2 6 9 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/20f78f5d0f22d0f1010c7150333dc2df.pdf 1d93b2436a11da0dc2ba072f368e5051 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1637) (листопад 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 3 (1637) ЛИСТОПАД 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця Драгомановці написали диктант національної єдності 12 листопада 2013 року в рамках 7�го “Тижня мистецтв” відбулася зустріч з народною артисткою України Ніною МАТВІЄНКО. Спілкування з Ніною Митрофанівною стало незабутньою подією місяця для студентів і викладачів університету. Спів відомої української співачки поєднався з роздумами мудрої жінки, тому зустріч не залишила байдужим нікого. ДРУЖНО викладачі та студенти НПУ імені Михайла Драгоманова 11 листопада 2013 року писали диктант національної єдності. Це уні� кальна акція, яку Національна радіокомпанія України започаткувала ще у 2000 році. Відтоді щороку українці – від великого до малого – можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та з’ясувати, наскіль� ки добре знають рідну мову, а ще – продемонструвати солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово; хто хоче, щоб українці спілку� валися українською мовою і зберегли її для нащадків. Цьогоріч до написання Всеукраїнського диктанту національної єдності в Інституті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка долучилися доктор філологічних наук, професор, академік НАПН України Любов Мацько, директор Інституту педагогі� ки та психології, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Володимир Бондар, директор Інституту корекційної педа� гогіки і психології, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Віктор Синьов, проректор з навчально�методичної роботи гуманітарних інститутів, директор Інституту політології та права, доктор історичних наук, професор Богдан Андрусишин, викладачі та студенти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, а також аспіранти�іноземці. Для драгомановців цей важливий захід – реалізація політики уні� верситету, який 2013/2014 навчальний рік проживає з ідеєю розвит� ку національної духовності й мови, проголошеною Віктором Андру� щенком. Цей національний диктант студенти й викладачі НПУ при� святили 180�річчю університету та 200�річчю з дня народження Вели� кого Кобзаря. Прес�служба університету Визнання ВЧЕНИМ НПУ МІНІСТР ВРУЧИВ ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ 25 жовтня 2013 року Міністр освіти і науки України Дмитро Табач� ник вручив дипломи та медалі лау� реатів Державної премії України в галузі освіти в номінації “Наукові досягнення в галузі освіти” авторам циклу наукових праць “Філософія освіти: пошук пріоритетів” за Ука� зом Президента України № 543/2013 від 4 жовтня 2013 року. Серед творців відомого семитом� ника – доктор філософських наук, про� фесор, член�кореспондент Національ� ної академії наук України, дійсний член Націо� нальної академії педагогічних наук України, рек� тор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко; доктор філософських наук, професор, дійсний член Національної академії наук України, дій� сний член Національної академії педагогічних наук України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський; доктор філософських наук, про� фесор кафедри Київського національного уні� верситету імені Тараса Шевченка Володимир Ільїн; доктор філософських наук, професор, дій� сний член Національної академії наук України, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремень; доктор історичних наук, доцент, директор Інсти� туту магістратури, аспірантури і докторантури Співпраця Національного педагогічного універси� тету імені М. П. Драгоманова Володи� мир Савельєв; доктор філософських наук, професор, член�кореспондент Національної академії педагогічних наук України, перший заступник Міні� стра освіти і науки України Євген Сулі� ма; доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри Дніпропетровсько� го національного університету імені Олеся Гончара Максиміліан Шепє� лєв. У написаних працях увага авторів концентрується на проблемах філософії освіти, модернізації української освіти в контексті вимог Болонського процесу; стратегії розвитку вищої педагогічної освіти та підготовки вчителя в умовах демократичних та ринкових перетво� рень, глобалізації і становлення інформаційного суспільства. Глибоко аналізуються об’єднавчі процеси на європейському континенті, обґрун� товуються шляхи запобігання цивілізаційних конфліктів світового масштабу засобами освіти та виховання молодого покоління на єдиній цін� нісній платформі. Загалом, як зазначив Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник, семитомник подає матрицю функціонування й майбутнього розвитку освітньої галузі України, до того ж в контексті світових перетворень. Людмила КУХ, прес�служба університету Кафедра культури української мови Нові формати Угода з історичним характером Утвердження рідної мови VII тиждень мистецтв стор. 3 стор. 5 стор. 6�7 �Наука У ПОЛЬЩІ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КНИГУ ВІКТОРА АНДРУЩЕНКА ВІДОМА книга ректора НПУ імені Михайла Драгоманова, Пре� зидента Асоціації ректорів педаго� гічних університетів Європи, докто� ра філософських наук Віктора Андрущенка “Світанок Європи” вийшла в перекладі англійською мовою. Презентація видання V. Andrushchenko “The Dawn of Euro� pe: The Problem of Formation of a New Teacher for the United Europe of the XXI Century” відбулася в Польщі під час V Наукового українсько� польського форуму. Книга, яку англійською мовою вже давно чекала європейська нау� кова спільнота, побачила світ вдру� ге в Кракові за сприяння польських колег та зазнала деяких змін. Книгу можна знайти в Україні та в Польщі. Новини підрозділів ОДНОГОЛОСНО Минулого року в НПУ імені Михайла Драгоманова його очіль� ник урочисто перерізав стрічку біля дверей нового Інституту, який отри� мав амбіційну назву Інституту магі� стратури, аспірантури і докторанту� ри. У жовтні цього року одноголо� сно на засіданні Вченої ради підрозділу переобрали директора. Ним став доктор філософських наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі освіти Воло� димир Савельєв. Інститут об’єднав навколо себе потужне коло вчених – від молоді й до сивочолих академіків. А відпо� відно його кадровий склад являє собою когорту постатей всеукра� їнського і світового значення в галу� зі науки. Про це зазначив під час засідання Вченої ради ректор НПУ Віктор Андрущенко. “Попереду ще чимало роботи, але вдалий початок – це вже хороша її частина, – зауважив очільник вишу, – тому я переконаний, що результати не примусять себе чекати”. Перше, що поставили на порядку денному, – перспективи розвитку міжнародних програм навчання магістрів у контексті імплементації Педагогічної Консти� туції Європи та реалізації планів мобільності студентів і аспірантів Драгомановського вишу. Колектив Інституту вже розпочав активну роботу в цьому напрямку. Тож вітаємо Володимира Леоні� довича з обранням та бажаємо творчих успіхів і натхнення для роботи! Міжнародна науково�практична конференція “ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ: ФІЛОСОФІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА” 23 жовтня 2013 року в Національному педагогічному універ� ситеті мені Михайла Драгоманова відкрили першу Міжнародну науково�практичну конференцію “Освітня політика держави: філософія, методологія, практика”, організовану за сприяння Міністерства освіти і науки України, Національної академії педа� гогічних наук України та Асоціації ректорів педагогічних універси� тетів Європи. Науковий захід має на меті аналіз стратегічних пріоритетів розвит� ку державної політики в галузі освіти, аспектів удосконалення відповід� ної нормативно�правової бази та філософської парадигми організації і змісту освіти в контексті викликів глобалізованого світу. З конструктивною доповіддю перед учасниками конференції виступив Перший заступник Міністра освіти і науки України, доктор філософських наук, професор Євген Суліма. Зокрема посадовець зосередив свою увагу на сучасному стані освітньої системи України та її місці серед освітніх систем світу, зауваживши, що українським освітянам вда� ється сьогодні працювати на конкурентоспроможно� му високому рівні в єдиному освітньому просторі світу. Частково це зумовлено тим, що Міністерство освіти і науки України виступає за розвиток власне національних освітніх надбань та водночас перей� мання кращого європейського досвіту в цій галузі. Цьому сприяє широке поле міжнародного співробіт� ництва в аспекті виконання спільних міжнародних наукових проектів, міжнародних обмінів студентами та аспірантами вищих навчальних закладів, залучення до викладання вчених зі світовими іменами. До прикладу, сьогодні Україна виконує найбільше, а зокрема 60, науково� освітніх проектів за програмою Tempus спільно з країнами європейсь� кого простору. Така діяльність сприяє обміну досвідом між державами, особливо зваживши на глобалізацію сучасного світу. У цьому ж ключі три роки поспіль виконується Програма, ініційова� на Прем’єр�міністром України Миколою Азаровим про стажування кращих українських аспірантів у відомих вищих навчальних закладах світу. На нових умовах здійснюється виконання Стипендійної програми академічних обмінів імені Фулбрайта, де Україна має можливість само� стійно визначати пріоритетні для держави напрями таких обмінів, на свій розсуд обирати кращих науковців і виші для навчання за кордоном. За дорученням Президента України Віктора Януковича започаткована Програма “Інтелектуальне майбутнє України”, що сприятиме підтримці обдарованої молоді держави. Під час виступу Євген Миколайович також звернув увагу присутніх і на важливі питання в освітній політиці України, які ще потребують детального обговорення та доопрацювання. Це питання автономії вищих навчальних закладів та зокрема наповнення економічним змі� стом перспективи автономії; створення широких можливостей для мобільності студентів, які повинні мати змогу отримувати варіативну частину навчального матеріалу як у ВНЗ, так і за його межами; вра� хування запиту від роботодавців як одного з основних камертонів розвитку економіки держави; впровадження національної рамки квалі� фікацій. “Вищі навчальні заклади сьогодні повинні стати не просто “храма� ми науки”, але перш за все науковими бізнес�центрами, де тісна взає� модія науки і бізнесу дає змогу вченим втілювати власні ініціативи й роз� робки, необхідні для економіки держави”, – наголошує Перший заступ� ник Міністра. Сучасна освітня політика держави, за словами високопосадовця, спрямована на об’єднання зусиль освітян, “концентрації” науково�педагогічних шкіл, педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах з метою приведення українських ВНЗ до європейсь� ких норм. Разом з тим Євген Миколайович окреслив перед науковцями те коло прак� тичних питань в галузі освітньої політики, що потребують фахового розгляду й аналізу, побажавши учасникам конференції плідної й активної роботи. З вітальними словами до гостей звер� нувся й очільник Національного педагогічно� го університету імені Михайла Драгоманова, Президент Асоціації рек� торів педагогічних університетів Європи та співавтор відомого в Україні видання “Освітня політика”, доктор філософських наук, професор Вік� тор Андрущенко. Віктор Петрович закцентував увагу на важливості проведення такого заходу в стінах педагогічного флагмана країни, який також став базою для створення Асоціації ректорів педагогічних універ� ситетів Європи і Педагогічної Конституції Європи. Чимало доповідей, вже заявлених у програмі конференції, налаштовують на думку про якісний і перспективний результат роботи. До того ж серед учасників чимало молоді, а це говорить про актуальність теми й відповідний резо� нанс у суспільстві. Слова вітання та підтримки від Національної академії педагогічних наук України висловив академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор Микола Євтух. Вчений розповів про наукові аспекти розгляду проблематики конференції науковцями НАПН України та їх здобутки в теоретичній сфері освітньої політики. Захід відбувався в університеті протягом 23�24 жовтня та включав засідання кількох науково�практичних секцій і круглих столів. За резуль� татами обговорень було прийнято резолюцію конференції. Людмила КУХ Міжнародний науково�практичний семінар Полікультурна освіта в ХХІ столітті 13�14 листопада 2013 року в Націо� нальному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова відбувся Міжнародний науково�практичний семі� нар “Полікультурна освіта в ХХІ столітті: створення партнерства в школах при викладанні та вивченні історії”, що органі� зований за сприяння Міністерства освіти і науки України, Ради Європи, Всеукраїнсь� кої спілки викладачів суспільних дисци� плін і громадянської освіти та НПУ імені М. П. Драгоманова. Захід відкрив заступник Міністра освіти і науки України Борис Жебровський, поба� жавши учасникам плідної та взаємокорисної роботи. За словами високопосадовця, семі� нари подібного формату не дивина для укра� їнської освітньої галузі, оскільки відбувають� ся систематично за різними тематичними напрямками та націлені на зацікавлення не лише науковців, але й практиків, педагогів шкіл, вчителів, а Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова став хорошою платформою для здійснення таких заходів. “Нам особливо важливо почути думку закордонних експертів щодо тих чи інших складних моментів у навчально�вихов� ному процесі, – наголошує Борис Михайло� вич, – і відповідно до цього реалізовувати власні напрацювання та розробки”. Перед учасниками семінару виступили зокрема старший викладач історії та грома� дянської освіти Університету західної Англії Дін Смарт з доповіддю “Як викладати істо� рію в багатокультурних класах, використо� вуючи інклюзивні підходи”. Викладач педагогічного факультету Мальтійського університету Йозанна Велла поставила перед учасниками проблему “Чи може викладання історії змінювати ставлен� ня учнів? Історична освіта і проблема ісламофобії”. Викладач інституту підготовки вчителів Університету прикладних наук в Амстердамі Хуб Отес виступив з презентацією “Якими компе� тенціями та ресурсами мають володіти вчителі для роботи в полікуль� турному середовищі”. Загалом тематика семінару об’єднува� ла питання на кшталт: чи повинна історія національних громад викладатися як части� на основної програми або як окрема тема програми; які теми сучасної програми з історії можуть бути використані у викладан� ні та вивченні багатокультурності; як залу� чити батьків до викладання та вивчення багатокультурності: навчальні програми та позакласні заходи; чому для підготовки вчителя історії необхідно включати до нав� чальних програм питання багатокультурно� сті й чимало інших. Як зазначила керівник освітніх програм з історії в Раді Європи Тетяна Мінкіна�Міл� ко, семінар “Полікультурна освіта в ХХІ сто� літті: створення партнерства в школах при викладанні та вивченні історії” – це частина трирічної узгодженої програми�дії між Україною та Радою Європи, яка реалізуєть� ся вже другий рік поспіль та має на меті формування моделей побудови освіти у полікультурному світі. Історичні дисципліни у цьому контексті мають особливу вагу, оскільки закладають основи формування людської особистості. Робота в цьому напрямку ведеться й Асоціацією ректорів педагогічних універси� тетів Європи, що задекларовано Педагогіч� ною Конституцією Європи. Про це розповів президент Асоціації, ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко. Модель розвитку мультикультурної освіти передбачає реалізацію цілей паритетного виховання національної самосвідомості і толерантного ставлення до інших культур, переконані науковці. Саме таким чином вдасться забезпечити мирне, толерантне співжиття суспільства. Міжнародний семінар тривав протягом 13�14 листопада та включав роботу в секціях, практичне відвідування учасниками середніх навчальних закладів і презентацію результатів обговорення. Людмила КУХ, прес�служба університету Прес�служба університету 2 ЛИСТОПАД 2013 �Наукова робота Співпраця УГОДА З ІСТОРИЧНИМ ХАРАКТЕРОМ 7 листопада 2013 року у Націо� нальному педагогічному університеті відбулась подія, що назавжди буде вписана на сторінки не лише історії вишу, але й історії педагогічної дер� жавної справи. Флагман педагогічної освіти і науки України та київська гім� назія № 143 уклали взаємовигідну угоду про співпрацю. Документи під� писами скріпили ректор НПУ Віктор Андрущенко та директорка гімназії Світлана Тросюк. Драгомановський університет уже досить давно позиціонує себе як ком� плексний заклад з підготовки фахівців�пе� дагогів для роботи в навчально�виховних закладах усіх рівнів освітньої системи. Відповідно до цього виш має чимало укла� дених договорів з дошкільними, шкільни� ми, позашкільними та професійно�техніч� ними навчальними закладами. На базі цих структур студенти�драгомановці прохо� дять практику, організовують науково� практичні семінари й симпозіуми. “Пріоритет тісного переплетення теорії і практики в навчальному процесі – одна з головних стратегічних ліній Драго� мановського університету, що пронизує усе навчання наших студентів від першо� го і до останнього курсу”, – про це зауважив Віктор Андрущенко під час зустрічі з адміністрацією гімназії в залі ректорату НПУ. Віктор Петрович переконаний, що справжнього Вчителя, педа� гога, шкільного психолога можна виховати лише в шкільній аудито� рії, тобто під час практики, живого спілкування з учнями, заслужени� ми вчителями, педколективом. Зважаючи на це, керівництво НПУ намагається налагодити тісну співпрацю з кращими школами й гім� назіями України. “Ми – престижний елітний університет, ім’я якого голосно звучить на європейській освітній арені, який вже починає задавати тон розвитку світової педагогічної галузі, і відповідно у нас навчаються кращі студенти, яким ми повинні забезпечити євро� пейські умови навчання, врахувавши усі складові здобуття такої освіти, – наголошує ректор, – тому й серед нових наших партнерів з’явилася одна з найпотужніших київських гімназій – гімназія № 143”. За словами Віктора Петровича, побувавши в гімназії, він був глибоко вражений масштабами її розвитку відповідно до вимог сучасності й глибоким потенціалом подальшої еволюції. У структурі закладу діють 9 методичних кафедр за різними напрямками й дис� циплінами, на основі яких і можна налагодити реальну співпрацю з відповідними інститутами й кафедрами НПУ. Також у гімназії функ� ціонують близько тридцяти факультативів і гуртків, що реалізують позашкільну освіту для своїх учнів. Це ще один вектор хорошої спів� праці для Драгомановського вишу. Ректор Андрущенко відзначив, що укладання угоди з гімназією № 143 спрямоване на виконання соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича “Діти – майбутнє України” про збереження і роз� ширення мережі позашкільних навчаль� них закладів (центрів, гуртків, секцій тощо). Минулого року в університеті від� крилась перша в Україні кафедра поза� шкільної освіти, яка здійснює підготовку фахівців для роботи у позашкільних нав� чальних закладах. Гімназія № 143 може стати хорошим майданчиком для прак� тичної підготовки кадрів у цьому напрям� ку, обміну досвідом, створення фахових навчальних програм, планів, методичних рекомендацій. Про етапи становлення і розвитку свого навчального закладу розповіла директор гімназії Світлана Тросюк. Гостя висловила сподівання на плідну роботу, зокрема, що стосується наукової підтримки навчального процесу, адже педагоги закладу в першу чергу практики, яким інколи досить складно віднайти, освоїти та ввести до робочих програм інноваційні методики, що розробляються вченими�педагогами, науково�дослідни� ми інститутами, академіями. “Коли ж вдасться налагодити безпосередню роботу у площині Вчитель – Науковець, – переконана Світлана Дмитрівна, – діяль� ність педагога в гімназії отримає зовсім інші якісні характеристики”. За розпорядженням ректора університету за підписаною уго� дою будуть створені робочі групи у виші, що опрацьовуватимуть напрямки співробітництва відповідно до суміжних дисциплін. Це стосується у першу чергу фізико�математичних, філологічних та історичних наук, викладання іноземних мов, фізичної культури і здо� ров’я, налагодження практичної взаємодії у сфері позашкільної освіти. Провівши кілька розмов із викладачами гімназії, директори інститутів НПУ уже запланували спільні семінари і зустрічі кафедра� ми та адміністративними корпусами. Як зауважив радник ректора Драгомановського вишу, доктор філософських наук, професор Микола Бойчук, це ще один крок вищої освіти у напрямку до звичайного вчителя, учня, школи; реаль� не поєднання теорії і практики, що не пишеться на папері, а здійсню� ється в шкільному класі, посеред дітей. Кожен студент мусить відчу� ти безпосередньо на собі атмосферу й дух школи. Гості університету оглянули аудиторії і відділи Драгомановсько� го вишу, поспілкувалися зі студентами, почули їхні думки щодо суча� сного педагога. Вчителі були глибоко захоплені картинними галере� ями НПУ, зокрема портретною виставкою почесних професорів та докторів університету. Людмила КУХ, прес�секретар ректора НПУ імені М. П Драгоманова УЧАСТЬ У КОНФЕРЕНЦІЇ МДУ ІМЕНІ М. В. ЛОМОНОСОВА 23 жовтня 2013 року кафе� дрою філософії освіти Москов� ського державного університету імені М. В. Ломоносова (Росія) була проведена науково�прак� тична конференція “Возрасты образования: социальное и лич� ностное измерения”, в якій взяв участь викладач НПУ імені М. П. Драгоманова С. О. Тере� пищий з доповіддю “Цілі безпе� рервної освіти”. Із змістовними доповідями виступили декан філософського факультету МДУ імені М. В. Ломо� носова, член�кореспондент РАН В. В. Миронов, завідувач кафедри філософії освіти МДУ імені М. В. Ломоносова Є. В. Бризгалі� на, директор інституту соціології освіти РАО М. В. Кларін. Серед тем, які викликали значний інте� рес учасників конференції, були проблеми нових суб’єктів освіти, виклики для освітньої теорії і прак� тики, процедури вимірювання трансформацій освіти, проблеми сучасного підлітка і його ідеалів, стратегії загальної освіти та есте� тичні комунікації підлітків у мережі Інтернет та багато інших. З детальною інформацією про кон� ференцію та її програмою та збір� кою матеріалів конференції можна ознайомитись на сайті філософ� ського факультету МГУ імені М. В. Ломоносова Фото з офіційного сайту МДУ Підтримка молоді ДРАГОМАНОВЦІ ОТРИМАЛИ СТИПЕНДІЇ ВІД БЛАГОДІЙНИХ ФОНДІВ Щороку кращі студенти Національного педаго� гічного університету імені М. П. Драгоманова отри� мують іменні стипендії Міжнародного благодійного фонду імені М. П. Драгоманова та Всеукраїнської громадської організації “Асоціація “Афганці Чорно� биля”. Цей рік не став виключенням. Визначення переможців в одинадцяти номінаціях відбулося 12 листопада 2013 року в конференц�залі центрального корпусу університету на засіданні комісії з визначення переможців, до складу якої увійшли пред� ставники засновників благодійного фонду, громадської організації та університету. Кожен із претендентів на стипендію продемонстру� вав присутнім у залі студентам та членам стипендіальної комісії мультимедіапрезентацію про себе. З�поміж сорока кандидатів комісія обрала найкращих шляхом таємного голосування. Отже, протягом 2013–2014 навчального року іменні стипендії Міжнародного благодійного фонду імені ЛИСТОПАД 2013 М. П. Драгоманова та Всеукраїнської громадської орга� нізації “Асоціація “Афганці Чорнобиля” отримуватимуть такі студенти університету: – за відмінні успіхи у навчанні – Дарміць Юлія (Інститут управління та економіки освіти); – за наукові досягнення – Горб Альона (Інститут управління та економіки освіти); – за творчі досягнення – Хомич Тетяна (Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка); – за мистецькі здобутки – Симчера Анастасія (Інститут мистецтв); – за активну участь у розбудові студентського сам� оврядування – Єрмолаєва Євгенія (Інститут корекцій� ної педагогіки та психології); – за високі спортивні досягнення – Романенко Ірина (Інститут іноземної філології); – за активну участь у спортивно�масовій роботі – Костючик Сергій (Інститут природничо�географічної освіти та екології); – за відмінні успіхи у навчанні (Всеукраїнська гро� мадська організація “Асоціація “Афганці Чорнобиля”) – Черчук Надія (Фізико�математичний інститут) та Дера Ольга (Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка); – за творчі досягнення (Всеукраїнська громадська організація “Асоціація “Афганці Чорнобиля”) – Свіщо Ярослав (Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка); – за спортивні досягнення – Ільченко Владислав (Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка); – за активну участь у громадському житті універси� тету – Прищепа Наталія (Інститут інформатики). Міжнародний благодійний фонд імені М. П. Драго� манова та Всеукраїнська громадська організація “Асоці� ація “Афганці Чорнобиля” щиро вітають переможців та запрошують усіх студентів драгомановського універси� тету поборотися за стипендії Фонду в наступному нав� чальному році. Додаткову інформацію про стипендії Фонду можна дізнатись на сайті університету www.npu.edu.ua, у заступників директорів інститутів з виховної роботи та у координатора Міжнародного благодійного фонду імені М. П. Драгоманова професора Сущенко Людмили Петрівни (тел. 486�16�98). Людмила СУЩЕНКО, координатор Міжнародного благодійного фонду імені М. П. Драгоманова 3 �Пам’ять Співчуття ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ВИЗВОЛИТЕЛЯМ СТОЛИЦІ Колектив НПУ імені Михайла Драгоманова висловлює глибоке співчуття рідним та близьким із приводу тяжкої втрати – смерті ветерана Другої світової війни, Героя України, генерал�майора, професора НПУ імені М. П. Драгоманова Берез� няка Євгена Степановича. Раптово обірвалося життя доброї, чуйної людини, славетного героя своєї країни, здібного організатора, принципово� го, талановитого педагога, який присвятив своє життя рідному народу. Сумуємо та поділяємо важ� кий біль втрати з рідними й близькими незабут� нього Євгена Степановича. Драгомановська родина У листопаді 2013 року Україна відзначає 70�ту річницю визволення Києва від фашистських загарбників у Другій світовій війні. Разом з усією країною із сумом і сльозами на очах, тих, хто ніколи не повернувся з боїв, і тих, хто поруч, ще живий, ще розпо� відає про ті страшні лихоліття, згаду� вала велика Драгомановська родина урочистостями в головній актовій залі університету. Ініціаторами заходу стали самі студенти й викладачі, ректорат вишу та Рада ветеранів НПУ імені М. П. Драгоманова. Спудеї пом’яну� ли загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу. На сцену піднімалися сивочолі ветерани, розповідали про пережи� те, згадували найдрібніші деталі, і з кожним виступом, з кожним словом перед гостями й присутніми, наче в До 70�річчя визволення Києва від фашистських загарбників ЗУСТРІЧ ВЕТЕРАНІВ ЗІ СТУДЕНТАМИ Битва за Дніпро стала прикладом масового і швидкого форсування одні� єї з найбільших рік Європи за короткий час. Незабутнім для Киян став день 6 листопада 1943 року, коли війська Пер� шого Українського фронту визволили сто� лицю України місто Київ від фашистських загарбників під командуванням генерала Миколи Ватутіна, який вирішив силами 7 армій форсувати одночасно Дніпро в межах від Києва до Черкас. Під час битви за Дніпро уперше радянські танкісти подолали річку Десна під водою. Це трапилось після захоплення Лютіжського плацдарму в районі селища Літки, де танкістам генерала А. Г. Кравченко, було поставлене завдання подо� лати річку Десну вброд. Законопативши у бойових машинах щілини паклею, яка була просочена солідолом, закріпивши вихлопні труби бре� зентовими рукавами, танкісти вели під водою танки за допо� могою переговорних пристроїв. Майже 60 бойових машин подолали перешкоду за вісім годин. В директиві Ставки від 3 листопада підкреслювалось, що Київський плацдарм має важливе історичне значення для вигнання фашистів з Правобережної України. За мужність і відвагу при форсуванні Дніпра в районі Києва 418 воїнів стали Героями Радянського Союзу. За форсування Дніпра Президія Верховної Ради Радянсь� кого Союзу в період від 16 жовтня 1943 року до 22 лютого 1944 року видала 15 указів про присвоєння генералам, офі� церам, сержантам і рядовим звання Героя Радянського Союза в такому формулюванні: “За успішне форсування річки Дніпро, закріплення плацдарму на Західному березі Дніпра і проявленні при цьому відвагу і геройство” 2438 чоловікам присвоєно високе звання Героя”. Це була єдина масова наго� рода за одну операцію за період Великої Вітчизняної війни. Незабутнім для Киян став день 6 листопада 1943 року, коли війська Першого Українського фронту під командуван� ням генерала Ватутіна Миколи Федоровича визволили сто� лицю України від фашистських загарбників. Страшний період окупації Києва тривав 778 днів. Дорогою ціною заплатили визволителі. Понад 200 тисяч бійців Червоної Армії поклали своє життя за Українську столицю. За мужність і героїзм при визволені Києва було нагороджено орденами та медалями 17 тисяч бійців і командирів, а 668 з них стали Героями Радянсь� кого Союзу, 32 з них були киянами. Цій знаменній даті визволення Києва від фашистських загарбників була присвячена зустріч студентів Інститутів корек� ційної педагогіки та психології і політології і права з учасниками Великої Вітчизняної війни: полковником у відставці Є. Ф. Без� родним, членами Ради ветеранів університету Р. А. Юровою, М. З. Ком, І. Т. Тригубом, Є. О. Перепелицею. З вуст студентки ІV курсу Інституту корекційної педагогіки та психології Діани Чендей пролунало звернення Президії Верховної Ради, Раднаркому і ЦК КП(б)У до українського народу в зв’язку з визволенням Києва від фашистських загарбників від 6 листопада 1943 року за № 79: “Золотоверхий Київ, славну і древню столицю України, сьогодні, 6 листопада 1943 року, було визволено. Героїчна Червона Армія штурмом очистила місто від німецьких загарб� ників. Благовісним звоном лине ця радісна звістка по всій українській землі, по всій нашій радянській Вітчизні, по всьо� му світу. Київ знову став вільним, радянським. Вільною, радянською стане скоро вся наша мати – Україна. За її волю б’ються, не шкодуючи крові і життя, вірні її сини. 4 Пліч�о�пліч з ними за волю України б’ються безстрашні воїни великого російського народу – наші брати і друзі. За волю України б’ються всі наро� ди радянські: білоруси і каза� хи, грузини і узбеки. Слава Героям – визволителям Києва, матері наших міст, святині всіх радянських народів…” До ветеранів зі словами вітання звернувся Ігор Апон� чук (студент Інституту політо� логії та права) – “У день золо� тої прозорої осені до вас всіх звертаємось, діти й дорослі: залиште на хвильку щоденні турботи з собою побудьте в глибокій скорботі, згадайте, вклоніться ви прадідам вашим живим ще й полеглим в двобої звитяжнім, усім, хто кував перемогу й загинув за тебе, за мене й за всю Україну, згадай їх усіх – замордованих, вби� тих – і гідно живи їх життям недожитим”. Про героїчний шлях командуючого 1�м Українським фронтом Генерала армії М. Ф. Ватутіна розповіла студентка 4 курсу Віолета Незус Інституту корекційної педагогіки та психології – “Його ім’я, ім’я прославленого полководця, назавжди увійшло в історію Великої Вітчизняної війни. Війсь� ка під його командуванням вели кровопролитні бої від Сталін� града, Курської дуги до звільнення Києва та України від фашистських загарбників”. Під час розповіді на екрані демон� струвались кадри документальної стрічки про життєвий та бойовий шлях М. Ф. Ватутіна. У своєму виступі член Ради ветеранів університету пол� ковник у відставці Є. Ф. Безродний розповів про нелегкий бойовий шлях до Берліна, несучи на плечах кулемет, який нещадно громив фашистів у їх логові. Студенти та ветерани також мали можливість ознайоми� тись із документальною стрічкою про Героя Радянського Союзу, випускника КДПІ Горького (нині – НПУ імені М. П. Дра� гоманова) Федора Жарчинського. Сьогодні ми, викладачі і студенти, щиро вітаємо ветера� нів Великої Вітчизняної війни – всіх, хто кував перемогу – із 70�річчям визволення столиці України міста Києва, зичимо міцного здоров’я, щастя, любові, радості та благополуччя, сімейного затишку та тепла. Вічна слава Героям Дніпра! Пам’ять про ваш подвиг збе� режеться навіки! старому чорно�білому кіно про війну, з’являлися й зникали страшні карти� ни військових дій. Перший проректор університету Володимир Бех звернувся до молоді з надією й вірою, щоб ніколи більше мирне небо над нашою дер� жавою не захмарилося новими кон� фліктами й негараздами. Саме суча� сній молоді лягає на плечі завдання збереження того вистражданого миру. Приємним музичним обрамлен� ням заходу стали вокальні компози� ції творчих колективів Центру культу� ри і мистецтв Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова, присвячені військовій тематиці. Прес�служба університету Активна позиція РАДА ветеранів активно співпрацює з усіма підрозділами університету. Відбува� ються зустрічі ветеранів зі студентами, про� водяться круглі столи, активізувалась патронажна служба з допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни, учасникам бойо� вих дій, ветеранам праці університету. За активну роботу в справі патріотично� го виховання студентської молоді актив Ради був відзначений почесними грамота� ми міської організації та грамотами район� ної організації Ради ветеранів. Є. Ф. Без� родному вручено відзнаку “Почесний вете� ран міста Києва”, також відзначені Почесни� ми грамотами О. В. Поланов, І. П. Поло� вина, В. М. Синьов, Р. А. Юрова. В. К. Крементуло, крім грошової винаго� роди, відзначена Грамотою університету у зв’язку з 90�річчя від дня народження. Ректором університету премією та матеріальною допомогою було відзначено 16 осіб – ветеранів війни та праці. Під час урочистостей 6 листопада був організований похід студентів до пам’ятни� ка “Вічного вогню” під керівництвом члена Ради ветеранів Т. Я. Василенко. З нагоди відзначення цих дат Профко� мом та Радою ветеранів університету була організована екскурсія до Корсунь�Шев� ченківського музею Великої Вітчизняної війни, де учасниками було виконано тема� тичний концерт для співробітників історич� ного та музею Корсунь�Шевченківської битви. Микола КОТ, голова Ради ветеранів НПУ імені М. П. Драгоманова ЛИСТОПАД 2013 �Інститут соціальної роботи і управління “НАЗУСТРІЧ ЛЮДЯМ” – професійно, творчо та за покликом душі! 31 жовтня – 8 листопада в Інституті соціальної роботи і управління відбувся цикл заходів під назвою “Назустріч людям”. Починаючи з наймолодших – першокурсників – і закінчуючи найдос� відченішими – майбутніми магістрами, – всі були цілком та повністю задіяні в активній співпраці з населенням. 29 жовтня 2013 року студенти 15 СРМ під керівництвом куратора групи викладача Д. Д. Бибик відвідали дошкільний навчаль� ний заклад № 17. Студенти вирішили прове� сти зустріч в ігровій формі, залучали вихо� ванців до навчально�ігрової програми “Піз� най себе – пізнай навколишній світ”. 11 СППП та 12 СППЗ разом з наставниками Г. О. Костюшко та О. Ю. Міхеєвою задіяли роботу волонтерського загону “Трудовий десант” на базі центру народознавства “Мамаєва слобода”. Під керівництвом викладачів кафедри соціально�правового захисту новачками інституту – 11 СППП, 12 СППЗ, 13 СРПП, 15 СРМ та 14СРПЗ – було проведено такі соціальні акції: “Право� ва держава – українцям”, “Живи з правами”. 30 жовтня в межах організації Тижня соціального працівника студенти 2 курсу Інституту соціальної роботи та управління (24 СРПП, 25 СРПЗ, 26 СРМ) разом з О. П. Патинок відвідали Територіальний центр соціального обслуговування Голосіїв� ського району м. Києва. Метою студентсько� го візиту було проведення концертного захо� ду “Свято української пісні” для клієнтів цієї установи. Вже 24 жовтня у Видубицькому мона� стирі 31 СППП група на чолі з В. В. Вареніч провела благодійну акцію “З добром у серці”. Не оминули студенти і міський центр крові, акцентуючи увагу громадян на донор� ській проблемі в Україні. А разом з А. І. Год� левською 31 СППП та 32 СППЗ провели ігротеку “Щасливе дитинство” в Реабіліта� ційному центрі Оболонського району, даючи змогу дітям не обмежувати власні бажання та насолоджуватися чудовою порою – дитинством. 33�СРПП група відвідала разом з викладачем кафедри “Теорії та технології соціальної роботи” І. Е. Артеменко реабілі� таційний центр при міській психіатричній лікарні ім. Павлова. Студенти мали змогу поспілкуватися з фахівцями, оглянути при� міщення центру та задіяти власні сили в русло підтримки нужденних. В спеціалізованій школі № 43 студенти 4 курсу та викладач І. А. Ясточкіна провели благодійну акцію “Долоньки доброти”. Але не лише в бік молодшого покоління була спрямована діяльність юних студентів – со� ціальних працівників. Представники групи 45 СРПЗ під керівництвом О. В. Ковальчук провели міні�лекцію для людей похилого віку на тему знання власних прав та уміння користуватися ними, а студенти з 14 СРПЗ провели акцію на вулицях Києва “Назустріч літній людині”, виділяючи окреме місце увазі та турботі про літніх людей. Більш науково підійшли до завдання 46 СРМ на чолі з викладачем А. Ф. Приходько, які провели соціальне опитування на тему платних соціальних послуг та представили на засі� данні “круглого столу” для студентів резуль� тати та висновки. Найстарші представники студентського колективу Інституту соціальної роботи та управління – 5мСП – разом з викладачем Н. О. Мирошніченко взяли участь в заході “Єдина родина”, що проводився на базі Батьківського клубу самодопомоги для при� йомних батьків. За ініціативи О. Б. Мельничук та групи 5мСП було проведено “круглий стіл” на тему “Технологічний аспект соціально�педагогіч� ної діяльності”. В обговоренні взяли участь спеціалісти Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та студенти Інституту соціальної роботи та управління НПУ імені М. П. Драгоманова. Окрім практичної діяльності та можли� вості проявити власний потенціал та ініціа� тиву, студентам Інституту соціальної роботи та управління була надана можливість наб� ратись досвіду у вже сформованих компе� тентних спеціалістів. У рамках лекційної частини Тижня соціального працівника В. Б. Синяковою була проведено дискусія “Роль та значення зв’язків з громадськістю та соціальної реклами в практиці соціальної роботи” для студентів 4 курсу. За ініціативи доц. Г. А. Дьоміної та групи 5мСРПП в дошкільному навчальному закладі № 648 відбулася психолого�педаго� гічна бесіда з дітьми�дошкільниками в групі “Світлячки”. 2 листопада 2013 проходила акція на тему “Не відвертаємося від них” на підтрим� ку ВІЛ�позитивних людей. Студенти розпо� відали перехожим особливість поширення ВІЛ�інфекції та розвіювали міфи, надавали інформацію і закликали всіх до толерантно� сті, співчуття та підтримки. 29 жовтня 2013 р. на базі Шевченків� ського районного в місті Києві центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді фахівцем із соціальної роботи Я. О. Нудь� гою був проведений майстер клас “Сучасні технології соціальної роботи з багатодітни� ми сім’ями” – керівник доц. І. Б. Савель� чук –для студентів�практикантів Інституту соціальної роботи НПУ імені М. П. Драгома� нова. Учасники мали можливість дізнатися, як проводиться соціальна робота з багато� дітними сім’ями в цьому центрі, про специ� фіку роботи з різними категоріями, та про� явити ініціативу у власних пропозиціях та рекомендаціях, опираючись на вже набутий раніше досвід. Майстер�клас “Реформування системи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: “плюси” та “мінуси” до Дня соціального пра� цівника відбувся 01.11.13 на кафедрі теорії та технології соціальної роботи Інституту соціальної роботи та управління НПУ імені Драгоманова. Майстер�клас провела доцент кафедри, кандидат педагогічних наук Н. Ф. Романова. Під час роботи обго� ворювалися питання становлення, розвитку та реформування соціальних служб для сімї, дітей та молоді в Україні. Учасниками зустрі� чі стали студенти 3 курсу, майбутні соціальні працівники та викладачі кафедри. У зустрічі взяла участь соціальний працівник Київсько� го центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді І. В. Цісар, яка розповіла про основні напрямки соціальної роботи після реформування системи соціальних служб. Захід пройшов в інтерактивній формі, всі учасники залучалися до обговорення про� блем та шляхів їх вирішення. Активно, енергійно, а найголовніше – дієво проминув тиждень соціального пра� цівника в Інституті соціальної роботи та управління цього року. Відзначення такого свята на державному рівні – справедлива пошана за щоденну та таку важливу спра� ву – розв’язання соціальних проблем насе� лення. Студентський колектив приєднуєть� ся до всіх привітань. Ми щиро зичимо кож� ному із вас, працівників соціальної сфери, міцного здоров’я, злагоди, звершення заду� мів, невтомного творчого пошуку та подаль� ших успіхів у поліпшенні соціального захисту населення! Дар’я БИБИК Кафедра культури української мови У Т В Е Р Д Ж Е Н Н Я 2 листопада 2013 року кафедра культури українсь� кої мови провела в ННПУ імені М. П. Драгоманова вели� ке свято рідної мови – Всеукраїнську науково�практич� ну конференцію “Українська мова вчора, сьогодні, зав� тра в Україні і світі”. Ця подія була присвячена Дню української писем� ності та мови, а також 200�літтю від дня народження Тараса Шевченка – “нашого дорогого скарбу, коштов� ного самоцвіту українського”. Тому захід розпочався з пісні “Мова єднання” студентки Інституту мистецтв Юлії Кренько. З великим чуттям слова – ваговитого, літературного, продуманого, насиченого, що проникає в саму душу, – звер� нувся до учасників свята ректор НПУ імені М. П. Драгомано� ва, академік НАПН України, член�кореспондент НАН Украї� ни, доктор філософських наук, професор Віктор Андру� щенко, який докладно розповів про роль мови у професій� ній діяльності педагога. Віктор Петрович зауважив, що в педагогічному університеті всі без винятку студенти мають знати й послуговуватися українською літературною мовою. Вела конференцію завідувач кафедри культури укра� їнської мови, професор, академік АНВО України Світлана Шевчук. Вона вміло, доречно цитувала вислови про укра� їнську мову перед кожною доповіддю. Прозвучала пісня у виконанні бандуристів під орудою заслуженого артиста України Валентини Петренко, якій потім ректор вручив подяку за дбайливий розвиток творчих здібностей студентів і неоціненну допомогу в підготовці та проведенні конференції. З цікавою доповіддю виступила студентка IV курсу Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Анастасія Мірошніченко “Болять мені Шевченкові слова”. Вона зробила практичний аналіз “золотого 20�книжжя” (йшлося про 1�й том 20�томного тлу� мачного словника української мови). Потім учасники свята переглянули презентацію “Тарас Шевченко”, а Виноградова Габріель прочитала вірш “Зоре моя вечірняя”. Напередодні свята було проведено загальноуніверси� тетський конкурс “Знавець української мови”, у якому взяли участь 46 студентів. I місце посіли Тригуба Олена (Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка), Зубрейчук Олена (Інститут соціальної роботи та упра� вління), Крамаренко Людмила (Інститут управління та економіки освіти). ЛИСТОПАД 2013 Р І Д Н О Ї II місце – Шевчук Зоряна (Інститут політології та права), Коркодим Ольга (Інститут соціальної роботи та управління). III місце – Стуженко Владислава (Інститут філософсь� кої освіти та науки), Андреєва Тетяна (Інститут іноземної філології), Кулумбегова Інга (Інститут іноземної філології). Нагороджував переможців та призерів грамотами та цінними подарунками проректор з навчально�методичної роботи гуманітарних інститутів НПУ імені М. П. Драгомано� ва, доктор історичних наук, професор Богдан Андруси� шин, який потім виступив з доповіддю “Мова як один із атрибутів держави”. Після нагородження прозвучала пісня “Україна – ромашковий край” у виконанні тріо “Зірнички”. З цікавою доповіддю “Іноземні інтернет�ресурси з вив� чення української мови” виступив проректор з дистанційної освіти та інноваційних технологій навчання НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор фізико�математичних наук, про� фесор Анатолій Кудін. Під час свята прозвучала пісня “Повій, вітре, на Вкраїну” у виконанні студента Інституту мистецтв Богдана Котляра. Зі змістовними доповідями виступили також голова осередку “Просвіта” НПУ імені М. Драгоманова, академік АН ВО України, кандидат фізико�математичних наук, про� фесор Іван Горбачук та професор кафедри сучасної укра� їнської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН ВО Украї� ни, доктор філологічних наук Юрій Мосенкіс. М О В И Попри всі наймодерніші й швидкісні інформаційні системи, основною одиницею інформації залишається живе людське слово, яке несе в собі не лише зміст і значен� ня, але й духовну енергію, оскільки його носієм є людина як духовна істота. Уже кілька років поспіль у святковому заході бере участь доктор філологічних наук, професор кафедри української мови НПУ імені М. П. Драгоманова Олександр Леута, який цього разу виголосив доповідь “Сучасні комунікативні тех� нології та мовознавство”. Нову періодизацію інформаційного суспільства обґрун� тував кандидат історичних наук, старший науковий співро� бітник Інституту журналістики Київського національного уні� верситету імені Тараса Шевченка, член Національної спілки журналістів України Іван Забіяка. У конференції брали участь викладачі, аспіранти та сту� денти багатьох навчальних закладів України. Після перерви відбулися секційні засідання за такими напрямками: сучасні питання мовної політики та мовної культури в Україні; мова як чинник національної самоідентифікації; українська мова: стан і перспективи розвитку; аспекти професійної комуніка� ції в Україні і світі; актуальні проблеми текстології, дискурсо� логії, прагмалінгвістики. Крім того, дискусії про мову відбу� валися на круглому столі “Актуальні проблеми мовлення студентів вищих навчальних закладів”. Загалом конференція привернула до себе увагу викла� дачів і студентів як можливість обговорити актуальні про� блеми розвитку мови. До конференції видано науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова (збірник наукових праць з проблем лінгвістики, пов’язаних з висвітленням тео� ретичних та науково�методичних проблем історії, розвитку та функціонування української мови). Готується видання збірника наукових робіт студентів та викладачів за результа� тами роботи конференції. На сьогодні вже чимало зроблено задля утвердження на загальнодержавному рівні рідного нашого слова, піднесен� ня його статусу та поліпшення функціонування. Проте нез� рівнянно більше треба ще нам зробити! Адже доля нашої мови, так само, як і всієї Української держави, залежить тільки від нас самих, від нашої духовної висоти, патріотизму, національної свідомості. Віримо в роз� квіт нашої рідної мови і своєю діяльністю наближуймо його, продовжуймо свій історичний хід із рідним словом на вустах! 5 �Нові формати VIІ ТИЖДЕНЬ МИСТЕЦТВ. ЗУСТРІЧІ, 11�15 листопада на арт�поверсі “15” гума� нітарного корпусу Національного педагогічно� го університету імені М. П. Драгоманова від� бувався VIІ “Тиждень мистецтв”. Цей захід, спрямований на ознайомлення молоді з най� кращими сучасними мистецькими надбання� ми України, а також її активне долучення до культуротворчого процесу сьогодення, щоріч� но організовує Інститут філософської освіти і науки. Відкриття і перші враження Розпочався VIІ “Тиждень мистецтв” захоплюючими творами світової класичної музики, – традиційно захід відкриває камерний оркестр Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України, професора Василя Федори� шина. Також серед музичних привітань пролунали пісні у виконанні студентів Інституту мистецтв Юлії Крень� ко, Дмитра Воронова, виступив баяніст Орест Ори� щук і вперше на “Тижні мистецтв” був колектив банду� ристів Інституту мистецтв. Органічним доповненням до всіх виступів став перформанс на тему кохання, органі� зований арт�групою “Порив”, учасниками якої є сту� денти Інституту філософської освіти і науки. З вітальни� ми словами до присутніх звернулися: директор Інститу� ту філософської освіти і науки, доктор історичних наук, професор Іван Дробот, доктор філософських наук, професор Галина Мєднікова та куратор VIІ “Тижня мистецтв”, головний редактор газети “Педагогічні кадри”, кандидат філософських наук Сергій Русаков. Тиждень мистецтв – це актуальна культурологічна призма, яка збирає у своє� му фокусі кращих представ� ників української мистецької спільноти: письменників, художників, журналістів, спі� ваків, арт�критиків. Своєю появою перший день його роботи ознаменував відо� мий музикант, дизайнер та галерист Павло Гудімов. Прочитавши спудеям�дра� гомановцям лекцію “Мистецтво всюди”, митець показав слухачам ледь вло� вимі грані дотику буденного Авторська лекція життя з простором, де воно Павла Гудімова перетворюється на сам� обутній мистецький акт. Протягом лекції музикант разом зі слухачами досить довго рефлексували над темою “Що являє собою сучасне українське мистец� тво?”. “Слов’янський світ існує в полі, в якому функціонує культура ХХІ століття, – робить висновок Павло Гуді� мов. – Це простір між естетикою та антиестетикою, гордістю та соромом”. На прикладі фотографій десят� ків вулиць та місць, які ми оминаємо щодня, навіть не замислюючись, лектор наочно продемонстрував сту� дентству, як можна шукати “незвичайне у звичайному” та яким чином вдало розставлене сміття на смітнику може перетворитися на інсталяцію, варту музею мистецтва Метрополітен у Нью�Йорку. Загалом, спілку� вання драгомановців з Павлом Гудімовим пройшло в невимушеній та дружній атмосфері, сповненій жагою до пізнання, яскравими емоціями та актуальними питаннями. Слід зазначити, що вже в перший день студенти і викладачі відзначили цікавість виставки картин визна� ного художника Миколи Мамчура і студентської інста� ляції “Шевченкова читальня”. До драгомановців завітала народна артистка України Ніна Матвієнко Другий день 7�го “Тижня мистецтв” Інституту філо� софської освіти і науки порадував драгомановську спільноту зустріччю із українською співачкою, народ� ною артисткою України, Героєм України, членом спілки кінематографістів України і просто чудовою жінкою Ніною Матвієнко, а також поетичним вечором “Записки талановитих людей”, у рамках якого пока� зали свої таланти студенти і викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова. 6 Зустріч з Ніною Матвієнко відбувалася в надзвичай� но теплій, майже сімейній, атмосфері. Першими слова� ми, які сказала співачка, вийшовши на сцену, були: “Спі� ваючи, мабуть, вже розучилася говорити, адже спіл� куюся з глядачем піснею”. Та все ж під час зустрічі Ніна Митрофанівна довела, що здатна доторкнутися до струн душі не лише піснею, а й мудрим барвистим сло� вом. Вона поділилася з присутніми своєю життєвою позицією. Звертаючись закликами до молодого поко� ління, яке склало більшість присутніх, співачка гово� рить: “Завжди пам’ятайте про те, що ви особистість, не забувайте цього протягом всього життя. Не перетво� рюйтеся на стадо, яке затопче увесь ваш запал ініціа� тивності, тобто затопче у вас Людину”. Також видатна артистка давала поради щодо кар’єри, порівнюючи її з самопізнанням: “Не заточуйте свою сутність в клітку, пізнавайте її, викопуйте назовні, і тільки в результаті зрозуміння власного “Я” ви зможете успішно реалізу� вати свої потенціали”. В свою чергу зал активно ставив запитання, на які артистка з радістю відповідала. професора Івана Дробота, “увійшовши до зали однією людиною, вийшов – іншою”. Питання самореалізації 13 листопада 2013 року, тобто третій день робо� ти VII “Тижня мистецтв”, став яскравим прикладом успішної реалізації особистості в сучасному суспільстві. Цього дня до НПУ імені М. П. Драгоманова завітали представники абсолютно різних полюсів культурного життя нашої країни: відкривав лекторій культовий укра� їнський письменник Любко Дереш, надалі нитку сту� дентської уваги перехопив ведучий радіопрограм Дми� тро Чекалкін, а завершував ще один мистецький день у житті університету києвознавець Сергій Савченко. Творча зустріч з письменником Любком Дерешем пройшла в невимушеній, але в водночас інтелектуаль� ній атмосфері, що залишила простір для роздумів та діалогу. Говорили про безліч речей: літератор розпові� дав про творчий шлях власного становлення та про те, як бухгалтер та оператор�психотехнік перетворився врешті�решт на письменника Любко Дереша, піднімали питання масової літератури та її відображення у свідо� мості людини ХХІ століття, розмірковували над призна� ченням особистості письменника у сучасному суспіль� стві. Ключовою ж темою розмови, яку запропонував сам літератор, стало питання авторства та творчості як філософського явища. Разом з Любком Дерешем слу� хачі роздумували над проблемами людини як творця культури, а саме: “Наскільки ми можемо творити? Чи належить людині те, що вона створила? Чи несемо ми моральну відповідальність за те, творцем чого ми стали?” Між присутніми зав’язалась палка дискусія, висновком з якої стала фраза письменника: “Я давно утвердився в думці, що автор – це скоріше медіум, що транслює певні ідеї”. В Драгомановському університеті поважають і люблять Ніну Матвієнко Розмова співачки плавно переходила з однієї теми в іншу, перепліталась із мелодійною українською піс� нею, була щедро приправлена влучними жартами і обрамлена яскравою емоційністю. Ніна Матвієнко подарувала кожному присутньому в залі частинку себе, ділячись своєю глибокою патріотичністю, духовністю і щирістю. Таким чином, зустріч з Ніною Митрофанівною однозначно змусила задуматися над простою, але разом з тим найважливішою мудрістю життя. На цьому другий день 7�го “Тижня мистецтв” не завершився, з настанням вечора студентство занури� лося у глибини поезії, відриваючись від рутинної буден� ності. Ініціатором заходу виступив студент І курсу Дми� тро Лебединський, який і взяв на себе роль ведучого “Записок талановитих людей”. Відкрила вечір поезії Євгенія Чугуй, яка зачарувала присутніх своєю ритміч� ністю та гармонійністю. Успішно продовжила вступ Дар’я Устименко, для якої цей захід став творчим де� бютом, вона вирізнилася справжністю поезії, що слово за словом відкривала для слухача свій глибокий та чут� тєвий світ. Потім естафету перехватив Сергій Міщен� ко, який довів, що спроможний розбавити барвами будь�який сірий день і сіру людину, емоційність і яскра� вість його слова не залишає нікого байдужим. Наступ� ною до публіки звернулась Альона Мазуренко, вона змусила слухачів розчинитися в атмосфері своєї філо� софської думки. Продовжила творчий вечір Катерина Есманова, яка вразила інтимністю і надзвичайною мелодійністю поетичного слова. Олександр Козинець своєю поезією огорнув присутніх романтично�лю� бовною тематикою. Наступною виступила Оксамитка Блаженська, в поезії якої переплелись рима, артистичність, емо� ційність і навіть танець. І завершила дійство Мари� на Єщенко, яка показала глядачу широкий діапазон своєї поетичної творчості, від жартівливого віршика до серйозної, зрілої пое� зії. Під час заходу глядачі мали змогу ставити запи� тання. Загалом поетичний Вітальне слово вечір відбувся в теплій, організатора зустрічі дружній атмосфері і зали� шив по собі лише позитив� професора Івана Дробота ні емоції. Отже, другий день “Тижня мистецтв” порадував духовною зустріччю з великою українкою Ніною Матві� єнко і студентським літературним вечором. Без сумні� вів, кожен, хто брав участь у заходах цього дня, за сло� вами директора Інституту філософської освіти і науки Вперше до університету завітав відомий письменник Любко Дереш Органічно доповнив враження від третього дня “Тижня мистецтв” кіноактор, ведучий радіопрограм та підприємець Дмитро Чекалкін. Разом з шоуменом спудеї роздумували над проблемами діалогу “Захід – Схід”, феноменом осмислення культурного коду Сходу в полі сучасної культури, говорили про паремійний міні� мум української та арабської мов та як ці універсалії ста� ють відображенням свідо� мості людини в певну епоху. Ще однією темою, яку активно обговорювали присутні, стала тема необхідності професії учи� теля як такої та проблеми ефективності навчання майбутніх українських фахівців. “Студент – це не склянка, яку потрібно наповнити, а факел, який потрібно запалити”, – під� креслив Дмитро Чекалкін. Приємний сюрприз чекав на драгомановців наприкін� ці зустрічі, адже найбільш Дмитро Чекалкін разом зі активним слухачам радіо� ведучий презентував диск з студентами осмислював сучасний код культури афоризмами на всі випадки життя. Завершувала третій день “Тижня мистецтв” цікава екскурсія “Київ мистецький”, організатором якої став києвознавець, автор проекту “Анатомія міста” Сергій Савченко. Розгулюючи територією “київської Швейца� рії” (маршрут пролягав через вулиці Олеся Гончара, Чапаєва, Ярославів Вал, Володимирську, Золотоворіт� ську та Велику Житомирську вулицю), юні дослідники Києва ознайомились із найцікавішими архітектурними пам’ятками міста часів ХІХ – початку ХХ століття, а також з відомими арт�об’єктами, що роблять обличчя міста каштанів цікавим та самобутнім. ЛИСТОПАД 2013 �ЧІ, ДИСКУСІЇ, ТВОРЧИЙ ЗАРЯД НА РІК Зустрічі, дискусії, іронія Початок четвертого дня 7�го “Тижня мистецтв” Інституту філософської освіти і науки перевершив очіку� вання багатьох, хто уявляв собі Юрія Макарова виключно фахівцем у телеіндустрії. Його імпровізовано� досвідна промова несла в собі захоплення життям та його відтінками, випромінювала неперевершену здат� ність не озиратися у минуле. Юрій Макаров вразив своєю інтелектуальністю і професійністю Юрій Макаров постав перед студентами як неймо� вірно затятий оптиміст і відчайдушний патріот; кожна думка щодо суспільно�культурної ситуації України знай� шла своє обґрунтування та довіру у студентів. Один з пунктів розмови був присвячений презентації нещодав� но виданої авторської книги “За чверть десята”, у котрій розкривається конфлікт радянського покоління та суча� сного. “Люди мого віку говорять однаковими словами з молоддю, але їм потрібен перекладач, щоб одне одно� го розуміти”, – стверджує письменник. Але Юрій Воло� димирович певен, що “питання” батьків та дітей виріши� ти можливо, і намагається цьому сприяти. Наприкінці зустрічі гість підкреслив, що його телеві� зійна кар’єра залишилась позаду, і побажав кожному, хто розпочинає певну справу, створювати команду, кот� рій можна довіряти, – тільки тоді фраза “все буде гаразд” матиме не просто крилате значення. Творча самореалізація та прибуток – це речі, які, здавалося б, достатньо важко поєднати. Зазвичай доводиться робити вибір. Про правильний вибір та його реалізацію нам гово� рила Ірина Славінська – літератор, ведуча, викла� дач�філолог. Філософія тут виявилася досить діюча та зрозуміла всім: праця – запорука успіху. Все можливо, до всього пот� рібно прагнути. “Самов� досконалюватися бажано вже сьогодні: ввечері зна� Ірина Славінська ходимо собі роботу та розповіла про професійну стаємо в декілька разів більш незалежними, ніж ви реалізацію гуманітарія є зараз”, – наголосила Ірина у своєму виступі, за що отримала оплески вдячної публіки. “Питання розподілу часу на роботу та хобі, творчість – це справа особиста; розставляти пріорите� ти треба самостійно”, – відповідала на запитання ауди� торії гостя “Тижня мистецтв”. Сучасна українська література останнім часом набуває нових контурів. В’ячеслав Васильченко, гість четвертого дня “Тижня мистецтв”, особисто закінчував НПУ імені М. П. Драгоманова, тому зустрічі з ним чека� ли з неабиякою цікавістю. Письменник поділився з усіма присутніми деякими своїми здобутками, відкрит� тями та спогадами. Наприклад, в розумінні В’ячеслава Миколайовича не існує розуміння слова “натхнення”. Він стверджує наступне: “Це слово вигадали ледацюги, щоб якось покрити свою безмежну лінь; чекати цього нахнення можна скільки завгодно; ти хочеш – ти робиш”. Окрім питань творчих, було обговорені питання соціально�економічного становища країни та питання подальшого розвитку. Четвертий день 7�го “Тижня мистецтв” завершився концертом “Вечір іронічної поезії”. Перед студентами і викладачами виступили відомі брати Капранови, Сер� гій Пантюк, який своєю експресією запалив аудиторію, Келя Ликеренко, котра гармонійно вписалася у чолові� чу команду, Артем Полежака, який висвітлив тему побутових проблем, та Олекандр Ірванець – легенда іронічної поезії. Слід сказати, що глядачі поділились на дві частини – одна потрохи залишала актову залу гума� нітарного корпусу, не витримуючи правдиво іронічного бачення світу артистами, інша – була захоплена. Спра� ЛИСТОПАД 2013 вді, коли ще таке послухаєш? В історії “Тижня мистецтв” і Драгомановського уні� верситету цей день закарбується як насичений зустрі� чами, низкою дискусій і, врешті�решт, четвер з “перчин� кою”. Завершальний день Вечір іронічної поезії Микола Мамчур – художник, чиї яскраві картини протягом тижня експонувались на арт�поверсі “15” гуманітарного корпусу. Слід зазначити, що заради зустрічі зі студентами Микола Сергійович спеціально приїхав до Києва з Тернополя. Митець підкорив серця студентів своєю щирістю й відвертістю, коли розповідав про свій тернистий, проте яскравий шлях становлення як професіонала. Микола Мамчур порадив займатися улюбленою справою і обов’язково спортом, а також похизувався своєю відмінною фізичною формою. Митець підкупив слухачів відданістю своїй країні: “Мені хотілося, щоб було зрозуміло, що роботи створені укра� їнцем, хотілося проявити себе як національну одиницю. Образотворче мистецтво – мистецтво міжнародне. Дуже добре, коли, не знаючи мови, можна спілкуватися картинами”. Зустріч із талановитим художником прой� шла у надзвичайно теплій та дружній атмосфері. П’ятий день роботи 7�го “Тижня мистецтв” 15 листопада став справжньою перлиною для поцінову� вачів образотворчого мистецтва. До нашого університету завітали: майстер фотографії Олексій Сінельников, художники Володи� мир Кузнецов і Микола Мамчур, арт�куратор Костянтин Дорошен� ко. День розпочався із майстер� класу з фотографії Олексія Сінельникова на тему “Буденна фотографія”. З першої ж секунди розмови стало зрозуміло, що перед студентами виступає людина небайдужа до своєї спра� ви. Талановитий фотограф давав практичні поради починаючи від композиції та закінчуючи вибо� ром фотоапарату. Приємним доповненням стала демонстрація фотографій з приватної колекції Олексія. Майстер фотографії завершив розмову словами: “Успіхів вам, гарних кадрів, та пам’ятайте, що правила потрібні Вечірня екскурсія мистецьким Києвом для того, аби їх порушували з розумом”. Післямова Культурологічна дискусія “Митець, куратор і глядач. Культурологічно�мистецькі заходи, які відбулися Реалії українського сучасного мистецтва” за участі арт� протягом 11�15 листопада 2013 року, пожвавили життя куратора Костянтина Дорошенка, художника Воло� драгомановської молоді і надали можливість познай� димира Кузнецова та професора Галини Мєднікової омитися з неординарними особистостями, чий життє� нікого не залишила байдужим. Володимир Кузнецов вий досвід захоплює та надихає. Останній день 7�го розповів слухачам про становлення та роботу київської “Тижня мистецтв” не поставив крапку в культурній художньої групи “РЕП” (Революційно�експерименталь� ейфорії, це лише трикрапка. ний простір), активним учасником якої є сам Володи� “Тиждень мистецтв” відкрив шлях до самореалізації мир. Паралельно студенти мали змогу ознайомитись з та самовдосконалення, заряду енергії та творчості сту� творами художника, які, за словами Галини Мєднікової, дентам вистачить на весь навчальний рік. Про це свід� мають соціально�критичний характер. Художник, у свою чить низка вдячних коментарів в соціальних мережах: чергу, пояснив неможливість існування мистецтва без Світлана Лапа, студентка ІІ курсу Інституту філо� Творча зустріч з Миколою Мамчуром, художником, чиї картини гостювали в університеті соціуму та політики: “Політика – відношення між людь� ми”. Костянтин Дорошенко – куратор сучасного мистецтва, арт�критик та медіаменеджер – визначив основні засади своєї роботи: “Куратор, перш за все, працює з твором мистецтва та його контекстом. Основ� ним завданням є створення діалогу між твором мистец� тва та соціумом. Критика ж – це просто аналіз реально� сті”. Отже, культурологічна дискусія захопила не лише її безпосередніх учасників, а й слухачів, які виявили інте� рес до модерного мистецтва. софської освіти і науки: “Дякую ІФОНу за довгоочікува� ну, неймовірну зустріч з Ніною Митрофанівною Матві� єнко! Миті буденності з такими постатями роблять сту� дентів щасливішими, добрішими, щирішими й патріо� тичнішими!” Наталія Миронова, студентка І курсу Інституту філософської освіти і науки: “Серед усього хаосу це єдине, що дозволяє триматися на ногах. ІФОН, я люблю тебе!” Анастасія Саланатіна, студентка І курсу Інституту філософської освіти і науки: “Цей тиждень мистецтв просто “зносить мені дах”. Стільки зустрічей, емоцій і знайомств! Стільки щирих, добрих і неймовірних людей!” Оксана Чернуха, студентка V курсу Інституту іно� земної філології: “Гарний вечір гарної іронічної поезії. Брати Капранови реально круті. Тепер в мене є і їхня книжка з автографами”. Юлія СУХЕНКО, Тетяна ОВЧАРЕНКО, Дмитро ЛЕБЕДИНСЬКИЙ, Поліна ЦУКАНОВА Фото Катерини НОСОВОЇ, Олександра КИСІЛЯ, Геннадія ЛЕВІТА 7 �Красуня інституту Ініціативи СВЯТО ВРОДИ І ОСВІЧЕНОСТІ ЦЕРЕМОНІЯ “CLIO AWARDS 2013” НЕЩОДАВНО відбуло� ся нагородження “Clio Awards 2013”, приурочене Дню освітянина. Ця урочи� ста подія сталася у стінах Інституту історичної осві� ти Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова. Варто зазначити, що захід відбувався вперше, але організатори (студентсь� ка рада Інституту історич� ної освіти) запевнили, що нагородження стане щорічним. Нагородження почалося на 20 хвилин пізніше через погодні умови – надворі падав сніг, і всі чекали, поки він скін� читься. Але в аудиторії була тепла атмосфера: грала кла� сична музика, під дією освіт� лення переливалася червона доріжка, якою викладачі йшли за своїми нагородами. Подію відкрив чудовий вальс у вико� нанні студентів. Перед цере� монією відбулося нагоро� дження медалями працівника освіти викладачів: В. Й. Борисенка, М. Ю. Виговського, М. А. Журби, Т. А. Стоян, П. М. Чернеги, Г. В. Стрельсько� го, Ю. Б. Гончар, О. Ю. Осмоловської, К. П. Двірної, К. О. Кудрик, А. С. Карпенко та деяких студентів. Перейдемо безпосередньо до нагородження. У голосуванні, яке відбувалося у соціальних мережах, брали участь виключно студенти Інституту історичної освіти. Студенти віддавали голоси за своїх улюблених викладачів у 16 номінаціях. У перервах між нагоро� дженнями глядачів розважали вокальні виступи сту� дентів. Першою номінацією стало визначення “Педагога року”, таким студенти визнали Романа Бабенка. До речі, цікавий факт, що через любов до предмету “Історія стародавнього світу”, лекції з якого читав саме Роман Вікторович, він став фаворитом майже у всіх номінаціях. У номінації “Ікона стилю” першість здобула Світлана Зубченко. Наступною була номінація “Світоч науки”, у якій переміг Олександр Потильчак. “Лектором року” було визнано Сергія Осмоловського. “Кращим молодим викладачем року” став почесний голова студентської ради Інституту історичної осві� ти – Андрій Андрєєв. Наступною була номі� нація “Жартівник року”, переможцю якої гравці команд КВН Інституту запропонували взяти участь в іграх цього сезону. Переможцем став Ігор Вєтров. Справжнім “Патріотом року” було виз� нано Петра Чернегу. Ростислав Сегеда став переможцем у номінації “Викладач студентських симпатій”. Директор Інсти� туту Олександр Сушко переміг у номінації “Про� фесор року”. “Зірками кафедр” стали: кафедра всесвітньої історії – Оксана Черевко; кафедра історії України – Володимир Борисенко; кафедра істо� рії та археології слов’ян – Руслан Шишкін; кафедра методики та викладання – Ніна Загребельна; кафе� дра джерелознавства та СІД – Ігор Вєтров; кафе� дра етнології та краєзнав� ства – Геннадій Стрельсь� кий; кафедра міжнародного туризму та гуманітарних дисциплін – Ірина Дзубленко. В останній найпочесні� шій номінації “Зірка Інституту історичної освіти” пере� можцями, тобто зірками, стали Михайло Журба та Микола Виговський. Хочеться подякувати організа� торам за прекрасне дійство. Ми всі сподіваємося, що церемонія нагородження “Clio Awards” стане доброю традицією в Інституті історичної освіти та пошириться на інші інститути Національного педагогічного універ� ситету імені Михайла Драгоманова. Прес�служба університету 1 листопада 2013 року вперше відбулося свято краси в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації. За звання “Міс Інституту 2013” змагалося чотири красуні – кожній з претенденток було запропоновано втілити образ свого кумира, зробити “візитівку”, розповісти про свою мрію та продемонструвати талант. Ведучими вечора були чарівна Марія Кривець і справ� жній джельтенмен Мушег Циронян. Незважаючи на п’ят� ницю, в актовій залі головного корпусу зібрались студенти Інституту, які активно підтримували конкурсанток. В журі увійшли справжні поціновувачі жіночої краси – професори Володимир Ісаєнко і Галина Нестеренко, доценти В’яче� слав Тимохін і Андрій Уліщенко, викладач та журналіст Сер� гій Русаков та студент Олександр Болконський. Конкурсанткою від І курсу стала Ольга Яровецька. Вона обрала собі образ стрункої і витонченої Барбі. Оля з’явилася на сцені з футляра для ляльки. Також вона розпо� віла про свої мрії, зіграла на фортепіано. Фото з її презен� тації нікого не залишили байдужими, адже дівчина на них сміливо заявляла про себе як про переможницю конкурсу. Другий курс представляла Анна Шекеня. Дівчина вті� лювала образ всім відомої няні Мері Поппінс. Аня підкори� ла усіх своєю щирістю та невимушеністю. Про свою мрію вона розповіла авторським віршем, в якому зізналась, що прагне кар’єри документознавця. Талант показувала у пісні, відповідної своєму персонажу, – з парасолькою та енергійними танцями. Третій курс спостерігав за участю у конкурсі одразу двох своїх колежанок: Марії Соколенко та Анни Титоренко. Марія обрала образ милої та привітної української дів� чини. Розповідь про її мрію торкнулась глибин душі гляда� чів і розчулила. Її танок, напевно, запам’ятався кожному, адже вона не тільки танцювала, а й одночасно з цим готу� вала. Це було справжнє видовище. Анна не потребувала якогось образу, адже вона вже відчуває себе зіркою. І не без підстав, ми неодноразово бачили її обличчя на екрані телевізора. У візитівці вона від� крила таємницю, що її слабкістю є спортивні авто, у мрії вона закликала усіх відмовитись від соціальних мереж і спілкуватися в реальному житті, а свій талант показала через уміння готувати суші. Хто ж став переможницею? На переконання директо� ра Інституту професора Володимира Ісаєнко переможця� ми є всі учасниці конкурсу. Та бажану корону отримала сту� дентка ІІ курсу Анна Шекеня. Свято вдалося, адже атмосфера протягом всього заходу була дружня та позитивна – глядачі провели цікавий вечір п’ятниці, а конкурсантки отримали справжнє задово� лення від участі. Євгенія Біляєва Фотофакт Фото на згадку Якби всі його вихованці прийшли навідати свого посрібленого сивизною наставника, то прийняти їх всіх разом він просто не зміг би… Ні�ні, гостям він радий, але ж… Де розмістити такий легіон? У всьому нашому інституті не найдеться стільки приміщень і аудиторій. Вихованців у нього тисячі… Свій перший крок на вчительську стежку Степан Андрійович Литвинов зробив ще до революції. І з того часу, ось вже 54 роки, він віддає своє серце най� благороднішій, найпочеснішій справі – вихованню молодого покоління. На фото: проф. С. А. Литвинов приймає гостей – піонерів однієї з київських шкіл. “Педагогічні кадри”, 16 вересня 1970 року. Фото Василя Тимошенка Соціальна робота – це мистецтво налагоджувати зв’язки між людьми. День працівника соціальної сфери – професійне свято, яке по праву належить тим, хто виявляє милосердя, створює добро не тільки зі службового обов’язку, а й за велінням совісті та покликом душі. У першу неділю листопада в Україні, згідно з Указом Президен� та України від 13.04.1999 № 374/99, відзначають День працівника соціальної сфери. В рамках свят� кування довгоочікуваної події в Інституті соціальної роботи та управління з 31 жовтня по 8 листопада 2013 року проводився захід “Назустріч людям”, насичений позитивом, подіями та людьми. Фото Василя Тимошенка Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛИСТОПАД 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1637) (листопад 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 3 (1637) (листопад 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри" Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/200 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/7de98fb4fd9b4ad8697b49ca4b4992bb.pdf ce1ea7db14fb00527cec342731b20ec1 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 2 (1636) (жовтень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 2 (1636) ЖОВТЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця Вітальне слово Шановні освітяни! Щиро вітаємо вас із професійним свя� том – Днем працівників освіти, – яке об’єднує всіх тих, хто відкриває нам двері у великий світ знань, науки, мудрості. Бажаємо вам успіхів у благородній педагогічній діяльності, нових творчих знахідок, міцного здоров’я, натхнення, енергії та людської поваги. Нехай ніколи не згасає світло душі і тепло вашого серця до улюбленої професії. Хай кожен ваш день повниться новими радостями та перемогами! З повагою, ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО У жовтні 2013 року ректорат НПУ імені Михайла Драгоманова, Студентська Рада та Студентсь� ка профспілкова організація університету підписали тристоронню угоду про співробітництво, за умовами якої відбувається узгодження усіх правил функціонування та життєдіяльності студмістечка НПУ. Роль модератора в цих процесах, за словами ректора Віктора Андрущенка, відіграє саме студентство. Вітаємо! Д Е Р Ж А В Н А Колектив Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова вітає команду авторів циклу наукових праць “Філософія освіти: пошук пріорите� тів” з присудженням Державної премії України в галу� зі освіти 2013 року в номінації “наукові досягнення в галузі освіти”. Семитомник отримав державне визнання! УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2013 Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2013 року На підставі подання Комітету з Державної премії України в галузі освіти постановляю: 1. Присудити Державні премії України в галузі освіти 2013 року: – у номінації “наукові досягнення в галузі освіти” за цикл наукових праць “Філософія освіти: пошук пріоритетів”: АНДРУЩЕНКУ Віктору Петровичу – докторові філософських наук, професорові, члену9кореспондентові Національної академії наук України, дійсному члену Національної акаде9 мії педагогічних наук України, ректорові Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. ГУБЕРСЬКОМУ Леоніду Васильови9 чу – докторові філософських наук, профе9 сорові, дійсному члену Національної академії наук України, дійсному члену Національної академії педагогічних наук України, ректоро9 ві Київського національного університету імені Тараса Шевченка. П Р Е М І Я ІЛЬЇНУ Володимиру Васильовичу – докторові філософських наук, професорові кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка. КРЕМЕНЮ Василю Григоровичу – докторові філософських наук, професорові, дійсному члену Національної академії наук України, дій9 сному члену Національної академії педагогічних наук України, прези9 дентові Національної академії педагогічних наук України. САВЕЛЬЄВУ Володимиру Леонідовичу – докторові історичних наук, доцентові, директорові Інституту магістратури, аспірантури і док9 торантури Національного педагогічного університету імені М. П. Дра9 гоманова. СУЛІМІ Євгену Миколайовичу – докторові філософських наук, професорові, члену9кореспондентові Національної академії педагогіч9 них наук України, першому заступникові Міністра освіти і науки Укра9 їни. ШЕПЄЛЄВУ Максиміліану Альбертовичу – докторові політич9 них наук, професорові, завідувачеві кафедри Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. 2. Установити розмір Державної премії України в галузі освіти на 2013 рік двісті тисяч гривень кожна. 3. Державному управлінню справами забезпечити виплату грошової частини Дер9 жавної премії України в галузі освіти. 4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування. РЕКТОРУ ВРУЧИЛИ ДИПЛОМ DOKTORA HONORIS CAUSA Драгомановська родина щиросердно вітає свого лідера – ректора Національного педагогіч� ного університету імені Михайла Драгоманова Віктора Андру� щенка – з черговою високою від� знакою. Почесний Сенат Держав� ного Педагогічного Університету імені Іона Крянге в Кишиневі (Молдова) нагородив Віктора Петровича дипломом та академіч� ною мантією Doktora Honoris Causa. Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 4 жовтня 2013 року Науковий форум Ювілей Інтерв’ю Українсько� польська освітня співпраця Віталій Бондар: від шахти до академії Двічі ювіляр стор. 2 стор. 4 стор. 6 �Конференція Сверстюк Євген: “Лекторів було багато, а вчителів – мало” 2 жовтня 2013 року в стінах гуманітарного кор� пусу НПУ імені М. П. Драгоманова відбулася кон� ференція, що була організована ініціативною гру� пою “Першого грудня”. Темою зустрічі моральних авторитетів сьогодення зі студентством НПУ стала “Освіта в Україні: творення суспільного замовлення”. Під час виступів доповідачів висвіт� лювались основні засади Української хартії вільної людини. Наріжними каменями Хартії є, свого роду, десять заповідей сучасної, свідомої, гуманної людини – гро� мадянина своєї країни. Ними є: бути вільною люди� ною; бути українцем; бути активним громадянином; любити; мислити; бути господарем; бути лідером; бути відкритим суспільством; бути успішною держа� вою; бути учасником демократичної спільноти наро� дів. Відомі інтелектуали вважають: поки освітня система закрита до потреб людини і світу, доти її продуктом буде особистість без цінностей. Тому суспільство не має права залишатися байдужим у справах освіти чи відда� вати освітню реформу на відкуп владі. Загалом, чимало принципів, про які говорили, вже викладено й обґрунтовано вченими з Драгомановського університету та інших вищих навчальних закладів Євро� пи у нещодавно прийнятій Педагогічній Конституції Європи. Президент Асоціації ректорів педагогічних уні� верситетів Європи, що стала ініціатором Конституції, Віктор Андрущенко зазначає, що підготовка нового Вчителя повинна вестися на загальнолюдських гуман� них принципах толерантності, миролюбства, екологіч� ної безпеки. Вступне слово конференції взяв проректор з науко� во�методичної роботи гуманітарних інститутів НПУ Бог� дан Андрусишин, котрий поділився своїми поглядами на професіоналізм сучасного вчителя. Першим виступав Євген Сверстюк. Він розпочав доповідь із відомого нам афоризму: “вчитись, вчитись і вчитись”. Доповідач повідав студентам багато цікавої інформації про діяльність та погляди Михайла Драгома� нова на процес навчання. Особливу увагу у виступі пана Сверстюка привернуло порівняння й суголосся сучасної навчальної системи й радянської. “Мені завжди в житті бракувало вчителя. Лекторів було багато, а вчителів – мало”, – поділився з нами Євген Сверстюк. Наступним виступив Вадим Скуратівський, котрий оживив аудиторію своєю жвавою манерою читання лек� цій. Пан Вадим поділився своїми знаннями про терни� стий шлях системи освіти в Болгарії, наголосив на доступності інформації для сучасної молоді. Кардинал Любомир Гузар висловив думку про нагромадження інформації та її тиск на сучасну молодь; про те, що зараз молоді люди знають біль� ше, ніж 50 років тому знали люди середнього віку. Ініціативна група “Першого грудня” переконана: “Ми будуємо те, що уявляємо. Виховання та освіта — першооснова для будь�яких змін у нашій країні”, – йдеться у преамбулі до позиції ініціативної групи “Освіта в Україні: творення суспільного замовлення”. Лілія Гриневич почала доповідь з характеристи� ки фінської системи освіти. Розповіла про те, що викладається, як функціонує, як оцінюється на ринку праці Фінляндії, адже вчитель є носієм культурних цінностей і саме від нього залежить культурне май� бутнє держави. І, нарешті ж, під завісу конференції Данило Луб� ківський та Богдан Андрусишин підбили підсумки з усього вищесказаного та привітали студентство із прий� дешнім Днем учителя. Ініціативна група також висловила моральну солі� дарність з усіма українськими освітянами, науковцями, вчителями і викладачами, які працюють по честі і совісті в теперішніх складних умовах: “Маємо разом сформу� вати реальне суспільне замовлення на якісну освіту. Наша спільна воля здатна змінити країну”. Загалом говорячи, конференція була цікавою та повчальною. Особливу увагу варто приділити поповнен� ню знань студентів про Михайла Драгоманова та роль учителя у формуванні майбутнього нашої великої дер� жави. Юрій КОНОНЧУК, прес"служба університету Науковий форум “Українсько�польська освітня співпраця – зразок академічного співробітництва” Так висловився ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Президент Асоціації ректорів педагогіч� них університетів Європи, академік Віктор Андрущенко під час виступу на V Науковому форумі “Польща – Україна. Інтердисциплінар� ність педагогіки та її субдисципліни”, що відбувся 24�26 вересня 2013 року в Кракові. Ректор Драгомановського університету відвідав Краків у складі української делегації науковців на чолі з Президентом Національної академії педагогічних наук України, доктором філософських наук Василем Кременем. Серед гостей з України також були присутні спеціальний уповноважений Прем’єр�міністра України, доктор філо� софських наук Анатолій Толстоухов, ректор Інституту екології, еко� номіки і права, доктор педагогічних наук Олена Биковська та інші. Захід був присвячений аналізу інтердисциплінарності педагогіки як науки, її розгалуженням в сучасності, переплетенням з іншими нау� ками. Зокрема, зважаючи на інформаційне глобалізоване сьогодення часто доводиться працювати науковцям�педагогам на перетині чи стику різних наук і дисциплін, що призводить, безумовно, до появи Педагогічна Конституція Європи встановлює принципи узгодженої трансуніверситетської політики, регламентує педагогічну діяльність та виз� начає загальний механізм підготовки вчительських кадрів, а її положення мають відкритий характер та можуть бути адаптовані до національних осо� бливостей і педагогічних традицій країн. Віктор Андрущенко нових тем і ідей розвитку педагогіки, її трансформації та інтерпретації. Незважаючи на все це, у Європі вже добре відома та визнана Педа� гогічна Конституція Європи – стра� тегічний проект, спрямований на зміцнення і розвиток єдиного Євро� пейського дому, поглиблення взає� модії і співпраці народів європейсь� кого простору як умови забезпечен� ня гідного місця Європи у глобальній світовій конкуренції народів і куль� тур. Детальніше про цей документ польським колегам розповів Віктор Андрущенко – один з авторів Кон� ституції. Давня історія співпраці України та Польщі на ниві освітньої й науко� вої педагогічної діяльності зберігає пам’ять про багато спільних вдалих проектів і про� грам. Рівень такого співробітництва по праву можна вважати зразковим для академіч� ної співпраці. Звісно, Польща не єдина країна, з якою налагоджені такі активні зв’язки в Драгомановському університеті, але вона є однією з країн – лідерів інтенсивного співробітництва. Прес"служба університету Читають всі Шукайте газету 20 числа кожного місяця: – у книжковому кіоску головного корпусу – на спеціалізованих розкладках у вашому навчальному корпусі Електронний варіант газети ви можете завантажити на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри” З питань розміщення інформації про ваші заходи та події звертайтесь за телефоном (044) 234�75�87 або електронною поштою gazeta@npu.edu.ua 2 ЖОВТЕНЬ 2013 �РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ ЗІ СТУДЕНТСЬКИМ АКТИВОМ Вперше в новому 2013/2014 навчально� му році у вересні відбу� лася зустріч ректора НПУ імені Михайла Дра� гоманова Віктора Андрущенка зі студент� ським активом та обго� ворення планів щодо святкування у 2014 році 180�річчя університету. Безумовно, частково програму заходів уже запропоновано для розгляду, але, на переконання ректора, тут дуже важливо врахувати думки й пропозиції студентів. Зокрема, активісти запропонували організувати такий собі своєрідний загаль� ностудентський фестиваль, запросити спудеїв з усієї України, та й не тільки України, зважаючи на широкі міжнародні зв’язки університету. За словами драгомановців, формат такого заходу слід обрати розважальним, аби дещо відійти від концепції офіціозу, що буде присутній на урочистостях держав� ного рівня у палаці “Україна”. Таким чином, студенти теж зможуть запам’ятати свято на все життя, а також продемонструвати свої вмін� ня та таланти друзям і колегам з інших вишів. Серед пропозицій студентства також аргументувалося проведення студентської наукової конференції, випуск кількох наукових збірників із публікаціями молодих науковців. Ці ідеї підтримав і присутній на зустрічі співголова Наглядової ради НПУ Анатолій Толстоухов, висловивши бажан� ня сприяти студентству у реалізації пропозицій. Як зауважив Анатолій Володимиро� вич, саме студентство задає тон розвитку всього університету і відповідно від нього повинна йти переважна більшість хороших та позитивних ідей. Ректор у свою чергу пообіцяв студентам, що їх пропозиції будуть розглянуті та включені до плану заходів, а зустрічі з ректоратом вишу стануть частішими. Прес"служба університету Конференція П О Ш И Р Е Н Н Я Кожний із нас в повсякденному житті може зустріти особистість з порушеннями мовлення. Більшість людей рідко замислюється – чому так від� бувається, що людина говорить неправильно, однак знає: варто звернутися до логопеда – і недо� ліки мовлення будуть виправлені. В більшості випадків подолати нескладні порушення вдається повністю. А як бути, якщо індивід взагалі не говорить і в перспективі не зможе оволодіти мовленням? Для цього у світі існують спеціальні засоби – альтерна� тивна та допоміжна комунікація (міжнародна абре� віатура ААС). З метою поширення знань про ААС в Україні і допомоги батькам та спеціалістам, що працюють з поширення знань про ААС нерозмовляючими діть� ми, влітку 2013 року Інститут корекційної педагоіки та психології спільно з ВГО “Українська асоціація корекційних педагогів” та ВГО “Національна Асам� блея інвалідів України” вперше в Україні провели ІХ Східно� та Центральноєвропейську Регіо� нальну конференцію з проблем альтернативної та допоміжної комунікації. Ця конференція тра� диційно проходила в країнах ЄС, а проведення її в Україні було ініційовано західними колегами. У роботі конференції взяли участь представники 11 країн світу, серед яких Україна, Росія, Білорусь, Швеція, США, Польща, Молдова, Норвегія, Угор� щина, Румунія, Великобританія. З усіх куточків України завітали до НПУ корекційні педагоги, нау� ковці та батьки проблемних дітей. Загалом кіль� кість учасників була понад 400 осіб. Презентація З Н А Н Ь П Р О Зацікавлення конференцією було дуже величезне, адже окрім нагальних тем – про взаємозв’язок ААС та розвитку мовлення (Сті� вен Тетчнер, Норвегія), про допомогу батькам у сексуальному вихованні нерозмовляючих дітей (Софія Кальман, Угорщина), про жесто� ву комунікацію для розвитку мовлення дітей з синдромом Дауна (Андрій Савицький, Украї� на), становлення системи використання ААС в Україні (Інна Марченко, Україна), про особли� вості використання ААС з особами з афазією (Ірина Мартиненко, Україна) – було проведе� но чимало цікавих майстер�класів: з Бліссим� воліки (Маргарета Йонісче, Швеція), з органі� зації занять з навчання комунікації (Тетяна Грудко, Білорусь), з діагностики комунікатив� ної поведінки дітей з порушенням навичок вер� бального спілкування (Катерина Сороко, Білорусь). Одним з найважливіших досягнень конференції стала виставка обладнання ААС фірм�виробників – з Чехії, Польщі, США, Шве� ції та Великобританії. Схвальні відгуки про конференцію дирек� тор Інституту академік Віктор Синьов та заступник директора професор Марія Шере� мет продовжують отримувати й досі, адже наш університет показав високий європейський рівень в організації такого масштабного захо� ду! Урочисте відкриття конференції Академік Віктор Синьов з професором Аурелією Раку з Молдови А А С Олександр Козинець, викладач кафедри логопедії Стівен Тетчнер (Норвегія) та Ірина Мартиненко (Україна) РОЗВІДКА ВІД НЕБАЙДУЖИХ НАУКОВЦІВ У вересні відбулась презентація колективної монографії “Правова спад� щина козацько�гетьмансь� кої держави (1648 – 1764 роки)”, авторами якої є Олексій Бубела, Володи� мир Маковський та Михай� ло Ярошенко. Під час презентації Воло� димир Маковський поділив� ся думкою, що українці повинні боятися лише самі себе. “На початку 90�х років мені потрібно було визначатись з Автори презентованої темою дисертації, бо праці попередня втратила свою актуальність. Тому я почав розробляти те, що цікаво в першу чергу самому, – зізнався Володимир Іванович. – Поставив собі низку запитань: Чи мали ми само� стійну державу? Що втратили? На яких підставах розбудовуємо і навіщо взагалі це треба? Таким чином поступово зібрав близько двохсот джерел. Дійшов для себе наступного висновку, який і висвіт� лив у своїй частині презентованої книжки: на жаль, ні поляки, ні турки чи татари, ні московський цар чи шведський король не були більшими ворогами для нашої державності, ніж ми самі. Там, де три козаки ЖОВТЕНЬ 2013 – два гетьмани: лівобережний і правобережний. Сьогодні, на жаль, відбувається те саме. Люди не чують одне одно� го і дбають лише про себе. Сподіваюсь, що читачі нашої книжки змінять цю ситуацію. Як заради себе, так і задля країни”. Михайло Ярошенко підкреслив, що виданню моно� графії передував великий об’єм роботи, ретельно аналі� зувались українські та іноземні наукові джерела. Наукова праця рецензувалась фахівцями з Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, Націо� нальної Академії Служби безпеки України та була реко� мендованою до друку кафедрою правознавства Інституту політології і права НПУ імені М. П. Драгоманова. Завідувач Під час презентації на кафедрі правознавства кафедри правознавства, доцент, кандидат філософських наук Іван Салтовський як автор передмови зазначив, що книжка має прояснити “білі плями” в українській історії та надасть можливість всебічного розуміння складних дер� жавотворчих процесів від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського. “Мета нашої праці – популяриза� ція ідеї козацтва та її правової спадщини, – говорить Михайло Ярошенко. – Видання монографії ми приурочи� ли до 365�річчя відновлення української державності та національно�визвольної війни”. Завершив презентацію наукової розвідки Олексій Бубела, який зазначив, що і в історії, і в сучасній ситуації можна віднайти приводи для суму, але все одно над голо� вами українців сяє сонце, яке дає насущний хліб. “Нехай це буде прикладом бути небайдужим. Коли людина стає байдужою, то вона втрачає свій внутрішній стержень, – наголосив Олексій Іванович. – Всі хочуть, щоб діти були кращими, але це залежить від нас, нашої діяльності”. У колективній науковій розвідці досліджуються осо� бливості козацького (звичаєвого) права часів національ� но�визвольної війни, укладення договорів між Україною та Російською імперією, правові засади гетьманського упра� вління, ліквідація правових норм української автономії – Гетьманщини, поглинання та уніфікація українських земель в складі Російської імперії, введення загальноім� перського законодавства на теренах лівобережних земель. Сергій РУСАКОВ 3 �Інтерв’ю ВІТАЛІЙ БОНДАР: ВІД ШАХТИ ДО АКАДЕМІЇ – Сьогодні у вас ювілей. За пле" чима – відстань у 75 років. А з чого все починалося? Яким було дитин" ство майбутнього академіка? – Дитинство моє було, як у всіх дітей. У нас була велика сім’я, однак на фронті загинув мій батько і два мамині брати. Пізніше померла й мама. Їй було лише 35 років, а мені – 10. Тож виховува� ли мене дідусь Лука та бабуся Катерина. Як і інші діти, я ходив до школи, робив уроки, займався спортом і працював у колгоспі. Головне – я не почувався сиро� тою. То був час, коли люди були дуже людяні, не виділялись одне від одного одягом, харчами. Майже всі діти до жов� тня босі ходили на навчання. У нас в селі була лише початкова школа (1�4 класи), а обов’язковою була семирічна освіта. Щоб її отримати, я ходив пішки за 5 кілометрів щодня. Іноді брели по пояс в багнюці, але все рівно йшли вчитися. Як тільки довчився до 7 класу, в цій же школі відкрили десятиріч� ку, тож я закінчив 10 класів і став випу� скником першої 10�річки. Моєю мрією було після 7 класу піти в ПТУ (раніше вони називались фабрич� но�заводські училища). Мене туди як сироту взяли б поза конкурсом. Я пішов би вчитися в училище, там би й жив, отримав би гарну професію. І доля моя могла б бути зовсім іншою, тим паче, що мій дідусь мене на це спрямовував. Але все склалося інакше. – Ваш трудовий шлях розпочи" нався з роботи на шахті. Розкажіть про цей період. І як потім сталося, що ви стали дефектологом? – Справа у тому, що паспорт тоді жителям сільських місцевостей не вида� вали. Його могли отримати лише люди з міста. Тож можливості працювати в іншому місці у мене не було. Всіх нас чекав колгосп. Умови в колгоспі були тяжкі, а платили за це копійки. Та я втра� тив таку “можливість”, бо подовжив нав� чання до 10 класу. І після школи (в 1956 році) одного разу, будучи в райцентрі в Черкасах, я побачив рекламний щит, на якому було написано: “Комсомольці! Їдьте на відбудови шахт Донбасу!”. А внизу – адреса, куди звертатися. Я одразу туди й пішов. Заходжу до кабіне� ту, а мене й питають: “Ти комсомолець?” “Ні, – кажу”. “Тоді ми зараз тебе й прий� мемо!”. Так я став комсомольцем, мені дали комсомольський білет та путівку на шахту. Через кілька днів прийшов час від’їжджати. Я потрапив на роботу в місто Сталіно (стара назва Донецька). Оскільки мені тоді ще не було 18 років, то мені, як неповнолітньому, не дозво� лили працювати в шахті, а запропонува� ли місце роботи в будівельному загоні, який зводив котеджі для шахтарів. Та через рік, в 1957 році мене забра� ли в армію у Закавказький військовий округ, в місто Тбілісі. У 1960 я демобілі� зувався. І постало питання: що робити далі? На той час вже померли дідусь і бабуся. Старший брат Володимир загі� тував мене поступити в КДПІ імені Мак� сима Горького на дефектологічний від� діл педагогічного факультету. Брат переконував мене, що то найкращий факультет, що там працюють висококва� 4 ліфіковані викладачі, що там гарні умови. Взагалі тоді така просвітницька робота проводилася серед молоді, осо� бливо серед хлопців, бо після війни не було чоловіків у школах. У результаті такої “агітації” в моїй групі майже 50% були хлопці. Це 18 юнаків. І всі вже після армії. В гуртожитку жило нас четверо в кімнаті, з яких потім двоє стали академі� ками – я і Сергій Максименко. Частина з одногрупників – полковниками, партій� ними працівниками, докторами наук. Чому саме дефектологія? Бо я знав, що після закінчення я зможу працювати в школі�інтернаті, а це було мені близь� ким і по духу, і по іншим внутрішнім переконанням. – Ваш рід славетний, а дідусь і бабуся заслуговують глибокої поша" ни, адже виховали двох чудових ака" деміків – Віталія та Володимира Бон" дарів. Володимир Іванович – стар" ший, тож, мабуть, постійно піклував" ся про свого молодшого брата? – Професійне становлення брата відбулося дуже рано. Після семирічки він пішов навчатися в педучилище в місті Золотоноші. Тож бачились ми рідко, Практично лише на літніх канікулах та на свята. Звісно, як старший брат, він і радив мені, як чинити краще. Після закінчення педучилища Володя вчите� лював у Катеринополі. Нас доля звела лише тоді, коли я прийшов з армії. Брат взяв мене під свою опіку і далі, так би мовити, я йшов по його слідах: він захи� стив кандидатську дисертацію, згодом – я захистив кандидатську; він захистив докторську, пізніше – я став доктором наук. Брат був для мене стимулом, при� кладом і постійно не давав розслабляти� ся, щоб я міг розвиватися професійно. Був у нас один цікавий випадок. І я, і Володя одночасно подали документи на обрання нас академіками. І нас обох на одних і тих же зборах таємним голосу� ванням обрали дійсними членами АПН України. Це був перший випадок в історії педагогічної науки України, що двоє братів стали одночасно академіками. – Розкажіть трохи про свою сім’ю, про дружину, про те, чим є для вас родинне коло. – На 2 курсі навчання в гуртожитку на дискотеці я познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Людмилою Білик, тоді ще студенткою 1 курсу фіз� мату. З того часу і по сьогодні ми разом. Через 4 роки, а саме в 1965 році, ми одружились, в 1970 році в нас народи� лася донька Владлена, а в 1981 – донька Катерина. Обидві доньки одружені. Я пишаюся ними і радію тому, якими гар� ними людьми вони виросли. Є ще й онучка. Також вже одружена. Доньки пішли по моїх, педагогічних, стопах, а от внучка обрала собі економічну кар’єру. – У вашому житті був період, коли ви працювали на Кубі. Що вхо" дило у ваші обов’язки і чи сумували ви тоді за Україною, які переживання були в душі? – У 1972 році мене запросили туди поїхати консультантом з проблем спе� ціальної освіти. Повагавшись, я все ж прийняв пропозицію, і разом з дружи� ною та донькою (їй тоді було 2 роки) ми поїхали на Кубу. В мої обов’язки входи� ло консультувати працівників Міністер� ства освіти Куби з питань спеціальної освіти, допомагати розвивати спеціаль� ні школи, розробляти навчальні програ� ми та готувати вчителів для їх впрова� дження. В той період я об’їздив всю Кубу, побував майже у всіх спеціальних закладах. Пробув там 1,5 роки, але кож� ного дня думав про Україну. Звісно, на Кубі були українці, крім мене, але мені дуже бракувало рідної землі. Вона мені снилася ночами. Я страшенно скучав за домом. – Знаю, що в молодості ви дуже захоплювалися шахами. Що ще вас приваблювало раніше і що сьогодні? – Не тільки шахами. Хоча це була моя улюблена гра. Ще я займався лег� кою атлетикою, мав гарні показники у стрибках у висоту, по штовханню ядра. У школі грав у волейбол, а в інституті виступав за волейбольну команду факультету. – Зараз ваша наукова діяльність пов’язана з проблемами інтегрова" ної освіти. Чому саме інтегроване навчання? – Пройшло майже 90 років з того часу, коли дитячі будинки для безпри� тульних та дефективних дітей були реорганізовані у спеціальні школи�ін� тернати. За цей час в Україні відбулися кардинальні зміни у політичному, еконо� мічному, соціокультурному житті сус� пільства, активно формується нове розуміння світу як співтовариства, поз� бавленого будь�якої дискримінації осіб з інвалідністю чи порушеннями у розвитку за будь�якими ознаками. За цих умов школи�інтернати (хоча вони й далеко не вичерпали свій потенціал) на недостатньому рівні готують випускни� ків до соціалізації в суспільстві. Виникає гостра потреба в проведенні серйозних реформ у галузі спеціального навчання. Одними локальними змінами тут не обійтися. Проведений нами порівняльний аналіз розвитку сучасної спеціальної освіти в Європі та Україні підтверджує, що вагомих результатів у розв`язанні проблеми соціальної інтеграції випу� скників досягають ті країни, які не тільки створюють оптимальні умови дітям для рівного доступу до якісної (інклюзивної) освіти, а й створюють умови для вибору інших форм навчання. Декларація без� межних прав у сфері освіти, не підкрі� плена відповідними соціальними стан� дартами, належним фінансуванням реформаторських дій, спеціально підго� товленими кадрами та не підтримана громадськістю, веде до підміни реаль� ної інклюзії формальним (насильниць� ким) переведенням дітей зі спеціальної школи в масову, де лише окремі діти з порушеннями розвитку можуть одержа� ти повноцінну освіту і розвиток. А це уже є порушенням прав більшості таких дітей, яким така освіта є недоступною. У цьому контексті перед сучасною педагогічною наукою стоїть завдання розробити, апробувати і впровадити такий оптимальний особистісно�орієн� тований маршрут, який би забезпечував кожній дитині з порушеннями у розвитку (включаючи й глибоко розумово відста� лих дітей) можливість одержати якісну освіту, доступну її пізнавальним можли� востям. На наш погляд, зберегти досяг� нутий сучасною спеціальною школою високий рівень диференційованого спе� ціального навчання (на рівні початкової, неповної середньої чи середньої освіти) можна шляхом впровадження концепції освітньої інтеграції, що передбачає створення при масовій школі системи паралельних диференційованих класів для дітей з різними навчальними здібно� стями. – Які ваші плани на майбутнє? – Я мрійник і оптиміст. Тому завжди планую свою роботу не тільки на близь� ку, а й далеку перспективу. Хочу, щоб Україна стала асоційованим членом Європейського Союзу, тоді не буде перешкод для вивчення зарубіжного досвіду освіти, щоб наш університет одержав статус навчально�дослідниць� кого закладу, щоб реформи, які прово� дяться в освіті, мали фінансову підтрим� ку держави та громадськості, щоб життя українського народу було наближено до європейських стандартів. Спілкувався Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Біографічна довідка БОНДАР Віталій Іванович Народився 20 жовтня 1938 року в смт Нова Водолага на Харківщині. Закінчив дефектологічне відділення Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (1965 р.), аспірантуру Науково9дослідного інституту дефектології АПН СРСР у Москві, де захистив кандидатську дисертацію (1971 р.). Повернувшись до Києва, продов9 жив педагогічну діяльність. 1972–1974 рр. – радник міністра освіти з питань спеціаль9 ного навчання на Кубі. 1975–1986 рр. – працював на дефектологічному факультеті Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького доцентом кафедри олігофренопедагогіки, заступни9 ком декана та деканом факультету. Обій9 мав посаду завідувача лабораторії оліго9 френопедагогіки Науково9дослідного інституту педагогіки УРСР. Там захистив докторську дисертацію (1992 р.). 1993–2009 рр. – обирався директором Інституту дефектології АПН України (тепер Інститут спеціальної педагогіки НАПН України). В цьому ж році став про9 фесором. Голова спеціалізованої Ради в Інститу9 ті спеціальної педагогіки із захисту канди9 датських і докторських дисертацій (1995–2009 рр.), член Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педаго9 гічних та психологічних наук України (з 2001р.), голова науково9методичної комісії МОН України з питань дефектології (1993–2009 рр.), головний редактор жур9 налу “Дефектологія” (1995–2009 рр.), дій9 сний член АПН України (з 1999 р.), член міжвідомчої координаційної ради Кабінету Міністрів України з питань ранньої соціальної реабілітації дітей9інвалідів (2002 р.), член Президії АПН України (2003–2011 рр). У 2009 році на запрошення ректора НПУ імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка та академіка Віктора Синьо9 ва, Віталій Бондар очолив науково9дослід9 ний центр інклюзивної освіти при Інститу9 ті корекційної педагогіки та психології (зараз – Навчально9методичний центр освітньої інтеграції), де плідно працює й сьогодні, поєднуючи організаційні та нау9 ково9методичні функції з викладацькою діяльністю. Більше 25 років Віталій Бондар спів9 працює з багатьма ВНЗ України, спеціаль9 ними навчальними закладами, Міністер9 ством освіти і науки України, налагоджує міжнародну співпрацю, зокрема з Укра9 їнським центром засобів розвитку Коле9 джу імені Грента Мак Юена та університе9 том провінції Альберти в Канаді, з Акаде9 мією спеціальної педагогіки в Польщі. Завдяки унікальним розробкам акаде9 міка в сфері професійно9трудової підготов9 ки та адаптації дітей з особливостями пси9 хофізичного розвитку, близько 70% випу9 скників спеціальних шкіл9інтернатів для розумово відсталих дітей працевлаштову9 ються, працюючи в реальних умовах сус9 пільного виробництва, підвищують свою професійну майстерність і стають корис9 ними суспільству, а не поповнюють ряди дітей9інвалідів, які отримують пенсію по лінії соцзабезпечення. Автор понад 300 наукових праць, мето9 дичних посібників, оригінальних навчаль9 них програм і підручників для дітей з осо9 бливостями психофізичного розвитку. Найбільш відомими працями за останні роки є: “Проблеми корекційного навчання у спеціальній педагогіці” (2005); “Історія олігофренопедагогіки” (2007); “Фізика: Підручник для 7 класу допоміжної школи” (2008). “Психолого9педагогічні основи розвитку дітей в системі М. Монтессорі” (2009); Особливості формування трудової компетентності розумово відсталих учнів” (2010); “Дефектологічний словник” (2011). Нагороди: заслужений працівник народної освіти, відмінник освіти України, нагороджений медалями “К. Д. Ушинсько9 го”, “Гетьмана Мазепи”, Золотою медаллю “Григорія Сковороди”, “Михайла Петрови9 ча Драгоманова 1841–1895 рр”, Почесними грамотами Верховної Ради України, МОН України, НАПН України. Почесний про9 фесор Кам’янець9Подільського національ9 ного університету імені Івана Огієнка, Донбаського державного педагогічного університету. ЖОВТЕНЬ 2013 �Ювілей С п р а в ж н я Січень 2013 р. 1 листопада 2013 року святкує свій 90�й рік народження Валентина Костянти� нівна Крементуло, доцент кафедри російської та зарубіжної літератури, кан� дидат філологічних наук, ветеран праці, учасниця бойових дій Великої Вітчизняної війни. Проте ці сухі “довідникові” рядки приховують біографію дивовижної люди� ни. У свої 90 років – це молода сучасна жінка, яку цікавлять події в Україні і світі, яка ревно відстоює свої політичні погляди. Вона пише літературознавчі статті, і їх дру� кують в університетських збірках. Разом з тим, вона з цікавістю дивиться сучасні шоу�програми, висловлюючи і захоплен� ня, і влучні саркастичні зауваження. Доля подарувала їй зустрічі з видатними людьми. Вона товаришувала з відомим російським письменником Федором Абрамо� вим. Її науковим керівником був академік О. І. Білецький, а опонентом на захисті дисер� тації – М. Т. Рильський. Володимир Сосюра присвятив їй невеличкий віршик. Їй симпати� зували корифеї української культури, і чолові� ком став видатний український композитор Микола Дремлюга. Її обличчя майже не торкнулися зморшки. Жодних “бабусиних” хустинок – вона завжди вбрана у капелюшок і на вигляд має “трохи за шістдесят”. От якби ж то не інвалідність та дві палички, що гальмують її активне життя. А голос, голос! Дзвінкий, не рипить по�старечо� му. Та це вже завдяки генам. Народилася Валентина Крементуло в селі Лосинівка Ніжинського району. Її дід по бать� ковій лінії, грек за походженням, був вправним ковалем, людиною сумлінною і відповідаль� ною: якщо обіцяв виконати замовлення в пев� ний час, то міг зробити на день раніше, але не пізніше. За свою роботу правив недешево. Та до нього йшли селяни, бо якщо “дід Студуло” зробить рало, то це – на віки. Після дідової смерті від голоду у 30�ті роки саме його хату, яку він покрив залізом, забрали під сільраду. Так “вшанували” його добросовісну працю. Добрий і набожний дід ревно зберігав еллінсь� кі традиції, молився виключно грецькою мовою. Мати Валентини, Єфросинія Марківна, походила з селянської родини, яка володіла 20 гектарами землі і вважалася заможною. Насправді, “заможність” була примарною: в сім’ї підростало семеро дітей, і всі, від малого до старого, мали працювати на землі, бо інак� ше не вижити. За тією роботою ніхто й світа білого не бачив, тож і не до навчання було. Лише Проня після закінчення школи сказала, що хоче вчитися далі. Її та старшу сестру бать� ко відвіз на навчання до швачки. Та Єфросинія втекла і категорично заявила, що хоче вчитися “наукам”. Батько змушений був віддати її до фельдшерсько�акушерської школи. Наступ� ною сходинкою став Одеський фармакологіч� ний інститут, який Єфросинія Марківна закін� чила перед війною, маючи на руках двох дітей. Вона єдина з усіх братів і сестер отримала вищу освіту. Натомість, всі діти з батькової родини закінчили вищі навчальні заклади і досягли соціальних висот. Дядько Валентини пра� цював директором школи, тітка – завучем, інший дядько обіймав високу посаду в Міні� стерстві сільського господарства, а двоюрід� ний брат був ученим секретарем Інституту кібернетики. Батько Валентини, Костянтин Михайло� вич, мав професію картографа�геодезиста. ЖОВТЕНЬ 2013 Працював дуже ретельно і прискіпливо, при складанні карт похибку в півміліметра вважав великою помилкою і вимагав все переробля� ти. Красень�грек, він пишався своїм еллінсь� ким походженням і мав шляхетні звички: любив білі костюми, капелюхи, різьблені тро� стини, грав у преферанс, знав напам’ять бага� то віршів та поем і читав їх уголос. Однак на заваді шлюбу Костянтина і Єфросинії стали обидві сім’ї. Батьки матері вважали родину батька бідною, безземель� ною. А сім’я батька була проти шлюбу через невідповідність культурних традицій. Примі� ром, якщо в родині матері на стіл ставився один горщик для всіх, то в сім’ї батька кожен їв з окремої тарілки, і перед обідом обов’язково читали молитви. Та вперті закохані все ж побралися. Вони доповнювали один одного, поєднавши грець� кий раціоналізм, твердість, вимогливість, вишуканість і українську лагідність, душе� вність, емоційність, доброту. Згодом свекруха не могла собі уявити кращої невістки, ніж Єфросинія, та полюбила її більше за рідних дочок. Війна розкидала батьків по фронтах. У липні 1941 року сімнадцятирічна Валя разом із матір’ю, старшим лейтенантом медичної служби, у складі військової частини вирушила на фронт. Найважчий період припав на кінець 1941–1942 рр. у Поворіно – там була справжня “м’ясорубка”. Валентина фасувала ліки, ван� тажила на машини важкі ящики з ліками у пляшках, часом супроводжувала цей вантаж на передову лінію фронту, попадала під обстріл, була поранена. Уламок снаряду в нозі й досі болем нагадує про війну – його не� можливо було видалити, не зачепивши нерво� вих тканин. У 1943 році В. Крементуло вступила на слов’янське відділення Ленінградського дер� жавного університету, який на той час знахо� дився в евакуації у Саратові. Після зняття бло� кади навесні 1944 року весь персонал ЛДУ разом зі студентами вирушив до Ленінграда. Їхали п’ять днів, голодували, бо пайок видали лише на два дні. У Ленінграді студентам доводилося не тільки вчитися, але й працювати: розвантажу� вали набережну біля університету, передаючи важке каміння один одному, і тільки раділи, що тоді вже не було того голоду і холоду, який переслідував усіх у Саратові. На філологічному факультеті вчилися майже одні дівчата, та часом їх посилали на Карельський перешийок вантажити величезні балки соснового лісу у відкриті товарні вагони. Всі працювали з вели� ким запалом, бо вважали це справою держав� ного значення. На другому курсі навчання з’явився новий студент – Федір Абрамов і став помітною осо� бистістю на факультеті. Демобілізований після поранення, він завжди носив гімнастерку і шинель – іншого одягу не було. Невисокого порівняно зросту, худорлявий, з уважним, вдумливим поглядом, Федір Абрамов привер� тав увагу всіх, хто його бачив. Вечорами часом він влаштовував цікаві обговорення нових творів російських пись� менників. На ці диспути нікого не треба було агітувати, бо було цікаво. Не дивно, що у нього закохалися майже всі студентки. Та Федір Абрамов звернув увагу на Валентину Кремен� туло – красиву мовчазну дівчину, яка вирізня� лася серйозністю і глибиною. З нею цікаво було розмовляти, і вони потоваришували. Однієї новорічної ночі Федір розповідав Валі про рідний край – про північ і її природу. Він так красномовно і так емоційно описував краєви� ди, що Валентині здавалося – вона бачила на власні очі ті ліси, ті поля, відчувала пахощі трав і чула голоси лісу. Вона розуміла, що Федір Абрамов вже тоді був талановитим письмен� ником. Цікаво, що його критичні зауваження стосовно стилю дипломної роботи Валентини виявилися не менш вагомими та слушними, ніж поради наукового керівника. В. Кременту� ло на “відмінно” захистила свою дипломну роботу на тему “Зображення Грюнвальдської битви у Яна Длугоша, Ігнатія Крашевського та Генрика Сенкевича”. Російський письменник Федір Абрамов все життя листувався з Валентиною Кремен� туло, дуже цінував її враження від своїх творів. А в одному листі він, визнаний майстер слова, написав: “Хіба я можу так поетично висловлю� ватись, як ти”. Листи Ф. Абрамова зберігають� ся в архіві В. Крементуло. Після закінчення Ленінградського універ� ситету Валентина переїхала в Київ і вступила ж і н к а ! до аспірантури в Київський державний універ� ситет ім. Т. Г. Шевченка. Її батьки тоді мешкали по вулиці Леніна, 70, поруч з “письменницьким будинком”. Будівлі мали спільну арку�вхід у двір, тож В. Крементуло часто бачила багатьох українських письменників та поетів, з кимось по�сусідськи віталася, а її рідний брат товари� шував з Богданом Рильським. Згодом, після закінчення аспірантури, коли В. Крементуло працювала редактором у Київському Держлі� твидаві, їй по роботі довелося спілкуватися з П. Тичиною, В. Сосюрою, О. Гончаром, Т. Масенком, О. Кундзічем та ін. Найемоційні� шим був Володимир Сосюра – він так щиро радів, коли зустрічав Валентину. І одного разу, усміхаючись до неї, промовив: “Карі очі, карі очі україняться, руси коси, руси коси комсомо� ляться”. Валентина Костянтинівна з чоловіком. 1956 рік. Керівником В. Крементуло по аспірантурі був видатний літературознавець О. І. Білець� кий, академік, директор. Його літературознав� ча спадщина дуже багата і яскрава. Та справ� жнім подарунком долі було слухати його лекції і просто спілкуватись з ним. В. Крементуло з великою вдячністю і теплотою згадує свого керівника: “У О. І. Білецького була якась осо� блива привабливість. Його душа була чуйна до усього прекрасного і дуже молода. Ті, хто знали Олександра Івановича і його сім’ю, говорили, що він здається молодшим за свого сина – професора Київського університету, мовознавця, людини солідної, спокійної. Натомість Олександр Іванович був повний наснаги, захоплювався театром, написав кіль� ка п’єс для дітей і став одним з організаторів першого в Україні дитячого театру. Завжди натхненний, особливо коли розповідав про те, від чого був у захваті: “Індійські легенди! Ара� бські сказання!”. Все це не стосувалося теми моєї дисертації, але слухати і дивитися на Олександра Івановича в цей час було захо� плююче. Особливо цікавою була його неве� личка лекція про історію написання Пушкіним вірша “Я помню чудное мгновенье”. Скільки б я не слухала цей виступ (а я слухала його разів зо три, в основному в бібліотеках), він звучав по�різному. І справа тут не в змісті, а в тих почуттях Олександра Івановича, які передава� лися слухачам, в його особливому піднесенні, яке відчувалося, в його інтерпретації цієї, зда� валося б, зрозумілої теми. О. І. Білецький ніби переносив слухача в ту атмосферу, якою жив Пушкін, закохавшись у А. Керн”. Треба віддати належне допитливості В. Крементуло – коло її зацікавлень не обме� жувалося лише темою дисертації: “Шевченко і польська література”. Валентина Костянтинів� на з інтересом відвідувала лекції відомого мовознавця Л. А. Булаховського і була у захва� ті від його занять з історії чеської мови. І, зви� чайно ж, вона не пропустила жодного виступу М. Т. Рильського про А. Міцкевича. У 1955 році В. Крементуло успішно захи� стила кандидатську дисертацію. Її опонент, Максим Тадейович Рильський, у своєму відгу� ку високо оцінив дисертацію і рекомендував текст до друку. Його рукописний відгук також зберігається в архіві В. Крементуло. Під час навчання в аспірантурі в колі дру� зів Валентини Костянтинівни з’явилися моло� ді, але вже відомі українські композитори В. Кирейко, М. Дремлюга, П. Майборода. І у 1955 році В. Крементуло стала дружиною Миколи Дремлюги. Їх шлюб був і творчим сою� зом. В. Крементуло розширювала поетичні горизонти свого чоловіка. Можливо, дякуючи і її поетичним захопленням, М. Дремлюга напи� сав романси на вірші та сонети Мікеланджело, Ф. Петрарки, В. Шекспіра, П. Ронсара, Х. Хіме� неса, П. Елюара, А. Міцкевича. Варто зазначи� ти, що у творчому доробку композитора понад сто романсів, шість симфоній, симфонічні кон� церти, поеми, увертюри і перший в історії української музики концерт для бандури і сим� фонічного оркестру. М. Дремлюга дуже ціну� вав думку дружини стосовно своїх музичних творів. Стримана в емоціях В. Крементуло не висловлювала бурхливо свого захвату, тож її тихе схвальне “Добре!” було для чоловіка на вагу золота. З 1956 року і до виходу на пенсію В. Кре� ментуло працювала в Київському державному педінституті (нині Київський державний педа� гогічний університет ім. М. Драгоманова). Але краще “почути голос” самої Валентини Костянтинівни: “Роботи було багато, адже нас було тільки двоє викладачів із зарубіжної літе� ратури. Отже, доводилося розробляти і читати всі періоди. Від самого початку мені доручили викладати зарубіжну літературу кінця ХІХ ст. і ХХ ст. Цей курс неохоче брали викладачі – підручника з цього періоду ще не видали, а творчість поетів і письменників вимагали подавати, керуючись настановами комуні� стичної партії. Численні комісії з кафедр марк� сизму�ленінізму, суспільних наук часто роби� ли зауваження, що я на своїх лекціях із зару� біжної літератури не показую роль радянської ідеології. Це приголомшувало і заважало працювати. Я намагалась донести суть творів, оминаючи ідеологічні штампи, заохочувала студентів до самостійних роздумів. Із теплим почуттям згадую, як студенти слухали мої лек� ції про творчість А. Міцкевича. Мені здавалося, що я пробудила в них інтерес до цього велико� го поляка. Поза семінарами вони ділилися зі мною своїми враженнями, своїм захопленням “Жан�Крістофом” Ромена Роллана, поемами “Пан Тадеуш”, “Конрад Валенрод” А. Міцкеви� ча. А виступ однієї студентки заочного відділу мені запам’ятався на все життя. На одному з колоквіумів визвалася відповідати студентка з останньої лави і почала тихо, спокійно говори� ти. Я була зачарована! І не тому, що почула вдумливу розповідь, розумну і цікаву. Я була вражена її прекрасною вимовою – це була справжня співуча українська мова, якої я не чула не тільки під час навчання в Ленінграді, але й за час роботи у Києві. Враження від мови цієї студентки в мене залишилося на все життя. В подальшому, коли доводилося виїж� джати зі студентами в колгосп, я із захоплен� ням слухала виконання народних пісень сту� дентками українського відділу. В цих піснях розкривалася душа українського народу, його кращі риси”. Вихід В. Крементуло на пенсію вивільнив час для написання статей. 21 сторіччя стало особливо плідним для В. Крементуло. Її дослі� дження творчості А. Міцкевича, Ю. Словацько� го, зв’язків Т. Шевченка і української школи польських романтиків видані в наукових збір� ках Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. За останні роки в журналах і збірках було надруковано більше 10 наукових праць В. Крементуло. Вона і зараз працює над статтею “Шевченко і польські діячі національ� но�визвольного руху”. Можливо, саме напи� сання статей дозволило їй зберегти свіжий розум. А напередодні свого 90�річчя – замови� ла собі джинсову куртку! Це ще один секрет молодості. Можна сказати, що Валентина Костянти� нівна веде активне соціальне життя. З нею ціка� во спілкуватися людям будь�якого віку. Вона дарує оточуючим свої знання, читаючи напам’ять уривки з “Іліади” Гомера, вірші Верле� на, Аполлінера, Уолта Уїтмена, розказуючи про зарубіжних письменників. Вона невгамовна. В останні роки доля не була прихильна до В. Крементуло, однак вона не скорилася хво� робам і стійко перенесла онкологічну опера� цію, два інсульти, злам обох ніг, що змусило її спиратись на 2 палички. Та не кожна молода людина має таку жагу до життя, таку наснагу жити. Любі студенти, коли на свято 9 травня ви побачите жінку з орденом і медалями, яка гордо йде по червоній доріжці до перших рядів актового залу, спираючись на одну (тільки одну) паличку, знайте, це вона – Валентина Крементуло. Марія ДРЕМЛЮГА, кандидат мистецтвознавства 5 �Ювілей СЛОВО ПРО ВИЧТЕЛЯ: ДВІЧІ ЮВІЛЯР – ПРОФЕСОР КОЛЯДА ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ 2013 р. доктор історич� них наук, професор, про� фесор кафедри методики навчання суспільних дисци� плін і гендерної освіти Інсти� туту історичної освіти Націо� нального педагогічного уні� верситету імені М. П. Драго� манова Коляда Ігор Анатолі� йович відзначив, як він сам прокоментував, два маленькі ювілеї: 45�річчя від дня народження та 20�ліття науково�педагогічної діяль� ності. Ігор Анатолійович добре відомий у наукових та осві� тянсько�педагогічних колах, користується авторитетом серед вчителів, студентів, громадськості, справжній това� риш та вчитель життя для учнів, які за доброго наставництва професора займаються науковою та педагогічною діяльні� стю, а своїми успіхами багато у чому завдячують його пора� дам, підтримці. Коляда Ігор Анатолійович народився 28 липня 1968 р. у містечку Тараща Київської області у родині міліціонера Коляди Анатолія Марковича та медичного працівника Коля� ди Анастасії Максимівни. З дитинства Ігоря Анатолійовича оточували мальовнича природа Київщини, опіка люблячих батьків, гарна домашня бібліотека. Історія захоплювала ювіляра ще з юного віку, любов до неї йому привили його шкільні вчителі історії: Тетяна Олек� сандрівна Лисенко та Віктор Дмитрович Мельниченко. Учень Таращанської школи № 1 не тільки проявляв особли� ві успіхи у вивченні предметів гуманітарного циклу, але й активно долучався до громадської, науково�пошукової роботи. Зокрема, він очолив раду музею історії школи, а результати проведеної ним кропіткої пошукової роботи по збору свідчень і спогадів старожилів міста, вчителів та учнів школи, фотокарток, інших документів і досі зберігаються у фондах та експозиції музею. Коли постала необхідність вибору майбутньої професії, то випускник 10 класу Коляда Ігор довго не вагався, обрав� ши за майбутній фах педагогіку й історичну науку. Найбільш адекватно задовольнити свої інтелектуальні потреби та отримати професію вчителя юнак зміг у Київському держав� ному педагогічному інституті імені О. М. Горького. Згадуючи про свою альма�матер, майбутній професор зазначає, що він вступив до інституту імені О. М. Горького (1985 р.), а закінчив державний університет імені М. П. Драгоманова (1992 р.), засвоївши найкращі традиції двох епох навчаль� ного закладу. На роки навчання на першому курсі історичного факультету КДПІ імені О. М. Горького припадає і його дебют наукової діяльності, залученням до якої він завдячує канди� дату історичних наук, доценту кафедри історії СРСР та УРСР Кравченко Надії Михайлівні та старшому викладачу Павелко Людмилі Олексіївні. Саме у перший рік навчання з’являєть� ся і перша наукова публікація студента І. Коляди, присвяче� на діяльності на Таращанщині у буремному 1917 р. петро� градського революціонера О. Михайлова. Після другого курсу прийшов час служити у Збройних Силах. Армійський досвід не став зайвим у житті Ігоря Ана� толійовича. Військовий вишкіл та дисципліна дозволили загартувати тіло і дух, зміцнити характер, наполегливість, вдосконалити навички самоорганізації та стратегічного мислення. Командування запримітило рядового І. Коляду і рекомендувало обрати його на посаду секретаря комітету ВЛКСМ військової частини. Отримані навики у публіцистиці секретар комітету ВЛКСМ І. Коляда не раз використовував на сторінках армійської преси. Діяльність ватажка армійсь� кої молоді відзначена нагородами ЦК ВЛКСМ та ЦК ЛКСМ Білорусії, командуванням Білоруського військового округу. Звільнився у запас Ігор Анатолійович у званні старшини. І хоча під час військової служби Ігор Анатолійович не розлучався з книгами, після повернення в університет дове� лося багато чого наздоганяти. Результатом наполегливості у навчанні та самоосвіті стала перемога на Всесоюзній олімпіаді “Молодь і Науково�технічний прогрес” (1991 р.) з педагогіки на п’ятому курсі та почесне друге місце, яке довелось виборювати у представників з Росії, Казахстану, Білорусії, Молдови, Литви. Ще зі студентських років Ігор Анатолійович розпочав свою педагогічну діяльність. Під час практики директор Українського коледжу В. М. Хайруліна запросила молодого студента 4 курсу попрацювати вчителем історії у старших класах. І після закінчення навчання Ігор Анатолійович про� довжував ще сім років працювати вчителем історії. Історичний факультет, за його словами, став справ� жньою науковою та професійною школою. З вдячністю він згадує своїх наставників: доц. Н. Кравченко, доц. П. Нікола� єнко, доц. М. Александру, доц. В. Самойленко, ст. викл. Л. Лєбєдєву, проф. М. Журбу, доц. І. Ганжу, доц. Г. Січкаря, проф. М. Березовчука, ст. викл. І. Мазура, проф. М. Вигов� ського, проф. А. Трубайчука, доц. Крижанівську, доц. Л. Денесяко, доц. В. Сидоренко, проф. С. Осмоловського, доц. Л. Таран, доц. С. Голованова, проф. М. Головка, доц. Г. Стрельського, проф. О. Гоша, доц. О. Ільїна, доц. О. Вла� сенко, доц. Цвікальську, доц. Н. Загребельну, доц. Ф. Ковальчука. У 1992 році кандидат педагогічних наук, доцент Чернен� ко Світлана Володимирівна, за підтримки та згоди декана історичного факультету професора Сушка Олександра Олександровича, запросила випускника з досвідом педаго� гічної діяльності І. А. Коляду на посаду викладача відновленої кафедри методики викладання історії. На той час в Україні тільки відбувалося становлення вітчизняної історичної науки, розроблялася концепція безперервної історичної освіти для середньої школи (ювіляр виступив одним із авторів першого її проекту), складалися відповідні програми, катастрофічно не вистачало підручників та методичного забезпечення. Перед ученими та методистами постав величезний об’єм роботи, частину якої взяла на себе кафедра методики викла� дання історії Державного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Не полишився осторонь цієї роботи і молодий викладач. Авторству Ігоря Анатолійовича належали перші в Україні розробки тестових завдань для випускників шкіл (1993 р.), посібники з історії України, всесвітньої історії та правознавства, посібники�довідники для вступників до вищих навчальних закладів, методичні посібники для вчите� лів, не кажучи вже про численні методичні розробки, хресто� матії, робочі зошити та дидактичні матеріали для учнів. Якщо лише приблизно порахувати видані різними видавництвами навчальні та навчально�методичні посібники за авторством Коляди Ігоря Анатолійовича протягом 1990�х років, то їх наклад становить близько одного мільйона одиниць. Та, мабуть, всі ті, хто навчався та працював у 1990�ті роки, пам’ятають тонкі, але надзвичайно змістовні видання з абсо� лютно новими для пострадянського простору методичним апаратом, стислістю та доступністю навчального матеріалу. За порадою проф. Т. Ладиченко декан підготовчого від� ділення ст. викл. М. І. Кравчук залучає досвідченого вчителя, фахового методиста до викладання слухачам педагогічних класів та підготовчого відділення (де він пропрацював 15 років). Саме в Інституті дистанційного навчання (дирек� тор проф. А. П. Кудін) І. А. Колядою вперше в Україні було розроблено і апробовано комп’ютеризовану систему тестової перевірки освітніх досягнень слухачів з історії Укра� їни та всесвітньої історії. Методична робота, яка відбирала левову частку часу, не заважала науковій діяльності молодого викладача. Протя� гом 1992–1996 рр. навчався у аспірантурі без відриву від виробництва на кафедрі загальної історії. Був стипендіатом Кабінету Міністрів України (1993–1996 рр.). У 2002 році Ігор Анатолійович захищає кандидатську дисертацію “Негативістська опозиція Новому курсові та методи її нейтралізації адміністрацією Ф. Д. Рузвельта” (науковий керівник д. істор. наук, професор Ігор Антонович Хижняк), у 2004 році отримує вчене звання доцента та, не� зважаючи на численні запрошення перейти працювати у комерційні структури, продовжує роботу на улюбленій кафедрі рідного університету. При надзвичайно напруженому графіку викладацької роботи в НПУ імені М. П. Драгоманова, громадській актив� ності І. А. Коляді знадобилося лише 8 років, аби написати та захистити докторську дисертацію “Українська інтелігенція в Росії: суспільно�політична та соціально�культурна діяльність (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)” (науковий консуль� тант д. істор. наук, проф., член�кореспондент НАН України Олександр Петрович Реєнт). У 2013 році Ігор Анатолійович отримує диплом профе� сора кафедри методики навчання суспільних дисциплін і гендерної освіти і надалі продовжує займатися науковою, науково�методичною та педагогічною діяльністю. Перед ним відкрилися можливості сформувати власну історичну та методичну школу. Протягом 20 років в Інституті історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова І. А. Коляда розробив навчальні програ� ми і викладає ряд вузівських курсів. Серед них: “Шкільний курс “Історії України” та методика його викладання”, “Теорія та методика навчання правознавства”, “Теорія та методика навчання країнознавства”, “Шкільний курс “Історія світової культури” та методика його викладання” та інші. Він керує педагогічною практикою студентів, під його керівництвом пишуться та захищаються надзвичайно актуальні та науко� ємні магістерські та кандидатські дисертації; професора І. А. Коляду не раз запрошували офіційним опонентом на захисти наукових дисертацій. І якщо не всі освітяни, пов’язані з викладанням історії у школах та ВНЗ України, знають Ігоря Анатолійовича особи� сто, то його прізвище й інтелектуальний доробок загально� відомі. Окрім усього іншого, професор Коляда є провідним фахівцем з розробки та експертизи завдань для ЗНО з істо� рії України, всесвітньої історії УЦОЯО. Протягом 15 років виконує обов’язки голови та члена предметної комісії істо� ричної секції Малої академії наук України, виступає членом журі краєзнавчо�туристичних зльотів учнівської молоді, з 2011 р. є членом Правління Національної спілки краєзнавців України. І. А. Коляда – член редколегії провідних фахових журна� лів: “Історія в школі”, “Історія в сучасній школі”. Подвижницька наукова й освітньо�педагогічна діяль� ність, активна участь у громадській роботі відзначена рядом нагород: нагрудним знаком МОН України “Відмінник освіти України” та нагрудним знаком “Петро Могила”, подяками міністра освіти. Науковий доробок професора І. А. Коляди об’ємний, різноплановий і продовжує зростати. На сьогодні його авторству належить 3 монографії (23, 25 друк. арк.), 60 нав� чально�методичних видань для учнів і студентів, 11 навчаль� но�методичних комплексів для вчителів, 2 шкільних підруч� ника, 6 навчальних підручників для ВНЗ, 7 навчальних про� грам, 7 науково�популярних книг, 55 наукових, 77 науково� методичних, 15 науково�популярних статей. Розраду та відпочинок Ігор Анатолійович знаходить у колі родини та друзів, надзвичайно полюбляє подорожува� ти історичними місцями України, Європи, країнами СНД. Вітаючи з прекрасним ювілеєм, хочемо сказати: за всі роки, що ми знайомі з д. істор. н., професором І. А. Коля� дою, ми бачили чимало його перемог і звершень, він завжди з честю виходив з найбільш важких життєвих ситуацій і не забував допомогти вийти з них і друзям. Бажаємо довголіття, міцного здоров’я, та щоб попере� ду завжди було трішки більше, ніж пройдено. Вчитель"методист Ліцею № 303 м. Києва Черниш Олексій (випуск 1999 р.) вчитель вищої категорії, зав. науково"методично" го центру м. Бровари Мартенко Олена (випуск 2001 р.) канд. істор. наук Корольов Геннадій (випуск 2006 р.) канд. істор. наук Кирієнко Олександр (випуск 2008 р.) канд. істор. наук Милько Володимир (випуск 2009 р.) Наші іменинники Галина Іванівна Шаленко, а з нею і колеги з Науко� вої бібліотеки університету святкують ювілей свого проф� спілкового лідера, відмінника освіти України, члена проф� кому університету, організатора, натхненника й доброго наставника багатьох професійних справ колективу. Понад тридцять років, по закінченні історичного факультету Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка, Галина Іванівна працює в колективі педаго� гічного університету. Як заступник директора бібліотеки – засновує “Літературну вітальню” для студентів, якою пройшло багато відомих письменників і митців України, з метою пропаганди книги організовані зустрічі в студент� ських групах з науковцями і цікавими особистостями кра� їни. Понад 15 років за її піклуванням читачі отримують бібліотечну інформаційну газету “Бібліокур’єр”. А щорічні, організовані Галиною Іванівною у Всеукра� 6 їнський день бібліотекаря, екскурсійні поїздки по Україні назавжди залишаються у пам’яті колег: в них і пізнання нових міст, чудових дендропарків країни, і зустрічі з колегами українських вузів. Вміння Галини Іванівни спілкуватись з оточуючими, пропускаючи хвилі людських турбот крізь любляче серце, і світле позитивне світобачення, як магніт, завжди притя� гує колег. Щирість і терпіння, надзвичайна працездатність, високий рівень компе� тентності й професіоналізму дозволяє Галині Іванівні Шаленко кожну справу, якою піклується, робити якісно, творчо, яскраво. Зичимо Вам, шановна Галино Іванівно, міцного здоров’я, щастя, добробуту, неви� черпної енергії, творчого натхнення, здійснення Ваших задумів і планів та незгасного прагнення працювати! З великою повагою і за дорученням колективу Наукової бібліотеки завідувач інформаційно" бібліографічного відділу Наталія ТАРАСОВА ЖОВТЕНЬ 2013 �Інтерв’ю Кучеренко Єгор: “Щодня відкриваю нове в психологічній науці!” Кучеренко Єгор Валерійович – кандидат психологічних наук, про" фесійний психотерапевт і коуч, автор тренінгових програм із засто" суванням психосинтезу та розвивального коучингу, викладач психо" логії. Досліджує теорію інтегративної психології, впроваджує альтер" нативні форми навчання практичних психологів, працівників освіти та студентів психологічних спеціальностей методам немедичної психо" терапії та психоконсультування. За версією Міжнародного Швейцарського видавництва “Who is Who Verlag fur Personenenzyklopadien AG” Є. В. Кучеренко належить до числа успішних українців 2013 року в галузі психологічної науки. – Ви поєднуєте викладання психології і психотерапію – наскільки близькі ці сфери діяльності? – Ці сфери практично різні за метою і змістом. Єдине, що їх поєднує, це величез� на глибина практичного матеріалу, яким можна легко насичувати зміст викладання психологічних дисциплін. Так студенти швидше відчувають вашу компетентність. Уже п’ятий рік поспіль я надаю психотерапевтичну допомогу, яку здійснюю на засадах інтегративного підходу. Саме тому моє викладання наслідує процес психотерапії, запозичуючи від нього спонтанність, невимушеність, емоційність та найголовніше – життєвість, а не суцільну теоретизацію, як було на початку моєї кар’єри. – У цьому році ви очолили громадську організацію “Академія розвитку психологічної науки і практики”. Якою саме діяльністю займається організація? – Ця громадська організацію здійснює, насамперед, просвітницьку роботу в 28 жовтня святкуватиме 30�річчя старший закладах освіти, де працюють практичні психологи, організовує майстер�класи з пси� викладач кафедри психології і педагогіки, кандидат хоконсультування та психотерапії для студентів, здійснює фахові дослідження, а психологічних наук Єгор Кучеренко. Ми знаємо також сертифікацію психологів за різними професійно орієнтованими рівнями підго� Єгора Валерійовича як вимогливого, але справед� товки (психолог�коуч, психолог�гіпнотерапевт тощо). Також ми працюємо над випу� ливого викладача, з почуттям гумору та глибокою ском збірника наукових праць “Гуманітарний корпус”, перший випуск якого вийде на емпатійністю, тому завітали на розмову напередод� початку нового року. До реалізації наших завдань на громадських засадах долучились ні особистого свята. більше п’ятиста українських психологів�практиків, науковців та студентів. Також ми – Чим був викликаний ваш інтерес до психології, активно співпрацюємо з українськими та російськими вишами. коли обирали цей фах? – Ви розробили і впровадили у вітчизняну практику такі навчальні психоло" – Інтерес до психології був у мене з дитинства, коли гічні курси, як “Розвивальний коучинг” і “Психосинтез як метод психотерапії”. я із щирою цікавістю виявляв спостережливість за емо� Розкажіть, будь ласка, про них детальніше. ціями та поведінкою людей, вмів швидко вловити осо� – У курсі “Розвивальний коучинг”, який ми пропагуємо в системі навчальних май� бливості їх мовлення та ходи. У дитячому садочку я захо� стер�класів, інтегровано класичний коучинг з психотерапевтичними техніками. Коу� плювався пародіями на відомих людей і знайомих. З чинг прийшов у психологічну практику в 70�х роках минулого століття зі сфери спорту того часу залишаюсь досить спостережливим і легко і давно застосовується в психологічному консультуванні, тренерстві та психологічній ідентифікуюсь до співрозмовника. Так я навчився вико� корекції. Метод розвивального коучингу експериментально досліджено у поєднанні з ристовувати тоді ще невідомі для мене психологічні класичним психосинтезом – італійським напрямом психотерапії, який виник більше вміння на практиці. Тепер досліджую психологічні про� ста років тому і зарекомендував себе в США та Європі як ефективний метод психоло� блеми як науковець з великим задоволенням та захо� гічної допомоги та розвитку особистості. В світі пленням. Вважаю, що ця наука найбільш практична існують понад 50 інститутів та центрів психосин� серед усіх інших для кожної людини на кожен день. тезу, а в Україні – поки що жодного. – Як складався ваш викладацький шлях, чому – П’ять років тому ви презентували обрали саме цю професію? першу частину свого роману “Ілюзії життя”. – Мій викладацький шлях почався одразу після Коли читачам чекати на продовження роману роботи шкільним психологом, яка надала мені вели� і що в ньому висвітлите? чезний досвід. Я здобув його методом проб і помилок. – Моя проза – це тогочасний виклик неспра� Це навчило мене вчитись у практиці, а не постійно ведливості та суцільному безладдю в нашому готуватись до неї абстраговано. Коли у 2006 році я суспільстві. На ці речі я вже не жаліюсь: з ними прийшов до директора Інституту педагогіки і психоло� тільки борюсь. Сьогодні навколо мене інші люди, гії академіка Володимира Івановича Бондаря, то нага� і про них так, як 5 років тому про своє оточення, я дав йому, як рік тому він на камеру бажав нам (випу� вже не напишу. Я готую до друку навчальні посіб� скникам) захистити кандидатську дисертацію, а потім ники, так що чекайте на них (посміхається). докторську. От я і прийшов до нього – викладати і зай� – У цьому році ви одружились. Як зміни" матись наукою, не маючи жодного сумніву в своєму лося ваше життя? виборі ні наукового керівника, ні теми дослідження. – Моє життя змінилось абсолютно у всіх його Спочатку викладав соціальну психологію, згодом проявах: сім’я стала найбільшим досягненням педагогічну, експериментальну та диференційну. У нашого з дружиною кохання. Тут важко додати Після інтерв’ю Єгор Кучеренко провів майстер�клас 2011 році під керівництвом мудрої наставниці, про� конкретних слів, є тільки сильні почуття і сила. фесора Юлії Олексіївни Приходько я успішно захи� Сила кохання. стив кандидатську дисертацію, в якій реалізував свої перші наукові запити. – Чим для вас є Драгомановський університет? – Ви молодий, проте вже маєте достатній досвід у викладанні. Що поради" – Драгомановський університет – це 13 років мого життя, про які можна і сказати, те іншим молодим викладачам для роботи зі студентами? і написати тисячі сторінок. Це і моя рідна кафедра, на якій я працюю, і давні друзі, з – Я викладаю восьмий рік і раджу бути постійно уважними до студентів, досягнен� якими разом учився, і все те, що додає мені творчої наснаги. Так як тринадцятирічний ня яких стануть стратегією вашого професійного розвитку, яку б дисципліну ви не Шевченко “пас ягнята за селом”, так і я – працюю в університеті натхненно та уважно. викладали. З огляду на те, що викладати психологію досить важко, а студенти зміню� Щодня відкриваю нове в психологічній науці! ються як світ, необхідно гнучко корегувати методологію викладання від пари до пари. – Ваші побажання Драгомановському колективу. Не користуйтесь методами, які вкотре не працюють в конкретній аудиторії. Застосо� – Насамперед, бажаю всім нам міцного здоров’я, любові і взаємопорозуміння. вуйте інші, щоб не витрачати час на марні дидактичні дії відповідно до вашої ідеальної Будьмо щасливі! моделі викладання. Змініть модель і працюйте легше. Сергій РУСАКОВ Анонс П Р А В Д А І С Т О Р І Ї – Н А Й Д О Р О Ж Ч А 21�27 жовтня 2013 р. в НПУ імені М.П. Драгоманова відбудеться VI Між� народний науковий форум “Простір гуманітарної комунікації”. Метою Форуму є надання загальної платформи для проведення наукових заходів (конференцій, семінарів, відкритих лекцій і тощо) соціо�гуманітарного профілю. Цього року в рамках наукового форуму відбудуться такі заходи: · ІІ Міжнародна науково�практична Інтернет�конференція “Актуальні проблеми гуманітарних наук у дослідженнях молодих науковців”; · Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю “Становлення та розвиток вітчизняної богословської освіти і науки (до 1025�річчя хрещення Русі)”; · семінар “Релігії сучасності: Церква Ісуса Христа святих останніх днів”; · “круглий стіл” “Філософські традиції Польщі та України: актуальні проблеми дос� лідження”; · Всеукраїнський конґрес вчителів предметів морально�духовного спрямування; · Другий Міжнародний арт�фестиваль “Одна маленька свічка”; · науковий семінар “Дизайн як засіб комунікації”; · “круглий стіл” “Проблеми дослідження історії радянського релігієзнавства”; · Cемінар на тему: “Католицька моральна теологія та проблеми сучасної філософії”; · “круглий стіл” на тему: “Розвиток філософської антропології в Україні (кін. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.)”; · ІІ Всеукраїнська науково�теоретична конференція з міжнародною участю “Істо� ричний дискурс гуманітарного простору”; ЖОВТЕНЬ 2013 · ІІІ Міжнародний науково�практичний семінар ““Філософія для дітей” і діалог дорослих: шляхи перетину в освіті”; · Всеукраїнська науково�теоретична конференція з міжнародною участю “Укра� їнська регіоніка у контексті діалогу культур: теоретичний та прикладний виміри”; · загальноуніверситетська науково�практична конференція студентів “Етико� естетична традиція вітчизняної культури”. Вся інформація про заходи Форуму розміщена на інтернет�сторінці. Інформацій� ні партнери заходу: тижневик “Освіта”, газета “Педагогічні кадри”. 7 �Культурологічна практика Педагогічна практика Щ о д е н н и к Традиційно щовесни студенти третього та четвертого курсу НПУ імені М. П. Драгоманова проходять пропедев� тичну і виробничу педагогічну практику в школах міста Києва. Студенти Інституту іноземної філології, які проходили прак� тику в ліцеї № 157, залишили відгуки про перші спроби вчителювання протягом педагогічної практики цих двох курсів. Обговорення в учительській Для кожного з нас практика залишила свій слід в серці. Це незабутні спогади, які ми хотіли б зберегти в щоденнику нашої пам’яті. Ірина Кукурудза, нині студентка 5 курсу: “Педагогічна практика у цьому ліцеї не тільки подарувала мені приємні враження від перебування в школі та близького спілку� вання з дітьми, але й перенесла мої спогади у власне дитинство. Студентство настільки чудова пора, що я й не думала, що засумую за шкільними роками. Практика нагадала мені, наскільки особливе місце у житті люди� ни посідає школа. Тут проходить дитинство, тут ми зростаємо, тут ми, без перебільшен� ня, готуємось до самостійного життя, тут закладаються основи подальшого саморо� звитку. Практика дала мені можливість ще раз усвідомити, наскільки відповідальна і прекрасна місія вчителя – вести дитину від дитинства у дорослість”. Наталя Заїка, однокурсниця Ірини: “Практика – це прокидатися рано�вранці і йти на урок. Практика – це уроки, які, порівняно з парами, летять дуже швидко. Практика – це галасливі, рухливі й постійно усміхнені діти. Практика – це повернення в ту атмосферу, яку за три роки вже трішки забув. Практика – це проведення першого уроку, коли ти уже не учень і звертаються до тебе “Наталя Володи� мирівна”. Практика – це той період, який назавжди залишиться на сторінках щоденни� ка мого життя”. Клименко Жанна Валентинівна, док" тор педагогічних наук, професор кафе" дри методики викладання російської мови та світової літератури. А для наших студентів – чуйний методист: “Вже доб� рою традицією стало проходження практики нашими студентами в ліцеї № 157. Цього року тут свої сили спробували 9 студентів, які працювали вчителями англійської мови та світової літератури в 5�10 класах. Значну допомогу у викладанні літератури їм надава� п а м ’ я т і ли досвідчені вчителі Яковенко Надія Василівна та Трутень Ірина Іванівна, які своїми мудрими порадами та теплим словом завжди підтримували початківців. Багатьом із практикантів вдалося провести цікаві уроки та позакласні заходи, захопити учнів своїми творчими знахідками. Двоє з них – Чернуха Оксана та Цимбал Ганна – стали пере� можцями загальноінститутського конкур� су на кращий урок зі світової літератури. Обидві студентки виявили міцні філологічні знання, педагогічні вміння, креативність та прагнення використовувати сучасні підходи до викладання словесності. Цікаво, що наші практиканти відвідували уроки світової літератури Калюжної Люд� мили Володимирівни – магістра Інституту іноземної філології, яка продемонструвала ґрунтовну літературознавчу та методичну підготовку. Прикметно, що і пропедевтичну, і виробничу практику Людмила Володимирів� на свого часу пройшла в названому ліцеї, куди згодом і була запрошена на роботу. Щиро вітаємо молоду вчительку з успішним стартом, а наших практикантів – з не менш успішним проходженням педагогічної прак� тики! Анна Кравченко, учениця 7 класу. Від" гук про студентку"практикантку Анну Мороз: “Мені сподобалися уроки з Анною Ярославівною тому, що вона ставить цікаві запитання, дає різноманітні завдання (кро� сворди), надає учням можливість висловити думку до кінця”. Олександра Гришина, учениця 10 класу. Відгук про студентку"практикантку Оксану Чернуху: “Вона підбирає цікавий матеріал до уроку та гарно володіє ним, зро� зуміло пояснює тему, легко знаходить спіль� ну мову з учнями. Я вважаю, що в майбутньо� му вона зможе стати гарним вчителем світо� вої літератури”. Що може бути краще за щирі слова подяки від учнів? Адже головне те, що їм подобалися наші уроки, що вони розгледіли в нас добрих вчителів, які вже готові до спів� праці з школярами. Тому чотири роки в уні� верситеті пройшли не даремно. Коли я йшла на практику, в голові виникло вічне питання: бути чи не бути? Судилося мені стати вчите� лем чи я обрала невірний фах? Саме прак� тична діяльність допомагає перебороти вагання і прийняти правильне рішення. Коли в останній день, після прощання зі своїм 10 класом, до якого вже так звикла, йшла зі школи, то з очей текли сльози, стан душі в ту мить просто неможливо описати словами. Мабуть, це і є свідченням того, що я готова стати вчителем, що я обрала вірний шлях. І не лише я, а й всі ті, хто не розчарувався в своєму майбутньому після виробничої педа� гогічної практики. Оксана ЧЕРНУХА, студентка V курсу Інституту іноземної філології 3 жовтня 2013 року в акто� вій залі гуманітарного корпусу НПУ імені Михайла Драгомано� ва відбувся інтелектуально� розважальний конкурс “Містер університету 2013”. Цього року захід відбувся у форматі пере� втілення хлопців у супергероїв, тому перед глядачами виступа� ли Халк, Бетмен, Росомаха, Супермен, капітан Україна, Залізна людина, Зелений ліх� тар, Спайдермен, Тор. Пере� можцем став Артем Сала� стельник (Інститут мистецтв), віце�містером університету – Сергій Залевський (Інститут філософської освіти і науки), третє місце вибороли Ігор Клименко (Інститут інформатики) та Олександр Богуславський (Інститут іноземної філо� логії). 8 В НПУ імені М. П. Драгоманова навчальна культурологічна практика з’явилася не так давно – лише декілька років назад. Із самої назви вже зрозуміло, що практика передбачає і теорію, тобто є продовженням вивчення і засвоєння студентами курсу “Історія української культури”, способом зануритися глибше і відчути суть української культури. Постає питання: навіщо студентам вивчати такі дисципліни, як “Культуроло� гія” або “Історія української культури”? Знання, які студенти отримують під час вивчення цих дисциплін, сприяють глибшому розумінню культури, толерантному ставленню до представників різних народів і можуть бути корисними у різних ситуаціях: людина будь�якої професії може планувати свою роботу в тій чи іншій країні, прораховувати ті чи інші методи взаємодії, подачі інформації, не будучи представ� ником культури цього народу. Що ж до навчальної культурологічної практики, то вона є відображенням теорії. Хіба можна знати ботаніку, ніколи не побачивши квітів, пілотом – не тримаючи кермо літака? Однозначно, що ні! Що ж дає ця практика студентам, які знаходяться на межі самовизначення? Оскільки ця практика проводиться в рамках вивчення “Історії української культури”, то першою яскравою постаттю в історичному плані буде Т. Г. Шевченко. У рамках цієї дисципліни ми, студенти, відвідали Національний музей імені Тараса Шевченка. Цей митець являє собою своєрідну ікону українського народу, що часто викликає радикальні, максималістські суджен� ня: одні його боготворять, інші – зневажають. Екскурсія до цього музею дає змогу отримати інформацію, знання, які дозволяють адекватно оцінити його значення для українців та укра� їнської культури. Тут же можна згадати й про “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”, який яскраво відображає ментальність і характер українців, виявляє причини появи певних принципів взаємодії з іншими народами, стереотипів відносно власне українського народу. Цей меморіал також сповіщає нам про значення символізму в нашій історії і культурі, напри� клад: птах, що вириває свої крила з каменю, в який був замурований; хрести; янголи�ворота� рі тощо. Ця інформація змушує замислитися над долею нашого народу і усвідомити себе його частиною. Збагаченню знань про свій рід, народ, етнос дають й театри. Є “класичні” театри (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, Національний ака� демічний театр російської драми імені Л. Українки, Навчальний театр при Київ� ському Національному уні� верситеті театру, кіно і теле� бачення імені І. К. Карпенка� Карого та інші) і “сучасні” (Київський академічний “Молодий театр”, Театр�сту� дія імпровізації “Чорний ква� драт”). Відвідуючи вистави в “класичних” театрах, можна зануритись у минулі часи, у життя наших предків, у вир традицій, відчути себе, знову ж таки, невід’ємною частиною цього дій� ства. “Сучасні” ж театри відображають сьогодення: нинішні питання, сучасні інтерпретації проблем минулого тощо. Якщо вже стала мова про сучасність, то треба згадати й виставкові центри, такі як: Pinchu� kArtCentre, M17, Bottega та інші. Звертаючи увагу на PinchukArtCentre, варто зауважити, що там часто проходять виставки відомих митців, що мають світове визнання. Це не лише карти� ни, це й інсталяції, й скульптури, короткометражні фільми, діафільми тощо. Екскурсія здиву� вала виставкою братів Чемпенів “Курча”. Їх роботи викликають неоднозначні реакції: від нестримного реготу до стану повного шоку і жаху. Однією з найяскравіших і найсильніших робіт стала інсталяція “Усе зло світу”, де було відтворено усе жахіття, збочення та жорстокість, на які може бути здатна людина, потворність війни, голод, насилля, і врешті�решт смерть. Чемпени зображають в інсталяції те, як ми живемо, те, якими ми є, що ми бачимо щодня, але не помічаємо. На мою думку, епатажність відкриває очі. На цьому зіграли брати Чемпени, але зрозуміють їх не усі, як і багатьох інших митців. Аби підвести підсумки, хочу наголосити, що культура полягає не лише у стандартному понятті мистецтва, а й у більш широкому: це і знаряддя праці, і предмети побуту, і традиції, і особливості життєдіяльності та взаємодії з іншими народами, і життєві цінності. Тож яке зна� чення має культура і навіщо ми знайомимося з нею на практиці? Навчальна культурологічна практика абсолютно необхідна! Так, так, так! Ця програма передбачає розширення знань, ознайомлення не місцевих студентів з містом, зародження почуття самосвідомості, виявлен� ня нових способів самовираження, розуміння оточуючого світу, можливість передбачати події, тенденції розвитку тощо. Врешті�решт, це й отримання задоволення від краси. Тож варто бути вдячними за цю можливість! Любов КАЧУР, студентка ІІ курсу Інституту корекційної педагогіки та психології Фотофакт Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. ВІДОБРАЖЕННЯ ТЕОРІЇ Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Фото на згадку Закінчивши школу – ти ще на роздоріжжі. Вступив до вузу – визначив вже головну мету свого життя. І тому 1 вересня для наших першо� курсників – найщасливіший, найрадісніший день: вони знайшли своє покликання, вони зро� били перший крок на шляху до мрії. Студент�першокурсник педагогічного… Непомітно спливуть роки, і через кілька сонячних вереснів ось ці юнаки і дівчата знову йтимуть з підручниками. На цей раз до школи, щоб навчив� шись, – учити. На фото (зліва направо): першокурсники дефектологічного та історичного факультетів Наталя Селезньова, Михайло Журба, Олександр Олійников, Борис Телешов, Таліна Даруга. Фото В. Сокура “Педагогічні кадри”, 2 вересня 1970 р. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЖОВТЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 2 (1636) (жовтень 2013 року)</h4> Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 2 (1636) (жовтень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/199 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/1d71b15180de20887596dbde453e254c.pdf c773b62a386bcc55a107cc9ddacbe205 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1635) ВЕРЕСЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця ШАНОВНі ДРАГОМАНОВЦі, ВЕЛИКА ОСВіТЯНСЬКА ГРОМАДО! Щиро вітаю вас зі Святом Знань, з початком нового навчального року! Хай він наповнить наші серця жагою до нових знань, відкриє перед молоддю широкі горизонти пізнання себе і світу, педагогічних працівників надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей. Це чудове свято єднає всі покоління пред# ставників найрізноманітніших професій. З першим дзвінком у серцях людей поселяється надія й віра у добре майбутнє. Тож хай цей день стане для студентства початком напо# легливої праці, надійним кроком у світ пізнан# ня. Вчіться, щоб знати, діяти, жити. Упевне# ний, що зерна науки дадуть добрі сходи і зрос# туть у ваших душах урожаєм мудрості та натхнення. 12 вересня 2013 р. у Національній філармонії України відбувся святковий концерт, присвячений 80=літньому ювілею Героя України, академіка, директора=проректора Інституту мистецтв НПУ імені Михайла Драгоманова Анатолія Авдієвського та 70=літтю Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки. Фото: Ірина Тищук З повагою, ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО Вчена рада Віктор АНДРУЩЕНКО: Подаємо повний виступ Віктора Андру� щенка на розширеному засіданні Вченої Ради НПУ, яке відбулось 3 вересня 2013 р. “Вельмишановні колеги! Дозвольте привітати вас з Днем знань, початком чергового навчального року, поповненням нашої дра� гомановської родини новим поколінням талановитої молоді! Працювати з молоддю заради майбутнього є, мабуть, найбільш важливим, благородним і перспек� тивним суспільним завданням. Як зазначив Президент України Віктор Федоро вич Янукович у привітанні з нагоди Дня знань, освіта та виховання є тією справою, яка звеличує державу і кожного з нас, забезпечує нам майбутнє. Вже традиційною стала оцінка здійсненого: мину� лий навчальний рік став роком суттєвого посилення лідерського статусу університету, зміцнення його авторитету у вітчизняному і міжнародному науково� освітньому і культурному просторі. За останніми опублікованими міжнародними рей� тингами, ми впевнено посідаємо перше місце у системі педагогічної освіти України, п’яте місце – серед найкращих університетів держави і 121 місце в когорті найбільш відомих університетів європейського простору освіти. Цей безсумнівний успіх є результатом злагодженої праці всієї Драгомановської родини, об’єднаної спільною метою і прагненням підняти педагогічну справу на той високий спільний рівень, якого вона заслуговує. Разом з тим, життя не стоїть на місці. У нас немає часу почивати на лаврах. У спину нам дихають конкуренти і друзі. Перед університетом стоїть низка завдань, на Підсумки “ЦЕ НАМ П іД СИЛУ !” моделях і технологіях вирішення яких я спробую зосередити вашу високу увагу. Першим і головним серед них є завдання підтримки, соціального захисту і забезпечення інтелектуаль� ного зростання викладацьких кадрів і співробітників університету. Прошу першого проректора про� фесора Володимира Беха, керів� ника департаменту людських ресур� сів професора Тетяну Жижко разом з директорами інститутів підготувати конкретну програму підтримки кадрів у відповідності з травневою атестацією цього року. Другим і теж головним є завдан� ня суттєвого підвищення якості нав� чального процесу. Українське суспільство знає: Драгомановський університет забезпечує реальні знання, формує конкретні компетенції. Їх якість дозволяє конкурувати з фахівцями не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Очевидно, саме тому заяви на вступ до нашого вишу подають десятки тисяч випускників загальноосвітніх шкіл. У цьому році ми мали 46 тисяч заяв”. Продовження на третій сторінці Інтерв’ю Стежками Батьківщини Педагогічні обжинки 2012/2013 н.р. Анатолій Авдієвський: “Все робіть з любов’ю!” Близька незвідана Чернігівщина стор. 2 стор. 4 стор. 7 �Педагогічні обжинки 2012/2013 н.р. Наукові праці, захищені дисертації, складені сесії, нові університетські приміщення, нові угоди про співпрацю, спортивні і мистецькі перемоги... Усе це – НПУ імені Михайла Драгоманова з його бурхливим нестримним життя, позитивною енергетикою та вічним стремлінням іти вперед. Найбільш значні події та заходи за 2012/2013 навчальний рік, реалізовані університе� том на загальноукраїнському і світовому рівнях, висвітлено на шпальтах газети “Педаго� гічні кадри”. Проте наприкінці року прийнято підбивати підсумки, що й було урочисто зроблено керівництвом університету на традиційному заході “Педагогічні обжинки” в червні цього року. Гран прі Міжнародна діяльність Інститут мистецтв отримав Гран�прі 2012/2013 навчального року у загальноуні� верситетському рейтингу НПУ імені Михай� ла Драгоманова. З рук ректора Віктора Андрущенка нагороду отримав Герой України, академік НАПН України, професор Анатолій Авдієвський. Викладач року Інститут соціології, психології та соціальних комунікацій став перемож� цем цієї престижної номінації за підсумка� ми рейтингового оцінювання виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноунівер� ситетської експертної комісії. Друге місце посів Інститут корекцій ної педагогіки та психології, а третє – Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації. За підсумками рейтингового оціню� вання виробничої діяльності та на підставі рішення загальноуніверситетської екс� пертної комісії цього року переможцем внутрішньоуніверситетського рейтингу “Викладач року” став директор Інституту педагогіки та психології, доктор педагогіч� них наук, професор, академік НАПН Украї� ни, заслужений працівник освіти України Володимир Бондар. Диплом за друге місце отримала доцент Фізико�математичного інституту Яніна Гон чаренко, а за третє – професор Інституту історичної освіти Тетяна Ладиченко. Виховна робота Інститут природничо географічної освіти та екології НПУ імені Михайла Дра� гоманова став переможцем загальноуніве� ситетського рейтингу у номінації “Виховна робота” за розвиток нових напрямків соціально�виховної роботи в Україні і за кордоном у 2012/2013 навчальному році. Кращий інститут Розбудова студентського самоврядування Найбільший, найповажніший та най� кращий… Саме так вирішили драгоманов� ці про Інститут іноземної філології за підсумками рейтингового оцінювання виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році. Другим у цій номінації став Фізико математичний інститут, а третє місце посів Інститут фізичного виховання та спорту. Інститут філософської освіти і науки НПУ імені Михайла Драгоманова було виз� начено переможцем у номінації “За розбу� дову студентського самоврядування”. Вдячність вчителеві Проректор�директор Інституту мистецтв НПУ імені Михайла Драгоманова, Герой України, народний артист України, академік НАПН України, професор Анато� лій Авдієвський став переможцем в номі� нації “Вдячність вчителеві”. Краща кафедра За вагомі здобутки у підготовці високо� кваліфікованих фахівців за підсумками рей� тингового оцінювання виробничої діяльно� сті викладачів НПУ імені Михайла Драгома� нова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експертної комісії кращою драгомановці визначили кафедру теорії та історії педа гогіки. Наукові досягнення Інститут розвитку дитини нагоро� джено гранітною совою за вагомі здобут� ки у розбудові вітчизняної освіти і науки у номінації “За наукові досягнення” загаль� ноуніверситетського рейтингу 2012/2013 навчального року. В Інституті за рік прове� дено більше десятка наукових конферен� цій, “круглих столів” і симпозіумів. Студентські симпатії За підсумками рейтингового оцінюван� ня виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експертної комі� сії у номінації “Студентські симпатії” за плід� ну співпрацю з колективом університету переможцем визнано завідувача кафедри методології та методики навчання фізико�мате� матичних дисциплін у вищій школі, голову Профкому співробітників Івана Горбачука. Розбудова зв’язків академіч ної науки і освіти Володимир Сергієнко, доктор педа� гогічних наук, професор, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії, став переможцем у номінації “За розбудову зв’язків академіч� ної науки і освіти” за підсумками рейтинго� вого оцінювання виробничої діяльності викладачів НПУ імені Михайла Драгоманова у 2012/2013 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експерт� ної комісії. Наукова робота Кращим інститутом у номінації “Науко� ва робота” за вагомі здобутки у розбудові вітчизняної освіти і науки став Фізико ма� тематичний інститут. Друге місце посів Інститут гуманітар но технічної освіти, а третє – Інститут інформатики. Спортивні досягнення Навчальна робота Інститут історичної освіти визнано кращим інститутом з найефективнішою науково�методичною роботою. Друге місце посів Інститут соціальної роботи та управління, а третє – Інститут фізичного виховання та спорту. 2 За інтенсифікацію спортивно�масової роботи серед студентів у 2012/2013 нав� чальному році за підсумками рейтингового оцінювання виробничої діяльності виклада� чів НПУ імені Михайла Драгоманова пере� могу отримав Інститут інформати ки. Врешті, це перемога над стереотипні� стю моделі: інформатик – комп’ютерні ігри. ВЕРЕСЕНЬ 2013 �Вчена рада Віктор АНДРУЩЕНКО: “ЦЕ Продовження. Початок на першій сторінці За рейтингом популярності серед абітурієнтів ми стійко обійма� ли шосту позицію в державі, пропу� стивши попереду лише такі знаме� ниті університети, як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київська та Львівська політехніки, Авіаційний університет та Університет Івана Франка у Львові. Показовим також є велике бажання абітурієнтів навчатися за контрактною формою. Цей набір приніс університету майже 32 млн гривень, що на 20% перевищує минулорічні надходження. Однак тішитись останнім не слід. Треба наполегливо працювати зі школами, управліннями освіти, Малою академією наук, підшуко� вуючи саме того випускника, який прагне бути вчителем. Особливо актуальним це питання є для фізи� ків, математиків, гуманітарно�тех� нічних спеціальностей. Минулий рік став роком зро� стання успішності студентів і підви� щення вимогливості викладачів. Абсолютний показник успішності досяг позначки 93,3 відсотки; якіс� ний показник складає 62,3 відсотки. Цю тенденцію треба не тільки збе� регти, але й посилити. Важливо забезпечити змістовність, належ� ний ритм і порядок навчального процесу. Проректору з навчально�мето� дичної роботи, професору Роману Вернидубу разом зі співробітника� ми навчальної частини та кафедр університету доручаю у першому півріччі поточного року провести якісну паспортизацію навчального процесу, внести відповідні пропо� зиції та корективи. Важливим завданням колекти� ву є суттєве нарощування наукової складової університетської діяльно� сті. Наука – альфа і омега педаго� гічного процесу. Без науки і поза наукою про університет і його роль у житті суспільства говорити не дово� диться. В умовах бурхливої зміни знань значно зросла практична потреба в наукових дослідженнях. Особливим попитом серед педагогів користуються розробки науково�методичних шкіл академі� ків Володимира Євтуха, Віктора Синьова та Володимира Бонда ря, Мирослава Жалдака та Любові Мацько, Миколи Шкіля та Миколи Шута, професорів Григо� рія Волинки, Людмили Вовк, Наталії Дем’яненко, Миколи Працьовитого, Василя Бровдія та інших науковців університету. За результатами наукових дос� ліджень опубліковано 100 моногра� фій, 42 підручники, 567 навчально� методичних посібників, методичних розробок; 2562 найменувань ста� тей. У вчених радах університету захищено 30 докторських і 158 кан� дидатських дисертацій. При цьому 18 докторських і 43 кандидатські дисертації захищено нашими викладачами та співробітниками. З глибокою зацікавленістю віт� чизняний і європейський науково� педагогічний світ сприйняв низку міжнародних конференцій, прове� дених в університеті протягом минулого навчального року. Серед них глобальний форум з проблем духовності та культури, присвячений 1025�річчю Хрещення Русі (організатор – Інститут філо� софської освіти і науки, директор – професор Іван Дробот); міжнарод� ні наукові конференції з корекційної освіти (академік Віктор Синьов, професор Марія Шеремет), з математики (Микола Працьови тий), природничих наук (Віталій Покась), педагогіки (академік Володимир Бондар, професор Наталія Дем’яненко), соціальної роботи (Алла Ярошенко), дошкіль� ної педагогіки (Ірина Загарниць ка) та ін. ВЕРЕСЕНЬ 2013 Високий міжнародний автори� тет має наукова школа академіка Володимира Євтуха. Її результати фундаментально презентовані не тільки в Україні, але й у Польщі, Німеччині, Латвії, Росії і Сполучених Штатах Америки. Резонансною стала участь делегації університету на чолі з ака� деміком Любов’ю Мацько у Між� народній науково�практичній кон� ференції “Мова. Культура. Менталі� тет” у Педагогічному університеті імені А. І. Герцена (Санкт�Петербург, Росія). Драгомановці підняли статус і міжнародне значення української мови, літератури, культури загалом, посилили повагу до цих екзистенцій з боку представників інших народів світу. Цю справу треба продовжувати і поглиблювати. Досягнення статусу універси� тету як дослідницького (принагідно інформую вас, що наразі цей про� цес призупинено до прийняття Закону України “Про вищу освіту”) зобов’язує нас до підвищення рівня наукових досліджень, залучення до цієї діяльності не тільки викладачів, але й студентів. Важливою складовою є також посилення співпраці з Національ� ною академією наук України, Націо� нальною академією педагогічних наук України, практична і методична спрямованість наших наукових роз� робок. Проректора з наукової роботи, професора Григорія Волинку та його заступника, професора Григо� рія Торбіна прошу внести відповід� ні пропозиції. Наступне завдання охоплює комплекс проблем міжнародного співробітництва університету. Загалом ми маємо понад 100 угод з університетами 50 країн світу, близько 10 угод з міжнарод� ними структурами та фондами. Уні� верситет очолює Асоціацію ректо� рів педагогічних вишів Європи, вхо� дить у керівництво Оксфордського клубу ректорів та в структуру Схід� ного Партнерства у галузі освіти. Протягом минулого року ми підписали угоди з Волгоградським педагогічним університетом, Тульським педагогічним універси� тетом імені Л. Н. Толстого (Росія), Університетом регіональної еконо� міки в Юзефові (Польща), Хорогсь� ким та Кулябським державними уні� верситетами (Таджикистан). Важливою для нас є угода з Інститутом педагогіки знаменитого Гете Університету (Франфурт�на� Майні), в якому працюють нині 5 лауреатів Нобелівської премії. Не менш важливою є угода з університетом м. Сиракузи, Сполу� чені Штати Америки. У стадії підготовки та узгоджен� ня знаходяться угоди з декількома університетами Канади, Німеччини та Сполучених Штатів Америки. При цьому ми наголошуємо на забезпеченні предметної й взаємно вигідної академічної співпраці, в основі якої знаходяться обмін педа� гогічним досвідом, науковими здо� бутками, конференції, включене навчання, стажування, культурно� ознайомча практика тощо. З приємністю інформую вас про те, що понад 500 викладачів та студентів університету пройшли стажування і культурно�ознайомчу практику в зарубіжних вишах, освіт� ніх і дослідницьких центрах, зокре� ма у Вірменії, Польщі, Росії, Словач� чині, Чехії, Німеччині, інших держа� вах світу. На сьогодні в університеті започатковано 26 міжнародних проектів. Один з головних серед них виконується за дорученням Президента України Віктора Федоровича Януковича. Це – співпраця з українською діаспорою в Бразилії щодо вивчення українсь� кої мови, літератури та культури. Побажання щодо реалізації подібних проектів в своїх країнах висловили також представники української діаспори в Австралії та Канаді. Я прошу проректора з дистанційної освіти та інноваційних технологій навчання Анатолія Куді на і директора Інституту української філології та літературної творчості імені А. Малишка Анатолія Ви соцького внести відповідні пропо� зиції щодо цього питання. Поширення української мови та культури у світовому просторі – наші викладачі сьогодні працюють у Китаї, Німеччині, Польщі, Росії, Чехії, ряді інших країн світу – ми розглядаємо як історичну місію уні� верситету. Важливою міжнародною поді� єю європейського значення стало проведення у травні 2013 року у Франкфурті�на�Майні в Німеччині Другого Форуму Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи. Учасники Форуму затвердили Текст Педагогічної Конституції Європи, що знаменує собою створення аксі� ологічної платформи підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття. Знаковим є видання науково� педагогічного часопису “Євро� пейські педагогічні студії”. Завдання імплементації Педа� гогічної Конституції Європи ми роз� глядаємо як одне з першочергових, особливо напередодні підписання Україною Угоди про Асоціацію з Європейським Співтовариством. Важливо також об’єктивно й інтенсивно інформувати про це сус� пільство, нарощувати нашу присут� ність в системі Інтернет, інших елек� тронних мережах Європи і світу. Проректорів Володимира Лавриненка та Анатолія Кудіна прошу забезпечити створення англомовного сайту університету; відкрити електронне видання нау� кових часописів та персональні сайти директорів Інститутів. Декілька слів щодо завдань посилення виховної, мистецької, спортивної діяльності викладачів і студентів. Відомо, що “не хлібом єдиним живе людина”. Особливо це сто� сується молоді та студентів. Молодь має радіти життю й не тіль� ки навчатись, але й конструктивно відпочивати. Це також висока полі� тика і відповідальне завдання діяль� ності університету Студентська рада, відділ вихов� ної роботи, Центр культури та мистецтв, дирекції інститутів, кафедр, наставники академічних груп, профспілкові комітети, Рада ветеранів університету загалом забезпечують високий рівень патріотичного та естетичного вихо� вання, формують здоровий спосіб життя, розвиток фізичної культури та спорту студентів. Для прикладу, резонансними в житті вишу і країни загалом стали такі заходи, як мистецький конкурс хорових колективів педагогічних університетів, присвячений ювілею Героя України Анатолія Авдієв ського; презентація міжнародного проекту “Педагогічна Конституція Європи” для дипломатичного кор� пусу, акредитованого в Україні; святкування ювілеїв Андрія Малиш� ка та Павла Глазового; вистави теа� тру “Вавилон”; концерти дівочого гурту “Купава” тощо. Такі заходи, як “Місія України и в сучасному світі”; “Дитинство: крок у майбутнє”, “За чистий екологіч� ний дім”, “Низький уклін Вам, рідна мамо!” давно вже вийшли за межі університету й сприймаються як загальносуспільні. Культура і мистецтво – це духовність студентів, викладачів, співробітників. Подібне треба про� довжувати й нарощувати. Більш акцентовано варто попрацювати для столиці нашої держави Києва; залучити до мистецтва якомога більшу кількість студентів та викла� дачів університету; розгорнути про� граму конкурс�огляд мистецьких здобутків “Студентський дворик”. Проректора Богдана Андру сишина разом з працівниками від� ділу роботи з молоддю прошу роз� робити відповідні пропозиції. НАМ ПіД СИЛУ!” Не менш насиченим і цікавим є спортивне життя університету. Вже звичними стали для нас перемоги наших студентів�спортсменів у різ� номанітних турнірах і чемпіонатах України, Європи та світу. Чемпіонами різного рівня й у різних видах спорту стали студенти Комар Валерій, Рябчун Леонід, Чернишова Марина, Гичко Віта лій, Ясинський Денис. Призові місця вибороли Сукретна Вікторія та Бабкіна Вікторія. Ми пишаємося чемпіонськими званнями жіночих команди з баскетболу та міні�футболу; кубком футболістів з першості Києва; пере� могами наших студентів в Універсі� аді в Казані. Високої оцінки заслуговують також загальноуніверситетський турнір з міні�футболу на Кубок рек� тора, володарем якого в 2013 році стала команда Інституту інформа� тики; “Свято руху, краси і здоров’я”, шаховий турнір студентів і академі� ків. З вдячністю я відзначаю роботу викладачів і тренерів, професорів та доцентів Арзютова, Лахно, Чіжаєва, Шегімаги, Одаренка, Мішаровського, Колка і, звичайно ж, директора Інституту – профе� сора Олексія Тимошенка. Наш університет – університет здорового способу життя, високої духовності, моралі і культури. Зміц� нювати й розвивати цю справу ми будемо й надалі. Шановні колеги! Перед нами стоять складні, але благородні завдання: якість освіти, наукові дослідження, виховання молоді, популяризація української мови і культури, зміцнення колекти� ву тощо. Все це може бути охоплено простою формулою – підготовка його величності Вчителя як для України, так і для європейського простору освіти. Я уважно проаналізував пропо� зиції Інститутів щодо першочерго� вих завдань розвитку на наступний навчальний рік. Знаходжу їх цікави� ми і цілком реалістичними. Особли� ву увагу звертаю на наступне: Інститут історичної освіти і науки – відкриття Навчально�нау� кової лабораторії експертизи куль� турно�історичних цінностей. Інститут гуманітарно техніч ної освіти – ліцензування таких напрямів, як дизайн; охорона праці; транспорт; створення Науково�ме� тодичного центру з охорони праці. Інститут іноземної філології – створення читального залу інозем� ної літератури; активізація захисту кандидатських дисертацій виклада� чами Інституту. Інститут корекційної педаго гіки та психології – відкриття музею М. Д. Ярмаченка; створення Клубу волонтерів з роботи з інвалі� дами. Інститут магістратури, аспі рантури та докторантури – видан� ня комплексу магістерських про� грам, активізація участі студентів у наукових конференціях. Інститут мистецтв – введення (ліцензування) таких спеціально� стей, як “Музичне мистецтво” – “Естрадний спів” та “Звукорежису� ра аудіо� і відеопродукції”; організа� ція лекції�концерту, майстер�класу академіка А. Т. Авдієвського. Інститут педагогіки та психо логії – створення програмного ком� плексу підготовки вчителя початко� вої школи; активізація роботи нау� ково�навчальних центрів психоко� рекції та інклюзивної освіти. Інститут політології та права – правовий всеобуч студен� тів і викладачів університету. Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації – вве� дення нових спеціальностей: “Медіакомунікації”, “Інтелектуальна власність”, “Фізична реабілітація”, “Управління інноваційною діяльні� стю”, “Якість, стандартизація та сертифікація” та ін. Інститут природничо гео графічної освіти та екології – створення екологічної лабораторії; завершення розробок програм польових практик на базі навчаль� но�оздоровчих таборів “Синевир” та “Сула”. Інститут розвитку дитини – проведення спільно з партнерами з Росії, Білорусі, Польщі та Литви між� народного фестивалю майбутніх педагогів�дошкільників “Педагогіч� ний дебют”; Інститут соціальної роботи та управління – активізація навчання студентів за програмою “Подвійні дипломи”; створення Міжнародної академії соціальної роботи. Інститут соціології, психоло гії та соціальних комунікацій – створення міжнародної Асоціації науково�дослідницьких центрів; сприяння проведенню на базі уні� верситету Всеукраїнського соці� ологічного конгресу. Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка – створення мов� ного консультаційного центру “Спілка української мови”, запрова� дження викладання курсів “Екологія мови” та “Українська наукова мова”. Інститут філософської освіти і науки – створення міжнародної кафедри ЮНЕСКО; завершення розробки навчальних комплексів за спеціальностями “Теологія” та “Дизайн”. Інститут фізичного вихован ня та спорту – забезпечення участі студентів НПУ у зимовій Універсіаді в Італії; Вечірній факультет – активі� зація участі студентів�вечірників у загальноуніверситетських, спор� тивних, наукових проектах. Інститут фізико математич ної освіти і науки – відродження функціонування університетської обсерваторії, реалізація низки заходів з підбору талановитої, математично обдарованої молоді. Інститут економіки освіти та управління – завершити період організаційного і методичного ста� новлення. Інститут інформатики – від� крити ряд нових спеціальностей з інформаційної педагогіки: продов� жити інформаційний всеобуч викладачів і співробітників універ� ситету. Шановні колеги! Новий навчальний рік є роком 200�річчя з дня народження Вели� кого Кобзаря; роком 180�річчя з дня заснування університету; ми маємо прожити його достойно й з повагою до рідної культури і мови, універси� тетських і загальнодержавних тра� дицій. Кожен підрозділ і кожен співро� бітник університету має дати відпо� відь на запитання: “А що ми зроби� ли для університету, його утвер� дження як одного з провідних уні� верситетів держави?” Головними завданнями тради� ційно є підвищення якості освіти та наукових досліджень, підтримка викладацьких кадрів та студентів, забезпечення належного харчуван� ня та упорядкованого проживання у гуртожитках, посилення співпраці з бізнес�структурами та ефективно� сті практичної підготовки кадрів, працевлаштування випускників. Переконаний: це нам під силу! Готувати вчителя – достойного вихователя молоді, – на мій погляд, є справою найбільш високою, від� повідальною і величною. Як підкреслив Міністр освіти і науки Дмитро Володимирович Табачник, “в освіті немає місця бай� дужим і випадковим людям. Яскра� ва, творча ініціативна особистість – портрет учителя нової доби”. Готувати такого вчителя є нашою професією і покликанням. Ще раз вітаю вас з початком нового навчального року, зичу доб� рого здоров’я, творчої наснаги, успіхів у нашій благородній педаго� гічній справі. Дякую за увагу!” Текст надано прес�службою ректора 3 �Інтерв’ю АНАТОЛІЙ АВДІЄВСЬКИЙ: “ВСЕ РОБІТЬ З ЛЮБОВ’Ю!” Спілкуватись з Героєм України, народним артистом України, проректором�директором Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгомано� ва, академіком Анатолієм АВДІЄВСЬКИМ – одне задоволення. І як шкода, що друковане слово не може повністю передати палітру емоцій, якими відблискував під час інтерв’ю Маестро. Кожна думка і фраза супроводжувалась тим феноменом, про який йдеться в розмові, – сми� словою інтонацією. Редакція газети “Педагогіч� ні кадри” вітає Анатолія Тимофійовича з 80�річ� чям та бажає подальшої наснаги для величної роботи, яку робить уславлений музикант. вийди, /Серце�дівчино, / Та промов до мене слово!”. Яка висока поезія! Коли дитина її чує, то вона западає до її душі на все життя. Сьогодні дещо змінено форму подачі, але зміст того, що говорив Тарас Шевченко та інші генії українського слова, залишається актуальним. Читаєш Шевченка, а він як провидець, який знав, що на нас чекає. Письменник Юрій Мушкетик, вивчаючи творчість Тараса Шевченка, зробив висновок, що людина не здатна охопити все коло питань, яке Тарас Григорович підій� має у своїх роботах. “Пісня – в душі народу, її не стерти нікому, хто може й хотів би зробити нас німими”. – З якою піснею ви пов’язуєте свою діяльність? – Любов до пісні почалась зі співу мого батька. Він працював ветеринарним лікарем і був міцним чоловіком. І ось, коли зустрічався з друзями, то неодмінно співав народні пісні. В той час це було заборонено, тому матір закривала вікна ковдрами, щоб ніхто не чув. Він співав: “Коло млина, коло броду / Два голуби пили воду”. І в цю мить мужній чоловік починав плакати. – Анатолію Тимофійовичу, яку місію відіграє Інститут Він згадував розстріляного батька... На все життя в пам’ять закарбувалось, як батько з матір’ю мистецтв, який ви очолюєте, в сучасному освітньому і мистецькому просторі? співали “Ой у полі вітер віє, / А жито половіє, / А козак дівчину та й вірненько любить, / А зай� – Драгомановський університет користується великою популярністю, і його по праву вва� нять не посміє”. Співають і плачуть. А звідки ці сльози? Це душа так сприймає і викликає почут� жають флагманом освіти, тому він має бути зразковим у всіх напрямах діяльності. Інститут тя очищення. Щодо моїх пісень, то тут слід згадати такі, як “По садочку ходжу, / Кониченька � мистецтв забезпечує, крім професійних якостей, які набуваються під час навчання і здобуття воджу… / Через свою неньку / Нежонатий ходжу”, “Ах ти, вишенька, ти, черешенька! / Ой коли спеціалізації – вокаліст, скрипаль, піаніст, регент, хормейстер та ін., – ще й педагогічною май� ти зійшла, коли виросла?”, “Цвіте терен”. стерністю. Вчитель музики має пам’ятати про виховний аспект мистецтва і повинен прищепи� – Анатолію Тимофійовичу, звідки у вас стільки життєвої енергії? ти учням любов до рідної пісенної культури, а через неї – до своєї Батьківщини. Для цього пот� – Вважаю, що це все від Господа Бога. Він хоче, що б я ще попрацював. Зізнаюсь, але не рібно мати неабиякий хист і відповідні знання. Зверніть увагу, що Йоганн Бах, Вольфганг сприйміть це як пафос: я отримую велику радість, коли відчуваю себе потрібним. Славетний Моцарт, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Микола Рим� хор імені Григорія Верьовки, який я маю честь очолювати, їздив ський�Корсаков, Кирило Стеценко, Петро Чайковський були на гастролі в США, де відбувались виступи в найкращих кон� не лише композиторами, які достеменно знали музичну цертних залах. Після концертів наш колектив оточували глядачі культуру свого народу, вони також були видатними вчителя� і говорили, що їх полонила українська пісня, яка подарувала ми. Педагог і письменник Василь Сухомлинський якось колосальний заряд енергії. висловився, що завдання вчителя, який навчає дітей музиці, – Ви слухаєте естрадну пісню? це не завдання готувати майбутніх музикантів, він готує все� – Проблема полягає в тому, що українська і російська бічно розвинену гармонійну особистість, повноцінного гро� естрада втратили національну межу. Нещодавно транслювали мадянина країни. телевізійне змагання композиторів, де українська команда – Як можна прищепити високий естетичний смак перемогла російську з рахунком 4:3. Проте наша команда не сучасній молоді? заспівала жодної української пісні. Як таке може бути? Раніше – Переконаний, що українська пісня походить від моли� від таких пісень, як “Ми підем, де трави похилі”, “Рідна мати тви. Наш народ завжди був напрочуд богослухняним, і коли моя”, “Вівці, мої вівці”, “Ой сивая та й зозуленька”, всі глядачі людина проспівувала молитву, то ставала ближчою до Бога. аплодували стоячи. Знаєте, хто підспівував останню пісню під Народна пісня просякнута любов’ю до Всевишнього, без час виконання її Ансамблем Олександра Александрова? Сам якої не можуть бути чистими людські стосунки. Через віру Йосиф Сталін і Климент Ворошилов! Репетиція хору імені Григорія Верьовки під час відбувається виховання в моральній чистоті, а через спів – у Мій вчитель, талановитий хормейстер і педагог Костян� гастролей Мексикою на початку 1970 років сфері морально�етичної чистоти. Коли наші пращури не спі� тин Пігров, ментально був стовідсотковий росіянин. Він вва� вали, вони відчували дискомфорт. Уявіть собі, раніше укра� жав, що вершина хорового мистецтва належить Вольфгангу їнці виконували літургії у 64 голоси! Наскільки була розвинена висока музична культура! І вод� Моцарту. “Реквієм” Моцарта – це справді рівень, який складно перевершити. Цікаво, що ночас – яким повинен бути розвинений інтелект, що осягає такі багатоголосі літургії! Цей факт радянський дипломат і музикознавець Георгій Чичерин пропонував запрограмувати проле� зафіксовано в спогадах сина Макарія, який супроводжував свого батька до Москви на зустріч тарську культуру на основі музики Моцарта, але йому це не вдалось. Так ось Пігров, коли ми з Московським Патріархом і вони побували в с. Дмитрашівка. Літописець сказав, що такого навчались в консерваторії, що тільки не робив, аби прищепити любов до російської пісні, та солодкого, чистого, глубинно�душевного співу їм ще не доводилось чути. Тому недарма з йому це ніяк не вдавалось. Потім перейшов на творчість Леонтовича і сказав: “Деточки, род� часом пісня і спів перетворились в аспект найважливішого елемента виховання молодого ные, это не просто философия, это огромная глубина!”. “Ой на горі вогонь горить, / А в доли� покоління, очищення душі від всього наносного і злого. ні козак лежить”. Мати чекає сина, а його немає. “Візьми ж мати піску жменю, / Посій його на – Але ж молодь слухає і нині пісні… каменю. / А коли той пісок зійде, / Тоді син твій з війська – Сучасна пісня перестала бути елементом очищення, прийде”. Розпач. Він ніколи не повернеться. Ось українська адже раніше вона пропускалась через час і її довершеність пісня! І тоді Пігров сказав: “Две вершины: в классической ставала такою, що почувши раз, людина запам’ятовувала її музыке – Моцарт, в народной – Леонтович”. на все життя. Тому вона і була народною. Проходячи крізь Повертаючись до питання, скажу, що нещодавно із душі мільйонів людей, вона, наче діамант, перетворювалась задоволенням слухав записи Анни Нетребко і Марії Каллас. в мистецький феномен, який дивував своєю красою люди� Це вершинність музичної культури, наче напився чистої кри� ну. Нині людям штучно прищеплюють пісню, яка не має ничної води. естетичної якості і є розважальним засобом, через це зни� – Як вам вдається всю думку і емоцію висловити в кає здатність оцінювати мистецький твір. На превеликий одному русі руки? жаль, можемо говорити про сурогат, який спотворює смаки – Роботу диригента можна порівняти з роботою екстра� молоді і отруює зсередини, тому дитина здатна скоїти зло� сенса, який також працює руками. Справжній диригент чин. Ми часто бачимо по телевізору, що люди вбивають і повинен володіти енергетикою екстрасенса. Руки – це мій обкрадають один одного, це свідчить про хворе суспільство головний інструмент. Через них передається душевний стан і “душевну чуму”. Щоб вилікуватись від цього, є гомеопатич� і зміст твору, його трагедійний чи драматичний характер. Це ний мистецький засіб – народна пісня. все таїться саме в руках. Але в одного вони працюють, та Коли вдома батько з матір’ю співають українські пісні, його “не чує – не бачить” хор, а іншого – бачить і відчуває. то дитина внутрішньо збагачується і очищується, вона здат� Якщо пісня лунає якось не так, то я повинен одразу зреагу� на оцінити красу мелодії. Наприклад, пісня “Ніч яка місячна, вати, щоб правильно розкрити пісню. Саме таким чином Цього року на Площі Зірок у Києві зоряна, ясная!” авторська, але вона має чудову мелодію, яку мені вдається перенести свою любов до професії і українсь� засяяло ім'я Анатолія Авдієвського можна відчути і оцінити, а коли лунає лише “гец�мец” і мело� кої пісні. дія перетворюється в інстинктивні коливання, то відбувається збіднення душі. Особливо це “Народна пісня не приносить колосальних прибутків, тому й існує псевдо� небезпечно для дитини, яка ще не має життєвих орієнтирів. Це можна розцінювати як розтлін� культура. Але нею світ не здивуєш. Минатимуть роки, і чи хтось згадува� ня дітей. Коли донька Гната Хоткевича Галина проживала у Франції і їй дали можливість співа� тиме теперішні музичні твори, за винятком хіба що кількох. Народна ти українські народні пісні на телепередачі, то французькі матері писали листи, що їх діти заси� нали усміхненими під спів. Таким є високий рівень народної творчості українців. Петро Чайков� пісня… вона перевірена часом”. ський говорив, що знає багато талановитих народів, але лише український народ – народ� композитор. Часто українські пісні ставали всесвітньо відомими піснями, прикладом цього є “� – Ваші побажання Драгомановському колективу. Щедрик” Миколи Леонтовича, який став новорічним всесвітнім шлягером. – Все робіть з любов’ю! Керуватись одним розумом – це відірватись від душі, любов є поєднанням інтелекту і душевної чистоти. Мистецтво очищує людську душу, і саме Інститут “Народ наш мудрий, і такі ж його пісні. Багато з них мають вражаючу дра� мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова повинен прищепити студентам любов до мистецької матургію, глибоке філософське звучання. Це – не лише художня цінність, культури. А що таке мистецька культура? Це не те, що нав’язується через телебачення. Існує а й історія наша. Без розуміння і справжньої поваги до цього феномену багато правд, і естрадна пісня теж існує на правдах, але вона перетворилась на розважальний наші патріотичні гасла нагадуватимуть бурю у склянці води”. засіб, і мистецтвом її вже не назвеш. Ми повинні виховувати таких людей, які відстоюватимуть справжнє мистецтво – народне та світове. Наші студенти мають відчувати мистецьку основу і – Чим відрізняється українська народна пісня від, наприклад, польської чи російсь� відокремлювати зерна від плевел. Зауважте, оперети теж відносяться до легкої музики. І той кої? самий Платон Майборода написав музику до “Знову цвітуть каштани”, Ігор Шамо, Дмитро – Кожному народу Бог дав певну частину звукового діапазону, який я ще називаю “сми� Луценко працювали в цьому напрямі. Це та сама естрада, але ж вона інша! В ній закладено слове звучання”. У росіян чи поляків є власне коло мелодійних зворотів, які шліфувались рока� людське на основі того, що глядачі і слухачі сприймають душею. Щоб оцінити музику, треба ми. Так само є звороти, які притаманні лише для українців. Науковці довели, що людський мати відповідні знання, інтелект і любов до свого рідного! голосовий вібратор має зв’язок з Вищим світом. У піснях важливим є смислове звучання. Так – Дякую за розмову! само і в поезії: словесний ряд Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Павла Тичини ми одразу ж пізнаємо, бо він винятковий. Слова і смислова інтонація показують харак� Спілкувався Сергій РУСАКОВ тер людей, тому діти повинні виховуватись саме на народній пісні, яка має рідну мелодію і інто� Фото: портал “Music review Ukraine”, сайт ICTV націю. Співаючи ці пісні, дитина відчуває, хто вона і яким є її народ. Недаремно Микола Гоголь Використано цитати Анатолія Авдієвського з книжки Володимира Корній� сказав, що в народній пісні захована батьківська могила і любов до рідного краю. До того ж, чука “Портрет хору з мозаїки. Маестро Анатолій Авдієвський” лише народна пісня шліфує думку людей. Якщо якийсь факт не є історичною правдою, то він не опиниться у народній пісні. “Ой зійди, зійди, / Ясен місяцю, / Як млиновеє коло!.. / Ой вийди, 4 ВЕРЕСЕНЬ 2013 �Інтерв’ю ВОЛОДИМИР ЄВТУХ: “Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику” – Володимире Борисовичу, ви розро� били авторські концепції етнополітичних та етносоціологічних досліджень в Украї� ні. Розкажіть, будь ласка, про них деталь� ніше. – У 1992 р. у співпраці з Сергієм Суглобі� ним, Михайлом Молчановим була розробле� на концепція етнополітичних досліджень. Ми відштовхувались від того, що Україна є краї� ною з поліетнічним складом населення. Інко� ли говорять, що у нас багатонаціональна країна, але це неправильно, бо на території України навіть у етнічному плані є лише одна нація – українська. Далі нами були запропо� новані напрями, за якими варто було б вивча� ти українське суспільство з етнополітичної точки зору. У цій концепції ми приділили важливу роль формуванню етнополітики України, адже від неї залежить те, як держава ставитиметься до таких компонентів етнона� ціональної структури населення, як українсь� ка етнонація; етнічні меншини, які я називаю “етнічні спільноти”, бо це поняття більш ней� тральне і дає можливість уникнути політичних спекуляцій; іммігранти; а також до діаспори як частини українського етносу, що знахо� диться за межами материкової частини укра� їнського етносу. Що стосується етносоціологічної кон� цепції, то в ній етнос розглядається як цен� тральний об’єкт дослідження. Якщо у першій концепції він пов’язаний з політикою уряду і громадських організацій, то у другій на пер� ший план висувається взаємодія різних ком� понентів етнонаціональної структури укра� їнського суспільства і можливі наслідки цієї взаємодії. Це суто наукова модель вивчення сучасного українського суспільства з точки зору його етнічної компоновки. – Як змінилась етносоціальна про� блематика за 22 роки українського дер� жавотворення? – Етносоціальну проблематику слід поді� лити на дві частини: те, що реально відбу� вається в нашому суспільстві, і те, як ми це вивчаємо. Що ж відбулося? Перше, на чому я наголошую, – це феномен трансформації самої етнічності. Після здобуття незалежно� сті почала зростати самосвідомість різних етнічних компонентів структури нашого насе� лення. Це виявилось у створенні різних етніч� них організацій і шкіл, почали жвавіше вивча� тись мова і культура різних етнічних спільнот. Цей процес я називаю поверненням до своєї етнічності. Наприклад, якщо порівняти дані перепису населення 1989 і 2001 років, то побачимо, що громадяни України отримали можливість вільно маніфестувати свою етніч� ну належність. Зазначу, не слід плутати етніч� ну самосвідомість і національну свідомість. Національна свідомість пов’язана з нацією, до складу якої входять представники різних етнічностей, а етнічна самовідомість – це інтравертне явище, вона спрямована на себе. Деколи ми хотіли б, щоби об’єднавчі процеси відбувалися швидше, але щоб люди прийшли до своєї етнічної самосвідомості потрібен час. Наприклад, усвідомити себе не росіянами, а “руськими” в Україні. Це зовсім різні речі. Росіяни – це громадяни Росії, а “руські” – це ті, котрі мають руську етнічність і пов’язані з російськістю, але є громадянами України. І звичайно, важливою є тема міжетнічної толерантності. Ми проводили кілька дослі� джень, і вони довели, що українське суспіль� ство має високий рівень толерантності. І ще цікавий момент для тих, хто працює в універ� ситетах. Ми робили зріз серед школярів старших класів і побачили, що у них рівень налаштування на міжетнічну толерантність вищий, ніж у старшого покоління. ВЕРЕСЕНЬ 2013 – Як ви ставитесь до концепції муль� тикультуралізму? Сьогодні говорять про її занепад. – Цей підхід, наприклад, в Канаді повні� стю себе виправдав. Його реалізація за� лежить від політики уряду в тій чи тій країні. У Європі вийшло так, що він спрацював не так успішно, і це породило думку про нібито кінець мультикультуралізму. Це є не завжди усвідомленим виявом своєї етнічності, який іноді заважає іншій етнічності і призводить до конфліктів. Але побільше б у нашій практиці таких підходів, як мультикультуралізм! Адже він виник не як концепція, за якою почали працювати; мультикультуралізм у Канаді, наприклад, виріс на тому матеріалі, який вже існував, тобто пішов від практики. Хоча сьо� годні я пропоную новий термін – “diversity” (розмаїття). У концепції мультикультуралізму ми одразу ж націлені на певну політику, вона зафіксована у нашому уявленні як частина політичної дії тих, хто формує політику на загальнонаціональному рівні, а “diversity” дає можливість успішно працювати на локально� му, регіональну, а також на всеукраїнському усім суб’єктам міжетнічних відносин. Ця ідея буде обґрунтована у статті “Етнічне розмаїття проти мультикультуралізму”, над якою я зараз працюю. У своєму новому двотомнику “Етнічність у сучасному світі”, який готується до видання, на основі глобальності, регіональності і локальності я показую загальні і транснаціо� нальні тенденції, а також тенденції людської ідентифікації на локальному, місцевому рів� нях. Деколи вищий рівень – це всього лише для розмірковування, адже людина постійно живе на локальному рівні і мислить та діє від� повідно до закономірностей його функціону� вання. Тим паче нині не обов’язково спілкува� тись безпосередньо, завдяки Інтернету це можна робити дистанційно. Також зараз готую велику публічну лекцію “Чи може людський розум опанувати етнокультурне розмаїття сучасного світу” і маю запрошення з кількох великих університетів. На жаль, можу констатувати, що люди мають обмеже� не уявлення й інформацію, тому не завжди можуть опанувати розмаїттям, яке їх оточує. В концепції мультикультуралізму ми одразу ж націлені на певну політи� ку, вона зафіксована в нашому уяв� ленні як частина політичної дії, а “diversity” дає змогу працювати на локальному, регіональну, всеукра� їнському рівнях, тому це сприятиме проведенню дискусії з нейтральної точки зору. Обкладинка журналу “Огонек” з Володимиром Євтухом – Французький філософ�енциклопе� дист Жан Д’Аламбер сказав, що немає нічого небезпечнішого в суспільстві, ніж людина без характеру. Який нині харак� тер в українців? – Зізнаюсь, не люблю, коли приводять якісь цитати і хочуть, щоб за ними йшли. Але відповідаючи на питання, зазначу, що харак� тер складно визначити. Більш адекватно поставити питання таким чином: “Які етнічні маркери характеру українців?”. Як сукупну рису слід назвати толерантність, до якої вхо� дять м’якість, добре налаштування до довко� лишнього світу. Якщо брати міжетнічну взає� модію, то в ній важливий момент займає те, що українці тривалий час були гноблені. Цей момент ще достеменно не досліджений і його слід доводити, але той, хто звільнився від гніту інших, налаштовує себе на гарне добросусідство, передусім до тих, кого силь� ніші намагалися притискати. Коли у нас від� булась незалежність і почали виникати різні етнічні товариства, то українці це підтримува� ли. У свою чергу представники інших етнічно� стей робили те ж саме щодо українців. Наприклад, “Рух” на початку свого зароджен� ня. Його підтримували і росіяни, і євреї, й інші етнічності, що здавалося б на злеті етнічної самосвідомості українців дещо дивним. Та тоді керівники “Руху” зрозуміли: якщо не дбати про інших і не працювати з ними, то і сам не відбудешся. – Володимире Борисовичу, ви один з найцитованіших українських вчених у соціогуманітаристиці. Чому, на вашу думку, сьогодні мало цитованих українсь� ких вчених? – Заважає обмеженість у мисленні, яке сформувалось через те, що українські вчені довгий час мали вихід у широкий науковий світ лише через Москву. Також серед причин можна назвати обмеженість у спілкуванні і небажання вийти за межі звичного кола на вищий рівень, щоб побачити, чого ти наспра� вді вартий. Також нашим вченим бракує постійного контакту зі своїми іноземними колегами. Коли я чую про те, які ми розумні, то одразу уявляю цих людей, наприклад, на конферен� ції “Людські цінності” в Кракові і те, як вони могли б проводити дискусію з таким блиску� чим фахівцем і диспутантом, як Домінік Буше. Чи зможе наш вчений своїми концепціями провести дискусію високого рівня? У цьому і є наша основна проблема. Хоча мені здаєть� ся, що вона поступово вирішується. Молоді науковці більш активні і краще володіють іно� земними мовами. Але знову ж таки, не слід думати, що “якщо знаю мову, то я кращий дослідник”. Це лише додаткова річ, яку слід вправно використовувати для підсилення професійних знань. У цьому році у Варшаві ми видали англомовний збірник наукових статей “Ethnicity: Ukrainian Perspectives” (“Етнічність: українські перспективи”). Я започаткував таку активність, і тепер щороку його видаватимемо. В наступному році – в Японії, потім у Німеччині. Принаймні, маємо такі домовленості. Ми хочемо показати всьо� му світу, що відбувається в українській дос� лідницькій сфері з етнічності. – Це видання більше для самопрезен� тації України чи Європа має запит на укра� їнське? – Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику. Лише одиниці у теоретич� ному плані зможуть конкурувати чи дискуту� вати на рівні із зарубіжними колегами. Мене визнають теоретиком з етнічності і в Америці, і Європі. Яким чином визнають? Запрошують бути рецензентом серйозних журналів і до їх редколегій, читати лекції, виступати на кон� ференціях. Зарубіжним колегам цікаво знати, що ж там відбувається у міжетнічних відноси� нах в Україні, якою є динаміка етнонаціональ� ної структури українського суспільства. Ось, як приклад: я виступав у Нью�Йорку з допо� віддю “Руські в Україні: міфологізація міфів”; нещодавно звернулися з журналу “The Russi� an Review”, щоб я написав рецензію на одну російськомовну книжку про шведів в Україні; виклав кілька публікацій на англомовному ресурсі Slideshare. Отримав кілька тисяч переглядів і схвальні відгуки. Шкода, що на цьому ресурсі мало українських дослідників, адже у нас є багато цікавих науковців. – Ваші колеги говорять, що в радянсь� кі часи ви не сповідували партійність в науці. Як вам вдалося з темою про культу� ру українських етнічних груп США і Канади обійти тодішню номенклатуру? – Це все відносно. Тоді було дуже важко, і коли нині починають говорити про партій� ність чи непартійність тих, хто тоді щось дос� ліджував і писав, не знаючи того ідеологічно� го пресу, то для мене це дивно. Невідомо, як вчинила б та чи та сучасна людина у тій ситуа� ції. Серед тих, хто сповідував партійність в науці, теж були розумні люди. У ті часи нам доводилося працювати з “закритою літерату� рою”, яка, потрапивши в Україну, мала бути знищена, але її використовували для науко� вих цілей, щоби критикувати буржуазний лад і показувати, що у нас краще. Та зрештою, коли ми критикували, то давали певну інфор� мацію, тому кмітлива людина все бачила і розуміла. Коли я захищав кандидатську дисертацію, то мене запитували, чому так мало цитувань Леніна і Маркса, мало б бути більше. Я знав кілька мов на той час, але тоді не допускався просто аналіз зарубіжних кон� цепцій, неодмінно слід було подати на них критику. До речі, зараз готується видання всіх моїх праць. Все, що було написано мною, буде опубліковано без вилучення. – Як ви потрапили у 1973 р. на обкла� динку журналу “Огонек”? Які тоді вирува� ли емоції? – Емоцій, мабуть, зараз більше, ніж тоді. З цієї фотографії, можна вважати, почався мій вхід в інформаційно�комунікативний про� стір. У той рік відбувався Х Всесвітній фести� валь молоді і студентів у Берліні. Перед поїзд� кою на захід ми тиждень проходили навчання у Вищій комсомольській школі у Москві. І якось випадково наша українська делегація, яка увесь час була веселою і щасливою, потрапила під руку фотокореспонденту, кот� рий хотів зробити позитивну і життєрадісну світлину. Поки ми не переборемо свою лінь, то не вийдемо за власні межі. Потрібно багато працювати, щоб потрапити на світову арену, та в нас є всі шанси, бо маємо багато цікавих дослідників. – В основі вашого прізвища – русифі� кована форма імені Євстифій. Це ім’я прийшло з давньогрецького і має два зна� чення – “щасливий” і “влучний”. Це від� повідає вашому характеру? – Так. Я трактую своє прізвище у тому руслі, що ви сказали, але хотів би ще уточни� ти, бо володію новогрецькою мовою, – у грецькій мові є слово “євтихія”, що означає “щастя”. Тому скоріше етимологію мого пріз� вища я шукаю там. – Які цілі для себе ви ставили, коли перебували на дипломатичній службі в Італії? – Коли сьогодні дивуються і говорять із захватом: “Це ж Італія!”, то я залишаюся поза виром емоцій. Це дуже складна і відповідаль� на робота. Я був з тих дипломатів, який не бігав виконувати забаганки депутатів і уря� довців. В чому полягали ці забаганки? Зустрі� ти в аеропорту, відвезти в готель, перевести через термінал тощо. На такі речі я відпові� дав, що це можна вирішити самостійно, без мого втручання. Взагалі на відстані розумієш, якою буває дивною політика в Україні, а деко� ли й недолугою. В Харкові в той час щось ста� лось з турбінами і потрібна була допомога. Багато часу не було і треба було діяти са� мому, тому я вийшов на впливові урядові кола, і питання допомоги з боку італійців було в мить вирішено. Та з боку українців було зро� блено зауваження: “Чому все робиться так швидко?”. Але водночас я радів тому, як могутньо працюють українці. В розпал скан� далу про українські “кольчуги” в Італію приїха� ла наша делегація, і в парламенті їх ретельно про це розпитували. Члени делегації потуж� но відповідали й гідно представляли у цій дискусії Україну. Під час дипломатичної служ� би задоволення приносило те, що стосува� лось людей. Італійці приймали багатьох укра� їнських дітей на лікування і оздоровлення, і ми у цьому їм допомагали. Був радий зустрічі з відомим співаком Анатолієм Солов’яненко і тій співпраці, яка була між представниками колишніх радянських республік. – Ваші побажання Драгомановсько� му колективу. – Останнім часом довкола нашого універ� ситету сформувалась хвиля позитивності, і я б хотів, щоб вона нарощувалась. І ще хочеться, щоб молоді викладачі і студенти більше заяв� ляли про себе. Це потрібно для розвитку як університету, так і самих себе. Хочеться, щоби співтовариство як на локальному, регіо� нальному, всеукраїнському, так і на світовому рівні сприймало нас як гідних колег. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Світлина Геннадія Целковського 5 �Конкурс Театральна прем’єра “ТАК ВІДВЕРТО Й ГЛИБОКО ВОНИ ЩЕ НЕ ГРАЛИ…” “ДОТИКОМ ПЕРА – 2013” Це лише вирвана з контексту фраза глядачів, які залишали залу після останньої в цьому театральному сезоні вистави народного студентського театру “Вавилон” “Зачаровані потвори”, що відбулася в НПУ імені Михайла Драгоманова 19 червня 2013 року. Чи то й справді взнаки далося завершення сезону, чи сама вистава спонукала, чи то молоді актори вирішили не на жарт здивувати глядача, але емоції, як кажуть між молоді, “зашкалювали”. У виконанні “Вавилону” “Зачарованих потвор” український глядач побачив вперше. Для молодого театру це уже традиційна прем’єра на завершення, себто для інтриги й ще більшого бажання нових зустрічей. Шоу абсурду, як позиціонували його вавилонівці в анонсах, за мотивами п’єси С. Щученка й справді вирізняється з�поміж усіх постановок театру. Глибоке філософське наповнення й досить пряма життєва приземленість змісту вистави та інтригуючий сюжет тримає увагу глядача й примушує до напруги. “Ми дуже переживали, наскільки та як буде сприйнята постановка, – ділиться думками одна з режисерів вистави (звукооператор і режисер О. Шашко) та художній керівник театру Ірина Савченко, – “Вавилон” і справді ще такого не грав, а вистава досить неоднозначна”. Незважаючи на все, високого художнього та катарсисного рівня вавилонівцям вдалося досягнути. Дрібні суспільні негаразди, що переростають у глибокі соціальні проблеми сучасності, близькі кожному громадянину планети, й ті, що ведуть до руйнування особистості фізично й психологічно, – не погодитися з акторами було просто неможливо. До того ж, зірковий склад � Дмитро Пустовіт, Сергій Міщенко, Микола Гринишин, Вікторія Сурмак, Аксенія Адаменко, Тетяна Шелепко, Олексій Бордунов, Анна Сидорова, Марія Козир, Дмитро Волкович, Олександра Тарсакова, Соломія Кащій, Олена Старча, Вікторія Тищук. Переконані, після цієї вистави шанувальників у них побільшає. Чого вартий лише Фердинант у виконанні Дмитра Пустовіта або Михайло – Сергія Міщенка. Дорослу експресію і реалістичність характерів акторам вдалося відтворити дуже природно, до того ж не потрапивши в полон якоїсь набридливої історичної стереотипності й однозначності. Не менш цікаво було дивитися й за жіночими персонажами: цнотлива й білосніжна Олена, яку зіграла Аксенія Адаменко, або ж надривна й морально вульгарна в тенденціях сучасності Ніна, в яку перевтілилася Марія Козир, перенесли глядача безпосередньо в простір картини, що все більше й більше нагадувала не так сцену, як життя поза стінами зали. Нічого незвичного і разом з тим усе відверто незвичне, гіперболізоване, з тонким ароматом іронії. Не можна не відзначити й дебютанта сцени цього дня Анатолія Сірика, якому вдалося дуже щиро перевтілитися в рогоносця й невдаху Семена. До речі, мабуть, саме цей персонаж викликав чи не найбільше емоцій у глядачів, частенько зовсім суперечливих. Що й казати, Сірику роль вдалася. Можемо сподіватися, що у “Вавилоні” загориться ще одна зірка. А поки глядачі “перетравлюють” емоції та з нетерпінням чекають нового театрального сезону, актори “Вавилону” поїхали завойовувати південну сцену. Дві вистави, у тому числі й “Зачаровані потвори”, вавилонівці представлять на Міжнародному фестивалі молодіжних театральних колективів “Південні маски – 2013”. Залишається побажати театралам удачі та повернення з перемогою. Щороку в червні в університеті під� бивають підсумки за навчальний рік: студен� ти складають заліково�екзаменаційну сесію, випускники – ДЕК, ректорат проводить загальний зріз роботи і оголошує інститути� переможці в різних номінаціях (про “Педаго� гічні обжинки – 2013” читайте на стор. 2). Наприкінці минулого навчального року під� била підсумок діяльності і редакція газети “Педагогічні кадри”. Традиційно для редакції і всіх небайду� жих до університетської газети було обгово� рено стан і перспективи розвитку газети, пошук слабких місць і можливості їх поси� лення. Також було визначено переможців конкурсу на кращу авторську роботу “Доти� ком пера”. Нагадаємо, що конкурс заснова� ний у 2001 р. і спрямований на підтримку творчих здібностей активних студентів. За підтримки ректора університету Вік� тора Андрущенка переможці конкурсу отри� мують істотну матеріальну винагороду – 1 000 грн, 800 грн і 500 грн (відповідно перше, друге і третє місце). Отже, у минулому 2012/2013 н. р. перше місце в конкурсі “Дотиком пера” за активне висвітлення університетського життя на шпальтах газети отримала студентка ІV курсу Інституту іноземної філології Оксана Черну ха, “срібло” здобув аспірант кафедри лого� педії Олександр Козинець за цикл віршів до 8 березня, третє місце зайняла студентка ІV курсу Інституту соціальної роботи і упра� вління Олександра Бичковська за неорди� нарне інтерв’ю з випускником університету, який брав участь у реаліті�шоу. Слід відзначити, що всі переможці кон� курсу самостійно пропонували матеріали, які відповідали вимогам для публікації і відобра� жали стан університетського життя та настрої студентства. Зі слів цьогорічних переможців, вони все одно писали б статті, бо це “шанс показати людей і події” (Олек� сандра Бичковська), “можливість творчого самовираження” (Олександр Козинець) та “нагода попрактикуватись у журналістиці” (Оксана Чернуха). Всі лауреати конкурсу отримали винагороду разом з червневою стипендією та витратили її на літній відпочи� нок. Людмила КУХ, прес�служба університету, фото Ірини ТИЩУК Вітаємо ДРАГОМАНОВЦІ НАМІРЯЛИ ПІВДЕННУ МАСКУ Поки у розпалі літо й частина драгомановців із чистою душею дослі� джують узбережжя українського півдня, деякі з них встигають ще разом із відпочинком працювати та дивувати рідний університет новими пере� могами. Мова йде зараз про Народний студентський театр “Вавилон”, який тільки кілька днів тому повернувся з Миколаєва, де брав участь у Міжнародному фестивалі молодіжних театральних колективів “Південні маски – 2013”. Цього року у фестивалі взяли участь 22 театральні колективи з Укра� їни, Білорусі та Польщі. Вавилонівці привезли “срібло” та Приз глядаць� ких симпатій, а також багато вражень і позитивних емоцій. А презенту� вали глядачам драгомановці дві вистави: “Зачаровані потвори” та “Гол� гофу”, які вже пройшли випробування в Києві, в Національному педаго� гічному університеті імені Михайла Драгоманова. Вітаємо Народний студентський театр “Вавилон” з перемогою! Радіємо за них та бажаємо нових успіхів! Сергій РУСАКОВ Вітаємо! ПЕРЕМОГА ТЕТЯНИ ХОМИЧ НА ФЕСТИВАЛІ Фестиваль Волинського краю “На хвилях Світязя” цього року приймав 18 вокалістів із різних країн. Серед них першість виборювала й студентка Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Тетяна Хомич. Драгомановка вже не вперше є учасницею відомих естрадно�вокальних конкурсів та турнірів. Зі Світязя Тетяна привезла диплом третього ступеня. V Міжнародний студентський фестиваль естрадної пісні “На хвилях Світязя”, що традиційно відбувається на берегах озера Світязь на Волині, вже кілька років проходить під патронатом і покровительством ректора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігоря Коцана. Нещодавно конкурс набув статусу міжнародного і приймає молодих виконавців з різних країн світу. Програма фестивалю вже традиційно передбачає виконання пісні рідною мовою та композиції на вибір. Розмаїття жанрів, ліричні та джазові постановки, імпровізації й акапельні виступи англійською, італійською, російською, білоруською і навіть сербською мова� ми – далеко не повний перелік номерів конкурсантів. Серед презентів для цьогорічних перемож� ців і володарів спеціальних відзнак – традиційне матеріальне заохочення, а також путівки на гір� ськолижний курорт Буковель і спортивно�оздоровчу базу “Гарт”. Зі слів самої пере� можниці з НПУ, вражен� ня від усієї атмосфери заходу залишилися просто незабутніми, з’явилися нові друзі, нові плани та мрії, а Сві� тязь запав у серце назавжди. Драгомановська родина вітає Тетяну Хомич із перемогою та бажає все нових і нових успіхів! Прес�служба університету 6 ВЕРЕСЕНЬ 2013 �Стежками Батьківщини Б Л И З Ь К А Н Е З В І Д А Н А Ч Е Р Н І Г І В Щ И Н А 8 9 червня викладачі НПУ імені М.П. Драгомано кардинально оновлена і тепер має гідний ва з культурно просвітницькою метою відвідали вигляд. Таке ж саме враження викликав і палац Чернігівщину. Незважаючи на те, що цей край розта К. Розумовського. “Я пам’ятаю, коли тут були шований близько до столиці, все ж для більшості він одні руїни, а сьогодні повністю реконструйоване залишається незвіданим. Кілька годин дороги авто місце”, – сказав один з професорів�екскурсан� бусом уможливили побачити на власні очі старовин тів, який був в цьому місці біля тридцяти років ні сторінки з української історії та реалії сьогодення. тому. Ініціатором поїздки традиційно став Іван Горбачук, Культурно�просвітницькі подорожі виклада� який головною із своїх місій як очільника профспілки чів нашого університету спрямовані в першу викладачів і співробітників вважає саме просвітницьку, чергу на рефлексійний момент, і цього разу це тому при кожній нагоді актив профспілки під керівниц� було яскраво помітно. Стараннями працівниці твом Івана Тихоновича вирушає в різні куточки Батьків� Наукової бібліотеки Вербицької було підготовле� щини. Цього разу було обрано Чернігівщину. За два дні но інформацію про місця мандрівки, яку талано� було відвідано Сосницький літературно�меморіальний вито озвучував під час пересування Микола музей Олександра Довженка, найпівнічніше місто Украї� Кот. Та ще більшої рефлексійності ця подорож ни – Новгород�Сіверський та гетьманську столицю – отримала під час екскурсій місцевим гідом і Батурин. музейними працівниками. Драгомановські нау� Першим пунктом призначення став музейний ком� ковці, вислухавши запропоновану концепцію, плекс, присвячений Олександру Довженку, який склада� вступили в культурологічно�історичну дискусію. Актив викладачів і співробітників відвідав ється з будиночка, де народився і зростав майбутній З чим саме не погодились викладачі вишу, історичні місця Чернігівщини геній української літератури і кіно, а також музею, де ви� можна ознайомитись в матеріалі професора світлюються основні етапи його життя і творчості. У пер� Юрія Руденка “Правда історії – найдорожча”. шому приміщенні знаходяться оригінальні речі, якими Поїздка профспілкових активістів до Черні� користувався маленький Сашко, серед них, наприклад, гівщини була також цікава тим, що в її складі ступи, горщики для їжі і дзеркало. У другому знайшла були фахівці з різних галузей науки, що профе� місце низка архівних документів і світлин. Серед експо� сійно висвітлювали особливості місцевостей, які натів можна побачити копії листів Олександра Довженка, відвідували. Так, Михайло Ярошенко, профорг членський квиток спілки письменників СРСР, оригінал кафедри правознавства, член профбюро Інсти� газети “За більшовицький фільм” 1939 р., де згадується туту політології та права, фахівець з козацького Олександр Петрович. Слід окремо зауважити на загаль� (звичаєвого) права охарактеризував становлен� не оформлення експозиції, яке вирізняється з�поміж ня та розвиток міста Срібне. Також в Національ� схожих музеїв – кожна зала має свою “родзинку”, напри� ному історико�культурному заповіднику “Геть� клад, генеалогічне дерево сім’ї Довженка або ж стеля, манська столиця” профспілковий активіст роз� вкрита улюбленим письменником яблуневим суцвіттям. повів про козацько�правовий устрій Лівобереж� У другій половині суботи делегація нарешті приїхала жя та резиденцію гетьманів. в Новгород�Сіверський, який зустрів драгомановців Отже, культурно�просвітницька подорож не невеликим дощем, але який швидко минув. Автобусною минула повз увагу спостережливих викладачів екскурсією викладачі�мандрівники об’їздили центр Драгомановського вишу. Дехто вперше побачив містечка і всі наявні архітектурні пам’ятки. Під час екскур� описані історичні місця, були й ті, хто крізь приз� сії серед викладачів навіть пішов жарт, що Катерина ІІ му часу дивувався змінам і реконструкціям. А лише раз проїхала ворота, а драгомановці за один вечір дехто доводив, що потрібно більш уважно поста� вже кілька. Проте увагу було на чому зосередити, а витись до української культурної спадщини і бути саме – на Церкві Миколая Чудотворця та Успенському сміливішим у дослідженнях, адже попередні кон� соборі. цепції мали були ідеологізованими, а нині слід відшуковувати історичну правду. У будь�яко� Недільного ранку викладачі відвідали так звану архітектурну візитівку міста – Спасо� му разі чернігівський уїк�енд викладачів не минув марно: він обов’язково посяде чільне Преображенський Новгород�Сіверський чоловічий монастир, який входить до складу місце в розповідях про велич нашої Батьківщини під час занять зі студентами. Новгород�Сіверського історико�культурного музею�заповідника “Слово о полку Ігоре� вім”. Сергій РУСАКОВ Вдень драгомановці вже крокували гетьманською столицею. Батурин зустрів викла� дачів фортецею, яку реконструювали кілька років тому. Зі слів бувалих, музей�фортеця Позиція П Р А В Д А І С Т О Р І Ї Історія – святая святих народу. Недоторканна для злодійських рук. Ці крилаті слова великого українця Олександра Дов� женка закарбувалися у пам’ять нам, учасникам екскурсії працівників нашого вишу, організованої профкомом, до пам’ятних місць Чернігівщини – прославлених Сосниці, Новгорода�Сіверського і Батурина. Отримані під час екскурсії глибокі враження запали в душу кожного з нас і будуть використовуватися у виховній роботі зі студента� ми. Та скажемо відверто, що на тлі незвичайної краси при� роди Чернігівського Полісся, чарівності Придеснянського краю прикрими враженнями залишилися ті історичні неточності, пострадянські стереотипи мислення, які про� явилися і в назвах вулиць та площ, зокрема Новгород�Сіверського, і в інформаціях екскур� соводів. Під час відвідування чудового ансамблю Спасо�Преображенського монастиря, Успенської церкви екскурсоводи, всупереч висловленим побажанням нашої групи, вели екскурсію не державною мовою, а російсь� кою. Назву Новгород�Сіверського екскурсоводи пояснюють тим, що перша частина названа на честь російського міста Великого Новгорода. При цьому не розкриваються історичні, архівні, археологічні матеріали, які переконливо свід� чать, що новгородці мали дуже багато спільно� го, нерідко тотожного з племенами центральної частини Київської Русі, тобто з предками укра� їнців. Новгородська земля була завойована Московським царством в 1476 р. На нашу думку, назви “Великий Новгород” і “Новгород� Сіверський” названі “новим городом” порівня� но з Києвом, який був на той час найдавнішим прославленим містом – адміністративним і релігійним центром Східної Європи. ВЕРЕСЕНЬ 2013 – Н А Й Д О Р О Ж Ч А У всіх екскурсантів посилений інтерес викликала інформація про Новгород�Сіверський, пов’язана з похо� дом його князя Ігоря проти половців у 1185 р. Екскурсово� ди подають неповну, однобічну інформацію про те, хто зберіг для віків чудову пам’ятку культури “Слово о полку Ігоревім” (дослідники В. Осипчук, Ю. Шилов та ін. пере� кладають назву цього твору як “Слово про похід і горе Іго� реве”). Ще з радянських часів екскурсоводи беруть інфор� мацію про те, що російський збирач старовини О. І. Мусін� Пушкін у Ярославлі “знайшов” рукопис “Слова”, а потім надрукував копію його тому, що оригінал під час пожежі згорів. Такі факти викликають великі сумніви. При цьому замовчується, що наприкінці ХVІІІ ст. архімандритом Спа� со�Преображенського монастиря і ректором Яросла� вської семінарії був українець Іоїль Биковський, який нав� чався в Києво�Могилянській академії і привіз з Києва з собою велику бібліотеку. О. Місін�Пушкін, як освічена людина, брав у І. Биковського книжки, рукописи “під роз� писку” (З. І. Хижняк). Після смерті архімандрита його бібліотеку придбав О. Мусін�Пушкін. Відомий дослідник історії Києво�Могилянської академії, діяльності її випу� скників З. І. Хижняк ще в радянські часи писала, що в бібліотеці І. Биковського “серед її книг було й “Слово о полку Ігоревім” (див. “Роль Києво�Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів”. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 48). Таким чином, український релігійний освітній діяч Іоїль Биковський зберіг для віків рукопис “Слова о полку Ігоревім” і привіз його в Ярославль, в якому довго жив і працював, а І. І. Мусін�Пушкін цей рукопис надрукував. Відомо, що починаючи з часів Петра І і осо� бливо Катерини ІІ історія Московії�Росії зазна� вала цілеспрямованих штучних змін, фальси� фікацій, про що писав М. Драгоманов, в тому числі й історії народів, що входили до складу самодержавно�російської імперії. Чимало російських дослідників, починаю� чи ще з В. Бєлінського, відзначили, що в “Слові о полку Ігоревім” описані події “южнорусской истории”, в них “южнорусский дух”, тобто український. Прославлене “Слово” – чудова пам’ятка давньоукраїнської культури. Науковцям – історикам і культурологам, зокрема нашого університету, необхідно про� думати шляхи і форми надання допомоги тури� стичним агенціям, екскурсійним службам у справі поглиблення наукової інформації, яка надається ними громадянам України та інших країн. Юрій РУДЕНКО, доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії та історії педагогіки 7 �Освітянський пантеон Інтерв’ю З глибоким сумом увесь колектив Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова сприйняв звіст� ку про те, що на 92�му році життя у інший світ відійшла чудова людина – почесний професор НПУ, голова Ради ветеранів уні� верситету, полковник у відставці Микола Рябухін. Важко знайти слова співчуття, коли нас залишає людина, до якої завжди відчуваєш глибоку повагу, любов і вдячність. Схиляємо голови в скорботі разом із рідними, близькими, колегами, однодумцями і висловлюємо найщиріші слова співчуття родині Миколи Аркадійовича. Світла пам’ять про Миколу Рябухіна назав� жди залишиться в серцях усіх тих, хто знав цю прекрасну людину! З повагою, ректор Віктор Андрущенко gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світлини, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозділу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Диплом спеціаліста, виданий на ім’я Попової Любові Вікторівни НПУ ім. М. П. Драгоманова 30 червня 2000 року, серія КВ № 13632804, вважати недійсним. Фото на згадку Як науковець Віктор Павло� вич Дущенко один з “найпро� дуктивніших” у нас викладачів: на його рахунку 120 друкованих наукових робіт. І тому перш за все хочеться сказати про нього як про вченого. Два роки тому доцент В. Дущенко очолив кафедру фізики нашого інституту. За цей час під його керівництвом була значно розширена тематика досліджень, одержані важливі результати, що мають велике значення для народного госпо� дарства країни. Досвідчений фізик плідно працює з науко� вою молоддю. У нього багато аспірантів. П’ять з них вже успішно захи� стили кандидатські дисертації, інші завершують роботу над темами. Та й сам Віктор Павлович у невпинному зростанні, підготував до захисту док� торську дисертацію. Об’ єкт його дослідження – теплофізика. На фото: доцент В. Дущенко і аспірант В. Левандовський проводять дослідження в лабораторії. “Педагогічні кадри”, 9 вересня 1970 р. Фото Ю. Порфиренка. Фотофакт Щороку наприкінці червня в університеті відбуваються випускні вечори, де студенти V курсу отримують диплом про вищу освіту, а разом з ним – і останні настанови від викладачів. Як же не зробити фото на згадку?! Ось і випускники�магістри сфотографувались з улюбленим наставником – проректором з наукової роботи профе� сором Григорієм Волинкою. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Вікторія СУКРЕТНА: “Спорт взагалі в житті допомагає…” З Чемпіонату світу з корейської боротьби “ Сірім”, що проходив у Франкфурті на Майні (Німеччина), повернулася українська делега ція, а зокрема – команда спортсменів НПУ імені Михайла Драгоманова. І знову з медаля ми. “Золото” привезла третьокурсниця Інсти туту корекційної педагогіки та психології НПУ, студентка кафедри спеціальної психології та медицини, вихованка тренера Павла Чижаєва Вікторія СУКРЕТНА. Чемпіонка зустрілася з ректором Драгома новського вишу Віктором Андрущенком та директором Інституту Віктором Синьовим, розповіла про свої успіхи й плани на майбутнє. Дечим пані Вікторія поділилися і з прес служ бою вишу. – Доброго дня! От, здавалося б, звичайна собі студентка Інституту корекційної педагогіки і психології, і тут – чемпіонка світу. Як взагалі Ви потрапили у великий спорт? – Та це якось повелось з дитинства. Раніше зай� малася спортивною гімнастикою. Я навіть кандидат у майстри спорту, а з часом так вийшло, що потрапи� ла на боротьбу. Коли почала відвідувати тренування й у мене все добре виходило, – сподобалось. Чудові тренери, хороша команда, а тепер уже й результати. – За три роки – і вже такі успіхи! – Взагалі�то за два з половиною: я тільки у груд� ні почала займатися. А за такі хороші результати варто дякувати тренерам. – Розкажіть детальніше про цей чемпіонат. – Це четвертий чемпіонат світу з корейської боротьби “Сірім”. Він відбувався у Франкфурті�на� Майні в Німеччині. І це було щось на кшталт фести� валю – дружніх святкувань Німеччини і Кореї. Справ� жнє шоу. Змагання проходили у два дні за різними ваговими категоріями. А всіх гостей традиційно при� гощали національними стравами. – Вас можна привітати із золотом? – Так. Вдалося вибороти перше місце та стати чемпіонкою з цього виду боротьби. Хоча це було зовсім несподівано і для мене, і для тренера. Звісно, й готувалися, і вірили в краще, а тут золото – це для мене велика перемога. Але особливо приємно, коли ти відчуваєш підтримку з боку своєї команди, трене� ра Павла Чижаєва, навіть спортсменів із інших країн. – А чи багато вже маєте медалей? – Так. От нещодавно ми повернулися з Литви, де відбувся чемпіонат Європи з боротьби на поясах. Я того разу привезла бронзу, але це теж для мене вагомий результат. Завжди намагаюся удосконалю� ватися. – Отже, драгомановцям пощастило, й ви не збираєтесь полишати спорт? – Звісно, не залишу. По�перше, це мені дуже подобається. По�друге, змагання дають багато в плані розвитку моєї особистості. Спорт взагалі в житті допомагає: виховує характер, силу духа. Та й атмосфера просто чудова, гарна підтримка, яка зав� жди потрібна й для кожного. – Тренування ж вимагають дуже багато часу й зусиль. Напевно, у вас шалений графік. Як вда ється попри все поєднувати спорт і навчання? – Так, графік справді шалений, але можу твердо сказати: коли є бажання і цілеспрямованість, то можна знайти час на все. Тренуюся я щодня, тобто після навчальних занять одразу поспішаю до спорт� залу, а готуватися до семінарів на наступний день доводиться ввечері. Але такий графік дуже дисци� плінує. – Що ж, дякуємо вам за відвертість. Було дуже приємно познайомитися й поспілкуватися з такою дивовижною дівчиною. Бажаємо вам нових успіхів, перемог і аби фортуна була зав жди поруч. Спілкувалася Людмила КУХ, прес�служба університету Літературні зустрічі МОЛОДИЙ І ДОСВІДЧЕНИЙ НЕЩОДАВНО до стін Інституту іноземної філології завітав молодий, та вже досвідчений письменник Максим Кідрук. Гість розповів багато цікавого про себе та про свої подорожі країнами світу. Останньою країною, яку він відвідав, стала африканська Намібія. Саме враження від цієї країни письменник передавав сту� дентам. Він розповів про різноманіття тварин, які населяють територію країни. Особливо не залишив� ся він байдужим до гепардів, черепах, мавп та змій. Ми почули про різні курйозні ситуації, які трапили� ся з українським мандрівником під час перебування в кемпінгу Африки. У переповненій аудиторії не відчувалося напруження, велася жива бесіда зі студентами, всі були у веселому настрої, зацікавлені та вражені від почутого. Розповідь доповнювалася яскравими фото. Наприкінці “дискаверної частини” Максим Кідрук представив останню свою книгу – перший укра� їнський технотрилер “Бот”, яка вже об’їхала майже 30 міст України, була презентована вже разів 100. Хоча сама назва книги свідчить про складну програму, спонукає до точних роздумів, це не наукова фан� тастика. Цей технотрилер описує події, які відбудуться вже сьогодні ввечері чи завтра зранку, це реаль� ність. Книга є єдиною та неповторною в українському письменстві. Такий жанр навіть не розглядаєть� ся теоретиками української літератури. Сам роман розповідає про технічну катастрофу, але про таку, якої ніде ще не було. Є в ньому й любовна лінія. Ця книга вже стала популярною, вийшов друком вже другий її наклад, вона перекладена українською та польською мовами. Письменник плідно працює над своїми творами, серйозно ставиться до рецензій та зауважень до них. Його гасло – “Перфекціонізм – це єдиний шлях до успіху”. Під час заходу студенти дізнали� ся багато нового не лише про самого письменника, а й про його подорожі, літературний процес в рідній країні. Присутні активно спілкувалися з молодим письменником, бажаючі придбали видання роману «Бот» з автографом від Максима Кідрука. Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Оксана ЧЕРНУХА, студентка Інституту іноземної філології Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1635) (вересень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/198 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова