2 6 11 https://libdc.udu.edu.ua/files/original/d9d7f9f8f7e9c4662d83a06235a509a4.pdf 6848c99b6222cff5d0f0d1686dbdd2d6 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 5 (1615) ТРАВЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Електронний вступ 2011 Кращий випускник – 2011 12 ТРАВНЯ 2011 року відбулось засідання Приймаль$ ної комісії НПУ імені М. П. Драгоманова, на якому розгляда$ лось питання готовності університету до вступної компанії 2011 року, надання щоденної інформації до інформаційно$ пошукової системи МОНМС України “Конкурс” та участі в експерименті “Електронний вступ 2011”. Після засідання члени Приймальної комісії на чолі з ректором університету академіком В. П. Андрущенком здійснили перевірку готовності оновлених приміщень Приймальної комісії до вступної компанії 2011 року та інспекційне тестування нового потужного сервера та систе$ ми on$line реєстрації абітурієнтів НПУ імені М. П. Драгома$ нова, яка здатна обслуговувати одночасно більше 1000 абі$ турієнтів та покликана зробити процедуру подачі докумен$ тів та зарахування максимально комфортною та повністю прозорою для абітурієнтів та громадськості. З метою виявлення здібних і обдарованих випускників традиційно був проведений конкурс “Кращий випу� скник”. У кожному навчальному підрозділі було обрано по одному переможцю. З кращими випускниками зустрівся ректор університету В. П. Андрущенко, перший проректор університету В. П. Бех, голова профкому І. Т. Горбачук. Також познайомився з випускниками 2011 року заступник голови наглядової ради, почесний професор університету А. В. Толстоухов. ВЕСНЯНИЙ ФАРТ І знову вибух оплесків…невгамов� них вигуків привітання та невпинного потоку позитивних емоцій… Конкурс талантів, організований Центром куль� тури та мистецтв, ФArt – відкрито!!! Справді було видно високий професій� ний рівень організації: починаючи від написання сценарію до церемонії наго� родження. Незвичайна постановка, неперевершені виконавці, глядачі, сцена, музика – все це створювало таку приязну та чарівну атмосферу в залі, що аж подих захоплювало… На сцені вирувало чотири стихії: вогонь, вода, повітря та земля. Кожна з них представляла окремий жанр, відповідно: хореографію, вокал, художнє слово та інструментальну музику. Усі вико$ навці були по своєму унікальні та показували на сцені актової зали справжні таланти! Ми бачили і балет, і неперевершене виконання степу, й такі неочікувані хореографічні поста$ новки… Студенти справді дивували! Виконання українських пісень ставало справжньою несподіванкою: в очах стояли сльози…. Як завжди слух порадували як нові вокалісти, так і всім знайомі, такі вже рідні колекти$ ви. Родзинкою став виступ дуету акробатів, що урочисто розпочали представлення номі$ нантів. Переможцями можна назва$ ти усіх учасників, адже це справ$ жні майстри в своєму стилі, хоча й отримали перемогу найсильніші: Антонюк Світлана (Інститут гуманітарно$технічної освіти) – Гран$прі в номінації “Вокал”, Дует у складі Горової Тетя� ни та Ткаченка Артема (Інсти$ тут іноземної філології) – дипло$ манти І ступеня в номінації “Вокал”, Хміль Євгенія (Інститут корекційної педаго$ гіки та психології) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Вокал”, Паламарчук Людмила (Інститут природни$ чо$географічної освіти та екології) – дипломантка ІІІ ступеня в номінації “Вокал”, Лінчук Анастасія (Інститут української філо$ логії) – Гран$прі в номінації “Хореографія”, Гросу Катерина (Інститут соціології, психо$ логії та управління) – дипломантка І ступеня в номінації “Хореографія”, Ансамбль народного танцю “Горицвіт” – дипломанти ІІ ступеня в номінації “Хореографія”, Театр танцю “Резонанс” (Інститут розвитку дитини) – дипломанти ІІІ ступеня в номінації “Хореографія”, Джура Наталія (Інститут соціології, психології та управління) – дипломантка І ступеня в номінації “Художнє слово”, Антонюк Світлана (Інститут гуманітарно$технічної освіти) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Художнє слово”, Стасовська Валентина (Інститут соціальної роботи та управління) – дипло$ мантка ІІІ ступеня в номінації “Художнє слово”, Ландо Софія (Інститут корекційної педа$ гогіки та психології) – дипломантка ІІ ступеня в номінації “Інструментальний жанр”, Марущак Ірина (Інститу історичної освіти) – дипломантка ІІІ ступеня в номінації “Інструментальний жанр”. Ольга Депутат Фото Ірини Тищук Свято Гордість універитету Спортивне життя Премія Президента України День Перемоги Кубок ректора з міні�футболу стор. 2 стор. 3�4 стор. 6 �Коротко про головне Майстер�клас МІЖ КНИЖОК В РЕЖИМІ “LOW VOICE” Буває так, що світ проти і при$ міщення для проведення культза$ ходів нема. І тоді ми від$ важно кажемо: “Хай живе креатив і велико$ душні працівники уні$ верситетських бібліо$ тек!” Кажемо і компакт$ но розсідаємося за столами. Розсідаємось і починаємо диску$ сію. Забуваємо, де ми, і нам постійно робить зауваження бібліотекар: “Тихо! Тихі$ ше!”. Посміхаємось і знижуємо гучність голосів. Слухаємо запитання модератора Сергія Русакова і поринаємо хто в роздуми, хто в розмови, хто в дезорієнтовану розгу$ бленість. “Чому ми витратили свій час на напи$ сання есе?”, “чому ми прийшли?”, “ми вміє$ мо писати?”, “нащо ми пишемо?” і врешті$ решт – “хто нас читає?”. Є над чим помірку$ вати, є в чому засумніватись, щоб або в результаті опустити руки і лишити все як є, або вперто продовжувати гнути свою лінію, плутаючись і у відповідях, і в мотивах, зали$ шаючи єдиною незаперечною константою Бажання. Компанія зібралась цікава і… різногалу$ зева: журналісти (що зрозуміло), філологи (що доречно), філософи (що потрібно) і інформатики (що дивно). Втім, це свідчить тільки про гарну поінформованість і зацікав$ леність молоді такого типу заходами. Світло приміщення і загальна легкість переходу з теми до теми. Схоже, найбільше учасників вибило з рівноваги питання про “родзинку” своїх творінь. Повисло в повітрі і лишилось риторичним. Хоча цілком можливо, що й досі гризе думки учасників, б’ється відлун$ ням надії: “Хто шукає, той знаходить”. Намагались вловити відмінність власну від авторів “стабільних”, але без присутно$ сті останніх все лишилось на стадії гадання: а як це у них так виходить: писати постійно без значних емоційних потрясінь чи пере$ живань? Висновок: або талант, або жорстко самодисциплінований талант і точно – праця$праця$праця. Якщо б хто й не знав про братів Капра$ нових, то до кінця зустрічі обов’язково виникло б бажання поцікавитись їхньою творчістю або хоча б особистостями. Осо$ бливо яскравим виявився приклад на пра$ вило третьої думки: “Їх двоє. Так, їм, звичай$ но ж, легше!”. На якомусь етапі до розмови долучи$ лась навіть пані бібліотекар, яка змінила гнів на милість і не тільки висловила свою думку, а й поставила декілька питань. Отак вий$ шло… Ніби подіяв слоган “Не будь байду$ жим”. Майстер$клас – пройшов, відбувся і залишив слід. Ментальний, духовний, та й матеріальний, до речі. Найактивнішому уча$ снику дісталася книжка (з автографом) все тих же прикладових Капранових – “Закони братів Капранових”, а інші отримали в пода$ рунок “Келих імпульсів” Сергія Русакова. Читати почали, переступивши поріг бібліо$ теки, паралельно ламаючи собі голову, як написати відгук про даний захід. Надія ШВАДЧАК ЧОРНОБИЛЬ – СКОРБОТА ПАМ’ЯТІ ЛЮДСЬКОЇ Народи, не забувайте Чорнобиль! Він не має минулого часу. О. Гусев Ось уже 25 років дзвони Чорноби� ля відлунюють у наших душах. Зму� шують зупинитись і озирнутись в той страшний 1986�й... Фото О. Ломачинська Скільки зламаних доль!.. Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хво$ роби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний небезпечний об’єкт. Все це – Чорно$ биль, який забрав життя у 35 тисяч чоловік, в тому числі – 1000 дітей, 800 тисяч уражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії. Чорнобильська катастрофа – трагічний урок для людства. Серед усіх трагедій вона не має аналогів за масштабами забруднення екологічної сфери. Це трагедія не регіонально$ го, навіть не національного, а глобального масштабу. Поступово створювали місто$мрію, місто майбутнього. Молоде, навіть романтичне, можливо, ще не позначене на всіх картах, яке воно було юне. Цього року Прип’яті мало виповнитися 41 рік, адже вважається, що перший цвях було забито в 1970 році. Місто атом$ них енергетиків, побудоване між Україною та Білорусією. Зразково показне, де одночасно відбувався розвиток всіх інфраструктур: будувалися басейни, профілакторії, майданчики для відпочинку. Чудовий парк, де, на жаль, не встигли зрости дерева. Будували мікрорайо$ ни, школи, електростанцію. Всі покладали багато надій на Прип’ять, тому що за мізерний час містечко набуло великих масштабів. Прип’яті найбільше пасувало літо. Велика річка, ліс, повний грибів і ягід. Сюди з’їжджа$ лася молодь з сіл, з міст, тому що в ньому бачили великі перспективи. …Аварію пояснюють по$різному, часто приховуючи причини і применшуючи наслідки, але лише через 800 років на цій території радіаційний фон зможе відновитися до природ$ ного. На знак вшанування пам’яті трагедії Драгомановський університет має традицію про$ водити концерт�реквієм “Чорнобиль – молодь буде пам’ятати” у Національному будинку органної та камерної музики. Протягом 15 років організаторами цього заходу виступає наш університет та ВГО “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”, авторами проекту є Олександр Рябека та Василь Федоришин. Цього року означений захід згідно з постано$ вою Кабінету міністрів включений у державні заходи, присвячені чорнобильській трагедії. Вечір був відкритий зворушливими словами ректора університету Віктора Андрущен� ка. Також виступив представник від японсько$українського культурного центру, його промо$ ва прозвучала дуже хвилююче, зважаючи на катастрофу, яка нещодавно сталась в Японії. На концерті блискуче виступили: Пауло Демотеус, головний органіст собору Святої Ангеліни (Італія, Рим), народна артистка України Ніна Матвієнко, український органіст, народний артист України Володимир Кошуба, хор “Трембіта”, дитячий театр “Левеня”, діти якого беруть участь у заході кожного року, чоловічий вокальний квартет “Підгір’яни” (керівник – заслужений діяч мистецтв України Микола Михаць). Також був задіяний струн$ ний ансамбль Херсонського державного педагогічного університету. Завершився концерт “Реквіємом” Моцарта у виконанні Національного академічного заслуженого українського народного хору імені Г. Верьовки під диригуванням Героя Украї$ ни, народного артиста України, академіка Анатолія Авдієвського. Музика – це емоції у чистому вигляді. Однією з найзагадковіших її властивостей є те, що вона здатна передавати інформацію та є одним із способів спілкування між людьми. Тож варто зауважити те, що артистам на вечорі пам`яті вдалося сповна передати той сму$ ток, біль і журбу, пов’язані з чорнобильською катастрофою. Інколи хотілося плакати, інколи ставало моторошно, але ж це було щиро. На завершення хотілося б висловити подяку, наш земний уклін усім тим, хто, ризикую$ чи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продов$ жує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю, де священна пам’ять про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках. Катерина КУЩІЄНКО 2 ПРЕМІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРЕМІЮ Президента України для моло� дих вчених 2010 року вручено Нестеренко Галині Олегівні – доктору філософських наук, завідувачу кафедри післядипломної освіти викладачів НПУ імені М. П. Драгоманова (Указ Президента України № 1074/2010 від 6 грудня 2010 року). Премію присуджено за цикл праць “Українська політична нація: самoорганізаційні засади становлення”. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ 18 БЕРЕЗНЯ поточного року делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі директора Інституту соціології, психології та управління професора Володимира Євтуха, заступника директора з наукової роботи та міжнародних зв’язків інституту Сергія Штепи та директора Наукової бібліотеки НПУ Люд� мили Савенкової перебувала у Латвійському Університеті (м. Рига), де було підписано угоди про співпрацю між Інститутом соціоло� гії, психології та управління НПУ та департа� ментом педагогіки Латвійського Університету, а також про співпрацю між науковими бібліотеками університетів терміном на 3 роки. СПІВПРАЦЯ З ВІДНЕМ 5 КВІТНЯ 2011 року відбулась зустріч ректора НПУ імені М. П. Драгоманова, ака� деміка Андрущенка Віктора Петровича і ректора Міжнародного університету у Відні професора Уілла Гудхера. Під час зустрічі було обговорено питання співпраці у межах діяльності Європейської асоціації універси� тетів, а також напрями співробітництва між обома університетами. За результатами зустрічі було підписано Угоду про співробітництво між НПУ імені М. П. Драгоманова та Міжнародним універ� ситетом у Відні терміном на 5 років. МІЖНАРОДНА ОНЛАЙН/КОНФЕРЕНЦІЯ 4 квітня в центральному корпусі НПУ імені М. П. Драгоманова відбулась Міжна/ родна онлайн/конференція з питань студентського самоврядування, організатором якої виступив наш університет. Під час конференції учасники домовились про спів/ працю у багатьох напрямках. У конференції брали участь: ректор НПУ імені М. П. Драгоманова В. П. Андрущенко (Україна), ректор Московського міського педагогічного університету В. В. Рябов (Росія), ректор Гродненського державного університету імені Янки Купали Є. О. Ровба (Білорусь). Модерував конференцію голова Студентської Ради Драгомановського універ� ситету Микола Давидюк. Технічне забезпе� чення – Інститут дистанційного навчання НПУ імені М. П. Драгоманова. Одним з головних питань, що обговорюва� ли сторони, був спільний доступ до електрон� них бібліотек. Перший крок на зустріч у співпраці зробив ректор НПУ Віктор Петрович Андрущенко, який передав у вільне користування наших дружніх університетів елек� тронну бібліотеку НПУ ім. Драгоманова (більше 2000 електронних підручників). Також учасники обговорили перспективи проведення академічних обмінів між вузами та між� народні трудові загони як елемент виховання молоді. Як результат, учасники конференції домовились продовжувати і поглиблювати спів� працю між вузами, проводити академічні обміни й активно сприяти співпраці між сту� дентами України, Росії та Білорусі. ЄВРОПЕЙСЬКА АСОЦІАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ З 12 по 16 квітня 2011 р. делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі: Андрущенка Віктора Петровича – ректора університету; Лавриненка Володимира Григоровича – проректора з міжнародних зв’язків; Євтуха Володимира Борисовича – директора Інституту соціології, психології та управління взяла участь в щорічній Конференції Європейської Асоціації університетів (м. Аархус, Данія). На конференції ректор В. П. Андрущенко виступив на тему: “Підготовка нового вчителя для Європи ХХІ століття”. Під час роботи конференції делегація університету погодила з ректорами педагогічних університетів Європи формат проведення Саміту педагогічних університетів в Україні в 2011 р. Інститут інформатики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова проводить ліцензування спеціальності 8.18010022 “Освітні вимірювання” (напрям “Специфічні категорії”). З докладними відомостями можна ознайомитися на сайті www.npu.edu.ua у розділі “Ліцензування”. ТРАВЕНЬ 2011 �В І Т А Є М О В АС З 66/ю РІЧНИЦЕЮ ПЕРЕМОГИ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ! Свято Перемоги для нашого народу є вічним, як саме життя, бо не втрачає свого значення ні з плином часу, ні за будь�яких перемін у суспільстві. Нехай ваша мужність, стійкість, звитяга і любов до Батьківщини стануть дже� релом сил і наснаги для молодих поколінь в ім’я молодої України. Бажаємо вам міцного здоров’я, щедрого довголіття, родинного затишку. Уклін доземний вдячності і шани вам, переможці, рідні ветерани! Ректор Голова Ради ветеранів Голова профкому В. П. АНДРУЩЕНКО М. А. РЯБУХІН І. Т. ГОРБАЧУК Зустріч з головою Ради ветеранів Напередодні Дня Перемоги ректор університету В. П. Андрущенко провів зустріч із головою Ради ветеранів уні� верситету М. А. Рябухіним. На зустрічі були обговорені питання патріотично� го виховання молоді, налагодження зв’язків із ветеранськими організація� ми міста, план святкування Дня Вели� кої Перемоги в НПУ імені М. П. Драго� манова. С В Я Т І С Т Ь 66 РОКІВ тому Радянські воїни розгромили звіряче гніздо фашизму, взяли штурмом Берлін, ліквідували реш$ тки гітлерівської військової машини. Велич Перемоги над фашизмом у тому, що вона стала порятунком усієї цивілі$ зації від знищення її кровавим мечем фашизму. 9$те травня увійшло у літопис всесвітньої історії як подія планетарного масштабу. Вперше в історії людства народи світу, відчувши свободу і безпеку, з сердечною вдячністю, сльозами радості і скорботи, з молитвами за полеглих і живих воїнів$переможців над фашистською чумою зустрічають святу дату 9 Травня як всенародне свято – День Перемоги. До цієї дати радянські воїни і весь трудовий народ Радянського Союзу ішли, при підмозі західних союзників, 1418 діб у кровавих битвах, витримавши екзамен вогнем і мечем, здобувши Перемогу. Кожна доба вимагала макси$ мального напруження всіх людських сил і матеріальних Прапор перемоги над засобів. Берліном Стійкість, мужність та героїзм радянсь$ ких людей врятували світ від нацизму – най$ злочиннішого за всю історію цивілізації витвору людиноненависництва. Всі шість десятиліть людство усвідом$ лює, що без перемоги над фашизмом не було б сучасної Європи, нинішньої незалеж$ ної України, навіки зникла б українська нація як етнос. Радянський Союз вистояв і пере$ міг! І сьогодні усі чесні люди світу свято вша$ новують пам’ять переможців. Їх ратний подвиг у Великій Вітчизняній війні є гордістю Звільнення Белграду для нинішніх і прийдешніх поколінь. І сьогод$ ні звання учасника Великої Вітчизняної війни є почесною, найдостойнішою відзнакою мужності, патріотизму і самовідданого служіння Віт$ чизні і народові. Захищаючи отчий дім, землю дідів і прадідів, рідну Вітчизну, радянські наро$ ди згуртувалися в могутню силу до перемоги, зірвали зловісні гітлерівські плани, похоронив$ ши їх в жорстоких битвах від Москви до Берліна. Щоб цього ніколи не повторилось, досить памя’тати, що передвісником Другої світової війни були агресивні дії найреакційнішої імперіалістич$ но$терористичної диктатури фінансового капіталу – фашизму. Німеччина, Італія та мілітаристична Японія розпочали військові дії проти Ефіопії (1935 р.), Іспанії (1936 р.), Китаю (1937 р.), Австрії і Чехословаччині (1938р.), СРСР (о. Хасан, 1938 р.), Монголії (1939 р.). Після окупації Європи на черзі була Польща, яка перебувала в союзному договорі з Англією і Францією. 11 квітня 1939 р. Гітлер затверджує план підготовки нападу на Польщу під кодовою Монумент Радянському воїну, назвою “ВЕЙС”, у якому визначився початок визволителю у Трептов,парку, агресії з 1$го вересня 1939 р. Фашистське командування, враховуючи Берлін ТРАВЕНЬ 2011 ЗВЕРНЕННЯ ветеранів Великої Вітчизняної війни НПУ імені М. П. Драгоманова до студентів з нагоди 66/ї річниці Перемоги Дорогі студенти! Ви – наша зміна, продовжувачі величного минулого нашо� го народу, будьте гідними старшого покоління патріотів, прийміть трагіко�геро� їчне минуле душею і серцем для розуміння сучасного і вашого майбутнього! Зберігайте у своїх серцях, розумі, пам’яті лицарський подвиг тих, хто вряту� вав світ від коричневої чуми фашизму, окропив своєю кров’ю дороги війни, від� дав своє життя, здоров’я, молодість за свободу, за мир, процвітання нашої Вітчиз� ни, за щасливе життя наших поколінь. Свято оберігайте реліквії, пов’язані з Великою Вітчизняною війною – пам’ят� ники, могили воїнів, музеї, кімнати Слави! Будьте нетерпимими до проявів вандалізму по відношенню до святих пам’я� ток історії. У спілкуванні з ветеранами розпізнавайте правду героїчного подвигу нашого народу у Вітчизняній війні! Опановуйте джерела духовності, яка є рушійною силою справжнього патріотизму! Будьте нетерпимі до фальсифікаторів історії, до тих, хто, втративши честь і совість, обливає святий патріотичний подвиг нашого народу, Збройних Сил, геніальних полководців брудом безчестя! Звертайтесь в оцінці подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною, до правдивих джерел історії, свідчень ветеранів, державних діячів наших та зару� біжних країн! Бережіть завойований нами – найцінніший дар цивілізованого людства – МИР!!! Миру вам і щастя! Рада ветеранів Великої Вітчизняної війни НПУ імені М. П. Драгоманова П Е Р Е М О Г И позицію Англії і Франції відносно Чехословаччини у Мюнхені (вересень 1938 р.), було пере$ конане у невтручанні їх у майбутній війні з Польщею. 1$го вересня о 4$ій годині 45 хвилин 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу. Ця дата є першим днем Другої світової війни. Англія і Франція 3$го вересня оголосили війну Німеччині, але не надали Польщі ніякої допо$ моги і не перешкодили подальшому розгортанню полум’я Другої світової війни. Починаючи з квітня 1940 року фашистська Німеччина окупувала Данію, Норвегію, Бель$ гію, Голландію, Люксембург, Францію, Болгарію (союзник), Югославію, Грецію. З 10 червня 1940 року на стороні Німеччини виступила фашистська Італія. В орбіту війни 1939$1945 рр. втягувалися все нові держави. 8 грудня 1940 Гітлер підписав план “Барбаро$ са”, головною ідеєю якого була блискавична війна і розгром головних військових сил Радянського Союзу. Згідно директиви Головного командування вермахту від 31 січня 1941 року регламентується розгортання фашистських військ на кордонах СРСР. 22 червня 1941 року о 4 годині без об’явлення війни, віро$ ломно порушивши договір про ненапад від 23 серпня 1939 року, Німеччина напала на Радянський Союз. Союзниками агресора проти нашої країни були Угорщина, Італія, Румунія, Фінляндія. Для радянського народу почалась Велика Вітчизня$ на війна, яка була найвагомішою частиною Другої світової. У війну було втягнуто 61 державу – майже 80% населення земної кулі. Воюючі держави мобілізували до армії понад 110 млн чоловік. Кровопролитні битви прокотились територія$ ми сорока країн Європи, Азії, Африки – на просторах морів і океанів. Найжорстокіші битви, у яких вирішувалася доля світу, були на радянсько$німецькому фронті. Опираючись на військово$еконо$ мічний потенціал Європи, людські ресурси та збройні сили сателітів, оснащених новітньою техні$ кою, маючи дворічний досвід ведення війни, Гітлер розраховував на блискавичну перемогу, чому на думку вермахту мала б сприя$ ти неготовність Радянського Союзу до війни. Планам не вдалося збутися, оскільки ворог не врахував най$ головнішого – патріотизму наших людей, глибокої відданості Вітчизні, що стали найважливішими джерелами перемоги. І сьогодні героїчний подвиг воїнів і народу житиме в пам’яті мільйонів чес$ них людей. Наш святий обов’язок – передати майбутнім поколінням правду про Велику Вітчизняну війну, її переможців, про героїчні подвиги, патріотизм, його рушійні сили. Доземний уклін всім патріотам$ветеранам, вірним синам і донькам Вітчизни, за їх Подвиг. Вічна пам’ять Героям, полеглим у жорстоких битвах! Вічна слава переможцям. Честь і хвала захи� сникам Вітчизни, ветеранам Великої Вітчизняної війни! Голова Ради ветеранів ВВВ НПУ імені М. П. Драгоманова полковник у відставці, канд. пед. наук, почесний професор університету Микола Аркадійович РЯБУХІН 3 �Б О Й О В И Й В Е Т Е РА Н І П Е Д А Г О Г КОЖНА людина має свою долю, свій непов$ торний життєвий шлях. Вона, доля, розпоряди$ лася так, що Микола Аркадійович Рябухін до війни і після неї розділив і розділяє її на педагогіч$ ній ниві. Перш за все – навчати і виховувати підростаюче покоління, формувати соціально$ творчу особистість, розкривати сучасні науково$ педагогічні проблеми, їх осмислення, виховува$ ти національну свідомість, формувати загально$ людські цінності, стверджувати справедливість, доброту, патріотизм сучасної молоді, нести від$ повідальність за свої дії. Життєвий шлях переможця Народився М. А. Рябухін в селі Скакунка (яке розташоване на річці Соб) Липовецького району Вінницької області. Пішов у перший клас місцевої неповної школи, яка була розміщена в невеличкому приміщен$ ні. В школі не вистачало обладнання, але це не заважало дітворі отримувати знання. Їх надавали учням талановиті вчителі, давали путівку в життя. Невипадково серед випускників багато таких, що стали знаменитостями. У підростаючого Миколи змінювалося відношення до навчання, з’являлися нові потреби. На той час шкільна програма спрямовувала увагу на підготовку молоді до служби в лавах Червоної Армії. Учні здавали нормативи “ГТО”. Брали участь у змаганнях зі стрільби під девізом “Вороши$ ловский стрелок”, організовували військові ігри. Микола був призначений командиром групи. Після закінчення школи, по путівці райкому комсомолу Микола був направлений піонервожа$ тим, вчителем в школи Липовецького району. Виконував інші педагогічні навантаження. Жага до знань веде його на подальше навчання. Він вступає до Вінницького педагогічного інституту, на відділення “Російська література”. Тогочасні міжнародні події внесли корективи в життя Миколи. В сороковому році вступає в Київське піхотне училище, де його і застала війна. У 1947 році Микола Аркадійович повернувся на Батьківщину. Працює завучем в школі села Росоши, потім Скитнецької семирічної школи. Допомагає односельчанам наводити порядок в селі. Працює секретарем партійної організації села Славне, виконує партійне завдання по заго$ тівлі хліба та здачі зерна державі. У 1951 році М. А. Рябухін вступає до КДПІ імені М. Горького (НПУ імені М. П. Драгоманова), відділ шкільної педагогіки, який закінчив з відзнакою. Був рекомендований до аспірантури, яку закінчив у 1958 році з відзнакою. У 1960 році виконує обов’язки помічника директора інституту з наукової роботи. Активно працює над кандидатською дисертацією. Успішно захищає її в 1966 р. На основі науково$педагогічних досліджень з проблеми трудового навчання Микола Аркадійович публікує понад п’ятдесят наукових праць і десятки статей на військово$патріотичну тематику. Плідна сорокарічна науково$педагогічна діяльність відзначена знаками: “Відмінник народної освіти”; “А. С. Макаренко”; “Ветеран праці”; багатьма почесними грамотами МОН та ін. Указом Президента України від 27 квітня 2001 p. М. А. Рябухіну присвоєно звання “Полков$ ник”. Педагог і Ветеран Довготривалий період М. А. Рябухін очолює ветеранську організацію НПУ імені М. П. Драго$ манова. В огляді конкурсів ветеранських організацій вузів Києва (2006–2009 pp.), організація ветеранів війни, праці, Збройних Сил НПУ імені М. П. Драгоманова посідала перші місця. Нагоро$ джена почесними грамотами та грошовими преміями за активну патріотично$виховну, педагогіч$ ну діяльність. У зв’язку з 70$річною науково$педагогічною діяльністю та вагомим внеском у розвиток патріотичного виховання молоді Миколі Аркадійовичу вручено відзнаку МОН “Знак пошани”. Вченою Радою університету від 24 березня 2005 року Миколі Аркадійовичу присвоєно зван$ ня “Почесний професор НПУ імені М. П. Драгоманова”. М. А. Рябухіна знають як прекрасного педагога, патріота, відданого сина своєї Батьківщини. Його шанують колеги по роботі, студенти, ветеранські організації Києва і далеко за його межами. У зв’язку з Днем народження бажаємо Вам, Миколо Аркадійовичу, міцного здоров’я, творчо$ го натхнення й успіхів у справі патріотичного виховання студентської молоді. Микола Кот В ЕЛИКА П ЕРЕМОГА : 9 ТРАВНЯ 2011 р. виповнилось 66 років Перемоги радянського народу у Великій Віт� чизняній війні 1941–1945 рр., яка була основ� ною і вирішальною складовою частиною Другої світової війни 1939–1945 рр. Війна ця, взята у цілому, втягнула у свою орбіту при� близно три чверті населення земної кулі та стала найбільш руйнівною і найкривавішою в історії людства. З початком Великої Вітчиз� няної війни на радянсько�німецькому фронті було зосереджено більш як 70% усіх зброй� них сил гітлерівської Німеччини та її союзни� ків. І саме тут відбулися вирішальні воєнні битви, що зумовили нищівну поразку німець� кого нацизму і результат війни. Особливість гітлерівської агресії поляга� ла в тому, що вона з самого початку повсюд� но поєднувалася з небаченими в історії масо� вими репресіями та злодіяннями. Виходячи з расової доктрини, німецький нацизм, з одно� го боку, проголошував німців “вищою расою”, а з іншого – ставив завдання і розро� бляв плани винищення (або “біологічного ослаблення”) “неповноцінних” народів. Плани ці були настільки великомасштабни� ми, що їх здійснення, розпочавшись на полях битв, потім з величезним розмахом продов� жувалося на окупованих територіях. Наста� новою Гітлера було тотальне винищення всього, що стояло на його шляху до світового панування. Визначаючи політичні цілі війни проти СРСР, Гітлер у березні 1941 р. з крайнім цинізмом говорив: “Наші завдання в Росії: розбити збройні сили, знищити державу... Йдеться про боротьбу на знищення”. Відповідно до плану “Барбаросса”, для нападу на Радянський Союз до 22 червня 1941 р. біля його західних кордонів було зосе� реджено 5,5 млн чол. особового складу, близько 4300 танків, близько 5000 бойових літаків, понад 47 тис. польових гармат і міно� метів. Цій гітлерівській армії вторгнення з радянської сторони у західних прикордонних округах протистояли 2680 тис. чол. особового 4 складу, 37,5 тис. гармат і мінометів, 1475 нових танків “КВ” і “Т�34”, 1540 бойових літаків нових типів, а також значна кількість легких танків і бойових літаків застарілих конструкцій. 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччи� на, віроломно знехтувавши договором про ненапад, несподівано обрушила на СРСР удар небачено величезної сили. З важкими боями Червона Армія змушена була відсту� пати. При цьому вона зазнавала великих людських втрат (вбитими, полоненими, пораненими). Над країною нависла смер� тельна небезпека. У зв’язку з цим радянсь� кий народ перервав свою мирну працю і всту� пив у смертельний двобій з сильним, до зубів озброєним ворогом. У двобій, метою якого була Перемога. Через чотири роки, після підписання 8 травня 1945 р. у Берліні Акта про воєнну капітуляцію поваленої Німеччини, один іно� земний кореспондент спитав Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова про те, коли той вперше повірив у Перемогу. Великий радянський полководець відповів на це запи� тання так: “І я, і все керівництво країни пові� рили у неї відразу, як тільки стало відомо про напад на нас фашистів. Інакше б ми сьогодні тут не знаходилися”. Дійсно, у перший же день війни Радянський уряд чітко і твердо заявив: “Наше діло праве. Ворог буде розби� тий. Перемога буде за нами”. І тоді ж віра у Перемогу оволоділа мільйонами і мільйона� ми радянських людей, вона стала провідною зіркою їх життя і боротьби. У зв’язку з нападом фашистської Німеч� чини на СРСР радянським керівництвом було розроблено всеосяжну програму над� звичайних заходів щодо мобілізації всіх сил і ресурсів держави для відсічі нацистському агресорові, щодо докорінної перебудови життя і діяльності країни на воєнний лад. Програму було пронизано ідеєю “Все для фронту, все для Перемоги!”. Під цим заклич� ним гаслом фронт і тил стали єдиним цілим. Справедливий з боку СРСР характер війни багаторазово примножив сили радянського народу. У жорстоких битвах Червона Армія, проявляючи відвагу і героїзм, виснажувала сили ворога, нагромаджувала досвід, вчилася перемагати. Героїчними зусиллями трудівни� ків тилу прискорювалося зростання воєнного виробництва і всіх галузей воєнного госпо� дарства, які забезпечували потреби війни. Одночасно Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу справила значний моральний вплив на антифашистську боротьбу в Європі. В цьому відношенні дуже ПАМ ’ ЯТЬ примітною є характеристика настроїв фран� цузів з приводу нападу фашистської Німеч� чини на СРСР, дана у повідомленні полі� цейського чиновника префекту департаменту Ер 29 червня 1941 р. У більшості населення, говориться у документі, “звістка про вступ у війну Росії викликала величезні надії, і дово� диться констатувати, як це не дивно, що у країні далеко не самі тільки комуністи вірять у Москву і пов’язують з нею надії на визво� лення”. Строки здійснення плану “Барбаросса” було визначено Гітлером, треба думати, за французьким сценарієм (як відомо, Франція була загарбана за 44 дні). Для розгрому ж СРСР “відпускалося” не набагато більше. Після нападу на СРСР Гітлеру вперше довелося зустрітися з тим, чого він ніяк не очікував: сама природа війни на Сході вияви� лася зовсім іншою, ніж на Заході. Усвідо� млення того, що боротьба йде не на життя, а на смерть (у буквальному розумінні слова), цілком і повністю визначало поведінку радянських людей у роки Великої Вітчизня� ної війни… Одним з найважливіших завдань плану “Барбаросса” було взяття Москви. Гітлерівці розраховували, що, оволодівши в середині липня Смоленськом, вони вже у серпні змо� жуть зайняти та знищити Москву. В уже зга� дуваному “Воєнному щоденнику” Ф. Гальде� ра з цього приводу є запис 8 липня 1941 р., де говориться: “Непохитним є рішення фюрера зрівняти Москву і Ленінград із землею, щоб повністю позбавитися населення цих міст... Це буде “народне лихо, яке позбавить центрів не тільки більшовизм, а й московитів (росіян) взагалі”. Однак ці маячні задуми Гіт� лера залишилися тільки задумами. На шляху відбірних частин і з’єднань гіт� лерівської армії, кинутих на Москву, нездо� ланною перешкодою постали Червона Армія, доросле населення Москви, уся країна. Московська битва складалася з оборонних (30 вересня – 5 грудня 1941 р.) \ наступаль� них (5 грудня 1941 р. – 20 квітня 1942 р.) опе� рацій, у ході яких ворог зазнав величезних втрат у живій силі та техніці і був відкинутий на 100�250 км від Москви. На полях битв під Москвою було розбито найкращі дивізії вер� махту, які ще зовсім недавно пройшли тріум� фальним маршем усю Європу. Розгром німецько�фашистських військ під Москвою став вирішальною воєнно�полі� тичною подією першого року Великої Вітчиз� няної війни. Саме в результаті Московської битви зазнав остаточного краху гітлерів� ський план “Барбаросса”. і УРОКИ Довгим і важким був шлях народів до бажаної Перемоги. Воєнні дії на радянсько� німецькому (східному) фронті тривали 1418 днів, на другому (західному) – 338. Однак справа не тільки в цьому. Підбиваючи під� сумки війни, Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков констатував, що 507 німецько� фашистських дивізій і 100 дивізій сателітів Німеччини було розгромлено, знищено і взято в полон радянськими військами. Тіль� ки 176 дивізій ворога було розбито у битвах у Північній Африці та в Західній Європі. У чотирирічній боротьбі противник завжди мав проти радянських військ від 56 до 77% своїх дивізій. Три роки на інших фронтах він міг обмежуватися 20 дивізіями, що становило від 0,9 до 6% їх загального числа. І навіть у 1945 р. він мав проти наших західних союзни� ків по антигітлерівській коаліції тільки 38% своїх дивізій. На ознаменування перемоги Радянсько� го Союзу над нацистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні Президія Верхов� ної Ради СРСР оголосила 9 травня Днем Перемоги. З того часу День Перемоги став у нас всенародним традиційним святом. 24 чер� вня 1945 р. у Москві на Красній площі від� бувся Парад Перемоги. Парад приймав заступник Верховного Головнокомандуючо� го Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков; командував Парадом Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський. З тих пам’ятних – переможних – травне� вих днів далекого 1945 р. минуло більш як шістдесят років. Але в міру віддалення від подій війни значення Перемоги не зменшу� ється. Уся післявоєнна історія так чи інакше назавжди пов’язана з підсумками цієї війни. І тому слава Великої Перемоги не померкне у віках. Незмірним є вклад у Перемогу радянсь� кого народу: він здійснив подвиг, рівного якому не знало людство. У результаті він зумів відстояти свободу і незалежність своєї Батьківщини. І одночасно Радянський Союз своєю Перемогою вніс вирішальний вклад у справу врятування європейської та світової цивілізацій від знищення нацистськими вар� варами. Перемога над нацизмом увінчалася визволенням європейських країн від гітле� рівської тиранії, запобігла подальшому роз� повзанню безпрецедентно страшних нацист� ських злочинів проти людяності. Ігор ВЄТРОВ заступник директора Інституту історичної освіти, професор ТРАВЕНЬ 2011 �Академічні традиції Конференція Науково�методичні засади управління якістю освіти в університетах 25 березня в нашому університеті відбу� лась Міжнародна науково�практична конфе� ренція “Науково�методичні засади управлін� ня якістю освіти в університетах”. Це четвер� та традиційна конференція, започаткована Науково�методичним центром моніторингу якості освіти. До участі у конференції було заявлено 175 учасників, серед них – представники з Росії, Японії, Угорщини, США, Білорусії, Німеччини, Іта$ лії, Фінляндії, Швеції та різних куточків України. Метою конференції став пошук нових форм, мето$ дів та засобів управління якістю освіти в універси$ тетах, оскільки ці питання є одними з провідних серед методологічних проблем освіти. Пленарне засідання конференції розпочалося зі вступного слова проректора з міжнародних від$ носин Володимира Лавриненка. Потім з віталь$ ним словом виступив модератор заходу, заступ$ ник першого проректора університету Володи$ мир Сергієнко, який представив учасників кон$ ференції, президію та закордонних гостей; розпо$ вів про порядок роботи конференції. У своїй доповіді він звернув увагу на основні чинники, що впливають на якість освіти, а саме: підготовка професорсько$викладацького складу, навчально$ методичне забезпечення, застосування сучасних навчальних технологій, відповідність змісту освіти досягненню цілей навчання, належне ресурсне забезпечення, ефективне управління. Володимир Петрович повідомив, що на Вченій раді універси$ тету затверджено і подано до МОНМС України ліцензійну справу магістерської підготовки за спеціальністю 8.18010022 “Освітні вимірювання” з присвоєнням кваліфікації “Керівник закладу з оцінювання якості освіти. Фахівець у галузі освіт$ ніх вимірювань”. За допомогою Skуpe$технології проводилася трансляція виступу видатного тестолога, доктора педагогічних наук, професора, головного редак$ тора журналу “Педагогические измерения” (Росія, Москва) Вадима Аванесова. У своїй доповіді він звернув увагу на проблеми модерні$ зації освіти та роль тестових технологій у цьому процесі. Представник з Японії Хіросі Катаока розпо$ вів про оцінювання знань студентів в університеті м. Осака, Японія. Привернуло увагу дуже серйоз$ не ставлення до екзаменів в університеті викла$ дачів і студентів. З розповіді пана Хіросі зрозумі$ ло, що в Японії вважається, що студент – це доросла людина, що реалізує свої можливості та потенціал в університеті. А до “нецікавих” пред$ метів японські студенти ставляться по$філософ$ ськи: “нецікаві” предмети розвивають вміння вирішувати складні життєві завдання. Після пленарного засідання відбулась неве$ личка обідня перерва, а потім уже розпочали роботу секційні засідання. Доповідачам конфе$ ренції були видані сертифікати учасника конфе$ ренції. За результатами проведеної конференції було прийняте рішення надрукувати статті допові$ дачів у Науковому часописі Національного педа$ гогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні науки: реалії та перспективи”. Дякуємо всім учасникам конференції за цікаві виступи! До нових зустрічей! ДОКТОР З ПРИЧИН ЧЕСТІ Більшість студентів знає, що означає слово “професор”. Висло$ влюючись просто, це викладач із високим ступенем компетентності, якій користується заслуженим авторитетом і повагою. Слово “професор” має ще латинське походження (викладач), але в академічному вжитку закрі$ пилось порівняно недавно – з XVI століття. В українській освітній системі професор – це вчене звання, яке при$ своюють після звання доцента. Для того щоб бути професором, як пра$ вило, слід бути доктором наук, займатися викладанням не менше п’яти років, мати численні наукові та науково$методичні публікації і підготувати не менше п’яти кандидатів наук. Тобто, це завдання не з легких. Загалом, професори – це надзвичайно цікаві, дисципліновані і глибокі люди, які не тільки багато знають, але й вміють надихати на навчання, прищеплювати любов і повагу до предмету. Яскравим прикладом професора може слу$ гувати професор Преображенський з “Собачого серця” Михайла Булга$ кова, чи професор Дамблдор з “Гарі Поттера” Джоан Роулінг. Однак, окрім суто академічного звання професора, в Європі є ще почесне звання – “doctor honoris causa” (лат. – “доктор з причин честі”, “почесний доктор”, скорочено – dr. h. c.) або “почесний професор”. Як правило це звання присвоюють університети на знак визнання заслуг людини у науковому, громадському, спортивному, політичному житті або в мистецтві. Це свого роду знак, що університет вважає за честь мати в своєму професорсько$викладацькому складі цю людину. Дуже пошире$ ною є практика, коли університет присвоює звання почесного професора своєму випускникові, який багато зробив для країни або галузі, в якій працює. Так, наприклад, вчиняє Оксфордський університет, коли його випускник стає прем’єр$міністром Великої Британії. Звісно, це є ще і вда$ лим піар$кроком, адже ніщо так не прославляє навчальний заклад, як випускники – нобелівські лауреати та відомі громадсько$політичні діячі. Слід зазначити, що існує близьке за значенням до “почесного про$ фесора” звання – “emeritus professor” (лат. – “заслужений професор”, скорочено – prof. em.). Це звання присвоюється професійним виклада$ чам, які мають добру викладацьку репутацію та значний стаж роботи (при виході на пенсію, зміні роду занять або до ювілею викладання). Звання заслуженого професора є свідченням визнання академічних заслуг спільнотою науково$педагогічних працівників. Серед заслужених професорів нашого університету можна згадати таких відомих людей, як Іван Драч, Мирослав Попович, Борис Олій� ник, Леонід Губерський, Леонід Кравчук, брати Кличко та багатьох інших. Побачити всіх почесних професорів можна в портретній галереї біля ректорату університету на другому поверсі центрального корпусу, хоча ми сподіваємось, що з часом служба порталу розмістить цей пере$ лік на сайті університету, як це зроблено, наприклад, в Оксфорді. Світлана НІКОЛАЙЧУК Антон ДРОБОВИЧ Студентська наука МИ ЩЕ ПРИЇДЕМО, ЯКЩО ЗАПРОСЯТЬ! ЦЬОГОРІЧ усьоме, 7 та 8 квітня, у стінах нашого уні� верситету в Інституті корекційної педагогіки та психології НПУ імені Драгоманова на Всеукраїнську студентську олімпіаду зі спеціальності “Корекційна освіта (за нозоло� гіями)” з міжнародною участю зібралися студенти з Мінсь� ка, Москви, Санкт�Петербургу, Кишинева та різних куточ� ків України. Крім того, організатори зустріли рекордну кількість учасників – 41! А якщо додати ще 16 студентів з Новосибірську, котрі проходили лише он�лайн тестування, але не захищали роботу, виходить 57 учасників! В Олімпіаді брали участь студенти різних курсів, почи� наючи з третього, закінчуючи п’ятим. Звісно, старшокурс� ники почувалися більш впевнено під час виступів, але й молодші не пасли задніх. Окремо варто зазначити, що фак� тично усі роботи, подані журі, були експериментальні, а не суто теоретичні. Це є гарним показником розвитку студент� ської науки. Вражала різноманітність проблематики, котру піднімали на захисті. “Ви просто молодці! Усе продумано, все злагоджено. Були цікаві роботи. Ми до олімпіади думали, що частина ваших українських дефектологів – московські! А виявляється, вони ваші! І взагалі у вас інтенсивно розви� вається корекційна педагогіка та спеціальна психологія! Навіть є два академіки в одному Інституті!”, – говорять Катерина Жук та Катерина Бикова з Мінська. “Наукові спрямування країн близького зарубіжжя спів� падають з науковими поглядами українських дефектологів”, – зазначила заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології М. К. Шеремет. Призові місця між учасниками Олімпіади були розпо� ділені наступним чином: ТРАВЕНЬ 2011 І місце – Яковенко Ольга Петрівна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Бикова Катерина Василівна (Біло� руський ДПУ ім. М. Танка); ІІ місце – Тищенко Наталія Олександрівна (Херсонсь� кий державний університет); Мелашевич Дарина Микола� ївна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Жук Катерина Анатоліївна (Білоруський ДПУ ім. М. Танка); Лякішев Олексій Сергійович (ГОУ ВПО Московський міський педагогічний університет); ІІІ місце – Юрчук Тетяна Миколаївна (Кам’янець�По� дільський національний університет ім. І. Огієнка); Горбик Євгенія Олегівна (АОУ ВПО Ленінградський державний університет ім. О. С. Пушкіна); Скира Олена Василівна (ГОУ ВПО МГПУ); Стасько Ксенія Михайлівна (ГОУ ВПО МГПУ); Мігліч Іванна Олександрівна (ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова); Жорняк Яна Сергіївна (Полтав� ський державний педагогічний університет). Грамоти та дипломи переможцям вручав директор Інституту корекційної педагогіки та психології В. М. Синьов. Величезна робота оргкомітету, очолюваного Віктором Миколайовичем, була високо оцінена усіма уча� сниками та гостями Олімпіади. Студенти та керівники дякували всьому оргкомітету за цікаву програму Олімпіа� ди, за екскурсію Києвом, центральним корпусом та Інсти� тутом корекційної педагогіки та психології “Все було проду� мано до деталей, починаючи від зустрічі учасників, закін� чуючи проживанням у гуртожитку”, – зазначали викладачі з інших міст. “Сподобалась організація. У вас дуже розвинуте сту� дентське життя. Склалося враження, що студент – найго� ловніше для вашого університету. Просто молодці”, – про� коментувала свої враження студентка Вороніна Софія з Санкт�Петербургу. “Коли збираються люди однієї професії, то всі зазвичай говорять про науку. А виявилось, що учасники настільки усе� сторонні та відкриті, що крім науки, ми говорили на інші теми з величезним захопленням. Я тут не відчувала супер� ництва. Мені всі допомагали, хоча ми були навіть не знайомі між собою на початку”, – стверджує Гаєвська Цвітанна зі Львова. “Дуже теплий прийом. Я отримала новий досвід, цікаве спілкування. Рада, що дали можливість виступити самій і почути інших. Після того, як вже детально познайомилася з роботами інших учасників, зробила висновок, що всі студен� ти дуже підковані. Це є стимулом ще більше працювати над собою!” – говорять Ткаченко Ольга та Зозуля Ольга з м. Суми. “Враження від Олімпіади та від учасників дуже пози� тивне! Круто було те, що організували екскурсію містом. Нас гарно поселили в гуртожитку. І сам гуртожиток гар� ний! Ми, правда, були здивовані, що у вас такі великі відста� ні між гуртожитком та університетом”, – додала Мура� щук Олена зі Львова. “Помітно, що у вас працюють зі студентами. Дуже добре налагоджене партнерство викладач – студент – гість. Тепло зустрічають, усі намагаються допомогти” – зазначила Струлєва Світлана з Кишинева. “До журі теж зауважень немає, а всі питання, які вони ставили, були по суті”, – коротко прокоментував Набока Антон з Луганська. “Ми ще приїдемо, якщо запросять!” – додала Комісаренко Наталія з Бердянська. Проте, були й побажання, і більшість із них безпосе� редньо пов’язані зі статусом Олімпіади. Наразі Олімпіада ще має назву Всеукраїнської (з міжнародною участю) і від� повідає вимогам заданого масштабу, хоча вже давно зустрі� чає закордонних учасників та цілком відповідає міжнародному рівню. Про це свідчить бажання представників Словаччини, Польщі, Казахста� ну та Грузії наступного року взяти участь в Олімпіаді. Це є ще більшим поштовхом керів� ництву Інституту справді зробити її міжнарод� ною, і тоді можна сміливо вводити кілька робо� чих мов і запрошувати в журі закордонних делегатів або, враховуючи значну кількість уча� сників, яка з кожним роком лише збільшується, вводити ще хоча б один конкурсний день. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології 5 �Нагальні роздуми Пам’ять СЕСІЯ: ВИРОК І ВИКЛИК, ВИКЛИК І ВИРОК СТУДЕНТИ сприймають сесію по$різному: і як суворе випробування, і як можливість самоствердження та вдоскона$ лення здатності “викручувати$ ся”, майстерно використовую$ Марійка чи власні розумові надбання і РОЗПУТНА, викладацьку мудрість та тер$ студентка ІІ курсу піння. Під час сесії, як в будь$ якому складному дійстві, зав$ жди декілька дійових осіб, всі ролі розписані, завдання отримані, виклики прогнозовані, а вироки інколи диву$ ють, і не тому, що актори дилетанти, і не тому, що прави$ ла гри не засвоєно, а тому, що немає розуміння найго$ ловнішого: в сесії – всі переможці! І ті, хто здав успішно, і хто не задоволений своїм результатом, і ті, які спокійно, безболісно, без хвилювань закрили сесію, і ті, які стійко витримали навалу студентського авантюризму, гло$ бальних знань, безмежних прагнень до кращої оцінки в заліковці (індивідуальному плані) при недостатньо ґрунтовних піз$ нань з предмету. Чому переможці? По$перше, сесія – це важли$ ва подія студентського життя, його невід’ємна складова, де “один скаче, другий плаче”, і врешті$решт всі отримують заслужену позначку у заліковій книжці. По$друге, сесія – це чергова сходинка, на яку ти можеш або піднятися, або благополучно з неї злетіти (якщо ж – злетів, будь вдячний долі, що був студентом, і знайди сили повернутись до сту$ дентської родини знову!), важли$ во, що цей шлях, у будь$якому випадку, тобі необхідно подолати, щоб гідно нести звання студента. По$третє, сесія – це час підведення підсумків, звіту$ вання про засвоєнні знання, і не треба сприймати її як екзекуцію, яку необхідно витерпіти заради одержання оцінки та стипендії. Сесія, як і зима, приходить неочікувано, але за роз$ кладом і в означений для неї час, про який всі викладачі знають, а студенти – з острахом до нього готуються. Підготовка до сесії має різну тривалість: ніч, день, два, тиждень, місяць, семестр – у кого як, і залежно від цього, або навпаки, без прямої залежності від тривало$ сті підготовки, дає результати. Результати, як правило, – це оцінка знань, помножених на комунікативні здібності студента з додаванням сили волі, життєвої витривалості і, найголовніше, сподівань на використання цих знань в майбутньому. Результати сесії не можна сприймати як вирок (до речі, вирок – рішення суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції, постановлене в судовому засідан$ ні з питання про винність або невинуватість відданої до суду особи (підсудного) та про призначення або не призначення йому покарання), а необхідно сприймати як черговий виклик, вимогу, спонукання до активних дій, тобто до відповідального систематичного та глибокого вивчення навчального матеріалу, до самовдосконален$ ня. Це в ідеалі. А насправді, сесія – це безмежний стрес, безсонні ночі, кіпи написаних конспектів, шпаргалок, прочитаних книжок, недописаних рефератів, незданих “лаб”, “глю$ конутого” Інтернету, який, на відмінну від викладачів, автоматично не витримує безмежних студентських пра$ гнень до знань за три години до початку іспиту, перена$ пруження внутрішньої оперативної пам’яті із глибокими зовнішніми ознаками у вигляді шаленого погляду, синців під очима, кілка в спині, тремтіння кінцівок та безладного мовленнє$ вого потоку. Сесія – це перетворення кім$ нат гуртожитку в “избы$читальни”, клуби любителів друкованого слова, переписаних зошитів, літрів випитої кави та кілограмів знище$ них цукерок; це дружні святкуван$ ня зданого чергового іспиту та гучне відзначення “екватору”; це вічна боротьба бажання заснути з тимчасовим розумінням необхід$ ності вивчення останніх питань; це страх, замаскований байдужістю; це стовідсоткове розуміння закін$ чення сесійного процесу – “все минає, мине і це”. Шкода, що все минає. Сесія – магічне слово, що містить дивовижну здат$ ність і через десятиліття відроджувати в душах молоде$ чий запал, викликати спогади про найкращі і, можливо, найскладніші роки становлення власної особистості; про студентські перемоги і гучні провали; про друзів, з якими долав неподоланні вершини багатогранної науки та пригубив перший келих дешевого студентського питва, з якими пережив часи найбільшого студентсько$ го кохання, перших поцілунків та розбитих сердець, з якими прагнув вдосконалити світ, змінити його і себе. У життя є власні іспити, власні сесії, у порівнянні з якими студентські сесії – іграшки, забавлянки, і дуже хочеться, щоб життєві сесії ми всі складали на “відмінно”. Успіхів під час чергової сесії, яка вже так близько! Кубок ректора з міні�футболу 6 КВІТНЯ у спор� тивному комплексі Інституту фізичного виховання та спорту НПУ імені М. П. Дра� гоманова відбувся фінал Кубку ректора з міні/футболу. На святі були присутні ректор НПУ імені М. П. Драгома� нова Андрущенко Віктор Петрович, заслужений майстер спорту СРСР, відомий футболіст, володар “золотого м’яча” 1975 року, заслужений тренер України Блохін Олег Володими/ рович, заслужений майстер спорту СРСР, відомий футболіст, голова комітету національних збірних Федерації футболу України, заслужений тренер України Мунтян Володимир Федорович, заслуже� ний майстер спорту СРСР, відомий футболіст, заслужений тренер України, завідувач кафедри фут� болу НПУ імені М. П. Драгоманова, доцент Михай� ліченко Олексій Олександрович, виконавчий директор федерації футболу м. Києва Старовойт Віктор Кіндратович та президент гандбольного клубу “Авіатор�НПУ” Андрій Мельник. У запеклій та цікавій боротьбі перемогу у фінальній грі з рахунком 2:1 та Кубок ректора вда� лося здобути команді Інституту історичної освіти. Почесне друге місце посіла команда Фізико�матема� тичного інституту. Переможців та учасників фіналу нагородили грамотами і медалями Віктор Петрович Андрущенко, Володимир Федорович Мунтян, Олег Володимирович Блохін та президент гандбольного клубу “Авіатор�НПУ” Андрій Мельник. «…НАЧЕ ПОСТРІЛ, ПРОЛУНАЛО ТЕ “ПРОЩАЙ”» НЕЩОДАВНО студенти Інституту філософської освіти і науки відвідали Байкове кладовище для вшанування пам’яті видатних постатей, чиї імена не тільки на сторінках книжок, а й в душі. Серед них ім’я Миколи Петровича Мозгового, пам’ять про котрого не згасає. Група студентів для уточнення розташування поховання завітала до адміністрації кладовища. Черговий одразу ж називає номер потрібної ділянки. Йдучи до місця нашого паломництва, ми пройшли центральною алеєю, де поховані Михайло Грушевський, Іван Нечуй$Левицький, Микола Міхновський, Марія Заньковецька, Максим Рильський, Микола Амосов, Валерій Соціальна мережа Лобановський та багато інших відомих осіб. Одна алея, а або стільки соцмережа – ресурс у які видатних постатей, мережі Інтернет, що прославили Україну! Могила забезпечує зареєстрова� Миколи Мозгового виявляється них користувачів усіма на протилежному від центральної можливим засобами для алеї боці. взаємодії одне з одним Поклавши квіти до могили (персональні сторінки, чати, тащеін.), це маестро,блоги студенти довго стояли структура, базується біля похованнящо і мовчки згадували на людських зв’язках або зустрічі в університеті з цією ж взаємних інтересах. У сильною і мужньою людиною – ролі інтернет�сервісу співаком, композитором, поетом, вчителем. Довідка: Павло СЕЛІВАНОВ Турнір з боулінгу ВІДРОДЖУЮЧИ ТОВАРИСЬКІ ЗУСТРІЧІ НЕЩОДАВНО Студентська рада університету організувала та прове$ ла товариський турнір з боулінгу серед інститутів нашого вишу. У змаган$ ні взяло участь дев’ять студентських команд та одна збірна аспірантів (старожилів студентського самоврядування). Кожна команда налічувала по чотири учасника та велику кількість вболівальників, які щиро вболівали за своїх представників. Слід зазначити, що два роки тому подібний захід уже відбувався в нашій alma mater. Тоді студентське самоврядування проводило турнір, який викликав резонанс в університеті. Сьогодні ж тодішні натхненники вже не переймались організаторськими моментами, а грали для свого задоволення і представляли збірну аспірантів. Крім того, слід сказати про ентузіазм всіх гравців. Як і два роки тому, вони самостійно оплачували гру, символічні солодкі подарунки та сам кубок. Цьогорічними перемож$ цями, як і два роки тому, стали представники точних наук. Цьогоріч перше місце в това$ риському турнірі отримали студенти Інституту інформа� тики: Олег Городничий, Роман Бойко, Олександр Прокопенко, Світлана Тансь$ ка . Вони здобули беззапереч$ ну перемогу, вибивши кеглів на 526 балів. Інформатики дове$ ли, що вміють вибивати страй$ ки не лише віртуально, а й наживо. Наостанок хочеться зауважити, що подібні товариські турніри є гар$ ною і цікавою традицією, яка дає можливість студентам не тільки відпочи$ ти, а й завести нові знайомства. Чекаємо на нові турніри, свята, зустрічі від Студентської ради! Тетяна ВОЙТОВИЧ gazeta@npu.edu.ua Ви можете надіслати матеріали, світли� ни, коментарі та пропозиції на електронну скриньку газети “Педагогічні кадри”. Про заходи вашого навчального підрозді� лу, переможців та лауреатів різних конкурсів, творчість сту� дентів і викладачів повинен дізнатись весь університет! Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 6 Головний редактор Сергій Русаков. Літературний редактор Галина Голіцина. Комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко. Фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ТРАВЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 5 (1615) (травень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 5 (1615) (травень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; головний редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/175 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (головний редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/4e88edf5486c8974c6da5f1f8040cbd8.pdf de47100b7df943255e596210193d75fa Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 4 (1614) КВІТЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Європейська якість освіти ІСТОРИЧНЕ ПОКЛИКАННЯ Націо% нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова полягає, насамперед, у підготовці висококвалі% фікованого, духовно багатого, ідейно і морально високого учителя, який забезпечить всебічну підготовку людини (дитини) до самостійного тру% дового життя, сформує її знання, сві% тогляд, ціннісні орієнтації, вміння нав% чатися протягом життя, прагнення і здатність до творчої самореалізації. Наш університет є загальновизна% ним лідером педагогічної освіти Укра% їни. Історія його становлення та розвитку, сучасні методи організації навчально%виховної діяльності, досвід підготовки педагогічних кадрів – без% цінне надбання української педагогі% ки. Корисним він є і для педагогічних закладів Європи. Дотичність до цього досвіду облагороджує, звеличує кож% ного, хто прагне стати вчителем. Ректор Віктор АНДРУЩЕНКО, член%кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор Фото О. Цибін М І С Т Е Р Н П У: В П Е Р Ш Е , Н А Ж И В О , З Х А РА К Т Е Р О М 5 квітня 2011 року в гуманітарному корпусі Драгомановського університе� ту вперше за 176�річну історію університету відбувся конкурс “Містер НПУ”. Переповнена зала, глядачі приходили й приходили, групи під� тримки намагались перекричати одне одного, жива музика на сцені, яка запалювала всіх до танців… Все це та ще багато іншого запов� нило залу Драгомановського уні� верситету на один вечір. І на бага� то місяців залишило позитивні враження. Кожен претендент гідний першого місця, та перемо� жець може бути лише один. Дуже цікавою виявилась кон� цепція конкурсу. За задумом орга� нізаторів захід мав стиль 30�х років ХХ століття. Стиль учасниками було втілено на 99,99%: одяг, атмосфера, поведінка. Родзинкою “Містера” стала жива музика, яка звучала під час більшої частини виступів. Тому захід став не лише конкурсом, а й справжнім концертом. Атмосфера в залі пану� вала доброзичлива, і студентство щиро вболівало за своїх “донів” (так ведучі називали конкурсантів). Серед конкурсів, де учасники мали проявити свою чоловічність, характер та здібності, були: танок свінгу, конкурс армреслінгу та показ талантів. Цікаво, що змагання відбувалось не тільки на сцені, а й в залі серед глядачів, які хотіли перекричати вболівальни� ків інших інститутів. Кожен з учасників мав бажання перемоги, а вболівальники зрозуміли, що потрібно підтримувати своїх представників якомога гучніше. Після всіх змагань журі, яке складалось виключ� но з жінок, проголосило, що переможцем став сту� дент фізико�математичного інституту Ігнат Попов, який на конкурсі талантів довів глядачів до ейфорії прочитавши вірш Сергія Єсеніна, а потім виконавши пародію на пісню про Артура Пірожкова. “Містер НПУ” став черговим заходом Студентської Ради НПУ і продемонстрував, як можна якісно і гідно проводити заходи. В черговий раз можна було переконатись в обдарованості наших студентів та їхній креативності. Людмила СИСОЄВА Життя інститутів Потенціал Продовжуючи тему Мета Драго� мановського університету Точність не виключає творчісь Студенти, викладачі та соціальні мережі стор. 2 стор. 3 стор. 4 �Новини Потенціал СТАТУС ДОСЛІДНИЦЬКОГО – МЕТА РОЗВИТКУ ДРАГОМАНОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ у соціальному світі на межі ХХ і ХХІ століть, що охопили усі сторони його життєдіяльності і закономірно призвели до актуалізації в свідомо� сті світової спільноти проблем осві� ти як головної умови прогресивно� го розвитку країни у третьому тися� чолітті, отримали своє адекватне віддзеркалення в університетській освіті, яка з часу виникнення пер� ших університетів знаходилася на вершині освітньої ієрархії. Головне призначення універси� тетів у всі часи полягало у збагачен� ні наукового знання, залученні до культури у вихованні інтелектуаль� ної еліти держави і суспільства, під� тримці наукових академічних тра� дицій. Це є закономірний продукт появи і сталого функціонування нації�держави, що сформувалась на основі національного чинника або одноіменної культури. Тому всі університети фактично були істин� но національними, навіть без офі� ційного надання їм цього статусу з боку держави. Головне призначення уні� верситетів у всі часи поляга� ло у збагаченні наукового знання, залученні до культу� ри у вихованні інтелектуаль� ної еліти держави і суспіль� ства, підтримці наукових академічних традицій. Однак сучасна глобалізація та інформатизація диференціює і фрагментує університетську сферу. На арену швидко прориваються якісно нові форми буття цього соціального інституту: автономні, підприємницькі, дослідницькі, при� ватні, корпоративні, міжнародні, змішані (наприклад, україно� польський), дистанційні, віртуальні та інші їх різновиди, що сегменту� ються у специфічні американські, європейські, релігійні, східні і захід� ні зразки. З цього далеко не повного переліку форм життєдіяльності уні� верситетів нашому навчальному закладу є сенс рухатись до набуття статусу дослідницького університе� ту. Це обумовлено сформульова� ною ще у 2003 році ректором уні� верситету членом�кореспондентом НАП України і академіком НАПН 2 України В. П. Андрущенком і реалі� зованою нашим колективом уні� кальної ідеології модернізації ВНЗ, що за останні сім років дала змогу нам подвоїти організаційний і нав� чально�виховний потенціал Драго� мановського університету. Сьогодні НПУ імені М. П. Драго� манова є сучасною розгалуженою науковою і освітянською устано� вою. Університет має позитивну тенденцію до інтеграції фундамен� тальної науки і навчального проце� су, що є однією з головних вимог до дослідницького університету. В уні� верситеті сформувалися і стало функціонують 34 науково�педаго� гічні школи, за розробками яких здійснюється навчально�методич� на діяльність у дошкільній, початко� вій, середній і частково у вищій лан� ках національної системи освіти. Сьогодні Драгоманов� ський університет є суча� сною розгалуженою науко� вою і освітянською устано� вою. Професори і викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова забезпе� чують національну середню освіту авторськими підручниками і посіб� никами за всіма напрямами середньої освіти, виконують екс� пертизу майже всієї навчально�ме� тодичної літератури в крані, що претендує на надання грифу МОН України, очолюють науково�мето� дичні ради та робочі групи з роз� робки державних стандартів, колектив університету має тісні виробничі зв’язки з профільними науковими установами НАН України і НАПН України, щорічно проводить десятки міжнародних наукових і науково�практичних конференцій, є співзасновником низки технологіч� них парків, зокрема “Наукові і нав� чальні прилади”. В університеті стало функціонує 21 спеціалізована рада із захисту докторських і кандидатських дисер� тацій при нормативі мати 15. У структурі аспірантури і докторанту� ри відкрито 101 спеціальність при нормі 70. Поріг кількості аспірантів та докторантів у 500 осіб драгома� новці перевищили щонайменше у два рази. Сьогодні у магістратурі, аспірантурі і докторантурі ВНЗ нав� чається 145 іноземних громадян при нормативі не менше 50 осіб. Захист докторських і кандидатських дисер� тацій за п’ять останніх років при нор� мативі відповідно 50 і 300 сягає 80 і 500. Щорічно в університеті захища� ється близько 200 дисертацій, з них біля двох третин – для інших ВНЗ України, Польщі, Білорусії, Литви та інших країн. Викладачі університету щорічно захищають 10�15 докторсь� ких 50�55 кандидатських дисерта� цій, що свідчить про стале якісне наукове забезпечення підготовки кадрів вищої кваліфікації. Обсяг власного фінансування наукових робіт університету стано� вить понад 25 млн грн при нормати� ві не менше 15 млн грн на рік. Тіль� ки наукових видань, внесених до переліку ВАК України, при нормати� ві 10, вітчизняний центр педагогіч� ної науки має 28, а Наукова бібліо� тека – більше ніж 1,5 млн примірни� ків літератури, що також значно перевищує нормативні вимоги. У 2009 році, наприклад, видано 2630 наукових публікацій загальним обсягом 5780,15 д. арк. Видавниц� твом університету за цей час вида� но: підручників – 78, посібників – 307, монографій – 33, збірників наукових праць – 76. Середня кіль� кість наукових статей у фахових виданнях, які входять до міжнарод� них науково�метричних баз даних за останні 5 років, при нормативі 150 щороку сягає понад 200. Нау� ковці університету виконують 14 наукових проектів міжнародного значення. Середня кількість нау� кових статей у фахових виданнях, які входять до міжнародних науково�ме� тричних баз даних за останні 5 років, при нормативі 150 щороку сягає понад 200. Порівняння досягнутих універ� ситетом якісних і кількісних показ� ників у науковій і освітянській діяль� ності з вимогами Кабінету Міністрів України до дослідницьких універси� тетів засвідчує, що наш ВНЗ не тіль� ки відповідає цим вимогам, а й у багатьох випадках значно перевер� шує формалізовані нормативи. Отже, для реалізації цієї перс� пективної для ХХІ століття корпора� тивної мети у нас є відповідні інструменти, що вже задіяні у цьому напрямі. По�перше, потужний кадровий склад професорсько�ви� кладацького корпусу, що сьогодні працює у флагмані вітчизняної педагогічної освіти. По�друге, накопичений досвід наукової, нав� чально�виховної і методичної робо� ти у сфері педагогічної науки і осві� ти. По�третє, відповідний стан і позитивні тенденції у розбудові інфраструктури ВНЗ, мається на увазі збагачення функцій Наукової бібліотеки і корпоративного видав� ництва, реалізація унікального про� екту “Електронна педагогіка”, напрацьована методика підготовки кадрів, що обслуговують програм� ний і апаратний комплекс сучасних заходів освіти і науки у структурі системи вищої професійної освіти країни, Європи і світу. Це живить нас творчою енергією і спонукає до активних дій. Відкрита лекція 22 березня 2011 року відбулась відкрита лекція викладача Лайела Кауффмана (США) для студентів спеціальності “Сурдопедагогіка” ІКПП НПУ ім. М. П. Драгоманова. Л. Кауфман висвітлив питання історії становлення системи допомоги людям з обмеженими можливостями, в тому числі – з вадами слуху, в США, законодавчої бази, навчання осіб з порушеннями психофізичного розвитку в умовах інклюзії та безперервної освіти в США, методичні аспекти розробки індивідуальних планів (IEP) та програм для навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзії. Візит до Китаю З 28 лютого по 6 березня поточного року делегація НПУ імені М. П. Драгоманова у складі першого проректора університету професора Володимира Беха, директора Інституту соціології, психології та управління професора Володимира Євтуха, директора Інституту природничо-географічної освіти та екології професора Віталія Покася перебувала у Цанчжоуському професійно-технічному університеті (КНР). Відбулось два засідання державної екзаменаційної комісії, у ході яких, крім драгомановських викладачів, взяли участь представники Міністерства освіти Китайської Народної Республіки. Атестовано бакалаврів з менеджменту організацій, менеджменту туризму та майбутніх вчителів хімії. Мистецька освіта Нещодавно на засіданні ректорату було проаналізовано і позитивно оцінено роботу кафедри образотворчого мистецтва НПУ імені М. П. Драгоманова. Викладачі кафедри організовують свою діяльність відповідно до твердження філософа Ясперса: “Університет є всесвітом наук у триєдності освіти, дослідження і культури”. Співпраця кафедри образотворчого мистецтва з відомими в Україні та за її межами митцями позитивно впливає на формування професійної компетентності майбутніх випускників НПУ імені М. П. Драгоманова. Так, наприклад, у березні 2010 року було проведено майстер-клас видатного художника України Івана Марчука. Студенти-художники із захопленням сприйняли розповідь про знаменитий “пльонтанізм” І. Марчука, що став творчою візитівкою майстра. Презентація книги 18 березня 2011 року у залі засідань ректорату Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова відбулась презентація наукових видань кафедри управління та євроінтеграції Інституту соціології, психології та управління, зокрема колективних монографій “Саморегуляція соціально! го організму країни” та “Громадські організації у дискурсі демократизації суспільства”. Авторський колектив молодих науковців продовжує науково-пошукову роботу у сфері дослідження “Державно-громадське управління освітою”. Григорій ВОЛИНКА, проректор з наукової роботи КВІТЕНЬ 2011 �З виступу на конференції трудового колективу Українська мова – найбільша національна святиня українського народу Вельмишановний Вікторе Петровичу! Шановні президіє, присутні! Спливло перше десятиліття ХХІ століт� тя, а мовне питання хвилює, турбує, непоко� їть нас, тому що воно є невичерпним (та й ситуація нині є складною), бо й до сьогодні земля, планета, людство не дали такого художника, такого артиста, такого митця, який би спромігся змалювати мову. Отже, ми, як люди усномовної професії, покликані серцем, обов’язком не лише пропагувати усе прекрасне, що є в науці, культурі, а й стояти на сторожі слова і “як парость вино� градної лози, плекати мову”. Ми маємо про� пагувати правильне ставлення до мови, позаяк у нашому вжитку ми здебільшого зустрічаємося з двома мовами. До речі, наші студенти нині вивчають іноземні мови, і це прекрасно – це знамення часу, це під� твердження того, що нині студенти прагнуть до всього кращого і пам’ятають ту істину, що скільки ти знаєш мов, стільки разів ти люди� на. Я повинна сказати, що таких диваків, які б не знали російської мови, які б віднікува� лися від неї чи зневажали, таких я не зустрі� чала. Але, на превеликий жаль, таких дива� ків, які зневажливо ставляться до українсь� кої мови, зустріти можна. Від чого це? Де вони беруться? Від чого це у нас, крім цих двох мов, які я назвала, є ще третя мова – скалічена, суржикована, абракадабрена. Не українська вона і не російська. Бо там поло� вина або третина українських слів і полови� на або третина російських. Оце те, з чим вже зовсім ніколи, ніяк і ніде не можна мири� тися, бо ні про яку культуру мовлення, ні про яке мистецтво ораторське, ні про яку лек� торську майстерність говорити не можна, коли не будемо долати ось цих покручів, мовних динозаврів. Бачте, справа тут серйозна! Через те ми повинні мати не менш серйозну методо� логічну платформу, з якої будемо виходити в усіх наших подальших міркуваннях, в усіх наших викладах. А така платформа уже обґрунтовано висловлена в доповіді ректо� ра університету, професора Віктора Петро� вича Андрущенка: “Знати українську мову треба як отченаш”, а це, як на мене, озна� чає, що українське слово сприймаємо як одухотворену сутність. Розвиваючи думку Віктора Петровича, мушу продовжити, шановні добродії, що: 1) українська мова – найбільша націо� нальна святиня українського народу; вона вимагає до себе священного ставлення; 2) так, як будь�яка мова для будь�якого народу, українська мова – це атрибут суве� ренності, державності, подібно до того, як атрибутом є прапор, герб, славень держави; 3) українська мова – це та мова, якою існує література, яка залишена такими велетнями людського духа, як гігант Шев� ченко Тарас, як титан Франко Іван, як велет – незрівнянний ні з ким, ніде і ніколи – Укра� їнка Леся; 4) на землі немає поганих народів, отже, немає поганих мов, проблема лише в тому, як ми нею володіємо, чи шануємо слово. Поет�філософ Максим Рильський сказав: “Кожне слово – це людина”, а Стані� славському спотворені слова нагадували скалічених людей. Він говорив: “Коли я чую слова з неправильно вимовленими звука� ми, мені уявляються люди з повикручувани� ми руками, ногами, сплющеними головами тощо”. А що ж нам робити? З цим треба, без� перечно, повсякдень, повсякчас боротися скрізь і завжди. Треба нашим студентам прищеплювати, на яку б тему не читали лек� цію, смак до доброї мови, до гарного слова, до вдалого порівняння. Шановні добродії, ми маємо пам’ятати, що для нас мова – не тільки засіб спілкуван� ня, не тільки окраса лектора, а добра мова – це наш робочий інструмент. Це той засіб, яким ми щодня впливаємо на мозок, на душу, на розум і на почуття студентів. Ми не повинні заплямувати тієї мови, якою ми послуговуємося, щоб ми не збіднили її, а навпаки, щоб збагатили своїм розумом, своєю любов’ю. Треба зробити так, щоб усе те, що зри� нає з наших уст, було дійовим і було прийня� тим у розумінні прекрасного і розумного. Це, звичайно, вимагає і правильного сло� вовживання, правильного наголошення, правильної дикції, артикуляції. Звичайно, не на користь цьому зняття державного вступ� ного іспиту до аспірантури та кандидатсь� кого з української мови, бо не всі здобувачі вчених ступенів володіють українською мовою ґрунтовно. Але вже добре, що дер� жавні мужі писали диктант з української мови та не скасували конкурс на кращого викладача української мови. З життя інститутів Світлана ШЕВЧУК, професор, завідувач кафедри культури української мови, заслужений працівник освіти України Самоврядування ТОЧНІСТЬ НЕ ВИКЛЮЧАЄ ТВОРЧІСТЬ засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики; В. Є. Лашкарьов – першовідкривач фізичних ефектів, які були покладені в основу напівпровідникових технологій і мiкроелектронiки. Ці люди зробили великий внесок в науку, а зараз, своїми здобутками, вони стимулюють студентів до отримання знань найвищого рівня. Загалом, специфіка фізико-математичного інституту полягає у тому що світ сприймається в різноманітних обчисленнях, розрахунках. Але нам пощастило довідатись, що наші фізики та математики – це ще й повна скарбниця талантів. Дирекція та студенти не тільки мають високі наукові досягнення в галузі фізики, математики та методики їх навчання, а ще у творчому плані. Наприклад, нещодавно чоловіки дуже незвичайно привітали жінок свого інституту зі святом весни, підготувавши книжку з власними віршами. Таким чином вони приємно вразили та залишили гарну згадку на довФото О. Цибін гий час. Ось, наприклад, вірш М. В. Працьовитого: Як структурний підрозділ Драгомановського університету фізико-математичний факультет був створений на початку 1934-35 навчального року, тому даний підрозділ має давню і багату традицію. На четвертому поверсі центрального корпусу нас вразив дизайн частини поверху, який нагадує нам старовинний Київ. Виявляється, багату історію можна і, головне, потрібно підкреслювати неординарним інтер’єром та галереєю відомих вчених з галузі. Серед них: М. В. Остро! градський – видатний математик, автор 40 праць з математичного аналізу, математичної фізики, технічної механіки; В. М. Глушков – автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни; С. П. Корольов – вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів; М. М. Боголюбов – математик і механік, фізик-теоретик, Сирий гойдає вітерець Чагарники і вмерлі трави. Уже ввірвавсь весни терпець, Збігають дні до переправи. Залита повінню ріка, Не видно їй кінця і краю, Усе біжить, вода стіка, І я своє бажання маю. В чоботях хочеться піти До мовчазного нині лісу, Свій перший пролісок знайти І знять з очей зими завісу. Але повернемось до найбільшого (як в прямому, так і в переносному значенні) об’єкта нашого зацікавлення – конструкції, що знаходиться при вході в корпус і яка тягнеться зі стелі до першого поверху. Виявляється, такий пристрій використовується для навчальної праці і символізує інтеграцію таких наук, як фізика, математика, астрономія. “Це маятник Фуко, винахід відомого французького фізика Жана Бернара Фуко, який демонструє обер/ тання Землі навколо своєї осі, – пояснює нам М. В. Працьовитий. – Пристрій являє собою масивний вантаж на тросі довжиною в три/ ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ НАУКОВОЇ МОЛОДІ 2011 рік проголошений в університеті роком освіти і науки. На початку лютого в уні� верситеті проходила традиційна звітно�науко� ва конференція викладачів “Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету”. Продовженням науково�осві� тянського місяця в Інституті української філо� логії стало створення 9 лютого 2011 року з іні� ціативи завідувача кафедри історії та етнопо� літики, члена�кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Дани� ленка Віктора Михайловича Наукового товариства студентів та аспірантів кафедри історії та етнополітики НПУ імені М. П. Дра� гоманова (НТСА КІЕ НПУ). ВІДВЕРТО кажучи, причиною написан! ня стала незвична конструкція, яка нещо! давно з’явилась в центральному корпусі. Пояснити, для чого саме вона, ніхто з дже! рел газети не зміг. Лише показували пальцем у гору, маючи на увазі дирекцію Фізико!ма! тематичного інституту. Тому ми несподівано і завітали в гості до Миколи Вікторовича Працьовитого, директора ФМІ. КВІТЕНЬ 2011 І насамкінець, у нашому університеті завдяки виваженій, мудрій мовній політиці керівництва і особисто Віктора Петровича, я глибоко переконана, ніяких перешкод, спротиву українській мові не буде, адже усі заходи щодо функціонування української мови безапеляційно підтримуються Вікто� ром Петровичем. Крім цього, Віктор Петро� вич до ювілею М. Драгоманова запропону� вав видати накладом університету моногра� фію “Відомий і невідомий М. Драгоманов”, де буде розділ “Питання мови у світоглядній концепції Михайла Драгоманова”. Користуючись нагодою, я би хотіла звернутися до Віктора Петровича з прохан� ням: підтримати і започаткувати видання словників того чи іншого фаху, щоби відро� дити мовні скарби українського народу, відродити питомі українські слова, щоби зрушити цілі пласти лексики, аби ми взріли свої глибокі корені, розпізнали генетичні коди на серцевині націодерева і вдихнули в себе євшан тожсамості. Йдеться про праві� чні українські назви, ну, наприклад, видів спорту: Баскетбол – кошівка Бобслей – санкарство Гімнастика – руханка Теніс – сітківка Є такий вираз: “Аби слово не потерпа� ло, його треба проказувати”. Вивчаймо, любімо, говорімо українською. Фото І. Мороз надцять метрів, закріпленою на опорі за допо/ могою горизонтального підшипника, що дає можливість коливання маятника в будь/якій вертикальній площині. В результаті обертан/ ня Землі площина коливання маятника повіль/ но обертається відносно покажчиків на земній поверхні”. Також директор ФМІ підкреслив, що ідея відобразити зміст інституту, де панують фізика та математика, була давно. І ось, завдяки сприяння ректорату, вдалося здійснити давню мрію. Провівши лише годину в ФМІ, можна дізнатись багато цікавого та незвичайного. Інститут – це не лише навчання і наука, але й дух, що єднає різні покоління. Бажаємо студентам та дирекції залишатись такими всебічно талановитими людьми, якими вони проявили себе при нашій зустрічі. Від редакції. Газета “Педагогічні кадри” буде рада відвідати і дізнатись і про Ваш інститут! Цією публікацією ми лише відкриваємо серію статей про маловідомі, але цікаві сторінки з життя навчальних підрозділів. Певні, що Вам є про що розповісти всьому університету! Катерина КУЩІЄНКО НТСА КІЕ НПУ – самоврядна органі� зація студентів, аспірантів, докторантів, які навчаються або завершили навчання у Націо� нальному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Метою діяльності НТСА КІЕ НПУ є об’єднання зусиль науко� вої молоді задля якісного розвитку науки в межах університету та держави; допомога осо� бам, які навчаються, у їхньому розвитку як науковців, творчих та цілісних особистостей. Було обрано Правління НТСА КІЕ НПУ у складі голови (аспірант Іван Коваль$ чук), заступника голови (аспірант Алла Петрова), секретаря (аспірант Альона Сеник). Членами НТСА КІЕ НПУ, окрім зазначених вище, стали аспіранти Н. В. Бул$ гакова, А. Д. Гудим, Т. М. Леонтьєва, А. Б. Мельник, О. А. Подобєд; асоційова� ними членами – доктори історичних наук О. А. Коляструк та О. А. Мельничук, кан� дидати історичних наук В. Ф. Лисак, О. В. Огієнко, О. А. Прохоренко та С. В. Стельникович, аспірант Л. М. Ха$ лецька. НТСА КІЕ НПУ запрошує до своїх лав студентів та випускників Інституту українсь� кої філології НПУ імені М. П. Драгоманова, які бажають займатися науково�дослідною роботою. Олена ПОДОБЄД 3 �Читач продовжує тему СТУДЕНТИ, ВИКЛАДАЧІ ТА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ОДНЕ з поширених питань, яке можна почути сьогодні будь�де – ви є на “Фейсбуці”, в “Однокласниках”, “В контакті”, в “Твіттері” тощо? Більшість молоді (а інколи й старші люди) одразу скажуть, що так. У кожного там своє віртуальне життя: друзі, відео, фото, нотатки… Відкриваємо будь�яку мережу й бачимо: сьогодні хтось відзначає день народження, відпочиває на морі, святкує корпо� ратив чи якось інакше проводить своє дозвілля – а завтра фотосвітлини постфактум у соціальних мережах. Більшість користувачів кинеться коментувати їх. Згодом усе осяде, при� забудеться… Потім будуть інші фото, інші події – і так до нес� кінченності. Спілкування в Інтернеті носить більш формальний характер, часто спрощує ділові відносини, бо ті, хто є в друзях, мають доступ до твого приватного життя. “І до чого тут соцмережі?” – запитаєте. Та ні до чого, допоки одного дня не побачиш у тих самих мережах пропози� цію “додати до друзів” своїх студентів. Але чи може бути таке спілкування в Інтернеті між викладачем та студентом? Техніч� них проблем організувати його немає. Усе абсолютно реально, адже Інтернет – штука соціальна і не обмежує нікого ані за віком, ані за соціальним статусом. А як щодо проблем етичних? Чи доречно викладачеві спіл� куватися зі студентами в соцмережах? Один із варіантів – “так”! У цьому є переваги. Досить зруч� но і швидко: треба щось повідомити студенту – відкрив Інтер� нет, зайшов на сторінку, написав повідомлення – готово. Не витрачаєш гроші з телефона, можеш дізнатися про студента багато інформації: його адресу, номер мобільного, захоплен� ня, можеш проглянути альбоми, а інколи – прочитати у стату� сі, як він старанно сьогодні готується до пар, щоб завтра отри� мати гарну оцінку. Проте вдень, коли студенти ще мають бути на заняттях, у вільний від роботи час заходиш на свою сторін� ку і бачиш онлайн того студента, який вчора вчив твій предмет, але чомусь сьогодні не з’явився в університеті. Проглядаєш новини й читаєш вже інший статус: “Життя прекрасне, коли добре виспишся! Всім гарного дня!”, або ж повідомлення про іспит, який сьогодні складала одна зі студенток: “Здала в N... екзамен без напрягу! Дякую тобі, моя люба шара!”. Інший варіант – “ні”! Не має викладач спілкуватися зі сту� дентами в соцмережах. Потрібно передати інформацію – для цього є електронна пошта, якої абсолютно достатньо для ситу� ативного спілкування “викладач–студент”; є телефон – можна й перетелефонувати чи просто наступної пари повідомити про все необхідне. І не буде знати студент, чим жив кожен з нас до того, як почав викладати, чим живе зараз, які фільми дивиться, яку музику слухає, що пишуть на “стіні”. Навіть сама форма запиту у всіх соцмережах майже однакова: “бажаєте додати до друзів?”. Ні, не бажаю! Хто сказав, що це мої друзі? Це мої сту� денти! У викладача також є свої захоплення, звички, різні фотографії. Їх можна й видалити, щоб студенти не бачили. Але навіщо? Це ж спогади, приємні миті життя. А якщо виникло бажання викласти нові фото з відпочинку – то є абсолютно сві� доме розуміння того, що їх можуть бачити всі, хто є в друзях чи навіть будь�хто з мережі, якщо альбоми відкриті для всіх кори� стувачів. Довідка: Хтось порадить викладачу створити Соціальна мережа або окрему сторінку для спілкування зі студен� соцмережа – ресурс у мережі тами, хтось додавати� Інтернет, що забезпечує ме лише старост груп, зареєстрованих користува� хтось створить окрему категорію для студен� чів усіма можливим засобами тів, де він є курато� для взаємодії одне з одним сторінки, ром... Варіантів може (персональні бути безліч. чати, блоги та ін.), це Але може бути й структура, що базується на по�іншому. Є викладачі людських зв’язках або ж вза� з багаторічним досві� ємних інтересах. У ролі дом роботи, котрі сві� домо спілкуються зі інтернет�сервісу соцмережа студентами у соцмере� може розглядатися як плат� жах або просто дода� форма, за допомогою якої ють до друзів, щоб люди можуть здійснювати бачити, яка талановита зв’язок між собою та групу� молодь, чим вона живе, ватися за специфічними щоб самому йти в ногу з часом, радіти пре� інтересами (Блог). красному молодому (Цит. за джерелом Нові й актуалі� поколінню! Адже як не крути – викладач нав� зовані слова та значення: словникові чає студента, а сту� матеріали (2002–2010) / кер. проекту і відп. ред. О. М. Тищенко, авт. колектив: дент – викладача. Можна бути авто� В. О. Балог, Н. Є. Лозова, Л. О. Тименко, ритетним для студен� О. М. Тищенко [Інститут української мови НАН України]. – К., 2010.– 163 с.) та, спілкуючись з ним в соцмережах, десь разом сходити на ціка� вий мистецький захід, а можна відмовлятись від інтернет�комунікації, спілкуватися винятково формально та не відчувати при цьому жодних незручностей і залишатися авторитетним й надалі. Не завоюєш дешевої довіри лише тим, що додаси когось до друзів чи прагнутимеш спілкуватися більш ситуативно. Нас цінують за людські якості, професіоналізм, у першу чергу. Тож право кожного, яким бути зі студентами (і якими бути студентам), адже всі ми знаємо різних особистостей і можемо самостійно обрати: “відхилити” чи “додати” до друзів заявку у соцмережі. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології Студентство вшанувало пам’ять 29 СІЧНЯ 2011 РОКУ викладачі, аспіранти та студенти Інституту філософської освіти та науки разом із київськими письменниками та інтелігенці" єю взяли участь у Всеукраїнській акції вшанування героїв Крут. Запросив студентство до поїздки відо" мий письменник, видавець та друг Сергій Пантюк. Молодь приєдналася до заходів вшанування загиблих, відвідала меморіальний музей, присвяче" ний Події, читала поезію, присвячену полеглим у бою. Було відзначено на велику кількість людей, які приїхали вшанувати пам’ять і покласти квіти до стели, зведеної на честь студентів. Та були й момен" ти, що обурили, а саме – велика кількість політичної символіки. Дорогою до Києва в автобусі велись жваві розмови щодо героїзму молоді 1918"го року. Більшість з тих, хто поїхав, відвідали знане історич" не місце вперше і відзначили його важливість та символічність, наголошувалось на важливості відві" дин Крут – місця загибелі трьохсот молодих людей. Адже Крути – це національна історія. За висловом одного зі студентів, пізнання і усвідомлення подвигу юнаків є найкращою пошаною найвищої жертви. Українці мають пам’ятати про вчинок студентів, які віддали своє життя за Батьківщину. І не лише в майбутньому, а й зараз; робити все можливе для того, щоб подібних нерівних воєн, між дорослими та дітьми, не виникало, адже миру війною не здобу" деш. Націю повинні об’єднувати не різні кольори партійних прапорів, а національні ідеали та цінно" сті. Кожен свідомий український школяр чи студент має хоч один раз у житті помолитись в Крутах! ДОРОГОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ Пісня приносить найвищу радість – радість творчості. Вона є самобутнім про� явом світового мистецтва, величчям худож� ніх неповторних образів, філософських суджень, ліричного настрою, ритмічних форм та засобів, незліченною кількістю і багатством мелодій. Таким сподвижни� ком і виконавцем народної пісні є Мико� ла Никипорович Яре� тик, “феномен” якого формувався і виріс на благодатній, щедрій українській землі, яка народжувала і продов� жує народжувати пре� красні “солов’їні голо� си”. Не стала винятком рідна мальовнича Синява Рокитнянсько� го району на Київщині. Поталанило Мико� лі в шкільні роки з першим учителем співу та музичного супроводу (людина від Бога – відмічає Микола), таланови� тим виконавцем, музикантом�педаго� гом, художнім керівником багатьох творчих колективів, врешті, істори� ком – Володимиром Андрійовичем Пустовітом. Саме він помітив природ� нє обдарування хлопця, залучив до співу в шкільному, а потім сільському хорі, прищепив закоханість до народ� них музичних інструментів. Від Воло� димира Андрійовича Микола вперше почув співучий голос сопілки, бандури, мелодичні переливи баяна. Природна краса голосу, який поступо� во мужнів і набирав сили, породжувала надію навчатись вокалу, удосконалювати пісенну музичну творчість. Внутрішня потреба співу привела Миколу до Київського культосвітнього учи� лища на диригентсько�хорове відділення, де з’явилася можливість професійно шлі� фувати свій голос. Педагогічний колектив училища мав чудових аматорів хорового співу, музичного виконання. Серед них були майстри хоро� вої справи – Ганна Михайлівна Пархоменко, гри на музичних інструментах – Володимир Павлович Тітов, вокалу – Л. А. Блінова, про Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 яких тепла згадка залишилася у Миколиній пам’яті назавжди. Навчаючись співу, Микола опановує гру на баяні, продовжує шліфувати свій “голосовий інструмент”, тренує дихання шляхом спеціальних вокальних вправ, удосконалює вокально�виконавчу техніку, відпрацьовує чистоту і точність звукови� мови, вивчає пісенну народну творчість. Поступово Микола вивчає і поповнює репертуар української народної пісні, заглиблюється у зміст пісні, яка призначе� на нести людям радість і творчість у життя. “Народна пісня, – відмічає Микола, – не розрахована на естрадне виконання. Її глибина і зміст, засіб висловлення думок, почуттів, призвана, так би мовити, на одну людину, найти таку людину, дійти до серця кожної – велике і складне завдання”. Микола пам’ятає настанови педагога з вокалу: “У народній пісні – глибина пережи� вань, задушевна мелодійність, ніжність, безкраї простори. Важливо все це відчути і примусити слухача співпереживати”. Так Микола осягав світ народних пісень, наповнених самобутністю, природ� ною неповторністю, квітковими барвами, духмяністю вишневих садків, а ще й мате� ринською тугою та любов’ю, якій мало землі і неба, яка переповнює людську душу і серце. Після закінчення культосвітнього учи� лища М. Яретик працює художнім керівни� ком різножанрових колективів на підприєм� ствах Києва та області, виступає з сольни� ми номерами української народної пісні, з власним музичним супроводом баяна, що підкреслює оригінальність, емоційність, виразність, вільність і широту звучання, природну силу і легкість, її красу. З роками напрацьовується репертуар народної пісні. Миколу не задовольняє тіль� ки виконавська практика. Знаючи безліч народних пісень, Микола із однодумців, майстрів музичного жанру, створює ансамбль української пісні “Чумацький шлях” (1991 р). Організований з артистів професіона� лів, ансамбль став пропагандистом укра� їнської народної пісні, примножуючи і зве� личуючи її неоціненний скарб – багатовіко� ву пісенну культуру. Своїм слухачам артисти доносять мелодійність української пісні, любов до рідного слова (все іде від слова, це русло, по якому тече музика), що назби� рало на своїй віковій дорозі. Пісні: чумацькі й козацькі, давні й сучасні, сумні й веселі, глибокі, як пам’ять, багатогранні, як душа самого народу. Сивими століттями вимірюється вік народних, козацьких пісень. Не минає заці� кавленість до них і в сьогоденні. У концерт� ній діяльності “Чумацького шляху” Микола Никипорович репрезентує слухачам такі пісні, як: “Їхав козак з України”, “Над річкою бережком”, “Повіяв вітер степовий”, “Пасла дівка лебеді”, “Ох і не стелися хрещатий барвінку”, “Стоїть козак на чорній кручі” та багато інших народних пісень. Деякі з них вперше виконуються “Чумацьким шляхом”. Окрім пісенної творчості, Микола Яре� тик удосконалює себе як педагог. Він орга� нізовує в Інституті історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова співочий гурт “Золоте Перевесло”, який користується повагою серед слухачів, пропагує українсь� ку народну пісню серед студентської моло� ді університету та за його межами. Півстоліття віддає свій голос, душу і серце пісенній справі Микола Яретик. У виповнені його шістдесят бажаємо “лицарю української пісні” творчої наснаги, здоров’я, солов’їного співу та подальшої пропаганди української народної пісні на благо славет� ного українського народу. Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua Микола КОТ Ольга ГОНЧАР, студентка І курсу Ювілейна дата ПЕРША ЛЮДИНА В КОСМОСІ 12 квітня – Всесвітній день авіації та космо� навтики – пам’ятна дата, яка устано� влена на знак пер� шого польоту людини в космос. 12 квітня 1961 року, тобто півсто� ліття тому, радянський космонавт Юрій Гагарін на космічному кораблі “Восток” уперше у світі зробив орбітальний обліт Землі, який тривав 108 хвилин. Встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 квітня 1962, у СРСР відзначався як День космонавтики. В Україні 12 квітня відзначається як День пра� цівників ракетно�космічної галузі України. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 4 (1614) (квітень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 4 (1614) (квітень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/174 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/40e3ea11a4898c2c0978344965e0c534.pdf 64ee5aecd0e010ce6c856cd2bcef49cb Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 3 (1613) БЕРЕЗЕНЬ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА Новій весні – бути! Коли Бог створив жінку, то зачаровано завмер, щоб помилуватися своїм творінням… Жінка – найпрекрасніше створіння, ніжна й тендітна, мов весняна квітка; жадана і вірна подру � га, дорога і рідна дружина, мати, бабуся, берегиня роду, муза митця, лагідна й поступлива. Заради жінки, в ім’я жінки, з ім’ям жінки у цьому світі, під цим небом вершаться і героїчні звер � шення та щоденні справи, і найбільш непередбачува � ні події, які змінювали і змінюють історію. Час здатен змінювати все! Сучасне суспільство стрімко розвивається, швидко змінює пріоритети, що нівелюють не тільки уявлення про жінку, а втрачають Її з підкреслено жіночими рисами та відповідним призначенням – бути матір’ю�берегинею. Час здатен змінювати все! Зараз весна і жінка стає ще привабливішою, ще більш жаданою і чарівною, більш захопливою і доброю. Весняний настрій красить жінку, надає їй без � межності і неосяжності. Радіймо! Творімо! Бо прийшла весна! Живі� мо і посміхаймося, бо весна завжди в жінках. Бо жінка – це квіти, подих, дивування, підтримка, надія і безперервне бажання діяти. Новій весні – бути!!! Марія РОЗПУТНА (фотоколаж Ірини Мороз) ЗАСІДАННЯ АСОЦІАЦІЇ РЕКТОРІВ Співпраця 24 ЛЮТОГО 2011 року в Національно� му педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова відбулось засідання Асо� ціації ректорів Європи, за ініціативи Прези� дента Асоціації, ректора університету В. П. Андрущенка. У засіданні брали участь Перший заступ� ник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Є. М. Суліма, Президент Націо� НОВІ ДОМОВЛЕНОСТІ 24 ЛЮТОГО 2011 р. відбулась зустріч ректора Драгомановського університету В. П. Андрущенка та ректора Орловського державного університету Ф. С. Авдєєва, на якій було відзначено спільну зацікавленість у навчальних, професійних, навчально#ви# робничих та культурних галузях. Значну увагу було приділено питанню розвитку та пошуку нових способів співробітництва, тому результатом переговорів стало підписан# ня спільної угоди, яка зобов’язує сторони сприяти обміну знаннями, професійним умін# ням та навичкам у сферах освіти, наукових досліджень та обміну викладачами та студен# тами. нальної академії педагогічних наук України В. Г. Кремень. На порядку денному розглядалися питання про створення нової концепції педагогічної освіти України та про завершення роботи над 25�томним виданням “Вища педагогічна освіта і наука в Україні: історія, сьогодення та перспективи розвитку”. пам’ять трудовий колектив освітянський пантеон Поступ університету Відкрито музей Миколи Мозгового Воїн. Педагог. Патріот стор. 2 стор. 3 стор. 4 �СИСТЕМНІСТЬ І НЕЗВОРОТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ПОСТУПУ УНІВЕРСИТЕТУ 2 березня 2011 року у стінах Національного педагогічного університету імені М. П. Драгома� нова відбулась конференція трудового колективу, на порядку денному якої розглядались питання розвитку університету та план роботи на майбутні сім років під керівництвом ректора В. П. Андру� щенка. У присутності Президії конференції, ректора� ту, делегатів із кожної структури університету ректор В. П. Андрущенко проголосив свою допо� відь, озвучені цілі якої є визначальними для Дра� гомановського університету на наступне семиріч� чя, і беззаперечно, є основою стратегії розвитку нашого вишу. Традиційно, поза планами розвитку усієї системи закладу загалом, ректором було визначено ряд завдань для кожного підрозділу зокрема. Тому пропонуємо вашій увазі основні тези доповіді ректора В. П. Андрущенка для ефек� тивного ознайомлення та впровадження. Вельмишановні колеги! Дозвольте висловити вам сердечну вдячність за підтримку під час обрання мене на посаду ректора на наступний термін. Ваша одностайність була позитивно сприй� нята керівництвом галузі й послугувала під� ставою для підписання контракту терміном на сім років. Цей термін ми повинні використати для подальшого нарощування потужностей уні� верситету; ввести його у європейський освітній простір, набути в ньому статус про� відного університету педагогічного профі� лю. Не стану приховувати, завдання склад� не і надзвичайно амбітне. Але воно нам ціл� ком під силу. Такий колектив, як наш, має унікальний шанс заявити про себе на міжна� родному рівні, утвердитись у ролі кращо� го педагогічного університету не тільки України, але й Європи. У свій час ми з Вами прийняли рішення щодо збереження педагогічного профі� лю університету й, незважаючи на серйоз� ні вкраплення на підготовку фахівців за таким спеціальностями, як екологія і туризм, філософія і соціологія, соціальна робота і правознавство, продовжували нарощувати потужності традиційно педаго� гічних напрямів – готувати майбутніх вчите� лів. Як на мій погляд, педагогічні напрями мають залишитись основними і в наступно� му семиріччі. Саме для їх забезпечення ми будемо віддавати основні кошти, методичне, мате� ріальне і кадрове забезпечення, підпоряд� ковувати видавничу справу, діяльність спе� ціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Особливо це стос� ується вчителів з фізики, біології, інформа� тики і математики. Професія вчителя вічна, як світ. Зміню� ється виробництво, політика, культурні прі� оритети, міждержавні і міжнародні контак� ти. Незмінною залишається тільки потреба підготовки людини до життя, потреба у вчи� телеві, який введе дитину у країну знань, сформує її світогляд і ціннісні орієнтації, від� повідні компетенції і навички практичної діяльності. І оскільки це так, то висновок напрошується сам по собі: ми маємо залишитись педагогічним університе� том, але університетом кращим у віт� чизняному і європейському вимірах, готувати такого вчителя, до якого тягнуться діти, якого поважають батьки, і яким пиша� ється суспільство і держава. Це і є тим основним завданням, на виконанні якого ми маємо зосередити всі наші зусилля. Здійснити його непросто. Традиційні підходи і технології підготовки вчителя практично вичерпали свій позитивний потенціал. Нові часи делегують нові викли� ки, потребують відповідей як у змістовному, так і в методико�технологічному та органі� заційному планах. Ми маємо забезпечити європейську якість вищої педагогічної освіти, розповсю� дити цей досвід на всі педагогічні універси� тети України. Його виконання покладає забезпечення ряду позицій. Перше. Забезпечення навчального процесу фундаментальним науковим підґрунтям. Наш університет має стати дослідницьким. У цьому напрямі вже багато зроблено. Достатньо поглянути на порів� няльну таблицю, підготовлену відповідно до вимог Кабінету міністрів до дослідницьких університетів, щоб переконатись у нашій високій науковій спроможності. Але цього недостатньо. Ми – університет педагогіч� ний, а тому маємо подолати хибну уяву про педагогів як трансляторів усталеного знан� ня. Ми маємо зміцнювати традиційні й ство� рювати нові наукові школи, дослідницькі центри, лабораторії. Потрібно посилити співпрацю з відповідними підрозділами Національної й педагогічної академій. Смі� ливо і наполегливо входити в тимчасові ака� демічні авторські колективи. Вести дослід� ницьку роботу і залучати до неї студентів. 2 У кожному Інституті має бути створений науково�дослідницький центр, а в його структурі – дослідницькі лабораторії і творчі колективи, затверджена тематика дослі� дження, укладені угоди про співпраці з ака� демічними науковими установами, гранти донорських фондів та угоди про співпрацю із зарубіжними партнерами. Подібну перео� рієнтацію навчально�виховного процесу ми будемо стимулювати фінансово і організа� ційно. Нехай це звучить жорстко, але з цього дня надбавки до заробітної плати будуть надані лише педагогам�науковцям, які ведуть дослідницьку роботу і мають нау� ковий результат. Вони ж будуть позачергово переводитись на більш високі посади й нау� кові звання. Те ж саме стосується студентів�випу� скників, які претендують на навчання в магі� стратурі. Майбутній науковець має проде� монструвати свої дослідницькі здібності, перебуваючи на студентській лаві, надати опубліковані тези чи статтю, або ж, у край� ньому випадку, ввійти в програму й виступи� ти з повідомленням на науковій конференції чи семінарі. Дехто може висловити сумнів відносно ефективності дослідницької діяльності сту� дентів. Я б не поспішав це робити. Як відо� мо, основні ідеї народжуються у молодих головах. Скажімо, операційні системи для персональних комп’ютерів, які дали життя компаній “Майкрософт”, Біл Гейтс і Стів Балмер придумали ще в студентські роки. Далі – більше: Стів Возняк (українець за походженням) і Стів Джобс у студентському віці створили перші комп’ютери “Макін� тош”. Майкл Цукерберг – студент Гарвар� ду – розробив соціальну мережу “Фейсбук”, а молоді випускники Стенфордського уні� верситету Біл Гюлет і Девід Паккард розро� били технології, які дали старт всесвітньо відомій компанії “Гюлет�Паккард”. То ж чому ми не довіряємо нашим студентам? Я доручаю проректору з науки профе� сору Григорію Волинці і його заступнику професору Григорію Торбіну розробити відповідні положення й заходи щодо науко� вих досліджень, створення молодіжних нау� кових колективів, впровадження результатів у практику. Друге завдання також продиктоване розвитком сучасної інформаційної револю� ції. Мова йде про розробку та впроваджен� ня в навчальний процес новітніх інфор� маційних технологій. Сьогодні важко уявити не тільки керів� ника, але й простого співробітника, які б не мали комп’ютера, не освоїли електронних технологій. Досить потужно володіють комп’ютерами й сучасні школярі. На жаль, вчитель є коли б чи не “основним аутсайде� ром” щодо застосування інформаційних технологій. Навчання у більшості шкіл, осо� бливо сільських, здійснюється за застаріли� ми методиками й за допомогою обшарпаної дошки і крейди. Ми, драгомановці, маємо покласти край цій небезпечній рутині, налагодити процес підготовки нового вчителя як носія новітніх технологій, методик, інформації. Зроблено у цьому напрямі немало. В уні� верситеті створено відповідний Центр, встановлене новітнє обладнання, підгото� влена низка підручників, налагоджене дистанційне навчання, а головне – налаго� джена підготовка кадрів, здатних до вико� нання поставленого завдання. Відзначу тут подвижницьку роботу проректора Анатолія Кудіна, першого проректора Олега Падалки, співробітників Інституту дистан� ційного навчання, служби комп’ютерного забезпечення університету. Спираючись на зроблене, слід присту� пити до другого, а з часом – третього етапу реалізації проекту “Електронна педагогіка”. Інформаційними технологіями мають воло� діти кожен викладач і кожен випускник уні� верситету. Третього не дано і не може бути! Проректорів О. Падалку і А. Кудіна прошу уточнити Програму інформатизації універ� ситету, передбачити в ній створення Інфор� маційного центру в гуманітарному корпусі, а також в Інститутах соціології, психології та управління, розвитку дитини, соціальної роботи та управління, гуманітарно�техніч� ному інституті, студентських гуртожитках. Третє завдання модернізації педаго� гічної освіти в університеті обумовлене необхідністю активного дискурсу з так зва� ним позанауковим знанням, ірраціональ� ною складовою соціального досвіду. Огуль� не заперечення такого досвіду, практикова� не школою ХХ століття, відчутного ефекту не мало. У школі учень чув одне, а вдома йому говорили про інше. Щоправда, сьогодні навіть у школі він може ознайомитись з основами християнської моралі, основними підвалинами віри, релігійної духовності. В Росії, скажімо, відкрито говорять про участь представників традиційних релігій у підго� товці вчителів та навчальних посібників, про включення до програми загальноосвітньої школи так званої релігійної культури тощо. Очевидно, подібна тенденція буде посилюватись. А якщо додати до цього роз� маїття політичних та культурологічних пози� цій, точок зору та цінностей, які попри зако� ни проникають у сучасну школу, то стане ясним: без додаткової й особливої підго� товки вчителю в сучасній школі робити нічого. Тож за якими програмами і технологія� ми ми маємо готувати вчителя, здатного із терпінням і повагою сприймати позанауко� ве, політичне чи культурологічне знання й одночасно слугувати провідником знання наукового, вивіреного, практичного? На мою думку, ми маємо озброїти вчителя тех� нологіями дискурсу, який допоможе учню чи студенту самостійно визначатись у потоці інформації, відокремлювати зерна від пле� вел, відстоювати власну точку зору. Четверте завдання розгортається як завдання оволодіння кожним студентом рідною й однією�двома іноземними мовами, зокрема англійською. У свій час володіння англійською біль� шості з нас зводилось до лукавої фрази – “володію за допомогою словника”. Ми начебто й вивчали іноземну, але вивчали так, що не знали її. Останнє обумовлювало нас на своєрідну “соціальну німоту”, відсто� ронювало від світу, зупиняло міжнародне спілкування і співпрацю. Нині без знання іноземної, особливо англійської мови, в світі робити нічого. І першим цей штучно створений “мовний бар’єр” має подолати вчитель. А ми з вами просто зобов’язані створити всі необхідні умови для вивчення іноземної, розпочи� наючи від рівня читання текстів до вільного спілкування. Особливе навантаження у цьому зв’яз� ку покладається на Інститут іноземної філо� логії. Я прошу директора Інституту, профес� ора Володимира Гончарова у двохтижне� вий термін внести розгорнуті пропозиції. П’яте завдання може бути сформульо� ваним як завдання наближення навчання до практики. Ми маємо готувати вчителя, вмотивованого для роботи в школі, націле� ного на школу, такого вчителя, роботу в школі який розглядає як своє внутрішнє покликання. Мова йде про модернізацію практич� ної складової навчального процесу, вмоти� вовану ринково�демократичними перетво� реннями. Досвід роботи кращих університетів світу дає підстави для впровадження такої схеми практичної підготовки майбутнього вчителя: 1 курс – ознайомча практика (1 місяць в школі, без відриву від навчання; 2 курс – культурологічна практика (без відриву від навчання, в канікулярний період, відвідування культурно�мистецьких закладів Києва, України, провідних держав Європи і світу); 3 курс – виховна практика (в період літніх канікул, 1�2 місяці, виховна робота з дітьми в таборах відпочинку); 4 курс – педа� гогічна практика (1 місяць з відривом від навчання, в загальноосвітній школі); 5 курс – переддипломна практика (4�5 місяців, з відривом від навчання, написання магістер� ської роботи, її публічний захист). Майбутній вчитель має бути готовим до роботи в школі дразу ж після завершення навчання. Він має знати сучасну школу, всі її плюси і мінуси, досягнення і суперечності, вміти вирішувати нагальні проблеми школи, нести до неї передові знання і технології. У своїй промові в день святкування Дня злуки України наш Президент Віктор Федорович Янукович поставив перед нау� ковцями завдання: забезпечити єдність і взаємодію чотирьох складників: науки і біз� несу, освіти і виробництва. Це завдання має бути центральним і для нас. Ми маємо забезпечити його виконання модернізацією всього навчально�виховного процесу, дося� гненням європейської якості педагогічної освіти й отриманням статусу дослідницько� го університету. Організація і контроль за практичною складовою навчально�виховного процесу покладається на заступника першого прорек� тора професора Володимира Сергієнка. Шановні колеги! Перебіг подій семирічного штибу передбачити важко, а може, й неможливо. Нові роки сформують нові виклики до освіти і вчителя. Ми ж маємо їх вчасно розпізнава� ти і формувати належні відповіді. І все ж довготривалий прогноз також має своє евристичне і мобілізаційне зна� чення. Наступні роки мають бути наповнені системною роботою і зростанням універси� тету загалом і його кожного підрозділу, зокрема, за такою умовною схемою: 2010/11 – рік знань і науки (Г. Волинка, Г. Торбін) 2011/12 – рік високих технологій (Р. Вернидуб, А. Кудін) 2012/13 – рік розвитку автономії та демократизації управління (В. Бех, В. Сергі� єнко) 2013/14 – рік ринкових трансформацій (О. Падалка) 2014/15 – рік освітніх інновацій (Б. Андрусишин, А. Кудін) 2015/16 – рік європейських стандартів (В. Лавриненко) 2016/17 – рік лідерства у європейсько� му освітньому просторі (В. Андрущенко) Уже в перший рік, нарощуючи наукові розробки університету, ми маємо здобути статус університету дослідницького. Другий рік має стати роком введення в експлуатацію комп’ютерної зали на 300 місць (надбудова над приміщенням їдальні по вул. Тургенєвській), створення нового покоління електронних підручників, розроб� ка відповідних методик, завершення проек� ту “Електронна педагогіка”, започатковано� го нами двома роками раніше. В третій рік ми маємо утвердити тео� ретично й методично обґрунтувану, прак� тично вивірену систему державно�гро� мадського управління навчальним закла� дом, розгорнути студентське самоуправлін� ня, підвищити роль профспілкової організа� ції, спілки ветеранів, інших громадських організацій. Четвертий рік має підтягнути кожен підрозділ і університет загалом до рівня їх самоокупності; п’ятий – роком паспортиза� ції інноваційних проектів. Відповідність діяльності університету всім нормам європейської освіти і набуття університетом статусу кращого педагогіч� ного університету в Європі мають забезпе� чити два завершальні роки нашого семи� річного циклу. Гасло “Європейська якість освіти” має стати сенсом життєдіяльності кожного студента, викладача, співробітника університету. Шановні колеги! Українське прислів’я скептично нага� дує: “Плани, вироблені на печі, в дорогу не годяться”. Але ж і без планів майбутнє не наближається. Зважаючи на те, що кожен з наступних років сформує особливі виклики, слід бачити головне – системність і незво� ротність педагогічного поступу університе� ту, його людиноцентристську ідеологію, інноваційно�науковий характер розвитку і, як блискуче обгрунтував академік Василь Григорович Кремень, утвердження філо� софії української національної ідеї у вітчиз� няному і європейському соціокультурному просторі. Підготовка майбутнього вчителя є осо� бливо важливим завданням держави і сус� пільства. Згадаймо слова знаменитого канцлера Німеччини Отто Бісмарка відно� сно ролі вчителя у зміцненні держави і розвитку суспільства. На жаль, наше сус� пільство до них ставиться якщо й не скеп� тично, то у всякому разі, без належної від� повідальності. Університет має змінити це ставлення, переконати кожного в тому, що вчитель є головним суб’єктом всіх суспільних перемін саме тому, що він готує майбутнє покоління, яке йде на зміну нинішньому. Від якості роботи вчителя абсолютно залежить май� бутнє нації, народу і культури. Наш універ� ситет має очолити процес відродження соціального статусу вчителя, його належної підготовки до виконання своєї благородної місії. Це нам під силу, і я впевнений, наш колектив гідний тих високих завдань, які ставить перед нами Президент України, Верховна Рада і Уряд. На завершення доповіді дозвольте висловити подяку нашій профспілковій організації і її лідеру – шановному Івану Тихоновичу Горбачуку за сприяння у розвитку університету і захист співробітни� ків, викладачів, студентів. Слова вдячності я адресую нашій ветеранській організації на чолі з почесним професором, полковником Миколою Аркадієвичем Рябухіним. Сер� дечну вдячність висловлюю нашим студен� там і їх лідерам Миколі Давидюку і Стані� славу Цибіну. Дякую всім директорам, завідуючим кафедрами, викладачам, спі� вробітникам і студентам за розуміння та підтримку. Дякую за увагу! БЕРЕЗЕНЬ 2011 �Конференція Студентська наука 15 РОКІВ НА СЛУЖБІ ВІТЧИЗНІ 23 ЛЮТОГО відбулась Міжнародна нау# кова конференція “Суспільство: історія, сучасність, культура”, присвячена 15#річчю журналу “Пам’ять століть”. Конференція підіймала питання історії, культури України, розвитку філософської думки, історії та сучасності громадсько#релігійного життя в Україні. Відкриваючи конференцію, ректор уні# верситету В. П. Андрущенко зазначив, що ювілей журналу збігається з 20#річчям незал# ежності України, тому інтерес до історії є надзвичайно великим. “Історія – це наше життя. Тому розмова про історію повинна бути відкритою для обговорення серед вче� них, письменників, публіцистів”, – зазначив ректор. Далі слово взяли президент університету “Україна” П. М. Таланчук та голова Плат# форми “Діалог Євразії” В. І. Сергійчук, які у своїх вітальних словах відзначили особливу роль А. В. Денисенка, непересічну постать, професіонала, інтелектуала, який є головним редактором журналу і доклав багато сили для утвердження журналу. В. П. Бех, який, до речі, є шеф#редактором журналу, проци# тував слова класика: “Нещасливий той, хто дивиться на історію очима сусідів” та від# значив, що Драгомановський університет має за честь підтримувати журнал і докладе мак# симум зусиль для його розвитку. Голова Українського інституту націо# нальної пам’яті В. Ф. Солдатенко у своєму виступі зупинився на розгляді феномену пам’яті і її значенні, а от директор Інституту українознавства при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту П. П. Кононенко виголосив сміливу думку щодо переймену# вання журналу в “Пам’ять тисячоліть”. Пояснив він тим, що історія України є вели# кою і відзначив характерну рису для сьогод# нішнього українця: “…ми повинні знати, що десь відбувається, а про себе забуваємо”. Цікавим також виявилось співпадіння дати проведення конференції з Днем захи# сника Вітчизни, і багато присутніх відзначи# ло, що науковці відіграють важливу роль у захисті Вітчизні. “Саме науковці сьогодні є захисниками соборності, єднання та розвитку країни”, – зазначив під час виступу М. Г. Железняк, директор Інституту енци# клопедичних досліджень НАН України. “Журнал має виражене українське націо� нальне державницьке обличчя і повинен стояти на даній позиції”, – підсумував дану тему директор Інституту філософської осві# ти і науки І. І. Дробот. Загалом на конференцію надійшло біль# ше 70#ти статей, і всі вони будуть видані в нових числах журналу “Пам’яті століть”. Сергій РУСАКОВ Ініціативи Вшанування пам’яті 9 БЕРЕЗНЯ, у 1978му річницю з дня народження Тара8 са Шевченка, у Каневі були покладені квіти на могилі відо8 мого поета. У заході взяли участь голова профспілкової організа# ції університету, професор І. Т. Горбачук, директор Інсти# туту політології та права, професор Б. І. Андрусишин та голова Студентської ради університету М. Давидюк. Під час покладання квітів драгомановці зазначили, що роль Тараса Шевченка в історії української держави та самоідентифікації нашого народу є й залишається надзви# чайно важливою. ВІДКРИТО МУЗЕЙ МИКОЛИ МОЗГОВОГО НА КАФЕДРІ теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв у лютому за всебічного сприяння ректорату університету відбулось урочисте відкриття аудиторії#музею, присвяченої життю та творчості Миколи Мозгового. Микола Петрович Мозговий – народ� ний артист України, видатний співак та ком� позитор, який присвятив усе своє життя популяризації української пісні – понад 10 років був завідувачем кафедри теорії та методики постановки голосу, професором, виховав не один випуск наших студентів. Очолюючи Український мистецький фонд імені В. Івасюка, був організатором двох між� народних пісенних фестивалів�конкурсів молодих виконавців – “Пісня буде поміж нас” (м. Чернівці) та “Море друзів” (м. Ялта). З 2005 року Микола Петрович – генеральний директор Національного палацу мистецтв “Україна”. У липні минулого року серце митця зупинилося. Неперевершений маестро, патріот, щирий друг, вчитель з тих, яких згадують все життя – так говорять про цю непересічну особистість нашого сучасного мистецтва. Ідея створення аудиторії�музею Миколи Мозгового належить керівництву університе� ту. “Ми всі проходили його практику співу, захоплювалися піснями, мелодикою, мане� рою виконання. Микола утверджував БЕРЕЗЕНЬ 2011 національну ідею через пісню, виховував почуття патріотизму, любові до рідної землі”, – зазначає ректор Віктор Андру# щенко. Розпорядницею музею стала його уче� ниця Євгенія Проворова, нині доцент кафе� дри теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв. За сприяння дружини покійного Віолетти Борисівни було створено меморіальну експозицію: нагороди, дипломи, концертні костюми, особисті речі, фотографії з усіх періодів життя і творчості митця, збірка публікацій у пресі (його власних та про нього), автореферат дисертації та монографія, трудова книжка та багато іншого. Атмосферу присут� ності створює рояль Миколи Петровича, на якому він грав понад 20 років та створював свої пісні. У подальших планах натхненників музею – укласти аудіо� та відеотеку, пов’яза� ну з життям і творчістю Миколи Мозгового. Аудиторія�музей постійно відкрита для відвідування, практичних занять зі студентами та зустрічей друзів та колег Миколи Мозгово� го. Маємо надію, що з кожним роком колек� ція особистих речей маестро буде зростати, поповнюватись і пам’ять про народного арти� ста не згасатиме. ПРОДОВЖУЄМО ТРАДИЦІЇ НАУКОВЦЯ Створити світ набагато простіше, ніж зрозуміти його. Анатоль Франс ДОТОРКНУВШИСЬ до чогось гарячого, людина одразу інстинктивно відсмикує руку. Її змушує зробити це елементарне відчуття болю. Доторкнувшись до невідомого – ми маємо декілька варіантів поведінки: жахнутися – і в кущі, або здивуватися – і дослідити! Один – шлях у небуття, інший – шлях дослідника, шлях розвитку, шлях прогресу. Наукове дослідження світу передбачає пошуки відповідей на поставлені життям, часом, суспільством питання. Жодна людина не може жити без спілкування з іншими, не маючи певних знань про світ, про саму себе. “Пізнай самого себе” – цей вислів припису� ють Сократові, що жив ще у V сторіччі до н.е. З тих пір минули тисячі років, але і сьогод� ні одне з найважливіших завдань, що стоїть перед людством, це дати відповідь на запи� тання: “Хто ми? Що ми? Що нам робити?”. Прагнучи пізнати самих себе, глибинні дже� рела власного існування, ми пізнаємо світ, з уявлень про світ починається найбільш загальне пізнання себе як частинки цього світу. У процесі розвитку людського пізнання змінюється й поглиблюється розуміння світу, щодня відбуваються зміни, і наші сьогод� нішні знання видаватимуться неповними, недосконалими, можливо наївними майбутнім поколінням. Наука – певний соціальний інститут, утворений спілками вчених вже протягом двох тисячоліть, і являє собою не лише відношення вченого до пізнаваної ним дійсності, але й певну систему взаємозв’язків між членами наукового товариства. У науці існує свій специфічний образ життя, свій неординарний метод мислення, свій непередбачуваний світ норм та цінностей, світ дивовижних результатів і відкриттів. Світ науковця наповнений як творчим пошуком, так і щоденною працею, досить тру� домісткою і, на перший погляд, незбагненно неосяжною. Талант “спокійного” ставлення до невизнання, до взаємовідносин між колегами у спільній праці, до критичної суспіль� ної думки, яка лише “вибиває з колії”, вироблюється з роками, а сили йти до мети треба брати лише із власної досконалості, власної силі волі і визнання власної працеспромож� ності, і можливо, геніальності. Від вченого завжди вимагається підтвердження своєї професійності, яке здійснюється системою об’єктивної оцінки роботи. Через наукові публікації та всезагальне визнання. Діяльність вченого стимулюється і оцінюється не лише матеріальними здобутками, але й різноплановими ступенями, званнями, нагоро� дами, досягненнями учнів, здатних до творчого продовження і розвитку ідей вчителя та створення власних концептуальних ідей і реалізації власного наукового потенціалу. Мета науковців не лише наукові відкриття, розробка нових методів дослідження, впровадження теоретичних ідей у практичну діяльність, а і популяризація наукових знань, підтримка молодих і талановитих, створення умов для подальшого розвитку нау� кової думки (бажана і державна підтримка). Життя у науці – це постійна боротьба різноманітних думок, напрямків, боротьба за визнання робіт, боротьба задумів і ідей, фантазій і ідеалів, цінностей і теорій. Лише духовно багаті особистості здатні мріяти і фантазувати, не лише пізнавати світ, а й пере� творювати його. Науковець – знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях застосовує винятково наукові методи. А чи готові ми, сучасні студенти, до наукової діяльності, чи здатні ми акумулювати і осмислювати багатовіковий досвід науковців, чи достатньо в нас бажання, терпіння, працездатності і любові до знань, щоб розвивати науку, зберігаючи найкращі традиції та, не порушуючи зв’язок поколінь, продовжувати шлях дослідника життя? Сучасна освіта надає широкі можливості для наукової діяльності студентству, це і робота у різноманітних наукових товариствах, це і участь у наукових конференціях, спіл� кування, досвід, знайомства і звичайно ж, можливість проникнутись духом ученості і причетності до наукової спільноти. Тож, створюючи власний гармонійний внутрішній світ, продовжуючи власний духов� ний розвиток, давайте не будемо замикатися у собі, приховуватись у своєму світі від життя. Тож будемо розвиватись і розвивати науку. Чи зможемо ми бути науковцями? Покаже час. А зараз сподіваємось на підтримку і віру у молодь ХХІ століття. Марія РОЗПУТНА, студентка ІІ курсу До ювілею М. П. Драгоманова РОЗКРИВАЮЧИ БАГАТОГРАННУ ОСОБИСТІСТЬ 2011 РІК сповнений ювілейних дат та річниць. Вартими особли� вого вшанування цього року є сімейна плеяда видатних інтелектуа� лів українського суспільства Лесі Українки та Михайла Драгомано+ ва. Цього року виповнюється 140 років з дня народження Лесі Укра� їнки, а також 170 років з дня народження її рідного дядька Михайла Петровича Драгоманова. З нагоди останньої події 10 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла постанову про урочисте відзначення на держав� ному рівні 170�ї річниці з дня народження видатного українського письменника, публіциста, історика, громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова. У постанові ВР прописані наміри здійсни� ти впорядкування вулиць, яким присвоєно ім’я Михайла Петровича; забезпечити організацію тематичних виставок та показів тематичних теле� та радіопередач, присвячених життю та діяльності видатного вченого та громадського діяча. Серед іншого в постанові йдеться про необхідність сприяти виданню повного зібрання праць Михайла Драгоманова та спогадів про нього. Гарна перспектива, оскільки інтелектуаль� на спільнота давно відчула брак “свіжої” інформації про Драгоманова. Маємо на увазі той пласт матеріалів, який досі залишається архівним надбанням. А тому у проекті створення повного зібрання творів Михайла Драгоманова, на нашу думку, слід звернути особливу увагу на малорозтиражований аспект життя та творчості мислителя — епістолярний жанр, через який більш глибоко розкривається його багатогранна особистість. Багато з програмових творів Драгоманова написані у формі листів, а полеміці, що зазвичай розгорталася на шпальтах газет, завжди передував виклад думок у рядках листуван� ня з редакцією чи опонентами, а іноді й з друзями. Після смерті Михайла Драгоманова його ідейний послідовник Михайло Павлик створив зібрання листів, написаних до Драгоманова, а Іван Франко зібрав та видав листи, написані самим Михайлом Драгомановим до галицької спільноти. На даний момент епістолярна спад� щина Драгоманова здебільшого залишається вкритою архівним пилом, що не сприяє кращому та об’єктивнішому розумінню поглядів мислителя. А отже, масштабне відзначення ювілейної річниці Михайла Драгоманова є вдалою наго� дою черговий раз познайомити українське суспільство з його видатним представником. Ольга КАЗЄВА Ірина МОРОЗ 3 �ВОЇН. ПЕДАГОГ. ПАТРІОТ Життєвий шлях справжнього педагога, патріота нашої держави, ветерана Великої Вітчизняної війни, одного із фундаторів історичного факультету – НІКОЛАЄНКА ВАСИЛЯ ЮХИМОВИЧА НАРОДИВСЯ 1 серпня 1919 р. в селянській сім’ї в с. Кожанка Фастівського району Київської області. Після закінчення Кожанської середньої школи юнак навчався на річних курсах учителів історії при Київському державному університеті імені Т. Г. Шев� ченка, потім працював учителем історії у Мартусів� ській неповній середній школі Бориспільського райо� ну на Київщині. Перед війною. Василь Ніколаєнко (справа) з товаришем У грудні 1939 р. був призваний до лав Червоної Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. З першого до останнього дня блокади Ленінграда був активним учасником фронтових подій. Мав кілька поранень та контузій. Як армійський політпрацівник Василь Юхимо� вич пройшов бойовими дорогами визволення Поль� щі, розгрому вели� ких груп фашист� ських військ у Східній Прусії і Східній Помера� нії. Особливо важкі бої були за Цеханув, Шптет� гін, Грауденц, Данціг, Кенігс� берг. Василь Юхи� мович у складі групи офіцерів штабу 2�гої удар� ної армії брав участь у прийомі капітуляції м. Грайсфальд. У 1946 р. після демобілізації В. Ю. Ніколаєнко став студентом З Ленінградського фронту. Київського педа� 1942 рік. гогічного інститу� ту імені О. М. Го� рького. На першому курсі у 1947 р. його обрали головою студентського профко� му, а в 1948 р. секретарем комітету ком� сомолу. Проходячи військову службу в армії, Василь Юхимович набув досвіду роботи з людьми, а як викладач і науковець фор� мувався у прекрасному науковому колек� тиві інституту. Закінчивши інститут і аспірантуру, Василь Юхимович працював у науково� дослідному Інституті педагогіки стар� шим науковим співробітником. Протя� гом ряду років Василь Юхимович оби� рався секретарем парторганізації. З часом Василь Юхимович повернув� ся до Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького доцентом кафедри історії КПРС. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 1966–1972 рр. обирався секретарем парткому. ність, принциповість, Велика партійна організація інституту дбала про доброзичливість і вдосконалення навчально�виховного процесу підго� людяність. товки вчителів, особливо велика увага приділялась З 1992 р. Василь вихованню патріотизму студентської молоді. Юхимович вийшов на 1976–1983 рр. очолював історичний факультет. У пенсію, але продовжу� той час факультет посідав перші місця з навчально� вав працювати як виховної, наукової та громадської діяльності. заступник голови Ради Водночас з викладацькою і адміністративно�гро� ветеранів, брав активну участь у патріотичному вихо� мадською діяльністю Василь Юхимович багато уваги ванні студентської молоді Національного педагогіч� приділяв науковій роботі. Понад 50 його праць прис� ного університету імені М. П. Драгоманова, передаю� вячені розвитку і досягненням освіти, культурному чи свій непересічний життєвий і педагогічний досвід. будівництву Третього лютого 2011 року на 92 році життя пере� України, серед стало битися серце Василя Юхимовича. них найвідомі� У хвилини прощання лунав гімн його перемож� шими є: ної країни – той, що ціною неймовірних зусиль зни� “Розвиток щила фашизм, звільнила народи світу, підкорила кос� народної осві� мос і виховувала справжніх героїв. ти на Україні в Педагог і старший товариш, ветеран Великої Віт� роки першої чизняної війни, доцент, кандидат історичних наук, п’ятирічки почесний професор Національного педагогічного уні� 1928–1932 рр.”, верситету імені М. П. Драгоманова – Ніколаєнко “В. І. Ленін про Василь Юхимович назавжди залишиться в серцях культурну студентів і викладачів університету. революцію та її здійснення на Україні”, “Хре� стоматія з істо� Ректорат університету, рії вітчизняної Рада ветеранів, педагогіки” (у дирекція Інституту історичної освіти співавторстві), “Хрестоматія з марксистсько� ленінської педагогіки” та інші. За сумлінну викла� дацьку і наукову діяль� ність та активну участь у громадсько�політич� ному житті колективу Василь Юхимович у 1971 р. був нагородже� ний орденом “Знак Пошани”. За участь у бойових діях і самовіддану тру� дову діяльність В.Ю.Ні� колаєнко нагороджений трьома орденами Віт� Засідання Ради ветеранів за участі ректора університету чизняної війни І та ІІ академіка В. П. Андрущенка ступенів, двома ордена� ми “Червоної Зірки”, орденом “Богдана Хмельницького”, багатьма медалями, зокрема, “За оборону Ленінграда”, “Перемога у Великій Вітчиз� няній війні над Німеччиною”, “За взяття Кенігс� берга”, “Ветеран праці”, а також почесним знаком Âàñèëü Þõèìîâè÷ ͳêîëàºíêî, ÿê íàì, éîãî ó÷íÿì, “Відмінник народної освіти”, численними почесни� çäàâàëîñü – áóäå çàâæäè. ² ó öüîìó áóëà âåëèêà ïðàâäà. Ó ми грамотами. За тривалу сумлінну працю отри� öüîìó ïåðåêîíóâàëè éîãî ñëîâà, â÷èíêè, âïåâíåíà õîäà, мав подяку і цінний подарунок від Київського ïîãëÿä. Éîãî, ïåðåêîíàíèé, í³õòî ³ í³êîëè íå áà÷èâ ÿê міського голови, а Вчена рада присвоїла звання ïðîõà÷à, ðîç÷àðîâàíîþ ëþäèíîþ. Íàø Ó÷èòåëü áóâ îñîпочесного професора університету. áëèâèì. ß ìàþ ïðàâî òàê ãîâîðèòè ïðî ñòàðøîãî òîâàðèВ. Ю. Ніколаєнко користувався в колективі øà, ÿêîãî çíàþ áåç ðîêó 40 ë³ò. авторитетом, його поважали за чесність, поряд� Òàê ïîòð³áíî áóëî ðîçïîðÿäèòèñÿ äîë³, ùî íàø³ æèòòºâ³ ñòåæêè âåñü ÷àñ ïåðåòèíàëèñü, ³ ç ÷àñîì âèðîáíè÷³ âçàºìîñèìïàò³¿ ïåðåðîñëè ó ñïðàâæíþ äðóæáó. Éîãî æèòòºâå êðåäî – éòè ç äîáðîì íàçóñòð³÷ ëþäÿì – áàçóâàëîñü íà ïîâàç³ äî ñâî¿õ áàòüê³â, äðóç³â, ñòóäåíò³â, ðîäèíè. Îñîáëèâå ñòàâëåííÿ áóëî ó Âàñèëÿ Þõèìîâè÷à äî ñâî¿õ áîéîâèõ ïîáðàòèì³â, ôðîíòîâèê³â. Öå ëþäè ç îñîáëèâîãî ò³ñòà. Ô³ëîñîô³ÿ âî¿íà-ïåðåìîæöÿ çàâæäè áóëà ç íèì. Êðàñèâà, íàäçâè÷àéíà ëþäèíà… Ïåðåæèëà ãîëîä, ïåðåìîãëà ôàøèçì, â³äáóäóâàëà êðà¿íó ó ï³ñëÿâîºíí³ ðîêè ³ ïðèñâÿòèëà ñåáå íàéá³ëüø ñâ³òë³é ³ ïîòð³áí³é ëþäÿì ãàëóç³ – îñâ³ò³. Òèñÿ÷³ ó÷í³â âêëîíÿþòüñÿ Âàì çà äîáðî, çàñ³ÿí³ Âàìè ñïðàâåäëèâ³ñòü, ÷åñí³ñòü ³ ïîðÿäí³ñòü. ß çàâæäè áóäó âäÿ÷íèé Âàì, Ó÷èòåëþ, çà îñîáèñòó ïðèõèëüí³ñòü äî ìåíå ³ ì ñ³ì’¿. Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua ÏÀÌ’ßÒ² Ó×ÈÒÅ Ëß ²âàí ÄÐÎÁÎÒ, äèðåêòîð ²íñòèòóòó ô³ëîñîôñüêî¿ îñâ³òè ³ íàóêè, ïðîôåñîð Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. БЕРЕЗЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 3 (1613) (березень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 3 (1613) (березень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/173 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/a25e562cdd1a2a34d23bcd37a5dfd8e9.pdf 12a437525a4831131a430425eb7a411a Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 2 (1612) ЛЮТИЙ 2011 РОКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ПОЧЕСНЕ ПОПОВНЕННЯ ДРАГОМАНОВСЬКОЇ РОДИНИ 25 СІЧНЯ 2010 року на урочистій Вченій раді Націо� нального педагогічного універ� ситету імені М. П. Драгоманова відбулося вручення диплома Почесного професора Націо� нального педагогічного універ� ситету імені М. П. Драгоманова академіку Національної акаде� мії наук України, заслуженому діячу науки і техніки України, лауреа� ту Державної премії СРСР і двох Державних премій України в галузі науки і техніки Яцківу Ярославу Степановичу та академіку Націо� нальної академії наук України, заслуженому діячу науки і техніки України, лауреату Державної премії України у галузі науки і техніки Гейцю Валерію Михайловичу. М ОЛОДЬ і Мистецька лінія драгомановців НЕЩОДАВНО відбулось відкриття Другої Всеук0 раїнської виставки творів студентів кафедри образо0 творчого мистецтва НПУ імені М. П. Драгоманова. Виставка “Art�line” організована в рамках проекту популяризації творчості молодих талановитих художників, які навчаються на спеціальності “Обра0 зотворче мистецтво” у педагогічних університетах України. Двадцять п’ять студентів представлють свої досягнення в різних сферах образотворчості – стан0 ковому живописі, графіці, скульптурі, декоративно0 прикладному мистецтві. В їх мріях – не тільки амбіції самостійної художньої творчості, а й благородне пра0 гнення підтримати маленьких українців у їхньому самовизначенні в складних лабіринтах мистецтва. Вони впевнені: коли разом із дитиною в терніях і оза0 ріннях художньої творчості завзятий молодий талант, свічка душі українського мистецтва ніколи не згасне. Виставку гостинно прийняв чарівний куточок істо0 ричного Києва – Музей гетьманства, який містяни зна0 ють як будинок Мазепи. У стінах унікальної пам’ятки архітектури XVII століття щиро вітали учасників виставки директор Інституту педагогіки і психології академік В. І. Бондар, директор музею Г. І. Ярова, викладачі університету, гості. На відкритті виставки звучала романтична музика у виконанні студентів Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова. Роботи студентів кафедри образотворчого мистетцва отримали позитивні відгуки преси та фахівців. Арт0лінія творчості молодих художників рухаєть0 ся в ритмі їх сердець – бурхливо, спрагло, напружено, проте впевнено просуваючись вперед до нових звер0 шень. ВЕТЕРАНИ РАЗОМ НЕЩОДАВНО на розширеному засіданні Ради ветеранів, де були присутні голова і члени Студентської Ради, заступники директорів інститутів з виховної роботи, був затверджений Меморандум про співпрацю між Студентською Радою та Радою ветеранів НПУ імені М. П. Драгоманова. Мета цього Меморандуму – в усвідомленні спільної відповідальності за забезпечення всебічного розвитку студентської молоді та збереження українських традицій, виховання патріотизму, а також піклування про взаєморозуміння та взаємопідтримку різних поколінь драгомановців. Голова Ради ветеранів М. А. Рябухін, даючи позитивну оцінку події, підкреслив, що “школа – це майбутнє суспільства. Ми повинні виховувати майбутніх учителів справжніми патріотами України. Сьогоднішнє обговорення Меморандуму показує, що між ветеранами і студентами університету є тісний взаємозв’язок, ми йдемо в одному напрямку. Треба формувати ті якості патріота, які зроблять міцними наше суспільство”. Голова Студентської Ради М. Давидюк відзначив, що студентство вклоняється перед подвигами ветеранів у Великій Вітчизняній війні і починає велику роботу з розвитку волонтерського руху. “Ми будемо в усьому допомагати ветеранам”, – підсумував Микола Давидюк. На засіданні відбулась ще одна дуже важлива подія – виступила А. О. Ярошенко, яка повідомила, що на Вченій Раді університету була затверджена Патронажна служба допомоги ветеранам ВВВ, учасникам бойових дій, ветеранам праці НПУ імені М. П. Драгоманова. Метою діяльності служби є сприяння у розв’язанні соціальних проблем та надання комплексу соціальних послуг усім ветеранам нашого університету. Олена ШЕВНЮК, професор, куратор проекту Раїса ЮРОВА, секретар Ради ветеранів нагородження подвиг свято День захисника Вітчизни Готуємо творчого вчителя Ще раз про кохання стор. 2 стор. 3 стор. 4 �З Днем захисника Вітчизни! Шановні ветерани війни, праці, Збройних сил України та співробітники НПУ імені М. П. Драгоманова! Дозвольте від імені ректорату, Ради ветеранів університету, профспілкової організації щиро привітати Вас з Днем захисника Вітчизни! Ваш славний бойовий і трудовий подвиг є зразком відданості, честі, вірності присязі і невгасимої любові до Вітчизни, мужності і стійкості захисника, свободи і чесного виконання священного обов’язку патріота. Невмирущою славою і зразком для молодших поколінь залишається Ваше вірне служіння Вітчизні. Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя і благополуччя, успіхів у справі виховання молоді на благо українського народу! З глибокою повагою, Ректор Голова Ради ветеранів Голова профкому Д ЕНЬ В. П. Андрущенко М. А. Рябухін І. Т. Горбачук ЗАХИСНИКА ЯК ВИНИКЛО це свято і які подвиги здійснили захисники Вітчиз� ни, що увічнюються у цій знаменній даті? В історії кожної держави, народу, у житті людини захист рідної вітчизни є її святим обов’язком. На всіх ета� пах суспільного розвитку боротьба за суверенітет породжувала високий патріотизм, героїзм, чесність і відда� ність Батьківщині. Прикладів у історії людства чимало. Це було властивим і для України у період Гетьманщини, і тоді, коли вона перебувала у складі Російської імперії, і в Союзі Радянсь� ких Соціалістичних Республік. Що ж стосується Дня захисника Вітчизни України, то вона має свою політичну і героїчну історію. Після перемоги Жовтневої революції молода Українська республіка своїх збройних сил для захисту ще не мала. Цим скористалася внутрішня контрреволюція та інтервенти капі� талістичних держав. Тоді Раднарком з ініціативи В. Леніна у січні 1918 року ухвалив Декрет про створення Робітничо�селянської Червоної армії (РСЧА), який підписав представник Радянської Червоної армії України В. Затонський. Цей документ свід� чить про спільність інтересів і дій українських і російських трудящих у захисті Вітчизни проти внутрішньої контрреволюції та іноземної інтер� венції. Революційний народ з вели� ким піднесенням добровільно ство� рював загони червоноармійців у великих містах: Петрограді, Москві, Саратові, Харкові, Києві та інших. Організаторами перших загонів РСЧА були М. В. Кириленко, В. О. Антонов�Овсієнко, П. С. Дибен� ко, В. І. Подвойський та інші. В Україні, після прийняття Декрету 2�го лютого 1918 року Рад� наркому УРСР про створення Робіт� ничо�селянської Червоної армії, роз� горнулась робота зі створення бойо� вих загонів захисту революції. В організації Червоної армії та козацтва та безпосередньо у боротьбі проти інтервенції та біло� 2 Ві Тч ИЗНИ гвардійців брали участь К. Вороши� лов, С. Будьонний, О. Пархоменко, В. Кіквідзе, Г. Котовський, В. Прима� ков, В. Боженко, Ю. Коцюбинський, М. Щорс та інші. Вихідці з трудового народу, вірні ідеалам революції, загартовувались командні кадри у полум’ї громадянської війни. Наставали важкі дні в історії молодої республіки. Фронт був роз� валений, Кайзерівська Німеччина 21 лютого порушила перемир’я і розпочала наступ по всьому фронту. Головний удар було спрямовано на революційний центр – Петроград. Червоноармійські загони вступили в жорстоку схватку з ворогом, і 23 лютого Червона армія нанесла контратакуючі удари під Псковом і Hoвгородом, зупинивши просування німців на Петроград. На відзначення мужності і героїзму Червоної армії при захисті соціалістичної Вітчизни 23 лютого 1918 знаменується Днем Робітничо�селянської червоної армії, пізніше – День Радянської армії, а згідно з указом Президента від 23.02.1999 року – День захисника вітчизни. З часу створення Червоної армії і до 1921 року вона розгромила війсь� ка Антанти, очолювані США, Англією, Францією, Італією, Японією, очисти� ла від десантів Мурманськ, Одесу, Закавказзя, Крим, Сибір і розгроми� ла контрреволюційні полчища: на Сході – Колчака, Півдні – Денікіна, Врангеля, у Прибалтиці – Краснова, Юденіча. За роки громадянської війни з героїчних битв вийшли легендарні уславлені у піснях полководці: С. Будьонний, В. Блюхер, К. Вороши� лов, Ю. Коцюбинський, М. Щорс, В. Примаков, О. Пархоменко, В. Кік� відзе, В. Боженко та інші. У 1929 році збройні сили Росії, України, Білорусі, Закавказзя об’єднались в єдину РСЧА. В умовах мирного будівництва Червона армія проти загрози світо� вого імперіалізму зміцнювала свою обороноздатність. У 1939 році армія перейшла із добровільної основи служби до загальної військової повинності, призовний вік зменшив� ся з 21 до 19 років, а для тих, хто мав середню освіту, – до 18 років. Від� кривалися нові вищі і середні війсь� кові командні заклади, у яких молодь оволодівала героїчним досвідом старших поколінь. Провокації на озері Хасан і річці Халкін�Гол були сигналами до можливої агресії проти Радянського Союзу. Вірогідність цієї небезпеки зросла з приходом до влади Гітлера в Німеччині. Свої агресивні плани Гітлер спільно із сателітами здійснив 22 червня 1941 року віроломним нападом на Радянський Союз. Війна тривала 1418 днів і ночей. У 51�й стратегічній операції були Москов� ська, Сталінградська, Курська, Ленінградська, Київська, Корсунь� Шевченківська, Вісло�Одерська, Берлінська, в героїчних битвах, вия� вивши патріотизм, радянські воїни викинули агресорів з рідної землі, врятували людство від фашистської чуми. У цих битвах легендарний геро� їзм проявили воїни�вихованці радянської школи, а їх воєначальни� ки Г. Жуков, К. Рокосовський, О. Василевський, М. Ватутін, Ф. Тол� бухін, І. Черняхівський прославилися полководським талантом у світовій військовій історії, здобувши пошану чесних людей планети. Відтак всенародне вшанування Червоної армії у День захисника Віт� чизни має велике соціально�політич� не і моральне значення для патріо� тичного виховання молоді, поваги до своєї історії і до тих, хто відстояв рідну землю. Низько вклоняємося захисникам вітчизни! М. А. РЯБУХІН, Голова Ради ветеранів НПУ імені М. П. Драгоманова СТЕЖИНОЮ СВОГО ПОКЛИКАННЯ ОДНИМ із знаних логопедів сучасності є вче� ний, педагог, куль� турний та гро� мадський діяч Раїса Авер’янівна Юрова. Нещодавно цій чудовій жінці виповнилось 80 років. Та незва� жаючи на цей поважний вік, вона продовжує вести активну наукову і суспільну діяль� ність. Про це свід� чать і слова самого вченого: “…мені хочеться жити активно і приносити радість тим, хто до мене звертається за допомогою… А ще хочеться знати, що вся моя праця, мої досягнення при підведен� ні життєвих підсумків матимуть велике значення для молодого покоління”. Доцент Раїса Юрова виховала цілу плеяду лого� педів; одні її учні викладають на кафедрах логопедії в рідному університеті та інших вишах, інші працюють логопедами по всій Україні і за її межами – в Канаді, Польщі, Ізраїлі, Росії. Раїса Авер’янівна займається і науковою роботою: їй належить понад 50 наукових праць, три посібники, за якими навчаються студенти і працюють логопеди. У 2007 році під керівництвом Р. А. Юрової, разом з логопедами Центру патології мовлення, був виданий єдиний в Україні посібник по подоланню заїкання, який довго чекали логопеди і люди, схильні до цієї недуги. Цей посібник дозволяє самостійно працювати і допомагає подолати заїкання. За свою викладацьку та наукову діяльність Р. А. Юрова отримала звання “Відмінник народної освіти України”. За особистий вагомий внесок у розви� ток університету в 2010 році вона була нагороджена грамотою і срібною медаллю М. П. Драгоманова. Раїса Авер’янівна знана в Драгомановському уні� верситеті як творчий активний член колективу. За невсипучу енергію та відповідальне ставлення до справи її обрали старостою творчого гурту “Наша пісня”, який під керівництвом професора Т. С. Лев� ченко несе піснями радість людям. Великої уваги заслуговує і її самовіддана праця у складі Ради ветеранів університету на посаді секретаря. А ще вона є не просто вченим, педагогом, логопе� дом, активним громадським діячем. Раїса Авер’янівна доброзичлива, працьовита, порядна, завжди усміхне� на та віддана своїй справі людина. Все це допомагає їй зберігати молодість душі. Отака Вона дивовижна жінка, біля якої значно молодіші набираються сонячної енергії та завзяття. А від себе можу сказати наступне: “Вона послана на землю Богом”. Микола КОТ, доцент ДО ЮВІЛЕЮ Г. М. ПАДАЛКИ Галина Микитівна Падалка посідає особливе місце серед засновників української музично&педагогічної науки. Як відомо, мистецька освіта є незамінною складовою ста& новлення майбутнього педагога як Вчителя, духовного наставника, друга і порадника. Прикладом такого самовід& даного служіння цій справі є музично&педагогічна діяльність Галини Микитівни Падалки як високого професіонала, мудрого викладача, прекрасного музиканта, талановитої творчої особистості, чудової людини. Вітаємо Вас та зичимо Вам міц& ного здоровíя, людського щастя, любові рідних та близьких і подаль& ших великих звершень на ниві укра& їнської науки! В. П. АНДРУ ЩЕН КО доктор філософських наук, професор, академік НАПН України, член!кореспондент НАН України, ректор НПУ імені М. П. Драго ма но ва До уваги організаторів заходів (конференції, фестивалі, конкурси тощо)! Редакція газети “Педагогічні кадри” пропонує розміщення інформації про ваші заходи на шпальтах газети. За детальною інформацією звертайтесь, будь ласка, за телефоном (044) 234&75&87. ЛЮТИЙ 2011 �НАГОРОДЖЕННЯ СТУДЕНТІВ – ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ ТВОРЧИХ РОБІТ ОДНИМ із результатів незабутньої зустрічі викладачів та студентів університе0 ту з відомим педагогом0новатором Шалвою Олександровичем Амонашвілі – доктором психологічних наук, професором, академі0 ком РАО (Москва, Росія), іноземним чле0 ном НАПН України, а нині і почесним про0 фесором нашого університету, що відбува0 лась минулої осені в межах проекту “Твор0 чі майстерні педагогів0новаторів”, стало проведення за його ініціативи та фінансо0 вої підтримки загальноуніверситетського студентського конкурсу “Чому я обрав педагогічну професію”, організованого кафедрою педагогічної творчості. Ця плідна ідея майстра педагогічної справи знайшла широкий відгук у студент0 ства, понад 100 осіб подали на конкурс свої різножанрові творчі роботи. Після прове0 дення відбірного туру було допущено до участі у конкурсі 38 творів студентів. Вони оцінювалися кваліфікованим журі під голо0 вуванням завідувача кафедри, доктора педагогічних наук, професора, заслужено0 го працівника освіти України Н. В. Гузій, до складу якого поряд із викладачами кафе0 дри педагогічної творчості увійшли народ0 ний учитель України, директор Українсько0 го гуманітарного ліцею Г. С. Сазоненко, заслужений учитель України О. Д. Наро5 влянський, переможець Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року” Н. В. Одинець. Оцінюючи студентські конкурсні роботи, журі звертало увагу не лише на виважену композицію твору, послідовність викладу думок, мовну та стилістичну грамотність, проблемність, критичність, конструктив0 ність професійно0педагогічного мислення дописувачів, а передусім на гуманістичну спрямованість їх ідей, високу професійну духовність та відповідальність, переконли0 вість, самостійність та оригінальність висловлених позицій автора. Переможцями конкурсу студентських творів “Чому я обрав педагогічну профе0 сію” стали 13 учасників. Дипломи І ступеня дістали творчі роботи студенток Кузьменко Христини та Михайлової Тетяни (Інститут іноземної філології). Дипломами ІІ ступеня були нагороджені Катющева Тетяна (Інститут корекційної педагогіки та психо0 логії), Коливушко Лідія (Кримський гумані0 тарний факультет) та Король Юлія (Інсти0 тут розвитку дитини). Дипломи ІІІ ступеня отримали Бакай Оксана (Інститут укра0 їнської філології), Євтушенко Наталія (Інститут іноземної філології), Коваленко Анна (Інститут мистецтв), Мелашич Дари5 на (Інститут корекційної педагогіки), Миколайчук Галина (Інститут української філології), Міхеєва Марія (Інститут іно0 земної філології), Самофалова Вероніка (Інститут іноземної філології), Шульга Учитель – той, хто вірить в нас, Натхненно і невпинно. Учитель – той, яким весь час У захваті дитина. Він щирий, сам з пакунком мрій, Покликаних здійснитись. В проміннях радості живій Натхненням запалитись. На думку студентки Кримського гума0 нітарного факультету Лідії Коливушко, Ірина (Інститут гуманітарно0технічної освіти). Голова оргкомітету конкурсу академік В. П. Андрущенко на Вченій Раді універси0 тету в урочистій атмосфері вручив пере0 можцям конкурсу дипломи і грошові пре0 мії. Зміст творчих робіт переможців кон0 курсу загалом продемонстрував ствер0 дження ідей добра, милосердя, любові до дітей, позитивне ставлення до людини, активну громадянську позицію. Ось лише окремі думки, висловлені майбутніми вчи0 телями: “…як воно, бути вчителем? При& ходити до школи раніше за учнів, готува& тись до уроку як до іспиту, не піддаватись настрою, особистим негараздам, посміха& тись кожному, сто разів на день бажати доброго дня. Як воно – не належати собі?”, – читаємо слова студентки Інституту іно0 земної філології Христини Кузьменко. У віршованих рядках Тетяна Михайло0 ва пише: “…в школу не должны приходить случай& ные люди, получившие диплом ради дипло& ма. В педагогике не должно быть людей, для которых всё предсказуемо, отражено и закреплено в циркулях. Это творческая профессия, и она должна быть самой вос& требованной в обществе. По&моему, тот, кто пришёл учить других, должен начать не с самоистязания, как герой романа Чер& нышевского “Что делать?”, а с радостно& го самосовершенствования, результатом которого станет человек, в котором, по словам А. П. Чехова, “всё должно быть прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и мысли”. Конкурсантка Інституту корекційної педагогіки та психології Катющева Тетяна висловлює своє бачення образу вчителя, вона пише: “Вчитель запалює світло на життєвому шляху маленької дитини, виховує її, навчає, знайомить з поняття& ми добра і зла. Вчитель віддає своє життя іншим, віддає кожному вихованцю частин& ку себе та свою любов. Він вдосконалює спра& ведливі, чисті та добрі життя дітей і змі& нює їхні недосконалі погляди та вчинки”. Цікавими виявились і результати опи0 тування конкурсантів, здійсненого викла0 дачами кафедри педагогічної творчості стосовно того, що їм дала участь у конкур0 сі. Звучали такі відповіді: “…глибше осягну0 ла смисл своєї майбутньої професії”, “…підвищилася власна самооцінка”, “…набула корисного досвіду конкурсних змагань”, “…більше дізналася про педаго0 гів0новаторів”, “…зміцнився мій авторитет серед одногрупників” та ін. Отже, головна мета конкурсу – активі0 зувати професійну позицію студентства як майбутнього вчительського корпусу, сприяти розвитку їх педагогічної спрямо0 ваності та ціннісних орієнтацій, підсилити позитивну мотивацію на педагогічну діяль0 ність, виявити обдаровану молодь – спра0 вдилась. Це сприяє підвищенню престижу вчительської праці серед студентської молоді, якого, на жаль, бракує у сучасному соціумі, спонукає найбільш здібних та енергійних випускників вищих педагогіч0 них закладів освіти знайти себе у педагогіч0 ній професії. Слід відмітити, що подібні конкурси сприяють встановленню контактів між сту0 дентами різних інститутів, створюють умови для творчої самореалізації студен0 тів, зорієнтованих на педагогічну профе0 сію. До того ж студенти мали можливість активно заявити про себе, перевірити свою творчу спроможність, набули досвіду дося0 гнення успіху. Невипадково після завершення проек0 ту виникає бажання продовжити роботу у цьому напрямі. Тому колектив кафедри педагогічної творчості виступив з пропози0 цією розширити формат конкурсу, надати йому статус постійно діючого і назвати його на честь Шалви Олександровича Амо0 нашвілі. Педагог0новатор з почуттям обов’язку і вдячності прийняв цю пропози0 цію та зазначив, що пишається тим, що є почесним професором відомого універси0 тету, і радий співпрацювати з українськими колегами. Людмила МІЛЬТО, Валентина СИДОРЕНКО СЕЗОН СТУДЕНТСЬКОГО МОРЖУВАННЯ НА ТЕРМОМЕТРІ – два градуси морозу, надворі – люди в теплих шапках і рука� вичках, на календарі – свято Водохреща, тож студенти кафедри біологічних основ фізичного виховання на чолі з доцентом Михайлом Федоровичем Хорошухою веселим кроком прямують берегом Дніпра, аби здій� снити давню християнську традицію – окунутися в кри� жану воду в ім’я міцного здо� ров’я та з метою не відстава� ти ні від предків, ні навіть від вітчизняних політиків. Але від “політичного” занурення студентське відрізнялося двома речами: відсутністю папарацці (якщо не брати до уваги знайому одного зі студентів з фотоапаратом і, влас� не, мене) та щиросердечністю і відвертістю всієї процедури. На обличчях – весела без� турботність, на устах – усмішки та жарти; пересічний киянин в трьох светрах і в куртці в житті не сказав би, що молоді люди йдуть окунатися в крижану січневу воду. Дорогою до місця призначення Михайло Федорович розповідав про необхідність зимового купання як “невід’ємного фактора міцного здоров’я”, наголошуючи на тому, що воно сприяє зміцненню імунітету до застудливих захворювань, підвищенню стійко� сті організму до радіоактивного випромінювання та відтягує від поверхні шкіри шлаки у вигляді газу, який знаходиться у капілярах. Також він висловив сподівання, що в подальшому, окрім студентів кафедри біологічних основ, до процесу “моржування” долучаться й інші факультети, як�от філологічний чи географічний. Та поки студенти вищезгаданих факультетів грілися вдома, наші герої, вибравши собі найкраще місце серед тих, що залишилися вільними (треба віддати належне кия� ЛЮТИЙ 2011 нам�“моржам”, яких з кожним роком стає все більше), почали скидати з себе геть усе до плавок, при цьому не забувши хвилини дві попозувати перед фотоапаратом на мінусовій температурі. Вислухавши привітання викладача зі святом і ніяк не відреагу� вавши на заклик “заходити у воду повільно”, всі вісім студентів з криками “Харашооо!” зірвалися у Дніпро. Коли б це виваженість і холодний розум перемагали гарячу кров студентів? Майже кожен забігав у воду по два рази; тих, що рвалися і третій раз отримати заряд адреналіну та енергії, Михайло Федорович ледь не силоміць стримав – можна було б подумати, що стовпчик термометра показує не два градуси морозу, а 30 граду� сів тепла. Навколо гуртка наших студентів панувала особлива атмосфера натхення для киян, які прогулювалися пляжем одягнені, мов капуста, і змушувала кидати захоплені погляди на бадьорість і життєрадісність підопічних Михайла Федоровича, тобто на тих, хто піклується про своє здоров’я, хто хоче прожити довго, не витрачаючи свій час на хвороби і гроші на ліки. Якщо у вас також виникає таке бажання – не проґавте наступного Водохреща і будьте серед тих, хто надихатиме сту� дентів у наступному році на подібне звершення! Також фахівці із зимового купання пропонують усім бажаючим розпочати процедуру загартовування. Практичні заняття проводитимуться щоп'ятниці з квітня у Гідропарку (з 16 год.). Більш детальну інформацію можна отримати на кафедрі біологічних основ фізичного виховання та спортивних дисциплін ІФВС (тел. 4863628). Щорічні купання на Водохреща традиційно проводи� тимуться 19 січня о 15 год. Артем МИСЛИВИЙ 3 �14 лютого – День всіх закоханих Ще раз про кохання – і не тільки 14 ЛЮТОГО у багатьох країнах світу відзначається День Святого Валентина – покровителя усіх закоханих. Цього дня закохані або, як стало вже традицією, просто близькі люди зізнаються одне одному в любові і дарують приємні подарунки і “валентинки” – листівки, прикрашені традиційними сердечками, трояндочками, янголятками тощо. Саме в університеті знайомляться багато молодих людей, тут вони закохуються і присвячують життя одне одно. му. Тому ми вирішили розпитати і дізнатись кілька історій кохання, які виникли і розгорнулись саме в стінах Драгома. новського університету. Ці історії записані зі слів людей, які поділились з нами своїм сокровенним – історією про своє кохання. КОХАННЯ ПО.ДРАГОМАНОВСЬКИ, або історія однієї зустрічі НІКОЛИ НЕ ЗНАЄШ, де Купідони чатують на тебе, щоб випустити стрілу і зародити кохання. Й ні час, ні місце не важливі. Усе трапляється там, де потрібно і так, як потрібно. Сергій та Оксана, мабуть, посміхнулися б, якби їм років десять тому напророчили, що вона одружиться зі своїм викладачем, а його серце буде підкорене коханням студентки. Посміхнулися б та й не повірили, проте через чотири роки вони мали вже спільне прізвище. Коли Сергій закінчував університет, Оксана вчилася на першому курсі. Паралельно з викладацькою діяльністю він працював в одній солідній компанії. Час минав, мережа розши� рювалася, тому одного дня було намічено відкриття нового магазину. Як згодом виявилося, Оксана – організатор відкриття заходу. Звісно, Сергію, котрий мав значний досвід роботи, було доручено допомогти дівчині у підготовці до відкриття. З одного боку, він бачив її сумлін� ною студенткою, яка, до речі, закінчила університет з червоним дипломом, а з іншого – діло� вим партнером, з яким його пов’язує спільна робота. Магазин відкрили, був святковий фуршет… Словом, вирішили після цього днів за три зустрітися в одному кафе. З того часу фактично і розпочалися їхні стосунки. Бачились вони часто, майже щодня, однак Оксана продовжувала називати свого коханого по�батькові, незва� жаючи на те, що вони стали ближчі, і тепер вона не просто його студентка. Проте, коли Оксана навчалася на третьому курсі і сором’язливо склала улюбленому викладачеві залік не з першого разу, Сергій тоді ще не розумів, у чому справа. Оксана прихо� дила підготовлена, адже навчалася на «відмінно», просто соромилася відповідати у його при� сутності. На четвертому курсі дівчини відповідальним за практику був Сергій. Тоді він уже значно уважніше спостерігав за студенткою і почав розуміти, що бачить в ній свою кохану. Тоді й почав діяти активніше. А вже на п’ятому курсі Оксана складала державний екзамен не просто улюбленому викладачу, до якого якісно й добросовісно він її підготував (на той час вони вже мешкали разом і були одружені), а своєму супутнику. Отож, захищала свою магістерську випускниця вже будучи законною дружиною. Як склалося далі – запитайте у них самих, зустрівши в університеті на перерві. Для себе я лише підтвердив думку про те, що ніколи не знаєш наперед, кому сьогодні ставиш залік чи екзамен: гарній студентці чи майбутній своїй дружині через кілька років. Олександр КОЗИНЕЦЬ, викладач Інституту корекційної педагогіки та психології ЗМІ про нас Університет, танок і взаємна любов ВОНИ вступили до одного і того ж інституту Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, але на різні спеціальності, у різні групи. Він і вона захоплювалися танцем! Майже два місяці вони ходили одним коридором, навчалься в одних аудиторіях і не помічали один одного. Аж ось вони нарешті зустрілися... поглядами. Була перша в їхньому житті студент0 ська конференція, що проходила в інституті. Вона виступала із захоплюючою доповіддю, вперше в такій великій аудиторії перед багатьма слухачами. І раптом серед сотні пар очей вона помічає його погляд, захоплений і закоханий погляд, що не полишав її ні на секунду. В цей погляд вона і закохалася... Після конференції вони познайомилися, поговорили, але кожен пішов своєю доро0 гою... Наближався “Дебют першокурсника”, кожна група готувала свій виступ. Він танцював вальс з іншою... Вона танцювала румбу з іншим... Але подумки вони хотіли бути разом. Вони живуть в різних містах України. Він – староста у своїй групі, відповідальний і активний хлопець сильної статури з мужніми плечима. “Ні, я його не гідна”, – подумала вона... Вона – кра0 суня, розкішна дівчина, струнка, тендітна, щира, чуйна. “Ні, я її не вартий”, – подумав він... Так вони не наважувалися зробити один до одного перший крок, хоча подумки хотіли бути разом... Вони навчалися в різних групах, в різних аудиторіях, і тільки лекційна аудиторія їх об’єднувала. Їх об’єднувала любов до танцю і взаємне кохання... А роз’єднувала нерішучість та невпевненість. Але доля дала їм шанс: був оголошений конкурс мистецтв серед інститутів. Танцювальне мистецтво свого інституту, звичайно ж, представляли вони. Це шанс для них бути на сцені разом, а може, і не тільки на сцені... Почалася підготовка до конкурсу. Вони однозначно вирішили танцю0 вати румбу, для свого танцю вони обрали пісню Mайкла Джексона “Whatever happens” (саме ця пісня значною мірою була історією про них самих). Це були прекрасні миті – підготовка до конкурсу, тренування, які подарувала їм доля. Вони залишалися після пар і разом проводили багато часу, складаючи композицію танцю та вдоскона0 люючи рухи. І ось – конкурс і їхня румба! Це був яскравий танець кохання, захоплюючий, при0 страсний і ніжний водночас. Їх погляди, їх рухи, підтримки і торкання розповідали історію двох закоханих без слів! Вони запалили всю сцену і свої емоції передали глядачам – зал аплодував стоя0 чи. Це був саме той танок, коли на двох – одне серце. Він тримав її ніжно, вона дарувала йому жіночність, тендітність. Той вечір вони провели разом. Танцем вони сказали один одному те, що не наважувалися сказати раніше сло0 вами! В той вечір був перший палкий поцілунок, освід0 чення... З того вечора вони завжди разом, такі ще юні, щирі та закохані. Їх об’єднує спільна лекційна аудиторія, спільні танцювальні виступи, а головне – взаємна любов! Говоріть про свої почуття тим, кого ви любите, бо не завжди і не всім доля дає “конкурс мистецтв”... а тільки тим, хто на це заслуговує і дуже цього хоче! Михайличенко став доцентом драгомановського університету Колишній головний тренер збірної України став завідуючим кафедри футболу: читає лекції і ставить студентам у приклад Андрія Шевченка. Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. Пантеон пауза. Потім сказав, що дуже цікава пропозиція. Довго умовляти його не довелося. До речі, він на достатньому рівні володіє англійською мовою. А у нас в планах – проводити заняття англійською. Ми ж до Європи рухаємося. Можливо, Михайличенко викладатиме у нас іноземною”. “Олексій Олександрович у нас на посаді доцента. Не потрібно це плута� ти із вченим званням доцента, – уточнює Тимошенко. – Але, думаю, через деякий час – ми вже говорили про це з ним – підготуємо пару статей, мето� дичних посібників. І подаватимемо його на звання доцента. А там, якщо у нього буде бажання, подумаємо про написання дисертації. І вже буде можливість отримати звання професора. Ми йому вже про це натякали. Але на даний момент, природно, він бачить себе більше тренером. І я був би радий, щоб він повернувся в збірну або “Динамо”. Михайличенко себе ще проявить. Невдачу в плей�офф ЧС�2010 з греками оцінюю як випадковість. Недаремно ж Лобановський називав його своїм наступником. Як ми говори� мо студентам: у футбол грають головою, а вже підіграють іншими частина� ми тіла. А Михайличенко був гравцем, що думає”. До речі, серед студентів�подопічних Михайличенка – гравці “Арсенала”, “Обо� лоні”, зокрема, син Олександра Заварова – Валерій. А в числі футбольних досягнень команд університету Драгоманова – чем� піонство “Біличанки” в жіночому футзалі і виграш Євро�12, як тут називають перемо� гу на турнірі студентів міст України і Поль� щі, які прийматимуть матчі ЧС. Як розповіла нам Вікторія, студентка� магістрантка 5 курсу, на лекції з методики викладання футболу дівчини цікавилися у Михайличенка, чи одружений він (одруже� ний. – Авт.) і чи є у нього діти (є. – Авт.), а сам він не відмовляв у фото і автографах на конспектах. “Радив не зазнаватися, брати приклад з Шевченка”, – ділиться інший 5� курсник, Єгор. “У майбутню команду Михайличенка не напрошувалися”? – “Подумували, та не наважились”. Екс�тренер “Динамо” і збірної України Олексій Михайличенко очолив кафедру футболу Інституту фізичного виховання і спорту НПУ імені М. П. Драгоманова. Біля його кабінета в будівлі на Тургеневській, 3�9 за сто� личним цирком уже прибили відповідну табличку – “Завідувач кафедри фут� болу, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер України доцент Михайличенко Олексій Олександрович”. Якщо жіноча частина пед� колективу вишу про футбольні регалії свого нового колеги в основному не обізнана, то студенти – приємно здивовані. “Це ж жива легенда!” – говорять. Учора кабінет Михайличенка був закритий. “Він тут не щодня, – розповів нам директор ІФВС Олексій Тимошенко. – Але практично раз на тиждень ми зустрічаємося, вирішуємо питання кафедри. Або, наприклад, у нас був вечір спортивної слави – так прийшли він, Стела Захарова, Леоненко, Косовський. Михайличенко в гарних стосунках з Блохіним, думаю, у березні запросимо його до себе на Кубок ректора. Олексій Олек� сандрович залучатиме відомих спортсменів на зустрічі зі студентами, крім того, сам, у міру можливостей, читатиме лекції про футбол – декілька таких уже було. Він у нас не на повній ставці, а на 0,25. Його умова – щоб ця робота не заважала подальшій тренерській кар’єрі. Отже, якщо він очолить якусь команду, то поєднуватиме роботу в ній з діяльністю на посту завкафедрою”. Кафедра футболу відкрилась 1 листопада. “Очолити її міг або учений, або людина з велики� ми спортивними досягненнями, – говорить Тимошенко. – Ми планували Базилевича, вихо� дячи з того, що він – кандидат наук. Але не вий� шло. Чому ліг вибір на Михайличенка? Ось яка думка існує в суспільстві. Фізкультурник, мовляв, це людина, яка двох слів зв’язати не може. А Олексій Олександрович уміє чітко, доступно і цікаво висловлювати свої думки. Ми Михайличенко разом з університетською це бачили на його прес�конференціях. На жаль, командою “Біличанка” – не всі тренери прем’єр�ліги можуть цим похва� литися. Його перша реакція? Спершу була чемпіонками світу з футзалу. 4 Світлана НІКОЛАЙЧУК Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua Олег ЛЮЛЬКА, Олег СИВАК Газета “Сегодня” РЕКТОРАТ, профком уні� верситету з сумом сповіща� ють, що на 92 році пішов з життя ветеран Великої Вітчиз� няної війни, заступник голови Ради ветеранів університету, колишній декан історичного факультету Ніколаєнко Василь Юхимович і висловлюють глибокі співчуття рідним і близьким покійного. Про життєвий шлях Васи� ля Юхимовича – в наступному номері газети “Педагогічні кадри”. Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. ЛЮТИЙ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 2 (1612) (лютий 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 2 (1612) (лютий 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/172 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://libdc.udu.edu.ua/files/original/83c3bd799b62c372d5ad6d615984e5c7.pdf 0aca3e645b35924d97af968e5d5f3760 Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Source A related resource from which the described resource is derived <a href="https://libdc.udu.edu.ua/collections/show/13">Педагогічні кадри. 2011 рік</a> PDF Text Text ЗАСНОВАНА У ЖОВТНІ 1929 РОКУ № 1 (1611) СІЧЕНЬ 2011 РОКУ ВИСОКА НАГОРОДА МІЖНАРОДНИЙ Сократівський комітет (м. Оксфорд, Великобританія) присвоїв звання лауреата Міжнародної премії у сфері наукових досліджень “Ім’я в науці” (“The Name in Science”) ректорові Національного педагогічного університе' ту імені М. П. Драгоманова, віце'прези' денту Клубу ректорів Європи, академіку В. П. Андрущенку. Колектив університету щиро вітає свого керівника й лідера з видатною наго' родою! НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА ²ÒÀªÌÎ ÏÅÐÅÌÎÆÖ²Â! У МІСТІ Теплице (Чехія) з 27 жовтня по 1 листопада 2010 року проходив міжнародний конкурс�фестиваль молодіж� ної творчості “Осіння казка”. Три студентки Драгоманов� ського університету Валентина Шерепот, Ангеліна Щер� бина й Олена Бедзіс у складі тріо бандуристок “Купава” взяли участь у конкурсі та здобули першу премію! Значною мірою своєю перемогою дівчата завдячують художньому керівнику – лауреату багатьох міжнародних конкурсів, доценту, професіоналу й ентузіасту Валентині Петренко. Університет пишається своїми вихованцями і бажає їм подальших блискучих перемог! ПОДАРУНОК ДО НОВОГО РОКУ ТА ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ АРХІВНИХ УСТАНОВ 23 ГРУДНЯ 2010 року відбулось відкриття нових приміщень архіву університету і мультимедійної ауди� торії інноваційних технологій вивчення мов. У церемонії відкриття взяв участь ректор університету академік В. П. Андрущенко Зазначені приміщення відповідають усім сучасних вимогам і дозволяють відповідним підрозділам уні� верситету проводити свою діяльність на високому професійному рівні. Керівники підрозділів висловлюють слова вдячності ректоратові за постійну увагу до покращення умов навчання і праці, а будівельникам, інже� нерам і працівникам відділу постачання –за якісно виконану роботу. Прес�центр ЗДАЄМО СЕСІЮ ЛЕГКО І ШВИДКО! У найхолоднішу пору року для студента знову настають найспекотніші дні – сесія. Сесія – період значних навантажень на організм. І це справжнє випробування для нервів, очей і пам’яті – всім стре� сам стрес! Щоб такого не відбувалося, наводимо декілька порад: Плануйте. Перш ніж приступити до навчання, логічно організуйте час і поставте цілі: розпишіть, що ви будете робити в конкретний день і годину. Дов� генько робити, проте це справді діє. Визначте “золоті” години. З’ясуйте, нарешті, хто ж ви – жайворонок чи сова. І залежно від цього плануйте, в який час дня чи ночі ви будете займатися “опором матеріалів”, а коли просто повторювати білети улюбленої дисципліни. Відпочивайте. Кожні 40�45 хвилин відволікайте� ся на 5�7 хвилин (згадайте школу, адже саме так роз� поділено час школярів для найкращого вивчення про� грамного матеріалу). Не чекати втоми – кращий засіб від перевтоми. Обійдіться без стимуляторів. Каву, колу і енер� гетики замініть на трав’яні чаї. Вони дуже добре тоні� зують, але не виснажують організм. Якщо ж перебу� вати лише на тоніках, то через пару годин після підйо� му сил ви потрапите в “енергетичну яму”, і ніякий предмет тоді вже залишиться у вашій голові. Напередодні іспиту. Увечері перед іспитом зай� міться чимось нейтральним – погуляйте, послухайте музику, сходіть в басейн. А головне – добре виспіть� ся. Якщо будете останні дванадцять годин зубрити, то все “перегорить”, і прийшовши на іспит, ви не змо� жете пригадати анічогісінько з вивченого. Перед іспитом. А ось перед самим іспитом сти� мулятори не завадять. Кава, чай, шоколад – вибирай� те, що на вас найкраще діє. Не нервуйте, адже все, що ви вивчили, пригадається у процесі іспиту. Тож підтримуйте себе завжди у здоровому тілі, дух тут сам собою розуміється, і успішної вам сесії! За матеріалами Інтернет видань До уваги студентів та викладачів! У ПЕРІОД екзаменаційної сесії 2010/2011 навчального року для Вас працюватимуть консультативні телефони: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України НПУ імені М. П. Драгоманова 239%30%28 (юридичний відділ) Звертайтеся, будь ласка, у разі виникнення питань або виявлення фактів порушень та зловживань під час екзаменаційної сесії. ВіД РЕДАКЦії: Після тривалих новорічних свят, як завжди несподівано, в нашому університеті розпочалася сесія – для кого вкотре, а для кого й уперше. Повсюди вирує підготовчий процес: у бібліотеці, в гуртожитках, у коридорах, під дверима аудиторій… Січень цього року багатий на визначні події для нашого університету, серед яких ювілеї людей, які творять Драгомановський дух та є зразком для молодих поколінь. Тому січневий номер газети ми із задоволенням присвячуємо нашим іменинникам. Редакція газети також чекає на нові статті про події, що відбуваються в нашо& му університеті, та матеріали, які пов’язані з освітянською галуззю. Листи відпра& вляйте на електронну скриньку газети: gazeta@npu.edu.ua. турбота ювілеї 486%78%48, роздуми Статті� привітання Привітали з днем Св. Миколая Молодість – нове визначення стор. 2�3 стор. 4 стор. 4 �Л Ю Д И Н А З ГА Р Я Ч И М С Е Р Ц Е М Хто твердо знає, що робити, – той приручає долю (М. Міклухо�Маклай) ЮВІЛЕЙ, кругла дата, річниця… Цю подію називають по�різному, але мало хто заперечить, що для будь�якої люди� ни вона має особливе значення. Ювілей – це можливість для кожного спинитися на хвильку у життєвому вирі і озирнути� ся, подивитися з висоти прожитих років і набутого досвіду на пройдений шлях: чи вдалося досягнути омріяного, чи ненаро� ком не збився з обраної дороги. Тому чекають його з хвилю� ванням і трепетом. 14 січня 2011 року святкує свій ювілей перший проректор Національного педагогічного університету імені М. П. Дра� гоманова, завідувач кафедри соціології, управління та євроін� теграції, талановитий учений�філософ і педагог�дослідник, вмілий організатор, добра і щира людина Володимир Павло вич Бех. Ось уже понад 30 років він виховує молоде поко� ління, творить сучасну українську науку, модернізує навчаль� но�виховний процес вищої школи. Незважаючи на зайнятість адміністративною роботою, Володимир Павлович завжди знаходить час для спілкування зі студентами. Це не дивно, адже багато років свого життя Володимир Павлович присвятив саме студентству: він викла� дав і викладає цілу низку оригінальних навчальних дисциплін, зокрема таких, як “Теорія особистості”, “Самоорганізація особистості”, “Історичні форми саморегуляції історичного процесу”, “Загальна теорія управління”, “Теорія прийняття рішень”, “Проектування організацій”, “Актуальні проблеми самоорганізації соціального організму України”. Лекції Володимира Беха – взірець новітніх підходів до подання навчального матеріалу. Його нестандартне тракту� вання сучасних філософських та соціальних проблем спону� кає молодь до ґрунтовних наукових досліджень. Студенти під керівництвом Володимира Павловича стають лауреатами та переможцями обласних та національних конкурсів із суспіль� ствознавчої тематики. Як правило, найкращі студенти, учні Володимира Пав� ловича, згодом з допомогою свого наставника продовжують власне наукове зростання в аспірантурі, а потім і у докторан� турі. Володимир Павлович ніколи не зупиняється на досягну� тому, а головне – не дозволяє зупинятися іншим шукати себе у науці. Величезний потенціал Володимира Беха як науково� го керівника вражає: він керує аспірантурою з філософії, полі� тології та соціології, під його керівництвом захищено 28 кан� дидатських та 3 докторські дисертації. Науковий доробок Володимира Павловича складають понад 300 публікацій, в яких висвітлено проблеми ноосоціо� генезу, самоорганізації та саморегуляції соціальних систем, оптимізації розвитку політичних інститутів, розбудови укра� їнської державності, вакуумної або квантово�хвильової при� роди Всесвіту. Він є автором 30 монографій, 10 з яких підго� товані ним одноосібно, у 11 теоретичних працях Володимир Павлович –науковий редактор, 9 з них є колективними монографіями з проблем державотворення, модернізації вищої освіти, актуальних проблем науки і культури сучасного світу. Серед них такі, як “Людина і Всесвіт” (1998), “Соціальний організм” (1999), “Філософія соціального світу” (1999), “Соціальний організм країни” (1999), “Гене� зис соціального організму країни” (2000), “Фірма в дискур� сі організменої ідеї” (2006), “Саморегуляція соціального організму навчального закладу” (2009), “Функціональна модель особистості: пошуки полікультурних детермінант поведінки” (2009), “Технократизм у дискурсі проблем вищої школи” (2009) та багато інших. За цими цифрами і назвами – роки натхненної і копіткої праці, роздумів і міркувань, подолання суперечностей, у яких, як відомо, і народжується істина. Володимир Павлович Бех є головним редактором жур� налу “Нова парадигма” і шеф�редактором історичного науко� вого і літературного журналу “Пам’ять століть”, членом ред� колегій низки фахових наукових видань ВАК України, а саме: “Практична філософія”, “Соціальна психологія”, “Культуро� логічний вісник Нижньої Наддніпрянщини”, “Соціальні тех� нології”, “Соціальна робота в Україні” та ін. Сотні наукових статей, десятки монографій, у яких вис� вітлено наукові розробки Володимира Павловича, – все це доводить, що він намагається зробити науку доступною, зро� зумілою, а головне – потрібною суспільству і державі. Нау� кові, педагогічні та організаторські здобутки Володимира Павловича визнані державою. Він має почесні грамоти Міні� стерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України, нагороджений почесними знаками “Петро Могила” та “Відмінник освіти України”, відзначений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Указом Президента України у 2007 році Володимиру Павловичу присвоєно почесне звання “Заслу� жений діяч науки і техніки України”. Володимир Павлович Бех користується заслуженим авторитетом і повагою серед колег і студентів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, тому що наш університет для нього – не тільки робота, але й рід� ний дім, де він поділяє зі своїми колегами радощі й труднощі, дім, у який несе він свою невичерпну позитивну енергію та життєву мудрість і радість буття. Його життя – приклад того, що може зробити для рідної освіти і науки одна людина, людина з гарячим серцем, вмінням любити людей, бути вір� ним другом і добрим наставником. Сам він найціннішим скар� бом, що його надбав за життя, вважає міцну родину, щирих друзів та улюблену роботу. Тож щиро вітаємо ювіляра з Днем народження, бажаємо міцного здоров’я, наснаги, творчого довголіття, талановитих учнів та вірних друзів! ДРУЗІ, КОЛЕГИ ТА ВДЯЧНІ УЧНІ Жінка світу ДНЯМИ відзначила своє 85'річчя та 65 років науково'педагогічної діяльності заслужений працівник народної освіти України, академік Академії наук вищої освіти України, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Національного педагогічного універ' ситету імені М. П. Драгоманова, відомий учений'мовознавець, педагог і методист Марія Яківна Плющ. Народилася М. Я. Плющ (дівоче пріз' вище Яценко) 7 січня 1926 року в селі Хра' пачі Білоцерківського району Київської області в селянській сім’ї. У 1933–1937 рр. навчалася в Алчевській 1'й зразковій школі Луганської області. У 1937–1940 рр. навчалася в Храпачі' вській семирічній школі. У 1940 році вступила до Білоцерків' ської педшколи Київської області, проте 2 війна 1941–1945 рр. перервала навчання і мирне життя. Лише у січні 1944 року після звільнення села Храпачі від німецьких фашистів Марія Яківна змогла продовжити навчання в педшколі й успішно її закінчити у липні 1946 року. Цього ж 1946 року Марія Яківна всту' пила до Київського державного педагогіч' ного інституту імені М. Горького на мовно' літературний факультет, де вона протягом трьох років була Горьківським стипендіа' том. А після закінчення інституту 1950 року рекомендована до аспірантури при двох фахових кафедрах – української мови і літератури. Марія Яківна обрала аспіранту' ру при кафедрі української мови, де навча' лася протягом 1950–1953 рр. У 1953 році Марія Яківна прийшла на кафедру української мови, у 1957 – захи' стила кандидатську дисертацію “Способи словотворення в сучасній українській мові”, у 1961 – одержала звання доцента. Наступним етапом професійного зростан' ня стала докторська дисертація “Категорія відмінка в семантико'синтаксичній струк' турі речення”, яку Марія Яківна захистила в 1983 році. У 1986 році їй було присвоєно звання професора. У 1987–1991 рр. М. Я. Плющ очолювала кафедру методики викладання української мови і літератури, з 1992 року працювала на посаді професора кафедри української мови Національного педагогічного універ' ситету імені М. П. Драгоманова, а з 2006 ' року – завідувач цієї кафедри. Враховуючи сучасні завдання щодо перебудови націо' нальної системи освіти, визначаючи й оці' нюючи місце і роль української мови в етно' та соціолінгвістичному просторі, її сучасний стан та перспективи розвитку, науковець і педагог Марія Яківна Плющ усю свою наукову ерудицію, талант педаго' га і прогресивний світогляд спрямовує на підготовку майбутньої української еліти – висококваліфікованих фахівців, вдумли' вих, мудрих науковців, гідних українців. У науково'методичному творчому доробку Марії Яківни Плющ– близько 300 публікацій: підручники і посібники для середньої й вищої школи, статті в журна' лах, фахових збірниках та енциклопедіях, 5 монографій, рецензії, редагування, відгу' ки… Плідна наукова діяльність М. Я. Плющ – лише частина її професійного життя, у якому багато часу відведено викладацькій роботі та вихованню молодих науковців. Її лінгвістичну школу пройшли студенти та аспіранти багатьох поколінь. Як науковий керівник Марія Яківна Плющ підготувала 29 кандидатів наук та одного доктора. Серед них є тепер і доктори наук, про' фесори (А. Й. Капська, В. М. Ожоган), і завідувачі кафедр (В. С. Карпалюк, Л. Г. Погиба, Н. М. Мединська та ін.). Наукова та навчально'методична діяльність Марії Яківни є широкою та різ' ноплановою, а сил та невичерпної енергії вистачає на все. Марія Яківна Плющ очо' лює спеціалізовану раду із захисту канди' датських дисертацій за спеціальностями “українська мова” та “російська мова”, очо' лює журі секції філології та мистецтво' знавства Всеукраїнського конкурсу'захи' сту учнівських наукових робіт Малої Ака' демії наук, є відповідальним редактором “Наукового часопису” Національного педагогічного університету імені М. П. Дра' гоманова (Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови) і, звичайно ж, читає лекційні курси, керує науковою роботою аспірантів та магістрантів, кон' сультує, рецензує і пише, пише, пише… Наукову та педагогічну діяльність М. Я Плющ поціновано та відзначено уря' довими нагородами колишнього Союзу РСР і України, серед яких – орден княгині Ольги ІІІ ступеня; медалі від Міністерства освіти і науки України: імені А. С. Макарен' ка, “За наукові досягнення”; знаки: “Відмін' ник народної освіти України”, “Петро Могила” та багато почесних грамот і подяк. У 1995 році Марії Яківні присвоєно почесне звання “Заслужений працівник народної освіти України”. Марії Яківні Плющ присвоєно звання “Жінка світу в галузі наук 2000 – 2001 рр.” та нагороджено Медаллю Честі. Звання та нагорода були присуджені Видавничою і Радною комісіями Міжнародного Біогра' фічного Центру (Кембридж, Англія). У 2010 році Марію Яківну обрано ака' деміком Академії наук вищої освіти Украї' ни. Життя Марії Яківни схоже на ліричну пісню, яка приносить людям тільки радість і любов, подібне до цікавої й корисної книги, кожна сторінка якої наводить без' цінні життєві правила та яскраві й гідні приклади до них. Ми, колеги, учні та друзі Марії Яківни, схиляємося перед дивом її творчого довголіття, потужної енергії, над' звичайної працьовитості, високої профе' сійної майстерності та наукової ерудиції. Ми вдячні Марії Яківні за увагу до кожного і постійну готовність допомогти, за терпін' ня і врівноваженість у стосунках, врешті – за прекрасний зразок викладача, науковця, привабливої жінки... Увесь колектив кафедри української мови засвідчує своє велике пошанування її багаторічної наукової діяльності та ваго' мих наукових здобутків і зичить їй міцного здоров’я, творчої наснаги, довгої плідної праці в мирі, благополуччі та пошані. Шановна Маріє Яківно, нехай кожен день Ваш буде осяяний творчим злетом душі, а добре здоров’я і гарний настрій будуть надійною запорукою Вашого про' цвітання! З повагою і вдячністю за дорученням колективу кафедри української мови Інституту української філології професор Н. П. ГАЛЬОНА, доцент І. В. ДУДКО СІЧЕНЬ 2011 �ДОБРОТВОРЕЦЬ КОЛЕКТИВ Інституту педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова вітає Бондаря Володимира Івановича, директора інституту, з 75�літтям від дня народження та 55�річчям педагогічної і наукової діяльності. Володимир Іванович Бондар – уче� ний�педагог у галузі дидактики й вищої педагогічної освіти. Дійсний член Акаде� мії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор, відмінник освіти СРСР та відмінник освіти України, заслужений працівник освіти України, лауреат премії імені В. І. Вернадського, заслужений професор НПУ імені М. П. Драгоманова. Нагороджений нагрудними знаками: “А. С. Макаренко” (МОН України, 1986 р.), “К. Д. Ушинсь� кий” (АПН України, 2006 р.), “В. О. Сухом� линський” (МОН України, 2006 р.), численними грамотами МОН України та ректорату. Народився В. І. Бондар 22 січня 1936 року у смт. Нова Водолага Харківської області. Про нього та його молодшого брата Віталія Івановича, теж академіка Академії педагогічних наук України, напи� сав повість “Брати” письменник В. Лупейко. Навчався у Степанківській семирічній школі, що на Черкащині. Педагогічну освіту здобував у Золотоніському педа� гогічному училищі (1951–1955 рр.), де вивчав педагогіку, психологію, методики різних предметів початкової школи, нав� чався проводити уроки та позакласні заходи в 1�4 класах, малювати, калігра� фічно писати, засвоїв основи музичної грамоти, грав на акордеоні, в оркестрі народних інструментів на домбрі, займа� вся спортом. Наступною сходинкою його професійного зростання був педагогіч� ний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горь� кого, який закінчив з дипломом з відзна� кою за спеціальністю учитель�дефекто� лог спеціальної школи та вчитель почат� кових класів загальноосвітньої школи. Тут він поринув у студентське життя, тут роз� крилися багатогранно його таланти. Володимир Іванович – комсорг факуль� тету, інституту, член наукового гуртка, керівник студентського хору, суддя з волейболу, стипендіат найпрестижніших грошових винагород. У 1965–1968 рр. навчався в аспірантурі у Науково�дослід� ному інституті педагогіки УРСР (відділ дефектології). Дисертаційне досліджен� ня „Навчання учнів допоміжної школи застосовувати знання в процесі виконан� ня практичних завдань” захистив у Мос� кві (Інститут дефектології АПН СРСР) у 1969 році. Після закінчення аспірантури призна� чається на посаду старшого викладача кафедри загальної педагогіки. У 1973 році йому присвоєно вчене звання доцента. Професійному зростанню сприяла робота поряд з професорами кафедри – С. А. Литвиновим, Д. Я. Шелу� хіним, Я. І. Бурлакою, В. З. Смалем, Д У Ш А Під його керівництвом захищено більше 50 докторських і кандидатських дисерта� цій з проблем дидактики, теорії та мето� дики професійної освіти. У науковій школі академіка В. І. Бондаря за його наукового керівництва підготовили і захистили дисертації багато аспірантів. Талановитий педагог, блискучий лек� тор, він вдало поєднує наукову роботу з педагогічною, забезпечуючи високий науково�професійний і навчально�мето� дичний рівні викладання, що сприяє фор� муванню у студентів особистого ставлен� ня до здобуття професії вчителя. Окремим аспектом діяльності Воло� димира Івановича Бондаря є громадська робота. Він – голова експертної ради з освіти Державної акредитаційної комісії України, заступник голови Вченої спеціа� лізованої ради при НПУ імені М. П. Драго� манова, голова науково�методичної комісії з дошкільної та початкової освіти Науково�методичної ради Міністерства освіти і науки України; проводить велику роботу як редактор і член редколегій журналів “Освіта і управління”, “Директор школи, ліцею, гімназії”, ряду наукових часописів і збірників. Патріотизм і професіоналізм, добро� та і гуманізм, демократичний стиль керів� ництва, толерантність у відносинах з колегами, батьківське ставлення до сту� дентів – це особисті якості, варті насліду� вання. Шановний Володимире Івановичу! Нехай цей ювілей буде для Вас не тільки підсумком колосальної роботи, величез� ного внеску в підготовку висококваліфі� кованих педагогічних кадрів для націо� нальної школи, але й планами на майбут� нє! Хай море квітів Вам життя дарує, Весняним садом хилиться до ніг. Нехай душа ніколи не сумує, Щоб і надалі Вас Господь беріг. З повагою і шаною – ввірений Вам колектив Інституту педагогіки і психології У К Р А Ї Н Ц Я СУЧАСНА історична наука багата відо� мими іменами фахівців, дослідників, науков� ців. Вагоме місце в цій когорті посідає ім’я доктора історичних наук, професора, заслу� женого діяча науки і техніки Івана Івановича Дробота. Іван Іванович сповнений життєвої сили, яку він щодня вміло скеровує на роботі. Він є тим типом керівника, який завжди прислуха� ється до думки колективу, підтримує колег, ділиться з ними досвідом. Сьогодні ми маємо честь привітати Івана Івановича з ювілеєм – 60 років! Народився майбутній історик 18 січня 1951 року в селянській родині Марії Євме� нівни та Івана Фотійовича Дроботів. Оскіль� ки народження сина співпало з батьковим днем народження, то й ім’я йому дали батько� ве – Іван. Після закінчення школи юнак працював на Таращанському деревообробному комбі� наті, де здобував фах червонодеревника. Звідти його призвали до лав Радянської Армії. Після служби в армії хлопець повертається до рідного Таращанського деревооброб� ного комбінату, а звідти отримує направлення на навчання до Ленінграду для здобуття фаху спеціаліста з обробки деревини. Але доля повела юнака іншим шляхом. Прибувши до української столиці, так як потяг на Ленінград відправлявся з Києва, Іван закохався у місто�герой. Цікавість до історії своєї Батьківщини перемогла в його душі, і він подає доку� менти до Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) на історичний факуль� тет. Іспити Іван здає успішно і стає студентом цього вузу. З цього часу життя Івана Івановича пов’язане з Драгомановським університетом, де й гартувалась його професійна майстерність. Іван Іванович – староста, іменний стипендіат імені Карла Маркса, член наукового гуртка, заступник, секретар комітету ЛКСМУ інсти� туту. У 1981–1984 рр. навчається в аспірантурі, після якої Івана Дробота запрошують працювати викладачем кафедри історії його рідного інституту. У 1986 р. отримує посаду старшого викладача цієї кафедри, а з 1989 року – доцента. Викладацька робота молодого вченого успішно поєднувалась з адміністративною діяльністю. З квітня 1985 року по 1991 рік Іван Іванович Дробот працює заступником декана дефектологічного факультету, а з 1994 по 1996 рік – заступником декана філологіч� ного факультету. У 1990–1993 роках навчається в докторантурі Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. З листопада 1995 року Іван Іванович очолює кафедру історії України факультету української філології, яка у 2005 році була реформована у кафедру історії та історіософії СІЧЕНЬ 2011 Б. С. Кобзарем та ін. Докторська дисер� тація “Підвищення ефективності підго� товки директора школи до управління процесом навчання” захищена у 1986 році. Згодом йому присвоєно вчене зван� ня професора кафедри педагогіки і мето� дики початкового навчання. У 1994 році обирається членом�кореспондентом Академії педагогічних наук України, а в 1999 році – дійсним членом Академії педагогічних наук України по відділенню теорії та історії педагогіки. Талановитий організатор, В. І. Бон� дар обіймав посади декана педагогічного факультету (1992–2001 рр.), віце�прези� дента Педагогічного товариства України (1970–1973 рр.), завідувача кафедр педагогіки Центрального інституту удос� коналення вчителів (1973–1983 рр.) і педагогіки та методики початкового нав� чання (1987–1994 рр.); з 1998 р. і по сьо� годнішній час – завкафедри психології та педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова. З 2003 р. – директор Інституту педагогіки та психології університету, який під його керівництвом став провідним у системі педагогічних навчальних закладів Украї� ни, базовим науково�методичним цен� тром у галузі педагогіки вищої і початко� вої освіти. В. І. Бондар – автор понад 150 науко� вих праць, зокрема: “Дидактика: ефек� тивні технології навчання студентів”, “Управлінська діяльність директора школи: дидактичний аспект”, “Теорія і технологія управління процесом навчан� ня в школі”, “Дидактика” та інші. Книга “Дидактика” посіла перше місце в кон� курсі на кращий підручник для студентів педагогічних навчальних закладів у 2006 році. У працях Володимира Івановича представлені блискучі теоретико�мето� дичні розробки в галузі освіти й вихован� ня, педагогіки і психології, методології навчання, які не залишаються поза ува� гою педагогічної громадськості, дають відчутний поштовх потужній інтелекту� альній енергії освітнього загалу України. новоствореного Інституту історії та філософії педагогічної освіти. У 1997–2002 роках Іван Іванович – декан факультету української філології, а з липня 2002 року він стає проректором з навчальної роботи гуманітарних факультетів НПУ імені М. П. Драгоманова. У вересні 2003 року його призначено проректором з гуманітарної осві� ти та соціальної роботи. Результатом продовження наукових досліджень науковця стає написання докторської дисертації на тему “Державно�соборницька ідея в практиці українських суспільно�полі� тичних сил еміграції на західноукраїнських землях (1920–30 рр.)”, яка була успішно захи� щена у 2002 р. У цей час Іван Іванович Дробот уже знаний науковець, відомий вчений, дос� відчений педагог. Тому у 2003 році він був удостоєний почесного звання професора. Колом його наукових інтересів є історія України ХХ століття, зокрема Другої світової війни, питань української державної соборності, суспільно�політичної думки в Україні та міжнародного життя, проблем гуманітаризації освіти та історії української культури. Держава високо оцінила наукові досягнення Івана Івановича Дробота, і у 2005 році йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки, у 2010 році Указом Пре� зидента України його було нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня. На сучасному етапі він є натхненником і наставником молодих науковців. З весни 2004 року Іван Іванович є головою Спеціалізованої вченої ради з питань захисту кандидат� ських дисертації за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. Під його керівництвом під� готовлено і захищено близько десятка кандидатських дисертацій. Його бурхлива, невтомна натура не зупиняється на досягнутому. Створений з ініціа� тиви ректора університету В. П. Андрущенка у 2005 році Інститут історії та філософії педагогічної освіти (нині Інститут філософської освіти і науки) запропонували очолити саме професору І. І. Дроботу. Під його керівництвом вдалось побудувати Інститут, який у 2010 році отримав звання “Кращий Інститут”, саме завдяки Іванові Івановичу ІФОН став не просто інститутом, а Ім’ям, оповитим легендарною аурою, вірними друзями і прибічни� ками, своєю історією і міфологією. Іван Іванович не боїться нових починань, завжди відкритий до нових ініціатив та ідей, завдяки чому в університеті лише за останні роки було запроваджено ряд нових традицій “Тиждень мистецтв”, “Фестиваль релігійного мистецтва” тощо. Іван Іванович є людиною, яка у свій час допомагала в будівництві гуманітарного корпусу Драгомановського універ� ситету, сьогодні ж він будує сучасну педагогіку, буття молодого Інституту та імідж Драго� мановського університету. Будує те, на що здатен його дух, до чого тяжіє душа, і його тво� ріння настільки значні, що надихають на нові звершення. Шановний Іване Івановичу! Прийміть щиросердечні вітання з 60�річчям від дня наро� дження! Ваш професіоналізм, багаторічна послідовна та наполеглива праця внесли ваго� мий внесок у розвиток Драгомановського університету, забезпечили повагу серед колег. Ми пишаємося тим, що нам випала можливість працювати з Вами і досягати разом профе� сійних висот. Нехай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає Вас від негараздів, а в майбутньому на Вас чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радоща� ми років. Живіть довго, в щасті, благополуччі та при доброму здоров’ї! ДРУЗІ, КОЛЕГИ, ОДНОДУМЦІ 3 �Дітей%сиріт привітали з Днем Святого Миколая НАПЕРЕДОДНІ Нового року в актовій залі центрального корпу� су відбувся святковий концерт для дітей�сиріт на честь Дня Святого Миколая. Усі гості стали учасниками чудового театрального дійства від театру “Вавилон”. У вступному слові ректор Віктор Андрущенко привітав усіх присутніх зі Святом Миколая, побажав любити свій уні� верситет і країну. Увесь університетський колектив піклується про кожного студен� та, щоб вони відчували себе тут як у родині. На підтвердження цих слів голова первинної профспілки НПУ імені М. П. Драгоманова Станіслав Цибін зачитав наказ ректора, згідно з яким за вагомі досягнення у науці, мистецтві, громадській діяльності грошовими стипендіями наго� роджуються студенти університету. Всього такі подарунки отримали більше 170 дітей�сиріт. Надалі ж усіх, хто завітав у актову залу, розважав творчий колек� тив Центру культури і мистецтв НПУ ім. Драгоманова. Звучала лірич� на пісня “Квітка” у виконанні учасниці студії естрадного вокалу Вікто� рії Петрик. Також студенти, одягненні в святкові українські костюми, вітали зі Святом Миколая. Взагалі, на концерті лунало багато народ� них новорічних та різдвяних пісень. Ювілей Свято наймудрішої газети 20 ГРУДНЯ у Будинку вчителя відбулось свят кування 70 річчя Всеукраїнського громадсько полі тичного тижневика “Освіта”. Співорганізатором заходу став Драгомановський університет. Серед почесних гостей заходу були перший заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебровський, Президент НАПН України Василь Кремень та інші. Дмитро СТРЕТОВИЧ Від нашого університету тижневик вітали ректор університету Віктор Андрущенко, перший проректор Володимир Бех та голова профкому викладачів та спі� вробітників Іван Горбачук. Виступаючи з вітальним словом, Віктор Петрович зізнався, що газету “Освіта” (“Радянська освіта”) уперше взяв до рук ще дитиною. “Мої батьки, Наталія Іванівна та Петро Андрійо� вич, були постійними читачами газети. Перші про� читані мною по складах слова були заголовками цієї газети. І це дуже символічно”, – зазначив ректор. У вітальному слові Віктор Петрович також підкреслив, що все ж вважає тижневик “Освіта” “…нашою газетою”. Пояснив це тим, що багато дописувачів газети є профе� сорами та викладачами Драгомановського університету, які визначають особливості розвитку вітчизняної освіти. “Ви знаєте, чим відрізняється одна газета від іншої? Одну береш, переглядаєш у силу посадових обов’язків, і вона десь зникає з твого поля зору. А таку як “Освіта” береш, прочитаєш один раз, відмітиш потрібне, відкла� деш собі, потім повертаєшся другий раз, до вже прочи� таного, потім береш, вирізаєш ножицями і складаєш ті вирізки, які можуть знадобитись у майбутньому…” Володимир Бех, вітаючи головного редактора газе� ти Ольгу Коноваленко, подякував за надання творчої лабораторії студентам Драгомановського університету, де вони можуть відточити свою майстерність, зробити проби пера та відчути журналістський дух. Привітання від високих гостей, колишніх працівників газети чергувались з яскравими мистецьки� ми номерами, які під� готував Центр культу� ри та мистецтв під керівництвом Ірини Савченко. Присутні мали змогу насолоди� тись виступом співач� ки Вікторії Петрик, аспірантки Руслани Лоцун, тріо бандури� сток “Купава”, колек� тиву “Чумацький шлях” та інших. Сергій РУСАКОВ Роздуми Слово випускника Молодість – нове визначення пори ЩО ТАКЕ молодість? Пора, що досить швидко минає? Епоха пошуків сенсу життя? Роки ілюзій? Час потенційних можливостей? Хвилини роздумів для прийняття найважливіших рішень? Секунди, що миттєво перетворюються на тисячоліття, очікування посмішки? Що таке молодість? Пора невирішених проблем? Епоха від' криття материків власної чуттєвості і озер глибокої підсвідомо' сті з детальним нане' сенням їх на карту життя? Роки бороть' би зі світом за право бути собою? Час, проведений безціль' но, з справедливим переконанням, що його вдосталь, бо пам’ятаєш стару ірландську приказку про те, що коли Бог створював час, він його створив достат' ньо? Хвилини “нес' пілкування” з можли' вими коханими на станціях метро, в переходах, на сходах ескалаторів? Секунди перед стартом чи то надій, чи безнадійних побачень… Що таке молодість? Пора розвитку вну' трішнього потенціалу і реалізації життєвої про' грами? Епоха становлення індивідуальності і руйнування будь'яких стереотипів? Роки утвер' дження власної незалежності: фінансової, територіальної, інтелектуальної? Час, що нау' ковці характеризують, сухо і безбарвно, як певну біологічно універсальну фазу життєвого циклу людини з конкретними віковими рамками до 30, інколи до 35, років? Хвилини першого кохання, “глобальних” розчарувань і грандіоз' них обіцянок? Секунди панічного страху перед майбуттям? Молодість – це завжди складно, і на преве' ликий жаль, ця тремтлива і непевна “біологічно універсальна фаза”, яку проходить з різними ускладненнями, рецидивами і надбаннями кожна людина, дуже швидко минає, залишаючи в душі приємний присмак втрачених ілюзій. “«Час минає», звикли казати Ви. Час стоїть, минаєте Ви” – так, говорять, записано в Талмуді. Дивно, але старше покоління, мабуть, починаючи з Сокра' та, який ще у V ст. до н. е., прагнучи пробудити у молоді бунтар' ський дух та прищепити бажання вчитися ставити питання і шукати відповіді на них, відзначав погані манери і втрату моло' дим поколінням поваги до авторитетів, до старших, та Гесіода, який втрачав будь'які надії відносно майбутнього своєї країни, якщо тогочасна молодь візьме до своїх рук важелі влади, бо Газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Педагогічні кадри”. Свідоцтво про реєстрацію КІ №30 від 27.01.94 р. 4 молодь та “невыносима, невыдержана, просто ужасна”, продов' жує традиції тотальної критики молоді, не помічаючи, що молодь – різна, забуваючи, що самі теж були колись молодими. І ця вічна критика – від бабці біля “парадного” до політика на високій трибуні – постійна, методична, науково обґрунтова' на, одягнена у шати соціологічних досліджень, власних комплек' сів і політичних “викликів”. Критика – явище нормальне, звичне, навіть життє' во необхідне, інколи… Гірше, коли, через критику, свідомо формується негативний портрет сучасної молоді: неформали, “готи”, “пивне покоління”, комп’ютерні зомбі, нарко' мани, аполітичні сноби, мажорики, срібна молодь, націоналістичні збоченці, “принцеси і богіні”… Як ще називають молодь? Ми – різні! Вчимося і працюємо, самовдосконалюємося і втра' чаємо цікавість до реального життя, залишаючи без' цінні хвилини свідомого існування в інтернетівській павутині, маскуючи безмежну самотність у блогах та на сторінках “Контакту”, закінчуємо ВУЗи та коледжі, і отримавши дипломи, поповнюємо ряди тимчасово непрацюючих, роками працюємо без офіційного офор' млення і наймаємо житло у столиці, бо в малих містечках і великих селах суцільне, явне і приховане, безробіття, закохуємося і страждаємо, робимо кар’єру, об’єднуємо' ся у партії і союзи, потайки відвідуємо психоаналітиків і тренінги розвитку креатив' ності, народжуємо і прагне' мо'прагнемо духовно і мате' ріально збагатитися: зароби' ти на нові черевики, гламур' не лахміттячко, квиток до театру, на яхту, власну квар' тиру, авто, відпочинок на Мальдівах чи Балі… Ми – різні! Часи – різні! Оскар Уайльд писав: “Душа народжується старою і поступово молодшає. Це комедійна сторона життя. Тіло наро' джується молодим і поступово старіє. Це сторона трагедійна”. Здається, на межі комедій і трагедії і є час молодості, епоха створення ілюзій, пора відкриттів і пізнання, хвилини розпачу і секунди найвищої насолоди… Радіймо і шануймося, бо молоді! Шануймося і радіймо, бо були молодими! Час минає! Час минає? Чи минаємо ми? Редактор Сергій Русаков, літературний редактор Галина Голіцина, комп’ютерне складання і верстання Тетяни Ветраченко, фото Василя Тимошенка. Наша адреса: м. Київ)30, вул. Пирогова 9, редакційний відділ, тел. (044) 239)30)85, факс 234)75)87, e)mail: gazeta@npu.edu.ua УНІВЕРСИТЕТ ЯК TIME ЧИ ЕОН? От і закінчилось навчання в університеті… Що це таке – 5 років? З астрономічного огляду це – мить вічності, яка зникає, ще не з’явившись. Але – час не є плинністю подій чи інтервалом між ними. Час буває різним. Є час “об’єктивний”, який вимірюється годинником, час як time, а є час… Суб’єктивний? Можна сказати і так, але на думці інше – час як еон, містичний час, як “еон” у давніх гностиків – водночас це означало “вік”, тривалість певного етапу історії, а також – незриму духовну сутність, еманацію чогось Єдиного, що є цілим, майже істотою… Такий абстрактний вступ може когось спантели� чити. Але чому я вирішив почати так? Для того, щоб одразу позначити, чим для мене – і мабуть, більшо� сті моїх однокурсників, – стало навчання у Драгома� новському університеті. Інакше кажучи, це не була “тривалість”, наче якесь відбування часу в стінах уні� верситету. Це взагалі не можна назвати “проміжком часу”, поряд з іншими проміжками. Період Універси� тету – це наче інший час, інший вимір часу, інший еон. Бо життя в університеті було цілим світом, реальністю – зі своїми перипетіями, домаганнями, суперечностями, навіть плітками. І у цьому принада Університету – у своєму середовищі, у творенні цілі� сного світу у світі як надбудови над профанним бут� тям – буття сакрального, університетського, драго� мановського. І тому – сумно. І тому – ностальгія. Бо побачити можна стіни, деяких знайомих, лишається пам’ять і зв’язки, але вже не буде того цілісного середовища, тієї громади. Бо “не той тепер Миргород, Хорол�річ� ка не та”, як казав класик – не ті вже ми, і не в тому складі, і не в тих ролях. Лишається берегти пам’ять і дякувати – викладачам за науку, керівникам (від рек� тора до куратора) за турботу і навіть за клопоти, дру� зям, однокурсникам – за те, що були поряд. І не тіль� ки за гарне – а і за прикрощі, як же без них. За все – бо саме все це творило нас, розгортало еон, виплі� тало нитки історії… Марічка РОЗПУТНА Володимир ВОЛКОВСЬКИЙ, випускник 2010 року Видрукувано у друкарні НПУ імені М. П. Драгоманова. Наклад 1000 примірників. Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова м. Київ–30, вул. Пирогова, 9 е)mail: Npu.press@i.ua Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 р. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Позиція редакції не завжди збігається з авторською. Рукописи не рецензуються і не повертаються. СІЧЕНЬ 2011 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. 2011 рік</h4> Текст Ресурс, що складається переважно зі слів для читання. Прикладами можуть бути книги, листи, дисертації, вірші, газети, статті, архіви списків розсилки. Зауважте, що факсиміле або зображення текстів все ще належать до типу Текст. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource <h4>Педагогічні кадри. № 1 (1611) (січень 2011 року)</h4> Date A point or period of time associated with an event in the lifecycle of the resource 2024-02-08 Subject The topic of the resource педагогічна освіта вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Format The file format, physical medium, or dimensions of the resource text/pdf Language A language of the resource українська Bibliographic Citation A bibliographic reference for the resource. Recommended practice is to include sufficient bibliographic detail to identify the resource as unambiguously as possible. Педагогічні кадри. № 1 (1611) (січень 2011 року) / газета Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова ; редактор Сергій Русаков. - Київ, 2011. Description An account of the resource Цифрова копія номера газети "Педагогічні кадри". Publisher An entity responsible for making the resource available Наукова бібліотека Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Identifier An unambiguous reference to the resource within a given context https://libdc.udu.edu.ua/items/show/171 Contributor An entity responsible for making contributions to the resource Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Русаков, Сергій (редактор) вища освіта вища школа історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова педагогічна освіта Український державний університет імені Михайла Драгоманова