1 6 9 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/8a57548b2ca11afb37b6dcc43d9dc4df.pdf 805e7611e8bec7d0fa4067e81c3588c0 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1621) СІЧЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Вітаємо з новим роком! Шановні колеги, дорогі друзі! Дозвольте привітати вас з яскравими зимовими святами: Новим 2012 роком та Різдвом Христовим! Напередодні цих улюблених та очікуваних свят ми традиційно підбиваємо підсумки і будуємо плани на наступний рік. 2011 рік був для нас нелегким, але динамічним і плідним, адже наші спільні досягнення та здобутки, під" тримка освітянських реформ міжнародною спільнотою, успіхи вихованців навчальних та спортивних закла" дів, перемоги учнів і студентів у різних конкурсах та змаганнях – яскраві тому свідчення. Впевнений, що в новий рік ми входимо з гордістю та оптимізмом, адже на прапорі Міністерства осві" ти і науки, молоді та спорту було й буде лише одне гасло – “Якість освіти”. Завдяки спільним зусиллям Президента України, Парламенту, Уряду, МОНмолодьспорту, освітян, науковців, спортсменів, представників громадських організацій – усіх небайдужих до долі дітей, студентства та молоді, багато чого вже здійснено, але ще більше необхідно буде реалізувати. Маю надію, що й наступного року результати нашої з вами щоденної невтомної праці стануть надійним фундаментом для розвит" ку освіти, науки, молоді та спорту. Бажаю, щоб наші професійні досягнення стали запорукою щасливої долі кожної дитини, родини та всього народу України. Сподіваю" ся, що кожного з нас Господь винагородить за віддану працю, примножить здоров’я, благословить родинним щастям та добробутом. Зичу успіхів у навчанні й роботі, вдалих стартів та блискучих перемог, здійснення професійних планів і заповітних мрій. Нехай 2012 рік виправдає всі ваші надії та сподівання, принесе добро, радість, підтримку рідних і близьких, а новорічні свята напов" нять ваші серця світлими почуттями – віри, надії та любові. З повагою та найщиріщими вітаннями, Міністр освіти і науки, молоді та спорту Д м и т р о Та б а ч н и к Шановні студенти, викладачі, співробітники, уся велика Драгомановська родино! Щиро та сердечно вітаю вас з Новим роком і Різдвом Христовим, святами, які у пахощах ялинки та сяйві прикрас об’єднали найкращі сподівання і мрії з традицією підбивати підсум" ки й аналізувати перспективи. Завдяки вашій самовідданій праці та щирій відповідальності університет утвердився в ролі лідера педагогічної освіти України, отримав європейське виз" нання. Разом ми продовжуємо нарощувати свої інтелектуальні позиції на всеукраїнському та світовому рівні. Відтак бажаю вам доброго здоров’я, втілення в життя мудрих ідей і сміливих планів. Хай прийдешній рік принесе добробут і радість, буде багатим на любов, вірних друзів та нові успіхи на благо України! З повагою, ректор НПУ імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко Конкурс “ Д О Т И К О М Університетська газета “Педагогічні кадри” і ректорат оголошує конкурс “Дотиком пера” на кращу авторську роботу, що буде опублі� кована в газеті. За підсумками конкурсу переможці будуть нагоро� джені трьома преміями: 1�е місце – 1 000 грн., 2�е – 800 грн., 3�е – 500 грн. Хто може взяти участь? Студенти та аспіранти НПУ імені М. П. Драгоманова. Що для цього зробити? Створити авторську роботу (стаття, репортаж, науко� ва розвідка, фотографія тощо) та подати в редакцію газети “Педагогічні кадри”. Зверніть увагу, що в конкурсі беруть участь лише роботи, що будуть опубліковані в газеті, тому подана робота має відповідати концепції видання. Хто оцінює роботи? Оцінює подані роботи журі, до складу якого входять: Волинка Григорій – проректор з наукової роботи НПУ імені М.П. Драгоманова, Форум П Е Р А ” голова журі; Давидюк Микола – студентський ректор; Кух Людмила – керівник прес�служби, поетеса; Погребен� ник Володимир – завідувач кафедри української літе� ратури НПУ імені М. П. Драгоманова, професор; Руса� ков Сергій – редактор газети “Педагогічні кадри”, від� повідальний секретар конкурсу; Савченко Ірина – директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова. Коли будуть оголошені результати? Наприкінці навчального року журі пере� глядає всі випуски газети “Педагогічні кадри” і оголошує результати. Є ще запитання? Роботи на конкурс та запитання ви можете надсилати на електронну скриньку gazeta@npu.edu.ua. Детальніше з положенням конкурсу ви можете ознайомитись на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри”. Враження Свято мистецтва Екологічна культура в Україні 10�річчя театру “Вавилон” Ніч у бібліотеці стор. 3 стор. 4 стор. 6 �Офіційно СХВАЛЕНО ПРОЕКТ КОНЦЕПЦІЇ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2020 20 грудня 2011 р. за участю Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту Євгена Сулі� ми в Національному університеті “Юридична акаде� мія України імені Ярослава Мудрого” (м. Харків) від� булося виїзне засідання Президії Спілки ректорів вищих навчальних закладів України. Захід відкрив Президент Спілки, ректор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський. З привітальним словом до керівників вищих навчальних закладів України звернувся Перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євген Суліма. Євген Миколайович наголосив на здобутках остан� нього часу у сфері освіти і науки, зокрема, що сто� сується Закону про освіту та Національної рамки ква� ліфікацій, розповів про перспективи подальшої робо� ти за всіма напрямами освітянської галузі. З доповіддю “Про проект Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року” виступив Перший віце�президент Спілки ректорів вищих нав� чальних закладів України, ректор Національного педа� гогічного університету імені М. П. Драгоманова Вік� тор Андрущенко, зазначивши, що проект є сучасним і дуже актуальним. За словами ректора, він відріз� няється своєю логічністю, послідовністю і довершені� стю. Однак існує низка зауважень, які потребують врахування. Здебільшого це стосується архітектоніки підрозділів, соціальної адресності положень, допов� нення основних принципів, на яких базується Концеп� ція, тощо. Під час обговорення проекту виступили Перший віце�президент Національної академії правових наук Украї� ни Олександр Петришин, ректор Таврійського національ� ного університету імені В. І. Вернадського Микола Багров, ректор Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” Василь Тацій, ректор Хар� ківського національного університету імені В. Н. Каразіна Віль Бакіров та інші. Їх зауваження і пропозиції стосувалися посилення у Концепції компоненту, пов’язаного з правом, екологічною культурою, соціальним захистом. Проект Концепції гуманітарного розвитку України був Вчена рада 2 Прес*служба університету Зустріч з митцями АКАДЕМІЧНІ МАНТІЇ Н А П Е Р Е Д О Д Н І Н О В О Г О РО К У 26 ГРУДНЯ 2011 р. на Вченій раді університету відбулось вручення академічних мантій відомим драгомановцям, які творять сьогодення і майбут� нє нашого вишу. Диплом Почесного професора НПУ імені М. П. Драгоманова отримала професор кафедри методики викладання української мови та літератури Тамара Стратієнко�Гримальська, диплом Заслуже� ного професора університету – Мирослав Жалдак. Історична подія для Драгомановського вишу відбулась в урочистій передноворічній атмосфері. На Вченій раді у н і в е р с и т е т у, крім членів ради, були присутні почесні гості та колеги по роботі “іменинників”, як назвав Тамару Миколаївну і Мирослава Іва� новича ректор університету Вік� тор Андрущен� ко. Музичне при� вітання профе� сорів пролунало від Національно� го академічного народного хору імені Г. Верьовки. Першою отримала академічну ман� тію і одвічну перепустку в університет народна артистка України, професор Тамара Стратієнко�Гримальська. Віктор Андрущенко у вступному слові зазначив: “Про Тамару Миколаївну можна говорити годинами, днями. Нею милуються наші студенти на посвяті в першокурсники, нею захоплюється вся країна. Тамара Гримальська знаходить такі слова, що всередині все огортається любов’ю. Знаходить, бо черпає їх з життя”. Тамара Стратієнко�Гримальська після отримання відповідної атрибутики подякувала колективу університету і зіз� налась: “Доля подарувала життя, яке сповнене роздумами, хвилюваннями, зустрічами. І саме НПУ імені М. П. Драго) манова подарував незабутні хвилини радості і натхнення. Бути професором такого славного університету для мене честь”. Наприкінці промови Тамара запропонований з метою визначення принципів та пріори� тетів, обґрунтування соціально�економічних та соціокуль� турних основ гуманітарного розвитку України як необхідної передумови реалізації потенціалу кожного її громадянина, забезпечення конкурентоспроможності держави і нації в сучасному світі. Учасники зібрання схвалили запропонований проект Концепції, наголосивши все ж на внесенні низки пропозицій та зауважень до тексту документа. Миколаївна побажала всім присутнім і всьому колекти� ву університету, щоб все задумане – здійснилось, а “дорога стелилась добром!”. Академічну мантію та диплом “Заслуженого про� фесора” отримав Мирослав Жалдак – доктор педаго� гічних наук, професор, академік АПН України, заслуже� ний діяч науки і техніки. Мирослав Іванович пройшов в університеті великий шлях – від асистента до академі� ка, адже працює в НПУ імені М. П. Драгоманова з 1962 р. За цей час довкола вченого сформувалась когорта молодих дослідників і утворилась наукова школа. Досвідчений вче� ний підготував 31 канди� дата наук та 12 докторів. Як зізнався Віктор Андрущенко, Мирослав Іванович займає особли� ве місце в ієрархії про� фесорів нашого універ� ситету. “Він постійно працює – видає моно) графії, посібники, зай) мається науковою робо) тою з молодими вчени) ми, читає лекції. Дослі) джує значення інформа) ційної культури майбут) нього вчителя. Миро) слав Жалдак – заснов) ник і організатор Інсти) туту інформатики НПУ імені М. П. Драгоманова. Він працює там, де роз) гортається інформацій) ний простір держави, а це в наш час так важливо і актуально”. Мирослав Іванович після вручення мантії і перепустки подя� кував за високу оцінку результатів роботи. Побажаємо “іменин� никам” творчої наснаги, довгих років роботи як в університеті, так і в євро� пейському освітньому просторі. Сергій РУСАКОВ ТЕ, ЩО НЕ ВИМІРЮЄТЬСЯ НА ТЕРЕЗАХ Напередодні Нового року ректорат університе� ту запросив на товариську зустріч майстрів музи� ки, слова, співу й танців вишу – таланти НПУ. Океан теплих слів і щирої вдячності доповнювався особи� стими спогадами, враженнями й емоціями. “Я не знаю, чи існують сили “потойбічні” й “поцей� бічні, – зізнався ректор університету Віктор Андру� щенко, – якось їх так прийнято ділити в історії людсько� го досвіду, але коли слухаєш надзвичайний спів Народ� ного хору імені Верьовки чи милуєшся танцювальними постановками ансамблю імені Вірського, видається, що ті потойбічні сили існують. Бо якимось дивом через пісню, музику, танець переливаються у нашу душу. І коли відбувається цей перелив, який часто теоретики кличуть катарсисом, – людина переповнюється доб� ром. Добро ж не має меж”. Про мистецтво як категорію, яка не вимірюється фізичними чи якимись іншими подібними величинами говорили й Великі. Анатолій Авдієвський подякував за теплий прийом і щирі слова, пригадав свої перші кроки, родину, життя якої освітлювала українська пісня. Миро� слав Вантух повідав, що найдорожче для творця й художника, звичайно, приємне щире слово: “Потрібно мати дар Божий, щоб відчути, почути іншу людину. Вік) тор Петрович його має. Він велика особистість і незрів) нянний талант, а організація, якою б вона не була, там, де є справжня особистість і талант, у всьому досягати) ме успіху”. Слова вітання з нагоди новорічних і різдвяних свят драгомановцям висловив і співголова Наглядової Ради університету Анатолій Толстоухов, якого теж можна сміливо зараховувати до талановитої когорти пісне� творців. На завершення ректор вишу закликав усіх у новому році частіше відкривати свої серця та впускати туди мистецтво. Прес*служба СІЧЕНЬ 2012 �Науково!практичний форум ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА В УКРАЇНІ: З ЧОГО ВАРТО ПОЧИНАТИ Науково�практичний форум “Стратегія розвитку екологічної осві� ти в Україні”, що відбувався 21 грудня в НПУ імені Михайла Драгоманова, зібрав видатних науковців найрізно� манітніших галузей освіти. Президентом Асоціації екологів вищих навчальних закладів обрано Анатолія Толстоухова Підготовка фахівця�еколога чи не най� актуальніша в атмосфері загальноцивіліза� ційної екологічної проблематики. І якщо зважити, що Європа та світ активно взялися за вирішення таких гострих питань, то в України, на жаль ще все попереду. Аби виховати достойне екологічно свідоме май� бутнє покоління, варто починати уже із сьо� годнішнього дня і не лише розмовами, переконані експерти в галузі, що зібралися на Форум. Ідея організації такого заходу не випад� ково належить Інституту екології, економіки і права та НПУ імені М. П. Драгоманова. Охоче долучилися до проведення Націо� нальний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, Всеукраїнська екологічна ліга, Національний центр “Мала академія наук” України. Таким чином, орга� нізаторам вдалося поєднати різні суспільні інституції у роботі над екологічними про� блемами. Присутні на Форумі представники Адмі� ністрації Президента, Верховної Ради, Кабі� нету Міністрів, зокрема Міністерства еколо� гії та природних ресурсів України і Міністер� ства освіти і науки, молоді та спорту, мали можливість поспілкуватися з науковим загалом, очільниками громадських органі� зацій, науково�дослідних центрів, журналі� стами. Результати ж у такому випадку мали змогу залишитися не лише на рівні теоре� тичного обговорення, але й практичного втілення. Акцентом діалогу учасників Форуму стало визначення стратегії розвитку еко� логічної освіти і загалом, як анонсувалося ініціаторами, – створення Асоціації еколо� гів вищих навчальних закладів. “Подія досить визначна в українському суспіль) стві, – наголосив ректор НПУ імені М. П. Драгоманова Віктор Андрущенко, – тому особливо важливо, щоб ця Асоціація об’єднала в собі співпрацю та взаємодо) повненість наукових установ і органів влади, навчальних закладів та громадсь) ких організацій. І Драгомановський виш і Інститут екології, економіки і права здатні забезпечити таку роботу при бажанні усіх складових процесу”. Віктор Петрович переконаний, що такі взаємні зусилля, звичайно, не можуть передбачати швидко� го результату, адже розраховані на довгос� трокову перспективу, але єдино правильні і дієві. Ті покоління екологів, які вдасться під� готувати сьогодні, забезпечать ланцюгову реакцію у формуванні екологічної свідомо� сті і культури майбутнього України. Міністром екології та природних ресурсів України Миколою Злочевським. Вітання від урядовців сприяли активному налашту� ванню роботи Форуму, як і офіційний лист з побажанням плідного діалогу від Президен� та України Віктора Януковича. Ідея організації Форуму належить Інституту екології, економіки і права та НПУ імені М. П. Драгоманова Підготовка фахівця*еколога – одна з найактуальніших нині Екологічна проблема не має кордонів, тому варто об’єднувати) ся не лише суспільству в межах країни, але й світовій спільноті, а подібні заходи стануть хорошим поштовхом до цього. Про критерії роботи, що врешті відіб’ються на усіх українцях і жителях пла� нети загалом, говорив радник Прем’єр�мі� ністра України, академік НАПН, доктор філософських наук, професор та співголова Наглядової Ради Драгомановського універ� ситету Анатолій Толстоухов. Учений дово� лі давно займається екологічною пробле� матикою, тому закцентував свою увагу на глобальних міжнаціональних зв’язках. Анатолій Толстоухов Погодився з професором і народний депутат України, академік НАПН, член�ко� респондент НАН, доктор фізико�матема� тичних наук Станіслав Довгий. Нардеп зауважив, що специфіка екологічної сфери поєднує у собі не лише природничі аспекти, але й економічні, правові, педагогічні. Їх слід враховувати при розгляді таких про� блем. Станіслав Олексійович приїхав на Форум відразу після засідання в Кабміні, де спілкувався з Міністром освіти і науки, молоді та спорту Дмитром Табачником і Станіслав Довгий: “Специфіка екологічної сфери поєднує у собі не лише природничі аспекти” Людмила КУХ Прес!служба інформує Конференція Дистаційні форми у дії! ПРОЦЕСИ, які відбуваються у соціальному середовищі, утворюють низку проблем, що постають культурним викликом до освітян�практиків й науково�педагогічних працівників мистецької і музично�педагогічної галузей України, зумовлюючи спрямованість професійного зростання викладачів музичного мистецтва. Обговоренню шляхів їх вирішення було присвячено Всеукраїнську дистанційну науково�практичну конференцію “Професійний розвиток викладача музичного мистецтва: тра� диції, новації, перспективи”, ініційовану кафедрою педагогічної творчості на чолі з Н. В. Гузій, доктором педагогічних наук, професором. Конференція відбулася 17 листопа� да 2011 року. Проблематика професій� ного розвитку викладача вищої школи і дистанційна форма обговорення і вирі� шення програмних питань конференції – актуальні, модернові та перспективні наукові вектори, реалізовані в Україні на базі Національного педагогічного уні� верситету імені М. П. Драгоманова за підтримки В. П. Андрущенка, ректора, доктора філософських наук, академіка НАПН України, члена�кореспондента НАН України, професора. Підготовка до конференції тривала майже півроку. Її співор� ганізатором виступив Мелітопольський державний педагогіч� ний університет. У плідній співпраці з його керівником – В. В. Молодиченком, доктором педагогічних наук, профес� ором і колективом науково�педагогічних працівників факультету мистецтв та художньої освіти; викладачами кафедри педагогіч� ної творчості НПУ імені М. П. Драгоманова; старшим лаборан� том К. В. Бабко було проведено багато організаційних заходів, зумовлених завданнями пошуку нових форм акмеологічної під� тримки наукового зростання викладача вищої школи, специфі� кою інформаційного і технологічного забезпечення конференції. Серед мистецьких і музично�педагогічних вишів України науково�практичний online�обмін досвідом пройшов першу і успішну апробацію. У результаті запропонована проблематика і розроблена програма зібрала на участь у конференції понад 125 заяв від представників професійно�педагогічної, музично� педагогічної і мистецької галузей з різних регіонів України. СІЧЕНЬ 2012 “Стратегія розвитку екологічної освіти є надзвичайно актуальним питанням як з професійної, так і організаційної точки зору, адже Положення про Державну інспекцію навчальних закладів України передбачає одним з основних завдань моніторинг якості освіти та її розвитку, вне) сення пропозицій щодо вдосконалення як законодавства, так і організації навчально) го процесу”, – висловив думку перший заступник Голови Державної інспекції нав� чальних закладів України Юрій Дудник. Знаково, що до роботи Форуму долучи� лася й молодь. У ході засідання було відзна� чено дипломами й подарунками перемож� ців першого етапу Всеукраїнської олімпіади з екології, що проводилася на базі Інституту екології, економіки і права під опікою ректо� ра Олени Биковської. Олена Володими� рівна, як одна з представників наукової спільноти, що дуже ревно вболіває за еко� логію в Україні, запевнила про всю можливу допомогу з боку Інституту екології, економі� ки й права, яка знадобиться поважним гостям для втілення запланованого Фору� мом. Підсумком проведеної зустрічі стало рішення про створення Асоціації екологів вищих навчальних закладів. А Президентом потужної організації одноголосно обрано Анатолія Толстоухова. Серед них – зрілі науковці�педагоги (5 академіків, 19 докторів наук, професорів), 64 кандидата наук, доценти, аспіранти, вчи� телі музичного мистецтва загальноосвітніх навчальних закладів, концертмейстери. Усі зареєстровані на форумі конференції мали змогу ознай� омитись з вітальним словом програмного комітету – В. П. Ан� друщенка, В. В. Молодиченка, Н. В. Гузій; анотаціями, тезами та текстами доповідей провідних науковців педагогічних і мистецьких центрів більшості регіонів України (С. С. Горбенко, Н. П. Гуральник, Л. О. Базиль, Л. М. Ва� силенко, А. В. Козир, О. М. Олексюк, В. Ф. Орлов, О. М. Отич, Г. М. Падалка, О. Є. Реброва, О. М. Семеног, М. О. Со� ва, Т. П. Танько, О. П. Щолокова, Д. Г. Юник та інші); оцінити зміст презен� тованої монографії Н. А. Сегеди, канди� дата педагогічних наук, доцента, докто� ранта кафедри педагогічної творчості НПУ імені М. П. Драгоманова “Професійний розвиток викладача музичного мистецтва: історія, методологія, теорія”; обговорити експериментальні пошуки творчих лабо� раторій, презентовані аспірантами МДПУ імені Богдана Хмельницького Ю. С. Яко� влевою і С. В. Чирковою; встановити відкритий online�діалог з авторами публікацій, відновити наукові зв’язки з однодумцями й водночас демократично спілкуватись з опонентами. Результатом роботи конференції стала ухвала програмного партнера�експерта конференції – Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН, очолюваного І. А. Зязюном, доктором педагогічних наук, професором, дійсним членом НАПН України. Її зміст консолідує представників професійної викладацької і музично�педагогічної спільноти у забезпеченні естетичної потреби суспільства у педагогічному супроводі художньої освіти людини крізь життя, що робить її активною, творчою і щасли� вою. З усіма матеріалами конференції можна ознайомитись на її форумі за електронною адресою www.pedtvor.npu.edu.ua. Наталія СЕГЕДА, фото Анни ФОРИС НОВІ НАВЧАЛЬНІ АУДИТОРІЇ 19 грудня, у День Святого Миколая, свої двері для спудеїв відчинили п’ять нових навчальних аудиторій та лабораторія в Інституті перепідготовки і підвищення ква� ліфікації НПУ. Зі словами подяки до керівництва і колективу уні� верситету звернувся директор підрозділу Володимир Ісаєнко, відзначаючи, що ректор та проректори вишу завжди виважено й мудро підходять до вирішення нагальних питань, сприяють і душевною підтримкою, і фінансовою. Ректор НПУ Віктор Андрущенко з особливим енту� зіазмом відкривав новенькі аудиторії саме в цьому Інституті. “Одним із пріоритетних завдань нашого нав) чального закладу є підготовка кваліфікованих педагогіч) них кадрів на усіх освітніх рівнях. Зараз в Україні досі залишається незаповненою ніша щодо забезпечення перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогів вищої школи. Саме Драгомановський університет як флагман педагогічної науки повинен взяти на себе цей аспект роботи, – переконаний Віктор Петрович, – тому НПУ розширюється, розвиває свої потужності. Це зако) номірно”. Цього ж дня відбулося й урочисте відкриття відре� монтованого гардеробу для працівників та студентів головного корпусу університету. У результаті відновлю� вальних робіт приміщення набуло європейського вигля� ду. Особливою прикметою стала зручність та мобіль� ність шафок і дзеркал у новому гардеробі. 3 �Свято мистецтва 10 річчя будівництва славного міста Вавилон Яскраво. Настільки яскраво, що будь*яка його вистава супроводжується феєрверком емоцій. Незабутньо. Настільки, що пам’ятаєш до дета* лей усі свої порухи, коли був присутнім при тому, як творилося істинне мистецтво. Чуттєво. До того, що відчуваєш навіть мікроча* стинками свого єства кожне сказане слово, кожен подих, що злітає зі сцени. І глибоко. Настільки, що зачіпає до болю твоє серце, стискає його, а потім віддається пульсом у скронях. Зі сцени в той вечір пролунало багато вітань. І всі їх вдячно приймала “несамовита жінка, що створила неса� мовитий театр”, – художній керівник “Вавилону” Ірина Савченко. У ті свят� кові хвилини вона розповідала гляда� чам про все: про те, як твориться диво під назвою вистава, про те, як у пере� ходах та на підвіконнях народжуються ідеї, як проходять сповнені мистецтва будні. Коли ж її запитали – для чого їй усе це? Для чого їй “Вавилон”? Вона відповіла: “Для того, аби в житті було щось головне, щоб життя не пройшло даремно”. Цей театр уже 10 років створює нові життя, що непов* торно втілюються у героях його вистав, об’єднує долі, “Вавилон” – це вистави, фестивалі, гра, сміх, сльози, дружба... допомагає вчитись прекрас* ному, знаходити у звичайному незвичайне… Ірина Савченко і її “Вавилон” Усі ці епітети можна продовжувати довго, але засто� сувати їх можна тільки для означення народного театру “Вавилон”. Ось уже десять років, як йому вдається зачіпа� ти найсокровенніші глибини людської душі, витягуючи звідти на сонячне світло тільки найкраще, справжнє. Дуже часто на його виставах можна побачити сльози, сміх… Без фальші. Можливо, так стається, бо в героях вистав, тала� новито зіграних акторами�вавилонянами, люди впізнають себе, а тому збрехати емоційно “Вавилону” означає збре� хати самому собі. І хоча кажуть, що театр – це обман, лицедійство, але про “Вавилон” навряд можна сказати подібне. Кожна його вистава – це десятки справжніх жит� тів, які майстерно проживають на сцені протягом десяти років. Для того, аби в житті було щось головне, щоб життя не пройшло даремно. Ірина Савченко 13 грудня відбулося святкування ювілею народного театру “Вавилон”. Усмішки, вітання, торт. Усе, як і нале� жить імениннику. Свято, яке схвилювало увесь універси� тет того вечора, допомогло зібрати під одним дахом вели� чезну драгомановську родину. Аж диву даєшся, наскільки він об’єднав людські серця за десятиріччя. Випускники з неприхованими сльозами радості на очах приходили і дивувалися, наскільки змінився їх рідний театр за цей час. У кожного по�різному склалося життя, але, незважаючи на все, люди часто згадують те місце, де були по�справжньо� му щасливі, де знайшли себе. У цьому випадку легенда про Вавилонську вежу, що роз’єднала людей, – неправда. Дивлячись на сповнені радості очі, можна констатувати факт, що вона згуртовує серця, робить їх єдиним цілим. “Вавилон” – це можливість зробити світ трішечки яскравішим Свято у той день було дійсно святом. Це відчувалося в усьому – в самій обстановці, у хвилюванні присутніх, у яскравих та креативних костюмах акторів. І звичайно ж, глядачі протягом усього вечора не переставали зізнавати� ся “Вавилону” у своїх почуттях, адже: “Якщо говорити про театр, то або освідчуватися йому в кохані, або мовчати”. Несподіванкою, приготованою іменинником для публіки, став показ першої дії п’єси Миколи Куліша “Хулій Хорина”, прем’єра якої відбудеться навесні. Після того, як зал насміявся від душі над долею Хуліо Хорини, ну і зви� чайно ж піддався неабиякому зацікавленню, що є гаран� том успішного показу цієї вистави весною, на сцені зій� шлося два покоління вавилонян – перше, яке свого часу дебютувало з цією виставою, й сучасне. Актори розчулено дивилися одне на одного, сміялися, порівнюючи свою гру, а дехто з них виявилися навіть дечим… схожими! Ще одним сюрпризом для глядачів була демонстрація першо� го промо�ролику, який нещодавно з’явився на офіційному сайті “Вавилону”. Цей театр уже 10 років створює нові життя, що непов� торно втілюються у героях його вистав, об’єднує долі, Уривок з вистави «Хулій Хорина» допомагає вчитись прекрасному, знаходи� ти у звичайному незви� чайне… Хочеться побажати побільше успіхів у поєднанні з творчими злетами, очей, сповне� них сліз вдячності, про� цвітання, наснаги, ну і звичайно ж – натхнен� ня! Від щирого серця ВІТАЄМО! Happy Birthday, Dear… Юлія СУХЕНКО Фото Ірини ТИЩУК Серед натхненників театру – Володимир Талашко Гастролі “Вавилон” на “Тэатральном куфари” НАРОДНИЙ аматорський студентський театр “Вавилон” представляв НПУ імені Михайла Драгоманова на VІІІ Міжнародному фестивалі студентських театрів “Тэат� ральны куфар – 2011” у Мінську. Фестиваль проходив у столиці Республіки Білорусь та став заключним акордом циклу театральних заходів, присвячених 90�річчю створення Білоруського державно� го університету. Участь у міжнародному кон� курсі взяли близько 29 студентсь� ких театрів із 16 країн світу, серед яких Росія, Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Хорватія, Словенія, Німеччина, Нідерлан� ди, Бразилія, Ізраїль, Марокко, Грузія та інші. Народний студентський театр “Вавилон” – неодноразо� вий учасник міжнародних конкур� сів і фестивалів, що вже добре відомий на теренах України свої� ми оригінальними постановками й майстерною акторською грою. У Мінську “Вавилон” предста� вив на суд глядачів виставу 4 “Повернення в нікуди” від автора Лесі Дем� ської та режисерів Ірини Савченко й Альони Шашко. Виз� начали переможців високоповажне журі у складі видатних режи� серів і акторів з усього світу. За кілька конкурс� них днів завдяки напруженій, але това� риській атмосфері фестиваль перетво� рився на одну велику святкову дію, де, подібно до давніх містерій, відсутній докладний поділ на акторів і глядачів. Драгомановці знайшли безліч нових друзів, а власний досвід попов� нили новими враженнями, приємними спогадами й корисними ідеями. Бо ж сьогоднішні студенти – це громадяни світу з широкою мобільною мультикультурною діяльністю, коли тісно поєднується національне й уні� версальне. СІЧЕНЬ 2012 �Інтерв’ю ВОЛОДИМИР ДОРОШКЕВИЧ: “Все залежить від допитливості!” Студенти, які люблять цікаві розмови, зав� жди затримуються після занять для розмови з ним. Він має власний погляд на сучасні проце� си і ділиться ним з оточуючими. Сьогоднішній наш співрозмовник уже 28 років працює в Дра� гомановському університеті і незабаром свят� куватиме 70�річчя. Про студентську молодь, сучасність і майбутнє спілкуємось з профес� ором кафедри філософії Володимиром ДОРОШКЕВИЧЕМ. “Є певні виклики часу, і на них слід відповідати” – Володимире Олександровичу, ким ви є за базовою освітою? – Фізиком�теоретиком. Але у 1968 р. отримав запрошення від професора Олександра Шугайліна в аспірантуру з філософських проблем природознав� ства у Київському університеті імені Т. Шевченка. Самостійно захистив тему “Гносеологічний аналіз поняття “феноменологічна теорія” у фізиці”. З Драго� мановським університетом я познайомився, коли працював у відділі наукових досліджень в Міністерстві освіти і науки. Керував науковою роботою у педагогіч� них інститутах. Коли зіткнувся з інститутом імені Горь� кого (нині НПУ імені М. П. Драгоманова. – авт.), полю� бив його і душею і розумом. З часом мене запросили сюди викладачем. І саме тут сталось моє становлення як філософа. – Які теми вас цікавлять як філософа? – Варто сказати, що на кафедрі філо� софії діє відома наукова школа професора Григорія Волинки “Історична еволюція сві� тової і вітчизняної філософії в освітньому контексті”. Напрям, який я в ній предста� вляю, є дослідження античної філософії, а саме – вивчення постаті Геракліта. Напри� клад, з професорами Григорієм Волинкою і Наталією Мозговою опубліковано дослі� дження “Чи були Кант, Гегель, Ніцше делоськими нирцями у витлумаченні Гера� кліта Темного?”. Антична філософія зага� лом залишається загадкою для сучасного покоління. Як в той давній час міг статись такий потужний спалах розуму і інтелекту? Про сьогоднішній інформаційний простір не виникає питань, а от щодо Античності – їх безліч. Адже досягнення античної філо� софії можна порівняти з сучасними. І це незважаючи на те, що умови були первіс� ними, але результати вражають. Тому я і зацікавився цією темою і запитанням “Який зміст вкла� дали перші філософи у свої твори?”. – Ви є розробником авторських концепцій. Розкажіть, будь ласка, детальніше. – Нещодавно нами була видана книжка, де вперше у світовій філософії викладено філософський погляд на сон і введено поняття “Інтелектуальний сон”. Сон рані� ше досліджувався як чуттєве явище, але чи бере інте� лект в ньому участь? Чи сон дотичний до розумової діяльності? Чи інтелект дотичний до сну? Такі запитан� ня ми поставили з професором І. Купріяновим, видат� ним письменником і філософом із Запорізького націо� нального університету. Виявилось, що у світовій філо� софії немає відповідного дослідження. Хоча ця тема турбувала Геракліта, Сократа, Аристотеля, Декарта, Локка та ін. Наприклад, у Геракліта третина фрагмен� тів, що збереглися, присвячені сну. Нам же вдалось довести, що сон дотичний до розумової діяльності і якщо їх поєднати, то відкривається цікавий аспект кар� тини світу. – Як ми можемо використати цю концепцію на практиці? СІЧЕНЬ 2012 Дорошкевич Володимир Олександрович Народився у 1942 р. Закінчив середню школу № 92 в м. Києві. У 1965 р. закінчив фізичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Служив у лавах Радянської Армії. У 1973 р. закінчив аспірантуру філософського факультету, де і захистив кандидатську дисерта� цію у 1975 р. Далі робота в Міністерстві освіти і науки, а з 1983 р. і по наш час працює на кафедрі філософії НПУ імені М. П. Драгоманова. – Ви коли�небудь зустрічались з поняттям “нове”? Як з’являється новий досвід, нові думки? Ми довели, що “нове” з’являється в інтелектуальному сні – сні без сновидінь і викликів чуттєвості. У дослідженні ми при� водимо приклади з життя відомих людей, наприклад, Дмитра Менделєєва, якому його славетна таблиця прийшла в інтелектуальному сні. Художнику Рафаелю образ Мадонни теж з’явився у такому ж сні. Якщо вва� жати, що сучасний розвиток суспільства заснований на інноваціях і слід осягнути механізми виникнення цього нового, то це вже і є актуальність та практичність подібного дослідження. – Володимире Олександровичу, чи змінились студенти за час вашої роботи в університеті? – Не хочеться будь�яке молоде покоління порівню� вати. В кожного є свої переваги і недоліки. Але скажу, що сучасні студенти у порівнянні, наприклад, зі студен� тами 80�х років є більш допитливими і розкутими. А ці елементи у навчанні дуже потрібні. Так само, як і дис� ципліна. Якщо їх немає – навчання нівелюється як про� цес, а з ними – процес йде на виріст. – Сучасні технології змінили ваш підхід до викладання? – Ні. Мій підхід до викладання змінюється лише з новим поколінням. Олександр Пушкін написав “Здра� вствуй, племя / Младое, незнакомое!...”. З кожним поколінням змінюється і методика викладання. А до технічних новацій ставлюсь прохолодно, навіть з Інтер� нетом ніколи не мав справи. Віддаю перевагу книжці, і в цьому я “класик”. – Сьогодні література стала більш доступною. Як це вплинуло на якість досліджень, освіти? Колектив кафедри філософії – Все залежить від допитливості. Молодь розвиває її в інформаційному полі дуже швидко. Наше покоління було більш консервативним – зміни відбувались, а ми не встигали за ними. А нинішнє покоління більш опера� тивне – життя різноманітне, тому і потрібно бути опе� ративним. Для покоління, що входить у буремне життя, це є позитив. – Але деякі футурологи говорять, що це все не призведе ні до чого хорошого. Якщо машина на шосе їде занадто швидко, то можна втратити керування… – Думаю, що футурологи помиляються. Все за� лежить від людини, інтелекту, її духовного стану. А якщо вона готова до цієї швидкості, а молодь готова до неї, то чом би й ні. Є певні виклики часу, і на них слід відповідати. Виклики змінюються, і в них потрібно орі� єнтуватись. Молодь в цьому бездоганна. Досліджуючи проблему часу, я лише переконався, що майбутнього ніхто не знає і всі футурологічні передбачення є дуже суб’єктивними. Адже завжди присутній елемент спон� танності. Все в людині буде ґаразд, якщо вона буде готовою до несподіваного. Тут слід згадати Геракліта: “Хто не чекає несподіваного, той не знайде потаємно� го”. Молодь готова до сприйняття нового, і тому може знайти відповіді на велику кількість питань сьогодення. – Яке місце, на вашу думку, зараз займає філософія в нашому суспільстві? – Філософія в її чистому вигляді є рушійною силою культури і суспільства. Цю думку висловив ще Платон. Без інтелекту не можна здійснити культуру, адже вона охоплює життя і робить його гідним людини. Для цього потрібні творчість і інтелект. – Чим сьогодні має займатись філософ? – Випускаючись з університету, філософ має бути радником для людей. Допомагати у виборі шляху для найбільш оптимального життя. Філософ потрібен саме в цьому. Особливо зважаючи на молодість нашої дер� жави. “Філософ має бути радником для людей” ПРО ГАЗЕТУ “ПЕДАГОГічНі КАДРИ”: Я давно читаю газету “Педагогічні кадри”. В ній друкуються цікаві матеріали, і за останній рік видання стало ще кращим – воно стало доступнішим за змістом, з’явились новації. Хочу порадити долучати ще більше молоді до роботи над газетою, тоді вона стане ще потуж* нішою. – З ким із філософів ви б поділилися думками? – Мені до вподоби стиль Рене Декар� та. Коли я читав його біографію, то в одно� му місці він написав: “Я втік з Франції у Нідерланди. Там люди демократичні… Ти живеш сам по собі і твориш”. І, як бачимо, творити йому вдалось на славу! Так само зробив і Геракліт. Знайшов місце на горі і творив. Стиль один і той же в обох, хоча різні епохи. І зараз якщо філософи хочуть досягти вершин, то мають вміти усамітню� ватись. Бо в іншому випадку займатимуть� ся бізнесом, а він складно сумісний з філо� софською творчістю. – Сучасна філософія має бути більш теоретичною чи практичною? – Філософія наробила стільки ідей, що вона має ставати практичною. Це її наступний крок до зближення з дійсністю. – Які у Вас плани на найближчий час? – Нині працюю над проблемою часу. Філософія не змогла поки що дати відпові� ді на такі запитання: що таке час? в чому його зміст? Всі знають фразу “Немає часу”, але що ж вона означає? Всі живемо в часі, але ж яку суть він має? Як він впливає на людину як суспільну істоту? Потрібно шукати чітку формулу вирішення цих питань. Були спроби по�різному підійти. Наприклад, матеріа� лізм вирішив це питання наступним чином: “Час – форма буття матерії”. І думав, що вирішив питання. Проте виявилось, що це неправильно. – Ваші побажання читачам газети. – Геракліт сказав, що він досліджував самого себе. Я б радив сучасним студентам робити те ж саме. Стан самопізнання самого себе дуже корисний, і коли людина заглиблюється в себе начебто зі сторони, то вона зможе в будь�якій ситуації поводитися розважли� во. Старшому поколінню порадив би бути більш гуман� ним. З часом в людині все закріплюється, вона вкорі� нюється, досвід застигає, забувається власний шлях і вона стає більш жосткою, нетерпимою, лає молодь. Потрібно давати молоді більше свободи. А якщо даєш пораду, то інколи слід говорити “не знаю”. Молодь там, де їй так скажуть, сама розбереться і навчиться. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Ірини МОРОЗ 5 �Ювілей ЖИТИ НЕ ДЛЯ СЕБЕ КОЛЕКТИВ Наукової бібліотеки та ветерани праці і війни університету вітають з 90�річчям учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветерана праці університету, Відмінника освіти України, завідуючу бібліотеки НПУ 1954–1977 рр. Ганну Севастянівну Разумову. “Живе лиш той, хто не живе для себе” – писав Василь Симоненко. Людина, щедра душею, з доброю енергією, дотепна, не байдужа до всього й усіх, хто її оточують, Ганна Севастянівна не тільки є сучасницею подій останнього століття, а й активно брала в них участь. Вона народилася в с. Гуменно на Вінниччині. Батьки – вчителювали, зго� дом переїхали у Ново�Псковський район Луганщини. По закінченні середньої школи вступила до Харківського педагогічного інституту, але навчання перервала війна. Після навчання в школі медсестер була направлена на фронт – в медсанбат 10�ї стрілецької бригади Пів� денно�Західного фронту, пізніше працюва� Враження ла у Воронезькому шпиталі. У виз� воленій Україні продовжила нав� чання на педагогічному факультеті в Харківському і Київському педаго� гічних інститутах, отримала диплом педагога�психолога. У роки відбудови країни, рідно� го міста, інституту, створення бібліотечного фундаментального фонду проявилися яскраві риси її особистості як лідера. Доля Ганни Севастянівни тісно пов’язана з колективом бібліотеки НПУ: із 1951 розпочала трудову діяльність у бібліотеці КДПІ імені О. М. Горького, а в 1954 році стала керівником підрозділу. Неабиякі організаторсь� кі здібності і невтомна праця Ганни Севастянівни дали змогу за корот� кий час заснувати новий читальний зал з відкритим доступом до літе� ратури для самостійної роботи сту� дентів, читальний зал для аспіран� тів і викладачів інституту, добре оснащені читальні зали в гуртожит� ках, значно покращити матеріальну базу бібліотеки. Щоб навчити студентів�початківців вмінням знайти потрібні підручники, журна� ли, газети у численному фонді бібліотеки, Ганна Севастянівна особисто проводила бесіди з першокурсниками з основ бібліо� графії і роботи з книгою, розповідала про інформаційні ресурси вузівської бібліотеки і провідних бібліотек країни, запровадила міжбібліотечний абонемент, який дозволяв отримувати книги з бібліотек у межах краї� ни. За сприянням Ганни Севастянівни було розпочато велику краєзнавчу роботу в інституті: облік, реєстрацію, систематиза� цію і видання бібліографічних покажчиків друкованих праць викладачів і співробітни� ків, що працюють в інституті, яка продовжу� ється і в ці роки. На основі цих матеріалів останніми роками підготовлено також десятки біобібліографічних покажчиків серії “Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова”. Велику увагу Ганна Севастянівна приді� ляла фаховій освіті співробітників, науковій організації праці, професіоналізму, тому що вважала: бібліотекар – людина високої еру� диції, комунікабельності, здатна в умовах щоденної рутинної праці бути привітною, уважною і на десятки запитів читачів на день: “Дайте книгу…” або “Мені потрібно…” терміново знайти відповідь і допомогу, запропонувати щось з нових надходжень. Вона впевнена: якщо вимагаєш від когось щось, то насамперед ти повинен мати це мірило в собі. У бібліотеці постійно вивчались читацькі інтереси студентів всіх спеціальностей, були розроблені рекомендаційні покажчики з тематики, що вивчали або чим цікавились студенти. Ганна Севастянівна, завжди привітна, бадьора, – людина над* звичайної енергії і працьовитості. Їй притаманні тонке відчуття слова, гли� боке розуміння значення книги взагалі і нав� чальної книги для студента і науковця. Тому багато уваги Ганна Севастянівна приділяла комплектуванню бібліотеки – щорічні надхо� дження 45�50 тисяч видань з педагогіки, психології, методики викладання окремих дисциплін в школі і вузі, природничих і гума� нітарних дисциплін, художньої літератури, а також проблемам організації і збереження майже 800�тисячного в сімдесятих роках фундаментального книжкового фонду. За участю Ганни Севастянівни і праців� ників бібліотеки в інституті проводились авторські літературні зустрічі з видатними українськими письменниками О. Гончаром, М. Нагнибідой, В. Собко, Л. Первомайсь� ким, П. Воронько, А. Малишко, П. Глазовим, В. Коротичем та багатьма іншими. Ганна Севастянівна зробила вагомий внесок в організацію і створення довідково� бібліографічного апарату бібліотеки: гене� рального алфавітного каталогу, оновлення систематичного каталогу і систематичної картотеки статей за бібліотечно�бібліогра� фічною класифікацією. Вона організувала оптимальну систему обліку, індексації і збе� реження документального фонду бібліоте� ки, заснувала науково�методичну роботу для мережі педвузівських бібліотек України, була членом Міжвузівської секції директорів бібліотек Києва, членом Вченої ради КДПІ ім. О. М. Горького і очолювала Бібліотечну раду, у складі якої були провідні науковці інституту. Ганна Севастянівна, завжди привітна, бадьора, – людина надзвичайної енергії і працьовитості, з високим авторитетом в колективі, чудовий організатор і лідер гро� мадських організацій інституту 60–70�х років: член жіночої Ради району, очолювала профспілкову і партійну організації підрозді� лу, була секретарем Художньої ради, вибор� чої дільниці інституту тощо. Бібліотека 70�х років – один з кращих підрозділів інституту, нагороджена почесни� ми грамотами і преміями. Колектив завдя� чує Ганні Севастянівні за виховане ціле покоління бібліотечних кадрів, які успішно і натхненно працюють вже не один десяток років. Вона є прикладом для молодих і молодших, вважають ветерани Наукової бібліотеки. Ганна Севастянівна особисто проводила бесіди з першокурсни* ками з основ бібліографії і роботи з книгою, розповідала про інфор* маційні ресурси вузівської бібліо* теки і провідних бібліотек країни. За сумлінну і багаторічну працю Ганна Севастянівна мала величезну кількість подяк, грамот і нагород, серед яких “Захи� сник Вітчизни”, “За перемогу над Німеччи� ною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”, “60 років Перемоги над фашистською Німеччиною”, “За сумлінну працю”, медаль імені А. С. Макаренка, “Ветеран праці”, “Відмінник освіти України” та інші. Ганна Севастянівна – добра господиня у власній садибі: невтомною працею випле� кала чудовий фруктовий сад, виховала дітей, внуків і правнуків. Тож бажаємо великій трудівниці ще багато плідних років життя. Із роси й води! Наталія ТАРАСОВА, завідувач відділу Наукової бібліотеки НІЧ У БІБЛІОТЕЦІ В ніч з 9 на 10 грудня студенти і викладачі Драгома� новського університету мали змогу провести ніч у цен� тральному корпусі НПУ імені М. П. Драгоманова. Цією нагодою скористались студенти Інституту філософської освіти і науки, Інституту української філології та Інституту соціальної роботи та управління. Об’єднав усіх в цю ніч Микола Гоголь. фесор Галина Крюкова провела лекцію щодо Мико� ли Васильовича і його твор� чості. Несподіванкою для всіх стала екскурсія до архіву книгозбиральні від директо� ра бібліотеки Людмили Савенкової. Учасникам “Ночі в бібліотеці” на мить привідкрили завісу фондів бібліотеки, де зберігаються Читання поезії Знайомство з фондами бібліотеки Вітальне слово директора бібліотеки Захід розпочався зі вступного слова директорки нау� кової бібліотеки НПУ Людмили Савенкової, потім про� Аромат кави, вогники свічок, “Вій” на екрані, м’які крісла та зручні подушечки створили містич* ну та водночас затишну та теплу атмосферу в ніч* ному читальному залі. Особисто мені “Ніч у бібліо* теці” подарувала приємні емоції, нові знайом* ства, неочікувані враження та цікаві спогади. Орися БІЛЕЦЬКА, студентка 6 Нічний шаховий турнір книжки, серед яких трапляються справжні раритети. Сту� денти спустилися гвинтовими сходами на два поверхи вниз та блукали серед поличок, вщент заповнених рари� тетними виданнями. Мені було цікаво взяти участь у цьому заході. Особливо приємне враження на мене справили працівники бібліотеки, які нами опікувались. Із задоволенням послухала вірші Людмили Бистро* вої*Дробот. На мою думку, вона відчула та пропу* стила крізь себе багато емоцій і наповнила ними власну поезію. Катерина КОРЖАН, студентка Далі дивились фільми “Вій”, “Вечори на хуторі близ Диканьки”. Дивились як радянські екранізації, так і суча� сні. О першій годині ночі зачитували вірші, які найбільш припали до душі, о третій – малювали стінгазети на тему гоголівських фільмів. Вранці, вже коли всі збирались додому, організатори запросили весною на “Ніч у бібліотеці – 2”. Цього разу всіх об’єднає Михайло Булгаков. Ольга ГОНЧАР СІЧЕНЬ 2012 �Екскурсія МАНДРИ КИЄВОМ 23 грудня 2011 р. студенти ІІІ курсу Інституту іноземної філології здійснили надзвичайно ціка� ву та захоплюючу екскурсію Києвом, яку з раді� стю провела викладач кафедри російської літе� ратури Галина Крюкова. “Те, що я вам сьогодні встигну показати, – це про) сто мій Київ, це місто, яке я люблю і непогано знаю,” – такими словами Галина Василівна звернулась до студентів під час екскурсії, яка розпочалась неподалік від метро “Університет” і тривала близько двох годин. Під час екскурсії сту� денти дізнались чимало цікавого про визначні місця Києва, такі як Володимир� ський собор, Київський міський будинок учителя, Національну оперу України, Золоті Ворота, Софіївський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому, Михайлівський Золотоверхий собор, Шоколадний будиночок, Монумент Незалежності, Жовтневий палац (у приміщенні якого колись знаходився Київський інститут шляхетних дівчат), Маріїнсь� кий палац, Будинок із химерами, Драматичний театр ім. Івана Франка, Національний музей “Меморіал пам’яті жертв голо� доморів в Україні”, Національний культурно�мистецький та музейний комплекс “Мистецький арсенал”, а також оглянули Києво�Печерську лавру, архітектурний ансамбль якої скла� дався протягом майже дев’яти століть та відобразив розви� ток культури і духовності, зміну різноманітних напрямків у мистецтві. На початку екскурсії драгомановці разом із Галиною Василівною перегорнули кілька сторінок із життя Михайла Опанасовича Булгакова. Письменник завжди знаходив щось особливе в Києві, щось таке, чого не було ні в якому іншому місці на Землі. Булгаков дуже добре знав своє рідне місто, про що свідчить детальний опис маршруту головного героя першого роману Михайла Булгакова “Біла гвардія” Олексія Турбіна, яким студенти прослідували разом з Галиною Васи� лівною – від Будинку вчителя до приміщення Гуманітарного корпусу Університету (на той час Олександрівської гімназії), проїхали неподалік вулиці Миколи Лисенка (в романі – Театральної вулиці), що знаходиться позаду Оперного театру: там, у колишньому магазині мадам Анжу “Паризький шик”, розташовувався штаб дивізіону. Слідом за головним героєм ми повернули від Золотих Воріт на Володимирську і опини� лись на Малопідвальній вулиці (в романі – Мало�Провальна). Освітянський пантеон 29 грудня 2011 р. на 73 році пішов із життя професор кафедри теорії та методики навчання при� родничо�географічних дисциплін Мороз Іван Васильович. Мороз Іван Васильович народився 10 січня 1939 року у селі Лисинці Староко� стянтинівського району на Хмельниччині. Свій трудовий шлях І. В. Мороз розпочав у 1957 році, працюючи вчителем біології, хімії та трудового навчання. Згодом у 1961 році очолив педагогічний колектив однієї зі шкіл Рівненської області, працював учителем біо� логії та інспектором шкіл Ізяславського районного відділу народної освіти Хмель� ницької області. У 1966 році закінчив Київ� ський університет імені Т. Г. Шевченка за спе� ціальністю “Біолог�фізіолог і біохімік рослин. Учитель біології та хімії”. З 1967 року – аси� стент кафедри ботаніки Тернопільського педагогічного інституту. З 1969 по 1972 рік навчався в аспірантурі Інституту ботаніки АН УРСР, після закінчення якої у 1973 році успіш� но захистив кандидатську дисертацію та СІЧЕНЬ 2012 Проїжджаючи старовинною вуличкою, неначе потрапили назад у минуле – шум машин, сірий асфальт, будинки похму� рих кольорів, – третьокурсники ненадовго перенеслись в один з кульмінаційних моментів роману, коли поранений Олексій Турбін неочікувано знайшов порятунок у будинку нез� найомої йому жінки на ім’я Юлія Рейсі. Софіївська площа, яка була наступним етапом екскурсії, зачаровувала своєю про� сторістю, стриманим, але вишуканим оздо� бленням. Оглядаючи Собор Святої Софії, який за свою багатовікову історію пережив і навали ворогів, і пограбування, і руйнування, і перебудови, та архітектурний ансамбль монастирських споруд на його подвір’ї, неможливо було не відчувати нестримну гордість за все те, що відбувалося тут багато століть тому. Галина Василівна розповіла чимало цікавого про головну вулицю країни – Хрещатик. До кінця X ст. ця місцевість, як і весь Хрещатик, звалася Перевісещем і являла собою лісові хащі. За часів Русі у джерелі, що протікало через Хрещатий яр, хрестили дітей князя Володимира Великого, а в 988 поблизу нього відбулося історичне хрещення киян. Відтоді певний час вся довколишня місцевість, включаючи сьогодні Поштову площу, мала назву Хрещатицьке урочище. Вже наприкінці XIX століття на горі над яром заклали сад Купець� кого зібрання (теперішній Хрещатий парк). Сьогодні в самому серці Хрещатого яру знаходиться головна площа країни – Майдан Незалежності – візитна картка сучасного Києва. Основна частина нашої екскурсії пройшла в історичному місці і сучасному районі Києва – Печерську. Продовжили подорож студенти, поїхавши найчарівнішою парковою сму� гою Києва, де розташований Маріїнський палац, побудова� ний в середині XVIII ст. Бартоломео Растреллі. Фінальною нотою печерської симфонії була вражаюча панорама Києва з оглядового майданчика Хрещатого парку. Протягом екскурсії Печерськом драгомановці оглянули величні архітектурні спо� руди XIX – початку XX століття (Шоколадний будиночок, буди� нок Лібермана, Дім з химерами), будівлі адміністративного значення (Адміністрація Президента України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів) і, звичайно ж, Маріїнський палац, Лялько� вий театр, монумент Арка Дружби Народів, Національну філармонію України, а також Український дiм, в якому сьогод� ні проводяться різноманітні виставки та презентації, а в XIX столітті на цьому місці розташовувався перший українсь� кий театр. Особливо всіх вразив один з найбільш незвичай� них шедеврів київського модерну – Будинок з химе� рами – пов’язаний з ім’ям архітектора Владислава Городецького. Свою назву будинок отримав через скульптурні прикраси, тематика яких – тваринний наземний та підводний світи, казкові та міфічні істоти. Незважаючи на свою відносну молодість, ця будівля стала однією з найвідоміших пам’яток Києва. Не останню роль у тому, що ця споруда набула величез� ної популярності і визнання, відіграли й легенди, які від самого початку овивали будинок. Найпоширені� шою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького втопилася у Дніпрі (за іншою версією – у Середземному морі) чи то через нещасне кохання, чи ще з якихось інших причин. Батько побудував на честь доньки будинок, убран� ство якого символізувало б підводне царство. А ще Галина Василівна розповіла про одну із візитних карток Києва – славнозвісні Київські фонта� ни, встановлені в центрі міста ще в 1898–1900 рр. На жаль, сьогодні їх залишилось лише сім, один з п’яти найбіль� ших студенти оглянули на початку екскурсії у сквері неподалік від Золотих Воріт. Наприкінці екскурсії студентам розповіли про історію Площі Перемоги, яка виникла ще у середині XIX століття як базарна площа. Також площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Під час екскурсії третьокурсники дізналися багато нового і цікавого про місто, оглянули чимало визначних і цікавих місць, таємниці яких з радістю відкрила чудовий викладач, справжній майстер своєї справи і просто чудова людина Галина Крюкова. Вона показала “свій Київ”, який зачарував усіх неповторною єдністю ландшафту та архітектури. Ця подорож назавжди залишила незабутні враження у серцях драгомановців! Тетяна ЖУЛКЕВСЬКА, прес*служба університету НА 73�МУ РОЦІ… здобув науковий ступінь кандидата біологіч� них наук. З 1972 по 1977 рік працював на посаді старшого наукового співробітника, завідувача лабораторії біохімії Миронівсько� го НДІСН пшениці. З 1978 по 1986 рр. – директор Республіканського науково�мето� дичного кабінету педагогічних закладів Міні� стерства освіти УРСР. А з 1986 року – доцент кафедри ботаніки, кафедри психології та педагогіки початкового навчання Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1994 році очолив кафедру методики викладання природничо�географічних дис� циплін, яка під його керівництвом перетвори� лася на провідний науково�методичний центр підготовки майбутніх учителів біології, географії та хімії. Щорічно за ініціативи та під керівництвом І. В. Мороза прово� дилися Всеукраїнські науково� практичні конференції та семіна� ри для вчителів біології, хімії, гео� графії, методистів, аспірантів та викладачів методики навчання природничих дисциплін. З його ініціативи у 1997 році на кафедрі відкрито аспірантуру зі спеціаль� ності “Теорія та методика нав� чання (біології, хімії, географії)”, а у 2006 році докторантуру зі спе� ціальності “Теорія та методика навчання (біології)”, де успішно здійснюється підготовка науко� во�педагогічних кадрів для про� відних наукових та освітніх закла� дів України. Під керівництвом професора І. В. Моро� за підготовлено понад 10 кандидатів наук. Впродовж багатьох років Іван Васильо� вич був членом науково�методичної комісії з біології МОН України, головою та заступни� ком голови Науково�методичної ради універ� ситету, членом Вчених рад НПУ та Інституту природничо�географічної освіти та екології, членом спеціалізованої вченої ради із захи� сту кандидатських дисертацій, віце�прези� дентом Малої Академії наук та заступником голови координаційної методичної ради з проблем екологічної освіти при МОН України. За час наукової та педагогічної діяльності І. В. Морозом опубліковано понад 160 науко� вих і навчально�методичних праць, серед яких навчально�методичні посібники, моно� графії, довідники. За його редакцією видано перший і єдиний в Україні навчальний посіб� ник “Загальна методика навчання біології”. Професором І. В. Морозом створено навчально�методичні комплекси дисциплін “Ботаніка з основами екології” та “Методика навчання біології”, до яких увійшли: програ� ми, навчальні посібники, лабораторні практи� куми, методичні рекомендації, щоденники педагогічних практик. Наукові праці Івана Васильовича добре відомі як вчителям�практикам, так і методи� стам�дослідникам: “Матеріали комплексної системи управління якістю підготовки спеціа� лістів у педагогічних інститутах. У трьох частинах” (1983), “Географія рослин з осно� вами ботаніки” (1991), “Структура диплом� них, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту” (1997), “Словник�довідник з біології” (2001), “Квалі� фікаційні роботи” (2002), “Педагогічна прак� тика студентів у загальноосвітніх навчальних закладах” (2003), “Форми і методичні прийо� ми навчання біології: 7 кл.” (2001), “Форми і методичні прийоми навчання біології: 6 кл.” (2003), “Магістерська робота у педагогічному вузі” (2006), “Позакласна робота з біології (2008), “Наукове дослідження: курсові, дипломні, магістерські роботи” (2010). За вагомі педагогічні досягнення Іван Васильович нагороджений знаком “Відмін� ник народної освіти”, медаллю А. С. Мака� ренка. У 1997 р. він був обраний Соросів� ським професором. У листопаді 2007 року за значний особи� стий внесок та вагомі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю про� фесору Морозу Івану Васильовичу Указом Президента України присвоєно почесне звання “Заслужений працівник освіти Украї� ни”. Студенти і викладачі університету запам’ятають Івана Васильовича як вимогли� вого та відповідального педагога, глибоко порядну і доброзичливу людину, справжньо� го Вчителя з великої літери. Колектив університету, колеги висло� влюють щирі співчуття рідним і близьким Івана Васильовича Мороза. Ректорат університету, дирекція Інституту природничо* географічної освіти та екології, кафедра теорії та методики навчання природничо* географічних дисциплін 7 �Слово головного редактора ГАЗЕТА ЯК КАДР З ЖИТТЯ Протягом минулого року ми вдвічі збільшили обсяг газети. Цей крок редакції газети викли� каний потужною роботою всьо� го колективу Драгомановського університету та прес�центру зокрема. В нашому університеті відбуваються унікальні для освітнього простору заходи. Найбільш значні і яскраві з них потрапляють на шпальти газе� ти. Статті доповнюються якісни� ми і “живими” світлинами, коментарями провідних спеціа� лістів, що сприяє кращій ілю� страції насиченого і активного життя нашого вишу. Газета “Педагогічні кадри” має концепцію, яка визначена самою назвою багатотиражки. Назва “Педагогічні кадри” може тлумачитись з двох різних пози� цій. Перша – це люди, що пра� цюють в освітній системі, друга – миті, які хочеться зберегти у пам’яті чи на фотографіях. Поєднання цих двох значень і є сутністю газети. В університеті працюють цікаві і неординарні постаті, які мають що сказати вголос, думки яких цікаво почути. В цьому номері такими постатями є Ганна Разумова та Володимр Дорошкевич. Про їхні життєві принципи, діяльність, врешті� решт, роздуми ви можете ознайомитись на сторінках газети. В минулих номерах ми давали розгорнуті матеріали про Миколу Заковича, Валенти� на Соловієнка та інших. Це люди, які творять наш універси� тет, розвивають науку і нашу країну. Фотографія може вислови� ти більше за слова. Це підтвер� джується світлинами, які ілю� струють в цьому номері матері� ал про ювілей театру “Вавилон”, “Ніч у бібліотеці”, у попередніх номерах – святкування ювілею Івана Драча, “Тиждень мистецтв” та інші. Ретельний відбір фотографій та якісна поліграфія сприяють посилен� ню візуалізації матеріалів. Таким чином ми вхоплюємо миті з життя нашого вишу. Такою нам бачиться і втілю� ється в дійсність концепція газети. Цікаво, що вона впису� ється у сучасні тенденції, які панують у ЗМІ. Про це писалось в минулому номері. На прохання читачів повер� таємо рубрику “Творчість”. За� звичай подібні рубрики містять поезію чи прозу, та в цьому номері подаємо картини Надії Каламеєць, а незабаром – фотографії Антоніни Сазонової. Дякую всім, хто підтримує нововведення у газеті. Віримо, що зміни йдуть на користь виданню. Особлива подяка ректорату за підтримку у відновленні конкурсу авторської роботи “Дотиком пера”. Чекаємо на ваші відгуки і пропозиції. Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Студентська творчість Сьогодні в рубриці “Студентська творчість” представлені роботи Надії КАЛАМЄЄЦЬ, сту� дентки Інституту педагогіки та психології. Не будемо оцінювати її роботи – залишимо це на ваш розсуд, дорогі читачі! Для кращого знайом� ства з авторкою розміщуємо есе про життя та творчість Надії. Я побачила світ сонячного травневого дня у Києві, з того часу травень для мене – осо� бливий час свободи та натхнення, а Київ – най� дивовижніше місце у світі. З самого дитин� ства найважливішою справою стало малю� вання. Скільки шпалер було замальовано, скільки паперу! Все, що мені було потрібно до семи років, – це моє затишне місце на підвіконні зі стопками паперу та ручкою�олів� цем. Можна було сіда� Внутрішній світ Його Токамі ти на “ручку” крісла, класти лікті на підвікон� ня, а ноги опинялися біля теплої батареї. У цьому місці фан� тазія, що величезним потоком протікала у голові, виливалась на папір. Але в школі я просто навчалася та займалася спортом. У тринадцять років зацікавилась психологією, і з того часу почалося безупинне “копання в собі”. Так у дев’ятому класі я твердо вирішила стати психологом, пішла у психоло� гічний гурток до Палацу Піонерів на різні тренінги та курси. І через два роки одного дня раптом зрозуміла, що для того, щоб жити повноцінно, необхідно дозволити собі розкритися та виразити все, що я хотіла сказати світові. Отак у 16 років мені наснився натхненний сон. Прокинув� шись вранці, я просто взяла фарби та намалювала його. Так одна за одною почали створюватися картини. Після школи все пішло як заплановано: вступила “до лав” практичних психологів НПУ імені М. П. Драгоманова, продовжуючи малювати для себе. Психологія допомогла мені розкритися, дістатися до джерела натхнення десь глибоко всередині та вивільнити його. Важливим був момент, коли я зрозуміла: “Не важливо, скільки тобі років, не важливо, чи є в тебе художня осві� та. Якщо є бажання творити, необхідно негайно цим зайнятися, бо творчість – це життя”. Були і кризові етапи, допома� гала підтримка друзів та батьків. Ще більшому розкриттю осо� бистості сприяло знайомство з театральним гуртом Fighting Drea� mers. Так у моєму житті з’явився театр. Ми ставили різні спектаклі, грали в рольові ігри, наш режисер проводив акторські репетиції. Зараз не можу уявити себе без театру так само, як і без малюван� ня. Серед інших захоплень – музика, гра на різноманітних інструментах, танці, східна культу� ра та філософія. А ще я мрію ілюструвати книги. Ліс Шоколадний кіт і молочний Кавовий дощ Добра справа Сон у чашці чаю Спортивне життя У НАЙКРАЩИХ ТРАДИЦІЯХ БЛАГОДІЙНИЦТВА І ГАРНО, І ЗДОРОВО Традиція меценатства і благодійництва для студентів і викладачів Націо� нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова не нова та й цілком звична. Глибокі звичаї милосердя і любові, на яких зросла Драгоманов� ська родина, досі рясніють у стінах вишу. 5�6 грудня 2011 року у драгомановців з’явилася ще одна можливість допо� могти дітям та дорослим з порушеннями психофізичного розвитку, беручи участь у благодійній акції “Подаруй серце дитині”, присвяченій Міжнародному Дню інвалідів, яку організував Інститут корекційної педагогіки та психології. Символічно “подарувати своє серце дитині”, або хоч би частинку його, міг кожен бажаючий, придбавши роботи дітей з порушенням психофі� зичного розвитку, виготовлені ними власноруч під керівниц� твом волонтерів Інституту корекційної педагогіки та психології у реабілітаційному центрі “Джерела”. Замість благодійного вне� ску учасники могли залишити побажання у вигляді напису на Свято руху краси і здоров’я в НПУ імені Михайла Драго� манова зібрало 14 грудня 2011 р. у спортзалі близько сотні вболівальників. Для драгомановців це вже звичний вну� трішньоуніверситетський “фестиваль”, де можна провести час із приємністю та користю. Серед прихильників здорового способу життя виявило� ся й чимало викладачів вишу. Представники інститутів НПУ прийшли подивитися на своїх вихованців, порадіти за них та побажати перемоги. Від імені ректора університету уча� сників та присутніх привітав проректор з навчально�мето� дичної роботи гуманітарних інститутів Богдан Андруси� шин, побажавши товариських перемог. Слова Богдана Іва� новича дивовижним чином справдилися: азарт, посмішки, шалений ритм танців і непереможна Дружба. Збірні інститутів�учасників отримали кубки у найрізно� манітніших номінаціях. Адже поважне журі враховувало все: від яскравих костюмів і точного виконання обов’язкової та довільної програм конкурсу до активності та креативу уча� сників. Різноманіття в насичену програму внесли показові виступи вихованців київських шкіл та гімназій. Діти проде� монстрували професійні номери та вразили присутніх чудо� вими акторськими здібностями. Прес*служба маленьких паперових сердечках. Приємно, що стенд із побажання� ми поповнювався з кожною хвили� ною, а бажаючих були цілі шеренги. Одним із учасників акції став ректор НПУ імені М. П. Драгомано� ва Віктор Андрущенко, який теж придбав собі на згадку роботи дітей реабілітаційного центру. Усі ж зібрані кошти за два дні акції були передані у реабілітацій� ний центр “Джерела”. Євгенія ЄРМОЛАЄВА Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1621) (січень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1621) (січень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/183 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/df37a3df7f1336a78391b970b5e76c99.pdf 8ac73f68b0473cc8f909c499d87ea389 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 2 (1622) ЛЮТИЙ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Звернення ректора Вітальне слово Шановні студенти! ЗІ СВЯТОМ ДОБЛЕСТІ І ЧЕСТІ! У НАШОМУ університеті склалася чудова традиція взаємодовіри та демократично� го спілкування між ректором і студентами. Адже лише спільним обговоренням вдаєть� ся прийти до прийняття правильних рішень. Студенти�драгомановці – це освічені інте� лектуальні особистості, майбутня еліта держави, талановиті юні педагоги і дослідники, до думок яких керівництво НПУ завжди ставиться з повагою. У зв’язку з насиченим графіком роботи я як ректор університету можу не завжди почути про всі студентські проблеми, дізнатися про ваші ідеї та пропозиції щодо покра� щення навчального процесу в нашому виші, поліпшення умов проживання в гуртожит� ках. Тому сподіваюся інтенсивно налагодити цей процес за допомогою сучасних інформаційних технологій і мережі Інтернет. Відсьогодні функціонуватиме персональний сайт ректора за адресою http://www.avp.npu.edu.ua, де кожен, хто навчається в драгомановському університеті, зможе поставити своє запитання та протягом декількох днів отримати на нього відповідь. Я хочу почути про всі ваші негаразди, що виникають у процесі навчання, суперечності з викладачами, кураторами, погодження чи непогодження з побутуючими суспільними думками; про студентські ідеї, про� екти, заходи. Жодне ваше питання чи пропозиція не залишаться поза увагою. Складні і дискусійні проблеми будуть розглянуті та обговорені на засіданнях ректорату, Вченої ради університету й обов’язково вирішені. Вірю, що разом ми зможемо уникнути будь�яких непорозумінь та досягти максимально комфортних умов навчання й розвитку в Драгомановському університеті, культурного й інтелектуального зростання особистості. ВІД БАГАТОТИСЯЧНОГО колективу НПУ імені Михайла Драго� манова, особливо його жіночої половини, від щирого серця вітаю всіх чоловіків – доблесних захисників Вітчизни зі святом мужності і честі. 23 лютого, в День захисника Вітчизни, українська громадсь� кість вшановує тих, хто причетний до цього високого звання, єди� ного для всіх: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронто� виків до молоді. Цього міцного зв’язку не порушать навіть найбіль� ші зміни в сучасному світі. Наше суспільство живе сьогодні в інших мирних і світлих вимірах, але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Подвиги наших шанованих ветеранів – це велика і велична правда історії, постійна школа виховання для сту� дентів�драгомановців, що служить справі збереження миру у своїй країні та далеко за її межами. Це взірець реального, дієвого патріо� тизму для кожної чесної людини і свідомого громадянина, наочне свідчення єдності всіх поколінь українського народу. Тож бажаю вам, наші захисники, незламної волі, надійного родинного тилу, козацького здоров’я та звершення всіх ваших мрій і побажань на благо України! З повагою, ваш ректор Віктор Андрущенко З повагою, ваш ректор Віктор Андрущенко Конкурс Почесний гість МИКОЛА АЗАРОВ: “УЧИТЕЛЬ – ОДНА З НАЙБІЛЬШ ШАНОВАНИХ ПРОФЕСІЙ” Студенти НПУ імені Михайла Драгоманова мали уні� кальну можливість послухати лекцію Прем’єр�міністра України, доктора геолого�мінералогічних наук, професора Миколи Азарова. Микола Янович більше години розпові� дав молоді про економічні, енергетичні та соціальні перс� пективи розвитку держави, деталізував причини проблем і їх наслідки, цікавився думками студентів з цього приводу. СЛОВО ПРО МОГО ПЕРШОГО ВЧИТЕЛЯ Почавши з прозорих метафор кризової ситуації у державі, яка потрапила на “крихкий лід” та мала тільки два варіанти дій: зупинити� ся або ж чимдуж вибиратися на берег, врешті Микола Янович перей� шов до професійних економічних та політичних термінів. Прем’єр�мі� ністр упевнено заявив, що тепер Україна “стоїть на твердому ґрунті” і хоч попереду багато роботи, “світло вкінці тунелю” все ж є. Зустріч пройшла у жвавій атмосфері взаємного розуміння. Сту� денти не залишили запитань Прем’єра без відповідей і навзаєм. За словами драгомановців особливо приємно було чути майбутнім педагогам, як високо Микола Азаров оцінив професію Вчителя, Нова кафедра прирівнявши її за рівнем відповідальності і важливості до прем’єр� ського крісла. “Як правило, вчитель – одна з найбільш шанованих професій у регіонах держави, – зауважив Микола Янович, – Говорячи ж про підвищення статусу цього фаху, безперечно, він залежить і від сус! пільства, і від самої особистості педагога”. На думку Прем’єра, сьо� годні варто підтримувати максимальну самостійність роботи вчите� ля, дати йому свободу для творчості і мислення, адже уже позаду часи, коли головною була сума знань для учня. Розвиток мислення, креативності та ініціативи – ось пріоритети сучасності. Що ж до власних наукових здобутків, то, як сказав Микола Яно� вич, він шкодує, що полишив велику науку, але пообіцяв сприяти у добрих починаннях ученим і звичайно ж студентам – майбутній еліті України. Говорили також про автономію університетів і студентське са� моврядування. За переконаннями Прем’єра, вища школа – саме те місце, де потрібно прищеплювати громадянам основи демократич� ного правління державою. Актуальне інтерв’ю НПУ імені М. П. Драгомано� ва запрошує всіх бажаючих при� єднатися до участі у Всеукра� їнському щорічному конкурсі на кращий художній твір “Слово про мого першого вчителя”. Розкажіть, яку роль у вашому житті відіграв ваш перший вчи� тель, словом та думкою вкло� ніться за його невтомну працю. На конкурс приймаються творчі роботи різних (епічних, ліричних, драматичних тощо) жанрів, які відображають шану й повагу до вчительської праці. Літературні твори мають бути новими та написаними державною мовою. Обсяг робо� ти – довільний. Термін подачі робіт для розгляду журі до 15 вересня 2012 року. Роботи з поміткою надсила� ються на адресу: НПУ імені М. П. Драгоманова, вул. Пирого� ва, 9, м. Київ, 01601 Тел. для довідок: (044) 482�31�12, e�mail: slovo2011@ukr.net Спортивне життя Вивчаючи закони, думати про людину “Хто безсилий – той безкрилий” Іван Салтовський Кубок ректора знову в істориків стор. 3 стор. 5 стор. 7 �Науковий захід П Е Д А Г О Г І Ч Н І С Т У Д І Ї У К РА Ї Н С Ь К И Х У Н І В Е Р С И Т Е Т І В – В П Е Р Ш Е Започаткування Перших українських педагогічних студій з ініціативи і за активного сприяння Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи та потужних педагогічних університетів України, тематикою яких стане саме аналіз освіти і культури як запоруки демократичного розвитку суспільства, – велика актуальна справа у сучасному світі. Проведення студій дасть змогу виокремити роль освіти і культури у контексті людсь! кого розвитку, визначити подальші шляхи в удосконаленні системи освіти, обмінятися досвідом модернізації сучасної вищої школи, підготовки педагогічних кадрів. Дмитро ТАБАЧНИК, міністр освіти і науки, молоді та спорту України літературознавців до юристів і фахівців природничих наук. У фокус розгляду дослідників потрапили здоров’язбере� жувальна і морально�етична, культурна та інноваційна складові освітнього процесу. Таким чином організаторам вдалося оптимізувати широту наукових поглядів та пропо� зицій. За словами ініціаторів, на українські педагогічні студії чекає довге майбутнє, бо як показав досвід, перша спро� ба такого заходу була вдалою не лише у плані наукових досягнень, але й щодо теплого міжособистісного спілку� вання, порад, спрямувань. 13�15 січня 2012 року на Рівненщині прохо� дили Перші українські педагогічні студії “Осві� та і культура як запорука сталого демократич� ного розвитку суспільства”. Започатковано наукові заходи під егідою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної академії педагогічних наук України та за без� посередньої ініціативи Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи на чолі з президентом, академіком Віктором Андру� щенком. До участі долучилися науковці провідних університе� тів України, що готують Вчителя, зокрема великий колек� тив Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова; вчені�педагоги Волинського національного університету імені Лесі Українки на чолі з ректором, доктором біологічних наук, професором, пре� зидентом біофізичного товариства України Ігорем Коца� ном; дослідники Рівненського державного гуманітарного університету під керівництвом ректора, кандидата істо� ричних наук, професора, завідувача кафедри всесвітньої історії Руслана Постоловського; ректорат Житомирсь� кого державного педагогічного університету імені Івана Франка з ректором, доктором філософських наук, про� фесором Петром Саухом та інші. Про мету наукового заходу на відкритті говорив і пре� зидент Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи Віктор Андрущенко. Як підкреслив Віктор Петрович, організація подібних обговорень повинна стати консолідацією освітнього про� стору держави та потужних педагогічних вишів для роз� робки і втілення новітньої концепції підготовки висококва� ліфікованого вчителя майбутнього. “Першочерговим зав! данням такого заходу стануть конструктивні діалоги між ученими!педагогами, соціологами, культурологами та фахівцями інших наукових галузей для отримання спіль! ного рішення в реалізації підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи, – наголосив ректор – Перші кроки вже були зроблені на Форумі ректорів педагогічних універси! тетів Європи в Києві. Продовження напрацювань за цією тематикою ведуть усі університети – члени Асоціації, а подібні наукові зустрічі стануть базою для обміну ідеями та ініціативами”. Уже пленарне засідання студій продемонструвало різноманіття таких нових ідей і концепцій, адже обговорю� валися парадокси педагогічної освіти в епоху цивілізацій� них змін, освітня система у дискурсі розбудови загально� європейського простору вищої освіти. Науковці аналізу� вали шляхи формування державно�громадського упра� вління вищим навчальним закладом, обмінювалися досві� дом навчального процесу у власних університетах. Впро� довж педагогічних студій одним із провідних стало розу� міння освіти у контексті людського розвитку як його невід’ємної складової. У шести секціях працювали вчені найрізноманітніших наукових сфер – від культурологів і Старт Українських педагогічних студій “Освіта і культура як запорука сталого демо! кратичного розвитку суспільства” – це старт нових ідей, концепцій, методик, розробок в освітній галузі; це ще один новий рівень еволюції сучасної української освіти; модер! ний крок до розуміння ролі освіти й культури у демократичному розвитку суспільства. Василь КРЕМЕНЬ, президент НАПН України Науково"дослідний потенціал У НПУ ДОСЛІДЖУВАТИМУТЬ СОЦІОЛОГІЮ ОСВІТИ ЗА ПОГОДЖЕННЯМ із Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України у Національному педагогічному університе� ті імені Михайла Драгома� нова створюється Науко� во�дослідницький центр “Соціології освіти”. Метою нового підрозділу стане забез� печення емпірично під� твердженого наукового бачення функціонування і розвитку сучасної вітчиз� няної системи освіти, її інститутів і організацій, Володимир Євтух сприйняття й розуміння братиме участь освітянської дійсності в у робті контексті соціальних змін новоствореного як на рівні суспільства Центру загалом, так і на рівні кон� кретної особистості. “Сучасна епоха з її глобалізаційними й інформаційними тенденціями суттєво впливає на всі елементи суспільства, – розповідає рек� тор НПУ імені М. П. Драгоманова, один із ініціа� торів заснування Центру Віктор Андрущенко – Під цими чинниками змінюється й особистість. Сучасні студенти вирізняються тепер підвище! ною соціальною активністю, глибокою поінфор! мованістю, ерудицією, обізнаністю у бізнесових 2 питаннях, політичних процесах. І дуже складно налагодити взаємовичерпні зв’язки між поколін! нями, досягти спільного розуміння без науково! го вивчення сучасної суспільної системи”. Долучитися до роботи у Науково�дослідному центрі “Соціології освіти” погодилися й такі метри науки, як Анатолій Ручка, Микола Михальченко, Володимир Євтух. Тісна спів� праця налагоджується із соціологічними служба� ми й інституціями держави, зокрема Інститутом соціології Національної академії наук України, відповідними підрозділами в Харківському націо� нальному університеті імені В. Н. Каразіна, Дні� пропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова та іншими. Добрим сюрпризом для учасників стала й церемонія нагородження. Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова у знак подяки за плідну спів� працю й високі досягнення у різних галузях науки нагоро� див медалями видатних учених, ректорів українських уні� верситетів Руслана Постоловського, Петра Сауха та Ігоря Коцана. Особливу нагороду з рук Віктора Петровича отри� мав господар здравниці на Рівненщині “Червона калина”, яка гостинно прийняла учасників педагогічних студій, заслужений лікар України Микола Сивий. Чудовий імпровізований концерт науковцям подару� вали визнані співаки, учасники Національного заслужено� го академічного народного хору імені Григорія Верьовки, заслужені артисти України, що працюють в Драгоманов� ському виші, та талановиті колективи Рівненського дер� жавного гуманітарного університету. ВІТАЄМО! КОЛЕКТИВ НПУ імені М. П. Драгоманова сердечно вітає Почесно� го доктора університету, члена�кореспондента НАН України, прези� дента Української академії політичних наук, доктора філософських наук, професора Миколу Михальченка з поважним ювілеєм – 70�річчям! Драгомановці щиро поважають великого вченого, у доробку якого незчисленна кількість високих за науковим означенням книг із філософії, соціології, політології, чимало розробок в освітніх і культу� рологічних галузях. За його постулатами зростають нові покоління талановитих педагогів нашої держави. Драгомановська родина бажає Миколі Івановичу міцного здоров’я та ще довгих років натхнен� ного життя, сповнених новими здобутками й успіхами. За дорученням колективу університету ректор Віктор Андрущенко У НПУ зосереджені найкращі науковці! філософи, соціологи, психологи, що дослі! джують проблеми освітньої галузі. Віктор АНДРУЩЕНКО Зі слів ректора, завдання, якими пере� йматиметься новостворений Центр, стосувати� муться в першу чергу нагромадження знань для сприяння інтелектуальному розвитку людини, вихованню в ній демократичних цінностей, висо� коморальних принципів життя. До того ж вивча� тимуться шляхи адаптації освітнього процесу до запитів і потреб особистості та суспільства. Розворот підготувала керівниця прес�служби університету Людмила КУХ ЛЮТИЙ 2012 �Наука МИКОЛА ПРАЦЬОВИТИЙ: “Вивчати фізику чи хімію лише за підручниками неможливо” У СВІТ почали виходити перші методичні матері� али з використання нових засобів навчання у прак� тичних і лабораторних роботах з природничих наук, підготовлені викладачами Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на базі Науково�методичного центру сучасних засобів навчання НПУ. В одній із попередніх публікацій на офі� ційному сайті НПУ повідомлялося про функ� ціонування в Драгомановському універси� теті Центру сучасних засобів навчання, покликаного систематично спрямовувати українську освіту й науку до використання найновіших технічних можливостей світу. Про подібний підрозділ у структурі власного університету мріють усі політех� нічні виші держави. І на перший погляд може видатися феноменальним, що найкраще німецьке обладнання в галузі точних наук в першу чергу потрапило у педагогічний навчальний заклад. Розвіяв будь�які сумніви з приводу цього директор Фізико�математично� го інституту НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор математичних наук, про� фесор Микола Працьовитий. Науково!методичний центр сучасних засобів навчання не лише виправдовує стратегічні завдання сучасної системи навчання й виховання України, тісно поєднуючи у собі освіту, виробництво і науковий потенціал із залученням іноземних інновацій. Такий Центр у педагогічному університеті – це вдале долучення до власне технічного наукового елементу знань духовного й культурологічного стрижня. Високі технології тут будуються на загальнолюдських, морально!етичних цінностях і принципах, а в школу й університети прийдуть не просто сучасні засоби навчання, але й їх розумне осмислення та використання на благо людству. Віктор АНДРУЩЕНКО Микола Вікторович зауважив: “Сучасне покоління дітей та молоді давно не прагне освоювати світові новації техніки за книгами, більшість з яких, до речі, уже застаріла. Що вже тут говорити про якусь наукову й дослідницьку роботу… Та треба зважити й на те, що вивчати фізику чи хімію лише за підручниками неможливо. Критерієм істинності таких наук є експеримент. Можна уявити, яке беззаперечне значення у цьому випадку відіграє технічне забезпечення лабораторій, дослідних установ і шкіл елементарними приладами для практичних робіт з природничо!математичних дисциплін”. Та вже часткове забезпечення, що зараз спостерігається в освітніх установах нашої держави, саме по собі не вирішує проблеми. Якщо ми маємо на чому працюва� ти, то треба ще знати як. Професор розповів, що більшість із 39 установок, які пред� ставлені в Центрі, недостат� ньо методично оснащені, оскільки німецька й українсь� ка системи освіти суттєво різ� няться між собою. “Педагоги й методисти НПУ сьогодні працюють саме над розробкою нових засобів для організації та проведення лабораторних практикумів з природничо!математичних дисциплін, включаючи їх повне методичне забезпе! чення, – деталізує Микола Вікторович. – Крім того, ми починаємо впроваджувати такі розробки у систему під! готовки вчителів!фізиків, математиків, науковців при! родничого профілю. Наші вчені тісно співробітничають з іншими педагогічними виша! ми України і закордону. Свою допомогу та підтримку запропонувала Національна ака! демія педагогічних наук України в особі директора Інституту інформаційних техноло! гій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України, члена!корес! пондента НАПНУ Валерія Бикова. Обопільні діалоги ведуться з нашими російськими партнерами”. За словами М. Працьовитого, це вагомий доказ невипадковості появи такого Центру саме у флагмані педагогічної освіти нашої держави – університеті Драгомано� ва, що завоював імідж осередку науково�методичних потужностей України. Педагоги ж чи не найкраще розуміють психологічну складову підходів до навчання і виховання дітей, отже, усвідомлюють необхідність наочного чуттєво�предметного сприйняття учнем знань. Треба сподіватися, що така робота сприятиме активізації вчительських колективів та їх безпосереднього долучення до розробок методичних матеріалів. Особливо якщо зважити на те, що Науково�методичний центр сучасних засобів навчання НПУ імені М. П. Драгоманова має потенціал стати чудовою базою для проведення науково� практичних конференцій, семінарів фізико�математичного і природничого напрямів, курсів підвищення кваліфікації викладачів університетів і вчителів загальноосвітніх шкіл. До речі, переваги цього обладнання вже оцінили в Малій академії наук, загаль� ноосвітніх школах Київщини, вишах Харкова. До небайдужих Нова кафедра ВИВЧАЮЧИ ЗАКОНИ, ДУМАТИ ПРО ЛЮДИНУ ЦЕЙ ПОСТУЛАТ був визначений як один із головних принципів роботи на відкритті кафедри кримінального права і процесу Інституту політології та права Національ� ного педагогічного університету імені Михайла Драгома� нова. Традиційну блакитну стрічку ректор університету Вік� тор Андрущенко і академік Володимир Євтух перерізали зі словами щирих привітань на адресу професорсько�ви� кладацького складу й студентства. Як зазначив завідувач новоствореної кафедри, доктор юридичних наук, професор Віктор Мікулін, саме студентство найбільше потребувало відкриття такого підрозділу. Та й без свіжого ентузіазму молоді навряд чи вдалося б інтенсивно працювати у цьому напрямку. “Ми довго прагнули виокремлення кафедри кри! мінального права і процесу й безмежно вдячні за розумін! ня та підтримку таких поривань з боку ректорату універси! тету”, – наголосив професор Мікулін. Віктор Андрущенко побажав колегам�педагогам плід� ної роботи та нових наукових досягнень і зауважив, що вивчаючи серйозні виважені закони, не можна забувати Ця кафедра – одна з базових на юридичному факультеті, і складно уявити якісну підготовку майбутніх фахівців поза нею. Богдан АНДРУСИШИН, проректор4директор Інституту політології і права Колектив новоствореної кафедри та ректорат ЛЮТИЙ 2012 Д О П О М О Ж І Т Ь ВОЛОДІ РОСЕНКУ Віктор Андрущенко побажав плідної роботи та нових наукових досягнень Сучасна епоха вимагає відновлення, яке все ж таки мусить іти демократичним чином. І такий потужний університет, як Драгомановський, бере на себе відповідальну місію наповнення людського життя, побуту, виробництва гуманністю, культурою, мораллю. Університет з кожним днем оновлюється та покращується. Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор про людяне. “Ви готуєте чудових фахівців, які, безсумнівно, підуть працювати у юри! дичні структури й органи, але ж треба пам’я! тати, що будуть і ті, хто прийде читати пра! вознавство у звичайну сільську школу. Пот! рібно виховати цього майбутнього вчителя так, щоб він ніс до дітей людяність і добро. Чому б нам не спробувати олюднити право. Нехай воно регулює наші відносини, але гуманним чином”, – резюмував ректор. Особливо вдячні керівництву за такий подарунок були студенти Інституту і колек� тив новоствореної кафедри. Очільник вишу особисто поспілкувався з кожним, цікавився науковими здобутками, тематикою дослі� джень, радив і обіцяв сприяти. ВОЛОДІ РОСЕНКУ лише 20 років. Він студент НПУ імені М. П. Драгоманова. Завжди активний, добрий, має багато друзів. Досі він встигав скрізь – і в університеті, і на футболі, адже грає за збірну інституту. Напередодні Нового року Володі поставили страшний діагноз: апластична анемія важкого ступеня, тромбоцитопенія 3 ступеня, фібрильна нейтропенія. Зараз він перебуває на лікуванні в Черкаському онкологічному диспансері. Володя – з багатодітної вчительської сім’ї. Щодня батьки витрачають великі гроші на те, аби поставити сина на ноги. Ліки, що потрібні для одужання, замовляють за кордоном – в Україні їх немає. Медики кажуть: якщо ці препарати не подіють, то залишається єдиний шанс врятувати Володю – операція з пересадки кісткового мозку. Її теж доведеться робити за кордоном. Кошти можна перерахувати в будь�якому відділенні Приват�банку (в касі або в терміналі поповнення карток) за номером картки: 4149 4374 0436 5213 Росенко Володи� мир Миколайович. Номер рахунку web–money: U140484298355 – гривні, R161758463226 – рублі, Z269387535019 – долари. Контактний телефон батька Володі, Миколи Васильовича: 098–302–30–30. Батьки, друзі і колеги хлопця вірять, що вже в травні цього року Володя стоятиме в актовій залі університету і отримає диплом бакалавра! Допоможіть врятувати життя молодому хлопцеві! 3 �Науково"практична конференція ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ ОЧИМА УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ НЕЩОДАВНО в Інституті істо4 ричної освіти НПУ імені М. П. Дра4 гоманова кафедрою всесвітньої історії було проведено науково4 практичну конференцію “Всесвітня історія очима українських істори4 ків”, присвячену науковому і педа4 гогічному доробку фундаторів кафедри – професорів М. Ф. Алек4 сандри та А. Ф. Трубайчука. На пленарному засіданні з вітальними словами до учасників конференції зверну� лися учні професорів, випускники факуль� тету: директор Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, професор О. О. Сушко та проректор з навчально� методичної роботи гуманітарних інститу� тів НПУ імені М. П. Драгоманова, профес� ор Б. І. Андрусишин. Анатолій Фотійович Трубайчук (1932–2008) народився 22 листопада 1932 р. у місті Василькові на Київщині в родині вчителів. У 1971 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук за спеціаль! ністю “всесвітня історія”. Працював у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького на кафедрі всесвітньої історії. Автор низки науко! вих праць та методичних посібників: цикл книг “ХХ століття: історія в портретах”, до котрого увійшли монографії “Брудершафт двох диктаторів”, “Містер з пара! солькою: Невіл Чемберлен”, “Франклін Рузвельт”, “Шарль де Голль”, “Михайло Грушевський: його сподвижники й опоненти” (у співавторстві), “Бенiто Муссолi! нi: портрет тоталітариста в історичному інтер’єрі”. Виставка праць професорів чука був присвячений виступ кандидата історичних наук, професора, старшого наукового співробітника Національної академії педагогічних наук України Микола Федорович Александра (1924–2004) народився 22 листопада 1924 р. у с. Міжгір’я Закарпатської області в сім’ї селянина. У жовтні 1963 р. Микола Федорович захистив кандидатську дисертацію, а в 1967 р. здобув сту! пінь доцента. З 1969 до 1999 рр. працював доцентом кафедри загальної історії КДПІ імені О. Горького. Читав курс історії стародавнього світу. Упродовж своєї наукової діяльності розробив одні з найбільш складних нормативних курсів: “Історія первісного суспільства”, “Історія Стародавнього Сходу”, “Історія Старо! давньої Греції та Риму”. З 1972 до 1983 рр. працював завідувачем кафедри загальної історії. Нагороджений похвальною грамотою Міністерства ВНЗ СРСР. Микола Федорович нагороджений 12!ма медалями та Орденом Вітчизняної війни, знаком “Відмінник народної освіти” і медаллю ім. А. С. Макаренка. З науковими доповідями виступили: кандидат історичних наук, доцент кафе� дри всесвітньої історії ІІО НПУ імені М. П. Драгоманова В. В. Крижанівська, яка акцентувала увагу на соціальному, політичному та інтелектуальному контек� стах формування професора М. Ф. Алек� сандри як історика; доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн КНУ імені Тараса Шевченка Б. М. Гончар, який у своїй доповіді проаналізував нові підхо� ди до вивчення всесвітньої історії. Науко� вій спадщині професора Анатолія Трубай� П. Б. Полянського; доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри дже� релознавства та спеціальних історичних дисциплін Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова О. В. Потильчак зупинився на історичній оцінці радянсько� німецьких угод 1939 року в наукових пра� цях А. Ф. Трубайчука. Кандидат історич� них наук, професор, завідувачка кафедри методики навчання суспільних дисциплін та гендерної освіти Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова Т. В. Ладиченко присвятила свою допо� відь висвітленню значення праць А. Ф. Трубайчука для вивчення курсу все� світньої історії у школах і педагогічних уні� верситетах. Доктор історичних наук, про� фесор, завідувач відділом історії Другої світової війни Інституту історії України НАН України О. Є. Лисенко зосередив увагу учасників і гостей конференції на україно� центризмі та геополітичному контексті історіописання Другої світової війни. Кан� дидат історичних наук, професор Інститу� ту міжнародних відносин П. Ф. Кирпенко присвятив доповідь особистості Анатолія Трубайчука як людини і вченого. Науковий співробітник лабораторії суспільствознав� чої освіти Інституту педагогіки НАПН Т. О. Ремех та директор спеціалізованої Вітальні слова учасникам школи № 84 Печерського району м. Києва В. М. Шевченко розкрили вплив наукової та педагогічної школи професорів М. Ф. Александри та А. Ф. Трубайчука на розвиток сучасної української історичної науки. Роботу конференції було продовжено у трьох секціях. На заключному пленар� ному засіданні конференції було виголо� шено ухвалу: – розглядати результати роботи кон� ференції як один із перших етапів перс� пективних взаємозв’язків творчої молоді і науковців України у дослідженні актуаль� них проблем всесвітньої історії; – опублікувати окремим виданням у формі тематичного збірника наукових статей матеріали доповідей і повідомлень уча� сників конференції; – звернутись із проханням до дирекції та Вченої ради Інституту історичної освіти вийти з пропозицією до Вченої ради НПУ імені М. П. Драгома� нова про закріплення за науко� во�практичною конференцією “Всесвітня історія очима укра� їнських істориків” статусу тра� диційного форуму науковців і студентів вищих навчальних закладів України й видання історичних праць професорів А. Ф. Трубайчука та М. Ф. Алек� сандри окремими збірками. Оргкомітет конференції Міжнародна співпраця ВИКЛАДАЦЬКИЙ ДОСВІД З КИТАЮ НЕЩОДАВНО з восьмимісячного робочого відряджен� ня з Китаю по завершенні усіх занять та іспитів повернулися спеціаліст відділу з роботи з іноземними студентами НПУ імені М. П. Драгоманова Вікторія Щепкіна, що викладала в КНР російську мову, та кандидат філософських наук, доцент кафедри управління і євроінтеграції Юлія Бех. Зокрема, Юлія Володимирівна читала для китайських студентів “Вступ до спеціальності” з менеджменту. Викладачка люб’язно поділилася своїми враженнями та досвідом робо� ти в Китаї. – Пані Юлю, це досить серйозний крок – погоди4 тись на таку тривалу поїздку. Довго зважували всі плюси і мінуси? – Звичайно, я серйозно поставилась до рішення. Уже кілька років китайські студенти приїздять до нас в універси� тет навчатися за спеціальністю “Менеджмент”, тому досвід викладання і навчання деякий вже був, і коли на кафедрі запропонували поїхати до КНР, я погодилась. Вирішила, що це хороша можливість здобути новий досвід. – Попередні роки лише викладачі російської мови працювали в китайському коледжі, щоб підготувати студентів для сприйняття спеціальних дисциплін в українському університеті. Якою була Ваша місія в закордонному навчальному закладі? – Український викладач з менеджменту в китайському коледжі – ініціатива міністерства освіти КНР. По�перше, для 4 студентів�китайців це було неабияке поглиблення та прак� тичне застосування знань з російської мови, а по�друге, нам вдалося розтлумачити їм елементарну термінологічну базу предмета на іноземній для них мові. У такий спосіб планува� лось полегшити студентам проходження бар’єрів адаптації й розуміння після їх приїзду в Україну. – Програму, за якою викладався предмет, Ви отри4 мали в китайському навчальному закладі? – Ні. Повністю всю програму я розробляла самостійно та затверджувала на кафедрі нашого університету. Але варто зважити на те, що просто неможливо, будучи в Украї� ні, писати програму викладання дисципліни для китайців, адже це не просто список тем та методик. Тут надважливо знати культурно�освітній рівень студентів, їх ментальність, систему освіти Китаю. Тому, коли довелось безпосередньо працювати, програма почала зазнавати різноманітних тран� сформацій і доопрацювань. Першим на заваді стало мовне питання, адже майже кожне російське слово, вже не говоря� чи про терміни та процеси, для китайських студентів дово� диться пояснювати, а це, відповідно, час. З цим пов’язана й неможливість подачі певної частини матеріалу для само� опрацювання, адже пріоритетним було не “зазубрювання”, а розуміння. Всі методики доводилось урізноманітнювати, щоб зацікавити студента, та й для викладача це хороший спосіб проявити творчість. – Пані Юлю, Ви працювали з українськими студен4 тами і тепер маєте можливість порівняти їх зі спудеями іншої країни. Різниця відчувається? – Безперечно, і тут вже варто зважити на національ� ність, що узагальнює ментальність, культуру, історію, мову. Це інший народ, що має власні цінності і пріоритети. Китай� ці – бездоганні виконавці. Інколи складається враження, що обов’язок для них – найважливіше, тому наші викладачі дуже люблять китайських студентів. Якщо їм дати завдання – вони стовідсотково його виконають, до того ж протягом вказаного часу. Тут можна навіть не сподіватися почути від� мовки нашого штибу “не встиг”, “не зміг”, “забув”. Українсь� ким студентам лиш би позайматися творчістю, щось вига� дати, додати від себе, китайці ж намагаються завжди випра� вдати очікування викладача. Щодо стосунків “педагог – студент” – це обопільна повага, яку не можна перекреслити навіть непедбачувани� ми життєвими обставинами. Якщо ж студенти�китайці ще й люблять свого викладача, то варто чекати на успіх будь�якої справи у такому колективі. Мабуть, цією своєю довірливістю вони й захоплюють. Кожного разу, коли ускладнюєш рівень завдань, бачиш, як студенти намагаються його досягти. Цей процес безперервний, бо ж вони вчились розуміти, докла� дали максимальних зусиль, а це завжди тішить педагога. – Перед від’їздом Ви сподівалися отримати новий педагогічний досвід, працюючи за кордоном. Очікуван4 ня підтвердилися? Щось зможете використати в педа4 гогічній практиці в Україні? – Мабуть, кожного разу, коли людина щось змінює у своєму житті, – це для неї новий досвід. У моєму випадку – це більше викладацькі методики, тому що коли спілкуєшся зі студентами мовою для них не рідною і їм потрібно пояснити складну тему, але ти усвідомлюєш, що невідоме не тлума� читься через невідоме, то доводиться вдаватися до таких слів, графічних і мультимедійних способів передачі інфор� мації, що й сам інколи з себе дивуєшся. Якщо ж ти хочеш отримати розуміння, бо ж складність матеріалу з кожним разом все більше наростає, варто пояснювати кожне слово. В Україні я такої практики не мала, адже покладаєшся на словниковий запас спудеїв. Та й безперечно важливо сте� жити за реакцією аудиторії, яка завжди підкаже, що можна в певному випадку використати, а що не варто. Тому були й теми�табу і завдання�табу, що у ситуації з китайськими сту� дентами просто не мали б змісту. За час роботи в КНР зяви� лося багато варіацій методик викладання. З упевненістю можу сказати, що буду застосовувати їх і в навчанні з укра� їнськими студентами. – Які враження у вас залишились від знайомства з древньою китайською культурою? – Їх безліч. За такий тривалий період часу в іншій куль� турі відкриваєш дуже багато нового для себе і про себе, тому що інколи ми й самі не усвідомлюємо своїх можливо� стей, переглядаєш власне ставлення до людей, науки, педагогіки зокрема. А Китай – дивовижна країна, де вкрай тісно переплелись і співіснують постмодерна сучасність та глибокі традиції. Статика їхньої культури не може не захо� плювати, зберігаючи у собі тисячоліття високої духовності, хоча це й не дивно, цьому сприяла їх історія. Розмовляла Людмила КУХ ЛЮТИЙ 2012 �Книжкова полиця Актуальне інтерв'ю ІВАН САЛТОВСЬКИЙ: “Хто безсилий – той безкрилий” ДЖЕРЕЛО НАУКОВО� ПОШУКОВИХ ЗНАНЬ Салтовський Іван Олександрович Народився 9 лютого 1932 р. Має три вищі освіти. Доцент, кандидат філософських наук, завідувач кафедри правознавства Інституту політології і права НПУ імені М. � П. Драгоманова. В університеті працює з 1994 р. Дружина – вчителька української мови, син – доктор філо� софських наук, професор. Має дві онуки – 2 роки і 12. Як людина себе продемонструє, так до неї і ставитимуться Цього місяця Івану Салтовському виповнюється 80 років. Ми завітали до Івана Олександровича після екзамену зі студентами та спілкування з директо� ром Інституту політології та права. У вступному слові зазвичай ми намагаємося публікувати думки колег, які тривалий час працюють з нашими героями. Цього ж разу хочеться подати власні враження. Іван Олександрович постав перед нами як людина�приклад. Принципи, якими керується Іван Олек� сандрович, настільки актуальні сьогод� ні, що хотілося б, аби після прочитання інтерв’ю кожен з читачів замислився над власними. – Іване Олександровичу, розкажіть, будь ласка, про своє дитинство і стано� влення. – Народився в селі Вишнева Бала� клійського району на Харківщині. Мої бать� ки були селянами: батько – ковалем, матір – колгоспницею. Вони були завзяті до роботи і винесли на своїх плечах увесь тягар сільсь� кої роботи. У цьому селі в 1948 р. я закінчив сім класів. Тоді ж вирішив, що отримуватиму освіту далі. Тому, мабуть, і маю три вищі. У 1956 р. закінчив Харківський юридичний інститут. Працював на оперативній роботі, але недовго. Ця робота мені особливо нічим не допомогла у розвитку. Згодом працював слідчим у районній прокуратурі в м. Києві. Одночасно з цим навчався на філософському факультеті університету імені Т. Шевченка, який закінчив у 1968 р. Паралельно вчився на економічному факультеті, тому через два роки здобув третю вищу освіту. Після прокуратури потрапив в Управління Південно�Західної залізниці. Багато років працював з Петром Кривоносом. Це була з вигляду сувора людина, але насправді дуже вразлива. Уже працюючи, захистив кандидатську дисерта� цію з проблематики трудової дисципліни. – Робота – важливий і складний етап у житті кожної людини. Чи складно Вам було робити перші кроки? – Так, було складно. Особливо, коли я потрапив на роботу в прокуратуру. Кожен крок має бути документально оформлений – протоколи огляду місця події, допиту тощо. Я відчував складність ситуації. Моло� дий спеціаліст мав стажуватися шість міся� ців. А я одразу ж після оперативної роботи занурився у повноцінну роботу. Та світ не без добрих людей, мені суттєво допомагав Михайло Гусєвич. Я з ним і донині спілкую� ся. З часом я оволодівав майстерністю, хоча це було нелегко, особливо у радянські часи. Одного разу мені зателефонували з Подільського райкому партії. Запитали про справу, яку я вів, і запросили в бюро райко� му. Виявилось, що головний інженер ліке� ро�горілчаного заводу зробив наїзд на людину. Не навмисно, але, на жаль, зі смер� тельним результатом. Від мене ж вимагали припинення справи. Я відмовив, бо як би міг дивитися в очі близьким, родичам? На мене почали тиснути, тому в прокуратурі пра� ЛЮТИЙ 2012 цювати стало неможливо і я звільнився. Та у житті випадок відіграє визначальну роль. У міському суді я дізнався, що в управлінні залізниці шукають юриста. Так і познай� омився з Петром Кривоносом. Мене взяли помічником, потім працював начальником секретаріату, згодом – начальником юри� дичного відділу Південно�Західної залізни� ці. Петро Федорович сприяв тому, щоб я отримав квартиру в Києві. Іван Салтовський приймає екзамен – Як Ви стали викладачем? – Коли вже був кандидатом наук, мене запросили у Київській філіал Харківського інституту інженерів залізничного транспор� ту. Там спочатку працював старшим викла� дачем, потім – доцентом. Трапилось так, що мій знайомий Іван Середа, полковник у відставці, працював на кафедрі правознав� ства в Університеті імені М. П. Драгоманова і просто запросив у гості. Тут я познайомив� ся із завідувачем кафедри Володимиром Пастуховим, який запропонував викладати. З 1994 р. я працюю доцентом у Драгома� новському університеті на кафедрі право� знавства. Володимир Павлович пішов прац� ювати в інший вищий навчальний заклад, певний час завідувачем кафедри була Ірина Омельченко, а потім директор Інституту політології та права Богдан Андрусишин запропонував очолити її мені. Колектив кафедри правознавства – Де сьогодні може працювати дипломований випускник4правник? – В умовах ринкової економіки можли� вість застосувати свої знання широкі. У радянський час було набагато складніше. Коли я навчався, то була проблема з пере� виробництвом юристів. Тоді з потоку відраховували близько ста студентів. Сьо� годні наявність юридичної освіти має зовсім інше значення. Вона вимагає чіткості і орга� нізованості. Крім того, нині більш широкі можливості для працевлаштування. Якщо маєш гарну фахову підготовку, то можна реалізуватись у різних сферах: чи то вироб� ництво, чи викладання. – У дисертаційній роботі ви дослі4 джували проблематику дисципліни ще за радянських часів, а як би ви охаракте4 ризували сьогоднішню ситуацію? Петро Федорович Кривонос – радянський державний діяч, залізнич� ник, один з ініціаторів виробничого змагання на залізничному транспорті, начальник Південно�Західної залізниці, Герой Соціалістичної Праці. – Проблема дисципліни є завжди. Сьо� годні правильніше говорити про дисциплі� нованість і самодисципліну. Коли у людини сформовані ці якості, то вона ніколи не дозволить собі зайвого. Певен, що дисци� плінована особистість може багато чого досягти. Організованість і цілеспрямова� ність допомагають у житті. Мабуть, якби я не сповідував ці принципи, то не отримав би три вищі освіти та не захистив дисертацію. Хоч і складно було водночас працювати і писати дисертацію. Та коли я показав диплом кандидата наук Петру Кривоносу, то він здивувався, але в той же час щиро запи� шався. – Ваші студенти дисципліновані? – Я не мирюся з недисциплінованістю, і молодь про це знає. Взагалі вважаю, що як людина себе продемонструє, так до неї і поставляться. Це стосується усіх – як сту� дентів, так і викладачів. Ми ж навчаємо юристів, а людина цього фаху завжди повинна бути прикладом у всьому. Пишаю� ся, що серед моїх студентів є ті, які захисти� ли дисертацію, стали завідувачами кафедр, два – депутатами Верховної Ради України. – Що б Ви повернули у нинішню систему освіти з радянського часу? – Загалом моя основна частина життя пройшла саме в тій системі. Освіта того часу набула високого рівня, підготовка була ґрунтовною. Варто чимало позитивного запозичити. Наприклад, професіоналізм, відданість, людяність. Сьогодні, на жаль, деякі приходять лише за дипломом, а треба прямувати за знаннями. Френсіс Бекон стверджував, що знання – сила. Перефра� зовуючи відому українську народну пісню, скажу, що хто безсилий, той безкрилий. А ви ж молоді і маєте літати! – Які поради Ви можете дати моло4 ді? – Якщо щось обираєте, то потрібно працювати над цим, вивчити специфіку того, чого хотіли досягнути, і працювати з повною віддачею. Також головним є відчут� тя того, що це ваше. – Чи здійснились Ваші мрії? – З дитинства я мріяв про незалежність України. Завжди спілкувався і листувався українською мовою. Моя дружина – вчи� телька української мови, нею ж говорять діти й онуки. Тому вважаю, що моя мрія збу� лась. – Ваші побажання читачам газети. – Бажаю здоров’я, щастя, сімейного благополуччя, цілеспрямованості, любові до Батьківщини. Молоді особливо побажаю одружуватися тільки через кохання. Також побажаю впевненості. У мене в молодості нічого не було, та я був певний, що заро� блю. Так і сталося. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Юлії КАПШУЧЕНКО НЕЩОДАВНО побачила світ уні� кальна книга, підготовлена за редак� цією директора Інституту корекцій� ної педагогіки та психології, акаде� міка Віктора Синьова і директора Науково�методичного центру інклю� зивної освіти НПУ імені М. П. Драго� манова, академіка Віталія Бонда� ря. Видання отримало назву “Дефектологічний словник”. Після опублікованого у 2003 р. першого в Україні навчального посібника “Спе� ціальна педагогіка. Понятійно�тер� мінологічний словник”, що викликав неабиякий інтерес у читачів, тираж цьогорічного видання складає 2 000 примірників. Словник побудовано за довід� ково�тлумачним принципом, що дає змогу читачеві у стислій формі і вод� ночас ґрунтовно познайомитись з термінами і поняттями, які стосують� ся традиційних підходів до навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку. З ура� хуванням сучасних тенденцій в осві� ті до словника уведено нові поняття, що розкривають особливості органі� зації навчального процесу з дітьми, які мають порушення психофізично� го розвитку, у загальноосвітньому навчально�виховному закладі за місцем проживання. Словник розрахований на численну аудиторію: учителів загальноосвітніх і спеціальних нав� чальних закладів, практичних психо� логів, працівників соціальних служб, науковців, аспірантів, студентів, батьків дітей з проблемами у розвитку, усіх, кому не байдужа доля таких дітей. НАЙКРАЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК У загальноуніверситетському конкурсі на найкращий навчальний посібник перемогла праця завідува� ча кафедри історії України, профе� сора В. Й. Борисенка та доцента кафедри історії України С. О. Візер “Державотворчі та національно�ду� ховні процеси в Україні першої половини XVII ст.”. У цьому навчальному посібни� ку всебічно аналізуються особли� вості державотворчих та націо� нально�духовних процесів в Україні першої половини XVII ст. Розгляда� ються зміни в менталітеті українсь� кого суспільства, спричинені утво� ренням нової церкви – уніатської. Проаналізовано головні аспекти обґрунтування концепції правосла� вних полемістів та практичні заходи по відстоювання права їх митропо� лії на незалежне існування. Показа� но основні моменти становлення уніатської церкви у вказаний період. 5 �Навчання Репортаж КУЛЬТУРО4 ЛОГІЧНА ПРАКТИКА З цього навчального року з ініціативи ректора університету академіка Віктора Андрущенка в нашому університеті з’яви4 лась культурологічна прак4 тика для студентів. Її про4 водять кафедра етики і естетики та кафедра куль4 турології. Розміщуємо вра4 ження студентів Фізико4 математичного інституту про практику та мистецтво загалом. Матеріали підго4 тувала Юлія КРАВЧЕНКО. Вікторія ТИТУЛА, студентка ФІА, 23 гр. Під час культуроло� гічної прак� тики я відвідала багато ціка� вих місць, побачила значну кількість культурних і архітек� турних пам’яток міста Києва. В програму нашої практики увійшли екскурсії вулицями Києва, музеї, театри, вистав� ки. Я побачила архітектурні, історичні пам’ятки нашої культури від давніх часів аж до сьогодення. Кожна екскурсія відрізняється чимось своїм особливим і не менш захо� плюючим. Хоча вони різні, але дуже вражаючі і цікаві. Тетяна ЛУК’ЯНЧУК, студентка ФІА, 22 гр. Що таке історія українсь� кої культури? Одразу важко пояснити (так само як і зрозу� міти). Це треба відчути, а зго� дом і усвідомити. В цьому мені допомогла культуроло� гічна практика. Під час культурологічної практики ми відвідували бага� то історичних та культурних пам’яток, що стало для мене не лише гарним початком піз� нання культурного розмаїття світу, а й власного духовного збагачення. Віра РИБАЛКО, студентка ФІА, 21 гр. Я дуже задоволена тим, що в цьому році ввели у навчальний план куль� турологічну практику. На мою думку, ця ідея є дуже вдалою, адже багато хто зі студентів, проживши в Києві вже більше року, жодного разу не був у театрі чи опері. За цей корот� кий проміжок часу, який нам відводився для культурологіч� ної практики, ми мали змогу відвідати різноманітні куль� турні заходи, музеї, театри, познайомитися з культурни� ми пам’ятками. 6 ВИСТАВКА НА ЧЕСТЬ ЮВІЛЕЮ Олександр Красноголовець – добре відома постать у нашому університеті. Олександр Сергійович є автором пам’ят� ника М. П. Драгоманову, портретних обра� зів найвидатніших педагогів Європи, величних барельєфних зображень Михай� ла Драгоманова у вестибюлях універси� тетських корпусів, портретів наших зна� менитих випускників та викладачів для університетського музею, пам’ятного знаку Миколі Мозговому для музею його імені та багатьох інших творів. Нещодавно, 6�го грудня 2011 р., в день 60�річного ювілею відомого майстра скульпту� ри, доцента кафедри образотворчого мистец� тва Олександра Красноголовця у двох залах музею Гетьманства (вул. Спаська, 16�б) відбу� лось відкриття його персональної виставки. Слова вітання з побажаннями міцного здоров’я та подальших творчих успіхів виголосила дирек� тор музею Галина Ярова. Привітання від ректо� рату Драгомановського університету, директора Інституту педагогіки та психології, членів трудо� вого коллективу кафедри образотворчого мистецтва висловила завідувачка кафедри, про� фесор Олена Шевнюк. Ювіляра вітали колеги, друзі, студенти, співробітники музею. Конкретизуючи зображення, насправді бачимо молодого чоловіка в довгому, аж до землі, одязі з накидкою на плечах, який йде величавою ходою вперед. Права рука опущена вниз і відве� дена, трохи граційно, по�барочному, від тіла. Ліва рука зігнута в лікті перед собою на рівні гру� дей і тримає розгорнуту книгу, яка нагадує птаха. У композиційному рішенні спресована квінтесенція образу мандрівного філософа, основними постулатами якого були уявлення про те, що освіта робить людину вільною, дає можливість займатись “сродним трудом”, який не втомлює, а приносить насолоду і, нарешті, всім пам’ятне: “Світ ловив мене, та не впіймав”, що означає – не дати матеріальній стороні життя уярмити себе тощо. Твір безумовно достойний втілення! Пам’ятник Михайлові Драгоманову для міста Гадяча, місця його народження, скульптор уявляє, судячи з ескізу, виконаним у класичній манері. Високочолий чоловік з густою бородою сидить на лаві, притримуючи лівою рукою запис� ну книжку, а пальці його правиці затисли олівець. Знайомі риси обличчя передають стан глибоких роздумів. Його душу ятрила важка доля рідного народу. Він горів бажанням допомогти, розра� дити, вивести поневолений люд на світлу путь, розставити на ній дороговкази. Саме це ми про� читуємо у представленому ескізі. Створений образ переконливий та захоплює глядача своєю щирістю і душевною теплотою. Побажаємо удачі в реалізації і цього твору. Варто додати, що Олександр Красноголовець вніс чи не найбіль� ший вклад у розробку скульптурного образу Михайла Драгоманова, отож, як кажуть, “йому і карти в руки”. Ескіз пам’ятника Григорію Сковороді Розглядаючи представлені скульптурні твори, помічаємо, що Олександр Сергійович має тягу не лише до портретних зображень, а володіє справді широким творчим діапазоном. Тут ми помітили декілька власне монументаль� них творів, різноманітних за жанром і стилем. Серед них виділяються, зокрема, ескізні проек� ти пам’ятників Тарасу Шевченку, Григорію Ско� вороді, Михайлу Драгоманову, молодому Олек� сандру Довженку та іншим видатним людям минулого. Ескіз пам’ятника Григорію Сковороді роз� рахований стояти на значному підвищенні та відкритому просторі. Таке місце знайдено біля села Чорнухи – на батьківщині філософа. Ескіз монумента має складну динаміку. Уповільнений рух від землі йде граневими згинами основи�ко� лони, наростає і на межі плечового поясу розлі� тається ліворуч та праворуч, утворюючи крила. Ювілей Привітання колег Зупиняють свої погляди відвідувачі на ескіз� ному проекті скульптурної групи для фонтану, який автор пропонує встановити перед гумані� тарним корпусом нашого університету. Це видовжена циліндрична форма, увінчана чашею, в якій на прямокутному підвищенні сидить моло� да дівчина з крилами за плечима, а біля своїх вуст тримає сопілку. Це, мабуть, алего� ричний образ творчого нат� хнення, яке необхідне кожній людині: і художни� ку, і авіаконструк� Композиція тору, і будь�кому “Михайло Драгоманов іншому. Саме про та Леся Українка” такі майбутні про� фесії мріють діти, які зображені навколо ангельської діви. Це зображення та шум води фонтану могли б створити гармонійний ансамбль, приємний для вуха і я ока. А спекот� ного літа – зволожений озон для наших легенів. Рухаючись музейною залою, бачимо стан� кову композицію значних розмірів, мабуть, метрової висоти, означену назвою “Михайло Драгоманов з племінницею Лесею Українкою”. Засобами скульптури розкрита одна зі сторінок героїчного життя двох яскравих постатей укра� їнської духовної еліти: видатного політичного діяча і відомої поетеси, які вперше зустрілися в далекій Болгарії, на землі еміграції змушеного емігрувати “дядька Михайла”. Переконані: цій роботі місце в залі музею НПУ імені М. П. Драго� манова як важливому і цінному експонату. Композиційним центром зали, що знахо� диться праворуч, безперечно є портрет, точніше – велика голова на циліндричній підставці під назвою “Батько”. Високу майстерність та неаби� який талант потрібно мати, щоб можна було так проникливо передати внутрішній світ людини. У цій роботі відчувається вплив, вірніше – манера виконання, які були властиві ранньому Огюстові Родену: емоційний обхват форми, межуючий з нетерпінням надшвидкого завершення пере� можного бою при обов’язковому точному попа� данні у ціль. Вибачайте за військову терміноло� гію, але так має бути дохідливіше. Справді, робота вражає наповненністю думки і живих почуттів, закарбованих у формі раз і назавжди… Представлені на виставці також зразки жіночої пластики. Так би мовити, майстер віддав належ� не оспівуванню жіночої краси в роботах під наз� вами “Оголена”, “Юнка”, “Прадавня терапія”, “Жіночий торс”. Вони по�своєму цікаві і збагачу� ють загальну експозицію елементом чуттєвості та шарму. Та звичайно, про все не розказати. Як кажуть: краще раз побачити, ніж десять разів почути. На завершення цього короткого репор� тажу з виставки від душі, щиро, хочеться поба� жати нашому колезі і старшому товаришу по художньому цеху міцного здоров’я на довгі роки, плідної творчої праці! Колектив кафедри образотворчого мистецтва ЦЕ ВСЕ ПРО ВАС! ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ, Вален� тино Сергіївно! Це все про Вас: кандидат хімічних наук, доцент, завідувач кафедри хімії НПУ імені М. П. Драгоманова, один із фун� даторів сучасної української хімічної термінології і номенкла� тури органічних сполук, високо� класний фахівець у галузі органіч� ної хімії, науковий керівник, тала� новитий педагог, автор багатьох наукових праць і навчально�мето� дичних посібників, чуйна і добра людина. А ще зі студентських анкет: щира, доброзичлива, справедлива, вимоглива, розум� на, шанована, креативна, віддана своїй професії, мила... Починалось все в Дубно – в одному з найстаріших міст України з багатою історією, славними легендами, Магдебурзьким правом, мальовничими краєвидами. Саме тут проходить дитинство, сповне� не любов’ю, теплом батьківської хати, добротою і турботою, морем квітів і книг. Маленька дівчинка, яка дивувала батьків прагненням до знань, бажанням відкривати нове, серйозним і вдумливим ставлен� ням до навколишнього світу. І ще перший найкращий Учитель, який не просто навчав, а сіяв оте вічне і добре. З дитинства на все життя залишилось усвідомлення того, що добро і любов – не вчинок, а спосіб життя. Після закінчення школи – непростий вибір майбутньої професії. Непростий, бо легко підкорювались і манили вершини знань як природничих, так і гуманітарних наук. І от вчорашня випу� скниця, золота медалістка – студентка хімічного факультету Київ� ського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Впродовж п’яти років захоплює світ хімії, активне студентське життя, перші наукові дослідження. В усьому – наполегливість, самовідданість, порядність. Саме тому трудова діяльність після закінчення універ� ситету розпочинається на кафедрі органічної хімії того ж універси� тету. І знову на життєвому шляху Учитель – віце�президент Академії наук України, академік Федір Семенович Бабічев. Талановитий нау� ковець і організатор науки, прекрасна людина, він виховав і сфор� мував не одного справжнього професіонала�хіміка. Під його керів� ництвом Валентина Сергіївна Толмачова здобула звання кандидата хімічних наук, виконавши дисертаційне дослідженення на тему “Замі� щені і гетарилконденсовані 1,3,3�триметил�2�метилен і 1,2,3,3� тетраметиліндоліни та барвники на їх основі”. Звучить непросто, а скільки праці, наукової винахідливості, творчого натхнення необхідно було проявити для досягнення поставленої мети! Здавалось, що жит� тєвий шлях вже визначено. Але доля розпорядилась інакше: хімік за покликанням, сьогодні Ви реалізуєте свою мету в сотнях сердець майбутніх учителів. Ви відкриваєте перед студентами НПУ імені М. П. Драгоманова безмежні горизонти хімічної науки, органічної хімії. Ви вчите їх цінити і розуміти силу знань, допомагаєте їм саморе� алізуватись. Тож невипадково, що серед Ваших учнів – Ваші послі� довники: прекрасні молоді педагоги, аспіранти, науковці, кандидати наук. У НПУ імені М. П. Драгоманова розкрився ще один Ваш талант – талант керівника. Навколо себе Ви згуртували однодумців, які під Вашим керівництвом на кафедрі хімії реалізують цікаві проекти, роз� вивають нові напрямки у вищій хімічній педагогічній освіті. Варто зга� дати розробки з сучасної термінології та номенклатури органічних сполук, які впроваджені у навчальний процес ЗНЗ і ВНЗ; співпрацю з міжнароними громадськии організаціями у галузі хімічної безпеки. І разом з тим, “над віражами карколомних трас Ви тільки жінка з кри� лами Ікара” і дома Вас чекають рідні і близькі. Шановна Валентино Сергіївно, Учителю! Хоча “життя жене свою вузькоколійку”, та “хто ж збагне душі людської вік”? Тому щиро зичи� мо Вам молодого запалу, міцного здоров’я, сімейного затишку, добробуту і, звичайно, нових творчих злетів, довгих років плідної праці на педагогічній ниві. Колектив кафедри хімії ЛЮТИЙ 2012 �Студентська наука Конкурс есеїв до Всесвітнього дня філософії СЬОГОДНІ вдосконалились форми навчання, видозмінились методи, виникли нові технології, але принципи та завдання підготовки молодих філософів лишаються незмінними. Сьогодні так само важливо підготувати молодих людей, які зможуть добре опановувати зміст, розуміти зв’язки, бути здатними до конструктивних узагальнень, вміти передбачати тенденції та легко уникати помилок і непорозумінь. Тому вже другий рік газета “Педагогічні кадри” розміщує на своїх шпальтах тексти переможців конкурсу есеїв до Всесвітнього дня філософії. Цього ж року організатори конкурсу навіть упровадили номінацію “Симпатії газети”. Проводили конкурс Інститут філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова спільно з філософським факультетом КНУ імені Тараса Шевченка та за підтримки “Центру практичної філософії”. Студенти І�IV курсів філософських відділень висловили свої думки щодо долі і призначення філософії у ХХІ столітті (найпопулярніша тема серед учасників – “Навіщо займатись філософією у ХХІ столітті?”). Роботи оцінювались за чотирма критеріями: відповідність темі, змістовність та аргументованість, оригінальність, грамотність. До складу журі та Оргкомітету увійшли провідні викладачі з філософії і студенти. Від філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Сергій Руденко – кандидат філософських наук (заступник декана факультету), Михайло Бойченко – кандидат філософських наук (кафедра філософії), Ірина Фенно – кандидат філософських наук (кафедра релігієзнавства), Олександра Гончарова – студентка, голова НТСА Факультету. Від Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Віталій Хромець – кандидат філософських наук (заступник директора інституту), Тетяна Глушко – кандидат філософських наук (кафедра філософії), Наталія Савранська – кандидат філософських наук (кафедра етики та естетики), Марійка Розпутна – студентка, голова СНТ інституту. Секретарем Оргкомітету конкурсу став аспірант Антон Дробович (кафедра філософської антропології ІФОН НПУ імені М. П. Драгоманова). Вашій увазі пропонуються тексти переможців конкурсу. Краща робота за версією “Педагогічних кадрів” Переможець конкурсу есе “ЧАС ГОВОРИТИ, А НЕ ЦИТУВАТИ…” У ХХI столітті заняття філософією має подвійну природу. З одного боку, є безліч новоявлених “філософів�вчених”, які займаються лише тим, що цитують своїх попередників, намагаються критикою визнаних Андрій авторитетів здобути собі ім’я, яке СИРОВЕЦЬ, надалі стане для них таким собі студент ІІІ курсу захистом від згубного подиху КНУ імені забуття або радше рекламою Т. Шевченка наступних робіт цих авторів, які частенько є чистої води графоманством чи, що навіть гірше, проявом писаризму. Ну не можуть наші філософи�псевдонауковці обійтись без того, щоб не займатися рекомпіляцією уривків із текстів (в основному маловідомих) визнаних авторів, так би мовити, не видавати реферат багатьох джерел за свою власну унікальну “концепцію”, що виражає “виключно” ідеї автора цієї концепції. Також є “діячі”, які роблять собі кар’єру на негативній критиці авторів, що висвітлювали певну проблему, але мали неідеальну чи неструнку концепцію у її потрактуванні. Ви багато бачили робіт, що доповнювали б думки попередників, а не нівелювали, здебільшого штучно, ці думки, шукаючи не шлях до ідеалу, вдосконалення оригінальної концепції попередника, але шукаючи шлях на науковий олімп, з якого зручніше судити про інших та їхні філософські концепції? Ви мені вибачте, але список використаних джерел на більш ніж двісті одиниць на тридцяти сторінках роботи – це просто нахабство, беручи до уваги, що хоча б один раз, але автор має згадати кожне джерело у своїй праці. Ось і виходить, що або людина, вибачте мені за жаргон, просто займається плагіатом, або поливає брудом ідеї інших авторів, бо серед 200 джерел, використаних для написання 30 сторінок, я не знаходжу місця для авторської оригінальності і свіжості. Але є й інший шлях – шлях пошуку своєї істини у цьому світі. Я впевнений, що знайдеться чимало людей, яким є що сказати сучасному людству, які зможуть багато чого привнести у розвиток сучасної цивілізації та культури. Сучасне семимільярдне населення нашої планети потребує свіжих ідей: як найефективніше організувати наше життя; як “розставити все по поличках” таким чином, щоб нікому не було ні затісно, ні самотньо. Час говорити, а не цитувати; час діяти, а не оцінювати діяльність інших; час для того, щоб філософія стала не тільки любов’ю до мудрості інших, але й мудрою любов’ю до інших. Філософія повинна шукати сенс життя, який постійно змінюється ззовні, але його есенція незмінна. Поки ми не знайдемо цю есенцію, поки хоча б одна людина буде нещаслива у цьому світі, філософи не можуть вважати справу зробленою. Справжнє завдання філософії – це пошук істини, ідеалу, пошук самого себе в інших, у загальній духовності та гармонії людства, бо тіло страждає через нездоровий дух, а без філософських пошуків себе дух нівелюється. Допоки є хоча б одна нещаслива людина, про гармонію у людському існуванні не може навіть іти мови… Спортивне життя КУБОК РЕКТОРА ЗНОВУ В ІСТОРИКІВ НЕЩОДАВНО у спорткомплексі НПУ імені М. П. Драгоманова відбувся фінальний матч на “Кубок ректора” з футболу. Повболівати за університетські команди прий� шли визначні особистості вишу і міста Києва, серед яких і заслужений майстер спорту СРСР, заслуже� ний тренер України та завідувач кафедри футболу НПУ Олексій Михайличенко. Футболіст побажав командам впевненої перемоги та драматичної гри. Уже традиційно змагання відкрив ректор уні� верситету Віктор Андрущенко. Він звернувся до глядачів з найкращими побажаннями: “Україна стає футбольною ареною Європи. Особливо ж при! ємно, що Драгомановський університет посідає провідне місце серед навчальних закладів, що популяризують цей вид спорту у молодіжному середовищі”. вали їхні директори – Віталій Покась і Олександр Сушко. Упродовж двох таймів спостерігалася запекла боротьба між командами. Перший м’яч опинився у воротах істориків. У їхніх же конкурентів засяяла зірка надії на перемогу. Проте наступні три голи природничо�географічному Інституту докорінно змінили ситуацію. На останніх хвилинах, прагнучи зрівняти рахунок, ІПГО забивають останній м’яч, але на результат гри це мало вплинуло. Матч завершився з рахунком 3:2 на користь істориків. Вже вчетверте цей інститут виборює перемогу. Ще одним сюрпризом для присутніх стала й прем’єра пісні радника Прем’єр�міністра України, академіка АПН України та співголови Наглядової Ради Драгомановського вишу Анатолія Толстоу� хова. І мелодія, і слова твору, написаного до Євро� 2012, чудово відтворювали атмосферу студентсь� кого матчу. Цьогоріч на поле поборотися за “Кубок ректо� ра” вийшли команди Інститутів природничо�гео� графічної та історичної освіти. За них гучно вболі� ЛЮТИЙ 2012 ТАКЕ ФОРМУЛЮВАННЯ питання, на мою думку, є ніби пошуком виправдання для заняття філософією, спробою надати роздумам філософа додаткової важливості, або ж навіть “світорятівної необхід� Олександр ності”. Відбувається певна спекуляція людськи� ЗІНЧЕНКО, ми цінностями, як�от сенс, істина, свобода. Усе студент це є зазделегідь невдячною працею. НПУ імені Для будь�якого мислителя має бути єди� ний критерій цінності його роздумів – це пошук М. П. Драгоманова істини. Якщо він ставить перед собою питання, то в першу чергу повинен звертати увагу на способи його вирішення, а вже потім замислюватися про його значимість: “навіщо цим займати� ся”, “кому це потрібно у ХХІ столітті” або “кому це буде потрібно у ХХІІ столітті”. Проте дехто може поцікавитись, а чи дійсно філософія займається пошуком істини? У наш час вона наче стала вмістилищем питань, відпо� віді на котрі мають розмитий та нечіткий характер, або ж взагалі відсут� ні. З “любові до мудрості” та пошуку істини вона перетворюється у “любов до свого світогляду” та глибокодумне мовчання... За моїми спостереженнями, філософія як наука тоне у середовищі плюралізму та релятивізму. Отримавши суспільну псевдоповагу до думки кожного, ми тим самим відтіснили повагу до істини як такої. Питання залишаються без відповіді, а кожен – при своїй “любові до мудрості”. Звідси виникає принцип: мислитель має не тільки ставити перед собою проблемні питання, але й чесно шукати на них конкретну відпо� відь. Адже без першого не може існувати друге, а без другого втрачає свій сенс перше. Тут варто згадати слова видатного філософа�екзи� стенціаліста Альбера Камю: “Давні філософи міркували набагато біль! ше, ніж читали. Книгодрукування все змінило. Тепер читають більше, ніж роздумують. Замість філософії у нас одні коментарі. Саме це має на увазі Жільсон, коли говорить, що на зміну епохи філософів, які займали! ся філософією, прийшли професори філософії, що займаються філосо! фами. Дійшло до того, що сьогодні філософський трактат, в якому не посилаються на жодні авторитети, що не підкріплений цитатами і коментарями, ніхто не сприйняв би серйозно”. Узагальнивши вищезазначене, можна зробити висновок, що філо� соф у своїх пошуках істини не мусить обґрунтовувати їх актуальність чи значимість, бо акцентуючи на цьому увагу, він займається зайвою та марною працею. Істина є самоцінною. Також він не мусить тішитись лише самою постановкою питання, приміряючи на себе образ статуї “Мислитель”. Філософ має рухатись до істини, прагнути надавати від� повіді. Турнір ЛЮБОВ ДО ШАХІВ По завершенні гри почесні гості нагородили всіх гравців медалями. Кращим нападаючим було обрано Максима Петренка, студента ІПГО, а захи� сником – Андрія Андреєва (студента Інституту історичної освіти). Чергову перемогу поспіль святкують історики. Тренер національної збірної молодіжної команди України Олексій Михайличенко пообіцяв за умови виборення п’ятого кубка залишити його у пере� можців “назавжди”. Футболіст заявив: “Не знаю щодо України, але драгомановці до Євро!2012 готові”. НЕЩОДАВНО відбувся шаховий турнір на Кубок рек� тора. У турнірі взяли участь 16 збірних, тому змагання проводили у кілька турів і етапів. Кожна команда скла� далася з чотирьох осіб за формулою “три чоловіки, одна жінка”. Змагання урочисто від� крив ректор Віктор Андру� щенко, який наголосив, що ця подія розпочинає новий етап розвитку шахової майстерності серед студентів, викладачів та співробітників універ� ситету. І хочеться вірити, що з часом наші команди шахістів заявлять про себе не лише на всеукраїнському, але і на світовому рівні. Адже сьогодні в Україні цьому виду спорту приділяється серйозна увага. Президент України Віктор Янукович рекомендував ввести в програми середньої та вищої школи факультативні заняття з шахів, щоб наші діти розвивали свої інтелек� туальні здібності, як це зробили у Вірменії у 2011 р. Віднині щорічно в Укра� їні 20�го липня буде відзначатися День шахіста. Переможці шахового турніру визначилися після тривалих шахових баталій. За третє призове місце змагалися команди Інституту гумані� тарно�технічної освіти та Інституту інформатики, але перемогу отри� мали перші. Друге місце – у команди Інституту фізичного виховання та спорту. Перше місце виборола збірна команда ректорату, в яку увійшли викладачі університету та запрошені гості. У складі команди ректорату були заявлені: Віктор Андрущенко, Ярослав Яцків, Петро Толочко, Володи� мир Ярошовець, Анатолій Ручка, Володимир Савельєв, Марія Плющ. До нових баталій на шаховому горизонті в 2012 році! Аліна ІГНАТЮК Леонід ДРОБОТ Прем’єра пісні Анатолія Толстоухова Віктор Андрущенко “Україна стає футбольною ареною Європи” “МИСЛИТЕЛЬ МАЄ ШУКАТИ ВІДПОВІДЬ” 7 �Слово головного редактора НАШ УНІВЕРСИТЕТ – ЦЕ ТИСЯЧІ ЦІКАВИХ ЛЮДЕЙ НАБИРАЄ обертів конкурс авторських робіт “Дотиком пера”. На редакційну електрон� ну пошту надходить велика кіль� кість студентських робіт. Та хочемо звернути увагу всіх, хто вже надіслав тексти чи планує це зробити найближчим часом, що конкурс передбачає не лише поезію та прозу, але й інші авторські роботи – статті, репортажі, наукові розвідки, фотографії. Сьогодні в газеті бракує молодіжного голосу про університет, який сповнений студентською наснагою і нови� ми віяннями. Переконані, що конкурс “Дотиком пера” може стати початком для творчої, журна� лістської, громадської роботи кожного. Віримо, що завдяки цьому студенти зможуть сміли� во заявити про себе на весь уні� верситет. Для цього потрібно поєднати свої нестандартні ідеї з наявним талантом, знайти час та реалізувати задумане. Радимо всім потенційним конкурсантам брати в руки фотоапарат, диктофон і виру� шати коридорами університету у пошуках того, що зможе вам забезпечити призове місце в конкурсі. Спробуйте втілити свої кре� ативні ідеї та стати “рупором” студентського життя – пору� шуйте теми, що хвилюють молодь, не бійтесь різносто� ронності позицій і думок, шукайте відповіді на запитання, що турбують ваших одногруп� ників, сусідів, колег. Нагадаємо, що призовий фонд конкурсу складає 2 300 грн. Оприлюд� нення результатів і нагороджен� ня переможців конкурсу відбу� деться наприкінці травня цього року. Також редакція приносить вибачення за затримку інтерв’ю з викладачами щодо соціальних мереж. У найближчих номерах часопису воно буде опублікова� не. Також незабаром на читачів чекає фотопроект “Близнята університету” та інтерв’ю з відо� мими постатями НПУ і осві� тянської галузі загалом. Наш університет – це тисячі цікавих людей: творчо обдаро� вані студенти, які отримують вищу освіту в самому серці сто� лиці України, досвідчені, мудрі викладачі. Кожен з них має свою точку зору. Вона варта уваги й того, щоб її почули інші. Тому розмови з цікавими поста� тями нашого університету лише починають знаходити своє місце на шпальтах газети. До речі, гарна ідея для потенційних авторів газети. Чому б не пода� ти на конкурс “Дотиком пера” інтерв’ю з тими, кого ви вважа� єте гідним прикладом? Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 14 лютого – День усіх закоханих Конкурс К О Х @ Н Н Я . C O M ЧАСТО його порівнюють зі спалахом. Немов одного дня щось зриває завіси з твоєї душі й освітлює все пломенистими кольорами спектру життя. Стаєш чутливим: відчуваєш кожен порух усмішки людини, яка захопила твоє дихання у полон та змусила його рухатися в такт зі своїм. Усе, що існує за вікном, перетворюється на величезне диво людського буття: галас авто� стради – наче довершена симфонія Вагнера, а звичайні калюжі брудної води схожі на дзерка� ла, у яких відбивається небо. Дивуєшся своїм реакціям: відчуваєш раптове стискання у грудях або неконтрольований при� лив печалі, коли на радіо зву� чить чуттєва пісня. А раніше ж ти слухав лише вечірні нови� ни… Часто його порівнюють зі спалахом. Воно захоплює, надихає, обеззброює. Воно має тисячі ймень, сотні кон� фігурацій… Суть одна ж: коли у твою свідомість вривається кохання, світ перевертається догори дриґом й умить втрачає всі точки опори. Правила логіки стають паралогізмами, й висунуті раніше тобою твердження піддаються спростуванню. Навіть закон земного тяжіння “за Ньютоном” перетво� рюється на закон тяжіння до спорідненої душі “� за Коельйо”. І так мільйони років від сотворіння світу сього до моменту, коли любов стає невід’ємною частиною тебе, вривається у твою буденність. Сучасні досягнення людського розуму вра� жають: ракети в космосі, ембріони в пробірках, поцілунки через веб�камеру. Разом з еволюцією науки еволюціонує й кохання. З пропахлих осін� нім листям парків та оповитих мріями скверів воно перекочувало до Інтернет�мереж. Нині “всесвітня павутина” перетворилася з інформа� ційного носія на заплутаний алгоритм передачі людських почуттів: сум, сміх, радість, любов. Ба навіть більше: нестримне кохання там можна побачити частіше, аніж на міських вулицях. Кон� такт, Facebook, Twitter щовечора стають місцем зустрічі тисяч людей, у тому числі й закоханих. Може, це й на краще? Інтернет дає розкутість, лише там ми можемо вільно говорити про влас� ні симпатії, бажання. Та треба зауважити, що ця тепер уже невід’ємна частина життя людей має свою затемнену сторону. Адже ніхто не може бути певний того, що подібні почуття справжні. Хто може з упевненістю сказати, що поцілунок, який у мережі має таку форму, як :�*, є щирим? Або ж коли ти відправляєш людині на електрон� ну пошту сакралізовані за тисячі років слова “Я тебе кохаю”, де гарантія, що вона зараз не сидить з саркастич� ною посмішкою і не пише у відповідь: “Я тебе теж…”? Хитка позиція, хоча… Тижневики раз у раз рясніють повідомленнями про щасливе подружжя, яке знайшло тиху пристань влас� них почуттів саме в мережі. “А все починалося зі звичайного “Привіт!”, доповненого смайлом”, – люблять згадувати вони. Діти, собака, сімейний затишок… Дивлячись на подібну ідилію, мимо� волі починаєш замислюватися: “А яка, по суті, різниця, де вони знайшли свою споріднену душу: на сонному кіносеансі або на іншому кінці з’єднання власного модему? Вони ж разом, а інше – лише деталі, що не змінюють суті…”. Любов… Можливо, краще нехай вона буде щирою оnline, аніж зрадливою поза віртуальні� стю? Можливо… Кохання має тисячі імен, сотні конфігурацій. Лише від нас залежить, яким воно буде, як саме воно постукає одного дня до нашої душі. Його часто порівнюють зі спалахом. Головне, аби це так і не залишився лише спалах від монітора… “ДОТИКОМ ПЕРА” ГАЗЕТА “Педагогічні кадри” нагадує читачам про проведення загальноу� ніверситетського конкурсу “Дотиком пера” на кращу авторську роботу, що буде опублікована в газеті. За підсумками конкурсу пере� можці будуть нагороджені трьома преміями: перше місце – 1 000 грн., друге – 800 грн., третє – 500 грн. Для участі в конкурсі пот� рібно бути студентом або аспірантом нашого універси� тету і створити авторську роботу (стаття, репортаж, наукова розвідка, фотографія тощо). Після цього – подайте її в редакцію газети “Педаго� гічні кадри”. Зверніть увагу, що в конкурсі беруть участь лише роботи, які були чи будуть опубліковані в газеті, тому подане творіння має від� повідати концепції видання. Роботи на конкурс та запитання ви можете надси� лати на електронну скриньку gazeta@npu.edu.ua. Детальні� ше з положенням конкурсу можна ознайомитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Педагогічні кадри”. Результати конкурсу будуть оприлюднені наприкін� ці навчального року. Юлія СУХЕНКО Студентська думка КОХАННЯ В РЕЖИМІ ONLINE: ЗА ЧИ ПРОТИ? LadyCat* (Буяло Катерина) Коли люди спілкуються в мережі деякий час, між ними можуть виникати почуття. Адже кохання існує не тільки фізичне, а й духовне, платонічне (наприклад, як у сонетах Петрарки). На мою думку, досить складно підтримувати серйозні стосунки протягом довгого часу. Відомо, що існує п’ять мов любові: час, допомога, приємні слова, подарунки, дотик. В Інтернеті можуть існувати лише дві мови: часу і приємних слів. Тому соціальні мережі, на мою думку, допомагають людям лише знайти одне одного, познайомитись. Але вони повинні обов’язково зустрітись у реальному житті і, якщо вони справді створені одне для одного, насолоджуватися справжнім, реальним коханням. Walh (Компанець Максим) Однозначно, за! Взагалі, середовище, де оселяється кохання, не має значення, оскільки це суто філософське питання. Єдина умова, яка потрібна для того, щоб ці віртуальні почуття стали справжнім виявом кохання, – воно має виходити за межі моніторів. Реальність ще не настільки жахлива, аби так її боятися. Задумайтеся: вас оточує саме реальність, на відміну від цифрового Всесвіту. І взагалі, якщо ви такі сміливі перед монітором, навчіться поводитися так само поряд з коханою людиною. Алекс Бінгерд (Пінчук Дмитро) Кохання та Інтернет? Я не вірю в цю штуку, мені здається, що це просто смішно. Виходить, що ми кохаємо комп’ютер, а не людину. Хіба через клавіатуру чи веб�камеру можна доторкнутися до людини? Прошепотіти їй щось на вушко? Не смішіть. Yukiko (Андрієнко Катерина) У наш час нерідко можна зустріти своє кохання навіть в Інтернеті. Адже спілкуватися в мережі набагато легше. Людина Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua може приховати власні недоліки, при цьому створивши собі “ідеальний” образ. Можна сказати, що багато хто просто “вдягає маски”, приховуючи своє справжнє обличчя. Але чи можуть у такому брехливому віртуальному світі народитися справжні почуття? Особисто я вважаю, що такий варіант можливий. Хіба ж це не любов, коли твоє серце хвилюється за людиною, навіть якщо вона й на іншому кінці світу? То хіба це не справжні емоції, коли ти місця собі не знаходиш, чекаючи побачення з коханим, навіть якщо воно відбудеться у Скайпі? Спілкування віртуальне, а відчуття реальні. І може, інколи навіть сильніші та яскравіші, ніж у житті. Інтернет підігріває почуття. Тут ти у постійному очікуванні якогось дива. Чому ж тоді стосунки через монітор рідко закінчуються “together forever”? Та тому що, як і у реальному житті, хтось когось любить більше, а хтось менше; хтось щирий, а хтось прикидається; та й почуття з часом можуть зникнути, власне, як і в реальності. Просто в реальному світі, навіть коли кохання минає, ми частенько тягнемо лямку далі, за звичкою тримаємося за людину. У мережі все набагато простіше: видалив контакт – і все. У цьому сенсі відношення в Інтернеті навіть більш чесні, аніж у житті. Dr_ezhyk (Бордунов Олексій) Я вважаю, що кохання в мережі не існує. Мені здається, Інтернет – це скоріше пристосування, яке допомагає підтримувати зв’язок між закоханими. Колись це були печерні малюнки, потім листи, телеграф, телефон і, нарешті, всесвітня павутина. Але в коханні віртуальність не може бути нічим іншим, окрім засобів зв’язку. Любов – це прогулянки, побачення, квіти, а не лайки та повідомлення зі смайлами. Хоча зараз, на жаль, багато хто цього ще не розуміє. *перед дужками передує віртуальний псевдонім, яким користуються студенти Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛЮТИЙ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 2 (1622) (лютий 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 2 (1622) (лютий 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/184 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/24e4b3d5ff03a6ba0ef17bff021cc1d3.pdf fb37bf2a7679e326d4e11ec4d04ecfad Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 3 (1623) БЕРЕЗЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Пам’ять ЛЮБОВІ, ТВОРЧИХ ЗЛЕТІВ, НЕВИЧЕРПНОЇ НАСНАГИ! Березень і розмова про ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Від усього чоловічого колективу Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова щиро вітаю вас, наші любі жінки, зі святом Весни! Ви ñ берегині сімейного вогнища, оточуєте нас завжди турбо& тою і ласкою; майстрині в педагогічній галузі, бо робите неоці& ненний внесок у процес виховання та інтелектуального стано& влення нового покоління. За своїм божественним покликанням ви творите життя, надаєте йому високого змісту та краси. Тож хай легкими будуть ваші думки, добром та здоровíям повертаються усі ті блага, якими ви наповнюєте довколишній світ! Любові, твор& чих злетів, невичерпної наснаги! 14 БЕРЕЗНЯ в Національ� ному педагогічному універси� теті імені М. П. Драгоманова відбулось вшанування творчо� сті поета Тараса Шевченка. В актовій залі гуманітарного корпусу зібрались студенти, викладачі і гості університету. Захід складався з двох частин – вступних слів шанова� них гостей і мистецького виступу народного аматорського сту� дентського театру “Вавилон” спільно з народним ансамблем “Купава”. Відкрила захід художній керівник театру “Вавилон” доцент Ірина Савченко, яка зауважила, що Тараса Шевченка “кожен читає по�своєму і в ньому шукає частин� ку себе”. З вступними словами до студентів звернулись Герой України, почесний профес� ор університету, поет Іван Драч, старший науковий співробітник Інституту літератури НАН України Сергій Гальченко та директор Інституту української філології НПУ імені М. П. Драгоманова професор Анатолій Висоцький. Глядачі в залі були приємно вражені простотою виступу театру “Вавилон”, та в той же час душевною ліричністю. Такою і є творчість Тараса Шевченка – ментально близь� кою українцю, але глибока і прониклива для читача. З повагою, Ваш ректор Віктор Андрущенко Довірливе спілкування Фото Ірини ТИЩУК ЗУСТРІЧ НЕФОРМАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ЩОБ ВИСЛОВИТИ наболіле та обговорити нагальні питання загаль� ноуніверситетського характеру, студенти НПУ імені Михайла Драгома� нова звертаються безпо� середньо до ректора свого вишу Віктора Андрущенка. 12 березня відбулась зустріч ректора з студакти� вом університету. Причи� ною та головним акцентом чергової подібної зустрічі стало активне функціону� вання офіційного персонального сайту рек� тора та блогу у соціальній мережі. Хоч і не в офіційному форматі, але роз� Для того щоб Вас почули, варто прийти і сказати про свої проблеми керівництву ваших інститутів, мені особисто. Ви можете писати на мій сайт, приходити до кабінету, бо лише разом ми подолаємо всі труднощі й негаразди Віктор АНДРУЩЕНКО мова склалася серйозною. На основі осо� бливої студентської активності в Інтернет� мережі на сайті і блозі ректор розділив свій виступ на п’ять тематичних блоків, відпові� даючи на найболючіше: так звані прояви хабарництва, нетеплі умови навчання і про� Домовленості РЕКТОР ЗУСТРІВСЯ З ПЕРШИМ УКРАЇНСЬКИМ КОСМОНАВТОМ живання у зимовий період, складнощі з улаштуванням харчування студентів та чимало інших. Неординарним було те, що ректор не просто відповідав на конкретні питання. Це була лише постановка проблеми, вихід з якою шукали спільно і керівник, і студент� ство. У молоді були свої ідеї і пропозиції, Віктор Петрович розповідав про можливо� сті цього навчального закладу. Одним з акцентних питань Віктора Петровича до студентів стала їх активність щодо участі в житті інститутів і університету загалом. Молодь має великий вплив на функціонування навчального закладу, тому мусить його використовувати, беручи участь у засіданнях Вчених рад та піднятті важливих для себе питань. Прес�служба університету Фото Олександри Новіки Синевир 14 БЕРЕЗНЯ 2012 року ректор НПУ імені Михайла Драгоманова, академік Віктор Андру� щенко зустрівся з першим космонавтом неза� лежної України, народним депутатом Леонідом Каденюком і Президентом Малої академії наук, народним депутатом Станіславом Довгим. Обговорювалася можливість зустрічей видатно� го космонавта зі студентами університету. За словами Леоніда Костянтиновича, він із задоволенням поспілкується з молоддю та послухає думки майбутнього покоління щодо перспектив розвитку держави, української освіти і науки. Велике враження на космонавта справили високі досягнення науковців НПУ, успіхи і здобут� ки студентів�драгомановців, особливо тих, хто навчається за фізико�математичними та природ� ничими спеціальностями, цікавиться астрономі� єю і в недалекому майбутньому понесе знання з цих дисциплін у шкільні класи. Як зауважив пан Каденюк, саме завдяки цьому досі живе й розвивається космонавтика в Україні. Віктор Андрущенко розповів гостю про широкі міжнародні зв’язки університету, одні з найпотужніших в Україні наукові школи та талановитих юних вчених�драгома� новців, на що Леонід Каденюк відповів пропозицією заснувати премію його імені для талановитих студентів, що займаються науковими дослідженнями в галузі точних наук. Зустріч із першим космонавтом України напередодні Дня космонавтики стане для студентства НПУ найкращим подарунком, а подієва канва квітня 2012 поповниться ще однією неординарною подією. Прес�служба університету Позанавчальна розмова Фотопортрет Запрошуємо до Карпат Ірина САВЧЕНКО : “Людська природа потребує любові і сердечності” Близнюки університету стор. 3 стор. 6 стор. 7 �Нові формати Студент запитує – ректор відповідає Вже більше місяця працює особистий сайт ректора університету Віктора Андрущенка. Поява сайту пов’язана з потребою почути голос студентства, тому серед тради� ційних рубрик “Життєвий шлях”, “Фотогалерея” важливе місце посідає рубрика “Питання – відповіді”, яка спрямо� вана на діалог між керівником вишу і молоддю. Сайт http://avp.npu.edu.ua за місяць роботи перегляну� ло приблизно дві тисячі відвідувачів, більше ніж на п’ятдесят запитань вже можна прочитати відповідь, а якщо маєте гос� тру потребу поставити своє запитання, то можете це зроби� ти. На сайті також оперативно оновлюються новини, які пов’язані з університетом і діяльністю Віктора Петровича як ректора, філософа, вченого. До речі, в одній з соціальних мереж діє персональна сторінка Віктора Андрущенка. Вона вже довгий час зареєстрована, але лише зараз є активною. Ректор самостійно веде сторінку і читає надіслані повідо� млення. Кожен може написати повідомлення ректору Віктору Андрущенку, звернутись із запитанням стосовно навчального процесу, Болонського про% цесу, гуртожитку, конфліктів з викладачами. У соціальній мережі і на сайті кожен може написати пові� домлення Віктору Петровичу, звернутись із запитанням сто� совно навчального процесу, Болонського процесу, гурто� житку, конфліктів з викладачами тощо. На сайті навіть є деякі питання особисто� го характеру: студенти цікавляться кумиром Вік� тора Петровича, його мріями та ін. Якщо в соціальній мережі ви можете напря� му поставити запитання, то на сайті діє інший принцип. Сайт побудова� ний на принципі анонім� ності, тому запитання проходять модерацію. Хоча за словами керівника прес�служби університету, за час роботи сайту ще не було ситуацій, коли доводи� лось блокувати повідо� млення через некоректність чи ще з якихось причин. Зага� лом кожен день повний перелік запитань, які поставили Вік� тору Андрущенку, зранку потрапляє на стіл ректора, який дає відповіді на запитання. Оформленням і публікацією від� повідей на сайті займається прес�секретар Людмила Кух. Зазначимо, що в соціальних мережах вже давно існують різні групи, які об’єднують студентство. В них молодь обмі� нюється інформацією та враженнями про універ� ситет, повідомляють одне одного про події. Напри� клад, у березні найбільше відвідувань мала група “Благодійний аукціон побачень заради Володи� мира Росенка”. Також в телевізійній соціальній мережі діє офіційна група університету, де студенти мають можливість заван� тажувати відео стосовно вишу. Ц е н т р к о м п ’ю т е р и з а ц і ї т а інформаційного забезпечення У РИТМі ВИМОГ чАСУ НЕЩОДАВНО в НПУ імені Михайла Драгомано� ва відкрили одне з примі� щень Центру комп’юте� ризації та інформаційно� го забезпечення. Ректор університету Віктор Андрущенко подя� кував усім працівникам та керівництву, яке особливо долучилося до створення і налагодження Центру. Серед ентузіастів – пер� ший проректор вишу з еко� номіки та організації нав� Високе володіння чально�виховної роботи комп’ютерними технологіями Олег Падалка, директор – вимога для драгомановців Центру комп’ютеризації та інформаційного забезпе� чення Сергій Яшанов, голова Профкому викладачів і співробіт� ників Іван Горбачук та чимало інших, які доклали максимум зусиль, щоб подібний підрозділ функціонував на найвищому рівні. За словами ректора вищого навчального закладу, для уні� верситету такого рівня, як НПУ імені Михайла Драгоманова, з його широкою технічною забезпеченістю Центр комп’ютериза� ції – незамінна річ. Віктор Петрович окреслив значення цього підрозділу у міжнародному контексті підготовки сучасного фахівця світового рівня, відвівши йому завдання забезпечення однієї з трьох вимог, що ставиться сьогодні перед спеціалі� стом, – високе володіння комп’ютерними технологіями. Центр комп’ютеризації НПУ повинен стати зв’язковою ланкою у підго� товці студентів; навчити їх сприймати техніку не як чергову роз� вагу, а як потужний інструмент, що сприяє розвиткові інтелекту. Прес�служба університету 2 Сергій РУСАКОВ З М І Н Ю Є М О Запитання – відповіді Вікторе Петровичу, скажіть, будь ласка, для того щоб жити влітку в гуртожитку, сту� дентам, обов’язково працювати в приймаль� ній комісії або у штабі “Абітурієнт”? Інакше нас не поселять? Інна. Відповідаючи на ваше запитання, хочу запев� нити, що дозволити проживання в гуртожитку на літній період я можу лише в індивідуальному порядку за вагомих обставин і потреб. Доброго дня. Мене турбує їдальня в гума� нітарному корпусі. Відсутність повноцінних здорових страв – це не єдина її проблема. Ціни вищі, ніж в центральному корпусі. Вар� тість чаю (за моїми підрахунками) в 5�6 разів перевищує собівартість. Подібне запитання з приводу їдалень в універ� ситеті вже було попередньо на сайті. Я висловив свою думку щодо цього, та додам, що в кафе, яке знаходиться в гуманітарному корпусі нашого уні� верситету, невдало побудований менеджмент. Все більше ми наближаємося до думки, що пот� рібно запровадити своєрідні дотації для таких закладів харчування, що відповідно сприятиме й здешевленню страв для студентів. Думаю, з вересня ми цю роботу налагодимо. Що ж до меню та його корисності чи шкоди здоров’ю, то я переконаний, що тут варто врахо� вувати окремі побажання самих студентів. Це буде на користь у першу чергу їдальні та її праців� никам і, звісно, драгомановцям. Питання, безперечно, болюче, тому будемо намагатися вирішити його якнайшвидше. Шановний Вікторе Петровичу, ким Ви мріяли стати в дитинстві і чи збулася ваша мрія? Дякую. Приємно, що ви цікавитесь. Дякую, Денисе, за запитання. З дитинства я мріяв, звичайно, про великі перспективи. Спочатку хотів бути геологом, із задоволенням наспівував пісню “Мы геологи оба с тобой”. Коли навчався у технікумі, мріяв працювати інженером�техніком на великому під� приємстві. Служба ж в армії внесла свої корективи. Там я познайомився з декількома випускниками універ� ситетів, з їх уст почув про філософію. А прочитав� ши книгу Евальда Ільєнкова “Про ідоли та ідеали”, зрозумів, що моє місце на філософському факультеті. Тому можна твердо сказати – мрія збу� лася. А К Ц Е Н Т И НЕЩОДАВНО ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко перері� зав стрічку біля Інституту магістратури, аспірантури і докторантури. Директор Володимир Савельєв та співробітники підрозділу тепер працюватимуть у новому приміщенні. У вступному слові Віктор Петрович “роз� шифрував” відкриття цього Інституту як зміну акцентів у роботі цілого університету. “� Якщо раніше ми більшою мірою готували бакалаврів та спеціалістів, – відзначив ака� демік, – то тепер мусимо зосередити свою увагу на підготовці магістрів, кандидатів і док% Крок на шляху до статусу дослідницького торів наук”. На думку Віктора Андрущенка, той об’єм� для НПУ ще одним вагомим кроком на шляху до ста� ний потенціал професорів і академіків, яким володіє тусу дослідницького і безумовно втіленням головної НПУ імені Михайла Драгоманова, потрібно викори� стратегії навчального закладу. стовувати якнайактивніше для підготовки нового А у студентів вишу, за словами керівництва, з’я� покоління вчених і дослідників, до того ж на найвищо� вилася чудова можливість практично безперешкодно му світовому рівні. Відкриття такого підрозділу стало втілювати у життя всі свої дослідницькі і наукові ідеї. МЕМОРІАЛЬНИЙ БУМ 12�16 березня в НПУ імені М. П. Драгома� нова відбувся тижневий цикл лекцій москов� ського культуролога Олексія Васильєва “Memory studies: культурна, соціальна істо� рична пам’ять. “Парадиґма пам’яті” в суча� сному гуманітарному просторі”. “Memory studies” – один із найактуальніших напрямків культурологічних досліджень в сучасній Європі, що тільки започатковується на постра� дянському просторі. Дослідження колективної (соціальної, культурної, історичної) пам’яті стали місцем зустрічі соціологів, істориків, психологів, соціальних (культурних) антропологів, літерату� рознавців, фахівців в області теорії масових кому� нікацій і т.д. Цікаво, що в університетах України поки що не читаються окремі курси з проблематики "студій пам'яті" і студенти та викладачі Драгомановсько� го університету є одними з перших, хто зацікавив� ся новим дослідженням. БЕРЕЗЕНЬ 2012 �Синевир Запрошуємо в Карпати Минулого року в Міжгірському районі Закарпат� ської області, на території Національного природ� ного парку “Синевир” відкрито нову базу для нав� чально�польової практики студентів, ведення нау� ково�дослідних робіт та відпочинку співробітників університету. Необхідно відзначити велику і плідну роботу, виконану за короткий проміжок часу особисто ректором універси� тету, академіком НАПН України Віктором Андрущенком, першим проректором з економіки та організації навчаль� но�виховної роботи, професором Олегом Падалкою та головним інженером Володимиром Вересом щодо будівництва, реставрації навчальних і житлових примі� щень та благоустрою бази, де проходитиме навчально� польова практика студентів та відпочинок. Нещодавно з метою налагодження функціонування оздоровчої бази її відвідав профспілковий актив універси� тету під керівництвом голови профкому викладачів, про� фесора Івана Горбачука. Природа та історія НПП “Синевир” надзви% чайно цікаві й здавна приваблюють науковців – біологів, краєзнавців, вітчизняних та зарубіжних туристів. Складно коротко охарактеризувати унікальну, диво� вижну природу, легендарну історію та привабливість цього краю. Вся територія, на якій розташований “Сине� вир”, охоплює близько 41 тисячі га. Серед них понад 28 тисяч га – ліси у верхів’ях Тереблянської долини та на схилах Горганського високогір’я. Це унікальна перлина Українських Карпат з казковою природою, багатим, різноманітним рослинним і тварин� ним світом, мальовничими краєвидами, мінеральними джерелами, дзвінкими струменями гірських потоків, п’ян� ким, чистим, свіжим повітрям смерекових лісів, неповтор� ними краєвидами на схилах гір, пагорбів та полонин. А серед усього височіє найвища гора – Стримба заввишки 1719 м над рівнем моря. На території НПП “Синевир” велика кількість озер та маленьких озерець. Але унікальним витвором природи, оспіваним у легендах, є Синевирське озеро (989 м над рівнем моря), яке в народі називають “морським оком”. Відповідно до Рамської конвенції озеро визнане водно� болотним угіддям міжнародного значення. Природа та історія НПП “Синевир” надзвичайно цікаві й здавна приваблюють науковців – біологів, краєзнавців, вітчизняних та зарубіжних туристів. У різні пори року милують око барви тутешніх краєвидів. На території функ� ціонують екологічні стежки (“Музей лісоплаву”, “Дике озеро”, “Колочава”, “Синевирське озеро”, “Урочище Красний�Синевирське озеро”, “Гедешова”), науково�піз� навальні стежки (“Кичера”, “Березовець”) та 8 туристсь� ких маршрутів. Серед багатого різноманіття рослин цього краю є й рідкісні та зникаючі види, що занесені до Червоної книги України (баранець звичайний, сосна кедрова європейсь� ка, підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, шафран Гейфеля, лілія лісова, родіола рожева, любка дволиста, росичка круглолиста тощо). Серед рідкісних видів тварин на території “Синевиру” зустрічаються рись, кіт лісовий, барсук, бурозубка альпійська, орел�беркут, глухар та інші. Надзвичайно цікавою є історія цього краю: єдиний в Європі музей лісоплаву, ряд архітектурних пам’яток, військово�оборонна система фашистсько�німецької армії та її союзників – “Лінія Арпада”, з потужними підземними бункерами, сховищами та надземними бетонними проти� танковими пірамідними спорудами, що досягали 120 км завдовжки. Видатний банківський працівник, депутат Верховної ради України, уроженець с. Колочава С. Аржевітін засну� вав у цьому селі, що належить до НПП “Синевир”, перший в Україні музей просто неба під назвою “Історія верхо� винського села”, який охоплює 10 приміщень і докумен� тально відображає освіту, культуру, духовність і побут Шана ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ БУЛО НАРІЖНИМ КАМЕНЕМ, ЯКЕ КЛИКАЛО НА ПОДВИГ ІСТОРИЧНО склалося, що 23 лютого в нашій країні вшановують та вітають всіх чоловіків, незалежно від того, на військовій службі вони чи ні. Адже, так чи інакше, кожен з них – захи� сник Батьківщини, своєї родини, батьків, дітей та дружини. Для кожного з нас це свято позначене своїм зна� ченням, настроями та почут� тями. Тому в цей день студен� ти Інституту корекційної Рада ветеранів зі студентами педагогіки та психології і Інститут політології та права вітали ветеранів Великої Вітчиз� Ми є свідками радикальних змін, які відбу% няної війни, всіх хто причетний до цього великого ваються в нашій країні та далеко за її межами, свята. З привітанням та словами щирої вдячності але не можна забувати, відкидати все те, що звернулася до ветеранів студентка ІКПП Євгенія цьому передувало. Священною є пам’ять про Хміль. Вона заспівала пісню “Ветеранам минув� нашу Перемогу і про тих, хто її виборював і шей войны”. Після неї музичний подарунок пролу� платив найдорожчою ціною. нав від студентки ІПП Галини Чиж. З авторськими Іван ПОЛОВИНА віршами та вітаннями виступили студенти Оксана Власюк, Анастасія Голіжевська, Микола Пили� Під документальні кадри кінострічки голова пенко, Альона Чміль та Леся Ющенко. Ради ветеранів, полковник у відставці Микола “У цей святковий день ми вітаємо наших доро% Аркадійович Рябухін розповів, що фронтове життя гих ветеранів війни, усіх військових, які стоять на – це велика фізична і моральна напруга. “Ми рідко захисті миру і служать справі посилення безпеки та робили землянки, ночували у виритих наспіх окопчи% зміцнення обороноздатності нашої Батьківщини”, – ках, накрившись плащ%палаткою, а попереду займа% привітав ветеранів Дмитро Карпусь та запросив до ла позиції й так само мерзла наша піхота…”. виступу професора Івана Половину. Іван Петрович Заключним акордом зустрічі, стали пісні у зазначив, що ми повинні пам’ятати, якою ціною нам виконанні Олексія Лизогуба “В землянке” та дісталась перемога над ворогом в ті часи. “Катюша”, які активно підтримали всі присутні в У своєму виступі полковник у відставці Євген залі. Федорович Безродний сказав: “Почуття патріо% Історія нашого народу вкрай непроста, але в тизму було наріжним каменем, яке кликало на усі часи у нас були свої герої, подвиг яких ми подвиг звільнення Батьківщини від окупантів, хоч повинні шанувати і пам’ятати. Бажаємо всім, щоб ні кров і смерть були поруч, але на це ми не звертали ви, ні ваші рідні не знали лихоліття війни. уваги. Були страшні бої, що завдавали поранень і контузій радянським солдатам, забирали життя фронтовиків та водночас наближали Велику Пере% Микола КОТ могу”. БЕРЕЗЕНЬ 2012 мешканців села у різні епохи, за різних державних режи� мів. Сьогодні на територія НПП “Синевир” – широке поле для навчання та екологічного виховання студентів – біоло� гів, екологів, географів та туристів�краєзнавців. Викладачі Інституту природничо�географічної освіти та екології розробили план науково�дослідної і туристсько�краєзнав� чої роботи на найближчі 3 роки, до реалізації якого залуча� тимуться студенти під керівництвом досвідчених науков� ців. Ректорат університету роглядає новостворену базу навчально�польової практики студентів на території НПП “Синевир” як ще одну науково�дослідну лабораторію, яка сприятиме кращому пізнанню природи цієї унікальної території, формуванню у студентської молоді почуття патріотизму, екологічної культури, духовності у спілкуван� ні з природою. Важливе завдання покладається на розроблення плану та способів його реалізації щодо максимального використання новозаснованої навчальної, наукової та оздоровчої бази протягом усього року, адже на ній ство� рюються сприятливі умови для навчання студентів безпо� середньо в природі, оздоровлення працівників та студен� тів, проведення підготовчих курсів до навчання у вищих навчальних закладах, проведення наукових конференцій, семінарів, форумів та з’їздів. Василь БРОВДІЙ, професор, відповідальний за науково�дослідну роботу на базі НПП “Синевир”. Фото автора. Школа студентського самоврядування ВДРУГЕ І ЕФЕКТИВНІШЕ Нещодавно в НПУ імені М. П. Драгоманова відбувся освітній проект “Школа студентського самоврядування”. Головним завданням заходу стала підготовка активної молоді для ефективної діяльності у студентській громадсь� кій роботі. За словами організатора “Школи студсамоврядування” Євгенії Єрмо� лаєвої, захід проводиться другий рік поспіль і активно підтримується ректо� ром. На відміну від минулорічного заходу, цього року тренінги відвідує набагато більше людей. Незважаючи на те, що тренінги проводяться вдень після пар, в них бере участь близько 50 студентів. “Наша мета, – говорить Євгенія, – знайти активних людей і спрямувати їх потенціал для роботи в студентському самоврядуванні. Хочеться, щоб молодь постійно розви% валась і їх робота приносила користь як їм самим, так і університету”. Спрямовувати енергію молодих і У тренінгах взяло участь талановитих у потрібне русло взялися близько 50 студентів досвідчені представники студентсь� кого самоврядування, більшість з яких у свій час стали засновниками Студентської Ради університету: аспірант і голова СР Микола Давидюк, викладач і аспірант Сергій Русаков, викладач і аспірант Олександр Равчев, студентка і сертифі� кований тренер ООН Марія Придьма та інші. Відвідавши одне з занять, ми переконались у обдарованості моло� ді, що ходила на заняття. Наприклад, Кирило Кухельний пише вірші, цікавиться сучасними технологіями, Катерина Кущієнко професійно займається мистецтвом фотографії, а Михайло Матвійчук сказав, що пишається багатою фантазією. Всі студенти бажають активно долучи� тись до роботи в студентському самоврядуванні, хоча і розуміють, що це відповідальна діяльність. Наталія Ющенко сказала, що основною метою було правильно використати час і отримати досвід. Та основне, наголошує голова СР Микола Давидюк, це повністю вкладати себе у справу і відчайдушно вірити в успіх. Протягом п’яти днів “Школи студсамоврядування” студенти могли дізнатись, як ефективно реалізувати проекти, оформити документа� цію, навчились основам ділового спілкування. Крім того, і це, мабуть, головне – це нові знайомства і підготовка нової команди Студентської Ради. Юлія ГОРБАНЬ 3 �Інтерв’ю “БУДЬ�ЯКУ ОЛЕКСАНДР СУШКО: ПРОБЛЕМУ СУчАСНОСТі МОЖНА ченням ректорату мав поєднувати викла� дацьку роботу з адміністративною діяль� ністю. З 1985 р. працював деканом істо� ричного факультету, а з 2004 р. – директо� ром Інституту історичної освіти НПУ імені У КВІТНІ директор Інституту істо� ричної освіти Олександр Сушко свят� куватиме 65�ліття. Напередодні свята ми навідались до професора і погово� рили про життєвий шлях Олександра Олександровича та значення історич� ної освіти в сучасності. – Олександре Олександровичу, чому Ви обрали спеціальність саме історика? Чим був викликаний Ваш вибір? – Одразу хочу зауважити, я обрав не спеціальність історика, а фах вчителя історії. На мій погляд, це дещо різні речі. Стародавні римляни не дарма казали, що історія – вчителька життя. І цього ніхто не заперечує, бо багатющий досвід минулих поколінь завжди дає можливість тверезо оцінювати життя, шукати шляхи розв’я� зання життєвих проблем, будувати плани на майбутнє. І це стосується не лише осо� бистого життя, це торкається усього сус� пільства. Я б сказав, що будь�яке питан� ня, будь�яку проблему сучасності можна вирішити і розв’язати, вивчивши досвід вітчизняного і світового минулого, уза� гальнивши і творчо застосувавши його у сучасних умовах. Але мало знати минуле, мало бути носієм знань про узагальнений досвід людства. Треба вміти ще й донести цей досвід до нинішньої генерації укра� їнських громадян. І, в першу чергу, до молоді. Саме тому, гадаю, я і став вчите� лем історії. І удвічі щасливіший, що нав� чаю майбутніх вчителів історії в Україні. Відкриваючи Міжнародну конференцію – Ви пройшли шлях від студента до директора Інституту, професора. Як би Ви охарактеризували свій шлях? – Закінчив середню школу у м. Бояр� ка, згодом навчався на історико�педаго� гічному факультеті Київського державно� го педагогічного інституту імені О.М. Горького. Пройшов школу чудових викладачів – професорів М. Д. Березов� чука і В. Ю. Ніколаєнка, доцентів Г. В. Січ� каря і М. Ф. Александри. Займався науко� вою роботою, брав участь у республі� канських та університетських студентсь� ких конференціях. Після закінчення інсти� туту працював на посаді вчителя і вихова� теля школи�інтернату № 24 м. Києва, а згодом повернувся до рідного навчально� го закладу. На факультеті працював і лаборантом, і викладачем, а після захисту дисертації обійняв посаду доцента кафе� дри історії СРСР і УРСР. Згодом за дору� 4 Зустрічі з відомими діячами в Інституті історичної освіти ВИРіШИТИ” – Такими ж, як і всі студенти України. Розумними, гарними, креативними, опти� містично налаштованими. До речі, сьо� годні історія приваблює не лише хлопців, а й дівчат. Принаймні, сьогодні в Інституті студенток більше. Між іншим, питання про посилен� ня інтересу представниць прекрасної статі до історич� ної науки зараз є предметом спеціального вивчення фахівців інститутської кафе� дри методики викладання суспільних дисциплін і ген� дерної освіти. – Які б Ви назвали сти� мули для абітурієнтів всту� пати на історичний факультет? років Інститут готував вчителів історії для середніх загальноосвітніх шкіл, спеціалі� зованих гуманітарних освітніх закладів, викладачів ВНЗ та науковців академічних і профільних науково�дослідних ВНЗ. Водночас, універсальна фахова підготов� ка, здобута його вихованцями, дозволя� ла їм виконувати обов’язки керівників шкіл, працювати в архівах, органах дер� жавної влади і управління, політичних і громадських організаціях, інших освітніх, виховних, краєзнавчих і туристичних закладах. У зв’язку із зростанням соціальної ролі історичної освіти в умовах сьогодення завдання історичних факуль� тетів педагогічних ВНЗ розширюються і зростають. Проте сьогодення, як це не прикро зауважити, засвідчує ознаки падіння престижу професії вчителя, а отже і вищої педагогічної освіти. Фах педагога�істо� рика залишається актуаль� ним і затребуваним суспіль� ством, але зацікавленість абітурієнтів ним дещо зни� жується. Саме тому вважаю, що одним з ефективних шляхів підвищення пре� стижності професії вчителя історії, посилення його кон� курентоспроможності на віт� чизняному ринку освітніх послуг може стати лише подальша спеціалізація базового історичного фаху та розширення його профе� сійної основи. Водночас ця Разом з керівництвом університету фахова підготовка повинна мати виражену методичну – Розвиток української держави у спрямованість, озброюючи випускника ХХІ столітті, формування громадянського педагогічного університету сучасними суспільства, вирішення проблем еконо� освітніми технологіями передачі історич� мічного, соціального та культурного них знань, вмінь і навичок їх використан� життя можуть ґрунтуватися лише на ня. основі всебічного вивчення досвіду – Наскільки сьогодні є попит на минулого, його творчого узагальнення і випускників історичних факультетів? використання в умовах сучасності. Саме – Як і завжди, попит і державне замо� це зумовлює якісне оновлення змісту і влення на вихованців і виучеників Інсти� соціального призначення історії, яка сьо� туту історичної освіти виявляють і нав� годні набуває значення практично спря� чальні заклади, і громадсько�політичні мованої науки, покликаної озброїти нову інституції держави. Браку замовлень по генерацію українських громадян прак� державному розподілу Інститут не відчу� тичними, виваженими попереднім досві� ває. дом людства здобутками і знаннями. До – Які ваші плани на найближчий того ж історія продовжує виконувати час? функцію формування у молоді почуття – Завершити багаторічну працю над високого патріотизму, громадянської монографією з історії Великої Вітчизня� самосвідомості, любові до рідної мови і ної війни. Надалі посилювати конкурен� відданості Вітчизні. Протягом останніх тоспроможність Інституту на ринку освіт� М.П. Драгоманова. У травні 2004 р. захи� стив докторську дисертацію на тему «Ста� новлення та функціонування приватного підприємництва в Україні у період НЕПу (1921 – 1928 рр.) – історико�теоретичний аспект», а згодом здобув вчене звання професора. – Хто для Вас у житті і науці є авто� ритетом? – Взагалі, наука не визнає авторите� тів, оскільки вони обмежують творчу і пошукову діяльність. Інша справа, що були і сьогодні є люди, які дійсно для мене становили справжній взірець як вчителя, так і науковця. Це і мій перший декан – Григорій Васильович Січкар, і науковий керівник – Михайло Васильович Коваль. А взагалі, я й сьогодні прагну вчитися у своїх колег, викладачів університету та Інституту. Значною мірою на стиль роботи і поведінку адміністратора впливає і керівник установи – ректор університету академік Віктор Петрович Андрущенко. Принаймні більшість моїх колег вважає, що особисті якості ректора університету, поставлені ним амбітні цілі і ритм життя та праці впливають і на роботу директора, і на діяльність колективу Інституту історич� ної освіти в цілому. – Як, на ваш погляд, викладання історії не історикам перегукується з позицією університету загалом? У чому тут завдання, адже це ж не просто для загального розвитку студентів? – Історія у суспільстві завжди викону� Олександр Сушко прийшов в інститут уже сформованою особистістю. вала унікальну соціально�виховну функ� цію формування у молоді почуття патріо� Стрункий гарний хлопець одразу привернув до себе увагу. Олександр був тизму, громадянської самосвідомості, головним редактором стінної газети історичного факультету, де ми разом любові до рідної мови і відданості Вітчиз� навчались. Крім того, в ті роки завдяки його старанням багато було ні. У сучасній Україні ця функція особливо зроблено для табору «Берізка». Тоді на істфаці навчались хлопці, які вже актуальна. Знання історії власної Батьків� прийшли після армії і виробництва, тому вони чітко знали, для чого їм щини – це не лише уявлення про її славне навчання. Пам’ятаю, коли Олександр проходив коридором, то всі дівчата минуле. Це і знання про те, якими зусил� факультету зітхали. Але обраницею стала його однокурсниця Світлана. лями, якою важкою працею, біллю і втра� тами здобувалась українська незалежна Іван ДРОБОТ, держава, можливість її громадянам віль� но жити, працювати і здійснюватись як директор Інституту філософської освіти і науки, професор особистість у сучасному світі. Гадаю, що саме у цьому призначен� ніх послуг України за рахунок поліпшення ня історії як загальногу� якості навчання, зростання кваліфікації манітарної дисципліни у викладацького колективу, подальшої вищих навчальних закла� фахової спеціалізації випускаючих дах. Зокрема, я особисто кафедр. викладаю історію Вітчиз� – Що Ви б могли сказати про газе� няної війни. І хочу, що і ту «Педагогічні кадри»? мої студенти, і їх майбутні – Професійно налаштований фахо� учні завжди пам’ятали вий часопис із своєчасною подачею акту� про людей, які їм дали альної інформації. Рідна, корисна і ціка� право на життя і особи� ва університетська газета. стісну реалізацію у ХХІ – Ваші побажання читачам газети. столітті. – Викладачам – гарних студентів, а – Якщо ми говори� студентам – гарних вчителів. мо про молоде поколін� ня, то якими є студен� Підготував Сергій РУСАКОВ ти�історики? Чому істо� рія приваблює більше Інститут вже чотири рази отримував хлопців? Кубок ректора з міні%футболу БЕРЕЗЕНЬ 2012 �Інтерв’ю ВОЛОДИМИР ГОНЧАРОВ: “МЕНі ПОЩАСТИЛО З чАСОМ” У БЕРЕЗНІ відзначає 60�ліття директор Інституту іноземної філо� логії НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Володимир Гончаров. У переддень ювілею ми попросили Володимира Івановича відповісти на кілька запитань. – Володимире Івановичу, що впли� нуло на формування вашого характе� ру? – Мені пощастило з часом. Я прийшов у цей світ в пору змін. Відчув на собі, як людина може впливати і покращувати обставини, стосунки, взаємини, умови. Мені пощастило з моєю малою батьківщи� ною. Криниці, джерела... Вони стали чистими символами Білорусі. Вони іденти� фікують Білорусь у світі, вирізняють її народ безпосередністю, відкритістю, щирістю і справжньою глибиною почуттів. Уся моя рідня – це люди, що випромінюють доброту, що трудяться для інших і отриму� ють від цього насолоду. Серед них завжди почуваєш себе у безпеці, захищеним, ото� ченим турботою і добротою. – А якими за вдачею, ким за профе� сіями були ваші батьки? – Я дякую долі за своїх батьків. Іван Данилович і Євдокія Платонівна, мої диво� вижні, ідеальні тато і мама. Вони ніколи не повчали мене. Але тим, як жили, показали, що все залежить від самої людини. Від її порядності, від працелюбності, від готов� ності допомагати іншим, брати на себе від� повідальність, від сміливості втручатись у складні ситуації і не лишатись осторонь проблем. Вони просто на собі, на своїх долях показали мені, як важливо казати правду у вічі, не шукати обхідних шляхів. Моя матуся Євдокія Платонівна – саме втілення усіх наших національних чеснот. Непосидюча, роботяща, ласкава і красива. У моєї мами, скільки себе пам’ятаю, ще з ранніх літ і аж донині – голубі очі. Справді, кольору неба, кольору льону, який цвіте. І цей мамин теплий�теплий, дивовижно красивий погляд випромінює ніжність. – В чому полягало родинне вихо� вання у вашій сім’ї, на що спиралося? – Коли ми з сестричками Валюшою і Лєною були малими, у нашій затонулій в лісах та пущах Слободі – зовсім невеличко� му селі – кожен, незалежно від віку, мав обов’язки. І на городі, і біля курей, качок, гусей, пасли кіз. Щоб сім’я виживала, тру� дитися мусили всі. Мамі доводилось зали� шати садибу майже на цілий день, бо робо� та експедитора була, як зараз кажуть, – ненормованою. А коли працювала продав� цем, то також потрібно було і відповідаль� ність особливу виявляти, і зосередженість, і спостережливість. Та мамині службові обов’язки ніколи не обмежували її у дуже щирій, світлій приязні, у любові до нас. Підходить до двору – враз пригорне, обніме, притулить до себе. І перш ніж спи� тати, чи справилися з завданнями, чи всіх напоїли, чи нарвали трави та накришили домашнім тваринам їсти, обов’язково ціка� виться – чи дужі�здорові, чи не сварилися між собою, чи мирно гуляли з сусідськими дітьми… БЕРЕЗЕНЬ 2012 – У той час не було можливості готу� вже й обирай, що до вподоби. Мій призов вати дітям якісь улюблені страви, аби батька не розчарував. Коли дізнався, що лиш не голодні… служитиму у прикордонних військах, охо� – І хоч асортимент продуктів був більш ронятиму кордон, – аж прибодрився. Як ніж стандартний, наша матуся одну лише отримував подяки з армії за мою відмінну картоплю могла приготувати багатьма службу, дуже радів. А я старався, бо розу� способами, надзвичайно смачно. Ну і мів – для батька це найкращий із подарун� питає, чи сподобалось. Ми дякуємо й від� ків. чуваємо, що перепитує нас мама не для красного слівця. Їй справді була важлива наша оцінка. Бо, мабуть, ще більше, ніж нас, вона хотіла вразити смачненьким бать� ка. Набирала йому їсти якось благоговійно, миску ставила обережно і аж світилася від� даністю. А батько, сівши за стіл, ніби скидав з плечей усю втому свого шоферсько� го дня, усю напругу рук від керма вантажівки, від корби, якою заводив громихаючий і чадючий мотор, хвалив вечерю, хвалив маму, підба� дьорював нас. Нам з сестричками було особливо приємно відчувати Отримання відзнаки від ректора університету оту невидиму зовні взаєм� ність чи навіть ідилію у стосун� ках між татом і мамою. Навіть ще тим – Для вас, як я відчула, особливе дитячим сприйняттям ми відчували, що значення має батьківський авторитет? далеко не в кожному домі живе між бать� – Мій батько, з найперших моїх дитя� ками таке бережне піклування одне про чих уявлень про подвиг, – уособлював одного, така делікатність, така глибоко подвиг. У кожній родині, у кожному серці народна вихованість. Були періоди, коли тоді ще жевріли незагоєні рани війни – і мама брала на себе обов’язки лише каліцтва, й хвороби, і смерті. Таких фрон� ведення дому. Адже троє дітей, постійний товиків, як батько, – сильний, молодий, з дефіцит змушували все необхідне для руками й ногами, з пристрастю перема� життя створювати руками у своєму під� гати труднощі, як перемагали ворога, собному господарстві. Іноді в селі казали було у нашому селі не дуже багато. А ще ж “сидить вдома”, особливо не заглиблюю� майстерність водити полуторку! Хлопчаки чись у зміст вислову. А наш батько вну� з усієї Слободи збігались подивитись, як трішньо відчував несправедливу семанти� він в гімнастерці і кирзових чоботях впра� ку цієї фрази. І завжди при нагоді підкре� вно керує такою шаленою технікою. Моє слював: “Наша мама одна обходить усіх дитяче сердечко переповнювала в такі нас. Мама трудиться й на городі, й в хаті. хвилини гордість. Мої друзі знали про Мама нас опікує”. геройство мого батька. Знали, що на фронт він пішов у сімнад� цять. По суті ще підлітком. Знали про чотири поранен� ня мого батька. І головне, знали про те, що саме він, їхній односелець Іван Дани� лович Гончаров, дійшов з боями аж до самого Берлі� на і зустрів Перемогу біля Рейхстага. Та батько і в той період, і до сьогодні не любить воєнного пафосу. Війну завжди сприймав як горе. Та коли хоче наголосити на якійсь життєвій ситуації, підкреслити її серйозність, Нарада з завідуючими кафедрами наводить для прикладу воєнний епізод. І стає все так вмотивовано, так – Ваші батьки десь навчались, зримо, так чітко і зрозуміло, що, як мали професії? кажуть, дискусії недоречні. – Звичайно, що коли б не такий лихолі� – Тепер напевно намагаєтесь бать� тній воєнний час, не такий важкий в мате� кам віддячити за любов і правильне ріальному і побутовому плані й наступний, виховання? Що для них є подарунком вони обоє – і тато, і мама – навчались би, від вас? після школи отримали б ціка� ві професії. Дуже допитливі обоє, істинно мудрі, а крім того – носії живих народних традицій, в яких сконцентро� вана правда життя. Напевно, саме тому їхнє подружнє життя до сьогодні таке спра� ведливе і правильне. Мабуть завдяки цьому вони досі – в парі, удвох, разом. Батькові й мамі дуже хотілось, щоб ми отримали добру освіту. Але батько не міг навіть уявити, щоб його син та не пройшов строкової служби у Збройних Силах Разом зі студентами держави. Відслужиш, а тоді – Безперечно, що подарунками для батьків стали наші сім’ї, наші дипломи, робота й родинна злагода, а потім – онуки, а врешті й правнуки. Ми з особливим щастям усією вели� кою родиною відзначили дванадцять років тому «золоте весілля» моїх тата і мами. І найбільшим подарунком для нас стала їхня взаємна невгасима любов. Відтоді кожен їх спільний рік сприймаємо золотим. – Мабуть і завдяки такій глибокій шані до традиції вам в інституті вдаєть� ся запровадити стільки новизни? – Можливо. Але інститут справді постійно у пошуку, постійно оновлюється. Паралельно з традиційними – англійсь� кою, німецькою, французькою, іспанською – готуємо фахівців з турецької, японської. Ще одну кафедру загального мово� знавства і германістики було створено ось 1 вересня 2011 року. Головне спрямування кафедри – забезпечити якісну підготовку майбутніх вчителів та викладачів, де прак� тична та теоретична підготовка посідають найважливіше місце. Кафедра забезпечує викладання тео� ретичних дисциплін з “Історії англійської мови”, “Теоретичної фонетики”, “Теоре� тичної граматики”, “Лексикології”, “Стилі� стики” та “Ділової іноземної мови”, а також практичні курси англійської та німецької мов як другої іноземної. Викладачами створено чимало підруч� ників та навчальних посібників з англійсь� кої мови для студентів інституту. У навчаль� ному процесі викладачі кафедри викори� стовують новітні методики викладання іно� земних мов, принципи науковості, об’єк� тивності, наступності, системності. З вересня 2011 року кафедра започат� кувала новий проект – підручник “Англійсь� ка мова за модульно�рейтинговою техно� логією навчання”. З нагоди відкриття кафедри було ство� рено Мультимедійний центр, який отримав назву “LogoStar”. Тут Інтерактивна дошка об’єднує в собі простоту звичайної мар� керної дошки з можливостями комп’юте� ра. У комбінації з мультимедійним проек� тором стає великим інтерактивним екра� ном, одним дотиком руки до поверхні якого, можна відкрити будь�який комп’ю� терний додаток й демонструвати потрібну інформацію. Програмне забезпечення інтерактив� ної дошки дозволяє студентам засвоювати інформацію через аудіальний, візуальний та кінестетичний канали сприйняття.Наш мультимедійний центр – приклад сучасних інтерактивних технологій, який дозволяє кожному студенту інтуїтивно обирати най� більш зручний для себе спосіб сприйняття інформації. Для того щоб викладачі Інституту могли ефективно використовувати інте� рактивну дошку на своїх заняттях, ми спільно з Інститутом новітніх технологій в освіті провели науково�методичний семі� нар “Застосування мультимедійних засо� бів в процесі навчання іноземній мові у вищій школі”, де викладачі мали змогу нав� читися використовувати інтерактивні тех� нології в навчальному процесі. На підтвер� дження цього учасники семінару отримали відповідні сертифікати. Оскільки це нова і досить складна сучасна техніка, викладачі вже протягом трьох місяців розробляють спеціальні про� грами відповідно до тих дисциплін, які вони викладають та апробовують їх під час своїх занять, а саме – під час викладання практичного курсу англійської та німецької мов, теоретичних дисциплін, а також для наукової роботи студентів. – Володимире Івановичу, нехай успіх і далі супроводжує вас у житті. Адже великі справи завжди роблять хороші люди. Спілкувалась Ольга КОНОВАЛЕНКО, головний редактор тижневика “Освіта” 5 �Позанавчальна розмова ІРИНА САВЧЕНКО: “Людська природа потребує любові і сердечності” Довідка Савченко Ірина Віталіївна Народилася в Чернігові в сім’ї педагогів у квітні 1962 року. Одружена, має сина й онука. У 1983 р. закінчила з відзнакою Київський державний педагогічний інститут імені М. Горького. Доцент кафедри української літератури НПУ імені М. П. Драгоманова; кандидат філологічних наук; директор Центру культури і мистецтв, художній керівник і режисер сту� дентського театру “Вавилон”. З 2002 р. бере участь у проведенні Всеукраїнського кон� курсу знавців української мови імені Петра Яцика, а з 2010 р. – у Всеукраїнському конкурсі Тараса Шевченка. Нагороджена нагрудним знаком “Відмінник освіти” та медаллю ім. А. С. Макаренка. Представляти Ірину Савченко не потрібно, бо її добре знає колектив університету. Вона є випускницею нашого вишу і повністю відда� на драгомановським традиціям. Крім того, вона є ініціатором багатьох нововведень, за якими наш університет пізнають по всій Укра� їні – фестиваль вертепів “Різдвяна зірка”, Народний театр “Вавилон” та ін. Нині під її керівництвом готується перший в Україні фестиваль аматорських шкільних театрів. У квітні Ірина Савченко святкуватиме свій ювілей, тому напередодні свята ми завітали в гості. – Ірино Віталіївно, на які б запитання Ви б не відповідали? – На питання неетичного характеру. Це питання, що пов’язані з моїми колегами. А для мене особисто немає речей, які б викликали неетичні питання. – Ви вважаєте себе публічною людиною? – На сьогоднішній день я є публічною людиною в університеті і в “обмежених” театральних колах Києва. – Публічність заважає вашій роботі? – Ні. Вона допомагає, адже змушує дисциплінува� тись як самій, так і моєму оточенню. – Команда Ірини Савченко – хто це? – Чесно кажучи, я не люблю слово “команда”, бо воно наближає до спорту і змагальності. Але якщо від� повісти на запитання, то це люди, які працюють у Цен� трі культури і мистецтв, колектив, що працює зі мною в театрі “Вавилон”, і ті, хто дотичний до просвітницької, культурної, творчої роботи, яку я веду. – Як Ви будуєте стосунки з людьми? – У житті керуюся двома речами: довіра і чес� ність. Я завжди налаштована на те, що людина за своєю природою є позитивною. Якщо мої сподівання не виправдовуються, то я відсторонююсь і зводжу спіл� кування до мінімуму. – Який стиль Вам ближчий – Антона Макаренка чи Василя Сухомлинського? – Відповім однією історією. Нещодавно я була при� сутньою на перегляді екзаменаційних фільмів студентів університету імені І.К. Карпенка�Карого. Серед фільмів один був про вчительку фізики. Фільм знімали, поки її учні писали тести. В цей час вона дістала нотатник і зачитала на відеокамеру наступну фразу: “Добре слово і револьвер може зробити набагато більше, ніж одне добре слово. Автор: Аль�Капоне”. (Посміхається). Тому вважаю, що стиль роботи полягає у розумному поєднанні. Людська при� рода потребує любові і сердечності, але в той же час має бути чинник, що дисциплінує і обмежує. – Три роки тому ви стали директором ЦКМ. Чому ви погоди� лись на цю посаду? – Знову відповім одним прикла� дом. На цей раз з біографії Олексан� дра Довженка, який пояснював, чому він став кінорежисером. Одного разу він потрапив на знімальний майдан� чик і побачив, що режисер робить з акторами. Не маючи режисерської підготовки і освіти, Олександр Петрович зрозумів, що знає, як зро� бити краще. Він побачив помилки режисера і кардинально змінив своє життя. 6 – Важко було адаптуватися до нової посади? – Так. Це інший розпорядок дня, інша форма спіл� кування з людьми, адміністрування. Директорська посада вимагає не тільки творчості, але і вміння вирі� шувати різні питання – психологічного, організаційно� го, господарчого характеру. Не казатиму, що в мене все добре виходить. Я знаю свої больові точки. Зага� лом я пішла на посаду директора ЦКМ не тільки розу� міючи, що знаю “як”, але ще й тому, що це гарний жит� тєвий досвід. Вважаю, що у людини наступають такі періоди, коли їй потрібен зовсім інакший досвід, ніж той, який вона має. “У житті керуються двома речами: довіра і чесність” – Ірино Віталіївно, ким для вас є “вавило� няни”? – Як би просто це звучало, але вони є членами моєї сім’ї. Вони не мої діти, але кожен з них – частинка мене. У нас все побудовано так, що це не просто репетиції і виступи. Ми разом ходимо на екскурсії, спільно читаємо книжки, переглядаємо фільми, обмінюємось позитивною і негативною енергією. Я їм потрібна, щоб дати пораду, так само і вони потрібні мені. Коли мені дуже погано, то вони лікують одним своїм існуванням. – Чи змінилась ваша мотивація роботи з теат� ром за ці десять років? – Спочатку це був клуб за інтересами. Відповідно і я ставилась до нього легше. Умовно кажучи, якщо людина в дитинстві не догралась у ляльки, то вона це зробить пізніше. Те, що я колись не зіграла, не зроби� ла, я реалізувала в театрі. Можна сказати, що все це стало ретранслятором моїх бажань, комплексів. – Ви використали інших? – Виходить, що так. Але життя на цьому базується. Хтось когось використовує, але питання полягає у тому, як це зробити. Мені здається, що я тут була чес� ною. Вони брали від мене стільки ж, скільки я брала у них. Сьогодні це стало більше, ніж просто гра. Не хочу бути пафосною, але для мене зараз “Вавилон” � кон� цепція життя. – Ви схильні до депресії? – Так, як і кожен Овен (посміхається). Але за остан� ні три роки в мене не було депресій. Я живу в такому темпі, коли постійно потрібно приймати рішення. Маю бути в психологічному і фізичному тонусі. – Чого у Вас більше – директор ЦКМ, режисер чи викладач? – Складно відповісти, але, мабуть, все ж таки біль� ше вчителя. Вчителя, який інколи вчить не стільки пред� мету, скільки тому, як треба говорити, писати, сидіти, спілкуватись, розказує, що є добре, а що погано. – Який у Вас розклад дня? – Якщо немає першої пари, то прокидаюсь о шостій ранку. О дев’ятій я вже у ЦКМ. Тут розклад буду� ється залежно від обставин. Інколи спокійно займа� ємося організаційною роботою, а інколи проводимо кілька університетських заходів за день. О четвертій � репетиція театру. Вона триває десь до дев’ятої вечо� ра. Вдома я після десятої. Спати лягаю не пізніше два� надцятої. – Якими були ваші студентські будні? – Насиченими, адже в нас була комсомольська організація. Вона все вирішувала і систематизувала наше життя. Я не прихильник тої ідеології, але вона привчала до системної роботи. На всілякі дурощі про� сто не залишалось часу. Колишня система формувала відчуття відповідальності. Також я була учасницею сту� дентського театру, яким керувала Алла Капська. – Які у Вас плани на найближчий час? – Я живу за філософією малих справ, тому гло� бальних планів не будую. – Але ж все велике складається з малих частин, до чогось ви ж прагнете… – (думає, а тоді посмі% хається) Прочитати все непрочитане. Хай буде так. – Як філолог ви точно маєте що сказати про газету “Педагогічні кадри”. – Газета змінюється, і це тішить. Добре, що ми маємо газету з такою істо� рією. Ми навіть за матері� алами газети намагались відтворити історію ЦКМ. “Живу за філософією Сьогодні “Педагогічні малих справ” кадри” вже більш презен� табельна газета. Вона стала більш адаптованою до читача, перестала бути таким собі “Урядовим кур’єром” Драгомановського університе� ту. Якщо вона і далі буде так розвиватись, то стане лакмусом, за яким університет вимірюватиме свою діяльність і визнача� тиме пріоритети. На газету покладені великі завдання. – Ваші побажання читачам. – Студентам побажаю знайти справу, яка стане справою їхнього життя. Викла� дачам – здоров’я, розумних і талановитих студентів. А також внутрішньої молодості і пам’яті про себе в молодості. – Дякуємо за цікаву і відверту роз� мову. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Вікторії ТИЩУК “Вони є членами моєї сім’ї” БЕРЕЗЕНЬ 2012 �Близнюки університету Газета “Педагогічні кадри” упроваджує фотопроект “Близнюки університету”. Протягом цього навчального року ми записували інтерв’ю і фотографували близнят, які навчаються в нашому університеті. Ми вирішили дізнатись, як їм разом навчаються, чим схожі і відмінні близнята та поцікавитись їх життєвими планами. Якщо разом з вами навчаються близнята, то повідомте це в редакцію газети, і ми завітаємо у вашу академічну групу. Сьогодні перед вами дві пари сестер, з якими спілкувався Сергій РУСАКОВ, фотографії – Катерини КУЩІЄНКО. СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ “Я” Аня і Аліна народились в м. Конотопі. Разом зроста� ли і разом нині навчаються на ІV курсі на спеціальності “Культурологія”. Дівчата до 7 класу ходили в однаково� му одязі, “потім ми почали одягатись по�різному, адже хочеться вирізнятись”, – говорять дівчата. Аліна. В дитинстві мріяла стати моделлю. “В дитинстві з подружкою навіть влаштовували у дворі показ моди”, – з усмішкою згадує дівчина. Аліна – активна і непосидюча. З сестрою могла не просто посваритись, а й почати боротись: “Матір тепер жартує, що боялась залишити нас вдома самих”. Цікаво, що незважаючи на характер, у дівчини дріб� ний і спокійний почерк. “У школу ми йшли разом, але коло спілкування було різне”. Аліна в школі завжди сиділа право� руч, сестра – ліворуч. Школа, де навчались дівчата, має укладений договір з Драгомановським університетом, тому сестри поступали через дистанційні курси. “Роль у вступі зіграли батьки. Вони не хотіли розділяти нас. Київ для нас був незнайомим містом, і на думку батьків, так було безпечніше”. Минулого року дівчата пройшли відбір у “Школу вожатих” і їх хотіли поставити працювати в один загін, але дівчата заперечили. “Дратує те, що якщо ми однакові, то інші думають, що ми повинні постійно бути разом”. Хоча сестри зізнались, що одна одній не наб� ридають, незважаючи на те, що і нині часто сваряться. Сьогодні обидві дівчини лише нав� чаються. “Складно суміщати навчання і роботу, – говорить Аліна. – Хочеться гарно навчатись, а робота від цього, на жаль, відволікає. Про майбутнє складно сказати, бо не знаємо, що нас чекатиме на п’ятому курсі – один чи два роки нав% чання”. Аня. Аня – старша сестра і дорослі� ша на півгодини. Ким хотіла стати в дитинстві – не пам’ятає, але переконана, що це було пов’язано з творчою галуззю. Дівчина спо� кійна за характером, а от почерк має розмашистий, хоча в школі був “спокійний”, як у сестри. “% Ми різні, наші друзі про нас говорять так: одна – мир, друга – війна”. Одного разу у школі перед уроком з української літератури дівчата помінялись місцями. Аню викликали прочитати напам’ять вірш. Після уроку дівчата знову сіли на звичні місця. Наступним уроком за розкладом була математика, але вчитель захворів і на заміну прийшла… вчителька з української літератури. Цього разу вона вирішила послухати вірш з вуст другої сестри. Візуально дівчат в той день вчителька не відрізнила і Ані довелось вдруге розповідати той самий вірш. В університеті дівчатам не доводилось “заміняти” одна одну. Хоча одна викла� дачка лише в день екзамену зрозуміла, що дівчат двоє. “Часто бачимо близнюків з дуету Анна%Марія. У них однаковий стиль. А нам так не хочеть% ся. Так, у нас є схожі речі, але за кольорами вони можуть відрізнятись. А от постіль у нас одна% кова”, – говорить Аня. Навчання зараз інтенсивне, і у дівчат не вистачає часу для гуляння. “Ми наче разом ходи% мо, але все ж і по окремості. Навіть у кімнаті разом рідко знаходимось, не часто спілкуємось одна з одною. У нас навіть ліжка в різних кутах кімнати стоять”. Група, в якій навчаються дівчата, дружна і активна. “При вступі в університет нам сподоба% лась саме культурологія. І ми не шкодуємо про вибір”. СЕСТРИ ТИМОЩЕНКО: РІЗНИЦЯ В ОДНУ ХВИЛИНУ Сестри народились у Києві. Закінчили середню школу № 235 імені В. М. Чорновола. Сьогодні Марія і Наталія навчаються в Інституті інформатики на спеціальності “Економічна тео� рія”. Обидві дівчини танцюють з чотирьох років і люблять мандрувати – побували у Фінляндії, Швеції, Польщі, Угорщині та в багатьох містах Росії. Наталія. Досягає поставлених цілей, чітко знає, чого бажає. “Якщо їй не подобається людина, то вона обмежує своє спілкування з нею”, – говорить за сестру Марія. У дев’ятому класі дівчина складала екзамен з біології за сестру. “Викладачка ще відзначила, що обидві дівчини добре знають предмет”, – згадують дівчата. Наталія хотіла вчитись в університеті МВС на… слідчого, та її переконали, що таку спеціальність слід опановувати в більш дорослому віці. “Вирішили, що хочемо навчатись в НПУ імені М. П. Драгоманова. Хотіли вчитись разом, тому довго обирали спе% ціальність. Врешті%решт подали документи і поступили в Інститут інформатики”. В однаковому одязі сестри ходили до 12 років. Жартують, що з точки зору дівчини так навіть зруч� ніше, адже мають вдвічі більше гардеробу. Але якщо Наталя любить більш діловий стиль, то Маша віддає перевагу джинсам і футболкам. Перебуваючи кілька років тому в літньому таборі, дівчата познайомились з хлопцями�близнятами, які також відпочи� вали. Та зав’язати серйозні стосунки не вдалось. Марія. Творча людина, якій подобаються танці і співи. Тому мріяла вчитись на хореографа, та батьки вмовили поступати на більш серйозну спеціальність. “Хоча я все одно з часом піду вчитись на хореографа”, – зізнається дівчина. Характер у дівчини більш поблажливий, ніж у сестри. Тому вона вміє згладжувати гострі моменти. Маша – старша сестра. Вона народилась раніше… на одну хвилину. Обидві дівчи� ни навчаються добре, хоча на відміну від сестри, Марії складніше йдуть точні науки. Навчатись разом дівчатам подобається, бо відчувають підтримку одна одної. “Коли була посвята в студенти, то спочатку ніхто не помітив, що ми близнята. Ми були одя% гнені по%різному, мали різні зачіски, тому в Інституті подумали, що ми просто маємо однакові прізвища”. Хоч дівчата і сваряться, та говорять, що вже через п’ять хвилин спілкуються, наче нічого і не траплялось. “Одного разу сестра поїхала з батьком на дачу, то я скучила за нею уже за дві години і взялась телефонувати їй”. Красуня університету ВАЛЕРІЯ СЕРДЮК: “ М о р а л ь н е п і д п и л ю в а н н я п і д б о р і в б у л о . . . ” МИНУЛОГО РОКУ Валерія Сердюк перемогла в конкурсі “Красуня університету”. Сьогодні дівчина навчається вже на ІІІ курсі Інституту корекційної педагогіки та психології. Молода, творча, не боїться критики та самостійно може визнати помилки – такою постала перед нами переможниця конкурсу. – Валеріє, розмова буде присвячена твоїй перемозі на конкурсі краси в нашому університету. Як ти стала його учасницею? – Все почалося з перемоги на конкурсі “Міс ІКПП”: як його переможниці мені надійшла пропозиція спробувати свої сили на університетському рівні. – Цікаво, що стало поштовхом для того, щоб взяти участь у конкурсі краси? – Коли я тільки стала студенткою університету, мені наснився сон, що я отримала титул “Красуня університету”. Вже на другому курсі, дізнавшись про конкурс краси в Інституті корекційної педагогіки і психології, та згадавши сон – сміливо пішла записуватись в учасниці. І, як бачите, не даремно. Хоча під час підготовки до нього щось не виходило, інколи опускалися руки, та мене дуже підтримувала родина, тому не хотілося їх розчаровувати. Саме це мене змусило пройти шлях до кінця! – Цей конкурс став важливим для тебе? Чому ти навчилась? – Мені стала зрозуміла одна істина – послухай інших та зроби по�своєму (посміхається). Я навіть після перемоги брала участь у київському конкурсі краси, де зайняла друге місце. Зазначу, що там конкурс відрізнявся від подібних конкурсів краси. Там була більше ставка на інтелект, та учасниці довели, що краса – це не лише параметри 90�60�90. Після конкурсу до мене підходили учасниці і запитували, чи я брала участь у БЕРЕЗЕНЬ 2012 подібних конкурсах раніше. Зізнались, що бачили мою впевненість і силу. Після цього чергового тріумфу прийшов час представити НПУ на конкурсі “Студ�міс Київщина”. Я підійшла до цього з великою відповідальністю, усі сили вкладала в підготовку, усім серцем жадала переможного місця, але журі не внесло мене в трійку лідерів. Я отримала титул “Міс креативність”. Тоді для мене це здалося ганебною поразкою, але потім зрозуміла, що перемога – це не головне. У кожної з учасниць – своя перемога. Моя була в очах пів сотні драгомановців, які зайняли половину приміщення “Арени” і за чисельністю конкурували лише зі студентами Києво�Могилянської Академії, а за активністю рівних нашим не було. Такої ідтримки, як тоді, – я ще ніколи не відчувала в житті! А отримати титул “Міс креативність” виявилось навіть краще за корону. – Глядачі “Красуні університету” запам’ятали тебе по творчому конкурсу, де ти грала на флейті. Чи складно було готуватися? Хто тобі допомагав? – Після прийняття рішення щодо участі в конкурсі я почала шукати костюми та партнера для танцю. Взагалі я не надто добре танцюю, багато хто закидав, що в мене не вийде. Моральне підпилювання підборів було, та після довгих тренувань все чудово вийшло. Щодо виступу з флейтою, то це мій коронний номер. Я з дитинства вчилася грати на ній. Але для виступу самої гри мені здалося недостатньо, тому вийшло театралізоване дійство. Хочу подякувати своїм друзям, які допомагали мені та вірили в мене. – Що б ти побажала майбутнім учасницям конкурсу краси? – Ніколи не здавайтесь і йдіть завжди до кінця. Ніколи не бійтеся критики, вона буває дуже корисною! І найголовніше: ніколи не сумнівайтеся в своїх силах, якщо ви чогось дійсно хочете – ви зможете! Спілкувалась Тетяна ВОЙТОВИЧ 7 �Слово головного редактора ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УНІВЕРСИТЕТУ Нещодавно довелось роби� ти персональний перелік публі� кацій і виявилось, що одна з перших моїх публікацій в газеті “Педагогічні кадри” вийшла у червні 2007 року. Відтоді спів� праця з багатотиражкою стала неодмінним елементом моєї діяльності в університеті. За цей час вийшло ряд ста� тей про заходи і події, які відбу� вались в Драгомановському житті. Деякі з них зайняли чіль� не місце і перетворились на традиції, а деякі повністю зни� кли через плин часу. Але в будь� якому разі маю за честь, що про них дізнавались саме з моїх матеріалів. Завдяки цим публікаціям я познайомився з університетсь� ким життям і людьми, які тво� рять історію нашого вишу. Нині, вже як редактор газети, маю можливість безпосередньо спілкуватись з цими людьми. Особливо радію, коли це спіл� кування відбувається напере� додні їхніх ювілеїв. Під час спілкування з ювіля� рами, проймаючись тією енер� гією, якою вони живуть, виникає ще більша шана до їх здобутків і напрацювань. Вони стали наставниками для великої кіль� кості випускників НПУ імені М. П. Драгоманова. Останні, в свою чергу, маючи власні сім’ї вчать тим самим принципам, які були закладені університет� ськими викладачами. Переконаний, що нові випу� ски газети займуть гідне місце в історії університету та освітньої галузі загалом. Через певний час до багатотиражки звертати� муться як до “енциклопедією університету”, в яку вписано те, що не можна знайти в інших довідниках. У найближчих випусках ви зможете прочитати інтерв’ю з Ольгою Коноваленко, Галиною Мєдніковою, Олегом Падал� кою, Станіславом Цибіним, Миколою Котом. Це люди, які люблять університет і яких люблять в університеті. Дякує� мо нашим співрозмовникам за співпрацю. Ваш голос важли� вий для університетського колективу, думки надихають колег, а досвід відіграє важливу роль для молоді. І саме ваш голос, думки і досвід нині впи� суються в нову “енциклопедію університету”. Якщо раніше університет� ські багатотиражки були офіцій� ним органом ректоратів і єди� ним інформаційним каналом, то сьогодні ці функції більше вико� нує Інтернет і суперничати з ним немає сенсу. Тому ми оби� раємо напрям створення суча� сної енциклопедії університету. Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Нагородження Т у р н і р Поезія п о е т і в НЕЩОДАВНО в книгарні “Є” відбулось нагородження переможців Всеукраїнського студентського поетичного конкурсу “Турнір поетів”, до якого долучились студенти і викладачі нашого вишу. У конкурсі взяли участь близько 400 учасників, які представляли всі регіо� ни України. Найкращі твори відбирало журі, до складу якого входили доктор філологічних наук, про� фе�сор кафедри зару� біжної літератури Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Іван Мегела, видат� ний поет Іван Андру� сяк, автор знаменито� го українського роману “Кляса” Павло Воль� вач, автор проектів “Щоденник”, “Re: make щоденник”, поет, викладач НПУ імені М. П. Драгоманова Олександр Козинець, викладач кафедри культурології НПУ імені М. П. Драгоманова, головний редак� тор газети “Педагогічні кадри” Сергій Русаков. Переможці читали свої твори, і не лише ті, що пода� вали на конкурс, а й нові. Члени журі ділилися своїми враженнями, говорили ком� пліменти, часом й критику� вали. Зокрема, Іван Мегела та Сергій Русаков підкресли� ли, що в багатьох авторів забагато суму і розчарувань, хоча авторам не більше 25 років. Тож радили більше радіти життю і кохати! Драгомановський уні� верситет та газета “Педаго� гічні кадри” впровадили спеціальну номінацію “Симпатія газети”, яку виборола студентка НТУУ “КПІ” Наталя Боровик. Наталії було урочисто вручено грамоту від ректора університету професора Віктора Андрущенка та подаровано книжку “Протуберанці слова”, упорядником якої є поет�пісняр Андрій Деми� денко. Олександр КОЗИНЕЦЬ Фото Тетяни Медведєвої Освітянський пантеон Наталя БОРОВИК НТУУ КПІ Молюся на дощ Молюся на дощ сьогодні. Молюся на дощ. Звідусіль оточена кілометрами сонячних променів. Поміж сотень будинків, вулиць і площ я сама вже готова стати частиною повені. По бруківці розлитись холодом, стежкам остудити шал. Затопити це місто, по вінця, холодною зливою, в сніжки хмарами гратися серед рідких дзеркал, малювати у небі веселку. Смішною і вередливою. Молюся на дощ сьогодні. Одна із небагатьох. Звертаюсь по допомогу до сивих хмар. Бо серед усіх здобутків, розсіяних між епох, колись саме в дощ найбільше згубилося моїх чар. *** Загратили очі собі і вуха, у рамки вписались, в закони і правила. А в житті одна лиш важлива наука – та, що в серці рубці зоставила. Виріж, будь ласка, мене із рамок, якщо я зранку сама забуду. Бери різак і приходь на сніданок% обріжем нитки всім лялькам вуду. Лишали собі лише чорне і біле. Дарма! То робота дурна і неправильна. Ходімо з веселкою гуляти Києвом, своїми мріями розганяти марево. Шанувати життя беззлісно і віддано, малювати під зливою кольоровими фарбами. Давай радіти,поки не пізно нам, допоки нас іще в кут не загнано. Давай на кавалки разом розіб’ємося, щоб потім яскравими пазлами гратися. Всьо буде чьотко, якшо не зіп’ємося. Та ми не прості, щоб так легко здаватися. Тобі для щастя не треба замок? Мені ж достатньо і незабудок.. А! Ще виріж, будь ласка, мене із рамок, якщо я зранку сама забуду. ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ 3 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ на 74�му році пішов з життя завідувач кафедри олімпійського та професійного спорту Інституту фізичного виховання та спорту Націо� нального університету імені М. П. Драгоманова, док� тор педагогічних наук, професор ЮРІЙ ТИМОФІЙОВИЧ ПОХОЛЕНЧУК. Перестало битися серце людини з великої літери – авторитетного вчено� го, справжнього педагога, мудрого керівника і настав� ника, великого життєлюба, який 45 років, сповнених самовідданої творчої праці, віддав університету. Життєвий шлях Юрія Тимофійовича – зразок людської гідності, добропорядності, відданості справі, вміння толерантно працювати з людьми. Понад 40 років Юрій Тимофійович очолював кафедру фізичного виховання та спорту, що нині має назву олімпійського та професійного спорту. Юрій Тимофійович Похоленчук народився 17 жовтня 1938 р. у м. Смо� ленськ (Росія). Початок Великої Вітчизняної війни він зустрів з матір’ю, Вірою Іванівною Філатовою під бомбардуваннями у Прибалтиці, де в штабі льотно� го полку служив його батько – Тимофій Юхимович Похоленчук. Середню освіту Юрій Тимофійович отримав в Київській школі № 27, вищу освіту – в Національному інституті народного господарства. В 1962 р. закінчив Київ� ський державний інститут фізичної культури і спорту, де отримав спеціаль� ність тренера�викладача зі спортивних ігор. Кандидатську дисертацію з біо� логічних наук захистив у Прибалтиці, де існувала відома тоді наукова школа зі спортивної медицини з питань вивчення впливу високих навантажень на організм спортсмена у великому спорті. З 1967 р. Юрій Тимофійович Похоленчук працював в Київському педа� гогічному інституті імені М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова), де з 1971 р. керував колективом кафедри фізичного виховання і спорту. Увесь час безупинно займався наукою – опублікував більше 100 наукових та нау� ково�методичних праць. Докторську дисертацію на тему “Оптимизация тренировочного процес� са спортсменок с целью повышения спортивного мастерства и сохранения здоровья” Юрій Тимофійович захистив у 1993 р., результати роботи над якою втілив у свою подальшу практичну діяльність у Федерації волейболу СРСР (у складі Комплексної наукової групи), а потім у Федерації волейболу України. Юрій Тимофійович був постійним учасником наукового й суспільного Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua житті університету, міста, держави. В різні роки очолював науково�методич� ні комісії, був головою науково�методичної комісії з фізичного виховання Міністерства освіти України, членом Республіканської комісії з фізичного виховання молоді ВНЗ України, членом Президії науково�методичної комісії з фізичного виховання при секторі фізичного виховання Міністерства освіти України, головою науково�методичної ради з фізичного виховання ВНЗ м. Києва при міськспорткомітеті, членом Міжнародної Академії зі спортив� ної науки (з настільного тенісу), дійсним членом наукового комітету ITTF (міжнародна федерація з настільного тенісу), членом Міжнародної Асоціації світових чемпіонатів. У 1992–1995 рр. очолював Федерацію настільного тенісу України, і в той період збірна команда України з настільного тенісу досягла найкращих результатів на Чемпіонаті Світу в Тяньзіне (Китай). За активну роботу в науково�методичних Радах при Міністерстві освіти і науки України та колишнього СРСР нагороджений Почесними грамотами Спорткомітету СРСР та України, в різні роки нагороджений грамотами та дипломами ITTF, Європейського Союзу зі спортивної науки, грамотою посла України в Китайській Народній Республіці. Нагороджений медалями Олім� пійського національного комітету Італії, федерації настільного тенісу СРСР, медалями ITTF. У 2010 р. отримав почесне звання “Заслужений працівник фізичної культури і спорту України”. Юрій Тимофійович був прескрасним сім’янином – чоловіком, батьком, братом, дідусем. Створивши сім’ю у 1974 р., допоміг дружині Людмилі у ста� новленні її як ученого в Національній Академії наук. Синові Сергію дав можливість здобути вищу економічну освіту. Сергій, як і батько, став почес� ним мисливцем України. Його онучки стали дарують радість всій родині. Юрій Тимофійович підтримував родину у всіх починаннях, допомагав кожно� му мудрим словом та справами. Сьогодні у його родині безмежна скорбота. Глибокої втрати зазнав Інститут фізичного виховання та спорту – всі, хто знав професора Похоленчука Юрія Тимофійовича, любили і поважали його за чуйне ставлення до колег та студентів, велику душевну щедрість, без� крайню доброту, чесність і відкритість, справедливість, мудрість та опти� мізм. У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близь� ким Юрія Тимофійовича. Віднині його вже немає з нами, але пам’ять про нього, його посмішка, мудре слово та розумні добрі очі назавжди залишать� ся в наших серцях... Колектив Інституту фізичного виховання та спорту НПУ імені М. П. Драгоманова Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1623) (березень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 3 (1623) (березень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/185 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/097403312c382effb88bab106bcfe2c5.pdf d437a32ecfe9d0590e5cd9032ea0244e Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1624) (квітень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 4 (1624) КВІТЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА –¿Ÿ»… —“”ƒ≈Õ“ –Œ ” ñ 2012 9 КВІТНЯ 2012 РОКУ відбулася зустріч ректора Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктора Андру� щенка з переможцями рейтингу “Кращий студент року – 2012”. Обго� ворювали досягнення і мрії на майбутнє. Хоча, як не дивно, мрії майже в усіх співпали – наукова стежка. Поспілкуватися з кращими студентами 2012 року також прийшли перший проректор університету Володимир Бех, перший проректор з організації навчально&виховної роботи і економіки Олег Падалка, проректор з наукової роботи Григорій Волинка, проректор з дистанційної освіти та інноваційних технологій, директор Інституту дистанційного навчання Анатолій Кудін, голова профкому викладачів та співробітників Іван Горбачук, директор Інсти& туту магістратури, аспірантури і докторантури Володимир Савельєв, сту& дентський ректор Микола Давидюк та головний редактор університетсько& го часопису Сергій Русаков. Рейтинг “Кращий випускник” ефективно діє вже багато років в нашому університеті, і його курує відділ виховної роботи. Кожної весни в навчальних підрозділах університету висувається по кілька кандидатів на конкурс. Це мають бути магістранти, що мають наукові публікації, відмінники навчання та активісти. Після цього в інститутах відбувається голосування, де і визнача& ється переможець рейтингу. Всі переможці матимуть можливість поспілкуватись з видатними поста& тями України, що є знаними у світі. Крім того, зазвичай випускники разом з керівництвом вишу і викладачами їдуть влітку до Європи на ознайомлення з культурним багатством світу. Багаторічний досвід показує, що більшість переможців рейтингу залишаються вірними університету і обирають науково& педагогічний шлях – вступають до аспірантури, стають викладачами&дослід& никами і успішними лідерами в своїй галузі. Нагорода Профспілкове навчання УНІВЕРСИТЕТ ВИБОРОВ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ Золота медаль у номінації “Профорієнта� ційна робота серед молоді” цього року заслужено належить НПУ імені Михайла Драго& манова. Саме такої нагороди удостоївся уні& верситет на XXI Міжнародній виставці “Освіта та кар’єра – 2012”, що відбулася в Києві 29& 31 березня у Національному центрі ділового та культурного співробітництва “Український Дім”. Профорієнтаційна робота серед молоді у Драгомановському університеті входить до пріоритетних завдань навчального закладу, про які дбає кожен інститут зокрема та універ& ситетський колектив в цілому. Безперечно, досягнення у цій сфері вимірюються не лише нагородами, але й реальною кількістю студен& тів вишу, його популярністю серед випускників і абітурієнтів. Подібна відзнака цієї роботи на міністерському рівні – свідчення хороших результатів і високих успіхів. НАЙКРАЩИЙ ДОСВІД ДЛЯ ВИШІВ У НПУ імені Михайла Драгоманова відбувся семінар� навчання голів первинних профспілкових організацій сту� дентів “Організація профспілкового навчання”. Відкрив семінар з побажаннями плідного діалогу й мудрих рішень ректор НПУ Віктор Андрущенко. Академік розповів про давню історію Драгомановського університету, його поступовий, але впевнений розвиток, мрії й плани на майбутнє і щодо вихо& вання нового вчителя ХХІ століття, і щодо еволюційних змін у педагогічній сфері взагалі. “Людина повинна бути красивою в усіх відношеннях, а вчитель тим більше, бо зазвичай саме на вчителя й рівняються школярі. Він для них є прикладом та ідеалом для наслідування, а тому мусить бути духовно й інтелектуально бага� тою, фізично розвиненою особистістю, – стверджує Віктор Петрович, – про це в Драгомановському університеті дбають і викладацький колектив, і члени студентської профспілки”. Приєднався до теплих слів академіка й голова Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь. Пан Олександр, окрім привітань, зробив ще й чудовий подарунок для драгомановців – путівки на оздоро& влення влітку для малозабезпечених та тих, хто потребує цього. Далі учасників семінару чекала безпосередня робота. Деле& гати університетів Києва почули доповідь голови первинної профспілкової організації студентів НПУ Станіслава Цибіна про структуру профкому університету, завдан& ня та основні напрямки діяльності. Спеціалісти сту& дентського профкому НПУ презентували гостям і уча& сникам Школи профактиву 2010, 2011 та 2012 з їх реа& ліями і перспективами, продемонстрували можливо& сті міжнародної співпраці, яка вже практикується у Драгомановському виші, розповіли про мотиваційні стимули у профспілковій роботі. Бажаючі мали змогу відвідати тренінг від голови профбюро студентів Інституту педагогіки та психології НПУ Марини Кліщевської “Організація профспілко& вого навчання”, подискутувати й повчитися досвіду один в одного. Людмила КУХ, світлини Сергія САВЧЕНКА Потенціал Ювілей Соціальні мережі Зустріч з наставниками Справа честі Інтерв’ю з викладачами стор. 2 стор. 5 стор. 7 �Потенціал університету ЗАПИТАННЯ�ВІДПОВІДІ Газета “Педагогічні кадри” про� довжує публікувати відповіді ректо� ра Віктора Андрущенка на запитан� ня, які ставляться на сайті www.avp.npu.edu.ua. Добрий день! Шановний ректоре, хочеться конкретики. Скажіть, будь ласка, екзамен “автоматом” все�таки можна буде отримати чи ні? Адже наші дирекції повідомили про те, що екзамен має здаватись письмово. Марія. Шановна Маріє! Розумію, що сьогодні це питання дуже турбує студентів. Я вва& жаю, що складання іспитів письмово – ціл& ком допустима форма контролю в універси& теті. Для викладачів і керівництва навчаль& ного закладу важливо, щоб студент проде& монстрував хороші результати під час нав& чання, тобто пріоритетнішою є якість знань, а не сама форма їх контролю. Водночас варто зважити й на те, що є в університеті ряд дисциплін, з яких іспити інакше, ніж усно, просто неможливо провести. Але я впевнений, наші студенти справляться з усіма формами контролю. Шановний Вікторе Петровичу! У нас в університеті є чудова астрономічна обсерваторія, але ремонтувати її ніхто не збирається. Я вже скоро закінчу уні� верситет, а вона так і не працює. Чи пот� рібна обсерваторія університету? Василь, студент фізмату. Дякую, Василю, за запитання. Розумію Ваше занепокоєння, але можу запевнити, що найближчим часом обсерваторія буде повністю відновлена. Більш того, нещодав& но ми налагодили тісну співпрацю з Голов& ною астрономічною обсерваторією Націо& нальної академії наук України. Її директор Ярослав Яцків – почесний доктор нашого університету – люб’язно зголосився допо& могти з технічним найновішим обладнанням університетської обсерваторії. Впевнений, для студентів це буде неабияким подарун& ком. Шановний Вікторе Петровичу, наш університет – найкращий педагогічний виш України, але ж чому тоді викладач, старший викладач або доцент, профе� сор отримують таку “найкращу” заробіт� ну платню у 1500�2500�3000 грн. У Києві за ці копійки складно навіть вижити. Викладач. Розумію занепокоєння викладачів щодо цього питання. Та, на жаль, заробітна палата у державних закладах встановлюється дер& жавою. Усі викладачі і працівники Націо& нального педагогічного університету імені Михайла Драгоманова – талановиті науков& ці і педагоги, справжні фахівці своєї справи. Усвідомлюючи, що часто заробітна плата драгомановців не відповідає їх інте& лектуальному вкладу у свою роботу, ми пла& нуємо для співробітників різноманітні над& бавки від 30 % до 50 %. Якщо Ви особисто з якоїсь причини не отримуєте такої надбав& ки, то зверніться з відповідною заявою до директора інституту чи до мене особисто. Впевнений, ми це питання залагодимо. До того ж сподіваюся, що з отриманням університетом статусу дослідницького й заробітна плата наших педагогів зросте. Працюймо, і спільними зусиллями ми всьо& го досягнемо. Слава Україні, Вікторе Петровичу! Чи отримають стипендію за червень цього� річні випускники нашого університету? Героям Слава! Запевняю вас, шановні студенти, стипендію за червень усі отрима& ють. Шановний Вікторе Петровичу! Чи хотілося б Вам зараз опинитися на сту� дентській лаві? Знову лекції... Знову семінари... Знову сесія.... І чому? Дякую! Денис. Хороше запитання, Денисе. Звичайно, мені дуже хотілося б повернутися в студент& ські роки. Лекції, семінари, сесія – це все другорядне, а от друзі, молодість, перспек& тиви – головне, що залишається у пам’яті на все життя. Тому ще раз його відчути дуже хочеться. Цінуйте й ви свою молодість, живіть повним життям. 2 ЗУСТРІЧ З МУДРИМИ НАСТАВНИКАМИ 4 КВІТНЯ 2012 РОКУ відбулася зустріч ректора Віктора Андрущенка та вчених&академіків вишу. На розмову зібрали& ся доктор філологічних наук, професор, академік Національ& ної академії педагогічних наук України Любов Мацько, док& тор педагогічних наук, професор, член&кореспондент НАПН України Ольга Ярошенко, доктор фізико&математичних наук, професор, академік НАПН України Микола Шут, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Віктор Синьов, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Мирослав Жалдак, доктор педагогічних наук, про& фесор, академік НАПН України Володимир Бондар, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Віталій Бондар і перший проректор з економіки та організації нав& чально&виховної роботи НПУ Олег Падалка. внутрішнє бажання й покликання, і інколи може не вистачати єдиного поштовху, підказки, у якому напрямку йти, на що звернути увагу, що доопрацювати. Авторитетними наставни& ками і вчителями у цьому для молодих науковців можуть стати саме академіки, метри сучасної науки, які фактично й симво& лізують цю ж науку в її різних іпостасях. Попереду ще багато роботи, але шлях подолає лише той, хто йде Науковці обговорили повсякденні питання життя університету Зокрема особливу увагу Віктор Петрович зосередив на проведенні спільно з іншими науковими структурами педаго& гічного лекторію за життєписом і діяльністю видатних поста& тей в українській педагогічній науці, а також організації акаде& мічного лекторію з проблем гуманітарного розвитку “Націо& нальний культурно&освітній продукт: реалії та перспективи”. Другим аспектом розмови стало ще й інтенсивне залу& чення до наукової і дослідницької роботи молоді, студентів і аспірантів університету, адже юні драгомановці мають велике Конференція Актуальні проблеми практичної психології 29 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ в Інституті педагогіки і психоло& гії НПУ імені М. П. Драгоманова з успіхом відбулась Всеукра& їнська науково�практична конференція “Актуальні про� блеми практичної психології”. Вона була організована на честь 20&річчя кафедри психології і педагогіки, яку очолює видатний педагог, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту педагогіки і психології НПУ імені М. П. Драгоманова Володимир Бондар. Відкрив конференцію академік Володимир Бондар. Вітальне слово від ректорату передав проректор Богдан Андрусишин. У науковому заході брали активну участь аспі& ранти та науковці з різних вишів України, а також студенти психологічних спеціальностей. Позитивне враження на уча& сників конференції справили виступи сучасних психологів та науковців, зокрема: академіка, доктора психологічних наук, професора Івана Беха, кандидата психолологічних наук, директора Українського науково&методичного центру практич& ної психології і соціальної роботи Віталія Панка, академіка НАПН України, доктора психологічних наук, професора Тама� ри Яценко. Особливим досягненням у роботі конференції, окрім сек& ційних засідань, учасники вважали майстер&класи, присвячені новітнім технологіям та сучасним методам практичної психо& логії. Серед них особливо запам’яталися майстер&класи ака& деміка Тамари Яценко, професора Каліфорнійського універ& ситету Юрія Медвін, віце&президента Професійної Асоціації Дитячих Аналітичніх Психологів Інни Кирилюк, тренера Київ& ського Гештальт Університету Михайла Фризюка, арттера& певта та гештальттерапевта Ірини Шульженко�Клочан. Загалом конференція “Актуальні проблеми практичної психології” пройшла у теплій та дружній атмосфері і справила приємне враження на всіх гостей Інституту педагогіки і психо& логії НПУ імені М. П. Драгоманова. Єгор КУЧЕРЕНКО, викладач кафедри педагогіки і психології Детально поважним зібранням було обговорено й питан& ня вектора розвитку цілого університету, який за стільки років уже перетворився на одну велику родину, тому його пріорите& ти стали особистими пріоритетами кожного драгомановця. Отримання статусу дослідницького, про що вже так давно йде мова на всіх нарадах і конференціях, – справді є одним з най& важливіших майбутніх завдань. Університет розвивається кожного дня, нарощує свій і інтелектуальний, і технічний потенціал, тому таке бажання колективу є закономірним. Зви& чайно, попереду ще багато роботи, але шлях подолає лише той, хто йде. На пам’ять про зустріч та для розширення особистих бібліотек академіки отримали від ректора у подарунок два його останні чи не найпопулярніші видання “Світанок Європи” та “Україна розділена в собі: від Леонідії до Вікторії”. Як роз& повідають науковці, це для них стало особливим приємним сюрпризом. Людмила КУХ, прес�служба університету Корекційна освіта ВІДБУЛАСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКА СТУДЕНТСЬКА ОЛІМПІАДА 29�30 БЕРЕЗНЯ 2012 року в Інституті корекційної педагогіки та психології відбулася VІІІ Всеукраїнська студентська олімпіада зі спеціальності “Корекційна освіта (за нозологіями)” (з міжна& родною участю). Цьогоріч, окрім учасників з різних куточків України, а саме університетів Києва, Львова, Полтави, Бердянська, Сум, Слов’янська, Херсону, Одеси, на Олімпіаду завітали представники з Московського міського педагогічного університету, Новосибірсько& го державного педагогічного університету, Ленінградського дер& жавного університету ім. О. С. Пушкіна (Росія); Білоруського дер& жавного педагогічного університету ім. М. Танка (Республіка Біло& русь); Павлодарського державного педагогічного інституту, Казах& ського національного педагогічного університету імені Абая (Респу& бліка Казахстан); Кишинівського педагогічного університету ім. Іоана Крянге (Республіка Молдова). З вітальним словом на відкритті Олімпіади виступив директор Інституту корекційної педагогіки та психології академік Віктор Синьов. Програма Олімпіади складалася з двох конкурсних днів. Першого дня учасники писали тестові завдання, а другого – відбу& вався захист конкурсних творчих робіт учасників. Ніхто з учасників не залишився поза увагою. Окрім призових місць, були визначені окремі номінації, тож кожний студент повер& нувся додому натхнений новими знайомствами, атмосферою здо& рової конкуренції з бажанням наступного року повернутися знову вже на ІХ Олімпіаду, яка наступного року, сподіваємось, отримає статус Міжнародної. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Світлина Юлії КОВАЛЬЧУК КВІТЕНЬ 2012 �Нові формати STEP IN A WORLD C U LT U R E A N D S C I E N C E Сучасний світ вимагає, щоб студент знав іноземні мови на високому рівні, тому вища школа шукає нові форми підготовки фахівців. З весняного семестру в Інституті філософської освіти і науки для студентів третього курсу дис� ципліна “Культурологія” викладається інозем� ною мовою. Наш університет є одним серед перших в Україні, хто проводить подібний нав� чальний експеримент. Сучасність диктує нові вимоги у підготовці вчи& телів, адже для компетентності потрібно мислити глобально. Для цього слід мати зв’язок зі світом: читати актуальні джерела іншими мовами, спілкуватися з іноземними колегами. Тому в університеті впро& ваджується подібний формат викла& дання. “Для цього відібрані виклада� чі, які добре володіють іноземною мовою та мають відповідні сертифі� кати, – говорить директор Інституту філософської освіти і науки профес& ор Іван Дробот, – також важливо, щоб вони розуміли суть Болонсько� го процесу, місце університету в освітньому просторі, роль філософії і культурології в сучасному світі”. Одна з перших, хто погодився на ініціативу, доцент кафедри куль& турології Ольга Кирилова, здобувала освіту на магістерській програмі Кембриджського універси& тету, тому систему англомовного викладання знає на професійному рівні. “У цьому випадку йдеться аж ніяк не про “переклад” вже наявного, розробленого курсу іноземною мовою, а фактично про розробку всього англомовного курсу “з нуля”. Переконана, що подібний за змістом курс міг би викладатися і в західних університетах, особливо в англо�амери� канській академічній традиції”, – говорить пані Ольга. Викладач Анна�Марія Басаурі також погоди& лась взяти участь у пілотному проекті, адже вже мала схожий досвід з релігієзнавством. “З релігієз� навством при адаптації проблем не було, оскільки більшість сучасних текстів не перекладено ані укра� їнською, ані російською. З культурологією було Дозвілля складніше. Навіть переклад назви дисципліни вже є проблемним, адже в англомовному світі більш роз� повсюдженими є Cultural Studies, які за своїм пред� метом дослідження відрізняються від більш попу� лярної в нас культурології як Culturology”. Студентка Єлизавета Кисельова задоволена участю у спецгрупі, але нарікає на складність у сту& діюванні. “Виникають проблеми з англійською мовою, ледь не з першої хвилини. Пощастило тим, хто практикував її після школи. Думаю, що потрібно вводити такі курси з першого курсу, тоді буде ефек� тивніше”. Цю думку підтвердив професор Іван Дробот: “Існує проблема воло� діння іноземною мовою самими студентами. На жаль, рівень знань не завжди достатній для сприйман� ня матеріалу і проведення семінар� ських занять, тому будемо посилю� вати підготовку в цьому напрямі. Крім того, на мою думку, слід впро� вадити англомовні спецкурси за профільною спеціальністю”. Крім того, існує проблема з утриманням уваги аудиторії, адже форма потокових лекцій у цьому випадку є неефективною. “Тримати аудиторію в умовах розмови іно� земною мовою вкрай важко, адже рівень знань в усіх різний”, – говорить старший викладач Ірина Хромець, яка також бере участь в експерименті. А Ольга Кирилова підкреслює: “В англомовному гуманітарному просторі лекція ніколи не є моноло� гічною, вона завжди передбачає і дискусію, і окре� мо відведений період запитань�відповідей”. У сучасному світі володіння іноземною мовою є вагомим кроком до сучасних знань, а також можли& вістю стажування за кордоном, спілкування з коле& гами без мовного обмеження. Англійською мовою студенти вивчатимуть не лише культурологію, але й інші дисципліни. Вже з наступного року в ІФОНі читатиметься ряд курсів іноземною мовою кафе& драми філософії та філософської антропології. Міжнародна співпраця У НПУ ПЕРЕБУВАЛА Д Е Л Е ГА Ц І Я І З ТА Л Л І Н Н А 29 березня відбулася зустріч делегації з Талліннського універ& ситету, який радо запрошує наших студентів на стажування. До уні& верситету імені М. П. Драгоманова завітали: ректор Талліннського університету, про& фесор Тійт Ланд, координатор з між& народних зв’язків Тійна Мае, мене& джер з проектів щодо розвитку спів& праці Мааріка Мійл, директор Катери& нинського коледжу Талліннського уні& верситету Ольга Пастухова. Гості з Естонії не лише презентували власний університет, але й поспілкувалися з проректорами університету та очільниками інсти& тутів, намітивши шляхи співпраці між двома навчальними заклада& ми. Одними з найцікавіших стали галузі мистецтвознавства, педа& гогіки, дистанційної освіти. Також між двома інституціями були під& писані відповідні домовленості. Наступною на черзі стала зустріч безпосередньо зі студентами університету, мультимедійна презен& тація для них та консультації щодо закордонного навчання і стажу& вання з боку іноземних фахівців і проректора з міжнародних зв’яз& ків НПУ Володимира Лавриненка. Тетяна ЖУЛКЕВСЬКА Світлина Юлії КОВАЛЬЧУК Клуб веселих і кмітливих ЩИРИЙ ДРАГОМАНОВСЬКИЙ ГУМОР Студенти Драгомановського університету вміють як пра� цювати, так і відпочивати. Останнє робиться гуртом і весело, адже щовесни в нашому виші проводиться гра, яка об’єднує мільйони людей по всьому світі – “Клуб веселих і кмітливих”, фінал якого відбувся 4�го квітня. Сергій РУСАКОВ ШАХОВИЙ МАГ 14 БЕРЕЗНЯ 2012 РОКУ на зборах любителів гри в шахи і шашки при НПУ імені М. П. Драгомано& ва створена нова добровільна громадська органі& зація “Шаховий маг”. Головою Ради ШШК обрали КМС України з шахів співробітника університету Леоніда Дробота. Основна мета і завдання ство& рення організації: – налагодження нав& чально&виховного процесу серед студентів по цим спортивним дисциплінам; – виявлення сильніших спортсменів і підвищення їх спортивної кваліфікації; – формування складу збірних команд НПУ імені М. П. Драгоманова для участі в чемпіонатах Украї& ни і інших змаганнях висо& кого рангу. Спільно з СК “Олімп” 27&29 березня було прове& дено Перший чемпіонат на першість університету з шахів серед чоловіків (студентів, викладачів, співро& бітників). У нововідкритій спортивній кімнаті гурто& житку № 3 проходив фінал, у якому змагалися по коловій системі десять сильніших спортсменів. Першим офіційним чемпіоном НПУ імені М. П. Драгоманова з класичних шахів став майстер ФІДЕ, викладач кафедри культурології Інституту філософської освіти і науки Сергій Ставрояні, який одержав дев’ять перемог в дев’яти турах. Він нагороджений шаховою статуеткою, медаллю і дипломом Першого ступеня. Два спортсмени наб& рали по 7,5 очок. Лише майстерність та багаторіч& ний досвід допомогли КМС Леоніду Дроботу в додатково призначеній партії перемогти супер& ника і стати другим при& зером. Третє місце у сту& дента фізико&математич& ного інституту Юрія Гор& бового. Призери чемпіо& нату нагороджені меда& лями і дипломами відпо& відних ступенів. Проведені шахові турніри – передноворіч& ний на “Кубок ректора” 2011 року та Перший чемпіонат НПУ з шахів 2012 року – дадуть змогу визначити склад збірних команд університету і їх участь у подальших змаганнях першості України. Всі проведені заходи допоможуть налагодити нав& чально&спортивну роботу з шахів та шашок в кож& ному підрозділі університету. У фіналі за переможне місце змагались жартами три команди: “Халтура” (Інститут філософської освіти і науки), “Лореаль&тидиш” (збірна інститутів) і “Автомат” (Інститут історичної освіти). Газета “Педагогічні кадри” виступила інформаційним партнером заходу. З великим відривом перемогла команда Інституту історичної освіти “Автомат”. Історики з першої хвилини були спрямовані на перемогу – всі жарти були виконані на високому рівні. Слід зазначи& ти, що якщо сьогодні екрани телебачення перенасичені “чорним” та “злободенним” гумором, то Драгомановський КВК відрізняється своїм щирим, відкритим і чистим гумором, що не зменшує кількість посмішок серед глядачів у залі. Останні, до речі, із задоволенням ходять на університетський КВК. Наприклад, в залі була присутня потужна студентська підтримка студентів&істориків, яка своїми гучни& ми оплесками додала команді “Автомат” сили і впевненості. Цікаво, що за інформацією прес&служби університету, у фіналь& них змаганнях не змогла взяти участь одна з найсильніших команд КВК Драгомановського університету – команда “Рецидивісти”, що могла б стати історикам сильним конкурентом на шляху до перемоги. Та все ж на “якби…” не доводиться покладатися. Вже другий за нав& чальний рік, після футбольного, Кубок ректора відправляється на вулицю Освіти, 6. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ Інформація “ПК” Світлина Юлії КОВАЛЬЧУК Більш творчо, креативніше і фартовіше 28 БЕРЕЗНЯ відбувся гала�концерт фестивалю “ФАРТ”. У цей день на сцену актової зали гуманітарного корпусу вийшли фіналісти фестивалю, які продемонстрували високий рівень своєї художньої самодіяльності. Відзначимо сучасний формат заходу, адже відбір переможців здійснюється в кожній номінації в окремі дні професійним журі. Це дає потенціал фестивалю на подальші роки, адже сьогодні саме така організація заходів приваблює молодь. Під час кастингів моло& ді таланти могли отримати професійні поради і відточити свою майстерність. Адже навіть під час конкурсів педагогічна домінанта в нашому університеті не дає про себе забувати. Світлини з концерту і імена переможців ви можете знайти на університетському сайті www.npu.edu.ua. КВІТЕНЬ 2012 3 �Інтерв’ю ОЛЬГА КОНОВАЛЕНКО: “Лиш гарні ноти у стосунках” Події педагогічної галузі висвітлює не так бага� то видань, але саме тижневик “Освіта” є справ� жнім дискусійним майданчиком для педагогів, студентів, учнів і батьків. Читачі тижневика назива� ють його “мудрою газетою” і “голосом освітянсь� кої честі”. Протягом багатьох років тижневик очо� лює ОЛЬГА КОНОВАЛЕНКО, яку люблять і поважа� ють в університеті. – Ольго Степанівно, розкажіть, будь ласка, про своє дитинство. – Моє дитинство було світлим, сповненим дивовижних вражень від спілкування з природою виняткової краси. Я виросла на берегах річки Гірський Тікич. Саме у моєму селі Буки (це Маньківський район Черкащини) наша річка зі спокійної лісо&степової перетворюється на гірську. Її тісно обступають високі, стрімкі скелі. В тих місцях вона співає, дзвенить, виблискує білим шумом. А де скелі розступа& ються – плесо всіяне округлими гранітними валунами, між якими річка також виграє і виспівує. Улюбленим заняттям дітвори молодшого віку було в Буках перестрибувати цим камінням з одного берега на інший. У мене було три молодші сестри і пару десятків вірних подруг та друзів. У кожної вікової категорії від малюків до підлітків і вже дорос& лих є там свої улюблені місця для купання й засмаги. Одне краще іншого. Мабуть, тому я дуже рано почала писати вірші. Але перший надрукований у районній газеті вірш був присвячений не природі, а моїм вчителям. До речі, я не лише в школі, але й вдома знаходилась серед вчителів. Мої і батько, і мама, і бабуся, і тітка були педагоги, працювали в школі. Їх дуже любили учні. Кожен був особи& стістю. Батько – географ, крім того що немало часу очо& лював школу, любив водити учнів у подорожі&екскурсії берегами Тікича. Мама – біолог, захоплювалась висадкою клумб, вирощуванням квітів, шкілок, ділянок. Бабуся, Ніна Миколаївна, вела молодші класи, керувала хором і учи& тельським, і дитячим, ставила навіть з першокласниками захоплюючі п’єски. – Коли ви зрозуміли, що хочете стати журналіст� кою? – У нашій сім’ї традиційно передплачували велику кількість періодики. Статті з газет і журналів часто викори& стовувались як аргумент чи доведення у якомусь профе& сійному з’ясуванні. Фахові видання допомагали моїм батькам у підготовці до уроків. А ще доводилось чути, як когось десь захистила газета. Або: “ну тут уже треба звер& татись по допомогу до газети”. Чи: “от коли б приїхали з газети”… Тому я дуже рано відчула авторитет друкованого слова. У ті часи він справді був неабияким. Коли йшлося про справедливість, засобами преси можна було реально допомагати людям. Аж тут Маньківська районка оприлюд& нила мої вірші. Почали з райцентру надходити вітальні поштівки від завідувачки відділу листів районної газети Раїси Ломачинської. Вона запропонувала мені розповіда& ти у прозовій формі про шкільне життя. Пізніше стала юнкором і “Молоді Черкащини” і “Молоді України”. Писала про те, як мої однокласники допомагали у прокладанні бруківки між селами, як ми виїздили з концертами на польові стани під час жнив, про людей і події в селі і школі. Згодом редакції почали навіть замовляти мені певні теми. Тому вже школяркою мала багато публікацій. – Ваші колеги і друзі відгукуються про вас як про патріотично налаштовану людину. Звідки у вас цей життєвий принцип? – Мабуть, генетично. По материнській лінії ведеться рід інтелігенції, які займались просвітництвом. Той же Мак& сим Іванович Мережинський, один з братів мого прадіда, під час вінчання Лесі Українки і Климентія Квітки тримав над головами вінець у Деміївській церкві. Був особистим лікарем Лесі. Став пізніше професором, видатним хірур& гом. Його новаторські наукові праці “Случай из мышечной пластики”, інші і сьогодні зберігаються в Державній медич& ній бібліотеці України. Леся для Максима Івановича влас& норуч вишила сорочку білим по білому… Про кожного з моїх предків можна писати романи. Вони були людьми обов’язку, людьми&місіонерами, що жили не для себе. Я пам’ятаю, як принесла поштарка роман&газету і бабуся Ніна Миколаївна першою прочитала Солженіценський “Один день Ивана Денисовича”. Для неї це було як висо& кий, особисто їй вручений орден, як ковток після спраги. Неймовірне, важке було у неї життя дружини “ворога наро& ду”. Але вона залишалась завжди доброю і світлою. Пере& 4 конана, що найважливіше, щоб людина не озлобилася на світ, незважаючи ні на що. Моя бабуся була вірною собі і дуже любила дітей. У неї завжди був найкращий клас. У її учнів були завжди найкращі почерки, її школярики декла& мували напам’ять цілі поеми. Родина батькової мами – міцні козаки Руденки. У 1929 році зазнали розкуркулення і висилки до Сибіру. Моя бабуся Оляна Митрофанівна зали& шилась живою тільки тому, що вийшла заміж за незамож& ника – мого дідуся Якима Трохимовича Варича. Історію нашої родини, як і історію України, “не можна читати без брому”. Звідси, напевно, і всі наші життєві принципи. Тож потрібно бути оптимістами. – Ви навчались у 70�х роках, це теж були непрості часи, особливо зважаючи на професію яку ви вибра� ли. – Це дійсно був складний період. На початку 70&х років суспільство налаштувалось на відкритість. В цей період в Україні пожвавився внутрішній національн&визвольний рух. Слідом за шістдесятниками продовжували писати твори дисиденти, користувався популярністю “самвидав”. Вий& шов на екрани “Білий птах з чорною ознакою”. Ми мали в рукописах вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, декла& мували їх. Проте, в цей же час, “державна машина” уважно за нами спостерігала. Якось нашу однокурсницю Раю Сидоренко, яка нелегально всього лиш друкаркою прац& ювала в журналі В’ячеслава Чорновола у 1974 р., відрах& ували з університету. Ми майже всім курсом ходили проси& ти за неї. Та незважаючи на те, що вона була відмінницею, її все ж не допустили до захисту дипломної роботи. Влада знаходила різні форми покарання людей, і нам за грома& дянську позицію теж знаходили спосіб відплати. Скажімо, я диплом з відзнакою отримала, а ось направлення – ні. А отже, була позбавлена права на отримання квартири. З “вільним” дипломом ми мали самостійно шукати роботи, прописки. Це було вкрай складно. Або ось прямо під час лекції у 1972 р. заарештували у нас на очах молодого викладача логіки, якого дуже любили студенти, Василя Лісового. Він відсидів багато років, а повернувся з таборів хворим, але все одно сильним духом. – Але ви знаходите такий час, не дивлячись на те, що окрім своїх службових обов’язків маєте цілу низку громадських. Адже працюєте і заступником голови Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, і членом правління Спілки викладачів вищої школи та науковців України, Творчої спілки учителів України, цілого ряду інших громадсько�культурних об'єднань. Окрім редагування шанованої “Освіти” ви заснували газету “Український вчений”, видавниче товариство “Школяр”, вашому авторству належить такий новаторський різновид навчальної літератури як газета�підручник. Що є джерелом потужної творчої енергетики? – Якщо шукаєш, бачиш і знаходиш. Якщо працюєш, & обов’язково матимеш результат. І, найперше, це мабуть добрі взаємини з людьми, які оточують. Адже “Школяр” виник тому, що потрібно було допомогти видати написане викладачами і вчителями, а в прокрустове ложе газетних сторінок не могло вміститися. Це і збірки поезії, і монографії, і навчальні посібники. “Український вчений” виник тому що серед авторів “Освіти” завжди велика кількість науковців зі специфічною проблематикою. На той час така трибуна їм була потрібна. Товариством Ващенка ми створили редакційну раду завдяки якій в науковий обіг України прийшли видані нами шість томів творів цього видатного українця. Газета&підручник також була викликана часом. Потрібно було оперативно подати школам зовсім нову навчальну інформацію. Скажімо про голодомор 1932–1933 років. Ми здійснили два потужних випуски. При тиражі “Освіти” у 1993 році 109 тисяч кожна школа отримала цю інформацію. Таким же шляхом відбувалось і з іншою тематикою. Цю нішу сьогодні вже заповнив, безперечно, Інтернет. Але класичну друковану газету Інтернет не витіснить, як кіно і телебачення не замінило театру. – Як ви вперше познайомились з Драгоманов� ським університетом? – Я змалечку знала цей виш, бо його випускником був мій батько. Одна з трьох моїх сестер – Людмила, практич& но в той же час, коли я навчалась в Київському університе& ті імені Тараса Шевченка, закінчувала Київський педагогіч& ний. До речі, теж з відзнакою. Вона розповідала про викла& дачів, студентське дозвілля, мені імпонувала атмосфера цього навчального закладу. А коли мене запросили нев& довзі на роботу в газету “Радянська Освіта”, та ще й одра& зу у відділ ВУЗів, я часто писала про кафедри, факультети, вчених, педагогів. У 1990 році у ректора Миколи Івановича Шкіля виникла цікава ідея експерименту “Довіра”, що був спрямований на підтримку престижу вчительської праці та на залучення на навчання педагогічно обдарованої молоді. Це дуже масштабний проект співпраці інституту і газети. Спочатку створювався Список кращий учителів України, яким надавався статус “Довіра”. Найдемократичнішим шляхом, з допомогою листів до редакції у довільній формі від учнів, від батьків, від методобєднаннь, навіть від шкіль& них адміністрацій. Головне, з обґрунтованими поданнями. Газета в середині червня друкувала цей Список. І вже коли розпочинався прийом документів від абітурієнтів, вчителі, які отримали статус “Довіра”, писали направлення&реко& мендації своїм випускникам на навчання в цей ВУЗ. Але саме тим, у кого, на їх переконання, є схильність до педа& гогічної діяльності. Адже визначити це під силу спостере& жливому оку вчителя в процесі виховання дитини. Таких юнаків і дівчат зараховували на відповідні факультеті в результаті співбесіди. Головним важелем цієї справи була гласність. Якщо під час першої сесії студент отримував хоча б одну трійку, вчителя на наступний рік позбавляли статусу “Довіра”. Усі сесії таких студентів висвітлювались на сторінках газети. Зараховані за “Довірою” студенти показували ґрунтовну підготовку і бажання працювати в школі. І що ж? Дуже малий відсоток вчителів втрачав ста& тус, і то лише в перші роки. Далі кожен учитель, що отри& мав “Довіру”, настільки відповідально ставився до права рекомендувати, що раз на кілька років направляв одного випускника, але вже справді обдарованого. Микола Івано& вич Шкіль і декани, виступаючи на сторінках “Освіти”, називали зарахованих за “Довірою” золотим запасом і дуже високо оцінювали як профналежних. Коли універси& тет очолив Віктор Петрович Андрущенко, експеримент “Довіра” було підсумовано схвалено і переведено в про& граму “Довіра”. Лише зовнішнє незалежне оцінювання змусило цю програму призупинити. Але практика свідчить – схильність до педагогічної діяльності має бути визна& чальною при доборі в педуніверситети. Уніфікація на знан& ня дат і фактів тут не зовсім доречна. Тому сподіваюсь, що на цей спільний проект Драгомановського університету і тижневика “Освіта” іще чекає ренесанс. З Віктором Петро& вичем Андрущенком в університет прийшли новаторські форми навчальної і наукової діяльності, тому на сторінках тижневика “Освіта” дебютувала дуже популярна і цікава рубрика “У флагмані вищої педагогічної школи України”. Сьогодні у Драгомановському університеті атмосфера воі& стину університетська. Різностороння творчість, яка об’єд& нує як студентів, так і викладачів. Драгомановський універ& ситет демонструє високу європейськість. Тут для кожного створено грунт, щоб відбутися. — Які ваші плани на найближчий час? – Щодо співробітництва з Драгомановським універси& тетом, то сподіваюсь, що поновить діяльність “кафедра на виробництві” на базі нашої редакції для студентів спе& ціальності “видавнича справа та редагування”. Вважаю, що це плідний взаємозбагачуючий проект і для тижневика “Освіта”, і для університету. Маю намір підготувати і прочи& тати студентам, які вивчають педагогіку, наскрізні спецкур& си “Освітянська періодика як джерело нових знань” та “Медіаосвіта – невід’ємна складова сучасної дидактики”. Продовжу в редакції індивідуальну роботу зі студентами& драгомановцями, які мають хист до репортерської діяль& ності чи художнього слова. Щодо особистого, то нині верстається кілька моїх кни& жок. Вони не є зовсім новими, але значно доповнені і реда& говані. Одна з них – це книжка нарисів, яка виросла із попе& редньої збірки “Бджола любові потребує”. Після першого видання у 1998 році було багато написано і надруковано в газеті про цікавих особистостей, тому виникла ідея про нову книжку. Спочатку вона мала робочу назву “Сучасни& ки”. Але потім, аналізуючи зміст, я перейнялася тим, що сучасники – це всі. І позитивні, порядні, і ті, хто не зовсім такий. А мої ж герої – унікальні. Тому, в кінцевому варіанті, книжка носитиме назву “Коло людей вражаючої порядно& сті”. Бо найважливішою рисою всіх героїв моїх нарисів – педагогів, студентів, учнів – є висока людська порядність. Це буде об’ємна книжка, яка, сподіваюсь, стане корисною і цікавою читачеві. І, найголовніше, – намагатимусь, щоб цікавою і необхідною для педагогів залишалась “Освіта”. Спілкувався Сергій РУСАКОВ КВІТЕНЬ 2012 �Ювілей С П Р А В А Коли б ми врешті позбавились знеособлення! Вчила держава, перемагала держава, будувала держава. Коли б! Тоді ми прочитали б імена тих перемог, будов, відкрит� тів. Адже все рукотворне в цьому світі – справа конкретних людей. Одержимих, наполегливих, силь� них. І знати їх – також справа честі. Одне з таких імен – ОЛЕГ ПАДАЛКА. Вчений, педагог, патріот. Родовід його – славний. Тому цілком під& свідомо, але повсякчас керується одним – бути гідним своїх витоків, дідів&прадідів і, зви& чайно, батьків. Звідси така самодостатність і така врівноваженість. Дідусь Іван – мамин батько, викладав у його рідному селі Горобіївці математику. Мав яскравий педагогічний талант, досконало володів таїнами найшанованішого шкільного предмета, майстерно передавав їх дітям. Був уособленням справжнього сільського інтелі& гента. Олегові не довелося з ним спілкувати& ся. Поліг Іван Побідаш на фронті. Але ті, кого він навчав, отримали від нього таку життєву формулу істинності, такий алгоритм поряд& ності, завдяки яким вони вже ніколи не могли стати заложниками обставин. Напевно, й те, що старше покоління Горобіївців зовсім абстраговано все&таки бачило в Олегові від& світ Івана Пилиповича Побідаша, вплинуло на його долю. Мешканці тієї ж рідної Горобіївки в Сріблянському районі на Чернігівщині, де виростав, де відбувались перші і головні побачення з дійсністю, встановили пам’ятник його другому дідусеві – Федоту Григоровичу Падалці, батькові його батька… Олег це ніко& ли не афішує. Такий характер. А дід же був у селі організатором, господарем, хазяїном. Ці якості безслідно не зникають, лише відточу& ються і стають яскравіші в наступних поколін& нях. Головне, щоб не переривалась ниточка духовного зв’язку між ними. У долі малого горобіївського хлопчика Олежика Падалки цим передавачем і обере& гом, уособленням людських чеснот стала бабуся Євдокія, мамина мама, дружина шанованого всіма односельцями вчителя математика, вдова фронтовика. Сьогодні з висоти прожитого і вже власного досвіду спілкування з онуками Олег Семенович розу& міє, що домінантою унікальної особистості бабусі Євдокії була любов, яка в кожній іпо& стасі робила її надзвичайною. Найбільше вражала Олега в бабусі любов до знань, до традицій. Вона тримала в пам’яті більше трьохсот віршів і могла в слушну хвилину зачитати потрібний. Знала безліч пісень. А в родині грали на багатьох інструментах, співа& ли, відділяючи тим непосильну фізичну працю, нужденність побуту від високості духу. Бабусю надзвичайно вивищувала внутрішньо іпостась дружини вчителя. Шкода, що сьо& годні дівчатка не мріють вийти заміж за вчи& теля. І причин на те дуже багато. В ті ж далекі роки це було предметом гордості. І Євдокія Іванівна, одружившись, намагалася разом зі своєю мамою перебрати на себе усі госпо& дарські турботи, аби тільки дорогому Іванові вистачало часу на читання, перевірку зоши& тів, підготовку до уроків. Адже він – Учитель. А вона безмежно кохає його. Сама ж бабуся Євдокія з молодості навчилась добре шити і в ті часи була в селі не менш шанованою і зат& ребуваною людиню. До неї звертався в Горо& КВІТЕНЬ 2012 біївці майже кожен. Приймала людину сер& дечно, намагалась задовольнити бажання і особливості. Сьогодні цій професії дали гучні найменування дизайнера, модельєра, а тоді вона просто розуміла, що дуже потрібна, людям бо готового одягу не продавали. А щоб вижити, ще тримала немале господар& ство, встигала погодувати, повичищати, під& стелити, напоїти, обсапати, скопати, подої& ти… А в душі – неповторність поезії, дореч& ність моменту для вірша або час для цілої легенди&оповіді, та велика мрія, щоб донечка Вірочка пішла татовим шляхом, щоб також стала вчителькою. А вона зростає дуже допи& тливою, старанною і доброю. Материна мрія стає її власною метою. Тож закінчивши школу, вступає до Ніжинського учительського інституту, по закінченню якого повертається вчителювати в Горобіївку. Розумна, красива, інтелігентна і своя. Село від Віри Іванівни, звісно ж, в захопленні. Тому й пару чекати не довелося, втратив серце за нею достойний місцевий юнак, добився права на руку і серце. Молодих Падалок, Семена й Віру, обєднувала не лише відданість рідному краю. Вони стали колегами&вчителями і все життя далі сіяли вічне поруч, пліч&о&пліч. А первіст& ком їхнім став Олег – дитина любові і безмеж& них сподівань. Вдома зростав в атмосфері педради, постійного навчання. Бо мама вступила ще і на історичний факультет Харківського універ& ситету. Роки дошкілля для Олега асоціюва& лись з постійними маминими сесіями, підго& товкою до них, проводами й зустрічами. А в той час уроки народної педагогіки надавала Олегові бабуся. Під її опікою поглинав світ природи з його чіткими законами і взає& мозв’язками. Бабуся володіла ними, як піа& ніст&віртуоз клавішами інструмента, підси& люючи увагу, занурюючи у спогад, розгор& таючи краєвид. Поява сестрички Аллочки не ослабила міцного духовного контакту Олега з бабусею, вона з такою ж ніжністю продовжу& вала переливати в його свідомість вічність. З портретами, сюжетами, колізіями. Якось торкнулась Олегового чола і тихо мовила: “Вихори в тебе такі ж, як на чубі Івана”. І хлоп’яча свідомість розшифрувала: “Ти про& довжувач високовольтної лінії роду”. Ось мама закінчила історичний факуль& тет Харківського університету і паралельно набула доброго педагогічного досвіду. Її творчому вчительському масштабу Горобіїв& ська школа стала затісною. Батьки з сестрич& кою Аллою переїздять у велике село Озеряни Варвинського району. Там народжується Олегів брат Сергій. А Олег залишається з бабусею Євдокією в Горобіївці. Не тільки тому, щоб не було їй самотньо, хоча і тому. На нього відтоді покладалась більш ніж відпові& дальна місія. Щоденно з Горобіївки в Озеря& ни, а це 9 кілометрів, він несе молоко для брата. Тільки&но бабуся видоїть корову, злад& нає Олегові ношу, і він вирушає в путь. Тоді, в 1964 році, коли й за кукурудзяним хлібом сто& яли безкінечні черги, та лише за талоном можна було отримати кілограм манки для немовляти, Горобіївська корова, бабуся і надійний транспортувальник молока Олег дали можливість родині пережити нужду. Кожну грудочку по шляху від Горобіївки до Озерян і від Озерян до Горобіївки вивчили напам’ять його ноги. Непогода не бралась до уваги. Єдине поняття – “треба” – керувало хлопчиною і залишилось життєвим кредо назавжди. Крізь призму часу гіркі моменти зсілися на дні пам’яті, а світлі і приємні від безмежного спілкування сам на сам з лугами, перелісками і глибокими далями живуть у серці завжди. Школу закінчив вже в Озерянах. Про вибір шляху дискусій і бути не могло. Як бать& ко Семен Федотович, як мама Віра Іванівна – лише в педагогіку. І першою сходинкою до професії стало для підлітка Олега Падалки Прилуцьке педучилище. На вибір вплинуло те, що добра слава линула про училище в окрузі, а вирішальною стала можливість жити в Прилуках у своєї тітки. Училище вразило юнака. Рівень викла& дання, порядок, інтелектуально високі, багаті духовно викладачі. Котелевець Василь Ілліч, Лоскутов Василь Миколайович, Ткаченко Василь Микитович. Багатьох з них він вважає взірцевими й сьогодні, хоча довелося близь& ко співпрацювати з зірками педагогіки, і не лише України. А директор училища Яковенко Василь Іванович полонив юнака мистецтвом Ч Е С Т І об’єднувати спільною справою, запалювати інтерес новизною. Олег в училищі активіст, відмінник, організатор. Але характер!.. Дідів& ські гени нуртують. Математик, інтелігент делікатний толерант по Івану Побідашу і борець за справедливість, революціонер, нестримний у відстоюванні правди по Федо& ту Падалці в одній особі призводять до склад& ностей і перипетій. Замість того щоб спокійно отримати диплом з відзнакою і їхати продовжувати нав& чання до інституту, Олег Падалка неприми& ренно відстоює право друга, юнака з неза& можної родини, у протистоянні з прокурорсь& ким синком із самого Чернігова. Інцидент. І відзнаку скасовано. Направлення в школу на Сумщину. Чи жалкує? Нітрохи. Адже довів справжню вартість справжньої дружби. А крім того, отримав неповторну школу педаго& гічного становлення. Васильківська школа в Лебединському районі за сьогоднішніми мірками виявилася б опорною. А що – сильною, з традиціями. Молодого вчителя праці педколектив зустрів увагою, щиро. А побачивши, який він беруч& кий і відповідальний, довантажили фізикою, гуртками. Олег Семенович надихався дові& рою. Переповнювало його душу бажання привнести в шкільний уклад своє, нове, свіже. Разом з учнями конструює стенди, влаштовує цікаві виставки школярських поробок. З Лебединського райво у Василь& ківську школу на уроки молодого вчителя привозять членів усього методоб’єднання вчителів праці. Олег Семенович вперше ста& вить власне педагогічне авторське завдання& проблему: “А чому б школа не давала своєму випускникові не лише атестат про знання, але й перший фах?”. Авторитет молодого вчителя росте. Колеги&педагоги сприймають його як рівно& го, а в багатьох питаннях дослухаються. Адже свіжий погляд, передова думка. Йому ком& фортно у Васильківській школі. Імпонує серцю живописна Сумщина. Хто зна, можли& во з часом він перетворив би цю географічну назву на педагогічну Мекку. Можливо, їхали б до Олега Семеновича звідусіль переймати досвід. І пустив би він тут коріння, і був би щасливим. Та призов до армії розвертає життєву ситуацію на сто вісімдесят градусів. Юнак йде на службу, а демобілізувавшись, вирішує продовжити навчання. Зупинятися на досягнутому йому не дозволяє унікаль& ний авторитет мами – вчителя&методиста, вчителя&наставника, улюбленого вчителя сотень школярів, і найголовніше – вчителя, що дає глибокі знання. Радиться з татом, радиться з мамою, звіряє плани з чистими споминами про діду& ся Івана Пилиповича, вчителя математики. Перемагає те, що глибоко в серці. Йде на фізмат. У Київському педагогічному інститу& ті його студентське життя відрізнялось від життя однокурсників, що прийшли після школи. Диплом педагога і володіння спе& ціальними знаннями, досвід викладацької роботи, армійський вишкіл та ще й певна різниця у віці одразу долучили юнака до сту& дентського самоврядування, до профспіл& кового активу. А коли поширився рух сту& дентських комендантів, кандидатуру Падал& ки визначили і працівники деканату, і захо& плені дівчатка&однокурсниці, і юнаки зі сту& дентських збірних з футболу, тенісу, шахів, до яких Олег входив як надійний боєць. Комендантівські будні, коли немає над загалом вікового підвищення, коли твоє слово має важити багато, але не переважи& ти параметрів товариських взаємин, не вия& витись зверхнім або наказовим. Випробу& вання волі. Випробування такту. Він не зір& вався у прірву банальщини з вискоко натяг& нутого шпагата довіри. Пройшов ним струн& ко і чітко, вникаючи в обставини, розбираю& чись в ситуаціях, заглиблюючись у чиїсь проблеми, але його гуртожиток був затиш& ним, чистим, без правопорушень, з цікавим дозвіллям і приємним відпочинком. І все паралельно, з серйозним навчанням на дуже серйозному факультеті. Старшокурс& ником Олега навіть запросили попрацювати помічником проректора з адміністративно& господарської роботи. Де лишень не дово& дилось бувати, з ким знайомитись і спілку& ватись. Навіть заступник міністра народної освіти УРСР Віктор Пантелійович Шепотько звернув увагу на розсудливого студента з економічним мисленням. А тим часом студент пережив шален& ство пристрасного захоплення дивовижною дівчинкою з педфаку. Запала в душу інтелі& гентністю, зовнішнім аристократизмом, смаком і зачіскою, як у його мами. Танюша відповіла взаємністю. Склалася молода сту& дентська сім’я. Прекрасному випускникові, юному голові сімейства дають прекрасне напра& влення в Броварський район, дуже близько від Києва, ставка фізика в Заворичській середній школі. І можливо, тут розквітнув би його педагогічний талант. Своїм професій& ним авторитетом мама – Віра Іванівна Падалка – підтримала сина&колегу, дала кілька цікавих настанов. Обіцяла відвідати і проаналізувати синові уроки. Вони розуміли одне одного з півслова. А іноді варто було і самого лише погляду, щоб отримати відпо& відь на тривогу чи проблему. І можливо, зго& дом перетворив би перспективний вчитель на педагогічну Мекку Заворичську школу. Та його величність випадок вирішив всі питан& ня. Педінституту було відведено територію та відкрито фінансування на спорудження спортивного комплексу. Проректор з адміні& стративно&господарської роботи, людина в літах, помічником у якого донедавна пра& цював Олег Падалка, вів справу, скажімо, – розмірено. А майбутні вчителі не мали обладнаних приміщень для занять фізкуль& турою і спортом. За планом будова мала стати до ладу через п’ять років. Досвідчений застміністра Шепотько шукав можливостей пришвидшити строки. Він добре розумів, що тут варто поклада& тись на людський фактор, тому і звернувся до ректора Миколи Івановича Шкіля: “А при& дивіться&но до оцього хлопця, що помічни& ком проректора працює. От його б зараз призначити на цю посаду. Я бачу, що в нього вийде. Він підніме будову, бо має хист. Це може розв’язати проблему. Призначте його на посаду проректора. – Та ні, Вікторе Пантелійовичу, він для такої посади ще сирий, – засумнівався рек& тор. – І все таки, – не здавався Шепотько, – Що ви втрачаєте? А я відчуваю, що йому це підсилу. Микола Іванович не приймав спонтан& них рішень. Але, обдумавши поради, при& став до пропозиції. В Київському педінсти& туті з’явився зовсім молодий проректор. І результат не змусив себе чекати. Замість п’яти років, всього через один, спортком& плекс вже вводили в дію. Це був перший солідний атестат Олега про майстерність організатора, думаючого і шукаючого керів& ника з нестандартним мисленням, з еконо& мічним мисленням і психологічним, індиві& дуальним підходом до зайнятих певною справою людей. Пізніше з Миколою Івановичем Шкілем вводив у дію Олег Семенович Падалка бага& то важливих об’єктів. Нині в Драгоманов& ському університеті керівник нової генера& ції, європейських масштабів бачення Віктор Петрович Андрущенко. Він одразу оцінив Олега Падалку як сучасного лідера. Покла& дається на нього у прогностичних пробле& мах і перспективних проектах. З посади проректора призначив на новий об’єм і вищий ступінь – першого про& ректора університету. Університету, який постійно росте, і не лише в гору і вшир, сті& нами та обладнанням. Він росте духовно та інтелектуально. А спрямовують це зростан& ня нащадки істинних педагогічних династій. Олег Падалка – один з них. Людина вчинку, керований відвагою і водночас делікатністю, що живе по совісті без очікування на славу. Її сповна спізнав у попередніх поколіннях. А синам Ігорю та Роману передав вну& трішню потребу честі. І хоча в професійному вимірі вони сьогодні не займаються педаго& гікою, впевнений – кожен з них робить свою справу з честю. А серед їхніх дітей хтось неодмінно ще обере педагогічну стежку. Ольга КОНОВАЛЕНКО, головний редактор тижневика “Освіта” 5 �Інтерв’ю МИКОЛА КОТ: “НЕ ПРІЗВИЩЕ ЛЮДИНУ ПРИКРАШАЄ, А ЛЮДИНА – ПРІЗВИЩЕ” Знайти в університеті людину, яка б не знала Миколу Кота, складно. Він вміє сказа� ти добре слово другу, колезі, студенту. Кожна зустріч з ним – це свято і яскравий штрих до буднів, сповнених роботою. У квітні Микола Кот святкує 70�річчя. Газета “Педагогічні кадри” не може оминути юві� лей одного з найзавзятіших і вірних дописувачів універси� тетської багатотиражки. Вже більше ніж сорок років Микола Захарович пише цікаві і творчі статті в наш часопис. – Миколо Захаровичу, розка� жіть, будь ласка, як Ви потрапили в Драгомановський університет? – Після закінчення Жукинської середньої школи вступив до Київ& ського культосвітнього училища. За направленням комсомолу мав нав& чатися на хоровому відділенні. Та коли склав всі екзамени на “відмін& но” і лише один на “добре”, склалась дивна ситуація: мене не хотіли зараховувати. Тому через певний час вступив на відділ духових інструмен& тів. Отримавши диплом, рік працю& вав у Києво&Святошинському район& ному відділі культури Київської обла& сті. У цей час для галузі культури виділяли вкрай мало грошей, мені і довелось піти працювати на завод. Вступив на вечірнє відділення Київ& ського державного інституту культу& ри і мистецтв імені О. Є. Корнійчука на бібліотечний відділ. Розуміючи, що потрібна фундаментальна освіта, через рік вступив ще до одного вишу – Київського державного педагогіч& ного інституту імені М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова) на ста& ціонар дефектологічного факультету. Почав отримувати стипендію у роз& мірі 40 крб. Але у 27 років мене викликали на службу в армії. Повер& нувшись через два роки, поновився в інституті. – І відтоді повністю “порідни� лись” з університетом? – Так. Повернувшись з армії, повністю занурився в навчання на дефектологічному факультеті. Брав активну участь у художній самодіяль& ності, став дописувачем університет& ської газети “Педагогічні кадри”. У мене було захоплення фотографува& ти, тому багато світлин розміщували& ся у цьому часописі. З часом мені запропонували очолити кінофотола& бораторію. Пропрацювавши чотири роки, став завідувачем лабораторії технічних засобів, брав активну участь у будівництві гуртожитків, спортивного корпусу та ін. Згодом пройшов за конкурсом на кафедру олігофренопедагогіки дефектологіч& 6 ного факультету на посаду асистен& та. З часом успішно захистив канди& датську дисертацію з проблеми під& готовки вчителя професійно&трудо& вого навчання для допоміжних шкіл під керівництвом академіка Віктора Синьова. Нещодавно випустив нав& чальний посібник “Теорія і методика виховної роботи”. До речі, вечірній факультет теж пізніше закінчив. – У вас дуже цікаве прізвище. Розкажіть, будь ласка, про його походження, чи вплинуло воно на ваш характер? – Щодо походження, то тут складно однозначно відповісти. У нас майже все село мало це прізви& ще. Чесно кажучи, я в молодості його навіть соромився. Та хтось мені ска& зав “Не прізвище людину прикра& шає, а людина – прізвище”. Тоді в мене повністю змінилося ставлення до прізвища, себе та й світу загалом. У 60&х рр. досліджував і з’ясував, що людей з прізвищем Кот в Україні небагато. Хоча пізніше по життю зустрічав і відомих особистостей з таким прізвищем. – Миколо Захаровичу, розка� жіть, як ви познайомились з дру� жиною? – Повернувшись з армії, я осе& лився у гуртожитку на вул. Гоголів& ській. Кімнати були переповненими, та жили дружно. Якось була моя черга прибирати, і, зібравши білизну, я спу& стився у підвал до пра& цівниці гуртожитку. Але там були лише три дів& чинки. Я їм залишив білизну і попросив зайти в кімнату і повідо& мити, коли повернеться працівниця. У кімнаті, якось забувши про речі, сів обідати, аж тут вбі& гає дівчина і нагадує мені. Зрозумів, що вона мені подобається. Одного разу зустрів її в коридорі і запросив у кіно, а вона нічого не відповіла. Наступно& го разу знов запрошую, а вона ска& зала, що запитає дозволу в матері. Через кілька днів знов її зустрічаю і запитую “Що мама відповіла?”. “Мама дозволила”, – відповідає. Тоді я її вже остаточно запросив в кіно, і ми з Наталею до сих пір разом. Дру& жина захистила кандидатську і пра& цює нині доцентом в Інституті розвитку дитини НПУ імені М. П. Дра& гоманова. У 1974 р. в нас народилась донька, а через п’ять років народив& ся син. Донька навчалась на природ& ничо&географічному факультеті нашого університету і зараз працює в туристичному бізнесі, син – майор СБУ. Крім того, зростає онук – Наза& рій Кот. Йому три роки. – Яке місто для Вас близьке за духом? – Для мене кілька міст є близьки& ми. Звичайно, це Київ, який сподо& бався ще під час шкільних екскурсій, коли ми приїжджали в столицю. А також Одеса і Львів. Пам’ятаю, як я мріяв відвідати Одесу, тому напро& сився поїхати і зробити фоторепор& таж студентської практики. Таким чином у 1972 р. вперше побував в Одесі. Назву також Чернігів і Харків. Дуже гарні і вражаючі міста. – Яка пісня для вас найбільше значить? – Безперечно, це пісня “Рідна мати моя”. Зі шкільної лави вона для мене багато що означала. – Чим Ви сьогодні займає� тесь, окрім викладання? – У профкомі викладачів відпові& даю за культурно&мистецький напрям. Проводимо екскурсії Украї& ною. Зараз, на жаль, через фінансо& ву кризу екскурсій стало менше, але восени чи весною обов’язково виїж& джаємо. Зі студентських часів брав активну участь у раді ветеранів. Я був їхнім постійним супутником. Вони мене вважали “бойовим другом”, і я до сих пір беру участь у їх раді. Важливу роль для мене відіграє газе& та “Педагогічні кадри”, до якої регу& лярно пишу статті. – Вас знають як енергійну людину. Поділіться, будь ласка, рецептом завзятості. – Я виріс на Десні. І вся та енер& гія природи і річки жевріє у мені все життя. Коли дуже втомлююся на роботі, то їду на малу батьківщину. Там буквально за кілька годин стає краще, відновлюються сили. Чисте повітря, мальовнича природа і співи. Пісенна творчість місцевих мешкан& ців з дитинства мене вражала, зро& став під мелодію українських пісень, які залишилися в наших серцях назавжди. Це була неймовірна краса, яка дала мені заряд на все життя. Також на мене суттєво впли& нула одухотворена атмосфера Киє& во&Печерської Лаври, де я провів чотири роки свого життя, навчаю& чись у культосвітньому училищі. Науково)практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” Саме під такою назвою відбулася XIV Міжнародна науково&практична конференція 20&21 березня у м. Києві. Це авторський проект молодіжного об’єд& нання “Євроклуб”, незмінним очільником якого висту& пає доктор соціологічних наук О. М. Дікова�Фавор� ська. Організаторами конференції виступили “Євро& клуб” та Інститут соціології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгоманова На адресу оргкомітету надійшло понад 200 робіт, з яких рекомендовано до друку та видано в збірці наукових праць 127. Соціоло& ги з України, Білорусі, Росії, Німеччини, Індії, Півден& ної Африки представили своє бачення проблем, що були запропоновані для обговорення. На пленарному засіданні виступили як провідні вчені&соціологи: В. Б. Євтух, О. М. Балакірєва, Н. В. Коваліско, Г. П. Мозгова, Вальтер Шпехт, О. М. Дікова�Фаворська, так і молоді науковці: О. О. Стрельник, І. С. Нечитайло, О. В. Хижняк, Пінар Керібар. З привітальним словом виступила радник Пред& ставництва Європейського Союзу з питань преси та інформації Вікторія Давидова, яка розкрила підхід європейських інституцій до забезпечення рівних можливостей громадян. Відкрив роботу конференції Б. І. Андрусишин – доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, проректор з навчально&мето& дичної роботи НПУ імені М. П. Драгоманова. Він при& вітав учасників конференції та наголосив на тому, що молодь потребує уваги соціологів, психологів та соціальних працівників, адже саме вона має забезпе& чити підтримку управлінських рішень та стати підгрун& тям в розробці ефективної молодіжної політики. Робота конференції відбувалась у творчій та демократичній атмосфері, що сприяло конструктив& ному пошуку відповідей на актуальні проблеми суча& сної молоді. Д. М. Дікова�Фаворська, кандидат соціологічних наук Добра справа “ДИТИНСТВО: КРОК У МАЙБУТНЄ” – Які ваші плани на найближ� чий час? – У посібнику, який я нещодавно випустив, описана теорія виховання, ще маю бажання написати практичні поради, методичні рекомендації до курсу “Теорія і методика виховної роботи”. Також обов’язковою для мене є активна участь у громадсько& му житті університету. Ще хочеться побачити світ, як люди живуть в інших країнах, а також мрію побачити дорослим онука Назара. – Ваші побажання читачам. – Душею і серцем тягніться до студентства. – Дякуємо за інтерв’ю. Спілкувався Сергій РУСАКОВ Фото Наталії ГРЕСЬКО Упродовж березня& квітня 2012 року студенти Інституту розвитку дитини НПУ імені М. П. Драгома& нова взяли активну участь у Всеукраїнській благо� дійній акції “Дитинство: крок у майбутнє”. Як відомо, сіяти зерно добра – головне покликання педагога. Результати про& ведення акції засвідчили, що студенти ІРД мають велике добре серце – серце доброчинне! Мета акції – привернути увагу молоді до реалій життя дітей у складних умовах сьогодення, активізу& вати громадянську позицію українського студентства, сприяти задоволенню духовних потреб дітей, які поз& бавлені батьківського піклування, дітей&інвалідів та дітей з неблагополучних, багатодітних та малозабез& печених сімей, запалити серця громадян України вог& ником Любові, навчитися бути небайдужими до про& блем обездолених дітей, подарувати увагу та тепло дітям, слугувати гідним для наслідування прикладом іншим людям, які прагнуть творити добро. КВІТЕНЬ 2012 �С О Ц і А Л Ь Н і М Е Р Е Ж і ГАЗЕТА “Педагогічні кадри” продовжує тему соціальних мереж та їх взає� Сьогодні публікуємо серію інтерв’ю Сергія Русакова з викладачами нашо� модію з педагогікою і вихованням. Протягом минулого року ми підіймали її в го університету. Ми прагнули дізнатись, як вони використовують соціальні матеріалах “В контакте без контакту” Єгора Кучеренка (№ 10, грудень 2011 � мережі, чи листуються зі студентами і як вони ставляться до них взагалі. р.), “Студенти, викладачі та соціальні мережі” Олександра Козинця (№ 4, кві� Якщо у вас є роздуми на тему соціальних мереж і ви хочете ними поділи� тень 2011 р.), “Троянський кінь соціальної мережі” Сергія Русакова (№ 1, тися – запрошуємо вас на сторінки нашого видання. січень 2011 р.). “ГАРНА МОЖЛИВІСТЬ ПОЧУТИ СТУДЕНТА” – Як давно ви зареєстровані в соціальній мережі? – Одразу, як отримав розповсюдження в Україні “ВКонтак& те”. Спочатку обережно ставився до соціальних мереж, оскіль& ки вони оприлюднюють багато інформації. Але потім, спілкую& чись з молоддю, зрозумів, що це гарна можливість почути сту& дента, розповісти, якою справою займаєшся, що бачив, де був, які роботи написав. Персональний сайт нібито потужні& ший для того, щоб представити особистість в Інтернеті, але соцмережа більш динамічна. Якщо мені потрібно когось знай& ти чи поспілкуватись з кимось – головне, щоб ця людина була в “онлайні”, і за лічені секунди вже встановлено зв’язок. Володимир Бех, – Тобто вас зацікавила мобільність, оперативність, професор, доступність… перший проректор – Так. Також я б додав, що це гарна іміджева річ. Якщо сту& денти хочуть з тобою спілкуватися, вони тобі довіряють, можуть на рівні звернутися до тебе, то це дуже зручно. – Ви спілкуєтесь зі студентами “ВКонтакте”? – Так. Якщо є можливість привітати з днем народження, коли висвічується нагадуван& ня. Інколи студенти ставлять запитання майже про всі складові нашого драгомановсько& го життя. – Ви особисто ведете сторінку? – Сторінку у соціальній мережі я веду самостійно. Якщо з сайтом мені допомагають, бо потрібно праці перевести в pdf&формат і завантажити їх, то “ВКонтакте” – особисто. Це як мобільний телефон, лише побудований на інших принципах. – Але ж це скорочує певну дистанцію між студентом і викладачем з погляду класичної педагогіки. Постає, наприклад, питання субординації. – Знаєте, я така людина, у якої немає проблем у спілкуванні. По&перше, я не дозво& ляю собі “фамільярничати” зі студентами. По&друге, якщо є якась “революційна” пропо& зиція, то одразу викидаю в спам. І більше її немає. – Як ви ще використовуєте соцмережі? – Все ж ставлюсь до них обережно. З одного боку, вони роблять добру справу стосов& но презентації у віртуальному просторі. Ти стаєш доступний будь&якому користувачу. Якщо, наприклад, взяти Skype, то я спокійно спілкуюся з викладачами з інших країн. Дві клавіші натиснув – і я, наприклад, уже розмовляю з нашим представником у Китаї. Також мене часто саме у соцмережах знаходять друзі, з якими колись спілкувався у Москві, Софії, інших містах. Але не варто цим захоплюватись. Вважаю, що якщо вже зареєстрований “ВКонтакте”, то цього достатньо. Є внутрішнє відчуття неспокою. Через такі мережі можуть проникнути в твої картки, мобільний телефон, і це насторожує. Наприклад, до сайту “Одно& класники” ставлюсь обережно і на всі пропозиції не відповідаю. Друзі хай вибачають. Якщо хочуть мене знайти, то краще електронною поштою та на особистому сайті. “СПІЛКУВАННЯ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ БАГАТО” – Ірино Віталіївно, ви лише нещодавно зареєструвались в соціальній мережі. Що спонукало вас до цього? – Учасником соціальних мереж я є з березня 2011 р. Термін досить незначний. Зареєс& трувалася у “Фейсбуці” та “ВКонтакте”. Все вийшло спонтанно і особисто мною не планува& лося. На пошту надійшло якесь запрошення, я клікнула раз&другий, а далі – я зареєстрова& на у ФБ. А у ВК змушена була це зробити, оскільки не могла без сторонньої допомоги вхо& дити в групу театру “Вавилон”. Все дуже і дуже банально. Зареєструвавшись, зрозуміла, що це має ряд своїх переваг. По&перше, це щось зовсім нове і незвідане. Просто цікаво. По& друге, це нові можливості, які треба навчитися з розумом використовувати. По&третє, це форма дуууже своєрідного, але симпатичного спілкування. Про недоліки поки що говорити не хочеться. Вони є, але з ними боротися дуже просто – не заходити в соціальні мережі. Та й годі. – У вас в “друзях” є сту� денти. Чи спілкуєтесь з ними в онлайні? І як ставитесь до такого рівня спілкування? – Я не хочу брати це слово в лапки. Так, друзі є. Як “ВКон& такте”, так і у “Фейсбуці”. До речі, деякі з них зареєстрували& ся в ФБ за моєю порадою і не шкодують про це. Спілкуюся в онлайні. Зро& зуміло, що коло такого спілку& вання, якщо йдеться про регу& лярність, обмежене – 6&7 дописувачів. Але й з іншими обмінюємося коментарями та посиланнями. Ставлюся до цього абсолютно нормально. Онлайн&спілкування дозво& ляє максимально швидко обмінюватися інформацією. Окрім цього, таке спілкування стає до певної межі (а її зав& жди, цю межу, навіть при особистому спілкуванні, визна& чає старший!) неформальним і невимушеним. Залиша& ється повага, але зникає офіційність. Мій співрозмовник у онлайнівському режимі може мені сказати про себе чи свої проблеми те, що ніколи не сказав би віч& на&віч. До мене зверта& ються за порадою, Ірина Савченко, пишуть про свої успіхи чи доцент, директор невдачі, просто діляться Центру культури і думками. Спілкування мистецтв ніколи не буває багато, особливо якщо йдеться про нашу професію. – У соцмережі розміщується й особиста інформа� ція. Чи не боїтесь її оприлюднювати перед великою віртуальною аудиторією? – Я не оприлюднюю інформацію, якої соромлюся або яка б могла бути використана проти мене. Це якщо йдеть& ся про фото. Все, що пишу у коментарях, можу повторити будь&де і будь&коли. Адже пишу тільки те, за що не сором& но і у що вірю. В цілому, я людина достатньо відкрита для загалу. Вважаю, що це одна із професійних рис і професією зумовлена. “ВАЖКО ЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ У ФУТЛЯРІ” – Ольго Олексіївно, як давно ви зареєстровані в соціальній мережі? І що вас спонукало до цього? – Я зареєструвалася кілька років тому, але лише остан& ні два роки є активним користувачем. Стимулювала участь у міжнародних конференціях та літніх школах, що збільшує кількість контактів та породжує необхідність поширювати інформацію стосовно різних заходів. – У вас у “друзях” є студенти. Чи спілкуєтесь з ними в онлайні і як ви ставитесь до такого спілкування? – Спілкування зі студентами “ВКонтакте” – одна з Ольга Кирилова, головних причин “укорінення” викладачів у цю соціальну мережу. Насамперед, через зручність та швидкість переда& доцент чі інформації: як навчальної, так і загальнокультурної (сто& кафедри совно заходів наукових, мистецьких). Навчальну інформа& культурології цію для групи можна “вивісити” в “статус”, у “нотатках” – питання до семінару чи заліку, або ж оцінки з предмету, не чекаючи їх оголошення на занятті, створити групу з окремого предмету. Консультувати онлайн стосовно курсо& вих чи дипломних також зручно. На якісь додаткові події (лекції зарубіжних лекторів, кінолекторії) найзручніше запросити через “Зустрічі” у соцмережі. Тому таке спілку& вання, насамперед, оперативне й суттєво полегшує життя і мені, і студентам... у ряді аспектів. – Чи траплялися якісь прецеденти, що виходили з ряду традиційного спіл� кування “викладач – студент”? Якщо так, то як ви реагували? – Дивлячись, наскільки вузько трактувати межі подібного спілкування... Я вважаю, що сама специфіка моєї спеціальності полягає у тому, щоб неформальне зацікавлене спілкування, обговорення болючих екзистенційних тем, обмін “позапрограмною” інформацією наукового чи мистецького характеру стали цілком нормальними, а без КВІТЕНЬ 2012 цього академічна комунікація є просто неповною: “завдання дав – завдання отримав”. Тому й “неформально” спілкуюся, вітаю зі святами і приймаю вітання, іноді коментую фото і відповідаю на коментарі. А “лізти в душу” одне одному ні я, ні студенти ніколи не намагалися. – Раніше в Європі викладачі жили в університетському містечку і молодь у будь�яку мить могла звернутись до викладача. Виходить, що соціальні мережі дають нам цю можливість сьогодні. Але це дещо суперечить традиційній педа� гогіці... – Я сама свого часу жила у подібній системі, бо Кембріджський університет до сьогоднішнього дня за цією системою працює і індивідуальна робота викладача зі студентом відбувається в режимі супервізій: викладач має години консультацій у себе в коледжі (а не на кафедрі), і студент може прийти детально поговорити не лише про свою роботу, але й про свої проекти чи проблеми, більш або менш академічні... Оскільки ми живемо в мегаполісі і такої можливості у нас немає (і сам статус індивіду& альної роботи, будемо щирими, не визначений чітко) – то “ВКонтакте” надає саме таку можливість... – У соціальній мережі крім студентів ви ж ще спілкуєтесь зі своїми друзя� ми, знайомими. Чи не заважає тоді “дружба” зі студентами особистому спілку� ванню? Наприклад, не всі фотографії можна розмістити. – Завдяки мережі ми живемо у культурі суспільної відкритості, тому нині важко лишатися чеховським вчителем – “людиною у футлярі”. Все одно про людину знати& муть більше, ніж те, що вкладається у рамки якогось там уявного “образу педагога”. Мені по&людськи приємно бачити осмислені коментарії до фото, хай навіть і дуже неформальних, а от нова схема мікроблогу все ж спонукає до стриманості і змушує не всі стихійні настрої виливати “ВКонтакте”, особливо негативні, пов’язані з роз& дратуванням. Хай краще мікроблог буде джерелом корисної інформації для студен& тів і тільки! 7 �Слово головного редактора Краще і частіше 9 квітня на ректораті заслуховувалось питання сто& совно видавнично&редакцій& ної діяльності в університеті і газети “Педагогічні кадри” зокрема. Ректорат високо оцінив роботу університетського часопису. Говорилось про те, що газета стала більш аде& кватно відповідати сьогодніш& нім запитам колективу. Інфор& мація, що висвітлюється в газеті, стала більш доступною і різноманітнішою. Редакція газети у свою чергу висло& влює подяку всім, хто підтри& мує нас. Ми цінуємо кожну думку і пропозицію, яка до нас надходить. Творення газети є процесом постійним і безпе& рервним – відвідування захо& дів, збір інформації, написан& ня і редагування статей, про& фесійна верстка, якісний друк. Приємно знати, що уні& верситет має потребу в газеті і зацікавлений в її розвитку. Ректор університету академік Віктор Андрущенко висловив ініціативу, щоб університетсь& ка багатотиражка стала вихо& дити двічі на місяць. Це потре& бує з нашого боку створення іншої організації процесу створення газети, над чим ми починаємо працювати. Крім того, це змінить смислові акценти в газеті, адже ми змо& жемо подавати інформацію більш своєчасно і більше орі& єнтуватись на анонси конфе& ренцій, культурно&мистецьких заходів тощо. Сподіваємось, що вже в новий навчальний рік ми увійдемо з новим принци& пом роботи. Також уже у травні стане відомо, хто став цьогорічним переможцем конкурсу “Доти& ком пера”. Призовий фонд конкурсу є одним з найбіль& ших в університетських захо& дах, тому до нього звернена велика увага і покладаються великі сподівання як від ректо& рату, так і від редакції газети. Вже скоро члени журі визна& чаться з найкращими, на їхню думку, матеріалами в газеті за цей навчальний рік. У склад журі, нагадую, увійшли Григо& рій Волинка, Володимир Погребенник, Ірина Савченко, Людмила Кух, Микола Дави& дюк, Сергій Русаков. Саме від них залежить, хто ж отримає матеріальну винагороду. Крім того, переможці конкурсу отримають грамоти на урочи& стому засіданні Вченої ради університету наприкінці року. Творімо газету разом! З повагою, Сергій РУСАКОВ Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Гордість університету ФОТО)ФART СВІТ ЗДІЙСНЕНИХ МРІЙ Нещодавно в університеті пройшов фестиваль�конкурс аматорського мистецтва “Фart”, у рамках якого відбувся конкурс фоторобіт, найцікавіші з яких публікуємо в газеті. Більше світ� лин можна переглянути за адре� сою: http://vk.com/club35409008 Олена Обух “Краплі ніжності” Нещодавно в одній з теле& передач відо& мий українсь& кий психолог& тренер сказав наступне: “Ми живемо в світі здійснених мрій”. Цю думку він аргументу& вав тим, що всі сучасні здобут& ки є втіленням мрій і фантазій наших поперед& ників. Стів Джобс, наприклад, мріяв про те, щоб його комп’ютерна фірма була популяр& ною, тому, докладаючи усі зусилля, досяг цього. Маргарита Боришовець “Magic Winter” Вікторія Тищук “Мій спокій” Марина Сороколіт “Віддзеркалення” Навесні цього року здійснилася мрія Надії Каламеєць. У січневому номері газети “ПК” були розміщені її авторські роботи і текст, де Надія розповідає про бажання ілю& струвати книжки. Вже навесні вийшла книжка поезій “Шоколадні вірші про кохання”, де особливу роль відіграють саме роботи нашої талановитої випускниці. Вітаємо Надію із вті& ленням мрії! Віримо, що це лише перший крок у її становленні як художниці. Обіцяємо стежити і повідомляти читачів газети про нові звершення художниці. Освітянський пантеон П І Ш О В У В І Ч Н І С Т Ь Ф Р О Н ТО В И К НЕЩОДАВНО, у березні 2012 р., на 91&му році життя пішов у небуття ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ РОКИТКО. Перестало битися серце ветерана війни і праці, доцента кафедри політичної економії (економічної теорії) Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Дра& гоманова), де він працював та навчався в аспі& рантурі з 1952 р. і до виходу на пенсію. Народився Василь Павлович 2 лютого 1922 р. в с. Приборськ Іванківського району Київської області. Після закінчення середньої школи в 1939 р. навчався в Черкаському педа& гогічному інституті на фізико&математичному факультеті. У 1940 р. добровільно з другого курсу вступив до Балканського училища зеніт& ної артилерії, яке достроково закінчив у 1941 р. з присвоєнням звання “лейтенант”. З жовтня 1941 р. по 1945 р. брав участь у Великій Вітчизняній війні. Перебуваючи на Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua фронті у діючій армії, обіймав посади команди& ра взводу, командира мінометної та гаубичної батарей, заступника командира полку з арти& лерії, командира окремого зенітно&артиле& рійського дивізіону. В. П. Рокитко воював на Південному, Калінінському, Західному, Другому Білоруському, Першому та Другому Прибал& тійських фронтах. Війну закінчив у 1945 р. на березі Балтійського моря після взяття м. Кенігсберг у званні “майор”. Був двічі пора& нений. Після демобілізації в 1945 р. став студен& том юридичного факультету Київського націо& нального університету імені Т. Г. Шевченка. У 1951–1952 рр. працював у Вищій партійній школі при ЦК КП України викладачем політичної економії. Згодом навчався в аспірантурі Київ& ського педагогічного інституту імені О. М. Горь& кого. Після закінчення аспірантури і до виходу на пенсію працював у цьому ж інституті. У 1958 р. захистив дисертацію і одержав науко& вий ступінь кандидата економічних наук, а у 1960 р. йому було присвоєно звання доцента. Мав 35 наукових праць. Проводив велику громадсько&політичну роботу. Був співавто& ром у підготовці матеріалів для багатотомно& го видання історії міст та сіл України, постій& ним лектором Київського обкому партії, брав участь у проведенні навчально&методичних семінарів та конференцій учителів, господар& ського активу. Нагороджений орденами “Червоної зірки”, “Великої Вітчизняної війни І ступеня”, “Богдана Хмельницького” та багатьма медалями, в т.ч. “За взяття Кенігсберга”. Мав відзнаку “Відмін& ник народної освіти”. Пішов у вічність фронтовик, захисник Віт& чизни, ветеран праці, невтомний вихователь студентської молоді, учасник підготовки вітчиз& няних кадрів, соціально активна, чуйна і добра людина. Вічного спокою Вам, дорогий Василю Пав& ловичу. Ви назавжди залишитесь у нашій пам’яті. Із співчуттям, ректорат, рада ветеранів війни і праці, профкоми викладачів і співробітників та студентів, колектив кафедри економічної теорії, колеги, друзі Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. КВІТЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1624) (квітень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 4 (1624) (квітень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/186 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/a713c4e0f2e9f7c4c60b21a13d66936e.pdf e6d2c8520a0a27eb8112a3a5f0f0e2da Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1625) (травень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 5 (1625) ТРАВЕНЬ 2012 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА До Дня Перемоги Презентація ˆÂ Ú·‡ ÊË‚ËÏ Урочистості з нагоди чергової річниці перемоги у Вели� кій Вітчизняній війні у НПУ імені Михайла Драгоманова вже стали традиційними та набули обрисів глибокого вшану� вання, особливо молоддю вишу, сивих ветеранів – героїв і переможців, наставників драгомановців. Цього року захід відбувся 7 травня, у переддень великої Перемоги – свята, що єднає різні покоління, схиляючи голови перед світлою пам’яттю тих, хто зберіг мирне небо для нащадків. Після внесення бойового прапора 60!ї Армії та покладання квітів до пам’ятника Віч! ного вогню з палкими словами до гостей і глядачів звернулися член Ради ветеранів університету, доктор геогра! фічних наук, професор Іван Половина, голова Ради ветеранів НПУ, відмінник народної освіти України, учасник обо! рони Києва, Москви, визволення Поль! щі, форсування Одеру, взяття Берліна, полковник у відставці, почесний професор Драгомановського університету Микола Рябухін, голова Ради Київської міської організації ветеранів України, полковник запасу Микола Мартинов, заступник голо! ви Ради ветеранів Шевченківської районної організації м. Києва, генерал!майор Роберт Кравцов, голова Київської організації ветеранів війни, генерал!майор запасу Віктор Мальований та інші запрошені. У думках і фразах виступаючих досі відчувався гіркий біль за втраче! ними друзями, загубленими моло! дими роками, нездійсненими мрія! ми. Та разом з тим пробивала без! межна гордість і впевненість у тому, що хоч і такими дорогими жертвами, та колишнім звичайним солдатам, а тепер героїчним постатям вдалося подарувати своїм внукам і правну! кам світ без гарматних пострілів і залпів. Хвилиною мовчання пере! повнений зал згадував і дякував тим, хто не повернувся із фрон! тових доріг. У ту далеку та криваву епоху старими добре знаними мело! діями повели глядачів артисти Національного педагогічного уні! верситету імені Михайла Драгоманова: народний артист Украї! ни, соліст Національної опери імені Т. Шевченка Олександр Гурець, старший викладач кафедри теорії та постановки голосу Віктор Сачок, Євгенія Чугунова, народний вокальний ансамбль “Купава” та чоловічий вокальний ансамбль Інституту гуманітарно!технічної освіти “Журавлі”. За рішенням Вченої Ради університету, ветерани й дружини бойових командирів були відзначені особливими подяками та грошовими преміями. Герої Другої світової, працівники універ! ситету, що чимало зробили для піднесення патріотичного вихо! вання у виші, отримали золоті й срібні медалі М. Драгоманова – найвищі відзнаки університету. Відповідно до Указу президента України з метою посилення державної підтримки та за визначні заслуги і вагомий внесок у розбудову Української держави учаснику бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Миколі Рябухіну було призначено довічну державну стипендію. Найприємнішим для студентів стало оголошення результа! тів конкурсу!огляду на кращу організацію патріотичного вихован! ня в інститутах НПУ. П’ятий рік поспіль цю нагороду виборюють студентський та викла! дацький колектив Інституту природничо!географічної освіти та екології на чолі з директором Віталієм Покасем. Третьокурс! ниця Інституту гуманітарно!технічної освіти Катерина Марце� нюк отримала щорічну іменну премію Ф. І. Жарчинського. Цього ж дня ветеранів в уні! верситеті як на диво побільша! ло, адже меда! лями заслуже! них ветеранів міста Києва було відзначено пер! шого проректо! ра НПУ Володи! мира Беха та проректора з навчально!методичної роботи гуманітарних інститутів Богдана Андрусишина за великий вклад і підтримку ветеранських орга! нізацій, тісну співпрацю і взаємодопомогу. Університет пишаєть! ся своїми наставниками та дякує їм за теплу атмосферу і мудрі поради. Людмила КУХ, прес�служба університету Фотофакт КУЛУАРАМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ Верховна Рада – законодавчий орган країни, який завжди знаходиться в полі уваги як еліти так і пересіч� них громадян. Нещодавно студенти IV курсу Інституту політології та права відвідали екскурсію у Верховній Раді України. Студентська молодь із задоволенням приходить до парламенту і слухає екскурсію, яка стосується як полі� тичної історії, так і історії культури нашої держави. Інтерв’ю СТОРІНКАМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 8 травня НПУ імені М. П. Драгоманова відвідав заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, який презентував факсимільне видання “Тарас Шевченко. Альбом 1845 року”. Представив гостя студентській аудиторії ректор університету Віктор Андрущенко, подякувавши політику за віднайдену можливість поспілкуватися зі студентами про велета укра! їнського духу – Великого Кобзаря. Говорили про різне, та акцентом все ж стала поява на світ факсимільного видання “Тарас Шевченко. Альбом 1845 року”. Упорядником книги виступив відомий шевченкознавець Сер! гій Гальченко. Власне, саме за ідеєю Гальченка та Миколи Томенка новостворене видання отри! мало такий вигляд, який має зараз – повне від! творення оригіналу, у якому до сучасників дій! шов альбом Кобзаря. “До відзначення 200 ліття з дня народження Тараса Шевченка з’явилася думка про те, що можна було б зробити вагомого для популяри зації цієї постаті, що до мене ніхто ще не робив, – поділився появою задуму Микола Володими! рович, – врешті зупинився на його художній творчості”. “Я пропоную сьогодні подивитися на Шев ченка і на те, що він робив, “свіжими очима”. Наприклад, петербурзькі його колеги вважали, що якби Шевченко не витрачав часу на поезію та римування, то міг би стати всесвітньо відо мим художником. Виходить, і талант у нього був до пензля не менший, як до пера”, – резюмував Микола Томенко. Вихід одного із чотирьох збережених шев! ченкових альбомів – вагома подія для українсь! кого суспільства. Окрім того, у планах політика і мецената – широка публікація також інших аль! бомів Шевченка. Людмила КУХ Вітаємо Театр танцю “Резонанс” став пере� можцем телевізійного фестивалю “Весняні ластівки”, друге місце на між� народному фестивалі в місті Луцьк і диплом “За кращу танцювальну компо� зицію”. Інтерв’ю Нагальні роздуми Галина Мєднікова Станіслав Цибін Євро–2012 як затримана подія Одкровення стор. 4 стор. 5 стор. 6 �Кращі випускники Довірливе спілкування ЗУСТРІЧ РЕКТОРА ЗІ СТУДЕНТАМИ: НАГАЛЬНІ ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ 24 квітня 2012 року відбулася зустріч ректора НПУ імені Михайла Драгоманова зі студентами. Студенти мали можливість послухати і запитати очільника вишу про все, що тривожить, а найбільше тривожить, як виявилося, студентське гуртожитське життя. АЛІЄВА Віра Олегівна, магістр вечірнього факультету БОРЯК Альона Миколаївна, магістр Інституту мистецтв ГАРБУЗЮК Катерина Сергіївна, магістр Інституту іноземної філології ГРИГОР’ЄВ Олександр Юрійович, магістр Інституту історичної освіти Одним із запитань від спудеїв стало, так би мовити, за деякими плітками у ЗМІ, примусове виселення студентів з гуртожитків у зв’язку з ЄВРО!2012. Прокоментував цю ситуацію голова Студентської ради університету Микола Давидюк, наголошуючи, що ніякого виселення драгомановців до закінчення навчального року не буде. Аргументовано пояснив аспект перший проректор з навчально! На зустріч також були запрошені проректори навчального закла! організаційної і економічної діяльності Олег Падалка: “У шести гурто ду, директори інститутів, голова профкому студентів та студентський житках нашого університету, за планом, який доведено до керівниц ректор. Розпочали, власне, з головного – налаштування коректних і тва за Постановою Кабінету Міністрів України, має проживати 1000 дисциплінованих умов проживання молоді в університетських гурто! іноземних туристів. У червні для них буде звільнено лише ті поверхи, житках. НПУ має давній досвід того, що правила поводження в студмі! що готувалися для ЄВРО 2012”. стечку встановлюють та контролюють Студмістечко НПУ імені Михайла самі студенти. Через деякі непорозу! Драгоманова завоювало першість за міння сюди довелося втрутитися й рек! якістю умов проживання студентів і тору. викладачів серед гуртожитків вищих “Гуртожитки стосовно правил про навчальних закладів столиці. Висока живання у них знаходяться, так би мови планка, яку, відповідно, драгомановці ти, у руках студентів, а ректоратом зав не хочуть втрачати. Тримати ж марку жди підтримувалися усі мудрі студент вдасться лише спільними зусиллями. ські ініціативи, – зауважив на зустрічі Окрім того, це чи не найбільш нагаль! Віктор Петрович, – та якщо студенти но саме для вихованців НПУ – май! самі усуваються від цих питань, то дове бутніх учителів. деться підтримувати порядок адміні “Ви всі – майбутні фахівці, що стративним чином, чого б мені дуже не будуть виховувати дітвору у загально хотілося”. освітніх школах і тому вже зараз, зі Ці слова ректора стосувалися студентської лави, повинні апробо зокрема й графіку пропусків у гуртожи! вувати свої організаторські та інші Ректор відповідає на студентські запитання ток після 24.00 год. Офіційно очільник професійні здібності”, – перекона! заборонив таку можливість з огляду на ний Віктор Андрущенко. небезпеку для життя самих студентів. Але разом з тим і наголосив, що Активно обговорювалося й чимало інших питань, таких як будів! може прийняти протилежне рішення, якщо студенти домовляться на ництво нашумівшої, завдяки окремим інтернет!ресурсам, “сауни” біля спільній нараді про охорону та забезпечення належного порядку в гур! сьомого гуртожитку. Врешті виявилося, що це створення спортивно! тожитках у цей час. оздоровчого Центру для студентів Інституту фізичної культури та Проблемною виявилася, за словами деяких студентів, і ситуація з спорту. На тепер будівельні роботи призупинено, і поновляться вони, поселенням. Віктор Петрович запропонував одним зі шляхів її вирі! як заявив ректор, лише після детального обговорення на нараді зі сту! шення – централізоване створення штабів з поселення у гуртожитки. дентами ІФКС про те, чи потрібен їм справді такий Центр. А списки студентів на поселення, на думку ректора, доцільно опри! З’ясували студенти для себе й власне питання щодо виплати сти! люднювати на університетському сайті. пендій, а точніше, щодо затримки цих виплат. Віктор Петрович запев! Розглядалася на зустрічі й проблема холоду в кімнатах, який цьо! нив спудеїв, що всі виплати до літа повинні пройти вчасно, а якщо зат! горічної суворої зими дошкуляв студентам. Керівник і сам був очевид! римка на кілька днів все ж матиме місце, то швидше пов’язано із над! цем цієї складної ситуації, бо навідувався у студентські кімнати та ходженням відповідних коштів до університету. Все ж керівництво частенько розмовляв з драгомановцями. Завбачливо керівництво уні! забезпечить таку процедуру, що попереджуватиме будь!які недотри! верситету постановило уже з вересня розпочати утеплення гуртожит! мання термінів. ків і разом з тим проведення комплексних перевірок щодо систем На завершення Віктор Петрович подякував студентам за актив! водо! і теплопостачання в корпусах. До таких спеціально створених ність і плідну розмову, запросив на майбутні цікаві ініціативи універси! комісій можуть входити і студенти, що, за переконанням Віктора тету, такі як спільний загальноуніверситетський крос, День Драгома! Петровича, пожвавить роботу. нова на вулиці Драгоманова та інші. А ще запропонував спудеям про! Зацікавило юних драгомановців і зокрема поінформування сту! водити подібні зустрічі чи не щомісяця і таким чином разом творити дентів, що проживають у студмістечку, про фінансування гуртожитків Великий Драгомановський Університет. із бюджетних і позабюджетних коштів. Але, як стверджували чимало присутніх, та й керівництво вишу, ця інформація доводиться до відома Людмила КУХ, студентів, що входять в комісію з поселення, і жодне рішення з цього прес�секретар ректора питання без обговорення зі студентським активом не приймається. Педагогічний дует ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ ОБ’ЄДНАЛА ПІСНЯ ЗАБУДСЬКА Ольга Іванівна, магістр Інституту соціології, психології та управління КАТЮЩЕВА Тетяна Русланівна, магістр Інституту корекційної педагогіки та психології КОЗЯР Ірина Владиславівна, магістр Інституту педагогіки і психології 2 Чи чули ви коли�небудь, як співають наші викладачі? Ні, мова зараз йде не про лекції чи семінари, а про справжню сцену. А стало це можливим завдяки проекту “Педагогічні дуети”, який був організований студентською радою Інституту філософської освіти на честь 7�го дня народження Інституту. Взяти участь у цьому заході могли викладачі та студенти із будь!якого Інституту нашого вишу. І, хоч свою ініціативу проявила невелика кількість учасників, та все ж це не зава! дило глядачам насо! лодитися чарівним співом студентсько! викладацьких пар. Свою співочу май! стерність не побоя! лися продемонстру! вати Ірина Савчен� ко, Євгенія Біль� ченко, Єгор Куче� ренко, Сергій Руса� ков та Олександр Козинець. Заспіва! ти із улюбленими викладачами пого! дилися наші студен! ти – Тетяна Хомич, Анна Яценко, Світ! лана Біляєва, Євге! Ірина Савченко і Тетяна нія Хміль та Наталія Хомич заспівали “Глядачу в Ющенко. Яскравим девятому ряду” номером порадував “Незакінченний роман” Сергія Русакова і Євгенії Хміль глядачів і директор Інституту Іван Дробот, який разом із Іриною Зінов’євою акапельно виконав українську народну пісню “Ой, у вишневому саду…”. Та перш ніж пари почали виходити на сцену, відкрити 7!й день народження ІФОНу надали право по!справжньому народному і улюбленому для всіх студентів нашого вишу театру “Вавилон”. Вони вкотре довели, що драгомановців у велику й друж! ню родину об’єднає не лише жага знань, а й справ! жнє мистецтво. Окрім того, для студентів Інституту філософсь! кої освіти це було свято подвійне. Адже кожного року в день народження їхнього факультету оголо! шується переможець конкурсу “Кращий студент”. Цьогоріч кращою серед кращих студенти обрали Ірину Чукань – студентку 3 курсу, активістку, голо! ву студентського самоврядування гуртожитку № 5. Отримуючи нагороду від директора Інституту, сту! дентка не стримувала своїх емоцій та виглядала дуже щасливою. Гумор, пісня, танець та гарний настрій у поєд! нанні зробили неймовірне свято. Бажаємо й надалі рости, процвітати та вихо! вувати хороших студентів. Олександр Козинець і Наталія Ющенко виконали пісню “Помолимось за батьків” Антон ЮРЧЕНКО, світлини Ірини ТИЩУК ТРАВЕНЬ 2012 �До 90'річчя Миколи Рябухіна Кращі випускники Великі люди У кожного з вас День Пере� моги пробуджує в серці почут� тя патріотизму та вдячності й поваги до людей, які поклали своє життя на досягнення цієї мети. Але чомусь слово “вете� ран” згадують лише напере� додні цього свята, люди, що внесли незмірно великий вклад у наше з вами життя, так мало значать у нашому, такому банальному “щодня”. Така вже специфіка людської психіки – ми забуваємо про головне, що має в собі якусь духовну цін� ність. Неоспіваними залишаються мільйони вбитих, які зробили свої останні ковтки життя на полі бою. Ці люди, оплакані своїми рідни! ми, залишилися без імен в історії. В кожному місті чи селі обов’язково є пам’ятник невідомому солдату, але кожен з них є безіменний, хоч, можливо, десь і є викарбувані їх імена, прізвища та по!батькові. Вони у нашій пам’яті постають як один цілісний образ, який неначе сіра темна хмара майорить над нещадним словом “війна”. Варто розпочати бойові дії в ім’я того, щоб виріз! няти людину із натовпу, виділяти індивідуальність серед індивідів і врешті!решт бачити гибель людини, а не просто статистичну цифру. Це як у Ремарка: “Смерть однієї людини – це смерть, а смерть двох мільйонів – лише статистика”. Той же таки Ремарк у своєму романі “На західному фронті без змін” відображає неісто! ричний бік війни, на фоні її великих вибухів показує, як помирає маленька людина, помирають її думки і той маленький світ, який вона в собі несе. Необхідно ніколи не забувати про ветеранів, адже в їх пам’я! ті збереглося все те страждання, яке пережило людство під час “коричневої чуми”. Вони зробили багато і сьогодні просять у нас так мало – лише шанувати їх – прославляти їхні імена не лише в День Перемоги, а кожного буденного дня, коли необхідно просто уступити місце в транспорті чи допомогти перейти через дорогу. Звісно, хотілося б також відмітити нетолерантне і неналежне ста! влення держави до своїх героїв: пенсії, яких вони заслуговують, нерівноцінні тим, які отримують. Коли я чую слово “ветеран”, я в першу чергу згадую свого діда. І сьогодні, коли я заглядаю в його очі, то бачу не лише його страждання, а геройство сотень тисяч солдатів. Його розповіді ніколи не закінчувалися історіями про його власні здобутки, він пам’ятає всіх тих, з ким стояв пліч!о!пліч на полі бою і хто своїм тілом зберіг його душу. Мій дід – велика людина, саме такі повин! ні формувати свідомість молоді, щоб не допускала помилок минулого. Ветеранів необхідно залучати до шкільного й університетсь! кого життя, бо це буде корисно для обох сторін. Студенти навча! ться вірності, незламності духу та вмінню розрізняти, де добро, а де зло. А ветерани перш за все зможуть відчути себе потрібними та необхідними для просвітництва молоді. Така людина працює у нас в НПУ імені М. П. Драгоманова – це Рябухін Микола Аркадійо! вич. Він став наставником не для одного студента, і його мудрі слова пронизали не одне серце. ЛЕСУН Інна Петрівна, магістр Фізико!математичний інституту МАМЕНКО Тарас Васильович, магістр Інституту філософської освіти та науки Юлія ЛУЦЕНКО До Дня Перемоги НАД КИЄВОМ ВОРОЖІ ЛІТАКИ. 22 ЧЕРВНЯ, НЕДІЛЯ... Історія Києва тісно пов’язана з історією українського народу, історією України. Завдяки географічному положенню Київ неодноразово опинявся на перехресті воєнних доріг, і тому мешканці його зму� шені були постійно дбати про захист рідно� го міста. Значні ресурси були спрямовані на зміцнення обороноздатності і укріплен� ня території на підступах до міста. 22 червня 1941 р. кияни прокинулись від гуркоту вибухів та залпів зенітних батарей. Опівдні кияни отримали повідомлення – гітле! рівські війська без оголошення війни вдерлися на територію нашої країни. Бомбардуванню фашистської авіації піддалися міста – Київ, Севастополь, Мінськ та інші. Київ являється одним з найважливіших стратегічних напрямів країни – Київський. І тому група армій “Південь” була націлена на Київ (Київський укріпрайон УР – 1). У житті народу невблаганно насувався чорний день страшен! ної війни. Столицею України фашисти планували оволодіти за декілька днів. Остаточно вирі! шився напрям головного удару фашистських військ – Луцьк, Рівне, Київ. Опанувати Києвом стало основною мрією Гітлера. Але контрудари наших військ зір! вали плани німецького команду! вання прорватися до Києва. З початком липневих днів почалася стратегічна операція по обороні міста Києва. На підступах до Києва танкові моторизова! ні дивізії ворога вийшли на рубіж річки Ірпінь. Парад на Хрещатику був запланований на 21 липня. Кияни рішуче приготувалися до відсі! чі ворога. Проведена величезна організаційна робота серед киян по мобілізації внутрішніх ресурсів, налагогдженню будівництва польових укріплень. Магістралі міста пере! криті протитанковими надовбнями та різними загорожами. У Києві створюється міський штаб оборони. Розгортається комплектування народних воєні! зованих формувань, загонів народного ополчення. В цей час обладнано три бронепоїзди, і у кожному районі організовано батальйони місцевої протипові! тряної оборони. Позиції Київсько! го укріпрайону складалися пере! важно зі стрелецько!кулементних підрозділів, курсантів Київського піхотного училища і інших угрупу! вань. ТРАВЕНЬ 2012 До речі, серед курсантів Київського піхот! ного училища був Микола Аркадійович Рябухін – нині голова Ради ветеранів НПУ імені М. П. Драгоманова, який разом з бійцями від! бивав німецькі атаки в районі річки Ірпінь. Микола Аркадійович згадує: “Тільки ми одягли військову форму, з нас організували підрозді ли, навчили ведення вогню з ворогом. Пуля курсанта влучно зустрічала ворога, не даючи йому продовжувати топтати нашу рідну землю. Бойовий азарт надихав нас на звитягу, незва жаючи на голод і спеку. Ворог змушений був відступити…”. Успішна відсіч ворогові відчутно похитнула престиж вермахту. Часто захисниками та провідниками бійців були підлітки з навколишніх сіл, які добре знали місцевість і допомагали бійцям в ній. У найтяжчі хвилини, коли не вистачало боє! припасів, бійці озброювалися гранатами, гвин! тівками з багнетами, і несподівано для ворога кидалися врукопашну. До останнього подиху билися з фашиста! ми гарнізони дотів укріпрайону. Бої велися з надзвичайною жорстокістю, опорні пункти переходили із рук в руки, супроводжувались рукопашними боями, бійці кидались під танк з останньою гранатою. Гітлерівці сподівались на швидке захо! плення Києва, а захисникам і на думку не спа! дало залишати бойові позиції. З перших днів оборони Києва, в тилу воро! га (Клавдієво – Димер – Остер), розпочав бойові дії Перший Київський партизанський загін (“Перемога або смерть!”) під команду! ванням С. П. Осєчкіна, кадрового працівника заводу “Арсенал”, учасника Громадянської війни. У серпні 1941 р. газета “Комуніст” писала: “Шість годин тривав запеклий бій за річкою… Надвечір, коли сонце, що освітлювало поле бойових дій, зникло за далеким лісом, німці недорахували більш як 300 бійців. Народні месники захопили 28 станкових кулеметів, багато іншої зброї, боєприпасів. У цьому бою особливо відзначилися партизани: Чугась, Кот, Китаєць, Андрєєв та інші…”. За скупими рядками – героїчний подвиг багатьох патріотів, незламних духом, нездола! них фашизмом, борців за свободу і незалеж! ність нашої України, память про яких не помер! кне у віках. Про стійкість і мужність захисників Києва свідчить той факт, що понад 100 з них були представлені до звання Героя Радянського Союзу. Удостоєні цієї найвищої відзнаки 16 бій! ців і командирів Червоної Армії. Офіційні дже! рела вважають днем завершення Київської стратегічної операції 26 вересня 1941 р. На місцях колишніх боїв поросли гаї та сади. Маршал І. Х. Баграмян відмічає: “Бійці і командири Південно!Західного фронту протя! гом літа та осені 1941 р. завдали загарбникам непоправимих втрат, відволікали на себе численні сили ворожих армій. Саме ці обстави! ни примусили Гітлера зосередити у другій половині серпня основні свої війська саме на Київському напрямі. Стійкість і героїзм воїнів! захисників сприяли краху гітлерівського плану “блискавичної війни” і без сумніву суттєво вплинули на розвиток подальших подій у битві під Москвою”. Лише через 20 років з дня віроломного нападу фашистської Німеччини на СРСР, 21 червня 1961 р. Президія Верховної ради СРСР прийняла Указ про присвоєння Києву почесного звання міста!героя. Одночасно затверджено положення про медаль “За обо! рону Києва”. Її отримали понад 100 тис. колишніх воїнів, трудівників міста, партизанів та підпільників, які внесли свій вклад у захист рідного міста. Микола КОТ, доцент, член ради ветеранів МАЦЕНКО Альона Валентинівна, магістр Інституту розвитку дитини РУБАНЧУК Галина Сергіївна, магістр Інституту політології та права Савченко Ольга Анатоліївна, магістр Інституту української філології СИДОРЧУК Марина Степанівна, магістр Інституту соціальної роботи та управління ТИТЕНКО Олена Володимирівна, магістр Інституту фізичної культури та спорту 3 �Інтерв’ю Галина МЄДНІКОВА: “ЦІЛЬ МОГО ВИКЛАДАННЯ – РОЗВИНУТИ РЕФЛЕКСІЮ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТА” Розмова з Галиною Мєдніковою з пер� шої хвилини набула несподіваного пово� роту, бо викладачка відмовилась відпові� дати на питання стосовно автобіографії і попросила зосередитись саме на науко� вій діяльності. У цьому, власне, й полягає феномен Галини Сергіївни. Вона повні� стю занурена у свою діяльність і живе нею. У квітні Галина Мєднікова відсвятку� вала свій ювілей. Через призму запитань про культурологію можна вгледіти її сві� тогляд і життєві позиції. – Галино Сергіївно, що вплинуло на ваше ста� влення до життя? По!перше, навчання на філософському факультеті, коли ми могли читати Ніцше, Шопенгауера, Фройда, Солжениціна і багато інших авторів, які були у так зва! них закритих фондах, слухали лекції М. Мамардашвілі, І. Кона, М. С. Кагана, Л. Н. Когана, С. Аверинцева, В. Межуєва та інших – це вже сама по собі велика школа. По!друге, навчання у МДУ, який був в 70!ті територією свободи. У “висотку” часто приходили артисти Таганки, ми слухали В. Висоцького, Ю. Люби! мова, Л. Філатова, поетів Е. Євтушенка, Р. Рожде! ственського, Б. Ахмадуліну, кращих бардів того часу, дивились фільми А. Тарковського, Е. Ворхола. Бігали у виставковий зал на Малу Грузинську, де експонува! лись сучасні художники, не визнані владою; декілька разів ходили на виставку “Москва!Париж”, вражені авангардом. У “висотці” ми жили в справжньому інтер! національному середовищі. Було багато студентів з Прибалтики, Грузії, середньоазійських республік, іно! земців з Латинської Америки, Куби, Франції, колишніх соцкраїн, з якими налагоджувалися м’які і довірливі людські стосунки. Постійні дискусії, прогулянки, обго! ворення різноманітних питань, – все це сприяло стано! вленню мого світогляду. Життя “висотки”, спілкування і дружні стосунки викладачів і аспірантів кафедри на мене суттєво вплинули. Вихідні дні, свята ми часто проводили на дачі у нашого завідуючого кафедрою Єфіма Сулімова (між собою ми ніжно називали його “Фімушка”). Тодішні “капусники” пам’ятаю понині. Сулімов мав звання генерал!майора, пройшов всю війну, був комендантом Берліна, але насправді був дуже демократичним і людяним, дозволяв багато у межах кафедри: дискусії, розмірковування, вільні думки. Але завжди попереджував, щоб ми на всіх збо! рах вели себе обережно. – Більшість студентів відзначають, що Ви дуже вимоглива викладачка. Чому? – Так, я багато вимагаю і переконана, якщо сту! дент буде лінуватись, то не стане гарним фахівцем. Вимагаю добре знання основ, першоджерел, адже без них не буде розвитку в подальшому. Зміна свідомості не приходить одразу. Інколи студенти не розуміють, але все одно начитують матеріал. Спочатку вони меха! нічно відтворюють першоджерела, та з часом прихо! дить осягнення, і вони стають гарними фахівцями. Вва! жаю, що маю право бути вимогливою, тому, що вимо! глива перш за все до себе: ніколи не читаю лекцій з аркушів, кожна лекція – це не потік інформації, яку можна найти в Інтернеті, а певна концепція, над якою я багато працюю. – Яка ваша ціль викладання загалом? – Ціль мого викладання – розвинути рефлексію їх свідомості. У курсі культурології культура розглядаєть! ся через призму світовідчуття людини у різни епохи, пошуки сенсів буття. Художня мова кожної культури дає щось своє, неповторне для самосвідомості люд! ства. Коли ми починаємо вивчати ХХ століття, то спо! 4 чатку кубізм, абстракціонізм, супрематизм, неопла! стицизм та ін. сприймаються як щось дивне, але при! ємно, що наприкінці курсу студенти починають розумі! ти цю нову мову, завдяки якій тільки й можливо висло! вити всю складність світовідчуття людини ХХ століття. І така ситуація не лише у групах на стаціонарі. Навіть у заочників після кількох лекцій виникає рефлексія. Вони починають ставити різні питання, починають шукати відповіді на них, замислюються над смислом багатьох питань. Особливо приємно, коли рефлексія з лекцій і семінарів починає “фонтанувати” бурхливою творчі! стю. “Тижні мистецтв”, перформанси, творчі збірки захоплюють не лише ІФОН, а й інші інститути. Кольоро! ва стінка на 15 поверсі, яку зробили тодішні студенти, свідчать про все це. Тепер усі називають цей поверх “арт!поверхом” і знають, що тут цікаво біжить життя. – Вас так захоплює все нове. Ви цікавитесь новинками у всіх галузях. З чим це пов’язано? – Це спосіб мого життя. Мені цікаво осмислювати те, що я бачу. Тому у наукових статтях і на заняттях зі студентами шукаю відповіді на запитання, що виника! ють. Мені подобається працювати з молоддю, бо коли я озвучую якісь тези і чую їх коментарі, то це дає ауру іншого сприйняття, таким чином і я міркую по!новому. гів недооцінюють наш філософсько!культурологічний пласт. Переконана, що він може дати багато і стати потужною конкуренцією тому, що існує на Заході. – Ви були на різних світових культурно�ми� стецьких заходах. Що, на вашу думку, бракує українським митцям? – На жаль, у наших митцях є певне відчуття провін! ційності. Часто наші художники повторюють напра! цювання іноземних художників, які мають комерційний успіх у світі. Українським художникам потрібно знайти власну іконологію, пов’язану із соціально!політични! ми, ментальними сенсами. У нас є художники, які працюють на світовому рівні: Олег Тістол, Арсен Сава! дов, Василь Цаголов, Іван Марчук та ін. Протягом багатьох років вони тримають не лише високий худож! ній рівень, але й відчувають нові віяння, що виникають на зіткненні із новими технологіями. Вже двадцять років у світі відбуваються фестивалі з медіа!мистец! тва, а в нас воно тільки набирає обертів і з’являються дуже цікаві, глибокі проекти. – Які надії Ви як культуролог покладаєте на Київське міжнародне бієнале сучасного мистец� тва “Арсенале 2012”? – Це має бути цікаво, адже запрошуються відомі іноземні автори, і ми зможемо побачити найкращі зразки світового мистецтва. Але з іншого боку, очікую! чи високий художній рівень проектів “Мистецького Арсеналу”, часто отримуємо комерційні проекти, і це розчаровує. Хоча серед останніх слід виокремити виставку “Незалежні”, де були зібрані найкращі роботи за двадцять років. Це дійсно була “жива” хрестоматія, де ми зі студентами мали змогу ознайомитись зі ста! новленням сучасного українського мистецтва. – Не всі люди, і тим паче студенти, розуміють сучасне мистецтво. Як ви доводите актуальність цього мистецтва? – Мені не доводиться нічого доводити. Мистецтво будь!якої епохи, і особливо сучасне мистецтво вира! жає свідомість свого часу. Коли ми ходимо на вистав! ки, то фактично осмислюємо своє буття і погляди на світ. Звичайно, мова мистецтва спочатку може бути – Галино Сергіївно, як би Ви пояснили людині, незрозумілою, тому у шести семестрах курсу світової яка не займається наукою, що таке культурологія? культури я намагаюсь приділити особливу увагу мові Адже вона з’явилась на наших теренах як навчаль� сучасного мистецтва, що дає змогу студентам не тіль! на дисципліна лише наприкінці 90�тих років. ки зрозуміти нову мову мистецтва, а через неї усвідо! – У дев’яностих роках багатьом не було зрозуміло мити власний погляд на світ. що таке культурологія . Тоді читався курс “Історія зару! – Які ваші плани на найближчий час? біжної і вітчизняної культури”, наприкінці 90!х років – Видати книжку, над якою я працювала останні два Міністерство освіти і науки замість нього впровадило роки. У підручнику “Українська і зарубіжна культура “Історію світової культури”, а потім з’явився курс ХХ століття”, що вийшов у 2002 році, я прагнула визна! “Культурологія”. Спочатку до цього віднеслися як до чити концепцію розвитку українського мистецтва чергової зміни назви на більш модну, а зміст має бути ХХ століття у західноєвропейському контексті. Але той самий. Поступово з’явилося розуміння, що це зов! розумію, що він вже застарів, тому останні два роки сім нова, філософська наука, і викладати її як історію працювала над новою концепцією. Українське мистец! культури не можна. Культурологія є світоглядною нау! тво з 60!х років ХХ століття розвивалось своєрідно. кою і дає ціннісно!смислові основи для орієнтації Якщо в Росії існувало нонконформістське мистецтво, людини в світі. яке відкрито протистояло владі, то в Україні – це був – Які перспективи розвитку час українського андеграунду, пред! культурології в Україні? ставлений чотирма зовсім різними – В Україні багато вчених, що школами: Закарпатською, Львівською, пов’язують її з етнографічною темати! Одеською і Київською. Працюючи над кою і, коли мова йде про культуроло! сутністю цих шкіл, я побачила, який гію, то наголос робиться на ментальні, цікавий шлях розвитку мистецтва має етноісторичні проблеми української наша країна. Мистецтво, що не втрати! культури, особливо коли цей курс або ло мову світового авангарду, яка слугу! його частини читаються істориками. вала основою осмислювання українсь! Не хочеться, щоб ця філософська за кої ментальності, традиційного мистец! сутністю наука потрапляла в такий бік. тва. Якщо в Росії і в Києві панував соц! Завдяки Едуарду Маркаряну, що сто! реалізм, то в цих школах напрацювання їть у витоків культурології, вона одра! були на рівні світового мистецтва, зав! зу стала розвиватися як філософська дяки освіті митців у відомих школах наука, де сутність культури розгляда! Парижу, Кракова і міжособистісним лася з соціально!філософської точки контактам, які були можливі завдяки зору, а Київська світоглядно!антропо! прикордонному розташуванню шкіл. логічна школа на чолі з Володимиром Поєднуючи такі зовсім різні школи, Шинкаруком дала унікальні теоретич! можемо побачити потужний потенціал Підручник ні напрацювання в цьому плані. Серед напрацювань українського андеґраунду Г. С. Мєднікової, який вже для сучасного мистецтва. Крім того, це завдань, які я для себе визначаю, є розробка спецкурсу з історії культу! витримав кілька перевидань дає розуміння джерел українського рологічної думки, де можна було б необароко та сприятиме винайденню показати внесок і потенціал культурологічних розробок іконології сучасного мистецтва. Володимира Шинкарука, Вадима Іванова, Віктора – Дякуємо за цікаве інтерв’ю. Приєднуємось Малахова, Сергія Кримського та ін. Перебуваючи на до всіх привітань, які пролунали у ваш День наро� конференції в Івано!Франківську, бачила ситуацію, дження. коли раптово підвелась одна з аспіранток і запитала: “А як нам працювати, вибирати тематику для канди! Спілкувався Сергій РУСАКОВ датських?”. На Заході вивчають одне, а в нас інше. Світлани ВОЙЦЕХОВСЬКОЇ Невже ми не займаємось актуальними проблемами культури?”. Я тоді і зрозуміла, що багато з культуроло! ТРАВЕНЬ 2012 �Інтерв’ю Станіслав ЦИБІН: “Роблю не для себе, а для молоді” Ми завітали до голови первинної проф� спілкової організації НПУ імені М. П. Драгома� нова Станіслава Цибіна напередодні його юві� лею. Станіслав Григорович є однією з тих осо� бистостей, які повністю віддаються колективу і студентству. Про становлення лідера профспілкового руху в університеті і країни, нагальні пробле� ми сьогодення, а також життєві поради від Станіслава Цибіна ви можете прочитати в інтерв’ю. – Ким для вас особисто є студент? – Для мене студент завжди є партнером і молодшим товаришем. Він соціально найменш захищена людина, тому в нього має бути старший порадник і захисник. Чим можемо – і я, і університетська профспілка загалом – допомагаємо. За ці роки траплялись різні випадки. Наприклад, одного разу вагітна сту! дентка у разі непоселення в гуртожиток хоті! ла залишити дитину. Ситуація була дивною, бо вона хотіла оселитись не в гуртожитку № 2, де молоді сім’ї отримували кімнати, а в гуртожитку № 7. Це ускладнювало вирішення питання, але ми зробили все для того, щоб її поселити. Пам’ятаю, як тодішній мій заступ! ник Василь Селезень купив коляску, квіти і службовою машиною ректора Миколи Шкіля поїхав зустрічати дівчину з пологового будинку. Як пізніше з’ясувалось, батьки дів! чини нічого не знали про вагітність, але нам все вдалось залагодити. Дівчина почала виховувати дитинку. – Як відрізняється сучасний студент від радянського з точки зору соціального захисту? – Сьогодні студент повинен бути більш прагматичним, ніж раніше, адже його май! бутнє повністю залежить від того, як він себе скерує. Законодавство і тоді, і зараз було спрямоване на захист, але справа в тому, що раніше воно повністю виконувалось. Напри! клад, сьогодні ми маємо постанову Кабінету Міністрів про стипендію і фонд соціальної допомоги сту! дентам у розмірі не менше 10%, але це продекларовано тільки на папері постанов. Останні роки не те, що цих кош! тів, але й стипендію в повному обсязі доводиться “вибо! рювати” ректору університету академіку Віктору Петрови! чу Андрущенку і першому проректору з економіки і нав! чально!виховної діяльності Олегу Семеновичу Падалці. Для прикладу: на сьогоднішній день заборгованість по стипендії для нашого університету від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту становить 600 тисяч гривень. Крім того, сьогодні студент не є страхувальником у фонді соціального страхування. Тому ми не можемо, як раніше, розраховувати на отримання путівки на санаторно! курортне лікування студентом чи аспірантом. Хоча в спис! ках диспансерно хворих перебуває близько 2000 наших студентів. Інструкцією фонду соціального страхування передбачено отримання путівок такою категорією сту! дентів за місцем роботи батьків, але на практиці це не діє. Альтернативний варіант зі створенням фонду соціаль! ної допомоги студентів також є ілюзорним, бо держава не виділяє ці десять відсотків. Також раніше був дієвий розподіл, і молодь могла чітко знати, на що розраховувати. Наприклад, моя дружи! на за розподілом пішла працювати вчителькою у школу в м. Вишневе і стала, як молодий спеціаліст, на чергу на квартиру. Вже через чотири роки ми справляли новосіл! ля. Можна перераховувати і такі переваги, що якщо моло! дий фахівець їхав в село, то йому обов’язково давали квартиру або кімнату, половину нарахувань за комунальні послуги оплачувала держава, вона ж опікувалась опален! ням. Це була справжня підтримка молодого спеціаліста! Сьогодні все, на жаль, складніше. Якщо молодий спе! ціаліст прийде на роботу, то отримуватиме десь 1200 грн. Для того щоб була більш!менш гідною заробітна плата, потрібен стаж роботи, а молода людина прагне жити і задовольнятись сьогоднішнім днем. Уявіть приклад з молодою сім’єю, якщо обидва працюють у школі. Разом ТРАВЕНЬ 2012 вони заробляють максимум 2 500 грн. Хіба можна на ці гроші сім’ї жити? Коли я був студентом, то доцент Любов Дюженкова на свою доцентську зарплатню об’їхала весь Радянський Союз, пам’ятаю, як вона потім проводила в гуртожитку лекторії і демонструвала слайди: з подорожей Карпати, Байкал, Курильські острови. – Станіславе Григоровичу, як Ви познайомились з майбутньою дружиною? – Ми познайомились в деканаті фізмату. Я тоді пер! шокурсником був на прийомі у декана Геннадія Грищенка з якимись питаннями стосовно гуртожитку. Він перенаправив до “дівчинки з комсомольським значком” це була Аня, вона була секретарем комсомольського бюро фізико!математичного факультет. Так і познайоми! лись. Вона знала, що я володію німецькою мовою, тому запросила пізніше на зустріч з німецькою делегацією, яка тоді приїжджала в Київ. Так зав’язалась дружба, а вже наприкінці другого курсу ми одружились. Коли ми ще були студентами, в нас народився перший син – сьогод! ні Олександр кандидат економічних наук і працює викла! дачем кафедри економічної теорії. Вже після завершення навчання народився другий син – Олексій, цього року він закінчує магістратуру Інституту захисту інформації НАУ. – Чим для вас є Драгомановський університет? – Я не уявляю свого життя без Драгомановського уні! верситету. Знаєте, як кажуть “Щастя – це мить удачі”. Так і в моєму житті трапилось. Після закінчення середньої школи в Черкаській області поступав до медичного уні! верситету, але не вдалось. Пішов працювати водієм, а у 1980 р. був призваний до лав Радянської армії. Служив у місті Магдебург у Німеччині. По завершенні служби повернувся у Київ і в листопаді поступив на підготовче В нашому університеті – найкраща молодь відділення Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького на відділення фізмату. Пам’ятаю, як випадково на метро “Університет” зустрівся після довгої розлуки з “молочним братом” Сергієм. Моя матір вигодо! вувала обох. Ми з ним дружили в школі, але потім шляхи розійшлись – він вступив у Куйбишевське військове учи! лище. Зустрівшись в метро, вийшли на вулицю поспілку! ватись, аж ось випадково я побачив оголошення про при! йом документів на підготовче відділення педінституту. – Чому обрали саме фізмат? – Мабуть, на мене суттєво вплинув шкільний вчитель фізики Микола Зюбченко. Він був строгою людиною, але мав цікаву систему оцінювань, активно використовував технічні засоби навчання. Не переносив “зубріння”, та п’ятірку в нього міг отримати лише той, хто розв’язував задачі із зірочкою у збірнику задач Римкевича. В інституті мені також поталанило на гарних викладачів: це профес! ори Віктор Павлович Дущенко, Євген Васильович Кор! шак, Ірина Іллівна Тичина, вчителями, порадниками і наставниками були Микола Іванович Шкіль, Михайло Володимирович Левченко, Олексій Григорович Мороз, Іван Тихонович Горбачук та ін. З першого курсу був профоргом групи і заступником голови студради гуртожитку № 6. На другому курсі став головою студради, і мене обрали членом профкому уні! верситету. Брав активну участь у будзагонах. Тоді діяли домовленості університету з професійно!технічними учи! лищами, і потрібно було отримати робітничу професію – приблизно два місяці додатково навчались на плиточника, муляра, штукатура. Мені пощастило – я потрапив до заго! ну без конкурсу, бо служив в армії в танкових військах і мав різні навички. Крім того, я був єдиним з першого курсу, кого взяли в далеку подорож – за Полярне коло, місцена! родження Медвежье селище Пангоди, 79 паралель. Це було важко, вічна мерзлота, комари і дванадцятигодинний робочий день виснажували. Але для студента це було гар! ною матеріальною підтримкою. При стипендії у розмірі 40 руб., можна було заробити приблизно 2 000 руб. Також тоді в університеті було багато держзамовлень від науково!дослідних інститутів, підприємств. І на друго! му курсі після пар я приходив з 14 до 18 години і працював в лабораторії молекулярної фізики. В нас було замовлен! ня від Інституту паперу. Отримував додатково до стипен! дії зарплату 40 руб. як лаборант. Взагалі навчання було цікавим, хоча і складним. У нас, до речі, була дисципліна “Космонавтика”. Ми через теле! скоп, що знаходиться в центральному корпусі, спостері! гали за небом. В мене є особисто зроблена фотографія комети Галея у 1986 р. До наукової роботи ставився сер! йозно і мріяв поступити до аспірантури, до якої мене на п’ятому курсі рекомендували дві кафедри. Але трапилось так, що коли я був студентом 5 курсу, у 25 років мене було обрано головою профспілки. У ті часи був підхід, що ти або навчаєшся, або працюєш. За цей час, на жаль, помер мій науковий керівник, перестала діяти “хоздоговірна” тема, стосовно якої були мої наукові розробки. Тому вже нині, за підтримки та під керівництвом Віктора Андрущен! ка, було обрано напрям роботи по молодіжній політиці, і за два роки я написав кандидатську дисертацію. – Ви не боялись брати на себе відповідальність у 25 років очолювати профком? – Життєвий шлях, який я пройшов на той момент, мені дуже став у нагоді. Я завжди займав активну громадську позицію і ніколи не залишався осторонь процесів, які від! бувались у колективі. За таким принципом живу до сих пір. Звичайно, було складно, але в той же час здобувався новий досвід. За ці роки призначення і функції профспілок зміни! лись. Але основа соціального і матеріального захисту сту! дентів завжди була на перших позиціях – сту! дент повинен отримувати професійну допомогу та поради. До нас приходять з різними бідами в родинах, з проблемами із здоров’ям, негараз! дами, що відбуваються в студентському колек! тиві, проблемами поселення. Ми не залиша! ємось байдужими до кожного, хто переступає поріг нашого університету і профкому зокрема. – Ви дуже харизматична людина, яка запам’ятовується іншим тим, що випромі� нює енергію. Як вам вдається постійно перебувати таким? Адже бувають різні випадки і інколи, мабуть, хочеться просто “опустити” руки. – Звичайно, такі моменти траплялись. Інко! ли намагаєшся зробити добру справу, а тобі говорять, що не потрібно цього робити, переш! коджають, незаслужено ображають. Тоді хочеться поставити крапку і нічим подібним не займатись. Але я розумію, що представляю тисячі студентів і роблю не для себе, а для молоді. Тому роблю свою роботу, незважаючи ні на що. Мене запрошували очолити й інші, в тому числі, і комерційні структури, але це не моє. Я не уявляю своє життя без Драгоманов! ського університету – студентів, сесій, “капус! ників”. У мене практично вся родина педагогічна, вчи! тельська, тому вони розуміють і підтримують. – Які ваші плани на найближчий час? – Якщо про особисті плани, то нині багато часу приді! ляю родині і становленню синів. Якщо ж до робочих пла! нів, то працюємо над тим, щоб провести “Школи молодо! го лідера” влітку на базі “Синєвір”. У червні організуємо щось типу “Школи молодого лідера”. У багатьох універси! тетах профкоми чомусь борються зі студрадами, у нас, на щастя, діє повна взаємопідтримка і відбувається ефек! тивна робота. Ми спільно вирішуємо проблеми, маємо чіткі функції. Тому для наших студентських лідерів – проф! спілки і студради – проведемо “Школу лідера”. Скільки себе пам’ятаю, завжди багато часу приділяв фізичному вихованню і спорту. В школі виступав у змаган! нях майже з усіх видів спорту. Студентом був членом збір! ної команди університету з легкої атлетики, брав участь у багатьох змаганнях, чемпіонатах України і Радянського Союзу серед студентів. Пам’ятаю такі змагання у Вільню! сі, Черкасах, Києві. Зараз намагаюсь не пропускати кож! ного вівторка тренування університетської команди викладачів з міні!футболу. З нею ми також проводимо багато турнірів з командами вишів Києва і України. – Ваші побажання читачам. – Вважаю, що головне – бути небайдужим. Тому поба! жаю наснаги, сміливо долайте перешкоди, не падайте духом і будьте вірними своїм принципам. У нашому уні! верситеті – найкраща молодь, бо в нас навчаються діти вчителів і справжніх “трудяг”. Вони керуються справ! жньою мораллю і батьківським вихованням. Звичайно, і в нас вже прокрадаються вкраплення відбитків часу. Інколи поступають вкрай нерозважливі студенти, але їх одиниці. Тому загалом драгомановська молодь – це найчесніша і найпорядніша молодь. Спілкувався Сергій РУСАКОВ 5 �Нагальні роздуми ЄВРО�2012 ЯК ЗАТРИМАНА ПОДІЯ. ОДКРОВЕННЯ Статті Євгенії Більченко завжди викликають у читачів подив і захоплення. Тижневик “Освіта” визнав авторку кращим освітянином року та лауреатом відзнаки “Залиш мені в спадщину думку найвищу” за “сміливість і новизну проблем постановки у ЗМІ проблем і просування ідей високої елітарної культури професіоналів”. Крім того, Євгенія Більченко нещодавно захистилась і стала доктором культурологічних наук. Євро – 2012. Про нього говорять всі, ним живе вся Україна, його чекають. Євгенія Більченко розглядає не звичний вже економічний і політичний аспект цього питання, а культурно�філософський. Євгенія БІЛЬЧЕНКО Потрібно вірити у майбутнє У сучасній думці є така кате! горія, використана, зокрема, зна! менитим мислителем Юргеном Габермасом у роботі “Філософсь! кий дискурс модерну”: “Затрима на подія Одкровення”. Вона озна! чає: якщо довго щось очікуєш, самодостатньою цінністю стає сам процес очікування, а резуль! тат очікування, як правило, розча! ровує того, хто чекає. Або, як казав один мій знайомий філо! соф: “Так і хочеться після конфе! ренції встати і сказати: “Невже? І це все?” Образ Майбутнього, як і образ Минулого, – це певний циклічно!лінійний рух до царства Золотого віку, – байдуже, буде цей Золотий вік комуністичною безхмарністю чи хмарочосами нового Армагедону. Коли за зако! ном Вічного повернення Одісей вертається на Ітаку, він замикає коло історії, даючи собі можли! вість і право бути мандрівником, ствердитися у подорожі як бутті та в бутті як подорожі. Отже, щоб мати право на історико!діалек! тичне існування, нам потрібна історія не лише про минуле, коли, як відомо за законами антеїзму, “і вода була мокріша”, але й про майбутнє, яке виливатиметься нам на голову цілющими водами, вижатими з усіх ганчірок поперед! ніх і наступних епох. Чи зраділи б ацтеки, якби їм пояснили, що напророчене ними “П’яте Сонце” завершиться не світовою ката! строфою, а звичайним постмо! дерном, і людські жертви богам можна буде уже не приносити, бо за кількістю принесених у жертву постмодерном душ тьмяніє їх купа знищених за традиційною методою тіл? А якщо, як співав Андрій Макаревич, “кінець світу уже наступив, але він зовсім не такий, як ми чекали”? Напевно, цьому б не зраділи навіть самі Студентська рада індіанські жертви, бо, як кажуть нині, був би “втрачений метанара! тивний орієнтир для їх культурної самоідентифікації”. Говорячи мовою нормальної людини, а не філософа!культуро! лога, нам потрібно вірити у май! бутнє, щоб витримати скуку суча! сного. І це майбутнє, прихід якого ми затримуємо у тремтливій насолоді чекання Чогось, має бути дійсно Чимось – трансцен! дентною точкою звільнення від спліну, символічним завершен! ням нудного каравану повсякден! ня, остаточним екзистенційним випаданням із звичного й рутин! ного – випаданням у прірву чи у небеса, вертикально вверх чи вниз, – аби лише не горизонталь! но посередньо. Поля Еалу, Мокша, нірвана, фана, ера Розді! лення, Геула, Перший Рим, Дру! гий Рим, Третій Рим, Друге При! шестя, Арійська раса, Комунізм, Соціалізм з Людським Обличчям, Капіталістичний Рай, Євроінте! грація, візуальний поворот… Змі! нюються ліки майбутнього Одкро! вення, але саме очікування не втрачає своєї сакральної напру! женості. У подібних есхатологічних моделях можна виявити багато спільних рис: священний образ бажаної події, фантазійне її передбачення в уяві, прикрашан! ня буття у процесі підготовки до омріяного Одкровення (зведення пірамід, виконання карми, вось! меричний шлях, містичні танці чи аскеза, турбота про рослини і тва! рин, спокута обраного народу, звірства обраного народу, жер! твоприношення, моральне очи! щення, п’ятирічка за чотири роки, чотрири роки за чотириста дола! рів, маркетинг і менеджмент, рин! кова конкуренція, медіа!лихоман! ка). Повторюваність сценарію не тільки не розчаровує нас у затри! маній події Одкровення, але й засвідчує її онтологічно!духовну вкоріненість у наше справжнє буття, без якого ми не можемо обійтися, як дитина не може заснути, чекаючи на матір, що запізнюється з роботи чи з вечір! ки. Втім, якщо у традиційних культурах затримане Одкровення було наповнене священним сми! слом, знаходило надійну духовну опору в живому голосі Бога, який таки “буде спочивати серед синів Ізраїлевих” [2М. 29:45], – то нинішні секулярні симулятивні боги!аватари, переймаючи від старих авторитетів схильність до самообожнення та іконічної репрезентації, не надають людині тої турботи, довіри та опіки з боку абсолютного Ти, яким поставало традиційне Одкровення. Дитина євроінтеграції Однією з неоміфологічних архетипічних фігур сучасності є фігура Євроінтеграції. Мені хочеться застосовувати до неї саме такий, уособлений та персо! ніфікований, спосіб накреслення, бо Євроінтеграція як над!мета становить певну постсучасну вер! сію іудеохристиянської Софії, оскільки за змістом підмінює мрію про втілення Бога в цьому недос! коналому світі. Окрім того, що жіночість цієї фігури (Європа, інтеграція, полікультурність, дружба, любов, новизна, гармо! нія) асоціюється з гендерною кос! могонічною проблематикою смертності останні сили віддава! лися на муміфікованих ідолів? У нас від банального замерзання в еру – не те, що “П’ятого сонця”, але “візуального повороту” та “альтермодерну” – по лікарнях гинуть люди, у тому числі й діти, але при цьому при банальній застуді ділянкові лікарі з поліклінік для отримання лікарняного при! мушують пацієнтів проходити повний цикл оглядів від гінекології до стоматології, тому що в очіку! ванні затриманої події ЄВРО!2012 треба підвищувати якісь там показники ілюзорного здоров’я нації? Якби вашого покірного слугу особисто не попросила лікарка зробити огляд, вибачайте, на венеричні захворювання – “на всяк випадок” при банальному діагнозі “ОРЗ”, – автор статті б не повірив у таку “турботу” про “дорогих співвітчизників”. Але, як бачите, “мороз маразму нині в нас зростає”. Тим не менш, замаскована під мейнстрім життєстійкість культурних архетипів, у тому числі архетипу Майбутнього, необхідна для збереження віри в епоху, коли вірити Слову стало немодно, віри! ти Богу стало незручно, а вірити в Любов стало смішно. Не будемо скептиками, подивимося, що позитивного дасть нам ЄВРО! 2012: вихід на міжнародну арену, посилення діалогу культур, зро! стання престижу країни, радість підлітків, задоволення від шален! ства гри, безумне задоволення від шаленства гри, безумне за саму безумність задоволення… А ще… Груди сміття, биті склянки з! під пива та кока!коли, кільканад! цять травмованих у шаленій юрбі фанатів, приріст потоку нелегалів, пожвавлення наркообігу, підви! щення рівня злочинності… Медіа�забава Скорочення терміну навчання студентів подібно до тої відносної хвилини в обіймах коханої людини чи на розпеченій сковорідці – це щось релятивне і контекстне, чого не можна віднести ні до однознач! них позитивів, ні до однозначних негативів пришестя ЄВРО. Диле! ма – у тому, що краще: мати чи не мати “тьотю”? Втім, хто не ризи! кує, той не п’є шампанського. Краще страждати від подій, а не від їх відсутності. Замикати історії майбуттям – задача онтологічна. Та й ЄВРО!2012 – все ж таки краще, ніж ацтексько!майянський Кінець світу!2012, хоча і те, й інше у постсучасній лихоманці культур! ної гри перетворюється на медіа! забаву. Гра стає предметом гри, категорії часу маскуються під спортивні іміджі. Втім, шановне панство: не переймайтеся надто сильно запропонованою тут світоглядно! культуролоігчною рецепцією ЄВРО!2012, бо автор статті, екзи! стенційно вірячи в світле майбут! нє… Ніколи. В житті. Не дивився. Футбол. Редакція газети “Педа� гогічні кадри” вітає Євгенію Більченко з успішним захи� стом докторської дисерта� ції. Пишаємось і раді спів� праці з Вами! Бажаємо творчих і наукових успіхів! К Р А Щ И Й С Т У Д Е Н ТС Ь К И Й К У Р АТО Р НАВЕСНІ в Інституті іноземної філології проводиться конкурс на кращого студентського куратора року. Газета “Педагогічні кадри” підтримує проект студкураторства в університеті, тому ми із задоволенням дізнались про уча� сників конкурсу. Директор ІІФ Володимир Гончаров стверджує, що турбота про першокурсників має бути на першому місці, адже вони є майбутнім університету, сьогодні їм треба допомогти, щоб завтра вони змогли стати на ноги. Тому для кураторів одне з найго! ловніших завдань – контроль успішності групи, відвідування занять. В Інституті цього року працює 15 кураторів, які вирізняються активністю і творчим підходом у вихованні молодших курсів. Під час конкурсу кожен з них посів певну номі! націю. Влад Топічканов є “Найперспективнішим куратором”, Аліна Матковська виз! нана “Кращим куратором другого семестру”, Таня Іллюк є “Відкриттям року”, Марга! рита Артемонова проявила себе як “Найвідповідальніший куратор”, Таня Жулкев� ська, яка вже є наставником не одного покоління, справедливо визнана “Найнезамін! нішим куратором”, є серед них і “Найулюбленіший куратор” – Іван Рубаненко, і справжній “Наставник року” – Рада Мініна, “Найдружелюбніший куратор” – Катя Бродовська. Справжнім “ветераном” став Стас Долгополов, який вже чотири роки 6 народження чогось кращого – “мокрішого” за ту воду, яку ми п’ємо нині, – байдуже, чи буде ця вода життєдайним джерелом, чи звичайною “кран!колою”, – така фігура ще й народжує своє еманаційне alter ego – священну дитину: така собі Велика Мати в дусі Карла Густава Юнга чи Габрі! еля Гарсіа Макреса Маркеса. Дитиною Євроінтеграції у даному контексті є подія ЄВРО!2012. В очікуванні священного акту наро! дження нового Гора повсякденне буття нервозно!деміургічно при! крашається: іграшки та “люльки” для священного немовляти набу! вають примхливого вигляду комерційних готелів, величних стадіонів, кропітких і безкінечних ремонтів центральних вулиць, що абсурдно вкривають наше місто, перевершуючи не лише наявні ресурси, але реальні потреби в технічних базах та забираючи не менше сил, ніж класичні піраміди в Гізі. Постає питання: чим ми краще за стародавніх єгиптян, у країні яких на тлі шаленої дитячої поспіль займається кураторством. Цього року він працює з Ольгою Грабейчук, а разом вони стали “Найріднішими кураторами”. В основному конкурсі взяли участь наставники чотирьох груп. Серед них Альона Карпіна, яка за словами групи, є “siempre eres nueva”, тобто щоразу новою. Також Катя Лазукіна – старанна, щира, завжди приходить на допомогу. Вона, як і Софія Баранівська, є куратором вже другий рік поспіль. Софія – людина, на яку хочуть бути схожими студенти 17 іс!групи, які кажуть, що “вона неначе скульптор, виліплює з них справжніх особистостей з почуттям гідності та патріотизму”. А також їх конкурентами є Лариса Ожеховська та Оксана Чернуха, які разом є наставниками 102 ан, яка в І семестрі виділилася як найкраща група за успішністю в навчанні. Ось як першокурс! ники охарактеризували своїх наставників: “Лариса, наче сонечко весняне, красива, добра й надзвичайно мила… В Оксани ж очі випромінюють добро, її, ну, неможливо не любити…”. Результати конкурсу будуть оголошені наприкінці навчального року. Але побажа! ємо всім учасникам!кураторам творчих злетів та згуртованих колективів. Оксана ЧЕРНУХА ТРАВЕНЬ 2012 �До 50'річчя студентського будівельного загону КДПІ ім. О. М. Горького Кращі випускники “ТО БУЛА НЕЛЕГКА, АЛЕ ЦІКАВА СПРАВА!” Цього року виповнюється 50 років з часу організації перших студентських будівельних загонів у СРСР, які відігра� вали суттєву роль у житті суспільства, у формуванні покоління молоді в дру� гій половині ХХ ст. 300 тис. штук цегли; капітально відремонтовано 17 житлових будинків. Наступного року студент! ський будівельний загін нашого ВНЗ збудував 36 будинків, 6 корівників, 2 стадіони і зайняв перше місце серед студентських загонів країни, що працювали на цілині. А всього об’єм виконаних робіт українськими студентами у 1963 р. складав суму 4629337 крб., що становило у середньому 1649 крб. на одного члена заго! ну за весь період робіт. Якщо взяти до уваги те, що фактичний виробіток на одного робіт! ника будівельного тресту “Кустанайрад! госпбуд” становив за ті самі 2,5 місяці у середньому 1005 крб., то стане очевидним, наскільки ефективні були результати вкладе! ної студентами праці. Студентські загони вже в перші роки своєї діяльності отримали всесоюзне виз! нання, високу оцінку вищого державного керівництва, громадських організацій. У студентського загону О. П. Реєнт (член!корес! пондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Голова Національної спілки краєзнав! ців): “Сьогодні це важко уявити, але тоді ми зна ходили в цій роботі моральне задоволення, тяг нулися до людей, прагнули допомогти. Всі робо ти виконувалися з почуттям високої відповідаль ності. У студентів і місцевого населення був вза ємний інтерес, і це було дуже важливо. То була нелегка, хоча й цікава справа. Робочий день командира починався вдосвіта, як кажуть, з пер шими півнями, і тривав 14 15 годин. Доводило ся вирішувати найрізноманітніші питання: нала годжувати помешкання та харчування для бійців, укладати договори на виконання робіт, підпису вати наряди, вести складні розрахунки з органі заціями субпідрядниками. У процесі роботи оволодівав функціями виконроба, майстра, бух галтера. Ось тоді знадобилися навички, набуті в Київміськкомунбуді та армії. А який Обєкти побудовані студентським неоціненний життєвий досвід та імпульс будівельним загоном КДПІ до роботи давало спілкування з директо ім. О. М. Горького (командир – О. П. Реєнт) ром радгоспу Миколою Григоровичем Започаткувала цей рух постанова ЦК Козловим! Він так умів поставити виробни ВЛКСМ (7 квітня 1962 р.) “Про участь комсо! чий процес, що кожна його ланка діяла як мольських організацій вищих навчальних закла! відлагоджений механізм. І нам вдавалося дів м. Москви, Ленінграду, Києва у будівництві на не порушувати цього ритму! Напевне, що цілинних землях”. Хоча, як свідчать архівні мате! ще й донині служать людям зведені нами в ріали, студенти Київського педагогічного інсти! далекому Казахстані ферми, житлові туту ім. О. М. Горького, ще до цього рішення вже будинки, виробничі та складські примі працювали на будівництві різних народногоспо! щення. Працювали багато і завзято. Та, дарських об’єктів, проте такі “виїзди” організо! незважаючи на важку працю і втому, всти вувалися переважно завдяки ініціативі та енту! гали ще й концерти влаштовувати, і спор зіазму комсомольських активістів і не були масо! тивні змагання проводити для місцевих Реєнт О. П. на виробничому обєкті вими. мешканців”. (перший зліва) Результати діяльності перших будівельних До цього залишилося додати, що бійці загонів були вражаючими. За підрахунками 1962 р. Кустанайський обком комсомолу наго! “Славутича” (так називався загін, що очолював І. І. Шкурка (до речі, він є одним з перших, хто родив київський будівельний загін пам’ятним Олександр Петрович) двічі перемагали у зма! стояв біля витоків руху СБЗ не лише у республі! вимпелом. У Книгу пошани Амангельдинського ганні будівельних загонів, а його, як командира, канському, а й всесоюзному масштабі; також, територіально!виборчого управління внесені було нагороджено знаком ЦК ВЛКСМ “Молодо! він був одним з делегатів Першого з’їзду членів студентські загони Київського університету му передовику виробництва”. Нагородженими СБЗ, що проходив у квітні 1966 р. у Москві), вже ім. Т. Г. Шевченка, Київського педагогічного були також і кращі бійці студзагону “Славутич” – протягом 1962 р. студенти з Москви, Ленінграду інституту ім. О. М. Горького, Київського педаго! студенти історико!педагогічного факультету й Києва виконали обсяг робіт на 11 млн крб. гічного інституту іноземних мов та інших ВНЗ. КДПІ ім. О. М. Горького (випуск 1975 р.): Лише силами українського студентського заго! 80 студентів!будівельників республіки були М. І. Білик, П. Г. Іванюта, В. О. Краченко та ін. ну за 2,5 місяці у 17 радгоспах Амангельдинсь! нагороджені медалями “За освоєння цілинних Студентські будівельні загони були важли! кого і Октябрського районів Кустанайської обла! земель”, і серед них – 7 вихованців Київського вою формою участі студентів у трудовій і сті збудовано 179 житлових будинків, 3 школи, педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Ряд соціально корисній діяльності, органічно поєд! 9 зерноскладів, 8 машинно!тракторних майсте! студентів ВНЗ були нагородженими грамотами нували в собі процес виробництва з процесом рень, 3 гаражі, 74 різних будівельних примі! Ради Міністрів і ЦК ЛКСМ Казахстану. виховання, сприяли усвідомленню майбутніми щення. Усього загоном виконано об’єм робіт на Звичайно, що за цими нагородами прихову! спеціалістами необхідності суспільно корисної суму 1722520 крб., що становило 12% річного ється важка праця молодих людей, які виїжджа! праці. Патріотичний рух студентських будівель! плану капітального будівництва зазначених ли на будівництво за тисячі кілометрів від своєї них загонів увійшов в історію як важливе дер! районів. У цих показниках помітний внесок сту! домівки. жавне і суспільне явище – досвід, який було б дентів Київського педагогічного інституту 1970!ті рр. – пік у діяльності студентських необхідно відродити і в незалежній Україні. ім. О. М. Горького (нині НПУ ім. М. П. Драгомано! будівельних загонів, які формувались на базі ва). Університетська молодь влітку 1962 р. збу! КДПІ ім. О. М. Горького. Студенти – історики, Ігор КОЛЯДА, дувала 9 двоквартирних житлових будинків, фізики, математики, філологи – виїздили до професор, доктор історичних наук школу, гуртожиток, дитячий садок, клуб, Казахстану, Тюмені, Криму та Ялти. Як згадує Роман РАЛКО, магістрант 11 сільськогосподарських споруд, виготовила один з перших командирів нашого вузівського ТИШКЕВИЧ Марина Олександрівна, магістр Інституту інформатики ТРЕТЯК Світлана Сергіївна, магістр Інституту гуманітарно!технічної освіти ФЕДОРЕНКО Юлія Юріївна, магістр Інституту природничо! географічної освіти та екології Інформація надана відді� лом виховної роботи НПУ імені М. П. Драгоманова. “ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ” ONLINE Газету “Педагогічні кадри” можна завантажити на сайті Драгомановського університе! ту www.npu.edu.ua. Тепер кожного місяця новий номер улюбленої газети видаватиметься у звичному друкованому варіанті та викла! датиметься на сайті. БУДЬМО ГОСПОДАРЯМИ СВОГО ЖИТТЯ! ОСТАННІМ ЧАСОМ в засо! бах масової інформації було опубліковано ряд анонімних листів!скарг, де говорилось про начебто процвітаючу корупцію, неналежні умови проживання та примусові тру! дові роботи в гуртожитках Національного педагогічного університету імені М. П. Драго! манова. У цей же час деякі гро! мадські організації, користую! чись нагодою та недосконалим знанням студентами своїх не тільки прав, а й обов’язків, борються з “вітряками”, поширюючи неперевірені факти серед молоді. Розповсюдження неправдивої інформації та війна з “неіс! нуючими ворогами” відволікають студентство від його пер! шочергового завдання – здобуття вищої освіти. Тому хочемо уникнути непорозумінь, що виникли останнім часом і роз’яс! нити найбільш розповсюджені міфи, які були використані в попередніх публікаціях. 1. Регулярні примусові збори грошей “на ремонт”. Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку в сту! дентських гуртожитках навчальних закладів Міністерства освіти і науки молоді та спорту України, що затверджені рек! тором у 2009 році (пункт № 9. Умови проживання) приміщен! ня гуртожитків, його обладнання, інвентар, який видається у користування, є державною власністю. Мешканці гуртожитків несуть персональну відповідальність за їх збереження. Студенти, які проживають у гуртожитках, зобов’язані ТРАВЕНЬ 2012 підтримувати чистоту і порядок у своїх кімнатах та місцях загального користу! вання, брати участь в усіх видах робіт, пов’язаних із самообслуговуванням, дбайливо ставитися до майна гуртожит! ку, в якому проживають, економно витрачати тепло, електроенергію, газ та воду. Поточні та капітальні ремонти в гур! тожитках проводяться за рахунок уні! верситету. В окремих випадках студенти можуть проявляти ініціативу, проводити косметичні ремонти в своїх кімнатах власним коштом за згодою студентських рад, завідувачів гур! тожитків, адміністрації студмістечка. Відшкодування нанесених матеріальних збитків здійсню! ється згідно з діючим законодавством. Мешканці гуртожитків, які порушують Правила прожи! вання, притягуються до дисциплінарної та адміністративної відповідальності. 2. Використання студентів як “живої робочої сили” в гуртожитках. Відповідно до пункту № 18 у вищезгаданих Правилах заз! начено, що всі мешканці гуртожитків у позаурочний час залу! чаються студентською радою до господарських робіт із бла! гоустрою, самообслуговування, упорядкування і озеленення території гуртожитків, інших видів суспільно!корисної праці з дотриманням правил охорони праці. Один раз на місяць в гуртожитках проводиться “санітар! ний день” з відповідним генеральним прибиранням усіх при! міщень. 3. Недотримання житлових норм при поселенні. Слід звернути увагу на те, що за останній час кількість навчальних підрозділів у нашому університеті зросла, з’явля! лися нові спеціальності, тобто кожного року збільшувалася кількість студентів. У цей же час, на жаль, нові гуртожитки не будувалися і можливості поселити всіх бажаючих немає. Кож! ного року мешканці гуртожитків пишуть заяви!прохання про збільшення кількості ліжко!місць у кімнатах, і адміністрація НПУ імені М. П. Драгоманова йде їм на зустріч. Зауважимо, що саме Драгомановські гуртожитки неодноразово посідали перші місця в конкурсах!оглядах на кращий гуртожиток міста. У цьому, звісно, неабияка заслуга адміністрації університету, студмістечка та студентського самоврядування. Нещодавно у гуртожитку № 2 НПУ відбулися збори сту! дентської ради та старост блоків з приводу різноманітної інформації про збори коштів для ремонтів у гуртожитках. Як підтвердили самі студенти, інформація абсолютно недосто! вірна. Шкода, що самі драгомановці вірять у це. Ми, студенти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, закликаємо наших колег до співпра! ці. Давайте не будемо перетворювати навчання в університе! ті на боротьбу за невизначені цілі, на нікому не потрібні полі! тичні інтриги. Адже від цього, перш за все, страждає імідж нашої Альма Матер. Драгомановці повинні об’єднатися зара! ди поліпшення умов проживання, так як майбутнє нашого уні! верситету в наших руках! Будьмо господарями свого життя! Студентський актив та мешканці студмістечка НПУ імені М. П. Драгоманова 7 �Вітаємо НОВІ ЗВЕРШЕННЯ Студентські роздуми Близнюки університету СЕСТРИ РУЩИН: різниця в один сантиметр ГЕОГРАФІЧНО… РЕЙН – п’ята за довжи! ною річка Європи. Впадає у Північне море. А я впадаю лише у відчай. У нас різний характер. У мене рівнинний, хоча початок гірський. Він, навпаки, – бурхливий, Олена стрімкий. Його початок, КАЗЄКІНА певно у Альпах. Типовий західноєвропеєць. Мій поча! ток – на західних схилах Скандинавських гір, протікаю рівнинами Фенноскандії. Холодна, сумна і надзвичайно спокійна. Визначаюсь зимовою повінню і літньою меженню. Так, все життя зимою. Зігріваюсь лише глінтвейном, гарячим чаєм з апельсином або бергамотом і теплою ковдрою ввечері. Зимова казка без нього. Але вплив холодних арктичних повітряних мас вибиває мене з сил. Я би хотіла опинитися біля нього і розтопити всі свої льоди. Я втомила! ся від самотності. Хочу відчути свіже альпійське повітря, побачити найпрозоріші озера його вито! ку – Швейцарії. Так, він швейцарець. Консерва! тор. Бурхливий, привітний, незалежний. І він – француз – вишуканий, романтичний, закоханий, з палким поглядом, пронизуючим наскрізь. Хіба не француз? Та як би там не було, але більшою мірою Рейн протікає територією Німеччини. Виходить, він – німець. Пунктуальність, принци! повість, серйозність і прямолінійність – його основні риси. Таким може бути лише справжні! сінький німець. Відвертості, невимушеності і дитячої потішності йому додають кількасот кіло! метрів протікання Нідерландами. А далі його води прямують у Північне море до Атлантики. Ось і він завжди цілковито віддається своїй робо! ті. Він розчиняється у ній без залишку, до остан! ньої краплі. Такий собі географічний мікс рис характеру його особистості. Це, знаєте, як кориця, гвозди! ка і мускатний горіх, додають гострих ноток гаря! чому напою. Він – мій глінтвейн у цю зимову заметіль. Та він не поряд… а десь там, в Альпах. Їх обох цікавить спорт, танці, спілкування, прогулянки на природі. Еріка та Анжеліка Рущин сповідують сповнений відданості та любові спосіб життя, наповнюючи свій внутрішній та оточуючий світ новими барвами. ВІТАЄМО головного редак! тора газети “Педагогічні кадри”, культуролога, молодо! го науковця і просто енергійно! го і завзятого Сергія Русакова зі вступом до Національної Спілки журналістів України. Є три тяжкі справи: судити, вчити й писати. Сергій займається двома з них – навчає та пише! Успіхів на цьому тернистому шляху, яскравих вражень та шаленого натхнення! Приємно знати, що наш драгомановець –серед потужної команди НСЖУ! Олександр КОЗИНЕЦЬ, від імені читачів і дописувачів газети “Педагогічні кадри” Анонс ПРОдайте їсти 25 ТРАВНЯ у Мистецькій вітальні Центру студентської молоді НПУ імені М. П. Драго� манова відбудеться презен� тація колективної збірки “ПРОдайте їсти”. У книзі учасники розмірко! вують від імені продуктів харчу! вання. Не ми дивимось на про! дукти, а вони дивляться на нас. Хтось із них хоче нас отруїти, інші навпаки – захищають. Когось підставили, когось зра! дили… Отакі життєві історії книжки “ПРОдайте їсти” – пер! шого українського літературно! екологічного проекту. Організаторами і упорядни! ками збірки виступили виклада! чі НПУ імені М. П. Драгоманова Олександр Козинець і Сергій Русаков. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Еріка. У школі завжди мала нахил до спортивної діяльності, на відміну від сестри, яка тяжіла до культурно!мистець! кої: співала, танцювала. Зараз дівчина нав! чається на другому курсі спеціальності “Філософія!суспільствознавство”. У 15 років дівчата вирішили, що якщо одній з них сподобається хлопець, то інша вже не буде на нього задивлятись. “Якщо Анжеліка зустрічається з якимось хлопцем, то я вже не маю права бути з ним. Він стає мені як брат”. Еріка може критикувати сестру за осо! бисте життя, але загалом завжди права. Також сестра контролює навчання Анжеліки. “Інколи Еріка може бути більш вимогливою, ніж викладачі”, – говорить Анжеліка про сестру. Людей завжди дивує ім’я дівчат, і вони перепитують. “Інколи навіть просять, щоб ми припинили жартувати і назвали справжні імена”. У дитинстві матір купувала однаковий одяг, хоча дівчата мали різний смак. Зараз, виборюючи право на власну індивідуальність, дівчата одягаються в різне, хоча минуло! го літа все ж купили однаковий одяг. Анжеліка. Хотіла вивчати в університеті історію, та навчається на спеціальності “Філософія!психологія”. Дівчина краще за сестру навчалась на першому курсі, хоча з різних дисциплін сестри мають різну успішність. Через свою схожість та активність часто!густо сестри зводять оточуючих з розуму. Наприклад, під час літнього відпочинку в санаторії всі друзі дума! ли, що є тільки одна Рущин, і тому дуже дивувалися здатності однієї дів! чини бути у двох місцях одночасно. Після першого курсу життя у дівчат змінилось через розподіл у різні групи. “Раніше ми більше сварились, а зараз навчаємось в паралельних гру пах. Навчаємося в різний час, пари не співпадають, тому стали менше бачи тись. Від того зустрічі і спілкування стало більш мирним”. Дівчині більш до вподоби діловий стиль, а сестрі – спортивний. Анжеліка вища за сестру на один сантиметр. Анжеліка вимогливіша в кімнаті в гуртожитку за сестру. Може розкритикувати. Хоча раніше була такою Еріка. “Зараз наче помінялись характерами”. Сергій РУСАКОВ, світлини Катерини КУЩІЄНКО Історія української культури ЩО НОВОГО Я ДІЗНАЛАСЯ? НЕЩОДАВНО в моєму житті сталося багато змін – я вступила до університету, переїхала до іншого міста, познайомилася з великою кількістю нових людей і, звичайно ж, занурилась у навчання. Одним з найяскра! віших предметів для мене стала “Історія української культури”. На заняттях ми дізнава! лися не лише про давню культуру наших предків, а й про сучасну. Викла! дачі цієї дисципліни протягом всього семе! стру розповідали не лише теорію, а й періо! дично інформували студентів про відкриття різних виставок, мистецьких центрів і навіть деякі відвідували зі своїми студентами. Я вва! жаю, що це чудовий підхід до розвитку сучасної молоді. На семінарських заняттях ми навчили! ся працювати разом, ми часто проводили фор! мат “дебатів”, що згуртовувало і сприяло віль! ному висловлюванню своєї думки. Певна, що знання з цього предмета зна! добляться у моєму подальшому житті. Напри! клад, використовуючи отримані знання, можна вільно і фахово підтримати розмову про мистецтво або поділитися цими знання! ми з іншими. Пізнання сутності культури спра! вило на мене велике враження. Я дізналася про різні види і течії мистецтва: де вони вини! кли, хто був їх основоположником, як вони розвивались, а найголовніше – як суспільство загалом і людина окремо сприймали різнома! нітні течії, як вони вплинули і змінили світ. Дисципліна “Історія української культури” цікава і пізнавальна. На мою думку, на жаль, виділено дуже мало часу для більш глибокого вивчення історії нашої Батьківщини. Це обме! жує студентів і викладачів. Дисципліна здала! ся мені цікавою, тому хоч курс навчання її вже закінчився, та я буду і далі цікавитись мистец! твом і культурою в Україні. Головний редактор Сергій Русаков. Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Юлія ФЕДОРЕЦЬ, студентка І курсу Інституту соціальної роботи і управління Ніч у бібліотеці ВСЕРЕДИНІ СТОРІНОК Ніч з 27 на 28 квітня стала незвичайною для багатьох драгомановців. Вони творили дива разом з Михайлом Булгаковим та його героями. Зустріч відбулася в Науковій бібліотеці універ� ситету, де вдруге відбулась акція “Ніч у бібліоте� ці”. Розпочався захід з короткого екскурсу творами Михайла Булгакова, перегляду фрагментів екрані! зованих романів та повістей. Для порівняння були представлені уривки з фільму “Майстер і Маргари! та” різних режисерів. Порадували присутніх епізоди з фільму “Іван Васильович змінює професію”. Також був представлений і документальний фільм про життя митця. Мандрувати сторінками біографії автора далі допомогла викладач Інституту іноземної філології НПУ імені М. П. Драгоманова Галина Крюкова. Її розповідь була наповнена дивовижними фактами, особлива увагу була приділена тому, що Михайло Булгаков розпочинав кар’єру митця як київський письменник. Він любив нашу столицю, яка надихала його, притягувала до себе. В романі “Біла гвардія” головний герой мандрує шляхами Києва, якими ми і зараз можемо прогулятись. Продовжилась “Ніч у бібліотеці” читанням урив! ків з творів митця і обговоренням різних моральних тем. Читали уривки не лише організатори, а й самі учасники. Решта ночі була присвячена перегляду кінострічок екранізованих творів автора. Ця ніч стала незабутньою для драгомановців, адже вони були охоплені єдиним настроєм і літера! турною темою. Ця ніч була не просто серед книжок, вона була всередині їх сторінок. Для того щоб охо! пити всю творчість Михайла Булгакова, однієї ночі недостатньо, та учасники встигли багато, адже дот! римувалися принципу Філіпа Філіповича з повісті “Собаче серце”: “Встигає завжди той, хто нікуди не квапиться”. Оксана ЧЕРНУХА Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ТРАВЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1625) (травень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 5 (1625) (травень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/187 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/4146ef3f429636ff6804dabd3207bfbc.pdf 4e673eac4c065d2499ac96c9b30a471b Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1626) (вересень 2012 року)</h4> Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/14">Педагогічні кадри. 2012 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 6 (1626) ВЕРЕСЕНЬ 2012 РОКУ Шановні драгомановці, велика освітянська громадо! Щиро вітаю вас зі святом Знань, Першовереснем! Хай новий навчальний рік стане врожайним на успіхи й здобутки, наповнить серця жагою до нових знань, відкриє перед молоддю нові горизонти пізнання себе і світу, педаго� гічних працівників надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей. Це чудове свято єднає всі покоління представників най� різноманітніших професій. З першим дзвінком у серцях людей поселяється надія й віра на добре майбутнє. Тож хай цей день стане для студентства початком наполегливої праці, надійним кроком у світ пізнання. Вчіться, щоб знати, діяти, жити. Упевнений, що зерна науки дадуть добрі сходи і зрос� туть у ваших душах урожаєм мудрості та натхнення. Ростіть здоровими, досягайте високих результатів у навчанні та завжди будьте активними у житті. З нагоди свята бажаю вам незабутніх миттєвостей студентства, справжніх відкрит� тів у пізнанні світу, вірних друзів і надійних колег! Ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор АНДРУЩЕНКО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Рік духовності і української мови Традиційно щороку ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Віктор Андрущенко проголошує девіз нового навчального року, актуальний для вишу, країни, громадськості. Він складає політику університету на рік в усіх сферах його діяльності і розвитку. На засіданні Вченої Ради НПУ, що стала стартовою у 2012/2013 н. р., озвучуючи нову стратегію, Віктор Петрович спирався на державну політику України та наголо� сив на словах Президента Віктора Януковича: “Без розвитку духовності, без віри ми не можемо утвердитися як сильна держава…”, “Наріжним каменем нової гумані$ тарної політики залишається підтримка єдиної державної української мови…”. На думку ректора, мовна політика уні� верситету мусить бути сталою, особливо якщо цей університет готує Вчителя, вихо� вателя майбутнього країни. “Людину визна$ чає її духовний стержень, і на духовних цін$ ностях формується особистість, – переко� наний Віктор Петрович, – тому ми повинні готувати не лише інтелектуально багатого й талановитого педагога, але й духовно чисту, піднесену людину”. Тож новий навчальний рік драгомановці визначили роком духовно� сті і мови – національної, рідної, української. Прес�служба університету Розпочав роботу український педагогічний лекторій Дні науки Македонії в Україні Перший в Україні, унікальний за своєю науковою насиченістю, просвітницькою метою та об’єднанням найкращих педаго� гів країни, з вересня розпочав роботу Український педагогічний лекторій “Видатні постаті”. Авторами ідеї створен� ня такого проекту є ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, доктор філософських наук, академік НАПН України Віктор Андру� щенко і доктор філософських наук, акаде� мік, президент НАПН України Василь Кре� мень. 19 вересня відбулася перша лекція у рамках лекторію, присвячена Костянтину Ушинському як основоположнику наукової педагогіки та провідній ідеї його творчості – антропоцентризму. Відкрив захід проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, професор Григорій Волинка. Моде� раторами зустрічі виступили доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, академік�секретар відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН Ольга Сухомлинська і доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педа� гогіки і психології вищої школи НПУ імені М. П. Драгоманова Наталя Дем’яненко. За словами проректора, присутнім у залі неймовірно пощастило почути про одно� го з найталановитіших педагогів світу Костянтина Ушинського з розповідей найкращих знавців його життя і діяльності, дослідників творчості науковця. “Український педаго$ гічний лекторій – це не лише спроба поновити у пам’яті студентів і викладачів, звичай$ них охочих слухачів якісь теоретичні знання з педагогіки; це ще й прагнення надихнути молодь на переосмислення діяльності метрів науки, на нові дослідження, нові проек$ ти”, – зауважив Григорій Іванович. Лекцію для учасників читала доктор педагогічних наук, професор, учений секретар Інституту педагогіки НАПН України Лариса Березівська. Лекторка розкрила багато� гранну особистість Ушинського крізь призму його світоглядних принципів, моральних і етичних установок, тому доповідь стала цікавою не лише педагогам, але й представни� кам найрізноманітніших гуманітарних наук. Про це схвально відгукнулися й присутні на лекції головні редактори часописів – інформаційних партнерів проекту Ольга Конова� ленко та Анжеліна Пугач. Таким чином, лекторій продовжує свою роботу і попереду ще 6 лекцій. Наступна зустріч відбудеться 17 жовтня цього року та буде присвячена гуманістичній педагогіці великого Миколи Пирогова. ПЛЕКАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ 10�14 вересня 2012 року за сприяння НАН України і Македонської акаде� мії наук і мистецтв Харківський національний університет імені В. Н. Каразі� на приймав у своїх стінах делегацію поважних науковців з Македонії. Приво� дом зустрічі стали Дні науки Македонії в Україні, спільні проекти й результа� ти співпраці, що вже чекали презентації усій науковій громаді обох країн. Поспілкуватися з іноземцями, фахів� цями в різних галузях науки зібралася й наукова еліта України. Долучився до дис� кусій і обговорень історичних та екологіч� них проблем у філософському ключі й рек� тор НПУ імені Михайла Драгоманова, ака� демік НАПН України, президент Асоціації ректорів педагогічних університетів Євро� пи Віктор Андрущенко. “Педагогічні університети тієї чи іншої країни – це центри формування й плекання майбутньої еліти держави. І для України, і для Македонії актуальність цього питання не варто й доводити в силу чималих істо$ ричних перипетій, що випали на долю цих країн”, – підкреслив Віктор Петрович. На думку академіка, можна лише захо� плюватися величиною національного патріотичного духу македонців, які зберегли влас� ну ідентичність, історію і культуру. Передача цієї безцінної спадщини наступним поколін� ням – ще вагоміший крок, тому тут так важлива й підготовка нових молодих наукових кадрів, вихованих на постулатах загальнолюдських цінностей. Уперше в Україні для природничників й істориків з уст Віктора Петровича прозвуча� ло визначення “екології людської душі” співрозмірно з екологією довколишнього сере� довища країни. Плекання екологічної чистої цивілізації й народу неминуче буде призво� дити й до очищення довколишнього середовища, а відповідно й гідного майбутнього нації. Вразив присутніх і виступ професора НПУ, академіка Володимира Євтуха – наукова рефлексія про українську модерну націю як фантом інтелектуального конструкту чи феномен соціально�політичної реальності. Людмила КУХ, прес�секретар ректора Людмила КУХ Підсумки Перемога Інтерв’ю Педагогічні обжинки Віталій Покась: “Ми впроваджуємо екологічну освіту і виховання” Драгомановські гуртожитки – найкращі в столиці стор. 4 стор. 5 стор. 6 �Потенціал Шана ЮВІЛЕЙ ЛЕГЕНДАРНОЇ ОСОБИСТОСТІ 22 травня 2012 року в НПУ імені М. П. Драгоманова відбу� лось урочисте святкування дня народження людини, яка без� посередньо причетна до великої Перемоги 1945�го року. У цей день 90�ліття святкував голова ради ветеранів університету, кандидат педагогічних наук, доцент, почесний професор уні� верситету Микола Аркадійович Рябухін. Легендарну особистість, про яку написана не одна книжка, а його образ закарбований у кількох кінострічках, прийшли привітати колеги, однодумці, студенти. У вітальному слові ювіляру ректор вишу академік Віктор Андру� щенко висловив думку, що шляхом, який пройшов Микола Аркаді� йович, пишаються, і його біографія в університеті переповідається студентами та ставиться у приклад. “Ветерани – це наша совість”, – підкреслив Віктор Петрович. Привітати Миколу Рябухіна прийшли директори навчальних підрозділів, які з ним вже багато років знайомі, академіки Віктор Синьов, Володимир Бондар, професори Олександр Сушко, Іван Дробот, Віталій Покась, Микола Корець, Людмила Вовк. Від імені всього колективу ювіляра також вітав голова профспілки уні� верситету професор Іван Горбачук. Вів урочисту частину проректор з навчально�методичної роботи гуманітарних інститутів професор Богдан Андрусишин. У цей день пролунало багато фак� тів, які доповнюють образ Миколи Ря� бухіна як Ветерана, Педагога, Визволи� теля. Директор Інституту корекційної педагогіки і психології Віктор Синьов назвав Миколу Рябухіна вчителем. “Ви ніколи в мене не викладали, – звернув� ся до ювіляра академік. – Але завжди давали настанови і поради”. Микола Корець, директор Інституту гуманітарно�технічної освіти, згадав випадок, коли він ще студентом разом з Миколою Аркадійовичем написав нау� кову роботу, яку надіслали на всесоюз� ний конкурс і яка виборола переможне місце. Завідуюча кафедрою педагогіки Людмила Вовк, наприклад, сказала, що Микола Аркадійович третину життя пропрацював саме на цій кафедрі і увесь викладацький і студентський колектив пишається цим. Привітати Миколу Рябухіна також приїхали представники районних і міських ветеранських органі� зацій, які визнали, що рада ветеранів на чолі з Миколою Аркадійовичем – ініціативна і зразкова, її дос� від переймають колеги. Також було зазначено, що Драгомановський університет є єдиним вишем, де наявна іменна нагорода Героя СРСР, а саме стипендія Ф. І. Жарчинського. Сергій РУСАКОВ Дні освіти і науки Російської Федерації в Україні РОСІЙСЬКІ АКАДЕМІКИ ВРАЖЕНІ ПОТУЖНІСТЮ НПУ Делегація Академії наук Російської Федерації відвідала Національ� ний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. Зустріч від� булася у рамках Днів освіти і науки Росії в Україні. Приймали гостей керівний корпус університету на чолі з першими проректорами, про� фесорами Володимиром Бехом і Олегом Падалкою та президент Національної академії педагогічних наук України, співголова Наглядо� вої Ради НПУ Василь Кремень. Говорили загалом про науку, педагогіку і вищу школу. Володимир Павлович розповів колегам історію Драгомановського університету, його сьогодення та плани щодо майбутнього, які більшою мірою пов’я� зані з розширенням кола міжнародного співробітництва на всіх конти� нентах, отриманням статусу дослідницького та безумовно досягнен� ням найвищих показників якості освітніх послуг. Статус флагмана педагогічної освіти в Україні і чудовий імідж за кордоном уже говорить на користь вишу і його лідерів. Це складно не помітити, адже вищий навчальний заклад розвивається у всіх напрям� ках і сферах діяльності. Російські академіки були вражені потужностя� ми НПУ імені М. П. Драгоманова і його далекоглядними цілями. За словами членів делегації з РФ, далеко не кожен університет може похвалитися такими здобутками, адже професорсько�викла� дацький склад НПУ – науковці зі світовими іменами, талановиті філо� софи, культурологи, психологи, математики, соціологи й педагоги. Почесні професори й доктори університету – цвіт не лише української нації, але й еліта світового простору, метри мистецтва й культури, видатні громадські діячі, представники духовенства, мудрі політики, чемпіони й майстри спорту. Студенти�драгомановці – це переможці численних конкурсів і олімпіад у всіх сферах наук. Надзвичайні враження у гостей залишилися від екскурсії картин� ною галереєю, зосередженою просто у стінах університету розлогими коридорами й фойє. Виставка представляє собою портрети відомих українців у світі, геніїв українського походження. Російські академіки оцінили наукову й освітню базу вишу та запро� понували співробітництво між структурами задля обміну досвідом. Дружнє співробітництво У рамках Днів освіти і науки Росії в Україні 14 вересня в НПУ імені Михайла Драгоманова від� булося засідання Асоціації вищих навчальних закладів�партнерів Російської Федерації та Украї� ни. Метою зустрічі стало обговорення нових спіль� них проектів між двома країнами та посилення спів� праці в науковій і освітній сферах. До української столиці прибули делегації поважних вищих навчальних закладів РФ, Російської академії наук, вчені зі світовими іменами в найрізноманітніших наукових галузях для обміну кращими освітніми практи� ками, координації спільної роботи в навчально�мето� дичній області, науково�дослідній і громадській діяльно� сті двох держав, реалізації інноваційних проектів. Відкрив захід Перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євген Суліма, проана� лізувавши ситуацію в освітній системі України. Про актуальність і важливість співпраці та плідні результати українсько�російських відносин у своїй доповіді наголошував і співголова Асоціації вищих нав� чальних закладів�партнерів Російської Федерації і Укра� їни, ректор Російського державного гуманітарного уні� верситету Єфим Пивовар, окреслюючи план заходів, що сприятимуть розвитку співпраці між ВНЗ обох дер� 2 жав. До таких члени Асоціації зарахували спільні науко� во�методичні конференції, круглі столи, організацію практичної підготовки студентів в різних університетах, видання навчальної літератури, виставки�презентації спільно написаних книг і чимало іншого. Забезпечення постійного систематичного стажу� вання для науково�педагогічних працівників і студентів за принципом обміну між вищими навчальними закладами стане й хорошою формою обміну досві� дом та, на думку співголови Асоціації, ректора Хар� ківського національного університету імені В. Н. Каразіна Віля Бакірова, відкриє хороші перс� пективи мобільності для українців і росіян. Не випадково місцем зустрічі був обраний саме один з найкращих педагогічних університетів країни, оскільки основні думки науковців були сконцентро� вані навколо освітньої галузі. Серед матеріалів уча� сники з’їзду мали можливість переглянути запропо� нований Асоціацією ректорів педагогічних універси� тетів Європи проект Педагогічної Конституції Євро� пи. Як зазначив Президент Асоціації, ректор Національ� ного педагогічного університету імені Михайла Драго� манова Віктор Андрущенко, цей документ пропонує засади узгодженої трансуніверситетської політики в Людмила КУХ, прес�служба університету галузі педагогічної освіти, що визначається гуманістич� ними нормами. Драгомановський університет налаго� див хороші зв’язки з провідними вищими навчальними закладами Російської Федерації, і на цій основі уже ведеться робота, а у пріоритетах – розширення й погли� блення співробітництва. Результатом засідання стало ухвалення Статуту Асоціації вищих навчальних закладів�партнерів Росії та України, затвердження складу Координаційної ради, до якої увійшли ректори провідних вищих навчальних закладів обох країн. У планах діяльності Асоціації – підвищення ролі вищої освіти і науки в модернізації еко� номік України і Росії, організація міжнародної співпраці й партнерство з Євразійською та Європейською асоці� аціями університетів, іншими міжнародними об’єднан� нями, що координують діяльність у галузі вищої освіти, а також збереження і розвиток загального освітнього простору, забезпечення еквівалентності, взаємного визнання дипломів ВНЗ – членів Асоціації. Більш детально й дискурсно учасники заходу поспілкувалися під час круглого столу “Перспективні напрями українсько�російського співробітництва в галу� зі вищої освіти й університетської науки”, де проаналізу� вали шляхи розвитку співпраці та пропозиції щодо підвищення високотехнологічного виробництва. Людмила КУХ ВЕРЕСЕНЬ 2012 �Наукові школи ЕТНІЧНІСТЬ І ПЕДАГОГІКА Етносоціологічна школа професора Володимира Євтуха з кожним новим засіданням поширює коло своєї діяльності в університетах України та зарубіжжя. Третя сесія Етносоціологічної школи професора Володи� мира Євтуха відбулась 4 червня 2012 року в Інституті Близько� го та Далекого Сходу Ягеллонського університету (м. Краків, Польща) на тему: “Етнічність у межах міжкультурної комуніка� ції”. Учасники дискусійних тем були представниками різних уні� верситетів: професор Лєшек Корпоровіч (Ягеллонський уні� верситет), доцент Сільвія Яскула (керівник департаменту культурної інформації коледжу соціальних наук “Педагогіум”, м. Варшава), професор Маргарет Секомб (Адела� їдський університет, м. Аделаїда, Австралія), професор Домінік Буше (Університет Північної Данії, м. Одензе, Данія), завідувач кафедри украї� нознавства факультету міжнародних і політичних студій Ягеллонського уні� верситету професор Воло� димир Мокрий, представ� ники Інституту соціології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгома� нова професор Валентина Федас, доценти Дарина Дікова�Фаворська, Воло� димир Крячко, Людмила Савенкова (директор Нау� кової бібліотеки), викладачі Ірина Заїнчківська, Юлія Сюсель та інші. Засідання міжнародної дослідницької групи “Ягеллонські культурні студії” та редакційної колегії однойменного журналу, членом яких є професор Володимир Євтух, відбулось у рамках міжнародної конференції “Людські цінності у міжкультурному просторі”, яка проводилась в Ягеллонському університеті (м. Краків, Польща) 1�2 червня 2012 року. Були обговорені перспективи розвитку наукового видання, підкреслена роль школи Володимира Євтуха та роль педагогіки у сучасному інформаційно�комунікаційному культурному просторі. Дирек� тор Інституту Близького та Далекого Сходу Ягеллонського уні� верситету професор Лєшек Корпоровіч підкреслив існуючі домовленості про співпрацю між департаментом Латвійського університету, Ягеллонським університетом та Інститутом соці� ології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгоманова. 5 вересня 2012 року відбулась Четверта сесія Етносоціоло� гічної школи професора Володимира Євтуха в Латвійському державному університеті (м. Рига, Латвія) на тему “Етнічність і педагогіка”. Участь у міжнародній дискусії взяли колеги з Лат� війського державного університету, професори Рудіте Андерсоне, Луція Рутке, Аїда Крузе, Ірена Жогла, Занда Рубене, Тетяна Коке, докторант Гунта Сіліня�Ясюкевич, директор Наукової бібліотеки Івета Гудаковска, директор Музею астрономії Ілгоніс Вілкс та представники Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова: професор Валентина Федас, доцент Володимир Крячко, викла� дач Ірина Заїнчківська, аспірантка Юлія Сюсель. А також вчений секретар уні� верситету професор Олена Уваркіна та директор Науко� вої бібліотеки доцент Люд� мила Савенкова. Відбувся візит до Посольства України в Лат� війській Республіці делегації на чолі з професором Воло� димиром Євтухом у складі представників Латвійського університету професора Рудіте Андерсоне, профе� сора Луції Рутке, директора Наукової бібліотеки Івети Гудаковскої, а також дирек� тора Ризької української школи Лідії Кравченко та представників Інституту соці� ології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова. У рамках зустрічі Тимчасовий повірений у справах України в Латвії Олександр Кушнір та Третій секретар Надія Воздіган представили стан українсько�латвійських від� носин в етнокультурному та освітньому контекстах. 6 вересня 2012 року професор Володимир Євтух та пред� ставники Інституту соціології, психології та соціальних комуні� кацій НПУ імені М. П. Драгоманова відвідали Ризьку Українську середню школу, директором якої є Лідія Кравченко. Під час зустрічі обговорювались питання про сучасний стан функціо� нування школи та співпрацю школи з різними інститутами НПУ імені М. П. Драгоманова. Ірина ЗАЇНЧКІВСЬКА, Юлія СЮСЕЛЬ Кращі випускники 2012 PREZENT ДЛЯ НАЙКРАЩИХ Містично прекрасні костьоли, кафедральні собори і базиліки величного Кракова, всесвітньо відомі Суконні ряди і неперевершений Королівський замок на Вавельському пагорбі. Цього року можливість відвіда� ти такі чудові краєвиди у подарунок від Національного педагогічного університету отримали кращі випускни� ки 2012 року. Традиція відзначати найліпших пізнавальними поїзд� ками і подорожами за кордоном у Драгомановському виші існує вже давно. І виконує роль не лише нагороди, але й заохочення, інтелектуального розвитку та натхнення. “Більшість із цих випускників – майбутні аспіранти уні$ верситету, тому попереду у них велике майбутнє в освіті й науці, починати яке з близького знайомства з зарубіжни$ ми країнами не лише приємно, але й корисно”, – заува� жив, коментуючи поїздку спудеїв, ректор Віктор Андру� щенко. Єдине, про що прохав очільник вишу як батько і наставник, – бути уважними і обережними, а в Україну повернутися із повними валізами вражень і спогадів. Приймав драгомановців по той бік кордону виш�парт� нер НПУ Краківський педагогічний університет. Як зазна� чив у коментарі прес�службі проректор НПУ з міжнарод� них зв’язків Володимир Лавриненко, співробітництво між двома навчальними закладами вже давно набуло конту� ВЕРЕСЕНЬ 2012 рів міцної добре налагодженої системи, що включає обмін студентами й викладачами для навчання і наукового стажу� вання, проведення спільних науково�практичних конферен� цій і семінарів та чимало іншого. Одними з перших і найбільш яскравих вражень для сту� дентів НПУ стали соляні шахти у місті Величка зі своїми власними легендами, “гномами�солелюдками” та чарівни� ми драконами. Вдалося побувати у діючому костьолі в одній із шахт, де навіть світильники на стелі були вигото� влені із напівпрозорих кристалів солі. Стародавній Краків захопив драгомановців Королів� ською дорогою до Ринкової площі та Вавеля. На шляху пощастило відвідати сторожову башту перед оборонним муром, костел Святого Флоріана і Флоріанські ворота; помилуватися картинною виставкою просто на оборонних мурах в місті. Неперевершена готична будівля з шістьома відкри� тими у середину капличками та двома банями – кафе� дральний собор Успіння Святої Діви Марії, що поєднує у собі готичне, ренесансне і барокове оздоблення. Щого� дини гості головної площі чують з башти собору дивовиж� ні мелодії. Прес�служба університету Наука АКАДЕМІЧНІ ДНІ У виданні “Academic Days... : Language Education Today” в Румунії вийшла стаття професора НПУ імені Михайла Драгоманова Людмили Вовк у співавторстві з аспіранткою дослідниці Н. Кошарною. Закордонні науков� ці всерйоз зацікавилися українськими роз� робками та їх результатами. А розпочалося все ще у 2008 р. Тоді навчаль� ний рік ректором НПУ імені Михайла Драгомано� ва, академіком Віктором Андрущенком був ого� лошений роком мовних стратегій. Професорка університетської кафедри педагогіки Людмила Вовк у межах наукового поля кафедри та Інститу� ту іноземної філології на виконання науково�нав� чального проекту року мовних стратегій ініціює й очолює наукове дослідження з проблем інтегру� вання змісту та методів педагогічної і фахової під� готовки майбутніх учителів іноземної мови. Зго� дом цей проект переросте у величезну і за мас� штабами виданих книг, і за науковою глибиною роботу, яка отримає широке поцінування у вітчиз� няних колах учених і за межами України. “Сучасний ринок досі засвідчує потребу у кваліфікаційних кадрах не лише зі знаннями педагогічних дисциплін, але й уміннями екстра$ полювати наукову термінологію у різних соціо$ культурних умовах, у сфері міжнародного освіт$ нього співробітництва”, – розповідає професор� ка. Виправити таку ситуацію можливо лише за науково�методичного цілеспрямованого підходу. Тверді переконання та наполеглива праця Людмили Петрівни за підтримки когорти вчених Олега Падалки, Володимира Гончарова та Ліни Вінічук врешті призвели до публікації кіль� кох навчальних посібників. Світ побачили “Укра� їнсько�англійський словник навчально�педагогіч� них понять та термінів”, аналогічні словники укра� їнсько�німецький та українсько�французький, у проекті передбачається ще й українсько�російсь� кий словник навчально�педагогічних понять. “У процесі вивчення як педагогічної науки, так і мови неоднозначність перекладу деяких понять і термінів спонукає студентів до креатив$ ного, творчого діалогу, – зізнається пані Людми� ла, – а звідси й особистісне зростання кожного та потреба саморозвитку, на чому так наголошують сьогодні сучасні педагоги”. Загалом посібники були укладені як інстру� ментарій реалізації технологій навчання психоло� го�педагогічних дисциплін, орієнтований на варіативність, суб’єктивність, індивідуальну твор� чість, особистісно�центровані зміст і методи нав� чального закладу. А кожен словник відповідає науково�методичній версії вивчення курсів “Педагогіка” та “Історія педагогіки”. Зміст термі� нологічних посібників репрезентують поняття до розділів: загальні основи педагогіки, теорія нав� чання (дидактика), теорія виховання, школознав� ство. Структуризація тем наближена до завдань підготовки фахівця за системою інтегрування завдань філологічного та педагогічного змісту, використання кредитно�модульних технологій навчання. Детальніше про це Людмила Вовк зі своєю аспіранткою розповідає у статті, яка потрапила до збірника наукових праць учасників міжнарод� ного симпозіуму. Зарубіжні фахівці високо оціни� ли досягнення драгомановців у царині підготовки вчителів іноземної мови, зважаючи не лише на вагоме теоретичне обґрунтування, але й практи� ку запровадження інноваційних педагогічних тех� нологій у навчальний процес. Професорка НПУ отримала у знак визнання сертифікат учасника симпозіуму. Людмила КУХ, прес�служба 3 �Підсумки Педагогічні обжинки Завдяки нашій спільній невтомній праці вдалося не тільки зберегти, але й суттє$ во зростити потенціал уні$ верситету, ще раз підтвер$ дити його лідерський статус у системі педагогічної освіти і науки як України, так і на європейському просторі. Віктор Андрущенко Почесний професор Почесним профес� ором Національного педа� гогічного університету імені Михайла Драгомано� ва став Герой України Іван Плющ. Оголошуючи про� мову, він зазначив, що це вже не перша його наго� рода, але драгомановська родина по�особливому уміє підносити усі відзна� ки й звання. Довідка Рейтинг 2011/2012 н.р. За підсумками рейтингового оцінювання виробничої діяльності інститутів, кафедр та викладачів університету у 2011/2012 навчальному році та на підставі рішення загальноуніверситетської експертної ради було оголошено переможців у різних номінаціях. Як зазначив перший проректор з економіки, професор Володимир Бех, цьогоріч визначати кращих було дуже складно, адже рік був дуже плідним, працювали всі єдиною родиною. Найкращий інститут У номінації “Найкращий інститут” дипломом І ступеня нагоро� джений Фізико�математичний інститут, дипломом ІІ ступеня – Інститут соціології, психології та управління, дипломом ІІІ ступеня – Інститут історичної освіти. За плідну працю зі студентським колективом, за підготовку успішних спортсменів, за розбудову систе$ ми підтримки здорового способу життя нагороджений директор Інституту фізичного виховання та спорту проф. Олексій Тимо� шенко. За високий показник роботи зі студентською молоддю дипло� мом та медаллю нагороджений директор Інституту української філології проф. Анатолій Висоцький. Кращим у плані навчальної роботи визнаний Інститут філософ� ської освіти і науки (директор проф. Іван Дробот) та Інститут інформатики (директор проф. Анатолій Кудін). За ефективну роботу в галузі нагороджено Інститут гуманітарно� технічної освіти (директор проф. Микола Корець). Інститут корекційної педагогіки та психології (директор акаде� мік Віктор Синьов) переміг у номінації “Наукова робота”. За розвиток нових напрямів соціально$виховної роботи в Україні і за кордоном нагороджений Інститут іноземної філології (директор проф. Володимир Гончаров); за розвиток міжнародних відносин – Інститут розвитку дитини (директор професор Ірина Загарницька). У номінації “За розбудову зв’язків академічної науки і освіти” пере� могу здобув директор Фізико�математичного інституту професор Микола Працьовитий. Краща кафедра Плющ Іван Степанович (11 вересня 1941, м. Борзна Чернігівської області) – український державний діяч, двічі голова Верховної Ради України, Герой України. У 1956–1959 роках навчався у Борзнянському сільсь� когосподарському технікумі. Пізніше закінчив Українську сільськогосподарську академію за фахом вчений агроном� економіст та Академію суспільних наук при ЦК КПРС; канди� датська дисертація “Реформування економічних відносин в агропромисловому виробництві України” (Інститут аграр� ної економіки УААН, 2001). Під головуванням І. С. Плюща Верховна Рада України прийняла 16 липня 1990 року “Декларацію про суверенітет України”. Указом Президента України Леоніда Кучми № 700/2001 від 21 серпня 2001 року за визначні особисті заслуги перед Україною в розбудові державності, плідну політичну та громадську діяльність Голові Верховної Ради України Івану Степановичу Плющу присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. Вітаємо! Указом Президента України № 337/2012 “Про нагородження державни� ми нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури і майстрів народного мистецтва” почесне зван� ня “Заслужений праців� ник культури України” присвоєно директору ЦКМ НПУ імені М. П. Дра� гоманова САВЧЕНКО Ірині Віталіївні. Національна спілка жур� налістів України радо прий� має до своїх лав молоде покоління драгомановців і з травня цього року її членом стала керівниця прес�служ� би університету, поетеса КУХ Людмила Петрівна. Бажаємо наснаги і реалізації всіх творчих задумок! Підготовлено за інформацією Антона ЮРЧЕНКА, прес�служба університету 4 23 травня 2012 року для Національного педагогіч� ного університету імені Михайла Драгоманова відбу� лася знакова подія. Саме цього дня в приміщенні Національної філармонії було проведено “Педагогічні обжинки” – свято, яке створене для підбиття підсумків та нагородження найкращих викладачів і студентів провідного педагогічного вишу країни. Нагороджено кілька кафедр, а саме: кафедру психології та педа� гогіки Інституту педагогіки та психології (завідувач – академік Володи� мир Бондар) – за перехід на якісно новий зміст підготовки фахівців у галузі технологічної освіти; кафедра філософії Інституту філософської освіти і науки (завідувач – проф. Григорій Волинка) – за вагомі здобут$ ки у підготовці фахівців у галузі філософії; кафедра управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління (завідувач – проф. Володимир Бех) – за практичну реалізацію теоретичних основ управління та євроінтеграції в університеті. Кращі науковці Кращим науков� цем цього року став завідувач кафедри української літератури проф. Володимир Погре� бенник. За видатні особисті наукові і навчально$методичні досягнення нагороджено проф. Любов Мацько (Інститут української філології); доц. Валентина Толмачова (Інститут природничо�географічної осві� ти і науки) – за сумлінну науково$педагогічну діяльність; проф. Леся Мірошніченко (Інститут іноземної філології) – за визначні досягнен$ ня в науково$методичній роботі і багаторічну сумлінну працю. Гордість університету За розбудову позитивного іміджу університету на теренах Украї$ ни та за її кордоном були також нагороджені Герої України Народні артисти України, професори Анатолій Авдієвський, Мирослав Вантух та Анатолій Паламаренко. За наставництво і значний внесок у розвиток університету та педагогічної освіти України нагороджений мето� дист з науково�дослідницької діяльності музею університету, кандидат педагогічних наук, Почесний професор уні� верситету Микола Рябухін. Іменні відзнаки Іменними медалями за плідну наукову працю були відзначені проректор з навчально� методичної роботи гуманітарних інститутів Богдан Андрусишин (медаль імені П. Орлика), проректор з дистанційної освіти та інноваційних технології Анатолій Кудін (медаль імені М. П. Кравчука). Срібні медалі імені Михайла Петровича Драгоманова отримали проректор з міжнародних зв’язків університету Володимир Лавриненко, проректор з навчально�ме� тодичної роботи університету Роман Вернидуб та методист з науково�просвітницької діяльності музею університету Микола Рябухін. Студент року На заході нагороджували найкращих студентів�магістрантів за 2011/2012 навчальний рік. Із рук ректора університету вони отримали пам’ятні знаки. Окрім того, цього року на церемонію нагородження були запрошені також і батьки студентів�випускників. Віктор Андру� щенко нагородив їх дипломами та подякував за те, що зростили й виховали таке молоде покоління, яке стане гідною зміною у будь�якій справі. Подяка також лунала і вчителям, які, не покладаючи сил і тер� піння, ще з малих літ прищепили любов до науки. Спортивне життя НПУ імені Михайла Драгоманова виховав чимало переможців різ� них олімпіад, конкурсів не тільки у сфері наукової роботи, але й серед різних видів спорту. Саме тому за спортивні перемоги та розвиток здо$ рового способу життя серед студентів і викладачів університету подяку ректора отримала проф. Олександра Дубогай. ВЕРЕСЕНЬ 2012 �Інтерв’ю ВІТАЛІЙ ПОКАСЬ: “МИ ВПРОВАДЖУЄМО ЕКОЛОГІЧНУ ОСВІТУ І ВИХОВАННЯ” 27 липня своє 55�ліття відзначив директор Інституту природничо�геогра� фічної освіти та екології професор ВІТАЛІЙ ПОКАСЬ. Віталій Петрович із задоволенням від� гукнувся на пропозицію стосовно інтерв’ю для газети “Педагогічні кадри”, і тому сьогодні перед вами ексклюзивний мате� ріал з керівником�професіоналом, вчите� лем за покликанням, істориком�романти� ком в душі і доктором філософських наук. – Віталіє Петровичу, розкажіть, будь ласка, про ваше становлення як науковця, викладача, дирек� тора. – Розпочну розповідь з дитинства. Я народився в сім’ї вчителів – мій батько працював учителем геогра� фії і історії, а матір – вчителькою мови і літератури. У 1979 році поступив на спеціальність “Географія та біо� логія” природничо�географічного факультету нашого вишу. Планував, що після закінчення інституту заміню батька на роботі. Він тримав мені посаду вчителя гео� графії до самої пенсії, чекав, що я повернусь на малу батьківщину, у славне місто Городище Черкаської області. Але вийшло по�іншому: мені запропонували посаду директора студмістечка. Паралельно навчався в Інституті педагогіки в аспірантурі на заочній формі. У 1992 році мене призначили начальником управління дошкільних і інтернатних закладів Міністерства освіти і науки, в цей же час захистив кандидатську дисертацію з історії педагогіки. Та з часом рідний факультет мене все ж покликав. Це трапилось у 1999 році, через кілька місяців після смерті декана Бориса Гришка�Богменка. Мене зустрів тодішній ректор університету Микола Шкіль і сказав, що я як кандидат наук, доцент і випускник університету просто повинен очолити факультет. Недовго думаючи, відповів: “Домовляйтесь з міністром”. Міністр не відпу� стив. Але через певний час Микола Іванович телефо� нує: “Я домовився”. Тоді я поміркував і вивів для себе життєву формулу: “Краще піти тоді, коли в одному місці не відпускають, а в іншому запрошують, ніж коли з одного виганяють, а в іншому не беруть”. “Правильно вирішив”, – відповів на це Микола Шкіль і призначив мене деканом природничо�географічного факультету. Згодом, коли університет очолив Віктор Андрущенко, з яким ми разом співпрацювали в міністерстві, він запро� понував мені посаду проректора з навчальної роботи, але я відмовився. Відповів, що мене запросили пра� цювати на посаді декана, і я хотів би все так залишити. З часом ця пропозиція ще кілька разів лунала, але я залишився вірним рідному факультету. І тоді шляхом реорганізації 1 квітня 2004 року факультет став Інститу� том природничо�географічної освіти та екології. – Тобто відбулась не просто реорганізація, але і нарощення потужності навчального підрозділу? – Так. Ми на той час вже відкрили спеціальність “Екологія”, і тому її назва відобразилась у назві підроз� ділу. “Туризм” ще перебував на стадії розробки. Взага� ВЕРЕСЕНЬ 2012 лі за цей час наш підрозділ набув нового окреслення. Були відкриті такі спеціальності, як “Географія і прак� тична психологія”, “Хімія”, “Екологія”, “Туризм”. Ми пишаємось тим, що були відновлені “Географія і іно� земна мова”, “Біологія і іноземна мова”. Певний час міністерство забороняло поєднання гуманітарних і природничих дисциплін, але в нас кафедра іноземної мови була відкрита раніше, ніж взагалі з’явилась відпо� відна структура в університеті. – Як ваше повернення в університетський колектив оцінили ваші ж викладачі? – Повертатись було приємно, мене радо зустріли викладачі, серед яких професори І. П. Половина, І. С. Кучеров, І. Б. Чорний, В. В. Загородний та інші. Сту� дентом я добросовісно вчився на “відмінно”, і мені не довелось перед ними червоніти. Крім того, я до цього часу пам’ятаю увесь природничо�географічний цикл і досі дивую колег тим, що можу назвати латиною назви дерев, тварин, людських м’язів і кісток. Крім того, мені допоміг досвід роботи в міністер� стві, де довелось напружено працювати, адже я був у першій хвилі Міністерства освіти і науки незалежної України. Багато над чим довелось працювати “з нуля”. Наприклад, інтернатних закладів існує 28 типів, і по кожному потрібно було підготувати нову нормативну базу. Наше управління професійно і оперативно з цією роботою справилось. У мене були чудові наставники, серед яких – Віталій Батищев. Він мав величезний дос� від і добре налагоджені контакти. Крім того, в мене були працівники, які працювали по 20�30 років в дер� жавному апараті. Вони жодного разу мене не підвели в матеріалах, які готувались, а серед них були законо� проекти і документи державного значення. Наприклад, Національні програми “Освіта ХХІ століття”, “Діти Укра� їни”, державна програма “Вчитель”. Завдяки своїм спі� вробітникам і наполегливій роботі я професійно зро� став як керівник. Я пам’ятаю газету ще під назвою “За педагогічні кадри”, і вже коли я був першо� курсником, в ній було надруковано мою першу статтю. Примірник газети зберігаю понині. – Ви підтримуєте з ними зв’язки? – Звичайно. Нещодавно було святкування 20�річчя з дати створення управління, і ми всі побачились. На жаль, серед живих уже немає Віталія Батищева. Взага� лі час роботи у міністерстві був цікавим, адже це час становлення країни і освітньої галузі зокрема. Але я пишаюсь тим, що працюю в Драгомановському універ� ситеті і відчуваю віддачу в роботі. Як би я не працював в міністерстві, все одно залишається відкритим питан� ня, чи став би я “Заслуженим працівником освіти Укра� їни”? Чи був би нагороджений Почесними Грамотами Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України, орденом “За заслуги” ІІІ ступеня? Чи став би профе� сором і захистив докторську дисертацію? Чи став би академіком Академії вищої школи? Це все дав мені Драгомановський університет. Микола Шкіль якось сказав: “Віталій – наш. Ми його позичили, щоб він на� брався досвіду в міністерстві, а вже потім повернувся і втілив його в життя”. Так і сталось. – Які досягнення Ви вважаєте для себе ключо� вими? – Якщо говорити про роботу в Драгомановському університеті, то це відкриття нових спеціальностей. Крім того, коли я очолив факультет, з науковим ступе� нем працювало приблизно 50% від всього колективу, сьогодні ця цифра сягає 70. І це при тому, що багато викладачів пішли на пенсію і ми працевлаштовуємо молодь. Цього року ми лідери по збільшенню у відсот� ковому відношенні надходжень від студентів�контракт� ників. Якщо по університету ця цифра збільшилась на 30 %, то в нашому Інституті на 230%. Це результат великої роботи колективу. І якщо в минулі роки серед� ній бал ЗНО абітурієнтів був 550�600 балів, то тепер до нас прийшли з 700 і вище балами. Велику підтримку у вирішенні всіх питань ми маємо від ректора універси� тету академіка Віктора Андрущенка. – Цікава ситуація – молодь йде отримувати природничу освіту, але в той же час бачимо, що суспільство не готове до вирішення екологічної проблеми. В Україні, на відміну від європейських країн, “мода на зелених” поки відсутня. Як ви можете це прокоментувати? – Під час роботи в міністерстві я побував у багатьох країнах і вивчав не лише проблеми дітей з особливими потребами, але й занурювався у питання – чому ж наро� джуються такі діти, звідки постає така проблема? Відпо� відь полягає саме в екологічній кризі. В Україні, на жаль, ця тема підіймається здебільшого перед виборами. Загальнодержавна політика у цьому напрямі ще недо� статньо спрямована і екологічному вихованню не приді� ляється належної уваги. Коли ми відкривали спеціаль� ність “Екологія”, то казали, що така спеціальність вже існує в аграрних, технічних університетах. “В аграріїв, так само як і у металургів, – своя ніша. Ми ж будемо впроваджувати екологічну освіту і виховання – від дитя� чого садка і до післядипломної освіти”, – відповів я. – Яке загалом значення природничої освіти? – Інколи говорю наступне: історики вивчають те, що було придумано і зроблено людьми, так само мате� матики, філологи та інші. Природничі дисципліни вив� чають те, що втілено безпосередньо Богом. Ми вивча� ємо природу, а саме рослини, тварин, людей. Інші науки вивчають те, що придумане лише людиною. Ми ж пізнаємо світ таким, яким його створив Всевишній. – Ви нещодавно захистили докторську дисер� тацію. Яка тема вашої роботи? – Тема стосується моєї попередньої роботи в Міні� стерстві освіти і сформульована наступним чином: “Зміна філософської парадигми управління навчально� виховним процесом інтернатних закладів освіти”. Тема цікава тим, що функції подібних закладів освіти зміню� вались, а разом з ними і філософські підходи в освіті. Притулки мали функцію соціального захисту дітей, а вже після війн виникли дитячі будинки, де на перший план виходить виховна функція. Уже потім в школах�ін� тернатах її змінює навчально�виховна. Сьогодні в нав� чально�реабілітаційних центрах присутні навчально� виховна, лікувально�реабілітаційна функції і соціальний захист. Загалом у роботі мені допомогло захоплення історією. Також детально вивчив твори античної і кла� сичної філософії, соціальної філософії та філософії освіти. – Розкажіть, будь ласка, про свої хобі. Як ви проводите дозвілля? – Я з дитинства любив, люблю і буду любити чита� ти книжки. У моїх батьків була найбільша в містечку бібліотека. Тому одразу після “Читанки” я перейшов на серйозні історичні книжки. Вже до 5�го класу я уважно перечитав і дослідив п’ятитомник “Велика Вітчизняна війна”. Читання книжок дало мені можливість розвину� ти пам’ять. Зізнаюсь, жанр фантастики мене ніколи не приваблював, я люблю реальні історії. – Ви людина�теоретик чи практик? – В житті вдалось об’єднати перше і друге. Теоре� тична підготовка, книжкові вподобання – це одне, але робота на всіх посадах, на яких працював, мала прак� тичний характер. Крім того, я досі читаю курс “Історія педагогіки”. Яким я був би професором, якби не мав лекційного курсу? Коли я приходжу до студентів на заняття, то спочатку цікавлюсь їхнім життям, а вже потім переходжу безпосередньо до заняття. Таким чином, я в курсі того, що відбувається в Інституті і можу реагувати як керівник. Віталій Батищев після мого переходу на деканську посаду якось запитав: “Що ти там? Керуєш?”. А я йому відповідаю: “Ні. Керував я в міністерстві, тут я працюю. Спочатку заняття зі студен� тами, а вже потім керівництво факультетом”. Взагалі я вважаю, що людина має право стати викладачем вишу лише якщо вона здобула певний досвід на виробниц� тві. Наприклад,після роботи в школі, а вже потім після аспірантури. Адже викладач повинен мати що розказа� ти, володіти досвідом і певним багажем знань, прочи� тати багато книжок. Людина повинна, йдучи викладати, мати не папірці, а живі знання, поєднувати розповідь з життєвою практикою. – Вам виповнилось 55 років. Скажіть, будь ласка, чи вірите в нумерологію, магію чисел? – У мене є певна магія чисел. Вона пов’язана з датою народження – я народився о 7 годині ранку 27.07.1957 року. Тому число 7 для мене є щасливим. – Ваші побажання колективу Драгомановсько� го університету. – Побажаю всім здоров’я і успішного навчального року. У нас чудовий колектив і в ньому домінує позитив� ний моральний мікроклімат, тому йдучи на роботу, � завжди маю гарний настрій і бажання працювати. Спілкувався Сергій РУСАКОВ 5 �Фоторепортаж У ДРАГОМАНОВЦІВ ТЕПЕР СВОЄ “ТРЕТЄ МІСЦЕ” скульптура у вигляді піраміди, що символізує просвіт� ництво і саморозвиток. У центрі скульптури розташо� ваний годинник, з іншого боку – символічна шпаргал� ка. Тому доки київські студенти все ще чекають відре� ставровану відому скульптуру “Шара”, драгоманов� ська молодь вже має власне місце для проведення передсесійних “ритуалів”. Урочисту стрічку перерізано, тож вперед, драгома� новці, освоювати новий простір! 13 вересня 2012 року врочисто відкрито реконструйований простір внутрішнього подвір’я центрального корпусу НПУ імені � М. П. Драгоманова. Як зауважив ректор універ� ситету Віктор Андрущенко, тепер драгомановці матимуть власне “третє місце” для відпочинку, навчання і просто гарного проведення часу. Драгомановський університет являє собою роз� галужену систему навчальних корпусів у м. Київ, серед яких важливе значення належить головному корпусу в історичному центрі столиці на вул. Пирого� ва, 9. Та, за словами Віктора Петровича, драгома� новцям вкрай бракує власного студентського парку, де б вони могли більше часу прово� дити на свіжому повітрі: “Студенти повинні навчатися у вільній творчій атмосфері, тому потрібно було знайти місце, де б молодь могла і навчатись, і проводити дозвілля. Сьогодні у світі популярна ідея “третього місця”, і її реалізація в нашому університеті стане новим поштовхом у роботі з молоддю”. Реконструйоване внутрішнє подвір’я головного корпусу, яке тепер має формат вищевказаного “третього місця”, повністю улашто� ване для студентської молоді. Зав� дяки копіткій організаційній праці проректора з економіки і організа� ції навчально�виховної роботи, доктора педагогічних наук, професора Олега Падалки і головного інженера Володимира Вереса подвір’я набуло сучасного оформлення і тепер готове приймати молодь для навчання, проведення культурно� мистецьких заходів, концертів, студентських вечірок. Затишна атмосфера внутрішнього дворика елегантно доповнюється вечірніми ліхтарями класичної форми та кованими лавочками. “Родзинкою” простору стала Сергій РУСАКОВ Довідка: Рей Ольденбург, американський соціолог, як засновник ідеї “третього місця” стверджує, що таке місце може виконува� ти функції неформального інтелектуального зібрання, неофі� ційного інформаційного цен� тру та просто місця для розваг. Загальна атмосфера там зав� жди дружня й оптимістична, допомагає забути про хвилю� вання, які пов’язані з домівкою й роботою. За дверима “третіх місць” зостаються особисті проблеми та соціальний ста� тус, що дає змогу повною мірою насолодитися комфор� том і підтримкою товариства”, – переконаний професор соціології в Університеті Захід� ної Флориди. Медіа�ресурс OpenStudy Традиції Перемога ДРАГОМАНОВСЬКІ ГУРТОЖИТКИ – НАЙКРАЩІ В СТОЛИЦІ Який студентський гуртожиток у Києві найкращий? На це питання протягом кількох місяців намагалися дати відповідь члени журі конкурсу�огляду, у якому також брали участь і гур� тожитки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. І ось 15 травня, після тривалих дискусій та ретельних перевірок, ком� петентне журі підбило під� сумки. За результатами почесне І місце розділили гуртожиток № 8 НПУ імені Михайла Петровича Дра� гоманова та гуртожиток № 2 Київського національ� ного торгівельно�еконо� мічного університету. Не залишилися осторонь й інші драгомановські домівки. Зокре� ма, гуртожиток № 5 (вул. Космічна, 8 в) виборов бронзу, посівши таким чином ІІІ сходинку рейтингу. Хотілося б відзначити, що тільки завдяки тісній співпраці, вза� єморозумінню та підтримці адміністрації університету, комендантів гуртожитків, студентського самоврядування та членів профспілки вдалося досягти таких результатів. Активно працювали для облаштування благоустрою й порядку на територіях та у гуртожитках і студенти й дирекція студмістечка. Усі рішення обговорювалися та приймалися лише спільно. За словами першого проректора з організації навчально�вихов� ної роботи та економіки, доктора педагогічних наук, професора Олега Падалки, чергова перемога драгомановських гуртожитків у такому конкурсі – доказ добре налагодженої згуртованої роботи усіх частин університету. Ми можемо цим пишатися. Антон ЮРЧЕНКО, прес�служба університету 6 ЧАСТУВАННЯ ВІД РЕКТОРА Зустріч із ректором для драгомановців завжди особливе свято. Одним із таких є тра� диційний візит Віктора Андрущенка у студент� ські гуртожитки на початку вересня для підпи� сання угоди між керівним корпусом універси� тету, студентським самоуправлінням та Профспілковим комітетом студентів. “Цього року Драгоманов$ ські гуртожитки визнано най$ кращими в столиці – це висока планка, – нагадав Віктор Петрович, – але досягнення такої планки стало можливим лише за тісного співробітниц$ тва між керівництвом і студен$ тами, мешканцями гуртожитків і комендантами, усім обслуго$ вуючим персоналом студент$ ського містечка”. Без взаєморозуміння і допомоги, наполегливої праці складно досягти високих вер� шин у будь�якій справі, переко� наний ректор. Тут, на щастя, драгомановці демонструють справжній клас, і такими сту� дентами можна лише гордити� ся. До такої думки очільника вишу приєднався й проректор з організації навчально�вихов� ної роботи і економіки, доктор педагогічних наук, професор Олег Падалка. Він особливо рідний для великих гуртожит� кових родин, бо як ніхто опіку� ється студентським містечком НПУ, дбає і про матеріальну, і про психологічну атмосферу. Та керівництво приїхало не лише з теплими словами й подяками – активісти і голови студент� ських рад гуртожитків та коменданти отримали матеріальні заохочення від університету. Усім іншим ректор подарував поїздку до історичної Софіївки. Загальні враження і вдячність від студентів висловив студентський ректор вишу Микола Давидюк: “Найкращому університету – най� кращого ректора, а найкращому ректору – най� кращих студентів!”. Зал підтримав лідера гучни� ми оплесками. Ще більшим сюрпризом для присутніх став наступний подарунок від Віктора Петровича – бочка пива. Ректор сам розливав у келихи та пригощав студентів хмільним напоєм і канапка� ми з салом. У такій дружній атмосфері кожен міг поспілкуватися з керівником рідного навчаль� ного закладу й на побутові питання. Зокрема Віктор Петрович вже почав турбуватися про упередження минулорічних зимових проблем і утеплення кімнат, безперебійне водо� і елек� тропостачання. Очільник запросив драгома� новців до діалогу на веб�сторінках його персо� нального сайту та на інших зустрічах зі студент� ством. Теплі стосунки між Віктором Петровичем і драгомановцями зберігаються ось уже кілька років. Відвертість і щирість – запорука мирних і плідних роботи та навчання, тож і тут драгома� новці повинні зайняти лідерські позиції. Людмила КУХ, прес�служба університету ВЕРЕСЕНЬ 2012 �Фоторепортаж В УКРАЇНІ З’ЯВИЛАСЯ ДРАГОМАНОВСЬКА АЛЕЯ 21 липня 2012 року делегація Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова на чолі з ректором Віктором Андрущенком відвідала Полтавщину, місто Лубни та оглянула благоустрій Спортивно�оздоровчої бази університету “Сула”. Зустрічав гостей хлібом� сіллю господар міста, мер Олександр Грицаєнко. Під час відвідин драгомановці відкрили та пройшлися першою в Україні Драгомановською алеєю, що тепер прикрашатиме “Сулу”. Ректор та міський голова перерізали урочисту стрічку під аплодисменти щасливих відпочиваючих, адже приємна затишна доріжка з альтанками, романтичними ліхтарями під кронами дерев – чудове місце для прогулянок, роздумів, “філософського спілкування”. Про це у своєму виступі зазначив і Віктор Петрович, оголосивши захід початком нової чудової традиції уславлення імені Михайла Драгоманова в цілому світі. Професори, директори інститутів, академіки серйозні розмови й буденні справи вдало поєднували з відпочинком: спілкувалися зі студентами, грали в теніс, насолоджувалися чудовим благоустроєм бази та, безперечно, неповторною Полтавщиною. Прес�центр Про відпочинок студентів і викладачів на базі “Сула”, а також “Синєвір” читайте у жовтневому випуску газети “Педагогічні кадри”. Нагородження Пам’яті князя Аскольда Дотиком пера У червні до Дня журналістики відбулось нагородження переможців уні� верситетського конкурсу “Дотиком пера”. Нагадаємо, що призовий фонд конкурсу склав 2 300 грн. Нагородження переможців подарунками відбу� лось 14 червня на Вченій раді університету, де їх особисто привітав ректор вишу академік Віктор Андрущенко. Конкурс на створення кращої авторської роботи (вірш, оповідан� ня, оригінальна наукова розвідка, інформація з університетського життя, фоторепортаж тощо) засно� вано у 2001 році. Його головною метою є підтримка творчих і науко� вих починань студентської молоді університету. Наприкінці травня журі ретельно розглянуло роботи, що були подані на конкурс, і шляхом голосування визначило трьох переможців. Обов’язковою умовою конкурсу була публікація в університетській газеті, а значить, матеріал повинен відпові� дати концепції видання. Після підрахунку балів перемож� цями стали: 1. Ралко Роман Сергійович, студент V курсу, 54 групи Інституту історичної освіти, спеціальність “Історія і правознавство” за матеріал “То була нелегка, але цікава справа” (№5 (1625), травень 2012 р.); 2. Сухенко Юлія Олександрівна, студентка І курсу, групи 1 ку Інституту філософської освіти і науки, спеціальність “Культурологія”, за матеріал “Кохан$ ня.com” (№ 2 (1622), лютий 2012 р.); 3. Кущієнко Катерина Анатоліївна, студентка ІІ курсу, групи 206$Ур Інсти$ туту української філології, спеціальність “Українська мова, літературне редагуван$ ня” за фоторепортаж “Близнюки університету” (№ 3 (1623), березень 2012 р.; № 5 (1625), травень 2012 р.). За підсумками конкурсу переможців нагородили трьома преміями: І місце – 1 000 грн., ІІ – 800 грн., ІІІ – 500 грн. Роботи переможців, а також всі випуски газети “Педагогічні кадри” за 2011/2012 навчальний рік ви можете завантажити на головному сайті НПУ імені М. П. Драгоманова. Нагадаємо, що до складу журі входили: проректор з наукової роботи НПУ імені М. П. Драгоманова, професор, голова журі Григорій Волинка; завідуючий кафедрою української літератури НПУ імені М. П. Драгоманова, професор Воло� димир Погребенник; директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М. П. Дра� гоманова, доцент Ірина Савченко; керівник прес�служби університету, поетеса Людмила Кух; студентський ректор Микола Давидюк; головний редактор газе� ти “Педагогічні кадри”, викладач Сергій Русаков. Вітаємо переможців конкурсу “Дотиком пера”! Сергій РУСАКОВ Газета “Педагогічні кадри” оголошує конкурс “Дотиком пера – 2013”. Чекаємо від вас нових матеріалів, бажаємо натхнення і нових звершень! ВЕРЕСЕНЬ 2012 7 �Пам’ять ЛЮДИНА НІБИТО НЕ ЛІТАЄ… А КРИЛА МАЄ Ці слова з поезії Ліни Костенко ми можемо сказати про близького і дорогого для кожного українця, який любить поезію, театр, кіно і взагалі мистецтво, про Героя України, народного артиста України, лауреата Шевченківської пре� мії, геніального актора Національного академічного дра� матичного театру імені І. Франка Богдана Сильвестровича Ступку. Такої всенародної любові навіть важко уявити. Коли він пішов з життя, з ним прощалися не лише рідні і колеги, але і вся Україна, ба навіть більше – увесь світ, бо такого визнання, такої слави годі й шукати. Адже він – особистість неординарна, особлива. Господь і матір дали йому такий дар, який дається раз в століття, і ми будемо пишати� ся тим, що народилися і жили в епоху Богдана Ступки. І хто хоч один раз бачив його на сцені, не забуде ніколи. Про нього з часом будуть говорити як про справжнього корифея українського театру, і він займе почесне місце поруч з М. Старицьким, М. Кропивницьким, І. Карпенко�Карим, М. Садовським, А. Бучмою, Г. Юрою, М. Яковченком та іншими провід� ними акторами, які заслужили всенародне визнання і велику любов глядача. У нас не вистачить слів, щоб все розповісти про його життя і творчу біографію, і не вистачить душі, щоб розкрити весь його талант. Про це скажуть пізніше, коли більше осми� слять його роль в розвитку і становленні українського театру. І дуже б хотілося, щоб усі, хто був з ним поруч, не забули жодної миті, проведеної поруч з цією талановитою людиною, бо це вже історія української культури, театру, кіно. Ми ніколи не забудемо його стрункий стан, його величаву постать, його особливий тембр голосу, його вміння жити життям сценічного героя. Він жив сценою, він мислив сце� ною, він брав левову долю успіху вистави на себе і ніколи не гордився своєю особливістю, неповторністю. Тож і не дивно, що двадцять років він був незмінним виконавцем ролі Тев’є� молочара за твором Шолом�Алейхема і на сьогодні в пам’ять про нього цю виставу зняли з репертуару, бо поки що не можуть і актори театру імені І. Франка, і глядачі бачити когось іншого в цій ролі, навіть і дуже талановитого. Ця вистава сьогодні – справжній пам’ятник легендарному актору, людині�легенді. Ректорат та профспілкова організація університету з гли� боким сумом сповіщають, що 30 липня 2012 р. на 89 році пішов з життя професор кафедри російської мови Інституту іноземної філології БРИЦИН МИХАЙЛО ЯКИМОВИЧ Колектив університету та колеги висловлюють щирі спів� чуття рідним і близьким. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 8 Та скільки б ти не говорив про талановиту людину, але якщо не бачив її в роботі, не можеш до кінця збагнути силу її генія. Мені в житті пощастило, бо я бачила Богдана Ступку у виставах театру імені І. Франка. Найбільше враження на мене справили вистави “Едіп� цар” і “Тев’є� Тевель”. Я сиділа в перших рядах партеру і бачила зблизька працю актора. Скільки потрібно душевних сил, щоб зіграти так, як він. Яку прекрасну пам’ять треба мати, щоб запам’ятати текст. Особливо в п’єсі “Тев’є – Тевель”. Там кожна фраза – це шедевр, відточений єврейський гумор. Це перли народної творчості. І ти бачиш і життя бідної роди� ни, і соціальні події, які проходять через їх життя, і вболіваєш за майбутнє героя, який втра� чає любу дружину, яка була опорою в його нелегкому житті. Дивлячись виставу, ти чисто фізично відчуваєш напругу актора, який весь тягар вистави брав на себе, але біля нього, як зірочки, світилися його колеги, бо вмів він кожного обігріти теплом свого серця і мудрістю свого розуму. Скільки житиму, завжди бачитиму його очі, сповнені болю і страждань. Таке не забу� вається. Він не грав, він жив на сцені життям своїх героїв і тримав у полоні своїх чар весь зал. Тиша була така, що було чути, як дихає артист. Мабуть, ще не знайшли таких слів, якими можна сказати про незвичайний талант – Дар Божий. І якщо талановита людина вміє користуватися ним, то приносить для своєї держа� ви велику користь і ще прославляє на весь світ свій талановитий народ. Нам дуже поталанило, що наш Богдан Ступка ніколи не кичився своєю популярністю, бо вважав, що талант дає Бог і мати, а ти просто повинен шліфувати його, удосконалюва� ти і дарувати людям, бо твоє таке призначення на Землі. Він прийшов у цей світ, щоб вико� нати свою місію до кінця, – і виконав її до останку. Жаль тільки, що так мало відпущено людині на Землі для її земних справ. Але якщо людина прагне залишити по собі пам’ять навіки, то не про особисте збага� чення думає, а про те, як залишити людям плоди своєї праці. І навіть нещодавно відкрита Камерна сцена імені Сергія Данченка – це результат копіткої праці актора і чудової люди� ни. Людмила БИСТРОВА�ДРОБОТ, працівник Наукової бібліотеки університету Ректорат та профспілкова організація університету з глибо� ким сумом сповіщають, що 19 червня 2012 р. пішла з життя кан� дидат педагогічних наук, доцент кафедри корекційної педагогіки та психопатології Інституту корекційної педагогіки та психології. ШИША ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА Колектив університету та колеги висловлюють щирі співчут� тя рідним і близьким. Головний редактор Сергій Русаков Літературні редактори Галина Голіцина, Людмила Кух Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко Фото Василя Тимошенка Наша адреса: м. Київ-30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239-30-85, факс 234-75-87, e-mail: gazeta@npu.edu.ua Ректорат та профспілкова організація університету з гли� боким сумом сповіщають, що 28 липня 2012 р. на 55 році пішла з життя методист з наукової роботи відділу аспірантури та докторантури СИМОНЕНКО ОКСАНА ПЕТРІВНА Колектив університету та колеги висловлюють щирі спів� чуття рідним і близьким. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е-mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ВЕРЕСЕНЬ 2012 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2012 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 6 (1626) (вересень 2012 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-14 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 6 (1626) (вересень 2012 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2012. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/188 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова