1 6 9 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/6040b1cd77680b36fe5e160171d764cb.pdf 6032649fa53911bae6374f98797d16b3 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1642) (квітень 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 8 (1642) КВІТЕНЬ 2014 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ З НОВИМ ПОКОЛІННЯМ НАУКОВЦІВ�ДРАГОМАНОВЦІВ 28 квітня 2014 року ректор Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова, ака� демік Віктор Андрущенко зустрівся зі студентами�пе� реможцями Всеукраїнського туру конкурсу студентсь� ких наукових робіт з природничих, технічних та гумані� тарних наук, який проводився під егідою Міністерства освіти і науки України, та їх науковими керівниками. 11 квітня 2014 року в Національному педагогічному університеті імені Михайла Петровича Драгоманова відбувся гала�концерт щорічного Міжуніверситетського фестивалю�конкурсу аматорського мистецтва "Фарт" ФІОЛЕТОВИЙ ДЕНЬ В НПУ отримали брошури з інформацією про першу допо� могу у разі необхідності людям�епілептикам, та фіо� летові стрічки, які на знак солідарності й розуміння кріпили на одяг. З роздатковим матеріалом допоміг у проведені акції “Фонд батьків дітей�аутистів”. За словами самих драгомановців, епілептики нічим не відрізняються від інших. Медицина не сто� їть на місці, і ліки дають змогу таким людям не відчу� вати себе обділеними у чомусь. Їм дуже потрібне наше розуміння, підтримка й увага. Кожен свідомий громадянин повинен мати хоча б трішки інформації, щоб у разі необхідності надати першу допомогу. Будьте солідарними! Олександра ДУДКО, прес�служба університету ЩОРОКУ 26 березня відзначається Всесвітній день солідарності з людьми, хворими на епіле� псію. На жаль, сьогодні ця недуга вражає людей все більше і більше. Студенти Національного педагогічного університету імені Михайла Драго� манова, а зокрема Інституту корекційної педагогі� ки та психології, які за фахом вчаться працювати з такими дітками й дорослими людьми, зініціювали акцію на підтримку хворих на епілепсію “День фіо� летової стрічки”. Драгомановці, не на жарт стурбовані ситуа� цією в суспільстві, вирішили провести своєрідний “лікнеп” з наданням першої допомоги у гуманітар� ному корпусі університету, що на вулиці Тургенів� ська 8/14, та у навчальному корпусі на вулиці Освіти, 6. Там вже старалися студенти Інституту соціальної роботи та управління. Всі бажаючі Вчена рада Цьогоріч студенти Національного педагогічного універ� ситету імені М. П. Драгоманова вибороли дев’ять призових місць. Кілька днів тому на засіданні Вченої Ради вишу призе� рам вручили срібні медалі Михайла Драгоманова та відзна� ки “Драгомановська родина” від університету, грамоти й фінансові заохочення. Сьогоднішня зустріч передбачала детальніше знайом� ство з молодими науковцями та їхніми майбутніми пошука� ми. Віктор Андрущенко глибше дізнавався про кожну пере� можну роботу, актуальність і новизну її теми та відзначав неабияку вагомість результатів досліджень. Ректор і прорек� тори університету високо оцінили здобутки студентів і подя� кували їм та їх науковим керівникам за достойне предста� влення вишу і наукових шкіл НПУ на всеукраїнському рівні. Звісно, поважні вчені побажали молоді не зупинятися на досягнутому й продовжувати дослідження та будувати свою наукову кар’єру. “Я бачу, як ви всі закохані в науку, і мені приємно це від� значити, – наголосив ректор, – але ще важливіше, щоб ви змогли зосередити навколо себе й іншу молодь вишу, стати такими своєрідними міні�центрами наукового мислення кожного інституту, який представляєте”. Науковий шлях – це складна клопітка робота, що не кожному під силу, але саме в університеті є неабияка можливість відкрити у кожному вміння і талант до цього, переконаний Віктор Петрович. Популяризувати престиж сучасного науковця повинна саме молодь, яка здатна стати джерелом нових ідей, натхненни� ком нестандартних думок і тез. Адже в сучасну епоху саме інтелект є рушієм прогресу цивілізації. Новини підрозділів Інтерв’ю Почесні професори університету Олена Онаць: “Сучасний вчитель – це носій змін” Я люблю Україну стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Зустрічі ЗІ СТУДЕНТАМИ НПУ ЗУСТРІЛАСЬ ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО 8 квітня 2014 року зі студентами Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова зустрілась відомий політичний діяч, Прем’єр�мі� ністр України у 2005, 2007–2010 рр. Юлія Тимошенко. Спілкування пройшло у форматі “запитання – відповідь”. Такий відкритий діалог дав змогу студентам отримати відповіді і пояснення на злободенні питання молоді. Вже на початку зустрічі Юлія Тимошенко аргументувала свій вибір саме Національ� ного педагогічного університе� ту імені Михайла Драгоманова, його студентського й викла� дацького складу для спілкуван� ня. За словами Юлії Володими� рівни, зараз у країні, якщо не стоїть, то повинно стати пріори� тетом виховання нової людини, яка через серце пропускає все і будує новий світ. Саме педагоги стоять у витоків такого вихован� ня, забезпечують його протя� гом усього життя людини, готу� ють нову еліту держави. “На ваші плечі лягає питання виховання нової людини. Вона мусить бути перш за все люди� ною, яка не сприймає подвійні стандарти. Це мусить бути люди� на, яка розрізняє добро і зло”, – наголосила Юлія Тимошенко, вва� жаючи завдання виховання люди� ни одним із ключових аспектів реформування держави. “Драгомановці – це велика педагогічна родина, яка працює на благо Його Величності Вчите� ля, – зазначив під час зустрічі рек� тор університету, академік Віктор Андрущенко, – і тому наша велика мрія і завдання – підняти соціальний статус вчителя, імідж цієї професії в нашій державі”. Для цього, на думку Віктора Петровича, потрібні спільні зусилля і громадян країни, і педагогів�науковців, і влади. Тому підтримка для сільсь� кого вчителя з боку державних провладних політиків особливо важлива й необхідна. За переконаннями екс�прем’єр�міністра, в Україні загалом потрібно змінити сто� сунки між людиною, громадянським суспільством і всією машиною влади. А молодь у такій системі повинна брати участь в управлінні країною. “Я вважаю, що тільки люди, які мають інтелект, знання, бажання і волю навести порядок в державі, можуть все змінити через своє право брати участь в реальному управлінні”, – наголосила Юлія Тимошенко. Студентство активно включилося до діалогу та цікавилося здебільшого питаннями, що турбують усю молодь країни: щодо фінансової підтримки студентів з боку держави, першого робочого місця, можливості працевлаштування за спеціальністю за конкурен� тоспроможну платню й чимало іншого. Юлія Тимошенко підтримала ідею студентів щодо розробки законопроекту про перше робоче місце, у роботі над яким візьме участь ініціативна група молоді. Прес�служба університету ДРАГОМАНОВЦІ ПОСПІЛКУВАЛИСЬ З ЕКС�ГОЛОВОЮ СЛУЖБИ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ УКРАЇНИ МИКОЛОЮ МАЛОМУЖЕМ 16 квітня 2014 року студенти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова мали можливість поспілкуватися з кандидатом у Президенти України, екс�головою Служби зовнішньої розвідки України, гене� ралом армії Миколою Маломужем. Відкриваючи зустріч, ректор Драгомановсько� го університету Віктор Андрущенко зауважив, що теперішня напружена ситуація на сході і півдні України кожного грома� дянина змушує шукати відповіді на чимало болю� чих запитань. Микола Григорович – один з тих, хто чи не найбільше поін� формований та може дати чіткі й достовірні від� повіді. Це ще одна можливість для молоді об’єктивно оцінювати події в державі та у міжнародному просторі. Спілкуючись з молоддю, Микола Маломуж особливий акцент зробив на вихован� ні нової людини для нового суспільства, яке сформувалося протягом останніх місяців в Україні. Така особистість мусить стати носієм високоморальних культурних цінно� стей. На думку пана Маломужа, це забезпечить гармонійний розвиток суспільства й держави. Адже в усіх суспільних сферах повинні працювати лише професіонали. За такими професіоналами слід йти до університетів, де найпрогресивніші наукові школи, що забезпечують поступ цивілізації, та, безумовно, молодь, яка не лише її рушій, але й основа. Загалом найбільше студентство цікавили питання щодо антитерористичної кам� панії на сході України, ескалації конфлікту та можливих загроз початку війни. Генерал висловив свої думки з цього приводу і запевнив, що за умови певних чітких і правиль� них дій українських силовиків, спільних дипломатичних зусиль є велика можливість уникнення військового бойового конфлікту. Що стосується безпосе� редньо педагогічної і вчительсь� кої сфери України, пан Маломуж відзначив великий поступ драго� мановців на світових теренах створенням та реалізацією Педа� гогічної Конституції Європи. У свою чергу кандидат у Президен� ти України взяв зобов’язання перед майбутніми педагогами докласти усіх зусиль для підняття престижу й соціального іміджу професії Вчителя в сучасному суспільстві. Співпраця Н А Г О Р О Д И Л И До 200�ліття від дня народження Т. Шевченка Інститут української філології та літературної твор� чості імені Андрія Малишка Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова спільно з Малою академією наук (МАН) учнівської молоді Київської області оголосив конкурс науково� дослідних та творчих робіт “Тарас Шевченко – володар у царстві духу” серед учнів навчально�ви� ховних закладів Київської області. 8 квітня в актовій залі гуманітарного корпусу НПУ відбулося нагородження понад 40 переможців МАН Київської області в номінаціях “Літературознавство”, “Літературна творчість” та “Образотворче мистецтво”. Майбутніх науковців привіта� ли голова Президії Малої академії наук учнівської молоді Київської області про� фесор Володимир Сергієн� ко, в. о. директора Київсько� го обласного комунального позашкільного навчального закладу “Мала академія наук учнівської молоді” Тетяна Петровська, викладачі кафедри української літера� тури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка та образотворчого мистецтва Інституту педаго� гіки та психології. Незважаючи на юний вік, члени МАН мають за плечима 2 М А Н і в ц і в невеличкий досвід наукової роботи. Вони репрезенту� вали тези своїх робіт та уривки власних літературних творів. Завідувач кафедри української літератури про� фесор Володимир Погребенник відзначив найкра� щих, запевнив усіх в тому, що досвід написання науко� вих робіт стане дуже вдалою платформою для наступ� них звершень, а також вказав на переваги та недоліки всіх проаналізованих ним робіт, аби в подальшому уча� сники тільки вдосконалювались. Також переможцям було запропоновано опубліку� вати тези своїх наукових робіт в щорічному студентсь� кому науковому збірнику. Та йшлося не тільки про науку, а й про мистецтво. МАНівців привітали камерний оркестр під керівництвом професора Василя Федоришина, ансамбль “Купава” та студентський театр “Вавилон”, який презентував актуальну виставу за мотивами твору Тараса Шевченка “Кавказ”, а також студентка ІІ курсу Інституту українсь� кої філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Юлія Писаренко музичною композицією. Після завершення програми школярам та майбут� нім абітурієнтам провели невеличку екскурсію поверха� ми університету та відповіли на всі запитання щодо нав� чання та студентського життя драгомановців. Споді� ваємося побачити талановитих МАНівців наступного року вже на студентських лавах у затишних аудиторіях Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка. КВІТЕНЬ 2014 �Гордість Вчена рада РЕКТОРИ З ПОЛЬЩІ ТА БОЛГАРІЇ СТАЛИ ПОЧЕСНИМИ ПРОФЕСОРАМИ УНІВЕРСИТЕТУ ДРАГОМАНОВКА – УЧАСНИЦЯ ПАРАОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР У СОЧІ На урочистому засіданні Вченої Ради Національного педагогічного уні� верситету імені Михайла Драгомано� ва 17 квітня 2014 року у присутності поважних вчених, академічного корпу� су вишу мантії і дипломи Почесних професорів вручили ректору Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гже� гожевської у Варшаві Яну Лащику та ректору Софійського університету імені Климента Охридського Івану Ілчеву. Засідання відкрив очільник Драго� мановського університету, доктор філософських наук, професор Віктор Андрущенко. Ректор привітав акаде� мічну спільноту, викладачів і студентів НПУ, поважних гостей з Франції, Почесного сенатора Укра� їнського вільного університету, почесного професора в галузі зв’язків з громадськістю та комуні� кації Моріца Гунцінгера (Німеччина), Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Болгарія в Україні Красіміра Неделчева Мінчева зі святом – обранням у Почесні двох великих науковців, поважних педагогів з дружніх нам країн, друзів і партнерів університету, які вже кілька років поспіль підтримують прекрасні стосунки з українськими освітянами, забезпечують тісне співробітництво між викладацьким і студентським колективами навчальних закладів. У традиції драгомановських Вче� них рад таке засідання відкриває сту� дентським гімном “Гаудеамус” Націо� нальний заслужений академічний український народний хор імені Григо� рія Верьовки під диригуванням худож� нього керівника, Героя України, народ� ного артиста України, проректора�ди� ректора Інституту мистецтв НПУ Ана� толія Авдієвського. Під загальні оплески мантію й диплом ректор і студенти НПУ одягну� ли доктору природничих наук, дипло� мованому фізику, астронавту, ректору Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської у Варшаві Яну Лащику. Слова вітання пану Лащику від усієї педагогічної спільноти України, від Національної академії педагогіч� них наук України в особі Василя Кременя висловила учений секре� тар НАПН України, доктор педагогіч� них наук, професор Неля Ничкало. У власній доповіді Почесний про� фесор Ян Лащик подякував драгома� новцям за надану йому честь, за тісне співробітництво, що вже протя� гом довгих років налагоджене між двома університетами, і з цього часу стане ще більш плідним та результа� тивним. У Варшаві давно дуже ціну� ють українських вчених�педагогів, особливо професорів і наукові школи Драгомановського вишу. Чимало наукових проектів, що виконуються спільно колегами з Польщі і України, мають результати міжнародного масштабу і рівня. Драгомановці запросили пана Лащика частіше навідуватися до Києва та в НПУ, прочитати кілька публічних лекцій для студентів і викладачів університету, адже для драгомановців це буде справжня честь. Ще одну мантію та диплом Почесного професора вручили талановитому історику держав� ницького значення, який докладає чимало зусиль для розвитку болгарської освітньої системи, підняття престижу вченого на світовому просторі, ректору Софійського університету імені Кли� мента Охридського Івану Ілчеву. Слова вдячності і вітань пану Ілчеву висловила доктор філологічних наук, професор, академік Любов Мацько. У програмі співробітництва між двома університетами Любов Іванівна досить часто відвідувала Болгарію та саме Софійський університет. За словами академіка, навіть у архі� тектурі цього прекрасного вишу збереглася часточка душі великого патрона Драгомановського університету Михайла Драгоманова. За збереження пам’яті українського культуротворця, гро� мадського діяча Драгоманова українські педагоги безмежно вдячні своїм болгарським колегам. Іван Ілчев детальніше розповів Драгомановській родині про освіту в Болгарії, труднощі й пере� моги навчального закладу, який сам очолює, подякував за надану йому честь бути причетним і входити до відомої вже на світовому освітянському просторі Драгомановської родини. Пан Ілчев побажав педагогам з НПУ багато сил життєвих і творчих нових перемог, здобутків, осягнень, адже, на думку болгарського ректора, в українців ще все попереду і, якщо працювати і вірити, то все обов’язково вдасться. Найщирішими й найприємніши� ми подарунками для гостей стали пісні рідною мовою у виконанні вели� кого народного хору імені Г. Верьов� ки. Одухотворені й задоволені члени Вченої Ради та гості залишали залу й обіцяли обов’язково приїхати знову з лекціями та науковими проектами. 7 квітня 2014 року в Інституті корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгомано� ва відбулася зустріч з чудовою дівчиною, спортсменкою, членом збірної України з біатлону, учасницею Параолімпійських ігор в Сочі, студенткою ІV курсу ІКПП Ольгою Прилуцькою. Дівчина розповіла про свою спортивну кар`єру. Ольга виступала в складі української збірної з біатлону. Незважаючи на значні вади зору, студентка йшла до перемоги й зайняла почесне 4 місце. До бронзи не вистачило лічених хвилин, оскільки перед самим стартом отримала травму ноги. Але, як кажуть спортсмени, головне увійти в першу шістку. До великого спорту дівчина потрапила не так давно. Професійно займається спортом майже 5 років. Ще зі школи Оля мріяла пов`язати своє життя з музикою. Вокал, фортепіано, гітара та інші музичні інструменти опа� нувала, але все�таки спорт переміг. Спортсменка встигає і навчатися, і тренуватися. Адже дирекція Інститу� ту завжди ставиться з розумінням до захоплень студентів і, звичайно ж, під� тримує їх. З перемогою студентку привітав директор Інституту, доктор педагогіч� них наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, заслужений юрист України Віктор Синьов. Від дружнього колекти� ву Інституту вручив спортсменці золоту прикрасу на щастя та квіти. І, зви� чайно ж, побажав не опускати руки, а йти далі до визначеної мети. Прийшов привітати спортсменку й директор спортивного клубу “Олімп” НПУ, доцент Олександр Питомець. Доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри тифлопеда� гогіки Євгенія Синьова побажала Ользі ще багато перемог, адже вона як ніхто знає про проблеми порушення зору і розуміє всі складності, пов’язані з цим. Не залишився осторонь Інститут фізичного виховання. Його представи� ли досвідчені викладачі: професор, завідувач кафедри фізичного виховання і спорту Олександра Дубогай та старший викладач Олена Булейченко підтри� мали параолімпійку, адже в спорті вони майже все життя і зна� ють вагу і цінність кож� ної медалі. Увесь колектив уні� верситету вітає драго� мановку, бере з неї приклад та бажає нових і нових успіхів! Олександра ДУДКО, прес�служба університету Презентації Творча зустріч з арабським письменником 16 квітня 2014 року в Інституті іноземної філології відбулася зустріч з арабським письменником, мандрівником, професором та засновником Цен� тру дослідження арабської та ісламської цивілізації – Абдульрахманом Мах� муд Аль Махмудом. На зустрічі, яка проходила арабською мовою, були при� сутні студенти 1�3 курсів Інституту іноземної філології, які вивчають арабську мову, та всі бажаючі. Було презентовано навчальний посібник “Класична арабська література”. Книга привернула увагу студентів�сходознавців та спонукала до активного спілкування з автором. Філологи охоче ставили запитання про творчість пись� менника та культурну спадщину його народу. Абдульрахман Махмуд Аль Мах� муд поділився своїми найкращими враженнями про Україну, розповів про свої плани. Професор Абдульрахман запропонував студентам�арабістам творчу спів� працю – написати статті арабською мовою про українських письменників. Ці матеріали буде опубліковано в його новій книзі про Україну. Наприкінці зустрі� чі письменник подарував студентам навчальні книги з авторським підписом. У відповідь студенти інституту подарували гостеві книгу про наш університет. Микита КОРНІЄНКО, студент ІІІ курсу Інституту іноземної філології Людмила КУХ, прес�служба університету КВІТЕНЬ 2014 3 �Гран#прі ТРИ ЮВІЛЕЇ Й ОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ 20 березня 2014 року у гуманітарному корпусі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулася Всеукраїнська наукова конференція “Українська мовна особистість”. Кон� ференцію організовано Інститутом української філо� логії та літературної творчості імені Андрія Малишка до 200�річчя від дня народження Тараса Григорови� ча Шевченка, 25�річчя кафедри стилістики українсь� кої мови та ювілею завідувача кафедри, академіка Любові Мацько. Ректор університету академік Віктор Андрущен� ко від імені усіх освітян привітав з ювілеями кафедру стилістики української мови та її очільницю�ювілярку Любов Мацько – академіка НАПН України, доктора філологічних наук, професора. “Драгомановський університет пишається такими вченими й академіка� ми, як Любов Іванівна, – зазначив ректор. – Ми щасливі, що маємо можливість працювати поруч із Вами, вчитись у Вас, наслідувати Вас”. Віктор Петрович відзначив досягнення науково� дослідної школи функціональної лінгвістики укра� їнської мови та лінгводидактики і методики викла� дання української мови в основній та старшій ланках середньої школи й у вищій школі, керівником якої з 1988 року є Любов Мацько. Подякував за усі наукові праці, книги, підручники й посібники, якими пані Любов збагатила ниву української мовознавчої науки. Від колективу НПУ за рішенням Вченої Ради Любов Іванівну нагородили Золотою медаллю Михайла Драгоманова та Подякою ректора вишу. Із вітальним словом виступили також перший проректор університету з навчально�виховної робо� ти та економіки, член�кореспондент НАПН України, професор Олег Падалка, проректор з начально� методичної роботи гуманітарних інститутів, профе� сор Богдан Андрусишин. Від імені Інституту соці� ології, психології та соціальних комунікацій привітав Уже всьоме колоритна Одеса приймала талантів на Міжна� родному фестивалі�конкурсі “Sunny Fest”. Цього року конкурс проходив з 27 по 29 березня. За підтримки голови ППО студен� тів НПУ імені М. П. Драгоманова Станіслава Цибіна спробувати свої сили та захистити честь рідної альма�матер поїхали і ми – Народний вокальний ансамбль “Купава”. кафедру член�кореспондент НАН України, профе� сор Володимир Євтух. Увесь колектив кафедри отримав теплі вітання від колег, зокрема від завідувачів кафедр (профе� сора М. Я. Плющ, професора С. В. Шевчук, про� фесора О. О. Ісаєвої, професора Л. Ф. Мірошни� ченко). Особливо приємною була увага до наукових здобутків кафедри відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Зокрема з побажанням подальших наукових злетів виступила керівник відділу – доктор філологічних наук, професор, член�кореспондент НАН України Світлана Єрмоленко. Давню дружбу кафедри стилістики української мови з кафедрою сучасної української мови Інститу� ту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка засвідчив її керівник – доктор філологічних наук, професор, видатний поет Анато� лій Мойсієнко. До вітань приєднались поет�пісняр Андрій Демиденко, завідувач кафедри української мови Київського університету імені Бориса Грінчен� ка Станіслав Караман, завідувач лабораторії нав� чання української мови, професор Ніна Голуб та інші. Віктор Жадько відзначив здобутки кафедри у вивченні мови і стилю творів Тараса Григоровича Шевченка. Конференція пройшла у піднесеній атмосфері любові й поваги до української мови, культури, традицій рідного народу. Серед когорти поважних вчених�мово� знавців яскраво виділялося й коло молоді, що вже впевнено демонструє свої здобут� ки під керівництвом мудрих вчителів. Колектив кафедри стилістики української мови ІУФтаЛТ імені Андрія Малишка Нові формати Місяць менеджменту НАЙЯСКРАВІШОЮ подією цієї весни в Інституті управлін� ня та економіки освіти став “Місяць менеджменту”, який три� вав 4 тижні: з 01.04.2014 до 25.04.2014. Протягом цього часу студентам випала унікальна можливість не лише поглибити свої теоретичні знання в області управління, а й поспілкувати� ся з видатними “практиками” менеджменту та взяти участь у ряді цікавих конкурсів. Стартував проект із проведення олімпіади з менеджмен� ту для студентів 4�5 курсів. Щотижня студентам пропонува� лися кращі книги видатних практиків управлінської думки, презентувалися біографії найвідоміших фахівців менеджмен� ту та аналітиків, таких як Стів Джобс, Коімбатур Крішнарао Прахалад, Стівен Кові, пропонувалися пізнавальні фільми тощо. Цікавою особливістю “Місяця менеджменту” стало те, що в ньому із задоволенням брали участь як українські, так і іноземні студенти з Китаю. Крім того, було організовано зустріч із топ�менеджерами К. Дєєвою (директором з персоналу ПАТ “OTIS” Україна), Д. Дідо (фінансовим директором ПАТ “OTIS” Україна) та О. Блавдзевич (віце�президентом Українського союзу про� мисловців і підприємців), які в рамках коротких презентацій із задоволенням ділилися досвідом зі студентами та відповіда� ли на усі їх запитання. У насичений графік студентів входили конкурс “Краща інсталяція менеджменту”, кінопанорама короткометражних фільмів про управління, виставки “Франчайзинг в Україні”, круглий стіл “Сучасні тенденції менеджменту”, брейн�ринг, ділова гра із засадами метафоричного менеджменту, “день навпаки” та інші не менш цікаві заходи. Нам же вдалося поспілкуватись з одним із організаторів “Місяця менеджменту”, заступником директора з організа� ційно�виховної роботи Інституту управління та економіки осві� ти – Брязкун Валентиною Вікторівною. – Отже, Валентино Вікторівно, в історії нашого моло� дого інституту практика проведення місяця менеджмен� ту є абсолютно новою. Як виникла ідея проведення тако� го масштабного проекту? – Насправді в нашому Інституті уже доброю традицією 4 “Зал проводжав оваціями…” стало проводити тижні, присвячені різноманіт� ним темам. А оскільки заходів було заплановано дійсно багато, то ми вирішили провести цілий місяць менеджменту. Так ми не лише звільнили студентів від надмірного навантаження, адже навчальний процес ніхто не відміняв, а й змогли втиснути у щільний графік усе задумане. Впродовж двох запеклих конкурсних днів на сцену вийшло близько 50 колективів та сольних виконавців. Учасники змагались у найрізноманітніших жанрах: хореографічному, вокальному, інстру� ментальному, театральному. Весь наш колектив з нетерпінням чекав на гала�концерт, що мав стати справжнім апогеєм конкурсу. Саме тут повинні були визначити найкращих у своїх жанрах. Нашій радості не було меж, коли ми дізнались, що стали окрасою фестивалю�конкур� су “Sunny Fest” 2014 і отримали найвищу нагороду – Гран�прі. Зал проводжав нас оваціями. Та ці чудові дні в Одесі не були б такими, якби не підтримка і теплий прийом зі сторони первинних профспілкових організацій сту� дентів ОНУ імені І. Мечникова та Одеського політехнічного універси� тету. Вони зробили все, щоб ми почували себе як удома. Окрім кон� курсної програми, ми встигли побувати в наймальовничіших куточках Одеси та побачити багато цікавого. Дякуємо за незабутні враження усім тим, хто підтримав нас у ці дні. Маємо надію, що і надалі будемо радувати небайдужих своїми перемогами. – Організація такого масштабного заходу вимагає хорошої, злагодженої роботи цілого колективу. Чи є у Вас команда однодумців, котра допомагала Вам в орга� нізації місяця менеджменту? – Звичайно, самостійно керувати подібним проектом надзвичайно важко. Проведенням “Місяця менеджменту” ми займались разом з колегами Я. М. Курган, заступником директора з наукової роботи та міжнародних зв’язків, та Н. Ю. Луценко, а також нам допомагали студенти Інституту. – Які найважчі моменти чи перешкоди траплялись Вам на шляху організації проекту? – Мабуть, єдиною перешкодою стала відсутність фінан� сування проекту, але у нас було надзвичайно велике бажання створити щось нове та оригінальне, тому спільними зусилля� Тетяна ХОМИЧ ми ми досягли надзвичайних результатів, а завдяки потужній підтримці студентів будь�які перешкоди зводились нанівець. – Як оцінюєте проведення місяця менеджменту загалом? Усе пройшло відповідно до задумів? – Усі заплановані заходи було проведено на високому рівні. Звісно, були деякі труднощі з організацією зустрічей з топ�менеджерами, адже вони надзвичайно зайняті люди, і інколи в останній момент доводилося вносити зміни у роз� клад та переносити презентації, але уміння швидко реагувати в кризових ситуаціях – це те, чого ми в першу чергу навчаємо наших студентів, тому вчасно зреагувати та відкоригувати напружений графік вдавалося завжди. – Які із проведених заходів, на Вашу думку, вияви� лись найбільш яскравими та особисто Вам запам’ятали� ся найбільше? – Місяць видався справді насиченим, і цікавого було багато. Особисто мені, мабуть, найбільше запам’ятається ділова гра з засадами метафоричного менеджменту. Вона настільки сподобалась учасникам, що із відведених на неї 3 годин часу було проведено аж 5, і навіть після того студенти не хотіли розходитися по домівках. – Насамкінець, чи не бажаєте поділитися планами на майбутнє: чи очікувати любителям менеджменту подібних заходів у наступному році? – Поки планувати щось конкретне рано, хоч задумів є безліч. Наразі ми провели опитування, опрацьовуємо фідбек від студентів Інституту. Набиратимемось вражень та ідей і в наступному році обов’язково організуємо ще масштабніший проект. – Дякуємо Вам за розмову! Ірина ДАРМІЦЬ КВІТЕНЬ 2014 �Інтерв’ю ОЛЕНА ОНАЦЬ: “Сучасний вчитель – це носій змін” Олена Онаць за роки роботи стала відомим фахівцем з питань шкільної освіти. Після спілкування з Оленою Миколаївною стає зрозумі� ло, що школа живе не таким спокій� ним життям, як здається на перший погляд. – Олено Миколаївно, розпочати роз� мову хотілося б з популярної нині теми – освітній менеджмент. Більше десяти років тому ви стояли у витоків одного з перших в Україні проектів, спрямованого на втілення в практику цього питання. – В Україні директор школи – це посада, а не професія. Протягом довгого часу на цю посаду призначали кращого вчителя. Але не кожен вчитель�професіонал може стати ефективним директором, управлінцем, менеджером та лідером колективу. Курси та школи резерву керівників, які працюють у регіонах України, роблять певний внесок у підготовку директора школи до управлінської діяльності, але це не фахова підготовка, яка підкріплюється і знаннями, і відповідними документами, і рівнем заробітної плати. Адже директору необхідно вільно володіти упра� влінськими компетенціями, бути майстром� управлінцем, швидко та ефективно вирішу� вати різнопланові питання, підтримувати доброзичливу атмосферу у колективі, ство� рювати комфортні умови для реалізації інно� ваційно�творчого потенціалу вчителів та учнів закладу. Саме фахова професійна упра� влінська підготовка може забезпечувати ефективну діяльність директора школи, яка допоможе успішно виконувати модернізовані та, власне, й традиційні управлінські функції. У світі давно переконалися, що директор школи є ключовою фігурою в освіті і в школі, тому дуже важливо, що необхідність профе� сійної управлінської підготовки зрозуміли насамперед керівники навчальних закладів. Більше десяти років тому Асоціація керівників шкіл України (яку я маю честь очолювати про� тягом багатьох років) спільно з провідними українськими науковцями та разом з Асоці� ацією керівників шкіл Голландії та вченими Амстердамського університету у 2000– 2003 р. реалізували українсько�голландсь� кий проект “UDEM” – “Україна – Нідерланди. Освіта і менеджмент”. Результатом роботи став модернізований навчальний план підви� щення кваліфікації керівників шкіл, навчаль� ний посібник “Освітній менеджмент”, а також “Базовий стандарт професійної діяльності директора школи”, який на той час був лише в п’яти країнах Європи. У цьому документі є відповіді на три важливих питання: “Що треба зробити, щоб стати директором?”, “Як стати успішним директором?”, “Для чого це потріб� но робити?”. Стандарт є мірилом професій� них сил та потенційних можливостей тих, хто збирається стати директором школи, він є мотиватором для особистісного та профе� сійного зростання керівника через три основні складові, а саме: знання, вміння, професійна готовність і культура. При підго� товці навчального посібника було опрацьова� но велику кількість джерел, але готових від� повідей відразу не було. Тоді разом з голлан� дськими колегами ми почали проводити нео� дноразові мозкові штурми (називали цей процес “розхитуванням човника”). Ми зрозу� міли, що кожен має пропустити все через своє внутрішнє усвідомлене “я”. Створений нами навчальний посібник не просто адапто� ваний до українських реалій, він спеціально спрямований на особливості управлінської діяльності українського директора школи. Найбільшу увагу приділено таким важливим питанням: бачення стратегії та розвитку; керівництво і моніторинг освітнього процесу; мотивація та управління персоналом; упра� вління розвитком та фінансами; управління якістю освіти, маркетинг та зв’язки з гро� мадськістю; психолого�управлінське кон� сультування; питання внутрішньої і зовніш� ньої комунікації, яка, до речі, для європейців не була настільки актуальною. В наших реа� ліях керівнику слід уміти переконати не лише шкільний колектив, а й зовнішнє освітньо� культурне середовище, вище керівництво, батьків, громадськість. На завершальному етапі проекту в укра� їнській магістратурі з’явилась спеціальність “Керівник навчального закладу”, і тому ми вважаємо, що це сталося багато в чому зав� дяки нашій праці. КВІТЕНЬ 2014 “Самопізнання”, “Психогім� настика”. У 5� 9 класах : “Суб’єкти ринку”, “Раціо� нальна поведінка”, “Еконо� мічні системи”, “Людина і світ професій”, “Психогім� настика”, “Особистісна готовність до вибору про� фесії”. 10�11 класи вивча� ють спецкурси та факуль� тативи: “Людина і праця”, “Самодіагностика профілю майбутньої професії”, “Побудова кар’єри”, “Гро� мадянська освіта”, “Основи інтелектуальної власності”, “Ділова англійська”, “Краї� нознавство”, “Англійська література” та інші. Школа підключена до мережі Інтернет та Всеукраїнської мережі “Щоденник.ua”. Учні беруть активну участь у всеукраїнських та міжна� родних конкурсах, олімпіа� дах, фестивалях, конфе� ренціях, ділових іграх, брейн�рингах, різноманіт� них заходах учнівського самоврядування, проектах тощо. У школі ефективно працюють клуби, гуртки, секції: “Колаж” ЦТ “Шев� ченківець”, “Цікава астро� номія”, Євроклуб, спортив� ні танці, баскетбол, футбол, хор, карате. Ще з 1967 року в школі працює музей 56�ї навчатись упродовж життя. Сучасні загально� освітні навчальні заклади, виконуючи соціальне замовлення, висувають високі вимоги до змісту професійної діяльності та особистості педагога. Підготовка у вищому навчальному закладі дає можливість отрима� ти лише базовий рівень професійної компе� тентності, тому саме в школі відбувається становлення вчителя, формування його про� фесійної психолого�педагогічної компетент� ності. Велика роль учителя полягає в тому, що він має бути тим, хто “веде” (адже саме таке перше пояснення поняття “педагог”). Усі його ролі перелічити важко. Він є суб’єктом соціально�педагогічних реформ, розробни� ком і керівником навчально�виховних проек� тів, лідером, діагностом, консультантом і організатором навчально�пізнавальної діяль� Учасниця Парламентських слухань ності учнів. Функцій у школі у нього дуже бага� то: вчитель�предметник, класний керівник, керівник гуртка чи клубу, культорганізатор. А часто і мама чи тато, і нянька, і психолог, і друг… Кажуть, що професія вчителя дається від бога, а решта професій – похідні від неї. Ціл� ком з цим погоджуємося. При таких вимогах надзвичайно важливим для кожного вчителя, а особливо молодого, є атмосфера у нав� чальному закладі, сприятливий мікроклімат, підтримка адміністрації та колег, культура міжособистісного спілкування, і це вже зав� дання адміністрації школи та педагогічного колективу. Справжні вчителі люблять свою професію і багато працюють над собою, здій� снюють дослідно�експериментальну пошу� кову роботу, працюють у творчих групах, методичних об’єднаннях тощо. Така наша Олена Онаць очолює школу понад 20 років доля або, як ми кажемо, спосіб життя. До речі, у нашому колективі є – Сучасні учні сприймають все по�ін� цікаві напрацювання, які шому. Як на виклики часу відповідає сприяють розвитку профе� школа? сійної компетентності вчите� – Цілком погоджуюсь, що сучасні діти все ля,його особистісного зро� сприймають по�іншому, і про це необхідно стання, педагогічної май� знати кожному вчителю і директору школи. стерності, за такими темами: Ми намагаємося орієнтуватися у своїй діяль� “Роль професійної компе� ності на чотири складові сучасної освіти, що тентності вчителя у форму� визначені ЮНЕСКО. Перша складова – вчити� ванні громадянської культури ся. Це означає, що школа повинна вчити учнів”; “Формування науково� дитину вчитися. Акцент робиться на мотивації методичної та педагогічної до пізнання та самопізнання, розвиток кри� культури керівника і вчителя”, тичного мислення та інтелекту, уміння пра� “Концепція професійного цювати в команді, здатність спілкуватися іно� саморозвитку молодого вчи� земними мовами з метою ефективної комуні� теля”, “Методика і програми кації. Друга складова – бути, вона означає спостереження психологіч� формування особистісного ставлення до них процесів на уроці та ана� всього, це поведінка, організаційні та життєві На уроці з профорієнтації ліз уроків” та інші. В багатьох цінності. Третя складова передбачає форму� сучасних школах велика вання активної життєвої позиції, відповідаль� увага приділяється проектній ності, моральності. Четверта складова – жити. діяльності, ми також це Це означає – жити і працювати разом, у спів� широко практикуємо. Коли праці, у партнерській взаємодії. Виховання на дитина під керівництвом учи� загальнолюдських цінностях, для більшої теля, а потім і самостійно моральності суспільства, збереження куль� готує та захищає проект, то турної світової і національної спадщини, парт� вона набагато глибше вивчає нерство між школами ставлять перед суча� і засвоює матеріал. Вагомою сною школою глобальні завдання: школа стає є роль учителя, але його головним чинником у вирішенні питання жит� сприйняття сучасними дітьми тєздатності нашої цивілізації в умовах швид� тільки тому, що вчитель стар� кого технологічного прогресу. І це не пусті ший і має освіту, так просто слова. У Європі дуже популярний лозунг: не відбувається. Нині вчи� “Думай глобально! Дій локально!”. Таким він тель повинен довести своє має стати і в нас. право знаходитись в класі. Що конкретно робимо? Для забезпечен� Діти цінують цікавих та інте� ня викликів часу у школі поглиблено вивча� Школа живе не таким спокійним життям, лектуальних, тому вчителю ється англійська мова, з другого класу – як здається на перший погляд важливо не лише знати свій російська, з п’ятого класу – німецька. Відпо� предмет, а й вміти його пода� відно до Державного стандарту цього нав� чального року інформатику почали вивчати гвардійської танкової бригади, який дав ти. Нещодавно шестикласники повідомили учні другого класу. (Раніше вивчалась лише в путівку в життя таким нині відомим журналі� мені свій висновок про молодого вчителя, десятому і одинадцятому класі). Крім того, в стам, як Сергій Рахманін та Віталій Портніков. який нещодавно почав працювати у нашій – Зараз робиться акцент на техніці, школі. Вони сказали, що вчитель знає пред� програмі курсу трудового навчання теж передбачені інформаційно�комунікаційні тех� але чи не втрачається важливість ролі мет, але ще немає досвіду викладання, “не вміє вчити”. Хоча їхню думку можна вважати нології, а в старшій школі з’явився новий вчителя? – Сучасний вчитель – це носій освітніх і дещо суб’єктивною, але варто замислитись і предмет – “Технології”. Проектується розви� вально�виховний зміст навчання, спрямова� суспільних змін. Роль учителя, а скоріше ролі, керівництву школи, і вчителю. Діти люблять, ний на розумовий, духовний, фізичний, пси� є сьогодні надзвичайно важливими. Держава коли вчитель не лише освічений, а й гарний, хічний, соціальний, громадянський, підпри� та суспільство висувають до сучасного вчите� як зовнішньо, так і внутрішньо. Важливо, щоб ємницький, особистісний розвиток, підготов� ля високі вимоги, це спонукає його до само� з ним можна було поспілкуватись про щось ку дітей та учнівської молоді до професійного розвитку, самовдосконалення, до пошуку додатково, крім предмета. Хоча важливо не самовизначення і вибору майбутньої успіш� нових форм роботи, нових технологій, форм і втратити межу – стосунки не мають звестись ної професії: 1�4 класи – розвиток навичок методів роботи, побудови партнерських від� до панібратства, повинна залишитись самопізнання та професійних орієнтирів носин “рівний�рівному”. Звичайно, хотілося дистанція. Особливо це стосується молодих школярів; 5�8 класи – діагностика та навчан� б, щоб і турбота держави по відношенню до учителів. Те, що пробачається старшому вчи� телю, наприклад, менторський тон чи заува� ня професійному самовизначенню в підлітко� вчителя була адекватною. Сучасний учитель повинен не тільки ження, молодому вчителю діти не пробачать. вому віці; 9�11 класи – особистісна готовність – Дякую за розмову! до вибору професії. Крім обов’язкових пред� вміти оперувати власними знаннями. Він метів, у початковій школі інтегровано вивча� повинен бути готовим змінюватися сам, при� ються: “Будь розумним і кмітливим”, “Пізнай стосовуватися до нових потреб ринку праці, Спілкувався себе”, “Сенсомоторика”, “Гімнастика для рук оперувати і управляти інформацією, швидко Сергій РУСАКОВ і очей”, “Партнерство”, “Ділове спілкування”, приймати рішення, активно й творчо діяти, 5 �УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РОМАН Редакція газети “Педагогічні кадри” провела акцію “Університетський роман”. За її умовами слід було подати свою романтичну історію, яка пов’язана з університетом. Публікуємо найкращі тексти і світлини, які були надіслані. Також нагадуємо, що всі надруковані сту� дентські роботи беруть участь в конкурсі на створен� ня авторської роботи “Дотиком пера”. Результати конкурсу будуть оприлюднені в червні цього року. О Д И Н Д Е Н Ь ВИЙШЛА з університету на вулицю. Під ногами легко похрускує вже останній у цьому році сніг, рюкзак б’ється об спину в такт крокам, а у вухах волає Oasis “Rock’n’Roll Star”. Завжди любила такі хвилини, коли в голові ще невизначений план дій, що робити з часом, який ти нахабно викроїв з учбового розкладу, а з горла вири� вається легеньке медитативне підмугикування в такт музиці. Відчула знайоме дзижчання в кишені, з теле� фонної трубки долинає вислуханий десятками ночей голос і знайомий до болю, до мікротонально� сті. “Хей, привіт! Ти де зараз? Я в головному корпу� сі”. Вітання шукачам пригод: остаточний курс обра� но, тримайте штурвал міцніше, натягніть нарешті шапку на вуха і прямуйте в бік будівлі на розі буль� вару Шевченка та вулиці Пирогова, а далі стежки реальності вже самі кудись завертатимуть. Чимчикую знайомими коридорами до цен� трального холу. Люди, люди. У більшості допитли� вий та трохи заклопотаний вираз на обличчі. Набив� ши сумку конспектами та наполовину зім’ятими пачками цигарок, вони все кудись прямують, шука� ють чогось. А я шукаю тебе. Вловлюю периферій� ним зором знайомий силует на диванчику зліва. І все ж дещо в цьому світі лишається незмінним, наприклад єгипетські піраміди чи твоє постійно ску� йовджене волосся. Потроху підкрадаюся: чудовий момент застати тебе зненацька, допоки ти читаєш. Здається, Гессе цього разу, чи ні? Підходжу впритул, злегка пхаю твою ногу своєю. У відповідь зустрічаю осяйливу посмішку, точно так, як рік тому, коли ми пробирались крізь снігові замети під час першого знайомства. “То куди подамося?” – допитуюся, паралельно падаючи в м’які лапи дивану. “Підемо пити каву, а далі вже щось придумаємо”. Хапаєш мене за руку й тягнеш до кавового автомату. Мені завжди подобалося, як ти тримаєш мою долоню: достатньо сильно, але в той же час якось м’яко та по�домашньому тепло. Першого разу ти взяв мене за руку, коли допомагав мені спускатися слизькими схода� ми на виході до Північної платформи на вокзалі. З того часу не відпускав жодного разу. Я навіть час пам’ятаю: 20:30, ще десять хвилин лишалося до відправлення мого потя� гу. Та й важко було не запам’ятати, коли у мене серце стрибало в горлі. Автомат повільно наповнює паперову ємність чимось, що зветься “Ірландське віскі”. Ти сам обрав його, швидко тицьнувши пальцем на першу�ліпшу кнопку, допоки я тільки тягла свою руку до панелі. У цьому увесь ти – безлімітне постачання несподі� ванок на цілий день, навіть якщо це стосується таких дрібниць, як вибір кави. Нехай так. Новий досвід – завжди новий досвід, якщо не помиляюсь, Coldplay про щось таке співали. Повільно тягнемо трохи обважнілі від втоми ноги на четвертий поверх. Крок, крок, крок. Ти без упину про щось теревениш, а я ледь стримуюся, аби не приснути зі сміху й не порозливати каву по всіх усюдах. Опускаємося на лавку біля вікна – один з тих зручних спостережних пунктів, з яких ти можеш без жодних перешкод споглядати перехожих на вулиці, а по той бік скла про це не матимуть жодної здогадки. На декіль� ка хвилин наступає тиша, що подеколи переривається чиїмось покашлюванням у найближчій аудиторії. Інколи ти просто замовкаєш, зачудований потоком життя, що, здається, нестримно просочується крізь кожну пору твого тіла. В такі моменти най� краще затамувати дихання та помовчати, аби відчути сповна цілісність моменту. Добре, що ти це розумієш. Добре, що я це розумію. Саме тому, тихо посьорбуючи каву, ми дивимось на засніжених людей за вікном, подеколи обмінюючись поглядами. З Ж И Т Т Я Я давно звикла, що ми мислимо в одній площині. Спочатку це було приємною несподіванкою, наразі перетворилось на константу. У знайомих частенько округлю� ються очі, коли ми завершуємо речення один за одного, я ж здебільшого в такі моменти посміхаюсь або ж лишаюсь інертною, як графітний електрод. Хоча, зізна� тись чесно, подеколи це дратує, коли я перебуваю в лихоманці народження ідеї, а ти приходиш і буквально зриваєш її у мене з язика. Від реакції з мого боку, вартої пера ранніх оповідань Кінга, мене утримує глибоке дихання та лічба. Я вдихаю на повні груди й рахую до десяти. Я рахую до двадцяти. Я рахую до тридцяти. З стану легкого заціпеніння та споглядання в одну точку мене витягує звук глухих кроків поруч. Купка сту� дентів (з вигляду першокурсників) рішуче тупцює в пошуках необхідної аудиторії. Я, трохи нахмурившись, проводжаю їх поглядом, й ти це помічаєш. Що там казав Фромм? Коли ти любиш одну людину, ти зобов’язаний любити все людство. О’кей, я і буду любити, лише б воно не заважало ділити цей момент з тобою. Ти розповідаєш мені про Французьку революцію, заповнюючи прогалини десь в моїй черепній коробці, бо здебільшого зі шкільного курсу історії за той період я ніц не пам’ятаю. Хоча виклад історії саме у твоєму варіанті робить її достобіса привабливою, адже кожна дата та кожен факт обов’язково доповнені жартом, будь то від� криття Америки чи смерть Папи Римського (за смішки над останнім щиро каюся, хоча, по правді кажучи, смерть завжди здавалась мені чимось безглуздим та комічним). У цьому увесь ти – безлімітне постачання несподіванок на цілий день, навіть якщо це стосується таких дрібниць, як вибір кави. Здається, час оселився десь у паралельному Всесвіті відносно того місця, де ми перебуваємо. Я не відчуваю його. Так, дзвенить дзвінок, відмірюючи огризки розмі� ром у годину двадцять, за вікном сонце хилить промені до обрію, люди поруч прихо� дять та йдуть, але це відбувається ніби поза вакуумом, в якому я означила нас з тобою. Подумки порівнюю створену в мозку ізольовану систему з язичницьким колом, яке наші пращури креслили, аби вберегтися від злих духів. Цікава аналогія, треба якось записати до нотатника, хоча… Від чого мені оберігати нас з тобою? Зда� ється, що ні від чого, хоча всередині щось зхворено ворушиться та гризе, бо подеко� ли те, що виникло між нами, бачиться мені настільки крихким та тендітним, що не під� дається означенням класичної фізики. Ми розмірено теревенимо, а ти торкаєшся моєї руки, гладиш волосся, вичеплюєш нанометри субстанції всередині, що подеколи називають душею, і сповнюєш її умиро� творенням, зцілюєш. Я полегшено й втомлено зітхаю, немов все життя до того я несла камінний хрест на особисту Голгофу – і саме зараз, саме в цю хвилину це завершилось і отримало сенс. І я знову відправляюся в далеку гавань споконвічних людських пошу� ків, аби щоразу знаходити омріяний спокій разом з тобою. Напевно, це саме те, що зветься… Юлія СУХЕНКО, студентка ІІІ курсу ДОЗВОЛЬТЕ ОДРУЖИТИСЯ ДЕСЯТИЙ рік навчання у школі став переламним у моєму житті. Змінилось ставлення до творчості, освіти, громадської діяльності. А головне, що змінилось ставлення самого до себе. Будівля Палацу дитячої та юнацької творчості стала важливим місцем моєї реалізації, і не тільки. Чому саме вона? Бо я займав посаду голови районної ради старшокласників і часто там бував. Виходячи з того, що більшість нашої команди є випускниками, було вирішено провести вибори у лідерський склад самоврядування. Тоді все й почалося. Тоді я познай� омився з чудовою дівчиною. Вона прийшла вчасно. Попроха� ла мене провести її до актової зали, де й проходив сам кон� курс, який виявився для неї нескладним. Далі – спільна праця, юнацький гумор, ліричні прогулянки, цілковите розуміння одне одного, пригоди, ентузіазм, котрий став удвічі сильні� ший. Пройде зовсім мало часу з моменту першої зустрічі, як багато хто почне називати нас “президентською родиною”, керуючись в цьому нашими шкільними посадами. Багато в чому в своїй поетичній і журналістській діяльності я також зав� дячую їй. Наше спілкування славиться різноманітністю, обго� 6 ворення проблемних питань сприяють появі нових неочікува� них думок та вчать прислуховуватись до слів іншого. Після спільних двох щасливих років важливим кроком був саме вступ до вищого навчального закладу. Ми переймалися тим, що подальше навчання може нас роз’єднати, але Інститут філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова допо� міг в цій ситуації. Шкільні спогади залишили нам більше, ніж фрагментарні уривки, а цілі на майбутнє допомагають ще міц� ніше цінувати одне одного, сприяючи спільно втілювати заду� мане та бути відвертими. В житті справді відбувається все в поспіху, але, як не дивно, в нашому випадку це на краще. “Я кохатиму завтра сильніше, а сьогодні як востаннє”, – цей вига� даний і, на перший погляд, парадоксальний вислів характери� зує моє ставлення до Іванни Балик. Саме вона є моєю єдиною супутницею і коханою. Іванно, кохаючи тебе, я щасливий. Сьогодні я обійму тебе так, як ще ніколи раніше, і прошепчу на вухо, що завтра кохати� му ще більше і ніколи не розчарую. Дмитро ЛЕБЕДИНСЬКИЙ, студент І курсу КВІТЕНЬ 2014 �Новини підрозділів Фотопривітання Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ Студенти Драгомановського університету вирізняються творчим підходом до подій, тому до Дня всіх закоханих під� готували фотопривітання. Студенти ІІ курсу Катерина Носо� ва (фотограф) та Вікторія Хоменко (художник) зробили серію світлин, які показують почуття і емоції молоді. Студенти Інституту управління та економіки освіти Національного педаго� гічного університету імені М. П. Драгома� нова вирішили підтримати усіх українців у висловлені своєї любові до Батьківщи� ни, патріотичного духу й національної свідомості. В Інституті з’явилася “Стіна любові до України”, прикрашена вигото� вленими власноруч українськими дівочими віночками, стрічками й фото зі студентських флешмобів. А дівчата� студентки тепер красу� ються на парах у виши� ванках. Приурочили все це до Тижня укра� їнської мови і культури в Інституті. ЯК ДРАГОМАНОВЦІ КАЛИНУ САДИЛИ… Цієї суботи студенти та викладачі Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного універси� тету імені Михайла Дра� гоманова біля гуманітар� ного корпусу вишу, наче в пісні співається, поса� дили калину. Ініціатором заходу виступила Сту� дентська рада, яка приу� рочила акцію до 200� ліття від дня народження Тараса Шевченка та 9�річчя Інституту філо� софської освіти і науки. Завершуючи урочи� сту подію, бо в українсь� ких традиціях – це одна з найсвятковіших церемоній, директор Інституту, професор Іван Дробот побажав усім студентам процвітання і любові. “Калина символізує красу і силу, – підкреслив очільник Інституту. – Вона є символом єднання українського народу, що нині так потрібно кожному з нас”. ДРАГОМАНОВЦІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА 3 квітня 2014 року українці відсвят� кували 96 річницю від дня народження Олеся Терентійовича Гончара. Тради� ційно у цей день поціновувачі творчості зібралися в парку біля пам’ятника письменнику. Вшанувати пам’ять прийшли студенти, зокрема й магі� странти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, письменники�спілчани, сім’я Олеся Терентійовича та просто небай� дужі люди. До слова запрошували Михайла Слабошпицького, Петра Кононенка, Оксану Кобелецьку – доцента кафе� дри української літератури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, та інших спілчан, а також лауреаток літе� ратурної премії імені Олеся Гончара – студенток університету імені Т. Г. Шев� ченка. Слово від студентства мала Вікторія Осіпова, магістрантка ІУФ та ЛТ імені Андрія Малишка. Письменники згадували Олеся Терентійовича як письменника, коле� гу, друга, громадянина�патріота… Про минуле, сьогодення і майбутнє, про неймовірний внесок Валентини Дани� лівни Гончар, завдяки якій були опублі� ковані щоденники письменника, про долю України… “Гончар був нашою українською совістю, закутою, але совістю!” КВІТЕНЬ 2014 7 �Освітянський пантеон Л Ю Д И Н А 17 КВІТНЯ пішов з життя мудрий керівник, талановитий вчений, педагог від Бога, настав� ник, глибокий життєлюб, добрий друг, заслужений діяч науки і техніки, ака� демік Української акаде� мії політичних наук, док� тор філософських наук, проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, заві� дувач кафедри філософії Інституту філософської освіти і науки ВОЛИНКА ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ. Григорій Іванович народився 1 травня 1949 р. у місті Ніжин Чернігівської області в сім’ї робітників Волинки Івана Тихоновича і Любові Дмитрівни. Після восьми кла� сів Ніжинської середньої школи № 1 вступив до Київ� ського електромеханічного технікуму залізничного транспорту, пройшов армійську службу. Випускник Київ� ського національного університету імені Тараса Шев� ченка (1976), аспірант філософського факультету (1976–1979). З листопада 1979 р. працював в Націо� нальному педагогічному університеті імені М. П. Драго� манова (тоді Київський державний педагогічний інсти� тут імені О. М. Горького) на посадах асистента, старшо� го викладача, доцента, професора. З 1989 року очолю� вав кафедру філософії, у вересні 2003 р. призначений на посаду проректора університету з наукової роботи та міжнародних зв’язків. Доктор філософських наук (1989 р.), професор (1991 р.), академік Української академії політичних наук (1997 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2000 р.). Кандидатська дисертація Г. І. Волинки “Діа� лектико�матеріалістичні основи стиля мислення суча� сної науки” (1980 р.) присвячена онтологічним і методо� логічним засадам стилю мислення в природознавстві ХХ століття. Докторська “Соціально�практична функція матеріалістичної діалектики”, захищена у березні Андрій ДЕМИДЕНКО, відомий український поет, народний артист України, академік, професор А НА ХРЕЩАТИКУ, А НА ГРУШЕВСЬКОГО... І І Беркути в небі – у повен у розмах! Вивчають польотів граматику. А на Грушевського, на Хрещатику Безкрилі круки, Скувавши бронею душу й руки, Їхні ганьблять імення... А на Хрещатику, а на Грушевського Ранком і в ночах холодно й грізно. А на Хрещатику, а на Грушевського Стогнуть люди. Стогне залізо. А на Хрещатику, а на Грушевського Не чеканять паради. А на Хрещатику, а на Грушевського Стоять барикади. Гримлять барикади! Розділивши собою Грядуще і суще. А на Хрещатику, а на Грушевського В парадних будинків Обпалені скроні. А на Хрещатику, а на Грушевського Асфальти й бруківки, Залиті смертю і кров’ю. А на Хрещатику, а на Грушевського Новітні центуріони — Муштровані чорні менти — Стріляють в свободу! Вбивають свободу! Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Б Л А Г О Р О Д Н О Ї 1989 року, стосувалась історії і теорії діалектичного дис� курсу та соціально�практичних функцій діалектики. Після отримання диплома доктора філософських наук (1989 р.) і призначення на посаду завідувача кафедри філософії керував аспірантами і консультував докторантів. Понад п’ять років Г. І. Волинка входив до експертної ради ВАК України, був членом спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій при НПУ імені М. П. Драгоманова і КНУ імені Тараса Шевченка. З 2004 р. увійшов до складу Громадської колегії при Голові ВАК України. У 2006 р. призначений головою спеціалізованої вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова по захисту дисертацій з філософсь� кої антропології, філософії культури та історії філософії. Професор Григорій Волинка більше тридцяти років присвятив вихованню і навчанню студентів Драгоманов� ського університету. За роки наукової, викладацької, творчої роботи закарбував своє ім’я в історії вітчизняної і світової філософської думки. Григорій Іванович цінував спілкування і поважав чес� ність. Для нього не були важливі посади і звання спів� розмовників, передусім слід вміти бути Людиною. Для Григорія Івановича це була важлива цінність, на яку він звертав увагу своїх колег, однодумців, студентів і аспі� рантів. Не слід боятись своїх недоліків, слід остерігатись власної обмеженості і ледачості. За його глибоким переконанням, найгірше, що може вчинити людина сама собі, це припинити ставити запитання і зупинитись у розвиткові, перестати цікавитись світом. Професор у вільній сократичній манері за кілька хвилин розмови міг порушити звичне для співрозмовника бачення світу і показати нові ракурси осмислення буття. Кожен день людина повинна навчатись чомусь новому, таким прин� ципом керувався Волинка Григорій Іванович. Як для викладача і дослідника його улюбленою темою була середньовічна філософія, пояснювати яку для студентів було великим задоволенням. Незважаючи на зайнятість на посаді проректора, постійною науко� вою роботою, він знаходив час для роботи зі студентами та аспірантами. Двері його кабінету завжди були відкри� ті для спраглих до філософії в її істинному значенні. Філософія для професора Григорія Івановича – це стиль В гідність людини! В гідність народу! Чорні в них душі, як чорні в них свити. І страшно не вмерти — Страшно так жити! І страшно не вмерти — Страшно так жити І на Хрещатику. І на Грушевського. І по всій Україні. І як безсмертя прапор. Як нескорений заповіт. Над Українським Євромайданом Білим голубом Правди Мажористі ноти розлітаються в світ, Серцем добуті із старих фортепіано... 19.02.2014 р. ІІ А на Хрещатику, а на Грушевського Бути музиці рано! А на Хрещатику, а на Грушевського Сльоза не загоїть рани. А на Хрещатику, а на Грушевського Тіла хлопців наших Гріє холод бетонних плит. А на Хрещатику, а на Грушевського Смертю смерть поправши І передавши врятований ранок Нам у спадок на цій землі, Небесна Сотня Небесним Чумацьким Шляхом, Як на пост – Вирушає у вічний політ! О країна, цілована Богом... 21.02.2014 р Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Д У М К И життя, спосіб мислення, щоденна робота. Любов і мудрість для професора були не пересічними поняття� ми. Своїм ставленням до життя він підтверджував важливість філософського світосприйняття і духу. Саме завдяки його наполегливій роботі було підго� товлено 15 кандидатських і 5 докторських дисертацій, які є взірцем філософської висоти. Саме завдяки ста� ранній роботі професора Григорія Волинки кафедра філософії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова набула нового звучання на сві� тових і вітчизняних теренах. Під його опікою кардиналь� но змінилась проблематика кафедральних наукових досліджень. Вони все тісніше пов’язувались із питання� ми духовних засад розбудови держави, із світоглядни� ми запитами вищої педагогічної освіти, з історією віт� чизняної і зарубіжної філософії. Під керівництвом професора Григорія Волинки працювала група вчених, які повернули історичну пра� вду щодо дати заснування Драгомановського універси� тету, адже “ідея університету” для Григорія Івановича була так само важливою, як і філософія. Університет і філософія, на думку вченого, тісно вза� ємопов’язані, і однією з його мрій було створення філо� софського навчального підрозділу в Драгомановському університеті. 2005�й рік став роком здійснення цієї мрії, і Григорій Іванович із завзяттям починає працювати зі студентами напряму “Філософія”. Цей період став важливим для його учнів і послідовників, які і далі про� довжуватимуть велику справу великого Вчителя – нести світло знання світові. Григорій Іванович залишається в пам’яті студентів, аспірантів, вихованців та колег як мудра, чесна і поряд� на людина, авторитет якої є прикладом життєвого шляху. Професорсько�викладацький та студентський колектив Інституту філософської освіти і науки сумують і співчувають рідним і близьким Григорія Івановича. Викладачі та студенти Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова Творчість викладачів СИН УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У краю чорнобривців і м’яти, Ніжних мальв, гаїв і дібров Ріс хлопчина, й турботлива мати Дарувала йому всю любов. Та нестерпна панська неволя Забирала всі сили й красу У сестер, що сивіли від горя, І у матері, що стaріла з жалю. Як хотілось йому, ще малому, Бути вільним, немов сизий птах, Полетіти у світ, де ніколи Він не знатиме, що кріпак. Та куди б не закинула доля Його у далекі краї… Він вірив, що скінчиться неволя І порвуться кайдани тяжкі. Кобзарем його величають, Сином мужнім і духом міцним, Що оспівував у своїх творах Рідний край, і матусю, і дім. Не зламали його ті тортури, Що ганьбили рідний народ. Руйнував він Словом всі мури, Вселяв дух до жадaних свобод. Лілія ГОЛОВКО, доцент кафедри туризму ІПГО та екології Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. КВІТЕНЬ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 8 (1642) (квітень 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 8 (1642) (квітень 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/206 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/06a4444505c0e80148db63d22be283ec.pdf 57d4ce1345175d3ed4874a3c55ff53f3 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. [Спецвипуск] (15 березня 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ 15 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Слово ректора Шановні абітурієнти! Національний педагогічний університет імені Михайла Драгома� нова відчиняє перед вами свої двері. Тут ви не просто здобудете нові знання та отримаєте диплом фахівця, але й матимете унікаль� ний шанс відкрити власний потенціал та самореалізуватися. Для наших студентів читають лекції кращі вчені України та Євро� пи, академіки, народні і заслужені артисти, письменники. Драгома� нівці проходять стажування у десятках країн світу, здобувають пре� зидентські гранти, виграють міжнародні конкурси. А випускники нашого вишу – найкращі фахівці�педагоги, новатори на освітянській ниві. Реалізовуйте й ви власні мрії, приєднуйтеся до дружньої драго� манівської родини! З повагою ректор університету член�кореспондент НАН України, академік НАПН України,професор Віктор Андрущенко Університет здійснює підготовку фахівців за 37 напрямами, 110 спеціаль� ностями та спеціалізаціями, серед яких весь спектр педагогічних спеціаль� ностей, а також: � � � � � � � � екологія дизайн туризм спорт переклад психологія менеджмент соціологія � соціальна допомога � державне управління у сфері освіти � економічна теорія � соціальна робота � правознавство � політологія � документознавство та інформацій� на діяльність. Підготовка здійснюється за такими формами навчання: � денна � заочна � дистанційна � вечірня � екстернатна � паралельна за освітньо�кваліфікаційними рівнями: “Бакалавр” “Спеціаліст” “Магістр” Підготовка у магістратурі здійснюється за унікальними дослідницькими програмами. У складі університету функціонує 20 інститутів, де працюють всесвітньо відомі вчені, видатні діячі науки, культури та освіти, серед яких більше 270 докторів наук, професорів та 700 кандидатів наук, доцентів і навчається близько 36000 студен� тів. До послуг студентів університету 8 навчальних корпусів, 7 комфортабель� них гуртожитків, унікальні бібліотеки, читальні зали, сучасна комп’ютерна техні� ка, навчально�наукові лабораторії, обсерваторія, спортивний комплекс, ігрові та тренажерні зали, басейни, студентський і спортивний клуби, 2 спортивно�оз� доровчі бази. �До 180�річчя НПУ імені М. П. Драгоманова ДОНЕДАВНА вважалось, що історія нашого університету веде відлік від 15 липня 1920 р., коли формально утворився Київський інститут народної освіти (КІНО), що також носив ім’я М. П. Драгоманова. Але історико�педа� гогічні розвідки останнього десятиріччя, поглиблене вивчення відповідних архів� них документів та матеріалів, проведені дискусії, наукові конференції та Круглі столи дають підстави для твердження, що вказана дата є формальною й фаль� сифікованою. Вона не враховує того факту, що створення КІНО мало більш глибоке історичне підґрунтя, уособлене в організаційних та інституційних формах систематичної підготовки світських вчителів у Києві, започаткованої ще у 1834 році Педагогічним Інститутом при Київському університе� ті Св. Володимира. Останній породив низку вищих Київських педагогічних навчальних закладів, наступність і спадкоємність еволюції яких до 1917 року жорстко контролювалась і забезпечувалась Міністерством народної освіти Російської імперії. У 1920 році КІНО успадкував приміщення, професорсько�викладацький склад, бібліо� теки і традиції підготовки вчительських кадрів Київського університету св. Володимира, Київського учительського інституту, Київських Вищих жіночих курсів, Фребелівського інсти� туту дошкільної підготовки тощо. Тобто він став прямим наступником Педагогічного інсти� туту при Університеті св. Володимира, спадкоємцем якого сьогодні є Національний педа� гогічний університет імені М. П. Драгоманова. Тому датою заснування НПУ вважається 21 листопада (4 грудня за новим стилем) 1834 року. У короткому викладі історія розвитку нашого університету має такий вигляд: 4 грудня 1834 р. /новий стиль/ Фактичне відкриття при Київському університеті Св. Володимира “особливого виховного закладу” – Педагогічного інституту;травень 1835 р. Випуск першої групи вчителів�екстернів, які пройшли атестацію в Педагогічному інституті; 1858 р. Перетворення Педагогічного інституту у Вищі дворічні педагогічні курси при Університеті Св. Володимира;1863 р. Створення на їх основі самостійного навчально� го закладу – Київських Вищих педагогічних курсів; 1867 р. Відтворення Вищих педагогічних курсів при Університеті Св. Володимира, їх співробітництво із “зовнішніми” курса� ми;1909 р. Перетворення Київських Вищих педагогічних чоловічих курсів в Учительський інститут; 1920 р. Включення Університету св. Володимира, Вищих жіночих курсів (Універ� ситету св. Ольги), Учительського інституту та інших закладів до Київського інституту народ� ної освіти імені М. П. Драгоманова;1933 р. Перетворення КІНО імені М. П. Драгоманова в Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького (з 1936 р.); 1991 р. Створення на цій основі Київського Державного педагогічного університету та повернення йому імені М. П. Драгоманова;1997 р. Надання Університетові статусу Національного. Відновлення дійсної історії становлення та розвитку вищої педагогічної освіти та її ліде� ра Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова є нагальною потре� бою українського національного відродження, утвердження української державності, пов� новажного входження вітчизняної освіти до європейського освітнього простору як освіти глибоко історичної, фундаментальної, високоякісної, а відповідно й конкурентноздатної. Перелік тестів ЗНО для вступу на навчання на основі загальної середньої освіти Основні терміни вступної кампанії 2014 року 2 БЕРЕЗЕНЬ 2014 �С В І Т О Ч Н А У К И Михайло Драгоманов… Що ж одразу спадає на думку? Учитель істини і речник свободи думки, віри, слова, справжній учений�поліґіс� тор. Ім’я Михайла Драгоманова можна знайти в усіх енциклопедіях та довідниках історії, філософії, філології, фольклористики, політології. Він також залишив тривкі сліди у культурології, журналістиці, економіці й публіцистиці. “Перший українець у Європі”, – так називали М. Драгоманова його сучасники. І це справедливо. Він відтворював українську культуру, ґрун� тував українську освіту і виховання як загальноєвропейські цінності. Він блискуче знав латину латину, давньогрецьку, декілька європейських мов, читав Гомера в оригіналі й спонукав до цього своїх учнів. Нещодавно відбулось святкування 170�річчя від дня народження великого українця. До цієї дати університет провів низку заходів як українського так і міжнародного рівнів, адже закладена М. П. Драгома� новим та його видатними послідовниками, зокрема Іваном Франком та Лесею Українкою, ідео� логія українського національно�культурного і освітньо�виховного творення є стрижньовою в сучасній діяльності нашого навчального закладу. Про Михайла Драгоманова видані чисельні дослідження, однак і на двадцятому році незал� ежності України все�таки він залишається ще недооціненим і недостатньо знаним як на його батьківщині, так і у світі. І це при тому, що Драгоманов, без перебільшення, – ключова, знакова фігура українського суспільного, наукового і громадсько�культурного життя 60–90�х рр. ХІХ ст. Він належить до когорти тих світочів українства, чиї ідейні впливи продовжуються і нині. Михай� ло Драгоманов є символом України, який повертає народ і культуру до власних історичних коре� нів, батьківських традицій, ідентичності й ментальності та одночасно вводить українців у лоно європейської цивілізації. З повагою ректор Віктор АНДРУЩЕНКО ІДЕЯ ВЧИТЕЛЯ ІСТОРИЧНЕ ПОКЛИКАННЯ Національного педагогічного університету імені М. П. Драго� манова полягає,насамперед, у підготовці висококваліфікованого, духовно багатого, ідейно і морально високого учителя, який забезпечить всебічну підготовку людини (дитини) до самостійного трудового життя, сформує її знання, світогляд, ціннісні орієнта� ції, вміння навчатися протягом життя,пра� гнення і здатність до творчої самореалізації. Такого вчителя, до якого хочуть привести свою дитину татко і мама, називають “гар� ним”. І це – зрозуміло і справедливо. Гарний вчитель подарує дитині свої знання і досвід, культуру і мораль, віру, надію і любов, а голов� не – сердечність,з якими він йде по своїй жит� тєвій ниві. Він сформує у неї велике людино� любство, повагу до батьків і Батьківщини, до людини праці, обдарує чеснотами й гідністю, на яких базується цивілізаційний спосіб жит� тя,що називається культурним. І в майбутньо� му, незалежно від того, які гаразди чи нега� разди зустрінуться їй на великому життєвому шляху, ця дитина завжди залишиться Люди� ною, яка захистить та підтримає батьків і Бать� ківщину, вшанує цінності української культури, віддасть належне друзям, іншим народам і культурам. Саме такий гарний учитель є золотим фондом народу і держави. Підготувати такого вчителя далеко не просто. Не кожен здатен бути вчителем. Не в кожного вистачить терпіння й наснаги, щоб пройти університетський педагогічний цикл, освоїти ті фундаментальні надбання науки і культури, педагогічної й виховної практики,за допомогою яких плекається особистість. Не кожен зможе зайти до класу і побачити там здібних, талановитих, добрих, перспективних діток, викликати до себе довіру, не зрадити її впродовж життя, а головне – виховати, сфор� мувати індивідуальності, характери, особи� стості своїх учнів. Учитель – це людина особливого складу � добра, справедлива, щедра, талановита... Таку ж вдачу він виховує у своєму учневі. І для цього потрібне неабияке терпіння. Адже кожен учень – це унікальна особистість, яка має свої власні суперечності зі світом, свій особистий характер, з яким треба рахувати� ся. Будь�яке насильство над ним зустрічає шалений опір. І навпаки, доброта й тепло, з якими вчитель розраджує ці суперечності, формують у дитини відповідні духовно�мо� ральні якості. Учитель – це фундаментальні знання, гли� бокі і широкі, причому не тільки зі свого пред� мету, але й загалом. Адже учень може поста� вити будь�яке запитання. І вчитель має,якщо й не досить ґрунтовно відповісти на нього, то, принаймні, окреслити ті сфери знання, в яких слід шукати істину. БЕРЕЗЕНЬ 2014 Учитель – це загальна культура і мораль, до якої дитина має тягнутись, як до сонечка. Сучасність щодо культури виявляється неми� лосердною. Нищівним є її вплив і на мораль. Усі ми якось непомітно стаємо заручниками негараздів, що із сфери матеріального буття поступово переповзають у наш дух, структуру мислення, психологію, морально�естетичні почуття та переконання. Вчитель постає як останній форпост опору цим негараздам. Він є нині останньою надією на добро, яке має утвердити людство. Учитель – це творчість і постійний пошук нового, жадобою до яких він має вразити учня. Щоб той став творчою особистістю. Щоб його життя не перетворилось на рутину. Щоб в очах дитини засвітилася іскорка потре� би пізнання нового й незвіданого. Учитель – це джерело національного й загальнолюдського досвіду, батьківських тра� дицій, мовної культури, естетичного сприй� няття дійсності. Учитель – це патріот власної держави, який продукує творців матеріальних і духов� них цінностей українського народу. Одноча� сно,він є громадянином світу, який утверджує загальнолюдські цінності і пріоритети, фор� мує культуру міжнародного співжиття з урах� уванням етнічних, релігійних (чи конфесій� них), майнових, культурних та інших відмінно� стей. Саме такого вчителя готує – навчає і вихо� вує – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Наш університет є осередком наукового пошуку і залучає до нього студентську молодь. Він має визнані в Україні та європейському освітньому просторі науково�педагогічні школи, які зрощують май� бутні педагогічні таланти. В університеті домі� нують високі педагогічні технології, сформо� вана струнка система виховання та самовихо� вання студентської молоді, демократичне самоуправління, належна організація нав� чально�виховного процесу. Керівників нашого університету – дирек� торів та ректорів різних історичних часів єднає одна загальна риса – любов до людини, без� межна відданість педагогічно�освітянській справі, пріоритету національних і загально� людських цінностей в їх поєднанні на теренах навчально�виховного процесу, організації та управління навчальним закладом. В останні роки університет утвердився в якості загальновизнаного лідера педагогічної освіти України. Історія його становлення та розвитку, сучасні методи організації навчаль� но�виховної діяльності, досвід підготовки педагогічних кадрів �золотий фонд українсь� кої педагогіки. Корисним він є і для педагогіч� них закладів Європи. Дотичність до цього дос� віду звеличує кожного, хто прагне стати вчи� телем. Довідка Драгоманов Михайло Петрович (30 (18) вересня 1841, Гадяч, Полтавська область – 2 липня (20 червня) 1895, Софія) – український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознав� ець, фольклорист, громадсь� кий діяч. Один із організато� рів “Старої громади” у Києві. Доцент Київського універси� тету (1870–1876). Після звіль� нення за політичну неблаго� надійність емігрував до Женеви, де очолював осере� док української політичної еміграції (1876–1889). Про� фесор Софійського універси� тету (1889–1895). Батьки М. Драгоманова, дрібнопомісні дворяни, нащадки козацької старшини, були освіченими людьми, поділяли ліберальні для свого часу погляди. “Я надто зобов’язаний своєму батьку, який розвив у мені інте� лектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і бороть� би...”, – згадував пізніше Михайло Петрович. З 1849 по 1853 рік юнак навчав� ся в Гадяцькому повітовому училищі, де, з�поміж інших дисциплін, виділяв історію, географію, мови, захоплювався античним світом. Продовжував своє навчання допитливий хлопець у Полтавській гімназії. Це були часи накопи� чення знань, розширення поля інтересів, захоплення новітніми політичними течіями. М. Драгоманов вражав викладачів своєю надзвичайною цілеспря� мованістю, працьовитістю, освіченістю. Його сестра Ольга (майбутня пись� менниця Олена Пчілка, мати Лесі Українки) згадувала, що “книжок... Михайло перечитав ще в гімназії таку силу і таких авторів, що багато учнів середніх шкіл пізніших часів... здивувались би, почувши, що між тими авто� рами були й такі... як Шлосер, Маколей, Прескот, Гізо”. Восени 1859 року М. Драгоманов вступає на історико�філологічний факультет Київського уні� верситету. Тут у нього з’являються значно ширші і більші можливості вдоско� налювати свою загальну освіту, повніше і живіше знайомитися з тими сус� пільними і політичними процесами, що постійно зароджувалися у неспокій� ному студентському середовищі. Університет тих часів являв собою один із найважливіших осередків наукового, культурного і громадського життя. Значною мірою це була заслуга попечителя цього закладу, славетного хірур� га М. Пирогова, який «допустив у Києві de facto академічну свободу, схожу на європейську». М. Драгоманов намагався встигати й органічно поєднувати процес навчання з практичною громадською роботою, на яку підштовхували розбуджені загальною ситуацією політичні настрої. Етапним у справі становлення М. Драгоманова як політичного і гро� мадського діяча став його виступ над труною Тараса Шевченка у Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори. Слова, сказані тоді ще юним промовцем: “Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець”, – виявилися пророчими. У 1863 році М. Драгоманов стає членом Громади. Ці об’єднання виникали як форма пробудження свідо� мості національної інтелігенції до пізнання української літератури, історії, культури, народного побуту, права. Пізніше у 70�х рр. з’явилися нові, молоді Громади, в статутах яких уже стояло питання про “самостійне політичне існу� вання” України з “виборним народним правлінням”. З середини 60�х років становлення М. Драгоманова як ученого відбувається у тісному взаємозв’яз� ку з його публіцистичною діяльністю. По суті, в цих роботах М. Драгоманова – історичних, етнографічних, філологічних, соціологічних — мимоволі відбу� вається зміщення акцентування на політичне підґрунтя означуваного питан� ня. У 1871 році Київський університет відряджає М. Драгоманова за кордон. Замість запланованих двох років молодий учений пробув там майже три, відвідавши за цей час Берлін, Прагу, Відень, Флоренцію, Гайдельберг, Львів. Особливе місце в політично�публіцистичній діяльності М. Драгоманова посі� дає Галичина. Він був одним з перших, хто намагався розбудити галицьке громадське життя, піднести рівень суспільної свідомості. Трирічне закордон� не турне М. Драгоманова було надзвичайно плідним для молодого вченого. Він тепер міг критично оглянути й оцінити свої переконання, зіставляючи їх з наочним західноєвропейським досвідом. Наступ реакції, повторне запрова� дження утисків проти відроджуваних проявів української культури змусили М. Драгоманова виїхати за кордон і стати політичним емігрантом. Восени 1875 року Михайло Петрович через Галичину та Угорщину вирушає до Відня з наміром створити там осередок національної політичної думки, започатку� вати випуск української газети. Прогресивний громадсько�політичний збір� ник “Громада” М. Драгоманов створив у Женеві восени 1876 р. Було видано п’ять томів збірника. Головна тема “Громади” – дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і устремлінь досво� боди і рівності серед світової спільноти. З другої половини 80�х рр. М. Дра� гоманова запрошують до співпраці ряд провідних видань Галичини. Стано� влення і розвиток радикальних рухів у Західній Україні, за свідченням І. Франка, стало останньою і, мабуть, найбільшою радістю в житті Драгома� нова. У 1889 році Михайла Петровича запрошують на кафедру загальної істо� рії історико�філологічного факультету Софійського університету Болгарії. Ім’я М. Драгоманова асоціювалося в свідомості прогресивної громадськості з боротьбою слов’янських народів за свободу, автономію, братерство. Виважений і проникливий політик М. Драгоманов мучився тією задушли� вою атмосферою у суспільстві, що склалася на теренах Російської імперії у ставленні до національних меншин. Це був період перед черговим тотальним наступом на вільнолюбний настрій народу. “Пригнічений стан духу значною мірою збільшується від усвідомлення печального стану справ в Україні”, – так свідчила Леся Українка про останні дні життя М. Драгоманова. Тимчасо� ві поліпшення загального стану сприяли сплескам творчого піднесення, але несподівана смерть від розриву аорти 20 червня1895 року обірвала життя великого вченого і громадського діяча. Похований М. Драгоманов у Софії. 3 �Чому саме Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова? ГОРДІСТЬ УНІВЕРСИТЕТУ Серед почесних професорів універ� ситету – колишні президенти Украї� ни Леонід Кравчук та Віктор Ющенко, Рудольф Шустер – колишній президент Словаччини, Хансюрген Досс – колишній депутат німецького парламенту, Морітц Хунцінгер – всесвітньо відомий спеціаліст з паблік рілейшнз, Президент НАН Украї� ни Борис Патон, Президент НАПН України Василь Кремень, Герої України поети Іван Драч та Борис Олійник, Віталій та Воло� димир Кличко – всесвітньо відомі боксе� ри – чемпіони світу, Ліна Костенко – відо� ма поетеса та ін. КРАЩИЙ СТУДЕНТ В університеті щорічно проводиться огляд�конкурс “Кращий студент” – системна програма, яка проводиться з метою визначення кращих студентів�ма� гістрів університету – майбутніх фахівців педагогічної справи, спроможних до нау� кового пошуку, які зробили особистий внесок у піднесення престижу професії вчителя, у розвиток авторитету універси� тету, підтримки обдарованих і таланови� тих студентів, стимулювання розвитку їх творчого потенціалу. ЛІДЕРСЬКИЙ СТАТУС Лідерський статус університету в системі педагогічної освіти і науки Украї� ни забезпечують близько 1500 викла� дацьких кадрів, серед яких майже 250 докторів наук, професорів, 630 кандида� тів наук, доцентів, 25 академіків НАПН України. Нині в університеті навчається близько 36 тис. студентів, понад 2 000 докторантів, аспірантів та здобувачів нау� кових ступенів. НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Наукова бібліотека університету забезпечена літературою для ефективно� го навчання. Загальна кількість примірни� ків на 1 січня 2012 р. – 1.234.132. У своїх книжкових зібраннях бібліотека має рари� тетні видання XIX cт. Зберігається особи� ста бібліотека професора П.І.Орлика (1415 прим.). У фондах бібліотеки збері� гається 3260 дисертацій, захищених в університеті. Бібліотека щорічно перед� плачує понад 380 назв періодичних видань. Всі бажаючі можуть завітати на сайт бібліотеки www.lib.npu.edu.ua НАУКОВИЙ ЦЕНТР В університеті функціонують відомі у європейському просторі науково�педаго� гічні школи, за розробками яких здійсню� ється практично вся педагогічна освіта нашої держави. Університет перетворив� ся на науковий центр сучасної вищої педагогічної освіти України. НАЙКРАЩІ ГУРТОЖИТКИ У 2012 р. відбувся конкурс огляд гур� тожитків київських університетів. За результатами якого гуртожиток № 8 НПУ імені М. П. Драгоманова посів І місце, а гуртожиток № 5 виборов бронзу, посівши ІІІ сходинку рейтингу. СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ Університет має власні їдальні, буфе� ти, спортивно�оздоровчі бази “Сула” на Полтавщині, “Берізка” на Київському морі та “Синєвир” на Закарпатті. У таборі “Сула” щорічно відпочивають близько 250 викладачів та 500 студентів. СУЧАСНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС В університеті постійно оновлюється інфраструктура. Нещодавно у НПУ відкри� ли цілий осучаснений комплекс, до якого входять два нові комп'ютеризовані читальні зали Наукової бібліотеки з від� критим доступом для книг, загальноуні� верситетський мультимедіа�центр та кон� ференц�зала для прийому іноземних делегацій та роботи з іноземною літерату� рою. МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ НПУ імені М. П. Драгоманова – це один з найпотужніших в українському та європейському освітньому просторі осередок національно�патріотичного, художньо�естетичного та духовного виховання молоді. В університеті ство� рені всі умови для занять у 20 колекти� вах художньої самодіяльності. СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ У НПУ імені М. П. Драгоманова з метою представництва та захисту прав та інтересів студентів активно працює студентське самоврядування – Студент� ська Рада, первинна профспілкова орга� нізація студентів та Студентське наукове товариство. Студенти входять до Вченої ради університету та інститутів, тому сту� дентська думка враховується при прий� нятті всіх важливих рішень. СПОРТИВНЕ ЖИТТЯ Фізичне виховання і спорт розгляда� ється в університеті як важлива складова всебічного розвитку особистості майбут� нього фахівця. Драгомановський універ� ситет має власний спорткомплекс з пла� вальними басейнами та ігровими май� данчиками, де проводяться міжнародні ігри з різних видів спорту. НОВІ ФОРМАТИ Драгомановський університет практи� кує сучасні нестандартні формати навчан� ня. Серед таких заходів є освітньо�музич� ний цикл “Перший християнський князь”, особливістю якого є абсолютно новий і до цього не практикований в Україні формат проведення: лекційний текст чергується з музичним та вокальним супроводом. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. [Спецвипуск] (15 березня 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. [Спецвипуск] (15 березня 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/205 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/e667dd79499de2f285451e5a11f7af25.pdf f445483d227f575daa3cb630a3dfabdc Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 7 (1641) (березень 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 7 (1641) БЕРЕЗЕНЬ 2014 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця Звернення ректора ШАНОВНі ДРУЗі! Студенти Драгомановського університету приєдналися до численних патріотичних акцій, що проходять в Україні, ініціативою власного флешмобу “Україна єдина!”. 27 березня 2014 року студенти Інституту корекційної педагогіки та психології вишикувалися у внутрішньому дворику вишу, відтворивши національну символіку своєї Батьківщини з написом “Україна”. Дякую вам за вашу турботу про колег5студентів, які зараз навчаються в Автономній Республіці Крим. Ми переймаємося їх долею і, звичайно, не залишимо без захи5 сту з боку університету. На сайті Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова розміщена інформація про безумовний перевід усіх бажаючих студентів5кримчан до Драгомановського вишу на будь5яку спеціальність за спро5 щеною процедурою. Така процедура не передбачає дозволу з боку адміністрації кримського закладу освіти, а також погодження з Міністерством освіти і науки України. Наше Міністерство офіційним листом від 24.03.2014 № 1/95174 розширює автономію закладу освіти і дозволяє вирішувати ці питання в інтересах студентів. Запевняю вас, що кожен студент буде захищеним і під5 триманим. У свою чергу прошу вас своїми студентськими каналами пояснити нашим кримським колегам, що наш освітній простір є відкритим для кожної людини. І неза5 лежно від перебігу політичних подій ми продовжуємо нада5 вати освіту відповідно до європейських стандартів. Ваш ректор Віктор АНДРУЩЕНКО УНІВЕРСИТЕТ ПРОВІВ ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ 15 березня 2014 року в Національному педа� гогічному університеті імені Михайла Драгомано� ва приймали майбутніх абітурієнтів та їх батьків. Традиційно відбувся березневий загальноунівер� ситетський День відкритих дверей. До головного корпусу вишу з’їхалися випускники шкіл з усієї України. Звично цей день в НПУ розпочинається підне� сеним настроєм, приємною музикою та посміш� ками. “Кожен, хто хоч раз переступає поріг Дра� гомановського університету, на все життя інфіку� ється вірусом інтелекту, добра й любові до науки, педагогічної праці”, – наголошує ректор вишу, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України Віктор Андрущенко. Саме в такій атмосфері проводять п’ять років свого навчання драгомановці, а потім ще часто повертаються на цей поріг уже аспірантами, кандидатами й докто� рами наук, великими вченими, заслуженими вчи� телями, політиками й письменниками. Детальніше і конкретніше всі охочі могли поспілкуватися з кожним директором обраного ними Інституту, дізнатися про правила прийому, можливості навчання, перспективи отримання диплому та працевлаштування. Прес�служба університету Велич Шевченка Малярство Тараса Шевченка Космос Тараса Шевченка стор. 3 стор. 4�5 стор. 6 �УРОЧИСТОСТІ З НАГОДИ 200�РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В НПУ У Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова продовжує реалізову� ватися програма заходів, присвячених відзначенню 200�річчя з дня народження генія української культу� ри Тараса Шевченка. 13 березня 2014 року відбули� ся великі урочистості з цієї нагоди в актовій залі гуманітарного корпусу вишу. Студенти й професура НПУ разом співали “Заповіт” та “Реве та стогне…”. “Велич Великого Кобзаря словами охопити важко, а може, й неможливо, – зазначив під час відкриття заходу ректор університету Віктор Андрущенко, – Ми ж вша� новуємо його як мислителя, який заклав основи світо� глядно�смислового каркасу української національної культури; як генія, який, за словами Оксани Забужко, “тримає над нами небо”; як пророка, який виховує любов до батьків і Батьківщини, розгортає горизонти нашої національної ідеї”. Віктор Петрович переконаний, що саме геній Шевченка пророкує українцям їх спільну долю, вказує шлях, але йти треба нам. Хороша, добра й чесна праця завжди дає хороші плоди. Це й засвідчили урочистості. Актова зала й фойє навчального корпусу не змогли умістити усіх бажаючих долучитися до святкового дійства. Серед поважних запрошених – відомі письменники Борис Олійник, Андрій Демиденко, діячі культури й мистецтва Тамара Гримальська�Стратієнко, Андрій Паламаренко, Герої України Анатолій Авдієвський, Мирослав Ван� тух, вчена еліта держави, професура й студентство. На захід завітали Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні Його Високопо� важність Пан Ейнулла Ядулла оглу Мадатлі та секре� тар Посольства пан Руслан Гурбанов, директор Департаменту у справах релі� гій та національностей Міністерства культури України Володимир Юшке� вич, Президент Малої академії наук України Станіслав Довгий, друзі уні� верситету з Німеччини: почесний про� фесор зі зв’язків з громадськістю та комунікації, доктор, власник компанії GFI GmbH Communications Морітц Гун� цінгер, почесний професор кафедри промислового дизайну факультету комп’ютерних наук та інженерії Універ� ситету прикладних наук Стефан Шуп� бах, радник консультативної ради ком� панії Swarovski Limited Partnership та радник Ради компанії Swarovski, Почес� ний Генеральний Консул, сенатор Адальберт Лота та інтернет�маркето� лог в Українсько�американському гуманітарному інституті “Вісконсинсь� кий міжнародний університет (США) в Україні” Ларс Хоффман. Тут можна було переглянути картини Тараса Шев� ченка, виставку яких люб’язно організувала Мала ака� демія наук України спільно з дизайн�студією. Це стало своєрідним прологом до презентації унікального науко� во�освітнього порталу “Тарас Шевченко”, що нещодав� но з’явився в мережі Інтернет. Ініціатором створення порталу виступили Мала ака� демія наук України на чолі з Президентом Станіславом Довгим й Інститут обдарованої дитини НАПН України. У подальшому до роботи були залучені Інститут літерату� ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Національний музей Тараса Шевченка, Національний педагогічний універси� 2 тет імені Михайла Драгоманова, Інститут телекомунікацій та глобального інформацій� ного простору НАН України, Інститут кібер� нетики ім. В. М. Глушкова НАН України, Національний технічний університет “Київ� ський політехнічний інститут” та ін. Протягом семи місяців більш як тисяча спеціалістів збирали і опрацьовували матеріали з різних джерел. До створення порталу долучилися науковці, юристи, програмісти, музейні пра� цівники, дизайнери, школярі тощо. Драгомановці внесли свою лепту у фор� мування й наповнення ресурсу. Це виклада� чі та співробітники Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, Інституту філософської освіти і науки, кафедри етики та естетики вишу, Центру культури й мистецтв НПУ й чимало інших. Сайт не лише об’єднує усю можливу інформацію про Великого Кобзаря, але й реалізовує ще низку сервісів, які дозволять працювати із накопиченою базою даних (знань), таких як: мапа відображення місць, пов’язаних із життям та творчістю Тараса Шевченка, географічних місць, пов’язаних із його ім’ям, маршрутів, можливість читати рукописи в оригіналі та з транскриптом тек� стів, ТаймЛайн. У розділі “відеоматеріали” користувач може переглянути відео, починаючи з часів німого кіно. Як приклад – фільм про відкрит� тя пам’ятника Тарасу Шевченку на початку ХХ століття в Москві. Також портал інтегрова� ний із соціальними мережами, що дає можливість користувачам спілкуватися та обмінюватися думками безпосередньо на порталі. Презентував гостям портал Президент Малої академії наук Станіслав Довгий. За словами пана Довгого, на сайті предста� влено більше 20 000 відцифрованих оригі� нальних сторінок рукописів Тараса Шев� ченка, архівні документи, що стосуються життя і творчості поета, спеціально розро� блено 24 3D�тури музеями та визначними місцями, пов’язаними з особою Кобзаря, художні, документальні фільми, теле� і радіопередачі, пісні на вірші Шевченка. Усім охочим доступна для перегляду відцифрована оригінальна малярська спадщина художника у кількості 800 творів, з яких детально описано 335 малярських творів. Драгомановцям було наочно про� демонстровано геніальність Шевченка�ху� дожника, адже збільшення його робіт у десятки разів показало, що твір не лише не втрачає своєї художньої вартості, але й стає ще кращим. Виявилося, за словами експертів, що на одному ква� дратному міліметрі картини художник зумів покласти кілька десятків мазків. Для того часу і його технічних засобів – це просто вражаюче. Розміщені на ресурсі матеріали зібрані експертами МАН з 50 населених пунктів, 30 вулиць, 90 закладів та установ, які носять ім’я або мають стосунок до особи� стості Тараса Шевченка. Окрім того, на порталі можна знайти інформацію про 900 пам’ятників Тарасу Шевчен� ку, встановлених на території України, та понад 100 пам’ятників, вулиць та закладів, названих на честь Коб� заря за кордоном. Ресурс адаптований для людей із вадами зору. У май� бутньому планується супроводжувати сайт основними мовами світу, до прикладу такими, як російська, англійсь� ка, французька, італійська, польська, німецька, китайсь� кою, японська тощо. Після офіційної презентаційної частини відбулася церемонія нагородження відзнаками “Тарас Шевченко” учасників і творців порталу. За плідну й клопітку роботу Драгомановська родина нагородила Золотою медаллю Михайла Драгоманова Станіслава Довгого та запропону� вала йому стати Почесним доктором університету. Високі нагороди за патріотизм, любов і працю на благо українсь� кої культури вручив ректору Віктору Андрущенку та Прези� денту МАН Станіславу Довгому Борис Олійник. Поет зачи� тав кілька рядків зі своєї поезії та закликав українців бути вірними своїй державі. Прем’єрою нової поезії вразив глядачів і поет�пісняр Андрій Демиденко. Його “А на Хрещатику, а на Груше� вського / Ранком і в ночах холодно й грізно. / А на Хреща� тику, а на Грушевського / Стогнуть люди. Стогне залізо…” проймали до сліз кожного, хто це чув. Апогеєм заходу, що примусив цілісінький зал співати і слухати стоячи, був виступ Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки. Голосно лунав у залі “Реве та стогне Дніпр широкий”, велично підносився до стелі “Заповіт” Кобзаря, солов’їно звучав його “Садок вишневий коло хати”, грізно гудів “Холодний Яр” у виконанні Героя України Анатолія Паламаренка… А завершили вечір прості й горді слова з уст Віктора Андрущенка “Слава Україні!”, на що драгомановці голосно відповідали “Героям Слава!”. Людмила КУХ, прес�служба університету БЕРЕЗЕНЬ 2014 �В Е ТАРАС ШЕВЧЕНКО – це поет – національ� ний пророк, голос народного сумління, духов� ний батько українства, творець традиції літе� ратурної праці як подвигу, заклику, пророцтва. Найпереконливішу оцінку величі Шевченка дав Франко: “Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим”. Твор� ча велич митця полягає у тім, що неповторний світ поета наскрізь перейнятий ідеями волі, добра і справедливості, релігійним чуттям, є людиноцентричним і найтісніше пов’язаним з історією. Неоціненна спадщина Кобзаря – це національна святиня, Новий Заповіт українсь� кому народові і вселюдству. Тарас Шевченко, народившися на княжій Звенигородщині, волею провидіння поєднав у собі східно� й західноукраїнську кров (від матері Катерини Бойко, рід якої походив із Карпат). Тобто він був рокованим стати вели� ким співцем нової, вільної української родини і великим соборником. У Вільно 16�літнім юнаком, закоханим у молоду модистку Ядвіґу, він під час повстання поляків усвідомив найви� щу гідність, із якою народ зривається з рабсь� ких колін виборювати волю і долю, що згодом перейшло у творчість. Дивна сила генія: закинутий долею в темне царство кріпаччини, що вбивало у зародку всякий вияв хисту, всякий порив до розумового розвитку, – Тарас Шевченко тяж� ким зусиллям вибився на світ божий, самоу� ком поповнив нестачу освіти і залишив потом� ству найвищі зразки творчої мислі. Увесь гніт віку впав на його голову. Вийшовши з просто� го народу, він не відвернувся від його злигод� нів, а й багатьох інших повернув обличчям до нього, заставив полюбити його і співчувати його горю. Північна столиця не стала в біогра� фії Шевченка, на відміну від Гоголевої, місцем зросійщення. Дуже селянське здоров’я духу гайдамацького нащадка спричинилося до того, що Петербург стимулював “його потуж� ну національну суть” (Є. Маланюк). На крилах волі він перелетів із брудного ширяєвського піддашшя у чарівні зали Академії мистецтв, став одним із улюблених учнів Брюллова, врешті став першим у Росії академіком гравю� ри. Творча велич митця виявилась у тім, що він став геніальним синтетиком – поетом у малярстві й найкращим художником у красній словесності. Шевченків світогляд набув рис ренесан� сного “людиноцентризму” – гуманістичної філософії, що ставить людину в центр світу, підпорядковує її потребам культуру, природу. Ідея свободи людини і нації запалила в твор� чості Шевченка, страшного всякій антиукра� їнській владі, втім нинішній із донецького поля, “непереможне сонце волелюбства” (М. Рильський). Митець був оригінальним мислителем, що заснував у літературі тради� цію самозреченої любові до України, виступив речником довічних істин, що не завше покри� валися християнським ідеалом, розкрив про� тилежність “духа істини” й російських поряд� ків. Розпізнавши добре самодержавну дій� сність, Шевченко визнав її аморальною, вин� ною в несправедливостях і нещастях народів. Навіть припустив: найкраще державі було б не мати ніякої політики. “Пізній” Шевченко моли� товно вимріював настання на землі золотого віку доби братолюбія, “єдиномислія” україн� ців. Митець відкидав усілякі зло і “моральну гидоту”, до котрої зараховував і дрібноту людських пристрастей, і рабську покірність лицарських нащадків у ярмі, лакейство і без� божництво матеріалістичних “напівлюдей”. Поряд із кодексом правди наймаркантнішою темою творчості Т. Шевченка стали “антропо� центрична релігійність” (Дм. Чижевський), патріотична свідомість і національна воля. Ще у передмові до “Кобзаря” (1847) Шевченко наголосив етноментальну окремішність укра� їнців, визначив культурну програму нації: “А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по�своєму, а ми по�своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди”. Так він ядерно протиставився тодішнім нашим письменникам, що вважали себе “сынами отчизны общей”. Гідну українську душу батька Тараса мучила “велика туга”: всі народи друкують літературу, “а в нас нітелень. Чого ж ви так, братія моя? Може злякались нашествія іно� племінних журналістів?.. Вони кричать, чом ми по�московській не пишемо? А чом москалі самі нічого не пишуть по�своєму, а тілько переводять, та й то чорт зна по�якому... Кри� чать о братстві, а гризуться, мов скажені соба� БЕРЕЗЕНЬ 2014 Л И Ч Ш ки. Кричать о единой славянской литературе, а не хочуть і заглянуть, що робиться у слов’ян”. Тож Шевченко запорукою успішного розвитку нашої культури засадничо виставив її укра� їнськість і рідномовність, відпорність на чужі впливи. Велич Шевченка виявилася й у тому, що задовго до доби модернізму він культивував як серцевинне поняття своєї естетики – Красу. Сприйняти її, нетлінну, як вияв божої благода� ті, писав він, не дано матеріалістичній “напів� людині”. Засобом осягнення нездеформова� ної краси, що ошляхетнює душу, є на його думку природність, одухотвореність, правди� ва простота. В церковних співах Т. Шевченко любив мотиви, які підносять угору серця. Коб� зарські думи високо ставив за те, що вони під� несені, прості й прекрасні. Не визнавав солод� кавості й розманіженості в мистецтві, проти� ставляв їм Плутарха і лицарський епос В. Скотта. Він відкинув як неприродні й антие� стетичні вияви візантійсько�суздальського схематизму ікони церкви св. Юрія в Нижньому Новгороді, архієрейську великодню службу в Кремлі – невідповідні, на його думку, ідеї добра і чистоти, гармонії та красі справжнього християнства. Критичне ставлення до маляр� ського академізму мюнхенської і російської шкіл було у Шевченка викликане ненатураль� ною малопривабливістю “парсун”, дистанці� йованістю від “живого усміхненого мистец� тва”. У власній поезії ці естетичні настанови втілились у віднайденні в людині (ясна річ, гідній і гармонійній) краси до меж божествен� них, у Богові – рис людського; у пошуках пра� вди в людині й світі. Його перша збірка “Кобзар”, за словами П. Тичини, “внутрішнім змістом своїм без краю величезна”; вона “своєю появою гранді� озне зрушення зробила в літературі”, спричи� нила зміни “в нашій історії, у всьому житті нашому”. Відважно експериментальна, твор� чість Шевченка охопила думкою козацьку славу і могили минулого, перспективу розпря� млення рідним народом, як Яремою Галай� дою, вільних крил. Вона стала “запаленням того поетичного світла, при якім зробилося видно по всій Україні, куди... кожен мусить простувати” (П. Куліш). Шевченко створив власну, найпродуктивнішу, традицію на заса� дах творчої індивідуалізації Біблії, фольклору, національної історії, натхнення і творчої фан� тасмагорії. У період “трьох літ” до них додала� ся критика морального ренегатства, дійшли апофеозу українське слов’янофільство (“Єре� тик”), згодом підхоплене М. Драгомановим, романтичний націоналізм (“Великий льох”, “Розрита могила”), сатиричні інвективні обер� тони митця (“Гоголю”, “Сон”, “Кавказ”), тема харизматичності материнства�подвигу (“Най� мичка”). Так Шевченко своєю вогненною поетичною правдою переділив усіх українців “на живих і мертвих” (П. Куліш). У його серці акумулювалось горе за Україну цілих століть: він так живо відчув недолю Батьківщини, як мало хто відчуває сучасність, як влучно писав М. Чалий. У цьому – нев’януча велич Поета. З пісків Азії екс�солдат Шевченко повер� нувся дочасно зістареним. Утратив здоров’я, але не чоловічу хоробрість, потужний дух, силу національної опірності. Про це говорять епістола до кубанського козачого отамана Я. Кухаренка, якому Шевченко гостро дорік� нув за єдиний русизм у листі (той, мовляв, “дощенту побусурменився”); а ще свідчення художника Г. Честахівського, який занотував слова Тараса: “А поганець�москаль топче його (український народ. – В. П.) личаком калюжним і сам не знає, паскуда, яке добро нівечить”. Зважимо й на Шевченкову науку українцям: “сонний мозок ваш зводить на вас і весь козацький народ горе й веде до згуби. Самі підставляєте москалеві ноги, щоб наді� вав вам важкі пута, залізні кайдани, й гнете шиї, щоб запрягав вас у віковічную цугу. Ось підождіть трошки, тільки дайтеся москалеві запрягти вас в шори та в вбори, а тоді вже, поки світа сонця, він буде вашим погоничем, а ви – поводарі чужого тягла”. Громадянська поезія Шевченка остан� нього періоду показує: поет над усе прагнув відродження, оновлення батьківщини. На� тхненний пророк�візіонер, він провістив у передсмертному вірші “Бували войни й війсь� ковії свари...” крах російського царату і звіль� нення України від колоніального ярма. А щоб так і сталося, Шевченко не тільки гартував пророче слово, а й уклав український “Буквар”. Виданий на початку 1861 р., він випередив час етнодидактичною єдністю морального, етичного, релігійного виховання й освіти у найтіснішому зв’язку з національ� Е В Ч Е Н ною традицією, наголосив: “Чи є що краще, лучче в світі, / Як укупі жити, З братом добрим добро певне / Пожить, не ділити?”. “Буквар” став “дорогоцінною лептою у справу націо� нального відродження” (П. Зайцев), ознаме� нував перевагу добротворящої Книжки над революційною сокирою, й у цьому теж поля� гає велич Т. Шевченка. Після виходу “Букваря” Шевченко плану� вав видрукувати арифметику, етнографію і географію ціною п’ять копійок, “а історію, тіль� ки нашу, може вбгаю в 10 копійок. Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике б само зробилося”. Як бачимо, він добре розумів важливість “малих справ”, озброюючи народ безцінними знаннями, та прямий зв’язок цих справ із реалізацією великого діла визволення України. І у цьому вбачаємо велич Шевченка. Та хворе серце генія навіки зупинилося в Петербурзі вдосвіта 26 лютого (ст. ст.) 1861 р. Миттєва смерть спостигла його на порозі майстерні, до якої він спускався зі спальні. Тут додамо: власного помешкання академік гра� вірування не мав, та людиною зовсім бідною не був. Серед описаного тоді майна – кишень� ковий золотий годинник фабрики Тобіаса, інші коштовні вироби, гравюри, в т. ч. оригінал Рембрандта, одяг “малороссийский муж� ской”, меблі, посуд, приладдя для малювання і гравірування, навіть жіночі й дитячі речі. Та найбільшою коштовністю, успадкованою не лише братами, стали безцінні художні твори Шевченка, його малярські роботи, високий лет думки. Так, велич письменника бачимо вже у тому, що він поставив два прості запи� тання: “Коли ж життя і чому не тепер?” та “� Чому ви продовжуєте жити так, як живете?”, відповідь на які шукаємо досі. Домовину покрили червоною китайкою – “заслугою козацькою”, та вона у день похорон потемніла під сніговим дощем, наче знаме� нуючи безрадісну смерть на чужині у холодній казенній хаті. Відданням останньої шани тому, хто вчив “правди святої животворящої”, стали промови над труною, велелюдні прощання з тим, чиє тіло не виявило ознак тління при від� критті свинцевої труни! У Києві, біля церкви Різдва Христового, прощальне слово про тер� нисту долю кожного, хто стає служити наро� дові, виголосив М. Драгоманов. А 22 травня прах Шевченка впокоївся на Чернечій горі біля Канева, доставлений туди на руках місцевої молоді. Ця висока могила – символ і святиня, куди триває народна проща, навіть за воєн і окупацій. Майже такі могили у пам’ять Проро� ка насипав народ у 1914 рік сторіччя Шевчен� ка, втім у моєму рідному прикарпатському містечку Косові. Жоден інший геніальний письменник не витворив такого культу, як Шевченко серед українців, – утім Р. Бернс серед шотландців. Велич митця, актуальність його спадщи� ни прекрасно oсловив Іван Франко: він був, “немов великий факел з українського воску, що світиться найяскравішим і найчистішим вогнем європейського поступу. Факел, що освітлює цілий новітній розвиток української літератури”. Новаторською стала і наукова рецепція М. Драгоманова Шевченка як епо� хального прояву в історії громадської думки на Україні завдяки ідеалам “волі та науки”. Кобзар піднесений на високий п’єдестал як один із небагатьох, які “будили людські почуття та гидоту до насильств чоловіка над чоловіком в одну з найтяжчих епох нашої історії”. У баченні Драгоманова республіка� нець і демократ, речник козацького сепара� тизму від Росії Шевченко, який був “і душа� чоловік, і великий розум, і глибоко громадсь� кий чоловік”, найдалі пішов у думках про національну “волю держави і громади, своєї породи й країни”. Об’єктивне зіставлення Драгоманова ідейних засад Пушкіна і Шев� ченка – на користь другого, що не оспівував царських воєначальників�загарбників, а, навпаки, зумів по�людськи поставитись і до “диких черкесів” (“Кавказ”), і до “жидівки” (У Вільно, городі преславнім”). А “Гарячі думи” і “біблейсько�революційний містицизм” Шев� ченка стали для Драгоманова доказом того, що й українські традиції “можуть жити обік з луччими ідеями віку нашого”. На гідних переємників Тарасової кобзи зросли Степан Руданський і Василь Стус, Бог� дан Лепкий і Василь Симоненко, Леся Україн� ка і Ліна Костенко, гроно інших співців. Вели� чезною є перекладна й оригінальна Шевченкі� ана, творена багатьма мовами світу, та в жод� ній європейській мові нема слів, щоб переда� ти український Дух, який Шевченко зробив безсмертним. На жаль, у ХХ ст., крім пошан� ної, тієї, що визнає велич Ґенія, оформилися й К А профанні тенденції – намагання скинути Шев� ченка з п’єдесталу (футуристи), “спрямити” й баналізувати (фальсифікації радянської доби) чи й спаплюжити національну святиню, Слово і Долю найбільшого з українців (спекуляції борзописців). Наприклад, один такий “жов� тий” писарець�брехунець із, очевидно, знена� видженим ним за “хохляцтво” прізвищем Бузина, в “інтелектуальному триллері” “Вур� далак Тарас Шевченко” між іншим кидає йому тяжке звинувачення у расизмі й ксенофобії. Так, Шевченка, приятеля негритянського тра� гіка Айри Олдріджа, який і намалював його (дещо дивно для расиста, чи не так?) ошель� мовано на підставі рядків “Кавказу”, свідомо висмикнутих з контексту та потлумачених перекручено. Ось вони: “Продаєм / Або у карти програєм / Людей… не негрів… а таких / Таки хрещених… но простих”. А ось і їх інтер� претація: Тарас, мовляв, не вважає негрів за людей, а отже він – увага, бімба! – справжні� сінький расист. Відповідь на це почнемо з того, що не слід ототожнювати мовну партію збірних сил російського самодержавства, звідки висмикнуто цитату, з “голосом” і свідо� містю автора. Такі речі мав би знати, апелюю� чи до художнього тексту, і недовчений журна� ліст. Цитований монолог саморозкриття, що непомітно переростає у самовикриття сил царської реакції, жодною мірою не відбиває світоглядних переконань Кобзаря, симпатика визвольних рухів усіх народів, підписанта про� тестного листа проти єврейських погромів у Росії. Ці рядки й увесь фрагмент тексту є в дій� сності критичним оскарженням існуючих практик потоптання людських прав кріпаків у тій самодержавній Росії, в яку закоханий липо� вий “шевченкознавець” Бузина. Фраза “Людей… не негрів…” (і далі) коректно прочи� тується так: білі кріпосники у Росії програють у карти не чорношкірий люд, як плантатори у США, а своїх�таки земляків, посполитих хри� стиян. Тобто люди для Шевченка – це і чорні кольором шкіри язичники, і засмаглі українсь� кі кріпаки, підданці панів, і навіть самі білошкі� рі пани, яких і намагався усовістити поет. То хто тут расист, хто аболіціоніст? Насправді творчість митця є “величний храм Любові до сім’ї людської” (В. Самійлен� ко), що “належить всій Україні і буде промо� вляти за неї вічно” (П. Куліш), естетичний екс� перимент, що випередив свій час. У дзеркалі поезії Шевченка постають “прадідів битви за нашу свободу, / Лицарська смерть у нерівнім бою, / Славні обличчя героїв народу, / Що захищали країну свою. / Знали звитяжці єдину лиш долю – / Муку у царстві снігів чи пісків, / Що гартувала їх силу і волю / В чеснім борін� ні за землю батьків. // Так пломеніють для кож� ного серця / В сагах священних далеких віків / Горді наймення козацьких нащадків, / Подвиг твоїх і моїх земляків. / Ймення того, хто здійняв переможно / Жовто�блакитне зна� мено до зір, / Нам забувати з тобою не можна – / Тарас це Шевченко, поет�проводир”. Тож, підсумуємо, велич митця полягає у тому, що його спадщина – це “велика книга мудрості, книга любові до України” (В. Стефа� ник). Його висока художність належить періо� дові вищої культурної цивілізації вселюдства. І який ревний жаль, що ми ніколи не побачимо цю людину, яка прорвалася до самої серцеви� ни таїни і спалахом геніального хисту висвіт� лила громаддя пітьми й глибину світлої радо� сті від мрії про оновлення світу. Він, Деміурґ, створив свій неповторний світ, з людьми, що існують не лише у міфах і легендах, а й часі, просторі, історії. Цей світ – із власною архітек� турою й релігією, з рослинами й тваринами, це цілий океан, яким можна плисти до нових відкриттів і незнаних обріїв: Необхідно пливти, адже navigare necesse est! Володимир ПОГРЕБЕННИК, доктор філологічних наук, професор 3 �М А Л Я Р С Т В О Тетяна АНДРУЩЕНКО, доктор філософських наук, професор МАЛЯРСЬКА СПАДЩИНА Шевченка зав� жди бачилася крізь призму його поетичного генія. Його поетична сила і національний авторитет, історичні умови формування укра� їнської історії, що потребувала поета – гла� шатая нації, певною мірою відводили на дру� гий план його малярську спадщину. Історія створення колекції, що довгий час була роз� порошена, перебувала у приватних збірках, зрештою, майже повністю сконцентрована у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, але в силу специфіки збереження гра� фічних робіт залишається майже недоступ� ною для широкого глядача, поглиблює цю тенденцію. Лише, мабуть, сучасники органіч� но сприймали його за соціальним статусом вільного художника, який заробляє гроші своїм мистецьким ремеслом, бачили оригі� нали його робіт, що і робило їх розуміння мистецтва художника більш адекватним і гли� боким. Шевченків друг і ініціатор викупу з крі� пацтва художник Іван Сошенко взагалі вва� жав, “що якби він покинув свої вірші, то був би ще більшим живописцем, як поетом”. Сьогодні малярство Шевченка з одного боку сприймається із захопленням як спад� щина національного пророка, з іншого – бачиться як щось застигле академічне вто� ринне. В обох випадках відчутний політизова� ний просвітянський присмак. Серйозні моно� графії про малярську спадщину Шевченка загалом не зруйнували ці суспільні кліше. Довгий час точилися дискусії – який талант Шевченка є вагомішим чи потужнішим. За� звичай віддавали пріоритет поетичному генію, що виходить за межі національної культури, адже малярський талант майстра має більш локальний характер, хоча обидва вони повністю підпорядковані його найбіль� шому почуттю – любові до України, його най� вищому мистецькому призначенню – любові до людини – “торжества і вінця Божественної краси”. І саме всеохопність і глибинність від� творення життя у всіх його глибинних зв’язках вимагає цілісного підходу до поетичної та малярської спадщини митця. Здавалось би при всій простоті і хресто� матійності творчість Шевченка все ж залиша� ється елітарною у сучасній культурі, оскільки вимагає підготовленого реципієнта. Тому дане видання допоможе скласти власний погляд на малярський талант Шевченка, зро� зуміти етапи його зростання, пошуку власно� го стилю, збереження традицій і новаторство в живописному мистецтві. В альбомі мистецькі твори структуровано за такими розділами: автопортрети, портрети, жанрові твори, пейзажі – розташованими у хроноло� гічному порядку, що дає змогу простежити зростання художника у певному малярсько� му жанрі, його новаторство і здобутки. Намагаючись зрозуміти феномен Шев� ченка – художника, його твори часто порів� нюють з роботами А. Дюрера, Рембрандта, шукають подібності з російськими художни� ками О. Кипренським, П. Соколовим, Шев� ченковим ім’ям починають історію новітньої російської гравюри, проводять паралелі з творчістю засновників національних шкіл Східної Європи. Сьогодні Шевченка визнають не лише як майстра модерного поетичного вислову, а й як основоположника новітнього гравіруваль� ного мистецтва у Східній Європі, художника, який стояв біля витоків українського жанру і який впритул підійшов до імпресіоністичного живопису, випередивши французів на ціле десятиріччя. Хоча життєві обставини не дали 4 на повну силу розкритися його малярському хисту, але оглядаючи його мистецький доро� бок, новаторство у багатьох художніх галузях та вплив на подальший розвиток національ� ного мистецтва, його називають одним з найвизначніших майстрів ХІХ ст. Вже перші його акварельні роботи у рисувальних класах “Товариства заохочення художників” відкривали шлях з кріпацької неволі, а з 1838 року його твори експонували� ся на виставках у Петербурзькій Академії мистецтв, купувалися впливовими людьми, в тому числі і членами царської родини. Тричі за художні успіхи Шевченко нагороджувався срібними медалями (1839, 1840, 1841), а по закінченні Академії мистецтв (1838–1845) він одержав звання некласного художника. Його прагнення продовжити шліфування майстер� ності за кордоном і, зокрема, в Італії, не було реалізовано спочатку за браком коштів, а потім через арешт у справі Кирило�Мефоді� ївського братства напередодні запланованої поїздки у Варшаву через Німеччину до Італії. Після заслання він знову повертається до Академії, де за успіхи у гравірувальному мистецтві одержує звання першого в Росії академіка з гравірування і як наслідок –право на неспадкове дворянство, від якого відмо� вляється. Автопортрет, 1840 “Здавалось би при всій простоті і хрестоматійності творчість Шев� ченка все ж залишається елітар� ною у сучасній культурі Шевченко залишив понад 1200 творів – малюнки, акварельний та олійний живопис, гравюри, ілюстрації до книжкових видань, є свідчення про його іконопис, заняття скуль� птурою. Шевченкові поетичні і прозові твори, щоденник, епістолярна спадщина розкрива� ють його естетичні і мистецькі уподобання, свідчать про митця тонкого, вимогливого, зі сміливим і самостійним поглядом на світові мистецькі явища. Більша частина його малярства (близько 800 творів) зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві. Його твори є також у збірках музеїв На пасіці, 1843 Києва, Львова, Харкова, Одеси, Канева, в а самі твори ожили, наповнені повітрям. У музейних і приватних колекціях Москви, цій перемозі молодого живописця особли� Санкт�Петербурга, Казахстану, Польщі, ве місце належить картині “На пасіці”, яку США. називають серед найвищих здобутків укра� Мистецьку спадщину Шевченка за часом їнського побутового жанру першої полови� виконання поділяють на три періоди: від пер� ни ХІХ ст. Якби доля Шевченка склалася ших до академічних робіт і до заслання (1830� інакше і його пошуки у малярстві не були 47), твори заслання (1947�57) і роботи, ство� перервані засланням, а він мав змогу, як і рені після нього (1957�61). Така періодизація планував, поїхати в Європу, світ говорив би дає змогу охопити всю велич і багатогранну про нього, принаймні, як про одного з родо� спадщину митця, але водночас утруднює начальників імпресіонізму. У картині “На спостереження розвитку певного жанру та пасіці” художник відмовляється від умовно� особливостей зростання художника у ньому. го “академічного” колориту, – натомість Перші акварельні портрети з натури, вводить справжню палітру спекотного літ� серія малюнків на історичні теми дали змогу нього дня. Відчуття простору, м’якого пові� молодому Шевченку вступити одразу до тря майстер передає через великі світло� четвертого (а їх було шість) академічного тіньові співвідношення і тонкі зміни світло� класу. А акварельні копії з Карла Брюллова сили кольорів. Тут світло живе своїм жит� “Перерване побачення”, “Сон бабусі та онуч� тям, мерехтить – переливається навколо ки”, власні композиції “Жінка в ліжку”, “Натур� предметів і персонажів. Імпресіоністичні ниця”, портрети А. І. Лагоди, П. М. Соколов� ефекти освітлення зустрічаються в його ського, “Невідомої в намисті” свідчать, що роботах “Повідь”, “Казашка Катя”, “Далі� Шевченко не лише досконало оволодів аква� сман Мула Аул’є”, портретах П. Закрев� рельною технікою, але в його віртуозних, ського, І. Лизогуба, Кейкуатової та ін. пишних і одночасно тонких і вишуканих аква� Великім успіхом Шевченка�живописця релях дихає трепетне життя. Секрети олійно� була й серія олійних портретів, виконаних в го живопису для нього відкрилися не так Україні, – Пантелеймона Куліша, Платона і швидко. Він учився наполегливо і мав здат� Ганни Закревських, Терезії Маєвської, Йо� ність осягати глибинну суть речей, якою при� сипа Рудзинського, Олександра Лук’янови� рода наділяє лише геніїв. У його літературно� ча. Є свідчення, що Шевченко виконав біля епістолярній спадщині згадуються сотні імен і двох десятків замовних портретів і заробіток явищ світової культури, що, помножені на був таким значним, що він планував поїздку в національне мистецьке чуття, сформували Італію власним коштом. У жіночих портретах величний, ні на кого не схожий мистецький Шевченко вже уникає контрастності і будує феномен. У творчості Шевченка своєрідно, образ на загальному зм’якшенні кольорових і залежно від мистецького матеріалу і умов світлових переходів. У них немає зовнішніх створення, поєднуються елементи класициз� ефектів, це продумані, вишукані і по� му, романтизму, реалізму, символізму, мистецьки прості полотна. Якщо в портреті народної творчості, часом не вписуючись у Г. Закревської ще присутнє активне червоне звичні хронологічні рамки, а передбачаючи тло, ефектні коштовні сережки, жагучий мистецькі відкриття. погляд синіх очей, то у портреті Маєвської Перша живописна спроба Шевченка – при збереженні звабливого прийому чорної “Автопортрет” 1840 р. – була настільки вда� оксамитової стрічки на жіночій шиї образ лою, що стала хрестоматійним уявленням подано ще лаконічніше, глибше і більш арти� про митця. Бездоганність пропорцій, міцне стично. Легка усмішка на вустах, ледь помітні скульптурне моделю� смішинки в очах схо� вання, вправність у кон� плюють тонкий момент трастному композицій� мінливості буття. При ному і світло�колірному зовнішній подібності рішенні виявили компонування обох мистецьку зрілість портретів їх технічне художника і задеклару� виконання дуже різ� вали людину втаємни� ниться між собою. Гла� ченого геніального деньке письмо з лісиру� обдарування. ваннями і бліками, зітка� Особливе місце в не з уривчастих енергій� його спадщині нале� них мазків на портреті жить картині “Катери� Маєвської та широкі, з на”, що давно вже живе м’якою моделюючою своїм окремим пластикою, насичені мистецьким життям. Її кольором у портреті глибинність і багатоша� “Ганни вродливої”. Тут ровість спричинюють немає “душевної часом аж до протилеж� дистанції”, художник них оцінок і тлумачень. повністю розчиняється Академічна композиція, у своїй моделі, в яку був м’яке пастозне письмо пристрасно закоханий і з тонким класичним якій присвятив незрів� лісируванням зіштовху� няні перлини любовної ються із мисленням, лірики. При всій скуль� Портрет Г. І. Закревської, 1843 притаманним українсь� птурності моделювання кому народному живо� портрет дає дивне від� пису, із прагненням у межах академічних при� чуття іконописної площинності. Любляче�від� йомів дати соціально�побутовий жанр. Цей критий за пеленою сльози погляд “чорних аж шедевр – складне поєднання певної умовно� голубих” очей ніби виводить зображення з сті психологічних характеристик, одночасно полотна до глядача. глибокої трагічності та щирості почуттів, Це був подальший крок живописця, за ретельної жорсткості в академічно визначе� яким слідували портрети 1847 року – Іллі них межах кольору і світлотіні, й одночасно Лизогуба, княгині Кейкуатової – його художня великої сміливості та внутрішнього протесту вершина в олійному живописі, і його лебеди� проти академічних меж. Шевченко мало ілю� на пісня, обірвана засланням. стрував свої літературні твори, тонко відчу� Під знаком певної імпресивності, що ваючи, що певна думка чи емоція підвладні охоплює лише коротку мить душевного лише поезії. Відомо, як критикував його стану, сприймається портрет Й. Рудзинсь� П. Куліш, коли Шевченко не зумів дослухати� кого, з його діагональною композицією, що ся до суворого внутрішнього естетичного ніби виростає з правого нижнього кута цензора в роботі над картиною “Катерина”. (подібна композиція вже застосовувалася Але ця робота вже наголосила на складній художником у створенні образу офіцера в метафоричності його пластичної мови, яка картині “Катерина”). А низька точка огляду може одночасно нести і надчасовий зміст, моделі в композиційній побудові портретів вивищуючи мистецькі образи до символів і І. Лизогуба та кн. Кейкуатової надають пор� архетипів. Судячи з подальших кроків живо� третованим особливого пієтету та іконопис� писця, його не вповні задовольняла картина, ності. Вже звичне для Шевченка розміщен� він прагнув навчитися малювати справжні ня світла і тіні, тонка узгодженість кольору, почуття, справжнє сонце і повітря, так, як умів сяючі світлові та колористичні контрасти в вже це робити акварельними фарбами. портреті І. Лизогуба свідчать про вправного Лише з приїздом на Україну в 1843 р. сонце колориста. Вершиною колористичного ося� засвітило в його роботах справжнім блиском, гнення Шевченка є портрет кн. Кейкуатової. БЕРЕЗЕНЬ 2014 �Т А Р А С А Романтичний, легкий, мрійливий, він чарує таємничо�інтимним золотавим світлом. У портреті немає ефектних прикрас, лише тонке брюссельське мереживо і ошатна золотава наколка у волоссі, що пишною бах� ромою спадає на тендітні плечі, але стільки розлито світла, такі невловимі переливи кольорів, що попри холодний загальний тон портрет випромінює особливу ніжність і тепло. Він ніби світиться зсередини чистим золотавим духовним світлом. Часом говорять про наслідування Шев� ченком свого вчителя Карла Брюллова, але тут принципово інше трактування образу – камерна інтимність – на противагу піднесеній офіціозності і парадності, інший характер сприйняття і трактування людини, свій влас� ний художній стиль і своя життєва філософія. Дещо різниться мистецькій підхід худож� ника в одній з його олійних робіт – портреті В. П. Кочубея (1859). Він цікавий спробою живописця з позицій сучасного петербурзь� кого малярства, одночасно цитуючи укра� їнський парсунний живопис, подати історич� ний образ, свою власну оцінку українського політичного діяча. Десятирічне заслання позбавило Шев� ченка олійних фарб, але його акварелі вже міцно тримали той колористичний трепет життя і звабу живого сонця, що дозволяли називати митця одним з кращих рисувальни� ків в Росії. Портрет Є. В. Кейкуатової, 1847 Часто Шевченка називають насамперед портретистом, настільки значуща у кількісно� му і мистецькому планах його художня спад� щина. Він створив понад 150 портретів. Знач� ну частину складають камерні акварельні і олівцеві зображення, що стали новим яви� щем у розвитку портретного жанру на Украї� ні. Вже перші його роботи визначили компо� зиційну схему портрета, естетичний ідеал художника. Здебільшого погрудні, часом поколінні, анфас, спочатку на білому, пізніше на тонованому тлі; акварельні, олівцеві, – усі вони проникнуті настановою К. Брюллова – пізнавати “внутрішню” людину, людину в єдності з цілим світом. Особлива романтич� ність та інтимна камерність портретів увираз� нює суто Шевченків антропоцентризм, його переконання, що осяяне щастям людське обличчя є найвищою цінністю на землі. Попри романтизм художника тут помітний реалістичний підхід до натури, рух компози� ційної та пластичної виразності через спро� щення і лаконічність виразу. За основними стильовими ознаками портрети Шевченка можна назвати романтико�реалістичними, де образна переконливість ґрунтується на відтворенні духовної сутності моделі згідно з ідеалом гармонійної людини. До акварельної техніки у портреті Шев� ченко вдається аж до 1850 року. Він не вико� ристовує багато кольорових поєднань, але тонка градація і тональна розробка їх ство� рює враження вишуканого багатства колори� ту. Художник ліпить форму великими площи� нами, світлом виявляє лише колірні градації костюма і натякає на оточення; часом пере� дача типового ніби затіняє індивідуальне у моделі. Але одночасне прагнення передачі неповторного характерного в людині є вели� чезним кроком в художньому осягненні осо� бистості, в завоюванні традицій європейсь� кого портрета. Гармонійність зовнішнього БЕРЕЗЕНЬ 2014 Ш Е В Ч Е Н К А вигляду і внутрішнього стану моделі досяга� ється чіткою ритмізацією лінійних абрисів і колірних співвідношень. Так, як, наприклад, у портретах невідомих у блакитній, бузковій сукнях, портретах родини Катериничів, пор� третах Олени Бларамберг, Андрія Племянни� кова та ін. Умови заслання змушували Шевченка виборювати право на творчість: “Найбільше мені мук завдає, що малювати мені не дозво� ляють”. І це цілеспрямоване і пристрасне прагнення творити попри заборону набуло воістину героїчного характеру. По закінченні акварельних фарб, які переслав друг А. Лизогуб і які Шевченко “перевертав по тричі цілуючи всяку фарбоч� ку”, художник звернувся до сепії, яку сам виготовляв з чорнильної залози морських каракатиць. Його сепійні портрети органічно пов’язані з образною системою живописних творів. Проте техніка сепії вимагала кон� трастнішої передачі освітлення, чіткішого ліплення форми і відповідала зростаючим реалістичним запитам художника, що давали змогу глибше проникнути у внутрішній стан людини. Його моделі зображалися у конкрет� ній ситуації, за певною справою – портрети Л. С. Алексєєва, Хоми Вернера, подружжя Бажанових. У жорстких умовах заслання Шевченко зумів цілеспрямовано і продумано компонувати невеликі твори, що відбивали час і характер його життя, людей, з якими його зводила доля. Він став основоположни� ком своєрідного документалізованого живо� писного твору – “Шевченко малює товари� ша”, “Шевченко серед товаришів”, “Казар� ма”, “Байгуші” та ін. Шевченко започаткував також портрет� ний рисунок в українському мистецтві, якому традиційно більш притаманний живописний портрет. До заслання він мало користувався лише олівцем, хоча і тут досяг значних успіхів – автопортрети 1843, 1845 років, портрети Андрія Лизогуба, Юлії Сребдольської. На засланні – автопортрет 1847 року, портрети Іраклія Ускова, Катерини Бажанової. Але осо� бливої сили техніка рисунка олівцем набула у портретах після заслання. У них потяг до інти� мізації образу, камерності, що відповідало вимогам пізнього класицизму – бідермайеру, виявився найяскравіше. Їх швидке односеан� сне виконання обумовлювало невимушену живість і експресивність, тонку атмосферу душевного життя. Світло не відіграє тут помітної ролі, натомість використовуються різні градації штриха і віртуозність лінії, тяжін� ня до тонового поєднання зображення і тла посередництвом густих штрихів у верхній частині композиції. Виразні психологічні характеристики художнику особливо вдаєть� ся втілити у портретах П. А. Овсянникова, М. С. Щепкіна, М. О. Северцева, М. М. Лаза� ревського. Введення в рисунок на тоновано� му папері італійського олівця і крейди ство� рювало додатковий ефект у тонально�про� сторовій побудові композиції. Шевченко знову тяжіє до живописності, знову формо� творчу роль починає відігравати світло – пор� трети подружжя Якобі, Михайла та Марії Мак� симович, Ликери Полусмакової. Лише гли� бинне знання життя, притаманне справжнім геніям, мистецька віртуозність, відшліфована скупими умовами заслання, дала змогу ска� зати про людину із силою, рівною його слову. Олівцеві портрети 1856�59 рр. не лише утво� рюють цілісний етап у розвитку портретної творчості Шевченка, але свідчать про нього як про найсильнішого майстра у цій галузі тогочасного російського мистецтва. Значне місце в портретному мистецтві художника посідають офортні портрети Ф. П. Толстого, П. К. Клодта, І. І. Горностаєва, автопортрети у шапці і кожусі, зі свічкою (1860 р.) та ін. Останні, як і серія інших авто� портретів, створюваних протягом всього життя, складають своєрідний образотворчий щоденник – “коли слова кам’яніють”, життє� пис великої людини, генія, таїну якого і міць ми ми прагнемо прочитати. Безпристрасно фіксує останній автопортрет 1860 р. без� жальні сліди тяжкої недуги і душевну втому, повільно змиваючи образ текучістю нестійких асфальтних фарб і зупиняючи на порозі віч� ності. Загалом, портретний доробок Шевченка дозволяє говорити про значний крок в укра� їнському мистецтві першої половини ХІХ сто� ліття у подоланні парадної пишномовності і скутої форми, у зміцненні реалістичного сприйняття натури. Його моделі немов осяя� ні внутрішнім світлом, що досягається проду� маною системою світлових і колірних акцен� тів, органічним входженням моделі в простір. Емоційну сторону романтичної концепції осо� бистості в його портретах суттєво визначає українська образотворчість, фольклор, з їх надзвичайною життєздатністю, спрямовані� стю до свободи, до розкутості почуттів. Особливості національного світовідчуття Шевченка яскраво виявилися у його пейзаж� ному мистецтві. Пейзажі становлять майже половину його художнього доробку. Власне, пейзаж у Шевченка з’являється в Україні, і першою називають роботу “У Києві”, що увій� шла до альбому офортів “Живописна Украї� на”. Цей альбом, попри великий задум, мав лише перший випуск з шести офортів, але молодий художник вперше талантом маляра, різцем художника явив світові свій народ, свою Україну, те, що вже зробив своїм “Коб� зарем” – “народ навдивовижу оригінальний, земля прекрасна, і усього цього ще не бачи� ли очі освіченого люду”. З офортних листів постають чарівні українські краєвиди, давні архітектурні пам’ятки, народні звичаї, фоль� клор – “Треба любити й пишатися найкра� щою своєю матір’ю. І я, яко син її великого сімейства, служу. Якщо не ради добра для нього явного, то, принаймні, для слави імені України”. Портрет І. І. Лизогуба, 1846547 Тарас Шевченко мало ілюстру� вав свої літературні твори, тонко відчуваючи, що певна думка чи емоція підвладні лише поезії Вже перші його краєвиди виконані легко, мінімальними технічними засобами, сприй� маються як “інтимні шкіци для себе”. Тонке око художника безпомилково передає різ� ницю енергійного контуру правобережного краєвиду і м’якого лівобережжя “Чигирин з Суботівського шляху” та “Воздвиженський монастир у Полтаві”. Останній сприймається не як деталь чи просто архітектурний об’єкт, а як логічне завершення композиції, її духовне осердя, “вертикаль, по якій наша душа ніби сполучає земне існування з небесним”, дає відчуття надчасності і безмежності та осо� бливого розуміння краси у відповідності з пантеїстичним сприйняттям світу. Таке ж від� чуття всеосяжності і антропоцентризму ство� рюють його барвисті, повнокровні, у повній гармонії з людським існуванням види Почаїв� ської Лаври. Його краєвиди Канева, Корсуня, Межиріччя, Черкас, зрештою, його символіч� на “Тополя” є, без перебільшення, узагаль� нюючим візуальним образом України. А неве� личка робота “В Лихвині” з хаткою над став� ком – генетичне продовження життя народ� ної картинки у бездоганній професійній ком� позиції. Українським краєвидам Шевченка внутрішньо притаманні такі особливості національного світогляду, як романтична схвильованість, емоційність, тяжіння до епіч� них узагальнень – “На Орелі”, “Урочище Білик”. Вони часто виступають на межі жан� рової композиції, що також значною мірою обумовлене особливостями сприйняття дов� кілля – “В Решетилівці”, “Селянське подвір’я”. Зачарований Києвом, його величними круча� ми, тони і лінії яких нагадували Шевченкові могутні акорди Гайднової ораторії “Створен� Портрет Маєвської, 1843 ня світу”, він малює “Золоті ворота”, “Києво� Печерську Лавру”, “Аскольдову могилу”, “Костьол у Києві”. Його пейзажні малюнки дуже коштовні, тонкі твори мистецтва, де кожна деталь зану� рює у поезію пластичної краси. “Без розумно� го розуміння краси” неможливо розпізнати у дрібному листочку велич природи, а справ� жнє захоплення нею приходить лише з “гли� боким розумінням краси, безкінечності, симетрії і гармонії в природі” – вважає Шев� ченко. Ці естетичні засади митця, що дозво� ляють зануритися у глибини буття, є ключем до розуміння його краєвидів, які часто за силою мистецького узагальнення не поступа� ються його поетичному таланту. В українських пейзажах вражає те, чого Шевченко досягне на засланні – уміння у невеликому творі міні� мальними засобами передати неосяжність простору, широку панораму, що збігає до самого обрію. Тонке графічне виконання, моделювання об’ємних відтінків форми часом лише товщиною та світлосилою олівцевої лінії нагадує малюнки Дюрера чи давніх китайців. Шевченків талант пейзажиста розвинув� ся на засланні, де він виконав понад 400 аква� релей, сепій, олівцевих малюнків. Значна частина їх була зроблена під час Аральської експедиції, в якій Шевченко виконував роль художника�документаліста. Вражає уміння майстра передати стрімкий високий берег моря і скрупульозно відтворити його геологіч� ну структуру, напоєні сонцем далечінь і спокій моря під великим простором неба – “Крутий берег Аральського моря”, “Мис Бай�Губек”, “Місячна ніч на Кос�Аралі”, “Шхуни біля форту Кос�Арал”. У роботах каратауської експедиції Шевченко також одночасно виступає як уче� ний дослідник і натхнений художник. Він уміє передати геологічну будову гір, рельєф місце� вості, особливості природи, безмежність про� стору і прозорість повітря, давні пам’ятки матеріальної культури – “Вид на Кара�Тау з долини Апазир”, “Туркменські аби в Кара� Тау”. Вперше у професійному мистецтві Шев� ченко зображує життя казахів – “Тріо”, “Пісня молодого казаха”, “Казашка Катя”. Тут не лише безпосереднє відтворення побуту, а й декоративність в організації композиції, подо� лання зовнішньої динаміки, ретельне випису� вання другорядних деталей, в чому опосе� редковано відбився характер народного уяв� лення про красу. Рембрандтівське мислення і моделювання світлом, найтонші нюанси сіро� коричневої сепії створюють багатство живо� писного відчуття, і тому ці роботи сприйма� ються як станкові полотна. Слідуючи за викри� вальним живописом Хогарта, повчальними народними картинками, Шевченко створює свою сатиричну, “приноровлену до сучасних звичаїв”, “Притчу про блудного сина”, загад� ковість і метафоричність якої асоціативно нагадує офорти Гойї. Завершальним могутнім акордом худож� ника звучить його офортне мистецтво, що вві� брало в себе весь професійний і життєвий досвід, всеперемагаючу волю до творчості. Його офорти не лише дали звання академіка, а й принесли славу кращого офортиста в тогочасному мистецтві. Його офортний “Автопортрет зі свічкою” сприймається нині символічно і загадково, лише на мить висвічуючи таїну величі генія, вимагаючи такої ж відвертості і душевної чистоти. 5 �К О С М О С Юрій ЛЕГЕНЬКИЙ, доктор філософських наук, професор ГЕНІЙ Шевченка уособлює цілу епоху вже зовсім іншого антропологізму, ніж сковоро� динський. Масштаб всесвіту душі розширюється до романтичного універсуму. З Т. Шевченком від� кривається стихія народного шару буття, відкривається доля української ментальності взагалі, приреченої бути “заблокованою” (за Л. Костенко), “захованою” в глибинах невимовленого і неви� раженого світу. Наше завдання – взяти фраг� мент творчості поета, художника і спробувати реконструювати цілі� сність твору епохи, цілісність кос� мосу ХІХ ст. української культури. Цілком зрозуміло, що це буде теж естетична, більше художня реконструкція, ніж наукова побу� дова. Ми візьмемо переяслав� ський період Шевченка, де поет був двічі, де фактично створив образи останніх років життя. Це є кризова, складна, драматична частина творчого доробку, в якій світ зібрався, згорнувся до крап� ки “Заповіту”, до темряви офор� тів, історичних драм�поем. “Офорт” ми розуміємо не у тра� диційному мистецтвознавчому визначенні техніки�жанру, а, ско� ріше, як поетичний світло�космос образоутворення буття. У Переяславі мало що зміню� ється. Саме тому тут є унікальна можливість увійти в той час, від� чути образи “Заповіту”, “Кавка� зу”, “Наймички”, що були написа� ні в хаті А. Козачківського. Обра� зи й зараз живуть у цих стінах, навколо гармат і музейних вітрин (зараз в домі існує історичний музей), їм тісно між скла й заліза. Але що робити, як вже півстоліття Переяслав чекає на свій музей, і хтозна, коли дочекається. Усі академічні літературо� знавці вбачають Шевченка в затвердженій цією фундовною наукою еволюційній низці змін його творчості. Шевченко як романтик – початок будь�якої студії. Закінчують народними мотивами. Трапляється, що з них починають, а романтизм уже ніби вводить селянина і кріпака в сві� товий контекст. Усе це академічні вигадки. Таку схему “еволюції” можна застосувати до кого зав� годно. Ми будемо входити в образний світ Шевченка з гори� зонту шляху, вже окресленого Сковородою. Вони обидва є ман� дрівниками великої української душі. Рембрандтівський світлотон Якщо шлях у Сковороди пові� тряний, то у Шевченка – залитий слізьми, кров’ю і потом. Перея� славський період – сутінки твор� чості поета. Сутінки – теплі літні вечори, ніби намальовані олій� ною фарбою. Сутінки живописні, яскраві, світлоносні. Хто не читав “Наймичку”, і хто не плакав у кінці! Візьміть, перечитайте. Сльози поллються самі собою, якщо ви нормальна людина... Катарсис відбувається космічний, веле� тенський. Людина входить у про� стір поеми, як у храм. Два твори, що змальовують образ прощання з Землею, матір’ю, і твір із іншого строю, іншого настрою й культурної реальності. Ніби писали дві людини, в різні роки, в різних інтер’єрах різних хат. Але в цілому це один “сковородинський” світ, “святковий мир”, – тільки вміще� ний в обшир однієї душі. Тут існує не повітряна конструкція сково� родинського космосу, а світ у душі поета, яка сама є Космос. Душа не витримала... Розір� валася. Сковородинський інфаркт міокарда, який легко розвіювало повітря шляху, тут переріс в якусь хронічну хворобу – рембрандтівський світлотон, коли сутінки душі перетворюють� ся на освітлений нею чорний про� стір. Якщо в академії у Брюллова Шевченко�художник ліпить тіло живописного рельєфу зі світла, то в офортних листах і поезії цього часу його субстанцією стає чорна прірва, Велике Ніщо – чор� нота Космосу, яку він намагаєть� ся освітлити. Намагається, і надривається... Дуже далекі, дуже різні світи. Вічний чорний холодний Кос� мос – і одна краплинка гарячої, змученої душі. Чорне, рельєфне, лінійне тіло космосу в офорті роз� квітає, як застигла магма, що породжує глуху ніч, яку він мабуть підглядів в Переяславі. Біле тут безтілесне, пустотне. Це якесь намагання чорноти з’їсти білий світ, подолати світло темрявою. У Рембрандта такого не було. Такого не було й у Сковороди. Замість язичницьких по суті, нео� платоністичних сонячно�повітря� них конструкцій у Шевченка панує якийсь універсальний скептицизм, трагізм та есхатоло� гізм. “Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? Відкі� ля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло. А друге зав’яло, навіки зав’яло...” Хронотоп універсуму тут існує за домінантою часу. Світ чітко локалізований і обмежений рамками гайдамацького світу, героїчного руху в історії українсь� кого народу. Це есхатологія хри� стиянська, де час має кінець, де все нарешті сходиться, перетво� рюється на зовсім непозитивне, страшне, чорне Ніщо. Все зникло навіки. Ніхто не може збагнути, де воно... Оживлення минулого пере� творюється на величезну гру з тінями, з силуетами, чорними постатями, що мають ім’я, істо� рію, статуру. Постать є чорним скульптурним Космосом, який так блискуче доніс до очей офорт. Панує пустеля. Чорна діра. Прір� ва Космосу, в якій можна побачи� ти і пустелі “моголів”, і киргизь� кий степ, і степ український, який змарнів, вигорів вщент і лякає дітей тріщинами мертвої Землі. Т А Р А С А Він був самотньою людиною. Більш самотньої душі навіть не було в Україні. У кожному творі він іде до свого дитинства, в кожно� му повороті свого нетривалого життя він намагається зафіксува� ти й повернути до себе цінності рідної оселі. Час нещадно скошує всі мрії. Образ Косаря�Смерті ходить за поетом і розмахує косою над петербурзькою бру� ківкою, поки не затискує Його в кут. Час поета особистісний, час художника традиційно�безосо� бистісний, хронотоп Шевченка нагадує мікельянджелівські фре� ски, де простір не витримує мук руху титанічних тіл, а час вивіль� нюється від всього тілесного. Стає часовістю вічного буття, віч� ного страждання, надриву, муки й туги. Він мріяв повернутися в те, що минуло. Ні, він не хапався за хвилину на західний фаустів� ський манер. Він просто йшов своїм шляхом. Йшов у дитинство. І “заповіт”, і “Наймичка” – це віхи на цьому шляху. Всеєдність Сковороди – повітряне Ніщо – стає всеєдністю побаченого дитиною�поетом світу, який вже є безтілесний, як минуле Світло, й рельєфний, скульптурний, як чорне тло глухо� го космічного простору. Чорне тло “Гайдамаків”, твору “Три літа” не є барочно�парсунним освіт� ленням темного тіла�ландшафта, з якого світло витягає, на глядача постаті. Одягти костюм історії на образи “Гайдамаків” не можна. Вони поза історією. Вони всі з субстанції дитинства, оповідань діда та усної легенди, що була почута в сяйний яскравий день на галявині. А зараз ніч... Зараз тем� рява... І цей світ сяє вночі буття як рембрандтівський офорт, як метафізика вічного світла духу. Синестезія творчості Субстанція сутінок породжує хиткі повітряні постаті, але вони так залиті слізьми, потом і кров’ю, що людина сприймає їх за саму реальність. Легко обду� рюється. Та вона б і рада обдури� тися. Існування в сутінковому Космосі шукає собі будь�якого виходу. Це не катастрофізм, немає тут і екстазу. Це живопис словами, який на зразок магії “Слова о полку Ігоревім” уже є більший за слова, стає світлонос� ною дійсністю, слізьми, що оми� вають все в космічному катарси� сі. Земля – чорна випалена пустеля Шевченкового Космосу – ковтає ці сльози і не може наси� титися. Сліз стільки, що вони ста� ють пам’яттю, каменем, скуль� птурою. Христологічні мотиви Шев� ченка теж вимальовуються на тому самому тлі. Його Христос – це сам поет часів дитинства, якого розіп’яло Життя й який все бачить в чорно�білому кольорі. Чудово, але в христологічному циклі менше сліз, жадоба катарсису відпадає сама собою. Сонячність образу висушує сльози, вогонь займає місце води в ієрархії кос� мічної гри. Цікаво, що природа відступає. Ховається за людину. Це світ людей. Моральні відноси� ни заперечують естетичні. Якою ж може бути естетика, коли краса вирощує своє коріння з чистого небуття, з чорного ніщо. Ш Е В Ч Е Н К А Спів�буття існує як мораль� ний світ, де “іншим”, вічним двій� ником мистецького “Я” стає “Я” світу дитинства, в якому, як в оке� ані, відобразилося Все. Це дуже нагадує “Наркісса” Сковороди, де “самозакоханість” є ембле� мою естетичного суб’єкта. У Шевченка цей суб’єкт драмати� зований у часі, між обома части� нами “Я” існує межа, прірва, небуття, ніщо – та субстанція, з якої Шевченко вироблює образи свого Космосу. Метафізика “Іншого” в мистецькому світі Шевченка над� звичайно самодостатня. Йому майже не потрібен ніхто. В рекрутчині одна лише захалявна книжка стає свідком цієї чудової діалектики самороздвоєння та самопоєднання в одній окремій самотній душі. Тому такі складні естетичні реконструкції творів поета, вони існують майже без естетичної дистанції, перетворю� ються на всесвітню етику, Але Шевченко переяслав� ських сутінків – це не весь Шев� ченко. Спочатку він купався в сонячному повітрі, злітав як птах (поема “Сон”), напоювався про� міннями світла. Тут його легко порівнювати з Байроном, Міцке� вичем, навіть Данте. Шевченко цього періоду будує твір�храм і малює на ньому величезні фре� ски. Вглядіться в світ вступу до поеми “Сон”. Поет рівень за рів� нем проходить всі східці образ� ного осягнення світу. А коли світ стає вже нестерпно реальним, перетворюється на якийсь уні� версальний міф – усе оживає, й на очах у читача брат починає “гострити ніж на брата”, – поет застосовує відомий прийом романтиків: знижує протиріччя, робить все “помилкою” свідомо� сті банкетуючого. Це, як у раннього Мікелан� джело. Вся стеля замальована, розпис сходить на східці, люди оживають, але вистачить лише одного повороту голови – і роз� пису немає, – він залишається десь там угорі, в умовному іде� альному світі. Щоб з’явився “Страшний суд” з його варіація� ми однієї постаті (читай – одного “Я”), яка вже й насправді вихо� дить у реальний простір, потрібні були груди мармуру, які обробив майстер і які стали стіною на шляху до свого “Я”. У Шевченка такою стіною став киргизький степ з його захалявною книжкою. Пройшовши шлях всесвітньої літератури, осягнувши масштаб характерів Байрона (“Тризна”, “Титарівна”), Міцкевича (“Сон”, “Кавказ”), Шекспіра (“Титарів� на”), віддавши данину Данте (порівняйте Беатріче з Оксаноч� кою), Гете (порівняйте Маргариту з Катериною), поет повернувся в дитинство. На беріг рідної Хати... В цьому й є його непозбутня народність як свідомий вибір. Синестезія (почуттєва тотож� ність зорових, словесних, істо� ричних, ліричних та інших обра� зів) у Шевченка створюється зав� дяки внутрішній тотожності всьо� го сутого душі людини. Світ його творів е одна почуттєва тканина могутнього катарсису – очищен� ня завдяки сльозам Землі, завдя� ки універсальній сугестії лірично� го твору. Є ще один цвяшок космосу Шевченка, який не можна обійти. Поет сльоз, який перетворив їх на очищувальну космічну стихію, відтворив і своєрідний сміховий світ. Це не байка Сковороди, не форма, не сюжет або засіб вира� ження. Це й не лише іронія романтиків, яку він так майстерно використовував для зниження протиріч світу. Ні! Це Внутрішній сміх, який дуже нагадує філософ� ський сміх Володимира Соловйо� ва. Це внутрішнє провокування святинь, їх тінь (сміх) – чорна, космічна – висвітлює чистоту сльози як вічну космічну субстан� цію. Якщо пошукати аналогів у культурі, найближчим буде сміхо� вий світ Стародавньої Русі. Сміх юродивого, який говорить чисту правду, але борониться сміхом, оскільки знищать. Цей сміх, мабуть, народився після зіслання, після жаху рекрут� чини. Але він дав поету мудрість мовчання, паузи, інтонування. Є цей сміх й в христологічному циклі. Це особлива тема. Особли� ве складне завдання інтерпрета� ції. Ми зараз прощаємося зі сві� том Шевченка, який є Космос душі, є світлотоном рембрандтів� ських сутінок, що перетворюють� ся на моральний катарсис співчут� тя і співстраждання до людини. Антропологізм як мистецький і філософський принцип Ми спробуємо поміркувати, вже залишивши мистецькі твори (оскільки “холодіє розум”, як казав поет), яку цілісність культу� ри репрезентує тільки�но замальований образ. Логіка поєднання Сходу і Заходу тут стає банальним синтезом, долею хисту нижчого рангу. Як ніхто Шевченко демонструє, що твір мистецтва стає “більшим” за культуру, що його породила, – стає естетичним Всесвітом. Діа� лектика культуротворчості пере� ростає на діалектику взаємодії. Мистецький витвір як цілі� сність культури дає модель іде� ального, гармонійного (яким би драматичним він не був) світу, побудованого на підмурках Добра і Краси. Геній Шевченка став національним – і всесвітнім одночасно – виміром для великої плеяди людей духа як XIX ст., так і століття XX. Доробок І. Франка, Лесі Українки, В. Вернадського, М. Грушевського, В. Винниченка, Д. Чижевського... підтверджує цю думку. Шевченко – поет і художник – носив в душі філософські проз� ріння, які теж відіграли свою роль у духовному середовищі культу� ри. XIX ст. виробило особливий тип естетичного узагальнення дійсності – “діалектику душі” (Г. Гачєв), яка вирішувала проти� річчя світу в межах однієї душі. “Всесимпатія” (Т. Манн) роман� тичної душі у Шевченка була кор� доцентричним співчуттям світу. Світ вбачався в душі, але ж і душа була його центром. Д. Чижевський назвав таку позицію “антропоцентризмом”. Людина тут центр усього буття, цілого світу природи, культури, історії. Але це, скоріше, вже відо� мий нам сковородинський “антропологізм”, який драмати� зується автором і універсалізу� ється. Цей тип антропологізму стає більш екзистенційним, поз� бавляється холодного неоплато� ністичного космізму та емблема� тизму бароко. Душа співчуває буквально всьому в цьому світі, кожній людині з її важкою долею. “Не як епічний історик�поет підходить Шевченко до минуло� го, – пише Д. Чижевський, – його притягає не найбільш чуже, своє� рідне, далеке від сучасності, як це найчастіше буває в “історич� них письменників”. Ні! Його епос з повним правом можна назвати “ліричним”. В минулому він бачить не ідеї, сили події, а людей, живих, конкретних людей, що “стогнуть у кайданах” і стогнуть так само, як стогнуть вони і зараз”. Минуле космізується, стає ліричним всесвітом. Теперішнє зображується яскравими кольо� рами олійної фарби. Майбутнє (“Заповіт”) – чорним і білим світ� лотоном офорту. Легенький Ю. Г. Ескіз до розпису в Переяславському музеї, полотно, темпера, 1988 р. 6 БЕРЕЗЕНЬ 2014 �У С В І Т І Т А Р А С А РОЗДУМИ над “Кобзарем” розпочалися десь перед вибухом чорнобильського реактору. Тільки що народилася донька Анна, і я з колискою проводив багато часу у дворі. Тут вперше зробив начерки до ілюстрацій. Переживши жах брехні і блуду партійних чиновників навколо трагічної події ХХ століття, вже в Переяславі знов звернувся до поезії Шевченка. В той час я розписував кобзарський музей. Зробив ескізи для великих офортів. Вже перший прогон свідчив, що потрібно доводити дошки. Проте вони і досі не пішли в друк, хоча я ретельно опрацював їх “сухою гол� кою”. Чому я їх не надрукував – не знаю. Мене захоплювали офорти Шевченка, які спонукали до втечі в якусь безодню, майже первинну темряву буття, за Діонісієм Ареопагітом. Поетика моїх офортів була близькою до стилю модерн. Це і вносило розлад в почуття. В ті часи темперою на папері зробив три десятки “есеїв” у фарбах, хоча ескізів було більше, ніж за сотню. Все думав, як їх “завершувати”, адже після того, як вони пролежали два десятиліття, зрозумів, що завершувати не потрібно. Мова поеїзії і мова фарб�ритмів схожі. Зараз, коли я готував фото з цих робіт для альбому, старі ескізи “дочорнобильського” світу стали знов актуальними. Надіюся втілити їх в життя, як і надрукувати офорти. В ті часи ми вечорами мріяли з Михайлом Івановичем про нові музеї. Особли� во хотілося зробити музей писанки. Не судилося. Зараз зі студентами намагаємо� ся осмислити ландшафт скансену на Тарасовій горі як своєрідний ленд�арт, адже нелінійна архітектура ще не стала звичною для сучасних експозиційних інсталяцій. Образи Тараса Шевченка, як і образи Катерини Білокур, стали для мене взір� цем і надією на майбутнє. І досі не віриться, що Михайло Іванович покинув цей світ. Без нього дім Козачківського, де довгий час був його кабінет, став іншим. Дух Шев� ченка нібито стоїть на порозі цього дому�музею. Ш Е В Ч Е Н К А Великий льох. "Ми тепер душі, а не люди. / А відціля видніше буде...". Юрій ЛЕГЕНЬКИЙ, Художник, культуролог, педагог Гайдамаки. "Поцілуйте мене, діти, / Бо не я вбиваю, / А присяга". Махнув ножем – / І детей немає!" Катерина. “Єсть на світі доля, / А хто її знає? Єсть на світі воля, / А хто її має?” Думка. “Тяжко5важко в світі житти / Сироті без роду...” Наймичка. “Розвернулося весілля. / Музикам робота...” Сон. “Приснилось диво / Чудне якесь!.. таке тілько / Снилося юродивим...” БЕРЕЗЕНЬ 2014 7 �Студентська думка Новини підрозділів МИСТЕЦЬКІ ГРАНІ СВІТОГЛЯДУ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 13 березня в Інституті філософської освіти і науки відбулась лекція завідувача кафедри етики і естетики, доктора філософських наук, профе� сора Тетяни Андрущенко про творчу спадщину Тараса Шевченка. Тетяна Андрущенко – визнаний фахівець з вище� зазначеної теми – володіє унікальними матеріалами про життя і творчість Тараса Шевченка. Тетяна Іванів� на тривалий час працювала у Національному музеї Тараса Шевченка науковим співробітником, прой� шовши всі посадові сходинки, була призначена заступником генерального директора з наукової роботи. Як науковець і педагог, Тетяна Андрущенко опублікувала книгу наукових статей “Святеє сонечко загляне”. Студенти та викладачі Інституту філософської освіти і науки обговорили мистецькі грані світогляду Тараса Шевченка. Серед багатьох цікавинок зустрічі стало акцентування уваги на значення 13�го березня (день проведення лекції). На основі архівних матеріа� лів Тетяна Андрущенко реконструювала цей день в різні роки життя Тараса Шевченка. Лектор звернула увагу, що нині цитувати Шев� ченка модно, тому творчість генія українського слова переживає нову хвилю популярності. Але, підкресли� ла Тетяна Андрущенко, слід бути обережним і не впа� дати в поверхневі сенсації, якими рясніють ЗМІ. Чи був Шевченко гульвісою? Чиєю дитиною він був? І скільки дітей мав сам? Журналісти часто намагають� ся зробити легку рекламу на поверхневих поглядах на творчість Тараса Шевченка. Проте справжній патріот зуміє розгледіти всю велич Великого Українця. “Для пізнання Шевченкової творчої спадщини слід бути підготовленим”, – підводячи підсумок лекції, зазначи� ла Тетяна Андрущенко. Лекція Тетяни Андрущенко стала однією з низки заходів ІФОНу до 200�річчя від дня народження Тара� са Шевченка. Нагадаємо, що раніше в Інституті була представлена інсталяція “Шевченкова читальня”, під� готовлено відеоролик “Садок вишневий коло хати”, який наразі має близько 7 тисяч переглядів в Інтерне� ті, студенти�культурологи проходять навчальну прак� тику в Національному музеї Тараса Шевченка, Сту� дентська рада святково прикрасила портрет Кобзаря в головному корпусі університету, проведено творчий захід “Вечірній Кобзар”. В найближчому майбутньому плануються урочисті засідання кафедри, де студенти і викладачі декламуватимуть улюблені уривки з твор� чості Кобзаря, поїздка по Шевченківським стежинкам та ін. Сергій РУСАКОВ ШЕВЧЕНКО/MANIA Студенти та викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова до 200�річчя від дня народження Тараса Шевченка відвідали виставку “ШЕВЧЕНКО/MANIA”, яка проходила в Національному культурно�мистецькому комплексі “Мистецький Арсенал”. Виставка дозволяє по�новому поглянути на життя і творчість Великого Українця. Молодь відвідувала виставку в позанавчальний час і залишилась задоволеною від побаченого. На наше прохання студенти І курсу поді� лились враженнями. Наталія Миронова, студентка І курсу: “Пізнавальними для нас були не лише роботи митця, але й розмі� щені поряд матеріали, якими користувався Тарас Шевченко, – одяг, фарби тощо. Не можна не звернути увагу на відеоінсталяцію, яка доводить акту� альність творів Тараса Шевченка у наші часи. Режисер Сергій Проскур� ня розробив проект “Наш Шевченко” – 365 відеосюжетів, де школярі, студенти, вчителі, митці, журналісти, люди різних соціальних та вікових середовищ декламують Шевченкові поезії. Не залишило байдужою і перехопило подих відео, на якому читає уривок з “Кавказу” загиблий під час протестів у Києві Сергій Нігоян. Окрема подяка викладачу А. Е. Дробовичу, разом з яким ми отри� мали нагоду на власні очі побачити проект “ШЕВЧЕНКО/MANIA”. Після відвідання “Арсенала” група була під впливом позитивних емоцій, бо дотик до творчості Великого українського генія нікого не залишив байдужим”. Влада Герасименко, студентка І курсу: “Найвища майстерність, яка втілена в роботах Тараса Шевченка, – це вміння поєднати прості й окремі лінії в єдине ціле, в зображення, яке зачаровує. Пейзажні та портретні композиції висвітлюють події з його життя і розповідають про людей, з якими товаришував Шевченко. Окрім офортів та малюнків, ми змогли переглянути фотографії Тараса Григоровича, які зроблені в різні роки його життя. Відчути дух тієї епохи та самого письменника допомогли його особисті речі, напри� клад, сорочки та палітра з пензлями. Велике враження справила серія картин українського пенсіонера Федіра Кучера. Низка картин, які на перший погляд здаються однакови� ми, але детально розглянувши їх, починаєш помічати суттєві відмінності. Цікавою для нас виявилася “Стіна пророка”, на якій всі охочі могли залишити свої думки та побажання. Таким чином можна було зробити свій внесок в загальну експозицію. Ми не стали винятком і не втратили такої можливості. Приємною несподіванкою стала зустріч з Героєм України, поетом Борисом Олійником, який відвідав виставку в той же день, коли і наша група”. Це лише частинка студентських вражень від проекту “ШЕВЧЕНКО/MANIA” Всі інші думки та безпосередньо поезія Великого Українця лунають протягом року в аудиторіях Національного педагогіч� ного університету імені М. П. Драгоманова. Сергій РУСАКОВ Новини підрозділів ШЕВЧЕНКО В СВІТІ, ШЕВЧЕНКО ДЛЯ СВІТУ У рамках програми святкування 200�річчя від дня народження Т. Г. Шевченка Науковий відділ Студентсь� кої ради провів студентську конференцію “Шевченко в світі, Шевченко для світу”. 11 березня студентська конференція об’єднала шану� вальників Шевченка, які зібралися, щоб розповісти про Тараса, продемонструвати цікаві факти, показати незвичні сторони цієї багатогранної особистості, поділитися своїми переживаннями та зачитати власні переклади віршів поета. Захід недаремно мав назву “Шевченко в світі, Шевченко для світу”: обираючи її, організатори прагнули поєднати темати� ку зустрічі зі своєю спеціальністю. Є багато перекладів його поезії, які стали шедеврами літератури. Кожен перекладач вносить щось своє в доробок про Шевченка, його поезія звучить по�різному з різних вуст, в кожного він свій. 9 березня, на Шевченковому віче, що від� бувалося на Майдані Незалежності, прозвучали з вуст іно� земних представників та Послів держав кращі переклади польською, японською, англійською, французькою, італійсь� кою та іншими мовами. І це вражає. Наш інститут також долучився до цієї нелегкої, але ней� мовірно цікавої праці – перекладу віршів Тараса. Напере� додні святкування річниці серед студентів проходив конкурс на авторський переклад поезії Кобзаря. Оскільки, це тяжка праця, учасників конкурсу було небагато – лише троє. Остапенко Ян з 43пнінв групи продекламував власний переклад віршів “Ой маю, маю я оченята” та “Реве та стогне Дніпр широкий” англійською та німецькою мовами. “Ой маю, маю я оченята” Oh, I have, I have eyes, No one, my mummy, to look at, No one, darling, to look at, Oh, I have, I have little arms, No one, my mummy, to hug, Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 No one, darling, to hug, Oh, I have, I have little legs, But no one, my mummy, to dance with, And no one, darling, to dance with. **************************** Oh, Ich habe, habe ich die Augen, Niemand, Mutti, anschauen, Niemand, Herzchen, anschauen, Oh, ich habe, habe Hдndchen, Niemand, Mutti, umarmen, Niemand, Herzchen, umarmen Oh, ich habe, habe FьЯen, Und, Mutti, mit niemandem tanzen, Und, Herzchen, mit niemandem tanzen. “Реве та стогне Дніпр широкий” Der breite Dnepr brьllt und stцhnt, der bцse Wind heult, Er beught die hohen Weiden herunter und hebt die Wellen hoch. Und der blasse Mond zu diser Zeit Schaut er ab und zu hinter der schwarzen Wolke. Wie ein Boot auf den blauen Meer, Taucht er bald auf, und bald ein. Die Hдhne haben noch nicht zum dritten Mal gekrдcht, Es hut noch niemand irgendwo gesprochen, Die Eulen riefen im Wald, Die Esche дchzt von Zeit zur Zeit. Оксана Головій, студентка першого курсу спеціально� сті “Переклад”, інтерпретувала вірш “Туман, туман доли� ною” англійською мовою. Mist, mist by the vale, Good to live with kin. And even better by the hill With a youthful yokemate. Oh, I’ll go by the shady holt, Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Looking for my dear spouse. “Where are you? Where are you,please, give a respond! Come, my heart, snuggle up. Come, my heart, make the love And we will go to marry, So as father and mother won’t know, Where we will pass the night.” But got married, hid, Though we didn’t love each other. It’ll be lighter living lonely, Than with you be broken newly. Фіщук Аліна, студентка 202 ан групи продемонструва� ла власний переспів поезії “Не тополю високую” англійсь� кою мовою. I see not a poplar high grows I see not a poplar high grows, And bending by the wind, I see the lonely girl, who I suppose Trampling on her fate and asking me How awful is her fate? She wishes better to drawn in the sea. What a tender feeling to date, But she does not know anything about it. She wants to be sweetly kissed, She wants to be simply embraced But there is one more thing to wish What is going on then? The girl then tells her loving Mom She is being scared, and has never Loved somebody, near or far, She begs to feel it forever and ever. Оксана ЧЕРНУХА, студентка Інституту іноземної філології Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 7 (1641) (березень 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 7 (1641) (березень 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/204 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/3329348fb66c469f848e5d6336e3dadd.pdf 17f7ec531fab948f8ceea86eec90f2c2 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1640) (лютий 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 6 (1640) ЛЮТИЙ 2014 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Пливе кача по Тисині, Ой, пливе кача по Тисині. Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені. Ой, як же мені, синку, не жаль? Як же мені, синку, не жаль? Ти на моїм серцю лежав, Ти на моїм серцю лежав. Залаєш ми в злу годину, Ой, залаєш ми в злу годину. Сам не знаю, де погину, Сам не знаю, де погину. Пливе кача по Тисині, Ой, пливе кача по Тисині. Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені. Погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю. Хто ж ми буде брати яму? Хто ж ми буде брати яму? Виберут мі чужі люде, Ой, виберут мі чужі люде, Ци не жаль ти, мамко, буде? Ой, ци не жаль ти, мамко, буде? “Гей, пливе кача по Тисині…” – лемківська тужлива народна пісня. Пісня у записі “Піккардійської терції” звучала під час прощання із загиблими героями Майдану. ДЕНЬ ЖАЛОБИ В НПУ: НА СВІТЛУ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ МАЙДАНУ 25 ЛЮТОГО 2014 РОКУ професорсько�викла� дацький і студентський колектив НПУ імені Михай� ла Драгоманова вшановували світлу пам’ять заги� блих у жорстоких протистояннях останніх місяців в Україні. Драгомановці принесли квіти, свічки й свої щирі серця, аби пом’янути тих, хто віддав життя, відстоюючи своє право на мирну, справедливу, чесну долю своєї держави й народу. Цьогоріч Драгомановському вишу виповню� ється 180 років. Але з часу свого заснування стіни цього навчального закладу не знали більш жаліб� ної й сумної події, яка відбувалась у “Студентсько� му дворику” цього дня. Сцену увінчали державний і університетський прапор із чорними стрічками і, здавалось, не вистачало зовсім слів для висло� влення усього смутку, який зібрався в душах моло� ді й викладачів. Говорили тільки мокрі очі. Заспокійливу молитву прочитав проректор Київської духовної семінарії, протоієрей Олек� сандр Трофимюк. І для усіх живих і загиблих пролунала “Молитва за Україну” у виконанні Націо� нального заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки. Слова співчуття й шани висловив ректор вишу Віктор Андрущенко, зазначивши, що тепер перед драгомановцями постає головне завдання глибокої консолідації народу задля збереження національної цілісності й територіальної єдності держави. “Попереду у нас багато праці, мобіліза� ція усієї миротворчої енергії, мудрості й добра на благо України”, – зазначив ректор. На його голо� сне “Слава Україні!” прозвучало ще гучніше “Геро� ям слава!” Рейтинг Інтерв’ю з випускником Звітно�наукова конференція Кращі освітяни Олена СЕРДЮК: “Всі, хто переступає поріг Софії, не роблять це випадково” Єдність навчання і наукових досліджень стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Відверта розмова Анонс ЗАПРОШУЄМО НА ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ! ШАНОВНІ АБІТУРІЄНТИ, учні та їх батьки, запрошуємо ближче познайомитися з Національним педагогічним універси� тетом імені Михайла Драгоманова! У цьому році нам виповню� ється 180 років! А 15 березня 2014 року зранку ми відчиняємо двері “альма матер” для кожного, хто бажає завітати в гості. Оберіть найкраще майбутнє собі та своїм дітям з дипломом Драгомановського вишу! Приєднуйтесь до сучасної Драгома� новської родини! “ РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ ЗІ СТУДЕНТСЬКИМ АКТИВОМ 24 лютого 2014 року ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Дра; гоманова Віктор Андрущенко зустрівся зі сту; дентським активом та порозмовляв з молоддю про сучасну ситуацію в країні та функціонуван; ня університету. Очільник і студенти ділилися власними поглядами щодо революційних подій в державі та обговорили завершення заліково;екзаменаційної сесії у виші. За словами Віктора Петровича, стабілізація соціально�політичної атмосфери в суспільстві після жорстких протистоянь тепер вимагає глибокої кон� солідації народу задля збереження національної цілісності й територіальної єдності держави. Мобілізація миротворчої енергії усіх гро� мадян України, особливо студентської моло� ді, що буде націлена на працю на благо свого народу, – ось головна мета кожного українця. Віктор АНДРУЩЕНКО Вчена рада ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У ВІДОКРЕМЛЕНОМУ СТРУКТУРНОМУ ПІДРОЗДІЛІ УНІВЕРСИТЕТУ 30 січня 2014 року в Національному педагогічному уні; верситеті імені Михайла Драгоманова відбулось засідання Вченої Ради вишу. На порядку денному розглядалося забез; печення якості підготовки фахівців у відокремленому струк; турному підрозділі університету “Вище професійне учили; ще” та чимало іншого. Після виступу директора Вищого професійного училища Миколи Бахтіна Вчена Рада університету відзначила якісну робо� ту підрозділу та визначила шляхи подальшого розвитку, зокрема ліцензування нових робітничих професій, серед яких “офіціант”, “бармен”, “покоївка”, “адміністратор”, “оператор комп’ютерного набору”, “секретар керівника” та інші. Заплановано розробити заходи щодо оновлення матеріально�технічного оснащення нав� чальних лабораторій, класів та майстерень відповідно до сучасно� го рівня забезпечення навчального процесу. Ще одним питанням порядку денного став підсумковий аналіз науково�дослідної роботи викладачів за держбюджетною та госпдоговірною тематикою за 2013 рік. Члени Вченої Ради відзна� чили, що у минулому році до виконання 12 держбюджетних робіт було залучено 116 осіб, а створена колективами наукова продукція відзначається високим науковим і методичним рівнем. Віктор Петрович подякував студентству, яке мудро й впевнено публічно продемонструвало свою європейську громадянську позицію і разом з тим не полишило університету, засвідчуючи якість і високий рівень власних знань. На думку очільника, такий інтелектуальний потенціал потрібен народу держави і його щасливому майбутньому. Разом з тим особливу подяку ректор висловив усім драгомановцям, які потурбувалися про власну безпеку й безпеку своїх друзів, колег, знайомих, адже життя людини – найвища цінність нації, і покликання кожного – берегти це. Що ж стосується графіку чергувань, запрова� дженого у навчальних корпусах і гуртожитках уні� верситету, – він залишається стабільним і поклика� ний мінімізувати найменшу небезпеку, що може загрожувати драгомановцям. Вкотре Віктор Петро� вич попросив студентів з розумінням поставитися до цього та долучитися до таких чергувань. Першо� му проректору з організації навчально�виховної роботи і економіки університету Олегу Падалці доручено найближчим часом провести заняття з евакуації у гуртожитках. “Саме безпека наших викладачів і студентів, аспірантів і співробітників залишається головним пріоритетом вишу”, – наго� лосив ректор. Віктор Петрович гостро засудив жорстокі роз� гони мирних протестувальників під час проти� стоянь в столиці, з сумом і болем разом зі студен� тами згадав про загиблих Героїв Майдану. 25 люто� го у виші планується провести жалобні заходи і пом’янути світлу пам’ять загиблих. Нам треба так консолідуватися сьогодні, щоб ми з вами виступали як єдина велика Драгомановська справжня родина, яка пова� жає і захищає людину, особистість, дбає про її права. Віктор АНДРУЩЕНКО Серед студентів Драгомановського універси� тету теж є постраждалі, що весь цей час перебува� ли на Майдані. На щастя, хоч і поранені, вони живі, і університет дбає про їх якнайшвидше видужуван� ня. Розмова велася також і про недопустимість в університеті будь�яких переслідувань студентів за їх політичні чи інші переконання. Усім, хто не зміг вчасно скласти заліково�екзаменаційну сесію, її терміни були подовжені, для студентів організовані додаткові консультації. Врешті в кінцевому підсум� ку головним фактором оцінки на іспиті стала якість знань студента, що й було в НПУ завжди прерогати� вою. Студенти натомість подякували ректору за щиру бесіду й розуміння, особливу турботу й без� пеку, якою були оточені протягом останніх місяців. Прес�служба університету Вчена рада ДРАГОМАНОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОГОЛОШЕНО ТЕРИТОРІЄЮ БЕЗ КОРУПЦІЇ 27 лютого 2014 року в Національному педагогічному університеті відбулось робо; че засідання Вченої Ради університету. На порядку денному розглядали питання про результати зимової заліково;екзаменацій; ної сесії 2013/2014 навчального року, про участь студентського самоврядування у розвитку університету та аналізували вико; нання рішень Вченої Ради НПУ. Активне обговорення членів Ради викликала й доповідь Вчено� го секретаря університету Олени Уваркіної про роботу спеціалізо� ваних вчених рад вишу. У 2013 році в НПУ їх працювало 14 у галузі педагогічних, психологічних, філологічних, філософських, політич� них та історичних наук. Як відзначила Вчений секретар, у порівнян� ні з 2012 роком загальна кількість захистів зменшилась, але збіль� шилась кількість захистів докторських дисертацій. Драгомановці вирішили перебудувати роботу спецрад на основі їх економічної доцільності з метою підвищення економічної ефективності, а також зорієнтувати їх діяльність на внутрішні потреби університету. Особливу увагу варто звернути головам спецрад на якість підготовки дисертаційних досліджень, сприяти опу� блікуванню аспірантами й докторантами наукової продук� ції, зокрема у наукових виданнях зарубіжних країн. Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор університету Окрім цього Вчена Рада вишу розглянула питання про при� своєння звань “Почесний доктор НПУ” видатним вченим світу; про рекомендацію до нагородження почесними званнями викладачів НПУ; про затвердження тем кандидатських і докторських дисерта� цій та чимало іншого. Тиждень тому ми з вами прокинулися в зовсім іншій країні. В країні, де для того, щоб щось справді змінити на краще, потрібно померти. В країні, де люди поклали свої життя не для того, щоб стати героями, а для того, щоб всі ми могли жити у вільному демократичному суспільстві. І якщо зараз ми з вами не скори� стаємося наданим нам шансом, – це означа� тиме, що герої померли дарма. Якщо ми не викорінимо зі стін нашого університету таке ганебне явище, як корупція, значить – герої померли дарма! З виступу студента на Вченій Раді З доповіддю щодо здійснення студентського самоврядування у виші та його ролі у функціону� ванні університету загалом виступив голова сту� дентського профкому Станіслав Цибін. Також у засіданні взяли участь студентський актив НПУ, формальні та неформальні лідери, активісти Майдану. Студенти висловилися щодо збіль� шення впливу студентського самоврядування на навчально�виховні процеси в університеті, Відсьогодні кожен, хто дасть або візьме хабар, перебуватиме під персональним контролем і обов’язково понесе за це відповідальність! З виступу студента на Вченій Раді активної участі молоді у функціонуванні вишу. Зокрема з пропозиціями до делегатів вченої Ради звернувся член Ради ВО “Майдан” Ілля Кротенко. Результатом обговорення стало ого� лошення Національного педагогічного універси� тету імені Михайла Драгоманова територією без корупції. Драгомановці запропонували впрова� дити низку заходів, які б викорінили таке ганеб� не явище у кращому педагогічному виші країни та попередили появу можливих інцидентів. Прес�служба університету Прес�служба 2 ЛЮТИЙ 2014 �Нові формати ЗАСІДАННЯ РЕКТОРАТУ УНІВЕРСИТЕТУ 10 лютого 2014 року традиційно новий навчальний семестр розпочався із засідання ректорату Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. На порядку ден; ному проректори, директори інститутів, керівники підрозділів розглядали питання запровадження у вищих педа; гогічних навчальних закладах спеціалі; зації “Позашкільна освіта”, діяльність Наукової бібліотеки університету у цифрову епоху та аналізували стан про; форієнтаційної роботи у виші. У Драгомановському університеті з 2012 року функціонує кафедра позашкіль� ної освіти, яка зокрема реалізує навчаль� но�виховну, методичну й наукову діяль� ність. Про це та інші дотичні питання допо� віла на засіданні завідувач кафедри, док� тор педагогічних наук, професор Олена Биковська. Створення кафедри саме в НПУ загалом відобразило загальну тен� денцію розвитку позашкілля, потребу у підготовці фахівців для позашкільних нав� чальних закладів та історичну місію універ� ситету, в якому за архівними даними у 20–30�х роках ХХ століття функціонував позашкільний відділ. На сьогодні працівниками кафедри здійснюється викладання кількох спеціалі� зованих дисциплін в Інститутах НПУ, підго� товлено збірник навчальних програм для студентів спеціалізації “Позашкільна осві� та”, рекомендований Міністерством осві� ти і науки України. Активно ведеться співробітництво з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти та відділом поза� шкільної освіти, виховної роботи та захи� сту прав дитини МОН України. Відпрацьовано основні напрями спів� праці з позашкільними навчальними закладами України і Києва, зокрема в організаційному, науковому і методичному напрямках. Серед них – Центр позашкіль� ної роботи Святошинського району м. Києва, Центр творчості дітей та юнацтва “Шевченківець”, Рівненський міський Палац дітей та молоді тощо. Розширено співробітництво з Центром позашкільної роботи Святошинського району м. Києва, де реалізується проект “Центр підтримки і науково�методичного супроводу діяльно� сті позашкільних навчальних закладів”, проводяться відкриті семінари�тренінги. Тісна робота налагоджена з Малою академією наук України щодо участі учнів у Всеукраїнському конкурсі�захисті науково� дослідницьких робіт учнів – членів МАН за секцією “Педагогіка” з підготовкою науко� вих праць за тематикою позашкільної осві� ти. І під час самого засідання ректор уні� верситету Віктор Андрущенко підписав угоду з Президентом МАН України Стані� славом Довгим, що передбачає ще більш тісну взаємодію двох структур. Розширено міжнародне співробітниц� тво НПУ щодо професійної підготовки май� бутніх педагогів у сфері позашкільної осві� ти, адже співробітники кафедри є членами Європейської асоціації організації вільного часу дітей та молоді. Ведеться широке співробітництво з вищими і позашкільними навчальними закладами Республіки Поль� ща, Російської Федерації, Словацької Рес� публіки, Чеської Республіки тощо. За словами Віктора Андрущенка, варто ще більш конкретно посилити увагу щодо підготовки кадрів у галузі позашкілля. Зокрема, запропоновано створити Міжуні� верситетський координаційний центр під� готовки педагогів для позашкільної освіти. У планах – проведення на базі НПУ Міжна� родного освітнього конгресу з питань позашкілля та чимало іншого. Директор Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова Люд� мила Савєнкова презентувала колективу інформаційну роботу бібліотеки із забезпечення навчаль� но�виховної та науково�дослідниць� кої роботи вишу, зокрема опанування сучасних методів роботи із цифровою інформацією. За словами Людмили Василівни, віртуальна складова інформаційно�бібліотечного середо� вища Наукової бібліотеки НПУ об’єд� нує електронний каталог з понад 650 тисячами записів; власний веб�сайт із сервісом віртуальної довідки та електронної доставки документів, віртуальними книжковими виставка� ми; блоги у соціальних мережах та власно генеровані повнотекстові електронні ресурси: електронні колекції рідкісних видань, бібліогра� фічні посібники тощо. За результатами доповіді пожва� вилось обговорення питання керів� ництвом вишу. Були запропоновані нові підходи в інформаційному забезпеченні, опрацюванні й оци� фруванні документів із фонду рідкіс� них видань. Як зазначив ректор НПУ Віктор Андрущенко, варто кожному науковцю університету надати ваги власній присутності у мережі Інтер� нет, виходячи таким чином на міжна� родний рівень цитувань, входячи до провідних наукометричних баз даних. Тут потрібно, на думку Віктора Петровича, збільшити не лише кіль� кість англомовних публікацій, але й підвищити їх якість. Ще одне питання на порядку денному – профорієнтаційна робота в університеті, особливо в контексті підготовки до Дня відкритих дверей. Зі слів доповідача, відповідального секретаря Приймальної комісії Тараса Олефіренка, така робота у виші ведеться протягом усього навчального року. Значно поглибилася співпраця із середніми нав� чальними закладами, педагогічними коле� джами Києва і України загалом. У планах – проведення предметних олімпіад та творчих конкурсів для учнів і випускників шкіл, організація опитування “Освітні очікування абітурієнтів”, вигото� влення та розповсюдження інформаційно� рекламного буклету НПУ та чимало іншого. Робота у такому контексті вже відпрацьо� вана на кількарічному досвіді й отримає деяке оновлення й модернізацію відповід� но до сучасних запитів абітурієнтів. Прес�служба Рейтинг К Р А Щ І О С В І Т Я Н И Всеукраїнський громадсько�політичний тижневик “Освіта” вже традиційно опублікував рейтинг ста кращих освітян 2013 року, визна� чений опитуванням читачів газети. До списку потрапили й чимало викладачів Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Зокрема у номінації “Засвіти вогонь” відзначено ректора вишу академіка Віктора Андрущенка за сподвижництво у ство� ренні та підписанні “Педагогічної Конституції Європи”. У номінації “Лиш Храм збудуй” відзначено першого проректора з організації навчально�виховної роботи і економіки Олега Падалку, директора Наукової бібліотеки університету Людмилу Савенкову, директора Інституту корекційної педагогіки і психології академіка Вік� тора Синьова, директора Інституту іноземної філології Володимира Гончарова та завідувача кафедри позашкільної освіти, ректора Інституту екології економіки та права Олену Биковську, У номінації “Народ мій завжди буде” дипломи отримали співголова Наглядової ради НПУ, Президент Національної академії педагогічних наук України академік Василь Кремень, завідувач кафедри стилістики української мови академік Любов Мацько та директор Інституту історичної освіти Олександр Сушко. Лауреатами номінації “Засвіти вогонь” також стали директор Інституту філософ� ської освіти та науки Іван Дробот, професор університету Наталія Мозгова та заві� дувач кафедри педагогіки і психології вищої школи Наталія Дем’яненко. Завідувача кафедри теорії та історії педагогіки Драгомановського вишу Людми� лу Вовк удостоєно диплому у номінації “Залиш мені в спадщину думку найвищу”. Колектив НПУ імені М. П. Драгоманова щиро вітає своїх колег з почесними від� знаками й бажає нових успіхів на тернистій освітянській ниві. ЛЮТИЙ 2014 СТАРТУВАВ ПРОЕКТ “ЕЛЕКТРОННИЙ ІНСТИТУТ” Цього місяця в Національ� ному педагогічному універси� теті імені Михайла Драгомано� ва запустили пілотний проект Інституту інформатики “Елек� тронний інститут”, який має на меті підвищення якості надан� ня освітніх послуг студентам Інституту інформатики всіх форм навчання на основі мобільних інформаційно�кому� нікаційних технологій. Головна сторінка віртуального навчаль� ного середовища “HomeWorks” Інституту інфор� матики – www.ant3dstudio.com. Проект дозволяє студенту 24 години на добу 7 днів на тиждень навчатися і спілкува� тися на навчальні теми з одно� літками й колегами; викладачу – організовувати високоефек� тивну індивідуальну самопідго� товку студентів, у тому числі автоматизованими засобами навчання, а дирекції Інституту – здійснювати автоматизова� ний міжсесійний контроль виконання навчального плану. З дошки оголошень у кор� пусі Інституту справді зникли розклади занять, адже тепер кожен студент зможе перегля� нути їх у зручний час і зручному місці на власному гаджеті. Також драгомановці�інформа� тики отримали можливість від� кривати електронні курси усіх навчальних дисциплін, пере� глядати навчальний матеріал, який викладається конкретно� го тижня, і навіть проходити у визначені терміни заплановане віддалене тестування. Ще кіль� ка опцій стосується перегляду особистої успішності у журналі оцінок та спілкування з друзя� ми у спеціальному чаті. Звісно, проект лише наби� рає обертів і ще проходитиме експериментальні випробу� вання, але студенти вже задо� волені. Автори і розробники віртуального навчального середовища (директор Інсти� туту інформатики, проректор з дистанційної освіти А. П. Кудін, заступник директора Інституту інформатики з ІТ Г. В. Жабєєв, програмісти П. Босок, Р. Ко� валь, Р. Печкур) зазначають, що ще виношують кілька ідей щодо його удосконалення, які збираються втілити в життя. За інформаційними техно� логіями сьогодні майбутнє. Як зауважує ректор університету Віктор Андрущенко: “Оцінюючи найбільш вагомі зміни в освіті за останні 15 років, можна від� значити, що абсолютна біль� шість з них пов’язана з резуль� татами упровадження комп’ю� терних технологій у навчаль� ний процес”. Прес�служба університету 3 �Профорієнтаційна робота Фотозвіт ЙДЕМО В ШКОЛУ! ВРУЧЕННЯ ДИПЛОМІВ 9 лютого 2014 р. відбулась робоча зустріч директора Інституту філософської освіти і науки Івана Дробота з директором спеціалізованої школи № 41 м. Києва Оленою Онаць. Під час зустрічі обговорено сучасний стан вищої та середньої школи, особливу увагу зосереджено на формах співпраці між викладачами універси; тету і вчителями школи. Професор Іван Дробот розповів про особливості підготовки сучасного фахівця з філософії, культуро� логії і дизайну і про те, яким чином університет сприяє самореалізації молодої людини. “Ми пра� цюємо над повним розкриттям як природних, так і набутих в школі здібностей, – підкреслив Іван Іванович. – Це можна проілюструвати заходами Інститу� ту, біля витоків яких знаходяться студенти, – “Тиждень мистецтв”, “Фестиваль релігійного мистецтва”, газета “Глобус” та ін.”. Олена Онаць розповіла про сучасні інтерактивні шкільні заняття і специфіку роботи з сьогоднішнім учнем, також продемонструвала результати авторських досліджень, які показують запити школярів щодо майбутнього професійного вибору. Останнє стало предметом тривалого обговорення, адже може допомогти налагодженню ефективної профорієнтаційної роботи, яку проводять викладачі Інсти� туту. За результатами зустрічі маємо домовленості про проведення низки спільних заходів: урок�пре� зентація ІФОНу для учнів 10�х і 11�х класів, урок за методикою “Філософія для дітей”, культурологічний брейн�ринг між учнями та студентами ІФОНу та спільний концерт до Дня Перемоги. Наприкінці зустрічі Олена Онаць провела оглядову екскурсію по шкільному музею 56�ї гвардійської танкової бригади 3�ї гвардійської танкової армії, який з 2005 року має статус “Зразковий”. 6 лютого 2014 року о 10.00 в Інституті розвитку дитини відбулося офіцій� не вручення дипломів випускникам заочної форми навчання ОКР “Магістр” (1,5 р.н.), на якому був присутній про� ректор з міжнародних зв’язків, доцент кафедри управління та євроінте� грації, кандидат історич� них наук Володимир Лавриненко. Сергій РУСАКОВ Міжнародні зв'язки ЗУСТРІЧ ВИКЛАДАЧІВ ТА СТУДЕНТІВ ІКПП З ПРЕЗИДЕНТОМ СПІЛКИ ЛОГОПЕДІВ ПОЛЬЩІ 13 лютого 2014 року на базі Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драго� манова відбулася зустріч викладачів та студентів Інституту корекційної педагогіки та психології з пре� зидентом (та його заступником) Спілки логопедів Польщі. Під час зустрічі гості розповіли про підготов� ку логопедів в Польщі у ВНЗ та деякі проблеми в цьому процесі, поділилися своїми враженнями про рівень підготовки логопедів в Україні, обмінялися досвідом організації та методики діагностики дітей раннього віку. Зустріч пройшла цікаво та змістовно. Міжнародні зв’язки РОЗГОРТАЄ ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩА ЛІНГВІСТИЧНА ШКОЛА В ПОЛЬЩІ Вже вдруге студенти та викладачі Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені Михайла Драго� манова відвідали Вищу лінгвістичну школу у м. Ченстохов (Польща). Європейський тиждень, що тривав 20�26 січня 2014 року, був проведений в рамках реалізації дидактичної програми “Подвійний диплом”. Метою цього проекту є реалізація дистанцій� ного навчання та здобуття паралельно диплому європейського зразка студентами українського вишу. Драгомановці відвідали лекції, тренінги та майстер�класи польських викладачів, зокрема “Тренінг з персональної ефективності”, “Базові знання про залежності”, “Особливості плануван� ня та реалізації регіональних і європейських про� ектів”, “Корисні компетенції при будуванні кар’є� ри” тощо. Особлива увага також приділялася практичним заняттям з польської мови. Студенти та викладачі Національного педаго� гічного університету висловлюють вдячність організаторам за гостинність, теплий прийом та організацію навчання, а також з нетерпінням чекають поїздки на Літню школу. 4 Науковий потенціал СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНО;ДОСЛІДНИЦЬКОГО ЦЕНТРУ “МІЖНАРОДНА ОСВІТА” Рішенням Вченої ради НПУ імені М. П. Драгомано� ва на базі Інституту магі� стратури, аспірантури і док� торантури створено нав� чально�дослідницький центр “Міжнародна освіта”. Метою діяльності Цен� тру є об’єднання зусиль науковців різних галузей (політологів, соціологів, економістів, філософів, істориків, педагогів тощо) для організації та коорди� нації наукових і прикладних досліджень у галузі освіти та освітньої політики; гло� балізації та демократизації та їх впливу на освітній про� стір. Центр створений на виконання Меморандуму про взаєморозуміння між Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгомано� ва та Університетом Квінз (Онтаріо, Канада). Нові видання “ГУМАНІТАРНИЙ КОРПУС” У січні 2014 року вийшла в світ збірка “Гуманітарний корпус. Випуск 1” за матеріалами ІІ Міжнародної науково�практичної інтер� нет�конференції “Актуальні проблеми гуманітарних наук у дослі� дженнях молодих науковців” (22 жовтня – 17 листопада 2013 року; співорганізатори – Інститут філософської освіти і науки, Інститут педагогіки і психології Національ� ного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та ГО “Академія розвитку психологічної науки і практики”, м. Київ). У працях аспірантів, студентів та молодих вчених з України, Росії та Білорусії висвітлено актуальні теоретичні та прикладні проблеми психології, філософії, історії, педагогіки, а також представлено міждисциплінарні пошуки та здо� бутки. Із збіркою можна ознай� омитись у Науковій бібліотеці НПУ імені М. П. Драгоманова та на сайті http://arpnp.in.ua/ima� ges/news/doc/Gumanjitar� nij_korpus.pdf ЛЮТИЙ 2014 �Інтерв’ю з випускником Олена СЕРДЮК: “Всі, хто переступає поріг Софії, не роблять це випадково” СОФІЯ КИЇВСЬКА – вічна праоснова для самоі� дентифікації кожного українця, еталон колористики і пропорції, гармонії і краси. Вона постійно поруч, близько і в той же час незнана, невідома, відсутня у життєвому горизонті багатьох. Завдяки співробітни� кам заповідника “Софія Київська”, які йдуть в ногу з часом, Софія займає своє місце у віртуальному про� сторі, через новітні технології вона йде назустріч до людей. Це в черговий раз підкреслює її надчасовість, надпросторовість, а отже вічність і нетутешність, про� тиставлення рутинному і дріб’язковому. Генеральним директором заповіднику “Софія Директор заповідника Київська” є на сьогодні корифей музейної та пам’ятко� Софія Київська Олена Сердюк охоронної справи, успішний науковець, сердечна і від� вже у дев’ятому класі була дана своїй справі жінка – Олена Сердюк. Приємно додати, що Олена Михайлівна є випускницею нашої учасницею археологічного Alma mater. Про свою професійну ниву та сьогоденні гуртка історичного турботи пані Олена щиро ділиться в інтерв’ю для газе� факультету нашого вишу ти “Педагогічні кадри”. – Пані Олено, якими були сходинки Вашого професійного зростання? З чого починався науково�творчий шлях? – До Педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині НПУ ім. Драгоманова) я потрапи� ла досить рано. У дев’ятому класі я стала учасницею археологічного гуртка історичного факультету. Гуртком керувала напрочуд талановитий науковець, відомий український археолог, історик�славіст Надія Михайлівна Кравченко. Глибоке враження справила на мене участь у моїй першій археологічній експедиції до м. Обухів. Тут ми досліджували слов’янські пам’ятки, знахідки часів зарубинецької та черняхівської культур, ранньо� слов’янські пам’ятки. Членом гуртка я була близько десяти років і стільки ж – учасницею Обухівської експедиції. Вже на четвертому курсі через інтерес до пам’яток Київської Русі я розпочала роботу в Софійському музеї, а саме – в Андріївській церкві, де досліджувала ікону, і перша моя стат� тя була присвячена іконографії, зокрема сюжетам семи церковних таїнств. У неповні 27 років я була призначена завідувачкою Музею архітектурної кераміки, який фактично треба було створювати з нуля, без жодних матеріалів і колекцій. У поле цієї тема� тики потрапило моє дисертаційне дослідження. Зокрема, це історична забудова м. Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.: печі і каміни, київська цегла, натурні дослідження, експедиції. Наприклад, печі і каміни Будинку митрополита на території “Софії Київської” представля� ють частину цієї роботи. Наукове дослідження архітектурної кераміки спонукало опанувати цей вид ремесла і на практиці. Тож тепер я – ще й реставратор кераміки. Пізніше отрима� ла запрошення перейти до Управління охорони культурної спадщини м. Києва, де отрима� ла призначення директора київського науково�методичного центру. Це був 1996 р. Поча� лися великі відбудови: Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор. Саме тоді я збирала колекцію раритетів Михайлівського монастиря, що стало основою для створен� ня музею, що існує нині. У 2001 р. очолила Інститут пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури. Брала участь у державних програмах по дерев’яних храмах, замках України, вивчала істо� ричні міста України Києва, Одеси, Чернівців… Займалася заповідниками “Хортиця”, “Хер� сонес”, “Канів” та іншими. Готувала пам’ятки для подачі до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Два об’єкти, якими я займалася, – “Дерев’яні храми Карпатського регіону” і “Херсонес Таврійський” 23 червня 2013 року було взято під захист ЮНЕСКО. У 2000 році мені пропонували посаду директора Національного заповідника “Софія Київська”, але тоді я займалася поверненням музейних колекцій Михайлівського монасти� ря, відтворенням собору і морально не могла залишити цю роботу. На часі було багато актуальних проблем, як, наприклад, повернення фрески Михайлівського монастиря з Ермітажу і ряду інших. – Олено Михайлівно, що стало предметом Вашого дисертаційного дослідження? – Тема моєї дисертації – інтердисциплінарна, зокрема, знаходиться на межі архітекту� ри, мистецтва та історії. Це дослідження присвячене житловій забудові Києва другої поло� вини ХІХ – початку ХХ ст. Захищалася у Центрі пам’яткознавства Інституту історії НАН Укра� їни. Результатом роботи стала монографія “Київське житло другої половини ХІХ – початку ХХ століття”. – Ваша участь у гуртку нагадує сьогоднішню участь молоді у дослідницькій роботі Малої академії наук. – Абсолютно. Моя колега Олена Миколаївна Кухарська, також вихованка гуртка Н. М. Кравченко, тепер сама готує дітей в МАН, свого роду продовжує традицію. Ми, вихо� ванці Надії Михайлівни Кравченко, не перестаємо нею захоплюватися. Свою монографію я теж присвятила дорогому мені Вчителю. Вона виховала цілу наукову школу, багато учнів її нині працюють в Інституті історії та Інституті археології НАН України. – Ви давно працюєте в Заповіднику. Як складається Ваш діалог з Орантою? Які Ваші особисті переживання у спілкуванні зі святинею? – Це спілкування є безперервним упродовж багатьох років. Усі, хто переступає поріг Софії, не роблять це випадково. Хто приходить, той залишається. Люди працюють тут ціле життя – 30�40 років. Де б я не працювала, я завжди була пов’язана з нею на духовному, сві� домому, підсвідомому рівнях. Я завжди до неї зверталася. Тоді не прийнято було молити� ся. Я ніколи не афішувала своїх релігійних почуттів. У мене не було такого, що я була не віруюча і стала віруюча і різко почала ходити до церкви. Це моя робота, це частина мого життя, я себе від нього не відділяю. Сьогодні Софійський собор переживає величезний ризик і той наступ агресивний, який існує в міському середовищі, яке його оточує. Я особисто дуже гостро відчуваю неро� зуміння значущості цієї пам’ятки. Ось це мене пригнічує. І нерозуміння унікальності цього об’єкту в цілому в місті, в державі і в суспільстві. Думаю про заходи, які ми повинні здійсни� ти, скільки дасть Бог служити, і працювати, щоб максимально убезпечити історичну і сак� ральну національну спадщину. Оцей момент постійно присутній, я ловлю себе на ньому і думаю, як якісь речі зробити найвдаліше, прискорити, вирішити. Такі проблеми мене осо� бисто дуже хвилюють. Коли ми приїздимо до Відня, то перше, що ми бачимо, – це обличчя Моцарта, яке нас зустрічає і супроводжує всюди. У нас, українців, це ж образ Софії, образ Софійського інтер’єру, мозаїк. А він відсутній у візуальному просторі міста Києва. Ви ніде його не зустрі� нете: ні в магазинах, ні на вокзалах, ні в аеропортах. А саме він має скрізь звучати, бути присутнім як ідея, як підтекст, як знак Божий. – Олено Михайлівно, як виглядає міжнародна співпраця на сьогодні? Чи спосте� рігається підвищений інтерес і пієтет з боку Франції як країни, де Анна Ярославна є знаковою постаттю в історії? ЛЮТИЙ 2014 – Знакових постатей насправді є набагато біль� ше, ніж Анна Ярославна, Королева Франції, – це те, що у нас лежить на поверхні. Адже так само було ще дві дочки і сини князівські – зна� чущі в історії, як сам Ярослав чи Інгігерд. Були Київські митрополити… Міжнародна співпраця музеїв сьогодні в Україні не має системного характеру. Ви десь почули мої думки і тему наступної виставки “Три королеви”, яку ми хоче� мо провести у 2015 р. У Собор святої Софії — християнський собор в центрі 2013 р. після проведення Києв Київської Русі. Одна з найголовніших наукової конференції християнських святинь Східної Європи “Софійські читання” разом із археологом Михайлом Сагайдаком ми висадили троянду, сорт якої був спеціально виве� дений у Франції і називається ANNA REGINA (ANNE DE KIEV) і має білий цвіт. Вона висадже� на перед центральним входом “Софії Київської”. На свято цвітіння троянди цього року ми плануємо захід, щоб увічнити пам’ять про цю видатну жінку, і надалі це буде поглиблювати� ся. Ми будемо здійснювати таку промоцію. – Яку співпрацю могла б запропонувати “Софія Київська” студентам�гуманіта� ріям? – Напевно, що тільки археологам. Ми плануємо відкривати якомога більші території для дослідження. Наша територія, я люблю говорити, подібна до римського форуму – тут ніколи не відкривалися пам’ятки для їх музеєфікації та подальшого огляду, і ми плануємо це робити. А така річ фахово цікава, звісно, археологам. Студентам�гуманітаріям – архітекторам, художникам, мистецтвознавцям – може бути цікавою участь у наших дослідницьких та соціальних проектах. Зізнаюся відверто, нам сьогодні набагато цікавіше працювати з дитячою ауди� торією. Нам цікаво працюва� ти з Малою Академією Наук. Студентська аудиторія більш визначена, а діти… Вони ще пізнають світ. Оранту має відкрити для себе кожен українець, а для цього треба хоча б раз побачити її особисто. Олена СЕРДЮК – Сьогодні музеї світу стали альтернативними освітніми майданчиками із залученням найнові� ших технологій. Як “Софія Київська” йде сьогодні до відвідувача? Що пропонує? – Відвідувачу Заповідник пропонує різні формати спілкування. Крім звичайних екскурсій пропонуємо відкриті лекції, концерти, тематичні виставки, май� стер�класи. Для дітей пропонуємо знайомство з пам’яткою у форматі квесту. Досвід показує, що не тільки дітям, а й самим дорослим, які беруть з дітьми в цьому участь, це надзвичайно цікаво. Здійснюємо ґрунтовні видання монографій, присвячені пам’яткам Заповідника. Зокрема, в минулому році на грант аме� риканського посольства, вперше після 1966 р., вида� ли монографію про унікальні Михайлівські мозаїки. Також маємо цікавий сувенірний ряд, цілу розро� блену цікаву програму від шовкових хустинок з орна� ментами до парасольок, ювелірних виробів та інших аксесуарів. Новою гордістю Заповідника є те, що ми предста� влені в міжнародному проекті Google Art Project, а також – наш нещодавно презентований освітній про� ект “Від уявного до реального. Віртуальна подорож по Софії Київській” у форматі 3D (http://sophia�vr.com/), реалізований у партнерстві з “GetPano” і журналом “Музейний простір”. Це нове обличчя і взагалі прорив у музейному просторі України. Проект дає можливість продемонструвати, що Софія диктує нове ставлення до себе, відкриває новий зміст, “соціалізується”. Вір� туальному відвідувачеві у вільному доступі відкрито 56 елементів Софії з коментарями та описами. Такий формат відкриває багато можливостей для знайом� ства і вивчення унікальної пам’ятки. Однак не стом� лююся повторювати, що пам’ятка особлива. Спра� вляє незабутнє враження тільки тоді, коли бачиш її на власні очі, відчуваєш, переживаєш її силу і вічність… – Дякую Вам за розмову! Спілкувалась Юлія КРАВЧЕНКО, доцент кафедри культурології Довідка СЕРДЮК Олена Михай; лівна – український історик, музейник. Випускниця НПУ імені М. П. Драгоманова. Генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська” від 2012 р. Історик, кандидат історичних наук. Заслужений працівник культури України, член голов� ної ради Українського товари� ства охорони пам’яток історії та культури, член Національної Спілки художників України, голова Київської міської орга� нізації товариства охорони пам’яток історії та культури, віце�президент Українського національного комітету Міжна� родної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS). Автор монографії “Київ� ське житло другої половини ХІХ – початку ХХ століття” і численних наукових публіка� цій. Фахівець з проблематики вартісної оцінки об’єктів куль� турної спадщини – один з авторів методики оцінки пам’яток. Координатор міжна� родних та вітчизняних про� грам з дослідження та ство� рення проектів консервації, реставрації, реабілітації пам’яток історії та культури. Консультант методичних роз� робок у пам’яткоохоронній справі. 5 �До 30-річчя кафедри методики навчання суспільних дисциплін і гендерної освіти ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ ТА КАФЕДРА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН І ГЕНДЕРНОЇ ОСВІТИ ІНСТИТУТУ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ НПУ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА: ДОСВІД СПІВПРАЦІ Інтелектуальне історичне спів; товариство утворює різні форми комунікації, інтелектуальної взає; модії, інформаційного обміну іде; ями, символами, ідеологіями, текстами, програмами, думками. Історія не тільки має вироблятися в науково;дослідних установах, “унормовуватися” всередині про; фесії історика, зберігатися у нау; кових томах, але й передаватися в адаптованих формах наступним поколінням. В історії України ми знаємо десятки прикладів того, як різноманітні державні інституції та громадські науково�корпо� ративні об’єднання (Одеське товариство історії та старожитностей, Київська археографічна комісія, Південно�захід� ний відділ Російського географічного товариства, НТШ, ВУАН) взаємодіяли через особистісні контакти та цілеспря� мовану політику держави з освітніми установами, передаючи останнім науко� вий продукт для навчання прийдешніх поколінь. Сьогодні не випадково у нашій державі освіта і наука об’єднані в одному міністерстві, яке проводить політику на активізацію взаємодії та співпрацю між ВНЗ та академічними інститутами НАН України. Попри деякі суспільні нарікання на те, що існування академічних інститу� тів – це пережиток радянського часу, що варто об’єднати вузівську й академічну науку, співпраця і взаємодоповнення між освітніми та науковими інституціями є дієвими, мають значний потенціал та прекрасні результати. Яскравим прикла� дом такого успіху є багаторічна спів� праця, що склалася між кафедрою мето� дики навчання суспільних дисциплін і гендерної освіти Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова та Інститутом історії України НАН України. Одним із напрямків такої співпраці стала діяльність, пов’язана з підвищен� ням кваліфікації, стажуванням, науковим керівництвом та науковим консультуван� ням співробітників кафедри з написання кандидатських та докторських дисерта� цій (зокрема, кандидатської дисертації Загребельної Ніни Іванівни (“Громадські гуманітарні організації в Україні у роки Першої світової війни”, 2004 р.) та док� торської дисертації Коляди Ігоря Анато� лійовича (“Суспільно�політична діяль� ність української інтелігенції в російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.”, 2010 р.). Відділ Всесвітньої історії та міжнародних відносин Інституту історії України НАН України (зав. відділом д. істор. наук, проф. С. В. Віднянський) надавав фахові консультації з написання кандидатської дисертації викладачу кафедри, аспіранту Інституту історичної освіти Мелещенко Тетяні Володимирівні (“Вацлав Гавел і його роль у державо� творчих процесах Чехословаччини”, 2010 р.). Вченою Радою Інституту історії України НАН України були розглянуті та рекомендовані до видання монографії Н. І. Загребельної та І. А. Коляди. Активна участь викладачів кафедри у наукових проектах Інституту історії Украї� ни, зокрема у підготовці наукових статей до фахових видань наукових праць Інсти� туту історії України НАНУ, стала ще одним пріоритетним напрямком співпраці нау� ковців і викладачів вищої школи. Так, професора кафедри І. А. Коляду було залучено до членства у редколегії та написання одного з історичних нарисів нещодавно випущеного фундаменталь� ного видання “Велика війна (1914–1918) і Україна” (2013 р.). У тісній співпраці з викладачами кафедри було здійснено реалізацію видавничого проекту видав� ництва “Фоліо” по підготовці книг науко� во�популярного характеру із серії “Видатні українці” (О. Реєнт, І. Коляда. Україна між світовими війнами (1914� 1939). Події. Люди. Документи: Нариси історії. (К., 2004), О. Реєнт, І. Коляда. Усі гетьмани України (Харків, 2008); І. Коля� да, В. Милько. Кирило Розумовський (Харків, 2012), І. Коляда, О. Кирієнко. Михайло Коцюбинський (Харків, 2012). Не менш важливим аспектом нашої співпраці є залучення кафедрою методи� ки навчання суспільних дисциплін і ген� дерної освіти до співавторства та науко� вого редагування фахівців Інституту істо� рії України НАН України при написанні шкільних підручників та посібників, мето� дичних рекомендації для вчителів. Актив� ну діяльність у цьому напрямку прово� дить завідувачка кафедри, професор, канд. істор. наук, заслужений працівник освіти України Ладиченко Тетяна В’яче� славівна. Вона є автором підручників із Всесвітньої історії для 10 та 11 класів, які проходили експертизу та рецензувалися в Інституті історії України НАН України. У свою чергу фахівці нашої установи нео� дноразово здійснювали наукову експер� тизу та рецензування науково�методич� них розробок викладачів кафедри. Поряд із цим викладачі кафедри під керівниц� твом зав. кафедри Т. Ладиченко надають науково�методичні консультації та орга� нізовують апробації підручників та посіб� ників з історії для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, підготовлених спі� вробітниками Інституту історії України НАН України. Важливим аспектом нашої співпраці є обмін науковими виданнями, взаємо� допомога у комплектуванні бібліотечних фондів. У міру можливостей Інститут історії України намагається передавати кафедрі методики навчання суспільних дисциплін і гендерної освіти та бібліотеці Інституту історичної освіти свої наукові роботи, зокрема такі фундаментальні видання, як “Енциклопедія історії Украї� ни”, “Історія українського селянства у 2 тт.”, “Політичний терор і тероризм в Україні”, “Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI століття. Історичні нариси. У 2 кн.”, “Велика війна (1914–1918) і Україна” та ін. Наукові та науково�мето� дичні роботи кафедри та Інституту істо� ричної освіти НПУ імені М. П. Драгомано� ва поповнюють відповідно фонди нашої наукової бібліотеки. Досить часто кафе� дра МНСДІГО організовує презентації наукових видань Інституту історії України для студентської молоді, влаштовує зустрічі з провідними вченими нашої установи. Регулярно відвідують Інститут історичної освіти такі вчені, як О. Гуржій, Г. Касьянов, О. Лисенко, В. Марочко та ін. Робота з обдарованою учнівською молоддю також протягом цих років не полишалась осторонь уваги як науковців Інституту історії України НАН України, так і провідних методистів кафедри (проф. Тетяни В’ячеславівни Ладиченко, проф. Ігоря Анатолійовича Коляди, доц. Ніни Іванівни Загребельної, доц. Тамари Володимирівні Бакки). Зокрема, вона знайшла свій яскравий вияв у спільній роботі предметних комісій, рецензуванні науково�дослідних робіт учнів – членів МАН, оцінювання публічного захисту учнівського наукового доробку на заключному Всеукраїнському конкурсі учнівських науково�дослідних робіт уча� сників Малої академії наук України. Саме завдяки досвіду та активності завідувачки кафедрою методики навчан� ня суспільних дисциплін і гендерної осві� ти проф. Т. В. Ладиченко на базі Інституту історії України НАН України або із залу� ченням його співробітників було органі� зовано та проведено цілий ряд наукових конференцій, семінарів, “круглих столів” щодо актуальних проблем створення підручників, методики подання навчаль� ного матеріалу, особливостей викладан� ні історії у школах та ВНЗ України. Стала доброю традицією регулярна участь співробітників кафедри у роботі наукових конференцій, що проводяться в Інституті історії України НАН України, та залучення до них студентів Інституту історичної освіти. З ініціативи профе� сорсько�викладацького складу кафедри студенти взяли активну участь у наукових конференціях, що проходили в стінах нашої академічної установи (“Сарбеїв� ські читання”, “Війна 1812 р. і Україна”, “Декабристські читання”, “Перша світова війна і Україна” та ін.). Багато таланови� тих студентів отримали змогу виступити з високої наукової трибуни, апробувати свої перші наукові доробки. Прагненням досягати високого нау� кового рівня є практика викладачів кафе� дри подавати на рецензування до Інсти� туту історії України НАН України бака� лаврські та магістерські роботи, виконані на кафедрі. Наукові співробітники, і у т. ч. відділу, який я очолюю, констатували новизну та високий науковий рівень цих робіт. Багато випускників магістратури кафедри методики навчання суспільних дисциплін і гендерної освіти у різні роки стали аспірантами нашого Інституту (Ген� надій Корольов, Ігор Мельничук, Олек� сандр Куриленко, Олександр Кирієнко, Володимир Милько, Сергій Микитчук, Микола Бех), підготували та захистили кандидатські дисертації, деякі з них і нині досить успішно працюють на посадах наукових співробітників у відділах історії України ХІХ – поч. ХХ ст. (О. Кирієнко, В. Милько), історії Української революції 1917–1921 рр. (Г. Корольов), новітньої історії та політики (В. Тищенко). Нині нав� чання в аспірантурі продовжують Маєв� ський Олександр, Ямцун Євген, Черниш Олексій. Закінчили написання кандидат� ських дисертацій та готуються до захисту Бех Микола, Микитчук Сергій, Черниш Олексій. Разом із тим, аналізуючи тридцяти� літній період історії та діяльності кафе� дри методики навчання суспільних дис� циплін і гендерної освіти, десятиліття її співпраці з Інститутом історії України НАН України, можемо намітити подальші перспективи нашої співпраці: організація науково�дослідницької практики магі� странтів в Інституті історії України НАН України; співпраця з Національною спілкою краєзнавців по дослідженню історії рідного краю; творчі лабораторії та майстер�класи з методології дослід� ницької роботи зі студентами; проведен� ня відкритих лекцій науковими співробіт� никами, спільних виїзних засідань. Отже, 30�літній ювілей колективу кафедри, який нині очолює професор, канд. істор. наук. Т. В. Ладиченко, є не тільки рубежем для підведення певних підсумків, але й орієнтиром для напрям� ків співпраці між нашими науковими, нау� ково�методичними співтовариствами. Олександр РЕЄНТ, член�кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Анонси А ЯКИЙ ТВІЙ ШЕВЧЕНКО?... ДЕНЬ КАР’ЄРИ “ДЕСЯТІ ЮРИДИЧНІ ЧИТАННЯ” У програмі заходів, присвячених відзначенню 200�ліття з дня народження Тараса Шевченка, заплано� ваних у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова, акцетовано увагу на активній участі студентської молоді. Чимало наукових і культур� них подій зініційовані саме студентами. Серед таких і конкурс на кращу творчу роботу “Мій Шевченко”. Запрошуємо до участі усіх драгомановців. У Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова 20 березня з 9:00 до 17:00 години відбува� тиметься виставка роботодавців “День кар’єри”. Кожен сту� дент матиме нагоду познайомитись і поспілкуватись з робото� давцем. Тому запрошуємо продемонструвати свої вміння та випробувати власні можливості! Організаторами виставки виступають Відділ професійно� кар’єрної орієнтації та працевлаштування, Інститут філософ� ської освіти і науки та Центр працевлаштування “Імпульс”. Метою виставки є сприяння у працевлаштуванні студентів та випускників університету, налагодженні діалогу між студентом�випускником та потен� ційним роботодавцем; допомога у виборі студентом місця стажування та практики; поширення інформації про сучасний стан ринку праці України та м. Києва. Запрошуємо вас взяти участь у Міжнародній нау� ковій конференції “Десяті юридичні читання. Юридич� на освіта і наука в Україні: традиції та новації”, яка від� будеться 10�11 квітня 2014 р. в НПУ імені М. П. Драго� манова, де планується присутність кращих представ� ників наукової еліти з провідних вищих навчальних та наукових закладів України та зарубіжжя. Організатори конференції: Національний педаго� гічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Київський університет права НАН України, Центр пра� вової освіти і науки, громадська організація “Феміда”. Інформаційний лист можна завантажити на сайті Інституту політології та права: http://www.ipsp.npu. edu.ua/ 6 ЛЮТИЙ 2014 �Звітно-наукова конференція викладачів, аспірантів і докторантів університету “Є ДН і СТЬ НАВ ч АННЯ і НАУКОВИХ ДОСЛ і ДЖЕНЬ Інститут іноземної філології 11 лютого 2014 року в Інституті іноземної філології була організована та проведена звітно� наукова конференція викладачів, аспірантів і док� торантів університету. Робота конференції тра� диційно відбувалася у формі пленарного засідан� ня та засідання наукових секцій. З привітальним словом до учасників конференції звернулася заступник директора Інституту іноземної філоло� гії з наукової роботи проф. Т. С. Толчеєва. На конференції були заслухані такі наукові доповіді: “Європа очима М. С. Гумільова: лінгво� імагологічний аспект” (Л. П. Іванова, д. філол. н., проф.); “Моделювання елементів лінгвістичної компетенції в підтримуваних комп'ютером нав� чальних комплексах” (А. А. Зернецька, к. пед. н., доц.); “Специфіка наукових досліджень структур знакової репрезентації етномовної свідомості” (Т. С. Толчеєва, д. філол. н., проф.); “Особливо� сті ранніх оповідань А. Чехова” (О. П. Охріменко, к. філол. н., доц.). Наступним етапом конференції була робота в секціях, залежно від напряму досліджуваної тематики. Всього працювало 11 секцій за різними напрямами. На кожній секції були дуже цікавими та актуальними доповіді, і відповідно кожна з них була підставою для запитань та обговорень досліджуваної теми. Інститут педагогіки і психології 5 лютого відбулася звітно�нау� кова конференція в Інституті педа� гогіки і психології. Перед учасника� ми конференції представили звіт про наукову роботу за 2013 рік (професор, доктор педагогічних наук, заступник директора з науко� вої роботи та міжнародних зв'язків О. В. Матвієнко). На пленарному засіданні виступили: академік, професор, доктор педагогічних наук, дирек� тор Інституту педагогіки і психоло� гії В. І. Бондар з темою “Адаптив� на функція навчання та її реалізація у процесі фахової підготовки студентів”; професор, доктор педагогічних наук, завіду� вач кафедри практичної психології О. Я. Митник з темою “Засоби формування про� фесійної компетентності практичного психолога у процесі навчання у педагогічному ВНЗ”; доцент кафедри медико�біологічних і валеологічних основ життя та здоров’я В. О. Гаврилюк з темою “Навчання фізичної культури з елементами таеквандо для учнів 8�9 класів загальноосвітньої школи”; професор, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри мови та методики викладання в початковій школі Г. В. Семерен; ко з темою “Я на сторожі коло їх поставлю слово” (200 років славетному генієві слова); професор, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри педагогіки і мето� дики початкового навчання І. М. Шапошнікова з темою “Спеціалізовано�професійні компетенції у структурі освітньо�професійної програми підготовки фахівців”. Інститут політології та права На виконання розпоряджен� ня ректорату НПУ імені М. П. Драгоманова від 10 січня 2014 р. “Про проведення звітно� наукової конференції викладачів, аспірантів і докторантів універси� тету за підсумками наукових дос� ліджень 2013 р.” в Інституті полі� тології та права з 4 по 6 лютого 2014 р. відбулася звітно�наукова конференція “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету” за під� сумками наукових досліджень 2013 р. На конференції було роз� глянуто ряд цікавих і актуальних питань сучасної правової і педагогічної науки. На пленарному засіданні виступили: доктор педагогічних наук, професор А. А. Булда з доповіддю “Мультикультурна освіта в процесі викладання суспіль� ствознавчих дисциплін – проблеми та перспективи”; доктор політичних наук, про� фесор І. М. Варзар з доповіддю “Теоретико�ідеологічні рефлексії з приводу май� данової революції 2013–2014 рр. в Україні”; кандидат юридичних наук, доцент Л. С. Дубчак з доповіддю “Права та свободи людини в умовах дії надзвичайного стану”; кандидат юридичних наук, професор Р. С. Огірко з доповіддю “Права і свободи людини в просторі культурної та політико�правової традиції”; кандидат юридичних наук, доцент Л. А. Кушинська з доповіддю “Правовий звичай як джере� ло сучасних правовідносин в Україні”; кандидат політичних наук, доцент С. П. Дми; тренко з доповіддю “Прагматизм як ідеологічна орієнтація у політиці”; викладач кафедри освітньої політики О. О. Субіна з доповіддю “Роль ігрових технологій при вивченні курсу “Освітня політика”. Інститут філософської освіти і науки Звітна науково�практична конференція в Інституті філософської освіти і науки відбулась 5 лютого 2014 року. Пленарне засідання було відкрито з доповіді, яка під� водила підсумки наукової роботи викладачів, докторантів та аспірантів Інституту та окреслювала шляхи активізації наукової роботи в 2014 році (заступник директора з наукової роботи і міжнародних зв'язків професор Л. В. Долинська). ЛЮТИЙ 2014 – ГОЛОВНИЙ ПРИНЦИП УН і ВЕРСИТЕТУ ” На пленарному засіданні було заслухано наступні доповіді: “НДР викладача як основа його професіоналізму” (І. І. Дробот, директор Інституту філософської осві� ти і науки, доктор історичних наук, професор), “Духовна спадщина Тараса Шевчен� ка у формуванні етико�естетичної культури студента (до 200�річчя від дня наро� дження Кобзаря)” (Т. І. Андрущенко, завідувач кафедри етики та естетики, доктор філософських наук, професор), “Візуальний поворот як інтерпретативна парадигма культурологічних та мистецтвознавчих досліджень” (Ю. Г. Легенький, завідувач кафедри дизайну і реклами, доктор філософських наук, професор), “Симуляція та редукція як механізми моделювання медіа�іміджу Чужого в сучасній культурі” (Є. В. Більченко, доктор культурології, професор), “Модель формування потреби у здоровому способі життя у майбутніх вчителів” (О. В. Строяновська, кандидат психологічних наук, доцент). Після перерви відповідно до програми конференції науковці продовжили робо� ту по секціям. Інститут соціології, психології та соціальних комунікацій 5 та 6 лютого 2014 року відбулась звітно;наукова конференція викладачів, аспірантів і докторантів Інституту соціології, психології та соціальних комуні; кацій за підсумками наукових досліджень 2013 року під назвою “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету”. Конфе� ренція була присвячена 200�річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. На пленарному засіданні було заслухано наступні доповіді: “Соціологічні дослі� дження стану та динаміки розвитку країни” (В. Б. Євтух, професор, доктор історич� них наук, член�кореспондент НАН України, завідувач кафедри соціології, директор Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій); “Радикальні зміни гро� мадської думки в Україні” (С. О. Штепа, кандидат політичних наук, професор, заві� дувач кафедри соціальних та публічних комунікацій); “Польські етнічні студії: осо� бливості сприйняття українців, росіян” (Г. О. Кісла, кандидат філософських наук. професор кафедри соціології); “Структурні компоненти громадської активності як психологічного феномену” (О. М. Равчев, аспірант кафедри теоретичної та кон� сультативної психології); “Психологічні особливості Я�концепції як чинника копінг� стратегій майбутніх психологів” (Д. Д. Отич, викладач кафедри соціальної психо� логії та психотерапії); “Ціннісні детермінанти розвитку професійного мислення майбутніх психологів” (Ю. В. Романова, ст. викладач кафедри політико�психоло� гічних проблем суспільного розвитку). Інститут соціальної роботи та управління Пленарне засідання відкрив проректор з наукової роботи НПУ ім. М. П. Драгоманова проф. Г. І. Волинка, який звернувся до присутніх з вітальним словом. Із доповідями на пленарному засі� данні виступили директор Інсти� туту соціальної роботи та упра� вління, проф., д. ф. н. А. О. Яро; шенко “Реалізація проекту подвійні дипломи Інституту соціальної роботи та управління НПУ ім. М. П. Драгоманова”, Н. Б. Отрешко, д. с. н., профе� сор кафедри соціальної політики “Соціальна політика ЄС та України: порівняльний аналіз”, к. п. н., ст. викладач В.Б. Синякова "Підготовка майбутніх соціальних працівників до здійснення соціального супроводу обдарованої дитини з особливостями психофізичного розвитку", к. п. н., доцент кафедри соціальної педагогіки О. В. Вакуленко “Упра� влінська культура керівника освітнього закладу як соціально�педагогічний чинник впливу на здоров'язберігаюче середовище”, В. В. Зеленін, к. психол. н., доцент кафедри галузевої психології та психології управління “Коучинг в сучасній освіті: психолого�педагогічні моделі відродження таланту”. Після перерви відповідно до програми конференції науковці продовжили робо� ту по секціям. Інженерно;педагогічний інститут 5 лютого в Інженерно�педагогічному інституті пройшла звітна науково�практич� на конференція викладачів. У заході взяли участь науковці, викладачі та аспіранти інституту. Учасників конференції привітав директор Інституту проф. М. С. Корець та у звітній доповіді розповів про здобутки у науково�дослідницькій роботі виклада� чів інституту. Відмітив успіхи у зростанні наукових кадрів за минулий рік, накреслив перспективні напрямки наукового пошуку. На результатах та перспективі ліцензу� вання інституту в своїй доповіді зупинився доц. Д. Е. Кільдеров. Окремі питання стандартизації та уніфікації в освіті були розглянуті в доповіді доц. Т. Б. Гуменюк. Після обговорення доповідей конференція продовжила свою роботу у секціях. Шпальту підготовлено на основі матеріалів, які викладені на офіційних сайтах навчальних підрозділів НПУ імені М. П. Драгоманова. gazeta@npu.edu.ua Редакція газети “Педагогічні кадри” запрошує до активної співпраці викладачів, студентів та співро� бітників університету! Про переможців та лауреатів конкурсів, заходи вашого підрозділу, творчість сту� дентів і викладачів повинні знати читачі університет� ської багатотиражки! Матеріали, світлини, коментарі та пропозиції надси� лайте на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. 7 �Канікули ОЗДОРОВЛЕННЯ В ЗАКАРПАТТІ ТРАДИЦІЙНО під час зимових канікул студенти Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова здійснюють мандрівку до чарівного краю Сваляв� щини. Саме там знаходиться санаторій “Сонячне Закарпаття” – найулюбленіше місце відпочинку драгомановців. Не став винятком і цей рік, в якому відзначили 16�річчя дружби між студентами університету і санаторієм “Сонячне Закарпаття”. Сімдесят студентів та аспірантів НПУ імені Михайла Драгоманова протягом десяти днів оздоровилися у санаторії. Також до дра� гомановців приєдналися студенти Москов� ського енергетичного інституту. Надзвичайно насиченим та різноплано� вим видався відпочинок: оздоровлення та відвідування процедур поєднувалося з екскурсіями до історичних і природних пам’яток Закарпатського краю. Мальовнича краса гірських схилів, мело� дійний шум струмочків та невеличкої річеч� ки, що пробігає поряд, надзвичайно п’янке повітря створюють атмосферу затишку та комфорту, надихають на нові звершення. Місцевість, де знаходиться санаторій, сла� виться джерелами корисної мінеральної води. Цілюща водичка покращує не тільки стан здоров’я, а й піднімає настрій. І, що особливо приємно, нам завжди раді в цих краях. Піклування відчувається з боку адміністрації санаторію, а також від Обличчя університету Жанна ВАСИЛЬЄВА: “Слід вміти залишатися собою” СТУДЕНТИ гурто� житку № 5 з радістю показують перепуст� ку співробітникам і впевнені в їх турботі. Жанна Васильєва, яка вже шість років працює вахтером, повністю присвячує себе молоді. Як і теперішня, її попе� редня робота була тісно пов’язана з людьми. Раніше Жанна Миколаївна працювала началь� ником цеху в редакції. Спілкування заряджає її життєво необхідною енергією, яку вона одразу дарує оточуючим. Зранку проводжаючи студентів на пари, Жанна Миколаївна завжди поціка� виться, як справи, запитає, чи тепло вдяглися, щоб не змерзли, та побажає вда� лого дня. Її безпосередність у спілкуванні викликає прихильність. Щирість і повага – це те, що Жанна Миколаївна поважає в людях. На запитання “Щоб Ви хотіли побажати читачам?”, відповіла, що слід вміти залишатися собою в будь� якій ситуації, адже видаючи себе за іншого, можна прожити чуже життя. Богдана ШУЛЬГА, студентка Інституту корекційної педагогіки та психології Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua головного лікаря – Івана Немеша, завдяки якому наші студенти мають змогу не тільки оздоровитися, а й розвиватися творчо та навіть відкривати в собі нові таланти. Протягом 16 років у драгомановців сформувалися свої традиції, що роблять відпо� чинок ще цікавішим. Однією з таких традицій є проведення трьох тематичних вечірок. Креативні студенти університету, профспілкові активісти заздалегідь готуються, про� думують та організовують за підтримки ППО студентів НПУ імені М. П. Драгоманова та адміністрації санаторію стилізовані вечірки. Обов’язково вони проходять у закритому фор� маті та мають свій дрес�код. Незмінним залишається вечір в українсь� кому стилі, обов’язковим атрибутом якого є вишиванка та рідна пісня. У проведенні цього вечора активну участь бере Центр культури та мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова, вокальний ансамбль “Купава”. Так популяризу� ються українські народні традиції, українська культура. Сонячне Закарпаття – це край, який надов� го залишиться у серці, якщо завітати сюди у найщасливіші роки свого життя – роки студент� ства. А ці незабутні дні – це маленьке життя, яке хочеться проживати неодноразово. Студенти НПУ імені М. П. Драгоманова Фото на згадку Ходіння на лижах – цікавий вид спорту і прекрасний засіб оздоровлення: він зміцнює серце, нервову систему, надає людині бадьорості. У нашому інституті є всі умови для систематичних занять: кваліфіковані тренери, належний інвентар; поряд – чудові місця, де завжди можна потренуватися. Зима в цьому році дуже примхлива. Але дні, коли випадав сніг, кафедра фізкультури вміло використовувала для тренувань. На минулому тижні ми складали залік з ходіння на лижах. Кращі результати показали Н. Богуш, Т. Бердник, В. Орловський, А. Барсук. Фото і текст Є. Білевича, студента І курсу педагогічного факультету. Газета “Педагогічні кадри” 8 березня 1958 року, № 5 (52) Втрачений студентський квиток студентки Інституту іноземної філології НПУ імені М. П. Драгоманова, виданий на ім’я Гричанюк Яни Валеріївни, вважати недій; сним. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛЮТИЙ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1640) (лютий 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 6 (1640) (лютий 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/203 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/b30b9caab58e14028e63563b85186bd6.pdf 6cb0ea2f7e9e0268caaa953fd46d39c9 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1639) (січень 2014 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 5 (1639) СІЧЕНЬ 2014 РОКУ П і д с у м к и У Національному педагогічному університеті імені Михай� ла Драгоманова відбулась перша в новому календарному 2014 році конференція трудового колективу навчального закладу. На порядку денному розглядався звіт ректора вишу НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА 2 0 1 3 р о к у Віктора АНДРУЩЕНКА про роботу у 2013 році. Пода� ємо найважливіші, на нашу думку, цитати і думки очільника вишу. З повним текстом виступу ви можете ознайомитись на офіційному сайті університету. Акредитація Актуальні завдання Витримавши низку системних пере� вірок університет пройшов загальну акредитацію й отримав ліцензію на під� готовку фахівців за 128 напрямами і спеціальностями на наступні 10 років! Високі досягнення, між тим, не знімають відомої проблемності та додаткової відповідальності. В частині навчального процесу актуальними на найближчий час є завдання: – впровадження єдиної системи менеджменту якості вищої освіти у відповідності з міжнародними стандартами; – акредитація таких напрямів, як інформатика та обчислю� вальна техніка, менеджмент соціокультурної діяльності, програм� на інженерія, управління інноваційною діяльністю й ін.; – інтенсифікація підготовки вчителів іноземних мов та інфор� матики, здатних забезпечити вивчення цих предметів у початко� вих класах загальноосвітньої школи; – запровадження освітніх програм викладання англійською з видачею "подвійних дипломів"; – оптимізація системи перепідготов� ки педагогів вищої школи та організації педагогічної освіти дорослих. Головним при цьому була й залиша� ється якість освіти, забезпеченню якої мають бути підпорядковані будь�які інновації. Позитивні зміни Університет вирізняє стабільність і системність навчально�виховного про� цесу, висока вимогливість, відповідаль� ність викладачів і студентів. У звітний період у ньому відбулись суттєві пози� тивні зміни: – завершено переформатування навчального процесу для видачі дипло� мів з додатками європейського зразка; – університет увійшов у єдину інформаційно�аналітичну базу документообігу; – відкрито навчальні аудиторії імені академіків Миколи Ярмаченка та Арнольда Грищенка; – уніфіковано підготовку фахівців за болонською трансфер� но�накопичувальною системою; – відкрито навчальний центр турецької мови; – розгалужена практика довузівської підготовки молоді та іноземних громадян; – налагоджена системна перепідготовка кадрів. Посилення роботи Соціально�політичний процес Наш колектив, як і суспільство загалом, переживають нині непро� сті часи. Суперечливо сприймаємо ми рішення щодо глобального полі� тичного вибору, черговий сплеск мітингових пристрастей, активіза� цію резонансного громадянського дискурсу. Не відсторонюючись від цих процесів, студенти і викладачі вия� вляють власні уподобання здебіль� шого за межами університету, у вільний від навчання час. Кожен з нас добре розуміє, що національні надбання, загальний прогрес країни забезпечується тільки продуктивною працею кожного на своєму робочому місці. Загальна стратегія діяльності погоджена із Наглядовою радою, гро� мадськими організаціями викладачів і студентів, затверджена Вченою радою університету, закріплена колективною Угодою. – Університет має розробити Про� граму перспективного розвитку кадро� вого складу, яка б оптимально поєдну� вала збереження досвідчених кадрів і залучення талановитої молоді. – Слід ще раз уважно проаналізува� ти, розробити й запровадити нову модель оплати праці, зокрема в частині використання позабюджет� них коштів. – Радикального перегляду потребує система надання надбавок за продуктивність (ефективність) навчально�виховної та науково� дослідницької діяльності, її складність, шкідливість, напруженість тощо. Інтернет�популярність За рейтингом інтернет�популярності в Україні університет обіймає нині четверту позицію, пропустивши попереду лише університети Шевченка, Каразіна і Київську політехніку! Пошана Інтерв’ю Інтерв’ю Аудиторія імені А. П. Г р и щ е н к а Віктор Синьов: “Залишаюся вірним життєвому вибору” Жанна Кадирова: “У нашому суспільстві існує багато табу” стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Потенціал ВІДКРИЛИ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ Урочисту стрічку аудиторії, де буде розміщувати� ся Український історичний клуб, в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгома� нова 25 грудня 2013 року перерізали ректор вишу Віктор Андрущенко, співголова Наглядової ради НПУ, спеціальний уповноважений Прем’єр�міністра Украї� ни, один з авторів проекту “Україна славетна” Анато� лій Толстоухов і ще один автор цього ж проекту, рад� ник Президента України Володимир Зубанов. “Для Драгомановського університету велика честь – відкриття такого клубу у стінах закладу, і разом з тим – ми впевнені, що зможемо зробити вагомий внесок у вивчен� ня й популяризацію української історії”, – зауважив під час відкриття очільник НПУ Віктор Андрущенко. За словами Віктора Петровича, одне з його великих бажань – тісна співпраця, розмова й дискусія між студен� тами, молоддю та високою професурою. На думку ректо� ра, лише так можна мислити, так народжуються істини, розвивається наука, а щойно відкритий Український істо� ричний клуб стане прекрасною базою і аудиторією для таких дискусій і розмов. Академік переконаний, що клуб буде переповнений студентами та науковцями�драгома� новцями, а отже – житиме. Думку в такому ж ключі висловив і Анатолій Толстоу� хов, побажавши студентам та їх наставникам плідної роботи, мудрості й національного духу. Велика і світла аудиторія справді сприяє якомусь духовному натхненню до праці. За твердженнями органі� заторів, дуже скоро вона ще наповниться відповідними книгами, картинами й скульптурами. Про це та про мету проекту детальніше розповів один з авторів проекту “Україна славетна”, у рамках якого й відбулося відкриття, Володимир Зубанов. Як виявилося, в Україні вже створена й продовжує розширюватися мережа українсь� ких історичних клубів. На сьогодні такі представництва діють у Рівненській, Сумській, Кіровоградській областях, а також у деяких університетах, школах та бібліотеках. Патріо� тичні клуби з вивчення історії свого народу знайшли своє місце й в українській діаспорі у Литві, а в найближчому май� бутньому планується до відкриття клуб у Вашингтоні. Такі історичні осередки нестимуть єдину загальну мету – об’єд� нати всі регіони. “Крок до подальшого об’єднання держави неможливий без знання історії і культури. На загальнодержавному рівні потрібно вирішувати гуманітарні питання. У цьому полягає розвиток нашого майбутнього як нації”, – зазначає пан Зубанов. Уже понад місяць на українському веб�просторі функ� ціонує історичний портал “Україна Славетна”, розроблений для популяризації історичних знань про кожен куточок нашої держави. Зокрема, на сайті планується представити об’єктивну інформацію про всі періоди становлення укра� їнської державності. Засновники веб�порталу сподівають� ся співпрацювати з широким колом громадськості. У їхніх планах – залучення саме цієї мережі українських історичних клубів для наповнення порталу якісною науковою інформа� цією. Вони створять своєрідні літописи всіх територій Укра� їни, зосередивши увагу на видатних особистостях, котрі зробили важливий внесок у становлення державності Укра� їни у різні періоди. На думку Володимира Зубанова, у Драгомановському університеті неабиякий інтелектуальний ресурс, відомі й талановиті вчені, активні студенти. Їх допомога буде просто незамінною для клубу, порталу й проекту в цілому. Посеред� ництвом спеціально створеного онлайн�телебачення інфор� мацію, лекційні й різноманітні інші заняття та роботи можна буде транслювати у всі куточки України та за кордон, де функціонують українські історичні клуби. Таким чином, можна стверджувати, що дуже скоро Україну обплете паву� тина вивчення рідної історії, що стане символом, причиною та інструментом консолідації нації. Конкурс Наукові пошуки В ІНСТИТУТІ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КОЛЕКТИВНЕ ВИДАННЯ У 2014 році виповнюється 100 років від початку Першої світової війни, події якої безпосередньо пов’язані з історією України. Зважаючи на це, в дер� жаві заплановано проведення низки відповідних заходів із вшанування пам’яті її жертв. У цьому ракур� сі перед сучасними дослідниками стоїть актуальне завдання всебічного та ґрунтовного вивчення тогоча� сних подій у їх взаємозв’язку з українською історією. Враховуючи це, колектив авторів з усієї України під керівництвом члена�кореспон� дента НАН України, доктора історичних наук, професора Реєнта Олександра Петровича підготував видання під назвою “Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. У 2�х кн. – Кн. 1 : Істо� ричні нариси / упорядн. О. П. Реєнт; ред. кол.: В. А. Смолій (голова), О. П. Реєнт (відп. ред.) В. В. Шевченко (відп. секр.) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К. : ТОВ “Видавництво “КЛІО””, 2014. – 784 с.”. 12 листопада 2013 р. у приміщенні Інституту історич� ної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова відбулася презен� тація книги. Ініціатором проведення відповідного заходу виступили відділ історії України XIX – початку XX ст. Інсти� туту історії України НАН України, дирекція Інституту істо� ричної освіти та кафедра методики навчання суспільних дисциплін і гендерної освіти. Прес�служба університету Перед присутніми на презентації викладачами (проф. Т. В. Ладиченко, доц. Н. І. Загребельна, доц. Я. М. Камбалова та ін.) та студентами виступив завіду� вач відділу історії України ХІХ – початку ХХ ст., заступник директора Інституту історії України НАН України О. П. Реєнт, випускник історичного факультету КДПІ імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова). Він підкреслив, що знайомство із виданням допоможе не лише поглибити історичні знання, а й краще відчути глибину збройних конфлік� тів, трагічність долі народів, утягнутих в них, масштаб незворотних зрушень в психології людей. Професор І. А. Коляда, виступаючи, зауважив, що для українсь� кого народу події Першої сві� тової війни принесли карди� нальні зміни у свідомості, активізували доброчинність, розвиток національно�виз� вольного руху. Ці зміни, за словами виступаючого, каталізували процес формування української модерної нації, яка з об’єкта міжнародної політики перетворилася на її безпосередній суб’єкт. Авторський колектив на презентації представляли також колишні випускники Інституту історичної освіти, а нині наукові співробітники Інституту історії України НАН України, кандидати історичних наук Олександр Кирієн� ко та Володимир Милько. По завершенню офіційної частини, яка передбачала не лише виступи авторів, а й запи� тання від присутніх, відбулася автограф�сесія для бажаючих мати книгу на своїй полиці. “Цікава зустріч з авторами першого в Укра� їні видання, присвяченого подіям Першої світо� вої війни в Україні, випускниками нашого інсти� туту (у минулому факультету) стало для нас прикладом наполегливості у навчанні та пра� гненні реалізувати свої наукові устремління”, – підсумував враження учасників презентації сту� дент магістратури Інституту історичної освіти, кращий студент 2013 року НПУ імені М. П. Дра� гоманова Сергій Вергун. ПОШУК КРАЩОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ РОБОТИ Засідання журі, яке визначить найкращі авторські роботи студентів і аспірантів, що опубліковані в газеті протягом навчального року, відбудеться наприкінці травня. Тобто, шановний читачу, у тебе ще є можливість взяти участь в університетському конкурсі “Дотиком пера”! У конкурсі беруть участь авторські розвідки, статті, інтерв’ю, нариси, вірші, малюнки, які надру� ковано в університетській багатотиражці, тому важливо, щоб тексти стосувались діяльності уні� верситету або освітянської галузі. Конкурс на створення кращої авторської робо� ти, що буде опублікована протягом навчального року в університетській багатотиражці, проводить� ся з 2001 року і спрямований на підтримку творчих здібностей і соціальної підтримки студентів. За результатами конкурсу буде визначено перемож� ців, які будуть нагороджені трьома преміями: 1 місце – 1 000 грн., 2 – 800 грн., 3 – 500 грн. Виз� начатиме переможців авторитетне журі: Григорій Волинка – проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, голова журі; Микола Давидюк – студентський ректор; Людмила Кух – керівник прес�служби, поетеса; Володимир Погребенник – завідуючий кафедрою української літератури НПУ імені М.П. Драгоманова, професор; Сергій Руса� ков – редактор газети “Педагогічні кадри”, відпові� дальний секретар конкурсу; Ірина Савченко – директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова. Анатолій БОРЕЙКО, магістрант Інституту історичної освіти 2 СІЧЕНЬ 2014 �Пошана Нові формати В І Д К Р И Л И А У Д И ТО Р І Ю ІМЕНІ АРНОЛЬДА ПАНАСОВИЧА ГРИЩЕНКА 12 грудня 2013 року в житті Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова відбула� ся знаменна подія – відкриття аудиторії імені Арнольда Пана� совича Грищенка – відомого мовознавця, доктора філологіч� них наук, професора, академіка АПНУ, заслуженого діяча науки і техніки України. Відкриття аудиторії було справ� жнім святом. З цієї нагоди до Інсти� туту завітали дорогі гості, зокрема дружина Арнольда Панасовича Ніна Мико� лаївна, брат Геннадій Опанасович, син Тарас Арнольдович, докто� рантка Надія Бойко, аспірантка Валентина Заскалета та товариш – професор Василь Німчук, директор Інсти� туту корекційної педаго� гіки та психології, акаде� мік Віктор Синьов. Також були присутні викладачі кафедри української мови та інших кафедр Інституту. “Арнольд Грищенко був людиною такої висоти, до якої ми прагнемо дорівнятися, але це просто неможливо”. Валентина Заскалета, аспірантка професора Відкривали аудиторію завідувач кафедри української мови, професор Марія Плющ та про� ректор з навчально�методичної роботи гумані� тарних інститутів, професор Богдан Андруси� шин після вітального слова директо� ра Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, професора Анатолія Висоцького. Народний ансамбль “Купава” виконав улюблену пісню Арнольда Панасовича “Ой, летіли дикі гуси”, розчуливши всіх присутніх та подарувавши неповторні хвилини задоволення. Багато теплих слів було сказано про діяльність Арнольда Панасовича, про його неоціненний вклад у розви� ток українського мовознавства і науки загалом. Це була людина над� звичайно розумна, щира, товарись� ка, весела. А. П. Гри� щенко завжди говорив, що на першому місці для нього була сім’я, а потім усе інше. Арнольд Панасо� вич упродовж 25 років очолював кафедру української мови в Інституті української філології, був прекрас� ним організатором і незамінним, мудрим керівником, опікувався науковою та дослідницькою роботою. Усі присутні із неймовірною теплотою гово� рили про Арнольда Панасовича і дуже шкодува� ли, що його вже немає поруч. Завдяки керівниц� тву Інституту української філології гості мали змогу послухати фрагмент лекції професора, записаний на аудіоносієві, та переглянути світли� ни науковця. Завершилася зустріч подякою Анатолія Висоцького за те, що всі знайшли час і можли� вість завітати на відкриття нової, світлої, просто� рої аудиторії імені академіка А. Грищенка, та дзвінкою піснею ансамблю “Купава” “За нашим стодолом”. ТИЖДЕНЬ ПСИХОЛОГІЇ У грудні 2013 року в Інституті соціальної роботи та управління НПУ імені Михайла Драгоманова вже традиційно провели низку заходів, присвячених Тижню психології в Інституті. Кафедрою галузевої психології та психології управління і студента� ми IV курсу Інституту соціальної роботи та управління було проведено олімпіаду з психології. 11 грудня 2013 року відбувся семінар�тренінг за участі тренера гештальт�терапевта Л. Науменко та тренера В. Дюби “Все є геш� тальт”. Впродовж заняття було широко розглянуто гештальт�терапію як один із сучасних напрямів екзистенціальної психотерапії. Слухачі мали змогу активізувати знання, отримані впродовж навчання з дисциплін психологічного циклу відповідно до окресленої тематики. Психологічна бесіда “Чи готова ваша дитина до школи?” була про� ведена доцентом кафедри галузевої психології та психології управлін� ня Г. А. Дьоміною зі студентами ІІ та V курсів (спеціалізація “практична психологія”). Мета: здійснити підготовку студентів щодо з’ясування готовності дитини 5�7 років до навчання у школі. У цьому ж місяці з нагоди Тижня психології відбувся майстер�клас “Коучинг освіти у ВНЗ: сучасна парадигма психологічної практики та сфера професійної компетентності” доцента кафедри галузевої психо� логії та психології управління Інституту соціальної роботи та управління НПУ імені М. П. Драгоманова Всеволода Зеленіна, члена координа� ційної ради Інтернаціональної асоціації тренерів НЛП (IAT NLP), лауреа� та міжнародних конкурсів, члена Українського союзу психотерапевтів (УСП), дійсного члена Європейської асоціації психотерапії, кандидата психологічних наук, практичного психолога, політтехнолога, тренера� консультанта з організаційного розвитку з досвідом коучингу, тренер� ської і консультативної роботи в США, Канаді, Австрії, Італії, Греції, Туреччині, Індонезії, Єгипті, Україні, Росії та країнах СНД з 1996 року. Прес�служба університету Лекція ВАСИЛЬ НІМЧУК ПРО МОВУ До Дня української писемності та мови 14 листопада 2013 року в Інституті української філології та літератур� ної творчості імені Андрія Малишка Драго� мановського універси� тету лекцію прочитав відомий український мовознавець, дослідник історії української мови, учень Степана Бевзенка, приятель Арнольда Гри� щенка, завідувач відділу історії та граматики Інституту української мови Національної академії наук України, член�кореспондент НАН України Василь Німчук. Шанованого гостя до слова запросила доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри укра� їнської мови ІУФ та ЛТ імені Андрія Малишка Марія Плющ. Любіть науку. Це цікава річ, яка варта того. Василь Німчук Послухати знаного мовознавця, дослідника дав� ньоруської та старослов’янської мов, історії, діалектів та ономастики української мови, історії української літературної мови, історії української лінгвістики, про� блем української мови як конфесійної тощо прийшли не лише студенти�філологи, але й викладачі універси� тету. Візит ученого викликав справжній ажіотаж серед населення Інституту. Говорили про різне: роки викла� дання в університеті, проблеми захисту інтелектуаль� ної власності в Україні, походження української мови, її оригінальні риси, діалекти, суржик, український право� пис, сучасні тенденції розвитку мови. Аудиторія охоче слухала Василя Васильовича та ставила запитання. Подекуди на зміну науковим фактам лектор розповідав смішні історії з життя. Після закінчення лекції науковець зірвав овації слухачів – вони аплодували стоячи. Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка СІЧЕНЬ 2014 Тренінг В Ч И Л И С Ь П И С АТ И П Р О Ф Е С І Й Н Е Р Е З Ю М Е 19 грудня в Інституті філософської освіти і науки від� бувся тренінг “Професійне резюме”. Під час зустрічі студенти дізнались, як яскраво і привабливо створити документ, який високо оцінить роботодавець. Сьогодні все більше студентів не втрачають нагоди влаштуватись на роботу під час навчання, щоб після завер� шення вишу мати досвід в обраній галузі і бути більш конку� рентоспроможним фахівцем. Тому на зустріч із заступником директора Центру працевлаштування студентів та випускни� ків “Імпульс” Володимиром Швецом завітали студенти різ� них Інститутів: філософської освіти і науки, соціальної роботи і управління, іноземної філології, української філології. Незва� жаючи на те, що за дверима аудиторії відчувався дух заліко� вої сесії, на тренінг зібрались вмотивовані і цілеспрямовані студенти, що переймаються питаннями майбутнього праце� влаштування. Слід зазначити, що зустріч була влаштована студен� том ІІ курсу Інституту філософської освіти і науки Андрієм Рущицом, який переконаний, що такі тренінги мають велике значення для студентів�гуманітаріїв. Такі ініціати� ви підтримує директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот: “Цей захід відкриває серію тренінгів, майстер�класів і зустрічей, які підготують сту� дента вигідно презентувати себе і отримані в нашому уні� верситеті знання. У березні плануємо провести разом з Центром працевлаштування “Імпульс” великий універси� тетський захід “День кар’єри”, що сприятиме зустрічі сту� дентів і роботодавців безпосередньо в стінах нашого уні� верситету”. Під час тренінгу Володимир Швець зупинився на роз� повсюджених помилках при написанні резюме і наголосив, що не слід боятись писати всі попередні заслуги. “Один з основних критеріїв – чесність. Під час співбесіди одразу стає зрозуміло, чи володіє людина досвідом, який написа� ла в резюме, – підкреслив тренер. – Часто зазначають цілеспрямованість, але коли роботодавець запитує про цілі, то співбесідник не може дати чіткої відповіді”. На безкоштовному тренінгу студенти розширили світо� гляд і стали на крок ближче до бажаної мрії, роботодавці незабаром отримають на десяток більше професійних і сучасних резюме. Гарного настрою та вдалого працевлаш� тування! Каріна ДЕДЕ В УНІВЕРСИТЕТІ ДОПОМАГАЮТЬ З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯМ В НПУ імені Михайла Драгоманова нового формату набула робота зі студен� тами та роботодавцями, що стосується першого працевлаштування драгоманов� ців. Пожвавилася діяльність відділу професійно�кар’єрної орієнтації та праце� влаштування. Про це говорять самі вдячні студенти й випускники, яким допомо� гли знайти улюблену роботу. Задля цього у виші розроблено низку заходів з інформування студентської молоді про сучасний ринок праці і вимоги до фахівців, надається допомога з пошуком першого місця роботи за спеціальністю, працюють консультативні семі� нари й тренінги та багато іншого. По допомогу у пошуку робочого місця до відділу звертаються студенти не лише стаціонарної форми навчання, але й заочної. Відповідно до поданих звер� нень з 02.09.2013 студентів�випускників станом на 26.12.2013. працевлаштована їх певна кількість. 3 �Круглий стіл КОМПЕТЕНТНІСТЬ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ: УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ ПОГЛЯД Для професорсько�викладацького складу кафедри стір вищої освіти, зокрема запровадження Національної управління, інформаційно�аналітичної діяльності та євроін� рамки кваліфікацій, реформування національної системи теграції Інституту управління та економіки освіти (завідувач забезпечення якості, розширення автономії вищих навчаль� кафедри д. філос. н., проф. В. П. Бех) 2013 рік був по�осо� них закладів та підвищення рівня мобільності студентів, випу� бливому насиченим на різноманітні наукові події. Це захи� скників, науково�педагогічних працівників вищих навчальних сти кандидатських та докторської дисертацій, проведення закладів. Так, у виступах учасниками окреслювалися пробле� методологічних семінарів, публікації посібників з проблем ми управлінської компетентності сучасного керівника, його управління, аналітичного забезпечення та вивчення євро� педагогічної культури, завдань з реалізації компетентнісного пейського досвіду, студентські заходи у навчальних закла� підходу у вищій школі, формування фахового середовища та дах, наукові конференції, семінари, інші тематичні екскурсії наповнення відповідного навчально�методичного забезпе� та знакові акції. чення для управлінців, участі студентства в управлінні нав� У рамках наукової кафедральної теми “Державно�гро� чальним закладом, досвіду управління освітою та ролі керів� мадське управління освітою” 3 грудня 2013 року відбувся ника у провідних європейських країнах. Увагу присутніх при� Анатолій Слєпцов розповідає про міжуніверситетський “круглий стіл” “Професійна компе� вернули виступи студентів Діани Шокал і Марини Сірож, зарубіжний досвід загальної теорії тентність сучасного менеджера освіти”. викладачів інституту Ірини Штундер, Яни Курган, Миколи управління У ході проведення зроблено наукові спроби аналізу та обго� Михайліченка, наших колег Олени Ярошинської (Умань), ворення державно�управлінських викликів сучасної освіти, її нор� керівників шкіл Києва Олени Онаць і Марини Пікалової. мативно�правового забезпечення; визначення актуальних про� Загалом учасники відзначили, що саме вищий навчаль� блем освітнього менеджменту; прогнозування завдань з ефек� ний заклад відповідає за якість підготовки фахівців освітньо� тивної компетентнісної підготовки і професійної діяльності суча� кваліфікаційного рівня магістра. З огляду на значущість про� сного управлінця�менеджера освіти в умовах цивілізаційних змін. блеми відповідно до сучасних державних вимог виникає Оргкомітетом дискурс обговорення визначився положення� актуальна потреба оновлення структури та змісту вищої осві� ми Указу Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013 ти та розроблення сучасної моделі підготовки фахівців – “Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до майбутніх управлінців в умовах розвитку сучасного інформа� 2021 року”, де звернуто увагу на недостатню орієнтованість ційного простору та суспільства економіки знань. структури і змісту професійно�технічної, вищої і післядипломної Підсумовуючи роботу, на перспективу учасники ухвали� освіти на потреби ринку праці та сучасні економічні виклики. Для ли: вивчати досвід лабораторії управління освітніми заклада� вищої школи поставлено завдання розроблення стандартів вищої ми НАПН України та провідних педагогічних університетів освіти, зорієнтованих на компетентнісний підхід, узгоджених із щодо підготовки магістрів з управлінських спеціальностей; новою структурою освітньо�кваліфікаційних (освітньо�наукового) залучитися до двадцятирічного досвіду діяльності Асоціації Відкриття “круглого стола” рівнів вищої освіти та з Національною рамкою кваліфікацій (2011). керівників шкіл України з метою використання його у при під� У роботі круглого столу взяло участь майже 50 осіб, серед готовці фахівців у ВНЗ; створити ініціативну робочу групи з яких професори університетів України, викладачі, аспіранти. Рів� проблеми оновлення і систематизації навчально�методично� ноправними учасниками, як підкреслив Володимир Бех, пер� го забезпечення для управлінських спеціальностей; клопота� ший проректор університету, стали студенти випускних курсів ти перед Міністерством освіти і науки України щодо створен� Інституту управління та економіки освіти НПУ імені М. П. Драгома� ня робочої групи з оновлення змісту галузевих стандартів нова (спеціальності “Управління навчальним закладом”, “Адміні� вищої освіти з управлінських спеціальностей; узагальнити стративний менеджмент”, “Менеджмент організацій”). досвід магістерських програм провідних ВНЗ щодо інформа� Спільною ідеєю стало розуміння сучасного менеджменту ційно�аналітичного забезпечення фахової підготовки, мето� освіти, який оперує ідеєю поглиблення професіоналізації фахової дичних рекомендацій для підготовки кваліфікаційних робіт, університетської підготовки, оскільки управлінські кадри освіт� організації управлінської практики; підтримати спільну ініціа� ньої галузі потребують використання кращих технологій неперер� тиву НПУ імені М. П. Драгоманова й Асоціації керівників шкіл вної, зокрема магістерської підготовки, що вивчаються і упрова� України щодо проведення освітньо�наукового циклу “Упра� джуються світовою наукою, практикою менеджменту та вітчизня� влінські діалоги”; поширювати досвід вищої школи щодо під� ною наукою управління. готовки управлінців�менеджерів освітньої сфери на рівні міс� Виступ Ірини Штундер Присутні мали можливість прослухати базові повідомлення цевих органів влади, державних адміністрацій, департаментів кращих професорів нашого університету, докторів наук Володимира Беха щодо (управлінь) освіти і науки; продовжити практику спільного обговорення проблем під� структури професійної компетентності сучасного управлінця; Анатолія Слєпцова – готовки сучасних управлінців – менеджерів освіти шляхом проведення відкритих нау� зарубіжного досвіду загальної теорії управління, Григорія Торбіна – сучасних вимог ково�практичних заходів за участі студентства. до керівника навчального закладу, його спрямованості професійної та наукової діяль� ності. Микола МИХАЙЛІЧЕНКО, Констатовано, що для державної освітньої політики актуальними є питання доцент кафедри управління, інформаційно�аналітичної реформування національної вищої освіти в контексті її інтеграції в Європейський про� діяльності та євроінтеграції 5!річчя кафедри етики та естетики ЕТИКО�ЕСТЕТИЧНА ТРАДИЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ КУЛЬТУРИ 14 листопада 2013 у рамках VІ Міжнародного наукового форуму “Простір гуманітарної комуніка� ції” відбулася студентська науково�практична кон� ференція “Етико�естетична традиція вітчизняної культури”. Організаторами конферен� ції виступили НПУ імені М. П. Драгоманова, Інститут філософської освіти і науки, кафедра етики та естетики. Про� ведення конференції співпало з відзначенням 5�ї річниці ство� рення кафедри етики та естети� ки НПУ імені М. П. Драгоманова. З привітальним словом до уча� сників конференції звернули� ся: директор Інституту філософ� ської освіти і науки, доктор історичних наук, професор, Відкриває заслужений діяч науки і техніки конференцію України Іван Дробот, заступ� завідувач кафедри ник проректора�директора Інституту мистецтв, кандидат професор педагогічних наук, профессор Тетяна Андрущенко Василь Федоришин. Твора� ми українських та зарубіжних композиторів учасників вітали студенти Інституту мистецтв (керівник – заслуже� ний діяч мистецтв В. І. Федоришин). У роботі конферен� ції взяли участь більше 60 студентів та викладачів. Про� грама роботи науково�практичної конференції склада� лася з пленарного засідання та роботи в секціях. У пленарній частині виступили: завідувач кафедри етики та естетики, доктор філософських наук, профе� сор, заслужений працівник культури України Тетяна Андрущенко з проблематикою “Роль науково�пошуко� 4 вої діяльності студента у навчальному процесі”, сту� дентка Інституту філософської освіти і науки Попко Анастасія з тематикою “Застосування методу усних інтерв’ю у дослідженні естетичних особливостей суча� сного мистецтва”, студент третього курсу вокального факультету Національної музичної академії імені П. І. Чайковського Семен Дорогой на тему “Монумен� тальна шевченкіана: історія і сучасність”. Пленарне засідання Робота секцій проходила в двох основних секціях: “Етики” та “Естетики”. Секція етики Модерували роботу секції доцент кафедри етики та естетики, к. філос. н. Олег Магеря, старший викладач кафедри етики та естетики Тетяна Шульга. На секцію подало 20 заявок на участь, це студенти з Інституту при� родничо�географічної освіти та екології, Інституту іно� земної філології, Інституту розвитку дитини, Інституту історичної освіти, Інституту фізичного виховання та спорту, Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка. Секція проходила в активній дискусійній формі, де кожний проявляв себе і висловлював свою наукову думку відносно кожного виступу. Особливо жваве обговорення викликав виступ Вадима Котюжана на тему: “Біоетичні аспекти клону� вання людини” (Інститут природничо�географічної осві� ти та екології, науковий керівник – ст. викл. Т. Ю. Шуль� га). Наприкінці роботи секції керівники подякували всім учасникам за активну та творчу роботу, а учасники, в свою чергу, висловили щиру подяку організаторам і побажали сил та натхнення на організацію наступної. Секція естетики Роботу секції модерували професор кафедри етики та естетики, к. філос. н. Алла Дорога та доцент кафе� дри етики та естетики, к. пед. н. Олена Лобанчук. Сту� денти, які взяли участь у роботі секції, представляли переважну більшість напрямів підготовки та спеціально� стей університету. Найбільшу активність проявили сту� денти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, Інституту філософської освіти і науки, Інституту фізичного виховання та спорту, Інституту інформатики. Доповідачі продемонстрували знання методів та специфіки проведення наукових дос� ліджень з обраних тем, вміння та навики вести наукову дискусію, відстоювати і науково доводити власну пози� цію. Тематика доповідей та жвава дискусія, яка супрово� джувала більшість виступів, свідчать про зростаючий інтерес у студентської молоді до дослідження широкого кола проблем естетичної теорії та мистецької практики крізь призму вітчизняної культурної традиції. Учасники конференції висловили одностайну думку про необхід� ність проведення студентської науково�практичної кон� ференції з подібною тематикою в наступному році, а також про перетворення її у щорічну. СІЧЕНЬ 2014 �Інтерв’ю Віктор СИНЬОВ: “Залишаюся вірним життєвому вибору” Академік ВІКТОР СИНЬОВ спов� нений незгасимим ентузіазмом, а його творчий підхід до життя нади� хає його численних послідовників і друзів. Для розуміння цього підхо� ду ми поспілкувались з Віктором Миколайовичем, який з радістю поділився спогадами про студент� ські роки. В наступних випусках – інтерв'ю з Віктором Синьовим про наукове і професійне становлення. – Вікторе Миколайовичу, ваші батьки були людьми мистецтва. Як це вплинуло на ваше дитинство? – Мої батьки були естрадними артистами, тому це, безумовно, впли� нуло. Батько – Микола Синьов – був відомим конферансьє, а матір – Марія – співачкою. Микола Михайлович був не просто талановитим естрадним актором, а й вкрай обдарованим у літе� ратурній творчості. Він написав коме� дію “Транзитные пассажиры”, згодом кілька книжок спогадів про своє життя, друкувався в журналі “Перець”. Батьки з дитинства прищеплювали любов до мистецтва, тому я мріяв досягнути такого ж рівня. Вже в школі мав певні здобутки в цьому напрямі. Мав власні публікації віршів в газеті “Пионерская правда”, а шкільні твори вчителі визна� вали як цікаві і творчі. Тому вважав, що маю всі підстави продовжити творчу династію і поступати в театральний інститут. – Хто займався вашим вихован� ням? – Через свою популярність батько постійно гастролював, а матір, на жаль, померла, коли мені виповнилось дев’ять років. Тому вихованням займа� лась сестра матері – Софія Захарівна. Я вдячний їй за все те, що вона для мене зробила, і постійно навідую її, материну та батькову могили на Байко� вому кладовищі, де віддаю їм шану. – Але наскільки мені відомо, ви навчалися не в театральному інсти� туті? – Після закінчення школи подав документи на вступ до театрального інституту, але, як виявилось, щоб прой� ти конкурс, мого таланту недостатньо. Я не міг конкурувати з професійними акторами і театральними діячами, які вже мали певний досвід, а я тоді лише щойно закінчив школу. Батько в цей час був у відрядженні, а до кінця вступної кампанії залишалось кілька днів, тому радився з ним по телефону. Він пора� див подати документи в КДПІ імені М. Горького. Тоді ректором була Марія Підтиченко, яка була знайома з бать� ком ще з часів, коли вона була секрета� рем Київського міськкому партії з питань пропаганди, тому він думав, що вона посприяє моєму зарахуванню. Я подав документи в педінститут на російську філологію, але саме в той рік СІЧЕНЬ 2014 до спеціальності “вчитель російської мови” додали додаткову – “вчитель співів”. Відповідно при вступі перевіря� ли голос і слух. Мені було сімнадцять років, і в мене якраз була юнацька мутація голосу, тому коли перевіряли на інтонування, я невдало потрапляв в ноти і не зміг довести, що можу бути вчителем співів. Іду собі, засмучений, коридором інституту і зустрічаю високого красиво� го чоловіка. Він агітує мене вступити на педагогічний факультет. Виявилось, що це був декан – Дмитро Шелухін. Він переймався тим, щоб на його відділен� ня поступали не лише – традиційно – дівчата, а й хлопці. Дмитро Якович переконав, що в мене є шанс поступи� ти, тому я подав документи на відділен� ня спеціальної педагогіки. Довелось складати чотири екзамени, ще й кон� курс виявився немаленький – десь сім чоловік на місце. Але я витримав вступ� ні випробування і все успішно склав. Так я й став студентом, і тут оцініть, як це звучало: педагогічного інституту педагогічного факультету відділення спеціальної педагогіки! – Батько легко змирився з таким вашим життєвим вибором? – Батько повернувся з гастролей вже після мого вступу до педінституту. Коли я йому розповів свої перипетії зі вступом, виявилось, що Людмила Височинська, яка перевіряла на кафе� дрі музики голос і слух, була його гар� ною приятелькою. Він з нею зв’язався, почав домовлятися про моє переве� дення на філологічний факультет і вона погодилась все влаштувати. Але я не захотів. Запитаєте чому? Відповідь проста: мені сподобалось там, куди я потрапив. З першого вересня одногрупники стали друзями, а викладачі вражали професійністю. І це не дивно, бо в мене викладали такі відомі вчені, як академік Григорій Костюк, його друг і учень Дмитро Ніколенко, тоді ще молодий Микола Ярмаченко та інші. Мене захо� пило навчання, тож я залишився вір� ним життєвому вибору. – Вікторе Миколайовичу, як ви реалізовували свій творчий потен� ціал в студентські роки? – Я зі шкільних років писав вірші, тому мене вабила редакція газети “За педагогічні кадри” тим, що там пра� цювали творчі люди. Вони постійно обговорювали події, писали нові тек� сти. Мене це захоплювало, і з першого курсу в мене склались чудові взаємо� стосунки з редакцією. Викладачі педа� гогічного та інших факультетів були членами редколегії газети, і після пар вони йшли до маленької кімнатки редакції. Щось обговорювали, писали нові тексти. Такі професори, як Карлов, Медушевський, Войтко, Орлик давали мені настанови. Також моїй співпраці з газетою сприяло й те, що редакція зна� ходилась поруч з аудиторіями педаго� гічного факультету. Нині це перший поверх головного корпусу нашого уні� верситету. – І яким був перший ваш текст, опублікований в газеті “За педаго� гічні кадри”? – Спочатку був не мій текст, а заміт� ка про мене. “Синьов став чемпіоном” – так називалась замітка Лідії Філіппо� вої, викладачки кафедри фізичного виховання. На першому курсі я вперше за історію педінституту переміг в чем� піонаті України серед студентів з настільного тенісу. Тоді я вперше поба� чив своє прізвище в заголовку, і це мене надихнуло. Раніше я бачив афіші з батьковим іменем, а тут на першому курсі надрукували про мене, ще й з фотографією. Мене визнали в редакції, і я зрозумів, що мене оточують хороші люди. Студенти, викладачі, редакція газети. Ми були хорошими товариша� ми і поважали одне одного. Університетська газета не була “бойовим листком”, як це було поши� рено в ті часи. “За педагогічні кадри” була способом познайомитись одне з одним. З її сторінок ми дізнавались і пишались здобутками у науці, мистец� тві, спорті кожного з нас. Я активно друкував свої вірші і пародії на інших поетів в газеті, і одно� го разу редактор Петро Ігнатенко, який писав нариси про студентів і виклада� чів, написав епіграму про мене: “Хочешь ты чтоб пыл смеряя свой, молодые на тебя глазели / Но учти, Витек, что синевой ты не скроешь соб� ственную зелень”. Я не втримався і теж відповів. Вже не пам’ятаю точно як саме, але написав йому відповідь: “Одним и тем же почерком – одни и те же очерки”. Такий неординарний жанр привертав увагу читачів і сприяв твор� чим змаганням. Ми чекали на кожен випуск. – Певен, що однією участю в уні� верситетській газеті ви не обмежи� лись? – У нас був цікавий колектив, тож ми з цікавістю придумували щось нове. Якось промайнула ідея створити газе� ту, яка миттєво реагувала б на події. Так виникла газета “Сосико”, яка отри� мала назву в честь її засновників – Олега Сорокотяги, Віктора Синьова і Жори Коберніка. З друзями знаходили цікаві теми і висвітлювали їх: Олег малював карикатури, я придумував лаконічний гострий вірш, а Жора випи� сував текст на дошці, яка перегорта� ється, гарним почерком. Навіть в одно� му з номерів газети “За педагогічні кадри” написали, що “Сосико” за фор� мою і актуальністю нагадує “Окна ТАСС”. У відповідь я написав: “Как отмечено в газете/ нам до ТАСС неда� леко / знают все на факультете,/ будут знать и в целом свете / что такое Соси� ко”. Справді, коли студенти виходили на перерву в коридор, то знали, що на них чекає щось цікаве і свіже. Ми щодня робили по кілька випусків. Пам’ятаю, як один студент втік з овоче� вої бази, куди нас відправляли допома� гати народному господарству. І нас попрохали висвітлити такий недружній вчинок. Я написав: “Все работали до пота, а Иснюк домой удрал / чуть рука� ми поработал и ногам работу дал”. Олег створив карикатуру, як наш “однокашник” втікає – зобразив його в русі з довгими ногами. – Вірші, епіграми, чемпіон з настільного тенісу, статті в універ� ситетській газеті, власна газета “Сосико”... Це вражає. Ми ще чогось не знаємо про студентські роки Віктора Синьова? – Звичайно, мене захоплював театр, це було від батьків у крові. Тоді був популярний театр ляльок Сергія Образцова, і ми хотіли створити щось схоже. Виявилось, що викладач малю� вання Віктор Соломенний створював ляльки, а ми вирішили вигадувати пародії на наші ж студентські виступи. Так і зробили повноцінну лялькову виставу. Вже коли повернувся до інсти� туту з вчительської роботи в школі і став у 24 роки заступником декана з виховної роботи, то набув популярно� сті КВН. Ми створили факультетську команду, де я був сценаристом. Коман� да виявилась потужною і перемагала команди інших факультетів, одного разу навіть обіграли команду Київсько� го інституту цивільного повітряного флоту (нині – Національний авіаційний університет), яка брала участь у Всесо� юзній лізі КВН. Ми пишались нашими виступами. – Коли жартували, зустрічались із цензурою? – У нас була сильною самоцензура. Не дозволяли собі щось похабне чи когось образити. Наш гумор повинен був бути добрим. Крім того, ми були виховані по�іншому, тому якщо про щось і жартували на кухні, то про те, щоб озвучити те на сцені, навіть не думали. Хоча міжнародна політсатира в нас була цікавою. Не хочу критикувати, але все ж сьо� годні заради рейтингів придумують жарти всіма дозволеними і недозволе� ними способами. Якщо актори дозво� ляють собі вульгарне озвучувати зі сцени і за це їм не соромно, то впевне� ний, що в людини відсутня внутрішня культура. – На ваші епіграми ображались? – У мене є книжка “Мои друзья от А до Я”, де у віршованій формі змальова� ні мої друзі і колеги. Тому краще у них запитайте, чи не ображаються вони на мене. Ректор Віктор Петрович Андру� щенко якось сказав так: “Віктор Мико� лайович видав цю книжку, щоб ми ста� вали кращими”. Сподіваюсь, що вона справді пішла на користь. Хоча деякі епіграми, які можуть зачепити людину, винесені на літеру “ы”, адже прізвищ на таку букву не існує. Отже, в тих віршах не називаються справжні імена людей. – Які сьогоднішні студентські проекти ви оцінюєте як важливі і потрібні молоді? – Робота викладача, письменника та актора є виснажливою, бо вони виносять свої творіння на суд людей. Тоді потрапляєш або під овації, або під свист. Мені подобаються творчі проек� ти наших студентів, а сьогодні вже викладачів – проекти “Щоденник”, “Щоденник. Re: make”, “Продайте їсти”. Олександр Козинець і ви, Сергію, знаходите нові форми, захоплюючі рубрики, цим виправдовуєте свою смі� ливість і підкреслюєте власну твор� чість. Людина має бути активною і сама формувати власну особистість, і ваші молодіжні проекти сприяють цьому для багатьох інших. Безумовно, слід зміцнювати і традиційні форми творчого самовираження студентів – у різних жанрах мистецтва, у науці тощо. Успіхів вам і надалі! Спілкувався Сергій РУСАКОВ “ОКНА ТАСС” – спеціальний вид малотиражного плаката, який ство� рювався вручну шляхом нанесення фарб на папір через трафарет. Осо� бливістю була мобільність, яка сприяла швидкій реакції на подію. Сатира, гумор і сміх були головним ключем до образних рішень плака� тів “Окон ТАСС”. Епіграма (грец. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завер� шеною кінцівкою (пуантом). 5 �Інтерв’ю ПОДЯКА БІОЛОГАМ УНІВЕРСИТЕТУ Наприкінці минулого року голов� ний лікар санаторію “Червона кали� на” Рівненської області, заслужений лікар України Сивий Микола Юрійо� вич надіслав на ім’я ректора універ� ситету академіка НАПН України В. П. Андрущенка лист�подяку біоло� гам Інституту природничо�геогра� фічної освіти та екології, зокрема завідувачу кафедри зоології, про� фесору В. М. Бровдію та доцентам О. В. Пархоменку, І. С. Івченку і О. М. Царенко за виконану ними високопрофесійну і плідну роботу з вивчення рослинного і тваринного світу території санаторію. Ми звер� нулись до керівника групи виклада� чів і науковців доктора біологічних наук, професора Василя Михайлови� ча БРОВДІЯ з проханням дати інтерв’ю з цього приводу для нашої багатотиражки. – Шановний Василь Михайлович, чому Ви та очолювана Вами група фахівців�біологів нашого університету досліджували рослинний і тваринний світ санаторію “Червона калина”? – На традиційній зустрічі з відпочи� вальцями санаторію “Червона калина” головний лікар Сивий Микола Юрійович висловив свою мрію – зробити санаторій заповідником. Наступного дня при зустрічі з ним я задав шановному Миколі Юрійови� чу запитання: чи знаєте Ви, що потрібно для того, щоб надати тій чи іншій території статус заповідності? Що на території сана� торію є унікальним, рідкісним і цінним, що потребує державної охорони? Микола Юрійович відповів, що він лікар�хірург, прооперував понад однієї тисячі важкохворих, без жодного летального результату, в заповідних проблемах не фахівець, йому потрібен консультант. З цим запитанням він звернувся до ректора університету шановного академіка Віктора Петровича Андрущенка, який своїм нака� зом призначив комісію з вивчення рослин� ного і тваринного світу території санаторію “Червона калина” під моїм керівництвом. – Яка особливість території сана� торію і необхідність в наданні їй статусу заповідної? – Санаторій “Червона калина” розта� шований на території Західного Полісся України в 50 км на північ від м. Рівне, непо� далік с. Жобрин. Він займає площу 24,2 га землі, до якої прилягає водойма площею 76,2 га. Санаторій як лікувальний і оздо� ровчий заклад заснований в 1993 році зав� дяки патріотизму і титанічні праці видатно� го лікаря М. Ю. Сивого та очолюваного ним колективу на місці унікального шматочка землі, по обидва боки невеликої річки Путилівка з багатими покладами карстових порід, занедбаним самосівом мішаного лісу, великим розмаїттям лікарських трав та природними цілющими мінеральними джерелами, що здавна сприяли лікуванню багатьох хвороб людини і тварин. Задум зберегти цей унікальний, диво� вижний край, використати природні дари рідної землі, примножити її багатства з метою оздоровлення та відпочинку насе� лення з’явилися ще в 1982 році, і лише 1993 році закладу надано статус санато� рію. 6 Сьогодні санаторій – могутній культур� но�оздоровчий та лікувальний комплекс, збережений і примножений практичною діяльністю людини, яка любить і дбає про збереження природи. Це “свята земля”, яка зцілює своєю енергетикою, криштале� во чисте повітря, хвойний ліс, багато різно� манітних декоративних дерев і кущів, аро� мати лікарських трав, калиновий і вишне� вий гаї, фітосад, які єднають людину з при� родою, допомагають зміцнити здоров’я, виліковувати різні недуги, сприяє екологіч� ному вихованню людей різного віку. Санаторій надає ефективну допомогу з кардіологічного, неврологічного, гастро� ентерологічного і пульмонологічного напрямів, а також при захворюваннях опорно�рухового апарату. Цьому сприя� ють унікальні цілющі мінеральні джерела. За досягнення в галузі санаторно�ку� рортної діяльності санаторій нагороджено рядом державних і міжнародних премій. Зважаючи на сприятливі природно� кліматичні умови, біологічне і ландшафтне різноманіття, багатство рослинного і тва� ринного світу, цілющі властивості міне� ральних джерел, територія санаторію потребує охорони і державного регулю� вання. – Протягом якого терміну та за якими методиками Ви досліджували рослини і тварин на території санато� рію? – Насамперед зауважу, що спеціаль� них досліджень рослинного і тваринного світу на території санаторію ніхто не про� водив. Ми протягом 2012 – 2013 років про� водили дослідження у весняний, літній та осінній періоди (по 2�3 дні кожного сезону) для того, щоб скласти повну наукову інформацію про рослинне і тваринне насе� лення цієї території. Специфіка таких дос� ліджень полягає в тому, що активна життє� діяльність рослин і тварин змінюється за сезонами року – одні види (так звані ефе� мери) активні навесні, інші – влітку чи восени, проводячи інші періоди в стані діа� паузи (анабіозу). Дослідження ми проводили за загаль� ноприйнятими в ботаніці та зоології мето� диками, збирали зразки трав’янистих рослин, вивчали видовий склад дерев і чагарників, збирали колекції та визначали візуально безхребетних та хребетних тва� рин, з подальшим опрацюванням зібраних матеріалів в лабораторії, що дозволило нам скласти досить повну уяву про рос� линний і тваринний світ цієї території в цілому. – Які результати Ваших наукових пошуків і які Ваші пропозиції щодо надання території санаторію статусу заповідної? – На території санаторію нами виявле� но приблизно 500 видів та внутрішньови� дових форм рослин і тварин, серед яких 310 трав’янистих, деревних і чагарникових (вітаміноносних, ефіроолійних, дубильних, фарбувальних, медоносних, харчуваль� них, декоративних) рослин, 186 видів без� хребетних і хребетних тварин. На території санаторію зростає релікт третинного періоду – гінкго дволопатеве і тис ягідний, що потребують особливої охорони, ряд видів рослин�ефемерів, чимало видів рід� кісних комах. Нами вперше складено орієнтовний кадастр рослинного і тваринного світу території санаторію, що є науковою осно� вою для надання їй статусу дендрологічно� го парку. – Яка перспектива використання території санаторію для науково�дос� лідної та еколого�просвітницької діяль� ності в статусі дендропарку? – Сама назва санаторію “Червона калина” є дендрологічною. Вся його діяль� ність спрямовується на збереження і від� творення природи, її екологічних систем, рослинного і тваринного світу. Крім використання санаторію для оздоровлення та лікування людини, його унікальна природа, природно�кліматичні умови, багатство видів рослин і тварин слугуватимуть базою для ведення науко� во�дослідної роботи біологів, екологів, медиків, екологічної освіти та виховання молоді і широких верств населення. Школярі та студенти вищих навчаль� них закладів матимуть можливість на базі санаторію залучатись до науково�дослід� ної роботи, здійснювати спостереження за рослинами і тваринами, вести щоден� ники, проходити навчально�польову прак� тику, проводити природоохоронні акції “Зустрінемо пернатих друзів”, “Збереже� мо корисних комах”, “Бережіть красу і чистоту рідного краю”, “Сезонні зміни активності рослин і тварин”, “Бджоли ліку� ють людину”, “Цілющі води” тощо. Резуль� тати спостережень слугуватимуть осно� вою для складання текстів рефератів, сту� дентських курсових, дипломних і магістер� ських наукових робіт. Досвідчені працівники відділу “Фіто� сад” даватимуть наукові консультації від� почиваючим та відвідувачам про способи розмноження та вирощування деревних і трав’янистих, декоративних і лікарських рослин, можливості їх використання в офі� ційній і народній медицині. На території санаторію дотримується заповідний режим, заборонене суцільне вирубування лісу, на узліссях і галявинах заборонено косіння трав, випас худоби, заготівля лікарської сировини тощо. Планується створення тематичних екологічних стежок за назвами: “Цілющі дерева і кущі”, “Ліки навколо нас”, “Корис� ні тварини”. Відвідувачі санаторію та від� почивальці у природній красі, на чистому повітрі у супроводі пташиних хорів та бар� вистих метеликів матимуть можливість не тільки зміцнити своє здоров’я, але й зба� гатити свої знання про навколишню при� роду, наблизитись до гармонії тіла і душі – запоруки здоров’я. Спілкувався Сергій РУСАКОВ СІЧЕНЬ 2014 �Інтерв’ю “У НАШОМУ Жанна Кадирова нині є найперспективнішою укра� їнською художницею. Поці� новувачі сучасного мистец� тва знають та люблять її твори за відвертість і вибір тем, які близькі кожному. Жанна прагне доступності і розуміння з боку глядачів, тому вона залюбки відгукну� лась на пропозицію записа� ти інтерв’ю. ЖАННА КАДИРОВА: СУСПІЛЬСТВІ ІСНУЄ БАГАТО Довідка: Жанна Кадирова народилася в 1981 році у м. Бро� вари Київської області. Живе та працює в Києві. Художниця розвинула виразну скульптурну мову для картографування простору (в найширшому значенні слова). Матеріали, з якими вона працює, підкреслю� ють фрагментарну природу її об’єктів, що співвідно� сяться із соціальним контекстом повсякдення та рефлексують над ним. знайти власний творчий шлях. Хоча зде� – Добрий день, Жанно. Ви сьогодні більшого я орієнтуюсь не на класичні зраз� в чудовому настрої. ки, а на сучасників, які вже увійшли в істо� – Так, сьогодні чудовий день! Нарешті рію мистецтва, – Олександр Гнилицький, привезли матеріали для мого проекту в Арсен Савадов, Ілля Чічкан. Я закінчила “Пінчук Арт Центр” (розмова записувалась відділення скульптури Київської державної наприкінці жовтня – автор). Це буде гран� художньої школи, але багато часу проводи� діозний проект в новому для мене стилі – я ла в Центрі сучасного мистецтва, де експо� створю мозаїку, яка ґрунтується на нувались незвичні на той час картини. радянській традиції. Це дуже складна та кропітка робота. На жаль, ніяк не можу придумати назву… – Які смисли закладаєте в новий проект? – У малюнку мозаїки буде багато підтекстів, але доміную� чим буде обігравання ідеї “luxury life” у сучасному суспільстві. Для деяких прошарків сучасного суспільства життя є лише яскра� вим феєрверком, тому вони задовольняються лише її зов� нішнім проявом. Для таких людей “Феррарі” бажаніший за внутрішній розвиток. Ось таку Автор інтерв’ю разом з художницею закладаю ідею, але це ще в ста� дії розробки. – Як ви взагалі ставитись до есте� тики сучасного українського мистец� тва? – Для мене це складна тема. Що таке українське сучасне мистецтво? Якщо замислитись, то його так багато. Напри� клад, 1�го листопада відбудеться відкрит� тя виставки двадцяти найперспективніших молодих українських митців, яких відібрав “Пінчук Арт Центр”. Начебто це і є молоді представники українського сучасного мистецтва, але ж відбирали серед трьох тисяч заявок, отже, і всі ці тисячі людей зараховують себе до сучасного мистец� тва. До речі, серед конкурсних робіт було багато і звичайних натюрмортів та пейза� жів. Тобто люди створюють те, що вони вважають за потрібне, але залишаються невідомими. Тому складно говорити про те, що точно до сих пір не визначено. Щодо естетики, то я вважаю, що вона не може бути критерієм у відборі сучасних творів мистецтва. Головне – ідея. А якими засобами – естетичними, антиестетични� ми, провокаційними – вона реалізована це вже інше питання. – Вважаєте, що мистецтво не Жанна Кадирова любить повинно мати моральних та естетич� експериментувати з матеріалом них меж? – Так, на передній план виходить ідея. Хоча ми бачимо безліч прикладів, коли для Зізнаюсь, що для мене не існує такого суспільства залишається незрозумілим поняття, як “українське мистецтво”. Як вже закладений митцем смисл твору. Це роз� сказала, для мене в мистецтві немає меж, строює, адже ми живемо у ХХІ столітті. тому обмежуватись національним не хочу. Мабуть, комусь вигідно, щоб суспільство Мистецтво повинно бути зрозумілим та було консервативним, адже люди в такому актуальним у будь�якій країні світу. Але разі мають визначені межі. Якщо говорити наголошу, що це не значить, що воно не про мою творчість, то я створюю твори, які повинно мати архетипічне підґрунтя. відповідають запитам сьогоднішнього – Діти, які виховані на сучасному часу. Спочатку в мене виникає ідея, а вже мистецтві, відрізняються від нас, які потім шукаю засоби для її реалізації. До зростали на класичних традиціях… речі, люблю експериментувати з різними – Думаю, що проблема полягає в техніками та матеріалами, тому назвала б тому, що ми не вміємо сприймати мистец� своє мистецтво більш матеріальним, ніж тво. Я була багато разів в Центрі мистец� ірраціональним. тва і культури імені Жоржа Помпіду у Фран� – Чи надихає вас класичне укра� ції, де маленькі дітки вже вчаться сприйма� їнське мистецтво? ти сучасне мистецтво, і в них це виходить – Звичайно, адже це твори, на яких я набагато краще за деяких дорослих. вчилась як художник. Воно допомогло СІЧЕНЬ 2014 Наприклад, творчість Пабло Пікассо, де відбувається авторська інтерпретація зображення жінки. У нас про це лише жартують і дивляться з�під лоба, а в тому Центрі з дитинства прищеплюють розуміння глибини ідей, які закладені в таких творах. Взагалі в українському суспільстві існує багато табу, ТАБУ” ВІТАЄМО! Жанна Кадирова стала володаркою Головної премії третього конкурсу Премії PinchukArtCentre 2013. Вона отримала 100 000 гривень та можливість пройти місячне ста� жування в майстерні одного з всесвітньо відомих художників. Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Кадирова здійснила новий крок у своїй мистецькій практиці, відновлюючи втрачену тради� цію мозаїки, яку можна зустріти у громадських місцях по всій території колишнього Радянсь� кого Союзу. Ці мозаїки мали освітню функцію, пропагуючи моральні та етичні цінності. Адаптуючи той самий матеріал і мистецьку мову, Кадирова трансформує їх за допомогою переміщення до галереї. Її твори критично рефлексують над зміненим використанням зображень у публічному про� сторі та загибеллю спадщини колишніх радянських традицій. ТВОРчА ДіЯЛЬНіСТЬ Головну премію PinchukArtCentre 2013 отримала Жанна Кадирова з роботою “Монументальна пропаганда” над якими ми навіть не хочемо задума� тись: чому саме так? Наприклад, коли на полотнах зображують оголені частини людського тіла, то одразу критикують в образі почуттів людей або у звичайному розважальному характері мистецтва. Але ж насправді такі твори мають набагато глибші і більші завдання, просто суспіль� ство не хоче над ними замислюватися. – Який ви пропонуєте вихід з цієї ситуації? – Треба вчити людей розуміти суча� сне мистецтво. Потрібно з дитинства вчити дітей бачити більше, ніж просто оточуючу реальність. У нас залишається активною радянська парадигма. Це можна прослідкувати в освітній системі, де історія сучасного мистецтва завершу� ється темою авангарду. Навіть у профе� сійних художніх закладах не розповідають про сучасне актуальне мистецтво, яке нас оточує. І це в професійних закладах! Я вже не говорю про звичайну публіку, які не знають, як розуміти сучасність. – Можу запевнити, що в нашому університеті сучасність розглядають у всіх її аспектах і проявах. – Це радує! До речі, маю декілька знайомих з вашого університету і чула позитивні відгуки про підхід викладачів і те, як вони навчають сприймати сучасне мистецтво. Сподіваюсь, у майбутньому наші люди будуть більше приділяти уваги мистецтву, особливо сучасному. Адже воно втілює наше справжнє єство. Спілкувалась Анастасія ПОПКО. Використано фото з сайту “PinchukArtCentre” та фото автора "Мій батько був художни� ком�оформлювачем. В радянські часи він мав багато замовлень зробити якусь чеканку, розписи, портрети Леніна і так далі. В принципі можна сказати, що я постійно з цим росла, я бачила цю худож� ню "кухню", � говорить Жанна Кадирова. � Коли я випустилась зі школи, то півтора роки не займалася жодним мистец� твом. Потім поступово прийшла до книжкової графіки, тому що це приносило хоч якісь кошти". Одного разу на Сінному ринку Жанна купила фломасте� ри. Саме з цього почалася колекція "Фломореалізм", яка вже за три роки налічувала біль� ше 200 малюнків. Більшість робіт були подаровані друзям. Таких малюнків було щонай� менше 200 штук. Усі вони роби� лися з натури. "Є один проект зі старих, за який мені дійсно не соромно. Це "Дошка пошани". На світли� нах зображені типові радянські робітники. В усі образи втілю� валася я сама", – розповіла Жанна. На усіх фотографіях герої суворі і дуже серйозні. Жанна Кадирова приймала участь і в гурті "Penoplast", який був організований в 2003 році. Коли вони виступали, то наряд� жалися у костюми з пінопласту. До речі, цей гурт виступав в НПУ імені М. П. Драгоманова в рам� ках "Тижня мистецтв". Один з проектів Кадирової � "Натовп". Це 50 колажів зро� блених з газет різних країн. Для виготовлення одного такого "експонату" треба було два примірника газети. З неї вирі� залися усі портрети і компону� валися в колаж. Робота нелег� ка, тому що треба правильно усе скомпонувати. На таку роботу йде більше часу, ніж це здається на перший погляд. За матеріалом www.chasopys.ua 7 �С В Я ТО Р У Х У, К РА С И ТА З Д О Р О В ’ Я Напередодні новорічних свят, коли зима вже вступила в свої законні права, студенти і керівний склад Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова фактично розпочали серію святкувань Нового 2014 року та Різдва. 19 грудня 2013 року в спортивному комплексі Інституту фізичної культури та спорту НПУ відбулося традиційне Свято руху, краси і здоров’я. Вкотре це яскраве дійство подарувала драгомановцям викладач� науковець вишу, талановитий педагог Олександра Дубогай. Головною метою заходу є згуртування студентів і викладачів – гарних, здорових, успішних. Виступали студенти перших та других курсів усіх Інститу� тів, які займаються в спецгрупах на курсах фізичної культури. Моральну під� тримку їм забезпечували проректори та директори Інститутів. Змагання складалось з обов’язкової програми, де один і той же танець під українську пісню зі скакалками танцювали всі збірні Інститутів, та довіль� ної програми, де самостійно вибиралась пісня і ставився танець на тему Нового року, під новорічні мелодії. Костюми були дуже яскраві. Колорит укра� їнських вишиванок так і тішив око. А новорічні костюми ще більше додавали відчуття прийдешніх свят. Всі команди були нагороджені грамотами та статуетками за активну участь. Окремий кубок – за найкращі костюми – отримав Інститут корекційної педагогіки та психології. Також директор Інституту корекційної педагогіки та психології Віктор Синьов, директор Інституту педагогіки та психології Воло� димир Бондар та директор Інституту розвитку дитини Ірина Загарницька привітали своїх студентів з наступаючим святом Миколая та вручили їм солодкі подарунки. Звичайно ж, не можна не згадати педагогів, які готували студентів, зай� малися з ними, ставили танці. Інститут педагогіки та психології, Інститут соціальної роботи та управління підготувала старший викладач, майстер спорту з художньої гімнастики Лариса Пшенична. Інститут політології та права, Інститут соціології, психології та управління підготувала старший викладач, кандидат у майстри спорту з акробатики Алла Козицька. Інститут корекційної педагогіки та психології, Інститут розвитку дитини готувала стар� ший викладач, кандидат в майстри спорту з веслування на байдарцi Олена Булейченко. Фізико�математичний інститут готувала старший викладач, кандидат у майстри спорту з плавання Зоя Філатова. Фото на згадку Хто хоч раз слухав пісні у виконанні Олек� сандра Кокойла, той віддасть належне і його красивому голосу, і високій майстерності та професіоналізму виконання. Олександр обіймає в інституті неспокійну і клопітливу посаду – очолює студентську проф� спілку. Однак, при всій завантаженості, не забу� ває і про свою давню супутницю – пісню. – Закоханий у пісню змалку… Особливо люблю пісню народну, – так він каже про себе. Любов до пісні Олександр довів ще в сту� дентські роки, навчаючись у нашому інституті і беручи участь у художній самодіяльності. І тепер чи не кожне інститутське свято підтвер� джує вірність його слів: Олександр – незмінний учасник концертів художньої самодіяльності. У його репертуарі – українські та російські народ� ні пісні, романси, арії з опер. О. Кокойло нео� дноразово захищав честь інституту на респу� бліканських та обласних конкурсах художньої самодіяльності, має багато дипломів і почесних відзнак. На фото: співає О. Кокойло. Олександра ДУДКО, прес�служба університету Фото В. Тимошенка Педагогічні кадри. 30 вересня 1970 року. Інформація про фактичні надходження і видатки університету за 2013 рік Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2014 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1639) (січень 2014 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-15 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 5 (1639) (січень 2014 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2014. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри" Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/202 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/05b744c15e9c5965a2d7ee36810ee872.pdf d7e3eea624e3e591d6bd65e2be75bacb Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1637) (грудень 2013 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/16">Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 4 (1637) ГРУДЕНЬ 2013 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Фотокадр місяця Вітальне слово ректора Вельмишановні драгомановці! Прийміть найщиріші вітання з новим роком та Різдвом Христовим! Невпинно плине час, змінюється світ, і разом з ним змінюємось ми. Кожен новий рік приносить нові надії і сподівання, з кожним новим роком ми стаємо досвідченішими і мудрішими. Вірю, що 2014 рік додасть нам творчої енергії, подарує радість зустрічей та відкриттів, перемог і досягнень, стане щедрим на здоров’я, посмішки, затишок, добробут, буде позначений новими здобутками. Відтак бажаю вам доброго здоров’я, втілення в життя мудрих ідей і сміливих планів, творчих перемог, професійних осяянь, гідних друзів та надійних колег, а головне – розуміння близьких людей. З новим роком і Різдвом Христовим! У грудні в університеті відбулось відкриття виставки Петриківського розпису. Визначальними рисами розпису, що відрізняють його від інших подібних видів малярства, є техніка виконання, візерунки, їх кольори та біле або світло/жовте тло. 5 грудня 2013 року Петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Про відкриття виставки читайте на другій сторінці газети. Ваш ректор Віктор АНДРУЩЕНКО Конкурс З турботою про інших У ДРАГОМАНОВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ СВЯТКУВАЛИ МИКОЛАЯ Щороку 19 грудня, коли право� славна Україна святкує і вшановує пам’ять Святого Миколая (за юліансь� ким календарем), а українці вночі кла� дуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причет� ність до цього, для того, щоб малеча вірила у чудо, звершуване святим Миколаєм, драгомановці продовжу� ють чудову традицію вітання усіх сту� дентів з цим чудовим святом. Кожного року керівний склад та професорсько�викладацький колек� тив вишу у день Святого Миколая вітає тих студентів, які позбавлені батьківської ласки й тепла. Подарун� ки від рідної альма матер отримали близько 200 студентів� сиріт. Силами самих дра� гомановців і Центру культури і мистецтв НПУ вдався теплий різ� двяний концерт. А при� ємні мелодії на мить перенесли всіх присут� ніх у дитинство й казку. “ДОТИКОМ ПЕРА” 2013–2014 Н.Р. Редакція газети “Педагогічі кадри” повідомляє про проведення в 2013– 2014 н.р. загальноуніверситетського кон� курсу “Дотиком пера”. Конкурс на створення кращої авторської роботи, що буде опублікована протягом нав� чального року в університетській багатотираж� ці, проводиться з 2001 року і спрямований на підтримку творчих здібностей і соціальної під� тримки студентів. За результатами конкурсу буде визначено переможців, які будуть нагороджені трьома преміями: 1 місце – 1 000 грн., 2 – 800 грн., 3 – 500 грн. Визначатиме переможців авторитетне журі: Григорій Волинка – проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, голова журі; Микола Давидюк – студентський рек� тор; Людмила Кух – начальник прес�служби, поетеса; Володимир Погребенник – заві� дувач кафедри української літератури НПУ імені М. П. Драгоманова, професор; Сергій Русаков – редактор газети “Педагогічні кадри”, відповідальний секретар конкур� су; Ірина Савченко – директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова. Прес�служба університету Фото Ірини ТИЩУК Актуальні зустрічі Ювілей Нові видання Студенти поспілкувалися з Віце"прем’єр" міністром України Презентація монографії Віктора Акуленка Інтерв’ю з Таїсою Лисянською стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Турбота РЕКТОР СПІЛКУВАВСЯ З ДРАГОМАНОВЦЯМИ В СТУДЕНТСЬКИХ АУДИТОРІЯХ Зустрічі ректора та студентів Національного педагогічного уні� верситету імені Михайла Драгоманова – не дивина у виші. Вони відбуваються досить часто й присвячені найрізноманітнішим питанням побутового й навчального життя спудеїв. Очільник уні� верситету часто приймає драгомановців у власному кабінеті. 25 листопада 2013 року Віктор Андрущенко завітав до студентів на заняття в аудиторії. Для початку, безперечно, проаналізувати відвідуваність навчальних занять студентами. По�друге, побажати їм вдалої заліково�екзаменацій� ної сесії, що ось�ось розпочнеться в інститутах. Але поруч із приємними темами довелося обгово� рити й не зовсім приємні. Це стосується зокрема прикрого випадку з поже� жею в щиторозподільній кімнаті гуртожитку № 7. Мешканці студмістечка були занепокоєні тим, що сталося, й буквально заси� пали свого ректора запи� таннями. За словами Вікто� ра Петровича, зараз ведеться внутрішнє розслі� дування причин загорання й уже завершується лікві� дація наслідків. Студенти благополучно повернулися до своїх помешкань, а нав� чально�виховний процес в Інститутах відновлено пов� ністю. “Що стосується без� печності проживання у гур� тожитках, ви і ваші батьки можуть бути впевнені: адміністрація університету і я особисто докладемо усіх зусиль, аби мінімізува� ти ризики й уберегти життя кожного драгомановця”, – запевнив студентів ректор. Усім, хто постраждав під час пожежі, хто має забиття й синці, надихався диму, Віктор Петрович поо� біцяв посприяти у путівці до університетських баз відпочинку на екологічно чисті території. Гуртожиток РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ ЗІ СТУДЕНТАМИ – МЕШКАНЦЯМИ ГУРТОЖИТКУ № 5 Зі студентами – меш� канцями гуртожитку № 5, адміністрацією студмі� стечка та директорами інститутів, чиї вихованці проживають в гуртожитку, зустрівся ректор Націо� нального педагогічного університету імені Михай� ла Драгоманова Віктор Андрущенко. Очільник вишу має хоро� шу звичку періодично відвідувати своїх студентів у гуртожитках, розмовляти про побутові питання, особливо перед холодами. До того ж минулої ночі невідомі особи намагалися проникнути у п’ятий гуртожиток, провокували студентів на неправомірні дії, ламали двері і вривалися до кімнат. Перелякані драгомановці все ж змогли зорганізуватися, викликати органи правопорядку та змусити злов� мисників залишити приміщення гуртожитку. Турбуючись про безпеку й здоров’я своїх студентів, ректор в черговий раз закликав драгомановців бути дуже пильними, ні в якому разі не піддаватися на провокації та цінувати своє життя. Віктор Петрович запевнив студентів, що жод� них репресій до них через їх політичні чи інші погляди не буде застосовано. “Драгомановці – високоінтелігентні особистості, які мають власні позиції, впо� добання і право твердо їх відстоювати, – зазначив очільник, – хтось йде на Май� дан, хтось приходить на заняття, і тому ми повинні забезпечити нормальне функціонування університету згідно з навчальним графіком”. Долучилися до розмови й перший проректор з організації навчально�ви� ховної роботи і економіки Олег Падалка, директори Інституту філософської освіти і науки та Інституту корекційної педагогіки і психології Іван Дробот і Вік� тор Синьов, директор студентського містечка Олександр Баранов та сту� дентський ректор Микола Давидюк. За спільним погодженням для уникнення в майбутньому подібних неприєм� них ситуацій було вирішено налагодити чергування хлопців�активістів зі сту� дентського самоуправління у гуртожитках у вечірню годину. А ще на завершен� ня розмови Віктор Андрущенко попросив усіх студентів зателефонувати своїм батькам і заспокоїти їх, запевнивши, що з їх дітьми усе гаразд. Прес�служба університету 2 Разом з тим очільник звернувся до драгомановців з проханням теж з обе� режністю ставитися до власної безпеки, не нехтувати правилами охорони праці і життя, турбуватися про своїх колег, співмешканців, однокурсників та бути свідомими й активними учасниками уні� верситетського життя, щоб назва “Дра� гомановська родина” була не лише кри� латим найменуванням. “Усі, хто живуть у гуртожитку, – це велика й дружна сім’я, де кожен мусить піклуватися про інших”, – переконаний Віктор Петрович. Попереду усіх меш� канців чекають тренувальні заняття з пожежної безпеки й евакуації та відпо� відна модернізація усіх систем життєдіяльності сту� дентського містечка. Ще одним актуальним питанням стали бурхливі соціально�по� літичні події в Україні. Молодь масово виходить на вулиці, таким чином демонструючи власну суспільну позицію. Драгомановський універси� тет, як один із прогресивних у своєму часі, підтримує осо� бистісне волевиявлення кож� ного громадянина держави, вільної й розумної людини. Університети такого зразка завжди залишаються поза політикою, бо є центрами наукової й дослідницької сфери, бо зрощують високо� інтелектуальну особистість. “Ніколи в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгома� нова не буде репресій щодо політичних чи якихось інших вподобань студента, – наголосив Віктор Андрущенко. Єдине, що турбує усіх ваших наставників і мене зокрема, – це ваше життя й здоров’я, бо ми відповідаємо перед вашими батька� ми. Тому закликаю, шановні студенти: бережіть себе, турбуйтеся про своє здо� ров’я та не будьте надто безпечними, що притаманне вашому віку”. Ректор побажав студентству хорошого навчання й мудрих рішень та сказав, що вірить у них і щиро поважає їхню думку. У очільника заплановано ще кілька зустрічей зі спудеями до початку заліково�екзаменаційної сесії та кілька розмов у плані студентського побуту. Людмила КУХ, прес�секретар ректора Культура ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ НЕЩОДАВНО в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгомано� ва Віце�прем’єр�міністр України Олександр Вілкул відкрив виставку Петриківського роз� пису, що ще в червні цього року експонувалася у штаб�квартирі ЮНЕСКО в Парижі та була внесена ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства. “600 експертів із 95 країн світу взяли участь у роботі сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО, на якій було ухвалено це рішення, – зазначив Віце� прем’єр�міністр, – Петриківка стала брендом не тільки України, але й світу”. Саме Олександр Віл� кул протягом трьох років був керівником проекту з розвитку та підтримки Петриківського розпису і досі докладає чимало зусиль для популяризації цього виду мистецтва. Зокрема, зараз реалізують� ся спеціальні освітні програми у дитячих садочках, школах і університетах Дніпропетровщини, запро� ваджено єдиний регіональний урок з навчання школярів. У Дніпропетровському училищі культури навіть відкрита кафедра Петриківського розпису. А Міжнародний фестиваль�ярмарок, присвяче� ний цьому виду мистецтва, “Петриківський дивоцвіт” вже давно збирає умільців з усього світу. Ідея розміщення експозиції саме в Драгомановському університеті з’явилася під час зустрічі студентів з Віце�прем’єр�міністром. Експозицію з теплом прихистила Наукова бібліотека вишу в одному з читальних залів, де вона буде відкрита для відвідувачів протягом п’яти днів. “Усій Драгомановській родині надзвичайно приємно, що виставку Петриківського розпису вперше після внесення його ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства в Києві презентують саме в храмі педагогічної освіти й науки, – зазначив під час відкриття ректор університету Віктор Андрущенко, – я дуже хочу, аби з цим неповторним народним мистецтвом познайомилися в першу чергу наші студенти”. Очільник вишу зауважив, що для студентів педагогічної альма�матер, особливо що стосуєть� ся вихованців Інституту мистецтв НПУ, така виставка буде ще й своєрідним навчально�практичним інструментом для близького знайомства з народним ремеслом, глибшого усвідомлення націо� нальних традицій, ментальнісних рис свого народу. Таким чином під час відкриття організатори й гості виставки разом з Віце�прем’єр�міністром та ректором університету завершили розпис 5�метрової дерев’яної ложки в Петриківському стилі. Керівник Національного проекту “Книга рекордів України” Ігор Підчібій зафіксував новий рекорд “Найбільший предмет мистецтва Петриківського розпису в Україні”. Ректор, викладачі й студенти НПУ ще раз подякували Віце�прем’єр�міністру за честь розмі� щення експозиції саме в Драгомановському університеті та запросили Олександра Вілкула у Дра� гомановську родину для зустрічей, спілкування зі студентами. Прес�служба ГРУДЕНЬ 2013 �Актуальні зустрічі ЗІ СТУДЕНТАМИ ЗУСТРІЛАСЬ МІНІСТР ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ОЛЕНА ЛУКАШ “Для українського уряду завжди пріоритетом була і є національна та економічна безпека держави”, – наголоси� ла міністр та запевнила студентів, що розвиватися і про� гресувати потрібно кожному й щодня не відносно когось чи чогось, а заради самих себе. Майбутній шлях України – це шлях розвитку й покращення, переконана Олена Лукаш. Кілька разів пані міністр наголосила, що позитивна й яскрава енергетика молоді, яку вони особливо зараз демонструють, говорить лише про щасливе майбутнє України, а тому дуже важливо сучасному студентству від� повідально й неупереджено ставитися до суспільно�полі� тичних подій у державі, зважено аналізувати факти й аргу� ментовано відстоювати свою позицію. Однією з головних проблем у цьому питанні, на думку гості, є недостатня поінформованість молодого покоління про реалії тих чи інших процесів, нюанси угод. Щодо цього, за дорученням ректора НПУ Віктора Андрущенка в університеті планують реалізувати своєрідний всеобуч студентства у питаннях соціально�політичної, правової, економічної сфер суспільства посередництвом запро� шення на публічні лекції до вишу експертів у відповідних галузях. Поміж питань євроінтеграційного шляху України, сту� денти цікавилися безпосередньо роботою Міністерства юстиції, можливістю проходження там практики та реалі� зації себе в юриспруденції. Після низки питань і відповідей студенти одноголосно запросили Олену Лукаш до великої Драгомановської родини. Віктор Андрущенко вручив міністру відповідну відзнаку та посвідчення зі сподіваннями на майбутні зустрічі й розмови. 28 листопада 2013 року Міністр юстиції України Олена Лукаш зустрілась зі студентами Національно� го педагогічного університету імені Михайла Драго� манова. Під час зустрічі йшлося про євроінтеграційні процеси в Україні, ступінь готовності нашого суспіль� ства до підписання угоди про Асоціацію, причини призупинення підписання угоди тощо. Драгомановці зустріли міністра з хлібом на рушнику та спілкувалися у дружній дискусійній атмосфері. Зокре� ма, у залі засідань Вченої Ради університету зібралося більше сотні студентів, що навчаються за філологічними, правознавчими, математичними й природничо�геогра� фічними спеціальностями, а також студентський актив, викладачі й дирекція інститутів. Спілкуючись з молоддю, міністр юстиції запевнила студентів, що євроінтеграційний курс розвитку України залишається незмінним і підтвердила свою одностайність з думками студентів щодо європейської інтеграції Украї� ни, а також детальніше розповіла про сам процес підго� товки проекту угоди про Асоціацію та виконання Україною плану дій з членства відповідно до вимог європейської спільноти. Олена Леонідівна пояснила, що рішення уряду є частиною переговорного і закономірного процесу на шляху до євроінтеграції і дозволяє проаналізувати усі супровідні переваги та ризики від цього. Більшість драго� мановців вперше з’ясували для себе те, що в угоді зага� лом не згадується про перспективи України стати членом Євросоюзу, а сам документ, розрахований на десять років, ґрунтується на економічній інтеграції та політичній асоціації. Розвіялась і впевненість деяких студентів у обов’язковому безвізовому режимі з країнами Євро� пейського Союзу для українців після підписання угоди, адже про це теж нічого не сказано в документі. Прес�служба НПУ імені М. П. Драгоманова СТУДЕНТИ ЗУСТРІЛИСЯ З ВІЦЕ�ПРЕМ’ЄР�МІНІСТРОМ УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДРОМ ВІЛКУЛОМ МІНІСТР СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ НАТАЛІЯ КОРОЛЕВСЬКА ЗУСТРІЛАСЬ ІЗ ДРАГОМАНОВЦЯМИ Студенти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова отримали можливість поспілкуватися з Віце�прем’єр�міністром України Олександром Вілкулом. Зустріч відбулась 5 грудня 2013 року, де зокрема аналізувалася сучасна суспільно�політична ситуація в Україні, студентський погляд на ці події. Віце�прем’єр�міністр зазначив, що його принциповою позицією є відмова від насилля і засудження будь�якого його прояву. Він детальні� ше розповів про свої принципи зай� матися практичною євроінтеграцією. За словами пана Вілкула, євроінте� граційний шлях України повинен бути заснований на європейських цінно� стях, серед яких: толерантність, вмін� ня вислухати один одного і знайти компромісне рішення. З цим погоди� лися і студенти Драгомановського університету. Молодь цікавилася стратегічними питаннями міжнарод� ної політики держави, даючи й свої оцінки деяким аспектам. Загалом зустріч пройшла у теплій атмосфері плідного діалогу. Віце�прем’єр�мі� ністр був приємно вражений освіченістю й високим рівнем знань та громадською позицією драгомановців. 12 грудня 2013 року зі студентами й викладачами Національного педаго� гічного університету імені Михайла Драгоманова зустрілась Міністр соціальної політики України Наталія Королевська. Серед актуальних тем спілкування виділялися питання щодо Євроінтеграційного курсу України, тен� денцій і пріоритетів сучасної соціальної політики в Україні. Разом з ректором Драгоманов� ського вишу Віктором Андрущен� ком Наталя Королевська оглянула університет, поспілкувалася з директорами інститутів і студентським активом. Загалом зустріч тривала більше години та пройшла у товариській атмосфері діа� логу. Міністр відповіла на запитання, які хвилювали молодь, зокрема, щодо можливо� сті проходження практики студентами Інституту соціальної роботи та управління на базі Міністерства соціальної політики. За домовленістю було вирішено підготувати проект угоди щодо проходження практики і таким чином налагодити тісне співробіт� ництво між міністерством та університетом. Прес�служба університету Фото зі сторінки Олександра Вілкула у мережі Фейсбук Читають всі Шукайте газету 20 числа кожного місяця: – у книжковому кіоску головного корпусу – на спеціалізованих розкладках у вашому навчальному корпусі Електронний варіант газети ви можете завантажити на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри” З питань розміщення інформації про ваші заходи та події звертайтесь за телефоном (044) 234�75�87 або електронною поштою gazeta@npu.edu.ua ГРУДЕНЬ 2013 3 �Наукова конференція У К Р А Ї Н С Ь К А Р Е Г І О Н І К А У К О Н Т Е К С Т І Д І А Л О Г У К У Л ЬТ У Р 8�9 листопада 2013 року в рамках VI міжнародного форуму “Простір гума� нітарної комунікації” за підтримки інсти� туту культурології Національної академії мистецтв України, Інституту філософсь� кої освіти і науки Національного педаго� гічного університету імені М. П. Драгома� нова, Національного інституту стратегіч� них досліджень при Президентові Украї� ни, Української асоціації культурологів відбулася Всеукраїнська науково�теоре� тична конференція з міжнародною уча� стю “Українська регіоніка у контексті діа� логу культур: теоретичний та прикладний виміри”. В рамках роботи трьох секцій зі своїми доповідями виступили викладачі, доценти, доктори, кандидати наук, про� фесори. Академік Іван Бех Пленарне засідання відкрив перший виступив на пленарному проректор університету професор Володи� засіданні мир Бех, який зазначив важливість теми конференції для української наукової спіль� ноти і суспільства загалом. Директор Інституту філософської освіти і науки професор Іван Дробот привітав всіх присутніх учасників конференції і зау� важив щодо великої кількості студентів в залі, що свідчить про великий потенціал теми. Метою гуманітаріїв було звернути увагу на сучасний стан суспільства та освіти в контексті діалогу культур. Засобом розкриття цих питань на основі конкретних прикладів стала регіоніка. Як зазначила під час пленарного висту� пу професор Галина Мєднікова, сьогодні регіоніка є контекстом існування універсального. Кожен регіон виражає свої індивідуальні особливості, на основі вивчення яких ми можемо робити висновки про основні загальні тен� денції розвитку культури у співвідношенні з діалогом культур. Міжнародна науково+практична конференція С М І Й Т Е С Я Н А У руслі відзначення декади українсь� кої писемності в Інституті української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка 15 листопада 2013 року відбулася Міжнародна науково� практична конференція “Від Івана Вишенського до Остапа Вишні та Павла Глазового: розвиток гумору та сатири в літературі”, приурочена нещодавньому ювілеєві нашого славного випускника П. Глазового. Хоча День сміху в нашій країні зазвичай святкують першого квітня, все ж ніхто не заперечуватиме, що сміх – найкращі ліки, а гумор подовжує життя. Про те, що сміх – справа серйозна, наголосив, відкриваючи конференцію, директор Інституту українсь� кої філології та літературної творчості імені Андрія Малишка професор Анатолій Висоцький, підкресливши, що здоровий сміх – запорука здорового суспільства. Актуальність конференції не викликає запе� речень, адже український народ завжди вмів посміятися із себе, з іронією дивитися на цей світ. Так сенс сміху розумів і наш випускник, один із класиків української національної сміхової культури Павло Гла� зовий, творчість якого не втратила ні своєї свіжості, ні, на жаль, актуальності, тому й залишається цікавою сучасному читачеві, а сам сміхотворець став справді народним і широко улюбленим письменником не лише в Україні, але й далеко за її межами. З оголошення привітання учасникам кон� ференції від ректора Національного педаго� гічного університету імені М. П. Драгоманова Віктора Андрущенка та побажання плідної праці конференції розпочав свій виступ про� ректор Богдан Андрусишин, підкресливши, що гумор – одна з ментальних рис українців. Теплими спогадами про спілкування та 4 З Д О Р О В ’ Я ! співпрацю з Павлом Глазовим поділився Герой України, Народний артист України, про� фесор кафедри української літератури Ана� толій Паламаренко, котрий вказав на орга� нічний зв’язок та спадкоємні риси сміхотвор� чості П. Глазового і його вчителя Остапа Вишні. У своїй коротенькій промові пан Пала� маренко виокремив специфічні риси гумору Глазового та зачепив проблеми сучасної гумористики, яка й сьогодні має потужні перс� пективи. Свій виступ народний артист ілю� стрував читанням гуморесок П. Глазового, чим не лише потішив драгомановців та гостей нашого університету, але й підкреслив нега� тивні явища нашого життя, сучасне станови� ще української культури та мови. Своїми думками про тяглість української літературної гумористики і сатири поділився з присутніми завідувач кафедри української літератури проф. Володимир Погребенник, а професор Національного університету біо� ресурсів і природних ресурсів України С. С. Кіраль ознайомив із невідомими сторін� ками життя і творчості П. Глазового, які він від� найшов в архівах українського гумориста. У конференції взяли участь представники таких ВНЗ України, як Бердянський держав� ний педагогічний університет, Національний університет біоресурсів і природокористуван� ня України, Херсонський державний універси� тет, Мелітопольський державний педагогіч� ний університет, а також університети міст Рівного, Вінниці, Переяслав�Хмельницького, Миколаєва, Глухова, Івано�Франківська, Чер� кас, всі члени кафедри української літератури та науковці Польщі й Білорусі. Завершилася наукова дискусія конфе� ренції ухвалою�пропозицією проводити її на постійній основі (раз у два роки), запровадити у навчальний процес спецкурс, присвячений гумору і сатирі. Відкриття конференції Директор Інституту проблем вихо� вання НАПН України академік Іван Бех порушив питання діалогу культур у кон� тексті нашої психодидактики, звернув увагу на єдність самоосвіти і діалогу культур, кроскультурний і транскуль� турний діалог. Іван Дмитрович актуалі� зував питання формування теоретичної свідомості молоді, звернувши особли� ву увагу на проблеми переходу молоді від теоретичного знання до практичних дій. Науковцями було констатовано, що гуманітарна наука сьогодні дещо від� стає від світу, що динамічно розви� вається. Культура розвивається за своїм внутрішнім іманентним зако� ном. Сьогодні має місце криза культу� ри. Ми живемо в час виснаження тра� дицій. Щоб рухатися по лінії фронту, ми маємо безперервно мислити. Нам потрібна активно утверджувальна стратегія щодо сприйняття інших культур для того, щоб і надалі зберіга� ти свою культур ідентичність. Яна СТУПАК, студентка ІІ курсу Інституту філософської освіти і науки Студентські виступи 200+річчя Кобзаря ВІДВІДАЛИ ЗНАМЕНИТУ ГОРУ КОБЗАРЯ У рамках величезної всеукраїнської програми святкування двохсотріччя з дня народження Тараса Шевченка, під знаменням якого проходитимуть 2013 і 2014 роки, студенти й викладачі Національного педагогічного універ� ситету імені Михайла Драгоманова затіяли масу своїх акцій і урочистих заходів. Так, у жовтні драгомановці здійснили поїздку до Канева на знаме� ниту гору Кобзаря, щоб “в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій” згадати Генія української культури. Як розповідають студенти: “Було надзвичайно цікаво і незвично знаходитися саме на цій знаменитій горі, про яку так часто нам доводилося чути і читати; стоя� ти біля справжнього сина неньки України, відчувати себе як ніколи причетними до цієї особистості. Була якась таємнича атмосфера давнини під час підйому на гору Тараса. Опинившись на вершині, ми ніби перенеслись у “Заповіт” Шевченка: перед нами відкривався вид на “лани широкополі”, “Дніпро”, “кручі”, за якими весь час слідкував вічний погляд поета”. Тут же, на могилі Тараса Шевченка, драгомановці читали його вірші. Всі мов� чки слухали поезію і здавалося, що й сам Тарас тихо стоїть серед молоді і про щось думає. Читання розпочалося із “Заповіту”, виголошеного хором, а потім слу� хали “Причинну”, “Сон”, “Тече вода з�під явора”, а також “Думи” у музичному вико� нанні. Всі, хто декламував, отримали книжечку з кількома поезіями Шевченка на згадку про цей візит. Після того студенти відвідали музей Тараса Шевченка, де послухали про твор� чий і життєвий шлях поета. Там була представлена велика різноманітність картин Шевченка, адже він був не тільки неперевершеним поетом, але й талановитим художником. Драгомановці дізналися багато подробиць із життя митця, краще зрозуміли його натуру, захоплювалися безмежним співчуттям поета до кріпаків. Також почули про жінок у житті Тараса і його нездійснену мрію про сімейне щастя. Похід до музею збагатив уявлення молоді про особистість поета. Після того гості відвідали “Тарасову світлицю” – перший народний музей Коб� заря. Почули вражаючу історію про те, як Іван Олексійович Ядловський жив у цій хатині і півстоліття вірно охороняв могилу Тараса Шевченка. З великою любов’ю доглядав він і Тарасову світлицю. Завжди підлога в ній була застелена травою, на стіні � віночки з польових квітів, калина. Кожного, хто заходив до Тарасової світли� ці, Іван Олексійович тепло зустрічав, знаходячи для людей щирі слова, розповідав їм про Тараса Шевченка, читав його “Кобзар”. Окремим поетовим шанувальни� кам, які прибували з далекої дороги, він навіть надавав нічліг у своїй хатині. Ядлов� ський ніколи не полишав могилу Шевченка, але одного разу йому довелося поїха� ти на гостину, і Тарас явився Івану уві сні і запитав, чому той його залишив. З тих пір Ядловський вже нікуди не від’їжджав. “Ця історія демонструє, з якою повагою люди ставляться до Тараса Шевченка, як його шанують, люблять”, – розповідають драгомановці. Тож поїздка до Канева стала не лише цікавою, пізнавальною та виховною, але й творчою, культовою у плані розкриття талан� тів сучасної молоді, її духовного багатства, спонукала до самоу� свідомлення та само� пізнання. Вл. інф. ГРУДЕНЬ 2013 �Презентація Віктор АКУЛЕНКО: “Питання охорони культурних цінностей завжди було вартим уваги в міжнародному праві” Українська культура багата своєю спадщиною – безліччю традицій, усною та письмовою творчістю, пам’ятками архітектури, і все це проходить крізь віки. Та чи зав� жди ми зберігаємо цей неоціненний спадок? Чи дбаємо ми про збереження нашої культури? Про захист пам’яток? Адже багато чого наш народ втрачає, не усвідомлюю� чи цього. Руйнуються будівлі, зносяться історичні пам’ятники, безцінні скарби пере� ходять до рук іноземних країн. А чи завжди люди знають, як правильно зберегти ті культурні цінності, які належать нашій державі? Адже багато чого було вже втрачено. Для того щоб збільшити рівень освіченості грома� дян з цих та багатьох інших питань, вийшла друком монографія “Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України”. Презентація книги відбулася 9 грудня, за день після знесення пам’ятника В. І. Леніну, що свід� чить про актуальність розгляду проблеми охорони пам’яток культури. Автром книги є Віктор Акуленко – відомий фахівець з міжнародного права у сфері охоро� ни культурних цінностей, педагог, публіцист, доктор юридичних наук, професор кафедри теорії та історії держави і права НПУ імені М. П. Драгоманова, провід� ний науковий співробітник відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної Академії Наук Укра� їни. Вчений добре відомий на теренах не лише України, а й в Росії, Азейрбайджані, Молдові та інших країнах. Ця книга стала підсумком його багаторічної діяльності на ниві правової охорони пам’яток культури. Докторська дисертація з цієї проблематики була захищена ще в 1991 році. Саме завдяки Віктору Івановичу, його науковим пра� цям (а їх більше 250) в Україні сформувалася наукова школа Міжнародного права охорони культурних цінностей, було захищено декілька потоків презентації цієї тематики. З книги читач може довідатися про основні етапи ста� новлення Міжнародного права охорони культурних цінно� стей, міжнародне співробітництво країн в цій сфері, проа� налізувати нормативно�правову базу, що стосується цієї галузі міжнародного права. Питання охорони культурних цінностей розглянуто під кутом зору практики України та інших країн СНД. Монографія є дуже важливою, корисною з історичної точки зору і відкриває можливості подальшої наукової діяль� ності. Адже та нація, яка не дбає про свою культурну спадщи� ну, не має і перспективи розвитку світлого майбутнього. Сама книга є чудовим прикладом того, як слід друкувати наукову працю: структу� ра монографії методологічно чітко побудована, всі теоретичні дані спираються на історичні факти, в додатках наведено матеріали про повернення певних культурних цінностей на територію нашої держави. На презентацію книги були запрошені знайомі, учні та колеги Віктора Івановича, а також видавець книги, яка зауважила, що дуже приємно видавати книгу людини, яка є фундатором наукової галузі в Україні, яка закохана в свій предмет. “Цікаво було видавати разом книгу ще й тому, що автор відслідковував процес зародження книги на кожному етапі, переймався і оформленням, і відображенням змісту. Я переконана, що цю книгу має тримати в своїй колекції кожна людина, яка цінує свою історію та збирає власну бібліотеку”. З доповіддю виступила Олена Давиденко, магістр права, яка представила Інсти� тут політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова. “В презентованій книзі послі� довно висвітлюються найбільш актуальні та складні проблеми культурних цінностей. А сам розвиток культури неможливо уявити поза контекстом правових норм культур� них цінностей. Так, як культура не може існувати без народу, так і народ не може існу� вати без культури. А подальший розвиток культури, її генезис не може існувати без правової охорони культурних цінностей. Підвищення національної свідомості безпо� середньо пов’язано зі зверненням до національного історичного минулого. Не можна не погодитися з думкою автора про те, що питання охорони культурних цінностей зав� жди було вартим уваги в міжнародному праві. Праця має не лише теоретичну цінніс� ність, вона є історичним внеском у розвиток формування сучасного розуміння ролі та значення охорони культурних цінностей. Читання цієї книги принесе читачеві не лише естетичне задоволення, а й професійне та духовне збагачення. Вона стане в пригоді як студентам та аспірантам, так і пересічному читачеві”. На зустрічі також був присутній проректор з науко� во�методичної роботи гуманітарних інститутів НПУ імені М. П. Драгоманова Богдан Іванович Андрусишин, який разом з іншими привітав Віктора Івановича з виходом в світ нової книги. Віктор Іванович Акуленко відомий також як публі� цист, член Наукової спілки журналістів України. Його перу належать публіцистична книга “На перехресті закону і совісті” (2001) і документально�художня книга “Відлуння пам’яті: назад у майбутнє” (2008). В прозових творах представлений багатий матеріал історії на зрізі радянської та пострадянської України. Автор пропустив описані події через серце та душу. Ці книги адресовані молодому поколінню, аби воно не повторило помилок минулого. Оксана ЧЕРНУХА Міжнародна співпраця 200+річчя від дня народження Т. Шевченка РОЗРОБЛЕНО ПЛАН ЗАХОДІВ СВЯТКУВАННЯ До великої програми святкуван� ня 200�річчя з дня народження Т. Шевченка, що запланована в Укра� їні на виконання Указу Пре� зидента від 11 квітня 2012 року, Національний педа� гогічний університет імені Михайла Драгоманова долучається власним планом заходів. За сло� вами ректора вишу Віктора Андрущен� ка, подія такого масштабу не може оминути Драгома� новський універси� тет, що сповідує посту� лати великого Кобзаря. Зокрема в НПУ у березні 2014 року збира� ються провести урочистості з приво� ду відзначення ювілею у Національній філармонії України, а також провести низку науково�практичних викла� дацьких і студентських конференцій, присвячених вивченню творчості і спадщини Кобзаря у контексті розвитку української культури та мистецтва ХІХ – початку ХХІ століть. Серед власне студентських пропози� цій щодо святкувань були ідеї прове� дення Шевченківських читань та нав� чального лекторію “Шевченко в мистецтві і літературі”. Продовжується і прекрасна тра� диція Драгомановського університе� ту щодо відкриття іменних аудиторій в інститутах вишу. Наразі планують ГРУДЕНЬ 2013 відкрити аудиторію “Шевченко у світі” на восьмому поверсі Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малиш� ка. Вчені НПУ презентують колективу університету низку наукових і навчальних видань, пов’язаних з дослі� дженням життєвого й твор� чого шляху Кобзаря, а також бібліографічний покажчик. Центр культури і мистецтв вишу та аматор� ські колективи запропо� нували декілька мистецьких імпрез, а любимий драгоманівцями студентський театр “Вави� лон” готує вистави за мотивами творів генія української літератури. Повний план заходів можна переглянути в дирекціях інститутів та в активістів Студентської Ради НПУ. Творчість Т. Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку укра� їнської культури, стала її світанком і великим розвоєм. На постулатах Кобзаря виховуються усі покоління драгомановців, росте Драгоманов� ська родина, тому для студентів і викладачів НПУ імені М. П. Драгома� нова ювілей – одне з найвеличніших свят, тим більше, що воно співпадає ще й з 180�річчям самого навчально� го закладу. ВІЗИТ РОБОЧОЇ ГРУПИ ДО ЛАТВІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Робоча група Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій на чолі з директором Інституту професором Володимиром Євтухом відвіда� ла Латвійський університет з нагоди 30�річчя Департаменту освіти Латвії. Під час запланованої поїздки була проведена зустріч із деканом факультету педагогіки, психології та мистецтва професором Андрісом Грінфілдсом, у ході якої обговорю� вались питання нових стандартів з кредитно�модульної системи, магі� стерської програми “Педагогіка вищої школи”, яку впроваджують згі� дно з новими стандартами Болонсь� кої системи освіти професори Лат� війського університету Ірена Жогла, Рудіте Андерсоне, Луція Рутка, Аіда Крузе, Занда Рубене. 25 листопада відбулася зустріч із ректором Вент� спілської вищої школи Гітою Ревалде. ВВШ тісно співпрацює з міжнародними проектами, що дає можливість повного оснащення аудиторного фонду для забезпечення навчального процесу згідно з новими європейськими стандартами. Подальша співпраця Інституту соці� ології, психології та соціальних комунікацій з Вентспілською вищою школою дасть можли� вість вивчити сучасні напрями та тенденції в освіті. Ірина ЗАЇНЧКІВСЬКА gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світлини, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозділу, переможців та лауреатів різних конкурсів, твор� чість студентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Прес�служба університету 5 �Інтерв’ю з випускником В’ячеслав ВАСИЛЬЧЕНКО: “Літературний бруд можна легко обминати” Випускники Драгомановського універси� тету славляться своїм креативним підходом до роботи і є відомими в різних галузях. Одним з таких драгомановців є В’ячеслав Васильченко, нині – український письменник, журналіст, науковець і педагог. – Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Ви навчались в роки здобуття незалежності України. Як ця подія була сприйнята студентами нашого університету? Як позначалось це на нав� чальній діяльності? – Я вступив до тоді ще КДПІ ім. Горького 1987 року, після служби в армії. Там пройшов серйозну школу. Був заступником командира взводу. Часто виконував його обов’язки. Хоч взвод наш – військовий оркестр у підмо� сковному містечку Клин, але ним теж треба було коман� дувати, а не тільки диригувати. Радянський Союз тоді саме конав, серйозно агоні� зуючи. Ми відстежували кожну новину, бо розуміли: почалися серйозні зміни. І все це епохальне перевтілен� ня відбувалося перед нашими очима. Раділи, що Украї� на розпочала шлях до вільного життя. Холодним душем стали події серпня 1991 року, коли в Москві сталася спроба державного перевороту (сумнозвісний ДКНС із Янаєвим на чолі, у якого тряслися руки). Почалися реальні труднощі, проблеми із продуктами, “руїна”. Але ми розуміли, що нове будується непросто. Тому й посміхалися майбутньому. І вірили, що воно буде краще. Не знаю… Як на мене, мрії збулися. Але у кожно� го своя шкала для оцінок. У 1990�1991 навчальному році, будучи студентом 4�го курсу стаціонару, я пра� цював на повну ставку вчителя української мови і літе� ратури 254�ї школи. У другу зміну. І все встигав. І сесії на відмінно складав. Правда, траплялися курйозні момен� ти. Пригадую, відпрацьовував пропущене заняття з російської літератури (“Собаче серце” Булгакова) у тро� лейбусі. Решта пасажирів, гадаю, одержали не менше задоволення, ніж ми з Ганною Василівною Ляшенко… Так що я в ті буремні часи і навчався, і навчав. Дехто ж із одногрупників кидався в “бізнес” (у тогочасному розу� мінні), дехто планував еміграцію… Але жили всі на під� несенні. І про навчання не забували… – Які лекції і яких викладачів принесли вам най� більше користі для професійної діяльності? – Мені пощастило навчатися у метрів (хоча не думаю, що нинішній студент�драгомановець скаже, що йому “не пощастило”). Але тоді було саме так. Практич� но кожен наш викладач – це ім’я у славістиці, автор виз� начних наукових праць. Цим людям шана і доземний уклін. Шкода, багатьох уже немає… Ми вчилися у них всьому, помічали особливості їхніх манер у спілкуванні, одязі, подачі матеріалу. Поряд зростали молоді, учо� рашні випускники… Не буду називати прізвищ, тому що це займе багато місця. Та й пропустити когось боюся. Не хочеться ображати. Але скажу одне: всі мої виклада� чі були Особистостями. І дали мені багато. Навіть викладач історії КПРС… Щоправда, не можу не згадати Петра Івановича Орлика (1929–1993) – відомого укра� їнського літературознавця, доктора філологічних наук, професора. Петро Іванович викладав у нас українську літературу, а пізніше став моїм науковим керівником. Писати прозу я почав у студентські роки, а до того бавився поезією, мав газетні публікації. І першу рецен� зію (вона й зараз зберігається в моєму архіві) одержав саме від пана Орлика. Схвальну, до речі. А підготовлена спільно дипломна робота “Жанр поеми у творчості Євгена Плужника” блискуче захищена на кафедрі літе� ратури і одержала заслужене “відмінно”. Та ще й – як бонус – рекомендацію до аспірантури. Але, опинившись за розподілом на кафедрі стилістики, я надав перевагу аспірантурі мовознавчій. Де підготовкою моє кандидат� ської керував академік Арнольд Панасович Грищенко. Це були світлі люди, земля їм пухом. Цієї світлості я нав� чався у них насамперед… До речі, головного героя професора Богдана Лисицю я вигадав саме в студентські роки (правда, був тоді нинішній професор�детектив усього лиш учораш� нім випускником). І чим би ще й займалися майбутні філологи, як не написанням літературних творів на лек� ціях? Один писав вірш, а інший одразу ж – пародію. Потім мінялися ролями. Таке було веселе і творче життя. – Ви є одним з експертів конкурсу “Коронація слова”. Багато студентів філологічного підрозділу мріють написати якісну і цікаву книжку. Що поради� те молоді як не просто теоретик�експерт, а й пись� менник? – Так. Поряд з тим, що двічі лауреат, цього року виступив ще й у ролі експерта. Але обрав номінацію “Кіносценарії”, адже сам був конкурсантом у “Романах”. Це дуже цікава робота. Ти бачиш конкурс із середини. І 6 стає видно, як усе від� бувається принаймні на рівні експертів. Що ж до письмен� ництва, то тут не все так просто. Адже написати якісний текст – завдання непросте. І щоб тебе “визнали за письмен� ника”, багато механіз� мів мусять спрацюва� ти. Усі знають афо� ризм Цицерона про те, що поетами наро� джуються, а оратора� ми стають. Як на мене – письменником треба і народитися, і стати. Народитися з іскрою Божою, а роздмухати її наполегли� вою й постійною працею. Письменництво – теж реме� сло. Фах. Йому треба навчатися. Щоб бути професіона� лом. І, звісно, цікавим читачеві. Тому, повторюсь, мало одержати з народженням письменницький талант. Його треба розвинути та озброїти навичками письма. Для цього слід постійно вчитися. На книгах класиків, суча� сників, успішних авторів (тих, кого читають, а не хто одержує великі гонорари, хоч це теж важливо). Знай� омитися з порадами маститих. Випробовувати сили у конкурсах. Старанно готуватися до написання книжки. Збирати матеріали. Продумувати епізоди. Виписувати персонажів. Придивлявся до життя. Воно, до речі, непо� ганий співавтор. Пиріг спекти простіше, ніж вибитися в “помічені” членами журі. Та й читачами. Серед тисяч конкурентів… Хоч пиріг – теж річ непроста. В усякому разі – для мене. Але коли вже твоїм “пирогом” Форум видавців “смакує”, починаєш розуміти, що дещо тобі вдалося. І можеш окрилено продовжувати. – Як вам вдається писати і художню прозу, і наукові тексти, які відрізняються стилістикою? – Спочатку було непросто. Науковість тиснула на художність. І перший опублікований роман (“Гаудеамус” у виконанні смерті”) це засвідчив, хоч багатьом читачам і сподобався. Я побачив це і почав активніше працюва� ти. Але зараз уже навчився якісно перевтілюватися. Ось – я доцент кафедри журналістики, автор понад півтора десятка навчальних посібників та майже ста наукових статей, а ось – письменник. Просто навчився проводи� ти чітку межу. А те, що писав наукові тексти, звісно ж, допомогло “виписатися”, перейти зі словом на дружнє “ти”. З іншого боку, я ж за розподілом опинився на кафедрі стилістики рідного вишу. Там колеги, і насампе� ред Любов Іванівна Мацько, взялися робити з мене і викладача вищої школи, і стиліста. Гадаю, їм це чудово вдалося. Та й сам зараз навчаю стилістики майбутніх журналістів. – Чому обрали працювати саме в жанрі детек� тиву? – Гадаю, з детективом ми йшли один одному назу� стріч. В Аркадія Адамова є книга “Мій улюблений жанр – детектив”. Шкода, що він її написав. У тому сенсі, що я теж хотів би це зробити. Бо готовий під цими словами підписатися всіма літерами свого прізвища. Я справді дуже люблю цей жанр. “Закохався”, коли в дитинстві прочитав про Шерлока Холмса. І – на все життя. Адже детектив – це практично вершина людського генія. Часто не будучи професіоналом, детектив, помітивши те, чого не помітила решта, робить правильні висновки. І все складається в цілісну картину. Він виступає таким собі чарівником. Хоча насправді спирається на звичай� ну, навіть елементарну, логіку. І – нічого крім неї. А чари – то лише зовнішній ефект. До того ж, сам люблю розга� дувати всілякі таємниці. Жанр детективу видається лег� ким, коли читаєш талановитий текст. Наприклад, зараз читаю романи француза Фредеріка Дара. Все легко, цікаво. Коли ж пишеш – тут уже з’являється маса перешкод. Тому що мусиш не просто розповісти історію (як це відбувається у будь�якому іншому жанрі), а витримати канони. Власне, втиснути свою розповідь у їхнє прокрустове ложе (у найкращому розумінні). Але такі перешкоди – навпаки гартують. Ти мусиш придума� ти історію так, щоб і читач повірив, і не міг відірватися від тексту, і на останній сторінці все ювелірно зійшлося. Тому підготовка не завадить. І серйозна – у тому числі. Раніше, ще будучи студентом, я почав працювати над вивченням теорії детективу. Не припинив цього й зараз. І вже даю поради, публікуючись у чоловічому глянці “52”. Але свої сюжети я вигадую. Хоч коли носив форму підполковника міліції, доводилося і стріляти (в тирі), і статути вчити, і закони, і фізпідготовкою серйозно зай� матися. І спілкуватися з оперативниками. І читати таєм� ні документи (мав тоді допуск до держтаємниці). Однак у романах надаю перевагу певній казковості. Детектив – це, насправді, міська казка. Людині хочеться бути зачарованою казкою, а не читати сухі протоколи допитів та оглядів місць злочину. Але це – суто моя думка. І я не претендую на її абсолютність. – Так і хочеться поставити питання про “плани на майбутнє”, але ж знаю, що як фаховий стиліст, та ще й учень Любові Мацько, точно виправите. – Так, планів на минуле бути не може. Це правиль� но. Отже, які плани? Прагнутиму неможливого, щоб одержати максимум. Інакше життя втрачає неповтор� ний шарм. Воно ж – наче глина. Що виліпимо – те й матимемо… Якось одній знайомій я пообіцяв, що ще напишу 70 книжок. А обіцянки я звик завжди виконува� ти… Серед планів – закінчити й захистити докторську, яка практично написана. А ще… Дописати роман про нові пригоди Богдана Лисиці, розпочати черговий, оформити задуми наступних… Головне – щоб фарби друкарської вистачило. – А що порадите читачеві? Йому нелегко сьо� годні. Він часто брудниться, беручи до рук книги деяких сучасних, так би мовити, “письменників”. – Читачеві літературний бруд можна легко обмина� ти. Не голосуй за нього гаманцем. Тоді й відмиватися не треба… Загалом, кожне літературне ім’я – це певний “бренд”. Якщо тобі поталанило знайти “свого” автора, який сподобався, у текстах якого тобі легко, комфорт� но, відстежуй наступні книжки, читай інтерв’ю, статті його і про нього. Формуй свій читацький смак. Ну а щодо тих, хто вже ускочив у халепу… Що ж, треба від� хреститися від негативу та шукати чисте й світле. Повір� те, воно є. І в українських книжках. І в українському житті. Варто лише захотіти знайти – і обов’язково знай� деш. – Ваші побажання Драгомановському колективу. – Хочу побажати сили та стійкості. Цей шанований колектив завжди був сильним. Пам’ятаю добре, коли сам був його часточкою (спочатку – як студент, а потім – і як викладач). А ще – побажаю Сонця. Сонця над голо� вою. Сонця в думках. Сонця ув очах. Сонця у словах. Сонця у роботі. І – у… гаманцях. Гадаю, це нікому не завадить. Спілкувався Сергій РУСАКОВ ГРУДЕНЬ 2013 �Інтерв’ю Таїса ЛИСЯНСЬКА: “В центрі моєї уваги завжди була практична підготовка майбутнього вчителя” 10 грудня свій 70�річний ювілей від� святкувала професор кафедри психології Таїсія Лисянська. Адміністративну роботу і наукові розвідки Таїсія Миколаївна пов’язує із особистісним зростанням. Вона не зупиняється на досягнутому і завжди ставить до себе високі вимоги як в роботі, так і житті. – Доброго дня, Таїса Миколаївно. На сьогодні Ви – відомий серед викладаць� кого та студентського кола психолог, кан� дидат психологічних наук та професор. Тож все своє професійне життя Ви при� святили психології, про яку мріяли з юнацьких років. Чому саме ця наука так захопила Вас? – Я пам’ятаю, що з дитинства старші люди викликали в мене великий інтерес. Хоча мені було й незручно, але дуже хотілось на них подивитись, і від цього я отримувала задоволення. Якось вдома на полиці знайшла книжку Бориса Теплова “Психология”, яка мене заці� кавила. Хоч і навчалась тоді у восьмому класі, та перечитуючи зміст різних описів психічних процесів і явищ, я цими темами захопилася. Тому захотілось більш глибоко розібратись в усіх прочитаних темах. – Певний час Ви працювали в школі вчителем початкових класів. Чи було це визначним чинником вибору майбутньої тематики наукової діяльності? Адже Ви досліджували мислення учнів молодшого шкільного віку. – Після школи склалося так, що вчитель фізики, який викладав в моїй школі, одружи� вся з дівчиною, яка працювала вчителем початкових класів у селі Нововоскресенське, що знаходилося за 50 км від нашого міста. Він забрав її до міста, а на її місце запропону� вав взяти мене, оскільки знав мене як сумлін� ну ученицю. Мене відправили до Херсонсь� кого інституту підвищення кваліфікації. Після цього навчання стояла велика праця: спілку� валась з колегами, вивчала методику викла� дання математики, читання, української мови. Проводила й уроки фізичної культури, малювання, співів. Так минуло два роки. У той час була настанова, щоб випускни� ки не поспішали йти до вищих навчальних закладів, не відпрацювавши за обраною спе� ціальністю принаймні рік�два. Далі я виріши� ла наполягати на вступі до вишу. У Запорізь� кому педагогічному інституті лише другий рік функціонував педагогічний факультет, де готували викладачів педагогіки та психології. Незважаючи на конкурс одинадцять чоловік на місце, я пройшла. Це був новий факультет, тому на роботу запрошували спеціалістів з усього колишнього Радянського Союзу, серед них було багато цікавих викладачів, і ми з задоволенням навчалися. – Розкажіть про шлях своєї викла� дацької діяльності. – Після закінчення педагогічного інститу� ту я отримала призначення викладача Лиси� чанського педагогічного училища, де про� працювала вісім років. Викладала педагогіку та психологію на відділенні початкових класів і дошкільного виховання. З деякими своїми вихованцями я зустрілася вже тут, в універси� теті. Одна з них стала доктором психологіч� них наук, завідувачем кафедри психології. Звичайно ж, це був чудовий досвід, проте я мріяла про вступ до аспірантури. Здала кандидатський мінімум з іноземної мови та філософії в Луганському педагогіч� ному інституті і в 1974 році приїхала на вступ до Києва. Взагалі, я приїхала в Науково�дос� лідний інститут, але сталося так, що через раптову смерть батька я запізнилася на вступ в аспірантуру до цього інституту. І зовсім випадково, йдучи бульваром Тараса Шев� ГРУДЕНЬ 2013 ченка, я зустріла голову державної комісії, викладача нашого теперішнього Національ� ного педагогічного університету, а тодішньо� го Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. Він запитав, чому я тут. Пояснила про запізнення на екзамен, а він каже, що триває прийом до аспірантури в інституті імені Горького. Тож я з тими доку� ментами прийшла на кафедру психології. І пройшла по конкурсу! Я була дуже щаслива, адже мріяла про психологію. Через те із задоволенням працювала над кандидатсь� кою дисертацією, апробування якої відбува� лося в лабораторії особистості та мислення, якою завідував Григорій Силович Костюк в Науково�дослідному інституті. У цьому інсти� туті я успішно захистила дисертацію в 1979 році. Через кілька років стала доцентом і намагалася не зупинятися на досягнутому. Мені хотілося допомогти студентам у засвоєнні дисципліни, тому намагалася викладати матеріал у зручній формі, щоб сту� денту і легко, і зрозуміло було. Через це робила спроби писати власні посібники, брала участь у підготовці підручників. – Серед Ваших робіт багато пов’яза� них з педагогічною психологією. Чи пояснюються це тим, що Ви працюєте саме в педагогічному навчальному закладі? – Це і тому, що я працюю в педагогічно� му виші, і тому, що я мала до вступу в аспіран� туру досвід роботи в школі і в педагогічному училищі. Майбутній вчитель має навчитися аналізувати уроки, робити їх розвивальними. Саме через це мені хотілося оживити і зроби� ти ці сцени, картини уроків в свідомості сту� дентів, коли я пояснюю. Тому, зокрема, я писала посібники з педагогічної психології. – Ви навчали вже не одне покоління студентів. Які помітні відмінності між сучасними студентами й тими, які навча� лися, скажімо, 10 чи 20 років тому? – Я б не сказала, що є помітна відмін� ність. Я вважаю, що і зараз, і двадцять років тому до нашого університету приходили здібні до навчання люди. Рідкісні випадки, коли якось важко їм було сприймати нав� чальний матеріал. Але те покоління, двад� цять років тому, було соціально зрілішим, вони почували себе з перших курсів більш відповідальними й дорослими. Сучасна аудиторія має певну специфіку, але не має ніякого негативного відтінку. Вони сприйнятливі, чутливі до нового, цікавого матеріалу, і в мене не виникає труднощів в організації уваги на парах. Можливо, сама специфіка предмету така, що викликає увагу. Адже психологія – це наука про нас самих, а через те, коли ми викладаємо її, студенти, звичайно ж, знання примірюють до себе, ста� ють уважнішими. Хочеться, щоб вони мали більш виражену відповідальність. Хоч я й враховую їхні інтереси, все ж наполягаю, що весь матеріал з навчальної дисципліни треба знати. – Яким чином змінюється методика Вашої роботи зі студентами різних поко� лінь? – По�перше, я завжди стою на таких позиціях, що чим більше аналізаторів брати� ме участь у засвоєні навчального матеріалу, тим засвоєння буде більш продуктивним. По�друге, я пам’ятаю про єдність першої та другої сигнальної системи в мисленнєвій діяльності студентів. До кожної теми в мене зібраний матеріал у схемах, у таблицях, з їх допомогою я систематизую знання учнів, наводжу порядок у цих знаннях, адже годин відведено небагато. Вчу також структурувати теми. Методика, можливо, й змінюється, але саме ось ці характерні риси моєї роботи залишаються. – Чи часто звертаються студенти за особистими порадами? – Так, звертаються багато. І на заочній формі навчання більше, ніж на стаціонарній. Можливо, це тому, що на стаціонарі в нас більше часу і я встигаю на прикладах дати відповіді навіть у процесі навчання. В нас є кабінет психологічної служби, і я маю можли� вість відповідати на запити студентів. А заоч� ники мають менше годин, “відірвані” від нас, коли приїжджають на сесію, підходять з різ� ними питаннями, не дають і на перервах перепочити. – У Вас є праці щодо родинного вихо� вання. Чи застосовували Ви теоретичні знання при вихованні своєї доньки, при спілкуванні з родичами та друзями? – Звичайно ж, так у нашій родині вже заведено. Я четверта в сім’ї, в нас переважно всі лікарі – сім осіб по батьковій лінії. Вдома, як ми звичайно звертаємося до лікарів з кож� ного фаху щодо здоров’я, так само до мене приходять з приводу виховання і навчання своїх дітей. І їхні діти вже звертаються до мене з різних питань. Звісно, що я всіх кон� сультую, пояснюю, беру участь у вихованні дітей своїх сестер і брата. Діти не завжди слухають батьків, а коли я намагаюсь переко� нати з певним індивідуальним підходом, то мене краще розуміють. Мої знайомі також часто приходять за порадами. Приватною практикою я не займаюся, на це не вистачає часу та відсутня правова основа. – І все�таки, що більше до вподоби – займатися ґрунтовною теоретичною роботою чи застосовувати знання на практиці? – І практика цікава, і теорія. Але оскільки я вже увійшла більш в теоретичну сферу психологічних знань, то звичайно, що вона в мене домінує, хоч я й не виключаю практики використання психологічних знань. Дуже б хотіла побувати на різних тренінгах і в школах практичної психології. Але на все це не вистачає часу, адже викладацька діяльність вимагає багато часу та зусиль. Практичні курси я не читаю. Так вже склалося з прихо� дом до університету, я розпочала з викладан� ня таких курсів, що не є практичними. В пси� хотерапії, у психокорекції вже сьогодні є тре� нінги, багато різних технік, а раніше їх не було, вони виникали вже за період моєї викладацької діяльності. – В своїх роботах Ви описуєте психо� логію педагогічної діяльності та особи� стість вчителя, в центрі Вашої уваги є практична підготовка майбутнього вчите� ля. Як Ви гадаєте, чи володіють випускни� ки нашого університету тими здібностями та вміннями, які необхідні для роботи з сучасними учнями? – Досвід роботи в університеті переко� нав мене, що ми готуємо хороших майбутніх вчителів, які добре знають свій предмет. В кожному нашому інституті є настільки фахові люди, що інколи мені навіть хотілося б піти і послухати їхні лекції. Настільки цікавий склад викладачів у кожному нашому інституті! А от де формується наш студент як особистість – про це думаю, і повертаюсь до цього, і обго� ворюємо це питання на кафедрі. Ми намага� ємось зробити кожну пару професійно зорі� єнтованою, але чогось тут не вистачає. І я прийшла до висновку, що нам треба будува� ти досвідну форму підготовки майбутнього вчителя, тобто, щоб з першого курсу майбут� ній вчитель був залучений до базової школи. До такої школи, яка б мала справді зразки вчительських особистостей. І нехай студент першого курсу буде перебувати там, скажімо дві години, один день на тиждень. Нехай ця практика буде пасивною, але він буде бачити зразки роботи таких особистостей, спостері� гати, як працюють вони щоденно. А в універ� ситеті ми будемо професійно зорієнтовани� ми лекціями й практичними заняттями пере� віряти їхнє розуміння суті вчительської осо� бистості й допомагати їм розібратись у цьому. От тоді вони б ставали саме тими осо� бистостями, якими вони мають бути. До наших стін ми запрошуємо й Амонашвілі, й багато інших цікавих педагогів та психологів. Але якби ми мали можливість з першого курсу співдіяти студентам з особистістю вчи� теля, мені здається, що навчання було б значно кращим. – Багато праць надруковано у співав� торстві з відомими професорами психо� логії – Скрипченком Олександром Васильовичем, Долинською Любов’ю Василівною, Зелінською Тетяною Мико� лаївною та іншими. Як вам вдається про� тягом років триматися дружнім творчим колективом? – Це переважно мої колеги по кафедрі, і ми багато років працюємо разом. Олександр Васильович Скрипченко – мій керівник дисертації. Я майже всю свою трудову діяль� ність йшла поруч з ним і багато взяла від свого вчителя. Ми добре розуміли один одного з напівслова, швидше й інтенсивніше вдвох працювали. Ми з Олександром Васильовичем давно вирішили написати посібник “Психологічний аналіз уроку”. Майбутній вчитель має навчи� тись аналізувати урок. Оскільки у нас немає практики аж десь до третього�четвертого курсу, на четвертому курсі студенту треба давати цей урок, хоча спочатку треба бачити цей урок, аналізувати його, а вже потім са� мому стояти на тому місці і перевіряти себе: чи відповідаю я тим параметрам, яких пот� рібно дотримуватися на кожному занятті. Потім ми ще разом добирали до цього посіб� ника практикум, де ми намагалися відтвори� ти картинки уроків, щоб учні вчилися їх аналі� зувати. Через те, що ми працюємо тривалий час разом, в такому дружньому колективі на кафедрі, ми є співдумцями у розв’язанні як практичної, так і теоретичної чи методичної проблеми. Ми об’єднуємося і пишемо разом. Звичайно ж, підручник написати можна й одній людині, але в нас було обмаль часу. Оскільки після розпаду Радянського Союзу підручники несли комуністичні гасла та ідеологію, нам хотілося якомога швидше дати в руки студенту підручники, які б більше відповідали сучасним вимогам життя, сучасній ідеології, політиці в нашій країні. І мені здається, що нам вдалося це зробити. – Сьогодні важко не запитати про від� ношення до політичної ситуації в столиці. Які моделі поведінки можете порекомен� дувати сьогоднішнім студентам? Звісно, що ми належимо до суспільства, і всі події, що відбуваються, кожного з нас тривожать і хвилюють. Хочеться, щоб розбу� дова демократії в нашій країні йшла все інтенсивніше. Я думаю, що немає нічого страшного в тому, що люди виходять на Май� дан і заявляють свою позицію. Єдине, що не треба їм нав’язувати ось цих позицій, вони мають визначатись самі, й не можна пере� творювати заняття у формування цих пози� цій. Необхідно розвивати їх інтелект, розши� рювати світогляд, говорити про цінності нашої спільноти. І рухатися до цілей суспіль� но визначеними шляхами. А розбудовувати демократію незаконними шляхами – це лише на шкоду нашій державі. В психології є тема “Психологія волі”, де я говорю студентам, що мета кожного з нас � бути особистісно відповідальною людиною, що свобода волі не абсолютна. Вона полягає в тому, що ми маємо право визначитись у межах дозволів суспільства, і бути відпові� дальною за свою позицію. Саме в цьому полягає наша воля. Якщо ж йти всупереч цін� ностей суспільству, цю людину можна оха� рактеризувати, як негативної спрямованості, оскільки робити все, що я хочу і як я хочу, – не є волею. Треба вміти сказати собі “не можна”, “ось такі шляхи можливі”. – На цей час Ви маєте більше 200 нау� кових праць, керуєте аспірантами. Чи можете поділитися планами на майбутнє? Завжди дуже хотілося допомогти сту� дентові стати хорошим фахівцем. Нам з колегами боляче було дивитися, що ми ніби ж працюємо не гірше інших, а коли студенти приходять з практики, то приносять неповні завдання, виконані ними. І ми вирішили їм допомогти, створивши журнали практики для 4 та 5 курсу, де сам журнал покроково веде студентів у виконанні завдань практики. Ми ставимо запитання та просимо дати свою відповідь, підкріплюючи фактами, які практи� канти спостерігали на уроках. Студенти вва� жали, що здати матеріал з професійних предметів важливіше. Підготовка звітних матеріалів забирає багато часу, студенти втомлюються, і на психологію залишається обмаль зусиль. Нам хотілося, щоб вони краще орієнтувалися в матеріалі з психології. І мені здається, ми цього домоглися, оскільки вони при захисті знають, що вони писали, розповідають, де вони ці факти брали. Пла� нів, звичайно, багато, от якби тільки здоров’я і життя дозволило їх реалізувати! Спілкувалась Оксана ЧЕРНУХА студентка V курсу Інституту іноземної філології 7 �Ювілей ІНЖЕНЕР – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПРОФЕСІЯ, ЦЕ – СТАН ДУШІ В народі кажуть, що кожна професія – від Бога, якщо Ці ж елементи були використані і в гуманітарному корпусі при створенні справжньо� працює професіонал. Тож і потрібно розкрити свої здібності го сучасного бібліотечного комплексу та комп’ютерних залів, які вражають сучасним так, щоб вони приносили користь і тобі особисто, і підпри� дизайном, куточками відпочинку з м’якими меблями, картинами студентів відділу обра� ємству, де ти працюєш, і державі. Такий підхід сьогодні до зотворчого мистецтва та інституту педагогіки та психології. своєї справи – це основа успіху. Треба бути справжнім май� Працює Віктор Іванович в університеті з 1987 року, і за цей період його інженерний стром своєї справи, а коли досягнеш певних висот, то тобі відділ виріс у справжнє адміністративно�господарське управління. А це велика відпові� довірять одну із важливих ділянок виробництва. дальність – керувати таким загоном працівників і вникати у кожну проблему та успішно її Сьогодні головною рисою кожного працівника повинно виконувати. Віктору Івановичу це вдається, бо його підтримує і у всьому допомагає пер� бути захоплення своєю справою, вміння втягуватися повні� ший проректор з економіки та організації навчально�виховної роботи доктор педагогіч� стю в свою роботу, мати творчу одержимість, працелюб� них наук, професор, заслужений працівник освіти України Олег Падалка, з яким його ність, увагу, чіткість, широту думки, сміливість у прийнятті єднає багаторічна спільна праця. За ці роки вони навчилися розуміти один одного і дові� рішень, схильність до аналізу складних явищ. ряти у справах, і на період щорічної відпустки проректор Олег Семенович залишає гос� Всі ці риси є у головного інженера НПУ імені М. П. Дра� подарство на головного інженера Віктора Вереса. А це неабияка честь. Разом обговорю� гоманова – “Відмінника освіти України”, заслуженого буді� ють питання про ремонт чи реконструкцію навчальних та спальних корпусів, про підго� вельника України Віктора Вереса, який працює в НПУ імені товку гуртожитків та університетських корпусів до нового навчального року, про внесен� М. П. Драгоманова 26 років і нещодавно відсвяткував своє ня змін до удосконалення бази відпочинку “Сула”. А нещодавно відкрили ще нову базу в 65�річчя. Карпатах “Синєвір”, де не лише студенти природничо�географічного зможуть проходи� Віктор Іванович пройшов складний і тернистий шлях. За його плечима і вечірня ти свою практику, а й будуть оздоровлюватися і студенти, і викладачі, і співробітники уні� школа, і ПТУ, і служба в лавах Радянської Армії, і Інститут народного господарства імені верситету. Віктор Іванович з гордістю розповідає: Д. С. Коротченка, і будівельний технікум, і робота токарем на заводі. Він працював і інже� “Останнім часом зроблено реконструкцію гуртожитку, який розташований на вулиці нером�механіком, і старшим інженером�будівельником, і старшим прорабом, і началь� Освіти № 6, капітальний ремонт в Інституті мистецтв, зроблена надбудова в гуманітар� ником цеху, але перемогла любов до будівельної справи. ному корпусі (15 поверх, 4 поверх – бібліотека), зроблено надбудову для інсти� Вже після закінчення престижного інституту він закін� туту другої вищої освіти, реконструкцію спортивного залу в Інституті фізичного чив ще й будівельний технікум, бо ця справа була найбіль� виховання і спорту. Ми пишаємося і нашим гардеробом європейського рівня. ше йому до душі, бо саме в цій галузі він зміг розкрити себе, Радіємо, коли вдається створити комфортні умови для студентів, бо це їх внести, як він говорить, родзинку, бо цим він живе і завжди другий дім, де вони проведуть 5 років свого життя, і хотілося б, щоб залишили� жив, бо не відноситься формально до справи, а шукає все ся приємні спогади про роки навчання в університеті. Наші гуртожитки нові і нові способи, як поліпшити господарське життя інсти� посідають завжди призові місця серед гуртожитків вищих закладів Києва. Пра� туту, як зробити життя студентів і працівників затишнішим, вда, хотілося б побудувати ще житло, щоб вільніше студентам було в кімнатах і красивішим, змістовнішим. щоб ми могли задовольнити всіх наших студентів та співробітників. Тож і не дивно, що народжуються фантастичні ідеї – і на Але, звичайно, головне в моїй роботі – це люди, з якими я працюю. Кожен з місці колишнього господарського двору виростає чудова них заслуговує на високу оцінку, бо вони працюють старанно, на совість. Я облагороджена площадка, де можуть відпочити під час радий, що в нашому колективі хороші, дружні відносини, є взаємозамінність, ми перерви і студенти, і працівники університету. Тут же є співпереживаємо один за одного і допомагаємо у скрутну хвилину. А якщо чудова сцена, де можна проводити різні міні�концерти: поступив сигнал про який�небудь недолік, то реагуємо на нього і намагаємося читати поезії, грати, співати, танцювати. А на час вступної ліквідувати без великої шкоди для нашого виробництва”. кампанії двір перетворюється на місце відпочинку для абі� Про Віктора Івановича і його відділ йде добра слава і, зокрема, колеги гово� турієнтів та їх батьків. рять, що він – людина великої душі, справжній трудівник, закоханий у свою Віктору Івановичу до вподоби вносити зміни у проекти справу, хороший організатор, завжди іде назустріч, ніколи не відмовить, завжди різних забудов. Зокрема, у читальному залі № 2 милує око допоможе і дуже відповідальний. Саме такі люди і є гордістю нашого універси� сонячний дах, який зроблено за його пропозицією. Цю тету, і нехай доля дарує нашому ювіляру ще багато років плодотворної праці і новацію оцінили і студенти під час проведення заходу “Ніч в міцного здоров’я для здійснення його задумів і планів. бібліотеці”, коли до них заглядали зорі, а містичні герої Під керівництвом Віктора Вереса Миколи Гоголя промовляли зі сторінок старовинних видань Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, проводяться технічні роботи та художніх фільмів. провідний бібліотекар залу інформаційно�пошукових в універсиеті систем Наукової бібліотеки НПУ Спортивне життя ГОТУЄМОСЬ ДО ШАХОВОГО ТУРНІРУ Свято краси Вже стало традиційним проводити перед святом Нового року наприкінці грудня з ініціативи очільника університету Віктора Андру� щенка “Кубок ректора” з шахів. У минулому році в цьому турнірі взяли участь не тільки студенти та викладачі всіх підрозділів нашого університету, а й запрошені гості з Між� народного університету розвитку людини “Україна” та Харківського національного університету імені В. Каразіна. У цьому навчальному році теж успішно проходить підготовка до шахового турніру. Цьому сприяють попередньо проведені змагання серед хлопців та дівчат. Змагання проходили в новоствореній спортив� ній кімнаті в гуртожитку № 7 за адресою вулиця Космічна, 8�а. Найактивнішу участь взяли студенти Фізико�математичного інститу� ту, Інституту інформатики, Інституту корекційної педагогіки та психології, Інституту соціології, психології та управління, Інституту розвитку дитини. Після напруженої боротьби переможцями стали: серед хлопців – Юрій Горбовий, Олександр Янюк, Юрій Мокрушин; серед дівчат – Анастасія Йосифович, Надія Рожко, Наталя Кахно. Вони нагородже� ні медалями та Грамотами спортивного клубу “Олімп”. Слід відзначити, що в квітні цього року драгомановці взяли активну участь в суддівській колегії у першому Всеукраїнському турнірі з актив� них шахів серед працівників освіти та науки України. Із 8 суддів 6 пред� ставників НПУ імені М. П. Драгоманова: старший викладач Інституту інформатики Сергій Оніщенко, студент першого курсу Інституту інфор� матики Віталій Малий, студент фізико�математичного інституту Юрій Горбовий, студентка третього курсу Інституту соціальної роботи і управління Анастасія Йосифович, провідний бібліотекар залу інформаційно�пошукових систем наукової бібліотеки Людмила Бистрова�Дробот, волонтер від НПУ імені М. П. Драгоманова, а нині інструктор зі спорту спортивного клубу “Олімп” кандидат у майстри спорту з шахів Леонід Дробот. Всі вони відзначені грошови� ми преміями та нагороджені почесними грамотами ЦК профспілок науки та освіти України. Готуючись до нових змагань, спортсмени�студенти удосконалюють свої навички з шахів на тренувальних занят� тях, які проводяться в спортивній кімнаті на 5 поверсі гуртожитку № 7 в зручний для студентів час. Сподіваємось, що і в цьому році наші шахісти не підведуть і покажуть хороші результати. КРАСУНЯ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ 3 грудня в приміщенні головного корпусу НПУ імені М. П. Драгоманова відбувся конкурс краси “Міс Інституту соціальної роботи та управління”. Відбулося чудове свято краси, креативності та яскра� вих емоцій. Всі учасниці чудово проявили себе та змогли показати свої найкращі якості та таланти, а також уміння орієнтуватися в поставлених завданнях. Учасниць конкур� су підтримували друзі, рідні та знайомі, – в залі панувала атмосфера привітності, глядачі активно підтримували уча� сниць, тим самим надаючи їм впевненості. Але звичайно, що перемогла лише одна, і це – Анна Калініченко. Віце�міс – Христина Ліщинська. Щиро вітаємо переможницю та всіх учасниць конкурсу та бажаємо їм наснаги та сил для майбутніх здобутків! Олександр ПИТОМЕЦЬ, директор спортивного клубу “Олімп” НПУ імені М. П. Драгоманова Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ГРУДЕНЬ 2013 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2013/2014 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1637) (грудень 2013 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 4 (1637) (грудень 2013 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2013. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/201 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова