, Світлану району Хрипко, Юлію Корнійчук. Ф р а н к і в с ь к о ї Загалом через мої настано� області. Вчений, педагог, громадський діяч України. ви “пройшла” більша части� Філософ, релігієзнавець, доктор філософських наук на кафедри. (1983), професор (1984). Заслужений діяч науки і – Чим для вас є Драго� техніки України (1992). мановський університет? Автор понад 190 праць, серед них 11 моногра& – Це вагома навчальна і фій, відомих в Україні і за її межами. наукова установа. Тут я не Професор М. М. Закович визнаний одним із про& тільки викладаю, а й пишу відних науковців і фахівців у викладанні культуро& підручники, наукові праці. – Над якою темою ви логії, релігієзнавства, етики і естетики. За його працюєте зараз? участю розроблено концепцію і визначено зміст – Тема одна і та ж сама, культурологічних дисциплін, що викладаються у але акцент залежить від вишах, під його авторством і науковим керівниц& ситуації. Релігієзнавство – твом складено нові програми, підготовлено і видано це наука, яка більш�менш нові підручники і навчально&методичні посібники, стабільна. – До того ж Ви ведете що здобули загальноукраїнське визнання. наукову школу під назвою “Культурологія як чинник формування не захищав її як дисертацію. Це була лише особистості, наукова та релігійна кар� книжка. Її видали накладом 24 тисячі при� тина світу”? Як ви поєднуєте релігієз� мірників, і вона розійшлась в усі республі� ки. А вже у 80�ті роки я продовжив тему навство і культурологію? – Вони чудово поєднуються, бо релігі� обрядовості. – Які у Вас плани на найближчий єзнавство – частина культурології, воно час? посідає в ній вагоме місце. Це і є мій своє� – Для мене наука і викладання – це рідний внесок. спільне. За моїми книжками навчаються багато студентів Тому в планах на най� ближчий час – підготувати і видати збірку “Релігієзнавство у ВНЗ”. Для мене Драгоманов� ський університет – це вагома навчальна і наукова установа. Колектив кафедри культурології кафедру історії і теорії релігії та вільно� думства, етики і естетики. З 1991 р. у зв’язку з розширенням кола дисциплін вона отримала нову назву – кафедра культурології. Це з погляду того, що кафе� дра була дуже великою – 22 викладачі, і ми відкрили цю нову дисципліну. Її стали вивчати всі студенти усіх факультетів уні� верситету. На мій погляд, одним з най� актуальніших є питання релі� гійної ситуації: як вона розви� ватиметься у ХХІ столітті? І саме науковцям слід шукати відповідь на це питання. – Які особисті здобутки для вас є найвизначнішими? – Найвизначнішими здобутками для мене є дві книжки – “Релігієзнавство” та “Українська і зарубіжна культура”. І зви� чайно ж це вихованці, яких вдалося підго� тувати – 28 кандидатів і 11 докторів наук. – В СРСР була заборона релі� гії, але люди тягнулися до неї… – Я не поділяю думки, що в СРСР діяла заборона релігії чи церкви. Церква була і є. Володимирський собор, Лавра як стояли на місці, так і стоять досі. Щоправда, функції цер� кви тоді звужувалися. Питання було поставлене так: є віруючі – нехай вони ходять, моляться, виконують обряди, немає віруючих – нехай з ними працює церква. Заборони ж як такої не було. Комсомолець міг йти до церкви як спостерігач, якщо ж ста� вав учасником церковного обряду – парторганізація вже розглядала його справу. – Ви одним з перших розглянули традиції і обряди, їх взаємозв’язок із соціальними стосунками. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Чесно кажучи, я не хотів брати цю тему для дослідження. Але так трапилося, що я став третім дослідником у СРСР, хто серйозно над нею працював – що таке обряди? чому вони існують в різних релі� гіях? Тоді ця тема виявилася вдалою. Але я – Ваші побажання студентам, викладачам, читачам газети. – Бажаю утвердитися в науковій робо� ті. І соціологам, і політологам, і релігієз� навцям, і іншим науковцям. Знайдіть свою тему і розробляйте її. Особливо це поба� жання релігієзнавцям, адже сучасна релі� гійна ситуація в Україні складна. Якщо на початку ХХ століття можна говорити зде� більшого лише про православ’я, то зараз важко говорити про один напрям. Сьогод� ні функціонує більше 130�ти релігійних Завжди спраглий до роботи і радий зустрічам з колегами напрямків та рухів, і їх треба досліджувати. Якщо ж говорити про весь світ, то це ще більше релігійних течій і спрямувань. Питання релігійної ситуації, на мій погляд, сьогодні є одним з найактуальніших – як вона розвиватиметься у ХХІ столітті? І саме науковцям слід шукати відповідь на це питання. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Ірини МОРОЗ ЖОВТЕНЬ 2011 �Позанавчальна розмова “СПОКІЙНО ЖИТИ – НЕ ЦІКАВО!” “Педагогічні кадри” впрова# джують нову рубрику – “Поза# навчальна розмова”. Її героями будуть викладачі, які мають активне життя і різноманітні хобі. Спробуємо дізнатись, чим ще цікавляться драгомановці. Сьо# годнішній герой не захотів роз# голошувати своє прізвище та ім’я, але це справжня людина, яка працює в нашому універси# теті. Світлини є лише ілюстра# тивним матеріалом до інтерв’ю. Олександр КОЗИНЕЦЬ МУДРЕЦІ стародавнього світу стверджували: справ� жнє багатство людини – у її внутрішньому світі. Головне, аби вистачало часу на розви� ток цього світу, – зауважують сучасники. “Якщо бажання є – то й час буде!” – переконує мене викладач нашого універси� тету, який окрім того, що є авторитетом серед студентства, має досвід роботи на радіостанції. Оскільки він побажав зали� шитись інкогніто, хай це буде історія про одного реального героя. – Як Ви потрапили працювати на радіо? – запитав я його. Посміхнувшись, той відповів: – Минулої осені я працював з однією з українських співа� чок. Допомагав їй покращити вимову. Ми бачилися майже щодня на одній з радіостанцій. Там є студія звукозапису. Наші заняття оплачував продюсер співачки, який є власником цієї студії та одночасно співпродюсером радіостанції. Він і обмо� вився про те, що їм потрібен ведучий для однієї з нічних пере� дач. Мені запропонували пройти співбесіду – я погодився. Але після того все ніби й затихло. Проте через місяць мені зателефонував продюсер співачки і запросив на фінальний кастинг. Його я пройшов вдало і почав працювати на радіо. Десь три з половиною місяці працював… – А пам’ятаєте свій перший прямий ефір? – (Сміється.) Так, пам’ятаю. Спочатку було три пілотних випуски, в записі, а четвертий ефір був наживо. Якраз тоді в гостях у нас був Олександр Пономарьов. – Не страшно було? – Звісно, страшно! Але ведуча�партнерка дуже підтриму� вала, тому було цікаво, але й хвилювався дуже – слухали ж близькі та знайомі. Я лише кільком сказав, а вони вже під час ефіру всіх своїх друзів пообдзвонювали – таке собі “сарафанне радіо” вийшло. Потім пошкодував про те, що сказав їм про ефір. – Хто з відомих людей, окрім Пономарьова, ще був у Вас у гостях? – Ані Лорак, “Друга ріка”, Потап з Настею, інші… Усіх не згадаю. Мав бути і Григорій Лепс – у нього якраз на той час був концерт у Києві, але в останній момент зустріч зірвалася. – Яким був формат передачі? – Ми запрошували гостя, який мав брати участь в обговоренні щоразу нової відомої казки, сюжет якої ми “підганяли” під теперішню ситуацію в країні. Тобто ми обігрували іменами казкових героїв політичних та інших діячів, не називаючи їх, але говорили так, що можна було легко зрозуміти, про кого йде мова. Хоча й був заздалегідь підготовлений сценарій, але рідко його дотримувались, бо зірки приїздили на ефір просто перед передачею, тому не мали часу читати сюжет, який їм пропонують. То й виходило десь 40% за сцена� рієм, все інше – імпровізація. – Чи не заважало радіо Вашій викладацькій діяль# ності? – Якраз тоді у мене були пари в другу зміну, тому скрізь встигав, хоча відіспатися майже не виходило: додому повер� тався після ефіру о четвертій ранку, а з восьмої – вже був на У Н І К А Л Ь Н А В И С Т А В К А НЕЩОДАВНО на території Софії Київської відбулось відкриття вистав� ки “Шевченківський район в історії державотворення України”, на урочисте відкриття якої запросили і університетську газету “Педагогічні кадри”. Виставка представляє собою зібрання унікальних документів та експонатів з приватних колекцій і музейних збірок, пов’язаних з Шев� ченківським районом. Відкрита напе� редодні 20#ї річниці Незалежності України, виставка планується бути постійно діючою і поповнюватиметь� ся новими артефактами. Шевченківський район – серце Києва, колиска української держав� ності. Його Історія тісно пов’язана як з історією створення самого міста, так і з історією державотворення дав� ньоруської держави – Київської Русі. Головні події славної історії України, пов’язані з боротьбою за створення незалежної Держави, про� ходили саме в межах Шевченківського району. За його вулицями, майданами та будинками можна вив� чати боротьбу за незалежність, народження, стано� влення, розквіт, занепад та відродження України як держави. Саме на території району закладались під� валини національної самосвідомості українського народу, тут виношувалися ідеї незалежності у Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Драгоманова, Миколи Пирогова та ін. Сьогодні Шевченків� ський район є центральним районом столиці, тут розмі� щена велика кількість адміні� стративних будівель, науко� вих установ, культурно�ми� стецьких закладів, він займає чільне місце у суспільно�полі� тичній та економічній діяль� ності громадян. Освітній і науково�дос� лідний потенціал району представляють широко відо� ЖОВТЕНЬ 2011 мі і знані не тільки в Україні, а й за її межами установи і університети, серед яких і Національний педа# гогічний університет імені М. П. Драгоманова. Заснований у 1834 році в лоні Університету Св. Володимира, Педагогічний уні� верситет пройшов довгий і супе� речливий шлях зростання та розвитку. Зі стін університету вий� шла плеяда української інтеліген� ції, яка відіграла важливу роль у становленні як Шевченківського району, так і України. Зі здобуттям Незалежності наш університет одним з перших почав викладати історію України з національних позицій і нових методологічних підходів. А сьогодні це колиска української педагогіки, що отрима� ла світове визнання. Представлені на виставці експонати є чудовим ілюстративним матеріалом для розуміння історії, культури та сучасності Батьківщини. Сергій РУСАКОВ Фото автора ногах. Ще й маленька дитина – самі розумієте... – А якою була реакція дружини на Ваші “нічні зміни”? – Спочатку було цікаво обом. Але потім її почала напружу� вати моя відсутність вдома, адже на тиждень було по три ефіри. Я йшов на пари, повертався о двадцятій, а о двадцять другій вже треба було виходити, щоб хоч за годи� ну до ефіру приїхати в студію і підготу� ватися. – Чи впізнавали Вас студенти? – Так. Одна навіть прямо на парі спитала, чи то насправді був я. (Посмі� хається). Довелося зізнатися. Згодом ставало цікавіше: пара розпочиналася з того, що “ми Вас чули по радіо”. Осо� бливо після передачі з Потапом та Настею. Формат передачі був таким, що доводилося жарту� вати, відпускати такі репліки, яких ніколи не дозволяю собі в університеті, тож студентам кортіло процитувати мене чи якось прокоментувати деякі з висловлювань. Це створювало для мене певний дискомфорт. Але згодом звик. І вони зрозу� міли, і я призвичаївся. – Які враження у Вас від цієї роботи? Чому пропра# цювали так недовго? – Враження приємні. Хоча були і не дуже вдалі ефіри, але спілкування з зірками поза ефіром часто було набагато при� ємнішим і цікавішим. Чому пішов? – Одна з причин – мало приділяв уваги дружині та дитині, інша – часті безсонні ночі за невелику платню. – Не шкодуєте? Чим для Вас був цей період життя? – Ні, не шкодую. Це була можливість самореалізації, спіл� кування з відомими людьми, яких за інших обставин лише чуєш чи бачиш на екрані. І найважливіше – це досвід. – Що спонукало Вас до викладацької роботи? – Викладачем себе довгий час не уявляв. Навіть бажання не було. Активно займався спортом і хотів реалізувати себе там. Вже досяг рівня май� стра спорту міжнародного класу з греко�римської та вільної боротьби, був у збірній України. Проте серйозна травма завадила спортивній кар’єрі. – А зараз, окрім викладання, ще чимось хочете займатися чи вже займаєтесь? – У мене є потреба всебічної реалізації. Під лежачий камінь вода не тече. Вже маю деякі замальовки, але поки розповідати не буду – я забо� бонний (посміхається). Займатися чимось одним все життя – не моє. Я змінював багато видів діяль� ності, це тільки додавало інтересу. І якщо чесно, то спокійно й не хочеться жити. Не цікаво! Літній відпочинок М І С Ц Е , К У Д И Х О Ч Е Т Ь С Я П О В Е Р ТАТ И С Я КОЖНОГО літа драгомановці – студенти, аспіранти та викладачі університету мають можливість відпочивати на спортивно#оздоров# чій базі “Сула”, що поблизу міста Лубни Полтавської області. Вона розташована за кілометр від міста біля багатовікового лісу поруч з річкою Сулою та курганом Лиса гора. Так уже ведеться: пра� цюєш цілий рік, щоб потім кілька тижнів провести “по� особливому”. І так важливо, щоб на душі після відпочинку ставало легко і всі пережи� вання й негаразди йшли геть. Оскільки важливі в описі вра� жень далеко не факти, а емо� ції, розповім, яким був відпо� чинок по�драгомановськи особисто для мене. Я потрапила в “Сулу” цього року вперше, за рекомендаціями та запро� шенням бувалих драгомановців. І не розчарувалась. 14 днів з дружньою компанією біля чистої річки Сули, з півкілометровими запливами та купан� нями, вечорами бесідами біля вогнища на Лисій горі, підготовкою і друком студентського журналу, “японською вечіркою”, змаганнями “ботанів”, їздою на конях, новими знайомствами, іграми “Твістер” і “Мафія”, волейбо� лом, триразовим харчуванням, екскурсіями, прогулянками на катамаранах – стали для мене неповторною сторінкою мого літа. У комплекс “Сули” входять одно� та багатокімнатні будиночки, їдаль� ня, медпункт, кіноклуб, спортивний майданчик, тенісний корт, альтанки. Традиційна програма відпочинку – екскурсії Лубенщиною (Свято�Преоб� раженський (Мгарський) монастир, Інститут лікарських рослин, Гоголів� ські місця тощо). Лубни – місце, яке дарує можливість залишити позаду усе, що не дає спокою в Києві, де переповнюєшся новими силами й завзяттям. Поруч з базою знаходиться багатовіковий ліс, річка та курган, що має назву “Лиса гора” й охороняється державою як пам’ятка культури. Це потужна енер� гетична точка, і варто лише з нею спілкуватися, як відчуєш гармонію з природою. Кожному важливо усвідомити, що є люди, які тебе цінують і чекають; місце, куди тебе невимовно тягне, і ця сила тяжіння часто і є тією частиною тебе, яка прагне відпустки, кількох тижнів свободи від суєти, часу блажен� ства, шалених ідей та неймовірних чуттєвих вражень. “Сула” – місце, куди хочеться повернутись. Ірина МОРОЗ Фото автора 7 �Л Е К Ц І Я На Говерлі зібрані землі Твої, Україно! Напис на стелі, що знаходиться на Говерлі Ідея сходження на Говерлу виникла давно, а ідея проведення лекції на найвищій точці України – минулоріч. Тому 11#16 серпня 2011 р., в період канікул та відпусток, було вирішено “вирватись” із міської повсякденності, випробувати й пізнати себе, а також відпочити на природі. Ідея знай# шла підтримку у викладачів, аспірантів, студен# тів та випускників Драгомановського університе# ту, а саме Інституту філософської освіти і науки й Інституту української філології. Пропоную читачам прочитати дорожні нотат# ки, які писались упродовж походу. День 1 Вранці приїхали до Івано�Франківська. Поснідавши у затишній вареничній, вирушили електричкою до м. Ворохта. Приміські потяги нас здивували. На відміну від звичних київ� ських електричок, вони мають лише чотири вагони, які зсереди� ни дерев’яні і за розміром менші. Загалом електричка нагадала нам київську дитячу залізницю, тому й сприйняли її як атрак� ціон. Від Ворохти автомобілем доїхали до с. Дземброня. Місця� ми дорога була настільки вузькою, що фраза Сашка Зрума “уявіть, що ми їдемо краєм п’ятиповерхового будинку” змусила нас дещо запанікувати. Від Дземброні і почалась наша “екологічно�інформаційна стежинка” (так було написано на дощечці). Через 10 хвилин жарти припинились, усі вже йшли мовчки. Стало зрозуміло, що легко не буде: рюкзаки важкі, сонце безжальне, а загальна дов� жина маршруту в 43 км (!!!) приголомшувала нашу уяву…. Сьогодні йшли не багато, вже за кілька годин розклали табір, розпалили багаття і повечеряли. Хлопці знайшли в лісі білі гриби, а Оксана Соколова – різні кущі, з гілочок яких зва� рили смачний фруктовий чай. Неподалік жили пастухи, тому за 6 грн за літр (ціни як у столиці!) купили свіже молоко. Настрій бойовий. Усі засинають задоволеними. Н А Г О В Е Р Л І запізненням на три години. Сьогодні маємо підкорити Говерлу! В Інтернеті прогноз погоди був таким: “Протягом усього дня погода залишатиметься хмарною. Майже весь час буде йти дощ, уночі на короткий час опади припиняться”. Такий прогноз був на всі дні походу, та насправді погода була сприятливою – сонце частіше ховалось за хмарами, не було ані дощу, ані спеки… Дорога виявилась простішою, ніж учора, але все одно довгою. Рюкзаки не ставали легшими, а під час нового підко� рення чергової вершини одній дівчині стало погано, і Сашко Зрум ніс два рюкзаки. Є ще справжні козаки в Україні!.. Поступово, та наполегливо ми наближались до Говерли (2061 м). І хоч ми її бачили здалеку ще о першій годині дня, та під� нялись лише о сьомій вечора. Емоцій було багато! Говерла – найвища точка України. Один з символів нашої держави. Кожен українець має хоч раз у житті відвідати це місце. Цікаво, що на горі знаходиться скульптурна композиція, що символізує українську державність, та мармурова стела, в якій закладені капсули із землею з усіх регіонів України. Говерла… Не віримо своїм очам, але на горі є невелика ятка, де про� даються сувеніри – магнітики на холодильник, медалі з напи� сом “Говерла 2011”. Ціни від 25 до 40 грн. Також продають гарячий чай за 5 грн. Не втримуємось і витрачаємо частину стипендій і зарплат на найвищій точці України. Всі одразу почали писати смс та телефонувати родичам і друзям: “Алло, я дзвоню з найвищої точки України! Все гаразд. Скучаю за тобою!!!”. Почалась фотосесія, записали відеозвернення до драго� мановської громади (дивіться у соціальних мережах), і незва� жаючи на те, що сонце заходило за обрій, ми здійснили те, чим керувались на початку – лекція на Говерлі. На жаль, через брак часу лекція “Містичне богослів’я” (від викладача кафе� дри філософської антропології Антона Дробовича) та “Нестандартність мислення в освіті” (від автора цих рядків) були скороченими… Табір ми поставили біля підніжжя гори. Говерла, мабуть, додає наснаги, бо ми ще довго спілкуємось біля багаття. День 2 Як же холодно виходити о сьомій годині ранку з намету! Але краєвид карпатських гір та туману, що розтікається ними, змушує забути про температуру! Незважаючи на ранній підйом, з табору вийшли на дві години пізніше запланованого. Мабуть, винен сніданок – рис з тушонкою та білими грибами… Павло Селіванов, наш провідник і водночас голова Сту� дентської ради ІФОН, попереджав, що другий день буде най� складнішим. Сьогодні ми підіймались і йшли гребенем Чорно� гірського хребта, 12 км “вгору�вниз�вгору” стали справжнім випробуванням. За день ми підкорили гору Дземброня (1877 м над рівнем моря), г. Менчул (1998 м). На жаль, через брак часу не встигли піднятись на г. Піп Іван (2028 м), де знаходяться роз� валини обсерваторії першої половини минулого століття… Дорогою зустрічаються й інші туристи. У горах прийнято вітатись, та на “Добрий день” у відповідь частіше чуємо привіт� нє “Сzesc” (польське “привіт”). А де ж українці?... Коли почало сутеніти, ми ще йшли. До стоянки, за словами бувалих туристів, які зустрілись дорогою, було “понти” (для нас це вийшло кілька годин дороги). Лише о дев’ятій годині ми підійшли до озера Бребенескул – найбільшого високогірного озера України (1801 м), де і розклали табір. Швидко поверечерявши, всі розійшлись по наметах. Зав� тра продовжуємо похід. День 4 День розпочався з хрестоматійної фрази “Знову гори…”. Але сьогодні це була гора – символ країни!... Сьогодні був поставлений новий рекорд пізнього виходу з табору – лише о 13:30 ми вирушили в дорогу. Через це ми не встигли піднятись на г. Петрос. Виявляється, що Говерла є заповідником і потрібно заплатити гроші за вхід/вихід. Ціна 40 грн, та ми домовляє� мось по 10 грн з людини. Сподіваємось, що гроші підуть на прибирання і захист території… Сьогодні дорогою зустрічається більше людей. Темп був жвавий, тому до стоянки дійшли вчасно. Поруч знаходилось поселення з вівчарами, тому забезпечення молоком знову є. Також вдалося поговорити з ними, вони жалілись на те, що туристи залишають після себе багато сміття (це правда, доро� гою ми бачили великі купи сміття, що ніяк не додавало гордо� сті за наших попередників). Цікаво, що на зиму пастухи зали� шають хату відчиненою і всередині залишають дрова, але минулого року хтось спалив половину хати і втік…. Дорога сьогодні була легкою, та втома дається взнаки. Треба лягти якомога раніше. День 5 День 3 Відкривши застібку намету і озирнувшись, я промовив: “Знову гори…”, на що всі із розумінням посміхнулися. Стоянка була біля озера, тому найвідчайдушні (темпера� тура води десь +12°С) покупалися. Зі станції ми вийшли із Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Фінішна пряма до “цивілізації”. Через урочище Козме� щик йдемо до селища Лазещина. Там є залізнична станція і кіоски, де можна купити якусь їжу. Придбали солодку воду, але вона нам не до вподоби – звикли до джерельної води… Попри виснаженість через п’ятиденний похід, провели екологічну акцію в с. Лазещина. Прибрали залізничну стан� цію та територію довкола. Керувались тим, що через цю стан� цію проїжджає більшість іноземців, тому нам стало соромно за те, які враження можуть залишитись у туристів під час очі� Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua кування потяга на брудному вокзалі. Ініціатором виступив Антон Дробович, більшість активно підтримала пропозицію. Взагалі станція здивувала не так кількістю сміття, як від� сутністю працівників і пристойних оголошень. Віконце біле� терки було замкненим, лише приклеєне оголошення, написа� не від руки, що квитки можна придбати у провідників. Ще нижче на стінці хтось з попередників залишив повідомлення, що у провідника квитки не можна купити. Нас це не дуже порадувало, тому було вирішено доїхати найближчою елек� тричкою до Яремчи. Там знаходиться більш цивілізований вокзал, є світло і працівники “Укрзалізниці”. Забираємо з собою і групу поляків, які також сьогодні спустились з Говер� ли. Приїжджаємо в Яремчу о десятій вечора, але потяг до Іва� но�Франківська лише о третій годині ночі. Попереду безсон� на ніч. День 6 За сьогоднішню ніч ми втомились більше, ніж під час схо� дження на гору. З цим погодилась вся наша група. Довелось довго чекати на потяг до Івано�Франківська. За цей час ми познайомились з польськими студентами. Цікаво було поспілкуватись з колегами з Євросоюзу. Дізнались багато нового про їхню освітню систему. Незважаючи на пізній (чи може вже ранній) час, загальний вагон потяга (інших квитків не було) був вщент заповнений людьми. Дві години, і вже на світанку ми у “Франику” (так молодь називає місто). Ще дві години на вокзалі: дехто намага� ється хоч трохи поспати, дехто просто дивиться, як оживає вулиця за вікном… О восьмій годині ранку снідаємо у вареничній, тій самій, що і перед початком походу. Нас впізнають і дозволяють зали� шити рюкзаки, поки ми гуляємо містом. “Франик” нам показує Іринка Бочар – знайома Антона Дробовича. Часу було небага� то, і весь центр не встигаємо подивитись, та вражені великою кількістю книгарень і кованих скульптур на вулицях, сідаємо на потяг до Львова… Три години, що ми провели в дорозі, були використані для сну (їдемо в плацкарті, можемо дозволити собі лягти і відпочи� ти) або для детального ознайомлення з книжками, що придба� ли. Ольга Гончар, студентка, що закінчила перший курс культу� рології, купила книжок приблизно на 400 грн. Львів зустрічає нас короткочасним і приємним дощем. Далі йдемо гуляти містом. Морозиво, молочні коктейлі, гамбургери, сандвічі – “відводимо душу” після походу. Далі – виключно львівське меню: кава, яблуко по�віденьськи, медівка, канапки. Цим містом можна довго прогулюватись, та квитки на потяг змушують йти до вокзалу (трамваї у місті не ходять через реконструкцію вулиць, маршруток не видно, і загалом за ці дні ми звикли до піших прогулянок)… Потяг. Ліжко. Сон. День 7 Київ. Робимо світлину на пам’ять. Всі хлопці неголені, осанка стала більш правильною. Дівчата в очікуванні гарячої води вдома та зустрічей з подружками. Виснажені. Щасливі. Післямова Гори навчають, адже людина під час кількаденного походу має можливість зрозуміти себе, коли долає нові вершини, несе важкий рюкзак, допомагає іншим дійти до мети. Саме в такі миті можна побачити справжню сутність людини, а головне – міжособистісні стосунки. І хоча маршрут походу виявився складнішим, ніж всі очікували, та згуртованість групи перемо� гла, кожен набув ще більшої віри у власні сили та друзів. Знаменним для нас стало і те, що ми підкорили Говерлу напередодні 20�річчя Незалежності Батьківщини. Знаходя� чись на вершині цієї гори, відчуваєш, як зникають всі політичні та економічні негаразди, хочеться думати лише про єдність і красу нашої країни. Як добре, що ми вже 20 років можемо буду� вати молоду та величну державу! Сергій РУСАКОВ Фото Ірини Мороз, Оксани Соколової Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЖОВТЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1618) (жовтень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1618) (жовтень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/178 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/0c174b3feb589d1c6392693d03ce3bab.pdf cd789e7b40bf9546274f3ad240bdfafa Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 7 (1617) ВЕРЕСЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Дорогі студенти, викладачі та співробітники університету! ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ – знаковий день для всіх освітян – для тих, хто вчиться і викладає, студентів і викладачів, які ведуть молодь до Країни Знань. Сьогодні я з радістю вітаю першокурсників з початком нового навчального року. Бажаю натхнення та терпіння, адже здіймання до Знань є процесом копі+ тким і тернистим. Проте знання, отримані в нашому університеті, стануть по+ трібними вам у професійному та особистому житті. Хочу висловити вдячність всім викладачам та співробітникам університету за роботу і радий зустрічати вас після літніх відпусток із запалом в очах і готових до нових наукових та творчих звершень. А це вкрай потрібно для нашого подальшого поступу та отримання університетом статусу дослідницького. 2011 рік є знаковим для всієї країни, адже Україна святкує 20+річчя своєї Неза+лежності. Наш університет готує учителя+патріота, ми одні з перших поча+ ли викладати історію України з національних позицій і нових методологічних під+ ходів. Радий, що привносимо свій вклад у становлення та розвиток незалежної України. Також цей рік є знаковим для нашого університету, адже ми святкуємо 170 років від дня народження справжнього патріота, духовного вчителя україн+ ців, вченого – Михайла Драгоманова! З новим навчальним роком! Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО, член�кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Поповнення драгомановської родини Нагорода АНДРІЙ ДЕМИДЕНКО – ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРОФЕСОР УНІВЕРСИТЕТУ НА УРОЧИСТОМУ ЗАСІДАННІ Вченої ради університету було вручено аксесуари Заслуженого професора НПУ імені Михайла Драгоманова тому, хто, за словами ректора Віктора Андрущенка, “своєю творчістю відлунює душу народу” – поету Андрієві Демиденку. Андрій Демиденко – український поет+ пісняр, народний артист України, заслуже+ ний діяч мистецтв України, академік, про+ фесор, лауреат міжнародних премій. Автор понад 180 наукових праць, присвячених національному фольклору та проблемам ОСОБЛИВУ НАГОРОДУ від Драго� мановського університету на урочистому засіданні Вченої ради вишу отримав митець, людина, яка виховує кожним сло� вом, – Анатолій Авдієвський. Ректор уні� верситету Віктор Андрущенко назвав його “високої тональності камертоном, за яким можна звіряти і власні доробки, і власні прорахунки”. З приємним подивуванням та теплими словами висловив Анатолій Тимофійович подяку педагогічному уні� верситету: “Це велика насолода – працюва� ти з любов’ю на користь свого народу”. СТУ ДЕНТИ СПІВАЛИ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТІВ українознавства. Автор багатьох науково+ популярних статей, історичних розвідок, радіо+ і телелітературних досліджень. Андрій Петрович – творець фундаменталь+ ної документальної книги про Михайла Грушевського “Великий українець”. До то+ го ж він підготував і видав усю спадщину Михайла Грушевського, редактор і упо+ рядник “Історії України в народних думах і піснях”. Вже у восьмому класі Андрій Деми+ денко почав друкуватися у “Київській пра+ вді”. На літературний шлях юного поета благословив Андрій Малишко, коли той приніс у журнал “Дніпро” добірку своїх віршів. Малишко прочитав рукопис і сказав: “Я бачу вашу літературну стежку – вона аж дзвенить!”. Андрій Демиденко – автор текстів близько 750 пісень, серед яких “Вічний Київ”, “Батьківський поріг”, “Гуцулка+гуцулян+ ка”, “Україночка”, “Хрустальные цепи”, “Не мовчи”, “Васильки”… Пісні Андрія Демиден+ ка виконували Юрій Гуляєв, Микола Кондратюк, Йосип Кобзон, Юрій Богатиков, Алла Пугачова, Софія Ротару, Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Таїсія Повалій. Нам пощастило, адже видатний поет+пісняр працює в Драгомановському універ+ ситеті вже багато років і до того ж веде літературну студію, творчій доробок якої нещо+ давно було опубліковано в збірці “Протуберанці слова”. 20 ЧЕРВНЯ 2011 р. в Україну з офіційним візитом завітав Прези� дент Китайської народної респу� бліки. Привітати делегацію з Китаю, виступивши перед керівни� ками двох держав – Віктором Яну� ковичем та Ху Цзінтао, запропону� вали хору іноземних студентів Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова. Цей хоровий колектив, створе� ний у 2005 році в Інституті мистецтв НПУ, унікальний у своє� му роді. Адже у складі хору китайські студенти – майбутні фахівці з музичної педагогіки. Репертуар колективу насичений музичними композиціями різних епох і стилів від старовини до сучасності. Позитивний імідж Драгомановського університету, що відгукується популярністю дале� ко за межами України, зібрав у стінах вишу кращих студентів з різних країн світу, тому не випадковим є функціонування такого творчого колективу в університеті. Іноземні студенти� китайці співають українські та китайські народні пісні в оригіналі й авторських обробках, екс� периментують з композиціями та відточують власну виконавську манеру. Завдяки невтомній праці художнього керівника хору – кандидата педагогічних наук, доцента Інни Коваленко та концертмейстера Олени Іванової склад колективу щороку лише поповнюється. Студенти із зацікавленістю відвідують репетиції, а виступ перед очільниками двох держав мав для них осо� бливе значення. Після концертної програми, що включала китайські та українські народні пісні, твори сучасних китайських композиторів, керівник КНР поспілкувався з учасниками колективу, поцікавився їхнім студентським, молодіжним життям в Україні. Пан Цзінтао висловив споді� вання на майбутні дружні стосунки між двома країнами і на те, що музика як велика об’єднав� ча сила зіграє у цьому не останню роль. Ювілей Гордість універитету Першокурснику Душа формується мистецтвом Михайло Драгоманов Студенство варто берегти! стор. 2 стор. 4, 5 стор. 7 �УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РЕЙТИНГ “ДУША ФОРМУЄТЬСЯ МИСТЕЦТВОМ” 2011 РІК Президентом України Віктором Януковичем проголошено роком знань, інте+ лекту і науки. Приємно зауважити, що наш уні+ верситет гідно розпочав його здійснення. Мате+ ріали щодо надання НПУ імені М. П. Драгоманова статусу дослідницького вже розглядаються у Міністерстві, а науковці вишу продовжують невпинно працювати задля утвер+ дження підстав для цього статусу. 29 червня 2011 р. на урочистому засіданні Вченої ради університету було названо і нагоро+ джено найкращих з колективу університету, що за університетським рейтингом 2010/2011 нав+ чального ріку стали переможцями у різних номі+ націях. У номінації “Кращий викладач” дипломом І ступеня за видатні особисті наукові і навчаль� но�методичні досягнення, внесок у становлення університету як дослідницького закладу нагоро+ джено проректора з наукової роботи, завіду+ вача кафедри філософії, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка Української академії політичних наук, доктора філософських наук, професора Григорія Волинку. ЦІ СЛОВА ректора НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка стали вдалим висловлюванням до зустрічі ректорату з митцями'драгомановцями. Серед запрошених були Герой України, генеральний директор та головний диригент Націо� нального заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки Анатолій Авдієвський, народний артист України, заслужений діяч мистецтв Зеновій Корінець, Герой Укра� їни, народний артист Анатолій Паламаренко, народні артисти України Тамара Стратієнко, Андрій Демиденко, Олександр Гурець, заслужена артистка України Ольга Чубарєва, заступники прорек� тора�директора Інституту мистецтв НПУ Анатолій Болгарський та Тетяна Завадська, директор Центру культури та мистецтв Ірина Савченко, заступник директора Центру культури та мистецтв, художній керівник Народного вокального ансамблю “Купава” Євгенія Чугунова. Віктор Андрущенко вручив митцям високі нагороди вишу, але найвищим здобутком для шанованих гостей стали увага та натхнення. І студенти, і професорсько�викладацький склад, і адміністрація докладають максимум зусиль для розвитку і престижу університету. Той рівень, який зараз має Драгомановський університет, та ті традиції, що сформувалися за його багаторічну історію, – все завдяки ціле� спрямованій роботі злагодженого професійного колективу, який уже давно переймається не� лише матеріальними речами. “Наші студенти, – зауважив ректор, – не навчаючись у консерва� торіях, виборюють призові місця на міжнародних мистецьких конкурсах, натхненні високими здобутками своїх викладачів – заслужених і народних артистів України. Адже жоден інший педагогічний виш не може похвалитися такою плеядою творців. А світ лише через мистецтво здатний пропагувати віру, надію і любов”. За теплі слова від усього професорсько�викладацького складу Інституту мистецтв подя� кував його директор Анатолій Авдієвський, запевнивши присутніх, що щире слово завжди окрилює, наповнює душу просвітленням, і лише з такою душею можна виховувати Людину. Людмила КУХ, прес'служба університету Інтерв’ю АЛЬОНА БОРЯК: “Займаюся музикою все життя” У номінації “Краща кафедра” дипломом І ступеня за практичну реалізацію теоретичних засад управління та євроінтеграції в універси� теті нагороджено кафедру управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління; завідувач кафедри – перший проректор університету, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії політичних наук, доктор філософських наук, професор Володимир Бех. “Перемога нашої кафедри серед 110 кафедр університету є важливим визнанням і новим етапом у діяль� ності, – розповів у інтерв’ю газеті Воло+ димир Бех, – нещо+ давно ми випустили гарну книжку про кафедру, де підвели підсумки за сім років роботи. Вони дуже вагомі, наприклад, нашими колегами було захищено 26 кандидат� ських і докторських дисертацій, які пройшли через кафедру і нашими співробітниками захи� щені. Написано 26 теоретичних монографій за головними напрямами розбудови управління освітою. Наші два часописи – “Нова парадигма” і “Гілея” – зареєстровані у світових мережах. Ми остаточно оформили чотири науково�методичні комплекси за спеціальностями, які ведемо. Наукові статті ми не рахуємо, бо 4�5 статей за рік є нормою для науковця. Тому робота на кафедрі ведеться плідно, і оскільки Драгомановський університет поступово набу� ває статусу дослідницького, а це вже зовсім інше, нове життя, то ми до нього наполегливо готуємось. Цьогорічна перемога кафедри ще раз демонструє – ми рухаємось у вірному напрямку”. У номінації “Кращий Інститут” за значні наукові досягнення, поглиблення міжнародного співробітництва та ефективну економічну діяль� ність дипломом І ступеня та перехідним кубком нагороджено Інститут соціології, психології та управління – директор Інституту, член+ко+ респондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, про+ фесор Володимир Євтух. 2 НЕЩОДАВНО Альона Боряк привезла з італійського конкурсу молодих виконавців ІІІ премію. Альона – сту� дентка IV курсу Інститу� ту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова (кафе� дра фортепіанного виконавства та художньої культури, клас профе� сора Тетяни Завадської). Це не перша перемога піаністки. Вона була відзначена на IX Між� народному фестивалі слов’янської фортепіанної музики (Мелітополь, 2008 р. – диплом лауреата), І фестивалі диригентського мистецтва “Музична Таврія” (Херсон, 2009 р. – грамота кращого концертмейсте� ра конкурсу), IV Міжнародному конкурсі “Санкт�Петербург у дзерка� лі світової музичної культури” (Санк�Петербург, 2010 р. – І премія), Всеукраїнському фестивалі�конкурсі (Харків, 2010 р. – I премія). Студентка поділилася враженнями від змагань та Італії загалом. – Альоно, розкажіть, будь ласка, детальніше, як Ви потрапили на конкурс. Що саме це були за змагання? – Це XІV Міжнародний конкурс молодих виконавців “Pietro Argento” у місті Gioia dell colle в Італії. Завдяки великій мережі Інтер� нет ми подали заявку та потрапили до числа конкурсантів, серед яких були юнаки і дівчата з різних країн світу. Важко навіть назвати їх кіль� кість. Півроку підготовки конкурсної програми – і ось вона – Італія. У змаганнях був зазначений ліміт – до 25 хвилин. Я виконувала три твори. Така програма складається за стандартом: класична соната, п’єса, етюд і обов’язково твір українського композитора. – Відомо, що у таких конкурсах зазвичай беруть участь сту� денти консерваторій. Чи важко було змагатися з такими конкур� сантами? Рецензія – Так, тут були представлені зарубіжні консерваторії, і звичайно, це зовсім інший рівень підготовки – більш професійний та високий. Наш Драгомановський університет у першу чергу готує вчителя, тому й спрямованість навчальних дисциплін у нас педагогічна. Але натхнен� на праця наших викладачів, наставників плекає молоді таланти, робить студентів талановитими, високодуховними особистостями, інтелектуалами, допомагає їм удосконалювати виконавську майстерність. Звичайно, мріялось про перемогу, і мені дуже приємно, що мої здібності оцінили в Італії. – Які враження привезли з Італії? Напевно ж з’явилося багато нових друзів? – Враження найкращі. Особливо щодо організації самих змагань. Я вже побувала на багатьох подібних конкурсах і в Україні, і в Росії, але Італія – це щось особливе. Навіть у самому театрі, де проходив кон� курс, панувала атмосфера високої духовності та естетики. Захоплюва� ли товариські стосунки між учасниками. Кожен з нас знайшов там дуже багато друзів. Досі обмінюємося досвідом, розповідаємо один одному про різні змагання, в яких брали участь. Вдалося навіть познай� омитись з головою журі конкурсу з італійської Академії музики (м. Імала), – сподіваюсь якось потрапити до нього на майстер�клас. – Ви обрали місцем свого навчання саме педагогічний універси� тет – плануєте пов’язати своє життя з вчителюванням? Чи, можливо, в майбутньому ступите на стежку професійного музиканта? – Я займаюсь музикою все життя і хочу з нею бути й надалі. Щоб працювати вчителем, не потрібно відмовлятися від музики. Навпаки, мистецтво – невіддільна частина вчительської професії. Воно надихає, гармонійно розвиває людину. Впевнена, що музика мені лише допома� гатиме в житті. Розмовляла Людмила КУХ, прес'служба університету СЯЙВО МОЛОДОЇ ДУШІ Протуберанці слова. Поезії, проза, гумор / упорядкування В. П. Андрущенка, А. П. Демиден� ка ; [вступ. статті Віктора Андрущен� ка, Андрія Демиденка]. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 330 с. Поет – борець, що кличе вiйсько в битву I першим йде в запеклу битву сам. А. Малишко НЕЩОДАВНО відбулась презентація збірки “Протуберанці слова”, яка представляє найкращі твори однойменної літературної сту� дії Драгомановського вишу. У цьому році виповнюється 65 років діяльності літстудії, і за цей час тут розпочали творчий шлях та пов’я� зали своє життя представнику обдарованої молоді. Серед них ті, які з часом увійшли в історію як незабутні літературні генії – Андрій Малишко, Тодось Осьмачка, Олександр Корнійчук, Юрій Збанаць� кий, Павло Глазовий, Любов Забашта, Федір Маківчук, Микола Наг� нибіда, Микола Олійник, Марія Познанська, Марія Пригара, Василь Чухліб та багато інших поетів і прозаїків. “Протуберанці слова” – збірка, яку автори проекту та упорядники охрестили “одухотвореною”, передовсім це через те, що збірка здебільшого складається з поезії, яка є мистецтвом слова, виповненим енергією “аристократизму духу”, або, як пише Ліна Костенко, “Поезія – це завжди неповторність, / Якийсь безсмертний дотик до душі”. Саме поезiя здатна знаходити вiдгук у душах iнших, хвилювати або стискати кулаки. Звiсно, кожен сприймає її по�своєму, бо ми й самi всi рiзнi. Але всіх об’єднує молодість, почуття. За твердженням суча� сного поета Юрія Андруховича, “поезія – це виключно дуже молодий стан душі, це перший дотик, перше кохання”. Тому діяльність літстудії в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова є вкрай важливою і стратегічною. “Талановитих поетів у нас багато, головне – вчасно помітити”, – говорить Андрій Демиденко, керівник студії. Драгомановський університет готує Вчителя – джерело націо� нального і планетарного досвіду, народних традицій, мовної культури, естетичного сприйняття дійсності. А поезiя – це не тiльки вiршi, як дехто помилково вважає, це спосiб свiтосприйняття. “Педагогіка і мистецтво – два крила, на яких тримається наш університет. Предме� том нашої незмінної гордості є молоді митці, літературні таланти нашої Альма Матер”, – пише у вступній статті Віктор Андрущенко. Книга має два символічні розділи – “Лебедині сурми” та “У вінку історії”. До першого увійшли молоді сили літстудії з їх веснянковим драйвом. Доробок другого наснажують сповідальні твори незабутніх письменників, колишніх студійців, що стали славою та історією нашо� го Драгомановського університету і всієї України. Також слід зазначити, що видання є гордістю поліграфічного виконання нашого видавництва. Тому книжка буде гарним подарун� ком для кожного драгомановця, для всіх тих, хто цікавиться нашим університетом та мистецтвом слова. Сергій РУСАКОВ ВЕРЕСЕНЬ 2011 �ВСТУПНА КАМПАНІЯ 2011 КОЖНОГО ЛІТО двері університету відкриваються для великої кількості абітурієнтів, які подають документи та бажають потрапити на навчання до Драгомановського вишу. В той час як студенти+дра+ гомановці відпочивають на набираються сил після сесій та готуються до навчання, вчорашні школярі активно атакують приймальну комісію та роблять найважливі+ ший крок у своєму житті – обира+ ють спеціальність, з якою хочуть пов’язати своє життя. Робота приймальної комісії пройшла на високому рівні завдя+ ки керівництву університету, приймальній комісії та штабу “Абі+ турієнт”, який створений задля якісної та швидкої роботи прий+ мальної комісії в університеті, члени штабу – студенти вишу – ведуть роз’яснювальну роботу серед вступників, спілкуються з їхніми батька+ ми, консультуючи про навчання в універ+ ситеті та історію, розвиток і можливості нашого навчального закладу. Вони супроводжують абітурієнтів до пунктів прийому документів, допомагають уком+ плектувати всі потрібні папери, забезпе+ чують обрахування середніх балів ате+ статів і дипломів. Лише за кілька перших днів прийому документів до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на денну та заоч+ ну форму навчання за освітньо+кваліфікаційним рівнем “бакалавр” подано близько двох тисяч заяв. Вступників, які хочуть продовжити свою освіту за освітньо+кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” – понад чотириста, “магістр” – більше двохсот. Поглянути на роботу приймальної комісії НПУ імені М. П. Драгома+ нова та поспілкуватись зі вступниками у виш навіть завітав перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Євген Суліма. Євген Суліма безпосередньо поспілкувався зі вступниками, їхніми батьками, які схвально відгукнулися на оперативну роботу приймаль+ ної комісії. Разом з ректором Віктором Андрущенком Євген Миколайович відвідав аудиторії, де відбувається реєстрація, пересвідчився у їх належному технічному забезпеченні, поцікавився часовими рамками, протягом яких абітурієнт може подати документи для вступу, ознайомився з роботою системи “Online реє+ страція абітурієнтів – 2011”. Завдяки чіткому виконанню функцій кожного техніч+ ного секретаря, людини, причетної до приймальної комісії, під час вступної кампанії в університеті не вини+ кало черг, не було незадоволених та ображених. Саме завдяки злагодженій роботі приймальної комі+ сії ми розпочинаємо новий навчальний рік з чудовим та яскравим новим першим курсом, адже до драгоманов+ ської родини потрапляють ті, хто має покликання і гото+ вий стати Вчителем. П РА К Т И К А В З А К А Р П А Т Т І чолі з головою Василем Щурем, також директор Національного природного парку “Синевир” Мико� ла Дербак та його заступник Мирон Цюбик. Навчально�оздоровчий центр Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова розташовуватиметься у трьохповерховому примі� щенні лісництва, оснащеному всією потрібною інфраструктурою, на території Національного при� родного парку. За словами директора Інституту при� родничо�географічної освіти та екології Віталія Петровича Покася, силами університету в будинку були проведені ремонтні роботи, щоб якнайкраще облаштувати студентське життя, створити хороші умови для роботи і для відпочинку. З цього року у Межигірському районі Закарпат� ської області функціонуватиме навчально�оздоров� чий центр НПУ імені М. П. Драгоманова для прове� дення практик студентів природничих спеціально� стей. У результаті плідної роботи керівного складу вишу та дирекції Інститутів вдалося відкрити таку структуру, що розширить можливості спудеїв. Центр урочисто відкрили ректор Віктор Андру� щенко, проректор з економіки та організації нав� чально�виховної роботи Олег Падалка, директор Інституту природничо�географічної освіти та еколо� гії Віталій Покась і завідуючий кафедрою зоології Василь Бровдій. Привітно зустріли делегацію пред� ставники адміністрації Межигірського району на Людмила КУХ ЦІКАВО “КАФЕДРА – ДЖЕРЕЛО НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ” ВЕРЕСЕНЬ 2011 Українська Рада Миру в особі голови Леоніда Кравчука засвід� чує щиру повагу та висловлює вдячність ректору Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктору Андрущенку за вагомий внесок у реалізацію науково�культурного проекту “Видання творів Тараса Шевченка та статей про нього грецькою і українською мовами”, приуроченого до 150�ліття з дня смерті Тараса Шевченка, який реа� лізовано під егідою Української Ради Миру. Виступ Віктора Петровича на презентації книги про Тараса Шев� ченка грецькою мовою у Афінах приємно вразив закордонних партне� рів, адже висвітлював історичні, економічні та культурні зв’язки між двома країнами, сподівання на розширення взаємовідносин та зміцнен� ня міжнародної співпраці між Україною і світом. Прес'служба університету Нові видання ЦІ СЛОВА рек� тора Віктора Андрущенка – незаперечна істина, що узагальнює роботу колективу усіх кафедр Націо� нального педагогіч� ного університету імені Михайла Дра� гоманова. Діяль� ність кожної кафедри університету, її здобутки, досягнення, науково�методичні видання сприя� ють поступу вишу, а тому особливо важливі. Нещодавно у видавництві НПУ імені М. П. Драгоманова вийшов друком збірник “Кафедра управління та євроінтеграції”, що пре� зентує історію розвитку однойменної кафедри ВДЯЧНІСТЬ Інституту соціології, психології та управління за різними напрямами діяльності протягом 2003–2010 рр. В інформаційно�бібліографічному покажчику можна знайти опис науково�методич� ного доробку працівників, представлений за рока� ми та персоналіями, біографічні довідки, напрями діяльності, особисті життєві кредо викладачів. Кафедра управління та євроінтеграції Націо� нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, створена у 2003 р., є одні� єю з перших в Україні, що поєднує у навчально� виховній та науково�методичній роботі гумані� стичну і соціальну складові з управлінням. Не випадково ж цьогоріч кафедра отримала диплом першого ступеня у номінації “Краща кафедра” на загальноуніверситетському рейтингу за практич� ну реалізацію теоретичних засад управління та євроінтеграції. ДРАГОМАНІВКА – правопис, що поширювався в Україні наприкінці ХІХ століття. Одним з головних авторів драгоманівки в кінці 70�х років того ж століття був Михайло Драгоманов. Через це правопис і отримав таку назву. Кардинальні зміни в українському правописі підготувала київська група культурних діячів, до якої входив і знаний громадсько�політичний діяч М. Драгоманов. Вони полягали в подальшій фонетизації правопису за принципом “один звук – одна буква”. З огляду на це з алфавіту усунено букви ї, я, є, ю, ъ та щ. Вилучено кириличну й, замість якої введено латинсь� ку літеру j (очевидно, за зразком сербської орфографії), щоб за її допомогою передавати йотацію голосних, тобто писати jасла “ясла” тощо. М’якість при� голосних передавано за допомогою букви ь: синьа “синя”. М. Драгоманов, котрий 1876 р. емігрував до Швейцарії, у своїх виданнях використовував зазначену орфографію, яку згодом названо драгоманівкою. Її частково вико� ристовувано в Галичині у друкованих органах тих суспільних сил, які були прихильниками його політичних ідей. На території України у складі Російської імперії, де український правопис було заборонено, драгоманівка не мала жодного поширення. Та й теоретичне її обґрунтування ніколи не було опубліковане. Драгоманівка ґрунтується на фонемічному принципі, і кожна літера позначає лише один звук. Драгоманівка проста у використанні та легко й швидко запам’ятовується. Гарний приклад драгоманівки можна побачити на сучасній банкноті в 20 гривень, де зображено фрагмент веснянки Івана Франка біля портрету письменника. Франко також використовував драгоманівку для листування. Земле, моjа всеплодьучаjа мати! Сили, шчо в твоjij движель глубині, Краплоу, шчоб в боjу сміліjше стоjати, даj i міні! Роман П. Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли jак jасла повні?” було вперше видано в Женеві саме драгоманівкою. Український сучасний музич� ний гурт Іншиј день (Інший день) також використовує у своїй назві драго� манівку. За матеріалом Вільної Енциклопедії 3 �С В І ТОЧ Н АУ К И ДО 170 РіччЯ ВіД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА Вітальне слово ректора до ювілею М. П. Драгоманова Михайло Драгоманов… Що ж одразу спадає на думку? Учитель істини і речник свободи думки, віри, слова, справжній учений+поліґістор. Ім’я Михайла Драгоманова можна знайти в усіх енциклопедіях та довідниках історії, філософії, філології, фольклористики, політології. Він також залишив тривкі сліди у культурології, журналістиці, економіці й публіцистиці. “Перший українець у Європі”, – так називали М. Драгоманова його сучасники. І це спра+ ведливо. Він відтворював українську культуру, ґрунтував українську освіту і виховання як загальноєвропейські цінності. Він блискуче знав латину, давньогрецьку, декілька європейсь+ ких мов, читав Гомера в оригіналі й спонукав до цього своїх учнів. Нині виповнюється 170 років від дня народження великого українця. До цієї дати універ+ ситет підготував низку заходів як українського, так і міжнародного рівнів, адже закладена М. П. Драгомановим та його видатними послідовниками, зокрема Іваном Франком та Лесею Українкою, ідеологія українського національно+культурного і освітньо+виховного тво+ рення є стрижньовою в сучасній діяльності нашого навчального закладу. Про Михайла Драгоманова видані численні дослідження, однак і на двадцятому році незалежності України все+таки він залишається ще недооціненим і недостатньо знаним як на батьківщині, так і у світі. І це при тому, що Драгоманов, без пере+ більшення, – ключова, знакова фігура українського суспільного, наукового і громадсько+культурного життя 60–90+х рр. ХІХ ст. Він належить до когорти тих світочів українства, чиї ідейні впливи продовжуються й нині. Михайло Дра+ гоманов є символом України, який повертає народ і культуру до власних історичних коренів, батьківських традицій, іден+ тичності й ментальності та одночасно вводить українців у лоно європейської цивілізації. Ректор Віктор Андрущенко, член�кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України МОЛОДІ РОКИ В Е Л И К О ГО У К РА Ї Н Ц Я МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ – нащадок службовця козацької держави Б. Хмельниць+ кого і дворянський син із Полтавщини. Народився він не 30+го (як указано в усіх довідкових виданнях), а 18 ве+ ресня 1841 р., згідно з церковним метри+ чним документом, віднайденим проф. В. Й. Борисенком. Захоплення лекту+ рою з багатої бать+ ківської бібліотеки, перейнятість у Пол+ Петро Якимович тавській гімназії Драгоманов – гуманними й лібе+ батько ральними ідеями, М. П. Драгоманова, зокрема визволен+ дід Лесі Українки ня кріпаків, – чинни+ ки, які позначилися на формуванні особистості вільнодумного юнака. Світогляд Драгоманова почав склада+ тися в Гадячі й Полтаві, де він зазнав впливу атмосфери ширення українофільського гро+ мадівського руху. Гімназистом юнак назавжди захопився “історієлюбством”, полонився викладанням історика О. Строніна й латиніста К. Полевича (їм згодом присвятив статтю “Два вчителі”). Як особистість Драгоманов зростав у Києві, де він навчався й формувався під впливом С. Гогоцького й ін. професорів уні+ верситету Св. Володимира, прилучився до фундаментальних праць О. Конта, Ґ. Спенсе+ ра, П. Ж. Прудона. Сприяла зростанню моло+ дика й та “академічна воля” європейського типу, яку допустив в університеті Св. Володи+ мира попечитель навчального округу М. Пирогов. Народився Михайло Драгома� нов не 30�го (як указано в усіх довідкових виданнях), а 18 верес� ня 1841 р., згідно з церковним метричним документом, віднай� деним проф. В. Й. Борисенком. Студентом Драгоманов став у центрі гуртка, який засновував перші в Росії недільні школи для неграмотних. У двох із них він безоплатно викладав історію по+ук+ раїнськи. Навіть тоді, коли набував освіту, 4 Драгоманов вирізнявся, за словами С. Русової, незвичайною незалежністю думки й непохитною переконаністю, що походили від акцентуйованості його особи+ стості, історичної ерудиції та широти полі+ тичного і наукового синтезу. Етапним у справі становлення М. Драгоманова як політичного і громадського діяча став його виступ над труною Шевченка у Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори. Слова, сказані тоді ще юним про� мовцем: “Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець”, – виявилися про� рочими. Згодом в університеті Св. Володимира він читав лекції як приват+доцент на кафедрі все+ світньої історії. Своєрідною клятвою на вір+ ність Україні й водночас усвідомленням того, наскільки тернистим є шлях служіння народо+ ві, стало для Драгоманова прощання з тілом Шевченка дорогою до Чернечої гори. Глибокі фахові заняття історією та напрацювання перспективних наукових засад узаємозв’язку і процесуальності суспільних явищ призвели до успішного захисту дисертацій із римської історії – першої на право читання лекцій (“Імператор Тиберій”), а там і маґістерської (“Питання про історичне значення Римської імперії і К. К. Тацит”). По смерті батька багатообіцяючому вче+ ному доводилося опі+ куватися братом і сестрою (в майбутньо+ му вченою і письмен+ ницею Оленою Пчіл+ кою). До того ж Михай+ ло Петрович рано став чоловіком, батьком родини, і треба було її матеріально утриму+ вати. Журналістом Драгоманов у статтях “Санкт+Петербургских Людмила Ведомостей” намагав+ Михайлівна ся прояснити політич+ Кучинська' ний стан України; роз+ Драгоманова глядав слов’янські (1842–1918) – справи з демократич+ дружина но+федерального М. П. Драгоманова погляду. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Поселившися у 1876 р. у Женеві, Драгоманов заснував вільну українську друкарню і заходився навколо видання збірника “Громада”: у співпраці з М. Павликом і С. Подолинським вийшло п’ять його томів. Важко переоцінити значення цієї фундаментальної праці для суспільного будівництва, – недарма історик І. Лисяк+Рудницький визнав “Переднє слово до “Громади” Драгома+ нова “першою українською політичною програмою”, переломом у розвитку новітньої української політичної думки. Драгоманов був також публікатором української літератури, забороненої Емським указом у Росії, – творів Т. Шев+ ченка, П. Куліша, роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного й Івана Білика, фольклористичних студій та популярних брошур українською мовою. За підрахунком акад. М. Тимо+ шика, впродовж свого існування укра+ їнська друкарня в Женеві випустила 112 книжок, із яких близько сорока – українською мовою. Вони стали цінним подарунком, ідейним капіталом тих, хто заходився будувати українську державу. У 1863 році М. Драгоманов стає членом Громади. Ці об’єд� нання виникали як форма про� будження свідомості націо� нальної інтелігенції до пізнання української літератури, історії, культури, народного побуту, права. У західних виданнях учений публіку+ вав статті про Україну, знайомлячи світ із забутою країною в центрі Європи. Доказово розглядав понад двохсотлітнє існування України під Московським цар+ ством як “пропащий час”, поскільки “царська самоволя заїла вольності укра+ їнські”. Голосом протесту проти нищен+ ня національної культури самодержав+ ством прозвучала доповідь Драгомано+ ва на Літературному конгресі в Парижі 1878 р. “Література українська, про+ скрибована [заборонена – редакція “ПК”] російським урядом”, видана по+ французьки, а потім у розширеному вигляді й по+італійськи. Словом, у Швей+ царії Драгоманов створив осередок політичної еміграції, який, за словами Франка, перетворився коли не на центр українського руху, то української думки впродовж цілих двадцятьох літ. Небезпечний для авторитарних режимів прибічник західноєвропейсько+ го соціал+демократизму чим далі, тим більше ставав в опозицію й до російсь+ ких революціонерів – через їх великоро+ сійський централізм, антикультурні тен+ денції. Взагалі Драгоманов був могутнім полемістом, критиком обскурантизму. Йому доводилося дискутувати, в тому числі в пресі, з багатьма людьми і пар+ тіями, терпіти й відбивати удари з різних боків, – і це тоді, коли ніщо для нього не було настільки осоружним, як полеміка. Вдавався до неї у пресі лише тоді, коли згоди досягти не вдавалося, і вів її тільки до вияснення думок двох сторін. Та опо+ ненти здебільшого перекручували його міркування, закінчуючи брехливими нападками. Важливою сторінкою життєдіяльно+ сті вченого є співпраця Драгоманова з емігрантською газетою “Вольное слово”, де у ряді статей він висловився на користь реформування Росії, за швейцарський кантональний спосіб розв’язання національної справи, моральність способів протистояння самодержавству на противагу панівній “динамітно+анархічній епідемії”. Запро+ шений до редагування газети, Драгома+ нов зробив її органом агітації на користь ідей політичної волі із земським са+ моуправлінням. А його теза федератив+ ного устрою Росії виявилася настільки революційною в той час, що зумовила несприйняття його думок російськими марксистами. Тож він не побоявся, як бачимо, втілити слова Е. Ренана: “Для того щоб мати слушність у майбутньо+ му – треба, в певні хвилини, вміти зва+ житися стати немодним”. Ім’я Михайла Драгоманова асоціювалося у свідомості прогресивної громадськості з боротьбою слов’янських наро� дів за свободу, автономію, братерство. ВЕРЕСЕНЬ 2011 �М И Х А Й Л О Д РА Г О М А Н О В І Л Е С Я У К РА Ї Н К А НАДЗВИЧАЙНО цікавою є ідейно+творча співдія вченого і молодо+ го драгомановського покоління українського письменництва, зосібна його сестриниці Лариси Косач (Лесі Українки). В її становленні, як ідейному, так і літературному, вельми значною була роль листів дядька та безпосереднього спілкування з ним у Болгарії. Їх епістолярій засвід+ чив важливу роль Драгоманова у здійсненні планів молодої літератур+ ної громади у Києві щодо поширення європеїзму через переклади “плеядівцями” кращих творів західних авторів – Свіфта, Гайне, Гюго й багатьох ін. М. Драгоманов дораджував Лесі, що саме їй варто пере+ класти, і за це вона була вдячна (лист від 5 січня 1890 р.), інформував її про наукові видання, болгар+ ську літературу, надсилав різно+ М. Драгоманова слід манітну лектуру. Дослухаючися осмислити як промотора, до його порад, вона “спасалася” генеруючу силу українського від українсько+російського письменства ХІХ–ХХ ст. “невежества”, вивчала італійсь+ Леся Українка з ку мову. Аріадною Драгомановою, Леся Українка перейняла ідеї М. Драгоманова щодо модернізації дочкою М. П. Драгоманова рідної літератури задля подолання у ній поширеного дилетантизму. В дусі вчителя молода літераторка висловилася про те, що українським поетам слід на якийсь час заборонити писати національно+патріотичні вірші – принаймні доти, доки вони не навчаться законам версифікації. Драгоманов навчив Лесю Укра+ їнку, не зашорюючися на національній кривді, поціновувати минуле й сучасне України з ширшого, євро+ пейського погляду; шукати живі справи й правду, спільну для багатьох національностей; не фетишизу+ вати “національні святощі”, забуваючи про соціальні чинники; йти до великої мети визволення людини й нації, вливаючися у велику еволюцію європейської людності; служити прогресу суспільства, культу+ ри, мистецтва. Вона сприйняла і критицизм учителя щодо літератур+ Значною мірою Драгоманову них скарг на долю і плачів за минулим. У погляді на істо+ завдячує своєю появою “біблій� ричне життя України під московськими царями вона вра+ хувала концепти статті “Пропащий час” Драгоманова, що ний блок” творів Лесі Українки. засвідчує недрукований в СРСР лист Лесі Українки до М. Кривинюка – план+проспект задуманої нею брошури про “воссоединение”. Дядькова ідея “спілкових змагань” самобутньо відлунила у її поемах “Давня казка” та “Роберт Брюс, король шотландський”. Спільні високі морально+етичні засади також єднають статті Драгоманова і художні твори його близької родички. Консенсусними були їх літературно+критич+ ні оцінки “ідеологічного” твору “Над Чорним морем” І. Нечуя+Левицького та його протагоніста. Тож М. Драгоманова слід осмислити як промотора, генеруючу силу українського письменства ХІХ–ХХ ст. Про це говорять насамперед контактні зв’язки (прислані з Софії болгарські релігійні леген+ ди “Забележки” дали імпульс оновленню жанру в поезії Лесі Українки, а у зв’язку з її творами – всього нашого письменства кінця ХІХ – початку ХХ ст.) та типологічні “зустрічі”. Наприклад, у поемі про Робер+ та Брюса, на якого увагу Лесі Українки звернув саме Драгоманов, вона “олітературила” його міркуван+ ня з “Чудацьких думок...” про склад української нації, алюзійно приклавши їх до шотландської давнини. А ще у промові вибранців народу до короно+ ваного Роберта втілила “драгомановський” Критичні закиди софійського професора мирний вектор державної політики. Також щодо власних творів Леся Українка сприй� Леся Українка майстерно реалізувала кон+ мала як цілющий антидот від загрожуючої цепт дядька “прямування до національної манії письменницької величі. вільності” всіх пригноблених бездержавних народів. Звісно, далеко не все у спадщині цієї суверенної творчої особистості, що пішла далі й прожила все ж трохи довше, походить від Драгоманова, проте формуюче і ферментуюче значення його непроми+ нальних думок – безперечне. ДРАГОМАНОВ У ХХ ТА ХХІ СТОЛІТТІ НА ЖАЛЬ, ХХ ст. стало неприхильним до постаті Михайла Драгоманова. В СРСР над ним тяжiло ленiнське тавро “нацiоналiстичного мiщанина”, зумовлене неприйняттям Драгоманова великодержавного централiзму й полiтики русифiкаторства. В незалежній Україні дехто прагне проголосити мислителя чистої води “космопо+ лiтом”, не враховуючи той факт, що у нього цей термiн багатозначний. Вiн означає i “європеїзм”, i “компарати+ вiзм”, i “не+нацiоналiзм”. При всiй контроверсiйностi своїх поглядiв (i таких самих їх оцiнок) безрiдним космо+ полiтом Драгоманов не був, а вважав себе просто українцем. Один iз його псевдонiмiв – “Українець”. Промовисто з цього приводу висловився сам учений: через чужi держави й школи нашi освiченi люди перестали бути українцями й стали “поляками, венгерцями, москаля+ ми, волохами (румунами)” тощо. Таке зречення свого, певен Драгоманов, на користь чужих держав, – це справ+ жня “болiсть i навiть дурниця”. Тим+то першочерговим зав+ данням для освiчених людей вiн визнав потребу думати, говорити й писати рiдною мовою, працювати на свiй народ та поривати його на змагання за “вiльні державні, гро+ мадські й господарські порядки й вiльну наукову освiту”. Такi вболiвання за Україну та рiдний народ “i сьогоднi про+ пiкають свiдомiсть актуальними оцiнками стану спiвпрацi iнтелiгенцiї з народом та особливо гострою на сучасному етапi проблемою ”влада i народ”. Під час візиту до університету У ХХІ ст. ідеї Драгоманова щодо української справи – присвячені народно+національній єдності України, собор+ онуки М. Драгоманова ності всіх її частин від сходу до заходу, демократичним Наталії Бартаї'Драгоманової (2005) перетворенням і децентралізації, адміністративної автоно+ мії і громадському самоуправлінню, “росту громадських порядків і розуму людського”, культурницьким реформам, – залишаючись величними, починають осмислюватися спочатку. У цьому немає нічого дивного – адже належать вони до числа самобутніх концепцій суспільної еволюції, конструктивних ідей державного будівництва й суверенізації України. Щоб “заграти на всiх клавiшах драгомановщини”, писав М. Павлик, треба опублiкувати всi його працi. Хочеться вірити у реалiзацiю цього проекту, як i в те, що інтеґрація Драгоманова у „загальний канон національ+ ної пам’яті” (Григорій Грабович) буде неперервною, ознаменується появою знакових праць, що рельєфно окреслять справжнє значення його масштабної постаті. Адже гуманіст, синтетик+шукач всесвітньої правди. спільної всім національностям, громадянин європейської держави духа, речник прогресу людини й громади, європейського конституціоналізму, ідеї великого майбутнього української мови, Драгоманов вражає “вірою в будучність”, огромом та непроминальністю здобутків, величчю світоча науки. ВЕРЕСЕНЬ 2011 М И Х А Й Л О Д РА Г О М А Н О В ЯК ВЧЕНИЙ МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ – той позитивіст і матеріаліст, який глибоко усвідомлював роль економічних чинників в історії суспіль+ ства, але не поділяв ортодоксії матеріалістичного розуміння історії. Натомість він підкреслював детермінуючу роль традиції, культури, національного характеру, вводив усвідомлення українства як части+ ни європейської і світової цивілізації. Саме життя заставило його не обмежуватися вивченням давньої й середньовічної культури, релігії й міфології, взагалі історії цивілізації та змусило зануритися в суча+ сну проблематику, досліджувати її інструментарієм різних наук, упроваджувати нові дослідницькі методології й технології – насам+ перед компаративістики, міграціонізму. Одним з перших в українському літературознав� стві М. Драгоманов звернувся до аналізу романтиз� му як напряму в мистецтві, що в попередні десяти� ліття відіграло позитивну роль у становленні націо� нальної літератури, викликавши зацікавленість до усної народної творчості, етнографії, міфології українців. Колись Драгоманов зауважив: йому цікавіше творити історію, ніж писати про неї. Проте він і осмислив історію в наукових розвід+ ках, уповні розкрив свій темперамент діяча. Набуток вченого різно+ гранних інтересів в різний час склали археографічні публікації про античних істориків і правителів, роль жінки в Римській імперії, сто+ сунки церкви й держави, свободу совісті в 16+17 ст., про археоло+ гічні розкопки в Римі; педагогічні роздуми про народні школи в Україні та значення української мови в освітньому просторі; попу+ лярні розвідки, політичні рефлексії, етнографічні капітальні праці про українську народну усну словесність, – усього не перелічити. Закінчивши праці про фольклорну прозу, творчість “буковинсь+ кого Кобзаря” Юрія Федьковича та про козаків, татар і турків, Дра+ гоманов не добровільним емігрантом, а політичним вигнанцем, якому в Росії загрожувало заслання на північ, мусив назавжди поки+ нути рідну землю. Як писав Б. Грінченко, Драгоманов сам зробив себе вигнанцем задля того, щоб не стали “вигнанцями з його рідної землі воля, правда, світло”. Навздогін йому прийшла звістка про заборону жити в столицях і в Україні. І. Франко справедливо схарактеризував науковця не як кабі+ нетного вченого, а як найтісніше пов’язаного з реальною дійсністю. Як історик Драгоманов, мовляв, учив бачити поза царями і війнами маси народні, їх “тиху і невтихаючу працю”, першим досліджував стосунки держави й церкви (“Боротьба за духовну владу й свободу совісті в ХVІ–ХVІІ столітті”) й багато інших проблем. Як фольклорист європейського значення, чулий до хвилювань і страждань народної душі, він досліджував твори народного духа як вияв гідного минуло+ го нації, що змагалася за державну волю, відкривав сліди давніх культурних зв’язків слов’ян із іншими народами на широкому євро+ азійському тлі – та так, що деякі іноземні вчені вивчали українську мову, щоб читати в оригіналі українську словесність і праці про неї Драгоманова. Цікавою є сама концепція реалізму в естетиці М. Драгоманова, осердям якої є вимога безтенден� ційного, об’єктивного змалювання життя. Недооцін� ка переваг реалістичного способу відображення дій� сності вела до того, що окремі українські письмен� ники малювали абстрактні схеми, а не живих людей. Як педагог він присвятив значну кількість статей (“Народні школи”, “Земство і місцевий елемент в народній освіті”, “Про школи на Україні”, “Про педагогічне значення української мови”) шкільництву в Україні, потребі відродження національної школи на засадах утвердження народної педагогіки, родинного виховання й української мови у навчально+виховному процесі. Працював для того, щоб сільський учитель не був соціальним аутсайдером у Росії, не жив в облозі режиму “як заєць серед вовків”. Як літературний критик Драгоманов був надто вимогливий, не завше навіть спра+ ведливий, але й цим він встановлював норму відвертої щирості думки в суспільних і особистих взаєминах. А як громадянин він завше боровся проти роз’єднання, яке вносять “між людей неволя, неуцтво й сліпе самолюбство”, підкреслював: кожний, хто залишив Україну, кожна копійка, витрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не українською мовою, – є безповоротним марну+ ванням капіталу українського народу. Як політик дотримувався гасла “Космополітизм у цілях, націоналізм у формах і способах”, вкладаючи в перший термін значення європейськості мислення. Власною подвижницькою життєтворчістю Драгоманов запалив смолоскип із пахучого українського воску, який світився вогнями європейського і вселюдського прогресу. Вчений будував, пере+ фразовуючи Франка, справдешні золоті мости “зрозуміння і спочу+ вання між народами”, – і при тому, як це не парадоксально, досі залишається недовідомим і недооціненим своїм народом, в Укра+ їнській державі на двадцятому році її незалежності. Редакція газети “Педагогічні кадри” дякує за сприяння у підготов+ ці публікації до ювілею М. П. Драгоманова: за надання інформації рек+ торові університету академіку В. П. Андрущенку та професору В. Ф. Погребеннику, за надані світлини завідувачці музею універси+ тету С. М. Мазко. 5 �КАФЕДРІ ЕКОЛОГІЇ – 10 РОКІВ Кафедра екології Інституту природничо� географічної освіти та екології відзначила своє десятиріччя. Створення цієї кафедри саме в Національному педагогічному універ� ситеті імені М. П. Драгоманова було неви� падковим. Проблема захисту навколишнього середовища, яка є актуальною, особливо в останні десятиріччя, спричинила появу невідкладних завдань перед системою освіти в Украї+ ні. Тому у 2001 році МОН України було прийнято “Концепцію екологічної освіти України”, відповідно до якої ректоратом університету за наказом № 136 від 21 травня 2001 р. за іні+ ціативи директора Інституту природничо+географічної осві+ ти та екології, професора, кандидата педагогічних наук В. П. Покася створено кафедру екології і призначено заві+ дувачем доцента, кандидата біологічних наук Ю. А. Скибу. Завданням новоствореної кафедри було формування високої екологічної культури через ефективну екологічну освіту майбутніх педагогів як одного із найважливіших і необхідних шляхів вирішення екологічних та соціально+еко+ номічних проблем сучасної України. З перспективою подальшого розвитку кафедри у 2002 році Інститутом природничо+географічної освіти та екології було отримано ліцензію на підготовку фахівців за спеціаль+ ністю 6.0708.00 “Екологія, охорона навколишнього середо+ вища та збалансоване природокористування”, здійснено перший набір студентів на денну форму навчання, а з 2003 + р. на заочну форму навчання. У 2006 році успішно проведе+ но акредитацію бакалаврів+екологів і ДАК України надано ліцензію на підготовку спеціалістів+екологів. У 2007–2008 навчальному році проведено ліцензування і акредитацію магістрів за цією спеціальністю. Крім того, у 2008 році на кафедрі екології відкрито аспірантуру за спеціальністю “Екологія”. За час існування кафедри 5 викладачів захистили кан+ дидатські дисертації: О. М. Лазебна, Е. В. Компанець, О. Т. Лагутенко, В. Г. Шевченко, О. В. Турубара. Зараз на кафедрі працює 11 штатних викладачів, з них докторів наук, професорів – 2, кандидатів наук, доцентів – 7 і старших викладачів – 2, які здійснюють підготовку фахівців+екологів та забезпечують викладання 48 дисциплін. Завідувач кафедри екології Ю. А. Скиба входить до складу групи експертів МОНСіМ України з ліцензування та акредитації ВНЗ за напрямком “Екологія” та є членом науко+ во+методичної комісії МОНСіМ України за напрямком “Педагогічна освіта”. Професор С. С. Морозюк – член екс+ пертної групи комісії з біології ЗОНЗ Науково+методичної ради МОНСіМ України та член редколегії журналу “Біологія в школі”. Для підвищення ефективності викладання курсів еколо+ гічних дисциплін викладачами кафедри розроблено та впроваджено у навчальний процес 46 навчальних програм, 6 навчальних посібників, з яких 3 мають гриф Міністерства освіти і науки України, зокрема, навчальні посібники “Осно+ ви екології”, “Методи вивчення якості об’єктів навколишньо+ го середовища”, “Економіка природокористування”, авто+ рами яких є Ю. А. Скиба і О. М. Лазебна, 11 лабораторних практикумів, виготовлено 22 електронні підручники, 11 методичних рекомендацій з екологічних дисциплін. Також вийшли друком 2 навчально+методичних комплекси для освітньо+кваліфікаційних рівнів “бакалавр”, “спеціаліст” та “магістр” “Збірник навчальних програм для спеціальності “Екологія та охорона навколишнього середовища” за редак+ цією В. П. Покася та Ю. А. Скиби, навчальні посібник “Осно+ ви сільського господарства”, “Моніторинг навколишнього середовища”, лабораторні практикуми “Моніторинг навко+ лишнього середовища”, “Біогеографія”, “Екологія рослин”, “Методика вивчення екології”, “Словник екологічних термі+ нів”, методичні рекомендації до написання курсових, дипломних і магістерських робіт, до проведення виробничої практики, магістерської асистентської практики та навчаль+ них практик. Щорічно кафедра бере участь в організації та прове+ денні науково+практичних конференцій, семінарів і круглих столів, у конкурсах з надання грантів на проведення науко+ вих досліджень, що оголошувалися МОН України, МАП України, МОНС, КМДА тощо, як наслідок на кафедрі постійно виконується держбюджетна тематика. Про високий науковий рівень кафедри свідчить і той факт, що за останні роки на кафедрі пройшли стажування викладачі з Полтавського педагогічного університету, Дер+ жавної академії при Президентові України, Уманського дер+ жавного університету, Університету міжнародної політики та праці, Славістичного університету, Київського університету імені Б. Грінченка. Щорічно викладачами кафедри рецензу+ ється до 10 кандидатських дисертацій. З метою залучення студентів до наукових досліджень на кафедрі діє екологічний гурток, членами якого є понад 60 студентів, та 6 проблемних груп, якими керують викладачі кафедри. Студенти+екологи беруть участь у міжнародних і всеукраїнських наукових студентських конференціях. Тема+ тика, над якою працюють студенти, визначається колом їхніх інтересів і виконується на базі провідних науково+дос+ лідних установ НАН України, з якими кафедрою укладено угоди про співпрацю: Центральний ботанічний сад імені М. М. Гришка, Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного, Інсти+ Нагальні роздуми тут гігієни і медичної екології АМН, Інститут садівництва НААНУ, Інститут біотехнології та нафтохімії, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця. Наслідками такої співпраці є високий науковий рівень підготовки сту+ дентами друкованих праць, дипломних та магістерських робіт. Щорічно до 20 студентів мають друковані праці, вико+ нані під керівництвом викладачів кафедри екології. Інститут і кафедра приділяють велику увагу практичній підготовці студентів+екологів. З метою кращого засвоєння теоретичних знань та виробленню практичних вмінь і нави+ чок колективом кафедри екології розроблено систему виробничої практики, яка складається з трьох компонентів: робота у громадських екологічних організаціях, робота в органах державної служби екологічного управління та робота на промислових підприємствах різних форм власно+ сті. Для здійснення виробничої практики кафедрою укладе+ но угоди про співпрацю з державними органами управління (Державна служба заповідної справи Мінприроди України, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Державна інспекція з контролю за охороною, захи+ стом, використанням та відтворенням лісів при Мінприроди України), з промисловими підприємствами різ+ них форм власності (Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка”, ТОВ “Київський завод солодових екстрактів”, ВАТ “Завод спецбетон”, ЗАО “Лакма”, ВАТ “Київ+ гума”, АК “Київенерго”, АК “Теплові мережі”, Бортницька станція аерації, ОАО “Завод пластичних мас”), з гро+ мадськими екологічними організа+ ціями (Київський палац дітей та юнацтва, НГО “Юніеко”, Українське товариство охорони природи, Все+ українська громадська організація “Зелений світ”, Всеукраїнська гро+ мадська організація “Жива планета”, Молодіжний екологічний центр Дні+ провського району м. Києва, Всеук+ раїнська екологічна ліга). Значна увага на кафедрі приді+ ляється профорієнтаційній та еко+ лого+просвітницькій роботі. Упродовж останніх років кафе+ дра разом з Інститутом залучає здібну молодь до науково+ дослідної роботи в рамках Малої академії наук (Київське територіальне відділення, секція “Біологія, екологія”). За активну еколого+просвітницьку діяльність колектив Інститу+ ту нагороджений численними грамотами, зокрема, Посольства Лівії в Україні, Шевченківської районної дер+ жадміністрації у м. Києві, Спеціалізованої школи № 197 імені Д. Луценка Святошинського району м. Києва, Укра+ їнської екологічної асоціації “Зелений Світ”, Всеукраїнської екологічної ліги та ін. Колектив кафедри плідно працює над підвищенням рівня науково+дослідної роботи та навчально+педагогічної діяльності викладачів та студентів. Кафедра екології як нав+ чально+наукова база вносить вагомий вклад у формування екологічної освіти вихованців дошкільних навчальних закла+ дів, школярів, студентів, а також здійснює підготовку висо+ кокваліфікованих компетентнісних професіоналів+екологів. Ювілей ПРОБЛЕМИ МОЛОДИХ С В І ТЛ О Н О С Ц І В Шлях професійного розвитку кожної людини має як свій початок, так і межу. Саме тому фундаментальні освітні заклади, з видатним мину� лим, що думають про майбутнє, значну увагу приділяють підготовці молодого покоління викладачів. Але, на жаль, необхідність вирішення великої кількості нагальних проблем української освіти часто призводить до того, що молода людина переступає поріг аудиторії маючи лише власний досвід освіти та відірва� Олександр не від реальності бачення “справжнього викладача”, якому намагається слідувати. Відсутність досвіду породжує страхи та хибні установки щодо РАВЧЕВ студентів, викладання та усвідомлення себе як педагога. Головний інструмент викладача – це його особистість. Але молоді спеціалісти часто намагаються сховати її за наслідуванням “ідеалізованих” образів власних вчителів, депер� соналізацією себе та відгородженням від студентів. Насправді ж абсолютно “правильного” стилю викладання не існує. То ж не шукайте ідеальний шлях, створюйте той педагогічний підхід, який відповідає вашим особистим бажанням та вмінням. Викладачі бояться першої помилки, забуваючи, що видатними педагогами не народжу� ються. Сухомлинський, Макаренко та Амонашвілі заробили світове визнання лише прац� юючи, помиляючись та роблячи висновки зі своїх помилок. Постійний страх виснажує нер� вову систему, через що найчастіше і з’являються проблеми. Відповідальність – необхідна характеристика освітянина, але вона проявляється не у відсутності помилок, а у серйозно� му аналізі їх причин, прогнозуванні наслідків та пошуку можливостей їх позбутись. Дотримуючись демократичної тенденції в освіті, але ще не маючи досвіду і достатньої впевненості в свої силах, педагоги�початківці “розпускають” студентів. Останні перестають сприймати викладача як професіонала, що завжди переростає у складності в педагогічних стосунках. Молоді освітяни, особливо ті, що прийшли у викладання одразу зі студентської чи аспірантської лави, сповнені священного остраху перед своїми більш досвідченими колега� ми, та часто не зізнаються їм у своїх складнощах, не просять поради та допомоги. “Не бійтесь заглядати у словник” та “научатись чужого” досвіду. Дурний не той, хто ставить питання, а той, хто маючи можливість отримати на них відповіді, сидить мовчки і розбиває лоба на рівному місці. На завершення бажаємо молодим викладачам успіху, натхнення та сили на непросто� му, тернистому, але важливому шляху – нести світло знання людям, розганяючи пітьму неосвіченості. 6 НЕЩОДАВНО відсвяткував свій ювілей Володимир Григорович Ткачук, доктора біологічних наук, професора кафедри біологічних основ фізичного виховання та спортивних дисциплін, з ювілеєм! Володимир Григорович Ткачук наро� дився 17 червня 1936 р. у м. Могильов�По� дільськ Вінницької області України. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури, Московський універ� ситет імені М. Ломоносова. Наукова спе� ціальність: фізіологія людини і тварин, біокібернетика, фізична культура і спорт. Почесні звання: академік Української ака� демії інформатики, академік Балтійської педагогічної академії, академік Міжнарод� ної академії геронтології. Підготував 34 кандидати та 8 докторів наук. Володимире Григоровичу! Прийміть від своїх колег та студентів щирі й сердеч� ні побажання: міцного здоров’я, радості, миру і безмежного людського щастя, тер� піння, злагоди й добробуту Вам і Вашій родині, творчої наснаги, душевної краси, святкового настрою, польоту мрій та перемог на життєвих стежинах. Нехай усюди Вас супроводжує удача в досягнен� ні мети, вистачає енергії для плідної праці на педагогічній ниві. Гарного Вам святко� вого настрою, море привітань, посмішок і любові! Хай щастить Вам в усьому – у великому й у малому! Хай доля збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, нат� хненням та радістю сьогодення! У Вас минає славна дата, Прожито стільки щедрих днів, Отож дозвольте привітати І побажати сотню літ. Хай кожен день дарує радість, Хай сонце світить Вам завжди. Роки ніколи хай не старять І не приносять в дім біди. Хай світить Вам щаслива доля, Хай обминає Вас журба. Бажаєм Вам на видноколі Здоров’я, миру і добра! Колектив Інституту фізичного виховання та спорту ВЕРЕСЕНЬ 2011 �Звернення до першокурників Спортивне життя СТУ ДЕНТСТВО ВАРТО БЕРЕГТИ! Знання – світло; незнання – темрява Іоанн Дамаскін От ви, шановні наші першокурсники�драгома� новці, і переступили поріг найкращого в Україні педагогічного вишу, який має понад 175�річну Віталій історію, – Національного педагогічного універси� ТУРЕНКО, тету імені М. П. Драгоманова. Можна з полег� випускник шенням зітхнути, адже вже позаду – черги в 2011 року приймальній комісії, вступні іспити, переживан� ня близьких, рідних, друзів за ваше майбутнє місце навчання. Тепер ви – студенти… Ви можете спитати: “А що означає бути студентом, що воно вклю� чає?” Студентське життя, можу сказати з власного досвіду, настільки багатоманіт� не і різнобарвне, що навіть важко все охо� пити кількома словами і вмістити в декілька рядків. У ньому варто виділити “два крила”, які пов’язані між собою нерозривно і не суперечать, а взаємодо� повнюють одне одного: 1) навчальне – конспектування лек� цій, робота на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях, хвилювання та вивчення навчального матеріалу під час заліково�екзаменаційних сесій; 2) позанавчальне – до цього “крила” можна віднести дружні прогу� лянки з одногрупниками й однокурсниками, знайомими з університету (інституту) до тих чи інших культурних та мистецьких закладів; участь у наукових конференціях, круглих столах; спілкування зі старшими коле� гами та фахівцями відповідно до обраної вами спеціальності, студентські дискотеки, участь у різноманітних конкурсах, акціях, заходах, що відбу� ваються в університеті. Студентство варто берегти! Берегти як неповторний етап у вашому житті: коли буває складно і здається, наче вас не розуміють, не поспішай� те йти з університету, бо у студентстві є “солодке” і “гірке”, як це було і під час вашого навчання в школі, і взагалі людське життя насичене і тим, і іншим. Кожен з вас, як потенційний майбутній педагог, повинен розуміти всю величність обраного вами Університету. Бути педагогом (вчителем, викладачем) незалежно від того, хто ви – філософ/математик/музикант – це означає бути готовим, за виразом В. Сухомлинського, у недалекому майбут� ньому “серце віддавати дітям [своїм учням, студентам]”! А наприкінці свого “Слова” хочу щиро привітати всіх вас – наших першокурсни� ків�драгомановців – та побажати вдало почати студентське життя. Нехай воно буде насичене якомога більше світлими, радіс� ними, цікавими моментами й епізодами. Живіть, творіть, пишіть, вчіться, пізна� вайте, бережіть себе, вірте, сподівайтеся, любіть! Тобі, першокурснику С Т УД Е Н Т С Ь К І Н АС ТА В Н И К И СТУДЕНТ – це особистість, напов� нена креативністю та свободою, сміливи� ми ідеями, поєднанням віри і надії у світ� ле майбутнє та чудернацьким викори� станням часу. Студентство – це час змін, знайомств, відкриття нових горизонтів буття, непе� редбачуваних дій, формування стійких життєвих переконань та принципів; це ще одна навчальна ланка у підготовці до самостійного дорослого життя. За цей час Марійка необхідно “запастись” тим багажем, який має наповнити май� РОЗПУТНА бутній шлях знання� ми й позитивом, забезпечити таку підготовчу базу, за допо� могою якої зможемо вирішувати будь�які труднощі на життєвій дорозі. До студентів ставляться по�різному: хто з повагою та розумінням, а хто із остра� хом і заздрістю, хтось намагається забезпе� чити найкращі умови для фізичного та розумового розвитку, а хтось використати як мобільну дешеву робочу силу… З часів Академії Платона та Лікея Ари� стотеля до сьогодні збереглися найкращі традиції студентства, спрямовані на всебічний розвиток особистості та виховання найкращих рис суспільно свідомого громадянина. Але кожен “новенький”, що переступає поріг вишу й миттєво “вливається” у студентські лави, хоч і має власне бачення реальності, але абсолютно дезорієнтований у цьому студентському житті. Як студенту�першокурснику спрямувати свою безмежну енергію у вірне русло, а свої сили – на вирішення проблем, без надмірних очікувань, неконтрольованих, інколи достатньо образливих фраз? Як не допустити, щоб одна маленька недореч� ність зламала “щойно народжену” дружбу? Як навчитися при� слухатись до думки оточуючих та з будь�якої ситуації виходити достойно? До кого звернутися? Куди податися після лекцій та семінарів? Як організувати власний час? Допомогти у цьому першокурсникам покликаний університетський інститут кура� торства – наставники, яким доручено опікуватися молоддю. Куратори працюють над тим, щоб зробити життя першо� курсників у стінах університету більш цікавим та захоплюючим, вказати шляхи реалізації в обраній спеціальності, дати можли� вість одночасно відчути і власну унікальність, і приналежність до родини студентства, наголошуючи на важливості навчання та перевірки власного потенціалу і поза межами університету. Для цього є всі умови: працює Студентська Рада (Першокурснику! Ти думаєш, для того, щоб лише забезпечити гарний настрій на свя� тах? Ні, для створення умов для твого самовдосконалення та можливості проявити себе і свій талант), профбюро інституту (вважаєш, щоб оформити студентські проїзні і проживання у гуртожитку? Ні, тут формуються лідерські якості, вчать цінувати свій час і чужі кошти), студентське наукове товариство, сайти, друковані газети (ти вагаєшся, чи варто цим займатися? Варто, адже тут тобі завжди запропонують випро� бувати себе у науковій та творчій діяльності, щоб осягнути дивовижність світу та заявити про себе як про моло� дого науковця, журналіста, майбут� нього літературного генія). Куратори можуть найкраще розповісти про університет, гуртки, самовря� дування тощо. Звернувшись до них, ви отримаєте відповідь на будь�яке питання (від “у чому сенс життя?” до “як навча� тись?”). Чи прислуховуватись до кураторських настанов? Це справа суто індивідуальна, але дотримуватись корпоративної культури в університеті – необхідна умова співжиття у студентському товаристві. Чи вдасться цьогорічним кураторам допомогти першокурсни� кам, надати впевненість у тому, що було обрано вірну спеціальність, подарувати найяскравіші миті студентського життя? Це залежить як від кураторів, так і від тебе, першокурснику. Сміливо звертайся до кураторів, активно цікався життям університету, наполегливо вчись, – і ти станеш справжнім драгомановцем! “ÏÅÄÀà Îò×Ͳ ÊÀ ÄÐÈ” ONLINE ²ÄÍÈͲ óí³âåðñèòåòñüêó ãàçåòó “Ïåäàãîã³÷í³ êàäðè” ìîæíà çàâàíòàæèòè íà îô³ö³éíîìó ñàéò³ Äðàãîìàíîâñüêîãî óí³âåðñèòåòó www.npu.edu.ua. Íîìåðè ãàçåòè âèêëàäåí³ â pdf-ôîðìàò³ òà º äîñòóïíèìè äëÿ ïåðåãëÿäó ³ çàâàíòàæåííÿ. Ðîçì³ùåí³ âñ³ âèïóñêè çà 2010/2011 íàâ÷àëüíèé ð³ê. Òåïåð êîæíîãî ì³ñÿöÿ íîâèé íîìåð óëþáëåíî¿ ãàçåòè âèäàâàòèìåòüñÿ ó çâè÷íîìó äðóêîâàíîìó âàð³àíò³ òà âèêëàäàòèìåòüñÿ íà ñàéò³. ВЕРЕСЕНЬ 2011 ДО УВАГИ організаторів заходів (конференції, фестивалі, конкурси тощо)! Редакція газети “Педагогічні кадри” пропонує розміщення інфор& мації про ваші заходи на шпальтах газети. За детальною інформацією звертайтесь, будь ласка, за телефо& ном(044) 2347587. ЧЕМПІОНИ СВІТУ СТУДЕНТИ НПУ імені М. П. Драгоманова бли+ скуче виступили у складі збірної України на Чемпіо+ наті світу з боротьби Ширим, що проходив у Пів+ денній Кореї. П’ятикурсник Валерій Комар вибо+ ров золоту медаль, а четвертокурсниця Ірина Приходько – срібну. Зав+ дяки нашим спортсменам збірна України посіла другу позицію у загальному рей+ тингу змагань. Конференція КУЛЬТУРА І ПРАВО НА ПОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ 19+20 ТРАВНЯ 2011 року в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгома+ нова відбулася Міжнародна наукова конферен+ ція “Сьомі юридичні читання. Культура і право на початку ХХІ століття”. Організаторами конфе+ ренції виступили Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, НПУ імені М. П. Драгоманова, Центр правової освіти і науки та громадська організація “Феміда”. На знімку (зліва направо): Юрій Шемшученко, директор Інституту держави і права ім. В. М. Ко' рецького; Богдан Андрусишин, проректор з нав' чально'методичної роботи НПУ ім. М. П. Драго' манова; Володимир Бех, перший проректор НПУ ім. М. П. Драгоманова. На пленарних і секційних засіданнях висту+ пали провідні юристи – вчені і практики, політи+ ки і політологи, кращі представники професор+ сько+викладацького складу з вищих навчальних закладів України та зарубіжжя. Беручи до уваги, що культура і право за нинішніх умов є одними з найважливіших сус+ пільних рушіїв і регуляторів, від змістового наповнення, якісної визначеності та характеру взаємодії яких залежатиме майбутнє як Украї+ ни, так і світу в цілому, учасники конференції вважають необхідним рекомендувати органам державної влади, науковій спільноті, освітянам свідомо і послідовно обстоювати культурні цін+ ності та сприяти окультуренню права як умови побудови демократичної, соціальної й правової держави та утвердження інститутів громадянсь+ кого суспільства в Україні. Наталія БІЛА Найпопулярніший університет РЕЙТИНГ було складено на основі пошукових запитів користувачів Google в Україні – і він, таким чином, відображає най+ популярніші виші країни, інформацію про які шукали найчастіше. До трійки лідерів увійшли Національний технічний університет КПІ, Національний педагогічний університет імені М. П. Драго+ манова та Харківський національний універ+ ситет імені Каразіна. 7 �Творчість Невідомий Київ Все про нього... ЦЕ ЯК КОХАННЯ з першого погляду. Тільки – надовго. Назавжди, мабуть. Хоча про що тут думати, якщо це почалось з дитинства? Вже тоді обожнювала запах метро, могла відрізнити кожної станції власний аромат… І будинки – будь�які – старовинні, з різнокольоровими вікнами та балкона� ми, більш нові з червоними смугами на стінах, “висотки”, що будуються… І Хрещатик – у будь�якому вигляді – з великими чарівними фонтана� ми�палацами, і новий, зовсім інший, але теж чудовий. У нього є душа – це Олена відчує найбайдужіший. БАБІЦЬКА Пестить ніжно, втішає, зігріває, ховає серце від дощу, улюблений мною, янгольськи прекрасний, нескінченно невідомий, сниться мені постійно… Київ мій. Серця мого рідне місто. Він з точністю до щонайменших коливань вгадує мене, мої хвилинні настрої, мої таємні сльози, мої мовчазні крики, мою казкову закоханість. Він – мій, а я дарую йому себе. Просто так. Просто, щоб бути у нього. Це як нерозділене, але чисте кохання, – ти просто поруч, без очікування, без упевненості. Я поряд з тобою, Києве. Ні, я в тобі. Я назавжди залишила очі на твоїх лицях, на твоїх дорогах, на твоїх лялькових будиночках, на бездоганних лініях пагорбів, на чарівних мостах, на куполах і набережних. Моє серце налаштоване на твою хвилю мільйон секунд на добу, воно б’ється з тобою в єдиному ритмі, це дає мені радість спілкування з тобою. У будь�якому стані душі. Ти завжди знаєш, що мені потрібно побачити або відчути у цю хвилину: випадково гарну вуличку; ніжність закоханих, дитячу щирість; передгрозову суворість; вічну красу золотих відблисків сонця; карамелеві каплі, що б’ються у вікна; невдалий портрет художника; ейфо� рію від забутої книги; занурення в милосердя; сльози від твоєї казки. Я завжди знаходжу розраду в нескінченних твоїх світах – таких різних, але таких, до без� доганності, поєднувальних. Постмодерного і світу McDonald’s; покоління, що увесь час біжить; бездушного хай�тека в архі� тектурі; світлодіодної реклами; дивовижний твій світ, світ чудової музики; ідеальних настроїв; святих храмів; інтелігентних театральних і затишних тістечково�глінтвейнових вечорів; станцій метро, де кожна має свою душу. І ось вже на один світ стало більше у тебе – я подарувала тобі свій, віддала його тобі на вічне, на впевнено�трепетне, дбайливе поводження. Я усю себе тобі віддаю, моє рідне і світле місто. Ти – Любов моя. Впевнена, що на все життя. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua ПРОГУЛЯНКА БІЛЯ УНІВЕРСИТЕТУ Любиш Київ? Любиш історію? Чи, можливо, просто любиш фотографувати? То д і ц е й р е й т и н г а р х і т е к т у р н и х п а м ’ я т о к д л я т е б е . 5 хвилин від гуманітарного корпусу По вулиці Гоголівській, 23 знаходиться так званий “будинок з кота� ми”, бо одне з вікон прикрашене барельєфами котів. Його особливість – асиметричність. Хоч він насправді цікавіший, ніж може видатись на перший погляд. Окрім котів тут можна відшукати зображення сов, чоло� вічі маскарони, вежу з правого боку і балкон у готичному стилі з лівого. Та найоригінальнішим є малюнок чорта аж біля даху будинку. До того ж, існує легенда, що коти захищають будинок від темних сил, втіленням яких є чорт. 10 хвилин від гуманітарного корпусу Вам, напевно, доводилось проходити повз інститут ортопедії, що знаходиться на Воровського, 27, але ви могли і не здогадуватись, що на його території є дивовижна споруда. Це замок барона Штейгеля, збудований ще у ХІХ сто� літті. Фасади будівлі декоровані у стилі романтизованої тюдор� ської готики. Від нього й справді віє середньовіччям. Наступний власник садиби Штейгеля професор Лапинський заснував у ній санаторій для душевнохворих… Тому легенд і історій тут достат� ньо… Стоїть замок такий самотній і похмурий… Як на мене, то він просто створений для ретро�фотосесій. 25 хвилин від гуманітарного корпусу Кожен з нас доволі часто бачив мозаїки чи фрески у церквах та соборах. У Києві за адресою Терещенківська, 17, у дворі музею Ханенків є величезні мозаїчні картини на стінах будинків, створені одним з керівників музею. Багато хто знає про зображення жінки з дитиною, каштанів і чоловічого портрету, але якщо обернутись праворуч, то на невисо� кому зеленому будинку є мозаїка журавля. Трішки нижче – зображення жінки з дитиною (чи “української мадонни”, як дехто її називає), але ми, на жаль, не роз� гледіли це детальніше, адже проходити на територію заборонено… Анжеліка КОЗАЧЕНКО Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 7 (1617) (вересень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 7 (1617) (вересень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/177 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/921fd0cdc2ea90b5594488ff3ca4121e.pdf e24b97545b55828274d0d9e54278161f Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 6 (1616) ЧЕРВЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Дорогі абітурієнти! Запрошуємо на навчання до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова – флагмана освіти України. Поєднання 176 років освітніх традицій та інноваційних технологій гарантують грунтовну професійну підготовку та широкі життєві перспективи. Історична місія університету полягає у підготовці високоосвіченого, компетентного фахівця – активного учасника прогресивних перетворень у країні та світі, нового вчителя, здатного забезпечити ефективну соціалізацію особистості – освіту і виховання, культурне зростання, здобуття життєтворчих навичок особистості, спроможної до самонавчання впродовж життя і творчої самореалізації у відповідності до викликів епохи глобалізації та інформаційної революції, утвердження України як незалежної держави. Запрошую вас до навчання в університеті! Він поведе вас широкою дорогою до Храму освіти і науки, подарує вам щасливу Долю. Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО, член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України О Л Е К С А Н Д РА С А В Ч Е Н К О – П О Ч Е С Н И Й П Р О Ф Е С О Р Д РА Г О М А Н О В С Ь К О Г О У Н І В Е Р С И Т Е Т У 19 ТРАВНЯ в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова пройшло урочисте засідання Вченої ради вишу – до великої університетської родини прийняли доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена НАПН України, головного наукового спі' вробітника лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України, радника Президії НАПН України Олександру Савченко. Серед гостей заходу були науковці, члени Національної академії педагогічних наук України Микола Слюсаревський, Володимир Луговий, Валерій Биков, Олександр Ляшенко, Ольга Сухом� линська, які привітали свою колегу, адже “кращий університет оби' рає кращих студентів і кращих викладачів”. Перед тим як вручити дорогій гості диплом та мантію Почесного професора НПУ імені М. П. Драгоманова, ректор вишу Віктор Андрущенко подякував Олександрі Яківні за всю незчисленну роботу на українській педагогічній ниві, яку вона вела і не полишає до сьогодні. Праця вчителя, викла' дача, наставника, яку дарувала для тисяч людей пані Олександра, заслуговує на глибоку пошану та всесвітнє виз' нання. Багатогранність таланту Олександри Яківни важко й перерахувати, тому що ця жінка пише книги для дітей, невпинно займається науковою діяльністю, є одним із авторів Державного стандарту для основної і старшої школи, концепції 12'річної загальноосвітньої школи та не жаліє часу, аби кожного дня вчитися, самовдосконалю' ватися, досягати нових вершин. До цього Олександра Савченко закликала й присутніх на Вченій раді про' фесорсько'викладацький склад університету, представників студентства. “Мені особливо приємно, – зазначила пані Олександра, – отримувати з рук ректора мантію Почесного професора у той час, коли в Україні проходять Дні науки; у тому ж залі, де колись, у далекому 1984 році, я захищала докторську дисертацію, де проходило моє становлення й мій ріст”. Пані професорка переконана, що лише постійною працею, рефлексією, усвідомленням своєї роботи можна досягти чогось у житті. А діяльність задля формування людини, здатної до змін і перетворень, тільки помножує власні зусилля. “Науковець, вчитель, учень – ці суб’єкти утворюють суспільство, яке навчається, тобто еволюціонує”, – зазначає Олександра Яківна. Це варто усвідомити як соціаль' ну цінність, бо ж те, що об’єднує шкільну й професійну освіту – людиноцен' тризм. Приємно зауважити, що однією із точок перетину діяльності Націо' нальної академії педагогічних наук України та нашого університету Олексан' дра Савченко визначила формування справжньої людини. Одним із крилатих виразів заходу став озвучений гостею постулат відомого педагога Василя Сухомлинського “Думка над думкою”. Урочистими співами привітав Олександру Яківну університетський хор студентів Інституту мистецтв під керівництвом Людмили Байди, а очільник вишу побажав пані Олександрі міцного здоров’я, довголіття й високого нат' хнення, аби й далі, тепер уже в чудовому тандемі з науковцями НПУ імені М. П. Драгоманова, продовжувати розгортати педагогічну справу. ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОСИН У К РА Ї Н И ТА Є В Р О С О Ю З У 27 ТРАВНЯ відбулося урочисте відкриття VІ Міжнародної студентської науково'практичної конференції “Майбутнє Європейського Союзу та перспективи європейської інтеграції України”. Взяти участь у заході зголосилися молоді науковці, студенти та аспіранти вищих навчальних закладів України, Польщі, Словаччини, Молдови, Чехії. Перед учасниками конференції виступила з доповіддю “Україна на шляху інтеграції до ЄС: сучасний стан та подальші перспективи” представ' ниця відділу політичного аналізу та прогнозування Департаменту Євро' пейського Союзу Міністерства закордонних справ України Оксана Дякун, а також привітав гостей проректор із міжнародних зв’язків НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Володимир Лавриненко. Проблеми, які розглядалися на сесійних засіданнях, стосувалися перспектив розвитку Європейського Союзу в контексті Лісабонської угоди, досвіду еволюції різноманітних сфер життя країн'членів ЄС, “замо' рожених” конфліктів на пострадянському просторі. Студенти висловили свої припущення з приводу актуальної інтеграції України в Європейський Союз, подолання перешкод на цьому шляху. Можна було почути власні міркування молодих науковців, підтверджені практичними дослідженнями й розрахунками, про ініціативу Східного Партнерства та перспективні век' тори відносин України і ЄС. Детальний аналіз отримали питання євроінте' граційних можливостей нашої держави, соціальної й економічної доціль' ності такого партнерства. Студенти із закордону продемонстрували нау' кові розробки порівняння інтеграційних перспектив України та своїх країн. Варто зауважити, що подібна активність молоді – майбутньої інтелек' туальної еліти суспільства – довкола проблем зовнішньої політики держа' ви, її культурного й економічного добробуту, підтримання постулатів доб' росусідства вселяє світлі сподівання про інтенсивний поступ України на світовій арені. Прес�служба Прес�служба Концерт Гордість універитету Почесний гість Кращі випускники Танці з викладачами Зустріч з Володимиром Талашком стор. 2, 5, 6 стор. 5 стор. 6 �Кращі випускники 2011 БАРБАРА ЛЮДМИЛА АНАТОЛіїВНА, магістр Інституту історичної освіти. Життєве кредо: Вперед, крізь терня до зірок!!! До мети – один лиш крок!!! ДМИТРУК АННА ОЛЕГіВНА, магістр Інституту розвитку дитини. Життєве кредо: Прагнути більшого і залишатися собою! ВІДКРИТО ЦЕНТР СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ 17 ТРАВНЯ відбулось урочисте відкриття Науково�методичного центру сучасних засо� бів навчання Фізико�математичного інституту. Ідея створення подібної структури виношувалась в університеті давно. Цьогоріч завдяки тісній співпраці провідних науковців і професорсько%викладацького складу вишу, фінансовій та методичній підтримці німецьких і російських колег НПУ імені М. П. Драгоманова здій% снив вагомий крок в напрямку підтримки – розвитку природничих наук в Україні. Ректор вишу Віктор Андрущенко розповів присутнім про важливість такого центру і для університету як флагмана сучасної науки, і для економічного та соціального розвитку держа% ви. Процитувавши слова Президента України про майбутнє співпраці науки й виробництва, освіти та бізнесу, Віктор Петрович зауважив, що цей проект в деякій мірі виконує поставлені цілі, оскільки його поява пов’язана з роботою фірм міжнаціонального рівня. Лише завдяки чудовому тандему німецьких фахівців з фірми “PHYWE”, російських партнерів ком% панії “Резонанс” та науковців НПУ імені М. П. Драгоманова вдалося створити такий потужний Науково%методичний центр в Україні. Велику подяку за сприяння і допомогу Віктор Андрущенко висловив Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Національній Академії Педагогічних наук України, закордонним колегам та запевнив гостей, що науковці НПУ намагатимуться наповнити поняття фізики ще й духовним змістом, що сприятиме розбудові людської цивілізації, а не її руйнуванню. Презентації обладнання для 22 представлених експериментів із 39, які проводи% тимуться в університеті, здійснювали закордонні колеги. Заступник директора з експорту в Східній Європі та Центральній Азії компанії “PHYWE” Інґе Берґер подякувала вишу за чудовий колектив та пророблену роботу й висловила сподівання, що тепер університет отримав нові можливості для підготовки фахівців інноваційного покоління. Прес�служба ЗАЇКА ДАРіЯ МИКОЛАїВНА, магістр Інституту інформатики. Життєве кредо: Цінуй те, що маєш, але не зупиняйся на досягнутому! ЗОРБА НАТАЛіЯ ФЕДОРіВНА, магістр Інституту соціології, психології та управління. Життєве кредо: Життя любити! Кожну мить цінити! В Ч И Т Е Л Ь – К Л Ю Ч О В А Ф І Г У РА ОБ’ЄДНАВЧИХ ПРОЦЕСІВ У С УС П І Л Ь С Т В І ВІДКРИТА ЛЕКЦІЯ СОФІ КОЦЕР 19 ТРАВНЯ в Інституті соціальної роботи та управління НПУ імені М. П. Дра% гоманова відбулась зустріч студентів та викладачів Інституту з координатором Акаде% мічних програм Кан% целярії Прем’єр%Міні% стра Ізраїлю, науковим співробітником Тель%Авівського університету, завідую% чою відділом Міжнародних зв’язків Відкритого універси% тету Ізраїлю Софі Коцер. Пані Софі презентувала відкри% ту лекцію на тему “Тенденції розвитку системи вищої освіти в Ізраїлі. Реалії та перспективи”. Співорганізато% ром зустрічі виступив Ізраїльський культурний центр на чолі з Другим Секретарем Посольства Ізраїль в Україні Юлією Дор. НЕЩОДАВНО у складі делегації ректорів провідних університетів України Віктор Андрущенко – ректор НПУ імені М. П. Драгоманова – взяв участь у роботі Міжнародного науково%практичного саміту “Плат% форма “Діалог Євразії”, де виступив із доповіддю “Проблеми підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття”. “Вчитель, – підкреслив Віктор Петрович, – є ключовою фігурою, про� відним суб’єктом об’єднавчих процесів саме тому, що він готує до життя нові покоління, формує їх світогляд, ціннісні орієнтації. Підготовка нового вчителя в країнах європейського про� стору має здійснюватися на плат� формі єдиної шкали цінностей. Про� відними з них є: толерантність, миро� любство, екологічна безпека, дотри� мання прав людини, солідарність”. Фестиваль КОЛИ ЧИСТА НОТА СПЛЕТЕТЬСЯ МЕРЕЖКОЮ ІЗ ПОЧУТТЯМ… КАСЬЯН МАРИНА ВіКТОРіВНА, магістр Інституту корекційної педагогіки та психології. Життєве кредо: Йди шляхом незнаної стежки, розум пізнає нове! КОВАЛЕНКО КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Фізико� математичного інституту. Життєве кредо: Жодне бажання не з’являється в нас окремо від тієї сили, з якою можна його реалізувати! КОСТЮКЕВИЧ НАДіЯ ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Інституту педагогіки і психології. Життєве кредо: Життя це – рух. Для мене – це рух вперед. Я ніколи не зупиняюсь на досягнутому і завжди прагну кращого. Роблю максимум добрих справ на тому місці, якого я досягла завдяки долі! 2 ДРУГИЙ РІК поспіль Київ сколихує хвиля майстерного хорового співу. Цими днями за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства культури та туризму України, Національного заслуженого академічного хору імені Г. Верьовки та Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова відбувається ІІ Всеукраїнський фестиваль%конкурс хорового мистецтва. Організатори свята цьо% горіч присвятили його 20%річчю незалежності України. Відкрив урочистий захід ректор НПУ імені М. П. Дра% гоманова Віктор Андрущенко словами глибокої подяки всім мистецьким хоровим колекти% вам, що зголосилися взяти участь у конкурсі, та всім, хто підтримав ініціативу універ% ситету щодо такого заходу. “У теперішній кризовий період в першу чергу педагогіч� ні університети, творчі колек� тиви покликані будити в насе� лення позитивні людські почуття, підтримувати світлу атмосферу суспіль� ства. Чи не найкраще це вдається через пісню. Адже пісня – особлива властивість людини, – переконаний Віктор Петрович, – вона дарує крила. А людина, окри� лена піснею, – це добра, культурно багата особи� стість. Народна ж пісня – осмислення духовної історії нації”. Ректор нагадав присутнім добрі постулати наших прадідів, які все своє життя пов’язували зі співом. Сучасність, на превеликий жаль, чомусь зовсім забула батьківські заповіти, і тепер в українських селах рідко, та й то лише з вуст бабусь, можна почути народну пісню. Місія педагогічного університету, що готує висококваліфікованого вчителя, – створити духовне середовище, в якому буде формува% тися гармонійно розвинена особистість. Лише завдяки такому вчителю заспіває школа, а отже, заспіває суспільство. Віктор Петрович зауважив: “Подібні заходи сприяють появі в музичній культурі та освіті когорти прекрасних діячів, які достойно про� славлятимуть наше національне українське мистецтво”. У фестивалі%конкурсі взяли участь 12 хорових колективів вищих навчальних закладів із багатьох куточків України, які радували слухачів вокальними композиціями українських народ% них пісень та шедеврів світової музики. Незважаючи на достойну конкуренцію, високоповажне журі конкурсу на чолі з Героєм України, народним артистом Анатолі% єм Авдієвським визначило найкращих. Гран%прі Фестивалю та звання лауреата виборов хор регентів Інституту мистецтв Націо% нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Дипломами першого ступеня конкурсу нагороджені акаде% мічний студентський хор Інституту мистецтв Волинського націо% нального університету імені Лесі Українки та молодіжний хор “Світич” Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Дипломи другого ступеня отримали студентська хорова капела “Освіта” Інституту мистецтв Тернопільського національ% ного педагогічного університету імені Володимира Гна% тюка, народна хорова капела “Gaudeamus” Дрогобицько% го державного педагогічного університету імені Івана Стефаника та народний камерний хор “Ювента” Харків% ського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Почесне третє місце посіли народний художній колектив “Бревіс” Інституту мистецтв Київського уні% верситету імені Бориса Грінченка, мішана хорова капела Мелітопольського державного педагогічного університе% ту імені Богдана Хмельницького, народна академічна хорова капела Сумського дер% жавного педагогічного універси% тету імені А. С. Макаренка. Дипломом “Глядацьких сим% патій” був нагороджений фоль% клорний ансамбль української пісні “Ватра” Мінського гро% мадського об’єднання українців “Заповіт”. Вручаючи нагороди, голова журі Анатолій Авдієвський висловився про пісню словами видатного світового філософа Григорія Сковороди: “Трава без душі – сіно, дерево без душі – дрова, людина без душі – то є мрець. Тож яку треба мати могутню силу, щоб вселитись в душу людини і зробити народ безсмертним”. А ще Анатолій Тимофійович поба% жав учасникам і гостям фестивалю завжди дотримуватись посту% лату великого мислителя Софокла, не дарма ж у Древній Греції освіченою вважали людину, яка співала в хорі. Надзвичайне свято для всіх киян та гостей міста переможці ІІ Всеукраїнського фестивалю%конкурсу хорового співу подару% вали на Співочому полі, де пройшов заключний концерт “Пісня над Дніпром”. Яскраві вишиванки, народні убрання, бездоганно чисті голоси та щирий душевний настрій Співоче поле ще довго не зможе забути. Людмила КУХ, прес�служба університету ЧЕРВЕНЬ 2011 �ЧЕРВЕНЬ 2011 3 �ІСТОРІЯ УНІВЕРСИТЕТУ В БІОБІБЛІОГРАФІЯХ Н. І. ТАРАСОВА, Наукова бібліотека НПУ імені М. П. Драгоманова БІОБІБЛІОГРАФІЯ – один із відомих в історії розвитку бібліотечної справи і дуже розповсюджений у суча% сній діяльності наукових бібліотек вид бібліографії. “Вже сам термін дово% дить, – відзначає дослідник біобібліо% графії О. Яценко, – що йдеться про спо% лучення біографічних і бібліографіч% них відомостей. Біобібліографія об’єд% нує все, що пов’язано в літературі з життям і діяльністю окремих осіб та працею цілих професійних колективів. Від її максимальної повноти залежить об’єктивність наукових висновків і передбачень. Пріоритет біобібліографії в науковому дослідженні очевидний: центральною фігурою будь%якого нау% кового процесу є людина, її творчі над% бання”. У біобібліографії поєднуються детальні біографічні відомості про суб’єкт бібліографування і персональна бібліографія. На думку Г. А. Мельни% чук, “біобібліографія – це, по суті, інте% лектуальна візитівка людини чи то праць, створених ним самим або напи% саних про нього. За допомогою біобі% бліографічного покажчика можна не тільки легко зорієнтуватися у працях тієї чи іншої персони, але й простежити зміни творчих пріоритетів автора у різні роки”. Вчений університету – постать, яка яскраво представлена в цьому особли% вому виді науково%бібліографічної про% дукції. Покажчики мають велику інформаційну цінність, а саме: акуму� люють і зберігають відомості про твор% чість педагогічних кадрів, життя яких тісно пов’язане з навчальним закладом. Видання мають конкретні біографічні дані про науково%педагогічну і гро% мадську діяльність певної особи науко% вого колективу, а також бібліографічну інформацію про її твори – персональ% ний внесок у розвиток науки. Підготовка покажчиків є одним з напрямків діяльності інформаційно%бі% бліографічної служби Наукової бібліо% теки університету. Серед них – бібліо% графічні покажчики друкованих праць співробітників НПУ імені М. П. Драго% манова, які хронологічно охоплюють матеріал з 1944 р. до 2007 р. У 1997 р. було підготовлено перший персональ% ний біобібліографічний покажчик, присвячений ювілею ректора універси% тету. Він мав назву “Академік АПН Укра� їни Микола Іванович Шкіль” [укл. бібліо� графії: Н. І. Тарасова; НПУ ім. М. П. Дра� гоманова. – К., 1997. – 50 с.; у 2002 і 2007 р. підготовлені доповнені видання]. 4 Наукові інтереси професора М. Шкіля пов’язані з розробками аси% мптотичних методів інтегрування диференціальних рівнянь та їх систем. За його підручниками навчаються бага% то поколінь студентів%математиків уні% верситету. Дослідження і книги вчено% го відзначені премією НАН України імені академіка М. М. Крилова, Дер% жавною премією в галузі науки і техні% ки України за 1996 р., та іншими наго% родами. У його науковому доробку близько 400 наукових праць, серед яких 10 монографій, 22 підручника. Змістов% ні науково%документальні нариси про педагогічну і громадську діяльність академіка М. Шкіля написали письмен% ники Д. Санжаревський, Г. Булах, про% фесор Г. Волинка, його колеги%матема% тики. У покажчику також зібрані авто% біографічні повісті самого автора. У розділі “Життя у світлинах” – серія кольорових фотографій, які відобража% ють всі етапи життєвого шляху науков% ця. Завершальним є розділ публікацій про М. Шкіля. Біобібліографічне видання зацікавило багатьох науковців. Підготовлено вже понад двадцять покажчиків заснованої серії “Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова” про персоналії, життя і діяльність яких тісно пов’язані з історією університету. Традиційно покажчик цього жанру будується упорядниками за певними законами: це біографічний, фактографіч% ний та бібліографічний блоки. Тобто в ньому обов’язково присутні: нарис або нариси життя й науково%педагогічної діяльності, основні дати життєвого шляху персони і, головне, хронологіч% ний покажчик наукових праць науковця. В електронній версії персоналії перш за все створюється низка підпо% рядкованих баз даних (нариси, худож% ня автобіографія, покажчик праць вче% ного, покажчик праць його учнів – нау% кова школа, список відгуків на його праці, література про життя і творчість, інтерв’ю, цитати з його праць, виступи, зустрічі тощо). “Інтегрування жанро% вих елементів [у покажчику] може нагадувати мозаїчне полотно, де залеж% но від правильності і доцільності підбо% ру кожного елемента створюється цілі% сна картина. Повинні бути заздалегідь продумані роль і функція кожного еле% мента, які надаватимуть посібнику належного спрямування і гармонійно% сті”, – вважає М. Кривенко. Прикладом доцільності застосування різних еле% ментів жанру біобібліографії, присвя% ченої профе%сорам університету, є такі примірники, як “Професор Богдан Іва% нович Андрусишин” [укл. Г. Б. Білозьо% рова. – К. : НПУ, 2009. – 123 с.], “Про% фесор Степан Пилипович Бевзенко” [упоряд. П. Ю. Грищенко. – К., 1999. – 91 с.], “Академік Хропко Петро Панасо% вич” [упоряд. С. С. Кіраль, А. Б. Гуляк. – К., 1999. – 65 с.], “Євгенія Федорівна Соботович” [упоряд. Л. О. Пономарен% ко. – К., 2005. – 37 с.], “Член%кореспон% дент НАН України Олександр Петро% вич Реєнт” [уклад. Н. І. Тарасова, Г. І. Германчук. – К., 2005. – 89 с.], “Микола Іванович Шут” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К., 2006. – 66 с.]. Склад і структура покажчика фор% мується відповідно до усієї сукупності матеріалу з урахуванням загальної нау% ково%обґрунтованої методики складан% ня бібліографічного покажчика. Зібра% ний укладачем масив інформації ретель% но аналізується й обробляється. Опрацьовують матеріал, використовую% чи інформаційні технології, а саме – можливості електронних баз даних Нау% кової бібліотеки (елемент “Працює в даній організації”), щорічні звітні спи% ски публікацій кафедри, особисті кон% такти з персоною – об’єктом посібника. Використовуються також біографіч% ні та біобібліографічні словники й довід% кові видання як на оптично%магнітних носіях, так і на паперовій основі. Єди% ною структурою поєднані підготовлені у відділі покажчики про відомих науков% ців університету: Ганну Олександрівну Козачук, Олексія Григоровича Мороза, Володимира Петровича Сергієнка, Вік� тора Костянтиновича Сидоренка, Василя Михайловича Бровдія, Віктора Олексійовича Жадька, Івана Борисовича Чорного, Григорія Івановича Волинку. У цих покажчиках використана традицій% на структура: біографічний нарис, основні дати життя та діяльності, хроно% логічний перелік праць, література про нього, допоміжні покажчики. Основна увага біографічного нарису спрямована на відображення найбільш важливих і цікавих моментів із життя вченого, його шлях до освіти і навчання, професійне становлення, педагогічну і громадську діяльність. Розділ, що висвітлює основні дати життя та діяльності персони, готується за даними особистої справи відділу кадрів, даних енциклопедій, біографіч% них довідників і словників, звітів й інших джерел та подається у хроноло% гічному вигляді. Розділ “Література про вченого” включає книги, біо% та бібліографічні покажчики, статті, інформаційні матері% али про життя, наукову, науково%органі% заційну, педагогічну та громадську діяльність вченого. Розташування мате% ріалу подається в хронологічному порядку (література іноземними мовами подається в кінці року). Друковані праці діяча окреслюються хронологічними і тематичними рамка% ми. Хронологічні – це праці від першої публікації до публікацій року підготов% ки покажчика. Тематичні – найбільш повне виявлення надрукованих вченим праць: без територіальних, мовних, видових обмежень. При безпосередньо% му контакті з вченим основним джере% лом для повного переліку його друкова% них праць є список праць науковця (або з особистої справи, або зі звітів у науко% вому відділі), БД Наукової бібліотеки, каталоги і картотеки, прикнижна і при% статейна бібліографія у працях вченого, персональний та університетський сайти. Бібліографічні записи перевіря% ються de visu, оформляються за відпо% відним державним стандартом, розташо% вуються в хронологічному порядку – рік видання, а в межах року використову% ється алфавітний перелік видань. Таке відображення матеріалу дає можливість простежити динаміку розвитку наукової думки вченого. У хронологічному лан% цюгу найбільш повно розкриваються різні види видань автора: книги, статті, тези, рецензії, архівні та неопубліковані матеріали, електронні продукти, депоно% вані рукописи, патенти тощо. У підгото% влених Науковою бібліотекою покажчи% ках – “Професор Марія Яківна Плющ” [упоряд. Н. І. Тарасова; Г. О. Козачук “% М. Я. Плющ: нарис життя і науково%пе% дагогічної діяльності”, с. 4%9. – К., 2005. – 32 с.], “Віктор Петрович Андрущенко” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К. : НПУ, 2009. – 121 с.], “Професор Олег Семено% вич Падалка” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К. : НПУ, 2009. – 30 с.], “Професор Олег Семенович Падалка” [упоряд. Н. І. Та% расова. – К. : НПУ, 2009. – 30 с.], “Про% фесор Людмила Петрівна Вовк” [упо% ряд. Н. І. Тарасова. –К. : НПУ, 2008. – 25 с.], “Академік АПН України, заслуже% ний професор університету Любов Іва% нівна Мацько” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К. : НПУ, 2008. – 62 с.], “Алла Йосипів% на Капська” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К., 2010. – 127 с.], “Володимир Павло% вич Бех” [упоряд. Н. І. Тарасова. – К., 2010. – 77 с.] – було обрано іншу схему, а саме – додатково подані переліки видів документів: монографії, підручники і навчальні посібники, енциклопедії, словники, довідники, методичні реко% мендації, програми, концепції, дисерта% ції, автореферати. У довідковому апара% ті біобібліографічного покажчика – передмова або коротка анотація, де подаються відомості про певного діяча, цільове та читацьке призначення покаж% чика, структура посібника; допоміжні покажчики – іменний покажчик (співав% торів, редакторів, рецензентів тощо), алфавітний покажчик (заголовків праць). Допоміжні покажчики мають посилання до порядкового номера запи% су в хронологічному переліку друкова% них праць вченого. Завдяки їм полегшу% ється пошук інформації, та є можливість різноаспектно осягнути доробок об’єкта персоналії. Біобібліографічні посібники нале% жать до одного з найцікавіших інформа% тивних різновидів історико%наукових видань, які, як і всі інші види бібліогра% фічних покажчиків, забезпечують інте% лектуальний доступ до джерел знань. Вони є матеріалом для поглибленого вивчення наукової творчості вченого університету, його світогляду, динаміки формування досліджень в обраній ним галузі знань, його наукового оточення, доби, що впливала на розвиток і діяль% ність особистості. Цей жанр бібліографічного видан% ня – безцінне джерело вивчення історії університетської науки й особи науков% ця, існування старих наукових шкіл та виникнення і функціонування нових. Головне – в них, крім максимально пов% ного переліку друкованих праць вчено% го, окреслено факти його життя, науко% во%педагогічної і громадської діяльності, що дає можливість науковій молоді вчи% тись і наслідувати творчий досвід вче% них минулого та продовжувати багаті наукові традиції педагогічного універ% ситету. ЧЕРВЕНЬ 2011 �Нові формати Кращі випускники 2011 ПРОТЯГОМ ТИЖНЯ, ТИЖНЯ ПСИХОЛОГІЇ З 11 по 15 квітня 2011 р. в Інституті соціології, психології та управління було проведено “Тиждень психології”, протягом якого на студентів, викладачів та гостей інституту чекало понад 20 різноманітних заходів психологічного спрямування. Як розповіла координатор проекту, доцент кафедри теоретичної та консультативної психології Юлія Алексєєва, масштабний проект почався з ідеї провести майстер%клас для сту% дентів%психологів на тему психологічного консультування. Цією задумкою вона поділилася з колегами, які одразу почали долучатись зі своїми цікавими та корисними порадами. Так за декілька тижнів до проекту вже були залучені всі викладачі кафедри, кожен з яких проводив окремий захід. Таким чином, у рамках “Тижня психології” відбулися: майстер%класи “Специфіка діяль% ності психолога в школі”, “Особливості роботи психолога в дошкільному закладі” та “Психо% логія у соціальній роботі”; тренінги “Робота психолога з підлітками з девіантною поведінкою”, “Розвиток навичок психолога%консультанта” та “Арт%терапія у діяльності психолога”; дебати “Самореалізація і конкурентна спроможність майбутніх фахівців”; психологічний брейн%ринг, конкурси тематичних стінгазет “Я психолог” та “Психологія у моєму житті”, конкурс літературних есе “Людські цінності”, мозковий штурм “Пошук шляхів розвитку професійних і особистісних якостей практичного психолога”, перегляд та психологічний аналіз кінофільмів, зустріч з головним редактором газети “Психолог” Т. Шаповал. Результатами “Тижня психології” були задоволені й організатори, і студенти, і адміністрація інституту. На засідані кафедри теоретичної та консультативної психології було приняте рішення зробити проведення “Тижня” новою, щорічною традицією. Тож чекайте у наступному році оновлений та ще більший “II Тиждень психології” в Інституті соціології, психології та управління. МАРАНДИ ОЛЬГА ІВАНіВНА, магістр Інституту мистецтв. Життєве кредо: Єдність у меті, свобода у творчості, всьому – любов! МИХАЙЛОВА ТЕТЯНА МИХАЙЛіВНА, магістр Інституту іноземної філології. Життєве кредо: Життя – це мрія. Здійсни її! Олександр РАВЧЕВ Т А Н Ц І З В И К Л А Д А Ч А М И ЕНЕРГІЙНІСТЬ та яскравість, продемонстрували учасни� ки шоу�концерту “Танці з викладачами”, яким уже другий рік поспіль нас радує Студентська рада університету. Учасниками конкурсу стали: Антон Дробович (Інститут філософської освіти і науки) та Катери% на Яніогло (Інститут полі% тології та права), Олек% сандр Козинець та Окса% на Коваленко (Інститут корекційної педагогіки та психології), Яніна Бут� ченко та Станіслав Долго� полов (Інститут іноземної філології), Юлія Крись та Олексій Мороз (Інсти% тут мистецтв). Розпочала захід неперевершеним танцем Оксана Петулько – чем% піонка світу з художньої гімнастики, яка виступає у складі національної збірної та брала участь в Олімпіаді в Пекіні. Художні номери проде% монстрували студент з КНУКіМу, який приїхав підтримати своїх друзів та запальні дівчата з Вісконського міжнародного уні% верситету (США) України. Сам конкурс розпочався запальною румбою від Юлії та Олексія, з Інституту мистецтв. Вони виступали поза конкурсом, адже змагатися професіоналам з аматорами було б несправедли% во. Загальна ж підготовка учасників була досить непоганою, години репетицій з хореографами далися взнаки. Родзинкою всіх виступів стала їх театралізованість. Пари не просто танцювали, але й демонстрували своєрідні міні%історії з великою кількістю учасників та декорацій. Оцінювали майстерність танцю та яскравість номеру голова журі Оксана Петулько, чемпіонка України з латиноамерикансь% кої програми Софія Дзюба, директор Центру культури та мистецтв НПУ Ірина Савченко, керівник танцювальної студії Jamm Анастасія Ваганова, заступник голови студентської ради НПУ Дмитро Стретович та головний редактор газети “Педаго% гічні кадри” Сергій Руса� ков. Глядачі могли підтри% мати пару, яка їм сподоба% лася, за допомогою смс%го% лосування. Ведучі свята Ігнат Попов та Ольга Депутат оголосили переможців. Ними стали представники Інституту іноземної філо% логії Яніна Бутченко та Станіслав Долгополов, які виграли сертифікат на танці від танцювальної студії Jamm. “Танці з викладачами” цьогорік були особливо захоплюючими. Заклика% ємо всіх студентів і викла% дачів, у наступному році долучитися до проекту та разом створити незабутнє шоу! Ольга ГОНЧАР, Катерина КУЩІЕНКО Фото Ірини МОРОЗ ДЖЕРЕЛА НЕВИЧЕРПНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЗАГАЛЬНОВІДОМО, що дисертації – це оперативне джерело наукової інформації, яке не підлягає публікації. Вони зберігаються на правах рукописів, не вилучаються з фонду і не передаються у користу% вання через міжбібліотечний абонемент. Роль дисертацій полягає в збе% реженні й розвитку наукового потенціалу суспільства. Дисертаційний фонд Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драго% манова (тоді ще КДПІ імені О. М. Горького) був започаткований 1 червня 1948 р. Саме цього дня зроблено перший запис у книзі інвен% тарного обліку надходження дисертацій до бібліотеки. Першими повоєнними кандидатами наук стали М. Жовтобрюх, А. Медушев% ський, за підручниками яких навчалося потім не одне покоління філо% логів%україністів; Т. Бугайко – в майбутньому фундатор методики викладання української літератури; Д. Косарик – пізніше відомий літе% ратурознавець, член Спілки письменників України. Зацікавленість дисертаційним фондом і авторефератами дисерта% цій завжди була високою, оскільки такі матеріали допомагають аспі% рантам, пошукачам, науковцям визначити рівень розкриття теми, її наукове й практичне значення, що вкрай необхідно при виборі науково% го напрямку свого кандидатського або докторського дослідження. Останнім часом із фондом дисертацій та авторефератів дисертацій активно працюють студенти старших курсів університету при підготов% ці курсових, дипломних і магістерських робіт. Досить часто користувачами фонду є науковці Національної Ака% демії педагогічних наук України, Національної Академії внутрішніх справ України, викладачі та аспіранти вищих навчальних закладів України, Білорусії, Польщі, Росії. Фонд дисертацій та авторефератів дисертацій постійно поповню% ється. Вчена рада університету значно розширила перелік спеціально% стей, за якими проводиться захист кандидатських і докторських дисер% тацій. Так до бібліотеки надійшли дисертації з філософських наук: соціальної філософії та філософії історії, філософської антропології, філософії культури; політичних наук. Особливо активно збагачується фонд дисертаціями та авторефератами з філософії освіти, теорії та методики навчання окремих галузей знань, психолого%педагогічних наук. За 2010 рік бібліотека отримала з наукової частини 206 дисертацій та 470 авторефератів. Сьогодні фонд налічує 3019 дисертацій та 8514 авторефератів. Аналіз видачі дисертаційного фонду, проведений у 2010 р., пока% ЧЕРВЕНЬ 2011 зав, що читачами бібліотеки було використано понад 600 дисертацій. Особливий інтерес викликають роботи психолого%педагогічної темати% ки, над якими працювали науковці нашого університету в 40%60%х р. Враховуючи зростаючий інтерес до дисертаційного фонду та фонду авторефератів, методична рада наукової бібліотеки за ініціативи директора Л. Савенкової ухвалила рішення про виокремлення фонду та створення спеціалізованого читального залу дисертацій, авторефера% тів дисертацій і рідкісних видань. Цей читальний зал та фонд були організовані у добудованому при% міщенні, наданому бібліотеці за сприянням ректора університету В. Андрущенка і проректора з економічних питань О. Падалки. Після переобліку дисертації та автореферати були перенесені з під% вального приміщення у затишні сховища нового читального залу. Це дало можливість суттєво скоротити шлях наукових матеріалів від полиці до читача. До послуг користувачів у новому залі знаходиться довідково%бі% бліографічний апарат: карткові алфавітні та систематичні каталоги дисертацій, авторефератів дисертацій, електронний каталог. Завдяки мережі Інтернет з будь%якого читального залу бібліотеки можна поз% найомитися з каталогами дисертацій і авторефератів дисертацій як нау% кової бібліотеки нашого університету, так і інших бібліотек України та світу. Наукова бібліотека України імені В. І. Вернадського також пред% ставляє повнотекстову базу авторефератів дисертацій, захищених в Україні. Безпосередньо в читальному залі користувачі нашої бібліотеки мають можливість зробити ксерокопію автореферату і працювати з нею вдома. З метою чіткої організації роботи бібліотечних працівників нового читального залу розроблено “Положення про читальний зал рідкісних видань та рукописів”. Працівники бібліотеки постійно дбають про те, щоб робота в читальному залі з дисертаційним фондом і фондом авторефератів була якісною, дієвою та продуктивною. Адже сучасним науковцям необхід% но порівняти дослідження минулих років із сьогоденням, поглибити розроблені теми, віднайти нові раціональні зерна наукових теорій. ПАТЄЄВА ВіТА ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Інституту природничо� географічної освіти та екології. Життєве кредо: Упевненість у собі – основа для того, щоб радіти життю і мати силу діяти! РОГАЛЬСЬКА ОЛЕНА РОМАНіВНА, магістр Вечірнього факультету Життєве кредо: Время – движущееся подобие вечности (Платон). Остановись и подумай, все ли верно в твоей жизни! РОМАСЄВА ІРИНА ВАСИЛіВНА, магістр Інституту політології та права. Життєве кредо: Вір в себе та свої сили, і в тебе повірять усі інші! РУДАКОВА ІРИНА МИКОЛАїВНА, магістр Інституту гуманітарно� технічної освіти. Життєве кредо: Не потрібно бути важливим, важливо бути потрібним! СЕЛІВЕРСТОВА КАТЕРИНА МИХАЙЛіВНА, магістр Інституту української філології. Життєве кредо: Я згинаюсь, але не зломлюсь! О. МІРОШНИКОВА, Л. СТЕБЛИНА Наукова бібліотека НПУ імені М. П. Драгоманова 5 �Почесний гість Кращі випускники 2011 ТУРЕНКО ВіТАЛіЙ ЕДУАРДОВИч, магістр Інституту філософської освіти та науки. Життєве кредо: Любити – значить сподіватися та вірити! ФІГОЛЬ ЮЛіЯ СТЕПАНіВНА, магістр Інституту соціальної роботи та управління. Життєве кредо: Я люблю життя, бо ще стільки багато невідомого… (Лаурін Хіл) ХОМЕНКО ВіКТОРіЯ ВОЛОДИМИРіВНА, магістр Інституту фізичної культури та спорту. Життєве кредо: Не все, що падає на розум, має до нього відношення! “МИ ПОВИННІ НЕ НАВЧАТИ, А СЛУЖИТИ ВЧИТЕЛЬСЬКІЙ ПРОФЕСІЇ” Мистецтво – саме життя, і воно безсмертне. О. Уальд КІНО ЗАНУРЮЄ нас в іншу епоху, тим самим запобігаючи моральному перевантаженню буднів. Людині інколи хочеться побувати у двох місцях одночасно. На мою думку, якраз таке бажання втілюється у кіно. Адже фізично ми сидимо у глядацькій залі, а психологічно перебу% ваємо поза екраном, співпереживаючи улюбленим героям. Повіривши у реальність зображувано% го, маємо змогу долучитись до чогось вічного, отримати естетичне задоволення та відчути атмо% сферу поєднання затишку, тепла й очікування, коли з’являється перший кадр. Студенти знають, що це можна відчути, коли проходять засідання кінолекторію “Синема” Центру культури та мистецтв, які веде доцент кафедри української літератури Тетяна Блєдних. 17 травня відбулася зустріч із народним артистом України Володимиром Талашком. Відомий актор, один із організаторів Фонду Леоніда Бикова, фестивалю “Старі фільми про головне”, веду% чий телепрограм “Польова пошта пам’яті”, “Будемо жити” охоче спілкувався зі студентами. Його акторський доробок налічує кілька десятків фільмів, серед яких найбільш відомі є “Коли людина посміхнулась”, “У бій ідуть одні “старики””, “Біле коло”, “Капітан Немо”. Насамперед як актор, Володимир Дмитрович поділився досвідом, здо% бутим на цій творчій ниві. З великим захопленням говорив про театр та зга% дував безсмертного режисера Леоніда Бикова. Гість полонив усіх своєю енергетикою, харизмою та почуттям гумору. Варто зауважити, що Володимир Талашко працює художнім керівни% ком курсу в Київському національному університеті театру, кіно і телеба% чення імені І. Карпенка%Карого. “Ми повинні не навчати, а служити вчи� тельській професії”, – зазначив гість. Під час зустрічі директор Інституту політології та права, професор Б. І. Андрусишин урочисто нагородив Володимира Талашка Золотою медаллю імені Михайла Петровича Драгоманова. Зустріч завершилася переглядом фільму “У бій ідуть одні “старики””, в якому Володимир Талашко зіграв роль лейтенанта Скворцова. Ця картина принесла актору славу та визнання, унаочнила один із афо% ризмів режисера цього фільму Леоніда Бикова: “На війні все чорне, навіть кохання, на війні червона лише кров”. Під час перегляду присутні то усміхались, то плакали. Перемоги, поразки, кохання, братерство, відданість, муж% ність, відчайдушність та людяність нікого не залишили бай% дужим. Незважаючи на всю трагічність подій, ескадрилья капітана Титаренка стала “такою, що співає”, адже музика безсмертна. “Будемо жити”, – як сказав лейтенант Сквор% цов. Після спілкування з Володимиром Дмитровичем з’яв% ляється бажання творити, плідно працювати, впевнено досягати мети і при цьому усміхатися життю. Вікторія ОСИПОВА ПРО СТРАТЕГІЧНІСТЬ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ 7 КВІТНЯ 2011 р. було оприлюднено щорічне послання Президента України до Верхов% ної Ради України. У підрозділі “Ініціативи держави” розділу ІІ “Гуманітарний розвиток суспіль% ства”, зокрема передбачається “забезпечення викладання з Віталій вересня 2011 року у вищих нав% ХРОМЕЦЬ, чальних закладах усіх форм влас% доцент кафедри ності академічного релігієзнав% культурології ства як нормативної філософсь% кої дисципліни, а у середній школі – порівняльної історії релігій”. У зв’язку з цим хотілося б нагадати читачам, що пред% мет “Релігієзнавство” було вилучено з переліку норматив% них дисциплін ВНЗ України згідно з Наказом МОН № 101 від 10. 02. 2010 року “Про структуру освітньо%про% фесійних програм та навчальних планів підготовки бакала% врів”. Крім релігієзнавства були вилучені (як обов’язкові дисципліни) й деякі інші предмети соціогуманітарного профілю. Не оминули ці процеси і наш університет. Релігієзнав% ство читалося в НПУ імені М. П. Драгоманова фактично в усіх інститутах. Частіш за все цю дисципліну викладали на 3 курсі обсягом у два кредити. У 2011 / 2012 н. р. курс “Релігієзнавсто” залишився у повному обсязі в 7 інститу% тах. У 2 інститутах предмет розташовується у навчальному плані у одному рядку (через кому) з іншими дисципліна% ми; в 1 інституті – лише на одній спеціальності; в 4 інших – повністю відсутнє Серед фахівців побутує досить широке обговорення цього питання, адже крім суто утилітарного аспекту – зменшення кількості годин, що повинно призвести до сут% тєвого скорочення штату на кафедрах, які забезпечували викладання цих дисциплін, – також існувала думка про безглуздість скорочення курсу “Релігієзнавство” у полі% Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 6 конфесійній країні. Введення предмету в перелік дисци% плін за вибором (а якщо бути чесними: це вибір без вибо% ру) може бути “міною уповільненої дії”, що згодом “підір% ве” релігійну безпеку України. Досвід викладання цього курсу у непрофільних інститутах нашого університету дозволяє мені стверджувати, що більшістю студентів цей курс сприймається із зацікавленістю (звичайно, можна поставити питання, а чому держава повинна витрачати кошти на “зацікавленість”). Це дозволяє здійснювати корекцію світоглядних орієнтирів студентської молоді, оскільки у процесі викладання цього курсу студент поз% бавляється величезної кількості стереотипів, особливо, що стосується мусульман і юдеїв. Велика кількість помилко% вих тверджень спудеї висловлюють навіть відносно право% слав’я! Одна зі студен%ток, яка назвала себе православною, на моє запитання, а чи знає вона, що таке таїнство прича% стя, відповіла, що це обряд для маленьких дітей. І таких прикладів можна наводити безліч... Добре, якби ми мали справу з одною простою необіз% наністю подробиць духовного життя релігійних спільнот, але нерідко буває, що недостовірна інформація стає причи% ною конфлікту. Коли, наприклад, поширюється думка про агресивність ісламу, у пересічної людини виникає ставлен% ня до мусульманина як до терориста%фанатика. Нам не потрібно далеко ходити, взяти хоча б Крим: релігійний чинник у міжетнічному конфлікті між слов’янським насе% ленням та кримськими татарами з кожним роком посилю% ється. Релігія стає маркером у протиставленні “свій” – “% чужий”. І тому, хай навіть коштом держави, студенти повинні отримувати об’єктивну інформацію про основні релігії, позбавлятися упереджень та стереотипів. Окрім того, дуже важливо майбутньому педагогу бути озброєним адекватною інформацією з релігієзнавства, щоб нікого не образити в класі чи студентській аудиторії, де присутні діти та молодь різних конфесій. Звичайно, в курсі релігієзнавства повинна бути посиле% на частина, де йдеться про релігійне життя саме в Україні, а Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ+30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239+30+85, факс 234+75+87, e+mail: gazeta@npu.edu.ua окрема лекція має стосуватися сучасного стану релігійних процесів в державі. Повернення предмету “Релігієзнавство” у норматив навчальних планів українських вишів насправді відповідає стратегічним пріоритетам нашої країни. Ще одна ініціатива Президента була досить неочікува% ною, але неочікуваною у позитивному плані. Я маю на увазі пропозицію введення у загальноосвітні школи курсу “Порівняльна історія релігій”. Це дозволить надати до молоді всієї України збалансовану і достовірну інформа% цію про основні релігії світу; показати у порівняльному зрізі спільні та відмінні риси релігій та допоможе знизити тотальну релігійну неосвіченість. Також на більш глибоко% му рівні, зможе бути сприйнята всесвітня історія та історія України, особливо в аналізі тих історичних періодів, коли роль релігії була домінуюча, взяти хоча б епоху середньо% віччя. У той же час знання, отримані з курсу порівняльної історії релігії, дадуть ключ до кращого розуміння таких предметів, як, зарубіжна та українська література. Адже багато літературних творів адекватно можна сприймати, лише знаючи релігійний світогляд письменника. Біль% шість творів Ф. Достоєвського взагалі не можливо пра% вильно оцінити, не знаючі досить ґрунтовно православної традиції. Ну і звичайно, ми повторимо аргумент, який ми висловлювали вище: цей курс повинен допомогти усунути упередження і стереотипи відносно релігій, а найголовні% ше – щодо носіїв цих релігійних традицій, тому що у класі можуть навчатися (а часто так і буває), представники різ% них конфесій. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що повер% нення курсу “Релігієзнавство” у норматив навчальних пла% нів вишів України в цілому та нашого університету зокре% ма та введення у навчальний процес ЗОШ курсу порів% няльної історії релігій мають неабияку стратегічну важли% вість для розвитку нашої держави. Країна закладе міцний фундамент міжрелігійної та міжетнічної злагоди – якщо не в цьому, то в наступному поколінні. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е+mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЧЕРВЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1616) (червень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 6 (1616) (червень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/176 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/d9d7f9f8f7e9c4662d83a06235a509a4.pdf 6848c99b6222cff5d0f0d1686dbdd2d6 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 5 (1615) ТРАВЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Електронний вступ 2011 Кращий випускник – 2011 12 ТРАВНЯ 2011 року відбулось засідання Приймаль$ ної комісії НПУ імені М. П. Драгоманова, на якому розгляда$ лось питання готовності університету до вступної компанії 2011 року, надання щоденної інформації до інформаційно$ пошукової системи МОНМС України “Конкурс” та участі в експерименті “Електронний вступ 2011”. Після засідання члени Приймальної комісії на чолі з ректором університету академіком В. П. Андрущенком здійснили перевірку готовності оновлених приміщень Приймальної комісії до вступної компанії 2011 року та інспекційне тестування нового потужного сервера та систе$ ми on$line реєстрації абітурієнтів НПУ імені М. П. Драгома$ нова, яка здатна обслуговувати одночасно більше 1000 абі$ турієнтів та покликана зробити процедуру подачі докумен$ тів та зарахування максимально комфортною та повністю прозорою для абітурієнтів та громадськості. З метою виявлення здібних і обдарованих випускників традиційно був проведений конкурс “Кращий випу� скник”. У кожному навчальному підрозділі було обрано по одному переможцю. З кращими випускниками зустрівся ректор університету В. П. Андрущенко, перший проректор університету В. П. Бех, голова профкому І. Т. Горбачук. Також познайомився з випускниками 2011 року заступник голови наглядової ради, почесний професор університету А. В. Толстоухов. ВЕСНЯНИЙ ФАРТ І знову вибух оплесків…невгамов� них вигуків привітання та невпинного потоку позитивних емоцій… Конкурс талантів, організований Центром куль� тури та мистецтв, ФArt – відкрито!!! Справді було видно високий професій� ний рівень організації: починаючи від написання сценарію до церемонії наго� родження. Незвичайна постановка, неперевершені виконавці, глядачі, сцена, музика – все це створювало таку приязну та чарівну атмосферу в залі, що аж подих захоплювало… На сцені вирувало чотири стихії: вогонь, вода, повітря та земля. Кожна з них представляла окремий жанр, відповідно: хореографію, вокал, художнє слово та інструментальну музику. Усі вико$ навці були по своєму унікальні та показували на сцені актової зали справжні таланти! Ми бачили і балет, і неперевершене виконання степу, й такі неочікувані хореографічні поста$ новки… Студенти справді дивували! Виконання українських пісень ставало справжньою несподіванкою: в очах стояли сльози…. Як завжди слух порадували як нові вокалісти, так і всім знайомі, такі вже рідні колекти$ ви. Родзинкою став виступ дуету акробатів, що урочисто розпочали представлення номі$ нантів. Переможцями можна назва$ ти усіх учасників, адже це справ$ жні майстри в своєму стилі, хоча й отримали перемогу найсильніші: Антонюк Світлана (Інститут гуманітарно$технічної освіти) – Гран$прі в номінації “Вокал”, Дует у складі Горової Тетя� ни та Ткаченка Артема (Інсти$ тут іноземної філології) – дипло$ манти І ступеня в номінації “Вокал”, Хміль Євгенія (Інститут корекційної педаго$ гіки та психології) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Вокал”, Паламарчук Людмила (Інститут природни$ чо$географічної освіти та екології) – дипломантка ІІІ ступеня в номінації “Вокал”, Лінчук Анастасія (Інститут української філо$ логії) – Гран$прі в номінації “Хореографія”, Гросу Катерина (Інститут соціології, психо$ логії та управління) – дипломантка І ступеня в номінації “Хореографія”, Ансамбль народного танцю “Горицвіт” – дипломанти ІІ ступеня в номінації “Хореографія”, Театр танцю “Резонанс” (Інститут розвитку дитини) – дипломанти ІІІ ступеня в номінації “Хореографія”, Джура Наталія (Інститут соціології, психології та управління) – дипломантка І ступеня в номінації “Художнє слово”, Антонюк Світлана (Інститут гуманітарно$технічної освіти) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Художнє слово”, Стасовська Валентина (Інститут соціальної роботи та управління) – дипло$ мантка ІІІ ступеня в номінації “Художнє слово”, Ландо Софія (Інститут корекційної педа$ гогіки та психології) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Інструментальний жанр”, Марущак Ірина (Інститу історичної освіти) – дипломантка ІІІ ступеня в номінації “Інструментальний жанр”. Ольга Депутат Фото Ірини Тищук Свято Гордість універитету Спортивне життя Премія Президента України День Перемоги Кубок ректора з міні�футболу стор. 2 стор. 3�4 стор. 6 �Коротко про головне Майстер�клас МІЖ КНИЖОК В РЕЖИМІ “LOW VOICE” Буває так, що світ проти і при$ міщення для проведення культза$ ходів нема. І тоді ми від$ важно кажемо: “Хай живе креатив і велико$ душні працівники уні$ верситетських бібліо$ тек!” Кажемо і компакт$ но розсідаємося за столами. Розсідаємось і починаємо диску$ сію. Забуваємо, де ми, і нам постійно робить зауваження бібліотекар: “Тихо! Тихі$ ше!”. Посміхаємось і знижуємо гучність голосів. Слухаємо запитання модератора Сергія Русакова і поринаємо хто в роздуми, хто в розмови, хто в дезорієнтовану розгу$ бленість. “Чому ми витратили свій час на напи$ сання есе?”, “чому ми прийшли?”, “ми вміє$ мо писати?”, “нащо ми пишемо?” і врешті$ решт – “хто нас читає?”. Є над чим помірку$ вати, є в чому засумніватись, щоб або в результаті опустити руки і лишити все як є, або вперто продовжувати гнути свою лінію, плутаючись і у відповідях, і в мотивах, зали$ шаючи єдиною незаперечною константою Бажання. Компанія зібралась цікава і… різногалу$ зева: журналісти (що зрозуміло), філологи (що доречно), філософи (що потрібно) і інформатики (що дивно). Втім, це свідчить тільки про гарну поінформованість і зацікав$ леність молоді такого типу заходами. Світло приміщення і загальна легкість переходу з теми до теми. Схоже, найбільше учасників вибило з рівноваги питання про “родзинку” своїх творінь. Повисло в повітрі і лишилось риторичним. Хоча цілком можливо, що й досі гризе думки учасників, б’ється відлун$ ням надії: “Хто шукає, той знаходить”. Намагались вловити відмінність власну від авторів “стабільних”, але без присутно$ сті останніх все лишилось на стадії гадання: а як це у них так виходить: писати постійно без значних емоційних потрясінь чи пере$ живань? Висновок: або талант, або жорстко самодисциплінований талант і точно – праця$праця$праця. Якщо б хто й не знав про братів Капра$ нових, то до кінця зустрічі обов’язково виникло б бажання поцікавитись їхньою творчістю або хоча б особистостями. Осо$ бливо яскравим виявився приклад на пра$ вило третьої думки: “Їх двоє. Так, їм, звичай$ но ж, легше!”. На якомусь етапі до розмови долучи$ лась навіть пані бібліотекар, яка змінила гнів на милість і не тільки висловила свою думку, а й поставила декілька питань. Отак вий$ шло… Ніби подіяв слоган “Не будь байду$ жим”. Майстер$клас – пройшов, відбувся і залишив слід. Ментальний, духовний, та й матеріальний, до речі. Найактивнішому уча$ снику дісталася книжка (з автографом) все тих же прикладових Капранових – “Закони братів Капранових”, а інші отримали в пода$ рунок “Келих імпульсів” Сергія Русакова. Читати почали, переступивши поріг бібліо$ теки, паралельно ламаючи собі голову, як написати відгук про даний захід. Надія ШВАДЧАК ЧОРНОБИЛЬ – СКОРБОТА ПАМ’ЯТІ ЛЮДСЬКОЇ Народи, не забувайте Чорнобиль! Він не має минулого часу. О. Гусев Ось уже 25 років дзвони Чорноби� ля відлунюють у наших душах. Зму� шують зупинитись і озирнутись в той страшний 1986�й... Фото О. Ломачинська Скільки зламаних доль!.. Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хво$ роби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний небезпечний об’єкт. Все це – Чорно$ биль, який забрав життя у 35 тисяч чоловік, в тому числі – 1000 дітей, 800 тисяч уражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії. Чорнобильська катастрофа – трагічний урок для людства. Серед усіх трагедій вона не має аналогів за масштабами забруднення екологічної сфери. Це трагедія не регіонально$ го, навіть не національного, а глобального масштабу. Поступово створювали місто$мрію, місто майбутнього. Молоде, навіть романтичне, можливо, ще не позначене на всіх картах, яке воно було юне. Цього року Прип’яті мало виповнитися 41 рік, адже вважається, що перший цвях було забито в 1970 році. Місто атом$ них енергетиків, побудоване між Україною та Білорусією. Зразково показне, де одночасно відбувався розвиток всіх інфраструктур: будувалися басейни, профілакторії, майданчики для відпочинку. Чудовий парк, де, на жаль, не встигли зрости дерева. Будували мікрорайо$ ни, школи, електростанцію. Всі покладали багато надій на Прип’ять, тому що за мізерний час містечко набуло великих масштабів. Прип’яті найбільше пасувало літо. Велика річка, ліс, повний грибів і ягід. Сюди з’їжджа$ лася молодь з сіл, з міст, тому що в ньому бачили великі перспективи. …Аварію пояснюють по$різному, часто приховуючи причини і применшуючи наслідки, але лише через 800 років на цій території радіаційний фон зможе відновитися до природ$ ного. На знак вшанування пам’яті трагедії Драгомановський університет має традицію про$ водити концерт�реквієм “Чорнобиль – молодь буде пам’ятати” у Національному будинку органної та камерної музики. Протягом 15 років організаторами цього заходу виступає наш університет та ВГО “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”, авторами проекту є Олександр Рябека та Василь Федоришин. Цього року означений захід згідно з постано$ вою Кабінету міністрів включений у державні заходи, присвячені чорнобильській трагедії. Вечір був відкритий зворушливими словами ректора університету Віктора Андрущен� ка. Також виступив представник від японсько$українського культурного центру, його промо$ ва прозвучала дуже хвилююче, зважаючи на катастрофу, яка нещодавно сталась в Японії. На концерті блискуче виступили: Пауло Демотеус, головний органіст собору Святої Ангеліни (Італія, Рим), народна артистка України Ніна Матвієнко, український органіст, народний артист України Володимир Кошуба, хор “Трембіта”, дитячий театр “Левеня”, діти якого беруть участь у заході кожного року, чоловічий вокальний квартет “Підгір’яни” (керівник – заслужений діяч мистецтв України Микола Михаць). Також був задіяний струн$ ний ансамбль Херсонського державного педагогічного університету. Завершився концерт “Реквіємом” Моцарта у виконанні Національного академічного заслуженого українського народного хору імені Г. Верьовки під диригуванням Героя Украї$ ни, народного артиста України, академіка Анатолія Авдієвського. Музика – це емоції у чистому вигляді. Однією з найзагадковіших її властивостей є те, що вона здатна передавати інформацію та є одним із способів спілкування між людьми. Тож варто зауважити те, що артистам на вечорі пам`яті вдалося сповна передати той сму$ ток, біль і журбу, пов’язані з чорнобильською катастрофою. Інколи хотілося плакати, інколи ставало моторошно, але ж це було щиро. На завершення хотілося б висловити подяку, наш земний уклін усім тим, хто, ризикую$ чи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продов$ жує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю, де священна пам’ять про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках. Катерина КУЩІЄНКО 2 ПРЕМІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРЕМІЮ Президента України для моло� дих вчених 2010 року вручено Нестеренко Галині Олегівні – доктору філософських наук, завідувачу кафедри післядипломної освіти викладачів НПУ імені М. П. Драгоманова (Указ Президента України № 1074/2010 від 6 грудня 2010 року). Премію присуджено за цикл праць “Українська політична нація: самoорганізаційні засади становлення”. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ 18 БЕРЕЗНЯ поточного року делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі директора Інституту соціології, психології та управління професора Володимира Євтуха, заступника директора з наукової роботи та міжнародних зв’язків інституту Сергія Штепи та директора Наукової бібліотеки НПУ Люд� мили Савенкової перебувала у Латвійському Університеті (м. Рига), де було підписано угоди про співпрацю між Інститутом соціоло� гії, психології та управління НПУ та департа� ментом педагогіки Латвійського Університету, а також про співпрацю між науковими бібліотеками університетів терміном на 3 роки. СПІВПРАЦЯ З ВІДНЕМ 5 КВІТНЯ 2011 року відбулась зустріч ректора НПУ імені М. П. Драгоманова, ака� деміка Андрущенка Віктора Петровича і ректора Міжнародного університету у Відні професора Уілла Гудхера. Під час зустрічі було обговорено питання співпраці у межах діяльності Європейської асоціації універси� тетів, а також напрями співробітництва між обома університетами. За результатами зустрічі було підписано Угоду про співробітництво між НПУ імені М. П. Драгоманова та Міжнародним універ� ситетом у Відні терміном на 5 років. МІЖНАРОДНА ОНЛАЙН/КОНФЕРЕНЦІЯ 4 квітня в центральному корпусі НПУ імені М. П. Драгоманова відбулась Міжна/ родна онлайн/конференція з питань студентського самоврядування, організатором якої виступив наш університет. Під час конференції учасники домовились про спів/ працю у багатьох напрямках. У конференції брали участь: ректор НПУ імені М. П. Драгоманова В. П. Андрущенко (Україна), ректор Московського міського педагогічного університету В. В. Рябов (Росія), ректор Гродненського державного університету імені Янки Купали Є. О. Ровба (Білорусь). Модерував конференцію голова Студентської Ради Драгомановського універ� ситету Микола Давидюк. Технічне забезпе� чення – Інститут дистанційного навчання НПУ імені М. П. Драгоманова. Одним з головних питань, що обговорюва� ли сторони, був спільний доступ до електрон� них бібліотек. Перший крок на зустріч у співпраці зробив ректор НПУ Віктор Петрович Андрущенко, який передав у вільне користування наших дружніх університетів елек� тронну бібліотеку НПУ ім. Драгоманова (більше 2000 електронних підручників). Також учасники обговорили перспективи проведення академічних обмінів між вузами та між� народні трудові загони як елемент виховання молоді. Як результат, учасники конференції домовились продовжувати і поглиблювати спів� працю між вузами, проводити академічні обміни й активно сприяти співпраці між сту� дентами України, Росії та Білорусі. ЄВРОПЕЙСЬКА АСОЦІАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ З 12 по 16 квітня 2011 р. делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі: Андрущенка Віктора Петровича – ректора університету; Лавриненка Володимира Григоровича – проректора з міжнародних зв’язків; Євтуха Володимира Борисовича – директора Інституту соціології, психології та управління взяла участь в щорічній Конференції Європейської Асоціації університетів (м. Аархус, Данія). На конференції ректор В. П. Андрущенко виступив на тему: “Підготовка нового вчителя для Європи ХХІ століття”. Під час роботи конференції делегація університету погодила з ректорами педагогічних університетів Європи формат проведення Саміту педагогічних університетів в Україні в 2011 р. Інститут інформатики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова проводить ліцензування спеціальності 8.18010022 “Освітні вимірювання” (напрям “Специфічні категорії”). З докладними відомостями можна ознайомитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Ліцензування”. ТРАВЕНЬ 2011 �В І Т А Є М О В АС З 66/ю РІЧНИЦЕЮ ПЕРЕМОГИ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ! Свято Перемоги для нашого народу є вічним, як саме життя, бо не втрачає свого значення ні з плином часу, ні за будь�яких перемін у суспільстві. Нехай ваша мужність, стійкість, звитяга і любов до Батьківщини стануть дже� релом сил і наснаги для молодих поколінь в ім’я молодої України. Бажаємо вам міцного здоров’я, щедрого довголіття, родинного затишку. Уклін доземний вдячності і шани вам, переможці, рідні ветерани! Ректор Голова Ради ветеранів Голова профкому В. П. АНДРУЩЕНКО М. А. РЯБУХІН І. Т. ГОРБАЧУК Зустріч з головою Ради ветеранів Напередодні Дня Перемоги ректор університету В. П. Андрущенко провів зустріч із головою Ради ветеранів уні� верситету М. А. Рябухіним. На зустрічі були обговорені питання патріотично� го виховання молоді, налагодження зв’язків із ветеранськими організація� ми міста, план святкування Дня Вели� кої Перемоги в НПУ імені М. П. Драго� манова. С В Я Т І С Т Ь 66 РОКІВ тому Радянські воїни розгромили звіряче гніздо фашизму, взяли штурмом Берлін, ліквідували реш$ тки гітлерівської військової машини. Велич Перемоги над фашизмом у тому, що вона стала порятунком усієї цивілі$ зації від знищення її кровавим мечем фашизму. 9$те травня увійшло у літопис всесвітньої історії як подія планетарного масштабу. Вперше в історії людства народи світу, відчувши свободу і безпеку, з сердечною вдячністю, сльозами радості і скорботи, з молитвами за полеглих і живих воїнів$переможців над фашистською чумою зустрічають святу дату 9 Травня як всенародне свято – День Перемоги. До цієї дати радянські воїни і весь трудовий народ Радянського Союзу ішли, при підмозі західних союзників, 1418 діб у кровавих битвах, витримавши екзамен вогнем і мечем, здобувши Перемогу. Кожна доба вимагала макси$ мального напруження всіх людських сил і матеріальних Прапор перемоги над засобів. Берліном Стійкість, мужність та героїзм радянсь$ ких людей врятували світ від нацизму – най$ злочиннішого за всю історію цивілізації витвору людиноненависництва. Всі шість десятиліть людство усвідом$ лює, що без перемоги над фашизмом не було б сучасної Європи, нинішньої незалеж$ ної України, навіки зникла б українська нація як етнос. Радянський Союз вистояв і пере$ міг! І сьогодні усі чесні люди світу свято вша$ новують пам’ять переможців. Їх ратний подвиг у Великій Вітчизняній війні є гордістю Звільнення Белграду для нинішніх і прийдешніх поколінь. І сьогод$ ні звання учасника Великої Вітчизняної війни є почесною, найдостойнішою відзнакою мужності, патріотизму і самовідданого служіння Віт$ чизні і народові. Захищаючи отчий дім, землю дідів і прадідів, рідну Вітчизну, радянські наро$ ди згуртувалися в могутню силу до перемоги, зірвали зловісні гітлерівські плани, похоронив$ ши їх в жорстоких битвах від Москви до Берліна. Щоб цього ніколи не повторилось, досить памя’тати, що передвісником Другої світової війни були агресивні дії найреакційнішої імперіалістич$ но$терористичної диктатури фінансового капіталу – фашизму. Німеччина, Італія та мілітаристична Японія розпочали військові дії проти Ефіопії (1935 р.), Іспанії (1936 р.), Китаю (1937 р.), Австрії і Чехословаччині (1938р.), СРСР (о. Хасан, 1938 р.), Монголії (1939 р.). Після окупації Європи на черзі була Польща, яка перебувала в союзному договорі з Англією і Францією. 11 квітня 1939 р. Гітлер затверджує план підготовки нападу на Польщу під кодовою Монумент Радянському воїну, назвою “ВЕЙС”, у якому визначився початок визволителю у Трептов,парку, агресії з 1$го вересня 1939 р. Фашистське командування, враховуючи Берлін ТРАВЕНЬ 2011 ЗВЕРНЕННЯ ветеранів Великої Вітчизняної війни НПУ імені М. П. Драгоманова до студентів з нагоди 66/ї річниці Перемоги Дорогі студенти! Ви – наша зміна, продовжувачі величного минулого нашо� го народу, будьте гідними старшого покоління патріотів, прийміть трагіко�геро� їчне минуле душею і серцем для розуміння сучасного і вашого майбутнього! Зберігайте у своїх серцях, розумі, пам’яті лицарський подвиг тих, хто вряту� вав світ від коричневої чуми фашизму, окропив своєю кров’ю дороги війни, від� дав своє життя, здоров’я, молодість за свободу, за мир, процвітання нашої Вітчиз� ни, за щасливе життя наших поколінь. Свято оберігайте реліквії, пов’язані з Великою Вітчизняною війною – пам’ят� ники, могили воїнів, музеї, кімнати Слави! Будьте нетерпимими до проявів вандалізму по відношенню до святих пам’я� ток історії. У спілкуванні з ветеранами розпізнавайте правду героїчного подвигу нашого народу у Вітчизняній війні! Опановуйте джерела духовності, яка є рушійною силою справжнього патріотизму! Будьте нетерпимі до фальсифікаторів історії, до тих, хто, втративши честь і совість, обливає святий патріотичний подвиг нашого народу, Збройних Сил, геніальних полководців брудом безчестя! Звертайтесь в оцінці подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною, до правдивих джерел історії, свідчень ветеранів, державних діячів наших та зару� біжних країн! Бережіть завойований нами – найцінніший дар цивілізованого людства – МИР!!! Миру вам і щастя! Рада ветеранів Великої Вітчизняної війни НПУ імені М. П. Драгоманова П Е Р Е М О Г И позицію Англії і Франції відносно Чехословаччини у Мюнхені (вересень 1938 р.), було пере$ конане у невтручанні їх у майбутній війні з Польщею. 1$го вересня о 4$ій годині 45 хвилин 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу. Ця дата є першим днем Другої світової війни. Англія і Франція 3$го вересня оголосили війну Німеччині, але не надали Польщі ніякої допо$ моги і не перешкодили подальшому розгортанню полум’я Другої світової війни. Починаючи з квітня 1940 року фашистська Німеччина окупувала Данію, Норвегію, Бель$ гію, Голландію, Люксембург, Францію, Болгарію (союзник), Югославію, Грецію. З 10 червня 1940 року на стороні Німеччини виступила фашистська Італія. В орбіту війни 1939$1945 рр. втягувалися все нові держави. 8 грудня 1940 Гітлер підписав план “Барбаро$ са”, головною ідеєю якого була блискавична війна і розгром головних військових сил Радянського Союзу. Згідно директиви Головного командування вермахту від 31 січня 1941 року регламентується розгортання фашистських військ на кордонах СРСР. 22 червня 1941 року о 4 годині без об’явлення війни, віро$ ломно порушивши договір про ненапад від 23 серпня 1939 року, Німеччина напала на Радянський Союз. Союзниками агресора проти нашої країни були Угорщина, Італія, Румунія, Фінляндія. Для радянського народу почалась Велика Вітчизня$ на війна, яка була найвагомішою частиною Другої світової. У війну було втягнуто 61 державу – майже 80% населення земної кулі. Воюючі держави мобілізували до армії понад 110 млн чоловік. Кровопролитні битви прокотились територія$ ми сорока країн Європи, Азії, Африки – на просторах морів і океанів. Найжорстокіші битви, у яких вирішувалася доля світу, були на радянсько$німецькому фронті. Опираючись на військово$еконо$ мічний потенціал Європи, людські ресурси та збройні сили сателітів, оснащених новітньою техні$ кою, маючи дворічний досвід ведення війни, Гітлер розраховував на блискавичну перемогу, чому на думку вермахту мала б сприя$ ти неготовність Радянського Союзу до війни. Планам не вдалося збутися, оскільки ворог не врахував най$ головнішого – патріотизму наших людей, глибокої відданості Вітчизні, що стали найважливішими джерелами перемоги. І сьогодні героїчний подвиг воїнів і народу житиме в пам’яті мільйонів чес$ них людей. Наш святий обов’язок – передати майбутнім поколінням правду про Велику Вітчизняну війну, її переможців, про героїчні подвиги, патріотизм, його рушійні сили. Доземний уклін всім патріотам$ветеранам, вірним синам і донькам Вітчизни, за їх Подвиг. Вічна пам’ять Героям, полеглим у жорстоких битвах! Вічна слава переможцям. Честь і хвала захи� сникам Вітчизни, ветеранам Великої Вітчизняної війни! Голова Ради ветеранів ВВВ НПУ імені М. П. Драгоманова полковник у відставці, канд. пед. наук, почесний професор університету Микола Аркадійович РЯБУХІН 3 �Б О Й О В И Й В Е Т Е РА Н І П Е Д А Г О Г КОЖНА людина має свою долю, свій непов$ торний життєвий шлях. Вона, доля, розпоряди$ лася так, що Микола Аркадійович Рябухін до війни і після неї розділив і розділяє її на педагогіч$ ній ниві. Перш за все – навчати і виховувати підростаюче покоління, формувати соціально$ творчу особистість, розкривати сучасні науково$ педагогічні проблеми, їх осмислення, виховува$ ти національну свідомість, формувати загально$ людські цінності, стверджувати справедливість, доброту, патріотизм сучасної молоді, нести від$ повідальність за свої дії. Життєвий шлях переможця Народився М. А. Рябухін в селі Скакунка (яке розташоване на річці Соб) Липовецького району Вінницької області. Пішов у перший клас місцевої неповної школи, яка була розміщена в невеличкому приміщен$ ні. В школі не вистачало обладнання, але це не заважало дітворі отримувати знання. Їх надавали учням талановиті вчителі, давали путівку в життя. Невипадково серед випускників багато таких, що стали знаменитостями. У підростаючого Миколи змінювалося відношення до навчання, з’являлися нові потреби. На той час шкільна програма спрямовувала увагу на підготовку молоді до служби в лавах Червоної Армії. Учні здавали нормативи “ГТО”. Брали участь у змаганнях зі стрільби під девізом “Вороши$ ловский стрелок”, організовували військові ігри. Микола був призначений командиром групи. Після закінчення школи, по путівці райкому комсомолу Микола був направлений піонервожа$ тим, вчителем в школи Липовецького району. Виконував інші педагогічні навантаження. Жага до знань веде його на подальше навчання. Він вступає до Вінницького педагогічного інституту, на відділення “Російська література”. Тогочасні міжнародні події внесли корективи в життя Миколи. В сороковому році вступає в Київське піхотне училище, де його і застала війна. У 1947 році Микола Аркадійович повернувся на Батьківщину. Працює завучем в школі села Росоши, потім Скитнецької семирічної школи. Допомагає односельчанам наводити порядок в селі. Працює секретарем партійної організації села Славне, виконує партійне завдання по заго$ тівлі хліба та здачі зерна державі. У 1951 році М. А. Рябухін вступає до КДПІ імені М. Горького (НПУ імені М. П. Драгоманова), відділ шкільної педагогіки, який закінчив з відзнакою. Був рекомендований до аспірантури, яку закінчив у 1958 році з відзнакою. У 1960 році виконує обов’язки помічника директора інституту з наукової роботи. Активно працює над кандидатською дисертацією. Успішно захищає її в 1966 р. На основі науково$педагогічних досліджень з проблеми трудового навчання Микола Аркадійович публікує понад п’ятдесят наукових праць і десятки статей на військово$патріотичну тематику. Плідна сорокарічна науково$педагогічна діяльність відзначена знаками: “Відмінник народної освіти”; “А. С. Макаренко”; “Ветеран праці”; багатьма почесними грамотами МОН та ін. Указом Президента України від 27 квітня 2001 p. М. А. Рябухіну присвоєно звання “Полков$ ник”. Педагог і Ветеран Довготривалий період М. А. Рябухін очолює ветеранську організацію НПУ імені М. П. Драго$ манова. В огляді конкурсів ветеранських організацій вузів Києва (2006–2009 pp.), організація ветеранів війни, праці, Збройних Сил НПУ імені М. П. Драгоманова посідала перші місця. Нагоро$ джена почесними грамотами та грошовими преміями за активну патріотично$виховну, педагогіч$ ну діяльність. У зв’язку з 70$річною науково$педагогічною діяльністю та вагомим внеском у розвиток патріотичного виховання молоді Миколі Аркадійовичу вручено відзнаку МОН “Знак пошани”. Вченою Радою університету від 24 березня 2005 року Миколі Аркадійовичу присвоєно зван$ ня “Почесний професор НПУ імені М. П. Драгоманова”. М. А. Рябухіна знають як прекрасного педагога, патріота, відданого сина своєї Батьківщини. Його шанують колеги по роботі, студенти, ветеранські організації Києва і далеко за його межами. У зв’язку з Днем народження бажаємо Вам, Миколо Аркадійовичу, міцного здоров’я, творчо$ го натхнення й успіхів у справі патріотичного виховання студентської молоді. Микола Кот В ЕЛИКА П ЕРЕМОГА : 9 ТРАВНЯ 2011 р. виповнилось 66 років Перемоги радянського народу у Великій Віт� чизняній війні 1941–1945 рр., яка була основ� ною і вирішальною складовою частиною Другої світової війни 1939–1945 рр. Війна ця, взята у цілому, втягнула у свою орбіту при� близно три чверті населення земної кулі та стала найбільш руйнівною і найкривавішою в історії людства. З початком Великої Вітчиз� няної війни на радянсько�німецькому фронті було зосереджено більш як 70% усіх зброй� них сил гітлерівської Німеччини та її союзни� ків. І саме тут відбулися вирішальні воєнні битви, що зумовили нищівну поразку німець� кого нацизму і результат війни. Особливість гітлерівської агресії поляга� ла в тому, що вона з самого початку повсюд� но поєднувалася з небаченими в історії масо� вими репресіями та злодіяннями. Виходячи з расової доктрини, німецький нацизм, з одно� го боку, проголошував німців “вищою расою”, а з іншого – ставив завдання і розро� бляв плани винищення (або “біологічного ослаблення”) “неповноцінних” народів. Плани ці були настільки великомасштабни� ми, що їх здійснення, розпочавшись на полях битв, потім з величезним розмахом продов� жувалося на окупованих територіях. Наста� новою Гітлера було тотальне винищення всього, що стояло на його шляху до світового панування. Визначаючи політичні цілі війни проти СРСР, Гітлер у березні 1941 р. з крайнім цинізмом говорив: “Наші завдання в Росії: розбити збройні сили, знищити державу... Йдеться про боротьбу на знищення”. Відповідно до плану “Барбаросса”, для нападу на Радянський Союз до 22 червня 1941 р. біля його західних кордонів було зосе� реджено 5,5 млн чол. особового складу, близько 4300 танків, близько 5000 бойових літаків, понад 47 тис. польових гармат і міно� метів. Цій гітлерівській армії вторгнення з радянської сторони у західних прикордонних округах протистояли 2680 тис. чол. особового 4 складу, 37,5 тис. гармат і мінометів, 1475 нових танків “КВ” і “Т�34”, 1540 бойових літаків нових типів, а також значна кількість легких танків і бойових літаків застарілих конструкцій. 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччи� на, віроломно знехтувавши договором про ненапад, несподівано обрушила на СРСР удар небачено величезної сили. З важкими боями Червона Армія змушена була відсту� пати. При цьому вона зазнавала великих людських втрат (вбитими, полоненими, пораненими). Над країною нависла смер� тельна небезпека. У зв’язку з цим радянсь� кий народ перервав свою мирну працю і всту� пив у смертельний двобій з сильним, до зубів озброєним ворогом. У двобій, метою якого була Перемога. Через чотири роки, після підписання 8 травня 1945 р. у Берліні Акта про воєнну капітуляцію поваленої Німеччини, один іно� земний кореспондент спитав Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова про те, коли той вперше повірив у Перемогу. Великий радянський полководець відповів на це запи� тання так: “І я, і все керівництво країни пові� рили у неї відразу, як тільки стало відомо про напад на нас фашистів. Інакше б ми сьогодні тут не знаходилися”. Дійсно, у перший же день війни Радянський уряд чітко і твердо заявив: “Наше діло праве. Ворог буде розби� тий. Перемога буде за нами”. І тоді ж віра у Перемогу оволоділа мільйонами і мільйона� ми радянських людей, вона стала провідною зіркою їх життя і боротьби. У зв’язку з нападом фашистської Німеч� чини на СРСР радянським керівництвом було розроблено всеосяжну програму над� звичайних заходів щодо мобілізації всіх сил і ресурсів держави для відсічі нацистському агресорові, щодо докорінної перебудови життя і діяльності країни на воєнний лад. Програму було пронизано ідеєю “Все для фронту, все для Перемоги!”. Під цим заклич� ним гаслом фронт і тил стали єдиним цілим. Справедливий з боку СРСР характер війни багаторазово примножив сили радянського народу. У жорстоких битвах Червона Армія, проявляючи відвагу і героїзм, виснажувала сили ворога, нагромаджувала досвід, вчилася перемагати. Героїчними зусиллями трудівни� ків тилу прискорювалося зростання воєнного виробництва і всіх галузей воєнного госпо� дарства, які забезпечували потреби війни. Одночасно Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу справила значний моральний вплив на антифашистську боротьбу в Європі. В цьому відношенні дуже ПАМ ’ ЯТЬ примітною є характеристика настроїв фран� цузів з приводу нападу фашистської Німеч� чини на СРСР, дана у повідомленні полі� цейського чиновника префекту департаменту Ер 29 червня 1941 р. У більшості населення, говориться у документі, “звістка про вступ у війну Росії викликала величезні надії, і дово� диться констатувати, як це не дивно, що у країні далеко не самі тільки комуністи вірять у Москву і пов’язують з нею надії на визво� лення”. Строки здійснення плану “Барбаросса” було визначено Гітлером, треба думати, за французьким сценарієм (як відомо, Франція була загарбана за 44 дні). Для розгрому ж СРСР “відпускалося” не набагато більше. Після нападу на СРСР Гітлеру вперше довелося зустрітися з тим, чого він ніяк не очікував: сама природа війни на Сході вияви� лася зовсім іншою, ніж на Заході. Усвідо� млення того, що боротьба йде не на життя, а на смерть (у буквальному розумінні слова), цілком і повністю визначало поведінку радянських людей у роки Великої Вітчизня� ної війни… Одним з найважливіших завдань плану “Барбаросса” було взяття Москви. Гітлерівці розраховували, що, оволодівши в середині липня Смоленськом, вони вже у серпні змо� жуть зайняти та знищити Москву. В уже зга� дуваному “Воєнному щоденнику” Ф. Гальде� ра з цього приводу є запис 8 липня 1941 р., де говориться: “Непохитним є рішення фюрера зрівняти Москву і Ленінград із землею, щоб повністю позбавитися населення цих міст... Це буде “народне лихо, яке позбавить центрів не тільки більшовизм, а й московитів (росіян) взагалі”. Однак ці маячні задуми Гіт� лера залишилися тільки задумами. На шляху відбірних частин і з’єднань гіт� лерівської армії, кинутих на Москву, нездо� ланною перешкодою постали Червона Армія, доросле населення Москви, уся країна. Московська битва складалася з оборонних (30 вересня – 5 грудня 1941 р.) \ наступаль� них (5 грудня 1941 р. – 20 квітня 1942 р.) опе� рацій, у ході яких ворог зазнав величезних втрат у живій силі та техніці і був відкинутий на 100�250 км від Москви. На полях битв під Москвою було розбито найкращі дивізії вер� махту, які ще зовсім недавно пройшли тріум� фальним маршем усю Європу. Розгром німецько�фашистських військ під Москвою став вирішальною воєнно�полі� тичною подією першого року Великої Вітчиз� няної війни. Саме в результаті Московської битви зазнав остаточного краху гітлерів� ський план “Барбаросса”. і УРОКИ Довгим і важким був шлях народів до бажаної Перемоги. Воєнні дії на радянсько� німецькому (східному) фронті тривали 1418 днів, на другому (західному) – 338. Однак справа не тільки в цьому. Підбиваючи під� сумки війни, Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков констатував, що 507 німецько� фашистських дивізій і 100 дивізій сателітів Німеччини було розгромлено, знищено і взято в полон радянськими військами. Тіль� ки 176 дивізій ворога було розбито у битвах у Північній Африці та в Західній Європі. У чотирирічній боротьбі противник завжди мав проти радянських військ від 56 до 77% своїх дивізій. Три роки на інших фронтах він міг обмежуватися 20 дивізіями, що становило від 0,9 до 6% їх загального числа. І навіть у 1945 р. він мав проти наших західних союзни� ків по антигітлерівській коаліції тільки 38% своїх дивізій. На ознаменування перемоги Радянсько� го Союзу над нацистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні Президія Верхов� ної Ради СРСР оголосила 9 травня Днем Перемоги. З того часу День Перемоги став у нас всенародним традиційним святом. 24 чер� вня 1945 р. у Москві на Красній площі від� бувся Парад Перемоги. Парад приймав заступник Верховного Головнокомандуючо� го Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков; командував Парадом Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський. З тих пам’ятних – переможних – травне� вих днів далекого 1945 р. минуло більш як шістдесят років. Але в міру віддалення від подій війни значення Перемоги не зменшу� ється. Уся післявоєнна історія так чи інакше назавжди пов’язана з підсумками цієї війни. І тому слава Великої Перемоги не померкне у віках. Незмірним є вклад у Перемогу радянсь� кого народу: він здійснив подвиг, рівного якому не знало людство. У результаті він зумів відстояти свободу і незалежність своєї Батьківщини. І одночасно Радянський Союз своєю Перемогою вніс вирішальний вклад у справу врятування європейської та світової цивілізацій від знищення нацистськими вар� варами. Перемога над нацизмом увінчалася визволенням європейських країн від гітле� рівської тиранії, запобігла подальшому роз� повзанню безпрецедентно страшних нацист� ських злочинів проти людяності. Ігор ВЄТРОВ заступник директора Інституту історичної освіти, професор ТРАВЕНЬ 2011 �Академічні традиції Конференція Науково�методичні засади управління якістю освіти в університетах 25 березня в нашому університеті відбу� лась Міжнародна науково�практична конфе� ренція “Науково�методичні засади управлін� ня якістю освіти в університетах”. Це четвер� та традиційна конференція, започаткована Науково�методичним центром моніторингу якості освіти. До участі у конференції було заявлено 175 учасників, серед них – представники з Росії, Японії, Угорщини, США, Білорусії, Німеччини, Іта$ лії, Фінляндії, Швеції та різних куточків України. Метою конференції став пошук нових форм, мето$ дів та засобів управління якістю освіти в універси$ тетах, оскільки ці питання є одними з провідних серед методологічних проблем освіти. Пленарне засідання конференції розпочалося зі вступного слова проректора з міжнародних від$ носин Володимира Лавриненка. Потім з віталь$ ним словом виступив модератор заходу, заступ$ ник першого проректора університету Володи$ мир Сергієнко, який представив учасників кон$ ференції, президію та закордонних гостей; розпо$ вів про порядок роботи конференції. У своїй доповіді він звернув увагу на основні чинники, що впливають на якість освіти, а саме: підготовка професорсько$викладацького складу, навчально$ методичне забезпечення, застосування сучасних навчальних технологій, відповідність змісту освіти досягненню цілей навчання, належне ресурсне забезпечення, ефективне управління. Володимир Петрович повідомив, що на Вченій раді універси$ тету затверджено і подано до МОНМС України ліцензійну справу магістерської підготовки за спеціальністю 8.18010022 “Освітні вимірювання” з присвоєнням кваліфікації “Керівник закладу з оцінювання якості освіти. Фахівець у галузі освіт$ ніх вимірювань”. За допомогою Skуpe$технології проводилася трансляція виступу видатного тестолога, доктора педагогічних наук, професора, головного редак$ тора журналу “Педагогические измерения” (Росія, Москва) Вадима Аванесова. У своїй доповіді він звернув увагу на проблеми модерні$ зації освіти та роль тестових технологій у цьому процесі. Представник з Японії Хіросі Катаока розпо$ вів про оцінювання знань студентів в університеті м. Осака, Японія. Привернуло увагу дуже серйоз$ не ставлення до екзаменів в університеті викла$ дачів і студентів. З розповіді пана Хіросі зрозумі$ ло, що в Японії вважається, що студент – це доросла людина, що реалізує свої можливості та потенціал в університеті. А до “нецікавих” пред$ метів японські студенти ставляться по$філософ$ ськи: “нецікаві” предмети розвивають вміння вирішувати складні життєві завдання. Після пленарного засідання відбулась неве$ личка обідня перерва, а потім уже розпочали роботу секційні засідання. Доповідачам конфе$ ренції були видані сертифікати учасника конфе$ ренції. За результатами проведеної конференції було прийняте рішення надрукувати статті допові$ дачів у Науковому часописі Національного педа$ гогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні науки: реалії та перспективи”. Дякуємо всім учасникам конференції за цікаві виступи! До нових зустрічей! ДОКТОР З ПРИЧИН ЧЕСТІ Більшість студентів знає, що означає слово “професор”. Висло$ влюючись просто, це викладач із високим ступенем компетентності, якій користується заслуженим авторитетом і повагою. Слово “професор” має ще латинське походження (викладач), але в академічному вжитку закрі$ пилось порівняно недавно – з XVI століття. В українській освітній системі професор – це вчене звання, яке при$ своюють після звання доцента. Для того щоб бути професором, як пра$ вило, слід бути доктором наук, займатися викладанням не менше п’яти років, мати численні наукові та науково$методичні публікації і підготувати не менше п’яти кандидатів наук. Тобто, це завдання не з легких. Загалом, професори – це надзвичайно цікаві, дисципліновані і глибокі люди, які не тільки багато знають, але й вміють надихати на навчання, прищеплювати любов і повагу до предмету. Яскравим прикладом професора може слу$ гувати професор Преображенський з “Собачого серця” Михайла Булга$ кова, чи професор Дамблдор з “Гарі Поттера” Джоан Роулінг. Однак, окрім суто академічного звання професора, в Європі є ще почесне звання – “doctor honoris causa” (лат. – “доктор з причин честі”, “почесний доктор”, скорочено – dr. h. c.) або “почесний професор”. Як правило це звання присвоюють університети на знак визнання заслуг людини у науковому, громадському, спортивному, політичному житті або в мистецтві. Це свого роду знак, що університет вважає за честь мати в своєму професорсько$викладацькому складі цю людину. Дуже пошире$ ною є практика, коли університет присвоює звання почесного професора своєму випускникові, який багато зробив для країни або галузі, в якій працює. Так, наприклад, вчиняє Оксфордський університет, коли його випускник стає прем’єр$міністром Великої Британії. Звісно, це є ще і вда$ лим піар$кроком, адже ніщо так не прославляє навчальний заклад, як випускники – нобелівські лауреати та відомі громадсько$політичні діячі. Слід зазначити, що існує близьке за значенням до “почесного про$ фесора” звання – “emeritus professor” (лат. – “заслужений професор”, скорочено – prof. em.). Це звання присвоюється професійним виклада$ чам, які мають добру викладацьку репутацію та значний стаж роботи (при виході на пенсію, зміні роду занять або до ювілею викладання). Звання заслуженого професора є свідченням визнання академічних заслуг спільнотою науково$педагогічних працівників. Серед заслужених професорів нашого університету можна згадати таких відомих людей, як Іван Драч, Мирослав Попович, Борис Олій� ник, Леонід Губерський, Леонід Кравчук, брати Кличко та багатьох інших. Побачити всіх почесних професорів можна в портретній галереї біля ректорату університету на другому поверсі центрального корпусу, хоча ми сподіваємось, що з часом служба порталу розмістить цей пере$ лік на сайті університету, як це зроблено, наприклад, в Оксфорді. Світлана НІКОЛАЙЧУК Антон ДРОБОВИЧ Студентська наука МИ ЩЕ ПРИЇДЕМО, ЯКЩО ЗАПРОСЯТЬ! ЦЬОГОРІЧ усьоме, 7 та 8 квітня, у стінах нашого уні� верситету в Інституті корекційної педагогіки та психології НПУ імені Драгоманова на Всеукраїнську студентську олімпіаду зі спеціальності “Корекційна освіта (за нозоло� гіями)” з міжнародною участю зібралися студенти з Мінсь� ка, Москви, Санкт�Петербургу, Кишинева та різних куточ� ків України. Крім того, організатори зустріли рекордну кількість учасників – 41! А якщо додати ще 16 студентів з Новосибірську, котрі проходили лише он�лайн тестування, але не захищали роботу, виходить 57 учасників! В Олімпіаді брали участь студенти різних курсів, почи� наючи з третього, закінчуючи п’ятим. Звісно, старшокурс� ники почувалися більш впевнено під час виступів, але й молодші не пасли задніх. Окремо варто зазначити, що фак� тично усі роботи, подані журі, були експериментальні, а не суто теоретичні. Це є гарним показником розвитку студент� ської науки. Вражала різноманітність проблематики, котру піднімали на захисті. “Ви просто молодці! Усе продумано, все злагоджено. Були цікаві роботи. Ми до олімпіади думали, що частина ваших українських дефектологів – московські! А виявляється, вони ваші! І взагалі у вас інтенсивно розви� вається корекційна педагогіка та спеціальна психологія! Навіть є два академіки в одному Інституті!”, – говорять Катерина Жук та Катерина Бикова з Мінська. “Наукові спрямування країн близького зарубіжжя спів� падають з науковими поглядами українських дефектологів”, – зазначила заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології М. К. Шеремет. Призові місця між учасниками Олімпіади були розпо� ділені наступним чином: ТРАВЕНЬ 2011 І місце – Яковенко Ольга Петрівна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Бикова Катерина Василівна (Біло� руський ДПУ ім. М. Танка); ІІ місце – Тищенко Наталія Олександрівна (Херсонсь� кий державний університет); Мелашевич Дарина Микола� ївна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Жук Катерина Анатоліївна (Білоруський ДПУ ім. М. Танка); Лякішев Олексій Сергійович (ГОУ ВПО Московський міський педагогічний університет); ІІІ місце – Юрчук Тетяна Миколаївна (Кам’янець�По� дільський національний університет ім. І. Огієнка); Горбик Євгенія Олегівна (АОУ ВПО Ленінградський державний університет ім. О. С. Пушкіна); Скира Олена Василівна (ГОУ ВПО МГПУ); Стасько Ксенія Михайлівна (ГОУ ВПО МГПУ); Мігліч Іванна Олександрівна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Жорняк Яна Сергіївна (Полтав� ський державний педагогічний університет). Грамоти та дипломи переможцям вручав директор Інституту корекційної педагогіки та психології В. М. Синьов. Величезна робота оргкомітету, очолюваного Віктором Миколайовичем, була високо оцінена усіма уча� сниками та гостями Олімпіади. Студенти та керівники дякували всьому оргкомітету за цікаву програму Олімпіа� ди, за екскурсію Києвом, центральним корпусом та Інсти� тутом корекційної педагогіки та психології “Все було проду� мано до деталей, починаючи від зустрічі учасників, закін� чуючи проживанням у гуртожитку”, – зазначали викладачі з інших міст. “Сподобалась організація. У вас дуже розвинуте сту� дентське життя. Склалося враження, що студент – найго� ловніше для вашого університету. Просто молодці”, – про� коментувала свої враження студентка Вороніна Софія з Санкт�Петербургу. “Коли збираються люди однієї професії, то всі зазвичай говорять про науку. А виявилось, що учасники настільки усе� сторонні та відкриті, що крім науки, ми говорили на інші теми з величезним захопленням. Я тут не відчувала супер� ництва. Мені всі допомагали, хоча ми були навіть не знайомі між собою на початку”, – стверджує Гаєвська Цвітанна зі Львова. “Дуже теплий прийом. Я отримала новий досвід, цікаве спілкування. Рада, що дали можливість виступити самій і почути інших. Після того, як вже детально познайомилася з роботами інших учасників, зробила висновок, що всі студен� ти дуже підковані. Це є стимулом ще більше працювати над собою!” – говорять Ткаченко Ольга та Зозуля Ольга з м. Суми. “Враження від Олімпіади та від учасників дуже пози� тивне! Круто було те, що організували екскурсію містом. Нас гарно поселили в гуртожитку. І сам гуртожиток гар� ний! Ми, правда, були здивовані, що у вас такі великі відста� ні між гуртожитком та університетом”, – додала Мура� щук Олена зі Львова. “Помітно, що у вас працюють зі студентами. Дуже добре налагоджене партнерство викладач – студент – гість. Тепло зустрічають, усі намагаються допомогти” – зазначила Струлєва Світлана з Кишинева. “До журі теж зауважень немає, а всі питання, які вони ставили, були по суті”, – коротко прокоментував Набока Антон з Луганська. “Ми ще приїдемо, якщо запросять!” – додала Комісаренко Наталія з Бердянська. Проте, були й побажання, і більшість із них безпосе� редньо пов’язані зі статусом Олімпіади. Наразі Олімпіада ще має назву Всеукраїнської (з міжнародною участю) і від� повідає вимогам заданого масштабу, хоча вже давно зустрі� чає закордонних учасників та цілком відповідає міжнародному рівню. Про це свідчить бажання представників Словаччини, Польщі, Казахста� ну та Грузії наступного року взяти участь в Олімпіаді. Це є ще більшим поштовхом керів� ництву Інституту справді зробити її міжнарод� ною, і тоді можна сміливо вводити кілька робо� чих мов і запрошувати в журі закордонних делегатів або, враховуючи значну кількість уча� сників, яка з кожним роком лише збільшується, вводити ще хоча б один конкурсний день. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології 5 �Нагальні роздуми Пам’ять СЕСІЯ: ВИРОК І ВИКЛИК, ВИКЛИК І ВИРОК СТУДЕНТИ сприймають сесію по$різному: і як суворе випробування, і як можливість самоствердження та вдоскона$ лення здатності “викручувати$ ся”, майстерно використовую$ Марійка чи власні розумові надбання і РОЗПУТНА, викладацьку мудрість та тер$ студентка ІІ курсу піння. Під час сесії, як в будь$ якому складному дійстві, зав$ жди декілька дійових осіб, всі ролі розписані, завдання отримані, виклики прогнозовані, а вироки інколи диву$ ють, і не тому, що актори дилетанти, і не тому, що прави$ ла гри не засвоєно, а тому, що немає розуміння найго$ ловнішого: в сесії – всі переможці! І ті, хто здав успішно, і хто не задоволений своїм результатом, і ті, які спокійно, безболісно, без хвилювань закрили сесію, і ті, які стійко витримали навалу студентського авантюризму, гло$ бальних знань, безмежних прагнень до кращої оцінки в заліковці (індивідуальному плані) при недостатньо ґрунтовних піз$ нань з предмету. Чому переможці? По$перше, сесія – це важли$ ва подія студентського життя, його невід’ємна складова, де “один скаче, другий плаче”, і врешті$решт всі отримують заслужену позначку у заліковій книжці. По$друге, сесія – це чергова сходинка, на яку ти можеш або піднятися, або благополучно з неї злетіти (якщо ж – злетів, будь вдячний долі, що був студентом, і знайди сили повернутись до сту$ дентської родини знову!), важли$ во, що цей шлях, у будь$якому випадку, тобі необхідно подолати, щоб гідно нести звання студента. По$третє, сесія – це час підведення підсумків, звіту$ вання про засвоєнні знання, і не треба сприймати її як екзекуцію, яку необхідно витерпіти заради одержання оцінки та стипендії. Сесія, як і зима, приходить неочікувано, але за роз$ кладом і в означений для неї час, про який всі викладачі знають, а студенти – з острахом до нього готуються. Підготовка до сесії має різну тривалість: ніч, день, два, тиждень, місяць, семестр – у кого як, і залежно від цього, або навпаки, без прямої залежності від тривало$ сті підготовки, дає результати. Результати, як правило, – це оцінка знань, помножених на комунікативні здібності студента з додаванням сили волі, життєвої витривалості і, найголовніше, сподівань на використання цих знань в майбутньому. Результати сесії не можна сприймати як вирок (до речі, вирок – рішення суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції, постановлене в судовому засідан$ ні з питання про винність або невинуватість відданої до суду особи (підсудного) та про призначення або не призначення йому покарання), а необхідно сприймати як черговий виклик, вимогу, спонукання до активних дій, тобто до відповідального систематичного та глибокого вивчення навчального матеріалу, до самовдосконален$ ня. Це в ідеалі. А насправді, сесія – це безмежний стрес, безсонні ночі, кіпи написаних конспектів, шпаргалок, прочитаних книжок, недописаних рефератів, незданих “лаб”, “глю$ конутого” Інтернету, який, на відмінну від викладачів, автоматично не витримує безмежних студентських пра$ гнень до знань за три години до початку іспиту, перена$ пруження внутрішньої оперативної пам’яті із глибокими зовнішніми ознаками у вигляді шаленого погляду, синців під очима, кілка в спині, тремтіння кінцівок та безладного мовленнє$ вого потоку. Сесія – це перетворення кім$ нат гуртожитку в “избы$читальни”, клуби любителів друкованого слова, переписаних зошитів, літрів випитої кави та кілограмів знище$ них цукерок; це дружні святкуван$ ня зданого чергового іспиту та гучне відзначення “екватору”; це вічна боротьба бажання заснути з тимчасовим розумінням необхід$ ності вивчення останніх питань; це страх, замаскований байдужістю; це стовідсоткове розуміння закін$ чення сесійного процесу – “все минає, мине і це”. Шкода, що все минає. Сесія – магічне слово, що містить дивовижну здат$ ність і через десятиліття відроджувати в душах молоде$ чий запал, викликати спогади про найкращі і, можливо, найскладніші роки становлення власної особистості; про студентські перемоги і гучні провали; про друзів, з якими долав неподоланні вершини багатогранної науки та пригубив перший келих дешевого студентського питва, з якими пережив часи найбільшого студентсько$ го кохання, перших поцілунків та розбитих сердець, з якими прагнув вдосконалити світ, змінити його і себе. У життя є власні іспити, власні сесії, у порівнянні з якими студентські сесії – іграшки, забавлянки, і дуже хочеться, щоб життєві сесії ми всі складали на “відмінно”. Успіхів під час чергової сесії, яка вже так близько! Кубок ректора з міні�футболу 6 КВІТНЯ у спор� тивному комплексі Інституту фізичного виховання та спорту НПУ імені М. П. Дра� гоманова відбувся фінал Кубку ректора з міні/футболу. На святі були присутні ректор НПУ імені М. П. Драгома� нова Андрущенко Віктор Петрович, заслужений майстер спорту СРСР, відомий футболіст, володар “золотого м’яча” 1975 року, заслужений тренер України Блохін Олег Володими/ рович, заслужений майстер спорту СРСР, відомий футболіст, голова комітету національних збірних Федерації футболу України, заслужений тренер України Мунтян Володимир Федорович, заслуже� ний майстер спорту СРСР, відомий футболіст, заслужений тренер України, завідувач кафедри фут� болу НПУ імені М. П. Драгоманова, доцент Михай� ліченко Олексій Олександрович, виконавчий директор федерації футболу м. Києва Старовойт Віктор Кіндратович та президент гандбольного клубу “Авіатор�НПУ” Андрій Мельник. У запеклій та цікавій боротьбі перемогу у фінальній грі з рахунком 2:1 та Кубок ректора вда� лося здобути команді Інституту історичної освіти. Почесне друге місце посіла команда Фізико�матема� тичного інституту. Переможців та учасників фіналу нагородили грамотами і медалями Віктор Петрович Андрущенко, Володимир Федорович Мунтян, Олег Володимирович Блохін та президент гандбольного клубу “Авіатор�НПУ” Андрій Мельник. «…НАЧЕ ПОСТРІЛ, ПРОЛУНАЛО ТЕ “ПРОЩАЙ”» НЕЩОДАВНО студенти Інституту філософської освіти і науки відвідали Байкове кладовище для вшанування пам’яті видатних постатей, чиї імена не тільки на сторінках книжок, а й в душі. Серед них ім’я Миколи Петровича Мозгового, пам’ять про котрого не згасає. Група студентів для уточнення розташування поховання завітала до адміністрації кладовища. Черговий одразу ж називає номер потрібної ділянки. Йдучи до місця нашого паломництва, ми пройшли центральною алеєю, де поховані Михайло Грушевський, Іван Нечуй$Левицький, Микола Міхновський, Марія Заньковецька, Максим Рильський, Микола Амосов, Валерій Соціальна мережа Лобановський та багато інших відомих осіб. Одна алея, а або стільки соцмережа – ресурс у які видатних постатей, мережі Інтернет, що прославили Україну! Могила забезпечує зареєстрова� Миколи Мозгового виявляється них користувачів усіма на протилежному від центральної можливим засобами для алеї боці. взаємодії одне з одним Поклавши квіти до могили (персональні сторінки, чати, тащеін.), це маестро,блоги студенти довго стояли структура, базується біля похованнящо і мовчки згадували на людських зв’язках або зустрічі в університеті з цією ж взаємних інтересах. У сильною і мужньою людиною – ролі інтернет�сервісу співаком, композитором, поетом, вчителем. Довідка: Павло СЕЛІВАНОВ Турнір з боулінгу ВІДРОДЖУЮЧИ ТОВАРИСЬКІ ЗУСТРІЧІ НЕЩОДАВНО Студентська рада університету організувала та прове$ ла товариський турнір з боулінгу серед інститутів нашого вишу. У змаган$ ні взяло участь дев’ять студентських команд та одна збірна аспірантів (старожилів студентського самоврядування). Кожна команда налічувала по чотири учасника та велику кількість вболівальників, які щиро вболівали за своїх представників. Слід зазначити, що два роки тому подібний захід уже відбувався в нашій alma mater. Тоді студентське самоврядування проводило турнір, який викликав резонанс в університеті. Сьогодні ж тодішні натхненники вже не переймались організаторськими моментами, а грали для свого задоволення і представляли збірну аспірантів. Крім того, слід сказати про ентузіазм всіх гравців. Як і два роки тому, вони самостійно оплачували гру, символічні солодкі подарунки та сам кубок. Цьогорічними перемож$ цями, як і два роки тому, стали представники точних наук. Цьогоріч перше місце в това$ риському турнірі отримали студенти Інституту інформа� тики: Олег Городничий, Роман Бойко, Олександр Прокопенко, Світлана Тансь$ ка . Вони здобули беззапереч$ ну перемогу, вибивши кеглів на 526 балів. Інформатики дове$ ли, що вміють вибивати страй$ ки не лише віртуально, а й наживо. Наостанок хочеться зауважити, що подібні товариські турніри є гар$ ною і цікавою традицією, яка дає можливість студентам не тільки відпочи$ ти, а й завести нові знайомства. Чекаємо на нові турніри, свята, зустрічі від Студентської ради! Тетяна ВОЙТОВИЧ gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світли� ни, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозді� лу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість сту� дентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 6 Головний редактор Сергій Русаков. Літературний редактор Галина Голіцина. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ТРАВЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1615) (травень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 5 (1615) (травень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/175 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова